Традиції та побут козацтва

Андрушко Ілля 1-Б

 Зовнішній вигляд
Козаки запорозькі носили:

• Шаровари з саєти (тонке англійське сукно

блакитного кольору)
• Сорочки з льону або коноплі.
• По сорочці носили каптани.
• На каптани одягалися коротші черкески (верхній
одяг) з «вильотами» (розрізаними рукавами, які
закладалися за спиною і защіпалися гапликами).
Черкески на манжетах, біля розрізів на рукавах і
внизу на подолку обшивались золотим позументом.
• Шовкові пояси (шальові) гаптовані золотом або
сріблом з золотим френзлем (торочками).
• Кабардинки — шапки з хутра видри (виднихи),
обшиті по колу та зверху навхрест золотим
позументом. Шлик до XVIII ст. якщо був, то
недовгий, з того ж матеріалу, що й весь верх шапки.
• Сап'янці — чоботи, пошиті з найкращого червоного
сап'янцю.
Звичаї У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав
своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони
мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному
коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали
своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з
таємних причин їх непереможності.
Повернувшись з походу, козаки ділили здобич. Потім починали гуляти. У
пияцтві та гулянні вони старалися перевершити один одного. Але вживати
спиртне під час військових походів було заборонено. За пияцтво, як і за зраду,
передбачалася смертна кара. У жодній армії світу не було таких вимог.
Відгулявши кілька днів козаки поверталися в буденне життя. Вставали до сходу
сонця, йшли на річку купатися, їли житнє борошно з водою і засмаженою
олією. Кожен носив свою ложку у халяві чобота. Потім бралися кожен до свого
діла: хто латав, хто прав свій одяг чи лагодив зброю, інші поралися біля човнів
та коней, займалися господарством. Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі,
кидалися один на одного та боролися.
Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на
Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося 14 років,
той козак, що привіз його, брав свого вихованця щоб той чистив зброю,
порався біля коня, всіляко допомагав у походах. Опівдні на башті стріляли з
гармати. Цим пострілом кликали на обід. Тоді ставали всі в коло біля образів і
отаман читав їм "Отче наш” і тільки після цього приступали до їжі. Надвечір
подавали вечерю. Добре поївши, козаки збиралися на майдані або над
Дніпром до пісень, жартів, танців. Коли ставало нудно, вони починали
готуватися до новго походу.
За злочини покарання і страти призначалися різні. Застосовувалися:
привґязання до гармати за зневагу до начальства, за грошовий борг;
шмагання нагаєм за злодійство. Найпопулярнішою стратою було забивання
 Їжа
Популярною їжею на Січі були кашоподібні страви з різних зернових:
соломаха, тетеря, щерба, братко. Також часто готувалися й кулеші. Однією
з особливостей харчування козаків було незначне споживання печеного
хліба, адже борошно не завжди було в достатній кількості. Крім того,
випікання хліба вимагало великої кількості людей, значних затрат праці і
часу. Картопля ж з’явилась набагато пізніше. До столу, який на Січі звався
«сирном», подавали наступні страви.
Соломаху, тобто житнє борошно, густо зварене з водою й засмажене
олією. Тетерю – рідку пшоняну кашу, до якої під час кипіння додавалося
кисле житнє тісто; в крутому вигляді тетеря вживалася з риб’ячою
юшкою, жиром, молоком чи просто водою. Тетеря подавалась до обіду і
була улюбленою стравою козаків. Щербу – рідко зварене борошно на
риб’ячій юшці.
Братко – рідку пшоняну кашу з домішкою замість кислого житнього тіста
пшеничне чи будь-яке інше прісне. Їжа запивалася різними напоями з
посуду, який називали «михайлик» чи «коряк» місткістю від 3 до 5 наших
чарок. Рідка їжа їлась ложками, тверда бралась руками. На вечерю часто
подавали гречані галушки з часником або юшку, зварену з риби. Великі
групи козаків займалися рибним промислом. Риби в той час було безліч:
осетри, білуга, севрюга, стерлядь, сом, короп, лящ, чехоня, оселедець. Її
в’ялили, сушили, солили, виготовляли риб’ячий жир, вживали рибу як
вареною, так і печеною. Риба була суттєвим додатком до раціону
харчування козаків як влітку, так і взимку. За козацьким звичаєм, за
столом необхідно було з’їсти все, що було наварено і спечено
Козацьке військове мистецтво
Зброя козаків
У постійній боротьбі з ворогами запорізьке козацтво створило
самобутнє військове мистецтво, ставши на рівень кращих
європейських армій. Його зброя складалася з самопалів (рушниць)
різного калібру, пістолів, табель.Поширеними були також луки зі
стрілами, бойові ножі, келепи (рід бойового молота) або чекани,
якими розбивали ворожі обладунки, довгі списи з металевими
наконечниками, що, крім прямого призначення, використовувались,
якщо їх скласти у вигляді ґрат, при переході через багно, ощепи
(списи з гаками для стягування вершника з коня), якірці та рогульки
проти ворожої кінноти тощо. 
Сила війська
Ударну силу козацького війська становила піхота. Її бойовий успіх
досягався або за рахунок раптової атаки, або веденням щільного
рушнично-артилерійського вогню. Козацькі піхотинці, на відміну від
європейських вояків, не поділялися на тих, хто володів
вогнепальною або холодною зброєю.У Європі до Тридцятирічної
війни піхотинці-стрільці (аркебузьєри, мушкетери) вважалися
допоміжними частинами. А в козаків вогнепальна зброя
застосовувалася як основний вид озброєння. Це були рушниці,
аркебузи, мушкети, гаківниці, яничарки тощо, а кіннотники мали ще
Дякую за увагу