Етапи лексикографічної діяльності.

Ідеологічний аспект словника

(на прикладі «Новий словник української мови
(концепція і принципи укладання словника)»).

Лекція (практикум) 5.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.1. Визначення мети словника.
1.2. Створення бази даних майбутнього словника.
План 1.3. Формування реєстру майбутнього словника.
1.4. Укладання словникових статей.
1.5. Макетування словника.
2. Концепція словника або його ідеологічна складова
(практикум).
2.1. Проспект словника.
2.2. Концепція словника.
2.3. Емпірична база словника (джерельна база).
2.4. Спосіб організації мікроструктури словника.
2.5. Тлумачення як частина структури словника.
2.6. Граматична і стилістична зона словника.
2.7. Зона фраземіки у структурі словника.
2.8. Інструкція як складник макроструктури словника.
 Література.

1. Демська, О. М. (2010). Вступ до лексикографії. К.: Вид. дім «Києво-

Могилянська академія, 2010, 266 с.
2. Перебийніс В. І., Сорокін В. М. Традиційна та комп’ютерна
лексикографія. Навч. посібник. К.: Вид. центр КНЛУ, 2009, 218 с.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
Тривала й напружена практична діяльність у певній сфері завжди приводить
до теоретичних узагальнень, які формулюються або як послідовність виконання
певних процедур, або як висновки щодо властивостей одержаного продукту
щодо встановлення його різновидів.
На теоретичних узагальненнях, які стосуються класифікації словників, ми
зупинилися вище; інша група теоретичних узагальнень стосується
безпосередньо процедур, спрямованих на укладання словників, і вимог до
укладання різних видів словників, які формуються в результаті цих
процедур.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
Досвід роботи над укладанням словників призвів до встановлення таких
етапів лексикографічної діяльності, результатом яких є словник певного типу.
1. Вироблення концепції словника, тобто визначення мети його створення,
майбутніх користувачів, способів його використання, інформаційної галузі, яку
словник відображає, та ін.
2. Вироблення системи вимог до зовнішніх параметрів словника: обсяг
словника, його поліграфічне оформлення та ін.
3. Вироблення системи вимог до внутрішніх параметрів словника:
визначення характеру реєстрових одиниць, метамови, структури, характеру
додатків, індексів, наявність ілюстрацій, різновиди словникової інформації.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
4. Створення лексикографічної бази: визначення текстів для розписування,
створення інструкцій для розписувачів, створення картотеки, визначення
формату лексикографічної картки.
5. Укладання попереднього реєстру.
6. Експериментальне дослідження семантики описуваних одиниць
(розмежування значень, робота з носіями мови, тести).
7. Узагальнення експериментальних даних, вироблення форми тлумачень,
відбір перекладів, перевірка доцільності вибраної метамови для даного
різновиду словника.
8. Призбирування та систематизація додаткового матеріалу про кожну
одиницю реєстру.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
9. Оформлення словникових статей, перевірка доцільності запланованої
структури статті, оформлення значень та відтінків значень (у тлумачному
словнику), наведення їх відповідників у перекладному словнику, кількість та
характер ілюстративних прикладів, система умовних позначок і ремарок.
10. Системний аналіз укладеного словника, внесення необхідних змін,
перехресних посилань, внесення змін у структуру словникової статті, якщо
необхідно.
11. Оформлення словника в цілому, включаючи додатки, індекси та інші
допоміжні показники.

Ці етапи стосуються укладання як паперових, так і комп’ютерних словників, хоча

для останніх формулювання деяких етапів дещо інше. Наприклад, замість створення
картотеки в комп’ютерній лексикографії йдеться про аналіз машинного корпусу й
відбір необхідних цитат із нього за допомогою конкордансу.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
Виходячи з наведених етапів укладання словника, можна сформулювати
основні вимоги до його укладання:
а) вироблення концепції словника;
б) створення бази даних майбутнього словника;
в) формування реєстру;
г) укладання статей;
г) макетування словника.
Коротко зупинимося на кожній з вимог, які, власне, відображають етапи
створення словника.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.1. Визначення мети словника.
Перш ніж приступати безпосередньо до укладання словника необхідно чітко
визначити:
1) мету його створення,
2) майбутніх користувачів,
3) способи використання.
Наприклад, ви плануєте укласти навчальний англо-український словник для
першого періоду вивчення англійської мови.
Його мета – допомогти учням засвоїти передбачену програмою лексику,
активно нею володіти, навчитися користуватися словником при читанні
літератури, рекомендованої для позакласного читання.
Отже, майбутні користувачі словником – це учні чи студенти, які ще
тільки починають вчити англійську мову, їхній словниковий запас дуже
обмежений, навичок користування словником ще немає.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.1. Визначення мети словника.
Звідси випливають вимоги до реєстру словника: він повинен містити ту
лексику, яку слід засвоїти згідно з навчальним планом, і тільки незначно виходити
за її межі, наскільки цього вимагає література для самостійного опрацювання, а
вона дуже обмежена.
Це означає, що укладач словника повинен добре ознайомитися з навчальним
планом і програмою цього періоду вивчення мови, проаналізувати підручники,
передбачити ті теми, які будуть використовуватися для бесід, для активізації
лексики, визначити коло тих словосполучень і синтаксичних конструкцій, які
повинен засвоїти учень.
Враховуючи практично відсутність навичок користування словником у
студентів чи учнів, словникову статтю треба робити короткою, добре
структурованою, зрозумілою для початківця.
Корисно дати у словнику графічні ілюстрації, малюнки, зображення тих
предметів чи явищ, які позначені відповідними словами у словнику.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.1. Визначення мети словника.
Порівняємо повний описовий (його називають академічним) і навчальний
словник.
Кожен з них може бути або тлумачним, або перекладним. В обох випадках
академічний словник має на меті якомога повніше представити лексичну
систему, тоді як мета словника навчального – подати лише ту лексику, яка
підлягає вивченню на тому етапі викладання мови, для якого укладається
словник. Він дещо ширший за словник-мінімум. Останній подає лише активну
лексику, тоді як у навчальному словнику міститься також лексика, яку слід
розпізнавати в текстах, призначених для позалекційного читання. Тому
навчальний словник для першого етапу вивчення іноземної мови містить не
більше 3 000 слів.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.1. Визначення мети словника.
Це число не випадкове. Лексикологи встановили, що лексична система
кожної мови має ядро. Його складають 2000–3000 слів, які відрізняються
певними властивостями, притаманними тільки словам, що входять у ядро:
1) це слова багатозначні або широкої семантики;
2) вони прості за морфемною будовою;
3) їм притаманна широка сполучуваність у межах лексичного ядра;
4) усі вони характеризуються високою частотою в текстах різних стилів.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.2. Створення бази даних майбутнього словника.
Основу будь-якого словника творить лексична картотека.
Лексична картотека – сукупність лексичних карток із заголовними словами, під
якими наведено тексти (одне чи кілька речень), що ілюструють їх вжиток у відповідному
значенні, разом із джерелами цих текстів. Лексичні картотеки використовуються у
лексикографії. Велику лексичну картотеку української мови має
Інститут української мови НАН України.
Лексикографічна картка будується так: на початку (зверху картки) – реєстрове слово
та його граматична характеристика, далі той текст, який має ілюструвати певне
значення слова, в кінці – адреса: автор, назва твору, рік та місце видання, сторінка.
Якщо розписувалася газета, то вказується назва газети, дата її виходу, сторінка. Так
само й при розписуванні журналу: назва журналу, дата виходу, номер, сторінка.
На початку створення картотеки виписуються картки для всіх слововживань тексту. Це
метод суцільної вибірки.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.2. Створення бази даних майбутнього словника.
Поступове накопичення матеріалу виявляє таку закономірність: деякі значення
слова чи конструкції з ним вживаються часто, інші – рідко.
Надмірне накопичення однотипних вживань слова недоцільне, воно навіть заважає
ефективно опрацювати матеріал.
А. Баранов наводить такий приклад: зворот «в данном случае» зустрівся у
розписуваному матеріалі 500 раз. Ясно, що це надмірна кількість. Тому розписувачам
(а це мовознавці – вчителі, аспіранти, студенти) дається вказівка не розписувати
великої кількості однотипних вживань багатозначного слова, а звертати увагу на менш
частотні вживання.
Взагалі в розписуванні текстів для словникової картотеки беруть участь багато
людей, тому, щоб забезпечити однаковий підхід до розписування, розписувачам дається
детальна інструкція, в якій передбачено всі можливі варіанти розписуваних випадків.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.2. Створення бази даних майбутнього словника.
Наприклад: який обсяг тексту повинен бути на картці?
Здебільшого це одне речення, але треба слідкувати, щоб у ньому не було
слів, значення яких не розкривається текстом речення.
Буває, що в реченні є займенник, який вживається замість іменника,
вжитого в попередньому реченні. Ясно, що без наведення тексту цього
попереднього речення не можна зрозуміти значення займенника. Інколи для
розкриття значення чи відтінків значення певного слова треба виписати цілий
абзац.
Розписані картки надходять у картотечну раду, члени якої перевіряють
правильність розписування, редагують картку, якщо потрібно, а потім вливають
у картотеку, тобто ставлять на відповідне місце в картотечних шафах.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.2. Створення бази даних майбутнього словника.
Отже, накопичення матеріалу словникової картотеки – надзвичайно
відповідальна, трудомістка й копітка робота, від якості якої залежить і якість
майбутнього словника.
Не дивно, що на першому етапі використання комп’ютерів у лексикографії
саме цей трудомісткий процес намагалися автоматизувати.
Спочатку вирішили замість паперової картотеки створювати електронну.
На перший погляд могло здатися, що це просто данина традиції: вважалося,
що без картотеки укласти словник неможливо. Але насправді створення
електронної картотеки відкривало нові можливості перед лексикографами.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.2. Створення бази даних майбутнього словника.
Між паперовою й електронною лексикографічною карткою існує велика
різниця: перша статична, незмінна, а друга – динамічна, програмно керована. У
ній є все те, що й на паперовій картці, але крім того у вікні, в якому розміщується
картка, можна виділити різні зони, які дозволяють розмістити значно більше
інформації: відомості про наголос, граматичні характеристики слова, парадигму
відмінювання, морфемне членування, керування, синонімію, полісемію, омонімію,
паронімію тощо.
Пізніше дійшли висновку, що якщо є комп’ютерний корпус текстів, то краще
не укладати картотеку, а створити конкорданс для потрібного слова, який містить
його ліво- і правосторонні контексти. За контекстом по 2–3 слова з обох боків
можна визначити граматичну характеристику аналізованого слова, для розкриття
ж його семантики контекст необхідно буває значно збільшити.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.2. Створення бази даних майбутнього словника.
Конкорданс – (від нім. konkordanz, англ. Concordance – згода, відповідність, лат.
Conncordare – узгоджуватися, приводити до згоди) — особливий тип словника, в
якому кожне слово або поняття розташовані в алфавітному порядку з
мінімальним контекстом і всіма випадками вживання у цьому тексті, список
слововживань з відсиланнями до всіх контекстів.
Конкорданс інколи визначають як словник сполучуваності мовних одиниць,
словник контекстів або словопокажчик з контекстом. Існують конкорданси
багатьох значимих текстів: Біблії, творів Шекспіра, Т. Шевченка, І. Франка та інших.
Існують програми, за допомогою яких можна укладати конкорданси, наприклад:
https://lexically.net/wordsmith/step_by_step_Ukrainian.
Можна створювати конкорданс, щоразу послідовно проглядаючи текст від початку
до кінця для кожного слова. А можна попередньо створити словопокажчик. І тоді ми
працюємо вже не стільки з самим текстом, вибираючи з нього те, що треба включати в
конкорданс, а зі словопокажчиком. І з його допомогою виходимо на ті адреси, де є
потрібне для конкордансу слово, включаємо його в конкорданс разом з його
контекстом.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.2. Створення бази даних майбутнього словника.
Контекст, який дає конкорданс, частіше всього недостатній для розкриття
значення аналізованого слова. Питання про достатність чи недостатність
контексту вирішує лексикограф, проглядаючи рядки конкордансу. Якщо
контекст недостатній, за його адресою, яка є в конкордансі, повертаємося до
відповідного місця в корпусі текстів і розширюємо контекст до потрібного
розміру. А це вже виходить не рядок конкордансу, а справжня лексикографічна
картка, яка поряд зі словопокажчиком і конкордансом буде зберігатися в
лексикографічній базі даних. Кожна ж база даних має свої одиниці зберігання,
які можуть не збігатися з конкретним текстом чи його уривком. Тому на
початку електронної картки повинна бути адреса одиниці зберігання, а в кінці
картки – адреса відповідного уривку тексту, з якого даний приклад взято.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.2. Створення бази даних майбутнього словника.
Одиницею зберігання в базі даних може бути картотека вживань того чи
іншого слова, картотека словосполучень, ідіом, масив граматичних
характеристик, наприклад, список повних словозмінних парадигм реєстрових
слів.
Буває так, що інколи доцільніше створити електронну картотеку, не
створюючи конкордансу. Тоді в неї включаються всі реєстрові слова
майбутнього словника з набором усіх їхніх вживань у розписаному корпусі
текстів, а картотека становить одиницю зберігання в лексикографічній базі
даних і може бути використана також для укладання інших словників.
Отже, створення лексикографічної бази даних – важливий етап
укладання і паперового, і комп’ютерного словника.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.2. Створення бази даних майбутнього словника.
Лексикографічна база даних – це зібрання всіх проміжних і допоміжних матеріалів, які
створюються у процесі укладання словника; сюди входить реєстр, електронна картотека,
конкорданс, словопокажчик та ін. Всі матеріали створюються на основі комп’ютерного
корпусу текстів, він є джерелом і формування реєстру, і встановлення семантичної та
граматичної характеристики кожного слова, і вибору матеріалу для укладання словникової
статті, наповнення її прикладами вживання слова в різних значеннях і конструкціях у тексті.
І хоча сам корпус текстів не вважається складовою частиною лексикографічної бази,
створити її без нього неможливо. Комп’ютерні корпуси текстів відіграють велику роль у
розвитку не лише комп’ютерної лексикографії, а й комп’ютерної лінгвістики взагалі. Тому й
виникла нова галузь мовознавства – корпусна лінгвістика, яка має справу з організацією,
структурою й використанням комп’ютерних корпусів текстів у різноманітних дослідженнях і
в побудові різних систем комп’ютерного опрацювання мовного і мовленнєвого матеріалу.
Зараз існує багато корпусів текстів різного призначення для різних мов.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.3. Формування реєстру майбутнього словника.
Реєстр формується заздалегідь для словників, які певною мірою відображають
лексичну систему мови. Для текстовоорієнтованих словників заздалегідь сформувати
реєстр неможливо, його формують поступово, в міру аналізу тексту, який є основою
укладання словника: словопокажчика, конкордансу, частотного словника, словника мови
письменника та інших.
Залежно від типу словника реєстр може складатися з різних видів одиниць. Так, у
словниках тлумачних, перекладних, орфографічних, орфоепічних реєстровими одиницями
є слова; у фразеологічних – фразеологізми, в різного роду автоматичних словниках
реєстровими одиницями можуть бути й літери, й буквосполучення, і словоформи, і
синтаксичні конструкції.
Зупинимося на формуванні реєстру тлумачних і перекладних словників, між якими в
цьому відношенні фактично немає різниці. Існує кілька шляхів формування реєстру таких
словників:
а) за словником,
б) за текстом,
в) поєднанням словника і тексту.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.3. Формування реєстру майбутнього словника.
Реєстр добирається за словником, якщо на базі великого словника треба зробити
словник меншого обсягу.
Наприклад, є словник на 100 тис. словникових статей, а треба укласти словник на
20 тис. Виникає питання: як саме доцільно відбирати слова до реєстру меншого
словника? Здавалося б, вирішити цю проблему легко шляхом застосування механічної
вибірки: включати в реєстр меншого словника кожне п’яте слово із великого словника.
Але тут існує не одна небезпека.
По-перше, можна пропустити важливі для невеликого словника слова, наприклад,
займенники, сполучники, прийменники.
По-друге, можна включити такі слова, яким у коротшому словнику не місце:
застарілі чи стилістично забарвлені, слова, які тематично не підходять для короткого
словника.
Щоб уникнути цього, можна відбирати слова за частинами мови: обов’язково
включати займенники та службові слова. Але й тут є небезпека: у великому словнику
можуть бути такі прийменники чи сполучники, які рідко вживаються і включення яких
у реєстр короткого словника недоцільне.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.3. Формування реєстру майбутнього словника.
Тому треба або редагувати відібраний реєстр, виключаючи з нього
непотрібні слова, або спиратися на дані частотного словника, тобто фактично
підключити текстові дані.
При цьому може виявитися, що у великому словнику немає слів, які є в
частотному.
У ряді випадків доцільно здійснювати тематичний вибір, наприклад,
включати в реєстр навчального словника слова, що відповідають тематиці
навчальної програми, або задати список побутових тем, якщо формується
реєстр словника побутової лексики. Але в будь-якому випадку редагування
відібраного реєстру необхідне, він не може бути відібраний чисто автоматично.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.3. Формування реєстру майбутнього словника.
За текстом реєстр формується тоді, коли ще немає словників даної мови й
добирати лексику за словником немає можливості, або тоді, коли слід укласти словник
текстоорієнтований, або треба осучаснити реєстр словника, включивши в нього
неологізми й новотвори.
Виникає питання: всі слова тексту включати до реєстру чи вибірково? Якщо
вибірково, то на чому базувати вибір – на частоті, чи на словах певної тематики?
У комп’ютерній лексикографії формування реєстру за текстом проходить
кілька етапів:
1) укладання словопокажчика для виявлення загального кола лексики,
2) вибір словоформ за певними критеріями,
3) лематизація відібраних словоформ за словником, за синтаксичним аналізом, за
конкордансом чи за присвоєними кодами.
При цьому виникає проблема зняття омонімії – лексичної чи лексико-граматичної.
Зняти її неважко за допомогою конкордансу, треба лише бути уважним і не пропустити
випадків, коли її треба знімати.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.3. Формування реєстру майбутнього словника.
Інколи корисно поєднати використання словника й тексту, особливо коли треба
оновити реєстр уже укладеного словника, осучаснити його, додати до тих реєстрових
слів, які є в словнику, ті, яких у словнику немає, але є в тексті.
Слід пам’ятати, що чим менший реєстр, тим важче його сформувати, особливо це
стосується реєстру словника-мінімуму. ЧС (частотний словник) допомагає при відборі
сотні-другої найчастотніших слів, а далі йдуть серії слів з однаковою частотою,
причому чим нижча частота, тим довшою є така серія.
Реєстр же навчального словника, як правило, включає не менше 2000–2500
одиниць. Отже, для значної частини реєстру ЧС виявляється не дуже надійним
помічником. У цих випадках корисно зіставити словниковий склад різних підручників
і, враховуючи те, що між підручниками є значний різнобій у лексиці, включати в реєстр
словника-мінімуму слова, які зустрілися не менше, ніж у двох підручниках.
Коли створено лексикографічну базу і сформовано реєстр, починається наступний,
чи не найбільш відповідальний, етап – укладання словникових статей.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
Словникова стаття може мати різну будову залежно від типу словника. Зупинимось
на укладанні словникових статей у тлумачному або перекладному словнику. Яке
завдання стоїть перед лексикографом, який укладає статтю тлумачного (або
перекладного, між ними багато спільного) словника?
Він повинен:
1) проаналізувати всю картотеку цього словника,
2) встановити різні значення, різні відтінки значень і проілюструвати їх
найтиповішими, найвиразнішими прикладами,
3) дати тлумачення (або переклад) кожного значення та відтінку значення,
4) зрештою, побудувати статтю таким чином, щоб майбутній користувач зрозумів,
де значення, а де відтінки значень, де приклади вільних словосполучень, а де –
фразеологізми.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
За понад 200 років існування лексикографії вона виробила досить чітку
схему будови словникової статті у тлумачному та перекладному словнику,
систему розділових знаків, шрифтів, різних умовних позначок, які ділять
словникову статтю на рубрики чи зони й полегшують сприйняття розміщеної в
ній інформації.
Найперший елемент словникової статті – лексичний вхід, тобто реєстрове
слово. Воно друкується жирним або напівжирним шрифтом чи великими
літерами й розміщується або з абзацу, або зсунуте на дві-три літери вліво й
нависає над текстом статті. Це робиться для того, щоб легше було відрізнити
початок статті, легше шукати реєстрове слово у словнику.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
Відразу після слова у деяких мовах (наприклад, англійській), у яких
написання дуже відрізняється від вимови, у квадратних дужках дається
транскрипція.
Після неї, а якщо транскрипції немає, то відразу після реєстрового слова
петитом (це шрифт розміром у 3 мм) або курсивом подається граматична
ремарка: вказівка частини мови і, якщо треба, деякі з найзагальніших
граматичних характеристик реєстрового слова.
Далі подаються значення слова, номери яких позначаються жирними
арабськими цифрами з крапкою. Якщо є відтінки значень, вони позначаються
або світлими цифрами без крапки, або напівжирними літерами з дужкою.
Приклади наводяться або відразу після тлумачення значення, або, за
наявності відтінків значення, – після тлумачення кожного з них.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
Якщо прикладом є просто словосполучення, то ніяка адресація для нього не
передбачається. Якщо ж прикладом є речення, взяте з картотеки, то після нього
подають скорочену адресу: автор і джерело.
Приклад, як правило, дається меншим шрифтом, ніж тлумачення, щоб
відрізнити його від тлумачення.
Фразеологізми подаються, як правило, в кінці статті після знаків || або ◊
(ромб). Якщо реєстрове слово вживається в прикладах, воно не повторюється, а
позначається тильдою (~). Якщо вживається словозмінна форма, то тильдою
позначається основа слова, а після неї вказується флексія.
Наприклад, реєстрове слово гарний у прикладі має форму гарного, тоді
воно подається як ~ого. У таких випадках у реєстрі флексія відділяється від
основи вертикальною лінією: гарн|ий.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
У комп’ютерному словнику порядок складових частин статті такий самий,
але реєстрове слово чи його основа тильдою не замінюється та, здебільшого,
кожен складник статті починається з нового рядка.
Словникові статті мають різний формат залежно від типу словника. Як
правило, словникова стаття складається з двох частин, які умовно називають
лівою й правою. Ліва частина – це реєстрове слово, а права – це інформація
про нього: тлумачення, переклад, граматичні та стилістичні ремарки,
ілюстративні приклади тощо.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
Але є словники, у словникових статтях яких немає правої частини: вся
інформація про реєстрову одиницю міститься в ній самій, ніяких додаткових
відомостей не треба.

Це словники орфографічні, словотвірної чи морфемної будови, інверсійні, в

них стаття складається лише з лівої частини.
Навряд чи можна вважати правою частиною словозмінні закінчення, які інколи
наводяться в орфографічних словниках, наприклад: сп|ати, -лю, -иш, -ить, -имо, -
ите, -лять. Інша справа, якщо слово має різні словозмінні форми залежно від його
значення, наприклад: термін, (слово) -а, (час) -у.
В орфоепічних словниках правою частиною можна вважати транскрипцію.
Не мають правої частини також словники словотвірної або морфемної будови
слова. У цих словниках слова, розчленовані на словотвірні складники чи морфеми,
подаються за алфавітом. Уся інформація про будову слова міститься в самому слові,
тому права частина зайва.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
Наступна вимога – доцільний вибір формату словникової статті.
Статті паперового й комп’ютерного тлумачного чи перекладного словника
мають багато спільного, хоча в комп’ютерному словнику дотримуються більш
строгої формалізації, з одного боку, й уникають тильд (~) замість повторення
реєстрового слова в середині статті та деяких скорочень, з іншого.
Зіставимо статті того самого слова в паперовому (1) й комп’ютерному (2)
навчальному словнику.
 Словникова стаття
в паперовому в комп’ютерному
навчальному словнику навчальному словнику
1. tidy [ˈtīdē] а (б) охайний, чистий, 2. tidy
акуратний, а ~ girl (boy) охайна дівчина [ˈtīdē]
а (б)
(-ий хлопець), а – room (desk, garden,
охайний, чистий, акуратний
house) чиста / прибрана кімната (парта,
a tidy girl (boj) охайна дівчина
-ий сад, будинок); Is your room ~? У (охайний хлопець)
тебе в кімнаті прибрано? Див. коментар a tidy room (desk, garden, house)
до accurate n чиста прибрана кімната, парта,
чистий сад, будинок.
Is voiir room tidy? – У тебе в кімнаті
прибрано?
Див. коментар до accurate n
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
Як видно з прикладу, реєстрове слово в паперовому словнику дається з
абзацу, а в комп’ютерному воно зсунуте вліво. Ця різниця не принципова, в
деяких паперових словниках воно теж нависає над усією статтею, а в
комп’ютерному дається з абзацу.
Важливе інше – строго визначене місце кожного компонента статті:
транскрипція подається окремим рядком після реєстрового слова, а граматична
ремарка (частина мови та номер таблиці, де подано правила утворення
словозмінних форм) – теж окремим рядком після транскрипції, кожен приклад
починається з окремого рядка, спеціальні знаки вживаються в кінці статті й при
переході від англійської частини до українського перекладу.
Ці знаки – сигнали для програми.
У статті комп’ютерного словника дуже важливо максимально формалізувати
її елементи, точно визначити місце кожного з них: номер значення, граматична
ремарка, примітка повинні бути на точно визначеному місці й точно оформлені.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
Таке строге визначення місця й оформлення кожного елемента словникової статті у
комп’ютерному словнику необхідне, інакше не можна забезпечити програмне
розпізнавання їх.
Стаття тлумачного чи перекладного паперового словника може будуватися за так
званим гніздовим принципом, згідно з яким в одній статті об’єднуються похідні від кореня
реєстрового слова.
За таким принципом побудовано, наприклад, ряд статей в «Русско-английском словаре»
проф. О. І. Смирницького (М., «Русский язык», 1991): стаття выражать включає також
слова выражаться, выражение; стаття забастовка – слова забастовочный, забастовщик,
забастовщица. В таких статтях у реєстровому слові спільна частина відділяється від
змінної, а похідні подаються за алфавітом змінних частин: объяснение, ‑имый, -ительный,
~ить, -иться.
Користуватися таким словником важче, ніж тим, у якому кожне слово дається окремою
статтею. Єдина перевага такої побудови словникової статті – економія паперу. Оскільки
для комп’ютерних словників такої проблеми не існує, будувати статті в них за гніздовим
принципом недоцільно.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
У словниках морфемної чи словотвірної структури лексики стаття може
бути у вигляді графа (схеми зі стрілками), наприклад:

→ вчителювати→ вчителювання → шумок → шумочок

вчити→ вчитель→ вчителька шум шуміти → зашуміти

→
→ вчительський → шумний шумно
→
→ шумність
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
Багатомовний словник доцільно будувати у вигляді таблиці, у якій рядок
є словниковою статтею першого в рядку слова, яке вважається реєстровим.
Нарешті, слід визначити, якою буде структура майбутнього словника: за
алфавітним чи за якимось іншим принципом будуть розташовані його статті, чи
будуть у ньому індекси й додатки, якщо будуть, то які саме.
Наприклад, географічні назви й похідні від них можуть міститися за
алфавітом у реєстрі словника, даватися в додатку разом і назви, й похідні від
них або назви – в додатку, а похідні – в реєстрі словника.
У комп’ютерному навчальному словнику, де не йдеться про економію місця,
варто дублювати подавання цих одиниць: у реєстрі словника й у додатку, цим
полегшується для користувача, який, як правило, ще не володіє методами
роботи зі словником, завдання знайти та згрупувати ці одиниці з однаковим
коренем.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
Те ж стосується словотвірних афіксів: деякі словники подають їх за
алфавітом у реєстрі, а деякі – в додатках. У комп’ютерних навчальних
словниках системи «Глоса» вони, як і географічні назви, даються у реєстрі й у
додатку.
У частотних словниках, як правило, є дві частини: алфавітна, де одиниці
підрахунку розташовуються за алфавітом, і рангова, в якій одиниці розташовані
за спадом частоти. Якщо перша дозволяє швидко знайти слово, частота якого
цікавить користувача, то друга вказує на групування слів (чи інших одиниць) за
частотою і використовується тоді, коли треба відібрати, наприклад, лексичний
мінімум, задавши потрібний поріг частоти, яка є граничною для мінімуму.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.4. Укладання словникових статей.
Окремо слід зупинитися на семантичних словниках, зокрема, на
словниках ідеографічних, або тезаурусах. У них поняття словникової статті
досить нечітке й залежить від способу побудови семантичної мережі. Якщо
вона будується за схемою тема ~ клас – підклас – рубрика, то статтею можна
вважати сукупність слів (словосполучень), що об’єднуються під рубрикою.
Якщо тезаурус будується як дерево родо-видових відношень, то єдиною
словниковою статтею можна вважати весь текст. У таких випадках йдеться не
про словникову статтю, а про таксон, тобто множину одиниць опису,
об’єднаних у групу за певними семантичними підставами будь-якого рівня
абстракції.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.5. Макетування словника.
Макетуванням словника називається вироблення структури словника в цілому,
співвідношення його складових частин. Як правило, словник починається передмовою.
В ній укладачі повідомляють про основні принципи будови словника та його статей,
дають поради щодо користування словником, наводять схеми словникових статей.
Зміст передмови змінюється залежно від типу та призначення словника.
Наприклад, у передмові до навчального словника першого рівня автори звертаються до
користувачів, тобто учнів, і до викладачів, оскільки словник призначений цим двом
групам користувачів, які використовуватимуть його по-різному.
Далі даються детальні поради щодо користування словником: як знайти слово у
словнику, як його вимовляти, як вибрати правильний переклад слова, як користуватися
відомостями про сполучуваність слова, як користуватися додатками. Ці поради
розраховані на того, хто тільки вчиться користуватися словником.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.5. Макетування словника.
Ясно, що у словнику академічному чи розрахованому на професіонала-
перекладача передмова повинна мати іншу будову. Розраховані на початківця
також зіставна таблиця англійських й українських звуків й англійський алфавіт,
у якому наведено транскрипцією назви літер.
Отже, перше, на що повинен звернути увагу лексикограф, це характер
передмови та її доцільність саме для певного типу словника.
Наводяться перед основним корпусом словника також списки умовних
скорочень, використаних у словнику як граматичні чи стилістичні ремарки. У
перекладному словнику даються списки скорочень іноземною та рідною
мовою.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.5. Макетування словника.
У комп’ютерному словнику роль передмови інколи виконує help. В
основному корпусі словника звертається увага на розташування матеріалу (у
дві, чи одну колонку), на зручне для сприймання співвідношення шрифтів, на
перехресні посилання.
Після основного корпусу словника можуть бути додатки й індекси. В
додатках, як правило, даються географічні назви, словотвірні афікси, метричні
міри, грошові одиниці і под.
Щодо географічних назв і словотвірних афіксів, серед лексикографів немає
єдності в підходах: частіше за все автори в додатках дають географічні назви, а
похідні від них розміщують в основному корпусі за алфавітом.
Що стосується словотвірних афіксів, то все частіше вони подаються в
основному корпусі за алфавітом. При цьому суфікс має дефіс перед афіксом, а
префікс – після нього.
 1. Етапи лексикографічної діяльності.
1.5. Макетування словника.
У додатках до деяких словників даються граматичні відомості про мову,
що є вихідною, тобто початковою, до якої належать реєстрові слова. Такі
відомості доцільні для користувачів, які вже мають достатні знання іноземної
мови, якщо вона є вихідною, а також сприяють зіставленню рідної мови з
іноземною, якщо реєстрові слова даються рідною мовою.
Велику увагу слід приділяти перехресним посиланням. Вони бувають двох
видів: від нерегулярних словозмінних форм до основної форми й на
семантично споріднені одиниці.

Макетування словника – останній етап його укладання, але інколи на

цьому етані доводиться вносити зміни в структуру словникових статей, у
тлумачення чи переклад значень, оскільки загальна картина всього матеріалу
дозволяє виявити помилки й недоречності.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
В основі будь-якого словника має лежати певна концепція, чи, кажучи простіше, у
словнику мусить бути втілено певну систему наукових поглядів щодо його ідеї
створення, мети й завдання, структури, принципів відбору описуваних у ньому
одиниць, засади лексикографування базових словникових одиниць, так само як і різних
аспектів цих одиниць.
І тут слід пам’ятати, що, з одного боку, «словник є результатом, підсумком студій
над тією чи тією проблемою, мов би “відповіддю” на певне лінгвістичне завдання.
Словник є найзручнішою формою узагальнення й фіксування наших знань»
[Богданович, Мартынюк 2003], а з іншого, – «створення добрих словників можливе
тільки на основі доброї лінгвістичної теорії» [Морковкин 1990-а].
Останнє з наведених тверджень є надзвичайно важливим, оскільки в історії
української лексикографії, як і інших лексикографічних традицій постсоціалістичного
простору, маємо ситуацію, коли в основу словникарства, не кажучи вже про
лексикографію, було покладено не наукову теорію, а політичну ідеологію.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
Доволі категорично про політичний аспект у лексикографії пише П. Жміґродський,
визнаючи політичну ідеологію (екстралінгвістичну ідеологію) важливим чинником в історії
лексикографії минулого століття і наголошуючи на ідеологічний складовій польського
словникарства 1945–1989 рр..
Однак порівняно з польською лексикографією, з огляду на історичні обставини, ідеологічна
складова в українській лексикографії мала значно драстичніший характер. Якщо
П. Жміґродський, говорячи про лексикографічну дискусію навколо «Словника язика
польського» 1951 р., згодом знаного як «Словник...» В. Дорошевського, акцентує увагу на
критиці концепції майбутнього словника, «...аргументи якої мали головно ідеологічний
характер», на тому, яким чином були вирішені питання визначень, зокрема суспільно-
політичної лексики: «...дефініції суспільно-політичних понять були формульовані з погляду
марксистської ідеології» тощо, то в українській лексикографії йшлося не про окремий словник,
навіть надзвичайно важливий, а про словникарство загалом, що сформулював П. Горецький:
«Для практичної роботи в ділянці лексикографії і зокрема складання словників потрібна
відповідно розроблена методологія цієї праці. Така методологія повинна ґрунтуватися на
принципах матеріалістичного марксистсько-ленінського мовознавства» [Горецький 1951].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
Присутність ідеології в українському словникарстві, особливо після доби
Українізації, у середині минулого століття не обмежувалася загальними
настановами на зразок: «Висловлення Й. В. Сталіна в роботі “Марксизм і
питання мовознавства” дають ясні і єдино правильні настанови для теорії і
практики складання словників...». Часто можна було подибати у наукових
лексикографічних працях і полювання на відьом, чи, кажучи мовою того часу, –
викриття антирадянських елементів: «...всі російсько-українські і українсько-
російські словники як загальномовні, так і термінологічні, укладені до 1933 р.
включно, виявилися непридат­ними для вжитку і навіть шкідливими. Вони
мають багато фахових помилок, методичних, а головне, вони побудовані на
ворожій соціалістичному ладові методології... [...] В 1933 р. шкідництво
українських буржуазних націоналістів у словниковій справі було партією і
Радянською владою викрито і розгромлено».
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
Як наслідок, українські словники 1900–1933 рр. було вилучено з обігу і у
такий спосіб фактично розчавлено національні українські словникарство та
лексикографію [див.: Українська мова у XX сторіччі, 2005], а лексикографія
построзгромного періоду вже повністю будувалася на засадах марксистсько-
ленінської ідеології, не оминаючи виконання завдання злиття української і
російської мов в одну, у тім числі й засобами лексикографії, що виявилися
надзвичайно продуктивними.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
Тому, з одного боку, важливо знати про суть ідеологічних чинників у
словникарстві, а з іншого, – уникати політичної заідеологізованості
словникарства та лексикографії. І в основу сучасного і словникарства, і
лексикографії класти лінгвістичну теорію, на якій далі формулювати концепцію
словника, чи систему поглядів на словниковий опис мови (у загальномовному
словнику), або її сегмента, через опис відповідних мовних одиниць.
Традиційно концепція словника обумовлює теоретичне підґрунтя, що
лежить в основі лексикографічного опису, репрезентованого словником, мету й
призначення словника, історичний аспект його появи й значення для мови та
культури, склад і структуру словника, емпіричну базу і засади добору
реєстрових одиниць, а також принципи їх упорядкування й опису, технічне
оформлення структурних одиниць словника тощо.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
За умов коректної організації словникової справи, концепцію словника
спочатку викладають у проспекті майбутньої праці.
Далі проспект словника обговорюють, вносячи, залежно від перебігу
наукової дискусії, корективи, можливо, до базової теорії, емпіричної основи,
структури, формату опису, або ухвалюють і на її основі пишуть інструкцію
словника.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
У проспекті традиційно обумовлюють, по-перше, необхідність створення того
чи того словника. Наприклад, у «Проспекті словника українських прізвищ»
необхідність створення пропонованої праці автор описує так: «Вивчення
українських особових назв людей, зокрема прізвищ, сприяє виявленню важливих
явищ в історії українського народу, допомагає глибшому пізнанню і дослідженню
розвитку мови. Про актуальність сучасних проблем іменознавства, про науково-
теоретичну і практичну користь всебічного вивчення прізвищ та імен свідчить
чимало цінних і цікавих праць...» [Сухомлин 1961]. Іншим прикладом
обґрунтування необхідності укладання словника може бути такий: «Тип словника
синонімів, як відомо, не опрацьований у вітчизняній лексикографії. Нема у вжитку
і самого словника синонімів [...]. До останніх років не було також опубліковано
спеціальної статті, присвяченої цьому типу словника. Разом з тим великий
вітчизняний досвід щодо укладання різного типу словників дає підстави взятися за
створення словника синонімів...» [Левченко 1955].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
По-друге, проспект може розглядати історію укладання аналогічних
словників та містити їхній аналіз щодо повноти, адекватності опису мовних
одиниць, доцільності обраної структури, з’ясування плюсів і мінусів
попередніх словників із метою того, щоб залишити позитивні й виправити,
усунути негативні риси словника тощо. Також у проспектах словників може
бути зроблений огляд словникових праць конкретного типу в інших мовах,
наприклад: «...видавництво іноземних і національних словників випустило в
1953 р. “Словарь японских имен и фамилий”, за редакцією Н. П. Капула. [...] З
найновіших словників прізвищ людей іноземних авторів варто згадати: …»
[Сухомлин 1961].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
Інколи обґрунтування необхідності створення словника й короткий огляд
словникових праць певного типу подають разом, наприклад: «Необхідність
якнайшвидшого створення російсько-українського словника технічної
термінології викликана ще й тим, що сучасних російсько-українських
загальнотехнічних і галузевих словників нема, за винятком словників,
створених на Україні в період 20–30-х років (В. Дубровський, Російсько-
український технічний словник, К., 1926; І. Шелудько і Т. Садовський, Словник
технічної термінології (загальний), ІУНМ, 1928; М. і А. Дармороси, Словник
технічної термінології, 1926, і ряд інших), і серії коротких термінологічних
словників для середньої школи та кількох випусків термінологічних бюлетенів,
виданих уже в 1934–1935 рр.» [Родзевич 1958].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
По-третє, проспект словника не повинен оминати питання призначення,
характеру й завдання словника. Ця частина є обов’язковою також і у передмові
словника. Часто її організовують як окремий розділ словника під заголовком
«Від автора», «Від редакційної колегії».
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
Щодо характеру словника, то в «Етимологічному словнику української мови»
цьому аспектові у передмові присвячено навіть цілий розділ: «Вступ. Характер
словника. У Словнику подаються основні відомості про етимологію (тобто походження
і генетичні зв’язки) слів сучасної української мови. Найхарактернішими ознаками
Словника, у порівнянні з іншими існуючими етимологічними словниками
слов’янських мов, є великий обсяг охоплених ним лексичних матеріалів української
мови, які потребують етимологічного висвітлення, і пов’язана з цим відносна стислість
викладу. У Словнику знаходять висвітлення...» [ЕСУМ 1982].
А у СУМі ця інформація подана у частині «Від редакційної колегії»: «“Словник
української мови в десяти томах” – це перший в історії української лексикографії
словник тлумачного типу. Створений він [...] на базі величезного лексичного матеріалу,
вибраного з різноманітних літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел
у широких хронологічних рамках – з кінця XVIII ст. і до наших днів. [...] Словник
української мови лишається тлумачно-нормативним словником...» [СУМ 1970], – тут
ми маємо чітку вказівку на тип і характер словника: тлумачно-нормативний.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
По-четверте, проспект не може залишити поза увагою емпіричну основу,
або текстову основу словника. Власне, емпірична основа словникової праці є чи
не найважливішою її складовою, оскільки, залежно від того, які саме тексти
стануть джерелом відбору описуваних у тому чи тому словнику мовних
одиниць, таким буде словник і такою буде загальна мовна картина чи її
фрагмент, відображений у словнику.

Емпіричною базою словникової праці можуть бути:

а) попередньо укладені словники, якщо такі є;
б) картотеки прикладів, або лексична картотека;
в) електронний текстовий ресурс – корпус текстів, коли йдеться про останнє
десятиліття XX ст. – початок XXI ст.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
Лексична картотека – це сукупність лексичних карток із заголовковим словом, до
якого подано фрагмент тексту, що ілюструє вживання заголовкового слова з тим чи тим
значенням, і паспортизацією, чи інформацією про те звідки виписано цей фрагмент
тексту.
А текстовий корпус – перетворена на електронну форму, стандартно
організована, програмно опрацьована, репрезентативна вибірка текстів природної
мови, призначена для лінгвістичного аналізу й технологічного застосування.

Добре організовані і картотека прикладів, і корпус забезпечують якість текстових

ілюстрацій та репрезентативність текстового матеріалу. Це можливо передовсім
завдяки тому, що головним джерелом текстових фрагментів у картотеці й корпусі є
найкращі твори художньої літератури, наукові, науково-популярні, публіцистичні
тексти, також тексти періодичних видань, а в корпусах можливі фрагменти усного
мовлення, відібрані й організовані за чітко визначеними критеріями.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
Проте важливо пам’ятати, що і попередні словники, і картотека, і корпус
повинні становити комплекс джерел, а не розглядатися або, тим паче, не
використовуватися самостійно, ізольовано оскільки звернення лише до
словників є передумовою домінування компілятивного методу укладання
словника, часто зі збереженням негативних рис попередніх словників у новій
праці. Натомість ігнорування попередніх словників і звернення лише до
картотеки чи корпусу під час укладання словника є нічим іншим як винаходом
колеса наново.
Лексичний склад словника – це не тільки обов’язковий, а й важливий
елемент і проспекту, і інструкції, і передмови словникової праці. Усі без
винятку проспекти, інструкції і передмови обов’язково обговорюють цю тему і
прописують її для укладача і читача, або принаймні повинні.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
Лексичний склад словника детермінує джерельна база, а на важливість
джерельної бази звертає увагу Б. Грінченко, який у своїй передмові до
«Словаря української мови» детально на п’яти сторінках (с. 21–26) обговорює
збирання, організацію, систематизацію, критерії відбору, принципи
використання тощо фактичного мовного матеріалу для «Словаря» [див.:
Грінченко, 1958], а також подає розлогий список збирачів мовного матеріалу.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
Так само детально описує джерела словника, добір матеріалу, створення картотеки
І.Сухомлин у згадуваному вже «Проспекті Словника українських прізвищ»,
присвячуючи цьому цілий розділ. Так, автор Проспекту розрізняє два типи джерел:
усно-інформативні та писемні, причому «для тієї частини словникової статті, що
наводить ілюстрації сучасних діалектних форм відповідного прізвища, відбираються
усно-інформативні дані ономастичних експедицій та матеріали особистих записів
укладача» [Сухомлин 1961]. Далі, розглядаючи писемні джерела, автор знову
застосовує класифікаційний відхід, розрізнюючи писемні джерела «радянського
періоду й історичні пам’ятки, різні документи від найдавніших часів і до Жовтня...»
[Сухомлин 1961], а також подає конкретний список джерел.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
По-п’яте, у проспекті словника обґрунтовують загальну будову словника,
чи макроструктуру, зокрема створення й організацію реєстру, і будову
словникової статті, чи мікроструктуру з ремарками, способом
лексикографування (тлумачення, переклад тощо), зі зразками словникових
статей (див. Додаток 1: «Проспект Словника українських прізвищ»).

І врешті, по-шосте, у проспекті задають візуально-графічне оформлення

тексту словника.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.1. Проспект словника.
У великих загальномовних словниках проспект стає основою вступної
частини.
Скажімо, вступна частина СУМу описує: обсяг та будову словника,
зокрема лексичний склад словника, словникову статтю, граматичні форми та
граматичну і стилістичну характеристику слів реєстру, засади тлумачення
реєстрових одиниць, відображення фразеології, приклади-ілюстрації до слів
реєстру.
Подає також «Список скорочень літературних джерел Словника», а саме:
політичної літератури, оригінальної та перекладної художньої літератури,
творів народної творчості та збірок літературного походження, наукової,
науково-популярної літератури, літературної критики, творів мистецтва,
посібників та підручників, довідників, мемуарів, газет і журналів [див.: СУМ
1970].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.2. Концепція і принципи словника.
Важливим аспектом словникарства є те, що концепція словника має бути
викладена до того, як почато опис принципів укладання та саме укладання
словника.
Зазвичай концепцію та принципи укладання словника оформлюють як
окрему лексикографічну працю, наприклад: «Новий словник української мови
(концепція і принципи укладання словника)», що побачила світ у 1996 р.
Концепція «Нового словника української мови» (НСУМ) авторства
О. Тараненка викладена у праці «Новий словник української мови (концепція і
принципи укладання словника)» (далі НСУМ).
Найважливішим і найпершим завданням будь-якої словникової концепції є:
визначення типу, статусу і завдання словника, його інформаційного наповнення.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.2. Концепція і принципи словника.
З цього випливає обсяг і потенційний користувач, чи цільова авдиторія.
Щодо концепції НСУМу, то ці характеристики, крім цільової авдиторії, автор
задає в анотації, у такий спосіб акцентуючи на важливості та першочерговості
обґрунтування цих аспектів майбутнього словника: «“Новий словник
української мови” в 8–10 томах планується як тлумачний словник української
мови ХІХ–ХХ ст. з реєстром щонайменше 200 тис. слів. Словник, значно
повніше порівняно з дотеперішніми українськими лексиконами охоплюючи
лексико-фразеологічний склад української мови, разом з тим забезпечуватиме
необхідну й достатньо вичерпну його кодифікацію.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.2. Концепція і принципи словника.
За принципом подання мовного матеріалу це має бути словник активного
типу, за принципом побудови словникової статті – словник багатоцільового,
якомога універсальнішого призначення, з широким набором лексикографічних
параметрів.
Концепція словника спирається на досвід вітчизняної та світової
лексикографії і ґрунтується на докладному й різнобічному опрацюванні
семантичного, стилістичного аспектів української лексики, її сполучуваності та
ідіоматичності» [Тараненко 1996].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.2. Концепція і принципи словника.
В анотації конденсовано подано засадничі, визначальні аспекти концепції
нового словника. Натомість у першому параграфі першого розділу їх уже
детально розписано. Наприклад, щодо типу, способу подання інформації,
характеру, принципів добору матеріалу тощо сказано, що «Новий словник
української мови» в 8–10-ти томах (далі – Словник) плановано як
лексикографічну працю тлумачного типу, «де б у досить повній формі (не
менше 200 тис. слів) був поданий лексико-фразеологічний склад сучасної
української мови в основному за її писемними фіксаціями протягом двох
останніх століть – від І. Котляревського до кінця XX ст.» [Тараненко 19963].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.2. Концепція і принципи словника.
За своїм характером це має бути:
а) за принципом добору матеріалу та його інтерпретації – словник
реєстративно-нормативний, дескриптивно-прескриптивний, який, найширше
фіксуючи словниковий склад української національної мови, дає одночасно
достатньо повну, більш докладну і різноаспектну порівняно з наявним
словниками української мови нормативно-кодифікаційну характеристику
мовних фактів з позиції сучасної літературної мови, рекомендації щодо
вживання слів і т. ін.;
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.2. Концепція і принципи словника.
б) за принципом подання мов ного матеріалу – словник активного типу,
орієнтований на активне засвоєння мови та володіння нею шляхом найширшого
опису реального функціонування мовних одиниць (за допомогою наборів
типових лексичних контекстів, подання ортологічних (нормативних; ортологія –
розділ мовознавства, що вивчає мовні норми та доцільність використання
варіантних мовних форм) рекомендацій, відображення парадигматичних
відношень і синтагматичних зв’язків тощо – див. наступний пункт);
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.2. Концепція і принципи словника.
в) за принципом побудови словникової статті – словник багатоцільового,
якомога універсальнішого призначення з достатньо широким обсягом
інформації про словникову одиницю: з її семантизацією, граматичною та
стилістичною характеристиками, відображенням її лексико-семантичних і
словотвірних системних відношень, варіантності, поданням типових контекстів
її вживання, вимови, акцентування і написання відповідно до сучасних
правописних норм, а також (у довідковому відділі) – її першої лексикографічної
і, якщо це можливо, писемної фіксації, попередніх вимовних та правописних
норм, етимології [див.: Тараненко 1996].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.2. Концепція і принципи словника.
Крім того, концепція планованого тлумачного словника української мови, обсягом 200 тис.
реєстрових одиниць і хронологічних меж ХІХ–ХХ ст., детально й послідовно з’ясовує такі аспекти макро-
і мікроструктури Словника:
1) тип і призначення Словника, його реєстр і структуру (варіанти слова, порядок відсилань тощо);
2) семантичну характеристику словникових одиниць, а саме: способи семантичної характеристики,
основні вимоги до тлумачення, полісемію, омонімію тощо, крім того подаючи типові зразки семантичної
характеристики і формули тлумачення слів залежно від їхньої частиномовної належності та дериваційних
ознак [див.: Тараненко 1996: 21–76];
3) граматичні характеристики словникових одиниць усіх лексико-граматичних розрядів слів, і
зокрема синтаксичні характеристики (синтаксичні зв’язки і синтаксичні функції) словникових одиниць
[див.: Тараненко 1996: 77–109];
4) стилістичні характеристики словникових одиниць (функціонально-стильові, часові, емоційно-
експресивні та емоційно-оцінні, ортологічно-нормативні й частоти) Тараненко 1996: 110–139];
5) окремо описано засади подання фразеологічних зворотів та інших стійких сполучень слів [див.:
Тараненко 1996: 140–148];
6) ілюстративний матеріал, орфографія, орфоепія, умовні знаки, графічні ілюстрації, список умовних
скорочень [див.: Тараненко 1996: 149–155, 161–170].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.2. Концепція і принципи словника.
Також О. Тараненко у концепції пропонує елемент мікроструктури
словника, який зазвичай або відсутній, або не формалізований в інших
українських словниках, – довідковий відділ: «Після основного тексту
словникової статті з абзацу після тире подається довідковий відділ, який
містить вказівки на такі аспекти мовної одиниці (вони відокремлюються між
собою тире, а другий і наступні від першого – також абзацом):
1) наявність стилістично обмеженої варіантності;
2) дата першої писемної фіксації в пам’ятках української мови або перша
лексикографічна фіксація, причому подаються й раніше вживані форми даної
одиниці в разі наявності таких, тобто її попередні фонетичні, акцентуаційні,
орфографічні, морфологічні та ін. варіанти, варіанти керування тощо (цей
аспект відзначається при кожному реєстровому слові);
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.2. Концепція і принципи словника.
3) походження (етимологія, вказівка на мову – джерело запозичення) або семантико-
словотвірна та семантична мотивація одиниці (етимологія відзначається, як правило, при
словах, опорних для певного словотвірного гнізда, мотивація – вибірково, залежно від
потреби);
4) вказівка на префіксальні деривати і складні слова, другим (не першим) компонентом
яких є лексикографоване слово.
Напр.: БРАТИК... Фольк., прост. братік. Павл. 1826: братікь; Желех. 1886: братик; Грінч.
1907: братік; УРС 1953: братік; РУС 1968: братик» [Тараненко 1996: 156]. У додатковому
відділі передбачено також інформацію про слова іншомовного походження [див.: Тараненко
1996: 157–160].
Також автор коментує місце, статус і форму подання фразеологічних одиниць української
мови, визначає набір додатків до НСУМ: «словник скорочень, словник особових імен українців
(із словотвірними дериватами цих слів, їх конотаційними характеристиками, частотністю
вживання тощо), частотний словник перших кількох тисяч найуживанішої лексики» [Тараненко
1996: 4].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.3. Емпірична база словника (джерельна база).
Не залишено поза увагою й емпіричну базу НСУМ. Зокрема, автор
джерелами словника бачить фонди лексичної картотеки Інституту української
мови НАН України на 6 млн карток-цитат із художньої літератури, фольклору,
наукової та науково-популярної, суспільно-політичної, публіцистичної
літератури, також і перекладної, підручників, періодики та нині створюваний
машинний фонд української мови. Допоміжні джерела для Словника – наявні
словники української мови (тлумачні, перекладні, фразеологічні, синонімічні,
мови письменників, іншомовних слів та ін.), енциклопедії та енциклопедичні
словники [див.: Тараненко 1996: 4].
Хоча на кінець XX ст. уже треба було говорити про корпусні текстові
ресурси мови, які активно розроблювалися й практикувалися в європейській
лексикографічній практиці на той час і тепер.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.3. Емпірична база словника (джерельна база).
Загалом основу реєстру НСУМ згідно з концепцією О. Тараненка повинна
становити загальновживана лексика та фразеологія сучасної української
мови (загальні назви). Крім того, до реєстру слід увести також лексику
«обмеженішого функціонування, що вже, відійшовши в пасивний лексичний
фонд або вживаючись у межах соціально, професійно чи територіально
обмежених груп мовців, знаходить відображення в мові художньої літератури,
періодики, підручників тощо, потрапляє в розмовну мову, необхідна для
розуміння життя і побуту українського та інших народів, вітчизняної та світової
історії і т. ін.» [Тараненко 1996: 4–5] – йдеться про історизми, архаїзми,
неологізми, професійну номенклатуру, терміни з різних галузей
виробництва, науки, техніки, мистецтва, діалектизми, просторічну
лексику, варваризми та екзотизми тощо.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.3. Емпірична база словника (джерельна база).
Значно більше уваги, ніж в інших українських словниках та словникових
концепціях чи проспектах, у концепції НСУМ звернено на ономастичну та
відономастичну лексику, яку пропоновано подавати двояко: в загальному
реєстрі й окремо у додатках [див.: Тараненко 1996: 5–9].
Підставою уведення тієї чи тієї мовної одиниці до реєстру НСУМ є ступінь
уживаності [Тараненко 1996:10]. Згідно з концепцією одиницями реєстру
можуть бути непохідні та похідні, прості та складні різного типу творення
слова, що належать до всіх частин мови. А щодо частиномовної класифікації,
то концепція дотримується традиційної десятичленної класифікації частин
мови.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.4. Спосіб організації мікроструктури словника.
Слова у НСУМ передбачено розташовувати за алфавітом, крім деяких
випадків гніздового розташування: «Деякі категорії реєстрових слів подаються
за принципом гніздового розташування, що дає змогу краще відобразити і
компактніше подати в словнику їх лексико- і словотвірно-системні аспекти (це
практикується тільки в тих випадках, коли словникова стаття не надто
ускладнюється внаслідок цього)» [Тараненко 1996: 15]. Крім того, якщо два або
кілька реєстрових слів мають однакове написання, але відрізняються
наголосом, то першим за порядком має йти слово з ближчим до початку
наголосом, наприклад: біли́ зна і білизна́ , те́ пло і тепло́ ...
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.5. Тлумачення як частина структури словника.
Фактично найбільшим розділом концепції НСУМ є розділ «Семантична
характеристика (тлумачення) словникових одиниць», присвячений виробленню
засад і прийомів тлумачення слів – реєстрових одиниць.
Передовсім автор визначає тлумачення як основний спосіб лексико-
семантичної характеристики слова у словнику, з’ясовуючи суть інформаційного
наповнення тлумачення в такий спосіб: «Тлумачення повнозначних слів
передбачає:
а) підведення позначуваного поняття (предмета, явища, властивості, якості,
ознаки, кількості, дії тощо) під найближче родове поняття (рід, розряд, групу і
т. ін.) і одночасною вказівкою на його видові, диференційні риси;
б) характеристику позначуваного поняття як частини певного цілого
(голова – частина тіла...; квартал – четверта частина року), певної сукупності з
вказівкою на її істотні ознаки» [Тараненко 1996: 21].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.5. Тлумачення як частина структури словника.
Далі деталізовано вимоги до змісту тлумачення, а власне:
а) адекватність визначення лексичного значення слова позначуваному поняттю;
б) достатність тлумачення для розуміння змісту позначуваного поняття і
особливостей уживання слова;
в) врахування і показ лексико-семантичних і лексико-граматичних системних
відношень тлумаченого слова;
г) нетавтологічність тлумачення семантично пов’язаних між собою слів; і до
форми тлумачення: «тлумачення робиться за допомогою загальновживаних і
стилістично нейтральних одиниць сучасної літературної мови; у тлумаченні не
може бути висловів, не поданих у реєстрі Словника; тлумачення має бути стислим,
але не на шкоду вимозі його достатності; граматично провідний член тлумачного
словосполучення ставиться в його вихідній морфологічній формі [Тараненко 1996:
27].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.5. Тлумачення як частина структури словника.
Наявність деталізованих вимог до оформлення як змістового, так і
формального боку тлумачення є важливим аспектом, оскільки великі словники
укладають великі колективи лексикографів, і за таких умов можна забезпечити
уніфікованість словникарських робіт. Крім того, завданням уніфікованості
слугують і передбачені автором зразки оформлення тлумачень реєстрових
одиниць, організованих за тематичним принципом .
Наприклад у межах іменника передбачено типові зразки тлумачення назв осіб
за характерними зовнішніми і внутрішніми (розумовими, моральними, психічними
тощо) ознаками, за родом діяльності, соціальним станом, статусом тощо, а також
назв осіб, що дотримуються певних поглядів, належать до певних суспільних та
інших течій, входять до певних угруповань; назв народів, етнічних та інших груп,
жителів регіонів тощо; назв звань, чинів, ступенів, титулів тощо та їх носіїв; назв
рослин; назв тварин; назв мінералів, хімічних елементів тощо. [див.: Тараненко
1996: 35–49].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.6. Граматична і стилістична зона словника.
Окремо концепція НСУМ омовлює аспекти граматичної, стилістичної та
функціонально-стильової характеристики, зважаючи на лексикографічну
традицію подання такого типу характеристик в українських словниках та
інноваційні процеси. Наприклад, належність слова до певної частини мови
«завжди відзначається при числівниках, займенниках, прислівниках, службових
частинах мови та вигуках. При іменниках, прикметниках, дієсловах
частиномовна належність визначається перев. за формами (парадигмами) їх
відмінювання (дієвідмінювання). Проте іменники й прикметники, а в окремих
випадках і дієслова також можуть кваліфікуватися за допомогою граматичних
позначок...» [Тараненко 1996: 77].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.6. Граматична і стилістична зона словника.
Щодо стилістичної характеристики, то пропоновано чотири основні
способи її подання:
1) через відповідну ремарку, якщо стилістичний аспект слова можна
визначити однозначно;
2 ) як супровідна інформація, коментар при тлумаченні, якщо стилістичний
аспект слова виявляє неоднозначність або є неекспліцитним;
3) як одна з формул тлумачення, якщо маємо словотвірний дериват:
БРЕХУНЕЦЬ..., розм. Зневажл. до брехун;
4) шляхом уведення до тлумачення стилістичної характеристики: ГОЛУБ...
2. перен., розм. Пестливе називання чоловіка, хлопця (перев. при звертанні).
А позначення функціонально-стильових характеристик при відповідній
реєстровій одиниці покликано вказувати на закріпленість мовної одиниці за
певним функціональним стилем, сферою вживання, соціальним середовищем.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.6. Граматична і стилістична зона словника.
Крім граматичної, стилістичної та функціонально-стильової характеристик,
обґрунтовано доцільність й омовлено прийоми і засоби подання часової, емоційно-
експресивної та емоційно-оцінної, ортологічно-нормативної та частотної
характеристик реєстрових одиниць. (ОРТОЛО́ ГІЯ – розділ мовознавства, що
вивчає мовні норми та доцільність використання варіантних мовних форм).
Згідно з аналізованою концепцією часовою характеристикою супроводжуються
мовні одиниці, що вже вийшли або виходять із живої сучасної мови, наприклад:
веломашина, гастроном зі знач, «гурман».
Емоційно-експресивна характеристика до слів передбачена за умови наявності
у семантиці лексикографованої одиниці так званої підвищеної емоційності й
«особливих виражальних можливостей (внаслідок наявності в них певної
внутрішньої форми, образу, звукового оформлення, відповідних афіксів тощо)»
[Тараненко 1996].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.6. Граматична і стилістична зона словника.
А емоційно-оцінна характеристика – за умови:
«а) вираження емоційної оцінки – вираження емоційного ставлення;
б) у межах вираження емоційної оцінки – на вираження негативної (несхвальна,
зневажлива та ін.) і вираження позитивної (схвальна) оцінок» [Тараненко 1996: 123].
І врешті нові елементи словникової мікроструктури щодо наявних українських
тлумачних словників – ортологічно-нормативна й частотна характеристики слова, –
уводить концепція, з одного боку, з огляду на те, що реєстр НСУМ передбачає ширше
порівняно з іншими тлумачними словниками сучасної української мови охоплення
некодифікованої лексики, а з іншого, – на задекларовану нормативність Словника.
Для подання інформації про граматичну, стилістичну, емоційно-експресивну,
нормативну тощо складову мікроструктури лексикографованих одиниць в окремому
розділі передбачено розлогий набір ремарок, які попередньо описані у відповідних
параграфах концепції.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.6. Граматична і стилістична зона словника.
Наприклад: «Позначка розм. характеризує одиниці, що належать до складу
літературної мови, не виходять за рамки літературного слововживання, але вживаються
переважно в усній мові та в мові персонажів художньої літератури при побутовому,
повсякденному спілкуванні і відзначаються порівняно із стилістично нейтральними
одиницями певною безпосередністю, невимушеністю, «неофіційністю». Напр.:
балакун (балакуха), баламут, витрибеньки, дурниця, забіяка, здоровань... [...]
Позначки офіц. і офіц.-діл. характеризують одиниці, властиві мові державних актів,
урядових постанов, офіційних промов тощо та ділових паперів, канцелярської
документації: комюніке, меморандум, вибувати... [...]
Позначка висок., або відповідні стилістичні коментарі в тлумачній частині
словникової статті характеризують одиниці книжної (публіцистичної, ораторської,
поетичної) лексики, які надають мові емоційних відтінків піднесеності, урочистості,
патетичності і мають перев. позитивні конотації. Серед таких слів багато
церковнослов’янізмів. Напр.: воїн, горнило...» [Тараненко 1996].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.7. Зона фраземіки у структурі словника.
Фраземний матеріал є важливою складовою будь-якого тлумачного
словника національної мови, надто академічного статусу. Тому в концепції
слушно виокремлено в самостійний розділ правила подання фразем, а також
інших стійких сполучень слів.
Загалом, концепція омовлює правила подання:
а) власне фразеологізмів, до розряду яких зараховує і крилаті слова,
наприклад: біла ворона, бити байдики, душа в душу, ні риба ні м ’ясо, авгієві
стайні, яблуко розбрату;
б) усталених порівнянь: голодний як вовк, ллє як з відра, працювати як віл;
в) номінативно-термінологічних словосполучень та власних назв
номінативно-термінологічного характеру: білий гриб, дитячий садок, класична
гімназія, Велика французька революція, «Руська трійця»;
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.7. Зона фраземіки у структурі словника.
г) дієслівно-іменникових словосполучень з частково десемантизованими
дієсловами: подавати допомогу, вести війну, брати до відома;
ґ) прийменниково-іменникових конструкцій, на зразок: за алфавітом, з
виглядом кого;
д) фразових кліше-формул: немає питань, немає проблем;
е) команд: кроком руш!, на плече!;
є) нарізно оформлених прислівників займенників, вставних слів, службових
слів і вигуків, різних підсидювальних утворень: все одно, без упину, на віку, один
одного, як правило, так би мовити, у зв’язку з, на адресу, дарма що, завдяки тому
що;
ж) складених псевдонімів і подібних власних назв людей.
Додатково автор зазначає, що прислів’я до реєстру Словника не вносяться, але
можуть використовуватися як ілюстрації. Очевидно, що такий коментар має
стосуватися і приказок, і стійких сполучень слів різного типу, а не лише прислів’їв.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
1.7. Система символів словника.
Подання бгатослівних конструкцій у словниковій мікроструктурі можливе
двома способами, залежно від його типу: субреєстрова одиниця чи ілюстрація.
Якщо йдеться про субреєстрову одиницю, то для її виокремлення у
мікроструктурі передбачено систему символів – трикутник, ромб, квадрат (див.:
Додаток 2: «Умовні знаки»).
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
1.7. Система символів словника.
Натомість, якщо стійка багатослівна конструкція є ілюстрацією, то її оформлюють згідно з
правилами подання ілюстративного матеріалу, визначеними у шостому розділі концепції [див.:
Тараненко 1996: 149], або виокремлюють курсивом.
Оскільки НСУМ детерміновано як нормативний, то питання орфографії та орфоепії є
надзвичайно важливими, особливо визначення того Правопису української мови, норми якого
наскрізно і послідовно застосовуватимуться у словнику. Так, О. Тараненко однозначно
формулює: «Правопис Словника ґрунтується на нормах останньої редакції “Українського
правопису” (К., 1993)» [Тараненко 1996: 154].
Так само з’ясовано правила позначення наголошеного голосного: «Знак наголосу ставиться
над одиницями, що подаються напівжирним шрифтом (над реєстровими одиницями та
відсиланнями), ти їх граматичними формами. В ілюстраціях наголос ставиться тільки для
уникнення омонімії. У складених словах (словах, що пишуться через дефіс) наголос звичайно
подвійний. В односкладових словах наголос відсутній, за винятком окремих узвичаєних
конструкцій» [Тараненко 1996: 155].
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
1.7. Система символів словника.
Концепція словника є надзвичайно важливою складовою як лексикографії
загалом, так і словникарства зокрема.
Для лексикографії – це теоретичний конструкт майбутнього словника, що
ґрунтується на певній мовній теорії, покликаній якомога адекватніше описати
певний сегмент мови або лексичний рівень мови загалом. І зазвичай, якщо
концепція репрезентує теорію, є теорією, належить до компетенції
лексикографії як теорії словникарської справи, то словникарство є практикою, а
для практичного укладання словників на основі концепції пишуть інструкцію,
яка і слугує інструментом, за допомогою якого уже на практиці укладають той
чи той словник.
 2. Концепція словника або його ідеологічна складова.
2.8. Інструкція як складник макроструктури словника.
Власне, уже в інструкції головну увагу приділяють макроструктурі й
мікроструктурі словника, починаючи від того, що саме є елементом макроструктури й
мікроструктури, як саме здійснювати лексикографування одиниць словника, залежно
від типу, мети, завдання, характеру словника, визначених концептуально й омовлених у
проспекті, аж до візуально-графічного оформлення тексту словника загалом і кожного
конкретного елементу структури словника зокрема: розташування тексту на сторінці
стовпцями чи в інший спосіб, шрифт і розмір літер реєстрової одиниці, формат
ремарок, шрифт тлумачення й ілюстрацій тощо.
Тому будь-який словник, що претендує на своє місце у національному
словникарстві, мусить базуватися на чітко сформульованій концепції, викладеній у
проспекті словника, а для потреб практичних – оформленій як інструкція. На цих
трьох китах – концепції, проспекті, інструкції – ґрунтується словникарство, чи то
практика укладання найрізноманітніших словникових праць.