Модуль 3.

Тема 3. Микола
Хвильовий (М.
Фітільов). Новела «Я
(Романтика)»
Біографія та
творчість
Невже я зайвий чоловік тому,
що люблю безумно Україну?
(М. Хвильовий)
1. Огляд життя і творчості Миколи
Хвильового, участь у ВАПЛІТЕ;
літературна дискусія 1925-1928 р.р.
2. Новела «Я (Романтика)»:
психологічна новела-засторога;
присвята «Цвітові яблуні».
3. Образ ліричного «Я», образ матері,
дегенерата, доктора Тагабата,
Андрюші – їхнє символічне значення.
Keywords: ideology,
engagement,
experimentation,
modernism, Europeanism
 Український прозаїк, поет,
публіцист, один з основоположників
пореволюційної української прози.
«Революціонер з голови до п'ят,
Хвильовий міцно зв'язаний з кращими
традиціями української художньої
літератури: можна сказати, що
шукання Хвильового почались там, де
урвалися шукання Коцюбинського».
Ананій Лебідь
 «Безперечно, я такий. Я розтріпаний.
А розтріпаність тому, що надто вразливий»

Псевдонім: Микола Хвильовий

Справжнє ім’я: Микола Григорович Фітільов
Дата: 13 грудня 1893 року
Види діяльності: літератор, публіцист, громадський діяч
Напрямок літературної творчості: «романтичний вітаїзм»
Ідеологічне мистецьке спрямування: культурна інтелектуальна Європа
Роки творчості: 1921–1933
Сімейний стан: двічі одружений
Смерть: 13 травня 1933 року у Харкові покінчив життя самогубством
Характеристика: романтик за світосприйняттям, фанатик ідей, вірний друг
Місце народження: с. Тростянець,
Харківщина.
Родина: родина вчителів, з 11 років
проживав з матірю.
Освіта: шкільна (закінчив початкова
школа в с.Калантаєв), гімназійна
(Богодухівська гімназія), з якої
виключено за участь у
революційному гуртку, тому склав
іспит екстерном і одержав атестат.
Збірка оповідань "Осінь"
("Елегія", "Я (Романтика)",
"Силуети", "На глухім шляху" та
ін.), повість "Санаторна зона" - ці
публікації і громадянська
активність зробили Хвильового
центральною постаттю в
літературному процесі 20-х
років.
Разом з однодумцями створив
літературну організацію ВАПЛІТЕ
(Вільна академія пролетарської
літератури); літературна діскусія 1925-
1928 рр., яка від питання про якість
літературних творів, порушеного
Хвильовим, швидко перейшла на
ідеологічні засади і принципи розвитку
української культури: "Ми визнаємо
українське відродження за необхідний
і неминучий етап". Микола Хвильовий.
Травень Арешт Михайла Ялового, друга й однодумця,
1933 р. колишнього президента ВАПЛІТЕ.
13 травня Зібравши друзів, Микола Хвильовий застрелився.
1933 р. Так закінчила свої рахунки з життям людина, яка
тричі була під розстрілом.
Діяльність і пам’ять
Про ідею ОСОБЛИВОСТІ Про «Я»

творчості
Миколи
Хвильово
Про стиль го Про
особистіст
ь
 Творча спадщина
Перші збірки оповідань:
“ Сині етюди “ (1923)
 “ Осінь ” (1924)

Центральні твори:
• “ Синій листопад “,
• “ Арабески “,
• “ Дорога й ластівка “,
• “ Кіт у чоботях “,
• “ Солонський Яр “,
• “ Легенда “,
• “ Я (Романтика) “
У новелі “ Я (Романтика) “
(надрукована в 1924 р.) постає
проблема гуманності й фанатичної
відданості революції,
розкривається суперечність між
одвічним ідеалом любові й
беззастережним служінням
абстрактній ідеї, розвінчується
романтика більшовицької
революції. Твір торкається теми
роздвоєності людської особистості
( “ Я – чекіст, але і людина ” ).

Ідея твору : вимріяне майбутнє не може

наблизити людина з роздвоєним “ Я “, Малюнок Андрія Клена
ціною злочину його не побудувати. «Я йшов у нікуди»
• розповідь від першої особи;
• драматизм;
• внутрішні монологи героя;
• відсутність безпосередньої авторської оцінки;
• лаконізм;
• виразні художні деталі;
• глибокий психологізм;
• відмова від традиційного описового реалізму;
• часові зміщення;
• символічність образів, деталей (наприклад, безіменність
персонажів (символ, деталь): революційна дійсність нівелює
людську індивідуальність; годинник – пересторога Бога, що
життя – короткотривале);
• історичні алюзії, асоціації з метою поставити революцію у
контекст визначних подій світової історії.
 "Я. Романтика" має присвяту іншому творові -
імпресіоністській новелі Михайла
Коцюбинського "Цвіт яблуні". Й у творі
Миколи Хвильового теж є сильний
імресіоністський первень - створений ним
світ постійно міняється від зміни освітлення,
дня і ночі, від грози, що насувається, і від
тьмяного сонячного світла в пеленах пилу
останнього описаного в новелі дня; світ також
міняється

від зміни звуків: то звичні шуми вітру й

трави в степу й щоденний, буденний гудок
на цегельні, то звуки, що поступово
наростають і стають драматичними:
військовий телефон, канонада, гуркіт
тачанок, постріли гвинтівок й маузера
головного героя, сигнали тривоги, що їх
подає броньовик на оборонній позиції.
Врешті-решт, у фіналі, коли настає ніч
розстрілу останньої групи заручників й
відступу, немовби налітає шквал - вогняного
світла, вибухів і громів, розірваних почуттів і
спогадів.
 «Я (Романтика)»
Історія написання. Письменник
бачить, що поступово ідеали
революції зазнають трансформації,
він намагається з’ясувати причини;
на жаль, остаточну відповідь на
свої питання Микола Хвильовий
знайде лише 1933 р., але єдиним
виходом тоді для нього вже стане
самогубство
Рік створення: 1924.
Напрям: модернізм.
Жанр: новела.
Тематичний різновид жанру: соціально-
психологічна новела з філософським елементом.
Час подій: 20-ті рр. XX ст.
Місце подій: панський палац біля міста.
полин (символ вічності); м’ята (символ забуття).
Тема: зображення антигуманного руйнівного
характеру громадянської війни й революції, що
призвели до зречення власного «Я»,
протиборства добра і зла в душі головного героя,
його роздвоєності: «Я — чекіст, але і людина»;
життя й вибір людини в умовах революційних
Образи:
людей: «Я (Романтика)» — главковерх чорного
трибуналу;
Доктор Тагабат — моральний ідеал
Я(Романтики), його «звірячий інстинкт»;
Дегенерат — жорстокий садист, «палач з
гільйотини», сторож душі Я (Романтики);
Андрюша — тихий, слабосилий юнак;
Марія — мати Я;
черниці, ікс; ігрек, зет;
природи: ніч, узлісся, далекий туман, тихі озера,
полин;
предметів і явищ: револьвер, колишній панський
Психологічний сюжет твору
— історія про смерть
людини й народження
фанатика, який зрікається
себе. А «зовнішній» сюжет
поступово веде від
драматичних вагань до
остаточного вибору.
Центральною для Хвильового -
полеміста та публіциста — була
проблема історичного буття
України, української культури.
Заперечуючи москвофільські
тенденції частини тогочасних
літераторів, він проголошував
орієнтацію на Європу, на стилі та
напрями європейського мистецтва.