Рідна мова

Мово рідна! Ти безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а
їм нема кінця краю. 
Красо моя! В тобі мудрість віків і пам'ять тисячоліть. 
Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий у світі. Без тебе – перекоти-поле,
що його вітер несе у сіру безвість. 
Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш , кличеш на теплі й могутні хвилі свої. Єдина
печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. 

Рідна земля

Рідний край !. Дорога серцю земля наша. Безмежні степи, зелені ліси й доли, високі і
блакитні небеса ! Хіба є що на світі краще за це довкілля ? Хіба є що на світі дорожче за
Вітчизну ? 
Рідний дім, гостинна ласкава оселя. Тут ти народився, вперше побачив світ, уперше
ступив крок. 
А за порогом відкрився чарівний світ. Коло вікна ростуть мальви, соняшник, вишня. 
Ти розумієш, що це – твоя Батьківщина ! 
Від батьківського порога вона бере свій початок. 

Україна

Україна... В одному вже тільки цьому слові і для нашого вуха, і для нашого вуха, і для
вуха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю... Україна – країна смутку і краси,
країна, де найбільше люблять волю... 
Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та
молочні ріки... 
Україна – розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі. 
Поема жалю і смутку, краси і недолі...