You are on page 1of 537

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Державний департамент з контролю за якістю,


безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів
медичного призначення

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ
УКРАЇНИ
перше видання

Введено в дію з 1 жовтня 2001 року


наказом Міністра охорони здоров 'я України
від 12 березня 2001 року № 95

Розроблено Державним підприємством


«Науково-експертний фармакопейний центр»
на підставі Європейської Фармакопеї

Харків 2001
ББК 35.66
УДК 615.45
Д36

Д36 Державна Фармакопея України/Державне підприємство «Науково-експертний


фармакопейний центр». — 1-е вид. — Харків: РІРЕГ, 2001. — 556 с.
ISBN 966-95824-1-5

ISBN 966-95824-1-5 © Державне підприємство «Науково-


експертний фармакопейний Центр», 2001
© Видавнича група «РІРЕГ», 2001
Шановні колеги!

Вашій увазі пропонується Державна Фармакопея України (ДФУ), підготовлена Державним підприємством
"Науково-експертний фармакопейний центр" (далі Фармакопейний центр) на виконання Указу Президента
України № 615/98 від 11.06.1998р., відповідно до Технічного завдання Держкоммедбіопрому від 14.03.1998р. та на
виконання Розпорядження Прем'єр-Міністра № 26402/23 від 05.05.2000р., розділ 1, підрозділ 2, п. 9.

Державна Фармакопея України є першою фармакопеєю незалежної України, конституцією якості лікарських
засобів. Вона встановлює той рівень вимог до їх безпеки та якості, який держава гарантує своїм громадянам. Усі
ліки, що реалізуються на території України, мають відповідати вимогам Державної Фармакопеї, яка, на відміну
від реєстраційних досьє, є загальнодоступним для кожного громадянина виданням. Чим вищий рівень її вимог,
тим вищий рівень безпеки і якості ліків забезпечує держава своїм громадянам. Тому Державна Фармакопея є
візитною карткою держави і таким самим її символом, як прапор та гімн.

Однак Державна Фармакопея відображає не тільки рівень гарантованої державою якості лікарських засобів, але
й реальний рівень розвитку вітчизняної фармацевтичної промисловості, спроможної забезпечити цю якість.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 244 від 19.03.1997р. Україна взяла курс на інтеграцію до Європейсь-
кого Співтовариства. Відповідно до цього Державна Фармакопея України має бути гармонізована з Європейсь-
кою Фармакопеєю. Але ДФУ має також відображати рівень розвитку вітчизняної фармацевтичної промисло-
вості, її традиції та національні особливості.

Тому загальні й окремі статті (монографії) ДФУ побудовані з двох взаємодоповнюючих частин, що мають одна-
кову силу, — "європейської", ідентичної відповідній статті Європейської Фармакопеї, та національної (N), яка
не суперечить "європейській" частині, але доповнює її національними вимогами. Чимало загальних статей
Європейської Фармакопеї (особливо з лікарських форм) мають занадто загальний характер без конкретизації
якихось вимог. Передбачається, що ці вимоги будуть конкретизовані в національних фармакопеях. Так і робить,
наприклад, Британська Фармакопея. Тому в національній частині статей ДФУ наводяться ті вимоги, які діють
зараз в Україні. Це, передусім, вимоги Державної Фармакопеї СРСР XI видання та міждержавних документів,
підписаних у рамках Міждержавної комісії зі стандартизації, реєстрації й контролю якості лікарських засобів,
виробів медичного призначення і медичної техніки держав-учасниць СНД — у тому випадку, коли вони допов-
нюють європейські.

У розробці, рецензуванні й доопрацюванні загальних та окремих статей (монографій) ДФУ брала участь велика
кількість спеціалістів з усіх фармацевтичних центрів України. Кожна стаття є результатом багатоденних суворих
наукових дискусій, пройшла п'ять етапів рецензування, до її обговорення була залучена широка фармацевтична
громадськість: провідні спеціалісти вищої школи, академічних та галузевих інститутів, контролюючих органів і
підприємств. Велику підтримку надала Європейська Фармакопея, у якій Україна є спостерігачем. Зокрема, із
нею були узгоджені всі необхідні питання відносно змісту та формату ДФУ. В обговоренні багатьох питань ство-
рення ДФУ брали участь наші колеги з Російського державного фармакопейного комітету, а також Фармакопей-
ного комітету Білорусі. Велика їм усім подяка!

Вважаю своїм приємним обов'язком привітати усіх нас із появою першого видання Державної Фармакопеї
України.

Директор ДП "Науково-експертний фармакопейний центр"

В.П.Георгієвський
ЗМІСТ

І. РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ ДЕРЖАВНОЇ ФАРМАКОПЕЇ УКРАЇНИ І


II. СЕКРЕТАРІА Т РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ ДЕРЖАВНОЇ
ФАРМАКОПЕЇ УКРАЇНИ VII

III. ВІДПОВІДАЛЬНІ ОСОБИ VIII

IV. ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УСТАНОВИ УКРАЇНИ, ЩО БЕРУТЬ УЧАСТЬ


У РОЗРОБЦІ ДЕРЖАВНОЇ ФАРМАКОПЕЇ УКРАЇНИ їх
V. ВСТУП XI

ЗАГАЛЬНІ СТАТТІ 1
1. ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ 3
1.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 3
1.2. ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ПОШИРЮЮТЬСЯ НА ЗАГАЛЬНІ
СТА ТТІ Й МОНОГРАФІЇ 3
1.3. ЗАГАЛЬНІ СТАТТІ 4
1.4. МОНОГРАФІЇ 5
1.5. СКОРОЧЕННЯ ТА ПОЗНАЧЕННЯ 8
1.6. ОДИНИЦІ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ (СІ), ВИКОРИСТОВУВАНІ
У ФАРМАКОПЕЇ, І ЇХНЯ ВІДПОВІДНІСТЬ ІНШИМ ОДИНИЦЯМ 9

2. МЕТОДИ АНАЛІЗУ 13
2.1. ОБЛАДНАННЯ 13
2.1.2. Порівняльна таблиця пористості скляних фільтрів 13
2.1.4. Сита 13
2.2. ФІЗИЧНІ ТА ФІЗИКО-ХІМІЧНІ МЕТОДИ 15
2.2.1 Визначення прозорості і ступеня каламутності рідин 15
2.2.2. Визначення ступеня забарвлення рідин 15
2.2.3. Потенціометричне визначення рН 17
2.2.4. Залежність між реакцією розчину, приблизним
значенням рН і кольором індикаторів 19
2.2.5 Відносна густина 19
2.2.6. Показник заломлення (індекс рефракції) 21
2.2.7. Оптичне обертання 22
2.2.8. В'язкість 23
2.2.9. Метод капілярної віскозиметрії 23
2.2.10. Метод ротаційної віскозиметрії 24
2.2.11. Температурні межі перегонки 25
2.2.13. Визначення води методом відгону 26
2.2.14. Температура плавлення — капілярний метод 27
2.2.15. Температура плавлення — відкритий капілярний метод 27
2.2.16. Температура плавлення — метод миттєвого плавлення 28
2.2.17. Температура краплепадіння 28
2.2.18. Температура тверднення 29
2.2.19. Амперометричне титрування ЗО
2.2.20. Потенціометричне титрування ЗО
2.2.22. Атомно-емісійна спектрометрія 32
2.2.23. Атомно-абсорбційна спектрометрія 32
2.2.24. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області 34
2.2.25. Абсорбційна спектрофотометрія в ультрафіолетовій
і видимій областях 36
2.2.27. Тонкошарова хроматографія 41

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2.28. Газова хроматографія 44
2.2.29. Рідинна хроматографія 47
2.2.32. Втрата в масі при висушуванні 49
2.2.35. Осмоляльність 50
N Титрування у неводних розчинникахN 51
N Валідація аналітичних методик і випробуваньN 58
2.3. ІДЕНТИФІКАЦІЯ 68
2.3.1. Реакції ідентифікації на іони і функціональні групи 68
2.3.2. Ідентифікація жирних олій методом тонкошарової
хроматографії 73
2.3.3. Ідентифікація фенотіазинів методом тонкошарової
хроматографії 74
2.3.4. Визначення запаху 74
2.4. ВИПРОБУВАННЯ НА ГРАНИЧНИЙ ВМІСТ ДОМІШОК 75
2.4.1. Амонію солі 75
2.4.2. Арсен 75
2.4.3. Кальцій 76
2.4.4. Хлориди 76
2.4.5. Фториди 77
2.4.6. Магній 77
2.4.7. Магній і лужноземельні метали 77
2.4.8. Важкі метали 78
2.4.9. Залізо 80
2.4. 10. Свинець у цукрах 80
2.4. 1 1. Фосфати 80
2.4.12. Калій 80
2.4.13. Сульфати 81
2.4.14. Сульфатна зола 81
2.4.15. Нікель у поліолах 81
2.4.16. Загальна зола 81
2.4.17. Алюміній 82
2.4.18. Вільний формальдегід 82
2.4.19. Лужні домішки у жирних оліях 82
2.4.20. Антиоксиданти у жирних оліях 83
2.4.21. Сторонні олії у жирних оліях методом тонкошарової хроматографії 84
2.4.22. Сторонні олії у жирних оліях методом газової хроматографії 85
2.4.23. Стерини у жирних оліях 88
2.4.25. Залишкові кількості етиленоксиду і діоксану 90
2.4.26. N,N-диметиланілін 91
2.4.27. Нікель у гідрогенізованих рослинних оліях 92
2.4.28. 2-Етилгексанова кислота 92
2.4.29. Цинк 93
2.4.30. Речовини, що легко обвуглюються 93
2.5. МЕТОДИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНА ЧЕННЯ 94
2.5.1. Кислотне число 94
2.5.2. Ефірне число 94
2.5.3. Гідроксильне число 94
2.5.4. Йодне число 95
2.5.5. Перекисне число 96
2.5.6. Число омилення 97
2.5.7. Неомилювані речовини 97
2.5.9. Визначення азоту після мінералізації сірчаною кислотою 98
2.5.11. Комплексометричне титрування 98
2.5.12. Визначення води напівмікрометодом (метод К. Фішера) 99
2.6. БІОЛОГІЧНІ ВИПРОБУВАННЯ 101
2.6.1. Стерильність 101
2.6.8. Пірогени 107
2.6.9. Аномальна токсичність 109

. ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯУКРАЇНИ2001
2.6.11. Депресорні речовини 110
2.6.12. Випробування мікробіологічної чистоти нестерильних лікарських
засобів (визначення загального числа життєздатних аеробних
мікроорганізмів) 111
2.6.13. Випробування мікробіологічної чистоти нестерильних лікарських
засобів (випробування на окремі види мікроорганізмів) 115
2.6.14. Бактеріальні ендотоксини 127
2.7. БІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ 139
2.7.2 Кількісне визначення антибіотиків мікробіологічним методом 139
2.9. ФАРМАКО- ТЕХНОЛОГІЧНІ ВИПРОБУВАННЯ 151
2.9.1. Розпадання таблеток і капсул 151
2.9.2. Розпадання супозиторіїв і песаріїв 151
2.9.3. Тест "Розчинення" для твердих дозованих форм 153
2.9.5. Однорідність маси для одиниці дозованого лікарського засобу 157
2.9.6. Однорідність вмісту діючої речовини в одиниці дозованого
лікарського засобу 158
2.9.7. Стираність таблеток без оболонки 160
2.9.8. Стійкість таблеток до роздавлювання 161
2.9.12. Ситовий аналіз 162
2.9.13. Визначення розміру часток порошків методом мікроскопії 162
2.9.15. Насипний об'єм 162
2.9.16. Плинність 163
2.9.17. Об'єм, що витягається 164
2.9.19. Механічні включення: невидимі частки 165
2.9.20. Механічні включення: видимі частки 166
2.9.21. Механічні включення: метод мікроскопії 166

4. РЕАКТИВИ 169
4.1. РЕАКТИВИ, ЕТАЛОННІ РОЗЧИНИ, БУФЕРНІ РОЗЧИНИ 169
4.1.1. Реактиви 169
4.1.2. Еталонні розчини для випробувань на граничний вміст домішок 279
4.1.3. Буферні розчини 284
4.2. РЕАКТИВИ, ТИТРОВАНІ РОЗЧИНИ ДЛЯ ОБ'ЄМНОГО АНАЛІЗУ 290
4.2.1. Вихідні стандартні речовини для титрованих розчинів 290
4.2.2. Титровані розчини 290

5. ЗАГАЛЬНІ ТЕКСТИ 297


5.1.1. Методи приготування стерильних продуктів 297
5.1.2. Біологічні індикатори стерилізації 299
5.1.3. Ефективність антимікробних консервантів
5.1.4. Мікробіологічна чистота лікарських засобів 303
1
5.4. ЗАЛИШКОВІ КІЛЬКОСТІ ОРГАНІЧНИХ РОЗЧИННИКІВ ^ 306

МОНОГРАФІЇ 311
Аланін 313
Аміаку розчин концентрований 314
Амоксициліну тригідрат 315
Аргінін 319
Аргініну гідрохлорид 320
Атенолол 322
Атропіну сульфат 323
Ацетилцистеїн 325
Бензилпеніциліну калієва сіль 329
Бензилпеніциліну натрієва сіль 331
Бісакодил 334
Бромгексину гідрохлорид 335
Бупренорфіну гідрохлорид 336

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Валін 339
Ванілін 340
Верапамілу гідрохлорид 342
Галоперидол 345
Гентаміцину сульфат 347
Гістидин 349
Гістидину гідрохлорид моногідрат 351
Гліцерин 353
Гліцерин (85 %) 355
Гліцерину тринітрату розчин 357
Гліцин 359
Глюкоза безводна 360
Діазепам 363
Динатрію фосфат дигідрат 364
Динатрію фосфат додекагідрат 365
Дисульфірам 366
Допаміну гідрохлорид 367
Еконазолу нітрат 369
Етилморфіну гідрохлорид 370
Етилолеат 371
Ізолейцин 373
Ізосорбіду динітрат розведений 374
Кальцію глюконат 379
Кальцію глюконат для ін'єкцій 380
Камфора рацемічна 382
Канаміцину моносульфат 383
Каптоприл 385
Кетаміну гідрохлорид 386
Кислота аскорбінова 388
Кислота аспарагінова 389
Кислота ацетилсаліцилова 391
Кислота борна 392
Кислота глутамінова 393
Кислота лимонна безводна 395
Кислота нікотинова 396
Кислота сорбінова 397
Клонідину гідрохлорид 398
Кофеїн 399
Кофеїну моногідрат 400
Лейцин 403
Лізину гідрохлорид 404
Лінкоміцину гідрохлорид 406
Магнію оксид важкий 409
Магнію оксид легкий 410
Метилпарагідроксибензоат 411
Метіонін 412
Налоксону гідрохлорид дигідрат 415
Напроксен 417
Натрію дигідрофосфат дигідрат 418
Натрію диклофенак 419
Натрію метабісульфіт 420
Натрію тетраборат 421
Натрію фторид 422
Натрію цитрат 423
Нікотинамід 424
Нітразепам 425
Нітрофурал 426
Оксазепам 429
Орнітину гідрохлоридN 430
Пентоксифілін 433
Піперазину адипінат 434
Піридоксину гідрохлорид 435

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Прокаїнаміду гідрохлорид 437
Прокаїну гідрохлорид 438
Пролін 439
Прометазину гідрохлорид 441
Пропілпарагідроксибензоат 442
Резорцин 445
Рибофлавін 446
Серин 449
Спирт ізопропіловий 450
Твердий жир 453
Тіаміну гідробромідN 454
Тіаміну гідрохлорид 456
Тирозин 458
Треонін 459
Триптофан 461
Фенілаланін 465
Фенол 466
Фторурацил 469
Фуросемід 470
Хлорамін 473
Хлорпромазину гідрохлорид 474
Цефалексин 477
ІДефтриаксону натрієва сіль 479
Циклофосфамід 481
ЦистеїнN 483

ЗАГАЛЬНІ СТАТТІ НА ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ ТА СУБСТАНЦІЇ 485


Вушні лікарські засоби 487
Гранули 488
Екстракти 490
Капсули 493
Лікарські засоби для вагінального застосування 495
Лікарські засоби для парентерального застосування 497
Лікарські засоби для ректального застосування 502
Лікарські засоби, що знаходяться під тиском 506
М'які лікарські засоби для місцевого застосуванняN 507
Назальні лікарські засоби 511
Настойки 513
Очні лікарські засоби 515
Піни медичні 518
Порошки для зовнішнього застосування 519
Порошки для орального застосування 521
Рідкі лікарські засоби для орального застосування 522
Cy6cтанціїN 524
Таблетки 527

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Редакційна колегія Державної Фармакопеї України

І. РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
ДЕРЖАВНОЇ ФАРМАКОПЕЇ УКРАЇНИ
БЮРО РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ ДЕРЖАВНОЇ ФАРМАКОПЕЇ УКРАЇНИ
ГОЛОВА:
Георгіївський Віктор Петрович
директор Фармакопейного центру, директор Державного наукового центру лікарських засобів
МОЗ і НАН України, академік МІА, доктор фармацевтичних наук, професор, заслужений діяч науки і
техніки України

ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ:
Гризодуб Олександр Іванович
заступник директора Фармакопейного центру з наукової роботи, доктор хімічних наук, професор, член
Міжнародної асоціації офіційних аналітичних хіміків

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР:
Левін Михайло Григорович
завідувач відділу Державної Фармакопеї України Фармакопейного центру, доктор хімічних наук, член
Британського Королівського хімічного товариства

ЧЛЕНИ КОЛЕГІЇ:
Бухтіарова Тетяна Анатоліївна
заступник директора Державного фармакологічного центру МОЗ України, перший заступник директора
Інституту фармакології та токсикології АМН України, доктор біологічних наук
Варченко Віталій Григорович
перший заступник Головного державного інспектора України з контролю якості лікарських засобів
[Даниленко Володимир Семенович |
Голова Фармакологічного комітету МОЗ України, доктор медичних наук, професор
Желєзний Олександр Олексійович
Фармацевтична асоціація України
Картиш Анатолій Петрович
заступник міністра охорони здоров'я України, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар
України, лауреат Державної премії України
Піотровська Алла Григорівна
учений секретар Фармакопейного центру
Сельнікова Ольга Петрівна
директор Державного підприємства "Центр імунобіологічних препаратів", директор Інституту
епідеміології та інфекційних захворювань ім. Л.В. Громашевського АМН України, доктор медичних наук
Спіженко Юрій Прокопович
Президент Фармацевтичної асоціації України, доктор медичних наук, академік АМН України
Стефанов Олександр Вікторович
директор Державного фармакологічного центру МОЗ України, директор Інституту фармакології та
токсикології АМН України, доктор біологичних наук, професор, член-кореспондент АМН України
Хованська Наталія Петрівна
завідувачка лабораторії фармакопейного аналізу Фармакопейного центру, кандидат фармацевтичних
наук
Цуркан Олександр Олександрович
завідувач Державної лабораторії Інституту фармакології та токсикології АМН України, доктор
фармацевтичних наук, професор
Черних Валентин Петрович
ректор Національної фармацевтичної академії України, доктор фармацевтичних і хімічних наук,
професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, заслужений
винахідник України, лауреат Державної премії України
Чумак Володимир Тимофійович
заступник директора Державного фармакологічного центру МОЗ України, кандидат хімічних наук

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Редакційна колегія Державної Фармакопеї України

ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНОЇ РАДИ

Алмакаєва Людмила Григорівна


завідувачка лабораторії інфузійних і ампульованих лікарських засобів Державного наукового центру
лікарських засобів МОЗ і НАН України, кандидат фармацевтичних наук
Андрюкова Лариса Миколаївна
завідувачка лабораторії очних, вушних та назальних лікарських форм Державного наукового центру
лікарських засобів МОЗ і НАН України, кандидат фармацевтичних наук
Антонович Валерій Павлович
завідувач відділу Фізико-хімічного інституту ім. О.В.Богатського НАН України, доктор хімічних наук,
професор
Башура Геннадій Степанович
доктор фармацевтичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Безуглий Петро Овксентійович
завідувач кафедри фармацевтичної хімії Національної фармацевтичної академії України, доктор
фармацевтичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Бєліков Володимир Володимирович
заступник голови спеціалізованої експертної хімічної комісії Фармакопейного центру, доктор
фармацевтичних наук
ІБеряк Роман Олексійовичі
президент АТВТ "Галичфарм"
Болдирєв Костянтин Костянтинович
Державний науковий центр лікарських засобів МОЗ і НАН України
Болотов Валерій Васильович
завідувач кафедри аналітичної хімії Національної фармацевтичної академії України, голова
спеціалізованої експертної хімічної комісії Фармакопейного центру, доктор хімічних наук, професор,
заслужений винахідник України
Бондаренко Алла Степанівна
провідний науковий співробітник відділу антибіотиків Інституту мікробіології і вірусології
ім. Д.К. Заболотного НАН України, доктор біологічних наук
Бондар Володимир Степанович
завідувач кафедри токсикологічної хімії Національної фармацевтичної академії України, доктор
фармацевтичних наук, професор
Борзунов Євген Єрмолайович
професор кафедри промислової фармації Київської медичної академії післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук
Боршевська Марина Іллівна
завідувачка центральної лабораторії ВАТ "Фармак", доктор фармацевтичних наук
Васильєва Тетяна Володимирівна
провідний науковий співробітник Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського
АМН України, заступник голови спеціалізованої експертної фармацевтичної комісії-2 Фармакопейного
центру, кандидат хімічних наук
Васильєв Валерій Миколайович
АП "Київмедпрепарат"
Ветютнева Наталія Олександрівна
професор кафедри фармацевтичної хімії і фармакогнозії, декан медико-профілактичного і
фармацевтичного факультету Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика,
доктор фармацевтичних наук
Вікторов Олексій Павлович
завідувач відділу фармакологічного нагляду Інституту кардіології ім. академіка М.Д. Стражеско
АМН України, доктор медичних наук, професор
Волянський Юрій Леонідович
директор Інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечнікова АМН України, доктор медичних наук,
професор, заслужений діяч науки і техніки України

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Редакційна колегія Державної Фармакопеї України

Воробйов Микола Єгорович


голова спеціалізованої експертної фармацевтичної комісії-3 Фармакопейного центру, кандидат
фармацевтичних наук
Гіхер Зоя Олександрівна
заступник директора з якості ВАТ СП "ІнтерХім"
[Гладченко Світлана Василівна!
завідувачка лабораторії експериментальної фармакології Державного наукового центру лікарських
засобів МОЗ і НАН України, доктор медичних наук
Горбань Анатолій Тимофійович
завідувач відділу селекції та насінництва Дослідної станції лікарських рослин Української академії
аграрних наук, кандидат сільськогосподарських наук
Гордієнко Віктор Григорович
професор кафедри біофізики, інформатики та медичної апаратури Харківського медичного університету,
доктор хімічних наук
Горлачова Світлана Степанівна
директор Дослідної станції лікарських рослин Української академії аграрних наук, кандидат
фармацевтичних наук
Гриценко Олена Миколаївна
завідувачка кафедри фармацевтичної хімії та фармакогнозії Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор
Діхтярьов Сергій Іванович
заступник директора Державного наукового центру лікарських засобів МОЗ і НАН України з наукової
роботи, завідувач лабораторії хімії та технології біополімерів, доктор фармацевтичних наук
Драч Борис Сергійович
завідувач відділу хімії біоактивних азотвмісних гетероциклічних основ Інституту біоорганічної хімії та
нафтохімії НАН України, доктор хімічних наук, професор
Дроговоз Світлана Мефодіївна
завідувачка кафедри фармакології Національної фармацевтичної академії України, доктор медичних
наук, професор, заслужений діяч народної освіти України
Заболотний Вадим Олександрович
директор з науки і маркетингових досліджень ВАТ "Фармацевтична фірма "Здоров'я", кандидат
фармацевтичних наук
Загорій Володимир Антонович
генеральний директор ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", завідувач кафедри промислової фармації
Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, доцент, кандидат фармацевтичних
наук
Зіменковський Борис Семенович
ректор Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького, доктор фармацевтичних
наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України
Казарінов Микола Олександрович
завідувач лабораторії таблетованих лікарських форм Державного наукового центру лікарських засобів
МОЗ і НАН України, доктор фармацевтичних наук, професор
Казмірчук Леся Василівна
начальник відділу технічного контролю АТВТ "Галичфарм"
Калинюк Тимофій Григорович
завідувач кафедри Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького, доктор
фармацевтичних наук, професор
Картель Микола Тимофійович
заступник директора Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України, доктор хімічних наук,
професор, член-кореспондент НАН України
Кашперська Валентина Миколаївна
кандидат фармацевтичних наук
Кобзар Ганна Іванівна
завідувачка лабораторії мікробіологічних досліджень Державного наукового центру лікарських засобів
МОЗ і НАН України, кандидат біологічних наук

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001111


Редакційна колегія Державної Фармакопеї України

Кобзєв Сергій Павлович


кандидат хімічних наук
Ковальов Володимир Миколайович
завідувач кафедри фармакогнозії Національної фармацевтичної академії України, доктор
фармацевтичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Ковальов Іван Петрович
Державний науковий центр лікарських засобів МОЗ і НАН України, доктор хімічних наук
Коваленко Сергій Миколайович
завідувач лабораторії з контролю якості лікарських засобів Національної фармацевтичної академії
України, доктор хімічних наук, професор
Когет Тамара Олександрівна
провідний науковий співробітник Вінницького державного медичного університету, кандидат
фармацевтичних наук
Козлова Неллі Георгіївна
завідувачка сектора супозиторних лікарських форм Державного наукового центру лікарських засобів
МОЗ і НАН України, кандидат фармацевтичних наук
Коритнюк Раїса Сергіївна
завідувачка кафедри технології ліків та клінічної фармації Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор
Краснопольський Юрій Михайлович
віце-президент ЗАТ "Біолік" з наукової роботи та якості, доктор фармацевтичних наук, професор, лауреат
Державної премії СРСР
Крупська Ніна Володимирівна
заступник голови спеціалізованої експертної фармацевтичної комісії-4 Фармакопейного центру
Кутасевич Яніна Францівна
завідувачка відділення дерматології та паразитарних захворювань шкіри Інституту дерматології та
венерології АМН України, доктор медичних наук, професор
Кузьменко Іван Йосипович
завідувач відділу Інституту фармакології та токсикології АМН України, доктор фармацевтичних наук
Куліков Геннадій Васильович
керівник групи інтродукції відділу дендрології та декоративного садівництва Нікітського ботанічного
саду Національного наукового центру, провідний науковий співробітник, доктор біологічних наук
Лебеда Андрій Пилипович
завідувач відділу медичної ботаніки Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України,
лауреат Державної премії України, кандидат сільськогосподарських наук
Литвиненко Василь Іванович
завідувач сектора хімії та технології фенольних препаратів Державного наукового центру лікарських
засобів МОЗ і НАН України, доктор хімічних наук, професор
Логінова Галина Олександрівна
ВАТ "Дніпрофарм"
Лозинський Мирон Онуфрійович
директор Інституту органічної хімії НАН України, доктор хімічних наук, професор, академік
НАН України
Лотош Тамара Дмитрівна
старший науковий співробітник лабораторії фармакології та тканинної терапії Інституту очних хвороб та
тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, кандидат біологічних наук
Лугова Галина Василівна
заступник начальника центрально-заводської лабораторії ВАТ "Вітаміни"
ІЛуйк Олександр Ігоревич
заступник директора Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, доктор медичних наук,
професор, член-кореспондент НАН України
Ляпунов Микола Олександрович
завідувач лабораторії колоїдної хімії дисперсних лікарських форм Державного наукового центру
лікарських засобів МОЗ і НАН України, доктор фармацевтичних наук, професор

IVДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Редакційна колегія Державної Фармакопеї України

Максютіна Ніна Павлівна


професор кафедри Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, доктор хімічних наук
Малая Любов Трохимівна
директор Інституту терапії АМН України, доктор медичних наук, професор, академік НАН і АМН України
Мазур Іван Антонович
завідувач кафедри фармацевтичної хімії Запорізького державного медичного університету, доктор
фармацевтичних наук, професор
Мдгварелі Вадим Анатолійович
головний інженер дочірнього підприємства "Дослідний завод ДНЦЛЗ" Державної акціонерної компанії
"Укрмедпром"
Михайлов Володимир Семенович
директор Харківського державного фармацевтичного підприємства "Здоров'я народу" Державної
акціонерної компанії "Укрмедпром"
Набок Тетяна Олександрівна
начальник департаменту реєстрації підприємства "Фарма Старт"
Найштетик Володимир Якович
директор ТОВ "НІР"
Ніколаєв Володимир Григорович
завідувач відділу фізико-хімічних механізмів сорбційної детоксикації Інституту експериментальної
патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, лауреат Державної премії СРСР,
доктор медичних наук, професор
Омельянець Таїсія Георгіївна
завідувачка лабораторії гігієни та токсикології біопрепаратів Інституту гігієни та медичної екології
АМН України, доктор медичних наук, професор
Палій Гордій Кіндратович
завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології Вінницького державного медичного
університету, доктор медичних наук, професор
Пашнєв Петро Дмитрович
професор кафедри заводської технології ліків Національної фармацевтичної академії України, доктор
фармацевтичних наук
Пєрєдєрій Вячеслав Григорович
директор Українського науково-дослідного інституту харчування, доктор медичних наук, професор
Петренко Володимир Васильович
завідувач кафедри аналітичної хімії Запорізького державного медичного університету, доктор
фармацевтичних наук, професор
Пилипенко Микола Іванович
директор Інституту медичної радіології ім. С.П. Григор'єва АМН України, доктор медичних наук, професор
Погорєлий Валерій Костянтинович
провідний науковий співробітник відділу медично-біологічних проблем поверхонь Інституту хімії
поверхні НАН України, доктор хімічних наук, професор
Підпружников Юрій Васильович
начальник Державної інспекції належної виробничої практики Державного департаменту з контролю за
якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення, доктор
фармацевтичних наук
Почерняєва Вікторія Федорівна
доцент кафедри експериментальної та клінічної фармакології Української медичної стоматологічної
академії, доктор медичних наук
Порохняк-Гановська Людмила Андріївна
завідувачка лабораторії протекторних засобів Наукового центру радіаційної медицини АМН України,
доктор медичних наук, професор
Рибаченко Анатолій Іванович
завідувач лабораторії аналітичної хімії Державного наукового центру лікарських засобів МОЗ і НАН
України, голова спеціалізованої експертної фітохімічної комісії Фармакопейного центру, кандидат
хімічних наук
Середа Петро Іванович
професор кафедри фармації Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, доктор
медичних наук

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Редакційна колегія Державної Фармакопеї України

Скакун Нонна Миколаївна


завідувачка сектора аналізу твердофазних взаємодій Державного наукового центру лікарських засобів
МОЗ і НАН України, голова спеціалізованої експертної фармацевтичної комісії-2 Фармакопейного
центру, кандидат фармацевтичних наук
Согоян Тамара Павлівна
заступник голови спеціалізованої експертної фармацевтичної комісії-1 Фармакопейного центру,
кандидат хімічних наук
[Соловйова Віра Петрівна]
провідний науковий співробітник лабораторії фармакології та тканинної терапії Інституту очних хвороб
та тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, доктор біологічних наук
Сорокулова Ірина Борисівна
провідний науковий співробітник відділу антибіотиків Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Забо-
лотного НАН України, доктор біологічних наук, лауреат Державної премії України
Сотникова Олена Петрівна
завідувачка лабораторії фармакології та тканинної терапії Інституту очних хвороб та тканинної терапії
ім. В.П. Філатова АМН України, доктор медичних наук
Спиридонов Володимир Миколайович
Державний науковий центр лікарських засобів МОЗ і НАН України, доктор фармацевтичних наук,
професор
Сур Сергій Володимирович
заступник Головного державного інспектора України з контролю якості лікарських засобів, кандидат
хімічних наук
Сухінін Валерій Миколайович
завідувач лабораторії ін'єкційних ампульованих розчинів Державного наукового центру лікарських
засобів МОЗ і НАН України, кандидат фармацевтичних наук
Тимченко Микола Михайлович
директор дочірнього підприємства "Дослідний завод ДНЦЛЗ" Державної акціонерної компанії
"Укрмедпром"
Тихонов Олександр Іванович
проректор з науково-дослідної роботи Національної фармацевтичної академії України, доктор
фармацевтичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Тригуб Микола Васильович
головний інженер СП ВАТ "Лубнифарм"
Френкель Людмила Абрамівна
завідувачка лабораторії Інституту медичної радіології ім. С.П. Григор'єва АМН України, кандидат
біологічних наук
Чайка Леонід Олександрович
завідувач лабораторії загальної фармакології Державного наукового центру лікарських засобів МОЗ і
НАН України, кандидат медичних наук
Чекман Іван Сергійович
завідувач кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету
ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАН та АМН України
Чміль Віталій Данилович
завідувач відділу фізико-хімічного аналізу та референс-лабораторій Інституту екогігієни та токсикології
ім. Л.І. Медведя, доктор біологічних наук
Чуйко Наталія Олексіївна
старший науковий співробітник відділу медично-біологічних проблем поверхонь Інституту хімії поверхні
НАН України, кандидат медичних наук, доцент
Чушенко Валентина Миколаївна
заступник голови спеціалізованої експертної фармацевтичної комісії-3 Фармакопейного центру,
кандидат фармацевтичних наук
Шаламай Анатолій Севастянович
заступник директора з науки ЗАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський ХФЗ", кандидат хімічних
наук
Штейнгарт Марк Вольфович
завідувач лабораторії оптимізації біофармацевтичних властивостей таблетованих лікарських препаратів
Державного наукового центру лікарських засобів МОЗ і НАН України, доктор фармацевтичних наук
Ярних Тетяна Григорівна
професор кафедри аптечної технології ліків Національної фармацевтичної академії України, доктор
фармацевтичних наук, заслужений діяч науки і техніки України

vi ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Секретаріат редакційної колегії Державної Фармакопеї України

II. СЕКРЕТАРІАТ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ


ДЕРЖАВНОЇ ФАРМАКОПЕЇ УКРАЇНИ
Асмолова Наталія Миколаївна
старший науковий співробітник відділу Державної Фармакопеї України Фармакопейного центру,
кандидат фармацевтичних наук
Георгієвський Геннадій Вікторович
старший науковий співробітник відділу Державної Фармакопеї України Фармакопейного центру,
кандидат фармацевтичних наук
Коваленко Алла Іванівна
головний фахівець Фармакопейного центру
Крупа Наталія Олександрівна
головний фахівець Фармакопейного центру
Литвиненко Алла Леонтіївна
головний науковий співробітник Фармакопейного центру
Матвієнко Тетяна Микитівна
головний фахівець Фармакопейного центру
Терно Ірина Станіславівна
старший науковий співробітник відділу Державної Фармакопеї України Фармакопейного центру,
кандидат хімічних наук
Товмасян Єрануі Карапетівна
старший науковий співробітник відділу Державної Фармакопеї України Фармакопейного центру,
кандидат біологічних наук
Юдіна Ірина Іванівна
головний фахівець Фармакопейного центру
Білоусова Оксана Станіславівна
інженер 1 категорії Фармакопейного центру
Боярська Валентина Олександрівна
інженер 1 категорії Фармакопейного центру
Вирова Олена Володимирівна
молодший науковий співробітник відділу Державної Фармакопеї України Фармакопейного центру
Денисенко Наталія Василівна
інженер 2 категорії відділу Державної Фармакопеї України Фармакопейного центру
Доценко Тетяна Миколаївна
молодший науковий співробітник відділу Державної Фармакопеї України Фармакопейного центру
Комлик Ніна Костянтинівна
молодший науковий співробітник відділу Державної Фармакопеї України Фармакопейного центру
Овчинникова Тетяна Іванівна
молодший науковий співробітник відділу Державної Фармакопеї України Фармакопейного центру
Тихоненко Тетяна Михайлівна
інженер 1 категорії Фармакопейного центру
Чикалова Світлана Олегівна
інженер 1 категорії Фармакопейного центру
Шеломкова Наталія Борисівна
завідувачка сектора науково-технічної інформації Фармакопейного центру
Шунько Марина Борисівна
керівник групи комп'ютерного забезпечення Фармакопейного центру

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 vn


Відповідальні особи

III. ВІДПОВІДАЛЬНІ ОСОБИ


Георгієвський Віктор Петрович керівник робіт по створенню Державної Фармакопеї
України
директор Фармакопейного центру, академік МІ А,
професор
Гризодуб Олександр Іванович наукове керівництво
заступник директора Фармакопейного центру з
наукової роботи, доктор хімічних наук, професор
Піотровська Алла Григорівна наукове редагування
учений секретар Фармакопейного центру
Рудик Зухра Саламовна економічне обгрунтування
заступник директора Фармакопейного центру з
економічних питань

Оперативну координацію робіт по створенню Державної Фармакопеї здійснює відділ


Державної Фармакопеї України Фармакопейного центру

Левін Михайло Григорович завідувач відділу, доктор хімічних наук


Георгієвський Геннадій Вікторович керівник групи "Монографії на лікарські субстанції",
кандидат фармацевтичних наук
Асмолова Наталія Миколаївна керівник групи "Загальні статті на лікарські форми та
фармако-технологічні тести", кандидат фармацев-
тичних наук
Леонтьєв Дмитро Анатолійович керівник групи "Валідація методик, стандартні зразки
та метрологія", кандидат фармацевтичних наук
Терно Грина Станіславівна старший науковий співробітник відділу Державної
Фармакопеї України з напрямку "Загальні статті та
методи аналізу", кандидат хімічних наук
Товмасян Єрануі Карапетівна старший науковий співробітник групи "Монографії
на лікарські субстанції", кандидат біологічних наук
Бикова Лідія Георгіївна старший науковий співробітник відділу з напрямку
"Лінгвістична підтримка створення Державної
Фармакопеї України" (українська мова), доцент,
кандидат філологічних наук
Саматов Рустам Саламович розробка та підтримка комп'ютерної версії Державної
Фармакопеї України
інженер-програміст

Експериментальна підтримка:
Лабораторія фармакопейного аналізу Фармакопейного центру,
Центральна лабораторія з аналізу якості лікарських засобів МОЗ України

VIII ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Організації та установи

IV. ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УСТАНОВИ УКРАЇНИ,


ЩО БЕРУТЬ УЧАСТЬ У РОЗРОБЦІ ДЕРЖАВНОЇ
ФАРМАКОПЕЇ УКРАЇНИ
1. " Біолік", ЗАТ, Харків
2. "Біостимулятор", дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Укрмедпром", Одеса
3. "Вітаміни", ВАТ, Умань
4. Вінницький державний медичний університет
5. "Галичфарм", АТВТ, Львів
6. Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів МОЗ України, Київ
7. Державне підприємство "Науково-експертний фармакопейний центр", Харків
8. Державне підприємство "Центр імунобіологічних препаратів", Київ
9. Державний Департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів
медичного призначення, Київ
10. Державний науковий центр лікарських засобів МОЗ і НАН України, Харків
11. Державний фармакологічний центр МОЗ України, Київ
12. "Дніпрофарм", ВАТ, Дніпропетровськ
13. Дослідна станція лікарських рослин Української академії аграрних наук, Березоточа
14. Дослідний завод ДНЦЛЗ, дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Укрмедпром", Харків
15. Запорізький державний медичний університет, Запоріжжя
16. Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, Київ
17. Інститут гігієни та медичної екології АМН України, Київ
18. Інститут дерматології та венерології АМН України, Харків
19. Інститут екогігієни та токсикології ім. Л.І. Медведя, Київ
20. Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького, Київ
21. Інститут епідеміології та інфекційних захворювань ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ
22. Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеско АМН України, Київ
23. Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва АМН України, Харків
24. Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, Київ
25. Інститут мікробіології та імунології ім. 1.1. Мечнікова АМН України, Харків
26. Інститут органічної хімії НАН України, Київ
27. Інститут очних хвороб та тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, Одеса
28. Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України, Харків
29. Інститут сорбції та проблем ендоекології НАН України, Київ
30. Інститут терапії АМН України, Харків
31. Інститут фармакології та токсикології АМН України, Київ
32. Інститут хімії поверхні НАН України, Київ
33. "ІнтерХім", ВАТ СП, Одеса
34. "Київмедпрепарат", АП, Київ
35. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика
36. "Лубнифарм", СП ВАТ, Лубни
37. Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 їх


Організації та установи

38. Міністерство охорони здоров'я України, Київ


39. Науковий центр радіаційної медицини АМН України, Київ
40. Науково-виробничий центр "Борщагівський ХФЗ", ЗАТ, Київ
41. Національна фармацевтична академія України, Харків
42. Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, Київ
43. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ
44. Нікітський ботанічний сад Національного наукового центру, Ялта
45. Підприємство "Фарма Старт", Київ
46. ТОВ "НІР", Київ
47. Українська військово-медична академія, Київ
48. Українська медична стоматологічна академія, Полтава
49. Український науково-дослідний інститут харчування, Київ
50. "Фармак", ВАТ, Київ
51. Фармацевтична асоціація України, Київ
52. Фармацевтична фірма "Дарниця", ЗАТ, Київ
53. Фармацевтична фірма "Здоров'я", ВАТ, Харків
54. Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України, Одеса
55. Харківське державне фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу" Державної акціонерної компанії
"Укрмедпром"
56. Харківський медичний університет
57. Центральна лабораторія з аналізу якості лікарських засобів МОЗ України, Київ

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Вступ

V. ВСТУП
Відповідно до Закону України "Про лікарські засоби", стаття 2, Державна Фармакопея України — це правовий акт,
який містить загальні вимоги до лікарських засобів, фармакопейні статті (монографії), а також методики контро-
лю якості лікарських засобів.

Державна Фармакопея має законодавчий характер, її вимоги, що висуваються до лікарських засобів, є обов'язковими
для всіх підприємств і установ України, незалежно від 'їх форми власності, що виробляють, зберігають, контролюють,
реалізують і застосовують лікарські засоби.

До Вашої уваги пропонується перший випуск Державної Фармакопеї України (ДФУ). Із введенням у дію ДФУ
втрачає свою силу в Україні Державна Фармакопея СРСР XI видання (ГФ XI) як основний нормативний доку-
мент, що регламентує питання контролю і якості лікарських засобів. Втрачають свою силу також ті статті Держав-
ної Фармакопеї СРСР X видання, які ще мали чинність до теперішнього часу.

Головною відмінністю Державної Фармакопеї України від ГФ XI є те, що вона повністю гармонізована з Євро-
пейською Фармакопеєю.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 244 від 19.03.97р. Україна взяла курс на інтеграцію до Європейсько-
го Співтовариства. З лютого 1998 року Україна є спостерігачем у Європейській Фармакопеї. Відповідно до цього
Державна Фармакопея України має бути гармонізована з Європейською Фармакопеєю.

Європейська Фармакопея передбачає обов'язкове виробництво лікарських засобів відповідно до вимог належної
виробничої практики (GMP). В даний час в Україні ще не створені умови для переходу на обов'язкове виконання
цих вимог. Це доводиться якоюсь мірою компенсувати жорсткістю вимог до якості кінцевого продукту. Така прак-
тика була прийнята в колишньому СРСР і зберігається ще в даний час в Україні. Відмова від таких додаткових ви-
мог при відсутності GMP означала б істотне зниження в деяких випадках вимог до якості лікарських засобів. Крім
того, це суперечило б вже укладеним міждержавним угодам у рамках Міждержавної комісії зі стандартизації,
реєстрації і контролю якості лікарських засобів, виробів медичного призначення і медичної техніки держав-учас-
ниць СНД.

Тому при розробці ДФУ відповідні статті Європейської Фармакопеї були доповнені вимогами, що враховують спе-
цифіку сучасного стану фармацевтичного виробництва України. Це призвело до побудови загальних і окремих
статей (монографій) ДФУ у вигляді двох взаємозалежних частин — європейської частини, ідентичної відповідній
статті Європейської Фармакопеї, і національної, що відбиває національну специфіку України. Така схема побудо-
ви Фармакопеї прийнята і в інших країнах Європейського Співтовариства, наприклад, у Великобританії.

Національна частина не суперечить європейській, а містить додаткові вимоги (які зараз вже є чинними в Україні)
для лікарських засобів, що не випускаються за вимогами GMP, встановленими у Європейському Співтоваристві.
Це, насамперед, вимоги ГФ XI і міждержавних документів, підписаних у рамках Міждержавної комісії зі стандар-
тизації, реєстрації і контролю якості лікарських засобів, виробів медичного призначення і медичної техніки дер-
жав-учасниць СНД — у тому випадку, якщо вони доповнюють європейські. Тому відповідність вимогам ДФУ ав-
томатично означає відповідність вимогам цих документів. У той же час, відповідність вимогам цих документів не
завжди може означати автоматичну відповідність вимогам ДФУ, оскільки ДФУ включає в себе також і вимоги
Європейської Фармакопеї. У національну частину включені також додаткові інформаційні матеріали й альтерна-
тивні методики. Вимоги національної частини не поширюються на лікарські засоби, що випускаються в умовах
GMP, визнаних у Європейському Співтоваристві.

Така концепція побудови ДФУ була узгоджена Фармакопейним центром із Європейською Фармакопеєю. При пе-
реході України зі спостерігачів у постійні члени Європейської Фармакопеї національна частина буде виключена з
наступних видань ДФУ і її доповнень.

В ДФУ максимально урахований стиль побудови Європейської Фармакопеї. Усі формули, літерні позначення, ци-
фровий матеріал, одиниці виміру, нумерація розділів і т.д. подані в редакції Європейської Фармакопеї. Хімічні на-
зви дані в редакції, максимально наближеній до європейської. Це пов'язано з тим, що велика частина субстанцій
у даний час імпортується в Україну відповідно до вимог Європейської Фармакопеї. Тому інші хімічні назви мо-
жуть призвести до утруднень в ідентифікації продукту. Максимально наближені до Європейської Фармакопеї і на-
зви монографій і реактивів. При цьому наводяться також відповідні вітчизняні синоніми.

Порівняно з ГФ XI зміст ДФУ більш систематизований і чітко поділяється на такі розділи: "Загальні зауваження ",
"Методи аналізу", "Матеріали для контейнерів і контейнери" (даний розділ знаходиться в стадії розробки), "Реак-
тиви", "Загальні тексти", "Субстанції та лікарські форми" (загальні статті), "Монографії" (на субстанції).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 хі


Вступ

У методи аналізу включені фармако-технологічні випробування, що у ГФ XI звичайно включалися в загальні


статті на лікарські форми. Слід зазначити включення в розділ "Методи аналізу"нової загальної статті "Валідація
аналітичних методик і випробувань". Характерною особливістю ДФУ є також поява нового розділу "Загальні тек-
сти", куди включені загальні статті, що мають у значній мірі інформаційний характер.

Оскільки всі статті ДФУ грунтуються на Європейській Фармакопеї, то ДФУ суттєво відрізняється від ГФ XI: вико-
ристовуються різні еталони ступеня забарвлення, системи назв титрованих розчинів і т.д. Тому в текстах усіх
аналітичних нормативних документів (АНД) необхідно наводити посилання тільки на ДФУ. Рівнобіжні посилан-
ня на ГФ XI при цьому неприпустимі. У тих випадках, коли усе ж необхідно використовувати якісь матеріали, ре-
активи, еталони і т.д. з ГФ XI, їхнє описання або приготування необхідно цілком наводити в тексті АНД. Виняток
робиться для лікарської рослинної сировини, якість якої, до виходу відповідних статей ДФУ, може контролювати-
ся за монографіями ГФ XI з використанням відповідних загальних статей ГФ XI.

Європейська Фармакопея перевидається кожні п'ять років із щорічними доповненнями й змінами. Для
збереження гармонізації з Європейською Фармакопеєю передбачається в такі самі терміни проводити
перевидання й доповнення Державної Фармакопеї України.

хп ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


ЗАГАЛЬНІ СТАТТІ
1. Загальні зауваження

1. ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ сумнівів або розбіжностей вирішальною є фармако-


пейна методика.

Субстанції, допоміжні речовини та інші продукти, на


які поширюються вимоги Фармакопеї, можуть вико-
1.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ристовуватися в різних цілях (наприклад, для одер-
жання парентеральних лікарських засобів або табле-
Положення статті "Загальні зауваження "поширюють- тованих лікарських форм тощо). Коли щодо цього не-
ся на всі загальні статті, монографії та інші матеріали має зазначень у відповідній монографії, її вимоги по-
Державної Фармакопеї України. ширюються на продукт незалежно від цілей його за-
стосування. У деяких випадках, зокрема, у випадку
У матеріалах Державної Фармакопеї України слово допоміжних речовин, монографія може бути доповне-
"Фармакопея" без уточнень означає Державну Фарма- на переліком характеристик, важливих для викорис-
копею України. Поряд із цим може також використо- тання даної речовини; цей перелік додається як
вуватися офіційне скорочення ДФУ. інформація та рекомендації. Для інформації можуть
також бути наведені методики контролю однієї або
Посилання в матеріалах Фармакопеї на якусь статтю декількох таких характеристик.
і/або її розділ означає, що продукт відповідає вимогам
цієї статті. Назва статті, на яку дається посилання, Загальна стаття на ту чи іншу лікарську форму поши-
і/або її номер звичайно виділені курсивом. рюється на всі лікарські засоби, виготовлені у вигляді
цієї лікарської форми. Для конкретного лікарського
Готовий лікарський засіб має відповідати вимогам засобу вимоги відповідної загальної статті не обов'яз-
Фармакопеї протягом терміну його придатності. ково є вичерпними і можуть бути доповнені компе-
Термін придатності і дата, з якої він має відраховува- тентним уповноваженим органом.
тись, погоджується компетентним уповноваженим
органом на підставі експериментальних досліджень із Прийнята термінологія. Термін "компетентний уповно-
стабільності даного готового лікарського засобу. Будь- важений орган" означає національний, наднаціональ-
який інший продукт (субстанція, допоміжна речовина ний або міжнародний орган (організацію), уповнова-
тощо) має відповідати вимогам Фармакопеї протягом жений приймати рішення з відповідних питань. Це
усього періоду його використання. може бути, наприклад, національний фармакопейний
орган, інстанція, що ліцензує, або офіційна контроль-
Вимоги монографії є обов'язковими, якщо немає на лабораторія.
спеціальних застережень у статті "Загальні зауваження"
або в даній монографії. Загальні статті стають обов'яз- Словосполучення "якщо немає інших зазначень в ок-
ковими, коли на них наводиться посилання в тій або ремій статті"1 означає, що вимоги загальної статті ма-
іншій монографії або загальній статті, якщо не зробле- ють бути виконані, якщо тільки компетентний упов-
но спеціального застереження, що посилання наво- новажений орган не вніс у ці вимоги зміни, про що
диться винятково як інформація або рекомендація. зазначається в окремій статті.

Діючі речовини (субстанції), допоміжні речовини, го- У деяких загальних статтях і монографіях Фармакопеї
тові лікарські засоби та інші продукти, що описують- при описанні реактиву, мікроорганізму, методики то-
ся в монографіях Фармакопеї, призначені для викори- що використовується термін "підхожий". Якщо при
стання людиною та у ветеринарії (якщо немає інших цьому критерії їхньої придатності не сформульовані,
зазначень). придатність конкретних реактивів, методик тощо, ви-
користовуваних в АНД, має бути обгрунтована компе-
Якщо продукт не відповідає усім без винятку вимогам тентному уповноваженому органу.
монографії Фармакопеї, він не є виробом фармако-
пейної якості. Це не означає, що для підтвердження
відповідності виробу вимогам Фармакопеї виробник
має перед випуском продукту провести всі випробу-
вання, згадані в монографії. Деякі дані можуть бути
взяті виробником, наприклад, із валідаційних випро- 1.2. ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ,
бувань у поєднанні з результатами контролю процесу
виробництва даного продукту. Такий підхід, якщо ЩО ПОШИРЮЮТЬСЯ
компетентні уповноважені органи вважають його НА ЗАГАЛЬНІ СТАТТІ
обгрунтованим, не суперечить необхідності від-
повідності вимогам Фармакопеї.
Й МОНОГРАФІЇ
Кількість речовини. При описанні кількісного визна-
Випробування та методики кількісного визначення, чення або випробування з чисельно заданими межами
наведені у Фармакопеї, є офіційними методиками, кількість речовини, необхідна для проведення випро-
проте за узгодженням із компетентним уповноваже-
ним органом можуть використовуватися й інші мето- ' Під окремою статтею мають на увазі монографію на субстанцію
Фармакопеї або аналітичний нормативний документ (АНД), за-
дики, за умови, що ці методики дають результати, які тверджений компетентним уповноваженим органом.
відповідають фармакопейним методикам. У випадку

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


1. Загальні зауваження

бування, зазначена приблизно. Насправді вона може РЕАКТИВИ


відхилятися в межах ±10% від зазначеної кількості.
Необхідно взяти точну наважку аналізованої речови- Надійність результатів, одержуваних за допомогою
ни (або відміряти її будь-яким іншим способом) і всі описаних у Фармакопеї аналітичних операцій, зале-
обчислення робити для цієї точної кількості речови- жить, зокрема, від якості використовуваних реактивів.
ни. Якщо межі випробування задані не чисельно, а Реактиви описані в загальній статті 4. "Реактиви". Пе-
визначаються шляхом порівняння зі стандартом за тих редбачуваний ступінь чистоти — не нижче ч.д.а. (апа-
самих умов, для випробування беруть точно зазначену lytical grade). Для деяких реактивів опис включає ви-
кількість речовини. Реактиви завжди беруть у точно пробування для визначення придатності.
зазначених кількостях.
Якщо значення маси наважок або об'ємів не викорис-
товують для подальших розрахунків, то точність РОЗЧИННИКИ
їхнього взяття (відмірювання, відважування) має по-
годжуватися із зазначеною в статті точністю. Точність Якщо для розчинів не зазначений розчинник, то ма-
зважування має бути ±5 одиниць після останньої за- ються на увазі водні розчини. Для проведення описа-
значеної цифри; наприклад, наважку 0.25 г слід ро- них у Фармакопеї аналітичних операцій і для приготу-
зуміти як таку, що лежить в інтервалі від 0.245 г до 0.255 г. вання реактивів використовують воду, яка відповідає
Об'єми відміряють у такий спосіб. Якщо після десят- вимогам окремої статті "Вода очищена". Термін "вода
кової точки стоїть 0 або число, що закінчується 0 (на- дистильована" означає "вода очищена", отримана
приклад, 10.0 мл або 0.50 мл), необхідний об'єм шляхом дистиляції.
відміряють за допомогою піпетки, мірної колби або Термін "етанол" без уточнень означає абсолютний
бюретки. В інших випадках можна використовувати спирт. Термін "96 % спирт" без уточнень означає ети-
градуйований мірний циліндр або градуйовану піпет- ловий спирт, який містить приблизно 96 об'ємних
ку. Мікролітри відміряють за допомогою мікропіпетки відсотків етанолу. Інші ступені розведення познача-
або мікрошприца. Необхідно, проте, відзначити, що в ються терміном "спирт" із вказівкою вмісту етанолу в
деяких випадках точність, із якою зазначають об'ємних відсотках.
кількість речовини, не відповідає числу значущих
цифр при зазначенні конкретної чисельної межі. Зва-
жування і вимірювання здійснюють у цьому випадку з СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ
більш високою точністю.
Залежно від контексту вираз "%" може мати одне з
Обладнання й аналітичні операції. Скляний мірний по- двох значень:
суд має відповідати вимогам Класу А Міжнародних — масовий відсоток (м/м) - число грамів речовини у
стандартів, виданих Міжнародною організацією зі 100 грамах кінцевого продукту;
стандартизації (1SO). — об'ємний відсоток (об/об) - число мілілітрів речо-
Аналітичні операції, якщо немає інших зазначень, вини у 100 мілілітрах кінцевого продукту.
здійснюють при температурі від 15 °С до 25 °С. Позначення "ррт" (частин на мільйон) передбачає
Порівняльні випробування, якщо немає інших зазна- масове співвідношення.
чень, проводять з використанням пробірок із безбарв-
ного прозорого нейтрального скла із плоскою основою
і внутрішнім діаметром 16 мм. Порівнюють однакові ТЕМПЕРАТУРА
об'єми рідин на білому (або, якщо необхідно, на чорно-
му) фоні. Випробування проводять у розсіяному світлі. Крім конкретного зазначення температури викорис-
товуються також такі терміни:
Якщо для проведення випробування або кількісного
визначення необхідно використовувати розчинник із Глибоке охолодження нижче -15°С
розчиненим у ньому індикатором і при цьому не пе- У холодильнику від 2°С до 8°С
редбачено контрольного досліду, то цей розчинник У холодному чи
попередньо нейтралізують за цим індикатором. прохолодному місці від 8°С до 15°С
При кімнатній температурі від 15 °С до 25 °С
Водяна баня. Якщо немає інших зазначень, то мається
на увазі баня з киплячою водою. Можна використову-
вати й інші способи, якщо вони гарантовано забезпе-
чують температуру, близьку, але не переважаючу 100 °С 1.3. ЗАГАЛЬНІ СТАТТІ
(або іншу зазначену температуру).
КОНТЕЙНЕРИ
Висушування і прожарювання до постійної маси. Ре-
зультати двох послідовних зважувань мають відрізня-
Матеріали, використовувані для контейнерів, описані
тися не більш як на 0.5 мг; інтервал часу між двома
зважуваннями визначається властивостями й кіль- в загальній статті 3. "Контейнери".
кістю висушуваного/прожарюваного залишку. У тих Для матеріалів, використовуваних для виробництва кон-
випадках, коли потрібне висушування "в ексикаторі" тейнерів, особливо для полімерних матеріалів, наводять
або "у вакуумі", воно здійснюється відповідно до умов, загальні назви, кожна з яких охоплює ряд матеріалів, що
описаних у 2.2.32. "Втрата в масі при висушуванні". відрізняються як властивостями основного компонента,

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


1. Загальні зауваження

так і використовуваними добавками. Випробування та ВИРОБНИЦТВО


межі нормування залежать від конкретного складу ма-
теріалу й таким чином застосовні тільки за умови, що Інформація в розділі "Виробництво" має привернути
матеріал відповідає вступній частині до його спе- увагу до деяких важливих аспектів процесу вироб-
цифікації. За узгодженням із компетентним уповнова- ництва і не обов'язково є вичерпною. Інструкції, що в
женим органом можуть використовуватися матеріали ньому містяться, адресовані виробнику. Вони можуть
інших складів, а також випробування для них. стосуватися, наприклад, джерела матеріалів, процесу
Специфікації на контейнери, включені до статті З, виробництва, його валідації й контролю, до по-
розроблялися для всіх контейнерів зазначеної кате- стадійного контролю, а також випробувань, які ви-
горії. Проте, з огляду на велику розмаїтість існуючих робник має проводити перед випуском для кожної
контейнерів і можливість появи нових контейнерів, серії продукту або для обраних серій. Ці положення не
публікація специфікації не виключає можливості ви- обов'язково мають бути підтверджені незалежним
користання контейнерів, що відповідають іншій спе- аналітиком за допомогою аналізу кінцевого продукту.
цифікації, якщо це обгрунтовано та узгоджено з ком- Компетентним уповноваженим органом може бути
петентним уповноваженим органом. встановлено, що наведені в даному розділі інструкції
були виконані. Такий висновок може бути зроблений
У статтях Фармакопеї можуть даватися посилання на на підставі перевірки одержаних від виробника даних,
визначення і специфікації контейнерів. У розділах або при інспектуванні виробництва чи при випробу-
"Визначення", "Виробництво" загальних статей на ванні відповідних зразків.
лікарські форми може міститися вимога щодо викори-
стання певного типу контейнера. У розділі "Зберіган- Відсутність розділу "Виробництво" не означає, що ас-
ня" деяких статей може вказуватися тип рекомендова- пекти процесу виробництва, відзначені вище, не по-
ного контейнера. требують уваги. Будь-який описаний у Фармакопеї
продукт має вироблятися відповідно до принципів на-
лежної виробничої практики (НВП, GMP) і відпо-
відних міжнародних угод, а також національних й над-
національних законів, що поширюються на продукти,
1.4. МОНОГРАФІЇ призначені для людини або використовувані у ветери-
нарії.
НАЗВИ
У розділі "Виробництво" у монографії на вакцину мо-
Крім назв українською мовою, наводиться також ла- жуть бути зазначені властивості штаму й тестові мето-
тинська назва. Ця назва може використовуватися у ди для підтвердження цих властивостей. Ці методи на-
відповідних випадках замість української назви так са- водяться для інформації як приклад.
мо, як і будь-який інший синонім, що його визнав
еквівалентним компетентний уповноважений орган.
ВЛАСТИВОСТІ

ВІДНОСНІ АТОМНІ Й МОЛЕКУЛЯРНІ МАСИ Інформація, наведена в цьому розділі, має рекомен-
даційний характер.
Відносна атомна маса (А.м.) або відносна молекуляр-
на маса (М.м.) зазначаються, коли це необхідно, на Розчинність. Для зазначення розчинності в даному
початку монографії. Відносну масу й графічну форму- підрозділі використовуються описові терміни, які в
лу наводять як інформаційний матеріал. температурному інтервалі від 15 °С до 25 °С мають
зміст, зазначенний у Табл. 1.4.-1.
Таблиця 1.4.-1
ВСТУПНА ЧАСТИНА МОНОГРАФІЙ
Приблизна кількість
Термін розчинника (мл), необхідна для
У вступній частині, що йде після назви монографії, розчинення 1 г речовини
наводиться офіційне визначення субстанції, готового Дуже легко розчинний до 1
лікарського засобу або іншого продукту, що є предме- Легко розчинний більше 1 до 10
том монографії. 10 до30
Розчинний «
Помірно розчинний «30 до 100
Межі вмісту. Якщо зазначені межі вмісту, то це межі,
одержані з використанням методу, зазначеного в Мало розчинний « 100 до 1000
розділі "Кількісне визначення". Дуже мало розчинний « 1000 до 10000
Практично не розчинний « 10000
Лікарські засоби рослинного походження. У моно- Частково розчинний Термін використовується для
графіях на лікарські засоби рослинного походження характеристики сумішей,
які містять розчинні та не
вступна частина включає зазначення предмета моно- розчинні компоненти
графії. Це може бути, наприклад, рослинна сировина
Змішується з... Термін використовується для
у вихідному вигляді або рослинна сировина, подрібне- характеристики рідин,
на на порошок. Якщо монографія поширюється на що змішуються із зазначеним
декілька варіантів, наприклад, на обидва із зазначе- розчинником у будь-яких
співвідношеннях
них, то про це попереджають у вступній частині.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


1. Загальні зауваження

ІДЕНТИФІКАЦІЯ олій та вміст діючих речовин обчислюють у розрахунку


на лікарський засіб, який не було спеціально висушено
Наведені в цьому розділі випробування не розраховані (якщо немає інших зазначень у монографії).
на повне підтвердження хімічної структури або складу
продукту. Вони призначені для підтвердження з прий- Еквіваленти. У тих випадках, коли наводиться еквіва-
нятним ступенем вірогідності того, що продукт лент, він дається з такою кількістю значущих цифр,
відповідає інформації, наведеній на етикетці. яка потрібна в даній монографії.

У деяких монографіях є підрозділи "Перша іден-


тифікація" та "Друга ідентифікація". Звичайно вико- ЗБЕРІГАННЯ
ристовують першу ідентифікацію. Якщо є гарантія то-
го, що дана серія субстанції була раніше сертифікова- Інформація і рекомендації, наведені в розділі
на на відповідність усім вимогам монографії, випробу- "Зберігання", не є вичерпними фармакопейними ви-
вання з другого підрозділу можуть використовуватися могами, і компетентні уповноважені органи можуть
замість випробувань із першого підрозділу. зазначати конкретні умови зберігання, обов'язкові
для виконання.

ВИПРОБУВАННЯ ТА КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ Описані у Фармакопеї продукти слід зберігати таким


чином, щоб запобігти їхньому забрудненню і, по мож-
Область застосування. Ці вимоги не розраховані на ливості, розкладанню. Якщо рекомендуються особ-
охоплення всіх можливих домішок. Зокрема, із того, ливі умови зберігання, включаючи тип контейнера
що домішка не визначається за допомогою описаних (див. вище розділ "Контейнери") і температурні межі,
випробувань, не слід робити висновок, що вона допу- ці рекомендації наводяться в монографії.
стима, якщо здоровий глузд і належна фармацевтична
практика не допускають її наявності. Див. також ниж- Нижче роз'яснюються вирази, використовувані в мо-
че в розділі "Домішки". нографіях у розділі "Зберігання".

Розрахунки. Якщо при проведенні обчислень "Захищати від вологи". Продукт має зберігатися в
потрібний перерахунок на суху або безводну речовину повітронепроникному контейнері. При розкритті
чи домовлена якась інша умова, то втрату в масі при контейнера у вологій атмосфері необхідно виявляти
висушуванні, вміст води або інший показник визнача- обережність. Якщо необхідно, низький вміст вологи
ють за допомогою методу, описаного в монографії. можна підтримувати за допомогою осушувальних ре-
човин, за умови, що їхній прямий контакт із продук-
Межі. Зазначувані межі грунтуються на результатах, том буде виключений.
одержаних у рамках звичайної аналітичної практики;
у них уже враховано звичайні аналітичні похибки, до- "У захищеному від світла місці". Одне з трьох: або кон-
пустимий розкид при виробництві й приготуванні, а тейнер має бути виготовлений із матеріалу, який до-
також погіршення якості в процесі зберігання у ме- статньою мірою поглинає світло, здатне спричинити
жах, які вважаються прийнятними. При визначенні фотохімічні перетворення; або контейнер має бути
відповідності продукту вимогам монографії до зазна- вміщений у зовнішній контейнер, що забезпечує та-
чених меж не мають додаватися будь-які додаткові до- кий захист; або лікарська речовина має зберігатися в
пуски. місці, яке виключає можливість попадання такого
світла.
Результат, одержаний у випробуванні, округляють до
зазначеної у межі кількості значущих цифр (якщо не-
має інших зазначень). При цьому останню цифру МАРКУВАННЯ
збільшують на одиницю, якщо цифра, яку відкидають
при округленні, більша або дорівнює п'яти. Якщо ци- Маркування є предметом національних і наднаціональ-
фра, яку відкидають при округленні, менша п'яти, ос- них законодавств, а також міжнародних угод. Таким чи-
танню цифру лишають незмінною. ном, інформація в розділі "Маркування" не претендує на
повноту. Вона орієнтована насамперед на фармакопейні
Зазначення і допустима межа домішок. Приблизний до- цілі, і обов'язковими є лише положення, необхідні для
пустимий вміст домішки або суми домішок може бути підтвердження відповідності продукту статті. Вся інша
зазначений у дужках тільки для інформації. Якщо для інформація має рекомендаційний характер. У тих випад-
даної домішки не передбачене використання стан- ках, коли у Фармакопеї вживається термін "етикетка",
дартного зразка, її вміст може бути виражений, вихо- відповідна інформація може бути зазначена на контей-
дячи з номінальної концентрації речовини, викорис- нері, на упаковці або у вкладиші, залежно від рішення
товуваної для приготування зазначеного в монографії компетентного уповноваженого органа.
розчину порівняння (якщо немає інших зазначень).

Лікарські засоби рослинного походження. Для лікарського ЗАСТЕРЕЖЕННЯ


засобу рослинного походження сульфатна зола, загальна
зола, розчинні у воді сторонні речовини, розчинні в Описувані в статтях Фармакопеї продукти і реактиви
спирті сторонні речовини, вміст води, вміст ефірних можуть виявитися небезпечними для здоров'я, якщо

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


1. Загальні зауваження

не вживати необхідних заходів. У всіх випадках слід аналізу, ні будь-яка інша додаткова інформація не на-
дотримуватися принципів належної лабораторної дається. Не вказується також дата "Придатний до...":
практики (НЛП, GLP), а також відповідних положень гарантується стабільність препарату в момент відправ-
техніки безпеки. У деякі статті включені спеціальні за- лення і можливість його використання протягом шес-
значення про необхідні запобіжні заходи. Але ти місяців, якщо не розкупорений контейнер збері-
відсутність таких зазначень не слід трактувати як гається в умовах, зазначених у супровідній докумен-
відсутність будь-якого ризику. тації. Після закінчення цього терміну треба прокон-
сультуватися в уповноваженому фармакопейному ор-
гані. Стабільність вмісту розкритого контейнера не га-
ДОМІШКИ рантується.

У монографії може бути наведений перелік усіх відо- Хімічні стандартні зразки. Абревіатура ФСЗ означає
мих і потенційних домішок, для яких показано, що хімічні стандартні зразки, установлені Фармакопеєю.
вони контролюються випробуваннями. Цей перелік Деякі хімічні стандартні речовини використовуються
може бути поділений на дві частини: "Конкретно за- для мікробіологічного кількісного визначення ан-
значувані домішки" та "Інші виявлювані домішки". У тибіотиків. У цьому випадку їхня активність вира-
першу частину включають домішки, які раніше вже жається в Міжнародних одиницях (МО) таким же чи-
були кваліфіковані компетентним уповноваженим ор- ном, як для біологічних стандартних препаратів, і за-
ганом. У цей перелік також включають домішки, для значається на упаковці або в супровідному документі.
яких відомо, що вони можуть утворюватися в резуль-
таті природного метаболізму. В другу частину переліку Біологічні стандартні препарати. Більшість згадуваних у
включають потенційні домішки, які не були виявлені Фармакопеї біологічних стандартних препаратів — це
в жодному зі зразків субстанції за час розробки моно- відповідні Міжнародні стандарти і стандартні препа-
графії або вміст яких не перевищував 0.1 %, але які, в рати, установлені Всесвітньою організацією охорони
принципі, детектуються за допомогою наведених ви- здоров'я (ВООЗ). Оскільки вони, як правило, до-
пробувань. ступні в обмежених кількостях, Фармакопея встано-
вила в тих випадках, коли це доцільно, свої біологічні
стандартні препарати (БСП). їхня активність вираже-
ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ на, коли це можливо, у МО.

У монографії може також наводитись як інформація Еталонні спектри. Еталонний спектр супроводжується
та рекомендації перелік фізичних характеристик, що інформацією про умови приготування випробовува-
не належать до офіційних вимог, але все ж важливі при ного зразка і запису спектра.
використанні продукту (див. вище /./. Загальні поло-
ження).

СТАНДАРТНІ ЗРАЗКИ, СТАНДАРТНІ ПРЕПАРА-


ТИ ТА ЕТАЛОННІ СПЕКТРИ

Деякі монографії передбачають використання стан-


дартних зразків, стандартних препаратів або еталон-
них спектрів. Вони розроблені з урахуванням їхнього
призначення і їх слід використовувати так, як припи-
сує Фармакопея. За інших обставин вони можуть вия-
витися непридатними.

Стандартні зразки, стандартні препарати та еталонні


спектри уводяться в дію уповноваженим фармакопей-
ним органом. Повний перелік може бути одержаний у
зазначеній організації. Ці стандартні матеріали є
офіційними у випадку арбітражу.

Робочі стандартні зразки можуть використовуватися


для проведення поточних аналізів за умови, що вони
відкалібровані за Фармакопейними стандартними
зразками (ФСЗ).

Уся інформація, необхідна для правильного викорис-


тання стандартного зразка або стандартного препара-
ту, наводиться на упаковці, або у вкладиші, або в су-
провідній документації. Якщо не зазначено жодних
умов висушування, стандарт треба використовувати в
такому вигляді, у якому він одержаний. Ні сертифікат

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


1. Загальні зауваження

1.5. СКОРОЧЕННЯ ТА ПОЗНАЧЕННЯ


АБРЕВІАТУРИ ТА СИМВОЛИ КОЛЕКЦІЇ МІКРООРГАНІЗМІВ

Оптична густина Американська колекція типових культур


American Туре Culture Collection
Питомий показник поглинання 12301 Parklawn Drive
Rockville, MD 20852, USA
Відносна атомна маса
Питоме оптичне обертання Колекція Пастерівського інституту
(штами бактерій)
Біологічний стандартний препарат Collection de 1'lnstitut Pasteur (strains of
Фармакопейний стандартний зразок bacteria)

Відносна густина Пастерівський інститут (штами інших


мікроорганізмів)
Міжнародні одиниці Institut Pasteur (strains of other microor-
ganisms)
Довжина хвилі
Service de la Collection Nationale de
Молярність Culture de Microorganismes (C.N.C.M.)
25, rue du Docteur-Roux
Відносна молекулярна маса
F-75015 Paris, France
Показник заломлення
Національна колекція промислових і
Європейська фармакопейна одиниця морських бактерій
Одна частина на мільйон частин National Collection of Industrial and
Marine Bacteria Ltd
Речовина або розчин, зазначені в статті 23 St Machar Drive
"Реактиви " Aberdeen AB2 IRY, Great Britain
Використовується в ТШХ для позначен-
ня відношення шляху, пройденого речо- Національна колекція патогенних грибів
виною, до шляху, пройденого фронтом National Collection of Pathogenic Fungi
розчинника London School of Hygiene and Tropical
Medicine
Вихідні стандартні речовини для вста- Keppel Street
новлення титру титрованих розчинів в London WCIE 7HT, Great Britain
об'ємному аналізі
Національна колекція типових культур
National Collection of Туре Cultures
Central Public Health Laboratory
Colindale Avenue
London NW9 5HT, Great Britain

Національна колекція дріжджових куль-


тур
National Collection of Yeast Cultures
AFRC Food Research Institute
Colney Lane
Norwich NR4 7UA, Great Britain

Державний інститут сироваток


Statens Serum Institut
80 Amager Boulevard, Copenhagen,
Denmark

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


1. Загальні зауваження

1.6. ОДИНИЦІ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ (СІ), ВИКОРИСТОВУВАНІ


У ФАРМАКОПЕЇ, І ЇХНЯ ВІДПОВІДНІСТЬ ІНШИМ ОДИНИЦЯМ

МІЖНАРОДНА СИСТЕМА ОДИНИЦЬ (СІ)

Міжнародна система одиниць складається із трьох класів одиниць фізичних величин, а саме: основні одиниці,
похідні одиниці та допоміжні одиниці. Основні одиниці та їхні визначення наведені в Табл. 1.6.-1.

Фізичні величини, що входять у систему, але визначаються через основні розміри цієї системи, називаються
похідними величинами системи. Деякі з таких похідних величин мають свої назви й символи. Одиниці таких ве-
личин, використовуваних Фармакопеєю, наведені в Табл. 1.6.-2.
Деякі важливі й широко використовувані одиниці, що не входять у СІ, наведені в Табл. 1.6.-3.
Множні префікси для утворення десяткових часткових і кратних одиниць наведені в Табл. 1.6.-4.

Таблиця 1.6.-1
Основні одиниці СІ

Величина Одиниця Визначення


Найменування Символ Найменування Символ
Один метр являє собою довжину шляху,
Довжина / метр м який проходить світло в вакуумі
за 1/299 792 458 частину секунди
Маса т Один кілограм дорівнює масі міжнародного
кілограм кг еталона - кілограм
Одна секунда являє собою сумарну тривалість
9 192 631 770 періодів випромінювання,
Час t секунда с які відповідають переходу між двома надтонкими
рівнями основного стану атома цезію- 133
Один ампер являє собою такий постійний струм,
який, проходячи по двох точно паралельних
Сила провідниках нескінченої довжини та нехтовно
електричного І ампер А малого кругового перерізу, розташованих на
струму
відстані одного метра у вакуумі, спричиняє між цими
провідниками силу взаємодії, яка дорівнює
2- 10~7 ньютона на один метр довжини
Абсолютна Т кельвін К Один кельвін являє собою 1/273.16 частину
температура від абсолютної температури потрійної точки води
Кількість Один моль являє собою кількість речовини,
речовини п моль М яка містить таку саму кількість найпростіших часток,
яка міститься у 0.012 кілограма вуглецю- 12(*)
Кандела являє собою інтенсивність світіння
в даному напрямку від джерела, яке випромінює
Сила світла кандела кд монохроматичне випромінювання з частотою
540і 1012 герц і такого джерела, інтенсивність якого
в цьому напрямку становить 1/683 вата на один
стереорадіан

(*)Якщо використано молі, то треба вказувати, до чого вони відносяться, наприклад, атоми, молекули, іони, електрони чи
інші частки або певні групи таких об'єктів.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


1. Загальні зауваження

Таблиця 1.6.-2
Одиниці СІ Європейської Фармакопеї та їх відповідність іншим одиницям
Величина Одиниця
Перетворення інших одиниць
Вираження Вираження у одиниці СІ
Найменування Символ Найменування Символ в основних в інших
одиницях СІ одиницях СІ

Хвильове число V одиниця 1/м м-1


на один метр
мікрометр мкм 10-6м
Довжина хвилі К
нанометр нм 10-9м
Площа A,S квадратний м2 м2
метр
Об'єм V кубічний метр м3 м3 1 м л = 1 см 3 = 10-6м3
Частота V герц Гц с-1
кілограм 1 г/мл = 1г/см3 = 103'кг-м-3
Густина Р на кубічний кг/м3 кг-м"3
метр
Швидкість метр за
V
секунду м/с М-С" 1

Сила F ньютон Н М-КГ-С" 2


1 дин= І г*см-с-2 = 10-5 Н
1 kp = 9.806 65 Н
1 дин/см2 = 10-1 Па = 10-1 Н м"2
1 атм = 101 325 Па = 101.325 кПа
Тиск Р паскаль Па м"1 кг с"2 Нм2 1 бар =105 Па = 0 1 МПа
Імм рт ст = 133 322 387 Па
1Торр= 133 322 368 Па
1 psi = 6 894 757 кПа
паскаль- 1П=10- 1 Па-с=10-'Н-с-м- 2
Динамічна в'язкість л секунда Пас М" 1 КГ-С" 1 Нс-м2
1 сП = 1 мПас
квадратний Па-С'М3 кг"1
Кінетична в'язкість V метр на М2/С м2.с-' 1 С т = 1 с м 2 - с - ' = 10- 4 -м 2 -с '
секунду Н м с кг1

Енергія W джоуль Дж М 2 -КГ-С~ 2 Н-м 1 ерг=1 см2 г-с~ 2 =1 дин-см=10~' Дж


1 кал = 4.1 868 Дж
Потік Н-м-с- 1
електромагнітного Р ват Вт м 2 кг с"3 1 ЄрГ/C = 1 ДИН'СМ'С"' = 10~ 7 Вт =
випромінювання Дж-с-1 = 10- 7 H-M-c- 1 =10-7Дж-с- 1

Поглинута доза
Іонізуючого D грей ГР м 2 с- 2 Дж-кг1 1 рад= 10 2 Гр
випромінювання
Електричний
U вольт В м 2 -кг-с" 3 -А"' Вт-А-1
потенціал,
електрорушійна сила
Електричний опір R ом Ом м 2 кг с"3 А"2 В-А-1
Кількість електрики Q кулон Кл Ас
Радіоактивність А бекерель Бк
речовини е'1 1Ки=37-10 9 Бк=37 10 9 с '

Молярна с моль на моль/м3 моль м- 3 1 МОЛЬ/Л=1М=ІМОЛЬ/ДМ 3 =


концентрація кубічний метр 3 3
= 10 моль-м"
Масова концентрація
кілограм на кг/м 3
кг-м" 3
Р кубічний метр
1 Г/Л =1 Г/ДМ3 =1 КГ'М" 3

10 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


1. Загальні зауваження

Таблиця 1.6.-З
Одиниці, використовувані нарівні з Міжнародною системою одиниць
Величина Одиниця Значення в одиницях СІ
хвилина хв 1 хв = 60 с
Час година год 1 год = 60 хв = 3600 с
доба доба 1 доба = 24 год = 86 400 с
° Г = (я/1 80) рад
Кут на площині градус
Об'єм літр л 1 л = Ідм 3 = 10-3 м 3
Маса тонна т 1 т = 103 кг
Частота обертання обертів за хвилину об/хв 1 об/хв = (1/60)с-'
Таблиця 1.6.-4
Множники та префікси для утворення десяткових кратних і пасткових одиниць
Множник Префікс Позначення Множник Префікс Позначення
1018
екза Е 10-2 1 деци д
1015
1012 пета Р 10- 3 санти с
тера Т 10-6 мілі м
109
106 гіга Г 10- мікро мк
мега М 10-9 нано н
103
кіло к 10- 1215 піко п
102
гекто г 10- фемто ф
10 і дека да 10-18 атто а

ПРИМІТКИ гальні статті), а також окремі статті на лікарські суб-


станції, що входять до ДФУ, діляться на дві категорії:
1. У Фармакопеї для позначення температури за гармонізовані з Європейською Фармакопеєю (ЄФ) і
Цельсієм використовується символ t. Температура за національні, позначені літерою N.
Цельсієм визначається згідно з рівнянням t = Т - Т0 ,
де TQ = 273.15 К. Температура за Цельсієм виражається Усі загальні й окремі статті ДФУ, гармонізовані з ЄФ,
в градусах Цельсія (символ °С). Один "градус Цельсія" побудовані в такому форматі.
дорівнює одному кельвіну.
2. Практичні вирази для концентрацій, використову-
ваних у Фармакопеї, визначені у Загальних зауважен- НАЗВА
нях.
3. Радіан являє собою плоский кут, що вирізає на колі Адаптований переклад відповідного матеріалу
дугу, довжина якої дорівнює радіусу кола. Європейської Фармакопеї
4. У Фармакопеї умови центрифугування визначають-
ся відцентровим прискоренням по відношенню до N
прискорення вільного падіння (g), яке береться
рівним g = 9.806 65 м-С'2. Національна частина: додаткові випробування,
інформаційні та інші матеріали
5. У Фармакопеї деякі величини використовуються без
розмірності, як, наприклад, відносна густина (2.2.5),
оптична густина (2.2.25), питомий показник поглинан-
ня (2.2.25) та показник заломлення (2.2.6); так само як У деяких випадках національна частина може бути
і величини, виражені в інших одиницях, як, наприклад, відсутньою.
питомий показник оптичного обертання (2.2.7).
6. Мікрокатал визначається як ензиматична ак- У тому випадку, коли виробництво лікарського засобу
тивність, яка за зазначених умов призводить до пе- не проводиться відповідно до вимог належної вироб-
ретворення (наприклад, до гідролізу) одного мікромо- ничої практики (НВП, GMP), встановлених в Євро-
ля субстрату за одну секунду. пейському Співтоваристві, до даного лікарського за-
собу ставляться альтернативні вимоги, зазначені в
N національній частині статті, на що подається зазна-
чення відразу після риси.

Нумерація загальних статей ДФУ, там де вона наявна,


1.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ збігається з нумерацією відповідних загальних статей
ЄФ. Загальні статті, не описані в ЄФ, винесено в
Усі загальні статті на методи аналізу, лікарські форми і кінець відповідного розділу. Загальні статті на суб-
фармако-технологічні випробування (далі просто за- станції та лікарські форми розташовані за алфавітом.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 11


1. Загальні зауваження

1.3. ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО Попередньо зразок може бути розтертий. Для


повільно розчинних зразків, які потребують для свого
ПОШИРЮЮТЬСЯ розчинення більше 10 хв, допускається також нагрі-
НА ЗАГАЛЬНІ ТА ОКРЕМІ вання на водяній бані до ЗО °С; спостереження роблять
після охолодження розчину до (20+2) °С і енергійного
СТАТТІ струшування протягом 1-2 хв.

Якщо зазначено, що субстанція розчинна в жирних


ТЕМПЕРАТУРА оліях, то мається на увазі, що вона розчинна в будь-
якій олії, яка належить до класу жирних олій.
Крім термінів, наведених вище, використовують
також такі терміни:
ВИПРОБУВАННЯ ТА КІЛЬКІСНІ ВИЗНАЧЕННЯ
Теплий від 40 °С до 50 *С
Гарячий від 80 'С до 90 ' С Якщо у випробуваннях із використанням хромато-
Температура графічних методів після наведеного об'єму розчину,
"водяної бані" від 98 'С до 100 °С який уводять або наносять, у мікролітрах, у дужках
Температура зазначено кількість речовини в мікрограмах, то
"льодяної бані" ОоС
мається на увазі приблизна кількість.

СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ Коли зазначено, що випробування проводять "у захи-


щеному від світла місці", це означає, що слід вжити за-
Якщо зазначено, що при приготуванні суміші розчин- ходів до запобігання прямому сонячному світлу, будь-
ників їх беруть у співвідношенні (а:Ь), то мається на якому іншому яскравому світлу, а також виключити
увазі співвідношення об'ємів. Наприклад, співвідно- попадання ультрафіолетового світла, наприклад, шля-
шення гексан - бензол (1:3) означає, що змішують хом використання посуду зі спеціального скла, роботи
один об'єм гексану з трьома об'ємами бензолу. в затемненій кімнаті тощо.

СТАНДАРТНІ ЗРАЗКИ, СТАНДАРТНІ ПРЕПАРА-


1.4. МОНОГРАФІЇ ТИ ТА ЕТАЛОННІ СПЕКТРИ

Вимоги національної частини монографії не є обов'яз- Фармакопейні стандартні зразки (ФСЗ) — це стан-
ковими для продуктів, що мають сертифікат відповід- дартні зразки, впроваджені Європейською Фармако-
ності ЄФ. пеєю (ЕР CRS) або Фармакопеєю України (ФСЗ ДФУ).

ВИРОБНИЦТВО

Описані у Фармакопеї продукти можуть вироблятися КОЛЕКЦІЇ МІКРООРГАНІЗМІВ


відповідно до вимог, прийнятих в Україні.
Українська колекція мікроорганізмів

ВЛАСТИВОСТІ Інститут мікробіології ім. Д. К. Заболотного


НАН України
Якщо на продукт, описаний у монографії, немає Сер- 01000, Київ, вул. Заболотного 154
тифіката відповідності ЄФ або ДФУ, то інформація,
наведена в цьому розділі, за відсутності інших зазна- Колекція штамів Російського музею патогенних
чень, являє собою вимоги, за винятком інформації, бактерій
наведеної в дужках.
Государственньїй институт стандартизации й
Розчинність. Для визначення розчинності наважку контроля медицинских биологических препаратов
субстанції вносять у відміряну кількість розчинника і им. Л. А. Тарасевича
безупинно струшують протягом 10 хв при (20±2) °С. 121002, Москва, Сивцев-Вражек, 41

12 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.1. Обладнання

2. МЕТОДИ АНАЛІЗУ 2.1.4. СИТА

Сита з квадратними отворами виготовляють із відпо-


відних матеріалів. Для неаналітичних процедур також
2.1. ОБЛАДНАННЯ можуть бути використані сита з круглими отворами,
діаметр яких у 1.25 рази перевищує розмір сторони
квадратного отвору сита відповідного номера. Не має
2.1.2. ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИШ ПОРИСТОСТІ бути взаємодії між матеріалом, з якого виготовлене
СКЛЯНИХ ФІЛЬТРІВ(І). сито, і речовиною, яку просіюють. Здрібненість зазна-
чають в окремій статті, використовуючи номер сита,
Можливе таке застосування фільтрів: відповідний номінальному розміру сторони отвору
в мікрометрах, який наводиться у дужках після назви
< 2.5 Бактеріологічне фільтрування. речовини.
4—10 Ультратонка фільтрація, відокремлен-
ня мікроорганізмів великого діаметра. Максимальний допуск(3) для розміру отвору (+Х) об-
10 — 40 Аналітична фільтрація, дуже тонка числюють за формулою:
фільтрація ртуті, дуже тонке диспер-
гування газів.
40— 100 Тонка фільтрація, фільтрація ртуті,
тонке диспергування газів.
100—160 Груба фільтрація, диспергування і
промивання газів, використання де:
як підкладки для інших фільтруючих ^ — номінальний розмір отвору.
матеріалів.
160 — 500 Дуже груба фільтрація часток, дис- При цьому не має бути отворів, розмір яких переви-
пергування і промивання газів. щує номінальний розмір більш як на величину X.
Таблиця 2.1.2.-1

Пористість Максимальний Німеччина Франція Велико- N


фільтра (Ф. Євр.)(2) діаметр пор у британія
мікрометрах

— менше 1.0 — — — ПОР1.0


1.6 менше 1.6 5f — — ПОР1.6
— 1-2.5 5 — 5
— 1.6-3 — — — ПОРЗ.О
4 1.6-4 — — —
— 4-6 — 5 —
— 3-10 — — — ПОР10
10 4-10 4f — 4
16 10-16 4 4 — ПОР16
40 16-40 3 3 3 ПОР40
— 40 — 50 — — 2
100 40 - 100 2 2 — ПОР100
— 100-120 — — 1
160 100 - 160 1 1 — ПОР160
— 150-200 0 0 —
250 160 - 250 — — — ПОР250
— 200 - 500 — 00 —
N
500 250 - 500 — — — ПОР500

(1) Дані межі є приблизними.


(2) Європейська Фармакопея прийняла систему, запропоновану Міжнародною Організацією зі Стандартизації (ISO).
(3> Див. Міжнародний стандарт ISO 3310/1(1975).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 13


2.1. Обладнання

Допуск для середнього значення розміру отвору (±Y) Діаметр dflpOTy, застосовуваного для плетіння метале-
обчислюють за формулою: вої дротяної тканини, уставленої у раму, подано у
Табл. 2.1.4.-1. Діаметр дроту має знаходитися у межах
від dmin до dmax Ці межі відповідають допускам (±15 %)
від рекомендованого номінального діаметра. Діаметр
дроту в ситах має бути однаковим по всьому ситу.
При цьому середній розмір отвору не має відхилятися
від номінального розміру більш як на величину ± Y.

Проміжний допуск (+Z) обчислюють за формулою:

При цьому не більш як 6 % загального числа отворів


можуть мати розміри між "номінальний + X' і "номі-
нальний + Z'.
Таблиця 2.1.4.-1

Номер сита Допуск для отвору, мкм Діаметр дроту, мкм


(номінальний Рекомендований
розмір отвору, Максимальний Допуск для сере- Проміжний допуск номінальний Допустима межа
мкм) допуск для днього значення
отвору розміру отвору діаметр

+Х ±У +Z d dmax dmin
11200 770 350 560 2500 2900 2100
8000 600 250 430 2000 2300 1700
5600 470 180 320 1600 1900 1300
4000 370 130 250 1400 1700 1200
2800 290 90 190 1120 1300 950
2000 230 70 150 900 1040 770
1400 180 50 110 710 820 600
1000 140 ЗО 90 560 640 480
710 112 25 69 450 520 380
500 89 18 54 315 360 270
355 72 13 43 224 260 190
250 58 9.9 34 160 190 130
180 47 7.6 27 125 150 106
125 38 5.8 22 90 104 77
90 32 4.6 18 63 72 54
63 26 3.7 15 45 52 38
45 22 3.1 13 32 37 27
38 — — — ЗО 35 24

14 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

2.2. ФІЗИЧНІ ТА ФІЗИКО-ХІМІЧНІ 2.2.2. ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЯ


ЗАБАРВЛЕННЯ РІДИН
МЕТОДИ
Визначення ступеня забарвлення рідин в ряду корич-
невий - жовтий - червоний проводять візуально шля-
2.2.1. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОЗОРОСТІ І СТУПЕНЯ хом порівняння з відповідними еталонами одним з
КАЛАМУТНОСТІ РІДИН двох нижче наведених методів, що зазначають в ок-
ремій статті.
Для визначення прозорості і ступеня каламутності
Розчин вважають безбарвним, якщо він витримує
рідин використовують однакові пробірки з безбарвно-
порівняння з водою Р чи розчинником, або забарвле-
го прозорого нейтрального скла з плоским дном, що
ний не більш інтенсивно, ніж еталон В9.
мають внутрішній діаметр від 15 мм до 25 мм. 40-мм
шар випробовуваної рідини порівнюють із 40-мм ша-
ром свіжоприготованого, як описано нижче, еталона. МЕТОД І
Порівняння рідин проводять у розсіяному денному
світлі через 5 хв після приготування еталона, перегля- 2.0 мл випробовуваної рідини порівнюють з 2.0 мл во-
даючи зразки вздовж вертикальної осі пробірок на ди Р або розчинника, або еталона (див. Таблиці ета-
чорному фоні. Розсіяння світла має бути таким, щоб лонів), зазначеного в окремій статті, використовуючи
еталон І легко відрізнявся від води, а еталон II легко однакові пробірки з безбарвного прозорого нейтраль-
відрізнявся від еталона І. ного скла з зовнішнім діаметром 12 мм. Порівняння
Випробовувану рідину вважають прозорою, якщо во- забарвлення проводять у розсіяному денному світлі,
на витримує порівняння з водою Р або розчинником, переглядаючи зразки горизонтально (перпендикуляр-
використовуваним при приготуванні випробовуваної но вісі пробірок) на білому фоні.
рідини при перегляді за описаних вище умов, або її ка-
ламутність не перевищує каламутності еталона І. МЕТОД II

РЕАКТИВИ 40-мм шар випробовуваної рідини порівнюють з


40-мм шаром води Рабо розчинника, або еталона (див.
Розчин гідразину сульфату. 1.0 г гідразину сульфату Р Таблиці еталонів), зазначеного в окремій статті, вико-
розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину водою Р ристовуючи однакові пробірки з безбарвного прозо-
до 100.0 мл. Розчин витримують протягом 4 - 6 год. рого нейтрального скла з плоским дном, які мають
внутрішній діаметр від 15 мм до 25 мм. Порівняння за-
Розчин гексаметилентетраміну. 2.5 г гексаметилентет- барвлення проводять у розсіяному денному світлі, пе-
реглядаючи зразки вздовж вертикальної осі пробірок
раміну Р розчиняють у 25.0 мл води Ру колбі місткістю
на білому фоні.
100 мл зі скляною притертою пробкою.

Вихідна суспензія. 25.0 мл розчину гідразину сульфату РЕАКТИВИ


додають до приготованого розчину гексаметилентет-
раміну, перемішують і лишають на 24 год. Суспензія Вихідні розчини
стабільна протягом 2 міс при зберіганні у скляному
посуді, що не має дефектів поверхні. Суспензія не має Жовтий розчин. 46 г заліза(III) хлориду Р поміщають у
прилипати до скла, і її необхідно ретельно збовтувати мірну колбу місткістю 1000 мл, розчиняють у 900 мл
перед використанням. суміші кислота хлористоводнева Р — вода Р (25:975),
доводять об'єм розчину цією самою сумішшю до по-
Основна суспензія. 15.0 мл вихідної суспензії поміща- значки і перемішують. Визначають концентрацію
ють у колбу місткістю 1000.0 мл і доводять водою Р по одержаного розчину і розбавляють розчин цією самою
позначки. Термін придатності основної суспензії сумішшю таким чином, щоб вміст FеС13,6Н2О в 1 мл
24 год. становив 45.0 мг.

Еталони. Приготування еталонів проводять відпо- Розчин зберігають у захищеному від світла місці.
відно до Табл.2.2.1-1. Основну суспензію і воду Р пе- Визначення концентрації. 10.0 мл одержаного розчину
ремішують і струшують безпосередньо перед викорис- поміщають у конічну колбу з притертою скляною
танням. пробкою місткістю 250 мл, додають 15 мл води Р, 5 мл
кислоти хлористоводневої Р і 4 г калію йодиду Р, колбу
Таблиця 2.2.1.-1 закривають і залишають на 15 хв у темному місці. До-
дають 100 мл води Р і йод, що виділився, титрують
Еталон 0.1М розчином натрію тіосульфату, додаючи на-
І 11 111 IV прикінці титрування як індикатор 0.5 мл розчину крох-
Основна суспензія 5.0 мл 10.0 мл 30.0 мл 50.0 мл малю Р.
Вода Р 95.0мл 90.0 мл 70.0 мл 50.0 мл 1 мл 0.1 М розчину натрію тіосульфату відповідає
27.03 мг FеС13,6Н20.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 15


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

Червоний розчин. 60 г кобальту хлориду Р поміщають у Основні розчини


мірну колбу місткістю 1000 мл, розчиняють у 900 мл
суміші: кислота хлористоводнева Р — вода Р (25:975), П'ять основних розчинів готують з використанням
доводять об'єм розчину цією самою сумішшю до по- трьох вихідних розчинів як зазначено у Табл. 2.2.2.-1.
значки і перемішують. Визначають концентрацію
одержаного розчину і розбавляють розчин цією самою
Еталони для методів І і II
сумішшю таким чином, щоб вміст СоС12,6Н2О в 1 мл Еталони готують з п'яти основних розчинів.
становив 59.5 мг.
Таблиця 2.2.2.-2
Визначення концентрації. 5.0 мл одержаного розчину
поміщають у конічну колбу місткістю 250 мл з притер- Еталони шкали В
тою скляною пробкою, додають 5 мл розчину перокси-
ду водню розведеного Р і 10 мл розчину 300 г/л натрію Об'єм у мілілітрах
гідроксиду Р, обережно кип'ятять 10 хв, охолоджують і Розчин кислоти
додають 60 мл кислоти сірчаної розведеної Рі2г калію Еталон Основний розчин В хлористоводневої (10 г/л НСІ)
йодиду Р. Колбу закривають і обережно струшують до
повного розчинення осаду. Йод, що виділився, титру- ВІ 75.0 25.0
ють 0.1 М розчином натрію тіосульфату, додаючи на- В2 50.0 50.0
прикінці титрування як індикатор 0.5 мл розчину крох-
Вз 37.5 62.5
малю Р і титрують до блідо-рожевого забарвлення.
В4 25.0 75.0
1 мл 0.1 М розчину натрію тіосульфату відповідає В5 12.5 87.5
23.79мгСоС1 2 ,6Н 2 О.
В6 5.0 95.0
Блакитний розчин. 63 г міді сульфату Р поміщають Ву 2.5 97.5
у мірну колбу місткістю 1000 мл, розчиняють у 900 мл В8 1.5 98.5
суміші: кислота хлористоводнева Р— вода Р(25:975),
доводять об'єм розчину цією самою сумішшю до по- В9 1.0 99.0
значки і перемішують. Визначають концентрацію
одержаного розчину і розбавляють розчин цією самою Таблиця 2.2.2.-З
сумішшю таким чином, щоб вміст CuSO 4 ,5H 2 O в
1 мл становив 62.4 мг. Еталони шкали BY
Визначення концентрації. 10.0 мл одержаного розчину Об'єм у мілілітрах
поміщають у конічну колбу місткістю 250 мл з притер- Розчин кислоти
Еталон Основний розчин BY
тою скляною пробкою, додають 50 мл води Р, 12 мл хлористоводневої (10 г/л НС1)
кислоти оцтової розведеної Р і 3 г калію йодиду Р. Йод, BY, 100.0 0.0
що виділився, титрують 0.1 М розчином натрію
тіосульфату, додаючи наприкінці титрування як BY2 75.0 25.0
індикатор 0.5 мл розчину крохмалю Р і титрують до BY3 50.0 50.0
блідо-коричневого забарвлення. BY4 25.0 75.0
1 мл 0.1 М розчину натрію тіосульфату відповідає BY5 12.5 87.5
24.97 мгСи5О4,5Н2О. BYg 5.0 95.0
Таблиця 2.2.2.-1
Основні розчини BY7 2.5 97.5
Об'єм у мілілітрах
Розчин Таблиця 2.2.2.-4
кислоти
Основний Жовтий Червоний Блакитний хлористо-
розчин розчин розчин розчин Еталони шкали Y
водневої
(10 г/л НС1)
Об'єм у мілілітрах
В(корич- 3.0 3.0 2.4 1.6
невий) Еталон Основний розчин Y Розчин кислоти
хлористоводневої (10 г/л НС1)
ВУ(корич-
нювато- 2.4 1.0 0.4 6.2 Y, 100.0 0.0
жовтий)
Y2 75.0 25.0
Y 2.4 0.6 0.0 7.0
(жовтий) Y3 50.0 50.0
Y4 25.0 75.0
GY
(зелену- 9.6 0.2 0.2 0.0 Y5 12.5 87.5
вато-
жовтий) Y6 5.0 95.0
R Y7 2.5 97.5
(чер- 1.0 2.0 0.0 7.0
воний)

16 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

Таблиця 2.2.2.-S 2.2.3. ПОТЕНЦІОМЕТРИЧНЕ


ВИЗНАЧЕННЯ рН
Еталони шкали GY
Об'єм у мілілітрах рН — число, яке умовно характеризує концентрацію
іонів водню у водних розчинах. На практиці рН визна-
Еталон Основний розчин GY Розчин кислоти чають експериментальне. рН випробовуваного розчи-
хлористоводневої (10 г/л НС1) ну пов'язане з рН стандартного розчину (pH s ) таким
GY, 25.0 75.0 рівнянням:
GY2 15.0 85.0
GY3 8.5 91.5
GY4 5.0 95.0
де:
GY5 3.0 97.0 Е — потенціал електрода у випробовуваному
GYs 1.5 98.5 розчині, у вольтах;
Es — потенціал того самого електрода в розчині з
GY7 0.75 99.25 відомим рН (pHs), у вольтах.
Температурний коефіцієнт (k), виражений у вольтах,
Таблиця 2.2.2.-6 при будь-якій температурі може бути розрахований за
формулою:
Еталони шкали R
Об'єм у мілілітрах k =0.05916 + 0.000198(t-25 °С).
Еталон Основний розчин R Розчин кислоти
хлористоводневої (10 г/л НС1) Таблиця 2.2.3.-1
R1 100.0 0.0 Значення k при різних температурах
R2 75.0 25.0
Температура °С k
Кз 50.0 50.0
15 0.0572
R, 37.5 62.5
20 0.0582
R5 25.0 75.0
25 0.0592
Кб 12.5 87.5 ЗО 0.0601
Ry 5.0 95.0 35 0.0611

ЗБЕРІГАННЯ Потенціометричне визначення рН проводять шляхом


вимірювання різниці потенціалів між двома відпо-
Еталони для визначення ступеня забарвлення рідин за відними електродами, зануреними у випробовуваний
методом І зберігають в запаяних пробірках з безбарв- розчин: один з електродів чутливий до іонів водню
ного прозорого нейтрального скла із зовнішнім діаме- (звичайно скляний електрод), другий — електрод
тром 12 мм, у захищеному від світла місці. порівняння (наприклад, насичений каломельний
Еталони, які використовують для визначення ступеня електрод).
забарвлення рідин за методом II, готують з відповідних
Прилад. Вимірювальним приладом є вольтметр з вхід-
основних розчинів безпосередньо перед використанням. ним опором принаймні у 100 разів більшим за опір
_________________________N використовуваних електродів. Прилад звичайно гра-
дуюється в одиницях рН і повинен мати таку чут-
Порівняння ступеня забарвлення рідини з еталонами ливість, щоб можна було виявити відмінність при-
(В, BY, Y, GY, R)1_ 3 звичайно проводять за методом І; наймні 0.05 одиниць рН або 0.003 В.
якщо використовують еталони (В, BY, Y, GY, R)4_9, за-
стосовують метод II. Методика. Усі виміри проводять при тій самій темпе-
ратурі в інтервалі від 20 °С до 25 °С, якщо немає інших
Ступінь забарвлення випробовуваного зразка не зазначень в окремій статті. Табл. 2.2.3.-2 показує за-
має перевищувати ступінь забарвлення відповідно- лежність значень рН від температури для різних стан-
го еталона. Колір випробовуваного зразка має бути дартних буферних розчинів, використовуваних для
максимально наближений до кольору відповідного калібрування. Якщо необхідно, враховують темпера-
еталона. турні поправки відповідно до інструкції підприємст-
ва-виробника. Прилад калібрують за допомогою бу-
ферного розчину калію гідрофталату (первинний стан-
ЗБЕРІГАННЯ дарт) і одного з буферних розчинів з іншим значенням
рН (краще одного з наведених у Табл. 2.2.3.-2). Пока-
Термін придатності вихідних і основних розчинів 1 рік. зання приладу для третього буферного розчину з

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 17


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

проміжним значенням рН не мають відрізнятись 0.0087 Мрозчин калію ДигіДрофосфату і 0.0303 Мроз-
більш як на 0.05 одиниць рН від табличного значення чин натрію гіДрофосфату. 1.18 г КН2РО4 і 4.30 г
рН цього розчину. Електроди занурюють у випробову- Na 2 HPO 4 , попередньо висушених при температурі від
ваний розчин і вимірюють рН у тих самих умовах, що 110 0С до 130 0С до постійної маси, розчиняють у во-
і для буферних розчинів. Ді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником
до 1000.0 мл.
Якщо прилад використовують часго, його калібруван-
ня проводять регулярно. У противному разі калібру- 0.0/ Мрозчин натрію тетраборату. 3.80 г Na2B4O7,
вання приладу має проводитися перед кожним ви- 10Н2О розчиняють у воДі Р і доводять об'єм розчину
міром. тим самим розчинником до 1000.0 мл. Зберігають, за-
хищаючи від діоксиду вуглецю.
Усі випробовувані розчини і стандартні буферні роз-
чини мають бути приготовані на воДі, вільній віД Діок- 0.025 М розчин натрію карбонату і 0.025 М розчин
сиду вуглецю, Р. натрію гідрокарбонату. 2.64 r Na 2 CU3 і 2.09 r NaHCO3
розчиняють у воДі Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 1000.0 мл.
Приготування стандартних буферних розчинів
__________________________N
0.05Мрозчин калію тетраоксалату. 12.61 г
KC 4 H3U s ,2H 2 O розчиняють у воДі Р і доводять об'єм Водневим показником (рН) називається від'ємний де-
розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл. сятковий логарифм активності іонів водню.
Насичений при 25 0 С розчин калію гіДротартрату.
Надлишок КС4Н5О6 енергійно струшують з воДою Р рН = -lgaH+.
при 25 0С. Фільтрують або декантують. Розчин вико-
ристовують свіжоприготованим. Прилад. Підготовку приладу, електродної системи, а
також калібрування приладу проводять відповідно до
0.05 М розчин калію ДигіДроцитрату. 11.41 г КС6Н7О7 інструкції підприємства-виробника.
розчиняють у воДі Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 1000.0 мл. Розчин використову- Допускається використання як електрода порівняння
ють свіжоприготованим. хлорсрібного електрода, а також застосування елект-
ролітичного містка.
0.05 Мрозчин калію гіДрофталату. 10.13 г КС8Н5О4, по-
передньо висушеного при температурі від 110 0С до Методика. На додаток до стандартних буферних роз-
135 0С до постійної маси, розчиняють у воді Р і доводять чинів, описаних вище, для калібрування приладу до-
об'єм розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл. пускається використання насиченого при 25оСрозчину
0.025 М розчин калію ДигіДрофосфату і 0.025 Мрозчин кальцію гідроксиду.
натрію гіДрофосфату. 3.39 г КН 2 РО 4 і 3.53 г Na2HPO4,
попередньо висушених протягом 2 год при темпера- Приготування стандартних буферних розчинів
турі від 110 0С до 130 0С до постійної маси, розчиня-
ють у воДі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- Для приготування стандартних буферних розчинів
чинником до 1000.0 мл. можуть бути використані реактиви кваліфікації "Для
Таблиця 2.2.3.-2
рЯ стандартних буферних розчинів при різних температурах
Тем- 0.05М Насиче- 0.05М 0.05М 0.025М 0.0087М 0.0/ М 0.025М
пера- розчин ний при розчин розчин розчин ка- розчин ка- розчин розчин
тура°С калію 25 °С калію калію лію дигід- лію дигід- натрію натрію
тетра- розчин дигідро- гідро- рофосфа- рофоефа- тетра- карбо-
оксала- калію гід- цит- фта- туі ту і борату нату і
ту ротарт- рату лату 0.025М 0.0303М 0.025М
рату розчин розчин P034UH
натрію натрію натрію
гідро - гідро- гідро -
фосфату фосфату карбо-
нату
КС4Нз08, КС4Н506 КС6Н707 КС8Н504 КН2РО4 + КН2РО4 + Na2B4O7, Na2CO3 +
2Н2О Na2HPO4 Na2HPO4 10Н2О NaHCO 3
15 1.67 3.80 4.00 6.90 7.45 9.28 10.12
20 1.68 3.79 4.00 6.88 7.43 9.23 10.06
25 1.68 3.56 3.78 4.01 6.87 7.41 9.18 10.01
ЗО 1.68 3.55 3.77 4.02 6.85 7.40 9.14 9.97
35 1.69 3.55 3.76 4.02 6.84 7.39 9.10 9.93
(І) +0.001 -0.0014 -0.0022 +0.0012 -0.0028 -0.0028 -0.0082 -0.0096
^рН
At

(1) - змінювання рН на градус за Цельсієм

18 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

рН-метрії", х.ч., ч.д.а. або реактиви імпортного вироб- 2.2.4. ЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ РЕАКЦІЄЮ
ництва відповідної чистоти. РОЗЧИНУ, ПРИБЛИЗНИМ ЗНАЧЕННЯМ
рН І КОЛЬОРОМ ІНДИКАТОРІВ
Насичений при 25°С розчин кальцію гідроксиду.
Са(ОН)2 струшують протягом години з водою Р при До 10 мл випробовуваного розчину додають 0.1 мл
25°С і після відстоювання декантують або фільтру- розчину індикатора, крім винятків, зазначених у
ють. Зберігають, захищаючи від діоксиду вуглецю. Табл. 2.2.4.-1.
__________________________N
Таблиця 2.2.3.-2.1
рНнасиченого при 25°С розчину кальцію гідроксиду Додаткова інформація зазначена у Табл. 2.2.4.-2.

Температура °С РН
2.2.5. ВІДНОСНА ГУСТИНА
15 12.81
20 12.63 Відносна густина d2020 речовини являє собою відношен-
25 12.45 ня маси певного об'єму цієї речовини до маси рівного
ЗО 12.29 йому об'єму води при температурі 20°С.
35 12.13
Відносну густину d2020 визначають за допомогою пікно-
метра, густиноміра, гідростатичних вагів або ареомет-
Допускається вимірювання рН у змішаних водно-ор- ра з точністю до числа десяткових знаків, зазначених в
ганічних розчинниках. У цьому випадку, а також для окремій статті. Атмосферним тиском при зважуванні
деяких колоїдних систем одержані значення рН є нехтують, бо зв'язана з цим помилка не перевищує
умовними. одиниці у третьому десятковому знаку.
Звичайно використовують два інші визначення.
Відносна густина d420 речовини являє собою відно-
шення маси певного об'єму цієї речовини при темпе-

Таблиця 2.2.4.-1
Реакція
рН Індикатор Колір
розчину
Лакмусовий папір Синій
Лужна >8
Тимоловий синій Сірий або фіолетово-синій
Фенолфталеїн1 Від безбарвного до рожевого
Слабколужна 8.0-10.0
Тимоловий синій Сірий
Фенолфталеїновий папір Червоний
Сильнолужна > 10 Тимоловий синій Фіолетово-синій
Метиловий червоний Жовтий
Нейтральна 6.0-8.0 Феноловий червоний ' Жовтий або рожевий
Нейтральна за
тропеоліном ОО >3.0 Тропеолін ОО Жовтий

Нейтральна Жовтий, червоний після додавання


за диметиловим >4.0 Диметиловий жовтий '
жовтим 0.1 мл 0.1 М розчину кислоти
Нейтральна
за метиловим 4.5-6.0 Метиловий червоний Оранжево-червоний
червоним
Нейтральна за Безбарвний; рожевий або червоний
фенолфталеїном
<8.0 Фенолфталеїн ' після додавання 0.05 мл 0.1 М розчину основи
Метиловий червоний Оранжевий або червоний
Кисла <6 Жовтий
Бромтимоловий синій2
Метиловий червоний Оранжевий
Слабкокисла 4.0-6.0 Бромкрезоловий зелений Зелений або синій
Конго червоного папір Зелений або синій
Сильнокисла <4 Диметиловий жовтий1 Оранжевий або червоний

' Використовують 0.05 мл.


Використовують розчин бромтимолового синього Р1.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 19


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

Таблиця 2.2.4.-2
Інтервали рН і зміни кольору індикаторів

Назва індикатора Інтервал рН пере- Зміна кольору


ходу кольору

Метиловий фіолетовий 0.1-1.5 Жовтий — зелений


Малахітовий зелений 0.1-2.0 Жовтий — зеленувато-блакитний
Крезоловий червоний 0.2-1.8 Червоний — жовтий
Крезоловий пурпуровий 1.8-2.8 Рожево-червоний — жовтий
Тимоловий синій 1.2-2.8 Червоний — жовтий
Метиловий фіолетовий 1.5-3.2 Зелений — фіолетовий
Диметиловий жовтий 3.0-4.0 Червоний — жовтий
Метиловий оранжевий 3.0-4.4 Червоний — жовтий
Бромфеноловий синій 3.0-4.6 Жовтий — синій
Конго червоний 3.0-5.2 Синьо-фіолетовий — червоний
Бромкрезоловий зелений (синій) 3.8-5.4 Жовтий — синій
Алізариновий червоний С 4.6-6.0 Жовтий — пурпурово-червоний
Метиловий червоний 4.2-6.2 Червоний — жовтий
Лакмоїд 4.4-6.2 Червоний — синій
Бромкрезоловий пурпуровий 5.2-6.8 Жовтий — пурпуровий
Бромтимоловий синій 6.0-7.6 Жовтий — синій
Нейтральний червоний 6.8-8.0 Червоний — жовтий
Феноловий червоний 6.8-8.4 Жовтий — червоний
Крезоловий червоний 7.2-8.8 Жовтий — пурпурово-червоний
а - Н афтолфтал еїн 7.4-8.6 Жовтувато-рожевий — зеленувато-синій
Крезоловий пурпуровий 7.4-9.0 Жовтий — фіолетовий
Тимоловий синій 8.0-9.6 Жовтий — синій
Тимолфталеїн 9.4-10.6 Безбарвний — синій
Алізариновий жовтий Р 10.0-12.0 Світло-жовтий — червоно-оранжевий
Малахітовий зелений 11.4-13.0 Зеленувато-блакитний — безбарвний
Індигокармін 11.6-14.0 Синій — жовтий

ратурі 20 °С до маси рівного йому об'єму води при тем- N


пературі 4 °С.
У тих випадках, коли для речовини регламентують
Густина р20 речовини — це відношення маси речовини значення густини, її визначення проводять одним
до її об'єму при температурі 20 °С. Густину виражають з нижченаведених методів, якщо немає інших зазна-
у кілограмах на кубічний метр (1 кг-м~3 = 10~3 г -см~3). чень в окремій статті.
Числові співвідношення між відносною густиною і гус- Метод 1. Застосовують у випадку визначення густини
тиною, у кілограмах на кубічний метр, виражаються так: рідин з точністю до 0.001.
Чистий сухий пікнометр зважують з точністю до
або 0.0002 г, заповнюють за допомогою сухої лійки дисти-
льованою водою трохи вище позначки, закривають
пробкою і витримують протягом 20 хв у термостаті, в
якому підтримують постійну температуру води 20 °С з
точністю до 0.1 °С. При цій температурі рівень води у
або пікнометрі доводять до позначки, швидко відбираючи
надлишок води за допомогою піпетки або згорнутої в
трубку смужки фільтрувального паперу. Пікнометр
знову закривають пробкою і витримують у термостаті
ще 10 хв, перевіряючи положення меніска по відно-

20 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні фізико-хімічні методи

шенню до позначки. Потім пікнометр виймають з тер- при 20 °С, витирають насухо і знову зважують. У
мостата, фільтрувальним папером витирають обох фазах на поверхні їхнього поділу не має бути
внутрішню поверхню шийки пікнометра, а також бульбашок повітря.
увесь пікнометр ззовні, лишають під склом аналітич-
них вагів протягом 10 хв і зважують з тією самою Густину обчислюють за формулою:
точністю.
Пікнометр звільняють від води, висушують, споліску-
ючи послідовно спиртом і ефіром (сушити пікнометр
шляхом нагрівання не допускається), видаляють за-
лишки ефіру продуванням повітря, заповнюють де:
пікнометр випробовуваною рідиною і потім прово- m — маса порожнього пікнометра, у грамах;
дять ті самі операції, що й з дистильованою водою. m, - маса пікнометра з дистильованою водою, у
грамах;
Густину р20 (г/см3) обчислюють за формулою: m2 - маса пікнометра з жиром, у грамах;
m3- маса пікнометра з жиром і водою, у грамах.

де: 2.2.6. ПОКАЗНИК ЗАЛОМЛЕННЯ


m — маса порожнього пікнометра, у грамах; (ІНДЕКС РЕФРАКЦІЇ)
m1- маса пікнометра з дистильованою водою, у
грамах; Показник заломлення середовища відносно повітря
m2 - маса пікнометра з випробовуваною ріди- дорівнює відношенню синуса кута падіння променя
ною, у грамах; світла в повітрі до синуса кута заломлення променя
0.99703 - значення густини води при 20 °С світла в даному середовищі.
(у г/см3 з врахуванням густини повітря); Якщо немає інших зазначень в окремій статті, визна-
0.0012 - густина повітря при 20 °С і барометрично- чення показника заломлення проводять при темпера-
му тиску 101 1 гПа (760 мм рт. ст.). турі (20+0.5) °С за довжини хвилі лінії D спектра
натрію ( = 589.3 нм); показник заломлення, визначе-
Метод 2. Застосовують у випадку визначення густини ний за таких умов, позначають індексом пD20
рідин з точністю до 0.01.
Рефрактометри звичайно визначають критичний кут.
Випробовувану рідину поміщають у циліндр і при тем- У таких приладах основною частиною е призма з відо-
пературі рідини 20 °С обережно опускають в неї чис- мим показником заломлення, що перебуває в контакті
тий сухий ареометр, на шкалі якого передбачена з аналізованою рідиною.
очікувана величина густини. Ареометр не випускають
з рук, доки не стане очевидним, що він плаває; при Для калібрування приладів використовують еталонні
цьому необхідно стежити, щоб ареометр не торкався рідини, зазначені у Табл. 2.2.6.-1. Значення показника
стінок і дна циліндра. Відлік проводять через 3-4 хв заломлення кожної еталонної рідини зазначається на
після занурення за поділкою на шкалі ареометра, етикетці.
відповідною нижньому меніску рідини (при відліку Таблиця 2.2.6.-1
око має бути на рівні меніска).
n/
Примітки. Еталонна рідина (температурний
1. Визначення густини сильнолетких речовин ареоме- коефіцієнт)
тром не допускається. Триметилпентан ФСЗ - 0.00049
2. У випадку визначення густини темнозабарвлених Толуол ФСЗ - 0.00056
рідин відлік проводять за верхнім меніском. Метилнафталін ФСЗ - 0.00048

Метод 3. Застосовують для визначення густини твер-


дих жирів і воску. Точно зважують порожній пікно- При використанні білого світла рефрактометри мають
метр, потім зважують той самий пікнометр, наповне- бути обладнані компенсаційною системою. Прилад
ний дистильованою водою, температура якої 20 °С. має давати показання з точністю як мінімум до
Після цього воду видаляють і пікнометр висушують. третього десяткового знака і забезпечувати можли-
Усі операції проводять, дотримуючи умов, зазначених вість проведення операцій при заданій температурі.
у методі 1. Ціна поділки термометра не має перевищувати 0.5 °С.

У пікнометр уливають за допомогою піпетки або неве- N


ликої лійки з тонковідтягнутим кінцем розплавлений
жир або віск у такій кількості, щоб він займав 1/3-1/2 Показник заломлення залежить від температури і дов-
об'єму пікнометра. Пікнометр ставлять на 1 год без жини хвилі світла, за якої здійснюють визначення. У
пробки в гарячу воду, потім охолоджують до 20 °С і зва- розчинах показник заломлення залежить також від
жують; доводять до позначки дистильованою водою концентрації речовини і природи розчинника.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 21


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

Визначення показника заломлення застосовується ратурі 20 °С у розчині випробовуваної речовини і роз-


для установлення справжності і чистоти речовини. рахований для товщини шару 1 дециметр у перерахун-
Метод застосовують також для визначення концент- ку на вміст 1 грама речовини в 1 мілілітрі розчину. Для
рації речовини в розчині, яку знаходять за графіком питомого оптичного обертання речовини в розчині
залежності показника заломлення від концентрації. У завжди зазначають використовуваний розчинник і
цьому випадку точність виміру показника заломлення концентрацію розчину.
має бути не нижче +2.1(И. На графіку вибирають
У Фармакопеї питоме оптичне обертання виражають у
інтервал концентрацій, у якому дотримана лінійна за-
градус-мілілітрах на дециметр-грамм [(°)· мл-дм-'· г 1 ].
лежність між показником заломлення і концент-
рацією. У цьому інтервалі концентрацію можна об- Перерахунок питомого обертання в одиницях за
числити за формулою: Міжнародною системою в одиниці, використовувані
Фармакопеєю, проводять за формулою:

[aj[= [<4· 0.1745


де:
X — концентрація розчину; У деяких випадках, зазначених в окремій статті, кут
п — показник заломлення розчину; обертання може бути виміряний при температурах,
nо — показник заломлення розчинника при тій відмінних від 20 °С і за інших довжин хвиль.
самій температурі; Використовуваний поляриметр має забезпечувати
F — фактор, що дорівнює величині приросту по- вимірювання з точністю до 0.01°. Шкалу звичайно пе-
казника заломлення при збільшенні концент- ревіряють за допомогою сертифікованих кварцових
рації на 1 % (встановлюється експериментальне). пластинок. Лінійність шкали може бути перевірена за
Для калібрування рефрактометрів використовують допомогою розчинів сахарози.
еталонні рідини, зазначені у Табл. 2.2.6.-1. Допус-
кається калібрування за однією з еталонних рідин, що Методика. Визначають нуль поляриметра і кут обер-
додаються до приладів, або за дистильованою водою, тання площини поляризації за довжини хвилі лінії D
для якої пD20 = 1.3330 (Дя/Дґ = - 0.000085). спектра натрію ( = 589.3 нм) при температурі
(20+0.5) °С. Вимірювання оптичного обертання мо-
жуть проводитися при інших температурах лише в тих
випадках, якщо в окремій статті зазначений спосіб
2.2.7. ОПТИЧНЕ ОБЕРТАННЯ урахування температури. Визначають нуль приладу з
закритою трубкою; для рідин — з порожньою труб-
Оптичне обертання — це властивість речовини обер- кою; для розчинів твердих речовин — з трубкою, за-
тати площину поляризації поляризованого світла. повненою відповідним розчинником. Проводять не
менше п'яти вимірів і розраховують середнє значення.
Питоме оптичне обертання [ат]{ , виражене в
радіанах (рад), являє собою обертання, викликане ша- Питоме оптичне обертання обчислюють за формула-
ром рідини або розчину завтовшки 1 метр, який ми, позначаючи праве і ліве обертання відповідно (+)
містить 1 кілограм оптично активної речовини в 1 і(-):
метрі кубічному при проходженні крізь нього поляри- Для рідин:
зованого світла з довжиною хвилі Я при температурі t.
Для практичних цілей питоме оптичне обертання
[ат]{ звичайно виражають у мілірадіан-метрах квад-
ратних на кілограм (мрад-м1 -кг-}).
Для речовин у розчині:
У Фармакопеї використовують такі визначення.
Кут оптичного обертання рідких речовин являє собою
кут обертання а, виражений у градусах (°), площини
поляризації за довжини хвилі лінії D спектра натрію де:
(X = 589.3 нм), виміряний при температурі 20 °С у тов- с — концентрація розчину, у г/л.
щині шару 1 дециметр. Для розчинів спосіб приготу-
вання зазначають в окремій статті. Вміст с або с'розчиненої речовини, у г/л або у відсот-
ках (м/м), відповідно, обчислюють за формулами:
Питоме оптичне обертання [а]2$ рідини являє собою
кут обертання а, виражений у градусах (°), площини
поляризації за довжини хвилі лінії D спектра натрію
(А, = 589.3 нм), виміряний при температурі 20 °С, роз-
рахований для товщини шару випробовуваної речови-
ни 1 дециметр і поділений на густину, виражену в гра- де:
мах на кубічний сантиметр. а — кут обертання, виміряний при температурі
(20±0.5) °С, у градусах;
Питоме оптичне обертання [а]D20 речовини в розчині / — довжина поляриметричної трубки, у деци-
являє собою кут обертання а, виражений у граду- метрах;
сах (°), площини поляризації за довжини хвилі лінії D Р20 — густина при температурі 20 °С, у грамах на ку-
спектра натрію (А. = 589.3 нм), виміряний при темпе- бічний сантиметр.

22 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


І
2.2. Фізичні фізико-хімічні методи

У фармакопейному аналізі густину заміняють віднос- ба визначити в'язкість однієї рідини відносно іншої —
ною густиною (2.2.5). відносну в 'язкість /]ВщН.
Часто використовують питому в 'язкість , що по-
казує, який внесок у в'язкість розчину робить присут-
2.2.8. В'ЯЗКІСТЬ ність у ньому розчиненої речовини:

Динамічна в'язкість або коефіцієнт в'язкості — це


тангенціальна сила, що припадає на одиницю по-
верхні і називається також напругою зсуву , виражена
у паскалях (Па), яку необхідно докласти для того, щоб
перемістити шар рідини площею 1 м2 зі швид- де:
кістю ( ) 1 метр за секунду (м-с- 1 ), який знаходиться — в'язкість розчину;
на відстані (х) 1 метр відносно другого шару, паралель- 77о — в'язкість розчинника.
но площині ковзання.
Питому в'язкість, віднесену до одиниці концентрації
Величина dv/dx являє собою градієнт швидкості і обу- розчину, називають зведеною в 'язкістю 3 :
мовлює швидкість зсуву D, виражену в обернених се-
кундах (с- 1 ), таким чином:

де:
с — концентрація розчину.
Одиницею динамічної в'язкості є паскаль-секунда
(Па-с). Найчастіше використовується дольна одиниця Для розчинів полімерів в'язкість є функцією молеку-
міліпаскаль-секунда (мПа-с). лярних мас, форми, розмірів і гнучкості макромоле-
кул. Щоб визначити структурні характеристики полі-
Кінематичну в'язкість , виражену в метрах квадрат- мерів, зведену в'язкість екстраполюють до нульової
них на секунду (м 2 -с- ] ), одержують діленням величини концентрації. У такому випадку уводиться поняття ха-
динамічної в'язкості на густину рідини р, виражену рактеристичної 'язкості [ ]:
в кілограмах на метр кубічний (кг-м~ 3 ), виміряну при
тій самій температурі, таким чином:

Кінематичну в'язкість звичайно виражають у мілімет-


рах квадратних на секунду (мм 2 -с-')·
2.2.9. МЕТОД КАПІЛЯРНОЇ ВІСКОЗИМЕТРІЇ
Для визначення в'язкості ньютонівських рідин можна
використати капілярний віскозиметр; для визначення Визначення в'язкості проводять, використовуючи
в'язкості як ньютонівських, так і неньютонівських підхожий капілярний віскозиметр, при температурі
рідин можна використати ротаційний віскозиметр. (20±0.1) °С, якщо не зазначена інша температура в ок-
Допускається використання й інших віскозиметрів за ремій статті. Час витікання рідини від однієї позначки
умови, що точність і правильність вимірів будуть не віскозиметра до другої вимірюється секундоміром з
гіршими, ніж у випадку використання віскозиметрів, точністю до однієї п'ятої секунди. Одержані дані є
описаних нижче. прийнятними за умови, що результати двох послідо-
вних вимірювань відрізняються не більш як на 1 %.
N Час витікання випробовуваної рідини визначають як
середнє не менш як трьох вимірів.
В'язкість (внутрішнє тертя) — властивість текучих тіл
чинити опір переміщенню однієї їхньої частини Динамічну в'язкість (2.2.8), виражену в міліпаскаль-
відносно іншої. секундах (мПа-с), обчислюють за формулою:
Текучі тіла можуть мати ньютонівський тип течії.
Ньютонівськими рідинами називають системи, в'яз-
кість яких не залежить від напруги зсуву і є постійною
величиною відповідно до закону Ньютона. де:
k — стала віскозиметра, у міліметрах квадратних
Неньютонівські рідини не підпадають під дію закону на секунду квадратну (мм 2 -с- 2 );
Ньютона, їхня в'язкість залежить від напруги зсуву. — густина випробовуваної рідини, у міліграмах
Для ньютонівських рідин розрізняють динамічну, на міліметр кубічний (мг-мм- 3 ), одержана
кінематичну, відносну, питому, зведену і характерис- множенням відносної густини (d 2 g) на 0.9982;
тичну в'язкості. Для неньютонівських рідин характер- t — час витікання випробовуваної рідини, у секун-
на, головним чином, структурна в'язкість. дах (с).
Структурна (ефективна або уявна) в'язкість — Сталу k визначають з використанням відповідної
в'язкість при даній напрузі зсуву. У ряді випадків тре- фармакопейної рідини для калібрування віскозиметрів.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 23


2.2. Фізичні фізико-хімічні методи

Кінематичну в'язкість, виражену у міліметрах N


квадратних на секунду (мм 2 ·^ 1 ), обчислюють за
формулою: Поряд з приладом, описаним вище, допускається ви-
користання віскозиметрів капілярних скляних з вися-
= kt чим рівнем*2), параметри якого аналогічні до наведе-
ного на Рис. 2.2.9.-1. В'язкість вимірюють відповідно з
інструкцією щодо застосування віскозиметра.
Визначення в'язкості може проводитися за допомо-
Для визначення відносної в 'язкості рідини вимірюють
гою приладу*1) (Рис. 2.2.9.-1), характеристики якого
час t0cep витікання між верхньою і нижньою познач-
зазначені у Табл. 2.2.9.-1,
кою віскозиметра тієї рідини, відносно якої проводять
виміри цвідн. Потім у тому ж чистому і сухому віскози-
Методика. Випробовувану рідину, що має температуру метрі за тих же умов визначають час витікання tcep
20 °С, якщо в окремій статті не зазначена інша випробуваної рідини.
температура, заливають у віскозиметр через трубку (L)
у такій кількості, щоб заповнити розшир (А), але при Одночасно вимірюють густину рідин, що вивчаються,
цьому рівень рідини у розширі (В) має залишатись пікнометром (ро, р) при тій самій температурі, при
нижче виходу до вентиляційної трубки (М). якій визначають в'язкість, і обчислюють відносну
Віскозиметр у вертикальному положенні занурюють у в'язкість за формулою:
водяну баню при температурі (20+0.1) °С, якщо в
окремій статті не зазначена інша температура, утри-
муючи його в цьому положенні не менше ЗО хв для
встановлення температурної рівноваги. Трубку (М) Для визначення характеристичної в 'язкості готують
закривають і підвищують рівень рідини у трубці (N) не менше п'яти досліджуваних розчинів різної кон-
таким чином, щоб він знаходився приблизно на 8 мм центрації. При цьому має виконуватись умова можли-
вище від позначки (Е). Утримують рідину на цьому вості застосування методу лінійної екстраполяції зве-
рівні, закривши трубку (N) і відкривши трубку (М). деної в'язкості до нульової концентрації, тобто треба
Потім відкривають трубку (N) і вимірюють час, за який обирати мінімальні концентрації розчину у межах чут-
рівень рідини знизиться від позначки (Е) до позначки ливості й точності методу вимірювання. Для кожної
(F), секундоміром з точністю до однієї п'ятої секунди. концентрації розчину визначають і і розрахову-
ють зведену в'язкість. Потім будують залежність г]звед
від концентрації с і графічно або лінійним методом
найменших квадратів екстраполюють зведену в'яз-
кість до нульової концентрації, тобто знаходять харак-
теристичну в'язкість.

2.2.10. МЕТОД РОТАЦІЙНОЇ ВІСКОЗИМЕТРІЇ

Принцип дії найчастіше використовуваних ро-


таційних віскозиметрів полягає у вимірюванні сили
зсуву в рідкому середовищі, розташованому між двома
коаксіальними циліндрами, один з яких обертається
двигуном, а другий обертається за допомогою першо-
го. В'язкість (структурна, ефективна або уявна в'яз-
кість) характеризується кутом (М), на який повер-
тається другий циліндр; цей кут пропорційний мо-
менту сили, вираженому у ньютон-метрах (Н-м).
У випадку ламінарного потоку динамічну в'язкість ,
виражену в паскаль-секундах (Па-с), обчислюють за
формулою:

де:
Рисунок 2.2.9.-1. Віскозиметр з висячим рівнем я — глибина занурення другого циліндра у рідке
Розміри зазначені у міліметрах середовище, у метрах;

(1) у Державній Фармакопеї України (за аналогією з Європейською Фармакопеєю) описується система, запропонована Міжнародною
організацією із стандартизації.
(2) Наприклад, віскозиметр капілярний скляний типу ВПЖ-1.

24 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні фізико-хімічні методи

Таблиця 2.2.9.-І

Розмір Номінальна стала Діапазон кінематичної Внутрішній діаметр Об'єм розширення Внутрішній діаметр
віскозиметра в'язкості трубки R С трубки N

мм2-с~2 мм^с"1 мм мл мм
(+2%) (±596)
1 0.01 3.5-10 0.64 5.6 2.8-3.2
1А 0.03 6-30 0.84 5.6 2.8-3.2
2 0.1 20-100 1.15 5.6 2.8-3.2
2А 0.3 60-300 1.51 5.6 2.8-3.2
3 1.0 200-1000 2.06 5.6 3.7-4.3
ЗА 3.0 600-3000 2.74 5.6 4.6-5.4
4 10 2000-10000 3.70 5.6 4.6-5.4
4А ЗО 6000-30 000 4.07 5.6 5.6-6.4
5 100 20000-100000 6.76 5.6 6.8-7.5

Мінімальний час витікання має становити 350 с у випадку розміру 1 і 200 с — у решті випадків.

ЛА — радіус меншого з циліндрів, у метрах; Прилад. Прилад (див. Рис. 2.2.11.-1) складається з пе-
Лв — радіус більшого з циліндрів, у метрах; регонної колби (А), прямого холодильника (В),
— кутова швидкість, у радіанах на секунду. приєднаного до колби з бічної сторони, і вставної
трубки (алонжа) (С), приєднаної до кінця холодиль-
Стада віскозиметра к<3> може бути визначена при ника. У горловину колби поміщають термометр таким
різних швидкостях обертання з використанням фар- чином, щоб кінець ртутного резервуара знаходився на
макопейних рідин для калібрування віскозиметрів. 5 мм нижче від нижнього краю приєднання відвідної
При цьому в'язкість розраховується за формулою: трубки перегонної колби. Застосовують термометр з
діапазоном шкали близько 50 °С і ціною поділки
0.2 °С. Під час випробування колбу, включаючи і гор-
ловину, захищають від охолодження підхожим екра-
Методика. В'язкість вимірюють відповідно до ном.
інструкції щодо застосування ротаційного віскозиме-
тра. Температуру, при якій вимірюють в'язкість, зазна- Методика. 50.0 мл випробовуваної рідини і декілька
чають в окремій статті. Для псевдопластичних та шматочків пористого матеріалу поміщають у кол-
інших неньютонівських систем в окремій статті зазна- бу (А). Для рідин, що киплять при температурі нижче
150 °С, необхідне охолодження циркулюючою во-
чають тип віскозиметра і кутову швидкість або
дою. Колбу нагрівають таким чином, щоб швидко
швидкість зсуву, при яких здійснюють виміри. Якщо досягти кипіння, і відмічають температуру, при якій у
неможливо одержати точне значення зазначеної циліндр потрапляють перші краплі відгону. Установ-
швидкості, виміри проводять при дещо більшій або люють нагрівання, що забезпечує перегонку від
дещо меншій швидкостях. Одержані результати інтер- 2 мл до 3 мл за хвилину і відмічають температуру, при
полюють. якій уся рідина або передбачена фракція, об'єм якої
вимірюють при температурі 20 °С, відігнані. Відгін
N збирають у циліндр місткістю 50 мл з ціною поділки
1 мл.
Поряд з ротаційними віскозиметрами, принцип дії
яких описано у розділі 2.2.10, допускається викорис- Вносять поправку в спостережувані температури для
тання інших типів ротаційних віскозиметрів з коаксі- приведення до нормального тиску за формулою:
альними циліндрами, в яких обертається лише один
циліндр.

де:
t1— виправлена температура, у градусах Цельсія;
2.2.11. ТЕМПЕРАТУРНІ МЕЖІ ПЕРЕГОНКИ t2 — спостережувана температура при тиску b, у
градусах Цельсія;
Температурні межі перегонки являють собою інтервал k — поправочний коефіцієнт, у випадку необ-
температур, приведений для тиску 101.3 кПа хідності, з Табл. 2.2.11.-1;
(760 мм рт. ст.), в межах якого переганяється рідина b— барометричний тиск під час перегонки, у кіло-
або певна її фракція у передбачених умовах. паскалях.

(3) До промислових віскозиметрів додається таблиця із значеннями сталих віскозиметрів залежно від площі поверхні циліндрів і
швидкості їхнього обертання.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 25


2.2. Фізичні фізико-хімічні методи

Таблиця 2.2.11.-1 вання продовжують ще 5 хв, потім нагрівач прибира-


Коефіцієнт поправки для приведення ють, дають приймачу охолонути до кімнатної темпера-
до нормального тиску тури і струшують усі краплі води, що прилипли до
стінок приймача. Після повного розділення води і то-
луолу записують об'єм води і обчислюють її відсотко-
Температура перегонки Коефіцієнт поправки k
вий вміст у речовині за формулою:
до 100 °С 0.30
від 100 °С до 140 °С 0.34
від 140 "С до 190 °С 0.38
від 190 "С до 240 °С 0.41
вище 240 ' С 0.45 де:
т — маса випробовуваної речовини, у грамах;
«! — об'єм води, одержаної при першому відгоні, у
мілілітрах;
я2 — загальний об'єм відігнаної води, одержаної у
двох відгонах, у мілілітрах.

Рисунок 2.2.11.-1. Прилад для визначення темпера-


турних меж перегонки
Розміри зазначені у міліметрах

2.2.13. ВИЗНАЧЕННЯ ВОДИ МЕТОДОМ


ВІДГОНУ

Прилад (Рис. 2.2.13.-1) складається зі скляної кол-


би (А), з'єднаної трубкою (D) з циліндричною труб-
кою (В), спорядженою градуйованим приймачем (Е) і
зворотним холодильником (С). Ціна поділки прийма-
ча (Е) 0.1 мл. Як джерело нагрівання переважно вико-
ристовують електричний нагрівач з реостататом або
масляну баню. Верхня частина колби і сполучна труб-
ка можуть бути покриті теплоізоляцією.

Методика. Приймач і холодильник приладу очища-


ють, ретельно промивають водою і висушують.
200 мл толуолу і близько 2 мл воДи поміщають у су-
ху колбу і відганяють протягом 2 год. Колбу залишають
для охолодження протягом ЗО хв і записують об'єм во-
ди з точністю до 0.05 мл. У колбу поміщають кількість
речовини, зважену з точністю до 1 %, що містить при-
близно від 2 мл до 3 мл води. Якщо речовина має пас-
топодібну консистенцію, її зважують у човнику з мета-
левої фольги. До колби вносять декілька шматочків
пористого матеріалу й обережно нагрівають протягом
15 хв. Коли толуол починає кипіти, відганяють зі
швидкістю близько двох крапель за секунду, доки
більша частина води не відгониться, а потім підвищу-
ють швидкість відгону до близько чотирьох крапель за Рисунок 2.2.13.-1. Прилад для визначення води
секунду. Коли вода відгониться повністю, внутрішню методом відгону
трубку холодильника промивають толуолом Р. Нагрі- Розміри зазначені у міліметрах

26 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

N Необхідне ущільнення речовини при заповненні


капілярної трубки можна одержати, якщо її кілька
Кип'ятіння припиняють, коли об'єм води у приймачі разів кинути запаяним кінцем униз у скляну трубку за-
перестане збільшуватися і верхній шар розчинника у
вдовжки не менше 1.0 м, поставлену вертикально на
приймачі стане прозорим.
тверду поверхню.
Проводять не менше двох визначень. За температуру
плавлення беруть середнє значення. Розбіжність між
2.2.14. ТЕМПЕРАТУРА ПЛАВЛЕННЯ - визначеннями не має перевищувати 1 °С.
КАПІЛЯРНИЙ МЕТОД
Допускається застосування інших приладів, які вико-
Температура плавлення, визначена капілярним мето- ристовують капілярний метод, якщо показано, що
дом, являє собою температуру, за якої остання тверда точність і правильність вимірів будуть не гіршими, ніж
часточка згущеного стовпчика речовини в капілярній у випадку застосування приладу, описаного вище.
трубці переходить у рідку фазу. Увесь процес плавлення проходить протягом певного
проміжку часу і певного інтервалу температур: почат-
Якщо немає інших зазначень в окремій статті, той са- ком плавлення — появою першої краплі рідини і
мий прилад і методику застосовують для визначення кінцем плавлення (температурою плавлення) — по-
інших показників, таких як утворення меніска або
діапазону плавлення, що характеризують поведінку вним переходом речовини у рідкий стан. Цей інтервал
речовини при плавленні. температур, який називається діапазоном плавлення,
не має перевищувати 2 °С, якщо немає інших зазна-
Прилад. Складовими частинами приладу є: чень в окремій статті.
— підхожа скляна посудина, що містить рідину (на- Цілий ряд органічних сполук при плавленні розкла-
приклад, воду, вазелінове або силіконове масло), дається (відбувається різка зміна зовнішнього вигляду
яка використовується як баня і оснащена підхо- речовини, наприклад, спінення). Таку температуру
жим пристроєм для нагрівання; називають температурою розкладання. Вона значною
— підхожий пристрій для перемішування, який за-
мірою залежить від швидкості нагрівання, тому при
безпечує однорідність температури всередині бані;
— підхожий термометр з позначкою занурення і визначенні температури розкладання в окремих стат-
ціною поділки не більше 0.5 °С. Різниця між верх- тях зазначають швидкість нагрівання.
ньою і нижньою поділками термометра у ділянці Поряд із визначенням температури плавлення, якщо
вимірюваної температури — не більше 100 °С; немає інших зазначень в окремій статті, прилад і мето-
— запаяні з одного кінця капілярні трубки з безлуж- дику, описані в цьому розділі, застосовують для визна-
ного міцного скла діаметром від 0.9 мм до 1.1 мм і чення діапазону плавлення або температури розкла-
товщиною стінок від 0.10 мм до 0.15 мм. дання.
Методика. Якщо немає інших зазначень в окремій
статті, тонко роздрібнену на порошок речовину су-
шать у вакуумі (2.2.32, спосіб Ь) над силікагелем безвод-
ним Р протягом 24 год. Достатню кількість речовини
2.2.15. ТЕМПЕРАТУРА ПЛАВЛЕННЯ -
поміщають у капілярну трубку до одержання згущено- ВІДКРИТИЙ КАПІЛЯРНИЙ МЕТОД
го стовпчика заввишки від 4 мм до 6 мм. Підвищують
температуру бані до температури приблизно на 10 °С Для деяких речовин визначають температуру розрід-
нижчої за передбачувану температуру плавлення і ження, яку звичайно називають температурою плав-
потім продовжують нагрівання із швидкістю близько лення. Визначення проводять таким методом.
1 °С за хвилину. Коли температура досягне значення Використовують скляну капілярну трубку, відкриту з
на 5 °С нижчого від передбачуваної температури плав- обох кінців, завдовжки близько 80 мм, зовнішнім
лення, капілярну трубку поміщають у прилад. При ви- діаметром від 1.4 мм до 1.5 мм і внутрішнім діаметром
користанні приладу, описаного вище, капілярну труб- від 1.0 мм до 1.2 мм.
ку занурюють у баню так, щоб її запаяний кінець зна-
ходився на рівні центра кульки термометра, позначка Речовину, попередньо оброблену, як зазначено в ок-
занурення якого знаходиться на рівні поверхні рідини. ремій статті, поміщають у кожну з п'яти капілярних
Відмічають температуру, за якої остання тверда час- трубок у кількості достатній для формування в кожній
точка перейде у рідку фазу. трубці стовпчика заввишки близько 10 мм. Трубки за-
лишають на певний час при температурі, зазначеній в
Калібрування приладу. Для калібрування приладу ви- окремій статті.
користовують стандартні речовини Всесвітньої ор-
ганізації охорони здоров'я або інші відповідні речови- Прикріплюють одну з капілярних трубок до термоме-
ни, підхожі для таких цілей. тра з ціною поділки 0.2 °С таким чином, щоб речови-
на знаходилась у безпосередній близькості до кульки
N термометра.
Капілярний метод застосовують для визначення тем- Термометр з прикріпленою капілярною трубкою
ператури плавлення твердих речовин, легко перетво- поміщають у склянку так, щоб відстань між дном
рюваних на порошок. склянки і нижньою частиною кульки термометра

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 27


2.2. Фізичні фізико-хімічні методи

становила 1 см. Склянку наповнюють водою так, щоб температуру t\, за якої речовина плавиться миттєво
висота шару становила 5 см. Підвищують температуру при стиканні з металом. Зупиняють нагрівання. Під
із швидкістю 1 °С за хвилину. час охолодження через рівні проміжки часу кидають
кілька часточок речовини на поверхню блока, очища-
За температуру плавлення беруть температуру, за якої ючи її після кожного випробування. Записують темпе-
речовина починає підніматись капілярною трубкою. ратуру /2, за якої речовина миттєво припиняє плави-
тись при стиканні з металом.
Повторюють цю операцію з чотирма іншими капіляр-
ними трубками і розраховують результат як середнє з Калібрування приладу. Для калібрування приладу ви-
п'яти показань. користовують стандартні речовини Всесвітньої ор-
ганізації охорони здоров'я або інші відповідні речови-
N ни, підхожі для таких цілей.

Відкритий капілярний метод застосовують для речо- __________________________N


вин, які мають аморфну структуру, не розтираються на
порошок і плавляться нижче температури кипіння во- Метод миттєвого плавлення застосовують для твердих
ди, таких як жири, віск, парафін, вазелін, смоли. У тих речовин, які легко перетворюються на порошок.
випадках, коли стовпчик речовини не піднімається в
капілярі, за температуру плавлення беруть температуру,
за якої стовпчик речовини в капілярі стає прозорим.
2.2.17. ТЕМПЕРАТУРА КРАПЛЕПАДІННЯ

Температура краплепадіння являє собою температуру, за


2.2.16. ТЕМПЕРАТУРА ПЛАВЛЕННЯ - якої в умовах, наведених нижче, перша крапля розплав-
МЕТОД МИТТЄВОГО ПЛАВЛЕННЯ леної випробовуваної речовини падає з чашечки.

Температуру плавлення за цим методом обчислюють Прилад. Прилад (Рис. 2.2.17.-1) складається з двох ме-
за формулою: талевих гільз (А) і (В), з'єднаних одна з одною за допо-
могою нарізки. Гільза (А) прикріплена до ртутного
термометра.

де:
t{ — перша температура;
/2 — друга температура, які визначаються в умовах,
наведених нижче.

Прилад. Прилад складається з металевого блока, виго-


товленого з матеріалу, який має високу тепло-
провідність і не взаємодіє з випробовуваною речови-
ною, наприклад, з латуні. Верхня поверхня блока має
бути плоскою і ретельно відполірованою. Блок
рівномірно нагрівають по всій масі газовим пальни-
ком з мікрорегулюванням або електричним нагріва-
чем з тонким регулюванням. Блок має достатньо ши-
року циліндричну порожнину для розміщення термо-
метра, стовпчик ртуті якого має знаходитись в одному
і тому ж положенні як при калібруванні, так і при
визначенні температури плавлення випробовуваної
речовини. Циліндрична порожнина розміщена пара-
лельно до відполірованої верхньої поверхні блока і на
відстані близько 3 мм від неї. Прилад калібрують, ви-
користовуючи підхожі речовини з відомою температу-
рою плавлення.

Методика. Блок швидко нагрівають до температури на


10 °С нижчої за передбачувану температуру плавлення
і потім установлюють швидкість нагрівання близько 1 °С
за хвилину. Декілька часток тонко роздрібненої на по-
рошок речовини, висушеної у вакуумі (2.2.32, спосіб Ь)
над силікагелем безводним протягом 24 год, кидають
через рівні проміжки часу на поверхню блока в безпо- Рисунок 2.2.17.-1. Прилад для визначення
середній близькості до кульки термометра, очищаючи температури краплепадіння
поверхню після кожного випробування. Записують Розміри зазначені у міліметрах

28 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

J
2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

У нижній частині гільзи (В) за допомогою двох кою, спорядженою термометром завдовжки близько
ущільнювачів (Е) вільно закріплена металева чашечка 175 мм з ціною поділки 0.2 °С, який закріплений та-
(F). Точне положення чашечки визначається фіксато- ким чином, щоб ртутна кулька знаходилася на відстані
рами (D) завдовжки у 2 мм, які використовуються та- близько 15 мм від дна пробірки. У пробці є отвір, крізь
кож для центрування термометра. Отвір (С) у стінці який проходить вал мішалки, виготовлений із скляно-
гільзи (В) призначений для вирівнювання тиску. го стрижня або іншого підхожого матеріалу, зігнутий
Відвідна поверхня чашечки має бути плоскою, а краї на кінці під прямим кутом у вигляді петлі, зовнішній
вихідного отвору — під прямим кутом до поверхні. діаметр якої близько 18 мм. Внутрішню пробірку ра-
Нижня частина ртутного термометра має форму і зом з зовнішньою пробіркою розташовують у центрі
розмір, як показано на рисунку; термометр градуйова- склянки місткістю 1 л, що містить підхожу охолодну
ний від О °С до 110 °С і відстань на шкалі в 1 мм відпо- рідину, рівень якої знаходиться у межах 20 мм від верх-
відає різниці температур в 1 °С. Ртутна кулька термо- нього краю склянки. Охолодна баня також має бути
метра має діаметр (3.510.2) мм і висоту (6.0±0.3) мм. споряджена термометром.

Прилад встановлюють по осі пробірки завдовжки


близько 200 мм із зовнішнім діаметром близько 40 мм.

Прилад прикріплюють до пробірки за допомогою


пробки, в яку вставлений термометр і яка має бічний
проріз. Отвір чашечки має знаходитися на відстані
близько 15 мм від дна пробірки. Увесь пристрій зану-
рюють у склянку місткістю близько 1 л, заповнену во-
дою. Дно пробірки має знаходитись на відстані близь-
ко 25 мм від дна склянки. Рівень води має досягати
верхньої частини гільзи (А). Для рівномірного роз-
поділу температури у склянці використовують мішалку.

Методика. Заповнюють чашечку по вінця нерозплав-


леною випробовуваною речовиною, якщо немає
інших зазначень в окремій статті. Надлишок речовини
видаляють з обох боків шпателем. Після того як гільзи
(А) і (В) з'єднані, проштовхують чашечку всередину на
її місце в гільзі (В) до упору. Видаляють шпателем ре-
човину, видавлену термометром. Прилад поміщають у
водяну баню, як описано вище. Водяну баню нагріва-
ють до температури приблизно на 10 °С нижчої перед-
бачуваної температури краплепадіння і установлюють
швидкість нагрівання близько 1 °С за хвилину.
Відмічають температуру падіння першої краплі. Про-
водять не менше трьох визначень, щоразу з новим
зразком речовини. Різниця між показаннями не має
перевищувати З °С. Середнє з одержаних значень яв-
ляє собою температуру краплепадіння.
Рисунок 2.2.18.-1. Прилад для визначення
__________________________N температури тверднення
Розміри зазначені у міліметрах
Визначення температури краплепадіння проводять
для речовин, які не розтираються на порошок і плав- Методика. У внутрішню пробірку поміщають достат-
ляться нижче температури кипіння води, таких як жи- ню кількість рідини або попередньо розплавленої ви-
ри, віск, парафін, вазелін, смоли. пробовуваної речовини, щоб покрити ртутну кульку
термометра, і при швидкому охолодженні визначають
приблизну температуру тверднення. Внутрішню
2.2.18. ТЕМПЕРАТУРА ТВЕРДНЕННЯ пробірку поміщають у водяну баню з температурою
на 5 °С вищю за приблизно визначену температуру
Температура тверднення являє собою максимальну тверднення до повного розплавлення кристалів.
температуру, при якій відбувається тверднення пере- Потім заповнюють склянку водою або насиченим
охолодженої рідини. розчином натрію хлориду з температурою на 5 °С
нижче очікуваної температури тверднення. Внутріш-
Прилад. Прилад (Рис. 2.2.18.-1) складається з пробірки ню пробірку разом із зовнішньою поміщають у
для проведення випробування діаметром близько 25 мм склянку, ретельно перемішують вміст до початку по-
і завдовжки близько 150 мм, поміщеної всередині яви кристалів і витримують до повного тверднення.
іншої пробірки діаметром близько 40 мм і завдовжки Позначають найбільш високу температуру, спостере-
близько 160 мм. Внутрішня пробірка закрита проб- жувану під час тверднення.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 29


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

N N
При амперометричному титруванні з двома індикатор-
Методика. Термометр закріплюють таким чином, щоб
ними електродами (без електрода порівняння) обидва
ртутна кулька знаходилася посередині шару випробо- електроди виконані з одного і того самого матеріалу і
вуваної речовини. мають однакову відносно невелику поверхню. У цьому
Температуру позначають кожні ЗО с. Спочатку відбу- випадку реєструють усю криву титрування і визначають
вається поступове зниження температури, потім, при кінцеву точку за мінімальним значенням сили струму.
появі твердої фази, вона залишається деякий час Найбільша точність амперометричного титрування до-
постійною або підвищується перед тим, як стати сягається при потенціалі на індикаторному електроді,
постійною, а потім знову знижується. Позначають відповідному граничному дифузійному струму.
найбільш високу температуру, що залишається корот- При амперометричному титруванні, як правило, кон-
кий час постійною з початку тверднення речовини. центрація титранту в 10-20 разів перевищує концент-
Якщо речовина залишається рідкою при очікуваній рацію визначуваної речовини.
температурі тверднення, то тверднення викликають У фармакопейному аналізі амперометричне титруван-
потиранням об стінки внутрішньої пробірки термоме- ня доцільно застосовувати у нітритометрії, при визна-
тром або внесенням невеликої кількості раніше одер- ченні води напівмікрометодом (за К.Фішером) та у
жаної застиглої речовини. йодометрії.
У окремих статтях треба зазначати параметри, необхідні
для коректного відтворення методики, наприклад: типи
2.2.19. АМПЕРОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ електродів; потенціал, що задається; масу наважки пре-
парату; концентрацію титранту; температуру і т.д.
При амперометричному титруванні кінцеву точку ви-
значають за зміною струму між зануреними у
випробовуваний розчин електродами (один з них, що
поляризується, індикаторний, а другий, що не поля- 2.2.20. ПОТЕНЦІОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ
ризується, електрод порівняння або два індикаторних
електроди, що поляризуються) як функції від кіль- При потенціометричному титруванні кінцеву точку
кості доданого титранту при постійній і контрольо- титрування знаходять, вимірюючи електрорушійну
ваній різниці потенціалів. Потенціал індикаторного силу (е.р.с.) електродної пари, що складається з інди-
електрода має забезпечити граничний дифузійний каторного електрода і електрода порівняння або двох
струм для електрохімічне активної сполуки. індикаторних електродів, занурених у випробовува-
ний розчин як функцію кількості доданого титранту.
Прилад. Прилад складається з джерела постійного Е.р.с. звичайно вимірюють при нульовому або прак-
струму з регульованою напругою і чутливого мікроам- тично нульовому струмі.
перметра. Система, щодетектує, звичайно складається
з індикаторного електрода (наприклад, платинового, Прилад. Використовуваний прилад (простий потен-
ртутного крапельного, дискового, що обертається, або ціометр або електронний пристрій) включає вольт-
графітового електрода) і електрода порівняння (на- метр з розрізненням близько мілівольта.
приклад, каломельного або хлорсрібного електрода).
Вибір індикаторного електрода залежить від природи
Іноді використовують триелектродну систему, що визначуваної речовини. Цей електрод може бути скля-
складається з індикаторного електрода, електрода ним або металевим (наприклад, платиновим, золотим,
порівняння і поляризованого допоміжного електрода. срібним або ртутним). Електродом порівняння зви-
чайно є каломельний або хлорсрібний електрод.
Методика. Електроди поміщають у випробовуваний
розчин, установлюють постійний потенціал, зазначе- Для кислотно-основного титрування, якщо немає ін-
ний в окремій статті, і додають титрант порціями. За ших зазначень в окремій статті, використовують сис-
значеннями сили початкового струму і одержаними у тему скляного і каломельного або скляного і хлорсріб-
процесі титрування будують графік залежності сили ного електродів.
струму від кількості титранту, що додається. Титрант
Методика. Будують графік залежності зміни е.р.с. від
додають послідовно, не менше як трьома порціями,
кількості доданого титранту, продовжуючи додавати
що складають у сумі 80 % від теоретичного об'єму,
титрант понад передбачувану точку еквівалентності.
відповідного передбачуваній точці еквівалентності.
Кінцева точка відповідає різкій зміні е.р.с.
Три одержаних значення сили струму мають укладати-
ся на пряму. Продовжують послідовно додавати тит-
рант після передбачуваної точки еквівалентності не
__________________________N
менше трьох разів. Одержані значення мають уклада- Потенціометричне титрування звичайно дає більш
тися на пряму. Точка перетину цих двох прямих являє точні результати за індикаторне, особливо при аналізі
кінцеву точку титрування. каламутних і забарвлених розчинів, дозволяє автома-
тизувати процес титрування.
При амперометричному титруванні з двома індика-
торними електродами реєструють усю криву титру- Як правило, електродну пару занурюють у випробову-
вання і визначають кінцеву точку. ваний розчин, крім випадків, коли іони з електрода

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні фізико-хімічні методи

порівняння заважають титруванню. У цьому випадку При цьому точці еквівалентності відповідає макси-
електрод порівняння сполучають з випробовуваним мальне значення ;
розчином електролітичним мостом.

Прилад. Вимірювання е.р.с. проводять за допомогою 3) розрахунковим шляхом за максимальним значен-


високоомних потенціометрів (рН-метрів, іонометрів). ням і відповідно, А(v А І як зазначено у
AV AF '
Потенціометричне титрування застосовують для ана- Табл.2.2.20.-2 і формулі розрахунку.
лізу, заснованого на таких типах реакцій: нейт-
ралізації, осадження, комплексоутворення, окиснен- Еквівалентний об'єм титранту VeKe обчислюють за фор-
ня-відновлення. Вибір електродів залежить від типу мулою:
аналітичної реакції. Індикаторний електрод вибира-
ють так, щоб його потенціал закономірно змінювався
при перебігу хімічної реакції між титрованими іонами
та іонами титранту (Табл.2.2.20.-1).
Методика. Об'єм титранту в точці еквівалентності Уекв де:
може бути визначений такими способами: V] — об'єм титранту, відповідний останньому пози-
тивному (негативному) значенню величини \
1) за графіком кривої титрування у координатах [ V;E\, V2 — об'єм титранту, відповідний першому негатив-
застосовуючи метод дотичних; ному (позитивному) значенню величини .

де:
— зміна е.р.с.; При проходженні через точку еквівалентності
— відповідний приріст об'єму титранту. змінює знак на протилежний.
Таблиця 2.2.20.-1
Електродні системи для потенціометричного титрування
Тип аналітичної реакції Індикаторні електроди Електроди порівняння Застосування
Кислотно-основний Скляний Хлорсрібний, кало-
Титрування кислот, основ і солей
мельний
Осадження Срібний, Хлорсрібний, кало- Титрування галогенідів, родані-
сульфідсрібний мельний, скляний дів, ціанідів, сульфідів
Комплексонометричний Ртутний, іонселек- Хлорсрібний, кало- Титрування катіонів, що утво-
тивний мельний, скляний рюють міцні комплексонати
Окисно- Платиновий Хлорсрібний, кало- Титрування відновників різними
відновний мельний, скляний окисниками, наприклад, бро-
матом, біхроматом, пермангана-
том, йодом і церієм (IV).
Титрування окисників різними
відновниками, наприклад, арсе-
нітом, тіосульфатом і нітритом.

Таблиця 2.2.20.-2

V ми . ., ~
Е, тВ A
V~« >
5.00 250
0.1 13 130
5.10 263 + 150
0.1 28 280
5.20 291 +720
0.1 100 1000
5.30 391 -450
0.1 55 550
5.40 446 -330
0.1 22 220
5.50 468 -120
0.1 10 100
5.60 478

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 31


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

Приклад: пробовуваного і розчинів порівняння щоразу проми-


вають прилад холостим розчином і перевіряють, щоб
показання реєструючого пристрою поверталися до
початкового значення.
Будують калібрувальну криву залежності середніх зна-
Потенціометричне титрування може бути автоматизо-
чень емісії розчинів порівняння від концентрації і
ване шляхом застосування приладів двох типів: таких, визначають концентрацію елемента у випробовувано-
що використовують математичний аналіз кривої тит-
му розчині за побудованою калібрувальною кривою.
рування, або таких, що припиняють додавання тит-
ранту, коли досягається е.р.с. електродної пари,
відповідна точці еквівалентності. МЕТОД 2 - МЕТОД СТАНДАРТНИХ ДОБАВОК

Випробовуваний розчин готують, як зазначено в ок-


ремій статті. Рівні об'єми випробовуваного розчину
2.2.22. АТОМНО-ЕМІСІЙНА СПЕКТРОМЕТРІЯ поміщають не менш як у три мірні колби однакового
об'єму. У всі колби, крім однієї, додають об'єми, що
Атомно-емісійна спектрометрія — це метод визначен- пропорційно збільшуються, еталонного розчину еле-
ня вмісту хімічного елемента в зразку, що випробо- мента, який визначається, і розчинником доводять
вується, шляхом вимірювання інтенсивності однієї з вміст кожної колби до позначки. При цьому значення
емісійних ліній атомної пари елемента. Визначення емісії розчинів із стандартними добавками (розчинів
проводять за довжини хвилі, яка відповідає вибраній порівняння) має знаходитися у лінійній ділянці
емісійній лінії. калібрувальної кривої.
Прилад. Головними складовими частинами приладу є: Випробовуваний розчин і кожний розчин із стандарт-
генератор атомної пари елемента, який визначається ною добавкою вводять до генератора не менше трьох
(полум'я, плазма, дуга і т.п.), монохроматор і детектор. разів і щоразу реєструють усталене показання. Після
Якщо генератором атомної пари є полум'я, як розчин- введення випробовуваного розчину і розчинів з добав-
нику для приготування випробовуваного і розчинів ками щоразу промивають прилад холостим розчином і
порівняння краще віддати перевагу воді Р. Як розчин- перевіряють, щоб показання реєструючого пристрою
ники можуть також використовуватись органічні роз- поверталися до нульового значення.
чинники, якщо вони не впливають на стабільність по- Обчислюють параметри лінійного рівняння прямої
лум'я. залежності середніх значень емісії розчинів від кон-
центрації методом найменших квадратів і обрахову-
Методика. Атомно-емісійний спектрометр виводять ють концентрацію елемента, що визначається, у ви-
на режим відповідно до інструкції підприємства-виго- пробовуваному розчині.
товлювача і встановлюють потрібну довжину хвилі. До
генератора атомної пари вводять холостий розчин і Допускається визначення концентрації з використан-
настроюють реєструючий пристрій на нульове зна- ням графічного методу. Задля цього по осі ординат
чення. Вводять розчин порівняння елемента, що виз- відкладають середні значення емісії випробовуваного
начається, з найбільшою концентрацією і настроюють розчину і розчинів із стандартними добавками, а по
прилад так, щоб одержати сигнал, що реєструється, в осі абсцис — концентрації стандартних добавок еле-
оптимальному діапазоні вимірювань. мента, що визначається. Екстраполюють лінію, що
проходить через одержані точки, до перетину з віссю
Визначення проводять шляхом порівняння інтенсив- абсцис. Концентрація елемента, що визначається, у
ностей емісії випробовуваного розчину і розчинів випробовуваному розчині дорівнює відстані між одер-
порівняння з відомими концентраціями елемента, що жаною точкою і початком координат.
визначається методом калібрувальної кривої (метод 1),
або методом стандартних добавок (метод 2). У випадку використання техніки введення твердих
проб умови проведення визначень мають зазначатися
в окремій статті.
МЕТОД 1 - МЕТОД КАЛІБРУВАЛЬНОЇ КРИВОЇ

Випробовуваний розчин готують, як зазначено в ок-


ремій статті. Не менше трьох розчинів порівняння 2.2.23. АТОМНО-АБСОРБЦІЙНА
елемента, що визначається, готують так, щоб діапазон СПЕКТРОМЕТРІЯ
концентрацій цих розчинів включав очікуване зна-
чення концентрації елемента, що визначається, у ви- Атомно-абсорбційна спектрометрія — це метод визна-
пробовуваному розчині. Будь-які реагенти, які вико- чення вмісту хімічного елемента у випробовуваному
ристовуються у приготуванні випробовуваного розчи- зразку за допомогою вимірювання абсорбції ви-
ну, додають у холостий і розчини порівняння у таких
промінювання атомною парою визначуваного еле-
же кількостях, як і випробовуваний розчин. мента. Визначення проводять за довжини хвилі,
відповідній вибраній абсорбційній лінії.
Випробовуваний розчин і кожний розчин порівняння
вводять до генератора не менше трьох разів і щоразу Прилад. Головними складовими частинами приладу є:
реєструють усталене показання. Після введення ви- джерело випромінювання, генератор атомної пари

32 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

елемента, що визначається (полум'я, піч та ін.), моно- Будують калібрувальну криву залежності середніх зна-
хроматор і детектор. чень поглинання розчинів порівняння від концент-
рації і визначають концентрацію елемента за значен-
Спосіб введення зразка залежить від типу використо- ням поглинання випробовуваного розчину за побудо-
вуваного генератора. Якщо генератором атомної пари ваною калібрувальною кривою.
є полум'я, як розчинник для приготування випробо- У випадку використання техніки введення твердих
вуваного і розчинів порівняння краще використовува- проб умови проведення визначень мають бути зазна-
ти воду Р. Як розчинник можуть також використову- чені в окремій статті.
ватися органічні розчинники, якщо вони не вплива-
ють на стабільність полум'я. При використовуванні
печі зразок може бути введений до генератора у ви- МЕТОД 2 - МЕТОД СТАНДАРТНИХ ДОБАВОК
гляді розчину в воді Р або в органічному розчиннику,
також може бути застосована техніка введення твер- Випробовуваний розчин готують, як зазначено в ок-
дих проб. ремій статті. Рівні об'єми випробовуваного розчину
Атомну пару можна одержати також поза спектромет- поміщають не менш як у три мірні колби однакового
ром, наприклад, методом холодної пари для визначен- об'єму. У всі колби, крім однієї, додають об'єми, що
ня ртуті або гідридним методом. При визначенні ртуті пропорційно збільшуються, еталонного розчину еле-
атомна пара, одержана хімічним відновленням, вно- мента, який визначається, і розчинником доводять
ситься потоком інертного газу в абсорбційну кювету, вміст кожної колби до позначки. При цьому значення
розташовану на оптичному шляху приладу. У випадку поглинання розчинів зі стандартними добавками
використання гідридного методу одержують гідрид (розчинів порівняння) має знаходитися у лінійній
елемента, який визначається, він або змішується з га- ділянці калібрувальної кривої.
зом, що живить пальник, або вноситься інертним га- Випробовуваний розчин і кожний розчин зі стандарт-
зом у нагріту абсорбційну кювету, де відбувається ди- ною добавкою вводять до генератора не менше трьох
соціація гідриду до атомів. разів і щоразу реєструють усталене показання. Після
введення випробовуваного розчину і розчинів з добав-
Методика. Атомно-абсорбційний спектрометр виво- ками щоразу промивають прилад холостим розчином і
дять на режим відповідно до інструкції підприємства- перевіряють, щоб показання реєструючого пристрою
виготовлювача й установлюють потрібну довжину поверталися до початкового значення.
хвилі. У генератор атомної пари вводять холостий роз- У випадку використання печі як генератора атомної
чин і настроюють реєструючий пристрій на максималь- пари між вимірами її відпалюють.
не світлопропускання. Вводять розчин порівняння ви-
значуваного елемента з найбільшою концентрацією і Обчислюють параметри лінійного рівняння прямої
настроюють прилад так, щоб одержати реєструючий залежності середніх значень поглинання розчинів від
сигнал в оптимальному діапазоні вимірювань. концентрації методом найменших квадратів і обрахо-
вують концентрацію елемента, що визначається, у ви-
Визначення здійснюють шляхом порівняння величи- пробовуваному розчині.
ни поглинання випробовуваного розчину і розчинів
порівняння з відомими концентраціями елемента, що Допускається визначення концентрації з використан-
визначається, або методом калібрувальної кривої (ме- ням графічного методу. Задля цього по осі ординат
тод 1), або методом стандартних добавок (метод 2). відкладають середні значення поглинання випробову-
ваного розчину і розчинів зі стандартними добавками,
а по осі абсцис — концентрації стандартних добавок
МЕТОД 1 - МЕТОД КАЛІБРУВАЛЬНОЇ КРИВОЇ елемента, що визначається. Екстраполюють лінію, що
проходить через одержані точки, до перетину з віссю
Випробовуваний розчин готують, як зазначено в ок- абсцис. Концентрація елемента, що визначається, у
ремій статті. Не менше трьох розчинів порівняння випробовуваному розчині дорівнює відстані між одер-
елемента, що визначається, готують так, щоб діапазон жаною точкою і початком координат.
концентрацій цих розчинів включав очікуване зна- У випадку використання техніки введення твердих
чення концентрації визначуваного елемента у випро- проб умови проведення визначень мають бути зазна-
бовуваному розчині. Будь-які реагенти, що викорис- чені в окремій статті.
товуються у приготуванні випробовуваного розчину,
додають до холостого і розчинів порівняння у таких же N
кількостях, як і у випробовуваний розчин.
Випробовуваний розчин і кожний розчин порівняння Для визначення концентрації елемента в аналізовано-
вводять до генератора не менше трьох разів і щоразу му зразку поряд з методом 1 і методом 2 допускається
реєструють усталене показання. Після введення ви- використання методу порівняння і методу обмежую-
пробовуваного і розчинів порівняння щоразу проми- чих розчинів або інших валідованих методів.
вають прилад холостим розчином і перевіряють, щоб
показання реєструючого пристрою поверталися до Загальні вимоги до проведення атомно-емісійного і атом-
но-абсорбційного аналізу. Для обчислення параметрів
початкового значення.
лінійної робочої ділянки калібрувальних кривих реко-
У випадку використання печі як генератора атомної мендується як у методі 1, так і в методі 2 використову-
пари між вимірами її відпалюють. вати метод найменших квадратів.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 33


2.2. Фізичні фізико-хімічні методи

Послідовність введення випробовуваного і стандарт- Термін придатності розчину 2 міс, зберігання при
них розчинів до генератора має бути зазначена, при кімнатній температурі.
необхідності, в окремій статті.
Допускається використання інших реактивів і еталонних
розчинів для спектрального аналізу, атестованих компе-
До методики атомно-емісійного (абсорбційного) ви-
значення рекомендується включити тест "Перевірка тентним уповноваженим органом або визнаних ним.
придатності системи". Одним з параметрів даного тесту Еталонні, а також приготовані на їхній основі розчини
є відносне стандартне відхилення значення емісійного порівняння зберігають у посуді, що дозволяє зберігати
(абсорбційного) сигналу, який не перевищує за значен- концентрацію цих розчинів незмінною (наприклад, у
ням величини, зазначеної в окремій статті. посуді з кварцу, тефлону і т.п.). Комірки і тиглі для
У процесі проведення атомно-емісійних (абсорб- озолення проб мають бути виготовлені з кварцу.
ційних) визначень рекомендується підтверджувати
незмінність кута нахилу лінійної робочої області
калібрувальної кривої. 2.2.24. АБСОРБЦІЙНА СПЕКТРОФОТОМЕТРІЯ
В ІНФРАЧЕРВОНІЙ ОБЛАСТІ
Реактиви й еталонні розчини. Вода має бути деіонізова-
ною на іонообмінних смолах і продистильованою без- Інфрачервоні спектрофотометри застосовують для за-
посередньо перед вживанням і відповідати за чисто- пису спектрів в області від 4000 см-' до 670 см-' (від
тою eodi P. 2.5 мкм до 15 мкм), аудеяких випадках до 200см-' (до
50 мкм).
Нижче наведені розчини солей, катіони яких позна-
чені назвами елементів, найбільш часто нормованих у У спектрофотометрах з Фур'є-перетворюванням ви-
фармацевтичному аналізі. користовується поліхроматичне випромінювання і
розраховується спектр у заданій області частот шля-
Кальцій. 1.001 г кальцію карбонату Р, висушеного до хом Фур'є-перетворювання вихідних даних. Також
постійної маси при температурі 105 °С, розчиняють у можуть бути використані спектрофотометри, забезпе-
25 мл Ї М розчину кислоти хлористоводневої і дово- чені оптичною системою, здатною виділяти монохро-
дять об'єм розчину водою до 1000.0 мл. Розчин матичне випромінювання у вимірюваній області. Зви-
кальцію містить 400 мкг іонів Са в 1 мл.
чайно спектр подається як функція пропускання, тоб-
Термін придатності розчину 1 міс, зберігання при то відношення інтенсивності випромінювання, що
кімнатній температурі. пройшло, до падаючого на зразок.
Калій. 1.1440 г калію хлориду Р, висушеного до постій- Оптичну густину (А) визначають як десятковий лога-
ної маси при температурі 130 °С, розчиняють у неве- рифм оберненої величини пропускання (7):
ликій кількості воДи Р і доводять об'єм розчину во-
Дою Р до 1000.0 мл. Розчин калію містить 600 мкг
іонів в 1 мл.
Термін придатності розчину 2 міс, зберігання при
кімнатній температурі. де:
Натрій. 0.5084 г натрію хлориду Р, висушеного до т = І/І0,
постійної маси при температурі 130 °С, розчиняють у І0 — інтенсивність випромінювання, падаючого на
невеликій кількості воДи Р і доводять об'єм розчину речовину;
водою Рдо 1000.0 мл. Розчин натрію містить 200 мкг / - інтенсивність випромінювання, що пройшло
іонів Na в 1 мл. крізь речовину.
Термін придатності розчину 2 міс, зберігання при
кімнатній температурі. ПІДГОТУВАННЯ ЗРАЗКА
Цинк. 2.5г цинку Р розчиняють у 20 мл 6 розчину кис-
лоти хлористоводневої\ доводять об'єм розчину водою Р Для запису пропускання або поглинання субстанцію
до 500.0 мл. Розчин цинку містить 5 мг іонів в 1 мл. готують за однією з таких методик.
Термін придатності розчину 2 міс, зберігання при Рідини. Рідини досліджують або у формі плівки між
кімнатній температурі. двома пластинками, прозорими для інфрачервоного
Свинець. 0.1600 г свинцю нітрату Р розчиняють у 5 мл випромінювання, або в кюветі з відповідною товщи-
кислоти азотної Рі доводять об'єм розчину водою Рдо ною шару, також прозорою для інфрачервоного ви-
1000.0 мл. Розчин свинцю містить 100 мкг іонів РЬ в промінювання.
1 мл.
Рідини або тверді речовини у розчині. Готують розчин
Термін придатності розчину 2 міс, зберігання при випробовуваної субстанції у підхожому розчиннику.
кімнатній температурі. Вибирають концентрацію речовини і товщину шару
МіДь. 1.000 г .міДі Р розчиняють у невеликому об'ємі кювети, які дозволяють одержати задовільний спектр.
кислоти азотної'Р і доводять розчином 10 г/л кислоти Звичайно добрі результати одержують при концент-
азотної Р до 1000.0 мл. Розчин міді містить 1 мг раціях від 10 г/л до 100 г/л за товщини шару від 0.5 мм
іонів Си в 1 мл. до 0.1 мм. Поглинання розчинника компенсують

34 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

шляхом поміщення у канал порівняння аналогічної ІДЕНТИФІКАЦІЯ З ВИКОРИСТАННЯМ


кювети, яка містить вибраний розчинник. СТАНДАРТНИХ ЗРАЗКІВ

Тверді речовини. Тверді речовини досліджують диспер- Зразки випробовуваної субстанції і стандартної речо-
гованими у підхожій рідині у вигляді суспензії або у вини готують за однією і тією самою методикою і за-
твердому стані (диски з галогенідів лужних металів). писують спектри в області від 4000 см-1 до 670 см-' (від
Якщо зазначено в окремій статті, формують плівку з 2.5 мкм до 15 мкм) за одних і тих самих умов. Мініму-
розплавленої маси між двома пластинами, прозорими ми пропускання (максимуми поглинання) у спектрах
для інфрачервоного випромінювання. випробовуваної субстанції мають відповідати за поло-
женням і відносною величиною таким у спектрі стан-
a) Суспензія. Невелику кількість субстанції, призначе- дартного зразка.
ної для випробування, розтирають із мінімальною
кількістю вазелінового масла Р або іншої підхожої Якщо спектри, одержані у твердому стані, показують
рідини; звичайно від 5 мг до 10 мг субстанції достатньо відмінність у положенні мінімумів пропускання (мак-
для одержання придатної суспензії. Одержану сус- симумів поглинання), то зразок випробовуваної суб-
пензію стискують між двома пластинками, прозорими станції і стандартний зразок обробляють одним і тим
для інфрачервоного випромінювання. самим засобом так, щоб вони кристалізувались або
виходили в одній і тій самій формі, або обробляють
b) Диски. Від 1 мг до 2 мг субстанції, призначеної для способом, зазначеним в окремій статті, а потім зніма-
випробування, розтирають з 300-400 мг, якщо немає ють спектри.
інших зазначень, ретельно здрібненого калію бро-
міду Р або калію хлориду Р. Звичайно цих кількостей
достатньо для одержання диска діаметром 13 мм і спе- ІДЕНТИФІКАЦІЯ З ВИКОРИСТАННЯМ
ктра відповідної інтенсивності. Суміш ретельно пере- ЕТАЛОННИХ СПЕКТРІВ
тирають, домагаючись необхідної однорідності, і пре-
Контроль розрізнювальної здатності. Записують спектр
сують при тиску близько 800 МПа (8 т-см- 2 ) у вакуумі.
Причиною утворення неякісних дисків можуть бути плівки полістиролу завтовшки 0.04 мм. Різниця х (див.
Рис. 2.2.24.-1) між відсотком пропускання у максиму-
такі фактори, як недостатнє або надмірне розтирання,
вологість або інші домішки у дисперсійному середо-мі пропускання А при 2870 см-' (3.48 мкм) і мінімумі
вищі й недостатнє здрібнення часток. пропускання В при 2851 см4 (3.51 мкм) має бути
більше 18. Різниця у між відсотком пропускання у
Диск не придатний для випробування, якщо він при максимумі пропускання С при 1589 см-' (6.29 мкм) і
візуальному огляді неоднорідний на прозорість або мінімумі пропускання D при 1583 см-' (6.32 мкм) має
якщо пропускання при 2000 см-' (5 мкм) становить бути більше 12.
менше 75 % без компенсації при відсутності спе-
цифічної смуги поглинання речовини.

Гази. Гази досліджують у кюветі, прозорій для інфра-


червоного випромінювання з довжиною оптичного
шляху близько 100 мм. Кювету відкачують і заповню-
ють через кран або за допомогою голчатого клапана
через газову лінію між кюветою і контейнером з суб-
станцією, призначеною для випробування.
Якщо необхідно, доводять тиск у кюветі до атмосфер-
ного, використовуючи газ, прозорий для інфрачерво-
ного випромінювання (наприклад, азот Р або ар-
гон Р). Заважаючий вплив поглинання води, вуглецю
діоксиду або інших атмосферних газів виключають
шляхом вміщення у канал порівняння ідентичної кю-
вети, яка або вакуумована, або заповнена газом, про-
зорим для інфрачервоного випромінювання.

Запис багаторазового відбиття


Субстанцію готують за однією з таких методик. Рисунок 2.2.24.-1. Типовий спектр полістиролу,
а) Субстанцію розчиняють у підхожому розчиннику за використовуваного для перевірки
умов, описаних в окремій статті. Розчин випаровують розрізнювальної здатності
на пластинці талію бромід-йодиду або на іншій при-
Перевірка шкали хвильових чисел. Шкала хвильових
датній пластинці.
чисел може бути перевірена з використанням плівки
в) Субстанцію поміщають на пластинку талію бромід- полістиролу, яка має мінімуми пропускання (макси-
йодиду або на іншу підхожу пластинку таким чином, муми поглинання) при хвильових числах (см-'), наве-
щоб одержати гомогенний контакт. дених у Табл. 2.2.24.-1.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 35


2.2. Фізичні фізико-хімічні методи

Таблиця 2.2.24-1 2.2.25. АБСОРБЦІЙНА СПЕКТРОФОТОМЕТРІЯ


Мінімуми пропускання (допустимі межі) В УЛЬТРАФІОЛЕТОВІЙ І ВИДИМІЙ
плівки полістироли ОБЛАСТЯХ

Визначення оптичної густини. Оптична густина (А) роз-


3060.0 (+1. 5) см-І
чину являє собою десятковий логарифм оберненої ве-
2849.5 (+1. 5) см-1 личини пропускання (Т) для монохроматичного ви-
1942.9 (tl. 5) см-І промінювання і виражається співвідношенням:
1601.2(1 1.0) см-І
1583.0(1 1.0) см-І
1154.5 (+ 1.0) см-І
1028.3(1 1.0) см-І

Методика. Субстанцію готують до випробування де:


згідно з інструкцією, доданою до еталонного спектра. І0 — інтенсивність падаючого монохроматичного
Використовуючи умови, за яких проводилася перевір- випромінювання;
ка розрізнювальної здатності, записують спектр ви- / — інтенсивність монохроматичного випроміню-
пробовуваної субстанції і поверх нього смуги погли- вання, яке пройшло.
нання полістирольної плівки при 2849.5 см-1
(3.51 мкм), 1601.2 см- 1 (6.25 мкм) і 1028.3 см-І За відсутністю інших фізико-хімічних факторів
(9.72 мкм). Порівнюють два спектри (еталонний і виміряна оптична густина (А) пропорційна довжині
шляху (Ь), крізь який проходить випромінювання, і
спектр випробовуваної субстанції) і смуги поглинання
концентрації (с) речовини у розчині відповідно з рів-
плівки полістиролу, зазначені вище. Положення зна-
нянням:
чущих смуг у спектрі випробовуваної субстанції і ета-
лонному спектрі мають відповідати в межах 0.5 % від
шкали хвильових чисел. Відносна величина смуг обох
спектрів має узгоджуватися між собою.
де:
— молярний показник поглинання;
ДОМІШКИ У ГАЗАХ b - довжина оптичного шляху, у сантиметрах;
с — концентрація речовини в розчині, у молях на
Для аналізу домішок використовують кювету, прозору літр.
для інфрачервоного випромінювання і таку, що має
відповідну довжину оптичного шляху (наприклад, від ВеличинаА1%1см, являє собою питомий показник погли-
1 м до 20 м). Кювету заповнюють так, як зазначено у нання, тобто оптичну густину розчину речовини з
розділі "Гази". Для визначення і кількісної оцінки концентрацією 10 г/л у кюветі з товщиною шару 1 см,
домішок використовують методики, зазначені в окре- тобто:
мих статтях.

__________________________N
Якщо немає інших зазначень в окремій статті,
Спектрофотометрію в 14-області спектру звичайно вимірювання оптичної густини проводять за зазначе-
використовують для ідентифікації, а також для кон- ної довжини хвилі з використанням кювети зав-
тролю домішок у субстанціях. довжки 1 см і при температурі (20±1) °С. Якщо немає
Кожний інфрачервоний спектр характеризується інших зазначень в окремій статті, вимірювання прово-
серією смуг поглинання, максимуми яких визнача- дять у порівнянні з тим самим розчинником або тією
ються хвильовим числом або довжиною хвилі і самою сумішшю розчинників, у якій розчинено речо-
інтенсивністю максимумів поглинання. Хвильове вину. Оптична густина розчинника, виміряна проти
число , вимірюване в обернених сантиметрах (см-1), повітря за зазначеної довжини хвилі, не має переви-
щувати 0.4 і бажано, щоб вона була менше за 0.2.
визначається із співвідношення Спектр поглинання представляють у такий спосіб,
щоб оптична густина або її деяка функція були наве-
де: дені по осі ординат, а довжина хвилі або деяка функція
— довжина хвилі у мікрометрах (мкм). від довжини хвилі — по осі абсцис.
Якщо в окремій статті наводять лише одне значення
ІДЕНТИФІКАЦІЯ З ВИКОРИСТАННЯМ для положення максимуму поглинання, то це означає,
ЕТАЛОННИХ СПЕКТРІВ що одержане значення максимуму не має відрізнятися
від зазначеного більше як на ±2 нм.
Перевірка шкали хвильових чисел. Для перевірки шка-
ли хвильових чисел можуть використовуватися мето- Прилад. Спектрофотометр, призначений для вимірю-
дики, наведені в інструкції до приладу. вань в ультрафіолетовій і видимій областях спектра,

36 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

складається з оптичної системи, яка виділяє монохро- Розділювальна здатність (для якісного аналізу). Якщо
матичне випромінювання в області від 200 нм до зазначено в окремих статтях, то визначають розділю-
800 нм, і пристрою для вимірювання оптичної густини. вальну здатність спектрофотометра таким чином. За-
писують спектр 0.02 % (об/об) розчину толуолу Р у
Перевірка шкали довжин хвиль. Для перевірки шкали гексані Р. Мінімально допустиме значення відношен-
довжин хвиль використовують лінії водневої або дей- ня оптичної густини у максимумі поглинання за
терієвої розрядної лампи або лінії пари ртуті, а також 269 нм до оптичної густини в мінімумі поглинання за
максимуми поглинання розчину гольмію перхлорату Р, 266 нм зазначають в окремій статті.
які подані у Табл. 2.2.25.-1. Допустиме відхилення
Ширина спектральної щілини (для кількісного аналізу).
складає ±1 нм для ультрафіолетового і ±3 нм для ви- У випадку використання спектрофотометра із
димого діапазонів. змінною шириною спектральної щілини за вибраної
довжини хвилі можливі похибки, пов'язані з шири-
Таблиця 2.2.25.-1 ною цієї щілини. Для їхнього виключення ширина
Максимуми поглинання (або емісії) спектральної щілини має бути малою у порівнянні з
для перевірки шкали довжин хвиль напівшириною смуги поглинання й у той самий час
має бути максимально велика для одержання високо-
404.66 нм (Hg)
го рівня І0. Отже, ширина щілини має бути такою, щоб
241.15нм(Но)
подальше її зменшення не змінювало величину
253.7 нм (Hg) 435.83 нм (Hg) вимірюваної оптичної густини.
287.15нм(Но) 486.0 нм (Dв) Кювети. Допустимі варіації у товщині шару викорис-
302.25 нм (Hg) 486.1нм(Нв) товуваних кювет мають бути не більше +0.005 см. Кю-
вети, призначені для випробовуваного і компен-
313.16 нм(Н 6 ) 536.3 нм (Но)
саційного розчинів, повинні мати однакове пропус-
334.15нм(Н§) 546.07 нм (Hg) кання (або оптичну густину) при заповненні тим са-
361.5нм(Но) 576.96 нм (Hg) мим розчинником. У протилежному випадку цю
відмінність треба враховувати.
365.48 нм (Hg) 579.07 нм (Hg)

Перевірка шкали оптичної густини. Перевіряють зна- ПОХІДНА СПЕКТРОФОТОМЕТРІЯ


чення оптичних густин, використовуючи розчин калію
У похідній спектрофотометрії використовується пере-
діхромату Р за довжин хвиль, зазначених у
творення вихідного спектра поглинання (нульовий
Табл. 2.2.25.-2. У Табл. 2.2.25.-2 наведені точні значен- порядок) у похідні спектри першого, другого і більш
ня питомого показника поглинання і його допустимі високих порядків.
межі для кожної довжини хвилі.
Похідний спектр першого порядку являє собою графік
Для перевірки шкали оптичних густин використову- залежності градієнта кривої поглинання (швидкість
ють розчин калію діхромату, приготований таким чи- зміни оптичної густини з довжиною хвилі, dA/d?) від
ном. Від 57.0 мг до 63.0 мг (точну наважку) калію довжини хвилі.
діхромату Р, попередньо висушеного до постійної ма-
си при температурі 130 °С, розчиняють у 0.005 М роз- Похідний спектр другого порядку являє собою графік
чині кислоти сірчаної І доводять до 1000.0 мл цим са- залежності кривизни спектра поглинання від довжи-
мим розчинником. ни хвилі (d2^4/dA2). Друга похідна за будь-якої довжи-
Таблиця 2.2.25.-2 ни хвилі Я пов'язана з концентрацією таким
співвідношенням:
Питомий
Довжина хвилі, показник 1 *У
у нанометрах поглинання Допустимі межі А j
А
Л%
\см
235 124.5 від 122.9 до 126. 2 де:
257 144.5 від 142. 8 до 146.2 с — концентрація поглинаючого розчину, у грамах
313 48.6 від 47.0 до 50.3 на літр.
350 107.3 від 105.6 до 109.0
Прилад. Використовують спектрофотометр, який
відповідає зазначеним вище вимогам і оснащений
Граничний рівень розсіяного світла. Розсіяне світло мо- аналоговим резистентно-ємнісним диференціюючим
же бути визначене за даної довжини хвилі з викорис- модулем, або цифровим диференціатором, або інши-
танням відповідних фільтрів або розчинів: наприклад, ми засобами одержання похідних спектрів. Деякі ме-
оптична густина розчину 12 г/л калію хлориду Ру кю- тоди одержання похідних спектрів другого порядку
веті з товщиною шару 1 см за 200 нм при використанні зрушують їх відносно спектра нульового порядку, що
води Ряк компенсаційного розчину має бути більше 2. треба враховувати там, де це необхідно.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 37


2.2. Фізичні фізико-хімічні методи

Розділювальна здатність. Якщо зазначено в окремих плечі й точки перегину; можливе зазначення лише де-
статтях, записують похідний спектр другого порядку яких з цих характеристик. Розбіжність між спостере-
для розчину 0.2 г/л толуолу в метанолі Р, викорис- жуваними і зазначеними довжинами хвиль не має зви-
товуючи метанол як компенсаційний розчин. На чайно перевищувати 2 нм.
спектрі має бути присутнім невеликий негативний
екстремум, розташований між двома великими нега- 3. На додаток до варіанта 2 наводять ще і питомі по-
тивними екстремумами за 261 нм і 268 нм, відповідно, казники поглинання за зазначених довжин хвиль.
як показано на Рис. 2.2.25.-1. Якщо немає інших за- 4. На додаток до варіанта 2 наводять відношення оп-
значень в окремих статтях, відношення А/В (див. тичних густин за зазначених довжин хвиль.
Рис. 2.2.25.-1) має бути не менше 0.2.
Можливі й інші варіанти застосування, зазначені в ок-
Методика. Готують розчин випробовуваної речовини, ремих статтях.
установлюють різні інструментальні характеристики
відповідно до інструкції до приладу і розраховують
кількість визначуваної речовини, як зазначено в ок- КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
ремій статті.
1. Однокомпонентний однохвильовий аналіз
Однокомпонентний однохвильовий аналіз (або "зви-
чайна спектрофотометрія") - це кількісне визначення
одного з компонентів лікарського засобу за допомогою
вимірювання оптичної густини розчину випробовува-
ного зразка за однієї аналітичної довжини хвилі (АДХ).
Такий аналіз може проводитися методом показника
поглинання (МПП) або методом стандарту (МС).
При використанні МПП кількісне визначення прово-
дять за допомогою вимірювання оптичної густини (А)
розчину випробовуваного зразка за АДХ і розрахунку
концентрації (с) аналізованого компонента за форму-
лою:

(1)

де:
ЛА\%
1см~ питомий показник поглинання аналізованого
компонента при АДХ;
с — концентрація аналізованої речовини, у відсот-
ках (маса/об).
При використанні МС кількісне визначення прово-
дять за допомогою вимірювання за АДХ оптичних гу-
стин розчину випробовуваного зразка (А) і розчину
порівняння (А0) з концентрацією С0 і розрахунку кон-
центрації (С) аналізованого компонента, виходячи з
формули:

(2)
Рис. 2.2.25.-1

N
Вимірювання оптичних густин випробовуваного роз-
чину і розчину порівняння треба проводити за одних і
ІДЕНТИФІКАЦІЯ тих самих умов з мінімальним інтервалом у часі.
У загальному випадку більш надійним є МС. Мож-
Абсорбційну спектрофотометрію в ультрафіолетовій і ливість застосування МПП необхідно у кожному кон-
видимій областях спектра звичайно застосовують для кретному випадку обґрунтовувати, виходячи з до-
ідентифікації лікарських засобів у таких варіантах: пусків кількісного вмісту аналізованого компонента,
1. Порівняння спектрів поглинання випробовуваного метрологічних характеристик методики й вимог до
розчину і розчину порівняння; у зазначеній області спектрофотометра. Звичайно МПП застосовний за
спектра має спостерігатися збіг положень макси- допусків вмісту аналізованого компонента не менше
мумів, мінімумів, плечей і точок перегину. ±10 % від номінального вмісту.
2. У зазначеній області спектра за зазначених довжин У всіх випадках застосування однохвильового одно-
хвиль мають спостерігатися максимуми, мінімуми, компонентного аналізу необхідно, щоб решта компо-

38 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні фізико-хімічні методи

нентів препарату не чинили Істотного впливу на ре- використанні рівняння:


зультати. Звичайно частка їхнього сумарного погли-
нання в оптичному поглинанні зразка за АДХ не має
перевищувати десятої частини допусків вмісту аналі-
зованого компонента. де:
АІ — оптична густина випробовуваного розчину за
2. Багатокомпонентний спектрофотометричний аналіз
і-ої довжини хвилі;
Багатокомпонентний спектрофотометричний аналіз Еу - показник поглинання (залежний від способу
застосовують для одночасного кількісного визначен- вираження концентрації) у'-ого компонента
ня компонентів лікарських засобів. зразка за і-ої аналітичної довжини хвилі;
У звичайній спектрофотометрії похибка власне спект- Су — концентрація у'-ого компонента зразка.
рофотометричних вимірювань ("спектрофотометрич- Для розв'язання даного рівняння можуть застосовува-
на похибка") мало залежить від типу аналізованої ре- тися різні підходи, серед яких можна виділити три ос-
човини і вибору аналітичної довжини хвилі, а визна- новних: метод найменших квадратів (МНК), модифіко-
чається класом спектрофотометра і не перевищує зви- ваний метод найменших квадратів (ММНК) і метод
чайно 0.5 %. З урахуванням похибок приготування відношення розрахованих концентрацій (МВРК).
розчинів це призводить до сумарної похибки аналізу,
яка не перевищує звичайно 1 %. 2.1. Метод найменших квадратів. Метод найменших
На відміну від звичайної спектрофотометрії, спектро- квадратів (МНК) є узагальненням методу показника
фотометрична похибка багатокомпонентного аналізу поглинання однохвильового однокомпонентного
визначається не лише класом приладу, але й сильно аналізу. У рамках МНК розв'язання рівняння (3) має
залежить від складу аналізованого лікарського засобу і вигляд:
особливо вибору аналітичних довжин хвиль. Ця по-
хибка може бути охарактеризована коефіцієнтом
підсилення (К), який показує, у скільки разів спектро-
фотометрична похибка визначення даної речовини в
аналізованій суміші за допомогою багатокомпонент-
ної спектрофотометрії перевищує спектрофотомет- Розрахункові коефіцієнти амнк знаходять у відповід-
ричну похибку визначення цієї самої речовини у чис- ності з матричним співвідношенням:
тому розчині (без інших компонентів) методом зви-
чайної спектрофотометрії. Способи розрахунку ко-
ефіцієнтів підсилення для кожного компонента при
використанні різних методів наведені нижче. де:
Звичайними є величини = 5-10, але можливі й зна- амнк— матриця розрахункових коефіцієнтів;
чення = 100 і більше, що може призводити до за- Е - матриця показників поглинання;
гальної похибки аналізу, що складає десятки і навіть — символ транспонування.
сотні відсотків.
Вибір аналітичних довжин хвиль (АДХ). Дивіться вибір
Для одержання надійних результатів при кількісному АДХ для модифікованого методу найменших квадратів.
визначенні лікарських засобів коефіцієнти підсилен-
ня не мають звичайно перевищувати 5. Прогноз похибки визначення. Повна похибка кількіс-
Тому прогноз похибки визначення і порівняння її з до- ного визначення к-ого компонента за допомогою
пусками вмісту аналізованого компонента є обов'язко- МНК визначається із співвідношення:
вою умовою при обгрунтуванні застосовності методик
багатокомпонентної спектрофотометрії. Якщо немає
відповідного обгрунтування, то має витримуватися та-
ке співвідношення між повною відносною похибкою
кількісного визначення к-ого компонента аналізова-
ного зразка (A k r %) і допусками (±В %) вмісту цього
компонента в зразку:
де:
(3) Sck r— відносне стандартне відхилення повної похиб-
ки кількісного визначення к-ого компонента
зразка;
(4) А? — оптична густина розчину модельної суміші
зразка, яка містить номінальні концентрації
де: усіх компонентів;
Sckr— відносне генеральне стандартне відхилення
С|' — номінальна концентрація к-ого компонента
повної похибки кількісного визначення к-ого
зразка в модельній суміші;
компонента аналізованого зразка.
SA>r - відносне стандартне відхилення збіжності оп-
Кількісне визначення у багатокомпонентному спект- тичної густини на спектрофотометрі (включа-
рофотометричному аналізі грунтується звичайно на ючи кюветну похибку);

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 39


2.2. Фізичні фізико-хімічні методи

5 г— відносне стандартне відхилення правильності У випадку аналізу двох сполук за двома довжинами
оптичної густини на спектрофотометрі; хвиль АДХ можна знаходити з умови максимуму
8уІГ - відносне стандартне відхилення похибки при- інформаційних коефіцієнтів кожного компонента за
готування розчинів. однієї з двох довжин хвиль.
Величини SAr і SEr відомі з паспортних даних спект- Схема проведення аналізу. Готують модельну суміш, що
рофотометра, а Syif оцінюють, виходячи з похибок містить усі компоненти препарату точно у номіналь-
взяття наважок і розведень. них концентраціях (розчин порівняння). Проводять
При цьому мають виконуватися співвідношення (3-4). необхідні розведення, вимірюють поперемінно оп-
тичні густини випробовуваного розчину і розчину
Перевагою МНК є те, що його застосування не вима- порівняння при АДХ і проводять розрахунок за
гає використання стандартних зразків. Однак через рівняннями (10-11).
значну похибку правильності оптичної густини (з
Табл. 2.2.25.-2 видно, що величини 5 >г можуть дося- Прогноз похибки визначення. Повну похибку кількіс-
гати декількох відсотків) та її неконтрольованості по- ного визначення -oro компонента за допомогою
вна похибка аналізу за допомогою МНК може досяга- ММНК визначають із співвідношення:
ти десяти і більше відсотків, що робить МНК не-
надійним методом. Його застосування ставить дуже
високі вимоги до спектрофотометрів і до рівня роботи
аналітичного персоналу, тому він застосовний звичай- Має виконуватися співвідношення (3).
но лише у наукових дослідженнях на стадії розробки
лікарських засобів за великих коливань у концент- Недоліком ММНК є необхідність готування точної
раціях аналізованих компонентів. номінальної суміші зразка, однак він є най-
надійнішим і найточнішим з усіх багатохвильових ме-
2.2. Модифікований метод найменших квадратів. Мо- тодів кількісного визначення лікарських засобів.
дифікований метод найменших квадратів є одним з Окремий випадок — кількісне визначення одного компо-
варіантів узагальнення методу стандарту на випадок нента суміші за однією довжиною хвилі. Якщо інфор-
багатокомпонентної спектрофотометрії і грунтується маційний коефіцієнт (rik) к-ого компонента за і-ої до-
на рівняннях: вжини хвилі значно перевершує всі інші, то кількісне
визначення цього компонента можна проводити за
спрощеною формулою:

(16)

Максимальна похибка такого наближення не


перевершує 2· ·(1 - rik). Дане наближення є обгрун-
тованим за rlk > 0.95.

2.3. Метод відношення розрахованих концентрацій. Ме-


де змінні мають той же зміст, що й у рівняннях (5) і (9), тод відношення розрахованих концентрацій (МВРК)
величини Гу являють собою інформаційні коефіцієнти, а є одним з варіантів узагальнення методу стандарту на
Ху-100 являє собою концентрацію у'-ого компонента пре- випадок багатокомпонентної спектрофотометрії і
парату у відсотках до його номінального вмісту. грунтується на допущенні, що відношення концент-
Розв'язання рівняння (10) має вигляд: рацій, розрахованих для випробовуваного розчину і
розчину порівняння, є більш точним за самі розрахо-
вані концентрації, тобто:

де розрахункові коефіцієнти аммнк знаходять за мат-


ричним рівнянням: k = l.../и, (17)

де aki — коефіцієнти розрахункової матриці, одержані


Вибір аналітичних довжин хвиль (АДХ). АДХ знахо- за допомогою МНК (рівняння (7)) або іншими мето-
дять, виходячи з критерію мінімуму коефіцієнта дами цифрової фільтрації, наприклад, методом
підсилення Кммнк, одержуваного зі співвідношення: похідної спектрофотометрії. За відсутності фонового
поглинання найточнішим є застосування МНК.
Вибір аналітичних довжин хвиль (АДХ). Дивіться вибір
АДХ у ММНК.
де:
Kj — коефіцієнт підсилення для у'-ого компонента Процедура проведення аналізу. Така сама як для
зразка. ММНК, але для виготовлення модельної суміші мож-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

на використовувати концентрації компонентів, імпрегновані (просякнуті) за допомогою таких проце-


близькі (а не точно рівні) до номінальних. Розрахунок дур, як елюювання, занурення або обприскування.
концентрацій проводять за рівнянням (17). Перед використанням пластинки активують, якщо
необхідно, за допомогою нагрівання в термостаті при
Прогноз похибки визначення (у випадку використання
МНК) проводять за співвідношенням:
температурі від 100 °С до 105 °С протягом 1 год.

Хроматографічна камера являє собою ємність з інерт-


^ = 2\(К™)> s]A,r + slV,r ]. 08) ного прозорого матеріалу із щільно припасованою
кришкою і з плоским дном або дном з двома жолоба-
Має виконуватися співвідношення (3). ми, відповідними за розміром пластинкам, що вико-
МВРК менш точний за ММНК, але він не вимагає ристовуються. Для горизонтального елюювання хро-
приготування точно номінальної суміші й тому матографічна камера має жолоб для рухомої фази і до-
простіший у застосуванні. датково містить пристрій для подачі рухомої фази до
нерухомої фази.

ПОХІДНА СПЕКТРОФОТОМЕТРІЯ Мікропіпетки, мікрошприци, калібровані капіляри або


інші пристрої, придатні для нанесення розчинів.
Похідну спектрофотометрію використовують для
кількісного визначення звичайно у тих випадках, коли Пристрій для виявлення або гасіння флуоресценції.
є фонове поглинання, викликане присутністю речо-
вин, вміст яких не регламентується. Вона може Проявні реактиви — для виявлення розділених речовин
застосовуватися у двох варіантах. за допомогою обприскування, оброблення парою або
занурення.
У першому випадку одержання похідної проводить
сам аналітик за допомогою похідних поліномів, які
підставляються у рівняння (17) замість величин aki. МЕТОДИКА
Прогноз похибки концентрації має враховувати у цьо-
му випадку похибку неповного перетворення в нуль Вертикальне елюювання. Стінки хроматографічної ка-
поглинання інших компонентів суміші. мери вистилають фільтрувальним папером. Рухому
фазу наливають у камеру в кількості, достатній для то-
У другому випадку безпосередньо використовують зна- го, щоб після змочування фільтрувального паперу по-
чення похідних, одержуваних на спектрофотометрі. крити дно камери шаром рідини, необхідним для хро-
Процедура аналізу при цьому аналогічна застосуванню матографування. Для насичення хроматографічну ка-
методу стандарту у звичайній спектрофотометрії, але меру з рухомою фазою закривають кришкою і витри-
замість оптичних густин використовують похідні. мують протягом 1 год при температурі від 20 °С до
25 °С.
Об'єми розчинів аналізованих речовин, зазначені в
2.2.27. ТОНКОШАРОВА ХРОМАТОГРАФІЯ окремій статті, наносять невеликими порціями, одер-
жуючи смуги або круглі плями на підхожій відстані від
Тонкошарова хроматографія являє собою метод нижнього краю і від бічних країв пластинки. Розчини
розділення, в якому використовується нерухома фаза, наносять на лінію, паралельну нижньому краю плас-
що складається з підхожого матеріалу, нанесеного у ви- тинки, з відстанню не менше 10 мм між пробами.
гляді стандартизованого тонкого шару і зафіксованого
на основі (пластинці або пластині) із скла, металу або Після випарування розчинників з нанесених проб
пластмаси. Перед хроматографуванням розчини речо- пластинку поміщають у хроматографічну камеру яко-
вин, що аналізуються, наносять на пластинку. Розді- мога більше вертикально, стежачи за тим, щоб плями
лення засноване на процесах адсорбції, розподілу, іон- або смуги знаходилися вище поверхні рухомої фази.
ного обміну або на їхній комбінації і здійснюється за Камеру закривають, залишають її при температурі від
допомогою переміщення в тонкому шарі (нерухомій 20 °С до 25 °С у захищеному від прямих сонячних про-
фазі) досліджуваних речовин, розчинених у розчинни- менів місці. Після того, як рухома фаза пройде
ку або у відповідній суміші розчинників (рухомій фазі). відстань, зазначену в окремій статті, пластинку вий-
мають, сушать і виявляють плями способом, зазначе-
ним в окремій статті.
ОБЛАДНАННЯ У випадку двомірної хроматографії після першого
хроматографування пластинку сушать і виконують
Пластинки. Хроматографування проводять з викорис-
друге хроматографування у напрямку, перпендикуляр-
танням пластинок, одержаних як описано у розділі ному першому.
4.1.]. "Реактиви".
Попередня підготовка пластинок. У деяких випадках Горизонтальне елюювання. Об'єми розчинів досліджу-
може знадобитися промивання пластинок перед хро- ваних речовин, зазначені в окремій статті, наносять
матографуванням, яке може бути виконане за допомо- невеликими порціями, одержуючи круглі плями (від
гою попереднього елюювання чистих пластинок у 1 мм до 2 мм у діаметрі) або смуги (завдовжки від 5 мм
підхожому розчиннику. Пластинки можуть бути також до 10 мм і завширшки від 1 мм до 2 мм) на підхожій

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 41


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

відстані від нижнього краю і від бічних країв пластин- У тому випадку, коли речовини, розділювані методом
ки. Розчини наносять на лінію, паралельну нижньому тонкошарової хроматографії, поглинають або флуо-
краю пластинки, з інтервалом не менш як 5 мм між ресціюють в ультрафіолетовому або видимому світлі,
нанесеними пробами. їх можна кількісно визначити безпосередньо на плас-
тинці, використовуючи підхоже обладнання. Для цьо-
Після випарування розчинників з нанесених проб у жо- го вимірюють відбиття або пропускання падаючого
лоб хроматографічної камери уводять за допомогою світла, пересуваючи пластинку або вимірюючий
шприца або піпетки достатню кількість рухомої фази, пристрій. Аналогічно, використовуючи підхоже оп-
поміщають пластинку горизонтально в хромато- тичне обладнання, можна вимірювати флуорес-
графічну камеру і приєднують пристрій для подачі ру- ценцію. Речовини, які містять радіонукліди, можуть
хомої фази у відповідності до інструкції виробника. Як- бути кількісно визначені трьома способами:
що зазначено в окремій статті, пластинку елююють, по- — безпосередньо на пластинці — пересуванням плас-
чинаючи одночасно з двох кінців. Камеру закривають і тинки вздовж підхожого лічильника радіоактив-
проводять хроматографування при температурі від ності або лічильника радіоактивності уздовж плас-
20 °С до 25 °С. Після того, як рухома фаза пройде тини (див. Радіофармацевтичні препарати 125)',
відстань, зазначену в окремій статті, пластинку вийма- — розрізанням пластинки на смуги і вимірюванням
ють, сушать і виявляють плями зазначеним способом. радіоактивності на кожній смузі, використовуючи
У випадку двомірної хроматографії після першого підхожий лічильник радіоактивності;
хроматографування пластинку сушать і виконують — зіскрібанням нерухомої фази, розчиненням її у
друге хроматографування у напрямку, перпендикуляр- підхожому сцинтиляційному коктейлі й вимірю-
ному першому. ванням радіоактивності з використанням рідинно-
го сцинтиляційного лічильника.

ВІЗУАЛЬНА ОЦІНКА Обладнання. Обладнання для вимірювань безпосеред-


ньо на пластинці включає в себе:
Ідентифікація. Основну пляму на хроматограмі, одер- — пристрій для прямого нанесення у певному місці
жаній для випробовуваного розчину, порівнюють візу- пластинки необхідної кількості речовини;
ально з відповідною плямою на хроматограмі, одер- — механічний пристрій для пересування пластинки
жаній для розчину стандартного зразка (розчину або вимірюваного пристрою вздовж вісей X або У;
порівняння), порівнюючи забарвлення (колір флуо- — самопис й інтегратор або комп'ютер;
ресценції), розмір і величину утримування (Rf) обох — для речовин, поглинаючих або флуоресціюючих в уль-
плям. трафіолетовому або видимому світлі: для вимірю-
вання відбиття або пропускання використовуються
Величину утримування (Щ) визначають як відношен- фотометр з джерелом світла, оптичний пристрій,
ня відстані від точки нанесення плями до верхньої генеруючий монохроматичне світло, і фотокомірка
кромки плями після хроматографування до відстані, відповідної чутливості; у тому випадку, коли
пройденої фронтом розчинника від точки нанесення. вимірюється флуоресценція, потрібний додатково
Перевірка розділювальної здатності нерухомої фази для монохроматичний фільтр для вибору відповідної
ідентифікації. Звичайно для оцінки придатності досить спектральної області випромінюваного світла;
випробування на придатність нерухомої фази, описа- — для речовин, що містять радіонукліди: підхожий
ного у розділі 4.1.1. "Реактиви". В особливих випадках лічильник радіоактивності; для нього необхідно
додаткові вимоги зазначають в окремих статтях. перевірити лінійний діапазон.

Випробування на супровідні домішки. Додаткову пляму Методика. Готують способом, зазначеним в окремій
(плями) на хроматограмі, одержаній для випробовува- статті, розчин аналізованої речовини (випробовува-
ного розчину, порівнюють візуально з відповідною ний розчин) і, якщо необхідно, розчини стандартних
плямою (плямами) на хроматограмі, одержаній для зразків аналізованих речовин у тому самому розчин-
розчину порівняння. Як стандартний зразок для виго- нику (розчини порівняння). Наносять однаковий
товлення розчину порівняння використовують як са- об'єм кожного розчину на пластинку і хроматографу-
му домішку (домішки), так і різні розведення випро- ють.
бовуваного розчину. Для речовин, поглинаючих або флуоресціюючих в ульт-
Перевірка розділювальної здатності. Вимоги для пе- рафіолетовому або видимому світлі. Готують і нано-
ревірки розділювальної здатності наводять у сять не менше трьох розчинів порівняння, концент-
відповідних окремих статтях. рації яких охоплюють очікуване значення концент-
рації у випробовуваному розчині (близько 80 %, 100 %
Перевірка чутливості. Чутливість вважається за- і 120 % від цієї концентрації). Обприскують, якщо не-
довільною, якщо пляма або смуга чітко виявляються обхідно, зазначеним реактивом і реєструють відбиття,
на хроматограмі, одержаній з найбільш розведеним пропускання або флуоресценцію на хроматограмах,
розчином порівняння. одержаних для випробовуваного розчину і розчинів
порівняння. За одержаними даними розраховують
кількість речовини у випробовуваному розчині.
КІЛЬКІСНІ ВИМІРЮВАННЯ
Для речовин, що містять радіонукліди. Готують і нано-
Вимоги розділення наводять в окремих статтях. сять випробовуваний розчин, що містить близько

42 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

100 % очікуваного значення концентрації. Вимірюють МЕТОДИКА


радіоактивність як функцію довжини шляху і запису-
ють радіоактивність кожного одержаного піка у від- Якщо немає інших зазначень в окремій статті, хрома-
сотках від сумарної радіоактивності. тографічне розділення виконують висхідним спосо-
бом у насиченій атмосфері.
Якщо немає інших зазначень в окремій статті, резуль-
тати визначення вважають недійсними, якщо ко- Краще використовувати такі рухомі фази, які забезпе-
ефіцієнт розділення (Rs) між вимірюваними на хрома- чують величини fy випробовуваних сполук у межах
тограмі піками менше 1.0. від 0.3 до 0.7.
Якщо немає інших зазначень в окремій статті, плями або
Коефіцієнт розділення (Rs) обчислюють за формулою: смуги наносять на відстані не менше 15 мм від нижньо-
го краю і не менше 10 мм від бічних країв пластинки.
Шар рідини у хроматографічній камері має бути та-
- 1-18<**-* в >
лс —
Ь + Ь
ким, щоб після поміщення в нього пластинки плями
0.5а 0.5Ь або смуги знаходилися над рівнем рідини.
Якщо умови насичення хроматографічної камери, на-
Ч>' *а несення плям або хроматографування відрізняються
де: від зазначених вище, вони мають бути описані в ок-
— відстані вздовж базової лінії між точкою
ремій статті.
Z*> ^a
нанесення зразка і перпендикулярами,
опущеними з вершин двох сусідніх піків, ПЕРЕВІРКА ПРИДАТНОСТІ
у міліметрах; ХРОМАТОГРАФІЧНОЇ СИСТЕМИ
*0.5aA.5A — ширина піків на половині висоти, у
міліметрах. Результати аналізу методом тонкошарової хромато-
графії (ТШХ) вважаються вірогідними, якщо викону-
У випадку встановлення граничного вмісту домішок
ються вимоги тесту "Перевірка придатності хромато-
за допомогою фотометричного детектора важливим графічної системи".
параметром для визначення межі виявлення є відно-
шення сигнал/шум (S/N): Хроматографічна система вважається придатною, як-
що:
S = 2Н — на хроматограмі розчину порівняння, використо-
N Н ' вуваного для перевірки придатності хромато-
графічної системи, чітко діляться плями зазначе-
де: них в окремій статті речовин;
Я — висота піка аналізованого компонента на хро- — RJ основної плями на хроматограмі випробовува-
матограмі розчину порівняння, виміряна від ного розчину має бути близько величини, зазначе-
вершини до базової лінії; базова лінія ної в окремій статті;
вимірюється при цьому в інтервалі двадцяти — на хроматограмі розчину порівняння, використо-
ширин піка, виміряних на половині його ви-
вуваного для перевірки чутливості хромато-
графічної системи, має бути чітко видно пляму.
соти;
h - максимальна амплітуда фонового шуму на
хроматограмі холостого розчину, спостережу- СПОСОБИ ОЦІНКИ ВМІСТУ ДОМІШОК
вана у тому самому інтервалі, що і для випро- МЕТОДОМ ТШХ
бовуваного розчину.
При контролі домішок небажане включення до окре-
N мої статті вимоги відсутності плями контрольованої
домішки на хроматограмі випробовуваного розчину.
ОБЛАДНАННЯ Методом ТШХ можуть контролюватися як конкретно
зазначувані (специфічні) домішки, так і загальний
Пластинки. Допускається використання пластинок, вміст домішок.
приготованих у промислових умовах, якщо вони
відповідають вимогам розділу 4.1.1. "Реактиви", а та- КОНТРОЛЬ СПЕЦИФІЧНИХ ДОМІШОК
кож витримують вимоги тесту "Перевірка придатності
хроматографічної системи", описані в окремій статті. Контроль специфічних домішок застосовують у тих
випадках, коли вміст якихось конкретних домішок,
Хроматографічна камера. У необхідних випадках допу- що виникають у процесі виробництва препарату або
скається використання хроматографічних камер при його зберіганні, має бути обмежений через їхню
інших типів з описом їх в окремих статтях. токсичність або з інших міркувань.
Допускаються інші умови активації пластинок, опи- При контролі специфічних домішок звичайно вико-
сані в окремих статтях. ристовують порівняння плям домішок, що регламен-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 43


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

туються, на хроматограмах випробовуваного розчину і а нерухомою фазою, поміщеною у колонку, є тверда


розчинів порівняння. речовина або рідина, що нанесені на твердий інертний
носій або рівномірно покривають внутрішні стінки
Типова регламентація вмісту домішки виглядає в цьо-
колонки.
му випадку таким чином:
Газова хроматографія заснована на механізмах ад-
На хроматограмі випробовуваного розчину, крім основ-
сорбції і/або розподілу.
ної плями, допускається наявність додаткової плями,
розташованої на рівні плями на хроматограмі розчину
порівняння і не перевищуючої її за величиною й інтен- Обладнання. Обладнання складається з системи по-
сивністю поглинання або забарвлення (... %). дачі газу, пристрою вводу проби, хроматографічної ко-
лонки, детектора і реєструючого пристрою. Колонки
звичайно виготовляють із скла або нержавіючої сталі й
КОНТРОЛЬ ЗАГАЛЬНОГО ВМІСТУ ДОМІШОК заповнюють нерухомою фазою. Газ-носій проходить із
заданою швидкістю через блок вводу проби, колонку,
У тих випадках, коли немає підстав вважати якісь до- а потім через детектор.
мішки особливо токсичними, часто не так важливо Визначення проводять при постійній температурі або
знати їхній справжній вміст. Важливо знати, що цей у відповідності із заданою температурною програмою.
вміст не перевершує певний рівень. У таких випадках
використовують метод внутрішньої нормалізації - як Використовуваний детектор має забезпечувати визна-
розчини порівняння звичайно використовують розчи- чення тих кількостей аналізованих речовин, які елюю-
ни самої випробовуваної субстанції різної концентра- ються з колонки. Звичайно детектування засноване на
ції, а вміст домішок знаходять у перерахунку на цю ефектах іонізації у полум'ї, теплопровідності, тер-
субстанцію. моіонному ефекті або на ефекті захвату електронів.
У залежності від кількості різних розчинів субстанції, Методика. Колонку, пристрій вводу проби і детектор
що наносять на хроматограму у вигляді розчинів термостатують при зазначеній температурі. Готують
порівняння, контроль загального вмісту домішок мо- випробовуваний розчин і розчин(и) порівняння, як
же бути однорівневим, дворівневим і трирівневим. зазначено в окремій статті. Використовуючи розчини
Типова регламентація вмісту домішки в однорівнево- порівняння, настроюють прилад і добирають об'єми
му варіанті виглядає таким чином: проб, що вводяться і дозволяють одержати необхідний
сигнал. Виконують повторні введення для перевірки
"На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка збіжності сигналу і перевіряють, якщо необхідно, чис-
пляма, крім основної плями, не має перевищувати за ло теоретичних тарілок.
розміром й інтенсивністю поглинання або забарвлення
пляму на хроматограмі розчину порівняння (... %)". Вводять розчини і реєструють результати хроматогра-
фування. Для перевірки збіжності сигналу виконують
Типова регламентація вмісту домішки у дворівневому повторні введення. Визначають площі піків аналізова-
варіанті виглядає таким чином:
них компонентів. У випадку, якщо коефіцієнт си-
"На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка метрії, обчислений, як описано нижче, має значення
пляма, крім основної плями, не має перевищувати за від 0.8 до 1.20, допускається визначення за висотою
розміром й інтенсивністю поглинання або забарвлення піків. При використанні програмування температури
основну пляму на хроматограмі розчину порівнян- необхідно проводити визначення за площами піків.
ня 1 (... %), і тільки одна пляма може бути інтен- При використанні внутрішнього стандарту треба
сивнішою за пляму на хроматограмі розчину порівнян- упевнитися, що жоден з піків, що відносяться до
ня 2 (... %)". аналізованої речовини або її домішки, не маскується
Типова регламентація вмісту домішки у трирівневому піком внутрішнього стандарту.
варіанті виглядає таким чином: З одержаних значень обчислюють вміст аналізованого
"На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка компонента або компонентів. Якщо зазначено в ок-
пляма, крім основної плями, не має перевищувати за ремій статті, відсотковий вміст одного або декількох
розміром й інтенсивністю поглинання або забарвлення компонентів аналізованої проби визначають за допо-
пляму на хроматограмі розчину порівняння 1 (... %), і могою обчислення відсоткової частки площі відпо-
тільки одна пляма може бути інтенсивнішою за пляму відного піка або піків у сумарній площі усіх піків, ви-
на хроматограмі розчину порівняння 2 (... %), і не ключаючи піки розчинників або доданих реактивів
більше ... плям можуть бути інтенсивнішими за пляму (метод внутрішньої нормалізації). У цих випадках ре-
на хроматограмі розчину порівняння 3 (... %)". комендується використання широкодіапазонного
підсилювача і автоматичного інтегратора.
У дво- і трирівневому варіантах можлива регламен-
тація і загальної суми домішок. Коефіцієнт симетрії піка може бути обчислений за
формулою:

0.05
2.2.28. ГАЗОВА ХРОМАТОГРАФІЯ 1А
Газова хроматографія (ГХ) являє собою метод де:
розділення, у якому рухомою фазою є газ (газ-носій), Ь0 05 — ширина піка на одній двадцятій висоти піка;

44 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

А — відстань між перпендикуляром, опущеним з ґл' — відстань уздовж базової лінії від точки вводу
максимуму піка, і передньою межею піка на проби до перпендикуляра, опущеного з макси-
одній двадцятій висоти піка. муму піка неутримуваного компонента, у мілі-
метрах.
Коефіцієнт розділення (Rs) може бути обчислений за
формулою: Відношення сигнал/шум (S/N) обчислюють за форму-
лою:
1-18(/ ЯА - tRn)
*,= Ь + Ь
0.5а 0.5Ь
S/N-V-
*КЬ>{Ка,
де:
де: Я висота піка відповідного компонента на хро-
tRb І *Яа — відстані вздовж базової лінії від точки матограмі, одержаній для зазначеного розчину
вводу проби до перпендикулярів, опу- порівняння;
щених з максимумів двох сусідніх піків, у н„ - абсолютне значення найбільшої флуктуації
міліметрах; шуму базової лінії на хроматограмі холостого
60 5а і Ь05Ь - ширина піків на половині їхньої висоти, розчину, спостережуване на проміжку, рівному
у міліметрах. двадцятикратній ширині на напіввисоті піка
Якщо немає інших зазначень в окремій статті, на хроматограмі розчину порівняння,
результати аналізу вважаються вірогідними, якщо розміщеному рівномірно навколо місця розта-
коефіцієнт розділення для вимірюваних піків на шування піка.
хроматограмі більше 1.0.

Число теоретичних тарілок (п) може бути обчислене з ПАРОФАЗНА ГАЗОВА ХРОМАТОГРАФІЯ
даних, одержаних в ізотермічному режимі, за форму-
лою: Парофазна газова хроматографія є методом, найбільш
придатним для розділення і визначення летких спо-
'Л лук, присутніх у твердих або рідких зразках. Метод за-
п = 5.54 снований на аналізі парової фази, що перебуває у
0.5 рівновазі з твердою або рідкою фазою.
де:
'* відстань уздовж базової лінії від точки вводу Обладнання. Обладнання складається з газового хро-
проби до перпендикуляра, опущеного з мак- матографа, оснащеного блоком вводу парової фази,
симуму піка аналізованої речовини, у мілімет- що знаходиться над випробовуваним зразком.
рах; Пристрій вводу може бути приєднаний до блока, що
*0.5 - ширина піка на половині висоти, у міліметрах. автоматично контролює і регулює тиск і температуру.
Якщо необхідно, використовують пристрій для вида-
Коефіцієнт ємності k' (відомий також як коефіцієнт лення розчинників.
розподілу мас Dm) визначають як:
Аналізовану пробу вводять у контейнер, оснащений
придатною пробкою і клапанною системою, яка регу-
_ КРНФ _ У, лює проходження газу-носія. Контейнер поміщають у
»*-«• ~ Кррф - К ут термостатовану камеру з температурою, що установ-
де: люється відповідно до властивостей аналізованого
КРНФ — кількість розчиненої речовини у нерухомій зразка.
фазі; Пробу витримують при заданій температурі протягом
КРРФ — кількість розчиненої речовини у рухомій часу, достатнього для установлення рівноваги між
фазі; твердою або рідкою фазою і паровою фазою.
К — рівноважний коефіцієнт розподілу;
Vs - об'єм нерухомої фази; У контейнер вводять газ-носій і після закінчення за-
Vm - об'єм рухомої фази. значеного часу відкривають клапан, щоб газ надходив
у хроматографічну колонку, переносячи з собою ком-
Коефіцієнт ємності компонента може бути визначе- поненти, що перейшли в парову фазу.
ний з даних хроматограми за формулою:
Замість використання хроматографа, спеціально ос-
f
R - fR' нащеного блоком вводу парової фази, можливе також
Dm=k' = tR. використання герметичних шприців і хроматографа
без зазначеного пристрою. У цьому випадку рівновага
де: установлюється в окремій камері, і парова фаза пере-
(R • відстань уздовж базової лінії від точки вводу про- носиться в колонку з дотриманням необхідних засте-
би до перпендикуляра, опущеного з максимуму режних заходів для запобігання будь-яких змін рівно-
піка аналізованого компонента, у міліметрах; важного складу.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 45


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

Методика. Настроюють прилад для одержання не- ІДЕНТИФІКАЦІЯ


обхідного сигналу, використовуючи підготовані зраз-
ки порівняння. Відносний час утримування - це відношення часу ут-
римування аналізованої речовини до часу утримуван-
а) Метод прямого калібрування ня речовини, прийнятої за стандарт.
В однакові контейнери нарізно поміщають аналізова- Ідентифікацію звичайно проводять одним Із таких
ну пробу і кожний із зразків порівняння, приготовані, способів:
як зазначено в окремій статті, уникаючи контакту між 1) порівняння часів утримування аналізованої речо-
пристроєм для вводу проб і зразками. вини у випробовуваній пробі і розчині порівняння;
2) порівняння відносних часів утримування аналізо-
Контейнери герметичне закривають і поміщають у ваної речовини у випробовуваній пробі і розчині
термостатовану камеру з температурою і тиском, за- порівняння;
значеними в окремій статті. Після установлення 3) порівняння хроматограми випробовуваної проби з
рівноваги парову фазу хроматографують у зазначених хроматограмою розчину порівняння або з хромато-
умовах. грамою, наведеною в окремій статті.

б) Метод стандартних добавок Звичайно використовують перший спосіб. Другий


спосіб доцільно використовувати, якщо можлива
Рівні об'єми аналізованої проби поміщають в однакові невідтворюваність умов хроматографування. Третій
зазначені в окремій статті контейнери. В усі контейне- спосіб може застосовуватися для препаратів рослин-
ри, крім одного, додають зазначені кількості розчину ного і тваринного походження.
порівняння, що містить відому концентрацію аналізо-
ваної речовини, для одержання ряду зразків з концент-
раціями цієї речовини, що рівномірно збільшуються. КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Контейнери герметичне закривають і поміщають у Абсолютне калібрування. Якщо немає інших зазначень
термостатовану камеру з температурою і тиском, за- в окремій статті, випробовуваний розчин і розчин
значеними в окремій статті. Після установлення порівняння поперемінне хроматографують на газово-
рівноваги хроматографують парову фазу в зазначених му хроматографі, одержуючи не менше п'яти хромато-
умовах. грам, в умовах, зазначених в окремій статті. Для ви-
Рівняння лінійної залежності розраховують методом пробовуваного розчину і розчину порівняння розра-
найменших квадратів. За одержаним рівнянням ви- ховують середні значення площ або висот піків аналі-
зованої речовини. За одержаними середніми значен-
значають концентрацію аналізованої речовини у ви-
нями розраховують концентрацію аналізованої речо-
пробовуваній пробі.
вини у випробовуваному розчині.
Допускається визначення концентрації з використан-
ням графічного методу. Для цього по осі ординат Метод внутрішнього стандарту. Для кожної хромато-
відкладають середні значення одержаних результатів, грами спочатку розраховують відношення площі або
а по осі абсцис - концентрації стандартних добавок висоти піка аналізованої речовини до площі або висо-
аналізованої речовини. Екстраполюють лінію, що ти піка внутрішнього стандарту. Одержані відношення
проходить через одержані точки, до перетину з віссю усереднюють для випробовуваного розчину і розчину
абсцис. Відстань між цією точкою і початком коорди- порівняння і за знайденими середніми значеннями
нат являє собою концентрацію аналізованої речовини визначають концентрацію аналізованої речовини у
у випробовуваному розчині. випробовуваному розчині.

с) Метод послідовних доборів


КОНТРОЛЬ ДОМІШОК
Застосування даного методу описують в окремій
статті. Для контролю домішок звичайно використовують такі
підходи.
N
/. Кількісне визначення домішки з використанням роз-
Обладнання. Звичайно детектування засноване на чину порівняння з відомою концентрацією домішки
ефектах іонізації у полум'ї, теплопровідності, тер- (звичайно у варіанті абсолютного калібрування). Такий
моіонному ефекті або на ефекті захвату електронів. підхід передбачає однаковий відгук домішки у присут-
Використання детекторів, заснованих на інших прин- ності й відсутності основної речовини.
ципах, вимагає відповідного обгрунтування. При цьо-
му належить детально зазначати режим їхньої роботи. 2. Метод внутрішньої нормалізації. Такий підхід пе-
редбачає виконання лінійності в широкому діапазоні
й може вимагати урахування відмінностей у відгуках
МЕТОДИКА домішки і основної речовини. Його часто застосову-
ють для визначення суми домішок. При цьому суму
Перед використанням колонка має бути кондиціоно- площ усіх піків на хроматограмі (без урахування піка
вана. розчинника) беруть за 100 % і вміст кожної конкретної

46 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

домішки або суми домішок знаходять як частку площі Для забезпечення виконання вимог тесту "Перевірка
піка цієї домішки або суми площ піків домішок у за- придатності хроматографічної системи" допускається
гальній сумі площ усіх піків на хроматограмі. модифікація хроматографічних умов, описаних в ок-
ремій статті (зміна температури термостата колонок
3. Порівняння з розведеним розчином основної речовини. і/або витрати газу-носія).

4. Метод стандартних добавок. До аналізованої проби


додають відому кількість домішки. За даними хрома- ПАРОФАЗНА ГАЗОВА ХРОМАТОГРАФІЯ
тографування випробовуваної проби і випробовуваної
проби з добавкою визначають вміст домішки. Для Обладнання. Можливе використання інших способів
підвищення точності можливе використання методу вводу парової фази у хроматографічну колонку.
внутрішнього стандарту.

УМОВИ ХРОМАТОГРАФІЧНОГО АНАЛІЗУ 2.2.29. РІДИННА ХРОМАТОГРАФІЯ

У методиці рекомендується зазначати такі умови Рідинна хроматографія (РХ) являє собою метод
аналізу: розділення, у якому рухомою фазою є рідина, а неру-
- розміри хроматографічної колонки і матеріал, із хомою фазою, поміщеною у колонку, є тонкодисперс-
якого вона виготовлена; на тверда речовина або рідина, нанесена на твердий
- тип нерухомої фази та її кількість; тонкодисперсний носій, або твердий тонкодисперс-
- тип твердого носія і розмір його часток; ний носій, хімічно модифікований шляхом уведення
- температуру колонки, блока вводу проб і детектора; органічних груп.
- газ-носій і його витрата; Рідинна хроматографія заснована на механізмах ад-
- тип детектора; сорбції, розподілу, іонного обміну або розділення за
- необхідність використання автосамплера; розмірами молекул.
- коефіцієнт поділу потоку (для капілярних коло-
нок). Обладнання. Обладнання звичайно складається з сис-
Якщо введення проби здійснюється не у випарник, а теми подавання рухомої фази, блока вводу проби (з
безпосередньо в колонку, належить давати відповідне використанням шприца або петлевого дозатора), хро-
зазначення у методиці, наведеній в окремій статті. матографічної колонки, детектора і реєструючого
пристрою. Рухома фаза звичайно подається під тис-
Придатність хроматографічної системи. Результати ком з однієї або декількох посудин і протікає через
аналізу вважаються вірогідними, якщо виконуються блок вводу проби, колонку, а потім через детектор із
вимоги теста "Перевірка придатності хроматографіч- заданою швидкістю.
ної системи". Даний тест звичайно проводять з вико- Температуру хроматографічної колонки підтримують
ристанням розчинів порівняння. постійною. Склад рухомої фази, залежно від зазначе-
ного в окремій статті, може або залишатися постійним
Якщо немає інших зазначень в окремій статті, хрома- протягом всього аналізу (ізократичне елюювання),
тографічна система вважається придатною, якщо ви- або може змінюватися відповідно до заданої програми
конуються такі умови: (градієнтне елюювання).
- відносні часи утримування зазначених речовин
мають бути близько регламентованих значень; Використовуваний детектор має забезпечувати визна-
- число теоретичних тарілок (ефективність хрома- чення тих кількостей аналізованих речовин, які елюю-
тографічної системи) має бути не менше регла- ються з колонки. Звичайно для детектування викори-
ментованої величини; стовують абсорбційну спектрофотометрію; викорис-
- коефіцієнт розділення зазначених піків, розрахо- товують також диференціальну рефрактометрію, флу-
ваний з хроматограм розчину порівняння, має бу- ориметрію, спалювання і електрохімічні методи.
ти не менше зазначеної величини;
- відносне стандартне відхилення, розраховане для Методика. Колонку врівноважують при зазначеному
висоти або площі зазначеного піка або їхніх відно- складі рухомої фази. Готують випробовуваний розчин і
шень до висоти або площі піка внутрішнього стан- розчин(и) порівняння, як зазначено в окремій статті.
дарту з хроматограм розчину порівняння, має бути Розчини не мають містити твердих часток. Використову-
не більше регламентованої величини; для розра- ючи розчини порівняння, настроюють прилад і підбира-
хунку відносного стандартного відхилення вико-
ють об'єми проб, що вводяться, які дозволяють одержа-
ристовують дані п'яти паралельних хроматограм; ти необхідний (адекватний) сигнал. Виконують по-
якщо потрібне відносне стандартне відхилення вторні введення для перевірки збіжності сигналу і пе-
ревіряють, якщо необхідно, число теоретичних тарілок.
перевищує 2.0 %, його розрахунок проводять, ви-
користовуючи дані шести або більше паралельних Вводять розчини і реєструють результати хроматогра-
хроматограм; фування. Для перевірки збіжності сигналу виконують
- коефіцієнт симетрії зазначеного піка, розрахова- повторні введення. Визначають площі піків аналізова-
ний з хроматограм розчину порівняння, має бути у них компонентів. У випадку, якщо коефіцієнт си-
межах, зазначених в окремій статті. метрії, обчислений, як описано нижче, має значення

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 47


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

від 0.8 до 1.20, допускається проводити визначення за Коефіцієнт ємності k' (відомий також як коефіцієнт
висотою піків. При використанні градієнтного елюю- розподілу мас Dm) визначають як:
вання необхідно проводити визначення за площами
піків. При використанні внутрішнього стандарту тре-
ба переконатися, що жоден з піків аналізованої речо- Dm= k' =
КРНФ = j^-. у,
вини або його домішки не маскується піком внутріш- КРРФ ~КГ'
нього стандарту.
де:
З одержаних значень обчислюють вміст визначувано-
КРНФ — кількість розчиненої речовини у нерухомій
го компонента або компонентів. Якщо зазначено в ок-
фазі;
ремій статті, відсотковий вміст одного або декількох
КРРФ — кількість розчиненої речовини у рухомій
компонентів аналізованої проби визначають за допо-
фазі;
могою обчислення відсоткової частки площі
К - рівноважний коефіцієнт розподілу;
відповідного піка або піків до сумарної площі всіх
Vs - об'єм нерухомої фази;
піків, виключаючи піки розчинників або доданих ре-
Vm - об'єм рухомої фази.
активів (метод внутрішньої нормалізації). У цих ви-
падках рекомендується використання широкодіапа- Коефіцієнт ємності компонента може бути визначе-
зонного підсилювача і автоматичного інтегратора. ний з даних хроматограми за формулою:

Коефіцієнт симетрії піка може бути обчислений за *R - '*•


формулою: Dm=k' =
V
0.05
2А ' де:
відстань уздовж базової лінії від точки введен-
де: *R
ня проби до перпендикуляра, опущеного з
*0.05~ ширина піка на одній двадцятій висоти піка; максимуму піка аналізованого компонента, у
А - відстань між перпендикуляром, опущеним з міліметрах;
максимуму піка, і передньою межею піка на відстань уздовж базової лінії від точки введен-
tK' ~
одній двадцятій висоти піка. ня проби до перпендикуляра, опущеного з
максимуму піка неутримуваного компонента,
Коефіцієнт розділення (RJ може бути обчислений за у міліметрах.
формулою:
1.18(/л» - tRa) Відношення сигнал/шум (S/N) обчислюють за форму-
L лою:
**- ь0.5a
J пг + "O.Sb
——

'/»>'*,, S/M-%-
де:
*Rb І tRa — відстані уздовж базової лінії від точки де:
введення проби до перпендикулярів, Я висота піка відповідного компонента на хро-
опущених з максимумів двох сусідніх матограмі, одержаній для зазначеного розчину
піків, у міліметрах; порівняння;
Ь05а і Z>0 56 — ширина піків на половині висоти, у hn - абсолютне значення найбільшої флуктуації
міліметрах. шуму базової лінії на хроматограмі холостого
розчину, спостережуване на проміжку, що
Якщо немає інших зазначень в окремій статті, резуль- дорівнює двадцятикратній ширині на напівви-
тати аналізу вважаються вірогідними, якщо ко- соті піка на хроматограмі розчину порівняння,
ефіцієнт розділення для вимірюваних піків на хрома- розміщеному рівномірно навколо місця розта-
тограмі більше 1.0. шування піка.
Число теоретичних тарілок (п) може бути обчислене з 7V
даних, одержаних в ізократичному режимі, за форму-
лою:
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
/R
п = 5.54
0.5 Відносний час утримування — це відношення часу ут-
римування аналізованої речовини до часу утримуван-
де: ня речовини, взятої за стандарт.
'я відстань уздовж базової лінії від точки введен- Ідентифікацію звичайно проводять одним із таких
ня проби до перпендикуляра, опущеного з способів:
максимуму піка аналізованої речовини, у 1) порівняння часів утримування аналізованої речо-
міліметрах; вини у випробовуваній пробі й розчині порівнян-
*0.5 - ширина піка на половині висоти, у міліметрах. ня;

48 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

2) порівняння відносних часів утримування аналізо- підвищення точності можливе використання методу
ваної речовини у випробовуваній пробі й розчині внутрішнього стандарту.
порівняння;
3) порівняння хроматограми випробовуваної проби з
хроматограмою розчину порівняння або з хрома- УМОВИ ХРОМАТОГРАФІЧНОГО АНАЛІЗУ
тограмою, наведеною в окремій статті.
У методиці рекомендується зазначати такі умови
Звичайно використовують перший спосіб. Другий аналізу:
спосіб доцільно використовувати, якщо можлива — розміри хроматографічної колонки і матеріал, з
невідтворюваність умов хроматографування. Третій якого вона виготовлена;
спосіб може застосовуватися для препаратів рослин- — тип нерухомої фази і, якщо необхідно, її ко-
ного і тваринного походження. мерційну марку;
— розмір часток нерухомої фази;
— температуру колонки;
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ — швидкість і склад рухомої фази;
— тип детектора.
Абсолютне калібрування. Якщо немає інших зазначень
в окремій статті, випробовуваний розчин і розчин Придатність хроматографічної системи. Результати
порівняння поперемінне хроматографують на рідин- аналізу вважаються вірогідними, якщо виконуються
ному хроматографі, одержуючи не менше п'яти хро- вимоги теста "Перевірка придатності хроматографіч-
матограм, в умовах, зазначених в окремій статті. Для ної системи". Даний тест звичайно проводять з вико-
випробовуваного розчину і розчину порівняння роз- ристанням розчинів порівняння.
раховують середні значення площ або висот піків Якщо немає інших зазначень в окремій статті, хрома-
аналізованої речовини. За одержаними середніми зна- тографічна система вважається придатною, якщо ви-
ченнями розраховують концентрацію аналізованої ре- конуються такі умови:
човини у випробовуваному розчині. — відносні часи утримування зазначених речовин ма-
ють бути близькими до зазначених величин;
Метод внутрішнього стандарту. Для кожної хромато- — число теоретичних тарілок (ефективність хромато-
грами спочатку розраховують відношення площі або графічної системи), розраховане за зазначеним
висоти піка аналізованої речовини до площі або висо- піком, має бути не менше зазначеної величини;
ти піка внутрішнього стандарту. Одержані відношення — коефіцієнт розділення зазначених піків, розрахова-
усереднюють для випробовуваного розчину і розчину ний з хроматограм розчину порівняння, має бути не
порівняння і за знайденими середніми значеннями менше зазначеної величини;
визначають концентрацію аналізованої речовини у — відносне стандартне відхилення, розраховане для
випробовуваному розчині. висоти або площі зазначеного піка або їхніх відно-
шень до висоти або площі піка внутрішнього стан-
дарту з хроматограм розчину порівняння, має бути
КОНТРОЛЬ ДОМІШОК не більше зазначеної величини; для розрахунку
відносного стандартного відхилення використову-
Для контролю домішок звичайно використовують такі ють дані звичайно п'яти паралельних хроматограм;
підходи. — коефіцієнт симетрії зазначеного піка, розрахований
з хроматограм розчину порівняння, має бути у ме-
1. Кількісне визначення домішки з використанням роз- жах, зазначених в окремій статті.
чину порівняння з відомою концентрацією домішки Для забезпечення виконання вимог тесту "Перевірка
(звичайно у варіанті абсолютного калібрування). Та- придатності хроматографічної системи" допускається
кий підхід передбачає однаковий відгук домішки у модифікація хроматографічних умов, описаних в ок-
присутності й у відсутності основної речовини. ремій статті.

2. Метод внутрішньої нормалізації. Такий підхід перед-


бачає виконання лінійності у широкому діапазоні й
може вимагати врахування відмінностей у відгуках 2.2.32. ВТРАТА В МАСІ ПРИ ВИСУШУВАННІ
домішки й основної речовини. Його часто застосову-
ють для визначення суми домішок. При цьому суму Визначення втрати в масі при висушуванні проводять
площ усіх піків на хроматограмі (без врахування піка одним з наведених способів і виражають у відсотках
розчинника) беруть за 100 % і вміст кожної конкретної (маса/маса).
домішки або суми домішок знаходять як частку площі
піка цієї домішки або суми площ піків домішок у за- Методика. Зазначену в окремій статті кількість випро-
гальній сумі площ усіх піків на хроматограмі. бовуваної речовини поміщають у зважений бюкс, по-
передньо висушений за умов, описаних для випробо-
3. Порівняння з розведеним розчином основної речовини. вуваної речовини. Речовину сушать до постійної маси
або протягом часу, зазначеного в окремій статті, од-
4. Метод стандартних добавок. До аналізованої проби ним з таких способів:
додають відому кількість домішки. За даними хрома- а) "в ексикаторі": висушування проводять над фос-
тографування випробовуваної проби і випробовуваної фору(У) оксидом Рза атмосферного тиску і кімнат-
проби з добавкою визначають вміст домішки. Для ної температури;

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 49


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

b) "у вакуумі": висушування проводять над фосфо- Осмоляльність визначають за зниженням температу-
py(V) оксидом Р за тиску від 1.5 кПа до 2.5 кПа і ри замерзання розчину, якщо немає інших зазначень в
кімнатної температури; окремій статті. Залежність між осмоляльністю і зни-
c) "у вакуумі в межах зазначеного температурного женням температури замерзання АТ виражають
інтервалу": висушування над фосфору(У) окси- співвідношенням:
дом Р за тиску від 1.5 кПа до 2.5 кПа і температу-
ри, зазначеної в окремій статті; АТ
t=m = 1000 мосмоль/кг
d) "в межах зазначеного температурного інтервалу": 1.86
висушування у сушильній шафі за температурного
інтервалу, зазначеного в окремій статті; Прилад. Складовими частинами приладу (осмометра) є:
e) "під високим вакуумом": висушування над фосфо- — пристрій для охолодження посудини з вимірю-
ру(У) оксидом Рза тиску не більше 0.1 кПа і темпе- вальною кюветою;
ратури, зазначеної в окремій статті. — система для вимірювання температури, що скла-
дається з чутливого до температури опору (терміс-
Якщо зазначені інші умови, використовувана методи- тора) з відповідним пристроєм для вимірювання
ка повністю описується в окремій статті. струму або різниці потенціалів. Вимірювальний
пристрій може бути градуйованим у градусах зни-
ження температури або безпосередньо в одиницях
2.2.35. ОСМОЛЯЛЬНІСТЬ осмоляльності;
— як правило, пристрій для перемішування зразка.
Осмоляльність - це показник, що дозволяє оцінити
сумарний вклад різних розчинених речовин в осмо- Методика. Готують стандартні розчини відповідно до
тичний тиск розчину. Наближений розрахунок осмо- Табл. 2.2.35.-1. Установлюють нульове значення на
ляльності L,m водного розчину здійснюють за форму- шкалі приладу, використовуючи воду Р. Проводять
лою: калібрування приладу, використовуючи стандартні
розчини: поміщають від 50 мкл до 250 мкл стандарт-
^, = и/иФ ,
ного розчину у вимірювальну кювету і починають охо-
лодження системи. Щоб запобігти переохолодженню,
вимірювальний пристрій, як правило, програмують на
де: роботу при температурах більш низьких, ніж очікува-
и - сумарне число іонів, які утворюються з однієї не кріоскопічне зниження температури.
молекули розчиненої речовини в результаті
дисоціації. Якщо розчинена речовина не ди- Відповідний пристрій вказує на досягнення рівноваги.
соціює на іони, и = 1; Перед кожним вимірюванням кювету обполіскують
т — моляльність розчину, тобто число молів розчи- відповідним стандартним розчином.
неної речовини на кілограм розчинника; Ті самі операції здійснюють з випробовуваним розчи-
ф _ моляльний осмотичний коефіцієнт, який вра- ном. При цьому перед кожним вимірюванням кювету
ховує взаємодію між іонами протилежного обполіскують випробовуваним розчином.
знака у розчині й залежить від величини т. У
Результати або безпосередньо визначають за шкалою
міру ускладнення складу розчину усклад-
нюється і визначення величини Ф.
приладу, або розраховують за виміряним зниженням
температури замерзання. Результати вважають
Одиницею осмоляльності є осмоль на кілограм роз- вірогідними, якщо одержане значення осмоляльності
чинника (осмоль/кг), але на практиці звичайно вико- випробовуваного розчину не виходить за межі значень
ристовується одиниця міліосмоль на кілограм розчин- осмоляльності двох стандартних розчинів, використа-
ника (мосмоль/кг). них для калібрування.
Таблиця 2.2.35.-1
Стандартні розчини для калібрування осмометра

Маса натрію хлориду Р, Фактична Осмоляльність Теоретична Осмоляльність Моляльний осмотич- Кріоскопічне зни-
у грамах на кіло- (мосмоль/кг) ідеального розчину ний коефіцієнт ження температури
грам води Р (мосмоль/кг) со

3.087 100 105.67 0.9463 0.186


6.260 200 214.20 0.9337 0.372
9.463 300 323.83 0.9264 0.558
12.684 400 434.07 0.9215 0.744
15.916 500 544.66 0.9180 0.930
19.147 600 655.24 0.9157 1.116
22.380 700 765.86 0.9140 1.302

50 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

N Указання значення осмоляльності (осмолярності) у


маркуванні препаратів. Значення осмоляльності (осмо-
Поряд з поняттям "осмоляльність" у практиці викори- лярності) необхідно зазначати на етикетках інфузій-
стовується поняття "осмолярність". Аналогічно до ос- них розчинів.
моляльності осмолярність — показник, що дозволяє
оцінити сумарний вклад різних розчинених речовин в
осмотичний тиск розчину.
Дані показники близькі й відрізняються один від од-
ного лише іншим способом вираження концентрації ТИТРУВАННЯ У НЕВОДНИХ
розчинів — моляльної і молярної.
РОЗЧИННИКАХ N
Осмоляльність — кількість осмолів на 1 кг розчинника.
Осмолярність — кількість осмолів на 1 л розчину. Метод кислотно-основного титрування у неводних
розчинниках застосовується для кількісного визна-
Для ідеальних розчинів маса осмоля, у грамах, являє чення речовин, що являють собою кислоти, основи
собою відношення грам-молекулярної маси речовини або солі, титрування яких у воді утруднене або немож-
до числа часток або іонів, що утворюються при його ливе через слабкі кислотно-основні властивості або
розчиненні. малу розчинність.
Для розведених розчинів, близьких до ідеальних, обидві У неводних розчинниках різко змінюються кислотно-
величини можуть бути розрахованими теоретично. основні властивості різних речовин. У залежності від
Осмолярність ідеальних розчинів може бути розахова- розчинника та сама речовина може бути кислотою, ос-
на за формулою: новою або взагалі не виявляти кислотно-основних влас-
тивостей. Застосування різних розчинників дозволяє уп-
концентрація речовини • кількість часток равляти кислотно-основними властивостями речовин.
Осмолярність =
молекулярна маса Вибір розчинника здійснюється на підставі величин
де: констант титрування КТ або їхніх від'ємних лога-
концентрація речовини — кількість розчиненої ре- рифмів рКт. Величина рКт є критерієм можливості і
човини на літр розчину, у грамах; точності титрування. Чим більше ця величина, тим
кількість часток — число часток або іонів, що ут- кращі умови титрування. Константа титрування
ворюються при розчиненні однієї молекули речовини. визначається двома основними величинами: констан-
тою дисоціації розчиненої речовини (КА — для кислот,
Одиницею осмолярності є осмоль на літр розчину (ос- КВ — для основ) і константою розчинника - іонним
моль/л), але на практиці звичайно використовується добутком середовища (Kt).
одиниця міліосмоль на літр розчину (мосмоль/л).
— Для титрування кислот:
При підвищенні концентрації розчину взаємодія між
частками речовини зростає і фактична осмолярність
знижується у порівнянні з осмолярністю ідеального А. а6орКт = pKj - рКА;
розчину. Теоретичний розрахунок осмолярності роз-
К.т =
кл
чинів речовин з великою молекулярною масою (на-
приклад, білкових гідролізатів) і висококонцентрова- — Для титрування основ:
них розчинів неможливий. У таких випадках визнача-
ють осмоляльність експериментальним шляхом за іК
зниженням температури замерзання розчину або за Кт = -jp— або рКт = рКі - рКв або рКт = рКл;
Лд
зниженням тиску пари над розчином. Зниження тем-
ператури замерзання на 1.86 °С і зниження тиску пари
на 0.3 мм рт.ст. при температурі 25 °С відповідає 1 ос- - Для титрування суміші двох кислот:
молю на 1 кг води.
К.'А(2)
Розчини, що дорівнюють за осмоляльністю (осмо- Кт= - — аборКт = рКА(2) - рКА(І)
лярністю) 0.9 % розчину натрію хлориду, називають А(\)
ізотонічними.
— Для титрування суміші двох основ:
Поряд з приладом, описаним вище, для визначення
осмоляльності можна використовувати також осмо-
А(\)
метри, засновані на вимірюванні тиску пари над роз- Кт = -^— а6орКт = рКЛ(1) - рКА(2}
чином. Вони вимагають малого об'єму проби, що уво- А(2)
диться (близько 5 мкл), при цьому точність і пра-
вильність визначення порівняна з величинами, одер- Індекси 1 і 2 позначають порядок нейтралізації.
жуваними на приладах, заснованих на вимірюванні Значення величин іонних добутків для ряду розчинни-
температури замерзання. ків і константи дисоціації кислот та основ у воді й різних
У осмометрах, заснованих на вимірюванні зниження неводних розчинниках наведені у Табл. 2, 3, 4. Ці таб-
температури замерзання, об'єм проби зразка, який лиці дозволяють швидко визначати рКт. Задачу вибо-
уводиться, можна варіювати. ру розчинника допомагає розв'язати також лінійна за-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 51


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

лежність рКт кислот і основ, що належать до однієї Метод неводного титрування застосовують також для
групи хімічних сполук, у воді й неводних розчинни- кількісного визначення речовин, які містять кар-
ках. Це дозволяє визначати рКт кислот і основ у не- бонільну групу, мають слабо виражені кислотно-ос-
водних розчинниках, якщо відомі їхні рКт у воді. новні властивості й не піддаються прямому титруван-
ню в неводних розчинниках. У цьому випадку прово-
Як кислоти можна титрувати: карбонові кислоти, фе-
дять реакцію оксимування у неводних розчинниках і
ноли, барбітурати, сульфаміди, амінокислоти та ін.
здійснюють кількісне визначення карбоніловмісних
Як основи можна титрувати: аміни, азотвмісні гетеро- речовин шляхом титрування надлишку реагенту. Ме-
циклічні сполуки, аміди, четвертинні амонієві основи тод застосовують для кількісного визначення різних
та ін. класів органічних сполук: альдегідів, кетонів, хро-
монів, стероїдних гормонів, глікозидів та ін.
Оптимальні умови титрування для слабких кислот до-
сягаються в основних неводних розчинниках, таких Титрування в неводних середовищах може бути прове-
як піридин, диметилформамід; для слабких основ у дене як з індикаторами, так і потенціометричне з вико-
кислих неводних розчинниках, таких як оцтова кис- ристанням як індикаторного скляного або інших, обо-
лота і оцтовий ангідрид. ротних до протона електродів. Як електрод порівняння
звичайно використовують хлорсрібний електрод.
Солі деяких органічних і мінеральних кислот можуть
При проведенні потенціометричного титрування у не-
бути відтитровані як основи в кислих розчинниках.
водних середовищах електролітичний міст або елек-
У випадку титрування солей галогенводневих кислот трод порівняння заповнюють розчинами калію хлори-
перед титруванням додають звичайно розчин ртуті ду або літію хлориду у відповідних неводних розчин-
окисної ацетату для зв'язування іонів галогенів у спо- никах.
луки, що мало дисоціюють. При використанні оцто-
При титруванні в основних розчинниках належить
вого ангідриду як розчинника можливе титрування вживати заходів для захисту титрованого розчину і ти-
солей галогенводневих кислот, переважно хлоридів,
транту від вуглецю діоксиду, який міститься в повітрі.
без додавання ртуті окисної ацетату.
Титрування краще проводити в атмосфері інертного
Для роздільного титрування сумішей кислот або газу (азоту, гелію).
сумішей основ використовують диференціюючі роз-
У Табл. 1 наведені найбільш часто застосовувані не-
чинники, тобто розчинники з величиною рKh що зви-
водні розчинники, індикатори і титранти.
чайно перевищує 15, які не мають виражених кислот-
но-основних властивостей, такі як кетони, нітрили,
нітрометан.
У ряді випадків для титрування застосовують суміші
неводних розчинників, один із яких є апротонним
(бензол, хлороформ та ін.). Присутність апротонного
розчинника зменшує іонний добуток середовища (Kt),
що може сприяти поліпшенню умов титрування.

Таблиця 1
Розчинники, індикатори і титранти, найчастіше застосовувані у неводному титруванні

Розчинники Індикатори Іитранти


Кислі Кристалічний фіолетовий, Розчин хлорної кислоти
Оцтова і мурашина кислоти, судан III, тропеолін 00, в оцтовій кислоті або
оцтовий ангідрид та їх суміші метиловий фіолетовий, нітрометані
з іншими розчинниками нейтральний червоний,
малахітовий зелений,
диметиламіноазобензол
Основні Тимоловий синій, Розчини натрію гідроксиду,
Диметилформамід, бромтимоловий синій, калію гідроксиду, натрію
піридин, етилендіамін а-нафтолбензеїн, о-нітроанілін метилату, літію метилату,
тетраетиламонію гідроксиду
в метанолі або в суміші
метанолу і бензолу

Диференціюючі Метиловий оранжевий, Розчини кислоти хлористоводневої


Ацетон, діоксан, нітрометан, тимоловий синій, нейтральний у метанолі або у гліколевих сумішах;
метилетилкетон, метанол, червоний, метиловий червоний, розчини кислоти хлорної у нітрометані,
ізопропанол, трет-бутанол, бромтимоловий синій у метанолі або у гліколевих сумішах;
диметилсульфоксид розчини, застосовувані при титруванні
в основних розчинниках

52 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

Таблиця 2
Величини pKj різних розчинників (рКі = -IgKj) при температурі від 20 °С до 25 °С
Розчинник рКі
1 Сірчана кислота 3.62
2 Мурашина кислота 6.10
3 Оцтова кислота 14.4
4 Оцтовий ангідрид 14.5
5 Етилендіамін 15.3
6 Етиленгліколь 15.6
7 Формамід 16.7
8 Метанол 16.7
9 Пропіленгліколь 16.8
10 Діетиленгліколь 17.5
11 Етанол 19.1
12 Масляна кислота 19.2
13 н-Бутанол 20.1
14 Метилцелозольв 20.7
15 Ізопропанол 22.0
16 Диметилацетамід 23.9
17 Нітрометан 24.0
18 N-Метилпіролідон 24.2
19 Піридин 24.2
20 Диметилсульфоксид 97 % (*) 24.5
21 Диметилформамід 25.3
22 Метилбутилкетон 25.3
23 Сульфолан 25.5
24 Метилетилкетон 25.7
25 Ацетон 25.9
26 Ацетон 90 % (*) 20.3
27 трет-Бутанол 26.8
28 Пропіленкарбонат 29.2
29 Рідкий аміак 29.8
ЗО Ацетонітрил 32.2
31 Диметилсульфоксид 33.3

(*) - другий компонент - вода

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 53


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

Величини рКА кислот у різних


Розчинник

Метилізобутилкетон

Метил етилкетон
Метилцелозольв
Проїшіенгліколь
Кислота

Етиленгліколь
трет-Бутанол

Ацетон 90 %
Ізопропанол
& 3
>г>

Метанол
о\
g
я
§ І =

CQ и U 1

Хлорна 3.94 2.90 2.20


Сірчана 1.44 3.42 5.48
Азотна 0.2 3.17 3.75 4.66
Хлористоводнева 0.8 1.05 1.95 ЗЛО 5.50 8.90 2.47 8.30
Бромистоводнева 0.2 2.0 5.0
п-Толуолсульфонова 3.82
Оцтова 4.75 9.70 10.41 10.35 11.35 14.27 8.32 9.10 11.10 12.55 10.27 16.6 6.91
Монохлороцтова 2.86 7.80 8.51 8.50 9.23 12.24 6.05 9.10 11.20 7.60 15.4 4.50
Дихлороцтова 1.31 6.30 7.14 7.30 7.80 10.27 4.50 10.20 10.26
Трихлороцтова 0.70 4.90 5.70 6.30 5.90 8.20 8.86 1.46
Фенілоцтова 4.31 8.06 8.78 6.57
Мурашина 3.75 9.15 8.82 9.70 16.70 5.74
Бензойна 4.20 9.52 10.13 10.24 15.10 8.16 8.83 10.70 11.95 9.70 16.6 6.36
п-Нітробензойна 3.40 8.40 8.87 9.10 9.60 12.04 10.59 8.09 5.88
м-Нітробензойна 3.46 8.30 9.0 9.15 9.20 10.66 8.03 5.40
п-Амінобензойна 4.92
3,5-Динітробензоина 2.80 8.31 10.60 9.63 18.80 9.78
Саліцилова 2.89 7.90 8.60 7.73 9.53 8.90 9.53 7.22 13.0 4.73
Ацетилсаліцилова 3.50 16.30
Нікотинова 4.73 16.60 15.0
Барбітурова 4.01
Винна 3.03 7.40
Лимонна ЗЛО 10.1
Фенол 9.89 14.2 19.08 22.3
Резорцин 9.20
о- Нітрофенол 7.17 13.82 10.75
п-Нітрофенол 17.15 11.0 11.0 11.19 14.48 13.52 10.93 8.53
м-Нітрофенол 8.30 12.6
2,4-Динітрофенол 4.02 7.85 8.21 8.36 10.68 8.766 6.45 9.31 4.52
2,5-Динітрофенол 5.22 8.98 8.10 5.94
2,6-Динітрофенол 3.71 7.63 6.77 17.60 4.17
3,5-Динітрофенол 6.70 10.83 13.40
Пікринова 0.80 4.80 3.93 4.50 3.70 3.65 3.17 2.18 11.0 3.70 1.33
Барбітал 7.43 12.69 16.8 19.0
Фенобарбітал 7.21 19.20 13.30
Сульфадимезин 7.51 19.60 18.70
Сульфадиметоксин 5.90
Сульфамеразин 7.10
Норсульфазол 6.80
Сульгін 13.00
Метилурацил 9.70
Фторурацил 7.98
Тіоурацил 7.82
Цинхофен 6.22
Рутин 8.96 10.34 13.15
Кверцетин 8.21 9.18 14.41
Лікуразид 9.49 12.30 14.34
Ізосаліпурпозид 7.67 11.66 12.90
Неодикумарин 4.37 5.71 7.37
Зоокумарин 4.70 9.63 7.81

54 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

розчинниках Таблиця З
Розчинник

Диметилсульфоксид 97 %
.5 Диметилсульфоксид Д.имителцамид

Пропіленкарбонат

Оцтовий ангідрид
Масляна кислота
§

Оцтова кислота
1

Рідкий аміак
Ацетонітрил
X
'=
я 5

І а.
Ч й Z Є
5.34 1.90 2.23 3.23 2.27 2.70 0.28 12.1 0.90
3.10 4.60 5.10 4.25 0.58 4.90
8.80 4.30 2.37 5.10 14.2 8.20
7.77 6.20 8.10 4.08 5.40 2.89 5.30 0.89 13.3 8.30
1.80 5.51 4.36 4.90
1.55 5.30 2.68 0.34 12.90
13.50 12.60 12.60 18.81 22.30 20.50 13.30 11.44 4.11
10.10 8.90 8.75 16.55 18.80 17.0 10.90
15.80 14.10 8.30
10.60 11.30
12.90 11.60 20.10
11.55 17.09 12.0 8.84
12.20 11.10 11.0 19.67 20.70 19.60 12.30 9.80
10.60 9.0 18.70 17.60 10.50 7.94
10.82 9.20 19.29 17.60 10.70 8.16
10.20
8.95 7.40 16.90
8.30 6.80 8.34 6.90 15.23 16.70
11.30
10.80 9.60 9.60
12.32 6.67
8.90
10.60
18.0 16.40 15.62 26.60 25.70 17.60 16.20
14.73
12.14 11.0 22.0 21.40 12.60 10.03
11.83 11.0 19.71 20.80 20.10 12.50 9.60
21.24 22 23 24 25 26 27 28
6.36 5.20 14.87 16.0 15.90 6.80 4.38
8.78 16.45 17.50 17.9 5.76
6.18 4.90 16.8 16.0
11.42 10.60 20.50 19.40
3.65 1.0 9.90 11.0 10.50 3.65
13.0 11.15 23.4
13.40 10.98 10.9
13.0 11.0
7.47
7.43
11.22
18.05
15.30 13.0
12.40 10.1
12.20 10.8
11.28
11.12 12.1
11.22 11.63
13.15 13.28
11.83 12.20
5.75 6.23
8.45 9.90

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 55


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

Величини рКА основ у різних


Розчинник
Основа

Пропіленг-

Мурашина
Метилце-

N-метил-
Ігіролідон
Метанол

ангідрид
Оцтовий
кислота

кислота
Етилен-

лозольв

Оцтова
гліколь

ліколь
Тетраметил гуанідин 13.60
Гуанозин 12.40 15.0
Піперидин 11.20 11.0 12.51 12.52 11.71 10.40 10.1
Диетиламін 10.90 12.20 9.20 5.19 10.10
Бензиламін 9.62 11.30
Цитидин 9.80 13.20
Аденін 9.90 13.70
Трибутиламін 9.85 10.10
Триетиламін 10.70 11.15 10.87 8.70 10.20 11.50
Диметиламін 10.60 10.0
н-Бутиламін 10.60
Аденозин 10.55 14.90
Дифеніл гуанідин 10.10 13.60 15.26 8.90 10.0
Аміак 9.30 11.70 10.10
Анілін 4.58 6.10 5.70 6.12 6.12 5.49 8.60
Диметил анілін 5.10 4.50 4.40 9.93
Діетиланілін 6.52 10.20 10.60
п-Хлоранілін 4.00 4.66 9.27
м-Хлоранілін 3.52 4.35 9.25
о-Нітроанілін 0.29 6.95
м-Нітроанілін 2.50 4.25 6.70
п-Нітроанілін 1.02 1.29 1.01
Піридин 5.15 5.54 4.30 5.92 5.69 5.50 10.0 9.90
п-Толуїдин 5.07 6.60 6.30
м-Толуїдин 4.71 3.20 5.90
а-Піколін 5.95 6.24 5.54 6.38 6.09
а-Нафтиламін 3.92 5.66 5.10 5.05 9.60
Дифеніламін 0.90 3.18 7.45
Ацетамід 0.48 6.75 8.60
Ацетоксим 1.81 8.42
Тіосечовина 0.96 7.75
Ефедрин 9.70 11.29 8.90
Атропін 9.60 11.30
Цитозин 9.40 12.50
Новокаїн 8.80 11.30
Промедол 8.40 11.30
Морфолін 8.70 10.14 9.19
Тебаїн 8.30
Димедрол 8.20
Платифілін 8.10 11.50
Кодеїн 8.00 8.60 11.40 9.38 5.11 10.80
Морфін 7.80 8.60 9.51 5.08
Гідразин 8.11 11.10
Хінін 8.00 5.23 11.50
Бруцин 7.96
Етил морфін 7.90 11.10
Спазмолітин 7.70 11.60
Пілокарпін 6.80 10.90
Резерпін 6.60 9.54
Наркотин 6.20 7.20
Гідроксиламін 5.97 9.00
Папаверин 5.90 6.92 7.25 10.80
Тифен 6.30 11.30
Уротропін (гексаметилентетрамін) 4.90 9.70 7.00
Хінолін 4.80 4.58 5.39 5.27 9.86
Амідопірин 4.80 9.13
Дибазол 4.20 9.00
Акрідин 4.11
Теофілін 2.60 6.60
Фенацетин 2.20 6.00
Антипірин 1.51 8.35 9.60
Кофеїн 0.60 5.17 6.30
Теобромін 0.10 5.26 6.10
Сечовина 0.20 4.67 7.65 9.36
Ацетанілід 0.40 6.80 7.30

56 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


ta •^s
m чо Ui 00 cx> чо ЧО оч UJ ty» о\ ON о\ Ln UJ 1>J t. Ln ON -l^ чл
„ І
ч го
o-> 4i. о чл ON о\ оо -(X ^л -J <-n ЧО oo ЧО ЧО ON ю с
0 UJ 0 -4 ю --1 hJ 2 U< -J -4 (0 -~4 ^l s to C7N ю ю 4І. Ацетон X

Я
І
>
•^
р_1 ,_.
o\ t>j o\ SO OJ oo UJ *! Оч а\ ст\ -~4 OS (О OJ OJ
^
NJ UJ
Метил-
! oo LO 0\ о 00 ЧО Ю KJ -й.
2Ю о О о О о оо S оо -t^ О о й ОО етилкетон

§я Чз
tn ЧО
ю Метил-

iq ю --4 oo <V1 р
40 ji J^. а\ ЧО fjj ізобутил
-< о 0 0 <^> о 0 Чз
кетон
Я .^
5
нн:
Я ЧО
S чл -fc. M UJ f^
00 4^ ^ to ЧО Формамід
1—' Lo Ul o\ оо
ІЗ

S
ж
я
S
o\ Os -4 оо оо оо -4 Іл 00 00 чо L*J - ЧО оо 0 0 40 оо OJ Диметил- я
4І. 0 О -J OJ OJ -J ю а\ t-л UJ oj 4^ ЧО (VI
-t- ю 4^ ON
о о 0 Lrt оо о О 0 а\ Ч/1 о о О <Vl формамід
хз о о 0 о Ln


5> UJ Ni **** р р ^>


Диметил- to
ЧО
іт\ "-^ VI СУ! 0 -л чі сульфо-
<-J Sо о о
ксид ftu
чо о H- Ю н- (О (VI -J -J оо оо Пропілен-
-4 ЧО о 4/1 ЧО а\ с/ї р
S K> 00 LTl Оч § чо UJ карбонат
° •ftu
ЧОчо K> Ln ON -^) -J ЧО чл -J -4 оо
-л VI о\ -4 оо -^J Нітро-
k> ^ оо 04 ^-J 40 о
'-J k) Ьо ЧО >J ^ ЧО k>
оо о о 04 00 Ю 4^. ЧО
І о -й. І-J о о о\ о\ І-Л --J Ої ю метан


_- 40 о о\ -J оо оо оо оо оо оо ю Ацето-
І§
л
SJ OJ Lrt 4І. 10 ~J -~4 ЧО
LA OJ OS Оч S о\ U) * 0 О ю UJ нітрил І
ЧЛ
^1 І
2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

ВАЛІДАЦІЯ АНАЛІТИЧНИХ Валідаційні характеристики методик, застосовувані


для цілей ідентифікації, контролю домішок і кількіс-
МЕТОДИК І ВИПРОБУВАНЬ* ного визначення, наведені у Табл. 1.
У статті описуються процедури, застосовувані для
валідації методик і випробувань2, які включаються до 2. Аналітичні випробування і методики, які підлягають
монографій Державної Фармакопеї України і ана- валідації
літичної нормативної документації на лікарські засо-
би і допоміжні речовини (окремі статті). Оскільки до У статті розглядається проведення валідації для таких
окремих статей включаються різні інструментальні й
неінструментальні випробування (ідентифікація, кон- випробувань:
троль домішок, кількісне визначення і т.п.), вимоги до — випробувань на ідентифікацію;
валідації випробування залежать від його типу і засто- — кількісних випробувань для визначення домішок;
совуваного аналітичного методу. — випробувань на граничний вміст1 для контролю
домішок;
— кількісних випробувань для визначення діючої ре-
А. ТЕРМІНИ І ВИЗНАЧЕННЯ,
човини та інших компонентів (наприклад, кон-
ВИКОРИСТОВУВАНІ ПРИ ВАЛІДАЦІЇ
АНАЛІТИЧНИХ МЕТОДИК сервантів) у субстанціях і готових лікарських
засобах.

1. Вступ Усі аналітичні методики і випробування, які входять


до монографії і аналітичної нормативної докумен-
Валідація аналітичної методики — це експеримен- тації, мають бути валідовані. Однак для валідації дея-
тальний доказ того, що методика придатна для роз- ких випробувань, наприклад, таких як "Розчинення"
в'язання поставлених завдань. або "Розмір часток", можуть бути потрібними інші
У даному розділі розглядаються характеристики валідаційні процедури, не описані у загальній статті.
аналітичних методик (випробувань), які підлягають
валідації (далі "валідаційні характеристики").
Таблиця
Валідаційні характеристики, які розглядаються для різних випробувань і методик

Типи аналітичних методик

Ідентифікація Випробування на домішки Кількісне визначення


Характеристики

Розчинення, визначення
Кількісні Граничні
лише вмісту, активності
Правильність - + - +
Точність:
Збіжність + - +
Внутрішньолабораторна точність +* +*
Специфічність ** + + + +
Межа виявлення - _*** + -
Межа кількісного визначення - + - -
Лінійність - + - +
Діапазон застосування - + - +

«-» — характеристика звичайно не досліджується;


«+» — характеристика звичайно досліджується;
«*» — у тих випадках, коли проводиться дослідження відтворюваності, дослідження внутрішньолабораторної точності не вимагається;
«**» — недолік специфічності випробування можна компенсувати іншим (іншими) додатковим випробуванням (див. п. 4.2 );
«*»*» _ може бути потрібним у деяких випадках (коли межа визначення і нормована межа вмісту визначуваної домішки близькі).

Гармонізовано з "Керівництвом щодо розробки монографій" Європейської Фармакопеї ("Technical Guide for the Elaboration of mono-
graphs. 2nd Ed., PHARMEUROPA, November 1996").
2
Випробування — це аналітична методика, описана в окремій статті, у сукупності з вимогами до одержуваних за нею результатів. Ре-
зультатом проведення випробуваня є відповідь на питання, відповідає чи ні даний лікарський засіб вимогам окремої статті.
1
Випробування на граничний вміст домішок — це такі випробування, які регламентують вміст домішок не вище встановленого рівня.

58 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

СТИСЛА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИПРОБУВАНЬ 4.2. Специфічність (specificity) — здатність однозначно


оцінювати аналізовану речовину в присутності інших
Випробування на ідентифікацію призначені для під- компонентів, які можуть бути присутніми у зразку. Це
твердження наявності аналізованої речовини у зразку. можуть бути домішки, продукти розкладу, допоміжні
Звичайно це досягається шляхом порівняння якихось речовини і т.п.
властивостей (наприклад, спектральних характерис- Недолік специфічності випробування може бути ком-
тик, хроматографічної поведінки, хімічної реакційної пенсований іншим (іншими) додатковим випробуван-
здатності і т.п.) випробовуваного і стандартного зраз- ням.
ків.
Специфічність для різних типів випробувань означає
Випробування, призначені для контролю домішок, мо- таке:
жуть бути як кількісними, так і граничними. Призна-
чення обох випробувань — охарактеризувати чистоту Ідентифікація — доказ того, що ідентифіковано саме
зразка. Для валідації кількісних і граничних випробу- аналізовану речовину.
вань необхідні різні валідаційні характеристики.
Випробування на домішки — доказ того, що кожне ви-
Кількісне визначення призначене для визначення пробування на домішки дозволяє однозначно характе-
аналізованої речовини у зразку. Така сама валідаційна ризувати вміст домішок у зразку (наприклад, випробу-
процедура може бути застосована до методики вання "Супровідні домішки", "Важкі метали", "Залиш-
кількісного визначення, пов'язаної з іншим випробу- кові кількості органічних розчинників" і т.п.).
ванням (наприклад, у випробуванні "Розчинення").
Кількісне визначення (вміст або активність) — доказ
того, що методика дозволяє точно і правильно встано-
3. Валідаційні характеристики і вимоги вити вміст або активність аналізованої речовини у
зразку.
Набір досліджуваних валідаційних характеристик за-
лежить від призначення аналітичної методики. Типові 4.3. Правильність (accuracy, trueness) характеризує
валідаційні характеристики: ступінь відповідності між відомим справжнім значен-
— правильність; ням або довідковою величиною і значенням, одержа-
— точність; ним за даною методикою.
— збіжність;
— внутрішньолабораторна точність; 4.4. Точність (precision) аналітичної методики виражає
— специфічність; ступінь близькості (або ступінь розкиду) результатів
— межа виявлення; для серії вимірів, виконаних за даною методикою на
— межа кількісного визначення; різних пробах одного і того самого однорідного зраз-
— лінійність; ка. Точність може розглядатися на трьох рівнях:
— діапазон застосування. збіжність, внутрішньолабораторна точність і відтво-
рюваність.
Цей перелік треба розглядати як типовий для зазначе-
них випробувань (аналітичних методик). Як правило, Точність необхідно вивчати на вірогідно однорідних
на стадії розробки методики вивчається також зразках. Однак, якщо однорідний зразок одержати не-
валідаційна характеристика "робасність". можливо, можна використовувати його розчин або
модельні суміші.
Точність аналітичної методики звичайно характеризу-
Повторне проведення валідації може бути потрібним
ють відхиленням, стандартним відхиленням або віднос-
у таких випадках:
ним стандартним відхиленням для серії вимірювань.
— зміна у синтезі лікарської субстанції;
— зміна у складі готового лікарського засобу; 4.4.1. Збіжність (repeatability) характеризує точність
— зміна в аналітичній методиці. методики при її виконанні в одних і тих самих умовах
Об'єм проведення повторної валідації визначається (зокрема, одним і тим самим аналітиком або групою
специфікою зміни. Повторна валідація може бути аналітиків) протягом невеликого проміжку часу.
потрібною і в інших випадках.
4.4.2. Внутрішньолабораторна точність (intermediate
precision) характеризує вплив внутрішньолаборатор-
4. Словник них варіацій: різні дні, різні аналітики, різне облад-
нання і т.п.
4.1. Аналітична методика (analytical procedure) — це
спосіб проведення аналізу, тобто детальний виклад 4.4.3. Відтворюваність (reproducibility) характеризує
усіх операцій, необхідних для виконання випробуван- точність міжлабораторного експерименту.
ня. Вона включає в себе опис підготовки випробову-
ваних зразків, стандартів, реактивів; опис використо- 4.5. Межа виявлення для конкретної аналітичної мето-
вуваного обладнання із зазначенням параметрів; умо- дики являє собою мінімальну кількість аналізованої
ви одержання калібрувальних кривих; використання речовини у зразку, яка може бути виявлена (при цьому
розрахункових формул і т.п. не обов'язково має бути визначене точне значення).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 59


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

4.6. Межа кількісного визначення для аналітичної ме- домішок і кількісне визначення. Спосіб підтверджен-
тодики являє собою мінімальну кількість аналізованої ня специфічності залежить від завдань, для розв'язан-
речовини у зразку, яка може бути кількісно визначена ня яких призначена аналітична методика.
з потрібною правильністю і точністю. Межа кіль-
У тих випадках, коли методика недостатньо спе-
кісного визначення є валідаційною характеристикою
методик кількісного визначення малих концентрацій цифічна, застосовують поєднання двох або більше
речовин у зразку і розглядається в основному при ви- аналітичних методик для досягнення необхідного
значенні домішок і/або продуктів розкладання. рівня вибірності.

4.7. Лінійність (Hnearity) — це здатність методики (у 2.1. Ідентифікація. Випробування на ідентифікацію


межах діапазону застосування) давати величини, пря- мають забезпечувати можливість розрізняти сполуки
мо пропорційні концентрації (кількості) аналізованої близької будови, які можуть бути присутніми у зразку
речовини у зразку. разом із визначуваним компонентом. Вибірність ме-
тодики може бути підтверджена одержанням позитив-
4.8. Діапазоном застосування (range) аналітичної ме- них результатів (можливо, шляхом порівняння з відо-
тодики є інтервал між мінімальною і максимальною мим стандартним зразком) для зразків, які містять
концентраціями (кількостями) аналізованої речовини визначуваний компонент, і негативних результатів,
у зразку (включаючи ці концентрації), для якого пока- одержаних для зразків, які не містять його. Для
зано, що аналітична методика має потрібну точність, підтвердження відсутності хибнопозитивних резуль-
правильність і лінійність. татів випробування на ідентифікацію може бути пе-
ревірене для речовин з близькою будовою або су-
4.9. Робасність (robustness) — це здатність аналітичної провідних аналізованій речовині. Вибір потенційно
методики не зазнавати впливу малих задаваних (кон- заважаючих проведенню випробування речовин має
трольованих) аналітиком змін в умовах виконання ме- бути обгрунтований.
тодики. Робасність є показником надійності методики
при її використанні у зазначених умовах. 2.2. Кількісне визначення і випробування на домішки.
При валідації хроматографічних методик для підтвер-
дження специфічності мають використовуватися ха-
рактерні хроматограми із зазначенням індивідуальних
В. ПРОВЕДЕННЯ ВАЛІДАЦІЇ АНАЛІТИЧНИХ речовин. Аналогічний підхід використовують і для
МЕТОДИК інших методів розділення.
Для хроматографічних методик ступінь розділення
має бути досліджений для відповідних концентрацій
1. Вступ
речовин. Для підтвердження специфічності може бути
використаний ступінь розділення двох речовин, які
Головним завданням валідації аналітичної методики є
найбільш близько елююються.
експериментальний доказ того, що дана методика
придатна для досягнення тих цілей, для яких вона У разі використання неспецифічного методу кіль-
призначена. У звіт з валідації мають бути включені всі кісного визначення необхідно застосовувати додат-
дані, одержані у процесі валідації, і використані для кові аналітичні методики і підтверджувати спе-
розрахунків формули з відповідним їхнім обговорен- цифічність усього комплексу методик. Наприклад, як-
ням. що кількісне визначення проводиться титриметрич-
Підходи до проведення валідації методик аналізу ним методом, його можна доповнити відповідним ви-
біологічних і біотехнологічних препаратів можуть бу- пробуванням на домішки.
ти іншими, ніж зазначено у даній статті. Для кількісного визначення і для випробувань на
При проведенні валідації необхідно використовувати домішки застосовують однакові підходи, описані
лише стандартні зразки з відомими характеристика- нижче.
ми, підтвердженими документально. Необхідний
ступінь їхньої чистоти залежить від завдань, які 2.2.1. Зразки домішок наявні. Для методу кількісного
розв'язуються при їхньому використанні. визначення необхідно підтвердити вибірність визна-
чення аналізованої речовини у присутності домішок
Послідовність розгляду валідаційних характеристик і/або інших компонентів зразка. Це можна зробити
відбиває процес, за яким може розроблятися і валіду- внесенням до зразка (субстанції або лікарського засо-
ватися аналітична методика. Однак доцільно планува- бу) домішок і/або інших компонентів зразка у
ти експеримент так, щоб відповідні валідаційні ха- відповідній концентрації і наступним доказом того,
рактеристики вивчалися одночасно, наприклад: спе- що це не відбилося на одержуваному результаті (шля-
цифічність, лінійність, діапазон застосування, пра- хом порівняння результатів, одержаних на вихідному і
вильність і точність. забрудненому зразках).
Для випробувань на чистоту підтвердження вибірності
2. Специфічність проводять шляхом забруднення субстанції або готово-
го лікарського засобу відповідними кількостями
Дослідження специфічності проводиться при домішок і доказу розділення цих домішок як одна від
валідації випробувань на ідентифікацію, контроль одної, так і від інших компонентів зразка.

60 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

222 Зразки домішок відсутні. У випадку, якщо зразки межах діапазону застосування методика має забезпе-
домішок або продуктів розкладу відсутні, підтвер- чувати потрібну лінійність, правильність і точність.
дження специфічності проводять шляхом порівняння
Мінімальні допустимі діапазони застосування мето-
результатів аналізу зразків, що містять домішки або
дик:
продукти розкладу, пропонованою методикою й
іншою арбітражною методикою. Як остання може бу- — Для кількісного визначення лікарських суб-
ти використана фармакопейна методика або інша станцій або лікарських форм — від 80% до 120% від
валідована методика. Цей підхід передбачає попе- номінального вмісту.
реднє забруднення зразка продуктами розкладу шля-
хом витримування його у стресових умовах: вплив — Для однорідності дозування — від 70 % до 1 ЗО % від
світла, тепла, вологості, гідролізу, окиснення і т.п. номінального вмісту, якщо для випробування не
потрібний більш широкий інтервал (наприклад, для
При валідації кількісного визначення треба порівняти дозованих аерозолей).
результати аналізів, одержаних з використанням ме-
тодики, що валідується, і арбітражної методики. — Для випробувань на розчинення — ±20 % (абсо-
лютних) від нормованої величини вивільнення. На-
При валідації випробування на чистоту треба порівня- приклад, якщо при контролі вивільнення пролонгова-
ти результати визначення домішок, одержані з вико- них лікарських засобів нормована величина вивіль-
ристанням методики, що валідується, і арбітражної нення становить від 20 % за першу годину і до 90 % за
методики. 24 год, діапазон застосування має бути від 0 % до
Для доказу того, що пік аналізованої речовини 110 % від номінального вмісту.
відповідає лише одному компоненту, використовують — Для визначення домішок — від концентрації, у
тести на чистоту піків, наприклад, із використанням якій домішка звичайно виявляється, до 120 % від нор-
діодно-матричного детектування, мас-спектрометрії мованого вмісту.
і т.п.
Для домішок, які мають надзвичайно сильну дію або
мають токсичний або непередбачуваний фармако-
3. Лінійність логічний ефект, межа детектування/кількісного ви-
значення має відповідати тому рівню концентрації, на
Лінійна залежність має бути досліджена у межах діапа- якому ці домішки мають контролюватися.
зону застосування аналітичної методики. Вона може
бути підтверджена безпосередньо на субстанції (шля- Примітка: при проведенні валідації випробування на
хом розведення вихідного розчину) або, для лікарсь- домішки безпосередньо у процесі розробки методики
ких засобів, на модельних сумішах із використанням необхідно визначити діапазон застосування, всере-
відповідної процедури. дині якого знаходиться гадана межа нормування
домішок.
За одержаними даними будують графік залежності
сигналу як функції концентрації або кількості визна- У випадку, коли кількісне визначення і випробування
чуваного компонента і візуально оцінюють його на домішки виконуються сумісно як одне випробу-
лінійність. Якщо лінійна залежність спостерігається, вання, і використовується лише стандарт основної ре-
результати обробляють підхожим статистичним мето- човини, відповідний його номінальному вмісту, то
дом, наприклад, методом найменших квадратів. У де- діапазон застосування має охоплювати діапазон кон-
яких випадках для одержання лінійності дані треба центрації від нормованого вмісту домішки до 120 % від
піддати попередньому математичному перетворенню. номінального вмісту основної речовини.
Мають бути визначені й подані: коефіцієнт кореляції,
точка перетину з віссю ординат, тангенс кута нахилу
прямої і залишкова сума квадратів відхилень, а також 5. Правильність
графік з усіма експериментальними даними. Для
оцінки лінійності можуть знадобитися відхилення ек- Правильність вивчають у межах діапазону застосуван-
спериментальних даних від прямої. ня аналітичної методики.

Деякі аналітичні методики, наприклад, імуно- 5.1. Кількісне визначення


аналітичні, не показують лінійності ні за яких матема-
тичних перетвореннь. У таких випадках аналітичний 5.1.1. Субстанції. Можуть використовуватися такі
відклик має бути описаний підхожою функцією кон- способи визначення правильності:
центрації аналізованої речовини у зразку. — застосування аналітичної методики до зразка з
Для підтвердження лінійності використовують не відомим ступенем чистоти, наприклад, до стандартно-
менше п'яти концентрацій. Інші підходи мають бути го зразка;
обгрунтовані. — порівняння результатів аналізу, одержаних із ви-
користанням методики, що валідується, і арбітражно-
го методу, правильність і точність якого відомі (вико-
4. Діапазон застосування ристання незалежного методу, див. п. 2.2.);
— висновок про правильність можна зробити після
Діапазон застосування методики залежить від її при- того, як установлені точність, лінійність і спе-
значення і визначається при вивченні лінійності. У цифічність.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 61


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

5.J.2. Готові лікарські засоби. Можуть використовува- 6.4. Подання даних. При вивченні точності мають по-
тися такі способи визначення правильності: даватися: стандартне відхилення, відносне стандартне
— застосування методики до штучних домішок, до відхилення і довірчий інтервал.
яких були додані відомі кількості аналізованої речо-
вини;
— у випадку, коли неможливо одержати зразки усіх 7. Межа виявлення
компонентів лікарського засобу, можливе застосуван-
ня методу добавок або арбітражної методики, пра- Залежно від того, є методика інструментальною чи
вильність якої доведена (див. п. 2.2.); неінструментальною, можливі різні підходи для ви-
— висновок про правильність можна зробити після значення межі виявлення. Використовуються такі
того, як установлені точність, лінійність і спе- підходи.
цифічність.
7.1. Візуальна оцінка. Візуальну оцінку використову-
5.2. Домішки (кількісний вміст). Правильність вивча- ють як для неінструментальних, так і для інструмен-
ють на зразках (субстанції або готового лікарського за- тальних методів.
собу) з доданою відомою кількістю домішок. Межу виявлення установлюють шляхом аналізу
Якщо домішки або продукти розкладання недоступні, зразків з відомими концентраціями аналізованої речо-
застосовують арбітражний метод (див. п. 2.2.). Якщо вини і оцінкою мінімального вмісту, за якого аналізо-
домішки невідомі, чутливість їх визначення може бути вана речовина надійно визначається.
визнаною за таку, що дорівнює чутливості визначення
субстанції. У випадку, якщо чутливість визначення 7.2. Відношення Сигнал/Шум. Цей підхід підхожий
субстанції і домішки істотно відрізняється, вводять тільки до тих методів, для яких спостерігається шум
коефіцієнт перерахунку. базової лінії. Для визначення відношення сигнал/шум
порівнюють величини сигналів, одержані для кон-
Має бути зазначений конкретний спосіб нормування трольного досліду і для зразків з низькими концент-
вмісту домішок, наприклад, у масових відсотках, у раціями аналізованої речовини. На підставі одержа-
відсотках відносно площі піка головного компонента них даних установлюють мінімальну концентрацію,
або ін. для якої величина відношення сигнал/шум становить
звичайно від трьох до двох.
5.3. Подання даних. Правильність оцінюють не менш
як для дев'яти визначень для трьох різних концен- 7.3. Використання калібрувальної прямої і стандартного
трацій, охоплюючих увесь діапазон застосування, тоб- відхилення аналітичного сигналу. Межа виявлення
то три концентрації і три визначення для кожної (МВ) може бути виражена як:
концентрації. Визначення мають включати всі стадії
методики. МВ = 3.3-a/S, (1)
Правильність виражають у відсотках знайденого зна- де:
чення від уведеного або як різницю між середнім і а — стандартне відхилення сигналу,
справжнім значенням з урахуванням відповідних
довірчих інтервалів. S — тангенс кута нахилу калібрувальної прямої.

Значення тангенса кута нахилу калібрувальної прямої


6. Точність обчислюють з калібрувальної прямої для аналізованої
речовини. Оцінка стандартного відхилення сигналу
Валідаційна характеристика "точність" вивчається для може бути проведена багатьма способами, наприклад,
методик кількісного визначення. наступними.

6.1. Збіжність. Збіжність вивчають, виконуючи: 7.3.1. Використання стандартного відхилення сигналу
— не менше дев'яти визначень, охоплюючих діапа- для контрольного досліду. Вимірюють розмір аналітич-
зон застосування методики (три концентрації/три по- ного сигналу для необхідного числа зразків, що не
втори) або містять аналізованої речовини, і обчислюють стан-
— не менше шести визначень для зразків із вмістом дартне відхилення.
аналізованої речовини, близьким до номінального.
7.3.2. Використання калібрувальної прямої. Одержують
6.2. Внутрішньолабораторна точність. Установлюють калібрувальну пряму для зразків з вмістом аналізова-
вплив випадкових факторів на точність аналітичної ної речовини, близьким до межі виявлення, і обчис-
методики, що валідується. Типовими досліджуваними люють її параметри. Як стандартне відхилення S у
факторами є різні дні, різні аналітики, різне облад- формулі (1) може бути використане стандартне відхи-
нання і т.п. При вивченні впливу різних факторів най- лення вільного члена лінійної залежності.
краще використовувати планування експерименту.
7.4. Подання даних. Подають значення межі виявлен-
6.3. Відтворюваність. Відтворюваність оцінюють шля- ня із зазначенням способу, використаного для його
хом проведення міжлабораторних досліджень. Від- визначення. Якщо визначення межі виявлення грун-
творюваність має бути вивчена при включенні мето- тується на відношенні сигнал/шум, подають відпо-
дики до Фармакопеї. відні хроматограми.

62 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

Якщо значення межі виявлення одержано шляхом об- вмістом аналізованої речовини, близьким до межі
числень або екстраполяцій, його оцінка має бути під- виявлення.
тверджена аналізом необхідного числа зразків з вмістом
аналізованої речовини, близьким до межі виявлення.
9. Робасність

8. Межа кількісного визначення Оцінку робасності проводять на стадії розробки мето-


дики з урахуванням типу методики, що вивчається. Ця
Можливі декілька підходів для визначення межі оцінка має довести надійність результатів аналізу при
кількісного визначення, які залежать від того, є мето- невеликих змінах параметрів методики.
дика інструментальною чи неінструментальною. Мо- Якщо на результати аналізу впливають умови його
жуть бути використані такі підходи: проведення, ці умови мають бути стандартизовані, і до
тексту методики вносять відповідні застереження.
8.1. Візуальна оцінка. Візуальну оцінку використову-
ють як для неінструментальних, так і для інстру- Типові приклади параметрів, які вивчаються:
ментальних методів. — стійкість у часі аналітичних розчинів;
— час екстракції.
Межу кількісного визначення установлюють шляхом
аналізу зразків з відомими концентраціями аналізова- У випадку рідинної хроматографії:
ної речовини і оцінкою мінімального вмісту, за якого — рН рухомої фази;
аналізована речовина визначається кількісно з — склад рухомої фази;
потрібною правильністю і точністю. — колонки (різні серії і/або постачальники);
— температура;
8.2. Відношення Сигнал/Шум. Цей підхід застосовний — швидкість рухомої фази.
лише до тих методів, для яких спостерігається шум ба- У випадку газової хроматографії:
зової лінії (див. п. 7.2.). Для визначення відношення — колонки (різні серії і/або постачальники);
сигнал/шум порівнюють величини сигналів, одержані — температура;
для холостого досліду і для зразків з низькими кон- — швидкість газу-носія.
центраціями аналізованої речовини. На підставі одер-
жаних даних установлюють мінімальну концентрацію,
для якої величина відношення сигнал/шум становить 10. Перевірка придатності хроматографічної системи
близько 10:1.
Перевірка придатності системи є складовою частиною
8.3. Використання калібрувальної прямої і стандартного багатьох аналітичних методик. Цей тест грунтується на
відхилення сигналу уявленні про те, що обладнання, електроніка, аналітичні
операції і аналізовані зразки становлять єдину систему,
М В = 10-CT/S, (2) яку можна досліджувати як ціле. Параметри, які уво-
де: дяться до тесту "Перевірка придатності хроматографічної
о — стандартне відхилення сигналу, системи", залежать від використовуваного методу аналізу
й обґрунтовуються дослідженнями з робасності.
S — тангенс кута нахилу калібрувальної прямої.
Значення тангенса кута нахилу калібрувальної прямої
може бути визначене з калібрувальної прямої для С. ВАЛІДАЦІЯ АНАЛІТИЧНИХ МЕТОДИК
аналізованої речовини. Оцінка стандартного відхи- ОСОБЛИВОСТІ її ЗАСТОСУВАННЯ
лення сигналу може бути проведена багатьма способа-
ДО МЕТОДІВ, ВИКОРИСТОВУВАНИХ
ми, наприклад, наступними.
У ФАРМАКОПЕЇ
8.3.1. Використання стандартного відхилення сигналу
для контрольного досліду. Вимірюють величину
аналітичного сигналу для необхідного числа зразків, 1. Оптичне обертання (2.2.7)
що не містять аналізованої речовини, і обчислюють
стандартне відхилення. 1.1. Вступ. Обирають розчинник, який дозволяє одер-
жувати максимально можливий кут обертання.
8.3.2. Використання калібрувальної прямої. Одержують Досліджують стабільність кута обертання випробову-
калібрувальну пряму для зразків із вмістом аналізова- ваного розчину протягом не менше 2 год. Якщо не-
обхідно, зазначають, що розчин використовують
ної речовини, близьким до межі виявлення, і обчис-
свіжоприготованим. У необхідних випадках зазнача-
люють її параметри. Як стандартне відхилення о у
ють час досягнення стабільного значення кута обер-
формулі (2) може бути використане стандартне відхи-
тання.
лення вільного члена лінійної залежності.
Там, де можливо, використовують D-лінію натрію.
8.4. Подання даних. Подають значення межі виявлен-
ня із зазначенням способу, використаного для його 1.2. Ідентифікація. Якщо випробовувана речовина яв-
визначення. Значення межі визначення має бути ляє собою енантіомер, для ідентифікації використо-
підтверджене аналізом необхідного числа зразків із вують питомий показник оптичного обертання.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 63


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

Якщо питомий показник оптичного обертання вико- цифічність методу можна підвищити, якщо викорис-
ристовують лише для цілей ідентифікації, його зна- товувати не абсолютні значення оптичних густин, а
чення можна не перераховувати на суху речовину. Рег- спектральні відношення.
ламентовані межі величини питомого показника ма-
ють враховувати допустимі межі кількісного вмісту 2.2. Випробування на граничний вміст домішок. Якщо
аналізованої речовини і чистоту зразків різного похо- ультрафіолетова спектрофотометрія використо-
дження, які витримують вимоги відповідної моно- вується у випробуваннях на допустимі межі вмісту
графії. домішок, треба показати, що аналізовані домішки да-
Якщо питомий показник оптичного обертання вико- ють достатній внесок у вимірювану оптичну густину.
ристовується також і для контролю чистоти енан- За вибраної довжини хвилі має бути встановлена оп-
тіомерів, випробування розділу "Ідентифікація" може тична густина, відповідна нормованій концентрації
містити посилання: витримує вимоги випробування аналізованої домішки.
"Питоме оптичне обертання".
2.3. Кількісне визначення. Якщо ультрафіолетова спек-
1.3. Випробування. Питомий показник оптичного трофотометрія використовується для кількісного ви-
обертання (в окремих випадках кут обертання) може значення, треба оцінити вплив домішок на світлопо-
бути використаний для підтвердження оптичної чис- глинання. При кількісному визначенні не рекомен-
тоти енантіомера. Цей метод менш чутливий за метод дується використовувати питомий показник погли-
рідинної хроматографії (РХ). У випадку, коли вимірю- нання. Якщо питомий показник поглинання все ж за-
вання питомого оптичного обертання призначене для стосовується, його значення треба установлювати на
того, щоб нормувати вміст одного з енантіомерів, не- підставі міжлабораторного дослідження, використо-
обхідно показати, що в умовах методики аналізований вуючи серії з відомою чистотою. Чистота цих зразків
енантіомер має достатню величину оптичного обер- має оцінюватися з використанням різних методів, які
тання, щоб бути виявленим. Результат визначення по- включають як методи розділення, так і абсолютні ме-
дають у перерахунку на суху речовину. Там, де це мож- тоди (які не вимагають використання стандартного
ливо, подають дані про вплив потенційних домішок. зразка).
Межі питомого показника оптичного обертання уста-
новлюють із урахуванням можливого вмісту домішок. 3. Неінструментальні випробування на чистоту і
За відсутності інформації про оптичне обертання
граничний вміст домішок
домішок звичайно установлюють межі відхилення
±5 % від середнього значення, одержаного на зразках,
3.1. Зовнішній вигляд розчину (2,2.1 і 2.2.2). Це візу-
що відповідають усім іншим вимогам окремої статті.
альні випробування, призначені для оцінки загальної
Там, де це можливо, випробовують зразки різного
чистоти субстанції і засновані на порівнянні забар-
походження. Корисно також випробовувати зразки з
влення (або опалесценції) випробовуваного розчину і
термінами придатності, близькими до граничного.
серії еталонів. Часто невідомо, які домішки і в якій
Вимірювання оптичного обертання може використо- концентрації зумовлюють забарвлення або опалес-
вуватися для підтвердження того, що субстанція є ра- ценцію. У цьому випадку валідація грунтується на
цематом. У таких випадках звичайно установлюють зіставленні даних, одержаних для різних серій, пода-
межі від (- 0.10)° до (+ 0.10)°. них виробником (або виробниками). Якщо домішки
відомі й доступні, валідацію цього методу проводять
1.4. Кількісне визначення. Оптичне обертання може шляхом порівняння з більш досконалим методом.
використовуватися для кількісного визначення суб-
станції. При цьому необхідно використовувати стан- 3.2. Кислотність і лужність. Це неспецифічне випробу-
дартний зразок з відомою оптичною чистотою. вання є однією з характеристик чистоти зразка і вико-
ристовується для контролю протеолітичних домішок.
2. Абсорбційна спектрофотометрія в ультрафіолетовій і 3.3. Випробування на граничний вміст аніонів і катіо-
видимій областях спектра (2.2.25) нів (2.4). Придатність цих випробувань треба довести
шляхом використання методу добавок і/або порівнян-
Має бути доведена придатність вибраних умов визна- ня з іншими, більш досконалими методами.
чення, таких як використовувані розчинники та їх
якість, рН розчину і т.п. Сульфатна зола (2.4.14). Це випробування призначене
Звичайно ультрафіолетова спектрофотометрія має об- для визначення суми катіонів металів, присутніх в ор-
межену специфічність, яку можна підвищити викори- ганічних субстанціях, але не підхоже для неорганічних
станням першої і другої похідної спектра. солей органічних сполук. Звичайно межа не має пере-
вищувати 0.1 %. Цей метод не потребує валідації.
2.1. Ідентифікація. Ультрафіолетова спектрофото-
метрія сама по собі рідко використовується для іден- Важкі метали (2.4.8). Застосовують різні способи
тифікації. Коли цей метод включають у набір випро- проведення цього випробування. Звичайно межа
бувань для ідентифікації, необхідно вивчити його спе- вмісту важких металів становить 0.001 % (10 ррт) або
цифічність шляхом порівняння спектрів аналізованої 0.002 % (20 ррт), але іноді й 0.0005 % (5 ррт), що зна-
речовини зі спектрами подібних сполук. Спе- ходиться поблизу межі виявлення.

64 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

Для валідації випробування на важкі метали аналізу- або до зміни чутливості методу. Основним джерелом
ють випробовуваний зразок і зразок, спеціально за- похибки в методі ААС є похибки, пов'язані з проце-
бруднений свинцем у відповідній концентрації. За- сом калібрування і заважаючим впливом матриці.
барвлення випробовуваного зразка має бути меншим,
а забрудненого зразка таким, що дорівнює або 4.2. Калібрування. Використання лінійної моделі
перевищує забарвлення еталона. калібрування описано у статті 2.2.23 "Атомно-аб-
сорбційна спектрометрія". Для доведення придатності
Для ряду методик, що вимагають спалювання зразка,
лінійної регресійної моделі рекомендується вико-
існує небезпека втрат деяких важких металів (таких
ристовувати не менше п'яти калібрувальних розчинів.
як, наприклад, ртуть і свинець у присутності хло-
У деяких випадках можливе використання пара-
ридів). У такому разі, коли це можливо, контро-
болічної моделі калібрування. При цьому також вико-
люють вміст важких металів методом атомно-аб-
ристовують не менше п'яти калібрувальних розчинів.
сорбційної спектрометрії або іншим інструменталь-
Рекомендується використовувати концентрації
ним методом.
калібрувальних розчинів з рівномірним розподілом
Якщо відомо, що при синтезі субстанції використо- всередині діапазону застосування.
вується каталізатор, наприклад, паладій, нікель або
Для кожної концентрації рекомендується виконувати
родій, їх вміст доцільно контролювати колориметрич-
не менше п'яти вимірювань.
ними або інструментальними методами (наприклад,
атомно-абсорбційна спектрометрія і т.п.) Проблеми з калібруванням часто можуть виявлятися
візуально. Однак калібрувальні графіки самі по собі не
Кольорові реакції або реакції осадження. Для окремих можна використовувати як доказ придатності методу
катіонів і аніонів описані граничні випробування, за- калібрування. Калібрувальний графік подають у тако-
сновані на візуальному порівнянні забарвлення або му вигляді:
опалесценції. При цьому необхідно довести, що: a) На графіку відкладають виміряні оптичні густи-
— забарвлення або опалесценція для нормованих ни як функції концентрацій і будують криву, що опи-
концентрацій виразно видні; сує цю калібрувальну функцію, разом з її довірчими
— знайдена концентрація доданого іона однакова як інтервалами. Експериментальні точки мають знаходи-
для випробовуваного розчину, так і для розчину тися у межах довірчого інтервалу побудованої кривої.
порівняння (як візуально, так і за допомогою методів, b) На графіку відкладають залишкові відхилення
заснованих на вимірюванні поглинання); (різниці між виміряними й обчисленими за калібру-
— значення оптичної густини розчинів, що містять вальним графіком оптичними густинами) як функції
50 %, 100 % і 150 % аналізованої домішки від нормова- концентрації. Ці різниці мають розподілятися навко-
ної концентрації, мають значуще відрізнятися; ло осі абсцис випадковим чином.
— визначення домішки на рівні нормованої концен-
У деяких випадках розкид значень сигналу зростає із
трації проводять не менше шести разів і обчислюють
зростанням концентрації, що може бути виявлено з
стандартне відхилення. Знайдена концентрація має
графіка залишкових відхилень або статистичними ме-
становити не менше 80 % від уведеної, а відносне
тодами. При цьому найбільша точність може бути до-
стандартне відхилення — не більше 20 %.
сягнута при використанні калібрування з ваговими
Доцільно провести порівняння результатів гранично- множниками. Може бути застосована як лінійна, так і
го випробування з результатами кількісного визначен- квадратична вагова функція.
ня з використанням незалежного методу, наприклад,
атомно-абсорбційної спектрофотометрії для катіонів У випадку використання вагової моделі будується
або іонної хроматографії для аніонів. Результати, графік зважених різниць (тобто різниць, помножених
одержані двома методами, мають бути близькими. на ваги) як функції концентрації у такий спосіб:
a) На графіку відкладають виміряні оптичні густи-
ни як зважені функції концентрацій і будують криву,
4. Атомно-абсорбційна спектрометрія (2.2.23) що описує цю калібрувальну функцію разом з її
довірчими інтервалами.
Метод атомно-абсорбційної спектрометрії (ААС) за- b) На графіку відкладають зважені залишкові
стосовують для випробувань щодо визначення вмісту відхилення (тобто зважені різниці між виміряними й
окремих елементів, присутніх у зразку. обчисленими за калібрувальним графіком оптичними
густинами) як функції концентрації.
4.1. Специфічність. Специфічність даного методу ви-
значається тим, що атоми аналізованого елемента по- Необхідно показати, що модель достатньо точно опи-
глинають характеристичне випромінювання від дже- сує експериментальні дані.
рела з строго дискретними довжинами хвиль,
відповідними даному елементу. Однак можливі пере- 4.3. Ефекти матриці. Якщо для одержання калібру-
шкоди внаслідок як оптичних, так і хімічних ефектів. вальної функції використовують метод калібрувальної
Перед початком валідації необхідно виявити такі пе- кривої, необхідно показати, що чутливість для розчи-
решкоди і, якщо можливо, зменшити їх вплив шляхом ну аналізованого зразка і калібрувальних розчинів од-
використання відповідних засобів. накова.
Ці перешкоди можуть призвести до систематичної по- Якщо застосовується калібрування у вигляді прямої
хибки при використанні методу прямого калібрування лінії, відмінності у чутливості можуть бути виявлені

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 65


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

шляхом порівняння нахилів калібрувальної прямої, Для випробувань на граничний вміст домішок не-
одержаної з використанням еталонних розчинів, і роз- обхідно враховувати таке:
чинів, одержаних внесенням стандартної добавки до
випробовуваного розчину. Точність оцінки нахилів Виявлення. Необхідно уникати використання особли-
обох прямих залежить від числа і розподілу точок вих обприскуючих реагентів, якщо у методиці не ви-
вимірювання. Тому для побудови обох регресійних користовується стандарт нормованої домішки.
ліній рекомендується використовувати достатнє чис-
ло точок (не менше п'яти) і вибирати концентрації пе- Межа виявлення. Якщо використовують кількісну
реважно на межах діапазону калібрування. інструментальну методику, для визначення межі вияв-
лення використовують підходи, описані у пункті
Обгрунтуванням для можливості використання мето- 7 розділу В. Якщо використовують візуальну методи-
ду калібрувальної кривої є незначимість розходжень ку, необхідно показати, що виявляється кількість,
нахилів одержаних прямих за критерієм Стьюдента. відповідна зазначуваній межі виявлення.
Якщо розходження істотні, використовують метод
стандартних добавок. Коефіцієнт перерахунку. Якщо домішки доступні,
необхідно показати, що чутливості визначення
4.4. Межа виявлення і межа кількісного визначення домішки і основної речовини близькі. Для випробу-
(метод заснований на стандартному відхиленні сигналу вань на граничний вміст домішок відмінності у чутли-
контрольного досліду див.7.3.1 і 8.3.1, розділ В). Вико- востях можуть бути показані шляхом порівняння меж
нують контрольні досліди, для яких найкраще вико- виявлення.
ристовувати розчини "плацебо", які містять усі компо-
ненти зразка, за винятком визначуваного. Якщо такі Межа кількісного визначення, лінійність, діапазон і
контрольні досліди виконати неможливо, допустимо збіжність. Ці дані необхідно подавати при викорис-
використовувати холості розчини, що містять усі реа- танні інструментальної кількісної ТШХ.
генти і приготовані так само, як і випробовуваний роз-
чин.
5.1.2. Рідинна хроматографія (2.2.29)
5. Розділювальні методи ІДЕНТИФІКАЦІЯ

5.1. Хроматографічні методи. Різноманітні хромато- Специфічність. Для випробувань ідентифікації звичай-
графічні методи можуть використовуватися для іден- но не можна домогтися специфічності, використову-
тифікації, контролю домішок і кількісного визначен- ючи лише рідинну хроматографію саму по собі, проте
ня. Нижче описані особливості валідації даних ме- достатня вибірність може бути досягнута при
тодів. поєднанні рідинної хроматографії з іншими метода-
ми. Вибірність має бути показана для часів утримуван-
5.1.1. Тонкошарова хроматографія (2.2.27) ня, відносних часів утримування або для коефіцієнтів
ємності для аналізованої речовини і близьких за будо-
Специфічність. Для тестів ідентифікації звичайно не вою речовин. Ці дані необхідно подавати для
можна домогтися специфічності, використовуючи декількох стаціонарних фаз одного типу.
тільки тонкошарову хроматографію (ТШХ) саму по
ВИЗНАЧЕННЯ НА Г Р А Н И Ч Н И Й ВМІСТ Д О М І Ш О К
собі, однак достатня вибірність може бути досягнута
при поєднанні ТШХ з іншими методами. Якщо для
Специфічність. Вибірність розділення. Має бути по,-
граничного випробування вибірність недостатня, ви-
казано розділення відомих і можливих домішок з ос-
користовують додаткове(і) випробування для контро-
новною речовиною і, якщо можливо, між собою. Спе-
лю домішки (домішок), зона якої не була відділена від
цифічність може бути підтверджена при використанні
інших зон. Необхідно довести вибірність сукупності
для детектування мас-спектрометра. Домішки, які не
використовуваних методик. Для випробувань іден-
відділяються від основної речовини, мають контролю-
тифікації поліпшення вибірності може бути досягнуте
ватися іншим методом. Необхідно подавати дані про
при використанні обприскування реактивом, який
час утримування, відносний час утримування або ко-
дозволяє розрізняти близькі сполуки за кольором.
ефіцієнт ємності для основної речовини і домішок. Ці
дані мають подаватися для декількох стаціонарних фаз
Стаціонарна фаза. Необхідно показати, що дане ви-
одного типу.
пробування придатне для проведення аналізу на плас-
тинках одного типу, але різного походження. Вибірність детектуючої системи. Вибір детектора і
умов детектування має бути обгрунтований. Спе-
Тест "Перевірка придатності хроматографічної систе- цифічність може бути підтверджена, наприклад, при
ми". Такий тест звичайно проводиться для підтвер- використанні для детектування мас-спектрометра.
дження розділення двох сполук, які близько елюю-
ються, однією з яких є аналізована речовина. Не- Коефіцієнт перерахунку. Якщо домішки доступні, не-
обхідно довести, що розділення вибраних сполук га- обхідно показати, що чутливості визначення домішки
рантує придатність системи для досягнення поставле- і основної речовини близькі (при використанні УФ-
них цілей. детектування — за вибраної довжини хвилі детекту-

66 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

вання; це необхідно показати і для інших типів детек- ни. Це особливо важливо при використанні селектив-
торів — наприклад, рефрактометричного або кондук- них детекторів, таких як детектор з електронного за-
тометричного). Якщо відношення чутливостей відо- хвату і т.п.
мої домішки і основної речовини виходить за межі
0.8—1.2 і якщо допустима межа вмісту цієї домішки Межі виявлення і кількісного визначення. Як описано
більше 0.1 %, необхідно використовувати коефіцієнт для рідинної хроматографії.
перерахунку або стандарт нормованої домішки як
зовнішній стандарт. Стабільність. Як описано для рідинної хроматографії.

Межа виявлення або кількісного визначення. Ці межі Одержання похідних. Як описано для рідинної хрома-
мають визначатися для методу зовнішнього стандарту тографії.
при використанні розведень випробовуваної суб-
станції або при використанні стандарту домішки. Як- Внутрішній стандарт. Необхідно показати, що за вибра-
що пік домішки виходить у безпосередній близькості них умов пік внутрішнього стандарту не перекриваєть-
від піка субстанції (особливо якщо безпосередньо за ся з піками можливих домішок або основної речовини.
ним), межа виявлення або кількісного визначення має
установлюватися за цією домішкою. Метод, описаний Ступінь витягу. Як описано для рідинної хроматографії.
у пункті 7 розділу В, придатний для обчислювання
обох зазначених меж. ТЕСТ "ПЕРЕВІРКА ПРИДАТНОСТІ ХРОМАТОГРАФІЧНОЇ
СИСТЕМИ"
Стабільність. Необхідно подавати дані, що підтвер-
джують термін придатності випробовуваного розчину Нижче наводяться деякі особливості, які необхідно
і розчину порівняння. Також мають подаватися дані враховувати для даного тесту.
про стабільність рухомої фази.
Відношення Сигнал/Шум. Звичайно визначають для
Ступінь витягу. При використанні екстракції необхідно сигналів, що дорівнюють або дещо більших за межу
вивчити ступінь витягу відомих і доступних домішок за виявлення і межу кількісного визначення.
оптимальних умов. Необхідно подати дані, які підтвер-
джують, що екстракція забезпечує достатню точність. Ступінь розділення. Визначають для піка аналізованої
речовини і найближчого піка домішки або для піка ана-
Одержання похідних. Якщо використовують перед- або лізованої речовини і піка внутрішнього стандарту. Якщо
післяколонкове одержання похідних, необхідно уста- коефіцієнт асиметрії відрізняється від прийнятого діапа-
новити оптимальні умови реакції (час, температура та зону (0.8-1.2), доцільно нормувати його межі (2.2.29).
ін.) і дослідити стабільність одержаних похідних. Це особливо важливо для тих випадків, коли використо-
вуються набивні колонки або пік нормованої домішки
Тест "Перевірка придатності хроматографічної систе- елююється безпосередньо за піком основної речовини.
ми". Як описано для ТШХ. Використання співвідно- Там, де можливо, підтверджують виконання випробу-
шення сигнал/шум вимагається лише тоді, коли межа вання з використанням колонок подібного типу.
визначення і нормована межа вмісту домішки близькі.
Метод аналізу рівноважної парової фази. Цей метод за-
К І Л Ь К І С Н Е ВИЗНАЧЕННЯ стосовують для випробування легколетких речовин.
Необхідно показати, що вибрані температура і час по-
Специфічність. Це бажана, але не основна вимога. Як- переднього нагрівання посудин з випробовуваним
що метод не специфічний, то можливість його вико- зразком забезпечують установлення рівноваги. Треба
ристання забезпечується низьким рівнем вмісту вивчити вплив матриці. Валідація методу полягає в
домішок, які контролюються іншим випробуванням. проведенні повторних випробувань зразка. При цьому
після кожного вводу проби газова фаза у посудині
Тест "Перевірка придатності хроматографічної систе- заміщується і посудини знову врівноважуються перед
ми". Як описано для ТШХ. новим вводом газової фази. За одержаними даними
будують графік залежності логарифмів площ піків
аналізованої речовини від числа екстракцій і розрахо-
5.3.1. Газова хроматографія (2.2.29). вують його характеристики. Близькість коефіцієнта
кореляції одержаної залежності до 1.0 засвідчує пра-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ вильність вибору умов випробування. Ефекти впливу
матриці можна усунути при використанні методу
Специфічність. Як описано для рідинної хроматографії. стандартних добавок.

ВИПРОБУВАННЯ НА Г Р А Н И Ч Н И Й ВМІСТ ДОМІШОК КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Специфічність. Як описано для рідинної хроматографії. Специфічність. Як описано для рідинної хромато-
графії.
Коефіцієнт перерахунку. Як описано для рідинної хро-
матографії. Мають подаватися коефіцієнти перера- Тест "Перевірка придатності хроматографічної систе-
хунку нормованої домішки відносно основної речови- ми". Як описано для рідинної хроматографії.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 67


2.3. Ідентифікація

2.3. ІДЕНТИФІКАЦІЯ АРСЕН

a) 5 мл випробовуваного розчину нагрівають на во-


дяній бані з рівним об'ємом реактиву гіпофосфіту Р~,
2.3.1. РЕАКЦІЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ НА ІОНИ утворюється коричневий осад.
І ФУНКЦІОНАЛЬНІ ГРУПИ
__________________________N

АЛКАЛОЇДИ b) Арсен(ІІІ) (арсеніти). До 0.3 мл розчину, що містить


випробовувану субстанцію в кількості, еквівалентній
Декілька міліграмів або зазначену в окремій статті близько ЗО мг арсеніт-іона (AsO|"), додають 0.5 мл
кількість випробовуваної субстанції розчиняють у кислоти хлористоводневої розведеної Р і 0.1 мл розчину
5 мл води Р, додають кислоту хлористоводневу розведе- натрію сульфіду Р\ утворюється жовтий осад, нероз-
ну Рцо кислої реакції розчину (2.2.4), потім 1 мл роз- чинний у кислоті хлористоводневій концентрованій Р,
чину калію йодвісмутату Р; відразу утворюється оран- розчинний у розчині аміаку Р.
жево-червоний осад.
c) Арсен(У) (арсенати). До 0.3 мл розчину, що містить
випробовувану субстанцію в кількості, еквівалентній
АЛЮМІНІЙ близько 1 мг арсенат-іона (AsO|"), додають по 1 мл
розчину 100 г/л амонію хлориду Р, розчину аміаку Р і
Близько 15 мг випробовуваної субстанції розчиняють розчину 100 г/л магнію сульфату Р; утворюється білий
у 2 мл води Р. До одержаного розчину або 2 мл розчи- кристалічний осад, розчинний у кислоті хлористовод-
ну, зазначеного в окремій статті, додають близько 0.5 мл невій розведеній Р (відмінність від арсенітів).
кислоти хлористоводневої розведеної РІ близько 0.5 мл
реактиву тіоацетаміду Р; осад не утворюється. Потім
додають краплями розчин натрію гідроксиду розведе- АЦЕТАТИ
ний Р; утворюється гелеподібний білий осад, який
розчиняється при наступному додаванні розчину a) Випробовувану субстанцію нагрівають з рівною
натрію гідроксиду розведеного Р. До одержаного роз- кількістю кислоти щавлевої Р; виділяється кислота оц-
чину поступово додають розчин амонію хлориду Р; зно- това, яка виявляється за запахом і кислою реакцією
ву утворюється гелеподібний білий осад. (2.2.4).
b) Близько ЗО мг випробовуваної субстанції розчиня-
А М І Н И АРОМАТИЧНІ ПЕРВИННІ ють у 3 мл води Р. До одержаного розчину або до 3 мл
розчину, зазначеного в окремій статті, послідовно до-
Випробовуваний розчин, зазначений в окремій статті, дають 0.25 мл розчину лантану нітрату Р, 0.1 мл
підкислюють кислотою хлористоводневою розведеною Р, 0.05 М розчину йоду і 0.05 мл розчину аміаку розведено-
додають 0.2 мл розчину натрію нітриту Р\ через 1-2 хв го Р2. Суміш обережно нагрівають до кипіння; протя-
додають 1 мл розчину р-нафтолу Р; з'являється інтен- гом декількох хвилин утворюється синій осад або з'яв-
сивне оранжеве або червоне забарвлення і , як прави- ляється синє забарвлення.
ло, утворюється осад такого самого кольору.
____________________________N
АМОНІЮ СОЛІ c) До 2 мл нейтрального розчину, що містить випробо-
вувану субстанцію в кількості, еквівалентній близько
До випробовуваного розчину, зазначеного в окремій 20-60 мг ацетат-іона (СН 3 СОО~), додають 0.2 мл роз-
статті, додають 0.2г магнію оксиду Р. Крізь рідину про- чину ЗО г/л заліза(ІН) хлориду Р; з'являється червоно-
пускають струмінь повітря і газ, що виходить, спрямо- буре забарвлення, яке зникає при додаванні кислот
вують у суміш 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлористо- мінеральних розведених.
водневої і 0.05 мл розчину метилового червоного Р; за-
барвлення індикатора переходить у жовте. Потім до- d) 2 мл розчину, що містить випробовувану субстанцію
дають 1 мл свіжоприготованого розчину 100 г/л в кількості, еквівалентній близько 20-60 мг ацетат-іона
натрію кобальтинітриту Р; утворюється жовтий осад. (СН3СОО~), нагрівають з рівною кількістю кислоти
сірчаної концентрованої Р\ 0.5 мл 96 % спирту Р; утво-
рюється етилацетат, який виявляється за запахом.
АМОНІЮ СОЛІ Й СОЛІ ЛЕТКИХ ОСНОВ

Близько 20 мг випробовуваної субстанції розчиняють АЦЕТИЛ


у 2 мл води Р. До одержаного розчину або до 2 мл роз-
чину, зазначеного в окремій статті, додають 2 мл роз- Близько 15 мг або зазначену в окремій статті кількість
чину натрію гідроксиду розведеного Р. При нагріванні випробовуваної субстанції поміщають у пробірку за-
розчину виділяються пари, які виявляються за запа- вдовжки близько 180 мм і зовнішнім діаметром 18 мм
хом і лужною реакцією (2.2.4). і додають 0.15 мл кислоти фосфорної Р. Пробірку за-

68 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.3. Ідентифікація

кривають пробкою, крізь яку пропущено невеличку Ь) Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну
пробірку завдовжки близько 100 мм і зовнішнім діаме- близько 5 мг бромід-іона (Вг~), або кількість суб-
тром 10 мм, яка містить воду Р і виконує роль холо- станції, зазначену в окремій статті, поміщають у неве-
дильника. На зовнішню поверхню меншої пробірки лику пробірку, додають 0.25 мл води Р, близько 75 мг
поміщають 1 краплю розчину лантану нітрату Р. Як- свинцю(ІУ) оксиду Р, 0.25 мл кислоти оцтової Р і обе-
що субстанція відносно легко гідролізується, пристрій режно струшують. Верхню внутрішню частину
поміщають на 5 хв у водяну баню, потім виймають пробірки висушують за допомогою фільтрувального
меншу пробірку. Для субстанцій, які важко гідролізу- паперу і залишають на 5 хв. Смужку фільтрувального
ються, суміш повільно нагрівають на відкритому по- паперу необхідного розміру імпрегнують, уміщуючи її
лум'ї до кипіння. Краплю знімають, змішують на фар- край у краплю розчину фуксину знебарвленого Р і не-
форовій пластинці з 0.05 мл 0.01 Мрозчину йоду. На гайно поміщають імпрегновану частину в пробірку.
край краплі наносять 0.05 мл розчину аміаку розведено- Протягом Ю с біля нижнього краю фільтрувального
го Р2; через 1-2 хв у місці з'єднання двох крапель з'яв- паперу з'являється фіолетове забарвлення, яке чітко
ляється синє забарвлення, яке посилюється і збері- відрізняється від червоного забарвлення фуксину, що
гається протягом короткого проміжку часу. спостерігається у верхній імпрегнованій частині
смужки паперу.
БАРБІТУРАТИ (ЗА ВИНЯТКОМ N-ЗАМІЩЕНИХ) N
Близько 5 мг випробовуваної субстанції розчиняють с) До 1 мл розчину, що містить випробовувану суб-
у 3 мл метанолу Р, додають 0.1 мл розчину, що містить станцію у кількості, еквівалентній близько 2-30 мг
100 г/л кобальту нітрату Р і 100 г/л кальцію хлориду Р, бромід-іона (Вг~), додають 1 мл кислоти хлористовод-
перемішують і додають при струшуванні 0.1 мл розчи- невої розведеної Р, 0.5 мл розчину (свіжоприготованого)
ну натрію гідроксиду розведеного Р; з'являється фіоле- 50 г/л хлораміну Д 1 мл хлороформу Р і збовтують; хло-
тово-синє забарвлення і утворюється осад. роформний шар набуває жовто-бурого забарвлення.

БЕНЗОАТИ ВІСМУТ

a) До 1 мл розчину, зазначеного в окремій статті, дода- a) 0.5 г випробовуваної субстанції розчиняють у 10 мл


ють 0.5 мл розчину заліза(ІП) хлориду Р1; утворюється кислоти хлористоводневої розведеної Р. Одержаний
блідо-жовтий осад, розчинний в ефірі Р. розчин або 10 мл розчину, зазначеного в окремій
статті, кип'ятять протягом 1 хв, охолоджують і, якщо
b) 0.2 г випробовуваної субстанції, якщо необхідно, необхідно, фільтрують. До 1 мл одержаного розчину
здрібненої, поміщають у пробірку, змочують 0.2 мл або додають 20 мл води Р; утворюється білий або світло-
0.3 мл кислоти сірчаної Р, обережно нагрівають дно жовтий осад, колір якого після додавання від 0.05 мл
пробірки; на внутрішніх стінках пробірки з'являється до 0.1 мл розчину натрію сульфіду Р змінюється на ко-
білий наліт. ричневий.

c) 0.5 г випробовуваної субстанції розчиняють у 10 мл b) Близько 45 мг випробовуваної субстанції розчиня-


води Р. До одержаного розчину або до 10 мл розчину, ють у 10 мл кислоти азотної розведеної Р. Одержаний
зазначеного в окремій статті, додають 0.5 мл кислоти розчин або 10 мл розчину, зазначеного в окремій
хлористоводневої Р; утворюється осад, який після пе- статті, кип'ятять протягом 1 хв, охолоджують і, якщо
рекристалізації з теплої води Р і висушування у ваку- необхідно, фільтрують. До 5 мл одержаного розчину
умі має температуру плавлення (2.2.14) від 120 °С додають 2 мл розчину 100 г/л тіосечовини Р; з'яв-
до 124 °С. ляється жовтувато-оранжеве забарвлення або утво-
рюється оранжевий осад. Потім додають 4 мл розчину
25 г/л натрію фториду Р; розчин не знебарвлюється
БРОМІДИ протягом ЗО хв.
а) Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну
близько 3 мг бромід-іона (Вг~), розчиняють у 2 мл во- ЗАЛІЗО
ди Р. Одержаний розчин або 2 мл розчину, зазна-
ченого в окремій статті, підкислюють кислотою азот- a) Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну
ною розведеною Р, додають 0.4 мл розчину срібла нітра- близько 10 мг заліза-іона (Fe2+), розчиняють в 1 мл во-
ту Р1, перемішують і відстоюють; утворюється світло- ди Р. До одержаного розчину або до 1 мл розчину, за-
жовтий сирнистий осад. Осад відокремлюють центри- значеного в окремій статті, додають 1 мл розчину калію
фугуванням і промивають трьома порціями води Р фериціаніду Р; утворюється синій осад, нерозчинний
по 1 мл кожна. Ці операції проводять швидко у захи- при додаванні кислоти хлористоводневої розведеної Р.
щеному від яскравого світла місці, при цьому допус-
кається, щоб рідина над осадом не була уповні прозо- b) Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну
рою. Одержаний осад суспендують у 2 мл води Р і до- близько 1 мг заліза-іона (Fe3+), розчиняють у ЗО мл во-
дають 1.5 мл розчину аміаку Р; осад повільно розчи- ди Р. До одержаного розчину або до 3 мл розчину, за-
няється. значеного в окремій статті, додають 1 мл кислоти хло-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 69


2.3. Ідентифікація

ристоводневої розведеної Р і 1 мл розчину калію N


тіоціанату Р; з'являється червоне забарвлення.
Відбирають дві порції одержаного розчину по 1 мл с) Сіль калію, внесена у безбарвне полум'я, забарвлює
кожна. До однієї порції додають 5 мл спирту ізоаміло- його у фіолетовий колір або при розгляданні через
вого Рабо 5 мл ефіру Р, струшують і залишають до роз- синє скло — у пурпурово-червоний.
шарування; органічний шар набуває рожевого за-
барвлення. До другої порції додають 2 мл розчину
ртуті(Н) хлориду Р; червоне забарвлення розчину КАЛЬЦІЙ
зникає.
a) До 0.2 мл нейтрального розчину, що містить випро-
с) Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну бовувану субстанцію в кількості, еквівалентній близь-
не менше 1 мг заліза-іона (Fe3+), розчиняють у 1 мл во- ко 0.2 мг кальцій-іона (Са2+) в 1 мл, або до 0.2 мл роз-
ди Р. До одержаного розчину або до 1 мл розчину, за- чину, зазначеного в окремій статті, додають 0.5 мл роз-
значеного в окремій статті, додають 1 мл розчину калію чину 2 г/л гліоксальгідроксіанілу Р у спирті Р, 0.2 мл
фероціаніду Р; утворюється синій осад, який не розчи- розчину натрію гідроксиду розведеного Р і 0.2 мл роз-
няється при додаванні 5 мл кислоти хлористоводневої чину натрію карбонату Р. Суміш струшують з 1 мл
розведеної Р. або 2 мл хлороформу Р і додають від 1 мл до 2 мл
води Р; хлороформний шар набуває червоного забар-
влення.
ЙОДИДИ
b) Близько 20 мг або зазначену в окремій статті кіль-
a) Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну кість випробовуваної субстанції розчиняють у 5 мл кис-
близько 4 мг йодид-іона (Г), розчиняють у 2 мл води Р. лоти оцтової Р. До одержаного розчину додають 0.5 мл
Одержаний розчин або 2 мл розчину, зазначеного розчину калію фероціаніду Р; розчин залишається про-
в окремій статті, підкислюють кислотою азотною роз- зорим. До розчину додають близько 50 мг амонію хлори-
веденою Р, додають 0.4 мл розчину срібла нітрату Р1, ду Р; утворюється білий кристалічний осад.
перемішують і відстоюють до утворення світло-жовто-
го сирнистого осаду. Осад відокремлюють центрифу- N
гуванням і промивають трьома порціями води Р по
1 мл кожна. Цю операцію проводять швидко в захи- c) До 1 мл розчину, що містить випробовувану суб-
щеному від яскравого світла місці, при цьому допус- станцію у кількості 2-20 мг кальцій-іона (Са 2+ ), дода-
кається, щоб рідина над осадом не була уповні прозо- ють 1 мл розчину 40 г/л амонію оксалату Р; утво-
рою. Осад суспендують у 2 мл води Рі додають 1.5 мл рюється білий осад, нерозчинний у кислоті оцтовій
аміаку Р; осад не розчиняється. розведеній Р і розчині аміаку Р, розчинний у розведе-
них мінеральних кислотах.
b) До 0.2 мл розчину випробовуваної субстанції, що
містить близько 5 мг йодид-іона (І") в 1 мл, або до d) Сіль кальцію, змочена кислотою хлористоводневою Р
0.2 мл розчину, зазначеного в окремій статті, додають і внесена у безбарвне полум'я, забарвлює його в оран-
0.5 мл кислоти сірчаної розведеної Р, 0.1 мл розчину жево-червоний колір.
калію діхромату Р, 2 мл води Р, 2 мл хлороформу Р,
струшують протягом кількох секунд і залишають до
розшарування; хлороформний шар набуває фіолето- КАРБОНАТИ Й ГІДРОКАРБОНАТИ
вого або фіолетово-червоного забарвлення.
а) 0.1 г випробовуваної субстанції поміщають у
пробірку і суспендують у 2 мл води Р. До одержаної су-
КАЛІЙ спензії або до 2 мл суспензії, зазначеної в окремій
статті, додають 3 мл кислоти оцтової розведеної Р.
a) 0.1 г випробовуваної субстанції розчиняють у 2 мл Пробірку відразу закривають притертою пробкою зі
води Р. До одержаного розчину або до 2 мл розчину, за- скляною трубкою, двічі вигнутою під прямим кутом;
значеного в окремій статті, додають 1 мл розчину спостерігається бурхливе виділення бульбашок газу
натрію карбонату Р і нагрівають; осад не утво- без кольору і запаху. Пробірку обережно нагрівають і
рюється. До гарячого розчину додають 0.05 мл розчину пропускають газ, що виділяється, крізь 5 мл розчину
натрію сульфіду Р; осад не утворюється. Розчин охо- барію гідроксиду Р; утворюється білий осад, що розчи-
лоджують у льодяній воді, додають 2 мл розчину няється при додаванні надлишку кислоти хлористо-
150 г/л кислоти винної Р і відстоюють; утворюється водневої РІ.
білий кристалічний осад.
N
b) Близько 40 мг випробовуваної субстанції розчиня-
ють в 1 мл води Р. До одержаного розчину або до 1 мл Ь) 0.2 г випробовуваної субстанції розчиняють у 2 мл
розчину, зазначеного в окремій статті, додають 1 мл води Р. До одержаного розчину додають 0.5 мл насиче-
кислоти оцтової розведеної Р і 1 мл свіжоприготовано- ного розчину магнію сульфату Р; утворюється білий
го розчину 100 г/л натрію кобальтинітриту Р; відразу осад (відмінність від гідрокарбонатів, розчини яких
утворюється жовтий або оранжево-жовтий осад. утворюють осад лише при кип'ятінні суміші).

70 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.3. Ідентифікація

Примітка. Для одержання насиченого розчину маг- Ь) Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну
нію сульфату до 100 г магнію сульфату Р додають близько 2 мг натрій-іона (Na + ), розчиняють у 0.5 мл
100 мл води Р\ залишають на 24 год при частому збов- води Р. До одержаного розчину або до 0.5 мл роз-
туванні. Розчин фільтрують. чину, зазначеного в окремій статті, додають 1.5 мл
метоксифенілоцтової кислоти реактиву Р, охолод-
с) 0.2 г випробовуваної субстанції розчиняють у 2 мл жують у льодяній воді протягом ЗО хв; утворюється
води Р, До одержаного розчину додають 0.05 мл розчи- об'ємний білий кристалічний осад. Суміш поміща-
ну фенолфталеїну Р; з'являється червоне забарвлення ють у воду при температурі 20 °С і перемішують
(відмінність від гідрокарбонатів, розчини яких зали- протягом 5 хв; осад не зникає. До суміші додають
шаються безбарвними). 1 мл розчину аміаку розведеного Р1; осад цілком
розчиняється. До одержаного розчину додають
1 мл розчину амонію карбонату Р; осад не утво-
КСАНТИНИ рюється.
До кількох міліграмів або до зазначеної в окремій N
статті кількості випробовуваної субстанції додають
0.1 мл розчину водню пероксиду концентрованого Р, с) Сіль натрію, змочена кислотою хлористоводневою Р
0.3 мл кислоти хлористоводневої розведеної Р і упарю- і внесена в безбарвне полум'я, забарвлює його у жов-
ють на водяній бані до одержання сухого жовтувато- тий колір.
червоного залишку. До залишку додають 0.1 мл аміаку
розведеного Р2; колір залишку змінюється на червоно-
фіолетовий. НІТРАТИ

a) Наважку порошку субстанції, еквівалентну близько


ЛАКТАТИ 1 мг нітрат-іона (NO^), або кількість, зазначену в ок-
ремій статті, додають до суміші 0.1 мл нітробензолу Р і
Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну 0.2 мл кислоти сірчаної Р і через 5 хв охолоджують у
близько 5 мг кислоти молочної, розчиняють у 5 мл во- льодяній воді. Продовжуючи охолодження, повільно
ди Р. До одержаного розчину або до 5 мл розчину, за- при перемішуванні додають 5 мл води Р, 5 мл розчину
значеного в окремій статті, додають 1 мл бромної во- натрію гідроксиду концентрованого Р, 5 мл ацетону Р,
ди Р, 0.5 мл кислоти сірчаної розведеної Р і нагрівають збовтують і відстоюють; верхній шар набуває темно-
на водяній бані, періодично перемішуючи скляною фіолетового забарвлення.
паличкою до знебарвлювання розчину. До розчину до-
дають 4 г амонію сульфату Р і перемішують, додають __________________________N
краплями, не перемішуючи, 0.2 мл розчину 100 г/л
натрію нітропрусиду Р у кислоті сірчаній розведеній Р, b) Нітрати. Розчин, що містить випробовувану суб-
станцію у кількості, еквівалентній близько 2 мг нітрат-
обережно додають, також не перемішуючи, 1 мл роз-
іона (МОз), не знебарвлює розчин 1 г/л калію перман-
чину аміаку концентрованого Р і відстоюють протягом ганату Р, підкислений кислотою сірчаною розведе-
ЗО хв; на межі двох рідин утворюється темно-зелене ною Р (відмінність від нітритів).
кільце.
c) Нітрити. Кілька кристалів антипірину розчиня-
ють у фарфоровій чашці в 0.1 мл кислоти хлористо-
МАГНІЙ
водневої розведеної Р, додають 0.1 мл розчину, що
містить близько 1 мг нітрит-іона (NO^); з'являється
Близько 15 мг випробовуваної субстанції розчиняють у зелене забарвлення (відмінність від нітратів).
2 мл води Р. До одержаного розчину або до 2 мл розчи-
ну, зазначеного в окремій статті, додають 1 мл розчину
аміаку розведеного Р1; утворюється білий осад, що роз- РТУТЬ
чиняється при додаванні 1 мл розчину амонію хлориду Р.
До одержаного розчину додають 1 мл розчину динатрію a) Близько 0.1 мл розчину випробовуваної субстанції
гідрофосфату Р; утворюється білий кристалічний осад. поміщають на ретельно очищену поверхню мідної
фольги; з'являється темно-сіра пляма, яка при нати-
ранні стає блискучою. Фольгу висушують і нагрівають
НАТРІЙ у пробірці; пляма зникає.
а) 0.1 г випробовуваної субстанції розчиняють у 2 мл b) До розчину, зазначеного в окремій статті, додають
води Р. До одержаного розчину або до 2 мл розчину, розчин натрію гідроксиду розведений Р до сильнолуж-
зазначеного в окремій статті, додають 2 мл розчину ної реакції середовища (2.2.4); утворюється густий
150 г/л калію карбонату Р і нагрівають до кипіння; осад жовтого кольору (солі ртуті).
осад не утворюється. До розчину додають 4 мл розчину
калію піроантимонату Р і нагрівають до кипіння, __________________________N
потім охолоджують у льодяній воді і, якщо необхідно,
потирають внутрішні стінки пробірки скляною палич- c) До 1 мл розчину, що містить випробовувану
кою; утворюється густий осад білого кольору. субстанцію у кількості, еквівалентній 10-30 мг

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 71


2.3. Ідентифікація

ртуть-іона (Hg 2+ ), додають обережно краплями розчину, зазначеного в окремій статті, додають 1 мл
розчин калію йодиду Р; утворюється червоний осад, кислоти хлористоводневої розведеної Р і 1 мл розчину
розчинний у надлишку цього реактиву. барію хлориду Р1; утворюється білий осад.

Ь) До суспензії, одержаної в результаті реакції (а), до-


САЛІЦИЛАТИ
дають 0.1 мл 0.05 Мрозчину йоду; жовте забарвлення
йоду не зникає (відмінність від сульфітів і дитіонітів),
a) До 1 мл розчину, зазначеного в окремій статті, дода-
ють 0.5 мл розчину заліза(ПІ) хлориду Р1; з'являється але знебарвлюється при додаванні краплями розчину
фіолетове забарвлення, яке не зникає після додавання олова хлориду Р (відмінність від йодатів). Суміш
0.1 мл кислоти оцтової Р. кип'ятять; осад не знебарвлюється (відмінність від се-
ленатів і вольфраматів).
b) 0.5 г випробовуваної субстанції розчиняють у 10 мл
води Р. До одержаного розчину або до 10 мл розчину,
зазначеного в окремій статті, додають 0.5 мл кислоти СУЛЬФІТИ
хлористоводневої Р. Одержаний осад після перекрис-
талізації з гарячої води Р і висушений у вакуумі має N
температуру плавлення (2.2.14) від 156 °С до 161 °С.
a) До 2 мл розчину, що містить випробовувану суб-
станцію у кількості, еквівалентній 10-30 мг сульфіт-
СВИНЕЦЬ іона (SOf"), додають 2 мл кислоти хлористоводневої
розведеної Р і струшують; поступово виділяється
a) 0.1 г випробовуваної субстанції розчиняють в 1 мл сірчистий газ, що виявляється за характерним різким
кислоти оцтової Р. До одержаного розчину або до 1 мл запахом.
розчину, зазначеного в окремій статті, додають 2 мл
розчину калію хромату Р; утворюється жовтий осад, b) До зазначеного в окремій статті розчину, що містить
що розчиняється при додаванні 2 мл розчину натрію
сульфіт-іон (8Оз~), додають 0.1 мл 0.05 М розчину йо-
гідроксиду концентрованого Р.
ду; реактив знебарвлюється.
b) 50 мг випробовуваної субстанції розчиняють у 1 мл
кислоти оцтової Р. До одержаного розчину або до 1 мл
розчину, зазначеного в окремій статті, додають 10 мл СУРМА
води Р і 0.2 мл розчину калію йодиду Р; утворюється
жовтий осад. Суміш кип'ятять протягом 1-2 хв; осад Близько 10 мг випробовуваної субстанції розчиняють
розчиняється. Розчину дають охолонути; знову утво- при нагріванні у розчині 0.5 г калію-натрію тартра-
рюється осад у вигляді блискучих жовтих пластинок. ту Ру 10 мл води Рі охолоджують. До 2 мл одержано-
го розчину або до 2 мл розчину, зазначеного в окремій
статті, додають краплями розчин натрію сульфіду Р;
СРІБЛО утворюється оранжево-червоний осад, який розчи-
няється при додаванні розчину натрію гідроксиду роз-
Близько 10 мг випробовуваної субстанції розчиняють веденого Р.
у 10 мл води Р. До одержаного розчину або до 10 мл
розчину, зазначеного в окремій статті, додають 0.3 мл
кислоти хлористоводневої Р1; утворюється білий сир- ТАРТРАТИ
нистий осад, який розчиняється при додаванні 3 мл
розчину аміаку розведеного Р1. a) Близько 15 мг випробовуваної субстанції розчиня-
ють у 5 мл води Р. До одержаного розчину або до 5 мл
СИЛІКАТИ розчину, зазначеного в окремій статті, додають 0.05 мл
розчину 10 г/л заліза(Н) сульфату Р і 0.05 мл розчину
Кількість випробовуваної субстанції, зазначену в ок- водню пероксиду розведеного Р; з'являється нестійке
ремій статті, змішують у свинцевому або платиновому жовте забарвлення. Після знебарвлення розчину до
тиглі за допомогою мідного дроту із близько 10 мг нього додають краплями розчин натрію гідроксиду роз-
натрію фториду Р і декількома краплями кислоти ведений Р; з'являється інтенсивне синє забарвлення.
сірчаної Р до утворення суспензії. Тигель накривають
тонкою прозорою пластиковою пластинкою з вися- b) До 0.1 мл розчину, що містить випробовувану суб-
чою краплею води Р і обережно нагрівають; через ко- станцію, у кількості еквівалентній близько 15 мг/мл
роткий проміжок часу навколо краплі води з'яв- кислоти винної, або до 0.1 мл розчину, зазначеного в
ляється біле кільце. окремій статті, додають 0.1 мл розчину 100 г/л калію
броміду Р, 0.1 мл розчину 20 г/л резорцину Р, 3 мл кис-
СУЛЬФАТИ лоти сірчаної Р і нагрівають на водяній бані від 5 хв до
10 хв; з'являється темно-синє забарвлення. Розчин
а) Близько 45 мг випробовуваної субстанції розчиня- охолоджують і вливають у воду Р; забарвлення розчи-
ють у 5 мл води Р. До одержаного розчину або до 5 мл ну змінюється на червоне.

72 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.3. Ідентифікація

ФОСФАТИ (ОРТОФОСФАТИ) ЦИТРАТИ

a) До 5 мл розчину, зазначеного в окремій статті, якщо a) Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну


необхідно, нейтралізованого, додають 5 мл розчину близько 50 мг кислоти лимонної, розчиняють у 5 мл
срібла нітрату Р1; утворюється жовтий осад, колір води Р. До одержаного розчину або до 5 мл розчину, за-
якого не змінюється при кип'ятінні і який розчи- значеного в окремій статті, додають 0.5 мл кислоти
сірчаної Р\ 1 мл розчину калію перманганату Р. Розчин
няється при додаванні розчину аміаку Р. нагрівають до знебарвлення, додають 0.5 мл розчину
b) До 1 мл розчину, зазначеного в окремій статті, дода- 100 г/л натрію нітропрусиду Рв кислоті сірчаній розве-
ють 2 мл молібденованадієвого реактиву Р і перемішу- деній Р, 4 г кислоти сульфамінової Р. До суміші дода-
ють; з'являється жовте забарвлення. ють розчин аміаку концентрований Р до лужної реакції
середовища, додаючи його краплями до повного роз-
чинення кислоти сульфамінової. Додавання надлиш-
ку розчину аміаку концентрованого Р призводить до
ХЛОРИДИ
появи фіолетового забарвлення, яке переходить у
фіолетово-синє.
a) Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну
близько 2 мг хлорид-іона (С1-), розчиняють у 2 мл во- ________________________N
ди Р. Одержаний розчин або 2 мл розчину, зазначено-
го в окремій статті, підкислюють кислотою азотною b) До 1 мл нейтрального розчину, що містить випробо-
розведеною Р, додають 0.4 мл розчину срібла нітра- вувану субстанцію в кількості, еквівалентній 2-10 мг
ту Р1, перемішують і відстоюють; утворюється білий цитрат-іона, додають 1 мл розчину 200 г/л кальцію
сирнистий осад, який центрифугують і промивають хлориду Р; розчин залишається прозорим; при
трьома порціями води Р по 1 мл кожна. Цю операцію кип'ятінні розчину утворюється білий осад, розчин-
проводять швидко в захищеному від яскравого світла ний у кислоті хлористоводневій розведеній Р.
місці, при цьому допускається, щоб рідина над осадом
c) До кількості субстанції, еквівалентній 1-2 мг цит-
не була уповні прозорою. Осад суспендують у 2 мл во- рат-іона, додають 0.5 мл ангідриду оцтового Р і нагрі-
ди Р і додають 1.5 мл розчину аміаку Р; осад швидко вають; через 20-40 с з'являється червоне забарвлення.
розчиняється; допускається наявність декількох круп-
них часток, які розчиняються повільно.
ЕФІРИ СКЛАДНІ
b) Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну
близько 15 мг хлорид-іона (Q-), або кількість, зазна- До близько ЗО мг або до зазначеної в окремій статті
чену в окремій статті, поміщають у пробірку, додають кількості випробовуваної субстанції додають 0.5 мл
0.2 г калію діхромату Р\ \ мл кислоти сірчаної Р. Біля розчину 70 г/л гідроксиламіну гідрохлориду Р у мета-
вхідного отвору пробірки поміщають фільтрувальний нолі Р, 0.5 мл розчину 100 г/л калію гідроксиду Р в
папір, просякнутий 0.1 мл розчину дифенілкарбазиду Р спирті Р, нагрівають при збовтуванні і охолоджують.
(при цьому просякнутий папір не має стикатися з Одержаний розчин підкислюють кислотою хлористо-
калію біхроматом); папір забарвлюється у фіолетово-
водневою розведеною Р, додають 0.2 мл розчину
заліза(Ш) хлориду Р1, розведеного у 10 разів; з'яв-
червоний колір. ляється синювато-червоне або червоне забарвлення.

ЦИНК
2.3.2. ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЖИРНИХ ОЛІЙ
а) 0.1 г випробовуваної субстанції розчиняють у 5 мл МЕТОДОМ ТОНКОШАРОВОЇ
води Р. До одержаного розчину або до 5 мл розчину, за- ХРОМАТОГРАФІЇ
значеного в окремій статті, додають 0.2 мл розчину
натрію гідроксиду концентрованого Р; утворюється Визначення проводять методом тонкошарової хрома-
тографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар ок-
білий осад. Потім додають ще 2 мл розчину натрію тадецилсилільний силікагель для високоефективної
гідроксиду концентрованого Р; осад розчиняється. До тонкошарової хроматографії.
одержаного розчину додають 10 мл розчину амонію
хлориду Р; розчин залишається прозорим. До розчину Випробовуваний розчин. Якщо немає інших зазначень
додають 0.1 мл розчину натрію сульфіду Р; утворюється в окремій статті, близько 20 мг (краплю) жирної олії
білий пластівчастий осад. розчиняють у 3 мл метиленхлориду Р.
Розчин порівняння. Близько 20 мг (краплю) олії куку-
N рудзяної Р розчиняють у 3 мл метиленхлориду Р.
На лінію старту хроматографічної пластинки окремо
Ь) До 2 мл розчину, що містить випробовувану наносять по 1 мкл випробовуваного розчину і розчину
субстанцію у кількості, еквівалентній 5-20 мг цинк- порівняння. Пластинку двічі хроматографують на
іона (Zn2+), додають 0.5 мл розчину калію фероціаніду Р; відстань 0.5 см, використовуючи як рухому фазу ефір Р,
утворюється білий осад, нерозчинний у кислоті хлори- і двічі хроматографують на відстань 8 см, використо-
стоводневій розведеній Р. вуючи як рухому фазу суміш розчинників: метилен-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 73


2.3. Ідентифікація

хлорид Р — кислота оцтова льодяна Р — ацетон Р формі Р\ доводять тим самим розчинником до 10 мл.
(20:40:50). Потім пластинку сушать на повітрі, обпри-
На лінію старту хроматографічної пластинки окремо
скують розчином 100 г/л кислоти фосфорномолібдено-
наносять по 2 мкл випробовуваного розчину і розчину
вої Р у спирті Р, нагрівають при температурі 120 °С
порівняння. Пластинку поміщають у камеру із суміш-
протягом 3 хв і переглядають при денному світлі. Ти-
шю: петролейний ефір Р - діетиламін Р (50:1), насиче-
пова хроматограма для ідентифікації жирних олій на-
ну феноксіетанолом /'(тобто, від 3 мл до 4 мл феноксі-
ведена на Рис. 2.3.2.-1.
етанолу Р додають до вищезазначеної суміші розчин-
ників, збовтують до утворення стійкої каламутності,
2.3.3. ІДЕНТИФІКАЦІЯ ФЕНОТІАЗИНІВ декантують і використовують верхній шар, який може
МЕТОДОМ ТОНКОШАРОВОЇ бути каламутним). Хроматографування проводять у
ХРОМАТОГРАФІЇ темному місці. Коли фронт розчинників пройде 15 см
від лінії старту, пластинку виймають з камери,
Визначення проводять методом тонкошарової хрома- поміщають в УФ-світло за довжини хвилі 365 нм і че-
тографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар рез декілька хвилин проводять оцінку хроматограми.
кізельгур с Р.
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
Пластинку імпрегнують, помістивши в закриту каме- лятися пляма на рівні плями на хроматограмі розчину
ру з необхідною кількістю імпрегнувальної суміші, що порівняння, яка відповідає їй за кольором флуорес-
містить 10 % (об/об) феноксіетанолу Ру розчині 50 г/л ценції і розміром. Потім пластинку обприскують роз-
поліетиленгліколю 300 Р в ацетоні Р, у такий спосіб, чином 10 % (об/об) кислоти сірчаної Ру спирті Р. На
щоб вона була занурена в імпрегнувальну суміш при- хроматограмі випробовуваного розчину має виявляти-
близно на 5 мм. Коли фронт розчинників пройде 17 см ся пляма на рівні плями на хроматограмі розчину
від нижнього краю пластинки, її виймають з камери і порівняння, яка відповідає їй за забарвленням та його
відразу використовують для хроматографування. Хро- стабільністю протягом не менше 20 хв.
матографування проводять у тому самому напрямку,
що й імпрегнування.
Випробовуваний розчин. 20 мг випробовуваної суб- 2.3.4. ВИЗНАЧЕННЯ ЗАПАХУ
станції розчиняють у хлороформі Р і доводять до 10 мл
Від 0.5 г до 2.0 г випробовуваної субстанції розподіля-
тим самим розчинником.
ють тонким шаром на годинниковому склі діаметром
Розчин порівняння. 20 мг відповідного фармакопейно- від 6 см до 8 см; через 15 хв визначають запах або при-
го стандартного зразка (ФСЗ) розчиняють у хлоро- ходять до висновку про його відсутність.

Рисунок 2.3.2.-1. Типова хроматограма для ідентифікації жирних олій

1 — арахісова олія; 2 — оливкова олія; 3 — кунжутна олія; 4 — кукурудзяна олія; 5 — мигдальна олія;
6 — соєва олія; 7 — соняшникова олія; 8 — рапсова олія; 9 — рапсова олія (яка не містить ерукової кислоти);
10 — олія зародків пшениці.

74 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

2.4. ВИПРОБУВАННЯ НА натрію гідроксиду розведеного Р і 2 мл розчину натрію


карбонату Р. Розчин розводять водою Р до зазначеної в
ГРАНИЧНИЙ ВМІСТ окремій статті концентрації, збовтують і фільтрують.
ДОМІШОК 10 мл одержаного фільтрату поміщають у пробірку, до-
водять об'єм розчину водою />до 15 мл і додають 0.3 мл
розчину калію тетрайодмеркурату лужного Р.
2.4.1. АМОНІЮ СОЛІ
Як еталон використовують суміш 10 мл еталонного
Метод А 'застосовують, якщо немає інших зазначень в розчину амонію (1 ррт NH4) Р, 5 мл води Р\ 0.3 мл роз-
окремій статті. чину калію тетрайодмеркурату лужного Р. Пробірки
закривають.

МЕТОДА Через 5 хв жовте забарвлення випробовуваного розчи-


ну має бути не інтенсивнішим за забарвлення еталона.
Кількість випробовуваної речовини, зазначену в ок-
ремій статті, поміщають у пробірку, розчиняють у
14 мл води Р, якщо необхідно, підлужують розчином МЕТОД D
натрію гідроксиду розведеним Р і доводять об'єм роз-
чину водою Рдо 15 мл. Додають 0.3 мл розчину калію Застосовують для зразків, що містять більше 300 ррт
тетрайодмеркурату лужного Р. домішки заліза.
Як еталон використовують розчин, одержаний до- Кількість випробовуваної речовини, зазначену в ок-
даванням до 10 мл еталонного розчину амонію ремій статті, поміщають у пробірку, розчиняють у
(1 ррт NHj) Р 5 мл води Р і 0.3 мл розчину калію тет- 10 мл води Р, додають 2 краплі розчину натрію гідрокси-
райодмеркурату лужного Р. Пробірки закривають. ду розведеного Р і 3 мл розчину 200 г/л калію-натрію
Через 5 хв жовте забарвлення випробовуваного розчи- тартрату Р. Ретельно перемішують, доводять об'єм
ну має бути не інтенсивнішим за забарвлення еталона. розчину водою РЦ.О 15 мл і додають 0.3 мл розчину калію
тетрайодмеркурату лужного Р. Пробірку закривають.
МЕТОД В Паралельно за цих самих умов готують еталон, вико-
ристовуючи замість 10 мл випробовуваного розчину
Кількість ретельно розтертої випробовуваної речови- 10 мл еталонного розчину амонію (1 ррт NH4) P.
ни, зазначену в окремій статті, поміщають у посудину Через 5 хв жовте забарвлення випробовуваного розчи-
місткістю 25 мл, споряджену поліетиленовою проб- ну має бути не інтенсивнішим за забарвлення еталона.
кою, і розчиняють або суспендують в 1 мл води Р. До-
дають 0.30 г магнію оксиду важкого Р, поміщають
у посудину під пробку смужку срібно-марганцевого па-
перу Р, змочену кількома краплями води Р таким чи- 2.4.2. АРСЕН
ном, щоб відрізок паперу розміром (5 х 5) мм знахо-
дився нижче нижнього краю пробки, після чого посу- МЕТОДА
дину негайно закривають пробкою. Перемішують
вміст посудини коловими рухами, не допускаючи по- Прилад (див. Рис. 2.4.2.-1) складається з конічної кол-
падання бризок на папір, і витримують у водяному би місткістю 100 мл, закритої скляною притертою
термостаті при температурі 40 °С протягом ЗО хв. пробкою, крізь яку проходить скляна трубка за-
Паралельно за цих самих умов готують еталон. До за- вдовжки близько 200 мм із внутрішнім діаметром 5 мм.
значеної в окремій статті кількості еталонного розчину Нижня частина трубки витягнута до внутрішнього
амонію (1 ррт NH4) Р додають 1 мл води Р, 0.30 г діаметра 1.0 мм; на відстані 15 мм від кінчика трубки
магнію оксиду важкого Р і далі чинять, як з випробову- розташований бічний отвір діаметром від 2 мм до 3 мм.
ваним розчином. Трубка поміщена таким чином, щоб бічний отвір зна-
ходився мінімум на 3 мм нижче нижньої поверхні
Сіре забарвлення срібно-марганцевого паперу Р, одер- пробки. Верхній кінець трубки повинен мати цілком
жане у досліді з випробовуваним розчином, має бути плоску притерту поверхню, розташовану під прямим
не інтенсивнішим за забарвлення срібно-марганцевого кутом до осі трубки. Друга скляна трубка завдовжки
паперу Р, одержане в досліді з еталоном.
ЗО мм з таким самим внутрішнім діаметром і такою са-
мою плоскою притертою поверхнею поміщається
______________ ______ N зверху першої трубки і щільно прикріплюється до неї
двома пружинами.
МЕТОД С Нижню трубку нещільно заповнюють 50-60 мг свинце-
во-ацетатної вати Р або поміщають невеликий ват-
Застосовують для зразків, що містять лужноземельні ний тампон і скручену трубочкою смужку свинцево-
та важкі метали. ацетатного паперу Р масою 50-60 мг. Між плоскими
Кількість випробовуваної речовини, зазначену в окремій поверхнями трубок поміщають шматочок ртутно-
статті, поміщають у пробірку, розчиняють у мінімально- бромідного паперу Р такого розміру, щоб закрити отвір
му об'ємі води Р, додають при охолодженні 2 мл розчину трубки (15 х 15) мм.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 75


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

Зазначену кількість випробовуваної речовини по- МЕТОД В


міщають у конічну колбу і розчиняють у 25 мл води Р або
зазначений об'єм випробовуваного розчину поміща- Кількість випробовуваної речовини, зазначену в ок-
ють у конічну колбу, доводять об'єм розчину водою Р ремій статті, поміщають у пробірку, що містить 4 мл
до 25 мл. Додають 15 мл кислоти хлористоводневої Р, кислоти хлористоводневої Р і близько 5 мг калію йоди-
0.1 мл розчину олова(ІІ) хлориду Р, 5 мл розчину калію ду Р, і додають 3 мл реактиву гіпофосфіту Р. Суміш
йодиду Р, залишають на 15 хв і потім додають 5 г цинку нагрівають на водяній бані протягом 15 хв, час від ча-
су струшуючи.
активованого Р. Негайно сполучають дві частини при-
ладу, колбу поміщають у водяну баню, температура Паралельно за цих самих умов готують еталон, вико-
якої підтримується такою, щоб забезпечити рівно- ристовуючи замість випробовуваної речовини 0.5 мл
мірне виділення газу. еталонного розчину арсену (10 ррт As) P.
Після нагрівання на водяній бані забарвлення випро-
Паралельно за цих самих умов проводять дослід з ета- бовуваного розчину має бути не інтенсивнішим за за-
лоном, що складається з 1 мл еталонного розчину арсе- барвлення еталона.
ну (1 ррт As) Р і 24 мл води Р.
___ ___ 7V
Не менш як через 2 год забарвлення ртутно-бромід-
ного паперу, одержане в досліді з випробовуваним
розчином, має бути не інтенсивнішим за забарвлення МЕТОДА
ртутно-бромідного паперу, одержане в досліді з етало- Температура водяної бані не має перевищувати 40 °С.
ном.

МЕТОД В

Метод В застосовують у випадку визначення поряд з


арсеном селену і телуру, а також при визначенні арсе-
ну в зразках, що містять сурму, вісмут, ртуть і срібло, а
також сульфіди і сульфіти, та в деяких інших випад-
ках.

2.4.3. КАЛЬЦІЙ

При приготуванні всіх розчинів, застосовуваних у дано-


му випробуванні, має використовуватися вода дисти-
льована Р.
До 0.2 мл еталонного розчину кальцію спиртового
(100ррт Са) Р додають 1 мл розчину амонію оксала-
ту Р. Через 1 хв додають суміш 1 мл кислоти оцтової
розведеної Р і 15 мл розчину, що містить зазначену в
окремій статті кількість випробовуваної речовини, і
струшують.
Паралельно за цих самих умов готують еталон, вико-
ристовуючи суміш 1 мл кислоти оцтової розведеної Р,
10 мл еталонного розчину кальцію водного (10ррт Са) Р\
5 мл води дистильованої Р.
Через 15 хв опалесценція випробовуваного розчину не
має перевищувати опалесценцію еталона.

2.4.4. ХЛОРИДИ

До 15 мл розчину, зазначеного в окремій статті, дода-


ють 1 мл кислоти азотної розведеної Р і виливають
суміш за один раз у пробірку, що містить 1 мл розчину
срібла нітрату Р2.
Паралельно за цих самих умов готують еталон, вико-
Рисунок 2.4.2.-1. Прилад для випробування ристовуючи замість 15 мл випробовуваного розчину
на арсен (метод А) 10 мл еталонного розчину хлориду (5ррт СІ) Р\ 5 мл во-
Розміри зазначені у міліметрах ди Р. Пробірки поміщають у захищене від світла місце.

76 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

Через 5 хв пробірки переглядають на чорному фоні го- Паралельно за цих самих умов готують еталон, вико-
ризонтально (перпендикулярно до осі пробірок). Опа- ристовуючи замість випробовуваної речовини 5 мл
лесценція випробовуваного розчину не має перевищу- еталонного розчину фториду (Wppm F) Р.
вати опалесценцію еталона.
У циліндр із скляною притертою пробкою поміщають
20 мл випробовуваного розчину, в другий такий самий
2.4.5. ФТОРИДИ циліндр — 20 мл еталона, потім у кожний циліндр до-
дають по 5 мл реактиву амінометилалізариндіоцтової
Кількість випробовуваної речовини, зазначену в ок- кислоти Р.
ремій статті, 0.1 г піску Р, промитого кислотою, і 20 мл
суміші рівних об'ємів кислоти сірчаної Р і води Р Через 20 хв синє забарвлення випробовуваного розчи-
помішають у внутрішню пробірку приладу, зображе- ну, що з'явилося замість первісного червоного, має бу-
ного на Рис. 2.4.5.-1. Оболонку, заповнену тетрахлор- ти не інтенсивнішим за забарвлення еталона.
етаном Р, нагрівають до температури кипіння тетра-
хлоретану (146 °С). Приєднують генератор водяної па-
ри і відганяють вміст пробірки з перегрітою водяною 2.4.6. МАГНІЙ
парою, збираючи відгін у мірну колбу місткістю
100 мл, яка містить 0.3 млО.1 Мрозчину натрію гідрок- До 10 мл розчину випробовуваної речовини, пригото-
сиду і 0.1 мл розчину фенолфталеїну Р. Об'єм розчину в ваного, як зазначено в окремій статті, додають 0.1 г ди-
пробірці під час відгону має бути постійним (20 мл). натрію тетраборату Р. Визначають рН розчину і,
Підтримують лужну реакцію вмісту мірної колби, якщо необхідно, доводять до рН 8.8-9.2, використову-
якщо необхідно, додаючи краплями 0.1 М розчин
ючи кислоту хлористоводневу розведену Р або розчин
натрію гідроксиду. Доводять об'єм розчину водою РД.О
натрію гідроксиду розведений Р. Розчин поміщають у
позначки і перемішують (випробовуваний розчин).
ділильну лійку, струшують протягом 1 хв з двома пор-
ціями, по 5 мл кожна, розчину 1 г/л гідроксихіноліну Р
у хлороформі Р, залишають до розшарування і відкида-
ють органічний шар. До водного шару додають
0.4 мл бутиламіну Р і 0.1 мл триетаноламіну Р. Визна-
чають рН розчину і, якщо необхідно, доводять до
рН 10.5-11.5. Додають 4 мл розчину 1 г/л гідрок-
сихіноліну Р у хлороформі Р, струшують протягом 1 хв,
залишають до розшарування, нижній шар відбирають
і використовують для випробування.

Паралельно за цих самих умов готують еталон, вико-


ристовуючи замість 10 мл розчину випробовуваної ре-
човини суміш 1 мл еталонного розчину магнію
(Юррт Mg) Рта 9 мл води Р.

Забарвлення випробовуваного розчину має бути не


інтенсивнішим за забарвлення еталона.

2.4.7. МАГНІЙ І ЛУЖНОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ

До 200 мл води Р додають 0.1 г гідроксиламіну гідрохло-


риду Р, 10 мл аміачного буферного розчину рН 10.0 Р,
ІмлО.1 М розчину цинку сульфату і близько 15 мг інди-
каторної суміші протравного чорного 11 Р. Нагрівають
до температури близько 40 °С. Одержаний розчин ти-
трують 0.01 М розчином натрію едетату до переходу
забарвлення розчину від фіолетового до синього. До
одержаного розчину додають зазначену в окремій
статті кількість випробовуваної речовини, розчинену
в 100 мл води Р, або використовують зазначений в ок-
ремій статті розчин. Якщо забарвлення розчину стає
фіолетовим, знову титрують до переходу забарвлення
розчину до синього.

Рисунок 2.4.5.-1. Прилад для випробування Об'єм 0.01 М розчину натрію едетату, витрачений на
на фториди друге титрування, не має перевищувати об'єм титран-
Розміри зазначені у міліметрах ту, зазначений в окремій статті.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 77


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

2.4.8. ВАЖКІ МЕТАЛИ до одержання майже білого або в крайньому разі сіру-
ватого залишку. Спалювання проводять при темпера-
турі не більше 800 °С. Залишають до охолодження,
МЕТОДА потім залишок у тиглі змочують кількома краплями
кислоти сірчаної розведеної Р. Упарюють до сухого за-
До 12 мл водного розчину, зазначеного в окремій лишку, знов спалюють і залишають до охолодження.
статті, додають 2 мл буферного розчину рН 3.5 Р і пе- Загальний час спалювання не має перевищувати 2 год.
ремішують. Одержану суміш додають до 1.2 мл реак- Залишок з тигля кількісно переносять у пробірку двома
тиву тіоацетаміду Р і негайно перемішують. порціями кислоти хлористоводневої розведеної Р, по
5 мл кожна. Додають 0.1 мл розчину фенолфталеїну Р,
Паралельно за тих самих умов готують еталон, вико- потім підлужують розчином аміаку концентрованим Р
ристовуючи замість 12 мл випробовуваного розчину до появи рожевого забарвлення. Охолоджують, дода-
суміш 10 мл еталонного розчину свинцю (1 ррт або ють кислоту оцтову льодяну Я до знебарвлення розчину
2ррт РЬ) Р, як зазначено в окремій статті, і 2 мл ви- і додають ще 0.5 мл кислоти оцтової льодяної Р. Якщо
пробовуваного розчину. необхідно, фільтрують і промивають фільтр водою Р.
Готують холостий розчин, використовуючи суміш Доводять об'єм розчину водою Р до 20 мл і перемішу-
Ю м л води Р і 2 мл випробовуваного розчину. ють. 12 мл одержаного розчину поміщають у пробірку,
Порівняно з холостим розчином еталон повинен мати додають 2 мл буферного розчину рН 3.5 Р\ перемішують.
світло-коричневе забарвлення. Одержану суміш додають до 1.2 мл реактиву тіоаце-
таміду Р і негайно перемішують.
Через 2 хв коричневе забарвлення випробовуваного
розчину має бути не інтенсивнішим за забарвлення Паралельно готують еталон, використовуючи 4 мл
еталона. розчину 250 г/л магнію сульфату Р у кислоті сірчаній
розведеній Р і зазначений об'єм еталонного розчину
свинцю (10ррт РЬ) Р. Спалюють за тих самих умов, що
МЕТОД В і випробовувану речовину, кількісно переносять кис-
лотою хлористоводневою, додають розчин аміаку і
Випробовувану речовину розчиняють в органічному потім кислоту оцтову. Доводять об'єм розчину до
розчиннику з мінімально необхідною кількістю води 20 мл водою Р і перемішують. До 10 мл одержаного
(наприклад, діоксан або ацетон з додаванням 15 % води). розчину додають 2 мл розчину, одержаного при об-
робці випробовуваної речовини, і 2 мл буферного роз-
До 12 мл розчину, зазначеного в окремій статті, дода- чину рН 3.5 Р і перемішують. Одержану суміш додають
ють 2 мл буферного розчину рН 3.5 Р І перемішують. до 1.2 мл реактиву тіоацетаміду Р І негайно пе-
Одержану суміш додають до 1.2 мл реактиву тіоаце- ремішують.
таміду Р\ негайно перемішують.
Готують холостий розчин, використовуючи суміш
Паралельно за тих самих умов готують еталон, вико- 10 мл води Р і 2 мл розчину, одержаного при обробці
ристовуючи замість 12 мл випробовуваного розчину випробовуваної речовини. Порівняно з холостим роз-
суміш 10 мл еталонного розчину свинцю (1 ррт або чином еталон повинен мати світло-коричневе забарв-
2ррт РЬ), як зазначено в окремій статті, і 2 мл випро- лення.
бовуваного розчину. Еталонний розчин свинцю (1 ррт
або 2 ррт РЬ) готують шляхом розведення еталонного Через 2 хв коричневе забарвлення випробовуваного
розчину свинцю (100ррт РЬ) /"розчинником, який за- розчину має бути не інтенсивнішим за забарвлення
стосовується для розчинення випробовуваної речови- еталона.
ни.
Готують холостий розчин, використовуючи суміш МЕТОД D
10 мл розчинника, застосовуваного для розчинення
випробовуваної речовини, і 2 мл випробовуваного Кількість випробовуваної речовини, зазначену в ок-
розчину. Порівняно з холостим розчином еталон ремій статті, поміщають у фарфорофий або кварцовий
повинен мати світло-коричневе забарвлення. тигель і старанно змішують із 0.5 г магнію оксиду Р1.
Через 2 хв коричневе забарвлення випробовуваного Спалюють при слабкому червоному жару (близько
розчину має бути не інтенсивнішим за забарвлення 600 °С) до утворення однорідного залишку білого або
еталона. сірувато-білого кольору. Якщо після ЗО хв спалювання
суміш залишається забарвленою, тигель залишають до
охолодження, вміст перемішують тонкою скляною
МЕТОД С паличкою і повторюють спалювання. Якщо не-
обхідно, операцію повторюють. Нагрівають при тем-
У фарфоровий або кварцовий тигель поміщають 4 мл пературі 800 °С близько 1 год. Залишок з тигля
розчину 250 г/л магнію сульфату Р у кислоті сірчаній кількісно переносять у пробірку двома порціями по
розведеній Р і додають кількість випробовуваної речо- 5 мл суміші рівних об'ємів розчину кислоти хлористо-
вини, зазначену в окремій статті (не більше 2 г). Пе- водневої Р1 і води Р. Додають 0.1 мл розчину фенолфта-
ремішують тонкою скляною паличкою і обережно леїну Р, потім підлужують розчином аміаку концентро-
нагрівають. Якщо суміш рідка, обережно упарюють на ваним Р до появи рожевого забарвлення. Охолоджу-
водяній бані до сухого залишку, потім поступово ють, підкислюють кислотою оцтовою льодяною Р до
нагрівають до обвуглювання і продовжують нагрівання знебарвлення розчину і додають ще 0.5 мл кислоти оц-

78 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

товоїльодяноїР. Якщо необхідно, фільтрують і проми- (Рис. 2.4.8.-1), установлюють шприц місткістю 50 мл
вають фільтр водою Р. Доводять об'єм розчину водою Р без поршня.
до 20 мл і перемішують. 12 мл одержаного розчину
Випробовуваний розчин помішають у шприц і уводять
помішають у пробірку, додають 2 мл буферного розчину
поршень, розвиваючи такий тиск, щоб профільтру-
рН 3.5 Р і перемішують. Одержану суміш додають до
вався увесь розчин. Відкривають тримач і виймають
1.2 мл реактиву тіоацетаміду Р і негайно перемі-
передфільтр таким чином, щоб мембранний фільтр не
шують.
забруднився домішками. У противному разі його
Паралельно готують еталон таким чином. До 0.5 г заміняють іншим мембранним фільтром і операцію
магнію оксиду Р1 додають зазначений в окремій статті повторюють за тих самих умов.
об'єм еталонного розчину свинцю (Юррт Pb) P. Вису-
До фільтрату або до зазначеного в окремій статті
шують у сушильній шафі при температурі від 100 °С до
об'єму фільтрату додають 2 мл буферного розчину
105 °С, потім спалюють за тих самих умов, що й випро-
рН 3.5 Р і перемішують. Одержану суміш додають до
бовувану речовину, кількісно переносять кислотою
1.2 мл реактиву тіоацетаміду Р і перемішують, зали-
хлористоводневою, додають розчин аміаку і потім кис-
шають на 10 хв і знову фільтрують, як описано вище,
лоту оцтову. Доводять об'єм розчину до 20 мл водою Рі
але розташування фільтрів змінюють таким чином,
перемішують. До 10 мл одержаного розчину додають
щоб рідина проходила спочатку крізь мембранний
2 мл розчину, одержаного при обробці випробовуваної
фільтр, а потім - крізь передфільтр (Рис. 2.4.8.-1). Тиск
речовини, і 2 мл буферного розчину рН3.5 Р і перемішу-
поршня шприца має бути помірним і постійним для
ють. Одержану суміш додають до 1.2 мл тіоаце-
забезпечення повільного і рівномірного фільтрування.
тамідного реактиву Р і негайно перемішують.
Після закінчення фільтрування тримач відкривають,
Готують холостий розчин, використовуючи суміш мембранний фільтр виймають і висушують за допомо-
10 мл води Р і 2 мл випробовуваного розчину. гою фільтрувального паперу.
Порівняно з холостим розчином еталон повинен мати
Еталон готують аналогічно, використовуючи зазначе-
світло-коричневе забарвлення.
ний в окремій статті об'єм еталонного розчину свинцю
Через 2 хв коричневе забарвлення випробовуваного (Іррт РЬ) Р.
розчину має бути не інтенсивнішим за забарвлення
Забарвлення мембранного фільтра, одержане в досліді
еталона.
з випробовуваним розчином, має бути не інтен-
сивнішим за забарвлення мембранного фільтра, одер-
МЕТОД Е жане у досліді з еталоном.

Кількість випробовуваної речовини, зазначену в ок-


МЕТОД F
ремій статті, розчиняють у ЗО мл або у зазначеній
кількості води Р.
Кількість випробовуваної речовини, зазначену в ок-
У тримач пристрою для стерильного фільтрування, ремій статті, поміщають у чисту суху колбу К'єльдаля
на підкладку якого поміщено мембранний фільтр місткістю 100 мл (у разі інтенсивного ціноутворення
(розмір пор — 3 мкм), а поверх нього — передфільтр треба застосувати колбу місткістю 300 мл). Колбу

Мембранний
Передфільтр фільтр

Мембранний Передфільтр
фільтр

Сполучення
Передфільтрація Фільтрування розчину
розчину після додавання
реактивів

Рисунок 2.4.8.-1. Прилад для випробування на солі важких металів (метод Е)


Розміри зазначені у міліметрах

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 79


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

закріплюють під кутом 45° і додають суміш 8 мл кисло- Через 5 хв рожеве забарвлення випробовуваного розчи-
ти сірчаної Р\ 10 мл кислоти азотної Р у кількості, ну має бути не інтенсивнішим за забарвлення еталона.
достатній для повного змочування випробовуваної ре-
човини. Обережно нагрівають до початку реакції,
потім дають реакції стихнути і додають додаткові 2.4.10. СВИНЕЦЬ У ЦУКРАХ
порції тієї самої суміші кислот, нагріваючи після кож-
ного додавання. Операцію повторюють, доки об'єм Визначення свинцю проводять методом атомно-аб-
доданої суміші кислот не досягне 18 мл. Посилюють сорбційної спектрометрії (2.2.23, метод 2).
нагрівання і обережно кип'ятять до потемніння роз-
чину. Охолоджують, додають 2 мл кислоти азотної Р і Випробовуваний розчин. 20.0 г випробовуваної речови-
знову нагрівають до потемніння розчину. Продовжу- ни розчиняють у суміші рівних об'ємів кислоти оцто-
ють додавання кислоти азотної Р з наступним нагрі- вої розведеної Р і води Р, доводять об'єм розчину цією
ванням, доки розчин не перестане темніти, потім самою сумішшю розчинників до 100.0 мл і перемішу-
сильно нагрівають до появи густих білих парів. Охоло- ють. Додають 2.0 мл насиченого розчину (близько
джують, обережно додають 5 мл води Р, кип'ятять з 10 г/л) амонію піролідиндитіокарбамату Р\ 10.0 мл ме-
обережностями до появи густих білих парів і продов- тилізобутилкетону Р і струшують протягом ЗО с у за-
жують нагрівання до одержання залишку об'ємом від хищеному від яскравого світла місці. Залишають до
2 мл до 3 мл. Охолоджують, обережно додають 5 мл во- розшарування. Для випробування використовують
ди Р і визначають забарвлення розчину. Якщо розчин шар метилізобутилкетону.
має жовте забарвлення, додають краплями 1 мл розчи- Розчини порівняння. Готують три розчини порівняння
ну водню пероксиду концентрованого Р і знову нагрі- аналогічно до випробовуваного розчину, але з додаван-
вають до появи густих білих парів і продовжують ням до 20.0 г випробовуваної речовини відповідно 0.5 мл,
нагрівання до одержання залишку об'ємом від 2 мл до 1.0 мл і 1.5 мл еталонного розчину свинцю (10ррт Pb) P.
3 мл. Якщо забарвлення розчину все ще залишається Установлюють нульову точку на приладі, використо-
жовтим, повторюють додавання 5 мл води Р\ 1 мл роз- вуючи метилізобутилкетон Р, оброблений аналогічно
чину водню пероксиду концентрованого Р до знебарв- до випробовуваного розчину, але без додавання ви-
лення розчину. Охолоджують, обережно доводять пробовуваної речовини. Вимірюють поглинання за
об'єм розчину водою /'до 25 мл. довжини хвилі 283.3 нм, використовуючи як джерело
Доводять рН розчину до 3.0-4.0 розчином аміаку кон- випромінювання лампу з порожнистим свинцевим
центрованим Р1 (при наближенні до зазначеного зна- катодом і повітряно-ацетиленове полум'я.
чення рН можна застосовувати розчин аміаку розведе- Випробовувана речовина має містити не більше
ний Р1), використовуючи як зовнішній індикатор 0.5 ррт свинцю, якщо немає інших зазначень в ок-
індикаторний папір, що діє у вузькому інтервалі рН, ремій статті.
потім доводять об'єм розчину водою Р до 40 мл, пе-
ремішують і додають 2 мл буферного розчину рН 3.5 Р.
Одержану суміш додають до 1.2 мл тіоацетамідного 2.4.11. ФОСФАТИ
реактиву Р і негайно перемішують. Доводять об'єм
розчину водою PRO 50 мл і перемішують. До 100 мл приготованого і, якщо необхідно, нейт-
ралізованого, як зазначено в окремій статті, розчину
Паралельно за цих самих умов готують еталон, вико- додають 4 мл сульфомолібденового реактиву РЗ.
ристовуючи замість випробовуваної речовини зазна- Струшують і додають 0.1 мл розчину олова(ІІ) хлори-
чений в окремій статті об'єм еталонного розчину свин- ду Р1.
цю (Wppm Pb) P.
Паралельно за цих самих умов готують еталон, вико-
Через 2 хв коричневе забарвлення випробовуваного ристовуючи замість 100 мл розчину випробовуваної
розчину має бути не інтенсивнішим за забарвлення речовини суміш 2 мл еталонного розчину фосфату
еталона. (5ррт POj) Р і 98 мл води Р. Через 10 хв порівнюють
забарвлення 20 мл кожного розчину.
Забарвлення випробовуваного розчину має бути не
2.4.9. ЗАЛІЗО інтенсивнішим за забарвлення еталона.
Кількість випробовуваної речовини, зазначену в ок-
ремій статті, розчиняють у воді Р, доводять об'єм роз-
чину водою /"до 10 мл і перемішують або використову- 2.4.12. КАЛІЙ
ють 10 мл розчину, зазначеного в окремій статті. Дода-
ють 2 мл розчину 200 r/л кислоти лимонної Р і 0.1 мл До 10 мл розчину, приготованого, як зазначено в ок-
кислоти тіогліколевої Р. Перемішують, підлужують ремій статті, додають 2 мл свіжоприготованого розчи-
розчином аміаку Р, доводять об'єм розчину водою />до ну 10 г/л натрію тетрафенілборату Р.
20 мл. Паралельно за цих самих умов готують еталон, викори-
стовуючи замість 10 мл розчину випробовуваної речо-
Паралельно за цих самих умов готують еталон, використо- вини суміш 5 мл еталонного розчину калію (20 ррт К) Р
вуючи 10 мл еталонного розчину заліза(ІП) (1 ррт Fe) P. і 5 мл води Р.

80 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

Через 5 хв опалесценція випробовуваного розчину не вання до постійної маси, якщо немає Інших зазначень
має перевищувати опалесценцію еталона. в окремій статті.

МЕТОД В
2.4.13. СУЛЬФАТИ
Близько 1 г (точна наважка) або зазначену в окремій
При приготуванні усіх розчинів, застосовуваних у да- статті кількість випробовуваної речовини поміщають
ному випробуванні, має використовуватися вода дис- у попередньо прожарений і зважений фарфоровий,
тильована Р. кварцовий або платиновий тигель. Обережно нагріва-
До 1.5 мл еталонного розчину сульфату (ІОррт SO4) Pl ють на полум'ї або на піщаній бані до повного обвуг-
додають 1 мл розчину 250 г/л барію хлориду Р. Струшу- лювання речовини, охолоджують і, якщо немає інших
ють і залишають на 1 хв, потім додають 15 мл випробо- зазначень в окремій статті, змочують залишок 1 мл
вуваного розчину, приготованого, як зазначено в ок- кислоти сірчаної Р, обережно нагрівають до видалення
ремій статті, і 0.5 мл кислоти оцтової Р.
пари кислоти сірчаної і спалюють при температурі
(800±25) °С до зникнення темних часток. Після закін-
Паралельно за цих самих умов готують еталон, вико- чення спалювання тигель охолоджують в ексикаторі,
ристовуючи замість випробовуваного розчину 15 мл зважують і обчислюють вміст зольного залишку у ви-
еталонного розчину сульфату (ІОррт SO^) P. пробовуваній речовині. Якщо вміст золи перевищує
межу, зазначену в окремій статті, залишок знову змо-
Через 5 хв опалесценція випробовуваного розчину не
чують 1 мл кислоти сірчаної Р, нагрівають і спалюють,
має перевищувати опалесценцію еталона. як описано вище, і знову обчислюють вміст золи.
Продовжують спалювання до постійної маси, якщо
немає інших зазначень в окремій статті.
2.4.14. СУЛЬФАТНА ЗОЛА

Цей метод застосовують, якщо немає інших зазначень


в окремій статті. 2.4.15. НІКЕЛЬ У ПОЛІОЛАХ

Фарфоровий, кварцовий або платиновий тигель Визначення нікелю проводять методом атомно-аб-
нагрівають при червоному жару протягом ЗО хв, охо- сорбційної спектрометрії (2.2.23, метод 2).
лоджують в ексикаторі і зважують. Випробовувану ре-
Випробовуваний розчин. 20.0 г випробовуваної речови-
човину поміщають у тигель і додають 2 мл кислоти
ни розчиняють у суміші рівних об'ємів кислоти оцто-
сірчаної розведеної Р, нагрівають спочатку на водяній
вої розведеної Р і води Р, доводять об'єм розчину цією
бані, потім обережно на полум'ї. Потім температуру
самою сумішшю розчинників до 100.0 мл і перемішу-
поступово збільшують до 600 °С і продовжують спа-
ють. Додають 2.0 мл насиченого розчину (близько
лювання до зникнення темних часток. Тигель залиша- 10 г/л) амонію піролідиндитіокарбамату Р\ 10.0 мл ме-
ють до охолодження, додають декілька крапель кисло- тилізобутилкетону Р і струшують протягом ЗО с у за-
ти сірчаної розведеної Р, нагрівають і спалюють, як хищеному від яскравого світла місці. Залишають до
описано вище, потім знову охолоджують. Додають розшарування. Для випробування використовують
декілька крапель розчину амонію карбонату Р. Упарю- шар метилізобутилкетону.
ють і обережно спалюють, охолоджують в ексикаторі,
зважують і повторюють спалювання по 15 хв до Розчини порівняння. Готують три розчини порівняння
постійної маси. аналогічно до випробовуваного розчину, але з дода-
ванням до 20.0 г випробовуваної речовини відповідно
N 0.5 мл, 1.0 мл і 1.5 мл еталонного розчину нікелю
(ІОррт Ni) P.
Установлюють нульову точку на приладі, використо-
МЕТОД А вуючи метилізобутилкетон Р, оброблений аналогічно
до випробовуваного розчину, але без додавання ви-
Близько 1 г (точна наважка) або зазначену в окремій пробовуваної речовини. Вимірюють поглинання за
статті кількість випробовуваної речовини поміщають довжини хвилі 232.0 нм, використовуючи як джерело
у попередньо прожарений і зважений фарфоровий, випромінювання лампу з порожнистим нікелевим ка-
кварцовий або платиновий тигель, змочують 1 мл кис- тодом і повітряно-ацетиленове полум'я.
лоти сірчаної Р, обережно нагрівають на полум'ї або
на піщаній бані до видалення пари кислоти сірчаної і Випробовувана речовина має містити не більше 1 ррт
прожарюють при температурі (600+25) °С до зникнен- нікелю, якщо немає інших зазначень в окремій статті.
ня темних часток. Після закінчення спалювання ти-
гель охолоджують в ексикаторі, зважують і обчислю-
ють вміст зольного залишку у випробовуваній речо- 2.4.16. ЗАГАЛЬНА ЗОЛА
вині. Якщо вміст золи перевищує межу, зазначену в
окремій статті, залишок знову змочують 1 мл кислоти Фарфоровий, кварцовий або платиновий тигель
сірчаної Р, нагрівають і спалюють, як описано вище, і нагрівають при червоному жару протягом ЗО хв, охо-
знову обчислюють вміст золи. Продовжують спалю- лоджують в ексикаторі і зважують. Якщо немає інших

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 81


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

зазначень в окремій статті, 1.00 г випробовуваної ре- Паралельно за цих самих умов готують еталон, вико-
човини або здрібненої на порошок лікарської рослин- ристовуючи замість розведеної вакцини 1 мл розчину
ної сировини поміщають у тигель і рівномірно роз- формальдегіду Р, розведеного до вмісту формальдегіду
поділяють по дну тигля. Висушують при температурі (СН2О) 20 мкг/мл.
від 100 °С до 105 °С протягом 1 год і потім спалюють
Пробірки переглядають уздовж їх вертикальних осей.
до постійної маси у муфельній печі при температурі
Забарвлення випробовуваного розчину має бути не
(600+25) °С, охолоджуючи тигель в ексикаторі після
інтенсивнішим за забарвлення еталона.
кожного спалювання. Протягом усієї процедури у
тиглі не повинно з'являтися полум'я. Якщо після три-
валого спалювання зола все ще містить темні частки,
МЕТОД В
вміст тигля кількісно переносять гарячою водою на
беззольний фільтр і спалюють залишок на фільтрі ра-
У пробірку поміщають 0.5 мл випробовуваної вакци-
зом з фільтрувальним папером. Фільтрат об'єднують із
ни, розведеної у співвідношенні 1 до 100, додають 5 мл
золою, обережно упарюють до сухого залишку і спа-
люють до постійної маси. розчину 0.5 г/л метилбензотіазолонгідразону гідрохло-
риду Рі 0.05 мл полісорбату 80 Р, пробірку закривають,
струшують і залишають на 60 хв. Потім додають 1 мл
реактиву заліза(ІП) хлориду і сульфамінової кислоти Р
2.4.17. АЛЮМІНІЙ і залишають на 15 хв.
Паралельно за цих самих умов готують еталон, вико-
Розчин випробовуваної речовини, приготований, як
ристовуючи замість 0.5 мл розведеної випробовуваної
зазначено в окремій статті, поміщають у ділильну вакцини 0.5 мл розчину формальдегіду Р, розведеного
лійку, струшують з двома порціями, по 20 мл кожна,
до вмісту формальдегіду (СН2О) 5 мкг/мл.
розчину 5 г/л гідроксихіноліну Р у хлороформі Р, потім
з 10 мл цього самого розчину. Хлороформні шари Вимірюють оптичну густину (2.2.25) одержаних роз-
відділяють і збирають у мірну колбу місткістю 50.0 мл. чинів на спектрофотометрі за довжини хвилі 628 нм,
Доводять об'єм розчину хлороформом Р по познач- використовуючи як компенсаційний розчин холостий
ки і перемішують (випробовуваний розчин). розчин.
Еталон готують аналогічно, використовуючи зазначе- Оптична густина випробовуваного розчину не має пе-
ний в окремій статті розчин порівняння. ревищувати оптичну густину еталона.
Холостий розчин готують аналогічно, використовую- Якщо випробовувана вакцина являє собою емульсію,
чи зазначений в окремій статті розчин. водну фазу відділяють таким способом. До вакцини
Вимірюють інтенсивність флуоресценції (2.2.21) ви- додають рівний об'єм ізопропілміристату Р і пе-
пробовуваного розчину (І/), еталона (IJ і холостого ремішують. До трьох об'ємів одержаної суміші дода-
розчину (Ij), використовуючи збуджуюче випроміню- ють два об'єми / Мрозчину кислоти хлористоводневої,
вання за довжини хвилі 392 нм і вторинний фільтр із три об'єми хлороформу Рі чотири об'єми розчину 9 г/л
смугою пропускання, що має максимум за довжини натрію хлориду Р. Ретельно перемішують і центрифу-
хвилі 518 нм, або монохроматор, установлений на гують з прискоренням 15 000 g протягом 60 хв. Водний
пропускання цієї довжини хвилі. шар відбирають і вимірюють його об'єм. Водний шар
використовують для випробування на формальдегід,
Флуоресценція (Ii-Ij) випробовуваного розчину не як зазначено вище.
має перевищувати флуоресценцію еталона (І2-Із).
Обчислюють концентрацію формальдегіду в еталоні
з урахуванням розведення вакцини в процесі розді-
лення шарів і готують еталон з відповідною концент-
2.4.18. ВІЛЬНИЙ ФОРМАЛЬДЕГІД рацією.

Метод А застосовують, якщо немає інших зазначень в Якщо описана процедура не дозволяє досягти розді-
окремій статті. Метод В застосовують для вакцин, в лення шарів, додають 100 г/л полісорбату 20 Рдо роз-
яких для нейтралізації надмірного формальдегіду ви- чину 9 г/л натрію хлориду Р і повторюють процедуру,
користовують натрію метабісульфіт. центрифугуючи з прискоренням 22 500 g.

МЕТОД А
2.4.19. ЛУЖНІ ДОМІШКИ У ЖИРНИХ ОЛІЯХ
Вакцини, використовувані для людини, розводять у
10 разів. Бактеріальні токсоїди, застосовувані у вете- У пробірку поміщають 10 мл свіжоперегнаного ацето-
ринарії, розводять у 25 разів. ну Р і 0.3 мл води Р, додають 0.05 мл розчину 0.4 г/л
бромфенолового синього Ру спирті Р; якщо необхідно,
1 мл випробовуваної вакцини, розведеної, як зазначе- розчин нейтралізують 0.01 М розчином кислоти хлори-
но вище, поміщають у пробірку і додають 4 мл води Рі стоводневої або 0.01 М розчином натрію гідроксиду,
5 мл реактиву ацетилацетону РІ. Пробірку поміща- потім додають 10 мл випробовуваної олії, струшують і
ють у водяну баню з температурою 40 °С на 40 хв. залишають до розділення шарів.

82 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

Для зміни забарвлення верхнього шару на жовте має і обприскують розчином 200 г/л кислоти фосфорно-
бути витрачено не більше 0.1 мл 0.01 Мрозчину кисло- молібденової Р в етанолі Р до постійного забарвлення
ти хлористоводневої. пластинки у жовтий колір. Через 2 хв починають про-
являтися сині плями. Протягом перших 5-Ю хв плас-
тинку обробляють парами аміаку, доки фон не стане
чисто білим. На пластинці залишаються сині, світло-
2.4.20. АНТИОКСИДАНТИ У ЖИРНИХ ОЛІЯХ фіолетові або зеленуваті плями.
Хроматограму оцінюють, порівнюючи з Рис. 2.4.20.-1.
Випробування проводять методом тонкошарової хро- Якщо на лінії старту виявляються сині плями, прово-
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар дять розділення й ідентифікацію полігідроксіантиок-
силікагель G Р. Перед застосуванням пластинки вису- сидантів (метод В).
шують при температурі 130 °С протягом 2 год.
Випробовуваний розчин (а). 20 г випробовуваної речо- Перший напрямок
вини, взятої з центра зразка, або 20 г олії поміщають хроматографування, 10см
у ділильну лійку, додають 50 мл петролейного ефіру Р •4———————————————
і енергійно струшують з двома порціями по ЗО мл ме- Хлороформ
танолу (75 % об/об). Після чіткого розділення шарів § «• . «її» оь
нижні, метанольні, шари об'єднують і випарюють при 61
А В С
зниженому тиску і якомога більш низькій температурі
в атмосфері азоту. Залишок розчиняють у 5 мл хлоро- Фронт
форму, вільного від етанолу Р. Зберігають у добре заку- А і.
*
о
8
пореній посудині. с>
"-ч
у
Випробовуваний розчин (Ь). Шар петролейного ефіру І І?
S
(верхній шар), одержаний при приготуванні випробо- а, «
1 S.
вуваного розчину (а), обережно упарюють до сухого §1 Іg |Щ л
ї11ї %
6
залишку. Додають 0.5 г пірогалолу Р, розчиненого у
100 мл етанолу Р, потім 15 мл свіжоприготованого
розчину 330 г/л натрію гідроксиду Р\ кип'ятять із зво-
^11 і В
ш с
—о—
^••gfP2 \

ротним холодильником протягом ЗО хв. Охолоджують, 1 °\3


додають 250 мл води Р\ витягують неомилювані речо-
вини трьома порціями по 100 мл петролейного ефіру Р.
Об'єднані витяги петролейного ефіру промивають во- Рисунок 2.4.20.-1. Типові хроматогроми
дою Р до відсутності лужної реакції середовища і упа- антиоксидантів (методи А і С)
рюють до сухого залишку. Залишок розчиняють у 5 мл
хлороформу, вільного від етанолу Р. Зберігають у а = Стартова точка № 1 + пляма галатів + пляма
щільно закупореній посудині. нордигідрогваяретової кислоти
Ь = Стартова точка № 2
с = Стартова точка № З
А. НЕПОЛІГЩРОКСІАНТИОКСИДАНТИ 1 — Гваякова смола
2 = 3-(1,1-Диметилетил)-4-метоксифенол
Пластинку поміщають у хроматографічну камеру з 3 = 2-(1,1-Диметилетил)-4-метоксифенол
хлороформом, вільним від етанолу, Р. Коли фронт роз- 4 = 2,2,5,7,8-Пентаметил-6-хроманол
чинника пройде близько 12 см від нижнього краю 5 = Тетраетилтіурам дисульфід
пластинки, пластинку виймають з камери, висушують 6 = а- Токоферол
протягом 20 хв на повітрі, потім протягом 20 хв в екси- 7 = Дибутилгідроксіанізол
каторі під вакуумом. 8 = Бутилгідроксітолуол
А = жовтий
Налінію старту хроматографічної пластинки, підгото- В = червоний
ваної, як зазначено вище, у стартову точку № 1 С = синій
(Рис. 2.4.20.-1) наносять випробовуваний розчин (а) у Метод А: суцільна лінія
вигляді плями діаметром не більше 5 мм. Об'єм ви- Метод С: пунктирна лінія
пробовуваного розчину (а), що наноситься, залежить
від його концентрації і становить звичайно від 2 мкл
до 10 мкл. У стартові точки № 2 і № 3 (Рис. 2.4.20.-1) В. ПОЛІГІДРОКСІАНТИОКСИДАНТИ
наносять по 2 мкл забарвленого розчину, що містить
по 0.1 г/л диметилового жовтого Р, Судану червоно- На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
го G Р та індофенолового синього Ру бензолі Р. На плас- 1 мкл, 2 мкл, 4 мкл і 6 мкл випробовуваного розчи-
тинці позначають довжину пробігу (10 см) у двох на- ну (а), а також від 1 мкл до 2 мкл забарвленого розчи-
прямках. Першим разом пластинку хроматографують ну, приготованого, як зазначено в методі А. Пластин-
у камері з хлороформом, вільним від етанолу Р. Плас- ку поміщають у камеру із сумішшю розчинників: кис-
тинку висушують на повітрі протягом 10 хв, потім по- лота оцтова льодяна Р - бензол Р - петролейний ефір Р
вертають на 90° і хроматографують у камері з бензо- (30:60:60). Коли фронт розчинників пройде близько
лом Р. Пластинку висушують на повітрі протягом 5 хв 13 см від лінії старту, пластинку виймають із камери,

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 83


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

висушують на повітрі, обприскують розчином 200 г/л 2.4.21. СТОРОННІ ОЛІЇ У ЖИРНИХ ОЛІЯХ
кислоти фосфорномолібденової Р в етанолі Р і продов- МЕТОДОМ ТОНКОШАРОВОЇ
жують проявлення за методикою, описаною для іден- ХРОМАТОГРАФІЇ
тифікації неполігідроксіантиоксидантів.
Полігідроксіантиоксиданти ідентифікують, порівню- Випробування проводять методом тонкошарової хро-
ючи положення плям на хроматограмі випробовува- матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
ного розчину по відношенню до плям на хроматограмі кізельгур G Р. Пластинку імпрегнують, помістивши в
забарвленого розчину (див. Рис. 2.4.20.-2). камеру, яка містить суміш вазелінового масла Р і пет-
ролейного ефіру Я (10:90) у такій кількості, щоб нижній
край пластинки занурився на 5 мм нижче поверхні
рідини. Коли суміш для імпрегнування підніметься не
менш як на 12 см від нижнього краю пластинки, її
виймають із камери і дають розчиннику випаритися
протягом 5 хв. Наступне хроматографування прово-
дять у тому самому напрямку, що й імпрегнування.
6
Приготування суміші жирних кислот. До 2 г олії дода-
00 ють ЗО мл 0.5 Мрозчину калію гідроксиду спиртового
і нагрівають із зворотним холодильником протягом
/А 45 хв. Додають 50 мл води Р, залишають до охолоджен-
ня, переносять у ділильну лійку і струшують з трьома
порціями ефіру Р, по 50 мл кожна. Ефірні шари
відділяють, водний шар підкислюють кислотою хлори-
стоводневою Р і знову струшують з трьома порціями
ефіру Р, по 50 мл кожна. Усі ефірні шари об'єднують
і струшують з трьома порціями води Р, по 10 мл кожна,
відкидаючи промивні води. Об'єднані ефірні шари ви-
сушують над натрію сульфатом безводним Р і фільтру-
ють. Потім ефір випарюють на водяній бані, а із за-
Рисунок 2.4.20.-2. Типові хромотограми лишку готують випробовуваний розчин або розчин
полігідроксіантиоксидантів (Метод В) порівняння. Жирні кислоти також можна витягти з
розчину, одержаного в ході визначення неомилюваних
1 — Забарвлений розчин речовин.
2 = Бутилований гідроксіанізол
3 = Гваякова смола Випробовуваний розчин. 40 мг суміші жирних кислот,
4 = Нордигідрогваяретова кислота одержаної з випробовуваної олії, розчиняють у 4 мл
5 = Метилгалат хлороформу Р.
6 = Етилгалат Розчин порівняння. 40 мг суміші жирних кислот, одер-
7 = Пропілгалат жаної з суміші 19 об'ємів кукурудзяної олії Р і 1 об'єму
8 = Октилгалат рапсової олії Р, розчиняють у 4 мл хлороформу Р.
9 = Додецилгалат
А = жовтий На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
В = червоний по 3 мкл кожного розчину. Поміщають пластинку в
С = синій камеру з сумішшю розчинників: вода Р - кислота оц-
това льодяна Р (10:90). Коли фронт розчинників
пройде 8 см від лінії старту, пластинку виймають із ка-
С. АНТИОКСИДАНТИ, ЩО НЕ ВИТЯГАЮТЬСЯ мери, висушують при температурі 110 °С протягом
МЕТАНОЛОМ 10 хв і залишають до охолодження. Потім, якщо немає
інших зазначень в окремій статті, пластинку поміща-
Випробування проводять методом тонкошарової хро- ють у закриту щільно припасованою кришкою хрома-
матографії на іншій пластинці. Хроматографування тографічну камеру, попередньо насичену парами йоду
проводять за методикою, описаною для неполігідроксі- (на дно камери у випарювальній чашці поміщений
антиоксидантів, використовуючи замість випробову- йод Р). Через деякий час проявляються коричневі або
ваного розчину (а) випробовуваний розчин (Ь). Плас- жовтувато-коричневі плями. Пластинку виймають
тинку обприскують розчином 10 г/л дихлорхінон- із камери і залишають на кілька хвилин. Коли корич-
хлоріміду Р в етанолі Р. Плями виявляються протягом невий фон зникне, пластинку обприскують розчином
15 хв. Хроматограму оцінюють, порівнюючи з крохмалю Р. Сині плями, що з'являються, можуть на-
Рис. 2.4.20.-1. Зони, позначені пунктиром, відповіда- бувати коричневого забарвлення при висушуванні
ють а-токоферолу і бутилованому гідрокситолуолу. і знову стають синіми після обприскування водою Р.
Плями (3- і у-токоферолу знаходяться у зоні, відповід-
На хроматограмі випробовуваного розчину завжди
ній 2-( 1,1 -диметилетил)-4-метоксифенолу.
мають виявлятися пляма з Rf близько 0.5 (олеїнова
Якщо у випробовуваній речовині в істотній кількості кислота) і пляма з Rf близько 0.65 (лінолева кислота),
присутній бутилований гідрокситолуол, його визнача- відповідні плямам на хроматограмі розчину порівнян-
ють за методом А. ня. На хроматограмах деяких олій може виявлятися

84 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

пляма з Rf близько 0.75 (ліноленова кислота). Шляхом цинатом Р або поліетиленглікольадипінатом Р;


порівняння плям на хроматограмі випробовуваного — газ-носій азот для хроматографії Р;
розчину з плямами на хроматограмі розчину порівнян- — швидкість газу-носія 25 мл/хв;
ня переконуються у відсутності на хроматограмі ви- — температура колонки 180 °С;
пробовуваного розчину плями з Rf близько 0.25 (еру- — температура блока вводу проб і детектора 200 °С.
кова кислота).
Якщо необхідно або якщо зазначено в окремій статті,
температуру колонки збільшують від 120 °С до 200 °С
із швидкістю 5 °С за хв.
2.4.22. СТОРОННІ ОЛІЇ У ЖИРНИХ ОЛІЯХ
МЕТОДОМ ГАЗОВОЇ ХРОМАТОГРАФІЇ Хроматографувати можливо також на газовому хрома-
тографі з полуменево-іонізаційним детектором за та-
Випробування на сторонні олії проводять шляхом пе- ких умов:
реведення жирних кислот, що містяться у випробову- — колонка капілярна скляна або кварцова зав-
ваній олії, у метилові ефіри. довжки від 10 м до ЗО м і внутрішнім діаметром від
0.2 мм до 0.8 мм, внутрішня поверхня якої вкрита
шаром полі[(ціанопропіл)(метил)][(феніл)(метил)]
МЕТОД А силоксану Рабо макроголу 20 000 Р з товщиною ша-
ру від 0.1 мкм до 0.5 мкм або іншою підхожою не-
Цей метод незастосовний для олій, що містять гліце- рухомою фазою;
риди жирних кислот з епокси-, гідроксіепокси-, цикло- — газ-носій гелій для хроматографії Р або водень для
пропіловими або циклопропеніловими групами, а також хроматографії Р;
для олій, у складі яких велика частина жирних кислот — швидкість газу-носія 1.3 мл/хв (для колонки з
має довжину ланцюга менше восьми атомів вуглецю, і внутрішнім діаметром 0.32 мм);
для олій з кислотним числом більше 2.0. — поділ потоку 1:100 або менше у залежності від
Випробування проводять методом газової хромато- внутрішнього діаметра застосовуваної колонки (у
графії (2.2.28). разі використання колонки з внутрішнім діамет-
ром 0.32 мм поділ потоку має становити 1:50);
Випробовуваний розчин. Випробовувану олію висушу- — температура колонки від 160 °С до 200 °С, у залеж-
ють перед метилуванням, якщо це зазначено в ок- ності від довжини колонки і використовуваної не-
ремій статті. 1.0 г олії поміщають у круглодонну колбу рухомої фази (для колонки завдовжки ЗО м, вкритої
місткістю 25 мл зі шліфом, споряджену зворотним хо- шаром макроголу 20 000 Р, температура має стано-
лодильником і газовідвідною трубкою. У колбу дода- вити 200 °С);
ють 10 мл метанолу безводного Р, 0.2 мл розчину 60 г/л — температура блока вводу проб і детектора 250 °С.
калію гідроксиду Р у метанолі Р, приєднують зворот-
ний холодильник і, пропускаючи крізь суміш азот Різ Якщо необхідно або якщо зазначено в окремій статті,
швидкістю близько 50 мл/хв, струшують і нагрівають температуру колонки збільшують від 170 °С до 230 °С
до кипіння. Коли розчин стане прозорим (звичайно із швидкістю З °С за хв (для колонки, вкритої шаром
через 10 хв), продовжують нагрівання протягом на- макроголу 20 000 Р).
ступних 5 хв. Потім колбу охолоджують під проточ- Хроматографують 0.5 мкл розчину порівняння (а).
ною водою і вміст переносять у ділильну лійку. Кол- Чутливість системи регулюють таким чином, щоб ви-
бу промивають 5 мл гептану Р, переносять змиви у ту сота основного піка на одержаній хроматограмі стано-
саму ділильну лійку і струшують. Додають 10 мл роз- вила від 50 % до 70 % шкали реєструючого пристрою.
чину 200 г/л натрію хлориду Р і енергійно струшують.
Залишають до розшарування, потім переносять ор- Визначають часи утримування жирних кислот, що
ганічний шар у посудину, що містить натрію сульфат входять до складу калібрувальної суміші. Хроматогра-
безводний Р, і через деякий час фільтрують. фують 1 мкл розчину порівняння (Ь) і розраховують
відношення сигнал/шум для піка, відповідного ме-
Розчин порівняння (а). Готують 0.50 г суміші речовин, за- тилміристату.
стосовуваних для калібрування (каліброваної суміші)
складу, наведеного в одній з Табл. 2.4.22, як зазначено в Хроматографують від 0.5 мкл до 1.0 мкл випробовува-
окремій статті (якщо в окремій статті не зазначений ного розчину. Час хроматографування має бути у 2.5
певний розчин, готують суміш складу, наведеного в рази більше часу утримування метилолеату. Хромато-
Табл. 2.4.22.-1). Суміш розчиняють у гептані Р і дово- граму оцінюють, як описано нижче.
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 50.0 мл. При використанні калібрувальних сумішей № 1 або
Розчин порівняння (Ь). 1.0 мл розчину порівняння (а) № 3 хроматографічна система вважається придатною,
доводять гептаном Рцо 10.0 мл. якщо виконуються такі умови:
Хроматографують на газовому хроматографі з по- — на хроматограмі розчину порівняння (а) число тео-
луменево-іонізаційним детектором за таких умов: ретичних тарілок (п) (2.2.28), обчислене за піком,
— колонка скляна або з нержавіючої сталі завдовжки відповідним метилстеарату, становить не менше
від 2 м до 3 м і внутрішнім діаметром від 2 мм до 2000 для набивної колонки і не менше ЗО 000 для
4 мм, заповнена діатомітом для газової хромато- капілярної колонки;
графії Р з розміром часток від 125 мкм до 200 мкм, — на хроматограмі розчину порівняння (а) ко-
з нанесеним від 5 % до 15 % поліетиленглікольсук- ефіцієнт розділення (RJ (2.2.28) піків, відповідних

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 85


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

метилолеату і метилстеарату, становить не менше вить менше 0.05 % від суми площ усіх піків, не врахову-
1.25 для набивної колонки і не менше 1.8 для ють, якщо немає інших зазначень в окремій статті.
капілярної колонки;
— на хроматограмі розчину порівняння (Ь) відно- У певних випадках, тобто при наявності жирних кис-
шення сигнал/шум (2.2.28) для піка метилміриста- лот з 12 або менше атомами вуглецю, в окремій статті
ту становить не менше 5. має бути зазначений поправочний коефіцієнт для пе-
ретворення площ піків у відсотки (м/м).
При використанні калібрувальної суміші № 2 хрома-
тографічна система вважається придатною, якщо ви-
конуються такі умови: МЕТОД В
— на хроматограмі розчину порівняння (а) число те-
оретичних тарілок (п) (2.2.28), обчислене за піком, Цей метод незастосовний для олій, що містять гліце-
відповідним метилкапрату, становить не менше риди жирних кислот з епокси-, гідроксіепокси-, цикло-
1500 для набивної колонки і не менше пропіловими і циклопропеніловими групами і для олій з
15 000 для капілярної колонки; кислотним числом більше 2.0.
— на хроматограмі розчину порівняння (а) ко-
ефіцієнт розділення (RJ (2.2.28) піків, відповідних Випробовуваний розчин. 0.100 г випробовуваної речо-
метилкаприлату і метилкапрату, становить не мен- вини поміщають у центрифугову пробірку з кришкою,
ше 2 для набивної колонки і не менше 4 для що закручується, розчиняють у 1 мл гептану Р і 1 мл
капілярної колонки; диметилкарбонату Р і енергійно перемішують при
— на хроматограмі розчину порівняння (Ь) відношен- помірному нагріванні (від 50 °С до 60 °С). До ще теп-
ня сигнал/шум (2.2.28) для піка метилкапроату лого розчину додають 1 мл розчину 12 г/л натрію Ру
становить не менше 5. метанолі безводному Р, приготованого з необхідною
обережністю, і енергійно перемішують протягом 5 хв.
Додають 3 мл води дистильованої Р і енергійно пе-
ОЦІНКА ХРОМАТОГРАМ ремішують протягом ЗО с. Центрифугують протягом
15 хв з прискоренням 1500 g. Хроматографують 1 мкл
Треба уникати умов хроматографування, що можуть органічного шару.
дати нерозділені піки (наявність компонентів із неве-
ликою відмінністю між часами утримування, напри-
Розчини порівняння і оцінка хроматограм. Якщо в ок-
ремій статті немає інших зазначень, діють, як зазначе-
клад, ліноленова і арахідонова кислоти).
но у методі А.
Якісний аналіз. Будують калібрувальну криву, викори- Хроматографують на газовому хроматографі з по-
стовуючи хроматограми розчину порівняння (а) і дані луменево-іонізаційним детектором за таких умов:
Таблиць 2.4.22. — кварцова колонка завдовжки ЗО м, з внутрішнім
діаметром 0.25 мм, покрита шаром макроголу
а) Для хроматограм, одержаних в ізотермічному ре- 20 000 Р з товщиною шару 0.25 мкм;
жимі, обчислюють логарифми зведених часів утриму- — газ-носій гелій для хроматографії Р;
вання як функцію еквівалента числа атомів вуглецю — швидкість газу-носія 0.9 мл/хв;
у жирних кислотах. Калібрувальна крива насичених — поділ потоку 1:100;
кислот являє собою пряму лінію. Логарифми зведених — температура колонки і швидкість підняття темпе-
часів утримування ненасичених кислот розташовані ратури — за такою програмою:
на цій лінії як точки, відповідні нецілим значенням
"еквівалента довжини ланцюга". Ідентифікацію ком- Час (хв) Темпера- Швид- Примітки
тура(-С) кість
понентів жирних кислот випробовуваної олії прово- ПІДНЯТТЯ
дять, розраховуючи логарифми зведених часів утриму- темпера-
вання піків, одержаних на хроматограмі випробовува- тури
ГС/хв)
ного розчину, і установлюючи за калібрувальною кри-
вою "еквіваленти довжини ланцюга". Колонка 0-15 100 - Ізотермічний
режим
б) Для хроматограм, одержаних з використанням 15-36 100—225 10 Лінійний
лінійного градієнта температури, визначають часи ут- градієнт тем-
ператури
римування, що знаходяться у залежності від числа
атомів вуглецю в жирних кислотах, і ідентифікують 36-61 225 - Ізотермічний
жирні кислоти, що входять до складу випробовуваної режим
олії, шляхом порівняння з калібрувальною кривою. Блок 250
вводу
проб
Кількісний аналіз. Звичайно використовують метод
внутрішньої нормалізації; при цьому суму площ усіх Детектор 250
піків на хроматограмі, крім піків, що відносяться до
розчинника, беруть за 100 %. Рекомендується застосу- МЕТОД С
вання електронного інтегратора. Вміст кожного компо-
нента обчислюють як відношення площі відповідного Цей метод незастосовний для олій, які містять гліце-
піка до суми площ усіх піків. Піки, площа яких стано- риди жирних кислот з епокси-, гідроперекисними, аль-

86 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

Табл. 2.4.22.-1
Приготування суміші речовин, застосовуваних для калібрування'
Склад (у відсотках м/м)

Речовина для калібрування Еквівалент довжини Ізотермічний режим Лінійний градієнт


ланцюга** температури

(1) (2)
Метиллаурат Р 12.0 12.0 5 10
Метилміристат Р 14.0 14.0 5 15
Метилпальмітат Р 16.0 16.0 10 15
Метилстеарат Р 18.0 18.0 20 20
Метиларахідат Р 20.0 20.0 40 20
Метилолеат Р 18.6 18.3 20 20

Табл. 2А22.-2
Приготування суміші речовин, застосовуваних для калібрування*
Склад (у відсотках м/м)

Речовина для калібрування Еквівалент довжини Ізотермічний режим Лінійний градієнт


ланцюга** температури
(1) (2)
Метилкапроат Р 6.0 6.0 5 10
Метилкаприлат Р 8.0 8.0 5 35
Метилкапрат Р 10.0 10.0 10 35
Метиллаурат Р 12.0 12.0 20 10
Метилміристат Р 14.0 14.0 40 10
Табл. 2.4.22.-3
Приготування суміші речовин, застосовуваних для калібрування"
Склад (у відсотках м/м)

Речовина для калібрування Еквівалент довжини Ізотермічний режим Лінійний градієнт


ланцюга** температури
(1) (2)
Метилміристат Р 14.0 14.0 5 15
Метилпальмітат Р 16.0 16.0 10 15
Метилстеарат Р 18.0 18.0 15 20
Метиларахідат Р 20.0 20.0 20 15
Метилолеат Р 18.6 18.3 20 15
Метилейкозаноат Р 20.2 20.2 10 10
Метилбегенат Р 22.0 22.0 10 5
Метиллігноцерат Р 24.0 24.0 10 5
"Для ГХ із застосуванням капілярної колонки і поділом потоку рекомендується додавати до суміші речовин, застосовуваних для калібру-
вання, компоненти з більшою довжиною ланцюга.
**Ці значення, обчислені з використанням калібрувальної кривої, подані як приклад для колонки, заповненої поліетиленглікольсукцина-
том Р (1) і макроголом 20 000 Р(2).

дегідними, кетоновими, циклопропіловими і циклопро- чину бору фториду в метанолі Р і кип'ятять ще ЗО хв,
пеніловими групами і спряженими поліненасиченими і після чого додають через холодильник 4.0 мл гептану Р
ацетиленовими компонентами через часткове або по- і кип'ятять 5 хв. Охолоджують, додають 10.0 мл розчину
вне руйнування цих груп. натрію хлориду насиченого Р, струшують протягом 15 с
Випробовуваний розчин. 0.10г випробовуваної речовини і додають такий об'єм розчину натрію хлориду насичено-
поміщають у конічну колбу місткістю 25 мл, розчиня- го Р, щоб верхній шар піднявся до шийки колби. Відби-
ють у 2 мл розчину 20 г/л натрію гідроксиду Р у мета- рають 2.0 мл верхнього шару, поміщають у ділильну
нолі Р і кип'ятять із зворотним холодильником протя- лійку, промивають трьома порціями води Р, по 2 мл
гом ЗО хв. Потім через холодильник додають 2.0 мл роз- кожна, і висушують над натрію сульфатом безводним Р.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 87


2.4. Випробування на грани вміст домішок

Розчини порівняння, хроматографічна методика і пероксидів Р. Ефір випарюють з необхідними обереж-


оцінка хроматограм. Якщо в окремій статті немає ностями, до залишку додають 6 мл ацетону Р. Обереж-
інших зазначень, діють, як зазначено у методі А. но видаляють розчинник під струменем азоту Р. Вису-
__________________________N шують до постійної маси при температурі від 100 °С до
105 °С, охолоджують в ексикаторі і зважують. Залишок
розчиняють у мінімальному об'ємі метиленхлориду Р.
МЕТОДА Випробовуваний розчин (Ь). У колбу місткістю 150 мл,
споряджену зворотним холодильником, поміщають
Допускається застосування інших методик переведен- 5.00 г рапсової олії Р \ далі діють, як зазначено для ви-
ня жирних кислот, що містяться у випробовуваній пробовуваного розчину (а), починаючи зі слів "дода-
олії, у метилові ефіри, зазначених в окремих статтях. ють 50 мл 2 М розчину калію гідроксиду спиртового Р".
Випробовуваний розчин (с). У колбу місткістю 150 мл,
ОЦІНКА ХРОМАТОГРАМ споряджену зворотним холодильником, поміщають
5.00 г соняшникової олії Р і далі діють, як зазначено для
Якісний аналіз, а) Допускається ідентифікація жирних випробовуваного розчину (а), починаючи зі слів "до-
кислот випробовуваної олії шляхом порівняння часів дають 50 мл 2 М розчину калію гідроксиду спиртово-
утримування піків на хроматограмі випробовуваного го Р".
розчину з часами утримування піків на хроматограмі
розчину порівняння або на стандартній хроматограмі, Розчин порівняння. 25 мг холестерину Р і 10 мг бе-
зазначеній в окремій статті. туліну Р розчиняють у 1 мл метиленхлориду Р.

Зведений час утримування — різниця між часом утри- Для кожного випробовуваного розчину використову-
ють окрему пластинку. На кожну з пластинок нано-
мування піка речовини і часом утримування речови-
ни, що не сорбується (за умов визначення).
сять смугою розміром (20 х 3) мм 20 мкл розчину
порівняння і смугою розміром (40 х 3) мм 400 мкл ви-
пробовуваного розчину (а) або випробовуваного роз-
чину (Ь), або випробовуваного розчину (с) відповідно.
2.4.23. СТЕРИНИ У ЖИРНИХ ОЛІЯХ Пластинки поміщають у камеру із сумішшю розчин-
ників ефір Р - гексан Р (35:65). Коли фронт розчин-
ників пройде 18 см від лінії старту, пластинки вийма-
ВІДОКРЕМЛЕННЯ СТЕРИНОВОЇ ФРАКЦІЇ ють із камери, висушують у струмені азоту Р, обпри-
скують розчином 2 г/л дихлорфлуоресцеїну Р в ета-
Одержують неомилювані речовини жирної олії і потім нолі Р\ переглядають в ультрафіолетовому світлі за до-
відокремлюють стеринову фракцію методом тонкоша- вжини хвилі 254 нм. На хроматограмі розчину порі-
рової хроматографії (2.2.27), використовуючи як тон- вняння виявляються смуги, відповідні холестерину і
кий шар силікагель о Р завтовшки від 0.3 мм до 0.5 мм. бетуліну. На хроматограмах випробовуваних розчинів
виявляються смуги з близькими значеннями Rf,
Випробовуваний розчин (а). У колбу місткістю 150 мл, відповідні стеринам. З хроматограми кожного випро-
споряджену зворотним холодильником, поміщають бовуваного розчину знімають область покриття, на
розчин 2 г/л бетуліну Р у метиленхлориді Р у такому якій розташовані смуги стеринів, а також додатково
об'ємі, щоб кількість бетуліну відповідала близько зони на 2-3 мм вище і нижче видимих зон розчину
10 % вмісту стеринів у зразку, взятому для визначення порівняння, і поміщають нарізно у три колби
(тобто у випадку оливкової олії додають 500 мкл, у ви- місткістю по 50 мл кожна. У кожну колбу додають по
падку інших рослинних олій — 1500 мкл розчину бе- 15 мл теплого метиленхлориду Р і струшують. Кожний
туліну). Упарюють до сухого залишку під азотом Р. розчин фільтрують крізь скляний фільтр (40) або
Якщо в окремій статті визначається лише вміст підхожий фільтрувальний папір і промивають кожний
індивідуальних стеринів у відсотках до стеринової фільтр трьома порціями метиленхлориду Р, по 15 мл
фракції, розчин бетуліну можна не додавати. кожна. Об'єднані фільтрати і змиви поміщають у три
У колбу поміщають 5.00 г випробовуваної речовини. колби, висушені до постійної маси, упарюють до сухо-
Додають 50 мл 2 Мрозчину калію гідроксиду спиртово- го залишку під струменем азоту Р і зважують.
го Р і нагрівають на водяній бані протягом 1 год, часто
перемішуючи вміст колби коловими рухами. Охолод-
жують до температури нижче 25 °С і кількісно перено- ВИЗНАЧЕННЯ СТЕРИНІВ
сять вміст колби у ділильну лійку, що містить 100 мл
води Р. Обережно струшують з трьома порціями ефіру, Визначення стеринів проводять методом газової хро-
вільного від пероксидів Р, по 100 мл кожна. Ефірні шари матографії (2.2.28).
збирають в іншу ділильну лійку, що містить 40 мл Усі операції проводять, захищаючи розчини і реактиви
води Р, злегка струшують протягом декількох хвилин, від вологи, розчини готують безпосередньо перед засто-
залишають до розшарування і відкидають водний шар. суванням.
Ефірний шар струшують з кількома порціями води Р,
по 40 мл кожна, доки водний шар не припинить дава- Випробовуваний розчин. До виділених з випробовува-
ти лужну реакцію з фенолфталеїном. Ефірний шар ної речовини методом тонкошарової хроматографії
кількісно ререносять у колбу, висушену до постійної стеринів додають свіжоприготовану суміш: хлортри-
маси, промиваючи ділильну лійку ефіром, вільним від метилсилан Р - гексаметилдисилазан Р - піридин без-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

водний Р (1:3:9) (0.02 мл суміші на міліграм залишку). собом: за умов визначення стеринів уводять від
Обережно струшують до повного розчинення залишку 1 мкл до 3 мкл метану або пропану. Вимірюють час
і залишають в ексикаторі над фосфору'(V) оксидом Рна у секундах, необхідний для проходження газу крізь
ЗО хв. Якщо необхідно, центрифугують і використову- колонку від моменту вводу до появи піка (tM).
ють надосадову рідину. Лінійну швидкість обчислюють за формулою L/tM,
де L — довжина колонки у сантиметрах;
Розчин порівняння (а). До дев'яти частин стеринів, — поділ потоку 1:50 або 1:100;
виділених з рапсової олії Р методом тонкошарової хро- — температура колонки 260 °С;
матографії, додають одну частину холестерину Р. До — температура блока вводу проб 280 °С;
одержаної суміші додають свіжоприготовану суміш: — температура детектора 290 °С.
хлортриметилсилан Р - гексаметилдисилазан Р - піри-
дин безводний Р (1:3:9) (0.02 мл суміші на міліграм Хроматографують за зазначених умов по 1 мкл кожно-
суміші стеринів). Обережно струшують до повного го розчину.
розчинення залишку і залишають в ексикаторі над фо- На хроматограмі розчину порівняння (а) виявляються
сфору(У) оксидом Рна ЗО хв. Якщо необхідно, центри- чотири основних піки, відповідних холестерину, браси-
фугують і використовують надосадову рідину. кастерину, кампестерину і р-ситостерину; на хромато-
грамі розчину порівняння (Ь) виявляються чотири ос-
Розчин порівняння (Ь). До стеринів, виділених з соняш- новних піки, відповідних кампестерину, стигмастерину,
никової олії Р методом тонкошарової хроматографії, Р-ситостерину і Д7-сигмастенолу. Часи утримування сте-
додають свіжоприготовану суміш: хлортриметилси- ринів відносно р-ситостерину подані у Табл. 2.4.23.-1.
лан Р - гексаметилдисилазан Р - піридин безводний Р
(1:3:9) (0.02 мл суміші на міліграм суміші стеринів). Пік внутрішнього стандарту (бетулін) має бути чітко
Обережно струшують до повного розчинення за- відділений від піків визначуваних стеринів.
лишку і залишають у ексикаторі над фосфору(У) окси- Ідентифікують піки, виявлені на хроматограмі випро-
дом Р на ЗО хв. Якщо необхідно, центрифугують і ви- бовуваного розчину, і обчислюють відсотковий вміст
користовують надосадову рідину. кожного стерину в стериновій фракції випробовуваної
речовини за формулою:
Хроматографують на газовому хроматографі з по-
луменево-іонізаційним детектором за таких умов:
— кварцова колонка завдовжки від 20 м до ЗО м і 100
внутрішнім діаметром від 0.25 мм до 0.32 мм, по-
крита полі[метил(95)феніл(5)]силоксаном Р або де:
полі[метил(94)феніл(5)вініл(1)]силоксаном Р з тов- А - площа піка, відповідного визначуваному сте-
щиною шару 0.25 мкм; рину;
— газ-носій водень для хроматографії Р (лінійна S - сума площ усіх піків, відповідних компонен-
швидкість від ЗО см/с до 50 см/с) або гелій для хро- там, зазначеним у Табл. 2.4.23.-1.
матографії Р (лінійна швидкість від 20 см/с до Якщо це зазначено в окремій статті, обчислюють
35 см/с). Лінійну швидкість вимірюють таким спо- кількість кожного стерину, у міліграмах, що міститься
Таблиця 2.4.23.-1
Часи утримування стеринів у відношенні до часу утримування р-ситостерину для двох різних колонок
Полі[метил(95)-феніл(5)] - Полі[метил(94)-феніл(5)
силоксан вініл ( 1)] силоксан
Холестерин 0.63 0.67
Брасикастерин 0.71 0.73
24- Метиленхолестерин 0.80 0.82
Кампестерин 0.81 0.83
Кампестанол 0.82 0.85
Стигмастерин 0.87 0.88
Д7- Кампестерин 0.92 0.93
А5,23-Стигмастадієнол 0.95 0.95
Клеростерин 0.96 0.96
(3-Ситостерин 1 1
Ситостанол 1.02 1.02
Д5-Авенастерин 1.03 1.03
Д5,24-Стигмастадієнол 1.08 1.08
Д7-Стигмастенол 1.12 1.12
Д7-Авенастерин 1.16 1.16
Бетулін 1.4 1.6

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 89


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

у 100 г випробовуваної речовини, за формулою: ну Р і 0.10 мл розчину етиленоксиду Р2. Контейнер за-
кривають, вміст перемішують до одержання од-
A-ms- 100 норідного розчину і витримують протягом 45 хв при
А$- т температурі 90 °С.
де: Розчин порівняння (Ь). 0.10 мл розчину етиленоксиду Р2
А — площа піка, відповідного визначуваному ком- поміщають у контейнер місткістю 10 мл, додають
поненту; 0.1 мл свіжоприготованого розчину 10 мг/л ацеталь-
А5 — площа піка, відповідного бетуліну; дегіду Рі 0.1 мл розчину діоксану Р. Контейнер закрива-
т — маса наважки зразка випробовуваної речови- ють, вміст перемішують до одержання однорідного
ни, у грамах; розчину і витримують протягом 45 хв при температурі
/и5 — маса доданого бетуліну Р, у міліграмах. 90 °С.
Можуть бути використані такі умови підготовки і уве-
дення рівноважної парової фази:
2.4.25. ЗАЛИШКОВІ КІЛЬКОСТІ — температура зрівноважування 70 °С (90 °С для роз-
ЕТИЛЕНОКСИДУ І ДІОКСАНУ чинів у диметилацетаміді);
— час зрівноважування 45 хв;
Випробування призначене для визначення вмісту за- — температура блока вводу газової проби 75 °С
лишкових кількостей етиленоксиду і діоксану в речо- (150 °С для розчинів у диметилацетаміді);
винах, розчинних у воді або диметилацетаміді. Для ре- — газ-носій — гелій для хроматографії Р;
човин, нерозчинних або недостатньо розчинних у цих — час напускання газу-носія у контейнер з аналізо-
розчинниках, приготування розчину випробовуваної ваною пробою 1 хв;
речовини і умови визначення методом парофазної га- — час вводу газової проби 12с.
зової хроматографії зазначають в окремій статті.
Хроматографують на газовому хроматографі з по-
Випробування проводять методом парофазної газової луменево-іонізаційним детектором за таких умов:
хроматографії (2.2.28). — колонка капілярна скляна або кварцова за-
А. Для речовин, розчинних або таких, що змішуються вдовжки ЗО м і внутрішнім діаметром 0.32 мм,
з водою, застосовують таку методику. внутрішня поверхня якої покрита шаром поліди-
метилсилоксану Р завтовшки 1.0 мкм;
Випробовуваний розчин. 1.00 г випробовуваної речови- — газ-носій — гелій для хроматографії Р або азот для
ни поміщають у контейнер місткістю 10 мл (у залеж-
хроматографії Р;
ності від умов проведення випробування можуть за-
— лінійна швидкість газу-носія близько 20 см/с;
стосовуватися контейнери іншого об'єму) і додають
— поділ потоку 1:20;
1.0 мл води Р. Контейнер закривають, вміст перемішу-
— підтримують температуру колонки 50 °С протягом
ють до одержання однорідного розчину і витримують
протягом 45 хв при температурі 70 °С. 5 хв, потім підвищують до 180 °С із швидкістю
5 °С/хв, потім — до температури 230 °С із
Розчин порівняння (а). 1.00 г випробовуваної речовини швидкістю ЗО °С/хв і підтримують таку температу-
поміщають у такий самий контейнер місткістю 10 мл, ру протягом 5 хв;
додають 0.50 мл розчину етиленоксиду РЗ і 0.50 мл роз- — температура блока вводу проб 150 °С;
чину діоксану РІ. Контейнер закривають, вміст пе- — температура детектора 250 °С.
ремішують до одержання однорідного розчину і вит-
римують протягом 45 хв при температурі 70 °С. Хроматографують підхожий об'єм, наприклад, 1.0 мл,
проби газової фази над розчином порівняння (Ь). Чут-
Розчин порівняння (Ь). 0.50 мл розчину етиленоксиду РЗ ливість системи регулюють таким чином, щоб висоти
поміщають у контейнер місткістю 10 мл, додають піків етиленоксиду і ацетальдегіду на одержаній хро-
0.1 мл свіжоприготованого розчину 10 мг/л ацеталь- матограмі становили не менше 15 % усієї шкали
дегіду Р і 0.1 мл розчину діоксану РІ. Контейнер закри- реєструючого пристрою.
вають, вміст перемішують до одержання однорідного
розчину і витримують протягом 45 хв при температурі Хроматографічна система вважається придатною, як-
70 °С. що виконуються такі умови:
— коефіцієнт розділення піків ацетальдегіду і етиле-
В. Для речовин, розчинних або таких, що змішуються ноксиду становить не менше 2.0;
з диметилацетамідом, застосовують таку методику. — відношення сигнал/шум для піка діоксану стано-
Випробовуваний розчин. 1.00 г випробовуваної речови- вить не менше 5.
ни поміщають у контейнер місткістю 10 мл (у залеж- Хроматографують по черзі підхожі об'єми, наприклад,
ності від умов проведення випробування можуть за- по 1.0 мл (або такий самий об'єм, як для розчину
стосовуватися контейнер іншого об'єму), додають порівняння (Ь)), проб газових фаз над випробовува-
І . О м л диметилацетаміду Р і 0.20 мл води Р. ним розчином і розчином порівняння (а), одержуючи
Контейнер закривають, вміст перемішують до одер- по три хроматограми для кожної з проб. Розміри площ
жання однорідного розчину і витримують протягом 45 піків етиленоксиду і діоксану на хроматограмі випро-
хв при температурі 90 °С. бовуваного розчину мають становити не більше поло-
Розчин порівняння (а). 1.00 г випробовуваної речовини вини величин площ відповідних піків на хроматограмі
поміщають у контейнер місткістю 10 мл і додають розчину порівняння (а) (1 ррт етиленоксиду і 50 ррт
1.0 мл диметилацетаміду Р, 0.10 мл розчину діокса- діоксану).

90 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

ПЕРЕВІРКА ТОЧНОСТІ хлористоводневої і доводять об'єм розчину водою Р до


50 мл. 1 мл одержаного розчину розводять водою Рдо
Для кожної пари введень обчислюють різницю площ 100 мл.
піків етиленоксиду і діоксану на хроматограмі розчи-
Випробовуваний розчин. У колбу з притертою скляною
ну порівняння (а) і на хроматограмі випробовуваного
пробкою поміщають 0.50 г випробовуваної речовини і
розчину.
розчиняють у 30.0 мл води Р, потім додають 1.0 мл роз-
Хроматографічна система вважається придатною, як- чину внутрішнього стандарту і термостатують розчин
що виконуються такі умови: при температурі від 26 °С до 28 °С. Додають 1.0 мл роз-
— відносне стандартне відхилення, розраховане для чину натрію гідроксиду концентрованого Р і перемішу-
трьох значень різниці площ піків етиленоксиду, ють до повного розчинення. Додають 2.0 мл триметил-
становить не більше 15 %; пентану Р, струшують протягом 2 хв і залишають до
— відносне стандартне відхилення, розраховане для розшарування. Використовують верхній шар.
трьох значень різниці площ піків діоксану, стано-
вить не більше 10 %. Розчин порівняння. 50.0 мг М^-диметиланіліну Р роз-
чиняють у 4.0 мл 0.1 М розчину кислоти хлористовод-
Якщо наважки випробовуваної речовини, взяті для невої і доводять об'єм розчину водою Р до 50.0 мл.
приготування випробовуваного розчину і розчину 1.0 мл одержаного розчину розводять водою Р до
порівняння (а), відрізнялися від 1.00 г більше ніж на 100.0 мл. 1.0 мл цього розчину розводять водою Р до
0.5 %, необхідно внести відповідні поправки. 30.0 мл. Додають 1.0 мл розчину внутрішнього стан-
Вміст етиленоксиду у мільйонних частинах (ррт) об- дарту і 1.0 мл розчину натрію гідроксиду концентрова-
числюють за формулою: ного Р. Додають 2.0 мл триметилпентану Р, струшу-
ють протягом 2 хв і залишають до розшарування. Ви-
AJ- С користовують верхній шар.
(Лк-Л/т) - (Л Т 'М К ) ' Поперемінно хроматографують по 1 мкл випробову-
де: ваного розчину і розчину порівняння на газовому хро-
AJ — площа піка етиленоксиду на хроматограмі ви- матографі з полуменево-іонізаційним детектором за
пробовуваного розчину; таких умов:
Ац — площа піка етиленоксиду на хроматограмі роз- — капілярна кварцова колонка завдовжки 25 м і
чину порівняння (а); внутрішнім діаметром 0.32 мм, внутрішня поверх-
Л/т — маса наважки випробовуваної речовини, взята ня якої покрита шаром модифікованого поліме-
для приготування випробовуваного розчину, у тилфенілсилоксану Р завтовшки 0.52 мкм;
грамах; — газ-носій — гелій для хроматографії Р;
MR — маса наважки випробовуваної речовини, взята — поділ потоку 1:20;
для приготування розчину порівняння, у гра- — тиск на вході в колонку 50 кПа, об'ємна швидкість
мах; газу-носія, що скидається, 20 мл/хв;
С — кількість етиленоксиду, доданого до розчину — кварцова вставка у випарник, заповнена шаром
порівняння (а), у мікрограмах. діатоміту для газової хроматографії Р з нанесеним
полі(диметші)силоксаном Р у кількості 10 % (м/м)
Вміст діоксану в мільйонних частинах (ррт) обчислю- завтовшки 1 см;
ють за формулою: — підтримують температуру колонки 150 °С протя-
Дг-С гом 5 хв, потім температуру підвищують до 275 °С
із швидкістю 20 °С за хв і підтримують таку темпе-
(DR-MT) - (ZyM R ) '
ратуру протягом 3 хв;
де: — температура блока вводу проб 220 °С;
DT - площа піка діоксану на хроматограмі випробо- — температура детектора 300 °С.
вуваного розчину; Час утримування М,М-диметиланіліну Р становить
DR- площа піка діоксану на хроматограмі розчину близько 3.6 хв, N,N-diemwiaHuimy Р— близько 5.0 хв.
порівняння (а);
С - кількість діоксану, доданого до розчину
порівняння (а), у мікрограмах. МЕТОД В

Випробування проводять методом газової хромато-


графії (2.2.28), використовуючи як внутрішній стан-
2.4.26. М,1Ч-ДИМЕТИЛАНІЛІН дарт нафталін Р.
Розчин внутрішнього стандарту. 50 мг нафталіну Р
МЕТОДА розчиняють у циклогексані Р і доводять об'єм розчину
цим самим розчинником до 50 мл. 5 мл одержаного
Випробування проводять методом газової хромато- розчину розводять циклогексаном Р по 100 мл.
графії (2.2.28), використовуючи як внутрішній стан-
Випробовуваний розчин. У пробірку з притертою скля-
дарт М,М-діетиланшн Р.
ною пробкою поміщають 1.00 г випробовуваної речо-
Розчин внутрішнього стандарту. 50 мг N,N-diemu- вини, додають 5 мл 1 М розчину натрію гідроксиду і
ланіліну Р розчиняють у 4 мл 0.1 М розчину кислоти 1.0 мл розчину внутрішнього стандарту. Пробірку за-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 91


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

кривають і енергійно струшують протягом 1 хв. Якщо Одержані калібрувальні розчини містять відповідно
необхідно, центрифугують і використовують верхній 4 нг/мл, 10 нг/мл, 20 нг/мл і ЗО нг/мл (ppb) нікелю.
шар.
Холостий розчин. 6.0 мл кислоти азотної Р поміщають
Розчин порівняння. До 50.0 мг N,N-дuмemuлaнiлiнy Р у мірну колбу місткістю 25.0 мл, доводять об'єм розчи-
додають 2 мл кислоти хлористоводневої Р і 20 мл во- ну водою Рло позначки і перемішують.
ди Р. Струшують до розчинення і доводять об'єм роз-
Методика. Готують суміші одного об'єму розчину
чину водою Р до 50.0 мл. 5.0 мл одержаного розчину
5.0 г/л магнію нітрату Р і двох об'ємів холостого роз-
розводять водою Рдо 250.0 мл. 1.0 мл одержаного роз-
чину, випробовуваного розчину, калібрувальних роз-
чину поміщають у пробірку з скляною притертою
чинів і нульового розчину, відповідно. Вимірюють по-
пробкою, додають 5 мл 1Мрозчину натрію гідроксиду
глинання розчинів за довжини хвилі 232.0 нм на
і 1.0 мл розчину внутрішнього стандарту. Пробірку за-
підхожому атомно-абсорбційному спектрометрі з
кривають і енергійно струшують протягом 1 хв. Якщо
графітовою піччю, оснащеному системою компен-
необхідно, центрифугують і використовують верхній
сації фону Зеємана, піролітично покритою трубкою з
шар.
платформою і лампою з порожнистим нікелевим ка-
Хроматографують по 1 мкл випробовуваного розчину тодом. Температура висушування має становити
і розчину порівняння на газовому хроматографі з по- 100 °С протягом 10 с після 10 с розігріву, температура
луменево-іонізаційним детектором за таких умов: озолення — 1400 °С протягом 10 с після 20 с розігріву,
— скляна колонка завдовжки 2 м і внутрішнім діаме- температура атомізації — 2500 °С протягом 5 с. Ну-
тром 2 мм, заповнена діатомітом силанізованим льову точку приладу установлюють за холостим розчи-
для газової хроматографії Р з нанесеним у кількості ном. За одержаними показаннями будують калібру-
З % (м/м) поліметилфенілсилоксаном Р; вальну криву. За калібрувальною кривою визначають
— газ-носій — азот для хроматографії Р; концентрації випробовуваного і холостого розчинів. У
— швидкість газу-носія ЗО мл/хв; разі, якщо значення абсорбції випробовуваного роз-
— температура колонки 120 °С; чину виходить за межі калібрувальної кривої, розчин
— температура блока вводу проб і детектора 150 °С. розводять холостим розчином (фактор розведення У).
Вміст Мі у зразку, у мкг/г (ррт), обчислюють за фор-
мулою:
2.4.27. НІКЕЛЬ У ГІДРОГЕНІЗОВАНИХ
РОСЛИННИХ ОЛІЯХ c-f
/я-40
Визначення нікелю проводять методом атомно-аб-
сорбційної спектрометрії (2.2.23, метод 1). де:
с концентрація випробовуваного розчину, знай-
При застосуванні закритих реакційних посудин високо- дена з калібрувального графіка з урахуванням
го тиску і мікрохвильового лабораторного обладнання холостого розчину, у нанограмах у мілілітрі;
необхідно суворо дотримуватися інструкцій з техніки f фактор розведення;
безпеки і користування обладнанням, що додаються ви- т маса наважки, взята для приготування випро-
робником. бовуваного розчину, у грамах.
Випробовуваний розчин. 0.100 г випробовуваної речо-
вини поміщають у підхожу герметичну реакційну по-
2.4.28. 2-ЕТИЛГЕКСАНОВА КИСЛОТА
судину з фторполімеру або кварцового скла, стійку до
високого тиску, додають 6.0 мл кислоти азотної Р і Випробування проводять методом газової хромато-
2.0 мл розчину водню пероксиду концентрованого Р. графії (2.2.28), використовуючи як внутрішній стан-
Паралельно за цих самих умов готують холостий розчин. дарт кислоту 3-циклогексилпропіонову Р.
Розчин внутрішнього стандарту. 100 мг кислоти
Закриті посудини витримують у лабораторній мікро-
3-циклогексштропіонової /"розчиняють у циклогексані Р
хвильовій печі за відповідною програмою, наприклад, і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до
протягом 10 хв — за потужності печі 250 Вт; протя-
100 мл.
гом 5 хв — 600 Вт; протягом 6 хв — 400 Вт; протягом
7 хв — 250 Вт. Після охолодження посудини відкрива- Випробовуваний розчин. 0.300 г випробовуваної речо-
ють, їх вміст кількісно переносять у мірні колби вини розчиняють у 4.0 мл розчину (33 % об/об) кисло-
місткістю 25.0 мл, доводять об'єм розчинів водою Рцо ти хлористоводневої Р. Енергійно струшують по 1 хв з
позначки і перемішують. двома порціями розчину внутрішнього стандарту, по
1.0 мл кожна. Залишають до розшарування, якщо не-
Калібрувальні розчини. До 10.0 мл еталонного розчину
обхідно, центрифугують. Для випробування викорис-
нікелю (Юррт Ni) Р додають 1.0 мл кислоти азотної Р, товують об'єднані верхні шари.
2.0 мл розчину водню пероксиду концентрованого Р і до-
водять об'єм розчину до 20.0 мл водою Р. 20 мкл, 50 мкл, Розчин порівняння. 75.0 мг кислоти 2-етилгексанової Р
100 мкл і 150 мкл одержаного розчину вносять, розчиняють у розчині внутрішнього стандарту і дово-
відповідно, у чотири мірні колби місткістю 25.0 мл. У дять об'єм розчину тим самим розчинником до
кожну колбу додають 6.0 мл кислоти азотної Р, дово- 50.0 мл. До 1.0 мл одержаного розчину додають 4.0 мл
дять об'єм розчинів водою РПО позначки і перемішують. розчину (33 % об/об) кислоти хлористоводневої Р і

92 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.4. Випробування на граничний вміст домішок

енергійно струшують протягом 1 хв. Залишають до /% — маса наважки 2-етилгексанової кислоти, взята
розшарування, якщо необхідно, центрифугують. До для приготування розчину порівняння, у гра-
нижнього шару додають 1.0 мл розчину внутрішнього мах.
стандарту і енергійно струшують протягом 1 хв. Зали-
шають до розшарування, якщо необхідно, центрифу- N
гують. Для випробування використовують об'єднані
верхні шари.
Хроматографують по 1 мкл випробовуваного розчину 2.4.290. ЦИНК
і розчину порівняння на газовому хроматографі з по-
луменево-іонізаційним детектором за таких умов: До 10.0 мл розчину випробовуваної речовини, приго-
— капілярна кварцова колонка завдовжки 10 м і тованого, як зазначено в окремій статті, додають
внутрішнім діаметром 0.53 мм, покрита шаром ма- 2.0 мл розчину кислоти хлористоводневої Р1 і 0.2 мл
кроголу 20 000 2-нітротерефталату Р завтовшки розчину калію фероціаніду Р.
1.0 мкм;
Паралельно готують еталон з використанням замість
— газ-носій — гелій для хроматографії Р;
випробовуваного розчину 10 мл еталонного розчину
— швидкість газу-носія 10 мл/хв;
цинк-іона (5 ppm Zn), який готують шляхом розведен-
— температура колонки і швидкість підняття тем-
ператури — за такою програмою:
ня водою Р у 1000 разів еталонного розчину цинку
(5мг/мл Zn) P.
Час (хв) Темпера- Швид- Примітки Через 10 хв опалесценція випробовуваного розчину не
тура(°С) кість має перевищувати опалесценцію еталона.
ПІДНЯТТЯ
темпера- Примітка. У разі появи у випробовуваному розчині
тури
(°С/хв) синього забарвлення, що заважає нефелометричному
Колонка 0-2 40 - Ізотермічний
порівнянню, треба заздалегідь відділити залізо. Для
режим цього до розчину випробовуваної речовини, нагрітого
до кипіння, додають розчин аміаку розведений Р1 до
2-7.3 40 —200 ЗО Лінійний появи виразного запаху і суміш фільтрують. Об'єм
градієнт тем-
ператури фільтрату доводять водою Р до необхідної концент-
рації і використовують для випробування на цинк за
7.3-10.3 200 - Ізотермічний описаною вище методикою.
режим
Блок 200
вводу
проб 2.4.300. РЕЧОВИНИ, ЩО ЛЕГКО
Детектор 300 ОБВУГЛЮЮТЬСЯ

Якщо в окремій статті немає інших зазначень, кіль-


Хроматографічна система вважається придатною, як- кість випробовуваної речовини, зазначену в окремій
що коефіцієнт розділення піків 2-етилгексанової кис- статті (тонко здрібненої, якщо вона знаходиться у
лоти (перший пік) і внутрішнього стандарту становить твердій фазі), невеликими порціями поміщають у
не менше 2.0. пробірку з безбарвного скла, стійкого до дії кислоти
Вміст 2-етилгексанової кислоти, у відсотках, обчис- сірчаної, що містить зазначену в окремій статті
люють за формулою: кількість сірчаної кислоти (95.0+0.5) %, (об/об). Про-
бірку попередньо промивають кислотою сірчаною Р,
А
Т • 4 ' ^R -2 потім водою Р і висушують.
AR • /т • /ят
Суміш перемішують скляною паличкою до повного
де: розчинення випробовуваної речовини, залишають на
Af — площа піка 2-етилгексанової кислоти на хро- 15 хв, якщо немає інших зазначень в окремій статті, і
матограмі випробовуваного розчину; порівнюють забарвлення одержаного розчину із за-
AR — площа піка 2-етилгексанової кислоти на хро- барвленням зазначеного в окремій статті еталона,
матограмі розчину порівняння; поміщеного в аналогічну пробірку з безбарвного скла.
/т — площа піка внутрішнього стандарту на хрома-
тограмі випробовуваного розчину; Примітка. Для одержання кислоти сірчаної
/к — площа піка внутрішнього стандарту на хрома- ((95.0+0.5) %, (об/об)) сірчану кислоту Р додають до
тограмі розчину порівняння; певного об'єму води Р, необхідного для досягнення за-
тт — маса наважки випробовуваної речовини, взята значеної концентрації.
для приготування випробовуваного розчину, у
грамах;

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 93


2.5. Методи кількісного визначення

2.5. МЕТОДИ КІЛЬКІСНОГО


Іг = І* - І*
ВИЗНАЧЕННЯ
де:
/5 — число омилення;
ІА — кислотне число.
2.5.1. КИСЛОТНЕ ЧИСЛО

Кислотним числом ІА називають кількість калію


гідроксиду, у міліграмах, необхідну для нейтралізації 2.5.3. ГІДРОКСИЛЬНЕ ЧИСЛО
вільних кислот, що містяться в 1 г випробовуваної ре-
човини. Гідроксильним числом Іон називають кількість мілі-
Близько 10.00 г або зазначену в окремій статті наваж- грамів калію гідроксиду, еквівалентну кількості кисло-
ку речовини (г) розчиняють у 50 мл суміші рівних ти, що зв'язується при ацилюванні 1 г речовини.
об'ємів спирту Р і ефіру Р, попередньо нейтралізова-
ної 0.1 М розчином калію гідроксиду, якщо немає МЕТОДА
інших зазначень в окремій статті, використовуючи як
індикатор 0.5 мл розчину фенолфталеїну Р1. Після роз- Наважку речовини, відповідно до Табл. 2.5.3.-1,
чинення випробовуваної речовини одержаний розчин поміщають у круглодонну колбу з шліфом місткістю
титрують 0.1М розчином калію гідроксиду до появи ро- 150 мл, якщо немає інших зазначень в окремій статті.
жевого забарвлення, яке не зникає протягом 15 с. Додають об'єм розчину оцтового ангідриду Р1, зазначе-
Кислотне число (ІЛ) обчислюють за формулою: ний у Табл. 2.5.3.-1.
Таблиця 2.5.3.-1
5.610и
ІА = т Передбачуване Наважка речо- Об'єм розчину
значення /„„ вини, у грамах оцтового ангід-
де: риду Р1, у мілі-
п — кількість 0.1 М розчину калію гідроксиду, літрах
витрачена на титрування, у мілілітрах; 10-100 2.0 5.0
5.610 - кількість калію гідроксиду, що відповідає 100 - 150 1.5 5.0
1 мл 0.1 М розчину калію гідроксиду, у мілі- 150 - 200 1.0 5.0
грамах; 200 - 250 0.75 5.0
т — маса наважки речовини, у грамах.
250 - 300 0.60 5.0
N або 1.20 або 10.0
300 - 350 1.0 10.0
Якщо випробовувана речовина не розчиняється у 350 - 700 0.75 15.0
суміші розчинників, до колби приєднують зворотний 700 - 950 0.5 15.0
холодильник і злегка нагрівають на теплій водяній бані До колби приєднують повітряний холодильник, помі-
при постійному перемішуванні до розчинення речови- щають на киплячу водяну баню, підтримуючи рівень
ни. Потім додають 0.5 мл розчину фенолфталеїну Р1 і води у бані на 2.5 см вище рівня рідини у колбі, й
титрують 0.1М розчином калію гідроксиду до появи ро- нагрівають протягом 1 год. Потім через верхній кінець
жевого забарвлення, яке не зникає протягом 15с. повітряного холодильника додають 5 мл води Р. Якщо
Якщо об'єм 0.1 М розчину калію гідроксиду, не- розчин каламутнішає, до нього додають піридин Р до
обхідний для титрування, менше 2 мл, відповідним зникнення каламуті, відмічаючи витрачений об'єм.
способом збільшують масу наважки випробовуваної Колбу струшують, поміщають у киплячу водяну баню
речовини або використовують більш розведений тит- на 10 хв. Потім колбу виймають з водяної бані й охоло-
рант (в останньому випадку вносять відповідні зміни у джують до кімнатної температури. Повітряний холо-
формулу розрахунку). дильник і стінки колби промивають 5 мл спирту Р, по-
передньо нейтралізованого з використанням розчину
Якщо випробовувана речовина з метою консервації фенолфталеїну Р1. Одержаний розчин титрують
була насичена вуглецю діоксидом, перед зважуванням 0.5 М розчином калію гідроксиду спиртовим, використо-
її витримують у випарювальній чашці протягом 24 год вуючи як індикатор 0.2 мл розчину фенолфталеїну Р1.
у вакуум-ексикаторі.
Паралельно проводять контрольний дослід.
Гідроксильне число обчислюють за формулою:
2.5.2. ЕФІРНЕ ЧИСЛО 28.05(л2 - /І,)
'он т + ІЛ

Ефірним числом / називають кількість калію гідро-


ксиду, у міліграмах, необхідну для омилення ефірів, де:
що містяться в 1 г випробовуваної речовини. «/ об'єм 0.5 М розчину калію гідроксиду спирто-
вого, витрачений на титрування випробовува-
Ефірне число (ІЕ) обчислюють за формулою: ної речовини, у мілілітрах;

94 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.5. Методи кількісного визначення

п2 — об'єм 0.5 Мрозчину калію гідроксиду спирто- розчину повільно додають 25.0 мл розчину йоду бро-
вого, витрачений на титрування в контроль- міду Р.
ному досліді, у мілілітрах;
т — маса наважки речовини, у грамах; Таблиця 2.5.4.-1
28.05 — кількість калію гідроксиду, що відповідає
Передбачуване значення Маса наважки речовини,
1 мл 0.5 М розчину калію гідроксиду, у мілі- у грамах
грамах; //
ІА — кислотне число. менше 20 1.0
від 20 до 60 від 0.5 до 0.25
від 60 до 100 від 0.25 до 0.15
МЕТОД Б
більше 100 від 0.15 до 0.10
Наважку речовини поміщають у суху конічну колбу з
притертою пробкою місткістю 5 мл і додають 2.0 мл Колбу закривають пробкою і витримують у темному
реактиву пропіонового ангідриду Р. Колбу закривають, місці при частому перемішуванні протягом ЗО хв, як-
обережно струшують до розчинення речовини і зали- що немає інших зазначень в окремій статті. Додають
шають на 2 год, якщо немає інших зазначень в окре- 10 мл розчину 100 г/л калію йодиду Р, 100 мл води Р і
мій статті. Виймають пробку, колбу з її вмістом помі- титрують 0.1 М розчином натрію тіосульфату при
щають у конічну колбу з широким горлом місткістю інтенсивному перемішуванні до світло-жовтого за-
500 мл, яка містить 25.0 мл розчину 9 г/л аніліну Ру барвлення, потім додають 5 мл розчину крохмалю Р і
циклогексані Р і ЗО мл кислоти оцтової льодяної Р. От- титрують 0.1 М розчином натрію тіосульфату крап-
риманий розчин перемішують, залишають на 5 хв, до- лями до знебарвлення.
дають 0.05 мл розчину кристалічного фіолетового Р і
титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної цо появи яс- Паралельно проводять контрольний дослід.
краво-зеленого забарвлення. Йодне число (І/) обчислюють за формулою:
Паралельно проводять контрольний дослід.
1.269(я, - /І.)
Гідроксильне число обчислюють за формулою: ІІ = т
5.610(я, - л,) де:
І ОН = т п, кількість 0.1М розчину натрію тіосульфату, ви-
трачена на титрування випробовуваної
де: речовини, у мілілітрах;
я/ — об'єм 0.1 М розчину кислоти хлорної, ви-
П2 - кількість 0.1М розчину натрію тіосульфату, ви-
трачений на титрування випробовуваної ре- трачена на титрування в контрольному досліді,
човини, у мілілітрах; у мілілітрах;
п2 — об'єм 0.1 М розчину кислоти хлорної, ви- т — маса наважки речовини, у грамах.
трачений на титрування в контрольному
досліді, у мілілітрах; N
т — маса наважки речовини, у грамах;
5.610 — кількість калію гідроксиду, що відповідає 1 мл Допускається проводити визначення йодного числа за
0.1 М розчину калію гідроксиду, у міліграмах; такою методикою.
Вміст води, присутньої в речовині, визначають
Наважку випробовуваної речовини (відповідно до
напівмікрометодом (2.5.12).
Табл. 2.5.4.-1) поміщають у суху колбу з притертою
Перерахування гідроксильного числа проводять за пробкою місткістю 250 мл, розчиняють у 3 мл ефіру Р,
формулою: Іон = (знайдене значення гідроксильного якщо немає інших зазначень в окремій статті,
числа речовини) — 31.1 у, повільно додають 20.0 мл 0.1 М розчину йоду хлориду Р.
де: Колбу закривають пробкою, змоченою розчином
у — вміст води в речовині, у відсотках. 10 г/л калію йодиду Р, і витримують у темному місці
при частому перемішуванні протягом 1 год, якщо не-
має інших зазначень в окремій статті. Додають 10 мл
розчину 10 г/л калію йодиду Р, 50 мл води Р і титрують
2.5.4. ЙОДНЕ ЧИСЛО 0.1 М розчином натрію тіосульфату при постійному,
інтенсивному перемішуванні до світло-жовтого за-
Йодним числом /7 називають кількість галогену в пе- барвлення, потім додають 3 мл ефіру Р, інтенсивно пе-
рерахунку на йод, у грамах, необхідну для зв'язування ремішують, додають 5 мл розчину крохмалю Р і титру-
100 г випробовуваної речовини за описаних умов. ють 0.1 М розчином натрію тіосульфату краплями до
Наважку речовини (відповідно до Табл. 2.5.4.-1, якщо знебарвлення.
немає інших зазначень в окремій статті) поміщають у
Паралельно проводять контрольний дослід.
колбу з притертою пробкою місткістю 250 мл, попе-
редньо висушену або промиту кислотою оцтовою льо- При аналізі твердих жирів наважку розчиняють у 6 мл
дяною Р, розчиняють у 15 мл хлороформу Р, якщо не- ефіру Р, додають 20.0 мл 0.1М розчину йоду хлориду PN.
має інших зазначень в окремій статті. До одержаного Подальше визначення проводять, як зазначено вище.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 95


2.5. Методи кількісного визначення

Приготування 0.1 М розчину йоду хлориду PN. 11.06 г МЕТОД Б


калію йодиду Р і 7.10 г калію йодату Р поміщають у
Випробування проводять у захищеному від світла місці.
колбу з притертою пробкою, додають 50 мл води Р і
50 мл кислоти хлористоводневої концентрованої Р, за- Наважку речовини, відповідно до Табл. 2.5.5.-1, помі-
кривають пробкою і струшують до повного розчинен- щають у конічну колбу з притертою скляною проб-
ня йоду, що утворюється при реакції. Розчин перено- кою, додають 50 мл суміші: триметилпентан Р— кис-
сять у ділильну лійку і збовтують з 10 мл хлороформу Р. лота оцтова льодяна Р (2:3).
Якщо хлороформний шар забарвлюється у фіолетовий Таблиця 2.5.5.-1
колір, додають при енергійному струшуванні крап-
лями розчин 10 г/л калію йодату Р до знебарвлення Передбачуване значення Наважки речовини,
хлороформного шару. Якщо хлороформний шар зали- перекисного числа у грамах
шається безбарвним, то додають розчин 10 г/л калію
йодиду Р краплями до появи блідо-рожевого забарв- від Одо 12 від 2.00 до 5.00
лення. Після відстоювання водний шар зливають у від 12 до 20 від 1.20 до 2.00
мірну колбу місткістю 1000 мл і доводять об'єм розчи- від 20 до ЗО від 0.80 до 1.20
ну водою до позначки. Одержаний розчин повинен від ЗО до 50 від 0.500 до 0.800
мати світло-жовте забарвлення. від 50 до 90 від 0.300 до 0.500

Колбу закривають пробкою і вміст перемішують до


2.5.5. ПЕРЕКИСНЕ ЧИСЛО розчинення речовини. До одержаного розчину мірною
піпеткою додають 0.5 мл насиченого розчину калію йо-
Перекисним числом Ір називають кількість мілі- диду Р. Колбу закривають пробкою, залишають на
еквівалентів активного кисню, відповідну кількості 1 хв±1 с, ретельно струшуючи розчин не менше трьох
перекисів, що містяться у 1000 г випробовуваної речо- разів, додають ЗО мл води Р\ титрують 0.1 М розчином
вини, яку визначають методами, наведеними нижче. натрію тіосульфату, додаючи титрант поступово при
постійному та інтенсивному перемішуванні майже до
Якщо немає зазначень в окремій статті, використову- повного зникнення жовтого забарвлення йоду. Потім
ють метод А. Заміна методу А на метод Б у цьому ви- додають близько 0.5 мл розчину крохмалю Р1 і продов-
падку вимагає проведення валідації. жують титрування при постійному інтенсивному пе-
ремішуванні поблизу точки еквівалентності з метою
МЕТОД А повного вивільнення йоду з шару органічного розчин-
Близько 5.00 г (точна наважка) речовини поміщають у ника. Розчин натрію тіосульфату додають краплями до
конічну колбу з притертою скляною пробкою зникнення синього забарвлення.
місткістю 250 мл, додають ЗО мл суміші: хлороформ Р — Якщо об'єм 0.1М розчину натрію тіосульфату, витра-
кислота оцтова льодяна Р (2:3). Колбу струшують до чений на титрування, менше 0.5 мл, визначення по-
розчинення речовини, додають 0.5 мл насиченого роз- вторюють з 0.01 М розчином натрію тіосульфату при
чину калію йодиду Р, перемішують протягом 1 хв і до- постійному та інтенсивному перемішуванні.
дають ЗО мл води Р. Одержаний розчин титрують
Примітка. Для перекисних чисел близько 70 і більше
0.0] М розчином натрію тіосульфату, повільно дода- спостерігається затримка знебарвлення індикатора
ючи титрант при безперервному перемішуванні май- крохмалю від 15 с до ЗО с, що зумовлено здатністю три-
же до повного зникнення жовтого забарвлення. метилпентану спливати на поверхню водної фази. Тому
Потім додають 5 мл розчину крохмалю Р і продовжу- необхідний час для змішування розчинника з водним
ють титрувати, інтенсивно перемішуючи до знебарв- титрантом для повного вивільнення йоду. Для перекис-
лення розчину. них чисел менше 15 рекомендують використовувати
Паралельно проводять контрольний дослід. 0.01 М розчин натрію тіосульфату. З метою запобігти
розшарування фаз і домогтися швидкого вивільнення
Об'єм 0.01 М розчину натрію тіосульфату, витраче- йоду до реакційної суміші допускається додавання не-
ний на титрування в контрольному досліді, не має пе- великої кількості (0.5 % - 1 % (м/м)) емульгатора з ви-
ревищувати 0.1 мл. соким гідрофільно-ліпофільним балансом (ГЛБ).
Перекисне число обчислюють за формулою: Паралельно проводять контрольний дослід.
10(/it - /І2) Якщо об'єм титранту, витрачений на титрування у
ІР = т контрольному досліді, перевищує 0.1 мл, випробуван-
ня повторюють із свіжоприготованими реактивами.
де:
"І об'єм 0.01 М розчину натрію тіосульфату, вит- Перекисне число обчислюють за формулою:
рачений на титрування випробовуваної речови- 1000(К, - У0)с
ни, у мілілітрах;
п2 - об'єм 0.01 М розчину натрію тіосульфату, вит-
h= т
рачений на титрування в контрольному досліді, де:
у мілілітрах; — концентрація розчину натрію тіосульфату, у мо-
т — маса наважки речовини, у грамах. лях на літр;

96 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.5. Методи кількісного визначення

V, — об'єм розчину натрію тіосульфату, витрачений її витримують у випарювальній чашці протягом 24 год
на титрування випробовуваної речовини, у мі- у вакуум-ексикаторі.
лілітрах;
V0 — об'єм розчину натрію тіосульфату, витрачений
на титрування контрольного досліду, у мілі-
літрах; 2.5.7. НЕОМИЛЮВАНІ РЕЧОВИНИ
т — маса наважки речовини, у грамах.
Термін "неомилювані речовини" застосовується до ре-
човин нелетких при температурі від 100 °С до 105 °С,
які екстрагуються органічним розчинником з випро-
2.5.6. ЧИСЛО ОМИЛЕННЯ бовуваного зразка після його омилення. Вміст неоми-
люваних речовин обчислюють у відсотках (м/м).
Числом омилення Is називають кількість калію гідро-
ксиду, у міліграмах, необхідну для нейтралізації Треба використовувати скляний посуд із шліфами без
вільних кислот і омилення складних ефірів, що змащування.
містяться в 1 г випробовуваної речовини.
Наважку випробовуваної речовини, зазначену в ок-
Наважку речовини (відповідно до Табл. 2.5.6.-1, якщо ремій статті, поміщають у колбу місткістю 250 мл,
немає інших зазначень в окремій статті) поміщають у споряджену зворотним холодильником. Додають
колбу з боросилікатного скла місткістю 250 мл, спо- 50 мл 2 М розчину калію гідроксиду спиртового і
ряджену зворотним холодильником. нагрівають на водяній бані протягом 1 год, періодич-
Таблиця 2.5.6.-1 но перемішуючи коловими рухами. Потім охолоджу-
ють до температури нижче 25 °С і вміст колби за до-
Передбачуване значення Маса наважки речовини, помогою 100 мл води Р переносять у ділильну лійку.
числа омилення у грамах Одержаний розчин обережно струшують з трьома
від 3 до 10 від 12 до 15 порціями ефіру, вільного від пероксидів, Р по 100 мл
від 10 до 40 від 8 до 12 кожна. Усі ефірні витяги збирають в іншу ділильну
від 40 до 60
лійку, в яку попередньо поміщають 40 мл води Р, обе-
від 5 до 8
режно струшують протягом декількох хвилин і зали-
від 60 до 100 від 3 до 5 шають до повного розділення шарів, після чого
від 100 до 200 від 2.5 до 3 відкидають водний шар. Ефірний шар промивають
від 200 до 300 від 1 до 2 двома порціями води Р, по 40 мл кожна. Потім ре-
від 300 до 400 від 0.5 до 1 тельно відмивають по черзі 40 мл розчину ЗО г/л
калію гідроксиду Р і 40 мл води Р, повторюючи дану
Додають 25.0 мл 0.5 Мрозчину калію гідроксиду спир- процедуру три рази. Потім ефірний шар відмивають
тового і декілька скляних кульок. До колби приєдну- водою Р порціями по 40 мл до відсутності лужної ре-
ють зворотний холодильник і нагрівають на киплячій акції у водному шарі по фенолфталеїну. Ефірний
водяній бані протягом ЗО хв, якщо немає інших зазна- шар кількісно переносять у доведену до постійної
чень в окремій статті. Додають 1 мл розчину фенолфта- маси колбу за допомогою ефіру, вільного від перок-
леїну Р1 і гарячий розчин відразу титрують 0.5 М роз- сидів, Р.
чином кислоти хлористоводневої.
Ефір відганяють з відповідною обережністю і до за-
Паралельно проводять контрольний дослід. лишку додають 6 мл ацетону Р. Розчинник ретельно
Число омилення (IJ обчислюють за формулою: видаляють у струмені повітря. Залишок у колбі вису-
шують при температурі від 100 °С до 105 °С до по-
28.05(«2 - я,) стійної маси, охолоджують в ексикаторі і зважують.
fs = т
Вміст неомилюваних речовин, у відсотках, обчислю-
де: ють за формулою:
п, - об'єм 0.5 М розчину кислоти хлористоводне-
вої, витрачений на титрування випробову- 100-а
ваної речовини, у мілілітрах; Неомилювані речовини = т %
п2 - об'єм 0.5 М розчину кислоти хлористоводне-
вої, витрачений на титрування в контроль- де:
ному досліді, у мілілітрах; а — маса залишку, у грамах;
т — маса наважки випробовуваної речовини, у т — маса наважки речовини, у грамах.
грамах;
28.05 - кількість калію гідроксиду, відповідна 1 мл Залишок розчиняють у 20 мл спирту Р, попередньо
0.5 М розчину кислоти хлористоводневої, у нейтралізованого за розчином фенолфталеїну Р, і тит-
міліграмах. рують 0.1 М розчином натрію гідроксиду етанольним.
Якщо витрачений об'єм 0.1 М розчину натрію гідро-
N ксиду етанольного перевищує 0.2 мл, розділення двох
шарів було неповним; при цьому зважений залишок
Якщо випробовувана речовина з метою консервації не може розглядатися як "неомилювані речовини". У
була насичена вуглецю діоксидом, перед зважуванням цьому випадку випробування треба повторити.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 97


2.5. Методи кількісного визначення

2.5.9. ВИЗНАЧЕННЯ АЗОТУ ПІСЛЯ 2.5.11. КОМПЛЕКСОМЕТРИЧНЕ


МІНЕРАЛІЗАЦІЇ СІРЧАНОЮ КИСЛОТОЮ ТИТРУВАННЯ

Алюміній. 20.0 мл розчину, зазначеного в окремій


НАПІВМІКРОМЕТОД статті, поміщають у конічну колбу місткістю 500 мл,
додають 25.0 мл 0.1 М розчину натрію едетату і 10 мл
Наважку випробовуваної речовини, що містить близь- суміші рівних об'ємів розчину 155 г/л амонію ацета-
ко 2 мг азоту, поміщають у колбу для спалювання, до- ту Р і кислоти оцтової розведеної Р, кип'ятять протя-
дають 4 г здрібненої суміші, що складається зі 100 г гом 2 хв і охолоджують. Додають 50 мл етанолу Р, 3 мл
калію сульфату Р, 5 г міді сульфату Я і 2.5 г селену Р, і свіжоприготованого розчину 0.25 г/л дитизону Р в
три скляні кульки. Додають 5 мл кислоти сірчаної Р та- етанолі Р і надлишок натрію едетату титрують
ким чином, щоб вона змивала всі частки, що прилип- 0.1 М розчином цинку сульфату до переходу зеленува-
ли до шийки колби, і стікала по стінках колби. Вміст то-синього забарвлення розчину в червонувато-фіоле-
колби перемішують коловими рухами. Щоб уникнути тове.
великих втрат сірчаної кислоти, шийку колби закри-
вають нещільно, наприклад, скляною грушоподібною 1 мл 0.1 М розчину натрію едетату відповідає
пробкою з коротким запаяним відростком. Колбу 2.698 мгАІ.
нагрівають, поступово доводячи до кипіння з конден-
сацією пари сірчаної кислоти у шийці колби; при цьо- Вісмут. Розчин випробовуваної речовини у кислоті
му необхідно стежити за тим, щоб верхня частина кол- азотній Р, зазначений в окремій статті, поміщають у
би не перегрівалася. Нагрівання продовжують протя- конічну колбу місткістю 500 мл. Доводять об'єм роз-
гом ЗО хв, якщо немає інших зазначень в окремій чину водою Рдо 250 мл і, якщо немає інших зазначень
статті. Охолоджують, розчиняють твердий залишок, в окремій статті, додають краплями, при перемішу-
додаючи до суміші обережно 25 мл води Р, знову охо- ванні, розчин аміаку концентрований Р до появи
лоджують і приєднують до приладу для перегонки з каламуті. Потім додають 0.5 мл кислоти азотної Р,
водяною парою. Додають ЗО мл розчину натрію гідрок- нагрівають до температури близько 70 °С до зникнен-
сиду концентрованого Р\ негайно починають перегон- ня каламуті, додають близько 50 мг індикаторної суміші
ку, пропускаючи пару крізь суміш. Близько 40 мл ксиленолового оранжевого Р і титрують 0.1 М розчином
відгону збирають у приймач, що містить 20.0 мл натрію едетату до переходу блідо-рожево-фіолетово-
0.01 Мрозчину кислоти хлористоводневої і достатню го забарвлення розчину в жовте.
кількість води Р для того, щоб кінець холодильника 1 мл 0.1 М розчину натрію едетату відповідає
був занурений. Наприкінці перегонки приймач опус- 20.90 мг Ві.
кають таким чином, щоб кінець холодильника знахо-
дився над поверхнею рідини. Не слід допускати, щоб Кальцій. Розчин, зазначений в окремій статті, поміща-
на зовнішній поверхні холодильника залишалася ють у конічну колбу місткістю 500 мл. Доводять об'єм
рідина із вмісту приймача. Відгін титрують 0.01М роз- розчину водою Р до 300 мл, додають 6.0 мл розчину
чином натрію гідроксиду, використовуючи як індика- натрію гідроксиду концентрованого Р, близько 15 мг
тор змішаний розчин метилового червоного Р. індикаторної суміші кальконкарбонової кислоти Р і ти-
Випробування повторюють, використовуючи замість трують 0.1 М розчином натрію едетату до переходу
випробовуваної речовини 50 мг глюкози Р. фіолетового забарвлення розчину в синє.
1 мл 0.1 М розчину натрію едетату відповідає
0.01401(и2 - /І,) 4.008 мг Са.
Вміст азоту = т
Магній. Розчин, зазначений в окремій статті, поміща-
де: ють у конічну колбу місткістю 500 мл. Доводять об'єм
т — маса наважки випробовуваної речовини, у гра- розчину водою Р до 300 мл, додають 10 мл аміачного
мах; буферного розчину рН 10.0 Р і близько 50 мг індикатор-
п, - об'єм 0.01 М розчину натрію гідроксиду, витра- ної суміші протравного чорного 11 Р. Розчин нагріва-
чений на титрування розчину, одержаного ють до температури близько 40 °С і титрують при цій
після спалювання випробовуваної речовини, у температурі 0.1 М розчином натрію едетату по пере-
мілілітрах; ходу фіолетового забарвлення розчину в синє.
П2 - об'єм 0.01 М розчину натрію гідроксиду, витра- 1 мл 0.1 М розчину натрію едетату відповідає
чений на титрування розчину, одержаного 2.431 MrMg.
після спалювання глюкози, у мілілітрах.
Свинець. Розчин, зазначений в окремій статті, поміща-
N ють у конічну колбу місткістю 500 мл. Доводять об'єм
розчину водою Рдо 200 мл, додають близько 50 мг інди-
Після закінчення відгонки кінець холодильника про-
каторної суміші ксиленолового оранжевого Р, а потім
мивають зовні невеликою кількістю води, збираючи гексаметилентетрамін Р до появи фіолетово-рожево-
промивну воду у той самий приймач.
го забарвлення розчину. Титрують 0.1 М розчином
Відгін титрують до переходу забарвлення з червоно- натрію едетату до переходу фіолетово-рожевого за-
фіолетового у зелене. барвлення розчину в жовте.

98 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.5. Методи кількісного визначення

1 мл 0.1 М розчину натрію едетату відповідає Допускається проводити визначення алюмінію за та-
20.72 мг РЬ. кою методикою.
Алюміній. Точну наважку випробовуваної речовини,
Цинк. Розчин, зазначений в окремій статті, поміша- еквівалентну 0.02-0.03 г алюмінію, розчиняють у 2 мл
ють у конічну колбу місткістю 500 мл, об'єм розчину 1 М розчину кислоти хлористоводневої \ 50 мл води Р.
доводять водою Р до 200 мл, додають близько 50 мг Додають 50 мл 0.05 М розчину натрію едетату і нейт-
індикаторної суміші ксиленолового оранжевого Р, а ралізують / М розчином натрію гідроксиду, використо-
потім гексаметилентетрамін Р до появи фіолетово- вуючи як індикатор метиловий червоний Р. Розчин
рожевого забарвлення розчину. Після цього додають нагрівають до кипіння і витримують на киплячій во-
ще 2 г гексаметилентетраміну Р і титрують 0.1 М роз- дяній бані протягом 10 хв, охолоджують, додають
чином натрію едетату цо переходу фіолетово-рожево- 0.05 г індикаторної суміші ксиленолового оранжевого Р,
го забарвлення у жовте. 5 г гексаметилентетраміну Р і титрують надлишок
1 мл 0.1 М розчину натрію едетату відповідає натрію едетату 0.05 М розчином свинцю нітрату до
6.54мг7п. блідо-рожево-фіолетового забарвлення.
1 мл 0.05 М розчину натрію едетату відповідає
N 0.001349 г алюмінію.
Комплексометричне титрування — це метод титру-
вання, заснований на реакціях комплексоутворення.
Комплексонометричне титрування як окремий випа- 2.5.12. ВИЗНАЧЕННЯ ВОДИ
док комплексометричного титрування засноване на НАПІВМІКРОМЕТОДОМ
реакції комплексоутворення катіонів металів з ком- (метод К.Фішера)
плексонами — амінополікарбоновими кислотами та їх
солями. Утворювані комплексні сполуки називають Для титрування використовують посудину місткістю
комплексонатами. близько 60 мл, споряджену двома платиновими елект-
родами, трубкою для підведення азоту, трубкою, за-
Для комплексонометричного титрування як титрант
застосовують звичайно динатрієву сіль етилендіамін-
повненою осушувальним агентом, і пробкою, в яку
вставляється кінчик бюретки. Випробовувану речови-
тетраоцтової кислоти, відому під назвами: натрію еде-
ну вносять у посудину через трубку, розташовану з
тат, трилон Б, комплексон III, хелатон III та ін.
протилежного боку відносно трубки-осушувача, і
Натрію едетат утворює з катіонами багатовалентних ме- таку, що закривається притертою пробкою. Пе-
талів стійкі й добре розчинні у воді комплексонати у ремішування розчину в процесі титрування здійсню-
стехіометричному співвідношенні 1:1 і використо- ють за допомогою магнітної мішалки або шляхом про-
вується для кількісного визначення алюмінію, вісмуту, дування висушеного азоту через розчин.
кальцію, свинцю, магнію та цинку в лікарських засобах.
Кінцеву точку титрування визначають амперометрич-
Індикатори, застосовувані для візуального визначення но. Електрична схема складається з потенціометра з
кінцевої точки титрування, називаються металоінди- опором близько 2000 Ом, підключеного до джерела
каторами. Вони є органічними барвниками і мають постійного струму з напругою 1.5 В; він забезпечує не-
властивість змінювати забарвлення при утворенні обхідну різницю потенціалів. Різниця потенціалів
комплексних сполук з катіонами металів. Мета- відрегульована таким чином, щоб через платинові
лоіндикатори для комплексонометрії підбирають та- електроди, сполучені послідовно з мікроампермет-
ким чином, щоб їх взаємодія з катіонами визначува- ром, проходив невеликий початковий струм. При до-
них металів була оборотною і стійкість їхніх ком- даванні реактиву стрілка мікроамперметра відхи-
плексів була значно меншою стійкості комплексо- ляється, але відразу ж повертається до вихідного поло-
натів, утворюваних у процесі титрування. ження. У кінці реакції одержуване відхилення має бу-
ти незмінним не менше ЗО с.
Пряме титрування розчинами натрію едетату проводять
так: до аналізованого розчину, якщо необхідно, нейт- Йодсірчистий реактив Р використовують після визна-
ралізованого, додають буферний розчин для створення чення його титру за водою (4.1.1). Використовувані
потрібного значення рН, потім додають металоіндика- розчини і реактиви мають бути безводними, і
тор. У процесі титрування розчином трилону Б забарв- необхідно вжити застережних заходів до запобігання
лення розчину в точці еквівалентності змінюється від дії на них атмосферної вологи. Йодсірчистий реактив Р
забарвлення комплексу металоіндикатора з титрова- необхідно захищати від дії світла і бажано берегти в
ним катіоном металу до забарвлення вільного мета- ємності, спорядженій автоматичною бюреткою.
лоіндикатора.
Йодсірчисті реактиви, що є в продажу, часто відрізня-
При зворотному титруванні до випробовуваного роз- ються за складом від йодсірчистого реактиву Р: піридин
чину додають натрію едетат і його надлишок відтитро- замінений у них на інші основи. Використання таких ре-
вують при певному значенні рН у присутності активів має бути попередньо валідоване з метою під-
відповідного металоіндикатора розчинами солей цин- твердження у кожному конкретному випадку стехіо-
ку, магнію, свинцю та ін. метрії та відсутності несумісності між випробовува-
ною речовиною і реактивом (1.1. Загальні зауваження).
Допускається використання як титранту 0.05 М розчи-
ну натрію едетату, що має бути зазначено в окремій Якщо немає інших зазначень в окремій статті, вико-
статті. ристовують метод А.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 99


2.5. Методи кількісного визначення

МЕТОД А ми України відповідно до вимог нормативної доку-


ментації, затвердженої уповноваженими державними
Близько 20 мл метанолу безводного Р або розчинника,
органами.
зазначеного в окремій статті, поміщають у посудину
для титрування і титрують йодсірчистим реактивом Р, Реактив К.Фішера являє собою розчин сірки діоксиду,
визначаючи кінцеву точку титрування амперометрич- йоду і піридину в метанолі. Взаємодія реактиву з во-
но. Зазначену кількість випробовуваної речовини дою відбувається стехіометрично за рівнянням:
швидко поміщають у посудину для титрування. Суміш
перемішують протягом 1 хв і знову титрують йодсірчи- І2 + SO2 + Н2О + 3C5H5N —— 2C 5 H 5 N-HI+ C5H5NSO3
стим реактивом Р, визначаючи кінцеву точку титру-
вання амперометрично. C5H5NSO3 + CH 3 OH——С 5 Н 5 М-Н8О 4 СНз
МЕТОД В
Реактив К.Фішера зазначеного вище складу не засто-
Близько 10 мл метанолу безводного Р або розчинника, совний для аналізу сполук, які реагують з одним або
зазначеного в окремій статті, поміщають у посудину для кількома компонентами реактиву, як, наприклад, ас-
титрування і титрують йодсірчистим реактивом Р, ви- корбінова кислота, меркаптани, сульфіди, гідрокар-
значаючи кінцеву точку титрування амперометрично. бонати і карбонати лужних металів, альдегіди, кетони
Потім швидко вносять у посудину для титрування за- таін.
значену кількість випробовуваної речовини і точно При визначенні води у твердих речовинах, нерозчин-
відміряний об'єм йодсірчистого реактиву Р, узятий з них у метанолі, тонко здрібнену наважку речовини
надлишком приблизно на 1 мл або об'єм, зазначений збовтують із метанолом, після чого титрують реакти-
в окремій статті. Посудину закривають пробкою, ви- вом К.Фішера. Деякі речовини або суміші можна роз-
тримують у захищеному від світла місці протягом 1 хв чиняти у безводних оцтовій кислоті, хлороформі,
або протягом часу, зазначеного в окремій статті, піридині та інших розчинниках.
періодично перемішуючи вміст посудини. Надлишок
Кінцеву точку титрування допускається визначати
йодсірчистого реактиву Р титрують до початкового
візуально за зміною забарвлення титрованої рідини
значення сили струму, використовуючи метанол без-
від жовтого до червонувато-коричневого за умови за-
водний Р або розчинник, зазначений в окремій статті,
безпечення необхідної точності. При цьому необхідно
до якого було додано точно відому кількість води Р,
проводити контрольний дослід.
еквівалентну близько 2.5 г/л.

_________________________N
Дозволяється використання йодсірчистого реактиву
(реактиву К.Фішера), що випускається підприємства-

100 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

2.6. БІОЛОГІЧНІ ВИПРОБУВАННЯ Натрію тіогліколят або 0.5 г


Кислота тіогліколева 0.3 мл
Розчин резазурину натрію (1:1000),
свіжоприготований 1.0 мл
2.6.1. СТЕРИЛЬНІСТЬ ВодаР ІОООмл
рН після стерилізації 7.1+0.2
Випробування проводять для контролю субстанцій, го-
тових лікарських засобів або виробів, які відповідно до Змішують L-цистин, агар, натрію хлорид, глюкозу, во-
вимог Фармакопеї мають бути стерильними. Однак дорозчинний дріжджовий екстракт і панкреатичний
задовільний результат аналізу означає лише те, що в гідролізат казеїну з водою Р і нагрівають до розчинен-
умовах випробування у зразку не були виявлені ня інгредієнтів. До одержаного розчину додають
життєздатні мікроорганізми. Для доказу стериль- натрію тіогліколят або кислоту тіогліколеву і пе-
ності серії необхідне виконання додаткових умов, які ремішують до розчинення. Якщо необхідно, додають
обговорюються в розділі "Інструкція щодо застосуван- 1 М розчин натрію гідроксиду так, щоб значення рН
ня випробування на стерильність". живильного середовища після стерилізації становило
7.1 ±0.2. Якщо необхідно, розчин нагрівають, не дово-
дячи до кипіння, а потім фільтрують гарячим крізь
ПОПЕРЕДЖЕННЯ МІКРОБНОГО ЗАБРУДНЕННЯ зволожений паперовий фільтр. Додають розчин реза-
зурину натрію і перемішують. Живильне середовище
Випробування на стерильність проводять за асептич- розливають у контейнери, які забезпечують таке спів-
них умов, використовуючи, наприклад, ламінар-бокс відношення площі поверхні живильного середовища
класу А, розташований у чистому приміщенні класу В, до його глибини, щоб на кінець періоду інкубації
або ізолятор. Заходи, що вживаються для попереджен- зміна кольору середовища, що засвідчує про
ня мікробного забруднення, не мають чинити впливу збільшення концентрації кисню, спостерігалася не
на мікроорганізми, які можуть бути виявлені у зразку більш як у верхній третині середовища. Стерилізують
в результаті випробування. Умови проведення випро- у паровому стерилізаторі, застосовуючи валідований
бування треба регулярно контролювати шляхом метод. Якщо середовище не призначене для негайно-
аналізу проб, відібраних відповідним чином у робочій го використання, його зберігають при температурі від
зоні, або проведення інших контрольних заходів, ви- 2 °С до 25 °С у стерильному повітронепроникному
кладених у відповідних Директивах Європейського контейнері. Якщо необхідно, середовище регенеру-
Співтовариства і примітках до керівних матеріалів з ють безпосередньо перед використанням, наприклад,
GMP. шляхом нагрівання на водяній бані протягом 20 хв і
наступного швидкого охолодження. При цьому не-
обхідно вжити заходів щодо попередження контакту
ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА
нестерильного повітря з живильним середовищем.
Живильні середовища для випробування можуть готу-
ватися, як описано нижче. Допускається використан- Соєво-казеїнове живильне середовище
ня сухих живильних середовищ за умови, що після приго-
тування вони відповідають вимогам за ростовими вла- Панкреатичний гідролізат казеїну 17.0 г
стивостями. Папаїновий гідролізат соєвої муки 3.0 г
Для проведення випробування на стерильність мо- Натрію хлорид 5.0 г
жуть бути використані живильні середовища, наведені Дикалію гідрофосфат 2.5 г
нижче. Рідке тіогліколеве середовище призначене на- Глюкози моногідрат 2.5 г
самперед для вирощування анаеробних бактерій, од- Вода Р 1 000 мл
нак може бути також використане для виділення ае- рН після стерилізації 7.3±0.2
робних бактерій. Соєво-казеїнове середовище при-
значене насамперед для вирощування аеробних бак- Інгредієнти складу змішують із водою Р і злегка
терій, однак може бути також використане для нагрівають до розчинення. Охолоджують розчин до
виділення грибів. Допускається використання інших кімнатної температури. Якщо необхідно, додають
живильних середовищ за умови, що буде доведена / М розчин натрію гідроксиду так, щоб значення рН
їхня здатність підтримувати ріст широкого спектра живильного середовища після стерилізації становило
мікроорганізмів. 7.3±0.2. Якщо необхідно, фільтрують для одержання
прозорого середовища, розливають у підхожі посуди-
ни і стерилізують у паровому стерилізаторі, застосову-
Рідке тіогліколеве середовище ючи валідований метод. Якщо середовище не призна-
чене для негайного використання, його зберігають
L-Цистин 0.5 г при температурі від 2 °С до 25 °С у стерильному герме-
Гранульований агар тичному контейнері.
(вміст вологи не більше 15 %) 0.75 г
Натрію хлорид 2.5 г Незалежно від того, чи використовують при випробу-
Глюкози моногідрат 5.5 г ванні на стерильність живильні середовища, описані
Дріжджовий екстракт (водорозчинний) 5.0 г вище, чи середовища іншого складу, усі вони мають
Панкреатичний гідролізат казеїну 15.0 г задовольняти наведені нижче вимоги щодо стериль-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 101


2.6. Біологічні випробування

ності та ростових властивостей. Випробування на ПЕРЕВІРКА ПРИДАТНОСТІ МЕТОДИКИ


відповідність живильних середовищ зазначеним ви- ВИПРОБУВАННЯ
могам проводять за наведеними нижче методиками
перед випробуванням лікарського засобу на сте- При перевірці придатності методики випробування на
рильність або одночасно з ним. тіогліколевому середовищі використовують невелику
кількість (10-100 КУО) анаеробних і аеробних бак-
Стерильність. Декілька контейнерів з живильним се- терій, наведених у Табл. 2.6.1.-1. Для соєво-казеїново-
редовищем інкубують при температурах, зазначених у го середовища використовують гриби, зазначені у
Табл. 2.6.1.-1 протягом 14 діб. Після закінчення Табл. 2.6.1.-1. Проводять випробування відповідно до
періоду інкубації не має спостерігатися ріст мікроор- методики, описаної нижче у розділі "Випробування
ганізмів. лікарського засобу на стерильність", але з такими
змінами.
Ростові властивості. Випробування для аеробів, ана-
еробів і грибів. Порції випробовуваних живильних се- Випробування методом мембранної фільтрації. Вміст
редовищ інокулюють невеликою кількістю контейнера(ів) з випробовуваним зразком пропуска-
(10-100 колонієутворюючих одиниць(КУО)) тест- ють крізь мембранний фільтр, мембранний фільтр
мікроорганізмів. При випробуванні рідкого тіогліко- відмивають, додавши до останньої порції промивної
левого середовища використовують не менше одного рідини невелику кількість (10-100 КУО) відповідного
виду аеробних і не менше одного виду анаеробних тест-мікроорганізму.
бактерій. Для соєво-казеїнового середовища викорис-
товують не менше одного виду грибів і одного виду ае- Випробування методом прямого висівання. Вміст кон-
робних бактерій. Одну порцію середовища інокулю- тейнера(ів) з випробовуваним зразком (для кетгуту та
ють одним тест-мікроорганізмом. Рекомендовані інших шовних матеріалів для ветеринарії — нитки)
тест-мікроорганізми наведені у Табл. 2.6.1.-1. Інкубу- вносять у живильне середовище, потім інокулюють
ють за умов, зазначених у Табл. 2.6.1.-1, не більше середовище невеликою кількістю (10-100 КУО)
трьох діб (для бактерій) і не більше п'яти діб (для відповідного тест-мікроорганізму.
грибів).
Незалежно від методу випробування проводять кон-
Робочу культуру, використовувану при випробуванні, трольний дослід, як описано вище у розділі "Живильні
одержують таким чином, щоб кількість пересівань, середовища. Ростові властивості. Випробування для
зроблених від вихідного тест-штаму, не перевищувала аеробів, анаеробів і грибів". Усі посіви інкубують при
п'яти. температурах, зазначених у Табл. 2.6.1.-1. Тривалість
інкубації має становити не більше трьох діб (для бак-
У тому випадку, коли після закінчення періоду інку-
терій) і не більше п'яти діб (для грибів).
бації у випробовуваному живильному середовищі спос-
терігається виразно видимий ріст мікроорганізмів, йо- Якщо після закінчення періоду інкубації у посівах, що
го вважають придатним для подальшого використання. містять лікарський засіб, спостерігається виразно ви-
Таблиця 2.6.1.-1
Тест-мікроорганізми, рекомендовані для контролю ростових властивостей живильних
середовищ і для перевірки придатності методики
Тест-мікроорганізми Умови інкубації

Видова назва Рекомендовані штами Температура ( ' C) Максимальна тривалість


Аеробні бактерії Для всіх аеробів
ATCC 6538
Staphylococcus aureus CIP4.83
NCTC 10788
NCIMB9518
ATCC 6633
Bacillus subtilis CIP 52.62 30-35 три доби
NCIMB 8054
ATCC 9027
Pseudomonas aeruginosa NCIMB 8626
СІР82.118
Анаеробні бактерії Для всіх анаеробів
Clostridium sporogenes ATCC 19404 30-35 три доби
CIP79.3
Гриби Для всіх грибів
ATCC 10231
Candida albicans IP 48.72
АТСС2091 20-25 п'ять діб
IP 1180.79
Aspergillus niger ATCC 16404

102 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

димий ріст тест-мікроорганізмів, що не поступається бом. Конструкція фільтраційної установки має забез-
за інтенсивністю контролю, вважають, що випробову- печувати асептичні умови при внесенні й фільтрації
ваний лікарський засіб або не має антимікробної ак- лікарського засобу, а також при видаленні мембранно-
тивності за умов випробування на стерильність, або го фільтра для перенесення його у живильне середови-
антимікробна активність повністю нейтралізується. У ще або має дозволяти проводити інкубацію посівів
подальшому випробування на стерильність проводять безпосередньо в самій установці після додавання в неї
без зміни методики. живильного середовища.
Якщо після закінчення періоду інкубації в посівах, що
Водні розчини. Перед початком випробування реко-
містять лікарський засіб, виразно видимий ріст тест-
мікроорганізму відсутній або поступається за інтен-
мендується пропустити крізь мембранний фільтр не-
велику кількість підхожого стерильного розчинника,
сивністю контролю, вважають, що антимікробна ак-
тивність лікарського засобу за умов випробування на наприклад, нейтрального розчину 1 г/л м'ясного або
стерильність не була повністю нейтралізована. Зміню- казеїнового пептону з рН 7.1 ±0.2. Розчинник може
ють умови випробування так, щоб повністю нейт- містити відповідні нейтралізатори і/або відповідні
ралізувати антимікробну активність, і повторюють пе- інактиватори, наприклад, при випробуванні ан-
ревірку придатності методики. тибіотиків.

Перевірку придатності методики проводять: Увесь вміст контейнера(ів) з випробовуваним зразком


a) при випробуванні на стерильність нового переносять на мембранний фільтр або мембранні
лікарського засобу; фільтри. Якщо необхідно, попередньо доводять об'єм
b) завжди, у тому випадку, коли вносять зміни в зразка до 100 мл відповідним стерильним розчинни-
умови проведення випробування на стерильність. ком, однак у будь-якому випадку кількість лікарсько-
го засобу, взята для аналізу, має бути не менше зазна-
Допускається проводити перевірку придатності мето- ченої у Табл. 2.6.1.-2. Негайно фільтрують. Якщо
дики одночасно з випробуванням лікарського засобу лікарський засіб має антимікробну активність за умов
на стерильність. При цьому облік результатів випро- випробування, мембранний фільтр відмивають не
бування на стерильність проводять у тому випадку, як- менше трьох разів, пропускаючи крізь нього при кож-
що підтверджена придатність використовуваної мето- ному відмиванні той самий об'єм вибраної стерильної
дики. промивної рідини, що і при перевірці придатності ме-
тодики. Після відмивання мембранний фільтр пере-
носять у живильне середовище або розрізають його,
ВИПРОБУВАННЯ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ дотримуючись правил асептики, на дві рівні частини,
НА СТЕРИЛЬНІСТЬ кожну з яких поміщають у відповідне живильне сере-
довище. Використовують ті самі кількості живильного
Випробування проводять, використовуючи метод середовища, що і при перевірці придатності методики.
мембранної фільтрації або метод прямого висівання. При використанні установки закритого типу живиль-
Незалежно від методу випробування проводять не середовище вносять безпосередньо в установку. Як-
відповідний негативний контрольний дослід, викори- що немає інших зазначень в окремій статті, посіви
стовуючи зразки, стерильність яких була доведена інкубують не менше 14 діб при температурі від ЗО °С до
раніше. Метод мембранної фільтрації треба викорис- 35 °С (живильні середовища, призначені переважно
товувати в усіх випадках, коли природа випробовува- для виявлення бактерій) і при температурі від 20 °С до
ного лікарського засобу це дозволяє — для випробу- 25 °С (живильні середовища, призначені переважно
вання лікарських засобів у вигляді водних розчинів, для виявлення грибів).
що піддаються фільтрації; лікарських засобів, що
змішуються або розчиняються у водних розчинниках, Тверді розчинні речовини. Кількість лікарського засобу,
або оліях, які не мають антимікробної активності за
взята для висівання на кожне живильне середовище,
умов випробування.
має бути не менше зазначеної у Табл. 2.6.1.-2. Зразок
розчиняють у підхожому розчиннику, наприклад, ней-
Випробування методом мембранної фільтрації. Викори- тральному розчині 1 г/л м'ясного або казеїнового пеп-
стовують мембранні фільтри з номінальним розміром
тону, і проводять випробування, як описано для вод-
пор не більше 0.45 мкм, здатні ефективно затримувати
них розчинів, використовуючи тип мембранних
мікроорганізми. Для водних, розведених спиртових
фільтрів відповідно до вибраного розчинника.
розчинів та розчинів в оліях, наприклад, використову-
ють целюлозно-нітратні мембранні фільтри, а для
Олії і розчини в оліях. Кількість лікарського засобу, взя-
концентрованих спиртових розчинів — целюлозно-
та для висівання на кожне живильне середовище, має
ацетатні мембранні фільтри. Якщо необхідно, для де-
бути не менше зазначеної у Табл. 2.6.1 .-2. Олії і розчи-
яких лікарських засобів, наприклад, для антибіотиків,
ни олій з досить малою в'язкістю допускається філь-
можуть бути використані спеціальні мембранні
трувати крізь сухий мембранний фільтр без поперед-
фільтри.
нього розведення. В'язкі олії, якщо необхідно, розчи-
Використовують мембранні фільтри діаметром близь- няють у підхожому стерильному розчиннику, напри-
ко 50 мм. При використанні мембранних фільтрів клад, в ізопропілміристаті, який не має антимікробної
іншого діаметра об'єм розчинника і промивної рідини активності за умов випробування. Дають можливість
змінюють відповідним чином. Фільтраційну установ- олії проникнути в пори мембранного фільтра само-
ку і мембранні фільтри стерилізують підхожим спосо- пливом, а потім фільтрують, використовуючи тиск,

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 103


2.6. Біологічні випробування

або вакуум. Мембранний фільтр відмивають не менше ралізують шляхом додавання підхожих нейтраліза-
трьох разів, пропускаючи крізь нього щоразу близько торів або збільшення об'єму живильного середо-
100 мл відповідної стерильної промивної рідини, на- вища. Якщо для висівання необхідно використати ве-
приклад, розчину 1 г/л м'ясного або казеїнового пеп- лику кількість зразка, краще застосовувати концент-
тону, що містить 10 г/л полісорбату-80 або підхожу роване живильне середовище, приготоване з ураху-
кількість іншого емульгатора, що не має антимікроб- ванням наступного розведення. Там, де це можливо,
ної активності за умов випробування. Мембранний концентроване живильне середовище рекомендується
фільтр або мембранні фільтри поміщають у живильне додавати безпосередньо в контейнер з лікарським за-
середовище або живильні середовища, або вносять собом.
живильне середовище або живильні середовища у
фільтраційну установку й інкубують, як описано для Рідини, що містять олії. У живильне середовище по-
водних розчинів. передньо додають 10 г/л полісорбату або підхожу
кількість іншого емульгатора, що не має антимікроб-
Мазі і креми. Кількість лікарського засобу, взята для ної активності за умов випробування.
висівання на кожне живильне середовище, має бути
не менше зазначеної у Табл. 2.6.1.-2. Мазі на жировій Мазі і креми. Лікарський засіб емульгують у розве-
основі та емульсії типу вода/олія допускається розво- денні 1:10 за допомогою підхожого емульгатора в
дити ізопропілміристатом у співвідношенні 1:100, як підхожому стерильному розчиннику, наприклад, ней-
описано вище, використовуючи, якщо необхідно, тральному розчині 1 г/л м'ясного або казеїнового пеп-
нагрівання до температури не більше 40 °С. У винят- тону. Одержану емульсію вносять у живильне середо-
кових випадках допускається нагрівання до темпера- вище, яке не містить емульгатора.
тури не більше 44 °С. Фільтрацію проводять негайно з Якщо немає інших зазначень в окремій статті, посіви
максимально можливою швидкістю. Далі випробу- інкубують не менше 14 діб при температурах, зазначе-
вання проводять, як описано вище для олій і розчинів
них у Табл. 2.6.1.-1. Посіви переглядають кілька разів у
в оліях.
період інкубації. Посіви олійних лікарських засобів
щодня акуратно струшують. Однак у тому випадку, ко-
Випробування методом прямого висівання. Випробо-
ли тіогліколеве або аналогічне йому середовище за-
вуваний лікарський засіб вносять безпосередньо у
стосовується для виявлення анаеробних мікроор-
живильне середовище у кількості, зазначеній у
ганізмів, струшування або перемішування має бути
Табл. 2.6.1.-2. Якщо немає інших зазначень в окремій
зведене до мінімуму для того, щоб не порушувати ана-
статті, кількість лікарського засобу має становити не еробних умов.
більше 10 % від об'єму живильного середовища.
У тому випадку, коли лікарський засіб має ан- Кетгут та інші шовні матеріали для ветеринарії. Кіль-
тимікробну активність за умов випробування, її нейт- кість зразка, взята для висівання на кожне живиль-
Таблиця 2.6.1.-2
Кількість готового лікарського засобу, необхідна для випробування на стерильність

Тип готового лікарського Кількість готового лікарського засобу в Мінімальна кількість зразка, яку необхідно
засобу одному контейнері використовувати для висівання на кожне живильне
середовище, якщо немає інших зазначень в
окремій статті
Рідини
- менше 1 мл Увесь вміст кожного контейнера
Половина вмісту кожного контейнера, але
- 1 мл і більше не більше 20 мл
Парентеральні лікарські Порошки
засоби - менше 50 мг Увесь вміст кожного контейнера
- 50 мг і більше, але Половина вмісту кожного контейнера
не більше 300 мг
- 300 мг І більше 150мг
Водні розчини Увесь вміст кожного контейнера, але
не менше 2.5 мл
Офтальмологічні та інші Інші готові лікарські засоби, розчинні Увесь вміст кожного контейнера, але
неін'єкційні лікарські у воді або ізопропілміристаті не менше 0.25 г
засоби
Нерозчинні готові лікарські засоби Увесь вміст кожного контейнера, але
креми і мазі, що піддаються не менше 0.25 г
суспендуванню або емульгуванню
Кетгут та інші шовні ма- Три відрізки нитки (по ЗО см кожний)
теріали для ветеринарії

104 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

не середовище, має бути не менше зазначеної у КОНТРОЛЬ СТЕРИЛЬНОСТІ


Табл. 2.6.1.-2. Розкривають упаковку, дотримуючись ПАРЕНТЕРАЛЬНИХ, ОФТАЛЬМОЛОГІЧНИХ
правил асептики, і переносять по три відрізка, І ІНШИХ НЕІН'ЄКЦІЙНИХ ГОТОВИХ
відібрані від початку, середини і кінця нитки, у кожне ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ДО ЯКИХ СТАВЛЯТЬСЯ
живильне середовище. Довжина кожного відрізка має ВИМОГИ ЩОДО СТЕРИЛЬНОСТІ
становити ЗО см. При випробуванні матеріалів у ка-
сетній упаковці використовують усю нитку. Кожний При випробуванні методом мембранної фільтрації ви-
відрізок нитки вносять у відповідне живильне середо- користовують, якщо це можливо, увесь вміст контейне-
вище. Живильне середовище має цілком покривати ра, але не менше кількості, зазначеної у Табл. 2.6.1.-2.
випробовуваний матеріал (використовують від Якщо необхідно, доводять об'єм зразка до 100 мл
20 мл до 150 мл живильного середовища). відповідним стерильним розчинником, наприклад,
нейтральним розчином 1 г/л м'ясного або казеїнового
пептону. Якщо немає інших зазначень в окремій
ОБЛІК І ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ статті, загальний об'єм, що пропускається крізь один
мембранний фільтр, не має перевищувати 1000 мл.
Посіви переглядають періодично під час і після При випробуванні методом прямого висівання вико-
закінчення інкубаційного періоду, відмічаючи на- ристовують зразок у кількостях, зазначених у
явність візуально виявлюваного росту мікроор- Табл. 2.6.1.-2. Із кожного контейнера проводять
ганізмів. Якщо випробовуваний зразок викликає по- висівання на середовище для виявлення бактерій і на
мутніння живильного середовища, що робить немож- середовище для виявлення грибів. У тому випадку, як-
ливим візуальний облік, то через 14 діб після початку що об'єм або кількість лікарського засобу в одному
інкубації з кожної посудини переносять певну контейнері недостатня для проведення випробування,
кількість середовища в посудини з тим самим свіжим використовують вміст двох і більше контейнерів для
живильним середовищем. Продовжують інкубацію висівання на різні живильні середовища.
вихідних і повторних посівів. Загальний час інкубації
має становити не менш як (14+7) діб від початку ви- Якщо об'єм вмісту одного контейнера перевищує
пробування. 100 мл, використовують метод мембранної фільтрації,
якщо немає інших зазначень в окремій статті.
Лікарський засіб витримує випробування на сте-
рильність, якщо при візуальному обліку не вияв-
ляється ріст мікроорганізмів. При наявності росту ІНСТРУКЦІЯ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ
мікроорганізмів вважають, що лікарський засіб не ви- ВИПРОБУВАННЯ НА СТЕРИЛЬНІСТЬ
тримує випробування на стерильність, якщо не дове-
дена невірогідність результатів випробування, викли- Наведена методика випробування на стерильність так
кана причинами, не пов'язаними з випробовуваним само, як і всі інші фармакопейні методики, призначе-
лікарським засобом. Результати випробування можуть на для того, щоб дати змогу незалежному контролюю-
бути визнані невірогідними, якщо виконується одна чому компетентному органу встановити, чи відповідає
або кілька з умов, наведених нижче: конкретний лікарський засіб вимогам Фармакопеї.
a) одержані незадовільні результати мікробіологі- Виробник не зобов'язаний дотримуватися наведених
чного контролю навколишнього середовища в методик, він може вносити до них зміни або викорис-
ході проведення випробування на стерильність; товувати інші, якщо гарантує, що при випробуванні
b) виявлені помилки, допущені в ході випробування; описаними вище офіційними методами його про-
c) виявлений ріст мікроорганізмів у негативному дукція відповідатиме вимогам Фармакопеї.
контролі;
d) після ідентифікації мікроорганізмів, виділених з Рекомендації виробникам. Рівень надійності, з яким за
лікарського засобу, однозначно визнано, що при- задовільним результатом випробування на сте-
чиною виникнення росту цього виду або видів є рильність (відсутність нестерильних контейнерів у
матеріали і/або технічні прийоми, використані зразку) можна зробити висновок про якість усієї серії,
при випробуванні на стерильність. залежить від однорідності серії, умов виробництва і
Якщо результати випробування визнані невірогідни- прийнятого порядку відбору проб. У даній статті під
ми, його повторюють на тій самій кількості зразків, серією розуміють сукупність герметичне закупорених
що й початкове. контейнерів, вироблених таким чином, що під час ви-
робничого процесу ризик мікробного забруднення був
Якщо в результаті повторного випробування не було однаковий для кожного з них.
виявлено росту мікроорганізмів, вважають, що
лікарський засіб витримує випробування на У випадку, коли лікарський засіб піддається процедурі
стерильність. Якщо в результаті повторного ви- кінцевої стерилізації, результати автоматичного кон-
пробування було виявлено ріст мікроорганізмів, тролю обгрунтованих з точки зору біології фізичних
лікарський засіб не витримує випробування на сте- параметрів, що підтверджують дотримання встановле-
рильність. них режимів при стерилізації серії, характеризують її
стерильність з більшою надійністю за результати ви-
пробування на стерильність. Умови, в яких допусти-
мий параметричний випуск серії, наведені у статті
"Методи приготування стерильних продуктів" (5.1.1).
Для підтвердження дотримання асептичних умов у

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 105


2.6. Біологічні випробування

процесі виробництва може бути використаний метод необхідно враховувати об'єм лікарського засобу в од-
наповнення живильними середовищами. Однак ви- ному контейнері, метод стерилізації, а також інші
пробування на стерильність є єдиним аналітичним фактори, які можуть чинити вплив на стерильність
методом, що дозволяє оцінити стерильність лікарсь- лікарського засобу.
кого засобу, виготовленого в асептичних умовах, і,
крім того, у будь-якому випадку це єдиний аналітич- N
ний метод, що дозволяє оцінити стерильність зразка
лікарського засобу при проведенні експертизи.
ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА
При проведенні випробування на стерильність мож-
ливість виявлення мікроорганізмів прямо про- Для проведення випробування на стерильність мо-
порційна їх кількості у випробовуваному зразку і зале- жуть бути також використані живильні середовища,
жить від здатності цих мікроорганізмів давати види- наведені нижче. Рідке тіогліколеве середовище при-
мий ріст на живильних середовищах за умов випробу- значене для вирощування бактерій, середовище Сабу-
вання. Ймовірність виявлення мікроорганізмів мала ро — для вирощування грибів.
при дуже низькому рівні забруднення лікарського за-
собу, навіть при рівномірному мікробному забруд- Рідке тіогліколеве середовище
ненні серії. Інтерпретація результатів випробування
на стерильність грунтується на тому припущенні, що Цистин (цистеїн) 0.75г
одержувані результати були б ідентичні для кожного Агар 0.75г
контейнера, що входить до складу серії. Оскільки ви- Натрію хлорид 2.5г
пробування кожного контейнера провести неможли- Глюкоза 5.0г
во, необхідно розробити план відбору проб. При ви- Дріжджовий екстракт (10 %) 5.0г
пробуванні продукції, виготовленої за асептичних Панкреатичний гідролізат казеїну 15.0г
умов, рекомендується відбирати контейнери, напов- Натрію тіогліколят або 0.5г
нені на початку і в кінці серії, а також після впливу кислота тіогліколева 0.3 мл
істотних перешкод. Розчин резазурину натрію 1:1000
свіжоприготований І.Омл
У Табл. 2.6.1.-З наведені рекомендовані мінімальні
Вода очищена 1 000 мл
кількості зразків для аналізу залежно від кількості
контейнерів у серії. При складанні плану відбору проб рН після стерилізації 7.0±0.2
Таблиця 2.6.1.-З
Рекомендовані мінімальні кількості контейнерів для аналізу

Кількість контейнерів у серії Мінімальна кількість контейнерів, необхідна для випробування


на стерильність на кожному живильному середовищі*
Парентеральні готові лікарські засоби
- Не більше 100 контейнерів 10 % від серії, але не менше 4 контейнерів
- Більше 100, але не більше 500 контейнерів 10 контейнерів
- Більше 500 контейнерів 2 %, але не більше 20 контейнерів
Офтальмологічні та інші неін 'єкційні готові лікарські
засоби
- Не більше 200 контейнерів 5 % від серії, але не менше 2 контейнерів
- Більше 200 контейнерів 10 контейнерів
- У тому випадку, якщо готовий лікарський засіб
випускається в однодозових контейнерах, міні-
мальну кількість контейнерів, необхідну для
випробування, визначають, як описано вище для
парентеральних готових лікарських засобів

Кетгут та інші шовні матеріали для ветеринарії 2 % від серії, але не менше 5 і не більше 20 контейнерів
Порошки в упаковці "іп bulk"
- Менше 4 контейнерів Кожний контейнер
- Більше 4, але не більше 50 контейнерів 20 % від серії, але не менше 4 контейнерів
- Більше 50 контейнерів 2 % від серії, але не менше 10 контейнерів

Якщо вміст одного контейнера є достатнім для висівання на двох середовищах, то в цій колонці наведена кількість контейнерів,
необхідних для випробування на стерильність на двох живильних середовищах.

106 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

Рідке середовище Сабуро 2.6.8. ПІРОГЕНИ


Пептон ферментативний 10г
Випробування на пірогени полягає у вимірюванні
Глюкоза 40г підвищення температури тіла, спричиненого у кро-
Вода очищена 1 000 мл ликів внутрішньовенним введенням стерильного роз-
рН після стерилізації 5.6+0.2 чину випробовуваного лікарського засобу.
Обидва середовища стерилізують у паровому стери- Добір тварин. Використовують здорових статевозрілих
лізаторі при температурі 121 °С протягом 15 хв. кроликів обох статей масою не менше 1.5 кг, які діста-
ють повноцінне і збалансоване харчування без ан-
тибіотиків і не втрачають масу тіла протягом тижня,
РОЗЧИННИКИ І ПРОМИВНІ РІДИНИ що передує випробуванню. Кролик не може бути ви-
користаний у випробуванні на пірогени:
Для розчинення лікарських засобів і відмивання мем- а) якщо він був використаний у випробуванні на
бранних фільтрів можуть бути використані розчинни- пірогени з негативним результатом протягом по-
ки, які не виявляють антимікробної активності за передніх трьох діб;
умов випробування. Рекомендовані розчинники і б) якщо він був використаний у попередні три тижні
промивні рідини наведені нижче. у випробуванні на пірогени, в якому зразок не ви-
тримав випробування.
Розчин 9 г/л натрію хлориду
Приміщення для тварин. Кроликів утримують нарізно в
Рідина № 1 тихому приміщенні з підхожою постійною температу-
Пептон ферментативний 1г рою. Напередодні увечері й до повного завершення
Вода очищена 1 000 мл випробування кроликів позбавляють їжі; під час ви-
пробування позбавляють води. Випробування прово-
рН після стерилізації 7.1±0.2 дять у тихій кімнаті, де немає ризику збудження тва-
рин і в якій температура не відрізняється більш як на
Рідина № 2 З °С від температури в житлових приміщеннях для
Пептон ферментативний 5г кроликів або в яких кроликів утримували принаймні
Полісорбат-80 10г протягом 18 год перед випробуванням.
Вода очищена 1 000 мл
Матеріали. Скляний посуд, шприци та голки. Ретельно
рН після стерилізації 7.1+0.2 миють увесь скляний посуд, шприци та голки водою
Стерилізують у паровому стерилізаторі, як описано для ін'єкцій і прогрівають гарячим повітрям при тем-
вище для живильних середовищ. Час стерилізації ви- пературі 250 °С протягом ЗО хв або при температурі
значають при валідації методу стерилізації залежно від 200 °С протягом 1 год.
об'єму рідин, які стерилізуються.
Фіксуючі клітки. Фіксуючі клітки для кроликів, тем-
ТЕСТ-МІКРООРГАНІЗМИ пературу яких вимірюють за допомогою електричного
пристрою, мають бути виготовлені таким чином, щоб
При перевірці придатності методики і для контролю тварини фіксувалися лише за допомогою вільно
ростових властивостей живильних середовищ можуть закріплених на шиї хомутів; тулуб залишається
бути також використані такі штами тест-мікроор- відносно вільним, щоб кролики могли сидіти в зви-
ганізмів: чайному положенні, їх не утримують за допомогою
— додатково для тіогліколевого середовища — тест- ременів або інших подібних методів, які можуть спри-
мікроорганізм Escherichia со//АТСС 25922; чинити шкоду тварині. Тварин поміщають у клітки не
— замість тест-мікроорганізму Candida albicans менш як за 1 год до першого вимірювання температу-
АТСС 10231 (ІР48. 72, АТСС 2091, ІР 1180. 79) мо- ри і залишають у них протягом випробування.
же бути використаний тест-мікроорганізм
Candida albicans NCTC 885-653; Термометри. Використовують термометр або елект-
— замість тест-мікроорганізму Clostridium sporogenes ричний пристрій, що визначають температуру з
АТСС 19404 (СІР 79.3) може бути використаний точністю до 0.1 °С, і уводять у пряму кишку кролика
на глибину близько 5 см. Глибина уведення пристрою
тест-мікроорганізм Clostridium sporogenes № 272.
постійна у кожного кролика в кожному випробуванні.
Допускається використання інших штамів мікроор- При використанні електричного пристрою його мож-
ганізмів за узгодженням з компетентним уповноваже- на залишити у цьому положенні протягом усього ви-
ним органом. пробування.
При випробуванні використовують 18-24-годинні
Попереднє випробування. Після добору тварин, за
культури бактерій і 48-годинні культури грибів.
один-три дні до випробування зразка, тим тваринам,
Рекомендовані інактиватори: полісорбат-80, лецитин, яких не використовували протягом попередніх
азолектин; п-амінобензойна кислота для сульфаніла- двох тижнів, уводять внутрішньовенне 10 мл на кіло-
мідів; пеніциліназа або (3-лактамаза для пеніцилінів грам маси тіла апірогенний 9 г/л розчин натрію хлори-
або цефалоспоринів. ду, підігрітий до температури 38.5 °С. Реєструють тем-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 107


2.6. Біологічні випробування

пературу тварин, починаючи за 90 хв до ін'єкції і про- перевищило 1.2 °С, вилучають із випробування.
довжуючи протягом 3 год після ін'єкції розчину. Будь-
яка тварина, у якої виявляється зміна температури Таблиця 2.6.8. -1
більш як на 0.6 °С, не використовується в основному
випробуванні. Кількість Зразок витримує Зразок не витримує
кроликів випробування, якщо випробування, якщо
сумарна реакція не сумарна реакція
Основне випробування. Випробування проводять, ви- перевищує перевищує
користовуючи групу із трьох кроликів. 3 1.15 °С 2.65 °С
Підготовка і введення випробовуваного зразка. Перед
6 2.80 °С 4.30 °С
9 4.45 °С 5.95 °С
введенням випробовуваний розчин нагрівають при-
близно до температури 38.5 °С. Випробовуваний зра- 12 6.60 °С 6.60 °С
зок може бути розчинений або розведений в апіроген-
ному розчині 9 г/л натрію хлориду або іншому розчин-
нику, зазначеному в окремій статті. Розчин повільно
уводять у крайову вену вуха кожного кролика протя- N
гом не більше 4 хв, якщо немає інших зазначень в ок-
ремій статті. Кількість випробовуваного зразка, що Утому випадку, коли виробництво лікарского засобу не
вводиться, залежить від його властивостей і зазна- проводиться відповідно до вимог належної виробничої
чається в окремій статті. Об'єм, що вводиться, має бу- практики (НВП; GMP), установлених у Європейському
ти не менш як 0.5 мл і не більш як 10 мл на кілограм Співтоваристві, до даного лікарського засобу став-
маси тіла. ляться такі вимоги до випробування на пірогени1.

Визначення вихідної і максимальної температур. Випробування на пірогени виконують з метою обме-


"Вихідна температура" кожного кролика — це середнє жити небезпеку пропасної реакції пацієнтів на
значення із двох показань температур, зареєстрованих ін'єкційне введення ліків і гарантувати їхню відпо-
у кролика з інтервалом ЗО хв протягом 40 хв, що безпо- відну якість і безпеку.
середньо передують введенню випробовуваного зраз-
Випробування полягає у вимірюванні рівня підви-
ка. "Максимальна температура" кожного кролика є щення температури тіла кроликів після ін'єкційного
найвищою зареєстрованою температурою даного кро-
введення стерильного розчину лікарського засобу.
лика протягом 3 год після ін'єкції. Температуру кож-
ного кролика реєструють з інтервалом не більше ЗО хв,
Матеріали. Скляний посуд, шприци та голки. Скляний
починаючи не раніш як за 90 хв перед введенням ви-
посуд, шприци та голки мають бути ретельно вимиті
пробовуваного зразка і продовжуючи протягом 3 год
водою для ін'єкцій і депірогенізовані гарячим
після уведення. Різницю між максимальною темпера-
повітрям при температурі 250 °С протягом ЗО хв або
турою і вихідною температурою для кожного кролика
при температурі 200 °С протягом 1 год.
беруть за його реакцію. Якщо ця різниця від'ємна, ре-
зультат оцінюють як нульову реакцію. Розчинники. Вода та інші розчинники, які використо-
вують для промивання зазначених пристроїв або для
Кроликів, у яких при визначенні вихідної температу-
розчинення випробовуваних зразків, мають бути
ри виявляють відмінності між двома послідовними
апірогенними і стерильними.
температурними показниками більш як на 0.2 °С, ви-
лучають із випробування. У будь-якому випробуванні
Термометри. Використовують термометри, що мають
використовують лише тих кроликів, вихідні темпера-
точність вимірювання + 0.1 °С і дозволяють зареєстру-
тури яких не різняться між собою більш як на 1 °С.
вати максимальні показання протягом не більше 5 хв.
Кроликів, що мають вихідну температуру вище 39.8 °С
або нижче 38.0 °С, вилучають із випробування. Для стандартизації умов випробування можуть бути
використані багатоканальні пірогентестери, які дозво-
Інтерпретація результатів. Випробування проводять ляють здійснювати автоматизований моніторинг тем-
спочатку на групі із трьох кроликів, якщо необхідно, ператури одночасно на великій кількості тварин у
далі повторюють на наступних групах із трьох кро- стандартних для кожної умовах.
ликів до загальної кількості чотири групи, залежно від
одержаних результатів. Якщо сумарна реакція у Добір тварин. Умови утримування. Використовують
першій групі не перевищує значення, наведеного у здорових статевозрілих кроликів обох статей, масою
другій колонці Табл. 2.6.8.-1, зразок витримує випро- тіла не менше 1.5 кг, не альбіносів. Протягом тижня,
бування. Якщо сумарна реакція перевищує значення, що передує випробуванню, кролики не мають втрача-
наведене у другій колонці таблиці, але не перевищує ти у масі.
значення, наведеного в третій колонці таблиці, випро-
Одного і того самого кролика використовують для ви-
бування повторюють, як зазначено вище. Якщо су-
пробування не раніш як через дві доби, я кщо уведений
марна реакція перевищує значення, наведене в третій
йому в попередньому випробуванні зразок був визна-
колонці таблиці, зразок не витримує випробування.
' У даних вимогах використані матеріали Фармакопеї США — із
Кроликів, використаних раніше у випробуванні на дозволу Фармакопеї США.
пірогени, у якому середнє підвищення температури

108 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

ний апірогенним, і не раніш як через два тижні, якщо Розчин вводять в об'ємі від 0.5 мл до 10 мл на 1 кг ма-
в попередньому випробуванні на пірогени зареєстро- си тіла повільно протягом від 2 хв до 4 хв, якщо в ок-
вано підвищення його температури на 0.6 °С і більше. ремій статті немає іншіх зазначень про швидкість або
шляхи введення (підшкірне, внутрішньом'язово,
Кроликів, яких вперше використовують для випробу-
внутрішньочеревне). Доза випробовуваного зразка за-
вань на пірогени, попередньо готують до процедури
лежить від його біологічної активності і зазначається в
випробування, витримуючи їх протягом не більше
окремій статті.
семи.діб і здійснюючи з ними усі підготовчі процедури
(огляд, зважування, вимірювання температури) згідно Температурний датчик вводять у пряму кишку на гли-
з розділами "Добір тварин. Умови утримування" і "Ме- бину від 7 см до 9 см, і ця глибина має бути незмінною
тодика випробувань", за винятком ін'єкції. протягом усього випробування. Температуру тіла кро-
ликів реєструють кожні ЗО хв протягом З год після
Порядок повторного використання кроликів, на яких
випробовували зразки, що мають антигенні власти- ін'єкції випробовуваного зразка, визначаючи у кож-
вості, має бути зазначений в окремій статті. ного кролика максимальне підвищення температури.
При використанні пірогентестерів температурний
Кроликів утримують нарізно в стандартних клітках на датчик залишають у прямій кишці на весь час випро-
повноцінному збалансованому харчуванні, в ізольова- бування. При цьому кроликів утримують у фіксуючих
ному від шуму та інших збуджувальних впливів клітках за допомогою м'яко закріплених навколо шиї
приміщенні при температурі від 20 °С до 23 °С. Відхи- хомутів, щоб не завдати їм болю і дозволити тулубу
лення від вибраної температури мають бути не більше знаходитися у фізіологічному положенні протягом
±3°С. усього випробування. Кроликів поміщають у ці клітки
не менш як на 1 год до першого вимірювання темпе-
Методика випробування. Випробування проводять по- ратури і залишають в них протягом усього випробу-
етапно. На І етапі його виконують на трьох кроликах. вання.
Якщо необхідний II етап, його виконують на п'ятьох
кроликах. Увечері напередодні випробування у тварин Інтерпретація результатів. Будь-яке зниження темпе-
забирають корм і не дають його до повного завершення ратури вважають нульовим підвищенням. Якщо в
випробування, у перебігу якого їм не дають також воду. жодного із трьох кроликів не відмічено максимально-
Не менш як за 18 год до випробування відібраних кро- го підвищення температури на 0.5 °С і більше, випро-
ликів переводять до окремого ізольованого тихого бовуваний зразок відповідає вимогам щодо відсут-
приміщення, призначеного лише для випробування ності пірогенів. Якщо хоча б у одного кролика відміче-
на пірогени і в якому умови подібні до тих, в яких тва- но максимальне підвищення температури на 0.5 °С і
рини утримувалися до цього. більше, випробування продовжують, використовуючи
п'ять інших кроликів.
Визначення вихідної і максимальної температур. Не Якщо не більш як у трьох із вісьмох кроликів відміче-
більш як за ЗО хв до ін'єкції випробовуваного зразка ні індивідуальні максимальні підвищення температу-
вимірюють "вихідну температуру", що є базовою при ри на 0.5 °С і більше і якщо сума вісьмох індивідуаль-
визначенні будь-якого підвищення температури у да- них максимальних підвищень температури не переви-
ного кролика, викликаного ін'єкцією випробовувано- щує 3.3 °С, випробовуваний зразок відповідає вимо-
го зразка. Вихідна температура кроликів в одній групі гам на відсутність пірогенів.
має розрізнятися не більш як на ±1 °С і має бути не
вище 39.8 °С.
"Максимальна температура" — це найвища темпера- 2.6.9. АНОМАЛЬНА ТОКСИЧНІСТЬ
тура у даного кролика протягом 3 год після ін'єкції ви-
пробовуваного зразка. Різницю між вихідною і макси-
мальною температурою кожного кролика враховують ЗАГАЛЬНЕ ВИПРОБУВАННЯ
як "максимальне підвищення температури".
Кількість випробовуваного лікарського засобу, зазна-
Підготовка і введення випробовуваного зразка. Реєст- чену в окремій статті, розчинену в 0.5 мл води для
рація температури. Кількість одноразово відібраної
ін'єкцій Рабо у стерильному розчині 9 г/л натрію хло-
проби випробовуваного зразка має бути достатньою риду, вводять внутрішньовенне кожній із п'яти здоро-
для проведення випробування на вісьмох кроликах.
вих мишей масою від 17 г до 22 г. Розчин вводять про-
Випробовуваний зразок вводять без додаткового роз- тягом інтервалу часу від 15 с до ЗО с, якщо немає інших
ведення, якщо немає інших зазначень в окремій зазначень в окремій статті.
статті. Сухі лікарські засоби для парентерального за-
Зразок витримує випробування, якщо жодна з мишей
стосування вводять у концентраціях і розчинниках,
не гине в межах 24 год або протягом часу, зазначеного
передбачених інструкцією для медичного застосуван-
в окремій статті. Якщо більш як одна тварина гине,
ня, якщо немає інших зазначень в окремій статті.
зразок не проходить випробування. У випадку заги-
Розчин випробовуваного зразка, нагрітого перед белі однієї тварини випробування повторюють. Зра-
ін'єкцією до температури (37+2) °С, вводять не зок витримує випробування, якщо жодна з тварин у
пізніше як через ЗО хв після вимірювання вихідної другій групі не гине в межах зазначеного інтервалу ча-
температури у крайову вену вуха. су.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 109


2.6. Біологічні випробування

ІМУННІ СИРОВАТКИ І ВАКЦИНИ 2.6.11. ДЕПРЕСОРНІ РЕЧОВИНИ


ДЛЯ ЛЮДИНИ
Випробування проводять на кішці, маса тіла якої не
Якщо немає інших зазначень в окремій статті, вводять більше 2 кг, наркотизованій хлоралозою або барбіту-
внутрішньочеревне одну людську дозу, але не більше ратами для підтримання постійного кров'яного тиску.
1 мл кожній із п'яти здорових мишей масою від 17 г до Випробування проводять за умов, які дозволяють за-
22 г. Людську дозу зазначають на етикетці випробову- побігти зниженню температури тіла тварини і підтри-
ваного лікарського засобу або у супровідному доку- мувати її так, щоб ректальна температура зберігалася у
менті. Спостерігають за тваринами протягом семи діб. фізіологічних межах. У трахею вводять дихальну труб-
Зразок витримує випробування, якщо у жодної з тва- ку. У загальну сонну артерію уводять канюлю, запов-
рин не виявляються ознаки інтоксикації. Якщо більш нену гепаринізованим розчином 9 г/л натрію хлориду,
як одна тварина гине, зразок не відповідає вимогам. і сполучають її з пристроєм, що забезпечує тривалу
Якщо одна з тварин виявляє ознаки інтоксикації або реєстрацію кров'яного тиску. У стегнову вену вводять
гине, випробування повторюють. Зразок витримує ви- другу канюлю, заповнену гепаринізованим розчином
пробування, якщо жодна з тварин у другій групі не ви- 9 г/л натрію хлориду, крізь яку можна вводити розчи-
являє ознак інтоксикації або не гине в межах зазначе- ни гістаміну і випробовуваного зразка лікарського за-
ного часу. собу.
Випробування також має бути проведене на двох здо- Визначають чутливість тварин до гістаміну за допомо-
рових морських свинках масою від 250 г до 350 г. Вво- гою внутрішньовенних ін'єкцій через рівні інтервали
дять внутрішньочеревне кожній тварині одну людську розчину гістаміну Р у дозах, відповідних 0.1 мкг і
дозу випробовуваного лікарського засобу, але не більше 0.15 мкг гістаміну основи на кілограм маси тіла. По-
5 мл. Людську дозу зазначають на етикетці лікарського вторюють меншу дозу не менше трьох разів. Другу і
засобу або у супровідному документі. Спостерігають за наступні ін'єкції вводять не раніш як через 1 хв після
тваринами протягом семи діб. Зразок витримує випро- повернення кров'яного тиску до рівня, який був без-
бування, якщо жодна з тварин не виявляє ознак інток- посередньо перед попередньою ін'єкцією. Тварину
сикації. У випадку загибелі більш як однієї тварини використовують у випробуванні лише в тому випадку,
зразок не відповідає вимогам. Якщо одна з тварин ви- якщо одержано зниження кров'яного тиску, яке чітко
являє ознаки інтоксикації або гине, випробування по- реєструється, постійне для меншої дози, і якщо вели-
вторюють. Зразок витримує випробування, якщо жод- ка доза викликає більш високу реакцію.
на з тварин у другій групі не виявляє ознак інтоксикації Розчиняють випробовуваний зразок у достатній
і не гине протягом зазначеного часу. кількості розчину 9 г/л натрію хлориду або іншого
розчинника, як зазначено в окремій статті. Вводять
_________________________N внутрішньовенне на кілограм маси тіла 1 мл розчину
гістаміну Р, потім — дві послідовні ін'єкції розчину
Випробування на аномальну токсичність виконують із випробовуваного лікарського засобу в дозі, зазначеній
метою виключення небезпеки підвищення рівня ток- в окремій статті, і, нарешті, 1 мл розчину гістаміну Р.
сичності лікарського засобу, якщо в його складі при Другу, третю і четверту ін'єкції роблять не раніш як че-
виробництві або зберіганні відбулися зміни, неперед- рез 1 хв після повернення кров'яного тиску до рівня,
бачені регламентом виробництва або окремою статею. на якому він був безпосередньо перед попередньою
ін'єкцією. Повторюють ці серії ін'єкцій двічі і завер-
ЗАГАЛЬНЕ ВИПРОБУВАННЯ шують випробування уведенням 1.5 мл розчину
гістаміну Р на кілограм маси тіла.
Випробування проводять на білих мишах, на яких Випробування вважають не дійсним, якщо реакція на
раніше не проводили ніяких випробувань і яких утри- 1.5 мл розчину гістаміну Р не перевищує реакцію на
мують у стандартних умовах на повноцінному збалан- 1 мл. Зразок не витримує випробування, якщо середнє
сованому харчуванні. значення реакцій на його введення вище за середнє
Розчинні лікарські засоби вводять внутрішньовенне, значення реакцій на 1 мл розчину гістаміну на кіло-
якщо немає інших зазначень в окремій статті. Лікарсь- грам маси тіла або якщо будь-яка одна його доза ви-
кі засоби у вигляді суспензій уводять внутрішньочерев- кликала більш високу депресорну реакцію, ніж завер-
не в об'ємі не більше 1 мл зі швидкістю 0.1 мл/с. шальна доза розчину гістаміну. Тварин не використо-
вують повторно у випробуванні на депресорні речови-
Зразок витримує випробування, якщо протягом 24 год ни, якщо будь-яка одна його доза викликає більш ви-
після ін'єкції або в межах часу, зазначеного в окремій соку депресорну реакцію, ніж завершальна доза роз-
статті, жодна із п'ятьох мишей не загине і не більш як чину гістаміну, або якщо реакція на велику дозу
у однієї миші спостерігаються ознаки інтоксикації, ха- гістаміну, введену після випробовуваного зразка, ниж-
рактер і вияв яких перевищують допустимий рівень, ча за середню реакцію на менші дози попередньо уве-
зазначений в окремій статті. Якщо гине одна із п'ятьох деного гістаміну.
мишей або симптоми нерегламентованої інтоксикації
виявляються більш як у однієї із п'ятьох мишей, ви- N
пробування повторюють ще на п'яти мишах. Зразок
витримує випробування, якщо жодна з тварин у другій Випробування на депресорні речовини виконують із
групі не гине. метою виключення небезпеки зниження артеріально-

110 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

го тиску (депресорної реакції) після введення лікарсь- вання необхідно враховувати природу випробовувано-
кого засобу, якщо в його складі при виробництві вия- го лікарського засобу та очікувану кількість мікроор-
вилися речовини, які мають депресорну дію. ганізмів. Треба належним чином провести перевірку
Найбільш небезпечні щодо цього лікарські засоби, які придатності вибраної методики.
одержують із тканин тварин і людини або шляхом
Якщо мета проведення випробування пов'язана із
мікробіологічного синтезу, бо при цьому до них мо-
статтями 5.1.3 або 5.1.4, треба використовувати метод
жуть бути внесені високоактивні депресорні речовини
тваринного походження — гістамін, серотонін, бра- глибинного або поверхневого висівання на чашки
дикінін та ін. Петрі або метод мембранної фільтрації.

Для наркотизування кішки допускається використан-


ня уретану. Підготовка зразка

Порядок відбору проб. Відбір проб лікарського засобу


треба проводити в суворо визначеному порядку. Поря-
2.6.12. ВИПРОБУВАННЯ МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ док відбору проб залежить від розмірів серії, ступеня
ЧИСТОТИ НЕСТЕРИЛЬНИХ ЛІКАРСЬКИХ небезпеки для здоров'я, пов'язаної з мікробним за-
ЗАСОБІВ (ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО брудненням лікарського засобу вище допустимого
ЧИСЛА ЖИТТЄЗДАТНИХ АЕРОБНИХ рівня, характеристиками лікарського засобу й очікува-
МІКРООРГАНІЗМІВ) ним рівнем мікробного забруднення. Якщо немає
інших зазначень в окремій статті, для випробування
Випробування, описані нижче, дозволяють здійсню- використовують зразки по 10 г або 10 мл субстанції або
вати кількісне визначення мезофільних бактерій та готового лікарського засобу, відібрані з дотриманням
грибів, здатних рости за аеробних умов. застережних заходів, як зазначено вище. Зразки відби-
рають у випадковому порядку з упаковок in bulk або з
Випробування призначені насамперед для того, щоб контейнерів з готовим лікарським засобом. Якщо не-
визначити, чи задовольняє субстанція вимогам щодо обхідно, при відборі однієї проби змішують вміст
мікробіологічної чистоти, наведеним в окремій статті. кількох контейнерів, для того щоб одержати зразок не-
Якщо випробування проводять із цією метою, вико- обхідної маси або об'єму (залежно від природи випро-
нують зазначення, наведені нижче, включаючи бовуваної субстанції або готового лікарського засобу).
кількість зразків, що відбирають для аналізу, та інтер-
претацію одержаних результатів. Наведені нижче ме- Прикладом плану відбору проб є трирівневий порядок
тодики можуть бути також використані при випробу- пробовідбору, використовуваний для лікарських за-
ванні ефективності антимікробних консервантів собів, у яких велика ймовірність нерівномірного роз-
(5.1.3) відповідно до Фармакопеї. Крім того, їх можна поділу мікроорганізмів. У цьому випадку від кожної
застосовувати при визначенні якості сировини і гото- серії відбирають п'ять зразків, кожний з яких випро-
вих лікарських засобів відповідно до рекомендацій, бовують окремо. При цьому припускають, що в ре-
викладених у статті "Мікробіологічна чистота лікарсь- зультаті випробування можуть бути виявлені зразки,
ких засобів" (5.1.4). У цьому випадку, наприклад, при що характеризуються трьома рівнями мікробного за-
визначенні виробником якості сировини і/або гото- бруднення: (і) — підхожі зразки, тобто зразки, що
вих лікарських засобів або при проведенні перевірки містять менш як т колонієутворюючих одиниць
придатності вибраної методики порядок проведення (КУО) у грамі або мілілітрі, де т — граничне допусти-
випробування, в тому числі кількість зразків, що ма кількість мікроорганізмів, установлена відповід-
відбираються для аналізу, і інтерпретацію одержаних ною окремою статтею; (іі) — граничні зразки, тобто
результатів виробник установлює за погодженням із зразки, що містять у грамі або мілілітрі більше т, але
компетентним уповноваженим органом. менш як 10т КУО; (Ні) — браковані зразки, тобто
Випробування проводять за умов, що дозволяють за- зразки, що містять більше Ютя КУО у грамі або
побігти випадковому мікробному забрудненню випро- мілілітрі.
бовуваного зразка. Заходи, що вживаються для запобі-
гання мікробному забрудненню випробовуваного Лікарські засоби, розчинні у воді. 10 г або 10 мл випро-
зразка, не мають впливати на мікроорганізми, які мо- бовуваного лікарського засобу розчиняють або роз-
жуть бути виявлені при проведенні випробування. У бавляють буферним розчином із натрію хлоридом і
випадку, якщо випробовуваний лікарський засіб вияв- пептоном рН 7.0 або іншою підхожою рідиною. Як
ляє антимікробну активність, вона має бути підхожим правило, використовують розведення 1:10. Якщо не-
чином нейтралізована. При використанні з цією ме- обхідно, допускається використання інших розведень
тою інактиваторів треба підтвердити їхню нейтралізу- відповідно до властивостей лікарського засобу або до
ючу ефективність і нешкідливість для мікроорганізмів. вимог щодо чутливості методики. Якщо відомо, що
лікарський засіб виявляє антимікробну активність, до
Визначення загального числа аеробних мікроор- розчинника може бути доданий інактиватор. Якщо
ганізмів проводять методом мембранної фільтрації або необхідно, доводять рН розчину приблизно до 7 і готу-
методом висівання на чашки Петрі, як описано у ють подальші десятикратні серійні розведення, вико-
даній статті. ристовуючи той самий розчинник.
Метод найбільш імовірного числа (НІЧ) призначений
для використання в тих випадках, коли неможливо за- Нерозчинні у воді лікарські засоби, що не містять
стосувати інші методи. При виборі методу випробу- жирів. 10 г або 10 мл випробовуваного лікарського за-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 111


2.6. Біологічні випробування

собу суспендують у буферному розчині з натрію хло- засобу не впливали на його ефективність. Целюлозно-
ридом і пептоном рН 7.0 або в іншій підхожій рідині. нітратні фільтри, наприклад, можуть бути використані
Як правило, готують суспензію у розведенні 1:10. для водних, розведених спиртових розчинів і розчинів
Якщо необхідно, допускається збільшення об'єму в оліях, а целюлозно-ацетатні фільтри — для концент-
розчинника відповідно до властивостей лікарського рованих спиртових розчинів. Конструкція фільтра-
засобу. Для суспендування погано змочуваних суб- ційної установки має дозволяти проводити перене-
станцій до буферного розчину може бути додана сення мембранного фільтра на живильне середовище.
підхожа поверхнево-активна речовина, наприклад,
Підхожу кількість зразка, підготовану, як описано у
полісорбат-80 у концентрації 1 г/л буферного розчину.
розділі "Підготовка зразка" (відповідну 1 г випробову-
У тому випадку, коли відомо, що лікарський засіб
ваного лікарського засобу або меншій його кількості,
виявляє антимікробну активність, до розчинника мо-
якщо очікується високий ступінь мікробної забрудне-
же бути доданий інактиватор. Якщо необхідно, дово-
ності), переносять на кожний із двох мембранних
дять рН розчину приблизно до 7 і готують подальші
фільтрів і негайно фільтрують. Кожний мембранний
десятикратні серійні розведення, використовуючи той
фільтр відмивають трьома порціями, близько 100 мл
самий розчинник.
кожна, підхожої рідини, наприклад, буферного розчи-
ну з натрію хлоридом і пептоном рН 7.0. До промивної
Лікарські засоби, що містять жири. 10 г або 10 мл ви-
рідини можуть бути додані поверхнево-активні речо-
пробовуваного лікарського засобу гомогенізують із
вини, наприклад, полісорбат-80 або інактиватори. До-
стерильним полісорбатом-80 або іншою підхожою
пускається використовувати для відмивання мемб-
стерильною поверхнево-активною речовиною в
ранних фільтрів менше трьох порцій промивної ріди-
кількості, що не перевищує половину маси випробо-
ни за умови перевірки придатності методики. Мемб-
вуваного зразка. Якщо необхідно, допускається попе-
ранний фільтр, призначений переважно для підрахун-
реднє підігрівання поверхнево-активної речовини до
ку бактерій, поміщають на поверхню відповідного гу-
температури не більше 40 °С. У виняткових випадках
стого живильного середовища, наприклад, середови-
допускається нагрівання до температури не більше
ща В, а інший, призначений переважно для підрахун-
45 °С. Ретельно перемішують, якщо необхідно,
ку грибів, — на поверхню відповідного густого жи-
підтримуючи температуру за допомогою водяної бані
вильного середовища, наприклад, середовища С.
або термостата. Додають буферний розчин з натрію
Чашки з середовищем В інкубують при температурі
хлоридом і пептоном рН 7.0, попередньо підігрітий до
від ЗО °С до 35 °С, чашки з середовищем С — від 20 °С
відповідної температури, у кількості, необхідній для
до 25 °С протягом п'яти діб, якщо вірогідні результати
одержання розведення вихідного зразка 1:10. Ретельно
випробування не будуть одержані за більш короткий
перемішують, підтримуючи температуру протягом
час. Відбирають чашки, кількість колоній на яких не
мінімального часу, необхідного для утворення
перевищує 100, і визначають число колонієутворю-
емульсії, але у будь-якому разі не більше ЗО хв. По-
ючих одиниць у грамі або мілілітрі лікарського засобу.
дальші серійні десятикратні розведення готують, ви-
користовуючи буферний розчин із натрію хлоридом і При випробуванні трансдермальних пластирів 50 мл
пептоном рН 7.0, що містить підхожу концентрацію зразка А пропускають крізь кожний із двох стерильних
стерильного полісорбату-80 або іншої стерильної по- мембранних фільтрів. Один мембранний фільтр
верхнево-активної речовини. поміщають на поверхню густого живильного середо-
вища В для визначення загального числа бактерій,
Трансдермальні пластирі. Десять пластирів звільняють інший мембранний фільтр — на поверхню густого жи-
від захисного покриття (знімних прокладок) за допо- вильного середовища С для визначення загального
могою стерильного пінцета й поміщають у стерильні числа грибів.
пластмасові або скляні лотки клейкою поверхнею дого-
ри. Якщо необхідно, клейку поверхню покривають сте-
рильною марлею (або сіткою з полімерного моново- Метод висівання на чашки
локна типу тканинного фільтра) і переносять десять
пластирів у посудину, що містить не менше а. Метод глибинного висівання. У кожну чашку Петрі
500 мл буферного розчину з натрію хлоридом і пепто- діаметром 9 см вносять 1 мл випробовуваного зразка,
ном рН 7.0 і підхожі інактиватори, наприклад, полісор- підготованого, як описано вище у розділі "Підготовка
бат-80 і/або лецитин. Енергійно струшують не менше зразка", і від 15 мл до 20 мл розплавленого густого жи-
ЗО хв (зразок А). Іншу групу з десяти пластирів готують, вильного середовища для вирощування бактерій (на-
як описано вище, поміщають у посудину, що містить не приклад, середовище В) або від 15 мл до 20 мл роз-
менше 500 мл рідкого живильного середовища D, і плавленого густого живильного середовища для виро-
енергійно струшують не менше ЗО хв (зразок В). щування грибів (наприклад, середовище С). Темпера-
тура живильного середовища має становити не більше
45 °С. При використанні чашок Петрі більшого діаме-
Випробування зразка тра відповідно збільшують кількість живильного сере-
довища. Для кожного розведення використовують не
Метод мембранної фільтрації. Використовують мемб- менше двох чашок Петрі з кожним живильним сере-
ранні фільтри з розміром пор не більше 0.45 мкм, довищем. Посіви інкубують при температурі від ЗО °С
здатні ефективно затримувати мікроорганізми. Ма- до 35 °С (від 20 °С до 25 °С для грибів) протягом п'яти
теріал мембранного фільтра треба вибирати таким чи- діб, якщо вірогідні результати випробування не будуть
ном, щоб компоненти випробовуваного лікарського одержані за коротший час. Відбирають чашки,

112 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


І
2.6. Біологічні випробування

відповідні одному розведенню, для якого кількість ко- цим використання методу НІЧ допускається лише для
лоній на одній чашці Петрі не перевищує 300 (100 ко- визначення загального числа бактерій у тих випадках,
лоній для грибів). Обчислюють середнє арифметичне коли неможливо застосувати інші методи. Якщо в ок-
значення числа колоній і визначають число ко- ремій статті передбачено застосування методу НІЧ,
лонієутворюючих одиниць у грамі або мілілітрі. визначення проводять, як описано нижче.
Ь. Метод поверхневого висівання. У чашки Петрі діаме- Готують серію не менш як трьох послідовних десяти-
тром 9 см вносять від 15 мл до 20 мл розплавленого гу- кратних розведень випробовуваного лікарського засо-
стого живильного середовища для вирощування бак- бу, як описано в розділі "Підготовка зразка". Від кож-
терій (наприклад, середовище В) або розплавленого ного розведення відбирають три проби по 1 г або 1 мл,
густого живильного середовища для вирощування які вносять у три пробірки, що містять від 9 мл до
грибів (наприклад, середовище С) із температурою 10 мл підхожого рідкого живильного середовища (на-
близько 45 °С і дають середовищу застигнути. При ви- приклад, живильного середовища А). Якщо не-
користанні чашок Петрі більшого діаметра відповідно обхідно, в живильне середовище може бути додана
збільшують об'єм живильного середовища. Підсушу- підхожа поверхнево-активна речовина, наприклад,
ють чашки, наприклад, у ламінарному струмені сте- полісорбат-80 або інактиватор. Таким чином, для
рильного повітря або у термостаті. Точно відміряний трьох розведень використовують дев'ять пробірок. Усі
об'єм зразка (не менше 0.1 мл), підготованого, як опи- пробірки інкубують при температурі від ЗО °С до 35 °С
сано в розділі "Підготовка зразка", розподіляють по протягом п'яти діб. Для кожного розведення познача-
поверхні живильного середовища. Для кожного роз- ють кількість пробірок, у яких спостерігається ріст
ведення використовують не менше двох чашок Петрі з
мікроорганізмів. У тому разі, якщо у зв'язку з приро-
кожним живильним середовищем. Інкубацію посівів і
визначення числа колонієутворюючих одиниць у дою лікарського засобу візуальний облік результатів
лікарському засобі проводять, як описано вище для утруднений або сумнівний, проводять пересівання на
методу глибинного висівання. те саме рідке живильне середовище або на підхоже гу-
сте живильне середовище (наприклад, середовище В),
Метод найбільш імовірного числа. Метод найбільш інкубують від 18 год до 24 год при тій самій темпера-
ймовірного числа (НІЧ) поступається щодо точності турі й враховують одержані результати. Визнача-
методам мембранної фільтрації і висівання на чашки ють найбільш імовірну кількість бактерій у грамі
Петрі. Результати визначення числа грибів, одержані або мілілітрі випробовуваного лікарського засобу за
даним методом, як правило, невірогідні. У зв'язку з Табл. 2.6.12.-1.
Таблиця 2.6.12.-1
Найбільш ймовірне число бактерій
Три пробірки для кожного розведення
Кількість пробірок, в яких спостерігається НІЧ в 1 г Категорія* 95 % довірчі інтервали
ріст мікроорганізмів
0.1г 0.01г 0.001 г 1 2
0 0 0 <3 - -
0 1 0 3 X <1 17
1 0 0 3 X 1 21
1 0 1 7 X 2 27
1 1 0 7 X 2 28
1 2 0 11 X 4 35
2 0 0 9 X 2 38
2 0 1 14 X 5 48
2 1 0 15 X 5 50
2 1 1 20 X 8 61
2 2 0 21 X 8 63
3 0 0 23 X 7 129
3 0 1 38 X 10 180
3 1 0 43 X 20 210
3 1 1 75 X 20 280
3 2 0 93 X ЗО 390
3 2 1 150 X 50 510
3 2 2 210 X 80 640
3 3 0 240 X 100 1400
3 3 1 460 X 200 2400
3 3 2 1100 X 300 4800
3 3 3 >1100 - -
* Категорія 1 результати, одержувані в 95 % випадків Категорія 2: менш Імовірні результати, одержувані лише у 4 % випадків ЦІ резуль-
тати не треба використовувати при прийнятті важливих рішень Результати, менш Імовірні, ніж категорія 2, не наведені, бо завжди
невірогідні

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 113


2.6. Біологічні випробування

Ростові властивості живильних середовищ найбільш імовірного числа визначають загальне чис-
і перевірка придатності методик випробування ло бактерій.
Якщо допустимі межі вмісту мікроорганізмів визна-
Тест-штами бактерій вирощують кожний окремо на
чені в окремій статті, результати інтерпретують так:
підхожому рідкому живильному середовищі (напри-
102 мікроорганізмів — максимально допустима ме-
клад, середовищі А) при температурі від ЗО °С до 35 °С
жа: 5x102;
від 18 год до 24 год. Тест-штами грибів вирощують кож-
103 мікроорганізмів — максимально допустима ме-
ний окремо на підхожому густому живильному середо-
жа: 5x10' іт.д.
вищі (наприклад, середовищі С без додавання ан-
тибіотика). Candida albicans інкубують при температурі При використанні, наприклад, трирівневого плану
від 20 °С до 25 °С протягом 48 год, Aspergillus niger — відбору проб чинять так.
при температурі від 20 °С до 25 °С протягом семи діб. Визначають загальне число мікроорганізмів окремо
Staphylococcus aureus ATCC 6538 (NCIMB 9518, для кожного з п'яти зразків. Вважають, що субстанція
CIP4.83) або готовий лікарський засіб задовольняє вимоги що-
Escherichia coli ATCC 8739 (NCIMB 8545, до мікробіологічної чистоти, якщо виконуються такі
CIP53. 126) умови: (/) — загальне число мікроорганізмів, визначе-
Bacillus subtilis ATCC 6633 (NCIMB 8054, не для кожного випробовуваного зразка, не переви-
CIP 52.62) щує допустимі межі більш як у 10 разів (відсутні бра-
Candida albicans ATCC 10231 (NCPF 3179, ковані зразки), та (//') — не більш як для двох випробо-
IP 48.72) вуваних зразків загальне число мікроорганізмів, ви-
Aspergillus niger ATCC 16404 (IMI 149007, значене в результаті випробування, знаходиться в
IP 1431. 83) інтервалі між допустимою межею і її десятикратним
значенням (тобто не більше двох граничних зразків).
У буферному розчині з натрію хлоридом і пептоном Застосування трирівневого плану відбору проб має бу-
рН 7.0 готують робочі суспензії тест-мікроорганізмів, ти передбачено в окремій статті.
які містять близько 100 колонієутворюючих одиниць у
мілілітрі. Суспензію кожного мікроорганізму окремо в Рекомендовані розчини і живильні середовища наве-
присутності й у відсутності випробовуваного зразка дені в статті 2.6.13.
використовують для перевірки придатності методики
визначення загального числа життєздатних аеробних N
мікроорганізмів. При використанні методу мембран-
ної фільтрації і методу висівання на чашки результати, При випробуванні ефективності антимікробних кон-
одержані при підрахунку кожного з тест-мікроор- сервантів (5.1.3) може бути також використаний метод
ганізмів у присутності й у відсутності випробовувано- двошарового висівання на чашки Петрі.
го зразка, мають відрізнятися не більш як у 5 разів. При визначенні якості лікарських засобів відповідно
При використанні методу найбільш імовірного числа до рекомендацій, викладених у статті "Мікробіологічна
результат, одержаний при підрахунку КУО тест-мікро- чистота лікарських засобів" (5.1.4), може бути також
організму, має знаходитися всередині 95 % довірчого використаний метод двошарового висівання на чашки
інтервалу результату, одержаного в присутності випро- Петрі при наявності відповідних зазначень в окремій
бовуваного зразка. Для перевірки стерильності жи- статті.
вильного середовища і розчинника, а також дотри-
мання асептичних умов випробування проводять, ви- Для визначення мікробіологічної чистоти допус-
користовуючи стерильний буферний розчин із натрію кається використання автоматизованих методів за
хлоридом і пептоном рН 7.0 замість випробовуваного умови, що в результаті перевірки придатності було до-
зразка. При цьому не має спостерігатися ріст мікроор- ведено, що вони дають еквівалентні результати
ганізмів. порівняно з методами, описаними вище.

Інтерпретація результатів Підготовка зразка

Загальне число бактерій визначають, виходячи із се- Порядок відбору проб. Якщо немає інших зазначень в
реднього значення числа колонієутворюючих оди- окремій статті, від кожної серії лікарського засобу
ниць, які виросли на густому живильному середови- відбирають середню пробу, яка складається з рівних ра-
щі В. Загальне число грибів визначають, виходячи із зових проб, взятих не менш як із 10 різних контейнерів.
середнього значення числа колонієутворюючих оди-
ниць, вирощених на густому живильному середови-
щі С. Загальне число життєздатних аеробних мікро- Випробування зразка
організмів знаходять як суму загального числа бак-
терій і загального числа грибів, визначених, як описа- Метод мембранної фільтрації. Якщо немає інших за-
значень в окремій статті, після закінчення фільтрації
но вище. Якщо установлено, що на живильному сере-
мембранні фільтри промивають 1-5 порціями під-
довищі для вирощування бактерій і живильному сере-
хожої промивної рідини.
довищі для вирощування грибів спостерігається ріст
одних і тих самих мікроорганізмів, необхідно внести При випробуванні лікарського засобу, нерозчинного у
відповідні поправки. При використанні методу воді й такого, що утворює суспензії (таблетки, порош-

114 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

ки та ін.), проводять фільтрацію надосадової рідини Для вирощування тест-штамів бактерій може бути ви-
або використовують попередню фільтрацію крізь пе- користане рідке живильне середовище № 1, для виро-
редфільтр, вміщуючи його у фільтраційну установку щування тест-штамів грибів може бути використане
перед мембранним фільтром. густе живильне середовище № 2.

Метод висівання на чашки Для приготування робочих суспензій тест-мікроор-


ганізмів може бути використаний розчин 9 г/л натрію
с. Метод двошарового висівання. У чашки Петрі діаме- хлориду.
тром 9 см вносять від 15 мл до 20 мл розплавленого гу-
стого живильного середовища для вирощування бак- Ростові властивості. Невелику кількість (близько
терій (наприклад, середовища № 1) або розплавлено- 100 КУО) суспензії кожного мікроорганізму окремо
го густого живильного середовища для вирощування вносять у відповідні живильні середовища (напри-
грибів (наприклад, середовища № 2) із температурою клад, тест-штами бактерій вносять у живильне середо-
від 45 °С до 50 °С і дають середовищу застигнути. При вище № 1, тест-штами грибів — у живильне середови-
використанні чашок Петрі більшого діаметра
ще № 2). Посіви інкубують за умов, зазначених вище,
протягом 48 год (середовище № 1) і 72 год (середови-
відповідно збільшують об'єм живильного середовища.
ще № 2). Середовище вважають підхожим, якщо після
1 мл зразка, підготованого, як описано в розділі закінчення періоду інкубації спостерігається ріст
"Підготовка зразка", вносять у пробірку, що містить мікроорганізмів.
близько 4 мл розплавленого і охолодженого до темпе-
ратури не більше 45 °С густого живильного середови-
ща № 1 або густого живильного середовища № 2. Інтерпретація результатів
Швидко перемішують вміст пробірки і переносять у
чашку Петрі, підготовану, як описано вище, що Якщо при випробуванні зразка методом мембранної
містить густе живильне середовище № 1 або № 2, фільтрації при розведенні лікарського засобу 1:10 не
відповідно. Швидким погойдуванням чашки Петрі виявлений ріст мікроорганізмів на мембранних фільт-
рівномірно розподіляють верхній шар живильного се- рах, результати позначають таким чином: "В 1 г (мл)
редовища. Для кожного розведення використовують лікарського засобу бактерії (гриби) не виявлені".
не менше двох чашок Петрі з кожним живильним се- У тому випадку, коли при випробуванні зразка мето-
редовищем. Після застигання середовища чашки пе- дом висівання на чашки при розведенні лікарського
ревертають й інкубують при температурі від ЗО °С до засобу 1:10 не виявлений ріст мікроорганізмів на
35 °С (від 20 °С до 25 °С для грибів) протягом п'яти чашках Петрі, результати позначають таким чином:
діб, якщо вірогідні результати випробування не будуть "В 1 г (мл) лікарського засобу менше 10 бактерій
одержані за коротший час. Відбирають чашки, (грибів)".
відповідні одному розведенню, для якого кількість ко-
лоній на одній чашці Петрі не перевищує 300 (100 ко- Якщо виробництво лікарського засобу не проводиться
відповідно до вимог належної виробничої практики
лоній для грибів). Обчислюють середнє арифметичне (НВП; GMP), встановлених в Європейському Співто-
значення числа колоній і визначають число ко- варистві, і допустимі межі вмісту мікроорганізмів ви-
лонієутворюючих одиниць у грамі або мілілітрі. значені в окремій статті, результати інтерпретують та-
ким чином:
102 мікроорганізмів — максимально допустима ме-
Ростові властивості живильних середовищ жа: ІхЮ 2 ;
і перевірка придатності методик випробування 103 мікроорганізмів — максимально допустима ме-
жа: ІхЮ 3 і т.п.
При перевірці придатності методик випробування і
для контролю ростових властивостей живильних сере-
довищ можуть бути також використані такі штами
тест-мікроорганізмів. 2.6.13. ВИПРОБУВАННЯ МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ
Замість тест-мікроорганізму Escherichia coliATCC 8739 ЧИСТОТИ НЕСТЕРИЛЬНИХ ЛІКАРСЬКИХ
(NCIMB 8545, СІР 53.126) може бути використаний ЗАСОБІВ (ВИПРОБУВАННЯ НА ОКРЕМІ
тест-мікроорганізм Escherichia coli ATCC 25922. ВИДИ МІКРООРГАНІЗМІВ)

Замість тест-мікроорганізму Bacillus subtilis ATCC 6633 Методики, викладені в загальній статті, допускають
(NCIMB 8054, СІР 52.62) може бути використа- використання селективних живильних середовищ, що
ний тест-мікроорганізм Bacillus cereus ATCC 10702 не дозволяють виділяти мікроорганізми зі сублеталь-
(NCTC 8035). ними ушкодженнями. Якщо для забезпечення якості
лікарського засобу потрібно виявляти мікроорганізми
Замість тест-мікроорганізму Candida albicans ATCC зі сублетальними ушкодженнями, треба передбачити
10231 (NCPF 3179, ІР 48.72) може бути використаний процедуру відновлення їхньої життєздатності перед
тест-мікроорганізм Candida albicans NCTC 885-653. використанням селективних живильних середовищ.
Допускається використання інших штамів мікроор- Якщо випробовуваний лікарський засіб виявляє ан-
ганізмів за погодженням з компетентним уповноваже- тимікробну активність, вона має бути підхожим спо-
ним органом. собом нейтралізована.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 115


2.6. Біологічні випробування

Ентеробактерії і деякі інші грамнегативні бактерії інкубації роблять пересівання на поверхню густого
живильного середовища F для виявлення ентеробак-
Випробування призначене для виявлення бактерій терій та інших грамнегативних мікроорганізмів.
род. Enterobacteriaceae, однак дозволяє також виявити
інші мікроорганізми (наприклад, Aeromonas, Pseudo-
monas). Escherichia coli

Виявлення бактерій. Готують випробовуваний зразок, 10 мл випробовуваного зразка, підготованого, як опи-


як описано у статті 2.6.12, використовуючи рідке жи- сано в статті 2.6.12, або його кількість, відповідну 1 г
вильне середовище D замість буферного розчину з або 1 мл лікарського засобу, вносять у 100 мл рідкого
натрію хлоридом і пептоном рН 7.0, гомогенізують й живильного середовища А, гомогенізують й інкубують
інкубують при температурі від 35 °С до 37 °С протягом при температурі від 35 °С до 37 °С від 18 год до 48 год.
часу, достатнього для відновлення життєздатності Після закінчення періоду інкубації струшують посу-
мікроорганізмів, але не достатнього для збільшення дину, переносять 1 мл її вмісту в 100 мл рідкого жи-
їхньої кількості (як правило, 2 год, але не більше вильного середовища G й інкубують при температурі
5 год). Струшують посудину і переносять її вміст (го- від 43 °С до 45 °С від 18 год до 24 год. Роблять пе-
могенізат А) в об'ємі, відповідному 1 г або 1 мл ресівання на чашки з густим живильним середови-
лікарського засобу в 100 мл нагромаджувального сере- щем Н й інкубують при температурі від 35 °С до 37 °С
довища Е. Посіви інкубують при температурі від 35 °С від 18 год до 72 год. Ріст червоних не слизових колоній
до 37 °С від 18 год до 48 год. Після закінчення періоду грамнегативних паличок указує на можливість забруд-
інкубації роблять пересівання на чашки з густим жи- нення лікарського засобу Б. соїі. У цьому випадку про-
вильним середовищем F. Інкубують при температурі водять підхожі додаткові біохімічні тести, наприклад,
від 35 °С до 37 °С від 18 год до 24 год. Лікарський засіб тест на індол. Лікарський засіб витримує випробуван-
витримує випробування, якщо ріст колоній грамнега- ня, якщо на густому живильному середовищі Н не ви-
тивних бактерій не виявляється. явлений ріст описаних вище колоній або додаткові
біохімічні тести дали негативний результат.
Кількісна оцінка. Гомогенізат А і/або його розведення,
що містять відповідно 0.1 г, 0.01 г і 0.001 г (або 0.1 мл,
Salmonella
0.01 мл і 0.001 мл) випробовуваного лікарського засо-
бу, вносять у відповідні об'єми рідкого нагромаджу-
вального середовища Е. Інкубують при температурі Готують випробовуваний зразок, як описано в статті
від 35 °С до 37 °С від 24 год до 48 год. Після закінчен- 2.6.12, використовуючи рідке живильне середовище А
ня періоду інкубації з кожної посудини роблять пе- замість буферного розчину з натрію хлоридом і пепто-
ном рН 7.0, гомогенізують й інкубують при темпера-
ресівання на чашку з густим живильним середови-
щем F так, щоб одержати ріст ізольованих колоній. турі від 35 °С до 37 °С від 18 год до 24 год. 1 мл одержа-
Інкубують при температурі від 35 °С до 37 °С від 18 год ної нагромаджувальної культури вносять у 10 мл
до 24 год. Наявність росту добре розвинутих червоних рідкого живильного середовища І й інкубують при
температурі від 41 °С до 43 °С від 18 год до 24 год. Роб-
або червонястих колоній грамнегативних бактерій
означає позитивний результат випробування. Позна- лять пересівання не менш як на два з трьох живильних
чають найменшу кількість лікарського засобу, що дає
середовища: густе живильне середовище J, густе жи-
позитивний результат, і найбільшу кількість лікарсь- вильне середовище К і густе живильне середовище L.
Інкубують при температурі від 35 °С до 37 °С від 18 год
кого засобу, що дає негативний результат. Визначають
до 72 год. Наявність на живильних середовищах ха-
імовірне число бактерій за Табл. 2.6.13.-1.
рактерного росту, описаного нижче, указує на мож-
ливість забруднення лікарського засобу Salmonella:
Таблиця 2.6.13.-1
— густе живильне середовище J: добре розвинуті
Результат, одержаний для кожної кількості лікарського безбарвні колонії;
засобу — густе живильне середовище К: добре розвинуті
0.1г або 0.01г або 0.001 г або Імовірне число бактерій
червоні або червоні з чорним центром колонії;
0.1 мл 0.01 мл 0.001 мл у грамі або мілілітрі — густе живильне середовище L: дрібні прозорі
лікарського засобу безбарвні, рожеві або каламутно-білі колонії, як
+ + + більше 103 правило, оточені рожевою або червоною зоною.
+ + - менше 1032, але Декілька підозрілих колоній, кожну окремо, пересіва-
більше 10
ють на поверхню і вглиб густого живильного середо-
менше 102, але
+ - - більше 10 вища М у пробірках. Роблять попередній висновок
- - - менше 10 про забруднення лікарського засобу Salmonella, якщо
після закінчення періоду інкубації спостерігається
зміна кольору живильного середовища М із червоного
При випробуванні трансдермальних пластирів 50 мл на жовтий (у глибині агару, але не на його поверхні),
зразка В пропускають крізь стерильний мембранний що супроводжується, як правило, газоутворенням.
фільтр, як описано у статті 2.6.12, поміщають мемб- При цьому може спостерігатися утворення сірковод-
ранний фільтр у 100 мл рідкого нагромаджувального ню в глибині агару. Остаточний висновок роблять
середовища Е й інкубують при температурі від 35 °С до після проведення відповідних біохімічних або серо-
37 °С від 18 год до 24 год. Після закінчення періоду логічних тестів. Лікарський засіб витримує випробу-

116 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

вання, якщо на густих живильних середовищах не ви- Ростові й селективні властивості живильних середовищ
явлений ріст описаних вище колоній або додаткові і перевірка придатності методик випробування
біохімічні та серологічні тести дали негативний ре-
зультат. Випробування, описані нижче, треба проводити що-
найменше для кожної партії сухого живильного сере-
довища.
Pseudomonas aeruginosa
Тест-мікроорганізми, наведені нижче, вирощують
10 мл випробовуваного зразка, підготованого, як опи- кожний окремо у пробірках з підхожим живильним
середовищем, наприклад, зазначеним нижче, при
сано у статті 2.6.12, або його кількість, що відповідає
температурі від ЗО °С до 35 °С від 18 год до 24 год:
1 г або 1 мл лікарського засобу, вносять у 100 мл рідко-
го живильного середовища А, гомогенізують й інкубу- Staphylococcus aureus АТСС 6538 (NCIMB 9518,
ють при температурі від 35 °С до 37 °С від 18 год до СІР 4.83): рідке живильне
48 год. Роблять пересівання на чашку з густим жи- середовище А,
вильним середовищем N й інкубують при температурі Pseudomonas aeruginosa ATCC 9027 (NCIMB 8626,
від 35 °С до 37 °С від 18 год до 72 год. Лікарський засіб СІР 82. 118): рідке живильне
витримує випробування, якщо ріст мікроорганізмів на середовище А,
живильному середовищі не виявляється. Якщо вияв- Escherichia coli АТСС 8739 (NC1MB 8545,
лений ріст грамнегативних паличок, роблять пе- СІР 53. 126): рідке живильне
ресівання різних за морфологічними ознаками ізо- середовище А,
льованих колоній на рідке живильне середовище А й Salmonella typhimurium рекомендований номер
інкубують при температурі від 41 °С до 43 °С від 18 год штаму не наводиться (може
бути використаний штам не
до 24 год. Лікарський засіб витримує випробування,
патогенний для людини,
якщо при температурі від 41 °С до 43 °С не спос-
наприклад, Salmonella abony
терігається ріст мікроорганізмів.
NCTC 6017, СІР 80.39): рідке
При випробуванні трансдермальних пластирів 50 мл живильне середовище А.
зразка А пропускають крізь стерильний мембранний Готують робочу суспензію кожного тест-мікроор-
фільтр, як описано у статті 2.6.12, поміщають мемб- ганізму, що містить близько 1000 життєздатних клітин
ранний фільтр у 100 мл рідкого живильного середови- у 1 мл, використовуючи буферний розчин з натрію
ща А й інкубують при температурі від 35 °С до 37 °С від хлоридом і пептоном рН 7.0. Змішують рівні об'єми
18 год до 48 год. Після закінчення періоду інкубації кожної суспензії. 0.4 мл одержаної суміші (близько 100
роблять пересівання на поверхню густого живильного мікроорганізмів кожного виду) вносять у живильне
середовища N. середовище і проводять випробування на наявність
S. aureus, P. aeruginosa, Е. соїі і Salmonellae у присут-
ності й відсутності випробовуваного зразка. Для кож-
Staphylococcus aureus ного тест-мікроорганізму має бути одержаний пози-
тивний результат випробування.
10 мл випробовуваного зразка, підготованого, як опи-
сано у статті 2.6.12, або його кількість, що відповідає Clostridia
1 г або 1 мл лікарського засобу, вносять у 10 мл рідко-
го живильного середовища А, гомогенізують й інкубу- Випробування, описані нижче, проводять в особливих
ють при температурі від 35 °С до 37 °С від 18 год до випадках. Перший метод призначений для випробу-
48 год. Роблять пересівання на чашку з густим жи- вання на відсутність патогенних клостридій у тих ви-
вильним середовищем О й інкубують при температурі падках, коли їхня наявність у лікарському засобі не
від 35 °С до 37 °С від 18 год до 72 год. Ріст чорних ко- допускається. Такі лікарські засоби, як правило,
лоній грампозитивних коків, оточених прозорою зо- містять низьке загальне число мікроорганізмів. Дру-
ною, указує на наявність S. aureus, що може бути гий метод являє собою напівкількісне випробування
підтверджено відповідними біохімічними тестами, на- на Clostridium perfringens і призначений для лікарських
приклад, тестами на коагулазу і дезоксирибонуклеазу. засобів, у яких кількість мікроорганізмів даного виду є
Лікарський засіб витримує випробування, якщо на гу- критерієм якості.
стому живильному середовищі О не виявлений ріст
описаних вище колоній або додаткові біохімічні тести /. Випробування на Clostridia. Готують випробовуваний
дали негативний результат. зразок, як описано у статті 2.6.12. Відбирають дві рівні
порції, відповідні 1 г або 1 мл випробовуваного
При випробуванні трансдермальних пластирів 50 мл лікарського засобу. Одну порцію прогрівають при тем-
зразка А пропускають крізь стерильний мембранний пературі 80 °С протягом 10 хв і швидко охолоджують.
фільтр, як описано у статті 2.6.12, поміщають мемб- Іншу порцію не прогрівають. 10 мл кожної з гомо-
ранний фільтр у 100 мл рідкого живильного середови- генізованих порцій переносять у дві посудини
ща А й інкубують при температурі від 35 °С до 37 °С від (38 х 200 мм) або інші підхожі посудини, що містять
18 год до 48 год. Після закінчення періоду інкубації 100 мл живильного середовища Р. Інкубують за ана-
роблять пересівання на поверхню густого живильного еробних умов при температурі від 35 °С до 37 °С про-
середовища О. тягом 48 год. Після закінчення періоду інкубації роб-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 117


2.6. Біологічні випробування

лять пересівання з кожної посудини в живильне сере- ними властивостями щодо тих мікроорганізмів, для
довище Q з гентаміцином й інкубують за анаеробних виділення яких вони призначені.
умов при температурі від 35 °С до 37 °С протягом
48 год. Лікарський засіб витримує випробування, як-
що після закінчення періоду інкубації не спос- Буферний розчин із натрію хлоридом і пептоном рН 7.0
терігається ріст мікроорганізмів.
Калію дигідрофосфат 3.6г еквівалент
При наявності росту мікроорганізмів роблять пе- 0.067 М
ресівання кожної окремої колонії на живильне середо- Динатрію гідрофосфат дигідрат 7.2г еквівалент
вище Q без гентаміцину й інкубують як за аеробних, так 0.067 М
і за анаеробних умов. Наявність лише за анаеробних Натрію хлорид 4.3г
умов росту грампозитивних паличок (з ендоспорами Пептон (м'ясний 1.0г
або без них), що дають негативну реакцію на каталазу, або казеїновий)
свідчить про наявність Clostridium spp. Якщо необхідно, Вода очищена 1 000 мл
порівнюють культуральні ознаки мікроорганізмів, що
виросли на двох чашках, і проводять тест на каталазу, До розчину можуть бути додані поверхнево-активні
щоб виключити аеробні й факультативне анаеробні речовини або інактиватори, наприклад, полісор-
мікроорганізми Bacillus spp., що дають позитивну ре- бат-80: від 1 г/л до 10 г/л.
акцію на каталазу. Тест на каталазу проводять шляхом Стерилізують у паровому стерилізаторі при темпера-
додавання краплі розчину водню пероксиду розведеного Р турі 121 °С протягом 15 хв.
безпосередньо до окремої колонії, що виросла на густо-
му живильному середовищі, або до мікробної маси на
предметному склі. Утворення бульбашок газу свідчить Рідке живильне середовище А (соєво-казеїновий
про позитивну реакцію на каталазу. бульйон)
2. Підрахунок Clostridium perfringens. Готують випробо- Панкреатичний гідролізат казеїну 17.0г
вуваний зразок, як описано у статті 2.6.12, і розводять Папаїновий гідролізат соєвих бобів 3.0г
у співвідношенні 1:100 і 1:1000 буферним розчином із Натрію хлорид 5.0г
натрію хлоридом і пептоном рН 7.0. Визначають Дикалію гідрофосфат 2.5г
найбільш імовірне число бактерій, як описано вище в Глюкози моногідрат 2.5г
статті 2.6.12, використовуючи живильне середови- Вода очищена 1 000 мл
ще R у пробірках або інших підхожих посудинах із ма-
ленькими трубками Дюрама. Змішують при мінімаль- Установлюють рН середовища таким чином, щоб
ному струшуванні й інкубують при температурі від після стерилізації його значення становило 7.3±0.2.
45.5 °С до 46.5 °С від 24 год до 48 год. Наявність чор-
Стерилізують у паровому стерилізаторі при темпера-
ного забарвлення в посудинах внаслідок утворення
турі 121 °С протягом 15 хв.
заліза сульфіду і сильне газоутворення в трубках Дю-
рама (не менше 1/10 об'єму трубки) свідчить про на- Густе живильне середовище В (соєво-казеїновий агар)
явність С. perfringens. Визначають найбільш імовірне
число С. perfringens за Табл. 2.6.12.-1. Панкреатичний гідролізат казеїну 15.0г
Папаїновий гідролізат соєвих бобів 5.0г
Контроль. Використовують такі тест-штами: Натрію хлорид 5.0г
Для методу 1: Clostridium sporogenes, наприклад, Агар 15.0г
АТСС 19404 (NCTC 532) або СІР 79.3. Вода очищена 000 мл
Для методу 2: Clostridium perfringens, наприклад, Установлюють рН середовища таким чином, щоб
АТСС 13124 (NCIMB 6125, NCTC 8237, СІР 103 409). після стерилізації його значення становило 7.3+0.2.
Якщо необхідно, використовують разом з С. sporogenes Стерилізують у паровому стерилізаторі при темпера-
для контролю селективності живильних середовищ і турі 121 °С протягом 15 хв.
анаеробних умов.

Розділ, наведений нижче, носить довідковий і рекомен- Густе живильне середовище С (агар Сабуро із глюкозою
даційний характер і не є обоє 'язковою частиною Фар- й антибіотиками)
макопеї.
Пептони (м'ясний або казеїновий) 10.0г
Глюкози моногідрат 40.0г
Агар 15.0г
РЕКОМЕНДОВАНІ РОЗЧИНИ
Вода очищена 1 000 мл
І ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА
Установлюють рН середовища таким чином, щоб
Наведені нижче розчини і живильні середовища да- після стерилізації його значення становило 5.6±0.2.
ють задовільні результати при визначенні Стерилізують у паровому стерилізаторі при темпера-
мікробіологічної чистоти відповідно до Фармакопеї. турі 121 °С протягом 15 хв. Безпосередньо перед вико-
Допускається використання інших живильних сере- ристанням до живильного середовища додають сте-
довищ, що не відрізняються за ростовими і селектив- рильні розчини антибіотиків з розрахунку 0.10 г бен-

118 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

зилпеніциліну натрію і 0.10 г тетрацикліну на літр се- Стерилізують у паровому стерилізаторі при темпера-
редовища або перед стерилізацією додають хлорам- турі 121 °С протягом 15 хв.
фенікол із розрахунку 50 мг на літр живильного сере-
довища.
Густе живильне середовище Н (агар Мак-Конкі)

Рідке живильне середовище D (лактозний бульйон) Панкреатичний гідролізат желатину 17.0 г


Пептони (м'ясний і казеїновий) 3.0 г
Яловичини екстракт 3.0г Лактози моногідрат 10.0 г
Панкреатичний гідролізат желатину 5.0г Натрію хлорид 5.0 г
Лактози моногідрат 5.0г Солі жовчних кислот 1.5 г
Вода очищена 1 000 мл Агар 13.5г
Нейтральний червоний 30.0 мг
Установлюють рН середовища таким чином, щоб Кристалічний фіолетовий 1 мг
після стерилізації його значення становило 6.9±0.2. Вода очищена 1 000 мл
Стерилізують у паровому стерилізаторі при темпера-
турі 121 °С протягом 15 хв і охолоджують негайно Установлюють рН середовища таким чином, щоб
після стерилізації. після стерилізації його значення становило 7.1 ±0.2.
Кип'ятять протягом 1 хв при постійному струшуванні,
потім стерилізують у паровому стерилізаторі при тем-
Рідке нагромаджувальне середовище Е (нагромаджу- пературі 121 °С протягом 15 хв.
вальний бульйон Мозеля для бактерій род. Enterobac-
teriaceae)
Рідке живильне середовище І (тетратіонатно-жовчний
Панкреатичний гідролізат желатину 10.0г бульйон з брильянтовим зеленим)
Глюкози моногідрат 5.0г Пептон 8.6г
Бичача жовч зневоднена 20.0г Бичача жовч зневоднена 8.0г
Калію дигідрофосфат 3.0г Натрію хлорид 6.4г
Динатрію гідрофосфат дигідрат 8.0г Кальцію карбонат 20.0г
Брильянтовий зелений 15 мг Калію тетратіонат 20.0г
Вода очищена 1 000 мл Брильянтовий зелений 70 мг
Установлюють рН середовища таким чином, щоб Вода очищена 1 000 мл
після прогрівання його значення становило 7.2±0.2. Установлюють рН середовища таким чином, щоб
Прогрівають при температурі 100 °С протягом ЗО хв і після стерилізації його значення становило 7.0+0.2.
негайно охолоджують. Нагрівають до моменту закипання. Повторне на-
грівання не допускається.
Густе живильне середовище F (агар з жовчю, глюкозою,
кристалічним фіолетовим і нейтральним червоним) Густе живильне середовище J (дезоксихолатний
Дріжджовий екстракт 3.0г цитратний агар)
Панкреатичний гідролізат желатину 7.0г Яловичий екстракт 10.0 г
Солі жовчних кислот 1.5г М'ясний пептон 10.0г
Лактози моногідрат 10.0г Лактози моногідрат 10.0 г
Натрію хлорид 5.0г Натрію цитрат 20.0 г
Глюкози моногідрат 10.0г Заліза(Ш) цитрат 1.0г
Агар 15.0г Натрію дезоксихолат 5.0 г
Нейтральний червоний ЗОмг Агар 13.5 г
Кристалічний фіолетовий 2 мг Нейтральний червоний 20 мг
Вода очищена 1 000 мл Вода очищена 1 000 мл
Установлюють рН середовища таким чином, щоб Установлюють рН середовища таким чином, щоб
після нагрівання його значення становило 7.4±0.2. після нагрівання його значення становило 7.310.2.
Нагрівають до кипіння. Нагрівання в паровому сте- Повільно нагрівають до кипіння і кип'ятять протягом
рилізаторі не допускається. 1 хв. Охолоджують до температури 50 °С і розливають
у чашки Петрі. Нагрівання в паровому стерилізаторі
Рідке живильне середовище G (бульйон Мак-Конкі) не допускається.
Панкреатичний гідролізат желатину 20.0г
Лактози моногідрат 10.0г Густе живильне середовище К (дезоксихолатний агар з
Бичача жовч зневоднена 5.0г ксилозою і лізином)
Бромкрезоловий пурпуровий 10 мг Ксилоза 3.5г
Вода очищена 1 000 мл L-Лізин 5.0г
Встановлюють рН середовища таким чином, щоб Лактози моногідрат 7.5г
після стерилізації його значення становило 7.3±0.2. Сахароза 7.5г

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 119


2.6. Біологічні випробування

Натрію хлорид 5.0г Густе живильне середовище N (цетримідний агар)


Дріжджовий екстракт 3.0г
Панкреатичний гідролізат желатину 20.0г
Феноловий червоний 80 мг Магнію хлорид 1.4г
Агар 13.5г Калію сульфат 10.0г
Натрію дезоксихолат 2.5г Цетримід 0.3г
Натрію тіосульфат 6.8г Агар 13.6г
Заліза(ІІІ) амонію цитрат 0.8г Вода очищена 1 000 мл
Вода очищена 000 мл Гліцерин 10.0 мл
Встановлюють рН середовища таким чином, щоб Нагрівають до кипіння і кип'ятять протягом 1 хв при
після нагрівання його значення становило 7.4±0.2. струшуванні. Установлюють рН середовища таким чи-
Нагрівають до моменту закипання. Охолоджують до ном, щоб після стерилізації його значення становило
температури 50 °С і розливають у чашки Петрі. 7.2±0.2. Стерилізують у паровому стерилізаторі при
Нагрівання в паровому стерилізаторі не допус- температурі 121 °С протягом 15 хв.
кається.

Густе живильне середовище О (агар Байєрд-Паркера)


Густе живильне середовище L (агар із сахарозою, лак-
Панкреатичний гідролізат казеїну 10.0г
тозою, брильянтовим зеленим і феноловим червоним)
Яловичини екстракт 5.0г
Пептони (м'ясний і казеїновий) 10.0г Дріжджовий екстракт 1.0г
Дріжджовий екстракт 3.0г Літію хлорид 5.0г
Натрію хлорид 5.0г Агар 20.0г
Лактози моногідрат 10.0г Гліцин 12.0г
Сахароза 10.0г Натрію піруват 10.0г
Агар 20.0г Вода очищена 950 мл
Феноловий червоний 80 мг Нагрівають до кипіння і кип'ятять протягом 1 хв при
Брильянтовий зелений 12.5 мг струшуванні. Установлюють рН середовища таким чи-
Вода очищена 1 000 мл ном, щоб після стерилізації його значення становило
Нагрівають до кипіння і кип'ятять протягом 1 хв. Ус- 6.8+0.2. Стерилізують у паровому стерилізаторі при
тановлюють рН середовища таким чином, щоб після температурі 121 °С протягом 15 хв. Охолоджують до
стерилізації його значення становило 6.9+0.2. Сте- температури від 45 °С до 50 °С і додають 10 мл сте-
рилізують безпосередньо перед використанням у па- рильного розчину 10 г/л калію телуриту і 50 мл
ровому стерилізаторі при температурі 121 °С протягом емульсії яєчного жовтка.
15 хв. Охолоджують до температури 50 °С і розливають
у чашки Петрі. Живильне середовище Р (збагачене середовище для
клостридій)
Густе живильне середовище М (трицукровий агар із Яловичини екстракт 10.0г
залізом) Пептон 10.0г
Дріжджовий екстракт 3.0г
Яловичини екстракт 3.0г Розчинний крохмаль 1.0г
Дріжджовий екстракт 3.0г Глюкози моногідрат 5.0г
Пептони (казеїновий і яловичини) 20.0г Цистеїну гідрохлорид 0.5г
Натрію хлорид 5.0г Натрію хлорид 5.0г
Лактози моногідрат 1.0г Натрію ацетат 3.0г
Сахароза 10.0г Агар 0.5г
Глюкози моногідрат 1.0г Вода очищена 1 000 мл
Заліза(Ш) амонію цитрат 0.3г
Натрію тіосульфат 0.3г Замочують агар і розчиняють його, нагріваючи до
Феноловий червоний 25 мг кипіння при безперервному перемішуванні. Якщо не-
Агар 12.0г обхідно, установлюють рН середовища таким чином,
1 000 мл щоб після стерилізації його значення становило
Вода очищена
близько 6.8. Стерилізують у паровому стерилізаторі
Нагрівають до кипіння і кип'ятять протягом 1 хв при при температурі 121 °С протягом 15 хв.
струшуванні. Установлюють рН середовища таким чи-
ном, щоб після стерилізації його значення становило
7.410.2. Розливають середовище в пробірки так, щоб Живильне середовище Q (колумбійський агар)
заповнити одну третину пробірки за висотою, сте- Панкреатичний гідролізат казеїну 10.0 г
рилізують у паровому стерилізаторі при температурі Пептичний гідролізат м'яса 5.0 г
121 °С протягом 15 хв. Дають середовищу застигнути Панкреатичний гідролізат серця 3.0 г
таким чином, щоб одержати в одній пробірці Дріжджовий екстракт 5.0 г
стовпчик живильного середовища і скошену поверх- Кукурудзяний крохмаль 1.0 г
ню. Натрію хлорид 5.0 г

120 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

Агар (у відповідності до від 10.0 г Типова нейтралізуюча рідина має такий склад:
гелеутворюючих властивостей) до 15.0г
Полісорбат-80 ЗО г
Вода очищена 1 000 мл
Лецитин (яєчний) 3г
Замочують агар і розчиняють його, нагріваючи до Гістидину гідрохлорид 1г
кипіння при безперервному перемішуванні. Якщо не- Пептон (м'ясний або казеїновий) 1г
обхідно, установлюють рН середовища таким чином, Натрію хлорид 4.3 г
щоб після стерилізації його значення становило Калію дигідрофосфат 3.6г
7.3±0.2. Стерилізують у паровому стерилізаторі при Динатрію гідрофосфат дигідрат 7.2 г
температурі 121 °С протягом 15 хв. Дають охолонути Вода очищена 1 000 мл
до температури від 45 °С до 50 °С, додають, якщо не- Стерилізують у паровому стерилізаторі при темпера-
обхідно, 20 мг гентаміцину сульфату, в перерахунку на турі 121 °С протягом 15 хв.
гентаміцина основу, і розливають у чашки Петрі.
Якщо розчин не має достатньої нейтралізуючої здат-
ності, збільшують концентрацію полісорбату-80 або
Живильне середовище R (лактозно-сульфітне середови- лецитину або використовують нейтралізатори, наве-
ще) дені у Табл. 2.6.13.-2.
Панкреатичний гідролізат казеїну 5.0г
Дріжджовий екстракт 2.5г _______ N
Натрію хлорид 2.5г
Лактози моногідрат 10.0г Якщо виробництво лікарського засобу не проводиться
Цистеїну гідрохлорид 0.3г відповідно до вимог належної виробничої практики
Вода очищена 1 000 мл (НЕП; GMP), установлених в Європейському Співто-
варистві, можуть бути також використані методи-
Розчиняють інгредієнти складу, установлюють рН ки, описані нижче.
7.1 ±0.1, розливають по 8 мл у пробірки розміром
16 мм на 160 мм з маленькими трубками Дюрама. Сте-
рилізують у паровому стерилізаторі при температурі Ентеробактерії і деякі інші
121 °С протягом 15 хв і зберігають при температурі грамнегативні бактерії
4 °С.
Випробування використовують для виявлення бак-
Перед використанням середовище прогрівають на во- терій, що належать до род. Enterobacteriaceae, а також
дяній бані протягом 5 хв і охолоджують. Додають у деяких інших грамнегативних бактерій. Випробуван-
кожну пробірку 0.5 мл розчину 12 г/л натрію ме- ня проводять методом прямого висівання або методом
табісульфіту Р і 0.5 мл розчину 10 г/л заліза(Ш) мембранної фільтрації.
амонію цитрату. Обидва розчини треба попередньо
пропустити крізь мембранні фільтри (розмір пор:
0.45 мкм). Розчини готують безпосередньо перед ви- Виявлення бактерій
користанням.
Метод прямого висівання. Готують випробовуваний
НЕЙТРАЛІЗАТОРИ зразок, як описано у статті 2.6.12. Підготований зра-
зок у кількості, відповідній 1 габо 1 мл лікарського за-
Нейтралізатори використовують для нейтралізації ан- собу, вносять у 100 мл живильного середовища № З,
тимікробної активності лікарських засобів. Нейт- гомогенізують і інкубують при температурі від 35 °С до
ралізатори можуть бути доданими до буферного роз- 37 °С від 18 год до 24 год. Після закінчення періоду
чину з натрію хлоридом і пептоном рН 7.0, краще пе- інкубації роблять пересівання на чашки Петрі з густи-
ред стерилізацією. При використанні нейтралізаторів ми живильними середовищами № 4 і № 5. Посіви
має бути доведена їх нейтралізуюча ефективність і інкубують при температурі від 35 °С до 37 °С від 24 год
нешкідливість для мікроорганізмів. до 48 год. Наявність на живильних середовищах ха-
Таблиця 2.6.13.-2
Антимікробні інактиватори, що додаються до буферного розчину з натрію хлоридом і пептоном рН 7.0
Тип антимікробного агента Інактиватор Концентрація Примітки

Феноли Натрію лаурил сульфат 4 г/л Додають після стерилізації


буферного розчину з натрію
Полісорбат-80 і лецитин ЗО г/л і 3 г/л хлоридом і пептоном рН 7.0
Яєчний жовток від 5 мл/л до 50 мл/л
Ртутно-органічні сполуки Натрію тіогліколят від 0.5 г/л до 5 г/л
Галогени Натрію тіосульфат 5 г/л
Четвертинні амонієві Яєчний жовток від 5 мл/л до 50 мл/л Додають після стерилізації
сполуки буферного розчину з натрію
хлоридом і пептоном рН 7.0

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 121


2.6. Біологічні випробування

рактерного росту грамнегативних паличок, описаного культуру випробовуваних бактерій, що виросли на се-
нижче, вказує на забруднення лікарського засобу бак- редовищі № 1. Синє забарвлення, що з'являється че-
теріями род. Enterobacteriaceae та деякими іншими рез 2-5 хв, свідчить про позитивну реакцію на цито-
грамнегативними бактеріями: хромоксидазу.
— густе живильне середовище № 4: круглі малинові
з металевим блиском або без нього колонії;
рожеві, безбарвні, блискучі опуклі колонії діамет- Кількісна оцінка
ром від 2 мм до 4 мм;
— густе живильне середовище № 5: чорні з метале- Метод прямого висівання. Готують випробовуваний
вим блиском колонії, ділянки середовища під зразок, як описано у статті 2.6.12, використовуючи
якими забарвлені в чорний колір; зеленувато- рідке живильне середовище № 11 замість буферного
бурі, ясно-зелені, бурі колонії. розчину з натрію хлоридом і пептоном рН 7.0, гомо-
генізують і інкубують при температурі від 35 °С до
Для ідентифікації бактерій род. Enterobacteriaceae 37 °С протягом часу, достатнього для відновлення
підозрілі колонії, кожну окремо, пересівають на сере- життєздатності мікроорганізмів, але не достатнього
довище № 1, скошене в пробірках, і інкубують при для збільшення їх кількості (як правило, 2 год, але не
температурі від 35 °С до 37 °С від 18 год до 24 год. більше 5 год). Струшують посудину і переносять її
Після закінчення періоду інкубації підтверджують чи- вміст (гомогенізат А) і/або його розведення, що
стоту кожної культури і проводять тест на наявність містять відповідно 0.1 г, 0.01 г і 0.001 г (або 0.1 мл,
цитохромоксидази. Культури, що дали негативну ре- 0.01 мл і 0.001 мл) випробовуваного лікарського засо-
акцію на цитохромоксидазу, пересівають, кожну окре- бу, у відповідні об'єми рідкого живильного середови-
мо, у дві пробірки з рідким живильним середовищем ща № 3. Інкубують при температурі від 35 °С до 37 °С
№ 6 і одну пробірку з рідким живильним середовищем від 24 год до 48 год. Після закінчення періоду інкубації
№ 7. Після висівання в одну із двох пробірок із сере- з кожної посудини роблять пересівання на чашку з гу-
довищем № 6 вносять близько 0.5 мл стерильного ва- стим живильним середовищем № 4 так, щоб одержати
зелінового масла. ріст ізольованих колоній. Інкубують при температурі
від 35 °С до 37 °С від 18 год до 24 год. Позитивний ре-
Усі посіви інкубують при температурі від 35 °С до зультат випробування встановлюють при наявності на
37 °С від 18 год до 24 год. У випадку зміни кольору се- середовищі № 4 росту типових колоній грамнегатив-
редовища № 6 із червоного на жовтий і, як правило, них паличок, приналежність яких до род. Entero-
наявності газоутворення в пробірках з вазеліновим bacteriaceae підтверджують біохімічними тестами,
маслом і без нього роблять висновок про ферментацію описаними у розділі "Ентеробактерії і деякі грам-
глюкози. Про наявність нітритів на середовищі № 7 негативні бактерії. Виявлення бактерій". Позначають
судять із появи червоного забарвлення при внесенні у найменшу кількість лікарського засобу, що дає пози-
середовище реактиву Грісса. Лікарський засіб витри- тивний результат, і найбільшу кількість лікарського
мує випробування, якщо на живильних середовищах засобу, що дає негативний результат. Визначають
не виявлений ріст грамнегативних неспороутворюю- імовірне число бактерій за Табл. 2.6.13.-1.
чих паличок, що дають негативну оксидазну реакцію,
ферментують глюкозу з утворенням кислоти (або кис- Метод мембранної фільтрації. Підготовку зразка і
лоти і газу) і відновлюють нітрати у нітрити. процедуру фільтрації проводять, як описано у розділі
"Ентеробактерії і деякі грамнегативні бактерії. Вияв-
Метод мембранної фільтрації. 10 мл зразка, підготова- лення бактерій. Метод мембранної фільтрації". Після
ного, як описано у статті 2.6.12, переносять на мемб- закінчення фільтрації мембранний фільтр поміщають
ранний фільтр і негайно фільтрують. Якщо немає на поверхню густого живильного середовища № 4 у
інших зазначень в окремій статті, кожний мембран- чашці Петрі і інкубують при температурі від 35 °С
ний фільтр відмивають 1-5 порціями по 100 мл до 37 °С від 24 год до 48 год. Посіви переглядають че-
підхожої промивної рідини. Мембранний фільтр рез 24 год і остаточно через 48 год. При наявності на
поміщають у 100 мл рідкого живильного середовища мембранних фільтрах росту типових колоній
№ 3. Далі випробування проводять, як описано для грамнегативних паличок, приналежність яких до
методу прямого висівання. род. Enterobacteriaceae підтверджують біохімічними
тестами, описаними вище, підраховують їх число і та-
При випробуванні трансдермальних пластирів десять ким чином визначають число бактерій род. Enterobac-
пластирів підготовляють, як описано у статті 2.6.12, teriaceae в 1 г лікарського засобу.
поміщають у посудину, що містить не менше 500 мл
рідкого живильного середовища №11, і енергійно
струшують не менше ЗО хв. 50 мл підготованого зразка Escherichia coll
пропускають крізь стерильний мембранний фільтр, як
описано у статті 2.6.12, і поміщають мембранний Випробування проводять методом прямого висівання
фільтр у 100 мл рідкого живильного середовища № 3. або методом мембранної фільтрації.
Далі випробування проводять, як описано для методу
прямого висівання.
Виявлення бактерій
Тест на наявність цитохромоксидази. Смужку фільт-
рувального паперу змочують реактивом на цитохро- Метод прямого висівання. 10 мл зразка, підготованого,
моксидазу і наносять скляною паличкою чисту добову як описано в розділі "Ентеробактерії і деякі грамне-

122 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

гативні бактерії. Кількісна оцінка. Метод прямого Метод прямого висівання. 10 мл зразка, підготовано-
висівання", вносять у 100 мл рідкого живильного сере- го, як описано в розділі "Ентеробактерії і деякі грам-
довища № 3 і інкубують при температурі від 35 °С до негативні бактерії. Кількісна оцінка", вносять у 100 мл
37 °С від 18 год до 24 год. Після закінчення інкубації рідкого живильного середовища № 3 і інкубують при
роблять пересівання на густе живильне середовище температурі від 35 °С до 37 °С від 18 год до 24 год.
№ 4 і інкубують при температурі від 35 °С до Після закінчення інкубації роблять пересівання 1 мл з
37 °С від 18 год до 24 год. Ріст характерних малинових середовища № 3 у 10 мл рідкого живильного середо-
колоній з металевим блиском або без нього або роже- вища № 12 і інкубують при температурі від 35 °С до
вих колоній діаметром від 2 мм до 4 мм указує на мож- 37 °С від 16 год до 18 год. Після закінчення періоду
ливість забруднення лікарського засобу Е. соїі. У цьо- інкубації роблять пересівання із середовища № 12 на
му випадку роблять пересівання підозрілих колоній, поверхню густого живильного середовища № 5 у чаш-
кожної окремо, на середовище № 1 і інкубують при ках Петрі і інкубують при температурі від 35 °С до
температурі від 35 °С до 37 °С від 18 год до 24 год. Ко- 37 °С від 24 год до 48 год. Ріст чорних колоній із харак-
лонії, що виросли на середовищі № 1, мікроскопують терним металевим блиском, під якими ділянка сере-
і при виявленні в мазках лише грамнегативних пали- довища профарбовується у чорний колір, або світлих
чок проводять тест на цитохромоксидазу. У випадку зеленуватих колоній указує на можливість забруднен-
негативної реакції проводять додаткові біохімічні тес- ня лікарського засобу Salmonella. У цьому випадку
ти на утилізацію цитрату і на індол. роблять пересівання підозрілих колоній, кожної окре-
мо, у пробірки зі скошеним густим живильним сере-
Для біохімічної ідентифікації мікроорганізмів можуть
довищем № 1 і інкубують при температурі від 35 °С до
бути використані готові тест-системи.
37 °С від 18 год до 24 год. Колонії, що виросли на се-
Якщо на живильних середовищах виявлений ріст редовищі № 1, мікроскопують і при виявленні у маз-
грамнегативних неспороутворюючих паличок, що не ках лише грамнегативних паличок проводять тест на
мають ферменту цитохромоксидази, не утилізують цитохромоксидазу. У випадку негативної реакції роб-
цитрат і утворюють індол, вважають, що лікарський лять пересівання на густе живильне середовище № 13,
засіб забруднений Е. соїі. наносячи невелику кількість культури петлею спочат-
ку на скошену частину живильного середовища, а
Метод мембранної фільтрації. Підготовку і фільтрацію потім уколом у стовпчик, і інкубують при температурі
зразка проводять, як описано у розділі "Ентеробак- від 35 °С до 37 °С від 18 год до 24 год. Якщо після
терії. Виявлення бактерій. Метод мембранної закінчення періоду інкубації спостерігається зміна ко-
фільтрації". Після закінчення інкубації роблять пе- льору середовища № 13 із червоного на жовтий (у гли-
ресівання з середовища № 3 на середовище № 4. Далі бині агару, але не на його поверхні), що супровод-
випробування проводять, як описано для методу пря- жується, як правило, утворенням сірководню в гли-
мого висівання. бині агару (наявність чорного забарвлення), вважа-
ють, що лікарський засіб забруднений Salmonella.
Тест на утилізацію цитрату. Роблять пересівання на Для біохімічної ідентифікації мікроорганізмів можуть
густе живильне середовище № 14 і інкубують при тем- бути використані тест-системи.
пературі від 35 °С до 37 °С від 24 год до 48 год. При на-
явності бактеріального росту утилізацію цитрату вста- Метод мембранної фільтрації. Підготовку і фільтрацію
новлюють за зміною кольору середовища із зеленого зразка проводять, як описано у розділі "Ентеробак-
на синій. терії і деякі грамнегативні бактерії. Виявлення бак-
терій. Метод мембранної фільтрації". Після закінчен-
Тест на індол. Роблять пересівання на рідке живильне ня періоду інкубації роблять пересівання з середови-
середовище № 15. Посіви інкубують при температурі ща № 3 на середовище № 5. Далі випробування про-
від 35 °С до 37 °С від 24 год до 48 год. При наявності водять, як описано для методу прямого висівання.
бактеріального росту наявність індолу встановлюють
за появою червоного забарвлення при внесенні у сере-
довище реактиву Ковача або Ерліха. Staphylococcus aureus

Кількісна оцінка Випробування проводять методом прямого висівання


або методом мембранної фільтрації.
Випробування проводять методом прямого висівання
або методом мембранної фільтрації, як описано ви- Метод прямого висівання. Готують випробовуваний
ще в розділі "Ентеробактерії. Кількісна оцінка". Ріст зразок, як описано у статті 2.6.12. Підготований зра-
Е. соїі на середовищі № 4 підтверджують, використо- зок у кількості, відповідній 1 г або 1 мл лікарського за-
вуючи методики, наведені вище у розділі "Escherichia собу, вносять у 100 мл живильного середовища № 8,
соїі. Виявлення бактерій". гомогенізують і інкубують при температурі від 35 °С
до 37 °С від 18 год до 24 год. Після закінчення періоду
інкубації роблять пересівання на чашку з густим жи-
Salmonella вильним середовищем № 10 і інкубують при темпера-
турі від 35 °С до 37 °С від 24 год до 48 год. Ріст золота-
Випробування проводять методом прямого висівання во-жовтих колоній, оточених жовтими зонами (що
або методом мембранної фільтрації. свідчить про ферментацію маніту), указує на мож-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 123


2.6. Біологічні випробування

ливість забруднення лікарського засобу S. aureus. У зок у кількості, відповідній 1 г або 1 мл лікарського за-
цьому випадку роблять пересівання підозрілих ко- собу, вносять у 100 мл живильного середовища № 8,
лоній, кожної окремо, у пробірки зі скошеним густим гомогенізують і інкубують при температурі від 35 °С до
живильним середовищем № 1 і інкубують при темпе- 37 °С від 18 год до 24 год. Після закінчення періоду
ратурі від 35 °С до 37 °С від 18 год до 24 год. Колонії, інкубації роблять пересівання на чашку з густим жи-
що виросли на середовищі № 1, мікроскопують і при вильним середовищем № 9 і інкубують при темпера-
виявленні у мазках тільки грампозитивних коків, роз- турі від 35 °С до 37 °С від 24 год до 48 год. Ріст зелену-
ташованих гронами, проводять тест на плазмокоагу- ватих, як правило, флуоресціюючих колоній, блакит-
лазу. них в ультрафіолетовому світлі (що свідчить про на-
Для біохімічної ідентифікації мікроорганізмів можуть явність пігменту піоціаніну), указує на можливість за-
бути використані готові тест-системи. бруднення лікарського засобу Р. aeruginosa. У цьому
випадку роблять пересівання підозрілих колоній,
Лікарський засіб витримує випробування, якщо на кожної окремо, в пробірки із скошеним густим жи-
живильних середовищах не виявлений ріст грампози- вильним середовищем № 1 й інкубують при темпера-
тивних коків, що ферментують маніт і дають позитив- турі від 35 °С до 37 °С від 18 год до 24 год. Колонії, що
ну реакцію плазмокоагуляції.
виросли на середовищі № 1, мікроскопують і при ви-
явленні у мазках тільки грамнегативних паличок про-
Метод мембранної фільтрації. 10 мл зразка, підготова-
ного, як описано у статті 2.6.12, переносять на мемб- водять тест на цитохромоксидазу.
ранний фільтр і негайно фільтрують. Якщо немає Для біохімічної ідентифікації мікроорганізмів можуть
інших зазначень в окремій статті, кожний мембран- бути використані готові тест-системи.
ний фільтр відмивають 1-5 порціями по 100 мл
підхожої промивної рідини. Мембранний фільтр Лікарський засіб витримує випробування, якщо на
поміщають у 100 мл рідкого живильного середовища живильних середовищах не виявлений ріст грамнега-
№ 8. Далі випробування проводять, як описано для тивних паличок, що утворюють синьо-зелений
методу прямого висівання. пігмент піоціанін і дають позитивну реакцію на цито-
хромоксидазу.
При випробуванні трансдермальних пластирів 50 мл
зразка А пропускають крізь стерильний мембранний Метод мембранної фільтрації. 10 мл зразка, підготова-
фільтр, як описано у статті 2.6.12, поміщають мемб- ного, як описано у статті 2.6.12, переносять на мемб-
ранний фільтр у 100 мл рідкого живильного середови- ранний фільтр і негайно фільтрують. Якщо немає
ща № 8 і інкубують при температурі від 35 °С до 37 °С інших зазначень в окремій статті, кожний мембран-
від 18 год до 48 год. Після закінчення періоду інкубації ний фільтр відмивають 1-5 порціями по 100 мл
роблять пересівання на поверхню густого живильного
підхожої промивної рідини. Мембранний фільтр
середовища № 10. Далі випробування проводять, як
поміщають у 100 мл рідкого живильного середовища
описано для методу прямого висівання.
№ 8. Далі випробування проводять, як описано для
Тест на плазмокоагулазу (реакція плазмокоагуляції). методу прямого висівання.
Кров, узяту стерильним шприцом із серця кролика,
поміщають у 5 % стерильний розчин натрію цитрату, При випробуванні трансдермальних пластирів 50 мл
відбирають плазму, розводять у співвідношенні 1:5 зразка А пропускають крізь стерильний мембранний
стерильним розчином 9 г/л натрію хлориду і розлива- фільтр, як описано у статті 2.6.12, поміщають мемб-
ють по 0.5 мл у стерильні пробірки. У кожну пробірку ранний фільтр у 100 мл рідкого живильного середови-
поміщають 1 петлю чистої добової культури стафіло- ща № 8 і інкубують при температурі від 35 °С до 37 °С
кока, що виросла на середовищі № 1, і інкубують при від 18 год до 48 год. Після закінчення періоду інкубації
температурі від ЗО °С до 35 °С від 4 год до 6 год. Якщо роблять пересівання на поверхню густого живильного
протягом цього часу не спостерігається згортання середовища № 9. Далі випробування проводять, як
плазми, реакцію плазмокоагуляції вважають негатив- описано для методу прямого висівання.
ною. Одночасно з випробуванням проводять два кон-
трольних досліди: 1) контроль розчину плазми, Ростові властивості живильних середовищ
2) контроль культури стафілокока, що дає позитивну і перевірка придатності методик випробування
реакцію на плазмокоагулазу.
При перевірці придатності методик випробування і
Допускається використовувати суху кролячу цитратну
для контролю ростових властивостей живильних сере-
плазму промислового виробництва, яку готують
довищ замість тест-мікроорганізму Escherichia coli
згідно з інструкцією щодо застосування.
АТСС 8739 (NCIMB 8545, СІ Р 53.126) може бути вико-
ристаний тест-мікроорганізм Escherichia coli АТСС
Pseudomonas aeruginosa 25922.
Для вирощування тест-мікроорганізмів допускається
Випробування проводять методом прямого висівання використовувати рідке живильне середовище № 1.
або методом мембранної фільтрації.
Для приготування робочих суспензій тест-мікроор-
Метод прямого висівання. Готують випробовуваний ганізмів допускається використовувати розчин 9 г/л
зразок, як описано у статті 2.6.12. Підготований зра- натрію хлориду.

124 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

Допускається проводити процедуру перевірки придат- Агар мікробіологічний 13.0г


ності методик випробування одночасно з випробуван- Вода очищена 1 000 мл
ням лікарського засобу на мікробіологічну чистоту.
Інгредієнти складу розчиняють у воді, установлюють
При цьому облік результатів випробування проводять
рН таким чином, щоб після стерилізації його значен-
у тому випадку, якщо підтверджена придатність вико-
ня становило 5.6±0.2, додають замочений заздалегідь
ристовуваної методики.
агар, нагрівають до повного його розплавлення і
фільтрують крізь ватно-марлевий фільтр. Стерилізу-
РЕКОМЕНДОВАНІ РОЗЧИНИ 1 Ж И В И Л Ь Н І
ють у паровому стерилізаторі при температурі 121 °С
СЕРЕДОВИЩА
протягом 15 хв. Після стерилізації додають 0.10 г бен-
зилпеніциліну і 0.10 г тетрацикліну на 1 л середовища
Нижче наведені склади розчинів і живильних середо-
або перед стерилізацією додають хлорамфенікол із
вищ, рекомендованих для проведення випробування
розрахунку 50 мг на 1 л живильного середовища.
на мікробіологічну чистоту.
Допускається використання сухих живильних середо-
вищ того самого або аналогічного складу, які випуска- Рідке живильне середовище № 3 (середовище збагачен-
ються промисловістю. ня для бактерій род. Enterobacteriaceae)
Пептон ферментативний сухий 10.0г
Густе живильне середовище № 1 (м'ясо-пептонний
Динатрію гідрофосфат 7.5г
Калію дигідрофосфат 2.5г
агар)
Глюкоза 10.0г
Феноловий червоний 0.08г
Допускається використання густого живильного сере-
Малахітовий зелений 0.015г
довища № 1 замість густого живильного середовища В.
М'ясна вода 1 000 мл
Пептон ферментативний сухий 10.0г
Інгредієнти складу, крім глюкози та індикаторів роз-
Натрію хлорид 5.0г
чиняють у м'ясній воді при нагріванні, потім вносять
Глюкоза 1.0г
глюкозу, додають 8 мл 1 % розчину фенолового черво-
Агар мікробіологічний 13.0г
ного і 3 мл 0.5 % розчину малахітового зеленого, уста-
М'ясна вода (1:2) 1 000 мл
новлюють рН таким чином, щоб після стерилізації йо-
До м'ясної води додають пептон і натрію хлорид, роз- го значення становило 7.3+0.2, кип'ятять 1 хв,
чиняють при нагріванні, вносять глюкозу, установлю- фільтрують крізь паперовий фільтр. Стерилізують у
ють рН таким чином, щоб після стерилізації його зна- паровому стерилізаторі при температурі 121 °С протя-
чення становило 7.3± 0.2, кип'ятять протягом 1 хв, до- гом 15 хв.
дають замочений заздалегідь агар, нагрівають до по-
вного його розплавлення і фільтрують крізь ватно-
марлевий фільтр. Стерилізують у паровому стериліза- Густе живильне середовище № 4 (агар Ендо)
торі при температурі 121 °С протягом 15 хв. Живильний агар сухий 26.5 г
ЕКДА 1.22г
Динатрію гідрофосфат 0.48 г
Рідке живильне середовище № 1 Натрію сульфіт безводний 0.83 г
Натрію карбонат 0.03 г
Допускається використання рідкого живильного сере-
Лактоза 10.7г
довища № 1 замість рідкого живильного середовища А.
Фуксин основний 0.23 г
Пептон ферментативний сухий 10.0г Вода очищена 1 000 мл
Натрію хлорид 5.0г
Установлюють рН таким чином, щоб після нагрівання
Глюкоза 1.0г
його значення становило 7.3±0.2. Нагрівають до по-
М'ясна вода 1 000 мл
вного розплавлення агару і кип'ятять від 2 хв до 3 хв.
До м'ясної води додають пептон і натрію хлорид, роз- Фільтрують крізь ватно-марлевий фільтр, потім
чиняють при нагріванні, вносять глюкозу, установлю- нагрівають до моменту закипання. Охолоджують до
ють рН таким чином, щоб після стерилізації його зна- температури від 45 °С до 50 °С і розливають у чашки
чення становило 7.3±0.2, кип'ятять протягом 1 хв. Петрі.
Фільтрують крізь паперовий фільтр. Стерилізують у
паровому стерилізаторі при температурі 121 °С протя-
гом 15 хв. Густе живильне середовище № 5 (вісмутсульфіт агар)
Панкреатичний гідролізат м'яса 10.1 г
Динатрію гідрофосфат безводний 3.68г
Густе живильне середовище № 2 (агар Сабуро)
Натрію хлорид 2.6г
Натрію карбонат 0.65г
Допускається використання густого живильного сере-
Вісмуту цитрат 2.38г
довища № 2 замість густого живильного середовища С.
Заліза(ІІ) амонію сульфат 0.97г
Пептон ферментативний сухий 10.0г D-глюкоза 3.9г
Глюкоза 40.0г Агар мікробіологічний 15.0г

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 125


2.6. Біологічні випробування

Брильянтовий зелений 0.028 г Агар мікробіологічний 15.0г


Вода очищена 1 000 мл Вода очищена 1 000 мл
Установлюють рН таким чином, щоб після нагрівання Інгредієнти складу, крім гліцерину, розчиняють у воді
його значення становило 7.6±0.2. Нагрівають до по- і залишають на 15 хв. Потім вносять гліцерин, ретель-
вного розплавлення агару і кип'ятять від 3 хв до 5 хв. но перемішують, розчиняють при нагріванні, встанов-
Охолоджують до температури від 45 °С до 50 °С і роз- люють рН таким чином, щоб після стерилізації його
ливають у чашки Петрі. значення становило 7,2+0.2, кип'ятять 1 хв, додають
замочений заздалегідь агар, нагрівають до повного йо-
го розплавлення, фільтрують крізь ватно-марлевий
Рідке живильне середовище № 6 (для визначення фер- фільтр. Стерилізують у паровому стерилізаторі при
ментації глюкози) температурі 121 °С протягом 15 хв.
Пептон ферментативний сухий 10.0г
Натрію хлорид 5.0г
Глюкоза 40.0г Густе живильне середовище № 10 (для ідентифікації
Феноловий червоний 0.08г Staphylococcus aureus)
М'ясна вода ІОООмл Пептон ферментативний сухий 10.0г
Пептон і натрію хлорид розчиняють у м'ясній воді при Натрію хлорид 75.0г
нагріванні, вносять глюкозу, додають 8 мл 1 % розчи- Маніт 10.0г
ну фенолового червоного, встановлюють рН таким Феноловий червоний 0.025 г
чином, щоб після стерилізації його значення Агар мікробіологічний 15.0г
становило 7.2±0.2, кип'ятять 1 хв, фільтрують крізь Вода очищена 000 мл
паперовий фільтр і розливають по 4-5 мл у пробірки з
поплавцями. Стерилізують у паровому стерилізаторі Інгредієнти складу розчиняють у воді, вносять 2.5 мл
при температурі 121 °С протягом 15 хв. Після закін- 1 % розчину фенолового червоного, установлюють рН
чення стерилізації середовище швидко охолоджують. таким чином, щоб після стерилізації його значення
становило 7.4±0.2, кип'ятять 1 хв, додають замочений
заздалегідь агар, нагрівають до повного його розплав-
Рідке живильне середовище № 7 (для визначення лення, фільтрують крізь ватно-марлевий фільтр. Сте-
відновлення нітратів у нітрити) рилізують у паровому стерилізаторі при температурі
121 °С протягом 15 хв.
Пептон ферментативний сухий 5.0г
Натрію хлорид 5.0г
Калію нітрат 1.5г Рідке живильне середовище № 11 (лактозний бульйон
Вода очищена ІОООмл
для попереднього збагачення бактерій род. Enterobacte-
Інгредієнти складу розчиняють у воді при нагріванні, гіасеае)
встановлюють рН таким чином, щоб після сте-
рилізації його значення становило 7.2±0.2, кип'ятять Пептон ферментативний сухий 8.0г
1 хв, фільтрують крізь паперовий фільтр, розливають у Лактоза 5.0г
пробірки по 4-5 мл. Стерилізують у паровому сте- Вода очищена ІОООмл
рилізаторі при температурі 121 °С протягом 15 хв. Установлюють рН таким чином, щоб після сте-
рилізації його значення становило 6.9±0.1. Стерилізу-
ють у паровому стерилізаторі при температурі 121 °С
Рідке живильне середовище № 8 (для вирощування протягом 15 хв.
Pseudomonas aeruginosa і Staphylococcus aureus)
Пептон ферментативний сухий 10.0г
Натрію хлорид 5.0г Рідке живильне середовище № 12 (селенітове середо-
Дикалію гідрофосфат 2.5г вище сухе для виділення Salmonella)
Глюкоза 2.5г Панкреатичний гідролізат казеїну 5.5г
Вода очищена 1 000 мл
Лактоза 4.2г
Інгредієнти складу, крім глюкози розчиняють у воді Динатрію фосфат 6.3г
при нагріванні, вносять глюкозу, встановлюють рН та- Натрію гідроселеніт (без телуру) 4.2г
ким чином, щоб після стерилізації його значення ста- Вода очищена 1000 мл
новило 7.3+0.2, кип'ятять 1 хв, фільтрують крізь папе-
ровий фільтр. Стерилізують у паровому стерилізаторі Інгредієнти складу вносять у воду очищену, установ-
при температурі 121 °С протягом 15 хв. люють рН таким чином, щоб після стерилізації його
значення становило 7.5±0.2. Нагрівають до моменту
закипання і розливають у стерильні пробірки.
Густе живильне середовище № 9 (для виявлення
пігменту піоціаніну) Густе живильне середовище № 13 (трицукровий агар із
залізом для ідентифікації Salmonella)
Пептон ферментативний сухий 20.0 г
Магнію хлорид безводний 1.4 г М'ясний екстракт 3.0г
Калію сульфат безводний 10.0г Дріжджовий екстракт 3.0г
Гліцерин 10.0 г Пептон ферментативний сухий 15.0г

126 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

Протеозопептон 5.0г Кислота хлористоводнева концентрована 20 мл


Лактоза 10.0г Наважку п-диметиламінобензальдегіду розчиняють у
Сахароза 10.0г 96 % спирті й повільно додають кислоту хлористовод-
Глюкоза 1.0г неву концентровану. Розчин зберігають у захищеному
Заліза(Ш) сульфат 0.2г
від світла місці.
Натрію хлорид 5.0г
Натрію тіосульфат 0.3г
Феноловий червоний 0.024 г
Агар мікробіологічний 15.0г Феноловий червоний - 1 % розчин
Вода очищена 1 000 мл
Феноловий червоний 1.0г
Установлюють рН таким чином, щоб після сте- 0.1 М розчин натрію гідроксиду 28.2мл
рилізації його значення становило 7.210.1. Розлива- Вода очищена до 100 мл
ють у пробірки по 5-7 мл. Стерилізують у паровому Наважку фенолового червоного розтирають у ступці,
стерилізаторі при температурі 121 °С протягом 15 хв. додаючи невеликими порціями 0.1 М розчин натрію
Охолоджують так, щоб одержати стовпчик середови- гідроксиду. Одержаний розчин переносять у мірну
ща висотою від 2 см до 2.5 см і скошену поверхню. колбу місткістю 100 мл і доводять об'єм розчину до
позначки водою очищеною. Зберігають у флаконі
нейтрального світлозахисного скла при температурі
Густе живильне середовище № 14 (для виявлення фер- від 4 °С до 10 °С.
ментації цитрату)
Натрію хлорид 5.0г
Магнію сульфат 0.2г Малахітовий зелений - 0.5 % розчин
Амонію дигідрофосфат 1.0г Малахітовий зелений 0.5 г
Д й калію гідрофосфат 1.0г Вода очищена доЮОмл
Натрію цитрат 3.0г
Бромтимоловий синій 0.08г Наважку малахітового зеленого переносять у скляний
флакон, додають гарячу стерильну воду очищену,
Агар мікробіологічний 20.0г
Вода очищена 1 000 мл поміщають на добу в термостат при температурі від
35 °С до 37 °С, періодично струшуючи.
Усі інгредієнти складу, крім агару і бромтимолового
синього, поміщають у посудину місткістю 1500 мл,
розчиняють у 500 мл свіжоприготованої очищеної во- Реактив Грісса
ди, додають агар, доводять до 1000 мл свіжоприготова-
ною водою очищеною і нагрівають до розплавлення Розчин № 1:0.5 г кислоти сульфанілової розчиняють у
агару. Установлюють рН таким чином, щоб після сте- ЗО мл кислоти оцтової льодяної, додають 100 мл води
рилізації його значення становило 7.2+0.1, додають очищеної. Розчин придатний протягом місяця.
40 мл 0.2 % водного розчину бромтимолового синьо-
го, перемішують і розливають у пробірки по 5-7 мл. Розчин № 2: 0.1 г 1-нафтіламіну розчиняють у 100 мл
Стерилізують у паровому стерилізаторі при темпера- киплячої води очищеної, охолоджують і додають ЗО мл
турі 121 °С протягом 15 хв. Охолоджують так, щоб кислоти оцтової льодяної. Розчин придатний протя-
одержати скошену поверхню. гом семи діб.
Перед використанням змішують рівні об'єми розчинів
№ 1 і № 2.
Рідке живильне середовище № 15 (бульйон Хоттінгера
для визначення індолу)
Реактив на цитохромоксидазу
Використовують готове живильне середовище.
Розчин № 1:1 % спиртовий розчин а-нафтолу.

Реактив Ковача Розчин № 2: 1 % водний розчин М,М-диметил-п-


фенілендіаміну дигідрохлориду.
Спирт аміловий або ізоаміловий 75 мл
п-Диметиламінобензальдегід 5г Розчини придатні протягом 14 діб при зберіганні при
температурі від 4 °С до 10 °С у флаконах нейтрального
Кислота хлористоводнева концентрована 25 мл
світлозахисного скла.
Наважку п-диметиламінобензальдегіду розчиняють у
Перед використанням змішують розчини № 1 і № 2 у
спирті аміловому або ізоаміловому при нагріванні на
співвідношенні 2:3.
водяній бані при температурі від 50 °С до 55 °С, охоло-
джують і повільно додають кислоту хлористоводневу
концентровану. Розчин зберігають у захищеному від
світла місці. Реактив має бути жовтого кольору.
2.6.14. БАКТЕРІАЛЬНІ ЕНДОТОКСИНИ

Реактив Ерліха Дана стаття описує п'ять методів, призначених для


визначення відповідності концентрації бактеріальних
96 % спирт 95 мл ендотоксинів у лікарському засобі до вимог Фармако-
п-Диметиламінобензальдегід 1г пеї.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 127


2.6. Біологічні випробування

При проведенні випробування на бактеріальні ендо- Ендотоксин БСП (біологічний стандартний препа-
токсини (ЛАЛ-тесту) використовують лізат амебо- рат)1. Ендотоксин БСП калібрований у Міжнародних
цитів мечохвоста Limulus polyphemus. Додавання роз- Одиницях (МО) у порівнянні з Міжнародним Стан-
чину, що містить ендотоксини, до розчину лізату при- дартом.
зводить до появи каламутності, осаджування або геле-
утворення суміші. Швидкість реакції залежить від Лізат амебоцитів Limulus. Продукт має бути приведе-
концентрації ендотоксинів, рН і температури. Для ре- ний відповідно до вимог компетентного уповноважено-
акції необхідна наявність певних двовалентних го органу країни-виробника. Його готують, дотримую-
катіонів, ферментної системи, що забезпечує утворен- чись зазначень інструкції на даний лізат. Для кожної
ня тромбу, і білка, здатного до утворення тромбу, які партії лізату підтверджують заявлену на етикетці чут-
містяться у лізаті. Концентрацію ендотоксинів можна ливість (А,), що виражена у МО ендотоксину на мілілітр.
також розраховувати за концентрацією барвника, що
вивільнився, у реакції лізису хромогенного пептиду в Вода ЛАЛ. Вода є придатною, якщо вона дає негатив-
розчині лізату після активації його ендотоксинами. ний результат у випробуванні на ендотоксини для ви-
пробовуваного зразка. Вона може бути приготована
Описано такі п'ять методів: триразовою перегонкою води в апараті, споряджено-
Метод А — метод гелеутворення: граничне випробу- му ефективним пристроєм для запобігання попадання
вання; часток ззовні, або іншими приладдями, що дозволя-
Метод В — напівкількісний метод гелеутворення; ють одержати воду потрібної якості.
Метод С — турбідиметричний кінетичний метод;
Метод D — кінетичний метод з використанням хро- 0.1 М розчин кислоти хлористоводневої ЛАЛ і 0.1 М
могенного пептиду; розчин натрію гідроксиду ЛАЛ. Реактиви готують з
Метод Е — метод кінцевої точки з використанням кислоти хлористоводневої Р і натрію гідроксиду Р,
хромогенного пептиду. відповідно, використовуючи воду ЛАЛ.
Якщо немає інших зазначень в окремій статті, вико- Кожний з реактивів є придатним, якщо після доведен-
ристовують метод А, який пройшов валідацію для да- ня рН до 6.0-8.0 він дає негативний результат за умов
ного лікарського засобу. У супротивному випадку ви- проведення випробування.
пробування виконують методом, зазначеним в ок- Якщо немає інших зазначень, розчини і розведення, ви-
ремій статті. користовувані при проведенні випробування, готують із
Окремі статті установлюють вимоги щодо бактеріаль- використанням води ЛАЛ.
них ендотоксинів, виражені граничною концент-
рацією ендотоксинів; зразок відповідає вимогам, як-
що вміст у ньому ендотоксинів не перевищує гранич- МЕТОДИ ГЕЛЕУТВОРЕННЯ
ної концентрації. Відповідність цій вимозі можна про-
демонструвати, тільки показавши, що концентрація Методи А і В грунтуються на утворенні стійкого гелю
ендотоксинів у зразку менша за граничну концент- у розчині, що містить бактеріальні ендотоксини, після
рацію ендотоксинів. його змішування й інкубування з ЛАЛ-реактивом.
Обидва методи вимагають підтвердження чутливості
Випробування проводять за методикою, що дозволяє лізату, зазначеної виробником відповідно до зазначень
уникнути мікробного забруднення. Перед проведен- розділу "Чутливість лізату", і випробування на на-
ням випробування на ендотоксини для випробовува- явність заважаючих факторів відповідно до зазначень
ного зразка необхідно підтвердити: розділу "Заважаючі фактори".
— що використовуване обладнання не адсорбує ен-
дотоксини; Відмінність методів А і В полягає в такому: за мето-
дом А перевіряють, чи справді два розчини випробо-
— величину лямбда (А.) використовуваного лізату
амебоцитів; величина А, визначається як заявлена вуваного зразка, приготовані паралельно, містять
менше ендотоксинів за граничну концентрацію ендо-
на етикетці чутливість лізату амебоцитів (методи
А і В) або найнижча концентрація ендотоксину, токсинів, зазначену у відповідній окремій статті; за
методом В концентрацію ендотоксинів у випробову-
використовувана для одержання стандартної
ваному зразку визначають напівкількісно, і середнє
кривої (кількісні методи);
геометричне величин концентрацій ендотоксинів має
— відсутність факторів, що заважають проведенню
бути менше за граничну концентрацію ендотоксинів,
ЛАЛ-тесту.
зазначену в окремій статті.
Якщо необхідно, проводять обробку обладнання з ме-
Наступні розділи "Методика", "Чутливість лізату" і
тою видалення ендотоксинів.
"Заважаючі фактори" застосовні як до методу А, так і
Якщо в окремій статті на випробовуваний зразок не- до методу В.
має інших зазначень, у п'яти описаних методах - від
методу А до методу Е - застосовують одні й ті самі кри- Методика. Об'єм лізату, відповідний вибраній посу-
терії. Термін "пробірка" включає і будь-яку іншу посу- дині (наприклад, пробірці або предметному склу),
дину, наприклад, таку як планшета для мікротитру- 'Під біологічним стандартним препаратом ендоксину мають на
вання. увазі стандартний препарат, кількісний аналіз якого проведений у
порівнянні з Міжнародним Стандартом ВООЗ, а його активність
У випробуванні використовують такі реактиви і стан- виражена в Міжнародних Одиницях (МО) ендотоксину на мілілітр.
дартний препарат.

128 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

а
2.6. Біологічні випробування

поміщають у кожну з необхідної кількості таких посу- Якщо чутливість лізату, визначена у присутності ви-
дин, що зберігаються при температурі (37±1) °С. Че- пробовуваного зразка, відрізняється від чутливості,
рез певні проміжки часу, що дозволяють урахувати визначеної за відсутності випробовуваного зразка не
кожний результат, додають у кожну посудину рівні більш як у два рази, останній не містить факторів, що
об'єми випробовуваного розчину і негайно обережно заважають проведенню ЛАЛ-тесту, і може бути про-
змішують із лізатом. Інкубують суміш, не допускаючи аналізований без наступної обробки. У противному
вібрації і зводячи до мінімуму втрату води при випа- разі випробовуваний зразок діє як інгібітор або акти-
рюванні протягом постійного інтервалу часу, вибрано- ватор, і заважаючі фактори усувають за допомогою
го у попередньому експерименті (звичайно — від відповідної обробки, наприклад, розведення,
20 хв до 60 хв), і враховують результати. Позитивним фільтрації, нейтралізації, діалізу або додавання речо-
результатом вважають утворення стійкого гелю, що не вин, які витісняють адсорбовані ендотоксини. Засто-
руйнується при обережному перевертанні посудини. сування більш чутливого лізату дозволяє використо-
Якщо такий гель не утворюється, результат вважають вувати більш розведений розчин випробовуваного
негативним. зразка, і це може допомогти в усуненні заважаючих
факторів.
Чутливість лізату. Готують не менше чотирьох пара-
лельних рядів дворазових розведень розчинів ендо- Якщо випробовуваний зразок не відповідає вимогам
токсину БСП для одержання концентрацій 2Х, X, 1/2Х випробування у розведенні, меншому за максимально
і 1/4Х, де X - зазначена на етикетці чутливість викори- допустиме розведення, випробування повторюють,
стовуваного лізату. Принаймні заключне розведення використовуючи максимально допустиме розведення.
кожного ряду має давати негативний результат. Якщо заважаючий фактор проходить крізь фільтр із
Досліджують, як описано у розділі "Методика", розве- номінальною межею розділення, відповідною
дення і негативний контрольний розчин, що скла- відносній молекулярній масі від 10 000 до 20 000, може
дається з води ЛАЛ. Обчислюють середнє логарифмів бути використана ультрафільтрація, наприклад, із за-
найнижчої концентрації ендотоксину в кожному ряду стосуванням асиметричних мембранних фільтрів із
розведень, для якої виявлено позитивний результат. триацетату целюлози. Фільтри мають бути обов'язко-
Антилогарифм цього середнього дає розрахункову во перевірені на наявність компонентів, які виклика-
чутливість лізату. Якщо остання не відрізняється від ють псевдопозитивні результати випробувань. Зали-
зазначеної на етикетці чутливості більш як у два рази, шок на фільтрі, що містить ендотоксини, промивають
зазначену на етикетці чутливість вважають підтверд- водою ЛАЛ або підхожим буферним розчином і визна-
женою і використовують у перебігу всіх випробувань, чають ендотоксини у воді ЛАЛ або у буферному роз-
здійснюваних із використанням цього лізату. чині. Для кожного випробовуваного зразка визнача-
ють об'єм, необхідний для проведення випробування,
Заважаючі фактори. Величина рН розчинів має знахо- і кінцевий об'єм, використовуваний для виявлення
дитись в інтервалі, зазначеному виробником лізату. ендотоксинів.
Звичайно цей інтервал рН становить 6.0-8.0. При не-
Для того, щоб установити, що вибраний метод оброб-
обхідності коригування рН до розчину перед внесен-
ки ефективно усуває заважаючі фактори, не видаляю-
ням лізату додають 0.1 Мрозчин кислоти хлористовод-
чи ендотоксинів, повторюють випробування на на-
невої ЛАЛ, 0.1 М розчин натрію гідроксиду ЛАЛ або
явність заважаючих факторів, використовуючи ви-
підхожий буферний розчин.
пробовуваний зразок, до якого доданий ендотоксин
Чинять відповідно до розділу "Чутливість лізату", але БСП\ який потім обробляють вибраним методом.
для приготування розведень стандарту ендотокси-
ну БСП використовують випробовувані зразки, в яких
ендотоксини не виявлені. Ці зразки використовують у МЕТОД А - МЕТОД ГЕЛЕУТВОРЕННЯ:
розведенні, що не перевищує максимально допусти- ГРАНИЧНЕ ВИПРОБУВАННЯ
мого розведення (МДР), яке обчислюють за форму-
лою: Ендотоксини у випробовуваному зразку. Виконують ви-
Гранична концентрація ендотоксинів пробування з використанням двох паралельних проб
МДР = відповідно до розділу "Методика" у розведенні, що не
Чутливість лізату перевищує максимально допустиме розведення ви-
де кожну з величин виражають у МО ендотоксину на пробовуваного зразка, у якому, якщо необхідно, усува-
мілілітр. ють заважаючі фактори.
Якщо гранична концентрація ендотоксину в окремій Одночасно досліджують негативний контроль, що
статті виражена в МО ендотоксину на міліграм складається з води ЛАЛ, і два позитивних контроля,
лікарського засобу або на одиницю активності, гра- кожний з яких містить ендотоксин БСП у концент-
ничну концентрацію ендотоксину множать на кон- рації, відповідній подвоєному значенню чутливості
центрацію лікарського засобу у випробовуваному роз- лізату (2А.), і один з яких містить випробовуваний зра-
чині (у міліграмах на мілілітр або в одиницях актив- зок (якщо необхідно, оброблений для усунення зава-
ності на мілілітр). Якщо необхідно, описану операцію жаючих факторів після додавання ендотоксину БСП) у
множення застосовують до розчину випробовуваного концентрації, використовуваній у перебігу випробу-
зразка, приготованого відповідно до зазначень на ети- вання. Випробування дійсне, якщо негативний і обид-
кетці лікарського засобу. ва позитивних контролі дають відповідні результати.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 129


2.6. Біологічні випробування

Зразок відповідає вимогам випробування, якщо в рифма концентрації ендотоксинів. Деталі методу опи-
кожній із двох паралельних проб одержані негативні сані у розділі "Методика" відповідно для кожного ме-
результати. Зразок не відповідає вимогам випробуван- тоду окремо; розділи "Перевірка надійності критеріїв
ня, якщо в кожній із двох паралельних проб одержані для стандартної кривої", "Заважаючі фактори" і "Ендо-
позитивні результати. Якщо в одній із проб одержаний токсини у випробовуваному зразку" належать як до
позитивний результат, а в другій — негативний, ви- турбідиметричного кінетичного методу, так і до кіне-
пробування повторюють. тичного методу з використанням хромогенного пеп-
тиду.

МЕТОД В - НАПІВКІЛЬКІСНИЙ МЕТОД


ГЕЛЕУТВОРЕННЯ МЕТОД С - ТУРБІДИМЕТРИЧНИЙ
КІНЕТИЧНИЙ МЕТОД
Ендотоксини у випробовуваному зразку. Якщо не-
обхідно, у випробовуваному зразку усувають заважа- Методика. Вимірюють час реакції, необхідний для
ючі фактори. Готують такі розчини: розвитку певного ступеня каламутності розчину, до
a) два незалежні паралельні ряди розчинів із чотирь- якого додано лізат, із використанням підхожого при-
ох пробірок, що містять випробовуваний зразок у ладу. Концентрація ендотоксинів у розчині може бути
концентраціях 1, 1/2, 1/4 і 1/8 у відношенні до визначена з логарифма часу реакції за допомогою
розведення, для якого доведена відсутність зава- калібрувальної кривої, побудованої відповідно до
жаючих факторів. Для одержання розведень вико- опису у розділі "Перевірка надійності критеріїв для
ристовують воду ЛАЛ; стандартної кривої".
b) два паралельні ряди розчинів з чотирьох пробірок, Ступінь зміни каламутності у лінійній частині кривої
що містять ендотоксин БСП у концентраціях 2Х, регресії може бути також використаний для вимірю-
1/2Х., 1/4^. Для одержання розведень використо- вання концентрації ендотоксинів.
вують воду ЛАЛ;
c) два незалежні паралельні розчини, що містять ви-
пробовуваний зразок у розведенні, для якого дове- МЕТОД D - КІНЕТИЧНИЙ МЕТОД
дена відсутність заважаючих факторів, і ендоток- ХРОМОГЕННОГО ПЕПТИДУ
син БСП у концентрації 2Х,;
d) воду ЛАЛ як негативний контроль. Методика. Вимірюють час реакції, необхідний для
розвитку певної інтенсивності забарвлення після
Проводять кількісне визначення відповідно до розділу вивільнення барвника з підхожого хромогенного пеп-
"Чутливість лізату". Випробування дійсне у випадку тиду за допомогою комплексу ендотоксин-лізат із ви-
дотримання таких трьох умов: користанням спектрофотометра за певної довжини
— результат, одержаний для води ЛАЛ (й), є негатив- хвилі. Концентрація ендотоксинів у розчині може бу-
ним; ти визначена з логарифма часу реакції за допомогою
— результати, одержані для розчинів (с), є позитив- калібрувального графіка, побудованого відповідно до
ними; опису у розділі "Перевірка надійності критеріїв для
— середнє геометричне значень концентрацій ендо- стандартної кривої".
токсинів, одержане для розчинів (Ь), знаходиться
у межах від 1/2А. до 2Х.
МЕТОД С І МЕТОД D
Визначають для кожного ряду розчинів (а) найнижчу
концентрацію зразка, що дає позитивний результат, і,
Перевірка надійності критеріїв для стандартної кривої.
отже, що містить А. МО ендотоксину на мл. Якщо ко- Необхідна у випадках, коли використовується нова
ефіцієнт розведення випробовуваного зразка, для партія лізату або змінюється будь-яка інша умова, що
якого доведено відсутність заважаючих факторів, ста- могла б вплинути на результати випробування.
новив d, і цей зразок був розведений далі з ко-
ефіцієнтом d2 з одержанням найнижчої концентрації, Готують не менше двох незалежних рядів, кожний з
що дає позитивний результат, добуток А. х dj x d 2 доз- яких складається як мінімум із чотирьох концентрацій
воляє одержати число МО ендотоксину на мілілітр ендотоксину БСП, що знаходяться у межах потрібного
вихідного розчину випробовуваного зразка. Обчислю- інтервалу. Не рекомендується застосовувати концент-
ють середнє геометричне двох одержаних величин для рації, що виходять за інтервал, зазначений виробни-
цих двох рядів розчинів (а). Зразок витримує випробу- ком. Використовують принаймні одну концентрацію
вання, якщо середнє геометричне значень концент- на одиницю за логарифмічною шкалою і негативний
контроль — воду ЛАЛ. У кожну пробірку додають од-
рації ендотоксинів менше за граничну концентрацію
накові об'єми лізату і при методі D відповідний об'єм
ендотоксину, зазначену у відповідній окремій статті.
хромогенного пептиду. Вимірюють час реакції, як за-
значено вище.
КІНЕТИЧНІ МЕТОДИ Будують графік логарифма часу реакції як функції ло-
гарифма концентрації ендотоксинів і аналізують рег-
Як у турбідиметричному кінетичному методі (метод С), ресію логарифма часу реакції у відношенні до лога-
так і в кінетичному методі з використанням хромоген- рифма концентрації ендотоксинів, використовуючи
ного пептиду (метод D) використовують лінійну рег- стандартні методи аналізу (метод найменших квад-
ресію логарифма відклику по відношенню до лога- ратів).

130 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

Лінія регресії для інтервалу концентрацій ендотокси- цей інтервал рН становить від 6.0 до 8.0. Для коригу-
ну, зазначеного виробником лізату, повинна мати зна- вання значення рН до розчину перед внесенням ліза-
чущий нахил і значущу лінійність при рівні значу- ту додають 0.1 М розчин кислоти хлористоводне-
щості 95 %. вої ЛАЛ, 0.1 М розчин натрію гідроксиду ЛАЛ або
Визначають кількість логарифмічних рівновіддалених підхожий буферний розчин.
концентрацій, для яких крива регресії є лінійною. Як- Готують такі розчини:
що ця кількість дорівнює трьом (А,|, А. 2 і А-з), викорис- a) два незалежні паралельні розчини випробовува-
товують другу концентрацію (А,2) як Х,т при проведенні ного зразка у розведенні, для якого доведена
випробування на наявність заважаючих факторів і ви- відсутність заважаючих факторів;
пробування на наявність ендотоксинів у випробовува- b) два незалежні паралельні розчини, що містять ен-
ному зразку. Якщо ця кількість становить чотири або дотоксин БСПу концентрації А,т або Хт-, і випро-
п'ять, як ^,т для зазначених цілей використовують тре- бовуваний зразок у розведенні, описаному для
тю концентрацію (Х 3 ). розчинів (а);
На додаток до цих вимог необхідно виконати будь-яку c) два незалежні паралельні розчини у трьох лога-
іншу вимогу або виконати будь-які інші випробуван- рифмічне рівновіддалених концентраціях ендо-
ня, зазначені виробником лізату. токсину БСП, що перекривають лінійну частину
кривої регресії;
Заважаючі фактори. Готують чотири незалежні пара- d) воду ЛАЛ як. негативний контроль.
лельні розчини, що містять стандарт ендотоксину в Виконують кількісне визначення, як описано у розділі
концентрації А.т, і випробовуваний зразок, коефіцієнт "Перевірка надійності критеріїв для стандартної кри-
розведення якого обчислюють за формулою: вої". Обчислюють концентрацію ендотоксинів у кож-
ному з паралельних розчинів (а) і (Ь), використовуючи
Гранична концентрація ендотоксину криву регресії, одержану для контрольних розчинів
^ (с).
Значення рН розчинів мають знаходитися в інтервалі, Випробування дійсне, якщо виконані такі три умови:
зазначеному виробником лізату. Це звичайно дося- — результат для негативного контролю (d) не пере-
гається при використанні зразка зі значенням рН в вищує межі для контрольної величини, одержаної
інтервалі від 6.0 до 8.0. Якщо їого необхідно відкори- при перевірці чутливості лізату;
гувати, до розчину перед внесенням лізату додають — результати для контрольної серії (с) відповідають
0.1 Мрозчин кислоти хлористоводневої ЛАЛ, 0.1Мроз- вимогам, зазначеним у розділі "Перевірка надій-
чин натрію гідроксиду ЛАЛ або підхожий буферний ності критеріїв для стандартної кривої";
розчин. — вміст ендотоксину, обчислений на основі середньо-
Виконують кількісне визначення для цих чотирьох го геометричного величин концентрацій ендоток-
паралельних розчинів і обчислюють середню концен- синів у розчинах (Ь) після віднімання середнього
трацію ендотоксинів як антилогарифм середньої лога- геометричного величин концентрацій ендоток-
рифмічної концентрації ендотоксинів. синів у розчинах (а), становить більше 50 % і мен-
ше 200 %. Обчислюють відсоток вмісту шляхом
Якщо середня концентрація ендотоксинів становить
ділення результату віднімання на Я.т або Х,т. і по-
не менше 50 % від Я.т, випробовуваний зразок не
містить факторів, що заважають активності лізату за множують результат на 100.
умов проведення випробування; ці зразки можуть бу- Зразок витримує випробування, якщо концентрація
ти випробувані без наступної обробки з метою вида- ендотоксинів у кожному із двох розчинів (а) становить
лення заважаючих факторів. менше А.т або А.т. МО ендотоксину на мілілітр. Якщо
концентрація ендотоксинів в одному із двох розчинів
Якщо середня концентрація ендотоксинів менша за нижче, а в другому — вище цієї межі, випробування
50 % від А,т, заважаючі фактори треба видалити, як повторюють. Зразок витримує випробування, якщо
описано для методу А. обидва розчини (а) відповідають зазначеній межі.
Якщо середня концентрація ендотоксинів перевищує
найвищу концентрацію у лінійній частині кривої рег- МЕТОД Е - МЕТОД КІНЦЕВОЇ ТОЧКИ З
ресії, випробування повторюють при більш високому ВИКОРИСТАННЯМ ХРОМОГЕННОГО ПЕПТИДУ
розведенні випробовуваного зразка, яке обчислюють
за формулою: Методика. Вимірюють концентрацію барвника, який
вивільнився з підхожого хромогенного пептиду за до-
Гранична концентрація ендотоксину помогою розчину, що містить ендотоксин, інкубова-
Я„ ного з лізатом і хромогенним пептидом, використову-
ючи спектрофотометр за певної довжини хвилі. Кон-
де К, < Хт. < Х„ центрація ендотоксинів у розчині може бути розрахо-
Ендотоксини у випробовуваному зразку. Якщо не- вана з величини оптичної густини за вибраної довжи-
обхідно, у випробовуваному зразку усувають заважа- ни хвилі за допомогою калібрувального графіка, побу-
ючі фактори. Значення рН розчинів має знаходитися в дованого відповідно до опису у розділі "Перевірка
інтервалі, зазначеному виробником лізату. Звичайно надійності критеріїв для стандартної кривої".

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 131


2.6. Біологічні випробування

Перевірка надійності критеріїв для стандартної кривої. Якщо середня концентрація ендотоксинів перевищує
Проводиться у випадках, коли використовується нова найвищу концентрацію у лінійній частині кривої рег-
партія лізату або змінюється будь-яка інша умова, яка ресії, випробування повторюють при більш високому
могла б вплинути на результати випробування. розведенні випробовуваного зразка, яке обчислюють
Готують чотири незалежні ряди розведень ендотокси- за формулою:
ну БСПу воді ЛАЛ, які перекривають інтервал, зазна-
чений виробником лізату. Використовують холостий Гранична концентрація ендотоксину
реактив, приготований згідно з інструкцією виробни-
ка лізату. де А,, < V < Хт
Зазначений об'єм лізату і хромогенного пептиду вно- Ендотоксини у випробовуваному зразку. Якщо не-
сять у кожну пробірку і інкубують протягом часу, за- обхідно, у випробовуваному зразку усувають заважа-
значеного виробником лізату. ючі фактори. Значення рН розчинів має знаходитися в
Зупиняють реакцію і вимірюють оптичну густину за інтервалі, зазначеному виробником лізату. Звичайно
певної довжини хвилі. цей інтервал рН становить від 6.0 до 8.0. Для коригу-
вання рН перед додаванням лізату додають 0.1 М роз-
Будують графік залежності оптичної густини для кож-
чин кислоти хлористоводневої ЛАЛ, 0.1 М розчин
ної концентрації чотирьох паралельних рядів від кон-
натрію гідроксиду ЛАЛ або підхожий буферний роз-
центрації ендотоксинів і аналізують регресію оптичної
чин.
густини у відношенні до концентрації, використовую-
чи стандартні методи аналізу (метод найменших квад- Готують такі розчини:
ратів). a) два незалежні паралельні розчини випробовува-
Лінія регресії для інтервалу концентрацій ендоток- ного зразка у розведенні, для якого доведена
синів, зазначеного виробником лізату, повинна мати відсутність заважаючих факторів;
значущий нахил і значущу лінійність при рівні значу- b) два незалежні паралельні розчини, що містять
щості 95 %. ендотоксин БСП у концентрації А,т або А,т., і ви-
пробовуваний зразок у розведенні, описаному для
Визначають концентрацію ендотоксинів Х т , що є се- розчинів (а);
реднім арифметичним найвищої (A.h) і нижчої (А,,) кон- c) два паралельні розчини ендотоксину БСП у кон-
центрацій ендотоксинів, для яких крива регресії є центрації A.h і два паралельні розчини ендоток-
лінійною; при цьому всі величини виражають у МО сину БСПу концентрації А,,;
ендотоксинів на мілілітр. d) воду ЛАЛ як негативний контроль.
На додаток до цих вимог необхідно виконати будь-яку Виконують кількісне визначення, як описано у розділі
іншу вимогу або виконати будь-які інші випробуван- "Перевірка надійності критеріїв для стандартної кри-
ня, зазначені виробником лізату. вої". Визначають оптичну густину після інкубування
кожного з паралельних розчинів (а), (Ь), (с) і (d). Ви-
Заважаючі фактори. Готують чотири незалежні пара- користовують оптичну густину розчинів (с) і (d) для
лельні розчини, що містять ендотоксин БСП у кон- побудови лінії регресії і обчислюють концентрації ен-
центрації А,т , і випробовуваний зразок, коефіцієнт дотоксину розчинів (а) і (Ь).
розведення для якого обчислюють за формулою:
Випробування дійсне, якщо виконані такі три>умови:
Гранична концентрація ендотоксину — результат у негативному контролі (d) не переви-
щує величини у контрольній (холостій) пробі,

одержаній при контролі чутливості лізату;
Значення рН розчинів має знаходитися в інтервалі, за- — результати у контрольних розчинах (с) відповіда-
значеному виробником лізату. Це звичайно дося- ють калібрувальному графіку, використовуваному
гається при використанні зразка з рН в інтервалі від при контролі чутливості лізату;
6.0 до 8.0. Для коригування значення рН до розчину — вміст ендотоксину, обчислений на основі серед-
перед внесенням лізату додають 0.1 М розчин кислоти нього арифметичного величин концентрацій ен-
хлористоводневої ЛАЛ, 0.1 М розчин натрію гідроксиду дотоксину в розчинах (Ь) після віднімання серед-
ЛАЛ або підхожий буферний розчин. нього арифметичного величин концентрацій ен-
Виконують кількісне визначення для цих чотирьох дотоксину в розчинах (а), становить більше 50 %
паралельних розчинів і обчислюють середню концен- і менше 200 %. Обчислюють відсоток вмісту шля-
трацію ендотоксинів. хом ділення результату віднімання на А.т або А.т'
і помножують результат на 100.
Якщо середня концентрація ендотоксинів становить
не менше 50 % і не більше 200 % від А,т, випробовува- Зразок витримує випробування, якщо концентрація
ний зразок не містить заважаючих факторів і може бу- ендотоксинів кожного з двох розчинів (а) становить
ти досліджений без наступного їх усунення. менше Хт або А,т. МО ендотоксину на мілілітр. Якщо
концентрація ендотоксинів в одному з двох розчинів
Якщо середня концентрація ендотоксинів менше нижче, а в другому — вище цієї межі, випробування
50 % або більше 200 % від А.т, заважаючі фактори тре- повторюють. Зразок витримує випробування, якщо
ба усунути, як описано у методі А. обидва розчини (а) відповідають зазначеній межі.

132 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

Наступний розділ наведено тільки для інформації і як іншим випадковим забрудненням, внесеним у процесі
керівництво; він не є обов'язковим при проведенні ви- проведення випробування.
пробувань на бактеріальні ендотоксини згідно з цією Даний розділ пояснює причини вимог випробування
Фармакопеєю. на бактеріальні ендотоксини і стосується одержання
та інтерпретації результатів.
Заміна випробування на пірогени на кроликах ЛАЛ-
тестом фактично означає використання альтернатив-
ВИПРОБУВАННЯ НА ного методу аналізу і, отже, потребує валідації; у дано-
му розділі наведено деякі зазначення про те, як треба
БАКТЕРІАЛЬНІ ЕНДОТОКСИНИ. чинити.
РЕКОМЕНДАЦІЇ У статті на лікарський засіб зазначається основний
метод проведення випробування на бактеріальні ен-
дотоксини. Якщо конкретний метод не зазначений як
1. ВСТУП основний, використовують метод А. Якщо передба-
чається використати метод, відмінний від основного,
Ендотоксини, джерелом яких є грамнегативні мікро- необхідно довести, що цей метод є придатним для да-
організми, є найбільш розповсюдженою причиною ного лікарського засобу й дає результати, які узгоджу-
пірогенних токсичних реакцій при забрудненні ними ються з одержаними за основним методом (див. також
лікарських засобів; їхня пірогенна активність набагато п. 11 "Заміна випробування на пірогени на кроликах").
вища за активність більшості інших пірогенних речо-
вин. Ці ендотоксини є ліпополісахаридами. Незважа- Хоча випробування на бактеріальні ендотоксини пе-
ючи на те, що існує незначна кількість пірогенів іншої редбачає використання як джерела лізату вид Limulus
хімічної природи, які мають різну структуру, звичайно polyphemus, активний лізат можна одержати також із
саме відсутність бактеріальних ендотоксинів у близькоспоріднених видів, таких, які належать до
лікарському засобі має на увазі відсутність пірогенних Tachypleus. Термін "лізат амебоцитів" використаний у
компонентів. даній статті для позначення лізату амебоцитів (ЛАЛ-
реактиву), що пройшов валідацію, незалежно від його
Наявність ендотоксинів у лікарському засобі може ма-
біологічного походження.
скуватися факторами, що викривлюють реакцію між
ендотоксинами і лізатом амебоцитів. Отже, при ба-
жанні замінити передбачене окремою статтею випро- 2. МЕТОД
бування на пірогени на кроликах випробуванням на
бактеріальні ендотоксини необхідно довести, що це Додавання ендотоксинів до лізату амебоцитів може
випробування може бути здійснене для даного призвести до появи каламутності, осадження або
лікарського засобу; це може спричинити процедуру утворення гелю; як кінцеву точку при проведенні ви-
усунення заважаючих факторів. пробування на бактеріальні ендотоксини методами А і
Перш ніж розглядати можливість використання ви- В використовують лише гелеутворення. Перевагою у
пробування на бактеріальні ендотоксини стосовно до цьому випадку є простота вирішення того, чи витри-
конкретного лікарського засобу, необхідно одержати мав зразок лікарського засобу випробування на основі
таку інформацію. наявності або відсутності гелеутворення, видимого
неозброєним оком. Кількісні методи, описані як ме-
1.1. Установити придатність матеріалів, використову- тоди С, D, Е, були розроблені пізніше; для їх виконан-
ваних для проведення випробування. Має бути гаран- ня необхідна більша кількість обладнання, але їх лег-
тована відсутність ендотоксинів у воді ЛАЛ та інших ше автоматизувати для цілей регулярних випробувань
реактивах; необхідно перевірити заявлену виробни- великих кількостей зразків одного і того самого
ком чутливість лізату амебоцитів. лікарського засобу.
1.2. Оскільки випробовуваний лікарський засіб може Ендотоксини можуть адсорбуватися на поверхні
бути перешкодою для результатів випробування, чут- пробірок і піпеток, виготовлених із деяких видів плас-
ливість лізату визначають у присутності та у відсут- тика або типів скла. Можуть виникнути перешкоди,
ності цього лікарського засобу. Між двома значення- зумовлені вивільненням речовин із пластичних ма-
ми чутливості не має бути суттєвої різниці. теріалів. Використовувані матеріали треба перевіряти;
У випробуванні на бактеріальні ендотоксини мають наступні партії пробірок або піпеток можуть трохи
зазначатися методи усунення заважаючих факторів відрізнятися за складом і, отже, рекомендується по-
(див. "Методи гелеутворення"); при наявності заважа- вторювати такі випробування, починаючи працювати
ючих факторів треба провести інше випробування з новими партіями матеріалів.
після того, як такий метод буде застосований для пе- Результат випробування на пірогени на кроликах за-
ревірки того, чи справді усунені перешкоди. лежить від дози пірогену, результат випробування на
Якщо лікарський засіб не витримує випробування бактеріальні ендотоксини залежить від концентрації
(позитивний результат), дозволяється провести по- ендотоксину в реакційній суміші. Рішення викорис-
вторне випробування. Уявна невідповідність лікарсь- тати випробування на бактеріальні ендотоксини як
кого засобу вимогам випробування може бути викли- граничного випробування має на увазі, по-перше,
кана помилками у приготуванні чи розведенні або що для лікарських засобів, які підлягають випробу-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 133


2.6. Біологічні випробування

ванню, треба визначити граничну концентрацію ен- лікарського засобу на мілілітр. Тоді об'єм М/с мл - це
дотоксинів і, по-друге, необхідно знати, чи переви- об'єм, що містить максимальну дозу М. Якщо цей
щує концентрація ендотоксинів у випробовуваному об'єм містить К МО ендотоксину, випробування має
зразку цю порогову концентрацію, чи її значення давати позитивний результат.
нижче за цю величину. Кількісні методи С, D, Е роб-
Отже, гранична концентрація ендотоксинів (ГКЕ) у
лять можливим визначення концентрації ендоток-
МО ендотоксину на мілілітр, що еквівалентна гра-
синів у випробовуваному зразку, але при проведенні
ничній концентрації ендотоксину на міліграм або на
контролю якості за рутинною методикою заключне
одиницю активності лікарського засобу у твердому
питання полягає у тому, чи перевищує ця концент-
стані, дорівнює:
рація певну межу.
При встановленні граничної концентрації ендотокси- К- с
ГКЕ =
ну для випробовуваного зразка треба приділити на- М
лежну увагу дозі випробовуваного лікарського засобу
для людини. Мета цього полягає в тому, щоб гаранту- де:
вати, що доти, доки концентрація ендотоксинів у К максимально допустима доза ендотоксину в
зразку залишається нижче цієї межі, навіть макси- МО на кілограм маси тіла за годину;
мальна доза лікарського засобу, уведена зазначеним с концентрація розчину в міліграмах або одини-
шляхом за годину, не буде містити такої кількості ен- цях активності на мілілітр;
дотоксинів, яка викликає токсичну реакцію. М максимальна доза лікарського засобу в мікро-
грамах або одиницях активності на кілограм за
Якщо концентрація ендотоксинів у зразку дорівнює годину.
граничній величині, як і в тому випадку, коли концен-
трація ендотоксинів значно вище цієї величини, Для рідких лікарських засобів максимальну дозу для
відбувається гелеутворення, і зразок не проходить ви- дорослого на кілограм маси тіла за годину виражають
у мілілітрах. Наведений вище вираз для граничної
пробування, оскільки характер випробування "усе або
концентрації ендотоксину застосовний і до таких
нічого" робить неможливим розмежувати концент-
лікарських засобів, за умови, що М заміняють величи-
рацію, яка точно дорівнює граничній концентрації, і
ною максимальної дози в мілілітрах на кілограм маси
більш високу концентрацію. Лише у тому випадку, ко-
тіла за годину, а с е її величиною.
ли гелеутворення не спостерігається, можна зробити
висновок, що концентрація ендотоксинів нижче гра- Раніше граничну концентрацію ендотоксину визнача-
ничної концентрації. ли як "Максимально допустиму концентрацію ендо-
токсину" або "МДКЕ". Однак, на практиці зразок, що
Для лікарських засобів у твердому стані цю граничну
містить точно МДКЕ ендотоксину, не витримав би ви-
концентрацію ендотоксину на одиницю маси або на
пробування так само, як і зразок, що містить більше
одиницю активності лікарського засобу треба переве-
ендотоксину. Єдиний шлях гарантувати, що МДКЕ у
сти у концентрацію ендотоксинів на мілілітр розчину,
зразку не перевищена, полягає в тому, щоб продемон-
який підлягає випробуванню, оскільки випробування струвати, що концентрація ендотоксинів у зразку мен-
може бути проведене лише для розчину. Випадок, ко- ша за МДКЕ; отже, більш логічно використовувати
ли лікарські засоби вже перебувають у рідкому стані термін "гранична концентрація ендотоксинів" (або
(наприклад, розчини для внутрішньовенних вливань), ГКЕ) як концентрації ендотоксинів, що не має бути
буде обговорений нижче. досягнута.
Для визначення граничної концентрації ендотоксину Гранична концентрація ендотоксинів залежить від
в МО ендотоксину на одиницю маси або на одиницю лікарського засобу і наводиться в окремих статтях.
активності необхідно визначити такі величини: Значення А"наведені в Табл. 2.6.14.-1.
А/ — максимальна доза лікарського засобу для до-
рослого в одиницях маси (або одиницях актив- Таблиця 2.6.14.-1
ності) на кілограм маси тіла за годину при вве-
денні лікарського засобу зазначеним шляхом. Шлях уведення К МО ендотоксину на
При встановленні максимальної дози для до- кілограм маси тіла за годину
рослого як масу тіла дорослої людини беруть
Внутрішньовенне 5.0
величину 70 кг. Педіатричну дозу на кілограм
маси тіла за годину треба використовувати, як- Внутрішньовенне, для 2.5
що вона вища за відповідну максимальну дозу радіофармацевтичних
для дорослого. лікарських засобів

К — максимальна доза ендотоксину в МО ендоток- Інтратекально 0.2


сину на кілограм маси тіла за годину, яку
пацієнт може одержати при введенні лікарсь-
Яке розведення лікарського засобу треба використо-
кого засобу зазначеним шляхом без будь-якого
вувати у випробуванні для того, щоб бути впевненими
несприятливого ефекту (Табл. 2.6.14.-1).
у тому, що негативний результат випробування
Припустимо, що є розчин для проведення випробу- свідчить про те, що концентрація ендотоксинів у ньо-
вання, що містить с мг (або одиниць активності) му нижче ГКЕ, а позитивний результат означає, що

134 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

визначається принаймні, ГКЕ? Ступінь розведення у Розведення до 41.67 мл необхідне також у тих випад-
даному випадку залежить від ГКЕ і чутливості лізату; ках, коли випробування виконують для перевірки
він називається "Максимально допустимим розведен- сумнівних результатів.
ням" (МДР), і його величину можна одержати розра-
хунковим шляхом за формулою:
3. СТАНДАРТНИЙ ПРЕПАРАТ
ГКЕ К- с
МДР = Як стандартний препарат використовують ендоток-
м•я син БСП. Його кількісний аналіз проведений
де: порівняно з Міжнародним стандартом ВООЗ, а його
\ заявлена виробником чутливість лізату в МО активність виражена у Міжнародних Одиницях (МО)
ендотоксину на мілілітр. ендотоксину на мілілітр. Міжнародна Одиниця ендо-
Якщо величина максимально допустимого розведен- токсину визначається як специфічна активність пев-
ня не є цілим числом, для рутинних цілей можна ви- ної маси Міжнародного Стандарту.
користовувати найближче ціле число, менше МДР Для рутинних цілей може бути використаний інший
(що означає, розчин лікарського засобу розводять у стандартний препарат ендотоксину, за умови, що про-
меншому ступені за МДР). У такому випадку негатив- ведений його кількісний аналіз порівняно з Міжна-
ний результат випробування показує, що концент- родним Стандартом ендотоксину або ендоток-
рація ендотоксинів у зразку нижче граничної величи- сином БСП\ його активність виражена в Міжнародних
ни. А проте, якщо концентрація ендотоксинів у зразку Одиницях ендотоксину.
при проведенні випробування нижче ГКЕ, але достат-
ньо висока для того, щоб реакція з лізатом призвела до Флакон стандарту ендотоксину звичайно містить
утворення гелю, випробування за цих умов може бути більше речовини, ніж необхідно для одного випробу-
позитивним. Отже, якщо випробування з таким "зруч- вання. Не виявлено втрати активності стандарту ендо-
ним" коефіцієнтом розведення є позитивним, зразок токсину, якщо його ампули розкриті у камері з
треба розбавити до МДР і повторити випробування. У ламінарним потоком і зберігалися при температурі
випадку будь яких сумнівів треба використовувати 4 °С протягом періоду до двох тижнів закриті під-
МДР. хожим матеріалом після розкриття. Проте, рекомен-
дується перевіряти активність стандарту ендотоксину,
Це підкреслює важливість підтвердження чутливості якщо передбачається тривале використання відкритих
лізату. флаконів.

Приклад 4. ВОДА ЛАЛ


Треба провести випробування для розчину 50 мг/мл Визначення відсутності ендотоксину в цьому реактиві
натрію фенітоїну, призначеного для внутрішньовен- у випробуванні на пірогени на кроликах заперечене з
ного уведення. Визначають МДР, задаючи такі зна- практичних і теоретичних причин:
чення змінних: — кролик не має чутливості, достатньої для того,
М — максимальна доза для людини становить 15 мг щоб визначити ендотоксин у воді ЛАЛ, призна-
на кілограм маси тіла за годину; ченій для проведення випробувань для зразків з
дуже низькою граничною концентрацією ендо-
с — 50 мг/мл; токсинів;
К — 5 МО ендотоксину на кілограм маси тіла за — внаслідок відносно низької точності температур-
годину; ної реакції у кроликів потрібно було б багато по-
вторних випробувань;
X — 0.4 МО ендотоксину на мілілітр. — терміни "пірогени" і "ендотоксини" позначають
ГКЕ і МДР у випробовуваному розчині становлять: групи речовин, які не повністю співпадають одна
з одною.
К-с 5-50 При описі випробування на бактеріальні ендотоксини
ГКЕ =
М 15 показано, що для приготування води ЛАЛ можуть бути
використані методи, відмінні від потрійної перегонки.
Із хорошими результатами було використано метод
зворотного осмосу. Можна віддати перевагу дистилю-
ванню води більше трьох разів. Який би метод не ви-
МДР = _[^ = ^^.J_ = 41.67 користовувався, одержаний реактив має бути вільним
К 15 0.4
від визначуваних ендотоксинів.
Для рутинних випробувань цього лікарського засобу
може бути доцільним розбавити 1 мл випробовувано- 5. рН СУМІШІ
го розчину до 20 мл (величина МДР/2, заокруглена до
більш низького цілого числа). Однак якщо при цьому Оптимальне гелеутворення суміші у випробуванні на
випробування дасть позитивний результат, необхідно бактеріальні ендотоксини спостерігається при
розвести 1 мл до 41.67 мл і повторити випробування. рН 6.0-7.5. Однак додавання лізату до зразка може

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 135


2.6. Біологічні випробування

призвести до зниження рН. Щоб бути певним, що Випробування на заважаючі фактори у гелеутворюю-
рН суміші не нижче 6.0, треба переконатися у тому, чих методах А і В вимагає використання зразка
що рН зразка, який підлягає випробуванню, не мен- лікарського засобу, в якому ендотоксини не виявлені.
ше 6.5. Це являє теоретичну проблему, якщо необхідно ви-
пробовувати зовсім новий лікарський засіб. Для
кількісних методів С, D і Е передбачений інший
6. ВАЛІДАЦІЯ ЛІЗАТУ підхід.

При приготуванні розчинів лізату важливо дотримува- 8. УСУНЕННЯ ЗАВАЖАЮЧИХ ФАКТОРІВ


тись інструкції виробника.
Способи усунення заважаючих факторів не мають
Позитивні коефіцієнти розведення у гелеутворюючих призводити до підвищення або зниження кількості
методах А і В переводять у логарифми. Причина цього ендотоксину у випробовуваному зразку (наприклад,
полягає в тому, що, якщо накреслити криву розподілу до зниження в результаті адсорбції). Для перевірки
за частотою цих логарифмічних величин, вона зви- цього до випробовуваного зразка додають відому
чайно наближається до кривої нормального розподілу кількість ендотоксину і потім після усунення заважа-
набагато ближче за розподіл за частотою самих ко- ючих факторів вимірюють кількість виявленого ендо-
ефіцієнтів розведення; фактично вони настільки токсину.
подібні, що допускається використання нормального
розподілу за частотою як математичної моделі й об- Методи С і D. Якщо властивості випробовуваного
числення меж, взятих за основу порівняння, за допо- лікарського засобу справляють заважаючу дію, яку не
могою ?-критерію Стьюдента. можна усунути класичними методами, можлива побу-
дова стандартної кривої для аналогічного лікарського
При застосуванні кінетичних методів С і D викорис- засобу, звільненого від ендотоксинів за допомогою на-
товують логарифм концентрації ендотоксинів, лежної обробки або розведення. Потім проводять ви-
оскільки можна використовувати модель лінійної рег- пробування на ендотоксини порівняно з цією стан-
ресії логарифма часу реакції відносно до логарифма дартною кривою.
концентрації ендотоксинів. При застосуванні хромо- Установлено, що у багатьох випадках достатньою є
генного методу кінцевої точки Е використовують іншу ультрафільтрація крізь асиметричні мембранні
модель. У цьому випадку результат (оптична густина фільтри з триацетату целюлози, описана у випробу-
барвника, що вивільнився) можна розглядати як ванні на бактеріальні ендотоксини. Фільтри мають
лінійну функцію концентрації ендотоксинів у викори- відповідним чином пройти валідацію, оскільки іноді
стовуваному інтервалі концентрацій. похідні целюлози ((З-О-глюкани) можуть викликати
помилково позитивні результати.
Установлено, що полісульфонові фільтри є непри-
7. ПОПЕРЕДНЄ ВИПРОБУВАННЯ датними і при їх використанні були одержані помил-
НА ЗАВАЖАЮЧІ ФАКТОРИ ково позитивні результати.
Деякі лікарські засоби не можна піддавати випробу-
ванню на наявність ендотоксинів безпосередньо, бо 9. МЕТА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ
вони не змішуються з реактивами, не можуть бути до- ВИПРОБУВАНЬ
ведені до рН 6.5-7.5 або уповільнюють або активують
утворення гелю. Отже, потрібне проведення поперед- Метою позитивного контролю, що містить воду ЛАЛ\
нього випробування для перевірки наявності заважа- стандартний препарат ендотоксину з концентрацією,
ючих факторів. Якщо вони виявлені, необхідно проде- що у два рази перевищує зазначену на етикетці чут-
монструвати, що процедура їхнього видалення є ефек- ливість лізату, є підтвердження активності лізату при
тивною. проведенні випробування за передбачених для цього
умов. Метою негативного контролю є підтвердження
Мета попереднього випробування — перевірити відсутності визначуваної концентрації ендотоксину у
нульову гіпотезу про те, що чутливість лізату у при- воді ЛАП.
сутності випробовуваного зразка не відрізняється Другий позитивний контроль, що містить випробову-
значно від його чутливості у відсутності зразка. У ме- ваний зразок у концентрації, використовуваній у ви-
тодах А і В використовують простий критерій: нульо- пробуванні, призначений для того, щоб показати
ва гіпотеза приймається, якщо чутливість лізату у відсутність інгібуючих факторів за умов проведення
присутності зразка становить принаймні 0.5 чутли- випробування.
вості самого лізату і не більше як удвічі перевищує
цю величину.
10. ОБЛІК ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Класичним підходом було б обчислення середніх зна-
чень логарифма коефіцієнта розведення для чутли- Як зазначено вище, випробування з використанням
вості у відсутності і у присутності зразка й перевірка лізату амебоцитів використовують як граничне випро-
різниці між двома середніми значеннями за допомо- бування, і вибір межі залежить від описаних факторів.
гою /-критерія Стьюдента. Незначні кількості ендотоксинів у воді ЛАЛ або у

136 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.6. Біологічні випробування

будь-якому іншому реактиві або матеріалі, впливу 11.2. Наявність заважаючих факторів (і якщо не-
якого піддається ЛАЛ-реактив при проведенні випро- обхідно спосіб їхнього видалення) треба випробовува-
бування, можуть не визначатися доти, доки вони не ти на зразках, відібраних принаймні з трьох виробни-
досягнуть межі чутливості лізату. Однак вони можуть чих серій. Треба мати на увазі, що для методів D і Е, в
підвищувати кількість ендотоксину в розчині, що яких використовують хромогенний пептид, потрібні
містить випробовуваний зразок, до величини, що лед- реактиви, що не застосовуються для методів А, В або
ве перевищує межу чутливості, і викликати позитивну С, і, отже, відповідність методів А, В або С вимогам
реакцію. відносно заважаючих факторів не можна екстраполю-
вати на метод D або метод Е без додаткового випробу-
Ризик того, що це відбудеться, може бути знижений вання.
шляхом перевірки води ЛАЛта інших реактивів за до-
помогою найбільш чутливого з усіх наявних лізатів або 11.3. Якщо є в наявності зразки з виробничих серій,
принаймні більш чутливого за лізат, використовува- що дають позитивний результат при випробуванні ме-
ний при випробуванні зразка. Навіть у цьому випадку тодами, передбаченими в окремій статті Фармакопеї,
ризик такого "помилково позитивного результату" не їх треба випробовувати також і методом, призначеним
можна повністю виключити. Однак треба розуміти, для використання як альтернативним. Якщо таких
яка у цьому відношенні методика випробування є зразків немає, порівняння альтернативного методу з
"безпечною щодо невдачі", на відміну від методики, методом, передбаченим окремою статтею Фармакопеї
яка допускає випробування, що дає помилково нега- для тих самих зразків, є марним.
тивний результат, що може призвести до випуску не-
доброякісного лікарського засобу, небезпечного для 12. ВАЛІДАЦІЯ ВИПРОБУВАННЯ ДЛЯ НОВИХ
здоров'я пацієнта. ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Рекомендації, описані в п.п. 11.1 і 11.2, треба застосо-


11. ЗАМІНА ВИ ПРОБУВАННЯ НАПІРОГЕНИ НА вувати до всіх нових лікарських засобів, призначених
КРОЛИКАХ НА ВИПРОБУВАННЯ НА для парентерального застосування, і таких, що підля-
ЕНДОТОКСИНИ гають випробуванню на наявність бактеріальних ен-
дотоксинів, відповідно до вимог Фармакопеї.
Окремі статті на лікарські засоби, призначені для па-
рентерального застосування, що можуть містити ток-
сичні кількості бактеріальних ендотоксинів, вимага- 13. НОВІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ
ють проведення або випробування на пірогени на НА ТЕМПЕРАТУРУ ТІЛА
кроликах, або випробування на бактеріальні ендо-
токсини. Якщо зазначене проведення випробування Якщо на стадії розробки показано, що новий лікарсь-
на бактеріальні ендотоксини і жоден із п'яти методів кий засіб може впливати на температуру тіла, то для
(від А до Е), описаних у даній статті, не зазначений, доказу відсутності бактеріальних ендотоксинів можна
для такого лікарського засобу вважається дійсним використовувати один із методів (від А до Е). Особли-
граничне випробування за методом А. Якщо во корисну інформацію може надати кількісний метод
зазначено про один з інших методів (від В до Е), тоді (В, С, D або Е). У такому випадку чинять відповідно
саме він є дійсним для даного лікарського засобу. до вказівок п.п. 11.1 і 11.2. Однак, якщо є ознаки за-
Заміна випробування на пірогени на кроликах ви- бруднення зразка пірогенними речовинами, що не є
пробуванням на бактеріальні ендотоксини або заміна ендотоксинами, необхідно одержати інформацію на
існуючого методу випробування на бактеріальні ен- основі більш широких випробувань.
дотоксини іншим методом має розглядатися як вико-
ристання альтернативного методу при заміні фарма- N
копейного випробування, як описано у розділі 1. "За-
гальні зауваження": 3. СТАНДАРТНИЙ ПРЕПАРАТ
"Випробування та методики кількісного визначення,
наведені у Фармакопеї, є офіційними методиками, — Як ендотоксин БСП допускається також викорис-
проте за узгодженням із компетентними уповноваже- товувати стандартний препарат ендотоксину, калібро-
ними органами можуть використовуватися й інші ме- ваний у Ендотоксинових Одиницях (EU або ЕО)
тодики, за умови, що ці методики дають результати, порівняно зі Стандартним Препаратом Ендотоксину
які відповідають фармакопейним методикам. У ви- США (RSE) (1 EU (ЕО) дорівнює 1 МО)). Чутливість
падку сумнівів або розбіжностей вирішальною є фар- використовуваного лізату також має бути виражена в
макопейна методика". Ендотоксинових Одиницях (ЕО або EU), а всі описані
вище розрахункові величини також мають бути вира-
Як методичні рекомендації для валідації методу ви- жені в Ендотоксинових Одиницях.
пробування на бактеріальні ендотоксини, відмінного
від зазначеного в окремій статті, пропонуються такі. — Рекомендується, щоб ендотоксин БСП і лізат, ви-
користовувані у випробуванні, були виготовлені од-
11.1. Методики, матеріали і реактиви, використову- ним виробником. При цьому обов'язкова наявність
вані згідно з даним методом, мають пройти валідацію, сертифіката аналізу стандартного препарату
як описано для даного випробування. порівняно з Міжнародним стандартом ВООЗ або зі

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 137


2.6. Біологічні випробування

Стандартним Препаратом Ендотоксину США з вико- 0.1 М розчину натрію гідроксиду ЛАЛ) із маркуванням
ристанням даного лізату. "Вільний від ендотоксинів". Кожний із реактивів є
— Допускається використання інших валідованих придатним, якщо після доведення рН до 6.0-8.0 він
процедур калібрування ендотоксину БСП. дає негативний результат за умов проведення випро-
бування.
— Допускається використання готових реакти-
вів (0.1 М розчину кислоти хлористоводневої ЛАЛ і

138 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.7. Біологічні методи кількісного визначення

2.7. БІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ го зразка з відомими концентраціями І розчини ви-


пробовуваного антибіотика, передбачувані концент-
КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ рації яких не мають істотних відмінностей від відпо-
відних концентрацій стандартного зразка. Розчини
наносять на поверхню середовища, використовуючи
2.7.2. КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ стерильні циліндри з фарфору, нержавіючої сталі або
АНТИБІОТИКІВ МІКРОБІОЛОГІЧНИМ іншого підхожого матеріалу, або вносять розчини в
МЕТОДОМ лунки, підготовані в густому живильному середовищі.
У всі циліндри або лунки вносять рівні об'єми роз-
Активність антибіотиків визначають шляхом по- чинів. Допускається використовувати стерильні диски
рівняння ступеня пригнічення росту чутливих мікро- з фільтрувального паперу підхожої якості, які просо-
організмів у результаті дії випробовуваного антибіоти- чують розчином стандартного зразка і випробовува-
ка і стандартного зразка у відомих концентраціях. ного лікарського засобу і поміщають на поверхню жи-
Стандартні зразки, використовувані для кількісного
вильного середовища.
визначення, являють собою речовини, активність Щоб мати можливість оцінити придатність методики
яких точно встановлена відповідно до міжнародного кількісного визначення, треба використовувати не
стандартного препарату. менше трьох доз стандартного зразка і трьох відпо-
відних доз випробовуваного антибіотика, що мають
Кількісне визначення треба проводити таким чином,
здогадко ту саму активність. Бажано, щоб дози скла-
щоб мати можливість підтвердити придатність мате-
дали геометричну прогресію. При проведенні
матичної моделі, на якій грунтується розрахунок ак-
постійних кількісних визначень, для яких лінійність
тивності. При використанні моделі паралельних ліній
системи була продемонстрована на достатньо великій
дві лінії, що характеризують залежність "логарифм до-
кількості тридозових визначень, допускається вико-
зи - відповідь (або перетворена відповідь)" для випро-
ристовувати дводозовий варіант за узгодженням з
бовуваного і стандартного зразків, мають бути пара-
компетентним уповноваженим органом. Однак в усіх
лельні; залежність має бути лінійною у всьому діапа-
зоні концентрацій, використовуваних при розрахун-
спірних випадках треба проводити кількісне визна-
чення тридозовим методом, як описано вище.
ках. Виконання цих умов треба підтвердити для зада-
ного рівня ймовірності, звичайно Р = 0.05. Допус- На кожній чашці Петрі або прямокутній чашці розчи-
кається використання інших моделей, наприклад, мо- ни розміщають відповідно до статистичне прийнятно-
делі співвідношення коефіцієнтів регресії, за умови, го плану. Виняток становлять маленькі чашки Петрі,
що їх придатність обгрунтована. на яких неможливо розмістити більше шести роз-
чинів. Розчини випробовуваного антибіотика і
Якщо немає інших зазначень в окремій статті, при
стандартного зразка чергують таким чином, щоб ви-
кількісному визначенні активності довірчі інтервали
ключити взаємодію більш концентрованих розчинів.
(Р = 0.05) мають становити не менше 95 % і не більше
105 % від установленої активності. Чашки інкубують при підхожій температурі близько
18 год. Для зменшення впливу різниці у часі між вне-
Кількісне визначення проводять, використовуючи
сенням розчинів і для уточнення лінії регресії реко-
метод А або метод В.
мендується використовувати попередню дифузію при
кімнатній температурі або при температурі близько
А. МЕТОД ДИФУЗІЇ 4 °С тривалістю від 1 год до 4 год.
Вимірюють діаметри круглих зон пригнічення росту з
Живильне середовище, рекомендоване для кількісно- точністю не менше 0.1 мм або їх площі з відповідною
го визначення, розплавляють і вносять в нього при точністю і розраховують активність, використовуючи
відповідній температурі, наприклад, від 48 °С до 50 °С підхожі статистичні методи.
для вегетативних форм, певну кількість суспензії
мікроорганізмів, чутливих до даного антибіотика. Число повторностей для однієї дози при кожному ви-
Кількість суспензії має бути такою, щоб забезпечувати значенні має бути достатнім для забезпечення потріб-
чіткі, підхожого діаметра зони пригнічення росту ної точності. Може бути проведено кілька визначень,
тест-мікроорганізму для всіх концентрацій антибіоти- результати яких об'єднують при статистичній обробці
ка, використовуваних при кількісному визначенні. для досягнення потрібної точності й підтвердження
Негайно після внесення тест-мікроорганізму живиль- того, що активність випробовуваного антибіотика не
не середовище розливають у чашки Петрі або великі нижча за допустиму мінімальну активність.
прямокутні чашки так, щоб у них утворився од-
норідний шар завтовшки від 2 мм до 5 мм. Допус-
кається розливати середовище у два шари, з яких іно-
В. ТУРБІДИМЕТРИЧНИЙ МЕТОД
кульовано лише верхній. Чашки треба зберігати таким
У підхоже живильне середовище вносять суспензію
чином, щоб до їх використання не спостерігався ріст
вибраних мікроорганізмів, чутливість яких до випро-
або загибель мікроорганізмів і щоб на момент викори-
бовуваного антибіотика така, що забезпечує достатньо
стання поверхня живильного середовища була сухою.
сильне пригнічення їх росту за умов проведення ви-
Використовуючи зазначені в Табл. 2.7.2.-1 розчин- пробування. Використовують певну кількість сус-
ник і буферний розчин, готують розчини стандартно- пензії, яка підбирається таким чином, щоб одержати

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 139


2.7. Біологічні методи кількісного визначення

Таблиця 2.7.2.-1
Кількісне визначення методом дифузії

Антибіотик Стандартний Розчинник для Буферний Тест-мікроорга- Живильне середо- Температура


зразок приготування розчин (рН) нізм вище і остаточне інкубації
основного розчину значення рН (±0.1)

Амфотери- Амфотери- Диметил- рН 10.5


Saccharomyces
цин В цину В ФСЗ формамід Р (0.2 М)
cerevisiae F-pH6.1 35 °С - 37 °С
АТСС 9763
ІР 1432-83
Micrococcus
Бацитрацину Бацитрацину 0.01 М розчин рН7.0 flavus
цинкова сіль цинкової солі кислоти (0.05 М) NCTC 7743 А-рН7.0 35 °С - 39 °С
ФСЗ хлористоводневої СІР53.160
АТСС 10240
Блеоміцину Блеоміцину рН6.8 Mycobacterium
сульфат сульфату ВодаР (0.1М) smegmatis G-pH7.0 35 °С - 37 °С
ФСЗ АТСС 607
Bacillus
Ванкоміцину Ванкоміцину subtilis
гідрохлорид гідрохлориду ВодаР рН8.0 NCTC 8236 А-рН8.0 37 °С - 39 °С
CIP 52.62
ATCC 6633
Bacillus А-рН7.9 35 °С - 39 °С
pumilus
NCTC 8241
Гентаміцину Гентаміцину рН8.0 СІР76.18
сульфат сульфату ВодаР (0.05 М) Staphylococcus А-рН7.9 35 °С - 39 °С
ФСЗ epidermidis
NCIB 8853
CIP 68.21
ATCC 12228
Bacillus А-рН7.9 ЗО °С - 37 °С
subtilis
Дигідростреп- Дигідро- NCTC 8236
томіцину стреп- ВодаР рН8.0 СІР1.83
сульфат томіцину (0.05 М) Bacillus А-рН7.9 ЗО °С - 37 °С
сульфату subtilis
ФСЗ NCTC 10400
CIP 52.62
ATCC 6633
Bacillus А-рН7.9 ЗО °С - 37 °С
Канаміцину
моносульфат subtilis
Канаміцину NCTC 10400
моно- ВодаР рН8.0 CIP 52.62
сульфату (0.05 М) ATCC 6633 А-рН7.9 35 °С - 39 °С
Канаміцину ФСЗ Staphylococcus
сульфат aureus
кислий NCTC 7447
CIP 53.156
ATCC 6538 P
Bordetella В-рН7.3 35 °С - 39 °С
Колістину Колістину bronchiseptica
сульфат сульфату NCTC 8344
ФСЗ ВодаР рНб.О CIP 53.157
(0.05 М) АТСС4617
Колістинме- Колістинме- Escherichia col В-рН7.3 35 °С - 39 °С
тансульфонат тансульфо- NCIB 8879
натрію нату натрію СІР54.127
ФСЗ ATCC 10536
Bacillus Е-рН7.9 ЗО °С - 37 °С
pumilus
NCTC 8241
Неоміцину Неоміцину рН8.0 CIP 76.18
сульфат сульфату ВодаР (0.05 М) Bacillus Е-рН7.9 ЗО °С - 37 °С
ФСЗ subtilis
NCTC 10400
CIP 52.62
ATCC 6633

140 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.7. Біологічні методи кількісного визначення

Продовження таблиці 2.7.2.-1

Антибіотик Стандартний Розчинник для Буферний Тест-мікроорга- Живильне середо- Температура


зразок приготування розчин (рН) нізм вище і остаточне інкубації
основного розчину значення рН (±0.1)

Нетилміцину Нетилміцину рН Staphylococcus


сульфат сульфату 'Вода Р 8.0±0.1 aureus А-рН7.9 32 °С - 35 °С
ФСЗ. АТСС 6538 Р
СІР 53.156
рНб.О Candida F-рНб.О ЗО °С - 37 °С
(0.05 М), tropicalis
що містить СІР 1433-83
Ністатин Ністатину Диметил- 5 % (об/об) NCYC 1393
ФСЗ формамід Р диметил- Saccharomyces F-рНб.О ЗО °С - 32 °С
формаміду Р cerevisiae
NCYC 87
СІР 1432-83
АТСС 9763
Bardetella В-рН7.3 35 °С - 39 °С
Поліміксину Поліміксину В рНб.О bronchiseptica
В сульфат сульфату ВодаР (0.05 М) NCTC 8344
ФСЗ СІР 53.157
АТСС 46 17
Micrococcus
Рифаміцину Рифаміцину Метанол Р Р Н7.0
flavus
А-рН6.6 35 °С - 39 °С
натрієва сіль натрієвої солі (0.05 М) NCTC 8340
ФСЗ CIP 53.45
ATCC 9341
Bacillus
Спіраміцину Метанол Р рН8.0 subtilis
Спіраміцин NCTC 10400 А-рН7.9 ЗО °С - 32 °С
ФСЗ (0.05 М)
CIP 52.62
ATCC 6633
Bacillus А-рН7.9 ЗО °С - 37 °С
subtilis
Стрептомі- Стрепто- рН8.0 NCTC 8236
ВодаР (0.05 М) СІР1.83
цину сульфат міцину Bacillus
сульфату subtilis А-рН7.9 ЗО °С - 37 °С
ФСЗ NCTC 10400
CIP 52.62
ATCC 6633
Тилозин для Суміш
ветеринарії метанолу Р
іО.ІМ Micrococcus
2.5 % розчин об/об фосфатного flavus
Тилозину ФСЗ метанолу Ру 0.1 М буферного NCTC 8340
фосфатному буфер- розчину А-рН8.0 32 °С - 35 °С
CIP 53.45
Тилозину тар- ному розчині РН7.0Р ATCC 9341
трат для рН7.0Р у співвід-
ветеринарії ношенні
40:60 (об/об)
Bacillus
Тобраміцин Тобраміцину рН8.0 subtilis
ФСЗ ВодаР NCTC 10400 А-рН7.9 ЗО °С - 37 °С
(0.05 М)
CIP 52.62
ATCC 6633
Bacillus Е-рН7.9 ЗО °С - 37 °С
subtilis
NCTC 10400
Фраміцетину Фраміцетину рН8.0
ВодаР (0.05 М)
CIP 52.62
сульфат сульфату ATCC 6633 Е-рН7.9 ЗО °С - 37 °С
ФСЗ Bacillus
pumilus
NCTC 8241
CIP 76.18
Еритроміцину Метанол Р Bacillus А-рН7.9 ЗО °С - 37 °С
естолат (відповідно до pumilus
зазначень в окремій NCTC 8241
Еритроміцину Еритроміцину статті) рН8.0 CIP 76.18
етилсукцинат (0.05 М) Bacillus А-рН7.9 ЗО °С - 37 °С
subtilis
NCTC 10400
Еритроміцину CIP 52.62
стеарат Метанол Р ATCC 6633

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 141


2.7. Біологічні методи кількісного визначення

легко вимірювану каламутність після закінчення інку- варіант за узгодженням з компетентним уповноваже-
баційного періоду тривалістю близько 4 год. ним органом. Однак в усіх спірних випадках треба
проводити кількісне визначення тридозовим мето-
Середовище використовують негайно після внесення
дом, як описано вище.
в нього мікроорганізмів.
Число повторностей для однієї дози при кожному
Використовуючи зазначені в Табл.2.7.2.-2 розчинник
визначенні має бути достатнім для забезпечення
і буферний розчин, готують розчини стандартного
потрібної точності. Може бути проведено кілька
зразка з відомими концентраціями і розчини випро-
визначень, результати яких об'єднують при статис-
бовуваного антибіотика, передбачувані концентрації
тичній обробці для досягнення потрібної точності й
яких не мають істотних відмінностей від відповідних
концентрацій стандартного зразка. Для того щоб мати підтвердження того, що активність антибіотика не
нижча за потрібну допустиму мінімальну активність.
можливість оцінити придатність методики кількісно-
го визначення, треба використовувати не менше трьох
доз стандартного зразка і трьох відповідних доз випро-
Наступний розділ має довідковий і рекомендаційний ха-
бовуваного антибіотика, що мають здогадне ту саму
рактер і не є обоє 'язковою частиною загального методу.
активність. Бажано, щоб дози становили геометричну
прогресію. При цьому може знадобитися з великого РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕСТ-МІКРООРГАНІЗМИ
числа доз вибрати три послідовні дози, для яких за-
лежність "логарифм дози — відповідь" є лінійною. Нижче наведені рекомендовані тест-мікроорганізми
Відповідні дози використовують для стандартного та умови їх використання. Допускається використову-
зразка і випробовуваного антибіотика. вати інші мікроорганізми, якщо доведена їхня чут-
Рівні об'єми кожного з розчинів вносять в однакові ливість до випробовуваного антибіотика, застосовую-
пробірки і додають у кожну пробірку рівні об'єми іно- чи підхожі живильні середовища, підхожі умови інку-
кульованого середовища (наприклад, 1 мл розчину бації і значення рН. Концентрації використовуваних
і 9 мл середовища). розчинів випробовуваного антибіотика і стандартного
зразка треба підбирати таким чином, щоб за умов про-
У той самий час готують дві контрольні пробірки з ведення випробування залежність між логарифмом
інокульованим середовищем, що не містить ан- концентрації і відповіддю була лінійною.
тибіотика, в одну з яких негайно вносять 0.5 мл фор-
мальдегіду Р. Ці пробірки використовують для настро- Приготування інокулята
ювання оптичного приладу, за допомогою якого про-
водять вимірювання. Bacillus cereus var. mycoides; Bacillus subtilis; Bacillus
Усі пробірки розташовують у випадковому порядку у pumilus. Суспензії спор мікроорганізмів готують таким
вигляді латинського квадрата або випадкового блока чином.
і поміщають на водяну баню або інший підхожий Мікроорганізми вирощують при температурі від 35 °С
пристрій, що дозволяє швидко довести пробірки до до 37 °С протягом семи діб на поверхні підхожого жи-
необхідної температури інкубації. Пробірки витриму- вильного середовища, що містить 0.001 г/л марган-
ють при цій температурі від 3 год до 4 год, забезпечую- цю(ІІ) сульфату Р. Мікроорганізми, що виросли на
чи однорідність температури і рівний час інкубації для поверхні живильного середовища і знаходяться пере-
кожної пробірки. важно у формі спор, змивають за допомогою стериль-
Після закінчення періоду інкубації зупиняють ріст ної води Р. Одержану суспензію спор прогрівають про-
мікроорганізмів, додаючи в кожну з пробірок 0.5 мл тягом ЗО хв при температурі 70 °С і розводять до
формальдегіду /*, або шляхом теплової обробки і за до- підхожої концентрації спор, звичайно від ЮхІО 6 до
помогою підхожого оптичного приладу вимірюють ІООхІО 6 спор в 1 мл. Суспензія спор може зберігатися
каламутність вмісту пробірок з точністю до третьої протягом тривалого часу при температурі не
значущої цифри. Допускається використовувати ме- вище 4 °С.
тод, що дозволяє робити вимірювання каламутності Може бути використаний інший спосіб приготування
вмісту кожної пробірки після закінчення строго ви- суспензії спор. Мікроорганізми вирощують на середо-
значеного інкубаційного періоду, однакового для всіх вищі С при температурі 26 °С від чотирьох діб до
пробірок. шести діб, потім, дотримуючи правил асептики, дода-
Розраховують активність, використовуючи відповідні ють 0.001 г/л марганцю(Н) сульфату Р і продовжують
статистичні методи. інкубацію протягом 48 год. Мікроскопічне підтвер-
джують утворення спор у достатній кількості (близько
Залежність "логарифм дози — відповідь (перетворена
80 %) і центрифугують суспензію. Одержаний осад по-
або неперетворена)", часто виявляється лінійною ли- вторно суспендують у стерильній воді Р, створюючи
ше в дуже обмеженому діапазоні концентрацій. При концентрацію від 10x106 до 100x106 спор в
розрахунках активності треба використовувати лише
1 мл, і прогрівають протягом ЗО хв при температурі
цей інтервал, який має включати в себе принаймні три 70 °С. Суспензію треба зберігати при температурі не
послідовні дози, що необхідно для перевірки ліній-
вище 4 °С.
ності. При проведенні постійних кількісних визна-
чень, для яких лінійність системи була продемонстро- Bordetella bronchiseptica. Тест-мікроорганізми вирощу-
вана на достатньо великій кількості тридозових визна- ють на поверхні живильного середовища В при темпе-
чень, допускається використовувати дводозовий ратурі від 35 °С до 37 °С від 16 год до 18 год. Мікроор-

142 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.7. Біологічні методи кількісного визначення

Таблиця 2.7.2.-2
Кількісне визначення турбідиметричним методом

Антибіотик Стандартний Розчинник для Буферний Тест-мікроорга- Живильне середо- Температура


зразок приготування розчин (рН) нізм вище і остаточне інкубації
основного розчину значення рН (±0.1)

Ванкоміцину Ванкоміцину Staphylococcus


гідрохлорид гідрохлориду
aureus С-рН7.0 37 °С - 39 °С
ВодаР рН8.0 АТСС6538Р
ФСЗ СІР 53.156
Staphylococcus
Гентаміцину Гентаміцину aureus
сульфат сульфату ВодаР рН7.0 NCTC 7447 С - рН 7.0 35 °С - 37 °С
ФСЗ СІР 53.156
ATCC 6538 Р
рН7.0
(для запобі-
гання адсор-
бції при Streptococcus
розведенні faecalis
може бути ATCC 10541
Граміцидин Граміцидину Метанол Р додана по- С-рН7.0 35 °С - 37 °С
ФСЗ верхнево-
активна ре- Staphylococcus
човина, на- aureus
приклад, ATCC 6538 P
0. 1 мг/мл
полісорбату-
80Р)
Дигідро- Klebsiella
Дигідростреп- стреп- pneumoniae
томіцину томіцину ВодаР рН8.0 NCTC 7427 С - рН 7.0 35 °С - 37 °С
сульфат сульфату CIP 53.153
ФСЗ ATCC 10031
Канаміцину Staphylococcus
моносульфат Канаміцину aureus
моносульфату рН8.0 NCTC 7447 С-рН7.0
ВодаР 35 °С - 37 °С
Канаміцину ФСЗ CIP 53.156
сульфат ATCC 6538 P
кислий
Колістину Колістину
сульфат сульфату Escherichia
ФСЗ coli
Колістинме- Колістинме- Вода Р рН7.0 NCIB 8666 С-рН7.0 35 °С - 37 °С
тансульфонат тансульфо- CIP2.83
натрію нату натрію ATCC 9637
ФСЗ
Staphylococcus
Неоміцину Неоміцину aureus
сульфат сульфату ВодаР рН8.0 NCTC 7447 С-рН7.0 35 °С - 37 °С
ФСЗ CIP 53.156
ATCC 6538 P
Рифаміцину Escherichia coli
Рифаміцину NCIB8879
натрієва натрієвої Метанол Р рН7.0 CIP 54.127 С - рН 7.0 35 °С - 37 °С
сіль солі ФСЗ ATCC 10536
Staphylococcus
Спіраміцин aureus
Спіраміцину Метанол Р рН7.0 NCTC 7447 С-рН7.0 35 °С - 37 °С
ФСЗ CIP 53.156
ATCC 6538 P
Klebsiella
Стрептомі- Стрептомі- pneumoniae
цину сульфат ціну сульфату ВодаР рН8.0 NCTC 7427 С-рН7.0 35 °С -37 °С
ФСЗ CIP 53.153
ATCC 10031

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 143


2.7. Біологічні методи кількісного визначення

Продовження таблиці 2.7.2.-2

Антибіотик Стандартний Розчинник для Буферний Тест-мікроорга- Живильне середо- Температура


зразок приготування розчин (рН) нізм вище і остаточне інкубації
основного розчину значення рН (±0.1)

Тилозин для 2.5 % (об/об) розчин Staphylococcus


ветеринарії метанолу Ру 0.1 М aureus
Тилозину тар-
Тилозину ФСЗ фосфатному рН7.0 NCTC6571 С-рН7.0 37 °С
буферному розчині АТСС 9144
трат для ве- рН7.0Р СІР 53.154
теринарії
Staphylococcus
aureus
Тобраміцин Тобраміцину ВодаР рН7.0 NCTC 7447 С - рН 7.0 35 °С - 37 °С
ФСЗ АТСС 6538 Р
СІР 53. 156
АТСС 9144
Staphylococcus
Фраміцетину Фраміцетину aureus
сульфат сульфату ФСЗ ВодаР рН8.0 NCTC 7447 С - рН 7.0 35 °С - 37 °С
СІР 53.156
АТСС 6538 Р
Еритроміцину Метанол Р Klebsietla D - рН 7.0 35 °С - 37 °С
естолат (відповідно до рпеитопіае
зазначень окремої NCTC 7427
статті) СІР 53.153
Еритроміцину Еритроміцину АТСС 10031
етилсукцинат ФСЗ рН8.0 Staphylococcus С-рН7.0 35 °С - 37 °С
аигеш
NCTC 7447
Еритроміцину СІР 53.156
стеарат Метанол Р АТСС 6538 Р

ганізми, що виросли на поверхні живильного середо- го для кількісного визначення блеоміцину сульфату,
вища, змивають стерильною водою Р і розводять до 6.4 г калію дигідрофосфату Р і 18.9 г динатрію гідрофо-
одержання підхожої каламутності. сфату Р розчиняють у воді Р і доводять об'єм до 1000 мл.
Staphylococcus aureus; Klebsiella рпеитопіае; Escherichia
coli; Micrococcusflavus; Staphylococcus epidermidis. Готу- Таблиця 2.7.2.-З
ють, як описано вище для В. bronchiseptica, використо- рН Об'єм 0.2 М розчину натрію гідроксиду,
вуючи середовище А і підбираючи каламутність, що у мілілітрах
забезпечує задовільну залежність "доза - відповідь" 5.8 3.72
при проведенні турбідиметричного кількісного визна-
чення або дає чіткі зони пригнічення росту підхожого 6.0 5.70
діаметра при проведенні кількісного визначення ме- 6.2 8.60
тодом дифузії. 6.4 12.60
6.6 17.80
Saccharomyces cerevisiae; Candida tropicalis. Мікроор-
6.8 23.65
ганізми вирощують на поверхні середовища F при
температурі від ЗО °С до 37 °С протягом 24 год. Мікро- 7.0 29.63
організми, що виросли на поверхні середовища, зми- 7.2 35.00
вають стерильним розчином 9 г/л натрію хлориду Р і 7.4 39.50
розводять до підхожої каламутності тим самим розчи- 7.6 42.80
ном. 7.8 45.20
8.0 46.80
БУФЕРНІ РОЗЧИНИ

Буферні розчини із значеннями рН від 5.8 до 8.0 готу- ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА


ють шляхом змішування 50.0 мл 0.2 М розчину калію
дигідрофосфату із зазначеною у Табл. 2.7.2.-З Для кількісного визначення антибіотиків використо-
кількістю 0.2 М розчину натрію гідроксиду. Об'єм до- вують живильні середовища, наведені нижче, або
водять до 200.0 мл свіжоприготованою методом дис- еквівалентні їм.
тиляції водою Р.
Живильне середовище А
Буферні розчини використовують для кількісного
визначення всіх антибіотиків, перелічених у Пептон........................................................................6 г
Табл. 2.7.2.-1, за винятком блеоміцину сульфату. Для Панкреатичний гідролізат казеїну.............................4 г
приготування буферного розчину (рН 6.8), необхідно- Яловичий екстракт................................................... 1.5 г

144 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.7. Біологічні методи кількісного визначення

Дріжджовий екстракт..................................................З г М'ясний екстракт......................................................10г


Глюкози моногідрат....................................................! г Натрію хлорид............................................................З г
Агар........................................................................... 15 г Агар...........................................................................15 г
Вода................................................................до 1000 мл Вода................................................................до 1000 мл
рН після стерилізації 7.0±0.1
Живильне середовище В
Панкреатичний гідролізат казеїну............................17 г _______________________________N
Папаїновий гідролізат соєвих бобів...........................З г
Натрію хлорид............................................................5 г Активність антибіотиків виражають в одиницях дії
Дикалію гідрофосфат...............................................2.5 г (ОД) або мікрограмах. Для більшості антибіотиків 1 ОД
Глюкози моногідрат.................................................2.5 г відповідає 1 мкг активної речовини.
Агар...........................................................................15 г
Полісорбат-80........................................................... 10 г
Вода................................................................до 1000 мл А. МЕТОД ДИФУЗІЇ
Полісорбат-80 додають до гарячого розчину решти кількісне визначення антибіотиків методом дифузії
інгредієнтів після кип'ятіння і безпосередньо перед може також проводитися за умов, зазначених у
доведенням розчину до потрібного об'єму. Табл 2 7 2 - 1
Живильне середовище С Живильні середовища, що рекомендуються для
кількісного визначення, розплавляють і розливають у
Пептон........................................................................6 г чашки Нетрі в один або два шари. Для нижнього шару
Яловичий екстракт...................................................1.5 г використовують неінокульовані живильні середови-
Дріжджовий екстракт.................................................З г ща> ддя верхнього або одного шару — густе живильне
Натрію хлорид.........................................................3.5 г середовище, інокульоване тест-мікроорганізмом.
Глюкози моногідрат....................................................! г Температура розплавленого живильного середовища,
Дикалію гідрофосфат.............................................3.68 г в яке вносять тест-мікроорганізми, має становити від
Натрію гідрофосфат...............................................1.32 г 48 °С до 50 °С для вегетативних клітин і від 65 °С до
Вода................................................................до 1000 мл 70 °С при використанні суспензії спор.
Живильне середовище D Основні розчини стандартних і випробовуваних
зразків готують у стерильних розчинниках. Якщо не-
Екстракт серця.........................................................1.5 г має інших зазначень в окремій статті, концентрація
Дріжджовий екстракт...............................................1.5 г основного розчину має становити близько 1 мг/мл.
Казеїн-пептон.............................................................5 г „ .. . . _
~ . , Робочі розчини стандартного зразка І випробовувано-
Глюкози моногідрат....................................................! г .
,, . -, го антибіотика готують шляхом розведення основного
Натрію хлорид..........................................................3.5 г
. . , розчину стерильним розчинником. „ Концентрації ро-
дикалію гідрофосфат............................................. . г бочих розчинів, що містять малу, середню і велику до-
атрію гідрофосфат............................................... . г зи ^ мають становити геометричну прогресію. Спів-
Натрію нітрат..............................................................2 г відношення, що рекомендується — 1:2:4. Рекомендо-
ода................................................................до мл вана КОНцЄНТрація робочих розчинів, які містять се-
редню дозу (контрольна концентрація), наведена у
Живильне середовище Е Таб.2.7.2-4. Допускається, якщо необхідно, зміна кон-
Пептон........................................................................5 г трольної концентрації за умови, що залежність "лога-
М'ясний екстракт.......................................................З г рифм дози — відповідь" буде лінійною у використову-
Динатрію гідрофосфат додекагідрат......................26.9 г ваному діапазоні концентрацій.
Агар...........................................................................10 г При використанні для чашок Петрі кількісного визна-
Вода................................................................до 1000 мл чення на кожній чашці розміщають шість циліндрів
Динатрію гідрофосфат додають у вигляді стерильного аб° готують шість лунок. Діаметри усіх циліндрів або
Л НОК мають
розчину після стерилізації середовища. У відрізнятися не більш як на ± 0.1 мм.
Робочі розчини стандартного зразка і випробовувано-
Живильне середовище F гоантибіотика вносять у циліндри або лунки однієї
Пептон 94г чашки Петрі так, щоб розчини з однаковими концен-
Дріжджовий екстракт 47г траціями не межували один з одним. При внесенні
Яловичий екстракт.....'.'."!.'.'."!.'.'."!!.'."!!.'.'.'!!.'."!1'."!!.'.'."!.'.'."!2!4г Р°зчинів спочатку вносять усі розчини в лунки або
Натрію хлорид ••••—••—••—••—•••—•—•••———••—•^•^ ^ циліндри однієї чашки Петрі, потім вносять розчини в
Л
Глюкози моногі^т!!!!!!!!!!'.'.'.'.'.'.'.'.'.'.'.'.'.'.'.'.'.'.'.'.'".'.'."'.'.'.'.'.'.'.'."ІІо'.О г УНКИ аб° Циліндри наступної чашки і т.д.
Агар.........................................................................23.5 г Кількість чашок Петрі, використовуваних в одному
Вода................................................................до 1000 мл визначенні, має бути достатньою для забезпечення
статистичної вірогідності результатів, але не менше
Живильне середовище G шести чашок.
Гліцерин....................................................................10 г Якщо немає інших зазначень в окремій статті, три-
Пептон......................................................................10 г валість інкубації має становити від 16 год до 18 год.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 145


2.7. Біологічні методи кількісного визначення

Таблиця 2.7.2.-4
Рекомендовані умови кількісного визначення антибіотиків методом дифузії

Антибіотик/ Розчинник для Розчинник для Тест-мікроорганізм; Живильне середо- Кількість


Стандартний приготування основного приготування висівна доза вище4 і остаточне живильного
зразок розчину/Термін робочих розчинів3; значення рН (±0.1) середовища на
придатності основного контрольна І чашку Петрі (мл)1
розчину стандартного концентрація
зразка при температурі Нижній Верхній Нижній Верхній
від 4 °С до 10 °С шар2 шар шар шар

Амфотери- Диметилсульфоксид/ Буферний розчин Candida utilis


цин В/ рН 7.0, термін ЛІА-01;
придатності при
кімнатній темпе- 3 мл робочої зависі - № 11 - 15
Амфотери- 1 доба ратурі не більше на 100 мл + 0.1 %
цину В ФСЗ ЗОхв; середовища глюкози
1 мкг/мл
Геліоміцин/ 0. 1 М розчин натрію 0. 1 М розчин Bacillus subtilis
гідроксиду до натрію гідроксиду; АТСС 6633;
концетрації
геліоміцину 1 мг в 5 мл/ - №12 - 15
Геліоміцину
ФСЗ 10 діб 4 мкг/мл 108 спор/мл

Гентаміцину Буферний розчин Буферний розчин Bacillus pumilus


сульфат/ рН 8.0/ рН 8.0; NCTC8241;
№6 №6 20 5
Гентаміцину
сульфату
ФСЗ 14 діб 2 мкг/мл 5-Ю 7 спор/мл
Граміцидин С/ 96 % спирт / Вода очищена; Bacillus cereus
var. mycoides
537;
- №9 - 10
Граміцидину С 1 00 мкг/мл
ФСЗ ЗО діб 8-1 06 спор/мл
Дактиномі- Вода очищена (витри- Буферний розчин Bacillus cereus
цин/ мують при температурі рН 8.0; var. mycoides
від 4 °С до 10 °С до по- HB;
вного розчинення)/ - № 10 - 10
Дактиномі-
цину ФСЗ 15 діб 4 мкг/мл 7
2-Ю спор/мл
Дигідростреп- Буферний розчин Буферний розчин Bacillus cereus
томіцину рН 6.2/ рН8.0; var. mycoides
сульфат/ 537;
- №6 - 10
Дигідростреп-
томіцину ЗО діб 2 мкг/мл 2-Ю 7 спор/мл
сульфату
ФСЗ
Канаміцин/ Вода очищена/ Буферний розчин Bacillus
рН 8.0; pumilus
NCTC8241;
№5 №5 15 5
Канаміцину рН7.9 рН7.9
моносульфату ЗО діб 1 0 мкг/мл 7
4-Ю спор/мл
ФСЗ
Карміноміцин/ Вода очищена/ Буферний розчин Bacillus cereus
рН8.0; var. mycoides
537;
- №3 - 15
Карміноміцину рН7.9
гідрохлориду 10 діб 15 мкг/мл 108 спор/мл
ФСЗ

146 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.7. Біологічні методи кількісного визначення

Продовження таблиці 2.7.2.-4

Антибіотик/ Розчинник для Розчинник для Тест-мікроорганізм; Живильне середо- Кількість


Стандартний приготування основного приготування 3 висівна доза вище4 і остаточне живильного
зразок розчину/Термін робочих розчинів ; значення рН (±0.1) середовища на 1
придатності основного контрольна [ чашку Петрі (мл)
розчину стандартного концентрація
зразка при температурі Нижній Верхній Нижній Верхній
від 4 °С до 10 °С шар2 шар шар шар
Диметилсульфо-
ксид до концент-
рації леворину Candida utilis
Леворин/ Диметилсульфоксид/ 100 мкг/мл, ЛІА-01;/
потім у буферному №11
розчині рН 7.0. - + 1% - 15
Термін від 2 до 2.5 мл глюкози
Леворину ФСЗ Здоби придатності робочої зависі на
при кімнатній 100 мл середовища
температурі
не більше ЗО хв;
0.5 мкг/мл

Метациклін/ 0.01 М розчин кислоти Буферний розчин Bacillus subtilis


хлористоводневої/ рНб.О; var. Л2/
№4
_ + 1% - 15
Метацикліну глюкози
гідрохлориду 7 діб 0.5 мкг/мл 7
3-Ю спор/мл
ФСЗ
Диметилсу-
Мікогептин/ Диметилсульфоксид/ льфоксид до Candida utilis
концентрації ЛІА-01;
мікогептину
50 мкг/мл, потім № 11
+ 11 СУ 15
буферний розчин %
Мікогептину 3 доби (не більше рН 8.0 (термін глюкози
ФСЗ 4-5 год при кімнатній придатності при від 2.5 мл до 3.0 мл
температурі) кімнатній робочої зависі на
температурі 1 00 мл середовища
не більше ЗОхв);
1 мкг/мл
Мономіцин/ Вода очищена/ Розчин калію Bacillus cereus
хлориду 3 %; var. mycoides
537;
_ №6 _ 10
Мономіцину
ФСЗ ЗО діб 2 мкг/мл 2-1 07 спор/мл
Неоміцину Буферний розчин Буферний розчин Bacillus cereus
сульфат/ рН 8.0/ рН8.0; var. mycoides
537; №6 №6 20 5
Неоміцину 7
сульфату ФСЗ ЗО діб 4 мкг/мл 2-Ю спор/мл

Ністатин/ Диметилформамід/ Буферний розчин Candida utilis


рНб.О; ЛІА-01;
№11
_
+ 1% - 15
Ністатину Здоби 20 ОД/мл від З мл до 3.5 мл глюкози
ФСЗ робочої зависі на
100 мл середовища
Оксацилін/ Буферний розчин Буферний розчин Staphylococcus
рН 7.0/ рН7.0; aureus №5
АТСС 6538 Р; №8 рН6.9 10 5
Оксациліну рН6.9 + 0.1 %
натрієвої солі глюкози
ФСЗ Здоби 4 мкг/мл 4-Ю 7 клітин на 1 мл
Олеандоміцин/ Буферний розчин Буферний розчин Bacillus cereus
рН 6.2/ рН 8.0; var. mycoides
HB; - №6 - 10
Олеандоміцину 4 мкг/мл 7
2-Ю спор/мл
фосфату ФСЗ 7 діб

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 147


2.7. Біологічні методи кількісного визначення

Продовження таблиці 2.7.2.-4

Антибіотик/ Розчинник для Розчинник для Тест-мікроорганізм; Живильне середо- Кількість


Стандартний приготування основного приготування 3 висівна доза вище4 і остаточне живильного
зразок розчину/Термін робочих розчинів ; значення рН (±0.1) середовища на 1
придатності основного контрольна 1 чашку Петрі (мл)
розчину стандартного концентрація
зразка при температурі Нижній Верхній Нижній Верхній
від 4 °С до 10 °С шар2 шар шар шар
Стандартний зразок
Оливоміцин/ у 96 % спирті до Буферний розчин Bacillus subtilis
концентрації рН7.0; АТСС 6633;
№8 № 13
оливоміцину 5 мг/мл, рН6.9
10 5
Оливоміцину потім буферний розчин
кислоти ФСЗ рН 7.0; випробовуваний 2 мкг/мл 107 спор/мл
зразок у воді очищеній/
14 діб
Поліміксин В/ Буферний розчин Буферний розчин Bordetella
рН 6.0/ рН 6.0; bronchiseptica
АТСС 4617; - №7 - 10
Поліміксину В
сульфату ФСЗ 14 діб 100 ОД/мл 7
від 4-Ю до 6-Ю 7

клітин на 1 мл
Поліміксин М/ Буферний розчин Буферний розчин Bordetella
рН 6.0/ рНб.О; bronchiseptica
АТСС 46 17;
- №7 - 10
Поліміксину М 14 діб 100 ОД/мл від 4-Ю 7 до 6-Ю7
сульфату ФСЗ клітин на 1 мл
Рубоміцин/ Вода очищена/ Буферний розчин Bacillus cereus
рН8.0; var. mycoides
537; - №3 - 15
Рубоміцину рН7.9
гідрохлориду
ФСЗ 10 діб 20 мкг/мл 107 спор/мл

Сизоміцин/ Буферний розчин Буферний розчин Bacillus


рН 8.0/ рН 8.0; pumilus
NCTC8241; №8 №5 20 5
Сизоміцину рН7.9 рН7.9
сульфату ФСЗ 14 діб 2 мкг/мл 5-Ю 7 спор/мл
Стрептоміцин/ Буферний розчин Буферний розчин Bacillus cereus
рН 6.2/ рН 8.0; var. mycoides
537; - №6 - 10
Стрептоміцину
сульфату ФСЗ ЗО діб 2 мкг/мл 2-Ю 7 спор/мл
Феноксиме- Буферний розчин Буферний розчин Staphylococcus
тилпеніцилін/ рН 7.0/ рН 7.0; aureus №5
ATCC 6538 P/ №8 рН6.9 10 5
Феноксиме- рН6.9 + 0.1 %
тилпеніциліну 4-Ю 7 глюкози
ФСЗ 7 діб 1 ОД/мл клітин на 1 мл
Флориміцин/ Вода очищена/ Буферний розчин Bacillus subtilis
рН8.0; АТСС 6633/
Флориміцину - №5 -
сульфату рН7.9 10
7
ФСЗ 7 діб 1 0 мкг/мл 2-1 0 спор/мл
Еритроміцин/ 1 мл 96 % спирту на Буферний розчин Bacillus cereus
10 мг наважки, потім рН 7.0/ var.mycoides
буферний розчин рН 8.0 HB/
до концентрації - №6 - 10
еритроміціну
Еритроміцину 1000 мкг/мл/
ФСЗ 7 діб 2 мкг/мл 2-107спор/мл
Примітки:
1. Об'єми живильних середовищ зазначені для чашок Петрі діаметром 100 мм і варіанта методу дифузії з використанням циліндрів.
При використанні лунок допускається збільшення об'єму середовища для нижнього або одного шару.
2. " - " — використовують один шар живильного середовища.
3. Буферні розчини наведені у Табл. 2.7.2.-3.
4. Глюкозу додають у розплавлене живильне середовище у вигляді стерильного 40 % розчину.

148 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.7. Біологічні методи кількісного визначення

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕСТ-МІКРООРГАНІЗМИ ЖИВИЛЬНІ СЕРЕДОВИЩА

Приготування інокулята Для кількісного визначення антибіотиків, відповідно


до рекомендацій Табл. 2.7.2.-4, можуть бути викорис-
Bordetella bronchiseptica. Для вирощування тест-мікро- тані живильні середовища, наведені нижче, або їм
організму може бути використане живильне середови- еквівалентні.
ще № 1 (рН 7.0-7.2). Тривалість інкубації на середо-
вищі № 1 становить від ЗО год до 36 год. Середовище № 1
Staphylococcus aureus. Для вирощування тест-мікроор- М'ясо-пептонний бульйон................................1000 мл
ганізму може бути використане живильне середовище Агар...........................................................................20 г
№ 1 (рН 7.0-7.2). Тривалість інкубації на середовищі
№ 1 становить від 18 год до 20 год. Середовище № 2
Bacillus cereus var. mycoides; Bacillus pumilus. Для приго-
М'ясо-пептонний бульйон................................1000 мл
тування суспензії спор може бути використаний
Агар...........................................................................17 г
спосіб, наведений нижче. Тест-мікроорганізми виро-
щують на живильному середовищі № 1. Значення рН Глюкоза.....................................................................10 г
середовища для вирощування В. cereus var. mycoides Натрію хлорид............................................................5 г
НВ і В. pumilus NCTC 8241 має становити від 7.0 до 7.2, Значення рН середовища після стерилізації має стано-
значення рН середовища для вирощування В. cereus вити від 7.0 до 7.2.
гаг. mycoides 537 - від 7.8 до 8.0. Посіви інкубують при
температурі від 35 °С до 37 °С від 18 год до 20 год. Середовище № З
Мікроорганізми, що виросли на поверхні живильного
середовища, змивають за допомогою стерильного роз- Ферментативний гідролізат біомаси мікроорганізмів
чину 9 г/л натрію хлориду (від 5 мл до 10 мл) і засіва- без оболонок...............................................................5 г
ють декілька матраців із 300 мл живильного сере- Агар...........................................................................25 г
довища № 3 зі скошеною поверхнею. Значення рН се- Вода очищена.................................................до 1000 мл
редовища для вирощування В. cereus var. mycoides 537 і
В. pumilus NCTC 8241 має становити від 6.0 до 6.2, зна-
При приготуванні живильного середовища замість
чення рН середовища для вирощування В. cereus var. ферментативного гідролізату біомаси мікроорганізмів
mycoides НВ — від 7.8 до 8.0. Посіви інкубують при без оболонок може бути використаний панкреатич-
температурі від 35 °С до 37 °С від п'яти діб до семи діб. ний гідролізат м'яса (за Хоттінгером) глибокого роз-
У процесі вирощування проводять мікроскопічний щеплення. Середовище має містити від ЗО мг% до 35 мг%
контроль культури. Кількість спор, спостережувана амінного азоту.
при мікроскопії, має становити не менше 80 % від за-
гальної кількості клітин. Культуру, що містить достат- Середовище № 4
ню кількість спор, змивають із поверхні живильного Ферментативний гідролізат біомаси мікроорганізмів
середовища стерильною водою очищеною. Одержану
без оболонок...............................................................5 г
суспензію спор прогрівають при температурі від 60 °С
Агар......................................................................10-15 г
до 70 °С протягом ЗО хв. Потім промивають стериль-
ною водою очищеною при центрифугуванні до одер- Вода очищена.................................................до 1000 мл
жання прозорої надосадової рідини. Промиту завись Значення рН середовища після стерилізації має стано-
спор знову прогрівають протягом ЗО хв при темпера- вити від 6.8 до 7.0.
турі від 60 °С до 70 °С. Завись спор зберігають у скля-
них пробірках при температурі від 4 °С до 10 °С і вико- При приготуванні живильного середовища замість
ристовують, доки інтенсивність росту і чіткість зон ферментативного гідролізату біомаси мікроорганізмів
при кількісному визначенні задовольняють постав- без оболонок може бути використаний панкреатичний
лені вимоги. гідролізат м'яса (за Хоттінгером) глибокого розщеплен-
ня. Середовище має містити від 130 мг% до 140 мг%
Candida utilis ЛІА-01. Тест-мікроорганізми вирощують
амінного азоту.
у пробірках зі скошеним живильним середовищем № 2
протягом 48 год при температурі від 29 °С до 31 °С.
Після закінчення періоду інкубації культуру змивають Середовище № 5
з поверхні живильного середовища стерильним роз- Ферментативний гідролізат біомаси мікроорганізмів
чином 9 г/л натрію хлориду і засівають матрац зі ско- без оболонок...............................................................5 г
шеною поверхнею. Посіви інкубують протягом 48 год, Агар......................................................................10-12 г
після закінчення періоду інкубації змивають 50 мл Динатрію гідрофосфат................................................З г
стерильного розчину 9 г/л натрію хлориду. Готують ро- Вода очищена.................................................до 1000 мл
бочу завись, каламутність якої має бути такою, щоб
при розведенні її у ЗО разів стерильним розчином 9 г/л При приготуванні живильного середовища замість
натрію хлориду оптична густина становила від 0.22 до ферментативного гідролізату біомаси мікроорганізмів
0.23. Для визначення каламутності суспензії викорис- без оболонок може бути використаний панкреатичний
товують нефелометр із нейтральним світлофільтром і гідролізат м'яса (за Хоттінгером) глибокого розщеплен-
кювети з товщиною шару 3 мм. Робоча завись може ня. Середовище має містити від 130 мг% до 140 мг%
зберігатися протягом ЗО діб. амінного азоту.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 149


2.7. Біологічні методи кількісного визначення

Середовище № 6 При приготуванні живильного середовища замість


ферментативного гідролізату біомаси мікроорганізмів
Ферментативний гідролізат біомаси мікроорганізмів без оболонок може бути використаний панкреатич-
без оболонок...............................................................5 г ний гідролізат м'яса (за Хоттінгером) глибокого розщеп-
Агар........................................................................... 15 г лення. Середовище має містити від ЗО мг% до 35 мг%
Динатрію гідрофосфат...............................................З г амінного азоту.
Вода очищена.................................................до 1000 мл
Середовище № 11
Значення рН середовища після стерилізації має стано-
вити від 7.8 до 8.0. Агар......................................................................18-20 г
Динатрію гідрофосфат................................................5 г
При приготуванні живильного середовища замість
Натрію хлорид...........................................................20г
ферментативного гідролізату біомаси мікроорганізмів
Калію хлорид.............................................................20г
без оболонок може бути використаний панкреатичний
Амонію цитрат............................................................5 г
гідролізат м'яса (за Хоттінгером) глибокого розщеплен-
Вода очищена.....................................................1000 мл
ня. Середовище має містити від ЗО мг% до 35 мг%
змінного азоту. Значення рН середовища після стерилізації має стано-
вити від 5.8 до 6.0.
Середовище № 7
Середовище № 12
Ферментативний гідролізат біомаси мікроорганізмів
без оболонок...............................................................5 г Агар.................................................................... .18 г
Агар........................................................................... 15 г Глюкоза.......................................................................5 г
Калію дигідрофосфат................................................25 г Динатрію гідрофосфат.............................................. 15 г
Вода очищена.................................................до ІОООмл Сечовина.....................................................................2 г
Амонію хлорид............................................................2 г
Значення рН середовища після стерилізації має стано-
Вода очищена.................................................до 1000 мл
вити від 7.0 до 7.2.
Значення рН середовища після стерилізації має стано-
При приготуванні живильного середовища замість
вити від 7.8 до 8.0.
ферментативного гідролізату біомаси мікроорганізмів
без оболонок може бути використаний панкреатичний
Середовище № 13
гідролізат м'яса (за Хоттінгером) глибокого розщеплен-
ня. Середовище має містити від 130 мг% до 140 мг% Ферментативний гідролізат біомаси мікроорганізмів
амінного азоту. без оболонок...............................................................5 г
Агар......................................................................15-20 г
Середовище № 8 Глюкоза.......................................................................5 г
Натрію хлорид...........................................................ЗО г
Агар......................................................................15-20 г
Вода очищена.................................................до 1000 мл
Динатрію гідрофосфат................................................З г
Вода очищена.................................................до ІОООмл Значення рН середовища після стерилізації має стано-
вити від 6.8 до 7.0.
Середовище № 9
При приготуванні живильного середовища замість
Ферментативний гідролізат біомаси мікроорганізмів ферментативного гідролізату біомаси мікроорганізмів
без оболонок...............................................................5 г без оболонок може бути використаний панкреатичний
Агар...........................................................................20 г гідролізат м'яса (за Хоттінгером) глибокого розщеплен-
Калію хлорид.............................................................20г ня. Середовище має містити від 130 мг% до 140 мг%
Водаочищена.................................................до ІОООмл амінного азоту.
Значення рН середовища після стерилізації має стано- При приготуванні живильних середовищ на основі су-
вити від 7.0 до 7.2. хого ферментативного гідролізату мікроорганізмів без
оболонок інгредієнти складу вносять у воду очищену,
При приготуванні живильного середовища замість
додають замочений заздалегідь агар і нагрівають до
ферментативного гідролізату біомаси мікроорганізмів
повного його розплавлення. Установлюють рН таким
без оболонок може бути використаний панкреатич-
чином, щоб після стерилізації його значення станови-
ний гідролізат м'яса (за Хоттінгером) глибокого розщеп-
ло величину, зазначену вище для кожного живильного
лення. Середовище має містити від ЗО мг% до 35 мг%
амінного азоту. середовища і у Табл. 2.7.2.-4. Якщо необхідно,
фільтрують крізь ватно-марлевий фільтр. Стерилізу-
ють у паровому стерилізаторі при температурі 121 °С
Середовище № 10
протягом 15 хв.
Ферментативний гідролізат біомаси мікроорганізмів
Примітка. Кількість агару в живильних середовищах
без оболонок...............................................................5 г
зазначена для випробування з використанням
Агар........................................................................... 15 г
циліндрів. При проведенні випробування з викорис-
Вода очищена.................................................до 1000 мл
танням лунок кількість агару збільшують до 20-25 г.
Значення рН середовища після стерилізації має стано- Допускається зміна кількості агару в середовищах за-
вити від 7.8 до 8.0. лежно від його якості.

150 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.9. Фармако-технологічні випробування

2.9. ФАРМАКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ Конструкція кошика може змінюватися за умови до-


держання зазначених вище вимог для скляних трубок
ВИПРОБУВАННЯ та дротяної сітки.

2.9.1. РОЗПАДАННЯ ТАБЛЕТОК І КАПСУЛ

Випробування на розпадання дозволяє визначити, чи


розпадаються таблетки або капсули в межах визначе-
ного часу, якщо вони поміщені в рідке середовище в
експериментальних умовах, зазначених нижче.
Вважають, що зразки розпалися, якщо на сітці:
а) немає залишку;
в) є залишок, який складається з м'якої маси, що не
має відчутно твердого ядра, котре не змочується;
с) є лише фрагменти покриття (таблетки), або лише
фрагменти оболонки на сітці, або, якщо були ви-
користані диски, фрагменти оболонки, які при-
липли до нижньої поверхні диска (капсули).

Обладнання. Головна частина обладнання (див.


Рис. 2.9.1.-1) складається з жорсткого кошика із
сітчастим дном-підставкою (кошик), яка підтримує
шість циліндричних скляних трубочок завдовжки
(77.5+2.5) мм з внутрішнім діаметром 21.5 мм і товщи-
ною стінки близько 2 мм. Кожна трубка має
циліндричний диск діаметром (20.7±0.15) мм і товщи-
ною (9.5+0.15) мм, виготовлений з прозорої пластмаси
з густиною від 1.18 до 1.20. У кожному диску просверд-
лені п'ять отворів діаметром 2 мм, один з них розташо-
ваний в центрі диска, інші чотири — рівномірно по ко-
лу радіусом 6 мм від центра диска. На бічній поверхні Рисунок 2.9.1.-1
диска вирізані чотири рівновіддалені одна від одної Розміри зазначені у міліметрах
виїмки так, що на верхній поверхні диска вони мають
ширину 9.5 мм і глибину 2.55 мм, по нижній поверхні Методика. У кожну з шести трубок поміщають одну
мають форму квадрата зі стороною 1.6 мм. Скляні таблетку або капсулу і, якщо зазначено, поміщають
трубки втримуються вертикально зверху і знизу двома диск; опускають кошик у посудину з рідиною, зазна-
накладними прозорими пластмасовими пластинами ченою в загальних та окремих статтях. Вмикають при-
діаметром 90 мм, завтовшки 6 мм із шістьма отворами. лад, по закінченні зазначеного часу кошик виймають і
Отвори рівновіддалені від центра пластини і знахо- досліджують стан таблеток або капсул.
дяться на рівній відстані один від одного. До нижньої
поверхні нижньої пластини прикріплено сітку з не- Препарат витримав випробування, якщо всі таблетки
ржавіючого сталевого дроту діаметром 0.635 мм, з або капсули розпалися.
розміром отворів 2.00 мм. Пластини утримуються жор-
стко на відстані 77.5 мм одна відносно іншої верти- N
кальними металевими стрижнями по колу. Ще один
металевий стрижень прикріплений до центра верхньої Обладнання. Допускається підтримувати температуру
пластини, що дозволяє прикріпити кошик до ме- рідини від 35 °С до 39 °С.
ханічного пристрою, який може піднімати та опускати Допускається використовувати сітку з нержавіючого
його плавно із постійною частотою в межах 28-32 цик- сталевого дроту, яку прикріпляють до нижньої по-
ли за хвилину на відстань від 50 мм до 60 мм. верхні нижньої пластини, з розміром отворів 0.50 мм.
Кошик поміщають у рідину, зазначену у відповідних
загальних та окремих статтях, у підхожій посудині, пе-
реважно в склянці місткістю 1 л. Об'єм рідини має бу-
ти таким, щоб, коли кошик знаходиться в крайньому 2.9.2. РОЗПАДАННЯ СУПОЗИТОРІЇВ І ПЕСАРІЇВ
верхньому положенні, сітка має бути як мінімум на
15 мм нижче поверхні рідини; коли ж кошик знахо- Випробування на розпадання дозволяє визначити,
диться в найнижчому положенні, сітка має бути на розм'якшуються чи розпадаються ректальні або
25 мм вище дна посудини, а верхні відкриті кінці вагінальні супозиторії чи капсули або вагінальні таб-
скляних трубок — над поверхнею рідини. Температуру летки у межах установленого часу, якщо вони по-
рідини від 36 °С до 38 °С підтримують за допомогою міщені у рідке середовище в експериментальних умо-
підхожого пристрою. вах, зазначених нижче.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 151


2.9. Фармако-технологічні випробування

Вважають, що зразки розпалися, якщо: Випробування проводять, використовуючи три таких


а) спостерігається повне розчинення; прилади, кожний з яких містить окремий зразок.
в) компоненти супозиторія розділилися: розплавлені Кожний прилад поміщають у посудину з термостату-
жирові речовини зібралися на поверхні рідини, не- ючим пристроєм, місткістю не менше 4 л, заповнену
розчинні часточки осіли на дно, а розчинні компо- водою з температурою від 36 °С до 37 °С, якщо немає
ненти розчинилися; залежно від складу й способу інших зазначень в окремій статті.
приготування компоненти можна розподілити за
одним або кількома з вищезазначених шляхів; Посудина споряджена повільно рухомою мішалкою і
c) розм'якшення зразка супроводжується помітною пристроєм, який підтримує прилад у вертикальному
зміною форми, без повного розділення компо- положенні не менш як на 90 мм нижче від поверхні
нентів; розм'якшенням вважається також відсут- води і дає змогу перевертати його на 180°, не виймаю-
ність у супозиторія твердого ядра, що чинить опір чи з води.
тискові скляної палички;
d) спостерігається розрив желатинової оболонки рек- Три прилади можна також помістити разом в одну по-
тальної або вагінальної капсули, що дозволяє судину місткістю не менше 12л.
вивільнюватися її вмісту;
e) на перфорованому диску не залишилося осаду або Методика. Випробовують три супозиторія або капсу-
осад, що залишився, складається лише з м'якої чи ли. Кожен зразок поміщають на нижній диск прист-
піноподібної маси, яка не має твердого ядра, що рою, встановлюють пристрій у циліндр приладу і
чинить опір тискові скляної палички (вагінальні закріплюють його. Поміщають прилад у посудину з
таблетки). водою і починають випробування. Прилади перевер-
тають кожні 10 хв.
Обладнання. Прилад (див. Рис. 2.9.2.-1) складається з Після закінчення часу, зазначеного в загальній або ок-
прозорого скляного або пластмасового порожнього ремій статті, досліджують зразки.
циліндра з відповідною товщиною стінок, всередині
якого за допомогою трьох тримачів закріплено мета- Препарат витримує випробування, якщо всі зразки
левий пристрій. Пристрій являє собою два перфоро- розпалися.
ваних диски з нержавіючого металу, закріплених на
відстані близько ЗО мм один від одного. Діаметр дисків
майже дорівнює внутрішньому діаметру циліндра, і в МЕТОДИКА ВИПРОБУВАННЯ
кожному диску є 39 отворів діаметром 4 мм. ДЛЯ ВАПНАЛЬНИХ ТАБЛЕТОК

Застосовують описаний вище прилад, установлений


на тримачах (див. Рис. 2.9.2.-2). Прилад поміщають у
лабораторну склянку підхожого діаметра, що містить
воду з температурою від 36 °С до 37 °С. Поверхня води
має бути трохи нижче верхнього перфорованого дис-
ка. Потім за допомогою піпетки додають воду з темпе-
ратурою від 36 °С до 37 °С доти, доки перфорацію дис-
ка покриватиме лише однорідна плівка води.
Випробовують три вагінальні таблетки. Кожну окремо
поміщають на верхній диск пристрою, накривають
прилад скляною пластинкою, щоб підтримати
відповідні умови вологості.
Після закінчення часу, зазначеного у загальній або ок-
ремій статті, досліджують зразки.
Препарат витримує випробування, якщо всі зразки
розпалися.

Рисунок 2.9.2-1. Прилад для визначення розпадання


ректальних і вагінальних супозиторіїв і капсул
Розміри зазначені у міліметрах

152 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.9. Фармако-технологічні випробування

Прилад має бути сконструйований так, щоб звести до


мінімуму будь-які коливання і вібрацію, зумовлені
ТТ проточною системою або елементом, що плавно обер-
тається.
Бажано використовувати прилад, який дозволяє спо-
стерігати за випробовуваним препаратом і мішалкою
-~[—' під час проведення тесту "Розчинення".
—D
,~t_-
Прилад із лопаттю. Прилад (див. Рис. 2.9.3.-1) вклю-
чає:
— циліндричну посудину з боросилікатного скла або
іншого підхожого прозорого матеріалу з напівсфе-
\E ричним дном і номінальним об'ємом 1000 мл;
Рисунок 2.9.2.-2 кришку, яка уповільнює випаровування; у кришці
А — скляна пластинка D — вода має бути центральний отвір для осі мішалки й інші
В — вагінальна таблетка Е — склянка отвори для термометра та пристроїв, які викорис-
С — поверхня води товують для вибирання рідини;
— мішалку, що складається з вертикального вала, на
кінець якого прикріплена лопать у формі частини
круга, відрізаного двома паралельними хордами;
2.9.3. ТЕСТ "РОЗЧИНЕННЯ" ДЛЯ ТВЕРДИХ лопать має проходити крізь діаметр вала таким чи-
ДОЗОВАНИХ ФОРМ ном, щоб нижня частина лопаті знаходилася
врівень з нижньою частиною вала; вал має розта-
шовуватися так, щоб його вісь була на відстані не
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ більше 2 мм від осі посудини, а нижня частина ло-
паті була на висоті (25±2) мм від внутрішньої по-
Даний тест використовується для визначення ступеня верхні дна посудини; верхня частина вала має
розчинення діючих речовин твердих дозованих форм приєднуватися до мотора, спорядженого регуля-
(наприклад, таблетки, капсули і супозиторії). тором швидкості; мішалка має обертатися плавно,
без помітного хитання;
Для проведення тесту можливе використання приладу — водяну баню, що підтримує постійну температуру
з лопаттю-мішалкою, кошиком або, в спеціальних ви- середовища розчинення (37.0±0.5) °С.
падках, із проточною кюветою, якщо немає інших за-
значень в окремій статті. У кожному конкретному ви-
падку застосування тесту "Розчинення" має бути за-
значене таке:
— використовуваний прилад; у тих випадках, коли
застосовується прилад із проточною кюветою, має cDjom
бути зазначений також тип проточної кювети
(див. Рис. 2.9.3.-4/5/6);
— склад, об'єм і температура середовища розчи-
нення;
— швидкість обертання або швидкість протікання
середовища розчинення;
шутрішнш діаметр*
— час, метод і об'єм випробовуваного розчину, що
відбирається, або умови для неперервного контро- 9.75±0.35
лю;
— метод аналізу;
— кількість або кількості діючих речовин, які мають
розчинитися протягом зазначеного часу.

Обладнання. Вибір використовуваного приладу зале-


жить від фізико-хімічних характеристик дозованої
форми. Усі частини приладу, що можуть вступати в
контакт із препаратом або середовищем розчинення,
мають бути хімічно інертними, не адсорбувати, не ре-
агувати або якимось іншим чином спотворювати ре-
зультати тесту. Усі металеві частини приладу, які мо-
жуть вступати в контакт із препаратом або середови-
щем розчинення, мають бути виготовлені з відповід-
ної нержавіючої сталі або вкриті відповідним матері-
алом для того, щоб ці частини не взаємодіяли чи яки- Рисунок 2.9.3.-1. Прилад з лопаттю
мось іншим чином не спотворювали результати тесту. Розміри зазначені у міліметрах

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 153


2.9. Фармако-технологічні випробування

Прилад із кошиком. Прилад (див. Рис. 2.9.3.-2) вклю- Проточний прилад. Прилад (див. Рис. 2.9.3.-3) вклю-
чає: чає:
— посудину, ідентичну описаній вище посудині для — резервуар для середовища розчинення;
приладу з лопаттю; — насос, який прокачує середовище розчинення
— мішалку, що складається з вертикального вала, до вгору через проточну кювету;
нижньої частини якого прикріплений циліндрич- — проточну кювету (див. Рис. 2.9.3.-4/5/6) з прозорого
ний кошик, що складається з двох частин: верхня матеріалу, установлену вертикально, із фільтруючою
частина з отвором діаметром 2 мм має бути прива- системою, що запобігає втраті часток, які не розчи-
реною до вала і спорядженою трьома пружними нилися.
затискачами або іншим підхожим пристосуван-
ням, що дозволяє віддаляти нижню частину коши-
ка для введення випробовуваного препарату і
міцно утримувати нижню частину концентричне з
віссю посудини під час обертання; нижня частина
кошика являє собою зварену у вигляді циліндра
оболонку з вузьким обідком листового металу
зверху і знизу; якщо немає інших зазначень в ок-
ремій статті, оболонка складається з дроту діамет-
ром 0.254 мм і площею отворів 0.381 мм2; кошик із
золотим покриттям завтовшки 2.5 мкм можна ви- Резервуар для Насос Проточна кювета Посудина для
3
середовища Фільтром, яка збирання аналі-
користовувати для проведення випробувань у роз- розчинення термостатично зованої проби
веденому кислотному середовищі; дно кошика контролюється
має бути на висоті (25±2) мм від внутрішньої по-
верхні дна посудини; верхня частина вала має Рисунок 2.9.3.-3. Проточний прилад
приєднуватися до мотора, спорядженого регуля-
тором швидкості; мішалка має обертатися плавно, Фільтр
без помітних коливань;
— водяну баню, що підтримує постійну температуру
середовища розчинення (37.0±0.5) °С.

Для підтримувача

Підтримувач для 22.6мм кювети

Рисунок 2.9.3.-2. Прилад із кошиком Рисунок 2.9.3.-4. Протонна кювета


Розміри зазначені у міліметрах Розміри зазначені у міліметрах

154 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.9. Фармако-технологічні випробування

Фільтр

Капілярна трубка

Сито з загостреним
дном

Рисунок 2.9.3.-6. Проточна кювета


Розміри зазначені у міліметрах

Середовище розчинення. Якщо середовищем розчинення


є буферний розчин, його рН установлюється з точністю
до ±0.05 від зазначеного значення. Перед проведенням
випробування із середовища розчинення виводяться
розчинені гази, бо вони можуть викликати утворення
бульбашок, які істотно впливають на результати.

МЕТОДИКА

Прилади з лопаттю і кошиком


Підтримувач для 12.0мм кювети Поміщають зазначений об'єм середовища розчинення у
посудину, збирають прилад, нагрівають середовище роз-
Рисунок 2.9.3.-5. Проточна кювета чинення до (37.0 ± 0.5) °С і видаляють термометр.
Розміри зазначені у міліметрах
Поміщають одну одиницю випробовуваного препара-
Проточна кювета, показана на Рис. 2.9.3.-6, спеціаль- ту в прилад. Для приладу з лопаттю: перед початком
но призначена для ліпофільних твердих дозованих обертання лопаті поміщають препарат на дно посуди-
форм, таких як супозиторії та м'які капсули. Вона ни; тверді дозовані форми, що при цьому можуть
складається з трьох прозорих частин, які вставляють- спливати, поміщають на дно посудини горизонтально
ся одна в одну. Нижня частина (1) зроблена з двох спо- за допомогою підхожого пристрою, наприклад, дроту
лучених камер, приєднаних до пристрою переповнен- або скляної спіралі.
ня.
Для приладу з кошиком: препарат поміщають у сухий
Середовище розчинення проходить камерою А і кошик, який опускають у відповідне положення перед
піднімається вгору. Рух потоку в камері В спрямова- початком обертання.
ний вниз, потім до маленької капілярної трубки, що
веде вгору до фільтруючого пристрою. Середня части- Слід ужити заходів для недопущення наявності буль-
на (2) кювети має порожнину, призначену для збиран- башок повітря на поверхні препарату. Обертання ло-
ня ліпофільних допоміжних речовин, які спливають у паті або кошика із зазначеною швидкістю (±4 %) по-
середовищі розчинення. Металева решітка служить чинають негайно.
грубим фільтром. У верхній частині (3) є місце, куди
поміщається фільтр із паперу, скловолокна або целю- Проточний прилад
лози; Для кювет, поданих на Рис. 2.9.3.-4/5. Щоб захистити
— водяну баню, що підтримує постійну температуру вхід до камери, призначений для рідини, на дно кону-
середовища розчинення (37.0±0.5) °С. са поміщають одну кульку діаметром 5 мм (±0.5 мм),

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 155


2.9. Фармако-технологічні випробування

а далі — скляні кульки необхідного розміру, краще N


діаметром 1 мм (±0.1 мм). За допомогою спеціального
тримача поміщають одну одиницю випробовуваного
препарату до кювети на/або всередині одержаного ша- ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ'
ру скляних кульок. Збирають фільтруючу голівку.
Нагрівають середовище розчинення до температури Якщо немає інших зазначень в окремій статті, прове-
(37.0±0.5) °С. Використовуючи насос, пропускають із дення тесту "Розчинення" не є обов'язковим для жу-
зазначеною швидкістю (±5 %) середовище розчинен- вальних таблеток, полівітамінних препаратів та в
ня крізь дно кювети для одержання відповідного непе- інших випадках, для яких обгрунтовано неінформа-
рервного потоку через відкритий або закритий ланцюг. тивність даного тесту.
Для кювети, поданої на Рис. 2.9.3.-6. Поміщають одну Під ступенем розчинення твердої дозованої форми
одиницю випробовуваного препарату в камеру А. За- розуміють кількість діючої речовини, у відсотках, від
кривають кювету разом із підготовленим фільтруючим вмісту, зазначеного в розділі "Склад", яка в умовах,
пристроєм. На початку випробування в камері А вида- описаних в окремій статті, має перейти у розчин.
ляють повітря через маленькій отвір, з'єднаний із
Як середовище розчинення можуть використовувати-
фільтруючим пристроєм. Нагрівають середовище роз-
чинення до відповідної температури, беручи до уваги
ся вода Р, 0.1Мрозчин кислоти хлористоводневої, фос-
фатні буферні розчини з рН від 6.8 до 7.6 та інші водні
температуру плавлення препарату. Використовуючи
підхожий насос, пропускають із зазначеною швид- розчинники. Неводні розчинники у середовищах роз-
кістю (±5 %) нагріте середовище розчинення крізь чинення використовують у виняткових випадках, і їхнє
дно кювети, одержуючи неперервний потік через застосування вимагає додаткового обгрунтування.
відкритий або закритий ланцюг. Камера В заповню- Звичайними середовищами розчинення є вода Р або
ється середовищем розчинення, коли середовище 0.1 М розчин кислоти хлористоводневої. Для кишково-
розчинення почне переливатися через край, повітря розчинних твердих дозованих форм і форм із заданим
почне виходити через капіляр. ступенем вивільнення умови проведення тесту "Роз-
Препарат поширюється у середовищі розчинення чинення" зазначають в окремій статті.
відповідно до своїх фізико-хімічних властивостей. В Перед проведенням випробування із середовища розчи-
обгрунтованих і дозволених випадках випробуванню нення видаляють розчинені гази, наприклад, фільтру-
можуть піддаватися значущі частини супозиторіїв ве- ванням під вакуумом або обробкою ультразвуком.
ликого розміру.
Звичайний об'єм середовища розчинення — 900 —
1000 мл, температура середовища розчинення —
ВІДБІР ПРОБ І ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ (37.0+0.5) °С.
Під час використання приладу з лопаттю або з коши-
У випадках використання приладу з лопаттю або ко-
ком швидкість обертання становить звичайно 50 об/хв
шиком за означений час або із зазначеними інтерва-
для лопаті і 100 об/хв — для кошика.
лами, або неперервно здійснюють відбір зазначеного
об'єму чи об'ємів з ділянки посередині між поверхнею Звичайно у прилади для проведення тесту "Розчинен-
середовища розчинення і верхньою частиною кошика ня" поміщають одну одиницю випробовуваного пре-
або лопаті на відстані не ближче 10 мм від стінки посу- парату, однак можливе вміщення і кількох одиниць
дини. У випадку використання приладу із проточною одночасно. У цьому випадку при проведенні оцінки
кюветою відбір проб завжди проводять біля вихідного результатів дана сукупність одиниць розглядається як
отвору кювети, незалежно від того, відкритий ланцюг одна одиниця випробовуваного препарату з відповід-
чи закритий. ними змінами у розрахунках.
Треба компенсувати відібраний об'єм рідини додаван-
ням такого самого об'єму середовища розчинення або Обладнання. Вибір використовуваного приладу зале-
відповідними змінами у розрахунках, виключаючи ті ви- жить від фізико-хімічних характеристик твердої дозо-
падки, коли використовуються неперервні виміри при ваної форми. Найбільш поширеними є прилади з ко-
проведенні випробувань із лопаттю або кошиком (ві- шиком і лопаттю. Проточний прилад звичайно
дібрана рідина при цьому повертається назад до посуди- доцільно застосовувати в тому випадку, коли діючі ре-
ни), або коли відбирається лише одна порція рідини. човини досліджуваного препарату погано розчинні у
воді й водних середовищах розчинення.
Відібрану рідину фільтрують, використовуючи інерт-
ний фільтр із відповідним розміром пор, який не ви- Бажано застосовувати прилад із зазначеними техніч-
кликає значної адсорбції активного компонента з роз- ними параметрами, однак, якщо необхідно, в них мо-
чину і не містить таких речовин, які екстрагуються се- жуть бути внесені обгрунтовані зміни.
редовищем розчинення і могли б впливати на резуль-
тати зазначеного аналітичного методу. Аналіз фільтра-
ту проводять методом, зазначеним в окремій статті. МЕТОДИКА

Кількість діючої речовини, що розчинилася упродовж Прилади з лопаттю і кошиком. Поміщають зазначений
зазначеного часу, виражається у відсотках від вмісту, об'єм середовища розчинення у посудину, збирають
зазначеного у розділі "Склад". прилад, нагрівають середовище розчинення до темпе-

156 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.9. Фармако-технологічні випробування

ратури (37.0+0.5) °С і видаляють термометр у тих ви- Таблиця 2.9.5.-1


падках, коли це необхідно.
Лікарська Середня Припустиме
форма маса відхилення, %
ВІДБІР ПРОБ І ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ
Таблетки (без 80 мг і менше 10
У тих випадках, коли регламентується ступінь розчи- оболонки і покриті Більше 80 мг,
нення лише за один проміжок часу, тест може бути плівковою але менше 250 мг 7.5
проведений і за коротший час. Якщо ж регламен- оболонкою) 250 мг і більше 5
тується ступінь розчинення за два або більше Капсули, гранули
проміжків часу, то відбір проб має здійснюватися без (без покриття, Менше 300 мг 10
припинення роботи приладу за суворо обумовлений
однодозові)
час з точністю (±2 %).
і порошки 300 мг і більше 7.5
Проводять паралельно дослідження розчинення для (однодозові)
шести одиниць випробовуваного препарату. Якщо не-
має інших зазначень в окремій статті, для кожної оди- Стерильні порошки Більше 40 мг 10
ниці випробовуваного препарату за 45 хв у розчин має для парентерального
перейти не менше 75 % і не більше 115 % діючої речо- застосування *
вини від її вмісту, зазначеного в розділі "Склад". Якщо (однодозові)
одна з одиниць випробовуваного препарату не
Супозиторії і песарії Для всіх випадків 5
відповідає цій вимозі, проводять дослідження розчи-
нення ще шести одиниць випробовуваного препарату.
Усі додаткові шість одиниць випробовуваного препа- *Якщо середня маса стерильного порошку для парентерального за-
рату мають відповідати вищезазначеній вимозі. стосування дорівнює 40 мг і менше, препарат підлягає випробуван-
ню на однорідність вмісту діючої речовини в одиниці дозованого
У разі використання в тесті "Розчинення" сукупності лікарського засобу (2.9.6) і не підлягає випробуванню на од-
одиниць, яка вважається однією одиницею випробо- норідність маси.
вуваного препарату, проводять паралельно дослід-
ження розчинення для шести таких одиниць. Для капсул і стерильних порошків для парентерально-
Одержані результати перераховують на одну одиницю го застосування випробування проводять, як описано
дозованого лікарського засобу. Якщо немає інших нижче.
зазначень в окремій статті, для кожної одиниці
випробовуваного препарату за 45 хв до розчину має
перейти не менше 75 % і не більше 115 % діючої КАПСУЛИ
речовини від її вмісту, зазначеного у розділі "Склад".
Додаткові випробування в даному випадку не Зважують нерозпаковану капсулу. Потім розпакову-
проводять. ють капсулу в такий спосіб, щоб не була втрачена
будь-яка частина оболонки, і видаляють якомога
У разі застосування тесту "Розчинення" для твердих повніше її вміст. Якщо капсули з м'якою оболонкою,
дозованих форм із кількома діючими речовинами промивають оболонку ефіром або іншим підхожим
можлива регламентація ступеня розчинення лише розчинником і залишають на повітрі до видалення за-
однієї з діючих речовин, якщо вона (регламентація) паху розчинника. Потім зважують оболонку. За різни-
задовольняє вищезазначені вимоги, і за умови, що ре- цею зважувань розраховують масу вмісту капсули. По-
шта діючих речовин має більш високий ступінь розчи- вторюють процедуру з іншими 19 капсулами.
нення.

СТЕРИЛЬНІ ПОРОШКИ
ДЛЯ ПАРЕНТЕРАЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ
2.9.5. ОДНОРІДНІСТЬ МАСИ ДЛЯ ОДИНИЦІ
ДОЗОВАНОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ Видаляють паперову етикетку з поверхні контейнера.
Контейнер миють і сушать. Потім контейнер роз-
20 одиниць дозованого лікарського засобу або вміст кривають і зразу зважують. Обережним постукуван-
кожного з 20 контейнерів, у випадку однодозових лі- ням звільняють якомога повніше контейнер від вмісту,
карських засобів в індивідуальних контейнерах, відби- обполіскують його, якщо необхідно, водою Рі 96%
рають за статистичне обгрунтованою схемою, зважують спиртом Р і сушать при температурі від 100 °С до
кожну окремо і розраховують середню масу. Лікарський 105 °С протягом 1 год або, якщо природа контейнера
засіб витримав випробування, якщо не більше двох не дозволяє використовувати нагрівання при такій
індивідуальних мас відхиляються від середньої маси на температурі, сушать при більш низькій температурі до
величину, яка перевищує значення, зазначене у постійної маси. Після цього охолоджують в ексикаторі
Табл. 2.9.5.-1. При цьому жодна індивідуальна маса не і зважують. За різницею зважувань розраховують масу
має відхилятися від середньої маси на величину, що у вмісту контейнера. Повторюють процедуру з іншими
два рази перевищує значення, зазначене в Табл. 2.9.5.-1. 19 контейнерами.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 157


2.9. Фармако-технологічні випробування

7V Препарат не витримує випробування, якщо вміст більш


як у трьох одиницях виходить за межі 85 — 115 % від се-
Випробування "Однорідність маси для одиниці дозова- реднього вмісту або якщо хоча б в одній одиниці вихо-
ного лікарського засобу "не застосовують у тих випадках, дить за межі 75 — 125 % від середнього вмісту.
коли для всіх діючих речовин дозованого лікарського
Якщо вміст у двох або трьох одиницях препарату вихо-
засобу проводять випробування "Однорідність вмісту
дить за межі 85 — 115 %, але знаходиться у межах
діючої речовини в одиниці дозованого лікарського засобу"
(2.9.6), якщо немає інших зазначень в окремій статті. 75 — 125 %, визначають вміст у кожній з 20 додаткових
однодозових одиниць препарату, відібраних за статис-
тичне обгрунтованою схемою. Препарат витримує ви-
пробування, якщо середній вміст не більш як у трьох з
2.9.6. ОДНОРІДНІСТЬ ВМІСТУ ДІЮЧОЇ проаналізованих ЗО одиниць виходить за межі 85 —
РЕЧОВИНИ В ОДИНИЦІ ДОЗОВАНОГО 115 % і в жодній одиниці не виходить за межі 75 —
ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ 125 % від середнього вмісту.

Випробування на однорідність вмісту діючої речови- ТЕСТС


ни в одиниці дозованого лікарського засобу грун-
тується на кількісному визначенні вмісту в індивіду- Трансдермальні пластирі. Препарат витримує випробу-
альних однодозових одиницях препарату з метою вання, якщо середній вміст у 10 однодозових одини-
з'ясування, чи знаходиться цей вміст у межах, вста- цях знаходиться у межах 90 — 110 % від вмісту, зазна-
новлених стосовно середнього вмісту у випробову- ченого у розділі "Склад", і якщо вміст у кожній з
ваному зразку. 10 одиниць знаходиться у межах 75 — 125 % від серед-
нього вмісту.
Таке випробування не проводиться для полівітамін-
них лікарських засобів і для лікарських засобів, що
містять мікроелементи, якщо немає інших зазначень
N
в окремій статті.
У тому випадку, коли виробництво дозованого
лікарського засобу не проводиться відповідно до ви-
Метод. Використовуючи підхожу аналітичну методи-
мог належної виробничої практики (НВП, GMP),
ку, визначають вміст діючої речовини в кожній
встановлених у Європейському Співтоваристві, до да-
з 10 дозованих одиниць лікарського засобу, відібраних
ного лікарського засобу ставляться такі вимоги щодо
за статистичне обгрунтованою схемою.
однорідності вмісту1.
Застосовують критерії тестів А, В або С, як зазначено
у статті для випробовуваної дозованої форми.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ТЕСТ А Однорідність вмісту діючої речовини (ОВДР) в одиниці


дозованого лікарського засобу являє собою характери-
Таблетки, порошки для парентерального застосування, стику розподілу вмісту діючої речовини (речовин) за
суспензії для ін'єкцій. Препарат витримує випробуван- одиницями даного лікарського засобу (таблетки, кап-
ня, якщо вміст у кожній його однодозовій одиниці пе- сули, супозиторії, ліофілізовані лікарські засоби і сте-
ребуває в межах 85 — 115% від середнього вмісту. рильні розсипки лікарських засобів у однодозових кон-
Препарат не витримує випробування, якщо вміст у тейнерах, гранули в однодозових контейнерах і т. д.).
більш як одній одиниці виходить за вищезазначені
Вимоги даної статті поширюються на дозовані лі-
межі або якщо вміст хоча б в одній одиниці виходить
карські засоби, що містять одну і більше діючих речо-
за межі 75 — 125 % від середнього вмісту.
вин, якщо немає інших зазначень в окремій статті.
Якщо вміст в одній одиниці препарату виходить за
Вимоги даної статті не поширюються на дозовані
межі 85 — 115 %, але перебуває у межах 75 — 125 %,
визначають вміст у кожній з 20 додаткових однодозо-
полівітамінні лікарські засоби і на лікарські засоби,
які містять мікроелементи, якщо немає інших
вих одиниць препарату, відібраних за статистичне об-
грунтованою схемою. Препарат витримує випробу- зазначень в окремій статті.
вання, якщо вміст не більш як в одній з проаналізова- Для дозуючих аерозолей вимоги ОВДР мають бути на-
них ЗО одиниць виходить за межі 85 — 115 % і в жодній ведені в окремій статті.
одиниці не виходить за межі 75 — 125 % від середньо-
го вмісту. Для визначення ОВДР треба застосовувати один з
двох методів:
1) метод прямого визначення;
ТЕСТ В 2) розрахунково-ваговий метод.
Визначення ОВДР методом прямого визначення до-
Капсули, порошки не для парентерального застосування, пускається для всіх дозованих лікарських засобів, які
гранули, супозиторії, песарії. Препарат витримує випро- підлягають випробуванню. Використання даного ме-
бування, якщо вміст не більш як в одній одиниці вихо-
дить за межі 85 — 115 % і в жодній одиниці не виходить ' У даних вимогах використані матеріали Фармакопеї США
за межі 75 — 125 % від середнього вмісту в препараті. дозволу Фармакопеї США.

158 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.9. Фармако-технологічні випробування

тоду обов'язкове у таких випадках: кривають, ретельно видаляють вміст кожного контей-
— для таблеток, покритих та не покритих оболон- нера, зважують точно кожний порожній контейнер і
кою, твердих і м'яких капсул, що містять діючу ре- розраховують масу вмісту. За результатами кількісного
човину в кількості 50 мг і менше; визначення, проведеного відповідно до окремої
— для супозиторіїв і песаріїв; статті, розраховують вміст діючої речовини в кожному
— для дозованих трансдермальних пластирів; з контейнерів, вважаючи розподіл діючої речовини за
— для суспензій в однодозових контейнерах або масою гранул однорідним.
м'яких капсулах;
— для гранул і стерильних розсипок лікарських за- Ліофілізовані та стерильні розсипки лікарських засобів у
собів в однодозових контейнерах, які містять інші однодозових контейнерах. Тест проводиться так само,
діючі й допоміжні речовини у кількості менше як зазначено вище в розділі "Гранули в однодозових
50 % за масою. контейнерах".
Визначення ОВДР розрахунково-ваговим методом
допускається у таких випадках: РОЗРАХУНОК ВІДНОСНОГО СТАНДАРТНОГО
— для м'яких капсул з рідким вмістом; ВІДХИЛЕННЯ
— для гранул та стерильних розсипок лікарських за-
собів у однодозових контейнерах, які не містять 1 п
інших діючих або допоміжних речовин або містять Х = */
інші діючі й допоміжні речовини в кількості більш
як 50 % за масою (наприклад, стерильні розсипки
антибіотиків);
— для ліофілізованих лікарських засобів в однодозо- RSD ж «is<*;- J > 2
вих контейнерах як таких, що містять, так і таких, ~ х \ /І-І
що не містять інших діючих і допоміжних речовин
(наприклад, для ліофілізованих ін'єкційних де:
лікарських засобів). RSD — відносне стандартне відхилення (стан-
дартне відхилення, виражене у відсотках
до середнього результату);
МЕТОД ПРЯМОГО ВИЗНАЧЕННЯ X — середній результат одиничного визначен-
ня;
Від серії дозованого лікарського засобу, що підлягає — число випробовуваних дозованих оди-
випробуванню, відбирають за статистично обгрунто- ниць лікарського засобу;
ваною схемою пробу в кількості ЗО одиниць. З них у X], Х2 . — індивідуальні значення, одержані для
довільному порядку відбирають 10 одиниць. випробовуваних дозованих одиниць.
У кожній з 10 відібраних одиниць визначають кіль-
кісний вміст діючої речовини за методикою, зазначе- КРИТЕРІЇ
ною в окремій статті.
Якщо спеціально не зазначено в окремій статті, засто-
РОЗРАХУНКОВО-ВАГОВИЙ МЕТОД совують такі критерії:
(А) Для симетричних меж вмісту діючої речовини або в
Від серії дозованого лікарського засобу, що підлягає тому випадку, коли півсума верхньої та нижньої меж
випробуванню, відбирають за статистично обгрунто- вмісту діючої речовини менша за зазначену в розділі
ваною схемою пробу в кількості ЗО одиниць, які "Склад".
досліджуються за нижченаведеними методиками з
точністю зважування 0.0002 г. Пресовані таблетки (покриті оболонкою і без), супози-
торії, песарії, суспензії в однодозових контейнерах, гра-
М'які капсули. Зважують точно кожну з 10 відібраних нули, ліофілізовані та стерильні розсипки лікарських за-
неушкоджених капсул, ретельно стежачи за їхньою собів у однодозових контейнерах. Якщо інші критерії не
цілісністю. Розрізають капсули за допомогою підхо- зазначені в окремій статті, вимоги ОВДР вважаються
жого сухого і чистого різального інструмента, напри- виконаними за умови, що вміст діючої речовини у
клад, ножиць або скальпеля, і вимивають вміст підхо- кожній з 10 одиниць, визначений за Розрахунково-ва-
жим розчинником, який добре розчиняє вміст, але не говим методом або Методом прямого визначення, зна-
розчиняє оболонку капсули. Дають можливість роз- ходиться в межах 85.0 — 115.0 % від зазначеного в роз-
чиннику випаритися при кімнатній температурі з по- ділі "Склад", а Відносне стандартне відхилення не пере-
верхні оболонок. Зважують точно кожну з оболонок і вищує 6.0 %.
розраховують масу вмісту. За результатами кількісного
визначення, проведеного відповідно до окремої Якщо хоча б в одній одиниці дозованого лікарського
статті, розраховують вміст діючої речовини в кожній з засобу вміст діючої речовини виходить за межі
капсул, вважаючи розподіл діючої речовини за масою 85.0 — 115.0 %, але при цьому в усіх одиницях знахо-
вмісту капсул однорідним. диться в межах 75.0 — 125.0 % від зазначеного у розділі
"Склад", або якщо Відносне стандартне відхилення пе-
Гранули в однодозових контейнерах. Зважують точно ревищує 6.0 %, або порушені одночасно обидві умови,
кожен з 10 відібраних однодозових контейнерів. Роз- слід піддати аналізу додаткові 20 одиниць дозованого

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 159


2.9. Фармако-технологічні випробування

лікарського засобу. Вимоги ОВДР вважаються вико- кількісного вмісту діючої речовини, вимоги ОВДР
наними, якщо не більш як в одній одиниці з ЗО вміст такі самі, як у випадку (А), за тим винятком, що слова
діючої речовини виходить за межі 85.0 — 115.0 % і при "зазначене в розділі "Склад" замінюються словами
цьому в усіх одиницях знаходиться у межах "півсума верхньої і нижньої меж кількісного вмісту
75.0 — 125.0 %, а Відносне стандартне відхилення для діючої речовини".
ЗО одиниць не перевищує 7.8 %.
(3) Якщо фактично знайдене середнє значення
Капсули, трансдермальні пластирі і формовані (зокрема, кількісного вмісту діючої речовини для випробо-
тритураційні) таблетки. Якщо інші критерії не зазначені вуваних одиниць дозованого лікарського засобу лежить
в окремій статті, вимоги ОВДР вважаються виконани- в інтервалі між зазначеним у розділі "Склад" і півсумою
ми за умови, що не менш як у дев'яти з 10 одиниць до- верхньої і нижньої меж кількісного вмісту діючої речо-
зованого лікарського засобу вміст діючої речовини вини, вимоги ОВДР такі самі, як у випадку (А), за тим
знаходиться в межах 85.0 — 115.0 % від зазначеного в винятком, що слова "зазначене в розділі "Склад"
розділі "Склад" і при цьому в жодній з одиниць не ви- замінюються словами "середнє значення для ви-
ходить за межі 75.0 — 125.0 %, а Відносне стандартне пробовуваних одиниць дозованого лікарського засобу".
відхилення для 10 одиниць не перевищує 6.0 %.
У всіх інших випадках, не описаних у розділах А і Б,
Якщо в двох або трьох одиницях вміст діючої речови- додаткові визначення не проводяться, і лікарський за-
ни виходить за межі 85.0 — 115.0 %, але не виходить за сіб вважається таким, що не витримав випробування.
межі 75.0 — 125.0 %, або якщо Відносне стандартне
відхилення перевищує 6.0 %, або якщо одночасно по-
рушуються обидві умови, слід піддати аналізу додат- 2.9.7. СТИРАНІСТЬ ТАБЛЕТОК БЕЗ ОБОЛОНКИ
кові 20 одиниць дозованого лікарського засобу. Вимо-
ги ОВДР вважаються виконаними, якщо не більш як у Випробування дозволяє визначити стираність табле-
трьох одиницях з ЗО вміст діючої речовини виходить за ток без оболонки за певних умов, тобто ушкодження
межі 85.0 — 115.0 % від зазначеного у розділі "Склад" і поверхні таблеток під дією механічного удару або сти-
при цьому жодна з одиниць не виходить за межі рання.
75.0 — 125.0 %, а Відносне стандартне відхилення для
ЗО одиниць не перевищує 7.8 %. Обладнання. Використовують барабан із внутрішнім
(Б) Якщо півсума верхньої і нижньої меж кількісного діаметром близько 286 мм і завглибшки близько
вмісту діючої речовини більша за зазначену в розділі 39 мм, виготовлений із прозорого синтетичного
"Склад". полімеру; внутрішні поверхні барабана мають бути
відполіровані й не мають електризуватись (див.
(1) Якщо фактично знайдене середнє значення Рис. 2.9.7.-1). Одна сторона барабана знімна. При
кількісного вмісту діючої речовини для випробо- кожному оберті барабана таблетки приводяться в рух
вуваних одиниць дозованого лікарського засобу мен- за допомогою зігнутої лопаті, розташованої між цент-
ше або дорівнює зазначеному в розділі "Склад", вимо- ром барабана і його зовнішньою стінкою. Барабан
ги такі самі, як у випадку (А).
прикріплюється до горизонтальної осі пристрою, що
(2) Якщо фактично знайдене середнє значення забезпечує швидкість обертання приблизно 25 об/хв.
кількісного вмісту діючої речовини для випробо- Отже, при кожному оберті барабана таблетки пада-
вуваних одиниць дозованого лікарського засобу ють, перевертаючись або ковзаючи, з висоти приблиз-
більше або дорівнює півсумі верхньої і нижньої меж но 130 мм на стінку барабана або одна на одну.
0286
(внутрішній)
010.08

Висота падіння 130.18

ТТГП
0304.8± 1.52 025.4
(зовнішній) 6.35+1.14
(товщина) 38.92+0.38
Рисунок 2.9.7.-1. Прилад для визначення стираності таблеток
Розміри зазначені у міліметрах

160 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.9. Фармако-технологічні випробування

Методика. При масі однієї таблетки менше 0.65 г для


випробування беруть 20 таблеток; при масі однієї таб-
летки більше 0.65 г — 10 таблеток. Таблетки поміща-
ють на сито номер 1000 і ретельно видаляють пил за
допомогою стисненого повітря або м'якого пензлика.
Таблетки зважують (точна наважка) і поміщають у ба-
рабан. Після 100 обертів барабана таблетки виймають
і знов ретельно видаляють пил. Якщо на жодній з таб-
леток немає ознак сколювання або тріщин, таблетки
зважують з точністю до міліграма.
Звичайно випробування проводять один раз. Якщо
одержані результати викликають сумнів або втрата в
масі перевищує 1 %, випробування повторюють ще
двічі й обчислюють середнє з трьох вимірів. Якщо не-
має інших зазначень в окремій статті, втрата в масі має
бути не більше 1 % від сумарної маси випробовуваних
таблеток.
При випробуванні таблеток з діаметром 13 мм і більше
для одержання відтворюваних результатів може ви-
никнути потреба відрегулювати барабан таким чином,
щоб таблетки, що лежать поруч, не упиралися одна в
одну і мали можливості падати вільно. Звичайно до-
статньо установити вісь під кутом 10° до основи.

Подання результатів. Стираність виражають втратою в (а - барабан, б - лопать).


масі, обчисленою у відсотках від вихідної маси випро-
бовуваних таблеток. Рисунок 2.9.7.-2. Прилад для визначення
Необхідно зазначати число таблеток, взятих для ви- стираності таблеток
пробування. Розміри зазначені у міліметрах

_________________________N
Обладнання. Допускається використання приладу 2.9.8. СТІЙКІСТЬ ТАБЛЕТОК
(див. Рис. 2.9.7.-2), що складається з барабана діамет- ДО РОЗДАВЛЮВАННЯ
ром близько 200 мм і завглибшки близько 38 мм;
внутрішні поверхні барабана, виготовленого із Випробування дозволяє визначити стійкість табле-
прозорого синтетичного полімеру, мають бути відпо- ток до роздавлювання за певних умов шляхом вимі-
ліровані й не мають електризуватись. Одна сторона рювання сили, необхідної для руйнування таблеток.
барабана знімна. По внутрішньому периметру стінки
розташовані 12 лопатей (35 мм х 35 мм) під кутом 20° Обладнання. Прилад являє собою два розташовані
до дотичної барабана, які при його обертанні надають один проти одного затискачі, один із яких може пе-
руху таблеткам. Барабан прикріплюється до горизон- реміщуватися в напрямку до другого. Площини по-
тальної осі пристрою, що забезпечує швидкість обер- верхонь затискачів перпендикулярні напрямку пряму-
тання приблизно 20 об/хв. Прилад споряджений го- вання. Здавлюючі поверхні затискачів мають бути
динником, який автоматично вимикає пристрій, коли плоскими і перевищувати за розміром зону контакту з
заданий час випробування закінчується.
таблеткою. Прилад калібрують із використанням сис-
теми, що забезпечує точність 1 Н (Ньютон).
Методика. Якщо хоча б в одній з 10 випробовуваних
таблеток виявляють тріщини або сколювання, випро-
бування проводять додатково на 20 таблетках. Методика. Таблетку поміщають між затискачами, бе-
ручи до уваги її форму, а також розділювальну лінію і
Якщо хоча б в одній з 20 випробовуваних таблеток ви- напис, якщо вони є. Для всіх вимірів таблетка має бу-
являють тріщини або сколювання, серія таблеток не ти орієнтованою однаково стосовно напрямку сили,
витримує випробування на стираність. що прикладається. Виміри проводять для 10 таблеток.
Перед кожним виміром ретельно видаляють усі фраг-
Подання результатів. Стираність виражають втратою в менти попередньої таблетки.
масі, обчисленою у відсотках від вихідної маси ви-
пробовуваних таблеток. Ця методика не застосовна при використанні пов-
ністю автоматизованого приладу.

Подання результатів. Необхідно зазначати середнє,


мінімальне і максимальне значення виміряної сили в
ньютонах.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 161


2.9. Фармако-технологічні випробування

Також зазначають тип використаного приладу і, якщо ня маси порошку, що пройшов крізь сито (сита), до за-
необхідно, орієнтацію таблеток. гальної маси випробовуваного порошку, у відсотках
(м/м).
N
Якщо зазначено один номер сита, то не менше 97 %
Обладнання. Допускається використання приладу з маси порошку має проходити крізь зазначене сито,
затискачами, що можуть переміщуватися із постійною якщо немає інших зазначень в окремій статті.
швидкістю у напрямі один до одного. Прилад має за-
безпечувати припинення здавлювання при будь-яко- Для визначення здрібненості порошку збирають сита,
му порушенні цілісності таблетки. порошок повністю просіюють і зважують кожну
фракцію.
Методика. Таблетку поміщають між затискачами на
ребро, якщо немає інших зазначень в окремій статті. N
Таблетки повинні мати стійкість до роздавлювання не В окремій статті зазначають наважку порошку, час і
нижче значень, наведених у Табл. 2.9.8.-1, якщо в ок- умови просіювання.
ремій статті немає інших зазначень:
Таблиця 2.9.8.-1
Діаметр, мм Стійкість до роздавлювання, Н 2.9.13. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ ЧАСТОК
ПОРОШКІВ МЕТОДОМ МІКРОСКОПІЇ
6 10
7 20 Відповідну кількість порошку (наприклад, від 10 мг до
8 25 100 мг) суспендують у 10.0 мл підхожої рідини, у якій
9 ЗО порошок не розчиняється, додаючи, якщо необхідно,
речовину, що покращує змочуваність часток порошку.
10 ЗО
Порцію гомогенної суспензії поміщають у підхожу
11 40 лічильну чашку і переглядають під мікроскопом пло-
12 50 щу, відповідну не менше 10 мкг випробовуваного по-
13 50 рошку. Підраховують усі частки, які мають розміри,
що виходять за межі зазначеного інтервалу. Допустиму
Для таблеток, призначених для здрібнювання або роз- кількість часток, що виходить за межі інтервалу, зазна-
жовування, в окремій статті зазначають верхню межу чають в окремій статті.
стійкості до роздавлювання.

2.9.15. НАСИПНИЙ ОБ'ЄМ


2.9.12. СИТОВИЙ АНАЛІЗ
Випробування дозволяє визначити за заданих умов
Здрібненість порошку може бути виражена розмірами насипний об'єм та насипну густину матеріалу, що
отворів сит відповідно до Табл. 2.1.4.-1. складається з твердих часток (наприклад, порошків,
гранул), до усадки, здатність матеріалу до усадки, а та-
Здрібненість порошку визначають просіюванням кож його об'єм і густину після усадки.
крізь сита з певними номерами і виражають поданими
нижче термінами. Обладнання. Прилад (див. Рис. 2.9.15.-1) складається з
таких частин:
Грубий порошок. Не менше 95 % маси порошку має — струшувальний пристрій, що забезпечує 250±15
проходити крізь сито номер 1400 і не більше 40 % ма- зіскоків циліндра за хвилину з висоти (3+0.2) мм;
си порошку — крізь сито номер 355. підставка для градуйованого циліндра, спорядже-
на тримачем, має масу (450±5) г;
Середньо-дрібний порошок. Не менше 95 % маси по- — градуйований циліндр місткістю 250 мл (ціна
рошку має проходити крізь сито номер 355 і не більше поділки — 2 мл); маса циліндра — (220+40) г.
40 % маси порошку — крізь сито номер 180.
Методика. У сухий циліндр поміщають без ущільнен-
Дрібний порошок. Не менше 95 % маси порошку має ня 100.0 г (т — маса наважки, у грамах) випробовува-
проходити крізь сито номер 180 і не більше 40 % маси ного матеріалу. Якщо це неможливо, беруть наважку
порошку — крізь сито номер 125. випробовуваного матеріалу, що має насипний об'єм у
діапазоні 50 мл — 250 мл; цю наважку зазначають у
Дуже дрібний порошок. Не менше 95 % маси порошку звіті. Закріплюють циліндр на підставці й фіксують
має проходити крізь сито номер 125 і не більше насипний об'єм до усадки V0. Проводять 10, 500, 1250
40 % маси порошку — крізь сито номер 90. зіскоків циліндра і фіксують об'єми Vw , У.
* 500 • 1250
з точністю до найближчої позначки. Якщо різниця
Якщо такі терміни не можуть бути використані, між V500 і УІ250 перевищує 2 мл, проводять ще
здрібненість порошку виражають у вигляді відношен- 1250 зіскоків циліндра.

162 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.9. Фармако-технологічні випробування

0110

(!)

Цей розмір має бути таким,


щоб зазор (1) задовольняв
вимоги специфікацій І щоб
при цьому в нижній точці
ексцентрика підставка ци-
ліндра вільно сідала б на
верхнє ковадло

Рисунок 2.9.15.-1 Рисунок 2.9.16.-1. Лійка і насадка


Подання результатів Насадку виготовляють з нержавіючої
кислототривкої сталі (V4A, CrNi)
a) Об'єми:
— насипний об'єм — об'єм до усадки: V0, мл; Розміри зазначені у міліметрах
— об'єм після усадки: К/^до, мл або ^soO' мл>
125
b) Здатність до усадки: різниця об'ємів У10,мл
— Vsoo, мл;
c) Густини:
— насипна густина — густина до усадки: m/V0, г/мл;
— густина після усадки: m/V1250, г/мл або m/V2500, г/мл.

___________________________N
Обладнання. Допускається використання інших при-
ладів.

2.9.16. ПЛИННІСТЬ

Випробування дозволяє визначити здатність ма-


теріалів, що складаються з твердих часток (наприклад,
порошків, гранул), текти у вертикальному напрямку
за заданих умов.

Обладнання. У залежності від плинності випробовува-


них матеріалів використовують лійки без вихідного
ствола з різними розмірами вихідних отворів і лійки з 45°
вихідним стволом. Кути цих лійок різні. Типові лійки
показані на Рис. 2.9.16.-1 і 2.9.16.-2. Лійка підтри-
мується у вертикальному положенні за допомогою
спеціального пристрою. Вся конструкція має бути за- Рисунок 2.9.16.-2
хищена від вібрацій (метод нерухомої лійки). Розміри зазначені у міліметрах

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 163


2.9. Фармако-технологічні випробування

Визначають час, необхідний для повного витікання


Насадка Діаметр (d) вихідного отвору,
мм
зразка з лійки. Проводять три виміри.

1 10 ±0.01

2 15 + 0.01

3 25 + 0.01

Методика. У суху лійку, вихідний отвір якої закритий


тим чи іншим способом, поміщають без ущільнення
наважку випробовуваного матеріалу, взяту з точністю
0.5 %. Кількість випробовуваного матеріалу залежить
від його насипного об'єму і від використовуваного
приладу. Відкривають вихідний отвір і визначають час,
необхідний для повного витікання зразка з лійки.
Проводять три виміри.

Подання результатів. Плинність виражають у секундах


і десятих частках секунди, віднесених до 100 г зразка.
Результати залежать від умов зберігання випробовува-
ного матеріалу. Рисунок 2.9.16.-3. Лійка і насадка
Результати можуть бути подані таким чином: Розміри зазначені у міліметрах
a) як середнє значення одержаних результатів за умо- Подання результатів. Результати подають, як зазначено
ви, що жоден із результатів не відхиляється від се- для методу нерухомої лійки. Необхідно зазначати ме-
реднього більш як на (±10 %); тод і розмір отвору лійки, використовуваної при
b) у вигляді діапазону значень, якщо окремі результа- визначенні плинності.
ти відхиляються від середнього значення більш як
на (±10%);
c) у вигляді графіка залежності маси від часу витікання;
d) якщо зразок повністю не витік із лійки, зазначають 2.9.17. ОБ'ЄМ, ЩО ВИТЯГАЄТЬСЯ
нескінченний час.
Вимоги даної статті поширюються на ін'єкційні та
N інфузійні лікарські засоби для парентерального засто-
сування.
Метод нерухомої лійки. Методика. Кількість випробо-
вуваного матеріалу має займати об'єм не менше
90 % об'єму лійки. Використовують лійку, подану на ІН'ЄКЦІЙНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ
Рис. 2.9.16.-1 з насадкою 1. Відкривають вихідний
отвір і визначають час, необхідний для повного Однодозові препарати можуть випускатися в однодо-
витікання зразка з лійки. Якщо наважка випробовува- зових контейнерах, картриджах або попередньо на-
ного матеріалу рівномірно висипається не менш як за повнених шприцах.
25 с, рекомендується використовувати лійку, подану на
Рис. 2.9.16.-2, що може бути виготовлена також із скла. Однодозові контейнери
Якщо наважка випробовуваного матеріалу не виси- Об'єм ін'єкційного розчину в однодозовому контей-
пається рівномірно з лійки (Рис. 2.9.16.-1) з насад- нері має бути достатнім для гарантованого добування
кою 1, послідовно випробовують плинність, викорис- номінальної дози. Цей об'єм більший за номінальний,
товуючи лійку з насадкою 2 або 3. що може бути небезпечним у випадку введення всього
вмісту.
Подання результатів. Необхідно зазначати лійку і на-
садку, використовувані при визначенні плинності. Відповідність вимозі до об'єму, що витягається, гаран-
тована шляхом одержання об'єму наповнення біль-
Метод лійки з вібропристроєм. Допускається проводи- шого за номінальний об'єм на величину, визначувану
ти визначення плинності з використанням лійки з характеристиками препарату.
вібропристроєм (Рис. 2.9.16.-3), що забезпечує амплі-
Суспензії та емульсії необхідно струшувати перед
туду коливань від 0.04 мм до 0.1 мм за частоти 50 Гц.
відбором вмісту й перед визначенням густини.
Конструкція має забезпечувати стійкість приладу при
Масляні або в'язкі препарати, якщо необхідно, нагріва-
вібрації.
ють і ретельно струшують безпосередньо перед відбо-
ром вмісту. Перед визначенням вміст охолоджують.
Методика. У суху лійку, вихідний отвір якої закритий
заслінкою, поміщають без ущільнення наважку ви-
Контейнери з номінальним об'ємом менше 5мл
пробовуваного матеріалу з точністю 0.25 г. Вмикають
вібропристрій і через 20 с відкривають заслінку. Відбирають шість контейнерів, п'ять для проведення

164 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.9. Фармако-технологічні випробування

випробування і один для обполіскування використо- хий зважений контейнер шляхом повільного і
вуваних шприца й голки. постійного тиску на поршень. Зважують і визначають
масу вмісту.
Вибирають шприц місткістю не більший за подвійний
вимірюваний об'єм і насаджують підхожу голку. На- Процедуру повторюють ще з чотирма іншими контей-
бирають у шприц невеликий об'єм випробовуваного нерами.
ін'єкційного лікарського засобу з контейнера, при-
значеного для обполіскування, і виливають рідину з Визначення густини проводять при тій самій темпера-
шприца, тримаючи його вертикально голкою догори турі, що і визначення об'єму, що витягається. Об'єм,
для вилучення повітря. що витягається, розраховують діленням маси вмісту
кожного контейнера на густину препарату.
Витягають максимально можливий об'єм вмісту одного
з п'яти контейнерів, використовуваних для випробуван- Препарат витримує випробування на об'єм, що витя-
ня, видаляють бульбашки повітря і переносять цей гається, якщо розрахований об'єм для кожного з п'яти
об'єм, уникаючи випорожнення голки, у сухий зваже- контейнерів не менший за номінальний.
ний контейнер; зважують і визначають масу вмісту. Про-
цедуру повторюють з чотирма іншими контейнерами.
ВНУТРІШНЬОВЕННІ 1НФУЗІЙНІЛІКАРЬСКІ
Визначення густини проводять при тій самій темпера-
ЗАСОБИ
турі, що і визначення об'єму, що витягається. Об'єм,
що витягається, розраховують діленням маси вмісту
Відбирають один контейнер. Переносять вміст у сухий
кожного контейнера на густину препарату.
мірний циліндр такої місткості, щоб визначуваний
Препарат витримує випробування на об'єм, що витя- об'єм заповнив не менше 40 % номінального об'єму
гається, якщо об'єм, розрахований для кожного з циліндра. Вимірюють об'єм, що витягається.
п'яти контейнерів, не менший за номінальний.
Об'єм, що витягається, має бути не меншим за
Контейнери з номінальним об'ємом 5 млі більше номінальний об'єм, зазначений на контейнері.
Відбирають шість контейнерів, п'ять для проведення __________________________N
випробування і один для обполіскування використо-
вуваних шприца й голки. Кожний контейнер для ін'єкційних лікарських
Вибирають шприц місткістю не більший за подвійний засобів наповнюють об'ємом, що перевищує но-
вимірюваний об'єм і насаджують підхожу голку. На- мінальний. Надлишковий об'єм рекомендовано у
бирають у шприц невеликий об'єм випробовуваного Табл. 2.9.17.-1.
ін'єкційного лікарського засобу з контейнера, при- Таблиця 2.9.17.-1
значеного для обполіскування, і виливають рідину з
шприца, утримуючи його вертикально голкою догори Надлишковий об'єм (мл)
для вилучення повітря. Номінальний
об'єм (мл) Для рухомих Для в'язких
Витягають максимально можливий об'єм вмісту одно- рідин рідин
го з п'яти контейнерів, використовуваних для випро-
бування, видаляють бульбашки і переносять цей 0.5 0.10 0.12
об'єм, уникаючи випорожнення голки, у сухий 1.0 0.10 0.15
мірний циліндр такої місткості, щоб вимірюваний 2.0 0.15 0.25
об'єм заповнив не менше 40 % номінального об'єму 5.0 0.30 0.50
циліндра. Вимірюють об'єм, що витягається. Проце- 10.0 0.50 0.70
дуру повторюють з чотирма іншими контейнерами. 20.0 0.60 0.90
Препарат витримує випробування на об'єм, що витя- 30.0 0.80 1.20
гається, якщо об'єм, виміряний у кожному з п'яти 50.0 і більше 2% 3%
контейнерів, не менший за номінальний.

Картриджі й попередньо наповнені шприци 2.9.19. МЕХАНІЧНІ ВКЛЮЧЕННЯ:


Об'єм ін'єкційного лікарського засобу, який міститься НЕВИДИМІ ЧАСТКИ
у картриджі або попередньо наповненому шприці, має
бути достатнім для відбору номінальної дози. Механічні включення ін'єкційних і внутрішньовен-
них інфузійних розчинів — це побічні рухомі нероз-
Суспензії та емульсії необхідно струшувати перед чинні частки, за винятком бульбашок газу, випадково
відбором вмісту і перед визначенням густини. присутніх у розчинах.
Масляні або в'язкі препарати, якщо необхідно, нагріва- Лікарські засоби, які потребують випробування на ме-
ють і ретельно струшують безпосередньо перед відбором ханічні включення, і вимоги щодо вмісту механічних
вмісту. Перед визначенням вміст охолоджують. включень зазначені у відповідній окремій статті.
Відбирають п'ять контейнерів. Якщо треба, до кон-
тейнера приєднують приладдя (голку, поршень, Обладнання. Для контролю використовують прилад, за-
шприц), необхідне для його використання, і перено- снований на принципі світлоблокування, який дозволяє
сять увесь вміст, уникаючи випорожнення голки, у су- автоматично вимірювати кількість і розмір часток.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 165


2.9. Фармако-технологічні випробування

Прилад калібрують, використовуючи дисперсійні за- Дане випробування призначене для візуальної оцінки
висі ФСЗ сферичних часток розміром від 5 мкм до якості парентеральних розчинів за наявністю видимих
25 мкм. Стандартні частки дисперговані у воді Р, часток. Можуть бути використані інші валідовані
вільній від часток. Необхідно уникати агрегації часток методи.
дисперсійної фази.
Обладнання. Обладнання (див. Рис. 2.9.20.-1) скла-
Загальні зазначення. Контроль необхідно здійснювати дається з пристрою для перегляду, що включає:
в умовах, що обмежують попадання механічних вклю- — матовий чорний екран підхожого розміру, який
чень, найкраще в зоні ламінарного потоку повітря. знаходиться у вертикальному положенні;
Ретельно промивають скляний посуд і використовуване — білий матовий екран відповідного розміру, що зна-
фільтраційне обладнання (крім мембранних фільтрів) ходиться у вертикальному положенні, поруч з чор-
теплим розчином миючого засобу з наступним обпо- ним екраном;
ліскуванням необхідною кількістю води для видалення — плафон, що переміщується і споряджений підхо-
слідів миючого засобу. Безпосередньо перед випробу- жим затемненим джерелом денного світла з під-
ванням обполіскують обладнання від верху до низу, хожим відбивачем (освітлювач може складатися з
зовні і потім усередині водою, вільною від часток, Р. двох флуоресцентних ламп по 13 Вт кожна, зав-
довжки 525 мм). Інтенсивність освітлення у точці
Необхідно виключити виникнення повітряних буль- контролю має бути від 2000 люкс до 3750 люкс; для
башок у випробовуваному зразку, особливо під час пе- кольорових скляних і пластмасових контейнерів
ренесення проби до посудини, у якій буде проводити- віддають перевагу значенням, близьким до
ся вимірювання. верхньої межі.
Для того, щоб переконатися в якості очистки облад- Плафон
нання, скляного посуду і чистоті води, необхідно ви- освітлювача
конати таке випробування. Визначають наявність ме-
ханічних включень у п'яти пробах води, вільної від
часток, /'(кожна по 5 мл), згідно з методикою, описа-
Чорний
ною нижче. Якщо у 25 мл для об'єднаних п'яти проб матовий
число часток розміром у 10 мкм і більше перевищує екран
25, прийняті запобіжні заходи для проведення випро-
бувань недостатні. Обробку повторюють доти, доки
обладнання, скляний посуд і вода не стануть придат-
ними для проведення контролю.

Методика. Перемішують вміст зразка, повільно і без- Рисунок 2.9.20.-1. Обладнання для виявлення
перервно перевертаючи контейнер п'ять разів. Якщо видимих часток
необхідно, обережно видаляють етикетки і ковпачки.
Зовнішні поверхні контейнера, який розкривають, Методика. Прибирають наклеєні етикетки з контей-
очищають струменем води, вільної від часток, Р і роз- нера, миють його зовні і сушать. Плавно обертають
кривають контейнер, уникаючи внесення будь-якого або перевертають контейнер, уникаючи утворення
забруднення. Для видалення бульбашок повітря дають повітряних бульбашок, і переглядають приблизно
відстоятися розчину протягом 2 хв. протягом 5 с перед білим екраном. Повторюють цю
Відбирають чотири проби, не менше 5 мл кожна, і ви- процедуру перед чорним екраном. Відзначають на-
значають кількість часток з розмірами, що дорівню- явність будь-яких часток.
ють або перевищують значення, зазначені у відповід-
ному нормативному документі. Виключають резуль- __________________________N
тат, одержаний для першої проби, і обраховують се-
редню кількість часток у випробовуваному зразку. Додаткові умови проведення випробування і норми
контролю лікарських засобів для парентерального за-
__________________________N стосування на наявність механічних включень зазна-
чені у відповідному нормативному документі.
Додаткові умови проведення випробування і норми
контролю лікарських засобів для парентерального за-
стосування на наявність механічних включень зазна-
чені у відповідному нормативному документі. 2.9.21. МЕХАНІЧНІ ВКЛЮЧЕННЯ:
МЕТОД МІКРОСКОПІЇ

Механічні включення ін'єкційних і внутрішньовен-


2.9.20. МЕХАНІЧНІ ВКЛЮЧЕННЯ:
них інфузійних розчинів — це сторонні рухомі нероз-
ВИДИМІ ЧАСТКИ чинні частки, за винятком бульбашок газу, випадково
присутніх у розчинах.
Механічні включення ін'єкційних і внутрішньовен-
них інфузійних розчинів — це побічні рухомі нероз- Дане випробування призначене для встановлення
чинні частки, за винятком бульбашок газу, випадково природи часток, які можуть бути присутніми у роз-
присутніх у розчинах. чині, і для визначення їхніх характеристик. Воно може

166 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


2.9. Фармако-технологічні випробування

вказувати на можливе джерело забруднення. Ця відключають вакуум і обполіскують внутрішні стінки


інформація дозволить виробникові вжити заходів для лійки струменем води, вільної від часток, Р. Не до-
запобігання забруднень. пускається спрямовувати струмінь води на поверхню
фільтра. Дають можливість відстоятися розчину і
Загальні зазначення. Усі процедури виконують у зоні фільтрують змиви під вакуумом. Після завершення
ламінарного потоку повітря. фільтрації вакуум вимикають не зразу, щоб підсушити
Підготовка матеріалів. Ретельно миють скляний по- фільтр. Акуратно видаляють лійку; сталевим пінцетом,
суд і використовуване фільтраційне обладнання, крім попередньо відмитим струменем води, вільної від
мембранних фільтрів, теплим розчином миючого за- часток, Р переносять фільтр у чисту чашку Петрі. На-
собу і обполіскують великою кількістю води PRO вида- кривають чашку чистою кришкою так, щоб вона була
лення слідів миючого засобу. Безпосередньо перед ви- трохи відкрита. Поміщають чашку в зону ламінарного
пробуванням обполіскують зазначене вище обладнан- потоку повітря для підсушки фільтра, уникаючи при
ня від верху до низу, зовні і потім усередині цьому утворення згинів. Потім поміщають чашку
водою, вільною від часток, Р. Петрі на стіл мікроскопа і підраховують частки на
фільтрі, як описано нижче.
Обладнання. Використовують вакуум-фільтраційну Підготовка контрольної проби. Готують контрольну
систему, виконану із скла або нержавіючої сталі, об- пробу так само, як і випробовуваний зразок. Кон-
ладнану мембранним фільтром з нанесеною сіткою. трольну пробу проводять з 25 мл води, вільної від час-
Фільтр має відповідну пористість і колір. ток, Р пропущеної безпосередньо через лійку вакуум-
Використовують бінокулярний мікроскоп, що скла- фільтраційної системи.
дається з:
Калібрування мікроскопа. Калібрують сітку окуляра
— ахроматичного об'єктива із збільшенням хІО;
мікроскопа, використовуючи об'єкт-мікрометр.
— окулярів із збільшенням хІО, з яких, принаймні,
один споряджений сіткою, що дозволяє точно Визначення. Можна використовувати як візуальний
вимірювати частки розміром у 10 мкм і більше; підрахунок, так і електронний пристрій реєстрації ча-
— системи освітлення для спостереження з падаю- сток. Досліджують усю поверхню фільтра при
чим або відбитим світлом; збільшенні хЮО і освітленні падаючим або відбитим
— об'єкт-мікрометр для калібрування сітки окуляра. світлом. Підраховують частки з розмірами 10 мкм і
більше і класифікують їх за попередньо вибраними
Методика. Блок мембранного фільтра і фільтраційного діапазонами розмірів.
апарата. Обполіскують лійку і основу фільтротримача
водою, вільною від часток, Р; попередньо вимитим Для кожного діапазону з кількості часток у випробову-
пінцетом беруть мембранний фільтр із сіткою; для ви- ваному зразку віднімають кількість часток того самого
далення всіх часток обполіскують обидва боки фільтра діапазону у контрольній пробі. Якщо у контрольній
водою, вільною від часток, Р, тримаючи фільтр у вер- пробі виявляють більш як п'ять часток розміром
тикальному положенні й повільно спрямовуючи стру- 25 мкм і більше, умови проведення випробування вва-
мінь води з боку в бік, починаючи зверху і донизу. жаються незадовільними, і випробування повторю-
Промитий фільтр поміщають сіткою вгору на основу ють.
фільтротримача вакуум-фільтраційного апарата і цен- Оцінка результатів. Якщо можливо, установлюють
трують. Установлюють фільтраційну лійку на основу природу виявлених часток і визначають їхні характе-
фільтротримача без зсуву її по стороні сітки фільтра. ристики. Якщо необхідно, число виявлених часток
Обертають зібраний блок, обполіскуючи внутрішню реєструють.
частину лійки і поверхню фільтра струменем води,
вільної від часток, Р протягом близько 15 с. Приєдну- 7V
ють блок до посудини для фільтрату.
Фільтрація випробовуваного зразка. 25 мл випробову- Додаткові умови проведення випробування і норми
ваного ретельно перемішаного препарату переносять у контролю лікарських засобів для парентерального за-
фільтраційний апарат. Дають відстоятися розчину при- стосування на наявність механічних включень зазна-
близно 1 хв. Проводять вакуум-фільтрацію. Повільно чені у відповідному нормативному документі.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 167


4.1.1. Реактиви

4. РЕАКТИВИ 4 % суспензія у воді Р набухлих гранул діаметром від


60 мкм до 140 мкм. Використовують в гель-хромато-
графії для розділення білків із молекулярними масами
від 6 х 104 до 20 х 106 та полісахаридів із молекулярни-
4.1. РЕАКТИВИ, ЕТАЛОННІ ми масами від 3 х 103 до 5 х 10".
РОЗЧИНИ, БУФЕРНІ
Агароза поперечно-зшита для хроматографії Р1.
РОЗЧИНИ 1001901. [65099-79-8].
Якщо найменування реактиву або розчину реактиву су- Одержують з агарози реакцією з 2,3-дибромпропа-
проводжується літерою Р та виділене курсивом, це нолом у сильно лужному середовищі.
значить, що реактив внесений до нижченаведеного пе- 4 % суспензія у воді Р набухлих гранул діаметром
реліку. Специфікації, наведені для реактивів, не гаран- від 60 мкм до 140 мкм. Використовують в гель-
тують можливості використання останніх як лікарсь- хроматографії для розділення білків із молекуляр-
ких засобів. ними масами від 7 х 104 до 40 х 106 та полісахаридів
В описі кожного реактиву є семизначний код, виділений із молекулярними масами від 1 х 10! до 2 х 107.
курсивом (приміром, 1002501). Цей номер залишається
незмінним для кожного реактиву за будь-яких подаль- Агароза-ДЕАЕ для іонообмінної хроматографії.
ших переглядів переліку. Він може бути використаний 1002100. [57407-08-6].
для ідентифікації реактиву та, приміром, при обліку Поперечно-зшита агароза, із заміщеними діети-
та складуванні реактивів. Опис може також містити ламіноетильними групами, у вигляді кулястих гранул.
номер Chemical Abstract Service Registry (CAS), який лег-
ко впізнати за характерним позначенням, наприклад, Агароза/поперечно-зшитий поліакриламід. 1002200.
9002-93-1.
Агароза в поперечно-зшитій поліакриламідній мат-
Деякі з реактивів, внесених до переліку, є токсичними і
риці. Використовують для розділення глобулярних
при роботі з ними необхідно дотримуватись відповідних
застережних заходів. білків із молекулярними масами від 2 х 104 до 35 х 104.

Водні розчини реактивів готують із використанням во- Аденозин. C 10 H 13 N 5 O 4 . (М.м. 267.2). 1001600. [58-61-7].
ди Р. Якщо розчин реактиву описано висловом типу 6-Аміно-9-р-О-рибофуранозил-9Я-пурин.
"розчин Юг/л кислоти хлористоводневої", розчин готу-
ють відповідним розведенням водою Р більш концентро- Кристалічний порошок білого кольору. Мало розчинний
ваного розчину реактиву, наведеного у цьому ж розділі. у воді, практично не розчинний в ацетоні, 96 % спирті та
Розчини реактивів, використовувані для випробувань ефірі. Розчиняється у розведених розчинах кислот.
на граничний вміст барію, кальцію та сульфати, готу- Температура плавлення: близько 234 °С.
ють із використанням води дистильованої Р. Якщо роз-
чинник не вказано, мається на увазі водний розчин. Адипінова кислота. С6Н10О4. (М.м. 146.1). 1095600.
Реактиви й розчини реактивів мають зберігатися у [124-04-9].
щільно закупорених контейнерах. Кристали у вигляді призм. Легко розчинна в метанолі,
розчинна в ацетоні, практично не розчинна в петро-
лейному ефірі.
4.1.1. РЕАКТИВИ Температура плавлення: близько 152 °С.

Агароза для електрофорезу. 1002000. [9012-36-6]. Азометан Н. C|7H12NNaO8S2. (М.м. 445.4). 1008700.
Нейтральний лінійний полісахарид, головний компо- [5941-07-1]. Натрію 4-гідрокси-5-(2-гідроксибен-
нент якого одержують із агару. зиліденаміно)-2,7-нафталіндисульфонат кислий.
Порошок білого або майже білого кольору. Практично Азометину Н розчин. 1008701.
не розчинна в холодній воді, дуже мало розчинна в га-
рячій воді. 0.45 г азометину Н Р та 1 г кислоти аскорбінової Р
розчиняють у воді Рпри слабкому нагріванні й до-
Агароза для хроматографії. 1001800. [9012-36-6]. водять об'єм розчину тим самим розчинником до
100 мл.
4 % суспензія у воді Р набухлих гранул діаметром від
60 мкм до 140 мкм. Використовують в гель-хромато- Азот. N 2 . (М.м. 28.01). 1059300. [7727-37-9].
графіїдля розділення білків із молекулярними масами
від 6 х 104 до 20 х 106 та полісахаридів із молекулярни- Азот промитий та висушений.
ми масами від 3 х 10' до 5 х 106.
Азот Р1. 1059400.
Агароза поперечно-зшита для хроматографії. 1001900.
Містить не менше 99.999 % (об/об) N 2 .
[61970-08-9].
Вуглецю монооксид: не більше 5 ррт.
Одержують із агарози реакцією з 2,3-дибромпропано-
лом у сильно лужному середовищі. Кисень: не більше 5 ррт.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 169


4.1.1. Реактиви

Азот, вільний від кисню. 1059600. Кількісне визначення. До 1.50 г кислоти азотної дода-
Азот Р очищують від кисню пропусканням крізь роз- ють близько 50 мл води Р і титрують / М розчином
чин пірогалолу лужний Р. натрію гідроксиду, використовуючи як індикатор
0.1 мл розчину метилового червоного Р.
Азот для хроматографії. 1059500. 1 мл 1 М розчину натрію гідроксиду відповідає 63.0 мг
Містить не менше 99.95 % (об/об) N2. НМО3.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Азотна кислота. НМО3. (М.м. 63.0). 1058400. [7697-37-2].
Містить не менше 63.0 % (м/м) і не більше 70.0 % Азотна кислота, вільна від свинцю. 1058403.
(м/м) НМО 3 . Кислота азотна Р має витримувати таке додатко-
Прозора, безбарвна або майже безбарвна рідина, ве випробування.
змішується із водою.
До 100 г кислоти азотної Р додають 0.1 г натрію
d|§ :від 1.384 до 1.416. карбонату безводного Р і випарюють насухо; зали-
Розчин 10 г/л є сильною кислотою й дає реакцію на шок розчиняють у воді Р при слабкому нагріванні
нітрати (2.3.1). й доводять об'єм розчину тим самим розчинником
до 50.0 мл. Вміст свинцю визначають методом атом-
Прозорість (2.2.1). Кислота азотна має бути прозорою. но-абсорбційної спектрометрії (2.2.23, метод II).
Кольоровість (2.2.2, метод II). Забарвлення кислоти Інтенсивність поглинання вимірюють за довжини
азотної має бути не інтенсивнішим за еталон Y6. хвилі 283.3 нм або 217.0 нм, використовуючи як
джерело випромінювання лампу з порожнистим
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.00005 % (0.5 ррт). До 5 г
свинцевим катодом та повітряно-ацетиленове по-
кислоти азотної додають 10 мл води Р та 0.3 мл розчину
срібла нітрату Р2, витримують протягом 2 хв у захи- лум'я. Не більше 0.00001 % (0.1 ppm Pb).
щеному від світла місці. Одержаний розчин має вит-
римувати випробування на хлориди. Еталон готують із Азотна кислота, вільна від свинцю й кадмію.
використанням суміші 13 мл води Р, 0.5 мл кислоти 1058401.
азотної Р, 0.5 мл еталонного розчину хлориду Кислота азотна Р має витримувати такі додаткові
(5ррт СІ) Рта 0.3 мл розчину срібла нітрату Р2. випробування.
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.0002 % (2 ррт). До 10 г Випробовуваний розчин. До 100 г кислоти азотної Р
кислоти азотної додають 0.2 г натрію карбонату Р\ ви- додають 0.1 г натрію карбонату безводного Р, ви-
парюють насухо; залишок розчиняють у 15 мл води дис- парюють насухо; залишок розчиняють у воді Рпри
тильованої Р. Одержаний розчин має витримувати ви- слабкому нагріванні й доводять об'єм розчину тим
пробування на сульфати. Еталон готують із викорис-
самим розчинником до 50.0 мл.
танням 2 мл еталонного розчину сульфату
(10ррт SOJ Рта 13 мл води дистильованої Р. Кадмій. Не більше 0.00001 % (0.1 ppm Cd). Вміст
Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.000002 % (0.02 кадмію визначають методом атомно-абсорбційної
ррт). До 50 г кислоти азотної додають 0.5 мл кислоти спектрометрії (2.2.23, метод II). Інтенсивність по-
сірчаної Р і обережно нагрівають до появи білих парів; глинання вимірюють за довжини хвилі 228.8 нм,
до залишку додають 1 мл розчину 100 г/л гідрокси- використовуючи як джерело випромінювання лам-
ламіну гідрохлориду Р і доводять водою РЦ.О об'єму 2 мл. пу з порожнистим кадмієвим катодом та повітряно-
Одержаний розчин має витримувати випробування на ацетиленове або повітряно-пропанове полум'я.
арсен. Еталон готують із використанням 1.0 мл ета-
Свинець. Не більше 0.00001 % (0.1 ppm Pb). Вміст
лонного розчину арсену (1 ррт As) P.
свинцю визначають методом атомно-абсорб-
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.0002 % ційної спектрометрії (2.2.23, метод II). Інтен-
(2 ррт). 10 мл розчину, приготованого для випробу- сивність поглинання вимірюють за довжини хвилі
вання на залізо, доводять водою Р до об'єму 20 мл. 283.3 нм або 217.0 нм, використовуючи лампу із
12 мл одержаного розчину мають витримувати порожнистим свинцевим катодом та повітряно-
випробування на важкі метали. Еталон готують із ви- ацетиленове полум'я.
користанням еталонного розчину свинцю (2 ррт Pb) P.
Залізо (2.4.9). Не більше 0.0001 % (1 ррт). Осад, одер- Азотна кислота розведена. 1058402.
жаний при випробуванні на сульфатну золу, розчиня- Містить близько 125 г/л НМО 3 (М.м. 63.0).
ють в 1 мл кислоти хлористоводневої розведеної Р і до-
водять об'єм розчину водою РД.О 50 мл. 5 мл одержано- 20 г кислоти азотної Р доводять водою /"до об'єму
го розчину доводять водою Р до об'єму 10 мл. 100 мл.
Одержаний розчин має витримувати випробування на
залізо. Азотна кислота димляча. 1058500. [52583-42-3].
Сульфатна зола. Не більше 0.001 %. 100 г кислоти Прозора рідина, жовтавого кольору, яка димить на
азотної обережно випарюють насухо; залишок змочу- повітрі.
ють кількома краплями кислоти сірчаної Р і нагріва-
ють до блідо-червоного кольору. flf|o : близько 1.5.

170 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Азоту закис. N2O. (М.м. 44.01). 1108500. Алізарину S розчин. 1002601.


Містить не менше 99.99 % (об/об) N2O. Розчин 1 г/л.
Азоту монооксид: не більше 1 ррт. Випробування на чутливість. Реактив змінює за-
барвлення від жовтого до оранжево-червоного
Вуглецю монооксид: не більше 1 ррт.
при встановленні титру 0.05 Мрозчину барію пер-
Азоту монооксид. NO. (М.м. 30.01). 1108300. хлорату (4.2.2).

Містить не менше 98.0 % (об/об) NO. Зміна забарвлення. Від жовтого до фіолетового в інтер-
валі рН 3.7-5.2.
Акриламід. С3Н5МО. (М.м. 71.1). 1001500. [79-06-1].
Пропенамід. Альбумін бичачий. 1002300. [9048-46-8].

Безбарвні або білого кольору пластівці або кристалічний Альбумін бичачий сироватковий. Містить близько
порошок білого або майже білого кольору. Дуже легко 96 % білка.
розчинний у воді й метанолі, легко розчинний в етанолі. Порошок від білого до світлого жовтувато-коричнево-
Температура плавлення: близько 84 °С. го кольору.
Вода (2.5.12). Не більше 3.0 %. Визначення проводять
Акриламід-бісакриламіду (29:1) ЗО % розчин. із 0.800 г альбуміну бичачого.
1001501.
Альбумін бичачий, використовуваний при кількісному
290 г акриламіду Р і 10 г метиленбісакриламіду Р визначенні Тетракозактиду, має бути апірогенним, не
розчиняють в 1 л води Р і фільтрують. має проявляти протеолітичну активність при визна-
ченні відповідними методами, наприклад, при викорис-
Акриламід-бісакриламіду (36.5:1) ЗО % розчин. танні хромогенного субстрату, і не повинен мати кор-
1001502. тикостероїдну активність, що визначається вимірю-
292 г акриламіду Р і 8 т метиленбісакриламіду Р ванням флуоресценції, як зазначено в статті Тетрако-
розчиняють в 1 л води Р і фільтрують. зактид у кількісному визначенні біологічної актив-
ності.
Акрилова кислота. С3Н4О2. (М.м. 72.1). [79-10-7].
Проп-2-енова кислота. Вінілмурашина кислота. Альбуміну людського розчин. 1002400. [9048-46-8]. Див.
статтю Альбуміну людського розчин.
Містить не менше 99 % С3Н4О2. Стабілізована 0.02 %
розчином монометилового ефіру гідрохінону. Альбуміну людського розчин Р1. 1002401.
їдка рідина. Змішується з водою й 96 % спиртом. Лег- Альбуміну людського розчин Р розводять розчином
ко полімеризується у присутності кисню. 9 г/л натрію хлориду Р до концентрації білка 1 г/л.
rf^ : близько 1.05. Доводять рН розчину до 3.5-4.5 кислотою оцтовою
людяною Р.
«0°: близько 1.421.
Температура кипіння: близько 141 °С. Альдегіддегідрогеназа. 1103000. Фермент, одержаний із
хлібопекарських дріжджів, окиснює ацетальдегід до
Температура плавлення: від 12 °С до 15 °С. кислоти оцтової в присутності нікотинамід-аденіну
динуклеотиду, солей калію та тіолів при рН 8.0.
Аланін. 1102900. [56-41-7]. Див. статтю Аланін.
Альдегіддегідрогенази розчин. 1103001. Кількість
jS-Аланін. 1004500. [107-95-9]. Див. 3-Амінопропіонова альдегіддегідрогенази Р, яка відповідає 70 одини-
кислота Р. цям, розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину
тим самим розчинником до 10 мл. Розчин
Алеуринова кислота. С16Н32О5. (М.м. 304.4). 1095700. стабільний протягом 8 год при температурі 4 °С.
[533-87-9]. (9Л5Л05/г>9,Ю,16-Тригідроксигексадека-
нова кислота. Алюміній. А1. (А.м. 26.98). 1118200. [7429-90-5].
Порошок білого кольору, маслянистий на дотик. Роз- М'який, ковкий метал білого з блакитнуватим
чинна в метанолі. відтінком кольору у вигляді брусків, листів, порошку,
Температура плавлення: близько 101 °С. стрічки або дроту. На повітрі утворюється окисна
плівка, яка захищає метал від корозії.
Алізарин S. Ci 4 H 7 NaO 7 S,H 2 O. (Мм. 360.3). 1002600.
Аналітичної чистоти.
[130-22-3]. Показник Шульца № 1145. Кольоровий
індекс № 58005. Натрію 1,2-дигідроксіантрахінон-З-
Алюмінію-калію сульфат. 1003000. [7784-24-9]. Див.
сульфонат моногідрат. Натрію 3,4-дигідрокси-9,10-ді-
статтю Галуни.
оксо-9,10-дигідроантрацен-2-сульфонат моногідрат.
Порошок оранжево-жовтого кольору. Легко розчин- Алюмінію нітрат. A1(NO3)3,9H2O. (Мм. 375.1). 1002800.
ний у воді й 96 % спирті. [7784-27-2]. Алюмінію нітрат нонагідрат.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 171


4.1.1. Реактиви

Кристали, що розпливаються на повітрі. Дуже легко розчину азобензолу Р та 5 мл метоксіазобензолу Р,


розчинний у воді й 96 % спирті, дуже мало розчинний потім 20 мл суміші розчинників бензол Р-петролейний
в ацетоні. ефір Р (1:4). У верхній частині колонки утворюється
Зберігають у повітронепроникному контейнері. шар яскраво-жовтого кольору метоксіазобензолу зав-
товшки від 3 мм до 5 мм, а нижче від нього спос-
Алюмінію оксид безводний. 1002900. [ \ 344-28-1 ]. терігається шар азобензолу блідо-жовтого кольору
завтовшки 2 см.
Алюмінію оксид, що складається з у-А12О3, зневодне-
ний та активований нагрівом. Розмір часток від Алюмінію хлорид. А1С13,6Н2О. (М.м. 241.4). 1002700.
75 мкм до 150 мкм. [7784-13-6]. Алюмінію хлорид гексагідрат.
Алюмінію оксид основний. 1118300. Алюмінію оксид Містить не менше 98.0 % А1С13,6Н2О.
безводний Р основної форми, придатний для хромато- Кристалічний порошок від білого до злегка жовтавого
графічних колонок. кольору, гігроскопічний. Легко розчинний у воді й
рН (2.3.3). Від 9 до 10. Вимірюють рН суспензії, одер- 96 % спирті, розчинний в ефірі.
жаної струшуванням 1 г з 10 мл води, вільної від вугле- Зберігають у повітронепроникному контейнері.
цю діоксиду, Р протягом 5 хв.
Алюмінію хлориду реактив. 1002702.
Алюмінію оксид нейтральний. А12О3. (М.м. 102.0).
1118400. 2.0 г алюмінію хлориду Р розчиняють у 100 мл
5 % (об/об) розчину кислоти оцтової льодяної Р у
Гранульований порошок білого кольору. метанолі Р.
Обмінна ємність. 1.00 г прокаїну гідрохлориду Р розчи-
няють у спирті (90 %, об/об) Р та доводять об'єм роз- Алюмінію хлориду розчин. 1002701.
чину тим самим розчинником до 100 мл. 20.0 мл одер- 65.0 г алюмінію хлориду Р розчиняють у воді Р і до-
жаного розчину й 5.0 г випробовуваного реактиву водять об'єм розчину тим самим розчинником до
поміщають у колбу місткістю 100 мл із притертою 100 мл. Додають 0.5 г вугілля активованого Р, пе-
скляною пробкою, відстоюють протягом 15 хв, ремішують протягом 10 хв та фільтрують. До
періодично струшуючи, й фільтрують. До 10.0 мл фільтрату при безперервному перемішуванні дода-
фільтрату додають 10 мл води Р, 0.05 мл розчину бром-
ють достатню кількість розчину 10 г/л натрію
фенолового синього Р1 і титрують 0.1Мрозчином кисло-
гідроксиду Р (близько 60 мл) до одержання рН
ти хлористоводневої до одержання зеленого забарв-
лення розчину. Забарвлення розчину має змінитися близько 1.5.
при додаванні не більше 1.4 мл 0.1 М розчину кислоти
Аміаку розчин концентрований. 1004700. Див. статтю
хлористоводневої.
Аміаку розчин концентрований.
Водорозчинні речовини. Не більше 0.2 %. Використову-
ють хроматографічну колонку із внутрішнім діамет- Аміаку розчин. 1004701.
ром 1 см, завдовжки 40 см, нижній кінець якої звуже-
ний до діаметра від 2 мм до 3 мм і має пористий скля- Містить не менше 170 г/л і не більше 180 г/л NH 3
ний фільтр (100) або бавовняний тампон вище звуже- (М.м. 17.03).
ної частини. Колонку заповнюють 10.0 г випробовува- 67 г розчину аміаку концентрованого /'доводять во-
ного реактиву й 25 мл води Р, елююють водою Р до дою />до об'єму 100 мл.
одержання 20 мл прозорого елюату, який випарюють
та сушать при температурі 150 °С; маса залишку не має 4$: від 0.93 Ідо 0.934.
перевищувати 20 мг. Аміаку розчин Р, використовуваний у випробу-
Розчин S. Залишок, одержаний у випробуванні "Водо- ванні на граничний вміст заліза, має задовольняти
розчинні речовини", розчиняють при нагріванні у таку додаткову вимогу: 5 мл розчину аміаку Р випа-
воді Р, фільтрують та доводять об'єм фільтрату водою Р рюють на водяній бані насухо. До сухого залишку
до 100 мл. додають 10 мл води Р, 2 мл розчину 200 г/л кисло-
ти лимонної Р, 0.1 мл кислоти тіогліколевої Р та
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.05 %. 1 мл розчину S дово- розчину аміаку Рдо лужної реакції, доводять об'єм
дять водою Р до об'єму 15 мл. Одержаний розчин має одержаного розчину водою Р до 20 мл. Розчин не
витримувати випробування на хлориди. має набувати рожевого забарвлення.
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.1 %. 1 мл розчину S до- Зберігають при температурі нижче 20 °С, захища-
водять водою Рло об'єму 15 мл. Одержаний розчин має ючи від вуглецю діоксиду.
витримувати випробування на сульфати. Еталон готу-
ють із використанням 10 мл еталонного розчину суль- Аміаку розчин розведений Р1. 1004702.
фату (Юррт SO4) Р.
Містить не менше 100 г/л і не більше 104 г/л NH 3
Хроматографічна розділювальна здатність. Хромато- (М.м. 17.03).
графічну колонку, описану в випробуванні "Водороз-
чинні речовини", заповнюють випробовуваним реак- 41 г розчину аміаку концентрованого Р доводять во-
тивом до висоти 5 см. Крізь колонку пропускають 5 мл дою /"до об'єму 100 мл.

172 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Аміаку розчин розведений Р2. 1004703. 4-Амінобензойна кислота. C 7 H 7 NO 2 . (М.м. 137.1).


1003300. [150-13-0].
Містить не менше 33 г/л і не більше 35 г/л NH 3
(М.м. 17.03). Кристалічний порошок білого кольору. Мало розчин-
на у воді, легко розчинна в 96 % спирті, практично не
14 г розчину аміаку концентрованого Р доводять во- розчинна в петролейному ефірі.
дою РПО об'єму 100 мл.
Температура плавлення: близько 187 °С.
Аміаку розчин розведений РЗ. 1004704. Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
Містить не менше 1.6 г/л і не більше 1.8 г/л NH 3 у статті Прокату гідрохлорид', на хроматограмі має ви-
(М.м. 17.03). являтися лише одна основна пляма.
0.7 г розчину аміаку концентрованого Р доводять Зберігають у захищеному від світла місці.
водою Р до об'єму 100 мл.
4-Амінобензойної кислоти розчин. 1003301.
Аміаку розчин концентрований Р1. 1004800. 1 г кислоти 4-амінобензойної Р розчиняють у
суміші 18 мл кислоти оцтової безводної Р, 20 мл во-
Містить не менше 32.0 % (м/м) NH 3 (М.м. 17.03).
ди Р'та 1 мл кислоти фосфорної Р.
Прозора, безбарвна рідина.
Безпосередньо перед використанням одержаний
d\l: від 0.883 до 0.889. розчин змішують із ацетоном Р (2:3).
Кількісне визначення. 50.0 мл / Мрозчину кислоти хло- 2-Амінобензойна кислота. C 7 H 7 NO 2 . (М.м. 137.1).
t ристоводневої поміщають у колбу з притертою проб- 1003400. [118-92-3]. Антранілова кислота.
кою, точно зважують, додають 2 мл розчину аміаку
концентрованого і знов зважують. Титрують 1 М роз- Кристалічний порошок від білого до блідо-жовтого
чином натрію гідроксиду, використовуючи як індика- кольору. Помірно розчинна у холодній воді, легко роз-
тор 0.5 мл змішаного розчину метилового червоного Р. чинна в гарячій воді, 96 % спирті, ефірі й гліцерині.
Розчини в 96 % спирті або ефірі та особливо в гліце-
1 мл / М розчину кислоти хлористоводневої відповідає рині виявляють фіолетову флуоресценцію.
17.03 мгМН 3 .
Температура плавлення: близько 145 °С.
Зберігають при температурі не вище 20 °С, захищаючи
від вуглецю діоксиду. Амінобутанол. C 4 H U NO. (М.м. 89.1). 1003500.
[5856-63-3]. 2-Амінобутанол.
Амідо-чорний 10В. C 22 H 14 N 6 Na2O 9 S2. (М.м. 617). Масляниста рідина. Змішується з водою, розчинний у
1003100. [1064-48-8]. Показник Шульца № 299. Ко- 96 % спирті.
льоровий індекс № 20470. Динатрію 5-аміно-4-гідрок-
си-6-[(4-нітрофеніл)азо]-3-(фенілазо)нафталін-2,7- d$ : близько 0.94.
дисульфонат. ИР* : близько 1.453.
Порошок від темно-коричневого до чорного кольору. Температура кипіння: близько 180 °С.
Помірно розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті.
6-Аміногексанова кислота. C 6 H 13 NO 2 . (М.м. 131.2).
Амідо-чорного 10В розчин. 1003101. 1103100. [60-32-2]. 6-Амінокапронова кислота.
Розчин 5 г/л амідо-чорного 10В Р у суміші розчин- Безбарвні кристали. Легко розчинна у воді, помірно
ників кислота оцтова Р- метанол Р (10:90). розчинна в метанолі, практично не розчинна в етанолі.
Температура плавлення: близько 205 °С.
а-Амілаза. 1100800. 1,4-а-О-Глюкан-глюканогідрола-
за. (ЕС 3.2.1.1). Аміногідроксинафталінсульфонова кислота.
C10HgN04S. (М.м. 239.3). 1112400. [116-63-2].
Порошок від білого до світло-коричневого кольору.
4-Аміно-З-гідроксинафталін-1 -сульфонова кислота.
а-Амілази розчин. 1100801. Голчасті кристали білого або сірого кольору, під дією
світла набувають рожевого кольору, особливо якщо
Розчин а-амілази Р з активністю 800 ФАО (фран- вологі. Практично не розчинна в воді, 96 % спирті й
ко-американських одиниць)/г. ефірі, розчинна у розчинах гідроксидів лужних ме-
талів та гарячих розчинах натрію метабісульфіту.
Аміноазобензол. C 1 2 H n N 3 . (М.м. 197.2). 1003200.
[60-09-3]. Кольоровий індекс № 11000. 4-(Феніл- Зберігають у захищеному від світла місці.
азо)анілін.
Аміногідроксинафталінсульфонової кислоти розчин.
Голчасті кристали коричнювато-жовтого з блакитну- 1112401.
ватим відтінком кольору. Мало розчинний у воді, лег-
ко розчинний у 96 % спирті й ефірі. Змішують 5.0 г натрію сульфіту безводного Р, 94.3 г
натрію гідросульфіту Рі 0.7 г кислоти аміногідро-
Температура плавлення: близько 128 °С. ксинафталінсульфонової Р. 1.5 г одержаної суміші

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 173


4.1.1. Реактиви

розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим 0.5 М розчин кислоти хлористоводневої ло зміни за-
самим розчинником до 10.0 мл. барвлення розчину від фіолетово-червоного до жов-
того (рН від 4.5 до 5), потім додають 100 мл ацето-
Термін придатності розчину 1 доба.
ну Р і доводять об'єм розчину водою Рцо 1000 мл.
Аміногіпурова кислота. C 9 H 10 N 2 O 3 . (М.м. 194.2).
Амінонітробензофенон. C 13 H 10 N 2 O3. (М.м. 242.2).
1003700. [61-78-9]. (4-Амінобензамідо)оцтова кислота. 1004000. [1775-95-7]. 2-Аміно-5-нітробензофенон.
Порошок білого або майже білого кольору. Помірно Кристалічний порошок жовтого кольору. Практично
розчинна у воді, розчинна у 96 % спирті, дуже мало не розчинний у воді, розчинний у тетрагідрофурані,
розчинна в ефірі. мало розчинний у метанолі.
Температура плавлення: близько 200 °С. Температура плавлення: близько 160 °С.
Аміногіпурової кислоти реактив. 1003701. А\^м : від 690 до 720. Визначення проводять за довжи-
ни хвилі 233 нм, використовуючи розчин 0.01 г/л в ме-
З г кислоти фталевої Р і 0.3 г кислоти аміногіпуро- танолі Р.
вої Р розчиняють у 96 % спирті Р і доводять об'єм
розчину тим самим розчинником до 100 мл. Амінопіразолон. C11H13N3O. (М.м. 203.2). 1004600.
[83-07-8]. 4-Аміно-2,3-диметил-1-фенілпіразолін-5-он.
Амінометилалізариндіоцтова кислота.
C 19 H 15 N0 8 ,2H 2 0. (М.м. 421.4). 1003900. [3952-78-1]. Голчасті кристали або порошок світло-жовтого кольо-
2,2'-[(3,4-дигідроксіантрахінон-3-іл)метиленнітри- ру. Помірно розчинний у воді, легко розчинний у 96 %
ло]діоцтової кислоти дигідрат. спирті, мало розчинний в ефірі.
Дрібнокристалічний порошок від світлого коричню- Температура плавлення: близько 108 °С.
вато-жовтого до оранжево-коричневого кольору.
Амінопіразолону розчин. 1004601.
Практично не розчинна у воді, розчинна в розчинах
гідроксидів лужних металів. Розчин 1 г/л в буферному розчині рН9.0 Р.
Температура плавлення: близько 185 °С. Амінополіефір. C 18 H 36 N 2 O 6 . (М.м. 376.5). 1112500.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше [23978-09-8]. 4,7,13,16,21,24-гексаокса-1,10-діаза-
10.0 %. Визначення проводять із 1.000 г. біцикло[8,8,8]гексакозан.
Температура плавлення: від 70 °С до 73 °С.
Амінометилалізариндіоцтової кислоти реактив.
1003901. 3-Амінопропанол. C3H9NO. (М.м. 75.1). 1004400.
Розчин І. 0.36 г церію(ІН) нітрату /"розчиняють у [156-87-6]. З-Амінопропан-1-ол.
воді Рі доводять об'єм розчину тим самим розчин- Прозора, безбарвна, в'язка рідина.
ником до 50 мл.
с$ : близько 0.99.
Розчин II. 0.7 г кислоти амінометшіалізартдіоцто-
вої Р суспендують у 50 мл води Р, додають до розчи- «о : близько 1.461.
нення близько 0.25 мл розчину аміаку концентрова- Температура плавлення: близько 11 °С.
ного Р, потім додають 0.25 мл кислоти оцтової льо-
дяної Р і доводять об'єм розчину водою РД.О 100 мл. 3-Амінопропіонова кислота. C 3 H 7 NO 2 . (М.м. 89.1).
Розчин НІ. 6 г натрію ацетату Р розчиняють у 1004500. [107-95-9]. р-Аланін.
50 мл води Р, додають 11.5 мл кислоти оцтової льо- Містить не менше 99 % C3H7NO2.
дяної Р\ доводять об'єм розчину водою Рдо 100 мл.
Кристалічний порошок білого кольору. Легко розчин-
До 33 мл ацетону Р додають 6.8 мл розчину III, на у воді, мало розчинна в 96 % спирті, практично не
1.0 мл розчину II, 1.0 мл розчину І і доводять об'єм розчинна в ацетоні й ефірі.
одержаного розчину водою /*до 50 мл. Температура плавлення: близько 200 °С, із розкла-
Випробування на чутливість. До 1.0 мл еталонного данням.
розчину фториду (Юррт F) Р додають 19.0 мл во-
ди Р і 5.0 мл реактиву амінометилалізариндіоцто- 4-Амінофенол. C6H7NO. (М.м. 109.1). 1004300.
вої кислоти. Через 20 хв має з'явитися блакитне за- [123-30-8].
барвлення. Кристалічний порошок білого кольору або дещо за-
Термін придатності розчину 5 діб. барвлений, під дією повітря й світла набуває кольору.
Помірно розчинний у воді, розчинний в етанолі.
Амінометилалізариндіоцтової кислоти розчин. Температура плавлення: близько 186 °С, із розкла-
1003902. данням.
0.192 г кислоти амінометилалізариндіоцтової Р роз- Зберігають у захищеному від світла місці.
чиняють у 6 мл свіжоприготованого 1 М розчину
натрію гідроксиду, додають 750 мл води Р, 25 мл сук- Амінохлорбензофенон. C|3H,0C1NO. (М.м. 231.7).
цинатного буферного розчину рН 4.6 Р та по краплях 1003600. [719-59-5]. 2-Аміно-5- хлорбензофенон.

174 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Кристалічний порошок жовтого кольору. Практично Напівпрозора маса білого кольору. Повільно розчин-
не розчинний у воді, легко розчинний в ацетоні, роз- ний приблизно в чотирьох частинах води. Розкла-
чинний у 96 % спирті. дається в киплячій воді.
Температура плавлення: близько 97 °С. Амонію карбонат у вільному стані виділяє не менше
ЗО % (м/м) NH 3 (Мм. 17.03).
Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено в
статті Хлордіазепоксиду гідрохлорид, використовуючи Кількісне визначення. 2.00 г амонію карбонату розчи-
5 мкл розчину 0.5 г/л в метанолі Р, на хроматограмі має няють у 25 мл води Р, повільно додають 50.0 мл
виявлятися лише одна основна пляма з Л близько 0.9. 1 М розчину кислоти хлористоводневої і титрують
/ М розчином натрію гідроксиду, використовуючи як
Зберігають у захищеному від світла місці. індикатор 0.1 мл розчину метилового оранжевого Р.
Амоксициліну тригідрат. 11'03400. Див. статтю Амокси- 1 мл 1 М розчину кислоти хлористоводневої відповідає
циліну тригідрат. 17.03 MrNH 3 .
Зберігають при температуре не вище 20 °С.
Амонію ацетат. C2H7NO2. (Мм. 77.1). 1004900. [631-61-8].
Безбарвні кристали, які дуже легко розпливаються на Амонію карбонату розчин. 1005201.
повітрі. Дуже легко розчинний у воді й 96 % спирті. Розчин 158 г/л.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Амонію молібдат. (NH4)6Mo7O24,4H2O. (Мм. 1236).
Амонію ацетату розчин. 1004901. 1005700. [12054-85-2].
150 г амонію ацетату Р розчиняють у воді Р, дода- Безбарвні кристали або кристали від жовтавого до зе-
ють 3 мл кислоти оцтової льодяної Р та доводять ленуватого кольору. Розчинний у воді, практично не
об'єм розчину водою /*до 1000 мл. розчинний у 96 % спирті.

Термін придатності 7 діб. Амонію молібдату реактив. 1005701.


Амонію ванадат. NH4VO3. (Мм. 117.0). 1006800. Послідовно змішують по 1 об'єму розчину 25 г/л
[7803-55-6]. Амонію триоксованадат(У). амонію молібдату Р, розчину 100 г/л кислоти ас-
корбінової Р Із. розчину 294.5 г/л (H2SO4) кислоти
Кристалічний порошок від білого до жовтавого кольо- сірчаної Р, потім додають 2 об'єми води Р.
ру. Мало розчинний у воді, розчинний у розчині аміаку
Термін придатності 1 доба.
розведеному Р1.
Амонію молібдату реактив Р1. 1005706.
Амонію ванадату розчин. 1006801.
Змішують 10 мл розчину 60 г/л динатрію арсена-
1.2 г амонію ванадату Р розчиняють у 95 мл води Р ту Р, 50 мл розчину амонію молібдату Р, 90 мл кис-
і доводять об'єм розчину кислотою сірчаною Р до лоти сірчаної розведеної Р і доводять об'єм розчину
ІООмл. водою Рдо 200 мл.
Амонію гідрокарбонат. NH4HCO3. (Мм. 79.1). 1005500. Суміш витримують при температурі 37 °С протягом
[1066-33-7]. 24 год.
Містить не менше 99 % NH4HCO3. Зберігають у флаконах оранжевого скла.

Амонію дигідрофосфат. (NH 4 )H 2 PO 4 . (М.м. 115.0). Амонію молібдату розчин. 1005702.


1005400. [7722-76-1]. Амонію фосфат однозаміщений. Розчин 100 г/л.
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні
кристали. Легко розчинний у воді. Амонію молібдату розчин Р2. 1005703.
рН(2.2.3). Близько 4.2. Вимірюють рН розчину 23 г/л. 5.0 г амонію молібдату ^розчиняють при нагріванні
в ЗО мл води Р, потім охолоджують і доводять рН до
(IR)-(-)-Амонію 10-камфоросульфонат. C10H19NO4S. 7.0 розчином аміаку розведеним Р2, об'єм одержано-
(Мм. 249.3). 1103200. го розчину доводять водою РПО 50 мл.
Містить не менше 97.0 % (1/?)-(-)-амонію 10-камфо- Амонію молібдату розчин РЗ. 1005704.
росульфонату.
Розчин І. 5 г амонію молібдату Р розчиняють при
[а]2[) : -18°±2°. Визначення проводять, використовую- нагріванні у 20 мл води Р.
чи розчин 50 г/л у воді Р.
Розчин II. Змішують 150 мл 96 % спирту Р із 150 мл
Амонію карбонат. 1005200. [506-87-6]. Суміш амонію води Р. При охолодженні додають 100 мл кислоти
гідрокарбонату (NH 4 HCO 3 , Мм. 79.1) та амонію кар- сірчаної Р.
бамату (NH 2 COONH 4 , М.м. 78.1) в різних кількісних Безпосередньо перед використанням до розчину 1
співвідношеннях. додають розчин 11 у співвідношенні 20:80.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 175


4.1.1. Реактиви

Амонію молібдату розчин Р4. 1005705. Амонію рейнекат. NH 4 [Cr(NCS)4(NH 3 )2],H 2 O.


(М.м. 354.4). 1006300. [13573-16-5]. Амонію діамінтет-
1.0 г амонію молібдату Р розчиняють у воді Р, до-
водять тим самим розчинником до об'єму 40 мл, ракіс(ізотіоціанато)хромат( III) моногідрат.
додають 3 мл кислоти хлористоводневої Р, 5 мл Порошок або кристали червоного кольору. Помірно
кислоти хлорної Р і доводять об'єм розчину ацето- розчинний у холодній воді, розчинний у гарячій воді й
ном /"до 100 мл. 96 % спирті.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Амонію рейнекату розчин. 1006301.
Термін придатності 1 міс.
Розчин 10 г/л.
Амонію молібдату розчин Р5. 1005706. Готують безпосередньо перед використанням.
1.0 г амонію молібдату Р розчиняють у 40.0 мл
15 % (об/об) розчину кислоти сірчаної Р. Амонію сульфамат. NH2SO3NH4. (Мм. 114.1). 1006400.
[7773-06-0].
Термін придатності 1 доба.
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні
Амонію нітрат. NH4NO3. (М.м. 80.0). 1005800. кристали. Гігроскопічний, дуже легко розчинний у
[6484-52-2]. воді, мало розчинний у 96 % спирті.
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні Температура плавлення: близько 130 °С.
кристали. Гігроскопічний, дуже легко розчинний у Зберігають у повітронепроникному контейнері.
воді, легко розчинний у метанолі, розчинний у 96 %
спирті. Амонію сульфат. (NH4)2SO4. (М.м. 132.1). 1006500.
Зберігають у повітронепроникному контейнері. [7783-20-2].
Безбарвні кристали або гранули білого кольору. Дуже
Амонію нітрат Р1. 1005801. легко розчинний у воді, практично не розчинний в
Має задовольняти вимоги для амонію нітрату Рта ацетоні й 96 % спирті.
витримувати такі додаткові випробування. рН (2.2.3). Від 4.5 до 6.0. Вимірюють рН розчину 50 г/л
Кислотність (2.2.4). Розчин повинен мати слабо у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р.
кислу реакцію. Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %.
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.01 % (100 ррт). 0.50 г
мають витримувати випробування на хлориди. Амонію тіоціанат. NH 4 SCN. (М.м. 76.1). 1006700.
[1762-95-4].
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.015 % (150 ррт).
1.0 г має витримувати випробування на сульфа- Безбарвні кристали, які розпливаються на повітрі. Ду-
ти. же легко розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.05 %. Визна- Зберігають у повітронепроникному контейнері.
чення проводять із 1.0 г.
Амонію тіоціанату розчин. 1006701.
Амонію оксалат. C2H8N2O4,H2O. (М.м. 142.1). 1005900. Розчин 76 г/л.
[6009-70-7].
Безбарвні кристали. Розчинний у воді. Амонію форміат. CH5NO2. (Мм. 63.1). 1112600.
[540-69-2].
Амонію оксалату розчин. 1005901. Кристали, що розпливаються, або гранули. Дуже лег-
Розчин 40 г/л. ко розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті.
Температура плавлення: від 119 °С до 121 °С.
Амонію персульфат. (NH4)2S2O8. (Мм. 228.2). 1006000.
[7727-54-0]. Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Кристалічний порошок або гранули білого кольору.
Амонію фосфат. (NH 4 ) 2 HPO 4 . (Мм. 132.1). 1006100.
Легко розчинний у воді.
[7783-28-0]. Діамонію гідрофосфат.
Амонію піролідиндитіокарбамат. C5H12N2S2. (М.м. 164.3). Кристали або гранули білого кольору. Гігроскопічний,
1006200. [5108-96-3]. Амонію 1-піролідинілдитіофор- дуже легко розчинний уводі, практично не розчинний
міат. у 96 % спирті.
Кристалічний порошок від білого до світло-жовтого рН (2.2.3). Близько 8. Вимірюють рН розчину 200 г/л.
кольору. Помірно розчинний у воді, дуже мало роз-
чинний у 96 % спирті. Зберігають у повітронепроникному контейнері.

Зберігають у контейнері, який містить невелику Амонію хлорид. 1005300. [12125-02-9]. Див. статтю
кількість амонію карбонату в полотняному мішечку. Амонію хлорид.

176 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Амонію хлориду розчин. 1005301. и-Анізидин. C7H9NO. (Мм. 123.2). 1103500. [104-94-9].
4-Метоксіанілін.
Розчин 107 г/л.
Кристали білого кольору. Помірно розчинний у воді,
Амонію цитрат. C6H14N2O7. (М.м. 226.2). 1103300. розчинний в етанолі.
[3012-65-5]. Діамонію гідроцитрат.
Містить не менше 97.0 % C 7 H 9 NO.
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні
кристали. Легко розчинний у воді, мало розчинний у Викликає подразнення шкіри; сенсибілізатор.
96 % спирті. Зберігають у захищеному від світла місці при темпера-
рН (2.2.3). Близько 4.3. Вимірюють рН розчину турі від О °С до 4 °С.
22.6 г/л. При зберіганні я-анізидин темнішає внаслідок окис-
нення. Окиснений «-анізидин може бути відновлений
Амонію церію(ІУ) нітрат. (NH4)2Ce(NO3)6. (М.м. 548.2). і знебарвлений таким чином: 20 г п-анізидину Ррозчи-
1005000. [ 16774-21-3]. няють у 500 мл води Р при температурі 75 °С, додають
Кристалічний порошок оранжево-жовтого кольору 1 г натрію сульфіту Р та 10 г вугілля активованого Р,
або прозорі кристали оранжевого кольору. Розчинний перемішують протягом 5 хв і фільтрують. Одержаний
У воді. фільтрат охолоджують і відстоюють при температурі
близько О °С не менше 4 год, потім фільтрують, одер-
Амонію церію(ІУ) сульфат. (NH4)4Ce(SO4)4,2H2O. жані кристали промивають невеликою кількістю во-
(М.м. 633). 1005100. [10378-47-9]. ди Р, охолодженої до температури О °С, й сушать у ва-
куумі над фосфору(У) оксидом Р.
Кристалічний порошок або кристали оранжево-жов-
того кольору. Повільно розчинний у воді. Анілін. C 6 H 7 N. (Мм. 93.1). 1007100. [62-53-3]. Бен-
золамін.
Анетол. С10Н120. (Мм. 148.2). 1006900. [4180-23-8].
1-Метокси-4-(пропен-1-іл)бензол. Безбарвна або жовтавого кольору рідина. Розчинний у
воді, змішується з 96 % спиртом та ефіром.
Кристалічна маса білого кольору при температурі до
20-21 °С, при температурі вище 23 °С - рідина. Прак- d$ : близько 1.02.
тично не розчинний у воді, легко розчинний в етанолі, Температура кипіння: від 183 °С до 186 °С.
ефірі, етилацетаті й петролейному ефірі.
Зберігають у захищеному від світла місці.
/ZD : близько 1.56.
Температура кипіння: близько 230 °С. Аніонообмінна смола. 1007200.

Анетол, використовуваний у газовій хроматографії, Смола у хлоридній формі, яка містить четвертинні
має витримувати таке випробування. амонієві групи [CH2N+(CH3)3], приєднані до полімерної
решітки, що складається з полістиролу поперечно-зши-
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро- того 2 % дивінілбензолу. Випускають у вигляді гранул,
матографії (2.2.28) в умовах, зазначених у статті Олія розмір яких має бути зазначений в окремих статтях.
анісова, використовуючи анетол як випробовуваний
розчин. Смолу промивають на скляному фільтрі (40) / М роз-
чином натрію гідроксиду до негативної реакції на хло-
Площа основного піка, який відповідає транс-тето- риди у промивному розчині, потім промивають во-
лу, із часом утримування близько 41 хв, має бути не дою Р до одержання нейтральної реакції у промивній
менше 99.0 % суми площ усіх піків. воді. Суспендують у свіжоприготованій воді, вільній від
аміаку, Р, і захищають від вуглецю діоксиду.
цис-Анетол. С10Н12О. (Мм. 148.2). 1007000. (Z)-l-Me-
токси-4-(пропеніл-1)бензол. Аніонообмінна смола сильноосновна. 1026600.
Кристалічна маса білого кольору при температурі до Гелеподібна смола в ОН-формі, яка містить четвер-
20-21 °С, при температурі вище 23 °С - рідина. Прак- тинні амонієві групи [CH 2 N + (CH 3 ) 3 , тип 1], приєднані
тично не розчинний у воді, легко розчинний в етанолі, до полімерної решітки, що складається з полістиролу
розчинний в ефірі, етилацетаті й петролейному ефірі. поперечно-зшитого 8 % дивінілбензолу.
Яр : близько 1.56. Прозорі гранули коричневого кольору.
Температура кипіння: близько 230 °С. Розмір часток: від 0.2 мм до 1.0 мм.
цис-Анетол, використовуваний у газовій хромато- Вміст вологи: близько 50 %.
графії, має витримувати таке випробування.
Повна обмінна ємність: не менше 1.2 мекв/мл.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
матографії (2.2.28) в умовах, зазначених у статті Олія Аніонообмінна смола сильноосновна для хроматографії.
анісова, використовуючи z/wc-анетол як випробовува- 1112700.
ний розчин.
Смола з четвертинними амонієвими групами,
Площа основного піка має бути не менше 92.0 % суми приєднаними до решітки латексу поперечно-зшитого
площ усіх піків. дивінілбензолом.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 177


4.1.1. Реактиви

Анісовий альдегід. С8Н8О2. (Мм. 136.1). 1007300. Антрацен. СІ4Н10. (М.м. 178.2). 1007400. [120-12-7].
[123-11-5]. 4-Метоксибензальдегід.
Кристалічний порошок білого кольору. Практично не
Масляниста рідина. Дуже мало розчинний у воді, розчинний у воді, мало розчинний у хлороформі.
змішується з 96 % спиртом та ефіром.
Температура плавлення: близько 218 °С.
Температура кипіння: близько 248 °С.
Анісовий альдегід, використовуваний у газовій хрома- Антрон. С14Н10О. (Мм. 194.2). 1007500. [90-44-8].
тографії, має витримувати таке випробування. 9 - (10 Н) - Антраценон.

Кількісне визначення. Проводять методом газової хро- Кристалічний порошок світло-жовтого кольору.
матографії (2.2.28) в умовах, зазначених у статті Олія Температура плавлення: близько 155 °С.
анісова, використовуючи анісовий альдегід як випро-
бовуваний розчин. Апігенін. С 15 НІ 0 О 5 . (Мм. 270.2). 1095800. [520-36-5].
Площа основного піка має бути не менше 99.0 % суми 4',5,7-Тригідроксифлавон.
площ усіх піків. Легкий порошок жовтуватого кольору. Практично не
розчинний у воді, помірно розчинний у 96 % спирті.
Анісового альдегіду розчин. 1007301.
Температура плавлення: близько 310 °С, із розкла-
Послідовно змішують 0.5 мл анісового альдегіду Р, данням.
10 мл кислоти оцтової льодяної Р, 85 мл мета-
нолу Р та 5 мл кислоти сірчаної Р. Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
в статті Квітки римської ромашки, використовуючи
Анісового альдегіду розчин Р1. 1007302. 10 мкл розчину 0.25 г/л у метанолі Р. На верхній тре-
тині хроматограми має виявлятися основна пляма із
10 мл анісового альдегіду Р змішують із 90 мл 96 % жовтувато-зеленою флуоресценцією.
спирту Р, додають 10 мл кислоти сірчаної Р і пе-
ремішують. Апігенін-7-глюкозид. С21Н20О10. (Мм. 432.6). 1095900.
Аноліт для ізоелектрофокусування рН від 3 до 5 (0.1 М Легкий порошок жовтуватого кольору. Практично
розчин кислоти глютамінової й 0.5 М розчин кислоти фо- не розчинний у воді, помірно розчинний у 96 %
сфорної). 1112800. спирті.
До розчину 14.71 г кислоти глутамінової Р у воді РПО- Температура плавлення: від 198 °С до 201 °С.
дають 33 мл кислоти фосфорної Р і доводять об'єм роз- Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
чину водою /*до 1000 мл. в статті Квітки римської ромашки, використовуючи
10 мкл розчину 0.25 г/л у метанолі Р. На середній тре-
Антимоніду калію тартрат. C4H4KO7Sb,l/2H2O. тині хроматограми має виявлятися основна пляма із
(Мм. 333.9). 1007600. Калію аква[тартрато- жовтуватою флуоресценцією.
(4-)-О',О-2,0-3]-антимоніат(ІІІ) гемігідрат.
Гранульований порошок білого кольору або прозорі Апротинін. 1007900. [9087-70-1]. Див. статтю Апротинін.
безбарвні кристали. Розчинний у воді й гліцерині, лег-
ко розчинний у киплячій воді, практично не розчин- Арабіноза. С5Н10О5. (Мм. 150.1). 1008000. [87-72-9].
ний у 96 % спирті. Водний розчин має слабко кислу Ь-(+)-Арабіноза.
реакцію. Кристалічний порошок білого кольору. Легко розчин-
на у воді.
Антитромбін III. 1007800. [90170-80-2].
[а]^ : від +103° до +105°. Визначення проводять, ви-
Антитромбін III виділяють із людської плазми хрома- користовуючи розчин 50 г/л у воді Р, яка містить
тографічне з використанням гепарин-агарозної ко- близько 0.05 % М Н 3 .
лонки.
Питома активність має бути не менше 6 МО/мг. Арбутин. С12Н16О7. (Мм. 272.3). 1008100. [497-76-7].
Арбутозид. 4-Гідроксифеніл-р-О-глюкопіранозид.
Антитромбіну III розчин Р1. 1007801. Дрібні, блискучі голчасті кристали білого кольору.
Антитромбін III Р обробляють, як зазначено ви- Легко розчинний у воді, дуже легко розчинний у га-
робником, і розводять буферним розчином рячій воді, розчинний у 96 % спирті, практично не
трис(гідроксиметил)амінометану-натрію хлориду розчинний в ефірі.
рН 7.4 Р до активності 1 МО/мл. [а]0 : близько -64°. Визначення проводять, викорис-
товуючи розчин 20 г/л.
Антитромбіну III розчин Р2. 1007802.
Температура плавлення: близько 200 °С.
Антитромбін III Р обробляють, як зазначено ви-
робником, і розводять буферним розчином Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
трис(гідроксиметил)амінометану-натрію хлориду в статті Листя мучниці', на хроматограмі має бути лише
рН 7.4 Рдо активності 0.5 МО/мл. одна основна пляма.

178 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Аргінін. 1103600. [74-79-3]. Див. статтю Аргінін. Ацетилацетамід. С 4 Н 7 МО 2 . (Мм. 101.1). 1102600.
[5977-14-0]. 3-Оксобутанамід.
Аргон. Аг. (А.м. 39.95). 1008200. [7440-37-1].
Температура плавлення: від 53 °С до 56 °С.
Містить не менше 99.995 % (об/об) Аг.
Ацетилацегон. С5Н8О2. (Мм. 100.1). 1000900. [123-54-6].
Арсену(ІІІ) оксид. As2O3. (М.м. 197.8). 1008300. 2,4-Пентандіон.
[1327-53-3]. Арсенистий ангідрид. Діарсену триоксид.
Безбарвна або жовтавого кольору, легко займиста
Кристалічний порошок або біла маса. Мало розчин- рідина. Легко розчинний у воді, змішується з ацето-
ний у воді, розчинний у киплячій воді. ном, 96 % спиртом, ефіром та кислотою оцтовою льо-
дяною.
Аскорбінова кислота. 1008400. [50-81-7]. Див. статтю
Кислота аскорбінова. <: від 1.452 до 1.453.
Температура кипіння: від 138 °С до 140 °С.
Аскорбінової кислоти розчин. 1008401.
50 мг кислоти аскорбінової Р розчиняють в 0.5 мл Ацетилацетону реактив Р1. 1000901.
води Р і доводять об'єм розчину диметилформ-
До 100 мл розчину амонію ацетату Р додають
амідом Рдо 50 мл.
0.2 мл ацетилацетону Р.
Ь-Аспартил-Ь-фенілаланін. C13H16N2O5. (М.м. 280.3). Ацетилевгенол. С12Н14О3. (Мм. 206.2). 1100700.
1008500. [13433-09-5]. (5)-3-Амшо-7У-[(5)-1-карбок- [93-28-7]. 2-Метокси-4-(2-пропеніл)фенілацетат.
си-2-фенілетил]бурштинова кислота.
Масляниста рідина жовтого кольору. Легко розчинний
Порошок білого кольору. у 96 % спирті й ефірі, практично не розчинний у
Температура плавлення: близько 210 °С, із розкла- воді.
данням. и^° : близько 1.521.
Ацеталь. С6Н14О2. (Мм. 118.2). 1112300. [105-57-7]. Температура кипіння: від 281 °С до 282 °С.
Ацетальдегіду діетилацеталь. 1,1 -Діетоксіетан. Ацетилевгенол, використовуваний у газовій хромато-
Прозора, безбарвна, летка рідина. Змішується із во- графії, має витримувати таке додаткове випробуван-
дою й 96 % спиртом. ня.
d$ : близько 0.824. Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
4°: близько 1.382. матографії (2.2.28), як зазначено в статті Олія гвоздич-
на, використовуючи ацетилевгенол як випробовува-
Температура кипіння: близько 103 °С. ний розчин.
Ацетальдегід. С2Н4О. (Мм. 44.1). 1000200. [75-07-0]. Площа основного піка має бути не менше 98.0 % суми
Етаналь. площ усіх піків.
Прозора, безбарвна, займиста рідина. Змішується з TV-Ацетилнеурамінова кислота. СцН^МОд. (Мм. 309.3).
водою й 96 % спиртом. 1001100. [131-48-6]. 0-Сіалова кислота.
аЦ: близько 0.788. Голчасті кристали білого кольору. Розчинна у воді й
гі$: близько 1.332. метанолі, мало розчинна в 96 % спирті, практично не
розчинна в ацетоні й ефірі.
Температура кипіння: близько 21 °С.
[а]І§ : близько -36°. Визначення проводять, викорис-
Ацетилхлорид. С2Н3С1О. (Мм. 78.5). 1000800. [75-36-5]. товуючи розчин 10 г/л.
Прозора, безбарвна, займиста рідина. Розкладається у Температура плавлення: близько 186 °С, із розкла-
воді й 96 % спирті, змішується з етиленхлоридом. данням.
d$: близько 1.10.
Ацетилтирозину етиловий ефір. C13H17NO4,H2O.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 49 °С до (Мм. 269.3). 1001200. [36546-50-6]. ЛГ-Ацетил-Ь-тиро-
53 °С; має переганятись не менше 95 %. зину етиловий ефір моногідрат. Етил-(6)-2-ацетамідо-
3-(4-гідроксифеніл)пропіонат моногідрат.
TV-Ацетил-е-капролактам. C 8 H 13 NO 2 . (Мм. 155.2).
1102700. [1888-91-1]. TV-Ацетилгексан-б-лактам. Кристалічний порошок білого кольору; придатний
для кількісного визначення хімотрипсину.
Безбарвна рідина. Змішується з етанолом.
[а]р : від +21° до +25°. Визначення проводять, вико-
d\l\ близько 1.100. ристовуючи розчин 10 г/л у 96 % спирті Р.
п$ : близько 1.489. A\w : від 60 до 68. Визначення проводять за довжини
Температура кипіння: близько 135 °С. хвилі 278 нм, у 96 % спирті Р.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 179


4.1.1. Реактиви

Ацетилтирозину етилового ефіру 0.2 М розчин. Ацетонітрил для хроматографії Р1. 1000702.
1001201.
Має задовольняти вимоги для ацетонітрилу Р і
0.54 г ацетилтирозину етилового ефіру Р розчиня- такі додаткові вимоги.
ють у 96 % спирті Р і доводять об'єм розчину тим
Містить не менше 99.9 % C 2 H 3 N.
самим розчинником до 10.0 мл.
Оптична густина (2.2.25). Не більше 0.10.
TV-Ацетилтриптофан. C| 3 H| 4 N 2 O 3 . (М,м. 246.3). Вимірюють за довжини хвилі 200 нм, використо-
1102800. [1218-34-4]. 2-Ацетиламіно-3-(індол-3- вуючи як компенсаційну рідину воду Р.
іл)пропіонова кислота.
Порошок білого або майже білого кольору або без- Барбалоїн. С21Н22О9,Н2О. (М.м. 436.4). 1008800.
барвні кристали. Мало розчинний у воді, розчинний у [1415-73-2]. Алоїн. 1,8-Дигідрокси-З-гідроксиметил-
розведених розчинах гідроксидів лужних металів. 10-(3-В-глюкопіранозил-10Я-антрацен-9-он.

Температура плавлення: близько 205 °С. Кристалічний порошок або голчасті кристали від жов-
того до темно-жовтого кольору, темнішає під дією
Кількісне визначення. 10.0 мг розчиняють в суміші роз- повітря й світла. Помірно розчинний у воді й 96 %
чинників ацетонітрил Р - вода Р (10:90) й доводять спирті, розчинний в ацетоні, розчинах аміаку й
об'єм розчину тією самою сумішшю до 100.0 мл. Виз- гідроксидів лужних металів, дуже мало розчинний в
начення проводять, як зазначено в статті Триптофан у ефірі.
випробуванні "ІД'-Етиліденбіс(триптофан) та інші
супровідні домішки". Мсм близько 192 - за довжини хвилі 269 нм;
близько 226 - за довжини хвилі 296.5 нм;
Площа основного піка має бути не менше 99.0 І суми близько 259 - за довжини хвилі 354 нм.
площ усіх піків.
Визначення проводять, використовуючи як розчин-
Ацетилхоліну хлорид. C7H16C1NO2. (М.м. 181.7). ник метанол Р, у перерахунку на безводну речовину.
1001000. [60-31-1]. Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
Кристалічний порошок. Дуже легко розчинний у хо- в статті Кора крушини; на хроматограмі має виявля-
лодній воді й 96 % спирті, практично не розчинний в тись лише одна основна пляма.
ефірі; розкладається в гарячій воді й розчинах лугів.
Барбітал. 1008900. [57-44-3]. Див. статтю Барбітал.
Зберігають при температурі -20 °С.
Барбітал-натрій. C 8 H n N 2 NaO 3 . (М.м. 206.2). 1009000.
Ацетон. 1000600. [67-64-1 ]. Див. статтю Ацетон. [144-02-5].
Ацетонітрил. C 2 H 3 N. (М.м. 41.05). 1000700. [75-05-8]. Містить не менше 98.0% 5,5-діетил-1Я,ЗЯ,5Я-
Метилціанід. Етаннітрил. піримідин-2,4,6-триону натрію.
Прозора, безбарвна рідина. Змішується з водою, аце- Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні
тоном, ефіром і метанолом. кристали. Легко розчинний у воді, мало розчинний у
96 % спирті, практично не розчинний в ефірі.
d\l: близько 0.78.
«о*: близько 1.344. Барбітурова кислота. C4H4N2O3. (М.м. 128.1). 1009100.
[67-52-7]. 1Я,ЗЯ,5Я-Піримідин-2,4,6-трион.
Розчин 100 г/л ацетонітрилу має нейтральну реакцію
за лакмусовим папером. Порошок білого або майже білого кольору. Мало роз-
чинна у воді, легко розчинна в киплячій воді й розве-
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 80 °С до дених кислотах.
82 °С; має переганятись не менше 95 %.
Температура плавлення: близько 253 °С.
Ацетонітрил, використовуваний для спектрофото-
метрії, має задовольняти таку додаткову вимогу. Барію гідроксид. Ва(ОН) 2 ,8Н 2 О. (М.м. 315.5). 1009400.
Мінімальне пропускання (2.2.25). 98 %. Визначення [12230-71-6]. Барію дигідроксид.
проводять в області довжин хвиль від 255 нм до 420 нм,
Безбарвні кристали. Розчинний у воді.
використовуючи як компенсаційну рідину воду Р.
Барію гідроксиду розчин. 1009401.
Ацетонітрил для хроматографії. 1000701. Див. Аце-
тонітрил Р. Розчин 47.3 г/л.
Ацетонітрил, використовуваний у хроматографії, Барію карбонат. ВаСО3. (Мм. 197.3). 1009200. [513-77-9].
має задовольняти такі додаткові вимоги.
Порошок білого кольору або розсипчаста маса. Прак-
Мінімальне пропускання (2.2.25). 98 %. Визначення
тично не розчинний у воді.
проводять за довжини хвилі 240 нм, використову-
ючи як компенсаційну рідину воду Р. Барію сульфат. 1009500. [7727-43-7]. Див. статтю Барію
Мінімальна чистота (2.2.28). 99.8 %. сульфат.

180 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Барію хлорид. ВаС12,2Н2О. (М.м. 244.3). 1009300. Містить не менше 98.0 % C, 2 H n N.


[10326-27-9]. Барію дихлорид.
Рідина жовтого кольору.
Безбарвні кристали. Легко розчинний у воді, мало
Температура плавлення: від 13 °С до 16 °С.
розчинний у 96 % спирті.
Бензоїларгініну етилового ефіру гідрохлорид.
Барію хлориду розчин Р1. 1009301.
C15H23C1N4O3. (М.м. 342.8). 1010500. [2645-08-1].
Розчин 61 г/л. УУ-Бензоїл-Ь-аргінін етилового ефіру гідрохлорид.
Етил(5)-2-бензамідо-5-гуанідиновалерату гідрохло-
Барію хлориду розчин Р2. 1009302. рид.
Розчин 36.5 г/л. Кристалічний порошок білого кольору. Дуже легко роз-
чинний у воді й етанолі, практично не розчинний в ефірі.
Бензальдегід. С7Н6О. (М.м. 106.1). 1009600. [100-52-7].
[а][) : від -15° до -18°. Визначення проводять, викори-
Безбарвна або жовтавого кольору рідина. Мало роз- стовуючи розчин 10 г/л.
чинний у воді, змішується з 96 % спиртом і ефіром.
Температура плавлення: близько 129 °С.
*/2о : близько 1.05.
А\^ : від 310 до 340. Визначення проводять за довжи-
Пр : близько 1.545. ни хвилі 227 нм, використовуючи розчин 0.01 г/л.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 177 °С до
180 °С; має переганятись не менше 95 %. ТУ-Бензоїл-Ь-проліл-Ь-фенілаланіл-Ь-аргініну 4-нітро-
анілідацетат. C35H42N8O8. (М.м. 703). 1010600.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Бензоїлхлорид. С7Н5СЮ. (М.м. 140.6). 1010400.
Бензетонію хлорид. C27H42C1NO2,H2O. (М.м. 466.1). [98-88-4].
1009900. [121-54-0]. Бензилдиметил[2-[2-[4-(1,1,3,3-
тетраметилбутил)феноксі]етоксі]етил]амонію хлорид Безбарвна, сльозоточива рідина. Розчинний в ефірі,
моногідрат. розкладається у воді й 96 % спирті.
Дрібний порошок білого кольору або безбарвні крис- </2о : близько 1.21.
тали. Розчинний у воді й 96 % спирті, мало розчинний Температура кипіння: близько 197 °С.
в ефірі.
Температура плавлення: близько 163 °С. Бензоїн. С 14 Н 12 О 2 . (М.м. 212.3). 1010200. [579-44-2].
2-Гідрокси-1,2-дифеніл етанон.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Кристали злегка жовтавого кольору. Дуже мало роз-
Бензил. С 14 Н 10 О 2 . (М.м. 210.2). 1117800. [134-81-6]. чинний у воді, легко розчинний в ацетоні, розчин-
Дифеніл етандіон. ний у гарячому 96 % спирті, помірно розчинний в
ефірі.
Кристалічний порошок жовтуватого кольору. Не роз-
чинний у воді, розчинний у 96 % спирті, етилацетаті й Температура плавлення: близько 137 °С.
толуолі.
Бензойна кислота. 1010100. [65-85-0]. Див. статтю Кис-
Температура плавлення: 95 °С. лота бензойна.
Бензилбензоат. 1010800. [120-51-4]. Див. статтю Бен- Бензол. С Н . (М.м. 78.1). 1009800. [71-43-2].
зшбензоат.
6 6

Прозора, безбарвна, займиста рідина. Практично не


Бензилкоричний ефір. С І6 Н 14 О 2 . (М.м. 238.3). 1010900. розчинний у воді, змішується з 96 % спиртом і ефіром.
[103-41-3]. Бензил-З-фенілпроп-2-еноат. Бензилци- Температура кипіння: близько 80 °С.
намат.
Безбарвні або жовтуватого кольору кристали. Прак- Бензофенон. С13Н10О. (М.м. 182.2). 1010300. [119-61-9].
тично не розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті й Дифенілметанон.
ефірі. Кристали у вигляді призм. Практично не розчинний у
Температура плавлення: близько 39 °С. воді, легко розчинний у 96 % спирті й ефірі.
Температура плавлення: близько 48 °С.
Бензиловий спирт. 1010700. [100-51-6]. Див. статтю
Спирт бензиловий.
1,4-Бензохінон. С6Н4О2. (Мм. 108.1). 1118500. [106-51-4].
Циклогекса-2,5-дієн-1,4-діон.
Бензилпеніциліну натрієва сіль. 1011000. [69-57-8]. Див.
статтю Бензилпеніциліну натрієва сіль. Містить не менше 98.0 % С6Н4О2.

2-Бензилпіридин. C 1 2 H n N. (М.м. 169.2). 1112900. Бергаптен. С12Н8О4. (М.м. 216.2). 1103700. [484-20-8].
[101-82-6]. 5 - Метоксипсорален.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 181


4.1.1. Реактиви

Безбарвні кристали. Практично не розчинний у воді, Борнеол. С10Н18О. (М.м. 154.3). 1011900. [507-70-0].
помірно розчинний у 96 % спирті, мало розчинний у ендо-1,7,7 -Триметилбіцикло [ 2.2.1 ] гептан - 2 -ол.
кислоті оцтовій льодяній.
Безбарвні кристали. Легко сублімується, практично
Температура плавлення: близько 188 °С. не розчинний у воді, легко розчинний у 96 % спирті,
ефірі й петролейному ефірі.
Бетулін. С30Н50О2. (М.м. 442.7). 1011100. [473-98-3].
Луп-20(39)-ен-3р,28-діол. Температура плавлення: близько 208 °С.
Кристалічний порошок білого кольору. Хроматографія. Визначення проводять методом тон-
кошарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як
Температура плавлення: від 248 °С до 251 °С. тонкий шар силікагель G Р. На лінію старту хромато-
графічної пластинки наносять 10 мкл розчину 1 г/л в
Бісбензімід. C25H27C13N6O,5H2O. (М.м. 624). 1103800. толуолі Р. Хроматографують у хлороформі Р. Коли
[23491-44-3]. 4-[5-[5-(4-Метилпіперазин-1-іл)бен- фронт розчинника пройде 10 см від лінії старту, плас-
зімідазол-2-іл]бензімідазол-2-іл]фенолу тригідрохло- тинку виймають із камери, сушать на повітрі й обпри-
рид пентагідрат. скують розчином анісового альдегіду Р, витрачаючи
10 мл на пластинку площею 200 мм 2 , сушать при тем-
Бісбензіміду вихідний розчин. 1103801. пературі від 100 °С до 105 °С протягом 10 хв. На хро-
матограмі має виявлятись лише одна основна пляма.
5 мг бісбензіміду Р розчиняють у воді Р і доводять
об'єм розчину тим самим розчинником до 100 мл.
Борнілацетат. С12Н20О2. (Мм. 196.3). 1012000. [5655-61-8].
Зберігають в темному місці. ендо-1,7,7-Триметилбіцикло[2.2.1 ]гепт-2-ил ацетат.
Безбарвні кристали або безбарвна рідина. Дуже мало
Бісбензіміду робочий розчин. 1103802.
розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті й ефірі.
Безпосередньо перед використанням 100 мкл
Температура плавлення: близько 28 °С.
вихідного розчину бісбензіміду Р доводять фізіоло-
гічним фосфатно-буферним розчином рН 7.4 Р до Хроматографія. Визначення проводять методом тон-
об'єму 100 мл. кошарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як
тонкий шар силікагель G Р. На лінію старту хромато-
Біурет. C 2 H 5 N 3 O 2 . (М.м. 103.1). 1011600. [108-19-0]. графічної пластинки наносять 10 мкл розчину 2 г/л в
толуолі Р. Хроматографують у хлороформі Р. Коли
Кристали білого кольору, гігроскопічні. Розчинний у фронт розчинника пройде 10 см, пластинку виймають
воді, помірно розчинний у 96 % спирті, дуже мало роз- із камери, сушать на повітрі й обприскують розчином
чинний в ефірі. анісового альдегіду Р, витрачаючи 10 мл на пластинку
Температура плавлення: від 188 °С до 190 °С, із роз- площею 200 мм2, сушать при температурі від 100 °С до
кладанням. 105 °С протягом 10 хв. На хроматограмі має виявля-
тись лише одна основна пляма.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Бору фторид. BF3. (М.м. 67.8). 1012100. [7637-07-2].
Біуретовий реактив. 1011601. Бору трифторид.
1.5 г міді(ІІ) сульфату Р і 6.0 г ксшію-натрію тар- Безбарвний газ.
трату Р розчиняють у 500 мл води Р, додають
300 мл розчину 100 г/л натрію гідроксиду Р, Бору фториду розчин у метанолі. 1012101.
вільного від карбонатів, доводять об'єм розчину
тим самим розчинником до 1000 мл і перемішу- Розчин 140 г/л бору фториду Р у метанолі Р.
ють.
Бору хлорид. ВС13. (Мм. 117.2). 1112000. [10294-34-5].
Біфеніл-4-ол.С12Н10О. (М.м. 170.2). 1011300. [90-43-7]. Бору трихлорид.
4-Феніл фенол. Безбарвний газ. Бурхливо реагує із водою. Викорис-
Кристалічний порошок білого кольору. Практично не товують у вигляді розчинів у підхожих розчинниках
розчинний у воді. (2-хлоретанол, метиленхлорид, гексан, гептан, мета-
нол).
Температура плавлення: від 164 °С до 167 °С.
Токсичний, спричиняє корозію.
BRP індикатора розчин. 1013000. Температура кипіння: близько 12.6 °С.
0.1 г бромтимолового синього Р, 20 мг метилового чер- /$ : близько 1.420.
воного Р та 0.2 г фенолфталеїну Р розчиняють у 96 %
спирті Р, доводять об'єм розчину тим самим розчин- Бору хлориду розчин у метанолі. 1112001.
ником до 100 мл і фільтрують.
Розчин 120 г/л у метанолі Р.
Борна кислота. 1011800. [10043-35-3]. Див. статтю Кис- Зберігають у захищеному від світла місці при тем-
лота борна. пературі -20 °С, переважно в ампулах.

182 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Брильянтовий синій. 1012200. [6104-59-2]. Див. Кислот- зберігають у захищеному від світла місці. Безпосе-
ний синій 83 Р. редньо перед використанням додають 5.0 мл кис-
лоти оцтової льодяної Р \ перемішують.
Бром. Вг2. (Мм. 159.8). 1012400. [7726-95-6].
Зберігають у темному місці.
Димляча рідина коричнювато-червоного кольору. Ма-
ло розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті й ефірі. Бромистоводнева кислота 47 % розчин. 1118900.
02Q : близько 3.1. 47 % (м/м) розчин кислоти бромистоводневої у воді Р.
Бромна вода. 1012402. Бромистоводнева кислота розведена Р1. 1118901.
З мл брому Р струшують із 100 мл води /'до наси- Містить 7.9 г/л НВг.
чення.
16.81 г 47 % розчину кислоти бромистоводневої Р
Зберігають над надлишком брому Р у захищеному розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим
від світла місці. самим розчинником до 1000 мл.
Бромна вода Р1. 1012403. Бромкрезоловий зелений. С21Н14Вг4О58. (М.м. 698).
0.5 мл брому Р струшують із 100 мл води Р. 1012600. [76-60-8]. 3',3",5',5"-Тетрабром-л-крезол-
сульфонфталеїн. 4,4'-(ЗН-2,1 -Бензоксатіол-3-іліден)-
Зберігають у захищеному від світла місці. біс[2,6-дибром-3-метилфенол]5',^'-діоксид.
Термін придатності 7 діб. Порошок білого з коричнюватим відтінком кольору.
Мало розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті й
Брому розчин. 1012401. розведених розчинах гідроксидів лужних металів.
ЗО г брому Р і ЗО г калію броміду Р розчиняють у
воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчин- Бромкрезолового зеленого розчин. 1012601.
ником до 100 мл. 50 мг бромкрезолового зеленого Р розчиняють в
0.72 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду й 20 мл
5-Бром-2'-деоксіуридин. C 9 H u BrN2O 5 . (Мм. 307.1). 96 % спирту Р, доводять об'єм розчину водою Рцо
1012500. [59-14-3]. 5-Бром-1-(2-ДЄОкси-р-О-е/я//п/ю- 100 мл.
пентофуранозил)-1 Я,ЗЯ-піримідин-2,4-діон.
Випробування на чутливість. До 100 мл води,
Температура плавлення: близько 194 °С. вільної від вуглецю діоксиду, Р додають 0.2 мл роз-
Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено чину бромкрезолового зеленого; з'являється синє
в статті Йодоксіуридин; наносять 5 мкл розчину забарвлення, яке має перейти у жовте при дода-
0.25 г/л; на одержаній хроматограмі має виявлятись ванні не більше 0.2 мл 0.02 М розчину кислоти хло-
лише одна основна пляма. ристоводневої.
Зміна забарвлення. Від жовтого до синього в інтер-
Бромелайни. 1012300. [37189-34-7]. валі рН 3.6-5.2.
Концентрат протеолітичних ферментів, одержаний із
Ananas comosus Merr. Бромкрезолового зеленого метилового червоного
розчин. 1012602.
Порошок тьмяно-жовтого кольору.
0.15г бромкрезолового зеленого Р і 0.1 г метилового
Активність. 1 г бромелайнів має вивільнювати близь- червоного Р розчиняють у 180 мл етанолу Р і дово-
ко 1.2 г змінного азоту із розчину желатину Р протягом дять об'єм розчину водою Рдо 200 мл.
20 хв при температурі 45 °С і рН 4.5.
Бромкрезоловий пурпуровий. С2ІН16Вг2О58. (М.м. 540.2).
Бромелайнів розчин. 1012301. 1012700. [115-40-2]. 3',3"-Дибром-0-крезолсульфон-
Розчин 10 г/л бромелайнів Ру суміші розчинників фталеїн. 4,4'-(3//-2,1-Бензоксатіол-3-іліден)біс-[2-
фосфатний буферний розчин рН 5.5 Р - розчин 9 г/л бром-6-метилфенол] S, ^-діоксид.
натрію хлориду /* (1:9). Порошок рожевуватого кольору. Практично не роз-
чинний у воді, розчинний у 96 % спирті й розведених
Бромистоводнева кислота ЗО % розчин. 1098700.
розчинах гідроксидів лужних металів.
[10035-10-6].
ЗО % розчин кислоти бромистоводневої в кислоті оц- Бромкрезолового пурпурового розчин. 1012701.
товій льодяній Р. 50 мг бромкрезолового пурпурового Р розчиняють в
Перед розкриттям вміст обережно дегазують. 0.92 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду й 20 мл
96 % спирту Р, доводять об'єм розчину водою РД.О
Бромистоводнева кислота розведена. 1098701. 100 мл.
5.0 мл ЗО % розчину кислоти бромистоводневої Р Випробування на чутливість. До 100 мл води,
поміщають у флакони з темного скла, укупорюють вільної від вуглецю діоксиду, Р додають 0.2 мл
в атмосфері аргону /"поліетиленовими пробками й розчину бромкрезолового пурпурового й 0.05 мл

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 183


4.1.1. Реактиви

0.02 М розчину натрію гідроксиду, з'являється Зміна забарвлення. Від жовтого до синювато-
синювато-фіолетове забарвлення, яке має пе- фіолетового в інтервалі рН 2.8-4.4.
рейти у жовте при додаванні не більше 0.2 мл
0.02 М розчину кислоти хлористоводневої. Бромфенолового синього розчин Р1. 1012802.
Зміна забарвлення. Від жовтого до синювато- 50 мг бромфенолового синього ^розчиняють при обе-
фіолетового в інтервалі рН 5.2-6.8. режному нагріванні у 3.73 мл 0.02 М розчину натрію
гідроксиду й доводять водою /*до об'єму 100 мл.
Бромтимоловий синій. С 27 Н28Вг2О 5 8. (М.м. 624).
1012900. [76-59-5]. З',3"-Дибромтимолсульфонфта- Бромфенолового синього розчин Р2. 1012803.
ле'їн. 4,4'-(ЗЯ-2,1-Бензоксатіол-3-іліден)біс(2-бром- 0.2 г бромфенолового синього Р розчиняють при
6-ізопропіл-3-метилфенол)5',5-діоксид. нагріванні у 3 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду
Порошок від червонувато-рожевого до коричнювато- й 10 мл 96 % спирту Р, одержаний розчин охолод-
го кольору. Практично не розчинний у воді, розчин- жують і доводять 96 % спиртом Рдо об'єму 100 мл.
ний у 96 % спирті й розведених розчинах гідроксидів
лужних металів. Бруцин. C23H26N2O4,2H2O. (М.м. 430.5). 1013100.
[357-57-3]. 10,11-Диметоксистрихнін.
Бромтимолового синього розчин Р1. 1012901.
Безбарвні кристали. Мало розчинний у воді, легко
50 мг бромтимолового синього Р розчиняють в розчинний у 96 % спирті й ефірі.
суміші 4 мл 0.02 М розчину натрію гідроксиду й
20 мл 96 % спирту Р, доводять об'єм розчину во- Температура плавлення: близько 178 °С.
дою Рдо 100 мл.
Бурштинова кислота. С4Н6О4. (М.м. 118.1). 1085600.
Випробування на чутливість. До 100 мл води, [110-15-6]. Бутандикарбонова кислота.
вільної від вуглецю діоксиду, Р додають 0.3 мл роз-
чину бромтимолового синього; з'являється жовте Кристалічний порошок або безбарвні кристали білого
забарвлення, яке має перейти у синє при дода- кольору. Розчинна у воді й 96 % спирті.
ванні не більше 0.1 мл 0.02 М розчину натрію Температура плавлення: від 184 °С до 187 °С.
гідроксиду.
Зміна забарвлення. Від жовтого до синього в інтер- Бутанол. С4Н10О. (М.м. 74.1). 1013200. [71-36-3]. н-Бу-
валі рН 5.8-7.4. танол.1-Бутанол.
Прозора, безбарвна рідина. Змішується з 96 % спир-
Бромтимолового синього розчин Р2. 1012902.
том.
Розчин 10 г/л в диметилформаміді Р.
d$ : близько 0.81.
Бромтимолового синього розчин РЗ. 1012903. Температура кипіння: від 116 °С до 119 °С.
До 0.1 г бромтимолового синього Р додають 3.2 мл
0.05 М розчину натрію гідроксиду й 5 мл спирту 2-Бутанол Р1. С 4 Н, 0 О. (М.м. 74.1). 1013301. [78-92-2].
(90 %, об/об) Р, нагрівають до розчинення, одер- е/иор-Бутиловий спирт.
жаний розчин охолоджують і доводять спиртом Містить не менше 99.0 % С4Н10О.
(90 %, об/об) Рло об'єму 250 мл.
Прозора, безбарвна рідина. Розчинний у воді,
Бромфеноловий синій. СІдНюВ^ОзЗ. (М.м. 670). змішується з 96 % спиртом і ефіром.
1012800. [115-39-9]. З',3",5',5"-Тетрабромфенолсуль- d$ : близько 0.81.
фонфталеїн. 4,4'-(3//-2,1-Бензоксатіол-3-іліден)біс
(2,6-дибромфенол)15',5-діоксид. Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 99 °С до
100 °С; має переганятись не менше 95 %.
Порошок світлого оранжево-жовтого кольору. Дуже ма-
ло розчинний у воді, мало розчинний у 96 % спирті, лег- Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
ко розчинний у розчинах гідроксидів лужних металів. матографії, як зазначено в статті Спирт ізопропіловий.
Бромфенолового синього розчин. 1012801. Бутиламін. C 4 H,,N. (М.м. 73.1). 1013600. 1109-73-9].
0.1 г бромфенолового синього Р розчиняють в суміші 1-Бутанамін.
1.5 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду й 20 мл
96 % спирту Р, доводять об'єм розчину водою />до Переганяють і використовують протягом 1 міс.
ІООмл. Безбарвна рідина. Змішується з водою, 96 % спиртом і
Випробування на чутливість. До 20 мл води, вільної ефіром.
від вуглецю діоксиду, Р додають 0.05 мл розчину «2D° : близько 1.401.
бромфенолового синього і 0.05 мл 0.1 М розчи-
ну кислоти хлористоводневої', з'являється жовте Температура кипіння: близько 78 °С.
забарвлення, яке має перейти у синю-
вато-фіолетове при додаванні не більше 0.1 мл тре/я-Бутиламін. 1100900. [75-64-9]. Див. 1,1-Диме-
0.1 М розчину натрію гідроксиду. тилетиламін Р.

184 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Бутилацетат. С6Н12О2. (Мм. 116.2). 1013400. [123-86-4]. «о : близько 1.435.


Прозора, безбарвна, займиста рідина. Мало розчин- Температура кипіння: близько 204 °С.
ний у воді, змішується з 96 % спиртом та ефіром.
d\l : близько 0.88. Вазелін. 1062100.
п$ : близько 1.395. Напіврідка суміш вуглеводнів, одержана з нафти й
знебарвлена. Практично не розчинний у воді й 96 %
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 123 °С до спирті, розчинний в ефірі й петролейному ефірі Р1;
126 °С; має переганятись не менше 95 %. розчин іноді виявляє слабку опалесценцію.
Бутилацетат Р1. 1013401. Вазелінове масло. 1062000. [8042-47-5]. Див. статтю
Прозора, безбарвна, займиста рідина. Мало роз- Вазелінове масло.
чинний у воді, змішується з 96 % спиртом та
ефіром. Валеріанова кислота. С5Н10О2. (Мм. 102.1). 1095200.
[109-52-4]. Пентанова кислота.
d\l : близько 0.883.
Безбарвна рідина. Розчинна у воді, легко розчинна в
п$ : близько 1.395. 96 % спирті й ефірі.
Бутанол. Не більше 0.2 %. Визначення проводять rf$ : близько 0.94.
методом газової хроматографії.
л20° : близько 1.409.
н-Бутилформіат. Не більше 0.1 %. Визначення
проводять методом газової хроматографії. Температура кипіння: близько 186 °С.
н-Бутилпропіонат. Не більше 0.1 %. Визначення Ванадію(У) оксид. V2O5. (Мм. 181.9). 1034000.
проводять методом газової хроматографії. [1314-62-1]. Ванадієвий ангідрид. Диванадію пентоксид.
Вода. Не більше 0.1 %. Містить не менше 98.5 % V2O5.
Кількісне визначення. Не менше 99.5 % С6Н12О2. Порошок від жовто-коричневого до оранжевувато-ко-
Визначення проводять методом газової хромато- ричневого кольору. Мало розчинний у воді, розчин-
графії. ний у концентрованих мінеральних кислотах і розчи-
нах гідроксидів лужних металів з утворенням солей.
Бутилборна кислота. С 4 Н И ВО 2 . (Мм. 101.9). 1013700.
[4426-47-5]. Прозорість (2.2.1). 1 г ванадію(У) оксиду нагрівають з
10 мл кислоти сірчаної Р протягом ЗО хв, охолоджують
Містить не менше 98 % С 4 Н П ВО 2 . і доводять об'єм розчину тією самою кислотою до
Температура плавлення: від 90 °С до 92 °С. 10 мл. Розчин має бути прозорим.
Чутливість до водню пероксиду. 1.0 мл розчину, приго-
/npe/n-Бутилгідроксипероксид. С 4 Н 10 О 2 . (М.м. 90.1). тованого для випробування на прозорість, обережно
1118000. [75-91-2]. 1,1-Диметилетилгідроксипероксид. доводять водою Р до об'єму 50.0 мл (випробовуваний
Займиста рідина. Розчинний в органічних розчинниках. розчин). До 0.5 мл випробовуваного розчину додають
0.1 мл розчину 0.1 г/л (Н 2 О 2 ) водню пероксиду Р. Одер-
аЦ : 0.898. жаний розчин повинен мати чітко виражене оранжеве
«2D° : 1.401. забарвлення порівняно із забарвленням контрольного
розчину, приготованого з 0.5 мл випробовуваного роз-
Температура плавлення: 35 °С. чину і 0.1 мл води Р. Оранжеве забарвлення випробо-
вуваного розчину має перейти в оранжево-жовте після
Бутилгідрокситолуол. 1013800. [128-37-0]. Див. статтю додавання 0.4 мл розчину 0.1 г/л (Н 2 О 2 ) водню перок-
Бутилгідрокситолуол. сиду.
/п/>е/п-Бутилметиловий ефір. 1013900. [1634-04-4]. Див. Втрата в масі після прожарювання. Не більше 1.0 %.
1,1-Диметилетилметиловий ефір Р. Визначення проводять із 1.00 г при температурі
700 °С.
Бутиловий ефір парагідроксибензойної кислоти. Кількісне визначення. 0.200 г ванадію(У) оксиду розчи-
1103900. [94-26-8]. Див. статтю Бутиловий ефір пара- няють при нагріванні в 20 мл 70 % (м/м) розчину кис-
гідроксибензойної кислоти. лоти сірчаної Л додають 100 мл води Р\ 0.02 Мрозчи-
ну калію перманганату по утворення червонуватого за-
Бутильованийгідрокситолуол. 1013800. [128-37-0]. Див.
барвлення. Надлишок калію перманганату знебарв-
Бутилгідрокситолуол Р. люють додаванням розчину ЗО г/л натрію нітриту Р,
потім додають 5 г сечовини /М 80 мл 70 % (м/м) розчи-
Бутиролактон. С4Н6О2. (Мм. 86.1). 1104000. [96-48-0].
ну кислоти сірчаної Р, охолоджують і негайно титру-
Дигідро-2(3/У)-фуранон. у-Бутиролактон.
ють 0.1М розчином заліза сульфату по появи зеленува-
Масляниста рідина. Змішується з водою, розчинний у то-червоного забарвлення, використовуючи як інди-
метанолі й ефірі. катор 0.1 мл фероїну Р.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 185


4.1.1. Реактиви

1 мл 0.1 Мрозчину заліза сульфату відповідає 9.095 мг — температуру колонки програмують таким чином:
V205. витримують температуру 80 °С протягом 1 хв, по-
тім піднімають до 190 °С із швидкістю 10 °С за хв
Ванадію(У) оксиду розчин у кислоті сірчаній. і витримують температуру 190 °С протягом 15 хв.
1034001.
Хроматографують 0.3 мкл випробовуваної речовини,
0.2 г ванадію(У) оксиду Р розчиняють у 4 мл кисло- регулюючи швидкість потоку газу-носія таким чи-
ти сірчаної Р і доводять об'єм розчину водою Р до ном, щоб час утримування піка, який відповідає
ІООмл. 1-вінілпіролідин-2-ону, становив близько 17 хв. Вміст
C 6 H 9 NO визначають методом внутрішньої нор-
Ванілін. 1095300. [121-33-5]. Див. статтю Ванілін. малізації.

Ваніліну реактив. 1095301. Вінілполімер октадецилсилільний для хроматографії.


До 100 мл розчину 10 г/л ваніліну Ру 96% спирті Р 1121600.
обережно по краплях додають 2 мл кислоти сірча- Сферичні частки (5 мкм) сополімеру вінілового спир-
ної Р. ту, зв'язаного октадецилсиланом.
Термін придатності 2 доби. Містить вуглецю 17 %.

Ваніліну розчин у кислоті фосфорній. 1095302. Вінілхлорид. С2Н3С1. (Мм. 62.5). 1095400. [75-01-4].
1.0 г ваніліну Р розчиняють у 25 мл 96 % спир- Безбарвний газ. Мало розчинний в органічних роз-
ту Р, додають 25 мл води Р і 35 мл кислоти фос- чинниках.
форної Р.
Вісмуту нітрат основний. [4BiNO 3 (OH) 2 ,BiO(OH)].
Винна кислота. 1087200. [87-69-4]. Див. статтю Кисло- (Мм. 1462). 1011500. [1304-85-4].
та винна.
Порошок білого кольору. Практично не розчинний у
воді.
Відновлююча суміш. 1074700.
Для одержання однорідної суміші послідовно змішують Вісмуту нітрат основний Р1. 1011501.
попередньо подрібнені реактиви: 20 мг калію броміду Р,
Містить не менше 71.5 % і не більше 74.0 % вісму-
0.5г гідразину сульфату Р і 5 т натрію хлориду Р.
ту (Ві), і не менше 14.5 %, але не більше 16.5 %
нітрату, в перерахунку на азоту(У) оксид (N2O5).
Вінілацетат. С4Н6О2. (М.м. 86.10). 1111800. [108-05-4].
d$ : близько 0.930. Вісмуту нітрату основного розчин. 1011502.
Температура кипіння: близько 72 °С. 5 г вісмуту нітрату основного Р1 розчиняють у
2-Вінілпіридин. C7H7N. (М.м. 105.1). 1102200. [100-69-6]. суміші 8.4 мл кислоти азотної />та 50 мл води Р,
доводять об'єм розчину водою Р до 250 мл і
Рідина жовтого кольору. Змішується з водою. фільтрують, якщо необхідно.
($ : близько 0.97. Кислотність. До 10 мл додають 0.05 мл розчину
п$ : близько 1.549. метилового оранжевого Р', забарвлення розчину
має змінитися при додаванні від 5.0 мл до 6.25 мл
1-Вінілпіролідин-2-он. C6H9NO. (М.м. 111.1). 1111900. 1 М розчину натрію гідроксиду.
[88-12-0].
Вода. 1095500. [7732-18-5]. Див. статтю Вода очищена.
Містить не менше 99.0 % C6H9NO.
Прозора, безбарвна рідина. Вода, вільна від аміаку. 1095501. [7732-18-5].

Вода (2.5.12, напівмікрометод). Не більше 0.1 %. Виз- До 100 мл води Р додають 0.1 мл кислоти сірча-
начення проводять із 2.5 г, використовуючи як роз- ної Р, переганяють, використовуючи прилад для
чинник суміш 50 мл метанолу безводного Р\ 10 мл бу- визначення Температурних меж перегонки
тиролактону Р. (2.2.11), відкидають перші 10 мл і збирають на-
ступні 50 мл.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
матографії (2.2.28). Вода, вільна від вуглецю діоксиду. 1095502. [7732-18-5].
Хроматографування проводять на газовому хромато- Воду Р кип'ятять протягом кількох хвилин, охоло-
графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких джують.
умов:
— колонка кварцова капілярна розміром ЗО м х 0.5 мм, Зберігають, захищаючи від атмосферного впливу.
покрита шаром макроголу 20 000 Р завтовшки
1.0 мкм; Вода, вільна від нітратів. 1095506. [7732-18-5].
— газ-носій гелій для хроматографії Р; До 100 мл води /"додають кілька міліграмів калію
— температура блока вводу проби 190 °С; перманганату Р та барію гідроксиду Р, переганя-

186 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

ють, використовуючи прилад для визначення Тем- Вуглецю монооксид. СО. (М.м. 28.01). 1016000.
пературних меж перегонки (2.2.11), відкидають [630-08-0].
перші 10 мл і збирають наступні 50 мл.
Містить не менше 99.97 % (об/об) СО.
Вода, вільна від часток. 1095507. [7732-18-5].
Вуглецю тетрахлорид. СС14. (М.м. 153.8). 1016100.
Воду Р фільтрують крізь мембранний фільтр із [56-23-5]. Тетрахлорметан. Вуглець чотирихлористий.
розміром пор 0.22 мкм.
Прозора, безбарвна рідина. Практично не розчинний
у воді, змішується з 96 % спиртом.
Вода дистильована. 1095504. [7732-18-5].
d% : від 1.595 до 1.598.
Вода Р, одержана шляхом перегонки.
Температура кипіння: від 76 °С до 77 °С.
Вода для ін'єкцій. 1095505. [7732-18-5]. Див. статтю
Вода для ін 'єкцій. Галактоза. С6Н12О6. (М.м. 180.2). 1039700. [59-23-4].
В-(+)-Галактоза.
Вода для хроматографії. 1095503. [7732-18-5].
Кристалічний порошок білого кольору. Легко розчин-
Деіонізована вода Р, яка має опір не менше на у воді.
0.18Мом-м.
[а]о : від +79° до +81°. Визначення проводять, вико-
ристовуючи розчин 100 г/л у воді Р, яка містить близь-
Водень для хроматографії. Н 2 . (М.м. 2.016). 1043700.
[1333-74-0]. ко 0.05 % NH3.

Містить не менше 99.95 % (об/об) Н2. Галова кислота. С7Н6О5,Н2О. (М.м. 188.1). 1039800.
[5995-86-8]. 3,4,5-Тригідроксибензойна кислота мо-
Водню пероксиду розчин концентрований. 1043900. ногідрат.
[7722-84-1]. Див. статтю Розчин водню пероксиду (ЗО %).
Кристалічний порошок або довгі голчасті кристали,
безбарвні або жовтавого кольору. Розчинна у воді, лег-
Водню пероксиду розчин розведений. 1043800. [7722-84-1].
ко розчинна в гарячій воді, 96 % спирті й гліцерині,
Див. статтю Розчин водню пероксиду розведений (3 %).
мало розчинна в ефірі.
Вугілля активоване. 1017800. [64365-11-3]. Див. статтю Галова кислота втрачає кристалізаційну воду при тем-
Вугілля активоване. пературі 120 °С і плавиться при температурі близько
260 °С із розкладанням.
Вугілля графітизоване для хроматографії. 1015900.
Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
Вуглецеві ланцюжки з довжиною ланцюга більше за в статті Листя мучниці; на хроматограмі має виявля-
С9; розмір часток від 400 мкм до 850 мкм. тись лише одна основна пляма.
Густина: 0.72.
Гарпагозид. С24НзоОп. (Мм. 494.5). 1098600.
Площа поверхні: 10 м2/г.
Кристалічний порошок білого кольору, дуже гігро-
Не використовують при температурі вище 400 °С. скопічний. Розчинний у воді й 96 % спирті.
Температура плавлення: від 117 °С до 121 °С.
Вуглеводні з низьким тиском пари (тип L). 1049400.
Масляниста маса. Розчинні у бензолі й толуолі. Зберігають у повітронепроникному контейнері.

Вуглецю діоксид. 1015600. [124-38-9]. Див. статтю Вуг- Гвайазулен. С15Н18. (М.м. 198.3). 1041500. [489-84-9].
лецю діоксид. 1,4-Диметил-7-ізопропілазулен.
Кристали темно-синього кольору або рідина синього
Вуглецю діоксид Р1. СО2. (М.м. 44.01). 1015700. кольору. Дуже мало розчинний у воді, змішується з
Містить не менше 99.995 % (об/об) СО2. жирними й ефірними оліями й вазеліновим маслом,
помірно розчинний у 96 % спирті, розчинний у роз-
Вуглецю монооксид: менше 5 ррт. чині 500 г/л кислоти сірчаної та 80 % (м/м) кислоті
Кисень: менше 25 ррт. фосфорній з утворенням безбарвного розчину.
Температура плавлення: близько ЗО °С.
Вуглецю дисульфід. CS2. (М.м. 76.1). 1015800. [75-15-0].
Сірковуглець. Зберігають у захищеному від світла й повітря місці.

Безбарвна або жовтуватого кольору займиста рідина. Гваякова смола. 1041400.


Практично не розчинний у воді, змішується з етано-
лом та ефіром. Смола, одержана з серцевини дерева Guaiacum offici-
nale L. і Guaiacum sanctum L.
</2о : близько 1.26.
Тверді, гладкі фрагменти червонувато-коричневого або
Температура кипіння: від 46 °С до 47 °С. зеленувато-коричнюватого кольору, блищать на зламі.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 187


4.1.1. Реактиви

Гексадиметрину бромід. (C13H3oBr2N2)n. 1042300. п$ : близько 1.418.


[28728-55-4]. 1,5-Диметил-1,5-діазаундекаметилену
поліметобромід. Полі( 1,1,5,5-тетраметил-1,5-азонію- Температура кипіння: від 127 °С до 131 °С.
ундекаметилен дибромід).
Гелій для хроматографії. Не. (А.м. 4.003). 1041800.
Аморфний порошок білого кольору, гігроскопічний. [7440-59-7].
Розчинний у воді.
Містить не менше 99.995 % (об/об) Не.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Гемоглобін. 1041700. [9008-02-0].
Гексакозан. С26Н54. (Мм. 366.7). 1042200. [630-01-3].
Азот. Від 15 % до 16 %.
Безбарвні або білого кольору пластівці.
Залізо. Від 0.2 % до 0.3 %.
Температура плавлення: близько 57 °С.
Втрата вмасіпри висушуванні (2.2.32). Не більше 2 %.
2,2',2",6,6',6"-Гекса(1,1-Диметилетил)-4,4',4"-[(2,4,6- Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 1.5 %.
триметил-1,3,5-бензонітрил)трисметилен]трифенол.
С54Н78О3. (Мм. 775). 1042100. 2,2',2",6,6',6"-Гекса- Гемоглобіну розчин. 1041701.
/я/>е/я-бутил-4,4',4"-[(2,4,6-триметил-1,3,5-бен-
зонітрил)трисметилен]трифенол. 2 г гемоглобіну Р поміщають у стакан місткістю
250 мл, додають 75 мл кислоти хлористовод-
Кристалічний порошок. Практично не розчинний у воді, невої розведеної Р2 й перемішують до повного
розчинний в ацетоні, мало розчинний у 96 % спирті. розчинення. Доводять рН (2.2.3) 1 М розчи-
Температура плавлення: близько 244 °С. ном кислоти хлористоводневої до 1.6+0.1. Одер-
жаний розчин переносять у колбу місткістю
Гексаметилдисилазан. C6H19NSi2. (Мм. 161.4). 1042400. 100 мл з допомогою розчину кислоти хлористо-
[999-97-3]. водневої розведеної Р2 й додають 25 мг тіомер-
салю Р.
Прозора, безбарвна рідина.
Термін придатності 1 доба.
d\l : близько 0.78.
Зберігають при температурі 5±3 °С; перед викори-
«2D° : близько 1.408. станням знов доводять рН до 1.6.
Температура кипіння: близько 125 °С.
Гепарин. 1041900. [9041-08-1]. Див. статтю Гепарин
Зберігають у повітронепроникному контейнері. натрію.
Гексаметилентетрамін. C 6 H 12 N 4 . (Мм. 140.2). 1042500. Гептан. С7Н16. (Мм. 100.2). 1042000. [142-82-5].
[100-97-0]. Гексамін. 1,3,5,7-Тетра-азатрицик-
ло[3.3.1.13'7] декан. Безбарвна, займиста рідина. Практично не розчинний
у воді, змішується з етанолом та ефіром.
Безбарвний кристалічний порошок. Дуже легко роз-
чинний у воді. d\l : від 0.683 до 0.686.
гі$ : від 1.387 до 1.388.
Гексан. С6Н14. (Мм. 86.2). 1042600. [110-54-3].
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 97 °С до
Безбарвна, займиста рідина. Практично не розчинний 98 °С; має переганятись не менше 95 %.
у воді, змішується з етанолом та ефіром.
d\l : від 0.659 до 0.663. Гераніолу ацетат. С12Н20О2. (Мм. 196.3). 1106500.
[105-87-3]. ( )-3,7-Диметилокта-2,6-дієн-1-іл ацетат.
< : від 1.375 до 1.376.
Безбарвна або слабко жовтого кольору рідина, із слаб-
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 67 °С до ким запахом троянди й лаванди.
69 °С; має переганятись не менше 95 %.
d\l : від 0.896 до 0.913.
Гексан, використовуваний в спектрофотометрії, має
витримувати таке випробування. Яр : близько 1.463.
Мінімальне пропускання (2.2.25): 97 %. Визначення Температура кипіння25: близько 138 °С.
проводять в області довжин хвиль від 260 нм до 420 нм, Гераніолу ацетат, використовуваний в газовій хрома-
використовуючи як компенсаційну рідину воду Р. тографії, має витримувати таке випробування.

Гексиламін. C 6 H, 5 N. (Мм. 101.2). 1042700. [111-26-2]. Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
Гексанамін. матографії (2.2.28), як зазначено в статті Олія квіток
померанця, використовуючи гераніолу ацетат як ви-
Безбарвна рідина. Мало розчинний у воді, розчинний пробовуваний розчин.
у 96 % спирті та ефірі.
Площа основного піка має бути не менше 99.0 % суми
с/2о : близько 0.766. площ усіх піків.

188 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Гіалуронідази розріджувач. 1043300. 4-Гідроксибензойна кислота. С 7 Н 6 О 3 . (М.м. 138.1).


1106700. [99-96-7].
0.140 г желатину гідролізованого Р розчиняють при
температурі 37 °С у 200 мл суміші рівних об'ємів фос- Кристалічний порошок. Дуже мало розчинна у воді,
фатного буферного розчину рН 6.4 Р і води Р. дуже легко розчинна в 96 % спирті, розчинна в ацетоні
та ефірі.
Термін придатності 2 год.
Температура плавлення: від 214 °С до 215 °С.
Гідразину сульфат. H 6 N 2 O 4 S. (М.м. 130.1). 1043400.
[10034-93-2J. Гідроксиметилфурфурол. С6Н6О3. (М.м. 126.1). 1044400.
[67-47-0].5- Гідроксиметилфурфурол.
Безбарвні кристали. Помірно розчинний у холодній
воді, розчинний у гарячій воді (50 °С) й легко розчин- Голчасті кристали. Легко розчинний у воді, ацетоні й
ний в киплячій воді, практично не розчинний у 96 % спирті, розчинний в ефірі.
96 % спирті.
Температура плавлення: близько 32 °С.
Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0001 % (1 ррпі).
1.0 г має витримувати випробування на арсен. Гідроксинафтолового синього натрієва сіль.
CjoHnNjNaaOnSa. (М.м. 620). 1044500. [63451-35-4].
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Тринатрію 2,2'-дигідроксі-1,Г-азонафталін-3',4,6'-
трисульфонат.
Гідрокортизону ацетат. 1098800. [50-03-3]. Див. статтю
Гідрокортизону ацетат.
12-Гідроксистеаринова кислота. С18Н36О3. (М.м. 300.5).
Гідроксиламіну гідрохлорид. NH4C1O. (М.м. 69.5). 1099000. [106-14-9]. 12-Гідроксіоктадеканова кислота.
t 1044300. [5470-11-1]. Порошок білого кольору.
Кристалічний порошок білого кольору. Дуже легко Температура плавлення: від 71 °С до 74 °С.
розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті.
Гідроксихінолін. C 9 H 7 NO. (М.м. 145.2). 1044600.
Гідроксиламіну розчин лужний. 1044302. [148-24-3]. 8-Гідроксихінолін. Хінолін-8-ол.
Безпосередньо перед використанням змішують Кристалічний порошок білого або жовтавого кольору.
рівні об'єми розчину 139 г/л гідроксиламіну Мало розчинний у воді, легко розчинний в ацетоні,
гідрохлориду Р і розчину 150 г/л натрію гідрокси- 96 % спирті й розведених мінеральних кислотах.
ду Р.
Температура плавлення: близько 75 °С.
Гідроксиламіну розчин лужний Р1. 1044303. Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.05 %.
Розчин А. 12.5 г гідроксиламіну гідрохлориду Р роз-
чиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину 4-Гідроксіізофталева кислота. С8Н6О5. (М.м. 182.1).
тим самим розчинником до 100 мл. 1106900. [636-46-4]. 4-Пдроксибензол-1,3-дикарбо-
нова кислота.
Розчин В. 12.5 г натрію гідроксиду /"розчиняють у
метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим Голчасті або у вигляді пластинок кристали. Дуже мало
розчинником до 100 мл. розчинна у воді, легко розчинна в 96 % спирті й ефірі.
Безпосередньо перед використанням змішують Температура плавлення: близько 314 °С, із розкла-
рівні об'єми розчинів А Й В . данням.

Гідроксиламіну гідрохлориду розчин Р2. 1044304. 5-Гідроксіурацил. C4H4N2O3. (М.м. 128.1). 1044700.
[496-76-4]. Ізобарбітурова кислота. Піримідин-2,4,5-
2.5 г гідроксиламіну гідрохлориду Р розчиняють у триол.
4.5 мл гарячої води Р, додають 40 мл 96 % спирту Р,
0.4 мл розчину бромфенолового синього Р2 та до- Кристалічний порошок білого кольору.
статню кількість 0.5 М розчину калію гідроксиду Температура плавлення: близько 310 °С, із розкла-
спиртового до одержання зеленувато-жовтого за- данням.
барвлення, доводять об'єм розчину 96 % спиртом Р
до 50.0 мл. Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
в статті Фторурацил\ на хроматограмі має виявлятись
Гідроксиламіну розчин спиртовий. 1044301. лише одна основна пляма з Яг близько 0.3.

3.5 г гідроксиламіну гідрохлориду Р розчиняють у Зберігають у повітронепроникному контейнері.


95 мл спирту (60 %, об/об) Р, додають 0.5 мл роз-
чину 2 г/л метилового оранжевого Р у спирті Гідрохінон. С6Н6О2. (М.м. 110.1). 1044100. [123-31-9].
(60 %, об/об) Р і достатню кількість 0.5 М розчину Бензол-1,4-діол.
калію гідроксиду в спирті (60 %, об/об) до одер- Безбарвні або білого кольору, голчасті, дрібні криста-
жання чіткого жовтого забарвлення розчину, дово- ли, що темнішають під дією повітря й світла. Розчин-
дять спиртом (60 %, об/об) Рао об'єму 100 мл. ний у воді, 96 % спирті й ефірі.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 189


4.1.1. Реактиви

Температура плавлення: близько 173 °С. Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено


Зберігають у захищеному від світла й повітря місці. в статті Гістаміну дигідрохлорид', на хроматограмі має
виявлятись лише одна основна пляма.
Гіосцинаміну сульфат. 1044900. [620-61-1]. Див. статтю
Гіосцинаміну сульфат. Гітоксин. С41Н64О14. (М.м. 781). 1040200. [4562-36-1].
Глікозид Digitalis purpurea L. Зр-(0-2,6-Дидеокси-р-
Гіосцину гідробромід. 1044800. [114-49-8]. Див. статтю В-/ш о-гексопіранозил-(1-»4)-0-2,6-дидеокси-р-О-
Гіосцину гідробромід. /?нбЬ-гексопіранозил-(1-»4)-2,6-дидеокси-р-В-рм6о-
гексопіранозилокси)-14,16р-дигідрокси-5р,14р-кард-
Гіперозид. С 21 Н 20 О 12 . (М.м. 464.4). 1045000. 2-(3,4- 20(22)-енолід.
Дигідроксифеніл)-3-[3-О-галактопіранозилокси-5,7- Кристалічний порошок білого кольору. Практично не
дигідроксихромен-4-он. розчинний у воді й більшості органічних розчинників,
Голчасті кристали світло-жовтого кольору. Розчинний розчинний у піридині.
у метанолі. [а]о : від +20° до +24°. Визначення проводять, вико-
[«][) : -8.3°. Визначення проводять, використовуючи ристовуючи розчин 5 г/л у суміші розчинників хлоро-
розчин 2 г/л у піридині Р. форм Р - метанол Р (50:50).

Температура плавлення: близько 240 °С, із розкла- Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
данням. в статті Листя наперстянки; на хроматограмі має ви-
являтись лише одна основна пляма.
Розчин у метанолі Р має два максимуми поглинання
(2.2.25) за довжин хвиль 259 нм та 364 нм. Гліколева кислота. С2Н4О3. (М.м. 76.0). 1040800.
[79-14-1]. 2-Гідроксіоцтова кислота.
Гіпоксантин. C5H4N4O. (М.м. 136.1). 1045300. [68-94-0].
1Я-Пурин-6-он. Кристали. Розчинна у воді, ацетоні, 96 % спирті, ефірі
й метанолі.
Кристалічний порошок білого кольору. Дуже мало
розчинний у воді, помірно розчинний у киплячій воді, Температура плавлення: близько 80 °С.
розчинний у розведених кислотах і розведених розчи-
нах гідроксидів лужних металів, розкладається, не Гліоксальгідроксіаніл. C14H12N2O2. (М.м. 240.3).
плавлячись, при температурі близько 150 °С. 1041000. [1149-16-2]. Гліоксальбіс(2-гідроксіаніл).
Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено Кристали білого кольору. Розчинний у гарячому
в статті Меркаптопурин; на хроматограмі має виявля- 96 % спирті.
тись лише одна основна пляма. Температура плавлення: близько 200 °С.
Гіпофосфіту реактив. 1045200. Гліоксалю розчин. 1098400. [107-22-2].
10 г натрію гіпофосфіту Р розчиняють при слабкому Містить близько 40 % (м/м) гліоксалю.
нагріванні в 20 мл води Р і доводять об'єм розчину кис-
Кількісне визначення. 1.000 г розчину гліоксалю
лотою хлористоводневою Рдо 100 мл, відстоюють і де-
кантують або фільтрують крізь скловату. поміщають в колбу із притертою скляною пробкою,
додають 20 мл розчину 70 г/л гідроксиламіну гідрохло-
Гістаміну дигідрохлорид. 1042800. [56-92-8]. Див. стат- риду Рта 50 мл води Р, витримують протягом ЗО хв і ти-
тю Гістаміну дигідрохлорид. трують 1Мрозчином натрію гідроксиду до переходу за-
барвлення розчину від червоного до зеленого, викори-
Гістаміну фосфат. 1042900. [23297-93-0]. Див. статтю стовуючи як індикатор 1 мл змішаного розчину мети-
Гістаміну фосфат. лового червоного Р. Паралельно проводять контроль-
ний дослід.
Гістаміну розчин. 1042901. 1 мл 1М розчину натрію гідроксиду відповідає 29.02 мг
Розчин 9 г/л натрію хлориду Р, який містить гліоксалю (С2Н2О2).
0.1 мкг/мл гістаміну фосфату або гістаміну
дигідрохлориду в перерахунку на гістамін-основу. Гліцерин. 1040500. [56-81-5]. Див. статтю Гліцерин.

Гістидину гідрохлорид моногідрат. C6H10C1N3O2,H2O. Гліцерин (85 %). 1040600. Див. статтю Гліцерин (85 %).
(М.м. 209.6). 1043000. [123333-71-1]. (Л5)-2-Аміно-3-
(імідазол-4-іл)пропіонової кислоти гідрохлорид мо-
Гліцин. 1040700. [56-40-6]. Див. статтю Гліцин.
ногідрат.
Гліцирретинова кислота. С30Н46О4. (М.м. 470.7).
Безбарвні кристали або кристалічний порошок. Роз- 1040900. [471-53-4]. Гліцирретинова кислота. 12,13-Ди-
чинний у воді. дегідро-Зр-гідроксі-11-оксоолеан-ЗО-ова кислота.
Температура плавлення: близько 250 °С, із розкла- Суміш а- й р-гліцирретинових кислот, в якій р-ізомер
данням. переважає.

190 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Порошок від білого до жовтувато-коричневатого ко- 1 мл 0.1 М розчину тетрабутиламонію гідроксиду


льору. Практично не розчинна у воді, розчинна в ета- відповідає 19.41 мгС 6 Н 10 О 7 .
нолі й кислоті оцтовій льодяній.
Гольмію(ПІ) оксид. Но2О3. (М.м. 377.9). 1043100.
[а]о : від +145° до +155°. Визначення проводять, ви- [12055-62-8]. Дигольмію триоксид.
користовуючи розчин 10.0 г/л в етанолі Р.
Порошок жовтуватого кольору. Практично не розчин-
Хроматографія. Визначення проводять методом тон- ний у воді.
кошарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як
тонкий шар силікагель GF254 P, суспензію якого готу- Гольмію перхлорату розчин. 1043101.
ють, використовуючи 0.25 % (об/об) розчин кислоти
фосфорної Р. На хроматографічну пластинку наносять Розчин 40 г/л гольмію(НІ) оксиду Р у розчині
5 мкл розчину 5 г/л кислоти гліцирретинової в суміші 141 г/л (НСЮ4) кислоти хлорної Р.
рівних об'ємів хлороформу Р та метанолу Р. Хромато-
Гуанідину гідрохлорид. CH5N3HC1. (М.м. 95.5).
графують в суміші розчинників метанол Р-хлоро-
1098500. [50-01-1].
форм Р(5:95). Коли фронт розчинників пройде 10 см,
хроматограму переглядають в УФ-світлі за довжини Кристалічний порошок. Легко розчинний у воді й
хвилі 254 нм. На хроматограмі має виявлятись темна 96 % спирті.
пляма (Rf близько 0.3), відповідна кислоті (3-гліцирре-
тиновій, та менша пляма (Лу близько 0.5), відповідна Гуанін. C5H5N5O. (М.м. 151.1). 1041600. [73-40-5].
кислоті a-гліцирретиновій. Пластинку обприскують 2-Аміно-1,7-дигідро-6//-пурин-6-он.
розчином анісового альдегіду Р і нагрівають при темпе- Аморфний порошок білого кольору. Практично не
ратурі від 100 °С до 105 °С протягом 10 хв. Обидві пля- розчинний у воді, мало розчинний у 96 % спирті, роз-
ми мають бути забарвлені в синювато-фіолетовий чинний у розчинах аміаку й розведених розчинах
колір; між ними дозволяєтся наявність меншої плями гідроксидів лужних металів.
синювато-фіолетового кольору.
Гуміарабік. 1000100. Див. статтю Гуміарабік.
Глутамінова кислота. 1040400. [56-86-0]. Див. статтю
Кислота глутамінова. Гуміарабіку розчин. 1000101.
100 г гуміарабіку Р розчиняють у 1000 мл води Р
Ілутаровий альдегід. С5Н8О2. (Мм. 100.1). 1098300. при перемішуванні механічною мішалкою протя-
[111-30-8]. гом 2 год. Центрифугують із прискоренням близь-
Масляниста рідина. Розчинний у воді. ко 2000 g протягом ЗО хв до одержання прозорого
розчину.
«D : близько 1.434.
Зберігають в поліетиленових контейнерах міст-
Температура кипіння: близько 188 °С. кістю близько 250 мл при температурі від О °С до
- 20 °С.
Ілюкоза. 1025700. [50-99-7]. Див. статтю Глюкоза без-
водна. Дантрон. С14Н804. (Мм. 240.2). 1024500. [117-10-2].
1,8-Дигідроксіантрахін-9(10,#)-он.
Глюкозаміну гідрохлорид. C6H14C1NO5. (М.м. 215.6).
1040300. [66-84-2]. D-Глюкозаміну гідрохлорид. Кристалічний порошок оранжевого кольору.
Температура плавлення: близько 195 °С.
Кристали. Розчинний у воді, практично не розчинний
в ефірі.
Дейтерію оксид. 2Н2О. (Мм. 20.03). 1025300. [7789-20-0].
[а]$ : +100°, яке знижується до +47.5° через ЗО хв. Вода дейтерована.
Визначення проводять, використовуючи розчин Ступінь дейтерування не менше 99.7 %.
100 г/л у воді Р.
а?2о • близько 1.11.
D-Ілюкуронова кислота. С6Н10О7. (М.м. 194.1). /$ : близько 1.328.
1119700. [6556-12-3].
Температура кипіння: близько 101 °С.
Містить не менше 96.0 % С6Н10О7, у перерахунку на
суху речовину, висушену в вакуумі (2.2.32). Дейтерована кислота оцтова. С22Н4О2. (Мм. 64.1).
Розчинна у воді й 96 % спирті. 1101100. [1186-52-3]. Тетрадейтерооцтова кислота.
Оцтова-с^ кислота- а.
Виявляє мутаротацію: [а]$ : +11.7°—»+36.3°.
Ступінь дейтерування не менше 99.7 %.
Кількісне визначення. 0.150 г розчиняють при пе-
ремішуванні в метанолі безводному Р і титрують d$ : близько 1.12.
0.1 М розчином тетрабутиламонію гідроксиду по- и20° : близько 1.368.
тенціометричне (2.2.20), захищаючи розчин від дії
Температура кипіння: 115 °С.
вуглецю діоксиду повітря під час розчинення й титру-
вання. Температура плавлення: 16 °С.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 191


4.1.1. Реактиви

Дейтерований ацетон. С32Н6О. (М.м. 64.1). 1024900. В'язка рідина, яка твердіє при температурі 6 °С. Прак-
[666-52-4]. Ацетон-й?б. (2Н6)-Ацетон. тично не розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті й
Ступінь дейтерування не менше 99.5 %.
ефірі.
«о* : близько 1.436.
Прозора, безбарвна рідина. Змішується з водою, ди-
метилформамідом, етанолом, ефіром та метанолом. Температура кипіння: близько 230 °С.
d$ : близько 0.87. Декстран 2000 синій. 1011700. [9049-32-5].
Пр : близько 1.357. Готують із декстрану, який має середню молекулярну ма-
Температура кипіння: близько 55 °С. су 2 х 106, введенням поліциклічного хромофору, що на-
дає речовині синього кольору. Ступінь заміщення 0.017.
Вода й дейтерію оксид: не більше 0.1%. Висушують при заморожуванні. Швидко й повністю
розчиняється у воді /'та водних солевих розчинах.
Дейтерований диметисульфоксид. C22H6OS. (Мм. 84.2).
1025100. [2206-27-1]. (2Н6)-Диметилсульфоксид. Ди- Розчин 1 г/л у фосфатному буферному розчині рН 7 Р
метилсульфоксид-с?б. має максимум поглинання (2.2.25) за довжини хвилі
280 нм.
Ступінь дейтерування не менше 99.8 %.
В'язка, практично безбарвна, сильно гігроскопічна Декстран поперечно-зшитий для хроматографії Р2.
рідина. Розчинний у воді, ацетоні, етанолі та ефірі.
1025500.
Гранули кулястої форми, придатні для розділення
d\l : близько 1.18. пептидів і білків із молекулярними масами від 15 х 102
Температура плавлення: близько 20 °С. до ЗО х 103. Сухі гранули мають діаметр від 20 мкм до
80 мкм.
Вода й дейтерію оксид: не більше 0.1 %.
Декстран поперечно-зшитий для хроматографії РЗ.
Зберігають у повітронепроникному контейнері. 1025600.
Дейтерований метанол. С2Н4О. (М.м. 36.1). 1025200. Гранули кулястої форми, придатні для розділення
[811-98-3]. (2Н4)-Метанол. Метанол-^. пептидів та білків із молекулярними масами від 4 x 1 0 '
до 15 х 104. Сухі гранули мають діаметр від 40 мкм до
Ступінь дейтерування не менше 99.8 %. 120 мкм.
Прозора, безбарвна рідина. Змішується з водою, 96 %
Декстроза. 1025700. [50-99-7]. Див. Глюкоза Р.
спиртом і метиленхлоридом.
d\$ : близько 0.888. 2'-Деоксіуридин. C 9 H 12 N 2 O 5 . (Мм. 228.2). 1024800.
[951-78-0]. 1-(2-Деокси-(3-О-е/7м/7г/?о-пентофурано-
WD : близько 1.326. зил)-1Д,3//-піримідин-2,4-діон.
Температура кипіння: 65.4 °С. Температура плавлення: близько 165 °С.
Дейтерований хлороформ. С2НС13. (М.м. 120.4). Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
1025000. [865-49-6]. (2Н)-Хлороформ. Хлороформ-d. в статті Йодоксіуридин; наносять 5 мкл розчину
0.25 г/л; на хроматограмі має виявлятись лише одна
Ступінь дейтерування не менше 99.7 %. основна пляма.
Прозора, безбарвна рідина. Практично не розчинний Дибензил. С14Н14. (Мм. 182.3). 1011200. [103-29-7].
у воді, змішується з ацетоном, 96 % спиртом та 1,2-Дифенілетан.
ефіром. Може бути стабілізований срібною фольгою.
Кристалічний порошок білого кольору. Практично не
/2о '• близько 1.51. розчинний у воді, дуже легко розчинний у метилен-
йр : близько 1.445. хлориді, легко розчинний в ацетоні, розчинний у
96 % спирті.
Температура кипіння: близько 60 °С.
Температура плавлення: від 50 °С до 53 °С.
Вода й дейтерію оксид: не більше 0.05 %.
Дибутиловий ефір. С8Н,8О. (Мм. 130.2). 1026700.
Декан. С, 0 Н 22 . (М.м. 142.3). 1024600. [124-18-5]. [142-96-1].
Безбарвна рідина. Практично не розчинний у воді. Безбарвна, займиста рідина. Практично не розчинний
у воді, змішується з етанолом та ефіром.
й[) : близько 1.411.
</!§ : близько 0.77.
Температура кипіння: близько 174 °С.
гі$ : близько 1.399.
Деканол. С10Н22О. (Мм. 158.3). 1024700. [112-30-1]. Не переганяють, якщо дибутиловий ефір не витримує
«-Дециловий спирт. випробування на пероксиди.

192 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Пероксиди. 8 мл розчину крохмалю з калію йодидом Р Кристалічний порошок білого кольору. Практично не
поміщають у циліндр із притертою скляною пробкою, розчинний у воді, легко розчинний в ацетоні й петро-
місткістю 12 мл і діаметром близько 1.5 см, повністю лейному ефірі, мало розчинний у 96 % спирті.
заповнюють випробовуваним ефіром, закривають
Температура плавлення: близько 39 °С.
пробкою та перемішують. Витримують у темному
місці протягом ЗО хв; не має з'являтись забарвлення. Ди(2-етилгексил)фталат. С24Нз8О4. (Мм. 390.5).
Назва й концентрація будь-якого доданого стабіліза- 1028100. Ди(2-етилгексил)бензол-1,2-дикарбоксилат.
тора мають бути зазначені на етикетці. Прозора, масляниста рідина. Практично не розчин-
ний у воді, розчинний в органічних розчинниках.
Дибутилфталат. С 16 Н 22 О 4 . (Мм. 278.3). 1026800.
[84-74-2]. Дибутилбензол-1,2-дикарбоксилат. с$ : близько 0.98.
Прозора, безбарвна або слабко забарвлена масляниста п$ : близько 1.486.
рідина. Дуже мало розчинний у воді, змішується з аце- В'язкість (2.2.9). Близько 80 мПа-с.
тоном, 96 % спиртом та ефіром.
d$ : від 1.043 до 1.048. Дикалію гідрофосфат. К2НРО4. (Мм. 174.2). 1033000.
[7758-11-4].
«2D° : від 1.490 до 1.495.
Кристалічний порошок білого кольору, гігроско-
10,11-Дигідрокарбамазепін. C 15 Hi 4 N 2 O. (М.м. 238.3). пічний. Дуже легко розчинний у воді, мало розчинний
1028900. [3564-73-6]. 10,11-Дигідро-5Я-дибензо- у 96 % спирті.
[й,/]азепін-5-карбоксамід. Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Температура плавлення: від 205 °С до 210 °С.
Дикарбоксидину гідрохлорид. C20H26C12N2O6.
Дигідроксинафталін. 1029000. [132-86-5]. Див. 1,3-Ди- (Мм. 461.3). 1026900. [56455-90-4]. 4,4'-[(4,4'-Діаміно-
гідроксинафталін Р. дифеніл-3,3'-діїл)діокси]дибутанової кислоти дигідро-
хлорид.
1,3-Дигідроксинафталін. С 10 Н 8 О 2 . (Мм. 160.2).
1029000. [132-86-5]. Нафталін-1,3-діол. Димешкон. 1105400. [9006-65-9]. Див. статтю Димети-
кон.
Кристалічний порошок, звичайно коричнювато-фіоле-
тового кольору. Легко розчинний у воді й 96 % спирті. Диметиламінобензальдегід. C 9 H H NO. (М.м. 149.2).
Температура плавлення: близько 125 °С. 1029800. [100-10-7]. 4-Диметиламінобензальдегід.
Кристали білого або жовтувато-білого кольору. Роз-
2,7-Дигідроксинафталін. С Ш Н 8 О 2 . (М.м. 160.2). чинний у 96 % спирті й розведених кислотах.
1029100. [582-17-2]. Нафталін-2,7-діол.
Температура плавлення: близько 74 °С.
Голчасті кристали. Розчинний у воді, 96 % спирті й
ефірі. Диметиламінобензальдегіду розчин Р1. 1029801.
Температура плавлення: близько 190 °С. 0.2 г диметиламінобензальдегіду Р розчиняють у
20 мл 96 % спирту Р, додають 0.5 мл кислоти хло-
2,7-Дигідроксинафталіну розчин. 1029101. ристоводневої Р, одержаний розчин струшують із
10 мг 2,7-дигідроксинафталіну Р розчиняють у вугіллям активованим Р і фільтрують. Забарвлення
100 мл кислоти сірчаної Р і витримують до знебарв- розчину не має бути інтенсивнішим за забарвлен-
лення. ня розчину йоду РЗ.
Термін придатності 2 доби. Готують безпосередньо перед використанням.

Дигітоксин. 1028800. [71-63-6]. Див. статтю Дигіток- Диметиламінобензальдегіду розчин Р2. 1029802.
син. 0.2 г диметиламінобензальдегіду Р розчиняють без
нагрівання в суміші 4.5 мл води Р\ 5.5 мл кислоти
Дигітонін. С56Н92О29. (Мм. 1229). 1028700. [11024-24-1]. хлористоводневої Р.
Зр-[0-(3-о-Глюкопіранозил-(1->3)-О-р-о-галак-
топіранозил-( 1 -»2)- О- [р-о-ксилопіранозил-( 1-»3)] - Готують безпосередньо перед використанням.
0-р-о-галактопіранозил-(1—И^О-р-о-галактопіра-
нозилоксиІ-^Л^а-спіростан^с^^р-діол. Диметиламінобензальдегіду розчин Р6. 1029803.

Кристали. Практично не розчинний у воді, помірно 0.125 г диметиламінобензальдегіду Р розчиняють в


охолодженій суміші 35 мл води Р і 65 мл кислоти
розчинний в етанолі, мало розчинний у 96 % спирті,
сірчаної Р, додають 0.1 мл розчину 50 г/л
практично не розчинний в ефірі.
заліза(ІІІ) хлориду Р.
Дидодецил-3,3'-тіодипропіонат. C30H5804S. (М.м. Перед використанням витримують 24 год у захи-
514.8). 1027700. [123-28-4]. щеному від світла місці.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 193


4.1.1. Реактиви

Зберігають при кімнатній температурі 7 діб; у хо- Безбарвна рідина. Помірно розчинний у воді, розчин-
лодильнику - протягом кількох місяців. ний у 96 % спирті.
d$ : близько 0.98.
Диметиламінобензальдегіду розчин Р7. 1029804.
1.0 г диметиламінобензальдегіду Р розчиняють у 2,3-Диметиланілін. C 8 H n N. (Мм. 121.2). 1105300.
50 мл кислоти хлористоводневої Р і додають 50 мл [87-59-2]. 2,3-Ксилідин.
96 % спирту Р. Рідина жовтуватого кольору. Помірно розчинний у
Зберігають у захищеному від світла місці. воді, розчинний у 96 % спирті.
Термін придатності 1 міс. < : від 0.993 до 0.995.
и$ : близько 1.569.
Диметиламінобензальдегіду розчин Р8. 1029805.
Температура кипіння: близько 224 °С.
0.25 г диметиламінобензальдегіду Р розчиняють в
суміші 5 г кислоти фосфорної Р, 45 г води Р і 50 г Диметилацетамід. C4H9NO. (Мм. 87.1). 1029700.
кислоти оцтової безводної Р. [127-19-5]. N,N-Диметилацетамід.
Готують безпосередньо перед використанням. Містить не менше 99.5 % C4H9NO.
4-Диметиламінокоричний альдегід. C n H 13 NO. Безбарвна рідина. Змішується з водою й більшістю ор-
(М.м. 175.2). 1029900. [6203-18-5]. 3-(4-Диметиламіно- ганічних розчинників.
феніл)проп-2-еналь. 4-Диметиламіноциннамальдегід. d$> : близько 0.94.
Кристали або порошок від оранжевого до оранжево- «0 :близько 1.437.
коричневого кольору. Чутливий до світла.
Температура кипіння: близько 165°С.
Температура плавлення: близько 138 °С.
Диметилгліоксим. C4H8N2O2. (Мм. 116.1). 1030400.
4-Диметиламінокоричного альдегіду розчин. [95-45-4]. 2,3-Бутандіондіоксим.
1029901.
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні
1 г 4-диметиламінокоричного альдегіду Р розчиня- кристали. Практично не розчинний у холодній воді,
ють у суміші 100 мл кислоти хлористоводневої Р1 і дуже мало розчинний у киплячій воді, розчинний у
100 мл етанолу Р. Зберігають у прохолодному 96 % спирті й ефірі.
місці. Безпосередньо перед використанням роз-
чин розводять етанолом Ру 4 рази. Температура плавлення: близько 240 °С, із розкла-
данням.
Зберігають у прохолодному місці.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.05 %.
Диметиламінонафталінсульфонілхлорид.
C 12 H I2 C1N0 2 S. (М.м. 269.8). 1030000. [605-65-2]. Диметилдециламін. C 12 H 27 N. (Мм. 185.4). 1113500.
5-Диметиламіно-1 -нафталінсульфонілхлорид. [1120-24-7]. N,N-диметилдециламін.

Кристалічний порошок жовтого кольору. Мало роз- Містить не менше 98.0 % (м/м) C 12 H 27 N.
чинний у воді, розчинний у метанолі. Температура кипіння: близько 234 °С.
Температура плавлення: близько 70 °С.
1,1-Диметилетиламін. С 4 Н П М. (Мм. 73.1). 1100900.
Зберігають у прохолодному місці. [75-64-9]. 2-Аміно-2-метилпропан. от/зе/и-Бутиламін.
Рідина. Змішується з 96 % спиртом.
Диметиланілш. C8H,,N. (Мм. 121.2). 1030100. [121-69-7].
N, N- Д иметиланіл ін. d§ : близько 0.694.
Прозора, масляниста рідина. Свіжоперегнаний - май- п$ : близько 1.378.
же безбарвний, при зберіганні темнішає до червонува- Температура кипіння: близько 46 °С.
то-коричневого кольору. Практично не розчинний у
воді, легко розчинний у 96 % спирті й ефірі. 1,1-Диметилетилметиловий ефір. С5Н12О. (Мм. 88.1).
п$ : близько 1.558. 1013900. [1634-04-4]. m/jewz-Бутилметиловий ефір.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 192 °С до Безбарвна, прозора, займиста рідина,
194 °С; має переганятись не менше 95 %. «о : близько 1.376.
Л^УУ-Диметиланілін. 1030100. [121-69-7]. Див. Диме- Мінімальне пропускання (2.2.25) визначають, викорис-
тиланілш Р. товуючи як компенсаційну рідину воду Р:
не менше 50 % за довжини хвилі 240 нм,
2,6-Диметиланілін. C g H,,N. (Мм. 121.2). 1030200. не менше 80 % за довжини хвилі 255 нм,
[87-62-7]. 2,6-Ксилідин. не менше 98 % за довжини хвилі 280 нм.

194 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Диметиловий жовтий. C14H15N3. (М.м. 225.3). 1029600. Вода (2.5.12). Не більше 10 г/л.
[60-11-7]. Показник Шульца № 28. Індекс кольоро-
Диметилсульфоксид, використовуваний у спектрофото-
вості № 11020. 4-(Диметиламіно)азобензол. Метило-
метрії, має задовольняти вимоги для диметилсульфокси-
вий жовтий.
ду Р, але з іншим вмістом води, який наведено нижче, і,
Дрібні кристали жовтого кольору або пластівці жовто- крім того, має задовольняти такі додаткові вимоги.
го чи оранжевого кольору. Практично не розчинний у
Мінімальне пропускання (2.2.25) визначають, викорис-
воді, дуже мало розчинний у 96 % спирті.
товуючи як компенсаційну рідину воду Р.
Хроматографія. Визначення проводять методом тон- 10 % за довжини хвилі 262 нм,
кошарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як
35 % за довжини хвилі 270 нм,
тонкий шар силікагель с Р. На хроматографічну плас- 70 % за довжини хвилі 290 нм,
тинку наносять 10 мкл розчину 0.1 г/л у метиленхло- 98 % за довжини хвилі 340 нм і більше.
риді Р і хроматографують у цьому самому розчиннику,
фронт розчинника має пройти не менше 10 см; на хро- Вода (2.5.12). Не більше 0.2 % (м/м).
матограмі має виявлятись лише одна основна пляма. Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Диметилсульфон. C2H6O2S. (М.м. 94.1). 1030900.
Диметилового жовтого й орацетового синього розчин. [67-71-0].
1118700. Кристалічний порошок білого кольору. Легко розчин-
10 мг диметилового жовтого Р\ 10 мг орацетового си- ний у воді, розчинний в ацетоні й 96 % спирті.
нього В Р розчиняють у 300 мл метиленхлориду Р. Температура плавлення: від 108 °С до 110 °С.
Л^-Диметилоктиламін. C 10 H 23 N. (М.м. 157.3). Диметилтетрадециламін. C 16 H 3 5N. (М.м. 241.5).
1030500. [7378-99-6]. Октилдиметиламін. 1031000. N,jV-Диметилтетрадециламін.
Безбарвна рідина. Містить не менше 98.0 % (м/м) і не більше 101.0 %
</2о : близько 0.765. (м/м) C16H35N.
«о : близько 1.424. Прозора або майже прозора, безбарвна або жовтувато-
го кольору рідина. Практично не розчинний у воді,
Температура кипіння: близько 195 °С. змішується з ацетоном, 96 % спиртом і метанолом.
1,3-Диметил-2-імідозолідинон. C 5 H 10 N 2 O. (М.м. 114.2). d$ : близько 0.80.
[80-73-9]. 7У,УУ'-Диметилетиленсечовина. Температура кипіння: близько 260 °С.
л$ : близько 1.4720. Вода (2.5.12). Не більше 0.3 % (м/м).
Температура кипіння: близько 224 °С. Кількісне визначення. 0.200 г розчиняють в 10 мл 96 %
спирту Р і титрують 0.1Мрозчином кислоти хлористо-
Диметилпіперазин. C 6 H 14 N 2 . (М.м. 114.2). 1030700. водневої до появи червоного забарвлення розчину, ви-
[106-58-1]. 1,4-Диметилпіперазин. користовуючи як індикатор 0.1 мл розчину метилового
Безбарвна рідина. Змішується з водою й 96 % спир- червоного Р.
том. 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлористоводневої
d$ : близько 0.85. відповідає 24.15 мг C!6H35N.

Лр : близько 1.446. 2,6-Диметилфенол. С8Н10О. (М.м. 122.2). 1030600.


Температура кипіння: близько 131 °С. [576-26-1].
Безбарвні голчасті кристали. Мало розчинний у воді,
Диметилстеариламід. C20H4INO. (М.м. 311.6). 1030800. легко розчинний у 96 % спирті й ефірі.
.^./У-Диметилстеариламід.
Температура кипіння: близько 203 °С.
Тверда маса білого або майже білого кольору. Розчин-
ний у більшості органічних розчинників, в ацетоні Температура плавлення: від 46 °С до 48 °С.
включно.
3,4-Диметилфенол. С8Н,0О. (М.м. 122.2). 1098100.
Температура плавлення: близько 51 °С. [95-65-8].
Диметилсульфоксид. C2H6OS. (М.м. 78.1). 1029500. Кристали білого або майже білого кольору. Мало роз-
[67-68-5]. чинний у воді, легко розчинний у 96 % спирті.

Прозора, безбарвна, масляниста, гігроскопічна ріди- Температура кипіння: близько 226 °С.
на. Змішується з водою й 96 % спиртом. Температура плавлення: від 25 °С до 27 °С.
</$ : близько 1.10.
Диметилформамід. C3H7NO. (М.м. 73.1). 1030300.
Температура кипіння: близько 189 °С. [68-12-2].

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 195


4.1.1. Реактиви

Прозора, безбарвна рідина. Змішується з водою й 96 % Динатрію гідрофосфат безводний. Na 2 HPO 4 .


спиртом. (М.м. 142.0). 1033400. [7558-79-4].
d% : від 0.949 до 0.952.
Динатрію гідрофосфат дигідрат. 1033500. [10028-24-7].
Температура кипіння: близько 153 °С. Див. статтю Динатрію фосфат дигідрат.
Вода (2.5.12). Не більше 0.1 %.
Динатрію гідроцитрат. C6H6Na2O7,1.5H2O. (М.м. 263.1).
Диметилформаміду діетилацеталь. C7H17NO2. 1033200. [144-33-2]. Натрію цитрат кислий. Динатрію
(М.м. 147.2). П13600. [1188-33-6]. Л/,Л/-диметилфор- 2-гідроксипропан-1,2,3-трикарбоксилат кислий сес-
маміду діетилацеталь. квігідрат.
«о1 : близько 1.40. Порошок білого кольору. Розчинний менш ніж у 2 ча-
стинах води, практично не розчинний у 96 % спирті.
Температура кипіння: від 128 °С до 130 °С.
Динатрію тетраборат. 1033600. [1330-43-4]. Див. статтю
Диметоксипропан. С5Н12О2. (М.м. 104.1). 1105200. Бура.
[77-76-9]. 2,2-Диметоксипропан.
Безбарвна рідина. Розкладається під дією вологого Бури розчин. 1033601.
повітря або води. 9.55 г динатрію тетраборату Р розчиняють у
кислоті сірчаній Рпри нагріванні на водяній бані
й$! : близько 0.847.
й доводять об'єм розчину тією самою кислотою
п$ : близько 1.378. до 1 л.
Температура кипіння: близько 83 °С.
Динітробензоїлхлорид. C7H3C1N2O5. (М.м. 230.6).
1031400. [99-33-2]. 3,5-Динітробензоїлхлорид.
Димідію бромід. C2oH,gBrN3. (М.м. 380.3). 1031100.
[518-67-2]. 3,8-Діаміно-5-метил-6-фенілфенантри- Кристалічний порошок світло-жовтого кольору або
дінію бромід. безбарвні кристали.
Кристали темно-червоного кольору. Мало розчинний Температура плавлення: близько 68 °С.
у воді при температурі 20 °С, помірно розчинний у
воді при температурі 60 °С і 96 % спирті, практично не Динітробензойна кислота. C 7 H 4 N 2 O 6 . (М.м. 212.1).
розчинний в ефірі. 1031300. [99-34-3]. 3,5-Динітробензойна кислота.
Кристали майже безбарвні. Мало розчинна у воді, ду-
Димідію броміду й сульфанового синього змішаний же легко розчинна у 96 % спирті.
розчин. 1031101.
Температура плавлення: близько 206 °С.
Окремо розчиняють 0.5 г димідію броміду Р'\ 0.25 г
сульфанового синього Р у ЗО мл гарячій суміші роз- Динітробензойної кислоти розчин. 1031301.
чинників етанол Р - вода .Р (1:9) і перемішують.
Обидва розчини змішують і доводять об'єм розчи- Розчин 20 г/л у 96 % спирті Р.
ну тією самою сумішшю розчинників до 250 мл.
20 мл одержаного розчину змішують із 20 мл Динітробензол. C6H4N2O4. (М.м. 168.1). 1031200.
14.0 % (об/об) розчину кислоти сірчаної Р, попе- [528-29-0]. 1,3-Динітробензол.
редньо розведеної приблизно 250 мл води Р, дово- Кристалічний порошок або кристали жовтуватого ко-
дять водою Рао об'єму 500 мл. льору. Практично не розчинний у воді, мало розчин-
Зберігають у захищеному від світла місці. ний у 96 % спирті.
Температура плавлення: близько 90 °С.
Динатрію арсенат. Na 2 HAsO 4 ,7H 2 O. (М.м. 312.0).
1102500. [10048-95-0]. Динатрію гідроарсенат геп- Динітробензолу розчин. 1031201.
тагідрат.
Розчин 10 г/л у 96 % спирті Р.
Кристали, які звітрюються на повітрі. Легко розчинний
у воді, розчинний у гліцерині, мало розчинний у 96 % Динітрофенілгідразин. C 6 H 6 N 4 O 4 . (М.м. 198.1).
спирті. Водний розчин має лужну реакцію за лакмусом. 1031500. [119-26-6]. 2,4-Динітрофенілгідразин.
d^ : близько 1.87. Кристали червонувато-оранжевого кольору. Дуже ма-
Температура плавлення: близько 57 °С (при швидкому ло розчинний у воді, мало розчинний у 96 % спирті.
нагріванні). Температура плавлення: близько 203 °С (метод мит-
тєвого плавлення).
Динатрію гідрофосфат. 1033300. [10039-32-4]. Див.
статтю Динатрію фосфат додекагідрат. Динітрофенілгідразину оцтово-хлористоводневий
розчин. 1031501.
Динатрію гідрофосфату розчин. 1033301.
0.2 г динітрофенілгідразину Р розчиняють у 20 мл
Розчин 90 г/л. метанолу Р, додають 80 мл суміші рівних об'ємів

196 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

кислоти оцтової Р і кислоти хлористоводневої Р1 і залишають для розділення шарів, потім відкида-
перемішують. ють хлороформний шар і продовжують титрувати
до одержання синювато-зеленого забарвлення.
Готують безпосередньо перед використанням.
Кількість ртуті (Е) в міліграмах, еквівалентну
Динітрофенілгідразину хлористоводневий розчин. вмісту дитизону в одному мілілітрі розчину, обчис-
1031502. люють за формулою: Е= 20/V, де V - об'єм розчину
дитизону, витрачений на титрування, в мілілітрах.
0.50 г динітрофенілгідразину Р розчиняють при
нагріванні в кислоті хлористоводневій розведеній Р, Дитизон Р1. C|3H12N4S. (Мм. 256.3). 1105500. [60-10-6].
доводять об'єм розчину тим самим розчинником 1,5-Дифенілтіокарбазон.
до 100 мл, охолоджують і фільтрують.
Містить не менше 98.0 % C13H12N4S.
Готують безпосередньо перед використанням.
Порошок синювато-чорного, або коричнювато-чор-
ного, або чорного кольору. Практично не розчинний у
Динонілфталат. С26Н42О4. (Мм. 418.6). 1031600.
воді, розчинний у 96 % спирті.
[28553-12-0].
Зберігають у захищеному від світла місці.
Безбарвна або світло-жовтого кольору в'язка рідина.
4° : від 0.97 до 0.98. 5,5'-Дитіобіс(2-нітробензойна кислота). C14H8N2O8S2.
(Мм. 396.4). 1097300. [69-78-3]. З-Карбокси-4-нітро-
л20° :від 1.482 до 1.489. фенілдисульфід. Реактив Ельмана. DTNB.
Кислотність. 5.0 г струшують із 25 мл води Р протягом Порошок жовтого кольору. Помірно розчинна у 96 %
1 хв. Після розділення шарів відокремлюють водний спирті.
шар, додають 0.1 мл розчину фенолфталеїну Р', забарв-
Температура плавлення: близько 242 °С.
лення розчину має змінитися при додаванні не більше
0.3 мл 0.1 Мрозчину натрію гідроксиду (0.05 % в пере- Дитіол. C7H8S2. (Мм. 156.3). 1033800. [496-74-2]. То-
рахунку на кислоту фталеву). луол-3,4-дитіол. 4-Метилбензол-1,2-дитіол.
Вода (2.5.12). Не більше 0.1 %. Кристали білого кольору, гігроскопічні. Розчинний у
метанолі й розчинах гідроксидів лужних металів.
Дитизон. C 13 H 12 N 4 S. (Мм. 256.3). 1033900. [60-10-6].
Температура плавлення: близько ЗО °С.
1,5-Дифенілтіокарбазон.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Порошок синювато-чорного, або коричнювато-чор-
ного, або чорного кольору. Практично не розчинний у Дитіолу реактив. 1033801.
воді, розчинний у 96 % спирті.
До 1 г дитіолу Р додають 2 мл кислоти тіогліколе-
Зберігають у захищеному від світла місці. вої Р і доводять розчином 20 г/л натрію гідрокси-
ду Рдо об'єму 250 мл.
Дитизону розчин. 1033901.
Готують безпосередньо перед використанням.
Розчин 0.5 г/л у хлороформі Р.
Готують безпосередньо перед використанням. Дитіотреїтол. C4H10O2S2. (Мм. 154.2). 1098200.
[27565-41-9]. /ире0-1,4-Димеркаптобутан-2,3-діол.
Дитизону розчин Р2. 1033903. Голчасті, слабо гігроскопічні кристали. Легко розчин-
40.0 мг дитизону Р розчиняють у хлороформі Р і до-
ний у воді, ацетоні й етанолі.
водять об'єм розчину тим самим розчинником до Зберігають у повітронепроникному контейнері.
1000.0 мл. 30.0 мл одержаного розчину доводять
хлороформом /'до об'єму 100.0 мл. Дифеніламін. C 12 H 11 N.(A/.jw. 169.2). 1032100. [122-39-4].
Встановлення титру. Кількість ртуті(П) хлори- Кристали білого кольору. Мало розчинний у воді, роз-
ду Р, еквівалентну 0.1354 г HgCl2, розчиняють у чинний у 96 % спирті.
суміші рівних об'ємів кислоти сірчаної розведеної Р Температура плавлення: близько 55 °С.
і води Р і доводять об'єм розчину тією самою
сумішшю розчинників до 100.0 мл. 2.0 мл одержа- Зберігають у захищеному від світла місці.
ного розчину доводять сумішшю рівних об'ємів
кислоти сірчаної розведеної Р і води Р до об'єму Дифеніламіну розчин. 1032101.
100.0 мл (розчин містить 20 ppm Hg). 1.0 мл одер- Розчин 1 г/л у кислоті сірчаній Р.
жаного розчину поміщають у ділильну лійку, дода-
ють 50 мл кислоти сірчаної розведеної Р, 140 мл во- Зберігають у захищеному від світла місці.
ди Р і 10 мл розчину 200 г/л гідроксиламіну гідро-
хлориду Р. Титрують приготованим розчином ди- Дифеніламіну розчин Р1. 1032102.
тизону; після кожного додавання титранту суміш Розчин 10 г/л у кислоті сірчаній Р. Розчин має бу-
струшують 20 разів, наприкінці титрування суміш ти безбарвним.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 197


4.1.1. Реактиви

Дифеніламіну розчин Р2. 1032103. Температура плавлення: близько 157 °С, із розкла-
данням.
\ г дифеніламіну Р розчиняють у 100 мл кислоти
оцтової льодяної Р і додають 2.75 мл кислоти сірча-
ної Р. Дифенілкарбазон-ртутний реактив. 1032601.

Розчин використовують негайно. Розчин І. 0.1 г дифенілкарбазону Р розчиняють в


етанолі Р\ доводять об'єм розчину тим самим роз-
Дифенілантрацен. С 26 Н 18 . (Мм. 330.4). 1032200. чинником до 50 мл.
[1499-10-1].9,10-Дифенілантрацен. Розчин II. І г ртуті(ІІ) хлориду Р розчиняють в
Кристалічний порошок від жовтуватого до жовтого етанолі Р і ПОБОЛЯТЬ об'єм розчину тим самим роз-
кольору. Практично не розчинний у воді, легко роз- чинником до 50 мл.
чинний в ефірі. Змішують рівні об'єми розчинів І і II.
Температура плавлення: близько 248 °С.
Дифенілоксазол. Ci 5 H n NO. (Мм. 221.3). 1032700.
Дифенілбензидин. C24H20N2. (Мм. 336.4). 1032300. [92-71-7]. 2,5-Дифенілоксазол.
[531-91-9]. N,N-Дифенілбензидин. Л^ТУ-Дифеніл- Порошок білого кольору. Практично не розчинний у
біфеніл-4,4'-діамін. воді, розчинний у метанолі, помірно розчинний у
Кристалічний порошок білого або білого із сіруватим діоксані й кислоті оцтовій льодяній.
відтінком кольору. Практично не розчинний у воді, Температура плавлення: близько 70 °С.
мало розчинний в ацетоні й 96 % спирті.
А\ш : близько 1260. Визначення проводять за довжини і.
Температура плавлення: близько 248 °С. хвилі 305 нм, використовуючи як розчинник метанол Р.
Нітрати. 8 мг розчиняють в охолодженій суміші 5 мл Дифенілоксазол, використовуваний для рідинної сцин-
води Р і 45 мл кислоти сірчаної, вільної від азоту, Р', тиляції, має бути відповідного ступеня чистоти.
одержаний розчин має бути безбарвним або злегка
блакитнуватого кольору. Дифенілфеніленоксиду полімер. 1032800. Полімер
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. 2,6-дифеніл-и-феніленоксиду.
Зберігають у захищеному від світла місці. Пористі кульки білого або майже білого кольору,
розмір яких зазначають у випробуваннях, де він вико-
Дифенілборної кислоти аміноетиловий ефір. ристовується.
С14Н16ВМО. (Мм. 225.1). 1032400. [524-95-8].
Дихлорбензол. С6Н4С12. (Мм. 147.0). 1027100. [95-50-1].
Кристалічний порошок білого або жовтавого кольору. 1,2-Дихлорбензол.
Практично не розчинний у воді, розчинний у 96 %
спирті. Безбарвна масляниста рідина. Практично не розчин-
ний у воді, розчинний в етанолі й ефірі.
Температура плавлення: близько 193 °С.
й?2о : близько 1.31.
Дифенілкарбазид. C13H14N4O. (Мм. 242.3). 1032500. Температура кипіння: близько 180 °С.
[ 140-22-7]. 1,5-Дифенілкарбондигідразид.
Кристалічний порошок білого кольору, поступово Дихлорофос. С4Н7С12О4Р. (Мм. 221). 1101200. [62-73-7].
рожевіє на повітрі. Дуже мало розчинний у воді, роз- 2,2- Д ихлорвініддиметил фосфат.
чинний в ацетоні, 96 % спирті й кислоті оцтовій льо- Рідина від безбарвного до коричнювато-жовтого ко-
дяній. льору. Розчинний у воді, змішується з більшістю ор-
ганічних розчинників.
Температура плавлення: близько 170 °С.
/JD : близько 1.452.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %.
Зберігають у захищеному від світла місці. Дихлороцтова кислота. С2Н2С12О2. (Мм. 128.9).
1027000. [79-43-6].
Дифенілкарбазиду розчин. 1032501.
Безбарвна рідина. Змішується з водою, 96 % спиртом
0.2 г дифенілкарбазиду Р розчиняють у 10 мл кисло- та ефіром.
ти оцтової льодяної Р і доводять об'єм розчину
flf2o : близько 1.566.
етанолом Рдо 100 мл.
«о : близько 1.466.
Готують безпосередньо перед використанням.
Температура кипіння: близько 193 °С.
Дифенілкарбазон. C13H12N4O. (Мм. 240.3). 1032600.
[538-62-5]. 1,5-Дифенілкарбазон. Дихлороцтової кислоти розчин. 1027001.
Кристалічний порошок оранжево-жовтого кольору. 67 мл кислоти дихлороцтової Р доводять водою Р
Практично не розчинний у воді, дуже легко розчин- до об'єму 300 мл і нейтралізують розчином аміаку Р
ний у 96 % спирті. за синім лакмусовим папером Р. Охолоджують, до-

198 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

дають 33 мл кислоти дихлороцтової Р і доводять Дициклогексилсечовина. Ci 3 H 24 N 2 O. (М.м. 224.4).


водою /'до об'єму 600 мл. 1027600. [2387-23-7]. 1,3-Дициклогексилсечовина.
Кристалічний порошок білого кольору.
Дихлорфеноліндофенолу натрієва сіль.
C12H6Cl2NNaO2,2H2O. (М.м. 326.1). 1027300. [620-45-1]. Температура плавлення: близько 232 °С.
Натрію 2,6-дихлор-Лг-(4-гідроксифеніл)-1,4-бензо-
хінонмоноіміну дигідрат. 2,6-Дихлорфеноліндофено- Діазобензолсульфонової кислоти розчин Р1. 10265000.
лят натрію. 0.9 г кислоти сульфанілової Р розчиняють в суміші
Порошок темно-зеленого кольору. Легко розчинна у ЗО мл кислоти хлористоводневої розведеної Р та 70 мл
воді й етанолі. Водний розчин має темно-синє забарв- води Р. До 3 мл одержаного розчину додають 3 мл роз-
лення, яке при підкислюванні розчину переходить у чину 50 г/л натрію нітриту Р, охолоджують в льо-
рожеве. дяній бані протягом 5 хв, потім додають 12 мл розчину
натрію нітриту, знову охолоджують і доводять водою Р
Дихлорфеноліндофенолу титрований розчин. до об'єму 100 мл. Реактив поміщають у льодяну баню.
1027301. Готують безпосередньо перед використанням, витри-
50.0 мг дихлорфеноліндофенолу натрієвої солі Р муючи в льодяній бані протягом 15 хв.
розчиняють у 100.0 мл води Р\ фільтрують.
3,3'-Діамінобензидину тетрагідрохлорид.
Встановлення титру. 20.0 мг кислоти аскорбіно- C12H18C14N4,2H20. (М.м. 396.1). 1098000. [7411-49-6].
вої Р розчиняють у 10 мл свіжоприготованого роз- 3,3',4,4'-Дифенілтетрамін.
чину 200 г/л кислоти метафосфорної Р і доводять
об'єм розчину водою Рдо 250.0 мл. 5.0 мл одержа- Порошок майже білого або трохи рожевого кольору.
ного розчину швидко титрують приготованим Розчинний у воді.
розчином дихлорфеноліндолфенолу, з мікробю- Температура плавлення: близько 280 °С, із розкла-
ретки із ціною поділки 0.01 мл, до появи рожевого данням.
забарвлення, яке не зникає протягом 10 с; час ти-
трування має бути не більшим 2 хв. Розчин ди- Діатоміт. 1025900. [91053-39-3].
хлорфеноліндолфенолу розводять водою Р до Дрібний гранульований порошок білого або майже
одержання розчину, 1 мл якого відповідає 0.1 мг білого кольору, одержаний із крем'янистих оболонок
кислоти аскорбінової (С6Н8О6). скам'янілих діатомових водоростей або їх уламків.
Термін придатності 3 доби. Титр установлюють Практично не розчинний у воді, 96 % спирті й ефірі.
безпосередньо перед використанням. Ідентифікують з допомогою мікроскопа при збіль-
шенні х 500.
Днхлорфлуоресцеїн. С20Н10С12О5. (М.м. 401.2). 1027200.
[76-54-0]. 2,7-Дихлорфлуоресцеїн. 2-(2,7-Дихлор-6- Діатоміт для газової хроматографії. 1026000.
гідрокси-3-оксо-ЗЯ-ксантен-9-іл)бензойна кислота. Дрібний гранульований порошок білого або майже
Порошок від жовтувато-коричневого до жовто-оранже- білого кольору, одержаний із крем'янистих оболонок
вого кольору. Мало розчинний у воді, легко розчинний скам'янілих діатомових водоростей або їх уламків.
у 96 % спирті й розведених розчинах гідроксидів лужних Практично не розчинний у воді, 96 % спирті й ефірі.
металів із утворенням розчину з жовтувато-зеленою Ідентифікують з допомогою мікроскопа при збіль-
флуоресценцією, практично не розчинний в ефірі. шенні х 500; очищують шляхом обробки кислотою
хлористоводневою Р і промиванням водою Р.
Дихлорхінонхлорімід. C6H2C13NO. (М.м. 210.4). Розмір часток. Не більше 5 % має залишатись на ситі
1027400. [101-38-2]. 2,6-Дихлор-ЛГ-хлор-1,4-бензо- № 180 і не більше 10 % має проходити крізь сито № 125.
хінонмоноімін.
Діатоміт для газової хроматографії Р1. 1026100.
Кристалічний порошок від світло-жовтого до зелену-
вато-жовтого кольору. Практично не розчинний у Дрібний гранульований порошок білого або майже
воді, розчинний у 96 % спирті й розведених розчинах білого кольору, одержаний із крем'янистих оболонок
гідроксидів лужних металів. скам'янілих діатомових водоростей або їх уламків.
Практично не розчинний у воді, 96 % спирті й ефірі.
Температура плавлення: близько 66 °С. Ідентифікують з допомогою мікроскопа при .збіль-
шенні х 500; очищують шляхом обробки кислотою
Дициклогексиламін. Ci 2 H 23 N. (М.м. 181.3). 1027500. хлористоводневою Р і промиванням водою Р.
[101-83-7]. N,W-Дициклогексиламін.
Розмір часток. Не більше 5 % має залишатись на ситі
Безбарвна рідина. Помірно розчинний у воді, змі- № 250 і не більше 10 % має проходити крізь сито № 180.
шується зі звичайними органічними розчинниками.
гі$ : близько 1.484. Діатоміт для газової хроматографії Р2. 1026200.

Температура кипіння: близько 256 °С. Дрібний гранульований порошок білого або майже
білого кольору, із питомою площею поверхні близько
Температура тверднення (2.2.18). Від О °С до 1 °С. 0.5 м2/г, одержаний із крем'янистих оболонок скам'я-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 199


4.1.1. Реактиви

нілих діатомових водоростей або їх уламків. Практич- Хроматографують по 1.0 мкл кожного випробовувано-
но не розчинний у воді, 96 % спирті й ефірі. Іден- го розчину й по 1.0 мкл кожного розчину порівняння
тифікують з допомогою мікроскопа при збільшенні за таких умов:
х 500; очищують шляхом обробки кислотою хлористо- — колонка розміром 1 м х 4 мм, заповнена поліме-
водневою Р і промиванням водою Р. ром дифенілфеніленоксиду Р із розміром часток від
180 мкм до 250 мкм;
Розмір часток. Не більше 5 % має залишатись на ситі
— газ-носій азот для хроматографії Р,
№ 180. Не більше 10 % має проходити крізь сито
— швидкість газу-носія 40 мл/хв;
№ 125.
— температуру колонки підтримують при 125 °С
протягом 3 хв; потім підвищують температуру до
Діатоміт силанізований для газової хроматографії.
300 °С із швидкістю 12 °С/хв;
1026300.
— температура блока вводу проб 250 °С;
Діатоміт для газової хроматографії Р, силанізований — температура детектора 280 °С.
диметилдихлорсиланом або іншими підхожими си-
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
ланізуючими реагентами.
Діетиламін. C 4 H U N. (М.м. 73.1). 1028000. [109-89-7].
Діатоміт силанізований Р1 для газової хроматографії Р.
1026400. Прозора, безбарвна, займиста рідина. Має сильно
лужну реакцію, змішується з водою і 96 % спиртом.
Одержують із подрібненої червоної вогнетривкої цег-
ли і силанізують диметилдихлорсиланом або іншими с$ : близько 0.71.
підхожими силанізуючими реагентами. Очищують Температура кипіння: близько 55 °С.
шляхом обробки кислотою хлористоводневою Р і про-
миванням водою Р. Діетиламіноетилдекстран. 1028200.
Діетаноламін. C 4 H U NO 2 . (М.м. 105.1). 1027800. Аніонообмінна смола у формі гідрохлориду.
[111-42-2]. 2,2'-Імінобісетанол. Порошок, який утворює з водою гель.
Прозора, в'язка рідина трохи жовтуватого кольору або
кристали, які розпливаються на повітрі, плавляться УЧТУ-Діетиланілін. C10H15N. (Мм. 149.2). 1028400.
при температурі близько 28 °С. Дуже легко розчинний [91-66-7].
у воді, ацетоні й метанолі. d\l : близько 0.938.
fl$j : близько 1.09. Температура кипіння: близько 217 °С.
рН (2.2.3). Від 10.0 до 11.5. Вимірюють рН розчину Температура плавлення: близько -38 °С.
50 г/л.
Діетиленгліколь. С4Н10О3. (Мм. 106.1). 1028300.
Діетаноламін, використовуваний у випробуванні на [111-46-6]. 2,2'-Оксидіетанол.
лужну фосфатазу, має задовольняти таку додаткову
вимогу. Містить не менше 99.5 % (м/м) С4Н10О3.
Етаноламін. Не більше 1.0 %. Визначення проводять Прозора, безбарвна, гігроскопічна рідина. Змішується
методом газової хроматографії (2.2.28), використову- з водою, ацетоном і 96 % спиртом.
ючи як внутрішній стандарт пропаноламін Р. fl^g : близько 1.118.
Розчин внутрішнього стандарту. 1.00 г пропано- HQ : близько 1.447.
ламіну Р розчиняють в ацетоні Р і доводять об'єм роз-
чину тим самим розчинником до 10.0 мл. Температура кипіння: від 244 °С до 246 °С.
Випробовуваний розчин (а). 5.00 г діетиламіну розчиня- Зберігають у повітронепроникному контейнері.
ють в ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим самим
7У,7У-Діетилетан-1,2-діамін. 1028500. [100-36-7]. Див.
розчинником до 10.0 мл.
N,N-diemwemwieHdiaMiH P.
Випробовуваний розчин (Ь). 5.00 г діетиламіну розчиня-
ють в ацетоні Р, додають 1.0 мл розчину внутрішнього Л'.ТУ-Діетилетилендіамін. C 6 H 16 N 2 (Мм. 116.2).
стандарту й доводять об'єм розчину тим самим роз- 1028500. [100-36-7].
чинником до 10.0 мл. Містить не менше 98.0 % C 6 H I6 N 2 .
Розчини порівняння. 0.50 г етаноламіну Р розчиняють в Трохи масляниста рідина, безбарвна або жовтавого
ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим самим розчин- кольору, із сильним запахом аміаку. Справляє подраз-
ником до 10.0 мл. До 0.5 мл, 1.0 мл та 2.0 мл одержано- ливу дію на шкіру, очі та слизові оболонки.
го розчину додають по 1.0 мл розчину внутрішнього
стандарту й доводять об'єм кожного розчину ацето- <$} : 0.827.
ном Р до 10.0 мл. Температура кипіння: від 145 °С до 147 °С.
Хроматографування проводять на газовому хромато- Вода (2.5.12). Не більше 1.0 %. Визначення проводять
графі з полуменево-іонізаційним детектором. із 0.500 г.

200 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Діетилфенілендіаміну сульфат. C10HlgN2O4S. (М.м. 262.3). Діоксан. С4Н8О2. (М.м. 88.1). 1032000. [123-91-1].
1028600. [6283-63-2]. N.N- Діетил-и-фенілендіаміну 1,4-Діоксан.
сульфат. ^./У-Діетилбензол-М-діамщу сульфат.
Прозора, безбарвна рідина. Змішується з водою й
Порошок білого або жовтавого кольору. Розчинний у більшістю органічних розчинників.
воді.
с?2о • близько 1.03.
Температура плавлення: близько 185 °С, із розкла- Температура тверднення (2.2.18). Від 9 °С до 11 °С.
данням.
Вода (2.5.12). Не більше 0.5 %.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Не переганяють, якщо діоксан не витримує випробу-
Діетилфенілендіаміну сульфату розчин. 1028601. вання на пероксиди.
До 250 мл води Р додають 2 мл кислоти сірчаної Р Пероксиди. 8 w\ розчину крохмалю з калію йодидом Р помі-
та 25 мл 0.02 Мрозчину натрію едетату. В одержа- щають у циліндр із притертою скляною пробкою міст-
ному розчині розчиняють 1.1г діетилфенілендіамі- кістю 12 мл і діаметром близько 1.5 см, заповнюють пов-
ну сульфату Рі доводять водою Рдо об'єму 1000 мл. ністю діоксаном та перемішують. Витримують у темному
місці протягом ЗО хв; не має з'являтись забарвлення.
Використовують лише безбарвний розчин. Діоксан, використовуваний для рідинної сцинтиляції,
Зберігають у прохолодному, захищеному від світла має бути відповідного ступеня чистоти.
місці.
Діоксану вихідний розчин. 1032001.
Термін придатності 1 міс.
1.00 г діоксану Р розчиняють у воді Р і доводять
Діетокситетрагідрофуран. С 8 Н, 6 О 3 . (М.м. 160.2). об'єм розчину тим самим розчинником до
1027900. [3320-90-9]. 2,5-Діетокситетрагідрофуран. 100.0 мл. 5.0 мл одержаного розчину доводять во-
Суміш цис і транс ізомерів. дою Рдо об'єму 50.0 мл (1.0 мг/мл).

Прозора, безбарвна або жовтавого кольору рідина. Діоксану розчин. 1032002.


Практично не розчинний у воді, розчинний у 50.0 мл вихідного розчину діоксану Р доводять во-
96 % спирті, ефірі й більшості інших органічних роз- дою Рдо об'єму 100.0 мл (0.5 мг/мл діоксану).
чинників.
fl$J : близько 0.98. Діоксану розчин РІ. 1032003.
п$ : близько 1.418. 10.0 мл розчину діоксану Р доводять водою Р до
об'єму 50.0 мл (0.1 мг/мл діоксану).
Діізобутилкетон. С 9 Н, 8 О. (М.м. 142.2). 1029200.
[108-83-8]. Ді(октадецил)-3,3'-тіодипропіонат. C42H82O4S.
(М.м. 683). 1031900. [693-36-7].
Прозора, безбарвна рідина. Мало розчинний у воді,
змішується з більшістю органічних розчинників. Кристалічний порошок білого кольору. Практично не
розчинний у воді, легко розчинний у метиленхлориді,
Яр : близько 1.414. помірно розчинний в ацетоні, 96 % спирті й петролей-
ному ефірі.
Температура кипіння: близько 168 °С.
Температура плавлення: від 58 °С до 67 °С.
Діізопропіловий ефір. С6Н14О. (М.м. 102.2). 1029300.
[108-20-3]. 2,2'-Ді(октадецилокси)-5,5'-спіробі(1,3,2-діоксафос-
форинан). С41Н82О6Р2. (М.м. 733). 1031800.
Прозора, безбарвна рідина. Дуже мало розчинний у
воді, змішується з 96 % спиртом та ефіром. Тверда воскоподібна речовина білого кольору. Прак-
тично не розчинний у воді, розчинний у розчинах
t$ : від 0.723 до 0.728. гідрокарбонатів.
Температура кипіння: від 67 °С до 69 °С. Температура плавлення: від 40 °С до 70 °С.
Не переганяють, якщо діізопропіловий ефір не витри-
мує випробування на пероксиди. Діоктадецилдисульфід. C36H74S2. (М.м. 571.1). 1031700.
[1844-09-3].
Пероксиди. 8 мл розчину крохмалю з калію йодидом Р
поміщають у циліндр із притертою скляною пробкою Порошок білого кольору. Практично не розчинний у
місткістю 12 мл і діаметром близько 1.5 см, повністю воді.
заповнюють випробовуваним ефіром, закривають Температура плавлення: від 53 °С до 58 °С.
пробкою та перемішують. Витримують у темному місці
протягом ЗО хв; не має з'являтись забарвлення. Докузат натрію. 1034100. [577-11-7]. Див. статтю Доку-
Назва й концентрація будь-якого доданого стабіліза- зат натрію.
тора мають бути зазначені на етикетці.
Дотриаконтан. С32Н66. (М.м. 450.9). 1034200. [544-85-4].
Зберігають у захищеному від світла місці. н-Дотриаконтан.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 201


4.1.1. Реактиви

Пластинки білого кольору. Практично не розчинний у Порошок білого або майже білого кольору або без-
воді, помірно розчинний у гексані, мало розчинний в барвні кристали. Помірно розчинний у воді й
ефірі. 96 % спирті, легко розчинний у гарячій воді й гарячо-
Температура плавлення: близько 69 °С. му 96 %> спирті.
Домішки. Не більше 0.1 % домішок із часом утри- Хроматографія (2.2.27). Визначення проводять, як за-
мування, характерним для а-токоферолу ацетату; виз- значено в статті Корені елеутерокока; на хроматограмі
начення проводять методом газової хроматографії, як має виявлятись лише одна основна пляма.
зазначено в статті а-Токоферолу ацетат.
Естрагол. С10Н12О. (Мм. 148.2). 1034700. [140-67-0].
Евгенол. С10Н1202. (М.м. 164.2). 1037000. [97-53-0]. 1 -Метокси-4-проп-2-енілбензол.
4-Аліл-2-метоксифенол. Рідина. Змішується з 96 % спиртом.
Безбарвна або блідо-жовтого кольору масляниста п$ : близько 1.52.
рідина, під дією повітря й світла темнішає та стає
більш в'язкою. Практично не розчинний у воді, Температура кипіння: близько 216 °С.
змішується з 96 % спиртом, ефіром і жирними та Естрагол, використовуваний у газовій хроматографії,
ефірними оліями. має витримувати таке випробування.
d$ : близько 1.07. Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
матографії (2.2.28) за умов, зазначених у статті Олія
Температура кипіння: близько 250 °С.
анісова, використовуючи естрагол як випробовуваний
Евгенол, використовуваний у газовій хроматографії, розчин.
має витримувати таке додаткове випробування.
Площа основного піка має бути не менше 98.0 % суми
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро- площ усіх піків.
матографії (2.2.28), як зазначено в статті Олія гвоздична,
використовуючи евгенол як випробовуваний розчин. 17а-Естрадіол. С18Н24О2. (Мм. 272.4). 1034600.
[57-91-0].
Площа основного піка має бути не менше 98.0 % суми
площ усіх піків. Кристалічний порошок білого або майже білого ко-
льору або безбарвні кристали.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Температура плавлення: від 178 °С до 179 °С.
Еметину дигідрохлорид. 1034300. [316-42-7]. Див. стат-
тю Еметину гідрохлорид пентагідрат. Есцин. 1001700. [11072-93-8].
Суміш споріднених сапонінів, одержаних із зерен
Емодин. С15Н10О5. (М.м. 270.2). 1034400. Aesculus hippocastanum L.
[518-82-1]. 1,3,8-Тригідрокси-6-метилантрахінон.
Дуже дрібний аморфний порошок майже білого або
Голчасті кристали оранжево-червоного кольору. дещо червонуватого або жовтуватого кольору.
Практично не розчинний у воді, мало розчинний в
ефірі, розчинний у 96 % спирті й розчинах гідроксидів Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
лужних металів. в статті Корені сенеги, але використовують 20 мкл роз-
чину. Після обприскування хроматограми розчином
Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено анісового альдегіду Р і нагрівання на хроматограмі ви-
в статті Корені ревеню; на хроматограмі має виявлятись пробовуваного розчину має виявлятись основна пля-
лише одна основна пляма. ма з Rf близько 0.4.
Еритритол. С4Н10О4. (М.м. 122.1). 1113800. [149-32-6]. Етанол. С2Н6О. (Мм. 46.07). 1034800. [64-17-5]. Див.
(Л*,5*)-Бутан-1,2,3,4-тетрол. л*езо-Еритритол. статтю Етанол безводний.
Кристали у вигляді тетрагональних призм. Дуже легко
розчинний у воді, розчинний у піридині, мало розчин- Етанол Р1. 1034801.
ний у 96 % спирті. Має задовольняти вимоги для етанолу Р і таку до-
Температура плавлення: близько 121.5 °С. даткову вимогу.
Метанол. Не більше 0.005 % (об/об). Визначають
Ерукамід. C 22 H 43 NO. (М.м. 337.6). 1034500. [112-84-5]. методом газової хроматографії (2.2.28).
(2)-Докоз-13-еноамід.
Порошок жовтуватого або білого кольору або гранули. Випробовуваний розчин. Випробовуваний етанол.
Практично не розчинний у воді, дуже легко розчин- Розчин порівняння. 0.50 мл метанолу безводного Р
ний у метиленхлориді, розчинний в етанолі. доводять випробовуваним етанолом до об'єму
100.0 мл. 1.0 мл одержаного розчину доводять ви-
Температура плавлення: близько 70 °С.
пробовуваним етанолом до об'єму 100.0 мл.
Ескулін. С, 5 Н| 6 О 9 ,1.5Н 2 О. (М.м. 367.3). 1119400. Хроматографування проводять із використанням
[531-75-9]. 6-(р-О-Глюкопіранозилокси)-7-гідрокси- полуменево-іонізаційного детектора в таких умо-
2Я-хромен-2-он. вах:

202 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

— колонка скляна розміром 2 м х 2 мм, заповнена ють протягом 3 діб і фільтрують крізь паперовий
сополімером етилвінілбензол-дивінілбензолу Р із фільтр.
розміром часток від 75 мкм до 100 мкм, Термін придатності 1 міс.
— газ-носій азот для хроматографії Р;
— швидкість потоку ЗО мл/хв; Етилбензол. С8НШ. (Мм. 106.2). 1035800. [100-41-4].
— температура колонки 130 °С;
— температура інжектора при вводі 150 °С; Містить не менше 99.5 % (м/м) С8Н10, визначають ме-
— температура детектора 200 °С. тодом газової хроматографії.
Вводять по 1 мкл випробовуваного розчину і роз- Прозора, безбарвна рідина. Практично не розчинний
чину порівняння, по черзі, тричі. Після кожного у воді, розчинний в ацетоні й 96 % спирті.
хроматографування нагрівають колонку до темпе- d$ : близько 0.87.
ратури 230 °С протягом 8 хв. Інтегрують пік мета-
нолу. л^° : близько 1.496.
Вміст метанолу (X), у відсотках, обчислюють за фор- Температура кипіння: близько 135 °С.
мулою:
2-Етилгексан-1,3-ДЇол. С8Н18О2. (Мм. 146.2). 1105900.
Х __а^Ь
= с-Ь [94-96-2].
Дещо масляниста рідина. Розчинний в етанолі, 2-про-
панолі, пропіленгліколі та олії рициновій.
де:
а — вміст метанолу в розчині порівняння, у відсот- d\% : близько 0.942.
ках (об/об);
«о : близько 1.451.
b — площа піка метанолу на хроматограмі випробо-
вуваного розчину; Температура кипіння: близько 244 °С.
с — площа піка метанолу на хроматограмі розчину
порівняння. 2-Етилгексанова кислота. С8Н16О2. (Мм. 144.2).
1036600. [149-57-5]. 2-Етилкапронова кислота.
Етаноламін. С2Н7МО. (Мм. 61.1). 1034900. [141-43-5].
2-Аміноетанол. Безбарвна рідина.

Прозора, безбарвна, в'язка, гігроскопічна рідина. d\l -.близько 0.91.


Змішується з водою й метанолом, помірно розчинний ЛІ? : близько 1.425.
в ефірі.
Супровідні домішки. Визначення проводять мето-
d$ : близько 1.04. дом газової хроматографії (2.2.28). Хроматогра-
/JD : близько 1.454. фують 1 мкл розчину, приготованого таким чином:
суспендують 0.2 г 2-етилгексанової кислоти у 5 мл
Температура плавлення: близько 11 °С. води Р, додають 3 мл кислоти хлористоводневої роз-
Зберігають у повітронепроникному контейнері. веденої Р і 5 мл гексану Р, струшують протягом
1 хв, після розділення шарів використовують верхній
Етилакрилат. С5Н8О2. (Мм. 100.1). 1035400. [140-88-5]. шар. Хроматографують за умов, описаних для
Етилпроп-2-еноат. 2-етилгексанової кислоти у статті Амоксицилін
натрію.
Безбарвна рідина.
Сума площ піків, крім основного піка й піка розчинни-
d\l : близько 0.924. ка, не має перевищувати 2.5 % площі основного піка.
п$ : близько 1.406.
Етиленбіс[3,3-ди(3-(1,1-диметилетил)-4-гідрокси-
Температура кипіння: близько 99 °С. феніл)бутират]. С50Н66О8. (Мм. 795). 1035900.
Температура плавлення: близько -71 °С. [32509-66-3]. Етиленбіс[3,3-ди(3-т/?е/и-бутил-4-
гідроксифеніл)бутират].
Етилацетат. С4Н8О2. (Мм. 88.1). 1035300. [141-78-6].
Кристалічний порошок. Практично не розчинний у
Прозора, безбарвна рідина. Розчинний у воді, змі- воді й петролейному ефірі, дуже легко розчинний в
шується з 96 % спиртом. ацетоні, ефірі й метанолі.
d$ : від 0.90 Ідо 0.904. Температура плавлення: близько 165 °С.
Температура кипіння: від 76 °С до 78 °С. Етиленбіс[3,3-Ди(3-иІрет-бутил-4-гідроксифеніл)бути-
рат]. 1035900. [32509-66-3]. Див. Етиленбіс[3,3-ди(3-
Етилацетат оброблений. 1035301.
(1,1-диметилетил)-4-гідроксифеніл)бутират] Р.
200 г кислоти сульфамінової Р диспергують в етил-
ацетаті Р і доводять тим самим розчинником Етиленгліколь. С2Н6О2. (Мм. 62.1). 1036100. [107-21-1].
до об'єму 1000 мл. Одержану суспензію перемішу- Етан-1,2-діол.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 203


4.1.1. Реактиви

Безбарвна, дещо в'язка гігроскопічна рідина. Змішується руки й обличчя, надягаючи поліетиленові захисні ру-
з водою й 96 % спиртом, мало розчинний в ефірі. кавички й підхожу маску для обличчя.
d§ :від 1.113 до 1.115. Розчини зберігають у повітронепроникному кон-
тейнері, в холодильнику при температурі від 4 °С до
гі$ : близько 1.432. 8 °С. Усі випробування проводять тричі.
Температура плавлення: близько -12 °С. До сухої чистої тест-пробірки, охолодженої в
Температура кипіння: близько 198 °С. суміші з 1 частини натрію хлориду Р і 3 частин
подрібненого льоду, повільно вводять потік газо-
Кислотність. До 10 мл додають 20 мл води Рі 1 мл роз- подібного етиленоксиду Р, дозволяючи конденсу-
чину фенолфталеїну Р; забарвлення розчину має ватись на внутрішній стінці тест-пробірки. З до-
змінитися до рожевого при додаванні не більше помогою скляного шприца, попередньо охолод-
0.15 мл 0.02 Мрозчину натрію гідроксиду. женого до температури 10 °С, поміщають близько
Вода (2.5.12). Не більше 0.2 %. 300 мкл (що відповідає приблизно 0.25 г етиле-
ноксиду) рідкого етиленоксиду Р у 50 мл макрого-
Етиленгліколю моноетиловий ефір. С4Н10О2. (М.м. 90.1). лу 200 РІ. Визначають абсорбовану кількість ети-
1036200. [110-80-5]. 2-Етоксіетанол. леноксиду зважуванням до і після абсорбції (Мео).
Розводять макроголом 200 РІ до об'єму 100.0 мл.
Прозора, безбарвна рідина. Змішується з водою, аце- Перед використанням ретельно перемішують.
тоном, 96 % спиртом і ефіром.
Кількісне визначення. До 10 мл суспензії 500 г/л
flffg : близько 0.93. магнію хлориду Р в етанолі Р додають 20.0 мл
«о : близько 1.406. 0.1 М розчину кислоти хлористоводневої в спирті.
Колбу закривають пробкою, збовтують до одер-
Температура кипіння: близько 135 °С. жання насиченого розчину і для досягнення
рівноваги витримують протягом ночі. 5.00 г
Етиленгліколю монометалевий ефір. С3Н8О2. вихідного розчину 2.5 г/л етиленоксиду Р поміща-
(М.м. 76.1). 1036300. [109-86-4]. 2-Метоксіетанол. ють у колбу, зважують, витримують протягом ЗО хв
Прозора, безбарвна рідина. Змішується з водою, аце-
і титрують 0.1 М розчином калію гідроксиду спир-
тоном, 96 % спиртом і ефіром. товим потенціометричне (2.2.20).
Проводять контрольний дослід, використовуючи
d$ : близько 0.97. замість вихідного розчину етиленоксиду таку саму
гі$ : близько 1.403. кількість макроголу 200 РІ.
Температура кипіння: близько 125 °С. Вміст етиленоксиду (X), у міліграмах в одному
грамі, обчислюють за формулою:
Етилендіамін. C2H8N2 (М.м. 60.1). 1036500. [107-15-3].
Етан-1,2-діамін. (К 0 -?!)•/• 4.404
Х= т
Прозора, безбарвна, димляча рідина; має сильно луж-
ну реакцію. Змішується з водою і 96 % спиртом, мало
розчинний в ефірі. де:
VoiV, об'єм 0.1 М розчину калію гідроксиду
Температура кипіння: близько 116 °С. спиртового, витрачений на титрування
контрольного й випробовуваного роз-
(Етилендинітрил)тетраоцтова кислота. C10H16N2O8. чину, відповідно;
(М.м. 292.2). 1105800. [60-00-4]. #,//'-1,2-етан- поправковий коефіцієнт до моляр-
діїлбіс[Л'-(карбоксиметил)гліцин]. Едетова кислота. ності 0.1 М розчину калію гідроксиду
Кристалічний порошок білого кольору. Дуже мало спиртового;
розчинний у воді. m маса випробовуваного зразка, у грамах.
Температура плавлення: близько 250 °С, із розкла- Етиленоксиду розчин. 1036402.
данням.
Зважують кількість охолодженого вихідного розчи-
Етиленоксид. С2Н4О. (Мм. 44.05). 1036400. [75-21-8]. ну етиленоксиду Р, яка відповідає 2.5 мг етиленок-
Оксиран. сиду, в охолодженій колбі й доводять макроголом
200 РІ до 50.0 г, ретельно перемішують. 2.5 г одер-
Безбарвний, займистий газ. Дуже легко розчинний у жаного розчину доводять макроголом 200 РІ до
воді й етанолі. об'єму 25.0 мл (5 мкг етиленоксиду в 1 г розчину).
Температура зрідження: близько 12 °С. Готують безпосередньо перед використанням.
Етиленоксиду вихідний розчин. 1036401. Етиленоксиду розчин РІ. 1036403.
Усі операції, які проводяться у ході приготування 1.0 мл (точна наважка) охолодженого вихідного роз-
розчинів, виконують у витяжній шафі. Захищають чину етиленоксиду Р доводять макроголом 200 РІ до

204 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

об'єму 50.0 мл і ретельно перемішують. 2.5 г одер- Зберігають при температурі від 2 °С до 8 °С.
жаного розчину доводять макроголом 200 Р1 до
об'єму 25.0 мл. Вміст етиленоксиду, в ррт, обчис- 2-Етил-2-метилбурштинова кислота. С7Н12О4.
люють із об'єму, визначеного зважуванням, беру- (Мм. 160.2). 1036800. [631-31-2]. 2-Етил-2-метилбу-
чи густину макроголу 200 Р1, що дорівнює 1.127. тандикарбонова кислота.
Готують безпосередньо перед використанням. Температура плавлення: від 104 °С до 107 °С.

Етиленоксиду розчин Р2. 1036404. Етилметилкетон. 1054100. [78-93-3]. Див. Метилетил-


1.00 г охолодженого вихідного розчину етиленокси- кетон Р.
ду Р (шо відповідає 2.5 мг етиленоксиду) поміща-
ють у попередньо зважену колбу, яка містить 40.0 г Етилпарагідроксибензоат. 1035700. [120-47-8]. Див.
охолодженого макроголу 200 Р1, і перемішують. статтю Етилпарагідроксибензоат.
Визначають точну масу й розводять до розрахун-
Етилформіат. С3Н6О2. (Мм. 74.1). 1035600. [109-94-4].
кової маси таким чином, щоб одержати розчин,
який містить 50 мкг етиленоксиду в 1 г розчину. Етилметаноат.
Зважують 10.00 г, поміщають у колбу, яка містить Прозора, безбарвна займиста рідина. Легко розчин-
близько ЗО мл води Р, перемішують і доводять во- ний у воді, змішується з 96 % спиртом і ефіром.
дою РПО об'єму 50.0 мл (10 мкг/мл етиленоксиду).
d$ : близько 0.919.
Готують безпосередньо перед використанням.
«о : близько 1.36.
Етиленоксиду розчин РЗ. 1036405. Температура кипіння: близько 54 °С.
10.0 мл розчину етиленоксиду Р2 доводять водою Р Етилціаноацетат. C5H7NO2. (Мм. 113.1). 1035500.
до об'єму 50.0 мл (2 мкг/мл етиленоксиду). [105-56-6].
Готують безпосередньо перед використанням. Безбарвна або світло-жовтого кольору рідина. Мало
розчинний у воді, змішується з 96 % спиртом і ефіром.
Етиленхлорид. С2Н4С12. (М.м. 99.0). 1036000. [107-06-2].
1,2-Дихлоретан. Температура кипіння: від 205 °С до 209 °С, із розкла-
данням.
Прозора, безбарвна рідина. Розчинний приблизно у
120 частинах води й 2 частинах 96 % спирту, Етоксихризоїдину гідрохлорид. C14H17C1N4O.
змішується з ефіром. (Мм. 292.8). 1035200. [2313-87-3]. 4-[(4-Етоксифе-
^2о : близько 1.25. ніл)діазеніл]фенілен-1,3-діаміну гідрохлорид.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 82 °С до Порошок червонуватого кольору. Розчинний у 96 %
84 °С; має переганятись не менше 95 %. спирті.

ІД'-Етиліденбіс(триптофан). C24H26N4O4. (М.м. 434.5). Етоксихризоїдину розчин. 1035201.


1106000. [132685-02-0]. 3,3'-[Етиліденбіс(1Я-індол- Розчин 1 г/л у 96 % спирті Р.
1,3-дііш)]біс[(25)-2-амінопропіонова кислота].
Випробування на чутливість. До суміші 5 мл кисло-
Містить не менше 98.0 % C24H26N4O4. ти хлористоводневої розведеної Р і 0.05 мл розчину
Кристалічний порошок білого або майже білого ко- етоксихризощину додають 0.05 мл 0.0167Мрозчину
льору. Мало розчинний у воді, дуже мало розчинний у бромід-бромату. Забарвлення розчину має зміни-
96 % спирті, практично не розчинний в ефірі. тися від червоного до світло-жовтого протягом 2 хв.
Температура плавлення: близько 223 °С, із розкла- Еуглобуліни бичачі. 1037100.
данням.
Використовують свіжу бичачу кров, зібрану в розчин
Кількісне визначення. Проводять, як зазначено в статті антикоагулянту (наприклад, розчин натрію цитрату).
Триптофан у розділі "ІД'-Етиліденбіс(триптофан) та Відкидають будь-яку гемолізовану кров. Центрифугу-
інші супровідні речовини". ють із прискоренням від 1500 g до 1800 g при темпера-
Площа основного піка на хроматограмі розчину турі від 15 °С до 20 °С для одержання супернатанту
порівняння (а) має бути не менше 98.0 % суми площ плазми з низьким вмістом тромбоцитів.
усіх піків. До 1 л плазми бичачої додають 75 г барію сульфату Р,
струшують протягом ЗО хв, потім центрифугують із
Лг-Етилмалеїмід. C6H7NO2. (Мл*. 125.1). 1036700. прискоренням від 1500 g до 1800 g при температурі від
[128-53-0]. 1-Етил-1Я-пірол-2,5-діон. 15 °С до 20 °С і відокремлюють прозору надосадову
Безбарвні кристали. Помірно розчинний у воді, легко рідину. Додають 10 мл розчину 0.2 мг/мл апротиніну Р
і струшують до змішування. У контейнер із мінімаль-
розчинний у 96 % спирті.
ною місткістю ЗО л у камері з температурою 4 °С
Температура плавлення: від 41 °С до 45 °С. поміщають 25 л води дистильованої Р, охолодженої до

«L ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 205


4.1.1. Реактиви

температури 4 °С, додають близько 500 г твердого вуг- вання. Збирають осад центрифугуванням при темпе-
лецю діоксиду й негайно, при перемішуванні, додають ратурі 4 °С. Суспендують осад механічним диспергу-
надосадову рідину, одержану із плазми. Утворюється ванням у 500 мл води дистильованої Р при температурі
білий осад. Для осадження витримують при темпера- 4 °С, збовтують протягом 5 хв і відокремлюють осад
турі 4 °С від 10 год до 15 год. Прозору надосадову ріди- центрифугуванням при температурі 4 °С. Механічно
ну відокремлюють з допомогою сифона. Збирають диспергують осад у 60 мл розчину, який містить 9 г/л
осад центрифугуванням при температурі 4 °С. Сус- натрію хлориду Р і 0.9 г/л натрію цитрату Р, і дово-
пендують осад механічним диспергуванням у 500 мл дять рН до 7.2-7.4 розчином натрію гідроксиду Р.
води дистильованої Р при температурі 4 °С, збовтують Фільтрують крізь скляний фільтр. Одержаний осад
протягом 5 хв і відокремлюють осад центрифугуван- подрібнюють з допомогою придатного інструмента.
ням при температурі 4 °С. Осад механічно диспергу- Промивають фільтр та інструмент 40 мл розчину, який
ють у 60 мл розчину, який містить 9 г/л натрію хлори- містить 9 г/л натрію хлориду Р і 0.9 г/л натрію цитра-
ду Р'\ 0.9 г/л натрію цитрату Р, доводять рН до 7.2-7.4 ту Р, і розводять до об'єму 100 мл тим самим розчи-
розчином 10 г/л натрію гідроксиду Р\ фільтрують крізь ном. Ліофілізують. Вихід звичайно становить від 6 г до
скляний фільтр. Одержаний осад подрібнюють у 8 г еуглобулінів з 1 л плазми людської.
ступці, фільтр і ступку промивають 40 мл розчину,
який містить 9 г/л натрію хлориду Р і 0.9 г/л натрію Випробування на придатність. Для цього випробуван-
цитрату Р, доводять тим самим розчином до об'єму ня готують розчин, використовуючи фосфатний бу-
100 мл і ліофілізують. Звичайно вихід становить від 6 г ферний розчин рН 7.2 Р, який містить ЗО г/л альбуміну
до 8 г еуглобулінів із 1 л плазми бичачої. бичачого Р. У тест-пробірку діаметром 8 мм, поміщену
до водяної бані при температурі 37 °С, вносять 0.1 мл
Випробування на придатність. Готують розчин, вико-
розчину порівняння стрептокінази, який містить
ристовуючи фосфатний буферний розчин рН 7.4 Р,
10 МО/мл стрептокіназної активності, та 0.1 мл роз-
який містить ЗО г/л альбуміну бичачого Р.
чину тромбіну людського Р, який містить 20 МО/мл.
У тест-пробірку діаметром 8 мм, поміщену у водяну Швидко додають 1 мл розчину, який містить 10 мг/мл
баню при температурі 37 °С, вносять 0.2 мл розчину еуглобулінів людських. Має утворитися щільний згус-
порівняння урокінази, який містить 100 МО/мл, і ток за час менший 10 с. Відмічають час, який минув
0.1 мл розчину тромбіну людського Р, який містить між додаванням розчину еуглобулінів людських і руй-
20 МО/мл. Швидко вводять 0.5 мл розчину, який міс- нуванням згустка. Час лізису не має перевищувати
тить 10 мг еуглобулінів бичачих у мілілітрі. Має утво- 15хв.
ритися щільний згусток за час менше 10 с. Відмічають
час, який минув між додаванням розчину еуглобулінів Зберігають у повітронепроникному контейнері при
бичачих і руйнуванням згустка. Час лізису не має пе- температурі 4 °С.
ревищувати 15 хв. Термін придатності 1 рік.
Зберігають у сухому місці при температурі 4 °С.
Ефір. С4Н100. (Мм. 74.1). 1035000. [60-29-7].
Термін придатності 1 рік.
Прозора, безбарвна, летка й дуже рухлива, легко зай-
Еуглобуліни людські. 1037200. миста рідина. Гігроскопічний, розчинний у воді,
змішується з 96 % спиртом.
Для приготування використовують свіжу людську
кров, зібрану в розчин антикоагулянту (наприклад, d$ : від 0.713 до 0.715.
розчин натрію цитрату), або людську кров для перели- Температура кипіння: від 34 °С до 35 °С.
вання, зібрану в пластмасові контейнери для крові, із
терміном зберігання, який тільки-но скінчився. Не переганяють, якщо ефір не витримує випробування
Відкидають будь-яку гемолізовану кров. Центрифугу- на пероксиди.
ють із прискоренням від 1500 g до 1800 g при темпера- Пероксиди. 8 мл розчину крохмалю з калію йодидом Р
турі 15 °С для одержання супернатанту плазми з низь- поміщають у циліндр із притертою скляною проб-
ким вмістом тромбоцитів. Можна змішувати плазми,
кою місткістю 12 мл і діаметром близько 1.5 см.
одержані з крові однієї групи.
Об'єм циліндра заповнюють повністю випробовуваним
До 1 л плазми додають 75 г барію сульфату Р, збовту- ефіром, перемішують і витримують у темно-
ють протягом ЗО хв, потім центрифугують при темпе- му місці протягом ЗО хв; не має з'являтись забарвлення.
ратурі 15 °С із прискоренням не менш як 1500 g і відо-
Назва й концентрація будь-якого доданого стабіліза-
кремлюють прозору надосадову рідину. Додають 10 мл
тора мають бути зазначені на етикетці.
розчину 0.2 мг/мл апротиніну Р і струшують до змішу-
вання. У контейнер з мінімальною місткістю ЗО л у ка- Зберігають у повітронепроникному контейнері, за-
мері з температурою 4 °С поміщають 25 л води дисти- хищеному від світла місці, при температурі не ви-
льованої Р, охолодженої до температури 4 °С, додають ще 15 °С.
близько 500 г твердого вуглецю діоксиду й негайно до-
дають, при перемішуванні, надосадову рідину, одержа- Ефір, вільний від пероксидів. 1035100. Див. статтю Ефір
ну із плазми; утворюється білий осад. Залишають для для наркозу.
осадження при температурі 4 °С на 10 - 15 год. Видаля-
ють прозору надосадову рідину з допомогою сифону- Желатин. 1040000. [9000-70-8]. Див. статтю Желатин.

206 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Желатин гідролізований. 1040100. Заліза(ІН) хлориду розчин Р2. 1037802.


50 г желатину Р розчиняють у 1000 мл води Р. Оброб- Розчин 13 г/л.
ляють насиченою парою в автоклаві при температурі
121 °С протягом 90 хв і ліофілізують. Заліза(Ш) хлориду розчин РЗ. 1037803.
2.0 г заліза(ПІ) хлориду Р розчиняють в етанолі Р
Заліза(Ш) амонію сульфат. FeNH4(SO4)2,12H2O. і доводять об'єм розчину тим самим розчинником
(М.м. 482.2). 1037700. [7783-83-7]. Заліза амонію ди- до 100.0 мл.
сульфат додекагідрат.
Кристали блідо-фіолетового кольору, які вицвітають Заліза(ІП) хлориду й сульфамінової кислоти реак-
на повітрі. Дуже легко розчинний у воді, практично не тив. 1037804.
розчинний у 96 % спирті. Розчин містить 10 г/л заліза(ІН) хлориду Р і 16 г/л
кислоти сульфамінової Р.
Заліза(ІІІ) амонію сульфату розчин Р2. 1037702.
Розчин 100 г/л. Заліза(ІІ) амонію сульфат. Fe(NH4)2(SO4)2,6H2O.
(Мм. 392.2). 1038200. [7783-85-9]. Заліза діамонію ди-
Перед використанням фільтрують, якщо необхідно. сульфат гексагідрат.
Заліза(ІП) амонію сульфату розчин Р5. 1037704. Кристали блідого блакитнувато-зеленуватого кольору
або гранули. Легко розчинний у воді, практично не
Струшують 30.0 г заліза(ІН) амонію сульфату Р із розчинний у 96 % спирті.
40 мл кислоти азотної Р і доводять об'єм розчину
водою Рло 100 мл. Якщо розчин каламутний, його Зберігають у захищеному від світла місці.
центрифугують або фільтрують.
Заліза(ІІ) сульфат. 1038300. [7782-63-0]. Див. статтю
Зберігають у захищеному від світла місці. Заліза сульфат.

Заліза(ПІ) амонію сульфату розчин Р6. 1037705. Заліза(П) сульфату розчин Р2. 1038301.
20 г заліза(ІН) амонію сульфату Р розчиняють у 0.45 г заліза(П) сульфату Р розчиняють у 50 мл
75 мл води Р, додають 10 мл 2.8 % (об/об) розчину 0.1 М розчину кислоти хлористоводневої та дово-
кислоти сірчаної Р і доводять об'єм розчину во- дять об'єм розчину водою, вільною від вуглецю діок-
дою Рло 100 мл. сиду, Р до 100 мл.
Готують безпосередньо перед використанням.
Заліза(ІИ) нітрат. Fe(NO3)3,9H2O. (Мм. 404). 1106100.
[7782-61-8]. Заліза саліцилату розчин. 1046700.
Містить не менше 99.0 % (м/м) Fe(NO3)3,9H2O. 0.1г заліза(ІП) амонію сульфату /"розчиняють у суміші
Кристали або кристалічна маса світло-рожевого ко- 2 мл кислоти сірчаної розведеної Р і 48 мл води Р, дово-
льору. Дуже легко розчинний у воді. дять об'єм розчину водою Рдо 100 мл. До одержаного
розчину додають 50 мл розчину 11.5 г/л натрію саліци-
Вільна кислота: не більше 0.3 % (у вигляді HNO3). лату Р, 10 мл кислоти оцтової розведеної Р, 80 мл роз-
чину 136 г/л натрію ацетату Р і доводять об'єм розчи-
Заліза(ІП) сульфат. Fe2(SO4)3,xH2O. 1037900. ну водою РД.О 500 мл.
[10028-22-5]. Заліза трисульфат водний.
Готують безпосередньо перед використанням.
Порошок жовтувато-білого кольору, сильно гігро-
скопічний, розкладається на повітрі. Мало розчинний Зберігають у повітронепроникному контейнері, захи-
у воді й 96 % спирті. щеному від світла місці.
Зберігають у повітронепроникному контейнері, захи- Залізо. Fe. (А.м. 55.85). 1046600. [7439-89-6].
щеному від світла місці.
Порошок сірого кольору або дріт. Розчиняється в роз-
Заліза(ІН) хлорид. РеС13,6Н2О. (М.м. 270.3). 1037800. ведених мінеральних кислотах.
[10025-77-1]. Заліза трихлорид гексагідрат.
Замінник тромбоцитів. 1066400.
Кристалічна маса жовто-оранжевого або коричневого
кольору, яка розпливається на повітрі. Дуже легко роз- До 0.5-1 г фосфоліпідів Р додають 20 мл ацетону Р і
чинний у воді, розчинний у 96 % спирті та ефірі. Під струшують протягом 2 год, потім центрифугують про-
дією світла заліза(Ш) хлорид і його розчини частково тягом 2 хв і зливають рідину з осаду. Залишок сушать у
вакуумі (водяний насос), додають 20 мл хлороформу Р,
відновлюються.
струшують протягом 2 год і фільтрують під вакуумом;
Зберігають у повітронепроникному контейнері. одержаний залишок суспендують у 5-10 мл розчину
9 г/л натрію хлориду Р.
Заліза(ПІ) хлориду розчин Р1. 1037801.
Для використання у кількісному визначенні факто-
Розчин 105 г/л. ра IX готують розведену суспензію в розчині 9 г/л

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 207


4.1.1. Реактиви

натрію хлориду Р таким чином, щоб різниця часу коа- Температура плавлення (±)-Ізоментолу: близько
гуляції між послідовними розведеннями суспензій 53 °С.
БСП становила близько 10 с.
Зберігають розведені суспензії при температурі -ЗО °С. (+)-Ізоментон. С10Н18О. (Мм. 154.2). 1047100.
Термін придатності 6 тижнів. (1Л)-г<мс-я-Ментан-3-он. (1Л)-г<ис-2-Ізопропіл-5-ме-
тилциклогексанон.
Ізатин. С8Н5МО2. (М.м. 147.1). 1046800. [91-56-5]. Містить різні кількості ментону.
Індолін-2,3-діон.
Безбарвна рідина. Дуже мало розчинний у воді, роз-
Дрібні кристали жовтувато-червоного кольору. Ма- чинний у 96 % спирті та ефірі.
ло розчинний у воді, розчинний у гарячій воді,
96 % спирті й ефірі, розчинний у розчинах гідроксидів d$ : близько 0.904.
лужних металів з утворенням фіолетового забарвлен- гі$ : близько 1.453.
ня, яке при стоянні переходить у жовте.
[а&° : близько +93.2°.
Температура плавлення: близько 200 °С, із частковою
сублімацією. Ізоментон, використовуваний у газовій хроматографії,
має витримувати таке додаткове випробування.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.2 %.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
Ізатину реактив. 1046801. матографії (2.2.28) за умов, зазначених у статті Олія
м'яти перцевої, з використанням (+)-ізоментону як
6 мг заліза(ПІ) сульфату Р розчиняють у 8 мл во- випробовуваного розчину.
ди Р, додають при перемішуванні 50 мл кислоти
сірчаної Р, до одержаного розчину додають 6 мг Площа головного піка має бути не менше 80.0 % суми
ізатину Р і перемішують до розчинення. площ усіх піків.
Розчин має бути світло-жовтого кольору, але не Ізопропіламін. C3H9N. (Мм. 59.1). 1119800. [75-31-0].
повинен мати оранжевий або червоний колір. Пропан-2-амін.
Ізоаміловий спирт. С 5 Н, 2 О. (Мм. 88.1). 1046900. Безбарвна, сильно летка, займиста рідина.
[123-51-3]. З-Метилбутан-1-ол. п$ : близько 1.374.
Безбарвна рідина. Мало розчинний у воді, змішується
Температура кипіння: від 32 °С до 34 °С.
з 96 % спиртом і ефіром.
Температура кипіння: близько 130 °С. Ізопропілміристат. 1047200. [110-27-0]. Див. статтю
Ізопропілміристат.
Ізоандростерон. С19НзоО2. (Мм. 290.4). 1107100.
[481-29-8]. Епіандростерон. Зр-Гідрокси-5а-андрос- 4-Ізопропілфенол. С9Н12О. (Мм. 136.2). 1047300.
тан-17-он. [99-89-8].
Порошок білого кольору. Практично не розчинний у Містить не менше 98 % С 9 Н) 2 О.
воді, розчинний в органічних розчинниках.
Температура кипіння: близько 212 °С.
Температура плавлення: від 172 °С до 174 °С.
Температура плавлення: від 59 °С до 61 °С.
[«][) : +88°. Визначення проводять, використовуючи
розчин 20 г/л у метанолі Р. Імідазол. C3H4N2. (Мм. 68.1). 1045400. [288-32-4].
ДА (2.2.41): 14.24 х 103. Визначення проводять за до- Кристалічний порошок білого кольору; розчинний у
вжини хвилі 304 нм, використовуючи розчин 1.25 г/л. воді й 96 % спирті.
Ізоментол. С10Н20О. (Мм. 156.3). 1047000. [23283-97-8]. Температура плавлення: близько 90 °С.
(+)-Ізоментол: (15,2Л,5Л)-2-ізопропіл-5-метилцик-
логексанол. Ьгінодибензил. C14H13N. (Мм. 195.3). 1045500. [494-19-9].
10,11 -Дигідродибенз[і,/]азепін.
(±)-Ізоментол: суміш рівних частин (IS,2R,5R)- та
(1 /?,25,55)-2-ізопропіл-5-метилциклогексанолу. Кристалічний порошок блідо-жовтого кольору. Прак-
тично не розчинний у воді, легко розчинний в ацетоні.
Безбарвні кристали. Практично не розчинний у воді,
дуже легко розчинний у 96 % спирті та ефірі. Температура плавлення: близько 106 °С.
[а]$: (+)-Ізоментол: близько +24°. Визначення про- Індигокармін. C 16 H 8 N 2 Na 2 O 8 S 2 . (Мм. 466.3). 1045600.
водять, використовуючи розчин 100 г/л у 96 % спир- [860-22-0]. Показник Шульца № 1309. Індекс кольо-
ті Р. ровості № 73015. Динатрію 3,3'-діоксо-2,2'-бісін-
Температура кипіння (+)-Ізоментолу: близько 218 °С. доліден-5,5'-дисульфонат. Е 132.
Температура кипіння (±)-Ізоментолу: близько 218 °С. Звичайно містить натрію хлорид.
Температура плавлення (+)-Ізоментолу: близько Порошок від синього до фіолетово-синього кольору
80 °С. або гранули синього кольору з мідним блиском.

208 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Помірно розчинний у воді, практично не розчинний у Приготування колонки. Якщо немає інших зазначень,
96 % спирті. Осаджується з водного розчину натрію використовують трубку із вплавленим всередину дис-
хлоридом. ком із пористого скла, завдовжки 400 мм, внутрішнім
діаметром 20 мм і висотою заповнення близько
Індигокарміну розчин. 1045601. 200 мм. Смолу попередньо змішують з водою Р, одер-
жану завись уводять у трубку, не допускаючи утворен-
0.2 г індигокарміну Р розчиняють у суміші 10 мл
ня бульбашок повітря між частками. Під час роботи
кислоти хлористоводневої Р і 990 мл розчину
рідина не має опускатися нижче поверхні смоли.
200 г/л кислоти сірчаної, вільної від азоту, Р.
Якщо смола у протонованій формі, промивають во-
Розчин має витримувати таке випробування:
дою Рдоти, поки для нейтралізації 50 мл знадобиться
10 мл одержаного розчину додають до розчину не більше 0.05 мл 0.1 Мрозчину натрію гідроксиду, ви-
1.0 мг калію нітрату Р у 10 мл води Р, негайно до- користовуючи як індикатор 0.1 мл розчину метилового
дають 20 мл кислоти сірчаної, вільної від азоту, Р і оранжевого Р. Якщо смола у натрієвій формі або є по-
нагрівають до кипіння. Синє забарвлення розчину треба в її регенерації, крізь колонку повільно пропус-
має зникнути протягом 1 хв. кають близько 100 мл суміші рівних об'ємів кислоти
хлористоводневої Р1 і води Р, а потім промивають во-
Індигокарміну розчин Р1. 1045602. дою Р, як описано вище.
4 г індигокарміну Р розчиняють у воді Р, додаючи Йод. 1045800. [7553-56-2]. Див. статтю Йод.
воду окремими порціями до об'єму 900 мл, потім
додають 2 мл кислоти сірчаної Р і доводять об'єм
Йодкрохмальний папір. 1085101.
розчину водою Рло 1000 мл.
Смужки фільтрувального паперу занурюють у
Встановлення титру. 10.0 мл еталонного розчину 100 мл розчину крохмалю, вільного від йоду, Р, який
нітрату (100 ррт МОз) Р поміщають у конічну містить 0.1 г калію йодату Р. Надлишок рідини ви-
колбу із широким горлом місткістю 100 мл, дода- даляють. Сушать у захищеному від світла місці.
ють 10 мл води Р, 0.05 мл розчину індигокарміну Р1
і негайно додають (за один раз, але обережно) Йоду розчин Р1. 1045801.
ЗО мл кислоти сірчаної Р. Одержаний розчин не-
гайно титрують приготовленим розчином індиго- До 10.0 мл 0.05 М розчину йоду додають 0.6 г калію
карміну Р1 до одержання стабільного синього за- йодиду Р і доводять об'єм розчину водою Р до
барвлення. 100.0 мл.
Кількість мілілітрів (й), витрачена на титрування, Готують безпосередньо перед використанням.
відповідає 1 мг NO3.
Йоду розчин Р2. 1045802.
Індометацин. 1101500. [53-86-1]. Див. статтю Індоме- До 10.0 мл 0.05 М розчину йоду додають 0.6 г калію
тацин. йодиду Р і доводять об'єм розчину водою Р до
1000.0 мл.
Індофеноловий синій. C 18 H 16 N 2 O. (М.м. 276.3).
1045700. [132-31-0]. Показник Шульца № 939. Індекс Готують безпосередньо перед використанням.
кольоровості № 49700. ЛЦ4-(Диметиламіно)феніл)]-
1,4-нафтохінонмоноімін. Йоду розчин РЗ. 1045803.
Порошок фіолетово-чорного кольору. Практично не 2.0 мл розчину йоду Р1 доводять водою Р до об'єму
розчинний у воді. 100.0 мл.
Хроматографія. Визначення проводять методом тон- Іотують безпосередньо перед використанням.
кошарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як
тонкий шар силікагель G Р. На хроматографічну плас- Йоду розчин Р4. 1045806.
тинку наносять 10 мкл розчину 0.1 г/л у метиленхло-
14 г йоду Р розчиняють у 100 мл розчину 400 г/л
риді Р і хроматографують у цьому ж розчиннику.
калію йодиду Р, додають 1 мл кислоти хлористо-
Фронт розчинника має пройти не менше 10 см. На
водневої розведеної Р і доводять об'єм розчину во-
хроматограмі має виявлятись лише одна основна пля-
дою РЛО ЮООмл.
ма. Допускається пляма на старті.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Іонообмінна смола сильнокислотна. 1085400.
Йоду розчин спиртовий. 1045804.
Смола у протонованій формі з групами кислоти суль-
фонової, приєднаними до решітки, що складається з Розчин 10 г/л у 96 % спирті Р.
полістиролу, поперечно зшитого 8 % дивінілбензолу.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Випускають у вигляді гранул кулястої форми; якщо
немає інших зазначень, розмір часток становить від
Йоду розчин у хлороформі. 1045805.
0.3 мм до 1.2 мм.
Розчин 5 г/л у хлороформі Р.
Ємність. Від 4.5 ммоль/г до 5 ммоль/г, при вмісті води
від 50 % до 60 %. Зберігають у захищеному від світла місці.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 209


4.1.1. Реактиви

2-Йодбензойна кислота. С7Н5Ю2. (М.м. 248.0). 2-Йодгіпурова кислота. G,H8INO3,2H2O. (Мм. 341.1).
1046100. [88-67-5]. 1046200. [147-58-0]. 2-(2-Иодбензамідо)оцтова кислота.
Кристалічний порошок від білого до світло-жовтого Кристалічний порошок білого або майже білого коль-
кольору. Мало розчинна у воді, розчинна в 96 % ору. Помірно розчинна у воді.
спирті. Температура плавлення: близько 170 °С.
Температура плавлення: близько 160 °С. Вода (2.5.12). Від 9 % до 13 %. Визначення проводять
Хроматографія. Визначення проводять методом тон- із 1.000г.
кошарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як Хроматографія. Визначення проводять методом тонко-
тонкий шар целюлозу для хроматографії F2S4 P. На лінію шарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як
старту хроматографічної пластинки наносять 20 мкл тонкий шар целюлозу для хроматографії F2S4 P. На лінію
розчину кислоти 2-йодбензойної, приготованого роз- старту хроматографічної пластинки наносять 20 мкл
чиненням 40 мг у 4 мл 0.1 Мрозчину натрію гідрокси- розчину кислоти 2-йодгіпурової, приготованого розчи-
ду й розведенням водою /"до об'єму 10 мл. Хромато- ненням 40 мг у 4 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду і
графують, використовуючи як рухому фазу верхній розведенням водою Рдо об'єму 10 мл. Хроматографу-
шар, одержаний при струшуванні суміші розчинників ють, використовуючи як рухому фазу верхній шар,
вода Р-кислота оцтова льодяна Р-толуол Р (20:40:40). одержаний при струшуванні суміші розчинників во-
Коли фронт розчинників пройде 12 см, пластинку да Р-кислота оцтова льодяна Р-толуол Р (20:40:40). Ко-
переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм. На ли фронт розчинників пройде 12 см, пластинку пере-
хроматограмі має виявлятись лише одна основна пля- глядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм. На хро-
ма. матограмі має виявлятись лише одна основна пляма.

Йоду бромід. ІВг. (Мм. 206.8). 1045900. [7789-33-5]. Йодетан. С2Н5І. (Мм. 155.9). 1099100. [75-03-6].
Кристали від синювато-чорного до коричнювато-чор- Рідина від безбарвного до злегка жовтуватого коль-
ного кольору. Легко розчинний у воді, 96 % спирті, ору, під дією повітря й світла темнішає. Змішується з
ефірі й кислоті оцтовій льодяній. 96 % спиртом і більшістю органічних розчинників.

Температура кипіння: близько 116 °С. d$ : близько 1.95.

Температура плавлення: близько 40 °С. п$ : близько 1.513.


Температура кипіння: близько 72 °С.
Зберігають у прохолодному, захищеному від світла місці.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Йоду броміду розчин. 1045901
Йодистоводнева кислота. НІ. (М.м. 127.9). 1098900.
20 г йоду броміду Р розчиняють у кислоті оцтовій [10034-85-2].
льодяній Р і доводять об'єм розчину тим самим
розчинником до 1000 мл. Кислоту йодистоводневу переганяють над червоним
фосфором, пропускаючи під час перегонки вуглецю
Зберігають у захищеному від світла місці. діоксид Р або азот Р. Використовують безбарвну або
майже безбарвну, киплячу при сталій температурі,
Йоду(У) оксид перекристалізований. І2О5. (М.м. 333.8). суміш (від 55 % до 58 % НІ), яка переганяється при
1046000. [12029-98-0]. Дийод пентоксид. Йодний температурі від 126 °С до 127 °С.
ангідрид.
Кислоту поміщають у невеликі флакони зі скла корич-
Містить не менше 99.5 % І2О5. невого кольору, попередньо продуті вуглецю діокси-
Кристалічний порошок білого кольору або гранули від дом Р або азотом Р, зі скляними пробками, гермети-
білого до сірувато-білого кольору. Гігроскопічний, ду- зують парафіном.
же легко розчинний у воді з утворенням НЮ3. Зберігають у захищеному від світла місці.
Стабільність при нагріванні. 2 г, попередньо витри-
Йодна кислота. Н5Ю6. (Мм. 227.9). 1108900.
мані при температурі 200 °С протягом 1 год, розчиня- [10450-60-9].
ють у 50 мл води Р. Розчин має бути безбарвним.
Кристали. Легко розчинна у воді, розчинна в 96 %
Кількісне визначення. 0.100 г йоду(У) оксиду перекрис- спирті.
талізованого розчиняють у 50 мл води Р, додають 3 г
калію йодиду Р\ 10 мл кислоти хлористоводневої розве- Температура плавлення: близько 122 °С.
деної Р. Титрують вивільнений йод 0.1 М розчином
натрію тіосульфату, використовуючи як індикатор Йодної та оцтової кислоти розчин. 1063000.
1 мл розчину крохмалю Р. 0.446 г натрію перйодату ^розчиняють у 2.5 мл розчи-
1 мл 0.1 М розчину натрію тіосульфату відповідає ну 25 % (об/об) кислоти сірчаної Р і доводять об'єм
2.782 мг І2О5. розчину кислотою оцтовою льодяною РД.О 100.0 мл.
Зберігають у повітронепроникному контейнері, захи- Йодоцтова кислота. С2Н3Ю2. (Мм. 185.9). 1107000.
щеному від світла місці. [64-69-7].

210 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Безбарвні або білого кольору кристали. Розчинна у чинниках, розчинний у кислоті хлористоводневій
воді й 96 % спирті. концентрованій із утворенням блідо-фіолетового за-
барвлення. Утворює солі з кислотами та основами.
Температура плавлення: від 82 °С до 83 °С.
Ізоелектрична точка казеїну знаходиться при значенні
рН близько 4.7. Лужні розчини мають ліве обертання
Йодплатинату реактив. 1046300. площини поляризації.
До 3 мл розчину 100 г/л кислоти хлорплатинової Р дода-
ють 97 мл води Р і 100 мл розчину 60 г/л калію йодиду Р. Калію бікарбонат. 1069900. [298-14-6]. Див. Калію
гідрокарбонат Р.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Калію бікарбонату розчин насичений, метанольний.
Йодсірчистий реактив. 1046400. 1069901. Див. Калію гідрокарбонату розчин насиче-
Пристрій для приготування реактиву, який скла- ний, метанольний Р.
дається з круглодонної колби місткістю 3000-4000 мл із
трьома вхідними отворами для мішалки, термометра й Калію бромат. КВЮ3. (Мм. 167.0). 1068700. [7758-01-2].
трубки, заповненої осушувачем, має бути закритим і Кристали або гранульований порошок білого кольору.
сухим у процесі підготовки. У колбу поміщають 700 мл Розчинний у воді, мало розчинний у 96 % спирті.
піридину безводного Р і 700 мл монометилового ефіру
етиленгліколю Р, додають при постійному перемішу- Калію бромід. 1068800. [7758-02-3]. Див. статтю Калію
ванні 220 г ретельно подрібненого йоду Р, попередньо бромід.
висушеного над фосфору(У) оксидом Р. Перемішуван-
ня продовжують до повного розчинення йоду (близько Калію бромід, використовуваний в інфрачервоній аб-
ЗО хв), потім охолоджують колбу до температури -10 °С сорбційній спектрофотометрії (2.2.24), має витриму-
і швидко додають при постійному перемішуванні 190 г вати таке додаткове випробування.
сірки діоксиду Р. Температура реакційної суміші не має ІЧ-спектр диска калію броміду, завтовшки 2 мм, попе-
перевищувати ЗО °С. Охолоджують. редньо висушеного при температурі 250 °С протягом
Встановлення титру. Близько 20 мл метанолу безвод- 1 год, повинен мати практично рівну базову лінію в
ного Р поміщають у посудину для титрування й титру- інтервалі довжин хвиль від 4000 см~' до 620 см '. Не по-
ють приготованим йодсірчистим реактивом (2.5.12, винен мати максимумів із поглинанням більше 0.02
над базовою лінією, за винятком максимумів для води
визначення води). Додають точно зважену достатню
за довжин хвиль 3440 см"1 і 1630 см"1.
кількість води Р і повторюють визначення води. Об-
числюють кількість води, в міліграмах, яка відповідає
Калію гідрокарбонат. КНСО3. (Мм. 100.1). 1069900.
1 мл йодсірчистого реактиву. [298-14-6]. Калію бікарбонат.
1 мл йодсірчистого реактиву відповідає як мінімум Прозорі, безбарвні кристали. Легко розчинний у воді,
3.5 мг води. практично не розчинний у 96 % спирті.
Необхідно вжити застережних заходів для запобігання
дії на розчини атмосферної вологи. Титр встановлю- Калію гідрокарбонату розчин насичений, метаноль-
ють безпосередньо перед використанням. ний. 1069901.
Зберігають у сухому контейнері. 0.1 г калію гідрокарбонату Р розчиняють у 0.4 мл
води Р при нагріванні на водяній бані, додають
5-Йодурацил. C4H3IN2O2. (Мм. 238.0). 1046500. 25 мл метанолу Р і перемішують коловими руха-
[696-07-1]. 5-Йод-1Я,ЗЯ-піримідин-2,4-діон. ми, продовжуючи нагрівання до розчинення.
Температура плавлення: близько 276 °С, із розкла- Готують безпосередньо перед використанням.
данням.
Калію гідроксид. 1070300. [1310-58-3]. Див. статтю
Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено Калію гідроксид.
в статті Йодоксіуридин, на хроматографічну пластинку
наносять 5 мкл розчину 0.25 г/л; на одержаній хрома- Калію гідроксиду 2 М розчин спиртовий. 1070301.
тограмі має бути лише одна основна пляма.
12г калію гідроксиду ,Р розчиняють у 10 мл води Р і
Кадмій. Cd. (А.м. 112.4). 1014100. [10108-64-2]. доводять об'єм розчину 96 % спиртом />до 100 мл.
Блискучий метал сріблясто-білого кольору. Практич- Калію гідроксиду 0.5 М розчин спиртовий
но не розчинний у воді, легко розчинний у кислоті (10 %, об/об). 1070302.
азотній та гарячій кислоті хлористоводневій.
28 г калію гідроксиду Р розчиняють у 100 мл
Казеїн. 1016600. [9000-71-9]. 96 % спирту Р і доводять об'єм розчину водою Рцо
1000 мл.
Суміш споріднених фосфопротеїнів, одержаних із мо-
лока. Калію гідроксиду розчин спиртовий. 1070303.
Аморфний порошок або гранули білого кольору. Дуже З г калію гідроксиду Р розчиняють у 5 мл води Р і
мало розчинний у воді й неполярних органічних роз- доводять об'єм розчину 96 % спиртом, вільним від

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 211


4.1.1. Реактиви

альдегідів, Рцо 100 мл. Декантують прозорий роз- Калію дихромату розчин. 1069501.
чин. Розчин має бути майже безбарвним.
Розчин 106 г/л.
Калію гідроксиду розчин спиртовий Р1. 1070304.
Калію дихромату розчин Р1. 1069502.
6.6 г калію гідроксиду Р розчиняють у 50 мл води Р
Розчин 5 г/л.
і доводять об'єм розчину етанолом /"до 1000 мл.
Калію йодат. КІО3. (Мм. 214.0). 1070400. [7758-05-6].
Калію гідросульфат. KHSO4. Калію бісульфат.
(М.м. 136.2). 1070100. [7646-93-7]. Кристалічний порошок білого кольору. Розчинний у
Прозорі, безбарвні, гігроскопічні кристали. Легко роз- воді.
чинний у воді з утворенням сильнокислого розчину. Калію йодид. 1070500. [7681-11-0]. Див. статтю Калію
Зберігають у повітронепроникному контейнері. йодид.

Калію йодиду розчин. 1070502.


Калію гідротартрат. С4Н5КО6. (Мм. 188.2). 1070200.
[868-14-4]. Калію гідро(2/?,.ї/?)-2,3-дигідроксибутан- Розчин 166 г/л.
1,4-діоат.
Калію йодиду йодований розчин. 1070503.
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні,
трохи матові кристали. Мало розчинний у воді, розчин- 1 г йоду Р і 4 г калію йодиду Р розчиняють у 10 мл
ний у киплячій воді, дуже мало розчинний у 96 % води Р, після повного розчинення доводять об'єм
спирті. розчину водою Рдо 100 мл.

Калію гідрофталат. С8Н5КО4. (Мм. 204.2). 1070000. Калію йодиду насичений розчин. 1070504.
[877-24-7]. Калію гідробензол-1,2-дикарбоксилат.
Насичений розчин калію йодиду Ру воді, вільній від
Кристали білого кольору. Розчинний у воді, мало роз- вуглецю діоксиду, Р має містити нерозчинені кри-
чинний у 96 % спирті. стали.

Калію гідрофталату 0.2 М розчин. 1070001. 0.5 мл насиченого розчину калію йодиду змішують
із ЗО мл суміші хлороформ Р - кислота оцтова Р
Розчин калію гідрофталату Р містить 40.84 г, у (2:3), додають 0.1 мл розчину крохмалю Р, якщо
перерахунку на С8Н5КО4, у 1000.0 мл. з'являється синє забарвлення, то воно має зник-
нути при додаванні 0.05 мл 0.1 М розчину натрію
Калію дигідрофосфат. 1069600. [7778-77-0]. Див. стат- тіосульфату.
тю Калію дигідрофосфат.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Калію дигідрофосфату 0.2 М розчин. 1069601.
Калію йодовісмутату розчин. 1070600.
Розчин калію дигідрофосфату Р містить 27.22 г, у
перерахунку на КН2РО4, у 1000.0 мл. До 0.85 г вісмуту нітрату основного Р додають 40 мл
води Р, 10 мл кислоти оцтової льодяної Р\ 20 мл розчи-
Калію дихромат. К2Сг2О7. (Мм. 294.2). 1069500. ну 400 г/л калію йодиду Р.
[7778-50-9]. Дикалію дихромат. Калію біхромат.
Калію йодовісмутату розчин Р1. 1070601.
Калію дихромат, використовуваний для калібровки
спектрофотометрів (2.2.25), має містити не менше 100 г кислоти винної Р розчиняють у 400 мл води Р,
99.9 % К2Сг2О7, у перерахунку на суху речовину, вису- додають 8.5 г вісмуту нітрату основного Р, стру-
шену при температурі 130 °С. шують протягом 1 год, додають 200 мл розчину
400 г/л калію йодиду Р та енергійно струшують.
Кристали оранжево-червоного кольору. Розчинний у Витримують 24 год і фільтрують.
воді, практично не розчинний у 96 % спирті.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Кількісне визначення. 1.000 г калію дихромату розчиня-
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- Калію йодовісмутату розчин Р2. 1070602.
чинником до 250.0 мл. 50.0 мл одержаного розчину
поміщають у колбу місткістю 500 мл, додають свіжо- Вихідний розчин. Суспендують 1.7 г вісмуту ніт-
приготований розчин, який складається з 4 г калію йо- рату основного Р і 20 г кислоти винної Р у 40 мл
диду Р,2г натрію гідрокарбонату Р і 6 мл кислоти хло- води Р. До суспензії додають 40 мл розчину 400 г/л
ристоводневої Р у 100 мл води Р. Колбу закривають калію йодиду Р, струшують протягом 1 год і
пробкою, витримують у захищеному від світла місці фільтрують.
протягом 5 хв і титрують 0.1 М розчином натрію Термін придатності розчину кілька днів, при
тіосульфату, використовуючи як індикатор 1 мл роз- зберіганні у флаконах оранжевого скла.
чину крохмалю, вільного від йоду, Р.
Розчин для обприскування. Безпосередньо перед
1 мл 0.1 М розчину натрію тіосульфату відповідає використанням змішують 5 мл вихідного розчину
4.903 мг К2Сг2О7. із 15 мл води Р.

212 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Калію йодовісмутату розчин розведений. 1070603. Калію піроантимонат. KSb(OH)6. (Мм. 262.9). 1071300.
[12208-13-8]. Калію гексагідроксоантимоніат.
100 г кислоти винної Р розчиняють у 500 мл води Р
і додають 50 мл розчину калію йодовісмутату Р1. Кристали або кристалічний порошок білого кольору.
Помірно розчинний у воді.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Калію піроантимонату розчин. 1071301.
Калію карбонат. К2СО3. (Мм. 138.2). 1068900. [584-08-7].
Дикалію карбонат. 2 г калію піроантимонату Р розчиняють у 95 мл га-
рячої води Р, швидко охолоджують, додають роз-
Гранульований порошок білого кольору, гігро- чин, який містить 2.5 г калію гідроксиду Ру 50 мл
скопічний. Дуже легко розчинний у воді, практично води Р, і 1 мл розчину натрію гідроксиду розведено-
не розчинний в етанолі. го Р. Витримують протягом 24 год, фільтрують і
Зберігають у повітронепроникному контейнері. доводять водою У до об'єму 150 мл.

Калію-натрію тартрат. C4H4KNaO6,4H2O. (Мм. 282.2). Калію плюмбіту розчин. 1071200.


1083500. [6381-59-5]. 1.7 г свинцю(Н) ацетату Р, 3.4 г калію цитрату Р\ 50 г
Безбарвні призматичні кристали. Дуже легко розчин- калію гідроксиду Р розчиняють у воді Р і доводять
об'єм розчину тим самим розчинником до 100 мл.
ний у воді.
Калію сульфат. K2SO4. (Мм. 174.3). 1033100. [7778-80-5].
Калію нітрат. KNO3. (Мм. 101.1). 1070700. [7757-79-1].
Дикалію сульфат.
Безбарвні кристали. Дуже легко розчинний у воді.
Безбарвні кристали. Розчинний у воді.
Калію перйодат. КЮ4. (Мм. 230.0). 1070800. [7790-21-8]. Калію тартрат. С 4 Н 4 К 2 О 6 ,1/2Н 2 О. (Мм. 235.3).
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні 1071400. [921-53-9]. Дикалію (2Я,ЗЛ)-2,3-дигідрокси-
кристали. Розчинний у воді. бутан-1,4-дикарбоксилат гемігідрат.
Гранульований порошок або кристали білого кольору.
Калію фериперйодату розчин. 1070801. Дуже легко розчинний у воді, дуже мало розчинний у
1 г калію перйодату Р розчиняють у 5 мл свіжопри- 96 % спирті.
готованого розчину 120 г/л калію гідроксиду Р, до-
дають 20 мл води Р\ 1.5 мл розчину заліза(ПІ) хло- Калію тетрайодомеркурату розчин. 1071500.
риду Р1, доводять свіжоприготованим розчином 1.35 г ртуті(П) хлориду Р розчиняють у 50 мл води Р,
120 г/л калію гідроксиду Рдо об'єму 50 мл. додають 5 г калію йодиду Р і доводять об'єм розчину
водою PRO 100 мл.
Калію перманганат. 1070900. [7722-64-7]. Див. статтю
Калію перманганат. Калію тетрайодомеркурату лужний розчин. 1071600.

Калію перманганату розчин у кислоті фосфорній. 11 г калію йодиду Р і 15 г ртуті(ІІ) йодиду Р розчиня-
ють у воді Р, доводять об'єм розчину тим самим роз-
1070901.
чинником до 100 мл. Безпосередньо перед викорис-
З г калію перманганату Р розчиняють у суміші танням одержаний розчин змішують з розчином
15 мл кислоти фосфорної Р і 70 мл води Р, доводять 250 г/л натрію гідроксиду Р (1:1).
об'єм розчину водою /'до 100 мл.
Калію тетраоксалат. С 4 Н 3 КО 8 ,2Н 2 О. (Мм. 254.2).
Калію перманганату розчин. 1070902. 1071700. [6100-20-5].
Розчин ЗО г/л. Кристалічний порошок білого кольору. Помірно роз-
чинний у воді, розчинний у киплячій воді, мало роз-
Калію перренат. KReO4. (Мм. 289.3). 1071000. чинний у 96 % спирті.
[10466-65-6].
Каліютіоціанат. KSCN. (Мм. 97.2). 1071800. [333-20-0].
Кристалічний порошок білого кольору. Розчинний у
воді, мало розчинний у 96 % спирті, метанолі й Безбарвні кристали, які розпливаються на повітрі. Ду-
пропіленгліколі. же легко розчинний у воді й 96 % спирті.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Калію персульфат. K2S2O8. (Мм. 270.3). 1071100.
[7727-21-1]. Дикалію пероксидисульфат. Калію тіоціанату розчин. 1071801.
Безбарвні кристали або кристалічний порошок білого Розчин 97 г/л.
кольору. Помірно розчинний у воді, практично не роз-
чинний у 96 % спирті. Водні розчини розкладаються Калію фериціанід. K3[Fe(CN)6J. (Мм. 329.3). 1069700.
при кімнатній температурі, швидше - при нагріванні. [13746-66-2]. Калію гексаціаноферат(ІІІ).
Зберігають у прохолодному місці. Кристали червоного кольору. Легко розчинний у воді.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 213


4.1.1. Реактиви

Калію фериціаніду розчин. 1069701. Порошок коричнювато-чорного кольору. Мало роз-


чинна у воді, дуже' мало розчинна в ацетоні й 96 %
Промивають 5 г калію фериціаніду Р невеликою
спирті, помірно розчинна в розведених розчинах
кількістю води Р, розчиняють у воді Р і доводять натрію гідроксиду.
об'єм розчину тим самим розчинником до 100 мл.
Готують безпосередньо перед використанням. Кальконкарбонової кислоти індикаторна суміш.
1015301.
Калію фероціанід. K 4 [Fe(CN) 6 ],3H 2 O. (М.м. 422.4). Змішують одну частину кальконкарбонової кисло-
1069800. [14459-95-1]. Калію гексаціаноферат(ІІ). ти Р із 99 частинами натрію хлориду Р.
Прозорі кристали жовтого кольору. Легко розчинний Випробування на чутливість. 50 мг індикатор-
у воді, практично не розчинний у 96 % спирті. ної суміші кальконкарбонової кислоти розчиняють
у суміші 2 мл розчину натрію гідроксиду концентро-
Калію фероціаніду розчин. 1069801. ваного Р і 100 мл води Р', з'являється блакитне за-
Розчин 53 г/л. барвлення, яке має перейти у фіолетове при дода-
ванні 1 мл розчину 10 г/л магнію сульфату РіО.І мл
розчину 1.5 г/л кальцію хлориду Р; при додаванні
Калію хлорат. КС1О3. (М.м. 122.6). 1069000. [3811-04-9].
0.15 мл 0.01 М розчину натрію едетату знов з'яв-
Порошок або гранули, або кристали білого кольору. ляється блакитне забарвлення.
Розчинний у воді.
Кальцію гідроксид. Са(ОН)2. (Мм. 74.1). 1015000.
Калію хлорид. 1069100. [7447-40-7]. Див. статтю Копію [1305-62-0]. Кальцію дигідроксид.
хлорид. Порошок білого кольору. Майже повністю розчинний
Калію хлорид, використовуваний для інфрачервоної аб- у 600 частинах води.
сорбційної спектрофотометрії (2.2.24), має задоволь-
няти таку додаткову вимогу. Кальцію гідроксиду розчин. 1015001.
ІЧ-спектр диска калію хлориду, завтовшки 2 мм, Свіжоприготований насичений розчин.
попередньо висушеного при температурі 250 °С
протягом 1 год, повинен мати практично рів- Кальцію карбонат. 1014500. [471-34-1]. Див. статтю
ну базову лінію в інтервалі довжин хвиль від Кальцію карбонат.
4000 см ' до 620 см'1. Не повинен мати максимумів із Кальцію карбонат Р1. 1014501.
поглинанням більше 0.02 над базовою лінією, за ви-
нятком максимумів для води за довжин хвиль Має задовольняти вимоги для кальцію карбонату Р
3440 см ' і 1630 см-1. і таку додаткову вимогу.
Хлориди (2.4.4). Не більше 50 ррт.
Калію хлориду 0.1 М розчин. 1069101.
Розчин калію хлориду вмістить 7.46 г, у перерахун- Кальцію лактат. 1015100. [41372-22-9]. Див. статтю
ку на КС1, у 1000.0 мл. Кальцію лактат пентагідрат.

Калію хромат. К2СгО4. (Мм. 194.2). 1069200. [7789-00-6]. Кальцію сульфат. CaSO4,l/2H2O. (Мм. 145.1). 1015200.
Дикалію хромат. [10034-76-1]. Кальцію сульфат гемігідрат.

Кристали жовтого кольору. Легко розчиннийІ у воді. Порошок білого кольору. Розчинний приблизно у
1500 частинах води, практично не розчинний у 96 %
Калію хромату розчин. 1069201. спирті. При змішуванні з водою, маса якої дорівнює
половині маси кальцію сульфату, порошок швидко
Розчин 50 г/л. твердіє, перетворюючись на тверду пористу масу.

Калію цитрат. 1069300. [6100-05-6]. Див. статтю Калію Кальцію сульфату розчин. 1015201.
цитрат. 5 г кальцію сульфату Р збовтують із 100 мл води Р
протягом 1 год і фільтрують.
Калію ціанід. KCN. (Мм. 65.1). 1069400. [151-50-8].
Кристалічний порошок або маса, або гранули білого Кальцію хлорид. 1014600. [10035-04-8]. Див. статтю
кольору. Легко розчинний у воді, мало розчинний у Кальцію хлорид.
96 % спирті.
Кальцію хлориду розчин. 1014601.
Калію ціаніду розчин. 1069401. Розчин 73.5 г/л.
Розчин 100 г/л.
Кальцію хлориду 0.01 М розчин. 1014602.
Кальконкарбонова кислота. C2|H 14 N 2 O 7 S,3H 2 O. (Мм. 0.147 г кальцію хлориду Р розчиняють у воді Р і до-
492.5). 1015300. [3737-95-9]. 2-Гідрокси-1-(2-гідрокси-4- водять об'єм розчину тим самим розчинником до
сульфо-1 -нафтілазо)нафталін-3-карбонова кислота. 100.0 мл.

214 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Кальцію хлориду 0.02 М розчин. 1014603. Каолін легкий. 1047400. [1332-58-7].


2.94 г кальцію хлориду Р розчиняють у 900 мл во- Очищений природний алюмосилікат гідратований.
ди Р, встановлюють рН розчину в межах від 6.0 до Містить підхожий диспергатор.
6.2 і доводять об'єм розчину водою Рцо 1000.0 мл.
Легкий порошок білого кольору, який не містить твер-
Зберігають при температурі від 2 °С до 8 °С. дих спечених часток, маслянистий на дотик. Практич-
но не розчинний у воді й мінеральних кислотах.
Кальцію хлорид Р1. СаС12,4Н2О. (М.м. 183.1). 1014700.
Кальцію хлорид тетрагідрат. Великі частки. Не більше 0.5 %. 5.0 г каоліну поміща-
ють у циліндр із притертою скляною пробкою за-
Містить не більше 0.05 ppm Fe. вдовжки близько 160 мм і діаметром 35 мм, додають
60 мл розчину 10 г/л натрію пірофосфату Р, енергійно
Кальцію хлорид безводний. СаС12. (М.м. 111.0). струшують та відстоюють протягом 5 хв. З допомогою
1014800. [10043-52-4]. піпетки відбирають 50 мл рідини на рівні близько 5 см
Містить не менше 98.0 % СаС12, у перерахунку на суху нижче поверхні й відкидають. До рідини, що залиши-
речовину. лася, додають 50 мл води Р, струшують, відстоюють
протягом 5 хв і видаляють 50 мл, як описано вище. Цю
Гранули білого кольору, які розпливаються на повітрі. операцію повторюють доти, поки не буде видалено за-
Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний у 96 % галом 400 мл. Переносять суспензію, яка залишилася,
спирті й метанолі. у фарфорову чашку, випарюють на водяній бані насу-
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше хо й сушать до постійної маси при температурі від
5.0 %. Визначення проводять у сушильній шафі при 100 °С до 105 °С. Маса залишку має бути не більше
температурі 200 °С. 25 мг.
Зберігають у повітронепроникному контейнері, захи- Дрібні частки. 5.0 г каоліну диспергують у 250 мл во-
щаючи від дії вологи. ди Р при енергійному струшуванні протягом 2 хв і не-
гайно виливають у скляний циліндр діаметром 50 мм.
Камедь бобів ріжкового дерева. 1104500. Подрібнений З допомогою піпетки відбирають 20 мл, поміщають у
ендосперм фруктових кісточок Ceratonia siliqua L. фарфорову чашку, випарюють на водяній бані насухо
Taub. й сушать до постійної маси при температурі від 100 °С
до 105 °С. Залишок суспензії відстоюють при темпера-
Порошок білого кольору, який містить від 70 % до
турі 20 °С протягом 4 год і з допомогою піпетки вида-
80 % розчинної у воді смоли, що складається в основ-
ляють 20 мл на рівні точно 5 см нижче поверхні, не
ному з галактоманоглікону.
скаламучуючи осаду. Залишок поміщають у фарфоро-
Камфора. 1113000. [76-22-2]. Див. статтю Камфора ра- ву чашку, випарюють насухо і сушать до постійної ма-
цемічна. си при температурі від 100 °С до 105 °С. Маса другого
залишку має бути не менше 70 % від маси першого за-
Камфора, використовувана в газовій хроматографії, лишку.
має витримувати таке додаткове випробування.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хрома- Каприловий спирт. 1024700. Див. Деканол Р.
тографії (2.2.28), як зазначено в статті Олія лавандова.
Карбазол. C12H9N. (Мм. 167.2). 1015400. [86-74-8].
Випробовуваний розчин. 10 г/л розчин випробовуваної Дибензопірол.
субстанції у гексані Р.
Кристали. Практично не розчинний у воді, легко роз-
Площа основного піка має бути не менше 98.0 % суми чинний в ацетоні, мало розчинний в етанолі.
площ усіх піків, за винятком піка гексану.
Температура плавлення: близько 245 °С.
(15)-(+)10-Камфоросульфонова кислота. C10H16O4S.
(Мм. 232.3). 1104100. [3144-16-9]. (15,4й)-(+)-2-Ок- Карбомер. 1015500. [9007-20-9].
со-10-борненсульфонова кислота. [(1,5)-7,7-Диметил- Поперечно-зшитий полімер акрилової кислоти, після
2-оксобіцикло[2.2.1]гептан-1-іл]метансульфонова висушування при температурі 80 °С протягом 1 год
кислота. Кислота Рейхлера. містить велику кількість карбоксильних груп (СО2Н,
Кристали у вигляді призм. Гігроскопічна, розчинна у від 56 % до 68 %).
воді. Середня молекулярна маса близько 3 х 106.
Містить не менше 99.0 % (1 .$)-(+) 10-камфоросульфо- рН (2.2.3). Близько 3. Вимірюють рН суспензії 10 г/л.
нової кислоти.
Температура плавлення: близько 194 °С, із розкла- Карбофенотіон. СПН16СЮ2Р83. (М.м. 342.9). 1016200.
данням. [786-19-6]. 0,ОДіетил-5-[[(4-хлорфеніл)тіо]метил]-
фосфордитіоат.
[а]™ : +20°±1°. Визначення проводять, використову-
ючи розчин 43 г/л у воді Р. Рідина жовтуватого кольору. Практично не розчинний
3 у воді, змішується з органічними розчинниками.
АА (2.2.41): 10.2 х 10 . Визначення проводять за до-
вжини хвилі 290.5 нм, використовуючи розчин 1.0 г/л. rf|5 : близько 1.27.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 215


4.1.1. Реактиви

Карвакрол. С10Н14О. (Мм. 150.2). 1016400. [499-75-2]. Розмір часток: від 75 мкм до 160 мкм.
5-Ізопропіл-2-метил фенол. Використовувані межі рН: від 5 до 14.
Рідина коричнюватого кольору. Практично не розчин-
Максимальна температура використання 120 °С.
ний у воді, дуже легко розчинний у 96 % спирті й ефірі.
d§ : близько 0.975. Катіонообмінна смола. 1016700.
п$ : близько 1.523. Смола у протонованій формі з групами сульфонової
кислоти, приєднаними до решітки полімеру, який
Температура кипіння: близько 237 °С. складається з полістиролу поперечно-зшитого 8 %
Карвакрол, використовуваний у газовій хроматографії, дивінілбензолу. Випускають у вигляді гранул, розмір
має витримувати таке додаткове випробування. яких зазначають після назви реактиву у випробуван-
нях, в яких він використовується.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
матографії (2.2.28), як зазначено в статті Олія м'яти Катіонообмінна смола Р1. 1121900.
перцевої.
Смола у протонованій формі з групами сульфоно-
Випробовуваний розчин. 0.1 г розчиняють у 10 мл аце- вої кислоти, приєднаними до решітки полімеру,
тону Р. який складається із полістиролу поперечно-зши-
На хроматограмі випробовуваного розчину площа ос- того 4 % дивінілбензолу. Випускають у вигляді гра-
новного піка має бути не менше 95.0 % суми площ усіх нул, розмір яких зазначають після назви реактиву у
піків, за винятком піка ацетону. випробуваннях, в яких він використовується.

Карвон. С 10 Н 14 О. (Мм. 150.2). 1016500. [2244-16-8]. Католіт для ізолектрофокусування рН від 3 до 5 (0.1 М
ґф-я-Мента-6,8-дієн-2-он. (+)-2-Метил-5-(1-метил- розчин /J-аланіну). 1113100.
етеніл)циклогекс-2-енон. 8.9 г ^-аланіну Р розчиняють у воді Р і доводять об'єм
Рідина. Практично не розчинний у воді, змішується з розчину тим самим розчинником до 1000 мл.
96 % спиртом.
Кетостеариловий спирт. 1017500. [67762-27-0]. Див.
d$ : близько 0.965. статтю Спирт кетостеариловий.
л20° : близько 1.500.
Кисень. О2. (Мм. 32.00). 1108800.
[а]$ : близько +61°.
Містить не менше 99.99 % (об/об) О2.
Температура кипіння: близько 230 °С.
Азот і аргон: не більше 100 ррт.
Карвон, використовуваний в газовій хроматографії, Вуглецю діоксид: не більше 10 ррт.
має витримувати таке додаткове випробування.
Вуглецю монооксид: не більше 5 ррт.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
матографії (2.2.28), як зазначено в статті Олія м'яти Кислотний синій 83. C 4 5H 44 N 3 NaO 7 S 2 . (Мм. 826).
перцевої, використовуючи карвон як випробовуваний 1012200. [6104-59-2]. Кольоровий індекс № 42660.
розчин. Брильянтовий синій Р. Кумасі брильянтовий си-
Площа головного піка має бути не менше 98.0 % суми ній Р 250.
площ усіх піків. Порошок коричневого кольору. Не розчинний у
холодній воді, мало розчинний у киплячій воді й ета-
Катехін. С] 5 Н 14 О 6 ,хН2О. (Мм. 290.3 для безводного). нолі, розчинний у кислоті сірчаній, кислоті оцтовій
1119000. [154-23-4]. (+)-(2Я,35)-2-(3,4-Дигідрокси- льодяній і розведених розчинах гідроксидів лужних
феніл)-3,4-дигідро-2Я-хромен-3,5,7-триол. Катехол. металів.
Ціаніданол. Ціанідол.
Кумасі фарбувальний розчин. 1012201.
Катіонообмінна смола сильна (кальцієва форма).
1104600. Розчин 1.25 г/л кислотного синього 83 Р у суміші
розчинників кислота оцтова льодяна Р - мета-
Смола у кальцієвій формі з групами сульфонової кис- нол Р - вода Р( 1:4:5). Фільтрують.
лоти, приєднаними до решітки полімеру, який скла-
дається із полістиролу поперечно-зшитого 8 % ди- Знебарвлюючий розчин. 1012202.
вінілбензолу. Розмір часток зазначають після назви
реактиву в окремих статтях. Суміш розчинників кислота оцтова льодяна Р-ме-
танол Р-вода Р (1:4:5).
Катіоніт слабоосновний. 1096000. Див. Катіоніт слаб-
кий Р. Кислотний синій 90. C 47 H 48 N 3 NaO 7 S 2 . (Мм. 854).
1001300. [6104-58-1]. Кольоровий індекс № 42655.
Катіоніт слабкий. 1096000. Натрій [4-[[4-[(4-етоксифеніл)аміно]феніл][[4-(етил)-
(3-сульфонатобензил)аміно]феніл]метилен]циклогек-
Смола поліметакрилова, слабо кисла, яка містить кар- са-2,5-дієн-1-іліден](етил)-(3-сульфонато-бен-
боксильні групи у протонованій формі. зил)амоній.

216 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Порошок темно-коричневого кольору з фіолетовим кою з пористого скла (100) і двома позначками на ви-
блиском і з украпленими частками, які мають ме- соті 0.10 м і 0.20 м над пластинкою. Колонку заповню-
талічний блиск. Розчинний у воді й етанолі. ють випробовуваною речовиною до першої позначки,
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше а до другої позначки заповнюють водою Р. Коли перші
5.0 %. 0.500 г сушать у сушильній шафі при темпера- краплі починають витікати з колонки, знов заповню-
турі від 100 °С до 105 °С. ють до другої позначки водою Р і вимірюють час
витікання з колонки перших 5 мл води. Швидкість по-
A\fM '. більше 500, у перерахунку на суху речовину. Ви- току має бути не менше 1 мл/хв.
значення проводять за довжини хвилі 577 нм, вико-
ристовуючи розчин 0.01 г/л у буферному розчині Кольоровість (2.2.2, метод І). Елюат, одержаний при
рН 7.0. випробуванні на швидкість фільтрації, має бути без-
барвним.
Кислотний синій 92. С26Н16^Ма3О1083. (М.м. 696). Кислотність або лужність. До 1.00 г додають 10 мл во-
1001400. [3861-73-2]. Кольоровий індекс № 13390. Ку- ди Р, енергійно збовтують і витримують протягом 5 хв.
масі блакитний. Аназолен-натрій. Тринатрію 8-гідрок- Суспензію фільтрують крізь фільтр, попередньо про-
си-4'-(феніламіно)азонафталін-3,5',6-трисульфонат. митий гарячою водою Р до нейтральної реакції в про-
Кристали темно-синього кольору. Мало розчинний у мивній воді. До 2.0 мл фільтрату додають 0.05 мл роз-
96 % спирті, розчинний у воді, ацетоні й моноетило- чину метилового червоного Р; розчин повинен мати
вому ефірі етиленгліколю. жовте забарвлення. До 2.0 мл фільтрату додають
0.05 мл розчину фенолфталеїну Р1; дозволяється слаб-
Кислотного синього 92 розчин. J00140J. ко рожеве забарвлення розчину.
0.5 г кислотного синього 92 Р розчиняють у суміші Водорозчинні речовини. 10.0 г поміщають у хрома-
10 мл кислоти оцтової льодяної Р, 45 мл 96 % спир- тографічну колонку розміром 0.25 м х 10 мм, елюю-
ту Р\ 45 мл води Р. ють водою Р, збираючи перші 20 мл елюату, випа-
рюють насухо, залишок сушать при температурі
Кізельгур G. 1047600. від 100 °С до 105 °С. Маса залишку має бути не більше
Складається з кізельгуру, обробленого кислотою хло- 10 мг.
ристоводневою і кальцинованого додаванням близько Залізо (2.4.9). Не більше 0.02 % (200 ррт). До 0.50 г до-
15 % кальцію сульфату гемігідрату. дають 10 мл суміші рівних об'ємів кислоти хлористо-
Дрібний порошок сірувато-білого кольору; при розти- водневої Р] і води Р, енергійно струшують, витриму-
ранні з водою сірий колір стає більш вираженим. Се- ють протягом 5 хв і фільтрують. 1 мл фільтрату має ви-
редній розмір часток від 10 мкм до 40 мкм. тримувати випробування на залізо.
Кальцію сульфат. Визначення проводять методом, Втрата в масі після прожарювання. Не більше 0.5 %.
зазначеним для силікагелю G Р. Під час прожарювання (600 °С) речовина не повинна
мати коричневе або чорне забарвлення.
рН (2.2.3). Від 7 до 8. Вимірюють рН суспензії, одержа-
ної струшуванням 1 г із 10 мл води, вільної від вуглецю
діоксиду, Р протягом 5 хв. Клобетазолу пропіонат. C25H32C1FO5. (М.м. 467.0).
1097700. [25122-46-7]. 21-Хлор-9-фтор-11(3,17-
Хроматографічна розділювальна здатність. Визначен- дигідрокси- 16(3-метилпрегна-1,4-дієн-3,20-діон-17-
ня проводять методом тонкошарової хроматографії пропіонат.
(2.2.27). Пластинки готують, використовуючи завись
кізельгуру о із розчином 2.7 г/л натрію ацетату Р. На Кристалічний порошок білого кольору. Не розчинний
лінію старту хроматографічної пластинки наносять у воді, розчинний у 96 % спирті й ацетоні.
5 мкл розчину, який містить по 0.1 г/л лактози, саха- [а]$ : близько +104°. Визначення проводять у діок-
рози, глюкози й фруктози у піридині Р. Хроматографу- сані.
ють у системі розчинників вода Р - 2-пропанол Р-ети-
лацетат Р (12:23:65). Час прохождення фронту роз- Температура плавлення: близько 196 °С.
чинників на відстань 14 см близько 40 хв. Пластинку
сушать на повітрі, обприскують розчином анісового Кобальту нітрат. Co(NO3)2,6H2O. (М.м. 291.0). 1021700.
альдегіду Р, витрачаючи близько 10 мл, і нагрівають [10026-22-9].
при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 5 хв. На Дрібні кристали гранатового кольору. Дуже легко роз-
хроматограмі мають виявлятися чотири чітких, добре чинний у воді.
розділених без "хвостів", плями.
Кобальту хлорид. СоС12,6Н2О. (М.м. 237.9). 1021600.
Кізельгур для хроматографії. 1047500. [7791-13-1].
Легкий порошок білого або жовтувато-білого кольору.
Кристалічний порошок червоного кольору або крис-
Практично не розчинний у воді, розведених кислотах
тали темно-червоного кольору. Дуже легко розчинний
і органічних розчинниках.
у воді, розчинний у 96 % спирті.
Швидкість фільтрації. Використовують хромато-
графічну колонку розміром 0.25 м х 10 мм із пластин- Кодеїн. 1021800. [6059-47-8]. Див. статтю Кодеїн.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 217


4.1.1. Реактиви

Кодеїну фосфат. 1021900. [52-28-8]. Див. статтю Ко- розчинний приблизно у 50 частинах води й розчинах
деїну фосфат гемігідрат. гідроксидів лужних металів.

Конго червоний. C32H22N6Na2O6S2. (М.м. 697). 1022000. flf2o : близько 1.05.


[573-58-0). Показник Шульца № 360. Кольоровий гі$ : від 1.540 до 1.550.
індекс № 22120. Динатрію (біфеніл-4,4'-діїл-біс-2,2'-
азо)біс( 1 -амінонафталін-4-сульфонат). Температура кипіння: близько 190 °С.

Порошок коричнювато-червоного кольору. Розчин- Температура тверднення (2.2.18). Не нижче 30.5 °С.
ний у воді. Залишок після випарювання. Не більше 0.1 % (м/м).
Випарюють на водяній бані й сушать у сушильній
Конго червоного розчин. 1022001. шафі при температурі від 100 °С до 105 °С.
0.1 г конго червоного Р розчиняють у суміші 20 мл Зберігають у захищеному від кисню, світла й вологи
96 % спирту Р і води Рі доводять об'єм розчину во- місці, перед використанням переганяють.
дою Рдо 100 мл.
Випробування на чутливість. До 100 мл води, Крезоловий червоний. C 2 iH 18 O 5 S. (М.м. 382.4).
вільної від вуглецю діоксиду, Р додають 0.2 мл роз- 1022800. [1733-12-6]. Крезолсульфонфталеїн.
чину конго червоного і 0.3 мл 0.1 М розчину 4,4'-(ЗЯ-2,1-Бензоксатіол-3-іліден)біс(2-метил фе-
натрію гідроксиду, з'являється синє забарвлення, нол^,S-діоксид.
яке має перейти у рожеве при додаванні не більше Кристалічний порошок червонувато-коричневого ко-
0.3 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду. льору. Мало розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті
Зміна забарвлення. Від синього до рожевого в й розведених розчинах гідроксидів лужних металів.
інтервалі рН 3.0-5.0.
Крезолового червоного розчин. 1022801.
Конго червоного папір. 1022002. 0.1г крезолового червоного Р розчиняють в суміші
Смужки фільтрувального паперу занурюють на 2.65 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду й 20 мл
кілька хвилин у розчин конго червоного Р. Висушу- 96 % спирту Р, доводять об'єм розчину водою Рло
ють. 100 мл.

Коричний альдегід. С9Н8О. (М.м. 132.1). 1020700. Випробування на чутливість. До 100 мл води,
[104-55-2]. 3-Фенілпропеналь. вільної від вуглецю діоксиду, Р додають 0.1 мл роз-
чину крезолового червоного і 0.15 мл 0.02 М розчи-
Масляниста рідина від жовтуватого до зеленувато- ну натрію гідроксиду, з'являється пурпурно-чер-
жовтого кольору. Мало розчинний у воді, дуже легко воне забарвлення, яке має перейти у жовте при до-
розчинний у 96 % спирті й ефірі. даванні не більше 0.15 мл 0.02 М розчину кислоти
d§ :від 1.048 до 1.051. хлористоводневої.

Л[? : близько 1.620. Зміна забарвлення. Від жовтого до червоного в


інтервалі рН 7.0-8.6.
Зберігають у прохолодному, захищеному від світла місці.
л(-Крезоловий пурпуровий. C21H18O5S. (М.м. 382.44).
Кортизону ацетат. 1097800. [50-04-4]. Див. статтю Кор- 1121700. [2303-01-7]. м-Крезолсульфонфталеїн.
тизону ацетат.
Кристалічний порошок оливково-зеленого кольору.
Кофеїн. 1014400. [58-08-2]. Див. статтю Кофеїн. Мало розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті, кис-
лоті оцтовій льодяній та метанолі.
Кофейна кислота. С9Н8О4. (М.м. 180.2). 1014300.
[331-39-5]. ( )-3-(3,4-Дигідроксифеніл)пропіонова лі-Крезолового пурпурового розчин. 1121701.
кислота. 0.1 г м-крезолового пурпурового Р розчиняють у
Кристали або пластинки білого або майже білого ко- 13 мл 0.01М розчину натрію гідроксиду Р, доводять
льору. Легко розчинна у гарячій воді й 96 % спирті, об'єм розчину водою Рдо 100 мл і перемішують.
помірно розчинна у холодній воді. Зміна забарвлення. Від червоного до жовтого в
Температура плавлення: близько 225 °С, із розкла- інтервалі рН 1.2-2.8.
данням. Від жовтого до фіолетового в інтервалі рН 7.4-9.0.
Свіжоприготований розчин з рН 7.6 має два максимуми Кремневольфрамова кислота. H4SiW|2O40,xH2O.
поглинання (2.2.25) за довжин хвиль 293 нм і 329 нм. 1078000. [11130-20-4].
Крезол. С7Н8О. (М.м. 108.1). 1022700. [95-48-7]. о-Кре- Кристали білого або жовтувато-білого кольору, які
зол. 2-Метилфенол. розпливаються на повітрі. Дуже легко розчинна у воді
й 96 % спирті.
Кристали або переохолоджена рідина, яка темнішає
на світлі й повітрі. Змішується з етанолом і ефіром, Зберігають у повітронепроникному контейнері.

218 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Кристалічний фіолетовий. C25H30C1N3. (М.м. 408.0). Крохмалю розчин із калію йодидом. 1070501.
1022900. [548-62-9]. Показник Шульца № 78. Кольоро- 0.75 г колію йодиду Р розчиняють у 100 мл води Р,
вий індекс № 42555. Гексаметилпарарозаніліну хлорид. нагрівають до кипіння і додають при перемішу-
Кристали або порошок темно-зеленого кольору. Роз- ванні розчин 0.5 г крохмалю розчинного Р у 35 мл
чинний у воді й 96 % спирті. води Р. Кип'ятять протягом 2 хв і охолоджують.
Випробування на чутливість. Суміш, яка скла-
Кристалічного фіолетового розчин. 1022901. дається із 15 мл розчину крохмалю із калію йоди-
0.5 г кристалічного фіолетового Р розчиняють у дом, 0.05 мл кислоти оцтової льодяної Р і 0.3 мл
кислоті оцтовій безводній Р і доводять об'єм роз- розчину йоду Р2, повинна мати синє забарвлення.
чину тим самим розчинником до 100 мл.
Ксантгідрол. С13Н10О2. (Мм. 198.2). 1096100. [90-46-0].
Випробування на чутливість. До 50 мл кислоти оц- 9-Ксантенол.
тової безводної Р додають 0.1 мл розчину крис-
талічного фіолетового; з'являється блакитнувато- Містить не менше 90.0 % С]3Н10О2.
фіолетове забарвлення, яке має перейти у блакит- Порошок від білого до світло-жовтого кольору. Дуже
нувато-зелене при додаванні 0.1 мл 0.1 М розчину мало розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті, ефірі
кислоти хлорної. й кислоті оцтовій льодяній.

Крохмаль розчинний. 1085100. [9005-84-9]. Доступний також у вигляді розчину, який містить від
90 г/л до 110 г/л ксантгідролу в метанолі Р.
Порошок білого кольору.
Температура плавлення: близько 123 °С.
Готують розчин 20 г/л у гарячій воді Р. Розчин повинен
мати слабку опалесценцію і залишатись рідким при Кількісне визначення. 0.300 г ксантгідролу поміщають у
охолодженні. колбу місткістю 250 мл, розчиняють у 3 мл метанолу Р
або використовують 3.0 мл розчину. Додають 50 мл
Крохмалю розчин. 1085103. кислоти оцтової льодяної Р і по краплях при струшу-
ванні 25 мл розчину 20 г/л сечовини Р. Відстоюють
1.0 г крохмалю розчинного Р розтирають на поро- 12 год, потім фільтрують крізь скляний фільтр (16).
шок із 5 мл води Р, суміш повільно при постійному Осад на фільтрі промивають 20 мл 96 % спирту Р, су-
перемішуванні вливають у 100 мл киплячої води Р, шать у сушильній шафі при температурі від 100 °С до
яка містить 10 мг ртуті(ІІ) йодиду Р. 105 °С і зважують.
При використанні реактиву кожного разу прово- 1 г осаду відповідає 0.9429 г ксантгідролу.
дять випробування на чутливість.
Зберігають у захищеному від світла місці. Якщо вико-
Випробування на чутливість. Суміш, яка скла- ристовують метанольний розчин, то зберігають у не-
дається із 1 мл розчину крохмалю, 20 мл води Р, великих герметичне закритих ампулах і якщо не-
близько 50 мг калію йодиду Р і 0.05 мл розчину йо- обхідно, перед використанням фільтрують.
ду Р1, повинна мати синє забарвлення.
Ксантгідрол Р1. 1096101.
Крохмалю розчин Р1. 1085105. Має задовольняти вимоги для ксантгідролу Р і та-
1 г крохмалю розчинного Р змішують із невеликою ку додаткову вимогу.
кількістю холодної води Р. Одержану суміш дода- Містить не менше 98.0 % С13Н10О2.
ють до 200 мл киплячої води Р, додають 250 мг кис-
лоти саліцилової Р, кип'ятять протягом 3 хв і не- Ксантгідролу розчин. 1096102.
гайно охолоджують.
До 100 мл кислоти оцтової безводної Р додають
Термін придатності від 2 до 3 тижнів при збері- 0.1 мл розчину 100 г/л ксантгідролу Р у мета-
ганні розчину при температурі від 4 °С до 10 °С. нолі Р, І мл кислоти хлористоводневої Р і витриму-
Свіжий розчин крохмалю готують у тому випадку, ють 24 год.
коли в точці еквівалентності перехід забарвлення
від синього до безбарвного не різкий. Ксиленоловий оранжевий. C31H28N2Na4O13S. (М.м. 761).
1096300. [3618-43-7]. Тетранатрію 3,3'-(ЗЯ-2,1-бен-
Випробування на чутливість. До 2 мл розчину крох- зоксатіол-3-іліден)біс[(6-гідрокси-5-метил-3,1-фені-
малю Р1 додають 20 мл води Р, близько 50 мг калію лен)метиленімінобісацетат]5,5-діоксид.
йодиду Р і 0.05 мл розчину йоду РГ, одержаний роз-
Кристалічний порошок червонувато-коричневого ко-
чин повинен мати синє забарвлення.
льору. Розчинний у воді.
Крохмалю розчин, вільний від йоду. 1085104.
Ксиленолового оранжевого індикаторна суміш.
Готують розчин, як зазначено для розчину крохма- 1096301.
лю Р, але без ртуті(ІІ) йодиду.
Розтирають на порошок 1 частину ксиленолового
Готують безпосередньо перед використанням. оранжевого Р із 99 частинами калію нітрату Р.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 219


4.1.1. Реактиви

Випробування на чутливість. До 50 мл води Р дода- Перекисне число (2.5.5). Не більше 5.


ють 1 мл кислоти оцтової розведеної Р, 50 мг інди- Число омилювання (2.5.6). Від 187 до 195.
каторної суміші ксиленолового оранжевого й
0.05 мл розчину свинцю(П) нітрату Р. Додають Ідентифікація. Визначення проводять методом тон-
гексаметилентетрамін Р доти, поки забарвлення кошарової хроматографії (2.3.2). Одержана хроматог-
розчину не зміниться від жовтого до фіолетово- рама має співпадати з хроматограмою для кукурудзя-
червоного; після додавання 0.1 мл 0.1 М розчину ної олії, наведеної на Рис. 2.3.2.-1.
натрію едетату забарвлення розчину має зміни-
тися на жовте. Кумасі синій. 1001400. [3861-73-2]. Див. Кислотний
синій 92 Р.
Ксилоза. С5Н10О5. (М.м. 150.1). 1096400. [58-86-6].
D-Ксилоза. Кумасі синього розчин. 1001401. Див. Кислотного
синього 92 розчин Р.
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні
голчасті кристали. Дуже легко розчинна у воді, роз- Куркумін. С21Н20О6. (Мм. 368.4). 1023500. [458-37-7].
чинна у гарячому 96 % спирті. 1,7-Біс(4-гідрокси-3-метоксифеніл)гепта-1,6-дієн-
[а]о : близько +20°. Визначення проводять, викорис- 3,5-діон.
товуючи розчин 100 г/л, через 10 год після його приго- Кристалічний порошок оранжево-коричневого кольо-
тування. ру. Практично не розчинний у воді, розчинний у кис-
лоті оцтовій льодяній, практично не розчинний в ефірі.
Ксилол. С8Н10. (М.м. 106.2). 1096200. [1330-20-7].
Температура плавлення: близько 183 °С.
Суміш ізомерів. Прозора, безбарвна, займиста ріди-
на. Практично не розчинний у воді, змішується з Лавандолол. С10Н18О. (Мм. 154.2). 1114100. [6544-40-7].
96 % спиртом і ефіром. 2-Ізопропеніл-5-метилгекс-4-ен-1-ол.
d$ : близько 0.867. Масляниста рідина з характерним запахом.
и^° : близько 1.497. d$ : близько 0.875.
Температура кипіння: близько 138 °С. /$ : близько 1.407.
[«]$ : близько-10.2°.
о-Ксилол. С8Н10. (Мм. 106.2). 1100600. [95-47-6].
1.2-Диметилбензол. Температура кипіння13: близько 94 °С.
Прозора, безбарвна, займиста рідина. Практично не Лавандолол, використовуваний в газовій хромато-
розчинний у воді, змішується з 96 % спиртом та графії, має витримувати таке випробування.
ефіром. Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
d\l : близько 0.881. матографії (2.2.28) за умов, зазначених у статті Олія
лавандова.
и$ : близько 1.505.
Випробовуваний розчин. Випробовувана субстанція.
Температура кипіння: близько 144 °С.
Площа основного піка має бути не менше 98.0 % суми
Температура плавлення: близько -25 °С. площ усіх піків.
л-Ксилол. С8Н10. (Мм. 106.2). 1117700. [108-38-3]. Лавандололу ацетат. С12Н2оО2. (М.м. 196.3). 1114200.
1.3-Диметилбензол. [50373-59-6]. 2-Ізопропеніл-5-метилгекс-4-ен-1-ілу
Прозора, безбарвна, займиста рідина. Практично не ацетат.
розчинний у воді, змішується з 96 % спиртом та ефіром. Безбарвна рідина з характерним запахом.
d$ : близько 0.884. dfg : близько 0.911.
гі$ : близько 1.497. ЛР : близько 1.454.
Температура кипіння: близько 139 °С. Температура кипіння13: від 106 °С до 107 °С.
Температура плавлення: близько -47 °С. Лавандололу ацетат, використовуваний в газовій хро-
матографії, має витримувати таке додаткове випро-
Кукурудзяна олія. 1050400. бування.
Жирна олія, одержана із зародків Zea mays L. вичав- Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
люванням або екстракцією. матографії (2.2.28) за умов, зазначених у статті Олія
Прозора рідина від світло-жовтого до золотисто-жов- лавандова.
того кольору. Практично не розчинна в 96 % спирті, Випробовуваний розчин. Випробовувана субстанція.
змішується з ефіром і петролейним ефіром.
Площа основного піка має бути не менше 93.0 % суми
Йодне число (2.5.4). Від 103 до 128. площ усіх піків.

220 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Лакмус. 1049300. [1393-92-6]. Показник Шульца Лантану(III) хлориду розчин. 1114001.


№ 1386.
До 58.65 г лантану(ІН) оксиду Р повільно додають
Фрагменти синьо-фіолетового кольору, одержані з різ- 100 мл кислоти хлористоводневої Р, нагрівають до
них видів Rocella, Lecanora або інших лишайників. Роз- кипіння, охолоджують і доводять об'єм розчину во-
чинний у воді, практично не розчинний у 96 % спирті. дою Рдо 1000.0 мл.
Зміна забарвлення. Від червоного до синього в інтер-
валі рН 5-8. Лауриловий спирт. С12Н26О. (Мм. 186.3). 1119900.
1-Додеканол.
Лакмусовий папір синій. 1049301. d^ : близько 0.820.
10 частин грубо здрібненого лакмусу Ркип'ятять із Температура кипіння: від 24 °С до 27 °С.
100 частинами 96 % спирту Р протягом 1 год.
Спирт декантують, до залишку додають суміш із Лейцин. 1048500. [61-90-5]. Див. статтю Лейцин.
45 частин 96 % спирту Р і 55 частин води Р. Через
2 дні прозору рідину декантують, просочують Лимонен. С10Н16. (Мм. 136.2). 1048600. [5989-27-5].
смужки фільтрувального паперу й сушать. D-Лимонен. (+)-л-Мента-1,8-дієн. (Л)-4-Ізопро-
Випробування на чутливість. Смужку фільтруваль- пеніл-1 -метилциклогекс-1 -єн.
ного паперу розміром 10 х 60 мм занурюють у Безбарвна рідина. Практично не розчинний у воді,
суміш 10 мл 0.02 Мрозчину кислоти хлористовод- розчинний у 96 % спирті.
невої та 90 мл води Р. При струшуванні папір має
набути червоного забарвлення протягом 45 с. d$ : близько 0.84.
/$ : від 1.47 Ідо 1.474.
Лакмусовий папір червоний. 1049302.
[a]g : від+96° до+106°.
До синього екстракту лакмусу додають по краплях
кислоту хлористоводневу розведену Р до переходу Температура кипіння: від 175 °С до 177 °С.
синього забарвлення у червоне. Смужки фільтру- Лимонен, використовуваний в газовій хроматографії,
вального паперу просочують одержаним розчи- має витримувати таке додаткове випробування.
ном і сушать.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
Випробування на чутливість. Смужку фільтруваль- матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія м'яти
ного паперу розміром 10 х 60 мм занурюють у перцевої, використовуючи лимонен як випробовува-
суміш 10 мл 0.02 М розчину натрію гідроксиду й ний розчин.
90 мл води Р. При струшуванні папір має набути
синього забарвлення протягом 45 с. Площа основного піка має бути не менше 99.0 % суми
площ усіх піків.
Лактобіонова кислота. С ]2 Н 22 О 12 . (М.м. 358.3).
1101600. [96-82-2]. Лимонна кислота. 1021000. [5949-29-1]. Див. статтю
Кристалічний порошок білого кольору. Легко розчин- Кислота лимонна моногідрат.
на у воді, практично не розчинна в 96 % спирті. При використанні у випробуванні на залізо кислота ли-
Температура плавлення: близько 115 °С. монна має витримувати таке додаткове випробування.
0.5 г кислоти лимонної розчиняють у 10 мл води Р, до-
Лактоза. 1047900. [5989-81-1]. Див. статтю Лактоза. дають 0.1 мл кислоти тіогліколевої Р, перемішують,
додають розчин аміаку Р до лужної реакції та доводять
Лантану(ІІІ) нітрат. La(N0 3 ) 3 ,6H 2 O. (Мм. 433.0). об'єм одержаного розчину водою Рдо 20 мл. Розчин не
1048000. [10277-43-7]. Лантану тринітрат гексагідрат. має забарвлюватись у рожевий колір.
Безбарвні кристали, які розпливаються на повітрі.
Легко розчинний у воді. Лимонна кислота безводна. 1021200. [77-92-9]. Див.
статтю Кислота лимонна безводна.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Лимонна олія. 1101700. Див. статтю Олія лимонна.
Лантану(ПІ) нітрату розчин. 1048001.
Розчин 50 г/л. Линалілу ацетат. С12Н20О2. (Мм. 196.3). 1107200.
[115-95-7]. (Л5)-1,5-Диметил-1-вінілгекс-4-еніл аце-
Лантану(ІН) оксид. La2O3. (Мм. 325.8). 1114000. тат.
[1312-81-8]. Лантану триоксид. Безбарвна або злегка жовта рідина із сильним запахом
Аморфний порошок майже білого кольору. Практич- бергамоту й лаванди.
но не розчинний у воді, розчинний у розведених міне- 41 : від 0.895 до 0.912.
ральних кислотах, поглинає вуглецю діоксид із
повітря. ti$ :від 1.448 до 1.451.
Кальцій. Не більше 5 ррт. Температура кипіння: близько 215 °С.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 221


4.1.1. Реактиви

Линалілу ацетат, використовуваний в газовій хрома- Літію хлорид. LiCl. (Мм. 42.39). 1049000. [7447-41-8].
тографії, має витримувати таке додаткове випробу-
Кристалічний порошок або гранули, або кубічні кри-
вання.
стали; розпливається на повітрі, легко розчинний у
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро- воді, розчинний в ацетоні й 96 % спирті. Водні розчи-
матографії (2.2.28), як зазначено в статті Олія квіток ни мають нейтральну або слабку лужну реакцію.
померанцю, використовуючи линалілу ацетат як ви-
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
пробовуваний розчин.
Площа основного піка має бути не менше 95.0 % суми Магній. Mg. (А.м. 24.30). 1049500. [7439-95-4].
площ усіх піків.
Стрічка, або стружка, або дріт сріблясто-білого кольо-
ру, або порошок сірого кольору.
Линалол. С10Н18О. (Мм. 154.2). 1048700. [78-70-6].
(Л5)-3,7-Диметилокта-1,6-дієн-3-ол. Магнію ацетат. C4H6MgO4,4H2O (Мм. 214.5). 1049600.
Суміш двох стереоізомерів (ликареолу й коріандролу). [16674-78-5]. Магнію діацетат тетрагідрат.
Рідина. Практично не розчинний у воді, розчинний в Безбарвні кристали, які розпливаються на повітрі.
ефірі. Легко розчинний у воді й 96 % спирті.
d|§ : близько 0.860. Зберігають у повітронепроникному контейнері.
«о1 : близько 1.462. Магнію нітрат. Mg(NO3)2,6H2O. (Мм. 256.4). 1049800.
Температура кипіння: близько 200 °С. [13446-18-9]. Магнію нітрат гексагідрат.
Линалол, використовуваний у газовій хроматографії, Безбарвні прозорі кристали, які розпливаються на
має витримувати таке додаткове випробування. повітрі. Дуже легко розчинний у воді, легко розчин-
ний у 96 % спирті.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія анісова, Зберігають у повітронепроникному контейнері.
використовуючи линалол як випробовуваний розчин.
Магнію нітрату розчин. 1049801.
Площа основного піка має бути не менше 98.0 % суми
площ усіх піків. 17.3 г магнію нітрату Р розчиняють при обереж-
ному нагріванні у 5 мл води Р, додають 80 мл
Літій. Li. (А.м. 6.94). 1048800. [7439-93-2]. 96 % спирту Р, охолоджують і доводять об'єм роз-
чину тим самим розчинником до 100.0 мл.
М'який метал, на свіжому зрізі сріблясто-сірого ко-
льору, при контакті з повітрям швидко стає тьмяним. Магнію оксид. 1049900. [1309-48-4]. Див. статтю
Бурхливо реагує з водою з утворенням водню й розчи- Магнію оксид легкий.
ну літію гідроксиду; розчинний у метанолі з утворен-
ням водню й розчину літію метоксиду; практично не Магнію оксид Р1. 1049901.
розчинний в ефірі й петролейному ефірі.
Має задовольняти вимоги для магнію оксиду Р із
Зберігають під петролейним ефіром або рідким па- такими змінами.
рафіном. Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0002 % (2 ррт).
0.5 г магнію оксиду розчиняють в суміші 5 мл во-
Літію гідроксид. LiOH,H2O. (Мм. 41.96). 1049100. ди Р і 5 мл кислоти хлористоводневої Р1. Одержа-
[1310-66-3]. Літію гідроксид моногідрат. ний розчин має витримувати випробування на ар-
Гранульований порошок білого кольору. Є сильним сен.
лугом, швидко поглинає воду й вуглецю діоксид, роз- Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 %
чинний у воді, помірно розчинний у 96 % спирті. (10 ррт). 0.75 г магнію оксиду розчиняють у сумі-
Зберігають у повітронепроникному контейнері. ші 3 мл води Рі 1 мл кислоти хлористоводневої Р1,
додають 0.05 мл розчину фенолфталеїну Р і розчину
Літію карбонат. Li2CO3. (Мм. 73.9). 1048900. [554-13-2]. аміаку концентрованого Р до одержання рожевого
Дилітію карбонат. забарвлення. Надлишок аміаку нейтралізу-
ють кислотою оцтовою льодяною Р, додають
Легкий порошок білого кольору. Помірно розчинний у 0.5 мл надлишку кислоти й доводять водою Р до
воді, дуже мало розчинний у 96 % спирті. Насичений роз- об'єму 15 мл і фільтрують, якщо необхідно. 12 мл
чин при температурі 20 °С містить близько 13 г/л Li2CO3. розчину мають витримувати випробування на
важкі метали. Еталон готують, використовуючи
Літію метаборат безводний. LiBO2. (Мм. 49.75). 5 мл еталонного розчину свинцю (1 ррт РЬ) Р і 5 мл
1120000. [13453-69-5]. води Р.
Літію сульфат. Li 2 SO 4 ,H 2 O. (Мм. 128.0). 1049200. Залізо (2.4.9). Не більше 0.005 % (50 ррт). 0.2 г
[10102-25-7]. Дилітію сульфат моногідрат. магнію оксиду розчиняють у 6 мл кислоти хлорис-
товодневої розведеної Р і доводять об'єм розчину
Безбарвні кристали. Легко розчинний у воді, практич- водою />до 10 мл. Одержаний розчин має витриму-
но не розчинний у 96 % спирті. вати випробування на залізо.

222 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Магнію оксид важкий. 1050000. [1309-48-4]. Див. стат- Малеїнова кислота. 1050600. [110-16-7]. Див. статтю
тю Магнію оксид важкий. Кислота малеїнова.
Магнію сульфат. 1050200. [10034-99-8]. Див. статтю Малеїновий ангідрид. С4Н2О3. (М.м. 98.1). 1050700.
Магнію сульфат. [108-31-6]. Бутендіоновий ангідрид. 2,5-Фурандіон.
Магнію хлорид. 1049700. [7791-18-6]. Див. статтю Кристали білого кольору. Розчинний у воді з утворен-
Магнію хлорид гексагідрат. ням кислоти малеїнової, дуже легко розчинний в аце-
тоні та етилацетаті, легко розчинний у толуолі, роз-
Макрогол 200. 1099200. [25322-68-3]. Поліетилен- чинний у 96 % спирті з утворенням ефіру, дуже мало
гліколь 200. розчинний у петролейному ефірі.
Прозора, безбарвна або майже безбарвна, в'язка ріди- Температура плавлення: близько 52 °С.
на. Легко розчинний в ацетоні та етанолі, практично Будь-який залишок, не розчинний у толуолі, не має
не розчинний в ефірі й жирних оліях. перевищувати 5 % (кислота малеїнова).
ЛЦ : близько 1.127.
Малеїнового ангідриду розчин. 1050701.
и$ : близько 1.450.
5 г малеїнового ангідриду Р розчиняють у толуолі Р
Макрогол 200 Р1. 1099201. і доводять об'єм розчину тим самим розчинником
до 100 мл.
500 мл макроголу 200 Р поміщають у круглодонну
колбу місткістю 1000 мл, відганяють леткі речови- Термін придатності 1 міс; розчин фільтрують у ви-
ни при температурі 60 °С протягом 6 год, викори- падку помутніння.
стовуючи ротаційний випарник і вакуум від
1.5 кПадо 2.5 кПа. Маніт. 1051000. [69-65-8]. Див. статтю Маніт.

Макрогол 300. 1067100. [25322-68-3]. Поліетилен- Маноза. С6Н12О6. (Мм. 180.2). 1051100. [3458-28-4].
гліколь 300. Див. статтю Макроголи. В-(+)-Маноза.
Кристалічний або дрібнокристалічний порошок біло-
Макрогол 400. 1067200. [25322-68-3]. Поліетилен- го кольору. Дуже легко розчинна у воді, мало розчин-
гліколь 400. Див. статтю Макроголи. на в етанолі.
Макрогол 1000. 1067300. [25322-68-3]. Поліетилен- [а]$ : від +13.7° до +14.7°. Визначення проводять, ви-
гліколь 1000. Див. статтю Макроголи. користовуючи розчин 200 г/л у воді Р, яка містить
близько 0.05 % МН 3 .
Макрогол 1500. 1067400. [25322-68-3]. Поліетилен- Температура плавлення: близько 132 °С, із розкла-
гліколь 1500. Див. статтю Макроголи. данням.
Макрогол 20 000. 1067600. Поліетиленгліколь 20 000. Марганцю(ІІ) сульфат. MnSO4,H2O. (М.м. 169.0).
Див. статтю Макроголи. 1050900. [10034-96-5]. Марганцю сульфат моногідрат.
Макрогол 20 000 2-нітротерефталат. 1067601. Кристалічний порошок або кристали блідо-рожевого
Поліетиленгліколь 20 000 2-нітротерефталат. кольору. Легко розчинний у воді, практично не роз-
чинний у 96 % спирті.
Макрогол 20 000 Р модифікований обробкою кис-
лотою 2-нітротерефталевою. Втрата в масі після прожарювання. Від 10.0 % до
12.0 %. Визначення проводять із 1.000 г при темпера-
Тверда воскоподібна маса білого або майже білого
турі 500 °С.
кольору. Розчинний в ацетоні.
Масляна кислота. С4Н8О2. (М.м. 88.1). 1014000.
Малахітовий зелений. C23H25C1N2. (М.м. 364.9).
[107-92-6]. Бутанова кислота.
1050500. [123333-61-9]. Показник Шульца № 754. Ко-
льоровий індекс № 42000. [4-[[4-(Диметиламіно)- Містить не менше 99.0 % С4Н8О2.
феніл]фенілметилен]циклогекса-2,5-дієн-1-іліден]-
диметиламонію хлорид. Масляниста рідина. Змішується з водою, 96 % спир-
том.
Кристали зеленого кольору з металічним блиском.
uf|§ : близько 0.96
Дуже легко розчинний у воді з утворенням розчину
синювато-зеленого кольору, розчинний у 96 % спирті и >° : близько 1.398.
й метанолі.
Температура кипіння: близько 163 °С
Розчин 0.01 г/л у 96 % спирті Р має максимум погли-
нання (2.2.25) за довжини хвилі 617 нм. Мезитилоксид. С6Н10О. (М.м. 98.1). 1120100. [141-79-7].
Метилпент-З-ен-2-он.
Малахітового зеленого розчин. 1050501.
Безбарвна масляниста рідина. Розчинний у ЗО частинах
Розчин 5 г/л у кислоті оцтовій безводній Р. води, змішується з більшістю органічних розчинників.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 223


4.1.1. Реактиви

d\l : близько 0.858. Площа основного піка має бути не менше 90.0 % суми
площ усіх піків.
Температура кипіння: від 129 °С до 130 °С.
Ментофуран. С10Н14О. (Мм. 150.2). 1051500.
Меклозину гідрохлорид. 1051200. [1104-22-9]. Див. [17957-94-7]. 3,9-Епокси-и-мента-3,8-дієн. 3,6-Диме-
статтю Меклозину гідрохлорид. тил-4,5,6,7-тетрагідробензофуран.
Меламін. C 3 H 6 N 6 . (Мм. 126.1). 1051300. [108-78-1]. Рідина злегка синюватого кольору. Дуже мало розчин-
1,3,5-Триазин-2,4,6-триамін. ний у воді, розчинний у 96 % спирті.
Аморфний порошок білого кольору. Дуже мало роз- d$ : близько 0.965.
чинний у воді й 96 % спирті. «2D° : близько 1.480.
Менадіон. 1051400. [58-27-5]. Див. статтю Менадіон. [a]2D° : близько +93°.
Температура кипіння: 196 °С.
Ментилацетат. С12Н22О2. (Мм. 198.3). 1051800.
[16409-45-3]. 2-Ізопропіл-5-метилциклогексилацетат. Ментофуран, використовуваний у газовій хромато-
графії, має витримувати таке додаткове випробуван-
Безбарвна рідина. Мало розчинний у воді, змішується
з 96 % спиртом і ефіром. ня.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
d\$ : близько 0.92.
матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія м'яти
«D : близько 1.447. перцевої, використовуючи ментофуран як випробову-
Температура кипіння: близько 225 °С. ваний розчин.

Ментилацетат, використовуваний у газовій хромато- Площа основного піка має бути не менше 97.0 % від
графії, має витримувати таке додаткове випробуван- суми площ усіх піків.
ня.
2-Меркаптоетанол. C2H6OS. (Мм. 78.1). 1099300.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро- [60-24-2].
матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія м'яти
перцевої, використовуючи ментилацетат як випробо- Рідина. Змішується з водою.
вуваний розчин. й?20 :
блИЗЬКО 1.116.

Площа основного піка має бути не менше 98.0 % від Температура кипіння: близько 157 °С.
суми площ усіх піків.
Меркаптопурин. 1051900. [6112-76-1]. Див. статтю
Ментол. 1051600. [2216-51-5]. Див. статті Левоментол Меркаптопурин.
та Ментол рацемічний.
Ментол, використовуваний у газовій хроматографії, Метакрилова кислота. С4Н6О2. (Мм. 86.1). 1101800.
має витримувати таке додаткове випробування. [79-41-4]. 2-Метилпроп-2-енова кислота.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро- Безбарвна рідина.
матографії (2.2.28), як зазначено у статті Ментол ра- «о : близько 1.431.
цемічний у випробуванні «Супровідні домішки», вико-
ристовуючи ментол як випробовуваний розчин. Температура кипіння: близько 160 °С.
Площа основного піка має бути не менше 98.0 % суми Температура плавлення: близько 16 °С.
площ усіх піків, за винятком піка розчинника.
Метаніловий жовтий. C 18 H 14 N3NaO 3 S. (Мм. 375.4).
Ментон. С10Н,8О. (Мм. 154.2). 1051700. [14073-97-3]. 1052900. [587-98-4]. Показник Шульца № 169. Кольо-
(2.5',5/?)-2-Ізопропіл-5-метилциклогексанон. ровий індекс № 13065. Натрію 3-[4-(феніламі-
(-)-/иранс-я-Ментан-3-он. но)фенілазо]бензолсульфонат.
Містить різні кількості ізоментону. Порошок коричнювато-жовтого кольору. Розчинний
у воді й 96 % спирті, дуже мало розчинний в ефірі.
Безбарвна рідина. Дуже мало розчинний у воді, дуже
легко розчинний у 96 % спирті й ефірі. Метанілового жовтого розчин. 1052901.
d\l : близько 0.897. Розчин 1 г/л у метанолі Р.
и20° : близько 1.450. Випробування на чутливість. До 50 мл кислоти оц-
Ментон, використовуваний у газовій хроматографії, тової безводної Р додають 0.1 мл розчину метаніло-
має витримувати таке додаткове випробування. вого жовтого; з'являється рожевувато-червоне за-
барвлення, яке має перейти у фіолетове при дода-
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро- ванні 0.05 мл 0.1 Мрозчину кислоти хлорної.
матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія м'яти
перцевої, використовуючи ментон як випробовуваний Зміна забарвлення. Від червоного до оранжево-
розчин. жовтого в інтервалі рН 1.2-2.3.

224 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Метанол. СН4О. (М.м. 32.04). 1053200. [67-56-1]. и$ : близько 1.430.


Прозора, безбарвна, займиста рідина. Змішується з
водою й 96 % спиртом. Метафосфорна кислота. (НРО 3 ) Х . 1053000. [37267-86-0].
4°: від 0.791 до 0.793. Склоподібні грудочки або палички, які містять деяку
кількість натрію метафосфату. Гігроскопічна, дуже
Температура кипіння: від 64 °С до 65 °С. легко розчинна у воді.
Нітрати. 1.0 г кип'ятять із 10 мл води Р, охолоджують,
Метанол Р1. 1053201.
додають 1 мл розчину індигокарміну Р, 10 мл кислоти
Має задовольняти вимоги для метанолу Р і витри- сірчаної, вільної від азоту, Р і нагрівають до кипіння.
мувати таке додаткове випробування. Синє забарвлення не має повністю зникнути.
Мінімальне пропускання (2.2.25) визначають, ви- Відновлюючі речовини. Не більше 0.01 %, у перера-
користовуючи як компенсаційну рідину воду Р". хунку на Н3РО3. 35.0 г розчиняють у 50 мл води Р,
додають 5 мл розчину 200 г/л кислоти сірчаної Р,
20 % за довжини хвилі 210 нм, 50 мг калію броміду Р і 5.0 мл 0.02 М розчину калію
50 % за довжини хвилі 220 нм, бромату й нагрівають на водяній бані протягом
75 % за довжини хвилі 230 нм, ЗО хв; охолоджують, додають 0.5 г калію йодиду Р і
95 % за довжини хвилі 250 нм, титрують йод, що виділився, 0.1 М розчином нат-
98 % за довжини хвилі 260 нм і більше. рію тіосульфату, використовуючи як індикатор
1 мл розчину крохмалю Р. Проводять контрольний
Метанол Р2. 1053202. дослід.
Метанол Р2, використовуваний у рідинній хрома- 1 мл 0.02 М розчину калію бромату відповідає 4.10 мг
тографії, має задовольняти таку вимогу. Н3Р03.

Містить не менше 99.8 % СН4О (Мм. 32.04). Зберігають у повітронепроникному контейнері.

Оптична густина (2.2.25). Не більше 0.17. 4-Метиламінофенолу сульфат. C^^o^OgS.


Вимірюють за довжини хвилі 225 нм, використо- (Мм. 344.4). 1053800. [55-55-0].
вуючи як компенсаційну рідину воду Р. Безбарвні кристали. Дуже легко розчинний у воді, ма-
ло розчинний у 96 % спирті, практично не розчинний
Метанол підкислений. 1053203. в ефірі.
\ .0 мл кислоти хлористоводневої Р1 доводять ме- Температура плавлення: близько 260 °С.
танолом Рло об'єму 100.0 мл.
Метилантранілат. С 8 Н 9 МО 2 . (М.м. 151.2). 1107300.
Метанол безводний. 1053400. [67-56-1]. [134-20-3]. Метил-2-амінобензоат.
1000 мл метанолу Р обробляють 5 г магнію Р. Якщо не- Безбарвні кристали або рідина від безбарвного до жов-
обхідно, ініціюють реакцію, додаючи 0.1 мл розчину туватого кольору. Розчинний у воді, легко розчинний
ртуті(П) хлориду Р. Після припинення виділення га- у 96 % спирті та ефірі.
зу рідину переганяють, відгін збирають у сухий кон-
тейнер і захищають від вологи. Температура плавлення: від 24 °С до 25 °С.

Вода (2.5.12). Не більше 0.3 г/л. Температура кипіння: від 134 °С до 136 °С.
Метилантранілат, використовуваний у газовій хрома-
Метанол, вільний від альдегідів. 1053300. тографії, має витримувати таке додаткове випробу-
25 г йоду Р розчиняють в 1 л метанолу Р, одержаний вання.
розчин додають при постійному помішуванні до Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
400 мл / М розчину натрію гідроксиду, потім додають матографії (2.2.28), як зазначено в статті Олія квіток
150 мл води Р і залишають на 16 год. Фільтрують і померанця, використовуючи Метилантранілат як ви-
кип'ятять зі зворотним холодильником до зникнення пробовуваний розчин.
запаху йодоформу. Розчин переганяють фракційною Площа основного піка має бути не менше 95.0 % від
перегонкою. суми площ усіх піків.
Містить не більше 0.001 % альдегідів і кетонів.
Метиларахідат. С21Н42О2. (Мм. 326.6). 1053900.
Метансульфонова кислота. CH4O3S. (М.м. 96.1). [1120-28-1]. Метилейкозаноат.
1053100. [75-75-2]. Містить не менше 98.0 % С21Н42О2. Визначення про-
Прозора, безбарвна рідина, яка твердіє при темпера- водять методом газової хроматографії (2.4.22).
турі близько 20 °С. Змішується з водою, мало розчин- Кристалічна маса від білого до жовтого кольору. Роз-
на у толуолі, практично не розчинна у гексані. чинний у 96 % спирті й петролейному ефірі.
d$ : близько 1.48. Температура плавлення: близько 46 °С.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 225


4.1.1. Реактиви

Метилацетат. С3Н6О2. (М.м. 74.1). 1053700. [79-20-9]. Містить не менше 99.0 % СПН22О2.
Прозора, безбарвна рідина. Розчинний у воді, змі- Прозора, безбарвна або жовтого кольору рідина. Роз-
шується з 96 % спиртом. чинний у петролейному ефірі.
dfo : близько 0.933. d$ : від 0.87 І д о 0.876.
HD : близько 1.361. < : від 1.425 до 1.426.
Температура кипіння: від 56 °С до 58 °С. Сторонні домішки. Визначення проводять методом га-
зової хроматографії (2.2.28), хроматографуючи рівні
Метилбегенат. С23Н4602. (М.м. 354.6). 1107500. об'єми кожного із таких розчинів речовин: (І) розчин
[929-77-1]. Метилдокозаноат. 0.02 г/л метилдеканоату у вуглеці дисульфіду Р, (II)
Температура плавлення: від 54 °С до 55 °С. розчин 2 г/л метилдеканоату у вуглеці дисульфіду Р,
(III) вуглецю дисульфід Р. Хроматографують за умов
Метилбензотіазолонгідразону гідрохлорид. випробування на бутилгідрокситолуол, зазначених у
C8H10C1N3S,H2O. (М.м. 233.7). 1055300. [38894-11-0]. статті Ланолін.
3-Метилбензотіазол-2(3//)-он гідразону гідрохлорид На хроматограмі розчину (II) сума площ усіх піків,
моногідрат. окрім основного піка й піка розчинника, має бути
Кристалічний порошок майже білого або жовтуватого меншою за площу основного піка на хроматограмі
кольору. розчину (І).
Температура плавлення: близько 270 °С. З-0-Метилдопаміну гідрохлорид. C9H14C1NO2.
Випробування на придатність для визначення аль- (М.м. 203.7). 1055600. [1477-68-5]. 4-(2-Аміноетил)-
дегідів. До 2 мл метанолу, вільного від альдегідів, Р до- 2-метоксифенолу гідрохлорид.
дають 60 мкл розчину 1 г/л пропіонового альдегіду Р у Температура плавлення: від 213 °С до 215 °С.
метанолі, вільному від альдегідів, Р і 5 мл розчину 4 г/л
Метилбензотіазолонгідразону гідрохлориду, змішують Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
і залишають на ЗО хв. Готують контрольний розчин, у статті Допаміну гідрохлорид; наносять 10 мкл розчину
який не містить пропіонового альдегіду. До випробо- 0.075 г/л у метанолі Р. На хроматограмі має бути лише
вуваного й контрольного розчинів додають по 25.0 мл одна основна пляма.
розчину 2 г/л заліза(НІ) хлориду Р, доводять об'єм
кожного розчину ацетоном Рдо 100.0 мл і перемішу- 4-0-Метилдопаміну гідрохлорид. C9H14C1NO2.
ють. Оптична густина (2.2.25) випробовуваного роз- (М.м. 203.7). 1055700. [645-33-0]. 5-(2-Аміноетил)-2-
чину, виміряна за довжини хвилі 660 нм із викорис- метоксифенолу гідрохлорид.
танням контрольного розчину як компенсаційної
рідини, має бути не менше 0.62. Температура плавлення: від 207 °С до 208 °С.
Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
2-Метилбут-2-ен. С5Н10. (М.м. 70.1). 1055400. [513-35-9]. у статті Допаміну гідрохлорид; наносять 10 мкл розчину
Дуже легко займиста рідина. Практично не розчинний 0.075 г/л у метанолі Р. На хроматограмі має бути лише
у воді, змішується з 96 % спиртом та ефіром. одна основна пляма.
Температура кипіння: від 37.5 °С до 38.5 °С. 2-Метил-5-нітроімідазол. C 4 H 5 N 3 O 2 . (М.м. 127.1).
1056100. [88054-22-2].
2-Метилбутан. С5Н12. (М.м. 72.2). 1099500. [78-78-4].
Ізопентан. Порошок від білого до світло-жовтого кольору.
Містить не менше 99.5 % С5Н12. Температура плавлення: від 252 °С до 254 °С.
Безбарвна, легко займиста рідина. Метилейкозеноат. С20Н38О2. (Мм. 310.5). 1120500. Ме-
d\l : близько 0.621. тил г<ис-11-ейкозеноат.
«о1 : близько 1.354. Метиленбісакриламід. C 7 Hi 0 N 2 O 2 . (М.м. 154.2).
Температура кипіння: близько 29 °С. 1056000. [110-26-9]. ЛГ,ЛГ-Метиленбіспропенамід.
Вода (2.5.12). Не більше 0.02 %. Дуже дрібний порошок білого або майже білого ко-
льору. Мало розчинний у воді, розчинний у 96 %
Залишок після випарювання. Не більше 0.0003 %. спирті.
Мінімальне пропускання (2.2.25) визначають, викорис- Температура плавлення: 300 °С, із розкладанням.
товуючи як компенсаційну рідину воду Р.
Метиленовий синій. C16H18ClN3S,xH2O. (Мм. 319.9,
50 % за довжини хвилі 210 нм, для безводного). 1055800. [7220-79-3]. Показник
85 % за довжини хвилі 220 нм, Шульца№ 1038. Кольоровий індекс № 52015. 3,7-Ди-
98 % за довжини хвилі 240 нм і більше.
метиламінофенотіазину-5 хлорид.
Метилдеканоат. С П Н 22 О 2 . (М.м. 186.3). 1054000. Існує в різних гідратованих формах і може містити до
[110-42-9]. Метил-н-деканоат. 22 % води.

226 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Кристалічний порошок темно-зеленого або бронзово- И0 : близько 1.417.


го кольору. Легко розчинний у воді, розчинний у 96 %
спирті. Температура кипіння: від 193 °С до 194 °С.

Метиленхлорид. СН2С12. (М.м. 84.9). 1055900. [75-09-2]. Метилкапроат. С7Н14О2. (Мм. 130.2). 1120300. [106-70-7].
Дихлорметан. Метилгексаноат.
Безбарвна рідина. Помірно розчинний у воді, змішу- d^ : близько 0.885.
ється з 96 % спиртом та ефіром. я$ : близько 1.405.
Температура кипіння: від 39 °С до 42 °С. Температура кипіння: від 150 °С до 151 °С.
Метиленхлорид, використовуваний у флуориметрії,
має витримувати таке додаткове випробування. Метиллаурат. С13Н26О2. (Мм. 214.4). 1054400. [111-82-0].
Метилдодеканоат.
Флуоресценція. При опроміненні світлом із довжиною
хвилі 365 нм поглинання (2.2.21), виміряне за довжи- Містить не менше 98.0 % С13Н26О2. Визначення про-
ни хвилі 460 нм у кюветі із товщиною шару 1 см, не водять методом газової хроматографії (2.4.22).
має бути інтенсивнішим за поглинання розчину, який Безбарвна або жовтого кольору рідина. Розчинний у
містить 0.002 ррт хініну Р у 0.5 М розчині кислоти 96 % спирті й петролейному ефірі.
сірчаної, виміряної за тих самих умов.
d$ : близько 0.87.
Метиленхлорид підкислений. 1055901.
«D : близько 1.431.
До 100 мл метиленхлориду Р додають 10 мл кисло-
Температура плавлення: близько 5 °С.
ти хлористоводневої Р, струшують. Після
розділення шарів використовують нижній шар.
Метиллігноцерат. С25Н50О2. (М.м. 382.7). 1120600.
Метилетилкетон. С4Н8О. (М.м. 72.1). 1054100. [78-93-3]. [557-59-5]. Метилтетракозаноат.
Етилметилкетон. 2-Бутанон. Пластівці.
Прозора, безбарвна, займиста рідина. Дуже легко роз- Температура плавлення: близько 58 °С.
чинний у воді, змішується з 96 % спиртом і ефіром.
d\l : близько 0.81. Метиллінолеат. С19Н34О2. (Мм. 294.5). 1120700.
[112-63-0]. Метил-г<ис,г<ис-9,12-октадекадієноат.
Температура кипіння: від 79 °С до 80 °С.
<з?|§ : близько 0.888.
Метилізобутилкетон. С6Н12О. (М.м. 100.2). 1054300. «о1 : близько 1.466.
[108-10-1]. 4-Метил-2-пентанон.
Температура кипіння: від 207 °С до 208 °С.
Прозора, безбарвна рідина. Мало розчинний у воді,
змішується із більшістю органічних розчинників. Метилліноленат. С19Н32О2. (Мм. 292.5). 1120800.
d\l : близько 0.80. [301-00-8]. Метил-г<ис,г<мс,г<ис-9,12,15-октадекатриє-
ноат.
Температура кипіння: близько 115 °С.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Переганяють d$ : близько 0.901.
100 мл. Інтервал температури перегонки не має пе- «о : близько 1.471.
ревищувати 4.0 °С; має переганятись від 1 мл до
95 мл. Температура кипіння: близько 207 °С.
Залишок після випарювання. Не більше 0.01 %. Випа- Метилмаргарат. С18Н36О2. (М.м. 284.5). 1120900.
рюють на водяній бані, залишок сушать при темпера- [1731-92-6]. Метилгептадеканоат.
турі від 100 °С до 105 °С.
Температура плавлення: від 32 °С до 34 °С.
Метилізобутилкетон Р1. 1054301.
Метилметакрилат. С5Н8О2. (Мм. 100.1). 1054500.
50 мл свіжоперегнаного метилізобутилкетону Р [80-62-6]. Метил-2-метилпроп-2-еноат.
струшують із 0.5 мл кислоти хлористоводневої Р1
протягом 1 хв. Після розділення шарів нижній шар Безбарвна рідина.
відкидають. «о1 : близько 1.414.
Готують безпосередньо перед використанням.
Температура кипіння: близько 100 °С.
Метилкапрат. 1054000. Див. Метилдеканоат Р. Температура плавлення: близько -48 °С.

Метилкаприлат. С9Н,8О2. (М.м. 158.2). 1120400. Містить підхожий стабілізуючий реагент.


[111-11-5]. Метилоктаноат.
Метилміристат. С15Н30О2. (Мм. 242.4). 1054600.
d\l : близько 0.876. [124-10-7]. Метилтетрадеканоат.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 227


4.1.1. Реактиви

Містить не менше 98.0 % С15Н30О2. Визначення про- Зміна забарвлення. Від червоного до жовтого в
водять методом газової хроматографії (2.4.22). інтервалі рН 3.0-4.4.
Безбарвна або жовтавого кольору рідина. Розчинний у
96 % спирті й петролейному ефірі. Метиловий червоний. C 15 H 15 N 3 O 2 . (М.м. 269.3).
1055100. [493-52-7]. Показник Шульца № 250. Кольо-
d$ : близько 0.87. ровий індекс № 13020. 2-(4-Диметиламінофеніла-
п$ : близько 1.437. зо)бензойна кислота.
Температура плавлення: близько 20 °С. Порошок темно-червоного кольору або кристали
фіолетового кольору. Практично не розчинний у воді,
Метиловий зелений. C26H33C12N3. (М.м. 458.5). розчинний у 96 % спирті.
1054200. [7114-03-6]. Показник Шульца №788.
Кольоровий індекс № 42585. 4-[[4-(Диметиламіно)- Метилового червоного змішаний розчин. 1055101.
феніл][4-(диметилімініо)циклогекса-2,5-дієніліден]- 0.1 г метилового червоного Р і 50 мг метиленового
метилфеніл]триметиламонію дихлорид. синього Р розчиняють у 100 мл 96 % спирту Р.
Порошок зеленого кольору. Розчинний у воді, роз-
Зміна забарвлення. Від червоно-фіолетового до зе-
чинний у кислоті сірчаній із утворенням жовтого за-
леного в інтервалі рН 5.2-5.6.
барвлення, яке переходить у зелене при розведенні во-
дою.
Метилового червоного розчин. 1055102.
Метилового зеленого-йодомеркуратний папір. 50 мг розчиняють в суміші 1.86 мл 0.1 М розчину
1054201. натрію гідроксиду та 50 мл 96 % спирту Р, дово-
Тонкі смужки підхожого фільтрувального паперу дять об'єм розчину водою Рло 100 мл.
занурюють у розчин 40 г/л метилового зеленого Р, Випробування на чутливість. До 100 мл води,
сушать на повітрі, потім занурюють їх на 1 год у вільної від вуглецю діоксиду, Р додають 0.1 мл роз-
розчин, який містить 140 г/л калію йодиду Р і чину метилового червоного і 0.05 мл 0.02 М розчи-
200 г/л ртуті(Н) йодиду Р. Смужки промивають ну кислоти хлористоводневої', з'являється червоне
водою дистильованою Р доти, поки промивні води забарвлення, яке має перейти у жовте при дода-
не стануть практично безбарвними, й сушать на ванні не більше 0.1 мл 0.02 М розчину натрію
повітрі. гідроксиду.
Зберігають у захищеному від світла місці. Зміна забарвлення. Від червоного до жовтого в
Термін придатності 2 доби. інтервалі рН 4.4-6.0.

Метиловий оранжевий. C14H14N3NaO3S. (М.м. 327.3). Метилолеат. С19Н36О2. (Мм. 296.4). 1054700. [112-62-9].
1054800. [547-58-0]. Показник Шульца № 176. Кольо- Метил-(.2Г)-октадек-9-еноат.
ровий індекс № 13025. Натрію 4'-(диметиламіно)азо- Містить не менше 98.0 % СІ9Н36О2. Визначення про-
бензол-4-сульфонат. водять методом газової хроматографії (2.4.22).
Кристалічний порошок оранжево-жовтого кольору. Безбарвна або жовтавого кольору рідина. Розчинний у
Мало розчинний у воді, практично не розчинний у 96 % спирті й петролейному ефірі.
96 % спирті.
d$ : близько 0.88.
Метилового оранжевого змішаний розчин. 1054801. «о : близько 1.452.
20 мг метилового оранжевого Р і 0.1 г бромкрезоло-
вого зеленого Р розчиняють в 1 мл 0.2 М розчину Метилпальмітат. С,7Н34О2. (М.м. 270.5). 1054900.
натрію гідроксиду і доводять об'єм розчину водою Р [112-39-0]. Метилгексадеканоат.
до 100 мл. Містить не менше 98.0 % С17Н34О2. Визначення про-
Зміна забарвлення. Від оранжевого до жовтаво-зе- водять методом газової хроматографії (2.4.22).
леного в інтервалі рН 3.0-4.4. Кристалічна маса білого або жовтого кольору. Розчин-
ний у 96 % спирті й петролейному ефірі.
Метилового оранжевого розчин. 1054802.
Температура плавлення: близько ЗО °С.
0.1 г метилового оранжевого Р розчиняють у 80 мл
води Р і доводять об'єм розчину 96 % спиртом /"до
Метилпальмітолеат. С 17 Н 32 О 2 . (М.м. 268.4). 1121000.
100 мл.
[1120-25-8]. Метил-г<ио9-гексадекеноат.
Випробування на чутливість. До 100 мл води,
d$ : близько 0.876.
вільної від вуглецю діоксиду, Р додають 0.1 мл роз-
чину метилового оранжевого; з'являється жовте «о : близько 1.451.
забарвлення, яке має перейти у червоне при дода-
ванні не більше 0.1 мл 0.1 М розчину кислоти хло- Метилпарагідроксибензоат. 1055000. [99-76-3]. Див.
ристоводневої. статтю Метилпарагідроксибензоат.

228 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

4-Метилпентан-2-ол. С6НИО. (М.м. 102.2). 1114300. Температура плавлення: близько 6 °С.


[108-11-2].
Метилтрикозаноат. С24Н48О2. (М.м. 368.6). 1111500.
Прозора, безбарвна, летка рідина.
[2433-97-8]. Метиловий ефір трикозанової кислоти.
rff : близько 0.802.
Містить не менше 99.0 % С24Н48О2.
«о : близько 1.411.
Кристали білого кольору. Практично не розчинний у
Температура кипіння: близько 132 °С. воді, розчинний у гексані.
Температура плавлення: від 55 °С до 56 °С.
Метилпіперазин. C 5 H 12 N 2 . (М.м. 100.2). 1056300.
[74879-18-8]. 1-Метилпіперазин.
Метилфенілоксазолілбензол. C26H20N2O2. (М.м. 392.5).
Безбарвна рідина. Змішується з водою й 96 % спиртом. 1056200. [3073-87-8]. 1,4-Біс[2-(4-метил-5-феніл)ок-
сазоліл]бензол.
4о : близько 0.90.
Дрібний порошок зеленувато-жовтого кольору із си-
/ZD : близько 1.466.
ньою флуоресценцією або дрібні кристали. Розчин-
Температура кипіння: близько 138 °С. ний у 96 % спирті, помірно розчинний у ксилолі.

4-(4-Метилпшеридино)піридин. C n H 16 N 2 . (М.м. 176.3). Температура плавлення: близько 233 °С.


1114400. [80965-30-6]. Метилфенілоксазолілбензол, використовуваний для
Прозора рідина, рідинної сцинтиляції, має бути відповідного ступеня
чистоти.
«о : близько 1.565.
Метилцелюлоза 450. 1055500. [9004-67-5]. Див. статтю
2-Метилпропанол. С 4 Н Ш О. (М.м. 74.1). 1056400. Метилцелюлоза.
[78-83-1]. Ізобутиловий спирт. 2-Метилпропан-1-ол.
Номінальна в'язкість: 450 мПа-с.
Прозора, безбарвна рідина. Розчинний у воді, змі-
шується з 96 % спиртом та ефіром. Метилцинамат. С10Н10О2. (Мм. 162.2). 1099400.
[103-26-4].
d\l : близько 0.80.
Безбарвні кристали. Практично не розчинний у воді,
п^ : від 1.397 до 1.399.
розчинний у 96 % спирті та ефірі.
Температура кипіння: близько 107 °С.
«D : близько 1.56.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 107 °С до
Температура кипіння: близько 260 °С.
109 °С; має переганятися не менше 96 %.
Температура плавлення: від 34 °С до 36 °С.
2-Метил-2-пропанол. С4Н10О. (М.м. 74.1). 1056500.
[75-65-0]. 1,1-Диметилетиловий спирт. Трет-Бутило- L-Метіонін. 1053500. [63-68-3]. Див. статтю Метіонін.
вий спирт.
Прозора, безбарвна рідина або кристалічна маса. Роз- Метоксифенілоцтова кислота. С9Н10О3. (М.м. 166.2).
чинний у воді, змішується з 96 % спиртом та ефіром. 1053600. [7021-09-2]. (Л5)-2-Метокси-2-фенілоцтова
кислота.
Температура тверднення (2.2.18): близько 25 °С.
Кристалічний порошок білого кольору або кристали
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 81 °С до білого або майже білого кольору. Помірно розчинна у
83 °С; має переганятися не менше 95 %. воді, легко розчинна в 96 % спирті та ефірі.

Метилстеарат. С19Н38О2. (Мм. 298.5). 1055200. Температура плавлення: близько 70 °С.


[112-61-8]. Метилоктадеканоат. Зберігають у прохолодному місці.
Містить не менше 98.0 % С19Нз8О2. Визначення про-
водять методом газової хроматографії (2.4.22). Метоксифенілоцтової кислоти реактив. 1053601.
Кристалічна маса білого або жовтого кольору. Розчин- 2.7 г кислоти Метоксифенілоцтової Р розчиняють
ний у 96 % спирті й петролейному ефірі. у 6 мл розчину тетраметиламонію гідроксиду Р і
додають 20 мл етанолу Р.
Температура плавлення: близько 38 °С.
Зберігають у поліетиленовому контейнері.
Метилтридеканоат. С14Н28О2. (М.м. 228.4). 1121100.
[1731-88-0]. (Л5)-Метотрексат. 1120200.
Безбарвна або жовтава рідина. Розчинний у 96 % Містить не менше 96.0 % C20H22N8O5.
спирті й петролейному ефірі. Температура плавлення: близько 195 °С.
d\l : близько 0.86.
Міді(ІІ) ацетат. С4Н6СиО4,Н2О. (М.м. 199.7). 1022200.
«о : близько 1.441. [142-71-2].

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 229


4.1.1. Реактиви

Кристали або порошок блакитнувато-зеленого кольо- Безпосередньо перед використанням змішують рівні
ру. Легко розчинний у киплячій воді, розчинний у воді об'єми розчинів І та II.
й 96 % спирті, мало розчинний в ефірі й гліцерині
(85 %). Мідно-тартратний розчин Р2. 1023302.
Змішують 1 мл розчину, який містить 5 г/л
Міді едетату розчин. 1022300.
міді(ІІ) сульфату Р і 10 г/л калію тартрату Р, із
До 2 мл розчину 20 г/л міді(ІІ) ацетату Р додають 2 мл 50 мл розчину натрію карбонату Р1.
0. ] Мрозчину натрію едетату й доводять об'єм розчи- Готують безпосередньо перед використанням.
ну водою Рдо 50 мл.
Мідно-тартратний розчин РЗ. 1023303.
Міді(ІІ) нітрат. Cu(NO 3 ) 2 ,3H 2 O. (М.м. 241.6). 1022400.
[10031-43-3]. Міді динітрат тригідрат. Змішують рівні об'єми розчину 10 г/л міді(ІІ) суль-
фату Р і розчину 20 г/л натрію тартрату Р.
Кристали синього кольору. Гігроскопічний, дуже лег-
ко розчинний у воді, водний розчин має сильнокислу До 1.0 мл одержаного розчину додають 50 мл роз-
реакцію, легко розчинний у 96 % спирті й кислоті чину натрію карбонату Р1.
азотній розведеній. Готують безпосередньо перед використанням.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Мідно-тартратний розчин Р4. 1023304.
Міді(ІІ) сульфат. CuSO4,5H2O. (Мм. 249.7). 1022500. Розчин І. Розчин 150 г/л міді(ІІ) сульфату Р.
[7758-99-8].
Розчин II. 2.5 г натрію карбонату безводного Р,
Порошок або кристали синього кольору. Повільно 2.5 г калію-натрію тартрату Р, 2.0 г натрію гідро-
звітрюється на повітрі, дуже легко розчинний у воді, карбонату Р і 20.0 г натрію сульфату безводного Р
мало розчинний у 96 % спирті. розчиняють у воді Р, доводять об'єм одержаного
розчину тим самим розчинником до 100 мл.
Міді(ІІ) сульфату розчин. 1022501.
Безпосередньо перед використанням змішують
Розчин 125 г/л. розчини І та II у співвідношенні 1:25.
Міді тетрааміакату аміачний розчин. 1022600. Мідно-цитратний розчин. 1023100.
34.5 г міді(ІІ) сульфату Р розчиняють у 100 мл води Р, 25 г міді(ІІ) сульфату Р, 50 г кислоти лимонної Р і 144 г
додають при перемішуванні по краплях розчин аміаку натрію карбонату безводного Р розчиняють у воді Р і
концентрований Р до розчинення утвореного осаду. доводять об'єм розчину тим самим розчинником до
Підтримуючи температуру не вище 20 °С, при безпе- 1000 мл.
рервному струшуванні додають по краплях ЗО мл роз-
чину натрію гідроксиду концентрованого Р. Фільтру- Мідно-цитратний розчин Р1. 1023200.
ють крізь скляний фільтр (40), промивають водою Рдо
одержання прозорого фільтрату. Струшують із 200 мл 25 г міді(ІІ) сульфату Р, 50 г кислоти лимонної Р\ 144 г
розчину аміаку концентрованого Р і фільтрують крізь натрію карбонату безводного Р розчиняють у воді Р і
скляний фільтр, потім знов фільтрують, щоб зменши- доводять об'єм розчину тим самим розчинником до
ти осад до мінімуму. 1000 мл (випробовуваний розчин).
Розчин коригують, аби він задовольняв такі вимоги:
Міді(ІІ) хлорид. СиС12,2Н2О. (Мм. 170.5). 1023000.
[10125-13-0]. Міді хлорид дигідрат. a) До 25.0 мл випробовуваного розчину додають 3 г
калію йодиду Р, потім обережно невеликими порціями
Порошок або кристали зеленувато-блакитного кольо- додають 25 мл 25 % (м/м) розчину кислоти сірчаної Р і
ру, які розпливаються на повітрі, звітрюються в сухо- титрують 0.1 М розчином натрію тіосульфату, вико-
му повітрі. Легко розчинний у воді, 96 % спирті й ме- ристовуючи як індикатор 0.5 мл розчину крохмалю Р,
танолі, помірно розчинний в ацетоні, мало розчинний який додають наприкінці титрування.
в ефірі.
На титрування має бути витрачено від 24.5 мл до
Зберігають у повітронепроникному контейнері. 25.5 мл 0.1М розчину натрію тіосульфату.
Мідно-тартратний розчин. 1023300. b) 10.0 мл випробовуваного розчину доводять водою Р
до об'єму 100.0 мл і перемішують. До 10.0 мл одержа-
Розчин 1. 34.6 г міді(ІІ) сульфату Р розчиняють у воді Р, ного розчину додають 25.0 мл 0.1 М розчину кислоти
доводять об'єм розчину тим самим розчинником до хлористоводневої, нагрівають на водяній бані протя-
500 мл. гом 1 год, охолоджують, доводять водою /'до вихідно-
го об'єму й титрують 0.1 М розчином натрію гідрокси-
Розчин II. 173 г калію-натрію тартрату Р і 50 г
натрію гідроксиду Р розчиняють у 400 мл води Р. ду, використовуючи як індикатор 0.1 мл розчину фе-
Нагрівають до кипіння, охолоджують, доводять об'єм
нолфталеїну Р1.
одержаного розчину водою, вільною від вуглецю діокси- На титрування має бути витрачено від 5.7 мл до 6.3 мл
ду, />до 500 мл. 0.1 М розчину натрію гідроксиду.

230 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

с) 10.0 мл випробовуваного розчину доводять водою Р Міцний синій В, сіль. C 14 H 12 Cl2N 4 O 2 . (М.м. 339.2).
до об'єму 100.0 мл і перемішують. 10.0 мл одержаного 1037400. [84633-94-3]. Показник Шульца № 490. Ко-
розчину титрують 0.1 М розчином кислоти хлористо- льоровий індекс № 37235. 3,3'-Диметокси(біфеніл)-
водневої, використовуючи як індикатор 0.1 мл розчину 4,4'-бісдіазонію дихлорид.
фенолфталеїну Р1.
Порошок темно-зеленого кольору. Розчинний у воді.
На титрування має бути витрачено від 6.0 мл до 7.5 мл Стабілізований цинку хлоридом.
0.1М розчину кислоти хлористоводневої.
Зберігають у повітронепроникному контейнері при
Мідь. Си. (Ам. 63.55). 1022100. [7440-50-8]. температурі від 2 °С до 8 °С.
Фольга очищена, стружка, дріт або металевий поро-
шок електролітичної чистоти. Міцний червоний В, сіль. C17H13N3O9S2. (М.м. 467.4).
1037500. [56315-29-8]. Показник Шульца № 155. Ко-
Міозмін. C9H10N2. (М.м. 146.2). 1121200. [532-12-7]. льоровий індекс № 37125. 2-Метокси-4-нітробензол-
3-(4,5-Дигідро-3//-пірол-2-іл)піридин. діазонію кислий нафталін-1,5-дисульфонат.
Безбарвні кристали. Порошок оранжево-жовтого кольору. Розчинний у
воді, мало розчинний у 96 % спирті.
Температура плавлення: близько 45 °С.
Зберігають у повітронепроникному контейнері, захи-
Міристиловий спирт. С14Н3оО. (М.м. 214.4). 11121300. щеному від світла місці при температурі від 2 °С до 8 °С.
1-Тетрадеканол.
d$ : близько 0.823. Молекулярне сито. 1056600.
Температура плавлення: від 38 °С до 40 °С. Молекулярне сито складається з натрію алюмосиліка-
ту. Має вигляд кульок із розмірами пор 0.4 нм і діаме-
Міристицин. СПН12О3. (М.м. 192.2). 1099600. [607-91-0]. тром 2 мм.
5-Аліл-1-метокси-2,3-метилендіоксибензол. 4-Ме-
токси-6-(проп-2-еніл)-1,3-бензодіоксол. Молібденованадієвий реактив. 1056700.
Безбарвна масляниста рідина. Практично не розчин- У стакані місткістю 150 мл змішують розтерті на поро-
ний у воді, мало розчинний в етанолі, розчинний в шок 4 г амонію молібдату Р і 0.1 г амонію ванадату Р,
ефірі, змішується з толуолом і ксилолом. додають 70 мл води Р і перемішують скляною палич-
d% : близько 1.144. кою до розчинення. Через кілька хвилин має утвори-
тися прозорий розчин, до якого додають 20 мл кисло-
я20° : близько 1.540. ти азотної Р і доводять об'єм розчину водою Р до
Температура кипіння: від 276 °С до 277 °С. 100 мл.
Температура плавлення: близько 173 °С. Молочна кислота. 1047800. [50-21-5]. Див. статтю Кис-
Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено лота лактонова.
у статті Олія бадьянова; на одержаній хроматограмі має
виявлятися лише одна основна пляма. Молочної кислоти реактив. 1047801.
Зберігають у прохолодному, захищеному від світла місці. Розчин А. До 60 мл кислоти молочної Р додають
45 мл розчину кислоти молочної Р, насиченого без
)3-Мірцен. С10Н16. (М.м. 136.2). 1114500. [123-35-3]. нагрівання Суданом червоним GРі попередньо від-
7-Метил-3-метиленокта-1,6-дієн. фільтрованого. Кислота молочна насичується
Масляниста рідина із приємним запахом. Практич- повільно без нагрівання, тому завжди необхідний
но не розчинний у воді, змішується з 96 % спир- надлишок барвника.
том, розчинний в ефірі та кислоті оцтовій льодя- Розчин В. Готують 10 мл насиченого розчину
ній, розчинний у розчинах гідроксидів лужних ме- аніліну Р і фільтрують.
талів.
Розчин С. 75 мг калію йодиду Р розчиняють у воді Р
df : близько 0.794. і доводять об'єм розчину тим самим розчинником
//2D° : близько 1.470. до 70 мл. До одержаного розчину додають 10 мл
96 % спирту Р й 0.1 г йоду Р, струшують.
р-Мірцен, використовуваний у газовій хромато-
графії, має витримувати таке додаткове випробуван- Змішують розчини А й В, додають розчин С.
ня.
Морфіну гідрохлорид. 1056900. Див. статтю Морфіну
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро- гідрохлорид.
матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія м'яти
перцевої. Морфолін. C4H9NO. (М.м. 87.1). 1057000. [110-91-8].
Випробовуваний розчин. Випробовувана субстанція. Тетрагідро-1,4-оксазин.
Площа основного піка має бути не менше 90.0 % від Безбарвна, гігроскопічна, займиста рідина. Розчин-
суми площ усіх піків. ний у воді й 96 % спирті.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 231


4.1.1. Реактиви

d\$ : близько 1.01. Натрію бікарбонат. 1081300. [144-55-8]. Див. Натрію


гідрокарбонат Р.
Температурні межі перегонки (2,2.11). Від 126 °С до
130 °С; має переганятися не менше 95 %. Натрію вісмутат. NaBiO3. (М.м. 280.0). 1079000.
Зберігають у повітронепроникному контейнері. [12232-99-4].
Містить не менше 85.0 % NaBiO3.
Мурашина кислота безводна. СН2О2. (М.м. 46.03).
1039300. [64-18-6]. Порошок жовтого або жовтаво-коричневого кольору.
Повільно розкладається під дією вологи або високої
Містить не менше 98.0 % (м/м) СН2О2. температури, практично не розчинний у холодній воді.
Безбарвна рідина. Спричиняє корозію, змішується з Кількісне визначення. 0.200 г суспензують у 10 мл роз-
водою й 96 % спиртом. чину 200 г/л калію йодиду Р, додають 20 мл кислоти
d$ : близько 1.22. сірчаної розведеної Р і титрують 0.1М розчином натрію
тіосульфату до одержання оранжевого забарвлення,
Кількісне визначення. 10 мл води Р поміщають у використовуючи як індикатор 1 мл розчину крохма-
конічну колбу, точно зважують, швидко додають лю Р.
близько 1 мл кислоти мурашиної безводної та знов
зважують. Додають 50 мл води Р і титрують 1 Мрозчи- 1 мл 0.1 М розчину натрію тіосульфату відповідає
ном натрію гідроксиду, використовуючи як індикатор 14.00 мг NaBiO3.
0.5 мл розчину фенолфталеїну Р.
Натрію бутансульфонат. C4H9NaO3S. (М.м. 160.2).
1 мл / М розчину натрію гідроксиду відповідає 46.03 мг 1115600. [2386-54-1].
СН2О2.
Кристалічний порошок білого кольору. Розчинний у
Натрій. Na. (Ам. 22.99). 1078500. [7440-23-5]. воді.
Метал, на свіжому зрізі має блискучу сріблясто-сіру по- Температура плавлення: понад 300 °С.
верхню. На повітрі швидко тьмяніє та повністю окис-
нюється до натрію оксиду, який перетворюється на Натрію вольфрамат. Na 2 WO 4 ,2H 2 O. (М.м. 329.9).
натрію карбонат. Бурхливо реагує з водою з утворенням 1084700. [10213-10-2]. Динатрію вольфрамат дигідрат.
водню й натрію гідроксиду; розчинний у безводному
метанолі з утворенням водню й натрію метилату; прак- Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні
тично не розчинний в ефірі й петролейному ефірі. кристали. Легко розчинний у воді з утворенням прозо-
рого розчину, практично не розчинний у 96 % спирті.
Зберігають у петролейному ефірі або рідкому парафіні
(приміром, гас). Натрію гексансульфонат. C6H13NaO3S. (М.м. 188.2).
1081200. [2832-45-3].
Натрію азид. NaN 3 . (М.м. 65.0). 1078900. [26628-22-8].
Порошок білого або майже білого кольору. Легко роз-
Кристалічний порошок або кристали білого кольору. чинний у воді.
Легко розчинний у воді, мало розчинний у 96 %
спирті, практично не розчинний в ефірі. Натрію гептансульфонат. C7H15NaO3S. (М.м. 202.3).
1081000. [22767-50-6].
Натрію арсеніту розчин. 1008301.
Кристалічна маса білого або майже білого кольору.
0.50 г арсену(III) оксиду Р розчиняють у 5 мл розчину Легко розчинний у воді, розчинний у метанолі.
натрію гідроксиду розведеного Р, додають 2.0 г натрію
гідрокарбонату Р і доводять об'єм розчину водою Рдо Натрію гептансульфонат моногідрат.
100.0 мл. C7H15NaO3S,H2O. (М.м. 220.3). 1081100.
Натрію аскорбату розчин. 1078800. [134-03-2]. Містить не менше 96 % C7H15NaO3S у перерахунку на
безводну речовину.
3.5 г кислоти аскорбінової Р розчиняють у 20 мл
/ М розчину натрію гідроксиду. Кристалічний порошок білого кольору. Розчинний у
воді, дуже мало розчинний в етанолі, практично не
Готують безпосередньо перед використанням. розчинний в ефірі.
Натрію ацетат. 1078600. [6131-90-4]. Див. статтю Вода (2.5.12). Не більше 8 %. Визначення проводять із
Натрію ацетат. 0.300 г.
Кількісне визначення. 0.150 г розчиняють у 50 мл кисло-
Натрію ацетат безводний. C 2 H 3 NaO 2 . (М.м. 82.0).
ти оцтової безводної РІ титрують 0.1 М розчином кис-
1078700. [127-09-3].
лоти хлорноїпотенціометрично (2.2.20).
Безбарвні кристали або гранули. Дуже легко розчин-
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 20.22 мг
ний у воді, помірно розчинний у 96 % спирті.
C7H15NaO3S.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
2.0 %. Визначення проводять при температурі від Натрію гідрокарбонат. 1081300. [144-55-8]. Див. статтю
100 °С до 105 °С. Натрію гідрокарбонат.

232 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

1
4.1.1. Реактиви

Натрію гідрокарбонату розчин. 1081301. ного натрію гіпохлориту доводять водою Р до об'єму
100.0 мл. 10.0 мл одержаного розчину додають у колбу
Розчин 42 г/л.
з реактивами та титрують 0.1 М розчином натрію
тіосульфату, використовуючи як індикатор 1 мл роз-
Натрію гідроксид. 1081400. [1310-73-2]. Див. статтю чину крохмалю Р.
Натрію гідроксид.
1 мл 0.7 М розчину натрію тіосульфату відповідає
Натрію гідроксиду розчин. 1081401. 3.546 мг активного хлору.
20.0 г натрію гідроксиду Р розчиняють у воді Р і до- Зберігають у захищеному від світла місці.
водять об'єм розчину тим самим розчинником
до 100.0 мл. Концентрацію розчину визнача- Натрію глюкуронат. C 6 H 9 NaO 7 ,H 2 O. (М.м. 234.1).
ють титруванням 1Мрозчином кислоти хлористо- 1080900. Натрію D-глюкуронат моногідрат.
водневої, використовуючи як індикатор розчин ме-
тилового оранжевого Р; якщо необхідно, розчин [а]о* : близько +21.5°. Визначення проводять, вико-
зміцнюють або розводять до концентрації 200 г/л. ристовуючи розчин 20 г/л.

Натрію гідроксиду розчин розведений. 1081402. Натрію декансульфонат. C10H2iNaO3S. (М.м. 244.3).
1079800. [13419-61-9].
8.5г натрію гідроксиду Р розчиняють у воді Р і дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до Кристалічний порошок або пластівці білого чи майже
100 мл. білого кольору. Легко розчинний у воді, розчинний у
метанолі.
Натрію гідроксиду метанольний розчин. 1081403.
Натрію дезоксирибонуклеат. 1079900. [73049-39-5].
40 мг натрію гідроксиду Р розчиняють у 50 мл во- (Близько 85 % має молекулярну масу 2хЮ 7 або
ди Р, одержаний розчин охолоджують і додають більше).
50 мл метанолу Р.
Волокниста речовина білого кольору; одержують із
Натрію гідроксиду розчин концентрований. 1081404. тимуса теляти.
42 г натрію гідроксиду Р розчиняють у воді Р і до- Випробування на придатність. 10 мг розчиняють в
водять об'єм розчину тим самим розчинником до імідазольному буферному розчині рН 6.5 Р і доводять
100 мл. об'єм розчину тим самим буферним розчином до
10.0 мл (розчин А). 2.0 мл розчину А доводять іміда-
Натрію гідросульфіт. NaHO3S. (М.м. 104.1). 1115700. зольним буферним розчином рН 6.5 Р по об'єму 50.0 мл.
[7631-90-5]. Натрію бісульфіт. Оптична густина (2.2.25) одержаного розчину, виміря-
на за довжини хвилі 260 нм, має становити від 0.4 до 0.8.
Кристалічний порошок білого кольору. Легко розчин-
ний у воді, помірно розчинний у 96 % спирті. До 0.5 мл розчину А додають 0.5 мл імідазольного бу-
ферного розчину рН 6.5 Р, 3 мл розчину 25 г/л (НС1О4)
На повітрі частково втрачає сірки діоксид і поступово кислоти хлорної, утворюється осад, який центрифугу-
окиснюється до сульфату.
ють. Вимірюють оптичну густину надосадової рідини
Натрію гіпоброміту розчин. 1081500. за довжини хвилі 260 нм, використовуючи як компен-
саційну рідину суміш, що складається з 1 мл імідазоль-
20 мл розчину натрію гідроксиду концентрованого Р і ного буферного розчину рН 6.5 Р і 3 мл розчину 25 г/л
500 мл води Р змішують на льодяній бані, додають (НС1О4) кислоти хлорної. Оптична густина має бути
5 мл розчину брому Р і обережно перемішують до роз- не більше 0.3.
чинення.
У кожну з двох пробірок поміщають по 0.5 мл розчи-
Готують безпосередньо перед використанням. ну А і 0.5 мл розчину порівняння зразка стрептодорна-
зи, який містить 10 МО/мл, в імідазольному буферному
Натрію гіпофосфіт. NaH 2 PO 2 ,H 2 O. (М.м. 106.0). розчині рН 6.5 Р. В одну пробірку негайно додають 3 мл
1081700. [10039-56-2]. Натрію фосфінат моногідрат. розчину 25 г/л (НСЮ4) кислоти хлорної, утворюється
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні осад, який центрифугують і збирають надосадову ріди-
кристали. Гігроскопічний, легко розчинний у воді, ну (а). Другу пробірку нагрівають при температурі
розчинний у 96 % спирті. 37 °С протягом 15 хв, додають 3 мл розчину 25 г/л
(НС1О4) кислоти хлорної, центрифугують і збирають
Зберігають у повітронепроникному контейнері. надосадову рідину (Ь). Вимірюють оптичну густину на-
досадової рідини (Ь) за довжини хвилі 260 нм, викори-
Натрію гіпохлориту розчин концентрований. 1081600. стовуючи як компенсаційний розчин надосадову ріди-
Містить не менше 25 г/л і не більше ЗО г/л активного ну (а). Оптична густина має бути не менше 0.15.
хлору.
Натрію дигідрофосфат. 1080100. [10028-24-7]. Див.
Рідина жовтавого кольору, має лужну реакцію. статтю Натрію дигідрофосфат дигідрат.
Кількісне визначення. У колбу з 50 мл води Р послідо-
вно поміщають 1 г калію йодиду Р і 12.5 мл кислоти Натрію дигідрофосфат безводний. NaH2PO4.
оцтової розведеної Р. 10.0 мл розчину концентрова- (М.м. 120.0). 1080200. [7558-80-7].

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 233


4.1.1. Реактиви

Порошок білого кольору, гігроскопічний. Альтернативне як відновлююча речовина замість


2-меркаптоетанолу може бути використаний
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
дитіотреїтол. У цьому разі зразковий буферний
Натрію дигідрофосфат моногідрат. NaH 2 PO 4 ,H 2 O. розчин готують таким чином: 3.78 г трис(гідрок-
(М.м. 138.0). 1080300. [10049-21-5]. симетил)амінометану Р, 10.0 г натрію додецил-
сульфату Р, 100 мг бромфенолового синього Р і
Кристали або гранули білого кольору, які злегка 50.0 мл гліцерину Р розчиняють у 200 мл води Р.
розпливаються на повітрі. Легко розчинний у воді, Доводять рН (2.2.3) розчину до 6.8 кислотою хло-
практично не розчинний у 96 % спирті. ристоводневою Р і розводять водою Р до об'єму
Зберігають у повітронепроникному контейнері. 250.0 мл. Безпосередньо перед використанням
додають дитіотреїтол Рдо кінцевої концентрації
Натрію дитіоніт. Na2S2O4. (М.м. 174.1). 1080400. 100 мМ.
[7775-14-6].
Натрію едетат. 1080600. [6381-92-6]. Див. статтю Ди-
Кристалічний порошок білого або сірувато-білого ко- натрію едетат.
льору; на повітрі окислюється. Дуже легко розчинний
у воді, мало розчинний у 96 % спирті. Натрію йодид. 1081800. [7681-82-5]. Див. статтю
Зберігають у повітронепроникному контейнері. Натрію йодид.

Натрію діетилдитіокарбамат. C 5 H 10 NNaS 2 ,3H 2 O. Натрію карбонат. 1079200. [6132-02-1]. Див. статтю
(М.м. 225.3). 1080000. [20624-25-3]. Натрію карбонату декагідрат.
Безбарвні або білого кольору кристали. Легко розчин- Натрію карбонат безводний. Na2CO3. (М.м. 106.0).
ний у воді, розчинний у 96 % спирті. Водний розчин 1079300. [497-19-8]. Динатрію карбонат.
безбарвний.
Порошок білого кольору, гігроскопічний. Легко роз-
Натрію додецилсульфат. 1080500. [151-21-3]. Див. стат- чинний у воді.
тю Натрію лаурилсульфат, за винятком вмісту, який Втрата в масі при висушуванні при температурі близь-
має бути не менше 99.0 %.
ко 300 °С має бути не більше 1 %.
Буферний робочий розчин для електрофорезу в сис- Зберігають у повітронепроникному контейнері.
темі натрію додецилсульфат-поліакриламідний гель
(SDS-PAGE). 1114900. Натрію карбонату розчин. 1079301.
151.4 г трис(гідроксиметил)амінометану Р, 721.0 г Розчин 106 г/л натрію карбонату безводного Р.
гліцину Р і 50.0 г натрію лаурилсульфату Р розчи-
няють у воді Р і доводять тим самим розчинником Натрію карбонату розчин Р1. 1079302.
до об'єму 5000 мл. Безпосередньо перед викорис-
танням розводять водою Р у 10 разів і перемішу- Розчин 20 г/л натрію карбонату безводного Р у
ють. 0.1Мрозчині натрію гідроксиду.
рН (2.2.3) одержаного розчину має бути від 8.1 до 8.8. Натрію кобальтинітрит. Na3[Co(NO2)6]. (Мм. 403.9).
1079700. [13600-98-1]. Тринатрію гексанітрокобаль-
Буферний зразковий розчин (концентрований) для тат(ІІІ).
електрофорезу в системі натрію додецилсульфат -
поліакриламідний гель (SDS-PAGE). 1115000. Порошок оранжево-жовтого кольору. Легко розчин-
ний у воді, мало розчинний у 96 % спирті.
1.89 г трис(гідроксиметил)амінометану Р, 5.0 г
натрію лаурилсульфату Р, 50 мг бромфенолового Натрію кобальтинітриту розчин. 1079701.
синього Р\ 25.0 мл гліцерину Р розчиняють у 100 мл
води Р. Доводять рН розчину до 6.8 кислотою хло- Розчин 100 г/л.
ристоводневою Р і доводять водою Р до об'єму Готують безпосередньо перед використанням.
125 мл.
Натрію лаурилсульфат. 1081900. [151-21-3]. Див. стат-
Буферний зразковий розчин (концентрований) для тю Натрію лаурилсульфат.
електрофорезу в системі натрію додецилсульфат -
поліакриламідний гель (SDS-PAGE) для відновних Натрію метабісульфіт. 1082000. [7681-57-4]. Див. стат-
умов. 1122100. тю Натрію метабісульфіт.
3.78 г трис(гідроксиметил)амінометану Р, 10.0 г
натрію додецилсульфату Р, 100 мг бромфенолового Натрію метансульфонат. CH 3 SO 3 Na. (М.м. 118.1).
синього Р\ 50.0 мл гліцерину Р розчиняють у 200 мл 1082100. [2386-57-4].
води Р. До одержаного розчину додають 25.0 мл
Кристалічний порошок білого кольору, гігро-
2-меркаптоетанолу Р\ доводять рН (2.2.3) розчи-
скопічний.
ну до 6.8 кислотою хлористоводневою Р і доводять
водою Рдо об'єму 250.0 мл. Зберігають у повітронепроникному контейнері.

234 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Натрію молібдат. Na 2 MoO 4 ,2H 2 O. (М.м. 242.0). Тверда кристалічна речовина білого кольору. Розчин-
1082200. [10102-40-6]. Динатрію молібдат дигідрат. ний у воді.
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні
Натрію перйодат. NaIO 4 . (Мм. 213.9). 1083200.
кристали. Легко розчинний у воді.
[7790-28-5]. Натрію метаперйодат.
Натрію нафтохінонсульфонат. C,0H5NaO5S. (М.м. 260.2). Містить не менше 99.0 % NaIO 4 .
1082300. [521-24-4]. Натрію 1,2-нафтохінон-4-суль-
Кристалічний порошок або кристали білого кольору.
фонат.
Розчинний у воді й мінеральних кислотах.
Кристалічний порошок від жовтого до оранжево-жов-
того кольору. Легко розчинний у воді, практично не Натрію перйодату розчин. 1083201.
розчинний у 96 % спирті. 1.07 г натрію перйодату Р розчиняють у воді Р, до-
дають 5 мл кислоти сірчаної розведеної Р і доводять
Натрію нітрат. NaNO3. (Мм. 85.0). 1082400. [7631-99-4]. об'єм розчину водою /*до 100.0 мл.
Порошок або гранули білого кольору або безбарвні, Готують безпосередньо перед використанням.
прозорі кристали, які розпливаються на повітрі. Легко
розчинний у воді, мало розчинний у 96 % спирті. Натрію перхлорат. NaClO4,H2O. (Мм. 140.5). 1083100.
Зберігають у повітронепроникному контейнері. [7791-07-3].
Містить не менше 99.0 % NaClO4,H2O.
Натрію нітрит. NaNO 2 . (Мм. 69.0). 1082500. [7632-00-0].
Кристали білого кольору, які розпливаються на
Містить не менше 97.0 % NaNO 2 . повітрі. Дуже легко розчинний у воді.
Гранульований порошок білого кольору або кристалічний Зберігають у щільно закритому контейнері.
порошок жовтавого кольору. Легко розчинний у воді.
Натрію пікрату лужний розчин. 1083300.
Натрію нітриту розчин. 1082501.
Змішують 20 мл розчину кислоти пікринової Р і 10 мл
Розчин 100 г/л. розчину 50 г/л натрію гідроксиду Р, доводять об'єм
Готують безпосередньо перед використанням. розчину водою Рцо 100 мл.
Термін придатності 2 доби з моменту приготування.
Натрію нітропрусид. Na2[Fe(CN)5(NO)],2H2O.
(М.м. 298.0). 1082600. [13755-38-9]. Натрію пен- Натрію пірофосфат. Na 4 P 2 O 7 ,10H 2 O. (М.м. 446.1).
таціано-нітрозилферат(Ш) дигідрат. 1083600. [13472-36-1]. Тетранатрію дифосфат де-
Порошок або кристали червонувато-коричневого кагідрат.
кольору. Легко розчинний у воді, мало розчинний у Безбарвні кристали, які злегка звітрюються. Легко
96 % спирті. розчинний у воді.
Натрію оксалат. C2Na2O4. (Мм. 134.0). 1082900. [62-76-0]. Натрію родизонат. C6Na2O6. (Мм. 214.0). 1122300.
Кристалічний порошок білого кольору. Розчинний у [523-21-7]. [(3,4,5,6-тетраоксоциклогекс-1-ен-1,2-
воді, практично не розчинний у 96 % спирті та ефірі. ілен)діокси]динатрій.
Кристали фіолетового кольору. Розчинний у воді з ут-
Натрію октансульфонат. CgH17NaO3S. (М.м. 216.3). воренням оранжево-жовтого розчину. Розчини не-
1082700. [5324-84-5]. стабільні, їх готують у день використання.
Містить не менше 98.0 % C8H17NaO3S.
Натрію саліцилат. 1083700. [54-21-7]. Див. статтю
Кристалічний порошок або пластівці білого або май- Натрію саліцилат.
же білого кольору. Легко розчинний у воді, розчинний
у метанолі. Натрію сульфат безводний. 1083800. [7757-82-6].
Оптична густина (2.2.25). Оптична густина розчину Прожарений при температурі від 600 °С до 700 °С
54 г/л за довжини хвилі 200 нм має бути не більше натрію сульфат безводний має задовольняти вимоги,
0.10, а за довжини хвилі 250 нм - не більше 0.01. зазначені у статті Натрію сульфат безводний.
Натрію октилсульфат. C 8 H 17 NaO 4 S. (Мм. 232.3). Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
1082800. [142-31-4]. 0.5 %. Визначення проводять при температурі 130 °С.

Кристалічний порошок або пластівці білого або май- Натрію сульфід. Na 2 S,9H 2 O. (Мм. 240.2). 1083900.
же білого кольору. Легко розчинний у воді, розчинний [1313-84-4]. Динатрію сульфід нонагідрат.
у метанолі.
Безбарвні кристали, які швидко жовтіють, а також
Натрію пентансульфонат. C 5 Hi]NaO 3 S. (М.м. 174.2). розпливаються на повітрі. Дуже легко розчинний у воді.
1083000. [22767-49-3]. Зберігають у повітронепроникному контейнері.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 235


4.1.1. Реактиви

Натрію сульфіду розчин. 1083901. Кристалічний порошок або гранули білого кольору,
які розпливаються. Розчинний у воді й гліцерині, ма-
\ 2 г натрію сульфіду Р розчиняють при нагріванні в
ло розчинний у 96 % спирті.
45 мл суміші розчинників вода Р - гліцерин (85 %) Р
(10:29), потім охолоджують і доводять об'єм розчи- Температура плавлення: близько 253 °С.
ну тією самою сумішшю розчинників до 100 мл.
Розчин має бути безбарвним. Натрію фосфат додекагідрат. Na3PO4,12H2O.
(Мм. 380.1). 1094300. [10101-89-0]. Тринатрію фосфат
Натрію сульфіт. 1084000. [27610-45-3]. Див. статтю додекагідрат.
Натрію сульфіт гептагідрат. Безбарвні або білого кольору кристали. Легко розчин-
ний у воді.
Натрію сульфіт безводний. 1084100. [7757-83-7]. Див.
статтю Натрію сульфіт безводний. Натрію фторид. 1080800. [7681-49-4]. Див. статтю
Натрію тартрат. C 4 H 4 Na 2 O 6 ,2H 2 O. (М.м. 230.1). Натрію фторид.
1084200. [6106-24-7]. Динатрію (2Я,ЗЯ)-2,3-дигідро-
ксибутандіоат дигідрат. Натрію хлорид. 1079500. [7647-14-5]. Див. статтю
Натрію хлорид.
Кристали або гранули білого кольору. Дуже легко роз-
чинний у воді, практично не розчинний у 96 % спирті. Натрію хлориду розчин. 1079502.
Натрію тетрадейтеродиметил силапентаноат. Розчин 20 % (м/м).
C6H92H4NaO2Si. (Мм. 172.3). 1084300. TSP. Натрію
(2,2,3,3-тетрадейтеро)-4,4-диметил-4-силапентаноат. Натрію хлориду насичений розчин. 1079503.
Ступінь дейтерування не менше 99 %. 1 частину натрію хлориду Р змішують із 2 частина-
ми води Р, періодично струшують і відстоюють.
Кристалічний порошок білого кольору. Легко розчин- Перед використанням розчин декантують і
ний у воді, етанолі й метанолі. фільтрують, якщо необхідно.
Температура плавлення: близько 300 °С.
Натрію цетостеарилсульфат. 1079400. Див. статтю
Вода й дейтерію оксид: не більше 0.5 %. Натрію цетостеарилсульфат.
Натрію тетрафенілборат. NaB(C6H5)4. (Мм. 342.2). Натрію цитрат. 1079600. [6132-04-3]. Див. статтю
1084400. [143-66-8]. Натрію цитрат.
Об'ємний порошок білого або дещо жовтуватого ко-
льору. Легко розчинний у воді й ацетоні. Нафталін. С10Н8. (Мм. 128.2). 1057100. [91-20-3].
Кристали білого кольору. Практично не розчинний у
Натрію тетрафенілборату розчин. 1084401. воді, легко розчинний в ефірі, розчинний у 96 %
Розчин 10 г/л. спирті.
Якщо необхідно, перед використанням фільтрують. Температура плавлення: близько 80 °С.
Термін придатності 7 діб. Нафталін, використовуваний для рідинної сцинтиляції,
має бути відповідного ступеня чистоти.
Натрію тіогліколят. C2H3NaO2S. (Мм. 114.1). 1084500.
[367-51-1]. Натрію меркаптоацетат. Нафтарзон. C 16 H u AsN 2 Na 2 O 10 S 2 . (Мм. 576.3).
1121400. [132-33-2]. Торин. Динатрію 4-[(2-арсоно-
Гранульований порошок або кристали білого кольору.
феніл)азо]-3-гідроксинафталін-2,7-дисульфонат.
Гігроскопічний, легко розчинний у воді й метанолі,
мало розчинний у 96 % спирті. Порошок червоного кольору. Розчинний у воді.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Нафтарзону розчин. 1121401.
Натрію тіосульфат. 1084600. [10102-17-7]. Див. статтю Розчин 0.58 г/л.
Натрію тіосульфат. Випробування на чутливість. До 50 мл 96 % спир-
ту Р додають 20 мл води Р, 1 мл 0.05 М розчину
Натрію флуоресцеїнат. C 20 H 10 Na 2 O 5 . (М.м. 376.3).
кислоти сірчаної'та 1 мл розчину нафтарзону й ти-
1080700. [518-47-8]. Показник Шульца№ 880. Кольо-
трують 0.025 М розчином барію перхлорату до пе-
ровий індекс № 45350. Флуоресцеїн натрію. Динатрію
реходу забарвлення розчину від оранжево-жовтого
2-(3-оксо-6-оксидо-3//-ксантен-9-іл)бензоат.
до оранжево-рожевого.
Порошок оранжево-червоного кольору. Легко роз-
Зберігають у захищеному від світла місці.
чинний у воді. Водні розчини мають інтенсивну жов-
тувато-зелену флуоресценцію. Термін зберігання 7 діб.

Натрію форміат. CHNaO 2 . (Мм. 68.0). 1122200. Нафтиламін. C10H9N. (Мм. 143.2). 1057700. [134-32-7].
[141-53-7]. 1-Нафтиламін.

236 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

_L
4.1.1. Реактиви

Кристалічний порошок білого кольору, під дією світла Нафтолбензеїну розчин. 1057601.
й повітря рожевіє. Мало розчинний у воді, легко роз-
Розчин 2 г/л у кислоті оцтовій безводній Р.
чинний у 96 % спирті й ефірі.
Випробування на чутливість. До 50 мл кислоти оц-
Температура плавлення: близько 51 °С.
тової льодяної Р додають 0.25 мл розчину нафтол-
Зберігають у захищеному від світла місці. бензеїну; з'являється коричнювато-жовте забарв-
лення, яке має перейти у зелене при додаванні не
Нафтилетилендіаміну дигідрохлорид. C 12 H 16 C1 2 N 2 . більше 0.05 мл 0.1Мрозчину кислоти хлорної.
(М.м. 259.2). 1057800. [1465-25-4]. ЛГ-(1-Нафтил)ети-
лендіаміну дигідрохлорид. Може містити крис- Нерилацетат. С|2Н20О2. (Мм. 196.3). 1108000. [141-12-8].
талізаційний метанол. (20-3,7-Диметилокта-2,6-дієнілацетат.
Порошок білого або жовтувато-білого кольору. Роз- Безбарвна, масляниста рідина.
чинний у воді, мало розчинний у 96 % спирті.
fl$J : близько 0.907.
а-Нафтол. С10Н8О. (М.м. 144.2). 1057300. [90-15-3]. «о : близько 1.460.
1-Нафтол.
Температура кипіння25: 134 °С.
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні
або білого кольору кристали, які темніють під впли- Нерилацетат, використовуваний у газовій хромато-
вом світла. Мало розчинний у воді, легко розчинний у графії, має витримувати таке додаткове випробування.
96 % спирті та ефірі. Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
Температура плавлення: близько 95 °С. матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія квіток
померанця, використовуючи нерилацетат як випробо-
Зберігають у захищеному від світла місці. вуваний розчин.
а-Нафтолу розчин. 1057301. Площа основного піка має бути не менше 93.0 % суми
площ усіх піків.
0.10 г а-нафтолу Р розчиняють у 3 мл розчину
150 г/л натрію гідроксиду Р і доводять об'єм роз- /я/шне-Неролідол. С15Н26О. (М.м. 222.4). 1107900.
чину водою Рдо 100 мл. [40716-66-3]. 3,7,11-Триметилдодека-1,6,10-триєн-3-ол.
Готують безпосередньо перед використанням. Рідина слабко жовтого кольору з легким запахом лілії
або конвалії. Практично не розчинний у воді й гліце-
0-Нафтол. С10Н8О. (М.м. 144.2). 1057400. [135-19-3]. рині, змішується з 96 % спиртом.
2-Нафтол.
(%$ : близько 0.876.
Пластинки або кристали білого або слабко рожевого
кольору. Дуже мало розчинний у воді, дуже легко роз- п$ : близько 1.479.
чинний у 96 % спирті.
Температура кипіння12: від 145 °С до 146 °С.
Температура плавлення: близько 122 °С.
транс-Неролідол, використовуваний у газовій хрома-
Зберігають у захищеному від світла місці. тографії, має витримувати таке додаткове випробу-
вання.
/*• Нафтолу розчин. 1057401.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
5 г свіжоперекристалізованого ^-нафтолу Р роз- матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія квіток
чиняють у 40 мл розчину натрію гідроксиду розве- померанця, використовуючи /я/адис-неролідол як ви-
деного Р і доводять об'єм розчину водою Р до пробовуваний розчин.
100 мл.
Площа основного піка має бути не менше 90.0 % суми
Готують безпосередньо перед використанням. площ усіх піків.
0-Нафтолу розчин Р1. 1057402. Нікель-алюмінієвий сплав. 1058100.
3.0 мг р-нафтолу Р розчиняють у 50 мл кислоти Містить від 48 % до 52 % алюмінію (А1, А.м. 26.98) і від
сірчаної Р і доводять об'єм розчину тією самою 48 % до 52 % нікелю (Ni, А.м. 58.70).
кислотою до 100.0 мл.
Перед використанням подрібнюють до дрібного по-
Готують безпосередньо перед використанням. рошку (180).
Нафтолбензеїн. С27Н20О3. (Мм. 392.5). 1057600. Практично не розчинний у воді, розчинний у міне-
[6948-88-5]. а-Нафтолбензеїн. Фенілбіс(4-гідрокси- ральних кислотах.
нафтил) метанол.
Нікель-алюмінієвий сплав, вільний від галогенів.
Порошок коричнювато-червоного кольору або блис- 1118100.
кучі кристали коричнювато-чорного кольору. Прак-
тично не розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті й Містить від 48 % до 52 % алюмінію (А1, А.м. 26.98) і від
кислоті оцтовій льодяній. 48 % до 52 % нікелю (Ni, А.м. 58.70).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 237


4.1.1. Реактиви

Тонкий порошок сірого кольору. Практично не роз- Нінддрин. С9Н4О3,Н2О. (Мм. 178.1). 1058300. [485-47-2].
чинний у воді, розчинний у мінеральних кислотах з 1,2,3-Індантрион моногідрат.
утворенням солей.
Кристалічний порошок білого або злегка жовтого ко-
Хлориди. Не більше 0.001 %(10 ррт). 2.00 г розчиня- льору. Розчинний у воді й 96 % спирті, мало розчин-
ють у 40 мл кислоти азотної Р, розчин упарюють май- ний в ефірі.
же насухо. Залишок розчиняють у воді Р і доводять
об'єм розчину тим самим розчинником до 20.0 мл. Зберігають у захищеному від світла місці.
Розчин розливають порівну в дві пробірки. У кожну
пробірку додають по 1.0 мл 0.1Мрозчину срібла нітра- Нінгідрину і олова(ІІ) хлориду реактив. 1058301.
ту й через 15 хв фільтрують. До одержаного фільтрату 0.2 г нінгідрину Р розчиняють у 4 мл гарячої води Р,
однієї пробірки додають 0.25 мл розчину 40 мкг/мл додають 5 мл розчину 1.6 г/л олова(Н) хлориду Р,
(СІ) натрію хлориду (еталонний розчин). Через 5 хв залишають на ЗО хв, фільтрують і зберігають при
порівнюють опалесценцію випробовуваного розчину температурі від 2 °С до 8 °С.
з еталонним розчином. Випробовуваний розчин має
витримувати випробування на хлориди. Безпосередньо перед використанням до 2.5 мл
одержаного розчину додають 5 мл води Р і 45 мл
Нікелю сульфат. NiS04,7H20. (Мм. 280.9). 1058000. 2-пропанолу Р.
[10101-98-1]. Нікелю сульфат гептагідрат.
Нінгідрину і олова(П) хлориду реактив Р1. 1058302.
Кристалічний порошок або кристали зеленого кольо-
ру. Легко розчинний у воді, мало розчинний у 96 % 4 г нінгідрину Р розчиняють у 100 мл моноетилово-
спирті. го ефіру етиленгліколю Р. Обережно струшують
з 1 г катіонообмінної смоли Р (від 300 мкм до
Нікелю хлорид. МіС12. (Мм. 129.6). 1057900. [7718-54-9]. 840 мкм) і фільтрують (розчин А). 0.16 г олова(П)
Нікелю хлорид безводний. хлориду Р розчиняють у 100 мл буферного розчину
рН 5.5 Р (розчин В).
Кристалічний порошок жовтого кольору. Дуже легко
розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті. Сублі- Безпосередньо перед використанням змішують
мується у відсутності повітря й легко абсорбує аміак. рівні об'єми розчинів А й В .
Водний розчин має кислу реакцію.
Нінгідрину розчин. 1058303.
Нікотинамід-аденіну динуклеотид. C 21 H 27 N 7 O 14 P 2 . Розчин 2 г/л нінгідрину Р у суміші розчинників
(Мм. 663). 1108100. [53-84-9]. NAD + . кислота оцтова розведена Р - бутанол Р (5:95).
Порошок білого кольору, сильно гігроскопічний. Лег-
ко розчинний у воді. Нінгідрину розчин Р1. 1058304.
1.0 г нінгідрину Р розчиняють у 50 мл 96 % спир-
Нікотинамід-аденіну динуклеотиду розчин. 1108101. ту Р і додають 10 мл кислоти оцтової льодяної Р.
40 мг нікотинамід-аденіну динуклеотиду Р розчи-
няють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим Нінгідрину розчин Р2. 1058305.
розчинником до 10 мл. З г нінгідрину Р розчиняють у 100 мл розчину
Готують безпосередньо перед використанням. 45.5 г/л натрію метабісульфіту Р.

Нільський синій А. C20H21N3O5S. (Мм. 415.5). 1058200. Нінгідрину розчин РЗ. 1058306.
[3625-57-8]. Показник Шульца № 1029. Кольоровий Розчин 4 г/л нінгідрину Р у суміші розчинників
індекс №51180. 5-Аміно-9-(діетиламіно)бензо[а]фе- кислота оцтова безводна Р-бутанол Р(5:95).
ноксазинілію кислий сульфат.
Кристалічний порошок зеленого кольору із бронзо- Нітроанілін. C6H6N2O2. (Мм. 138.1). 1058600. [100-01-6].
вим блиском. Помірно розчинний у 96 % спирті, кис- 4-Нітроанілін.
лоті оцтовій льодяній та піридині. Кристалічний порошок яскраво-жовтого кольору. Ду-
Розчин 0.005 г/л у спирті (50 %, об/об) Р має макси- же мало розчинний у воді, помірно розчинний у кип-
мум поглинання (2.2.25) за довжини хвилі 640 нм. лячій воді, розчинний у 96 % спирті та ефірі, утворює
водорозчинні солі із сильними мінеральними кисло-
Нільського синього А розчин. 1058201. тами.
Розчин 10 г/л у кислоті оцтовій безводній Р. Температура плавлення: близько 147 °С.
Випробування на чутливість. До 50 мл кислоти оц- Нітробензальдегід. C7H5NO3. (Мм. 151.1). 1058700.
тової безводної Р додають 0.25 мл розчину [552-89-6]. 2-Нітробензальдегід.
нільського синього А; з'являється блакитне за-
барвлення, яке має перейти у синьо-зелене при Голчасті кристали жовтого кольору. Мало розчинний у
додаванні 0.1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної. воді, легко розчинний у 96 % спирті, розчинний в
ефірі, сублімується парою.
Зміна забарвлення. Від синього до червоного в
інтервалі рН 9.0-13.0. Температура плавлення: близько 42 °С.

238 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Нітробензальдегідний папір. 1058701. d§ : близько 0.915.


0.2 г нітробензальдегіду Я розчиняють у 10 мл розчи- Температура кипіння: близько 78 °С.
ну 200 г/л натрію гідроксиду Р. Термін придатності
розчину 1 год. У одержаний розчин занурюють ниж- Ступінь чистоти підходить для визначення хемі-
ню половину смужки із повільно фільтруючого па- люмінесценції.
перу завдовжки 10 см і завширшки 0.8 -1 см. Надли-
шок реактиву видаляють, промокаючи смужку між Нітрозодипропіламіну розчин. 1099901.
двома аркушами фільтрувального паперу. Вводять 78.62 г етанолу Р, проколюючи ін'єк-
Використовують протягом кількох хвилин після ційною голкою пробку посудини, яка містить
приготування. Нітрозодипропіламін Р, розводять етанолом Р у
співвідношенні 1:100 і поміщають по 0.5 мл у кон-
Нітробензальдегіду розчин. 1058702. тейнери з обтиснутими кришками.
0.12г порошку нітробензальдегіду Р додають до Зберігають у захищеному від світла місці при тем-
10 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р, пературі 5 °С.
струшують протягом 10 хв і фільтрують.
Готують безпосередньо перед використанням.
Нітрометан. CH3NO2. (Мм. 61.0). 1059700. [75-52-5].
Прозора, безбарвна, масляниста рідина. Мало роз-
Нітробензилхлорид. C7H6C1NO2. (М.м. 171.6). 1059000. чинний у воді, змішується з 96 % спиртом та ефіром.
[100-14-1]. 4-Нітробензилхлорид.
dll : від 1.132 до 1.134.
Кристали світло-жовтого кольору. Спричиняє сльозо-
течу. Практично не розчинний у воді, дуже легко роз- г$ : від 1.38 І д о 1.383.
чинний у 96 % спирті та ефірі. Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 100 °С до
103 °С; має переганятись не менше 95 %.
Нітробензоїлхлорид. C7H4C1NO3. (М.м. 185.6).
1058900. [122-04-3]. 4-Нітробензоіпхлорид. Нітромолібденованадієвий реактив. 1060100.
Кристали або кристалічна маса жовтого кольору, яка Розчин І. 10 г амонію молібдату Р розчиняють у воді Р,
розпливається на повітрі. Розчинний у розчині натрію додають 1 мл розчину аміаку Р і доводять об'єм розчи-
гідроксиду з утворенням жовтувато-оранжевого за- ну водою Рло 100 мл.
барвлення.
Розчин II. 2.5 г амонію ванадату Р розчиняють у га-
Температура плавлення: близько 72 °С. рячій воді Р, додають 14 мл кислоти азотної Р і дово-
дять об'єм розчину водою Рло 500 мл.
Нітробензол. C6H5NO2. (М.м. 123.1). 1058800. [98-95-3].
До 96 мл кислоти азотної Р додають 100 мл розчину І
Безбарвна або жовтавого кольору рідина. Практично і 100 мл розчину II і доводять об'єм розчину водою РЛО
не розчинний у воді, змішується з 96 % спиртом і 500 мл.
ефіром.
Температура кипіння: близько 211 °С. Нітротетразолієвий синій. C4oH3oCl2N10O6. (М.м. 818).
Динітробензол. До 0.1 мл нітробензолу додають 5 мл 1060000. [298-83-9]. 3,3'-(3,3'-Диметокси-4,4'-ди-
ацетону Р, 5 мл води Р і 5 мл розчину натрію гідрокси- фенілен)ди[2-(4-нітрофеніл)-5-феніл-2Я-тетразолію]
ду концентрованого Р і струшують; після розділення дихлорид. и-Нітротетразолієвий синій.
шарів верхній шар має бути майже безбарвний. Кристали. Розчинний у метанолі з утворенням прозо-
рого розчину жовтого кольору.
4-(4-Нітробензил)піридин. C12H10N2O2. (М.м. 214.2).
1101900. [1083-48-3]. Температура плавлення: близько 189 °С, із розкла-
данням.
Порошок жовтого кольору.
Температура плавлення: близько 70 °С. Нітрофурантоїн. 1099700. [67-20-9]. Див. статтю
Нітрофурантоїн.
Нітрованадомолібденовий реактив. 1060100. Див.
Штромолібденованадієвий реактив Р. (5-Нітро-2-фурил)метилену діацетат. C9H9NO7.
(М.м. 243.2). 1099800. [92-55-7]. Нітрофурфуролу
Нітроетан. C 2 H 5 NO 2 . (Мм. 75.1). 1059200. [79-24-3]. діацетат. 5-Нітрофурфурилідену діацетат.
Прозора, безбарвна, масляниста рідина. Кристали жовтого кольору.
Температура кипіння: близько 114 °С. Температура плавлення: близько 90 °С.

Нітрозодипропіламін. C 6 Hi 4 N 2 O. (М.м. 130.2). 1099900. Нітрохромовий реактив. 1059100.


[621-64-7]. Дипропілнітрозамін.
0.7 г калію дихромату Р розчиняють у кислоті
Рідина. Розчинний в етанолі, ефірі та концентрованих азотній Р і доводять об'єм розчину тією самою кисло-
кислотах. тою до 100 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 239


4.1.1. Реактиви

Нордазепам. C15HUC1N2O. (М.м. 270.7). 1060200. Октоксинол 10. Сз4Н62Ои (середня). (М.м. 647).
[340-57-8]. 7-Хлор-2,3-дигідро-5-феніл-1Я-1,4-бен- 1060800. [9002-93-1]. сх-[4-(1,1,3,3-Тетраметилбу-
зодіазепін-2-он. тил)феніл]-ю-гідроксиполі(оксіетилен).
Кристалічний порошок білого або світло-жовтого ко- Прозора, в'язка рідина світло-жовтого кольору. Змі-
льору. Практично не розчинний у воді, мало розчин- шується з водою, ацетоном і 96 % спиртом, розчинний
ний у 96 % спирті. у толуолі.
Температура плавлення: близько 216 °С. Зберігають у повітронепроникному контейнері.
В,Ь-Норлейцин. C6H13NO2. (М.м. 131.2). 1060300. Олеамід. C18H35NO. (М.м. 281.5). 1060900. (Z)- Окта-
[616-06-8]. (Л5)-2-Аміногексанова кислота. Амінока- дек-9-еноамід.
пронова кислота.
Порошок або гранули від білого до жовтуватого ко-
Блискучі кристали. Помірно розчинний у воді, роз- льору. Практично не розчинний у воді, дуже легко
чинний у кислотах.
розчинний у метиленхлориді, розчинний в етанолі.
Норпсевдоефедрину гідрохлорид. C9H14C1NO. Температура плавлення: близько 80 °С.
(М.м. 187.7). 1060400. [53643-20-2]. (1Я.2Д)- або
(1$,2$)-2-Аміно-1 -фенілпропанолу гідрохлорид. Оливкова олія. 1061000. [8001-25-0]. Див. статтю Олія
Кристалічний порошок. Розчинний у воді. оливкова рафінована.
Температура плавлення: від 180 °С до 181 °С. Олова(Н) хлорид. SnCl2,2H2O. (М.м. 225.6). 1085000.
[10025-69-1]. Олова дихлорид дигідрат.
Носкапіну гідрохлорид. 1060500. [912-60-7]. Див. стат-
тю Носкапіну гідрохлорид. Містить не менше 97.0 % SnQ2,2H2O.
Безбарвні кристали. Дуже легко розчинний у воді, легко
Октадецил[3-[3,5-біс(1,1-диметилетил)-4-гідрокси- розчинний у 96 % спирті, кислоті оцтовій льодяній, кис-
феніл]пропіонат]. Сз5Н62О3. (М.м. 530.9). 1060600. лоті хлористоводневій розведеній та концентрованій.
[2082-79-3]. Октадецил-3-(3,5-ди-/и/>ет-бутил-4-
гідроксифеніл)пропіонат. Кількісне визначення. 0.500 г поміщають у колбу з при-
тертою скляною пробкою, розчиняють у 15 мл кисло-
Кристалічний порошок білого або жовтавого кольо-
ти хлористоводневоїР, додають 10 мл води Рі 5 мл хло-
ру. Практично не розчинний у воді, дуже легко роз-
чинний в ацетоні й гексані, мало розчинний у мета- роформу Р. Швидко титрують 0.05 М розчином калію
нолі. йодату до знебарвлення хлороформного шару.
Температура плавлення: від 49 °С до 55 °С. 1 мл 0.05 М розчину калію йодату відповідає 22.56 мг
SnCl2,2H2O.
Октанол. С 8 Н 18 О. (М.м. 130.2). 1060700. [111-87-5].
1-Октанол. Каприловий спирт. Олова(ІІ) хлориду розчин. 1085001.
Безбарвна рідина. Не розчинний у воді, змішується з 20 г олова Р нагрівають із 85 мл кислоти хлористо-
96 % спиртом та ефіром. водневої Р до припинення виділення водню, охо-
лоджують.
d$ : близько 0.828.
Зберігають розчин над надлишком олова Р, захи-
Температура кипіння: близько 195 °С. щаючи від повітря.
3-Октанон. С8Н16О. (М.м. 128.2). 1114600. [106-68-3].
Олова(ІІ) хлориду розчин РІ. 1085002.
Етилпентилкетон.
Безпосередньо перед використанням розчин оло-
Безбарвна рідина з характерним запахом.
ва(ІІ) хлориду Р розводять кислотою хлористовод-
d% : близько 0.822. невою розведеною Р (1:10).
/ID* : близько 1.415.
Олова(П) хлориду розчин Р2. 1085003.
Температура кипіння: близько 167 °С.
До 8 г олова(ІІ) хлориду Р додають 100 мл 20 %
3-Октанон, використовуваний у газовій хромато- (об/об) розчину кислоти хлористоводневої Р, стру-
графії, має витримувати таке додаткове випробуван- шують до розчинення, якщо необхідно, нагріва-
ня: ють на водяній бані при температурі 50 °С і пропу-
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро- скають азот Р протягом 15 хв.
матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія лавандо- Готують безпосередньо перед використанням.
ва.
Випробовуваний розчин. Випробовувана речовина. Олово. Sn. (А.м. 118.7). 1090800. [7440-31-5].
Площа основного піка має бути не менше 98.0 % суми Гранули сріблясто-білого кольору. Розчинне в кислоті
площ усіх піків. хлористоводневій з виділенням водню.

240 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.001 % (10 ррт). Оцтового ангідриду розчин Р1. 1000501.
0.1 г має витримувати випробування на арсен.
25.0 мл оцтового ангідриду Р розчиняють у безвод-
ному піридині Р і ПОБОЛЯТЬ тим самим розчинником
Орацетовий синій 2R. C2oH 14 N 2 O 2 . (Мм. 314.3).
1061100. [4395-65-7]. Кольоровий індекс № 61110. до об'єму 100.0 мл.
1-Аміно-4-(феніламіно)антрацен-9,10-діон. Зберігають, захищаючи від світла й повітря.
Температура плавлення: близько 194 °С.
Оцтового ангідриду — кислоти сірчаної розчин.
Орацетовий синій В. 1118600. Суміш 1-метиламіно-4- 1000502.
анілінантрахінону (C21H16N2O2; Мм. 328.4) та Обережно змішують 5 мл оцтового ангідриду Р і
1-аміно-4-анілінантрахінону (C20H14N2O2; Мм. 314.3). 5 мл кислоти сірчаної Р. Одержану суміш додають
Порошок синьо-фіолетового кольору. Практично не при охолодженні по краплях до 50 мл етанолу Р.
розчинний у воді, легко розчинний в ацетоні й кислоті Готують безпосередньо перед використанням.
оцтовій безводній.
Оцтова кислота безводна. С2Н4О2. (Мм. 60.1). 1000300.
Орцин. С7Н802,Н20. (Мм. 142.2). 1108700. [6153-39-5]. [64-19-7].
5-Метилбензол-1,3-діол моногідрат.
Містить не менше 99.6 % (м/м) С2Н4О2.
Кристалічний порошок, чутливий до світла.
Безбарвна рідина або білі блискучі папоротеподібні
Температура кипіння: близько 290 °С. кристали. Легко змішується або розчиняється у воді,
Температура плавлення: від 58 °С до 61 °С. 96 % спирті, ефірі, гліцерині (85 %) та більшості жир-
них та ефірних олій.
Осмію(УШ) оксид. OsO4. (Мм. 254.2). 1061200. с$ : від 1.052 до 1.053.
[20816-12-0]. Осмію тетраоксид.
Температура кипіння: від 117 °С до 119 °С.
Голчасті кристали світло-жовтого кольору або крис-
талічна маса жовтого кольору. Гігроскопічний, чутли- Розчин 100 г/л є сильною кислотою (2.2.4).
вий до світла, розчинний у воді, 96 % спирті та ефірі.
Розчин 5 г/л кислоти оцтової, нейтралізованої розчи-
Зберігають у повітронепроникному контейнері. ном аміаку розведеним Р2, дає реакцію (Ь) на ацетати
(2.3.1).
Осмію(УІП) оксиду розчин. 1061201.
Температура тверднення (2.2.18). Не нижче 15.8 °С.
Розчин 2.5 г/л у 0.05Мрозчині кислоти сірчаної.
Вода (2.5.12). Не більше 0.4 %. Якщо вміст води пере-
Оцтовий ангідрид. С4Н6О3. (Мм. 102.1). 1000500. вищує 0.4 %, додають обчислену кількість оцтового
[108-24-7]. ангідриду Р.
Містить не менше 97.0 % (м/м) С4Н6О3. Зберігають у захищеному від світла місці.
Прозора безбарвна рідина. Оцтова кислота льодяна. С2Н4О2. (Мм. 60.1). 1000400.
Температура кипіння: від 136 °С до 142 °С. [64-19-7].
Кількісне визначення. 2.00 г поміщають у скляну колбу Містить не менше 98.0 % (м/м) С2Н4О2.
з притертою пробкою, розчиняють у 50.0 мл 1 М роз-
чину натрію гідроксиду, кип'ятять зі зворотним холо- <$} : від 1.052 до 1.053.
дильником протягом 1 год і титрують / М розчином Температура кипіння: від 117 °С до 119 °С.
кислоти хлористоводневої, використовуючи як інди-
катор 0.5 мл розчину фенолфталеїну Р. Обчислюють Розчин 100 г/л є сильною кислотою. Розчин 5 г/л кис-
кількість мілілітрів 1М розчину натрію гідроксиду, ви- лоти оцтової, нейтралізований розчином аміаку розве-
траченого на титрування 1 г (п\). деним Р2, дає реакцію (Ь) на ацетати (2.3.1).
2.00 г поміщають у скляну колбу з притертою проб- Кількісне визначення. 5.00 г кислоти оцтової льодяної
кою, розчиняють у 20 мл циклогексану Р, охолоджують розводять водою Рдо об'єму 100.0 мл. 25.0 мл одержа-
на льоду, додають охолоджену суміш 10 мл аніліну Р і ного розчину титрують 1 М розчином натрію гідрокси-
20 мл циклогексану Р, кип'ятять зі зворотним холо- ду, використовуючи як індикатор 0.5 мл розчину фе-
дильником протягом 1 год, додають 50.0 мл 1М розчи- нолфталеїну Р.
ну натрію гідроксиду, перемішують і титрують 1М роз- 1 мл 1 М розчину натрію гідроксиду відповідає 60.1 мг
чином кислоти хлористоводневої, використовуючи як С2Н402.
індикатор 0.5 мл розчину фенолфталеїну Р. Обчислю-
ють кількість мілілітрів 1М розчину натрію гідроксиду, Оцтова кислота. 1000401.
витраченого на титрування 1 г (я2).
Містить не менше 290 г/л і не більше 310 г/л
Вміст С4Н6О3, у відсотках, обчислюють за формулою: С2Н4О2 (Млі. 60.1).
10.2(11, - я2) ЗО г кислоти оцтової льодяної Р доводять водою Р

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 241


4.1.1. Реактиви

до об'єму 100 мл. розчину 0.75 г натріюметабісульфіту Ру 10 мл во-


ди Р, потім повільно при перемішуванні додають
Оцтова кислота розведена. 1000402. 6 мл кислоти хлористоводневої розведеної Р, за-
Містить не менше 115 г/л і не більше 125 г/л
кривають колбу пробкою і продовжують пе-
ремішування до розчинення, об'єм одержаного
С2Н4О2 (Л/.л*. 60.1).
розчину доводять водою Рдо 100 мл.
12 г кислоти оцтової льодяної Р доводять водою Р
до об'єму 100 мл. Розчин використовують через 12 год після приго-
тування.
Паладій. Pd. (А.м. 106.4). //14700. [7440-05-3]. Зберігають у захищеному від світла місці.
Метал сірувато-білого кольору. Розчинний у кислоті
хлористоводневі й. Парацетамол. 1061900. [103-90-2]. Див. статтю Пара-
цетамол.
Паладію хлорид. PdCl2. (Мм. 177.3). 1061500. [7647-10-1].
Парацетамол, вільний від 4-амінофенолу. 1061901.
Кристали червоного кольору.
Парацетамол Рперекристалізовують із води Рі су-
Температура плавлення: від 678 °С до 680 °С. шать у вакуумі при температурі 70 °С; процедуру
повторюють доти, поки парацетамол не буде вит-
Паладію хлориду розчин. 1061501. римувати таке випробування: 5 г висушеного па-
1 г паладію хлориду Р розчиняють у 10 мл теплої рацетамолу розчиняють у суміші рівних об'ємів
кислоти хлористоводневої Р, одержаний розчин метанолу Р і води Р і доводять об'єм розчину тією
доводять сумішшю рівних об'ємів кислоти хлорис-
самою сумішшю розчинників до 100 мл. Додають
товодневої розведеної Р і води Р до об'єму 250 мл. 1 мл свіжоприготованого розчину, який містить
Безпосередньо перед використанням розчин роз-
10 г/л натрію нітропрусиду Р\ 10 г/л натрію кар-
бонату безводного Р, перемішують і витримують
водять двома об'ємами води Р.
протягом ЗО хв у захищеному від світла місці. Не
Пальмітинова кислота. С16Н32О2. (М.м. 256.4). має з'являтися синє або зелене забарвлення.
1061600. [57-10-3]. Гексадеканова кислота.
Пеніцилінази розчин. 1062300.
Кристалічні лусочки білого кольору. Практично не
розчинна у воді, легко розчинна в гарячому 96 % 10 г казеїну гідролізату, 2.72 г калію дигідрофосфату Р
спирті та ефірі. і 5.88 г натрію цитрату /"розчиняють у 200 мл води Р,
доводять рН до 7.2 розчином 200 г/л натрію гідрокси-
Температура плавлення: близько 63 °С. ду Р і доводять водою Рдо об'єму 1000 мл.
Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено 0.41 г магнію сульфату /"розчиняють у 5 мл води Р, до-
у статті Хлорамфеніколу пальмітат; на одержаній хро- дають 1 мл розчину 1.6 г/л заліза(Н) амонію сульфату Р
матограмі має виявлятися лише одна основна пляма. і доводять об'єм розчину водою Рдо 10 мл.
Панкреатину порошок. 1061700. Див. статтю Панкреа- Стерилізують обидва розчини нагріванням в авто-
тину порошок. клаві, охолоджують, змішують, розподіляють тонкими
шарами у конічних колбах і культивують із Bacillus
Папаверину гідрохлорид. 1061800. [61-25-6]. Див. стат- cereus (NCTC 9946). Витримують колби при темпера-
тю Папаверину гідрохлорид. турі від 18 °С до 37 °С до очевидних ознак росту, а
потім витримують при температурі від 35 °С до 37 °С
Парарозаніліну гідрохлорид. C19H18C1N3. (М.м. 323.8). протягом 16 год, постійнно струшуючи для забезпе-
1062200. [569-61-9]. Показник Шульца № 779. Кольо- чення максимальної аерації. Центрифугують, надоса-
ровий індекс № 42500. 4-[Біс(4-амінофеніл)мети- дову рідину стерилізують методом мембранної
лен]циклогекса-2,5-дієнімінію хлорид. фільтрації. 1.0 мл розчину пеніцилінази містить не
менше 0.4 мікрокатал (що відповідає гідролізу не мен-
Кристалічний порошок синювато-червоного кольору. ше 500 мг бензилпеніциліну до бензилпеніцилінової
Мало розчинний у воді, розчинний в етанолі, прак- кислоти за годину) при температурі ЗО °С і рН 7 за
тично не розчинний в ефірі. Розчини у воді й етанолі умови, що концентрація бензилпеніциліну не опус-
мають інтенсивне червоне забарвлення, розчини в кається нижче рівня, необхідного для ферментного
кислоті сірчаній та кислоті хлористоводневій мають насичення.
жовте забарвлення.
Константа Міхаеліса для пеніцилінази за бензил-
Температура плавлення: близько 270 °С, із розкла- пеніциліном у розчині пеніцилінази становить близь-
данням.
ко 12 мкг/мл.
Парарозаніліну знебарвлений розчин. 1062201. Стерильність (2.6.1). Має витримувати випробування
на стерильність.
0.1 г Парарозаніліну гідрохлориду Р поміщають у
колбу з притертою скляною пробкою, додають Зберігають при температурі від О °С до 2 °С і використо-
60 мл води Р і розчину 1.0 г натрію сульфіту без- вують протягом 2-3 діб. Ліофілізований препарат
водного Р, або розчину 2.0 г натрію сульфіту Р, або зберігають у запаяних ампулах протягом кількох місяців.

242 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Пентаеритритилтетракіс [3- (3,5-ди( 1,1 -диметилетил)- й$І : від 0.66 Ідо 0.664.
4-гідроксифеніл)пропіонат]. С73Н108О12. (М.м. 1178).
1062400. [6683-19-8]. Пентаеритритилтетракіс[3-(3,5- Температурні межі перегонки. (2.2.11). Від 50 °С до
ди-/и/>е/л-бутил-4-пдроксифеніл)пропіонат]. 2,2'-біс- 70 °С.
(Гідроксиметил)пропан-1,3-діолтетракіс[3-[3,5-
ди( 1,1 -диметилетил)-4-гідроксифеніл]]пропіонат. Петролейний ефір Р1. 1063101.
Кристалічний порошок від білого до злегка жовтого Має задовольняти вимоги для петролейного
кольору. Практично не розчинний у воді, дуже легко ефіру Різ такими змінами:
розчинний в ацетоні, розчинний у метанолі, мало роз- d$ : від 0.630 до 0.656.
чинний у гексані.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 40 °С до
Температура плавлення: від 110 °С до 125 °С. 60 °С.
а-форма: від 120 °С до 125 °С. Не має мутнішати при температурі О °С.
р-форма: від 110 °С до 115 °С.
Петролейний ефір Р2. 1063102.
Пентан. С5Н12. (М.м. 72.2). 1062500. [109-66-0]. Має задовольняти вимоги для петролейного
Прозора, безбарвна, займиста рідина. Дуже мало роз- ефіру Р із такими змінами:
чинний у воді, змішується з ацетоном, етанолом і d$ : від 0.620 до 0.630.
ефіром.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від ЗО °С до
d^o : близько 0.63. 40 °С.
гі$ : близько 1.359. Не має мутнішати при температурі О °С.
Температура кипіння: близько 36 °С.
Петролейний ефір РЗ. 1063103.
Пентан, використовуваний у спектрофотометрії, має
витримувати таке додаткове випробування. Має задовольняти вимоги для петролейного
ефіру Р із такими змінами:
Мінімальне пропускання (2.2,25) визначають, викорис-
товуючи як компенсаційну рідину воду R d$: від 0.659 до 0.671.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 40 °С до
20 % за довжини хвилі 200 нм, 80 °С.
50 % за довжини хвилі 210 нм,
85 % за довжини хвилі 220 нм, Пікринова кислота. C6H3N3O7. (Мм. 229.1). 1065800.
93 % за довжини хвилі 230 нм, [88-89-1]. 2,4,6-Тринітрофенол.
98 % за довжини хвилі 240 нм.
Призми або пластинки жовтого кольору. Розчинна у
Пентанол. С5Н12О. (М.м. 88.1). 1062600. [71-41-0]. воді й 96 % спирті.
1-Пентанол. н-Аміловий спирт. Зберігають зволоженою водою Р.
Безбарвна рідина. Помірно розчинний у воді,
змішується з 96 % спиртом і ефіром. Пікринової кислоти розчин. 1065801.
«D : близько 1.410. Розчин 10 г/л.
Температура кипіння: близько 137 °С. Пікринової кислоти розчин Р1. 1065802.
mpem-Пентиловий спирт. С5Н12О. (М.м. 88.1). 1062700. До 100 мл насиченого розчину кислоти пікрино-
[75-85-4]. /я/>е/я-Аміловий спирт. 2-Метил-2-бутанол. вої Р подають 0.25 мл розчину натрію гідроксиду
концентрованого Р.
Летка займиста рідина. Легко розчинний у воді,
змішується з 96 % спиртом, ефіром і гліцерином. уЗ-Пінен. С,0Н16. (Мм. 136.2). 1109000. [19902-08-0].
d$ : близько 0.81. 6,6-Диметил-2-метиленбіцикло[3.1.1]гептан.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 100 °С до Безбарвна, масляниста рідина із запахом, який нага-
104 °С; має переганятись не менше 95 %. дує скипидар. Практично не розчинний у воді,
змішується з 96 % спиртом і ефіром.
Зберігають у захищеному від світла місці.
й$) : близько 0.867.
Пепсину порошок. 1062800. [9001-75-6]. Див. статтю «І): близько 1.474.
Пепсину порошок.
Температура кипіння: від 155 °С до 156 °С.
Петролейний ефір. 1063100. [8032-32-4]. fi-Пінен, використовуваний у газовій хроматографії,
Прозора, безбарвна, займиста рідина, не флуоресціює. має витримувати таке додаткове випробування.
Практично не розчинний у воді, змішується з 96 % Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
спиртом. матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія квіток

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 243


4.1.1. Реактиви

померанця, використовуючи Д-пінен як випробовува- «о : близько 1.413.


ний розчин.
Температура кипіння: близько 165 °С.
Площа основного піка має бути не менше 99.0 % суми
площ усіх піків. Пірогалол. С6Н6О3. (Мм. 126.1). 1073700. [87-66-1].
Бензол-1,2,3-триол.
Піперазину гідрат. 1065900. [142-63-2]. Див. статтю
Піперазину гідрат. Кристали білого кольору, під дією повітря та світла ко-
ричневіють. Дуже легко розчинний у воді, 96 % спирті
Піперидин. C 5 H U N. (М.м. 85.2). 1066000. [110-89-4]. та ефірі, мало розчинний у сірковуглеці. Під дією
Гексагідропіридин. повітря водні розчини, а ще швидше лужні розчини,
набувають коричневого забарвлення внаслідок аб-
Безбарвна або злегка жовтуватого кольору рідина, має сорбції кисню.
лужну реакцію. Змішується з водою, 96 % спиртом,
ефіром і петролейним ефіром. Температура плавлення: близько 131 °С.

Температура кипіння: близько 106 °С. Зберігають у захищеному від світла місці.

Пірид-2-иламін. C5H6N2. (М.м. 94.1). 1073400. [504-29-0]. Пірогалолу лужний розчин. 1073701.
2-Амінопіридин. 0.5 г пірогалолу Р розчиняють у 2 мл води, вільної
від вуглецю діоксиду, Р.
Великі кристали. Розчинний у воді, 96 % спирті та
ефірі. 12г калію гідроксиду Р розчиняють у 8 мл води,
вільної від вуглецю діоксиду, Р.
Температура кипіння: близько 210 °С.
Безпосередньо перед використанням змішують
Температура плавлення: близько 58 °С.
обидва розчини.
Піридилазонафтол. C 15 H U N 3 O. (М.м. 249.3). 1073500. Пірокатехін. С6Н6О2. (Мм. 110.1). 1073600. [120-80-9].
[85-85-8]. 1-(2-Піридилазо)-2-нафтол. Бензол- 1,2-діол.
Порошок цегляно-червоного кольору. Практично не Безбарвні або слабко жовтого кольору кристали. Роз-
розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті, метанолі чинний у воді, ацетоні, 96 % спирті та ефірі.
й гарячих розведених розчинах гідроксидів лужних
металів. Температура плавлення: близько 102 °С.
Температура плавлення: близько 138 °С. Зберігають у захищеному від світла місці.

Піридилазонафтолу розчин. 1073501. Пісок. 1075800.


Розчин 1 г/л в етанолі Р. Крупинки кремнію діоксиду білого або злегка сірува-
того кольору з розміром часток від 150 мкм до 300 мкм.
Випробування на чутливість. До 50 мл води Р дода-
ють 10 мл ацетатного буферного розчину рН 4.4 Р, Плазма зі зниженим вмістом тромбоцитів. 1066100.
0.10 мл 0.02 Мрозчину натрію едетату і 0.25 мл роз-
чину піридилазонафтолу; після додавання 0.15мл 45 мл людської крові відбирають пластмасовим шпри-
розчину 5 г/л міді(П) сульфату Р забарвлення має цем місткістю 50 мл, який містить 5 мл стерильного
змінитися від світло-жовтого до фіолетового. розчину 38 г/л натрію цитрату Р, і негайно центри-
фугують із прискоренням 1500 g при температурі 4 °С
Піридин. C 5 H 5 N. (М.м. 79.1). 1073200. [110-86-1]. протягом ЗО хв. Відбирають із допомогою пластмасо-
вого шприца верхні 2/3 шару плазми, що сплив, і не-
Прозора, безбарвна, гігроскопічна рідина. Змішується гайно центрифугують із прискоренням 3500 g при тем-
з водою й 96 % спиртом. пературі 4 °С протягом ЗО хв. Відбирають верхні 2/3
Температура кипіння: близько 115 °С. шару рідини і швидко заморожують її у необхідній
кількості пластмасових пробірок при температурі
Зберігають у повітронепроникному контейнері. < 40 °С. Використовують пластмасове устаткування
або устаткування, оброблене силіконом.
Піридин безводний. 1073300. [110-86-1].
Піридин Р сушать над натрію карбонатом безводним Р, Плазми субстрат. 1066200.
фільтрують і переганяють. Плазму відокремлюють від людської або бичачої
Вода (2.5.12). Не більше 0.01 % (м/м). крові, збирають у розчин 38 г/л натрію цитрату Р,
об'єм якого становить 1/9 об'єму плазми, або в роз-
Піровиноградна кислота. С3Н4О3. (М.м. U). 1109300. чин, що містить 20 г/л динатрію гідроцитрату Р і
[127-17-3]. 2-Оксопропанова кислота. 25 г/л глюкози Р, об'єм якого становить 2/7 об'єму
плазми. У першому випадку субстрат готують у день
Рідина жовтуватого кольору. Змішується з водою, ета- збору крові; у другому випадку субстрат готують про-
нолом і ефіром. тягом 2 днів від дня збору крові.
d\$ : близько 1.267. Зберігають при температурі -20 °С.

244 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

1
4.1.1. Реактиви

Плазми субстрат Р1. 1066201. Плазми субстрат Р2. 1066202.


Для взяття і обробки крові використовують во- Готують із людської крові, яка містить менше 1 %
довідштовхуюче устаткування (виготовлене із звичайної кількості фактора IX. Збирають кров у
підхожих пластмас або скла, обробленого силіко- розчин 38 г/л натрію цитрату Р, об'єм якого ста-
ном). новить 1/9 об'єму плазми.
Необхідний об'єм крові збирають від кожної з не Зберігають у невеликих кількостях у пластмасових
менш ніж п'яти овець. Достатнім об'ємом є відбір контейнерах при температурі -ЗО °С або нижче.
285 мл крові у 15 мл розчину антикоагулянту, але й
менший об'єм може бути зібрано. Кров беруть у Плазми субстрат із недостатнім вмістом фактора V.
живої тварини або під час забою, використовуючи 1066300.
голку, приєднану до підхожої канюлі з довжиною, Переважно використовують плазму, одержану від до-
достатньою для досягнення дна посудини для збо- нора із природженою недостатністю, або готують її та-
ру. Відкидають перші кілька мілілітрів і збирають ким чином: відокремлюють плазму від людської крові,
лише кров, яка вільно тече. Кров збирають у до- зібраної в розчин 13.4 г/л натрію оксалату Р, об'єм
статню кількість розчину антикоагулянту, який якого становить 1/10 об'єму крові. Культивують при
містить 8.7г натрію цитрату Р і 4 мг апротиніну Р температурі 37 °С від 24 год до 36 год. Час згортання,
у 100 мл води Р. Співвідношення крові й розчину визначений за методом, описаним для розчину факто-
антикоагулянту має бути 19:1. Під час збору і одра- ра Vзгортання крові Р, має бути від 70 с до 100 с. Як-
що час згортання менше 70 с, то культивують знову від
зу після нього кров злегка перемішують, не допус-
12 год до 24 год.
каючи спінювання. Після закінчення збору посу-
дину закривають і охолоджують до температури Зберігають у невеликих кількостях при температурі
від 10 °С до 15 °С. Після охолодження вміст усіх -20 °С або нижче.
колб об'єднують, за винятком тих, у яких спо-
стерігається очевидний гемоліз або утворення Плазміноген людський. 1109100. [9001-91-6].
згустків, і зберігають зібрану кров при температурі Речовина, наявна в крові, яка може бути активована
від 10 °С до 15 °С. до плазміну, ферменту, що здійснює лізис фібрину в
Якнайшвидше, у межах 4 год після збору, об'єдна- згустках крові.
ну кров центрифугують із прискоренням від 1000 g
Повідом. Полівінілпіролідон. 1068500. [9003-39-8]. Див.
до 2000 g при температурі від 10 °С до 15 °С протя- статтю Повідон.
гом ЗО хв. Відокремлюють надосадову рідину і
центрифугують із прискоренням 5000 g протягом Полі(диметил)(дифеніл)силоксан. 1066900. DB-5, SE52.
ЗО хв. (Якщо необхідно, для одержання прозорої
плазми можна центрифугувати з більшим приско- Містить 95 % метальних груп і 5 % фенільних груп.
ренням, наприклад, із прискоренням 20000 g про- Нерухома фаза для газової хроматографії.
тягом ЗО хв, але фільтрація при цьому не припус-
тима). Відокремлюють надосадову рідину, негайно Полі(диметил)(дифеніл)(дивініл)силоксан. /100000.
SE54.
ретельно перемішують і поміщають субстрат плаз-
ми у невеликі контейнери із пробками, порціями, Містить 94 % метильних груп, 5 % фенільних груп і
достатніми для проведення повного кількісного 1 % вінільних груп.
визначення гепарину (приміром, від 10 мл до Нерухома фаза для газової хроматографії.
ЗО мл). Одразу ж швидко охолоджують до темпе-
ратури нижче -70 °С (наприклад, занурюючи кон- Полі(диметил)силоксан. 1066800.
тейнери у рідкий азот) і зберігають при темпера-
турі не вище -ЗО °С. Каучук силіконовий (метил). Органосиліконовий
полімер, який має вигляд напіврідкої безбарвної смоли.
Плазма придатна як субстрат плазми для
Характеристична в'язкість, визначена, як зазначено
кількісного визначення гепарину, якщо за умов
нижче, має бути близько 115 мл-г'.
кількісного визначення вона забезпечує час утво-
рення згустку, відповідний використовуваному 1.5 г, 1 г і 0.3 г полі(диметил)силоксану зважують із
методу визначення, і забезпечує одержання кру- точністю до 0.1 мг у мірних колбах місткістю 100 мл,
тих логарифмічних кривих доза - відгук. додають від 40 мл до 50 мл толуолу Р, струшують до
розчинення і доводять об'єм розчину тим самим роз-
Перед використанням необхідну порцію плазми чинником до 100.0 мл. Визначають в'язкість (2.2.9)
розморожують на водяній бані при температурі кожного розчину і в'язкість толуолу Р за тих самих
37 °С, обережно перемішуючи до повного розмо- умов. Концентрацію кожного розчину зменшують
роження. Розморожену плазму утримують при удвічі, розводячи толуолом Р, і визначають в'язкість
температурі від 10 °С до 20 °С і негайно викорис- одержаних розчинів.
товують. с — концентрація, г/100 мл;
Якщо необхідно, розморожений субстрат плазми ґ/ — час витікання випробовуваного розчину;
злегка центрифугують, але не фільтрують. t2 — час витікання толуолу;

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 245


4.1.1. Реактиви

77/ — в'язкість випробовуваного розчину, у мПа-с; Поліефірний гідроксильований гель для хроматографії.
ц2 — в'язкість толуолу, в мПа-с; 1067000.
d/ — відносна густина випробовуваного розчину; Гель із невеликим розміром часток, який має
d2 — відносна густина толуолу. гідрофільну поверхню до гідроксильних груп. Має ме-
Для одержання значень відносної густини використо- жу ексклюзії за декстраном із молекулярною масою
вують такі дані: в і д 2 х ! 0 5 д о 2 . 5 х 10".
Концентрація (с), Відносна Поліметилфенілсилоксан. 1067900.
г/ІООмл густина (di)
Містить 50 % метильних груп і 50 % фенільних груп.
0-0.5 1.000 (Середня молекулярна маса 4000).
0.5- 1.25 1.001 Дуже в'язка рідина (в'язкість близько 1300 мПа-с).
1.25-2.20 1.002 Нерухома фаза для газової хроматографії.
2.20 - 2.75 1.003 d\l : близько 1.09.
2.75 - 3.20 1.004 «D : близько 1.540.
3.20 - 3.75 1.005
Полі[метил(95)феніл(5)]силоксан. 1068000.
3.75-4.50 1.006 Див. Полі(диметил)(дифеніл)силоксан Р.
Питому в'язкість (гі„ит) визначають за рівнянням:
Полі[метил(94)феніл(5)вініл(1)]силоксан. 1068100.
Див. Полі(диметил)(дифеніл)(дивініл)силоксан Р.
Л І - Ла t\d\
Л, t-,d- -1,
Л2 2«2 Поліоксіетильована рицинова олія. 1068200.

Приведену в'язкість (rjnp) визначають за рівнянням: Рідина світло-жовтого кольору, стає прозорою при
температурі близько 26 °С.

Полісорбат 20. 1068300. [9005-64-5]. Див. статтю


Л пр
Полісорбат 20.

Характеристичну в'язкість (/]) одержують екстрапо- Полісорбат 80. ТЬін-вО. 1068400. [9005-65-6]. Див.
ляцією попереднього рівняння до с = 0. Для цього статтю Полісорбат 80.
проводять криву г]пит/с або log r\num/c як функцію с.
Екстраполяцією до с = 0 одержують г\. Характеристич- Полістирол 900-1000. 1112200. [9003-53-6].
ну в'язкість виражають у мл/г, тому одержане значен-
Органічний стандарт, використовуваний для калібру-
ня необхідно помножити на 100.
вання в газовій хроматографії.
Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24), одержа-
M w : близько 950.
ний нанесенням речовини, якщо необхідно дисперго-
ваної у кількох краплях вуглецю тетрахлориду Р, на Mw/Mn: 1.10.
диск натрію хлориду, не повинен мати поглинання за
довжини хвилі 3053 см-1, яке відповідає вінільним гру- Полі(ціанопропіл)силоксан. 1066700.
пам. Полісилоксан, заміщений на 100 % ціанопропільними
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше групами.
2.0 %. Визначення проводять із 1.000 г, сушать у ваку-
умі при температурі 350 °С протягом 15 хв. Не більше Полі[(ціанопропіл)(феніл)] [диметил]силоксан. //14800.
0.8 %, визначення проводять із 2.000 г, сушать при Містить 6 % ціанопропілфенільних груп і 94 % диме-
температурі 200 °С протягом 2 год. тильних груп.
Поліетиленглікольадипінат. (С8Н12О4)П. [М.м. (172.2)п]. Нерухома фаза для газової хроматографії.
1067700.
Полі(ціанопропіл)(7)(феніл)(7)(метил)(86)силоксан.
Воскоподібна маса білого кольору. Практично не роз- 1109200.
чинний у воді, розчинний у хлороформі.
Полісилоксан, заміщений на 7 % ціанопропільними
Температура плавлення: близько 43 °С. групами, на 7 % фенільними групами і на 86 % диме-
тильними групами.
Поліетиленглікольсукцинат. (С6Н8О4)П. [М.м. (144.1)п].
1067800. Нерухома фаза для газової хроматографії.

Кристалічний порошок білого кольору. Практично не Полі(ціанопропіл)(фенілметил)силоксан. 1066600.


розчинний у воді, розчинний у хлороформі.
Містить 90 % ціанопропільних груп і 10 % фенілме-
Температура плавлення: близько 102 °С. тильних груп.

246 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Нерухома фаза для газової хроматографії. d\l : близько 0.99.


Полі[(ціанопропіл)метилфенілметилсилоксан]. «[) : близько 1.461.
1066500. Див. Полі[(ціанопропіл)(метил)][(феніл)(ме- Температура плавлення: близько 11 °С.
тил)]силоксан Р.
Пропілацетат. С5Н10О2. (Мм. 102.1). 1072600. [109-60-4].
Полі [ (ціанопропіл)( метил)] [ (феніл)( метил)] силоксан.
1066500. </!§ : близько 0.888.
Містить 25 % ціанопропільних груп, 25 % фенільних Температура кипіння: близько 102 °С.
груп і 50 % метильних груп. (Середня молекулярна Температура плавлення: близько -95 °С.
маса - 8000).
Дуже в'язка рідина (в'язкість близько 9000 мПа-с). Пропіленгліколь. 1072900. [57-55-6]. Див. статтю
Пропіленгліколь.
d\\ : близько 1.10.
яр : близько 1.502. Пропіленоксид. С3Н6О. (Мм. 58.1). 1121800.
Безбарвна рідина. Змішується з 96 % спиртом.
Прокаїну гідрохлорид. 1109400. Див. статтю Прокаїну
гідрохлорид. Пропілпарагідроксибензоат. 1072700. [94-13-3]. Див.
статтю Пропілпарагідроксибензоат.
В-Проліл-Ь-фенілаланіл-Ь-аргінін-4-нітроаніліду
дигідрохлорид. C26H36C12N8O5. (М.м. 612). 1072800. Пропіонова кислота. С3Н6О2. (Мм. 74.1). 1072400.
[79-09-4].
Пропанол. С3Н8О. (М.м. 60.1). 1072000. [71-23-8].
1-Пропанол. Масляниста рідина. Розчинна в 96 % спирті та ефірі,
змішується з водою.
Прозора, безбарвна рідина. Змішується з водою й 96 %
спиртом. d$ : близько 0.993.
аЦ : від 0.802 до 0.806. л$ : близько 1.387.
Температура кипіння: близько 97.2 °С. Температура кипіння: близько 141 °С.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 96 °С до Температура плавлення: близько -21 °С.
99 °С; має переганятись не менше 95 %.
Пропіоновий альдегід. С3Н6О. (Мм. 58.1). 1072300.
2-Пропанол. С3Н8О. (Мм. 60.1). 1072100. [67-63-0]. [123-38-6]. Пропаналь.
Ізопропіловий спирт. Рідина. Легко розчинний у воді, змішується з 96 %
Прозора, безбарвна, займиста рідина. Змішується з спиртом і ефіром.
водою й 96 % спиртом. fiffg : близько 0.81.
аЦ : близько 0.785. «[) : близько 1.365.
Температура кипіння: від 81 °С до 83 °С. Температура кипіння: близько 49 °С.

2-Пропанол Р1. 1072101. Температура плавлення: близько -81 °С.


Має задовольняти вимоги для 2-пропанолу Р і такі Пропіоновий ангідрид. С6Н10О3. (Мм. 130.1). 1072500.
додаткові вимоги: [123-62-6].
я^° : близько 1.378. Прозора, безбарвна рідина. Розчинний у 96 % спирті
Вода (2.5.12). Не більше 0.05 %. Визначення про- та ефірі.
водять із 10 г. d\l : близько 1.01.
Мінімальне пропускання (2.2.25) визначають, ви- Температура кипіння: близько 167 °С.
користовуючи як компенсаційну рідину воду Р.
Пропіонового ангідриду реактив. 1072501.
25 % за довжини хвилі 210 нм,
55 % за довжини хвилі 220 нм,
1 г кислоти толуолсульфонової Р розчиняють у
75 % за довжини хвилі 230 нм,
ЗО мл кислоти оцтової льодяної Р і додають 5 мл
95 % за довжини хвилі 250 нм,
пропіонового ангідриду Р.
98 % за довжини хвилі 260 нм. Використовують через 15 хв після приготування.
Термін придатності 1 доба.
Пропаноламін. С3Н9МО. (Мм. 75.1). 1072200. [156-87-6].
3-Аміно-1 -пропанол.
Протаміну сульфат. 1073000. [53597-25-4 (сальмін)
Прозора, безбарвна, в'язка рідина. 9007-31-2 (клупеїн)]. Див. статтю Протаміну сульфат.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 247

1
4.1.1. Реактиви

Протеаза Staphylococcus aureus штам V8. //15800. Рапонтицин. С2ІН24О9. (М.м. 420.4). 1075000. [155-58-8].
[66676-43-5]. Тип XVII-B. 3-Гідрокси-5-[2-(3-гідрокси-4-метоксифеніл)-
етеніл]феніл-(3-В-глюкопіранозид.
Мікробіологічний позаклітинний протеолітичний
фермент. Ліофілізований порошок містить від 500 оди- Кристалічний порошок жовтувато-сірого кольору.
ниць до 1000 одиниць в 1 мг розчину. Розчинний у 96 % спирті й метанолі.
Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
Протравний чорний 11. C 20 H l2 N 3 NaO 7 S. (М.м. 461.4). у статті Корінь ревеню', на одержаній хроматограмі має
1056800. [1787-61-7]. Показник Шульца №241. Ко- виявлятися лише одна основна пляма.
льоровий індекс № 14645. Натрію 2-гідрокси-!-[(!-
гідроксинафт-2-іл)азо]-6-нітронафталін-4-сульфонат. Рапсова олія. 1074600.
Еріохром чорний.
Жирна олія, одержана вичавлюванням із зерен різних
Порошок коричнювато-чорного кольору. Розчинний сортів Brassiea napus L.
у воді й 96 % спирті. Фракція жирних кислот містить від 40 % до 55 % кис-
Зберігають у повітронепроникному контейнері, захи- лоти ерукової.
щеному від світла місці. Прозора рідина від жовтого до темно-жовтого кольо-
ру. Практично не розчинна у 96 % спирті, змішується
Протравного чорного 11 індикаторна суміш. 1056801. 3 ефіром і петролейним ефіром.
1 г протравного чорного 11 Р змішують із 99 г Йодне число (2.5.4). Від 94 до 120.
натрію хлориду Р.
Число омилення (2.5.6). Від 168 до 181.
Випробування на чутливість. 50 мг індикаторної
суміші розчиняють у 100 мл води Р; з'являється ко- Перекисне число (2.5.5). Не більше 5.
ричнювато-фіолетове забарвлення, яке має пе- Кислота ерукова. Визначення проводять, як зазначено
рейти у синє при додаванні 0.3 мл розчину аміаку у випробуванні на сторонні жирні кислоти методом
розведеного Р1. При подальшому додаванні 0.1 мл тонкошарової хроматографії (2.4.21), використовую-
розчину 10 г/л магнію сульфату Р забарвлення має чи такі розчини:
змінитися на фіолетове. Розчин А. Розчиняють 20 мг суміші жирних кислот у
Зберігають у повітронепроникному контейнері, 4 мл хлороформу Р.
захищеному від світла місці. Розчин В. 2.0 мл розчину А доводять хлороформом Я до
об'єму 50 мл.
Пулегон. С10Н16О. (М.м. 152.2). 1073100. [89-82-7].
(/?)-2-Ізопропіліден-5-метилциклогексанон. На хроматограмі розчину А має виявлятися п'ять
(+)-и-Мент-4-ен-3-он. чітких плям. Пляма із найнижчим значенням Rf
близько 0.25 має бути найбільш інтенсивною або
Безбарвна, масляниста рідина. Практично не розчин- однією з найінтенсивніших і має відповідати кислоті
ний у воді, змішується з 96 % спиртом і ефіром. еруковій. На хроматограмі розчину В має бути чітко
видно пляму, яка відповідає кислоті еруковій.
аЦ : близько 0.936.
«2D° : від 1.485 до 1.489. Резорцин. 1074800. [108-46-3]. Див. статтю Резорцин.
[a]2D° : від+19.5° до+22.5°. Резорцину реактив. 1074801.
Температура кипіння: від 222 °С до 224 °С. До 80 мл кислоти хлористоводневої Р додають
Пулегон, використовуваний у газовій хроматографії, 10 мл розчину 20 г/л резорцину Р, 0.25 мл розчину
має витримувати таке додаткове випробування. 25 г/л міді(Н) сульфату Р і доводять водою Р до
об'єму 100.0 мл.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія м'яти Використовують через 4 год після приготування.
перцевої, використовуючи пулегон як випробовуваний Зберігають при температурі від 2 °С до 8 °С.
розчин.
Термін придатності 7 діб.
Площа основного піка має бути не менше 98.0 % суми
площ усіх піків. Рибоза. С5Н10О5. (М.м. 150.1). 1109600. [50-69-1].
D-Рибоза.
Рамноза. С6Н12О5,Н2О. (М.м. 182.2). 1074900. Розчинна у воді, мало розчинна в 96 % спирті.
[6155-35-7]. 1.-(+)-Рамноза. 6-Деокси-Ь-маноза.
Температура плавлення: від 88 °С до 92 °С.
Кристалічний порошок білого кольору. Легко розчин-
на у воді. Рицинолеїнова кислота. СІ 8 Н 34 О 3 . (М.м. 298.5).
2
[а] } : від +7.8° до +8.3°. Визначення проводять, вико- 1100100. [141-22-0]. 12-Пдроксіолеїнова кислота.
ристовуючи розчин 50 г/л у воді Р, яка містить близь- В'язка рідина від жовтого до жовтувато-коричневого
ко 0.05% МН 3 . кольору. Містить суміш жирних кислот, одержаних

248 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

гідролізом олії рицинової. Практично не розчинна у тиску 6,7 кПа: від 40с до 60с), розміром 1.5x20 см,
воді, дуже легко розчинна в етанолі, розчинна в складені удвічі. Папір підвішують на неметалеву
ефірі. нитку, дозволяючи стікти надлишку рідини, су-
d\$ : близько 0.942. шать у захищеному від світла місці. Відрізають по
1 см із кожного кінця кожної смужки і нарізають
Яр1 : близько 1.472. решту паперу на квадратики зі стороною 1.5 см або
Температура плавлення: близько 285 °С, із розкла- диски діаметром 1.5см.
данням. Зберігають у контейнері зі скляною пробкою, за-
горнутому в чорний папір.
Родамін В. C28H3,C1N2O3. (Мм. 479.0). 1075100.
[81-88-9]. Показник Шульца № 864. Кольоровий Ртуті(ІІ) йодид. HgI2. (Мм. 454.4). 1052300. [7774-29-0].
індекс № 45170. [9-(2-Карбоксифеніл)-6-(діети- Ртуті дийодид.
ламіно)-3//-ксантен-3-іліден]діетиламонію хлорид.
Щільний кристалічний порошок яскраво-червоного
Кристали зеленого кольору або порошок червонува- кольору. Мало розчинний у воді, помірно розчинний в
то-фіолетового кольору. Дуже легко розчинний у воді ацетоні, 96 % спирті та ефірі, розчинний у надлишку
й 96 % спирті. розчину калію йодиду Р.
Ртуть. Hg. (А.м. 200.6). 1052800. [7439-97-6]. Зберігають у захищеному від світла місці.
Рідина сріблясто-білого кольору, яка розсипається на Ртуті(П) нітрат. Hg(NO3)2,H2O. (Мм. 342.6). 1052400.
сферичні краплі, що не залишають металевого сліду [7782-86-7]. Ртуті динітрат моногідрат.
при терті об папір.
Безбарвні або злегка забарвлені кристали. Гігро-
о?2о : близько 13.5. скопічний, розчинний у воді в присутності невеликої
Температура кипіння: близько 357 °С. кількості кислоти азотної.
Зберігають у повітронепроникному контейнері, захи-
Ртуті(П) нітрату розчин. 1052801.
щеному від світла місці.
З мл ртуті /'обережно розчиняють у 27 мл кисло-
ти азотної димлячої Р, одержаний розчин розво- Ртуті(ІІ)оксид. HgO. (Мм. 216.6). 1052500. [21908-53-2].
дять водою Р рівним об'ємом. Ртуті оксид жовтий. Ртуті оксид.
Зберігають у захищеному від світла місці. Порошок від жовтого до оранжево-жовтого кольору.
Термін придатності 2 міс. Практично не розчинний у воді й 96 % спирті.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Ртуті(ІІ) ацетат. C4H6HgO4. (Мм. 318.7). 1052000.
[1600-27-7]. Ртуті діацетат. Ртуті(Н) сульфату розчин. 1052600. [7783-35-9].
Кристали білого кольору. Дуже легко розчинний у 1 г ртуті(П) оксиду Р розчиняють у суміші 20 мл во-
воді, розчинний у 96 % спирті. ди Р\ 4 мл кислоти сірчаної Р.
Ртуті(Н) ацетату розчин. 1052001. Ртуті(Н) тіоціанат. Hg(SCN) 2 . (Мм. 316.7). 1052700.
3.19 г ртуті(П) ацетату Р розчиняють у кислоті [592-85-8]. Ртуті ди(тіоціанат). Ртуті роданід.
оцтовій безводній Р, доводять об'єм розчину тією Кристалічний порошок білого кольору. Дуже мало
самою кислотою до 100 мл. Якщо необхідно, розчинний у воді, мало розчинний у 96 % спирті та
одержаний розчин нейтралізують 0.1 М розчином ефірі, розчинний у розчинах натрію хлориду.
кислоти хлорної, використовуючи як індикатор
0.05 мл розчину кристалічного фіолетового Р. Ртуті(И) тіоціанату розчин. 1052701.
Ртуті(ІІ)бромід. HgBr2. (Мм. 360.4). 1052100. [7789-47-1]. 0.3 г ртуті(ІІ) тіоціанату Р розчиняють в ета-
Ртуті дибромід. нолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчин-
ником до 100 мл.
Кристали або кристалічний порошок білого або
світло-жовтого кольору. Мало розчинний у воді, роз- Термін придатності 7 діб.
чинний у 96 % спирті.
Ртуті(ІІ) хлорид. 1052200. [7487-94-7]. Див. статтю
Ртутно-бромідний папір. 1052101. Ртуті хлорид.
У прямокутну чашку поміщають розчин 50 г/л
Ртуті(П) хлориду розчин. 1052201.
ртуті(Н) броміду Р в етанолі Р, занурюють у роз-
чин шматочки білого фільтрувального паперу з гу- Розчин 54 г/л.
стиною 80 г/м 2 (швидкість фільтрування, яка
дорівнює часу фільтрування, вираженому в секун- Рутеній червоний.
дах, при фільтруванні 100 мл води при температурі [(NH 3 )5RuORu(NH 3 )4ORu(NH3) 5 ]Cl 6 ,4H 2 O. (Мм. 858).
20 °С крізь фільтр з поверхнею 10 см2 і постійному 1075200. [11103-72-3].

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 249


4.1.1. Реактиви

Порошок коричнювато-червоного кольору. Розчин- утворення жовтого осаду, потім струшують із двома
ний у воді. порціями метиленхлориду Р по 15 мл кожна. Об'єд-
нані органічні витяжки, висушені над натрію сульфа-
Рутенію червоного розчин. 1075201. том безводним Р, декантують або фільтрують і випа-
Розчин 0.8 г/л у розчині свинцю(П) ацетату Р. рюють насухо. Осад перекристалізовують при охолод-
женні з суміші розчинників метанол Р - толуол Р
Рутин. С 27 Н 30 0 16 ,ЗН 2 О. (М.м. 665). 1075300. [153-18-4]. (40:60). Кристали сушать у вакуумі.
Рутозид. 3-(0-6-Деокси-а-Ь-манопіранозил-(1-»6)- Температура плавлення: близько 213 °С.
р-О-глюкопіранозилокси)-2-(3,4-дигідроксифеніл)-
5,7-дигідрокси-4Я-хромен-4-он. Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
у статті Повидон у випробуванні на гідразин; на одер-
Кристалічний порошок жовтого кольору, темнішає жаній хроматограмі має виявлятися лише одна основ-
під світлом. Дуже мало розчинний у воді, розчинний на пляма.
приблизно у 400 частинах киплячої води, мало роз-
чинний у 96 % спирті, практично не розчинний в Сантонін. С 15 Н, 5 Оз. (Мм. 246.3). 1122000. (-)-а-Сан-
ефірі, розчинний у розчинах гідроксидів лужних ме- тонін. 3,5а,9-Триметил-За,5,5а,9Ь-тетрагідро-ЗЯ,4Я-
талів та аміаку. нафто[ 1,2]-фуран-2,8-діон.
Температура плавлення: близько 210 °С, із розкла- Безбарвні блискучі кристали, які жовтіють під дією
данням. світла. Дуже мало розчинний у воді, легко розчинний
Розчин у 96 % спирті Р має два максимуми поглинан- у гарячому 96 % спирті, помірно розчинний в етанолі.
ня (2.2.25) за довжин хвиль 259 нм і 362 нм. Температура плавлення: від 174 °С до 176 °С.
Зберігають у захищеному від світла місці. [а]}| : -173° в етанолі.
Сабінен. С, 0 Н| 6 . (М.м. 136.2). 1109700. [2009-00-9]. Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
Туй-4(10)-єн. 4-Метилен-1-ізопропілбіцикло[3.1.0]ге- у випробуванні Ідентифікація С у статті Квітки
ксан. арніки; на хроматограмі, одержаній»із 10 мкл розчину,
має виявлятися темна пляма з /^близько 0.5. Хрома-
Безбарвна масляниста рідина. тограму обприскують розчином анісового альдегіду Р,
d]l : близько 0.843. нагрівають при температурі 105 °С протягом 5-10 хв.
На хроматограмі при денному світлі спостерігається
п$ : близько 1.468. пляма спочатку жовтого кольору, яка потім швидко
Температура кипіння: від 163 °С до 165 °С. набуває фіолетово-червоного кольору.
Сабінен, використовуваний у газовій хроматографії, Сахароза. 1085700. [57-50-1]. Див. статтю Сахароза.
має витримувати таке додаткове випробування:
Якщо сахарозу використовують для перевірки поляри-
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро- метра, її зберігають у сухому вигляді в запаяній ампулі.
матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія квіток
померанця, використовуючи сабінен як випробовува- Свинцю(И) ацетат. С 4 Н 6 О 4 РЬ,ЗН 2 О. (М.м. 379.3).
ний розчин. 1048100. [6080-56-4]. Свинцю діацетат.
Площа основного піка має бути не менше 99.0 % суми Безбарвні кристали, які звітрюються на повітрі. Легко
площ усіх піків. розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті.
Саліцилова кислота. 1075600. [69-72-7]. Див. статтю Свинцево-ацетатна вата. 1048101.
Кислота саліцилова.
Гігроскопічну вату занурюють у суміш розчинників
Саліциловий альдегід. С7Н6О2. (Мм. 122.1). 1075400. кислота оцтова розведена Р- розчин свинцю(ІІ) аце-
[90-02-8]. 2-Гідроксибензальдегід. тату Р (1:10). Не віджимаючи вати, видаляють
Прозора, безбарвна, масляниста рідина. надлишок рідини, потім поміщають її на кілька
шарів фільтрувального паперу й сушать на повітрі.
d\Q : близько 1.167.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
п$ : близько 1.574.
Температура кипіння: близько 196 °С. Свинцево-ацетатний папір. 1048102.
Температура плавлення: близько -7 °С. Фільтрувальний папір, густина якого 80 г/м 2 , зану-
рюють у суміш кислота оцтова розведена Р-розчин
Саліцилового альдегіду азин. С^Н^^С^. (М.м. 240.3). свинцю(ІІ) ацетату Р (1:10), потім папір вийма-
1075500. 2,2'-Азинодиметилдифенол. ють, сушать і нарізають на смужки розміром
15 мм х 40 мм.
0.30 г гідразину сульфату Р розчиняють у 5 мл води Р,
додають 1 мл кислоти оцтової льодяної Р\ 2 мл свіжо-
Свинцю(Н) ацетату розчин. 1048103.
приготованого 20 % (об/об) розчину саліцилового аль-
дегіду Р у 2-пропанолі Р. Перемішують, витримують до Розчин 95 г/л у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р.

250 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Свинцю(П) ацетату основного розчин. 1048400. фільтр і промивають залишок. Фільтрат і промивні во-
[1335-32-6]. Свинцевий оцет. ди об'єднують і проводять визначення вмісту кальцію
Містить не менше 16.7 % (м/м) і не більше 17.4 % методом комплексометрії (2.5.11).
(м/м) РЬ (А.м. 207.2) у вигляді сполуки, яка приблизно 1 мл 0.1 Мрозчину натрію едетату відповідає 14.51 мг
відповідає формулі С8Н14О1()РЬз. CaSO 4 ,l/2H 2 O.
40.0 г свинцю(ІІ) ацетату /"розчиняють у 90 мл води, рН (2.2.3). Близько 7. Вимірюють рН суспензії, одер-
вільної від вуглецю діоксиду, Р. Доводять рН розчину до жаної збовтуванням 1 г із 10 мл води, вільної від вугле-
7.5 розчином натрію гідроксиду концентрованим Р, цю діоксиду, Р протягом 5 хв.
центрифугують і використовують прозорий, безбарв-
ний розчин над осадом. Силікагель GF2<4. 1076400. [112926-00-8].
При зберіганні, в добре закритому контейнері, розчин Містить близько 13 % кальцію сульфату гемігідрату і
має залишатись прозорим. близько 1.5 % флуоресцентного індикатора, який має
Свинцю(ІУ) оксид. РЬО2. (М.м. 239.2). 1048200. оптимальну інтенсивність поглинання за довжини
[1309-60-0]. Свинцю діоксид. хвилі 254 нм.
Порошок темно-коричневого кольору, що виділяє ки- Дрібний гомогенний порошок білого кольору з
сень при нагріванні. Практично не розчинний у воді, розміром часток близько 15 мкм.
розчинний у кислоті хлористоводневій з виділенням
хлору, розчинний у кислоті азотній розведеній у при- Кальцію сульфат. Визначення проводять методом, за-
сутності пєроксиду водню, щавлевої кислоти або значеним для силікагелю G Р.
інших відновлюючих реагентів, розчинний у гарячих рН(2.2.3). Має задовольняти вимоги для силікагелю G Р.
концентрованих розчинах гідроксидів лужних металів.
Флуоресценція. Визначення проводять методом тонко-
Свинцю(П) нітрат. Pb(NO3)2. (М.м. 331.2). 1048300. шарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як
[10099-74-8]. Свинцю динітрат. тонкий шар силікагель с Р. На хроматографічну плас-
тинку наносять у десять крапок послідовно зростаючі
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні
об'єми від 1 мкл до 10 мкл розчину 1 г/л кислоти бен-
кристали. Легко розчинний у воді.
зойної Р в суміші розчинників кислота мурашина без-
Свинцю(П) нітрату розчин. 1048301. водна Р - 2-пропанол Р (10:90). Хроматографують у тій
самій суміші розчинників. Коли фронт розчинників
Розчин 33 г/л. пройде 10 см, пластинку сушать і переглядають в УФ-
світлі за довжини хвилі 254 нм. На верхній третині
Селен. Se. (А.м. 79.0). 1075900. [7782-49-2]. хроматограми на флуоресціюючому фоні мають вияв-
Порошок або гранули від коричнювато-червоного до лятись темні плями кислоти бензойної, починаючи
чорного кольору. Практично не розчинний у воді й від 2 мкг і більше.
96 % спирті, розчинний у кислоті азотній.
Силікагель OD для хіральних розділень. 1110300.
Температура плавлення: близько 220 °С.
Силікагель для хроматографії дуже дрібний, тонко
Селеніста кислота. H2SeO3. (М.м. 129.0). 1100200. здрібнений із розміром часток 5 мкм, покритий таким
[7783-00-8]. продуктом заміщення:
Кристали, які розпливаються на повітрі. Легко роз-
чинна у воді. СНгОР
>——СХ -OR
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
№п^
OR
R=
Серин. 1076000. [56-45-1]. Див. статтю Серин.
п
Сечовина. 1095000. [57-13-6]. Див. статтю Сечовина.
Силікагель н. 1076500. [112926-00-8].
Сіалова кислота. 1001100. [131-48-6]. Див. N-ацетил-
неурамінова кислота Р. Дрібний гомогенний порошок білого кольору з
розміром часток близько 15 мкм.
Силікагель G. 1076300. [112926-00-8]. рН (2.2.3). Має задовольняти вимоги для силікагелю с Р.
Містить близько 13 % кальцію сульфату гемігідрату.
Силікагель н силанізований. 1076600.
Дрібний гомогенний порошок білого кольору, з
розміром часток близько 15 мкм. Приготування тонкого шару. Див. силікагель HF^, си-
ланізований Р.
Кальцію сульфат. 0.25 г поміщають у колбу з притер-
тою скляною пробкою, додають 3 мл кислоти хлорис- Дрібний гомогенний порошок білого кольору; після
товодневої розведеної Р і 100 мл води Р, енергійно струшування з водою спливає на поверхню внаслідок
збовтують протягом ЗО хв, фільтрують крізь скляний гідрофобних властивостей.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 251


4.1.1. Реактиви

Хроматографічна розділювальна здатність. Має витри- діаметр пор близько ЗО нм. Він сумісний із водними
мувати випробування для силікагелю нг2^силанізовано- розчинами з рН від 2 до 8 і органічними розчинника-
го Р. ми. Придатний для розділення протеїнів із молекуляр-
ними масами від ІхЮ 1 до ЗхЮ 5 .
Силікагель нк254. 1076700.
Містить близько 1.5% флуоресцентного індикатора, Силікагель для хроматографії. 1076900.
який має оптимальну інтенсивність поглинання за до- Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
вжини хвилі 254 нм. від 3 мкм до 10 мкм. Розмір часток зазначають після
Дрібний гомогенний порошок білого кольору з назви сорбенту у випробуваннях, в яких він викорис-
розміром часток близько 15 мкм. товується.
рН (2.2.3). Має задовольняти вимогу для силікагелю G Р. Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
тично не розчинний у воді й 96 % спирті.
Флуоресценція. Має задовольняти вимогу для силікаге-
лю GF^4 P. Силікагель модифікований амілазою для хроматографії.
/109800.
Силікагель нк254 силанізований. 1076800.
Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
Містить близько 1.5 % флуоресцентного індикатора, 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікованою аміла-
який має оптимальну інтенсивність поглинання за до- зою. Розмір часток зазначають після назви сорбенту у
вжини хвилі 254 нм. випробуваннях, в яких він використовується.
Дрібний гомогенний порошок білого кольору; після Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
струшування з водою спливає на поверхню внаслідок тично не розчинний у воді й 96 % спирті.
гідрофобних властивостей.
Приготування тонкого шару. ЗО г енергійно струшують Силікагель амінопропілметилсилільний для хромато-
із 60 мл суміші розчинників метанол Р - вода Р (1:2) графії. 1102400.
протягом 2 хв. Ретельно очищені пластинки покрива-
Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
ють шаром завтовшки 0.25 мм, використовуючи
пристрій для нанесення. Пластинки з покриттям су- від 3 мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікова-
шать на повітрі, потім нагрівають у сушильній шафі ною амінопропілметилсилільними групами. Розмір
при температурі від 100 °С до 105 °С протягом ЗО хв. часток зазначають після назви сорбенту у випробуван-
нях, в яких він використовується.
Хроматографічна розділювальна здатність. У конічну
колбу місткістю 250 мл поміщають по 0.1 г метиллау- Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
рату Р, метилміристату Р, метилпальмітату Р і ме- тично не розчинний у воді й 96 % спирті.
тилстеарату Р, додають 40 мл розчину калію гідрокси-
ду спиртового Р і нагрівають зі зворотним холодиль- Силікагель амінопропілсилільний для хроматографії.
ником на водяній бані протягом 1 год. Охолоджують, 1077000.
переносять розчин у ділильну лійку з допомогою Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
100 мл води Р, підкислюють (рН від 2 до 3) кислотою від 3 мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікова-
хлористоводневою розведеною Р і струшують із трьома ною амінопропілсилільними групами. Розмір часток
порціями хлороформу Р по 10 мл кожна. Об'єднані зазначають після назви сорбенту у випробуваннях, в
хлороформні витяжки сушать над натрію сульфатом яких він використовується.
безводним Р, фільтрують і випарюють насухо на во-
дяній бані. Залишок розчиняють у 50 мл хлороформу Р. Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
Проводять визначення методом тонкошарової хрома- тично не розчинний у воді й 96 % спирті.
тографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
силікагель НР 2Ч силанізований. На хроматографічну Силікагель безводний. 1076100. [112926-00-8].
пластинку наносять у три крапки по 10 мкл розчину в Аморфна кремнієва кислота, частково зневоднена й
хлороформі і хроматографують у системі розчинників полімеризована, яка поглинає при температурі 20 °С
кислота оцтова льодяна Р - вода Р - діоксан Р близько ЗО % води відносно своєї маси. Містить як
(10:25:65). Коли фронт розчинників пройде 14см, індикатор кобальту хлорид. Практично не розчинний у
пластинку сушать при температурі 120 °С протягом
воді, частково розчинний у розчинах натрію гідроксиду.
ЗО хв, охолоджують, обприскують розчином 35 г/л
кислоти фосфорномолібденової Р у 2-пропанолі Р і Силікагель бутилсилільний для хроматографії. 1076200.
нагрівають при температурі 150 °С до появи плям.
Пластинку обробляють парою аміаку до одержання Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
білого фону. На хроматограмах мають виявлятись чо- від 3 мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікова-
тири чітко розділені добре виражені плями. ною бутилсилільними групами. Розмір часток зазна-
чають після назви сорбенту у випробуваннях, в яких
Силікагель для ексклюзійної хроматографії. 1077900. він використовується.
Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
10 мкм і дуже гідрофільною поверхнею. Середній тично не розчинний у воді й 96 % спирті.

252 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Кремнію діоксид сфероїдальний: ЗО нм. назви сорбенту у випробуваннях, в яких він викорис-
3 товується.
Об'єм пор: 0.6 см /г.
Питома площа поверхні: 80 м2/г. Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
тично не розчинний у воді, 96 % спирті та ефірі.
Силікагель гексилсилільний для хроматографії.
1077100. Силікагель октадеканоїламінопропілсилільний для хро-
матографії. 1115200.
Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
від 3 мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікова- Силікагель тонко здрібнений з розміром часток від
ною гексилсилільними групами. Розмір часток зазна- З мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікованою
чають після назви сорбенту у випробуваннях, в яких амінопропілсилільними групами, ацильованими ок-
він використовується. тадеканоїл-групами. Розмір часток зазначають після
назви сорбенту у випробуваннях, в яких він викорис-
Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак- товується.
тично не розчинний у воді й 96 % спирті.
Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
Силікагель гідрофільний для хроматографії. 1077200. тично не розчинний у воді й 96 % спирті.
Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток Силікагель октадецилсилільний для хроматографії.
від 3 мкм до 10 мкм, поверхня якого модифікована з
метою надання гідрофільних властивостей. Розмір ча-
1077500.
сток зазначають після назви сорбенту у випробуван- Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
нях, в яких він використовується. від 3 мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікова-
ною октадецилсилільними групами. Розмір часток за-
Силікагель диметилоктадецилсилільний для хромато- значають після назви сорбенту у випробуваннях, в
графії. 1115100. яких він використовується.
Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
від 3 мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікова- тично не розчинний у воді й 96 % спирті.
ною диметилоктадецилсилільними групами. Розмір
часток зазначають після назви сорбенту у випробуван- Силікагель октадецилсилільний для хроматографії Р1.
нях, в яких він використовується. 1110100.
Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак- Силікагель надчистий, дуже тонко здрібний із
тично не розчинний у воді й 96 % спирті. Розмір час- розміром пор близько 10 нм і поверхнею, хімічно мо-
ток нерегулярний. дифікованою октадецилсилільними групами (вміст
Питома площа поверхні: 300 м2/г. вуглецю 19 %).
Вміст металів має бути менше 20 ррт.
Силікагель діольний для хроматографії. / /10000.
Сферичні частки кремнію діоксиду із прищепленими Силікагель октадецилсилільний для хроматографії Р2.
дигідроксипропільними групами. Розмір пор 10 нм. 1115300.
Силікагель надчистий, дуже тонко здрібнений із
Силікагель нітрильний для хроматографії. 1077300.
розміром пор 15 нм і поверхнею, хімічно модифікова-
Силікагель дуже тонко здрібнений з поверхнею, ною октадецилсилільними групами (вміст вугле-
хімічно модифікованою ціанопропілсилільними гру- цю 20 %), оптимізований для аналізу поліциклічних
пами. Розмір часток зазначають після назви сорбенту ароматичних вуглеводнів. Розмір часток зазначають
у випробуваннях, в яких він використовується. після назви сорбенту у випробуваннях, в яких він ви-
Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак- користовується .
тично не розчинний у воді, 96 % спирті та ефірі. Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
тично не розчинний у воді й 96 % спирті.
Силікагель нітрильний для хроматографії Р1. 1077400.
Силікагель дуже тонко здрібнений, який складається з Силікагель октадецилсилільний деактивований відносно
пористих сферичних часток, із хімічно зв'язаними основ для хроматографії. 1077600.
нітрильними групами. Розмір часток зазначають після Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
назви сорбенту у випробуваннях, в яких він викорис- від 3 мкм до 10 мкм; перед уведенням октадецил-
товується. силільних груп його попередньо обробляють шляхом
Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак- ретельного промивання і гідролізу більшості поверх-
невих силоксанових містків для зведення до мінімуму
тично не розчинний у воді, 96 % спирті та ефірі.
взаємодії з основними компонентами. Розмір часток
Силікагель нітрильний для хроматографії Р2. 1077400. зазначають після назви сорбенту у випробуваннях, в
яких він використовується.
Силікагель надчистий, з поверхнею, хімічно модифі-
кованою ціанопропілсилільними групами. Містить Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
менше 20 ррт металів. Розмір часток зазначають після тично не розчинний у воді й 96 % спирті.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 253


4.1.1. Реактиви

Силікагель октадецилсилільний, деактивований віднос- мінімуму взаємодії з основними сполуками ретельно


но основ, ендкепований для хроматографії. 1108600. ендкепують для усунення більшості силанольних
Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток груп, що залишилися. Розмір часток зазначають після
від 3 мкм до 10 мкм і розміром пор близько 10 нм, назви сорбенту у випробуваннях, в яких він викорис-
містить близько 16 % вуглецю. Перед введенням окта- товується.
децилсилільних груп його попередньо обробляють Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
шляхом ретельного промивання й гідролізу більшості тично не розчинний у воді і 96 % спирті.
поверхневих силоксанових містків. Для подальшого
зведення до мінімуму будь-якої взаємодії з основними Силікагель триметилсилільний для хроматографії.
сполуками ретельно ендкепують для усунення біль- 1115500.
шості силанольних груп, що залишилися. Розмір час-
ток зазначають після назви сорбенту у випробуваннях, Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
в яких він використовується. від 3 мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікова-
ною триметилсилільними групами. Розмір часток за-
Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
тично не розчинний у воді й 96 % спирті. значають після назви сорбенту у випробуваннях, в
яких він використовується.
Силікагель октадецилсилільний ендкепований для хро- Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
матографії. 1115400. тично не розчинний у воді й 96 % спирті.
Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток від
З мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікованою Силікагель для хроматографії, сильний аніоніт. 1077800.
октадецилсилільними групами. Для зведення до мініму- Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
му взаємодії з основними сполуками ретельно ендкепу- від 3 мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікова-
ють для усунення більшості силанольних груп, що зали- ною групами четвертинного амонію. Розмір часток за-
шилися. Розмір часток зазначають після назви сорбенту значають після назви сорбенту у випробуваннях, в
у випробуваннях, в яких він використовується. яких він використовується.
Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
тично не розчинний у воді й 96 % спирті.
тично не розчинний у воді й 96 % спирті.
Силікагель октилсилільний для хроматографії. 1077700. рН: використовувані межі від 2 до 8.
Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
від 3 мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікова- Силікагель фенілсилільний для хроматографії. 1110200.
ною октилсилільними групами. Розмір часток зазна- Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
чають після назви сорбенту у випробуваннях, в яких від 5 мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікова-
він використовується. ною фенільними групами.
Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
тично не розчинний у воді й 96 % спирті. Силікагель фенілсилільний для хроматографії Р1.
1075700.
Силікагель октилсилільний для хроматографії Р1. Силікагель тонко здрібнений з розміром часток 5 мкм
1077701. і поверхнею, хімічно модифікованою фенільними гру-
Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром час- пами. Розмір часток зазначають після назви сорбенту
ток від 3 мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно мо- у випробуваннях, в яких він використовується.
дифікованою октилсилільними й метильними
групами. Розмір часток зазначають після назви Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
сорбенту у випробуваннях, в яких він використо- тично не розчинний у воді, 96 % спирті й метиленхло-
вується. риді.

Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Кремнію діоксид сфероїдальний: 8 нм.


Практично не розчинний у воді й 96 % спирті. Питома площа поверхні: 180 м2/г.
Силікагель октилсилільний для хроматографії Р2. Вміст вуглецю: 5.5 %.
1077702.
Силікагель ціаносилільний для хроматографії. 1109900.
Силікагель надчистий, дуже тонко здрібнений з
розміром пор 10 нм і поверхнею, хімічно мо- Силікагель дуже тонко здрібнений з поверхнею,
дифікованою октилсилільними групами (містить хімічно модифікованою ціаносилільними групами.
19 % вуглецю). Містить менше 20 ррт металів. Розмір часток зазначають після назви сорбенту у ви-
пробуваннях, в яких він використовується.
Силікагель октилсилільний ендкепований для хромато- Дрібний гомогенний порошок білого кольору. Прак-
графії. 1119600. тично не розчинний у воді й 96 % спирті.
Силікагель дуже тонко здрібнений з розміром часток
від 3 мкм до 10 мкм і поверхнею, хімічно модифікова- Синенсетин. С20Н20О7. (М.м. 372). 1110500. [2306-27-6].
ною октилсилільними групами. Для зведення до З',4',5,6,7-Пентаметоксифлавон.

254 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Сірка. 1110800. Див. статтю Сірка для зовнішнього за- 20 мл, охолоджують і по краплях додають 10 мл розчи-
стосування. ну 200 г/л натрію гідроксиду Р і 1 мл лужного розчину
калію тетрайодомеркурату Р; забарвлення розчину
Сірки діоксид. SO2. (М.м. 64.1). 1086700. [7446-09-5]. має бути не інтенсивнішим за забарвлення еталонно-
Сірчистий ангідрид. го розчину, приготованого з використанням 5 мл ета-
Безбарвний газ. При стисненні перетворюється на лонного розчину амонію (1 ррт NH^ Р, 15 мл води Р,
безбарвну рідину. 10 мл розчину 200 г/л натрію гідроксиду Р і 1 мл луж-
ного розчину калію тетрайодомеркурату Р.
Сірки діоксид Р1. SO2. (М.м. 64.1). 1110900. Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.000002 %
Містить не менше 99.9 % (об/об) SO2. (0.02 ррт). Обережно при охолодженні до 50 г кисло-
ти сірчаної додають 3 мл кислоти азотної Р, обережно
Сірководень. H 2 S. (М.м. 34.08). 1044000. [7783-06-4]. упарюють до об'єму 10 мл, охолоджують, до одержа-
Газ; мало розчинний у воді. ного залишку додають 20 мл води Р і упарюють до
об'єму 5 мл. Розчин має витримувати випробування
Сірководень Р1. H 2 S. (М.м. 34.08). 1106600. на арсен. Еталон готують із використанням 1.0 мл
еталонного розчину арсену (1 ррт As) P.
Містить не менше 99.7 % (об/об) H 2 S.
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.0002 %
Сірчана кислота. H2S04. (Мм. 98.1). 1086800. [7664-93-9]. (2 ррт). 10 мл розчину, приготованого для випробу-
вання на залізо, доводять водою Р до об'єму 20 мл.
Містить не менше 95.0 % (м/м) і не більше 97.0 % 12 мл одержаного розчину мають витримувати випро-
(м/м) H2SO4. бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
Безбарвна, їдка, маслянистої консистенції, дуже танням еталонного розчину свинцю (2 ррт Pb) P.
гігроскопічна рідина. Змішується з водою й 96 %
Залізо (2.4.9). Не більше 0.0001 % (1 ррт). Зольний за-
спиртом з інтенсивним виділенням тепла.
лишок, одержаний при визначенні залишку після
d% : від 1.834 до 1.837. прожарювання, розчиняють при слабкому нагріванні
Розчин 10 г/л є сильною кислотою й дає реакцію на у 1 мл кислоти хлористоводневої розведеної Р і дово-
сульфати (2.3.1). дять об'єм розчину водою Рцо 50.0 мл. 5 мл одержано-
го розчину доводять водою Рдо об'єму 10 мл. Розчин
Прозорість (2.2.1). Кислота сірчана має бути прозо- має витримувати випробування на залізо.
рою.
Залишок після прожарювання. Не більше 0.001 %. Ви-
Кольоровість (2.2.2, метод II). Кислота сірчана має значення проводять із 100 г кислоти сірчаної шляхом
бути безбарвною. обережного випарювання у невеликому тиглі над
Речовини, здатні окиснюватися. Обережно при охоло- відкритим полум'ям і нагрівання залишку до червоно-
дженні 20 г кислоти сірчаної додають до 40 мл води Р, го жару.
додають 0.5 мл 0.002 М розчину калію перманганату,
фіолетове забарвлення має зберігатись не менше 5 хв. Кількісне визначення. У колбу з притертою скляною
пробкою поміщають ЗО мл води Р, точно зважують, до-
Хлориди. Не більше 0.00005 % (0.5 ррт). Обережно при дають 0.8 мл кислоти сірчаної, охолоджують і знову
охолодженні 10 г кислоти сірчаної додають до 10 мл во- зважують. Титрують / М розчином натрію гідроксиду,
ди Р, охолоджують і доводять об'єм розчину тим самим використовуючи як індикатор 0.1 мл розчину метило-
розчинником до 20 мл. Додають 0.5 мл розчину срібла вого червоного Р.
нітрату Р2 і витримують протягом 2 хв у захищеному
від світла місці. Одержаний розчин має витримувати 1 мл / М розчину натрію гідроксиду відповідає 49.04 мг
випробування на хлориди. Еталон готують із викорис- H2S04.
танням 1 мл еталонного розчину хлориду (5 ррт СІ) Р, Зберігають у контейнері з притертою скляною пробкою,
19 мл води Р і 0.5 мл розчину срібла нітрату Р2. виготовленому із скла або іншого інертного матеріалу.
Нітрати. Не більше 0.00005 % (0.5 ррт). Обережно
при охолодженні 50 г або 27.2 мл кислоти сірчаної до- Сірчана кислота, вільна від азоту. 1086806.
дають до 15 мл води Р, потім додають 0.2 мл свіжопри- Має задовольняти вимоги для кислоти сірчаної Р і
готованого розчину 50 г/л бруцину Ру кислоті оцтовій витримувати таке додаткове випробування.
льодяній Р. Через 5 хв забарвлення одержаного розчи-
ну має бути не інтенсивнішим за забарвлення еталон- Нітрати. До 5 мл води Р обережно додають 45 мл
ного розчину, приготованого аналогічно до випробо- кислоти сірчаної, охолоджують до температури
вуваного із використанням 12.5 мл води Р, 50 г кисло- 40 °С і додають 8 мг дифенілбензидину Р; одержа-
ти сірчаної, вільної від азоту, Р, 2.5 мл еталонного роз- ний розчин має бути блідо-рожевого або злегка
чину нітрату (10 ррт NO^ Р і 0.2 мл розчину 50 г/л блідо-блакитного кольору.
бруцину Р у кислоті оцтовій льодяній Р.
Сірчаної кислоти 2.5 М розчин спиртовий. 1086801.
Амоній. Не більше 0.0002 % (2 ррт). Обережно при
охолодженні 2.5 г кислоти сірчаної додають до води Р, Обережно при постійному охолодженні і пе-
доводять об'єм розчину тим самим розчинником до ремішуванні 14 мл кислоти сірчаної /'додають до

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 255


4.1.1. Реактиви

60 мл етанолу Р, охолоджують і доводять об'єм Сополімер етилвінілбензол-дивінілбензолу Р1.


розчину етанолом Р до 100 мл. 1036901.
Готують безпосередньо перед використанням. Тверді, пористі гранули кулястої форми з попе-
речно-зшитого полімеру, з номінальною питомою
Сірчаної кислоти 0.25 М розчин спиртовий. площею поверхні від 500 м2/г до 600 м2/г і се-
1086802. реднім розміром пор 7.5 нм. Існують різні марки з
різними розмірами гранул. Розмір гранул зазнача-
\ 0 мл 2.5 М спиртового розчину кислоти сірчаної Р ють у випробуваннях, в яких він використо-
доводять етанолом /"до об'єму 100 мл. вується.
Готують безпосередньо перед використанням.
Сополімер стирол-дивінілбензолу. 1085500.
Сірчаної кислоти розчин спиртовий. 1086803. Тверді, пористі гранули із поперечно-зшитого поліме-
Обережно при постійному охолодженні й пе- ру. Існують різні марки з різними розмірами гранул.
ремішуванні 20 мл кислоти сірчаної Р додають до Розмір гранул зазначають після назви реактиву у ви-
60 мл 96 % спирту Р, охолоджують і доводять пробуваннях, в яких він використовується.
об'єм розчину 96 % спиртом Рло 100 мл.
Сорбіт. 1084800. [50-70-4]. Див. статтю Сорбіт.
Готують безпосередньо перед використанням.
96% спирт. С2Н6О. (М.м. 46.07). 1002500. [64-17-5].
Сірчана кислота розведена. 1086804. Див. статтю 96 % спирт етиловий.
Містить 98 г/л H2SO4.
96 % спирт, вільний від альдегідів. 1002501.
5.5 мл кислоти сірчаної Р додають до 60 мл води Р,
охолоджують і доводять об'єм розчину тим самим
розчинником до 100 мл.
1200 мл 96 % спирту Р змішують із 5 мл розчину
400 г/л срібла нітрату Рі 10 мл охолодженого роз-
f
чину 500 г/л калію гідроксиду Р, струшують, відсто-
Кількісне визначення. У колбу з притертою скля- юють протягом кількох днів і фільтрують.
ною пробкою поміщають ЗО мл води Р, додають
10.0 мл кислоти сірчаної розведеної і титрують Фільтрат переганяють безпосередньо перед вико-
/ М розчином натрію гідроксиду, використову- ристанням.
ючи як індикатор 0.1 мл розчину метилового черво-
ного Р. Спирт (X відсотків, об/об). 1002502.
І мл 1 М розчину натрію гідроксиду відповідає Для одержання розчину, вміст спирту у якому
49.04 мг H2SO4. відповідає величині X, змішують відповідні об'єми
води Рі 96 % спирту Р, враховуючи ефекти нагрі-
Сквалан. С30Н62. (М.м. 422.8). 1084900. [111-01-3]. вання і зменшення об'єму, які супроводжують
2,6,10,15,19,23-Гексаметилтетракозан. приготування такої суміші.
Безбарвна масляниста рідина. Легко розчинний в Срібла діетилдитіокарбамат. C5H10AgNS2. (М.м. 256.1).
ефірі й жирних оліях, мало розчинний в ацетоні, 96 % 1110400. [1470-61-7].
спирті, кислоті оцтовій льодяній і метанолі.
Порошок від блідо-жовтого до сірувато-жовтого ко-
</!§ : від 0.811 до 0.813. льору. Практично не розчинний у воді, розчинний у
п$ :від 1.451 до 1.453. піридині.
Готують таким чином. 1.7 г срібла нітрату Р розчиня-
Смола іонообмінна сильнокислотна. 1085400. Див. Іоно- ють у 100 мл води Р. Окремо розчиняють 2.3 г натрію
обмінна смола сильнокислотна Р. діетилдитіокарбамату Ру 100 мл води Р. Обидва роз-
чини охолоджують до температури 10 °С, потім їх
Соняшникова олія. 1086900. Жирна олія, одержана ви- змішують і при перемішуванні збирають осад жовтого
чавлюванням із зерен Helianthus annuus L. кольору на скляному фільтрі, промивають 200 мл хо-
Прозора рідина світло-жовтого кольору. лодної води Рі сушать у вакуумі протягом 2-3 год.
d\\ : близько 0.92. Срібла діетилдитіокарбамат не повинен змінювати за-
барвлення або мати сильний запах.
Гідроксильне число (2.5.3). Від 14 до 16.
Йодне число (2.5.4). Від 125 до 136. Срібла нітрат. 1078300. [7761-88-8]. Див. статтю Срібла
нітрат.
Число омилення (2.5.6). Від 188 до 194.
Срібла нітрату реактив. 1078305.
Сополімер етилвінілбензол-дивінілбензолу. 1036900.
До суміші 3 мл розчину аміаку концентрованого Р і
Тверді, пористі гранули кулястої форми з поперечно- 40 мл / М розчину натрію гідроксиду додають по
зшитого полімеру. Існують різні марки з різними краплях при перемішуванні 8 мл розчину 200 г/л
розмірами гранул. Розмір гранул зазначають у випро- срібла нітрату Р і доводять об'єм розчину водою Р
буваннях, в яких він використовується. до 200 мл.

256 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Срібла нітрату розчин Р1. 1078301. тонкий шар силікагель с Р. На хроматографічну плас-
тинку наносять 10 мкл розчину 0.1 г/л у метиленхло-
Розчин 42.5 г/л.
риді Р і хроматографують у тому ж розчиннику. До-
Зберігають у захищеному від світла місці. вжина пробігу розчинника від лінії старту близько
10 см. На одержаній хроматограмі має виявлятись ли-
Срібла нітрату розчин Р2. 1078302. ше одна основна пляма.
Розчин 17 г/л. Судан оранжевий. C 16 H 12 N 2 O. (Мм. 248.3). 1110700.
Зберігають у захищеному від світла місці. [842-07-9]. Кольоровий індекс № 12055. 1-(Феніла-
зо)нафталін-2-ол. Судан І.
Срібла нітрату аміачний розчин. 1078303. Порошок оранжево-червоного кольору. Практично не
2.5 г срібла нітрату Р розчиняють у 80 мл води Р, розчинний у воді, розчинний у метиленхлориді.
по краплях додають розчин аміаку розведений Р1 до Температура плавлення: близько 131 °С.
розчинення осаду і доводять об'єм розчину во-
дою РД.О 100 мл. Сульфамінова кислота. H3NO3S. (М.м. 97.1). 1085900.
Готують безпосередньо перед використанням. [5329-14-6].
Кристалічний порошок або кристали білого кольору.
Срібла нітрату розчин у піридині. 1078304. Легко розчинна у воді, помірно розчинна в ацетоні,
Розчин 85 г/л у піридині Р. 96 % спирті й метанолі, практично не розчинна в
ефірі.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Температура плавлення: близько 205 °С, із розкла-
Срібла оксид. Ag2O. (Мм. 231.7). 1078400. [20667-12-3]. данням.

Порошок коричнювато-чорного кольору. Практично Сульфаніламід. C6H8N2O2S. (Мм. 172.2). 1086100.


не розчинний у воді й 96 % спирті, легко розчинний у [63-74-1 ]. 4-Амінобензолсульфонамід.
розведеній кислоті азотній і розчинах аміаку.
Порошок білого кольору. Мало розчинний у воді, легко
Зберігають у захищеному від світла місці. розчинний у киплячій воді, ацетоні, розведених кисло-
тах і розчинах гідроксидів лужних металів, помірно роз-
Срібно-марганцевий папір. 1078200. чинний у 96 % спирті, ефірі та петролейному ефірі.
Смужки повільно фільтруючого паперу занурюють у Температура плавлення: близько 165 °С.
розчин, який містить 8.5 г/л марганцю(ІІ) сульфату Р
і 8.5 г/л срібла нітрату Р. Витримують протягом Сульфанілова кислота. C 6 H 7 NO 3 S. (М.м. 173.2).
кількох хвилин, сушать над фосфору(У) оксидом Р, за- 1086200. [121-57-3]. 4-Амінобензолсульфонова кислота.
хищаючи від дії парів кислот та лугів. Безбарвні кристали. Помірно розчинна у воді, прак-
тично не розчинна в 96 % спирті.
Стеаринова кислота. С18Н36О. (Мм. 284.5). 1085200.
[57-11-4]. Октадеканова кислота. Сульфановий синій. C 27 H 31 N 2 NaO 6 S 2 . (М.м. 566.6).
Порошок або пластівці білого кольору. Масляниста на 1086000. [129-17-9]. Показник Шульца № 769. Кольо-
дотик, практично не розчинна у воді, розчинна в гаря- ровий індекс № 42045. Дисульфін синій. Кислотний
чому 96 % спирті та ефірі. синій 1. Синій VS. Натрію [[[4-(діетиламіно)фе-
ніл](2,4-дисульфонатофеніл)метилен]циклогекса-
Температура плавлення: близько 70 °С. 2,5-дієн-1 -іліден]діетиламоній.
Стрептоміцину сульфат. 1085300. [3810-74-0]. Див. Порошок фіолетового кольору. Розчинний у воді. Роз-
статтю Стрептоміцину сульфат. ведені розчини мають синє забарвлення, яке перехо-
дить у жовте при додаванні кислоти хлористоводневої
Стронцію карбонат. SrCO3. (Мм. 147.6). 1122700. концентрованої.
[1633-05-2].
Сульфатіазол. C 9 H 9 N 3 O 2 S 2 . (Мм. 255.3). 1086300.
Кристалічний порошок білого кольору. [72-14-0]. 4-Аміно-Л^-(тіазол-2-іл)бензолсульфонамід.
Містить не менше 99.5 % SrCO3. Порошок або кристали білого чи жовтувато-білого ко-
льору. Дуже мало розчинний у воді, розчинний в аце-
Судан червоний G. C 17 H 14 N 2 O 2 . (Мм. 278.3). 1085800. тоні, мало розчинний у 96 % спирті. Розчиняється в
Показник Шульца № 149. Кольоровий індекс розведених мінеральних кислотах, розчинах гідро-
№12150. Розчинний Червоний 1. 1-[(2-Метокси- ксидів і карбонатів лужних металів.
феніл)азо]нафталін-2-ол.
Температура плавлення: близько 200 °С.
Порошок червонувато-коричневого кольору. Прак-
тично не розчинний у воді. Сульфомолібденовий реактив Р2. 1086400.
Хроматографія. Визначення проводять методом тон- Близько 50 мг амонію молібдату Р розчиняють у 10 мл
кошарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як кислоти сірчаної Р.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 257


4.1.1. Реактиви

Сульфомолібденовий реактив РЗ. 1086500. суспензії еритроцитів доводять сумішшю розчинників


фосфатний буферний розчин рН 7.2 Р — розчин 9 г/л
2.5 г амонію молібдату Р розчиняють при нагріванні у натрію хлориду Р (1:9) до об'єму 100 мл.
20 мл води Р. 28 мл кислоти сірчаної Р розводять
водою Р по об'єму 50 мл, потім охолоджують. Обидва Тагатоза. С6Н12О6. (М.м. 180.16). 1111000. [87-81-0].
розчини змішують і доводять об'єм розчину водою /*до D-ЛІКСО- Гексулоза.
100 мл.
Порошок білого кольору.
Зберігають у поліетиленовому контейнері.
[а]|) : -2.3°. Визначення проводять, використовуючи
Сульфосаліцилова кислота. C7H6O6S,2H2O. (М.м. 254.2). розчин 21.9 г/л у воді Р.
1086600. [5965-83-3]. 2-Гідрокси-5-сульфобензойна Температура плавлення: від 134 °С до 135 °С.
кислота.
Кристалічний порошок або кристали білого кольору. Ду- Талію сульфат. T12SO4. (Мм. 504.8). 1089100.
же легко розчинна у воді й 96 % спирті, розчинна в ефірі. [7446-18-6]. Диталію сульфат.
Температура плавлення: близько 109 °С. Ромбоподібні призми білого кольору. Мало розчин-
ний у воді, практично не розчинний у 96 % спирті.
Сурми(Ш) хлорид. 8ЬС13. (М.м. 228.1). 1007700.
[10025-91-9]. Сурми трихлорид. Тальк. 1087000. [14807-96-6]. Див. статтю Тальк.

Безбарвні кристали або прозора кристалічна маса. Танінова кислота. 1087100. [1401-55-4]. Дубильна кис-
Гігроскопічний, легко розчинний в етанолі. Сурми лота.
хлорид гідролізується водою.
Блискучі лусочки або аморфний порошок від жовту-
Зберігають у повітронепроникному контейнері, захи- ватого до світло-коричневого кольору. Дуже легко
щають від вологи. розчинна у воді, легко розчинна у 96 % спирті, роз-
чинна в ацетоні, практично не розчинна в ефірі.
Сурми(ІП) хлориду розчин. 1007701. Зберігають у захищеному від світла місці.
ЗО г сурми(ІП) хлориду Р швидко промивають двома
порціями хлороформу, вільного від етанолу, Р по Теофілін. 1089300. [58-55-9]. Див. статтю Теофілін.
15 мл кожна; відкидають промивні розчини і негай-
но промиті кристали розчиняють при слабкому на- у-Терпінен. С10Н16. (М.м. 136.2). 1115900. [99-85-4].
гріванні у 100 мл хлороформу, вільного від етанолу, Р. 1 - Ізопропіл-4-метилциклогекса-1,4-дієн.
Зберігають розчин над кількома грамами натрію Масляниста рідина.
сульфату безводного Р. d\5 : близько 0.850.
Сурми(НІ) хлориду розчин Р1. 1007702 «Ь5 :від 1.474 до 1.475.
Розчин І. 1 1 0 г сурми(ІП) хлориду Р розчиняють у Температура кипіння: від 183 °С до 186 °С.
400 мл етиленхлориду Р, додають 2 г алюмінію ок- у- Терпінен, використовуваний у газовій хроматографії,
сиду безводного Р, перемішують і фільтрують крізь має витримувати таке випробування.
скляний фільтр (40). Доводять об'єм фільтрату
етиленхлоридом /*до 500.0 мл і перемішують. Оп- Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
тична густина (2.2.25) одержаного розчину, матографії (2.2.28), як зазначено в статті Олія м'яти
виміряна за довжини хвилі 500 нм у кюветі з тов- перцевої.
щиною шару 2 см, не має перевищувати 0.07. Випробовуваний розчин. Випробовувана речовина.
Розчин II. У витяжній шафі змішують 100 мл Площа основного піка має бути не менше 93.0 % суми
свіжоперегнаного ацетилхлориду Р і 400 мл ети- площ усіх піків.
ленхлориду Р.
Терпшен-4-ол. С10Н18О. (Мм. 154.2). 1116000. [562-74-3].
Зберігають у прохолодному місці.
4-Метил-1-(1-метилетил)циклогекс-3-ен-1-ол.
Змішують 90 мл розчину І і 10 мл розчину II. и-Мент-1-ен-4-ол.
Зберігають у флаконах оранжевого скла з притер- Безбарвна масляниста рідина.
тою пробкою. Термін придатності 7 діб. Реактив
rffg : близько 0.934.
непридатний при появі забарвлення.
ЯР* : близько 1.477.
Суспензія еритроцитів кролика. 1074500. Температура кипіння: від 209 °С до 212 °С.
1.6 % (об/об) суспензію еритроцитів кролика готують
Терпінен-4-ол, використовуваний у газовій хромато-
таким чином: видаляють фібрин із 15 мл свіжовідібра-
графії, має витримувати таке випробування.
ної крові кролика, струшуючи зі скляними кульками,
потім центрифугують із прискоренням 2000 g протя- Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
гом 10 хв і промивають еритроцити трьома порціями матографії (2.2.28), як зазначено в статті Олія лаван-
розчину 9 г/л натрію хлориду Р, по ЗО мл кожна. 1.6 мл дова.

258 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Випробовуваний розчин. Випробовувана речовина. Тетрабутиламонію гідросульфат. Ci6H37NO4S.


Площа основного піка має бути не менше 98.0 % суми
(М.м. 339.5). 1087700. [32503-27-8].
площ усіх піків. Кристалічний порошок або безбарвні кристали. Легко
розчинний у воді й метанолі.
а-Терпінеол. С10Н18О. (М.м. 154.2). 1087300. [98-55-5].
(Л5)-2-(4-Метилциклогекс-3-еніл)-2-пропанол. Температура плавлення: від 169 °С до 173 °С.

Безбарвні кристали. Практично не розчинний у воді, Оптична густина (2.2.25). Не більше 0.05. Вимірюють
розчинний у 96 % спирті та ефірі. оптичну густину розчину 50 г/л в області довжин
хвиль від 240 нм до 300 нм.
</|8 : близько 0.935.
я™ : близько 1.483. Тетрабутиламонію дигідрофосфат. С|6Н38МО4Р.
(М.м. 339.5). 1087600. [5574-97-0].
[affi : близько 92.5°.
Порошок білого кольору, гігроскопічний.
Температура плавлення: близько 35 °С.
рН (2.2.3). Близько 7.5. Вимірюють рН розчину
Може містити від 1 % до 3 % /^-терпінеолу. 170 г/л.
а-Терпінеол, використовуваний у газовій хромато- Оптична густина (2.2.25). Близько 0.10. Вимірюють оп-
графії, має витримувати таке випробування. тичну густину розчину 170 г/л за довжини хвилі 210 нм.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро- Зберігають у повітронепроникному контейнері.
матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія анісова.
Випробовуваний розчин. 100 г/л у гексані Р. Тетрабутиламонію йодид. С 16 Н 36 Ш. (М.м. 369.4).
1087900. [311-28-4].
Площа основного піка має бути не менше 97.0 % суми
площ усіх піків, за винятком піка гексану. Містить не менше 98.0 % C 16 H 36 IN.
Кристалічний порошок або кристали білого кольору
Тестостерон. 1116100. [58-22-0]. Див. статтю Тесто-
або дещо забарвлені. Розчинний у 96 % спирті.
стерон.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.02 %.
Тестостерону пропіонат. 1087400. [57-85-2]. Див. статтю
Тестостерону пропіонат. Кількісне визначення. 1.200 г розчиняють у ЗО мл во-
ди Р, додають 50.0 мл 0.1 М розчину срібла нітрату і
Тетрабутиламонію бромід. С ]6 Н 3 бВгМ. (М.м. 322.4). 5 мл кислоти азотної розведеної Р. Титрують надли-
1087500. [1643-19-2]. шок срібла нітрату 0.1 М розчином амонію тіоціанату,
використовуючи як індикатор 2 мл розчину заліза(НІ)
Кристали білого або майже білого кольору. амонію сульфату Р2.
Температура плавлення: від 102 °С до 104 °С. І мл 0.1 М розчину срібла нітрату відповідає 36.94 мг
С16Н36Ш.
Тетрабутиламонію гідроксид. C16H37NO,30H2O.
(М.м. 800). 1087800. [2052-49-5]. Тетрагептиламонію бромід. C28H60BrN. (М.м. 490.7).
Містить не менше 98.0 % C16H37NO,30H2O. 1088400. [4368-51-8].
Кристали білого або майже білого кольору. Розчинний Кристалічний порошок або кристали білого кольору
У воді. або дещо забарвлені.
Кількісне визначення. 1.000 г розчиняють у 100 мл во- Температура плавлення: від 89 °С до 91 °С.
ди Рі негайно титрують 0.1Мрозчином кислоти хлори-
стоводневої потенціометрично (2.2.20). Паралельно Тетрагептиламонію гідросульфат. C24H53NO4S.
проводять контрольний дослід. (Ми. 451.8) 1116300. [32503-34-7].
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлористоводневої Температура плавлення: від 100 °С до 102 °С.
відповідає 80.0 мг C16H37NO,30H2O.
Тетрагідрофуран. С4Н8О. (Мм. 72.1). 1088500. [109-99-9].
Тетрабутиламонію гідроксиду розчин (104 г/л). Тетраметиленоксид.
1087801. [2052-49-5]. Прозора, безбарвна, займиста рідина. Змішується з
Розчин, який містить 104 г/л C16H37NO (М.м. 259.5), водою, 96 % спиртом і ефіром.
приготований розведенням реактиву відповідного
d\l : близько 0.89.
ступеня чистоти.
Не переганяють, якщо тетрагідрофуран не витримує
Тетрабутиламонію гідроксиду розчин (400 г/л). випробування на пероксиди.
1087802. [2052-49-5].
Пероксиди. 8 мл розчину крохмалю з калію йодидом Р
Розчин, який містить 400 г/л C, 6 H 37 NO поміщають у циліндр із притертою пробкою місткістю
(М.м. 259.5), приготований розведенням реактиву 12 мл і діаметром близько 1.5 см, заповнюють пов-
відповідного ступеня чистоти. ністю тетрагідрофураном, потім перемішують і витри-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 259


4.1.1. Реактиви

мують у темному місці протягом ЗО хв; не має з'явля- Тетраметиламонію гідроксид. C4H13NO,5H2O.
тись забарвлення. (М.м. 181.2). 1122800. Тетраметиламонію гідроксид
пентагідрат.
Тетрагідрофуран, використовуваний у спектрофото-
метрії, має витримувати таке додаткове випробуван- Кваліфікація — для "ВЕРХ".
ня.
Тетраметиламонію гідроксиду розчин. 1088600. [75-59-2].
Мінімальне пропускання (2.2.25). Визначення прово-
дять, використовуючи як компенсаційну рідину во- Містить не менше 10.0 % (м/м) C 4 H, 3 NO (М.м. 91.2).
ду Р: Прозора, безбарвна або дещо забарвлена рідина.
20 % за довжини хвилі 255 нм, Змішується з водою й 96 % спиртом.
80 % за довжини хвилі 270 нм, Кількісне визначення. До 1.000 г додають 50 мл води Р і
98 % за довжини хвилі 310 нм. титрують 0.05 Мрозчином кислоти сірчаної, використо-
вуючи як індикатор 0.1 мл розчину метилового червоно-
Тетрадекан. С14Н30. (Мм. 198.4). 1088200. [629-59-4]. го Р.
н-Тетрадекан.
1 мл 0.05 М розчину кислоти сірчаної відповідає 9.12 мг
Містить не менше 99.5 % (м/м) С14Н30. C4H13NO.
Безбарвна рідина.
Тетраметиламонію гідроксиду розчин розведений.
й?2о : близько 0.76. 1088601.
и20° : близько 1.429. 10 мл розчину тетраметиламонію гідроксиду Р до-
Температура кипіння: близько 252 °С. водять 96 % спиртом, вільним від альдегідів, Р до
об'єму 100 мл.
Температура плавлення: близько -5 °С.
Готують безпосередньо перед використанням.
Тетрадециламонію бромід. C 40 H 84 BrN. (М.м. 659).
1088300. [14937-42-9]. Тетракис(децил)амонію бромід. Тетраметиламонію гідросульфат. C4H13NO4S. (Мм. 171.2).
Кристалічний порошок або кристали білого кольору 1116400. [80526-82-5].
або дещо забарвлені. Гігроскопічний порошок.
Температура плавлення: від 88 °С до 89 °С. Температура плавлення: близько 295 °С.
Тетраетиламонію гідроксиду розчин. C8H21NO. Тетраметиламонію хлорид. C4H12C1N. (М.м. 109.6).
(М.м. 147.3). 1100300. [77-98-5]. 1100400. [75-57-0].
Розчин 200 г/л; безбарвна рідина, є сильним лугом. Безбарвні кристали. Розчинний у воді й 96 % спирті.
<$& : близько 1.01. Температура плавлення: близько 300 °С, із розкла-
«о : близько 1.372. данням.
Кваліфікація - для "ВЕРХ". Тетраметилдіамінодифенілметан. C17H22N2. (М.м. 254.4).
1088700. [101-61-1]. 4,4'-Метиленбіс-(УУ,УУ-диметил-
Тетраетиламонію гідросульфат. C8H21NO4S. (М.м. 227.3). анілін).
1116200. [16873-13-5].
Кристали від білого до блакитнувато-білого кольору
Гігроскопічний порошок. або листочки. Практично не розчинний у воді, мало
Температура плавлення: близько 245 °С. розчинний у 96 % спирті, розчинний у мінеральних
кислотах, легко розчинний в ефірі.
Тетраетиленпентамін. C8H23N5. (М.м. 189.3). 1102000. Температура плавлення: близько 90 °С.
[112-57-2]. 3,6,9-Триазаундекан-1,11-діамін.
Тетраметилдіамінодифенілметану реактив. 1088701.
Безбарвна рідина. Розчинний в ацетоні.
Розчин А. 2.5 г тетраметилдіамінодифенілметану Р
«о : близько 1.506. розчиняють у 10 мл кислоти оцтової льодяної Р і
Зберігають у сухому й прохолодному місці. додають 50 мл води Р.
Розчин В. 5 г калію йодиду Р розчиняють у 100 мл
Тетразолієвий синій. C40H32C12N8O2. (М.м. 728). води Р.
1089000. [1871-22-3]. 3,3'-(3,3'-Диметокси[1,Г-
біфеніл]-4,4'-діїл)біс[2,5-дифеніл-2Я-тетразолій]ди- Розчин С. 0.30 г нінгідрину Р розчиняють у 10 мл
хлорид. кислоти оцтової льодяної Р і додають 90 мл води Р.
Кристали жовтого кольору. Мало розчинний у воді, Розчини А й В змішують, до одержаного розчину
легко розчинний у 96 % спирті й метанолі, практично додають 1.5 мл розчину С.
не розчинний в ацетоні та ефірі.
Тетраметилетилендіамін. C^H^N^ (М.м. 116.2).
Температура плавлення: близько 245 °С, із розкла- 1088800. [110-18-9]. N, N, N', W-Тетраметилетилен-
данням. діамін.

260 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

1
4.1.1. Реактиви

Безбарвна рідина. Змішується з водою, 96 % спиртом Кристалічний порошок від коричнювато-зеленого до


та ефіром. зеленувато-синього кольору. Мало розчинний у воді,
d$ : близько 0.78. розчинний у 96 % спирті й розведених розчинах гідро-
ксидів лужних металів.
и$ : близько 1.418.
Температура кипіння: близько 121 °С. Тимолового синього розчин. 1090601.
0.1 г тимолового синього Р розчиняють у суміші
Тетраметилсилан. C4H12Si. (М,м.! S.2). 1088900. [75-76-3]. 2.15 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду і 20 мл
TMS. 96 % спирту Р, доводять об'єм розчину водою />до
Прозора, безбарвна рідина. Дуже мало розчинний у 100 мл.
воді, розчинний в ацетоні й 96 % спирті. Випробування на чутливість. До 100 мл води,
*/2о : близько 0.64. вільної від вуглецю діоксиду, Р додають 0.1 мл роз-
чину тимолового синього й 0.2 мл 0.02 М розчину
л20° : близько 1.358. натрію гідроксиду, з'являється синє забарвлення,
Температура кипіння: близько 26 °С. яке має перейти у жовте при додаванні не більше
0.1 мл 0.02 М розчину кислоти хлористоводневої.
Тетраметилсилан, використовуваний у спектроскопії
ядерного магнітного резонансу, має витримувати таке Зміна забарвлення. Від червоного до жовтого в
додаткове випробування. інтервалі рН 1.2-2.8. Від оливково-зеленого до си-
нього в інтервалі рН 8.0-9.6.
У спектрі Я МР приблизно 10 % (об/об) розчину тетра-
метилсилану в дейтерованому хлороформі Р інтен-
Тимолфталеїн. С28Н30О4. (М.м. 430.5). 1090700.
сивність будь-якого стороннього сигналу, за винятком
[125-20-2]. 3,3-Біс(4-гідрокси-5-ізопропіл-2-метил-
тих, які відповідають обертанню бічних зв'язків, і хло-
роформу, не має перевищувати інтенсивності бічних
феніл)-ЗЯ-ізобензофуран-1 -он.
ліній С-13, розташованих на відстані 59.1 Гц по обидва Порошок від білого до жовтувато-білого кольору. Прак-
боки основного сигналу тетраметилсилану. тично не розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті й
розведених розчинах гідроксидів лужних металів.
Тетрахлоретан. С2Н2С14. (М.м. 167.9). 1088000. [79-34-5].
1,1,2,2-Тетрахлоретан. Тимолфталеїну розчин. 1090701.
Прозора, безбарвна рідина. Мало розчинний у воді, Розчин 1 г/л у 96 % спирті Р.
змішується з 96 % спиртом та ефіром.
Випробування на чутливість. До 100 мл води, вільної
d\l : близько 1.59. від вуглецю діоксиду, Р додають 0.2 мл розчину ти-
«2D° : близько 1.495. молфталеїну, розчин безбарвний; при додаванні не
більше 0.05 млО.1 М розчину натрію гідроксиду має
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 145 °С до з'явитися синє забарвлення розчину.
147 °С; має переганятись не менше 95 %.
Зміна забарвлення. Від безбарвного до синього в
Тимін. C5H6N2O2. (М.м. 126.1). 1090400. [65-71-4]. інтервалі рН 9.3-10.5.
5-Метилпіримідин-2,4(1//,3//)-діон.
Тирамін. C 8 H U NO. (М.м. 137.2). 1117600. [51-67-2].
Короткі голчасті кристали або пластинки. Мало роз- 4-(2-Аміноетил)фенол.
чинний у холодній воді, розчинний у гарячій воді,
розчинний у розведених розчинах гідроксидів лужних Кристали. Мало розчинний у воді, розчинний у гаря-
металів. чому етанолі.
Температура плавлення: від 164 °С до 165 °С.
Тимол. 1090500. [89-83-8]. Див. статтю Тимол.
Тимол, використовуваний у газовій хроматографії, має Тирозин. C 9 H U NO 3 . (М.м. 181.2). 1094800. [60-18-4].
витримувати таке випробування. 2-Аміно-3-(4-гідроксифеніл)пропіонова кислота.
Кількісне визначення. Проводять методом газової хро- Кристалічний порошок або кристали білого кольору
матографії (2.2.28), як зазначено у статті Олія м'яти або безбарвні кристали. Мало розчинний у воді, прак-
перцевої. тично не розчинний в ацетоні, етанолі та ефірі, роз-
чинний у кислоті хлористоводневій розведеній і роз-
Випробовуваний розчин. 0.1 гу 10 мл ацетону Р.
чинах гідроксидів лужних металів.
Площа основного піка має бути не менше 95.0 % суми
Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
площ усіх піків, за винятком піка ацетону.
у статті Леводопа\ на одержаній хроматограмі має ви-
Тимоловий синій. C27H30O5S. (M.M. 466.6). 1090600. являтись лише одна основна пляма.
[76-61-9]. Тимолсульфонфталеїн. 4,4'-(ЗЯ-2,1-Бен-
Титан. Ті. (А.м. 47.88). 1091000. [7440-32-6].
зоксатіол-3-іліден)біс[2-ізопропіл-5-метилфенол]-
5,5-діоксид. Містить не менше 99 % Ті.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 261


4.1.1. Реактиви

Металевий порошок або тонкий дріт, діаметром не Кристалічний порошок білого або майже білого ко-
більше 0.5 мм, або губка. льору. Легко розчинний у воді, розчинний у 96 %
Температура плавлення: близько 1668 °С. спирті й метиленхлориді, помірно розчинний в
ефірі.
Густина: близько 4.507 г/см3.
Температура плавлення: близько 145 °С.
Титановий жовтий. C28H19N5Na2O6S4. (М.м. 696).
1090900. [1829-00-1]. Показник Шульца №280. Ко- 2-(2-Тієніл)оцтова кислота. C6H6O2S. (М.м. 142.1).
льоровий індекс № 19540. Тіазоловий жовтий. Ди- 1089500. [1918-77-0].
натрію 2,2'-[( 1 -триазен-1,3-діїл)ди-4,1 -фенілен]біс-
Порошок коричневого кольору.
[6-метилбензотіазол-7-сульфонат].
Порошок жовтувато-коричневого кольору. Легко роз- Температура плавлення: близько 65 °С.
чинний у воді й 96 % спирті.
Тіоацетамід. C2H5NS. (М.м. 75.1). 1089600. [62-55-5].
Титанового жовтого папір. 1090901. Кристалічний порошок або безбарвні кристали. Легко
Смужки фільтрувального паперу занурюють у роз- розчинний у воді й 96 % спирті.
чин титанового жовтого Р, витримують кілька Температура плавлення: близько 113 °С.
хвилин і сушать при кімнатній температурі.
Тіоацетаміду розчин. 1089602.
Титанового жовтого розчин. 1090902.
Розчин 40 г/л.
Розчин 0.5 г/л.
Випробування на чутливість. До 10 мл води Р дода- Тіоацетаміду реактив. 1089601.
ють 0.1 мл розчину титанового жовтого, 0.2 мл
еталонного розчину магнію (10 ррт Mg) Pi 1.0 мл До 0.2 мл розчину тіоацетаміду Р додають 1 мл
/ Мрозчину натрію гідроксиду. Одержаний розчин суміші 5 мл води Р, 15 мл ЇМ розчину натрію
порівнюють із еталонним розчином, приготова- гідроксиду і 20 мл гліцерину (85 %) Р, нагрівають на
ним тим самим способом, за винятком магнію; водяній бані протягом 20 с.
має спостерігатись чітке рожеве забарвлення роз- Готують безпосередньо перед використанням.
чину.
Тіобарбітурова кислота. C 4 H 4 N 2 O 2 S. (М.м. 144.2).
Титану діоксид. 1117900. [13463-67-7]. Див. статтю 7м-
1111200. [504-17-6]. 4,6-Дигідрокси-2-сульфаніл-
тану діоксид.
піримідин.
Титану(Ш) хлорид. ТІС\3. (М.м. 154.3). 1091200.
[7705-07-9]. Титану трихлорид. Тіогліколева кислота. C2H4O2S. (Мм. 92.1). 1089700.
[68-11-1]. 2-Меркаптооцтова кислота.
Кристали червонувато-фіолетового кольору, які
розпливаються на повітрі. Розчинний у воді й 96 % Безбарвна рідина. Змішується з водою, розчинна в
спирті, практично не розчинний в ефірі. 96 % спирті.
Температура плавлення: близько 440 °С. Тіомерсал. C9H9HgNaO2S. (Мм. 404.8). 1089800.
Зберігають у повітронепроникному контейнері. [54-64-8]. Натрію меркуротіолат. Натрію 2-[(етилмер-
куріо)тіо] бензоат.
Титану(Ш) хлориду розчин. 1091201.
Легкий кристалічний порошок жовтувато-білого ко-
Розчин 150 г/л у розчині 100 г/л (НС1) кислоти льору. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний
хлористоводневої. у 96 % спирті, практично не розчинний в ефірі.
*/!§ : близько 1.19.
Тіосечовина. CH4N2S. (М.м. 76.1). 1089900. [62-56-6].
Титану(Ш) хлорид кислоти сірчаної реактив. Кристалічний порошок або кристали білого кольору.
1091202. Розчинна у воді й 96 % спирті.
20 мл розчину титану(ІН) хлориду Р обережно Температура плавлення: близько 178 °С.
змішують із 13 мл кислоти сірчаної Р, додають до-
статню кількість розчину водню пероксиду концен-
трованого Р до одержання жовтого забарвлення, Тозиларгініну метилового ефіру гідрохлорид.
нагрівають до початку виділення білих парів і охо- C14H23C1N404S. (Мм. 378.9). 1092000. [1784-03-8].
лоджують. Розводять водою Р, повторюють випа- 7У-Тозил-Ь-аргінін метилового ефіру гідрохлорид.
рювання й додавання води Р до одержання без- Етил-(5)-5-гуанідино-2-(4-метилбензолсульфон-
барвного розчину, доводять об'єм розчину водою Р амідо)валерату гідрохлорид.
до 100 мл. [а]о : від -12° до -16°. Визначення проводять, викори-
стовуючи розчин 40 г/л.
Тіамазол. C4H6N2S. (М.м. 114.2). 1089400. [60-56-0].
Метімазол. 1 -Метил-1 //-імідазол-2-тіол. Температура плавлення: близько 145 °С.

262 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Тозиларгініну метилового ефіру гідрохлориду розчин. Температура плавлення: близько 44 °С.


1092001.
Толуїдиновий синій. C15H16C1N3S. (М.м. 305.8).
До 98.5 мг тозиларгініну метилового ефіру гідрохло-
1091900. [92-31-9]. Показник Шульца №1041. Кольо-
риду Р додають 5 мл буферного розчину трис(гідрок-
ровий індекс № 52040. Толуїдиновий синій О. 3-Амі-
симетил)амінометану рН 8.1 Р, струшують до роз-
чинення, додають 2.5 мл змішаного розчину мети- но-7-диметиламіно-2-метилфенотіазину-5 хлорид.
лового червоного Р\ доводять об'єм розчину водою Р Порошок темно-зеленого кольору. Розчинний у воді,
до 25.0 мл. мало розчинний у 96 % спирті.
Тозил-лізил-хлорметану гідрохлорид. С|4Н22СуЧ2С)з5. Толуол. С7Н8. (Мм. 92.1). 1091300. [108-88-3]. Метил-
(Мм. 369.3). 1092100. [4238-41-9]. ЛГ-Тозил-Ь-лізил- бензол.
хлорметану гідрохлорид. (ЗІ5)-7-Аміно-1-хлор-3-(4-
метилбензолсульфонамідо)гептан-2-он гідрохлорид. Прозора, безбарвна, займиста рідина. Дуже мало роз-
чинний у воді, змішується з 96 % спиртом.
[а]р : від -7° до -9°. Визначення проводять, викорис-
товуючи розчин 20 г/л. d$ : від 0.865 до 0.870.
Температура плавлення: близько 155 °С, із розкла- Температура кипіння: близько 110 °С.
данням.
Толуол, вільний від сірки. 1091301.
A\fM : від 310 до 340. Визначення проводять за довжи-
ни хвилі 230 нм, використовуючи як компенсаційну Має задовольняти вимоги для толуолу Р і таку до-
рідину воду Р. даткову вимогу.
Сірковмісні сполуки. До 10 мл толуолу додають 1 мл
Тозилфенілаланілхлорметан. C17H18C1NO3S. (Мм. 351.9). етанолу Р, 3 мл розчину калію плюмбіту Р
1092200. [402-71-1]. УУ-Тозил-Ь-фенілаланілхлорметан. і кип'ятять зі зворотним холодильником протягом
[C«]D : від -85° до -89°. Визначення проводять, викори- 15 хв. Через 5 хв водний шар не має потемніти.
стовуючи розчин 10 г/л у 96 % спирті Р. Речовини, споріднені тіофену. 2 мл толуолу струшу-
Температура плавлення: близько 105 °С. ють із 5 мл реактиву ізатину Р протягом 5 хв і за-
лишають на 15 хв; у нижньому шарі не має спос-
А\*м : від 290 до 320. Визначення проводять за довжи- терігатись синє забарвлення.
ни хвилі 228.5 нм у 96 % спирті Р.
о-Толуолсульфонамід. C7H9NO2S. (Мм. 171.2). 1091400.
о-Толідин. C, 4 H| 6 N 2 . (М.м. 212.3). 1123000. [119-93-7]. [88-19-7]. 2-Метилбензолсульфонамід.
3,3'-Диметилбензидин.
Кристалічний порошок білого кольору. Мало розчин-
Містить не менше 97.0 % C 14 H 16 N 2 . ний у воді та ефірі, розчинний у 96 % спирті й розчи-
Кристалічний порошок світло-коричневого кольору. нах гідроксидів лужних металів.
Температура плавлення: близько 130 °С. Температура плавлення: близько 156 °С.

о-Толідину розчин. 1123001. я-Толуолсульфонамід. 1091500. Див. Толуолсульфонамід Р.


0.16 г о-толідину Р розчиняють у 30.0 мл кислоти Толуолсульфонамід. C H NO S. (Мм. 171.2). 1091500.
оцтової льодяної Р, додають 1.0 г калію йодиду Р 7 9 2
[70-55-3]. 4-Метилбензолсульфонамід. «-Толуолсуль-
і доводять об'єм розчину водою Рцо 500.0 мл. фонамід.
о-Толуїдин. С 7 Н 9 М. (Мм. 107.2). 1091700. [95-53-4]. Кристалічний порошок білого кольору. Мало розчин-
2-Метиланілін. ний у воді та ефірі, розчинний у 96 % спирті й розчи-
нах гідроксидів лужних металів.
Рідина блідо-жовтого кольору, під дією повітря й світла
стає червонувато-коричневою. Мало розчинний у Температура плавлення: близько 136 °С.
воді, розчинний у 96 % спирті й розведених кислотах.
Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
</22о : близько 1.01. в статті Толбутамід; на одержаній хроматограмі має
виявлятись лише одна основна пляма.
«2D° : близько 1.569.
Температура кипіння: близько 200 °С. Толуолсульфонова кислота. C7H8O3S,H2O. (М.м. 190.2).
1091600. [6192-52-5]. 4-Метилбензолсульфонова кислота.
Зберігають у повітронепроникному контейнері, захи-
щеному від світла місці. Містить не менше 87.0 % C7H8O3S.
Кристалічний порошок або кристали білого кольору.
л-Толуїдин. С 7 Н 9 М. (Мм. 107.2). 1091800. [106-49-0]. Легко розчинна у воді, розчинна в 96 % спирті та ефірі.
4-Метиланілін.
Блискучі пластинки або пластівці. Мало розчинний у Трагакант. 1092300. [9000-65-1]. Див. статтю Трагакант.
воді, легко розчинний в ацетоні й 96 % спирті, роз-
чинний в ефірі. Треонін. 1090000. [72-19-5]. Див. статтю Треонін.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 263


4.1.1. Реактиви

Триамцинолон. C2iH27FO6. (Мм. 394.4). 1111300. < : від 1.391 до 1.393.


[124-94-7]. 9-Фтор-11р,16а,17,21-тетрагідроксипрег-
на-1,4-дієн-3,20-діон. Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 98 °С до
100 °С; має переганятись не менше 95 %.
Кристалічний порошок.
Триметилпентан, використовуваний у спектрофото-
Температура плавлення: від 262 °С до 263 °С. метрії, має витримувати таке додаткове випробування.
Танацетин. С9Н14О6. (Мм. 218.2). 1092400. [102-76-1]. Мінімальне пропускання (2.2.25): 98 %. Визначення
Пропан-1,2,3-триїлтриацетат. проводять в області довжин хвиль від 250 нм до 420 нм,
використовуючи як компенсаційну рідину воду Р.
Майже прозора, безбарвна або жовтуватого кольору
рідина. Розчинний у воді, змішується з 96 % спиртом
та ефіром. Триметилпентан Р1. 1093401.
Має задовольняти вимоги для триметилпентану Р
</2о : близько 1.16.
із таким зміненням.
«о : близько 1.43.
Оптична густина (2.2.25). Не більше 0.07. Визна-
Температура кипіння: близько 260 °С. чення проводять в області довжин хвиль від 220 нм
до 360 нм, використовуючи як компенсаційну
Триетаноламін. C 6 Hi 5 NO 3 . (Мм. 149.2). 1092900. рідину воду Р.
[102-71-6]. 2,2',2"-Нітрилотриетанол.
Безбарвна, в'язка, дуже гігроскопічна рідина, під дією JV-Триметилсилілімідазол. C 6 H 12 N 2 Si. (М.м. 140.3).
повітря й світла набуває коричневого забарвлення. 1100500. [18156-74-6]. 1-Триметилсилілімідазол.
Змішується з водою, ацетоном, 96 % спиртом, гліце- Безбарвна, гігроскопічна рідина.
рином (85 %) і метанолом.
d$ : близько 0.96.
d\Q : близько 1.13.
«о1 : близько 1.48.
Зберігають у повітронепроникному контейнері, захи-
щеному від світла місці. Зберігають у повітронепроникному контейнері.

Триетиламін. С 6 Н 15 М. (Мм. 101.2). 1093000. [121-44-8]. W,0-біс(Триметилсиліл)ацетамід. C 8 H 2 iNOSi 2 .


N, УУ-Діетилетанамін. (Мм. 203.4). 1093600. [10416-59-8].
Безбарвна рідина. Мало розчинний у воді при темпера- Безбарвна рідина.
турі нижче 18.7 °С, змішується з 96 % спиртом та ефіром.
d$ : близько 0.83.
d$ : близько 0.727.
«2D° : близько 1.401. Трипсин. 1094500. [9002-07-7].
Температура кипіння: близько 90 °С. Протеолітичний фермент, одержаний активацією
трипсиногену, вилученого із підшлункової залози би-
Триетилендіамін. C6H12N2. (Мм. 112.2). 1093100. ка (Bos taurus L.).
1,4-Діазабіцикло[2.2.2]октан. Кристалічний або аморфний порошок білого кольору.
Кристали, дуже гігроскопічні. Легко сублімується при Помірно розчинний у воді.
кімнатній температурі. Легко розчиняється у воді,
ацетоні та етанолі. Трипсин для пептидного картування. 1094600. [9002-07-7].
Температура кипіння: близько 174 °С. Трипсин високої чистоти, оброблений з метою підви-
щення хімотрипсинової активності.
Температура плавлення: близько 158 °С.
Зберігають у повітронепроникному контейнері. Триптофан. CnH12N2O2. (Мм. 204.2). 1094700. [73-22-3].

Трикозан. С23Н48. (Мм. 324.6). 1092800. [638-67-5]. Кристалічний порошок від білого до жовтувато-білого
кольору або безбарвні кристали. Мало розчинний у
Кристали білого кольору. Практично не розчинний у воді, дуже мало розчинний у 96 % спирті, практично
воді, розчинний в ефірі й гексані. не розчинний в ефірі.
/ZD : близько 1.447. [O\Q : близько -30°. Визначення проводять, викорис-
Температура плавлення: близько 48 °С. товуючи розчин 10 г/л.

Триметилпентан. С8Н,8. (Мм. 114.2). 1093400. [540-84-1]. 1,3,5-Трис [3,5-ди( 1,1 -диметилетил)-4-гідроксибензил] -
Ізо-октан. 2,2,4-Триметилпентан. 1,3,5-триазин-2,4,6(1Я,ЗЯ,5//)-трион. C48H69O6N3.
Безбарвна, займиста рідина. Практично не розчинний (Мм. 784.1). 1094000. [27676-62-6].
у воді, розчинний в етанолі. Кристалічний порошок білого кольору.
<$ : від 0.69 Ідо 0.696. Температура плавлення: від 218 °С до 222 °С.

264 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Трис[2,4-ди(1,1-диметилетил)феніл] фосфіт. С42НбзО3Р. </2о : близько 1.53.


(М.м. 647). 1094100, [31570-04-4].
Температура кипіння: близько 72 °С.
Порошок білого кольору.
Використовують кваліфікацію, придатну для секвен-
Температура плавлення: від 182 °С до 186 °С. тації протеїнів.
Трис(Іїдроксиметил)амінометан. 1094200. [77-86-1]. Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Див. статтю Трометамін.
Трифтороцтовий ангідрид. C4F6O3. (М.м. 210.0).
Трис(гідроксиметил)амінометану розчин. 1094201. 1093300. [407-25-0].
Розчин трис(гідроксиметил)амінометану Р міс- Безбарвна рідина.
тить еквівалент 24.22 г С 4 Н, ,NO3 у 1000.0 мл. /2о : близько 1.5.
Трисціаноетоксипропан. C 12 H 7 N 3 O 3 . (М.м. 251.3). 1,1,1-Трихлоретан. С2Н3С13. (М.м. 133.4). 1092600.
1093900. 1,2,3-Трис(2-ціаноетокси)пропан. [71-55-6]. Метилхлороформ.
В'язка рідина коричнево-жовтого кольору. Розчинний Незаймиста рідина. Практично не розчинний у воді,
у метанолі. розчинний в ацетоні, ефірі й метанолі.
Використовують як нерухому фазу в газовій хромато- і/2о : близько 1.34.
графії.
:
п$ : близько 1.438.
*/20 бЛИЗЬКО 1 . 1 1 .
Температура кипіння: близько 74 °С.
В'язкість (2.2.9). Близько 172мПа-с.
Трихлоретилен. С2НС13. (М.м. 131.4). 1102100. [79-01-6].
Трифенілметанол. С19Н16О. (М.м. 260.3). 1093700.
[76-84-6]. Трифенілкарбінол. Безбарвна рідина. Практично не розчинний у воді,
змішується з 96 % спиртом та ефіром.
Безбарвні кристали. Практично не розчинний у воді,
легко розчинний у 96 % спирті. flf2o : близько 1.46.
п$ : близько 1.477.
Трифенілтетразолію хлорид. Ci9H15ClN4. (Мм. 334.8).
1093800. [298-96-4]. 2,3,5-Трифеніл-2Я-тетразолію Трихлортрифторетан. C2C13F3. (Мм. 187.4). 1092700.
хлорид. [76-13-1]. 1,1,2-Трихлор-1,2,2-трифторетан.
Містить не менше 98.0 % C19H15C1N4. Безбарвна, летка рідина. Практично не розчинний у
Порошок блідо-жовтого або тьмяно-жовтого кольору. воді, змішується з ацетоном та ефіром.
Розчинний у воді, ацетоні й 96 % спирті, практично не (%$ : близько 1.58.
розчинний в ефірі.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 47 °С до
Температура плавлення: близько 240 °С, із розкла- 48 °С; має переганятись не менше 98 %.
данням.
Кількісне визначення. 1.000 г розчиняють у суміші 5 мл Трихлороцтова кислота. С2НС13О2. (М.м. 163.4).
кислоти азотної розведеної Р і 45 мл води Р, додають 1092500. [76-03-9].
50.0 мл 0.1 М розчину срібла нітрату й нагрівають до Безбарвні кристали або кристалічна маса. Дуже легко
кипіння. Охолоджують, додають 3 мл дибутилфтала- розпливається на повітрі, дуже легко розчинна у воді й
ту />, енергійно струшують і титрують 0.1 М розчином 96 % спирті.
амонію тіоціанату, використовуючи як індикатор 2 мл
розчину заліза(ПІ) амонію сульфату Р2. Зберігають у повітронепроникному контейнері.
1 мл 0.1 М розчину срібла нітрату відповідає 33.48 мг Трихлороцтової кислоти розчин. 1092501.
Ci 9 H 15 ClN 4 .
40.0 г трихлороцтової кислоти Р розчиняють у
Зберігають у захищеному від світла місці. воді Р\ доводять об'єм розчину тим самим розчин-
ником до 1000.0 мл. Концентрацію визначають ти-
Трифенілтетразолію хлориду розчин. 1093801. труванням 0.1 М розчином натрію гідроксиду та,
Розчин 5 г/л у 96 % спирті, вільному від альдегідів, Р. якщо необхідно, доводять до концентрації
(40±1)г/л.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Тромбін бичачий. 1090200. [9002-04-4].
Трифтороцтова кислота. C 2 HF 3 O 2 . (М.м. 114.0).
1093200. [76-05-1]. Ферментний препарат, одержаний із бичачої плазми,
який перетворює фібриноген на фібрин.
Містить не менше 99 % C2HF3O2.
Порошок жовтувато-білого кольору.
Рідина, змішується з ацетоном, 96 % спиртом та
ефіром. Зберігають при температурі не вище О °С.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 265


4.1.1. Реактиви

Тромбін людський. 1090100. [9002-04-4]. пляма бромкрезолового зеленого з fyHe більше 0.15,
Сухий тромбін людський. Ферментний препарат, який пляма метилового оранжевого з Rfy межах від 0.1 до 0.25,
перетворює фібриноген людський на фібрин. Одержу-
пляма метилового червоного з fy у межах від 0.35 до
ють із людської рідкої плазми шляхом осадження
0.55,
підхожими солями та органічними розчинниками в
умовах контролю рН, іонної сили й температури. пляма Судану червоного G з Rj-y межах від 0.75 до 0.98.
Порошок жовтувато-білого кольору. Легко розчинний Розчин для визначення придатності ТШХ пласти-
у розчині 9 г/л натрію хлориду з утворенням каламут- нок. 1116600.
ного блідо-жовтого забарвлення.
Змішують по 1.0 мл розчину 0.5 г/л Судану червоно-
Зберігають у скляних контейнерах, закупорених в ат- го G Р у толуолі Р, свіжоприготованого розчину
мосфері азоту, при температурі не вище 25 °С. 0.5 г/л метилового оранжевого Р в етанолі Р, роз-
чину 0.5 г/л бромкрезолового зеленого в ацетоні Р,
Тромбіну людського розчин. 1090101. розчину 0.25 г/л метилового червоного Р в аце-
Тромбін людський Я відновлюють, як зазначено ви- тоні Р і доводять об'єм одержаного розчину аце-
робником, І розводять буферним розчином тоном /"до 10.0 мл.
трис(гідроксиметил)амінометану-натрію хлори-
ду рН 7.4 />до концентрації 5 МО/мл. ТШХ пластинка із шаром силікагелю F254. 1116800.
Має задовольняти вимоги для ТШХ пластинки із ша-
Тромбопластину реактив. 1090300. ром силікагелю Різ такими змінами.
1.5 г мозку бичачого, висушеного ацетоном, Р, екстра- Містить флуоресцентний індикатор з інтенсивністю
гують 60 мл води Р при температурі 50 °С протягом поглинання за довжини хвилі 254 нм.
15 хв, центрифугують при 1500 об/хв протягом 2 хв і
декантують надосадову рідину. Екстракт зберігає ак- Гасіння флуоресценції. На пластинку наносять у п'ять
тивність протягом кількох діб при зберіганні в холо- крапок послідовно зростаючі об'єми від 1 мкл до
дильнику. Може містити 3 г/л крезолу Р як ан- 10 мкл для звичайної ТШХ пластинки й від 0.2 мкл до
тимікробного консерванта. 2 мкл для ВЕТШХ пластинки розчину 1 г/л кислоти
бензойної Р у суміші розчинників етанол Р - циклогек-
Туйон. С 10 Н 16 О. (М.м. 152.2). 1116500. [546-80-5]. сан Р( 15:85). Хроматографують у тій самій суміші роз-
чинників. Коли фронт розчинників пройде половину
4-Метил-1 -(1 -метилетил)біцикло[3.1.0]гексан-3-он.
довжини пластинки, її виймають із камери й сушать до
Безбарвна або майже безбарвна рідина. Практично не випаровування розчинників. Пластинку переглядають
розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті та бага- в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм. На звичайних
тьох інших органічних розчинниках. ТШХ пластинках кислота бензойна має виявлятись у
вигляді темних плям на флуоресціюючому фоні при-
</2о : близько 0.925. близно на середині хроматограми для нанесених
«о* : близько 1.455. кількостей 2 мкг і більше. На ВЕТШХ пластинках кис-
лота бензойна має виявлятись у вигляді темних плям
[a]2D° : близько-15°. на флуоресціюючому фоні приблизно на середині хро-
Температура кипіння: близько 86 °С. матограми для нанесених кількостей 0.2 мкг і більше.

ТШХ пластинка із шаром силікагелю. 1116700. ТШХ пластинка із шаром силікагелю G. / /16900.
Підкладка зі скла, металу або пластика, покрита ша- Має задовольняти вимоги для ТШХ пластинки із ша-
ром силікагелю з підхожею товщиною і розміром час- ром силікагелю Різ таким зміненням.
ток (звичайно від 2 мкм до 10 мкм для пластин із Містить кальцію сульфат гемігідрат (гіпс) як зв'язую-
дрібним розміром часток (Високоефективна тонко- чу речовину.
шарова хроматографія (ВЕТШХ) і від 5 мкм до 40 мкм
для звичайних ТШХ пластин). Якщо необхідно, ТШХ пластинка із шаром силікагелю GF254. ЇЙ7000.
розмір часток зазначають після назви сорбенту у ви-
пробуваннях, де він використовується. Має задовольняти вимоги для ТШХ пластинки із ша-
ром силікагелю Різ такими змінами. і
Сорбент може містити зв'язуючу органічну речовину.
Містить кальцію сульфат гемігідрат (гіпс) як зв'язую-
Хроматографічна розділювальна здатність. На плас- чу речовину.
тинку наносять необхідний об'єм розчину для визна-
чення придатності ТШХ пластинок Р(\0 мкл для зви- Гасіння флуоресценції. Має задовольняти вимоги для
чайної пластинки й від 1 мкл до 2 мкл для пластинки ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р2„ Р.
із дрібним розміром часток). Хроматографують у сис-
темі розчинників метанол Р-толуол Р (20:80). Коли ТШХ пластинка із шаром силікагелю силанізованого.
фронт розчинників пройде дві третини довжини плас- 1117100.
тинки, вона вважається придатною, якщо на ній вид- Підкладка зі скла, металу або пластика, покрита ша-
но чотири чітко розділені плями: ром силікагелю силанізованого з підхожою товщиною

266 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

й розміром часток (звичайно від 2 мкм до 10 мкм для яка осаджується в інтервалі насичення від 38 % до 50 %
пластин із дрібним розміром часток, Високоефектив- і містить фактор V, без істотного забруднення фактором
на тонкошарова хроматографія (ВЕТШХ) і від 5 мкм VIII. Амонію сульфат видаляють діалізом і розводять
до 40 мкм для звичайних ТШХ пластин). Якщо не- розчином 9 г/л натрію хлориду РЦ.О одержання розчину,
обхідно, розмір часток зазначають після назви сорбен- який містить від 10 % до 20 % кількості фактора V, на-
ту у випробуваннях, де він використовується. явного у звичайній свіжій плазмі крові людини.
Сорбент може містити зв'язуючу органічну речовину. Визначення вмісту фактора V. Готують два розведення
препарату фактора V в імідазольному буферному роз-
Хроматографічна розділювальна здатність. По 0.1 г чині рН 7.3 Р, які містять один об'єм препарату
метиллаурату Р, метилміристату Р, метилпальміта- відповідно у 10 й 20 об'ємах буферного розчину. Кож-
ту Р і метилстеарату Р поміщають у конічну колбу ний розчин випробовують таким чином: змішують
місткістю 250 мл, додають 40 мл розчину калію гідрок- 0.1 мл субстрату плазми без фактора V Р, 0.1 мл ви-
сиду спиртового Рі нагрівають зі зворотним холодиль- пробовуваного розчину, 0.1 мл реактиву тромбоплас-
ником на водяній бані протягом 1 год. Охолоджують, тину Р і 0.1 мл розчину 3.5 г/л кальцію хлориду Р і
розчин поміщають у ділильну лійку з допомогою вимірюють час згортання крові, тобто інтервал між мо-
100 мл води Р, підкислюють кислотою хлористоводне- ментом додавання розчину кальцію хлориду й першою
вою розведеною РПО рН від 2 до 3 і струшують з трьома ознакою утворення фібрину, яку можна спостерігати
порціями метиленхлориду Р, по 10 мл кожна. Об'єд- візуально або з допомогою відповідних приладів.
нані метиленхлоридні витяжки сушать над натрію Таким самим чином визначають час згортання крові
сульфатом безводним Р, фільтрують і випарюють насу- (два паралельних визначення) чотирьох розчинів зви-
хо на водяній бані. Сухий залишок розчиняють у 50 мл чайної плазми крові людини в імідазольному буферно-
метиленхлориду Р (випробовуваний розчин). Визна- му розчині рН 7.3 Р, які містять відповідно 1 об'єм у де-
чення проводять методом ТШХ (2.2.27), використову- сяти (еквівалент 100 % фактора V), 1 об'єм у 50 (20 %),
ючи ТШХ пластинку із шаром силікагелю силанізова- 1 об'єм у 100 (10 %) та 1 об'єм у 1000 (1 %). Викорис-
ного Р. На пластинку наносять у три крапки не- товуючи двобічний логарифмічний папір, наносять
обхідний об'єм випробовуваного розчину (близько середнє значення часу згортання крові для кожного
10 мкл для звичайної ТШХ пластинки й від 1 мкл до розчину плазми людини від еквівалента відсоткового
2 мкл для ВЕТШХ пластинки з дрібним розміром час- вмісту фактора V, у відсотках, і з допомогою інтерпо-
ток). Хроматографують у системі розчинників кисло- ляції визначають вміст фактора V, у відсотках, для двох
та оцтова льодяна Р-вода Р-діоксан Р (10:25:65). Коли розведених розчинів фактора V. Середнє значення
фронт розчинників пройде дві третини довжини плас- двох результатів дає вміст фактора V, у відсотках, у ви-
тинки, її виймають із камери й сушать при температурі пробовуваному розчині.
120 °С протягом ЗО хв. Пластинку охолоджують, об-
Зберігають розчин у замороженому стані при темпера-
прискують розчином 35 г/л кислоти фосфорномолібде- турі не вище -20 °С.
нової Р у 2-пропанолі Р і нагрівають при температурі
150 °С до появи плям. Потім пластинку обробляють Фактор коагуляції Ха бичачий. 1037300. [9002-05-5].
парами аміаку до одержання фону білого кольору.
Пластинка вважається придатною, якщо на ній видно Напівочищений препарат одержують із рідкої бичачої
чотири чітко розділені плями. плазми; його можна одержати також за допомогою ак-
тивації зимогену фактора X з допомогою підхожого ак-
ТШХ пластинка із шаром силікагелю силанізованого F254- тиватора, такого як отрута гадюки Руссела.
1117200. Зберігають ліофілізований препарат при температурі
Має задовольняти вимоги для ТШХ пластинки із ша- -20 °С, заморожений розчин зберігають при темпера-
ром силікагелю силанізованого Р із таким зміненням. турі не вище -20 °С.
Містить флуоресцентний індикатор з інтенсивністю Фактора Ха бичачого розчин. 1037301.
поглинання за довжини хвилі 254 нм.
Відновлюють відповідно до зазначень виробника
Уридин. C9H12N2O6. (М.м. 244.2). 1095100. [58-96-8]. й розводять буферним розчином трис(гідроксиме-
l-p-D-Рибофуранозил урацил. тил)амінометану-натрію хлориду рН 7.4 Р.
Кристалічний порошок білого або майже білого ко- Зміна оптичної густини не має перевищувати 0.15-
льору. Розчинний у воді. 0.20 за хв. Вимірювання проводять за довжини
хвилі 405 нм (2.2.25), використовуючи як компен-
Температура плавлення: близько 165 °С. саційну рідину буферний розчин трис(гідроксиме-
тил)амінометану- натрію хлориду рН 7.4 Р.
Фактора V згортання крові розчин. 1021400.
Феназон. 1063400. [60-80-0]. Див. статтю Феназон.
Розчин фактора V згортання крові може бути пригото-
ваний таким чином (або будь-яким іншим способом,
Фенантрен. С14Н10. (М.м. 178.2). 1063200. [85-01-8].
який виключає фактор VIII).
Кристали білого кольору. Практично не розчинний у
Готують реактив фактора V із свіжооксалатованої плаз- воді, легко розчинний в ефірі, помірно розчинний у
ми бичачої фракціонуванням при температурі 4 °С з
96 % спирті.
насиченим розчином амонію сульфату Р, приготова-
ним при температурі 4 °С. Відокремлюють фракцію, Температура плавлення: близько 100 °С.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 267


4.1.1. Реактиви

Фенатроліну гідрохлорид. C12H9C1N2,H2O. (М.м. 234.7). Містить від 97.0 % до 103.0 C18H23C12NO, у перера-
1063300. [3829-86-5]. 1,10-Фенантроліну гідрохлорид хунку на суху речовину.
моногідрат. Кристалічний порошок білого або майже білого ко-
Порошок білого або майже білого кольору. Легко роз- льору. Помірно розчинний у воді, легко розчинний у
чинний у воді, розчинний у 96 % спирті. 96 % спирті.
Температура плавлення: близько 215 °С, із розкла- Температура плавлення: близько 138 °С.
данням. Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
0.5 %. Сушать над фосфору(V) оксидом Р при тиску,
Фенілаланін. 1064100. [63-91-2]. Див. статтю Феніл- який не перевищує 670 Па, протягом 24 год.
аланін.
Кількісне визначення. 0.500 г розчиняють у 50.0 мл хло-
Фенілгідразину гідрохлорид. C6H9C1N2. (Мм. 144.6). роформу, вільного від етанолу, Р і екстрагують трьома
1064500. [59-88-1]. порціями 0.01 Мрозчину кислоти хлористоводневої, по
20 мл кожна. Кислотний шар відкидають, а хлоро-
Кристалічний порошок білого або майже білого формний шар фільтрують крізь вату. 5.0 мл одержано-
кольору, під дією повітря набуває коричневого забарв- го фільтрату доводять хлороформом, вільним від етано-
лення. Розчинний у воді й 96 % спирті. лу, Рло об'єму 500.0 мл. Вимірюють оптичну густину
Температура плавлення: близько 245 °С, із розкла- одержаного розчину в закритій кюветі в максимумі за
данням. довжини хвилі 272 нм.
Зберігають у захищеному від світла місці. Обчислюють вміст Ci8H23Cl2NO, беручи питомий по-
казник поглинання рівним 56.3.
Фенілгідразину гідрохлориду розчин. 1064501. Зберігають у захищеному від світла місці.
0.9 г фенілгідразину гідрохлориду Р розчиняють у
50 мл води Р, знебарвлюють вугіллям активова- Феноксіоцтова кислота. С8Н8О3. (Мм. 152.1). 1063800.
ним Р і фільтрують. До фильтрату додають ЗО мл [122-59-8]. 2-Феноксіетанова кислота.
кислоти хлористоводневої Р і доводять об'єм роз- Кристали майже білого кольору. Помірно розчинна у
чину водою Рло 250 мл. воді, легко розчинна в 96 % спирті, ефірі й кислоті оц-
товій льодяній.
Фенілгідразину розчин у кислоті сірчаній. 1064502.
Температура плавлення: близько 98 °С.
65 мг фенілгідразину гідрохлориду Р, попередньо
перекристалізованого із спирту (85 %, об/об) Р, Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
розчиняють у суміші розчинників вода Р- кислота в статті Феноксиметилпеніцилін', на одержаній хрома-
сірчана Р (80:170) і доводять тією самою сумішшю тограмі має виявлятись лише одна основна пляма.
розчинників до об'єму 100 мл.
Феноксіетанол. С8НШО2. (Мм. 138.2). 1064000.
Готують безпосередньо перед використанням. [122-99-6]. 2-Феноксіетанол.

а-Фенілгліцин. C8H9NO2. (Мм. 151.2). 1064300. Прозора, безбарвна масляниста рідина. Мало розчин-
[2835-06-5]. (Л5)-2-Аміно-2-фенілоцтова кислота. ний у воді, легко розчинний у 96 % спирті та ефірі.
с/2о : близько 1.11.
л-Фенілендіаміну дигідрохлорид. C6H10C12N2.
(Мм. 181.1). 1064200. [615-28-1]. 1,4-Діамінобензолу «о : близько 1.537.
дигідрохлорид. Температура тверднення (2.2.18). Не нижче 12 °С.
Кристалічний порошок або кристали білого кольору
Фенол. 1063500. [108-95-2]. Див. статтю Фенол.
або злегка забарвлені. На повітрі червоніє. Легко роз-
чинний у воді, мало розчинний у 96 % спирті та ефірі.
Феноловий червоний. 1063600. [143-74-8]. Див. статтю
Фенолсульфонфталеїн.
Фенілізотіоціанат. C7H5NS. (М.м. 135.2). 1121500.
[103-72-0].
Фенолового червоного розчин. 1063601.
Рідина. Не розчинний у воді, розчинний у 96 % спирті.
0.1 г фенолового червоного /'розчиняють у суміші
rf2o : близько 1.13. 2.82 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду і 20 мл
96 % спирту Р, доводять об'єм розчину водою Раю
й™ : близько 1.65.
100 мл.
Температура кипіння: близько 221 °С.
Випробування на чутливість. До 100 мл води,
Температура плавлення: близько -21 °С. вільної від вуглецю діоксиду, Р, додають 0.1 мл роз-
чину фенолового червоного; з'являється жовте за-
Феноксибензаміну гідрохлорид. C18H23C12NO. барвлення, яке має перейти у червонувато-фіоле-
(Мм. 340.3). 1063900. ЛЧ2-Хлоретил)-ЛЧ1-метил-2- тове при додаванні не більше 0.1 мл 0.02 М розчи-
феноксіетил)бензиламіну гідрохлорид. ну натрію гідроксиду.

268 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Зміна забарвлення. Від жовтого до червонувато- Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
фіолетового в інтервалі рН 6.8-8.4. матографії (2.2.28) за умов, зазначених у статті Фен-
хель гіркий, використовуючи фенхон як випробовува-
Фенолового червоного розчин Р2. 1063603. ний розчин.
Розчин І. 33 мг фенолового червоного Р розчиняють Площа основного піка не має бути менше 98.0 % за-
у 1.5 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р і гальної площі всіх піків.
доводять об'єм розчину водою /*до 100 мл.
Фероїн. 1038100. [14634-91-4].
Розчин II. 25 мг амонію сульфату Р розчиняють у
235 мл води Р, додають 105 мл розчину натрію 0.7 г заліза(ІІ) сульфату Рі 1.76 г фенантроліну гідро-
гідроксиду розведеного Рі 135 мл кислоти оцтової хлориду Р розчиняють у 70 мл води Р і доводять об'єм
розведеної Р. розчину тим самим розчинником до 100 мл.
Розчин II змішують із 25 мл розчину І. Якщо не- Випробування на чутливість. До 50 мл кислоти сірчаної
обхідно, доводять рН розчину до 4.7. розведеної Р додають 0.15 мл розчину осмію(УІІІ) окси-
ду РіОЛмл фероїну. Після додавання 0.1 мл 0.1М роз-
Фенолового червоного розчин РЗ. 1063604. чину амонію церію нітрату забарвлення розчину має
змінитися від червоного до блакитного.
Розчин І. 33 мг фенолового червоного Р розчиняють
у 1.5 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Рі Фероцифен. C26H16FeN6. (М.м. 468.3). 1038000.
доводять об'єм розчину водою /"до 50 мл. [14768-11-7]. Диціанобіс(1,10-фенантролін)залізо(ІІ).
Розчин II. 50 мг амонію сульфату Р розчиняють у Кристалічний порошок фіолетово-бронзового кольо-
235 мл води Р, додають 105 мл розчину натрію ру. Практично не розчинний у воді й 96 % спирті.
гідроксиду розведеного Рі 135 мл кислоти оцтової
розведеної Р. Зберігають у сухому захищеному від світла місці.
Розчин II змішують із 25 мл розчину І. Якщо не- Фібрин синій. 1101400.
обхідно, доводять рН розчину до 4.7.
1.5 г фібрину змішують із ЗО мл розчину 5 г/л індиго-
Фенолфталеїн. С20Н14О4. (Мм. 318.3). 1063700. [77-09-8]. карміну Р в 1 % (об/об) розчині кислоти хлористовод-
3,3-Біс(4-гідроксифеніл)-ЗЯ-ізобензофуран-1-он. невої розведеної Р, суміш нагрівають до температури
80 °С і витримують при такій температурі близько ЗО хв
Порошок від білого до жовтувато-білого кольору. при перемішуванні, охолоджують і фільтрують. Осад
Практично не розчинний у воді, розчинний у ретельно промивають, ресуспендуючи в 1 % (об/об)
96 % спирті. розчин кислоти хлористоводневої розведеної Р і пе-
ремішуючи близько ЗО хв, фільтрують. Осад промива-
Фенолфталеїну розчин. 1063702.
ють тричі, сушать при температурі 50 °С і подрібнюють.
0.1 г фенолфталеїну Р розчиняють у 80 мл
96 % спирту Р і доводять об'єм розчину водою Р Фібрин конго червоний. 1038400.
до 100 мл. Промитий фібрин нарізають на маленькі шматочки і
Випробування на чутливість. До 100 мл води, віль- залишають на ніч у розчині 20 г/л конго червоного Р у
ної від вуглецю діоксиду, Р додають 0.1 мл розчину спирті (90 %, об/об) Р і фільтрують; фібрин промива-
фенолфталеїну; при додаванні не більше 0.2 мл ють водою Р і зберігають під ефіром Р.
0.02 М розчину натрію гідроксиду забарвлення
розчину має змінитися від безбарвного до роже- Фібриноген. 1038500. [9001-32-5]. Див. статтю Фібри-
вого. ноген людський ліофілізований.
Зміна забарвлення. Від безбарвного до яскраво-ро- Флороглюцин. С 6 Н 6 О 3 ,2Н 2 О. (М.м. 162.1). 1064600.
жевого в інтервалі рН 8.2-10.0. [6099-90-7]. Бензол-1,3,5-триол.
Фенолфталеїну розчин РІ. 1063703. Кристали білого або жовтуватого кольору. Мало роз-
чинний у воді, розчинний у 96 % спирті.
Розчин 10 г/л у 96 % спирті Р.
Температура плавлення: близько 223 °С (метод мит-
Фенхон. С Ш Н, 6 0. (М.м. 152.2). 1037600. [7787-20-4]. тєвого плавлення).
1,3,3-Триметилбіцикло[2.2.1]гептан-2-он.
Флороглюцину розчин. 1064601.
Масляниста рідина. Змішується з 96 % спиртом та
ефіром, практично не розчинний у воді. До 1 мл розчину 100 г/л флороглюцину Р у 96 %
спирті Р додають 9 мл кислоти хлористоводневої Р.
/ID : близько 1.46.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Температура кипіння15 мн: близько 66 °С.
Фенхон, використовуваний у газовій хроматографії, Флуорантен. С16Н10. (Мм. 202.3). 1038600. [206-44-0].
має витримувати таке випробування. 1,2-(1,8-Нафтилен)бензол. 1,2-Бензаценафтен.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 269


4.1.1. Реактиви

Кристали від жовтого до жовтувато-коричневого кольору. Вода (2.5.12). Не більше 0.1 %, визначення прово-
дять з рівним об'ємом метанолу безводного Р.
Температура кипіння: близько 384 °С.
Температура плавлення: від 105 °С до ПО °С. Фосфоліпіди. 1064800.
Певну кількість мозку людського або бичачого, добре
Флуоресцеїн. С20Н12О5. (Мм. 332.3). 1106300. відокремленого від кровоносних судин, промивають і
[2321-07-5]. З',6'-Дигідроксиспіро[ізобензофуран- розріджують у підхожому пристрої. Від 1000 г до 1300 г
1(3#),9'-[9Я]ксантен]-3-он. розрідженої речовини зважують, вимірюють об'єм
Порошок оранжево-червоного кольору. Практично не (V мл), потім екстрагують трьома порціями ацетону Р,
розчинний у воді, розчинний у теплому 96 % спирті, по 4V мл кожна, й фільтрують при зниженому тиску;
практично не розчинний в ефірі, розчинний у розчи- одержаний залишок сушать при температурі 37 °С
нах гідроксидів лужних металів. У розчині флуорес- протягом 18 год; потім залишок екстрагують сумішшю
цеїн виявляє зелену флуоресценцію. розчинників петролейний ефір Р2 - петролейний
ефір Р1 (2:3), двома порціями, кожна по 2V мл,
Температура плавлення: близько 315 °С. фільтруючи кожен екстракт крізь фільтрувальний
папір, попередньо зволожений тією самою сумішшю
Флуоресцеїн-спряжена сироватка проти сказу. 1038700. розчинників. Об'єднані витяжки випарюють насухо
Імуноглобулінова фракція з високим рівнем антитіл при температурі 45 °С під тиском не більше 670 Па. За-
проти сказу, приготована із сироватки підхожих тва- лишок розчиняють у 0.2V мл ефіру Р і витримують при
рин, імунізованих інактивованим вірусом сказу; іму- температурі 4 °С до утворення осаду. Прозору надоса-
ноглобулін спряжений із флуоресцеїн-ізотіоціана- дову рідину центрифугують, випарюють під низьким
том. тиском до об'єму 100 мл на кілограм розрідженої речо-
вини і зважують. Витримують при температурі 4 °С до
Флуфенамінова кислота. C14H10F3NO2. (М.м. 281.2). утворення осаду (від 12 год до 24 год) і центрифугують.
1106200. [530-78-9]. 2-[[3-(Трифторметил)феніл]- До прозорої надосадової рідини додають ацетон Р у
аміно]бензойна кислота. кількості, яка у п'ять разів перевищує її об'єм, центри-
фугують і відкидають надосадову рідину. Осад сушать.
Кристалічний порошок або голчасті кристали блідо-
жовтого кольору. Практично не розчинна у воді, легко Зберігають в ексикаторі під вакуумом, захищеному від
розчинна в 96 % спирті. світла місці.
Температура плавлення: від 132 °С до 135 °С. Фосфору(У) оксид. Р2О5. (Мм. 141.9). 1032900.
[1314-56-3]. Дифосфору пентоксид. Фосфорний
Фолієва кислота. 1039000. [75708-92-8]. Див. статтю ангідрид.
Кислота фолієва.
Аморфний порошок білого кольору, який розпливається
Формальдегід. 1039100. [50-00-0]. Див. Розчин фор- на повітрі. З водою утворює гідрати з виділенням тепла.
мальдегіду Р. Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Формальдегіду розчин. 1039101. Див. статтю Розчин Фосфорна кислота. 1065100. [7664-38-2]. Див. статтю
формальдегіду (35 %). Кислота фосфорна концентрована.
Формальдегіду розчин у сірчаній кислоті. 1086805. Фосфорна кислота розведена. 1065101. Див. статтю
2 мл розчину формальдегіду Р змішують зі 100 мл Кислота фосфорна розведена.
кислоти сірчаної Р.
Фосфорновольфрамової кислоти розчин. 1065200.
Формамід. СН3МО. (Мм. 45.0). 1039200. [75-12-7]. До 10 г натрію вольфрамату Р додають 8 мл кислоти
Прозора, безбарвна, масляниста, гігроскопічна ріди- фосфорної Р і 75 мл води Р, нагрівають зі зворотним хо-
лодильником протягом 3 год, охолоджують і доводять
на. Змішується з водою й 96 % спиртом. Гідролі-
зується водою. об'єм розчину водою Рцо 100 мл.

Температура кипіння: близько 103 °С. Визначення Фосфорномолібденова кислота. 12МоО3,Н3РО4,хН2О.


проводять під тиском 2 кПа. 1064900. [51429-74-4].
Зберігають у повітронепроникному контейнері. Дрібні кристали оранжево-жовтого кольору. Легко
розчинна у воді, розчинна в 96 % спирті та ефірі.
Формамід оброблений. 1039201.
Фосфорномолібденової кислоти розчин. 1064901.
1.0г кислоти сульфамінової Р диспергують у 20.0 мл
формаміду Р, який містить 5 % (об/об) води Р. 4 г фосфорномолібденової кислоти Р розчиняють у
воді Р, доводять об'єм розчину тим самим розчин-
Формамід Р1. 1039202. ником до 40 мл. Обережно при охолодженні дода-
Має задовольняти вимоги для формаміду Р і ви-
ють 60 мл кислоти сірчаної Р.
тримувати таке додаткове випробування. Готують безпосередньо перед використанням.

270 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Фосфорномолібденово-вольфрамовий реактив. 1065000. Пластівці білого кольору.


100 г натрію вольфрамату Р і 25 г натрію молібдату Р Температура плавлення: від 130 °С до 132 °С.
розчиняють у 700 мл води Р, додають 100 мл кислоти Кількісне визначення. 2.000 г розчиняють у 100 мл во-
хлористоводневої Р і 50 мл кислоти фосфорної Р. ди Р, кип'ятять зі зворотним холодильником протягом
Суміш нагрівають у скляній колбі зі зворотним холо- ЗО хв, охолоджують і титрують / М розчином натрію
дильником протягом 10 год, додають 150 г літію суль- гідроксиду, використовуючи як індикатор розчин фе-
фату Р, 50 мл води Р і кілька краплин брому Р. нолфталеїну Р.
Кип'ятять до видалення надлишку брому (15 хв), охо-
лоджують, доводять об'єм розчину водою /"до 1000 мл 1 мл / М розчину натрію гідроксиду відповідає 74.05 мг
і фільтрують. Реактив повинен мати жовте забарвлен- С8Н403.
ня. Реактив не придатний для використання, якщо
набуває зеленого відтінку, але може бути регенерова- Фталевого ангідриду розчин. 1065701.
ний шляхом кип'ятіння з кількома краплями брому Р. 42 г фталевого ангідриду Р розчиняють у 300 мл
Надлишок брому обов'язково видаляють кип'я- піридину безводного Р і витримують протягом
тінням. 16 год.
Зберігають при температурі від 2 °С до 8 °С. Зберігають у захищеному від світла місці.
Термін придатності 7 діб.
Фосфорномолібденово-вольфрамовий реактив роз-
ведений. 1065001. Фталеїновий пурпуровий. C32H32N2O12,xH2O.
Змішують фосфорномолібденово-вольфрамовий ре- (Мм. 637, для безводного). 1065500. [2411-89-4]. Ме-
актив Різ водою Р(\:2). тилфталеїн. 2,2',2",2'"-[о-Крезолфталеїн-3',3"-біс(ме-
тиленнітрило)]тетраоцтова кислота. (1,3-Дигідро-З-
Фруктоза. 1106400. [57-48-7]. Див. статтю Фруктоза. оксо-ізобензофуран-1-іліден)біс[(6-гідроксі-5-метил-
3,1 -фенілен)біс(метиленіміно)діоцтова кислота].
Фталазин. C 8 H 6 N 2 . (М.м. 130.1). 1065400. [253-52-1]. Порошок від жовтувато-білого до коричнюватого ко-
Кристали блідо-жовтого кольору. Легко розчинний у льору. Практично не розчинний у воді, розчинний у
96 % спирті. Реактив надходить у продаж у вигляді
воді, розчинний в етанолі, етилацетаті й метанолі,
натрієвої солі: порошок від жовтувато-білого до ко-
помірно розчинний в ефірі.
ричнюватого кольору; розчинний у воді, практично не
Температура плавлення: від 89 °С до 92 °С. розчинний у 96 % спирті.
Випробування на чутливість. 10 мг розчиняють в 1 мл
Фталева кислота. С8Н6О4. (Мм. 166.1). 1065600. розчину аміаку концентрованого Р і доводять об'єм
[88-99-3]. Бензол-1,2-дикарбонова кислота. розчину водою Рдо 100 мл. До 5 мл одержаного розчи-
Кристалічний порошок білого кольору. Розчинна в га- ну додають 95 мл води Р, 4 мл розчину аміаку концент-
рячій воді й 96 % спирті. рованого Р, 50 мл 96 % спирту /М 0.1 мл 0.1 М розчину
барію хлориду, з'являється синьо-фіолетове забарв-
Фталевий альдегід. С8Н6О2. (Мм. 134.1). 1065300. лення розчину, яке має зникнути після додавання
[643-79-8]. Бензол-1,2-дикарбоксальдегід. 0.15 мл 0.1 М розчину натрію едетату.
Кристалічний порошок жовтого кольору. 2-Фтор-2-деокси-Б-глюкоза. C 6 H U FO 5 . (Мм. 182.2).
Температура плавлення: близько 55 °С. 1113900. [86783-82-6].
Зберігають у захищеному від світла місці, без доступу Кристалічний порошок.
повітря. Температура плавлення: від 174 °С до 176 °С.
1-Фтор-2-нітро-4-(трифторметил)бензол. С 7 НзР 4 МО 2 .
Фталевого альдегіду реактив. 1065301.
(Мм. 209.1). 1038900. [367-86-2].
2.47 г кислоти борної Р розчиняють у 75 мл води Р, Температура плавлення: близько 197 °С.
доводять рН до 10.4 розчином 450 г/л калію гідро-
ксиду Р\ доводять водою Рцо об'єму 100 мл. Фтординітробензол. C6H3FN2O4. (Мм. 186.1). 1038800.
[70-34-8]. 1 -Фтор-2,4-динітробензол.
1.0 г фталевого альдегіду .Ррозчиняють у 5 мл мета-
нолу Р, додають 95 мл приготованого розчину кис- Кристали блідо-жовтого кольору. Розчинний в ефірі й
лоти борної і 2 мл кислоти тіогліколевої Р і дово- пропіленгліколі.
дять рН до 10.4 розчином 450 г/л калію гідроксиду Р. Температура плавлення: близько 29 °С.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Фтористоводнева кислота. HF. (Мм. 20.01). 1043600.
Термін придатності 3 доби. [7664-39-3].

Фталевий ангідрид. С8Н4О3. (Мм. 148.1). 1065700. Містить не менше 40.0 % (м/м) HF.
[85-44-9]. Ізобензофуран-1,3-діон. Прозора, безбарвна рідина.
Містить не менше 99.0 % С8Н4О3. Залишок після прожарювання. Не більше 0.05 % (м/м).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 271


4.1.1. Реактиви

Кислоту фтористоводневу випарюють у платиновому 0.1 г/л формальдегіду (СН2О, М.м. 30.0). Протя-
тиглі, залишок обережно прожарюють до постійної гом 5 хв має з'явитися світло-рожеве забарвлення
маси. розчину.
Кількісне визначення. В точно зважену колбу зі скля- Зберігають у захищеному від світла місці.
ною притертою пробкою, яка містить 50.0 мл 1Мроз-
чину натрію гідроксиду, поміщають 2 г кислоти фтори- Фуксину знебарвлений розчин РІ. 1039402.
стоводневої та зважують. Титрують 0.5 М розчином
кислоти сірчаної, використовуючи як індикатор 0.5 мл До 1 г фуксину основного Р додають 100 мл води Р,
розчину фенолфталеїну Р. нагрівають до температури 50 °С і охолоджують,
І мл 1М розчину натрію гідроксиду відповідає 20.01 мг періодично перемішуючи. Витримують протягом
НЕ 48 год, перемішують і фільтрують. До 4 мл фільтра-
ту додають 6 мл кислоти хлористоводневої Р, пе-
Зберігають у поліетиленовому контейнері. ремішують і доводять об'єм розчину водою Р до
100 мл.
Фукоза. С6Н12О5. (М.м. 164.2). 1039500. [6696-41-9].
6-Деокси-Ь-галактоза. Розчин використовують через 1 год після приготу-
Порошок білого кольору. Розчинна у воді й 96 % вання.
спирті.
Фурфурол. С5Н4О2. (Мм. 96.1). 1039600. [98-01-1].
[«][) : близько -76°. Визначення проводять у розчині 2-Фуральдегід. 2-Фуранкарбальдегід.
90 г/л через 24 год після приготування.
Прозора, масляниста рідина, безбарвна або коричню-
Температура плавлення: близько 140 °С. вато-жовтого кольору. Змішується з 11 частинами во-
Фуксин основний. 1039400. [632-99-5]. Суміш ро- ди, змішується з 96 % спиртом і ефіром.
заніліну гідрохлориду (C2oH2oClN3; М.м. 337.9; кольо- 4$ : від 1.155 до 1.161.
ровий індекс № 42510; показник Шульца № 780) і па-
/?а-розаніліну гідрохлориду (C ]9 Hi 8 ClN 3 ; М.м. 323.8; Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 159 °С до
кольоровий індекс № 42500; показник Шульца 163 °С; має переганятись не менше 95 %.
№ 779). Зберігають у темному місці.
При необхідності очищують таким чином: 1 г фуксину
основного розчиняють у 250 мл кислоти хлористовод- Хінальдиновий червоний. C 2 |H 23 IN 2 . (М.м. 430.3).
невої розведеної Р, витримують протягом 2 год при 1073800. [117-92-0]. 2-[2-[4-(Диметиламіно)феніл]-
кімнатній температурі, фільтрують, одержаний етеніл]-1-етилхіноліну йодид.
фільтрат нейтралізують розчином натрію гідроксиду Порошок темного синювато-чорного кольору. Помір-
розведеним Р і додають його надлишок від 1 мл до 2 мл. но розчинний у воді, легко розчинний у 96 % спирті.
Фільтрують крізь скляний фільтр (40), осад промива-
ють водою Р, розчиняють у 70 мл метанолу Р, поперед- Хінальдинового червоного розчин. 1073801.
ньо нагрітого до кипіння, й додають 300 мл води /'при
температурі 80 °С. Охолоджують і фільтрують; криста- 0.1 г хінальдинового червоного Р розчиняють у ме-
ли сушать у вакуумі. танолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
чинником до 100 мл.
Кристали із зеленувато-бронзовим блиском. Розчин-
ний у воді й 96 % спирті. Зміна забарвлення. Від безбарвного до червоного в
інтервалі рН 1.4-3.2.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Хінгідрон. С, 2 Н ІО О 4 . (М.м. 218.2). 1073900. [106-34-3].
Фуксину знебарвлений розчин. 1039401. Еквімолекулярна сполука 1,4-бензохінону й гідрохінону.
0.1 г фуксину основного Р розчиняють у 60 мл во- Блискучі кристали або кристалічний порошок темно-
ди Р, додають розчин, який містить 1 г натрію
зеленого кольору. Мало розчинний у воді, помірно
сульфіту безводного Р або 2 г натрію сульфіту Р у розчинний у гарячій воді, розчинний у 96 % спирті,
10 мл води Р. Повільно, при постійному пере-
розчині аміаку концентрованого та ефірі.
мішуванні додають 2 мл кислоти хлористоводне-
вої Р, доводять об'єм розчину водою Рцо 100 мл. Температура плавлення: близько 170 °С.
Витримують у захищеному від світла місці не мен-
Хінідин. C20H24N202. (Мм. 324.4). 1074000. [56-54-2].
ше 12 год, знебарвлюють вугіллям активованим РІ (5)-(6-Метоксихінол-4-іл)[(2/?,45',5Л)-5-вінілхіну-
фільтрують. Якщо розчин мутнішає, його фільтру-
клідин-2-іл]метанол.
ють перед використанням. Якщо при витриму-
ванні розчину з'являється фіолетове забарвлення, Кристалічний порошок білого кольору. Дуже мало
його знову знебарвлюють вугіллям активованим Р. розчинний у воді, помірно розчинний у 96 % спирті,
мало розчинний в ефірі й метанолі.
Випробування на чутливість. До 1.0 мл додають
1.0 мл води Р і 0.1 мл 96 % спирту, вільного від аль- [«][) : близько +260°. Визначення проводять, викори-
дегідів, Р. Додають 0.2 мл розчину, який містить стовуючи розчин 10 г/л в етанолі Р.

272 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Температура плавлення: близько 172 °С. Температура плавлення: близько 71 °С.


Зберігають у захищеному від світла місці.
Хлорацетанілід. C8H8C1NO. (Мм. 169.6). 1018100.
[539-03-7]. 4'-Хлорацетанілід.
Хінідину сульфат. 1109500. [6591-63-5]. Див. статтю
Хінідину сульфат. Кристалічний порошок. Практично не розчинний у
воді, розчинний у 96 % спирті.
Хінін. C20H24N2O2. (М.м. 324.4). 1074100. [130-95-0]. Температура плавлення: близько 178 °С.
(Я)-(6-Метоксихінол-4-іл) [(25,45,5/?)-5-вініл-
хінуклідин-2-іл] метанол. 4-Хлорбензолсульфонамід. C6H6C1NO2S. (Мм. 191.6).
Мікрокристалічний порошок білого кольору. Дуже 1097400. [98-64-6].
мало розчинний у воді, мало розчинний у киплячій Порошок білого кольору.
воді, дуже легко розчинний в етанолі, розчинний в
ефірі. Температура плавлення: близько 145 °С.
[aJD : близько -167°. Визначення проводять, викори- Хлорбутанол. 1018400. [57-15-8]. Див. статтю Хлорбу-
стовуючи розчин 10 г/л в етанолі Р. танол безводний.
Температура плавлення: близько 175 °С.
2-Хлоретанол. С2Н5С1О. (Мм. 80.5). 1097500. [107-07-3].
Зберігають у захищеному від світла місці.
Безбарвна рідина. Розчинний в 96 % спирті.
Хініну гідрохлорид. 1074200. [6119-47-7]. Див. статтю J$ : близько 1.197.
Хініну гідрохлорид.
«D : близько 1.442.
Хініну сульфат. 1074300. [6119-70-6]. Див. статтю Хініну Температура кипіння: близько 130 °С.
сульфат.
Температура плавлення: близько -89 °С.
2-Хлор-4-нітроанілін. C6H5C1N2O2. (М.м. 172.6).
2-Хлоретанолу розчин. 1097501.
1018800. [121-87-9].
125 мг 2-хлоретанолу Р розчиняють у 2-пропанолі Р
Кристалічний порошок жовтого кольору. Легко роз-
і доводять об'єм розчину тим самим розчинником
чинний у метанолі.
до 50 мл. 5 мл одержаного розчину доводять 2-про-
Температура плавлення: близько 107 °С. панолом РПО об'єму 50 мл.
Зберігають у захищеному від світла місці. (2-Хлоретил)діетиламіну гідрохлорид. C 6 H )5 C1 2 N.
(Мм. 172.1). 1018500. [869-24-9].
Хлоральгідрат. 1017900. [302-17-0]. Див. статтю Хлор-
альгідрат. Кристалічний порошок білого кольору. Дуже легко
розчинний у воді й метанолі, легко розчинний у мети-
Хлоральгідрату розчин. 1017901. ленхлориді, практично не розчинний у гексані.
Розчин 80 г у 20 мл води Р. Температура плавлення: близько 211 °С.

Хлорамін. 1018000. [127-65-1]. Див. статтю Хлорамін. Хлористоводнева кислота. 1043500. [7647-01-0]. Див.
статтю Кислота хлористоводнева концентрована.
Хлораміну розчин. 1018001.
Хлористоводнева кислота Р1. 1043501.
Розчин 20 г/л.
Містить 250 г/л НС1.
Готують безпосередньо перед використанням.
70 г кислоти хлористоводневої Р доводять водою Р
Хлораміну розчин Р1. 1018002. до об'єму 100 мл.
Розчин 0.1 г/л хлораміну Р. Хлористоводнева кислота бромована. 1043507.
Готують безпосередньо перед використанням. До 100 мл кислоти хлористоводневої Р додають
1 мл розчину брому Р.
Хлораміну розчин Р2. 1018003.
Розчин 0.2 г/л. Хлористоводнева кислота розведена. 1043503
Готують безпосередньо перед використанням. Містить 73 г/л НС1.
20 г кислоти хлористоводневої Р доводять водою Р
Хлоранілін. C6H6C1N. (Мм. 127.6). 1018300. [106-47-8]. до об'єму 100 мл.
4-Хлоранілін.
Кристали. Розчинний у гарячій воді, легко розчинний Хлористоводнева кислота розведена Р1. 1043504.
у 96 % спирті та ефірі. Містить 0.37 г/л НС1.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 273


4.1.1. Реактиви

1.0 мл кислоти хлористоводневоїрозведеної Р^дово- Температура плавлення: близько 208 °С.


дять водою Р по об'єму 200 мл.
[а]$ : близько - 35.2°.
Хлористоводнева кислота розведена Р2. 1043505. Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
ЗО мл 1 М розчину кислоти хлористоводневої дово- в статті Сухий екстракт листя беладонни, стандарти-
дять водою Р до об'єму 1000 мл, рН розчину зований за умов, описаних в "Ідентифікації А"; на хро-
1.6±0.1. матограмі має виявлятись лише одна пляма.

Розчин хлористоводневої кислоти у спирті. 1043506. Хлороформ. СНС13. (М.м. 119.4). 1018600. [67-66-3].
Трихлорметан.
5.0 мл / М розчину кислоти хлористоводневої дово-
дять 96 % спиртом Рцо об'єму 500.0 мл. Прозора, безбарвна рідина. Мало розчинний у воді,
змішується з 96 % спиртом.
Хлористоводнева кислота, вільна від свинцю. 10435Q8. d$ :від 1.475 до 1.481.
Має задовольняти вимоги для кислоти хлористоводне- Температура кипіння: близько 60 °С.
вої Р і витримувати таке додаткове випробування.
Хлороформ містить від 0.4 % (м/м) до 1.0 % (м/м) ета-
Свинець (2.2.22, метод І). Не більше 20 ррт, визна-
нолу.
чення проводять методом атомно-емісійної спектро-
метрії. Етанол. 1.00 г хлороформу поміщають у колбу з при-
Випробовуваний розчин. 200 г кислоти хлористоводне- тертою скляною пробкою, додають 15.0 мл нітрохро-
вої поміщають у кварцовий тигель, випарюють майже мового реактиву Р, закривають колбу, енергійно стру-
насухо, до одержаного залишку додають 5 мл кислоти шують протягом 2 хв і витримують протягом 15 хв. До-
азотної, приготованої дистиляцією кислоти азотної Р дають 100 мл води Р\ 5 мл розчину 200 г/л калію йоди-
при температурі нижче температури кипіння, і випа-, ду Р. Через 2 хв титрують 0.1 М розчином натрію
рюють насухо. До одержаного залишку додають 5 мл тіосульфату до одержання світло-зеленого забарв-
кислоти азотної, приготованої дистиляцією кислоти лення, використовуючи як індикатор 1 мл розчину
азотної Р при температурі нижче температури крохмалю Р. Проводять контрольний дослід.
кипіння. Вміст етанолу (X), у відсотках, обчислюють за форму-
Розчини порівняння. Готують розчини порівняння, ви- лою:
користовуючи еталонний розчин свинцю (0.1 ррт Pb) P,
розведений кислотою азотною, приготованою дисти- («2 - «j)0.115
Y _
ляцією кислоти азотної Р при температурі нижче тем- т
ператури кипіння.
Вимірюють інтенсивність емісії за довжини хвилі де:
220.35 нм. п. об'єм 0.1 М розчину натрію тіосульфату, ви-
трачений на титрування випробовуваного роз-
Хлорна кислота. НСЮ4. (М.м. 100.5). 1062900. чину, в мілілітрах;
[7601-90-3]. п2 - об'єм 0.1 М розчину натрію тіосульфату, ви-
трачений на титрування контрольного досліду,
Містить не менше 70.0 % (м/м) і не більше 73.0 % в мілілітрах;
(м/м) НС1О4. m — маса наважки хлороформу, в грамах.
Прозора, безбарвна рідина. Легко змішується з водою.
Хлороформ, вільний від етанолу. 1018602.
dy, : близько 1.7.
200 мл хлороформу Р промивають водою Р, струшу-
Кількісне визначення. 2.50 г кислоти хлорної додають
ючи з чотирма порціями по 100 мл кожна. Сушать
до 50 мл води Р\ титрують / М розчином натрію гідрок-
сиду, використовуючи як індикатор 0.1 мл розчину ме- над 20 г натрію сульфату безводного Р протягом
тилового червоного Р. 24 год. Фільтрат переганяють над 10г натрію суль-
фату безводного Р, відкидаючи перші 20 мл відго-
1 мл / М розчину натрію гідроксиду відповідає 100.5мг ну.
НС1О4.
Готують безпосередньо перед використанням.
Хлорної кислоти розчин. 1062901.
Хлороформ підкислений. 1018601.
8.5 мл кислоти хлорної Р доводять водою Р до
об'єму 100 мл. До 100 мл хлороформу Р додають 10 мл кислоти
хлористоводневої Р, струшують, відстоюють і
Хлорогенова кислота. С 16 Н, 8 О 9 . (М.м. 354.3). 1104700. розділяють два шари.
[327-97-9]. (1 ,3/г,4Л,5Л)-3-[(3,4-Дигідроксицина-
моїл)окси]-1,4,5-тригідроксициклогексанкарбонова Хлороформ, стабілізований аміленом. СНС13. (М.м. 119.4).
кислота. 1018700.
Кристалічний порошок білого кольору. Розчинна у Прозора, безбарвна рідина. Мало розчинний у воді,
киплячій воді, ацетоні й етанолі. змішується з 96 % спиртом.

274 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.1. Реактиви

Вода. Не більше 0.05 %. Безбарвні або майже безбарвні кристали. Мало роз-
чинний у воді, дуже легко розчинний у 96 % спирті,
Залишок після випарювання. Не більше 0.001 %. ефірі й розчинах гідроксидів лужних металів.
Мінімальне пропускання (2.2.25) визначають, викорис- Температура плавлення: близько 42 °С.
товуючи як компенсаційну рідину воду Р.
Холестерин. 1019400. [57-88-5]. Див. статтю Холестерин.
не менше 50 % за довжини хвилі 255 нм,
не менше 80 % за довжини хвилі 260 нм,
Холіну хлорид. C5H14C1NO. (Мм. 139.6). 1019500.
не менше 98 % за довжини хвилі 300 нм.
[67-48-1]. (2-Гідроксиетил)триметиламонію хлорид.
Кількісне визначення. Не менше 99.8 % СНС13. Визна-
Кристали, які розпливаються на повітрі. Дуже легко
чення проводять методом газової хроматографії.
розчинний у воді й 96 % спирті.
Хлороцтова кислота. С2Н3СЮ2. (М.м. 94.5). 1018200. Хроматографія. Визначення проводять, як зазначено
[79-11-8]. в статті Суксаметонію хлорид, використовуючи 5 мкл
розчину 0.2 г/л у метанолі Р; на хроматограмі має ви-
Безбарвні або білого кольору кристали, які розплива-
являтись лише одна основна пляма.
ються на повітрі. Дуже легко розчинна у воді, розчин-
на в 96 % спирті та ефірі. Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Хромазурол S. C23H13Cl2Na3O9S. (М.м. 605). 1019600.
[1667-99-8]. Показник Шульца № 841. Кольоровий
Хлорплатинова кислота. Н2С1бРІ,6Н2О. (М.м. 517.9).
індекс № 43825. Тринатрію 5-[(3-карбоксилато-5-ме-
1019000. [18497-13-7]. Гексахлорплатинова(ГУ) кислота.
тил-4-оксоциклогекса-2,5-дієн-1 -іліден)(2,6-дихлор-3-
Містить не менше 37.0 % (м/м) платини (А.м. 195.1). сульфонатофеніл)метил]-2-гідрокси-3-метилбензоат.
Кристали або кристалічна маса коричнювато-черво- Порошок коричнювато-чорного кольору. Розчинний
ного кольору. Дуже легко розчинна у воді, розчинна в у воді, мало розчинний у 96 % спирті.
96 % спирті.
Хромова суміш. 1019700.
Кількісне визначення. 0.200 г кислоти хлорплатинової
прожарюють при температурі 900 °С до постійної ма- Насичений розчин хрому(УІ) оксиду Р у кислоті
си і зважують залишок (платини). сірчаній Р.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Хромотроп II В. C16H9N3Na2O10S2. (Мм. 513.4).
1020200. [548-80-1]. Показник Шульца № 67. Кольо-
3-Хлорпропан-1,2-діол. С3Н7СЮ2. (М.м. 110.5).
ровий індекс № 16575. Динатрію 4,5-дигідрокси-3-(4-
1097600. [96-24-2].
нітрофенілазо)нафталін-2,7-дисульфонат.
Безбарвна рідина. Розчинний у воді, 96 % спирті та
Порошок червонувато-коричневого кольору. Розчин-
ефірі.
ний у воді з утворенням жовтувато-червоного розчину,
d$ : близько 1.322. практично не розчинний у 96 % спирті.
п2 : близько 1.480.
Хромотропу II В розчин. 1020201.
Температура кипіння: близько 213 °С.
Розчин 0.05 г/л у кислоті сірчаній Р.
5-Хлорсаліцилова кислота. С7Н5С1О3. (М.м. 172.6). Хромотропова кислота. C10H8OgS2. (М.м. 320.3).
1019100. [321-14-2].
1119100. [148-25-4]. 4,5-Дигідрокси-2,7-нафталінди-
Кристалічний порошок білого або майже білого сульфонова кислота.
кольору. Розчинна у метанолі.
Голчасті кристали білого кольору. Розчинна у воді.
Температура плавлення: близько 173 °С.
Температура плавлення: близько 300 °С.
Хлортіазид. 1112100. [58-94-6]. Див. статтю
Хромотропової кислоти розчин.
Хлортіазид.
0.50 г кислоти хромотропової Р розчиняють при-
Хлортриметилсилан. С3Н9С18і. (М.м. 108.6). 1019300. близно у 80 мл води Р і доводять тим самим роз-
[75-77-4]. чинником до об'єму 100 мл.
Прозора, безбарвна рідина, що димить на повітрі. Термін придатності розчину 24 год.
d\l : близько 0.86. Хромотропової кислоти натрієва сіль.
/$ : близько 1.388. C10H6Na2O8S2,2H2O. (М.м. 400.3). 1020300. [5808-22-0].
Показник Шульца № 1136. Динатрію 1,8-дигідрокси-
Температура кипіння: близько 57 °С.
нафталін-3,6-дисульфонат дигідрат.
Хлорфенол. С6Н5С1О. (Мм. 128.6). 1018900. [106-48-9]. Порошок жовтувато-білого кольору. Розчинна у воді,
4-Хлорфенол. практично не розчинна в 96 % спирті.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 275


4.1.1. Реактиви

Хромоформний субстрат Р1. 1020000. Целюлоза для хроматографії F254. 1017000.


/У-а-бензилоксикарбоніл-О-аргініл-Ь-гліцил-Ь-аргі- Мікрокристалічна целюлоза F254. Тонкий гомогенний
нін-4-нітроаніліду дигідрохлорид розчиняють у воді Р порошок білого кольору із середнім розміром часток
до одержання 0.003 М розчину. Перед використанням менше ЗО мкм, який містить флуоресцентний індика-
розводять буферним розчином трис(гідроксиме- тор із інтенсивністю поглинання за довжини хвилі
тил)амінометану-ЕОТА рН 8.4 Р до одержання 254 нм.
0.0005 М розчину. Приготування тонкого шару. 25 г суспендують у
100 мл води Р\ гомогенізують на електромішалці про-
Хромоформний субстрат Р2. 1020100. тягом 60 с. Ретельно очищені пластини покривають
О-фенілаланіл-Ь-піпеколіл-Ь-аргінін-4-нітроаніліду шаром завтовшки 0.1 мм, використовуючи прилад
дигідрохлорид розчиняють у воді Р до одержання для нанесення. Сушать на повітрі.
0.003 М розчину. Перед використанням розводять бу-
ферним розчином пгрис(гідроксиметил)амінометану- Церію(ІІІ) нітрат. Ce(NO3)3,6H2O. (Мм. 434.3).
EDTA рН 8.4 Р до одержання 0.0005 М розчину. 1017400. [10294-41-4]. Церію тринітрат гексагідрат.
Кристалічний порошок від безбарвного до ледь жов-
Хрому(ПІ) трихлорид гексагідрат. [Сг(Н2О)4СІ2]С1,2Н2О. того кольору. Легко розчинний у воді й 96 % спирті.
(М.м. 266.5). 1104800. [10060-12-5].
Кристалічний порошок темно-зеленого кольору, Церію(ІУ) сульфат. Ce(SO4)2,4H2O. (Мм. 404.3).
гігроскопічний. 1017300. [123333-60-8]. Церій сірчанокислий.
Зберігають у сухому місці, захищаючи від дії окис- Кристалічний порошок або кристали жовтого або
ників. оранжево-жовтого кольору. Дуже мало розчинний у
воді, повільно розчинний у розведених кислотах.
Хрому(УІ) оксид. СгО3. (Мм. 100.0). 1019900. [1333-82-0].
Хрому триоксид. Цетилтриметиламонію бромід. C 19 H 42 BrN. (М.м. 364.5).
1017700. [57-09-0]. Цетримонію бромід. /V-Гексаде-
Голчасті кристали або гранули темного коричнювато- цил-Л^Л^-триметиламонію бромід.
червоного кольору, які розпливаються на повітрі. Ду-
же легко розчинний у воді. Кристалічний порошок білого кольору. Розчинний у
воді, легко розчинний у 96 % спирті.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Температура плавлення: близько 240 °С.
Хрому-калію сульфат. CrK(SO4)2,12H2O. (М.м. 499.4).
Цетрімід. 1017600. [8044-71-1]. Див. статтю Цетрімід.
1019800. [7788-99-0]. Хромові галуни.
Великі кристали від фіолетово-червоного до чорного Цефаліну реактив. 1017200.
кольору. Легко розчинний у воді, практично не роз-
До 0.5 - 1 г мозку бичачого, висушеного в ацетоні Р, до-
чинний у 96 % спирті. дають 20 мл ацетону Р і залишають на 2 год. Центри-
фугують із прискоренням 500 g протягом 2 хв, рідину
Цезію хлорид. CsCl. (Мм. 168.4). 1014200. [7647-17-8]. над осадом зливають. Залишок сушать при зниженому
Порошок білого кольору. Дуже легко розчинний у тиску, потім додають 20 мл хлороформу Р і залишають
воді, легко розчинний у метанолі, практично не роз- на 2 год, часто збовтуючи. Фільтрують або центрифу-
чинний в ацетоні. гують і випарюють хлороформ при зниженому тиску.
Залишок суспендують у 5 - 10 мл розчину 9 г/л натрію
Целюлоза для хроматографії. 1016800. [9004-34-6]. хлориду Р.
Дрібний гомогенний порошок білого кольору із се- Розчинники, використовувані для приготування реак-
реднім розміром часток менше ЗО мкм. тиву, мають містити підхожий антиоксидант, на-
приклад, 0.02 г/л бутильованого гідроксианізолу.
Приготування тонкого шару. 15 г суспендують у 100 мл
води Р і гомогенізують на електромішалці протягом Зберігають у замороженому або висушеному при тем-
60 с. Ретельно очищені пластини покривають шаром пературі не вище О °С, ліофілізованому вигляді.
завтовшки 0.1 мм, використовуючи прилад для нане- Термін придатності 3 міс.
сення. Сушать на повітрі.
Цефаліну дигідрохлорид. C28H40C12N2O4,7H2O.
Целюлоза для хроматографії Р1. 1016900. (Мм. 666). 1017100. [5884-43-5]. (Л)-1-[(25,ЗЛ,11Ь5)-
Мікрокристалічна целюлоза. Дрібний гомогенний по- З-етил-1,3,4,6,7,11Ь-гексагідро-9,10-диметокси-2Я-
рошок білого кольору із середнім розміром часток бензо[а]хінолізин-2-ілметил]-1,2,3,4-тетрагідро-7-
менше ЗО мкм. метоксіізохінолін-6-ол дигідрохлорид гептагідрат.
Приготування тонкого шару. 25 г суспендують у 90 мл Кристалічний порошок від білого до жовтуватого ко-
води Р і гомогенізують на електромішалці протягом льору. Легко розчинний у воді, розчинний в ацетоні й
96 % спирті.
60 с. Ретельно очищені пластини покривають шаром
завтовшки 0.1 мм, використовуючи прилад для нане- [а]0 : близько +25°. Визначення проводять, викорис-
сення. Сушать на повітрі. товуючи розчин 20 г/л.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

її
276
4.1.1. Реактиви

Циклогексан. С6Н12. (Мм. 84.2). 1023900. [110- 82-7]. Фенол. 1 г струшують із 20 мл води Р. Після розділення
Прозора, безбарвна займиста рідина. Практично не роз- шарів до 10 мл водного шару додають 0.1 мл розчину
чинний у воді, змішується з органічними розчинниками. заліза(НІ) хлориду Р1. Розчин не має набувати фіоле-
тового кольору.
d$ : близько 0.78.
Терпентинова олія. 1 г цинеолу розчиняють у 5 мл
Температура кипіння: близько 80.5 °С. спирту (90 %, об/об) Р, по краплях додають свіжопри-
Циклогексан, використовуваний у спектрофотометрії, готовану бромну воду Р. Для одержання жовтого за-
має витримувати таке додаткове випробування. барвлення, яке не зникає протягом ЗО хв, має бути ви-
трачено не більше 0.5 мл.
Мінімальне пропускання (2.2.25) визначають, викорис-
товуючи як компенсаційну рідину воду Р: Залишок після випарювання. Не більше 0.05 %. До
10.0 мл додають 25 мл води Р, випарюють на водяній
45 % за довжини хвилі 220 нм, бані, залишок сушать до постійної маси при темпера-
70 % за довжини хвилі 235 нм, турі від 100 °С до 105 °С.
90 % за довжини хвилі 240 нм, Цинеол, використовуваний у газовій хроматографії,
98 % за довжини хвилі 250 нм. має витримувати таке додаткове випробування.
Циклогексан Р1. 1023901. Кількісне визначення. Проводять методом газової хро-
матографії (2.2.28), як зазначено в статті Олія м'яти
Має задовольняти вимоги для циклогексану Р і та- перцевої, використовуючи цинеол як випробовуваний
ку додаткову вимогу. розчин.
Інтенсивність поглинання, виміряна за довжини Площа основного піка має бути не менше 98.0 % суми
хвилі 460 нм (при опромінюванні пучком світла з площ усіх піків.
довжиною хвилі 365 нм), не має бути інтен-
сивнішою за поглинання розчину 0.002 ррт хіні- Цинк. Zn. (Ам. 65.4). 1096500. [7440-66-6].
ну Р у 0.05 Мрозчині кислоти сірчаної.
Містить не менше 99.5 % Zn.
Циклогексиламін. C 6 H 13 N. (Мм. 99.2). 1024000. Циліндри, або гранули, або кульки сріблясто-білого
[108-91-8]. кольору або стружка із синім блиском.
Безбарвна рідина. Розчинний у воді, змішується з
Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.00002 % (0.2 ррт).
найпоширенішими розчинниками.
5.0 г цинку розчиняють у суміші 15 мл кислоти хлори-
«о1 : близько 1.460. стоводневої Р і 25 мл води Р; одержаний розчин має
Температура кипіння: від 134 °С до 135 °С. витримувати випробування на арсен.

Циклогексилендинітрилтетраоцтова кислота. Цинк активований. 1096501.


C 14 H 22 N 2 O 8 ,H 2 O. (Мм. 364.4). 1024100. транс-Цикло- Цинк у вигляді циліндрів або кульок поміщають у
гексилен-1,2-динітрило-Л?,Ж,ЛГ,Лг'-тетраоцтова кис- конічну колбу, додають достатню кількість 50 ррт
лота. кислоти хлорплатинової Р, щоб повністю покрити
Кристалічний порошок білого кольору. метал, через 10 хв метал промивають водою, вида-
ляють воду й негайно сушать.
Температура плавлення: близько 204 °С.
Арсен. До 5 г цинку активованого додають 15 мл
3-Циклогексилпропіонова кислота. С9Н16О2. кислоти хлористоводневої Р, 25 мл води Р, 0.1 мл
(Мм. 156.2). 1119200. [701-97-3]. розчину олова(ІІ) хлориду Р і 5 мл розчину калію йо-
диду Р. Далі діють, як зазначено у випробуванні на
Безбарвна рідина. арсен (2.4.2, метод А). На ртутно-бромідному па-
с/22о : близько 0.998. пері Р не має спостерігатись забарвлення.
«о* : близько 1.4648. Активність. Повторюють випробування на арсен,
використовуючи ті самі реактиви, додають розчин,
Температура кипіння: близько 130 °С. який містить 1 мкг арсену. На ртутно-бромідному
папері /'з'являється помітне забарвлення.
Цинеол. С Ш Н 18 О. (Мм. 154.3). 1020600. [470-82-6].
1,8-Цинеол. Евкаліптол. 1,8-Епокси-я-ментан. Цинку ацетат. (C 2 H 3 O 2 ) 2 Zn,2H 2 O. (Мм. 219.5).
Безбарвна рідина. Практично не розчинний у воді. 1102300. [5970-45-6]. Цинку ацетат дигідрат.
Змішується з етанолом і ефіром. Блискучі кристали білого кольору, злегка звітрюються
d\l : від 0.922 до 0.927. на повітрі. Легко розчинний у воді, розчинний у 96 %
спирті.
< : від 1.456 до 1.459.
При температурі 100 °С втрачає кристалізаційну воду.
Температура тверднення (2.2.18). Від О °С до 1 °С.
d$ : близько 1.735.
Температурні межі перегонки (2.2.11). Від 174 °С до
177 °С. Температура плавлення: близько 237 °С.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 277


4.1.1. Реактиви

Цинку ацетату розчин. 1102301. Зберігають у захищеному від світла місці.


54.9 г цинку ацетату Ррозчиняють у суміші 600 мл
Цинхонін. C19H22N2O. (Мм. 294.4). 1020500. [118-10-5].
води Рі 150 мл кислоти оцтової льодяної?. При пе-
(5)-(Хінол-4-іл)[(2Л,45,5Л)-5-вінілхінуклідин-2-
ремішуванні додають 150 мл розчину аміаку кон-
іл]метанол.
центрованого Р, охолоджують і доводять рН до 6.4
розчином аміаку Р, доводять об'єм розчину во- Кристалічний порошок білого кольору. Мало розчин-
дою PRQ 1 л. ний у воді, помірно розчинний у 96 % спирті й мета-
нолі, мало розчинний в ефірі.
Цинку оксид. 1096700. [1314-13-2J. Див. статтю Цинку
[«][) : від +225° до +230°. Визначення проводять, ви-
оксид.
користовуючи розчин 50 г/л у 96 % спирті Р.
Цинку порошок. Zn. (А.м. 65.4). 1096800. [7440-66-6]. Температура плавлення: близько 263 °С.
Містить не менше 90.0 % Zn (А.м. 65.4). Зберігають у захищеному від світла місці.
Дуже дрібний порошок сірого кольору. Розчинний у
Цирконілу нітрат. Основна сіль, склад якої приблизно
кислоті хлористоводневій розведеній Р.
відповідає формулі ZrO(NO3)2,2H2O. 1097200.
[14985-18-3].
Цинку сульфат. 1097000. [7446-20-0]. Див. статтю Цин-
ку сульфат. Кристалічний порошок або кристали білого кольору.
Гігроскопічний, розчинний у воді. Водний розчин
Цинку хлорид. 1096600. [7646-85-7]. Див. статтю Цин- прозорий або злегка опалесціюючий.
ку хлорид.
Зберігають у повітронепроникному контейнері.
Цинку хлориду розчин в кислоті мурашиній. 1096601.
Цирконілу нітрату розчин. 1097201.
20 г цинку хлориду Р розчиняють у 80 г розчину
Розчин 1 г/л у суміші розчинників вода Р — кисло-
850 г/л кислоти мурашиної безводної Р.
та хлористоводнева Р (40:60).
Цинку хлориду розчин йодований. 1096602.
Цирконілу хлорид. Основна сіль, склад якої приблизно
20 г цинку хлориду Р і 6.5 г калію йодиду Р розчиня- відповідає формулі ZrCl2O,8H2O. 1097100. [15461-27-5].
ють у 10.5 мл води Р, додають 0.5 г йоду Рі струшу-
Містить не менше 96.0 % ZrCl2O,8H2O.
ють протягом 15 хв. Якщо необхідно, фільтрують.
Кристалічний порошок або кристали білого або майже
Зберігають у захищеному від світла місці.
білого кольору. Легко розчинний у воді й 96 % спирті.
Цинку йодиду і крохмалю розчин. 1096502. Кількісне визначення. 0.600 г розчиняють у суміші 5 мл
До розчину 2 г цинку хлориду Ру 10 мл води Р додають
кислоти азотної Р і 50 мл води Р, додають 50.0 мл
0.1 М розчину срібла нітрату, 3 мл розчину дибутил-
0.4 г крохмалю розчинного Р і нагрівають до розчинен-
ня крохмалю. Після охолодження до кімнатної темпе- фталату Р, збовтують і титрують 0.1 М розчином
амонію тіоціанату до червонувато-жовтого забарв-
ратури додають 1.0 мл безбарвного розчину, який
містить 0.10 г цинку Р у вигляді ошурок і 0.2 г йоду Р у
лення, використовуючи як індикатор 2 мл розчину
заліза(ІП) амонію сульфату Р2.
воді Р, доводять об'єм розчину водою Р до 100 мл,
фільтрують. 1 мл 0.1 М розчину срібла нітрату відповідає 16.11 мг
Зберігають у захищеному від світла місці. ZrCl2O, 8H2O.

Випробування на чутливість. 0.05 мл розчину натрію L-Цистеїн. C3H7NO2S. (Мм. 121.1). 1024200. [52-90-4].
нітриту Р доводять водою /*до об'єму 50 мл. До 5 мл
Порошок. Легко розчинний у воді, 96 % спирті й кис-
одержаного розчину додають 0.1 мл кислоти сірчаної
лоті оцтовій, практично не розчинний в ацетоні.
розведеної Р і 0.05 мл приготованого розчину цинку
йодиду і крохмалю та змішують; розчин забарв-
Цистеїну гідрохлорид. 1024300. [7048-04-6]. Див. стат-
люється у синій колір.
тю Цистеїну гідрохлорид моногідрат.
Цинхонідин. C 19 H 2 2N 2 O. (М.м. 294.4). 1020400.
[485-71-2]. (R)-(XiHon-4-in)[(2S,4S,5R)-5-Bimnxmy-
L-Цистин. C6H|2N2O4S2. (Мм. 240.3). 1024400. [56-89-3].
клідин-2-іл] метанол. Кристалічний порошок білого кольору. Практично не
розчинний у воді й 96 % спирті, розчиняється у розве-
Кристалічний порошок білого кольору. Дуже мало
дених розчинах гідроксидів лужних металів. Розкла-
розчинний у воді й петролейному ефірі, помірно роз-
дається при температурі 250 °С.
чинний у 96 % спирті, мало розчинний в ефірі.
[«][) : від -218° до -224°. Визначення проводять в
[а][? : від -105° до -110°. Визначення проводять, вико-
1 М розчині кислоти хлористоводневої.
ристовуючи розчин 50 г/л у 96 % спирті Р.
Температура плавлення: близько 208 °С, із розкла- Цитраль. С10Н160. (Мм. 152.2). 1020800. [5392-40-5].
данням. Суміш (2Е)- та (22)-3,7-Диметилокта-2,6-дієналю.

278 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.2. Еталонні розчини для випробувань на граничний вміст домішок

Рідина світло-жовтого кольору. Практично не розчинна Ціанооцтова кислота. C3H3NO2. (Мм. 85.1). 1097900.
у воді, змішується з 96 % спиртом, ефіром і гліцерином. [372- 09-8].
Хроматографія. Визначення проводять методом тон- Гігроскопічні кристали білого або жовтувато-білого
кошарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як кольору. Розчинна у воді.
тонкий шар силікагель GF254 P. На хроматографічну Зберігають у повітронепроникному контейнері.
пластинку наносять 10 мкл розчину 1 г/л у толуолі Р.
Хроматографують, використовуючи систему розчин- Шлунковий штучний сік. 1039900.
ників етилацетат Р — толуол Р (15:85). Коли фронт
розчинників пройде 15 см, пластинку виймають із ка- 2.0 г натрію хлориду Р\ 3.2 г пепсину порошку Р розчи-
мери й сушать на повітрі. Переглядають в УФ-світлі за няють у воді Р, додають 80 мл / М розчину кислоти хло-
довжини хвилі 254 нм. На одержаній хроматограмі має ристоводневої та доводять об'єм розчину водою Р до
виявлятись лише одна основна пляма. 1000 мл.

Цитрована плазма кролика. 1020900. Щавлева кислота. С2Н2О4,2Н2О. (М.м. 126.1). 1061400.
[6153-56-6]. Етандикарбонова кислота дигідрат.
У кролика, який не приймав їжі протягом 12 год,
відбирають кров внутрішньосерцевою пункцією, ви- Кристали білого кольору. Розчинна у воді, легко роз-
користовуючи пластиковий шприц із голкою № 1, що чинна в 96 % спирті.
містить відповідний об'єм розчину 38 г/л натрію цит-
рату Р, так, щоб кінцеве співвідношення об'ємів роз- Щавлевої кислоти і сірчаної кислоти розчин.
чину натрію цитрату й крові становило 1:9. Відокрем- 1061401.
люють плазму центрифугуванням при прискоренні від Розчин 50 г/л кислоти щавлевої Р в охолодженій
1500 g до 1800 g і температурі від 15 °С до 20 °С протя- суміші рівних об'ємів кислоти сірчаної Р і води Р.
гом ЗО хв.
Зберігають при температурі від О °С до 6 °С.
4.1.2. ЕТАЛОННІ РОЗЧИНИ ДЛЯ ВИПРОБУВАНЬ
Термін придатності 4 год з момента відбору крові. НА ГРАНИЧНИЙ ВМІСТ ДОМІШОК

Цитроптен. С П Н 10 О 4 . (М.м. 206.2). 1021300. [487-06-9]. Алюмінію еталонний розчин (200 ppm A1). 5000200.
Ліметтин. 5,7-Диметокси-2Я-1-бензопіран-2-он.
0.352 г алюмінію-калію сульфату Р, у перерахунку на
Голчасті кристали. Практично не розчинний у воді, A1K(SO4)2,12H2O, розчиняють у воді Р, додають 10 мл
ефірі й петролейному ефірі, легко розчинний в аце- кислоти сірчаної розведеної Р і доводять об'єм розчину
тоні й 96 % спирті. водою Рдо 100.0 мл.
Температура плавлення: близько 145 °С. Алюмінію еталонний розчин (100 ррпі А1). 5000203.
Хроматографія. Визначення проводять методом тон- 8.947 г алюмінію хлориду Р розчиняють у воді Р і дово-
кошарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як дять об'єм розчину тим самим розчинником до
тонкий шар силікагель GF254 P. На хроматографічну 1000.0 мл.
пластинку наносять 10 мкл розчину 1 г/л у толуолі Р.
Хроматографують, використовуючи систему розчин- Розчин розводять водою Р у 10 разів безпосередньо
ників етилацетат Р — толуол Р (15:85). Коли фронт перед використанням.
розчинників пройде 15 см, пластинку виймають із ка-
мери й сушать на повітрі. Переглядають в УФ-світлі за Алюмінію еталонний розчин (10 ppm A1). 5000201.
довжини хвилі 254 нм. На одержаній хроматограмі має 1.39 г алюмінію нітрату Р, у перерахунку на
виявлятись лише одна основна пляма. А1(МО3)3,9Н2О, розчиняють у воді Р і доводять об'єм
розчину тим самим розчинником до 100.0 мл.
Ціаноброміду розчин. 1023700. [506-68-3].
Розчин розводять водою Р у 100 разів безпосередньо
До води бромної Р додають по краплях при охолод- перед використанням.
женні 0.1 М розчин амонію тіоціанату до зникнення
жовтого забарвлення. Алюмінію еталонний розчин (2 ppm A1). 5000202.
Готують безпосередньо перед використанням. 0.352 г алюмінію-калію сульфату Р, у перерахунку на
A1K(SO4),12H2O, розчиняють у 10 мл кислоти сірчаної
Ціаногуанідин. C 2 H 4 N 4 . (М.м. 84.1). 1023800. [461-58-5]. розведеної Р і доводять об'єм розчину водою Р до
Диціандіамід. 1-Ціаногуанідин. 100.0 мл.
Кристалічний порошок білого кольору. Помірно роз- Розчин розводять водою Р в 100 разів безпосередньо
чинний у воді й 96 % спирті, практично не розчинний перед використанням.
в ефірі й метиленхлориді.
Температура плавлення: близько 210 °С. Амонію еталонний розчин (100 ppm NH4). 5000300.
0.741 г амонію хлориду Р, у перерахунку на NH4C1, роз-
Ціанокобаламін. 1023600. [68-19-9]. Див. статтю чиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим
Ціанокобаламін. розчинником до 1000.0 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 279


4.1.2. Еталонні розчини для випробувань на граничний вміст домішок

10 мл одержаного розчину доводять водою Рдо об'єму Гліоксалю еталонний розчин (20 ррт С2Н2О2). 5003700.
25 мл безпосередньо перед використанням.
У мірній колбі місткістю 100 мл зважують кількість
Амонію еталонний розчин (2.5 ppm NH4). 5000301.
розчину гліоксалю Р, яка відповідає 0.200 г С 2 Н 2 О 2 , і
доводять об'єм розчину етанолом Р до позначки.
0.741 г амонію хлориду Р, у перерахунку на NH4C1, роз-
чиняють у воді Р\ доводять об'єм розчину тим самим Розчин розводять етанолом Ру 100 разів безпосеред-
розчинником до 1000.0 мл. ньо перед використанням.

Розчин розводять водою Ру 100 разів безпосередньо Заліза еталонний розчин (0.1 % Fe). 5001605.
перед використанням.
0.100 г Fe розчиняють у мінімально необхідній кількості
Амонію еталонний розчин (1 ppm NH4). 5000302. суміші рівних об'ємів кислоти хлористоводневої Р і во-
ди Р, доводять об'єм розчину водою Рдо 100.0 мл.
Еталонний розчин амонію (2.5 ррт NH^ P розводять
водою Р у 2.5 рази безпосередньо перед викорис- Заліза еталонний розчин (250 ppm Fe). 5001606.
танням.
4.840 г заліза(ІІІ) хлориду Р розчиняють у розчині
Арсену еталонний розчин (10 ppm As). 5000500. 150 г/л кислоти хлористоводневої Р і доводять об'єм
розчину тією самою кислотою до 100.0 мл.
0.330 г арсену(ІП) оксиду Р, у перерахунку на As2O3,
розчиняють у 5 мл розчину натрію гідроксиду розведе- Розчин розводять водою Р у 40 разів безпосередньо пе-
ного Р і доводять об'єм розчину водою Рдо 250.0 мл. ред використанням.

Розчин розводять водою Р у 100 разів безпосередньо Заліза еталонний розчин (20 ppm Fe). 5001600.
перед використанням.
0.863 г заліза(ІП) амонію сульфату Р, у перерахунку на
Арсену еталонний розчин (1 ppm As). 5000501. FeNH4(SO4)2,12H2O, розчиняють в 25 мл кислоти
сірчаної розведеної Р і доводять об'єм розчину водою Р
Еталонний розчин арсену (10 ррт As) P розводять во- до 500.0 мл.
дою Ру 10 разів безпосередньо перед використанням.
Розчин розводять водою Ру 10 разів безпосередньо пе-
Арсену еталонний розчин (0.1 ppm As). 5000502. ред використанням.
Еталонний розчин арсену (1 ррт As) P розводять во- Заліза еталонний розчин (10 ppm Fe). 5001601.
дою Ру 10 разів безпосередньо перед використанням.
7.022 г заліза(ІІ) амонію сульфату Р, у перерахунку на
Ацетальдегіду еталонний розчин (100 ррт С2Н4О). Fe(NH4)2(SO4)2,6H2O, розчиняють у 25 мл кислоти
5000100. сірчаної розведеної Р і полонять об'єм розчину водою Р
до 1000.0 мл.
1.0 г ацетальдегіду /'розчиняють у 2-пропанолі Р і до-
водять об'єм розчину тим самим розчинником до Розчин розводять водою Р у 100 разів безпосередньо
100.0 мл. 5.0 мл одержаного розчину доводять 2-про- перед використанням.
Іганолом Р до об'єму 500.0 мл.
Заліза еталонний розчин (8 ppm Fe). 5001602.
Готують безпосередньо перед використанням.
80 мг заліза Р розчиняють у 50 мл розчину 220 г/л
Ацетальдегіду еталонний розчин (100 ррт С2Н4О) Р1. (НС1) кислоти хлористоводневої Р і доводять об'єм
5000101. розчину водою Рдо 1000.0 мл.
1.0 г ацетальдегіду Р розчиняють у воді Р і доводять Розчин розводять водою Ру 10 разів безпосередньо пе-
об'єм розчину тим самим розчинником до 100.0 мл. ред використанням.
5.0 мл одержаного розчину доводять водою Рдо об'єму
500.0 мл. Заліза еталонний розчин (2 ppm Fe). 5001603.
Готують безпосередньо перед використанням. Еталонний розчин заліза (20 ррт Fe) P розводять во-
дою Ру 10 разів безпосередньо перед використанням.
Барію еталонний розчин (50 ррт Ва). 5000600.
Заліза еталонний розчин (1 ppm Fe). 5001604.
0.178 г барію хлориду Р, у перерахунку на ВаС12,2Н2О,
розчиняють у воді дистильованій Р і доводять об'єм Еталонний розчин заліза (20 ррт Fe) P розводять во-
розчину тим самим розчинником до 100.0 мл. дою Ру 20 разів.
Розчин розводять у 20 разів водою дистильованою Р Йодиду еталонний розчин (10 ррт І). 5003800.
безпосередньо перед використанням.
0.131 г калію йодиду Р, у перерахунку на КІ, розчиня-
Ванадію еталонний розчин (1 г/л V). 5003300. ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
чинником до 100.0 мл.
0.230 г амонію ванадату Р, у перерахунку на NH4VO3,
розчиняють у воді Р і доводять тим самим розчинни- Розчин розводять водою Р у 100 разів безпосередньо
ком до об'єму 100.0 мл. перед використанням.

280 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.2. Еталонні розчини для випробувань на граничний вміст домішок

Кадмію еталонний розчин (0.1 % Cd). 5000700. Розчин розводять у 100 разів водою дистильованою Р
0.100 г кадмію Р, у перерахунку на Cd, розчиняють у безпосередньо перед використанням.
мінімально необхідній кількості суміші рівних об'ємів
кислоти хлористоводневої Р і води Р; доводять об'єм Магнію еталонний розчин (100 ppm Mg). 5001800.
розчину 1 % (об/об) розчином кислоти хлористовод- 1.010 г магнію сульфату Р, у перерахунку на
невої Рдо 100.0 мл. MgSO4,7H2O, розчиняють у воді Р і доводять об'єм
розчину тим самим розчинником до 100.0 мл.
Кадмію еталонний розчин (10 ррт). 5000701.
Розчин розводять водою Р у 10 разів безпосередньо
Еталонний розчин кадмію (0.1 % Cd) Р розводять 1 % перед використанням.
(об/об) розчином кислоти хлористоводневої Р у 100
разів безпосередньо перед використанням. Магнію еталонний розчин (10 ppm Mg). 5001801.
Калію еталонний розчин (100 ррга К). 5002400. Еталонний розчин магнію (100ррт Mg) P розводять во-
дою Ру 10 разів безпосередньо перед використанням.
0.446 г калію сульфату Р, у перерахунку на K2SO4, роз-
чиняють у води Р і доводять об'єм розчину тим самим
Магнію еталонний розчин (10 ppm Mg) Pl. 5001802.
розчинником до 100.0 мл.
Розчин розводять водою Ру 20 разів безпосередньо пе-
8.365 г магнію хлориду Р розчиняють у кислоті хлорис-
ред використанням. товодневій розведеній Р і доводять об'єм розчину тим
самим розчинником до 1000.0 мл.
Калію еталонний розчин (20 ppm K). 5002401. Розчин розводять водою Р у 100 разів безпосередньо
Еталонний розчин калію (100 ррт К) Р розводять во- перед використанням.
дою Ру 5 разів безпосередньо перед використанням.
Міді еталонний розчин (0.1 % Си). 5001100.
Кальцію еталонний розчин (400 ррт Са). 5000800. 0.393 г міді(ІІ) сульфату Р, у перерахунку на
1.000 г кальцію карбонату Р, у перерахунку на СаСО3, CuSO4,5H2O, розчиняють у воді Р і доводять об'єм
розчиняють у 23 мл / Мрозчину кислоти хлористовод- розчину тим самим розчинником до 100.0 мл.
невоїі доводять об'єм розчину водою дистильованою Р
до 100.0 мл. Міді еталонний розчин (10 ppm Cu). 5001101.
Розчин розводять водою дистильованою Р у 10 разів Еталонний розчин міді (0.1 % Си) Р розводять водою Р
безпосередньо перед використанням. у 100 разів безпосередньо перед використанням.

Кальцію еталонний розчин (100 ррт Са). 5000801. Міді еталонний розчин (0.1 ppm Cu). 5001102.
0.624 г кальцію карбонату Р, у перерахунку на СаСО3, Еталонний розчин міді (10ррт Си) Р розводять водою Р
розчиняють у 3 мл кислоти оцтової Р і доводять об'єм у 100 разів безпосередньо перед використанням.
розчину водою дистильованою Рдо 250.0 мл.
Розчин розводять водою дистильованою Р у 10 разів Натрію еталонний розчин (200 ppm Na). 5002700.
безпосередньо перед використанням. 0.509 г натрію хлориду Р, у перерахунку на NaCl, роз-
чиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим
Кальцію еталонний розчин (100 ррт Са) Р1. 5000804. розчинником до 100.0 мл.
2.769 г кальцію хлориду безводного Р, у перерахунку на Розчин розводять водою Ру 10 разів безпосередньо пе-
СаС12, розчиняють у кислоті хлористоводневій розве- ред використанням.
деній Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 1000.0 мл. Натрію еталонний розчин (50 ppm Na). 5002701.
Розчин розводять водою Ру 10 разів безпосередньо пе-
Еталонний розчин натрію (200ррт Na) Ррозводять во-
ред використанням.
дою Ру 4 рази.
Кальцію еталонний розчин спиртовий (100 ррт Са).
5000802. Нікелю еталонний розчин (10 ppm Ni). 5002000.

2.50 г кальцію карбонату Р, у перерахунку на СаСО3, 4.78 г нікелю сульфату Р, у перерахунку на


розчиняють у 12 мл кислоти оцтової Р і доводять NiSO4,7H2O, розчиняють у воді Р і доводять об'єм роз-
об'єм розчину водою дистильованою /"до 1000.0 мл. чину тим самим розчинником до 1000.0 мл.
Розчин розводять 96 % спиртом Ру 10 разів безпосе- Розчин розводять водою Р у 100 разів безпосередньо
редньо перед використанням. перед використанням.

Кальцію еталонний розчин (10 ррт Са). 5000803.


І
Нікелю еталонний розчин (0.2 ppm Ni). 5002002.
0.624 г кальцію крбонату Р, у перерахунку на СаСО3, Еталонний розчин нікелю (10ррт Ni) Ррозводять во-
розчиняють у 3 мл кислоти оцтової Р і доводять об'єм дою Р у 50 разів безпосередньо перед використан-
розчину водою дистильованою Рдо 250.0 мл. ням.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 281


4.1.2. Еталонні розчини для випробувань на граничний вміст домішок

Нікелю еталонний розчин (0.1 ppm Ni). 5002001. Ртуті еталонний розчин (1000 ppm Hg). 5001900.
Еталонний розчин нікелю (10 ррт Ni) P розводять во- 1.354 г ртуті(П) хлориду Р, у перерахунку на HgCl2,
дою Ру 100 разів безпосередньо перед використанням. розчиняють у 50 мл кислоти азотної розведеної Р і до-
водять об'єм розчину водою Рдо 1000.0 мл.
Нітрату еталонний розчин (100 ppm NO3). 5002100.
Свинцю еталонний розчин (0.1 % РЬ). 5001700.
0.815 г калію нітрату Р, у перерахунку на KNO 3 , роз-
чиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим 0.400 г свинцю(П) нітрату Р, у перерахунку на
розчинником до 500.0 мл. Pb(NO 3 )2, розчиняють у воді Р і доводять тим самим
розчинником до об'єму 250.0 мл.
Розчин розводять водою Ру 10 разів безпосередньо пе-
ред використанням. Свинцю еталонний розчин (100 ррт РЬ). 5001701.
Нітрату еталонний розчин (10 ppm NO3). 5002101. Еталонний розчин свинцю (0.1 % РЬ) Р розводять во-
дою Ру 10 разів безпосередньо перед використанням.
Еталонний розчин нітрату (100 ррт NOJ P розводять
водою Р у 10 разів безпосередньо перед використан- Свинцю еталонний розчин (10 ррт РЬ). 5001702.
ням.
Еталонний розчин свинцю (100ррт РЬ) Р розводять во-
дою Ру 10 разів безпосередньо перед використанням.
Нітрату еталонний розчин (2 ppm NO3). 5002102.
Еталонний розчин нітрату (10 ррт NOj) P розводять Свинцю еталонний розчин (10 ррт РЬ) РІ. 5001706.
водою Ру 5 разів безпосередньо перед використанням. 0.160 г свинцю(ІІ) нітрату Р розчиняють у 100 мл во-
ди Р, додають 1 мл кислоти азотної, вільної від свин-
Олова еталонний розчин (5 ppm Sn). 5003100. цю, Р і доводять об'єм розчину водою Рдо 1000.0 мл.
0.500 г олова Р, у перерахунку на Sn, розчиняють у Розчин розводять водою Ру 10 разів безпосередньо пе-
суміші 5 мл води Рі 25 мл кислоти хлористоводневої Р, ред використанням.
доводять об'єм розчину водою Рдо 1000.0 мл.
Розчин розводять розчином 2.5 % (об/об) кислоти Свинцю еталонний розчин (2 ррт РЬ). 5001703.
хлористоводневої Р у 100 разів безпосередньо перед Еталонний розчин свинцю (10 ррт РЬ) Р розводять во-
використанням. дою Ру 5 разів безпосередньо перед використанням.

Олова еталонний розчин (0.1 ppm Sn). 5003101. Свинцю еталонний розчин (1 ррт РЬ). 5001704.
Еталонний розчин олова (5 ррт Sn) P розводять во- Еталонний розчин свинцю (10 ррт РЬ) Р розводять во-
дою Ру 50 разів безпосередньо перед використанням. дою Ру 10 разів безпосередньо перед використанням.

Паладію еталонний розчин (500 ppm Pd). 5003600. Свинцю еталонний розчин (0.1 ррт РЬ). 5001705.
50.0 мг паладію Р розчиняють у 9 мл кислоти хлорис- Еталонний розчин свинцю (1 ррт РЬ) Р розводять во-
товодневої Р і доводять об'єм розчину водою Р до дою Ру 10 разів безпосередньо перед використанням.
100.0 мл.
Селену еталонний розчин (100 ppm Se). 5002500.
Паладію еталонний розчин (20 ppm Pd). 5003602. 0.100 г селену Р розчиняють у 2 мл кислоти азотної Р,
0.333 г паладію хлориду Р розчиняють у 2 мл теплої випарюють насухо. Залишок розчиняють у 2 мл води Р
кислоти хлористоводневої Р і доводять об'єм розчину і випарюють насухо; цю операцію повторюють тричі.
сумішшю рівних об'ємів кислоти хлористоводневої Залишок розчиняють у 50 мл кислоти хлористоводне-
розведеної Рі води Рдо 1000.0 мл. вої розведеної Р і доводять об'єм розчину тією самою
кислотою до 1000.0 мл.
Розчин розводять водою Ру 10 разів безпосередньо пе-
ред використанням. Селену еталонний розчин (1 ppm Se). 5002501.
6.54 мг кислоти селенистої Р, у перерахунку на
Паладію еталонний розчин (0.5 ppm Pd). 5003601. H2SeO3, розчиняють у води Р і доводять об'єм розчину
Еталонний розчин паладію (500 ррт Pd) P розводять тим самим розчинником до 100.0 мл.
сумішшю 0.3 об'єму кислоти азотної Р і 99.7 об'єму Розчин розводять водою Ру 40 разів безпосередньо пе-
води Р. ред використанням.
Платини еталонний розчин (ЗО ppm Pt). 5002300. Срібла еталонний розчин (5 ppm Ag). 5002600.
80 мг кислоти хлорплатинової Р розчиняють в / Мроз- 0.790 г срібла нітрату Р, у перерахунку на AgNO3, роз-
чині кислоти хлористоводневої-ra доводять об'єм роз- чиняють у води Р і доводять об'єм розчину тим самим
чину тим самим розчинником до 100.0 мл. розчинником до 1000.0 мл.
Розчин розводять / М розчином кислоти хлористовод- Розчин розводять водою Р у 100 разів безпосередньо
невої у 10 разів безпосередньо перед використанням. перед використанням.

282 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.2. Еталонні розчини для випробувань на граничний вміст домішок

Стронцію еталонний розчин (1.0 % Sr). 5003900. веденої водою Р по об'єму 150 мл; дають охолонути й
доводять водою /"до об'єму 1000 мл.
1.6849 г стронцію карбонату Р, у перерахунку на
SrCO3, покривають водою Р\ додають кислоти хлорис-
товодневої Р до розчинення і припинення бульбашок
Фероціаніду еталонний розчин (100 ppm Fe(CN)6).
газу, фільтрують і розводять водою Рдо 100.0 мл.
5001200.
0.20 г калію фероціаніду Р, у перерахунку на
Сульфату еталонний розчин (100 ppm SO4). 5002802. K4Fe(CN)6,3H2O, розчиняють у воді Р, доводять об'єм
0.181 г калію сульфату Р, у перерахунку на K2SO4, роз- розчину тим самим розчинником до 100.0 мл.
чиняють у воді дистильованій Р і доводять об'єм Розчин розводять водою Ру 10 разів безпосередньо пе-
розчину тим самим розчинником до 100.0 мл. ред використанням.
Розчин розводять водою дистильованою Р у 10 разів
безпосередньо перед використанням. Фериціаніду еталонний розчин (50 ppm Fe(CN)6).
5001300.
Сульфату еталонний розчин (10 ppm SO4). 5002800. 0.78 г калію фериціаніду Р, у перерахунку на
0.181 г калію сульфату Р, у перерахунку на K2SO4, роз- K3Fe(CN)6, розчиняють у воді Р, доводять об'єм роз-
чиняють у воді дистильованій Р і доводять об'єм чину тим самим розчинником до 100.0 мл.
розчину тим самим розчинником до 100.0 мл. Розчин розводять водою Р у 100 разів безпосередньо
Розчин розводять водою дистильованою Р у 100 разів перед використанням.
безпосередньо перед використанням.
Фториду еталонний розчин (10 ppm F). 5001400.
Сульфату еталонний розчин (10 ppm SO4) Pl. 5002801. 0.442 г натрію фториду Р, у перерахунку на NaF, попе-
0.181 г калію сульфату Р, у перерахунку на K^SC^, роз- редньо висушеного при температурі 300 °С протягом
чиняють у спирті (ЗО %, об/об) Р\ доводять об'єм роз- 12 год, розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину
чину тим самим розчинником до 100.0 мл. тим самим розчинником до 1000.0 мл (1 мл = 0.2 мг F).
Розчин розводять спиртом (ЗО %, об/об) Ру 100 разів Зберігають у поліетиленовому контейнері.
безпосередньо перед використанням. Розчин розводять водою Ру 20 разів безпосередньо пе-
ред використанням.
Сульфіту еталонний розчин (1.5 ppm SO2). 5002900.
0.152 г натрію метабісульфіту Р, у перерахунку на Фториду еталонний розчин (1 ppm F). 5001401.
Na2S2O5, розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину Еталонний розчин фториду (10 ррт F) Р розводять во-
тим самим розчинником до 100.0 мл. дою Ру 10 разів безпосередньо перед використанням.
5.0 мл одержаного розчину доводять водою Рдо об'єму
100 мл (розчин 1). До 3 мл розчину 1 додають 4.0 мл Формальдегіду еталонний розчин (5 ррт СН2О).
0.1 Мрозчину натрію гідроксиду і доводять об'єм роз- 5001500.
чину водою /"до 100.0 мл.
1.0 г розчину формальдегіду Р, у перерахунку на СН2О,
Сурми еталонний розчин (1 ppm Sb). 5000400. розводять водою Рдо І л.
0.274 г антимонілу калію тартрату Р, у перерахунку на Розчин розводять водою Р у 200 разів безпосередньо
C4H4KO7Sb,l/2H2O, розчиняють у 20 мл кислоти хло- перед використанням.
ристоводневої Р1 і доводять прозорий розчин водою Р
до об'єму 100.0 мл. До 10.0 мл одержаного розчину до- Фосфату еталонний розчин (200 ррт РО4). 5004200.
дають 200 мл кислоти хлористоводневої Р1 і дово- 0.286 т калію дигідрофосфату Р, у перерахунку на
дять об'єм розчину водою Р до 1000.0 мл (розчин 1). КН2РО4, розчиняють у воді Р, доводять об'єм розчину
До 100.0 мл розчину 1 додають 300 мл кислоти хло- тим самим розчинником до 1000.0 мл.
ристоводневої Р1 і доводять об'єм розчину водою Р
до 1000.0 мл. Фосфату еталонний розчин (5 ррт РО4). 5002200.
Розведені розчини готують безпосередньо перед вико- 0.716 г калію дигідрофосфату Р, у перерахунку на
ристанням. КН2РО4, розчиняють у воді Р, доводять об'єм розчину
тим самим розчинником до 1000.0 мл.
Талію еталонний розчин (10 ррт ТІ). 5003000.
Розчин розводять водою Р у 100 разів безпосередньо
0.1235 г талію сульфату Р, у перерахунку на T12SO4, перед використанням.
розчиняють у розчині 9 г/л натрію хлориду Р і дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до Хлориду еталонний розчин (8 ррт СІ). 5000900.
1000.0 мл. 10.0 мл одержаного розчину доводять роз-
чином 9 г/л натрію хлориду Рдо об'єму 100.0 мл. 1.32 г натрію хлориду Р, у перерахунку на NaCl, розчи-
няють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим
Титану еталонний розчин (100 ррт Ті). 5003200. розчинником до 1000.0 мл.
100.0 мг титану /"розчиняють, якщо необхідно, при Розчин розводять водою Р у 100 разів безпосередньо
нагріванні у 100 мл кислоти хлористоводневої Р, роз- перед використанням.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 283


4.1.3. Буферні розчини

Хлориду еталонний розчин (5 ррт СІ). 5000901. Буферний розчин рН 2.0. 4000200.
0.824 г натрію хлориду Р, в перерахунку на NaCl, роз- 6.57 г калію хлориду Р розчиняють у воді Р, додають
чиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим 119.0 мл 0.1М розчину кислоти хлористоводневої'та до-
розчинником до 1000.0 мл. водять об'єм розчину водою /*до 1000.0 мл.
Розчин розводять водою Р у 100 разів безпосередньо Фосфатний буферний розчин рН 2.0. 4007900.
перед використанням.
8.95 г динатрію гідрофосфату Р і 3.40 г калію дигідро-
Хрому еталонний розчин (0.1 % Сг). 5001002. фосфату Р розчиняють у воді Р, доводять об'єм розчи-
ну тим самим розчинником до 1000.0 мл. Якщо не-
2.83 г калію дихромату Р, в перерахунку на К2Сг2О7, обхідно, доводять рН (2.2.3) кислотою фосфорною Р.
розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 1000.0 мл. Сульфатний буферний розчин рН 2.0. 4008900.
Хрому еталонний розчин (100 ррт Сг). 5001000. 132.1 г амонію сульфату Р розчиняють у воді Р, дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до
0.283 г калію дихромату Р, у перерахунку на К2Сг2О7, 500.0 мл (розчин І).
розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 1000.0 мл. Обережно при постійному охолодженні й перемішу-
ванні 14 мл кислоти сірчаної Р додають до приблизно
Хрому еталонний розчин (0.1 ррт Сг). 5001001. 400 мл води Р, охолоджують і доводять об'єм розчину
водою РЦ.О 500.0 мл (розчин II).
Еталонний розчин хрому (100 ррт Сг) Р розводять во-
Змішують рівні об'єми розчинів І і II. Якщо не-
дою Ру 1000 разів безпосередньо перед використанням.
обхідно, доводять рН (2.2.3).
Цинку еталонний розчин (5 мг/мл Zn). 5003400.
Буферний розчин рН 2.5. 4000300.
3.15 г цинку оксиду Р розчиняють у 15 мл кислоти хло- 100 г калію дигідрофосфату Р розчиняють у 800 мл во-
ристоводневої Р і доводять об'єм розчину водою Р до ди Р, встановлюють рН (2.2.3) 2.5 з допомогою кисло-
500.0 мл. ти хлористоводневої Р і доводять об'єм розчину во-
дою Рло 1000.0 мл.
Цинку еталонний розчин (100 ppm Zn). 5003401.
0.440 г цинку сульфату Р, у перерахунку на Буферний розчин рН 2.5 Р1. 4000400.
ZnSO 4 ,7H 2 O, розчиняють в 1 мл кислоти оцтової Р і До 4.9 г кислоти фосфорної розведеної Р долають 250 мл
доводять об'єм розчину водою Рдо 100.0 мл. води Р, встановлюють рН (2.2.3) з допомогою розчину
Розчин розводять водою Ру 10 разів безпосередньо пе- натрію гідроксиду розведеного Р і доводять об'єм роз-
ред використанням. чину водою /*до 500.0 мл.

Цинку еталонний розчин (10 ppm Zn). 5003402. Буферний розчин рН 3.0. 4008000.
Еталонний розчин цинку (100 ррт Zn) P розводять у 10 21.0 г кислоти лимонної Р розчиняють у 200 мл / М роз-
разів водою Р безпосередньо перед використанням. чину натрію гідроксиду й доводять об'єм розчину во-
дою Рдо 1000 мл.
Цинку еталонний розчин (5 ppm Zn). 5003403. 40.3 мл одержаного розчину доводять 0.1 М розчином
кислоти хлористоводневої по об'єму 100.0 мл.
Еталонний розчин цинку (100 ррт Zn) P розводять во-
дою Ру 20 разів безпосередньо перед використанням. Фосфатний буферний розчин рН 3.0. 4000500.
0.7 мл кислоти фосфорної Р змішують із 100 мл води Р
Цирконію еталонний розчин (1 г/л Zr). 5003500. і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до
0.293 г цирконілу нітрату Р, у перерахунку на 900 мл. Встановлюють рН (2.2.3) 3.0 з допомогою роз-
ZrO(NO 3 ) 2 ,2H 2 O, розчиняють у суміші 2 об'ємів кис- чину натрію гідроксиду концентрованого Р і доводять
лоти хлористоводневої Р і 8 об'ємів води Р і доводять об'єм розчину водою Рдо 1000 мл.
об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до
100.0 мл. Фосфатний буферний розчин рН 3.0 Р1. 4010000.
3.40 г калію дигідрофосфату Р розчиняють у 900 мл во-
ди Р. Встановлюють рН (2.2.3) 3.0 з допомогою кисло-
4.1.3. БУФЕРНІ РОЗЧИНИ ти фосфорної Р і доводять об'єм розчину водою Р цо
1000.0 мл.
Забуферений ацетоновий розчин. 4000100.
8.15г натрію ацетату Р і 42 г натрію хлориду /'розчи- Фосфатний буферний розчин рН 3.2. 4008100.
няють у воді Р, додають 68 мл 0.1 М розчину кислоти До 900 мл розчину 4 г/л натрію дигідрофосфату Р до-
хлористоводневої, 150 мл ацетону Р\ доводять об'єм дають 100 мл розчину 2.5 г/л кислоти фосфорної Р. Як-
розчину водою РПО 500 мл. що необхідно, доводять рН (2.2.3).

її
284 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001
4.1.3. Буферні розчини

Фосфатний буферний розчин рН 3.2 Р1. 4008500. дою Р до об'єму 100.0 мл. Якщо необхідно, доводять
рН (2.2.3).
Встановлюють рН (2.2.3) 3.2 розчину 35.8 г/л ди-
натрію гідрофосфату Р з допомогою кислоти фосфор- Сукцинатний буферний розчин рН 4.6. 4001500.
ної розведеної Р.
100.0 мл розчину доводять водою Рло об'єму 2000.0 мл. 11.8 г кислоти бурштинової Р розчиняють у суміші
600 мл води Р і 82 мл / М розчину натрію гідроксиду й
Буферний розчин рН 3.5. 4000600. доводять об'єм розчину водою Рло 1000.0 мл.
25.0 г амонію ацетату Р розчиняють у 25 мл води Р, Ацетатний буферний розчин рН 4.7. 4001600.
додають 38.0 мл кислоти хлористоводневої Р1. Якщо
необхідно, встановлюють рН (2.2.3) з допомогою кис- 136.1 г натрію ацетату Р розчиняють у 500 мл води Р.
лоти хлористоводневої розведеної Р або розчину аміаку 250 мл одержаного розчину змішують із 250 мл кислоти
розведеного Р і доводять об'єм розчину водою Р до оцтової розведеної Р. Струшують двічі зі свіжопригото-
100.0 мл. ваним, відфільтрованим розчином 0.1 г/л дитизону Ру
хлороформі Р. Струшують із вуглецю тетрахлоридом Р
Фосфатний буферний розчин рН 3.5. 4000700. до знебарвлення екстракту. Водний шар фільтрують для
видалення слідів вуглецю тетрахлориду.
68.0 г калію дигідрофосфату Р розчиняють у воді Р, дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл. Буферний (ацетатний) розчин рН 5.0. 4009100.
Встановлюють рН (2.2.3) кислотою фосфорною Р.
До 120 мл розчину 6 г/л кислоти оцтової льодяної Р до-
Буферний розчин рН 3.6. 4000800. дають 100 мл 0.1М розчину калію гідроксиду і приблиз-
но 250 мл води Р, перемішують. Встановлюють рН 5.0
До 250.0 мл 0.2 Мрозчину калію гідрофталату Р дода- з допомогою розчину 6 г/л кислоти оцтової Р або
ють 11.94мл 0.2 М розчину кислоти хлористоводневої і 0.1 М розчину калію гідроксиду й доводять об'єм одер-
доводять об'єм розчину водою Рло 1000.0 мл. жаного розчину водою Рло 1000.0 мл.
Буферний розчин рН 3.7. 4000900. Буферний розчин рН 5.2. 4001700.
До 15.0 мл кислоти оцтової Р додають 60 мл 96 % 1.02 г калію гідрофталату Р розчиняють у 30.0 мл
спирту Р і 20 мл води Р; встановлюють рН (2.2.3) 3.7 з 0.1 М розчину натрію гідроксиду й доводять об'єм роз-
допомогою розчину аміаку Р і доводять об'єм розчину чину водою Рло 100.0 мл.
водою Рло 100.0 мл.
Буферний розчин рН 5.5. 4001800.
Забуферений розчин міді сульфату рН 4.0. 4001000.
54.4 г натрію ацетату Р розчиняють у 50 мл води Р,
0.25г міді(Н) сульфату Р і 4.5 г амонію ацетату Р роз- якщо необхідно, нагрівають до температури 35 °С.
чиняють у кислоті оцтовій розведеній Р і доводять Після охолодження повільно додають 10 мл кислоти
об'єм розчину тим самим розчинником до 100.0 мл. оцтової безводної Р, перемішують і доводять об'єм
розчину водою Рло 100.0 мл.
Ацетатний буферний розчин рН 4.4. 4001100.
136 г натрію ацетату Р і 77 г амонію ацетату Р роз- Ацетатно-едетатний буферний розчин рН 5.5. 4001900.
чиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим 250 г амонію ацетату Р і 15 г натрію едетату Р розчи-
розчинником до 1000.0 мл, потім додають 250.0 мл няють у 400 мл води Р і додають 125 мл кислоти оцто-
кислоти оцтової льодяної РІ перемішують. вої льодяної Р.
Фталатний буферний розчин рН 4.4. 4001200. Фосфатний буферний розчин рН 5.5. 4002000.
2.042 г калію гідрофталату Р розчиняють у 50 мл во- Розчин І. 13.61 г калію дигідрофосфату Р розчиняють у
ди Р, додають 7.5 мл 0.2 М розчину натрію гідроксиду й воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
доводять об'єм розчину водою Рло 200.0 мл. ком до 1000.0 мл.
0.05 М фосфатний буферний розчин рН 4.5. 4009000. Розчин II. 35.81 г динатрію гідрофосфату Р розчиня-
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
6.80 г калію дигідрофосфату Р розчиняють у 1000.0 мл чинником до 1000.0 мл.
води Р.
Змішують 96.4 мл розчину І і 3.6 мл розчину II.
рН (2.2.3) розчину має становити 4.5.
Фосфатно-цитратний буферний розчин рН 5.5. 4008700.
Ацетатний буферний розчин рН 4.5. 4010100.
Змішують 56.85 мл розчину 28.4 г/л динатрію гідрофо-
63 г натрію ацетату безводного Р розчиняють у воді Р, сфату безводного Р\ 43.15 мл розчину 21 г/л кислоти
додають 90 мл кислоти оцтової Р, встановлюють рН лимонної Р.
(2.2.3) 4.5 і доводять об'єм розчину водою Рло 1000 мл.
Фосфатний буферний розчин рН 5.8. 4002100.
Ацетатний буферний розчин рН 4.6. 4001400. 1.19г динатрію гідрофосфату дигідрату Р і 8.25 г калію
5.4 г натрію ацетату Р розчиняють у 50 мл води Р, до- дигідрофосфату Р розчиняють у воді Р і доводять об'єм
дають 2.4 г кислоти оцтової льодяної Р, доводять во- розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 285


4.1.3. Буферні розчини

Ацетатний буферний розчин рН 6.0. 4002200. Якщо необхідно, встановлюють рН (2.2.3) і доводять
об'єм розчину водою Рцо 1000.0 мл.
100 г амонію ацетату /"розчиняють у 300 мл води Р,
додають 4.1 мл кислоти оцтової льодяної Р. Якщо не-
Фосфатний буферний розчин рН 6.6. 4003100.
обхідно, встановлюють рН (2.2.3) з допомогою розчи-
ну аміаку Р або кислоти оцтової Р і доводять об'єм До 250.0 мл 0.2 М розчину калію дигідрофосфату /'до-
розчину водою Р по 500.0 мл. дають 89.0 мл 0.2 М розчину натрію гідроксиду і дово-
дять об'єм розчину водою Рдо 1000.0 мл.
Діетиламонію фосфату буферний розчин рН 6.0.
4002300. Фосфатний забуферений фізіологічний розчин рН 6.8.
68 мл кислоти фосфорної Р доводять водою Рцр об'єму 4003200.
500 мл. До 25 мл одержаного розчину додають 450 мл 1.0 г калію дигідрофосфату Р, 2.0 г дикалію гідрофосфа-
води Р і 6 мл діетиламіну Р, якщо необхідно, встанов- ту Рі 8.5 г натрію хлориду Р розчиняють у 900 мл во-
люють рН (2.2.3) 6±0.05 з допомогою діетиламіну Р ди Р. Якщо необхідно, встановлюють рН (2.2.3) і дово-
або кислоти фосфорної Р і доводять об'єм розчину во- дять об'єм розчину тим самим розчинником до
дою Рао 500.0 мл. 1000.0 мл.
Фосфатний буферний розчин рН 6.0. 4002400. Фосфатний буферний розчин рН 6.8. 4003300.
Змішують 63.2 мл розчину 71.5 г/л динатрію гідрофос- Змішують 77.3 мл розчину 71.5 г/л динатрію гідрофос-
фату Р і 36.8 мл розчину 21 г/л кислоти лимонної Р. фату Р'\ 22.7 мл розчину 21 г/л кислоти лимонної Р.
Фосфатний буферний розчин рН 6.0 Р1. 4002500. Фосфатний буферний розчин рН 6.8 РІ. 4003400.
6.8 г натрію дигідрофосфату Р розчиняють у воді Р\ До 51.0 мл розчину 27.2 г/л калію дигідрофосфату Р
доводять об'єм розчину водою Р по 1000.0 мл. Дово- додають 49.0 мл розчину 71.6 г/л динатрію гідрофос-
дять рН (2.2.3) розчином натрію гідроксиду концентро- фату Р, якщо необхідно, доводять рН (2.2.3).
ваним Р.
Зберігають при температурі від 2 °С до 8 °С.
Фосфатний буферний розчин рН 6.0 Р2. 4002600.
1 М трис-гідрохлориду буферний розчин рН 6.8.
До 250.0 мл 0.2 Мрозчину калію дигідрофосфату Р до- 4009300.
дають 28.5 мл 0.2 М розчину натрію гідроксиду й дово-
дять об'єм розчину водою РЦ.О 1000.0 мл. 60.6 г трис(гідроксиметил)амінометану Р розчиняють
у 400 мл води Р, встановлюють рН (2.2.3) з допомогою
Фосфатний буферний розчин рН 6.4. 4002700. кислоти хлористоводневої Р і доводять об'єм розчину
1.79 г динатрію гідрофосфату Р, 1.36 г калію дигідро- водою РЦ.О 500.0 мл.
фосфату Р і 7.02 г натрію хлориду Р розчиняють у
воді Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинни- Буферний розчин рН 7.0. 4003500.
ком до 1000.0 мл. До 1000 мл розчину, який містить 18 г/л динатрію
гідрофосфату Р і 23 г/л натрію хлориду Р, додають для
Фосфатний буферний розчин рН 6.4 Р1. 4002800. встановлення рН (2.2.3) достатню кількість (близько
2.5 г динатрію гідрофосфату Р, 2.5 г натрію дигідро- 280 мл) розчину, що містить 7.8 г/л натрію дигідро-
фосфату Р і 8.2 г натрію хлориду Р розчиняють у фосфату Р і 23 г/л натрію хлориду Р. Розчиняють в
950 мл води Р. Якщо необхідно, встановлюють рН одержаному розчині необхідну кількість натрію азиду Р
(2.2.3) 6.4 з допомогою 1 М розчину натрію гідроксиду до одержання розчину 0.2 г/л.
або / М розчину кислоти хлористоводневої й доводять
об'єм розчину водою PRO 1000.0 мл. Малеатний буферний розчин рН 7.0. 4003600.
10.0 г натрію хлориду Р, 6.06 г трис(гідроксиме-
0.5 М фталатний буферний розчин рН 6.4. 4009200. тил)амінометану Рі 4.90 г малеїнового ангідриду /'роз-
100 г калію гідрофталату Р розчиняють у воді Рі дово- чиняють у 900 мл води Р. Встановлюють рН (2.2.3) з
дять об'єм розчину тим самим розчинником до допомогою розчину 170 г/л натрію гідроксиду Р і дово-
1000.0 мл. Якщо необхідно, доводять рН (2.2.3) розчи- дять об'єм розчину водою /*до 1000.0 мл.
ном натрію гідроксиду концентрованим Р. Зберігають при температурі від 2 °С до 8 °С.
Буферний розчин рН 6.5. 4002900. Термін придатності 3 доби.
60.5 г динатрію гідрофосфату Р і 46 г калію дигідро- Фосфатний буферний розчин рН 7.0. 4003700.
фосфату Р розчиняють у воді Р, додають 100 мл
0.02 М розчину натрію едетату, 20 мгртуті(ІІ) хлори- Змішують 82.4 мл розчину 71.5 г/л динатрію гідрофос-
ду Рі доводять об'єм розчину водою Р до 1000.0 мл. фату Р із 17.6 мл розчину 21 г/л кислоти лимонної Р.

Імідазольний буферний розчин рН 6.5. 4003000. 0.025 М фосфатний буферний розчин рН 7.0. 4009400.
6.81 г імідазолу РІ 1.23 г магнію сульфату Р розчиня- Змішують 1 об'єм 0.063 М фосфатного буферного роз-
ють у 752 мл О.ІМ розчину кислоти хлористоводневої. чину рН 7.0Різ 1.5 об'ємами води Р.

286 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


_L
4.1.3. Буферні розчини

0.063 М фосфатний буферний розчин рН 7.0. 4009500. Фосфатний буферний розчин рН 7.2. 4004200.
5.18 г динатрію гідрофосфату безводного Р і 3.65 г Змішують 87.0 мл розчину 71.5 г/л динатрію гідрофос-
натрію дигідрофосфату моногідрату Р розчиняють у фату Р'\ 13.0 мл розчину 21 г/л кислоти лимонної Р.
950 мл води Р, встановлюють рН (2.2.3) з допомогою
кислоти фосфорної Р і доводять об'єм розчину водою Р Забуферений сольовий розчин рН 7.2. 4004300.
до 1000.0 мл. 8.0 г натрію хлориду Р, 0.2 г калію хлориду Р, 0.1 г
кальцію хлориду безводного Р, 0.1 г магнію хлориду Р,
0.067 М фосфатний буферний розчин рН 7.0. 4003800.
3.18 г динатрію гідрофосфату Рта 0.2 г колію дигідро-
Розчин І. 0.908 г калію дигідрофосфату Р розчиняють у фосфату Р розчиняють у воді Р і доводять об'єм
воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни- розчину водою /"до 1000.0 мл.
ком до 100.0 мл.
Фосфатно-альбуміновий забуферений фізіологічний роз-
Розчин II. 2.38 г динатрію гідрофосфату Р розчиняють
чин рН 7.2. 4004400.
у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 100.0 мл. 10.75 г динатрію гідрофосфату Р, 7.6 г натрію хлори-
ду Р \ 10 г альбуміну бичачого Р розчиняють у воді Р і
Змішують 38.9 мл розчину І і 61.1 мл розчину II та, як-
доводять тим самим розчинником до об'єму 1000.0 мл.
що необхідно, доводять рН (2.2.3).
Безпосередньо перед використанням встановлюють
0.1 М фосфатний буферний розчин рН 7.0. 4008200. рН (2.2.3) з допомогою розчину натрію гідроксиду роз-
1.361 г калію дигідрофосфату Р розчиняють у воді Р і веденого Р або кислоти фосфорної розведеної Р.
доводять об'єм розчину тим самим розчинником до
Фосфатно-альбуміновий забуферений фізіологічний роз-
100.0 мл. Доводять рН (2.2.3) розчином 35 г/л ди-
чин рН 7.2 РІ. 4009600.
натрію гідрофосфату Р.
10.75 г динатрію гідрофосфату Р, 7.6 г натрію хлори-
0.03 М фосфатний буферний розчин рН 7.0. 4010300. ду Р\\ г альбуміну бичачого Р розчиняють у воді Р і до-
5.2 г дикалію гідрофосфату Р розчиняють у 900 мл во- водять тим самим розчинником до об'єму 1000.0 мл.
ди для хроматографії Р. Встановлюють рН 7.0±0.1 з Безпосередньо перед використанням доводять рН
допомогою кислоти фосфорної Р і доводять об'єм роз- (2.2.3) розчином натрію гідроксиду розведеним Р або
чину водою для хроматографії Р ло 1000 мл. кислотою фосфорною розведеною Р.

Фосфатний буферний розчин рН 7.0 Р1. 4003900. Імідазольний буферний розчин рН 7.3. 4004500.
Змішують 250.0 мл 0.2 М розчину калію дигідрофосфа- 3.4 г імідазолу Р і 5.8 г натрію хлориду Р розчиняють у
ту Р\ 148.2 мл розчину 8 г/л натрію гідроксиду Р, як- воді Р, додають 18.6 мл / М розчину кислоти хлористо-
що необхідно, встановлюють рН (2.2.3) і доводять водневої, доводять об'єм розчину водою Рдо 1000.0 мл
об'єм розчину водою Рцо 1000.0 мл. та, якщо необхідно, доводять рН (2.2.3).

Фосфатний буферний розчин рН 7.0 Р2. 4004000. Буферний розчин рН 7.4. 4004600.
Змішують 50.0 мл розчину 136 г/л калію дигідрофосфа- 0.6 г калію дигідрофосфату Р, 6.4 г динатрію гідрофо-
ту Рі 29.5 мл / М розчину натрію гідроксиду, доводять сфату Р і 5.85 г натрію хлориду Р розчиняють у
об'єм розчину водою />до 100.0 мл і встановлюють рН воді Р, доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
(2.2.3) 7.0+0.1. ком до 1000.0 мл та, якщо необхідно, доводять
рН (2.2.3).
Фосфатний буферний розчин рН 7.0 РЗ. 4008600.
Барбітал-буферний розчин рН 7.4. 4004700.
5 г калію дигідрофосфату Р і 11 г дикалію гідрофосфа-
ту Р розчиняють у 900 мл води Р. Встановлюють рН Змішують 50 мл розчину, який містить 19.44 г/л
(2.2.3) 7.0 з допомогою кислоти фосфорної розведеної Р натрію ацетату Р і 29.46 г/л барбітал-натрію Р у
або розчину натрію гідроксиду розведеного Р, доводять воді Р, і 50.5 мл 0.1 М розчину кислоти хлористоводне-
об'єм розчину водою /*до 1000 мл і перемішують. вої, додають 20 мл розчину 85 г/л натрію хлориду Р і
доводять об'єм розчину водою />до 250 мл.
Фосфатний буферний розчин рН 7.0 Р4. 4010200.
Фосфатний буферний розчин рН 7.4. 4004800.
28.4 г динатрію гідрофосфату безводного Р і 18.2 г
калію дигідрофосфату Р розчиняють у воді Р і доводять До 393.4 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду додають
об'єм розчину тим самим розчинником до 500 мл. 250.0 мл 0.2 М розчину калію дигідрофосфату Р.

Буферний розчин рН 7.2. 4004100. Трис(гідроксиметил)амінометан-натрію хлорид буфер-


До 250.0 мл 0.2 М розчину калію дигідрофосфату Р до- ний розчин рН 7.4. 4004900.
дають 175.0 мл 0.2 М розчину натрію гідроксиду. Дово- 6.08 г трис(гідроксиметил)амінометану Р і 8.77 г
дять об'єм розчину водою /*до 1000.0 мл та, якщо не- натрію хлориду Р розчиняють у 500 мл води дистильо-
обхідно, доводять рН (2.2.3). ваної Р, додають 10.0 г альбуміну бичачого Р. Встанов-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 287


4.1.3. Буферні розчини

люють рН (2.2.3) з допомогою кислоти хлористоводне- 10.0 г натрію цитрату Рі 5.90 г натрію хлориду Р роз-
вої Р і доводять об'єм розчину водою дистильованою Р чиняють у 900 мл води Р, встановлюють рН (2.2.3) з
до 1000.0 мл. допомогою кислоти хлористоводневої Р і доводять
об'єм розчину водою /'до 1000 мл.
Фосфатний забуферений фізіологічний розчин рН 7.4.
4005000. Буферний розчин рН 8.0. 4005900.
2.38 г динатрію гідрофосфату Р, 0.19 г калію До 50.0 мл 0.2 М розчину калію дигідрофосфату .Р дода-
дигідрофосфату Р і 8.0 г натрію хлориду Р розчиняють ють 46.8 мл 0.2 М розчину натрію гідроксиду і доводять
у воді Р, доводять об'єм розчину тим самим розчин- об'єм розчину водою PRO 200.0 мл.
ником до 1000.0 мл та, якщо необхідно, доводять
рН (2.2.3). Буферний розчин рН 8.0 РІ. 4010400.
20 г дикалію гідрофосфату Р розчиняють у 900 мл води Р,
Боратний буферний розчин рН 7.5. 4005200. встановлюють рН (2.2.3) з допомогою кислоти фосфор-
2.5 г натрію хлориду Р, 2.85 г динатрію тетраборату Р ної Р і ПОБОЛЯТЬ об'єм розчину водою РПО 1000 мл.
і 10.5 г кислоти борної Р розчиняють у воді Р, доводять
об'єм тим самим розчинником до 1000.0 мл та, якщо 0.0015 М боратний буферний розчин рН 8.0. 4006000.
необхідно, доводять рН (2.2.3). 0.572 г динатрію тетраборату Р\ 2.94 г кальцію хлори-
Зберігають при температурі від 2 °С до 8 °С. ду Р розчиняють у 800 мл води Р. Встановлюють рН
(2.2.3) з допомогою 1М розчину кислоти хлористовод-
Буферний (HEPES) розчин рН 7.5. 4009700. невої^ доводять об'єм розчину водою РД.О 1000.0 мл.
2.38 г кислоти 2-[4-(2-гідроксіетил)піперазин-1- 1 М фосфатний буферний розчин рН 8.0. 4007800.
іл]етансульфонової Р розчиняють у приблизно 90 мл
води Р, встановлюють рН 7.5 з допомогою розчину 136.1 г калію дигідрофосфату Р розчиняють у воді Р,
натрію гідроксиду Р і доводять об'єм розчину водою Р встановлюють рН (2.2.3) з допомогою / М розчину
до 100 мл. натрію гідроксиду і доводять об'єм розчину водою /*до
1000.0 мл.
0.33 М фосфатний буферний розчин рН 7.5. 4005300.
0.1 М фосфатний буферний розчин рН 8.0. 4008400.
Розчин І. 119.31 г динатрію гідрофосфату Р розчиня-
ють у воді Р\ доводять об'єм тим самим розчинником 0.523 г калію дигідрофосфату Р і 16.73 г дикалію гідро-
до 1000.0 мл. фосфату Р розчиняють у воді Р і доводять об'єм роз-
чину тим самим розчинником до 1000.0 мл.
Розчин II. 45.36 г калію дигідрофосфату Р розчиняють
у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни- 0.02 М фосфатний буферний розчин рН 8.0. 4006100.
ком до 1000.0 мл.
До 50.0 млО.2 М розчину калію дигідрофосфату /'дода-
Змішують 85 мл розчину І і 15 мл розчину II та, якщо ють 46.8 мл 0.2 М розчину натрію гідроксиду й доводять
необхідно, доводять рН (2.2.3). об'єм розчину водою /*до 500.0 мл.
0.2 М фосфатний буферний розчин рН 7.5. 4005400. Трис(гідроксиметил)амінометан-буферний розчин рН 8.1.
27.22 г калію дигідрофосфату Р розчиняють у 930 мл 4006200.
води Р, встановлюють рН (2.2.3) 7.5 з допомогою роз- 0.294 г кальцію хлориду Р розчиняють у 40 мл розчину
чину 300 г/л калію гідроксиду Р і доводять об'єм розчи- трис(гідроксиметил)амінометану Р, встановлюють
ну водою /'до 1000.0 мл. рН (2.2.3) з допомогою 1М розчину кислоти хлористо-
водневоїі доводять об'єм розчину водою /'до 100.0 мл.
Трис(гідроксиметил)амінометан-буферний розчин рН 7.5.
4005500. Трис-гліцин-буферний розчин рН 8.3. 4006300.
7.27 г трис(гідроксиметил)амінометану Р і 5.27 г 6.0 г трис(гідроксиметил)амінометану Р і 28.8 г гліци-
натрію хлориду Р розчиняють у воді Р, якщо не- ну /'розчиняють у воді /Ч доводять об'єм розчину тим
обхідно, встановлюють рН (2.2.3) і доводять об'єм самим розчинником до 1000.0 мл.
розчину водою Рдо 1000.0 мл.
Безпосередньо перед використанням до 1 об'єму дода-
0.05 М трис-гідрохлориду буферний розчин рН 7.5. ють 10 об'ємів води Р.
4005600.
Барбітал-буферний розчин рН 8.4. 4006400.
6.057 г трис(гідроксиметил)амінометану Р розчиня-
8.25 г барбітал-натрію Р розчиняють у воді Р і дово-
ють у воді Р, якщо необхідно, встановлюють рН (2.2.3)
дять об'єм розчину тим самим розчинником до
з допомогою кислоти хлористоводневої Р і доводять
1000.0 мл.
об'єм розчину водою Я до 1000.0 мл.
Трис-EDTA-BSA буферний розчин рН 8.4. 4006500.
Натрію цитрату буферний розчин рН 7.8 (0.034 М роз-
чин натрію цитрату і 0.101 М розчин натрію хлориду). 6.1 г трис(гідроксиметил)амінометану /*, 2.8 г натрію
4009800. едетату Р, 10.2 г натрію хлориду Р і 10 г альбуміну би-

288 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.1.3. Буферні розчини

чачого Ррозчиняють у воді Р, встановлюють рН (2.2.3) Зберігають у поліетиленовому контейнері.


8.4 з допомогою ІМрозчину кислоти хлористоводневої
та доводять об'єм розчину водою Р до 1000.0 мл. Аміачний буферний розчин рН 10.0. 4007300.
5.4 г амонію хлориду /'розчиняють у 20 мл води Р, до-
Трис(гідроксиметил)амінометан-ЕОТА буферний розчин дають 35.0 мл розчину ош'а/су Р і доводять об'єм розчи-
рН 8.4. 4006600. ну водою Рдо 100.0 мл.
5.12 г натрію хлориду Р, 3.03 г трис(гідроксиме-
тил)амінометану Р і 1.40 г натрію едетату /'розчиня- Діетаноламін-буферний розчин рН 10.0. 4007500.
ють у 250 мл води дистильованої Р, встановлюють рН 96.4 г діетаноламіну Р розчиняють у воді Р, доводять
(2.2.3) 8.4 з допомогою кислоти хлористоводневої Р і об'єм розчину тим самим розчинником до 400 мл, до-
доводять об'єм розчину водою дистильованою Р до дають 0.5 мл розчину 186 г/л магнію хлориду Р, вста-
500.0 мл. новлюють рН (2.2.3) з допомогою / М розчину кислоти
хлористоводневої й поводять об'єм розчину водою Рдо
Трис-ацетатний буферний розчин рН 8.5. 4006700. 500.0 мл.
0.294 г кальцію хлориду Р і 12.11 г трис(гідроксиме-
тил)амінометану Р розчиняють у воді Р, встановлю- Буферний розчин рН 10.9. 4007600.
ють рН (2.2.3) з допомогою кислоти оцтової Р і дово- 6.75 г амонію хлориду Р розчиняють у розчині аміаку Р
дять об'єм розчину водою Рдо 1000.0 мл. і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до
100.0 мл.
Барбітал-буферний розчин рН 8.6 Р1. 4006900.
1.38 г барбіталу Р, 8.76 г барбітал-натрію Р і 0.38 г Буфер для регулювання іонної сили. 4007700.
кальцію лактату Р розчиняють у воді Р і доводять 58.5 г натрію хлориду Р, 57.0 мл кислоти оцтової льо-
об'єм розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл. дяної Р, 61.5 г натрію ацетату Р і 5.0 г циклогексилен-
динітрилтетраоцтової кислоти Р розчиняють у воді Р
1.5 М трис-гідрохлориду буферний розчин рН 8.8. і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до
4009900. 500.0 мл. Встановлюють рН до 5.0-5.5 з допомогою
90.8 г трис(гідроксиметил)амінометану Р розчиняють розчину 335 г/л натрію гідроксиду Р і доводять об'єм
у 400 мл води Р, встановлюють рН (2.2.3) з допомогою розчину водою дистильованою Рдо 1000.0 мл.
кислоти хлористоводневої Р і доводять об'єм розчину
водою Рдо 500.0 мл. Буфер для регулювання іонної сили Р1. 4008800.
Розчин (а). 210 г кислоти лимонної Р розчиняють у
Буферний (фосфатний) розчин рН 9.0. 4008300. 400 мл води дистильованої Р, встановлюють рН (2.2.3)
1.74 г калію дигідрофосфату Р розчиняють у 80 мл во- 7.0 з допомогою розчину аміаку концентрованого Р і
ди Р, якщо необхідно, встановлюють рН (2.2.3) з допо- доводять об'єм розчину водою дистильованою Р до
могою 1 М розчину калію гідроксиду й доводять об'єм 1000.0 мл.
розчину водою Я до 100.0 мл. Розчин (Ь). 132 г амонію фосфату Р розчиняють у воді
дистильованій Р і доводять об'єм розчину тим самим
Буферний розчин рН 9.0. 4007000. розчинником до 1000.0 мл.
Розчин І. 6.18 г кислоти борної Р розчиняють у 0.1 М Розчин (с). До суспензії 292 г (етилендинітрил)тетра-
розчині калію хлориду Р і доводять об'єм розчину тим оцтової кислоти Р приблизно у 500 мл води дистильо-
самим розчинником до 1000.0 мл. ваної Р додають близько 200 мл розчину аміаку концен-
Розчин II. 0.1 М розчин натрію гідроксиду. трованого Рдо розчинення. Встановлюють рН (2.2.3)
до 6-7 з допомогою розчину аміаку концентрованого Р і
Змішують 1000.0 мл розчину І і 420.0 мл розчину II. доводять об'єм розчину водою дистильованою Р до
1000.0 мл.
Буферний розчин рН 9.0 Р1. 4007100.
Змішують рівні об'єми розчинів (а), (Ь) і (с) та дово-
6.20 кислоти борної Р розчиняють у 500 мл води Р, дять рН до 7.5 розчином аміаку концентрованим Р.
встановлюють рН (2.2.3) з допомогою / М розчину
натрію гідроксиду (близько 41.5 мл) і доводять об'єм
розчину водою Рдо 1000.0 мл.

Аміачний буферний розчин рН 9.5. 4007200.


33.5 г амонію хлориду ^розчиняють у 150 мл води Р, до-
дають 42.0 мл розчину аміаку концентрованого Р і до-
водять об'єм розчину водою Рдо 250.0 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 289


4.2. Реактиви, титровані розчини для об'ємного аналізу

4.2. РЕАКТИВИ, ТИТРОВАНІ Цинк. Zn. (А.м. 65.4). 2000800. [7440-66-6].


РОЗЧИНИ ДЛЯ ОБ'ЄМНОГО Використовують цинк із вмістом не менше 99.9 % Zn.
АНАЛІЗУ
4.2.2. ТИТРОВАНІ РОЗЧИНИ
4.2.1. ВИХІДНІ СТАНДАРТНІ РЕЧОВИНИ ДЛЯ Титровані розчини мають готуватися відповідно до
ТИТРОВАНИХ РОЗЧИНІВ звичайних вимог хімічного аналізу. Перевіряють
точність використовуваного обладнання для того,
Вихідні стандартні речовини для встановлення титру щоб пересвідчитись у його придатності для передбачу-
титрованих розчинів позначають буквами РО і готу- ваного використання.
ють таким чином.
Концентрацію титрованих розчинів виражають їх мо-
Арсену(ІП) оксид. As2O3. (Мм. 197.8). 2000100. лярністю. Молярність виражає кількість речовини,
[1327-53-3]. розчиненої в і л розчину, у вигляді кількості молів.
Розчин, який містить х молей речовини у одному
Арсену(ІІІ) оксид Р сублімують. літрі, позначають хМ розчином.
Зберігають над силікагелем безводним Р.
Концентрація титрованих розчинів не має різнитися
від зазначеної більш як на 10 %. Молярність титрова-
Калію бромат. КВЮ3. (Мм. 167.0). 2000300. [7758-01-2].
них розчинів визначають із точністю 0.2 %.
Калію бромат Р перекристалізовують із киплячої во-
ди Р. Кристали збирають і сушать до постійної маси Титровані розчини стандартизують описаними нижче
при температурі 180 °С. методами. Якщо титрований розчин використовують
у кількісному аналізі, в якому кінцеву точку визнача-
Калію гідрофталат. С8Н5КО4. (Мм. 204.2). 2000400. ють електрохімічним методом (приміром, амперо-
[877-24-7]. метрії або потенціометрії), то розчин стандартизують
тим самим методом. Склад середовища, в якому стан-
Калію гідрофталат /'перекристалізовують із киплячої дартизують титрований розчин, має бути таким са-
води Р. Кристали збирають при температурі вище мим, як і той, у якому розчин буде використано.
35 °С і сушать до постійної маси при температурі
ПО °С. Розчини, більше розведені за описані нижче,
одержують розведенням останніх водою, вільною від
Кислота бензойна. С7Н6О2. (Мм. 122.1). 2000200. вуглецю діоксиду, Р. Поправкові коефіцієнти одержа-
[65-85-0]. них розчинів такі самі, як і у вихідних розчинів. Роз-
чини з молярністю нижче 0.1 М готують безпосеред-
Кислоту бензойну Р сублімують. ньо перед використанням.
Натрію карбонат. Na2CO3. (Мм. 106.0). 2000500.
1 М розчин азотної кислоти. 3003600.
[497-19-8].
Насичений розчин натрію карбонату Р фільтрують
96.6 г кислоти азотної Р доводять водою Р до об'єму
при кімнатній температурі. Крізь фільтрат повільно
1000.0 мл.
пропускають потік вуглецю діоксиду Р при постійному Встановлення титру. 1.000 г натрію карбонату РО
охолодженні й перемішуванні. Через 2 год осад збира- розчиняють у 50 мл води Р, додають 0.1 мл розчину ме-
ють на скляному фільтрі, промивають фільтр льодя- тилового оранжевого Р і титрують приготованим роз-
ною водою Р, насиченою вуглецю діоксидом. Сушать чином кислоти азотної до появи червонувато-жовтого
при температурі від 100 °С до 105 °С і прожарюють до забарвлення розчину; кип'ятять протягом 2 хв, розчин
постійної маси при температурі від 270 °С до 300 °С, знову набуває жовтого забарвлення, охолоджують і
періодично перемішуючи. продовжують титрування до появи червонувато-жов-
того забарвлення.
Натрію хлорид. NaCl. (Мм. 58.44). 2000600. [7647-14-5].
1 мл 1 М розчину кислоти азотної відповідає 53.00 мг
До 1 об'єму насиченого розчину натрію хлориду /"до- Na2CO3.
дають 2 об'єми кислоти хлористоводневої Р. Одержані
кристали збирають і промивають кислотою хлористо- 0.1 М розчин амонію тіоціанату. 3000500.
водневою Р], яку видаляють нагріванням на водяній
бані. Прожарюють до постійної маси при температурі 7.612 г амонію тіоціанату Р розчиняють у воді Р і до-
300 °С. водять об'єм розчину тим самим розчинником до
1000.0 мл.
Сульфанілова кислота. C6H7NO3S. (Мм. 173.2). Встановлення титру. До 20.0 мл 0.1 М розчину срібла
2000700. [121-57-3].
нітрату додають 25 мл води Р, 2 мл кислоти азотної
Кислоту сульфанілову Р перекристалізовують із кипля- розведеної Р, 2 мл розчину заліза(ІІІ) амонію сульфа-
чої води Р, фільтрують і сушать до постійної маси при ту Р2\ титрують приготованим розчином амонію тіо-
температурі від 100 °С до 105 °С. ціанату до появи червонувато-жовтого забарвлення.

290 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.2. Реактиви, титровані розчини для об'ємного аналізу

0.1 М розчин амонію церію нітрату. 3000100. 0.05 М розчин барію перхлорату. 3000700.
Розчин, який містить 56 мл кислоти сірчаної Р\ 54.82 г 15.8 г барію гідроксиду /"розчиняють у суміші 75 мл во-
амонію церію(ІУ) нітрату Р, збовтують протягом 2 хв, ди Р і 7.5 мл кислоти хлорної Р, доводять рН розчину
додають послідовно п'ять порцій води Р по 100 мл до 3 кислотою хлорною Р і фільтрують, якщо не-
кожна, перемішуючи після кожного додавання. Дово- обхідно. Додають 150 мл 96 % спирту Р, розводять во-
дять об'єм прозорого розчину водою Р до 1000.0 мл. дою Р до об'єму 250 мл і доводять об'єм розчину бу-
Титр одержаного розчину встановлюють через 10 діб. ферним розчином рН 3.7 Рдо 1000.0 мл.
Встановлення титру. 80.0 мг арсену(ІН) оксиду РО Встановлення титру. До 5.0 мл 0.05 М розчину кисло-
розчиняють при обережному нагріванні у 15 мл ти сірчаної додають 5 мл води Р, 50 мл буферного роз-
0,2 М розчину натрію гідроксиду. До прозорого розчи- чину рН 3.7 Р, 0.5 мл розчину алізарину S Р і титрують
ну додають 50 мл кислоти сірчаної розведеної Р, 0.15 мл приготованим розчином барію перхлорату до появи
розчину 2.5 г/л осмію(УІН) оксиду Ру кислоті сірчаній оранжево-червоного забарвлення.
розведеній Р і 0.1 мл фероїну Р\ одержаний розчин тит- Титр установлюють безпосередньо перед використан-
рують приготованим розчином амонію церію нітрату ням.
до зникнення червоного забарвлення. Поблизу точки
еквівалентності титрують повільно. 0.025 М розчин барію перхлорату. 3009600.
1 мл 0.1 М розчину амонію церію нітрату відповідає 500.0 мл 0.05 М розчину барію перхлорату доводять бу-
4.946 мг As2O3. ферним розчином рН 3.7 Рдо об'єму 1000.0 мл.
Зберігають у захищеному від світла місці. 0.004 М розчин бензетонію хлориду. 3000900.
0.01 М розчин амонію церію нітрату. 3000200. 1.792 г бензетонію хлориду Р, попередньо висушеного
до постійної маси при температурі від 100 °С до 105 °С,
До 100.0 мл 0.1 М розчину амонію церію нітрату дода- розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са-
ють при охолодженні ЗО мл кислоти сірчаної Р і дово- мим розчинником до 1000.0 мл.
дять об'єм розчину водою Рдо 1000.0 мл.
Встановлення титру. Обчислюють молярність розчи-
0.1 М розчин амонію церію сульфату. 3000300. ну, виходячи із вмісту C27H42C1NO2 у висушеному бен-
зетонію хлориді, визначеного таким чином. 0.350 г ви-
65.0 г амонію(ІУ) церію сульфату Р розчиняють у сушеної речовини розчиняють у ЗО мл кислоти оцтової
суміші 500 мл води Р і ЗО мл кислоти сірчаної Р, охоло- безводної Р, додають 6 мл розчину ртуті(П) ацетату Р
джують і доводять об'єм розчину водою Рдо 1000.0 мл. і титрують 0.1М розчином кислоти хлорної, використо-
Встановлення титру. 80.0 мг арсену(ПІ) оксиду РО вуючи як індикатор 0.05 мл розчину кристалічного
розчиняють при обережному нагріванні у 15 мл фіолетового Р. Паралельно проводять контрольний
0.2 М розчину натрію гідроксиду. До одержаного про- дослід.
зорого розчину додають 50 мл кислоти сірчаної розве- 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 44.81 мг
деної Р, 0.15 мл розчину 2.5 г/л осмію(УШ) оксиду Р у С27Н42С1МО2.
кислоті сірчаній розведеній Р,0.\мл фероїну Р і титру-
ють приготованим розчином амонію церію сульфату 0.0167 М розчин бромід-бромату. 3001000.
до зникнення червоного забарвлення. Поблизу точки 2.7835 г колію бромату РО і 13 г калію броміду Р розчи-
еквівалентності титрують повільно. няють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим
1 мл 0.1 М розчину амонію церію сульфату відповідає розчинником до 1000.0 мл.
4.946 мг As2O3.
0.1 М розчин заліза амонію сульфату. 3001300.
0.01 М розчин амонію церію сульфату. 3000400. 50.0 г заліза(ІП) амонію сульфату Р розчиняють у
До 100.0 мл 0.1М розчину амонію церію сул ьфату дода- суміші 6 мл кислоти сірчаної Р і 300 мл води Р і дово-
ють при охолодженні ЗО мл кислоти сірчаної Р і дово- дять об'єм розчину водою Рдо 1000.0 мл.
дять об'єм розчину водою Рдо 1000.0 мл. Встановлення титру. До 25.0 мл приготованого роз-
чину заліза амонію сульфату додають 3 мл кислоти
0.1 М розчин барію хлориду. 3000600. хлористоводневої Р,2г калію йодиду Р і через 10 хв ти-
24.4 г барію хлориду Р розчиняють у воді Р і доводять трують 0.1 М розчином натрію тіосульфату, викорис-
об'єм розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл. товуючи як індикатор 1 мл розчину крохмалю Р.
Встановлення титру. До 10.0 мл приготованого роз- 1 мл 0.1 М розчину натрію тіосульфату відповідає
чину барію хлориду додають 60 мл води Р, 3 мл розчи- 48.22 мг FeNH4(SO4)2,12H2O.
ну аміаку концентрованого Р, 0.5-1 мг фталеїнового
пурпурового Р і титрують 0.1 М розчином натрію еде- 0.1 М розчин заліза сульфату. 3001400.
тату. Коли забарвлення розчину почне слабшати, до- 27.80 г заліза(Н) сульфату Р розчиняють у 500 мл кис-
дають 50 мл 96 % спирту Р і продовжують титрування лоти сірчаної розведеної Р і доводять об'єм розчину во-
до зникнення синювато-фіолетового забарвлення. дою Р до 1000.0 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 291


4.2. Реактиви, титровані розчини для об'ємного аналізу

Встановлення титру. До 25.0 мл приготованого роз- Встановлення титру. 20.0 мл приготованого розчину
чину заліза сульфату додають 3 мл кислоти фосфор- калію гідроксиду титрують 1 М розчином кислоти хло-
ної Р і негайно титрують 0.02 М розчином калію пер- ристоводневої, використовуючи як індикатор 0.5 мл
манганату. розчину фенолфталеїну Р.
Титр установлюють безпосередньо перед використан-
ням.
0.1 М розчин калію гідроксиду. 3004800.
6 г калію гідроксиду ^розчиняють у воді, вільній від вуг-
0.5 М розчин йоду. 3009400. лецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим самим
127 г йоду Р\ 200 г калію йодиду Р розчиняють у воді Р розчинником до 1000.0 мл.
і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до Встановлення титру. 20.0 мл приготованого розчину
1000.0 мл. калію гідроксиду титрують 0.1 М розчином кислоти
Встановлення титру. 400.0 мг арсену(ПІ) оксиду РО хлористоводневої, використовуючи як індикатор
розчиняють у суміші 10 мл розчину натрію гідроксиду 0.5 мл розчину фенолфталеїну Р.
розведеного Р і 10 мл води Р, додають 10 мл кислоти
хлористоводневої розведеної Р, 3 г натрію гідрокарбо- 0.5 М розчин калію гідроксиду в спирті (60 %, об/об).
нату /> і титрують приготованим розчином йоду, вико-
3004900.
ристовуючи як індикатор 1 мл розчину крохмалю Р. З г калію гідроксиду Р розчиняють у спирті (60 %,
об/об), вільному від альдегідів, Р і доводять об'єм роз-
1 мл 0.5 М розчину йоду відповідає 49.46 мг As2O3.
чину тим самим розчинником до 100.0 мл.
Зберігають у захищеному від світла місці.
Встановлення титру. 20.0 мл приготованого розчину
0.05 М розчин йоду. 3002700. калію гідроксиду в спирті (60 %, об/об) титрують
0.5 М розчином кислоти хлористоводневої, використо-
12.7 г йоду Р\ 20 г калію йодиду Р розчиняють у воді Р і вуючи як індикатор 0.5 мл розчину фенолфталеїну Р.
доводять об'єм розчину тим самим розчинником до
1000.0 мл. 0.5 М розчин калію гідроксиду спиртовий. 3005000.
Встановлення титру. 80.0 мг арсену(ІН) оксиду РО З г калію гідроксиду Р розчиняють у 5 мл води Р і дово-
розчиняють у суміші 10 мл розчину натрію гідроксиду дять об'єм розчину 96 % спиртом, вільним від аль-
розведеного Р і 10 мл води Р, додають 10 мл кислоти дегідів, />до 100.0 мл.
хлористоводневої розведеної Р, 3 г натрію гідрокарбо-
Встановлення титру. 20.0 мл приготованого розчину
нату Р\ титрують приготованим розчином йоду, вико-
калію гідроксиду спиртового титрують 0.5 М розчином
ристовуючи як індикатор 1 мл розчину крохмалю Р.
кислоти хлористоводневої, використовуючи як інди-
1 мл 0.05 М розчину йоду відповідає 4.946 мг As2O3. катор 0.5 мл розчину фенолфталеїну Р.
Зберігають у захищеному від світла місці.
0.1 М розчин калію гідроксиду спиртовий. 3005100.
0.01 М розчин йоду. 3002900. 20 мл 0.5 М розчину калію гідроксиду спиртового дово-
дять 96 % спиртом, вільним від альдегідів, /'до об'єму
0.3 г калію йодиду Р розчиняють у 20.0 мл 0.05 М роз-
100.0 мл.
чину йоду і доводять об'єм розчину водою />до 100.0 мл.
0.01 М розчин калію гідроксиду спиртовий. 3009000.
0.033 М розчин калію бромату. 3004200.
2.0 мл 0.5 М розчину калію гідроксиду спиртового дово-
5.5670 г калію бромату РО розчиняють у воді Р\ доводять
дять 96 % спиртом, вільним від альдегідів, У до об'єму
об'єм розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл.
100.0 мл.
0.02 М розчин калію бромату. 3004300.
0.1 М розчин калію гідрофталату. 3004700.
3.340 г калію бромату РО розчиняють у воді Р і дово-
Близько 800 мл кислоти оцтової безводної Р поміща-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до
1000.0 мл.
ють у конічну колбу, додають 20.42 г калію гідрофтала-
ту РО і нагрівають на водяній бані до розчинення, за-
хищаючи від дії вологи. Охолоджують до температури
0.0167 М розчин калію бромату. 3004400.
20 °С і доводять об'єм розчину кислотою оцтовою без-
Готують розведенням 0.033 М розчину калію бромату. водною Рдо 1000.0 мл.

0.083 М розчин калію бромату. 3004500. 0.0167 М розчин калію дихромату. 3004600.
Готують розведенням 0.033 М розчину калію бромату. 4.90 г калію дихромату Р розчиняють у воді Р і дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до
1 М розчин калію гідроксиду. 3009100. 1000.0 мл.
60 г калію гідроксиду Р розчиняють у воді, вільній від Встановлення титру. До 20.0 мл приготованого роз-
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са- чину калію дихромату додають 1 г калію йодиду Р, 1 мл
мим розчинником до 1000.0 мл. кислоти хлористоводневоїрозведеної Р', 250 мл води Р\

292 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.2. Реактиви, титровані розчини для об'ємного аналізу

титрують 0.1Мрозчином натрію тіосульфату до пере- Встановлення титру. Проводять визначення магнію
ходу забарвлення розчину від синього до світло-зеле- методом комплексометрії (2.5.11).
ного, використовуючи як індикатор 3 мл розчину крох-
малю Р. 1 М лужний розчин міді-етилендіаміну. 3008700.

0.05 М розчин калію йодату. 3005200. Молярне відношення етилендіаміну до міді становить
2.00±0.04.
10.70 г калію йодату Р розчиняють у воді Р'\ доводять
об'єм розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл. 0.02 М розчин міді сульфату. 3001200.
Встановлення титру. 25.0 мл приготованого розчину 5.0 тміді(ІІ) сульфату Ррозчиняють у воді Рі доводять
калію йодату доводять водою Рдо об'єму 100.0 мл. До об'єм розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл.
20.0 мл одержаного розчину додають 2 г калію йоди-
ду Р, 10 мл кислоти сірчаної розведеної Р і титрують Встановлення титру. До 20.0 мл приготованого розчи-
0.1 М розчином натрію тіосульфату, використовуючи ну міді сульфату додають 2 г натрію ацетату Р, 0.1 мл
як індикатор 1 мл розчину крохмалю Р, який додають розчину піридилазонафтолу Рі титрують 0.02 М розчи-
наприкінці титрування. ном натрію едетату до змінення забарвлення від фіо-
летово-синього до яскраво-зеленого. Поблизу точки
0.001 М розчин калію йодиду. 3009200. еквівалентності титрують повільно.
10.0 мл розчину 166г/л калію йодиду Рдоводять водою Р 0.1 М розчин натрію арсеніту. 3005800.
до об'єму 100.0 мл. 5 мл одержаного розчину доводять
водою РПО об'єму 500.0 мл. 4.946 г арсену(ІН) оксиду РО, у перерахунку на As2O3,
розчиняють у суміші 20 мл розчину натрію гідроксиду
0.02 М розчин калію перманганату. 3005300. концентрованого Рі 20 мл води Р, доводять об'єм роз-
чину водою Р до 400.0 мл і нейтралізують кислотою
3.2 г калію перманганату Р розчиняють у воді Р і дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до хлористоводневою розведеною Р за лакмусовим папе-
1000.0 мл; одержаний розчин нагрівають на водяній ром Р. Розчиняють в одержаному розчині 2 г натрію
бані протягом 1 год, охолоджують і фільтрують крізь гідрокарбонату Р і доводять об'єм розчину водою Рдо
скляний фільтр. 500.0 мл.
Встановлення титру. До 20.0 мл приготованого роз- 1 М розчин натрію гідроксиду. 3006300.
чину калію перманганату додають 2 г калію йодиду Р,
10 мл кислоти сірчаної розведеної Р і титрують 42 г натрію гідроксиду Р розчиняють у воді, вільній від
0.1 М розчином натрію тіосульфату, використовуючи вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са-
як індикатор 1 мл розчину крохмалю Р, який додають мим розчинником до 1000.0 мл.
наприкінці титрування. Встановлення титру. 20.0 мл приготованого розчину
Титр установлюють безпосередньо перед використан- натрію гідроксиду титрують 1 М розчином кислоти
ням. хлористоводневої, використовуючи індикатор, зазна-
Зберігають у захищеному від світла місці. чений у методиці кількісного визначення з викорис-
танням / М розчину натрію гідроксиду.
0.1 М розчин літію метилату. 3003300. Якщо необхідне використання розчину натрію гідро-
0.694 г літію Р розчиняють у 150 мл метанолу безвод- ксиду, вільного від альдегідів, його готують таким чи-
ного Р і доводять об'єм розчину толуолом Р до ном. Розчиняють натрію гідроксид Ру воді Рдо одер-
1000.0 мл. жання розчину від 400 г/л до 600 г/л і залишають сто-
яти. Прозору рідину над осадом зливають, захищаючи
Встановлення титру. До 10 мл диметилформаміду Р від дії вуглецю діоксиду, розводять водою, вільною від
додають 0.05 мл розчину 3 г/л тимолового синього Ру вуглецю діоксиду, Р до необхідної молярності. Розчин
метанолі Р і титрують приготованим розчином літію має витримувати таке випробування. Титрують 20.0 мл
метилату до одержання синього забарвлення розчину. розчину кислоти хлористоводневої тієї самої моляр-
Негайно додають 0.200 г кислоти бензойної РО, пе- ності, що й приготований розчин натрію гідроксиду,
ремішують до розчинення й титрують приготованим використовуючи як індикатор 0.5 мл розчину фенол-
розчином літію метилату до повторного одержання
синього забарвлення розчину. Під час титрування роз- фталеїну Р. У точці еквівалентності додають невелику
чин захищають від атмосферного вуглецю діоксиду. кількість кислоти, необхідну для зникнення рожевого
Титр розчину літію метилату встановлюють за об'ємом забарвлення; концентрують розчин до 20 мл кип'я-
титранту, витраченим у повторному титруванні. тінням; під час кип'ятіння додають кислоту в
кількості, необхідній для зникнення рожевого забарв-
Титр установлюють безпосередньо перед використан- лення, яке не має поновлюватися при тривалому
ням. кип'ятінні. Об'єм витраченої кислоти не має переви-
1 мл 0.1 М розчину літію метилату відповідає 12.21 мг щувати 0.1 мл.
С7Н602.
0.1 М розчин натрію гідроксиду. 3006600.
0.1 М розчин магнію хлориду. 3003400. 100.0 мл / М розчину натрію гідроксиду доводять во-
20.33 г магнію хлориду Р розчиняють у воді Р і доводять дою, вільною від вуглецю діоксиду, Р до об'єму
об'єм розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл. 1000.0 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 293


4.2. Реактиви, титровані розчини для об'ємного аналізу

Встановлення титру. Проводять титрування, як Встановлення титру. До 10 мл диметилформаміду Р


зазначено для 1 Мрозчину натрію гідроксиду, викори- додають 0.05 мл розчину 3 г/л тимолового синього Ру
стовуючи 0.1 М розчин кислоти хлористоводневої. метанолі Р і титрують приготованим розчином натрію
метилату до одержання синього забарвлення розчину.
0.1 М розчин натрію гідроксиду етанольний. 3007000. Негайно додають 0.200 г кислоти бензойної РО, пе-
До 250 мл етанолу Р додають 3.3 г розчину натрію ремішують до розчинення й титрують приготованим
гідроксиду концентрованого Р. розчином натрію метилату до повторного одержання
синього забарвлення розчину. Під час титрування роз-
Встановлення титру. 0.200 г кислоти бензойної РО чин захищають від атмосферного вуглецю діоксиду.
розчиняють у 2 мл води Р\ 10 мл 96 % спирту Р і тит- Титр розчину натрію метилату встановлюють за
рують приготованим розчином натрію гідроксиду ета- об'ємом титранту, витраченого у повторному титру-
нольним, використовуючи як індикатор 0.2 мл розчи- ванні.
ну тимолфталеїну Р.
Титр установлюють безпосередньо перед використан-
Титр установлюють безпосередньо перед використан- ням.
ням.
1 мл 0.1 М розчину натрію метилату відповідає
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду етанольного 12.21 мгС 7 Н 6 О 2 .
відповідає 12.21 мг С 7 Н 6 О 2 .
0.1 М розчин натрію нітриту. 3007200.
0.1 М розчин натрію едетату. 3005900.
7.5 г натрію нітриту Р розчиняють у воді Р і доводять
37.5 г натрію едетату Р розчиняють у 500 мл води Р, об'єм розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл.
додають 100 мл / М розчину натрію гідроксиду й дово-
дять об'єм розчину водою У до 1000.0 мл. Встановлення титру. 0.300 г кислоти сульфанілової РО
розчиняють у 50 мл кислоти хлористоводневої розведе-
Встановлення титру. 0.120 г цинку РО розчиняють у ної Р і проводять визначення первинної ароматичної
4 мл кислоти хлористоводневої Р1 і додають 0.1 мл аміногрупи (2.5.8) електрометричне, використовуючи
бромної води Р', видаляють надлишок брому кип'ятін- приготований розчин натрію нітриту.
ням, додають розчин натрію гідроксиду розведений Рцо
слабкокислої або нейтральної реакції та проводять Титр установлюють безпосередньо перед використан-
кількісне визначення цинку методом комплексометрії ням.
(2.5.11). 1 мл 0.1 М розчину натрію нітриту відповідає 17.32 мг
\ мл 0.1 М розчину натрію едетату відповідає 6.54 мг C6H7NO3S.
Zn.
0.1 М розчин натрію перйодату. 3009500.
Зберігають у поліетиленовому контейнері.
21.4 г натрію перйодату Р розчиняють у 500 мл води Р
0.02 М розчин натрію едетату. 3006000. і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до
7.444 г натрію едетату Р розчиняють у воді Р і дово- 1000.0 мл.
дять об'єм розчину тим самим розчинником до Встановлення титру. 20.0 мл приготованого розчину
1000.0 мл. натрію перйодату поміщають у колбу з притертою
Встановлення титру. 0.100 г цинку РО розчиняють у пробкою, додають 5 мл кислоти хлорної Р, колбу за-
4 мл кислоти хлористоводневої Р1 і додають 0.1 мл кривають пробкою й перемішують. Доводять
бромної води Р; видаляють надлишок брому кип'ятін- рН (2.2.3) до 6.4 насиченим розчином натрію гідро-
ням. Переносять розчин у мірну колбу й доводять карбонату Р. Додають 10 мл розчину калію йодиду Р,
об'єм розчину водою Рцо 100.0 мл. 25.0 мл одержано- закривають пробкою, перемішують, витримують 2 хв і
го розчину поміщають у конічну колбу місткістю титрують 0.025 М розчином натрію арсеніту до одер-
500 мл і доводять водою Р до об'єму 200 мл. Додають жання ледь жовтого забарвлення, потім додають 2 мл
близько 50 мг індикаторної суміші ксиленолового оран- розчину крохмалю Р\ титрують до знебарвлення розчи-
жевого Р і гексаметилентетраміну Р до одержання ну.
фіолетово-рожевого забарвлення розчину. Додають 2 г
гексаметилентетраміну Ру надлишку. Титрують при- 0.1 М розчин натрію тіосульфату. 3007300.
готованим розчином натрію едетату до переходу 25 г натрію тіосульфату Р і 0.2 г натрію карбонату Р
фіолетово-рожевого забарвлення у жовте. розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і до-
1 мл 0.02 М розчину натрію едетату відповідає 1.308 мг водять об'єм розчину тим самим розчинником до
Zn. 1000.0 мл.
Встановлення титру. До 10.0 мл 0.033 М розчину калію
0.1 М розчин натрію метилату. 3007100. бромату додають 40 мл води Р, 10 мл розчину калію йо-
175 мл метанолу безводного Р охолоджують у льодяній диду Р, 5 мл кислоти хлористоводневої Р1 і титрують
воді і додають невеликими порціями близько 2.5 г приготованим розчином натрію тіосульфату, викорис-
щойно нарізаного натрію Р, коли метал розчиниться, товуючи як індикатор 1 мл розчину крохмалю Р, який
доводять толуолом Рдо об'єму 1000.0 мл. додають наприкінці титрування.

294 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


4.2. Реактиви, титровані розчини для об'ємного аналізу

0.1 М розчин оцтової кислоти. 3008900. Встановлення титру. 0.100 г натрію хлориду РО роз-
чиняють у 30.0 мл води Р і титрують приготованим
6.0 г кислоти оцтової льодяної Р доводять водою Р до
об'єму 1000.0 мл. розчином срібла нітрату потенціометричне (2.2.20).
1 мл 0.1 М розчину срібла нітрату відповідає 5.844 мг
Встановлення титру. До 25.0 мл приготованого роз-
NaCl.
чину кислоти оцтової додають 0.5 мл розчину фенол-
фталеїну Р і титрують 0.1М розчином натрію гідрокси- Зберігають у захищеному від світла місці.
ду.
0.001 М розчин срібла нітрату. 3009300.
0.02 М розчин ртуті нітрату. 3003500. 5.0 мл 0.1 М розчину срібла нітрату доводять водою Р
6.85 гртуті(ІІ) нітрату ^розчиняють у 20 мл / М роз- до об'єму 500.0 мл.
чину кислоти азотної та доводять об'єм розчину во-
дою />до 1000.0 мл. 0.1 М розчин тетрабутиламонію гідроксиду. 3008300.

Встановлення титру. 15.0 мг натрію хлориду РО розчи- 40 г тетрабутиламонію йодиду Р розчиняють у 90 мл


няють у 50 мл води Р і титрують приготованим розчином метанолу безводного Р, додають 20 г тонко здрібнено-
ртуті нітрату потенціометричне (2.2.20), використовую- го срібла оксиду Р і енергійно струшують протягом
чи як індикаторний електрод платиновий або ртутний, а 1 год. Центрифугують кілька мілілітрів суміші й про-
як електрод порівняння - ртуть-сульфатний. водять випробування рідини над осадом на йодиди.
При одержанні позитивної реакції додатково додають
1 мл 0.02 М розчину ртуті нітрату відповідає 2.338 мг 2 г срібла оксиду Р і струшують протягом наступних
NaCl. ЗО хв; цю процедуру повторюють доти, поки рідина не
буде вільною від йодидів, суміш фільтрують крізь
0.5 М розчин сірчаної кислоти. 3007800. тонкий скляний фільтр і промивають реакційну посу-
28 мл кислоти сірчаної Р змішують із водою Р і дово- дину й фільтр трьома порціями толуолу Р по 50 мл
дять об'єм розчину тим самим розчинником до кожна. До одержаного фільтрату додають промивний
1000.0 мл. толуол і доводять толуолом Р до об'єму 1000.0 мл.
Крізь розчин пропускають сухий азот, вільний від вуг-
Встановлення титру. 1.000 г натрію карбонату РО лецю діоксиду, протягом 5 хв.
розчиняють у 50 мл води Р, додають 0.1 мл розчину ме-
тилового оранжевого Р і титрують приготованим роз- Встановлення титру. До 10 мл диметилформаміду Р
чином кислоти сірчаної до появи червонувато-жовтого додають 0.05 мл розчину 3 г/л тимолового синього Р у
забарвлення. Кип'ятять близько 2 хв; розчин знову на- метанолі Рі титрують приготованим розчином тетра-
буває жовтого забарвлення, охолоджують і титрують бутиламонію гідроксиду до одержання чистого си-
знову до повторної появи червонувато-жовтого за- нього забарвлення розчину. Негайно додають 0.200 г
барвлення. кислоти бензойної РО, перемішують до розчинення й
титрують приготованим розчином тетрабутиламонію
1 мл 0.5 Мрозчину кислоти сірчаної відповідає 53.00 мг гідроксиду знову до одержання чистого синього за-
Na2CO3. барвлення розчину. Титр розчину тетрабутиламонію
гідроксиду встановлюють за об'ємом титранту, витра-
0.05 М розчин сірчаної кислоти. 3008000. ченого у повторному титруванні.
100.0 мл 0.5 М розчину кислоти сірчаної доводять во- Титр установлюють безпосередньо перед використан-
дою Рцо об'єму 1000.0 мл. ням.
Встановлення титру. Визначення проводять, як за- 1 мл 0.1 М розчину тетрабутиламонію гідроксиду
значено для 0.5 М розчину кислоти сірчаної, викорис- відповідає 12.21 мгС 7 Н 6 О 2 .
товуючи 0.100 г натрію карбонату РО, розчиненого у
20 мл води Р. 0.1 М розчин тетрабутиламонію гідроксиду у 2-пропа-
\мл 0.05 М розчину кислоти сірчаної відповідає 5.30 мг нолі. 3008400.
Na2C03. Готують, як зазначено для 0.1М розчину тетрабутил-
амонію гідроксиду, використовуючи як розчинник
0.1 М розчин свинцю нітрату. 3003100.
2-пропанол Р замість толуолу Р; титр установлюють,
33г свинцю нітрату Р розчиняють у воді Р і доводять як зазначено для 0.1 М розчину тетрабутиламонію
об'єм розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл. гідроксиду.
Встановлення титру. До 20.0 мл приготованого роз-
6 М розчин хлористоводневої кислоти. 3001500.
чину свинцю нітрату додають 300 мл води Р і прово-
дять визначення свинцю методом комплексометрії 618.0 г кислоти хлористоводневої /"доводять водою Р
(2.5.11). до об'єму 1000.0 мл.

0.1 М розчин срібла нітрату. 3005600. З М розчин хлористоводневої кислоти. 3001600.


17.0 г срібла нітрату Р розчиняють у воді Р і доводять 309.0 г кислоти хлористоводневої Р доводять водою Р
об'єм розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл. до об'єму 1000.0 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 295


4.2. Реактиви, титровані розчини для об'ємного аналізу

2 М розчин хлористоводневої кислоти. 3001700. катор 0.05 мл розчину кристалічного фіолетового Р.


Вимірюють температуру розчину хлорної кислоти під
206.0 г кислоти хлористоводневої Р доводять водою Р
час титрування. Якщо температура, при якій прово-
до об'єму 1000.0 мл.
диться кількісне визначення, відрізняється від тем-
ператури, при якій було встановлено титр 0.1 М роз-
1 М розчин хлористоводневої кислоти. 3001800.
чину кислоти хлорної, тоді об'єм (V,), необхідний для
103.0 г кислоти хлористоводневої Р доводять водою Р кількісного визначення, обчислюють за формулою:
до об'єму 1000.0 мл.
Встановлення титру. 1.000 г натрію карбонату РО Vc = V[l + (/j - f 2 )0.0011],
розчиняють у 50 мл води Р, додають 0.1 мл розчину ме-
тилового оранжевого Р і титрують приготованим роз- де:
чином кислоти хлористоводневої до появи червонува- ti - температура, при якій установлюють титр;
то-жовтого забарвлення. Кип'ятять протягом 2 хв; t2 - температура, при якій проводять кількісне
розчин знову набуває жовтого забарвлення, охолод- визначення;
жують і продовжують титрування до появи червонува- V - об'єм, витрачений на титрування фактично, у
то-жовтого забарвлення. мілілітрах.
1 мл / М розчину кислоти хлористоводневої відповідає 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 20.42 мг
53.00 мг Na2CO3. С8Н5К04.

0.1 М розчин хлористоводневої кислоти. 3002100. 0.05 М розчин хлорної кислоти. 3004000.
100.0 мл 1 М розчину кислоти хлористоводневої дово- 50.0 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної доводять кисло-
дять водою Рдо об'єму 1000.0 мл. тою оцтовою безводною Рдо об'єму 100.0 мл.
Встановлення титру. Проводять титрування, як за- 0.1 М розчин церію сульфату. 3001100.
значено для 1 М розчину кислоти хлористоводневої,
використовуючи 0.100 г натрію карбонату РО, розчи- 40.4 г церію(ІУ) сульфату Р розчиняють у суміші
неного у 20 мл води Р. 500 мл води Р і 50 мл кислоти сірчаної Р; охолоджують
і доводять об'єм розчину водою Рдо 1000.0 мл.
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлористоводневої
відповідає 5.30 мг Na2CO3. Встановлення титру. До 25.0 мл приготованого роз-
чину церію сульфату додають 2.0 г копію йодиду Р,
0.1 М розчин хлористоводневої кислоти у спирті. 150 мл води Р і негайно титрують 0.1 М розчином
3008800. натрію тіосульфату, використовуючи як індикатор
1 мл розчину крохмалю Р.
9.0 мл кислоти хлористоводневої Р доводять
96 % спиртом, вільним від альдегідів, Р до об'єму 0.05 М розчин цинку хлориду. 3008500.
1000.0 мл.
6.82 г цинку хлориду Р, зваженого із відповідними за-
0.1 М розчин хлорної кислоти. 3003900. побіжними заходами, розчиняють у воді Р. Якщо не-
обхідно, по краплях додають кислоту хлористоводневу
8.5 мл кислоти хлорної Р поміщають у мірну колбу, яка розведену Р до зникнення опалесценції та доводять
містить близько 900 мл кислоти оцтової льодяної Р, і об'єм розчину водою Рдо 1000.0 мл.
перемішують. Додають ЗО мл оцтового ангідриду Р, до-
водять об'єм розчину кислотою оцтовою льодяною Р Встановлення титру. До 20.0 мл приготованого роз-
до 1000.0 мл, перемішують і залишають на 24 год. чину цинку хлориду додають 5 мл кислоти оцтової
розведеної Р і проводять визначення цинку методом
Визначають вміст води (2.5.12) без додавання метано- комплексометрії (2.5.11).
лу та, якщо необхідно, доводять вміст води від 0.1 % до
0.2 % додаванням оцтового ангідриду Р або води Р. За- 0.1 М розчин цинку сульфату. 3008600.
лишають на 24 год. 29 г цинку сульфату Р розчиняють у воді Р і доводять
Встановлення титру. 0.350 г калію гідрофталату РО об'єм розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл.
розчиняють у 50 мл кислоти оцтової безводної Р, як- Встановлення титру. До 20.0 мл приготованого роз-
що необхідно, обережно нагріваючи. Охолоджують, чину цинку сульфату додають 5 мл кислоти оцтової
захищаючи від повітря, і титрують приготованим розведеної Р і проводять визначення цинку методом
розчином кислоти хлорної, використовуючи як інди- комплексометрії (2.5.11).

296 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

і.
Загальні тексти

5. ЗАГАЛЬНІ ТЕКСТИ рилізація). При використанні повністю валідованого


методу кінцевої стерилізації — стерилізації парою, су-
хим жаром або іонізуючим випромінюванням — за уз-
5.1.1. МЕТОДИ ПРИГОТУВАННЯ СТЕРИЛЬНИХ годженням із відповідним компетентним уповноваже-
ПРОДУКТІВ ним органом допускається параметричний випуск
серії стерильного продукту, при якому висновок про
Під стерильністю розуміють відсутність життєздатних якість серії приймається на підставі даних про процес
мікроорганізмів. Стерильність не може бути гаранто- стерилізації, а не результатів випробування на сте-
вана випробуванням на стерильність; вона має забез- рильність.
печуватися належним чином валідованим процесом
виробництва. Важливо, щоб при вивченні впливу ви- У тих випадках, коли неможливо здійснити кінцеву
браної процедури стерилізації на продукт (включаючи стерилізацію, використовують фільтрацію крізь
контейнер і закупорювальні засоби) було підтвердже- фільтри, здатні затримувати бактерії, або виробництво
но її ефективність, а також збереження цілісності про- за асептичних умов. По можливості при цьому треба
дукту. Процедура стерилізації має бути валідована до її проводити додаткову обробку продукту (наприклад,
застосування на практиці. Рекомендується вибирати нагрівання) у контейнері. У всіх випадках контейнер і
контейнер, що дає змогу використовувати оптималь- закупорювальні засоби мають забезпечувати збере-
ний режим стерилізації. Найменше порушення валідо- ження стерильності продукту протягом терміну при-
ваного процесу стерилізації спричиняє ризик одер- датності.
жання нестерильного або неякісного продукту. По-
вторну валідацію варто проводити щоразу при вне- СТУПІНЬ НАДІЙНОСТІ СТЕРИЛІЗАЦІЇ (СНС)
сенні змін у процедуру стерилізації, у тому числі при
зміні об'єму продукту, стерилізованого за один раз. Утих випадках, коли це можливо, для методів, наведе-
них нижче, зазначають "ступінь надійності сте-
При проектуванні виробничого процесу треба врахо- рилізації" (СНС). Неможливо гарантувати або довес-
вувати принципи належної виробничої практики (ви- ти, що стерильність досягнута для кожної одиниці з
кладені, наприклад, в Інструкції Європейського великої кількості одиниць, підданих стерилізації.
Співтовариства з GMP), у тому числі: Процес інактивації мікроорганізмів фізичними або
— залучення кваліфікованого персоналу, що має хімічними методами описується експоненціальним
належну підготовку; законом, отже, завжди існує ймовірність виживання
— використання відповідних приміщень; мікроорганізмів у процесі стерилізації. У конкретному
— використання підхожого виробничого обладнан- випадку ця ймовірність визначається кількістю, ви-
ня, яке легко очищається і стерилізується; дом і стійкістю мікроорганізмів, а також середови-
— вживання адекватних заходів для зведення до щем, в якому мікроорганізми знаходяться у процесі
мінімуму біозабруднень перед стерилізацією; обробки. Під СНС процесу стерилізації розуміють
— використання валідованих процедур на всіх кри- ступінь надійності, з якою може бути гарантовано сте-
тичних стадіях виробництва; рильність усіх одиниць у серії. Для конкретного про-
— моніторинг навколишнього середовища і прове- цесу СНС визначають як можливість наявності несте-
дення контролю на проміжних стадіях. рильної одиниці у сукупності одиниць, підданих сте-
рилізації. Наприклад, СНС=10 6 означає, що у
Необхідні заходи для зведення до мінімуму біозабруд- підданій стерилізації серії готового продукту об'ємом
нень перед стерилізацією включають використання 106 одиниць існує ймовірність виявити не більше од-
інгредієнтів з низьким рівнем мікробного забруднен- ного життєздатного мікроорганізму. СНС процесу
ня. Для інгредієнтів, які внаслідок свого походження, стерилізації для конкретного продукту встановлюють
природи або методу приготування зазнають мікробно- у ході належного процесу валідації.
го забруднення, можуть бути рекомендовані
мікробіологічний моніторинг і установлення допусти-
мих меж мікробного забруднення. МЕТОДИ І УМОВИ СТЕРИЛІЗАЦІЇ

Методи, описані нижче, застосовні головним чином для Стерилізація може бути проведена одним з методів,
інактивації або усунення бактерій, дріжджових і описаних нижче. Допускається модифікувати або
плісеневих грибів. Для продуктів тваринного походжен- комбінувати ці методи за умови проведення валідації
ня або одержаних від людини, а також у тих випадках, вибраної процедури стерилізації як щодо її ефектив-
коли такі продукти використовуються в процесі ви- ності, так і щодо збереження цілісності продукту, у то-
робництва, при валідації виробничого процесу треба до- му числі контейнера і закупорювальних засобів.
вести, що використовувані методи придатні для інак-
тивації або усунення відповідних вірусних забруднень. При застосуванні будь-якого з методів стерилізації
Рекомендації з цих питань наведені, наприклад, у треба проводити моніторинг на критичних стадіях
відповідних "Інструктивних указаннях Європейського процесу з метою підтвердити, що необхідні умови сте-
Співтовариства ". рилізації забезпечуються для всієї серії протягом усьо-
го процесу стерилізації. Цю вимогу треба виконувати в
У всіх випадках, коли це можливо, стерилізацію про- усіх випадках, у тому числі при використанні стан-
дукту треба проводити у контейнері (кінцева сте- дартних умов.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 297


Загальні тексти

Кінцева стерилізація. При проведенні кінцевої сте- вані процедури і запобіжні заходи мають забез-
рилізації треба враховувати неоднорідність фізичних і печувати СНС не більше 10Л
хімічних (якщо вони мають відношення до процесу
стерилізації) умов всередині стерилізаційної камери. Сухожарову стерилізацію здійснюють у сухожаровій
Для кожної конфігурації завантаження контейнерів шафі, оснащеній пристроєм для примусової цирку-
певного типу або розміру треба визначити зону сте- ляції повітря, або за допомогою іншого обладнання,
рилізаційної камери, найменш доступну для сте- спеціально призначеного для цих цілей. Стерилізатор
рилізуючого агента (наприклад, зону у паровому сте- треба завантажувати таким чином, щоб забезпечити
рилізаторі з найменшою температурою). Для підтвер- однорідність температури у межах усього завантажен-
дження того, що кожне із завантажень буде оброблене ня. Температуру у стерилізаторі вимірюють, як прави-
належним чином, треба також визначити можливу ло, за допомогою термочутливих елементів, поміще-
найменшу летальність мікроорганізмів у ході циклу них у контрольні контейнери, і додаткових термоеле-
стерилізації і підтвердити відтворюваність процесу ментів, розташованих у зоні завантаженого стериліза-
стерилізації. тора з найменшою температурою (визначеною попе-
редньо). У ході кожного циклу стерилізації реєструють
Після остаточного вибору режиму кінцевої сте- температуру підхожим способом.
рилізації у повсякденній практиці треба при можли-
вості поповнювати інформацію про хід процесу сте- Якщо передбачена біологічна оцінка, її проводять з
рилізації шляхом моніторингу і реєстрації підхожим використанням підхожих біологічних індикаторів
способом фізичних і хімічних (якщо вони мають (5.1.2).
відношення до процесу стерилізації) умов, у яких зна- Сухожарову стерилізацію при температурі більше
ходиться стерилізований матеріал у стерилізаційній 220 °С проводять для стерилізації скляного посуду і
камері у ході кожного циклу стерилізації. усунення пірогенів. У цьому випадку замість викорис-
тання біологічних індикаторів має бути доведене
Парова стерилізація (автоклавування). Найкраще, як- зменшення кількості термостійких ендотоксинів на
що можливо, проводити стерилізацію насиченою па- три порядки (5.1.2).
рою під тиском, особливо при стерилізації готових
лікарських засобів у вигляді водних розчинів. Стан- Радіаційна стерилізація. Цей вид стерилізації здійсню-
дартні умови при такому методі кінцевої стерилізації ють шляхом опромінення продукту іонізуючим ви-
готових лікарських засобів у вигляді водних розчинів промінюванням. Це може бути або гама-випроміню-
такі: прогрівання при температурі не менше 121 °С вання, джерелом якого є підхожий радіоактивний ізо-
протягом 15 хв. Допускається використовувати інші топ (наприклад, кобальт-60), або пучок електронів,
поєднання часу і температури, якщо достатньо пере- прискорених за допомогою підхожого прискорювача.
конливо доведено, що вибраний режим при рутинно-
му застосуванні забезпечує необхідний і відтворюва- У деяких країнах є інструктивні документи, що регла-
ний рівень летальності мікроорганізмів у рамках уста- ментують використання іонізуючого випромінювання
новлених допусків. Використовувані процедури і за- для стерилізації, наприклад, відповідні "Інструктивні
побіжні заходи мають забезпечувати СНС не більше указання Європейського Співтовариства".
10*. Рекомендації щодо проведення валідації з вико- Для цього методу кінцевої стерилізації стандартна
ристанням концепції F0 (5.1.5). увібрана доза становить 25 кГр. Можуть бути викорис-
У ході процесу стерилізації треба реєструвати фізичні тані інші дози, якщо достатньо переконливо доведе-
умови (температуру і тиск) у камері парового сте- но, що вибраний режим при рутинному застосуванні
рилізатора. Температуру, як правило, вимірюють за забезпечує необхідний і відтворюваний рівень леталь-
допомогою термочутливих елементів, які поміщають у ності мікроорганізмів у рамках установлених допусків.
контрольні контейнери. Додаткові термоелементи Використовувані процедури і запобіжні заходи мають
поміщають у зоні завантаженої камери з найменшою забезпечувати СНС не більше 10'6.
температурою (визначеною попередньо). У ході кож- У процесі стерилізації треба постійно здійснювати
ного циклу стерилізації треба реєструвати умови сте- вимірювання увібраного продуктом випромінювання
рилізації, наприклад, у вигляді температурних діаграм за допомогою установлених дозиметричних методів,
або іншим підхожим способом. що не залежать від дози. Дозиметри треба калібрувати
Якщо передбачена біологічна оцінка, її проводять з по відношенню до стандартного джерела на еталонній
використанням підхожих біологічних індикаторів радіаційній установці безпосередньо після одержання
(5.1.2). від постачальника, а потім через певні проміжки часу,
що не перевищують одного року.
Сухожарова стерилізація. При такому методі кінце- Якщо передбачена біологічна оцінка, її проводять із
вої стерилізації стандартними умовами є: прогріван- використанням підхожих біологічних індикаторів
ня при температурі не менше 160 °С протягом не (5.1.2.).
менше 2 год. Допускається використовувати інші
поєднання часу і температури, якщо достатньо Газова стерилізація. Цей метод стерилізації допус-
переконливо доведено, що вибраний режим при кається використовувати лише у тому випадку, коли
рутинному застосуванні забезпечує необхідний не можуть бути застосовані інші методи. При цьому
і відтворюваний рівень летальності мікроорганіз- має бути забезпечене проникнення газу і вологи у про-
мів у рамках установлених допусків. Використову- дукт, що стерилізується, а також подальше видалення

298 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Загальні тексти

газу способом, що дозволяє знизити концентрацію га- могою випробувань, відповідних типу фільтра і стадії
зу і продуктів його перетворень у продукті, який сте- перевірки, наприклад, випробуванням точки буль-
рилізується, до рівня, що не викликає токсичних башки, витримуваного тиску або швидкості дифузії.
ефектів при використанні продукту. Спосіб видалення
У зв'язку з тим, що при проведенні стерилізуючої
газу має бути попередньо обгрунтований. Відповідні фільтрації існують додаткові потенційні фактори ри-
рекомендації у випадку використання оксиду етилену зику у порівнянні з іншими методами стерилізації, ре-
наведені, наприклад, у відповідних "Інструкційних комендується проводити попередню фільтрацію крізь
указаннях Європейського Співтовариства". утримуючий бактерії фільтр у тих випадках, коли
Там, де це можливо, при проведенні стерилізації треба низький рівень біозабруднень не може бути забезпече-
вимірювати і реєструвати концентрацію газу, відносну ний іншими засобами.
вологість, температуру і тривалість процесу. Вимірю-
вання треба проводити у тих зонах, де умови стери-
лізації досягаються найгірше, що встановлюють у ході ВИРОБНИЦТВО ЗА АСЕПТИЧНИХ УМОВ
валідації.
Метою виробництва за асептичних умов є збереження
Для кожного завантаження визначають ефективність стерильності продукту, виготовленого з компонентів,
стерилізації з використанням підхожого біологічного кожний з яких був попередньо простерилізований од-
індикатора (5.1.2). ним з методів, описаних вище. Це досягається шляхом
Перед випуском кожної серії треба проводити кон- використання умов і обладнання, призначених для за-
троль стерильності на відповідній кількості зразків побігання мікробному забрудненню. За асептичних
(2.6.1). умов можуть здійснюватися такі стадії виробничого
процесу, як наповнення контейнерів і закупорювання,
Фільтрація. Деякі продукти, що не підлягають змішування інгредієнтів з наступним асептичним на-
кінцевій стерилізації, можуть бути піддані фільтрації повненням і асептичним закупорюванням.
крізь фільтри, придатність яких попередньо доведена Для збереження стерильності інгредієнтів складу і го-
шляхом мікробіологічних випробувань із викори- тового лікарського засобу в ході виробничого процесу
станням підхожих тест-мікроорганізмів, напри- особливу увагу треба приділяти:
клад, суспензії Pseudomonas diminuta (ATCC 19146, — стану навколишнього середовища;
NCIMB 11091 або СІР 103020). При випробуванні ре- — персоналу;
комендується використовувати концентрацію мікро- — критичним поверхням;
організмів не менше 107 КУО/см2 активної поверхні — стерилізації контейнерів/закупорювальних засобів
фільтру. Суспензію мікроорганізмів рекомендується і передавальним процедурам;
готувати у триптонно-соєвому бульйоні. Після прохо- — граничному термінові зберігання лікарського засо-
дження крізь фільтр бульйон збирають, дотримую- бу до наповнення контейнера.
чись правила асептики, й інкубують за аеробних умов
Валідація процесу включає належну перевірку всього
при температурі 32 °С. При виробництві таких про-
переліченого вище, а також систематичний контроль
дуктів вимагаються спеціальні запобіжні заходи. Ор-
за допомогою імітаційних тестів з використанням жи-
ганізація процесу виробництва і стан навколишнього
вильного середовища, яке інкубують і досліджують на
середовища мають забезпечувати мінімальний ризик наявність мікробного забруднення (тести наповнення
мікробного забруднення, їх треба регулярно піддавати
живильними середовищами). На додаток до цього пе-
належному моніторингу. Обладнання, контейнери, ред випуском кожної серії будь-якого лікарського за-
закупорювальні засоби і, по можливості, інгредієнти собу, простерилізованого методом фільтрації/або ви-
треба піддавати належній стерилізації. Рекомен- готовленого за асептичних умов, треба проводити ви-
дується проводити фільтрацію безпосередньо перед пробування стерильності на відповідній кількості
стадією наповнення контейнерів. Операції, які ідуть зразків (2.6.1).
за стадією фільтрації, необхідно проводити за асеп-
тичних умов.
Розчини пропускають крізь мембранні фільтри, здатні
утримувати бактерії, з номінальним розміром пор не 5.1.2. БІОЛОГІЧНІ ІНДИКАТОРИ СТЕРИЛІЗАЦІЇ
більше 0.22 мкм, допускається використовувати
фільтри інших типів, що не поступаються ефек- Біологічні індикатори — це стандартизовані препара-
тивністю. Треба здійснювати належні заходи для за- ти певних мікроорганізмів, використовувані для
побігання втратам розчиненої речовини в результаті ад- оцінки ефективності процедури стерилізації.
сорбції на фільтрі, а також вивільнення утриманих Біологічний індикатор, як правило, являє собою по-
пуляцію спор бактерій, нанесених на інертний носій,
фільтром забруднень. Треба враховувати рівень біоза-
наприклад, смужку фільтрувального паперу, скляну
бруднень до початку фільтрації, пропускну здатність
фільтра, об'єм серії і тривалість фільтрації. Термін ви-
пластинку або пластикову пробірку. Інокульований
носій ізолюють таким чином, щоб запобігти його по-
користання фільтра не має перевищувати часу, встанов-
шкодженню або забрудненню, але водночас забезпе-
леного при валідації для даного фільтра у поєднанні з
чити контакт стерилізуючого агента з мікроорганізма-
конкретним фільтрованим лікарським засобом.
ми. Суспензії спор можуть знаходитися у герметичне
Цілісність готового до застосування стерилізуючого закритих ампулах. Біологічні індикатори готують та-
фільтра перевіряють до і після використання за допо- ким чином, щоб існувала можливість їх зберігання за

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 299


Загальні тексти

певних умов, при цьому має бути зазначений термін призводити до повної загибелі еталонних тест-мікро-
придатності. організмів.

Допускається безпосередньо інокулювати рідкий про- 2. Сухожарова стерилізація. Для приготування біо-
дукт, який підлягає стерилізації, або рідкий продукт, логічних індикаторів рекомендуються спори Bacillus
аналогічний стерилізованому, мікроорганізмами того subtilis (наприклад, var. niger АТСС 9372, NCIMB 8058
самого виду, який використовується для виробництва або СІР 77.18). Число життєздатних спор має переви-
біологічних індикаторів. У цьому випадку має бути до- щувати ІхІО 5 на носій. Величина D при температурі
ведено, що лікарський засіб не чинить інгібуючої дії 160 °С становить близько 5-Ю хв. Для стерилізації і
на спори, особливо на їх проростання. депірогенізації скляного обладнання часто викорис-
товують сухий жар при температурі більше 220 °С. У
Для біологічного індикатора зазначають такі характе- цьому випадку замість використання біологічних
ристики: вид бактерій, використовуваних як еталонні індикаторів може бути доведене зниження кількості
мікроорганізми, номер штаму у вихідній колекції, термостійких бактеріальних ендотоксинів на три по-
число життєздатних спор, що припадають на носій і рядки.
величину D. Величина D — це значення параметра
стерилізації (тривалість або увібрана доза), що забез- 3. Радіаційна стерилізація. Біологічні індикатори мо-
печує зниження числа життєздатних клітин мікроор- жуть використовуватися для моніторингу поточних
ганізмів до 10 % від їх початкового числа. Величина D операцій як додаткова можливість оцінки ефектив-
має значення для строго визначених експерименталь- ності установленої дози випромінювання, особливо у
них умов стерилізації. Біологічний індикатор має випадку стерилізації прискореними електронами. Ре-
містити тільки зазначені мікроорганізми. Допус- комендуються спори Bacillus pumilus (наприклад,
кається використання біологічних індикаторів, які АТСС 27.142, NCTC 10327, NCIMB 10692 або СІР
містять більше одного виду бактерій на одному носії. 77.25). Число життєздатних спор має становити
Має бути зазначена інформація про необхідне жи- більше ІхЮ 7 спор на носій. Величина D має станови-
вильне середовище і умови інкубації. ти більше 1.9 кГр. Потрібно переконатися, що після
опромінення біологічного індикатора дозою 25 кГр
Індикатори рекомендується розміщувати у зонах, най- (мінімальна увібрана доза) ріст еталонних мікроор-
менш доступних для стерилізуючого агента. Ці зони ганізмів не спостерігається.
визначають емпірично або на підставі попередніх
фізичних вимірювань, якщо такі можливі. Після за- 4. Газова стерилізація. Використання біологічних інди-
вершення дії стерилізуючого агента носії спор перено- каторів необхідне при проведенні усіх процедур газо-
сять у живильне середовище, дотримуючись правила вої стерилізації: як при валідації циклів стерилізації,
асептики для запобігання мікробному забрудненню у так і при проведенні рутинних операцій. Число
процесі випробування. Допускається використання життєздатних спор має становити більше 5x105 на
індикаторів, у яких ампула з живильним середовищем носій. У випадку застосування водню пероксиду і кис-
поміщена безпосередньо в упаковці, що захищає іно- лоти пероцтової рекомендується використову-
кульований носій. вати спори Bacillus stearothermophilus (наприклад,
АТСС 7953, NCTC 10007, NCIMB 8157 або СІР 52.81),
Вибір тест-мікроорганізму для біологічних індика- при застосуванні оксиду етилену і формальдегіду ре-
торів здійснюють із урахуванням таких вимог: комендується використовувати спори Bacillus subtilis
— стійкість тест-штаму стосовно конкретного ме- (наприклад, var. niger АТСС 9372, NCIMB 8058 або
тоду стерилізації має бути велика у порівнянні зі СІР 77.18). Для кожної конкретної процедури мають
стійкістю усіх патогенних мікроорганізмів та бути відомі параметри стійкості тест-мікроорганізму.
мікроорганізмів, які можуть забруднювати продукт; Наприклад, при використанні оксиду етилену величи-
— тест-штам має бути непатогенним; на D складає більше 2.5 хв для циклу стерилізації з
— тест-штам має легко культивуватися. такими параметрами: концентрація оксиду етилену
600 мг/л, температура 54 °С і відносна вологість 60 %.
Якщо після інкубації спостерігається ріст підданих Потрібно переконатися, що після 60-хвилинного цик-
стерилізації еталонних мікроорганізмів, це свідчить лу стерилізації із зазначеними параметрами не спос-
про незадовільно проведену процедуру стерилізації. терігається ріст еталонних мікроорганізмів, тоді як
після 15-хвилинного циклу при більш низькій темпе-
1. Парова стерилізація. Біологічні індикатори, призна-
ратурі (600 мг/л, ЗО °С, 60 %) життєздатні спори
чені для контролю стерилізації парою, рекомен- зберігаються. Біологічний індикатор має дозволяти
дується використовувати при валідації циклів сте- виявити недостатню вологість у стерилізаторі й про-
рилізації. Рекомендується використовувати спори дукті, щоб гарантувати інактивацію зневоднених
Bacillus stearothermophilus (наприклад, АТСС 7953, мікроорганізмів. Життєздатність спор має зберігатися
NCTC 10007, NCIMB 8157 або СІР 52.81). Число при впливі на індикатор оксиду етилену (600 г/л,
життєздатних спор має перевищувати 5x10 5 на носій. 54 °С, 60 хв) без зволоження.
Величина D при температурі 121 °С має становити
більше 1.5 хв. При обробці біологічного індикатора
парою при температурі (121±1) °С протягом 6 хв має
спостерігатися збереження життєздатних спор, а об-
робка при тій самій температурі протягом 15 хв має

300 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

J.
Загальні тексти

5.1.3. ЕФЕКТИВНІСТЬ АНТИМІКРОБНИХ потрібного ступеня захисту готових лікарських засобів


КОНСЕРВАНТІВ (див. Табл. 5.1.3.-1/2/3).

Якщо готовий лікарський засіб сам по собі не має до- Тест-мікроорганізми


статньої антимікробної активності, до його складу мо-
жуть бути введені антимікробні консерванти, що Pseudomonas aeruginosa ATCC 9027; NCIMB 8626;
особливо важливо для лікарських засобів у вигляді СІР82.118.
водних розчинів. Оскільки мікробне забруднення мо- Staphylococcus aureus ATCC 6538; NCTC 10788;
же викликати інфікування пацієнта або псування го- NCIMB9518;CIP4.83.
тового лікарського засобу, антимікробні консерванти
призначені для запобігання розмноженню мікроор- Candida albicans ATCC 10231; NCPF3179;
ганізмів або обмеження мікробної забрудненості гото- IP 48.72.
вого лікарського засобу в процесі зберігання і застосу- Aspergillus niger ATCC 16404; I M I 149007;
вання, особливо у випадку використання багатодозо- IP 1431.83.
вих конейнерів. Антимікробні консерванти не мають
використовуватися як альтернатива належній вироб- При випробуванні використовують монокультури пе-
ничій практиці. релічених мікроорганізмів. У разі необхідності вико-
ристовують також мікроорганізми, які можуть являти
Ефективність антимікробного консерванта може по- ймовірне мікробне забруднення готового лікарського
силюватися або послаблюватися в результаті взаємодії засобу. Наприклад, при випробуванні усіх готових
з діючою речовиною або іншими компонентами гото- лікарських засобів для орального застосування реко-
вого лікарського засобу, а також із пакувальними або мендується використовувати Escherichia coli (ATCC
закупорювальними матеріалами. Тому протягом тер- 8739; NCIMB 8545; С1Р 53.126), а при випробуванні
міну придатності треба контролювати антимікробну готових лікарських засобів для орального застосуван-
активність готового лікарського засобу, що збері- ня, що містять високі концентрації цукру, — Zygosac-
гається у контейнері, з метою доказу того, що вона не charomyces rouxii (NCYC 381; IP 2021. 92).
знижується у процесі зберігання. Для такого контро-
лю можуть бути використані зразки, добуті з контей- Приготування інокуляту. При підготовці до проведення
нера безпосередньо перед випробуванням. випробування свіжовирощену вихідну культуру кож-
ного із зазначених тест-мікроорганізмів висівають на
На стадії розробки лікарського засобу треба довести, поверхню густого живильного середовища В (2.6.12) у
що антимікробна активність самого лікарського засо- випадку вирощування бактерій або густого живильно-
бу або при необхідності лікарського засобу з добавкою го середовища С без додавання антибіотиків (2.6.12) у
підхожого консерванта(ів) забезпечує належний за- випадку вирощування грибів. Культури бактерій інку-
хист від небажаних ефектів, які можуть бути результа- бують при температурі від ЗО °С до 35 °С від 18 год до
том мікробного забруднення лікарського засобу або 24 год; культуру С. albicans інкубують при температурі
розмноження в ньому мікроорганізмів у процесі від 20 °С до 25 °С протягом 48 год; культуру А. niger —
зберігання і використання. при температурі від 20 °С до 25 °С протягом одного
тижня або до одержання добре розвинутих спор. Для
Випробування ефективності антимікробних консер- досягнення мікроорганізмом його оптимального ста-
вантів може бути проведене, як описано нижче. Дане ну можуть бути потрібні пересівання, однак рекомен-
випробування не призначене для рутинного контролю. дується обмежитися мінімально можливим їх числом.

Для приготування суспензій бактеріальних культур і


ВИПРОБУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ культури С. albicans мікробну масу змивають із по-
АНТИМІКРОБНИХ КОНСЕРВАНТІВ верхні живильного середовища стерильною суспенду-
ючою рідиною, що містить 9 г/л натрію хлориду Р і
Для проведення випробування у готовий лікарський 1 г/л пептону, і переносять у підхожу посудину. Потім
засіб, що знаходиться по можливості у контейнері, за допомогою тієї самої рідини доводять вміст мікро-
вносять зазначену нижче кількість підхожих тест- організмів до 108 у мілілітрі. Для приготування сус-
мікроорганізмів і зберігають інокульовані зразки при пензії культури А. я/ger використовують стерильну су-
зазначеній нижче температурі. Через певні проміжки спендуючу рідину, що містить 9 г/л натрію хлориду Р і
часу з інокульованих зразків відбирають проби і ви- 0.5 г/л полісорбату-80 Р, і за її допомогою доводять
значають у них число мікроорганізмів. вміст спор до 108 у мілілітрі.

Ефективність консервантів у готовому лікарському за- Із кожної суспензії негайно відбирають підхожий зра-
собі вважають задовільною, якщо за умов проведення зок і визначають число колонієутворюючих одиниць у
випробування, при зберіганні інокульованих зразків 1 мл кожної суспензії методом прямого висівання на
при заданій температурі, протягом зазначених чашки або методом мембранної фільтрації (2.6.12).
проміжків часу спостерігається значне зменшення або Одержане значення править для визначення числа
не спостерігається збільшення, залежно від вимог до життєздатних мікроорганізмів в інокуляті і вихідного
готового лікарського засобу, числа мікроорганізмів. числа мікроорганізмів при проведенні випробування.
Критерії оцінки, що показують зменшення числа Інокулят треба використовувати негайно після приго-
мікроорганізмів за певний період часу, залежать від тування.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 ЗОЇ


Загальні тексти

МЕТОДИКА Таблиця 5.1.3.-2


Лікарські засоби для місцевого застосування
Для підрахунку життєздатних мікроорганізмів у іноку-
льованих зразках використовують те саме густе жи- Lg зменшення
вильне середовище, яке було використане для почат-
2 доби 7 діб 14 діб 28 діб
кового вирощування відповідних мікроорганізмів.
Бактерії А 2 3 - НЗ
Кожний контейнер із випробовуваним лікарським за- В - - 3 нз
собом інокулюють суспензією, що містить один з тест- Гриби А - - 2 НЗ
мікроорганізмів, забезпечуючи мікробне навантажен- В - - 1 нз
ня від 10! КУО до 106 КУО у мілілітрі або грамі лікарсь-
кого засобу. Об'єм інокуляту має складати не більше Критерій А відповідає рекомендованій ефективності.
1 % від об'єму зразка. Ретельно перемішують для за- Якщо обгрунтовано, що критерій А не може бути до-
безпечення рівномірного розподілу мікроорганізмів у сягнутий, наприклад, із причини підвищеного ризику
зразку. несприятливих впливів, лікарський засіб має задо-
вольняти критерій В.
Інокульовані зразки лікарського засобу витримують
при температурі від 20 °С до 25 °С у захищеному від Таблиця 5.1.3.-З
світла місці. Із кожного випробовуваного зразка Лікарські засоби для орального застосування
відбирають проби (звичайно 1 мл або 1 г) безпосеред-
ньо після інокуляції і через зазначені інтервали часу Lg зменшення
(Табл. 5.1.3-1/2/3) визначають число життєздатних
мікроорганізмів методом висівання на чашки або ме- 14 діб 28 діб
тодом мембранної фільтрації (2.6.12). Антимікробну Бактерії 3 НЗ
активність готового лікарського засобу треба усунути Гриби 1 НЗ
шляхом розведення, фільтрації або за допомогою
підхожого інактиватора. При використанні процедури Наведені критерії відповідають рекомендованій ефек-
розведення треба брати до уваги зниження чутливості тивності.
методу при визначенні малого числа життєздатних
мікроорганізмів. При використанні інактиватора тре-
N
ба підтвердити шляхом контрольних дослідів, що його
присутність не впливає на життєздатність мікроор- ВИПРОБУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
ганізмів. Треба підтвердити придатність методики для АНТИМІКРОБНИХ КОНСЕРВАНТІВ
доказу потрібного зниження числа життєздатних
мікроорганізмів.
Тест-мікроорганізми
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ При випробуванні ефективності антимікробних кон-
АНТИМІКРОБНИХ КОНСЕРВАНТІВ сервантів можуть бути також використані такі штами
тест-мікроорганізмів:
У Табл. 5.1.3.-1/2/3 подані критерії оцінки анти- — Замість тест-мікроорганізму Escherichia coli
мікробної активності у вигляді логарифма зменшення АТСС 8739 (NCIMB 8545; СІР 53.126) може бути
числа життєздатних мікроорганізмів. використаний тест-мікроорганізм Escherichia coli
Таблиця 5.1.3.-1 АТСС 25922.
Парентеральні і офтальмологічні лікарські засоби — Замість тест-мікроорганізму Candida albicans
АТСС 10231(NCPF3179; IP 48.72) може бути вико-
Lg зменшення ристаний тест-мікроорганізм Candida albicans
NCTC 885-653.
бгод 24 год 7 діб 14 діб 28 діб
Бактерії А 2 3 - - НВ* Допускається використання інших штамів мікроор-
В - 1 3 - НЗ** ганізмів за узгодженням із компетентним уповнова-
женим органом.
Гриби А - - 2 - НЗ
В - - - 1 НЗ Для вирощування тест-штамів бактерій може бути ви-
користане густе живильне середовище № 1, для виро-
*НВ — мікроорганізми не виявляються; щування тест-штамів грибів — густе живильне середо-
вище № 2 без додавання антибіотиків (2.6.13).
**НЗ — не спостерігається збільшення числа мікро-
організмів.
Критерій А відповідає рекомендованій ефективності. МЕТОДИКА
Якщо обгрунтовано, що критерій А не може бути до-
сягнутий, наприклад, із причини підвищеного ризику Для забезпечення однорідного розподілу мікроор-
несприятливих впливів, лікарський засіб має задо- ганізмів у зразку допускається попереднє підігрівання
вольняти критерій В. лікарського засобу до температури не більше 45 °С.

302 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Загальні тексти

5.1.4. МІКРОБІОЛОГІЧНА ЧИСТОТА ни природного (тваринного, рослинного або мінерально-


ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ го) походження, для яких попередня антимікробна об-
робка неможлива і щодо яких компетентний уповнова-
Даний розділ носить довідковий і рекомендаційний ха- жений орган допускає мікробне забруднення більше Iffi
рактер і не є обоє 'язковою частиною Фармакопеї. життєздатних мікроорганізмів у грамі або мілілітрі.
За винятком рослинних лікарських засобів, що нале-
При виробництві, пакуванні, зберіганні і розповсюд- жать до категорії 4.
женні готових лікарських засобів мають бути вжиті
відповідні заходи для забезпечення їх мікробіологічної — Загальне число життєздатних аеробних мікроор-
чистоти. До готових лікарських засобів рекомен- ганізмів (2.6.12): не більше 104 бактерій і не більше
дується ставити вимоги, наведені нижче. 102 грибів у грамі або мілілітрі.
— Не більше 102 ентеробактерій і деяких інших грам-
КАТЕГОРІЯ 1 негативних бактерій у грамі або мілілітрі (2.6.13).
— Відсутність Salmonella у 10 г або 10 мл (2.6.13).
Готові лікарські засоби, до яких ставляться вимоги що-
до стерильності у відповідних загальних статтях на — Відсутність Escherichia coli в 1 г або 1 мл (2.6.13).
лікарські форми та інші готові лікарські засоби, марко- — Відсутність Staphylococcus aureus в 1 г або 1 мл
вані як стерильні. (2.6.13).
— Мають витримувати випробування на стерильність
(2.6,1). КАТЕГОРІЯ 4

Лікарські засоби, що складаються тільки з рослинних


КАТЕГОРІЯ 2 компонентів, одного або кількох (цілісних, здрібнених,
розтертих на порошок).
Готові лікарські засоби для місцевого застосування і за-
стосування у респіраторному тракті, за винятком А. Рослинні лікарські засоби, до яких перед вживанням
тих, до яких ставляться вимоги щодо стерильності, і додають киплячу воду.
трансдермальні пластирі.
— Загальне число життєздатних аеробних мікроор-
— Загальне число життєздатних аеробних мікроор- ганізмів (2.6.12): не більше 107 бактерій і не більше
ганізмів (2.6.12): не більше 102 мікроорганізмів (ае- 105 грибів у грамі або мілілітрі.
робних бактерій і грибів сумарно) у грамі,
мілілітрі або на один пластир (включаючи клейкий — Не більше 102 Escherichia coli у грамі або мілілітрі
шар і основу). (2.6.13), із використанням підхожих розведень.
— Трансдермальні пластирі: відсутність ентеробак- В. Рослинні лікарські засоби, до яких перед вживанням
терій і деяких інших грамнегативних бактерій на не додають киплячу воду.
одному пластирі (включаючи клейкий шар і осно-
ву). Інші готові лікарські засоби: не більше 10і ен- — Загальне число життєздатних аеробних мікроор-
теробактерій і деяких інших грамнегативних бак- ганізмів (2.6.12): не більше 105 бактерій і не більше
терій у грамі або мілілітрі (2.6.13). 104 грибів у грамі або мілілітрі.
— Відсутність Pseudomonas aeruginosa в 1 г, 1 мл або на — Не більше 103 ентеробактерій і деяких інших грам-
одному пластирі (включаючи клейкий шар і осно- негативних бактерій у грамі або мілілітрі (2.6.13).
ву) (2.6.13).
— Відсутність Escherichia соїів 1 г або 1 мл (2.6.13).
— Відсутність Staphylococcus aureus в 1 г, 1 мл або на
— Відсутність Salmonella у 10 г або 10 мл (2.6.13).
одному пластирі (включаючи клейкий шар і осно-
ву) (2.6.] 3). _________________________N

КАТЕГОРІЯ З У тому випадку, коли виробництво лікарського засобу


не проводиться відповідно до вимог належної виробни-
А. Готові лікарські засоби для орального застосування і чої практики (НВП, GMP), встановлених у Європей-
ректального введення. ському Співтоваристві, до даного лікарського засобу
мають ставитися такі вимоги щодо мікробіологічної
— Загальне число життєздатних аеробних мікроор- чистоти.
ганізмів (2.6.12): не більше 103 бактерій і не більше
102 грибів у грамі або мілілітрі.
КАТЕГОРІЯ 1
— Відсутність Escherichia coli в 1 г або 1 мл (2.6.13).
Готові лікарські засоби, деяких ставляться вимоги що-
В. Готові лікарські засоби для орального застосування, до стерильності відповідно до загальних статей на
до складу яких входять субстанції і допоміжні речови- лікарські форми (парентеральні: для ін'єкцій, інфузій

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 303


Загальні тексти

та ін.; офтальмологічні; для введення у порожнини 102 грибів у грамі або мілілітрі.
тіла, де в нормальному стані відсутні мікроорганізми),
— Не більше 102 ентеробактерій і деяких інших грам-
й інші готові лікарські засоби, марковані як стерильні. негативних бактерій у грамі або мілілітрі (2.6.13).
— Мають витримувати випробування на стерильність — Відсутність Salmonella у 10 г або 10 мл (2.6.13).
(2.6.1). — Відсутність Escherichia coli в 1 г або 1 мл (2.6.13).
— Відсутність Staphylococcus aureus в 1 г або 1 мл
КАТЕГОРІЯ 2 (2.6.13).
Готові лікарські засоби для місцевого, трансдермально- — Відсутність Pseudomonas aeruginosa в 1 г або 1 мл
го, інтравагінального застосування; для введення у по- (2.6.13).
рожнини вуха, носа і застосування у ротовій порож-
нині; готові лікарські засоби для інгаляції; за винятком КАТЕГОРІЯ 4
тих, до яких ставляться вимоги щодо стерильності.
Лікарські засоби, що складаються лише з рослинних
— Загальне число життєздатних аеробних мікроор- компонентів, одного або декількох (цілісних, здрібнених,
ганізмів (2.6.12): не більше 102 мікроорганізмів (бак- розтертих на порошок), рослинні збори.
терій і грибів сумарно) у грамі, у мілілітрі або на
один пластир (включаючи клейкий шар і основу). А. Рослинні лікарські засоби, до яких перед вживанням
додають киплячу воду.
— Відсутність ентеробактерій і деяких інших грамне-
гативних бактерій в 1 г, 1 мл або на одному пластирі — Загальне число життєздатних аеробних мікроор-
(включаючи клейкий шар і основу) (2.6.13). ганізмів (2.6.12): не більше 107 бактерій і не більше
105 грибів у грамі або мілілітрі.
— Відсутність Pseudomonas aeruginosa в 1 г, 1 мл або на — Не більше 102 Escherichia coli у грамі або мілілітрі
одному пластирі (включаючи клейкий шар і осно- (2.6.13).
ву) (2.6.13).
Е. Рослинні лікарські засоби, до яких перед вживанням
— Відсутність Staphylococcus aureus в 1 г, 1 мл або на не додають киплячу воду.
одному пластирі (включаючи клейкий шар і осно-
ву) (2.6.13). — Загальне число життєздатних аеробних мікроор-
ганізмів (2.6.12). Не більше 105 бактерій і не більше
104 грибів у грамі або мілілітрі.
КАТЕГОРІЯ З
— Не більше 103 ентеробактерій і деяких інших грам-
А. Готові лікарські засоби для орального застосування і негативних бактерій у грамі або мілілітрі (2.6.13).
ректального введення. — Відсутність Escherichia coli в 1 г або 1 мл (2.6.13).
— Загальне число життєздатних аеробних мікроор- — Відсутність Salmonella у 10 г або 10 мл (2.6.13).
ганізмів (2.6.12): не більше 103 бактерій і не більше
102 грибів у грамі або мілілітрі. Для того, щоб забезпечити потрібну мікробіологічну
чистоту готових лікарських засобів, використовувані
— Відсутність бактерій род. Enterobacteriaceae в 1 г при їх виробництві субстанції і допоміжні речовини ма-
або І мл (2.6.13). ють відповідати наведеним нижче вимогам щодо
мікробіологічної чистоти.
— Відсутність Pseudomonas aeruginosa в 1 г або 1 мл
(2.6.13). КАТЕГОРІЯ 1
— Відсутність Staphylococcus aureus в 1 г або 1 мл Субстанції і допоміжні речовини для виробництва сте-
(2.6.13). рильних готових лікарських засобів, що не піддаються
стерилізації.
В. Готові лікарські засоби для орального застосування,
до складу яких входить сировина природного (тварин- — Мають витримувати випробування на стерильність
ного, рослинного або мінерального) походження, для (2.6.1).
якої попередня антимікробна обробка неможлива, і що-
до яких компетентний уповноважений орган допускає
мікробне забруднення сировини більше 103 життєздат- КАТЕГОРІЯ 2
них мікроорганізмів у грамі або мілілітрі. За винятком
рослинних лікарських засобів, що належать до кате- Субстанції і допоміжні речовини для виробництва сте-
горії 4. рильних готових лікарських засобів, що піддаються
стерилізації; готових лікарських засобів для місцевого,
— Загальне число життєздатних аеробних мікроор- трансдермального, інтравагінального застосування,
ганізмів (2.6.12): не більше 104 бактерій і не більше для введення у порожнини вуха, носа і застосування у

304 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Загальні тексти

ротовій порожнині; готових лікарських засобів для — Відсутність Pseudomonas aeruginosa в 1 г або 1 мл
інгаляції. (2.6.13).

— Загальне число життєздатних аеробних мікроор- — Відсутність Staphylococcus aureus в 1 г або 1 мл


ганізмів (2.6.12): не більше 102 мікроорганізмів (2.6.13).
(бактерій і грибів сумарно) у грамі або мілілітрі.
В. Субстанції і допоміжні речовини природного (тва-
— Відсутність ентеробактерій і деяких інших грамне- ринного, рослинного або мінерального) походження, для
гативних бактерій в 1 г або 1 мл (2.6.13). яких попередня антимікробна обробка неможлива і що-
— Відсутність Pseudomonas aeruginosa в 1 г або 1 мл до яких компетентний уповноважений орган допускає
(2.6.13). мікробне забруднення більше 103 життєздатних мікро-
організмів у грамі або мілілітрі.
— Відсутність Staphylococcus aureus в 1 г або 1 мл
(2.6.13). — Загальне число життєздатних аеробних мікроор-
ганізмів (2.6.12): не більше 104 бактерій і не більше
КАТЕГОРІЯ З 102 грибів у грамі або мілілітрі.
— Не більше 102 ентеробактерій і деяких інших грам-
А. Субстанції і допоміжні речовини для виробництва негативних бактерій у грамі або мілілітрі (2.6.13).
готових лікарських засобів для орального застосування
і ректального введення. — Відсутність Salmonella у 10 г або 10 мл (2.6.13).
— Відсутність Escherichia coli в 1 г або 1 мл (2.6.13).
— Загальне число життєздатних аеробних мікроор-
ганізмів (2.6.12): не більше 103 бактерій і не більше — Відсутність Staphylococcus aureus в 1 г або 1 мл
102 грибів у грамі або мілілітрі. (2.6.13).
— Відсутність бактерій род. Enterobacteriaceae — Відсутність Pseudomonas aeruginosa в 1 г або 1 мл
в 1 г або 1 мл (2.6.13). (2.6.13).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 305


Залишкові кількості органічних розчинників"

5.4. ЗАЛИШКОВІ КІЛЬКОСТІ Методи контролю. Контроль наявності залишкових


кількостей органічних розчинників може проводити-
ОРГАНІЧНИХ РОЗЧИННИКІВ14 ся будь-якими валідованими методами. Найприй-
нятнішим є метод газової хроматографії (ГХ). При
Дана стаття поширюється на субстанції та готові цьому визначення проводять методом порівняння зі
лікарські засоби, у процесі виробництва яких викори- стандартним зразком (звичайно у варіанті абсолютно-
стовуються органічні розчинники, й установлює межі го градуювання).
граничного вмісту залишкових кількостей органічних
розчинників, що найчастіше застосовуються. Типові методики контролю залишкових кількостей
органічних розчинників методом ГХ наведені у додат-
Аналітичний нормативний документ (АНД) на такі ках. Враховуючи те, що в конкретній субстанції або
лікарські засоби має містити контроль залишкових готовому лікарському засобі можуть бути присутні не
кількостей органічних розчинників. всі розчинники одночасно, до АНД можуть бути вне-
Відсутність в АНД такого розділу або відсутність у сені необхідні зміни.
розділі методики визначення будь-якого з органічних
розчинників, що використовувалися при виробництві Вимоги до хроматографа. Для визначення залишкових
лікарського засобу, має бути обгрунтована в кожному кількостей органічних розчинників можуть застосову-
окремому випадку. ватися будь-які серійні газові хроматографи з детекто-
рами іонізації полум'я, захвату електронів, постійної
Виробник (заявник) може включати до АНД й менш швидкості рекомбінації та ін., що відповідають вимо-
жорсткі вимоги до вмісту залишкових кількостей ор- гам АНД виробника та показали позитивний результат
ганічних розчинників, але в такому разі він зобов'яза- при проведенні тесту "Перевірка придатності хромато-
ний обгрунтувати їх з фармакологічної та токсико- графічної системи".
логічної точок зору, а також з точки зору стабільності
субстанції чи готового лікарського засобу. Таке об- Загальні вимоги до придатності хроматографічної систе-
грунтування необхідне і тоді, коли в АНД регламенту- ми. Хроматографічна система вважається придатною,
ються межі гранічного вмісту залишкових кількостей якщо виконуються такі умови:
органічних розчинників, не перелічених у Табл. 5.4.-1. — відносне стандартне відхилення хроматографічно-
го сигналу (у варіанті абсолютного градуювання —
Граничний вміст залишкових кількостей органічних висоти або площі піка; у варіанті внутрішнього
розчинників у субстанціях і готових лікарських засобах стандарту — відношення висот або площ піків),
має відповідати величинам, наведеним у Табл. 5.4.-1. розраховане з шести повторних хроматограм стан-
Таблиця 5.4.-1
Граничний вміст залишкових кількостей органічних розчинників
у субстанціях і готових лікарських засобах

Назва Граничний вміст, % Назва Граничний вміст, %

Етиленоксид 0.001 Ацетон 0.1


Вуглецю тетрахлорид 0.001 Диметилформамід 0.1
Ацетонітрил 0.005 Етилацетат 0.1
Хлороформ 0.005 Ефір діетиловий 0.1
Бензол 0.01 Кислота оцтова 0.1
1 ,4-Діоксан 0.01 2 - Метоксиетанол 0.1

Етиленхлорид 0.01 Метанол 0.1


Трихлоретилен 0.01 Толуол 0.1
Метиленхлорид 0.05 Формамід 0.1
2-Метилпіридин 0.05 Пентан, гексан, 0.2

2-Метилпропанол 0.05 гептан


Піридин 0.05 2-Пропанол 0.5

1-Бутанол 0.05 Етанол 1.0

306 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Залишкові кількості органічних розчинників"

дартного зразка, не перевищує величин, зазначе- РСЗ 1, одержуючи не менше шести хроматограм за та-
них в окремій статті; ких умов:
— піки всіх аналізованих компонентів випробовува- — температура колонки, що програмується: 35 °С —
ного розчину мають розділятися з найближчими 5 хв, приріст температури 8°С/хв до 175 °С, потім
сусідніми піками (відповідні коефіцієнти приріст температури 35°С/хв до 260 °С, при 260 °С
розділення (/?,) наводяться в АНД). витримують не менше 16 хв;
— температура блока вводу проб 70 °С;
Вимоги до розчинників. Розчинники, що використову- — температура детектора 260 °С;
ються для аналізу, не мають давати на хроматограмах — газ-носій гелій для хроматографії Р;
піків, які перекриваються з піками аналізованих ком- — лінійна швидкість газу-носія 35 см/с.
понентів. Хроматографічна система вважається придатною, як-
що виконуються такі умови:
Як один із розчинників може бути використана вільна — відносне стандартне відхилення, розраховане для
від органічних речовин вода. площ піків хлороформу, або бензолу, або трихлор-
етилену, або 1,4-діоксану, або метиленхлориду,
Вимоги до хімічного посуду. З метою уникнення ад- становить не більше 15 %;
сорбції малих концентрацій аналізованих розчин- — коефіцієнти розділення (Д), розраховані для піків
ників посуд, використовуваний для пробопідготовки, хлороформу, або бензолу, або трихлоретилену, або
має бути дезактивований, наприклад, силанізований. 1,4-діоксану, або метиленхлориду, із найближчими
сусідніми піками становлять не менше 1.
ДОДАТОК 1* Визначення. По 1 мкл випробовуваного розчину і роз-
чину РСЗ 1 поперемінне хроматографують, одержую-
ВИЗНАЧЕННЯ ХЛОРОФОРМУ, БЕНЗОЛУ, чи не менше п'яти хроматограм за зазначених вище
ТРИХЛОРЕТИЛЕНУ, 1,4-ДЮКСАНУ умов.
ТА МЕТИЛЕНХЛОРИДУ Вміст хлороформу, або бензолу, або трихлоретилену,
або 1,4-діоксану, або метиленхлориду (X) у препараті,
МЕТОДИКА 1 у відсотках, обчислюють за формулою:
5і, • С
Вимоги до хроматографа. Газовий хроматограф із про- Х= [1]
грамуванням температури, без дільника потоку, спо- SQ • 200

ряджений: де:
— полуменево-іонізаційним детектором; S\ — середнє значення площ піків хлороформу, або
— колонкою кварцовою капілярною розміром бензолу, або трихлоретилену, або 1,4-діоксану,
ЗО м х 0.53 мм, покритою шаром хімічно прищеп- або метиленхлориду, розраховане з хроматограм
леного полі[метил(95)феніл(5)]силоксану Р з тов- випробовуваного розчину;
щиною шару 5 мкм; 5п- середнє значення площ піків хлороформу, або
— передколонкою кварцовою розміром 5 м х 0.53 мм, бензолу, або трихлоретилену, або 1,4-діоксану,
дезактивованою полі[метил(95)феніл(5)]силокса- або метиленхлориду, розраховане з хроматограм
ном Р. розчину РСЗ 1;
с— вміст в 1 мл розчину РСЗ 1 хлороформу (1 мкг),
Випробовуваний розчин. 0.100 г препарату поміщають у або бензолу (2 мкг), або трихлоретилену (2 мкг),
конічну колбу місткістю 10 мл, розчиняють в 5 мл во- або 1,4-діоксану (2 мкг), або метиленхлориду
ди Р (або іншого розчинника, зазначеного в окремій (10 мкг).
статті) і перемішують.
Розчин робочого стандартного зразка (РСЗ 1). У
МЕТОДИКА 2
конічну колбу місткістю 20 мл послідовно поміщають
2.3 мл (2 г) 1,4-діоксану Р, 2.2 мл (2 г) бензолу Р, Вимоги до хроматографа. Газовий хроматограф з про-
1.36 мл (2 г) трихлоретилену Р, 0.67 мл (1 г) хлорофор- грамуванням температури, без дільника потоку, спо-
му Р та 7.6 мл (10 г) метиленхлориду Р. Суміш пе- ряджений:
ремішують. — полуменево-іонізаційним детектором;
14 мкл одержаної суміші поміщають у мірну колбу — колонкою кварцовою капілярною розміром
місткістю 1000 мл, яка містить 500 мл води /"(або іншо- ЗО м х 0.53 мм, покритою шаром полі[(ціанпропіл)
го розчинника, зазначеного в окремій статті), доводять (феніл)][диметил]силоксану Р з товщиною шару
об'єм розчину тим самим розчинником до позначки й З мкм;
перемішують. В 1 мл одержаного розчину РСЗ 1 міс- — передколонкою кварцовою розміром 5 м х 0.53 мм,
титься 1 мкг хлороформу, 2 мкг бензолу, 2 мкг трихло- дезактивованою полі[метил(95)феніл(5)]силокса-
ретилену, 2 мкг 1,4-діоксану і 10 мкг метиленхлориду. ном Р.
Розчин використовують свіжоприготованим. Випробовуваний розчин. 0.100 г препарату поміщають у
флакон місткістю 20 мл, споряджений прокладкою та
Перевірка придатності хроматографічної системи. Для металевим обтискним ковпачком, додають 5 мл води Р
перевірки придатності хроматографічної системи пе- (або іншого розчинника, зазначеного в окремій статті),
ред початком аналізу хроматографують 1 мкл розчину 1 г натрію сульфату безводного Р\ обтискують ковпачок.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 307


Залишкові кількості органічних розчинників"

Закупорений флакон нагрівають при температурі ДОДАТОК 2


80 °С протягом 60 хв, якщо немає інших зазначень в
окремій статті. ВИЗНАЧЕННЯ ВУГЛЕЦЮ ТЕТРАХЛОРИДУ,
Розчин РСЗ 2. 5 мл розчину РСЗ 1 (Методика 1) помі- ХЛОРОФОРМУ, МЕТИЛЕНХЛОРИДУ
щають у флакон місткістю 20 мл, споряджений про- ТА ЕТАНОЛУ
кладкою та металевим обтискним ковпачком, який
містить 1 г натрію сульфату безводного Р, і обтискують Вимоги до хроматографа. Газовий хроматограф, споря-
джений:
ковпачок. Закупорений флакон нагрівають при тем-
пературі 80 °С протягом 60 хв. — детектором захвату електронів (ДЗЕ) або детекто-
ром постійної швидкості рекомбінації (ДПР) —
Відбір газової фази здійснюють негайно. для визначення вуглецю тетрахлориду, хлорофор-
му, метиленхлориду;
Перевірка придатності хроматографічної системи. Для
— полуменево-іонізаційним детектором (ДІП) — для
перевірки придатності хроматографічної системи пе-
визначення етанолу;
ред початком аналізу хроматографують 1 мкл розчину — колонкою розміром 1.6 м х 3 мм, заповненою сор-
РСЗ 1, одержуючи не менше шести хроматограм за та- бентом із розміром часток 0.125 — 0.160 мм (на-
ких умов: приклад, Сепарон BD-19 фірми Tessek Ltd (Чехія)
— температура колонки, що програмується: 40 °С — або аналогічний).
20 хв, потім швидке підвищення температури до
240 °С, при 240 °С витримують 5 хв; Випробовуваний розчин. 1.00 г препарату поміщають у
— температура блока вводу проб 140 °С; мірну колбу місткістю 5 мл, додають 1.0 мл розчину
— температура детектора 260 °С; внутрішнього стандарту та 2.5 мл диметилформаміду
— газ-носій гелій для хроматографії Р; очищеного (або іншого розчинника, зазначеного в
— лінійна швидкість газу-носія 35 см/с. окремій статті), обережно перемішують до повного
розчинення препарату, доводять об'єм розчину тим
Хроматографічна система вважається придатною, як- самим розчинником до позначки і перемішують.
що виконуються такі умови:
— відносне стандартне відхилення, розраховане для Розчин внутрішнього стандарту. 20 мл диметилформ-
площ піків хлороформу, або бензолу, або трихлор- аміду очищеного поміщають у мірну колбу місткістю
етилену, або 1,4-діоксану, або метиленхлориду 50 мл, додають 0.2 мл етиленхлориду Р, доводять об'єм
становить не більше 15 %; розчину до позначки диметилформамідом очищеним і
— коефіцієнти розділення (Д;), розраховані для піків перемішують.
хлороформу, або бензолу, або трихлоретилену, або Розчин зберігають у захищеному від світла місці при
1,4-діоксану, або метиленхлориду, із найближчими температурі не вище 5 °С.
сусідніми піками становлять не менше 3.
Термін придатності розчину 14 діб.
Випробування. По 1 мл газової фази випробовуваного
Приготування диметилформаміду очищеного. 800 мл
розчину і розчину РСЗ 2 поперемінно хроматографу- диметилформаміду Р, 20 мл бензолу Рта 10 мл води Р
ють, одержуючи не менше п'яти хроматограм за зазна- поміщають у круглодонну колбу місткістю 1000 мл.
чених вище умов. Суміш переганяють при атмосферному тиску до до-
Вміст хлороформу, або бензолу, або трихлоретилену, сягнення температури пари від 152 °С до 155 °С
або 1,4-діоксану, або метиленхлориду (X) у препараті, у (близько 80 мл відгону), потім охолоджують до темпе-
відсотках, обчислюють за формулою [1] (Методика 1). ратури 50 °С, знижують тиск до 100 мм рт.ст. та відга-
няють основну фракцію.
Зберігають диметилформамід очищений у захищено-
МЕТОДИКА З му від світла місці при температурі не вище 10 °С.
Вимоги до хроматографа — аналогічно до Методики 2. Термін придатності 4 міс.
Випробовуваний розчин, розчин РСЗ З (РСЗ J), перевірка Розчин РСЗ 4. 25 мл диметилформаміду очищеного
придатності хроматографічної системи, умови визна- поміщають у мірну колбу місткістю 100 мл, додають
чення та розрахункова формула — аналогічно до Ме- 0.025 мл (0.04 г) вуглецю тетрахлориду Р, 0.134 мл
тодики 1. (0.20 г) хлороформу Р, 1.36 мл (2 г) метиленхлориду Р, до-
водять об'єм одержаного розчину диметилформамідом
очищеним до позначки і перемішують (розчин А).
Розчин А зберігають у захищеному від світла місці при
температурі не вище 10 °С.
Термін придатності розчину А 3 доби.
10 мл диметилформаміду очищеного поміщають у
мірну колбу місткістю 50 мл, додають 0.127 мл (0.10 г)
етанолу Р, 0.25 мл розчину А, 1.0 мл розчину
внутрішнього стандарту, доводять об'єм розчину диме-
тилформамідом очищеним до позначки і перемішують.

308 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Залишкові кількості органічних розчинників"

Розчин використовують свіжоприготованим. ДОДАТОК З*


Перевірка придатності хроматографічної системи. Для
перевірки придатності хроматографічної системи пе- ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИЛЕНХЛОРИДУ
ред початком аналізу хроматографують 2 мкл розчину В ТАБЛЕТКАХ, ПОКРИТИХ ОБОЛОНКОЮ
РСЗ 4, одержуючи не менше шести хроматограм за та-
Вимоги до хроматографа. Газовий хроматограф з про-
ких умов:
грамуванням температури, споряджений:
температура: — полуменево-іонізаційним детектором;
— колонки — 185 °С; — колонкою скляною розміром 1.8 м х 2 мм, запов-
— блока вводу проб — 200 °С; неною графітизованим вуглецем із мінімальною
поверхнею 12 м2Д, який містить 0.2 % нанесеного
газ-носій:
макроголу 1500.
— для ДЗЕтаДПР — відповідно до інструкції хрома-
тографа; Випробовуваний розчин. 1.00 г таблеток поміщають у
— для ДІП — аргон Р або азот для хроматографії Р; конічну колбу з притертою пробкою місткістю 50 мл,
додають 20 мл води Р, поміщають колбу в ультразвуко-
подання газу-носія — 45 мл/хв. ву баню і витримують до повного розпадання табле-
Хроматофафічна система вважається придатною, як- ток, після чого центрифугують розчин. 2 мл одержа-
що виконуються такі умови: ного розчину поміщають у флакон місткістю 20 мл,
— відносне стандартне відхилення, розраховане для споряджений прокладкою та металевим обтискним
площ піків вуглецю тетрахлориду або хлороформу, ковпачком, і закупорюють. Флакон поміщають на
становить не більше 15 %; а для метиленхлориду 20 хв у водяну баню з температурою 85 °С.
або етанолу та внутрішнього стандарту (етилен- Розчин РСЗ метиленхлориду. 3.8 мкл (5 мг) метиленхло-
хлориду) — не більше 5 %; риду ^поміщають у мірну колбу місткістю 1000 мл, яка
— коефіцієнт розділення (RJ будь-якої пари піків містить 500 мл води Р, доводять об'єм розчину водою Р
визначуваних компонентів, етиленхлориду та ди- до мітки і перемішують.
метилформаміду становить не менше 2.
Розчин використовують свіжоприготованим.
Визначення. По 2 мкл випробовуваного розчину та роз-
чину РСЗ 4 поперемінне хроматографують, одержуючи Розчин РСЗ 5. Розчин готують так само, як і випробо-
не менше п'яти хроматограм за зазначених вище умов. вуваний, але замість 20 мл води Р використовують
20 мл розчину РСЗ метиленхлориду.
Вміст вуглецю тетрахлориду, або хлороформу, або ме-
тиленхлориду (X) в препараті, у відсотках, обчислю- Відбір газової фази здійснюють негайно.
ють за формулою: Приготування зразка для перевірки придатності хро-
Ь-С матографічної системи. 3.1 мкл (2.5 мг) 96 % спирту Р
у __
[2] змішують з 500 мл розчину РСЗ метиленхлориду.
Розчин використовують свіжоприготованим.
де:
b — середнє значення відношення площ піків вугле- 2 мл одержаного розчину поміщають у флакон міст-
цю тетрахлориду, або хлороформу, або метилен- кістю 20 мл, споряджений прокладкою та металевим
хлориду до площ піків внутрішнього стандарту обтискним ковпачком, і закупорюють. Флакон помі-
(етиленхлориду), розраховане з хроматограм ви- щають на 20 хв у водяну баню з температурою 85 °С.
пробовуваного розчину; Відбір газової фази здійснюють негайно.
bst — середнє значення відношення площ піків вугле-
цю тетрахлориду, або хлороформу, або метилен- Перевірка придатності хроматографічної системи.
хлориду до площ піків внутрішнього стандарту 1 мл газової фази зразка для перевірки придатності
(етиленхлориду), розраховане з хроматограм роз- хроматографічної системи хроматографують, одержу-
чину РСЗ 4; ючи не менше шести хроматограм за таких умов:
С — концентрація в розчині РСЗ 4 вуглецю тетрахло- — температура колонки, що програмується: 80 °С —
риду (0.0002 %), хлороформу (0.001 %) та мети- 2 хв, приріст температури ЗО °С/хв до 150 °С, при
ленхлориду (0.01 %). 150 °С витримують 5 хв;
— температура блока вводу проб 200 °С;
Вміст етанолу (X) у препараті, у відсотках, обчислю- — температура детектора 200 °С;
ють за формулою: — газ-носій азот для хроматографії Р;
S, - С — подання газу-носія 20 мл/хв.
j^=
J
[3] Хроматографічна система вважається придатною, як-
o що виконуються такі умови:
де: — відносне стандартне відхилення, розраховане для
S| — середнє значення площ піків етанолу, розрахо- площі піка метиленхлориду, становить не біль-
ване з хроматограм випробовуваного розчину; ше 10 %;
S0 — середнє значення площ піків етанолу, розрахо-
ване з хроматограм розчину РСЗ 4; ' При розробці методик (Додатки 1 і 3) використані або адаптовані
матеріали Фармакопеї США. Із дозволу Фармакопейної
С — концентрація у розчині РСЗ 4 етанолу (0.2 %). Конвенції США, Інк.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 309


Залишкові кількості органічних розчинників"

— коефіцієнт розділення піків (Я.), розрахований для 5, • 5 • 20


піків метиленхлориду та етанолу, має бути не мен- Х= [4]
ше 1.5; SQ- Sl
— відносний час утримування піка етанолу по відно- де:
шенню до піка метиленхлориду становить близь- 5j — середнє значення площ піків метиленхлориду,
ко 0.8. розраховане з хроматограм випробовуваного
Випробування. По 1 мл газової фази випробовуваного розчину;
розчину і розчину РСЗ 5 поперемінне хроматографу- SQ — середнє значення площ піків метиленхлориду,
ють, одержуючи не менше п'яти хроматограм за зазна- розраховане з хроматограм розчину РСЗ 5.
чених вище умов. Вміст метиленхлориду в таблетках, покритих оболон-
Вміст метиленхлориду (X) у 1 г препарату, у мікрогра- кою, має бути таким, щоб його добова доза для
мах, обчислюють за формулою: пацієнта не перевищувала 500 мкг.

310 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


МОНОГРАФІЇ
Аланін

А
АЛАНІН D. 0.5 г субстанції розчиняють у суміші 1 мл води Р,
0.5 мл розчину 100 г/л натрію нітриту Р і 0.25 мл роз-
чину кислоти хлористоводневої Р1, збовтують; виділя-
Alaninum ються бульбашки газу. До одержаного розчину дода-
ють 2 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р і
відразу 0.25 мл розчину калію йодиду йодованого Р, ви-
тримують протягом ЗО хв; утворюється жовтий осад із
ALANINE характерним запахом.

Н3С С02Н
ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
Н NH2
Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді дистильо-
C3H7N02 М.м. 89.1 ваній Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 50 мл.
Аланін містить не менше 98.5 % і не більше 101.0 %
(5)-2-амінопропанової кислоти, у перерахунку на суху Прозорість розчину (2.2. і). 10 мл розчину S доводять
речовину. водою .Рдо об'єму 20 мл. Одержаний розчин має бути
прозорим.
ВИРОБНИЦТВО Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
розчину, приготованого для випробування "Про-
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що зорість розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон
включає стадії ферментації, вона має витримувати ви- BY6.
моги статті "Продукти ферментації".
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +13.5° до +15.5°,
у перерахунку на суху речовину. 2.50 г субстанції роз-
ВЛАСТИВОСТІ чиняють у кислоті хлористоводневій Р1 і доводять
об'єм розчину тією самою кислотою до 25.0 мл.
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
кольору або безбарвні кристали. Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви-
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, дуже мало роз- користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.
чинний у 96 % спирті Р, практично не розчинний в
ефірі Р. Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
чинником до 10 мл.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
чину (а) доводять водою Рцо об'єму 50 мл.
Перша ідентифікація: А, В.
Друга ідентифікація: А, С, D. Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ аланіну розчиняють у
воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- ком до 50 мл.
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчину (Ь)
бування на чистоту". доводять водою Рцо об'єму 20 мл.
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ аланіну і 10 мг ФСЗ
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру гліцину розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину
ФСЗ аланіну. тим самим розчинником до 25 мл.
Налінію старту хроматографічної пластинки наносять
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані (1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг)
нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину
основної плями на хроматограмі розчину порівнян- порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг аланіну і 2 мкг гліцину)
ня (а), відповідна їй за розміром і забарвленням. розчину порівняння (с). Пластинку сушать на повітрі

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 313


Аміаку розчин концентрований

й поміщають у камеру із сумішшю розчинників кисло- Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
та оцтова льодяна Р - вода Р - бутанол Р (20:20:60). проводять з 1.0 г субстанції.
Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту,
пластинку виймають із камери, сушать на повітрі й
обприскують розчином нінгідрину Р. Пластинку КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С протя-
гом 15 хв. 80.0 мг субстанції розчиняють у 3 мл кислоти мураши-
ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової безвод-
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь- ної Р і титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної ао пе-
яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою реходу забарвлення від коричнювато-жовтого до зеле-
за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) ного, використовуючи як індикатор 0.1 мл розчину
(0.5 %). нафтолбензеїну Р.
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 8.91 мг
хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві С3Н7М02.
чітко розділені плями.

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 5 мл роз- ЗБЕРІГАННЯ


чину S доводять водою У до об'єму 15 мл. Одержаний
розчин має витримувати випробування на хлориди. У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
світла місці.
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 10 мл
розчину S доводять водою дистильованою Р до об'єму N
15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу-
вання на сульфати. рН (2.2.3). Від 5.5 до 7.0. Вимірюють рН розчину S.

Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля- Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
ють комірку, що складається із двох годинникових станція має витримувати вимоги статті (5.4).
стекол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На
внутрішню поверхню верхнього годинникового скла Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р станція призначена для виробництва парентераль-
розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями них лікарських засобів без подальшої процедури вида-
води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на лення пірогенів, вона має витримувати випробування
нижнє годинникове скло і розчиняють у 0.5 мл води Р. "Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
До розчину додають 0.30 г магнію оксиду важкого Р і (2.6.14).
ретельно розтирають скляною паличкою. Нижнє го-
динникове скло відразу накривають верхнім і нагріва-
ють при температурі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно
в аналогічних умовах готують еталон, використовую-
чи 0.1 мл еталонного розчину амонію (100 ррт NH4) P,
0.5 мл води Р і 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакму- АМІАКУ РОЗЧИН
совий папір над випробовуваним розчином має бути КОНЦЕНТРОВАНИЙ
забарвлений у синій колір не інтенсивніше, ніж над
еталоном.
Ammoniae solutio concentrata
Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-
станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме-
тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую- AMMONIA SOLUTION, CONCENTRATED
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви- Аміаку розчин концентрований містить не менше 25.0 '
пробування на залізо. і не більше 30.0 % (м/м) аміаку (NH 3 ; М.м. 17.03).

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 % ВЛАСТИВОСТІ


(10 ррт). 2.0 г субстанції розчиняють у воді Р і дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл. Опис. Прозора, безбарвна, дуже лужна рідина.
12 мл одержаного розчину мають витримувати випро-
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис- Розчинність. Змішується з водою Р\96% спиртом Р.
танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше ІДЕНТИФІКАЦІЯ


0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
100 °С до 105 °С. А. Відносна густина (2.2.5). Від 0.892 до 0.910.

314 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Амоксициліну тригідрат

В. Субстанція повинна мати сильнолужну реакцію Сухий залишок. 50 мл субстанції упарюють на водяній
(2.2.4). бані і висушують при температурі від 100 °С до 105 °С
протягом 1 год. Маса сухого залишку не має переви-
С. До 0.5 мл субстанції додають 5 мл води Р, пропуска- щувати 1 мг (0.02 г/л).
ють повітря і одержану газову суміш спрямовують на
поверхню розчину, що містить 1 мл 0.1 М кислоти хло-
ристоводневої і 0.05 мл розчину метилового червоно- КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
го Р; червоне забарвлення розчину переходить у жов-
те. До одержаного розчину додають 1 мл розчину 50.0 мл / М розчину кислоти хлористоводневої поміща-
натрію кобальтинітриту Р; утворюється жовтий осад. ють у колбу зі скляною притертою пробкою, точно
зважують, додають 2 мл субстанції і повторно зважу-
ють. Одержаний розчин титрують / М розчином
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ натрію гідроксиду до переходу забарвлення від черво-
ного до жовтого, використовуючи як індикатор 0.1 мл
Розчин S. 220 мл субстанції упарюють майже насухо на розчину метилового червоного Р.
водяній бані, охолоджують, додають 1 мл кислоти оц-
тової розведеної Р і доводять об'єм розчину водою дис- 1 мл 1М розчину кислоти хлористоводневої відповідає
тильованою Рдо 20 мл. 17.03 MrNH 3 .

Прозорість розчину (2.2.1). До 2 мл субстанції додають


8 мл води Р. Одержаний розчин має бути прозорим. ЗБЕРІГАННЯ

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин, приго- У повітронепроникному контейнері, при температурі
тований для випробування "Прозорість розчину", має не вище 20 °С.
бути безбарвним.

Речовини, що окислюються. До 100 мл кислоти сірчаної


розведеної Р при охолодженні обережно додають
8.8 мл субстанції і 0.75 мл 0.002 М розчину калію пер-
манганату. Одержаний розчин витримують протягом АМОКСИЦИЛІНУ ТРИГІДРАТ
5 хв; розчин має залишатися слабко-рожевим.

Піридин і супровідні домішки. Оптичйа густина (2.2.25) Amoxicillinum trihydricum


субстанції, вимірювана за довжини хвилі 252 нм, має
бути не більше 0.06 (0.0002 % (2 ррт), у перерахунку
на піридин). Як компенсаційний розчин використо-
вують воду Р. AMOXICILLIN TRIHYDRATE

Карбонати. Не більше 0.006 % (60 ррт). 10 мл суб- ( C02H


станції поміщають у пробірку зі скляною притертою
пробкою, додають 10 мл розчину кальцію гідроксиду Р.
,3H 2 0
Відразу закривають пробкою і перемішують. Опалес-
ценція одержаного розчину не має перевищувати опа-
лесценцію еталона, приготованого аналогічно до ви- н н
пробовуваного розчину з використанням 10 мл розчи-
ну 0.1 г/л натрію карбонату безводного Р.
C16H19N305S,3H20 М.м. 419.4
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.0001 % (1 ррт). 5 мл роз-
чину S доводять водою Рдо об'єму 15 мл. Одержаний Амоксициліну тригідрат містить не менше 95.0 % і не
розчин має витримувати випробування на хлориди. більше 100.5 % (2S,5R,6R)-6-[[(2R)-2-amHO-2-(4-
гідроксифеніл)ацетил]аміно]-3,3-диметил-7-оксо-4-
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.0005 % (5 ррт). З мл тіа-1-азабіцикло[3.2.0]гептан-2-карбонової кислоти, у
розчину S доводять водою дистильованою Р до об'єму перерахунку на безводну речовину.
15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу-
вання на сульфати.
ВЛАСТИВОСТІ
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.0001 %
(1 ррт). 4 мл розчину S доводять водою Рдо об'єму Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
20 мл. 12 мл одержаного розчину мають витримувати кольору.
випробування на важкі метали. Еталон готують із ви-
користанням еталонного розчину свинцю (2 ррт Pb) P. Розчинність. Мало розчинний у воді Р і 96 % спирті Р,
практично не розчинний в ефірі Р і жирних оліях.
Залізо (2.4.9). Не більше 0.000025 % (0.25 ррт). 4 мл
розчину S доводять водою /"до 10 мл. Одержаний роз- (Розчиняється в розведених розчинах мінеральних
чин має витримувати випробування на залізо. кислот і гідроксидів лужних металів).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 315


Амоксициліну тригідрат

ІДЕНТИФІКАЦІЯ Прозорість розчину (2.2.1). 1.0 г субстанції розчиняють


у 10 мл 0.5 Мрозчину кислоти хлористоводневої. Окре-
Перша ідентифікація: А. мо 1.0 г субстанції розчиняють у 10 мл розчину аміаку
Друга ідентифікація: В, С. розведеного Р2. Одержані розчини відразу після приго-
тування за ступенем каламутності не мають переви-
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- щувати еталон II.
станції має відповідати спектру ФСЗ амоксициліну
тригідрату. рН (2.2.3). Від 3.5 до 5.5. Вимірюють рН розчину S.

В. Визначення проводять методом тонкошарової хро- Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +290° до +315°,
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар у перерахунку на безводну речовину. Визначення про-
силікагель н силанізований Р. водять, використовуючи розчин S.
Випробовуваний розчин. 25 мг субстанції розчиняють у Супровідні домішки. Визначення проводять методом
розчині натрію гідрокарбонату Р і доводять об'єм роз- рідинної хроматографії (2.2.29) в умовах, описаних у
чину тим самим розчинником до 10 мл. розділі "Кількісне визначення", підбираючи співвідно-
шення рухомих фаз А: В і чутливість реєструючого при-
Розчин порівняння (а). 25 мг ФСЗ амоксициліну три-
строю, як зазначено у розділі "Кількісне визначення".
гідрату розчиняють у розчині натрію гідрокарбонату Р
У вибраних умовах в ізократичному режимі хромато-
і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до графують розчин порівняння (d).
10 мл.
У цих самих умовах хроматографують свіжопригото-
Розчин порівняння (Ь). 25 мг ФСЗ амоксициліну ваний випробовуваний розчин (Ь). Відразу після вихо-
тригідрату і 25 мг ФСЗ ампіциліну тригідрату розчи- ду піка амоксициліну починають хроматографування
няють у розчині натрію гідрокарбонату Р і доводять в режимі лінійного градієнта так, щоб через 25 хв після
об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл. початку градієнта співвідношення рухомих фаз А:В
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять становило 0:100. Продовжують хроматографування
1 мкл (2.5 мкг) випробовуваного розчину, 1 мкл протягом 15 хв із використанням рухомої фази В.
(2.5 мкг) розчину порівняння (а) і 1 мкл (2.5 мкг амо- Потім протягом 15 хв урівноважують колонку рухо-
ксициліну тригідрату і 2.5 мкг ампіциліну тригідрату) мою фазою початкового складу. Як контрольний
розчину порівняння (Ь). Пластинку поміщають у ка- дослід хроматографують рухому фазу А в умовах, за-
значених для розчину порівняння (d).
меру із сумішшю розчинників ацетон Р — розчин
154 г/л амонію ацетату Р, рН якого доведено до 5.0 На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь) площа
кислотою оцтовою льодяною Р, (10:90). Коли фронт будь-якого піка, крім основного і піків, що відповіда-
розчинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку ють пікам на хроматограмі контрольного досліду, не
виймають із камери, сушать на повітрі, витримують у має перевищувати площу основного піка на хромато-
парі йоду до появи плям і переглядають при денному грамі розчину порівняння (d) (1 %).
світлі.
Диметиланілін. Не більше 0.002 % (20 ррт). Визначен-
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв- ня проводять методом газової хроматографії (2.2.28),
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро- використовуючи нафталін Ряк. внутрішній стандарт.
матограмі розчину порівняння (а), відповідна ій за
розміром і забарвленням. Розчин внутрішнього стандарту. 50.0 мг нафталіну Р
розчиняють у циклогексані Р і доводять об'єм розчину
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на тим самим розчинником до 50.0 мл. 5.0 мл одержаного
хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві розчину доводять циклогексаном PJMO об'єму 100.0 мл.
чітко розділені плями. Випробовуваний розчин. 1.00 г субстанції поміщають у
пробірку із притертою скляною пробкою, додають
С. Близько 2 мг субстанції поміщають у пробірку зав- 5 мл 1 М розчину натрію гідроксиду і 1.0 мл розчину
вишки близько 150 мм і діаметром 15 мм і змочують внутрішнього стандарту. Пробірку закривають й ін-
0.05 мл води Р. Потім додають 2 мл розчину формаль- тенсивно струшують протягом 1 хв. Якщо необхідно,
дегіду в кислоті сірчаній Р і перемішують обертальни- центрифугують і використовують верхній шар.
ми рухами; одержаний розчин має бути практично
безбарвним. Пробірку нагрівають у водяній бані про- Розчин порівняння. До 50.0 мг диметиланіліну Р дода-
тягом 1 хв; поступово з'являється темно-жовте забарв- ють 2 мл кислоти хлористоводневої Р і 20 мл води Р,
лення. струшують до повного розчинення і доводять об'єм
розчину водою /*до 50.0 мл. 5.0 мл одержаного розчи-
ну доводять водою Рцо об'єму 250.0 мл. 1.0 мл одержа-
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ ного розчину поміщають у пробірку із притертою
скляною пробкою, додають 5 мл / М розчину натрію
Розчин S. 0.100 г субстанції за допомогою ультразвуку гідроксиду й 1.0 мл розчину внутрішнього стандарту.
або обережно нагріваючи розчиняють у воді, вільній Пробірку закривають й інтенсивно струшують протя-
від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим гом 1 хв. Якщо необхідно, центрифугують і викорис-
самим розчинником до 50.0 мл. товують верхній шар.

316 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Амоксициліну тригідрат

Хроматографування проводять на газовому хромато- — буферний розчин рН 5.0: до 250 мл 0.2 М розчину
фафі з полуменево-іонізаційним детектором за таких калію дигідрофосфату додають розчин натрію
умов: гідроксиду розведеного Рдо рН 5.0, доводять об'єм
— колонка скляна розміром 2 м х 0.2 мм, заповнена розчину водою РД.О 1000.0 мл;
діатомітом силанізованим для газової хромато- — детектування за довжини хвилі 254 нм;
графії Р, з нанесеним 3 % (м/м) поліметилфенілси- — об'єм проби, що уводиться, 50 мкл.
локсаном Р;
— газ-носій азот для хроматографії Р; Урівноважують колонку рухомою фазою зі співвідно-
— швидкість газу-носія ЗО мл/хв; шенням рухомих фаз А:В (92:8).
— температура колонки 120 °С; Хроматографують розчин порівняння (Ь). Хромато-
— температура детектора і блока вводу проб 150 °С. графічна система вважається придатною, якщо вико-
Поперемінне хроматографують 1 мкл випробовувано- нуються такі умови:
го розчину і 1 мкл розчину порівняння. — коефіцієнт розділення двох основних піків має
бути не менше 2.0;
Вода (2.5.12). Не менше 11.5 % і не більше 14.5 %. Ви- — коефіцієнт ємності для першого піка (амоксици-
значення проводять із 0.100 г субстанції напівмікро- лін) має бути від 1.3 до 2.5.
методом.
Якщо необхідно, коригують співвідношення рухомих
фаз А:В.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 1.0 %. Визначення
проводять із 1.0 г субстанції. Хроматографують розчин порівняння (с). Регулюють
систему таким чином, щоб відношення сигнал-шум
для основного піка становило не менше 3.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Хроматографують розчин порівняння (а) шість разів.
Визначення проводять методом рідинної хромато- Хроматографічна система вважається придатною, як-
графії (2.2.29). що відносне стандартне відхилення для площі основ-
ного піка не перевищує 1.0 %.
Випробовуваний розчин (а). 30.0 мг субстанції розчиня-
ють у рухомій фазі А і доводять об'єм розчину тією са- Поперемінно хроматографують випробовуваний роз-
мою рухомою фазою до 50.0 мл. чин (а) і розчин порівняння (а).
Випробовуваний розчин (Ь). 30.0 мг субстанції розчиня-
ють у рухомій фазі А і доводять об'єм розчину тією са- ЗБЕРІГАННЯ
*
І мою рухомою фазою до 20.0 мл.
У повітронепроникному контейнері.
Розчин порівняння (а). 30.0 мг ФСЗ амоксициліну
тригідрату розчиняють у рухомій фазі А і доводять
об'єм розчину тією самою рухомою фазою до 50.0 мл. ДОМІШКИ
Розчин порівняння (Ь). 4.0 мг ФСЗ цефадроксилу розчи-
няють у рухомій фазі А і доводять об'єм розчину тією Н СО,Н
О. \/
самою рухомою фазою до 50.0 мл. До 5.0 мл одержано- ^*~и-^\^сн3
го розчину додають 5.0 мл розчину порівняння (а) і до-
водять об'єм розчину рухомою фазою А до 100.0 мл. KjN-- './Чнз
Розчин порівняння (с). 1.0 мл розчину порівняння (а) н н
доводять рухомою фазою А до об'єму 20.0 мл. 1.0 мл
одержаного розчину доводять рухомою фазою А до А. (26',5Л,6Л)-6-аміно-3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-1-
об'єму 50.0 мл. азабіцикло[3.2.0]гептан-2-карбонова кислота (6-амі-
Розчин порівняння (d). 2.0 мл розчину порівняння (а) нопеніциланова кислота),
доводять рухомою фазою А до об'єму 20.0 мл. 5.0 мл
одержаного розчину доводять рухомою фазою А до
об'єму 20.0 мл.
Хроматографування проводять на рідинному хрома-
тографі з УФ-детектором за таких умов: СН3
— колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х 4.6 мм, Н Н
заповнена силікагелем октадецилсилільним для хро-
матографії Р з розміром часток 5 мкм;
— швидкість рухомої фази 1.0 мл/хв;
— рухома фаза А: ацетонітрил Р — буферний розчин В. (25,5^6Л)-6-[[(25)-2-аміно-2-(4-гідроксифеніл)-
рН 5.0 (1:99); ацетил]аміно]-3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-1-азабіцик-
— рухома фаза В: ацетонітрил Р — буферний розчин ло[3.2.0]гептан-2-карбонова кислота (L-амоксици-
рН 5.0 (20:80); лін),

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 317


Амоксициліну тригідрат

тил]аміно]-3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-1-азабіцик-
Ч С02Н ло[3.2.0]гептан-2-карбонова кислота (Ь-(4-гідрокси-
HN-A^CHg феніл)гліциламоксицилін) ,

S Нз Нз 0
н3е -J?___
°Y^Y^ H U

<NH
^\^чЖл Н3С н

СО2Н

С. (45)-2-[5-(4-гідроксифеніл)-3,6-діоксопіперазин-
2-іл]-5,5-диметилтіазолідин-4-карбонова кислота Н. (2Л)-2-[(2,2-диметилпропаноїл)аміно]-2-(4-гідро-
(амоксицилін дикетопіперазини), ксифеніл)оцтова кислота,

Н NH2
1 С02Н
HN-^\,CH 3 СО2Н
Н NH2 н
Ч
,N, , /^( СН3

С02Н І. (2Л)-2-аміно-2-(4-гідроксифеніл)оцтова кислота,



D. (45)-2-[[[(2Л)-2-аміно-2-(4-гідроксифеніл)аце-
тил]аміно]карбоксиметил]-5,5-диметилтіазолідин-4- 1 СО2Н
карбонова кислота (пеніцилоїнові кислоти амокси- HN-X ^CH3
циліну),

Н СО2Н
u ми HN^\
HN \ ^CH
^Сп3 О
ІЄПІМЄ П ИС
V
^. N
^'^-^ хк: /Хгм
оМч3
^СН Р Р * Н ^ОгН
0.
4
н
^pN-Л^СН3
Н-- ""З
^СН3

Н Н
Е. (2Л5,45)-2-[[[(2Л)-2-аміно-2-(4-гідроксифеніл)-
ацетил]аміно]метил]-5,5-диметилтіазолідин-4-карбо-
нова кислота (пенілоїнові кислоти амоксициліну), J. Олігомери амоксициліну і пеніцилоїнової кислоти
амоксициліну,

1 С02Н
HN-\ ,CH3
Н І X
N^ J^/ CH3
О

F. 3-(4-гідроксифеніл)піразин-2-ол,

К. Олігомери пеніцилоїнової кислоти амоксициліну.


1 .С02Н
N
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4).

Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %


(20 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу-
G. (25',5Л,6Л)-6-[[(2Л)-2-[[(2Л)-2-аміно-2-(4-гідро- вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
ксифеніл)ацетил]аміно]-2-(4-гідроксифеніл)аце- ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.

318 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Аргінін

АРГІНІН об'ємів розчину натрію гіпохлориту концентрованого Р


і води Р; з'являється червоне забарвлення.

Argininum ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді дистильо-


ARGININE ваній Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 50 мл.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо-


рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення


розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон BY6.

C6H14N402 М.м. Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +25.5° до +28.5°,


174.2
у перерахунку на суху речовину. 2.00 г субстанції роз-
Аргінін містить не менше 98.5 % і не більше 101.0 % чиняють у кислоті хлористоводневій РІ і доводять
(5)-2-аміно-5-гуанідинопентанової кислоти, у пере- об'єм розчину тією самою кислотою до 25.0 мл.
рахунку на суху речовину.
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27),
ВИРОБНИЦТВО використовуючи ТШХ пластинки із шаром силікаге-
лю Р.
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що
включає стадії ферментації, вона має витримувати ви- Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
моги статті "Продукти ферментації". ють у кислоті хлористоводневій розведеній Р і доводять
об'єм розчину тією самою кислотою до 10 мл.

ВЛАСТИВОСТІ Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-


чину (а) доводять водою Рцо об'єму 50 мл.
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ аргініну розчиняють
кольору або безбарвні кристали. у 0.1 М розчині кислоти хлористоводневої і доводять
об'єм розчину тією самою кислотою до 50 мл.
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, дуже мало роз-
чинний у 96 % спирті Р, практично не розчинний в Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи-
ефірі Р. ну (Ь) доводять водою РЦ.О об'єму 20 мл.
Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ аргініну і 10 мг ФСЗ
лізину гідрохлориду розчиняють у 0.1 М розчині кисло-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ ти хлористоводневої і доводять об'єм розчину тією са-
мою кислотою до 25 мл.
Перша ідентифікація: А, С.
Друга ідентифікація: А, В, D, Е. На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- (1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг)
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину
бування на чистоту". порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг аргініну і 2 мкг лізину
гідрохлориду) розчину порівняння (с), сушать на
В. Розчин S, приготований, як зазначено у розділі повітрі й поміщають у камеру із сумішшю розчин-
"Випробування на чистоту", повинен мати сильно- ників розчин аміаку концентрований Р - 2-пропанол Р
лужну реакцію (2.2.4). (30:70). Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії
старту, пластинку виймають із камери, сушать при
С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- температурі від 100 °С до 105 °С до зникнення запаху
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру аміаку й обприскують розчином нінгідрину Р. Пластин-
ФСЗ аргініну. ку нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С
протягом 15 хв.
D. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), одер-
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-
жаній при випробуванні "Речовини, виявлювані нінгід-
яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою
рином", має виявлятися основна пляма на рівні основної
за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь)
плями на хроматограмі розчину порівняння (а), відпо-
(0.5 %).
відна їй за розміром і забарвленням.
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
Е. Близько 25 мг субстанції розчиняють у 2 мл води Р. хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
Додають 1 мл розчину а-нафтолу Р\ 2 мл суміші рівних чітко розділені плями.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 319


Аргініну гідрохлорид

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). До 5 мл ЗБЕРІГАННЯ


розчину S додають 0.5 мл кислоти азотної розведеної Р
і доводять водою РД.О об'єму 15 мл. Одержаний розчин У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
має витримувати випробування на хлориди. світла місці.

Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). До 10 мл N


розчину S додають 1.7 мл кислоти хлористоводневої
розведеної Р і доводять водою дистильованою Р до Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
об'єму 15 мл. Одержаний розчин має витримувати ви- станція має витримувати вимоги статті (5.4).
пробування на сульфати.
Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля- станція призначена для виробництва парентеральних
ють комірку, що складається із двох годинникових сте- лікарських засобів без подальшої процедури видален-
ня пірогенів, вона має витримувати випробування
кол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На вну-
"Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
трішню поверхню верхнього годинникового скла
(2.6.14).
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р
розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями
води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на
нижнє годинникове скло і розчиняють у 0.5 мл води Р.
До розчину додають 0.30 г магнію оксиду важкого Рі ре-
тельно розтирають скляною паличкою. Нижнє годин- АРГІНІНУ ГІДРОХЛОРИД
никове скло відразу накривають верхнім і нагрівають
при температурі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно в
аналогічних умовах готують еталон, використовуючи Arginini hydrochloridum
0.1 мл еталонного розчину амонію (100ррт NHJ Р, 0.5 мл
води Р і 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакмусовий
папір над випробовуваним розчином має бути забарв-
ARGININE HYDROCHLORIDE
лений у синій колір не інтенсивніше, ніж над еталоном.

Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-


станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти ,CO2H
хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме- ,HCI
тилізобутилкетоном РІ, порціями по 10 мл, струшую- H NH2
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви- C6H15C1N402 М.м. 210.7
пробування на залізо.
Аргініну гідрохлорид містить не менше 98.5 % і не
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 % більше 101.0 % (5)-2-аміно-5-гуанідинопентанової
(10 ррт). 2.0 г субстанції розчиняють у воді Р і дово- кислоти гідрохлориду, у перерахунку на суху речовину.
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл.
12 мл одержаного розчину мають витримувати випро-
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис- ВИРОБНИЦТВО
танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
Якщо субстанція одержана в результаті процесу фер-
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше ментації, що включає стадії ферментації, вона має ви-
0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від тримувати вимоги статті "Продукти ферментації".
100 °С до 105 °С.
ВЛАСТИВОСТІ
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
проводять з 1.0 г субстанції. Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
кольору або безбарвні кристали.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, дуже мало роз-
0.150г субстанції розчиняють у 50 мл води Р і титрують чинний у 96 % спирті Р, практично не розчинний в
0.1 М розчином кислоти хлористоводневої до переходу ефірі Р.
забарвлення від зеленого до фіолетово-червоного, ви-
користовуючи як індикатор 0.2 мл розчину метилового
червоного змішаного Р. ІДЕНТИФІКАЦІЯ
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлористоводневої Перша ідентифікація: А, В, Е.
відповідає 17.42 MrC6H14N4O2. Друга ідентифікація: А, С, D, Е.

320 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Аргініну гідрохлорид

А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг аргініну гідрохлориду і
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- 2 мкг лізину гідрохлориду) розчину порівняння (с).
бування на чистоту". Пластинку сушать на повітрі й поміщають у камеру із
сумішшю розчинників розчин аміаку концентрова-
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- ний Р - 2-пропанол Р (30:70). Коли фронт розчинників
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із
ФСЗ аргініну гідрохлориду. камери, сушать при температурі від 100 °С до 105 °С до
зникнення запаху аміаку й обприскують розчином
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), нінгідрину Р. Пластинку нагрівають при температурі
одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані від 100 °С до 105 °С протягом 15 хв.
нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка
основної плями на хроматограмі розчину порівнян-
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
ня (а), відповідна їй за розміром і забарвленням. пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %).
D. Близько 25 мг субстанції розчиняють у 2 мл води Р. Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
Додають 1 мл розчину а-нафтолу Р і 2 мл суміші рівних хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
об'ємів розчину натрію гіпохлориту концентрованого Р чітко розділені плями.
і води Р", з'являється червоне забарвлення.
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 10 мл
Е. Близько 20 мг субстанції дають реакцію (а) на хло- розчину S доводять водою дистильованою Рдо об'єму
риди (2.3.1). 15 мл. Розчин має витримувати випробування на суль-
фати.
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля-
ють комірку, що складається із двох годинникових
Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді дистильо- стекол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На
ваній Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни- внутрішню поверхню верхнього годинникового скла
ком до 50 мл. поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р
розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо- води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на
рим. нижнє годинникове скло і розчиняють у 0.5 мл води Р.
До розчину додають 0.30 г магнію оксиду важкого Р і
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення ретельно розтирають скляною паличкою. Нижнє го-
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон BY6. динникове скло відразу накривають верхнім і нагріва-
ють при температурі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +21.0° до +23.5°, в аналогічних умовах готують еталон, використовую-
у перерахунку на суху речовину. 2.00 г субстанції роз- чи 0.1 мл еталонного розчину амонію (100 ррт NH^) P,
чиняють у кислоті хлористоводневій РІ і доводять 0.5 мл води Р і 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакму-
об'єм розчину тією самою кислотою до 25.0 мл. совий папір над випробовуваним розчином має бути
забарвлений у синій колір не інтенсивніше, ніж над
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово- еталоном.
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви-
користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р. Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня- станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме-
чинником до 10 мл. тилізобутилкетоном РІ, порціями по 10 мл, струшую-
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз- витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
чину (а) доводять водою /'до об'єму 50 мл. З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви-
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ аргініну гідрохлориду пробування на залізо.
розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 50 мл. Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 %
(10 ррт). 2.0 г субстанції розчиняють у воді Р і дово-
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи- дять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл.
ну (Ь) доводять водою /*до об'єму 20 мл. 12 мл одержаного розчину мають витримувати випро-
Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ аргініну гідрохлориду і бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
10 мг ФСЗ лізину гідрохлориду розчиняють у воді Р і до-
танням еталонного розчину свинцю (1 ррт РЬ) Р.
водять об'єм розчину тим самим розчинником до
25 мл. Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
Налінію старту хроматографічної пластинки наносять 100 °С до 105 °С.
5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
(1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг) Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину проводять з 1.0 г субстанції.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 321


Атенолол

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ІДЕНТИФІЦКАЦІЯ

0.180 г субстанції розчиняють у 3 мл кислоти мураши- Перша ідентифікація: С.


ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової безвод- Друга ідентифікація: А, В, D.
ної Р і титрують 0.1Мрозчином кислоти хлорної по пе-
реходу забарвлення від коричнювато-жовтого до зеле- А. Температура плавлення (2.2.14). Від 152 °С до 155 °С.
ного, використовуючи як індикатор 0.1 мл розчину
нафтолбензеїну Р. В. 0.100 г субстанції розчиняють у метанолі Р і дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 100 мл.
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 21.07 мг 10.0 мл одержаного розчину доводять метанолом Р цо
C6H15C1N402. об'єму 100 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання
(2.2.25) одержаного розчину в області від 230 нм до
350 нм повинен мати два максимуми за довжин хвиль
ЗБЕРІГАННЯ 275 нм і 282 нм. Відношення оптичної густини в мак-
симумі за довжини хвилі 275 нм до оптичної густини в
У шільно закупореному контейнері, у захищеному від максимумі за довжини хвилі 282 нм має бути від 1.15
світла місці. до 1.20.
N С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції має відповідати спектру ФСЗ атенололу.
рН (2.2.3). Від 4.5 до 6.5. 10 мл розчину S доводять во-
дою дистильованою />до об'єму 20 мл. D. Визначення проводять методом тонкошарової хро-
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- силікагель GF2i4P.
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Випробовуваний розчин. 10 мг субстанції розчиняють у
1 мл метанолу Р.
Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
станція призначена для виробництва парентеральних Розчин порівняння. 10 мг ФСЗ атенололу розчиняють у
лікарських засобів без подальшої процедури видален- 1 мл метанолу Р.
ня пірогенів, вона має витримувати випробування На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
"Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини" 10 мкл (100 мкг) випробовуваного розчину і 10 мкл
(2.6.14). (100 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають
у камеру із сумішшю розчинників розчин аміаку кон-
центрований Р1 - метанол Р (1:99). Коли фронт роз-
чинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку вий-
мають із камери, сушать на повітрі й переглядають в
УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.
АТЕНОЛОЛ На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
Atenololum матограмі розчину порівняння, відповідна їй за
розміром.

ATENOLOL ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. 0.10 г субстанції розчиняють у воді Р і дово-


ОН дять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.
(СН3)2СН-МН-СН2-СН-СН2-О
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.

C14H22N203 М.м. 266.3 Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення


розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон 6 шка-
Атенолол містить не менше 99.0 % і не більше 101.0 % ли найбільш підхожого кольору.
(Л5)-4-[2-(гідрокси-3-ізопропіламінопропокси)фе-
ніл]ацетаміду, у перерахунку на суху речовину. Оптичне обертання (2.2.7). Від +0.10° до -0.10°, у пере-
рахунку на суху речовину. Визначення проводять для
ВЛАСТИВОСТІ розчину S.

Опис. Білий або майже білий порошок. Супровідні домішки. Визначення проводять методом
рідинної хроматографії (2.2.29).
Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, розчинний в Випробовуваний розчин (а). 50.0 мг субстанції розчиня-
етанолі Р, мало розчинний у метиленхлориді Р, прак- ють у 20 мл рухомої фази і доводять об'єм розчину ру-
тично не розчинний в ефірі Р. хомою фазою до 25.0 мл.

322 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Атропіну сульфат

Випробовуваний розчин (Ь). 50.0 мг субстанції розчиня- Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
ють у 0.1 мл диметилсульфоксиду Р, якщо необхідно, 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
злегка нагріваючи у водяній бані протягом декількох 100 °С до 105 °С.
секунд, і доводять об'єм розчину рухомою фазою до
25.0 мл. Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
Розчин порівняння (а). 0.5 мл випробовуваного розчи- проводять з 1.0 г субстанції.
ну (а) доводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл.
Розчин порівняння (Ь). 50.0 мг ФСЗ атенололу для КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
валідації колонки розчиняють у 0.1 мл диметилсуль-
фоксиду Р, якщо необхідно, злегка нагріваючи у во- 0.200 г субстанції розчиняють у 80 мл кислоти оцтової
дяній бані протягом декількох секунд, і доводять льодяної Р і титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної
об'єм розчину рухомою фазою до 25.0 мл. потенціометричне (2.2.20).
Хроматографування проводять на рідинному хрома- 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 26.63 мг
тографі з УФ-детектором за таких умов: C14H22N203.
— колонка з нержавіючої сталі розміром 0.15 м х 4.6 мм,
заповнена силікагелем для хроматографії октаде-
цилсилільним Рз розміром часток 5 мкм; ДОМІШКИ
— рухома фаза: 1.0г натрію октансульфонату Р і 0.4 г
тетрабутиламонію гідросульфату Р розчиняють у А. 2-(4-гідроксифеніл)ацетамід,
1 л суміші тетрагідрофуран Р - метанол Р - розчин В. 2-[4-(2,3-дигідроксипропокси)феніл]ацетамід,
3.4 г/л калію дигідрофосфату Р (20:180:800) і дово-
дять рН кислотою ортофосфорною Рдо 3.0; С. 2-[4-(2,3-епоксипропокси)феніл]ацетамід,
— швидкість рухомої фази 1.0 мл/хв; D. 2-[4-(2-гідрокси-3-хлорпропокси)феніл]ацетамід,
— детектування за довжини хвилі 226 нм.
Е. 4,4'-(2-гідроксипропан-1,3-діїлдіокси)біс(феніла-
Урівноважують колонку при швидкості рухомої фази цетамід),
1.0 мл/хв протягом близько ЗО хв.
F. 4,4'-[ЛЧзопропіл-3,3'-імінобіс(2-гідроксипропо-
Хроматографують 10 мкл розчину порівняння (а). кси)]біс(фенілацетамід),
Чутливість системи регулюють таким чином, щоб ви-
сота основного піка становила не менше 50 % шкали G. 2-[4-(2-гідрокси-3-ізопропіламінопропокси)фе-
реєструючого пристрою. ніл]оцтова кислота,
Хроматографують 10 мкл розчину порівняння (Ь). Н. 2-[4-(2-гідрокси-3-ізопропіламінопропокси)фе-
Одержана хроматограма має бути аналогічною до ніл]ацетонітрил.
зразка хроматограми, що додається до ФСЗ атенололу
для валідації колонки: пік біс-ефіру виходить першим і ________________________N
відокремлюється від піка третинного аміну, що зви-
чайно виходить піком із двома максимумами. Якщо Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
необхідно, регулюють вміст натрію октансульфонату в станція має витримувати вимоги статті (5.4).
рухомій фазі. Збільшення вмісту натрію октансульфо-
нату збільшує час утримування третинного аміну.
Поперемінне Хроматографують 10 мкл випробовува-
ного розчину (а) і 10 мкл розчину порівняння (а). Час
хроматографування має бути в 4 рази більше часу ут-
римування основного піка. На хроматограмі випробо- АТРОПІНУ СУЛЬФАТ
вуваного розчину (а) площа будь-якого піка, крім ос-
новного, не має перевищувати половини площі ос-
новного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) Atropini sulfas
(0.25 %); сума площ усіх піків, крім основного, не має
перевищувати площу основного піка на хроматограмі
розчину порівняння (а) (0.5 %). Не враховують піки, TROPINE SULPHATE
площі яких становлять менше 0.1 площі основного
піка на хроматограмі розчину порівняння (а). - Н
Якщо субстанція містить більше 0.15 % біс-ефіру, 1
1

—о
її придатність треба підтверджувати повторним хрома- І І»

тографуванням 10 мкл випробовуваного розчину (Ь). ~^~v


N-CH 3 Y
\ /Vr-
H
, HjSQ, , H2O

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.1 %. 50 мг субстанції роз- І

чиняють у суміші 1 мл кислоти азотної розведеної Р і


H 0 CHjOH
15 мл води Р. Одержаний розчин має витримувати ви-
пробування на хлориди без подальшого додавання
кислоти азотної розведеної Р. C34H48N2010S,H20 М. м. 695

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ Щ/ Ж


Атропіну сульфат

Атропіну сульфат містить не менше 99.0 % і не більше (2.2.27), використовуючи як тонкий шар силікагель G Р.
101.0 % біс(1Я,Зг,5^-3-[(Я5)-(3-гідрокси-2-феніл-
Випробовуваний розчин. 0.2 г субстанції розчиняють у
пропіоніл)окси]-8-метил-8-азабіцикло[3.2.1]октану
метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
сульфату, у перерахунку на безводну речовину.
чинником до 10 мл.
Розчин порівняння (а). 1 мл випробовуваного розчину
ВЛАСТИВОСТІ доводять метанолом Р по об'єму 100 мл.
Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без- Розчин порівняння (Ь). 5 мл розчину порівняння (а) до-
барвні кристали. водять метанолом Рао об'єму 10 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, легко роз- 10 мкл (200 мкг) випробовуваного розчину, 10 мкл
чинний у 96 % спирті Р, практично не розчинний в
(2 мкг) розчину порівняння (а) і 10 мкл (1 мкг) розчи-
ефірі Р. ну порівняння (Ь). Пластинку поміщають у камеру із
(Плавиться при температурі близько 190 °С із розкла- сумішшю розчинників ацетон Р - вода Р - розчин
данням. Визначення проводять із субстанції, висуше- аміаку концентрований Р (90:7:3). Коли фронт роз-
ної при температурі 135 °С протягом 15 хв.) чинників пройде 10 см від лінії старту, пластинку вий-
мають із камери, сушать при температурі від 100 °С до
105 °С протягом 15 хв, охолоджують і обприскують
ІДЕНТИФІКАЦІЯ розчином калію йодовісмутату розведеним РД.О появи
плям.
Перша ідентифікація: А, В, Е.
Друга ідентифікація: С, D, Е, F. На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
А. Водний розчин субстанції, приготований для ви- пляму на хроматограмі розчину порівняння (а)
пробування "Оптичне обертання", як зазначено в (1.0 %), і тільки одна пляма може бути інтенсивнішою
розділі "Випробування на чистоту", майже не має оп- за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь)
тичного обертання. (0.5 %).
Апоатропін. НебільшеО.5 %.0.10гсубстанціїрозчиня-
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
ють у 0.01 Мрозчині кислоти хлористоводневої і дово-
станції має відповідати спектру ФСЗ атропіну сульфа- дять об'єм розчину тим самим розчинником до
ту. 100.0 мл. Вимірюють оптичну густину (2.2.25) одержа-
ного розчину за довжини хвилі 245 нм. Питомий по-
С. Близько 50 мг субстанції розчиняють у 5 мл води Р і
додають 5 мл розчину кислоти пікринової Р. Температу- казник поглинання має бути не більше 4.0, у перера-
ра плавлення (2.2.14) осаду, промитого водою Р і вису- хунку на безводну речовину.
шеного при температурі від 100 °С до 105 °С протягом
2 год, має бути від 174 °С до 179 °С. Вода (2.5.12). Від 2.0 % до 4.0 %. Визначення прово-
дять з 0.50 г субстанції напівмікрометодом.
D. До близько 1 мг субстанції додають 0.2 мл кислоти
азотної димлячої Р і упарюють насухо на водяній бані. Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
Залишок розчиняють у 2 мл ацетону Р і додають 0.1 мл проводять з 1.0 г субстанції.
розчину ЗО г/л калію гідроксиду Р у метанолі Р', з'яв-
ляється фіолетове забарвлення. КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Е. Субстанція дає реакції на сульфати (2.3.1). 0.500 г субстанції розчиняють, якщо необхідно, при
нагріванні, у ЗО мл кислоти оцтової безводної Р. Роз-
F. Субстанція дає реакцію на алкалоїди (2.3.1). чин охолоджують і титрують 0.1 М розчином кислоти
хлорної потенціометричне (2.2.20).
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ 1 мл 0.1 М розчин кислоти хлорної відповідає 67.68 мг
C34H48N2010S.
рН (2.2.3). Від 4.5 до 6.2. 0.6 г субстанції розчиняють у
воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм
розчину тим самим розчинником до ЗО мл. ЗБЕРІГАННЯ
Оптичне обертання (2.2.7). Від -0.50° до +0.05°. 2.50 г У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
субстанції розчиняють у воді Р, доводять об'єм розчи- світла місці.
ну тим самим розчинником до 25.0 мл і вимірюють кут
оптичного обертання одержаного розчину в кюветі з N
товщиною шару 2 дм.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
Сторонні алкалоїди і продукти розкладання. Визначення станція має витримувати вимоги статті (5.4).
проводять методом тонкошарової хроматографії

324 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Ацетилцистеїн

АЦЕТИЛЦИСТЕЇН Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо-


рим.

Acetylcysteinum Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має


бути безбарвним.

рН (2.2.3). Від 2.0 до 2.8. До 2 мл розчину S додають


ACETYLCYSTEINE 8 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р і перемішу-
ють.
С02Н
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +21.0° до +27.0°,
у перерахунку на суху речовину. До 1.25 г субстанції
HN. СН, додають 1 мл розчину 10 г/л натрію едетату Р, пе-
ремішують, додають 7.5 мл розчину 40 г/л натрію
гідроксиду Р, перемішують до розчинення субстанції і
доводять об'єм одержаного розчину фосфатним бу-
C5H9N03S М.м. 163.2 ферним розчином рН 7.0Р2цо 25.0 мл.

Ацетилцистеїн містить не менше 98.0 % і не більше Супровідні домішки. Визначення проводять методом
101.0 % (Л)-2-ацетамідо-3-меркаптопропанової кис- рідинної хроматографії (2.2.29). Всі розчини, крім ви-
лоти, у перерахунку на суху речовину. пробовуваного розчину (с), готують безпосередньо пе-
ред використанням.
ВЛАСТИВОСТІ Випробовуваний розчин (а). 0.80 г субстанції суспенду-
ють у 1 мл 1 Мрозчину кислоти хлористоводневої і до-
Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без- водять об'єм розчину водою Рдо 100.0 мл.
барвні кристали. Випробовуваний розчин (Ь). 5.0 мл випробовуваного
розчину (а) доводять водою Рдо об'єму 100.0 мл. 5.0 мл
Розчинність. Легко розчинний у воді Рі96% спирті Р, одержаного розчину доводять водою Р до об'єму
практично не розчинний у метиленхлориді Р. 50.0 мл.
Випробовуваний розчин (с). Використовують випробо-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ вуваний розчин (а) після зберігання не менше 1 год.
Розчин порівняння (а). 4.0 мг ФСЗ ацетилцистеїну,
Перша ідентифікація: А, С. 4.0 мг L-цистину Р, 4.0 мг L-цистеїну Р, 4.0 мг ФСЗ
Друга ідентифікація: А, В, D, Е. домішки С ацетилцистеїну і 4.0 мг ФСЗ домішки D
ацетилцистеїну суспендують у 1 мл / М розчину кисло-
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- ти хлористоводневої і доводять об'єм розчину водою Р
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- до 100.0 мл.
бування на чистоту".
Розчин порівняння (Ь). 4.0 мг ФСЗ ацетилцистеїну сус-
В. Температура плавлення (2.2.14). Від 104 °С до 110 °С. пендують у 1 мл 1М розчину кислоти хлористоводневої
і доводять об'єм розчину водою Рдо 100.0 мл.
С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- Хроматографування проводять на рідинному хрома-
станції, одержаний у дисках із калію бромідом Р, має тографі з УФ-детектором за таких умов:
відповідати спектру ФСЗ ацетилцистеїну. — колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х 4 мм,
заповнена силікагелем октадецилсилільним для
D. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), хроматографії Р з розміром часток 5 мкм;
одержаній при випробуванні "Супровідні домішки", — рухома фаза: ацетонітрил Р - вода Р (3:97); рН
час утримування і площа основного піка мають одержаної суміші доводять до 3.0 кислотою фос-
відповідати часу утримування і площі основного піка форною концентрованою Р;
на хроматограмі розчину порівняння (Ь). — швидкість рухомої фази 1.0 мл/хв;
— детектування за довжини хвилі 220 нм.
Е. До 0.5 мл розчину S, приготованого, як зазначено в
розділі "Випробування на чистоту", додають 0.05 мл При хроматографуванні за зазначених умов часи утри-
розчину 50 г/л натрію нітропрусиду Р і 0.05 мл розчи- мування піків мають бути: L-цистину - близько
ну аміаку концентрованого Р', з'являється темно-фіо- 2.2 хв; L-цистеїну - близько 2.4хв; 2-метил-2-тіазолін-
летове забарвлення. 4-карбонової кислоти, що утворюється у випробову-
ваному розчині (с) - близько 3.3 хв; ацетилцистеїну -
ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ близько 6.4 хв; домішки С ацетилцистеїну - близько
12 хв; домішки D ацетилцистеїну - близько 14 хв.
Розчин S. 1.0 г субстанції розчиняють у воді, вільній від Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (а).
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са- Хроматографічна система вважається придатною, як-
мим розчинником до 20 мл. що виконуються такі умови:

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 325


Ацетилцистеїн

— коефіцієнт розділення піків L-цистину і L-цис- Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.001 %
теіну становить не менше 1.5; (10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу-
— коефіцієнт розділення піків домішки С ацетилци- вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
стеїну і домішки D ацетилцистеїну становить не ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
менше 2.0.
Цинк. Не більше 0.001 % (10 ррт). Визначення прово-
Як контрольний дослід хроматографують 20 мкл дять методом атомно-абсорбційної спектрометрії
0.01 М розчину кислоти хлористоводневої. (2.2.23, метод II).
Поперемінне хроматографують у зазначених умовах, Випробовуваний розчин. 1.00 г субстанції розчиняють у
одержуючи не менше трьох хроматограм, 20 мкл роз- 0.001 М розчині кислоти хлористоводневої і доводять
чину порівняння (а), 20 мкл розчину порівняння (Ь), об'єм розчину тією самою кислотою до 50.0 мл.
20 мкл випробовуваного розчину (а), 20 мкл випробо-
вуваного розчину (Ь) і 20 мкл випробовуваного розчи- Розчини порівняння. Готують розведенням еталонного
ну (с). Час хроматографування має бути в 5 разів розчину цинку (5мг/мл Zn) P 0.001 М розчином кислоти
більше часу утримування піка ацетилцистеїну і стано- хлористоводневої.
вити близько ЗО хв. Вимірюють поглинання одержаних розчинів за до-
Із хроматограми випробовуваного розчину (а) обчис- вжини хвилі 213.8 нм, використовуючи як джерело ви-
люють вміст, у відсотках, конкретно зазначуваних до- промінювання лампу з порожнистим цинковим като-
мішок і неназиваних домішок, використовуючи такі
дом, повітряно-ацетиленове полум'я і метод корекції
формули:
неселективного поглинання.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше


конкретно зазначувана домішка =
1.0%. 1.000 г субстанції сушать у вакуумі при темпера-
А1-т2- ЮО турі 70 °С протягом 3 год.
A2-ml Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.2 %. Визначення
проводять з 1.0 г субстанції.
неназивана домішка =

Л 3 - / я 3 - 100 КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ


А4 • от,
0.140 г субстанції розчиняють у 60 мл води Р, додають
де: 10 мл кислоти хлористоводневої розведеної Р, охолод-
А\ — площа піка зазначуваної домішки (L-цистин, жують на льодяній бані, додають 10 мл розчину калію
L-цистеїн, домішка С ацетилцистеїну і доміш- йодиду і титрують 0.05 М розчином йоду, використову-
ка D ацетилцистеїну) на хроматограмі випро- ючи як індикатор 1 мл розчину крохмалю Р.
бовуваного розчину (а); 1 мл 0.05 М розчину йоду відповідає 16.32 мг
C5H9N03S.
АІ — площа піка зазначуваної домішки (L-цистин,
L-цистеїн, домішка С ацетилцистеїну і доміш-
ка D ацетилцистеїну) на хроматограмі розчину ЗБЕРІГАННЯ
порівняння (а);
АЗ — площа піка неназиваної домішки на хромато- У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
грамі випробовуваного розчину (а); світла місці.
А4 — площа піка ацетилцистеїну на хроматограмі
розчину порівняння (Ь); ДОМІШКИ
/й, — маса наважки субстанції, узята для приготу- А. L-цистин,
вання випробовуваного розчину (а);
В. L-цистеїн,
т2 — маса наважки зазначуваної домішки, узята для
приготування розчину порівняння (а); О

т3 — маса наважки ацетилцистеїну, узята для при-


готування розчину порівняння (Ь).
Вміст кожної зазначуваної домішки і кожної ненази- СО2Н
ваної домішки не має перевищувати 0.5 %. Сумарний НО2С
вміст зазначуваних і неназиваних домішок не має пе-
ревищувати 0.5 %. Не враховують пік розчинника, пік HN СН,
2-метил-2-тіазолін-4-карбонової кислоти з часом ут-
римування близько 3.3 хв і будь-який пік, площа яко-
го становить менше 0.1 площі основного піка на хро-
матограмі розчину порівняння (Ь). С. Л^УУ'-діацетил-Ь-цистин,

326 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Ацетилцистеїн

"СО2Н
NH

O^ CH3

D. М-У-ДІацетил-Ь-цистеїн.

N
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 327


Бензилпеніциліну калієва сіль

Б
БЕНЗИЛПЕНІЦИЛІНУ КАЛІЄВА Розчин порівняння (а). 25 мг ФСЗ бензилпеніциліну
калієвої солі розчиняють у 5 мл води Р.
СІЛЬ
Розчин порівняння (Ь). 25 мг ФСЗ бензилпеніциліну
калієвої солі і 25 мг ФСЗ феноксиметилпеніциліну
Benzylpenicillinum kalicum калієвої солі розчиняють у 5 мл води Р.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
1 мкл (5 мкг) випробовуваного розчину, 1 мкл
BENZYLPENICILLINPOTASSIUM (5 мкг) розчину порівняння (а), 1 мкл (5 мкг бензил-
пеніциліну калієвої солі і 5 мкг феноксиметил-
пеніциліну калієвої солі) розчину порівняння (Ь).
1 C02K Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчин-
0<
V-N^\ ,сн3 ників ацетон Р - розчин 154 г/л амонію ацетату Р,рН
якого доведено до 5.0 кислотою оцтовою льодяною Р,
H-ffXcH, (30:70). Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії
старту, пластинку виймають із камери, сушать на
О
н н повітрі й витримують у парі йоду до проявлення плям.
Хроматограму переглядають при денному світлі.
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
C16H,7KN204S М.м. 372.5 лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за
Бензилпеніциліну калієва сіль містить не менше розміром і забарвленням.
96.0 % І не більше 101.0 % калію (25,5А,6Л)-3,3-диме-
тил-7-оксо-6-[(фенілацетил)аміно]-4-тіа-1-азабіцик- Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
ло[3.2.0]гептан-2-карбоксилату, у перерахунку на суху хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві
речовину. Субстанція продукується певними штамами чітко розділені плями.
РепісіШит notatum або спорідненими організмами, або
одержується будь-якими іншими способами. С. Близько 2 мг субстанції поміщають у пробірку зав-
вишки близько 150 мм і діаметром 15 мм і змочують
0.05 мл води Р. Потім додають 2 мл розчину формаль-
ВЛАСТИВОСТІ дегіду в кислоті сірчаній Р і перемішують оберталь-
ними рухами; одержаний розчин має бути практично
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого безбарвним. Пробірку нагрівають у водяній бані
кольору. протягом 1 хв; поступово з'являється червонувато-ко-
ричневе забарвлення.
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, практично
не розчинний у жирних оліях і вазеліновому маслі Р. D. Субстанція дає реакцію (а) на калій (2.3.1).

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Перша ідентифікація: А, D. рН (2.2.3). Від 5.5 до 7.5. 2.0 г субстанції розчиняють у


Друга ідентифікація: В, С, D. воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм
розчину тим самим розчинником до 20 мл.
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції має відповідати спектру ФСЗ бензилпеніциліну Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +270° до +300°, у
калієвої солі. перерахунку на суху речовину. 0.500 г субстанції розчи-
няють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять
В. Визначення проводять методом тонкошарової хро- об'єм розчину тим самим розчинником до 25.0 мл.
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
Оптична густина (2.2.25). 94.0 мг субстанції розчиня-
силікагель н силанізований Р.
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
Випробовуваний розчин. 25 мг субстанції розчиняють у чинником до 50.0 мл. Вимірюють оптичну густину
5 мл води Р. одержаного розчину за довжин хвиль 325 нм, 280 нм і

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 329


Бензилпеніциліну калієва сіль

264 нм (максимум), розбавивши розчин, якщо не- Випробовуваний розчин (Ь). Розчин готують безпосе-
обхідно, для виміру за довжини хвилі 264 нм. редньо перед використанням. 80.0 мг субстанції розчи-
няють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим
Оптична густина за довжин хвиль 325 нм і 280 нм не
розчинником до 20.0 мл.
має перевищувати 0.10; а за довжини хвилі 264 нм
(максимум) має бути від 0.80 до 0.88, у перерахунку на Розчин порівняння (а). 50.0 мг ФСЗ бензилпеніциліну
нерозведений (1.88 г/л) розчин. натрієвої солі розчиняють у воді Р і доводять об'єм
розчину тим самим розчинником до 50.0 мл.
Перевіряють розділювальну здатність приладу
(2.2.25); відношення оптичних густин має бути не Розчин порівняння (Ь). 10 мг ФСЗ бензилпеніциліну
менше 1.7. натрієвої солі і 10 мг ФСЗ кислоти фенілоцтової роз-
чиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим
Супровідні домішки. Визначення проводять методом розчинником до 50 мл.
рідинної хроматографії (2.2.29), як описано у розділі
Розчин порівняння (с). 1.0 мл розчину порівняння (а)
"Кількісне визначення".
доводять водою Рдо об'єму 20.0 мл. 1.0 мл одержаного
20 мкл розчину порівняння (d) хроматографують в ізо- розчину доводять водою РД.О об'єму 50.0 мл.
кратичному режимі, використовуючи обрану рухому
фазу. 20 мкл випробовуваного розчину (Ь) хроматогра- Розчин порівняння (d). 4.0 мл розчину порівняння (а)
фують в ізократичному режимі. Відразу після виходу доводять водою Рдо об'єму 100.0 мл.
піка бензилпеніциліну починають такий лінійний Хроматографування проводять на рідинному хрома-
градієнт: тографі з УФ-детектором за таких умов:
— колонка розміром 0.25 м х 4.6 мм, заповнена
Час (хв) Рухома фаза А Рухома фаза В Примітки силікагелем октадецилсилільним для хромато-
(% об/об) (% об/об) графії Р, з розміром часток 5 мкм;
0-20 70 —-0 ЗО —-100 лінійний — рухома фаза А: розчин 68 г/л калію дигідрофосфа-
градієнт ту Р, рН якого доведено до 3.5 розчином 500 г/л
20-35 0 100 ізократичний кислоти фосфорної розведеної Р - метанол Р -
режим водаР( 10:30:60);
35-50 70 ЗО установлення — рухома фаза В: розчин 68 г/л калію дигідрофосфа-
рівноваги ту Р, рН якого доведено до 3.5 розчином 500 г/л
кислоти фосфорної розведеної Р - вода Р - мета-
Як контрольний дослід хроматографують воду Р в нол Р (10:40:50);
умовах, зазначених для випробовуваного розчину (Ь). — швидкість рухомої фази І.Омл/хв;
— детектування за довжини хвилі 225 нм.
На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь) площа
будь-якого піка, крім основного, не має перевищува- Урівноважують колонку рухомою фазою у співвідно-
ти площу основного піка на хроматограмі розчину шенні рухомих фаз А:В (70:30).
порівняння (d) (1 %). Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (Ь).
Хроматографічна система вважається придатною, як-
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 1.0%. що виконуються такі умови:
1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до — коефіцієнт розділення двох основних піків має
105 °С. бути не менше 6.0 (якщо необхідно, коригують
співвідношення рухомих фаз А:В);
Стерильність (2.6.1). Якщо субстанція призначена для — коефіцієнт ємності для другого піка (бензилпені-
виробництва парентеральних лікарських засобів без цилін), має бути від 4.0 до 6.0.
подальшої процедури стерилізації, вона має витриму-
вати випробування на стерильність. Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (с). Си-
стему регулюють таким чином, щоб відношення сиг-
Пірогени (2.6.8). Якщо субстанція призначена для ви- нал/шум становило не менше 3.
робництва парентеральних лікарських засобів без по- Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (а)
дальшої процедури видалення пірогенів, вона має ви- шість разів. Хроматографічна система вважається
тримувати випробування на пірогени. Уводять на 1 кг придатною, якщо відносне стандартне відхилення для
маси кролика 1 мл розчину, що містить 1.5 мг суб- площі основного піка не перевищує 1.0 %.
станції у 1 мл води для ін'єкцій Р.
Вміст бензилпеніциліну калієвої солі, у відсотках,
розраховують шляхом помноження відсоткового
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ вмісту бензилпеніциліну натрієвої солі на 1.045.
Визначення проводять методом рідинної хромато-
графії (2.2.29). ЗБЕРІГАННЯ

Випробовуваний розчин (а). 50.0 мг субстанції розчиня- У повітронепроникному контейнері. Якщо субстанція
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- стерильна, зберігають у стерильному повітронепро-
чинником до 50.0 мл. никному контейнері з контролем першого розкриття.

330 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Бензилпеніциліну натрієва сіль

МАРКУВАННЯ
Н со2н
У необхідних випадках зазначають:
НМ-К/СНз
— субстанція стерильна; нN\ L /\ г н3 І епімер при С'
— субстанція апірогенна. •^-'Г-з
\^ 1 О

о
ДОМІШКИ

н
С02Н F. (2Л.5',45)-2-[[(фенілацетил)аміно]метил]-5,5-диме-
тилтіазолідин-4-карбонова кислота (пенілоїнові кис-
V\ ^CH3
лоти бензилпеніциліну).
H2N- СН3
N
Н Н

А. (25',5Л,6/?)-6-аміно-3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-1- ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ


азабіцикло[3.2.0]гептан-2-карбонова кислота (6-амі-
нопеніциланова кислота), Прозорість розчину (2.2.1). 0.30 г субстанції розчиня-
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
чинником до 10 мл. Одержаний розчин має бути про-
СО2Н зорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин, приго-


тований для випробування "Прозорість розчину", має
В. фенілоцтова кислота, бути не інтенсивнішим за еталон Y7.

Аномальна токсичність (2.6.9). Якщо субстанція при-


значена для виробництва парентеральних лікарських
засобів, вона має витримувати випробування на ано-
мальну токсичність.
СН3

С. (25',5/?,6Л)-6-[[(4-гідроксифеніл)ацетил]аміно]- БЕНЗИЛПЕНІЦИЛІНУ
3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-1-азабіцикло[3.2.0]гептан-
2-карбонова кислота,
НАТРІЄВА СІЛЬ

Benzylpenicillinum natricum
1 СО2Н
/^N-X ,СН3
N
. /^ СН3 BENZYLPENICILLIN SODIUM
НО2С і н
і
н
1 CO2Na
D. (35,7/?,7аЛ)-5-бензил-2,2-диметил-2,3,7,7а-тет- О.
рагідроімідазо[5,1 -й]тіазол-3,7-дикарбонова кислота K4-N^\^CH
XcH 3

(пенілова кислота бензилпеніциліну),


-fb
н н
'
*1 С02Н
HN-\/CH3
Н І XI C16H17N2NaO4S М.м. 356.4
N^ А / СН3
О

Бензилпеніциліну натрієва сіль містить не менше 96.0 %


СО2Н і не більше 101.0 % натрію (25,5Л,6Л)-3,3-диметил-7-
оксо-6-[(фенілацетил)аміно]-4-тіа-1-азабіцик-
ло[3.2.0]гептан-2-карбоксилату, у перерахунку на суху
Е. (4>5)-2-[карбокси[(фенілацетил)аміно]метил]-5,5- речовину. Субстанція продукується певними штамами
диметилтіазолідин-4-карбонова кислота (пеніцило- РепісіШит notatum або спорідненими організмами, або
їнові кислоти бензилпеніциліну), одержується будь-якими іншими способами.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 331


Бензилпеніциліну натрієва сіль

ВИРОБНИЦТВО С. Близько 2 мг субстанції поміщають у пробірку зав-


вишки близько 150 мм і діаметром 15 мм і змочують
Якщо при одержанні субстанції використовують тех- 0.05 мл води Р. Потім додають 2 мл розчину формаль-
нологію, за якої можлива наявність у ній залишкових дегіду в кислоті сірчаній Р і перемішують обертальними
кількостей 2-етилгексанової кислоти, субстанція має рухами; одержаний розчин має бути практично безбарв-
витримувати таке випробування: ним. Пробірку нагрівають у водяній бані 1 хв; поступо-
во з'являється червонувато-коричневе забарвлення.
2-Етилгексанова кислота. Не більше 0.5 % (м/м). Ви-
значення проводять методом газової хроматографії D. Субстанція дає реакцію (а) на натрій (2.3.1).
(2.2.28), використовуючи відповідну валідовану мето-
дику.
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

ВЛАСТИВОСТІ рН (2.2.3). Від 5.5 до 7.5. 2.0 г субстанції розчиняють у


воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого розчину тим самим розчинником до 20 мл.
кольору.
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +285° до +310°,
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, практично у перерахунку на суху речовину. 0.500 г субстанції
не розчинний у жирних оліях і вазеліновому маслі Р. розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і
доводять об'єм розчину тим самим розчинником
до 25.0 мл.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Оптична густина (2.2.25). 90.0 мг субстанції розчиня-
Перша ідентифікація: А, D. ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
Друга ідентифікація: В, С, D. чинником до 50.0 мл. Вимірюють оптичну густину
одержаного розчину за довжин хвиль 325 нм, 280 нм і
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- 264 нм (максимум), розбавивши розчин, якщо не-
станції має відповідати спектру ФСЗ бензилпеніциліну обхідно, для виміру за довжини хвилі 264 нм.
натрієвої солі. Оптична густина за довжин хвиль 325 нм і 280 нм має
бути не менше 0.10; а за довжини хвилі 264 нм (макси-
В. Визначення проводять методом тонкошарової хро- мум) має бути від 0.80 до 0.88, у перерахунку на нероз-
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар ведений (1.80 г/л) розчин.
силікагель н силанізований Р.
Перевіряють розділювальну здатність приладу
Випробовуваний розчин. 25 мг субстанції розчиняють у (2.2.25)', відношення оптичних густин має бути не
5 мл води Р. менше 1.7.
Розчин порівняння (а). 25 мг ФСЗ бензилпеніциліну
натрієвої солі розчиняють у 5 мл води Р. Супровідні домішки. Визначення проводять методом
рідинної хроматографії (2.2.29), як описано у розділі
Розчин порівняння (Ь). 25 мг ФСЗ бензилпеніциліну "Кількісне визначення".
натрієвої солі і 25 мг ФСЗ феноксиметилпеніциліну
калієвої солі розчиняють у 5 мл води Р. 20 мкл розчину порівняння (d) хроматографують в ізо-
кратичному режимі, використовуючи обрану рухому
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять фазу. 20 мкл випробовуваного розчину (Ь) хроматогра-
1 мкл (5 мкг) випробовуваного розчину, 1 мкл (5 мкг) фують в ізократичному режимі. Відразу після виходу
розчину порівняння (а), 1 мкл (5 мкг бензил- піка бензилпеніциліну починають такий лінійний
пеніциліну натрієвої солі і 5 мкг феноксиметил- градієнт:
пеніциліну калієвої солі) розчину порівняння (Ь).
Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчин- Час (хв) Рухома фаза А Рухома фаза В Примітки
ників ацетон Р- розчин 154 г/л амонію ацетату Р, рН (% об/об) (% об/об)
якого доведено до 5.0 кислотою оцтовою льодяною Р, 0-20 70 —-0 ЗО —— 100 лінійний
(30:70). Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії градієнт;
старту, пластинку виймають із камери, сушать на 20-35 0 100 ізократичний
режим;
повітрі й витримують у парі йоду до проявлення плям.
Хроматограму переглядають при денному світлі. 35-50 70 ЗО установлення
рівноваги
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро- Як контрольний дослід хроматографують воду Р в
матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за умовах, зазначених для випробовуваного розчину (Ь).
розміром і забарвленням.
На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь) площа
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на будь-якого піка, крім основного, не має перевищува-
хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві ти площу основного піка на хроматограмі розчину
чітко розділені плями. порівняння (d) (1 %).

332 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Бензилпеніциліну натрієва сіль

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше що виконуються такі умови:


1.0 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від — коефіцієнт розділення двох основних піків має
100 °С до 105 °С. бути не менше 6.0 (якщо необхідно, коригують
співвідношення рухомих фаз А:В);
Стерильність (2.6.1). Якщо субстанція призначена для — коефіцієнт ємності для другого піка (бензилпені-
виробництва парентеральних лікарських засобів без цилін), має бути від 4.0 до 6.0.
подальшої процедури стерилізації, вона має витриму- Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (с).
вати випробування на стерильність.
Хроматографічну систему регулюють таким чином,
щоб відношення сигнал/шум становило не менше 3.
Пірогени (2.6.8). Якщо субстанція призначена для ви-
робництва парентеральних лікарських засобів без по- Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (а)
дальшої процедури видалення пірогенів, вона має ви- шість разів. Хроматографічна система вважається при-
тримувати випробування на пірогени. Уводять на 1 кг датною, якщо відносне стандартне відхилення для
маси кролика 1 мл розчину, що містить 1.5 мг суб- площі основного піка не перевищує 1.0 %.
станції у 1 мл води для ін 'єкцій Р. Поперемінне Хроматографують випробовуваний роз-
чин (а) і розчин порівняння (а).
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
ЗБЕРІГАННЯ
Визначення проводять методом рідинної хромато-
графії (2.2.29). У повітронепроникному контейнері. Якщо субстанція
І Випробовуваний розчин (а). 50.0 мг субстанції розчиня- стерильна, зберігають у стерильному повітронепро-
t
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- никному контейнері з контролем першого розкриття.
чинником до 50.0 мл.
Випробовуваний розчин (Ь). Розчин готують безпосе- МАРКУВАННЯ
редньо перед використанням. 80.0 мг субстанції розчи-
няють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим У необхідних випадках зазначають:
розчинником до 20.0 мл. — субстанція стерильна;
Розчин порівняння (а). 50.0 мг ФСЗ бензилпеніциліну — субстанція апірогенна.
натрієвої солі розчиняють у воді Р і доводять об'єм
розчину тим самим розчинником до 50.0 мл. ДОМІШКИ
Розчин порівняння (Ь). 10 мг ФСЗ бензилпеніциліну
натрієвої солі і 10 мг ФСЗ кислоти фенілоцтової роз- *1 С02Н
чиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим
°^^N^\,CH3
розчинником до 50 мл.
H2N-- ^«/^СНз
Розчин порівняння (с). 1.0 мл розчину порівняння (а)
доводять водою />до об'єму 20.0 мл. 1.0 мл одержаного Н Н
розчину доводять водою /*до об'єму 50.0 мл.
Розчин порівняння (d). 4.0 мл розчину порівняння (а) А. (2^,5Л,6Л)-6-аміно-3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-1 -
доводять водою Рпо об'єму 100.0 мл. азабіцикло[3.2.0]гептан-2-карбонова кислота (6-амі-
нопеніциланова кислота),
Хроматографування проводять на рідинному хрома-
тографі з УФ-детектором за таких умов:
— колонка розміром 0.25 м х 4.6 мм, заповнена силі- СО2Н
кагелем октадецилсилільним для хроматографії Р,
з розміром часток 5 мкм;
— рухома фаза А: розчин 68 г/л калію дигідрофосфа-
ту Р, рН якого доведено до 3.5 розчином 500 г/л В. фенілоцтова кислота,
І кислоти фосфорної розведеної Р - метанол Р -
вода Р (10:30:60);
Ч С02Н
— рухома фаза В: розчин 68 г/л калію дигідрофосфа-
ту Р, рН якого доведено до 3.5 розчином 500 г/л °^VY Х/СНз
кислоти фосфорної розведеної Р - вода Р - мета- И^Хсн,
нол />(10:40:50);
— швидкість рухомої фази 1 мл/хв; Н Н
— детектування за довжини хвилі 225 нм.
Урівноважують колонку рухомою фазою у співвідно-
шенні рухомих фаз А:В (70:30). С. (25І,5/?,6Л)-6-[[(4-гідроксифеніл)ацетил]аміно]-
Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (Ь). 3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-1 -азабіцикло[3.2.0]гептан-
Хроматографічна система вважається придатною, як- 2-карбонова кислота,

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 333


Бісакодил

БІСАКОДИЛ

Bisacodylum

B1SACODYL

D. (35,7К,7аК)-5-бензил-2,2-диметил-2,3,7,7а-тет-
рагідроімідазо[5,1-6]тіазол-3,7-дикарбонова кислота
(пенілова кислота бензилпеніциліну),

СО2Н

Е. (45)-2-[карбокси[(фенілацетил)аміно]метил]-5,5-
диметилтіазолідин-4-карбонова кислота (пеніци-
лоїнові кислоти бензилпеніциліну), C22H19N04 М.м. 361.4

1 СО2Н Бісакодил містить не менше 98.0 % і не більше 101.0 %


4,4'-(2-піридилметилен)дифеніл діацетату, у перера-
HN-K./CH3 хунку на суху речовину.
^І^/Чнз

н ВЛАСТИВОСТІ
О
і епимер при С*
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
кольору.
F. (2Л5,45)-2-[[(фенілацетил)аміно]метил]-5,5-диме-
тилтіазолідин-4-карбонова кислота (пенілоїнові кис- Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, розчин-
лоти бензилпеніциліну). ний в ацетоні Р, помірно розчинний у 96 % спирті /*,
мало розчинний в ефірі Р.
N (Розчиняється в розведених мінеральних кислотах).

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ ІДЕНТИФІКАЦІЯ


Прозорість розчину (2.2.1). 0.30 г субстанції розчиня- Перша ідентифікація: С.
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- Друга ідентифікація: А, В, D.
чинником до 10 мл. Одержаний розчин має бути про-
зорим. А. Температура плавлення (2.2.14). Від 131 °С до
135 °С.
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин, приго-
тований для випробування "Прозорість розчину", має В. 10.0 мг субстанції розчиняють у розчині 6 г/л калію
бути не інтенсивнішим за еталон Y7. гідроксиду Р у метанолі Р, доводять об'єм розчину тим
самим розчинником до 100.0 мл. 10.0 мл одержано-
Аномальна токсичність (2.6.9). Якщо субстанція при- го розчину доводять тим самим розчинником до
значена для виробництва парентеральних лікарських об'єму 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання
засобів, вона має витримувати випробування на ано- (2.2.25) одержаного розчину в області від 220 нм до
мальну токсичність. 350 нм повинен мати максимум за довжини хвилі
248 нм і плече за довжини хвилі близько 290 нм. Пито-
мий показник поглинання в максимумі має бути від
632 до 672.

С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) субстанції


має відповідати спектру ФСЗ бісакодшу. У випадку

334 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Вромгексину гідрохлорид

різниці одержаних спектрів окремо розчиняють суб- Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
станцію і ФСЗ бісакодилу у хлороформі Р, упарюють на- 0.5 %. 0.500 г субстанції сушать при температурі від
сухо і повторно записують спектри одержаних залишків. 100 °С до 105 °С.

D. Хроматограму, одержану при випробуванні "Супро- Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
відні домішки", обприскують сумішшю рівних об'ємів проводять з 1.0 г субстанції.
0.05 М розчину йоду \ кислоти сірчаної розведеної Р,
потім переглядають при денному світлі.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь) має ви-
являтися основна пляма на рівні основної плями на 0.300 г субстанції розчиняють у 60 мл кислоти оцтової
хроматограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за безводної Р і титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної
розміром. потенціометричне (2.2.20).
І мл 0.] М розчину кислоти хлорної відповідає 36.14 мг
C22HI9N04.
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Кислотність або лужність. До 1,0 г субстанції додають ЗБЕРІГАННЯ


20 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р, струшують,
нагрівають до кипіння, охолоджують і фільтрують. До У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
одержаного розчину додають 0.2 мл 0.01 М розчину світла місці.
натрію гідроксиду і 0.1 мл розчину метилового червоно-
го Р; з'являється жовте забарвлення, що переходить у N
червоне забарвлення при додаванні не більше 0.4 мл
0.01 М розчину кислоти хлористоводневої. Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Супровідні домішки. Визначення проводять методом
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи як тонкий шар силікагель GF254 P.
Випробовуваний розчин (а). 0.20 г субстанції розчиня-
ють в ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим самим
розчинником до 10 мл. БРОМГЕКСИНУ ГІДРОХЛОРИД
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
чину (а) доводять ацетоном РД.О об'єму 10 мл. Bromhexini hydrochloridum
Розчин порівняння (а). 20 мг ФСЗ бісакодилу розчиня-
ють в ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим самим
розчинником до 10 мл. BROMHEXINE HYDROCHLORIDE
Розчин порівняння (Ь). 1 мл випробовуваного розчину (а)
доводять ацетоном РД.О об'єму 100 мл.
Розчин порівняння (с). 5 мл розчину порівняння (Ь) до-
водять ацетоном РД.О об'єму 10 мл. ,HCI

На лінію старту хроматографічної пластинки наносять


10 мкл (200 мкг) випробовуваного розчину (а), 10 мкл
(20 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 10 мкл (20 мкг)
розчину порівняння (а), 10 мкл (2 мкг) розчину
порівняння (Ь) і 10 мкл (1 мкг) розчину порівняння (с). Ci4H2iBr2ClN2 М.м. 412.6
Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчин-
ників ксилол Р - метилетилкетон Р (50:50). Коли Бромгексину гідрохлорид містить не менше 98.5 % і не
фронт розчинників пройде 10 см від лінії старту, плас- більше 101.5 % ЛЦ2-аміно-3,5-дибромфенілметил)-
тинку виймають із камери, сушать на повітрі, якщо yV-метилциклогексиламіну гідрохлориду, у перерахун-
необхідно, нагрівають до температури від 100 °С до ку на суху речовину.
105 °С і переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі
254 нм.
ВЛАСТИВОСТІ
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-
яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) кольору.
(1.0 %), і тільки одна пляма може бути інтенсивнішою
за пляму на хроматограмі розчину порівняння (с) Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, мало роз-
(0.5 %). чинний у 96 % спирті Р і метиленхлориді Р.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 335

J
Бупренорфіну гідрохлорид

ІДЕНТИФІКАЦІЯ повітрі й переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі


254 нм.
Перша ідентифікація: А, Е.
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка
Друга ідентифікація: В, С, D, Е.
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
пляму на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.25 %).
станції має відповідати спектру ФСЗ бромгексину Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
гідрохлориду. У випадку різниці одержаних спектрів хроматограмі розчину порівняння (Ь) чітко видна пляма.
окремо розчиняють субстанцію і ФСЗ бромгексину
гідрохлориду в мінімальному об'ємі метанолу Р, упа- Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
рюють насухо на водяній бані й повторно записують 1.0 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
спектри одержаних залишків. 100 °С до 105 °С.

В. Хроматограму, одержану при випробуванні "Су- Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
провідні домішки", переглядають в УФ-світлі за дов- проводять з 1.0 г субстанції.
жини хвилі 254 нм. На хроматограмі випробовуваного
розчину (Ь) має виявлятися основна пляма на рівні ос-
новної плями на хроматограмі розчину порівняння (с), КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
відповідна їй за розміром.
0.300 г субстанції розчиняють у 70 мл 96 % спирту Р,
С. Близько 25 мг субстанції розчиняють у суміші 1 мл додають 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлористоводневої
кислоти сірчаної розведеної Р і 50 мл води Р. До одержа- і титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду по-
ного розчину додають 2 мл метиленхлориду Р, 5 мл тенціометрично (2.2.20). У розрахунок беруть об'єм
розчину хлораміну Р і струшують; нижній шар забарв- титранту між двома стрибками потенціалів на кривій
люється в коричнево-жовтий колір. титрування.
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає
D. Близько 1 мг субстанції розчиняють у 3 мл 0.1 М 41.26мгС І4 Н 2 ІВг 2 СПЧ 2 .
розчину кислоти хлористоводневої. Одержаний розчин
дає реакцію на первинні ароматичні аміни (2.3.1).
ЗБЕРІГАННЯ
Е. Близько 20 мг субстанції розчиняють в 1 мл мета-
нолу Р і додають 1 мл води Р. Одержаний розчин дає У захищеному від світла місці.
реакцію (а) на хлориди (2.3.1).
________________________N
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Супровідні домішки. Визначення проводять методом
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи як тонкий шар силікагель GF254 P.
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
ють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим БУПРЕНОРФІНУ ГІДРОХЛОРИД
розчинником до 5 мл.
Випробовуваний розчин (Ь). 1.0 мл випробовуваного Buprenorphini hydrochloridum
розчину (а) доводять метанолом Рцо об'єму 10 мл.
Розчин порівняння (а). 0.5 мл випробовуваного розчи-
ну (Ь) доводять метанолом РД.О об'єму 20 мл.
BUPRENORPHINE HYDROCHWRIDE
Розчин порівняння (Ь). 7.5 мл розчину порівняння (а)
поводять метанолом /*до об'єму 10 мл.
Розчин порівняння (с). 20 мг ФСЗ бромгексину гідрохло-
риду розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчи-
ну тим самим розчинником до 10 мл. , неї
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
CH3
20 мкл (400 мкг) випробовуваного розчину (а), 20 мкл
(40 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 20 мкл (1 мкг) ОСН3
розчину порівняння (а), 20 мкл (0.75 мкг) розчину
порівняння (Ь) і 20 мкл (40 мкг) розчину порівняння (с). C29H42C1N04 М.м. 504.1
Пластинку помішають у камеру із сумішшю розчин-
ників кислота оцтова льодяна Р - вода Р - бутанол Р Бупренорфіну гідрохлорид містить не менше 98.5 % і
(17:17:66). Коли фронт розчинників пройде 15 см від не більше 101.5 % (2,5)-2-[17-(циклопропілметил)-
лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на 4,5а-епокси-3-гідрокси-6-метокси-6а,14-етано-14а-

336 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Бупренорфіну гідрохлорид

морфінан-7а-іл]-3,3-диметил-бутан-2-олу гідрохло- Хроматографування проводять на рідинному хрома-


риду, у перерахунку на суху речовину. тографі з УФ-детектором за таких умов:
— колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х 4.6 мм,
заповнена силікагелем октадецилсилільним для
ВЛАСТИВОСТІ хроматографії Р з розміром часток 5 мкм;
— рухома фаза: розчин 10 г/л амонію ацетату Р - ме-
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого танол />(10:60);
кольору. — швидкість рухомої фази 1 мл/хв;
— детектування за довжини хвилі 288 нм;
Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, легко роз- — температура колонки 40 °С.
чинний у метанолі Р, розчинний у 96 % спирті Р,
практично не розчинний у циклогексані Р. Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (а).
Швидкість рухомої фази регулюють так, щоб час утри-
мування піка бупренорфіну становив близько 15 хв.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ Хроматографічна система вважається придатною, як-
що виконуються такі умови:
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- — на одержаній хроматограмі має бути два піки;
станції має відповідати еталонному спектру ДФУ бу- — відносний час утримування першого піка віднос-
пренорфіну гідрохлориду. но другого піка (бупренорфін) має бути 0.93.
Поперемінне хроматографують по 20 мкл випробову-
В. З мл розчину S, приготованого, як зазначено в
ваного розчину і розчинів порівняння (Ь), (с) і (d). Час
розділі "Випробування на чистоту", дають реакцію (а)
хроматографування має бути в 2.5 рази більше часу
на хлориди (2.3.1).
утримування основного піка.
На хроматограмі випробовуваного розчину площа
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ будь-якого піка, крім основного, не має перевищува-
ти площу основного піка на хроматограмі розчину
Розчин S. 0.250 г субстанції розчиняють у 5.0 мл мета- порівняння (Ь) (0.25 %); сума площ усіх піків, крім ос-
нолу Р при постійному перемішуванні й доводять новного, не має перевищувати площу основного піка
об'єм розчину водою, вільною від вуглецю діоксиду, Р на хроматограмі розчину порівняння (с) (0.65 %). Не
до 25.0 мл. враховують піки, площа яких менша площі основного
піка на хроматограмі розчину порівняння (d).
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має 1.0%. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
бути безбарвним. 115 °С до 120 °С.
Кислотність або лужність. До 10.0 мл розчину S дода-
ють 0.05 мл розчину метилового червоного Р', забарв- КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
лення розчину має змінитися при додаванні не більше
0.2 мл 0.02 Мрозчину натрію гідроксиду або 0.02 Мроз- 0.400 г субстанції розчиняють у 40 мл кислоти оцтової
чину кислоти хлористоводневої. безводної Р, додають 10 мл оцтового ангідриду Р\ тит-
рують 0.1 М розчином кислоти хлорної потенціомет-
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від -92° до -98°, у ричне (2.2.20).
перерахунку на суху речовину. 0.100 г субстанції роз-
чиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим са- 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 50.41 мг
мим розчинником до 10.0 мл. C29H42C1NO4.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом


ЗБЕРІГАННЯ
рідинної хроматографії (2.2.29).
Випробовуваний розчин. 25.0 мг субстанції розчиняють У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
у рухомій фазі й доводять об'єм розчину рухомою фа- світла місці.
зою до 10.0 мл.
Розчин порівняння (а). 5 мг субстанції розчиняють у ДОМІШКИ
2.0 мл метанолу Р, додають 0.25 мл 2 М розчину кисло-
ти хлористоводневої.
Розчин порівняння (Ь). 0.5 мл випробовуваного розчину
доводять рухомою фазою до об'єму 200.0 мл.
Розчин порівняння (с). 0.65 мл випробовуваного розчи-
ну доводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл.
Розчин порівняння (d). 4.0 мл розчину порівняння (Ь)
R1—О
доводять рухомою фазою до об'єму 10.0 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 337


Бупренорфіну гідрохлорид__________

А. Rl = H, R2 = СН2- СН2-СН= СН 2 : (25)-2-[17-(бут- N


3-еніл)-4,5а-епокси-3-гідрокси-6-метокси-6а,14-ета-
но-14а-морфінан-7а-іл]-3,3-диметилбутан-2-ол, Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
В. Rl = H, R2 = Н : (25)-2-[4,5а-епокси-3-гідрокси-6- станція має витримувати вимоги статті (5.4).
метокси-6а,14-етано-14а-морфінан-7а-іл]-3,3-диме-
тилбутан-2-ол,
С. R1 = СН 3 , R2 = CN : 4,5а-епокси-7а-[(15)-1-гід-
рокси-1,2,2-триметилпропіл]-3,6-диметокси-6а,14-
етано- 14а-морфінан- 17-карбонітрил.

338 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Валін

В
ВАЛІН нінпдрином , має виявлятися основна пляма на рівні
основної плями на хроматограмі розчину порівнян-
ня (а), відповідна їй за розміром і забарвленням.
Valinum
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

VALINE Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді Р і дово-


дять об'єм розчину тим самим розчинником до 100 мл.
СН3 Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо-
СО2Н рим.
н,с
Н NH2 Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон BY6.

Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +26.5° до +29.0°,


C5H,,N02 М.м. 117.1 у перерахунку на суху речовину. 2.00 г субстанції роз-
чиняють у кислоті хлористоводневій Р1 І доводять
Валін містить не менше 98.5 % і не більше 101.0 % (S)- об'єм розчину тією самою кислотою до 25.0 мл.
2-аміно-З-метилбутанової кислоти, у перерахунку на
суху речовину. Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви-
користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.
ВИРОБНИЦТВО
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що ють у кислоті хлористоводневій розведеній Р і доводять
включає стадії ферментації, вона має витримувати ви- об'єм розчину тією самою кислотою до 10 мл.
моги статті "Продукти ферментації".
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
чину (а) доводять водою /'до об'єму 50 мл.
ВЛАСТИВОСТІ Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ валіну розчиняють у
0.1 М розчині кислоти хлористоводневої і доводять
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого об'єм розчину тією самою кислотою до 50 мл.
кольору або безбарвні кристали.
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи-
Розчинність. Розчинний у воді Р, дуже мало розчинний ну (Ь) доводять водою Рао об'єму 20 мл.
в 96 % спирті Р, практично не розчинний в ефірі Р. Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ валіну І 10 мг ФСЗ
фенілаланіну розчиняють у 0.1 М розчині кислоти хло-
ристоводневої і доводять об'єм розчину тією самою
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
кислотою до 25 мл.
Перша ідентифікація: А, В. На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
Друга ідентифікація: А, С. 5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
(1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг)
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг валіну і 2 мкг феніла-
бування на чистоту". ланіну) розчину порівняння (с). Пластинку сушать на
повітрі й поміщають у камеру із сумішшю розчин-
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- ників кислота оцтова льодяна Р - вода Р - бутанол Р
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру (20:20:60). Коли фронт розчинників пройде 15 см від
ФСЗ валіну. лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на
повітрі й обприскують розчином нінгідрину Р. Плас-
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), тинку нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С
одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані протягом 15 хв.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 339


Ванілін

На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь- ної Р і титрують 0.1Мрозчином кислоти хлорної по пе-
яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою реходу забарвлення від коричнювато-жовтого до зеле-
за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) ного, використовуючи як індикатор 0.1 мл розчину
(0.5 %). нафтолбензеїну Р.
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на 1 мл 0.1М розчину кислоти хлорної відповідає 11.71 мг
хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві C5HUN02.
чітко розділені плями.

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 10 мл роз- ЗБЕРІГАННЯ


чину S доводять водою Рдо об'єму 15 мл. Одержаний
розчин має витримувати випробування на хлориди. У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
світла місці.
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 0.5 г
субстанції розчиняють у воді дистилювати Р і дово- 7V
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 15 мл.
Одержаний розчин має витримувати випробування на рН (2.2.3). Від 5.5 до 7.0. Вимірюють рН розчину S.
сульфати.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля- станція має витримувати вимоги статті (5.4).
ють комірку, що складається із двох годинникових
стекол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
внутрішню поверхню верхнього годинникового скла станція призначена для виробництва парентеральних
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р лікарських засобів без подальшої процедури видален-
розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями ня пірогенів, вона має витримувати випробування
води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на "Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
нижнє годинникове скло і розчиняють або суспенду- (2.6.14).
ють у 0.5 мл води Р. До одержаного розчину або сус-
пензії додають 0.30 г магнію оксиду важкого РІ ретель-
но розтирають скляною паличкою. Нижнє годинни-
кове скло відразу накривають верхнім і нагрівають при
температурі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно в анало- ВАНІЛІН
гічних умовах готують еталон, використовуючи 0.1 мл
еталонного розчину амонію (100ррт NHj) Р, 0.5 мл во-
ди Р і 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакмусовий Vanillinum
папір над розчином або суспензією має бути забарвле-
ний у синій колір не інтенсивніше, ніж над еталоном.

Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб- VANILLIN


станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти сно
хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме-
тилізобутилкетоном РІ, порціями по 10 мл, струшую-
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви- ОСН3
пробування на залізо.

Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.001 %


С8Н803 М.м. 152.1
(10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу-
вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
Ванілін містить не менше 99.0 % і не більше 101.0 % 4-
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10'ррт Pb) P. гідрокси-3-метоксибензальдегіду, у перерахунку на
суху речовину.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.
1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до
105 °С. ВЛАСТИВОСТІ
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення Опис. Кристалічний порошок або голчасті кристали
проводять з 1.0 г субстанції. білого або білого з жовтавим відтінком кольору.

Розчинність. Мало розчинний у воді Р, легко розчин-


КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
ний у 96% спирті Р\ метанолі Р, розчинний в ефірі Р.
0.100 г субстанції розчиняють у 3 мл кислоти мураши- (Розчиняється в розведених розчинах гідроксидів
ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової безвод- лужних металів).

340 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Ванілін

ІДЕНТИФІКАЦІЯ На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка


пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
Перша ідентифікація: В. пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %).
Друга ідентифікація: А, С, D. Одержану хроматограму обприскують динітро-
фенілгідразину оцтово-хлористоводневим розчином Р.
А. Температура плавлення (2.2.14). Від 81 °С до 84 °С. На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-
яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь)
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру (0.5 %).
ФСЗ ваніліну.
Реакція з кислотою сірчаною. 50 мг субстанції розчиня-
С. Хроматограму, одержану при випробуванні "Су- ють у 5 мл кислоти сірчаної Р. Через 5 хв забарвлення
провідні домішки", після обприскування перегляда- одержаного розчину має бути не інтенсивнішим за за-
ють при денному світлі. На хроматограмі випробову- барвлення суміші 4.9 мл жовтого основного розчину і
ваного розчину (Ь) має виявлятися основна пляма на 0.1 мл червоного основного розчину або суміші 4.9 мл
рівні основної плями на хроматограмі розчину жовтого основного розчину і 0.1 мл блакитного основ-
порівняння (а), відповідна їй за розміром і забарвлен- ного розчину (2.2.2, метод І).
ням.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 1.0%.
D. До 5 мл насиченого розчину субстанції додають 1.000 г субстанції сушать в ексикаторі протягом 4 год.
0.2 мл розчину заліза(ІП) хлориду Р1; з'являється синє
забарвлення. Одержаний розчин нагрівають до темпе- Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.05 !?. Визначення
ратури 80 °С; з'являється коричневе забарвлення; при проводять із 2.0 г субстанції.
охолодженні утворюється білий осад.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
0.120 г субстанції розчиняють у 20 мл 96 % спирту Р,
Прозорість розчину (2.2.1). 1.0г субстанції розчиняють
додають 60 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р і ти-
у 96 % спирті Р і доводять об'єм розчину тим самим трують 0.1 М розчином натрію гідроксиду потенціо-
розчинником до 20 мл. Одержаний розчин має бути метричне (2.2.20).
прозорим.
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення 15.21 мг С8Н8О3.
розчину, приготованого для випробування "Прозорість
розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон В6.
ЗБЕРІГАННЯ
Супровідні домішки. Визначення проводять методом
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую- У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
чи як тонкий шар силікагель GF254 P. світла місці.
Випробовуваний розчин (а). 0.1 г субстанції розчиняють N
у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
чинником до 5 мл. Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз- станція має витримувати вимоги статті (5.4).
чину (а) доводять метанолом Р до об'єму 10 мл.
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ ваніліну розчиняють
у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
чинником до 5 мл.
Розчин порівняння (Ь). 0.5 мл випробовуваного роз-
чину (а) доводять метанолом Рдо об'єму 100 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
5 мкл (100 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
(10 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (10 мкг)
розчину порівняння (а) і 5 мкл (0.5 мкг) розчину
порівняння (Ь). Пластинку поміщають у ненасичену
камеру із сумішшю розчинників кислота оцтова без-
водна Р - метанол Р - метиленхлорид Р (0.5:1:98.5). Ко-
ли фронт розчинників пройде 10 см від лінії старту,
пластинку виймають із камери, сушать у струмені хо-
лодного повітря і переглядають в УФ-світлі за до-
вжини хвилі 254 нм.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 341


Верапамілу гідрохлорид

ВЕРАПАМІЛУ ГІДРОХЛОРИД Випробовуваний розчин. 10 мг субстанції розчиняють у


метиленхлориді Р і доводять об'єм розчину тим самим
розчинником до 5 мл.
Verapamili hydrochloridum Розчин порівняння (а). 20 мг ФСЗ верапамілу гідрохло-
риду розчиняють у метиленхлориді Р і доводять об'єм
розчину тим самим розчинником до 10 мл.
VERAPAMIL HYDROCHLORIDE
Розчин порівняння (Ь). 5 мг ФСЗ папаверину гідрохлори-
ду розчиняють у розчині порівняння (а) і доводять
H3CC
об'єм розчину тим самим розчинником до 5 мл.
н3са "^ \^ ^N
.CN Налінію старту хроматографічної пластинки наносять
,НСІ
5 мкл (10 мкг) випробовуваного розчину, 5 мкл
СН3 Н3С
СН3
(10 мкг) розчину порівняння (а), 5 мкл (5 мкг папаве-
ОСН3
рину гідрохлориду і 10 мкг верапамілу гідрохлориду)
І енантюмер
розчину порівняння (Ь). Пластинку поміщають у ка-
Ьсн3
меру із сумішшю розчинників діетиламін Р - цикло-
гексан Р(15:85). Коли фронт розчинників пройде 15 см
C27H39CIN204 М.м. 491.1
від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать
Верапамілу гідрохлорид містить не менше 99.0 % і не
на повітрі і переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі
254 нм.
більше 101.0 % (2/?5)-2-(3,4-диметоксифеніл)-5-[[2-
(3,4-диметоксифеніл)етил](метил)аміно]-2-(1-метил- На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
етил)пентаннітрилу гідрохлориду, у перерахунку на су- лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
ху речовину. матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за
розміром.
ВЛАСТИВОСТІ Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві
Опис. Кристалічний порошок білого кольору. чітко розділені плями.

Розчинність. Розчинний у воді Р, помірно розчинний у D. Субстанція дає реакцію (Ь) на хлориди (2.3.1).
96 % спирті Р, легко розчинний у метанолі Р.
(Плавиться при температурі близько 144 °С). ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Розчин S. 1.0 г субстанції, обережно нагріваючи, роз-


ІДЕНТИФІКАЦІЯ чиняють у 20.0 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р.
Перша ідентифікація: В, D. Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо-
Друга ідентифікація: А, С, D. рим.
А. 20.0 мг субстанції розчиняють у 0.01 Мрозчині кис- Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має
лоти хлористоводневої і доводять об'єм розчину тим бути безбарвним.
самим розчинником до 100.0 мл. 5.0 мл одержаного
розчину доводять 0.01 М розчином кислоти хлористо- рН (2.2.3). Від 4.5 до 6.0. Вимірюють рН розчину S.
водневої до об'єму 50.0 мл. Ультрафіолетовий спектр
поглинання (2.2.25) одержаного розчину в області від Оптичне обертання (2.2.7). Від -0.10° до +0.10°. Визна-
210 нм до 340 нм повинен мати два максимуми за дов- чення проводять, використовуючи розчин S.
жин хвиль 229 нм і 278 нм і плече за довжини хвилі
близько 282 нм. Відношення оптичної густини в мак- Супровідні домішки. Визначення проводять методом
симумі за довжини хвилі 278 нм до оптичної густини в рідинної хроматографії (2.2.29).
максимумі за довжини хвилі 229 нм має бути від 0.35
Випробовуваний розчин. 25.0 мг субстанції розчиняють
до 0.39. у рухомій фазі складу першого ізократичного ступеня
і доводять об'єм розчину тією самою рухомою фазою
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
до 10.0 мл.
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
ФСЗ верапамілу гідрохлориду. Розчин порівняння (а). 5 мг ФСЗ верапамілу гідрохлори-
ду, 5 мг ФСЗ домішки І верапамілу і 5 мг ФСЗ домішки М
С. Визначення проводять методом тонкошарової хро- верапамілу розчиняють у рухомій фазі складу першого
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар ізократичного ступеня і доводять об'єм розчину тією
підхожий силікагель із флуоресцентним індикатором з самою рухомою фазою до 20 мл. 1 мл одержаного роз-
оптимальною інтенсивністю поглинання за довжини чину доводять рухомою фазою складу першого ізокра-
хвилі 254 нм. тичного ступеня до об'єму 10 мл.

342 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Верапамілу гідрохлорид

Розчин порівняння (b). \ .0 мл випробовуваного розчину Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.001 %
доводять рухомою фазою складу першого ізократич- (10 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу-
ного ступеня до 100.0 мл. 1.0 мл одержаного розчину вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
доводять рухомою фазою складу першого ізократич- ням 1 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
ного ступеня до об'єму 10.0 мл.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.
Хроматографування проводять на рідинному хрома-
1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до
тографі з УФ-детектором за таких умов:
105 °С.
— колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х 4.6 мм,
заповнена силікагелем октадеканоїламінопропілси-
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
лільним для хроматографії РІ розміром часток 5 мкм; проводять з 1.0 г субстанції.
— рухома фаза А: розчин 6.97 г/л калію гідрофосфа-
ту Р, рН якого доведено до 7.20 кислотою фосфор-
ною Р; КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
— рухома фаза В: ацетонітрил Р;
— швидкість рухомої фази 1.5 мл/хв у подвійному 0.400 г субстанції розчиняють у 50 мл етанолу Р, дода-
ізократичному режимі за таких умов: ють 5.0 мл 0.01 М розчину кислоти хлористоводневої і
Час (хв) Рухома фаза А Рухома фаза В Примітки титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду потенціо-
(% об/об) (% об/об) метричне (2.2.20). У розрахунок беруть об'єм титранту
між двома стрибками потенціалів на кривій титруван-
0-22 63 37 перший
ізократичний ня.
ступінь
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає
22 -27 63 —-35 37 —-65 перехід до 49.1lMrC 27 H 39 ClN 2 O 4 .
другого
Ізократичного
ступеня
ЗБЕРІГАННЯ
27-35 35 65 другий
Ізократичний
ступінь У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
35 —-63 перехід до
світла місці.
35-36 65 —— 37
рухомої фази
складу першого
Ізократичного ДОМІШКИ
ступеня
36-50 63 37 установлення н,о
рівноваги
Аг- =
— детектування за довжини хвилі 278 нм. Н,0

Колонку врівноважують рухомою фазою складу пер-


шого Ізократичного ступеня близько 60 хв.
Хроматографують 10 мкл розчину порівняння (а). При
хроматографуванні за зазначених умов часи утриму-
вання піків мають бути: верапамілу - близько 16 хв;
домішки І верапамілу - близько 21 хв; домішки М ве- А. Л',7У'-біс[2-(3,4-диметоксифеніл)етил]-УУ,Л'-диме-
рапамілу, що елююється у вигляді подвійного піка, — тилпропан-1,3-діамін,
близько 32 хв. Хроматографічна система вважається
придатною, якщо коефіцієнт розділення піків вера-
памілу і домішки І верапамілу становить не менше 5 і А
Аг" ^ "СН3
домішка М верапамілу елююється з колонки.
Хроматографують 10 мкл розчину порівняння (Ь). В. 2-(3,4-диметоксифеніл)-УУ-метилетанамін,
Чутливість системи регулюють таким чином, щоб ви-
сота основного піка становила не менше 15 % шкали СН3
реєструючого пристрою. ^
АГ ^ "СН3
Поперемінне Хроматографують 10 мкл випробовува-
ного розчину і 10 мкл розчину порівняння (Ь). На хро- С. 2-(3,4-диметоксифеніл)-Л^,7У'-диметилетанамін,
матограмі випробовуваного розчину площа будь-яко-
го піка, крім основного, не має перевищувати площу
основного піка на хроматограмі розчину порівнян-
ня (Ь) (0.1 %); сума площ усіх піків, крім основного, не
має перевищувати 3 площі основного піка на хромато-
грамі розчину порівняння (Ь) (0.3 %). Не враховують
піки, площа яких становить менше 0.1 площі основ- D. 3-хлор-/У-[2-(3,4-диметоксифеніл)етил]-УУ-метил-
ного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь). пропан-1-амін,

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 343


Верапамілу гідрохлорид

Е. Аг-СН2ОН: (3,4-диметоксифеніл)метанол,

Н3С. .CN
І енантюмер
Н3С—f Аг
СН3

М. 5,5'-[[2-(3,4-диметоксифеніл)етил]іміно]біс[2-
F. (2Л5)-2-(3,4-диметоксифеніл)-5-(метиламіно)-2- (3,4-диметоксифеніл)-2-(1-метилетил)пентаннітрил],
(1 -метилетил)пентаннітрил,
G. Аг-СНО: 3,4-диметоксибензальдегід,

Аг-. /\ /-\ /\ ,CN


І енантюмер

N. 5,5'-(метиліміно)біс[2-(3,4-диметоксифеніл)-2-(1-
Н. (2Л5)-5-[[2-(3,4-диметоксифеніл)етил] (метил) метилетил)пентаннітрил],
аміно]-2-(3,4-диметоксифеніл)-2-етилпентаннітрил,

енантюмер
І енантюмер

О. (2/?5)-2-(3,4-диметоксифеніл)-5-[2-[2-(3,4-диме-
токсифеніл)етил] (метил )аміно]-2-пропіл пентан-
І. (2Я5)-2-(3,4-диметоксифеніл)-2-[2-[[2-(3,4-диме- нітрил,
токсифеніл)етил](метил)аміно]етил]-3-метилбутан-
нітрил,
NC CN
Ar-V^^^Ar
Аг .CN

Н3С- Аг
І енантюмер
НзС
А t^ri3
А
rlgO OHg

СН,
Р. 2,6-біс(3,4-диметоксифеніл)-2,6-біс( 1 -метилетил)-
J. (2Л5)-2-(3,4-диметоксифеніл)-5-[[2-(3,4-диметок-
сифеніл)етил]аміно]-2-(1-метилетил)пентаннітрил гептан-1,7-динітрил.
(TV-норверапаміл),
N
СН3
.CN Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
Н,С' І енантюмер станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Аг

К. (2/?5)-2-(3,4-диметоксифеніл)-3-метилбутанніт- КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ


рил,
0.400 г субстанції розчиняють в 40 мл оцтового
СН3 ангідриду Р і титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної
до появи жовтого забарвлення, використовуючи як
Н3С' індикатор 0.1 мл розчину кристалічного фіолетового Р.
Аг
І мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 49.11 мг
L. 1-(3,4-диметоксифеніл)-2-метилпропан-1-он, C27H39C1N204.

344 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Галоперидол

Г
ГАЛОПЕРИДОЛ Розчин порівняння (Ь). 10 мг ФСЗ галоперидолу і 10 мг
ФСЗ бромперидолу розчиняють у метанолі Р і доводять
об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.
Haloperidolum На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
1 мкл (1 мкг) випробовуваного розчину, 1 мкл (1 мкг)
розчину порівняння (а) і 1 мкл (1 мкг галоперидолу і
HALOPERIDOL 1 мкг бромперидолу) розчину порівняння (Ь). Плас-
тинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників
тетрагідрофуран Р - метанол Р - розчин 58 г/л натрію
хлориду Р (10:45:45). Коли фронт розчинників пройде
15 см від лінії старту, пластинку виймають із камери,
сушать на повітрі протягом 15 хв і переглядають в
УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
C21H23C1FN02 М.м. 375.9
матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за
Галоперидол містить не менше 99.0 % і не більше розміром.
101.0 % 4-[4-(4-хлорфеніл)-4-гідроксипіперидин-1- Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
іл]-1-(4-фторфеніл)бутан-1-ону, у перерахунку на суху хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві
речовину. плями, що можуть бути не цілком розділені.

D. Близько 10 мг субстанції розчиняють у 5 мл етано-


ВЛАСТИВОСТІ лу Р, додають 0.5 мл розчину динітробензолу Р і 0.5 мл
2 Мрозчину калію гідроксиду спиртового Р; з'являється
Опис. Порошок білого або майже білого кольору. фіолетове забарвлення, що через 20 хв переходить у
коричнювато-червоне.
Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, мало
розчинний у 96 % спирті Р, у метанолі Р і метиленхло- Е. 0.1 г субстанції поміщають у фарфоровий тигель,
риді Р. додають 0.5 г натрію карбонату безводного Р, нагріва-
ють над відкритим полум'ям протягом 10 хв і охолод-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ жують. Потім до одержаного залишку додають 5 мл
кислоти азотної розведеної Р і фільтрують. До 1 мл
Перша ідентифікація: В, Е. фільтрату додають 1 мл води Р. Одержаний розчин дає
Друга ідентифікація: А, С, D, Е. реакцію (а) на хлориди (2.3.1).

А. Температура плавлення (2.2,14). Від 150 °С до 153 °С.


ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
Прозорість розчину (2.2.1). 0.2 г субстанції розчиняють
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
у 20 мл розчину 1 % (об/об) кислоти молочної Р. Одер-
ФСЗ галоперидолу.
жаний розчин має бути прозорим.
С. Визначення проводять методом тонкошарової хро-
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
розчину, приготованого для випробування "Прозорість
підхожий силікагель октадецилсилільний.
розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон Y7.
Випробовуваний розчин. 10 мг субстанції розчиняють у
метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- Супровідні домішки. Визначення проводять методом
чинником до 10 мл. рідинної хроматографії (2.2.29).
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ галоперидолу розчи- Випробовуваний розчин. 0.100 г субстанції розчиняють
няють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим са- у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
мим розчинником до 10 мл. чинником до 10.0 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 345


Галоперидол

Розчин порівняння (а). 5.0 мг ФСЗ галоперидолу і 2.5 мг Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
ФСЗ бромперидолу розчи няють у метанолі Р і доводять 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
об'єм розчину тим самим розчинником до 50.0 мл. 100 °С до 105 °С.
Розчин порівняння (Ь). 5.0 мл випробовуваного розчину Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
доводять метанолом Рдо об'єму 100.0 мл. 1.0 мл одержа- проводять у платиновому тиглі з 1.0 г субстанції.
ного розчину доводять метанолом Р до об'єму 10.0 мл.
Хроматографування проводять на рідинному хрома-
тографі з УФ-детектором за таких умов: КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
— колонка розміром 0.1 м х 4.6 мм, заповнена силіка-
гелем октадецилсилільним, деактивованим віднос- 0.300 г субстанції розчиняють у 50 мл суміші кислота
оцтова льодяна Р - метилетилкетон Р(\:1)І титрують
но основ, для хроматографії Р, з розміром час-
0.1 М розчином кислоти хлорної, використовуючи як
ток 3 мкм;
індикатор 0.2 мл розчину нафтолбензеїну Р.
— швидкість рухомої фази 1.5 мл/хв;
— рухома фаза А: розчин 17 г/л тетрабутиламонію 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 37.59 мг
гідроксиду сульфату Р; C21H23C1FN02.
— рухома фаза В: ацетонітрил Р;
— використовують таку програму градієнта:
ЗБЕРІГАННЯ
Час (хв) Рухома фаза А Рухома фаза В Примітки
(% об/об) (% об/об) У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
0- 15 90 —-50 10 —— 50 лінійний світла місці.
градієнт
15-20 50 50 ізократичний
режим ДОМІШКИ
20-25 90 10 переключення
на початковий
склад рухомої Аг = R =
фази
25 = 0 90 10 повторний старт
градієнта

— детектування за довжини хвилі 230 нм. О


Колонку врівноважують ацетонітрилом Р протягом
не менше ЗО хв і потім урівноважують рухомою фазою
початкового складу протягом не менше 5 хв.
А. 1-(4-фторфеніл)-4-(4-гідрокси-4-фенілпіперидин-
Хроматографують 10 мкл розчину порівняння (Ь). 1-іл)бутан-1-он,
Чутливість системи регулюють таким чином, щоб ви-
сота основного піка становила не менше 50 % шкали
реєструючого пристрою.
Хроматографують 10 мкл розчину порівняння (а). При
хроматографуванні за зазначених умов часи утриму-
вання піків мають бути: галоперидолу - близько 5.5 хв
і бромперидолу - близько 6 хв. Хроматографічна сис- В. 4-[4-(4-хлорфеніл)-4-гідроксипіперидин-1-іл]-
тема вважається придатною, якщо коефіцієнт (2-фторфеніл)бутан-1 -он,
розділення піків галоперидолу і бромперидолу стано-
вить не менше 3.0. Якщо необхідно, регулюють вміст
ацетонітрилу в рухомій фазі або час програмування
для рухомої фази лінійного градієнта.
Як контрольний дослід Хроматографують 10 мкл ме-
танолу Р.
Поперемінне Хроматографують 10 мкл випробовува-
ного розчину і 10 мкл розчину порівняння (Ь).
С. 4-[4-(4-хлорфеніл)-4-гідроксипіперидин-1-іл]-1-
На хроматограмі випробовуваного розчину площа будь-
(3-етил-4-фторфеніл)бутан-1 -он,
якого піка, крім основного, не має перевищувати площу
основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь)
(0.5 %); сума площ усіх піків, крім основного, не має пе-
ревищувати 2 площі основного піка на хроматограмі
розчину порівняння (Ь) (1 %). Не враховують піки, пло-
ща яких становить менше 0.1 площі основного піка на
хроматограмі розчину порівняння (Ь).

346 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Гентаміцину сульфат

D. 4-[4-(4-хлорфеніл)-4-гідроксипіперидин-1 -іл]-1 - В. Визначення проводять методом тонкошарової хро-


[4-[4-(4-хлорфеніл)-4-гідроксипіперидин-1- матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
іл]феніл]бутан-1-он, силікагель о Р.
Випробовуваний розчин. 25 мг субстанції розчиняють у
воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 5 мл.
Розчин порівняння. 25 мг ФСЗ гентаміцину сульфату
Е. 4-[4-(4'-хлорбіфеніл-4-іл)-4-гідроксипіперидин-1- розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са-
іл]- 1-(4-фторфеніл)бутан- 1-он, мим розчинником до 5 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
10 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину і 10 мкл
(50 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають у
камеру з рухомою фазою і хроматографують. Як рухо-
му фазу використовують нижній шар суміші рівних
об'ємів розчинників метанол Р - хлороформ Р - розчин
аміаку концентрований Р. Коли фронт розчинників
F. 4-[4-(3'-хлорбіфеніл-4-іл)-4-гідроксипіперидин-1- пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із
іл] -1 -(4-фторфеніл)бутан-1 -он. камери, сушать на повітрі, обприскують розчином
нінгідрину Р1 і витримують при температурі ПО °С
N протягом 5 хв.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- На хроматограмі випробовуваного розчину мають ви-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). являтися три основні плями на рівні трьох основних
плям на хроматограмі розчину порівняння, що відпо-
відають їм за розміром і забарвленням.

С. На хроматограмі випробовуваного розчину, одер-


жаній при випробуванні "Компонентний склад", ма-
ють виявлятися чотири основні піки, що мають ті ж
ГЕНТАМІЦИНУ СУЛЬФАТ часи утримування, що і чотири основні піки на хрома-
тограмі розчину порівняння.
Gentamycini sulfas D. Субстанція дає реакцію (а) на сульфати (2.3.1).

GENTAMYCIN SULPHATE ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Гентаміцину сульфат являє собою суміш сульфатів ан- Розчин S. 0.8 г субстанції розчиняють у воді, вільній від
тибіотиків, продукованих Micromonospora purpurea. вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са-
Антимікробна активність субстанції має бути не мен- мим розчинником до 20 мл.
ше 590 ОД/мг, у перерахунку на безводну речовину.
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо-
рим.
ВЛАСТИВОСТІ
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
Опис. Порошок білого або майже білого кольору. розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон 6 шка-
ли найбільш підхожого кольору.
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, практично не
розчинний у 96 % спирті Р і ефірі Р. рН (2.2.3). Від 3.5 до 5.5. Вимірюють рН розчину S.

Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +107° до +121°,


ІДЕНТИФІКАЦІЯ у перерахунку на безводну речовину. 2.5 г субстанції
розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са-
Перша ідентифікація: С, D. мим розчинником до 25.0 мл.
Друга ідентифікація: А, В, D.
Метанол. Не більше 1.0 % (м/м). Визначення прово-
А. Близько 10 мг субстанції розчиняють у 1 мл води Рі дять методом газової хроматографії (2.2.28), викорис-
додають 5 мл розчину 400 г/л кислоти сірчаної Р. товуючи пропанол Ряк внутрішній стандарт.
Нагрівають на водяній бані протягом 100 хв, охолод-
Розчин внутрішнього стандарту. 2.5 мл пропанолу Р
жують і доводять об'єм розчину водою Рдо 25 мл. Уль-
доводять водою РД.О об'єму 500.0 мл.
трафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) одержано-
го розчину в області довжин хвиль від 240 нм до 330 нм Випробовуваний розчин (а). 0.50 г субстанції розчиня-
не повинен мати жодного максимуму. ють у 2.0 мл води Р.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 347


Гентаміцину сульфат

Випробовуваний розчин (Ь). 0.50 г субстанції розчиня- Хроматографують 5 мкл розчину порівняння. Хрома-
ють у 1.0 мл розчину внутрішнього стандарту і тографічна система вважається придатною, якщо ко-
1.0 мл води Р. ефіцієнт розділення (2.2.29) піків С2а і С2 становить не
менше 1.3. Якщо необхідно, регулюють вміст метано-
Розчин порівняння. До 1.25 мл метанолу Р додають
лу в рухомій фазі.
1.25 мл пропанолу Р і доводять об'єм розчину водою Р
до 500.0 мл. Хроматографують 5 мкл розчину порівняння. Чут-
ливість реєструючого пристрою і об'єм проби, що вво-
Хроматографування проводять на газовому хромато- диться, регулюють таким чином, щоб висота піка,
графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких
відповідного компоненту С], становила близько 75 %
умов:
шкали реєструючого пристрою. На хроматограмі прово-
— колонка розміром 1.5-2.0 м х 2-4 мм, заповнена дять горизонтальну базову лінію, починаючи з точки, що
сополімером етилвінілбензол-дивінілбензолу Р з передує піку реактиву. Для кожного компонента вимі-
розміром часток 150-180 мкм; рюють висоту піка відносно проведеної базової лінії.
— газ-носій азот для хроматографії Р;
— швидкість газу-носія від ЗО мл/хв до 40 мл/хв; Фактор відгуку Rx для кожного компонента обчислю-
— температура колонки від 120 °С до 140 °С; ють за формулою:
— температура детектора і блока вводу проб не мен-
Я
ше ніж на 50 °С вище температури колонки.
*х =
Поперемінне хроматографують обрані об'єми випро-
бовуваних розчинів і розчину порівняння. Вміст мета- де:
нолу в субстанції обчислюють, використовуючи зна- Fx — відоме співвідношення компонентів для ком-
чення його густини при температурі 20 °С, що дорі- понента Сх у ФСЗ гентаміцину сульфату;
внює 0.792 г/мл. Нх — висота піка, що відповідає компоненту Сх, на
хроматограмі розчину порівняння.
Компонентний склад. Визначення проводять методом Хроматографують 5 мкл випробовуваного розчину.
рідинної хроматографії (2.2.29). Чутливість реєструючого пристрою і об'єм проби, що
Випробовуваний розчин. 0.10 г субстанції розчиняють у вводиться, регулюють таким чином, щоб висота піка,
воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни- відповідного компоненту С,, становила близько 75 %
ком до 100.0 мл. До 10.0 мл одержаного розчину дода- шкали реєструючого пристрою. На хроматограмі про-
ють 5 мл метанолу Р і 4 мл реактиву фталевого аль- водять горизонтальну базову лінію, починаючи з точ-
дегіду Р, перемішують і доводять об'єм розчину мета- ки, що передує піку реактиву. Для кожного компонен-
нолом Рдо 25.0 мл. Нагрівають у водяній бані при тем- та вимірюють висоту піка відносно проведеної базової
пературі 60 °С протягом 15 хв і охолоджують до лінії. Відносний вміст компонентів СІ, С1а, С2 і С2а в
кімнатної температури. Якщо розчин не використо- субстанції обчислюють за формулою:
вується відразу, його охолоджують до температури
О °С і використовують протягом 4 год. Н

Розчин порівняння. Приготування проводять, як опи- Rx
сано для випробовуваного розчину, використовуючи С х (%) = 100 ,
0.10 г ФСЗ гентаміцину сульфату замість субстанції. Я
1 , <Іа , Н
2/ І *2.
Хроматографування проводять на рідинному хро- д, R Іа я, R2а
матографі за таких умов:
— колонка з нержавіючої сталі розміром де:
0.10-0.125 м х 4.6-5.0 мм, заповнена силікагелем Н'х — висота піка, що відповідає компоненту Сх, на
октадецилсилільним для хроматографії Р з розмі- хроматограмі випробовуваного розчину.
ром часток 5 мкм;
— рухома фаза: розчин 5.5 г натрію гептансульфона- Відносний вміст компонентів має знаходитися в таких
ту Р у суміші 50 мл кислоти оцтової льодяної Р, межах: С, - від 25.0 % до 50.0 %; С1а - від 10.0 % до
250 мл води Р і 700 мл метанолу Р; 35.0 %; суми С2 і С2а - від 25.0 % до 55.0 %.
— швидкість рухомої фази 1.5 мл/хв;
— спектрофотометричний детектор із проточною Вода (2.5.12). Не більше 15.0%. Визначення прово-
кюветою об'ємом близько 10 мкл; детектування за дять з 0.300 г субстанції напівмікрометодом.
довжини хвилі 330 нм (для детектора з перемін-
ною довжиною хвилі) або 340 нм (для детектора з Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 1.0 •>. Визначення
фільтрами). проводять з 0.50 г субстанції.
На хроматограмах, одержаних у зазначених умовах, Сульфати. Від 32.0 % до 35.0 % сульфату (SO4), у пере-
час утримування компонента С2 має бути в межах від рахунку на безводну речовину. 0.250 г субстанції роз-
10 хв до 20 хв, і мають виявлятися добре розділені піки чиняють у 100 мл води дистильованої Р і доводять рН
з відносними часами утримування близько 0.13 (реак- розчину до 11 розчином аміаку концентрованим Р. До
тив), близько 0.27 (компонент С,), близько 0.65 (ком- одержаного розчину додають 10.0 мл 0.1 М розчину
понент С !а ), близько 0.85 (компонент С2а) і близько барію хлориду, близько 0.5 мг фталеїнового пурпуро-
1.00 (компонент С2). вого Р і титрують 0.1 М розчином натрію едетату,

348 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


______________________Гістидин

додаючи 50 мл 96 % спирту Р, коли забарвлення роз- витримувати випробування на пірогени. Уводять на


чину почне змінюватися, і продовжують титрування 1 кг маси кролика 1 мл розчину, що містить 10 мг ген-
до зникнення фіолетово-блакитного забарвлення. таміцину в 1 мл води для ін 'єкцій Р.
1 мл 0.1 М розчину барію хлориду відповідає 9.606 мг
Аномальна токсичність (2.6.9). Якщо субстанція при-
сульфату (SO4).
значена для виробництва парентеральних лікарських
Стерильність (2.6.1). Якщо субстанція призначена для засобів, вона має витримувати випробування на ано-
виробництва парентеральних або офтальмологічних мальну токсичність. Уводять кожній миші протягом
лікарських засобів без подальшої процедури сте- ЗО с 0.5 мг гентаміцину в 0.5 мл води для ін'єкцій Р.
рилізації, вона має витримувати випробування на Термін спостереження 48 год.
стерильність.
Депресорні речовини (2.6.11). Якщо субстанція при-
Бактеріальні ендотоксини (2.6.14). Не більше 1.67 МО у значена для виробництва парентеральних лікарських
1 мг, якщо субстанція призначена для виробництва засобів, вона має витримувати випробування на де-
парентеральних лікарських засобів без подальшої пресорні речовини.
процедури видалення бактеріальних ендотоксинів.
МАРКУВАННЯ
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
При проведенні випробування "Пірогени" замість
Визначення проводять мікробіологічним методом "— субстанція вільна від бактеріальних ендотоксинів"
(2.7.2). зазначають:
— субстанція апірогенна.
ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному контейнері, у захищеному від


світла місці. Якщо субстанція стерильна, зберігають у
стерильному, повітронепроникному контейнері з кон-
тролем першого розкриття.
ГІСТИДИН

МАРКУВАННЯ Histidinum
У необхідних випадках зазначають:
— субстанція стерильна; HISTIDINE
— субстанція вільна від бактеріальних ендотоксинів.

N СО2Н

ОН———О
</ Н МН2
^МНСНзЧ
сн3 — \
R] R2 г*з

С, СНз NHCH3 H C6H9N302 М.м. 155.2


C СН NH H
H2SQ, 1» з *
С2 Н МЦ, Н Гістидин містить не менше 98.5 % і не більше 101.0 %
Са Н NHj СНз (5)-2-аміно-3-(імідазол-4-іл)пропанової кислоти, у
перерахунку на суху речовину.

*» V» Nhfe
МНг
ВИРОБНИЦТВО

Гентаміцину сульфат являє собою суміш сульфатів ан- Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що
тибіотиків — гентаміцинів СІ, -1а, С
*-22 і С2а. 1 ОД включає стадії ферментації, вона має витримувати ви-
відповідає 1 мкг гентаміцину. моги статті "Продукти ферментації".
Опис. Гігроскопічний.
ВЛАСТИВОСТІ
Замість випробування "Бактеріальні ендотоксини"допу-
скається застосування випробування "Пірогени"(2.6.8). Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без-
барвні кристали.
Пірогени (2.6.8). Якщо субстанція призначена для ви-
робництва парентеральних лікарських засобів без Розчинність. Розчинний у воді Р, дуже мало розчинний
подальшої процедури видалення пірогенів, вона має у 96 % спирті Р, практично не розчинний в ефірі Р.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 349


Гістидин

ІДЕНТИФІКАЦІЯ Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ гістидину і 10 мг ФСЗ


проліну розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину
Перша ідентифікація: А, В. тим самим розчинником до 25 мл.
Друга ідентифікація: А, С, D.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- 5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- (1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг) роз-
бування на чистоту". чину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину
порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг гістидину і 2 мкг проліну)
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- розчину порівняння (с). Пластинку сушать на повітрі і
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру поміщають у камеру із сумішшю розчинників кислота
ФСЗ гістидину. У випадку різниці одержаних спектрів оцтова льодяна Р - вода Р - бутанол Р (20:20:60). Коли
окремо розчиняють субстанцію і ФСЗ гістидину в фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту, плас-
мінімальному об'ємі води Р, упарюють насухо при тинку виймають із камери, сушать на повітрі й обпри-
температурі 60 °С і повторно записують спектри одер- скують розчином нінгідрину Р. Пластинку нагрівають
жаних залишків. при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 15 хв.
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
одержаній при випробуванні "Речовини, виявлюва- пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %).
ні нінгідрином", має виявлятися основна пляма на
рівні основної плями на хроматограмі розчину порів- Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
няння (а), відповідна їй за розміром і забарвленням. хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
чітко розділені плями.
D. 0.1 г субстанції розчиняють у 7 мл води Р і додають
З мл розчину 200 г/л натрію гідроксиду Р. 50 мг кисло- Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 5 мл роз-
ти сульфанілової Р розчиняють у суміші 0.1 мл кисло- чину S доводять водою Рдо об'єму 15 мл. Одержаний
ти хлористоводневої Р і 10 мл води Р і додають 0.1 мл розчин має витримувати випробування на хлориди.
розчину натрію нітриту Р. Другий розчин додають до
першого і перемішують; з'являється оранжево-черво- Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 10 мл
не забарвлення. розчину S доводять водою дистильованою Рдо об'єму
15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу-
вання на сульфати.
ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовляють
Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді дистильо- комірку, що складається із двох годинникових стекол
ваній Р, нагріваючи у водяній бані, і доводять об'єм діаметром 60 мм, сполучених по краях. На внутрішню
розчину тим самим розчинником до 50 мл. поверхню верхнього годинникового скла поміщають
шматочок червоного лакмусового паперу Р розміром
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо- (5 х 5) мм, змочений декількома краплями води Р. 50 мг
рим. здрібненої субстанції поміщають на нижнє годиннико-
ве скло і розчиняють у 0.5 мл води Р. До розчину дода-
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення ють 0.30 г магнію оксиду важкого Р і ретельно розтира-
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон BY6. ють скляною паличкою. Нижнє годинникове скло
відразу накривають верхнім і нагрівають при темпера-
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +11.8° до +12.8°, турі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно в аналогічних
у перерахунку на суху речовину. 2.75 г субстанції роз- умовах готують еталон, використовуючи 0.1 мл еталон-
чиняють у 12 мл кислоти хлористоводневої Р1 і дово- ного розчину амонію (100 ррт NHJ Р, 0.5 мл води Р і
дять об'єм розчину водою Рдо 25.0 мл. 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакмусовий папір над
випробовуваним розчином має бути забарвлений у
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово- синій колір не інтенсивніше, ніж над еталоном.
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви-
користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р. Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-
станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме-
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую-
чинником до 10 мл.
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз- витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
чину (а) доводять водою Рдо об'єму 50 мл. З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви-
пробування на залізо.
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ гістидину розчиня-
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
Важкі метали (2.4.8, метод D). Не більше 0.001 %
чинником до 50 мл.
(10 ррт). 2.0 г субстанції розчиняють у суміші 3 мл
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи- розчину кислоти хлористоводневої розведеної Р\ 15 мл
ну (Ь) доводять водою PS.O об'єму 20 мл. води Р, якщо необхідно слабко нагріваючи, доводять

350 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Гістидину гідрохлорид моногідрат

об'єм розчину водою Р до 20 ми. 12 мл одержаного Гістидину гідрохлорид моногідрат містить не менше
розчину мають витримувати випробування на важкі 98.5 % і не більше 101.0 % (15)-2-аміно-3-(імідазол-4-
метали. Еталон готують із використанням еталонного іл)пропанової кислоти гідрохлориду, у перерахунку на
розчину свинцю (J ppm Pb) P. суху речовину.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше


0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від ВИРОБНИЦТВО
100 °С до 105 °С.
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення включає стадії ферментації, вона має витримувати ви-
моги статті "Продукти ферментації".
проводять з 1.0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТІ

0.130 г субстанції розчиняють у 50 мл води Р і титрують Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без-
0.1 Мрозчином кислоти хлористоводневої потенціоме- барвні кристали.
тричне (2.2.20).
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, мало розчинний
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлористоводневої відпо- у 96 % спирті Р, практично не розчинний в ефірі Р.
відає 15.52 мг C6H9N3O2.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ
ЗБЕРІГАННЯ
Перша ідентифікація: А, В, С, F.
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від Друга ідентифікація: А, В, D, Е, F.
світла місці.
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо-
N го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро-
бування на чистоту".
рН (2.2.3). Від 7.0 до 8.5. 10 мл розчину S доводять во-
дою дистильованою У до об'єму 20 мл. В. Субстанція має відповідати вимогам щодо рН, за-
значеним у розділі "Випробування на чистоту".
Залишкові кількості органічних розчинників. Субстан-
ція має витримувати вимоги статті (5.4). С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб- ФСЗ гістидину гідрохлориду моногідрату.
станція призначена для виробництва парентеральних
лікарських засобів без подальшої процедури видален- D. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), одер-
ня пірогенів, вона має витримувати випробування жаній при випробуванні "Речовини, виявлювані
"Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини" нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні ос-
(2.6.14). новної плями на хроматограмі розчину порівняння (а),
відповідна їй за розміром і забарвленням.

Е. 0.1 г субстанції розчиняють у 7 мл води Р і додають


З мл розчину 200 г/л натрію гідроксиду Р. 50 мг кисло-
ти сульфанілової Р розчиняють у суміші 0.1 мл кисло-
ГІСТИДИНУ ГІДРОХЛОРИД ти хлористоводневої Р і 10 мл води Р і додають 0.1 мл
МОНОГІДРАТ розчину натрію нітриту Р. Другий розчин додають до
першого і перемішують; з'являється оранжево-черво-
не забарвлення.
Histidini hydrochloridum monohydricum
F. Близько 20 мг субстанції дають реакцію (а) на хло-
риди (2.3.1).
HISTIDINE HYDROCHLORIDE MONOHYDRATE
ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
CO2H
/ Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від
, HCI , H2O
H NH, вуглецю діоксиду, Р, приготованій із води дистильова-
ної Р, і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 50 мл.

C6HIOC1N302,H20 М.м. 209.6 Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 351


Гістидину гідрохлорид моногідрат

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення До розчину додають 0.30 г магнію оксиду важкого Р і
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон BY6. ретельно розтирають скляною паличкою. Нижнє го-
динникове скло відразу накривають верхнім і нагріва-
рН (2.2.3). Від 3.0 до 5.0. Вимірюють рН розчину S. ють при температурі 40 °С протягом 15 хв. Паралель-
но в аналогічних умовах готують еталон, використо-
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +9.2° до +10.6°, вуючи 0.1 мл еталонного розчину амонію (100 ррт
у перерахунку на суху речовину. 2.75 г субстанції роз- NHj) Р, 0.5 мл води Р\ 0.30 г магнію оксиду важкого Р.
чиняють у 12 мл кислоти хлористоводневої Р1 і дово- Лакмусовий папір над випробовуваним розчином має
дять об'єм розчину водою Рцо 25.0 мл. бути забарвлений у синій колір не інтенсивніше, ніж
над еталоном.
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви- Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-
користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р. станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня- хлористоводневої розведеної Р \ витягають три рази ме-
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую-
чинником до 10 мл. чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз- З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви-
чину (а) доводять водою Рдо об'єму 50 мл. пробування на залізо.
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ гістидину гідрохлори-
ду моногідрату розчиняють у воді Р і доводять об'єм Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 %
розчину тим самим розчинником до 50 мл. (10 ррт). 2.0 г субстанції розчиняють у воді Р і дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл.
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи- 12 мл одержаного розчину мають витримувати випро-
ну (Ь) доводять водою РД.О об'єму 20 мл. бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ гістидину гідрохлори- танням еталонного розчину свинцю (І ррт Pb) P.
ду моногідрату і 10 мг ФСЗ проліну розчиняють у воді Р
і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Від 7.0 % до
25 мл. 10.0 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
145 °С до 150 °С.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
(1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг) проводять з 1.0 г субстанції.
розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину
порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг гістидину гідрохлориду
моногідрату і 2 мкг проліну) розчину порівняння (с). КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Пластинку сушать на повітрі і поміщають у камеру із
сумішшю розчинників кислота оцтова льодяна Р - во- 0.160 г субстанції розчиняють у 50 мл води, вільної від
да Р - бутанол Р (20:20:60). Коли фронт розчинників вуглецю діоксиду, Р і титрують 0.1 М розчином натрію
пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із гідроксиду потенціометричне (2.2.20).
камери, сушать на повітрі й обприскують розчином 1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає
нінгідрину Р. Пластинку нагрівають при температурі 19.16мгС6Н10СШ3О2.
від 100 °С до 105 °С протягом 15 хв.
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за ЗБЕРІГАННЯ
пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %).
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на світла місці.
хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
чітко розділені плями. N
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 10 мл Залишкові кількості органічних розчинників. Субстан-
розчину S доводять водою дистильованою /"до об'єму ція має витримувати вимоги статті (5.4).
15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу-
вання на сульфати. Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
станція призначена для виробництва парентераль-
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля- них лікарських засобів без подальшої процедури вида-
ють комірку, що складається із двох годинникових лення пірогенів, вона має витримувати випробування
стекол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На "Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
внутрішню поверхню верхнього годинникового скла (2.6.14).
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р
розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями
води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на
нижнє годинникове скло і розчиняють у 0.5 мл води Р.

352 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Гліцерин

ГЛІЦЕРИН Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). 10 мл розчину S


доводять водою Рцо об'єму 25 мл. Одержаний розчин
має бути безбарвним.
Glycerolum
Кислотність або лужність. До 50 мл розчину S додають
0.5 мл розчину фенолфталеїну Р; розчин безбарвний.
Рожеве забарвлення розчину має з'явитися при дода-
GLYCEROL ванні не більше 0.2 мл 0.1 Мрозчину натрію гідроксиду.

Показник заломлення (2.2.6). Від 1.470 до 1.475.


ОН Альдегіди. Не більше 0.0005 % (5 ррт). 7.5 мл розчину S
поміщають у колбу із притертою скляною пробкою,
С3Н803 М.м. 92.1 додають 7.5 мл води Р і 1.0 мл розчину парарозаніпіну
знебарвленого Р. Колбу закривають пробкою, пе-
Гліцерин містить не менше 98.0 % і не більше 101.0 % ремішують і залишають при температурі (25+1) °С
пропан-1,2,3-тріолу, у перерахунку на безводну речо- протягом 1 год. Оптична густина (2.2.25) одержаного
вину. розчину, виміряна за довжини хвилі 552 нм, не має пе-
ревищувати оптичну густину еталона, приготованого
аналогічно до випробовуваного розчину із викорис-
ВЛАСТИВОСТІ танням 7.5 мл еталонного розчину формальдегіду
(5 ррт СН2О) Р.
Опис. Сиропоподібна, масляниста на дотик, безбарв-
на або майже безбарвна, прозора рідина. Дуже гігро- Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо ета-
скопічна. лон має рожеве забарвлення.

Розчинність. Змішується з водою Р і 96 % спиртом Р, Ефіри. До розчину субстанції, одержаного після про-
мало розчинний в ацетоні Р, практично не розчинний ведення випробування "Кислотність або лужність",
в ефірі Р, жирних і ефірних оліях. додають 0.1 М розчин натрію гідроксиду до 10.0 мл (за-
гальний об'єм з урахуванням кількості, витраченої у
випробуванні "Кислотність або лужність"). Одержа-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ ний розчин кип'ятять протягом 5 хв зі зворотним хо-
лодильником, охолоджують, додають 0.5 мл розчину
Перша ідентифікація: А, В. фенолфталеїну Р і титрують 0.1 М розчином кислоти
Друга ідентифікація: А, С, D. хлористоводневої; забарвлення розчину має змінитися
при додаванні не менше 8.0 мл 0.1 М розчину кислоти
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо показни- хлористоводневої.
ка заломлення, зазначеним у розділі "Випробування
на чистоту". Домішка А та супровідні домішки. Визначення прово-
дять методом газової хроматографії (2.2.28).
В. До 5 мл субстанції додають 1 мл води Р і обережно Випробовуваний розчин. 10.0 мл розчину S доводять во-
перемішують. Інфрачервоний спектр поглинання дою Ряо об'єму 100.0 мл.
(2.2.24) одержаного розчину має відповідати еталон-
ному спектру ДФУгліцерину (85 %). Розчин порівняння (а). 1.000 г діетиленгліколю /'розчи-
няють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим
С. 1 мл субстанції змішують з 0.5 мл кислоти азот- розчинником до 100.0 мл.
ної Р і нашаровують 0.5 мл розчину калію дихромату Р. Розчин порівняння (Ь). 1.0 мл розчину порівняння (а)
На межі двох шарів рідини утворюється блакитне доводять випробовуваним розчином до об'єму 10.0 мл.
кільце; блакитне забарвлення не має переходити в 1.0 мл одержаного розчину доводять випробовуваним
нижній шар протягом 10 хв. розчином до об'єму 20.0 мл.
D. 1 мл субстанції й 2 г калію гідросульфату Р нагріва- Розчин порівняння (с). 1.0 мл випробовуваного розчину
ють у випарювальній чашці; з'являються випари (ак- змішують з 5.0 мл розчину порівняння (а) і доводять
ролеїн), що викликають почорніння фільтрувального об'єм розчину водою Рцо 100.0 мл. 1.0 мл одержаного
паперу, змоченого розчином калію тетрайодомеркура- розчину доводять водою Рио об'єму 10.0 мл.
ту лужним Р. Розчин порівняння (d). 5.0 мл розчину порівняння (а)
доводять водою PRO об'єму 100.0 мл.
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ Хроматографування проводять на газовому хромато-
графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких
Розчин S. 100.0 г субстанції доводять водою, вільною від умов:
вуглецю діоксиду, /"до об'єму 200.0 мл. — колонка кварцова капілярна розміром
ЗО м х 0.53 мм, покрита сумішшю поперечно-зши-
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим. того поліціанопропілфенілсилоксану (6 %) і полі-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 353


Гліцерин

диметилсилоксану (94 %). товщиною шару прозорим і блакитним. Одержаний розчин продовжу-
З мкм; ють нагрівати на водяній бані протягом 5 хв, розчин
— температура колонки, що програмується: 100 °С у має залишитися блакитним і не має утворюватися
момент уведення проби, приріст температури осад.
7.5 °С/хв до 220 °С, при 220 °С витримують протя-
гом 4 хв; Хлориди (2.4.4). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1 мл роз-
— температура блока вводу проб і детектора 220 °С і чину S доводять водою Рдо об'єму 15 мл. Одержаний
250 °С, відповідно; розчин має витримувати випробування на хлориди.
— газ-носій гелій для хроматографії Р; Еталон готують із використанням 1 мл еталонного роз-
— лінійна швидкість газу-носія 38 см/с; чину хлориду (5 ррт СІ) Р, який доводять водою Р до
— поділ потоку 10:1. об'єму 15 мл.
Хроматографують 0.5 мкл розчину порівняння (с). Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.0005 %
Чутливість системи регулюють таким чином, щоб ви- (5 ррт). 8 мл розчину S доводять водою Р до об'єму
сота піка домішки А становила не менше 50 % шкали 20 мл. 12 мл одержаного розчину мають витримувати
реєструючого пристрою. При хроматографуванні за випробування на важкі метали. Еталон готують із ви-
зазначених умов послідовність виходу піків має бути користанням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
такою: домішка А, гліцерин.
Хроматографічна система вважається придатною, як- Вода (2.5.12). Не більше 2.0 %. Визначення проводять
що коефіцієнт розділення піків домішки А і гліцерину з 1.500 г субстанції напівмікрометодом.
на хроматограмі розчину порівняння (с) становить не
менше 7.0. Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.01 %. Визначення
проводять з 5.0 г субстанції після упарювання і спалю-
Поперемінне хроматографують 0.5 мкл випробовува- вання.
ного розчину, 0.5 мкл розчину порівняння (Ь) і 0.5 мкл
розчину порівняння (d). На хроматограмі випробовува-
ного розчину площа піка домішки А не має перевищу- КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
вати половини площі відповідного піка на хроматогра-
мі розчину порівняння (Ь) (0.1 %); площа будь-якого 0.1000 г субстанції ретельно перемішують з 45 мл во-
піка, крім піка домішки А і піка з часом утримування ди Р, додають 25.0 мл розчину 21.4 г/л натрію перйода-
менше часу утримування гліцерину, не має перевищу- ту Р, витримують протягом 15 хв у захищеному від
вати половини площі піка домішки А на хроматограмі світла місці, додають 5.0 мл розчину 500 г/л ети-
розчину порівняння (Ь) (0.1 %); сума площ усіх піків із ленгліколю Р\ витримують протягом 20 хв у захищено-
часом утримування більше часу утримування гліцерину му від світла місці. Одержаний розчин титрують 0.1 М
не має перевищувати 2.5 площі піка домішки А на хро- розчином натрію гідроксиду, використовуючи як інди-
матограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %). Не врахову- катор 0.5 мл розчину фенолфталеїну Р.
ють піки, площа яких становить менше 0.05 площі піка
домішки А на хроматограмі розчину порівняння (d). Паралельно проводять контрольний дослід.
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає 9.21 мг
Галогенпохідні. Не більше 0.0035 % (35 ррт). До 10 мл С3Н803.
розчину S додають 1 мл розчину натрію гідроксиду роз-
веденого Р, 5 мл води Р і 50 мг нікель-алюмінієвого
сплаву, вільного від галогенів, Р. Одержаний розчин ЗБЕРІГАННЯ
нагрівають на водяній бані протягом 10 хв, охолоджу-
ють і фільтрують. Колбу і фільтр промивають водою Р У повітронепроникному контейнері.
до одержання 25 мл фільтрату. До 5 мл фільтрату дода-
ють 4 мл 96 % спирту Р, 2.5 мл води Р, 0.5 мл кислоти
азотної Л 0.05 мл розчину срібла нітрату Р2, пе- ДОМІШКИ
ремішують і витримують протягом 2 хв. Опалесценція
одержаного розчину не має перевищувати опалес-
ценцію еталона, приготованого одночасно з випробо- ОН
вуваним розчином із 7.0 мл еталонного розчину хлори-
ду (5 ррт СІ) Л 4 мл 96 % спирту Р, 0.5 мл води Р, А. діетиленгліколь,
0.5 мл кислоти азотної Р і 0.05 мл розчину срібла
нітрату Р2. .ОН
ОН
Цукри. До 10 мл розчину S додають 1 мл кислоти
сірчаної розведеної Р і нагрівають на водяній бані про- В. етиленгліколь,
тягом 5 хв. До одержаного розчину додають 3 мл С. пропіленгліколь.
вільного від карбонатів розчину натрію гідроксиду роз-
веденого Р (приготованого, як зазначено для вільного N
від карбонатів / Мрозчину натрію гідроксиду (4.2.2)),
перемішують і краплями додають 1 мл свіжопригото- Речовини, що містять аміни. 10 мл розчину S і 1 мл роз-
ваного розчину міді(ІІ) сульфату Р; розчин має бути чину 2.5 г/л нінгідрину Р поміщають у колбу і витриму-

354 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Гліцерин (85 %)

ють у водяній бані протягом 5 хв, потім розчин пере- Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.
ливають у пробірку; розчин не повинен мати фіолето-
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). 10 мл розчину S
вого відтінку, припустиме лише жовтаве забарвлення.
доводять водою РЦ.О об'єму 25 мл. Одержаний розчин
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- має бути безбарвним.
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Кислотність або лужність. До 50 мл розчину S додають
0.5 мл розчину фенолфталеїну Р; розчин безбарвний.
Рожеве забарвлення розчину має з'явитися при дода-
ванні не більше 0.2 мл 0.1Мрозчину натрію гідроксиду.
ГЛІЦЕРИН (85 %)
Показник заломлення (2.2.6). Від 1.449 до 1.455.

Glycerolum (85 per centum) Альдегіди. Не більше 0.0005 % (5 ррт). 7.5 мл розчину S
поміщають у колбу із притертою скляною пробкою,
додають 7.5 мл води Р і 1.0 мл розчину парарозаніліну
знебарвленого Р. Колбу закривають пробкою, пе-
GLYCEROL (85 PER CENT) ремішують і залишають при температурі (25+1) °С
протягом 1 год. Оптична густина (2.2.25) одержаного
Гліцерин (85 %) - водний розчин, містить не менше
розчину, виміряна за довжини хвилі 552 нм, не має пе-
83.5 % (м/м) і не більше 88.5 % (м/м) пропан-1,2,3- ревищувати оптичну густину еталона, приготованого
тріолу (С3Н803, М.м. 92.10).
аналогічно до випробовуваного розчину із викорис-
танням 7.5 мл еталонного розчину формальдегіду (5ррт
ВЛАСТИВОСТІ СН2О) Р.
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо ета-
Опис. Сиропоподібна, масляниста на дотик, безбарв- лон має рожеве забарвлення.
на або майже безбарвна, прозора рідина. Дуже гігро-
скопічна. Ефіри. До розчину субстанції, одержаного після про-
ведення випробування "Кислотність або лужність",
Розчинність. Змішується з водою Р і 96 % спиртом Р, додають 0.1 М розчин натрію гідроксиду по 10.0 мл (за-
мало розчинний в ацетоні Р, практично не розчинний гальний об'єм з урахуванням кількості, витраченої у
в ефірі Р, жирних і ефірних оліях. випробуванні "Кислотність або лужність"). Одержа-
ний розчин кип'ятять протягом 5 хв зі зворотним хо-
лодильником, охолоджують, додають 0.5 мл розчину
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
фенолфталеїну Р і титрують 0.1 М розчином кислоти
хлористоводневої; забарвлення розчину має змінитися
Перша ідентифікація: А, В.
при додаванні не менше 8.0 мл 0.1 М розчину кислоти
Друга ідентифікація: А, С, D.
хлористоводневої.
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо показни-
Домішка А та супровідні домішки. Визначення прово-
ка заломлення, зазначеним у розділі "Випробування
начистоту". дять методом газової хроматографії (2.2.28).
Випробовуваний розчин. 10.0 мл розчину S доводять во-
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- дою РЦ.О об'єму 100.0 мл.
станції має відповідати еталонному спектру ДФУ
гліцерину (85 %). Розчин порівняння (а). 1.000 г діетиленгліколю Р розчи-
няють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим
С. 1 мл субстанції змішують з 0.5 мл кислоти азот- розчинником до 100.0 мл.
ної Р\ нашаровують 0.5 мл розчину калію дихромату Р. Розчин порівняння (Ь). 1.0 мл розчину порівняння (а)
На межі двох шарів рідини утворюється блакитне доводять випробовуваним розчином до об'єму 10.0 мл.
кільце: блакитне забарвлення не має переходити в 1.0 мл одержаного розчину доводять випробовуваним
нижній шар протягом 10 хв. розчином до об'єму 20.0 мл.
D. 1 мл субстанції й 2 г калію гідросульфату Р нагріва- Розчин порівняння (с). 1.0 мл випробовуваного розчину
ють у випарювальній чашці; з'являється пара (акро- змішують з 5.0 мл розчину порівняння (а) і доводять
леїн), що викликає почорніння фільтрувального папе- об'єм розчину водою Рцо 100.0 мл. 1.0 мл одержаного
ру, змоченого розчином калію тетрайодомеркурату розчину доводять водою РЯО об'єму 10.0 мл.
лужним Р. Розчин порівняння (d). 5.0 мл розчину порівняння (а)
доводять водою Рцо об'єму 100.0 мл.
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ Хроматографування проводять на газовому хромато-
графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких
Розчин S. 117.6 г субстанції доводять водою, вільною від умов:
вуглецю діоксиду, Рцо об'єму 200.0 мл. — колонка кварцова капілярна розміром

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 355


Гліцерин (85 %)

ЗО м х 0.53 мм, покрита сумішшю поперечно- від карбонатів 1 М розчину натрію гідроксиду (4.2.2)),
зшитого поліціанопропілфенілсилоксану (6 %) і перемішують і краплями додають 1 мл свіжопригото-
полідиметилсилоксану (94 %), з товщиною шару ваного розчину міді(ІІ) сульфату Р; розчин має бути
З мкм; прозорим і блакитним. Одержаний розчин продовжу-
— температура колонки, що програмується: 100 °С у ють нагрівати на водяній бані протягом 5 хв; розчин
момент уведення проби, приріст температури має залишитися блакитним і не має утворюватися
7.5 °С/хв до 220 °С, при 220 °С витримують протя- осад.
гом 4 хв;
— температура блока вводу проб і детектора 220 °С і Хлориди (2.4.4). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1 мл роз-
250 °С, відповідно; чину S доводять водою Рдо об'єму 15 мл. Одержаний
— газ-носій гелій для хроматографії Р; розчин має витримувати випробування на хлориди.
— лінійна швидкість газу-носія 38 см/с; Еталон готують із використанням 1 мл еталонного роз-
— поділ потоку 10:1. чину хлориду (5 ррт СІ) Р, який доводять водою Р до
об'єму 15 мл.
Хроматографують 0.5 мкл розчину порівняння (с).
Чутливість системи регулюють таким чином, щоб ви- Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.0005 %
сота піка домішки А становила не менше 50 % шкали (5 ррт). 8 мл розчину S доводять водою Р до об'єму
реєструючого пристрою. При хроматографуванні за 20 мл. 12 мл одержаного розчину мають витримувати
зазначених умов послідовність виходу піків має бути випробування на важкі метали. Еталон готують із ви-
такою: домішка А, гліцерин. користанням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
Хроматографічна система вважається придатною, як-
що коефіцієнт розділення піків домішки А і гліцерину Вода (2.5.12). Від 12.0 % до 16.0 %. Визначення прово-
на хроматограмі розчину порівняння (с) становить не дять з 0.200 г субстанції напівмікрометодом.
менше 7.0.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.01 %. Визначення
Поперемінно хроматографують 0.5 мкл випробовува- проводять з 5.0 г субстанції після упарювання і спалю-
ного розчину, 0.5 мкл розчину порівняння (Ь) і 0.5 мкл вання.
розчину порівняння (d). На хроматограмі випробову-
ваного розчину площа піка домішки А не має переви-
щувати половини площі відповідного піка на хромато- КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
грамі розчину порівняння (Ь) (0.1 %); площа будь-
якого піка, крім піка домішки А і піка з часом утриму- 0.1000 г субстанції ретельно перемішують з 45 мл во-
вання менше часу утримування гліцерину, не має пе- ди Р, додають 25.0 мл розчину 21.4 г/л натрію перйода-
ревищувати половини площі піка домішки А на хро- ту Р, витримують протягом 15 хв у захищеному від
матограмі розчину порівняння (Ь) (0.1 %); сума площ світла місці, додають 5.0 мл розчину 500 г/л ети-
усіх піків із часом утримування більше часу утриму- ленгліколю Р і витримують протягом 20 хв у захищено-
вання гліцерину не має перевищувати 2.5 площі піка му від світла місці. Одержаний розчин титрують 0.1 М
домішки А на хроматограмі розчину порівняння (Ь) розчином натрію гідроксиду, використовуючи як інди-
(0.5 %). Не враховують піки, площа яких становить катор 0.5 мл розчину фенолфталеїну Р.
менше 0.05 площі піка домішки А на хроматограмі
Паралельно проводять контрольний дослід.
розчину порівняння (d).
1 мл 0.1М розчину натрію гідроксиду відповідає 9.21 мг
Галогенпохідні. Не більше 0.003 % (ЗО ррт). До 10 мл С3Н803.
розчину S додають 1 мл розчину натрію гідроксиду роз-
веденого Р, 5 мл води Р і 50 мг нікель-алюмінієвого
сплаву, вільного від галогенів, Р. Одержаний розчин ЗБЕРІГАННЯ
нагрівають на водяній бані протягом 10 хв, охолоджу-
ють і фільтрують. Колбу і фільтр промивають водою Р У повітронепроникному контейнері.
до одержання 25 мл фільтрату. До 5 мл фільтрату дода-
ють 4 мл 96 % спирту Р, 2.5 мл води Р, 0.5 мл кислоти
азотної Р, 0.05 мл розчину срібла нітрату Р2, пе- ДОМІШКИ
ремішують і витримують протягом 2 хв. Опалесценія
одержаного розчину не має перевищувати опалес-
ценію еталона, приготованого одночасно з випробо-
вуваним розчином із 7.0 мл еталонного розчину хлори-
ду (5 ррт Сі) Р, 4 мл 96 % спирту Р, 0.5 мл води Р, А. діетиленгліколь,
0.5 мл кислоти азотної Р і 0.05 мл розчину срібла
ОН
нітрату Р2. ОН
Цукри. До 10 мл розчину S додають 1 мл кислоти
В. етиленгліколь,
сірчаної розведеної Р і нагрівають на водяній бані про-
тягом 5 хв. До одержаного розчину додають 3 мл С. пропіленгліколь.
вільного від карбонатів розчину натрію гідроксиду роз-
веденого Р (приготованого, як зазначено для вільного

356 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Гліцерину тринітрату розчин

ГЛІЦЕРИНУ ТРИНІТРАТУ Випробовуваний розчин. Кількість субстанції, від-


повідну 50 мг гліцерину тринітрату, розчиняють в аце-
РОЗЧИН тоні Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 100 мл.
Gliceroli trinitratis solutio Розчин порівняння. 0.05 мл ФСЗ розчину гліцерину
тринітрату ПОБОЛЯТЬ ацетоном Рдо об'єму 1 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
GLYCERYL TRINITRATE SOLUTION 5 мкл (2.5 мкг) випробовуваного розчину і 5 мкл роз-
чину порівняння. Пластинку поміщають у камеру із
сумішшю розчинників етилацетат Р - толуол Р
(20:80). Коли фронт розчинників пройде 10 см від лінії
старту, пластинку виймають із камери, сушать на
повітрі й обприскують свіжоприготованим розчином
крохмалю з калію йодидом Р. Витримують пластинку в
УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм протягом 15 хв і
C3H5N309 М.м. 227.1 переглядають при денному світлі.
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
Гліцерину тринітрату розчин є етанольним розчином лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
гліцерину тринітрату із вмістом не менше 9.85 г/л і не матограмі розчину порівняння, відповідна їй за
більше 101.0 г/л пропан-1,2,3-тріолу тринітрату. Суб-
розміром і забарвленням.
станція має містити не менше 98.5 % і не більше
101.0 % від зазначеного на етикетці вмісту гліцерину
С. До кількості субстанції, відповідної 10 мг гліцерину
тринітрату.
тринітрату, додають 10 мл ефіру, вільного від пероксиду, Р.
ВЛАСТИВОСТІ Розчин упарюють насухо в струмені азоту при темпе-
ратурі не більше 40 °С. Одержаний залишок дає ре-
Опис. Гліцерину тринітрату розчин являє собою про- акцію на нітрати (2.3.1).
зору, безбарвну або світло-жовтого кольору рідину.
D. Субстанція має витримувати вимоги, описані у
(Чистий гліцерину тринітрат являє собою безбарвну розділі "Кількісне визначення".
рідину).

Розчинність. Гліцерину тринітрату розчин змішується ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ


з ацетоном Р і етанолом Р.
Для розведення гліцерину тринітрату використовують
(Чистий гліцерину тринітрат легко розчинний в ета- тільки абсолютний етанол, інакше з розчину можуть
нолі Р, змішується з ацетоном Р і не змішується з во- осаджуватися крапельки чистого гліцерину тринітра-
дою Р). ту.
Залишки і розчини, одержані після випробувань "Іден-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ тифікація" і "Випробування на чистоту", нагрівають
на водяній бані протягом 5 хв із розчином натрію гід-
Перша ідентифікація: А, D. роксиду розведеним Р.
Друга ідентифікація: В, С, D.
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Якщо не-
Для розведення гліцерину тринітрату використовують обхідно, попередньо розводять субстанцію етано-
тільки абсолютний етанол, інакше з розчину можуть лом Р до одержання розчину із вмістом гліцерину
осаджуватися краплі чистого гліцерину тринітрату. тринітрату 10 г/л. Забарвлення одержаного розчину
має бути не інтенсивнішим за еталон Y7.
Залишки і розчини, одержані після випробувань "Іден-
тифікація" і "Випробування на чистоту", нагрівають Неорганічні нітрати. Визначення проводять методом
на водяній бані протягом 5хв із розчином натрію гідро- тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
ксиду розведеним Р. чи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.
А. 50 мкл розчину 10 г/л субстанції, якщо необхідно, Випробовуваний розчин. Якщо необхідно, розводять
попередньо розведеного етанолом Р, поміщають на субстанцію етанолом Р до одержання розчину із
диск калію броміду Р і упарюють розчинник у вакуумі. вмістом гліцерину тринітрату 10 г/л.
Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) субстанції Розчин порівняння. 5 мг калію нітрату Р розчиняють у
має відповідати еталонному спектру ДФУ гліцерину 1 мл води Р і доводять об'єм розчину 96 % спиртом Р
тринітрату. до 100 мл.
В. Визначення проводять методом тонкошарової хро- На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
матографії ^2 2.2 7А використовуючи ТШХ пластинки 10 мкл (100 мкг) випробовуваного розчину і 10 мкл
із шаром силікагелю G Р. (0.5 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 357


Гліцерину тринітрату розчин

у камеру Із сумішшю розчинників кислота оцтова КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ


льодяна Р- ацетон Р- толуол Р( 15:30:60). Коли фронт
розчинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку До кількості субстанції, відповідної 60.0 мг гліцерину
виймають із камери, ретельно сушать у струмені тринітрату, додають 80 мл піридину Р і титрують 0.1 М
повітря до повного зникнення запаху кислоти оцтової розчином тетрабутиламонію гідроксиду потенціомет-
і рясно обприскують свіжоприготованим розчином ричне (2.2.20).
крохмалю з калію йодидом Р. Пластинку витримують в
\ мл 0,1 М розчину тетрабутиламонію гідроксиду
УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм протягом 15 хв і
відповідає 7.57 мг СзН5КзО9.
переглядають при денному світлі.
На хроматограмі випробовуваного розчину пляма,
відповідна нітрат-іону, не має бути інтенсивнішою за ЗБЕРІГАННЯ
пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.5 % від
вмісту гліцерину тринітрату, у перерахунку на калію Розведені 10 г/л розчини зберігають у захищеному від
нітрат). світла місці, при температурі від 2 °С до 15 °С. Більш
концентровані розчини зберігають у захищеному від
Супровідні домішки. Визначення проводять методом світла місці, при температурі від 15 °С до 20 °С.
рідинної хроматографії (2.2.29).
Випробовуваний розчин. Кількість субстанції, від- МАРКУВАННЯ
повідну 2 мг гліцерину тринітрату, розчиняють у ру-
хомій фазі і доводять об'єм розчину рухомою фазою до На етикетці зазначають вміст гліцерину тринітрату.
20.0 мл.
Розчин порівняння (а). 0.10 г ФС3 розчину гліцерину ДОМІШКИ
тринітрату розчиняють у рухомій фазі, додають кіль-
кість еквівалентну 1.0 мг ФСЗ пентаеритритилу тет- А. неорганічні нітрати,
ранітрату розведеного і доводять об'єм розчину рухо-
мою фазою до 100.0 мл. Одержаний розчин витриму-
ють в ультразвуковій бані і фільтрують, якщо
необхідно.
Розчин порівняння (Ь). 1.0 мл випробовуваного розчину
доводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл. В. Rl = NO2, R2 = Н, R3 = Н : 1-нітрат пропан-1,2,3-
Хроматографування проводять на рідинному хрома- тріолу,
тографі з УФ-детектором за таких умов: С. R1 = Н, R2 = NO2, R3 = Н : 2-нітрат пропан-1,2,3-
— колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х 4.6 мм, тріолу,
заповнена силікагелем октадецилсилільним для
хроматографії Р з розміром часток 5 мкм; D. R1 = NO2, R2 = NO2, R3 = Н : 1,2-динітрат Пропан-
— швидкість рухомої фази 1 мл/хв; 1,2,3-тріолу,
— рухома фаза: ацетонітрил Р - вода Р (1:1); Е. Rl = NO2, R2 = Н, R3 = МО 2 : 1,3-динітрат про-
— детектування за довжини хвилі 210 нм. пан-1,2,3-тріолу.
Поперемінне хроматографують 20 мкл розчину
порівняння (а) і 20 мкл розчину порівняння (Ь). Чут- N
ливість системи регулюють таким чином, щоб висота
основного піка на хроматограмі розчину порівнян-
ня (Ь) становила не менше 70 % шкали реєструючого
пристрою. Хроматографічна система вважається при- РОЗ ЧИН НІТРОГЛІЦЕРИНУ
датною, якщо на хроматограмі розчину порівняння (а)
коефіцієнт розділення піків гліцерину тринітрату і Solutio nitroglycerini
пентаеритритилу тетранітрату становить не менше 2.0.
Хроматографують 20 мкл випробовуваного розчину.
Час Хроматографування має бути в 3 рази більше часу
утримування основного піка.
На хроматограмі випробовуваного розчину площа
будь-якого піка, крім основного, не має перевищува-
ти площу основного піка на хроматограмі розчину
порівняння (Ь) (1 %, у перерахунку на гліцерину
тринітрат); сума площ усіх піків, крім основного, не
має перевищувати 3 площі основного піка на хромато-
грамі розчину порівняння (Ь) (3 %, у перерахунку на
гліцерину тринітрат). Не враховують піки, площа яких
становить менше 0.1 площі основного піка на хрома-
тограмі розчину порівняння (Ь).

358 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Гліцин

ГЛІЦИН камери, сушать при температурі від 100 °С до 105 °С


протягом 10 хв і обприскують розчином 2 г/л нінгідри-
ну Р в суміші кислота оцтова розведена Р - бутанол Р
Glycinum (5:95). Потім пластинку нагрівають при температурі
від 100 °С до 105 °С протягом 2 хв.
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
GLYCINE лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
матограмі розчину порівняння, відповідна їй за
розміром і забарвленням.
H2N' COOH
С. 50 мг субстанції розчиняють у 5 мл води Р. До одер-
C2H5N02 M.M. 75.1 жаного розчину додають 1 мл розчину натрію гіпохло-
риту концентрованого Р, кип'ятять протягом 2 хв, до-
Гліцин містить не менше 98.5 % і не більше 101.0 % дають 1 мл кислоти хлористоводневої Р і кип'ятять
2-аміноетанової кислоти, у перерахунку на суху речо- протягом 4-5 хв. Потім додають 2 мл кислоти хлорис-
вину. товодневої Р і 1 мл розчину 20 г/л резорцину Р,
кип'ятять протягом 1 хв і охолоджують. Додають
10 мл води Р\ перемішують. До 5 мл одержаного роз-
ВИРОБНИЦТВО чину додають 6 мл розчину натрію гідроксиду розведе-
ного Р; розчин забарвлюється у фіолетовий колір із
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що зеленувато-жовтою флуоресценцією. Через кілька
включає стадії ферментації, вона має витримувати ви- хвилин забарвлення розчину переходить в оранжеве,
моги статті "Продукти ферментації". потім у жовте, а інтенсивна флуоресценція зали-
шається.

ВЛАСТИВОСТІ
ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
Опис. Кристалічний порошок білого кольору.
Розчин S. 5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, мало розчин- вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са-
ний у 96 % спирті Р, практично не розчинний в мим розчинником до 50 мл.
ефірі Р.
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо-
рим.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
Перша ідентифікація: А, С. розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон Y7.
Друга ідентифікація: В, С.
рН (2.2.3). Від 5.9 до 6.4. 10 мл розчину S доводять
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- водою, вільною від вуглецю діоксиду, Р до об'єму
станції, одержаний у дисках з 1 мг субстанції і 0.4 г 20 мл.
калію броміду Р, має відповідати спектру ФСЗ гліцину.
У випадку різниці одержаних спектрів окремо Хлориди (2.4.4). Не більше 0.0075 % (75 ррт). 0.67 г
розчиняють субстанцію і ФСЗ гліцину в мінімальному субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчи-
об'ємі спирту (60 % об/об) Р, упарюють насухо і по- ну тим самим розчинником до 15 мл. Одержаний роз-
вторно записують спектри одержаних залишків. чин має витримувати випробування на хлориди.

В. Визначення проводять методом тонкошарової хро- Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 %
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар (10 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро-
ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р. бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
танням еталонного розчину свинцю (І ррт Pb) P.
Випробовуваний розчин. 25 мг субстанції розчиняють у
воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни- Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
ком до 10 мл. 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
Розчин порівняння. 25 мг ФСЗ гліцину розчиняють у 100 °С до 105 °С протягом 2 год.
воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 10 мл. Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
проводять з 1.0 г субстанції.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
2 мкл (5 мкг) випробовуваного розчину і 2 мкл (5 мкг)
розчину порівняння. Пластинку поміщають у камеру КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
із сумішшю розчинників розчин аміаку концентрова-
ний Р - пропанол Р (30:70). Коли фронт розчинників 70.0 мг субстанції розчиняють у 3 мл кислоти мураши-
пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової льодя-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 359


Глюкоза безводна

ної Р і відразу титрують 0.1 М розчином кислоти хлор- В. Визначення проводять методом тонкошарової хро-
ної потенціометрична (2.2.20). матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
силікагель в Р.
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 7.51 мг
C2H5NO2. Випробовуваний розчин. 10 мг субстанції розчиняють у
суміші вода Р - метанол Р (2:3) і доводять об'єм розчи-
_________________________N ну тією самою сумішшю розчинників до 20 мл.
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ глюкози розчиняють
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- у суміші вода Р - метанол Р (2:3) і доводять об'єм роз-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). чину тією самою сумішшю розчинників до 20 мл.
Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб- Розчин порівняння (Ь). По 10 мг ФСЗ фруктози, ФСЗ
станція призначена для виробництва парентераль- глюкози, ФСЗ лактози і ФСЗ сахарози розчиняють у
них лікарських засобів без подальшої процедури ви- суміші вода Р - метанол Р(2:3) і доводять об'єм розчи-
далення пірогенів, вона має витримувати випробу- ну тією самою сумішшю розчинників до 20 мл.
вання "Пірогени "(2.6.8) або "Бактеріальні ендоток- На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
сини" (2.6.14). 2 мкл (1 мкг) випробовуваного розчину, 2 мкл (1 мкг)
розчину порівняння (а) і 2 мкл (по 1 мкг фруктози,
ЗБЕРІГАННЯ глюкози, лактози і сахарози) розчину порівняння (Ь) і
ретельно сушать. Пластинку поміщають у камеру із
У щільно закупореному контейнері. сумішшю розчинників вода Р - метанол Р - кислота
оцтова безводна Р - етиленхлорид Р (10:15:25:50).
Точно відмірюють об'єми компонентів зазначеної
суміші, тому що невеликий надлишок води
призводить до помутніння. Коли фронт розчинників
пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із
камери, сушать у струмені теплого повітря і відразу
ГЛЮКОЗА БЕЗВОДНА повторно хроматографують зі свіжою рухомою фазою.
Пластинку сушать у струмені теплого повітря і
рівномірно обприскують розчином 0.5 г тимолу Р в
Glucosum anhydricum суміші 5 мл кислоти сірчаної Р і 95 мл 96 % спирту Р.
Пластинку нагрівають при температурі 1 ЗО °С протя-
гом 10 хв.
GLUCOSEANHYDROUS На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
СНгОН матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за
розміром і забарвленням.
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються чо-
тири чітко розділені плями.

С. 0.1 г субстанції розчиняють у 10 мл води Р, додають


3 мл розчину мідно-тартратного Р і нагрівають; утво-
рюється червоний осад.
C6H1206 М.м. 180.2

Глюкоза безводна являє собою О-(+)-глюкопіранозу. ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Розчин S. 10.0 г субстанції розчиняють у воді дисти-


ВЛАСТИВОСТІ льованій Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
чинником до 100 мл.
Опис. Кристалічний порошок білого кольору із солод-
ким смаком. Прозорість розчину (2.2.1). 10.0 г субстанції розчиня-
ють у 15 мл води Р. Одержаний розчин має бути прозо-
Розчинність. Легко розчинна у воді Р, помірно розчин- рим і без запаху.
на у 96 % спирті Р.
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
розчину, приготованого для випробування "Прозорість
ІДЕНТИФІКАЦІЯ розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон BY7.

А. Субстанція має відповідати вимогам щодо пи- Кислотність або лужність. 6.0 г субстанції розчиняють у
томого оптичного обертання, зазначеним у розділі 25 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р, додають
"Випробування на чистоту". 0.3 мл розчину фенолфталеїну Р; розчин безбарвний.

360 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Глюкоза безводна
Рожеве забарвлення розчину має з'явитися при дода- Сульфати (2.4.13). Не більше 0.02 % (200 ррт). 7.5 мл
ванні не більше 0.15 мл 0.1Мрозчину натрію гідроксиду. розчину S доводять водою дистильованою /*до об'єму
15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу-
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +52.5° до +53.3°, вання на сульфати.
у перерахунку на безводну речовину. 10.0 г субстанції
розчиняють у 80 мл води Р, додають 0.2 мл розчину Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0001 % (1 ррт).
аміаку розведеного Р1, витримують протягом ЗО хв і 1.0 г субстанції мають витримувати випробування на
доводять об'єм розчину водою Р по 100.0 мл. арсен.
Сторонні цукри, розчинний крохмаль, декстрини. 1.0 г Барій. До 10 мл розчину S додають 1 мл кислоти сірча-
субстанції розчиняють при кипінні в ЗО мл спирту ної розведеної Р. Опалесценція одержаного розчину
(90 % об/об) Р й охолоджують; розчин має залишатися відразу після приготування і через 1 год не має переви-
прозорим. щувати опалесценцію суміші 1 мл води дистильова-
ної РІ 10 мл розчину S.
Сульфіти. Не більше 0.0015 % (15 ppm SO2). 5.0 г суб-
станції розчиняють у 40 мл води Р, додають 2.0 мл Кальцій (2.4.3). Не більше 0.02 % (200 ррт). 5 мл роз-
0.1 М розчину натрію гідроксиду і доводять об'єм роз- чину S доводять водою дистильованою Р до об'єму
чину водою Рцо 50.0 мл. До 10.0 мл одержаного розчи- 15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу-
ну додають 1 мл розчину 310 г/л кислоти хлористовод- вання на кальцій.
невої Р, 2.0 мл розчину фуксину знебарвленого Р1 і
2.0 мл розчину 0.5 % (об/об) формальдегіду Р. Одержа- Свинець у цукрах (2.4.10). Не більше 0.00005%
ний розчин витримують протягом ЗО хв і вимірюють (0.5 ррт). Субстанція має витримувати випробування
оптичну густину (2.2.25) у максимумі за довжини на свинець у цукрах.
хвилі 583 нм.
Еталон готують таким чином: 76 мг натрію мета- Вода (2.5.12). Не більше 1.0 %. Визначення проводять
бісульфіту /"розчиняють у воді Р і доводять об'єм роз- з 0.50 г субстанції напівмікрометодом.
чину тим самим розчинником до 50.0 мл. 5.0 мл одер-
жаного розчину доводять водою />до об'єму 100.0 мл. Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. 5.0 г суб-
До 3.0 мл розчину додають 4.0 мл 0.1 М розчину натрію станції розчиняють у 5 мл води Р, додають 2 мл кисло-
гідроксиду і доводять об'єм розчину водою Р до ти сірчаної Р, упарюють насухо на водяній бані і про-
100.0 мл. До 10.0 мл одержаного розчину відразу дода- жарюють до постійної маси. У випадку неповного озо-
ють 1 мл розчину 310 г/л кислоти хлористоводневої Р, лення повторюють нагрівання з кислотою сірчаною Р.
2.0 мл розчину фуксину знебарвленого Р1 і 2.0 мл розчи-
ну 0.5 % (об/об) формальдегіду Р. Розчин витримують Пірогени (2.6.8). Якщо субстанція призначена для ви-
протягом ЗО хв і вимірюють оптичну густину в макси- робництва парентеральних лікарських засобів вели-
мумі за довжини хвилі 583 нм. ких об'ємів, вона має витримувати випробування на
пірогени. Уводять на 1 кг маси кролика 10 мл розчину,
Як компенсаційний розчин для обох вимірів викорис- що містить 50 мг субстанції в 1 мл води для ін 'єкцій Р.
товують розчин, приготований аналогічно до еталону,
із використанням 10 мл води Р, починаючи зі слів
"...додають 1 мл розчину 310 г/л кислоти хлористовод- ЗБЕРІГАННЯ
невої Р...".
У щільно закупореному контейнері.
Оптична густина випробовуваного розчину не має пе-
ревищувати оптичну густину еталона.
МАРКУВАННЯ
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.0125 % (125 ррт). 4 мл роз-
чину S доводять водою /'до об'єму 15 мл. Одержаний У необхідних випадках зазначають:
розчин має витримувати випробування на хлориди. — субстанція апірогенна.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 361


Діазепам

д
ДІАЗЕПАМ розчином 5 г/л кислоти сірчаної Р у метанолі Р до
об'єму 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання
(2.2.25) одержаного розчину в області від 325 нм до
Diazepamum 400 нм повинен мати максимум за довжини хвилі
366 нм. Питомий показник поглинання в максимумі
має бути від 140 до 155.
DIAZEPAM С. Близько 10 мг субстанції розчиняють у 3 мл кисло-
ти сірчаної Р, розчин при перегляді в УФ-світлі за до-
вжини хвилі 365 нм виявляє зеленувато-жовту флуо-
ресценцію.

D. 80 мг субстанції поміщають у фарфоровий тигель,


додають 0.3 г натрію карбонату безводного Рі нагріва-
ють на відкритому полум'ї протягом 10 хв. Після охо-
лодження одержаний залишок розчиняють у 5 мл кис-
лоти азотної розведеної Р і фільтрують. До 1 мл
фільтрату додають 1 мл води Р; розчин дає реакцію (а)
на хлориди (2.3.1).

C16HUC1N20 М.м. 284.7 ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Діазепам містить не менше 99.0 % і не більше 101.0 % Супровідні домішки і продукти розкладу. Випробування
7-хлор-1 -метил-5-феніл-2,3-дигідро-1Н-1,4-бензо- проводять у захищеному від яскравого світла місці.
діазепін-2-ону, у перерахунку на суху речовину.
Визначення проводять методом тонкошарової хрома-
тографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
ВЛАСТИВОСТІ силікагель GF254 P.

Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого Випробовуваний розчин. 1.0 г субстанції розчиняють в
кольору. ацетоні Р'\ доводять об'єм розчину тим самим розчин-
ником до 10 мл. Розчин готують безпосередньо перед
Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, розчин- використанням.
ний у 96 % спирті Р. Розчин порівняння. 1 мл випробовуваного розчину до-
водять ацетоном /*до об'єму 100 мл. 1 мл одержаного
розчину доводять ацетоном Рдо об'єму 10 мл.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
А. Температура плавлення (2.2.14). Від 131 °С до 135 °С. 5 мкл (0.5 мг) випробовуваного розчину і 5 мкл
(0.5 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають
В. Розчини готують у захищеному від яскравого світла у камеру із сумішшю рівних об'ємів етилацетату Р і
місці й вимірюють оптичне поглинання розчинів відразу гексану Р. Коли фронт розчинників пройде 12 см від
після приготування. лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на
повітрі й переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі
25 мг субстанції розчиняють у розчині 5 г/л кислоти
254 нм.
сірчаної Р у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим
самим розчинником до 250.0 мл (розчин А). 5.0 мл На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка
розчину А доводять розчином 5 г/л кислоти сірчаної Р пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
у метанолі Р до об'єму 100.0 мл. Ультрафіолетовий пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.1 %).
спектр поглинання (2.2.25) одержаного розчину в об-
ласті від 230 нм до 330 нм повинен мати два максиму- Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %
ми за довжин хвиль 242 нм і 285 нм. Питомий показ- (20 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу-
ник поглинання в максимумі за довжини хвилі 242 нм вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
має бути близько 1020. 25.0 мл розчину А доводять ням 4 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 363


Динатрію фосфат дигідрат

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %. Розчинність. Розчинний у воді Р, практично не роз-
1.000 г субстанції сушать у вакуумі при температурі чинний у 96 % спирті Р.
60 °С протягом 4 год.

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення ІДЕНТИФІКАЦІЯ


проводять з 1.0 г субстанції.
А. Розчин S, приготований, як зазначено в розділі
"Випробування на чистоту", має слабколужну реакцію
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ (2.2.4).
0.500 г субстанції розчиняють у 50 мл оцтового ангід- В. Субстанція має витримувати випробування "Втрата
риду Р і титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної до в масі при висушуванні", як зазначено в розділі "Ви-
жовтувато-зеленого забарвлення, використовуючи як пробування на чистоту".
індикатор 0.3 мл розчину нільського синього А Р.
\ мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 28.47 мг С. Розчин S дає реакцію (Ь) на фосфати (2.3.1).
C,6H13C1N20.
D. Розчин S дає реакцію (а) на натрій (2.3.1).

ЗБЕРІГАННЯ
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
світла місці. Розчин S. 5.0 г субстанції розчиняють у воді дистильо-
ваній Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
_________________________N ком до 100 мл.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.


СИБАЗОН
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має
Sibazonum бути безбарвним.

Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- Відновлюючі речовини. До 5 мл розчину S додають 5 мл


станція має витримувати вимоги статті (5.4). кислоти сірчаної розведеної Р, 0.25 мл 0.02 М розчину
калію перманганату і нагрівають на водяній бані про-
тягом 5 хв; розчин має зберегти слабко-червоне за-
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ барвлення.
Допускається титрування в присутності індикатора роз- Натрію дигідрофосфат. Розраховують співвідношення
чину кристалічного фіолетового Р до зеленого забарв- (X) із кількостей мілілітрів / М розчину кислоти хлори-
лення. Паралельно проводять контрольний дослід. стоводневої (25 мл) і 1 М розчину натрію гідроксиду
(п\ і п2, мл), витрачених при кількісному визначенні,
за формулою:

п2 - 25
ДИНАТРІЮ ФОСФАТ ДИГІДРАТ Х =
25 - п

Dinatrii phosphas dihydricus Одержане співвідношення не має перевищувати


0.025.

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.04 % (400 ррт). До 2.5 мл


DISODIUM PHOSPHATE DIHYDRATE розчину S додають 10 мл кислоти азотної розведеної Р
і доводять водою Раю об'єму 15 мл. Одержаний розчин
має витримувати випробування на хлориди.
Na2HPO4,2H2O M.M. 178.0
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.1 %. До 3 мл розчину S
Динатрію фосфат дигідрат містить не менше 98.0 % і
додають 2 мл кислоти хлористоводневої розведеної Р\
не більше 101.0 % Na 2 HPO 4 , у перерахунку на суху ре-
човину. доводять водою дистильованою Р до об'єму 15 мл.
Одержаний розчин має витримувати випробування на
сульфати.
ВЛАСТИВОСТІ
Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0004 % (4 ррт).
Опис. Порошок білого або майже білого кольору або 5 мл розчину S мають витримувати випробування на
безбарвні кристали. арсен.

364 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Динатрію фосфат додекагідрат

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.002 % ВЛАСТИВОСТІ


(20 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро-
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис- Опис. Кристали безбарвні, прозорі, легко вивітрюються.
танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, практич-
Залізо (2.4.9). Не більше 0.004 % (40 ррт). 5 мл розчи- но не розчинний у 96% спирті Р.
ну S доводять водою Р до об'єму 10 мл. Одержаний
розчин має витримувати випробування на залізо.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Від 19.5 % до
21.0 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі А. Розчин S, приготований, як зазначено в розділі
"Випробування на чистоту", дає реакції на фосфати
130 °С.
(2.3.1).

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ В. Розчин S дає реакції на натрій (2.3.1).

2.000 г субстанції (т, г) розчиняють у 50 мл води Р, до-


ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
дають 25.0 мл 1 Мрозчину кислоти хлористоводневої І
титрують / М розчином натрію гідроксиду потенціо- Розчин S. 5.0 г субстанції розчиняють у воді дистильо-
метричне (2.2.20) до першого стрибка потенціалів на ваній Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
кривій титрування (я,, мл). Продовжують титрування ком до 50 мл.
до другого стрибка потенціалів на кривій титрування
(л2 — загальний об'єм / М розчину натрію гідроксиду, Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.
витраченого при титруванні, мл).
Вміст Na2HPO4 (X), у відсотках, обчислюють за фор- Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має
мулою: бути безбарвним.

1420-(25 - п) Відновлюючі речовини. До 5 мл розчину S додають 5 мл


кислоти сірчаної розведеної Р, 0.25 мл 0.02 М розчину
•у __

/и-(ЮО - d) калію перманганату і нагрівають на водяній бані про-


де: тягом 5 хв; розчин має зберегти слабко-червоне за-
d втрата в масі при висушуванні, у відсотках. барвлення.

Натрій дигідрофосфат. Розраховують співвідношення


ЗБЕРІГАННЯ (А) із кількостей мілілітрів 1 М розчину кислоти хлори-
стоводневої (25 мл) і / М розчину натрію гідроксиду
У щільно закупореному контейнері. («! і и2, мл), витрачених при кількісному визначенні,
за формулою:
N
п2 - 25
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- Х=
25 - л,
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Одержане співвідношення не має перевищувати 0.025.

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). До 2.5 мл


розчину S додають 10 мл кислоти азотної розведеної Р
і доводять водою Рдо об'єму 15 мл. Одержаний розчин
ДИНАТРІЮ ФОСФАТ має витримувати випробування на хлориди.
ДОДЕКАГІДРАТ
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.05 % (500 ррт). До 3 мл
розчину S додають 2 мл кислоти хлористоводневої роз-
Dinatrii phosphas dodecahydricus веденої Р і доводять водою дистильованою Р до об'єму
15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу-
вання на сульфати.

DISODIUM PHOSPHATE DODECAHYDRATE Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0002 % (2 ррт).
5 мл розчину S мають витримувати випробування на
арсен.
Na2HPO4,12H2O M.M. 358.1
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 %
Динатрію фосфат додекагідрат містить не менше (10 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро-
98.0 % і не більше 101.0 % Na 2 HPO 4 , у перерахунку на бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
безводну речовину. танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 365


Дисульфірам

Залізо (2.4.9). Не більше 0.002 % (20 ррт). 5 мл розчи- ВЛАСТИВОСТІ


ну S доводять водою Р до об'єму 10 мл. Одержаний
розчин має витримувати випробування на залізо. Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
кольору.
Вода (2.5.12). Від 57.0 % до 61.0 %. Визначення прово-
дять з 0.100 г субстанції напівмікрометодом, викорис- Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, легко
товуючи як розчинник суміш метанол Р - диметил- розчинний у метиленхлориді Р, розчинний в ефірі Р,
формамідР( 10:40). помірно розчинний у 96 % спирті Р.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЯ

4.00 г субстанції (т, г) розчиняють у 25 мл води Р, до- Перша ідентифікація: А, В.


дають 25.0 мл 1 Мрозчину кислоти хлористоводневе}'і Друга ідентифікація: А, С, D.
титрують / М розчином натрію гідроксиду потенціоме-
тричне (2.2.20) до першого стрибка потенціалів на А. Температура плавлення (2.2.14). Від 70 °С до 73 °С.
кривій титрування (я,, мл). Продовжують титрування
до другого стрибка потенціалів на кривій титрування В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
(я 2 — загальний об'єм 1 М розчину натрію гідроксиду, станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
витраченого при титруванні, мл). ФСЗ дисульфіраму.
Вміст Na2HPO4 (X), у відсотках, обчислюють за фор- С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),
мулою: одержаній при випробуванні "Супровідні домішки",
має виявлятися основна пляма на рівні основної пля-
1420-(25 - Я І ) ми на хроматограмі розчину порівняння (а), відповід-
Х= на їй за розміром.
/я-(ЮО - d)
де: D. Близько 10 мг субстанції розчиняють у 10 мл мета-
d — втрата в масі при висушуванні, у відсотках. нолу Р і додають 2 мл розчину 0.5 г/л міді(ІІ) хлориду Р
у метанолі Я; з'являється жовте забарвлення, що пере-
ходить у зеленувато-жовте.
ЗБЕРІГАННЯ

У щільно закупореному контейнері. ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

N Супровідні домішки. Визначення проводять методом


тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- чи як тонкий шар силікагель із флуоресцентним інди-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). катором, з оптимальною інтенсивністю поглинання за
довжини хвилі 254 нм.
Випробовуваний розчин (а). 0.20 г субстанції розчиня-
ють в етилацетаті Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 10 мл.
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
ДИСУЛЬФІРАМ чину (а) доводять етилацетатом Рцо об'єму 10 мл.
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ дисульфіраму розчи-
Disulfiramum няють в етилацетаті Р і доводять об'єм розчину тим
самим розчинником до 5 мл.
Розчин порівняння (Ь). 1 мл випробовуваного розчину (Ь)
DISVLFIRAM доводять етилацетатом РД.О об'єму 20 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
10 мкл (200 мкг) випробовуваного розчину (а), 10 мкл
Н5С2 С2Н5
/ (20 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 10 мкл (20 мкг)
N — C — S — S — С —N розчину порівняння (а), 10 мкл (10 мкг) розчину
Ч
нчс. с2н5 порівняння (Ь). Пластинку поміщають у камеру із
сумішшю розчинників бутилацетат Р - гексан Р
(30:70). Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії
CioH2oN2S4 М.м. 296.5
старту, пластинку виймають із камери, сушать на повітрі
й переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.
Дисульфірам містить не менше 98.5 % і не більше
101.0 % біс(діетилтіокарбамоїл) дисульфіду, у перера- На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-
хунку на суху речовину. яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою

366 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Допаміну гідрохлорид

за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) N


(0.5 %).

Діетилдитіокарбамат. Не більше 0.015 % (150 ррт). ТЕТУРАМ


0.20 г субстанції розчиняють у 10 мл ефіру, вільного від
пероксидів, Р, додають 5 мл буферного розчину рН 8.0 Р Teturamum
і ретельно збовтують. Верхній шар відкидають, а
нижній шар промивають 10 мл ефіру, вільного від пе- Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
роксидів, Р. До нижнього шару додають 0.2 мл розчи- станція має витримувати вимоги статті (5.4).
ну 4 г/л міді(ІІ) сульфату Р, 5 мл циклогексану Р і
збовтують. Жовте забарвлення нижнього шару
одержаного розчину має бути не інтенсивнішим за
забарвлення еталону, приготованого аналогічно до
випробовуваного розчину з використанням 0.2 мл
свіжоприготованого розчину 0.15 г/л натрію діетил-
ДОПАМІНУ ГІДРОХЛОРИД
дитіокарбамату Р.

Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %


Dopamini hydrochloridum
(20 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу-
вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P. DOPAMINE HYDROCHLORIDE

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.


1.000 г субстанції сушать у вакуумі при температурі ,HCI
50 °С.

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення


проводять з 1.0 г субстанції. C8H12C1NO2 М.м. 189.6

Допаміну гідрохлорид містить не менше 98.0 % і не


КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ більше 102.0 % 4-(2-аміноетил)бензол-1,2-діол гідро-
хлориду, у перерахунку на суху речовину.
0.450 г субстанції розчиняють у 80 мл ацетону Р, дода-
ють 20 мл розчину 20 г/л калію нітрату Р і титрують
0.1 М розчином срібла нітрату потенціометричне ВЛАСТИВОСТІ
(2.2.20), використовуючи срібний і хлорсрібний елек-
троди, сполучені електролітичним містком, заповне- Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
ним насиченим розчином калію нітрату Р. кольору.
1 мл 0.1 М розчину срібла нітрату відповідає 59.3 мг
CioH2oN2S4. Розчинність. Легко розчинний у воді Р, розчинний у
96 % спирті Р, помірно розчинний в ацетоні Р\ мети-
ленхлориді Р.
ЗБЕРІГАННЯ
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
світла місці.
Перша ідентифікація: В, Е.
Друга ідентифікація: А, С, D, Е.
ДОМІШКИ
А. 40.0 мг субстанції розчиняють у 0.1 М розчині кислоти
хлористоводневої і доводять об'єм розчину тією самою
НсС? ,С2Н5 кислотою до 100.0 мл. 10.0 мл розчину доводять 0.1 М
'\.
N — С — S — C —N'
розчином кислоти хлористоводневої до об'єму 100.0 мл.
Ультрафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) одержа-
Н5С2 С2Н5
ного розчину в області від 230 нм до 350 нм повинен ма-
ти максимум за довжини хвилі 280 нм. Питомий показ-
А. сульфірам, ник поглинання в максимумі має бути від 136 до 150.

В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-


HSC5

НкСо
^-/ станції, одержаний у дисках із калію хлоридом Р, має
відповідати спектру ФСЗ допаміну гідрохлориду.

С. Близько 5 мг субстанції розчиняють у суміші 5 мл


В. Діетилдитіокарбамат. 1М розчину кислоти хлористоводневої \ 5 мл води Р. До

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 367


Допаміну гідрохлорид

одержаного розчину додають 0.1 мл розчину натрію На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка
нітрату Р, що містить 100 г/л амонію молібдату Р; пляма з Rf більшим за Rf основної плями не має бути
з'являється жовте забарвлення, яке при додаванні роз- інтенсивнішою за пляму на хроматограмі розчину
чину натрію гідроксиду концентрованого Р переходить порівняння (а) (0.25 %).
у червоне.
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
D. Близько 2 мг субстанції розчиняють у 2 мл води Р, до- хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві
дають 0.2 мл розчину заліза(ІІІ) хлориду Р2; з'являється чітко розділені плями.
зелене забарвлення, яке при додаванні 0.1 г гексамети-
лентетраміну Р переходить у синьо-фіолетове. Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %
(20 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу-
Е. Субстанція дає реакцію (а) на хлориди (2.3.1). вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.


1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до
Прозорість розчину (2.2.1). 0.4 г субстанції розчиняють 105 °С протягом 2 год.
у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 10 мл. Одержаний розчин має бути прозорим. Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
проводять з 1.0 г субстанції.
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
розчину, приготованого для випробування "Про-
зорість розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
В 6 або 6.
Щоб уникнути перегріву реакційний суміші, титрують
Кислотність або лужність. 0.5 г субстанції розчиняють при постійному перемішуванні і припиняють титру-
у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм вання відразу після досягнення точки еквівалентності.
розчину тим самим розчинником до 10 мл, додають 0.1500 г субстанції розчиняють у 10 мл кислоти мура-
0.1 мл розчину метиленового червоного Р і 0.75 мл шиної безводної Р, додають 50 мл оцтового ангідриду Р
0.01 М розчину натрію гідроксиду; з'являється жовте і титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної по-
забарвлення, яке переходить у червоне при додаванні тенціометричне (2.2.20).
1.5 мл 0.01 М розчину кислоти хлористоводневої.
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 18.96 мг
Супровідні домішки. Визначення проводять методом C8H12C1NO2.
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи як тонкий шар силікагель G Р.
ЗБЕРІГАННЯ
Випробовуваний розчин. 0.15 г субстанції розчиняють у
метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- У повітронепроникному контейнері, у захищеному від
чинником до 5 мл. світла місці.
Розчин порівняння (а). 7.5 мг 4-О-метилдопаміну
гідрохлориду Р розчиняють у метанолі Р і доводять
об'єм розчину тим самим розчинником до 100 мл. ДОМІШКИ

Розчин порівняння (Ь). 7.5 мг 3-О-метилдопаміну ОСНз


гідрохлориду Р і 7.5 мг 4-О-метилдопаміну гідрохлори-
ду Р розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчи-
ну тим самим розчинником до 100 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
10 мкл (300 мкг) випробовуваного розчину, 10 мкл А. 5-(2-аміноетил)-2-метоксифенол (4-О-метилдопа-
(0.75 мкг) розчину порівняння (а), 10 мкл (0.75 мкг 3- мін).
О-метилдопаміну гідрохлориду і 0.75 мкг 4-О-метил-
допаміну гідрохлориду) розчину порівняння (Ь). Пла- N
стинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників
кислота мурашина безводна Р - вода Р - метанол Р -
хлороформ Р (2:7:36:52). Коли фронт розчинників ДОФАМШ
пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із
камери, сушать на повітрі протягом 15 хв і рівномірно, Dophaminum
рясно обприскують свіжоприготованою сумішшю
рівних об'ємів розчину калію фериціаніду Р і розчину Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
заліза(ІІІ) хлориду Р1. станція має витримувати вимоги статті (5.4).

368 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Бконазолу нітрат

Е
ЕКОНАЗОЛУ НІТРАТ Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо при
виконанні випробування на розділювальну здатність
(2.2.25) відношення оптичних густин становить не
Econazoli nitras менше 2.

С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-


станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
ECONAZOLE NITRATE ФСЗ еконазолу нітрату.

D. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),


одержаній при випробуванні "Супровідні домішки",
сн2-о—сн до обприскування пластинки при перегляді в
,HNO3 УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм має виявлятися ос-
новна пляма на рівні основної плями на хроматограмі
розчину порівняння (а), відповідна їй за розміром.

Е. Субстанція дає реакцію на нітрати (2.3.1).


ClgH16Cl3N304 M. м. 444.7
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
Еконазолу нітрат містить не менше 98.5 % і не більше
101.5 % (Я5)-1-[2-(4-хлорбензилокси)-2-(2,4-дихлор- Прозорість розчину (2.2.1). 0.50 г субстанції розчиня-
феніл)етил]імідазолу нітрату, у перерахунку на суху ють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим
речовину. розчинником до 50 мл. Одержаний розчин має бути
прозорим.
ВЛАСТИВОСТІ
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого розчину, приготованого для випробування "Прозорість
розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон 7 шка-
кольору.
ли найбільш підхожого кольору.
Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, розчин-
Супровідні домішки. Визначення проводять методом
ний у метанолі Р, помірно розчинний у метиленхло-
риді Р, мало розчинний у 96 % спирті Р, практично не тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
розчинний в ефірі Р.
чи як тонкий шар силікагель із флуоресцентним інди-
катором з оптимальною інтенсивністю поглинання за
довжини хвилі 254 нм.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ Випробовуваний розчин (а). 0.25 г субстанції розчиня-
ють у суміші розчин аміаку концентрований Р - мета-
Перша ідентифікація: А, С. нол Р (1:9) і доводять об'єм розчину тією самою
Друга ідентифікація: А, В, D, Е. сумішшю розчинників до 5 мл.
А. Температура плавлення (2.2.14). Від 161 °С до 166 °С. Випробовуваний розчин (b). \ мл випробовуваного роз-
чину (а) доводять сумішшю розчин аміаку концентро-
В. 40 мг субстанції розчиняють у суміші 0.1 М розчин ваний Р- метанол Р(1:9) до об'єму 10 мл.
кислоти хлористоводневої Р - 2-пропанол Р (1:9) і дово- Розчин порівняння (а). 25 мг ФСЗ еконазолу нітрату
дять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників
розчиняють у суміші розчин аміаку концентрова-
до 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання
ний Р - метанол Р (1:9) і доводять об'єм розчину тією
(2.2.25) одержаного розчину в області від 240 нм до
самою сумішшю розчинників до 5 мл.
320 нм повинен мати три максимуми за довжин хвиль
265 нм, 271 нм і 280 нм. Відношення оптичної густини Розчин порівняння (Ь). 2.5 мл випробовуваного розчи-
в максимумі за довжини хвилі 271 нм до оптичної гус- ну (Ь) розчиняють у суміші розчин аміаку концентро-
тини в максимумі за довжини хвилі 280 нм має бути ваний Р - метанол Р (1:9) і доводять об'єм розчину
від 1.55 до 1.70. тією самою сумішшю розчинників до 100 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 369


Бтилморфіну гідрохлорид

На лінію старту хроматографічної пластинки наносять ЕТИЛМОРФІНУ ГІДРОХЛОРИД


10 мкл (500 мкг) випробовуваного розчину (а), 10 мкл
(50 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 10 мкл (50 мкг)
розчину порівняння (а) і 10 мкл (0.125 мкг) розчину Ethylmorphini hydrochloridum
порівняння (Ь). Пластинку поміщають у камеру із
сумішшю розчинників розчин аміаку концентрований Р
- толуол Р - діоксан Р (1:40:60). Коли фронт розчин-
ників пройде 10 см від лінії старту, пластинку виймають ETHYLMORPHINE HYDROCHLORIDE
із камери, сушать у струмені повітря протягом 15 хв і CH3
переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.
H N
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-
яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою
за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) , НСІ , 2Н2О
(0.25 %>). Пластинку обприскують розчином калію йо-
довісмутату Р2\ переглядають при денному світлі. На
хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка H^CzO
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) C19H24C1NO3,2H2O М.м. 385.9
(0.25 %).
Етилморфіну гідрохлорид містить не менше 99.0 % і
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на не більше 100.5 % (5/?,65)-4,5-enoKCH-3-eTOKCH-yV-Me-
хроматограмі розчину порівняння (Ь) чітко видна пляма. тилморфін-7-ен-6-олу гідрохлориду, у перерахунку на
безводну речовину.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
100 °С до 105 °С протягом 2 год. ВЛАСТИВОСТІ

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
проводять з 1.0 г субстанції. кольору.

Розчинність. Розчинний у воді Р і 96 % спирті Р, прак-


КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ тично не розчинний в ефірі Р.
0. 4000 г субстанції розчиняють у 50 мл кислоти оцто-
вої льодяної Р і титрують 0.1 М розчином кислоти хлор- ІДЕНТИФІКАЦІЯ
ної потенціометрична (2.2.20).
Паралельно проводять контрольний дослід. Перша ідентифікація: А, D.
Друга ідентифікація: В, С, D.
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає
44.47 мг C,8Hi6Cl3N3O4. А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції має відповідати еталонному спектру ДФУ
етилморфіну гідрохлориду.
ЗБЕРІГАННЯ
В. 0.5 г субстанції поміщають у пробірку, розчиняють
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від у 6 мл води Р і додають 15 мл 0.1 М розчину натрію
світла місці. гідроксиду. Стінку пробірки потирають скляною па-
личкою; утворюється білий кристалічний осад, який
збирають, промивають водою Р і розчиняють у 20 мл
води Р, нагрітої до температури 80 °С. Одержаний роз-
чин фільтрують і охолоджують на льодяній бані; утво-
рюються кристали, температура плавлення (2.2.14)
яких після висушування у вакуумі протягом 12 год має
бути від 85 °С до 89 °С.

С. До близько 10 мг субстанції додають 1 мл кислоти


сірчаної Р, 0.05 мл розчину заліза(ІІІ) хлориду Р2 і
нагрівають на водяній бані; з'являється блакитне за-
барвлення. До одержаного розчину додають 0.05 мл
кислоти азотної Р; з'являється червоне забарвлення.

D. Розчин S, приготований, як зазначено у розділі


"Випробування на чистоту", дає реакцію (а) на хлори-
ди f2 3.1).

370 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Бтилолеат

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ N
Розчин S. 0.500 г субстанції розчиняють у воді, вільній Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим станція має витримувати вимоги статті (5.4).
самим розчинником до 25.0 мл.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо-


рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення ЕТИЛОЛЕАТ


розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон BY6.

рН (2.2.3). Від 4.3 до 5.7. Вимірюють рН розчину S. Ethylis oleas


Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від -102° до -105°, у
перерахунку на суху речовину. Визначення проводять,
використовуючи розчин S. ETHYL OLEATE

Супровідні домішки. Визначення проводять методом Етил олеат є сумішшю, що складається з етилових
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую- ефірів жирних кислот, переважно кислоти олеїнової.
чи як тонкий шар силікагель G Р. Можливі добавки підхожих антиоксидантів.
Випробовуваний розчин. 0.25 г субстанції розчиняють у
суміші рівних об'ємів 96 % спирту Р\ води Р і доводять ВИРОБНИЦТВО
об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до
10 мл. При виробництві етилолеату з тканин ссавців або з ре-
Розчин порівняння. 0.5 мл випробовуваного розчину до- човин, одержаних від теплокровних тварин, стан здо-
водять сумішшю рівних об'ємів 96 % спирту Р і води Р ров'я тварин, використовуваних для виділення етило-
до об'єму 100 мл. леату, має відповідати вимогам, що ставляться до тва-
рин, придатних для вживання людиною. Ці вимоги
Налінію старту хроматографічної пластинки наносять встановлюються компетентними уповноваженими
10 мкл (250 мкг) випробовуваного розчину і 10 мкл органами. Крім того, тканини цих тварин не мають
(1.25 мкг) розчину порівняння. Пластинку сушать на містити ніяких небезпечних речовин і матеріалів, за-
повітрі й поміщають у камеру із сумішшю розчин- значених спеціальними міжнародними або відповід-
ників розчин аміаку концентрований Р- ацетон Р- 96 % ними національними законодавствами.
спирт Р - толуол Р (2.5:32.5:35:35). Коли фронт роз-
чинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку вий-
мають із камери, сушать у струмені повітря й обприс- ВЛАСТИВОСТІ
кують розчином калію йодовісмутату розведеним Р.
На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка Опис. Рідина прозора, безбарвна або світло-жовтого
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за кольору.
пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.5 %).
Розчинність. Практично не розчинний у воді Р,
Вода (2.5.12). Від 8.0 % до 10.0 %. Визначення прово- змішується з 96 % спиртом Р, метиленхлоридом Р і пе-
дять з 0.250 г субстанції напівмікрометодом. тролейним ефіром Р1.

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення ІДЕНТИФІКАЦІЯ


проводять з 1.0 г субстанції.
А. Субстанція має витримувати вимоги випробування
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ "Відносна густина", зазначені в розділі "Випробування
на чистоту".
0.300 г субстанції розчиняють у ЗО мл кислоти оцтової
безводної Р, додають 20 мл оцтового ангідриду Р, 5 мл В. Субстанція має витримувати вимоги випробування
розчину ртуті(ІІ) ацетату Р і титрують 0.1 М розчи- "Число омилення", зазначені в розділі "Випробування
ном кислоти хлорної потенціометричне (2.2.20). на чистоту".

1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає С. Субстанція має витримувати вимоги випробування
34.99 мг С19Н24С1МОз. "Кислота олеїнова", зазначені в розділі "Випробування
на чистоту".
ЗБЕРІГАННЯ
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
світла місці. Відносна густина (2.2.5). Від 0.866 до 0.874.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 371


Етилолеат________________________________ _________________

Кислотне число (2.5.1). Не більше 0.5. Визначення Загальна зола (2.4.16). Не більше 0.1 %. Визначення
проводять з 10.0 г субстанції. проводять із 2.0 г субстанції.

Йодне число (2.5.4). Від 75 до 90.


ЗБЕРІГАННЯ
Перекисне число (2.5.5). Не більше 10.0.
У захищеному від світла місці.
Число омилення (2.5.6). Від 177 до 188. Визначення
проводять із 2.0 г субстанції. МАРКУВАННЯ

Кислота олеїнова. Проводять випробування для визна- На етикетці зазначають застосування, назву і концен-
чення сторонніх олій у жирних оліях методом газової трацію доданих антиоксидантів,
хроматографії (2.4.22). Фракція жирних кислот у суб-
станції має містити не менше 60 % кислоти олеїнової. _______________________________N

Вода (2.5.12). Не більше 1.0 %. Визначення проводять Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
з 1.00 г субстанції напівмікрометодом. станція має витримувати вимоги статті (5.4).

372 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Ізолейцин

І
ІЗОЛЕЙЦИН С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
ФСЗ ізолейцину.
Isoleucinum
D. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),
одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані
нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні
ISOLEUCINE основної плями на хроматограмі розчину порівнян-
ня (а), відповідна їй за розміром і забарвленням.
Н3С Н
Н3С. СО2Н
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
Н NH2
Прозорість розчину (2.2.1). 0.5 г субстанції розчиняють
уІМ розчині кислоти хлористоводневої і доводять
C6H13N02 М.м. 131.2 об'єм розчину тією самою кислотою до 10 мл. Одержа-
ний розчин має бути прозорим.
Ізолейцин містить не менше 98.5 % і не більше 101.0 %
(25,Зі$)-2-аміно-3-метилпентанової кислоти, у пере- Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
рахунку на суху речовину. розчину, приготованого для випробування "Про-
зорість розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон
BY6.
ВИРОБНИЦТВО
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +39.0° до +42.0°,
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що у перерахунку на суху речовину. 1.00 г субстанції роз-
включає стадії ферментації, вона має витримувати ви- чиняють у кислоті хлористоводневій Р1 і доводять
моги статті "Продукти ферментації". об'єм розчину тією самою кислотою до 25.0 мл.

Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-


ВЛАСТИВОСТІ дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27),
використовуючи ТШХ пластинки із шаром силікаге-
Опис. Кристалічний порошок або пластинки білого лю Р.
або майже білого кольору.
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, мало роз- ють у 0.1 М розчині кислоти хлористоводневої і дово-
чинний у 96 % спирті Р, практично не розчинний в дять об'єм розчину тією самою кислотою до 10 мл.
ефірі Р, Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
(Розчиняється в розведених мінеральних кислотах і чину (а) доводять водою Рцо об'єму 50 мл.
розведених розчинах гідроксидів лужних металів). Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ ізолейцину розчиня-
ють у 0.1 М розчині кислоти хлористоводневої і дово-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ дять об'єм розчину тією самою кислотою до 50 мл.
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи-
Перша ідентифікація: А, С. ну (Ь) доводять водою РЦ.О об'єму 20 мл.
Друга ідентифікація: А, В, D.
Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ ізолейцину і 10 мг
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- ФСЗ валіну розчиняють у 0.1 М розчині кислоти хлори-
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- стоводневої і доводять об'єм розчину тією самою кис-
бування на чистоту". лотою до 25 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
В. 0.5 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять 5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
об'єм розчину тим самим розчинником до 25 мл. (1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг)
Одержаний розчин обертає площину поляризації пра- розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину
воруч. порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг ізолейцину і 2 мкг валіну)

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 373


Ізосорбіду динітрат розведений

розчину порівняння (с). Пластинку сушать на повітрі Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
й поміщають у камеру із сумішшю розчинників кисло- проводять з 1.0 г субстанції.
та оцтова льодяна Р - вода Р - бутанол Р (20:20:60).
Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту,
пластинку виймають із камери, сушать на повітрі й КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
обприскують розчином нінгідрину Р. Пластинку
нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С протя- 0.100 г субстанції розчиняють у 3 мл кислоти мураши-
гом 15 хв. ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової безвод-
ної Р і титрують 0.1Мрозчином кислоти хлорноїло пе-
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка реходу забарвлення від коричнювато-жовтого до зеле-
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за ного, використовуючи як індикатор 0.1 мл розчину
пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %). нафтолбензеїну Р.
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 13.12 мг
хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
C6H13N02.
чітко розділені плями.

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 0.25 гсуб- ЗБЕРІГАННЯ


станції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину
тим самим розчинником до 15 мл. Одержаний розчин У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
має витримувати випробування на хлориди.
світла місці.
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 0.5 г N
субстанції розчиняють у 3 мл кислоти хлористоводне-
вої розведеної Р і доводять об'єм розчину водою дисти-
рН (2.2.3). Від 5.5 до 7.0. 1.0 г субстанції розчиняють у
льованою Р по 15 мл. Одержаний розчин має витриму-
воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
вати випробування на сульфати.
ком до 100 мл.
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля-
Залишкові кількості органічних розчинників. Субстан-
ють комірку, що складається із двох годинникових
стекол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На ція має витримувати вимоги статті (5.4).
внутрішню поверхню верхнього годинникового скла
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями станція призначена для виробництва парентеральних
води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на лікарських засобів без подальшої процедури видален-
нижнє годинникове скло і розчиняють або суспенду- ня пірогенів, вона має витримувати випробування
ють у 0.5 мл води Р. До одержаного розчину або сус- "Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
пензії додають 0.30 г магнію оксиду важкого РІ ретель- (2.6.14).
но розтирають скляною паличкою. Нижнє годинни-
кове скло відразу накривають верхнім і нагрівають при
температурі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно в ана-
логічних умовах готують еталон, використовуючи
0.1 мл еталонного розчину амонію (100 ррт NH^ P,
0.5 мл води Р і 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакму- ІЗОСОРБІДУ ДИНІТРАТ
совий папір над розчином або суспензією має бути за- РОЗВЕДЕНИЙ
барвлений у синій колір не інтенсивніше, ніж над ета-
лоном.
Isosorbidi dinitras dilutus
Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-
станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме-
тилізобутилкетоном РІ, порціями по 10 мл, струшую- ISOSORBIDEDINITRATE, DILUTED
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом NO2
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви- I
пробування на залізо. ° H
H о
Важкі метали (2.4.8, метод D). Не більше 0.001 %
(10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу- О"!^^0—N°2
вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
H н
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
C6H8N208 M.M. 236.1
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.
1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до Ізосорбіду динітрат розведений є сухою сумішшю ізо-
105 °С. сорбіду динітрату і "Лактози моногідрату" або

374 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Ізосорбіду динітрат розведений

"Маніту". Містить не менше 95.0 % і не більше 105.0 % Випробовуваний розчин. Наважку субстанції, що відпо-
(м/м) від зазначеного на етикетці вмісту 1,4:3,6- відає 0.10 г лактози або маніту, струшують з 10 мл во-
діангідро-О-глюкитолу 2,5-динітрату. ди Р\ фільтрують, якщо необхідно.
Розчин порівняння (а). 0.10 г лактози Р розчиняють у
ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ: нерозведений Ізосорбіду ди- воді Р\ доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
нітрат під впливом удару або при нагріванні може ком до 10 мл.
вибухати. Мають бути вжиті необхідні запобіжні за-
ходи і треба працювати лише з дуже невеликими його Розчин порівняння (Ь). 0.10 г маніту Р розчиняють у
кількостями. воді Р\ доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 10 мл.
Розчин порівняння (с). Змішують рівні об'єми розчинів
ВЛАСТИВОСТІ
порівняння (а) і (Ь).
Опис. Нерозведений Ізосорбіду динітрат являє собою На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
дрібний кристалічний порошок білого кольору. 1 мкл (10 мкг) випробовуваного розчину, 1 мкл
(10 мкг) розчину порівняння (а), 1 мкл (10 мкг) розчи-
Розчинність. Розчинність Ізосорбіду динітрату розве- ну порівняння (Ь) і 1 мкл (5 мкг лактози і 5 мкг маніту)
деного залежить від розріджувача і його концентрації. розчину порівняння (с) і ретельно сушать. Пластинку
поміщають у камеру із сумішшю розчинників
(Нерозведений Ізосорбіду динітрат дуже мало розчин- вода Р - метанол Р - кислота оцтова безводна Р - ети-
ний у воді Р, дуже легко розчинний в ацетоні Р, ленхлорид Р (10:15:25:50). Точно відмірюють об'єми
помірно розчинний у 96 % спирті Р.) компонентів зазначеної суміші, тому що невеликий
надлишок води призводить до помутніння. Коли
фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту, плас-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
тинку виймають із камери, сушать у струмені теплого
повітря і відразу повторно хроматографують зі свіжою
Перша ідентифікація: А, С, D. рухомою фазою. Коли фронт розчинників пройде
Друга ідентифікація: В, С, D. 15 см від лінії старту, пластинку виймають із камери,
сушать у струмені теплого повітря, обприскують роз-
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) залиш- чином кислоти 4-амінобензойної Р і сушать у струмені
ку, одержаного у випробуванні D, у дисках має відпо- холодного повітря до зникнення запаху ацетону. Пла-
відати спектру залишку, одержаного аналогічно до стинку витримують при температурі 100 °С протягом
субстанції, з використанням ФСЗ Ізосорбіду динітра- 15 хв, охолоджують й обприскують розчином 2 г/л
ту. натрію перйодату Р. Пластинку сушать у струмені хо-
лодного повітря і знову витримують при температурі
В. Визначення проводять методом тонкошарової хро- 100 °С протягом 15 хв.
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
силікагель с Р. На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
Випробовуваний розчин. Наважку субстанції, що матограмі розчину порівняння (а), якщо розріджува-
відповідає 10 мг Ізосорбіду динітрату, струшують з чем є лактоза, або на рівні основної плями на хрома-
10 мл 96 % спирту Р протягом 5 хв і фільтрують. тограмі розчину порівняння (Ь), якщо розріджувачем
Розчин порівняння. Наважку ФСЗ Ізосорбіду динітра- є маніт, відповідна їй за розміром і забарвленням.
ту, що відповідає 10 мг Ізосорбіду динітрату, струшу- Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
ють з 10 мл 96 % спирту Р протягом 5 хв і фільтрують. хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
чітко розділені плями.
Налінію старту хроматографічної пластинки наносять
10 мкл (10 мкг) випробовуваного розчину і 10 мкл D. Наважку субстанції, що відповідає 25 мг Ізосорбіду
(10 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають у динітрату, струшують з 10 мл ацетону Р протягом 5 хв,
камеру із сумішшю розчинників метанол Р - мети- одержаний розчин фільтрують, упарюють насухо при
ленхлорид Р (5:95). Коли фронт розчинників пройде температурі не більше 40 °С і сушать залишок над $о-
15 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, сфору(У) оксидом Р при тиску не більше 0.7 кПа про-
сушать на повітрі й обприскують свіжоприготованим тягом 16 год. Температура плавлення (2.2.14) залишку
розчином крохмалю з калію йодидом Р. Витримують має бути від 69 °С до 72 °С.
пластинку в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм протя-
гом 15 хв і переглядають при денному світлі.
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв- ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
матограмі розчину порівняння, відповідна їй за Неорганічні нітрати. Визначення проводять методом
розміром і забарвленням. тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи як тонкий шар силікагель н Р.
С. Визначення проводять методом тонкошарової хро- Випробовуваний розчин. Наважку субстанції, що
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар відповідає 0.10 г Ізосорбіду динітрату, струшують з
силікагель с Р. 5 мл 96 % спирту Р і фільтрують.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 375

1
Ізосорбіду динітрат розведений

Розчин порівняння. 10 мг калію нітрату Р розчиняють Випробовуваний розчин (Ь). 1.0 мл випробовуваного
у 1 мл води Р і доводять об'єм розчину 96 % спиртом Р розчину (а) доводять рухомою фазою до об'єму
до 100 мл. 10.0 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки нано- Розчин порівняння (а). До наважки ФСЗ Ізосорбіду
сять 10 мкл (100 мкг) випробовуваного розчину і динітрату, відповідної 25.0 мг Ізосорбіду динітрату,
10 мкл (1 мкг) розчину порівняння. Пластинку додають 20 мл рухомої фази, витримують в ультразву-
поміщають у камеру із сумішшю розчинників кисло- ковій бані протягом 15 хв і доводять об'єм розчину ру-
та оцтова льодяна Р - ацетон Р - толуол Р (15:30:60). хомою фазою до 25.0 мл. Одержаний розчин фільтру-
Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії стар- ють крізь підхожий мембранний фільтр.
ту, пластинку виймають із камери, ретельно сушать у Розчин порівняння (Ь). 1.0 мл розчину порівняння (а)
струмені повітря до повного зникнення запаху кисло- доводять рухомою фазою до об'єму 10.0 мл.
ти оцтової і рясно обприскують пластинку свіжопри-
готованим розчином крохмалю з калію йодидом Р. Пла- Розчин порівняння (с). 10.0 мг ФСЗ Ізосорбіду 2-нітра-
ту розчиняють у рухомій фазі й доводять об'єм розчи-
стинку витримують в УФ-світлі за довжини хвилі
ну рухомою фазою до 10.0 мл. 0.1 мл одержаного роз-
254 нм протягом 15 хв і переглядають при денному
чину доводять рухомою фазою до об'єму 20.0 мл.
світлі.
Розчин порівняння (d). 10.0 мг ФСЗ Ізосорбіду мо-
На хроматограмі випробовуваного розчину пляма, нонітрату розчиняють у рухомій фазі й доводять
відповідна нітрат-іону, не має бути інтенсивнішою за об'єм розчину рухомою фазою до 10.0 мл. 0.1 мл одер-
пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.5 %, у жаного розчину доводять рухомою фазою до об'єму
перерахунку на калію нітрат). 20.0 мл.
Ізосорбіду 5-нітрат та Ізосорбіду 2-нітрат. Визначення Розчин порівняння (е). 5 мг ФСЗ Ізосорбіду 2-нітрату
проводять методом рідинної хроматографії (2.2.29) за розчиняють у рухомій фазі й доводять об'єм розчину
умов, описаних у розділі "Кількісне визначення", рухомою фазою до 10 мл. До 1 мл одержаного розчину
змінюючи таку умову: додають 0.5 мл розчину порівняння (а) і доводять
— детектування за довжини хвилі 210-215 нм. об'єм розчину рухомою фазою до 10 мл.
При хроматографуванні за зазначених умов часи утри- Хроматографування проводять на рідинному хрома-
мування піків мають бути: Ізосорбіду динітрату — тографі з УФ-детектором за таких умов:
— колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х 4.6 мм,
близько 5 хв; Ізосорбіду 2-нітрату — близько 8 хв; Ізо-
заповнена силікагелем амінопропілметилсилільним
сорбіду 5-нітрату — близько 11 хв.
для хроматографії Р з розміром часток 10 мкм;
Хроматографують 10 мкл розчину порівняння (с). — рухома фаза: етанол Р - триметилпентан Р (15:85);
Чутливість системи регулюють таким чином, щоб ви- — швидкість рухомої фази 1 мл/хв;
сота основного піка становила не менше 20 % шкали — детектування за довжини хвилі 230 нм.
реєструючого пристрою. Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (Ь).
Хроматографують 10 мкл розчину порівняння (е). Чутливість системи регулюють таким чином, щоб ви-
Хроматографічна система вважається придатною, як- сота основного піка становила не менше 50 % шкали
що на хроматограмі розчину порівняння (е) ко- реєструючого пристрою.
ефіцієнт розділення піків Ізосорбіду динітрату й Ізо- Якщо площі піків на двох послідовних хроматограмах
сорбіду 2-нітрату становить не менше 6.0. різняться не більше як на 1.0 %, Хроматографують роз-
Поперемінне Хроматографують по 10 мкл випро- чин порівняння (Ь) ще чотири рази і розраховують
бовуваного розчину (а), розчину порівняння (с) і роз- відносне стандартне відхилення із шести хроматограм.
чину порівняння (d). На хроматограмі випробовува- Хроматографічна система вважається придатною, як-
що відносне стандартне відхилення для основного
ного розчину (а) площа піка Ізосорбіду 2-нітрату не
має перевищувати площу основного піка на хромато- піка не перевищує 2.0 %.
грамі розчину порівняння (с) (0.5 %); площа піка Ізо- Поперемінно Хроматографують 20 мкл випробовува-
сорбіду 5-нітрату не має перевищувати площу основ- ного рочину і 20 мкл розчину порівняння (Ь).
ного піка на хроматограмі розчину порівняння (d) Вміст Ізосорбіду динітрату обчислюють у відсотках від
(0.5 %). кількості, зазначеної на етикетці.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
ЗБЕРІГАННЯ
Визначення проводять методом рідинної хромато-
графії (2.2.29). У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
світла місці.
Випробовуваний розчин (а). До наважки субстанції,
відповідної 25.0 мг Ізосорбіду динітрату, додають 20 мл
рухомої фази, витримують в ультразвуковій бані про- МАРКУВАННЯ
тягом 15 хв і доводять об'єм розчину рухомою фазою
до 25.0 мл. Одержаний розчин фільтрують крізь підхо- На етикетці зазначають вміст Ізосорбіду динітрату, у
жий мембранний фільтр. відсотках.

376 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Ізосорбіду динітрат розведений

ДОМІШКИ
ОН н
А. неорганічні нітрати,
Н-т^І^-0
NO2
0-^Г^-О— NOz
9 н
Н-7^і-0.
н й

o-T^f-o—он С. ізосорбіду мононітрат (ізосорбіду 5-нітрат).


н й N
В. ізосорбіду 2-нітрат,
Залишкові кількості органічних розчинників. Субстан-
ція має витримувати вимоги статті (5.4).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 377


Кальцію глюконат

к
КАЛЬЦІЮ ГЛЮКОНАТ На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
матограмі розчину порівняння, відповідна їй за
Calcii gluconas розміром і забарвленням.

В. Розчин S, приготований, як зазначено в розділі "Ви-


пробування на чистоту", дає реакцію на кальцій (2.3.1).
CALCIUM GLUCONATE

ОН ОН Н ОН ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

НОН2С—С—С—С—С—СОО" Розчин S. 1.0 г субстанції розчиняють у воді Р, нагрітій


Са2+,Н2О
до температури 60 °С, і доводять об'єм розчину тим са-
н н 6н н мим розчинником до 50 мл.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення


С12Н22СаО,4,Н20 М.м. 448.4 розчину S при температурі 60 °С має бути не інтен-
сивнішим за еталон Y6.
Кальцію глюконат містить не менше 98.5 % і не
більше 102.0 % кальцію D-глюконату моногідрату. Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S після охолоджен-
ня за ступенем каламутності не має перевищувати ета-
лон II.
ВЛАСТИВОСТІ
Органічні домішки і кислота борна. 0.5 г субстанції
Опис. Кристалічний або гранульований порошок поміщають у фарфорову чашку, попередньо промиту
білого кольору. кислотою сірчаною Р, і поміщають у льодяну баню.
Додають 2 мл охолодженої кислоти сірчаної Р і пе-
Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, легко роз- ремішують, не має з'являтися жовте або коричневе за-
чинний у киплячій воді Р. барвлення. До одержаного розчину додають 1 мл роз-
чину хромотропу IIВ Р; з'являється фіолетове забарв-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ лення, що не переходить у темно-синє. Забарвлення
одержаної суміші має бути не інтенсівнішим за
А. Визначення проводять методом тонкошарової хро- забарвлення суміші 1 мл розчину хромотропу II В Р і
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар 2 мл охолодженої кислоти сірчаної Р.
силікагель G Р.
Випробовуваний розчин. 20 мг субстанції розчиняють у Сахароза і відновлюючі цукри. 0.5 г субстанції розчиня-
1 мл води Р, якщо необхідно, нагріваючи на водяній ють у суміші 2 мл кислоти хлористоводневої РІ і 10 мл
бані при температурі 60 °С. води Р. Кип'ятять протягом 5 хв, охолоджують, дода-
ють 10 мл розчину натрію карбонату Р і витримують
Розчин порівняння. 20 мг ФСЗ кальцію глюконату роз- протягом 10 хв. Потім доводять об'єм розчину водою Р
чиняють у 1 мл води Р, якщо необхідно, нагріваючи на до 25 мл і фільтрують. До 5 мл фільтрату додають 2 мл
водяній бані при температурі 60 °С. розчину мідно-тартратного Р і кип'ятять протягом
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять 1 хв, одержаний розчин витримують протягом 2 хв; не
5 мкл (100 мкг) випробовуваного розчину і 5 мкл має утворюватися червоний осад.
(100 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміща-
ють у камеру із сумішшю розчинників розчин аміаку Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 12.5 мл роз-
концентрований Р - етилацетат Р - вода Р - 96 % чину S доводять водою /*до об'єму 15 мл. Одержаний
спирт Р (10:10:30:50). Коли фронт розчинників прой- розчин має витримувати випробування на хлориди.
де 10 см від лінії старту, пластинку виймають із каме-
ри, сушать при температурі 100 °С протягом 20 хв. Сульфати (2.4.13). Не більше 0.01 % (100 ррт). 10.0 г
Потім пластинку охолоджують й обприскують розчи- субстанції розчиняють при нагріванні в суміші 10 мл
ном 50 г/л калію дихромату Р у розчині 40 % (м/м) кислоти оцтової Р і 90 мл води дистильованої Р. 15 мл
кислоти сірчаної Р. Через 5 хв хроматограму перегля- одержаного розчину мають витримувати випробуван-
дають при денному світлі. ня на сульфати.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 379


Кальцію глюконат для ін'єкцій

Важкі метали (2.4.8, метод D). Не більше 0.001 % ВЛАСТИВОСТІ


(10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу-
вання на важкі метали. Субстанцію поступово і обе- Опис. Кристалічний або гранульований порошок
режно нагрівають до повного перетворення в білу ма- білого кольору.
су і прожарюють. Еталон готують із використанням
2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P. Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, легко роз-
чинний у киплячій воді Р.
Магній і лужні метали. 1.00 г субстанції розчиняють у
100 мл киплячої води Р, додають 10 мл розчину амонію ІДЕНТИФІКАЦІЯ
хлориду Р, 1 мл розчину аміаку Р і краплями 50 мл га-
рячого розчину амонію оксалату Р. Одержаний розчин А. Визначення проводять методом тонкошарової хро-
витримують протягом 4 год, потім доводять об'єм роз- матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
чину водою Рдо 200 мл і фільтрують. 100 мл фільтрату силікагель G Р.
упарюють насухо і прожарюють. Маса залишку не має Випробовуваний розчин. 20 мг субстанції розчиняють у
перевищувати 2 мг (0.4 %). 1 мл води Р, якщо необхідно, нагріваючи на водяній
бані при температурі 60 °С.
Мікробіологічна чистота (2.6.12). Визначення прово-
дять методом прямого висівання. У 1 г субстанції до- Розчин порівняння. 20 мг ФСЗ кальцію глюконату роз-
пускається наявність не більше 103 мікроорганізмів чиняють у 1 мл води Р, якщо необхідно, нагріваючи на
(бактерій і грибів сумарно). водяній бані при температурі 60 °С.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
5 мкл (100 мкг) випробовуваного розчину і 5 мкл
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
(100 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміща-
ють у камеру із сумішшю розчинників розчин аміаку
0.8000 г субстанції розчиняють у 20 мл гарячої води Р,
концентрований Р - етилацетат Р - вода Р - 96%
охолоджують і доводять об'єм розчину водою Р до
спирт /'(10:10:30:50). Коли фронт розчинників прой-
300 мл. Визначення кальцію проводять методом ком-
де 10 см від лінії старту, пластинку виймають із каме-
плексометричного титрування (2.5.11).
ри, сушать при температурі 100 °С протягом 20 хв.
\ мл 0.1 Мрозчину натрію едетату відповідає 44.84 мг Потім пластинку охолоджують й обприскують розчи-
С12Н22Са014,Н20. ном 50 г/л калію дихромату Р у розчині 40 % (м/м)
кислоти сірчаної Р. Через 5 хв хроматограму перегля-
_________________________N дають при денному світлі.
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). матограмі розчину порівняння, відповідна їй за
розміром і забарвленням.

В. Близько 20 мг субстанції дають реакцію (Ь) на


кальцій (2.3.1).
КАЛЬЦІЮ ГЛЮКОНАТ ДЛЯ
ІН'ЄКЦІЙ ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Calcii gluconas ad iniectabile Розчин S. До 10.0 г субстанції додають 90 мл киплячої


води дистильованої Р, кип'ятять при перемішуванні
протягом не більше 10 с до повного розчинення, і до-
водять об'єм розчину тим самим розчинником до
CALCIUM GLUCONATE FORINJECTION 100.0 мл.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення


(:o2" розчину S при температурі 60 °С має бути не інтен-
/~\LJ

1 І/-Ч
сивнішим за еталон В7.
2+ — H
Ca H2O
H ,, ,.,, — OH
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S після охолоджен-
LJH
ня за ступенем каламутності не має перевищувати ета-
cDH2OH лон II.

рН (2.2.3). Від 6.4 до 8.3. 1.0 г субстанції, нагріваючи


C12H22CaO,4,H20 М.м. 448.4 на водяній бані, розчиняють у 20 мл води, вільної від
вуглецю діоксиду, Р.
Кальцію глюконат для ін'єкцій містить не менше
99.0 % і не більше 101.0 % кальцію D-глюконату мо- Органічні домішки і кислота борна. 0.5 г субстанції
ногідрату. поміщають у фарфорову чашку, попередньо промиту

380 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Кальцію глюконат для ін'єкцій

кислотою сірчаною Р, і поміщають у льодяну баню. Сахароза і відновлюючі цукри. 0.5 г субстанції розчи-
Додають 2 мл охолодженої кислоти сірчаної Р і пе- няють у суміші 2 мл кислоти хлористоводневої РІ і
ремішують; не має з'являтися жовте або коричневе за- 10 мл води Р. Кип'ятять протягом 5 хв, охолоджують,
барвлення. До одержаного розчину додають 1 мл роз- додають 10 мл розчину натрію карбонату Р і витриму-
чину хромотропу IIВ Р; з'являється фіолетове забарв- ють протягом 10 хв. Потім доводять об'єм розчину во-
лення, що не переходить у темно-синє. Забарвлення дою Р по 25 мл і фільтрують. До 5 мл фільтрату дода-
одержаної суміші має бути не інтенсивнішим за ють 2 мл розчину мідно-тартратного Р і кип'ятять
забарвлення суміші 1 мл розчину хромотропу II В Р і протягом 1 хв, одержаний розчин витримують протя-
2 мл охолодженої кислоти сірчаної Р. гом 2 хв; не має утворюватися червоний осад.
Оксалати. Не більше 0.01 % (100 ррт). Визначення Хлориди (2.4.4). Не більше 0.005 % (50 ррт). До 10 мл
проводять методом рідинної хроматографії (2.2.29). попередньо профільтрованого розчину S додають 5 мл
Випробовуваний розчин. 1.00 г субстанції розчиняють у води Р. Одержаний розчин має витримувати випробу-
воді для хроматографії Р і доводять об'єм розчину тим вання на хлориди.
самим розчинником до 100.0 мл.
Фосфати (2.4.11). Не більше 0.01 % (100 ррт). 1 мл
Розчин порівняння. 1.00 г субстанції розчиняють у воді розчину S доводять водою Рцо об'єму 100 мл. Одержа-
для хроматографії Р, додають 0.5 мл розчину 0.152 г/л ний розчин має витримувати випробування на фосфа-
натрію оксалату Р у воді для хроматографії Р і дово- ти.
дять об'єм розчину тим самим розчинником до
100.0 мл.
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.005 % (50 ррт). 15 мл
Хроматографування проводять на рідинному хрома- попередньо профільтрованого розчину S мають ви-
тографі з кондуктометричним детектором за таких тримувати випробування на сульфати. Еталон готують
умов: із використанням 7.5 мл еталонного розчину сульфату
— захисна колонка розміром ЗО мм х 4 мм, заповне- (10ррт SOj) Рі 7.5 мл води дистильованої Р.
на підхожою сильною аніонообмінною смолою з
розміром часток від ЗО мкм до 50 мкм; Залізо. Не більше 0.0005 % (5 ppm Fe). Визначення
— дві колонки, кожна розміром 0.25 м х 4 мм, запов- проводять методом атомно-абсорбційної спектро-
нені підхожою сильною аніонообмінною смолою метрії (2.2.23, метод І).
з розміром часток від ЗО мкм до 50 мкм;
— мікромембранна аніон-заглушуюча колонка, Випробовуваний розчин. 2.0 г субстанції поміщають у
з'єднана послідовно з передколонкою і аналітич- колбу з політетрафторетилену місткістю 100 мл, дода-
ними колонками; аніон-заглушуюча колонка об- ють 5 мл кислоти азотної Р, кип'ятять, упарюючи
ладнана пристроєм, що дозволяє пропускати роз- майже насухо. Додають 1 мл розчину водню пероксиду
чин для регенерації заглушуючої колонки в на- концентрованого Р і знову упарюють майже насухо.
прямку, протилежному напрямку прямування ру- Обробку розчином водню пероксиду повторюють до
хомої фази зі швидкістю 4 мл/хв; одержання прозорого розчину. Одержаний розчин за
— рухома фаза: 0.212 г натрію карбонату безводно- допомогою 2 мл кислоти азотної Р переносять у мірну
го Р і 63 мг натрію гідрокарбонату Р розчиняють у колбу місткістю 25 мл і доводять об'єм розчину кисло-
воді для хроматографії Р і доводять об'єм розчину тою хлористоводневою розведеною Р до позначки.
тим самим розчинником до 1000.0 мл; Компенсаційний розчин готують аналогічно до ви-
— швидкість рухомої фази 2 мл/хв; пробовуваного розчину, використовуючи 0.65 г каль-
— заглушуючий регенеруючий розчин: розчин цію хлориду РІ замість субстанції.
1.23 г/л кислоти сірчаної Р у воді для хромато-
Розчини порівняння. Готують розведенням еталонного
графії Р.
розчину заліза (20 ррт Fe) P кислотою хлористоводне-
Хроматографують 50 мкл розчину порівняння п'ять вою розведеною Р.
разів. Хроматографічна система вважається придат-
ною, якщо відносне стандартне відхилення для площі Вимірюють поглинання одержаних розчинів за дов-
піка оксалату не перевищує 2.0 %. жини хвилі 248.3 нм, використовуючи як джерело ви-
промінювання лампу з порожнистим залізним като-
Поперемінне хроматографують 50 мкл випробовува- дом і повітряно-ацетиленове полум'я. Урахування не-
ного розчину і 50 мкл розчину порівняння, одержую- селективного поглинання проводять за допомогою
чи не менше трьох хроматограм. дейтерієвої лампи.
Вміст оксалату (X), у ррт, обчислюють за формулою:
Магній і лужні метали. До 0.50 г субстанції додають
у- __
ST-5Q
/__________
суміш 1.0 мл кислоти оцтової розведеної Р \ 10.0 мл во-
ди РІ швидко кип'ятять при перемішуванні до повно-
SR-ST го розчинення. До киплячого розчину додають 5.0 мл
де: розчину амонію оксалату Р і витримують протягом
ST - площа піка оксалату на хроматограмі випро- 6 год. Потім фільтрують крізь скляний фільтр (1.6) у
бовуваного розчину; фарфоровий тигель, обережно упарюють насухо і про-
SR - площа піка оксалату на хроматограмі розчину жарюють. Маса залишку не має перевищувати 2 мг
порівняння. (0.4 %).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 381


Камфора рацемічна

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 % ВЛАСТИВОСТІ


(10 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро-
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис- Опис. Кристалічний порошок або пухка кристалічна
танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P. маса білого кольору, легко летка навіть при кімнатній
температурі.
Бактеріальні ендотоксини (2.6.14). Не більше 167 МО
У ІГ. Розчинність. Мало розчинна у воді Р, дуже легко роз-
чинна в 96 % спирті Р, ефірі Р і петролейному ефірі Р.
Мікробіологічна чистота (2.6.12). Визначення прово- Легко розчинна в жирних оліях, дуже мало розчинна у
дять методом прямого висівання. У 1 г субстанції до-
гліцерині Р.
пускається наявність не більше 102 мікроорганізмів
(бактерій і грибів сумарно). Не допускається наявність ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa і Staphylococcus
aureus (2.6.13). Перша ідентифікація: А, С.
Друга ідентифікація: А, В, D.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ А. Субстанція має відповідати вимогам щодо оптич-
ного обертання, зазначеним у розділі "Випробування
0.350 г субстанції розчиняють у 20 мл гарячої води Р, на чистоту".
охолоджують і доводять об'єм розчину водою Р до
300 мл. Визначення кальцію проводять методом ком- В. Температура плавлення (2.2.14). Від 172 °С до 180 °С.
плексометричного титрування (2.5.11), використову-
ючи 50 мг індикаторної суміші кислоти кальконкарбо- С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
нової Р. станції, одержаний у суспензії з вазеліновим маслом Р,
\ мл 0.1 Мрозчину натрію едетату відповідає 44.84 мг має відповідати спектру ФСЗ камфори рацемічної.
С12Н22Са014,Н20. D. 1.0 г субстанції розчиняють у ЗО мл метанолу Р, до-
дають 1.0г гідроксиламіну гідрохлориду Р\ 1.0г натрію
ацетату безводного Р. Кип'ятять суміш зі зворотним
ЗБЕРІГАННЯ холодильником протягом 2 год, охолоджують і дода-
ють 100 мл води Р; утворюється осад. Одержану суміш
У щільно закупореному контейнері. фільтрують, промивають 10 мл води Р і перекрис-
талізовують із 10 мл суміші 96 % спирт Р- вода Р(А:6).
N Температура плавлення (2.2.14) висушених у вакуумі
кристалів має бути від 118 °С до 121 °С.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Замість випробування "Бактеріальні ендотоксини" до- ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
пускається застосування випробування "Пірогени" Зважування проводять швидко.
(2.6.8).
Розчин S. 2.50 г субстанції розчиняють у 10 мл 96 %
спирту Р і доводять об'єм розчину тим самим розчин-
ником до 25.0 мл.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.


КАМФОРА РАЦЕМІЧНА
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має
бути безбарвним.
Camphora racemica
Кислотність або лужність. 1.0 г субстанції розчиняють
у 10 мл 96 % спирту Р і додають 0.1 мл розчину фенол-
фталеїну Р}; розчин безбарвний. Забарвлення розчи-
CAMPHOR, RACEMIC ну має змінитися при додаванні не більше 0.2 мл 0.1 М
розчину натрію гідроксиду.
СН3
о Оптичне обертання (2.2.7). Від +0.15° до -0.15° Визна-
H3C І енантюмер чення проводять, використовуючи розчин S.
H3C
Супровідні домішки. Визначення проводять методом
газової хроматографії (2.2.28).
СІоНІ6О М.м. 152.2
Випробовуваний розчин. 50 мг субстанції розчиняють у
Камфора рацемічна являє собою (1 RS,4SR)-1,7,7-три- гексані Р і доводять об'єм розчину тим самим розчин-
метилбіцикло[2.2.1]гептан-2-он. ником до 50.0 мл.

382 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Канаміцину моносульфат

Розчин порівняння (а). 50 мг субстанції і 50 мг борніла- ЗБЕРІГАННЯ


цетату Р розчиняють у гексані Р і доводять об'єм роз-
чину тим самим розчинником до 50.0 мл. У щільно закупореному контейнері.
Розчин порівняння (Ь). 1.0 мл випробовуваного розчину
доводять гексаном Рдо об'єму 200.0 мл.
Хроматографування проводять на газовому хромато-
графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких
умов: КАНАМІЦИНУ МОНОСУЛЬФАТ
— колонка розміром 2 м х 2 мм, заповнена діатомі-
том для газової хроматографії Р з нанесе-
ним шаром 10 % (м/м) макроголу 20 000 Р; Kanamycini monosulfas
— газ-носій азот для хроматографії Р;
— швидкість газу-носія ЗО мл/хв;
— температура колонки 130 °С;
— температура детектора і блока вводу проб 200 °С. KANAMYCINMONOSULPHATE

Поперемінне хроматографують 1 мкл випробовувано- CH2OH


н
/^\н
го розчину, 1 мкл розчину порівняння (а) і 1 мкл роз-
чину порівняння (Ь). Чутливість системи регулюють
таким чином, щоб висота піка, одержаного на хрома- [\NH2 H/
тограмі випробовуваного розчину, становила не мен- НО ] |
ше 80 % шкали реєструючого пристрою. Час хромато- н он
графування має бути у 3 рази більше часу утримуван- СН2МН
ня камфори.
H2SO4, Н2О
Хроматографічна система вважається придатною, як-
що виконуються такі умови:
— коефіцієнт розділення піків камфори і борнілаце-
тату на хроматограмі розчину порівняння (а) ста-
новить не менше 1.5;
— відношення сигнал/шум, розраховане для основ-
ного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь),
становить не менше 5.
На хроматограмі випробовуваного розчину сума площ
усіх піків, крім основного, не має перевищувати 4 %
площі основного піка; площа жодного піка, крім ос-
новного, не має перевищувати 2 % площі основного C,8H38N4015S,H20 М.м. 601
піка. Не враховуються піки, площа яких менше площі
основного піка на хроматограмі розчину порівнян- Канаміцину моносульфат О-3-аміно-З-деоксі-а-О-
ня (Ь). глюкопіранозил-(1-»6)-0-[6-аміно-6-деоксі-а-В-
глкжопіранозил-(1-»4)]-2-деоксі-О-стрептаміну
Галогени. Не більше 0.01 % (100 ррт). 1.0 г субстанції сульфат - антибіотик, продукований певними штама-
поміщають у колбу для перегонки і розчиняють у ми Streptomyces kanamyceticus. Антимікробна ак-
10 мл 2-пропанолу Р, додають 1.5 мл розчину натрію тивність має бути не менше 750 ОД/мг, у перерахунку
гідроксиду розведеного Р і 50 мг нікель-алюмінієвого на суху речовину.
сплаву Р, нагрівають на водяній бані до упарювання
2-пропанолу Р. Охолоджують і додають 5 мл води Р.
Одержаний розчин перемішують і фільтрують крізь ВИРОБНИЦТВО
вологий фільтр, попередньо промитий водою Р до
відсутності реакції на хлориди. Об'єм фільтрату дово- Спосіб виробництва субстанції має виключити або
дять водою /'до 10.0 мл. До 5.0 мл одержаного розчину звести до мінімуму вміст речовин, що знижують
краплями додають кислоту азотну Р до розчинення кров'яний тиск. Субстанція має витримувати таке ви-
осаду, що утворюється, потім доводять водою Р до пробування:
об'єму 15 мл. Одержаний розчин має витримувати ви-
пробування на хлориди (2.4.4). Аномальна токсичність (2.6.9). Уводять кожній миші
0.5 мл розчину, що містить 2 мг канаміцину в 1 мл во-
Вода. 1 г субстанції розчиняють у 10 мл петролейного ди для ін 'єкцій Р.
ефіру Р. Одержаний розчин має бути прозорим (2.2.1).

Залишок після сублімації. Не більше 0.05 %. 2.0 г суб- ВЛАСТИВОСТІ


станції упарюють на водяній бані і висушують при
температурі від 100 °С до 105 °С протягом 1 год. Маса Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
залишку не має перевищувати 1 мг. кольору.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 383


Канаміцину моносульфат

Розчинність. Розчинний у близько восьми частинах протягом декількох хвилин на водяній бані; поступово
води Р, практично не розчинний в ацетоні Р, з'являється фіолетове забарвлення.
96 % спирті Р і ефірі Р.
D. Субстанція дає реакції на сульфати (2.3.1).
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
А. Визначення проводять методом тонкошарової хро-
матографії (2.2.27), використовуючи пластинку, по- Розчин S. 0.20 г субстанції розчиняють у воді, вільній
криту сумішшю з товщиною шару 0.75 мм. Суміш від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим
одержують таким чином: 0.3 г карбомеру Р змішують із самим розчинником до 20.0 мл.
240 мл води Р, витримують, помірно перемішуючи,
протягом 1 год, доводять рН одержаної суміші до 7.0, рН (2.2.3). Від 6.5 до 8.5. Вимірюють рН розчину S.
додаючи порціями розчин натрію гідроксиду розведе-
ного Р, постійно перемішуючи, потім додають ЗО г Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +112° до +123°,
силікагелю н Р. у перерахунку на суху речовину. Визначення прово-
дять, використовуючи розчин S.
Пластинку нагрівають при температурі 110 °С протя-
гом 1 год, охолоджують і відразу використовують. Канаміцин В. Визначення проводять методом тонко-
Випробовуваний розчин. 10 мг субстанції розчиняють у шарової хроматографії (2.2.27), використовуючи пла-
воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни- стинки, приготовані, як зазначено у випробуванні А
ком до 10 мл. розділу "Ідентифікація". Пластинку нагрівають при
температурі ПО °С протягом 1 год, охолоджують і
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ канаміцину моносуль- відразу використовують.
фату розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину
тим самим розчинником до 10 мл. Випробовуваний розчин. 0.1 г субстанції розчиняють у
воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
Розчин порівняння (Ь). 10 мг ФСЗ канаміцину моносуль- ком до 20 мл.
фату, 10 мг ФСЗ неоміцину сульфату і 10 мг ФСЗ
стрептоміцину сульфату розчиняють у воді Р і дово- Розчин порівняння. 4 мг ФСЗ канаміцину В сульфату
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.
розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 20 мл.
Налінію старту хроматографічної пластинки наносять
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
10 мкл (10 мкг) випробовуваного розчину, 10 мкл
4 мкл (20 мкг) випробовуваного розчину і 4 мкл
(10 мкг) розчину порівняння (а) і 10 мкл (10 мкг ка- (0.8 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають
наміцину моносульфату, 10 мкг неоміцину сульфату і у камеру з розчином 70 г/л калію дигідрофосфату Р.
10 мкг стрептоміцину сульфату) розчину порівняння (Ь). Коли фронт розчину пройде 12 см від лінії старту, пла-
Пластинку поміщають у камеру із розчином 70 г/л стинку виймають із камери, сушать у струмені теплого
калію дигідрофосфату Р. Коли фронт розчину пройде повітря й обприскують реактивом нінгідрину і оло-
12 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, ва(ІІ) хлориду Р. Пластинку нагрівають при темпера-
сушать у струмені теплого повітря й обприскують турі 110 °С протягом 15 хв.
сумішшю рівних об'ємів розчину 2 г/л дигідроксинаф-
таліну Р у 96 % спирті Р і розчину 460 г/л кислоти На хроматограмі випробовуваного розчину пляма, що
сірчаної Р. Пластинку нагрівають при температурі відповідає канаміцину В, не має бути інтенсивнішою
150 °С протягом від 5 хв до 10 хв. за пляму на хроматограмі розчину порівняння.

На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв- Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро- 1.5 %. 1.00 г субстанції сушать при температурі 60 °С і
матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за залишковому тиску не більше 670 Па протягом 3 год.
розміром і забарвленням.
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.5 %. Визначення
проводять з 1.0 г субстанції.
хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються
три чітко розділені плями.
Сульфати. Від 15.0 % до 17.0 % сульфату (SO4), у пере-
рахунку на суху речовину. 0.250 г субстанції розчиня-
В. 0.5 г субстанції розчиняють у 10 мл води Р і додають
ють у 100 мл води Р і доводять рН розчину до 11 розчи-
10 мл розчину кислоти пікринової Р. Якщо необхідно,
ном аміаку концентрованим Р. До одержаного розчину
прискорюють кристалізацію потиранням скляною па- додають 10.0 мл 0.1 М розчину барію хлориду, близько
личкою стінку пробірки і витримують до утворення 0.5 мг фталеїнового пурпурного Р і титрують 0.1М роз-
кристалів. Кристали збирають, промивають 20 мл во- чином натрію едетату, додаючи 50 мл 96 % спирту Р,
ди Р, фільтрують і висушують при температурі коли забарвлення розчину почне змінюватися, і про-
100 °С. Температура плавлення (2.2.14) кристалів має довжують титрування до зникнення фіолетово-бла-
бути близько 235 °С із розкладанням. китного забарвлення.
С. Близько 50 мг субстанції розчиняють у 2 мл води Р, 1 мл 0.1 М розчину барію хлориду відповідає 9.606 мг
додають 1 мл розчину 10 г/л нінгідрину Рі нагрівають сульфату (SO4).

384 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Каптоприл

Стерильність (2.6.1). Якщо субстанція призначена для Каптоприл містить не менше 98.0 % і не більше
виробництва парентеральних лікарських засобів без 101.5 % (2.5)-1-[(25)-3-меркапто-2-метилпропаноїл]-
подальшої процедури стерилізації, вона має витриму- піролідин-2-карбонової кислоти, у перерахунку на су-
вати випробування на стерильність. ху речовину.
Пірогени (2.6.8). Якщо субстанція призначена для ви-
робництва парентеральних лікарських засобів без ВЛАСТИВОСТІ
подальшої процедури видалення пірогенів, вона має
витримувати випробування на пірогени. Уводять на Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
1 кг маси кролика 1 мл розчину, що містить 10 мг ка- кольору.
наміцину в 1 мл води для ін 'єкцій Р.
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, метилен-
хлориді Р і метанолі Р.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
(Розчиняється в розведених розчинах гідроксидів
Визначення проводять мікробіологічним методом лужних металів).
(2.7.2).
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
ЗБЕРІГАННЯ
Перша ідентифікація: В.
У щільно закупореному контейнері. Якщо субстанція Друга ідентифікація: А, С, D.
стерильна, зберігають у стерильному контейнері з
контролем першого розкриття. А. Температура плавлення (2.2.14). Від 105 °С до 108 °С.

В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-


МАРКУВАННЯ станції має відповідати спектру ФСЗ каптоприлу.
У необхідних випадках зазначають: С. Визначення проводять методом тонкошарової хро-
— субстанція стерильна; матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
— субстанція апірогенна. силікагель G Р.
_________________________N Випробовуваний розчин. 10 мг субстанції розчиняють у
метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
Вступна частина. 1 ОД відповідає 1 мкг канаміцину. чинником до 2 мл.
Розчин порівняння. 10 мг ФСЗ каптоприлу розчиняють
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). чинником до 2 мл.
Депресорні речовини (2.6.11). Якщо субстанція призначе- На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
на для виробництва парентеральних лікарських засобів, 2 мкл (10 мкг) випробовуваного розчину і 2 мкл
вона має витримувати випробування на депресорні ре- (10 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають у
човини. Уводять на 1 кг маси кішки 1 мл розчину, що камеру із сумішшю розчинників кислота оцтова льо-
містить 4 мг канаміцину в 1 мл води для ін 'єкцій Р. дяна Р- толуол />(1:3). Коли фронт розчинників прой-
де 10 см від лінії старту, пластинку виймають із каме-
ри, сушать у струмені холодного повітря й обприску-
ють розчином 20 г/л 5,5'-дитіобіс(2-нітробензойної
кислоти) Р у метанолі Р, рН якого доведено до 8 роз-
КАПТОПРИЛ чином аміаку розведеним Р.
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
Captoprilum лятись основна пляма на рівні основної плями на хро-
матограмі розчину порівняння, відповідна їй за
розміром і забарвленням.
CAPTOPRIL D. Близько 20 мг субстанції розчиняють у 2 мл води Р.
До одержаного розчину додають 0.5 мл 0.05 Мрозчину
Н СН3 йоду, розчин відразу знебарвлюється.
Oc^ V ^SH
,N ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
,СО2Н
Розчин S. 0.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са-
C,H15NO3S М.м. 217.3 мим розчинником до 25.0 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 385


Каптоприл

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо- вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
рим. ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
бути безбарвним. 1.0 %. 1.000 г субстанції сушать під високим вакуумом
протягом 3 год при температурі 60 °С.
рН (2.2.3). Від 2.0 до 2.6. Вимірюють рН розчину S.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.2 %. Визначення
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від -156° до -161°, у проводять з 1.0 г субстанції.
перерахунку на суху речовину. Визначення проводять,
використовуючи розчин S.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Супровідні домішки. Визначення проводять методом
рідинної хроматографії (2.2.29). 0.150г субстанції розчиняють у ЗО мл води Р і титрують
0.05 М розчином йоду потенціометричне (2.2.20), ви-
Випробовуваний розчин. 50 мг субстанції розчиняють у користовуючи комбінований платиновий електрод.
рухомій фазі і доводять об'єм розчину рухомою фазою
до 100.0 мл. 1 мл 0.05 М розчину йоду відповідає 21.73 MrC9H15NO3S.
Розчин порівняння (а). 2.0 мл випробовуваного розчину
доводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл. ЗБЕРІГАННЯ
Розчин порівняння (Ь). 10 мг субстанції розчиняють у
рухомій фазі, додають 1 мл 0.05 Мрозчину йоду і дово- У повітронепроникному контейнері.
дять об'єм розчину рухомою фазою до 100.0 мл.
10.0 мл одержаного розчину доводять рухомою фазою
до об'єму 100.0 мл. ДОМІШКИ

Хроматографування проводять на рідинному хрома- Н СН3 Н СН3


тографі з УФ-детектором за таких умов: Q^ V ^S—S^ У ^-S>
— колонка з нержавіючої сталі розміром 0.125 м х 4 мм,
заповнена силікагелем октилсилільним для хрома- -N4 ,NU
тографії Р з розміром часток 5 мкм; Г" \ ,C02H K.
— рухома фаза: кислота фосфорна концентрована Р - '--У 4 H HO2C '
метанол Р - вода Р (0.05:50:50);
— швидкість рухомої фази 1 мл/хв; А. (25,2'6)-1,Г-[3,3'-дитіобіс[(25)-2-метилпропано-
— детектування за довжини хвилі 220 нм. їл]]біспіролідин-2-карбонова кислота (каптоприл-ди-
Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (а). сульфід).
Чутливість системи регулюють таким чином, щоб ви-
сота основного піка становила не менше 40 % шкали __________________________N
реєструючого пристрою.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (Ь). станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Хроматографічна система вважається придатною, як-
що виконуються такі умови:
— на хроматограмі мають бути три піки;
— коефіцієнт розділення для останніх двох піків має
бути не менше 2.0. КЕТАМІНУ ГІДРОХЛОРИД
Поперемінне Хроматографують 20 мкл випробовува-
ного розчину і 20 мкл розчину порівняння (а). Час
хроматографування має бути у 3 рази більше часу ут- Ketamini hydrochloridum
римування основного піка на хроматограмі випробо-
вуваного розчину.
На хроматограмі випробовуваного розчину площа будь- KETAMINE HYDROCHLORIDE
якого піка, крім основного, не має перевищувати поло-
вини площі основного піка на хроматограмі розчину
порівняння (а) (1.0 %); сума площ усіх піків, крім ос- О
новного, не має перевищувати площу основного піка на
хроматограмі розчину порівняння (а) (2.0 %). Не врахо- , HCI і енантіомер
вують піки з часом утримування менше 1.4 хв і піки,
площа яких становить менше 0.1 площі основного піка СІ
на хроматограмі розчину порівняння (а).

Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %


(20 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу- C13H17C12NO М.м. 274.2

386 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Кетаміну гідрохлорид

Кетаміну гідрохлорид містить не менше 99.0 % і не — рухома фаза: 0.95 г натрію гексансульфонату Р
більше 101.0 % (Л )-2-(2-хлорфеніл)-2-(метила- розчиняють у 1 л суміші ацетонітрил Р - вода Р
міно)циклогексанону гідрохлориду. (25:75), потім додають 4 мл кислоти оцтової льодя-
ної Р;
— швидкість рухомої фази 1.0 мл/хв;
ВЛАСТИВОСТІ — детектування за довжини хвилі 215 нм.
Опис. Кристалічний порошок білого кольору. Поперемінне хроматографують 20 мкл випробовува-
ного розчину, 20 мкл розчину порівняння (а) і 20 мкл
Розчинність. Легко розчинний у воді Р і метанолі Р, розчину порівняння (Ь). Час хроматографування має
розчинний у 96 % спирті Р. бути в 10 разів більше часу утримування кетаміну.
(Плавиться при температурі близько 260 °С із розкла- Хроматографічна система вважається придатною, як-
данням). що на хроматограмі розчину порівняння (а) ко-
ефіцієнт розділення піків домішки А кетаміну і ке-
таміну становить не менше 1.5. Якщо необхідно, регу-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ люють співвідношення води й ацетонітрилу в рухомій
фазі.
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції має відповідати еталонному спектру ДФУ ке- На хроматограмі випробовуваного розчину сума площ
таміну гідрохлориду. усіх піків, крім основного, не має перевищувати пло-
щу основного піка на хроматограмі розчину порівнян-
В. Субстанція дає реакцію (а) на хлориди (2.3.1). ня (Ь) (0.5 %). Не враховують піки, площа яких стано-
вить менше 0.2 площі основного піка на хроматограмі
розчину порівняння (Ь).
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.002 %
Розчин S. 5.0 г субстанції розчиняють у воді, вільній від (20 ррт). 10 мл розчину S доводять водою Рдо об'єму
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са- 20 мл. 12 мл одержаного розчину мають витримувати
мим розчинником до 25 мл. випробування на важкі метали. Еталон готують із ви-
користанням еталонного розчину свинцю (2 ррт Pb) P.
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо-
рим. Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
проводять з 1.0 г субстанції.
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має
бути безбарвним.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
рН (2.2.3). Від 3.5 до 4.1. 10 мл розчину S доводять во-
0.200 г субстанції розчиняють у 50 мл метанолу Р, до-
дою, вільною від вуглецю діоксиду, /'до об'єму 20 мл.
дають 1.0 мл 0.1 Мрозчину кислоти хлористоводневої і
Супровідні домішки. Визначення проводять методом титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду по-
тенціометричне (2.2.20). У розрахунок беруть об'єм
рідинної хроматографії (2.2.29).
титранту між двома стрибками потенціалів на кривій
Випробовуваний розчин. 50.0 мг субстанції розчиняють титрування.
у рухомій фазі і доводять об'єм розчину рухомою фа-
зою до 50.0 мл.
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає
27.42 мг C13H17C12NO.
Розчин порівняння (а). 25.0 мг ФСЗ домішки А кетаміну
розчиняють у рухомій фазі і доводять об'єм розчину
рухомою фазою до 50.0 мл (якщо необхідно, викорис- ЗБЕРІГАННЯ
товують ультразвук). До 1.0 мл одержаного розчину
додають 0.5 мл випробовуваного розчину і доводять У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
об'єм розчину рухомою фазою до 100.0 мл. Розчин го- світла місці.
тують безпосередньо перед використанням.
Розчин порівняння (Ь). 1.0 мл випробовуваного розчину ДОМІШКИ:
доводять рухомою фазою до об'єму 10.0 мл. 1.0 мл
одержаного розчину доводять рухомою фазою до
об'єму 20.0 мл.
Хроматографування проводять на рідинному хрома-
тографі з УФ-детектором за таких умов:
— колонка з нержавіючої сталі розміром 0.125 м х 4.0мм СІ
і передколонка з нержавіючої сталі розміром
4 мм х 4.0 мм, заповнені силікагелем октадецил-
силільним для хроматографії Р, з розміром часток
5 мкм; А. 1-[(2-хлорфеніл)(метиліміно)метил]циклопентанол,

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 387


Кислота аскорбінова

ВЛАСТИВОСТІ
о
Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло-
І енантюмер го кольору або безбарвні кристали, що змінюють ко-
лір під впливом повітря і вологи.
СІ
Розчинність. Легко розчинна у воді Р, розчинна у 96 %
спирті Р, практично не розчинна в ефірі Р.
В. (Л5)-2-(2-хлорфеніл)-2-гідроксициклогексанон,
(Плавиться при температурі близько 190 °С із розкла-
данням).

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: В, С.
Друга ідентифікація: А, С, D.
С. 2-хлорфеніл-1-гідроксициклопентил кетон. А. 0.10 г субстанції розчиняють у воді Р\ відразу дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до
N
100.0 мл. До 10 мл 0.1М розчину кислоти хлористовод-
невої лопають 1.0 мл одержаного розчину і доводять
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- водою РП.О об'єму 100.0 мл. Вимірюють оптичну густи-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). ну (2.2.25) одержаного розчину в максимумі за довжи-
ни хвилі 243 нм відразу після приготування розчину.
Питомий показник поглинання в максимумі має бути
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
від 545 до 585.
0.200 г субстанції розчиняють у 1 мл кислоти мураши- В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) 1 мг
ної безводної Р, додають 20 мл кислоти оцтової безвод- субстанції, одержаний у дисках, має відповідати спек-
ної Р, 5 мл розчину ртуті(Н) ацетату Р і титрують тру ФСЗ кислоти аскорбінової.
0.1 Мрозчином кислоти хлорної до синьо-зеленого за-
барвлення, використовуючи як індикатор 0.1 мл роз- С. рН (2.2.3) розчину S, приготованого, як зазначено у
чину кристалічного фіолетового Р. розділі "Випробування на чистоту", має бути від 2.1
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 27.42 мг до 2.6.
С,3Н17СІ2МО.
D. До 1 мл розчину S додають 0.2 мл кислоти азотної
розведеної Р і 0.2 мл розчину срібла нітрату Р2; утво-
рюється сірий осад.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
КИСЛОТА АСКОРБІНОВА
Розчин S. 1.0г субстанції розчиняють у воді, вільній від
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са-
Acidum ascorbicum мим розчинником до 20 мл.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.


ASCORBICACID
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон BY7.
СН2ОН
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +20.5° до +21.5°.
н— 2.50 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм
розчину тим самим розчинником до 25.0 мл.

Кислота щавлева. Не більше 0.2 %. 0.25 г субстанції


розчиняють у 5 мл води Р, нейтралізують розчином
натрію гідроксиду розведеним Р за червоним лакмусо-
С6Н806 М.м. 176.1 вим папером Р, додають 1 мл кислоти оцтової розведе-
ної Р і 0.5 мл розчину кальцію хлориду Р (випробовува-
ний розчин).
Кислота аскорбінова містить не менше 99.0 % і не
більше 100.5% (Л)-5-[(5)-1,2-дигідроксіетил]-3,4-ди- 70 мг кислоти щавлевої Р розчиняють у воді Р і дово-
гідрокси-5//-фуран-2-ону. дять об'єм розчину тим самим розчинником до 500 мл.

388 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Кислота аспарагінова

До 5 мл одержаного розчину додають 1 мл кислоти оц- ЗБЕРІГАННЯ


тової розведеної Р і 0.5 мл розчину кальцію хлориду Р
(розчин порівняння). У щільно закупореному неметалевому контейнері, у
захищеному від світла місці.
Розчини витримують протягом 1 год. Опалесценція
випробовуваного розчину не має перевищувати опа- __________________________N
лесценцію розчину порівняння.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
Мідь. Не більше 0.0005 % (5 ррт). Визначення прово- станція має витримувати вимоги статті (5.4).
дять методом атомно-абсорбційної спектрометрії
(2.2.23, метод І).
Випробовуваний розчин. 2.0 г субстанції розчиняють у
0.1 Мрозчині кислоти азотної \ доводять об'єм розчи-
ну тією самою кислотою до 25.0 мл.
КИСЛОТА АСПАРАГІНОВА
Розчини порівняння. Готують розведенням еталонного
розчину міді (10 ррт Си) Р 0.1 М розчином кислоти
азотної ао концентрації 0.2 ррт, 0.4 ррт і 0.6 ррт Си. Acidum asparticum
Вимірюють поглинання одержаних розчинів за до-
вжини хвилі 324.8 нм, використовуючи як джерело ви-
промінювання лампу з порожнистим мідним катодом ASPARTICACID
і повітряно-ацетиленове полум'я. Настроюють реєст-
руючий пристрій на нульове значення, використову-
,С02Н
ючи 0.1 М розчин кислоти азотної.
НО2С
Залізо. Не більше 0.0002 % (2 ррт). Визначення про- Н NH2
водять методом атомно-абсорбційної спектрометрії
(2.2.23, метод І). C4H7NO4 М.м. 133.1
Випробовуваний розчин. 5.0 г субстанції розчиняють у Кислота аспарагінова містить не менше 98.5 % і не
0.1 М розчині кислоти азотної \ доводять об'єм розчи- більше 101.5 % (5)-2-аміно-бутандикарбонової кисло-
ну тією самою кислотою до 25.0 мл. ти, у перерахунку на суху речовину.
Розчини порівняння. Готують розведенням еталонного
розчину заліза (20 ррт Fe) Р 0.1 М розчином кислоти
ВИРОБНИЦТВО
азотної ао концентрації 0.2 ррт, 0.4 ррт і 0.6 ррт Fe.
Вимірюють поглинання одержаних розчинів за до- Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що
вжини хвилі 248.3 нм, використовуючи як джерело ви- включає стадії ферментації, вона має витримувати ви-
промінювання лампу із порожнистим залізним като- моги статті "Продукти ферментації".
дом і повітряно-ацетиленове полум'я. Настроюють
реєструючий пристрій на нульове значення, викорис-
товуючи 0.1 М розчин кислоти азотної. ВЛАСТИВОСТІ

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 % Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
кольору або безбарвні кристали.
(10 ррт). 1.5 г субстанції розчиняють у воді Р і дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 15 мл.
Розчинність. Мало розчинна у воді Р, практично не
12 мл одержаного розчину мають витримувати випро- розчинна у 96 % спирті Р і ефірі Р.
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P. (Розчиняється в розведених розчинах гідроксидів
лужних металів і розведених мінеральних кислотах).
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
проводять з 1.0 г субстанції.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ Перша ідентифікація: А, С.


Друга ідентифікація: А, В, D.
0.150 г субстанції розчиняють у суміші 10 мл кислоти
сірчаної розведеної Р і 80 мл води, вільної від вуглецю А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо-
діоксиду, Р. Додають 1 мл розчину крохмалю Р і тит- го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро-
рують 0.05 М розчином йоду по одержання стійкого бування на чистоту".
синьо-фіолетового забарвлення.
В. Суспензія 1 г субстанції в 10 мл води Р повинна ма-
1 мл 0.05 М розчину йоду відповідає 8.81 мгС6Н8О6. ти сильнокислу реакцію (2.2.4).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 389


Кислота аспарагінова

С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
ФСЗ кислоти аспарагінової. чітко розділені плями.

D. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 0.25 г суб-
одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані станції розчиняють у 3 мл кислоти азотної розведе-
нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні ос- ної Р і доводять об'єм розчину водою Я до 15 мл. Одер-
новної плями на хроматограмі розчину порівняння (а), жаний розчин має витримувати випробування на хло-
відповідна їй за розміром і забарвленням. риди без подальшого додавання розчину кислоти
азотної розведеної Р.
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 0.5 г
субстанції розчиняють у 4 мл кислоти хлористоводне-
Прозорість розчину (2.2.1). 0.5 г субстанції розчиняють вої Р і доводять об'єм розчину водою дистильованою Р
уІМ розчині кислоти хлористоводневої і доводять до 15 мл. Через ЗО хв одержаний розчин має витриму-
об'єм розчину тією самою кислотою до 10 мл. Одержа- вати випробування на сульфати.
ний розчин має бути прозорим.
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля-
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення ють комірку, що складається із двох годинникових
розчину, приготованого для випробування "Прозорість стекол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На
розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон BY6. внутрішню поверхню верхнього годинникового скла
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +24.0° до +26.0°, розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями
у перерахунку на суху речовину. 2.000 г субстанції роз- води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на
чиняють у кислоті хлористоводневій РІ і доводять нижнє годинникове скло і суспендують у 0.5 мл
об'єм розчину тією самою кислотою до 25.0 мл. води Р. До одержаної суспензії додають 0.30 г магнію
оксиду важкого Р і ретельно розтирають скляною па-
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово- личкою. Нижнє годинникове скло відразу накривають
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви- верхнім і нагрівають при температурі 40 °С протягом
користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р. 15 хв. Паралельно в аналогічних умовах готують ета-
лон, використовуючи 0.1 мл еталонного розчину
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
ють у 2 мл розчину аміаку Р і доводять об'єм розчину
амонію (100 ррт NH^) Р, 0.5 мл води Р і 0.30 г магнію
оксиду важкого Р. Лакмусовий папір над випробову-
водою /"до 10 мл.
ваною суспензією має бути забарвлений у синій колір
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз- не інтенсивніше, ніж над еталоном.
чину (а) доводять водою Рдо об'єму 50 мл.
Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ кислоти аспарагіно-
станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
вої розчиняють у 2 мл розчину аміаку розведеного РІ і
хлористоводневої розведеної Р \ витягають три рази ме-
доводять об'єм розчину водою Рдо 50 мл.
тилізобутилкетоном РІ, порціями по 10 мл, струшую-
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчину (Ь) чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
доводять водою РПО об'єму 20 мл. витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви-
Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ кислоти аспарагінової пробування на залізо.
і 10 мг ФСЗ кислоти глутамінової розчиняють у
2 мл розчину аміаку розведеного РІ і доводять об'єм Важкі метали (2.4.8, метод D). Не більше 0.001 %
розчину водою РД.О 25 мл. (10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу-
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
(1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг)
розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг кислоти аспарагінової і 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
2 мкг кислоти глутамінової) розчину порівняння (с). 100 °С до 105 °С.
Пластинку сушать на повітрі і поміщають у камеру із
сумішшю розчинників кислота оцтова льодяна Р - во- Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
да Р - бутанол Р (20:20:60). Коли фронт розчинників проводять із 1.0 г субстанції.
пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із
камери, сушать на повітрі й обприскують розчином
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
нінгідрину Р. Пластинку нагрівають при температурі
від 100 °С до 105 °С протягом 15 хв.
0.100 г субстанції, якщо необхідно, злегка нагріва-
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка ючи, розчиняють у 50 мл води, вільної від вуглецю діок-
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за сиду, Р, охолоджують і титрують 0.1 М розчином
пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %). натрію гідроксиду до переходу забарвлення розчину

390 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Кислота ацетилсаліцилова

від жовтого до синього, використовуючи як індикатор А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
0.1 мл розчину бромтимолового синього Р1. станції має відповідати спектру ФСЗ кислоти ацетил-
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає саліцилової.
13.31 мгС4Н7Ж)4.
В. До 0.2 г субстанції додають 4 мл розчину натрію
гідроксиду розведеного Р, кип'ятять протягом 3 хв, охо-
ЗБЕРІГАННЯ лоджують і додають 5 мл кислоти сірчаної розведеної Р',
випадає кристалічний осад. Одержану суміш фільтру-
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від ють, осад промивають, потім сушать при температурі
світла місці. від 100 °С до 105 °С. Температура плавлення (2.2.14)
одержаного залишку має бути від 156 °С до 161 °С.
N
С. У пробірці змішують 0.1 г субстанції з 0.5 г кальцію
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- гідроксиду Р. Суміш нагрівають і в парах, що з'яв-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). ляються, витримують шматочок фільтрувального па-
перу, просочений 0.05 мл розчину нітробензальдегіду Р,
Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб- поступово папір забарвлюється в жовтувато-зелений
станція призначена для виробництва парентеральних або блакитнувато-зелений колір. Потім папір змочу-
лікарських засобів без подальшої процедури видален- ють кислотою хлористоводневою розведеною Р; папір
ня пірогенів, вона має витримувати випробування забарвлюється в блакитний колір.
"Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
(2.6.14). D. Близько 20 мг осаду, одержаного у випробуванні В,
при нагріванні розчиняють у 10 мл води Р\ охолоджу-
ють. Одержаний розчин дає реакцію (а) на саліцилати
(2.3.1).

КИСЛОТА АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВА ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2.1). 1.0 г субстанції розчиняють


Acidum acetylsalicylicum у 9 мл 96 % спирту Р. Одержаний розчин має бути
прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин, приго-


ACETYLSALYCILIC ACID тований, як зазначено у випробуванні "Прозорість
розчину", має бути безбарвним.
CO2H
Супровідні домішки. Визначення проводять методом

/rV
Wx1
cx

о
,сн3
рідинної хроматографії (2.2.29). Розчини готують без-
посередньо перед використанням.
Випробовуваний розчин. 0.10 г субстанції розчиняють в
C,H804 M.M. 180.2 ацетонітрилі для хроматографії Р і доводять об'єм
розчину тим самим розчинником до 10.0 мл.
Кислота ацетилсаліцилова містить не менше 99.5 % і
не більше 101.0% 2-(ацетокси)бензойної кислоти, у Розчин порівняння (а). 50.0 мг кислоти саліцилової Р
перерахунку на суху речовину. розчиняють у рухомій фазі і доводять об'єм розчину
рухомою фазою до 50.0 мл. 1.0 мл одержаного розчину
доводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл.
ВЛАСТИВОСТІ Розчин порівняння (Ь). 10.0 мг кислоти саліцилової Р
розчиняють у рухомій фазі і доводять об'єм розчину
Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без-
рухомою фазою до 10.0 мл. До 1.0 мл одержаного роз-
барвні кристали.
чину додають 0.2 мл випробовуваного розчину і дово-
Розчинність. Мало розчинна у воді Р, легко розчинна у дять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл.
96 % спирті Р, розчинна в ефірі Р. Хроматографування проводять на рідинному хрома-
(Плавиться при температурі близько 143 °С (миттєвий тографі з УФ-детектором за таких умов:
метод)). — колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х 4.6 мм,
заповнена силікагелем октадецилсилільним для
хроматографії Р з розміром часток 5 мкм;
ІДЕНТИФІКАЦІЯ — рухома фаза: кислота фосфорна Р - ацетонітрил
для хроматографії Р - вода Р (2:400:600);
Перша ідентифікація: А, В. — швидкість рухомої фази 1 мл/хв;
Друга ідентифікація: В, С, D. — детектування за довжини хвилі 237 нм.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 391


Кислота борна

Хроматографують 10 мкл випробовуваного розчину,


10 мкл розчину порівняння (а) і 10 мкл розчину НОгС. COzH
порівняння (Ь). Час хроматографування випробовува-
ного розчину має бути в 7 разів більше часу утриму-
вання кислоти ацетилсаліцилової.
Хроматографічна система вважається придатною, як- В. 4-гідроксибензен-1,3-дикарбоксильна кислота
що на хроматограмі розчину порівняння (Ь) ко- (4-гідроксіізофталева кислота),
ефіцієнт розділення двох основних піків становить не
менше 6.0. С. 2-гідроксибензойна кислота (саліцилова кислота),
На хроматограмі випробовуваного розчину площа С02Н
будь-якого піка, крім основного, не має перевищува-
.<Х /_О
ти площу основного піка на хроматограмі розчину
порівняння (а) (0.1 %); сума площ усіх піків не має пе-
ревищувати 2.5 площі основного піка на хроматограмі
розчину порівняння (а) (0.25 %). Не враховують піки,
площа яких становить менше 0.25 площі основного
піка на хроматограмі розчину порівняння (а).
D. 2-[[2-(ацетокси)бензо'іл]окси]бензойна кислота
Важкі метали (2.4.8, метод В). Не більше 0.002 % (ацетилсаліцилсаліцилова кислота),
(20 ррт). 1.0 г субстанції розчиняють у 12 мл ацето- С02Н
ну Р і доводять об'єм розчину водою Р до 20 мл. 12 мл
одержаного розчину мають витримувати випробуван-
ня на важкі метали. Еталон готують із використанням
еталонного розчину свинцю (1 ppm Pb), одержаного
шляхом розведення еталонного розчину свинцю
(100ррт РЬ) /"сумішшю вода Р - ацетон Р (6:9).

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше Е.2-[(2-гідроксибензоїл)окси]бензойна кислота (салі-


0.5 %. 1.000 г субстанції сушать у вакуумі. цилсаліцилова кислота),
О
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
проводять з 1.0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ О

1.000 г субстанції поміщають у колбу із притертою F. 2-(ацетокси)бензоєвий ангідрид (ацетилсаліцило-


скляною пробкою, розчиняють у 10 мл 96 % спирту Р вий ангідрид).
і додають 50.0 мл 0.5 М розчину натрію гідроксиду.
Колбу закривають і витримують протягом 1 год. Одер- __________________________N
жаний розчин титрують 0.5 М розчином кислоти хло-
ристоводневої, використовуючи як індикатор 0.2 мл Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
розчину фенолфталеїну Р. станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Паралельно проводять контрольний дослід.
1 мл 0.5 М розчину натрію гідроксиду відповідає
45.04 мг С,Н8О4.
КИСЛОТА БОРНА
ЗБЕРІГАННЯ
У повітронепроникному контейнері. Acidum boricum

ДОМІШКИ
BORICACID
СОгН

Н3ВО3 М.м. 61.8

Кислота борна містить не менше 99.0 % і не більше


А. 4-гідроксибензойна кислота, 100.5 % Н3ВО3.

392 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Кислота глутамінова

ВЛАСТИВОСТІ КИСЛОТА ГЛУТАМІНОВА


Опис. Кристалічний порошок або кристали білого ко-
льору, або безбарвні, блискучі, жирні на дотик пластин- Acidum glutamicum
ки.

Розчинність. Розчинна у воді Р, 96 % спирті Р, легко


розчинна у киплячій воді Р\ гліцерині (85 %) Р. GLUTAMICACID

ІДЕНТИФІКАЦІЯ н СО2Н

А. 0.1 г субстанції, обережно нагріваючи, розчиняють Н МН2


у 5 мл метанолу Р, додають 0.1 мл кислоти сірчаної Р і
розчин підпалюють; полум'я має зелену облямівку. C5H9NO4 М.м. 147.1

В. Розчин S, приготований, як зазначено у розділі Кислота глутамінова містить не менше 98.5 % і не


"Випробування на чистоту", є кислотою (2.2.4). більше 100.5 % (5)-2-амінопентан-1,5-дикарбонової
кислоти, у перерахунку на суху речовину.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
ВИРОБНИЦТВО
Розчин S. 3.3 г субстанції розчиняють у 80 мл киплячої
води дистильованої Р, охолоджують і доводять об'єм Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що
розчину водою, вільною від вуглецю діоксиду, Р до включає стадії ферментації, вона має витримувати ви-
100 мл. моги статті "Продукти ферментації".

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим. ВЛАСТИВОСТІ

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без-
бути безбарвним. барвні кристали.
рН (2.2.3). Від 3.8 до 4.8. Вимірюють рН розчину S. Розчинність. Легко розчинна в киплячій воді Р, мало
розчинна в холодній воді Р, практично не розчинна в
Розчинність у спирті. 1.0 г субстанції розчиняють у кислоті оцтовій Р, ацетоні Р, 96 % спирті Р і ефірі Р.
10 мл киплячого 96 % спирту Р. Одержаний розчин за
ступенем каламутності не має перевищувати еталон II
(2.2.1) і має бути безбарвним (2.2.2, метод II). ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Органічні речовини. Субстанція не має темніти при Перша ідентифікація: А, В.


прожарюванні до блідо-червоного забарвлення. Друга ідентифікація: А, С, D.

Сульфати (2.4.13). Не більше 0.045 % (450 ррт). 10 мл А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо-
розчину S доводять водою дистильованою Рдо об'єму го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Ви-
15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу- пробування на чистоту".
вання на сульфати.
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.0015 % станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
(15 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро- ФСЗ кислоти глутамінової. У випадку різниці одержа-
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис- них спектрів окремо розчиняють субстанцію і ФСЗ
танням суміші 2.5 мл еталонного розчину свинцю кислоти глутамінової в мінімальному об'ємі води Р,
(2ррт РЬ) Р\ 7.5 мл води Р. упарюють насухо при температурі 60 °С і повторно за-
писують спектри одержаних залишків.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),


одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані
1.000 г субстанції розчиняють при нагріванні в 100 мл нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні
води Р, що містить 15 г маніту Р, і титрують / Мрозчи- основної плями на хроматограмі розчину порівняння (а),
ном натрію гідроксиду до появи рожевого забарвлен- відповідна їй за розміром і забарвленням.
ня, використовуючи як індикатор 0.5 мл розчину фе-
нолфталеїну Р. D. До 2.0 мл розчину S, приготованого, як зазначено в
розділі "Випробування на чистоту", додають 0.1 мл
1 мл / М розчину натрію гідроксиду відповідає 61.8 мг розчину фенолфталеїну Р, від 3.0 мл до 3.5 мл / М роз-
Н3ВО3. чину натрію гідроксиду по появи червоного забарвлен-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 393


Кислота глутамінова

ня. Потім додають суміш 3 мл розчину формальдегіду Р, Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
З мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Рі 0.1 мл розчи- хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
ну фенолфталеїну Р, до якої попередньо доданий чітко розділені плями.
1 М розчин натрію гідроксиду до появи рожевого за-
барвлення; розчин знебарвлюється. До одержаного Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 0.25 г суб-
розчину додають / М розчин натрію гідроксиду до по- станції розчиняють у 3 мл кислоти азотної розведе-
яви червоного забарвлення. Загальний об'єм витраче- ної Р і доводять об'єм розчину водою /"до 15 мл. Одержа-
ного / М розчину натрію гідроксиду має бути від 4.0 мл ний розчин має витримувати випробування на хлориди
до 4.7 мл. без подальшого додавання кислоти азотної розведеної Р.

Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 5 мл


ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ розчину S доводять водою дистильованою Рдо об'єму
15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу-
Розчин S. 5.00 г субстанції при слабкому нагріванні вання на сульфати.
розчиняють у / М розчині кислоти хлористоводневої \
доводять об'єм розчину тією самою кислотою до 50.0 мл. Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля-
ють комірку, що складається із двох годинникових
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо- стекол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На
рим. внутрішню поверхню верхнього годинникового скла
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями
бути безбарвним. води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на
нижнє годинникове скло і суспендують у 0.5 мл води Р.
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +30.5° до +32.5°, До суспензії додають 0.30 г магнію оксиду важкого Р і
у перерахунку на суху речовину. Визначення прово- ретельно розтирають скляною паличкою. Нижнє го-
дять, використовуючи розчин S. динникове скло відразу накривають верхнім і нагріва-
ють при температурі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово- в аналогічних умовах готують еталон, використовую-
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви- чи 0.1 мл еталонного розчину амонію (100ррт NH^) P,
користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р. 0.5 мл води Р і 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакму-
совий папір над випробовуваною суспензією має бути
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня- забарвлений у синій колір не інтенсивніше, ніж над
ють у 5 мл розчину аміаку розведеного Р2 і доводять еталоном.
об'єм розчину водою РЯ.О 10 мл.
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз- Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-
чину (а) доводять водою РД.О об'єму 50 мл. станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме-
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ кислоти глутамінової тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую-
розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са- чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
мим розчинником до 50 мл. витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи- З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви-
ну (Ь) доводять водою /*до об'єму 20 мл. пробування на залізо.
Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ кислоти глутамінової Важкі метали (2.4.8, метод D). Не більше 0.001 %
і 10 мг ФСЗ кислоти аспарагінової розчиняють у воді Р (10 ррт). 2.0г субстанції мають витримувати випробу-
і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
25 мл. ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
(1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг) 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину 100 °С до 105 °С.
порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг кислоти глутамінової і
2 мкг кислоти аспарагінової) розчину порівняння (с). Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
Пластинку сушать на повітрі протягом 15 хв і поміща- проводять з 1.0 г субстанції.
ють у камеру із сумішшю розчинників кислота оцто-
ва льодяна Р - вода Р - бутанол Р (20:20:60). Коли
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту, плас-
тинку виймають із камери, сушать на повітрі й обпри-
0.130 г субстанції при слабкому нагріванні розчиня-
скують розчином нінгідрину Р. Пластинку нагрівають
ють у 50 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р, охоло-
при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 15 хв.
джують і титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка до переходу жовтого забарвлення в блакитне, викори-
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за стовуючи як індикатор 0.1 мл розчину бромтимолового
пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %). синього Р1.

394 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Кислота лимонна безводна

1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає А. 1 г субстанції розчиняють у 10 мл води Р. Одержа-


14.71 мгС 5 Н 9 Ж> 4 . ний розчин повинен мати сильнокислу реакцію
(2.2.4).
ЗБЕРІГАННЯ В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції, висушеної при температурі від 100 °С до
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від 105 °С протягом 24 год, має відповідати спектру ФСЗ
світла місці. кислоти лимонної безводної, висушеного за тих самих
умов.
N
С. Близько 5 мг субстанції додають до суміші 1 мл оц-
рН (2.2.3). Від 3.1 до 3.7. 10 мл розчину S доводять во- тового ангідриду Р і 3 мл піридину Р; з'являється чер-
дою дистильованою /*до об'єму 20 мл. воне забарвлення.

D. 0.5 г субстанції розчиняють у 5 мл води Р, нейт-


Залишкові кількості органічних розчинників.Субстанція
має витримувати вимоги статті (5.4). ралізують / М розчином натрію гідроксиду (близько
7 мл), додають 10 мл розчину кальцію хлориду Р і
Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб- нагрівають до кипіння; утворюється білий осад.
станція призначена для виробництва парентеральних
лікарських засобів без процедури видалення піро- Е. Субстанція має відповідати вимогам випробування
генів, вона має витримувати випробування "Пірогени" "Вода", зазначеним у розділі "Випробування на чистоту".
(2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини " (2.6.14).
ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2.1). 2.0 г субстанції розчиняють


у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 10 мл. Одержаний розчин має бути прозорим.
КИСЛОТА ЛИМОННА БЕЗВОДНА
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
розчину, приготованого, як зазначено у випробуванні
Acidum citricum anhydricum "Прозорість розчину", має бути не інтенсивнішим за
еталони Y7, BY7 або GY7.

CITRICACID, ANHYDROUS Речовини, що легко обвуглюються. 1.0 г субстанції


поміщають у чисту пробірку, додають 10 мл кислоти
сірчаної Р і одержану суміш відразу нагрівають у во-
CH2-C02H дяній бані при температурі (90+1) °С протягом 60 хв.
HO—C —— COjH Відразу швидко охолоджують. Забарвлення одержано-
го розчину має бути не інтенсивнішим за забарвлення
CH2- CO2H суміші 1 мл червоного основного розчину і 9 мл жов-
того основного розчину (2.2.2, метод І).
C6H807 M.M. 192.1
Кислота щавлева. Не більше 0.035 % (350 ррт), у пере-
Кислота лимонна безводна містить не менше 99.5 % і рахунку на безводну кислоту щавлеву. 0.80 г субстанції
не більше 101.0% 2-гідроксипропан-1,2,3-трикарбо- розчиняють у 4 мл води Р, додають 3 мл кислоти хло-
нової кислоти, у перерахунку на безводну речовину. ристоводневої Р і 1 г цинку Р у гранулах. Кип'ятять
протягом 1 хв і витримують протягом 2 хв. Надосадову
рідину переносять у пробірку, що містить 0.25 мл роз-
ВЛАСТИВОСТІ чину 10 г/л фенілгідразину гідрохлориду Р і нагрівають
до кипіння. Одержаний розчин швидко охолоджують,
Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без- переносять у мірний циліндр і додають рівний об'єм
барвні кристали, або гранули. кислоти хлористоводневої Р і 0.25 мл розчину 50 г/л
калію фериціаніду Р. Струшують і витримують протя-
Розчинність. Дуже легко розчинна у воді Р, легко роз- гом ЗО хв; рожеве забарвлення розчину має бути не
чинна у 96 % спирті Р, помірно розчинна в ефірі Р. інтенсивнішим за еталон, приготований аналогічно до
(Плавиться при температурі близько 153 °С із розкла- випробовуваного розчину з використанням 4 мл роз-
данням). чину 0.1 г/л кислоти щавлевої Р.

Сульфати (2.4.13). Не більше 0.015 % (150 ррт). 1.0 г


ІДЕНТИФІКАЦІЯ субстанції розчиняють у воді дистильованій Р і дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 15 мл.
Перша ідентифікація: В, Е. Одержаний розчин має витримувати випробування на
Друга ідентифікація: А, С, D, Е. сульфати.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 395


Кислота нікотинова

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 % КИСЛОТА НІКОТИНОВА


(10 ррт). До 5.0 г субстанції окремими порціями дода-
ють 39 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р до
розчинення і доводять об'єм розчину водою дистильо- Acidum nicotinicum
ваною РД.О 50 мл. 12 мл одержаного розчину мають ви-
тримувати випробування на важкі метали. Еталон го-
тують із використанням еталонного розчину свинцю
(IppmPb) P. NICOTINICACID

Вода (2.5.12). Не більше 1.0 %. Визначення проводять .N


із 2.000 г субстанції напівмікрометодом.

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення COOH


проводять з 1.0 г субстанції.

Бактеріальні ендотоксини (2.6.14). Не більше 0.5 МО у C6H5N02 M.M. 123.1


1 мг, якщо субстанція призначена для виробництва
парентеральних лікарських засобів без подальшої Кислота нікотинова містить не менше 99.5 % і не
процедури видалення бактеріальних ендотоксинів. більше 100.5 % піридин-3-карбонової кислоти, у пере-
рахунку на суху речовину.
Алюміній (2.4.17). Якщо субстанція призначена для
виробництва розчинів для діалізу, вона має витриму-
вати випробування на алюміній. Не більше 0.00002 % ВЛАСТИВОСТІ
(0.2 ррт).
Опис. Кристалічний порошок білого кольору.
20 г субстанції розчиняють у 100 мл води Р\ додають
10 мл ацетатного буферного розчину рН 6.0 Р. Одержа- Розчинність. Розчинна у киплячій воді Р і киплячому
ний розчин має витримувати випробування на 96 % спирті Р, помірно розчинна у воді Р, практично
алюміній. Як еталон використовують суміш 2 мл ета- не розчинна в ефірі Р.
лонного розчину алюмінію (2ррт АІ) Р, 10 мл ацетат-
ного буферного розчину рН6.0Р'\ 98 мл води Р. Як холо- (Розчиняється в розведених розчинах гідроксидів і
стий розчин використовують суміш 10 мл ацетатного карбонатів лужних металів).
буферного розчину рН 6.0 Р і 100 мл води Р.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Перша ідентифікація: А, В.
Друга ідентифікація: А, С.
0.550 г субстанції розчиняють у 50 мл води Р\ титрують
/ М розчином натрію гідроксиду, використовуючи як А. Температура плавлення (2.2.14). Від 234 °С до 240 °С.
індикатор 0.5 мл розчину фенолфталеїну Р.
1 мл / М розчину натрію гідроксиду відповідає 64.03 мг В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) субстанції
С6Н807. має відповідати спектру ФСЗ кислоти нікотинової.

С. Близько 10 мг субстанції розчиняють у 10 мл води Р.


ЗБЕРІГАННЯ До 2 мл одержаного розчину додають 2 мл розчину
ціаноброміду Рі 3 мл розчину 25 г/л аніліну Р і струшу-
У щільно закупореному контейнері. ють; з'являється жовте забарвлення.

МАРКУВАННЯ ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

У необхідних випадках зазначають: Супровідні домішки. Визначення проводять методом


— субстанція вільна від бактеріальних ендотоксинів, тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
— субстанція призначена для виробництва розчинів чи як тонкий шар силікагель GF254 P.
для діалізу. Випробовуваний розчин. 0.5 г субстанції розчиняють у
воді Р, якщо необхідно, злегка нагріваючи, і доводять
N об'єм розчину тим самим розчинником до 25 мл.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- Розчин порівняння. 0.5 мл випробовуваного розчину
станція має витримувати вимоги статті (5.4). доводять водою Рдо об'єму 100 мл.
Налінію старту хроматографічної пластинки наносять
Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0001 % (1 ррт). 1 г 5 мкл (100 мкг) випробовуваного розчину і 5 мкл
субстанції має витримувати випробування на арсен. (0.5 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають

396 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Кислота сорбінова

у камеру із сумішшю розчинників вода Р - кислота му- КИСЛОТА СОРБІНОВА


рашина безводна Р - пропанол Р (5:10:85). Коли фронт
розчинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку
виймають із камери, сушать при температурі від 100 °С Acidum sorbicum
до 105 °С протягом 10 хв і переглядають в УФ-світлі за
довжини хвилі 254 нм.
На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка SORBICACID
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.5 %).
н3сх н

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 0.25 гсуб-
станції розчиняють у воді Р, нагріваючи на водяній н" Х
С02Н
бані, і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 15 мл. Одержаний розчин має витримувати ви- С6Н802 М.м. 112.1
пробування на хлориди.
Кислота сорбінова містить не менше 99.0 % і не
Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 % більше 101.0 % ( ', )-гекса-2,4-дієнової кислоти, у пе-
(20 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу- рерахунку на безводну речовину.
вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
ВЛАСТИВОСТІ
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
1.0 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
100 °С до 105 °С протягом 1 год. кольору.

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення Розчинність. Мало розчинна у воді Р, легко розчинна у
проводять з 1.0 г субстанції. 96 % спирті Р і ефірі Р.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЯ

0.250 г субстанції розчиняють у 50 мл води Р і титрують Перша ідентифікація: А, С.


0.1 Мрозчином натрію гідроксиду до одержання роже- Друга ідентифікація: А, В, D.
вого забарвлення, використовуючи як індикатор
0.25 мл розчину фенолфталеїну Р. А. Температура плавлення (2.2.14). Від 132 °С до 136 °С.
Паралельно проводять контрольний дослід.
В. 50.0 мг субстанції розчиняють у воді Р і доводять
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає об'єм розчину тим самим розчинником до 250.0 мл.
12.31 мгС6Н5Ж)2. 2.0 мл одержаного розчину доводять 0.1 М розчином
кислоти хлористоводневоїл,о 200.0 мл. Ультрафіолето-
вий спектр поглинання (2.2.25) одержаного розчину в
ЗБЕРІГАННЯ області від 230 нм до 350 нм повинен мати максимум
за довжини хвилі 264 нм. Питомий показник погли-
У захищеному від світла місці. нання у максимумі має бути від 2150 до 2550.
_________________________N С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) субстанції
має відповідати спектру ФСЗ кислоти сорбінової.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). D. 0.2 г субстанції розчиняють у 2 мл 96 % спирту Р і
додають 0.2 мл води бромної Р; розчин знебарвлюється.

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Розчин S. 1.25 г субстанції розчиняють у 96 % спирті Р і


доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 25 мл.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має


бути безбарвним.

Альдегіди. Не більше 0.15 %, у перерахунку на С2Н4О.


1.0 г субстанції розчиняють у суміші ЗО мл води Р і

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 397


Клонідину гідрохлорид

50 мл 2-пропанолу Р, доводять рН 0.1 Мрозчином кис- Клонідину гідрохлорид містить не менше 98.5 % і не
лоти хлористоводневої або 0.1 М розчином натрію більше 101.0 % 2-[(2,6-дихлорфеніл)аміно]-2-іміда-
гідроксиду до 4 і доводять об'єм розчину водою Р до золіну гідрохлориду, у перерахунку на суху речовину.
100 мл. До 10 мл одержаного розчину додають 1 мл
розчину фуксину знебарвленого Р і витримують протя-
гом ЗО хв. Забарвлення розчину має бути не інтен- ВЛАСТИВОСТІ
сивнішим за еталон, приготований аналогічно до ви-
пробовуваного розчину додаванням 1 мл розчину фук- Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
сину знебарвленого Р до суміші 1.5 мл еталонного роз- кольору.
чину ацетальдегіду (ІООррт С2Н4О) Р, 4 мл 2-пропано-
лу Р і 4.5 мл води Р. Розчинність. Розчинний у воді Р і 96 % спирті Р.

Важкі метали (2.4.8, метод В). Не більше 0.001 % ІДЕНТИФІКАЦІЯ


(10 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро-
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис- Перша ідентифікація: В, D.
танням 5 мл еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P і Друга ідентифікація: А, С, D.
5 мл 96 % спирту Р.
А. 30.0 мг субстанції розчиняють у 0.01 М розчині кисло-
Вода (2.5.12). Не більше 1.0 %. Визначення проводять ти хлористоводневої \ доводять об'єм розчину тим самим
із 2.000 г субстанції напівмікрометодом. розчинником до 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр по-
глинання (2.2.25) одержаного розчину в області від
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.2 %. Визначення 245 нм до 350 нм повинен мати два максимуми за до-
проводять з 1.0 г субстанції. вжин хвиль 272 нм і 279 нм і плече за довжини хвилі
близько 265 нм. Питомий показник поглинання в мак-
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ симумах має бути близько 18 і близько 16 відповідно.

0.1000 г субстанції розчиняють у 20 мл 96 % спирту Р\ В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-


титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду до рожево- станції має відповідати спектру ФСЗ клонідину гідро-
го забарвлення, використовуючи як індикатор 0.2 мл хлориду.
розчину фенолфталеїну Р.
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),
І мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає одержаній при випробуванні "Супровідні домішки",
11.21 мгС 6 Н„О 2 . має виявлятися основна пляма на рівні основної пля-
ми на хроматограмі розчину порівняння (а),
відповідна їй за розміром і забарвленням.
ЗБЕРІГАННЯ
D. Субстанція дає реакцію (а) на хлориди (2.3.1).
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
світла місці.
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
N
Розчин S. 1.25 г субстанції розчиняють у воді, вільній
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим
станція має витримувати вимоги статті (5.4). самим розчинником до 25 мл.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення


КЛОНІДИНУ ГІДРОХЛОРИД розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон Y7.

рН (2.2.3). Від 4.0 до 5.0. Вимірюють рН розчину S.


Clonidini hydrochloridum Супровідні домішки. Визначення проводять методом
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи як тонкий шар силікагель G Р.
CLONIDINE HYDROCHLORIDE Випробовуваний розчин (а). 0.1 г субстанції розчиняють
у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
СІ чинником до 10 мл.

, неї Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-


чину (а) доводять метанолом РД.О об'єму 10 мл.
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ клонідину гідрохлори-
ду розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину
C9H10C13N3 М.м. 266.6 тим самим розчинником до 10 мл.

398 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Кофеїн

Розчин порівняння (Ь). 1 мл випробовуваного розчину (а) КОФЕЇН


доводять метанолом Ряо об'єму 10 мл. 5 мл одержано-
го розчину доводять метанолом /"до об'єму 100 мл.
Налінію старту хроматографічної пластинки наносять Coffeinum
10 мкл (100 мкг) випробовуваного розчину (а), 10 мкл
(10 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 10 мкл
(100 мкг) розчину порівняння (а) і 10 мкл (0.5 мкг) CAFFEINE
розчину порівняння (Ь). Струшують у ділильній лійці
суміш розчинників кислота оцтова льодяна Р - бута-
нол Р - вода Р (10:40:50) і витримують до розшаруван- О
ня. Верхній шар фільтрують і використовують
фільтрат як рухому фазу.
Пластинку поміщають у камеру із рухомою фазою.
Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту,
пластинку виймають із камери, сушать на повітрі й
обприскують розчином калію йодовісмутату Р2. Плас-
тинку сушать на повітрі протягом 1 год і знову обпри- C8H10N402 М.м. 194.2
скують спочатку розчином калію йодовісмутату Р2, а
потім відразу — розчином 50 г/л натрію нітриту Р. Кофеїн містить не менше 98.5 % і не більше 101.5 %
1,3,7-триметил-3,7-дигідро-1Я-пурин-2,6-діону, у пе-
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка рерахунку на суху речовину.
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %).
ВЛАСТИВОСТІ
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від Опис. Кристалічний порошок або шовковисті криста-
100 °С до 105 °С. ли білого кольору; легко сублімуються.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, легко роз-
проводять з 1.0 г субстанції. чинний у киплячій воді Р, мало розчинний в етанолі Р
і ефірі Р.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ (Розчиняється у концентрованих розчинах лужних
бензоатів або саліцилатів).
0.200 г субстанції розчиняють у 70 мл 96 % спирту Р і
титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду етаноль-
ним потенціометричне (2.2.20). ІДЕНТИФІКАЦІЯ
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду етанольного Перша ідентифікація: А, В, Е.
відповідає 26.66 мг C9H10C13N3. Друга ідентифікація: А, С, D, Е, F.

А. Температура плавлення (2.2.14). Від 234 °С до 239 °С.


ЗБЕРІГАННЯ
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
У щільно закупореному контейнері.
станції має відповідати спектру ФСЗ кофеїну.
N
С. До 2 мл насиченого розчину субстанції додають
0.05 мл розчину калію йодиду йодованого Р; розчин за-
КЛОФЕЛІН лишається прозорим. До одержаного розчину додають
0.1 мл кислоти хлористоводневої розведеної Р', утво-
Clophelinum рюється коричневий осад, який розчиняється при
нейтрал ізацїі розчином натрію гідроксиду розведеним Р.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). D. Близько 10 мг субстанції поміщають у пробірку із
притертою скляною пробкою, розчиняють у 0.25 мл
суміші 0.5 мл ацетилацетону Р і 5 мл розчину натрію
гідроксиду розведеного Р. Одержаний розчин нагріва-
ють у водяній бані при температурі 80 °С протягом
7 хв, охолоджують і додають 0.5 мл розчину димети-
ламінобензальдегіду Р2. Ще раз нагрівають у водяній
бані при температурі 80 °С протягом 7 хв, охолоджу-
ють і додають 10 мл води Р; з'являється інтенсивне
синє забарвлення.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 399


Кофеїну моногідрат

Е. Субстанція має витримувати вимоги випробування Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
"Втрата в масі при висушуванні", зазначені у розділі проводять з 1.0 г субстанції.
"Випробування на чистоту".

F. Субстанція дає реакцію на ксантини (2.3.1). КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.170 г субстанції розчиняють при нагріванні в 5 мл


ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ кислоти оцтової безводної Р. Охолоджують, додають
10 мл оцтового ангідриду Р, 20 мл толуолу Р і титрують
Розчин S. 0.5 г субстанції розчиняють при нагріванні в 0.1 М розчином кислоти хлорної потенціометрично
50 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р, приготова- (2.2.20).
ної із води дистильованої Р, охолоджують і доводять
об'єм розчину тим самим розчинником до 50 мл.
Паралельно проводять контрольний дослід.
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 19.42 мг
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим. C8H10N402.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має __________________________N


бути безбарвним .
Речовини, що легко обвуглюються. 0.5 г субстанції роз-
Кислотність. До 10 мл розчину S додають 0.05 мл роз- чиняють у 5 мл кислоти сірчаної Р. Одержаний розчин
чину бромтимолового синього Р1; з'являється зелене має бути прозорим і безбарвним (2.2.2, метод І).
або жовте забарвлення, що переходить у синє при до-
даванні не більше 0.2 мл 0.01 Мрозчину натрію гідрок- Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
сиду. станція має витримувати вимоги статті (5.4).

Супровідні домішки. Визначення проводять методом


тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую- ЗБЕРІГАННЯ
чи як тонкий шар силікагель GF2S4 P.
У сухому, захищеному від світла місці.
Випробовуваний розчин. 0.2 г субстанції розчиняють у
суміші розчинників метанол Р - хлороформ Р (4:6) і до-
водять об'єм розчину тією самою сумішшю розчин-
ників до 10 мл.
Розчин порівняння. 0.5 мл випробовуваного розчину КОФЕЇНУ МОНОГІДРАТ
доводять сумішшю розчинників метанол Р - хлоро-
форм Р(4:6) до об'єму 100 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
Coffeinum monohydricum
10 мкл (200 мкг) випробовуваного розчину і 10 мкл
(1 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають у
камеру із сумішшю розчинників розчин аміаку концен- CAFFEINE MONOHYDRATE
трований Р - ацетон Р - хлороформ Р - бутанол Р
(10:30:30:40). Коли фронт розчинників пройде 15 см
від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать
на повітрі і переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі C8H10N402,H20 М.м. 212.2
254 нм.
Кофеїну моногідрат містить не менше 98.5 % і не
На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка
більше 101.5 % 1,3,7-триметил-3,7-дигідро-/Я-пу-
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
рин-2,6-діону, у перерахунку на суху речовину.
пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.5 %).

Сульфати (2.4.13). Не більше 0.05 % (500 ррт). 15 мл ВЛАСТИВОСТІ


розчину S мають витримувати випробування на суль-
фати. Еталон готують із використанням суміші 7.5 мл Субстанція витримує вимоги, описані в статті "Кофеїн".
еталонного розчину сульфату (10 ррт SOj) Р і 7.5 мл
води дистильованої Р.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %
(20 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу- Субстанція має витримувати випробування розділу
вання на важкі метали. Еталон готують із використан- "Ідентифікація", описані в статті "Кофеїн"; перед про-
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P. веденням випробувань А і В субстанцію сушать при
температурі від 100 °С до 105 °С протягом 1 год.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від Перша ідентифікація: А, В, Е.
100 °С до 105 °С протягом 1 год. Друга ідентифікація: А, С, D, Е, F.

400 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Кофеїну моногідрат

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ температурі від 100 °С до 105 °С протягом 1 год суб-


станцію.
Субстанція має витримувати вимоги розділу "Випро- , , •,, -• • ш ,,-.
с „ . ---І,, - » 1 мл л0. ЇМ розчину кислоти хлорної відповідає 19.42 мг
бування на чистоту , описані в статті Кофеїн , з ураху- г н NО
ванням таких змін. 8 ю 4 2-

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Від 5.0 % до ———————————————————————————————


N
9.0 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
100 °С до 105 °С протягом 1 год. ЗБЕРІГАННЯ

У СуХОМу захи
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ' ЩеномУ ^ світла Mic"L

Кількісне визначення проводять, як описано в статті


"Кофеїн", використовуючи попередньо висушену при

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 401


Лейцин

л
ЛЕЙЦИН С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
ФСЗ лейцину.
Leucinum
D. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),
одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані
нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні
LEUCINE основної плями на хроматограмі розчину порівнян-
ня (а), відповідна їй за розміром і забарвленням.

НзС
\ххХ-хС°2Н ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
СН3 H' МН2
Прозорість розчину (2.2.1). 0.5 г субстанції розчиняють
уІМ розчині кислоти хлористоводневої і доводять
C6H13N02 М.м. 131.2 об'єм розчину тією самою кислотою до Юмл. Одержа-
ний розчин має бути прозорим.
Лейцин містить не менше 98.5 % і не більше 101.0 %
(5)-2-аміно-4-метилпентанової кислоти, у перерахун- Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
ку на суху речовину. розчину, приготованого для випробування "Прозорість
розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон BY6.

ВИРОБНИЦТВО Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +14.5° до +16.5°,


у перерахунку на суху речовину. 1.00 г субстанції роз-
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що чиняють у кислоті хлористоводневій Р1 і доводять
включає стадії ферментації, вона має витримувати ви- об'єм розчину тією самою кислотою до 25.0 мл.
моги статті "Продукти ферментації".
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви-
ВЛАСТИВОСТІ користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
Опис. Блискучі пластинки або кристалічний порошок ють у 0.1 М розчині кислоти хлористоводневої і дово-
білого або майже білого кольору. дять об'єм розчину тією самою кислотою до 10 мл.
Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, практично Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
не розчинний у 96 % спирті РІ ефірі Р. чину (а) доводять водою Ряо об'єму 50 мл.
(Розчиняється в розведених мінеральних кислотах і Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ лейцину розчиняють
розведених розчинах гідроксидів лужних металів). у 0.1 М розчині кислоти хлористоводневої і доводять
об'єм розчину тією самою кислотою до 50 мл.
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчину (Ь)
ІДЕНТИФІКАЦІЯ доводять водою /'до об'єму 20 мл.
Перша ідентифікація: А, С. Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ лейцину і 10 мг ФСЗ
Друга ідентифікація: А, В, D. валіну розчиняють у 0.1 М розчині кислоти хлористо-
водневої і доводять об'єм розчину тією самою кисло-
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- тою до 25 мл.
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро-На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
бування на чистоту". 5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
(1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг)
В. 0.50 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину
об'єм розчину тим самим розчинником до 25 мл. порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг лейцину і 2 мкг валіну)
Одержаний розчин обертає площину поляризації розчину порівняння (с). Пластинку сушать на повітрі
ліворуч. і поміщають у камеру із сумішшю розчинників кисло-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 403

.
Лізину гідрохлорид

та оцтова льодяна Р - вода Р - бутанол Р (20:20:60). КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ


Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту,
пластинку виймають із камери, сушать на повітрі й 0.100 г субстанції розчиняють у 3 мл кислоти мураши-
обприскують розчином нінгідрину Р. Пластинку ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової безвод-
нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С протя- ної Р і титрують 0.1 Мрозчином кислоти хлорної по пе-
гом 15 хв. реходу забарвлення від коричнювато-жовтого до зеле-
ного, використовуючи як індикатор 0.1 мл розчину
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка
нафтолбензеїну Р.
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %). 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 13.12 мг
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на C6H13N02.
хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
чітко розділені плями. ЗБЕРІГАННЯ
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 0.25 г суб-
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
станції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину
світла місці.
тим самим розчинником до 15 мл. Одержаний розчин
має витримувати випробування на хлориди. N
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 0.5 г рН (2.2.3). Від 5.5. до 7.0. 1.0 г субстанції розчиняють у
субстанції розчиняють у 3 мл кислоти хлористоводне-
воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
вої розведеної Р і доводять об'єм розчину водою дисти-
ком до 100 мл.
льованою Я до 15 мл. Одержаний розчин має витриму-
вати випробування на сульфати.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовляють
комірку, що складається із двох годинникових стекол
Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
діаметром 60 мм, сполучених по краях. На внутрішню
станція призначена для виробництва парентеральних
поверхню верхнього годинникового скла поміщають
лікарських засобів без подальшої процедури видален-
шматочок червоного лакмусового паперу Р розміром
ня пірогенів, вона має витримувати випробування
(5 х 5) мм, змочений декількома краплями води Р. 50 мг
здрібненої субстанції поміщають на нижнє годиннико-
"Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
ве скло і розчиняють або суспендують у 0.5 мл води Р.
(2.6.14).
До одержаного розчину або суспензії додають 0.30 г
магнію оксиду важкого Р і ретельно розтирають скля-
ною паличкою. Нижнє годинникове скло відразу на-
кривають верхнім і нагрівають при температурі 40 °С
протягом 15 хв. Паралельно в аналогічних умовах готу-
ють еталон, використовуючи 0.1 мл еталонного розчину
амонію (100ррт NH^) Р, 0.5 мл води Р\ 0.30 г магнію ок- ЛІЗИНУ ГІДРОХЛОРИД
сиду важкого Р. Лакмусовий папір над розчином або
суспензією має бути забарвлений у синій колір не
інтенсивніше, ніж над еталоном. Lysini hydrochloridum
Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-
станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти LYSINE HYDROCHLORIDE
хлористоводневої розведеної РІ витягають три рази ме-
тилізобутшкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую-
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних ,C02H
витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом ,HCI
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви- Н NH2
пробування на залізо.
C6H,5C1N202 М.м. 182.7
Важкі метали (2.4.8, метод D). Не більше 0.001 %
(10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу- Лізину гідрохлорид містить не менше 98.5 % і не біль-
вання на важкі метали. Еталон готують із використан- ше 101.0% (,5)-2,6-діаміногексанової кислоти гідро-
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P. хлориду, у перерахунку на суху речовину.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.
1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до ВИРОБНИЦТВО
105 °С.
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення включає стадії ферментації, вона має витримувати ви-
проводять з 1.0 г субстанції. моги статті "Продукти ферментації".

404 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Лізину гідрохлорид

ВЛАСТИВОСТІ Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-


чину доводять водою Рцо об'єму 50 мл.
Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без-
барвні кристали. Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ лізину гідрохлориду
розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 50 мл.
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, мало розчинний
у 96 % спирті Р, практично не розчинний в ефірі Р. Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчину (Ь)
доводять водою Рдо об'єму 20 мл.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ лізину гідрохлориду і
10 мг ФСЗ аргініну розчиняють у воді Р і доводять
Перша ідентифікація: А, В, Е. об'єм розчину тим самим розчинником до 25 мл.
Друга ідентифікація: А, С, D, Е. На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- (1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг)
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину
бування на чистоту". порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг лізину гідрохлориду і
2 мкг аргініну) розчину порівняння (с). Пластинку су-
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- шать на повітрі й поміщають у камеру із сумішшю роз-
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру чинників розчин аміаку концентрований Р - 2-пропа-
ФСЗ лізину гідрохлориду. У випадку різниці одержаних нол Р (30:70). Коли фронт розчинників пройде 15 см
спектрів окремо розчиняють субстанцію і ФСЗ лізину від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать
гідрохлориду в мінімальному об'ємі води Р, упарюють при температурі від 100 °С до 105 °С до зникнення за-
насухо при температурі 60 °С і повторно записують паху аміаку й обприскують розчином нінгідрину Р. Пла-
спектри одержаних залишків. стинку нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С
протягом 15 хв.
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),
одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка
нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
основної плями на хроматограмі розчину порів- пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %).
няння (а), відповідна їй за розміром і забарвленням. Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
D. До 0.1 мл розчину S, приготованого, як зазначено чітко розділені плями.
в розділі "Випробування на чистоту", додають 2 мл
води Р і 1 мл розчину 50 г/л кислоти фосфорномолібде- Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 5 мл
нової Р; утворюється жовтувато-білий осад. розчину S доводять водою дистильованою /*до об'єму
15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу-
Е. До 0.1 мл розчину S додають 2 мл води Р. Одержа- вання на сульфати.
ний розчин дає реакцію (а) на хлориди (2.3.1).
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля-
ють комірку, що складається із двох годинникових
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
стекол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На
внутрішню поверхню верхнього годинникового скла
Розчин S. 5.0 г субстанції розчиняють у воді, вільній від
вуглецю діоксиду, Р, приготованій із води дистильованої
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р
розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями
Р, і доводять об'єм розчину тим самим розчинником
води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на
до 50 мл.
нижнє годинникове скло і розчиняють у 0.5 мл води Р.
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.
До розчину додають 0.30 г магнію оксиду важкого Р і
ретельно розтирають скляною паличкою. Нижнє го-
динникове скло відразу накривають верхнім і нагріва-
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення роз-
ють при температурі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно
чину S має бути не інтенсивнішим за еталон В7 або GY7.
в аналогічних умовах готують еталон, використовую-
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +21.0° до +22.5°, чи 0.1 мл еталонного розчину амонію (100 ррт NHJ P,
у перерахунку на суху речовину. 2.00 г субстанції роз-
0.5 мл води Р і 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакму-
совий папір над випробовуваним розчином має бути
чиняють у кислоті хлористоводневій Р1 і доводять
забарвлений у синій колір не інтенсивніше, ніж над
об'єм розчину тією самою кислотою до 25.0 мл.
еталоном.
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
Залізо (2.4.9). Не більше 0.003 % (ЗО ррт). 0.33 г суб-
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви-
станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.
хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме-
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня- тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую-
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
чинником до 10 мл. витягів додають 10 мл води Р\ струшують протягом 3 хв.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 405


Лінкоміцину гідрохлорид

Одержаний водний розчин має витримувати випробу- ЛІНКОМІЦИНУ ГІДРОХЛОРИД


вання на залізо.

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 % Lyncomycini hydrochloridum


(10 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро-
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
LYNCOMYCIN HYDROCHLORIDE
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.
1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до
105 °С.

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення


проводять з 1.0 г субстанції. неї, н2о

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.150 г субстанції розчиняють у 5 мл кислоти мураши-


ної безводної Р, додають 50 мл кислоти оцтової безвод-
ної Р і титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної по-
тенціометричне (2.2.20). C18H35C1N206S,H20 М.м. 461.0
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 18.27 мг
C6H15C1N202. Лінкоміцину гідрохлорид складається в основному з
моногідрату метил-6,8-дидеокси-6-[(25,4Л)-1-метил-
4-пропілпіролідин-2-карбоксамідо]-1-тіо-О-еритро-
ЗБЕРІГАННЯ a-D-галакто-октопіранозиду гідрохлориду - антибіо-
тик, продукований Streptomyces lincolnesis var. lincolne-
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від sis або одержаний будь-якими іншими способами.
світла місці. Субстанція містить не менше 82.5 % і не більше 93.0 %
лінкоміцину (Ci 8 H 34 N 2 O 6 S), у перерахунку на безвод-
N ну речовину.

рН (2.2.3). Від 5.0 до 6.0. 10 мл розчину S доводять во-


ВЛАСТИВОСТІ
дою, вільною від вуглецю діоксиду, Рло об'єму 20 мл.
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
кольору.
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, мало роз-
Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб- чинний у 96 % спирті Р, дуже мало розчинний в аце-
станція призначена для виробництва парентеральних
тоні Р, практично не розчинний в ефірі Р.
лікарських засобів без подальшої процедури видален-
ня пірогенів, вона має витримувати випробування
"Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини" ІДЕНТИФІКАЦІЯ
(2.6.14).
Перша ідентифікація: А, D.
Друга ідентифікація: В, С, D.

А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-


станції має відповідати спектру ФСЗ лінкоміцину
гідрохлориду.

В. Визначення проводять методом тонкошарової хро-


матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
силікагель о Р.
Випробовуваний розчин. 10 мг субстанції розчиняють у
метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
чинником до 10 мл.
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ лінкоміцину гідрохло-
риду розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчи-
ну тим самим розчинником до 10 мл.
Розчин порівняння (Ь). 10 мг ФСЗ лінкоміцину гідрохло-

406 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Лінкоміцину гідрохлорид

риду і 10 мг ФСЗ кліндаміцину гідрохлориду розчиня- вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
ють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим ням 1.0 мл еталонного розчину свинцю (10ррт Pb) P.
розчинником до 10 мл.
Вода (2.5.12). Від 3.1 % до 4.6 %. Визначення прово-
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
дять з 0.500 г субстанції напівмікрометодом.
5 мкл (5 мкг) випробовуваного розчину, 5 мкл (5 мкг)
розчину порівняння (а) і 5 мкл (5 мкг лінкоміцину
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.5 Визначення
гідрохлориду і 5 мкг кліндаміцину гідрохлориду) роз-
проводять з 1.0 г субстанції.
чину порівняння (Ь). Пластинку поміщають у камеру з
рухомою фазою і хроматографують. Як рухому фазу
Стерильність (2.6.1). Якщо субстанція призначена для
використовують верхній шар суміші розчинників
виробництва парентеральних лікарських засобів без
2-пропанол Р - розчин 150 г/л амонію ацетату Р, рН
якого попередньо доведено до 9.6 розчином аміаку Р, - подальшої процедури стерилізації, вона має витриму-
етилацетат Р (20:40:45). Коли фронт розчинників вати випробування на стерильність.
пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із
камери, сушать на повітрі й обприскують розчином Бактеріальні ендотоксини (2.6.14). Не більше 0.50 МО у
1 г/л калію перманганату Р. 1 мг, якщо субстанція призначена для виробництва
парентеральних лікарських засобів без подальшої
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв- процедури видалення бактеріальних ендотоксинів.
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за
розміром і забарвленням. КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві Визначення проводять методом газової хроматографії
чітко розділені плями. (2.2.28), використовуючи як внутрішній стандарт до-
триаконтан Р.
С. Близько 10 мг субстанції розчиняють у 2 мл кисло- Розчин внутрішнього стандарту. 0.200 г дотриаконта-
ти хлористоводневої розведеної Р і нагрівають на во- ну Р розчиняють у хлороформі Р і доводять об'єм роз-
дяній бані протягом 3 хв, додають 3 мл розчину натрію чину тим самим розчинником до 25.0 мл.
карбонату Р і 1 мл розчину 20 г/л натрію нітропруси-
ду Р; поступово з'являється фіолетово-червоне забар- Випробовуваний розчин (а). 0.100 г субстанції розчиня-
влення. ють у розчині 20 г/л імідазолу Р у хлороформі Р і дово-
дять об'єм тим самим розчином до 100.0 мл. Струшу-
D. 0.1 г субстанції розчиняють у воді Р\ доводять об'єм ють до повного розчинення. 4.0 мл одержаного розчи-
розчину тим самим розчинником до 10 мл. Розчин дає ну поміщають у центрифужну пробірку місткістю
реакцію (а) на хлориди (2.3.1). 15 мл із притертою скляною пробкою, додають 1.0 мл
суміші хлортриметилсилан Р - М,О-біс(триметил-
силіл)ацетамід Р(1:99) і обережно перемішують обер-
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ тальними рухами. Пробірку нещільно закривають
пробкою і витримують при температурі 65 °С протя-
Розчин S. 2.0 г субстанції розчиняють у воді, вільній від гом ЗО хв.
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 20 мл. Випробовуваний розчин (Ь). Розчин готують аналогічно
до випробовуваного розчину (а), додаючи перед роз-
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим. чиненням субстанції 10.0 мл розчину внутрішнього
стандарту.
Кольоровість розчину (2.2.2, метод /І). Забарвлення Розчин порівняння. Розчин готують аналогічно до ви-
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон Y6. пробовуваного розчину (а), використовуючи замість
субстанції 0.100 г ФСЗ лінкоміцину гідрохлориду і дода-
рН (2.2.3). Від 3.5 до 5.5. Вимірюють рН розчину S. ючи перед розчиненням ФСЗ лінкоміцину гідрохлориду
10.0 мл розчину внутрішнього стандарту.
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +135° до +150°,
у перерахунку на безводну речовину. 1.000 г субстанції Хроматографування проводять на газовому хромато-
розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са- графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких
мим розчинником до 25.0 мл. умов:
— скляна колонка розміром 1.5 м х 3 мм, заповнена
Лінкоміцин В. На хроматограмі випробовуваного роз- діатомітом силанізованим для газової хромато-
чину (а), одержаній у розділі "Кількісне визначення", графії Р, з нанесеним 3 % (м/м) поліметилфеніл-
площа піка лінкоміцину В, що виходить перед піком силоксаном Р;
лінкоміцину, становить не більше 5 % площі піка — газ-носій гелій для хроматографії Р;
лінкоміцину. — швидкість газу-носія 45 мл/хв;
— температура колонки 260 °С;
Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.0005 % — температура блока вводу проб і детектора від
(5 ррт ). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу- 260 °С до 290 °С.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 407


Лінкоміцину гідрохлорид

Поперемінне хроматографують обрані об'єми випро- Замість випробування "Бактеріальні ендотоксини" до-
бовуваних розчинів і розчину порівняння. пускається застосування випробування "Пірогени"
(2.6.8).
ЗБЕРІГАННЯ Аномальна токсичність (2.6.9). Якщо субстанція при-
значена для виробництва парентеральних лікарських
У повітронепроникному контейнері при температурі засобів, вона має витримувати випробування на ано-
не вище ЗО °С. Якщо субстанція стерильна, зберігають мальну токсичність. Уводять кожній миші протягом
у стерильному, повітронепроникному контейнері з ЗО с 2 мг лінкоміцину у 0.5 мл води для ін'єкцій Р.
контролем першого розкриття. Термін спостереження 24 год.

Депресорні речовини (2.6.11). Якщо субстанція при-


МАРКУВАННЯ значена для виробництва парентеральних лікарських
засобів, вона має витримувати випробування на де-
У необхідних випадках зазначають: пресорні речовини.
— субстанція стерильна;
— субстанція вільна від бактеріальних ендотоксинів. МАРКУВАННЯ
_________________________7V При проведенні випробування "Пірогени" замість
"— субстанція вільна від бактеріальних ендотоксинів"
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- зазначають:
станція має витримувати вимоги статті (5.4). — субстанція апірогенна.

408 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Магнію оксид важкий

м
МАГНІЮ ОКСИД ВАЖКИЙ суміш фільтрують крізь скляний фільтр (40), охолод-
жують і доводять об'єм розчину водою Р по 100 мл.
50 мл одержаного розчину упарюють насухо і сушать
Magnesii oxydum ponderosum при температурі від 100 °С до 105 °С. Маса сухого за-
лишку не має перевищувати 20 мг (2.0 %).

Речовини, нерозчинні в кислоті оцтовій. Маса сухого за-


MAGNESIUM OXIDE, HEAVY лишку, одержаного при приготуванні розчину S, про-
митого, висушеного і прожареного при температурі
600 °С, не має перевищувати 5 мг (0.1 %).
MgO M.M. 40.30
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.1 %. 1 мл розчину S дово-
Магнію оксид важкий містить не менше 98.0 % і не дять водою Рло об'єму 15 мл. Одержаний розчин має
більше 100.5 % MgO, у перерахунку на прожарену ре- витримувати випробування на хлориди.
човину.
Сульфати (2.4.13). Не більше 1.0 %. 0.3 мл розчину S
доводять водою дистильованою Р до об'єму 15 мл.
ВЛАСТИВОСТІ Одержаний розчин має витримувати випробування на
сульфати.
Опис. Дрібний порошок білого кольору.
Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0004 % (4 ррт).
Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, у якій 5 мл розчину S мають витримувати випробування на
виявляє лужну реакцію за фенолфталеїном. арсен.
(Розчиняється в розведених кислотах, у більшості ви-
падків зі слабким виділенням бульбашок газу). Кальцій (2.4.3). Не більше 1.5 %. 1.3 мл розчину S до-
водять водою дистильованою Рдо об'єму 150 мл. 15 мл
Насипний об'єм. 15 г субстанції займає об'єм близько одержаного розчину мають витримувати випробуван-
ЗОмл. ня на кальцій.

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.003 %


ІДЕНТИФІКАЦІЯ (ЗО ррт). До 20 мл розчину S додають 15 мл кислоти
хлористоводневої Р1, 25 мл метилізобутилкетону Р і
Близько 15 мг субстанції розчиняють у 2 мл кислоти збовтують протягом 2 хв. Після розділення фаз водний
азотної розведеної Р і нейтралізують розчином натрію шар упарюють насухо, залишок розчиняють у 1 мл
гідроксиду розведеним Р. Одержаний розчин дає ре- кислоти оцтової Р і доводять водою РЦ.О об'єму ЗО мл.
акцію на магній (2.3.1). 12 мл одержаного розчину мають витримувати випро-
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
Залізо (2.4.9). Не більше 0.07 %. 0.15 г субстанції роз-
Розчин S. 5.0 г субстанції розчиняють у суміші 70 мл чиняють у 5 мл кислоти хлористоводневої розведеної Р
кислоти оцтової Р і ЗО мл води дистильованої Р, і доводять об'єм розчину водою РПО 10 мл. 1 мл розчи-
кип'ятять протягом 2 хв, охолоджують і доводять ну доводять водою РД.О об'єму 10 мл. Одержаний роз-
об'єм розчину кислотою оцтовою розведеною Р до чин має витримувати випробування на залізо.
100 мл. Одержаний розчин, якщо необхідно, фільтру-
ють крізь попередньо прожарений і зважений фарфо- Втрата в масі при прожарюванні. Не більше 8.0 %. Ви-
ровий або кварцовий фільтр-тигель необхідної порис- значення проводять з 1.00 г субстанції при температурі
тості для одержання прозорого розчину. 900 °С.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення


розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон В3. КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Розчинні речовини. До 2.00 г субстанції додають 100 мл 0.700 г субстанції розчиняють у 20 мл кислоти хлорис-
води Р, перемішують і кип'ятять протягом 5 хв. Гарячу товодневої розведеної Р і доводять об'єм розчину

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 409

1
Магнію оксид легкий

водою Р до 100.0 мл. Визначення магнію в 10.0 мл Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
одержаного розчину проводять методом комплексо- розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон В2.
метричного титрування (2.5.11).
Розчинні речовини. До 2.00 г субстанції додають 100 мл
І мл 0.1 Мрозчину натрію едетату відповідає 4.030 мг
води Р, перемішують і кип'ятять протягом 5 хв. Гарячу
MgO. суміш фільтрують крізь скляний фільтр (40), охолод-
жують і доводять об'єм розчину водою Р по 100 мл.
ЗБЕРІГАННЯ 50 мл одержаного розчину упарюють насухо і сушать
при температурі від 100 °С до 105 °С. Маса сухого за-
У щільно закупореному контейнері. лишку не має перевищувати 20 мг (2.0 %).

Речовини, нерозчинні в кислоті оцтовій. Маса сухого за-


лишку, одержаного при приготуванні розчину S, про-
митого, висушеного і прожареного при температурі
600 °С, не має перевищувати 5 мг (0.1 %).

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.15 %. 0.7 мл розчину S до-


МАГНІЮ ОКСИД ЛЕГКИЙ водять водою Р до об'єму 15 мл. Одержаний розчин
має витримувати випробування на хлориди.
Magnesii oxydum leve Сульфати (2.4.13). Не більше 1.0 %. 0.3 мл розчину S
доводять водою дистильованою Р до об'єму 15 мл.
Одержаний розчин має витримувати випробування на
MAGNESIUM OXIDE, LIGHT сульфати.

Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0004 % (4 ррт).


MgO M.M. 40.30 5 мл розчину S мають витримувати випробування на
арсен.
Магнію оксид легкий містить не менше 98.0 % і не
більше 100.5 % MgO, у перерахунку на прожарену ре- Кальцій (2.4.3). Не більше 1.5 %. 1.3 мл розчину S до-
човину. водять водою дистильованою Рдо об'єму 150 мл. 15 мл
одержаного розчину мають витримувати випробуван-
ня на кальцій.
ВЛАСТИВОСТІ
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.003 %
Опис. Дрібний аморфний порошок білого кольору. (ЗО ррт). До 20 мл розчину S додають 15 мл кислоти
хлористоводневої Р1, 25 мл метилізобутилкетону Р і
Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, у якій збовтують протягом 2 хв. Після розділення фаз водний
виявляє лужну реакцію за фенолфталеїном. шар упарюють насухо, залишок розчиняють у 1.5 мл
кислоти оцтової Р\ доводять водою Р по об'єму ЗО мл.
(Розчиняється в розведених кислотах, у більшості ви- 12 мл одержаного розчину мають витримувати випро-
падків зі слабким виділенням бульбашок газу). бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
танням еталонного розчину свинцю (І ррт Pb) P.
Насипний об'єм. 15 г субстанції займає об'єм близько
150мл. Залізо (2.4.9). Не більше 0.1 %. 50 мг субстанції розчи-
няють у 5 мл кислоти хлористоводневої розведеної Р і
доводять об'єм розчину водою Рао 10 мл. 2 мл розчи-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ ну доводять водою Р до об'єму 10 мл. Одержаний роз-
чин має витримувати випробування на залізо.
Близько 15 мг субстанції розчиняють у 2 мл кислоти
азотної розведеної Р і нейтралізують розчином натрію Втрата в масі при прожарюванні. Не більше 8.0 %.
гідроксиду розведеним Р. Одержаний розчин дає ре- Визначення проводять з 1.00 г субстанції при темпера-
акцію на магній (2.3.1). турі 900 °С.

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Розчин S. 5.0 г субстанції розчиняють у суміші 70 мл
кислоти оцтової Р і ЗО мл води дистильованої Р, ки- 0.700 г субстанції розчиняють у 20 мл кислоти хлорис-
п'ятять протягом 2 хв, охолоджують і доводять об'єм товодневої розведеної Р і доводять об'єм розчину
розчину кислотою оцтовою розведеною Р до 100 мл. водою Р до 100.0 мл. Визначення магнію в 10.0 мл
Одержаний розчин, якщо необхідно, фільтрують крізь одержаного розчину проводять методом комплексо-
метричного титрування (2.5.11).
попередньо прожарений і зважений фарфоровий або
кварцовий фільтр-тигель необхідної пористості для 1 мл 0.1 М розчин натрію едетату відповідає 4.030 мг
одержання прозорого розчину. MgO.

410 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Метилпарагідроксибензоат

ЗБЕРІГАННЯ забарвлюється від жовтого до оранжево-коричнюва-


того кольору, в той час як розчин (а) забарвлюється від
У щільно закупореному контейнері. оранжевого до червоного кольору, чітко більш інтен-
сивно за розчин (Ь).

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. 1.0г субстанції розчиняють у 96 % спирті Р


МЕТИЛПАРАГІДРОКСИБЕНЗОАТ і доводять об'єм розчину тим самим розчинником
до 10 мл.

Methylis parahydroxybenzoas Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення


розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон BY6.
METHYL PARAHYDROXYBENZOATE
Кислотність. До 2 мл розчину S додають 3 мл 96 %
О
спирту Р, 5 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р і
/CH3 0.1 мл розчину бромкрезолового зеленого Р; блакитне за-
барвлення розчину має з'являтися при додаванні не
більше 0.1 мл 0.1 Мрозчину натрію гідроксиду.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом


С8Н803 М.м. 152.1 тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи як тонкий шар підхожий силікагель октадецил-
Метилпарагідроксибензоат містить не менше 99.0 % і силільний із флуоресцентним індикатором з опти-
не більше 100.5 % метил-4-гідроксибензоату. мальною інтенсивністю поглинання за довжини хвилі
254 нм.
ВЛАСТИВОСТІ Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
ють в ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим самим
Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без- розчинником до 10 мл.
барвні кристали.
Випробовуваний розчин (b). \ мл випробовуваного роз-
Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, легко роз- чину (а) доводять ацетоном /"до об'єму 10 мл.
чинний у 96 % спирті Р і метанолі Р. Розчин порівняння (а). 0.5 мл випробовуваного розчи-
ну (а) доводять ацетоном />до об'єму 100 мл.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ Розчин порівняння (Ь). 10 мг ФСЗ метилпарагідрокси-
бензоату розчиняють у ацетоні Р\ доводять об'єм роз-
Перша ідентифікація: А, В. чину тим самим розчинником до 10 мл.
Друга ідентифікація: А, С, D. Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ етилпарагідроксибен-
зоату розчиняють в 1 мл випробовуваного розчину (а)
А. Температура плавлення (2.2.14). Від 125 °С до 128 °С. і доводять об'єм розчину ацетоном /*до 10 мл.
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
станції має відповідати спектру ФСЗ метилпа- 2 мкл (20 мкг) випробовуваного розчину (а), 2 мкл
рагідроксибензоату. (2 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 2 мкл (0.1 мкг)
розчину порівняння (а), 2 мкл (2 мкг) розчину
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), порівняння (Ь) і 2 мкл (2 мкг етилпарагідроксибензоа-
одержаній при випробуванні "Супровідні домішки", ту і 2 мкг субстанції) розчину порівняння (с). Плас-
має виявлятися основна пляма на рівні основної пля- тинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників
ми на хроматограмі розчину порівняння (Ь), кислота оцтова льодяна Р - вода Р - метанол Р
відповідна їй за розміром. (1:30:70). Коли фронт розчинників пройде 15 см від
лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на
D. Близько 10 мг субстанції поміщають у пробірку, до- повітрі й переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі
дають 1 мл розчину натрію карбонату Р, кип'ятять 254 нм.
протягом ЗО с і охолоджують (розчин (а)). Близько На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка
10 мг субстанції поміщають в іншу пробірку такого
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
самого розміру, додають 1 мл розчину натрію карбона-
пляму на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.5 %).
ту Р і перемішують до часткового розчинення суб-
станції (розчин (Ь)). До розчину (а) і розчину (Ь) одно- Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
часно додають по 5 мл розчину амінопіразолону Р, 1 мл хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
розчину калію фериціаніду Р і перемішують; розчин (Ь) чітко розділені плями.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 411


,
Метіонін

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення МЕТІОНІН


проводять з 1.0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Methioninum
2.000 г субстанції поміщають у термостійку конічну
колбу із притертою скляною пробкою, додають METHIONINE
40 мл Ї М розчину натрію гідроксиду і обережно
нагрівають зі зворотним холодильником протягом
1 год. Розчин охолоджують, холодильник обполіску- С02Н
ють водою Р, приєднуючи промивні води до розчину. н,с
Надлишок натрію гідроксиду титрують 0.5 Мрозчином
кислоти сірчаної потенціометричне (2.2.20), продов-
жуючи титрування до другого стрибка потенціалів на
кривій титрування. C5HnNO2S М.м. 149.2
Паралельно проводять контрольний дослід.
Метіонін містить не менше 99.0 % і не більше 101.0 %
1 мл / Мрозчину натрію гідроксиду відповідає 152.1 мг (S)-2 аміно-4-(метилтіо)бутанової кислоти, у перера-
С8Н803. хунку на суху речовину.

ДОМІШКИ ВИРОБНИЦТВО

Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що


включає стадії ферментації, вона має витримувати ви-
моги статті "Продукти ферментації".

ВЛАСТИВОСТІ
А. R = Н : 4-гідроксибензойна кислота,
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
В. R = СН 2 -СН 3 : етил-4-гідроксибензоат, кольору або безбарвні кристали.
С. R = СН 2 -СН 2 -СН 3 : пропіл-4-гідроксибензоат,
Розчинність. Розчинний у воді Р, дуже мало розчинний
D. R = СН 2 -СН2-СН 2 -СНз: бутил-4-гідроксибензоат. у 96 % спирті Р, практично не розчинний в ефірі Р.
_________________________N
ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: А, В.
ШПАЛИ Друга ідентифікація: А, С, D.
Nipaginum А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо-
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро-
бування на чистоту".
METHYLPARABEN
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
станція має витримувати вимоги статті (5.4). ФСЗ метіоніну.

С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),


одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані
нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні
основної плями на хроматограмі розчину порівнян-
ня (а), відповідна їй за розміром і забарвленням.

D. 0.1 г субстанції і 0.1 г гліцину Р розчиняють у 4.5 мл


розчину натрію гідроксиду розведеного Р, додають 1 мл
розчину 25 г/л натрію нітропрусиду Р. Одержаний
розчин нагрівають при температурі 40 °С протягом
10 хв, охолоджують і додають 2 мл суміші кислота фос-
форна Р - кислота хлористоводнева Р(\:9)~, поступово
з'являється темно-червоне забарвлення.

412 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Метіонін

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ вати опалесценцію еталона, приготованого ана-


логічно до випробовуваного розчину з використанням
Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від 10 мл еталонного розчину хлориду (5 ррт СІ) Р.
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са- Пробірки переглядають горизонтально на чорному
мим розчинником до 100 мл. фоні.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо- Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 0.5 г
рим. субстанції розчиняють у 3 мл кислоти хлористоводне-
вої розведеної Р і доводять об'єм розчину водою Р до
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має 15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу-
бути безбарвним. вання на сульфати.

рН (2.2.3). Від 5.5 до 6.5. Вимірюють рН розчину S. Амонію солі (2.4.1, метод В). Не більше 0.02%
(200 ррт). 0.10 г субстанції мають витримувати випро-
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +22.5° до +24.0°, бування на амонію солі. Еталон готують із використан-
у перерахунку на суху речовину. 1.00 г субстанції роз- ням 0.2 мл еталонного розчину амонію (100ррт NHJ P.
чиняють у кислоті хлористоводневій Р1 і доводять
об'єм розчину тим самим розчинником до 50.0 мл. Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-
станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово- хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме-
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви- тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую-
користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р. чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви-
ють у кислоті хлористоводневій розведеній Р і доводять
пробування на залізо.
об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз- Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.001 %
чину (а) доводять водою Рцо об'єму 50 мл. (10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу-
вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
Розчин порівняння (а). Юмг ФСЗметіоніну розчиняють ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
у розчині 10 г/л кислоти хлористоводневої Р і доводять
об'єм розчину тим самим розчинником до 50 мл. Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробуваного розчину (Ь) 1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до
доводять водою Рдо об'єму 20 мл. 105 °С.
Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ метіоніну і 10 мг ФСЗ Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
серину розчиняють у розчині 10 г/л кислоти хлористо- проводять з 1.0 г субстанції.
водневої Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
чинником до 25 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
(1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг) 0.125 г субстанції розчиняють у 5 мл кислоти мураши-
розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової безвод-
порівняння (Ь), 5 мкл (2 мкг метіоніну і 2 мкг серину) ної Р і титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної по-
розчину порівняння (с). Пластинку поміщають у ка- тенціометричне (2.2.20).
меру із сумішшю розчинників кислота оцтова 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 14.92 г
льодяна Р - вода Р - бутанол Р (20:20:60). Коли фронт C5HnNO2S.
розчинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку
виймають із камери, сушать на повітрі й обприскують
розчином нінгідрину Р. Пластинку нагрівають при тем- ЗБЕРІГАННЯ
пературі від 100 °С до 105 °С протягом 5 хв.
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за світла місці.
пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %).
N
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
чітко розділені плями. станція має витримувати вимоги статті (5.4).

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). До 10 мл Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
розчину S додають 25 мл води Р, 5 мл кислоти азотної станція призначена для виробництва парентеральних
розведеної Р\ 10 мл розчину срібла нітрату Р2 і витри- лікарських засобів без подальшої процедури видалення
мують у захищеному від світла місці протягом 5 хв. пірогенів, вона має витримувати випробування "Піро-
Опалесценція одержаного розчину не має перевищу- гени " (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини "(2.6.14).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 413


Налоксону гідрохлорид дигідрат

н
НАЛОКСОНУ ГІДРОХЛОРИД На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
5 мкл (40 мкг) випробовуваного розчину і 5 мкл
ДИГІДРАТ (40 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають у
камеру із сумішшю розчинників, що складається із
5 об'ємів метанолу Р і 95 об'ємів верхнього шару су-
Naloxoni hydrochloridum dihydricum міші розчин аміаку розведений Р2 - бутанол Р (60:100).
Камеру поміщають у захищене від світла місце. Коли
фронт розчинників пройде 10 см від лінії старту, плас-
NALOXONE HWROCHLORIDE DIHYDRATE тинку виймають із камери, сушать у струмені повітря й
обприскують свіжоприготованим розчином 5 г/л калію
,CH2 фериціаніду Р'урозчині заліза(НІ) хлориду Р1. Пластин-
ку переглядають при денному світлі.
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
, HCI , 2 H2O матограмі розчину порівняння, відповідна їй за
розміром і забарвленням.

Hd ~ н С. Субстанція дає реакцію (а) на хлориди (2.3.1).

C19H22C1N04,2H20 M.M. 399.9


ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
Налоксону гідрохлорид дигідрат містить не менше
98.0 % і не більше 102.0 % 4,5а-епокси-3,14-дигідро- Розчин S. 0.50 г субстанції розчиняють у воді, вільній
кси-17-(проп-2-еніл)морфінан-6-ону гідрохлориду, у від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим
перерахунку на безводну речовину. самим розчинником до 25.0 мл.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.


ВЛАСТИВОСТІ
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого бути безбарвним.
кольору. Гігроскопічний.
Кислотність або лужність. До 10.0 мл розчину S дода-
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, розчинний у ють 0.05 мл розчину метилового червоного Р; забарв-
96 % спирті Л практично не розчинний у толуолі Р. лення розчину має змінитися при додаванні не більше
0.2 мл 0.02Мрозчину натрію гідроксиду або 0.02 Мроз-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ чину кислоти хлористоводневої.

Перша ідентифікація: А, С. Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від -170° до -181 °, у


Друга ідентифікація: В, С. перерахунку на безводну речовину. Визначення про-
водять, використовуючи розчин S.
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції має відповідати спектру ФСЗ налоксону гідро- Супровідні домішки. Визначення проводять методом
хлориду дигідрату. рідинної хроматографії (2.2.29).
Випробовуваний розчин. 0.125 г субстанції розчиняють
В. Визначення проводять методом тонкошарової хро- у 0.1 М розчині кислоти хлористоводневої, доводять
матографії (2.2.27), використовуючи ТШХ пластинки об'єм розчину тим самим розчинником до 25.0 мл.
із шаром силікагелю G Р.
Розчин порівняння (а). 10.0 мг ФСЗ налоксону гідрохло-
Випробовуваний розчин. 8 мг субстанції розчиняють у риду дигідрату і 10.0 мг ФСЗ домішки А налоксону
0.5 мл води Р\ доводять об'єм розчину метанолом Рдо гідрохлориду дигідрату розчиняють у 0.1 М розчині
1 мл. кислоти хлористоводневої, доводять об'єм розчину
Розчин порівняння. 8 мг ФСЗ налоксону гідрохлориду тим самим розчинником до 10.0 мл. 1.0 мл одержано-
дигідрату розчиняють у 0.5 мл води Р і доводять об'єм го розчину доводять 0.1 М розчином кислоти хлорис-
розчину метанолом У до 1 мл. товодневої до об'єму 100.0 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 415


Налоксону гідрохлорид дигідрат

Розчин порівняння (Ь). 1.0 мл випробовуваного розчину КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ


доводять 0.1 М розчином кислоти хлористоводневої ло
об'єму 20.0 мл. 1.0 мл одержаного розчину доводять 0.300 г субстанції розчиняють у 50 мл 96 % спирту Р,
0.1 М розчином кислоти хлористоводневої до об'єму додають 5.0 мл 0.01 М розчину кислоти хлористоводне-
10.0 мл. вої \ титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду ета-
нольним потенціометричне (2.2.20). У розрахунок бе-
Хроматографування проводять на рідинному хрома- руть об'єм титранту між двома стрибками потенціалів
тографі з УФ-детектором за таких умов: на кривій титрування.
— колонка з нержавіючої сталі розміром
0.125 м х 4.0 мм, заповнена силікагелем октил- 1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду етанольного
силільним ендкепованим для хроматографії Р з розмі- відповідає 36.38 мг C^I^CINO^
ром часток 5 мкм;
— рухома фаза А: ацетонітрил Р - тетрагідрофу-
ран Р - розчин кислоти октансульфонової ЗБЕРІГАННЯ
(20:40:940). Розчин кислоти октансульфонової го-
тують таким чином: 1.17г натрію октансульфона- У повітронепроникному контейнері, у захищеному від
ту /'розчиняють у 1000 мл води Р, рН одержаного світла місці.
розчину доводять розчином 50 % (об/об) кислоти
фосфорної Р ао 2.0 і фільтрують; ДОМІШКИ
— рухома фаза В: ацетонітрил Р - тетрагідрофуран Р
- розчин кислоти октансульфонової (170:40:790);
— швидкість рухомої фази 1.5 мл/хв;
— використовують таку програму градієнта:

Час (хв) Рухома фаза А Рухома фаза В Примітки


(% об/об) (% об/об)
0-40 100 — 0 0 — 100 лінійний
градієнт R1—О
40-50 0 100 ізократичний
режим А. Rl = R2 = R3 = Н : 4,5а-епокси-3,14-дигідрокси-
морфінан-6-он (нороксиморфон),
— детектування за довжини хвилі 230 нм;
— температура колонки 40 °С; В. R1 = R3 = СН 2 -СН=СН 2 , R2 = Н : 4,5а-епокси-14-
— об'єм проби, що уводиться, 20 мкл. гідрокси-17-(проп-2-еніл)-3-(проп-2-енілок-
си)морфінан-6-он (3-0-алілналоксон),
Хроматографують розчин порівняння (а). Хромато-
С. R1 = Н, R2 = ОН, R3 = СН 2 -СН=СН 2 : 4,5а-епок-
графічна система вважається придатною, якщо вико-
си-3, Юа, 14-тригідрокси-17-(проп-2-еніл)морфінан-
нуються такі умови:
6-он (Юа-гідроксиналоксон),
— відношення сигнал/шум, розраховане для піка
налоксону, має бути не менше 10;
— коефіцієнт розділення піків домішки А і налок-
сону має бути не менше 4. Якщо необхідно, змі-
нюють хроматографічні умови.
При хроматографуванні за зазначених умов час утри-
мування піка налоксону має бути близько 11 хв;
відносний час утримування домішки А до налоксону
— близько 0.8.
Поперемінно хроматографують випробовуваний роз-
чин і розчин порівняння (Ь). На хроматограмі випро- D. 7,8-дидегідро-4,5а-епокси-3,14-дигідрокси-17-
бовуваного розчину площа будь-якого піка, крім ос- (проп-2-еніл)морфінан-6-он (7,8-дидегідроналоксон),
новного, не має перевищувати площу основного піка
на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %); сума Н,С
площ усіх піків, крім основного, не має перевищува-
ти 2 площі основного піка на хроматограмі розчину
порівняння (Ь) (1 %). Не враховують піки, площа яких
становить менше 0.1 площі основного піка на хрома-
тограмі розчину порівняння (Ь).

Вода (2.5.12). Від 7.5 % до 11.0 %. Визначення прово-


дять з 0.200 г субстанції напівмікрометодом.
Е. 4,5а:4',5'а-діепокси-3,3', 14,14'-тетрагідрокси-
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.2 %. Визначення 17,17'-біс(проп-2-еніл)-2,2'-біморфінаніл-6,6'-діон
проводять з 0.50 г субстанції. (2,2'-бісналоксон).

416 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Напроксен

D. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-


N
станції, одержаний у дисках із калію бромідом Р, має
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- відповідати спектру ФСЗ напроксену.
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Е. Близько 2 мг субстанції розчиняють у 2 мл кисло-
ти сірчаної Р', з'являється жовте забарвлення. До
одержаного розчину додають 50 мг хлоралгідрату Р і
збовтують до розчинення; розчин забарвлюється в
оранжевий колір, Ідо переходить в оранжево-черво-
ний.
НАПРОКСЕН
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
Naproxenum
Прозорість розчину (2.2.1). 1.25 г субстанції розчиня-
ють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим
NAPROXEN розчинником до 25 мл. Одержаний розчин має бути
прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення


розчину, приготованого для випробування "Прозорість
розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон BY7.

Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +63° до +68.5°, у


перерахунку на суху речовину. 0.500 г субстанції роз-
СмН14О3 М.м. 230.3 чиняють у хлороформі Р і доводять об'єм розчину тим
самим розчинником до 25.0 мл.
Напроксен містить не менше 98.5 % і не більше
100.5 % (15)-2-(6-метоксинафт-2-іл)пропіонової кис- Супровідні домішки. Визначення проводять методом
лоти, у перерахунку на суху речовину. тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи як тонкий шар силікагель с^„ Р.
ВЛАСТИВОСТІ Випробовуваний розчин. 0.25 r субстанції розчиняють у
метаном Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого чинником до 5 мл.
кольору.
Розчин порівняння. 0.5 мл випробовуваного розчину
Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, роз- доводять метанолом /*до об'єму 100 мл.
чинний у 96 % спирті Р і у метанолі Р, помірно роз- На лінію старту хроматографічної пластинки нано-
чинний в ефірі Р. сять 10 мкл (500 мкг) випробовуваного розчину І
10 мкл (2.5 мкг) розчину порівняння. Пластинку
ІДЕНТИФІКАЦІЯ поміщають у камеру із сумішшю розчинників кисло-
та оцтова льодяна Р - тетрагідрофуран Р - толуол Р
Перша ідентифікація: А, В, D. (3:9:90). Коли фронт розчинників пройде 15 см від
Друга ідентифікація: А, В, С, Е. лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на
повітрі й переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- 254 нм.
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка
бування на чистоту".
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.5 %).
В. Температура плавлення (2.2.14). Від 154 °С до
158 °С.
Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %
С. 40.0 мг субстанції розчиняють у метанолі Р і дово- (20 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
100.0 мл. 10.0 мл одержаного розчину доводять мета- ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
нолом Рдо об'єму 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр
поглинання (2.2.25) одержаного розчину в області від Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
230 нм до 350 нм повинен мати чотири максимуми за 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
довжин хвиль 262 нм, 271 нм, 316 нм і 331 нм. Питомі 100 °С до 105 °С протягом 3 год.
показники поглинання у максимумах мають бути від
216 до 238, від 219 до 241, від 61 до 69 і від 79 до 87, Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1%. Визначення
відповідно. проводять з 1.0 г субстанції.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 417


Натрію дигідрофосфат дигідрат

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

0.200 г субстанції розчиняють у суміші 25 мл води Р і Розчин S. 10.0 г субстанції розчиняють у воді, вільній
75 мл метанолу Р і титрують 0.1 М розчином натрію від вуглецю діоксиду, Р, одержаній із води дистильова-
гідроксиду, використовуючи як індикатор 1 мл розчину ної Р, і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
фенолфталеїну Р. ком до 100 мл.
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо-
23.03 мг С14Н14О3. рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має


ЗБЕРІГАННЯ бути безбарвним.
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від рН (2.2.3). Від 4.2 до 4.5. До 5 мл розчину S додають
світла місці. 5 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р.

Відновлюючі речовини. До 5 мл розчину S додають


N
0.25 мл 0.02 М розчину калію перманганату і 5 мл кис-
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- лоти сірчаної розведеної Рі нагрівають у водяній бані
станція має витримувати вимоги статті (5.4). протягом 5 хв; розчин має зберегти слабко-червоне за-
барвлення.

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 2.5 мл роз-


чину S доводять водою Рдо об'єму 15 мл. Одержаний
розчин має витримувати випробування на хлориди.

НАТРІЮ ДИГІДРОФОСФАТ Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). До 5 мл


розчину S додають 0.5 мл кислоти хлористоводневої Р
ДИГІДРАТ і доводять водою дистильованою Р до об'єму 15 мл.
Одержаний розчин має витримувати випробування на
сульфати.
Natrii dihydrogenophosphas dihydricus
Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0002 % (2 ррт).
0.5 г субстанції мають витримувати випробування на
арсен.
SODIUM DIHYDROGEN PHOSPHATE DIHYDRATE
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 %
(10 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро-
NaH2PO4,2H2O M.M. 156.0 бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
Натрію дигідрофосфат дигідрат містить не менше
98.0 % і не більше 100.5 % NaH2PO4, у перерахунку на Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 10 мл роз-
суху речовину. чину S мають витримувати випробування на залізо.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Від 21.5 % до


ВЛАСТИВОСТІ 24.0 %. 0.50 г субстанції сушать при температурі 1 ЗО °С.

Опис. Порошок білого кольору або безбарвні кристали.


КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, дуже ма-
ло розчинний у 96 % спирті Р. 2.500 г субстанції розчиняють у 40 мл води Р\ титрують
1 М розчином натрію гідроксиду, вільним від карбо-
натів, потенціометричне (2.2.20).
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
1 мл / М розчину натрію гідроксиду відповідає 0.120 г
NaH2PO4.
А. Розчин S, приготований, як зазначено в розділі
"Випробування на чистоту", має слабкокислу реакцію
(2.2.4). ЗБЕРІГАННЯ
У щільно закупореному контейнері.
В. Розчин S дає реакцію на фосфати (2.3.1).
__________________________N
С. Розчин S, попередньо нейтралізований розчином
100 г/л калію гідроксиду Р, дає реакцію (а) на натрій Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
(2.3.1). станція має витримувати вимоги статті (5.4).

418 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Натрію диклофенак

НАТРІЮ ДИКЛОФЕНАК диклофенаку і 25 мкг індометацину) розчину


порівняння (Ь). Пластинку поміщають у камеру із
сумішшю розчинників розчин аміаку концентрова-
Diclofenacum natricum ний Р - метанол Р - етилацетат Р (10:10:80). Коли
фронт розчинників пройде 10 см від лінії старту, плас-
тинку виймають із камери, сушать на повітрі й пере-
глядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.
SODIUM DICLOFENAC
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
COONa матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за
розміром.
^-^NH Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві
чітко розділені плями.
С. Близько 10 мг субстанції розчиняють у 10 мл 96 %
спирту Р. До 1 мл одержаного розчину додають 0.2 мл
C14H10Cl2NNaO2 M.M. 318.1 свіжоприготованої суміші рівних об'ємів розчину 6 г/л
калію фериціаніду Р і розчину 9 г/л заліза(ІІІ) хлори-
Натрію диклофенак містить не менше 99.0 % і не ду Р. Розчин витримують протягом 5 хв у захищеному
більше 101.0 % натрію 2-[(2,6-дихлорфеніл)аміно]- від світла місці, додають 3 мл розчину 10 г/л кислоти
феніл]ацетату, у перерахунку на суху речовину. хлористоводневої Р і витримують протягом 15 хв у за-
хищеному від світла місці; розчин поступово забарв-
люється у синій колір і утворюється синій осад.
ВЛАСТИВОСТІ
D. 60 мг субстанції розчиняють у 0.5 мл метанолу Р і
Опис. Кристалічний порошок білого або білого з жов- додають 0.5 мл води Р. Розчин дає реакцію (Ь) на
тавим відтінком кольору, мало гігроскопічний. натрій (2.3.1).

Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, легко роз-


ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
чинний у метанолі Р, розчинний у 96 % спирті Р, ма-
ло розчинний в ацетоні Р, практично не розчинний в
Прозорість розчину (2.2.1). 1.25 г субстанції розчиня-
ефірі Р.
ють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим
(Плавиться при температурі близько 280 °С із розкла- розчинником до 25.0 мл. Одержаний розчин має бути
данням). прозорим.

Кольоровість розчину. Оптична густина (2.2.25) розчи-


ІДЕНТИФІКАЦІЯ ну, приготованого для випробування "Прозорість роз-
чину", виміряна за довжини хвилі 440 нм, не має пере-
Перша ідентифікація: А, D. вищувати 0.05.
Друга ідентифікація: В, С, D.
Супровідні домішки. Визначення проводять методом
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- рідинної хроматографії (2.2.29).
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
ФСЗ натрію диклофенаку. Випробовуваний розчин. 50.0 мг субстанції розчиняють
у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
В. Визначення проводять методом тонкошарової хро- чинником до 50.0 мл.
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар Розчин порівняння (а). 2.0 мл випробовуваного розчину
силікагель GF^ P. доводять метанолом Рдо об'єму 100.0 мл. 1.0 мл одер-
Випробовуваний розчин. 25 мг субстанції розчиняють в жаного розчину доводять метанолом Р до об'єму
метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- 10.0 мл.
чинником до 5 мл. Розчин порівняння (Ь). 1.0 мг ФСЗ домішки А диклофе-
Розчин порівняння (а). 25 мг ФСЗ натрію диклофенаку наку розчиняють у метанолі Р, додають 1.0 мл випро-
розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим бовуваного розчину і доводять об'єм розчину метано-
самим розчинником до 5 мл. лом РЦ.О 200.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 10 мг ФСЗ індометацину розчи- Хроматографування проводять на рідинному хрома-
няють у розчині порівняння (а) і доводять об'єм роз- тографі з УФ-детектором за таких умов:
чину тим самим розчинником до 2 мл. — колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х 4.6 мм,
заповнена силікагелем октилсилільним ендкепова-
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять ним для хроматографії Р з розміром часток
5 мкл (25 мкг) випробовуваного розчину, 5 мкл 5 мкм;
(25 мкг) розчину порівняння (а) і 5 мкл (25 мкг натрію — рухома фаза: суміш рівних об'ємів розчину 1 г/л кис-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 419


Натрію метабісульфіт

лоти фосфорної Р і розчину 1.6 г/л натрію дигідро-


фосфату Р, рН якого доведено до 2.5, - метанол Р
(34:66);
— швидкість рухомої фази 1 мл/хв;
— детектування за довжини хвилі 254 нм.
Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (Ь).
При хроматографуванні за зазначених умов часи утри-
мування піків мають бути: диклофенаку — близько
25 хв і домішки А диклофенаку — близько 12 хв. Чут-
ливість системи регулюють таким чином, щоб висота
піків становила не менше 50 % шкали реєструючого
пристрою. Час хроматографування має бути у 1.5 рази В. 2-[(2,6-дихлорфеніл)аміно]бензальдегід,
більше часу утримування диклофенаку.
Хроматографічна система вважається придатною, як-
що коефіцієнт розділення піка диклофенаку і піка
домішки А диклофенаку на хроматограмі розчину
порівняння (Ь) становить не менше 6.5.
Поперемінне хроматографують 20 мкл випробовувано-
го розчину і 20 мкл розчину порівняння (а).
На хроматограмі випробовуваного розчину площа
будь-якого піка, крім основного, не має перевищува- С. [2-[(2,6-дихлорфеніл)аміно]феніл]метанол,
ти площу основного піка на хроматограмі розчину
порівняння (а) (0.2 %); сума площ усіх піків, крім ос- COzH
новного, не має перевищувати 2.5 площі основного
піка на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.5 %).
Не враховують піки, площа яких становить менше
0.25 площі основного піка на хроматограмі розчину
порівняння (а).

Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.001 %


(10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу- D. 2-[2-[(2-бром-6-хлорфеніл)аміно]феніл]оцтова
вання на важкі метали. Еталон готують із використан- кислота,
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
100 °С до 105 °С протягом 3 год.
Е. індолін-2-он.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
N
0.250 г субстанції розчиняють у ЗО мл кислоти оцтової
льодяної Р і титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
потенціометрично (2.2.20). станція має витримувати вимоги статті (5.4).
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної Р відповідає
31.81 мг C14H10Cl2NNaO2.

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному контейнері, у захищеному від НАТРІЮ МЕТАБІСУЛЬФІТ


світла місці.

Natrii metabisulfis
ДОМІШКИ

SODIUM METABISULPHITE

СІ
Na2S205 М.м. 190.1
Натрію метабісульфіт (натрію дисульфіт) містить не
А. 1 -(2,6-дихлорфеніл)індолін-2-он, менше 95.0 % і не більше 100.5 % Na2S2O5.

420 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Натрію тетраборат

ВЛАСТИВОСТІ ної Р і титрують 0.1 М розчином натрію тіосульфату,


використовуючи наприкінці титрування як індикатор
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого 1 мл розчину крохмалю Р.
кольору або безбарвні кристали.
1 мл 0.05 М розчину йоду відповідає 4.753 мг Na2S2O5.
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, мало розчин-
ний у 96 % спирті Р. ЗБЕРІГАННЯ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ У щільно закупореному контейнері, у захищеному від


світла місці.
А. Субстанція має відповідати вимогам випробування
"рН", зазначеним у розділі "Випробування на чистоту". N

В. До 0.4 мл розчину калію йодиду йодованого Р дода- Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
ють 8 мл води дистильованої Р і 1 мл розчину S, розве- станція має витримувати вимоги статті (5.4).
деного в 10 разів водою дистильованою Р; одержаний
розчин безбарвний і дає реакцію (а) на сульфати
(2.3.1).

С. Розчин S дає реакцію (а) на натрій (2.3.1).


НАТРІЮ ТЕТРАБОРАТ
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
Вогах
Розчин S. 5.0 г субстанції розчиняють у воді, вільній від
вуглецю діоксиду,Р, приготованій із води дистильова-
ної Р, і доводять тим самим розчинником до 100 мл.
БОКАХ
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має Na2B4O7,10H2O М.м. 381.4
бути безбарвним.
Натрію тетраборат містить не менше 99.0 % і не
рН (2.2.3). Від 3.5 до 5.0. Вимірюють рН розчину S. більше 103.0 % динатрію тетраборату декагідрату.

Тіосульфати. До 5 мл розчину S додають 5 мл кислоти ВЛАСТИВОСТІ


хлористоводневої розведеної Р; розчин має залишатися
прозорим (2.2.1) протягом не менше 15 хв. Опис. Кристалічний порошок білого кольору, або без-
барвні кристали, або кристалічна маса. Вивітрюється
Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0005 % (5 ррт). У на повітрі.
чашці змішують 0.20 г субстанції з 2 мл води Р і крап-
лями додають 1.5 мл кислоти азотної Р. Суміш упарю- Розчинність. Розчинний у воді Р, дуже легко розчин-
ють насухо на водяній бані, потім нагрівають на по- ний у киплячій воді Р, легко розчинний у гліцерині Р.
лум'ї до припинення виділення парів. Одержаний за-
лишок розчиняють у 25 мл води Р. Розчин має витри-
мувати випробування на арсен. ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.002 % А. До 1 мл розчину S, приготованого, як зазначено в
(20 ррт). 40 мл розчину S поміщають у кварцовий ти- розділі "Випробування на чистоту", додають 0.1 мл
гель, додають 10 мл кислоти хлористоводневої Р і упа- кислоти сірчаної Р, 5 мл метанолу Р і підпалюють; по-
рюють насухо. Одержаний залишок розчиняють у лум'я має зелену облямівку.
19 мл води Р і додають 1 мл розчину 40 г/л натрію
фториду Р. 12 мл розчину мають витримувати випро- В. До 5 мл розчину S додають 0.1 мл розчину фенол-
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис- фталеїну Р; з'являється червоне забарвлення. При до-
танням еталонного розчину свинцю (2 ррт Pb) P. даванні 5 мл гліцерину (85 %) Р забарвлення зникає.

Залізо (2.4.9). Не більше 0.002 % (20 ррт). 10 мл роз- С. Розчин S дає реакцію на натрій (2.3.1).
чину S мають витримувати випробування на залізо.
ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Розчин S. 4.0 г субстанції розчиняють у воді, вільній від
0.200 г субстанції розчиняють у 50.0 мл 0.05 М розчину вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са-
йоду, додають 5 мл кислоти хлористоводневої розведе - мим розчинником до 100 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 421


Натрію фторид

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо- НАТРІЮ ФТОРИД


рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має Natrii fluoridum


бути безбарвним.

рН (2.2.3). Від 9.0 до 9.6. Вимірюють рН розчину S.


SODWM FL UORIDE
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.005 % (50 ррт). 15 мл
розчину S мають витримувати випробування на суль-
NaF M.M. 41.99
фати. Еталон готують із використанням 3 мл еталон-
ного розчину сульфату (10ррт SO^) Р\ 12 мл води дис- Натрію фторид містить не менше 98.5 % і не більше
тильованої Р. 100.5 % NaF, у перерахунку на суху речовину.
Амонію солі (2.4.1). Не більше 0.001 % (10 ррт). 6 мл
розчину S доводять водою РПО об'єму 14 мл. Одержа- ВЛАСТИВОСТІ
ний розчин має витримувати випробування на амонію
солі. Еталон готують із використанням 2.5 мл еталон- Опис. Порошок білого кольору або безбарвні кристали.
ного розчину амонію (1 ррт NH^ /Ч 7.5 мл води Р.
Розчинність. Розчинний у воді Р, практично не роз-
Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0005 % (5 ррт). чинний у 96 % спирті Р.
5 мл розчину S мають витримувати випробування на
арсен.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Кальцій (2.4.3). Не більше 0.01 % (100 ррт). 15 мл роз-
чину S мають витримувати випробування на кальцій. А. До 2 мл розчину S, приготованого, як зазначено в
Еталон готують із використанням 6 мл еталонного роз- розділі "Випробування на чистоту", додають 0.5 мл
чину кальцію (10ррт Са) Р і 9 мл води дистильованої Р. розчину кальцію хлориду Р; утворюється білий геле-
подібний осад, що розчиняється при додаванні 5 мл
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.0025 % розчину заліза(ПІ) хлориду Р1.
(25 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро-
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис- В. До близько 4 мг субстанції додають суміш 0.1 мл
танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P. розчину алізарину S Р і 0.1 мл розчину цирконілу нітра-
ту Р\ перемішують; забарвлення розчину змінюється
від червоного до жовтого.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
С. Розчин S дає реакцію (а) на натрій (2.3.1).
20 г маніту Р розчиняють у 100 мл води Р, якщо не-
обхідно, нагрівають, охолоджують, додають 0.5 мл роз-
чину фенолфталеїну Р і нейтралізують 0.1 М розчином ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
натрію гідроксиду до одержання рожевого забарвлен-
ня. До одержаного розчину додають 3.00 г субстанції, Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють без нагрівання у
воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм
нагрівають до повного розчинення, охолоджують і ти-
розчину тим самим розчинником до 100 мл.
трують / М розчином натрію гідроксиду до повторної
появи рожевого забарвлення. Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.
1 мл / М розчину натрію гідроксиду відповідає 0.1907 г
Na2B4O7,10H2O. Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має
бути безбарвним.

ЗБЕРІГАННЯ Кислотність або лужність. 2.5г калію нітрату Р розчи-


няють у 40 мл розчину S і доводять об'єм розчину во-
У щільно закупореному контейнері. дою, вільною від вуглецю діоксиду, Р до 50 мл. Одержа-
ний розчин охолоджують до температури О °С і дода-
ють 0.2 мл розчину фенолфталеїну Р. Якщо розчин без-
N барвний, при додаванні не більше 1.0 мл 0.1 М розчину
натрію гідроксиду має з'являтися червоне забарвлення
Карбонати і гідрокарбонати. 1 г субстанції розчиняють і зберігатися протягом не менше 15 с. Якщо розчин за-
у 20 мл води Р. 5 мл одержаного розчину поміщають у барвлений у червоний колір, забарвлення розчину має
пробірку, додають 1 мл З М розчину кислоти хлористо- змінитися при додаванні не більше 0.25 мл 0.1 М роз-
водневої Р; не має спостерігатися виділення бульба- чину кислоти хлористоводневої.
шок газу.
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 10 мл роз-
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- чину S доводять водою Р цю об'єму 15 мл. Одержаний
станція має витримувати вимоги статті (5.4). розчин має витримувати випробування на хлориди.

422 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Натрію цитрат

Фторосилікати. Нейтралізований розчин, одержаний у ВЛАСТИВОСТІ


випробуванні "Кислотність або лужність", нагрівають
до кипіння. Гарячий розчин титрують 0.1 М розчином Опис. Кристалічний порошок або гранульовані крис-
натрію гідроксиду; червоне забарвлення розчину з'яв- тали білого кольору, злегка розпливаються у вологому
ляється при додаванні не більше 0.75 мл 0.1 М розчину повітрі.
натрію гідроксиду.
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, практично не
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.02 % (200 ррт). 0.25 г розчинний у 96 % спирті Р.
субстанції розчиняють у 10 мл насиченого розчину
кислоти борної Р у воді дистильованій Р, додають 5 мл
води дистильованої Р і 0.6 мл кислоти хлористоводне- ІДЕНТИФІКАЦІЯ
вої Р1. Одержаний розчин має витримувати випробу-
вання на сульфати. Еталон готують, змішуючи 0.6 мл А. До 1 мл розчину S, приготованого, як зазначено в
кислоти хлористоводневої Р1, 5 мл еталонного розчину розділі "Випробування на чистоту", додають 4 мл во-
сульфату (10 ррт SO^) Р і 10 мл насиченого розчину ди Р. Одержаний розчин дає реакцію на цитрати
кислоти борної Р у воді дистильованій Р. (2.3.1).
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше В. 1 мл розчину S дає реакцію (а) на натрій (2.3.1).
0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі 130 °С
протягом 3 год.
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Розчин S. 10.0 г субстанції розчиняють у воді, вільній
До 80.0 мг субстанції додають суміш 5 мл оцтового від вуглецю діоксиду, Р, приготованій із води дистильо-
ангідриду Р і 20 мл кислоти оцтової безводної Р, ваної Р, і доводять об'єм розчину до 100 мл тим самим
нагрівають до розчинення. Після охолодження до розчинником.
одержаної суміші додають 20 мл діоксану Р і титрують
0.1 М розчином кислоти хлорної по появи зеленого за- Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.
барвлення, використовуючи як індикатор 0.1 мл роз-
чину кристалічного фіолетового Р. Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має
Паралельно проводять контрольний дослід. бути безбарвним.
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 4.199 мг Кислотність або лужність. До 10 мл розчину S додають
NaF.
0.1 мл розчину фенолфталеїну Р; забарвлення розчину
має змінитися при додаванні не більше 0.2 мл 0.1 М
ЗБЕРІГАННЯ розчину кислоти хлористоводневої або 0.1 М розчину
натрію гідроксиду.
У щільно закупореному контейнері.
Речовини, що легко обвуглюються. До 0.20 г здрібненої
__________________________N субстанції додають 10 мл кислоти сірчаної Р, нагріва-
ють у водяній бані при температурі (90±1) °С протя-
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- гом 60 хв і швидко охолоджують. Забарвлення одержа-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). ного розчину має бути не інтенсивнішим за еталон Y2
або GY2 (2.2.2, метод II).

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.005 % (50 ррт). 10 мл роз-


чину S доводять водою />до об'єму 15 мл. Одержаний
розчин має витримувати випробування на хлориди.
НАТРІЮ ЦИТРАТ Оксалати. Не більше 0.03 % (300 ррт). 0.50 г суб-
станції розчиняють у 4 мл води Р, додають 3 мл кисло-
ти хлористоводневої Р, 1 г цинку Р гранульованого і
Natrii citras нагрівають на водяній бані протягом 1 хв. Витримують
протягом 2 хв, рідину зливають у пробірку, що містить
0.25 мл розчину 10 г/л фенілгідразину хлористоводне-
SODIUMCITRATE вого Р'\ нагрівають до кипіння. Швидко охолоджують,
поміщають у мірний циліндр, додають рівний об'єм
кислоти хлористоводневої Р і 0.25 мл розчину калію фе-
C6H5Na307,2H20 М.м. 294.1 риціаніду Р, збовтують і витримують протягом ЗО хв.
Рожеве забарвлення розчину має бути не інтен-
Натрію цитрат містить не менше 99.0 % і не більше сивнішим за еталон, приготований аналогічно до ви-
101.0% тринатрію 2-гідроксипропан-1,2,3-трикар- пробовуваного розчину із використанням 4 мл розчи-
боксилату, у перерахунку на безводну речовину. ну 50 мг/л щавлевої кислоти Р.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 423


Нікотинамід

Сульфати (2.4.13). Не більше 0.015% (150 ррт). До НІКОТИНАМІД


10 мл розчину S додають 2 мл кислоти хлористоводне-
вої Р1 і доводять об'єм розчину водою дистильованою
/'до 15 мл. Одержаний розчин має витримувати ви- Nicotinamidum
пробування на сульфати.

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 %


(10 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро- NICOTINAMIDE
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис- ,N
танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
,NH2
Вода (2.5.12). Від 11.0 % до 13.0 %. Визначення прово-
дять з 0.300 г субстанції напівмікрометодом. Після до-
давання субстанції перед титруванням розчин пе- о
ремішують протягом 15 хв.
C6H6N20 М.м. 122.1
Пірогени (2.6.8). Якщо субстанція призначена для ви-
робництва парентеральних лікарських засобів вели- Нікотинамід містить не менше 99.0 % і не більше
ких об'ємів, вона має витримувати випробування на 101.0 % піридин-3-карбоксаміду, у перерахунку на су-
ху речовину.
пірогени. Уводять на 1 кг маси кролика 10 мл свіжо-
приготованого розчину, що містить 10.0 мг/мл суб-
станції і 7.5 мг вільного від пірогенів кальцію хлориду Р ВЛАСТИВОСТІ
у воді для ін 'єкцій Р.
Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без-
барвні кристали.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Розчинність. Легко розчинний у воді Р і етанолі Р.
0.150г субстанції розчиняють у 20 мл кислоти оцтової
безводної Р, нагріваючи до температури близько 50 °С,
залишають до охолодження і титрують 0.1Мрозчином ІДЕНТИФІКАЦІЯ
кислоти хлорної по появи зеленого забарвлення, вико-
ристовуючи як індикатор 0.25 мл розчину нафтолбен- Перша ідентифікація: А, В.
зеїну Р. Друга ідентифікація: А, С, D.
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 8.602 мг
C6H5Na307. А. Температура плавлення (2.2.14). Від 128 °С до 131 °С.

В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-


ЗБЕРІГАННЯ станції має відповідати спектру ФСЗ нікотинаміду.

У повітронепроникному контейнері. С. 0.1 г субстанції кип'ятять з 1 мл розчину натрію


гідроксиду розведеного Р; виділяється аміак, що вияв-
__________________________N ляється за запахом.

Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- D. 2 мл розчину S, приготованого, як зазначено в


станція має витримувати вимоги статті (5.4). розділі "Випробування на чистоту", доводять во-
дою />до об'єму 100 мл. До 2 мл одержаного розчину
Якщо субстанція призначена для виробництва парен- додають 2 мл розчину ціаноброміду Р і 3 мл розчину
25 г/л аніліну Р і струшують; з'являється жовте за-
теральних лікарських засобів, вона має витримувати
барвлення.
такі випробування:

Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0001 % (1 ррт). ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ


10 мл розчину S мають витримувати випробування на
арсен. Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са-
Кальцій (2.4.3). Не більше 0.03 % (300 ррт). 3.3 мл роз- мим розчинником до 50 мл.
чину S доводять водою дистильованою Р до об'єму
15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу- Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо-
вання на кальцій. рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення


розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон BY7.

рН (2.2.3). Від 6.0 до 7.5. Вимірюють рН розчину S.

424 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Нітразепам

Супровідні домішки. Визначення проводять методом НІТРАЗЕПАМ


тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.
Випробовуваний розчин. 0.4 г субстанції розчиняють у Nitrazepamum
суміші рівних об'ємів 96 % спирт Р - вода Р і доводять
об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до
5.0 мл. NITRAZEPAM
Розчин порівняння. 0.5 мл випробовуваного розчину
доводять сумішшю рівних об'ємів 96 % спирт Р - во-
да Рдо об'єму 200 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
5 мкл (400 мкг) випробовуваного розчину і 5 мкл
(1 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають у
камеру із сумішшю розчинників вода Р - етанол Р -
хлороформ Р (4:45:48). Коли фронт розчинників прой-
де 10 см від лінії старту, пластинку виймають із каме-
ри, сушать на повітрі й переглядають в УФ-світлі за C15HnN303 М.м. 281.3
довжини хвилі 254 нм.
Нітразепам містить не менше 99.0 % і не більше
На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка 101.0 % 7-нітро-5-феніл-1,3-дигідро-2Я-1,4-бензо-
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за діазепін-2-ону, у перерахунку на суху речовину.
пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.25 %).

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.003 % ВЛАСТИВОСТІ


(ЗО ррт). 12 мл розчину S доводять водою РД.О об'єму
18 мл. 12 мл одержаного розчину мають витримувати Опис. Кристалічний порошок жовтого кольору.
випробування на важкі метали. Еталон готують із ви-
користанням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P. Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, мало
розчинний у 96% спирті Р, ефірі Р.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
0.5%. 1.00 г субстанції сушать у вакуумі протягом
18год. ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення Перша ідентифікація: А, С.


проводять з 1.0 г субстанції. Друга ідентифікація: А, В, D, Е.

А. Температура плавлення (2.2.14). Від 226 °С до 230 °С.


КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
В. Розчини готують у захищеному від світла місці й
0.250 г субстанції розчиняють у 20 мл кислоти оцтової вимірюють оптичне поглинання розчинів відразу після
безводної Р, якщо необхідно, злегка нагріваючи, дода- приготування.
ють 5 мл оцтового ангідриду Р\ титрують 0.1 Мрозчи-
25.0 мг субстанції розчиняють у розчині 5 г/л кислоти
ном кислоти хлорної до появи зеленувато-синього за- сірчаної Р у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим
барвлення, використовуючи як індикатор розчин кри- самим розчинником до 250.0 мл. 5.0 мл одержаного
сталічного фіолетового Р. розчину доводять розчином 5 г/л кислоти сірчаної Р у
І м л 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 12.21 мг метанолі /"до 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр по-
C6H6N20. глинання (2.2.25) одержаного розчину в області від
230 нм до 350 нм повинен мати максимум за довжини
__________________________N хвилі 280 нм. Питомий показник поглинання у макси-
мумі має бути від 890 до 950.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції має відповідати спектру ФСЗ нітразепаму.
ЗБЕРІГАННЯ D. Близько 20 мг субстанції розчиняють у суміші 5 мл
кислоти хлористоводневої Р і 10 мл води Р. Кип'ятять
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від протягом 5 хв, охолоджують, додають 2 мл розчину
світла місці. 1 г/л натрію нітриту Р\ витримують протягом 1 хв. До
одержаного розчину додають 1 мл розчину 5 г/л суль-
фамінової кислоти Р, перемішують, витримують про-
тягом 1 хв і додають 1 мл розчину 1 г/л нафтилети-
лендіаміну дигідрохлориду Р; розчин забарвлюється в
червоний колір.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 425


Нітрофурал

Е. Близько 10 мг субстанції розчиняють, якщо не- КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ


обхідно нагріваючи, у 1 мл метанолу Р, додають
0.05 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р; роз- 0.250 г субстанції розчиняють у 25 мл оцтового
чин забарвлюється у червоний колір. ангідриду Рі титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної
потенціометрично (2.2.20).
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 28.13 мг
C15HnN303.
Супровідні домішки. Випробування проводять у захище-
ному від світла місці.
ЗБЕРІГАННЯ
Визначення проводять методом тонкошарової хрома-
тографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
силікагель GF2^ P. світла місці.
Випробовуваний розчин. 0.2 г субстанції розчиняють в
ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим самим розчин- ДОМІШКИ
ником до 10 мл. Готують розчин безпосередньо перед
використанням. А. 3-аміно-6-нітро-4-фенілхінол-2-он,
Розчин порівняння (а). 10 мг амінонітробензофенону Р В. 2-аміно-5-нітробензофенон.
розчиняють в ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим
самим розчинником до 100 мл. 10 мл одержаного роз- __________________________N
чину доводять ацетоном Рцо об'єму 50 мл.
Розчин порівняння (Ь). 10 мг ФСЗ домішки А нітразепа- Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
му розчиняють в ацетоні Р і доводять об'єм розчину
тим самим розчинником до 100 мл. 10 мл одержаного
розчину доводять ацетоном Рцо об'єму 50 мл.
Розчин порівняння (с). 1 мл випробовуваного розчину
доводять ацетоном Рдо 20 мл. 1 мл одержаного розчи-
ну доводять ацетоном Р по об'єму 50 мл. НІТРОФУРАЛ
Налінію старту хроматографічної пластинки наносять
10 мкл (200 мкг) випробовуваного розчину, 10 мкл Nitrofuralum
(0.2 мкг) розчину порівняння (а), 10 мкл (0.2 мкг) роз-
чину порівняння (Ь) і 10 мкл (0.2 мкг) розчину порів-
няння (с). Пластинку поміщають у камеру із сумішшю
розчинників етилацетат Р - нітрометан Р(\5:5). Ко- NITROFURAL
ли фронт розчинників пройде 12 см від лінії старту,
пластинку виймають із камери, сушать на повітрі й пе-
реглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм. 0,N CH=N- -NH- -NH,
На хроматограмі випробовуваного розчину пляма,
відповідна амінонітробензофенону, не має бути інтен- \\ //
сивнішою за пляму на хроматограмі розчину C6H6N404 M.M. 198.1
порівняння (а) (0.1 %); пляма, відповідна домішці А
нітразепаму, не має бути інтенсивнішою за пляму на Нітрофурал містить не менше 97.0 % і не більше
хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.1 %); будь- 103.0 % 5-нітро-2-фуральдегіду семикарбазону, у пе-
яка пляма, крім основної і плям, відповідних рерахунку на суху речовину.
амінонітробензофенону і домішці А нітразепаму, не
має бути інтенсивнішою за пляму на хроматограмі ВЛАСТИВОСТІ
розчину порівняння (с) (0.1 %).
Опис. Кристалічний порошок жовтого або коричню-
Важкі метали (2.4.8, метод D). Не більше 0.002 % вато-жовтого кольору.
(20 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу-
вання на важкі метали. Еталон готують із використан- Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, мало роз-
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10ррт Pb) P. чинний у 96% спирті Р, практично не розчинний в
ефірі Р.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
0.5 %. 1.00 г субстанції сушать при температурі від
100 °С до 105 °С протягом 4 год. ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 Визначення Перша ідентифікація: В.


проводять з 1.0 г субстанції. Друга ідентифікація: А, С, D.

426 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Нітрофурал

А. Випробування проводять у захищеному від яскравого дять об'єм розчину рухомою фазою до 100 мл. 5 мл
світла місці. одержаного розчину доводять рухомою фазою до
об'єму 100 мл.
Ультрафіолетовий спектр поглинаня (2.2.25) розчину,
приготованого, як зазначено в розділі "Кількісне ви- Хроматографування проводять на рідинному хрома-
значення", в області від 220 нм до 400 нм повинен ма- тографі з УФ-детектором за таких умов:
ти два максимуми за довжин хвиль 260 нм і 375 нм. — колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х 4.6 мм,
Відношення оптичної густини в максимумі за довжини заповнена силікагелем октадецилсилільним для
хвилі 375 нм до оптичної густини в максимумі за до- хроматографії РІ розміром часток 5 мкм;
вжини хвилі 260 нм має бути від 1.15 до 1.30. — рухома фаза: ацетонітрил Р - вода Р (40:60);
— швидкість рухомої фази 1 мл/хв;
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- — детектування за довжини хвилі 310 нм.
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (а).
ФСЗ нітрофуралу. Чутливість реєструючого пристрою регулюють таким
чином, щоб висота основного піка становила не мен-
С. Визначення проводять методом тонкошарової хро-
ше 50 % шкали реєструючого пристрою.
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
силікагель с Р. Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (Ь).
Хроматографічна система вважається придатною, як-
Випробовуваний розчин. 10 мг субстанції розчиняють у
що коефіцієнт розділення піків нітрофурантоїну й
метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
нітрофуралу становить не менше 2.0.
чинником до 10 мл.
Поперемінне Хроматографують 20 мкл випробовува-
Розчин порівняння. 10 мг ФСЗ нітрофуралу розчиняють ного розчину і 20 мкл розчину порівняння (а). Час
у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- хроматографування має бути в 10 разів більше часу
чинником до 10 мл. утримування нітрофуралу, що становить близько 3 хв.
Налінію старту хроматографічної пластинки наносять На хроматограмі випробовуваного розчину площа
5 мкл (5 мкг) випробовуваного розчину, 5 мкл (5 мкг) будь-якого піка, крім основного, не має перевищува-
розчину порівняння. Пластинку поміщають у камеру ти площу основного піка на хроматограмі розчину
із сумішшю розчинників метанол Р - нітрометан Р порівняння (а) (0.5 %); сума площ усіх піків, крім ос-
(10:90). Коли фронт розчинників пройде 15см від лінії новного, не має перевищувати 2 площі основного піка
старту, пластинку виймають із камери, сушать на на хроматограмі розчину порівняння (а) (1.0 %). Не
повітрі й обприскують розчином фенілгідразину гідро- враховують піки, площа яких становить менше 0.05
хлориду Р. площі основного піка на хроматограмі розчину порів-
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв- няння (а).
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
матограмі розчину порівняння, що відповідає їй за Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
розміром і забарвленням. 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
100 °С до 105 °С.
D. Близько 1 мг субстанції розчиняють у 1 мл диме-
тилформаміду Р і додають 0.1 мл розчину калію гідро- Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
ксиду спиртового Р; з'являється фіолетово-червоне за- проводять з 1.0 г субстанції.
барвлення.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
Випробування проводять у захищеному від яскравого
рН (2.2.3). Від 5.0 до 7.0. До 1.0 г субстанції додають світла місці.
100 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р, збовтують і
фільтрують. 60.0 мг субстанції розчиняють у 20 мл диметилфор-
маміду Р і доводять об'єм розчину водою Р до 500.0 мл.
Супровідні домішки. Визначення проводять методом 5.0 мл одержаного розчину доводять водою /'до об'єму
рідинної хроматографії (2.2.29). 100.0 мл. Аналогічно готують розчин порівняння із ви-
користанням 60.0 мг ФСЗ нітрофуралу.
Випробовуваний розчин. 0.10 г субстанції розчиняють у
Оптичну густину (2.2.25) одержаних розчинів вимірю-
рухомій фазі й доводять об'єм розчину рухомою фа-
ють у максимумі за довжини хвилі 375 нм.
зою до 100.0 мл.
Вміст CjH6N4O4 розраховують, виходячи зі значень
Розчин порівняння (а). 10.0 мг (5-нітро-2-фурил)мети- оптичних густин і концентрацій розчинів.
лен діацетату /'розчиняють у рухомій фазі й доводять
об'єм розчину рухомою фазою до 20.0 мл. 1.0 мл одер-
жаного розчину доводять рухомою фазою до об'єму ЗБЕРІГАННЯ
100.0 мл.
Розчин порівняння (Ь). 10 мг ФСЗ нітрофуралу і 10 мг У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
нітрофурантоїну Р розчиняють у рухомій фазі й дово- світла місці.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

і
427
Нітрофурал

ДОМІШКИ N

г\
O2N/X0/^CH= N——N= CH^^O^^^NC^
г\ ФУРАЦИЛІН
А. 5-нітро-2-фуральдегід азин, Furacilinum
О При проведенні випробування "рН", зазначеного у
розділі "Випробування на чистоту", суспензію суб-
/~\ /О—С-СНз станції збовтують протягом 15хв.
ч
O2N сн
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
О——С—СН 3 станція має витримувати вимоги статті (5.4).

В. (5-нітро-2-фурил)метилен діацетат.

428 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Оксазепам

О
ОКСАЗЕПАМ поглинання в максимумі за довжини хвилі 229 нм має
бути від 1220 до 1300.

Oxazepamum В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-


станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
ФСЗ оксазепаму.
OXAZEPAM С. Хроматограми, одержані при випробуванні "Су-
провідні домішки", переглядають в УФ-світлі за до-
вжини хвилі 254 нм. На хроматограмі випробовувано-
го розчину (Ь) має виявлятися основна пляма на рівні
основної плями на хроматограмі розчину порів-
няння (а), відповідна їй за розміром.

D. Близько 20 мг субстанції розчиняють у суміші 5 мл


кислоти хлористоводневої РІ 10 мл води Р. Кип'ятять
протягом 5 хв і охолоджують. До одержаного розчину
додають 2 мл розчину 1 г/л натрію нітриту Р і витри-
мують протягом 1 хв. Додають 1 мл розчину 5 г/л кис-
C15HUC1N202 М.м. 286.7 лоти сульфамінової Р, перемішують, витримують про-
тягом 1 хв і додають 1 мл розчину 1 г/л нафтилети-
Оксазепам містить не менше 98.5 % і не більше 101.0 % лендіаміну дигідрохлориду Р; розчин забарвлюється в
7-хлор-3-гідрокси-5-феніл-1,3-дигідро-2Я-1,4-бен- червоний колір.
зодіазепін-2-ону, у перерахунку на суху речовину.

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
ВЛАСТИВОСТІ
Супровідні домішки. Випробування проводять у захище-
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого ному від світла місці.
кольору.
Визначення проводять методом тонкошарової хрома-
Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, мало тографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
розчинний у 96% спирті Р і метиленхлориді Р. підхожий силікагель із флуоресцентним індикатором з
оптимальною інтенсивністю поглинання за довжини
хвилі 254 нм. Перед використанням пластинку проми-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ вають метанолом Р. Коли фронт розчинника пройде
17 см від лінії старту, пластинку виймають із камери І
Перша ідентифікація: В, С. сушать на повітрі, потім при температурі від
Друга ідентифікація: А, С, D. 100 °С до 105 °С протягом ЗО хв.

А. Розчини готують у захищеному від світла місці й Випробовуваний розчин (а). 50 мг субстанції розчиня-
вимірюють оптичне поглинання розчинів відразу після ють в ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим самим
приготування. розчинником до 10 мл.

20.0 мг субстанції розчиняють у 96 % спирті Р і дово- Випробовуваний розчин (Ь). 2 мл випробовуваного роз-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до чину (а) доводять ацетоном /'до об'єму 10 мл.
100.0 мл. 10.0 мл одержаного розчину доводять Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ оксазепаму розчиня-
96 % спиртом Рдо об'єму 50.0 мл (розчин А). 10.0 мл ють в ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим самим
розчину А доводять 96% спиртом Рдо об'єму 100.0 мл розчинником до 10 мл.
(розчин В). Ультрафіолетовий спектр поглинання
(2.2.25) розчину А в області від 300 нм до 350 нм Розчин порівняння (Ь). 10 мг ФСЗ оксазепаму і 10 мг
повинен мати максимум за довжини хвилі 316 нм. ФСЗ бромазепаму розчиняють в ацетоні Р і доводять
об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.
Ультрафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) розчи-
ну В в області від 220 нм до 250 нм повинен мати мак- Розчин порівняння (с). 1 мл розчину порівняння (Ь) до-
симум за довжини хвилі 229 нм. Питомий показник водять ацетоном /"до об'єму 100 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 429


Орнітину гідрохлорид"

Розчин порівняння (d). 5 мл розчину порівняння (с) до- ОРНІТИНУ ГІДРОХЛОРИД*


водять ацетоном Рдо об'єму 10 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
20 мкл (100 мкг) випробовуваного розчину (а), 20 мкл Ornithini hydrochloridum
(20 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 20 мкл (20 мкг)
розчину порівняння (а), 20 мкл (20 мкг оксазепаму і
20 мкг бромазепаму) розчину порівняння (Ь), 20 мкл ORNITHINE HYDROCHLORIDE
(0.2 мкг) розчину порівняння (с), 20 мкл (0.1 мкг) роз-
чину порівняння (d). Пластинку поміщають у камеру
із сумішшю розчинників метанол Р - метиленхлорид Р
(10:100). Коли фронт розчинників пройде 15 см від .C02H
лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на ,HCI
повітрі й переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі Н NH2
254 нм.
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-
яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою
за пляму на хроматограмі розчину порівняння (с) CSH13C1N2O2 М.м. 168.6
(0.2 %), і тільки одна пляма може бути інтенсивнішою
за пляму на хроматограмі розчину порівняння (d) Орнітину гідрохлорид містить не менше 99.0 % і не
(0.1 %). більше 102.0 % (,5)-2,5-діамінопентанової кислоти
гідрохлориду, у перерахунку на суху речовину.
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві
чітко розділені плями. ВИРОБНИЦТВО

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %. Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що
1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до включає стадії ферментації, вона має витримувати ви-
105 °С при залишковому тиску не більше 0.7 кПа. моги статті "Продукти ферментації".

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення


проводять з 1.0 г субстанції. ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без-


КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ барвні кристали.

0.250 г субстанції розчиняють у суміші 10 мл кислоти Розчинність. Легко розчинний у воді Р.


оцтової льодяної Р і 90 мл оцтового ангідриду Р\ тит-
рують 0.1 М розчином кислоти хлорної потенціомет-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
ричне (2.2.20).
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 28.67 мг Перша ідентифікація: А, В, Е.
C15HUC1N202. Друга ідентифікація: А, С, D, Е.

А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо-


ЗБЕРІГАННЯ го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро-
бування на чистоту".
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
світла місці. В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
N ФСЗ орнітину гідрохлориду.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- С. Близько 10 мг субстанції розчиняють у 2 мл води Р,
станція має витримувати вимоги статті (5.4). додають 0.1 М розчин натрію гідроксиду до одержання
рН від 6.0 до 7.0, 0.5 мл розчину 2.5 г/л нінгідрину Р і
нагрівають на водяній бані; протягом 10 хв з'являється
синьо-фіолетове забарвлення.

D. Близько 10 мг субстанції розчиняють у 2 мл води Р,


додають 1 мл розчину 50 г/л кислоти фосфорно-
молібденової Р; з'являється жовтувато-біла каламуть
або осад.

Е. Субстанція дає реакцію (а) на хлориди (2.3.1).

430 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Орнітину гідрохлорид"

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ ретельно розтирають скляною паличкою. Нижнє го-


динникове скло відразу накривають верхнім і нагріва-
Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від ють при температурі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са- в аналогічних умовах готують еталон, використовую-
мим розчинником до 100 мл. чи 0.1 мл еталонного розчину амонію (100 ррт NH^ P,
0.5 мл води Рі 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакму-
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо- совий папір над випробовуваним розчином має бути
рим. забарвлений у синій колір не інтенсивніше, ніж над
еталоном.
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має
бути безбарвним. Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-
станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +23.0° до +25.0°, хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме-
у перерахунку на суху речовину. 1.00 г субстанції роз- тил ізобутилкетоном РІ, порціями по 10 мл, струшую-
чиняють у розчині 220 г/л кислоти хлористоводневої Р чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
і доводять об'єм розчину тією самою кислотою до витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
25.0 мл.
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви-
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
пробування на залізо.
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27),
використовуючи ТШХ пластинки із шаром силікаге- Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 %
лю Р. (10 ррт). 2.0 г субстанції розчиняють у воді Р і дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл.
Розчин порівняння. 1 мл розчину S доводять водою Рцо 12 мл одержаного розчину мають витримувати випро-
об'єму 100 мл. бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
2 мкл (50 мкг) розчину S і 2 мкл (0.5 мкг) розчину
порівняння. Пластинку сушать на повітрі й поміща- Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.
ють у камеру із сумішшю розчинників вода Р - кисло- 1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до
та оцтова льодяна Р - бутанол Р (25:25:50). Коли 105 °С.
фронт розчинників пройде 10 см від лінії старту, плас-
тинку виймають із камери, сушать при температурі від Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
100 °С до 105 °С протягом 15 хв і обприскують розчи- проводять з 1.0 г субстанції.
ном нінгідрину Р. Нагрівають пластинку при темпера-
турі від 100 °С до 105 °С протягом 10 хв. Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
станція призначена для виробництва парентеральних
На хроматограмі розчину S будь-яка пляма, крім ос- лікарських засобів без подальшої процедури видален-
новної, не має бути інтенсивнішою за пляму на хрома-
ня пірогенів, вона має витримувати випробування
тограмі розчину порівняння (1.0 %).
"Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
(2.6.14).
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.02 % (200 ррт). 0.75 г
субстанції розчиняють у 15 мл води дистильованої Р. 0.140 г субстанції розчиняють у 5 мл кислоти мураши-
Одержаний розчин має витримувати випробування на ної безводної Р, додають 50 мл кислоти оцтової безвод-
сульфати. ної Р і титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної по-
тенціометричне (2.2.20).
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля-
ють комірку, що складається із двох годинникових 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 16.86 мг
стекол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На C5H13C1N202.
внутрішню поверхню верхнього годинникового скла
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р
розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями ЗБЕРІГАННЯ
води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на
нижнє годинникове скло і розчиняють у 0.5 мл води Р. У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
До розчину додають 0.30 г магнію оксиду важкого Р і світла місці.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 431

U
Пентоксифілін

п
ПЕНТОКСИФІЛІН ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від


Pentoxifyllinium вуглецю діоксиду, Р, приготованій із води дистильова-
ної Р, доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 50 мл.

PENTOXIFYLLINE Прозорість розчину (2.2.1). 4 мл розчину S доводять


водою Рдо об'єму 10 мл. Одержаний розчин має бути
прозорим.
НзС —С—СгІ2—СгІ2—СгІ2—СН;
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
о розчину, приготованого для випробування "Прозорість
розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон Y7.

Кислотність. До 8 мл розчину S додають 12 мл води Р\


0.05 мл розчину бромтимолового синього Р1; з'яв-
C13H18N403 М.м. 278.3 ляється зелене або жовте забарвлення, що переходить
у синє забарвлення при додаванні не більше 0.2 мл
Пентоксифілін містить не менше 99.0 % і не більше 0.01Мрозчину натрію гідроксиду.
101.0 % 3,7-диметил-1-(5-оксогексил)-3,7-дигідро-
Супровідні домішки. Визначення проводять методом
1Я-пурин-2,6-діону, у перерахунку на суху речовину.
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовуючи
як тонкий шар силікагель GF254 P.
ВЛАСТИВОСТІ Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
ють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого розчинником до 5 мл.
кольору.
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
Розчинність. Розчинний у воді Р, легко розчинний у ме- чину (а) доводять метанолом Рцо об'єму 10 мл.
тиленхлориді Р, помірно розчинний у 96 % спирті Р, Розчин порівняння (а). 20 мг ФСЗ пентоксифіліну роз-
дуже мало розчинний в ефірі Р. чиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 10 мл.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ Розчин порівняння (Ь). 1 мл випробовуваного розчи-
ну (Ь) доводять метанолом Рдо об'єму 50 мл.
Перша ідентифікація: А, В. Розчин порівняння (с). 20 мг ФСЗ пентоксифіліну і 20 мг
Друга ідентифікація: А, С, D. ФСЗ теофіліну розчиняють у метанолі Р і доводять
об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.
А. Температура плавлення (2.2.14). Від 103 °С до
107 °С. На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
20 мкл (400 мкг) випробовуваного розчину (а), 20 мкл
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- (40 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 20 мкл (40 мкг)
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру розчину порівняння (а), 20 мкл (0.8 мкг) розчину
ФСЗ пентоксифіліну. порівняння (Ь), 20 мкл (40 мкг пентоксифіліну і 40 мкг
теофіліну) розчину порівняння (с). Пластинку помі-
С. Хроматограму, одержану при випробуванні "Су- щають у камеру із сумішшю розчинників метанол Р -
провідні домішки", переглядають в УФ-світлі за дов- етилацетат />(15:85). Коли фронт розчинників прой-
жини хвилі 254 нм. На хроматограмі випробовуваного де 10 см від лінії старту, пластинку виймають із каме-
розчину (Ь) має виявлятися основна пляма на рівні ос- ри, сушать на повітрі і переглядають в УФ-світлі за до-
новної плями на хроматограмі розчину порівнян- вжини хвилі 254 нм.
ня (а), відповідна їй за розміром. На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
D. Субстанція дає реакцію на ксантини (2.3.1). пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.2 %).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 433


Піперазину адипінат

Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на ПІПЕРАЗИНУ АДИПІНАТ


хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
чітко розділені плями.
Piperazini adipas
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.01 % (100 ррт). 20 мл роз-
чину S поміщають у ділильну лійку, струшують із
двома порціями по 20 мл кожна 2-метилпропанолу Р.
Відбирають 10 мл водного шару і доводять водою Рдо PIPERAZINE ADIPATE
об'єму 15 мл. Одержаний розчин має витримувати ви-
пробування на хлориди.
H , HO2C-(CH21,-CO2H
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.02 % (200 ррт). 15 мл
розчину S мають витримувати випробування на суль-
фати.
C10H20N204 М.м. 232.3
Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.001 %
(10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу- Піперазину адипінат містить не менше 98.0 % і не
вання на важкі метали. Еталон готують із використан- більше 101.0 % піперазину адипінату, у перерахунку на
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P. безводну речовину.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше


0.5 %. 1.000 г субстанції сушать над фосфору(У) окси- ВЛАСТИВОСТІ
дом Р при температурі 60 °С і тиску не більше 700 Па.
Опис. Кристалічний порошок білого кольору.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
проводять з 1.0 г субстанції. Розчинність. Розчинний у воді Р, практично не роз-
чинний у 96 % спирті Р.
(Плавиться при температурі близько 250 °С із розкла-
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ данням).
0.200 г субстанції розчиняють у 5 мл кислоти оцтової
льодяної Р, додають 20 мл оцтового ангідриду Р і тит- ІДЕНТИФІКАЦІЯ
рують 0.1 М розчином кислоти хлорної потенціомет-
ричне (2.2.20). Перша ідентифікація: А.
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає Друга ідентифікація: В, С.
27.83 мг C,3H18N4O3.
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
ЗБЕРІГАННЯ ФСЗ піперазину адипінату.

У щільно закупореному контейнері, у захищеному від В. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),


світла місці. одержаній при випробуванні "Супровідні домішки",
після обприскування розчинами нінгідрину має вияв-
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро-
ДОМІШКИ матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за
розміром і забарвленням.
А. Теобромін.
С. До 10 мл розчину S, приготованого, як зазначено в
_________________________N розділі "Випробування на чистоту", додають 5 мл кис-
лоти хлористоводневої Р і струшують із трьома
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- порціями по 10 мл кожна ефіру Р. Ефірні витяги
станція має витримувати вимоги статті (5.4). об'єднують, упарюють насухо, залишок промивають
5 мл води Р і сушать при температурі від 100 °С до
105 °С. Температура плавлення (2.2.14) одержаного за-
лишку має бути від 150 °С до 154 °С.

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді Р і дово-


дять об'єм розчину тим самим розчинником до 50 мл.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо-


рим.

434 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Піридоксину гідрохлорид

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон Bs. танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом Вода (2.5.12). Не більше 0.5 %. Визначення проводять
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую- з 1.00 г субстанції напівмікрометодом.
чи як тонкий шар підхожий силікагель.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
Випробовуваний розчин (а). 1.0 г субстанції розчиняють
проводять з 1.0 г субстанції.
у 6 мл розчину аміаку концентрованого Р і доводять
об'єм розчину етанолом Ядо 10 мл.
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз- КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
чину (а) доводять сумішшю етанол Р - розчин аміаку
концентрований / > (2:3) до об'єму 10 мл. 0.100 г субстанції, обережно нагріваючи, розчиняють у
10 мл кислоти оцтової безводної Р і доводять об'єм
Розчин порівняння (а). 0.1 г ФСЗ піперазину адипінату розчину тим самим розчинником до 70 мл. Одержа-
розчиняють у суміші етанол Р - розчин аміаку концен- ний розчин титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної
трований Р (2:3) і доводять об'єм розчину тією самою до переходу забарвлення розчину від коричнювато-
сумішшю розчинників до 10 мл. жовтого до зеленого, використовуючи як індикатор
Розчин порівняння (Ь). 25 мг етилендіаміну Р розчиня- 0.25 мл розчину нафтолбензеїну Р.
ють у суміші етанол Р - розчин аміаку концентрова- 1 мл 0.1М розчину кислоти хлорної відповідає 11.61 мг
ний Р (2:3) і доводять об'єм розчину тією самою C10H20N204.
сумішшю розчинників до 100 мл.
Розчин порівняння (с). 25 мг триетилендіаміну Р розчи-
няють у суміші етанол Р - розчин аміаку концентрова- ЗБЕРІГАННЯ
ний Р (2:3) і доводять об'єм розчину тією самою
сумішшю розчинників до 100 мл. У щільно закупореному контейнері.
Розчин порівняння (d). 12.5 мг триетилендіаміну Р роз- __________________________N
чиняють у 5.0 мл випробовуваного розчину (а) і дово-
дять об'єм розчину сумішшю етанол Р - розчин аміаку Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
концентрований Р (2:3) до 50 мл. станція має витримувати вимоги статті (5.4).
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
5 мкл (500 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
(50 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (50 мкг)
розчину порівняння (а), 5 мкл (1.25 мкг) розчину порів-
няння (Ь), 5 мкл (1.25 мкг) розчину порівняння (с),
5 мкл (1.25 мкг триетилендіаміну і 50 мкг піперазину ПІРИДОКСИНУ ГІДРОХЛОРИД
адипінату) розчину порівняння (d). Пластинку поміща-
ють у камеру зі свіжоприготованою сумішшю розчин-
ників розчин аміаку концентрований Р - ацетон Р Pyridoxini hydrochloridum
(20:80). Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії
старту, пластинку виймають із камери, сушать при тем-
пературі 105 °С і обприскують послідовно розчином PYRIDOXINE HYDROCHLORIDE
З г/л нінгідрину Р у суміші кислота оцтова льодяна Р -
бутанол Р (3:100) і розчином 1.5 г/л нінгідрину Рв ета-
нолі Р\ сушать при температурі 105 °С протягом 10 хв.
няс.
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за ,HCI
пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.25 %).
Пластинку обприскують 0.05 Мрозчином йоду і витри-
н
мують протягом 10 хв. C8H,2C1N03 М.м. 205.6
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) пляма,
відповідна триетилендіаміну, не має бути інтенси- Піридоксину гідрохлорид містить не менше 99.0 % і не
внішою за пляму на хроматограмі розчину порівнян- більше 101.0 % (5-гідрокси-6-метилпіридин-3,4-діїл)-
ня (с) (0.25 %). Не враховують пляму на лінії старту. диметанол гідрохлориду, у перерахунку на суху речо-
вину.
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
хроматограмі розчину порівняння (d) виявляються дві
чітко розділені плями. ВЛАСТИВОСТІ

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.002 % Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
(20 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро- кольору.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 435


Піродоксину гідрохлорид

Розчинність. Легко розчинний у воді Р, мало розчинний Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
у 96 % спирті Р, практично не розчинний в ефірі Р. чину (а) доводять водою Рдо об'єму 10 мл.
(Плавиться при температурі близько 205 °С із розкла- Розчин порівняння (а). 0.10 г ФСЗ піридоксину гідрохло-
данням). риду розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим
самим розчинником до 10 мл.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ Розчин порівняння (Ь). 2.5 мл розчину порівняння (а)
доводять водою Рдо об'єму 100 мл. 1 мл одержаного
Перша ідентифікація: В, D. розчину доводять водою PRQ об'єму 10 мл.
Друга ідентифікація: А, С, D. На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
2 мкл (200 мкг) випробовуваного розчину (а), 2 мкл
А. 1.0 мл розчину S, приготованого, як зазначено в (20 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 2 мкл (20 мкг)
розділі "Випробування на чистоту", доводять 0.1 М розчину порівняння (а) і 2 мкл (0.5 мкг) розчину
розчином кислоти хлористоводневої до об'єму 50.0 мл порівняння (Ь). Пластинку поміщають у камеру із
(розчин (а)). 1.0 мл розчину (а) доводять 0.1 М розчи-
ном кислоти хлористоводневоїло об'єму 100.0 мл. Уль- сумішшю розчинників розчин аміаку концентрова-
трафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) одержано- ний Р - метиленхлорид Р - тетрагідрофуран Р - аце-
го розчину в області від 250 нм до 350 нм повинен ма- тон Р (9:13:13:65). Коли фронт розчинників пройде
ти максимум за довжини хвилі від 288 нм до 296 нм. 15 см від лінії старту, пластинку виймають із камери,
Питомий показник поглинання в максимумі має бути сушать на повітрі й обприскують розчином 50 г/л
від 425 до 445. натрію карбонату Р у суміші 96 % спирт Р - вода Р
(30:70). Пластинку сушать у струмені теплого повітря
1.0 мл розчину (а) доводять сумішшю рівних об'ємів й обприскують розчином 1 г/л дихлорхінонхлоріміду Р
0.025 М розчину калію дигідрофосфату і 0.025 М роз- у 96% спирті Р і відразу переглядають одержану хро-
чину динатрію гідрофосфату (2.2.3) до об'єму 100.0 мл. матограму.
Ультрафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) одержа-
ного розчину в області від 220 нм до 350 нм повинен На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-
мати максимуми за довжин хвиль від 248 нм до 256 нм яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою
і від 320 нм до 327 нм. Питомі показники поглинання за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь)
в максимумах мають бути від 175 до 195 і від 345 до 365, (0.25 %). Не враховують пляму на лінії старту.
відповідно.
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.002 %
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- (20 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро-
станції має відповідати спектру ФСЗ піридоксину бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
гідрохлориду. танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
одержаній при випробуванні "Супровідні домішки",
0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
має виявлятися основна пляма на рівні основної пля-
ми на хроматограмі розчину порівняння (а), 100 °С до 105 °С.
відповідна їй за розміром і забарвленням.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 Визначення
D. Розчин S дає реакцію (а) на хлориди (2.3.1). проводять з 1.0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
0.150 г субстанції розчиняють у суміші 5.0 мл 0.01 М
Розчин S. 2.50 г субстанції розчиняють у воді, вільній
розчину кислоти хлористоводневої і 50 мл 96 % спир-
від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим
самим розчинником до 50.0 мл. ту Р. Одержаний розчин титрують 0.1 М розчином
натрію гідроксиду Р потенціометричне (2.2.20). У роз-
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо- рахунок беруть об'єм титранту між двома стибками
рим. потенціалів на кривій титрування.
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення 20.56 мг C8H12C1NO3.
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон Y 7 .

рН (2.2.3). Від 2.4 до 3.0. Вимірюють рН розчину S. ЗБЕРІГАННЯ


Супровідні домішки. Визначення проводять методом У захищеному від світла місці.
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи ТШХ пластинки із шаром силікагелю G Р. _________________________N
Випробовуваний розчин (а). 1.0 г субстанції розчиняють
у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни- Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
ком до 10 мл. станція має витримувати вимоги статті (5.4).

436 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

1
Прокаїнаміду гідрохлорид

ПРОКАЇНАМІДУ ГІДРОХЛОРИД Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.


Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
Procainamidi hydrochloridum розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон В6.

рН (2.2.3). Від 5.6 до 6.3. Вимірюють рН розчину S.


PROCAINAMIDE HYDROCHLORIDE Супровідні домішки. Визначення проводять методом
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи як тонкий шар силікагель GF254 P.
CH2—CH2—N(C2H5)2 , НСІ
Випробовуваний розчин. 0.10 г субстанції розчиняють у
96 % спирті Р і доводять об'єм розчину тим самим
C13H22C1N3O М.м. 271.8 розчинником до 10 мл.
Розчин порівняння. 1 мл випробовуваного розчину до-
Прокаїнаміду гідрохлорид містить не менше 98.0 % і не водять 96 % спиртом Рло об'єму 200 мл.
більше 101.0 % 4-аміно-ЛЧ2-(діетиламіно)етил]бен-
заміду гідрохлориду, у перерахунку на суху речовину. На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину і 5 мкл
(0.25 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають
ВЛАСТИВОСТІ у камеру із сумішшю розчинників кислота оцтова льо-
дяна Р - вода Р - бутанол Р (15:30:60). Коли фронт роз-
Опис. Кристалічний порошок білого або білого з жов- чинників пройде 12 см від лінії старту, пластинку вий-
тавим відтінком кольору, гігроскопічний. мають із камери, сушать у струмені холодного повітря і
переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, легко роз- На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка
чинний у 96 % спирті Р, мало розчинний в ацетоні Р, пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
практично не розчинний в ефірі Р. пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.5 %).

ІДЕНТИФІКАЦІЯ Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %


(20ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу-
Перша ідентифікація: С, D. вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
Друга ідентифікація: А, В, D, Е. ням 2 мл еталонного розчину свинцю (ІОррт Pb) P.

А. Температура плавлення (2.2.14). Від 166 °С до 170 °С. Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
В. 10.0 мг субстанції розчиняють у 0.1Мрозчині натрію 100 °С до 105 °С.
гідроксиду і доводять об'єм розчину тим самим розчин-
ником до 100.0 мл. 10.0 мл одержаного розчину доводять Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
0.1 М розчином натрію гідроксиду до об'єму 100.0 мл. проводять з 1.0 г субстанції.
Ультрафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) одержа-
ного розчину в області від 220 нм до 350 нм повинен ма- КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
ти максимум за довжини хвилі 273 нм. Питомий показ-
ник поглинання в максимумі має бути від 580 до 610. 0.2500 г субстанції розчиняють у 50 мл кислоти хлори-
стоводневої розведеної Р і проводять визначення, як
С. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- зазначено в статті "Визначення первинних ароматичних
станції має відповідати спектру ФСЗ прокаїнаміду гід- амінів" (2.5.8).
рохлориду.
1 мл 0.1М розчину натрію нітриту відповідає 27.18 мг
D. 1 мл розчину S, приготованого, як зазначено в роз- C13H22C1N30.
ділі "Випробування на чистоту", доводять водою Р до
об'єму 5 мл. Одержаний розчин дає реакцію (а) на
хлориди (2.3.1). ЗБЕРІГАННЯ

Е. 1 мл розчину S доводять водою /*до об'єму 2 мл. 1 мл У повітронепроникному контейнері, у захищеному від
одержаного розчину дає реакцію на первинні арома- світла місці.
тичні аміни (2.3.1).
_________________________N
ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від НОВОКАІНАМІД


вуглецю діоксиду, Р, і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 25 мл. Novocainamidum

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 437


Прокаїну гідрохлорид

Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ


станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 50 мл.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.


ПРОКАЇНУ ГІДРОХЛОРИД
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має
бути безбарвним.
Procaini hydrocloridum
рН (2.2.3). Від 5.0 до 6.5. 4 мл розчину S доводять во-
дою, вільною від вуглецю діоксиду, У до об'єму 10 мл.
PROCAINE HYDROCHLORIDE
Супровідні домішки. Визначення проводять методом
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи як тонкий шар силікагель GF254 P.
CH2-CH2N(C2H5k , НСІ
Випробовуваний розчин. 1.0 г субстанції розчиняють у
воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 10 мл.
C13H21C1N202 М.м. 272.8
Розчин порівняння. 50 мг кислоти 4-амінобензойної Р
Прокаїну гідрохлорид містить не менше 99.0 % і нерозчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са-
більше 101.0 % 2-діетиламіноетил-4-амінобензоату мим розчинником до 100 мл. 1 мл одержаного розчину
гідрохлориду, у перерахунку на суху речовину. доводять водою РД.О об'єму 10 мл.
Налінію старту хроматографічної пластинки наносять
ВЛАСТИВОСТІ 5 мкл (500 мкг) випробовуваного розчину і 5 мкл
(0.25 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають
Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без- у камеру із сумішшю розчинників кислота оцтова
барвні кристали. льодяна Р - гексан Р - ефір дибутиловий Р (4:16:80). Ко-
ли фронт розчинників пройде 10 см від лінії старту,
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, розчинний пластинку виймають із камери, сушать при темпера-
у 96 % спирті Р, практично не розчинний в ефірі Р. турі від 100 °С до 105 °С протягом 10 хв і переглядають
в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
Перша ідентифікація: А, В, Е. пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.05 %).
Друга ідентифікація: А, С, D, Е, F. На хроматограмі випробовуваного розчину основна
пляма має виявлятися на лінії старту.
А. Температура плавлення (2.2.14). Від 154 °С до 158 °С.
Важкі метали (2.4.8, метод Е). Не більше 0.0005 %
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) субстанції (5 ррт). 1.0 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять
має відповідати спектру ФСЗ прокату гідрохлориду. об'єм розчину тим самим розчинником до 25.0 мл і
фільтрують. 10 мл фільтрату мають витримувати ви-
С. До близько 5 мг субстанції додають 0.5 мл кислоти пробування на важкі метали. Еталон готують із вико-
азотної димлячої Р, упарюють насухо на водяній бані,
ристанням 2 мл еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
охолоджують і залишок розчиняють у 5 мл ацетону Р.
До одержаного розчину додають 1 мл 0.1 М розчину
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
калію гідроксиду спиртового; з'являється тільки ко-
ричнювато-червоне забарвлення. 0.5 %. 1.00 г субстанції сушать при температурі від
100 °С до 105 °С.
D. До 0.2 мл розчину S, приготованого, як зазначено у
розділі "Випробування на чистоту", додають 2 мл во- Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
ди Р, 0.5 мл кислоти сірчаної розведеної Р і збовтують. проводять з 1.0 г субстанції.
До одержаного розчину додають 1 мл розчину 1 г/л
калію перманганату Р; забарвлення відразу зникає.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Е. Субстанція дає реакцію (а) на хлориди (2.3.1).
0.400 г субстанції розчиняють у 50 мл кислоти хлорис-
F. 1 мл розчину S доводять водою Р до об'єму 100 мл. товодневої розведеної Р і проводять визначення, як за-
2 мл одержаного розчину дають реакцію на первинні значено в статті "Визначення первинних ароматичних
ароматичні аміни (2.3.1). амінів" (2.5.8).

438 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Пролін

1 мл 0.1 Мрозчину натрію нітриту відповідає 27.28 мг ВИРОБНИЦТВО


C13H21CIN202.
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що
включає стадії ферментації, вона має витримувати ви-
ЗБЕРІГАННЯ моги статті "Продукти ферментації".

У захищеному від світла місці.


ВЛАСТИВОСТІ
N
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
кольору або безбарвні кристали.
НОВОКАЇН
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, легко роз-
чинний у 96 % спирті Р, практично не розчинний в
Novocainum ефірі Р.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). ІДЕНТИФІКАЦІЯ

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ Перша ідентифікація: А, В.


Друга ідентифікація: А, С.
0.300 г субстанції розчиняють у 10 мл води Р і 10 мл
кислоти хлористоводневої розведеної Р і далі проводять А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо-
визначення, як зазначено в статті "Визначення первин-
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро-
них ароматичних амінів "(2.5.8). Як індикатор викори- бування на чистоту".
стовують розчин нейтрального червоного (0.1 мл на
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
початку і 0.1 мл наприкінці титрування), проводячи
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
титрування до переходу забарвлення розчину від чер-
ФСЗ проліну.
воно-фіолетового до синього; або розчин тропеолі-
ну ОО в суміші з метиленовим синім Р (0.2 мл розчину
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),
тропеоліну ОО і 0.1 мл розчину метиленового синьо- одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані
го), проводячи титрування до переходу забарвлення
нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні
від червоно-фіолетового до блакитного.
основної плями на хроматограмі розчину порівнян-
1 мл 0.1 М розчину натрію нітриту відповідає 27.28 мг ня (а), відповідна їй за розміром і забарвленням.
C13H21C1N202.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді дистильо-


ваній Р\ доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 50 мл.
ПРОЛІН
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.

Prolinum Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має


бути безбарвним.

Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від -84.0° до -86.0°,


PROLINE у перерахунку на суху речовину. 1.00 г субстанції роз-
чиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим
розчинником до 25.0 мл.
н
S Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
CO2H дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви-
користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
C5H9N02 М.м. 115.1 ють у 0.1 М розчині кислоти хлористоводневої і дово-
дять об'єм розчину тією самою кислотою до 10 мл.
Пролін містить не менше 98.5 % і не більше 101.0 %
(6)-піролідин-2-карбонової кислоти, у перерахунку на Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
суху речовину. чину (а) доводять водою Рдо об'єму 50 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 439


Пролін____ ___

Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ проліну розчиняють у витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
0.1 М розчині кислоти хлористоводневої і доводять З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви-
об'єм розчину тією самою кислотою до 50 мл. пробування на залізо.
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи- Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 %
ну (Ь) доводять водою /"до об'єму 20 мл. (10 ррт). 2.0 г субстанції розчиняють у воді Р і дово-
Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ проліну і 10 мг ФСЗ дять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл.
треоніну розчиняють у 0.1 М розчині кислоти хлорис- 12 мл одержаного розчину мають витримувати випро-
товодневої і доводять об'єм розчину тією самою кис- бування на важкі метали. Еталон готують із викорис-
лотою до 25 мл. танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
(1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг) 100 °С до 105 °С.
розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину
порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг проліну і 2 мкг треоніну) Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
розчину порівняння (с). Пластинку сушать на повітрі проводять з 1.0 г субстанції.
і поміщають у камеру із сумішшю розчинників кисло-
та оцтова льодяна Р - вода Р - бутанол Р (20:20:60).
Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту, КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
пластинку виймають із камери, сушать на повітрі й
обприскують розчином нінгідрину Р. Пластинку 0.100 г субстанції розчиняють у 3 мл кислоти мураши-
нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С протя- ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової безвод-
гом 15 хв. ної Р і титрують 0.1М розчином кислоти хлорної по пе-
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка реходу забарвлення від коричнювато-жовтого до зеле-
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
ного, використовуючи як індикатор 0.1 мл розчину
нафтолбензеїну Р.
пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %).
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 11.51 мг
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
C5H9NO2.
хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
чітко розділені плями.
ЗБЕРІГАННЯ
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 5 мл роз-
чину S доводять водою /"до об'єму 15 мл. Одержаний У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
розчин має витримувати випробування на хлориди. світла місці.
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 10 мл N
розчину S доводять водою дистильованою PRO об'єму
15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу- Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
вання на сульфати. станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля- Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
ють комірку, що складається із двох годинникових сте- станція призначена для виробництва парентеральних
кол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На лікарських засобів без подальшої процедури видалення
внутрішню поверхню верхнього годинникового скла пірогенів, вона має витримувати випробування "Піро-
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р гени " (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини" (2.6.14).
розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями во-
ди Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на нижнє
годинникове скло і розчиняють у 0.5 мл води Р. До роз-
чину додають 0.30 г магнію оксиду важкого Р\ ретельно
розтирають скляною паличкою. Нижнє годинникове
скло відразу накривають верхнім і нагрівають при тем-
пературі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно в аналогіч-
них умовах готують еталон, використовуючи 0.1 мл
еталонного розчину амонію (100 ррт NH^ Р, 0.5 мл
води Р і 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакмусовий
папір над випробовуваним розчином має бути забарв-
лений у синій колір не інтенсивніше, ніж над еталоном.

Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-


станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
хлористоводневої розведеної Р \ витягають три рази ме-
тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую-
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних

440 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Прометазину гідрохлорид

ПРОМЕТАЗИНУ ГІДРОХЛОРИД ють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять


об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Promethazini hydrochloridum Супровідні домішки. Випробування проводять у захище-


ному від яскравого світла місці. Розчини готують без-
посередньо перед використанням.
PROMETHAZINE HYDROCHLORIDE Визначення проводять методом тонкошарової хрома-
тографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
підхожий силікагель.
Випробовуваний розчин. 0.20 г субстанції розчиняють у
^Нз , HCI і енантіомер
суміші діетиламін Р - метанол Р (5:95) і доводять
об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до
10 мл.
Розчин порівняння (а). 20 мг ФСЗ ізопрометазину
C17H21C1N2S М.м. 320.9
гідрохлориду розчиняють у суміші діетиламін Р - ме-
Прометазину гідрохлорид містить не менше 99.0 % і танол Р (5:95) і доводять об'єм розчину тією самою
не більше 101.0 % (2Л5)-Л',Лг-диметил-1-(10Я-феноті- сумішшю розчинників до 100 мл.
азин-10-іл)пропан-2-аміну гідрохлориду, у перерахун- Розчин порівняння (Ь). 0.5 мл випробовуваного розчину
ку на суху речовину. доводять сумішшю діетиламін Р - метанол Р (5:95) до
об'єму 100 мл.
ВЛАСТИВОСТІ Розчин порівняння (с). 0.2 мл випробовуваного розчину
доводять сумішшю діетиламін Р - метанол Р (5:95) до
Опис. Кристалічний порошок білого або білого з жов- об'єму 100 мл.
тавим відтінком кольору. На лінію старту хроматографічної пластинки нано-
сять 10 мкл (200 мкг) випробовуваного розчину,
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, легко роз- 10 мкл (2 мкг) розчину порівняння (а), 10 мкл (1 мкг)
чинний у 96 % спирті Р і метиленхлориді Р. розчину порівняння (Ь) і 10 мкл (0.4 мкг) розчину
(Плавиться при температурі близько 222 °С із розкла- порівняння (с). Пластинку поміщають у ненасичену
данням). камеру із сумішшю розчинників діетиламін Р - аце-
тон Р - циклогексан Р (5:10:85). Коли фронт розчин-
ників пройде 12 см від лінії старту, пластинку вийма-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ ють із камери, сушать на повітрі і переглядають в
УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм. Не враховують
Перша ідентифікація: А, В, D. пляму на лінії старту.
Друга ідентифікація: В, С, D.
На хроматограмі випробовуваного розчину пляма,
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- відповідна ізопрометазину гідрохлориду, не має бути
станції має відповідати спектру ФСЗ прометазину інтенсивнішою за пляму на хроматограмі розчину
гідрохлориду. порівняння (а) (1 %); будь-яка пляма, крім основної і
плями, відповідної ізопрометазину гідрохлориду, не
В. Субстанція має витримувати вимоги випробування має бути інтенсивнішою за пляму на хроматограмі
на фенотіазини методом тонкошарової хроматографії розчину порівняння (Ь) (0.5 %), і не більше трьох із
(2.3.3). цих плям можуть бути інтенсивнішими за пляму на
хроматограмі розчину порівняння (с) (0.2 %).
С. 0.1 г субстанції розчиняють у 3 мл води Р і додають
краплями 1 мл кислоти азотної Р; випадає осад, що Важкі метали (2.4.8, метод Е). Не більше 0.001 %
швидко розчиняється, з'являється червоне забарвлен- (10 ррт). 1.0 г субстанції розчиняють у 5 мл води Р, до-
ня, що переходить в оранжеве, а потім у жовте. Одер- дають 5 мл ацетону Р і 5 мл буферного розчину рН 3.5 Р
жаний розчин нагрівають до кипіння; з'являється і фільтрують. Одержаний фільтрат має витримувати
оранжеве забарвлення й утворюється оранжево-чер- випробування на важкі метали. Еталон готують із
воний осад. використанням 5 мл еталонного розчину свинцю
(2 ррт РЬ) Р.
D. Субстанція дає реакцію (Ь) на хлориди (2.3.1).
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ 100 °С до 105 °С.

рН (2.2.3). Від 4.0 до 5.0 для розчину, виміряного Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 Визначення
відразу після приготування. 1.0 г субстанції розчиня- проводять з 1.0 г субстанції.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 441


Пропілпарагідроксибензоат

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ N
0.250 г субстанції розчиняють у суміші 5.0 мл 0.01 М
розчину кислоти хлористоводневої і 50 мл 96 % спир-
ту Р і титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду по- ДИПРАЗИН
тенціометричне (2.2.20). У розрахунок беруть об'єм
титранту між двома стрибками потенціалів на кривій Diprazinum
титрування.
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
32.09 мгС Н CIN S. станція має витримувати вимоги статті (5.4).

ЗБЕРІГАННЯ

У щільно закупореному контейнері, у захищеному від


світла місці.

ПРОПІЛПАРАГІДРОКСИБЕНЗОАТ
ДОМІШКИ

Propylis parahydroxybenzoas

PROPYL PARAHYDROXYBENZOATE

А. фенотіазин,

Н СНз СНз

N
N>^/ -CH,
гу *->гІз І.енантюмер

С,0Н12Оз М.м. 180.2

Пропілпарагідроксибензоат містить не менше 99.0 % і


не більше 100.5 % пропіл-4-гідроксибензоату.
В. (2/?5)-Л^ЛЧаиметил-2-(10Я-фенотіазин-10-іл)про-
пан-1-амін (ізопрометазин),
ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого кольору.


N уС СНз j енантіомер Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, легко роз-
S 1 Н СНз чинний у 96 % спирті Р і метанолі Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ
С. (2/?5)-Лг-метил-1-(10//-фенотіазин-10-іл)пропан- Перша ідентифікація: А, В.
2-амін, Друга ідентифікація: А, С, D.

А. Температура плавлення (2.2.14). Від 96 °С до 99 °С.

В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-


І енантіомер станції має відповідати спектру ФСЗ пропілпарагідро-
ксибензоату.

С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),


одержаній при випробуванні "Супровідні домішки",
має виявлятися основна пляма на рівні основної пля-
D. (2/?15)-Л',УУ-диметил-1-(10//-фенотіазин-10-іл)про- ми на хроматограмі розчину порівняння (Ь), відпо-
пан-2-амін 5-оксид. відна їй за розміром.

442 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Пропілпарагідроксибензоат

D. Близько 10 мг субстанції поміщають у пробірку, до- лінії старту, пластинку виймають Із камери, сушать на
дають 1 мл розчину натрію карбонату Р, кип'ятять повітрі й переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі
протягом ЗО с і охолоджують (розчин (а)). Близько 254 нм.
10 мг субстанції поміщають в іншу пробірку такого са-
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка
мого розміру, додають 1 мл розчину натрію карбона-
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
ту Р і перемішують до часткового розчинення суб-
пляму на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.5 %).
станції (розчин (Ь)). До розчину (а) і розчину (Ь) одно-
часно додають по 5 мл розчину амінопіразолону Р, 1 мл Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
розчину калію фериціаніду Р\ перемішують; розчин (Ь) хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
забарвлюється від жовтого до оранжево-коричнюва- чітко розділені плями.
того кольору, а розчин (а) забарвлюється від оранже-
вого до червоного кольору чітко більш інтенсивно за Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 Визначення
розчин (Ь). проводять з 1.0 г субстанції.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Розчин S. 1.0 г субстанції розчиняють у 96 % спирті Р 2.000 г субстанції поміщають у колбу із притертою
і доводять об'єм розчину тим самим розчинником скляною пробкою, додають 40.0 мл / М розчину
до 10 мл. натрію гідроксиду і обережно нагрівають зі зворотним
холодильником протягом 1 год. Розчин охолоджують
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо- до кімнатної температури, холодильник обполіскують
рим. водою Р, приєднуючи промивні води до розчину. Тит-
рують надлишок натрію гідроксиду 0.5 М розчином
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення кислоти сірчаної потенціометричне (2.2.20), продов-
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон BY6. жуючи титрування до другого стрибка потенціалів на
кривій титрування.
Кислотність. До 2 мл розчину S додають 3 мл 96 % Паралельно проводять контрольний дослід.
спирту Р, 5 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р і
0.1 мл розчину бромкрезолового зеленого Р; блакитне за- 1 мл / М розчину натрію гідроксиду Р відповідає
барвлення розчину має з'явитися при додаванні не 180.2мгС10НІ2О3.
більше 0.1 мл 0.1 Мрозчину натрію гідроксиду Р.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом ДОМІШКИ


тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи як тонкий шар підхожий силікагель октадецил-
силільний із флуоресцентним індикатором з опти-
мальною інтенсивністю поглинання за довжини хвилі
254 нм.
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
ють в ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим самим А. R = Н : 4-гідроксибензойна кислота,
розчинником до 10 мл.
В. R = СН 3 : метил-4-гідроксибензоат,
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
чину (а) доводять ацетоном Я до об'єму 10 мл. С. R = СН 2 -СН 3 : етил-4-гідроксибензоат,
Розчин порівняння (а). 0.5 мл випробовуваного розчи- D. R = СН2-СН2-СН2-СН3: бутил-4-гідроксибензоат.
ну (а) доводять ацетоном /*до об'єму 100 мл.
_________________________N
Розчин порівняння (Ь). 10 мг ФСЗ пропілпарагідрокси-
бензоату розчиняють в ацетоні Р і доводять об'єм роз-
чину тим самим розчинником до 10 мл.
Розчин порівняння (с). \ 0 мг ФСЗ етилпарагідроксибен- НІПАЗОЛ
зоату розчиняють у 1 мл випробовуваного розчину (а)
і доводять об'єм розчину ацетоном Рдо 10 мл. Nipazolum
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
2 мкл (20 мкг) випробовуваного розчину (а), 2 мкл
(2 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 2 мкл (0.1 мкг) PROPYLPARABEN
розчину порівняння (а), 2 мкл (2 мкг) розчину
порівняння (Ь) і 2 мкл (2 мкг етилпарагідроксибензоа- Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
ту і 2 мкг субстанції) розчину порівняння (с). Плас- станція має витримувати вимоги статті (5.4).
тинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників
кислота оцтова льодяна Р - вода Р - метанол Р
(1:30:70). Коли фронт розчинників пройде 15 см від

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 443


Резорцин

р
РЕЗОРЦИН ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від


Resorcinolum вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 25 мл.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.


RESORCINOL
Кольоровість розчину (2.2.2, метод Н). Забарвлення
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон В5 або
R5 і не має змінюватися при нагріванні у водяній бані
протягом 5 хв.

Кислотність або лужність. До 10 мл розчину S додають


0.05 мл розчину бромфенолового синього Р2, забарвлен-
ня розчину має змінитися при додаванні не більше
0.05 мл 0.1 М розчину кислоти хлористоводневої або
0.1 М розчину натрію гідроксиду.
С6Н602 М.м. 110.1
Супровідні домішки. Визначення проводять методом
Резорцин містить не менше 98.5 % і не більше 101.0 % тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
бензол-1,3-діолу, у перерахунку на суху речовину. чи як тонкий шар силікагель G Р.
Випробовуваний розчин. 0.5 г субстанції розчиняють у
ВЛАСТИВОСТІ метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
чинником до 10 мл.
Опис. Кристалічний порошок або кристали безбарвні, Розчин порівняння. 0.1 мл випробовуваного розчину
або блідо рожево-сірого кольору. Червоніють під доводять метанолом Рцо об'єму 20 мл.
впливом світла і повітря.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р і 96% 2 мкл (100 мкг) випробовуваного розчину, 2 мкл
спирті Р, легко розчинний в ефірі Р. (0.5 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають у
камеру із сумішшю розчинників етилацетат Р - гек-
сан Р (40:60). Коли фронт розчинників пройде 15 см
ІДЕНТИФІКАЦІЯ від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать
на повітрі протягом 15 хв і проявляють парою йоду.
А. Температура плавлення (2.2.14). Від 109 °С до 112 °С.
На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка
пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
В. 0.1 г субстанції розчиняють у 1 мл води Р, додають
пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.5 %).
1 мл розчину натрію гідроксиду концентрованого Р і
0.1 мл хлороформу Р, нагрівають і охолоджують; з'яв- Пірокатехін. До 2 мл розчину S додають 1 мл розчину
ляється інтенсивне темно-червоне забарвлення, що амоніюмолібдату Р2\ перемішують. Жовте забарвлен-
при додаванні невеликого надлишку кислоти хлорис- ня випробовуваного розчину має бути не інтен-
товодневої Р переходить у блідо-жовте забарвлення. сивнішим за забарвлення еталона, приготованого ана-
логічно до випробовуваного розчину із використан-
С. Ретельно змішують тонко здрібнені порошки ням 2 мл розчину 0.1 г/л пірокатехіну Р.
близько 10 мг субстанції і близько 10 мг калію гідро-
фталату Рдо одержання однорідного порошку. Одер- Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
жану суміш нагрівають на полум'ї до появи оранжево- 1.0 %. 1.00 г здрібненої субстанції сушать в ексикаторі
жовтого забарвлення. Потім охолоджують, додають протягом 4 год.
1 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р, 10 мл во-
ди Рі збовтують до розчинення. В одержаному розчині Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 Визначення
виявляється інтенсивна зелена флуоресценція. проводять з 1.0 г субстанції.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 445


Рибофлавін

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТІ

0.500 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм Опис. Кристалічний порошок жовтого або оранжево-
розчину тим самим розчинником до 250.0 мл. 25.0 мл жовтого кольору.
одержаного розчину поміщають у колбу із притертою
скляною пробкою, додають 1.0 г калію броміду Р, Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, практично
50.0 мл 0.0167 Мрозчину калію бромату, 15 мл хлоро- не розчинний у 96 % спирті Р\ ефірі Р.
форму Р\ 15.0 мл кислоти хлористоводневої Р1. Колбу (Субстанція легше розчинна в розчині 9 г/л натрію
закривають, збовтують і залишають у захищеному від хлориду Р, ніж у воді Р. Розчини розкладаються під
світла місці протягом 15 хв, періодично збовтуючи. впливом світла, особливо у присутності гідроксидів
Потім додають 10 мл розчину 100 г/л калію йодиду Р, лужних металів).
ретельно перемішують, витримують протягом 5 хв і
титрують 0.1 М розчином натрію тіосульфату, вико-
ристовуючи як індикатор 1 мл розчину крохмалю Р. ІДЕНТИФІКАЦІЯ
1 мл 0.0167 М розчину калію бромату відповідає Перша ідентифікація: В.
1.835мгС 6 Н 6 О 2 . Друга ідентифікація: А, С.

А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо-


ЗБЕРІГАННЯ го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро-
бування на чистоту".
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
світла місці. В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції має відповідати спектру ФСЗ рибофлавіну.
N
С. Близько 1 мг субстанції розчиняють у 100 мл води Р.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- Одержаний розчин у світлі, що проходить, має блідо
станція має витримувати вимоги статті (5.4). зеленувато-жовте забарвлення, у відбитому світлі роз-
чин виявляє інтенсивну жовтувато-зелену флуорес-
ценцію, що зникає при додаванні мінеральних кислот
або гідроксидів лужних металів.

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
РИБОФЛАВІН
Кислотність або лужність. До 0.5 г субстанції додають
25 мл води Р, кип'ятять протягом 2 хв, охолоджують і
Riboflavinum фільтрують. До 10 мл фільтрату додають 0.05 мл розчи-
ну фенолфталеїну Р1 і 0.4 мл 0.01 М розчину натрію
гідроксиду; з'являється оранжеве забарвлення. До
одержаного розчину додають 0.5 мл 0.01 М розчину
RIBOFLAVINE кислоти хлористоводневої; з'являється жовте забарв-
лення, що переходить в оранжеве при додаванні
СНгОН
0.15 мл розчину метилового червоного Р.

НО—С—Н Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від -115° до -135°, у


І перерахунку на суху речовину. 50.0 мг субстанції роз-
НО—С—Н
І чиняють у 0.05 М розчині натрію гідроксиду, вільного
НО—С—Н від карбонатів, і доводять об'єм розчину тим самим
розчинником до 10.0 мл. Оптичне обертання одержа-
ного розчину вимірюють не більш як через ЗО хв з мо-
менту розчинення.

Оптична густина (2.2.25). Розчин, приготований для


випробування "Кількісне визначення", розбавляють
рівним об'ємом води Р. Ультрафіолетовий спектр по-
глинання одержаного розчину має чотири максимуми
за довжини хвиль 223 нм, 267 нм, 373 нм і 444 нм.
C17H20N406 М.м. 376.4 Відношення оптичної густини в максимумі за довжи-
ни хвилі 373 нм до оптичної густини в максимумі за
Рибофлавін містить не менше 98.0 % і не більше довжини хвилі 267 нм має бути від 0.31 до 0.33, а відно-
101.0 % 7,8-диметил-10-[(26',35,4Я)-2,3,4,5-тетрагід- шення оптичної густини в максимумі за довжини
роксипентил]-ЗЯ,10Я-бензоптеридин-2,4-діону, у пе- хвилі 444 нм до оптичної густини в максимумі за до-
рерахунку на суху речовину. вжини хвилі 267 нм має бути від 0.36 до 0.39.

446 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Рибофлавін

Люміфлавін. 25 мг субстанції струшують з 10 мл хлоро- і 2.5 мл кислоти оцтової льодяної Р і доводять об'єм
форму Р протягом 5 хв і фільтрують. Забарвлення розчину водою Рдо 500.0 мл. 20.0 мл одержаного роз-
одержаного фільтрату має бути не інтенсивнішим за чину поміщають у мірну колбу коричневого скла
еталон BY6 (2.2.2, метод II). місткістю 200 мл, додають 3.5 мл розчину 14 г/л
натрію ацетату Р і доводять об'єм розчину водою Р до
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 200.0 мл.
1.5 %. 1.00 г субстанції сушать при температурі від
100 °С до 105 °С. Оптичну густину (2.2.25) одержаного розчину вимірю-
ють за довжини хвилі 444 нм.
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення Вміст C17H20N4O6 обчислюють, використовуючи пи-
проводять з 1.0 г залишку, одержаного при випробу- томий показник поглинання, що дорівнює 328.
ванні "Втрата в масі при висушуванні".

ЗБЕРІГАННЯ
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
У повітронепроникному контейнері, у захищеному від
Визначення проводять при ослабленому освітленні. світла місці.
65.0 мг субстанції поміщають у мірну колбу коричне-
вого скла місткістю 500 мл і суспендують у 5 мл води Р. N
Коли субстанція цілком змочена, додають 5 мл розчи-
ну натрію гідроксиду розведеного Р і перемішують до Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
повного розчинення. Потім додають 100 мл води Р станція має витримувати вимоги статті (5.4).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 447


Серин

с
СЕРИН основної плями на хроматограмі розчину порівнян-
ня (а), відповідна їй за розміром і забарвленням.

Serinum D. 1 мл розчину 10 г/л субстанції поміщають у


пробірку, додають 5 мл розчину 20 г/л натрію перйода-
ту Р, закривають скловатою, змоченою водою Р, і
нагрівають на водяній бані протягом 5 хв, збираючи
SERINE пари на скловату. Потім скловату переносять в іншу
пробірку, що містить 1 мл розчину 15 г/л хромотропо-
вої кислоти натрієвої солі Р і 3 мл кислоти сірчаної Р,
СО2Н нагрівають на водяній бані протягом 10 хв; з'являється
но фіолетово-червоне забарвлення.
Н NH2

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

C3H7NO3 М.м. 105.1 Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді дистильо-


ваній Р\ доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
Серин містить не менше 98.5 % і не більше 101.0 % ком до 50 мл.
(5)-2-амшо-3-гідроксипропанової кислоти, у перера-
хунку на суху речовину. Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо-
рим.
ВИРОБНИЦТВО
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон BY^.
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що
включає стадії ферментації, вона має витримувати ви-
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +14.0° до +16.0°,
моги статті "Продукти ферментації". у перерахунку на суху речовину. 2.50 г субстанції роз-
чиняють у кислоті хлористоводневій розведеній Р і до-
ВЛАСТИВОСТІ водять об'єм розчину тією самою кислотою до 25.0 мл.

Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
кольору або безбарвні кристали. дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви-
користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, практично не Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
розчинний у 96 % спирті Р\ ефірі Р. ють у 0.1 М розчині кислоти хлористоводневої і дово-
дять об'єм розчину тією самою кислотою до 10 мл.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
чину (а) доводять водою />до об'єму 50 мл.
Перша ідентифікація: А, В.
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ серину розчиняють у
Друга ідентифікація: А, С, D.
0.1 М розчині кислоти хлористоводневої і доводять
об'єм розчину тією самою кислотою до 50 мл.
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо-
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи-
бування на чистоту". ну (Ь) доводять водою Рцо об'єму 20 мл.
Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ серину і 10 мг ФСЗ
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
метіоніну розчиняють у 0.1М розчині кислоти хлорис-
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
товодневої і доводять об'єм розчину тією самою кис-
ФСЗ серину.
лотою до 25 мл.
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані 5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні (1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг)

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 449


Серин

розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.
порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг серину І 2 мкг метіоніну) 1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до
розчину порівняння (с). Пластинку сушать на повітрі 105 °С.
й поміщають у камеру із сумішшю розчинників кисло-
та оцтова льодяна Р - вода Р - бутанол Р (20:20:60). Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту, проводять з 1.0 г субстанції.
пластинку виймають із камери, сушать на повітрі й
обприскують розчином нінгідрину Р. Пластинку КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С протя-
гом 15 хв. 0.100 г субстанції розчиняють у 3 мл кислоти мураши-
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь- ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової безвод-
яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою ної Р\ титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної до пе-
за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) реходу забарвлення від коричнювато-жовтого до зеле-
(0.5%).
ного, використовуючи як індикатор 0.1 мл розчину
нафтолбензеїну Р.
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає
хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві 10.51мгС3Н7КО3.
чітко розділені плями.

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 5 мл роз- ЗБЕРІГАННЯ


чину S доводять водою />до об'єму 15 мл. Одержаний
розчин має витримувати випробування на хлориди. У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
світла місці.
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 10 мл
розчину S доводять водою дистильованою Рдо об'єму N
15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу-
вання на сульфати. Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля-
ють комірку, що складається із двох годинникових Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
стекол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На станція призначена для виробництва парентеральних
внутрішню поверхню верхнього годинникового скла лікарських засобів без подальшої процедури видален-
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р ня пірогенів, вона має витримувати випробування
розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями "Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на (2.6.14).
нижнє годинникове скло і розчиняють у 0.5 мл води Р.
До розчину додають 0.30 г магнію оксиду важкого Р і
ретельно розтирають скляною паличкою. Нижнє го-
динникове скло відразу накривають верхнім і нагріва-
ють при температурі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно
в аналогічних умовах готують еталон, використовую-
чи 0.1 мл еталонного розчину амонію (100ррт NH^ P, СПИРТ ІЗОПРОПІЛОВИЙ
0.5 мл води Р\ 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакму-
совий папір над випробовуваним розчином має бути
забарвлений у синій колір не інтенсивніше, ніж над Alcohol isopropylicus
еталоном.

Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб- ISOPROPYL ALCOHOL
станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме-
ОН
тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую-
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом н,с сн.
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви-
пробування на залізо. С3Н80 М.м. 60.1
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 % Спирт ізопропіловий — пропан-2-ол.
(10 ррт). 2.0 г субстанції розчиняють у воді Р і дово-
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл.
12 мл розчину мають витримувати випробування на ВЛАСТИВОСТІ
важкі метали. Еталон готують із використанням ета-
лонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P. Опис. Безбарвна прозора рідина.

450 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Спирт ізопропіловии

Розчинність. Змішується з водою Р, 96 % спиртом Р і Використовують таку програму температурного режи-


ефіром Р. му:

Час (хв) Темпера- Швид- Примітки


ІДЕНТИФІКАЦІЯ тураГС) кість
підняття
темпера-
А. Відносна густина (2.2.5). Від 0.785 до 0.789. тури
В. Показник заломлення (2.2.6). Від 1.376 до 1.379. ГС/хв)
Колонка 0-12 40 - ізотермічний
С. До 1 мл субстанції додають 2 мл розчину калію режим
дихромату Р, 1 мл кислоти сірчаної розведеної Р і 12-32 40 —— 240 10 лінійний
кип'ятять; утворюються пари, що забарвлюють філь- градієнт
трувальний папір, просочений розчином нітробензаль-
дегіду Р, у зелений колір. Фільтрувальний папір змочу- 32-42 240 - ізотермічний
режим
ють кислотою хлористоводневою розведеною Р; забарв-
лення переходить у синє. Блок - 280 - -
вводу
проб
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ Детектор - 280 - -

Прозорість розчину (2.2.1). Субстанція має бути прозо- Хроматографують 1 мкл розчину порівняння (а). Чут-
рою. 1 мл субстанції доводять водою Р до об'єму 20 мл. ливість системи регулюють таким чином, щоб висота
Одержаний розчин через 5 хв має бути прозорим. двох піків, що йдуть за основним піком, становила не
менше 50 % шкали реєструючого пристрою. Хромато-
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Субстанція має графічна система вважається придатною, якщо ко-
бути безбарвною. ефіцієнт розділення першого піка (пропанол) і друго-
го піка (2-бутанол) становить не менше 10.
Кислотність або лужність. 25 мл субстанції обережно
кип'ятять протягом 5 хв, додають 25 мл води, вільної Хроматографують 1 мкл випробовуваного розчину (Ь).
від вуглецю діоксиду, Р, витримують до охолодження, На хроматограмі площа будь-якого піка, крім основ-
захищаючи від вуглецю діоксиду повітря. До одержа- ного і 2-бутанолу, не має перевищувати площу піка
ного розчину додають 0.1 мл розчину фенолфталеїну Р; 2-бутанолу (0.1 %), і сума площ усіх піків не має пере-
розчин безбарвний. Слабко-рожеве забарвлення роз- вищувати 3 площі цього піка (0.3 %).
чину має з'явитися при додаванні не більше 0.6 мл Хроматографують 1 мкл розчину порівняння (Ь). Чут-
0.01 М розчину натрію гідроксиду Р. ливість системи регулюють таким чином, щоб висота
Бензол і супровідні домішки. Визначення проводять піка, що іде за основним піком, із часом утримування
методом газової хроматографії (2.2.28). близько 10 хв, становила не менше 10 % шкали
реєструючого пристрою.
Випробовуваний розчин (а). Випробовувана субстанція.
Хроматографують 1 мкл випробовуваного розчину (а).
Випробовуваний розчин (Ь). 1.0 мл 2-бутанолу Р1 дово-
дять випробовуваним розчином (а) до об'єму 50.0 мл. На хроматограмі площа піка бензолу не має переви-
щувати половини площі відповідного піка на хромато-
5.0 мл одержаного розчину доводять випробовуваним
розчином (а) до об'єму 100.0 мл. грамі розчину порівняння (Ь) (2 ррт).

Розчин порівняння (а). 0.5 мл 2-бутанолу Р1 і 0.5 мл Пероксиди. 8 мл розчину крохмалю з калію йодидом Р
пропанолу Р доводять випробовуваним розчином (а) поміщають у пробірку із притертою скляною пробкою
до об'єму 50.0 мл. 5.0 мл одержаного розчину доводять місткістю 12 мл і діаметром близько 15 мм, заповню-
випробовуваним розчином (а) до об'єму 50.0 мл. ють повністю субстанцією та інтенсивно перемішу-
Розчин порівняння (Ь). 100 мкл бензолу Р доводять ви- ють. Витримують у темному місці протягом ЗО хв; роз-
пробовуваним розчином (а) до об'єму 100.0 мл. 0.20 мл чин не має забарвлюватись.
одержаного розчину доводять випробовуваним розчи-
ном (а) до об'єму 100.0 мл. Нелеткий залишок. 100 г субстанції, якщо вона витри-
мала випробування "Пероксиди", упарюють насухо на
Хроматографування проводять на газовому хромато- водяній бані, потім сушать при температурі від 100 °С
графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких до 105 °С. Маса сухого залишку не має перевищувати
умов: 2 мг ( 20 ррт).
— колонка капілярна розміром ЗО м х 0.32 мм,
покрита шаром полі[(ціанопропіл)(феніл)][ди- Вода (2.5.12). Не більше 0.5 %. Визначення проводять
метил]силоксану Р, із товщиною шару 1.8 мкм; із 5.0 г субстанції напівмікрометодом.
— газ-носій гелій для хроматографії Р;
— поділ потоку 1:5 із лінійною швидкістю 35 см/с;
— швидкість газу-носія 1.4 мл/хв; ЗБЕРІГАННЯ
— для піддувки детектора використовують гелій для
хроматографії Р або азот для хроматографії Р. У захищеному від світла місці.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 451


Спирт ізопропіловий

ДОМІШКИ D. R=H: етоксіетан (діетиловий ефір),


Е. СН3-ОН: метанол,
А. ацетон,

,ОН
Н,С"

В. бензол, F. пропанол-1 ол(л-пропанол).


R

Н3С О СН3

С. R=CH3: 2-(1-метилетокси)пропан (діізопропіловий


ефір),

452 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Твердий жир

т
ТВЕРДИЙ ЖИР ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Лужні домішки. 2.00 г субстанції розчиняють у суміші


Adeps solidus розчинників, що містить 1.5 мл 96 % спирту Рі 3.0 мл
ефіру Р, додають 0.05 мл розчину бромфенолового синьо-
го Р; жовте забарвлення має з'явитися при додаванні
не більше 0.15 мл 0.01 Мрозчину кислоти хлористовод-
HARDFAT невої.

Твердий жир містить суміш тригліцеридів, дигліце- Температура плавлення (2.2.15). Від ЗО °С до 45 °С. Тем-
ридів і моногліцеридів, що можуть бути одержані ете- пература плавлення не має відрізнятися більш як на
рифікацією жирних кислот природного походження 2 °С від номінального значення. Субстанцію розплав-
гліцерином або переетерифікацією природних жирів. ляють, заповнюють капіляр і витримують при темпе-
Кожний тип твердого жиру характеризується своїми ратурі нижче 10 °С протягом 24 год.
номінальними значеннями температури плавлення,
гідроксильного числа, числа омилення. Твердий жир Кислотне число (2.5.1). Не більше 0.5. 5.0 г субстанції
не містить добавок. розчиняють в описаній суміші розчинників.

Гідроксильне число (2.5.3, метод А). Не більше 50. Зна-


ВЛАСТИВОСТІ чення гідроксильного числа не має відрізнятися від
номінального значення більш як на 5 одиниць. Якщо
Опис. Крихка воскоподібна маса білого або майже номінальне значення гідроксильного числа менше 5,
білого кольору. При нагріванні до температури 50 °С гідроксильне число має бути не більше 5.
субстанція плавиться з утворенням безбарвної або
слабко-жовтавої рідини. Йодне число (2.5.4). Не більше 3.

Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, легко Перекисне число (2.5.5). Не більше 3.


розчинний в ефірі Р, мало розчинний в етанолі Р.
Число омилення (2.5.6). Від 210 до 260. Визначення
проводять із 2.0 г субстанції. Число омилення не має
ІДЕНТИФІКАЦІЯ відрізнятися більш як на 5 % від номінального значен-
ня числа омилення.
Визначення проводять методом тонкошарової хрома-
тографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар Неомилювані речовини (2.5.7). Не більше 0.6 ' о. Визна-
силікагель с Р. чення проводять із 5.0 г субстанції.
Випробовуваний розчин. 1.0г субстанції розчиняють в Важкі метали (2.4.8, метод D). Не більше 0.001 %
етиленхлориді Р і доводять об'єм розчину тим самим (10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу-
розчинником до 10 мл. вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
2 мкл (0.2 мкг) випробовуваного розчину. Пластинку
поміщають у камеру із сумішшю розчинників ефір Р - Загальна зола (2.4.16). Не більше 0.05 Визначення
етиленхлорид Р (10:90). Коли фронт розчинників проводять із 2.00 г субстанції.
пройде 12 см від лінії старту, пластинку виймають із
камери, сушать на повітрі й витримують у камері, на- ЗБЕРІГАННЯ
сиченій парою йоду, до появи плям.
Хроматофаму переглядають при денному світлі. На У прохолодному, захищеному від світла місці.
хроматограмі має виявлятися пляма з Rf близько 0.6,
відповідна тригліцеридам (R^ 1), і плями, відповідні МАРКУВАННЯ
1,3-дигліцеридам (R^ 0.5) та 1,2-дигліцеридам (Rst 0.3),
можливе виявлення плями, відповідної 1-моногліце- На етикетці зазначають:
ридам (R;, 0.05). — номінальне значення температури плавлення,

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 453


Тіаміну гідробромід"

— номінальне значення гідроксильного числа, ТІАМІНУ ГІДРОБРОМЦГ


— номінальне значення числа омилення.
N
Thiamini hydrobromidum
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

1-Моногліцериди. Не більше 5 %, у перерахунку на мо- THIAMINE HYDROBROMIDE


ногліцеростеарат. 10.000 г субстанції поміщають у
ділильну лійку місткістю 100 мл, додають 50 мл хлоро-
форму Р, перемішують до розчинення, потім додають , BrT HBr,* 1/2H20
25 мл розчину 20 г/л кислоти лимонної Р і ретельно
збовтують протягом 1 хв. Після розділу шарів верхній
(водний) шар відокремлюють, нижній (хлороформ- H3C
ний) шар промивають двома порціями по 25 мл кожна
води Р. У разі утворення емульсії хлороформний шар
промивають двома порціями по 25 мл кожна розчину C12H18Br2N4OS, 1/2 Н2О М.м. 435.2
20 г/л кислоти лимонної Р. Хлороформний шар пере- CI2H18Br2N4OS М.м. 426.2
носять у мірну колбу місткістю 100 мл, доводять об'єм
розчину хлороформом Р ц.0 позначки. 10.0 мл одержа- Тіаміну бромід містить не менше 98.5 % і не більше
ного розчину поміщають у конічну колбу зі скляною 101.5 % 3-[(4-аміно-2-метилпіримідин-5-іл)метил]-5-
притертою пробкою місткістю 100 мл, додають 10.0 мл (2-гідроксіетил)-4-метилтіазолу броміду гідроброміду,
розчину йодної та оцтової кислот Р, закривають проб- у перерахунку на безводну речовину.
кою, ретельно перемішують і витримують протягом
ЗО хв у захищеному від світла місці. Потім додають
4 мл розчину калію йодиду Р, колбу закривають проб- ВЛАСТИВОСТІ
кою, збовтують і точно через 1 хв додають 10 мл води Р.
Йод, що виділився, титрують 0.1 М розчином натрію Опис. Кристалічний порошок білого або білого з жов-
тіосульфату до солом'яно-жовтого забарвлення, тавим відтінком кольору зі специфічним запахом.
після чого додають 2 мл розчину крохмалю Р і продов-
жують титрування при сильному збовтуванні до зне- Розчинність. Легко розчинний у воді Р, мало розчинний
барвлення. у 96 % спирті Р, практично не розчинний в ефірі Р.

Паралельно проводять контрольний дослід з 10.0 мл


хлороформу РІ 10.0 мл розчину йодної та оцтової кис- ІДЕНТИФІКАЦІЯ
лот Р.
Перша ідентифікація: А, С, D.
Вміст 1-моногліцеридів (X) у субстанції, у перерахун- Друга ідентифікація: В, С, D.
ку на моногліцеростеарат, у відсотках, обчислюють за
формулою: А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції, попередньо висушеної до постійної маси при
(У2 - К,)-АҐ-0.0179-100-100 (І/ 2 - К,)-/М7.9 температурі від 100 °С до 105 °С, одержаний у дисках
X = із калію бромідом Р, має відповідати спектру ФСЗ
/я-10
тіаміну гідроброміду. У випадку різниці одержаних
спектрів, окремо розчиняють субстанцію і ФСЗ
де: тіаміну гідроброміду Р, упарюють насухо і повторно
0.0179 — кількість моноглщеростеарату, що від по- записують спектри одержаних залишків.
відає 1 мл 0.1 М розчину натрію тіосульфа-
ту Р, в грамах; В. Близько 20 мг субстанції розчиняють у 10 мл води Р,
— об'єм 0.1 М розчину натрію тіосульфату Р, додають 1 мл кислоти оцтової розведеної Р і 1.6 мл ЇМ
витрачений на титрування випробовувано- розчину натрію гідроксиду, нагрівають на водяній бані
го розчину, у мілілітрах; протягом ЗО хв і охолоджують. До одержаного розчину
додають 5 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р,
— об'єм 0.1 М розчину натрію тіосульфату Р, 10 мл розчину калію фериціаніду Р, 10 мл бутанолу Р
витрачений на титрування в контрольному й інтенсивно струшують протягом 2 хв. У верхньому
досліді, у мілілітрах; (спиртовому) шарі спостерігається інтенсивна світло-
К — поправочний коефіцієнт до молярності блакитна флуоресценція, особливо в УФ-світлі за дов-
0.1 М розчину натрію тіосульфату Р; жини хвилі 365 нм. Наведене вище випробування по-
вторюють, використовуючи 0.9 мл 1 М розчину натрію
т —— маса наважки субстанції, у грамах. гідроксиду і 0.2 г натрію сульфіту /"замість 1.6 мл ЇМ
розчину натрію гідроксиду; флуоресценція не спосте-
рігається.

С. Субстанція дає реакцію (а) на броміди (2.3.1).

454 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Тіаміну гідробромід"

D. 50 мг субстанції розчиняють у 25 мл води Р. До 5 мл розчиняють у суміші 80 мл ацетонітрилу Р,


одержаного розчину додають 1 мл кислоти хлористо- 915 мл води Р і 5 мл кислоти оцтової безводної Р;
водневої Р, \ мл розчину хлораміну Р, 1 мл хлороформу Р — швидкість рухомої фази 1 мл/хв;
й інтенсивно струшують протягом 2 хв; у хлороформ- — температура колонки (30.0+0.1) °С;
ному шарі з'являється жовте забарвлення. — детектування за довжини хвилі 250 нм.
При хроматографуванні за зазначених умов піки вихо-
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ дять у такому порядку: 4-метил-5-р-оксіетилтіазол;
2-метил-4-аміно-5-оксиметилпіримідин; тіаміну гі-
Розчин S. 1.5г субстанції розчиняють у воді, вільній від дробромід.
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са- Хроматографують 5 мкл розчину порівняння (0- Хро-
мим розчинником до 25 мл. матографічна система вважається придатною, якщо
коефіцієнт розділення піків 2-метил-4-аміно-5-окси-
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо- метилпіримідину і тіаміну гідроброміду, 4-метил-5-р-
рим. оксіетилтіазолу і 2-метил-4-аміно-5-оксиметилпіри-
мідину становить не менше 1.5.
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон 5 шка- Хроматографують 5 мкл розчину порівняння (е). Хро-
ли найбільш підхожого кольору. матографічна система вважається придатною, якщо
виконуються такі умови:
рН (2.2.3). Від 2.7 до 3.4. 3.0 г субстанції розчиняють у — коефіцієнт симетрії, розрахований за піком тіамі-
50 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р. ну гідроброміду, має бути не більше 1.5;
— ефективність хроматографічної колонки має бути
Супровідні домішки. Визначення проводять методом не менше 1500 теоретичних тарілок.
рідинної хроматографії (2.2.29). Випробування прово- Поперемінне Хроматографують 5 мкл випробовувано-
дять, захищаючи розчини від дії прямих сонячних про- го розчину і 5 мкл розчину порівняння (е).
менів.
На хроматограмі випробовуваного розчину площі
Випробовуваний розчин. 50.0 мг субстанції розчиняють піків 4-метил-5-(3-оксіетилтіазолу і 2-метил-4-аміно-
у рухомій фазі і доводять об'єм розчину рухомою фа- 5-оксиметилпіримідину не мають перевищувати
зою до 10.0 мл. Розчин готують безпосередньо перед площі піків 4-метил-5-р-оксіетилтіазолу і 2-метил-4-
використанням. аміно-5-оксиметилпіримідину, відповідно, на хрома-
Розчин порівняння (а). 20.0 мг ФСЗ 2-метил-4-аміно-5- тограмі розчину порівняння (е) (0.2 %). На хромато-
оксиметилпіримідину розчиняють у рухомій фазі і до- грамі випробовуваного розчину площа будь-якого
водять об'єм розчину рухомою фазою до 10.0 мл. піка, крім основного і піків 4-метил-5-р-оксіетил-
тіазолу і 2-метил-4-аміно-5-оксиметилпіримідину, не
Розчин порівняння (Ь). 0.5 мл розчину порівняння (а) має перевищувати площу піка тіаміну гідроброміду на
доводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл. хроматограмі розчину порівняння (е) (0.1 %).
Розчин порівняння (с). 20.0 мг ФСЗ 4-метил-5-р-
оксіетилтіазолу розчиняють у рухомій фазі і доводять Нітрати. До 0.4 мл розчину S додають 1.6 мл води Р і
об'єм розчину рухомою фазою до 10.0 мл. 2 мл кислоти сірчаної Р і охолоджують. На одержаний
розчин обережно нашаровують 2 мл свіжоприготова-
Розчин порівняння (d). 0.5 мл розчину порівняння (с) ного розчину 80 г/л заліза(П) сульфату Ру воді, вільній
доводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл. від вуглецю діоксиду, Р; на межі поділу двох шарів не
Розчин порівняння (е). 50.0 мг ФСЗ тіаміну гідро- має утворюватися коричневе кільце.
броміду розчиняють у рухомій фазі і доводять об'єм
розчину рухомою фазою до 100.0 мл. До 1.0 мл одер- Сульфати (2.4.13). Не більше 0.05 % (500 ррт). 5 мл
жаного розчину додають 0.5 мл розчину порівнян- розчину S доводять водою, вільною від вуглецю діокси-
ня (а) і 0.5 мл розчину порівняння (с) і доводять об'єм ду, Рао об'єму 15 мл. Одержаний розчин має витриму-
розчину рухомою фазою до 100.0 мл. вати випробування на сульфати.
Розчин порівняння (/). 250.0 мг ФСЗ тіаміну гідро- Важкі метали (2.4.8, метод В). Не більше 0.001 %
броміду розчиняють у 25.0 мл розчину порівняння (Ь) і (10 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу-
доводять об'єм розчину розчином порівняння (d) до вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
50.0 мл. ням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
Хроматографування проводять на рідинному хрома-
тографі з УФ-детектором за таких умов: Вода (2.5.12). Не більше 5.0 %. Визначення проводять
— колонка з нержавіючої сталі розміром 3 0.40 г субстанції напівмікрометодом.
0.15 м х 3.9мм, заповнена октадецилсилільним
силікагелем для хроматографії Рз розміром часток Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
4 мкм*; проводять з 1.0 г субстанції.
— рухома фаза: 0.60 г натрію гексансульфонату Р
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
' Підхожими колонками є Nova-Pak С|§ або Delta-Pak C станція має витримувати вимоги статті (5.4).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 455


Тіаміну гідрохлорид

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ метил]-5-(2-гідроксіетил)-4-метилтіазолу хлориду


гідрохлориду, у перерахунку на безводну речовину.
0.150 г субстанції розчиняють у суміші 5 мл кислоти
мурашиної безводної Р, додають 65 мл кислоти оцтової
безводної Р і при перемішуванні 10 мл розчину ВЛАСТИВОСТІ
ртуті(Н) ацетату Р. Одержаний розчин титрують
0.1 М розчином кислоти хлорної потенціометричне Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
(2.2.20). кольору або безбарвні кристали.

Паралельно проводять контрольний дослід. Розчинність. Легко розчинний у воді Р, розчинний у


1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає гліцерині Р, мало розчинний у 96% спирті Р.
21.31 мг C,2HlgBr2N4OS.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
ЗБЕРІГАННЯ
Перша ідентифікація: А, С.
Друга ідентифікація: В, С.
У повітронепроникному неметалевому контейнері, у
захищеному від світла місці. А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станції має відповідати спектру ФСЗ тіаміну гідрохло-
ДОМІШКИ риду. У випадку різниці одержаних спектрів окремо
розчиняють субстанцію і ФСЗ тіаміну гідрохлориду у
воді Р, упарюють насухо і повторно записують спектри
одержаних залишків.

В. Близько 20 мг субстанції розчиняють у 10 мл води Р,


додають 1 мл кислоти оцтової розведеної Р і 1.6 мл / М
А. 4-метил-5-(3-оксіетилтіазол, розчину натрію гідроксиду Р, нагрівають на водяній
бані протягом ЗО хв і охолоджують. До одержаного
розчину додають 5 мл розчину натрію гідроксиду розве-
N. .NH2 деного Р, 10 мл розчину калію фериціаніду Р, 10 мл бу-
танолу Р й інтенсивно струшують протягом 2 хв. У
верхньому (спиртовому) шарі спостерігається інтен-
сивна світло-блакитна флуоресценція, особливо
помітна в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм. Наведе-
В. 2-метил-4-аміно-5-оксиметилпіримідин. не вище випробування повторюють, використовуючи
0.9 мл 1 М розчину натрію гідроксиду і 0.2 г натрію
сульфіту Р замість 1.6 мл 7 М розчину натрію гідрокси-
ду; флуоресценція не спостерігається.

С. Субстанція дає реакцію (а) на хлориди (2.3.1).

ТІАМІНУ ГІДРОХЛОРИД ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від


Thiamini hydrochloridum вуглецю діоксиду, Р, приготованій із води дистильова-
ної Р, і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
ком до 25 мл.
THIAMINE HYDROCHLORIDE
Прозорість розчину (2.2.1). 2.5 мл розчину S доводять
водою Рдо об'єму 5 мл. Одержаний розчин має бути
N, /CH3
прозорим.
, сг, неї Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
розчину, приготованого для випробування "Про-
зорість розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон
Y7 або GY7.

рН (2.2.3). Від 2.7 до 3.3. 2.5 мл розчину S доводять во-


C12H18C12N4OS М.м. 337.3 дою, вільною від вуглецю діоксиду, />до об'єму 10 мл.

Тіаміну гідрохлорид містить не менше 98.5 % і не Нітрати. До 0.4 мл розчину S додають 1.6 мл води Р
більше 101.5 % 3-[(4-аміно-2-метшшіримідин-5-іл)- і 2 мл кислоти сірчаної Р\ охолоджують. На одержаний

456 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Тіаміну гідрохлорид

розчин обережно нашаровують 2 мл свіжоприготова- Розчин порівняння (с). 20.0 мг ФСЗ 4-метил-5-р-
ного розчину 80 г/л заліза(ІІ) сульфату Р у воді, віль- оксіетилтіазолу розчиняють у рухомій фазі й доводять
ній від вуглецю діоксиду, Р; на межі поділу двох шарів об'єм розчину рухомою фазою до 10.0 мл.
не має утворюватися коричневе кільце.
Розчин порівняння (d). 0.5 мл розчину порівняння (с)
доводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл.
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 5 мл
розчину S доводять водою Я до об'єму 15 мл. Одержа- Розчин порівняння (е). 50.0 мг ФСЗ тіаміну гідрохлори-
ний розчин має витримувати випробування на суль- ду розчиняють у рухомій фазі і доводять об'єм розчину
фати. рухомою фазою до 100.0 мл. До 1.0 мл одержаного роз-
чину додають 0.5 мл розчину порівняння (а) і 0.5 мл
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.002 % розчину порівняння (с) і доводять об'єм розчину рухо-
(20 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро- мою фазою до 100.0 мл.
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис- Розчин порівняння (f). 250.0 мг ФСЗ тіаміну гідрох/гориду
танням еталонного розчину свинцю (2 ррт Pb) P. розчиняють у 25.0 мл розчину порівняння (Ь) і доводять
об'єм розчину розчином порівняння (d) до 50.0 мл.
Вода (2.5.12). Не більше 5.0 %. Визначення проводять
з 0.40 г субстанції напівмікрометодом. Хроматографування проводять на рідинному хрома-
тографі з УФ-детектором за таких умов:
Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення — колонка з нержавіючої сталі розміром 0.15 мм х 3.9 мм,
проводять з 1.0 г субстанції. заповнена силікагелем октадецилсилільним для
хроматографії Р з розміром часток 4 мкм*;
— рухома фаза: 0.60 г натрію гексансульфонату Р
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ розчиняють у суміші 80 мл ацетонітрилу Р, 915 мл
води Р і 5 мл кислоти оцтової безводної Р\
0.150 г субстанції розчиняють у суміші 5.0 мл 0.01 М — швидкість рухомої фази 1 мл/хв;
розчину кислоти хлористоводневої Р і 50 мл 96 % спир- — температура колонки (30.0±0.1) °С;
ту Р. Одержаний розчин титрують 0.1 М розчином — детектування за довжини хвилі 250 нм.
натрію гідроксиду потенціометричне (2.2.20). У При хроматографуванні за зазначених умов піки вихо-
розрахунок беруть об'єм титранту між двома стрибка- дять у такому порядку: 4-метил-5-р-оксіетилтіазол;
ми потенціалів на кривій титрування. 2-метил-4-аміно-5-оксиметилпіримідин; тіамину гі-
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає дрохлорид.
16.86 мг C,2H18C12N4OS. Хроматографують 5 мкл розчину порівняння (І). Хро-
матографічна система вважається придатною, якщо
коефіцієнт розділення піків 2-метил-4-аміно-5-окси-
ЗБЕРІГАННЯ метилпіримідину і тіаміну гідрохлориду, 4-метил-5-р-
оксіетилтіазолу і 2-метил-4-аміно-5-оксиметил-піри-
У щільно закупореному неметалевому контейнері, у мідину становить не менше 1.5.
захищеному від світла місці.
Хроматографують 5 мкл розчину порівняння (е). Хро-
__________________________N матографічна система вважається придатною, якщо
виконуються такі умови:
— коефіцієнт симетрії, розрахований за піком тіамі-
ВЛАСТИВОСТІ ну гідрохлориду, має бути не більше 1.5;
— ефективність хроматографічної колонки має бути
Опис. Субстанція має специфічний запах. не менше 1500 теоретичних тарілок.
Поперемінне Хроматографують 5 мкл випробовувано-
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ го розчину і 5 мкл розчину порівняння (е).
На хроматограмі випробовуваного розчину площі піків
Супровідні домішки. Визначення проводять методом 4-метил-5-/3-оксіетилтіазолу і 2-метил-4-аміно-5-ок-
рідинної хроматографії (2.2.29). Випробування прово- симетилпіримідину не мають перевищувати площі
дять, захищаючи розчини від дії прямих сонячних про- піків 4-метил-5-/?-оксіетилтіазолу і 2-метил-4-аміно-
менів. 5-оксиметилпіримідину, відповідно, на хроматограмі
Випробовуваний розчин. 50.0 мг субстанції розчиняють розчину порівняння (е) (0.2 %). На хроматограмі ви-
у рухомій фазі і доводять об'єм розчину рухомою фа- пробовуваного розчину площа будь-якого піка, крім
зою до 10.0 мл. Розчин готують безпосередньо перед основного і піків 4-метил-5-(3-оксіетилтіазолу і 2-ме-
використанням. тил-4-аміно-5-оксиметилпіримідину, не мають пере-
вищувати площу піка тіаміну гідрохлориду на хрома-
Розчин порівняння (а). 20.0 мг ФСЗ 2-метил-4-аміно-5- тограмі розчину порівняння (е) (0.1 %).
оксиметилпіримідину розчиняють у рухомій фазі і до-
водять об'єм розчину рухомою фазою до 10.0 мл. Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
Розчин порівняння (Ь). 0.5 мл розчину порівняння (а) станція має витримувати вимоги статті (5.4).
доводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл. — Підхожими колонками є Nova-Pak C|g або Delta-Pak С )8 .

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 457


Тирозин

ДОМІШКИ А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо-


го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро-
бування на чистоту".

В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-


станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
ФСЗ тирозину.
А. 4-метил-5-р-оксіетилтіазол,
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),
HQ
' -N^ ,NH2
одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані
нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні
основної плями на хроматограмі розчину порівнян-
ня (а), відповідна їй за розміром і забарвленням.

D. До близько 50 мг субстанції додають 1 мл кислоти


В. 2-метил-4-аміно-5-оксиметилпіримідин. азотної розведеної Р; протягом 15 хв з'являється тем-
но-червоне забарвлення.

Е. Близько ЗО мг субстанції розчиняють у 2 мл розчину


натрію гідроксиду розведеного Р. Додають 3 мл свіжо-
приготованої суміші рівних об'ємів розчину 100 г/л
ТИРОЗИН натрію нітриту Р і розчину 0.5 г кислоти суль-
фанілової Р у суміші 6 мл кислоти хлористоводневої Р1
і 94 мл води Р; з'являється оранжево-червоне забарв-
Tyrosinum лення.

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
TYROSINE
Прозорість розчину (2.2.1). 0.5 г субстанції розчиняють
у кислоті хлористоводневій розведеній Р і доводять
об'єм розчину тією самою кислотою до 20 мл. Одержа-
ний розчин має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення


C9H,,NO3 М.м. 181.2 розчину, приготованого для випробування "Про-
зорість розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон
Тирозин містить не менше 99.0 % і не більше 101.0 % Y7-
(і)-2-аміно-3-(4-гідроксифеніл)пропанової кислоти,
у перерахунку на суху речовину. Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від -11.0° до -12.3°,
у перерахунку на суху речовину. 1.25 г субстанції роз-
чиняють у суміші рівних об'ємів кислоти хлористо-
ВИРОБНИЦТВО
водневої розведеної Р і води Р і доводять об'єм розчину
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що тією самою сумішшю розчинників до 25.0 мл.
включає стадії ферментації, вона має витримувати
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
вимоги статті "Продукти ферментації".
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви-
користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.
ВЛАСТИВОСТІ Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
ють у розчині аміаку розведеного Р2 і доводять об'єм
Опис. Кристалічний порошок білого кольору або розчину водою Рдо 10 мл.
безбарвні кристали.
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, практично чину (а) доводять водою Рло об'єму 50 мл.
не розчинний у 96 % спирті Р. Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ тирозину розчиняють
(Розчиняється в розведених мінеральних кислотах і у 1 мл розчину аміаку розведеного Р2 і доводять об'єм
розведених розчинах гідроксидів лужних металів). розчину водою Рдо 50 мл.
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи-
ну (Ь) доводять водою />до об'єму 20 мл.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ тирозину і 10 мг ФСЗ
Перша ідентифікація: А, В. фенілаланіну розчиняють у 1 мл розчину аміаку розве-
Друга ідентифікація: А, С, D, Е. деного Р2\ доводять об'єм розчину водою Рдо 25 мл.

458 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Треонін

На лінію старту хроматографічної пластинки наносять КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ


5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
(1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг) 0.150 г субстанції розчиняють у 5 мл кислоти мураши-
розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової безвод-
порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг тирозину і 2 мкг феніл- ної Р і титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної по-
аланіну) розчину порівняння (с). Пластинку сушать тенціометричне (2.2.20).
на повітрі й поміщають у камеру із сумішшю розчин-
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає
ників розчин аміаку концентрований Р1 - пропанол Р
18.12 мгС9Н„1ЧО3.
(30:70). Коли фронт розчинників пройде 15см від лінії
старту, пластинку виймають із камери, сушать на
повітрі й обприскують розчином нінгідрину Р. Плас- ЗБЕРІГАННЯ
тинку нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
протягом 15 хв. світла місці.
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-
яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою N
за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь)
(0.5 %). Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
чітко розділені плями. станція призначена для виробництва парентеральних
лікарських засобів без подальшої процедури видален-
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 0.25 г суб- ня пірогенів, вона має витримувати випробування
станції розчиняють у 3 мл кислоти азотної розведе- "Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
ної Р і доводять об'єм розчину водою Р до 15 мл. (2.6.14).
Одержаний розчин має витримувати випробування на
хлориди без подальшого додавання кислоти азотної
розведеної Р.

Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 0.5 г


субстанції розчиняють при слабкому нагріванні в 5 мл
кислоти хлористоводневої розведеної Р і доводять ТРЕОНІН
об'єм розчину водою дистильованою Р до 15 мл.
Одержаний розчин має витримувати випробування на
сульфати. Threoninum
Амонію солі (2.4.1, метод В). Не більше 0.02%
(200 ррт). 0.10 г субстанції мають витримувати випро-
бування на амонію солі. Еталон готують із викорис- THREONINE
танням 0.2 мл еталонного розчину амонію (100 ррт
NN4) Р. Замінюють магнію оксид важкий Р 2.0 мл н он
розчину натрію гідроксиду концентрованого Р. .СО2Н

Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб- Н NH2


станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме-
C4H9NO3 М.м. 119.1
тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую-
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних Треонін містить не менше 99.0 % і не більше 101.0 %
витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
(25,ЗЛ)-2-аміно-3-гідроксибутанової кислоти, у пере-
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви-
рахунку на суху речовину.
пробування на залізо.

Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.001 % ВИРОБНИЦТВО


(10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу-
вання на важкі метали. Еталон готують із використан- Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P. включає стадії ферментації, вона має витримувати ви-
моги статті "Продукти ферментації".
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.
1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до
105 °С. ВЛАСТИВОСТІ

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без-
проводять з 1.0 г субстанції. барвні кристали.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 459


Треонін________________________

Розчинність. Розчинний у воді Р, практично не роз- Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ треоніну і 10 мг ФСЗ
чинний у 96 % спирті Р\ ефірі Р. проліну розчиняють у розчині 1 % (об/об) кислоти хло-
ристоводневої Р і доводять об'єм розчину тією самою
кислотою до 25 мл.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
Перша ідентифікація: А, В. 5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл
Друга ідентифікація: А, С, D. (1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг)
розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг треоніну і 2 мкг проліну)
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- розчину порівняння (с). Пластинку сушать на повітрі
бування на чистоту". і поміщають у камеру із сумішшю розчинників кисло-
та оцтова льодяна Р - вода Р - бутанол Р (20:20:60).
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту,
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру пластинку виймають із камери, сушать на повітрі й
ФСЗ треоніну. обприскують розчином нінгідрину Р. Пластинку
нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С протя-
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), гом 15 хв.
одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані
нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-
основної плями на хроматограмі розчину порівнян- яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою
ня (а), відповідна їй за розміром і забарвленням. за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь)
(0.5 %).
D. 1 мл розчину 2 г/л субстанції змішують з 1 мл роз- Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
чину 20 г/л натрію перйодату Р, додають 0.2 мл піпе- хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
ридину Р і 0.1 мл розчину 25 г/л натрію нітропруси- чітко розділені плями.
ду Р; з'являється блакитне забарвлення, яке через
кілька хвилин переходить у жовте. Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 10 мл роз-
чину S доводять водою Рдо об'єму 15 мл. Одержаний
розчин має витримувати випробування на хлориди.
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 0.5 г
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са- субстанції розчиняють у воді дистильованій Р і дово-
мим розчинником до 100 мл. дять об'єм розчину тим самим розчинником до 15 мл.
Одержаний розчин має витримувати випробування на
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим. сульфати.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод 11). Розчин S має Амонію солі (2.4.1, метод В). Не більше 0.02%
бути безбарвним. (200 ррт). 0.10 г субстанції мають витримувати випро-
бування на амонію солі. Еталон готують із викорис-
рН (2.2.3). Від 5.0 до 6.5. Вимірюють рН розчину S. танням 0.2 мл еталонного розчину амонію (100 ррт
NHJ Р.
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від -27.6° до -29.0°,
у перерахунку на суху речовину. 1.50 г субстанції роз- Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб-
чиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
розчинником до 25.0 мл. хлористоводневої розведеної Р \ витягають три рази ме-
тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую-
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово- чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
використовуючи ТШХ пластинки із шаром силікаге- З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви-
лю Р. пробування на залізо.
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня- Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.001 %
ють у кислоті хлористоводневій розведеній Р і доводять (10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу-
об'єм розчину тією самою кислотою до 10 мл. вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз- ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
чину (а) доводять водою Рдо об'єму 50 мл.
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ треоніну розчиняють 1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до
у розчині 1 % (об/об) кислоти хлористоводневої Р і до-
105 °С.
водять об'єм розчину тією самою кислотою до 50 мл.
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи- Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
ну (Ь) доводять водою Рцо об'єму 20 мл. проводять з 1.0 г субстанції.

460 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Триптофан

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, мало роз-


чинний у 96 % спирті Р, практично не розчинний в
0.100 г субстанції розчиняють у 5 мл кислоти мураши- ефірі Р.
ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової безвод-
(Розчиняється в розведених розчинах гідроксидів
ної Р і титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної по-
тенціометричне (2.2.20).
лужних металів і мінеральних кислот).

1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає


11.91 MrC 4 H 9 N0 3 . ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: А, В.
ЗБЕРІГАННЯ Друга ідентифікація: А, С, D.

У щільно закупореному контейнері, у захищеному від А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо-
світла місці. го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро-
бування на чистоту".
N
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
станція має витримувати вимоги статті (5.4). ФСЗ триптофану.

Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб- С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),
станція призначена для виробництва парентеральниходержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані
нінгідрином", має виявлятися основна пляма на рівні
лікарських засобів без подальшої процедури видален-
ня пірогенів, вона має витримувати випробування основної плями на хроматограмі розчину порівнян-
"Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"ня (а), відповідна їй за розміром і забарвленням.
(2.6.14).
D. Близько 20 мг субстанції розчиняють у 10 мл води Р,
додають 5 мл розчину диметиламінобензальдегіду Р6 і
2 мл кислоти хлористоводневої Р1. Одержаний розчин
нагрівають на водяній бані; з'являється фіолетово-
синє забарвлення.
ТРИПТОФАН
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
Tryptophanum
Прозорість розчину (2.2.1). 0.1 г субстанції розчиняють
уІМ розчині кислоти хлористоводневої і доводять
об'єм розчину тією самою кислотою до Юмл. Одержа-
TRYPTOPHAN ний розчин має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення


розчину, приготованого для випробування "Про-
зорість розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон
BY6.

Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від -30.0° до -33.0°,


CnH12N202 М.м. 204.2у перерахунку на суху речовину. 0.25 г субстанції роз-
чиняють у воді Р, якщо необхідно, при нагріванні на
Триптофан містить не менше 98.5 % і не більше водяній бані і доводять об'єм розчину тим самим роз-
101.0 % (5)-2-аміно-3-(1Я-індол-3-Іл)пропанової кис- чинником до 25.0 мл.
лоти, у перерахунку на суху речовину.
Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
ВИРОБНИЦТВО дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27),
використовуючи ТШХ пластинки із шаром силікаге-
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що лю Р.
включає стадії ферментації, вона має витримувати ви- Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
моги статті "Продукти ферментації". ють у суміші рівних об'ємів кислоти оцтової льодяної Р
і води Р і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю
розчинників до 10 мл.
ВЛАСТИВОСТІ
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-
Опис. Кристалічний або аморфний порошок білого чину (а) доводять сумішшю рівних об'ємів кислоти
або майже білого кольору. оцтової льодяної Р і води РЦ.О об'єму 50 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 461


Триптофан

Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ триптофану розчи- Розчин порівняння (с). 10.0 мл розчину порівняння (а)
няють у суміші рівних об'ємів кислоти оцтової льодя- доводять сумішшю ацетонітрил Р - вода Р (10:90) до
ної Р і води Р і доводять об'єм розчину тією самою об'єму 50.0 мл.
сумішшю розчинників до об'єму 50 мл.
Розчин порівняння (d). 0.10 г субстанції розчиняють у
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи- розчині порівняння (с) і доводять об'єм розчину тим
ну (Ь) доводять сумішшю рівних об'ємів кислоти оц- самим розчином до 10.0 мл.
тової льодяної Р \ води /*до об'єму 20 мл.
Розчин порівняння (е). 1.0 мл розчину порівняння (с)
Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ триптофану і 10 мг доводять сумішшю ацетонітрил Р - вода Р (10:90) до
ФСЗ тирозину розчиняють у суміші рівних об'ємів об'єму 10.0 мл.
кислоти оцтової льодяної Р і води Р і доводять об'єм
Хроматографування проводять на рідинному хрома-
розчину тією самою сумішшю розчинників до 25 мл.
тографі з УФ-детектором за таких умов:
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять — колонка з нержавіючої сталі розміром
5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл 0.25 м х 4.6 мм, заповнена силікагелем октадецил-
(1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг) силільним для хроматографії Р з розміром часток
розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину 5 мкм;
порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг триптофану і 2 мкг тиро- — рухома фаза А: ацетонітрил Р - буферний розчин
зину) розчину порівняння (с). Пластинку сушать на рН 2.3 (115: 885);
повітрі і поміщають у камеру із сумішшю розчинників — рухома фаза В: ацетонітрил Р- буферний розчин
кислота оцтова льодяна Р - вода Р - бутанол Р рН 2.3 (350 : 650);
(20:20:60). Коли фронт розчинників пройде 15 см від — швидкість рухомої фази 0.7 мл/хв;
лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на — використовують таку програму градієнта:
повітрі й обприскують розчином нінгідрину Р. Плас-
тинку нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С Час (хв) Рухома фаза А Рухома фаза В Примітки
(% об/об) (% об/об)
протягом 15 хв.
0 - 10 100 0 ізократичний
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь- режим
яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою 10-45 100 — 0 0 — 100 лінійний
за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) градієнт
(0.5 %). 45-65 0 100 ізократичний
режим
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
65-66 0 — 100 100—0 лінійний
хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві градієнт
чітко розділені плями. 66-80 100 0 установлення
рівноваги
1,1'-Етиліденбіс(триптофан) та інші супровідні домішки.
Визначення проводять методом рідинної хромато- — детектування за довжини хвилі 220 нм;
графії (2.2.29). — температура колонки 40 °С.
Буферний розчин рН 2.3. 3.90 г натрію дигідрофосфа- Поперемінне хроматографують 20 мкл розчину
ту Р розчиняють у 1000 мл води Р, додають близько порівняння (Ь), 20 мкл розчину порівняння (d) і
700 мл розчину 2.9 г/л кислоти фосфорної Р і доводять 20 мкл розчину порівняння (е). При хроматографу-
тим самим розчином до рН 2.3. ванні за зазначених умов час утримування піків має
бути: триптофану — близько 8 хв; TV-ацетилтриптофа-
Розчини готують безпосередньо перед використанням.
ну — близько 29 хв; 1,Г-етиліденбіс(триптофану) —
Стандартний розчин. 10.0 мг N-ацетилтриптофану Р близько 34 хв. Чутливість системи регулюють таким
розчиняють у суміші ацетонітрил Р - вода Р (10:90) і чином, щоб висота піка TV-ацетилтриптофану на хро-
доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчин- матограмі розчину порівняння (Ь) становила не мен-
ників до 100.0 мл. 2.0 мл одержаного розчину доводять ше 50 % шкали реєструючого пристрою.
тією самою сумішшю розчинників до об'єму 100.0 мл.
Хроматографічна система вважається придатною, як-
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня- що виконуються такі умови:
ють у суміші ацетонітрил Р - вода Р (10:90) і доводять — на хроматограмі розчину порівняння (Ь)
об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до коефіцієнт розділення піків УУ-ацетилтриптофа-
10.0 мл. ну і 1, Г-етиліденбіс(триптофану) становить не
менше 8.0. Якщо необхідно, змінюють час
Випробовуваний розчин (Ь). 0.10 г субстанції розчиня-
градієнтного елюювання. Збільшення тривалості
ють у стандартному розчині і доводять об'єм розчину
елюювання рухомою фазою А збільшує час
тим самим розчином до 10.0 мл.
утримування і призводить до кращого розділення;
Розчин порівняння (а). 1.0 мг 1,Г-етиліденбіс(трипто- — на хроматограмі розчину порівняння (е) відно-
фану) Р розчиняють у суміші ацетонітрил Р - вода Р шення сигнал/шум становить не менше 15.
(10:90) і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю
Поперемінне хроматографують 20 мкл випробовува-
розчинників до 100.0 мл.
ного розчину (а) і 20 мкл випробовуваного розчи-
Розчин порівняння (Ь). 10.0 мл розчину порівняння (а) ну (Ь). Перевіряють, чи з'являється пік із часом утри-
доводять стандартним розчином до об'єму 50.0 мл. мування, що відповідає УУ-ацетилтриптофану, на хро-

462 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Триптофан

матограмі випробовуваного розчину (а). При появі КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ


подібного піка на хроматограмі випробовуваного роз-
чину (Ь) коригують площу піка УУ-ацетилтриптофану, 0.150 г субстанції розчиняють у 3 мл кислоти мураши-
віднімаючи від неї площу піка Л^-ацетилтриптофану, ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової безвод-
розраховану із хроматограми випробовуваного розчи- ної Р і титрують 0.1Мрозчином кислоти хлорної, вико-
ну (а). На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь) ристовуючи як індикатор 0.1 мл розчину нафтолбен-
площа піка 1,Г-етиліденбіс(триптофану) не має пере- зеїну Р.
вищувати 0.5 площі основного піка на хроматограмі 1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає
розчину порівняння (е) (10 ррт); сума площ усіх піків 20.42 мг CnH12N2O2.
із часом утримування, менше часу утримування піка
триптофану, не має перевищувати 0.6 площі піка
/V-ацетилтриптофану на хроматограмі розчину по- ЗБЕРІГАННЯ
рівняння (Ь) (100 ррт); сума площ усіх піків із часом
утримування, більше часу утримування піка трипто- У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
фану, крім піка УУ-ацетилтриптофану і піків, час утри- світла місці.
мування яких у 1.8 раза більше часу утримування піка
jV-ацетилтриптофану, не має перевищувати 1.9 площі
ДОМІШКИ
піка yV-ацетилтриптофану на хроматограмі розчину
порівняння (Ь) (300 ррт). Не враховують піки, площа
яких менше 0.02 площі піка JV-ацетилтриптофану на
хроматограмі розчину порівняння (Ь).

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 0.25 г суб-


станції розчиняють у 3 мл кислоти азотної розведе-
ної Р\ доводять об'єм розчину водою Рдо 15 мл. Одер- НО2С
жаний розчин має витримувати випробування на хло-
риди без подальшого додавання розчину кислоти
азотної розведеної Р.
А. 3,3'-[етиліденбіс(1//-індол-1,3-діїл)]біс[(25)-2-
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 0.5 г амінопропанова] кислота (1,Г-етиліденбіс(трипто-
субстанції розчиняють у суміші кислота хлористовод- фан)),
нева розведена Р - вода дистильована Р (5:25) і дово-
дять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників
до 15 мл. Одержаний розчин має витримувати випро- Н МН2
бування на сульфати.
СО^ і епімер при С*
Амонію солі (2.4.1, метод В). Не більше 0.02%
(200 ррт). 0.10 г субстанції мають витримувати випро-
бування на амонію солі. Еталон готують із викорис-
танням 0.2 мл еталонного розчину амонію (100 ррт В. (5)-2-аміно-3-[(ЗЛ5)-3-гідрокси-2-оксо-2,3-дигід-
NHJP. ро-1Я-індол-3-іл]пропанова кислота (діоксііндоліл-
аланін),
Залізо (2.4.9). Не більше 0.002 % (20 ррт). 0.50 г суб-
станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
хлористоводневої розведеної Р і витягають три рази ме-
тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую-
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних Ч
МН2
витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви- С. (6)-2-аміно-4-(2-амінофеніл)-4-оксобутанова кис-
пробування на залізо. лота (кінуренін),
Важкі метали (2.4.8, метод D). Не більше 0.001 %
(10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу- N-Л Ht ,МН2
вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
С02Н
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.


1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до
105 °С. НО

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 Визначення D. (5)-2-аміно-3-(5-гідрокси-1 Я-індол-3-іл)пропано-


проводять з 1.0 г субстанції. ва кислота (5-гідрокситриптофан),

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 463


Триптофан

НО

Е. (5)-2-аміно-4-[2-(форміламіно)феніл]-4-оксобута- СОгН
H2N
нова кислота (jV-формілкінуренін),
J. (15)-2-аміно-3-[2-[2,3-дигідрокси-1-(1Я-індол-3-
н Н ,МН2 іл)пропіл]-1Я-індол-3-іл]пропанова кислота,
N СОгН

F. (5)-2-аміно-3-(феніламіно)пропанова кислота (3-


феніламіноаланін),

СО2Н
H2N

К. (5)-2-аміно-3-[2-(1Я-індол-3-ілметил)-1Я-індол-
3-іл]пропанова кислота,

G. (5)-2-аміно-3-(2-гідрокси-1 Я-індол-3-іл)пропано-
ва кислота (2-гідрокситриптофан),

NH

СО2Н
енантюмер

Н. (З/Й)-1,2,3,4-тетрагідро-9Я-р-карболін-3-карбо- L. І-(ІЯ-індол-З-ілметил)-1,2,3,4-тетрагідро-9Я-р-
нова кислота, карболін-3-карбонова кислота.

__________________________N
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
СО2Н станція має витримувати вимоги статті (5.4).

Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-


станція призначена для виробництва парентеральних
лікарських засобів без подальшої процедури видален-
ня пірогенів, вона має витримувати випробування
І. 1 -метил-1,2,3,4-тетрагідро-9Я-р-карболін-3-карбо- "Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
нова кислота, (2.6.14).

464 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Фенілаланін

Ф
ФЕНІЛАЛАНІН ншгщрином , має виявлятися основна пляма на рівні
основної плями на хроматограмі розчину порівняння (а),
відповідна їй за розміром і забарвленням.
Phenylalaninum
D. До близько 10 мг субстанції додають 0.5 г калію
нітрату Р і 2 мл кислоти сірчаної Р, нагрівають на во-
дяній бані протягом 20 хв, охолоджують, додають 5 мл
PHENYLALANINE розчину 50 г/л гідроксиламіну гідрохлориду Р і витри-
мують у льодяній бані протягом 10 хв. До одержаного
розчину додають 9 мл розчину натрію гідроксиду кон-
центрованого Р; з'являється фіолетово-червоне або
фіолетово-коричневе забарвлення.

C9H,,NO2 М.м. 165.2 ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Фенілаланін містить не менше 98.5 % і не більше Прозорість розчину (2.2.1). 0.5 г субстанції розчиняють
101.0 % (6)-2-аміно-3-фенілпропанової кислоти, у пе- уІМ розчині кислоти хлористоводневої і доводять
рерахунку на суху речовину. об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.
Одержаний розчин має бути прозорим.
ВИРОБНИЦТВО Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення
розчину, приготованого для випробування "Про-
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що зорість розчину", має бути не інтенсивнішим за еталон
включає стадії ферментації, вона має витримувати ви- BY6.
моги статті "Продукти ферментації".
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від -33.0° до -35.5°,
у перерахунку на суху речовину. 0.50 г субстанції роз-
ВЛАСТИВОСТІ чиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим
розчинником до 25.0 мл.
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
кольору, або блискучі, білі пластинки. Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, дуже мало дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви-
розчинний у 96 % спирті Р, практично не розчинний користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.
в ефірі Р. Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
(Розчиняється в розведених мінеральних кислотах і ють у суміші рівних об'ємів кислоти оцтової льодяної Р
розведених розчинах гідроксидів лужних металів). і води Р, доводять об'єм розчину тією самою сумішшю
розчинників до 10 мл.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз-


чину (а) доводять сумішшю рівних об'ємів кислоти
Перша ідентифікація: А, В. оцтової льодяної Р \ води РПО об'єму 50 мл.
Друга ідентифікація: А, С, D. Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ фенілаланіну розчи-
няють у суміші рівних об'ємів кислоти оцтової льодя-
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- ної Р і води Р і доводять об'єм розчину тією самою
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- сумішшю розчинників до 50 мл.
бування на чистоту".
Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчину (Ь)
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
доводять сумішшю рівних об'ємів кислоти оцтової
льодяної Р і води РПО об'єму 20 мл.
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру
ФСЗ фенілаланіну. Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ фенілаланіну і 10 мг
ФСЗ тирозину розчиняють у суміші рівних об'ємів
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь), кислоти оцтової льодяної Р і води Р і доводять об'єм
одержаній при випробуванні "Речовини, виявлювані розчину тією самою сумішшю розчинників до 25 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 465


Фенол

На лінію старту хроматографічної пластинки наносять Важкі метали (2.4.8, метод D). Не більше 0.001 %
5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл (10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випробу-
(1 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (1 мкг) вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
порівняння (Ь) і 5 мкл (2 мкг фенілаланіну і 2 мкг ти-
розину) розчину порівняння (с). Пластинку сушать на Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
повітрі і поміщають у камеру із сумішшю розчин- 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
ників кислота оцтова льодяна Р - вода Р - бутанол Р 100 °С до 105 °С.
(20:20:60). Коли фронт розчинників пройде 15 см від
лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
повітрі й обприскують розчином нінгідрину Р. Плас- проводять з 1.0 г субстанції.
тинку нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С
протягом 15 хв.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-
яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою 0.100 г субстанції розчиняють у 3 мл кислоти мураши-
за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) ної безводної Р, додають ЗО мл кислоти оцтової безвод-
(0.5 %). ної Р і титрують 0.1Мрозчином кислоти хлорної по пе-
реходу забарвлення від жовтого до зеленого,
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
використовуючи як індикатор 0.1 мл розчину нафтол-
хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві
бензеїну Р.
чітко розділені плями.
1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). 0.25 г суб- 16.52 мг C9HUNO2.
станції розчиняють у 3 мл кислоти азотної розведе-
ної Р і доводять об'єм розчину водою Р до 15 мл. Одер-
жаний розчин має витримувати випробування на ЗБЕРІГАННЯ
хлориди, без подальшого додавання кислоти азотної
розведеної Р. У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
світла місці.
Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 0.5 г
субстанції розчиняють у суміші кислота хлористовод- 7V
нева розведена Р - вода дистильована Р (5:25) і дово-
дять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників рН (2.2.3). Від 5.3 до 6.3. 0.02 г субстанції розчиняють
до 15 мл. Одержаний розчин має витримувати випро- при нагріванні у 20 мл води Р і охолоджують.
бування на сульфати.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля- станція має витримувати вимоги статті (5.4).
ють комірку, що складається із двох годинникових
стекол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
внутрішню поверхню верхнього годинникового скла станція призначена для виробництва парентеральних
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р лікарських засобів без подальшої процедури видален-
розміром ( 5 x 5 )мм, змочений декількома краплями ня пірогенів, вона має витримувати випробування
води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на
"Пірогени" (2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
(2.6.14).
нижнє годинникове скло і розчиняють у 0.5 мл води Р.
До розчину додають 0.30 г магнію оксиду важкого Р і
ретельно розтирають скляною паличкою. Нижнє го-
динникове скло відразу накривають верхнім і нагріва-
ють при температурі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно
в аналогічних умовах готують еталон, використовую-
чи 0.1 мл еталонного розчину амонію (100ррт NH^ P,
ФЕНОЛ
0.5 мл води Р і 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакму-
совий папір над випробовуваним розчином має бути Phenolum
забарвлений у синій колір не інтенсивніше, ніж над
еталоном.

Залізо (2.4.9). Не більше 0.001 % (10 ррт). 1.0 г суб- PHENOL


станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти
хлористоводневої розведеної Р \ витягають три рази ме-
тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую-
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви-
пробування на залізо. С6Н60 М.м. 94.1

466 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Фенол

Фенол містить не менше 99.0 % і не більше 100.5 Додають 5 мл розчину 200 г/л калію йодиду Р, пе-
С6Н60. ремішують і титрують 0.1 М розчином натрію тіосуль-
фату до появи слабко-жовтого забарвлення. Потім
додають 0.5 мл розчину крохмалю Р, 10 мл хлорофор-
ВЛАСТИВОСТІ му Р і продовжують титрування, енергійно перемішу-
ючи до повного знебарвлення розчину.
Опис. Безбарвні або блідо-рожеві, або блідо-жовтуваті
Паралельно проводять контрольний дослід.
кристали або кристалічна маса, що розпливається на
повітрі. 1 мл 0.0167 М розчину бромід-бромату відповідає
1.569мгС6Н60.
Розчинність. Розчинний у воді Р, дуже легко розчин-
ний у 96 % спирті Р, гліцерині Р, метиленхлориді Р.
ЗБЕРІГАННЯ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ У повітронепроникному контейнері, у захищеному від


світла місці.
А. 0.5 г субстанції розчиняють у 2 мл розчину аміаку
концентрованого Р і доводять об'єм розчину водою Р N
до 100 мл. До 2 мл одержаного розчину додають
0.05 мл розчину натрію гіпохлориту концентровано-
ВЛАСТИВОСТІ
го Р; з'являється блакитне забарвлення, що згодом
стає більш інтенсивним. Опис.На поверхні субстанції допускається наявність
окремих або зрощених голчастих кристалів.
В. До 1 мл розчину S, приготованого як зазначено в
розділі "Випробування на чистоту", додають 10 мл во-
ди Р і 0.1 мл розчину заліза(ІІІ) хлориду Р1; з'являється ІДЕНТИФІКАЦІЯ
фіолетове забарвлення, що зникає при додаванні 5 мл
2-пропанолу Р. Перша ідентифікація: D.
Друга ідентифікація: А, В, С.
С. До 1 мл розчину S додають 10 мл води Р\ 1 мл бром-
ної води Р; випадає осад блідо-жовтого кольору. D. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) розчи-
ну 3 г/л субстанції у вуглеці тетрахлориді для хромато-
графії має відповідати еталонному спектру ДФУ фе-
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ нолу.

Розчин S. 1.0 г субстанції розчиняють у воді Р, дово-


дять об'єм розчину тим самим розчинником до 15 мл. ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим. Крезоли та інші леткі домішки. Визначення проводять
методом газової хроматографії (2.2.28), використову-
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення ючи тимол Р як внутрішній стандарт.
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон В6. Розчин внутрішнього стандарту. 50.0 мг тимолу Р
розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим
Кислотність. До 2 мл розчину S додають 0.05 мл розчи- самим розчинником до 100.0 мл.
ну метилового оранжевого Р. Одержаний розчин має
бути жовтим. Випробовуваний розчин. 1.000 г субстанції розчиняють
у метанолі Р, додають 2.0 мл розчину внутрішнього
Температура тверднення (2.2.18). Не менше 39.5 °С. стандарту і доводять об'єм розчину тим самим розчин-
ником до 10.0 мл.
Сухий залишок. Не більше 0.05 %. 5.000 г субстанції Розчин порівняння (а). 50.0 мг о-крезолу Р, 50.0 мг
упарюють на водяній бані насухо, потім сушать при ж-крезолу, 50.0 мг л-крезолу розчиняють у метанолі Р
температурі від 100 °С до 105 °С протягом 1 год. і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до
50.0 мл.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ Розчин порівняння (Ь). До 1.0 мл розчину порівняння


(а) додають 2.0 мл розчину внутрішнього стандарту і
2.000 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм доводять об'єм розчину метанолом Р до 10.0 мл.
розчину тим самим розчинником до 1000.0 мл. 25.0 мл Розчин порівняння (с). 50.0 мг субстанції і 50.0 мг
одержаного розчину поміщають у колбу із притертою дифенілоксиду розчиняють у метанолі Р і доводять
скляною пробкою, додають 50.0 мл 0.0167 М розчину об'єм розчину тим самим розчинником до 50.0 мл. До
бромід-бромату і 5 мл кислоти хлористоводневої Р, за- 1.0 мл одержаного розчину додають 1.0 мл розчину
кривають пробкою, витримують протягом ЗО хв, порівняння (а), 2.0 мл розчину внутрішнього стандар-
періодично перемішуючи, потім залишають на 15 хв. ту і доводять об'єм розчину метанолом Р до 10.0 мл.

L ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 467


Фенол________________________

Хроматографування проводять на газовому хромато- Сума площ усіх інших додаткових піків на хроматогра-
графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких мах випробовуваного розчину не має перевищувати
умов: площу піка о-крезолу на хроматограмі розчину порів-
— колонка капілярна кварцова розміром 25 м х 0.35 мм няння (Ь) (0.1 %).
із полі(диметил) (дифеніл) силоксаном Р, з товщи-
ною шару 0.2 мкм; Хлориди (2.4.4). Не більше 0.01 % (100 ррт). 10 мл роз-
— газ-носій гелій для хроматографії Р; чину S доводять водою Рдо об'єму 20 мл. 15 мл одер-
— швидкість газу-носія 1.5 мл/хв; жаного розчину мають витримувати випробування на
— температуру колонки програмують: 50 °С протя- хлориди.
гом 2 хв, підвищення температури зі швидкістю
7 °С/хв до 180 °С, при температурі 180 °С протя- Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 %
гом 10 хв; (10 ррт). 12 мл розчину 100 г/л субстанції у воді Р
— температура детектора і блока вводу проб 220 °С; мають витримувати випробування на важкі метали.
— час хроматографування має на 10 % перевищувати Еталон готують із використанням еталонного розчину
час утримування дифенілоксиду на хроматограмі свинцю (1 ррт Pb) P.
розчину порівняння (Ь) і становити близько 20 хв.
Вода (2.5.12). Не більше 0.5 %. Визначення проводять
Поперемінне хроматографують по 2 мкл випробову- з 0.800 г субстанції напівмікрометодом.
ваного розчину, розчину порівняння (Ь), розчину
порівняння (с), одержуючи не менше п'яти хромато-
грам кожного розчину. Порядок виходу піків на хро- ПРИМІТКА.
матограмі розчину порівняння (Ь) має бути: метанол,
о-крезол, сумарний пік п- і л*-крезолів, тимол (внут- м-Крезол. С7Н8О. (М.м. 108.1/ 3-Метилфенол.
рішній стандарт).
Безбарвна або червоного кольору прозора рідина.
Хроматографічна система вважається придатною, як- Швидко темніє при зберіганні. Не розчинний у воді,
що виконуються такі умови: легко розчинний у спиртах, ефірі.
— ефективність хроматографічної колонки, розра-
хована за піком о-крезолу із хроматограм розчи- df : близько 1.03.
ну порівняння (с), має бути не менше 6000 теоре- и20° : від 1.5395 до 1.5403
тичних тарілок;
— коефіцієнт розділення піків фенолу та о-крезолу, Температура кипіння: в межах 200°С - 204 °С.
розрахований із хроматограм розчину порівнян- Температура тверднення (2.2. J8): не нижче 10.5 °С.
ня (с), має бути не менше 4.7;
— коефіцієнт розділення піків тимолу (внутрішній и-Крезол. С7Н8О. (М.м. 108. U. 4-Метилфенол.
стандарт) і дифенілоксиду, розрахований із хрома-
тограм розчину порівняння (с), має бути не Кристали безбарвні або злегка забарвлені, швидко
менше 5.9; темніють на повітрі. Легко розчинний у 96 % спирті.
— висота піка о-крезолу на хроматограмі розчину Температура кипіння (при 760 мм.рт.ст.): в межах
порівняння (Ь) має бути не менше ЗО % шкали 200°С - 202 °С.
реєструючого пристрою.
Температура тверднення (2.2.18): не нижче 32.5 °С.
Вміст суми крезолів (X), у відсотках, обчислюють за
формулою: Дифенілоксид. С 12 Н|оО. (М.м. 170.2/

Безбарвні кристали. При температурі вище 26.5 °С


В , - 2>ш • Ю - 1 0 0 В, • І Щ\ • 2 рідина з запахом герані.
j^ =
В0- / я , - 5 0 - 1 0 Д„-«І Практично не розчинний у воді, легко розчинний в
органічних розчинниках. Не розчинний в мінераль-
них кислотах і розчинах гідроксидів лужних металів.
де: Температура кипіння: в межах 256-259 °С.
5, середнє значення відношення суми площ піків
усіх ізомерів крезолу до площі піка внутріш- Температура тверднення (2.2.18): від 26.5 °С до 28 °С.
нього стандарту, обчислене із хроматограм
випробовуваного розчину; Вуглецю тетрахлорид для хроматографії. СС14.
В, - середнє значення відношення суми площ піків (М.м. 153.8Л
усіх ізомерів крезолу до площі піка внутріш-
нього стандарту, обчислене із хроматограм Безбарвна прозора рідина.
розчину порівняння (Ь); Aj2D° : 1.4603+0.0002.
/й, - маса наважки субстанції, у грамах;
тп, — маса наважки о-крезолу, л/-крезолу і /І-крезолу,
Вода: не більше 0.05 %.
у грамах.
Вміст суми крезолів у субстанції має бути не більше 0.3 %.

468 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Фторурацил

ФТОРУРАЦИЛ Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення роз-


Fluorouracilum чину S має бути не інтенсивнішим за еталон BY7 або Y7.

рН (2.2.3). Від 4.5 до 5.0. Вимірюють рН розчину S.


FLUOROURACIL Супровідні домішки. Визначення проводять методом
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую-
чи як тонкий шар силікагель GF2^ P.
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня-
ють у суміші рівних об'ємів метанолу Р і води Р і дово-
дять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників
до 10.0 мл.
Випробовуваний розчин (Ь). 2 мл випробовуваного роз-
C4H3FN202 М.м. 130.1 чину (а) доводять сумішшю рівних об'ємів метанолу Р
і води /*до об'єму 10 мл.
Фторурацил містить не менше 98.5 % і не більше
101.0 % 5-фтор-1Я,ЗЯ-піримідин-2,4-діону, у перера- Розчин порівняння (а). 20 мг ФСЗ фторурацилу розчи-
хунку на суху речовину. няють у суміші рівних об'ємів метанолу Р і води Р і до-
водять об'єм розчину тією самою сумішшю розчин-
ників до 10 мл.
ВЛАСТИВОСТІ
Розчин порівняння (Ь). 2.5 мл розчину порівняння (а)
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого доводять сумішшю рівних об'ємів метанолу Р\ води Р
кольору. до об'єму 200 мл.
Розчин порівняння (с). 5 мг ФСЗ 5-гідроксіурацилу роз-
Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, мало роз- чиняють у суміші рівних об'ємів метанолу Р і води Р і
чинний у 96 % спирті Р, практично не розчинний в доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчин-
ефірі Р. ників до 200 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
ІДЕНТИФІКАЦІЯ 10 мкл (100 мкг) випробовуваного розчину (а), 10 мкл
(20 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 10 мкл (20 мкг)
Перша ідентифікація: А. розчину порівняння (а), 10 мкл (0.25 мкг) розчину
Друга ідентифікація: В, С. порівняння (Ь) і 10 мкл (0.25 мкг) розчину порівнян-
ня (с). Пластинку сушать у струмені теплого повітря і
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- поміщають у камеру із сумішшю розчинників мета-
станції має відповідати спектру ФСЗ фторурацилу. нол Р - вода Р - етилацетат Р (15:15:70). Коли фронт
розчинників пройде 12 см від лінії старту, пластинку
В. Хроматограми, одержані при випробуванні "Су- виймають із камери, сушать на повітрі і переглядають
провідні домішки", переглядають в УФ-світлі за довжи- в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.
ни хвилі 254 нм. На хроматограмі випробовуваного
розчину (Ь) має виявлятися основна пляма на рівні ос- На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка
новної плями на хроматограмі розчину порівняння (а), пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
відповідна їй за розміром. пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.25 %).
Пластинку обприскують свіжоприготованим розчи-
С. 0.5 мл насиченого розчину хрому(УІ) оксиду Ру кис- ном 5 г/л солі міцного синього В Р\ потім 0.1 М розчи-
лоті сірчаній концентрованій Р нагрівають у тер- ном натрію гідроксиду.
мостійкій пробірці на відкритому полум'ї пальника до
появи білих парів у верхній частині пробірки, при цьо- На хроматограмі випробовуваного розчину (а) пляма,
му розчин не утворює плівки на стінках пробірки. До відповідна 5-гідроксіурацилу, не має бути інтен-
одержаної суміші додають 2 мг субстанції і знову сивнішою за пляму на хроматограмі розчину
нагрівають на відкритому полум'ї пальника до порівняння (с) (0.25 %).
виділення білих парів із верхньої частини пробірки;
при перемішуванні розчин стікає по стінках пробірки Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %
плівкою. (20 ррт). Визначення проводять у платиновому тиглі.
1.0 г субстанції має витримувати випробування на
важкі метали. Еталон готують із використанням 2 мл
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.

Розчин S. 0.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са- 0.5 %. 1.000г субстанції сушать у вакуумі при темпера-
мим розчинником до 50 мл. турі 80 °С протягом 4 год.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 469


Фуросемід

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, розчин-
проводять з 1.0 г субстанції у платиновому тиглі. ний в ацетоні Р, помірно розчинний у 96 % спирті Р,
мало розчинний в ефірі Р, практично не розчинний у
метиленхлориді Р.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
(Розчиняється в розведених розчинах гідроксидів
0.1000 г субстанції розчиняють, обережно нагріваючи, лужних металів).
у 80 мл диметилформаміду Р і титрують 0.1Мрозчином (Плавиться при температурі близько 210 °С із розкла-
тетрабутиламонію гідроксиду, використовуючи як данням).
індикатор 0.25 мл розчину 10 г/л тимолового синього Р
у диметилформаміді Р.
Паралельно проводять контрольний дослід. ІДЕНТИФІКАЦІЯ

1 мл 0.1 М розчину тетрабутиламонію гідроксиду Перша ідентифікація: В.


відповідає 13.01 мгС4Н3Р^О2. Друга ідентифікація: А, С.

А. 50 мг субстанції розчиняють у розчині 4 г/л натрію


ЗБЕРІГАННЯ гідроксиду Р і доводять об'єм розчину тим самим роз-
чинником до 100 мл. 1 мл одержаного розчину дово-
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від дять тим самим розчином 4 г/л натрію гідроксиду РД.О
світла місці. об'єму 100 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання
(2.2.25) одержаного розчину в області від 220 нм до
N 350 нм повинен мати три максимуми за довжин хвиль
228 нм, 270 нм і 333 нм. Відношення оптичної густини
Треба дотримувати обережності при роботі зі фтору- в максимумі за довжини хвилі 270 нм до оптичної гус-
рацилом: не допускати вдихання часток, попадання на тини в максимумі за довжини хвилі 228 нм має бути
шкіру. від 0.52 до 0.57.

Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4). станції має відповідати спектру ФСЗ фуросеміду.

С. Близько 25 мг субстанції розчиняють у 10 мл 96 %


спирту Р. До 5 мл одержаного розчину додають 10 мл
води Р. До 0.2 мл одержаного розчину додають 10 мл
кислоти хлористоводневої розведеної Р і нагрівають зі
зворотним холодильником протягом 15 хв. Одержа-
ФУРОСЕМІД ний розчин охолоджують, додають 18 мл Ї М розчину
натрію гідроксиду і 1 мл розчину 5 г/л натрію нітри-
ту Р, витримують протягом 3 хв, додають 2 мл розчину
Furosemidum 25 г/л кислоти сульфамінової Р і перемішують. Потім
додають 1 мл розчину 5 г/л нафтилетилендіаміну
дигідрохлориду Р; з'являється фіолетово-червоне за-
барвлення.
FUROSEMIDE

С02Н ВИПРОБУВАНЯ НА ЧИСТОТУ

NH-C Г\ Супровідні домішки. Визначення проводять методом


'о' рідинної хроматографії (2.2.29). Розчини готують без-
посередньо перед використанням і захищають від дії
H2N02S'
світла.
Випробовуваний розчин. 50.0 мг субстанції розчиняють
у рухомій фазі і доводять об'єм розчину рухомою фа-
зою до 50.0 мл.
C12HnClN2O5S М.м. 330.7
Розчин порівняння (а). 20.0 мг ФСЗ домішки А фуро-
Фуросемід містить не менше 98.5 % і не більше семіду розчиняють у рухомій фазі і доводять об'єм роз-
101.0 % 4-хлор-2-(фурфуриламіно)-5-сульфамоїлбен- чину рухомою фазою до 20.0 мл.
зойної кислоти, у перерахунку на суху речовину.
Розчин порівняння (Ь). 1.0 мл випробовуваного розчину
і 1.0 мл розчину порівняння (а) доводять рухомою фа-
зою до об'єму 20.0 мл. 1.0 мл одержаного розчину до-
ВЛАСТИВОСТІ
водять рухомою фазою до об'єму 20.0 мл.
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого Хроматографування проводять на рідинному хрома-
кольору. тографі з УФ-детектором за таких умов:

470 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Фуросемід

— колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х 4.6 мм, 1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає
заповнена силікагелем октилсилільним для хрома- 33.07 мг C12HnCIN2O5S.
тографії Р з розміром часток 5 мкм;
— рухома фаза: 0.2 г калію дигідрофосфату Р і 0.25 г
цетриміду Р розчиняють у 70 мл води Р, доводять ЗБЕРІГАННЯ
рН розчину до 7.0 розчином аміаку Р і додають
ЗО мл пропанолу Р; У захищеному від світла місці.
— швидкість рухомої фази 1 мл/хв;
— детектування за довжини хвилі 238 нм.
ДОМІШКИ
Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (Ь).
Чутливість системи регулюють таким чином, щоб ви- С02Н
соти двох піків, одержаних на хроматограмі розчину
порівняння (Ь), становили не менше 20 % шкали
реєструючого пристрою. Хроматографічна система
вважається придатною, якщо коефіцієнт розділення
першого піка (домішка А фуросеміду) і другого піка H2NO2S'
(фуросемід) становить не менше 4.
Хроматографують 20 мкл випробовуваного розчину.
Час хроматографування має бути у 3 рази більше часу
утримування фуросеміду.
На хроматограмі випробовуваного розчину площа
будь-якого піка, крім основного, не має перевищува-
ти площу першого піка на хроматограмі розчину А. 2-хлор-4(фурфуриламіно)-5-сульфамоїлбензойна
кислота,
порівняння (Ь) (0.25 %); сума площ усіх піків, крім ос-
новного, не має перевищувати 2 площі першого піка С02Н
на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %). Не
враховують піки, площа яких становить менше
0.1 площі першого піка на хроматограмі розчину
порівняння (Ь).
H2NO2S
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). До 0.5 г
субстанції додають суміш 0.2 мл кислоти азотної Р і
ЗО мл води Р, струшують протягом 5 хв, витримують В. 2,4-дихлор-5-сульфамоїлбензойна кислота,
протягом 15 хв і фільтрують. 15 мл одержаного фільтра-
ту мають витримувати випробування на хлориди. С0 Н 2

Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). До 1.0 г -МН2


субстанції додають суміш 0.2 мл кислоти оцтової Р і
ЗО мл води дистильованої Р, струшують протягом 5 хв,
витримують протягом 15 хв і фільтрують. 15 мл одер-
H2NO2S
жаного фільтрату мають витримувати випробування
на сульфати.
С. 2-аміно-4-хлор-5-сульфамоїлбензойна кислота,
Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %
(20 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу- СО2Н
вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P. NH-C І \
Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від H2NO2S'
100 °С до 105 °С.

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення


проводять з 1.0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
D. 2,4-біс(фурфуриламіно)-5-сульфамоїлбензойна
0.250 г субстанції розчиняють у 20 мл диметилфор- кислота.
маміду Р і титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду,
використовуючи як індикатор 0.2 мл розчину бромти- N
молового синього Р2.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
Паралельно проводять контрольний дослід. станція має витримувати вимоги статті (5.4).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 471


Хлорамін

X
ХЛОРАМІН Е. Розчин, приготований для випробування С, дає ре-
акцію (Ь) на натрій (2.3.1).

Chloraminum
ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

CHWRAMINE Розчин S. 1.0 г субстанції розчиняють у воді, вільній від


вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са-
мим розчинником до 20 мл.
ONa
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S за ступенем кала-
мутності не має перевищувати еталон II.
,3H2O
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має
бути безбарвним.

рН (2.2.3). Від 8.0 до 10.0. Вимірюють рН розчину S.


C7H7ClNNaO2S,3H2O М.м. 281.7 Ортопохідні. До 2 г субстанції додають 10 мл води Р,
перемішують, додають 1 г натрію метабісульфіту Р і
Хлорамін містить не менше 98.0 % і не більше 103.0 %
нагрівають до кипіння. Охолоджують до температури
натрію /У-хлор-4-метилбензол-сульфонімщу тригідрату.
О °С, швидко фільтрують і промивають трьома пор-
ціями льодяної води Р по 5 мл кожна. Осад, висуше-
ВЛАСТИВОСТІ ний над фосфору(У) оксидом Р при тиску не більше
600 Па, повинен мати температуру плавлення (2.2.14)
Опис. Кристалічний порошок білого або білого з жов- не нижче 134 °С.
тавим відтінком кольору.
Залишок нерозчинний в етанолі. 1.00 г субстанції збов-
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, розчинний у тують з 20 мл етанолу Р протягом ЗО хв і фільтрують
96 % спирті Р, практично не розчинний в ефірі Р. крізь попередньо зважений фільтр. Залишок на
фільтрі промивають 5 мл етанолу Р і сушать при тем-
ІДЕНТИФІКАЦІЯ пературі від 100 °С до 105 °С. Маса сухого залишку не
має перевищувати 20 мг (2 %).
А. Розчин S, приготований, як зазначено в розділі "Ви-
пробування на чистоту", забарвлює червоний лакмусо-
вий папір Р у синій колір, а потім знебарвлює його. КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

В. До 10 мл розчину S додають 10 мл розчину водню пе- 0.125 г субстанції поміщають у колбу із притертою
роксиду розведеного Р; утворюється білий осад, що скляною пробкою, розчиняють у 100 мл води Р, дода-
розчиняється при нагріванні. Одержаний гарячий ють 1 г калію йодиду Р\ 5 мл кислоти сірчаної розведе-
розчин фільтрують, охолоджують. Білі кристали, що ної Р, витримують протягом 3 хв і титрують 0.1 М роз-
утворилися, промиті й висушені при температурі від чином натрію тіосульфату, використовуючи як інди-
100 °С до до 105 °С, повинні мати температуру плав- катор 1 мл розчину крохмалю Р.
лення (2.2.14) від 137 °С до 140 °С.
1 мл 0.1 М розчину натрію тіосульфату відповідає
С. 1 г субстанції прожарюють, дотримуючи запобіж- 14.08 мг C7H7ClNNaO2S,3H2O.
них заходів від займання. Залишок розчиняють у 10 мл
води Р. Одержаний розчин дає реакцію (а) на хлориди
(2.3.1). ЗБЕРІГАННЯ

D. Розчин, приготований для випробування С, дає ре- У повітронепроникному контейнері, у захищеному від
акцію (а) на сульфати (2.3.1). світла місці, при температурі від 8 °С до 15 °С.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 473


Хлорпромазину гідрохлорид

ХЛОРПРОМАЗИНУ ГІДРОХЛОРИД ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

рН (2.2.3). Від 3.5 до 4.5. 1.0 г субстанції розчиняють у


Chlorpromazini hydrochloridum воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм
розчину тим самим розчинником до 10 мл. Вимірю-
ють рН свіжоприготованого розчину.

CHLORPROMAZINE HYDROCHLORIDE Супровідні домішки. Випробування проводять у захище-


ному від яскравого світла місці.
СН2-СН2-СН2-М(СНз)2 Визначення проводять методом тонкошарової хрома-
Ж /^. C\ тографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
,НСІ
силікагель GF254 P.
Випробовуваний розчин. 0.2 г субстанції розчиняють у
суміші діетиламін Р — метанол Р (5:95) і доводять
об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до
C17H20C12N2S М.м. 355.3 10 мл. Розчин готують безпосередньо перед викорис-
танням.
Хлорпромазину гідрохлорид містить не менше 99.0 % і не Розчин порівняння. 1 мл випробовуваного розчину до-
більше 101.0 % 2-хлор-10-(3-диметиламінопропіл)фе- водять сумішшю діетиламін Р — метанол Р (5:95) до
нотіазину гідрохлориду, у перерахунку на суху речовину. об'єму 200 мл.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
ВЛАСТИВОСТІ 10 мкл (200 мкг) випробовуваного розчину, 10 мкл
(Імкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають у
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого камеру із сумішшю розчинників ацетон Р — діети-
кольору. Розкладається під впливом повітря і світла. ламін Р — циклогексан Р (10:10:80). Коли фронт роз-
чинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку вий-
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, легко роз- мають із камери, сушать на повітрі протягом 15 хв і пе-
чинний у 96 % спирті Р, практично не розчинний в реглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.
ефірі Р. На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка
(Плавиться при температурі близько 196 °С). пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.5 %).
Не враховують пляму на лінії старту.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.001 %
Перша ідентифікація: В, С, D. (10 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу-
Друга ідентифікація: А, С, D. вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
ням 1 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
А. Розчини готують у захищеному від яскравого світла
місці й вимірюють оптичне поглинання розчинів відразу Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше
після приготування. 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від
100 °С до 105 °С.
50.0 мг субстанції розчиняють у 0.1 Мрозчині кислоти
хлористоводневої! доводять об'єм розчину тією самою Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення
кислотою до 500.0 мл. 5.0 мл одержаного розчину до- проводять з 1.0 г субстанції.
водять 0.1 М розчином кислоти хлористоводневої до
об'єму 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання
(2.2.25) одержаного розчину в області від 230 нм до КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
340 нм повинен мати два максимуми за довжин хвиль
254 нм і 306 нм. Питомий показник поглинання в мак- 0.250 г субстанції розчиняють у суміші 5.0 мл 0.01 М
симумі за довжини хвилі 254 нм має бути від 890 розчину кислоти хлористоводневої і 50 мл 96 % спир-
до 960. ту Р і титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду по-
тенціометричне (2.2.20). У розрахунок беруть об'єм
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) розчину титранту між двома стрибками потенціалів на кривій
60 г/л субстанції, у метиленхлориді Рпри вимірюванні в титрування.
кюветі з товщиною шару 0.1 мм, має відповідати спек- 1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає
тру ФСЗ хлорпромазину гідрохлориду. 35.53 мг C17H20C12N2S.
С. Субстанція має витримувати випробування "Іден-
тифікація фенотіазинів методом тонкошарової хрома- ЗБЕРІГАННЯ
тографії" (2.3.3).
У повітронепроникному контейнері, у захищеному від
D. Субстанція дає реакцію (Ь) на хлориди (2.3.1). світла місці.

474 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Хлорпромазину гідрохлорид

АМІНАЗИН
Aminazinum
Роботу із субстанцією треба проводити під тягою, у
гумових рукавичках. Після закінчення роботи руки
необхідно вимити холодною, злегка підкисленою водою,
без мила.

Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-


станція має витримувати вимоги статті (5.4).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 475


Цефалексин

ц
ЦЕФАЛЕКСИН Розчин порівняння (Ь). 20 мг ФСЗ цефалексину і 20 мг
ФСЗ цефрадину розчиняють у 5.0 мл суміші рівних
об'ємів метанолу Р і 0.067 М фосфатного буферного
Cefalexinum розчину рН 7.0 Р.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
1 мкл (4 мкг) випробовуваного розчину, 1 мкл (4 мкг)
CEFALEXIN розчину порівняння (а), 1 мкл (4 мкг цефалексину і
4 мкг цефрадину) розчину порівняння (Ь). Пластинку
поміщають у камеру із сумішшю розчинників аце-
СОгН
тон Р - розчин 154 г/л амонію ацетату Р, рН якого
попередньо доведено до 6.2 кислотою оцтовою Р,
,Н 2 0
(15:85). Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії
старту, пластинку виймають із камери, сушать і пере-
глядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.
Н Н
На хроматограмі випробовуваного розчину має виявля-
тися основна пляма на рівні основної плями на хромато-
Ci6H17N304S,H20 М.м. 365.4 грамі розчину порівняння (а), відповідна їй за розміром.
Цефалексин містить не менше 95.0 % і не більше Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на
101.0 % (6Л,7Л)-7-[(Л)-2-аміно-2-фенілацетамідо]-3- хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві
метил-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2- чітко розділені плями.
карбонової кислоти, у перерахунку на безводну речо-
вину. С. Близько 2 мг субстанції поміщають у пробірку зав-
вишки близько 150 мм і діаметром 15 мм і змочують
0.05 мл води Р. Потім додають 2 мл розчину формаль-
ВЛАСТИВОСТІ дегіду в кислоті сірчаній Р і перемішують обертальни-
ми рухами; одержаний розчин світло-жовтий. Пробір-
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого ку нагрівають у водяній бані протягом 1 хв; поступово
кольору. з'являється темно-жовте забарвлення.

Розчинність. Розчиняється у воді Р (близько 1 г у


100 мл води), практично не розчинний у 96% спирті Р ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
і ефірі Р.
рН (2.2.3). Від 4.0 до 5.5. 50 мг субстанції розчиняють
у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм
ІДЕНТИФІКАЦІЯ розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Перша ідентифікація: А. Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +149° до +158°,


Друга ідентифікація: В, С. у перерахунку на безводну речовину. 0.125 г субстанції
розчиняють у фталатному буферному розчині рН 4.4 Р
А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до
станції має відповідати спектру ФСЗ цефалексину. 25.0 мл.
В. Визначення проводять методом тонкошарової хро- Оптична густина (2.2.25). 50 мг субстанції розчиняють у
матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
силікагель HF2i4 силанізований Р. ком до 100.0 мл. Оптична густина одержаного розчину
Випробовуваний розчин. 20 мг субстанції розчиняють у за довжини хвилі 330 нм не має перевищувати 0.05.
5.0 мл суміші рівних об'ємів метанолу Рі 0.067Мфо- 2.0 мл розчину доводять водою Рдо об'єму 50.0 мл. Уль-
сфатного буферного розчину рН 7.0 Р. трафіолетовий спектр поглинання одержаного розчину
в області від 220 нм до 300 нм повинен мати максимум
Розчин порівняння (а). 20 мг ФСЗ цефалексину розчи- за довжини хвилі 262 нм. Питомий показник поглинан-
няють у 5.0 мл суміші рівних об'ємів метанолу Р і ня в максимумі за довжини хвилі 262 нм має бути від
0.067 М фосфатного буферного розчину рН 7.0 Р. 220 до 245, у перерахунку на безводну речовину.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 477


Цефалексин

Супровідні домішки. Визначення проводять методом Диметиланілін. Не більше 0.002 % (20 ррт). Визначен-
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую- ня проводять методом газової хроматографії (2.2.28),
чи як тонкий шар силікагель G Р. Пластинку імпрегну- використовуючи нафталін Р як внутрішній стандарт.
ють розчином 5 % (об/об) тетрадекану Р у гексані Р.
Розчин внутрішнього стандарту. 50.0 мг нафталіну Р
Пластинку сушать до видалення запаху розчинника і
розчиняють у циклогексані Р і доводять об'єм розчину
проводять хроматографування в тому ж напрямку, що
й імпрегнування. тим самим розчинником до 50.0 мл. 5.0 мл одержано-
го розчину доводять циклогексаном Р до об'єму
Випробовуваний розчин. 0.25 г субстанції розчиняють у 100.0 мл.
кислоті хлористоводневій розведеній РІ доводять об'єм
розчину тією самою кислотою до 10 мл. Випробовуваний розчин. 1.00 г субстанції поміщають у
пробірку із притертою скляною пробкою, додають
Розчин порівняння (а). 1 мл випробовуваного розчину 5 мл / М розчину натрію гідроксиду і 1.0 мл розчину
доводять кислотою хлористоводневою розведеною PRO внутрішнього стандарту. Пробірку закривають і
об'єму 100 мл. енергійно струшують протягом 1 хв. Вміст пробірки,
Розчин порівняння (Ь). 25 мг ФСЗ кислоти 7-амінодеза- якщо необхідно, центрифугують і використовують
цетоксицефалоспоринової розчиняють у кислоті хло- верхній шар.
ристоводневій розведеній Р і доводять об'єм розчину Розчин порівняння. До 50.0 мг диметиланіліну Р дода-
тією самою кислотою до 10 мл (розчин порівняння Ь'). ють 2 мл кислоти хлористоводневої Р\ 20 мл води Р, пе-
1 мл одержаного розчину доводять кислотою хлорис- ремішують до розчинення і доводять об'єм розчину
товодневою розведеною РЦ.О об'єму 10 мл. водою Р до 50.0 мл. 5.0 мл одержаного розчину дово-
Розчин порівняння (с). 25 мг а-фенілгліцину Р розчиня- дять водою Р до об'єму 250.0 мл. 1.0 мл одержаного
ють у кислоті хлористоводневій розведеній Р\ доводять розчину поміщають у пробірку із притертою скляною
об'єм розчину тією самою кислотою до 10 мл (розчин пробкою, додають 5 мл / М розчину натрію гідроксиду
порівняння с'). 1 мл одержаного розчину доводять кис- і 1.0 мл розчину внутрішнього стандарту. Пробірку за-
лотою хлористоводневою розведеною Р до об'єму кривають пробкою і енергійно струшують протягом
10 мл. 1 хв. Вміст пробірки, якщо необхідно, центрифугують
і використовують верхній шар.
Розчин порівняння (d). 0.25 г субстанції розчиняють у
суміші 1 мл розчину порівняння Ь' і 1 мл розчину Хроматографування проводять на газовому хромато-
порівняння с' і доводять об'єм розчину кислотою хло- графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких
ристоводневою розведеною /*до 10 мл. умов:
— колонка скляна розміром 2 м х 2 мм, заповнена
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять діатомітом силанізованим для газової хромато-
5 мкл (125 мкг) випробовуваного розчину, 5 мкл графії Р, з нанесеним 3 % (м/м) поліметилфеніл-
(1.25 мкг) розчину порівняння (а), 5 мкл (1.25 мкг) силоксаном Р;
розчину порівняння (Ь), 5 мкл (1.25 мкг) розчину — газ-носій азот для хроматографії Р;
порівняння (с) і 5 мкл (125 мкг субстанції, 1.25 мкг — швидкість газу-носія ЗО мл/хв;
кислоти 7-амінодезацетоксицефалоспоринової і — температура колонки 120 °С;
1.25 мкг а-фенілгліцину) розчину порівняння (d). — температура детектора і блока вводу проб 150 °С.
Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчин-
ників ацетон Р — розчин 72 г/л динатрію гідрофосфа- Поперемінно хроматографують 1 мкл випробовувано-
ту Р — розчин 21 г/л кислоти лимонної Р (3:80:120). го розчину і 1 мкл розчину порівняння.
Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту,
пластинку виймають із камери і сушать при темпера- Вода (2.5.12). Від 4.0 % до 8.0 %. Визначення прово-
турі 90 °С протягом 3 хв. Гарячу пластинку обприску- дять з 0.300 г субстанції напівмікрометодом.
ють розчином 1 г/л нінгідрину Р в рухомій фазі,
нагрівають при температурі 90 °С протягом 15 хв і охо- Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.2 %. Визначення
лоджують. проводять з 1.0 г субстанції.
На хроматограмі випробовуваного розчину пляма,
відповідна кислоті 7-амінодезацетоксицефалоспори- КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
новій, не має бути інтенсивнішою за пляму на хрома-
тограмі розчину порівняння (Ь) (1.0 %); пляма, Визначення проводять методом рідинної хромато-
відповідна а-фенілгліцину (положення якого визна- графії (2.2.29).
чають порівнянням із хроматограмою розчину (d)), не
має бути інтенсивнішою за пляму на хроматограмі Випробовуваний розчин. 50.0 мг субстанції розчиняють
розчину порівняння (с) (1.0 %); будь-яка пляма, крім у воді Р\ доводять об'єм розчину тим самим розчинни-
основної і плям, відповідних кислоті 7-амінодезаце- ком до 100.0 мл.
токсицефалоспориновій і а-фенілгліцину, не має бути Розчин порівняння (а). 50.0 мг ФСЗ цефалексину розчи-
інтенсивнішою за основну пляму на хроматограмі няють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим
розчину порівняння (а) (1.0 %). розчинником до 100.0 мл.
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на Розчин порівняння (Ь). 10 мг ФСЗ цефалексину і 10 мг
хроматограмі розчину порівняння (d) виявляються ФСЗ цефрадину розчиняють у воді Р і доводять об'єм
три чітко розділені плями. розчину тим самим розчинником до об'єму 100.0 мл.

478 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Цефтриаксону натрієва сіль

Хроматофафування проводять на рідинному хрома- ЦЕФТРИАКСОНУ НАТРІЄВА СІЛЬ


тографі з УФ-детектором за таких умов:
— колонка розміром 0.25 м х 4.6 мм, заповнена
силікагелем октадецилсилільним для хромато- Ceftriaxonum natricum
графії Р з розміром часток 5 мкм або 10 мкм;
— рухома фаза: метанол Р - ацетонітрил Р - розчин
13.6 г/л калію дигідрофосфату Р - вода Р
(2:5:10:83); CEFTRIAXONE SODIUM
— швидкість рухомої фази 1.5 мл/хв;
— детектування за довжини хвилі 254 нм;
— об'єм проби, що уводиться, 20 мкл. н3с„ ЛМа
COONa м"" V
Хроматографують розчин порівняння (Ь). Чутливість І [ , 3V2 hfeO

системи регулюють таким чином, щоб висота піків ^N o «ум-у^-О- V4


становила не менше 50 % шкали реєструючого при-
строю. Хроматографічна система вважається придат- -НгМ-У
N-ОСНз н н
ною, якщо коефіцієнт розділення піків цефалексину і
цефрадину становить не менше 4. Якщо необхідно,
регулюють вміст ацетонітрилу в рухомій фазі. C18H16N8Na207S3,3V2H20 М. м. 662
Хроматографують розчин порівняння (а) шість разів. Цефтриаксону натрієва сіль містить не менше 96.0 % і
Хроматографічна система вважається придатною, як- не більше 102.0 % динатрію (2)-(6Л,7Л)-7-[2-(2-аміно-
що відносне стандартне відхилення для площі піка це- 1,3-тіазол-4-іл)-2-(метоксііміно)ацетамідо]-8-оксо-3-
фалексину не перевищує 1.0 %. [(2,5-дигідро-2-метил-6-оксидо-5-оксо-1,2,4-триа-
Поперемінне Хроматографують випробовуваний роз- зин-3-іл)тіометил]-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-
чин і розчин порівняння (а). Розраховують вміст це- 2-карбоксилату, у перерахунку на безводну речовину.
фалексину, у відсотках.
ВЛАСТИВОСТІ
ЗБЕРІГАННЯ
Опис. Кристалічний порошок майже білого або білого
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від з жовтавим відтінком кольору. Слабко гігроскопічний.
світла місці при температурі не більше ЗО °С.
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, помірно
_________________________N розчинний у метанолі Р, дуже мало розчинний в ета-
нолі Р.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
ІДЕНТИФІКАЦІЯ

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ Перша ідентифікація: А, D.


Друга ідентифікація: В, С, D.
Рекомендується внести такі зміни в проведення
кількісного визначення. А. Інфрачервоний спектр поглинання субстанції
Випробовуваний розчин. 100.0 мг субстанції розчиня- (2.2.24) має відповідати спектру ФСЗ цефтриаксону
ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз- натрієвої солі.
чинником до 100.0 мл.
В. Визначення проводять методом тонкошарової хро-
Розчин порівняння (а). 100.0 мг ФСЗ цефалексину роз- матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар
чиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим силікагель HF254 силанізований Р.
розчинником до 100.0 мл.
Випробовуваний розчин. 20 мг субстанції розчиняють у
Хроматографують розчин порівняння (а) шість разів. 5 мл суміші рівних об'ємів метанолу Р і 0.067 М фос-
Хроматографічна система вважається придатною, як- фатного буферного розчину рН 7.0 Р.
що відносне стандартне відхилення для площі піка це-
фалексину не перевищує 0.85 %. Розчин порівняння (а). 20 мг ФСЗ цефтриаксону
натрієвої солі розчиняють у 5 мл суміші рівних об'ємів
метанолу Р і 0.067 М фосфатного буферного розчину
рН7.0Р.
Розчин порівняння (Ь). 20 мг ФСЗ цефтриаксону
натрієвої солі і 20 мг ФСЗ цефрадину розчиняють у
5 мл суміші рівних об'ємів метанолу Р і 0.067 М фос-
фатного буферного розчину рН 7.0 Р.
На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
1 мкл (4 мкг) випробовуваного розчину, 1 мкл (4 мкг)

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 479


Цефтриаксону натрієва сіль

розчину порівняння (а), 1 мкл (4 мкг цефтриаксону враховують піки, площа яких менше 10 % площі ос-
натрієвої солі і 4 мкг цефрадину) розчину порівняння новного піка на хроматограмі розчину порівняння (с).
(Ь). Пластинку поміщають у камеру із сумішшю роз-
чинників метилацетат Р- розчин 150 г/л амонію аце- Вода (2.5.12). Від 8.0 % до 11.0 %. Визначення прово-
тату, рН якого попередньо доведено до 6.2 кислотою дять з 0.100 г субстанції напівмікрометодом.
оцтовою Р, (10:90). Коли фронт розчинників пройде
15 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, Стерильність (2.6. J). Якщо субстанція призначена для
сушать у струмені теплого повітря і переглядають в виробництва парентеральних лікарських засобів без
УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм. подальшої процедури стерилізації, вона має витриму-
вати випробування на стерильність.
На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв-
лятися основна пляма на рівні основної плями на хро- Бактеріальні ендотоксини (2.6.14). Не більше 0.20 МО в
матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за 1 мг, якщо субстанція призначена для виробництва
розміром. парентеральних лікарських засобів без подальшої
Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на процедури видалення бактеріальних ендотоксинів.
хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві
чітко розділені плями. КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
С. Близько 2 мг субстанції поміщають у пробірку зав- Визначення проводять методом рідинної хромато-
вишки близько 150 мм і діаметром 15 мм і змочують графії (2.2.29).
0.05 мл води Р. Потім додають 2 мл розчину формаль-
дегіду в кислоті сірчаній Р і перемішують обертальни- Випробовуваний розчин. 30.0 мг субстанції розчиняють
ми рухами; одержаний розчин має бути зеленувато- у рухомій фазі і доводять об'єм розчину тим самим
жовтим. Пробірку нагрівають у водяній бані протягом розчинником до 100.0 мл.
1 хв; поступово з'являється жовте забарвлення. Розчин порівняння (а). 30.0 мг ФСЗ цефтриаксону
натрієвої солі розчиняють у рухомій фазі й доводять
D. Субстанція дає реакцію (а) на натрій (2.3.1). об'єм розчину тим самим розчинником до 100.0 мл.
Розчин порівняння (Ь). 5.0 мг ФСЗ цефтриаксону
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ натрієвої солі і 5.0 мг ФСЗ домішки А цефтриаксону
розчиняють у рухомій фазі й доводять об'єм рухомою
фазою до 100.0 мл.
Розчин S. 2.40 г субстанції розчиняють у воді, вільній
від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим Розчин порівняння (с). 1.0 мл випробовуваного розчину
самим розчинником до 20.0 мл. доводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл.
Хроматографування проводять на рідинному хрома-
Прозорість розчину (2.2.1). 2 мл розчину S доводять во- тографі з УФ-детектором за таких умов:
дою Р до об'єму 20 мл. Одержаний розчин має бути — колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х 4.6 мм,
прозорим. заповнена силікагелем октадецилсилільним для
хроматографії Р, з розміром часток 5 мкм;
Кольоровість розчину (2.2.2). Забарвлення розчину, — рухома фаза: 2.0 г тетрадециламонію броміду Р і
приготованого для випробування "Прозорість розчи- 2.0 г тетрагептиламонію броміду Р розчиняють у
ну", має бути не інтенсивнішим за еталон Y5 або BY5. суміші 440 мл води Р, 55 мл 0.067 М фосфатного
буферного розчину рН 7.0 Р, 5.0 мл цитратного бу-
рН (2.2.3). Від 6.0 до 8.0. Вимірюють рН розчину S. ферного розчину рН 5.0 і 500 мл ацетонітрилу Р.
Цитратний буферний розчин рН 5.0 готують та-
Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від -155° до -170°, у
ким чином: 20.17 г кислоти лимонної Р розчиня-
перерахунку на безводну речовину. 0.250 г субстанції
ють у 800 мл води Р, доводять рН розчину до 5.0
розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са-
розчином натрію гідроксиду концентрованим Р
мим розчинником до 25.0 мл.
і доводять об'єм одержаного розчину водою Р до
1000.0 мл.
Супровідні домішки. Визначення проводять методом
— швидкість рухомої фази 1.5 мл/хв;
рідинної хроматографії (2.2.29) за умов, описаних у
— детектування за довжини хвилі 254 нм;
розділі "Кількісне визначення".
— об'єм проби, що уводиться, 20 мкл.
Поперемінне хроматографують випробовуваний роз-
Хроматографують розчин порівняння (Ь). Чутливість
чин і розчин порівняння (с). Час хроматографування
системи регулюють таким чином, щоб висота піків
має бути в 2 рази більше часу утримування основного
становила не менше 50 % шкали реєструючого прист-
піка. На хроматограмі випробовуваного розчину пло-
рою. Хроматографічна система вважається придат-
ща будь-якого піка, крім основного, не має перевищу-
ною, якщо коефіцієнт розділення двох основних піків
вати площу основного піка на хроматограмі розчину
становить не менше 3.0.
порівняння (с) (1.0 %); сума площ усіх піків, крім ос-
новного, не має перевищувати 4 площі основного піка Хроматографують розчин порівняння (а) шість разів.
на хроматограмі розчину порівняння (с) (4.0 %). Не Хроматографічна система вважається придатною, як-

480 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Циклофосфамід

що відносне стандартне відхилення для площі піка МАРКУВАННЯ


цефтриаксону не перевищує 1.0%.
При проведенні випробування "Пірогени" замість
Поперемінно хроматографують випробовуваний роз- "—субстанція вільна від бактеріальних ендотоксинів"
чин і розчин порівняння (а). Розраховують вміст цеф- зазначають:
триаксону натрієвої солі у відсотках. — субстанція апірогенна.

ЗБЕРІГАННЯ

У щільно закупореному контейнері, у захищеному від


світла місці при температурі не вище ЗО °С. Якщо суб-
станція стерильна, зберігають у стерильному, повітро-
непроникному контейнері з контролем першого ЦИКЛОФОСФАМІД
розкриття.
Cyclophosphamidum
МАРКУВАННЯ

У необхідних випадках зазначають: CYCLOPHOSPHAMIDE


— субстанція стерильна;
— субстанція вільна від бактеріальних ендотоксинів.
о о
' " J ,СН2-СН2-СІ
, Н2О
ДОМІШКИ І мн ^СН2-СН2-СІ
^^
А. динатрій ( )-(6/?,77?)-7-[(2-аміно-1,3-тіазол-4-
іл)(метоксііміно)ацетамідо]-3-[[2,5-дигідро-2-метил- C7H15C12N202P,H2O М.м. 279.1
6-оксидо-5-оксо-1,2,4-триазин-3-іл)тіо]метил]-8-ок-
со-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбоксилат Циклофосфамід містить не менше 98.0 % і не більше
( -ізомер), 102.0 % (/?5)-2-[біс(2-хлоретил)аміно]тетрагідро-2Я-
В. (2)-2-(2-аміно-1,3-тіазол-4-іл)-^-[(5aR,6R)-1,7-ді- 1,3,2-оксазафосфорин 2-оксиду, у перерахунку на без-
оксо-1,4,6,7-тетрагідро-ЗЯ,5аЯ-азето[2,1- ]фуро[3,4- водну речовину.
—/][1,3]тіазин-6-іл]-2-(метоксііміно)ацетамід,
С. 6-гідрокси-2-метил-3-меркапто-1,2,4-триазин- ВЛАСТИВОСТІ
5(2Я)-он,
Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого
D. 5'-(1,3-бензотіазол-2-іл)(2)-(2-аміно-1,3-тіазол-4-
кольору.
іл)(метоксііміно)тіоацетат,
Е. (6/?,7/?)-7-аміно-3-[[2,5-дигідро-6-гідрокси-2-ме- Розчинність. Розчинний у воді Р, легко розчинний у
тил-5-оксо-1,2,4-триазин-3-іл)тіо]метил]-8-оксо-5- 96 % спирті Р, мало розчинний в ефірі Р.
тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбоксильна кис-
лота.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
N
Перша ідентифікація: В.
Залишкові кількості органічних розчинників. Суб- Друга ідентифікація: А, С, D.
станція має витримувати вимоги статті (5.4).
А. Визначають температуру плавлення (2.2.14) суб-
Замість випробування "Бактеріальні ендотоксини" до- станції. Змішують рівні кількості субстанції і ФСЗ
пускається застосування випробування "Пірогени" циклофосфаміду і визначають температуру плавлення
(2.6.8). суміші. Температури плавлення субстанції і суміші
(близько 51 °С) не мають відрізнятися більш як
Пірогени (2.6.8). Якщо субстанція призначена для ви- на 2 °С.
робництва парентеральних лікарських засобів, вона
має витримувати випробування на пірогени. Уводять В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб-
на 1 кг маси кролика 1 мл розчину, що містить 40 мг станції має відповідати спектру ФСЗ циклофосфаміду.
цефтриаксону в 1 мл води для ін 'єкцій Р.
С. На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь),
Аномальна токсичність (2.6.9). Якщо субстанція при- одержаній при випробуванні "Супровідні домішки",
значена для виробництва парентеральних лікарських має виявлятися основна пляма на рівні основної пля-
засобів, вона має витримувати випробування на ано- ми на хроматограмі розчину порівняння (а), відпо-
мальну токсичність. відна їй за розміром і забарвленням.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 481


Циклофосфамід

D. 0.1 г субстанції розчиняють у 10 мл води Р\ додають за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь)
5 мл розчину срібла нітрату Р; розчин залишається (1.0 %). Не враховують пляму на лінії старту.
прозорим. Одержаний розчин кип'ятять, утворюється
білий осад, що розчиняється в розчині аміаку концент- Хлориди (2.4.4). Не більше 0.033 % (330 ррт). 0.15 г
рованому Р і знову утворюється при додаванні кислоти субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчи-
азотної розведеної Р. ну тим самим розчинником до 15 мл. Свіжоприготова-
ний розчин має витримувати випробування на хлори-
ди.
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ
Фосфати (2.4.11). Не більше 0.01 % (100 ррт). 0.10 г
Розчин S. 0.50 г субстанції розчиняють у воді, вільній субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчи-
від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим ну тим самим розчинником до 100 мл. Одержаний
самим розчинником до 25.0 мл. розчин має витримувати випробування на фосфати.
Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим. Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %
(20 ррт). 1.0 г субстанції має витримувати випробу-
Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Забарвлення вання на важкі метали. Еталон готують із використан-
розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон Y6. ням 2 мл еталонного розчину свинцю (10 ррт Pb) P.
рН (2.2.3). Від 4.0 до 6.0. Вимірюють рН свіжопригото- Вода (2.5.12). Від 6.0 % до 7.0 %. Визначення прово-
ваного розчину S. дять з 0.300 г субстанції напівмікрометодом.
Супровідні домішки. Визначення проводять методом
тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую- КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
чи як тонкий шар силікагель G Р.
Випробовуваний розчин (а). 0.10 г субстанції розчиня- 0.100 г субстанції розчиняють у 50 мл розчину 1 г/л
ють у 96 % спирті Р і доводять об'єм розчину тим са- натрію гідроксиду Р в етиленгліколі Р і кип'ятять зі
мим розчинником до 5 мл. зворотним холодильником протягом ЗО хв. Розчин
охолоджують, обполіскують холодильник 25 мл во-
Випробовуваний розчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз- ди Р, додають 75 мл 2-пропанолу Р, 15 мл кислоти
чину (а) доводять 96 % спиртом РД.О об'єму 10 мл. азотної розведеної Р, 10.0 мл 0.1 М розчину срібла
Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ циклофосфаміду роз- нітрату і 2.0 мл розчину заліза(ІІІ) амонію сульфа-
чиняють у 96 % спирті Р і доводять об'єм розчину тим ту Р2 і титрують 0.1 М розчином амонію тіоціанату.
самим розчинником до 5 мл. \ мл 0.1 М розчину срібла нітрату відповідає 13.05 мг
Розчин порівняння (Ь). 0.1 мл випробовуваного розчи- C7Hi5Cl2N2O2P.
ну (а) доводять 96 % спиртом /*до об'єму 10 мл.
Налінію старту хроматографічної пластинки наносять ЗБЕРІГАННЯ
10 мкл (200 мкг) випробовуваного розчину (а), 10 мкл
(20 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 10 мкл (20 мкг) У щільно закупореному контейнері.
розчину порівняння (а) і 10 мкл (2 мкг) розчину
порівняння (Ь). Пластинку поміщають у камеру із N
сумішшю розчинників кислота мурашина безводна Р -
ацетон Р - вода Р - метилетилкетон Р (2:4:12:80). Ко-
ли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту,
пластинку виймають із камери, сушать у струмені теп- ЦИКЛОФОСФАН
лого повітря і нагрівають при температурі ПО °С про-
тягом 10 хв. Cyclophosphanum
На дно хроматографічної камери поміщають випарю-
вальну чашку, що містить розчин 50 г/л калію перман- Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
ганату Р, і додають рівний об'єм кислоти хлористо- станція має витримувати вимоги статті (5.4).
водневої Р. Гарячу пластинку поміщають у камеру і ви-
тримують у парі хлору протягом 2 хв. Потім пластинку
виймають із камери і витримують у струмені холодно-
го повітря до зникнення надлишку хлору доти, доки
крапля розчину крохмалю із калію йодидом Р, нанесена
нижче лінії старту, буде давати ледве помітне блакитне
забарвлення. Уникають тривалого перебування в
струмені холодного повітря. Пластинку обприскують
розчином крохмалю із калію йодидом Р і витримують
протягом 5 хв для проявлення плям.
На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-
яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою

482 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Цистеїн"

ЦИСТЕЇН* Е. 0.10 г субстанції обережно змішують з 1 мл розчину


водню пероксиду концентрованого Р, 0.1 мл розчину
заліза(ПІ) хлориду Р1 і охолоджують. До одержаного
Cysteinum розчину додають 1 мл кислоти хлористоводневої розве-
деної Р, 5 мл води Р, 1 мл розчину барію хлориду Р1; про-
тягом 3 хв з'являється біла каламуть або осад.
CYSTEINE
ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

HS ^^ ОН Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від


вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са-
H' NH2
мим розчинником до 100 мл. Розчин використовують
C3H7N02S М.м. 121.2 свіжоприготованим.
Цистеїн містить не менше 98.0 % і не більше 101.0 % Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозорим.
(Л)-2-аміно-3-меркаптопропанової кислоти, у пере-
рахунку на суху речовину. Кольоровість розчину (2.2.2, метод II). Розчин S має
бути безбарвним.
ВИРОБНИЦТВО
рН (2.2.3). Від 4.5 до 6.0. Вимірюють рН розчину S.
Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що
включає стадії ферментації, вона має витримувати ви- Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +8.0° до +9.5°, у
моги статті "Продукти ферментації". перерахунку на суху речовину. 3.00 г субстанції розчи-
няють у розчині 220 г/л кислоти хлористоводневої Р і
доводять об'єм розчину тією самою кислотою до
ВЛАСТИВОСТІ 25.0 мл.

Опис. Кристалічний порошок білого кольору або без- Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення прово-
барвні кристали з характерним запахом. дять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), ви-
користовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.
Розчинність. Легко розчинний у воді Р\96% спирті Р,
Випробовуваний розчин. 0.10 г субстанції розчиняють у
практично не розчинний в ефірі Р.
6 мл розчину 20 г/л N-етилмалеїміду Р. Одержаний
розчин використовують протягом 15 хв.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ Розчин порівняння. 1 мл випробовуваного розчину до-
водять водою Рло об'єму 100 мл.
Перша ідентифікація: А, В.
Друга ідентифікація: А, С, D, Е. На лінію старту хроматографічної пластинки наносять
5 мкл (83 мкг) випробовуваного розчину і 5 мкл
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомо- (0.83 мкг) розчину порівняння. Пластинку сушать на
го оптичного обертання, зазначеним у розділі "Випро- повітрі й поміщають у камеру із сумішшю розчин-
бування на чистоту". ників вода Р — кислота оцтова льодяна Р — бутанол Р
(25:25:50). Коли фронт розчинників пройде 10 см від
В. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) суб- лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать
станції, одержаний у дисках, має відповідати спектру при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 15 хв і
ФСЗ цистеїну. обприскують розчином нінгідрину Р. Пластинку
нагрівають при температурі від 100 °С до 105°С протя-
С. Близько 10 мг субстанції розчиняють у 2 мл води Р, гом 10 хв.
додають 0.1 Мрозчин кислоти хлористоводневої цо рН
близько 4.0, 0.5 мл розчину 2.5 г/л нінгідрину Р, На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка
нагрівають на водяній бані протягом 10 хв; з'яв- пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за
ляється жовте або жовто-коричневе забарвлення. пляму на хроматограмі розчину порівняння (1.0 %).
Одержаний розчин охолоджують до кімнатної темпе-
ратури, додають краплинами від 1 мл до 2 мл 0.1М Залишкові кількості органічних розчинників. Суб-
розчину натрію гідроксиду; з'являється червоно-фіоле- станція має витримувати вимоги статті (5.4).
тове забарвлення.
Хлориди (2.4.4). Не більше 0.04 % (400 ррт). 5 мл роз-
D. Близько 5 мг субстанції розчиняють у 5 мл води Р, чину S нагрівають до 60 °С і обережно, краплями,
додають 2 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р і змішують із 5 мл розчину водню пероксиду концентро-
0.2 мл розчину 25 г/л натрію нітропрусиду Р; з'яв- ваного Р, кип'ятять протягом 1 год, охолоджують і до-
ляється жовте забарвлення, що протягом 2 хв перехо- водять об'єм розчину водою /* до 15 мл. Одержаний
дить у червоне. розчин має витримувати випробування на хлориди.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 483


Цистеїн"

Сульфати (2.4.13). Не більше 0.03 % (300 ррт). 0.50 г танням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P.
субстанції розчиняють у 15 мл води дистильованої Р.
Одержаний розчин має витримувати випробування на Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.
сульфати. 1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до
105 °С.
Амонію солі. Не більше 0.02 % (200 ррт). Підготовля-
ють комірку, що складається із двох годинникових Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 Визначення
стекол діаметром 60 мм, сполучених по краях. На проводять із 1.0 г субстанції.
внутрішню поверхню верхнього годинникового скла
поміщають шматочок червоного лакмусового паперу Р Пірогени або бактеріальні ендотоксини. Якщо суб-
розміром (5 х 5) мм, змочений декількома краплями станція призначена для виробництва парентеральних
води Р. 50 мг здрібненої субстанції поміщають на лікарських засобів без подальшої процедури видален-
нижнє годинникове скло і розчиняють у 0.5 мл води Р. ня пірогенів, вона має витримувати випробування
До розчину додають 0.30 г магнію оксиду важкого Р і "Пірогени"(2.6.8) або "Бактеріальні ендотоксини"
ретельно розтирають скляною паличкою. Нижнє го- (2.6.14).
динникове скло відразу накривають верхнім і нагріва-
ють при температурі 40 °С протягом 15 хв. Паралельно
в аналогічних умовах готують еталон, використовую- КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
чи 0.1 мл еталонного розчину амонію (100ррт NH^) P,
0.5 мл води Р\ 0.30 г магнію оксиду важкого Р. Лакму- 0.100 г субстанції розчиняють у 10.0 мл кислоти хлорис-
совий папір над випробовуваним розчином має бути товодневої розведеної Р, доводять об'єм розчину водою
забарвлений у синій колір не інтенсивніше, ніж над Р до 50 мл, охолоджують у льодяній бані, додають 2 г
еталоном. калію йодиду Р'\ 15.0 мл 0.05 Мрозчину йоду. Реакційну
посудину закривають, витримують протягом 15 хв у за-
Залізо (2.4.9). Не більше 0.002 % (20 ррт). 0.5 г суб- хищеному від світла місці і титрують 0.1 М розчином
станції в ділильній лійці розчиняють у 10 мл кислоти натрію тіосульфату цо зникнення забарвлення, вико-
хлористоводневої розведеної Р \ витягають три рази ме- ристовуючи наприкінці титрування 1 мл розчину крох-
тилізобутилкетоном Р1, порціями по 10 мл, струшую- малю Р.
чи щоразу протягом 3 хв. До об'єднаних органічних
витягів додають 10 мл води Р і струшують протягом Паралельно проводять контрольний дослід.
З хв. Одержаний водний розчин має витримувати ви- 1 мл 0.05 М розчину йоду відповідає 12.12 мг
пробування на залізо. C3H7NO2S.
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 %
(10 ррт). 2.0 г субстанції розчиняють у воді Р і дово- ЗБЕРІГАННЯ
дять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл.
12 мл одержаного розчину мають витримувати випро- У щільно закупореному контейнері, у захищеному від
бування на важкі метали. Еталон готують із викорис- світла місці.

484 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

і.
ЗАГАЛЬНІ СТАТТІ
НА ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ
ТА СУБСТАНЦІЇ

і
Вушні лікарські засоби

ВУШНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ Стерильні вушні лікарські засоби виготовляють з ви-


користанням матеріалів і методів, які забезпечують
стерильність, запобігають забрудненню лікарських за-
Auricularia собів і розвитку мікроорганізмів, відповідно до вимог
статті "Методи приготування стерильних продуктів"
(5.1.1).
ВИЗНАЧЕННЯ При виробництві вушних лікарських засобів, які
Вушні лікарські засоби являють собою рідкі, м'які або містять дисперговані частки, треба передбачити захо-
тверді лікарські засоби, призначені для закапування, ди, що забезпечують необхідний розмір часток та його
розпилення, вдування або аплікації у слуховий отвір контроль.
або для промивання вуха.
Вушні лікарські засоби звичайно містять одну або ВИПРОБУВАННЯ
більше діючих речовин у підхожому розчиннику. Вони
можуть містити допоміжні речовини, наприклад, для Стерильність (2.6.1). Якщо на етикетці зазначено, що
регулювання тонічності або в'язкості, створення або препарат стерильний, він має витримувати випробу-
стабілізації необхідного значення рН, збільшення роз- вання на стерильність.
чинності діючих речовин, забезпечення стабільності
або надання відповідних антимікробних властивос-
тей. Допоміжні речовини у використовуваних кон- ЗБЕРІГАННЯ
центраціях не мають негативно впливати на дію
лікарського засобу і справляти токсичну або небажану У щільно закупорених контейнерах. Якщо препарат
місцеву подразливу дію. стерильний, його зберігають у стерильних повітроне-
Лікарські засоби, які застосовуються при пораненнях проникних контейнерах з контролем першого роз-
вуха, особливо при ушкодженні барабанної перетинки криття.
або перед хірургічними операціями, мають бути сте-
рильними, не мають містити антимікробних консер- МАРКУВАННЯ
вантів і мають постачатися в однодозових контейне-
рах. На етикетці зазначають:
— назву кожного антимікробного консерванта;
Якщо немає інших зазначень, водні вушні лікарські — "стерильно" (якщо необхідно).
засоби випускають у багатодозових контейнерах, які
містять підхожий антимікробний консервант у не-
обхідній концентрації, за винятком лікарських за- Вушні краплі й аерозолі
собів, які виявляють достатню антимікробну дію.
Контейнери для вушних лікарських засобів мають ВИЗНАЧЕННЯ
відповідати вимогам статей "Матеріали, використову-
вані для виробництва контейнерів" (3. / та підрозділи,) Вушні краплі й аерозолі являють собою розчини,
та "Контейнери"(3.2та підрозділи/ емульсії або суспензії, які містять одну або більше
Вушні лікарські засоби можуть бути класифіковані як: діючих речовин у підхожих рідинах (наприклад, вода,
— вушні краплі й аерозолі; гліколі або жирні масла), призначені для введення у
— вушні м'які лікарські засоби; слуховий отвір без виявлення небезпечного тиску на
— вушні порошки; барабанну перетинку. Вони також можуть бути введе-
— вушні промивки; ними у слуховий отвір за допомогою турунди, просо-
— вушні тампони. ченої лікарським засобом.
Емульсії можуть розшаровуватися, однак при збовту-
ванні мають легко перетворюватися на емульсію. Сус-
ВИРОБНИЦТВО пензії можуть утворювати осад, що має швидко ресу-
спендуватися при збовтуванні, утворюючи суспензію,
При розробці вушних лікарських засобів, до складу досить стабільну, щоб забезпечити необхідну дозу при
яких входять антимікробні консерванти, уповноваже- введенні.
ному органу мають бути подані дані, що підтверджу-
ють ефективність вибраних консервантів. Метод ви- Вушні краплі і аерозолі звичайно випускають у багато-
значення і критерії ефективності консервантів мають дозових контейнерах, споряджених підхожою насад-
відповідати вимогам статті "Ефективність ан- кою. Якщо аерозолі випускають у контейнерах під ти-
тимікробних консервантів" (5.1.3). ском, вони мають відповідати вимогам статті "Лі-
карські засоби, що знаходяться під тиском".
При виробництві, пакуванні, зберіганні та реалізації
вушних лікарських засобів мають бути вжиті від-
повідні заходи, які забезпечують необхідну мік-
робіологічну чистоту відповідно до вимог статті
"Мікробіологічна чистота лікарських засобів " (5.1.4).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 487

1
Гранули

Вушні м'які лікарські засоби Для вушних крапель, що являють собою масляні роз-
чини, додатково контролюють кислотне і перекисне
числа.
ВИЗНАЧЕННЯ
Для вушних крапель, що містять речовини, які забез-
Вушні м'які лікарські засоби призначені для введення печують в'язкість, додатково контролюють в'язкість.
у зовнішній слуховий отвір. Якщо необхідно, заклада-
ють або вводять турунду, просочену лікарським засо- Кількісне визначення. Проводять визначення діючих
бом. речовин, антимікробних консервантів, неводних роз-
чинників та інших речовин, зазначених в окремій
Вушні м'які лікарські засоби мають відповідати вимо- статті. Вміст визначуваних речовин виражають у гра-
гам статті "М'які лікарські засоби для місцевого засто- мах, міліграмах або одиницях дії (ОД) в 1 мл препара-
сування ". ту. Вміст діючих речовин має бути від 90 % до 110 % від
їх випускають у контейнерах, споряджених підхожою вмісту, зазначеного у розділі "Склад", якщо немає
насадкою. інших зазначень в окремій статті.

Вушні порошки ЗБЕРІГАННЯ

У щільно закупорених контейнерах, що забезпечують


ВИЗНАЧЕННЯ стабільність і зручність дозування препарату при за-
стосуванні.
Вушні порошки мають відповідати вимогам статті
"Порошки для зовнішнього застосування".
МАРКУВАННЯ
їх випускають у контейнерах, споряджених підхожою
насадкою для нанесення або вдування.
На етикетці додатково зазначають:
— назву й концентрацію діючих речовин і антимік-
Вушні промивки робних консервантів;
— необхідний перелік допоміжних речовин;
— умови зберігання та термін придатності;
ВИЗНАЧЕННЯ — умови і термін зберігання після розкриття.

Вушні промивки являють собою лікарські засоби,


призначені для очищення зовнішнього слухового от-
вору. Вони звичайно являють собою водні розчини із ГРАНУЛИ
значенням рН, відповідним фізіологічним межам.

Вушні тампони Granula


Вимоги до гранул, що використовуються для приготу-
ВИЗНАЧЕННЯ вання розчинів або суспензій для орального застосуван-
ня, наведені у статті "Рідкі лікарські засоби для ораль-
Вушні тампони призначені для введення у зовнішній ного застосування". Вимоги даної статті не поширю-
слуховий отвір. Вони мають відповідати вимогам ються на гранули для ветеринарного застосування, як-
статті "Тампони медичні". що немає інших зазначень в окремій статті.

N ВИЗНАЧЕННЯ

Вушні краплі Гранули — лікарська форма, що складається з твердих


сухих, досить міцних агрегатів часток порошку. Грану-
ли призначені для приймання всередину: для ковтан-
ВИПРОБУВАННЯ ня, розжовування, розчинення, диспергування у воді
або в іншій підхожій рідині перед застосуванням.
Вушні краплі, що являють собою розчини, звичайно Гранули містять одну або більше діючих речовин з на-
контролюють за такими показниками якості: опис, повнювачами чи без них. При необхідності викорис-
ідентифікація, прозорість, кольоровість, рН (крім не- товують барвники і ароматизуючі добавки, дозволені
водних і масляних розчинів), супровідні домішки, до медичного застосування.
об'єм вмісту контейнера, мікробіологічна чистота або
стерильність, кількісне визначення. Гранули випускають в однодозових або багатодозових
контейнерах. Кожну дозу гранул із багатодозового
Для вушних крапель у вигляді суспензій додатково контейнера одержують за допомогою відповідного
контролюють розмір часток і стійкість суспензії. пристрою для відмірювання запропонованої кіль-

488 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Гранули

кості. При однодозовому фасуванні кожну дозу паку- ВИПРОБУВАННЯ


ють в індивідуальний контейнер, наприклад, пакетик,
паперовий пакет або банку. Розпадання. Поміщають одну дозу гранул "шипучих" у
Контейнери для гранул мають відповідати вимогам склянку з 200 мл води Р при температурі від 15 °С до
статей "Матеріали, що використовуються для вироб- 25 °С; виділяються численні бульбашки газу. Гранули
ництва контейнерів" (3.1 та підрозділи,) та "Контейне- вважають такими, що розпалися, якщо після припи-
ри" (3.2 та підрозділи), якщо немає інших зазначень в нення виділення газу вони або розчинилися, або дис-
окремій статті. пергувалися у воді. Повторюють процедуру на п'яти
Гранули можуть бути класифіковані як: інших дозах. Гранули витримують випробування, як-
— гранули "шипучі"; що кожна з шести доз розпадається протягом не біль-
— гранули, покриті оболонкою; ше 5 хв.
— гранули кишково-розчинні;
— гранули з модифікованим вивільненням.
ЗБЕРІГАННЯ

ВИРОБНИЦТВО У повітронепроникних контейнерах.

При виробництві, пакуванні, зберіганні й реалізації


гранул мають бути вжиті відповідні заходи, які забез-
Гранули, покриті оболонкою
печують необхідну мікробіологічну чистоту відпо-
відно до вимог статті "Мікробіологічна чистота лі-
карських засобів" (5.1.4). ВИЗНАЧЕННЯ

Гранули, покриті оболонкою, — це лікарські засоби в


ВИПРОБУВАННЯ багатолезових контейнерах, які звичайно складаються
з гранул, покритих одним або кількома шарами із
Однорідність вмісту (2.9.6). Гранули в однодозових суміші різних допоміжних речовин.
контейнерах з вмістом діючої речовини менше 2 мг
або менше 2 % від загальної маси мають витримувати
випробування однорідності вмісту діючої речовини в ВИРОБНИЦТВО
одиниці дозованих лікарських засобів (тест В), якщо
немає інших зазначень в окремій статті. Для гранул, Речовини, які використовують для одержання обо-
що містять більше однієї діючої речовини, вимоги по- лонки, звичайно наносять у вигляді розчину або сус-
ширюються лише на ті речовини, вміст яких пензії в умовах, у яких відбувається випаровування
відповідає умовам, викладеним вище. Дане випробу- розчинника.
вання не поширюється на полівітамінні препарати і
препарати, що містять мікроелементи.
ВИПРОБУВАННЯ
Однорідність маси (2.9.5). Гранули в однодозових кон-
тейнерах, за винятком гранул, покритих оболонкою, Розчинення. Випробування можна здійснити для
мають витримувати випробування однорідності маси підтвердження відповідного вивільнення діючої речо-
для одиниці дозованого лікарського засобу. Випробу- вини або речовин, наприклад, одним із способів, опи-
вання на однорідність маси не вимагається, якщо ви- саних у статті "Тест "Розчинення"для твердих дозова-
пробування однорідності вмісту передбачено для всіх
діючих речовин. них форм" (2.9.3).

Гранули кишково-розчинні
ЗБЕРІГАННЯ

У щільно закупорених контейнерах або, якщо препа- ВИЗНАЧЕННЯ


рат містить леткі речовини чи вміст необхідно захис-
тити, — у повітронепроникних контейнерах.
Гранули кишково-розчинні — це гранули з моди-
фікованим вивільненням, стійкі до шлункового соку і
Гранули "шипучі" здатні вивільняти діючі речовини в кишковому соку.
Це досягається покриттям гранул матеріалом, стійким
до шлункового соку, або іншими підхожими способа-
ВИЗНАЧЕННЯ ми.

Гранули "шипучі" — гранули без оболонки, що голов-


ним чином містять кислоти і карбонати або гідрокар- ВИРОБНИЦТВО
бонати, які швидко реагують у присутності води з
виділенням вуглекислого газу. Гранули призначені для Проводять випробування, яке підтверджує, що техно-
розчинення або диспергування у воді перед застосу- логія забезпечує необхідне вивільнення діючої речо-
ванням. вини або речовин.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 489


Екстракти

Гранули з модифікованим Кількісне визначення. Для визначення вмісту діючих


речовин у гранулах беруть наважку не менш як із 10 г
вивільненням розтертих гранул, якщо немає інших зазначень в ок-
ремій статті.
Вміст визначуваних речовин виражають у грамах,
ВИЗНАЧЕННЯ
міліграмах або в одиницях дії (ОД) в 1 г препарату, як-
що немає інших зазначень в окремій статті.
Гранули з модифікованим вивільненням — це грану-
ли, покриті оболонкою або без оболонки, одержані з Для гранул в однодозових контейнерах вміст визначу-
використанням спеціальних допоміжних речовин або ваних речовин виражають у грамах, міліграмах або в
спеціальних способів, які, окремо чи разом, призна- одиницях дії (ОД) в одній дозі, якщо немає інших за-
чені для регулювання швидкості вивільнення або міс- значень в окремій статті.
ця, де вивільняються діюча речовина або речовини. Відхилення вмісту діючих речовин мають становити
не більше (±10 %) від вмісту, зазначеного у розділі
"Склад", якщо немає інших зазначень в окремій статті.
ВИРОБНИЦТВО

Проводять випробування, яке підтверджує, що техно-


МАРКУВАННЯ
логія забезпечує необхідне вивільнення діючої речо-
вини або речовин. Для гранул в однодозових контейнерах на етикетці за-
значають назву і кількість діючої речовини.
_________________________N
Для гранул у багатодозових контейнерах на етикетці
Гранули контролюють за такими показниками якості: зазначають назву і кількість діючої речовини в одній
опис, ідентифікація, розмір гранул, втрата в масі при дозі. На етикетці додатково зазначають:
висушуванні, тальк і аеросил, рН, розпадання, су- — умови і термін зберігання після розкриття;
провідні домішки, розчинення, однорідність маси або — спосіб застосування.
однорідність вмісту діючої речовини для гранул в од-
нодозових контейнерах, маса вмісту контейнера для
гранул у багатодозових контейнерах, мікробіологічна ЗБЕРІГАННЯ
чистота, кількісне визначення.
У сухому, захищеному від світла місці, якщо немає
інших зазначень в окремій статті.
ВИПРОБУВАННЯ

Розпадання (2.9.1). Визначення проводять з наважки


0.5 г із використанням сітки з розміром отворів 0.5 мм;
гранули мають розпадатися протягом не більше 15 хв, ЕКСТРАКТИ
якщо немає інших зазначень в окремій статті.

Розмір гранул (2.9.12). Визначення проводять Extracta


відповідно до вимог статті "Ситовий аналіз". Розмір
гранул має відповідати вимогам, зазначеним в окремій
статті. Звичайно він знаходиться у межах від 0.2 мм до
ВИЗНАЧЕННЯ
3.0 мм. Екстракти — це концентровані препарати рідкої,
твердої або густої консистенції, які звичайно одержу-
Тальк, аеросил. Визначення проводять відповідно до ють із висушеної рослинної чи тваринної сировини. У
вимог статті "Таблетки". Вміст тальку та аеросилу не деяких випадках матеріал, що екстрагується, може
має перевищувати вимог, зазначених в окремій статті. піддаватися попередній обробці, наприклад, інакти-
вації ферментів, здрібненню або знежирюванню.
Розчинення. Визначення проводять відповідно до ви-
мог статті "Тест "Розчинення" для твердих дозованих Екстракти виготовляють мацерацією, перколяцією
форм"(2.9.3). Для гранул у багатодозових контейнерах або іншим придатним валідованим методом, викори-
для випробування відбирають шість проб, які містять стовуючи спирт або інший підхожий розчинник.
одну дозу в кожній пробі. Після екстрагування непотрібні матеріали, якщо не-
обхідно, видаляють.
Якщо проводять випробування за показником
"Розчинення", випробування "Розпадання" не вима-
гається. ВИРОБНИЦТВО
Однорідність вмісту. Гранули мають витримувати ви- Метод перколації. Якщо необхідно, сировину, що
моги статті "Однорідність вмісту діючої речовини в оди- екстрагується, здрібнюють до часток певного розміру,
ниці дозованого лікарського засобу" (2.9.6), якщо немає ретельно змішують з порцією зазначеного екстрагенту
інших зазначень в окремій статті. і залишають на необхідний час. Переносять суміш в

490 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Екстракти

екстрактор І повільно перколюють, стежачи за тим, (об/об) метанолу і не більше 0.05 % (об/об) 2-пропа-
щоб сировина увесь час була повністю вкрита шаром нолу, якщо немає інших зазначень в окремій статті.
відповідного екстрагенту. Залишок можна віджати і
одержану рідину з'єднати з перколятом. Сухий залишок. Вміст сухого залишку рідкого екстрак-
ту має відповідати межам, зазначеним в окремій
Метод мацерації. Якщо необхідно, сировину, що статті.
екстрагується, здрібнюють до часток певного розміру,
2.00 г або 2.0 мл екстракту поміщають у плоскодонну
ретельно змішують з порцією зазначеного розчинника
чашку або бюкс діаметром близько 50 мм і заввишки
і мацерують у закритому екстракторі необхідний час.
близько ЗО мм. Випарюють насухо на водяній бані і су-
Залишок відділяють від екстракту і, якщо необхідно,
шать у сушильній шафі при температурі від 100 °С до
віджимають. В останньому випадку обидві рідини
105 °С протягом 3 год. Охолоджують в ексикаторі над
з'єднують.
фосфору (V) оксидом Рі зважують. Результат виража-
Концентрування до бажаної консистенції проводять, ють у вагових відсотках або в грамах на літр.
використовуючи придатні методи, звичайно під змен-
шеним тиском і з використанням температури, за якої
руйнування компонентів зводиться до мінімуму. Вміст ЗБЕРІГАННЯ
залишкових розчинників в екстракті не має переви-
щувати зазначених меж. У щільно закупорених контейнерах, у захищеному від
світла місці.
Регулювання складу до певного вмісту складових час-
тин проводять, використовуючи підхожий до-
поміжний матеріал або екстракт іншої концентрації з МАРКУВАННЯ
рослинного або тваринного матеріалу, що застосо-
вується при виготовленні даного препарату. На етикетці зазначають:
— яка сировина використана — рослинна чи
тваринна;
Рідкі екстракти — де необхідно, зазначають, що використовувалась
свіжа рослинна або тваринна сировина;
— концентрацію спирту, що використовується для
ВИЗНАЧЕННЯ приготування;
— якщо необхідно, вміст спирту у відсотках (об/об) в
Рідкі екстракти є препаратами, в яких, як правило, од- екстракті;
на частина за масою або за об'ємом еквівалентна одній — вміст діючих речовин і/або співвідношення
частині за масою вихідної висушеної лікарської сиро- вихідного матеріалу до одержаного рідкого
вини. Ці препарати стандартизують, якщо необхідно, екстракту;
так, щоб вони відповідали вимогам щодо вмісту роз- — назву і концентрацію кожного антимікробного
чинника, діючих речовин або сухого залишку. консерванта.
Рідкі екстракти можуть бути приготовані описаними
вище методами з використанням лише етанолу певної Густі екстракти
концентрації або води або шляхом розчинення густо-
го або сухого екстрактів у якомусь із зазначених роз-
чинників і, якщо необхідно, з наступним фільтру- ВИЗНАЧЕННЯ
ванням. Кожний спосіб, однак, має давати
порівнювані за складом препарати. При зберіганні Густими екстрактами є препарати проміжної консис-
можливе утворення невеликого осаду, що допус- тенції між рідкими і сухими екстрактами. Вони вироб-
кається за умови відсутності істотної зміни складу. ляються шляхом часткового упарювання використо-
До рідких екстрактів можуть бути уведені підхожі ан- вуваного розчинника. Застосовують лише спирт
тимікробні консерванти. відповідної концентрації або воду. Густі екс-
тракти звичайно мають сухий залишок не менш як
70 % (за масою). До них можуть бути уведені підхожі
ВИПРОБУВАННЯ антимікробні консерванти.

Відносна густина (2.2.5). Значення відносної густини


рідкого екстракту має відповідати межам, зазначеним ВИПРОБУВАННЯ
в окремій статті.
Сухий залишок. Густий екстракт за вмістом сухого за-
Вміст етанолу (2.9.10). Для спиртових рідких екс- лишку має відповідати межам, зазначеним у відпо-
трактів проводять визначення вмісту етанолу. Вміст відній окремій статті.
етанолу має відповідати межам, зазначеним в окремій 2.00 г екстракту поміщають у плоскодонну чашку або
статті. бюкс діаметром близько 50 мм і заввишки близько
ЗО мм. Випарюють насухо на водяній бані і сушать у
Метанол і 2-пропанол (2.9.11). У спиртовмісних рідких сушильній шафі при температурі від 100 °С до 105 °С
екстрактах допускається вміст не більше 0.05 % протягом 3 год. Охолоджують в ексикаторі над фосфо-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 491


Екстракти

py(V) оксидом Р і зважують. Результат виражають у ва- МАРКУВАННЯ


гових відсотках.
На етикетці зазначають:
— назву і кількість кожного допоміжного матеріалу;
ЗБЕРІГАННЯ — яка сировина використана — рослинна чи тварин-
на;
У щільно закупорених контейнерах, у захищеному від — де необхідно, зазначають, що використовувалася
світла місці. свіжа рослинна чи тваринна сировина;
— назву і концентрацію етанолу у відсотках (об/об)
у розчиннику, використаному для приготування;
МАРКУВАННЯ
— вміст діючих речовин і/або співвідношення
На етикетці зазначають: вихідного матеріалу до одержаного сухого екс-
— яка сировина використана — рослинна чи тварин- тракту.
на;
— де необхідно, зазначають, що використовувалася N
свіжа рослинна чи тваринна сировина;
— концентрацію спирту, що використовується для
виготовлення, у відсотках (об/об); ВИЗНАЧЕННЯ
— вміст діючих речовин і/або співвідношення
вихідного матеріалу до одержаного густого екс- Екстракти — це концентровані витяги з лікарської
тракту; рослинної або тваринної сировини. Розрізняють рідкі
— назву і концентрацію кожного антимікробного екстракти (Extracta fluida); густі екстракти (Extracta
консерванта. spissa) — в'язкі маси з втратою в масі при висушуванні
не більше 25 %; сухі екстракти (Extracta sicca) — сипкі
маси з втратою в масі при висушуванні не більше 5 %.
Сухі екстракти
ВИРОБНИЦТВО
ВИЗНАЧЕННЯ

Сухі екстракти — це препарати, одержувані видален- Для екстрагування лікарської рослинної сировини за-
ням розчинника, що використовується для їх приготу- стосовують воду, спирт різної концентрації й інші
вання. Сухі екстракти звичайно містять не менше 95 % екстрагенти, іноді з додаванням кислот, лугів, гліце-
сухого залишку за масою. До них можуть додаватися рину та ін.
підхожі допоміжні речовини. При виготовленні рідких екстрактів з однієї вагової
Регулювання складу сухих екстрактів до певного частини лікарської сировини одержують одну або дві
вмісту складових частин проводять, використовуючи об'ємні частини екстракту, якщо немає інших зазна-
підхожі допоміжні матеріали або сухий екстракт іншої чень в окремій статті.
концентрації з рослинного або тваринного матеріалу,
що застосовується при виготовленні даного препарату. Одержані витяги звичайно відстоюють не менше
двох діб при температурі не вище 10 °С до одержання
Якщо зазначено в окремій статті, проводять визначен- прозорої рідини і фільтрують.
ня вмісту залишкового розчинника, що використо-
вується для приготування препарату. При виготовленні густих і сухих екстрактів допус-
кається використання або рідких екстрактів, або на-
стойок, які упарюють до необхідної концентрації, як-
ВИПРОБУВАННЯ що немає інших зазначень в окремій статті.

Втрата в масі при висушуванні. Значення втрати в масі


при висушуванні сухого екстракту має відповідати ме- ВИПРОБУВАННЯ
жам, зазначеним в окремій статті.
0.50 г здрібненого на тонкий порошок екстракту Екстракти додатково контролюють за такими показ-
поміщають у плоскодонну чашку або бюкс діаметром никами якості: опис, ідентифікація, важкі метали і
близько 50 мм і заввишки близько ЗО мм і сушать у су- вміст органічних розчинників, мікробіологічна
шильній шафі при температурі від 100 °С до 105 °С чистота, кількісне визначення.
протягом 3 год. Охолоджують в ексикаторі над фосфо-
ру (У) оксидом Р\ зважують. Результат виражають у ва- У рідких екстрактах додатково визначають об'єм
гових відсотках. вмісту контейнера.
У густих і сухих екстрактах додатково визначають
втрату в масі при висушуванні.
ЗБЕРІГАННЯ
У густих і сухих екстрактах, що використовуються як
У повітронепроникних контейнерах, у захищеному від готові лікарські засоби, додатково визначають масу
світла місці. вмісту контейнера.

492 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Капсули

Сухий залишок. Допускається проводити визначення з Оболонка капсули виготовлена з желатину або інших
5.0 мл рідкого екстракту, який поміщають у зважений речовин. Консистенція оболонки може бути забезпе-
бюкс, випарюють на водяній бані, сушать при темпе- чена шляхом додавання таких речовин, як гліцерин
ратурі від 100 °С до 105 °С протягом 3 год, потім охо- або сорбіт. До складу оболонки можуть входити такі
лоджують в ексикаторі-протягом ЗО хв і зважують. допоміжні речовини, як поверхнево-активні речови-
ни, непрозорі наповнювачі, антимікробні консерван-
Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.01 % (100 ррт). ти, підсолоджувачі, барвники, дозволені до медичного
До 1.0 мл рідкого екстракту або 1.00 г густого чи сухого застосування, ароматизатори та ін. Поверхня капсул
екстракту додають 1 мл кислоти сірчаної Р, обережно може бути маркована.
спалюють і прожарюють. До одержаного залишку до-
дають при нагріванні 5 мл розчину 615 г/л амонію аце- Вміст капсул може бути твердим, рідким або пасто-
тату Р, фільтрують крізь беззольний фільтр, промива- подібним. Він складається з однієї або більше діючих
ють 5 мл води Р і доводять об'єм фільтрату водою Р до речовин і допоміжних речовин, таких як розчинники,
100 мл. розріджувачі, змащувальні й розпушувальні речовини
та ін., або без допоміжних речовин. Вміст капсули не
12 мл одержаного розчину мають витримувати випро- має руйнувати оболонку. Однак оболонка під дією
бування на важкі метали. Еталон готують з викори- травних соків має руйнуватися і вивільнювати вміст
станням еталонного розчину свинцю (І ррт Pb) P. капсули.
У препаратах, що містять залізо у кількості 0.05 % і
більше, визначення важких металів проводять після Там, де це необхідно, контейнери для капсул мають
відокремлення заліза згідно із зазначеннями в окремій відповідати вимогам статті "Матеріали, використову-
статті. вані для виробництва контейнерів" (3.1 та підрозділи,)
та "Контейнери"(3.2та підрозділи^.
Кількісне визначення. Вміст визначуваних речовин, які
визначають для рідких екстрактів, виражають у відсот- Капсули можуть бути класифіковані як:
ках (м/об), а для густих та сухих — у відсотках (м/м). — капсули тверді;
— капсули м'які;
— капсули кишково-розчинні;
ЗБЕРІГАННЯ — капсули з модифікованим вивільненням.
У контейнерах, що забезпечують стабільність препа-
рату протягом зазначеного терміну придатності, і, як- ВИРОБНИЦТВО
що необхідно, у прохолодному, захищеному від світла
місці. Під час зберігання рідких екстрактів можливе При виробництві, пакуванні, зберіганні і реалізації
утворення осаду. капсул мають бути вжиті відповідні заходи, які забез-
печують необхідну мікробіологічну чистоту відпо-
відно до вимог статті "Мікробіологічна чистота лі-
МАРКУВАННЯ карських засобів" (5.1.4).
Для рідких екстрактів на етикетці додатково зазнача-
ють вміст діючих речовин у відсотках (м/об), а для ВИПРОБУВАННЯ
густих та сухих — у відсотках (м/м).
Однорідність вмісту (2.9.6). Капсули з вмістом діючої
речовини менше 2 мг або менше 2 % від маси вмісту ма-
ють витримувати випробування однорідності вмісту
діючої речовини в одиниці дозованого лікарського за-
КАПСУЛИ собу (тест В), якщо немає інших зазначень в окремій
статті. Якщо лікарська форма містить більше однієї
Capsules діючої речовини, вимоги поширюються лише на ті ре-
човини, вміст яких відповідає вищезазначеним умовам.
Вимоги цієї статті не обоє 'язкові для лікарських за- Дане випробування не поширюється на полівітамінні
собів у капсулах, призначених до застосування не ораль- препарати і препарати, що містять мікроелементи.
ним, а іншим способом. Вимоги до таких лікарських за-
собів наведені в інших статтях, наприклад, "Лікарські Однорідність маси (2.9.5). Капсули мають витримувати
засоби для ректального застосування" або "Лікарські випробування однорідності маси для одиниці дозова-
засоби для вагінального застосування". ного лікарського засобу. Випробування на однорідність
маси не вимагається, якщо випробування однорідності
вмісту передбачено для всіх діючих речовин.
ВИЗНАЧЕННЯ
Розчинення. Випробування може бути проведене для
Капсули — тверді лікарські засоби з твердою або м'я- підтвердження відповідного вивільнення діючої речо-
кою оболонкою різної форми і місткості, звичайно вини або речовин, наприклад, одним із способів, опи-
капсула містить одну дозу діючої речовини. Капсули саних у статті "Тест "Розчинення" для твердих дозова-
призначені для орального застосування. них форм " (2.9.3).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 493


Капсули

Якщо проводять випробування за показником "Розчи- темпорального застосування оболонка може бути ви-
нення", випробування "Розпадання" не вимагається. готовлена заздалегідь. Матеріал оболонки може міс-
тити діючу речовину.
ЗБЕРІГАННЯ Рідини можуть бути поміщеними в капсулу безпосе-
редньо; тверді речовини звичайно розчиняють або
У щільно закупорених контейнерах, при температурі диспергують у підхожому розчиннику для утворення
не вище ЗО °С. розчину або суспензії майже пастоподібної консис-
тенції.
МАРКУВАННЯ
Можлива часткова міграція складових компонентів
Зазначають назву всіх антимікробних консервантів, вмісту капсули до оболонки і навпаки, зумовлена при-
що входять до складу. родою контактуючих матеріалів і поверхонь.

Капсули тверді ВИПРОБУВАННЯ

Розпадання. М'які капсули мають витримувати випро-


ВИЗНАЧЕННЯ бування на розпадання таблеток або капсул (2.9.1). Як
рідке середовище використовують воду Р. Якщо зазна-
Капсули тверді мають оболонку, що складається з двох чено в окремій статті, як рідке середовище може бути
попередньо виготовлених частин циліндричної фор- використаний 0.1 Мрозчин кислоти хлористоводневої
ми, один кінець кожної частини заокруглений і закри- або штучний шлунковий сік Р. У кожну скляну трубку
тий, а інший кінець відкритий. поміщають диск. Рідкі лікарські речовини, роз-
поділені у м'якій капсулі, можуть обволікати диск; у
такому випадку, або якщо зазначено в окремій статті,
ВИРОБНИЦТВО використання дисків виключають. Прилад вмикають
на ЗО хв, якщо немає інших зазначень в окремій статті,
Діючу речовину або речовини звичайно у твердому і досліджують стан капсул. Якщо капсули не витрима-
стані (у вигляді порошку або гранул) засипають в одну ли випробування внаслідок прилипання до дисків, ви-
з частин оболонки, яку щільно закривають другою ча- пробування повторюють на наступних шести капсулах
стиною. Надійність закриття капсули може бути поси- без дисків. Випробування вважають витриманим, як-
лена відповідними засобами. що розпалися усі шість капсул.

ВИПРОБУВАННЯ
Капсули кишково-розчинні
Розпадання. Тверді капсули мають витримувати ви-
пробування на розпадання таблеток або капсул (2.9.1). ВИЗНАЧЕННЯ
Як рідке середовище використовують воду Р. Якщо за-
значено в окремій статті, як рідке середовище може Капсули кишково-розчинні — це капсули з модифіко-
бути використаний 0.1Мрозчин кислоти хлористовод- ваним вивільненням, які мають бути стійкими у
невої або штучний шлунковий сік Р. Якщо капсула шлунковому соку і вивільнювати діючу речовину або
спливає на поверхню води, треба використовувати речовини у кишковому соку. Вони можуть бути виго-
диск. Прилад вмикають на ЗО хв, якщо немає інших товлені шляхом покриття твердих або м'яких капсул
зазначень в окремій статті, і досліджують стан капсул. кислотостійкою оболонкою (кишково-розчинні кап-
Випробування вважають витриманим, якщо розпали- сули) або ж шляхом заповнення капсул гранулами чи
ся всі шість капсул. частками, покритими кислотостійкою оболонкою.

Капсули м'які
ВИРОБНИЦТВО

ВИЗНАЧЕННЯ Для капсул, заповнених гранулами або частками з


кислотостійкою оболонкою, проводять випробуван-
Капсули м'які звичайно мають більш товсту оболонку, ня, яке підтверджує відповідне вивільнення діючої ре-
ніж тверді капсули. Оболонка складається з однієї ча- човини або речовин.
стини і має різні форми.
ВИПРОБУВАННЯ
ВИРОБНИЦТВО
Розпадання. Для капсул з кишково-розчинною обо-
М'які капсули звичайно виготовляють, заповнюють і лонкою проводять визначення розпадання (2.9.1) з та-
запечатують в одній технологічній стадії, але для екс- кими змінами. Як рідке середовище використовують

494 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

і.
Лікарські засоби для вагінального застосування

0.1М розчин кислоти хлористоводневої і вмикають ВИПРОБУВАННЯ


прилад на 2 год, якщо немає інших зазначень в ок-
ремій статті, без дисків. Досліджують стан капсул. Час Капсули звичайно контролюють за такими показни-
стійкості у кислому середовищі коливається у залеж- ками якості: опис, ідентифікація, однорідність маси,
ності від складу випробовуваних капсул. Звичайно він однорідність вмісту, супровідні домішки, розпадання,
складає від 2 до 3 год, але у будь-якому випадку він має розчинення, втрата в масі при висушуванні або вода,
бути не менше 1 год. Жодна з капсул не має виявляти мікробіологічна чистота, кількісне визначення.
ознак розпаду або розривів, крізь які можливий вихід Для м'яких капсул, вміст яких являє собою масла або
вмісту. Кислоту замінюють фосфатним буферним роз- масляні розчини, додатково контролюють кислотне і
чином рН 6.8Р. Якщо зазначено в окремій статті, може перекисне числа.
бути використаний буферний розчин рН 6.8 з дода-
ванням порошку панкреатину (наприклад, 0.35 г по- Ідентифікація. Проводять визначення справжності
рошку панкреатину Р на 100 мл буферного розчину). У всіх діючих речовин і антимікробних консервантів, які
кожну скляну трубку поміщають диск. Прилад вмика- входять до складу препарату.
ють на 1 год і досліджують стан капсул. Якщо капсули
не витримали випробування внаслідок прилипання до Однорідність вмісту (2.9.6). Капсули мають витримува-
дисків, випробування повторюють на наступних шес- ти вимоги статті "Однорідність вмісту діючої речовини
ти капсулах без дисків. Випробування вважають ви- в одиниці дозованого лікарського засобу" (2.9.6), якщо
немає інших зазначень в окремій статті.
триманим, якщо розпалися всі шість капсул.
Кількісне визначення. Для кількісного визначення ви-
Капсули з модифікованим користовують вміст 20 капсул.
вивільненням Вміст діючої речовини у капсулі. Якщо немає інших за-
значень в окремій статті, відхилення у вмісті діючих
речовин мають становити при дозуванні менше 1 мг
ВИЗНАЧЕННЯ (± 15%), від 1 мгдо 10мг(+ 10%), від Юмгдо 100 мг
(+ 7.5 %) і від 100 мг й вище (± 5 %).
Капсули з модифікованим вивільненням — це тверді
або м'які капсули, які мають у складі вмісту, або обо-
лонки, або в тому і другому одночасно спеціальні до- МАРКУВАННЯ
поміжні речовини, або виготовлені спеціальними ме-
тодами, що призначені для зміни швидкості або місця На етикетці додатково зазначають:
вивільнення діючої речовини або речовин. — вміст діючої речовини (речовин) у капсулі;
— термін придатності;
— умови зберігання.
ВИРОБНИЦТВО

Проводять випробування, яке підтверджує відповідне


вивільнення діючої речовини або речовин.
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ
N ВАГІНАЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ
ВИЗНАЧЕННЯ Vaginalia
Капсули повинні мати гладку поверхню без пошкод-
жень і видимих повітряних і механічних включень. ВИЗНАЧЕННЯ
Тверді капсули залежно від місткості виготовляють Лікарські засоби для вагінального застосування
вісьмох розмірів — від 000 (найбільшого розміру) до 5 (вагінальні лікарські засоби) можуть бути рідкими,
(найменшого розміру). Номери капсул і відповідна їм м'якими або твердими і призначені для застосування у
місткість наведені у таблиці нижче. піхву з метою забезпечення місцевої дії. Вони містять
одну або більше діючих речовин у відповідній основі.
Номер 000 00 0 1 2 3 4 5
Середня Контейнери для вагінальних лікарських засобів мають
місткість відповідати вимогам статей "Матеріали, використову-
капсули, 1.37 0.95 0.68 0.50 0.37 0.30 0.21 0.13 вані для виробництва контейнерів" (3.1 та підрозділн)
умл та "Контейнери"(3.2Іа підрозділи/

М'які капсули можуть бути різних розмірів, звичайно Лікарські засоби для вагінального застосування мо-
місткістю до 1.5 мл. Оболонка м'яких капсул може бу- жуть бути класифіковані як:
ти жорсткою або еластичною залежно від вмісту плас- — литі песарії (вагінальні супозиторії);
тифікаторів. — вагінальні таблетки;

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 495


Лікарські засоби для вагінального застосування

— вапнальш капсули; Лікарські засоби для вагінального застосування, за


— вагінальні піни; визначенням відповідні литим песаріям, можуть бути
— вагінальні тампони. виготовлені також методом пресування. Вони мають
відповідати вимогам, які ставляться до литих песаріїв.

ВИРОБНИЦТВО
ВИРОБНИЦТВО
При виробництві, пакуванні, зберіганні і реалізації
лікарських засобів для вагінального застосування мають Обирають випробування, що підтверджує відповідне
бути вжиті відповідні заходи, що забезпечують необхідну вивільнення діючої речовини або речовин із супози-
мікробіологічну чистоту відповідно до вимог статті торіїв, призначених для модифікованого вивільнення
"Мікробіологічна чистота лікарських засобів"(5.1.4). або пролонгованої місцевої дії.

ВИПРОБУВАННЯ ВИПРОБУВАННЯ

Однорідність вмісту (2.9.6). Якщо немає інших зазна- Розпадання. Якщо песарії не призначені для мо-
чень в окремій статті, тверді однодозові лікарські за- дифікованого вивільнення або місцевої пролонгова-
соби з вмістом діючої речовини менше 2 мг або менше ної дії, вони мають витримувати випробування розпа-
2 % від загальної маси мають витримувати випробу- дання супозиторіїв і песаріїв (2.9.2). Стан песаріїв
вання однорідності вмісту однодозових препаратів досліджують через 60 хв, якщо немає інших зазначень
(тест А — вагінальні таблетки або тест В — литі песарії, в окремій статті.
вагінальні капсули). Якщо лікарський засіб містить
більше однієї діючої речовини, вимоги поширюються
лише на ті речовини, які відповідають вищезазначе- ЗБЕРІГАННЯ
ним умовам.
У щільно закупорених контейнерах.
Однорідність маси (2.9.5). Тверді лікарські засоби в од-
нодозових контейнерах мають витримувати випробу- Вагінальні таблетки
вання однорідності маси для одиниці дозованого
лікарського засобу. Випробування однорідності маси
не вимагається, якщо випробування однорідності ВИЗНАЧЕННЯ
вмісту передбачено для всіх діючих речовин.
Вагінальні таблетки (пресовані песарії) — це тверда
Розчинення. Для підтвердження відповідного однодозова лікарська форма, загалом подібна до таб-
вивільнення діючої речовини або речовин з твердих леток без оболонки або до таблеток, покритих оболон-
однодозових лікарських засобів випробування може кою, за визначенням, наведеним у статті "Таблетки".
бути проведене, наприклад, одним із способів, описа-
них у статті "Тест "Розчинення"для твердих дозованих
форм" (2.9.3). ВИРОБНИЦТВО
Якщо проводять тест "Розчинення", випробування
Обирають випробування, що підтверджує відповідне
"Розпадання" не вимагається. вивільнення діючої речовини або речовин з вагіналь-
них таблеток, призначених для модифікованого ви-
Литі песарії вільнення або пролонгованої місцевої дії.

ВИЗНАЧЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ

Литі песарії (вагінальні супозиторії) — тверді однодо- Розпадання. Якщо вагінальні таблетки не призначені
зові лікарські засоби. Вони можуть бути різної форми, для модифікованого вивільнення або місцевої про-
звичайно яйцеподібної; за об'ємом і консистенцією лонгованої дії, вони мають витримувати випробуван-
мають відповідати вагінальному застосуванню. За ви- ня розпадання супозиторіїв і песаріїв (спеціальний
метод для вагінальних таблеток, 2.9.2). Стан таблеток
нятком форми, вони відповідають визначенню для досліджують через ЗО хв, якщо немає інших зазначень
литих супозиторіїв, наведеному у статті "Лікарські за- в окремій статті.
соби для ректального застосування".
Для виготовлення литих песаріїв можуть бути викори-
стані методи і допоміжні речовини, описані для литих Вагінальні капсули
супозиторіїв у статті "Лікарські засоби для ректального
застосування". Діюча речовина або речовини можуть
бути дисперговані або розчинені у простій або ВИЗНАЧЕННЯ
складній основі, яка може бути розчинною і не роз-
чинною, але такою, що плавиться при температурі Вагінальні капсули (песарії з оболонкою) — це тверда
тіла або диспергується у воді. однодозова лікарська форма, загалом подібна до

496 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

1
Лікарські засоби для парентерального застосування

м'яких капсул, що відрізняється лише формою і Відхилення середньої маси від маси, зазначеної у
розміром. Вагінальні капсули можуть мати різну фор- розділі "Склад", не має перевищувати (±5 %), якщо
му, звичайно яйцеподібну. Вони мають бути гладкими немає інших зазначень в окремій статті. Визначення
і однорідними за зовнішнім виглядом. середньої маси проводять, як зазначено у статті "Од-
норідність маси для одиниці дозованого лікарського за-
собу" (2.9.5).
ВИРОБНИЦТВО
Однорідність вмісту (2.9.6). Якщо немає інших зазна-
Обирають випробування, що підтверджує відповідне чень в окремій статті, тверді лікарські засоби в одно-
вивільнення діючої речовини або речовин з вагіналь- дозових контейнерах мають витримувати випробуван-
них капсул, призначених для модифікованого ви- ня однорідності вмісту однодозових препаратів.
вільнення або пролонгованої місцевої дії.
Температура плавлення. Для литих песаріїв, виготовле-
них на ліпофільній основі, визначають температуру
ВИПРОБУВАННЯ
плавлення за методом (2.2.15), яка не має перевищу-
Розпадання. Якщо вагінальні капсули не призначені вати 37 °С, якщо немає інших зазначень в окремій
статті.
для модифікованого вивільнення або місцевої про-
лонгованої дії, вони мають витримувати випробуван-
Час повної деформації. Для литих песаріїв визначають
ня розпадання супозиторіїв і песаріїв (2.9.2). Стан
час повної деформації згідно з Додатком 1 до статті
капсул досліджують через ЗО хв, якщо немає інших за-
"Лікарські засоби для ректального застосування". До-
значень в окремій статті.
пускається використання інших приладів. Час повної
деформації має бути не більше 15 хв, якщо немає
Вагінальні піни інших зазначень в окремій статті.

Кількісне визначення. Вміст визначуваних речовин ви-


ВИЗНАЧЕННЯ ражають у грамах, міліграмах або в одиницях дії (ОД)
в одиниці дозованого лікарського засобу, якщо немає
Вагінальні піни мають відповідати вимогам статті інших зазначень в окремій статті.
"Піни медичні".
МАРКУВАННЯ
Вагінальні тампони
На етикетці додатково зазначають:
— назву діючої речовини або речовин та їх вміст у
ВИЗНАЧЕННЯ препараті або в одиниці дозованого лікарського
засобу;
Вагінальні тампони — це тверда однодозова лікарська — спосіб застосування;
форма, призначена для введення у піхву на певний — умови зберігання;
час. — термін придатності.

Вони мають відповідати вимогам статті "Тампони ме-


дичні".

N
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ
ПАРЕНТЕРАЛЬНОГО
ВИПРОБУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ
Лікарські засоби для вагінального застосування зви- Parenteralia
чайно контролюють за такими показниками якості:
опис, ідентифікація, середня маса і однорідність маси Вимоги цієї статті не поширюються на препарати, ви-
(для литих песаріїв, вагінальних капсул і таблеток),
готовлені з людської крові, імунологічні препарати,
однорідність вмісту, розпадання, розчинення, темпе-
ратура плавлення або час повної деформації, супро- радіофармацевтичні препарати і протези, які імплан-
відні домішки, мікробіологічна чистота, кількісне туються. Спеціальні вимоги можуть бути введені для
визначення. препаратів, які використовують у ветеринарії, залеж-
но від виду тварин, для яких вони призначені.
У лікарських засобах для вагінального застосування,
якщо необхідно, додатково контролюють кислотне і
перекисне числа, а також розмір часток. ВИЗНАЧЕННЯ

Середня маса. Визначення середньої маси проводять Лікарські засоби для парентерального застосування
для литих песаріїв, вагінальних капсул і таблеток. (парентеральні лікарські засоби) — це стерильні

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 497

1
Лікарські засоби для парентерального застосування

Багатодозові препарати. Багатодозові водні ін'єкційні персійним середовищем; вони вільні від пірогенів і
лікарські засоби містять відповідний антимікробний звичайно ізотонічні крові. Вони переважно призна-
консервант у необхідній концентрації, за винятком чені для застосування у великих об'ємах. Внутрішньо-
препаратів, що виявляють відповідні антимікробні венні інфузійні лікарські засоби не містять ніяких ан-
властивості. При випуску препарату для парентераль- тимікробних консервантів.
ного введення у багатодозовому контейнері необхідно
зазначити запобіжні заходи щодо його введення і Розчини для внутрішньовенних інфузійних лікарсь-
особливо щодо зберігання між відбором доз. ких засобів оцінюють у відповідних умовах спо-
стерігання, при цьому вони мають бути прозорими і
Антимікробні консерванти. Водні препарати, які готу- практично вільними від часток.
ють в асептичних умовах і які не можуть бути піддані
термічній стерилізації, мають містити певні анти-
Емульсії для внутрішньовенних інфузій не мають ви-
мікробні консерванти у відповідних концентраціях.
являти ознак розшарування.
Антимікробні консерванти не застосовують, якщо:
— об'єм, що вводять в одноразовій дозі, перевищує
15 мл, крім випадків, де це доведено і затверджено; ВИРОБНИЦТВО
— препарати призначені для внутрішньопорожнин-
них ін'єкцій або інших ін'єкцій, які мають доступ При виробництві внутрішньовенних інфузійних
до спинномозкової рідини, або інтра- чи ретро- лікарських засобів, які містять дисперговані частки,
бульбарних ін'єкцій. треба передбачити заходи, що забезпечують не-
Такі препарати випускають в однодозових контейнерах. обхідний розмір часток та його контроль.

Об'єм внутрішньовенного інфузійного лікарського


ВИРОБНИЦТВО засобу в контейнері має бути достатнім для введення
номінальної дози при звичайному методі введення
При виробництві ін'єкційних лікарських засобів, які (2.9.17).
містять дисперговані частки, треба передбачити захо-
ди, що забезпечують необхідний розмір часток та його
контроль. ВИПРОБУВАННЯ

Пірогени (2.6.8). Якщо випробування на бактеріальні


ВИПРОБУВАННЯ ендотоксини не зазначене в окремій статті, препарат
має витримувати випробування на пірогени, за
Однорідність вмісту (2.9.6). Суспензії для ін'єкцій в од- відсутності інших зазначень в окремій статті. Уводять
нодозових контейнерах із вмістом діючої речовини 10 мл на кілограм маси тіла кожного кролика, якщо
менше 2 мг або менше 2 % від загальної маси мають немає інших зазначень в окремій статті.
витримувати випробування однорідності вмісту
діючої речовини в одиниці дозованих лікарських за-
собів (тест А), якщо немає інших зазначень в окремій Концентрати для ін'єкційних або
статті. Для препаратів, що містять більше однієї діючої внутрішньовенних інфузійних
речовини, вимоги поширюються лише на ті речовини,
вміст яких відповідає вищезазначеним умовам. Дане лікарських засобів
випробування не поширюється на полівітамінні пре-
парати і препарати, що містять мікроелементи.
ВИЗНАЧЕННЯ
Пірогени (2.6.8). Якщо об'єм ін'єкційного лікарського
засобу в одній дозі становить 15 мл або більше і випро- Концентрати для ін'єкційних або внутрішньовенних
бування на бактеріальні ендотоксини не зазначене в інфузійних лікарських засобів являють собою сте-
окремій статті, препарат має витримувати випробуван- рильні розчини, призначені для ін'єкцій або інфузій
ня на пірогени. Якщо об'єм ін'єкційного розчину в після розведення. Концентрати розводять до зазначе-
одній дозі становить менше 15 мл, на етикетці зазначе- ного об'єму відповідною рідиною перед застосуван-
но, що препарат апірогенний, і випробування на бак- ням. Після розведення одержаний розчин має
теріальні ендотоксини не описане або неможливе, то відповідати вимогам, які ставляться до ін'єкційних
препарат має витримувати випробування на пірогени. або інфузійних лікарських засобів.

Внутрішньовенні інфузійні ВИПРОБУВАННЯ


лікарські засоби
Пірогени (2.6.8). Якщо випробування на бактеріальні
ендотоксини не зазначене в окремій статті, препарат
ВИЗНАЧЕННЯ має витримувати випробування на пірогени, описане
для ін'єкційних або внутрішньовенних інфузійних
Внутрішньовенні інфузійні лікарські засоби — це сте- лікарських засобів, відповідно, після розведення до
рильні водні розчини або емульсії з водою як дис- визначеного об'єму.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 499


Лікарські засоби для парентерального застосування

Порошки для ін'єкційних або протягом тривалого часу. Вони упаковані в індивіду-
альні стерильні контейнери.
внутрішньовенних інфузійних
лікарських засобів N

ВИЗНАЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВО

Порошки для ін'єкційних або внутрішньовенних Для виготовлення лікарських засобів для паренте-
інфузійних лікарських засобів являють собою тверді рального застосування використовують діючі, допо-
стерильні речовини, поміщені у контейнер. При стру- міжні речовини і розчинники, дозволені до медичного
шуванні із зазначеним об'ємом відповідної стерильної застосування.
рідини вони швидко утворюють або прозорий,
вільний від часток розчин, або однорідну суспензію. Розчинники. Як водні розчинники звичайно застосо-
Після розчинення або суспендування вони мають вують воду для ін 'єкцій Р, ізотонічний розчин натрію
відповідати вимогам, що ставляться до внутрішньо- хлориду, розчин Рінгера, 5 % розчин глюкози або інші
венних інфузійних або ін'єкційних лікарських за- водні розчини.
собів, відповідно. Як неводні розчинники звичайно використовують
Ліофільні препарати для парентерального застосуван- жирні рослинні олії або інші органічні розчинники.
ня розглядають як порошки для ін'єкційних або
Якщо немає інших зазначень в окремій статті, рос-
внутрішньовенних інфузійних лікарських засобів.
линні олії, призначені для виготовлення ін'єкційних
лікарських засобів, мають відповідати таким вимогам:
ВИПРОБУВАННЯ кислотне число має бути не більше 0.56, йодне число
має бути від 79 до 137, число омилення має бути від
Однорідність вмісту (2.9.6). Порошки для ін'єкційних 185 до 200. Рослинні олії мають бути прозорі при
або внутрішньовенних інфузійних лікарських засобів температурі 10 °С і не повинні мати запаху і смаку
із вмістом діючої речовини менше 2 мг або менше 2 % згірклості.
від загальної маси або з масою дозованої одиниці, що Речовини, що не вмилюються, у рослинних оліях ви-
дорівнює 40 мг чи менше, мають витримувати випро- значають за такою методикою: доливають 10 мл олії в
бування однорідності вмісту діючої речовини в оди- колбу, поміщену на киплячу баню, додають 15 мл роз-
ниці дозованих лікарських засобів (тест А), якщо не- чину натрію гідроксиду Р (1:6) і ЗО мл 96 % спирту Р,
має інших зазначень в окремій статті. Для препаратів, часом перемішуючи до одержання прозорої суміші.
до складу яких входить більше однієї діючої речовини, Переносять розчин до мілкого посуду, випарюють
вимоги поширюються на речовини, вміст яких спирт на киплячій водяній бані, змішують осад з
відповідає вищезазначеним умовам. Дане випробу-
100 мл води Р. Розчин, що утворюється, має бути про-
вання не поширюється на полівітамінні препарати і
зорим. За іншими показниками якості рослинні олії
препарати, що містять мікроелементи.
додатково мають відповідати вимогам, зазначеним у
Однорідність маси (2.9.5). Порошки для ін'єкційних відповідній окремій статті.
або внутрішньовенних інфузійних лікарських засобів У складі комплексного розчинника можуть бути вико-
мають витримувати випробування однорідності маси ристані спирт етиловий, гліцерин, пропіленгліколь,
для одиниці дозованого лікарського засобу. Випробу- макрогол 400, бензилбензоат, бензиловий спирт та ін.
вання однорідності маси не вимагається, якщо випро-
бування однорідності вмісту діючої речовини перед- Допоміжні речовини. Як допоміжні речовини викорис-
бачене для всіх діючих речовин. товують аскорбінову, хлористоводневу, винну, лимон-
ну, оцтову кислоти, натрію карбонат, натрію гідрокар-
Пірогени (2.6.8). Якщо випробування на бактеріальні бонат, натрію гідроксид, натрію або калію сульфіт,
ендотоксини не зазначене в окремій статті, препарат гідросульфіт або метабісульфіт, натрію тіосульфат,
має витримувати випробування на пірогени, описане натрію цитрат, натрію дигідрофосфат і динатрію гідро-
для ін'єкційних або внутрішньовенних інфузійних фосфат, натрію хлорид, метилпарагідроксибензоат,
лікарських засобів, відповідно, після розведення або пропілпарагідроксибензоат, ронгаліт, динатрієву сіль
суспендування до визначеного об'єму рідини. етилендіамінтетраоцтової кислоти, спирт полівініло-
вий, хлоробутанол, крезол, фенол та ін.
Імплантати
Кількість деяких допоміжних речовин, якщо немає
інших зазначень в окремій статті, не має перевищува-
ВИЗНАЧЕННЯ ти таких концентрацій: для речовин, подібних до хло-
робутанолу, крезолу, фенолу — 0.5 %; сірчистого
Імплантати являють собою стерильні тверді лікарські ангідриду або еквівалентних кількостей сульфіту,
засоби, що мають підхожі для парентеральної імплан- гідросульфіту або метабісульфіту калію або натрію —
тації розміри й форми і вивільнюють діючі речовини 0.2%.

500 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Лікарські засоби для парентерального застосування

ВИПРОБУВАННЯ Стійкість суспензії та інші показники. Суспензії для па-


рентерального застосування після струшування до
Рідкі лікарські засоби для парентерального застосу- одержання однорідної суспензії мають зберігати од-
вання звичайно контролюють за такими показниками норідність протягом не менше 5 хв, якщо немає інших
якості: опис, ідентифікація, прозорість, кольоровість, зазначень в окремій статті.
рН, супровідні домішки, об'єм, що витягається, сте-
рильність, пірогени або бактеріальні ендотоксини, Суспензія має вільно проходити в шприц крізь голку
аномальна токсичність, механічні включення, кіль- № 0840, якщо немає інших зазначень в окремій статті.
кісне визначення. Розмір часток для суспензій контролюють за методи-
Для рідких лікарських засобів для парентерального за- ками, зазначеними в окремій статті.
стосування у вигляді в'язких рідин додатково контро-
люють густину. Кількісне визначення. Вміст визначуваних речовин в
рідких лікарських засобах для парентерального засто-
Для рідких лікарських засобів для парентерального за- сування виражають у грамах або міліграмах в 1 мл
стосування у вигляді суспензій додатково контролюють препарату, якщо немає інших зазначень в окремій
розмір часток, однорідність вмісту (у випадку суспензій статті.
в однодозових контейнерах), стійкість суспензій.
Вміст визначуваних речовин у порошках для ін'єкцій
У порошках для ін'єкцій або внутрішньовенних ін- або внутрішньовенних інфузій в однодозових контей-
фузій додатково контролюють такі показники якості: нерах виражають у грамах, міліграмах або одиницях дії
час розчинення, втрату в масі при висушуванні або во- (ОД) в одній дозі, якщо немає інших зазначень в ок-
ду, однорідність вмісту або однорідність маси. ремій статті.
Для проведення випробувань "Прозорість", "Кольо-
ровість", "рН" при контролі порошків для ін'єкційних
або внутрішньовенних інфузійних лікарських засобів МАРКУВАННЯ
використовують розчин лікарського засобу в тому
розчиннику і в тій концентрації, які зазначені в
інструкції для застосування, якщо немає інших зазна-
Ін'єкційні лікарські засоби
чень в окремій сгатті.
На кожному контейнері зазначають назву лікарського
Прозорість. Розчини мають бути прозорими (2.2.1) у засобу, його концентрацію або активність, об'єм або
порівнянні з водою Рабо відповідним розчинником, масу, номер серії.
якщо немає інших зазначень в окремій статті. На етикетці додатково зазначають:
— назву і концентрацію діючих речовин для багато-
Кольоровість. Забарвлення лікарських засобів для па- компонентних препаратів;
рентерального застосування визначають шляхом по- — спосіб введення;
рівняння з еталонами відповідно до вимог статті "Ви- — стерильно;
значення ступеня забарвлення рідин" (2.2.2) або до за- — апірогенний чи вільний від ендотоксинів;
значень окремої статті. — перелік допоміжних речовин;
— термін придатності;
Об'єм, що витягається. Визначення проводять відпо- — умови зберігання.
відно до вимог статті "Об'єм, що витягається"(2.9.17).
На етикетці лікарських засобів для парентерального
Однорідність вмісту. Порошки для ін'єкційних або застосування в однодозових контейнерах зазначають,
внутрішньовенних інфузійних лікарських засобів, а що будь-яка порція вмісту, що залишилася, не має
також однодозові суспензії для ін'єкцій мають відпо- більше використовуватися для застосування.
відати вимогам статті "Однорідність вмісту діючої ре-
човини в одиниці дозованого лікарського засобу" (2.9.6),
якщо немає інших зазначень в окремій статті. Внутрішньовенні інфузійні
лікарські засоби
Пірогени. Випробуванню на наявність пірогенів мають
підлягати всі лікарські засоби для парентерального На етикетці додатково до маркування, наведеного для
застосування незалежно від дози, об'єму і шляху ін'єкційних лікарських засобів, зазначають:
введення, використовуваних у клініці. — осмоляльність (осмолярність);
Випробування на наявність пірогенів проводять — склад препарату;
відповідно до вимог статті "Пірогени"(2.6.8) або "Бак- — іонний склад препарату в ммоль/л.
теріальні ендотоксини " (2.6.14).

Аномальна токсичність. Випробування на аномальну


Порошки для ін'єкційних
токсичність проводять відповідно до вимог статті лікарських засобів
"Аномальна токсичність" (2.6.9).
На етикетці додатково до маркування, наведеного для
Механічні включення. Випробування проводять відповід- ін'єкційних лікарських засобів, зазначають відомості
но до вимог статті "Механічні включення" (2.9.19-2.9.21). про застосування.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 501


Лікарські засоби для ректального застосування

Якщо до порошку для ін'єкцій додається контейнер із ють бути вжиті відповідні заходи, що забезпечують не-
розчинником для приготування парентерального обхідну мікробіологічну чистоту відповідно до вимог
лікарського засобу, на етикетці контейнера зазнача- статті "Мікробіологічна чистота лікарських засобів"
ють склад розчинника. (5.1.4).
При виробництві м'яких і рідких лікарських засобів
Концентровані розчини для для ректального застосування, що містять дисперго-
вані частки, належить передбачити заходи, які забез-
приготування ін'єкційних або печують необхідний розмір часток і його контроль.
внутрішньовенних інфузійних
лікарських засобів ВИПРОБУВАННЯ

На етикетці додатково до маркування, наведеного для Однорідність вмісту (2.9.6). Якщо немає інших зазна-
ін'єкційних лікарських засобів, зазначають, що роз- чень в окремій статті, тверді лікарські засоби в одно-
чин розводять перед використанням відповідно до дозових контейнерах із вмістом діючої речовини мен-
інструкції для застосування. ше 2 мг або менше 2 % від загальної маси мають ви-
тримувати випробування однорідності вмісту діючої
речовини в одиниці дозованого лікарського засобу
(тест А — таблетки або тест В — супозиторії, ректальні
капсули). Якщо лікарська форма містить більше однієї
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ діючої речовини, вимоги поширюються лише на ті ре-
РЕКТАЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ човини, вміст яких відповідає вищезазначеним умо-
вам.

Rectalia Однорідність маси (2.9.5). Тверді лікарські засоби в од-


нодозових контейнерах мають витримувати випробу-
вання однорідності маси для одиниці дозованого
ВИЗНАЧЕННЯ лікарського засобу. Випробування однорідності маси
не вимагається, якщо випробування однорідності
Лікарські засоби для ректального застосування (рек- вмісту передбачене для всіх діючих речовин.
тальні лікарські засоби) призначені для введення у
пряму кишку з метою одержання загальної або місце- Розчинення. Для підтвердження відповідного ви-
вої дії. Вони можуть також бути використані з діагно- вільнення діючої речовини або речовин з твердих од-
стичною метою. нодозових препаратів випробування може бути прове-
Контейнери для ректальних лікарських засобів мають дене, наприклад, одним із методів, описаних для су-
відповідати вимогам статей "Матеріали, використову- позиторіїв і м'яких капсул (2.9.3).
вані для виробництва контейнерів" (3.1 та підрозділ й) Якщо проводять тест за показником "Розчинення",
та "Контейнери"'(3.2'та підрозділи,), якщо немає інших випробування "Розпадання" не вимагається.
зазначень в окремій статті.
Лікарські засоби для ректального застосування мо-
жуть бути класифіковані як: МАРКУВАННЯ
— ректальні супозиторії;
— ректальні капсули; На етикетці зазначають назву кожного антимікробно-
— ректальні розчини і суспензії; го консерванта.
— порошки і таблетки для приготування ректальних
розчинів або суспензій;
— м'які лікарські засоби для ректального застосу-
Ректальні супозиторії
вання;
— ректальні піни;
— ректальні тампони. ВИЗНАЧЕННЯ

Супозиторії — тверді однодозові лікарські засоби.


ВИРОБНИЦТВО Форма, об'єм і консистенція супозиторіїв мають
відповідати ректальному застосуванню.
При розробці лікарських засобів для ректального за- Вони містять одну або більше діючих речовин, дис-
стосування, до складу яких входять антимікробні кон- пергованих або розчинених у простій чи складній ос-
серванти, уповноваженому органу мають бути надані нові, яка може розчинятися, або диспергуватися у
дані, що підтверджують ефективність вибраних кон- воді, або плавитися при температурі тіла. До складу
сервантів. Метод визначення і критерії ефективності супозиторіїв, якщо необхідно, можуть входити до-
консервантів мають відповідати вимогам статті "Ефек- поміжні речовини, такі як розріджувачі, адсорбенти,
тивність антимікробних консервантів"(5.1.3). поверхнево-активні й змащувальні речовини, ан-
При виробництві, пакуванні, зберіганні й реалізації тимікробні консерванти, а також барвники, дозволені
лікарських засобів для ректального застосування ма- до медичного застосування.

502 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Лікарські засоби для ректального застосування

ВИРОБНИЦТВО Ректальні розчини і суспензії


Супозиторії готують пресуванням або литтям. Якщо
необхідно, діючу речовину або речовини попередньо ВИЗНАЧЕННЯ
здрібнюють і просіюють крізь відповідні сита. Якщо
супозиторії готують литтям, приготовану масу попе- Ректальні розчини і суспензії (клізми) — рідкі
редньо розплавлюють при нагріванні й розливають у лікарські засоби, призначені для введення у пряму
відповідні форми. Супозиторії тверднуть при охолод- кишку з метою одержання загальної або місцевої дії.
женні. Щоб забезпечити процес тверднення, додають Вони можуть також бути використані з діагностичною
такі допоміжні речовини, як тверді жири, макроголи, метою.
олію какао, різні гелеутворюючі суміші, які містять, Ректальні розчини і суспензії — однодозові лікарські
наприклад, желатин, воду і гліцерин. засоби, що містять одну або більше діючих речовин,
Обирають випробування, що підтверджує відповідне розчинених або диспергованих у воді, гліцерині, мак-
вивільнення діючої речовини або речовин із супози- роголах або в інших підхожих розчинниках. У сус-
торіїв, призначених для модифікованого вивільнення пензіях допускається наявність осаду, що легко дис-
або пролонгованої місцевої дії. пергується при збовтуванні з утворенням суспензії,
яка має бути достатньо стабільною для введення
відповідної дози.
ВИПРОБУВАННЯ Ректальні розчини або суспензії можуть містити до-
поміжні речовини, призначені для забезпечення не-
Розпадання. Якщо супозиторії не призначені для мо- обхідної в'язкості, забезпечення або стабілізації рН,
дифікованого вивільнення або місцевої пролонгова- для покращення розчинності діючої речовини (речо-
ної дії, вони мають витримувати випробування розпа- вин), або для стабілізації лікарського засобу. Ці речо-
дання супозиторіїв і песаріїв (2.9.2). Якщо немає вини не мають несприятливо впливати на основну
інших зазначень в окремій статті, стан супозиторіїв на терапевтичну дію і, у використовуваних концентра-
жировій основі досліджують через ЗО хв, а супози- ціях, не мають справляти надмірну місцеву подразли-
торіїв на гідрофільній основі — через 60 хв. ву дію.
Ректальні розчини і суспензії випускають у контейнерах
об'ємом від 2.5 мл до 2000 мл. Контейнер має бути при-
ЗБЕРІГАННЯ стосований для введення лікарського засобу в пряму
кишку або забезпечений відповідним аплікатором.
У щільно закупорених контейнерах.

Ректальні капсули ВИПРОБУВАННЯ

Однорідність вмісту (2.9.6). Ректальні суспензії мають


ВИЗНАЧЕННЯ витримувати таке випробування. Звільняють кожний
г контейнер якнайповніше і визначають вміст діючої
4
Ректальні капсули (супозиторії з оболонкою) — це речовини для кожного контейнера. Вони мають ви-
тримувати випробування однорідності вмісту (тест В).
тверда однодозова лікарська форма, в основному схо-
жа за визначенням з м'якими капсулами, наведеним у
Однорідність маси. Ректальні розчини мають витриму-
статті "Капсули". Крім того, вони можуть мати ковзну вати таке випробування. Звільняють кожний із 20 кон-
оболонку. Вони мають бути гладкими, однорідними за тейнерів якнайповніше і зважують вміст. Визначають
зовнішнім виглядом і мати подовжену форму. середню масу вмісту. Для контейнерів з масою вмісту
менше 100 г маса вмісту лише для двох контейнерів
може відхилятися більш як на (±10 %) від середньої
ВИРОБНИЦТВО маси, і маса вмісту жодного контейнера не має відхи-
лятися більш як на (±20 %). Для контейнерів з масою
Обирають випробування, що підтверджує відповідне вмісту більше 100 г маса вмісту лише для двох контей-
вивільнення діючої речовини або речовин з ректаль- нерів може відхилятися більш як на (±5 %) від серед-
них капсул, призначених для модифікованого ньої маси і маса вмісту жодного контейнера не має
вивільнення або пролонгованої місцевої дії. відхилятися більш як на (±10 %) від середньої маси.

ВИПРОБУВАННЯ Порошки й таблетки для приготування


ректальних розчинів або суспензій
Розпадання. Якщо капсули не призначені для мо-
дифікованого вивільнення або місцевої пролонгова-
ної дії, вони мають витримувати випробування розпа- ВИЗНАЧЕННЯ
дання супозиторіїв і песаріїв (2.9.2). Стан капсул
досліджують через ЗО хв, якщо немає інших зазначень Порошки й таблетки, призначені для приготування рек-
в окремій статті. тальних розчинів або суспензій, — це однодозові

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 503


Лікарські засоби для ректального застосування

лікарські засоби, що розчиняють або диспергують у воді N


безпосередньо перед застосуванням. Вони можуть
містити допоміжні речовини, які сприяють розчиненню
або диспергуванню і запобігають агрегації часток. ВИПРОБУВАННЯ
Після розчинення або диспергування вони мають
відповідати вимогам, які ставляться до ректальних Однорідність вмісту. Якщо немає інших зазначень в
розчинів або суспензій. окремій статті, тверді лікарські засоби в однодозових
контейнерах мають відповідати вимогам статті
"Однорідність вмісту діючої речовини в одиниці дозо-
ВИПРОБУВАННЯ ваного лікарського засобу" (2.9,6).

Розпадання. Таблетки, призначені для приготування Ректальні супозиторії


ректальних розчинів або суспензій, мають розпадати-
ся протягом 3 хв, якщо випробування проводять в
умовах, прийнятих для таблеток і капсул (2.9.1), але з
використанням як середовища води Рпри температурі ВИЗНАЧЕННЯ
від 15 °С до 25 °С.
Супозиторії можуть мати форму конуса, циліндра із
загостреним кінцем або іншу форму з максимальним
МАРКУВАННЯ діаметром не більше 1.5 см.
Маса одного супозиторія звичайно знаходиться у ме-
На етикетці зазначають:
— спосіб приготування ректального розчину або сус- жах від 1 г до 4 г, для дітей — від 0.5 г до 1.5г.
пензії; Супозиторії мають бути однорідними. Однорідність
— умови і термін зберігання розчину або суспензії супозиторія визначають візуально на поздовжньому
після приготування. зрізі. На зрізі мають бути відсутні вкраплення, допус-
кається наявність повітряного стрижня або лійко-
М'які лікарські засоби для подібної заглибини.
ректального застосування
ВИРОБНИЦТВО

ВИЗНАЧЕННЯ Діючі речовини при необхідності здрібнюють,


просіюють, змішують з основою безпосередньо або
М'які лікарські засоби для ректального застосуван- після розчинення чи розтирання з невеликою
ня — це креми, гелі й мазі. кількістю води, гліцерину, вазелінового масла або
іншого підхожого розчинника. Термолабільні речови-
Вони звичайно являють собою однодозові лікарські
засоби у контейнерах, забезпечених відповідним ни додають до напівохололої маси безпосередньо пе-
аплікатором. ред формуванням супозиторіїв.
М'які лікарські засоби для ректального застосування Як ліпофільні основи для виготовлення супозиторіїв
мають відповідати вимогам статті "М'які лікарські за- застосовують масло какао, сплави масла какао з па-
соби для місцевого застосування". рафіном і гідрогенізованими жирами, рослинні й тва-
ринні гідрогенізовані жири, твердий жир, ланоль,
сплави гідрогенізованих жирів із воском, твердим па-
Ректальні піни рафіном та інші основи, дозволені до медичного за-
стосування.
ВИЗНАЧЕННЯ Як гідрофільні основи використовують желатино-
гліцеринові гелі, сплави поліетиленоксидів із різними
Ректальні піни мають відповідати вимогам статті молекулярними масами й інші речовини, дозволені до
"Піни медичні". медичного застосування. Желатино-гліцеринову ос-
нову виготовляють із желатину медичного, гліцерину і
води.
Ректальні тампони
При виготовленні супозиторіїв можуть застосовувати-
ся бутилгідрокситолуол, бутилгідроксианізол, лимон-
ВИЗНАЧЕННЯ на кислота, емульгатори (емульгатор № 1, емульгатор
Т-1), спирти шерстного воску, аеросил й інші до-
Ректальні тампони — це тверда однодозова лікарська поміжні речовини, дозволені до медичного застосу-
форма, призначена для введення у нижню частину вання.
прямої кишки на певний час. Супозиторії можуть бути одержані методом викачу-
Вони мають відповідати вимогам статті "Тампони ме- вання. Як сполучну речовину при цьому застосовують
дичні". ланолін безводний.

504 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Лікарські засоби для ректального застосування

ВИПРОБУВАННЯ ДОДАТОК 1
Лікарські засоби для ректального застосування зви-
чайно контролюють за такими показниками якості: Визначення часу повної деформації
опис, ідентифікація, середня маса і однорідність маси
(для супозиторіїв і ректальних капсул, таблеток для Визначення часу повної деформації проводять у скля-
приготування ректальних розчинів і суспензій, а та- ному приладі (див. Рис. 1), що складається з відкритої
кож для ректальних розчинів і суспензій), розпадання із обох боків скляної трубки з капілярним переходом
(для супозиторіїв і ректальних капсул, таблеток для (г), скляного штока (в) і металевого стрижня (д) масою
приготування ректальних розчинів і суспензій), од- 7.5 г і діаметром 2 мм. Трубку (г) з короткого кінця за-
норідність вмісту, температура плавлення або час пов- кривають пробкою і заповнюють водою температури
ної деформації, розчинення, супровідні домішки, (37 ± 1)°С. Перед початком визначення прилад помі-
мікробіологічна чистота, кількісне визначення. щають у посудину з циркулюючою водою при темпе-
У лікарських засобах для ректального застосування ратурі (37 ± 1) °С. Супозиторій, попередньо витрима-
при необхідності додатково контролюють кислотне і ний на льоду протягом 15 хв, уводять у трубку (г) і
перекисне числа, а також розмір часток. закріплюють за допомогою штока (в), потім негайно
на супозиторії встановлюють металевий стрижень (д) і
Середня маса. Визначення середньої маси проводять вмикають секундомір. Заміряють час від введення су-
для супозиторіїв і ректальних капсул, таблеток для позиторія в трубку (г) до появи стрижня (д) унизу зву-
приготування ректальних розчинів і суспензій, а та- ження трубки. Цей час беруть за час повної дефор-
кож для ректальних розчинів і суспензій. Відхилення мації супозиторія.
середньої маси від маси, зазначеної у розділі "Склад",
не має перевищувати (±5 %), якщо немає інших —д
зазначень в окремій статті. Визначення середньої ма-
си проводять, як зазначено у статті "Однорідність маси
для одиниці дозованого лікарського засобу" (2.9.5).

Температура плавлення. Для супозиторіїв, виготовле-


них на ліпофільній основі, визначають температуру
плавлення за методом (2.2.15), яка не має перевищу-
вати 37 °С, якщо немає інших зазначень в окремій
статті.

Час повної деформації. Для супозиторіїв визначають


час повної деформації згідно з Додатком 1. Допус-
кається використання інших приладів. Час повної де-
формації має бути не більше 15 хв, якщо немає інших
зазначень в окремій статті.

Кількісне визначення. Вміст визначуваних речовин ви-


ражають у грамах, міліграмах або в одиницях дії (ОД)
в одиниці дозованого лікарського засобу або в 1 г
лікарського засобу, якщо немає інших зазначень в ок- І11"111111"111111"1™1™1 До ул ьтра -
ремій статті. термостата

МАРКУВАННЯ Рисунок 1. Прилад для визначення часу повної


деформації супозиторіїв
На етикетці додатково зазначають: а — скляна посудина; б — термометр, ціна поділки
— назву діючої речовини (речовин) та її (їх) вміст у 1 °С; в — скляний шток; г — скляна трубка для проб;
препараті або в одиниці дозованого лікарського д — металевий стрижень.
засобу;
— спосіб застосування;
— умови зберігання; Ректальні розчини і суспензії
— термін придатності.

ВИПРОБУВАННЯ

Однорідність вмісту (2.9.6). Ректальні суспензії мають


витримувати таке випробування. Звільняють кожний
контейнер якнайповніше і визначають вміст діючої
речовини для кожного контейнера. Вони мають ви-
тримувати випробування однорідності вмісту.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 505


Лікарські засоби, що знаходяться під тиском

ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, Матеріали, використовувані для виробництва клапа-


ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ ПІД ТИСКОМ нів, не мають взаємодіяти з вмістом контейнера.

Вимоги, які ставляться до лікарських засобів, що знахо-


Praeparationes pharmaceuticaen дяться під тиском. Лікарські засоби, що знаходяться
in vasis cum pressu під тиском, мають бути оснащені розпилюючим при-
строєм відповідно до його призначення.
Там, де це необхідно, до лікарських засобів, що знахо- При необхідності лікарські засоби мають відповідати
дяться під тиском, ставлять додаткові вимоги, зазна- вимогам, які ставляться до пропелентів, розміру час-
чені в інших статтях, наприклад, "Лікарські засоби для ток, дози, одержуваної при одному натискуванні на
інгаляції", "Рідкі лікарські засоби для зовнішнього за- дозувальний клапан.
стосування ", "Порошки для зовнішнього застосування",
"Назальні лікарські засоби" та "Вушні лікарські засо-
би". МАРКУВАННЯ

На етикетці зазначають:
ВИЗНАЧЕННЯ — спосіб застосування;
— запобіжні заходи;
Лікарські засоби, що знаходяться під тиском, — це — для лікарських засобів, що знаходяться у контей-
лікарські засоби, що знаходяться у спеціальних кон- нері з клапаном дозувальної дії, зазначають
тейнерах під тиском газу і містять одну або більше
кількість діючої речовини в одній дозі.
діючих речовин. Дані лікарські засоби при виході з
контейнера при натискуванні на клапан являють со-
бою аерозоль (дисперсію твердих або рідких часток в
N
газі, розмір яких залежить від призначення лікарсько-
го засобу), рідину або м'яку піну. Тиск, необхідний для
ВИПРОБУВАННЯ
виходу лікарського засобу з контейнера, забезпечують
відповідні пропеленти. Лікарські засоби, що зна-
Лікарські засоби, що знаходяться під тиском, звичай-
ходяться під тиском, являють собою розчин, емульсію
но контролюють за такими показниками якості:
або суспензію. Вони призначені для місцевого нане-
опис, перевірка на герметичність, вимірювання тиску
сення на шкіру, на слизові оболонки або для інгаляцій.
всередині контейнера, визначення відсотка виходу
До складу лікарських засобів можуть входити такі до-
вмісту контейнера, ідентифікація, супровідні до-
поміжні речовини, як солюбілізатори, суспендуючі
речовини, емульгатори, розчинники, а також ковзні мішки, мікробіологічна чистота, кількісне визначен-
речовини, що запобігають засмічуванню клапана. ня.
Для лікарських засобів, що знаходяться під тиском,
Пропеленти. Пропеленти являють собою зріджені під споряджених дозувальним клапаном, додатково кон-
тиском гази, стиснуті гази або низькокиплячі рідини. тролюють середню масу лікарського засобу в одній
Зрідженими газами є фторовані вуглеводні й вугле- дозі і кількість доз, що витягаються з контейнера.
водні з низькою молекулярною масою, такі як пропан
або бутан. Стиснуті гази — це вуглецю діоксид, азот Для лікарських засобів у вигляді суспензій або
або азоту оксид. емульсій, призначених для загальної дії, що знахо-
дяться під тиском із клапаном дозувальної дії, додат-
Можуть використовуватися суміші пропелентів для ково контролюють однорідність дозування.
одержання лікарського засобу з оптимальними влас-
тивостями і заданими характеристиками тиску, дози і Для лікарських засобів, що знаходяться під тиском, у
розпилення. вигляді суспензій для введення в бронхи й легені до-
датково контролюють розмір часток.
Контейнери. Контейнери мають бути міцними і
стійкими до внутрішнього тиску. Вони можуть бути Перевірка контейнера на герметичність. Для перевірки
виготовлені з металу, скла, пластика або комбінації контейнера на герметичність може бути використана
цих матеріалів і не мають взаємодіяти з вмістом. така методика. Контейнер без ковпачка і розпилювача
Скляні контейнери повинні мати захисне пластикове або насадки повністю занурюють у водяну баню при
покриття. температурі (45 + 5) °С не менш як на 15 хв і не більш
як на ЗО хв для скляних балонів, покритих пластико-
Розпилюючі пристрої. Клапан має герметичне закри- вим покриттям, та не менш як на 10 хв і не більш як на
вати контейнер у неробочому положенні і забезпечу- 20 хв — для металевих балонів. Товщина шару води
вати необхідну дозу лікарського засобу в процесі ви- над штоком клапана має бути не менше 1 см. Не має
користання. На характеристику розпилення вплива- спостерігатися виділення бульбашок газу.
ють розміри, кількість і розташування отворів, а також
тип розпилюючого пристрою. Клапани забезпечують Вимірювання тиску всередині контейнера. Проводять
неперервний вихід (клапан неперервної дії) або вида- для лікарських засобів, що знаходяться під тиском, в
ють відміряну кількість лікарського засобу при кож- яких як пропеленти використовують стиснуті гази.
ному натискуванні (клапан дозувальної дії). Перед вимірюванням тиску контейнери витримують

506 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001

1
М'які лікарські засоби для місцевого застосування"

при температурі (20 ± 2) °С протягом 1 год. Контроль М'ЯКІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ
тиску проводять за допомогою манометра (клас точ-
ності 2.5). Граничне допустимий тиск у контейнері МІСЦЕВОГО ЗАСТОСУВАННЯ*
при 20 °С має бути не вище 0.8 МПа.

Визначення відсотка виходу вмісту контейнера. Контей- Unguenta


нер зважують з точністю до 0.01 г (mt), видаляють
вміст і зважують контейнер (т^). Вихід вмісту у відсот- Вимоги даної статті поширюються на всі м'які
ках (X) обчислюють за формулою: лікарські засоби, які умовно об'єднуються загальним
поняттям "мазі" ("Unguenta") і призначені для місцево-
т{ - т4 го застосування. Там, де це необхідно, до м'яких лікар-
X = т5 хІОО ,
ських засобів, призначених для застосування на певних
де: поверхнях тіла або слизових оболонках, мають бути ви-
/и5 — маса вмісту, зазначена на етикетці. сунуті додаткові вимоги у відповідних статтях, таких
як: "Вушні лікарські засоби", "Очні лікарські засоби",
Випробування проводять при температурі (20 + 2) °С. "Назальні лікарські засоби", "Лікарські засоби для рек-
Відсоток виходу вмісту контейнера зазначають в ок- тального застосування" та "Лікарські засоби для
ремій статті. вагінального застосування".

Визначення середньої маси лікарського засобу в одній


ВИЗНАЧЕННЯ
дозі. Проводять для лікарських засобів, що знаходять-
ся під тиском, споряджених дозувальним клапаном.
М'які лікарські засоби для місцевого застосування
За допомогою розпилювача роблять перші п'ять нати-
призначені для нанесення на шкіру, рани і певні сли-
скувань і контейнер з розпилювачем зважують з зові оболонки для місцевої терапевтичної зм'якшу-
точністю до 0.01 г (т2). Потім роблять точну кількість
вальної або захисної дії або для проникнення лікарсь-
натискувань (від 10 до 20) з інтервалом 10-15 с і зважу-
ких речовин крізь шкіру або слизові оболонки. Вони
ють (/п3). Середню масу однієї дози у грамах (тср) об- характеризуються специфічними реологічними влас-
числюють за формулою: тивостями при встановленій температурі зберігання:
т т неньютонівським типом течії, певною структурною
2 ' З
тср = в'язкістю, псевдопластичними або пластичними і
тиксотропними властивостями. За зовнішнім вигля-
дом вони мають бути однорідними, крім тих випадків,
де:
п — число натискувань, зазначене в окремій коли неоднорідність є характерною особливістю пре-
статті. парату.
М'які лікарські засоби звичайно містять діючі та до-
Випробування проводять при температурі (20 ± 2) °С.
поміжні речовини. Допоміжні речовини утворюють
Межі визначення середньої маси лікарського засобу у просту або складну основу, яку можна виробляти ок-
дозі зазначають в окремій статті. ремо або одержувати у процесі виготовлення м'якого
лікарського засобу. Діючі речовини мають бути
Кількість доз лікарського засобу, що витягаються. Про- рівномірно розподілені в основі, яка залежно від її
водять для лікарських засобів, що знаходяться під ти- складу і властивостей може впливати на їх вивільнен-
ском, споряджених дозувальним клапаном. Середню ня, біодоступність і терапевтичну дію.
кількість доз (N), що витягаються, в одному контей-
М'які лікарські засоби і основи можуть являти собою
нері обчислюють за формулою:
одно-, дво- або багатофазові системи і складатися з
т, - тл природних і/або синтетичних речовин.
N = тер Допоміжні речовини, що входять до складу м'яких
лікарських засобів, за функціональним призначенням
Визначення розміру часток. Проводять для лікарських можна класифікувати як:
засобів, що знаходяться під тиском і являють собою — м'які основи-носії (вазелін, ланолін та ін.);
суспензії для введення у бронхи і легені. Випробуван- — речовини, що підвищують температуру плавлення
ня проводять мікроскопічним методом. Методики і в'язкість (парафін, спермацет, гідрогенізовані
визначення і вимоги до розміру часток мають бути за- рослинні олії, воски, макроголи з високою моле-
значені в окремій статті. Якщо немає інших зазначень кулярною масою та ін.);
в окремій статті, кількість часток розміром менше — гідрофобні розчинники (мінеральні та рослинні
10 мкм має бути не менше 95 %, при цьому кількість олії, ізопропілпальмітат, ізопропілміристат,
часток розміром менше 5 мкм має бути не менше 90 %. поліалкілсилоксани, бензилбензоат та ін.);
— вода і гідрофільні розчинники (етанол та ізопро-
Однорідність дозування. Лікарські засоби, що являють панол, макроголи 200-600, пропіленгліколь,
собою дозовані аерозолі у вигляді суспензій або пропіленкарбонат, гліцерин, диметилсульфоксид
емульсій, призначені для загальної дії, мають витри- та ін.);
мувати випробування однорідності дозування, зазна- — емульгатори типу масло/вода (м/в) (натрію лау-
чене у статті "Лікарські засоби для інгаляції". рилсульфат, емульгуючий віск (емульгатор № 1),

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 507


М'які лікарські засоби для місцевого застосування14

полісорбати, поліоксиетиленгліколеві ефіри ви- — за концентрацією і дисперсним станом до-


щих жирних спиртів, цетилпіридинію хлорид, солі поміжних і/або лікарських речовин.
вищих жирних кислот, оксіетильована рицинова
За сукупністю цих ознак м'які лікарські засоби для
олія, поліоксиетиленгліколеві ефіри стеаринової
місцевого застосування (Unguenta) можуть бути кла-
кислоти та ін.);
сифіковані як:
— емульгатори типу вода/масло (в/м) (вищі жирні
— мазі;
спирти, холестерин, спирти шерстного воску,
— креми;
спени, гліцерилмоноолеат, гліцерилмоностеарат
— гелі;
таін.); — пасти;
— гелеутворювачі (карбомери, альгінова кислота та її
— лініменти.
солі, похідні целюлози, поліетилен низькомолеку-
лярний, полоксамери або проксаноли, макрого-
ли 1500-8000, бентоніт, каолін, кремнію діоксид Мазі
колоїдний, гуміарабік, трагакант, желатин та ін.);
— антимікробні консерванти (бензалконію хлорид, Мазі — м'які лікарські засоби для місцевого застосу-
мірамістин, цетримід, цетилпіридинію хлорид, вання, дисперсійне середовище яких при установ-
солі хлоргексидину, бензойна і сорбінова кислоти леній температурі зберігання має неньютонівський
та їх солі, ефіри п-гідроксибензойної кислоти (па- тип течії і високе значення реологічних параметрів.
рабени), спирт бензиловий, крезол, хлоркрезол,
імідосечовина, феноксиетанол, макрогол, етанол Гідрофобні мазі
та ін.);
— антиоксиданти (альфа-токоферол, аскорбінова Гідрофобні мазі приготовані, як правило, на вуглевод-
кислота та її похідні, бутилгідроксіанізол і бу-
невих основах (вазелін, вазелінове масло, парафін) і
тил гідрокситолуол, етилендіамінтетраоцтова
можуть містити інші ліпофільні допоміжні речовини
кислота та її солі, лимонна кислота, пропілгалат,
(рослинні олії, жири тваринного походження, воски,
натрію метабісульфіт та ін.); синтетичні гліцериди і рідкі поліалкілсилоксани). До
— солюбілізатори (бета-циклодекстрин, гідрофільні
їх складу може бути уведена лише незначна кількість
поверхнево-активні речовини (ПАР) та ін.);
води або водних розчинів. Гідрофобні мазі при засто-
— запашники (ментол, ефірні олії, фенілетанол та суванні мають оклюзійний (який запобігає контакту з
ін.); повітрям) ефект, справляють зм'якшувальну дію, важ-
— речовини для створення або стабілізації певного
ко змиваються водою і не змішуються з ексудатом.
значення рН (лимонна кислота, фосфорнокислі
солі натрію та ін.);
— барвники, коригенти смаку та ін. Гідрофобні абсорбційні мазі
Деякі допоміжні речовини, крім того, можуть правити Гідрофобні абсорбційні мазі при втиранні в шкіру мо-
за зм'якшувальні і зволожувальні добавки, пенетрато- жуть абсорбувати (емульгувати) ексудат. Основи для
ри, змочувачі та ін. Допоміжні речовини одночасно них можуть бути розділені на дві групи:
можуть виконувати декілька вищеперерахованих — гідрофобні основи, що складаються з вуглеводнів і
функцій, наприклад, гелеутворювачі, емульгатори й емульгаторів типу в/м (вазелін і ланолін або спир-
речовини, що підвищують температуру плавлення і ти шерстного воску), до складу яких може бути
в'язкість основ, є також стабілізаторами дисперсних уведена значна кількість води або водних розчинів
систем. Деякі допоміжні речовини являють собою з утворенням емульсії типу в/м;
суміші різних речовин: ланолін водний, емульгуючий — гідрофобні основи, які є емульсіями типу в/м або
віск (емульгатор № 1), неіоногенний емульсійний м/в/м (вазелін і водний ланолін); до їх складу шля-
віск, сплав вазеліну зі спиртами шерстного воску та ін. хом емульгування додатково може бути введена
вода або водний розчин.
М'які лікарські засоби і основи можуть бути кла-
сифіковані за такими ознаками:
— за спорідненістю до води: на гідрофільні і гідро- Гідрофільні мазі
фобні (ліпофільні);
— за здатністю абсорбувати воду і механізмом її аб- Гідрофільні мазі, як правило, є гіперосмолярними і
сорбції; при застосуванні можуть абсорбувати значну кількість
— за типом дисперсних систем: на розчини, сплави ексудату. Основи для них можуть бути розділені на дві
(однофазні системи); емульсії типу м/в і в/м, сус- групи:
пензії, колоїдні дисперсії вищих жирних спиртів — водорозчинні основи, що, як правило, містять
або кислот, стабілізовані гідрофільними ПАР гідрофільні неводні розчинники (макрогол 400,
(двофазові системи); множинні емульсії м/в/м і пропіленгліколь та ін.) і досить великі концент-
в/м/в, а також комбіновані системи (багатофазові рації водорозчинних полімерів (макрогол 1500,
системи); проксанол 268 та ін.);
— за реологічними властивостями м'якого лікар- — водозмивні основи, які, крім водорозчинних
ського засобу і/або дисперсійного середовища при полімерів і гідрофільних неводних розчинників,
установлених температурі зберігання і способі за- містять ліпофільні речовини (вищі жирні спирти,
стосування; вазелін, вазелінове масло, ланолін, воски та ін.).

508 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


М'які лікарські засоби для місцевого застосування"

Ці основи, як правило, являють собою емульсії типу кількість (звичайно більше 20 % м/м) твердої дисперс-
м/в і вимагають присутності емульгатора типу м/в. ної фази, рівномірно розподіленої в основі. Як основа
для паст можуть бути використані основи для мазей,
кремів і гелів.
Креми
Креми — м'які лікарські засоби для місцевого застосу- Лініменти
вання, що являють собою дво- або багатофазові дис-
персні системи, дисперсійне середовище яких при Лініменти — м'які лікарські засоби для місцевого за-
установленій температурі зберігання, як правило, має стосування, які плавляться при температурі тіла. До
ньютонівський тип течії і низькі значення реологічних лініментів можуть бути зараховані мазі, креми, гелі та
параметрів. пасти, що характеризуються цією ознакою.

Гідрофобні креми Спеціальні вимоги


Гідрофобні креми приготовані на основі емульсії в/м При розробці м'яких лікарських засобів треба подати
або м/в/м, стабілізованої підхожими емульгаторами. до уповноваженого органу обгрунтування вибору
складу і первинної упаковки, а також пояснення ролі
кожної з допоміжних речовин препарату. Основу для
Гідрофільні креми м'яких лікарських засобів треба обирати з урахуван-
Гідрофільні креми приготовані на основі емульсії м/в ням призначення препарату, його ефективності й
або в/м/в, стабілізованої підхожими емульгаторами. нешкідливості, біодоступності діючих речовин,
До них також зараховують колоїдні дисперсні систе- сумісності компонентів препарату, реологічних влас-
ми, що складаються з диспергованих у воді або у тивостей, фізико-хімічної, хімічної і мікробіологічної
змішаних водно-гліколевих розчинниках вищих жир- стабільності протягом терміну придатності.
них спиртів або кислот і стабілізовані гідрофільними При розробці, виробництві, пакуванні, зберіганні, ре-
ПАР. алізації і застосуванні м'яких лікарських засобів ма-
ють бути вжиті відповідні заходи, які забезпечують не-
Гелі обхідну мікробіологічну чистоту відповідно до вимог
статті "Мікробіологічна чистота лікарських засобів"
Гелі — м'які лікарські засоби для місцевого застосу- (5.1.4).
вання, що являють собою одно-, дво- або багатофазові Мікробіологічну чистоту м'яких лікарських засобів
дисперсні системи з рідким дисперсійним середови- треба забезпечувати за рахунок наявності антимікроб-
щем, реологічні властивості яких обумовлені при- ної консервуючої дії компонентів і/або належних умов
сутністю гелеутворювачів у порівняно невеликих кон- виробництва. Ефективність антимікробної консерву-
центраціях. При цьому гелеутворювачі додатково мо- ючої дії має бути підтверджена експериментальне
жуть виконувати роль стабілізаторів дисперсних сис- відповідно до методів і критеріїв оцінки, викладених у
тем: суспензій або емульсій; такі гелі можуть назива- статті "Ефективність антимікробних консервантів"
тися відповідно суспензійними гелями або емульгеля- (5.1.3). Вибір консервантів і антиоксидантів треба
ми. здійснювати з урахуванням таких факторів, як умови
зберігання, частота розпакування, додаткова підго-
Гідрофобні гелі товка препарату для застосування. Якщо для ефектив-
ності консерванта або стабільності препарату має зна-
Гідрофобні гелі (олеогелі) приготовані на основах, що чення величина рН, треба установити межі рН і пода-
складаються з гідрофобного розчинника (вазелінове ти відповідні експериментальні дані до уповноваже-
або рослинне масло та ін.) і ліпофільного гелеутворю- ного органу.
вача (поліетилен низькомолекулярний, кремнію діок- М'які лікарські засоби для місцевого застосування, при-
сид колоїдний, алюмінієве або цинкове мило та ін.). значені для нанесення на великі відкриті рани або на ду-
же ушкоджену шкіру, при відсутності в них ефективної
Гідрофільні гелі консервуючої дії (5.1.3) мають бути стерильними.
Стерильні м'які лікарські засоби треба виробляти з
Гідрофільні гелі (гідрогелі) приготовані на основах, використанням вихідної сировини, первинних паку-
що складаються з води, гідрофільного змішаного або вальних матеріалів і за допомогою способів, що забез-
неводного розчинника (гліцерин, пропіленгліколь, печують стерильність і запобігають забрудненню
етанол, ізопропанол) і гідрофільного гелеутворювача мікроорганізмами та їх розмноженню, відповідно до
(карбомери, похідні целюлози, трагакантта ін.). вимог статті "Методи приготування стерильних
продуктів" (5.1.1). Для таких препаратів необхідно ус-
Пасти тановлювати термін зберігання після першого роз-
криття.
Пасти — м'які лікарські засоби для місцевого застосу- При виробництві, зберіганні й реалізації м'яких
вання, що являють собою суспензії, які містять значну лікарських засобів необхідно вжити заходів, які забез-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 509


М'які лікарські засоби для місцевого застосування"

печують їхню однорідність (рівномірний розподіл собів проводять визначення герметичності контей-
лікарських і допоміжних речовин, відсутність сторон- нера відповідно до методики, викладеної у Додатку 1.
ніх включень). Необхідно передбачити процедури, що
контролюють однорідність м'яких лікарських засобів. рН (2.2.3). Залежно від типу основи і складу препарату
При виробництві м'яких лікарських засобів, які визначають рН водної витяжки, водного розчину або
містять дисперговані частки, необхідно передбачити самого лікарського засобу. Вимоги, які ставляться до
заходи щодо забезпечення і контролю необхідного рН, і методики визначення наводять в окремій статті.
розміру часток, зумовленого призначенням даного
лікарського засобу. Кислотне число (2.5.1) і Перекисне число (2.5.5). Кон-
тролюють при необхідності у м'яких лікарських засо-
бах, до складу яких входять речовини, здатні до
ВИПРОБУВАННЯ гідролізу і окиснення. Регламентовані вимоги і мето-
дики визначення наводять в окремій статті.
М'які лікарські засоби контролюють за такими показ-
никами якості: опис, ідентифікація, однорідність, ма- Кількісне визначення. Проводять кількісне визначення
са вмісту контейнера, мікробіологічна чистота, усіх діючих речовин. Допустиме відхилення вмісту
кількісне визначення. діючих речовин при їх дозуванні менше 10 % мають
складати (±10 %), при дозуванні 10 % і більше —
При необхідності додатково контролюють розмір час- (±5 %) від вмісту, зазначеного у розділі "Склад", якщо
ток, рН, кислотне і перекисне числа, характерні влас- немає інших зазначень в окремій статті.
тивості основи, супровідні домішки, герметичність
контейнера. Кількісний вміст визначуваних речовин виражають у
грамах, міліграмах або одиницях дії (ОД) в 1 г препара-
Стерильні м'які лікарські засоби мають витримувати ту, якщо немає інших зазначень в окремій статті. Для
випробування на стерильність (2.6.1). консервантів регламентують і контролюють верхню і
В описі методик випробування якості м'яких лікарсь- нижню межі вмісту. Для інших допоміжних речовин,
ких засобів необхідно зазначати методики відбору здатних негативно впливати на фізіологічні функції,
аналізованої проби. контролюють і регламентують верхню межу вмісту. Як-
що допоміжна речовина впливає на біодоступність
Опис. Контролюють зовнішній вигляд і характерні ор- діючої речовини, регламентують верхню і нижню межі
ганолептичні властивості. М'які лікарські засоби не вмісту і проводять їх кількісне визначення.
повинні мати згірклого запаху, а також ознак фізичної
нестабільності (агрегація часток, коалесценція, коагу-
ляція, розшарування), якщо немає інших зазначень в УПАКОВКА
окремій статті. Упаковка для м'яких лікарських засобів має бути інди-
ферентною стосовно препарату; щільно закупорюва-
Ідентифікація. Проводять визначення ідентифікації тися для запобігання контакту вмісту з навколишнім
всіх діючих речовин і антимікробних консервантів, які середовищем; при необхідності вона має бути герме-
входять до складу препарату. тичною і світлонепроникною. Краще використовува-
При необхідності визначають ідентифікацію допоміж- ти металеві необоротно стискувані туби із внутрішнім
них речовин. лаковим покриттям, захисною мембраною і латек-
сним кільцем. Можуть бути використані інші види
Однорідність. М'які лікарські засоби мають бути од- первинної упаковки, відповідні вищеперерахованим
норідними. Однорідність визначають за зовнішнім вимогам.
виглядом і за методикою, наведеною у Додатку 1. Контейнер зі стерильними м'якими лікарськими за-
При необхідності однорідність визначають за кількі- собами має бути герметичним і мати пристрій для
сним вмістом компонентів при спеціальному відборі контролю першого розкриття, наприклад, захисну
проб, що дозволяє контролювати рівномірність їх роз- мембрану.
поділу. Контейнер для назальних, вушних, очних, ректальних
і вагінальних м'яких лікарських засобів має бути спо-
Розмір часток. У м'яких лікарських засобах, що ряджений відповідними аплікаторами.
містять компоненти у вигляді твердої або рідкої дис-
персної фази, контролюють розмір часток, якщо від Контейнери для м'яких лікарських засобів мають від-
нього залежать біодоступність, терапевтична ефек- повідати вимогам статей "Матеріали, використовувані
тивність і нешкідливість або даний показник регла- для виробництва контейнерів" (3.1 та підрозділи)
ментується призначенням препарату. та "Контейнери " (3.2 та підрозділи,).
Вимоги, які ставляться до розміру часток, методики
визначення і критерії оцінки, наводять в окремій МАРКУВАННЯ
статті. Розмір часток у м'яких лікарських засобах ви-
значають методом мікроскопії. Маркування додатково має містити такі відомості:
— назву і кількісний вміст усіх антимікробних кон-
Герметичність контейнера. Для стерильних і при не- сервантів;
обхідності для нестерильних м'яких лікарських за- — назву всіх допоміжних речовин;

510 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Назальні лікарські засоби

— "Для місцевого застосування"; НАЗАЛЬНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ


— при необхідності термін зберігання після першого
розкриття;
— для стерильних препаратів — зазначення про сте- Nasalia
рильність.
ВИЗНАЧЕННЯ
ЗБЕРІГАННЯ
Назальні лікарські засоби являють собою рідкі, м'які
При температурі не вище +25 °С, якщо немає інших або тверді лікарські засоби, призначені для введення в
зазначень в окремій статті; не допускається заморожу- носові порожнини з метою одержання загальної або
вання. місцевої дії. Вони містять одну або більше діючих ре-
човин. Назальні лікарські засоби не мають справляти
подразливої та іншої несприятливої дії на слизову но-
са та її волоски. Водні назальні лікарські засоби зви-
чайно ізотонічні.
ДОДАТОК 1
Назальні лікарські засоби випускають у багатодозових
та однодозових контейнерах, споряджених, якщо це
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ОДНОРІДНОСТІ необхідно, пристроєм, який забезпечує зручність за-
стосування і запобігає забрудненню.
Беруть чотири проби препарату по 20-30 мг кожна, Якщо немає інших зазначень, водні назальні лікарські
поміщають по дві проби на предметне скло, накрива- засоби випускають у багатодозових контейнерах, які
ють другим предметним склом і міцно притискують до містять підхожий антимікробний консервант у не-
утворення плям діаметром близько 2 см. обхідній концентрації, за винятком лікарських за-
собів, які виявляють достатню антимікробну дію.
При розгляді одержаних проб неозброєним оком (на
відстані близько ЗО см від очей) у всіх чотирьох пробах Контейнери для назальних лікарських засобів мають
не мають виявлятися видимі частки, сторонні вклю- відповідати вимогам статей "Матеріали, використову-
чення і, якщо немає інших зазначень в окремій статті, вані для виробництва контейнерів" (3.1 та підрозділи,)
ознаки фізичної нестабільності: агрегація і коалес- та "Контейнери"(3.2та підрозділи).
ценція часток, коагуляція. Назальні лікарські засоби можуть бути класифіковані
як:
Якщо одна з проб не витримує випробування, ви-
— назальні краплі та рідкі аерозолі;
значення проводять додатково ще на восьми пробах. — назальні порошки;
При цьому вісім додаткових проб мають витримувати — назальні м'які лікарські засоби;
випробування. — назальні промивки;
— назальні палички.

ДОДАТОК 2 ВИРОБНИЦТВО

При розробці назальних лікарських засобів, до складу


яких входять антимікробні консерванти, уповноваже-
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ГЕРМЕТИЧНОСТІ ному органу мають бути надані дані, що підтверджу-
КОНТЕЙНЕРА ють ефективність вибраних консервантів. Метод ви-
значення і критерії ефективності консервантів мають
Відбирають 10 туб з препаратом і ретельно витирають відповідати вимогам статті "Ефективність ан-
їх зовнішні поверхні фільтрувальним папером. Туби тимікробних консервантів" (5.1.3).
поміщають у горизонтальному положенні на аркуш
фільтрувального паперу і витримують у термостаті при При виробництві, пакуванні, зберіганні й реалізації
температурі (60 ± 3) °С протягом 8 год. назальних лікарських засобів мають бути вжиті
відповідні заходи, які забезпечують необхідну
На фільтрувальному папері не має бути патьоків пре- мікробіологічну чистоту відповідно до вимог статті
парату з жодної з туб. Якщо патьоки спостерігаються "Мікробіологічна чистота лікарських засобів" (5.1.4).
лише з однієї туби, то випробування проводять додат- Стерильні назальні лікарські засоби виготовляють з
ково ще з 20 тубами. Якщо патьоки спостерігаються використанням матеріалів і методів, які забезпечують
більше як з однієї туби, результати випробування вва- стерильність, запобігають забрудненню лікарських за-
жають незадовільними. собів і розвитку мікроорганізмів, відповідно до вимог
Результати випробування вважають задовільними, як- статті "Методи стерилізації лікарських засобів" (5.1.1).
що не спостерігають патьоків з перших 10 туб або спо- При виробництві назальних лікарських засобів, які
стерігалися патьоки лише для однією з ЗО туб. містять дисперговані частки, треба передбачити захо-
ди, що забезпечують необхідний розмір часток та їхній
контроль.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 511

J
Назальні лікарські засоби

ВИПРОБУВАННЯ Дозовані назальні аерозолі, що являють собою розчи-


ни, мають витримувати таке випробування. Один раз
Стерильність (2.6.1). Якщо на етикетці зазначено, що натискують на клапан і відкидають вивільнений вміст.
препарат стерильний, він має витримувати випробу- Не менш як через 5 с знову натискують на клапан і
вання на стерильність. відкидають вивільнений вміст. Повторюють цю опе-
рацію ще три рази. Зважують контейнер, один раз на-
тискують на клапан і знову зважують контейнер. За
ЗБЕРІГАННЯ
різницею обчислюють масу вмісту, що вивільнився.
Повторюють цю операцію ще для дев'яти контей-
У щільно закупорених контейнерах. Якщо препарат
нерів. Препарат витримує випробування, якщо
стерильний, зберігають у стерильних повітронепро-
індивідуальна маса лише для двох контейнерів відхи-
никних контейнерах з контролем першого розкриття.
ляється від середнього значення більш як на (±25 %),
але не більш як на (±35 %).
МАРКУВАННЯ
Однорідність вмісту (2.9.6). Назальні краплі, що явля-
На етикетці зазначають: ють собою суспензії або емульсії, мають витримувати
— назву кожного антимікробного консерванта; таке випробування. Звільняють кожний контейнер
— "стерильно" (якщо необхідно). якнайповніше і визначають вміст діючої речовини для
кожного контейнера. Вони мають витримувати ви-
пробування однорідності вмісту (тест В).
Назальні краплі та рідкі аерозолі
Однорідність дозування. Дозовані назальні аерозолі,
що являють собою суспензії або емульсії, мають ви-
ВИЗНАЧЕННЯ тримувати таке випробування. Використовують при-
лад, що дозволяє кількісно утримувати дозу після на-
Назальні краплі та рідкі аерозолі являють собою роз- тиснення на розпилюючий пристрій.
чини, емульсії або суспензії, призначені для закапу-
вання або упорскування в носові порожнини. Збовтують контейнер протягом 5 с, випускають дозу і
відкидають. Не менш як через 5 с знову збовтують
Емульсії можуть розшаровуватися, однак при збовту-
контейнер протягом 5 с, випускають дозу і відкида-
ванні мають легко перетворюватися в емульсію. Сус-
пензії можуть утворювати осад, що має швидко ресус-
ють. Повторюють зазначену операцію ще три рази.
пендуватися при збовтуванні, утворюючи суспензію, Через 2 с натискують на розпилювальний пристрій,
досить стабільну, щоб забезпечити необхідну дозу при спрямовуючи дозу назального аерозолю у збиральну
введенні. посудину. Вміст збиральної посудини шляхом
послідовних промивань об'єднують і визначають
Назальні краплі звичайно випускають у багатодозових вміст діючої речовини в об'єднаному розчині.
контейнерах, споряджених підхожою насадкою.
Повторюють вищезазначену операцію ще для дев'яти
Рідкі назальні аерозолі випускають у контейнерах з контейнерів.
розпилювальним пристроєм або у контейнерах під ти-
ском, споряджених підхожою насадкою, а також дозу- Якщо немає інших зазначень в окремій статті, препа-
ючим клапаном або без нього. Якщо аерозолі випуска- рат витримує випробування, якщо вміст діючої речо-
ють у контейнерах під тиском, вони мають відповіда- вини в дозі не більш як для одного контейнера не
ти вимогам статті "Лікарські засоби, що знаходяться укладається в межі від 75 % до 125 %, але не виходить
під тиском". за межі від 65 % до 135 % від середнього значення.
Розмір розпилених краплинок має бути таким, щоб Якщо вміст діючої речовини у дозі для двох або трьох
забезпечувати їх осадження у носовій порожнині. окремих контейнерів не укладається в межі від 75 % до
125 %, але укладається в межі від 65 % до 135 %, повто-
рюють випробування ще для 20 контейнерів. Препа-
ВИПРОБУВАННЯ рат задовольняє вимоги, якщо вміст діючої речовини у
дозі не більш як для трьох контейнерів виходить за
Якщо немає інших зазначень, назальні краплі, які ви- межі від 75 % до 125 %, але укладається у межі від 65 %
пускаються в однодозових контейнерах, та дозовані до 135 % від середнього значення.
аерозолі, призначені для загальної дії, мають витриму-
вати такі випробування.
Назальні порошки
Однорідність маси. Назальні краплі, що являють собою
розчини, мають витримувати таке випробування.
Звільняють кожен з 10 контейнерів якнайповніше і ВИЗНАЧЕННЯ
зважують вміст. Визначають середню масу вмісту. Ма-
са вмісту не більше як двох контейнерів може відхиля- Назальні порошки являють собою порошки, призна-
тися від середньої маси більш як на (±10 %), і маса чені для введення в носові порожнини за допомогою
вмісту жодного контейнера не має відхилятися більш підхожого пристрою. Вони мають відповідати вимо-
як на (+20 %) від середньої маси. гам статті "Порошки для зовнішнього застосування".

512 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Настойки

Розмір часток, які осідають у носових порожнинах, Для назальних рідких дозованих аерозолей, які міс-
має підтверджуватися відповідними методами визна- тять суспензії або емульсії, додатково контролюють
чення розміру часток. однорідність дозування.

рН. Визначають для назальних крапель, за винятком


Назальні м'які лікарські засоби неводних і масляних розчинів. Якщо немає інших за-
значень в окремій статті, значення рН назальних кра-
ВИЗНАЧЕННЯ пель має відповідати фізіологічним межам.

Назальні м'які лікарські засоби мають відповідати ви- Однорідність вмісту. Назальні краплі, що являють со-
могам статті "М'які лікарські засоби для місцевого за- бою суспензії або емульсії, мають відповідати вимогам
стосування". Контейнер повинен мати підхожий статті "Однорідність вмісту діючої речовини в одиниці
пристрій для нанесення вмісту. дозованого лікарського засобу " (2.9.6), якщо немає ін-
ших зазначень в окремій статті.
Назальні промивки Кількісне визначення. Проводять визначення діючих
речовин, антимікробних консервантів, неводних роз-
чинників та інших речовин, зазначених в окремій
ВИЗНАЧЕННЯ статті. Вміст визначуваних речовин виражають у гра-
мах, міліграмах або одиницях дії (ОД) в 1 мл препара-
Назальні промивки звичайно являють собою водні ту. Вміст діючих речовин має бути від 90 % до 110 % від
ізотонічні розчини, призначені для очищення носо- вмісту, зазначеного у розділі "Склад", якщо немає
вих порожнин. Назальні промивки, призначені для інших зазначень в окремій статті.
застосування при ушкодженнях частин носа або перед
хірургічною операцією, мають бути стерильними.
ЗБЕРІГАННЯ
Назальні палички У щільно закупорених контейнерах, які забезпечують
стабільність і зручність дозування препарату при за-
ВИЗНАЧЕННЯ стосуванні.

Назальні палички мають задовольняти вимоги статті МАРКУВАННЯ


"Палички".
На етикетці додатково зазначають:
N — назву і концентрацію діючих речовин і антимік-
робних консервантів;
Назальні краплі — необхідний перелік допоміжних речовин;
— умови зберігання і термін придатності;
— термін зберігання після розкриття.
ВИПРОБУВАННЯ
Назальні краплі, що являють собою розчини, звичай- ЗБЕРІГАННЯ
но контролюють за такими показниками якості: опис,
ідентифікація, прозорість, кольоровість, рН (крім не- У прохолодному, захищеному від світла місці, якщо
водних і масляних розчинів), супровідні домішки, немає інших зазначень в окремій статті.
об'єм вмісту контейнера (для багатодозових контей-
нерів), мікробіологічна чистота або стерильність,
кількісне визначення.
Для назальних крапель, що являють собою масляні
НАСТОЙКИ
розчини, додатково контролюють кислотне і перекис-
не числа. Tincturae
Для назальних крапель, що містять речовини, які забез-
печують в'язкість, додатково контролюють в'язкість.
ВИЗНАЧЕННЯ
Для назальних крапель, призначених для загальної дії,
у вигляді розчинів, що випускають в однодозових кон- Настойки — це рідкі препарати, звичайно одержувані
тейнерах, додатково контролюють однорідність маси. із висушеної рослинної або тваринної сировини. Для
Для назальних крапель, призначених для загальної дії, приготування настойок сировина перед екстракцією
у вигляді суспензій або емульсій, що випускають в од- може бути піддана попередній обробці, наприклад,
нодозових контейнерах, додатково контролюють од- роздрібненню, знежирюванню або інактивації фер-
норідність вмісту, розмір часток, стійкість суспензії. ментів.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 513


Настойки

Настойки виготовляють мацерацією, перколяцією або Сухий залишок. Вміст сухого залишку настойки має
іншим підхожим валідованим методом із застосуван- відповідати межам, зазначеним в окремій статті.
ням спирту відповідної концентрації.
2.00 г або 2.0 мл настойки поміщають у зважений бюкс
Настойки можуть бути також виготовлені розчинен- діаметром близько 50 мм і заввишки близько ЗО мм,
ням або розведенням екстрактів у спирті відповідної випарюють насухо на водяній бані й сушать у су-
концентрації. шильній шафі при температурі від 100 °С до 105 °С
Настойки звичайно виготовляють, використовуючи протягом 3 год. Бюкс охолоджують в ексикаторі над
одну частину сировини і 10 частин екстрагенту або фосфору(У) оксидом Р і зважують. Результат виража-
одну частину сировини і п'ять частин екстрагенту. На- ють у вагових відсотках або в грамах на літр.
стойки звичайно прозорі. Під час зберігання допус-
кається утворення невеликого осаду за умови відсут-
ності суттєвої зміни складу. ЗБЕРІГАННЯ

У щільно закупорених контейнерах, у захищеному від


ВИРОБНИЦТВО світла місці.

Метод перколяції. Якщо необхідно, сировину


здрібнюють до часток певного розміру і піддають екс- МАРКУВАННЯ
тракції відповідною кількістю екстрагенту. Сировину
ретельно змішують з порцією зазначеного екс- На етикетці зазначають:
трагенту і залишають на необхідний час. Потім пере- — який матеріал використано — рослинний чи тва-
носять в екстрактор і повільно перколюють, стежачи ринний;
за тим, щоб сировина була повністю покрита шаром — що використовувалася свіжа рослинна або тварин-
відповідного екстрагенту. Залишок можна віджати і на сировина;
одержану рідину можна об'єднати з перколятом. — концентрацію спирту, що використовується для
приготування;
Метод мацерації. Якщо немає інших зазначень, не- — концентрацію спирту в настойці;
обхідну кількість підготованого матеріалу екстрагують — вміст діючої речовини і/або співвідношення
змішуванням із відповідною кількістю зазначеного вихідного матеріалу до екстрагенту або вихідного
екстрагенту і мацерують у закритому екстракторі не- матеріалу до одержаної настойки.
обхідний час. Залишок відділяють від екстрагенту і,
якщо необхідно, віджимають. В останньому випадку N
обидві рідини об'єднують.

Приготування із екстрактів. Для приготування насто- ВИЗНАЧЕННЯ


йок розчиненням або розведенням екстрактів викори-
стовують спирт відповідної концентрації. Вміст спир- Настойки — це рідкі спиртові або водно-спиртові ви-
ту і діючих речовин або вміст спирту і сухого залишку, тяги, що одержують звичайно з висушеної або свіжої
якщо це передбачено, має відповідати таким саме по- рослинної або тваринної сировини без нагрівання і
казникам в аналогічних настойках, одержуваних ма- усунення екстрагенту.
церацією або перколяцією.
При виготовленні настойок з однієї вагової частини
Регулювання складу. Регулювання вмісту діючих речо- лікарської рослинної сировини одержують п'ять
вин, якщо необхідно, проводять додаванням екстра- об'ємних частин готового продукту, із сильнодіючої
генту придатної концентрації або додаванням сировини — 10 об'ємних частин готового продукту,
відповідної настойки. якщо немає інших зазначень в окремій статті.
Одержувані витяги звичайно відстоюють не менше
ВИПРОБУВАННЯ
двох діб при температурі не вище 10 °С до одержання
прозорої рідини і фільтрують.
Відносна густина (2.2.5). Значення відносної густини
настойки має відповідати межам, зазначеним в ок- ВИПРОБУВАННЯ
ремій статті.
Настойки звичайно контролюють за такими показни-
Вміст етанолу (2.9.10). Вміст етанолу має відповідати ками якості: опис, ідентифікація, вміст етанолу або
межам, зазначеним в окремій статті. відносна густина; сухий залишок, важкі метали, об'єм
вмісту контейнера, мікробіологічна чистота, кількісне
Метанол і 2-пропанол (2.9.11). Допускається не більше визначення.
0.05 % (об/об) метанолу і не більше 0.05 % (об/об)
2-пропанолу, якщо немає інших зазначень в окремій Сухий залишок. Допускається проводити визначення з
статті. 5.0 мл настойки.

514 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Очні лікарські засоби

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.001 % При виробництві очних лікарських засобів, які містять
(10 ррт), якщо немає інших зазначень в окремій дисперговані частки, слід передбачити заходи, що за-
статті. безпечують необхідний розмір часток та його контроль.
5.0 мл настойки випарюють насухо, додають 1 мл кис-
лоти сірчаної Р, обережно спалюють і прожарюють.
До одержаного залишку додають при нагріванні 5 мл ВИПРОБУВАННЯ
розчину 615 г/л амонію ацетату Р, фільтрують крізь
беззольний фільтр, промивають 5 мл води Р і доводять Стерильність (2.6.1). Очні лікарські засоби мають ви-
об'єм фільтрату водою /*до 50 мл. тримувати випробування на стерильність. Аплікатори,
що додаються окремо, також мають витримувати ви-
12 мл одержаного розчину мають витримувати випро- пробування на стерильність, їх виймають з контейне-
бування на важкі метали. Еталон готують з вико- ра в асептичних умовах і поміщають у посудину з жи-
ристанням еталонного розчину свинцю (1 ррт Pb) P. вильним середовищем до повного занурення. Інку-
бацію посівів і оцінку результатів проводять відпо-
Кількісне визначення. Вміст визначуваних речовин у відно до вимог статті "Стерильність".
настойках виражають у відсотках (м/об).

ЗБЕРІГАННЯ
ЗБЕРІГАННЯ
У стерильних повітронепроникних контейнерах з
У прохолодному, захищеному від світла місці. Під час контролем першого розкриття, якщо немає інших за-
зберігання настойок можливе випадання осаду. значень в окремій статті.

МАРКУВАННЯ
ОЧНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ На етикетці зазначають назву кожного антимікробно-
го консерванта.
Ocularia
Очні краплі
ВИЗНАЧЕННЯ
ВИЗНАЧЕННЯ
Очні лікарські засоби являють собою стерильні рідкі,
м'які або тверді лікарські засоби, призначені для на- Очні краплі являють собою стерильні водні або мас-
несення на очне яблуко і/або кон'юнктиву чи для вве- ляні розчини або суспензії, які містять одну або
дення до кон'юнктивального мішка. більше діючих речовин, призначених для інстиляції в
Контейнери для очних лікарських засобів мають око. У деяких випадках для забезпечення стабільності
відповідати вимогам статей "Матеріали, використову- очних крапель вони можуть випускатися у сухій сте-
вані для виробництва контейнерів " (3.1 та підрозділи,) рильній формі, яка безпосередньо перед використан-
та "Контейнери"(3.2та підрозділи,). ням розчиняється або суспендується у запропоно-
ваній стерильній рідині.
Очні лікарські засоби можуть бути класифіковані як:
— очні краплі; Очні краплі можуть містити допоміжні речовини, на-
— очні примочки; приклад, для забезпечення необхідної тонічності,
— очні м'які лікарські засоби; в'язкості, створення або стабілізації необхідного зна-
— очні вставки. чення рН, збільшення розчинності діючих речовин,
забезпечення стабільності препарату. Ці речовини у
використовуваних концентраціях не мають негативно
ВИРОБНИЦТВО впливати на дію лікарського засобу і чинити надмірне
місцеве подразнення.
При розробці очних лікарських засобів, до складу Водні препарати, що випускаються у багатодозових
яких входять антимікробні консерванти, уповноваже- контейнерах, мають містити підхожі антимікробні
ному органу мають бути подані дані, що підтверджу- консерванти в необхідних концентраціях, за винятком
ють ефективність вибраних консервантів. Метод ви- тих випадків, коли сам препарат виявляє достатню ан-
значення і критерії ефективності консервантів мають тимікробну дію. Вибрані антимікробні консерванти
відповідати вимогам статті "Ефективність ан- мають бути сумісними з іншими інгредієнтами препа-
тимікробних консервантів" (5.1.3). рату і зберігати ефективність протягом усього періоду
використання очних крапель.
Очні лікарські засоби виробляють, використовуючи
матеріали та методи, які забезпечують стерильність і Якщо очні краплі не містять антимікробних консер-
запобігають забрудненню лікарських засобів і розвит- вантів, то вони мають бути упаковані переважно в од-
ку мікроорганізмів, відповідно до вимог статті "Мето- нодозові контейнери. Очні краплі, призначені для ви-
ди стерилізації лікарських засобів" (5.1.1). користання при хірургічних процедурах, не мають

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 515


Очні лікарські засоби

містити антимікробних консервантів і мають випуска- центращях, за винятком тих випадків, коли сам пре-
тися в однодозових контейнерах. парат виявляє достатню антимікробну дію. Вибрані
Очні краплі, що являють собою розчини, у відпо-
антимікробні консерванти мають бути сумісними з
відних умовах нагляду мають бути практично прозо- іншими інгредієнтами препарату і зберігати ефек-
рими і практично вільними від часток. тивність протягом усього періоду використання очних
примочок.
Очні краплі у вигляді суспензій можуть утворювати
осад, який має швидко ресуспендуватися при збовту- Якщо очні примочки не містять антимікробних кон-
ванні, утворюючи суспензію, що має бути достатньо сервантів, вони мають бути упаковані в однодозові
стабільною і забезпечувати необхідну дозу при введенні. контейнери. Очні примочки, призначені для викорис-
тання при хірургічних процедурах і для надання пер-
Препарати у багатодозових контейнерах випускають у шої медичної допомоги, не мають містити ан-
таких контейнерах, які дозволяють дозувати крап- тимікробних консервантів і мають випускатися лише
лями. Контейнер має містити не більше 10 мл препа- в контейнерах для одноразового використання.
рату, якщо немає інших зазначень в окремій статті.
Очні примочки у відповідних умовах нагляду мають
бути практично прозорими і практично вільними від
ВИПРОБУВАННЯ часток. Багатодозовий контейнер має містити не
більше 200 мл очної примочки, якщо немає інших за-
Розмір часток. Очні краплі у формі суспензії мають ви- значень в окремій статті.
тримувати таке випробування: певну кількість сус-
пензії вносять до лічильної камери або за допомогою
мікропіпетки наносять на предметне скло і перегляда- МАРКУВАННЯ
ють під мікроскопом площу, відповідну 10 мкг твердої
фази. Спочатку зразок переглядають при малому На етикетці зазначають:
збільшенні (наприклад, х 50), відмічаючи частки з — для однодозових контейнерів — вміст має вико-
максимальним розміром більше 25 мкм. Потім ристовуватися лише один раз;
здійснюють вимірювання цих часток при більшому — для багатодозових контейнерів — термін зберіган-
збільшуванні (наприклад, від х 200 до х 500). Допус- ня препарату після розкриття контейнера. Цей
кається, щоб не більше 20 часток мали максимальний термін не має перевищувати чотирьох тижнів, як-
розмір більше 25 мкм і з них не більше двох часток ма- що немає інших зазначень в окремій статті.
ли максимальний розмір більше 50 мкм. Не допуска-
ється наявність часток розміром більше 90 мкм. Очні м'які лікарські засоби
МАРКУВАННЯ
ВИЗНАЧЕННЯ
На етикетці багатодозових контейнерів зазначають
термін зберігання препарату після розкриття контей- Очні м'які лікарські засоби являють собою однорідні
нера. Цей термін не має перевищувати чотирьох стерильні мазі, креми або гелі, призначені для нане-
тижнів, якщо немає інших зазначень в окремій статті. сення на кон'юнктиву. Вони містять одну або більше
діючих речовин, розчинених або диспергованих у
підхожій основі.
Очні примочки Очні м'які лікарські засоби мають відповідати вимо-
гам загальної статті "М'які лікарські засоби для місцево-
ВИЗНАЧЕННЯ го застосування". Основа не має подразнювати
кон'юнктиву.
Очні примочки являють собою стерильні водні розчи- Очні м'які лікарські засоби упаковують у стерильні,
ни, призначені для змочування і промивання очей, а необоротно стискувані, мілкоємні туби, що не пружи-
також для просочування матеріалів, які накладають на нять, з умонтованим або доданим наконечником.
око. Вміст туби має бути не більше 5 г. Туби мають бути
щільно закупорені, щоб запобігати мікробного за-
Очні примочки можуть містити допоміжні речовини, бруднення. Очні м'які лікарські засоби можуть також
наприклад, для забезпечення необхідної тонічності, випускатися у спеціально призначених однодозових
в'язкості, створення або стабілізації необхідного зна- контейнерах.
чення рН, збільшення розчинності діючих речовин,
забезпечення стабільності препарату. Ці речовини у
використовуваних концентраціях не мають негативно ВИПРОБУВАННЯ
впливати на дію лікарського засобу і чинити надмірне
місцеве подразнення. Розмір часток. Очні м'які лікарські засоби, що містять
дисперговані тверді частки, мають витримувати таке
Водні розчини очних лікарських засобів, які випуска- випробування: пробу, яка містить не менше 10 мкг
ються у багатодозових контейнерах, мають містити твердої діючої речовини, обережно наносять тонким
підхожі антимікробні консерванти в необхідних кон- шаром і переглядають під мікроскопом усю площу

516 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Очні лікарські засоби

зразка. Спочатку зразок переглядають при малому натрію сульфат, натрію нітрат, натрію метабісульфіт,
збільшенні (наприклад, х 50), відмічаючи частки з натрію тіосульфат, натрію дигідрофосфат і динатрію
максимальним розміром більше 25 мкм. Потім гідрофосфат, кислоту борну, кислоту сорбінову, ме-
здійснюють вимірювання цих часток при більшому тилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат,
збільшуванні (наприклад, від х 200 до х 500). Для кож- бензалконію хлорид, похідні целюлози та ін.
ної проби, яка містить 10 мкг твердої діючої речовини,
має бути не більше 20 часток із максимальним Звичайно очні краплі мають бути ізотонічними із
розміром більше 25 мкм, і з них не більше двох часток слізною рідиною, відповідною 0.9 % розчину натрію
із максимальним розміром більше 50 мкм. Не допус- хлориду. Допускається виробництво розчинів, осмо-
кається наявність часток із максимальним розміром ляльність (осмолярність) яких знаходиться в межах
більше 90 мкм. осмоляльності (осмолярності) 0.6 % — 2 % розчину
натрію хлориду. В окремих випадках очні краплі мо-
Очні вставки жуть мати осмоляльність, більшу за осмоляльність 2 %
розчину натрію хлориду.

ВИЗНАЧЕННЯ Для очних лікарських засобів уповноваженому органу


мають бути подані дані про осмоляльність (осмо-
Очні вставки являють собою стерильні тверді або лярність) препарату.
м'які препарати відповідного розміру і форми, при-
значені для вставки у кон'юнктивальний мішок. Вони
звичайно складаються з матриці, в яку включено ВИПРОБУВАННЯ
діючу речовину, або діюча речовина оточена мембра-
ною, що контролює швидкість вивільнення. Діюча ре- Очні краплі звичайно контролюють за такими показ-
човина має бути достатньо розчинною у фізіологічній никами якості: опис, ідентифікація, прозорість,
рідині і вивільнюватися певний період часу. кольоровість, рН, супровідні домішки, об'єм вмісту
контейнера (для багатодозових контейнерів), сте-
Кожна очна вставка випускається в індивідуальному
рильність, механічні включення, кількісне визначен-
стерильному контейнері.
ня.

ВИРОБНИЦТВО Для очних крапель у вигляді масляних розчинів додат-


ково контролюють кислотне і перекисне числа.
Виробництво очних вставок має забезпечувати не-
обхідне вивільнення діючої речовини. Для очних крапель у вигляді суспензій додатково кон-
тролюють розмір часток.
ВИПРОБУВАННЯ Для очних крапель, що містять речовини, які забезпе-
чують в'язкість, додатково контролюють в'язкість.
Однорідність вмісту (2.9.6). При необхідності визна-
чення проводять відповідно до вимог статті "Од- рН. Визначають для очних крапель, за винятком мас-
норідність вмісту діючої речовини в одиниці дозованого ляних розчинів. Оптимальним значенням рН є 7.4, що
лікарського засобу"(2.9.6), використовуючи тест А. відповідає рН слізної рідини.
Якщо діючі речовини препарату при зазначеному зна-
МАРКУВАННЯ ченні рН не стабільні або погано розчиняються, то
значення рН може відрізнятися від оптимального і
На етикетці зазначають: має знаходитися у межах від 3.5 до 8.5.
— загальну кількість діючої речовини в одній
вставці, якщо необхідно; Кількісне визначення. Проводять визначення діючих
— дозу, вивільнювану за одиницю часу, якщо необхідно.
речовин, антимікробних консервантів, неводних роз-
N чинів та інших речовин, зазначених в окремій статті.
Вміст визначуваних речовин зазначають у грамах,
міліграмах або одиницях дії (ОД) в 1 мл препарату.
Очні краплі Вміст діючих речовин має бути від 90 % до 110 % від
вмісту, зазначеного у розділі "Склад", якщо немає
ВИРОБНИЦТВО інших зазначень в окремій статті.

При виробництві очних крапель застосовують сте- УПАКОВКА


рильні розчинники: воду очищену, ізотонічні буферні
розчини, масла та ін. Контейнери мають забезпечувати герметичність, сте-
Як стабілізатори, консерванти, пролонгатори та інші рильність, стабільність і зручність дозування препара-
допоміжні речовини використовують: натрію хлорид, ту при застосуванні.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 517


Піни медичні

МАРКУВАННЯ ЗБЕРІГАННЯ

На етикетці додатково зазначають: У прохолодному, захищеному від світла місці, якщо


— назву і концентрацію діючих речовин і антимік- немає інших зазначень в окремій статті.
робних консервантів;
— перелік допоміжних речовин;
— умови зберігання і термін придатності.
ПІНИ МЕДИЧНІ
ЗБЕРІГАННЯ

У прохолодному, захищеному від світла місці, якщо Musci Medicati


немає інших зазначень в окремій статті.
До пін медичних (пін) можуть бути поставлені додат-
кові вимоги, зазначені в інших статтях, наприклад,
Очні мазі "Лікарські засоби для ректального застосування",
"Лікарські засоби для вагінального застосування" і
"Рідкі лікарські засоби для зовнішнього застосування".
ВИПРОБУВАННЯ

Очні мазі додатково контролюють за такими показни- ВИЗНАЧЕННЯ


ками якості: маса вмісту контейнера, металеві частки,
герметичність контейнера. Піни — лікарська форма, що складається з великого
об'єму газу, диспергованого у рідині. Вони звичайно
Для очних мазей, основи яких містять тригліцериди
містять одну або більше діючих речовин, поверхнево-
жирних кислот, додатково контролюють кислотне і
перекисне числа. активні речовини, які забезпечують утворення піни, а
також інші допоміжні речовини. Піни звичайно при-
Металеві частки. Вміст кожної з 10 туб поміщають у 10 значені для нанесення на шкіру або слизові оболонки.
чашок Нетрі, поверхня яких не містить видимих подря-
пин. Чашки закривають кришками і нагрівають при Піни звичайно утворюються безпосередньо під час за-
температурі 85 °С протягом 2 год до повного розплав- стосування з рідкого лікарського засобу, що знахо-
лений препарату. Чашки Петрі поміщають на стійку диться у контейнері під тиском. Контейнер має бути
рівну поверхню і охолоджують при кімнатній темпера- споряджений клапаном і насадкою натискного типу,
турі до загуснення. Знімають кришки, перевертають пристосованої для застосування піни.
кожну чашку Петрі догори дном і розглядають під
мікроскопом, спорядженим мікрометричною сіткою, Піни, призначені для застосування на великих відкри-
при збільшенні х ЗО. На додаток до звичайного джерела тих ранах або на дуже ушкодженій шкірі, мають бути
світла має бути джерело, що знаходиться під кутом 45° стерильними.
зверху. Досліджують все дно кожної чашки Петрі на на-
явність металевих часток. Варіювання інтенсивності Піни, що випускаються у контейнерах під тиском, ма-
верхнього джерела світла дозволяє визначити такі част- ють задовольняти вимоги статті "Лікарські засоби, що
ки металу за їхнім характерним відбиванням світла. знаходяться під тиском".
Підраховують кількість металевих часток, розмір яких
перевищує 50 мкм.
ВИРОБНИЦТВО
Вимоги даного випробування вважаються виконани-
ми, якщо кількість таких часток у 10 тубах — не більше Стерильні піни виробляють з використанням ма-
50 і лише в одній тубі допускається більше восьми та- теріалів і методів, які забезпечують стерильність і за-
ких часток. побігають забрудненню лікарських засобів і розвитку
Якщо ці вимоги не виконані, то випробування прово- в них мікроорганізмів відповідно до вимог статті "Ме-
дять додатково із вмістом 20 туб. Вимоги вважаються тоди приготування стерильних продуктів" (5.1.1).
виконаними, якщо кількість металевих часток
розміром більше 50 мкм у ЗО тубах, не перевищує 150 і
не більш як у трьох тубах допускається більше восьми ВИПРОБУВАННЯ
таких часток у кожній.
Відносна густина піни. Контейнер витримують при
температурі близько 25 °С протягом не менше 24 год.
МАРКУВАННЯ Стежачи за тим, щоб не нагріти контейнер, установ-
люють на насадку натискного типу жорстку трубку за-
На етикетці додатково зазначають: вдовжки 70-100 мм і внутрішнім діаметром близько
— назву і концентрацію діючих речовин і ан- 1 мм. Струшують контейнер для одержання одно-
тимікробних консервантів; рідного вмісту, випускають і відкидають від 5 мл до
— перелік допоміжних речовин; 10 мл піни. Зважують плоскодонну чашку місткістю
— умови зберігання і термін придатності. близько 60 мл і заввишки близько 35 мм. Поміщають

518 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Порошки для зовнішнього застосування

кінець жорсткої трубки, установленої на насадці нати- Проводять три визначення. Час досягнення макси-
скного типу, в куток чашки, натискують насадку і мального об'єму в кожному визначенні не має переви-
рівномірно заповнюють чашку за допомогою колових щувати 5 хв.
рухів. Після того як піна цілком розшириться, згла-
джують її рівень шляхом видалення зайвої піни під- Стерильність (2.6.1). Стерильний препарат має витри-
хожим плоским предметом, наприклад, предметним мувати випробування на стерильність.
склом для мікроскопа. Зважують і визначають масу та-
кого самого об'єму води Р, наповнивши ту саму чашку
водою Р. МАРКУВАННЯ
Відносну густину піни обчислюють за формулою: На етикетці зазначають "стерильно" (якщо необхідно).
т/ е,
__________________________N
де:
т — маса наважки випробовуваного зразка піни, у
грамах; ВИПРОБУВАННЯ
е — маса наважки об'єму води Р, у грамах.
Піни звичайно контролюють за такими показниками
Проводять три визначення. Жодне значення не має якості: опис, ідентифікація, маса вмісту контейнера,
відхилятися більш як на (±20 %) від середнього зна- супровідні домішки, відносна густина піни, час роз-
чення. ширення, мікробіологічна чистота (стерильність),
кількісне визначення діючих речовин і антимікробних
Час розширення. Прилад (Рис. 1) складається з бюрет- консервантів.
ки місткістю 50 мл, внутрішнім діаметром 15 мм,
ціною поділки 0.1 мл, спорядженої краном з одним Піни, що знаходяться у контейнерах під тиском, до-
отвором розміром 4 мм. Позначка, відповідна ЗО мл, датково контролюють за такими показниками якості:
має бути не ближче 210 мм від осі крана. Нижня час- перевірка контейнера на герметичність, вимірювання
тина бюретки сполучена за допомогою пластмасової тиску всередині контейнера, визначення відсотка ви-
трубки завдовжки не більше 50 мм і внутрішнім діаме- ходу вмісту контейнера.
тром 4 мм з піноутворювальним контейнером, облад-
наним підхожою для даного сполучення насадкою на- Якщо необхідно, додатково контролюють рН.
тискного типу. Контейнер витримують при темпера-
турі близько 25 "С протягом не менше 24 год. Контей-
нер струшують для одержання однорідного вмісту так,
щоб не нагріти його, і відкидають перші 5 — 10 мл ПОРОШКИ ДЛЯ ЗОВНІШНЬОГО
піни. Сполучають насадку і носик бюретки. Натиску-
ють на насадку і за один раз випускають близько ЗО мл ЗАСТОСУВАННЯ
піни. Закривають кран і одночасно вмикають хроно-
метр. Спостерігають за об'ємом піни у бюретці, кожні Pulveres ad usum dermicum
10 с відмічають збільшення об'єму піни доти, поки не
буде досягнуто максимального об'єму. Вимоги даної статті не поширюються на порошки, ви-
користовувані у ветеринарії, якщо немає інших зазна-
чень в окремій статті.
—50
• Внутрішній діаметр 15 мм
с—40
ВИЗНАЧЕННЯ

Е-30
Порошки для зовнішнього застосування являють со-
бою лікарську форму, що складається з твердих окре-
-20
мих сухих часток різного ступеня здрібненості. По-
рошки для зовнішнього застосування містять одну або
більше діючих речовин з наповнювачами або без них.
Е—10
При необхідності використовують барвники, дозво-
лені до медичного застосування.
Кран з отвором 4 мм
Порошки для зовнішнього застосування випускають у
Насадка натискної дії однодозових або багатодозових контейнерах. Вони не
Пластмасова ^
и
мають містити агрегатів часток порошку. Порошки
трубка, внутрішній • и —— Контейнер, для зовнішнього застосування, призначені для вико-
діаметр 4 мм, it що знаходиться ристання на великих відкритих ранах або на дуже
макс. довжина її
її під тиском ушкодженій шкірі, мають бути стерильні.
50мм її
Порошки для зовнішнього застосування у багатодозо-
L^ ^Д вих контейнерах можуть випускатися у контейнерах із
Рисунок 1 кришками, що просіюють, або у контейнерах із ме-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 519


Порошки для зовнішнього застосування

ханічним розпилювачем, або у контейнерах під МАРКУВАННЯ


тиском.
На етикетці зазначають:
Порошки для зовнішнього застосування, що випуска-
— для зовнішнього застосування;
ються у контейнерах під тиском, мають відповідати
вимогам статті "Лікарські засоби, що знаходяться під — "стерильно" (якщо необхідно).
тиском".
N
Контейнери для порошків для зовнішнього застосу-
вання мають відповідати вимогам загальних статей
"Матеріали, використовувані для виробництва кон- ВИПРОБУВАННЯ
тейнерів " (3.1 і підрозділи,) та "Контейнери" (3.2 і під-
розділи,). Порошки для зовнішнього застосування звичайно
контролюють за такими показниками якості: опис,
ідентифікація, здрібненість, однорідність маси або од-
ВИРОБНИЦТВО норідність вмісту діючої речовини для порошків в од-
нодозовому контейнері, маса вмісту контейнера для
При виробництві, пакуванні, зберіганні та реалізації порошків у багатодозовому контейнері, втрата в масі
порошків для зовнішнього застосування мають бути при висушуванні або вода, супровідні домішки,
вжиті відповідні заходи, які забезпечують необхідну мікробіологічна чистота (стерильність), кількісне ви-
мікробіологічну чистоту відповідно до вимог статті значення.
"Мікробіологічна чистота лікарських засобів"(5.1.4).
Якщо необхідно, порошки контролюють за показни-
Стерильні порошки для зовнішнього застосування ви- ками рН і важкі метали.
готовляють з використанням матеріалів і методів, які
забезпечують стерильність, запобігають забрудненню Однорідність вмісту. Порошки для зовнішнього за-
лікарських засобів і розвитку мікроорганізмів відпо- стосування в однодозових контейнерах мають ви-
відно до вимог статті "Методи стерилізації лікарських тримувати вимоги статті "Однорідність вмісту дію-
засобів" (5.1.1). чої речовини в одиниці дозованого лікарського за-
собу" (2.9.6), якщо немає інших зазначень в окремій
статті.
ВИПРОБУВАННЯ
Кількісне визначення. Вміст визначуваних речовин ви-
Здрібненість. Здрібненість порошку для зовнішнього
ражають у грамах, міліграмах або одиницях дії (ОД) в
застосування визначають ситовим аналізом (2.9.12)
одному грамі препарату.
або іншим придатним методом.
Для порошків в однодозових контейнерах вміст
Однорідність вмісту (2.9.6). Порошки для зовнішнього визначуваних речовин виражають у грамах, мілі-
застосування в однодозових контейнерах із вмістом грамах або одиницях дії (ОД) в одній дозі, якщо
діючої речовини менше 2 мг або менше 2 % від загаль- немає інших зазначень в окремій статті.
ної маси мають витримувати випробування
однорідності вмісту діючої речовини в одиниці дозова- Відхилення у вмісті діючих речовин мають стано-
ного лікарського засобу (тест В), якщо немає інших за- вити не більше (±10 %>) від вмісту, зазначеного в
значень в окремій статті. Для порошків для зовнішньо- розділі "Склад", якщо немає інших зазначень в ок-
го застосування, що містять більше однієї дію- ремій статті.
чої речовини, вимоги поширюються лише на ті ре-
човини, вміст яких відповідає вищезазначеним умовам. МАРКУВАННЯ
Дане випробування не поширюється на полівітамінні
препарати і препарати, що містять мікроелементи. Для порошків для зовнішнього застосування в
однодозових контейнерах на етикетці додатково
Однорідність маси (2.9.5). Порошки для зовнішнього за- зазначають:
стосування в однодозових контейнерах мають ви- — назву і кількість діючих речовин;
тримувати випробування однорідності маси для одиниці — термін придатності;
дозованого лікарського засобу. Випробування одно-
— умови зберігання;
рідності маси не вимагається, якщо випробування од-
— спосіб застосування.
норідності вмісту передбачене для всіх діючих речовин.

Стерильність (2.6.1). Якщо на етикетці зазначено, що


препарат стерильний, він має витримувати випробу-
вання на стерильність.

ЗБЕРІГАННЯ

У щільно закупорених контейнерах.

520 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Порошки для орального застосування

ПОРОШКИ ДЛЯ ОРАЛЬНОГО норідності вмісту діючої речовини в одиниці дозова-


ного лікарського засобу (тест В), якщо немає інших
ЗАСТОСУВАННЯ зазначень в окремій статті. Для порошків, що містять
більше однієї діючої речовини, вимоги поширюються
лише на ті речовини, вміст яких відповідає вищеза-
Pulveres ad usum peroralia значеним умовам. Дане випробування не поши-
Вимоги до порошків, використовуваних для приготу- рюється на полівітамінні препарати і препарати, що
вання розчинів або суспензій для орального застосуван- містять мікроелементи.
ня, наведені в статті "Рідкі лікарські засоби для ораль-
ного застосування". Вимоги даної статті не поширю- Однорідність маси (2.9.5). Порошки для орального за-
ються на порошки для орального застосування, викори- стосування в однодозових контейнерах мають витри-
стовувані у ветеринарії, якщо немає інших зазначень в мувати випробування однорідності маси для одиниці
окремій статті. дозованого лікарського засобу. Випробування од-
норідності маси не вимагається, якщо випробування
однорідності вмісту передбачене для всіх діючих речо-
ВИЗНАЧЕННЯ вин.

Порошки для орального застосування являють собою


лікарську форму, що складається з твердих окремих ЗБЕРІГАННЯ
сухих часток різного ступеня здрібненості, яка має
властивість сипкості. У щільно закупорених контейнерах або, якщо препа-
рат містить леткі речовини, зберігають у повітроне-
Порошки містять одну або більше діючих речовин з проникних контейнерах.
наповнювачами або без них. Якщо необхідно, викори-
стовують барвники, дозволені до медичного за-
стосування, і ароматизатори. Порошки звичай- Порошки "шипучі"
но приймають з водою або іншою підхожою рідиною,
їх можна також ковтати безпосередньо. Порошки ви-
пускають в однодозових або багатодозових контейне- ВИЗНАЧЕННЯ
рах.
Порошки "шипучі" — однодозові або багатодозові по-
Контейнери для порошків для орального застосуван- рошки, що містять, головно, кислоти і карбонати або
ня мають відповідати вимогам загальних статей "Ма- гідрокарбонати, що швидко реагують у присутності
теріали, використовувані для виробництва контей- води з виділенням вуглецю діоксиду. Порошки "ши-
нерів" (3.1 та підрозділи,) та "Контейнери" (3.2 та пучі" призначені для розчинення або диспергування у
підрозділи/ Кожну дозу порошку з багатодозового воді перед застосуванням.
контейнера відбирають за допомогою відповідного
пристрою для відмірювання прописаної кількості.
При однодозовому фасуванні кожна доза має бути ЗБЕРІГАННЯ
упакована в індивідуальний контейнер, наприклад,
пакетик, паперовий пакет або банку. У повітронепроникних контейнерах.

__________________________7V
ВИРОБНИЦТВО

При виробництві, пакуванні, зберіганні й реаліза- Приготування порошків


ції порошків для орального застосування має бути "ех tempore"
вжито відповідних заходів, що забезпечують не-
обхідну мікробіологічну чистоту відповідно до ви- Розрізняють порошки: прості, які складаються з однієї
мог статті "Мікробіологічна чистота лікарських за- речовини; складні, які складаються з двох і більше ре-
собів" (5.1.4).
човин.
Складні порошки готують з урахуванням властивос-
ВИПРОБУВАННЯ тей діючих речовин, наповнювачів та їхніх кількостей.
При наявності в складі складного порошку речовин у
Здрібненість. Якщо зазначено в окремій статті, різних кількостях змішування починають з речовин,
здрібненість порошку для зовнішнього застосування що входять у менших кількостях, поступово додаючи
визначають ситовим аналізом (2.9.12) або іншим при- решту речовин.
датним методом.
Отруйні й сильнодіючі речовини у кількостях менше
Однорідність вмісту (2.9.6). Порошки для орального 0.05 г на всю масу, що готується, використовують у ви-
застосування в однодозових контейнерах із вмістом гляді тритурацій — суміші з лактозою та іншими до-
діючої речовини менше 2 мг або менше 2 % від загаль- поміжними речовинами, дозволеними до медичного
ної маси мають витримувати випробування од- застосування (1:100 або 1:10).

JL
ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 521
Рідкі лікарські засоби для орального застосування

ВИПРОБУВАННЯ Вони призначені для пиття у нерозведеному вигляді


або після розведення. Ці препарати можуть бути також
Порошки звичайно контролюють за такими показни- приготовані перед застосуванням з рідких концент-
ками якості: опис, ідентифікація, здрібненість, од- ратів або порошків, гранул або таблеток для приготу-
норідність маси або однорідність вмісту діючої речо- вання оральних розчинів або суспензій за допомогою
вини для порошків у однодозовому контейнері, маса відповідного розчинника.
вмісту контейнера для порошків у багатодозовому
контейнері, втрата в масі при висушуванні або вода, Рідкі лікарські засоби для орального застосування
супровідні домішки, мікробіологічна чистота, кіль- можуть містити підхожі антимікробні консер-
кісне визначення. ванти, антиоксиданти та інші допоміжні речови-
ни, які забезпечують диспергування, суспендування,
Якщо необхідно, порошки контролюють за такими
а також загусники, емульгатори, речовини, призна-
показниками: час розчинення, рН, важкі метали.
чені для створення або стабілізації необхідного
Однорідність вмісту. Порошки мають витримувати ви- значення рН, для забезпечення змочування і роз-
моги статті "Однорідність вмісту діючої речовини в оди- чинності, стабілізатори, ароматизатори, смакові до-
ниці дозованого лікарського засобу" (2.9.6), якщо немає бавки і барвники, дозволені до медичного застосу-
інших зазначень в окремій статті. вання.
Емульсії можуть розшаровуватися, однак при збовту-
Кількісне визначення. Вміст визначуваних речовин ви- ванні мають легко відновлювати попередній вигляд.
ражають у грамах, міліграмах або одиницях дії (ОД) в Суспензії можуть утворювати осад, який має швидко
одному грамі препарату. ресуспендуватися при збовтуванні, утворюючи сус-
Для порошків в однодозових контейнерах вміст ви- пензію, яка має бути достатньо стабільною, щоб забез-
значуваних речовин виражають у грамах, міліграмах печити необхідну дозу при прийманні.
або одиницях дії (ОД) в одній дозі, якщо немає інших
Рідкі лікарські засоби для орального застосуван-
зазначень в окремій статті.
ня випускають у багатодозових або однодозових кон-
Відхилення у вмісті діючих речовин мають становити тейнерах. Об'єм однієї дози рідкого лікарського
не більше (±10 %) від вмісту, зазначеного у розділі засобу для орального застосування може становити
"Склад", якщо немає інших зазначень в окремій статті. 5 мл або бути кратним до нього, або дозуватися в
краплях. Кожна доза багатодозового лікарського за-
МАРКУВАННЯ собу застосовується за допомогою дозуючого прист-
рою, призначеного для вимірювання прописаного
На етикетці додатково зазначають: об'єму.
— назву і кількість діючої речовини; Контейнери для рідких лікарських засобів для ораль-
— термін придатності; ного застосування мають відповідати вимогам статті
— умови зберігання; "Матеріали, використовувані для виробництва кон-
— спосіб застосування. тейнерів" (3.1 та підрозділи,) та "Контейнери" (3.2
Додатково зазначають назву і концентрацію усіх ан- та підрозділи/
тимікробних консервантів.
ВИРОБНИЦТВО

Для рідких лікарських засобів, призначених для


РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ орального застосування, до складу яких входять ан-
ОРАЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ тимікробні консерванти, уповноваженому органу ма-
ють бути подані дані, що підтверджують ефективність
вибраних консервантів. Метод визначення і критерії
Liquida peroralia ефективності консервантів мають відповідати вимо-
гам статті "Ефективність антимікробних консер-
Вимоги даної статті не поширюються на рідкі вантів" (5.1.3).
лікарські засоби для орального застосування, викорис-
товувані у ветеринарії, якщо немає інших зазначень. При виробництві, пакуванні, зберіганні й реалізації
рідких лікарських засобів для орального застосування
мають бути вжиті відповідні заходи, які забезпечують
ВИЗНАЧЕННЯ необхідну мікробіологічну чистоту відповідно до ви-
мог статті "Мікробіологічна чистота лікарських за-
Рідкі лікарські засоби для орального застосування собів" (5.1.4).
звичайно являють собою розчини, емульсії або сус-
пензії, що містять одну або більше діючих речовин у При виробництві рідких лікарських засобів для ораль-
відповідному розчиннику. Деякі лікарські засоби для ного застосування, які містять дисперговані частки,
орального застосування можуть складатися лише з треба передбачити заходи, які забезпечують необ-
рідких діючих речовин. хідний розмір часток та його контроль.

522 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Рідкі лікарські засоби для орального застосування

ВИПРОБУВАННЯ Після розчинення або суспендування вони мають за-


довольняти вимоги, які ставляться до розчинів і сус-
Однорідність вмісту (2.9.6). Рідкі лікарські засоби у ви- пензій для орального застосування.
гляді суспензій в однодозових контейнерах мають ви-
тримувати таке випробування: після збовтування
звільняють кожний контейнер якомога повніше і про- ВИПРОБУВАННЯ
водять визначення вмісту діючої речовини. Зазначені
суспензії мають витримувати випробування од- Однорідність вмісту (2.9.6). Порошки і гранули в одно-
норідності вмісту для однодозових препаратів (тест В). дозовому контейнері з вмістом діючої речовини мен-
ше 2 мг або менше 2 % від загальної маси мають ви-
Однорідність маси (2.9.5). Рідкі лікарські засоби у ви- тримувати випробування однорідності вмісту діючої
гляді емульсій в однодозових контейнерах мають ви- речовини в одиниці дозованого лікарського засобу
тримувати таке випробування. Звільняють кожен з (тест В), якщо немає інших зазначень в окремій статті.
20 контейнерів якомога повніше і зважують вміст Для порошків і гранул, що містять більше однієї
кожного контейнера. Визначають середню масу діючої речовини, вимоги поширюються лише на ті ре-
вмісту. Маса вмісту не більше двох контейнерів може човини, вміст яких відповідає вищезазначеним умо-
відхилятися більш як на (±10 %) від середньої маси, і вам. Дане випробування не поширюється на
маса вмісту жодного контейнера не має відхилятися
полівітамінні препарати і препарати, які містять
більш як на (±20 %).
мікроелементи.
Доза і однорідність дозування крапель для орального за-
стосування. Кількість крапель, відповідну одній дозі, Однорідність маси (2.9.5). Порошки і гранули в одно-
поміщають у мірний циліндр за допомогою пристрою, дозових контейнерах мають витримувати випробуван-
що капає або дозує і входить до комплекту упаковки. ня однорідності маси для одиниці дозованого лікар-
Швидкість капання не має перевищувати двох кра- ського засобу. Випробування однорідності маси не ви-
пель на секунду. Рідину зважують, додають ще одну магається, якщо випробування однорідності вмісту
дозу і знову зважують; повторне додавання з наступ- передбачено для всіх діючих речовин.
ним зважуванням проводять доти, доки не буде зваже-
но 10 доз. Визначають середню масу дози. Маса жод-
ноїдози не має відхилятися більш як на (±10 %) від се- ЗБЕРІГАННЯ
редньої маси. Сумарна маса десяти доз не має
відрізнятися більш як на (±15 %) від номінальної ма- У щільно закупорених контейнерах.
си 10 доз. Якщо необхідно, вимірюють загальний
об'єм 10 доз. Об'єм не має відрізнятися більш як на МАРКУВАННЯ
(±15 %) від номінального об'єму 10 доз.
На етикетці зазначають:
ЗБЕРІГАННЯ — спосіб приготування розчину або суспензії;
— умови і термін зберігання після приготування.
У щільно закупорених контейнерах.
N
МАРКУВАННЯ
ВИЗНАЧЕННЯ
На етикетці зазначають:
— назву всіх антимікробних консервантів; До рідких лікарських засобів для орального застосу-
— для оральних крапель — кількість крапель в одно- вання належать також сиропи, настойки та екстракти
му мілілітрі або в одному грамі препарату, якщо для орального застосування.
доза вимірюється краплями.
ВИПРОБУВАННЯ
Порошки і гранули для
оральних розчинів і суспензій Рідкі лікарські засоби для орального застосування
звичайно контролюють за такими показниками
якості: опис, ідентифікація, рН, супровідні домішки,
ВИЗНАЧЕННЯ об'єм вмісту контейнера, мікробіологічна чистота,
кількісне визначення.
Порошки і гранули, використовувані для приготуван-
Для в'язких рідких лікарських засобів для орального
ня розчинів і суспензій для орального застосування, в
застосування додатково контролюють густину і
основному відповідають визначенням, наведеним в
в'язкість.
статтях "Порошки для орального застосування" і "Гра-
нули". Вони можуть містити також допоміжні речови- Для рідких лікарських засобів для орального застосу-
ни, які сприяють диспергуванню або розчиненню або вання у вигляді суспензій додатково контролюють
запобігають злипанню. стійкість суспензії.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 523


Субстанції"

Кількісне визначення. Вміст визначуваних речовин 5. Зразки всіх серій субстанцій, використаних для ви-
звичайно зазначають у грамах або одиницях дії в 1 мл готовлення готових лікарських засобів, зберігають на
або в одній дозі препарату. підприємстві щонайменше два роки після випуску го-
тової продукції.
МАРКУВАННЯ
6. Якість субстанції регламентується вимогами
На етикетці додатково зазначають: відповідної монографії Державної Фармакопеї
— назву діючих речовин і антимікробних консер- України (ДФУ) і/або аналітичного нормативного
вантів; документа (АНД), затвердженого уповноваженим
— вміст діючих речовин у дозі або в об'ємі; органом.
— для емульсій і суспензій — час збовтування препа-
рату перед застосуванням. 7. Усі субстанції, які застосовуються для виготовлення
готових лікарських засобів, мають відповідати вимо-
гам відповідної монографії ДФУ.
УПАКОВКА
8. У тому випадку, коли субстанція даного виробника
Упаковка має забезпечувати стабільність і зручність має Сертифікат відповідності монографії Європей-
дозування препарату при застосуванні. ської Фармакопеї або аналогічний дозвіл уповноваже-
ного органу, її якість може контролюватися безпосе-
Сиропи редньо відповідною монографією ДФУ.

9. У решті випадків якість субстанцій контролюється


ВИЗНАЧЕННЯ за АНД, затвердженим уповноваженим органом.
Рівень вимог даного АНД має бути не нижчим за ви-
Густі прозорі рідини, що містять одну або більше дію- моги відповідної монографії ДФУ.
чих речовин, розчинених у концентрованих водних
розчинах сахарози або інших цукрів. Якщо необхідно, 10. Відповідність вимогам монографії є необхідною,
до сиропів додають антимікробні консерванти, анти- але не завжди достатньою умовою для остаточного
оксиданти, стабілізатори, ароматизатори, смакові до- висновку про якість субстанції будь-якого конкретно-
бавки та інші допоміжні речовини. го виробника. При оцінці якості субстанції необхідно
брати до відома виробництво її відповідно до вимог
належної виробничої практики за відомою техно-
логією, умови реалізації.
СУБСТАНЦІР
11. Вимоги монографії або АНД враховують кон-
кретні технології виробництва субстанцій з певними
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ профілями домішок. Тому відповідно до вимог даної
монографії можуть контролюватися лише субстанції,
1. Субстанція — стандартизована біологічно активна одержані за цими конкретними технологіями, що
речовина (звичайно одержувана шляхом синтезу) або має бути підтверджене Сертифікатом відповідності
стандартизована суміш біологічно активних речовин монографії Європейської Фармакопеї для даної суб-
(звичайно одержувана з об'єктів тваринного або рос- станції або аналогічним дозволом уповноваженого
линного походження), яка використовується для органу.
виробництва готових лікарських засобів.
12. Усі зміни, що вносяться у технологію виробництва
2. Вимоги даної статті поширюються, передусім, на субстанції, освоєння старої або розробка нової техно-
індивідуальні органічні речовини. Для субстанцій, що логії виробництва іншими виробниками мають супро-
являють собою стандартизовану суміш біологічно ак- воджуватися поданням до уповноваженого органу да-
тивних речовин тваринного або рослинного поход- них, які підтверджують можливість контролю якості
ження, а також неорганічних речовин можливі відхи- цієї субстанції за вимогами відповідної монографії або
лення від даних вимог або додаткові вимоги, зазначені
АНД.
в окремих статтях.
13. У тих випадках, коли зміна технології виробництва
3. Вимоги даної статті поширюються також на до-
поміжні речовини, які використовуються для вироб- субстанції може призвести до появи домішок, які не
ництва готових лікарських засобів. контролюються відповідною монографією, необхідна
інформація має бути подана до уповноваженого орга-
4. Субстанції звичайно не використовують як готові ну. До внесення змін до монографії якість таких суб-
лікарські засоби. Підприємство-виробник готового станцій контролюють за АНД, затвердженим уповно-
лікарського засобу проводить контроль якості суб- важеним органом. АНД має бути затверджений також
станції перед виробництвом готового лікарського за- і в тих випадках, коли для субстанції відсутня моно-
собу. графія ДФУ.

524 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Субстанції"

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ, ЩО ВКЛЮЧАЮТЬСЯ ДО Опис. Зазначають характеристики фізичного стану і


АНАЛІТИЧНОГО НОРМАТИВНОГО ДОКУМЕНТА колір субстанції. Не треба включати опис смаку. У не-
НА СУБСТАНЦІЇ обхідних випадках наводять інформацію про запах і
гігроскопічність.
АНД на субстанції звичайно містить такі розділи: Допустимий діапазон кольоровості субстанції звичай-
1. Вступна частина. но має бути у межах відтінків, наприклад: "Крис-
2. Опис. талічний порошок білого або білого з жовтуватим
3. Розчинність. відтінком кольору".
4. Ідентифікація.
5. Температура плавлення*. У деяких випадках може бути зазначений чисельний
6. Температура кипіння або температурні межі діапазон розміру часток, а також уведено дослідження
форми кристалів. Такі випробування виносять в ок-
перегонки*.
ремі розділи.
7. Температура тверднення*.
8. Відносна густина (густина)*. Розчинність (1.4). Розчинність субстанції у різних роз-
9. Питоме оптичне обертання (оптичне обертання)*. чинниках розглядають як додаткову характеристику її
10. Питомий показник поглинання*. ідентифікації і чистоти, тому бажано використовувати
11. Показник заломлення*. розчинники, які охоплюють широку шкалу поляр-
12. В'язкість*. ності, наприклад: вода, 96 % спирт, ацетон, мети-
13. Показники якості розчину: ленхлорид, гексан. Не рекомендується використання
— Прозорість. легкокиплячих та легкозаймистих (наприклад, діети-
— Кольоровість. ловий ефір) або дуже токсичних (наприклад, бензол)
— Кислотність (лужність) або рН. розчинників.
14. Механічні включення*.
15. Супровідні домішки: Ідентифікація. Для ідентифікації субстанцій звичайно
— Конкретно зазначувані домішки. застосовують сполучення інфрачервоної спектро-
— Неназивані домішки. скопії, електронної спектрофотометрії або хромато-
— Сумарний вміст домішок. графії (газової, рідинної або тонкошарової) з харак-
16. Залишкові кількості органічних розчинників. терними хімічними реакціями. Можливе використан-
17. Речовини, що легко обвуглюються*. ня й інших фізико-хімічних методів.
18. Неорганічні аніони (хлориди, сульфати, нітрати
і т.д.)*. Температура плавлення (2.2.14 - 2.2.16). Випробування
19. Неорганічні катіони (залізо та ін.)*. звичайно застосовують для характеристики твердих
20. Втрата в масі при висушуванні або вода. речовин.
21. Загальна зола або сульфатна зола.
Температура кипіння (2.2.12) або Температурні межі пе-
22. Важкі метали.
регонки (2.2.11), Відносна густина (густина) (2.2.5),
23. Арсен*. В'язкість (2.2.8—2.2.10), Показник заломлення (2.2.6),
24. Мікробіологічна чистота (або стерильність). Температура тверднення (2.2.18). Дані випробування
25. Пірогени* (бактеріальні ендотоксини)*. вводять для характеристики рідких речовин.
26. Кількісне визначення.
27. Активність*. Питоме оптичне обертання (оптичне обертання) (2.2.7).
28. Пакування. Уводять для характеристики оптично активних речо-
29. Маркування. вин.
30. Транспортування.
31. Зберігання. Питомий показник поглинання (2.2.25). Уводять зви-
32. Термін придатності. чайно в тих випадках, коли випробовувана речовина
33. Основна фармакологічна дія. має максимуми поглинання в області від 220 нм до
800 нм. Даний показник є додатковою характеристи-
Примітка. Розділи, позначені "*", включають залежно від природи кою ідентифікації й чистоти субстанції.
і призначення субстанції. Допускається введення інших розділів.
Прозорість розчину (2.2.1), Кольоровість розчину
Вступна частина. Зазначають межі вмісту основної ре- (2.2.2). Дані випробування обов'язково уводять для
човини в субстанції (звичайно в перерахунку на суху субстанцій, використовуваних для приготування па-
або безводну речовину) або, якщо це неможливо ви- рентеральних, очних, назальних і вушних лікарських
значити, наводять вимоги за параметрами, пов'язани- засобів. Для решти лікарських засобів їх бажано уво-
ми з вмістом основної речовини в субстанції. Для дити для всіх водорозчинних субстанцій. Випробуван-
індивідуальних органічних субстанцій наводять ня звичайно проводять у водних розчинах субстанцій,
міжнародну непатентовану назву, хімічну назву за но- але можливе використання змішаних розчинників або
менклатурою ШРАС, структурну формулу і брутто- самої субстанції.
формулу (для неорганічних субстанцій — молекуляр-
ну формулу), молекулярну масу (для кристалосоль- Розчини субстанцій, як правило, мають бути прозори-
ватів для сольватованої і несольватованої молекули).
ми.
Зазначають також виробника субстанції та її передба- Випробування "Кольоровість розчину" звичайно не
чуване застосування. уводять у тому випадку, якщо субстанція забарвлена.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 525


Субстанції"

Дане випробування, при необхідності, можна заміни- напівпродуктом синтезу, ні продуктом розкладання),
ти регламентацією оптичної густини за певних дов- які привносяться у процесі технології. Межі вмісту
жин хвиль. домішок, які конкретно зазначаються, необхідно об-
ґрунтовувати фармакологічними або токсикологічни-
рН (Кислотність або лужність). Для проведення даного ми даними.
випробування можуть використовуватися два підходи:
Для контролю конкретно зазначуваних домішок кра-
вимірювання рН (2.2.3) або напівкількісне індикатор- ще застосовувати хроматографічні методи з викорис-
не титрування (кислотність і/або лужність). Випробу- танням стандартних зразків домішок.
вання проводять звичайно у водних розчинах суб-
станції, але можливе використання і змішаних роз- Неназивані домішки. У тих випадках, коли немає
чинників. Допустимий інтервал рН звичайно має бути підстав вважати якісь домішки особливо токсичними,
не більше 2. їхні назви при проведенні випробування звичайно не
зазначають. При застосуванні хроматографічних ме-
Механічні включення (2.9.19 — 2.9.21). Дане випробу- тодів для нормування таких домішок допускається ви-
вання уводять для контролю якості стерильних суб- користання випробовуваної субстанції у необхідних
станцій, використовуваних для приготування парен- розведеннях. При цьому звичайно нормують вміст як
теральних і очних лікарських засобів. Перевірку окремих домішок, так і їхню суму.
здійснюють звичайно у тій максимальній концент-
рації, яку використовують у відповідних готових Вміст таких домішок необхідно обґрунтовувати фар-
лікарських засобах. макологічними або токсикологічними даними.
У деяких випадках у межах даного випробування рег-
Супровідні домішки. Дане випробування контролює ламентують також конкретно зазначувані домішки.
технологічні домішки (напівпродукти і побічні про-
дукти), продукти розкладання, а також у деяких ви- Залишкові кількості органічних розчинників (2.4.24,
падках сторонні домішки. У межах цього випробуван- 5.4). Вміст залишкових кількостей органічних розчин-
ня звичайно не контролюють неорганічні домішки і ників, які використовуються при одержанні суб-
залишкові кількості летких органічних розчинників. станції, має відповідати вимогам статті "Залишкові
Як правило, усі домішки, концентрація яких переви- кількості органічних розчинників" (5.4). До уповнова-
щує 0.1 %, мають бути ідентифіковані. Тест "Супро- женого органу треба подати інформацію про всі роз-
відні домішки" може контролювати конкретно як чинники, які використовуються при виробництві суб-
зазначувані домішки, так і ті, що не конкретизуються станції, і обгрунтування вибору розчинників, контро-
(неназивані). Інформацію про природу і кількість цих льованих в АНД. Наявність у субстанції інших роз-
домішок необхідно подавати до уповноваженого ор- чинників у концентраціях, що перевищують 10 % від
гану. регламентованих статтею (5.4), є ознакою викорис-
Для контролю супровідних домішок можуть застосо- тання незареєстрованої технології виробництва суб-
вуватися різні хроматографічні і спектроскопічні ме- станції. Така серія субстанції може використовуватися
тоди або їх комбінації, однак більшість субстанцій лише після спеціального дозволу уповноваженого ор-
контролюють хроматографічними методами. гану.
Сумарний вміст супровідних домішок звичайно не Речовини, що легко обвуглюються (2.4.30). Дане випро-
має перевищувати 2 %. бування є неспецифічним тестом на органічні
У АНД має бути зазначено, які домішки контролює домішки і уводиться в деяких випадках для підтверд-
розділ "Супровідні домішки", мають бути наведені їхні ження чистоти субстанції. Випробування проводять з
структурні та молекулярні формули і маси. Треба за- кислотою сірчаною концентрованою з наступною
уважити, що в субстанції можуть виявлятися не лише оцінкою забарвлення одержаного розчину.
ці зазначені домішки, а також можливі слідові
кількості інших супровідних домішок, наведених у до- Неорганічні аніони (2.4). У назві даного розділу має бу-
датку до АНД. Якщо субстанція містить домішку в ти конкретно зазначено, який аніон контролюють,
кількості вище 0.1 %, яка не контролюється цим ви- наприклад, "Хлориди". Вибір контрольованих аніонів
пробуванням, це може означати, що ця субстанція визначається технологічним процесом з обгрунтуван-
одержана за іншою (не дозволеною уповноваженим ням у супровідній документації. При цьому контрольо-
органом) технологією, або що використовувана ви- вані аніони можуть бути нетоксичними (наприклад,
робником технологія не забезпечує захист від забруд- хлориди, сульфати та ін.). Регламентація їхнього
нення сторонніми домішками. Така серія субстанції вмісту має на меті додатково відрізнити зареєстровану
може використовуватися лише після спеціального технологію від незареєстрованої. Межі їхнього вмісту
дозволу уповноваженого органу. вимагають необхідного обгрунтування.
Контроль аніонів як домішок не уводять у тому випад-
Конкретно зазначувані домішки. Даний показник уво- ку, якщо вони входять до складу субстанції (напри-
дять в тому випадку, коли необхідно регламентувати клад, речовина є гідрохлоридом або сульфатом).
вміст якихось конкретних, нерідко високотоксичних
домішок. Визначення їх може виноситися в окремий Неорганічні катіони (2.4). У назві даного розділу має
розділ. У деяких випадках в ролі таких домішок мо- бути конкретно зазначено, який катіон контролюють.
жуть виступати сторонні домішки (тобто які не є ні Цей розділ уводять в тому випадку, коли контроль

526 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Таблетки

вмісту конкретних катіонів є суттєвим для якості Кількісне визначення. Для кількісного визначення ос-
субстанції. Межі їхнього вмісту вимагають необ- новної речовини в субстанції бажане використання
хідного обгрунтування. прямих методів аналізу. У випадку солей звичайно до-
статньо аналізу лише одного з іонів — краще фармако-
Контроль катіонів як домішок не вводять в тому ви- логічно активного. Вміст основної речовини в синте-
падку, якщо вони входять до складу субстанції (напри-
тичній субстанції звичайно має бути в межах від 99.0 %
клад, речовина є натрієвою сіллю). до 101.0 %, якщо не наводиться відповідне обгрунту-
вання. При необхідності визначають біологічну ак-
Випробування Втрата в масі при висушуванні (2.2.32) тивність. Якщо визначення вмісту основної речовини
або Вода (2.5.12) уводять для контролю вмісту летких в субстанції неможливе, проводять визначення таких
речовин і/або вологи в субстанції. Введення одного з
кількісних показників, які зв'язані із вмістом основ-
цих випробувань, як правило, обов'язкове.
ної речовини у субстанції.
Відсутність їх треба пояснювати у пояснювальній за-
писці. Якщо немає інших зазначень в окремій статті й
Пакування і зберігання. Упаковка та умови зберігання
субстанція не є кристалосольватом, то втрата в масі мають забезпечувати якість субстанції протягом
при висушуванні або вміст води не має перевищувати терміну придатності.
0.5%.
Якщо субстанція є кристалогідратом (кристалосоль- Маркування. Маркування має містити відомості про
ватом), то регламентують верхню і нижню межі. виробника, торгову і міжнародну непатентовану назву
субстанції, умови зберігання, застережні заходи (якщо
Загальна зола (2.4.16) або Сульфатна зола (2.4.14). Дані вони необхідні), дату виготовлення і термін придат-
випробування характеризують загальну мінералізацію ності.
субстанції. Як правило, сульфатна або загальна зола
не має перевищувати 0.1 %. Відсутність даного випро- Термін придатності. Термін придатності субстанцій —
бування в АНД або підвищений вміст сульфатної або це проміжок часу, протягом якого виробник суб-
загальної золи вимагає відповідного обгрунтування. станції гарантує її відповідність вимогам АНД при до-
триманні умов зберігання. Протягом усього терміну
Важкі метали (2.4.8). Вміст важких металів не має пе- придатності субстанцію можна використовувати для
ревищувати 0.001 %, якщо немає інших зазначень в виробництва готових лікарських засобів за умови від-
окремій статті. повідності ії вимогам АНД.

Арсен (2.4.2). Дане випробування вводять у тому ви-


падку, коли або вихідна сировина може містити арсен,
наприклад, для сировини природного походження, ТАБЛЕТКИ
або можливе забруднення ним у процесі одержання
субстанції. Вміст арсену, як правило, не має переви-
щувати 0.0001 %. Tabulettae
Мікробіологічна чистота (2.6.12, 2.6.13, 5.1.4). Дане ви- Вимоги даної статті не обоє 'язкові для таблетованих
пробування уводять для контролю якості нестериль- лікарських засобів, призначених до застосування не
них субстанцій. Мікробіологічна чистота субстанцій оральним, а іншим способом. Вимоги до таких лікар-
має забезпечувати необхідну мікробіологічну чистоту ських засобів можуть бути наведеними в інших загаль-
готових лікарських засобів. них статтях, наприклад, "Лікарські засоби для рек-
тального застосування" або Лікарські засоби для
Відсутність даного випробування в АНД вимагає вагінального застосування". Вимоги даної статті не
відповідного обгрунтування. поширюються на таблетки для ветеринарного засто-
сування, якщо немає інших зазначень.
Стерильність (2.6.1). Дане випробування уводять для
субстанцій, використовуваних у виробництві готових
стерильних лікарських засобів, які не піддаються про- ВИЗНАЧЕННЯ
цедурі стерилізації.
Таблетки — тверда лікарська форма, яка містить одну
Пірогени (2.6.8) або Бактеріальні ендотоксини (2.6.14). дозу однієї або більше діючих речовин і одержана пре-
Дані випробування проводять у таких випадках: суванням певного об'єму часток. Таблетки призначені
— якщо субстанція використовується у виробництві для прийняття всередину. Деякі таблетки ковтають
готових лікарських засобів, які вимагають відсут- цілими, деякі — попередньо розжовують, інші ж розчи-
ності пірогенів або бактеріальних ендотоксинів, няють або диспергують у воді перед вживанням або за-
але при цьому не піддаються відповідній проце- лишають у роті, де діюча речовина вивільнюється.
дурі їх вилучення;
— якщо в маркуванні субстанції є зазначення про Частки складаються з однієї або більше діючих і таких
відсутність пірогенів або бактеріальних ендоток-
допоміжних речовин, які розводять, зв'язують, розпу-
синів. шують, ковзають, зволожують; речовин, здатних
змінити поведінку лікарської форми у травному
Граничні значення і тест-методи установлюються в тракті, барвників, дозволених до медичного застосу-
окремій статті. вання, і ароматизаторів або без допоміжних речовин.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 527


Таблетки

Таблетки звичайно являють собою цільні правильні, Розчинення. Випробування може бути проведене для
круглі циліндри, верхня і нижня поверхні яких плоскі підтвердження відповідного вивільнення діючої речо-
або опуклі, краї поверхонь можуть бути скошені. На вини або речовин, наприклад, одним із способів, опи-
поверхні таблеток можуть бути нанесені штрихи, рис- саних у загальній статті "Тест "Розчинення" для твер-
ки для поділу, написи та інші позначення. Таблетки дих дозованих форм " (2.9.3).
можуть бути покритими оболонкою.
Якщо проводять випробування за показником "Роз-
Контейнери для таблеток мають відповідати вимогам чинення", випробування "Розпадання" не вима-
статей "Матеріали, використовувані для виробництва гається.
контейнерів" (3.1 та підрозділи,) та "Контейнери" (3.2
та підрозділи,), якщо немає інших зазначень в окремій
статті. ЗБЕРІГАННЯ
Таблетки для приймання всередину можуть бути кла- У щільно закупорених контейнерах, що запобігає роз-
сифіковані як: давлюванню і механічним ударам.
— таблетки без оболонки;
— таблетки, покриті оболонкою;
— таблетки "шипучі"; Таблетки без оболонки
— таблетки розчинні;
— таблетки дисперговані;
— таблетки кишково-розчинні; ВИЗНАЧЕННЯ
— таблетки з модифікованим вивільненням;
— таблетки для застосування у ротовій порожнині. Таблетки без оболонки — це одношарові таблетки,
одержані одноразовим пресуванням часток, або бага-
тошарові таблетки, які складаються з концентричних
ВИРОБНИЦТВО або паралельних шарів, одержані послідовним пресу-
ванням часток різного складу. Використовувані допо-
Таблетки одержують пресуванням певного об'єму час- міжні речовини спеціально не призначені для вивіль-
ток або агрегатів часток, одержаних методами грану- нення діючої речовини у шлунково-кишковому тракті.
ляції. При виготовленні ядер таблеток мають бути
ужиті відповідні заходи, що забезпечують необхідну Таблетки без оболонки відповідають загальному ви-
механічну міцність і стійкість таблеток до роздавлю- значенню таблеток. На розламі при розгляданні під
вання і стирання. Це підтверджується випробування- лупою видно ту чи іншу відносно однорідну структуру
ми "Стираність таблеток без оболонки" (2.9.7) (одношарові таблетки) або пошарову структуру (бага-
і "Стійкість таблеток до роздавлювання" (2.9.8). Таб- тошарові таблетки), але не ознаки оболонки.
летки для розжовування виготовляють, забезпечуючи
легке руйнування при жуванні.
ВИПРОБУВАННЯ
При виробництві, пакуванні, зберіганні й реалізації
таблеток мають бути вжиті відповідні заходи, що за- Розпадання. Таблетки без оболонки мають витримува-
безпечують необхідну мікробіологічну чистоту ти випробування на розпадання таблеток або капсул
відповідно до вимог статті "Мікробіологічна чистота (2.9.1). Як рідке середовище використовують воду Р. У
лікарських засобів " (5.1.4). кожну скляну трубку поміщають диск. Прилад вмика-
ють на 15 хв, якщо немає інших зазначень в окремій
ВИПРОБУВАННЯ статті, і досліджують стан таблеток. Якщо таблетки не
витримали випробування внаслідок прилипання їх до
Однорідність вмісту (2.9.6). Таблетки із вмістом діючої дисків, випробування повторюють на наступних шес-
речовини менше 2 мг або менше 2 % від маси таблет- ти таблетках без дисків.
ки мають витримувати випробування однорідності Випробування вважають витриманим, якщо розпали-
вмісту діючої речовини в одиниці дозованого лікарсь- ся усі шість таблеток.
кого засобу (тест А), якщо немає інших зазначень в
окремій статті. Якщо лікарська форма містить більше Таблетки для розжовування випробуванню на розпадан-
однієї діючої речовини, вимоги поширюються лише
ня не підлягають.
на ті речовини, вміст яких відповідає вищезазначеним
умовам. Таке випробування не поширюється на Таблетки, покриті оболонкою
полівітамінні препарати і препарати, що містять
мікроелементи.
ВИЗНАЧЕННЯ
Однорідність маси (2.9.5). Таблетки без оболонки і, як-
що немає інших зазначень в окремій статті, таблетки, Таблетки, покриті оболонкою, — це таблетки, покриті
покриті плівковою оболонкою, мають витримувати ви- одним або кількома шарами суміші різних речовин,
пробування однорідності маси для одиниці дозованого таких як натуральні або синтетичні смоли, камеді, же-
лікарського засобу. Випробування на однорідність маси латин, неактивні і нерозчинні наповнювачі, цукри,
не вимагається, якщо випробування однорідності пластифікатори, поліспирти, воски, барвники, дозво-
вмісту передбачене для всіх діючих речовин. лені для медичного застосування, і іноді ароматизато-

528 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Таблетки

ри та діючі речовини. Речовини, використовувані для ментів вона або розчинилася, або диспергувалася у
покривання таблеток, звичайно наносять у вигляді воді без агломератів часток. Повторюють процедуру
розчинів або суспензій в умовах, що дозволяють роз- на п'яти інших таблетках.
чиннику випаритися. Коли оболонка являє собою ду- Випробування вважають витриманим, якщо кожна з
же тонке полімерне покриття, таблетки визначають як шести таблеток розпалася вищезазначеним способом
таблетки, покриті плівковою оболонкою. протягом 5 хв, якщо немає інших зазначень в окремій
Таблетки, покриті оболонкою, мають гладку поверх- статті.
ню, яка часто забарвлена і може бути відполірованою;
на розламі при розгляданні під лупою видно ядро, Таблетки розчинні
оточене одним або кількома суцільними шарами
різної структури.
ВИЗНАЧЕННЯ
ВИПРОБУВАННЯ Таблетки розчинні — це таблетки без оболонки або
таблетки, покриті плівковою оболонкою. Ці таблетки
Розпадання. Таблетки, покриті оболонкою, за винят- перед застосуванням розчиняють у воді. В одержано-
ком плівкової, мають витримувати випробування му розчині допускається легка опалесценція через до-
на розпадання таблеток або капсул (2.9.1). Як рідке се- поміжні речовини, використані при виготовленні
редовище використовують воду Р. У кожну скля- таблеток.
ну трубку поміщають диск. Прилад вмикають на
60 хв, якщо немає інших зазначень в окремій стат-
ті, і досліджують стан таблеток. Якщо не розпа- ВИПРОБУВАННЯ
лася хоча б одна з шести таблеток, випробування
повторюють на наступних таблетках, замінивши Розпадання. Розчинні таблетки мають розпадатися
воду Ру посудині на 0.1 М розчин кислоти хлористо- протягом 3 хв, перевіряють їх за методикою випробу-
водневої. Випробування вважають витриманим, якщо вання на розпадання для таблеток і капсул (2.9.1), ви-
усі шість таблеток розпалися у кислому середовищі. користовуючи як середовище воду Р з температурою
Таблетки, покриті плівковою оболонкою, мають витри- від 15 °С до 25 °С.
мувати випробування на розпадання в умовах, прийня-
тих для таблеток без оболонки, при цьому прилад вми- Таблетки дисперговані
кають на ЗО хв, якщо інше не зазначено в окремій статті.
Якщо таблетки, покриті оболонкою, або таблетки,
покриті плівковою оболонкою, не витримали випро- ВИЗНАЧЕННЯ
бування внаслідок прилипання таблеток до дисків,
випробування повторюють на наступних шести таб- Таблетки дисперговані — це таблетки без оболонки
летках без дисків. або таблетки, покриті плівковою оболонкою. Перед
застосуванням їх диспергують у воді до утворення го-
Випробування вважають витриманим, якщо розпали- могенної суспензії.
ся усі шість таблеток.
Таблетки для розжовування, покриті оболонкою, ви-
пробуванню на розпадання не підлягають. ВИПРОБУВАННЯ

Розпадання. Дисперговані таблетки мають розпадати-


Таблетки "шипучі1 ся протягом 3 хв, випробування на розпадання прово-
дять за методикою для таблеток і капсул (2.9.1), вико-
ристовуючи як середовище воду Р з температурою від
15"Сдо25"С.
ВИЗНАЧЕННЯ

Таблетки "шипучі" — це таблетки без оболонки, ос- Ступінь диспергування. Дві таблетки поміщають у кол-
новну масу яких складають кислоти і карбонати або бу, яка містить 100 мл води Р, і перемішують до повно-
гідрокарбонати, що швидко реагують у присутності го диспергування. Має утворитися однорідна сус-
пензія, яка проходить крізь сито з номінальним
води з виділенням вуглекислого газу. Ці таблетки при-
розміром отворів 710 мкм.
значені для розчинення або диспергування у воді пе-
ред застосуванням.
Таблетки кишково-розчинні
ВИПРОБУВАННЯ
ВИЗНАЧЕННЯ
Розпадання. Одну таблетку поміщають у склянку, яка
містить 200 мл води Р при температурі від 15 °С до Таблетки кишково-розчинні — таблетки з модифіко-
25 °С; виділяються численні бульбашки газу. Таблетка ваним вивільненням, що мають бути стійкими у
вважається такою, що розпалася, якщо після припи- шлунковому соку і вивільнювати діючу речовину або
нення виділення газу навколо таблетки або її фраг- речовини в кишковому соку. Такі таблетки виготовля-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 529


Таблетки

ють, покриваючи ядра таблеток оболонкою, стійкою Таблетки для застосування


до шлункового соку (таблетки, покриті кишково-роз-
чинною оболонкою), або виготовлюють із гранул або у ротовій порожнині
часток з нанесеною на них раніше оболонкою,
стійкою до шлункового соку.
ВИЗНАЧЕННЯ
Таблетки, покриті кишково-розчинною оболонкою,
зараховують до групи таблеток, покритих оболонкою. Таблетки для застосування у ротовій порожнині — це
звичайно таблетки без оболонки. Склад забезпечує
повільне вивільнення і місцеву дію діючої речовини
ВИРОБНИЦТВО або речовин або вивільнення і всмоктування діючої
речовини або речовин у певних ділянках рота.
Для таблеток, приготованих з гранул або часток, за-
здалегідь покритих кишково-розчинною оболонкою, N
проводять випробування, яке підтверджує необхідне
вивільнення діючої речовини або речовин.
ВИЗНАЧЕННЯ

ВИПРОБУВАННЯ Для виготовлення таблеток можуть використовувати-


ся й інші методи, наприклад, формування. Вимоги до
Розпадання. Для таблеток, покритих кишково-роз- таких таблеток зазначені в окремих статтях.
чинною оболонкою, проводять випробування на роз- Залежно від фізико-хімічних властивостей лікарських
падання (2.9.1) з наступними змінами. Як середовище речовин, їх дозування і методу виготовлення таблеток
використовують 0.1 Мрозчин кислоти хлористоводне- застосовують такі допоміжні речовини відповідно до
вої. Прилад вмикають на 2 год, якщо немає інших за- їхнього призначення.
значень в окремій статті, без дисків і досліджують стан Розріджувачі застосовують для забезпечення не-
таблеток. Час стійкості таблеток у кислому середовищі обхідної маси таблеток, якщо до її складу входить ма-
може бути різним і залежить від складу випробовува- ла кількість діючої речовини або речовин. З метою по-
них таблеток. Звичайно він становить від 2 до 3 год, кращення біодоступності важкорозчинних і гідрофоб-
але навіть якщо наведені інші зазначення в окремій них лікарських речовин застосовують в основному во-
статті, час стійкості в кислому середовищі має бути не дорозчинні розріджувачі. До групи розріджувачів
меншим 1 год. Жодна з таблеток не має виявляти оз- можна зарахувати аеросил, авіцел, гліцин, лактозу,
нак розпадання (не враховуючи фрагментів покриття) крохмаль, кальцію гідрофосфат, магнію карбонат,
і мати тріщин, крізь які можливий вихід вмісту. Кис- магнію оксид, модифіковані крохмалі, натрію гідро-
лоту заміняють фосфатним буферним розчином карбонат, целюлозу мікрокристалічну. До складу таб-
рН 6.8 Р\ в кожну скляну трубку вносять диск. Прилад леток для розжовування звичайно входять маніт,
вмикають на 60 хв і досліджують стан таблеток. Якщо сорбіт, цукор.
таблетки не витримали випробування внаслідок при- Зв'язувальні речовини застосовують для грануляції і
липання до дисків, випробування повторюють на забезпечення необхідної міцності таблеток при пресу-
шести наступних таблетках без дисків. ванні, їх додають у вигляді розчинів або в сухому ви-
Випробування вважають витриманим, якщо розпали- гляді. До цієї групи можна зарахувати альгінову кисло-
ся всі шість таблеток. ту та її натрієву сіль, бентоніти, гуміарабік, желатин,
цукор, полівінілпіролідон, природні камеді, трага-
кант, макрогол, метилцелюлозу, карбоксиметилцелю-
Таблетки з модифікованим лозу, крохмальну патоку, декстрин, полівініловий
спирт. При одержанні таблеток методом прямого пре-
вивільненням сування як зв'язувальне, як правило, використовують
мікрокристалічну целюлозу.
ВИЗНАЧЕННЯ Розпушувачі застосовують для забезпечення не-
обхідного розпадання таблеток і розчинення діючої
Таблетки з модифікованим вивільненням — таблетки, речовини. До цієї групи допоміжних речовин можна
покриті оболонкою, або без оболонки, які містять зарахувати крохмаль, хімічно модифіковані крохмаль і
спеціальні допоміжні речовини або виготовлені целюлозу, агар-агар, альгінову кислоту і натрієву сіль
спеціальними способами, які окремо або разом при- альгінової кислоти, аеросил, полісорбат 80, натрію ла-
значені для зміни швидкості або місця вивільнення урилсульфат, метилцелюлозу, натрієву сіль карбо-
діючої речовини або речовин. ксиметилцелюлози, поперечно-зшитий полівінілпі-
ролідон, мікрокристалічну целюлозу. У шипучих таб-
летках як розпушуючий компонент звичайно викори-
стовують газоутворювальні суміші натрію гідрокарбо-
ВИРОБНИЦТВО
нату з кислотою винною або лимонною.
Проводять випробування, яке підтверджує відповідне Ковзні і змащувальні речовини застосовують для по-
вивільнення діючої речовини або речовин. кращення плинності і зменшення прилипання табле-

530 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001


Таблетки

хованих сумішей до пресуючих поверхонь. До них Однорідність вмісту. Таблетки мають витримувати ви-
можна зарахувати такі речовини: крохмаль, аеросил, моги статті "Однорідність вмісту діючої речовини в оди-
тальк, масло какао, стеаринову кислоту та її кальцієву ниці дозованого лікарського засобу" (2.9.6), якщо немає
і магнієву солі. Більшість змащувальних і ковзних ре- інших зазначень в окремій статті.
човин гідрофобні. Вони уповільнюють швидкість роз-
падання таблетки і розчинення діючої речовини, тому Кількісне визначення. Для кількісного визначення бе-
не рекомендується перевищувати вміст полісор- руть наважку порошку розтертих таблеток (не менше
бату 80, кислоти стеаринової, кальцію або магнію сте- 20 штук).
арату більше 1 %, тальку — 3 %, аеросилу — 10 % від
Для таблеток, покритих оболонкою, допускається
маси таблетки.
проводити випробування з певною кількістю табле-
Макрогол і натрію лаурилсульфат використовують як ток (не менше п'яти), зазначеною в окремій статті.
водорозчинні ковзні речовини.
Вміст визначуваних речовин виражають у грамах,
Барвники і коригенти смаку використовують для на- міліграмах або одиницях дії (ОД) на одну таб-
дання таблеткам необхідного кольору і смаку. летку, якщо немає інших зазначень в окремій
Речовини, використовувані для нанесення оболонки, статті.
поділяються на декілька груп залежно від методу по-
криття. Вміст діючої речовини в таблетці. Відхилення у вмісті
діючих речовин мають становити при дозуванні мен-
При нанесенні цукрової оболонки використовують ше 1 мг (±15 %), від 1 мг до 10 мг (±10 %), від 10 мгдо
гуміарабік, желатин, магнію карбонат, крохмаль, олії 100 мг (±7.5 %) і вище 100 мг (±5 %) від вмісту, зазна-
рослинні, масло какао, метилцелюлозу, борошно ченого у розділі "Склад", якщо немає інших зазначень
пшеничне, кальцію стеарат, тальк, натрію альгінат, в окремій статті.
кальцію карбонат, магнію оксид, патоку, титану(ІУ)
оксид та ін.
При нанесенні плівкової оболонки звичайно застосо- МАРКУВАННЯ
вують водорозчинні речовини або дисперговані у воді
речовини, такі як гідроксипропілметилцелюлоза, На етикетці додатково зазначають:
— вміст діючої речовини (речовин) в таблетці;
метилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, натрій-кар-
боксиметилцелюлоза, співполімери метакрилової — термін придатності;
кислоти та її ефірів, макрогол, полівінілпіролідон. — умови зберігання;
У деяких випадках використовують неводні розчин- — спосіб застосування, якщо необхідно.
ники.
При нанесенні оболонки пресуванням застосовують
глюкозу, мікрокристалічну целюлозу та інші до-
поміжні речовини.
ДОДАТОК 1

ВИПРОБУВАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ТАЛЬКУ

Таблетки звичайно контролюють за такими показни- Близько 1 г (точна наважка) порошку розтертих табле-
ками якості: опис, ідентифікація діючих речовин, се- ток обробляють у посудині 200 мл теплої води Р, ріди-
редня маса таблетки, однорідність маси, стираність, ну відфільтровують крізь беззольний фільтр і посуди-
стійкість до роздавлювання, розпадання, тальк і аеро- ну ретельно обполіскують водою. Залишок на фільтрі
сил, втрата в масі при висушуванні або вода, супро- декілька разів промивають теплою водою Р (по 10 мл)
відні домішки, однорідність вмісту, залишкові кіль- до відсутності видимого залишку після випарювання
кості органічних розчинників (при їх використанні в краплі промивної води на годинниковому склі. Фільтр
технології), розчинення, мікробіологічна чистота, із залишком висушують, спалюють, прожарюють і
кількісне визначення діючих речовин. зважують з точністю до 0.0001 г.
Якщо таблетки містять неспалимі або нерозчинні в
Середня маса таблетки. Відхилення середньої маси теплій воді речовини, то наважку таблеток після
таблетки від маси, зазначеної у розділі "Склад", не має спалювання і прожарювання обробляють при на-
перевищувати (±5 %), якщо немає інших зазначень в гріванні ЗО мл кислоти хлористоводневої розведеної Р,
окремій статті. Визначення середньої маси таблетки розчин фільтрують і залишок на фільтрі промива-
проводять, як зазначено в статті "Однорідність маси ють гарячою водою до відсутності в промивній воді
для одиниці дозованого лікарського засобу " (2.9.5). реакції на хлориди. Фільтр із залишком висушують,
спалюють, прожарюють і зважують з точністю до
Тальк, аеросил. Визначення проводять відповідно до
методики, описаної у Додатку 1. Вміст тальку і аероси-
0.0001 г.
лу не має перевищувати вимог, зазначених в окремій Визначення аеросилу проводять за тією самою мето-
статті. дикою.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 2001 531


Державна Фармакопея України
1-е видання

Розроблено
Державним підприємством "Науково-експертний фармакопейний центр"

Підписано до друку 27.07.2001 року. Формат 60x84/8.


Папір офсетний. Гарн. Ньютон. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 64.22.
Тираж 10000 (1-3500) прим.

Видавнича група "РІРЕГ"


(свідоцтво про внесення до державного реєстру видавців серія ДК № 532 від 16.07.2001)
61003, м. Харків, пр. Московський, 10/12

Віддруковано поліграфічним підприємством "РІРЕГ"


61003, м. Харків, пр. Московський, 10/12

You might also like