національний стандарт України

Пожежна безпека

газові вогнегасні речовини

номенклатура показників якості
Загальні технічні вимоги
і методи випробовування

ДСТУ 3958:2015

Відповідає офіційному тексту

З питань придбання офіційного видання звертайтесь

до національного органу стандартизації
(ДП «УкрНДНЦ» http://uas.org.ua)
ДСТУ 3953:2015

передмова

1 РОЗРОБЛЕНО: Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки МНС України (УкрНДіПБ)

РОЗРОБНИКИ: В. Боровиков, канд. техн. наук (науковий керівник); О. Слуцька; В. Чеповський
2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ ДП «УкрНДНЦ» від 22 червня 2015 р. №61 з 2016-07-01
3 НА ЗАМІНУ: ДСТУ 3958-2000

Право власності на цей національний стандарт належить державі.

Заборонено повністю чи частково видавати, відтворювати
задля розповсюдження і розповсюджувати як офіційне видання
цей національний стандарт або його частини на будь-яких носіях інформації
без дозволу ДП «УкрНДНЦ» чи уповноваженої ним особи
ДП «УкрНДНЦ», 2016
 ДСТУ 3958:2015

зміст

с.
1 Сфера застосування..................................................................................................................................1
2 Нормативні посилання.............................................................................................................................. 2
3 Терміни та визначення понять................................................................................................................. З
4 Загальні технічні вимоги........................................................................................................................... 4
5 Вимоги щодо безпеки................................................................................................................................ 5
6 Вимоги щодо охорони довкілля............................................................................................................... 5
7 Маркування................................................................................................................................................ 5
8 Пакування.................................................................................................................................................. 5
9 Транспортування та зберігання................................................................................................................ 5
10 Методи випробовування........................................................................................................................... 6
11 Правила приймання................................................................................................................................ 12
12 Правила використовування, регенерування, утилізування................................................................ 13
13 Гарантії виробника.................................................................................................................................. 15
Додаток А Бібліографія............................................................................................................................... 15

III
 ДСТУ 3958:2015

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

пожежна безпека
ГАЗОВІ ВОГНЕГАСНІ РЕЧОВИНИ
НОМЕНКЛАТУРА ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ
Загальні технічні вимоги і методи випробування

ПОЖАРНАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ
ГАЗОВЫЕ ОГНЕТУШАЩИЕ ВЕЩЕСТВА
НОМЕНКЛАТУРА ПОКАЗАТЕЛЕЙ КАЧЕСТВА.
Общие технические требования и методы испытания

FIRE SAFETY
GASEOUS FIRE EXTINGUISHING SUBSTANCES
NOMENCLATURE OF QUALITY PERFORMANCE
General specifications and test methods

Чинний від 2016-07-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
Цей стандарт поширюється на газові вогнегасні речовини, які використовують у технічних засобах
пожежогасіння, для флегматизування вибухонебезпечних газових сумішей, і встановлює номенклатуру
показників якості газових вогнегасних речовин, загальні технічні вимоги до них, правила транспорту­
вання та зберігання, методи випробування, а також порядок поводження з газовими вогнегасними
речовинами під час їхнього зберігання, використовування, регенерування та утилізування.
Обов’язкові вимоги до газових вогнегасних речовин щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я
населення й охорони довкілля викладено у розділах 5, 6, 12.
Стандарт не поширюється на озоноруйнівні газові вогнегасні речовини у частині вимог безпеки
та охорони довкілля.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
ДСТУ EN 15004 (усі частини) Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння
ДСТУ 5092:2008 Пожежна безпека. Вогнегасні речовини. Діоксид вуглецю (EN 25923:1993
(ISO 5923:1989), MOD)
ДСТУ ISO 6327:2004 Аналіз газів. Визначення точки роси природних газів. Конденсаційні гігроме­
три з охолоджуваною поверхнею (ISO 6327:1981, ЮТ)
ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних
лабораторій (ISO/IEC 17025:2005, ЮТ)
ГОСТ 12.1.007-76 ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности
(ССБП. Шкідливі речовини. Класифікація та загальні вимоги щодо безпеки)
ГОСТ 177(^-74 Посуда мерная лабораторная стеклянная. Цилиндры, мензурки, колбы, пробирки.
Технические условия

1
ДСТУ 3958:2015

ГОСТ 9293-74 (ИСО 2435-73) Азот газообразный и жидкий. Технические условия (Азот газопо­
дібний та рідкий. Технічні умови)
ГОСТ 24614-81 Жидкости и газы, не взаимодействующие с реактивом Фишера. Кулонометричес­
кий метод определения воды (Рідини та гази, які не взаємодіють з реактивом Фішера. Кулонометрич-
ний метод визначання води)
ГОСТ 25828-83 Гептан нормальный эталонный. Технические условия (Гептан нормальний ета­
лонний. Технічні умови)
ГОСТ 29173-91 (ИСО 2209-73) Углеводороды галоидзамещенные жидкие технические. Отбор
проб (Вуглеводні галоїдзаміщені рідкі технічні. Відбирання проб)
ГОСТ 29193-91 (ИСО 3427-76) Углеводороды галоидзамещенные жидкие технические (сжиженные
газы). Отбор проб (Вуглеводні галоїдзаміщені рідкі технічні (зріджені гази). Відбирання проб)
ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту
НПАОП 0.00-4.01-08 Положення про порядок забезпечення працівників одягом, спеціальним
взуттям та іншими засобами індивідуального захисту
НПАОП 0.00-1.59-87 Правила будови і безпечної експлуатації посудин, які працюють під тиском
НПАОП 73.1-1.06-77 Основні правила безпечної роботи в хімічних лабораторіях.

з терміни та визначення понять

Нижче подано терміни, вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять.
3.1 газова вогнегасна речовина (ГВР)
Вогнегасна речовина (хімічна речовина або суміш хімічних речовин), яка під час взаємодії з горю­
чим середовищем перебуває у газоподібному стані.
Примітка 1. За механізмом гасіння ГВР поділяють на:
— інертні розріджувачі, гасіння якими відбувається переважно за рахунок зниження концентрації окисника внаслідок розведен­
ня горючого середовища;
— інгібітори горіння, гасіння якими відбувається переважно за рахунок хімічної взаємодії з активними радикалами полум'я, від­
повідальними за перебіг ланцюгових реакцій горіння.
Примітка 2. За агрегатним станом в умовах зберігання ГВР поділяють на:
— незріджені, які перебувають у технічних засобах пожежогасіння під надлишковим тиском, не утворюючи рідкої фази;
— рідкі та зріджені, які знаходяться в технічних засобах пожежогасіння у рідкому стані під надлишковим тиском та/або за зни­
женої температури

3.2 озоноруйнівна газова вогнегасна речовина

ГВР, яка регулюється Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар [1]
3.3 озонобезпечна газова вогнегасна речовина
ГВР, яка не регулюється Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар [1]
3.4 окисник
Речовина, до складу якої входять атоми, здатні за певних умов приєднувати електрони в окислю­
вально-відновних реакціях з іншими речовинами
3.5 зріджений газ
Газ, який за заданих значень температури і надлишкового тиску перебуває у рідкому стані
3.6 флегматизування
Перетворення газового горючого середовища на негорюче його розведенням флегматизатором
3.7 флегматизатор
ГВР, здатна у разі введення її до горючого середовища за певних умов перетворювати його на
негорюче
3.8 мінімальна вогнегасна концентрація (МВК), % (об.)
Найменша об'ємна концентрація певної ГВР у суміші з певним окисником, достатня для припи­
нення горіння у ньому певної горючої речовини в умовах спеціальних випробовувань

2
 ДСТУ 3958:2015

3.9 мінімальна флегматизувальна концентрація (МФК), % (об.)

Найменша об'ємна концентрація певного флегматизатора, достатня для флегматизування га­
зових сумішей певної горючої речовини з певним окисником за будь-якого співвідношення цих двох
компонентів в умовах спеціальних випробовувань
3.10 тривалість гасіння, с
Проміжок часу від початку подавання вогнегасної речовини з технічного засобу пожежогасіння
або випробовувального пристрою у вогнище до припинення горіння у ньому
3.11 осад
Тверда речовина, яка може осідати з об'єму рідини
3.12 каламуть
Тверда дисперсна речовина, розподілена в об'ємі рідини
3.13 нелеткий залишок
Сукупність компонентів речовини (суміші), які не випаровуються з неї за заданих температури та тиску
3.14 кислотність
Загальний вміст кислотних компонентів речовини (суміші)
3.15 строк зберігання, роки
Проміжок часу, протягом якого показники якості ГВР зберігають значення, прийнятні для викорис­
товування її за призначенням.

4 загальні технічні вимоги

4.1 Перелік показників якості озонобезпечних ГВР наведено у таблиці 1. Вимоги до показників
якості озонобезпечних ГВР встановлено стандартами ДСТУ 5092 та ДСТУ EN 15004 [2]—[9].
4.2 Перелік нормованих показників якості озоноруйнівних ГВР повинен визначатися таблицею 1,
а їх значення мають відповідати вимогам нормативних документів (НД) на них, погоджених у встанов­
леному порядку.
4.3 Дані про необхідність перевіряння на відповідність технічним вимогам цього стандарту під час
окремих видів випробовування газових вогнегасних речовин наведено у таблиці 2.
Таблиця 1 — Показники якості газових вогнегасних речовин, вимоги до них та методи визначання

Норма
Назва показника якості Метод визначання
Інертні Інгібітори
розріджувачі горіння

1 Зовнішній вигляд Не нормується Відсутність осаду 10.2

та каламуті (для рідких
і зріджених ГВР)

2 Мінімальна вогнегасна концентрація для Встановлюють НД на конкретну ГВР 10.3 або ДСТУ 4466-1
гасіння н-гептану

3 Мінімальна вогнегасна концентрація для Те саме 10.4 або ДСТУ 4466-1

гасіння горючого газу

4 Мінімальна флегматизувальна концентрація » 10.5 або ДСТУ 4466-1

для сумішей горючої речовини з повітрям

5 Вміст основної речовини » ISO 2718(13],

ISO 3363 [14]

6 Нелеткий залишок Не нормується Встановлюють НД ISO 5789 [15]

на конкретну ГВР (для
рідких і зріджених ГВР)

З
ДСТУ 3958:2015

Кінець таблиці 1

Норма
Назва показника якості Метод визначання
Інертні Інгібітори
розріджувачі горіння

7 Кислотність Те саме Встановлюється НД ISO 3363 [14]

на конкретну ГВР

8 Вміст води Встановлюють НД на конкретну ГВР ГОСТ 24614

або ДСТУ ISO 6327

9 Строк зберігання Встановлюють НД на конкретну ГВР 10.6

або технічний засіб пожежогасіння

Таблиця 2 — Застосовність показників якості газових вогнегасних речовин на стадіях проведення науково-
дослідних робіт (НДР), розроблення НД і проведення випробовувань

Класифікаційні групи
Інгібітори горіння
Інертні розріджувачі
незріджені рідкі та зріджені
проведення проведення проведення
випробовувань випробовувань випробовувань
проведеняя НДР, розробленяя НД

проведення НДР, розробленяя НД

проведення НДР, розроблення НД

сертифікаційних, експлуатаційних

сертифікаційних, експлуатаційних

сертифікаційних, експлуатаційних
кваліфікаційних, типових

кваліфікаційних, типових

кваліфікаційних, типових
приймально-здавальних

приймально-здавальних
приймально-здавальних

Назва показника якості

періодичних

періодичних

періодичних
1
1

1 Зовнішній вигляд + + + +

2 Мінімальна вогнегасна концентрація для гасіння + + + + + + + + + + + + + + +

н-гептану*

3 Мінімальна вогнегасна концентрація для гасіння + - + - - + - + - - + - + - -

горючого газу

4 Мінімальна флегматизувальна концентрація для + + + + + + + + + + + + + + +

сумішей порючої речовини з повітрям*
5 Вміст основної речовини* + + + + - + + + + - + + + + +

S Нелеткий залишок + + + +

7 Кислотність - - - - - + + + + - + + + + -
3 Вміст води - - - - - + + + + - + + + + -
9 Термін зберігання + - + - - + - - - - + - + - -
Примітка 1. Знак «+» означає застосовність, знак «-» означає незастосовність.
Примітка 2. Знак «*» означає, що під час проведення приймально-здавальних, кваліфікаційних, типових, періодичних та екс­
плуатаційних випробовувань визначають або показники якості 2, 4, або показник якості 5. Показники якості 2, 4 ГВР, які регулюються
Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар [1], під час проведення приймально-здавальних, кваліфікаційних,
типових, періодичних та експлуатаційних випробовувань визначають тільки у разі технічної неможливості визначення показника якості 5.

4
 ДСТУ 3958:2015

5 ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ

5.1 Хімічні речовини-компоненти ГВР підлягають гігієнічному нормуванню до їх внесення у ре­
цептури. До початку серійного виробництва ГВР повинні бути розроблені, погоджені та зареєстровані
встановленим порядком НД на них. Зокрема, обов’язкове одержання гігієнічних висновків державної
санітарно-епідеміологічної експертизи на ГВР і НД на них.
5.2 За ступенем впливу на організм людини ГВР не повинні перевищувати IV клас небезпеки
згідно з ГОСТ 12.1.007.
5.3 ГВР не повинні чинити канцерогенного, мутагенного, ембріотоксичного, гонадотоксичного
і тератогенного впливу на організм людини.
5.4 Під час термічного розкладу інгібіторів горіння внаслідок їх взаємодії з полум’ям, а також
горіння рідин під час випробовувань, утворюються оксид вуглецю, гапогеноводні та інші шкідливі ре­
човини. Загальні вимоги щодо безпеки згідно з НПАОП 73.1-1.06. Роботи з ГВР, які перебувають у
посудинах під тиском, повинні проводитися з дотриманням вимог чинного нормативного документа.
Загальні вказівки щодо забезпечення засобами індивідуального захисту згідно з НПАОП 0.00-4.01. Усі
засоби індивідуального захисту повинні відповідати вимогам нормативних документів, які погоджено
встановленим порядком.
5.5 Особам, які працюють із ГВР, необхідно дотримуватися заходів особистої гігієни перед вживан­
ням їжі, курінням і після закінчення роботи. Після закінчення роботи з ГВР слід вимити руки з милом.
5.6 У випадку потрапляння ГВР у повітря робочої зони, необхідно якнайшвидше вжити заходів
щодо припинення подальших її витоків, залишити приміщення і ретельно його провітрити. У разі ви­
никнення симптомів отруєння ГВР, треба звернутися до лікаря. Інформацію з питань токсикологічного
впливу деяких ГВР на організм людини подано у додатку G до ДСТУ EN 15004-1.
5.7 Особи, які регулярно працюють із ГВР, що належать до інгібіторів горіння, мають проходити
періодичні (не рідше ніж один раз на рік) медичні огляди відповідно до «Порядку проведення медичних
оглядів працівників певних категорій» [13].

6 ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

6.1 Порядок одержання дозволу на використання озонобезпечних ГВР відповідно до 4.2
ДСТУ EN 15004-1.
6.2 Порядок одержання дозволу на використання озоноруйнівних ГВР встановлюється Монреаль-
ським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар [1].

7 МАРКУВАННЯ
7.1 Посудини з ГВР що відвантажують споживачам, повинні мати такі позначки:
— назва і марка ГВР;
— позначення НД на ГВР;
— назва виробника та (за потреби) дистриб’ютора ГВР;
— номер партії і дата виготовлення;
— маса нетто і брутто;
— умови і термін зберігання ГВР;
— інформацію про номер сертифіката відповідності, дату його видачі і установу, яка видала цей
сертифікат.
За необхідності на етикетках дозволено наводити додаткові відомості (наприклад, інформацію
про токсикологічні властивості ГВР).
7.2 Марковання потрібно наносити у будь-який спосіб, який забезпечує можливість читання по­
даної інформації протягом щонайменше строку зберігання ГВР.

8 ПАКУВАННЯ
ГВР пакують у посудини, призначені для зберігання відповідних типів хімічної продукції. Балони
високого тиску, у яких зберігають ГВР, мають відповідати вимогам НД, які погоджено у встановленому-
порядку, і їх потрібно експлуатувати з дотриманням НПАОП 0.00-1.59.
5
ДСТУ 3958:2015

9 транспортування та зберігання

9.1 ГВР та посудини під тиском потрібно транспортувати згідно з вимогами чинного законодав­
ства України.
9.2 Умови зберігання ГВР повинні встановлюватися НД на ГВР або технічні засоби пожежогасін­
ня, в яких їх використовують.
9.3 Після завершення строку зберігання ГВР має бути перевірена на відповідність встановленим
вимогам в обсязі експлуатаційних випробовувань, за результатами яких приймають рішення про мож­
ливість її подальшого використовування.
9.4 Поводження з посудинами під тиском, які містять ГВР, подані для випробовування, повинне
відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.59.

10 МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ
10.1 Відбирання проб
10.1.1 Проби незріджених ГВР відбирають згідно з ГОСТ 9293.
10.1.2 Проби ГВР, які перебувають у рідкому стані за відсутності надлишкового тиску, відбирають
згідно з ГОСТ 29173.
10.1.3 Проби рідких та зріджених ГВР, які перебувають під надлишковим тиском, відбирають згід­
но з ГОСТ 29193.
10.1.4 Проби діоксиду вуглецю відбирають згідно з ДСТУ 5092.
10.1.5 Посудини з ГВР, що надають на випробування, повинні мати такі позначки:
— назву і марку ГВР;
— позначення НД на ГВР;
— назву виробника та (за потреби) дистриб’ютора ГВР;
— номер партії і дату виготовлення;
— масу нетто і брутто;
— умови і строк зберігання ГВР.
10.2 Визначання зовнішнього вигляду
10.2.1 Апаратура та матеріали:
— циліндр 2-250 згідно з ГОСТ 1770;
— двостінний скляний резервуар із вакуумованим міжстінним простором внутрішнім діаметром
(50 ±10) мм, висотою (150 ± ЗО) мм.
10.2.2 Підготовка до проведення випробовування
Дослідною речовиною приблизно наполовину заповнюють циліндр (якщо речовина є рідкою за
звичайних умов) або двостінний скляний резервуар (якщо речовина є зрідженим газом), витримують
протягом не менше ніж 5 хв.
10.2.3 Проведення випробовування
Візуально у розсіяному світлі спостерігають за речовиною, яка знаходиться у циліндрі або дво-
стінному скляному резервуарі. Рівень освітленості і положення циліндра під час спостерігання за про­
бою ГВР повинні забезпечувати можливість правильного оцінювання її зовнішнього вигляду.
10.2.4 Обробляння результатів випробовування
Під час спостерігання у дослідній речовині повинні бути відсутніми осад і каламуть.
10.2.5 Результати випробовування оформлюють протоколом, який повинен містити дані відповід­
но до 11.5, а також згідно з ДСТУ 3412 або ДСТУ ISO/IEC 17025.
10.3 Визначання мінімальної вогнегасної концентрації для гасіння горючої рідини
10.3.1 Апаратура та матеріали
10.3.1.1 Установка (рисунок 1), яка складається з таких основних елементів:

6
 ДСТУ 3958:2015

— чашковий пальник 4 зовнішнім діаметром (ЗО ± 2) мм із товщиною стінки (1,5 + 0,5) мм; у верх­
ній частині пальника розташовано нагрівач б і спай термопари 5, з'єднані у коло із джерелом струму 7
і терморегулювапьним пристроєм 11; термопару 5 встановлено так, щоб її спай знаходився приблизно
на 2 мм нижче верхнього зрізу пальника 4;
— газохід З, виготовлений з кварцу або термостійкого скла, внутрішнім діаметром (85 ± 2) мм і
висотою (525 ± 25) мм; верхній зріз газоходу 3 знаходиться на відстані (300 ± 10 ) мм вище верхнього
зрізу пальника 4;
— дифузор 12, заповнений на висоту (40 ± 5) мм скляними або керамічними трубками або улам­
ками розмірами не більше ніж 10 мм;
— рухомий столик 1 із резервуаром 2 місткістю не менше ніж 0,2 дм3, внутрішній діаметр якого
становить не менше ніж 60 мм; резервуар 2 сполучено з пальником 4 за допомогою гнучкого шланга;
— калібрований дозатор (ротаметр або витратомір іншого типу, що відповідає НД, погодженим у вста­
новленому порядку) 9, здатний забезпечувати витрату газової вогнегасної речовини від 8,3 ■ 10_5 мЗ/с до
33,3 ■ 10_5 мЗ/с (від 0,5 дмЗ/хв до 20 дмЗ/хв) з похибкою не більше ніж 5 % відносних;
— калібрований дозатор (ротаметр або витратомір іншого типу, що відповідає НД, погодженим
встановленим порядком) 10 для вимірювання витрати газоподібного окисника у межах 1,67 • 10"4 м3/с
до 8,33 • 10-4 м3/с (від іО дм3/хв до 50 дм3/хв) з похибкою не більше ніж 8,3 ■ 10"5 м3/с (0,5 дм3/хв);
— змішувальна камера 8.

3 — газохід; 9 — дозатор ГВР;

4 — чашковий пальник; 10 — ротаметр;
5 — термопара; 11 —терморегулювальний пристрій;
6 — нагрівач; 12 — дифузор.
Рисунок 1 — Схема установки для визначення мінімальних вогнегасних концентрацій
газових вогнегасних речовин
Дозволено використовувати термопару типу ХА, ХКтощо, які відповідають НД, погодженій у вста­
новленому порядку, із верхньою границею вимірювання температури не менше ніж 1000 °С.
Примітка. Детальніше конструкційні особливості установки описано у додатку В ДСТУ 4466-1.

10.3.1.2 Компресор або газовий балон із редуктором для подавання окисника.

10.3.1.3 Секундомір із межею вимірювання часу не менше ніж 1800 с, ціною поділки не більше
ніж 0,2 с і похибкою вимірювання не більше ніж 0,2 с, який відповідає НД, погодженій у встановленому
порядку.
10.3.1.4 Горюча рідина (наприклад, н-гептан згідно з ГОСТ 25828).
Примітка. Як пальне дозволено використовувати будь-які горючі рідини за умови дотримання правил безпеки під час роботи
з ними, зазначених у НД, які погоджено у встановленому порядку. Як окисник зазвичай використовують стиснене повітря з часткою
кдсню (20,9 ± 0,5) % (об).

7
ДСТУ 3958:2015

10.3.2 Підготовка до проведення випробовування

10.3.2.1 Випробовування проводять за таких умов:
— температура від 15 °С до 25 °С;
— атмосферний тиск від 98 кПа до 102 кПа;
— відносна вологість повітря не більше ніж 80 %.
10.3.2.2 Заповнюють резервуар 2 горючою рідиною не менше ніж наполовину і фіксують столик 1
на такій висоті, щоб горюча рідина у пальнику 4 покривала спай термопари 5.
10.3.2.3 Вмикають нагрівач 6, нагрівають горючу рідину до (25 ± 1) °С або до температури, на (5 ± 1) °С
вищої за температуру її спалаху у відкритому тиглі, вибираючи більше з цих двох значень, і підтриму­
ють задану температуру до моменту підпалювання горючої рідини.
10.3.3 Проведення випробовування
10.3.3.1 Через ротаметр 10 подають у дифузор 12 окисник із витратою від 3,33 ■ 10~* м3/с (20 дм3/хв)
до 6,67 ■ 10^і м3/с (40 дм3/хв).
10.3.3.2 Підпалюють горючу рідину у пальнику 4. Змінюючи положення резервуара 2 за висотою,
встановлюють висоту полум'я від 40 мм до 80 мм. Тривалість вільного горіння від 90 с до 120 с.
Примітка. Змінювання положення резервуара не повинне призводити до оголення спаю термопари.

10.3.3.3 Через дозатор 9 подають ГВР у дифузор 12, ступінчасто збільшуючи її витрату, щоразу
витримуючи паузу не менше ніж 10 с, протягом якої газова суміш заданого складу досягає полум'я
чашкового пальника.
10.3.3.4 Реєструють витрату вогнегасної речовини, за якої відбулося гасіння полум'я.
10.3.3.5 Припиняють подавання ГВР та окисника. Відбирають із пальника 4 від 10 см3 дО 20 см3
горючої рідини, за потреби видаляють наліт кіптяви.
10.3.3.6 Виконують п’ять паралельних визначень МВК відповідно до 10.3.3.1—10.3.3.5, під час
яких ступінчасте збільшення витрати вогнегасної речовини здійснюють із кроком не більше ніж 2 % від
попереднього значення.
10.3.3.7 За допомогою нагрівача 6 нагрівають пальне у пальнику 4 до (200 ± 1) °С або до вели­
чини, на (5 ± 1) °С нижчої за його температуру кипіння, обираючи більше з цих двох значень, і, під­
тримуючи задану температуру до моменту підпалювання горючої рідини, проводять випробовування
відповідно до 10.3.3.1—10.3.3.6.
10.3.4 Обробляння результатів випробовування
10.3.4.1 Значення МВК См . в . у об’ємних відсотках для кожного із заданих значень температури
горючої рідини розраховують за формулою:
Gr
gOO'100’ (1)

де Gr — витрата ГВР, за якої досягається гасіння полум'я у чашковому пальнику, м3/с (дм3/хв);
Go — витрата окисника, м3/с (дм3/хв).
10.3.4.2 За результат випробовування за даної температури беруть середнє арифметичне зна­
чення результатів п’яти повторних визначань. Допустима розбіжність між результатами визначань,
одержаними одним оператором за постійних умов випробовування за довірчої ймовірності 0,95, по­
винна бути не більше ніж ± 5 % відносно середнього арифметичного значення. Якщо розбіжність між
результатами дослідів перевищує вказане значення, потрібно провести додаткові досліди для визна­
чення остаточного результату.
10.3.4.3 За мінімальну вогнегасну концентрацію газової вогнегасної речовини приймають більше
з двох значень См _ в . , одержаних за двох різних температур горючої рідини під час випробовування
відповідно до 10.3.2—10.3.4.2.
10.3.5 Результати випробовування оформлюють протоколом, який повинен містити дані відповід­
но до 11.5, а також ДСТУ 3412 або ДСТУ ISO/IEC 17025.
10.4 Визначання мінімальної вогнегасної концентрації для гасіння горючого газу
10.4.1 Апаратура та матеріали
10.4.1.1 Установка відповідно до 10.3.1.1.

8
 ДСТУ 3958:2015

10.4.1.2 Джерело горючого газу з регулятором витрати.

10.4.1.3 Калібрований ротаметр для вимірювання витрати горючого газу до 83,3 ■ 10-6 м3/с (5 дм3/хв)
із похибкою не більше ніж 1,7 • 10“6 м3/с (0,1 дм3/хв).
10.4.1.4 Компресор або газовий балон із редуктором для подавання окисника.
Примітка. Як окисник зазвичай використовують стиснене повітря з часткою кисню (20,9 ± 0,5) % (об , ).

10.4.1.5 Секундомір із межею вимірювання часу не менше ніж 1800 с, ціною поділки не більше
ніж 0,2 с і похибкою вимірювання не більше ніж 0,2 с, який відповідає НД, погодженій у встановленому
порядку.
10.4.2 Підготовка до проведення випробовування
10.4.2.1 Випробовування проводять за таких умов:
— температура від 15 °С до 25 °С;
— атмосферний тиск від 98 кПа до 102 кПа;
— відносна вологість повітря не більше ніж 80 %.
10.4.2.2 До пальника 4 приєднують замість резервуара 2 джерело горючого газу з регулятором
витрати відповідно до 10.4.1.2 і ротаметр відповідно до І0.4.1.3.
10.4.3 Проведення випробовування
10.4.3.1 Через ротаметр 10 подають у дифузор 12 окисник із витратою 6,67 ■ 10"^ м3/с (40 дм3/хв).
Під час випробовування ГВР, для яких очікуване значення МВК перевищує 15 %, дозволені менші ви­
трати окисника (до 5,00 • 10"4 м3/с (ЗО дм3/хв)), але сумарна витрата газової суміші повинна становити
не менше ніж 6,67 • 10Н м3/с (40 дм3/хв).
10.4.3.2 Через ротаметр відповідно до 10.4.1.3 подають у пальник 4 горючий газ із витратою,
за якої забезпечується утворення стехіометричного співвідношення між горючим газом та окисником
у газоході 3.
Примітка. Під час розрахунків витрати горючого газу виходять із припущення щодо його повного згоряння з утворенням про­
дуктів, у яких атоми вуглецю мають найвищий додатний ступінь окислення (як правило, це діоксид вуглецю).

10.4.3.3 Підпалюють горючий газ у пальнику 4. Тривалість вільного горіння (60 ± 5) с.

10.4.3.4 Через дозатор 9 подають ГВР у дифузор 12, ступінчасто збільшуючи її витрату, щоразу
витримуючи паузу не менше ніж 10 с, протягом якої газова суміш заданого складу досягає полум'я
чашкового пальника.
10.4.3.5 Реєструють витрату вогнегасної речовини, за якої відбулося гасіння полум'я.
10.4.3.6 Припиняють подавання горючого газу, ГВР та окисника. За потреби видаляють наліт
кіптяви з пальника 4.
10.4.3.7 Виконують п'ять паралельних визначень МВК відповідно до 10.4.3.1—10.4.3.6, під час
яких ступінчасте збільшення витрати ГВР здійснюють із кроком не більше ніж 2 % від попереднього
значення.
10.4.4 Обробляння результатів випробовування
10.4.4.1 Величину МВК розраховують за формулою (1).
10.4.4.2 За результат випробовування приймають середнє арифметичне значення результатів п'яти
повторних визначань. Допустима розбіжність між результатами визначень, одержаними одним операто­
ром за постійних умов випробовування за довірчої імовірності 0,95, повинна бути не більше ніж ± 5 %
відносно середнього арифметичного значення. Якщо розбіжність між результатами дослідів перевищує
вказане значення, потрібно провести додаткові досліди для визначення остаточного результату.
10.4.5 Результати випробовування оформлюють протоколом, який повинен містити дані відповід­
но до 11.5, а також згідно з ДСТУ 3412 або ДСТУ ISO/IEC 17025.
10.5 Визначання мінімальної флегматизувапьної концентрації для сумішей горючої речо­
вини з повітрям
10.5.1 Апаратура та матеріали
10.5.1.1 Установка (рисунок 2), яка складається з таких основних елементів:
— сферична випробовувапьна камера 1 місткістю (8,50 ± 0,85) дм3, розрахована на надлишковий
тиск не менше ніж 0,6 МПа, з вентилями З і 5 для вакуумування та введення компонентів газової суміші;

9
ДСТУ 3958:2015

— блок запалювання 8 з розрядним пристроєм 2, здатний генерувати коронний електричний роз­

ряд з енергією (70 ± 2) Дж;
— сенсор тиску 7 із реєструвальним пристроєм б, здатним фіксувати надлишковий тиск від 2 кПа
до 10 кПа з похибкою не більше ніж 10 % відносних;
— вакуумметр 4 із межею вимірювання вакуумметричного тиску мінус 100 кПа, класу точності не
нижче ніж 0,25.
Примітка. Детальніше конструкційні особливості установки описано у додатку D ДСТУ EN 15004-1.

10.5.1.2 Вакуум-насос, здатний забезпечувати залишковий тиск не більше ніж 1 кПа у випробо-
вувальній камері 1.
10.5.1.3 Компресор, здатний забезпечувати витрату повітря не менше ніж 0,33 м3/с (20 м3/хв).
10.5.2 Підготовка до проведення випробовування
Випробовування проводять за таких умов:
— температура повітря від 15 °С до 25 °С;
— атмосферний тиск від 98 кПа до 102 кПа;
— відносна вологість повітря не більше ніж 80 %.

1 — випробовувальна камера;
2 — розрядний пристрій;
3 — вихідний вентиль;
4 — вакуумметр;
5 — вхідний вентиль;
6 — реєструвальний пристрій;
7 — сенсор тиску;
8 — блок запалювання
Рисунок 2 — Схема установки для визначення мінімальної флегматизувальної концентрації
для сумішей горючої речовини з повітрям
10.5.3 Проведення випробовування
10.5.3.1 Вакуумують камеру 1 до залишкового тиску не більше ніж 1 кПа.
10.5.3.2 Готують у камері 1 газову суміш заданого кількісного складу за парціальними тисками
компонентів послідовним введенням вогнегасної речовини, горючої речовини та окисника.
10.5.3.3 Протягом не менше ніж 15 хв дають газовій суміші гомогенізуватись і досягти температу­
ри навколишнього середовища.
10.5.3.4 Заряджають конденсатори блока запалювання 8 і створюють електричний розряд у камері 1.
10.5.3.5 Вимірюють пікове значення надлишкового тиску Рн у камері 1. Суміш вважають флегма-
тизованою, якщо це значення не перевищує 7 кПа.
10.5.3.6 Якщо одержане відповідно до 10.5.3.5 значення Рн не перевищує 7 кПа, частковим вакуу­
муванням камери 1 і наступним введенням еквівалентної кількості окисника зменшують концентрації го­
рючої речовини та ГВР (не більше ніж на 10 % відносних) і виконують дії відповідно до 10.5.3.1—10.5.3.5.
10.5.3.7 Процедуру відповідно до 10.5.3.6 повторюють, доки після створення електричного роз­
ряду у камері 1 буде зафіксовано величину Рн більше ніж 7 кПа.
10.5.3.8 Проводять випробовування відповідно до 10.5.3.1—10.5.3.7, ступінчасто змінюючи співвідно­
шення компонентів у створюваних газових сумішах, доки не буде знайдено наближене значення концен­
трації ГВР яка відповідає вершині кривої флегматизування для відповідної потрійної системи (рисунок 3).
Примітка. Різниця між співвідношеннями компонентів рекомендовано змінювати не більше ніж на 5 % відносних.

10
 ДСТУ 3958:2015

10.5.3.9 Випрвбовуваннв з остаточнооовозоачаннямінімальнаїфлегмлтизувальнаїкооцеотраціт

ГВР проводять у такій послідовності.
10.5.3.9.1 Готують і виьробовуюоь відповідпо доЮ.о. ЗО—Ю,—3.0 г^3<^в^ ^овій-и, аклaдялаї визн а-
чено відповідно до 10.5.3.8 (рисунок 3, точка Х-).
Горюча Горюча
речовина

Рисунок 3 — Приклад схеми експериментального визначання показника мінімальної флегантбзввалквої

концентрації газової вогнегнсвої речовини Смф. відповідно до 10.5.3.9.1—10.5.3.9.3 (з)
та відповідно до 10.5.3.9.1, 10.5.3.9.2, 10.5.3.9.4 (б)
10.5.3.9.2 Готують і випробовують відповідно до 10.5.3.1 — 10.5.3.5 дві газові суміші, в яких кон­
центрації ГВР такі самі, як у суміші, склад якої визначено відповідно до 10.5.3.8, а концентрації горючої
речовини відрізняються на 10 % відносних (рисунок 3, точки Х2 та Х3).
10.5.3.9.3 Якщо хоча б в одному з дослідів відповідно до 10.5.3.9.1—10.5.3.9.3 газова суміш ви­
являється нефлезмнтизоватою, готують і випробовують відповідно до 10.5.3.1—10.5.3.5 три газові
суміші, склад яких відрізняється від сумішей відповідно до 10.5.3.9.1 та 10.5.3.9.2 концентрацією ГВР
не більше ніж на 4 % відносних у бік збільшення (рисунок 3, з, точки У,—У3).
10.5.3.9.4 Якщо у всіх трьох дослідах відповідно до 10.5.3.9.1 та 8.5.3.9.2 газові суміші виявляють­
ся флезмнтизованбаб, готують і випробовують відповідно до 10.5.3.1—10.5.3.5 три газові суміші, склад
яких відрізняється від сумішей відповідно до 10.5.3.9.1 та 10.5.3.9.2 концентрацією ГВР не більше ніж
на 4 % відносних у бік зменшення (рисунок 3, 6, точки У,—У3).
10.5.4 Обробляння результатів випробовування
10.5.4.1 3 експериментальних даних, одержаниху результаті випробовувань відповідно до 10.5.3.9,
знаходять два значення концентрації ГВР, різниця між якими становить не більше ніж 4 % відносних,
за одного з яких усі три випробувані суміші є флегматизованими, а за іншого — хоча б одна з трьох
випробуваних сумішей не є флегмнтизоватою.
10.5.4.2 За результат випробовування з визначання МФК ГВР приймають більше з двох значень
відповідно до 10.5.4.1 (рисунок 3, значення См.<ф).
10.5.4.3 Довірчі границі похибки результату визначання МФК не повинні перевищувати 5 % від­
носних. Якщо розбіжність між результатами дослідів перевищує вказане значення, потрібно провести
додаткові досліди щоб визначити остаточний результат.
10.5.5 Результати випробовування оформлюють протоколом, який повинен містити дані відповід­
но до 11.5, а також згідно з ДСТУ 3412 або ДСТУ ISO/IEC 17025.
10.6 Визначання строку зберігання
10.6.1 Підготовка до проведення випробовування
Відбирають не менше п'яти посудин для зберігання ГВР, кожна з яких містить речовину у кількос­
ті, достатній для проведення випробовувань за показниками якості 1—8 таблиці 1, відібраних з однієї
партії, запечатують їх і встановлюють у приміщенні, умови в якому відповідають новмовнним уаовна
зберігання цієї ГВР. Посудини з ГВР повинні бути захищені від ультрафіолетового та інфрачервоного
випромінювання, а також несанкціонованого доступу.

11
ДСТУ 3958:2015

10.6.2 Проведення випробовування

10.6.2.1 Періодично відбирають посудини з ГВР і визначають відповідність показників якості 1—8
таблиці 1 встановленим вимогам. Перші досліди з визначання показників якості проводять після за­
вершення терміну зберігання ГВР У подальшому періодичність проведення випробовувань визнача­
ють залежно від швидкості зміни значень показників якості ГВР.
10.6.2.2 У разі виявлення невідповідності зразка ГВР установленим вимогам хоча б за одним із
показників, подальші досліди припиняють.
10.6.2.3 Обробляння результатів випробовування
За термін зберігання ГВР приймають проміжок часу від початку її зберігання до моменту проведен­
ня останніх випробовувань із визначання показників якості, під час яких стримано позитивні результати.
10.6.3 Результати випробовування оформлюють протоколом, який повинен містити дані відповід­
но до 11.5, а також згідно з ДСтУ 3412 або ДсТУ ISO/lEc 17025.

її правила приймання

11.1 Загальні вказівки щодо приймання ГВР згідно з чинними нормативними документами.
11.2 ГВР приймають партіями. Партією вважають будь-яку кількість ГВР, одержану в одному тех­
нологічному циклі, яка супроводжується одним документом, що підтверджує якість.
11.3 Паспорт повинен містити такі дані:
— назву підприємства-виробника, його товарний знак (за наявності) і адресу;
— назву ГВР;
— позначення НД на ГВР;
— номер партії і дата виготовлення;
— масу нетто і брутто;
— результати проведених випробовувань, які підтверджують відповідність якості ГВР встановле­
ним вимогам.
11.4 Проби ГВР потрібно відбирати відповідно до 10.1.
11.5 ГВР підлягають приймально-здавальним, кваліфікаційним, приймальним, періодичним, ти­
повим і сертифікаційним випробовуванням. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який
повинен містити такі дані:
— назву і адресу випробовувальної лабораторії, місце проведення випробовувань, якщо воно
має іншу адресу, номер і дату атестата акредитації;
— позначення протоколу (наприклад, порядковий номер) і нумерацію кожної сторінки протоколу,
а також загальну кількість сторінок;
— назву і адресу замовника;
— характеристику і позначення випробного зразка;
— дату одержання випробного зразка і дату (дати) проведення випробовувань;
— заяву із зазначенням того, що протокол випробовувань стосується лише зразка, підданого ви­
пробовуванням;
— опис процедури відбирання зразка або копію акта відбирання зразка (у додатку), якщо це
необхідно;
— дані, що стосуються використовування застандартованих і незастандартованих методів випро­
бовувань або процедур;
— вимоги нормативних документів до показників якості, які визначали під час проведення випро­
бовувань;
— фактичні значення показників (дані вимірів, спостережень, результати обчислень) та будь-які
виявлені відмови (несправності);
— допустиму похибку або невизначеність результату вимірювання (визначення), показники точ­
ності випробовування;
— підпис і посаду особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за підготовку протоколу випро­
бовувань, і дату складання протоколу;
— запис, що унеможливлює повне або часткове передрукування протоколу без дозволу випро­
бовувальної лабораторії.

12
 ДСТУ 3958:2015

11.6 Приймально-здавальні випробовування

11.6.1 Приймально-здавальним випробовуванням підлягає кожна партія ГВР.
11.6.2 Приймально-здавальні випробовування має проводити підприємство-виробник або спеці­
алізована організація, яка має відповідне обладнання.
11.7 Кваліфікаційні випробовування
11.7.1 Кваліфікаційним випробовуванням підлягає зразок першої партії ГВР, яка пройшла при­
ймально-здавальні випробовування. Кваліфікаційні випробовування повинне проводити підприємство-
виробник або спеціалізована організація з метою визначення готовності виробництва до серійного
випуску продукції на підставі відпрацьованого виробничого процесу, що забезпечує стабільну якість
продукції.
11.7.2 Кваліфікаційні випробовування повинне організовувати підприємство-виробник за участю
представників споживачів.
11.7.3 Комісію для проведення кваліфікаційних випробовувань повинен призначати керівник під-
приємства-виробника. До її складу необхідно вводити представників підприємства-виробника та спо­
живачів. За необхідності дозволено залучати представників інших організацій.
11.7.4 За результатами кваліфікаційних випробовувань комісія робить висновок про можливість
серійного виробництва ГВР.
11.8 Періодичні випробовування
11.8.1 Періодичним випробовуванням піддають зразок ГВР відібраний з парти, яка пройшла при­
ймально-здавальні випробовування, з метою перевіряння її відповідності встановленим вимогам, а
також перевіряння стабільності показників якості продукції.
11.8.2 Періодичні випробовування повинне організовувати підприємство-виробник за участю
представників споживачів.
11.8.3 Періодичні випробовування необхідно проводити не рідше ніж один раз на два роки.
11.9 Сертифікаційні випробовування
Сертифікаційні випробовування проводять згідно з чинним законодавством.
11.10 Типові випробовування
11.10.1 Типові випробовування проводять із метою оцінювання ефективності і доцільності запро­
понованих змін у рецептурі або технології виробництва ГВР.
11.10.2 Типові випробовування повинне організовувати підприємство-виробник.
11.10.3 Типовим випробовуванням підлягає зразок ГВР, виготовленої із внесенням змін у рецеп­
туру або технологію виробництва.
11.10.4 Комісію для проведення типових випробовувань повинен призначати керівник підприєм­
ства-виробника.
11.10.5 За результатами типових випробовувань роблять висновок щодо доцільності внесення
змін у рецептуру або технологію виробництва ГВР.
11.11 У разі отримання незадовільних результатів хоча б за одним із показників якості під час при­
ймально-здавальних, кваліфікаційних, періодичних або типових випробовувань, потрібно проводити
повторні випробовування ГВР на подвоєній пробі. Результати повторних випробовувань поширюються
на всю партію ГВР і їх вважають остаточними.
11.12 У разі одержання незадовільних результатів партію ГВР бракують, а її виробництво при­
пиняють до виявлення і усунення причин невідповідності показників якості встановленим вимогам.

12 правила використовування, регенерування, утилізування

12.1 Правила використовування ГВР
12.1.1 Правила (порядок) використовування ГВР у пожежогасінні (спосіб і нормативна інтенсив­
ність подавання, види пожежного устатковання та режими його роботи тощо) встановлюють згідно з
ДСТУ EN 15004-1, ДБН В.2.5-56 та іншими нормативними документами.

13
ДСТУ 3958:2015

12.1.2 Технічні засоби пожежогасіння, які експлуатують із використанням ГВР, повинні відповідати
нормативним документам, які погоджено встановленим порядком.
12.2 Експлуатаційні випробовування ГВР
12.2.1 У процесі зберігання ГВР проводять їхнє періодичне перевіряння якості (експлуатаційні
випробовування) з метою визначення придатності до подальшого використовування.
12.2.2 Об'єм проби ГВР, який необхідно відібрати для проведення випробовувань, визначають
розрахунком залежно від передбачуваного обсягу випробовувань. Під час розрахунків беруть до уваги
необхідність зберігання випробовувальною лабораторією дублікату проби (зразка-свідка) протягом
нормованого проміжку часу.
12.2.3 Відібрані проби ГВР споряджають етикетками, на які наносять:
— назву і марку ГВР;
— номер партії ГВР;
— назву виробника та (за необхідності) дистриб'ютора ГВР;
— позначення НД на ГВР;
— дату виготовлення ГВР і дату її надходження на об’єкт;
— місце зберігання ГВР на об’єкті;
— інформацію щодо дати проведення і виконавця останніх випробовувань ГВР;
— місце і дату відбирання проби;
— кількість відібраної проби;
— відомості про осіб, які здійснювали відбирання проби (прізвища, ініціали, місце роботи, посади
тощо) та їх підписи.
12.2.4 Одну частину відібраної проби використовують для випробовувань, а другу частину (зра-
зок-свідок) зберігають у спеціально відведеному для цього приміщенні, умови у якому відповідають
нормованим умовам зберігання цієї ГВР. Посудини з ГВР повинні бути захищені від ультрафіолетового
та інфрачервоного випромінювання, а також несанкціонованого доступу.
12.2.5 Проміжок часу зберігання зразка-свідка повинен бути не менше ніж 5 років.
12.2.6 Експлуатаційні випробовування ГВР проводять після завершення гарантованого терміну
їхнього зберігання (експлуатування), а потім не рідше одного разу на 5 років. Дозволено проводити
експлуатаційні випробовування ГВР в інші терміни, регламентовані НД на ГВР, погоджені у встанов­
леному порядку.
12.2.7 Перелік показників якості, які визначають під час експлуатаційних випробовувань ГВР, при­
ймають відповідно до таблиці 2.
12.2.8 Протокол експлуатаційних випробовувань ГВР повинен містити дані відповідно до 11.5.
12.3 Регенерація ГВР
12.3.1 Регенерацію ГВР проводять із використанням виробничих потужностей і за технологіями,
погодженими встановленим порядком.
12.3.2 Відповідність регенерованої ГВР встановленим вимогам та її придатність для використо­
вування за призначенням повинні бути підтверджені експериментально.
12.3.3 У випадку, якщо після спроб регенерації не вдається досягти відновлення властивостей ГВР,
приймають рішення щодо її знешкодження, утилізування або знищення.
12.4 Утилізування та знешкодження ГВР
12.4.1 ГВР, які не відповідають вимогам нормативних документів і не можуть бути регенеровані,
утилізують використанням у виробництві іншої хімічної продукції або в інший спосіб. Знешкодження
або знищення дозволено проводити за наявності відповідного висновку державної санітарно-епідемі ­
ологічної експертизи.
12.4.2 Під час утилізування, знешкодження та знищення ГВР необхідно дотримуватися будь-яких
дозволених методів.

14
 ДСТУ 3958:2015

13 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
Виробник повинен гарантувати відповідність ГВР вимогам цього стандарту і нормативної доку­
ментації на неї, у разі дотримання споживачем встановлених умов транспортування, зберігання та
використання ГВР.

ДОДАТОКА
(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ
1 Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, 1987 р., ратифікований
Україною 20.09.88
2 ДСТУ EN 15004-1:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння.
Частина 1. Проектування, монтування та технічне обслуговування (EN 15004-1:2008, IDT)
3 ДСТУ EN 15004-2:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння.
Частина 2. Вогнегасна речовина FK-5-1-12 (EN 15004-2:2008, ЮТ)
4 ДСТУ EN 15004-4:2015 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння.
Частина 4. Вогнегасна речовина HFC 125 (EN 15004-4:2008, IDT)
5 ДСТУ EN 15004-5:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння.
Частина 4. Вогнегасна речовина HFC 227 еа (EN 15004-5:2008, IDT)
6 ДСТУ EN 15004-7:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння.
Частина 7. Вогнегасна речовина IG-01 (EN 15004-7:2008, IDT)
7 ДСТУ EN 15004-8:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння.
Частина 8. Вогнегасна речовина IG-100 (EN 15004-8:2008, IDT)
8 ДСТУ EN 15004-9:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння.
Частина 9. Вогнегасна речовина IG-55 (EN 15004-9:2008, IDT)
9 ДСТУ EN 15004-10:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння.
Частина 10. Вогнегасна речовина IG-541 (EN 15004-10:2008, IDT)
10 ISO 2718:1974 Standard layout for a method of chemical analysis by gas chromatography (Стан­
дарти на хімічний аналіз методом газової хроматографії. Керівництво з укладання)
11 ISO 3363:1976 Fluorinated hydrocarbons for industrial use — Determination of acidity — Titrimetric
method (Фторовані вуглеводні технічні — Визначення кислотності — Титриметричний метод)
12 ISO 5789:1979 Fluorinated hydrocarbons for industrial use — Determination of non-volatile residue
(Фторовані вуглеводні технічні — Визначення нелеткого залишку)
13 Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції
України 23.07.2007 за №846/14113.

КодУКНД 13.220.10
Ключові слова: визначення, вимоги, газові вогнегасні речовини, показник якості, методи випро­
бовування.

15