СОУ 11.

2-30019775-140:2008
147

СТАНДАРТ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ

СВЕРДЛОВИНИ НА НАФТУ ТА ГАЗ

КОНТРОЛЬ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ
ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ СВЕРДЛОВИН
МЕТОД
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
148

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНО: Українським науково-дослідним інститутом природних

газів – філією ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”

РОЗРОБНИКИ: Б. Буняк, канд. техн. наук; В. Троцький, канд. техн. наук

(керівник розробки); А. Шульга; Л. Роботько; В. Моцак.

НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: О. Олійник; В. Кустовський;

В. Світлицький, доктор техн. наук; О. Гаракевич.

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ наказом

ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” від 19.12.2008 р.
№ 614
УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Право власності на цей стандарт належить ДК “Укргазвидобування”

НАК “Нафтогаз України”. Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати його
повністю чи частково на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу
заборонено.
ІІ
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
149

ЗМІСТ
С
1 Сфера застосування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1
2 Нормативні посилання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2
3 Терміни та визначення понять. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
4 Скорочення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
5 Загальні положення і вимоги. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
6 Основні вимоги до вибору конструкцій свердловин з урахуванням
складних гірничо-геологічних умов. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
7 Вимоги до цементування колон і контроль якості кріплення
експлуатаційних свердловин. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . 12
8 Контроль герметичності газових свердловин з виявленням причин
виникнення міжколонних тисків, негерметичності, відмов підземного
обладнання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16
9 Контроль за деформацією, порушеннями обсадних колон.
Дефектоскопія колон. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
10 Контроль за станом привибійної зони, ускладненнями при розробці
родовищ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
10.1 Контроль за станом діючого фонду свердловин. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
10.2 Контроль за обводненням експлуатаційних свердловин. . . . . . . . . . . . . . 24
10.3 Контроль за станом нагнітальних свердловин при розробці родовищ у
режимі сайклінг-процесу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26
11 Особливості контролю технічного стану свердловин, які простоюють, і
тих, які законсервовані. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . 28
12 Контроль технічного стану устьового обладнання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
12.1 Вимоги до колонних головок і контроль їх технічного стану. . . . . . . . . . . 29
12.2 Вимоги до фонтанної арматури і контроль її технічного стану. . . . . . . . . 30
13 Додаткові вимоги до контролю технічного стану експлуатаційних
свердловин, з яких видобувають вуглеводні, що містять агресивні
компоненти. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
14 База даних по експлуатаційних свердловинах для здійснення на
родовищі оперативного контролю за їх технічним станом . . . . . . . . . . . . .35
Додаток А Перелік основних ознак, що характеризують технічний стан
експлуатаційних свердловин. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
Додаток Б (рекомендований) Таблиця Б.1 – База даних технічного стану
фонду експлуатаційних свердловин на родовищах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Додаток В (довідковий) Бібліографія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .41

ІІІ
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
150

СТАНДАРТ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ

СВЕРДЛОВИНИ НА НАФТУ ТА ГАЗ

КОНТРОЛЬ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ

ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ СВЕРДЛОВИН
МЕТОДИ

Чинний від 08.01 2009 року.

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт встановлює основні вимоги до технології проведення робіт

на експлуатаційних газових, газоконденсатних свердловинах із контролем
їхнь-ого технічного стану (КТС).
Даний стандарт розроблений як доповнення до діючих стандартів, в т.ч.
“Инструкции по комплексному исследованию газовых и газоконденсатних
пластов и скважин”1 і ін., і визначає основні положення по здійсненню
контролю технічного стану експлуатаційних газових свердловин на родовищах
із зазначе-нням загального комплексу і конкретних робіт, необхідних для його
виконання.
Визначається відповідність обраних конструкцій свердловин складним
гірничо-геологічним умовам, вимоги до якості цементування, кріплення,
методи контролю за поточним станом цементного каменю, герметичністю
газових, газоконденсатних свердловин із виявленням причин міжколонних
тисків, негерметичності, відмов підземного обладнання, за деформацією,
порушеннями, зминанням колон, за станом привибійної зони, наявністю
піщаноглинистих, рідинних пробок, виносом води, механічних домішок зі
свердловини, герметичністю, порушеннями устьового обладнання.
У стандарті викладено основні ознаки, що характеризують технічний
стан експлуатаційних свердловин, за якими повинен проводитися аналіз
їхнього технічного стану; приводиться комплекс геофізичних (ГДС-технічний
контроль), газодинамічних методів дослідження свердловин і приладів та
апаратури, що використовується при цьому.
У стандарті не розглядаються спеціальні методи контролю технічного
стану експлуатаційних свердловин при веденні робіт на акваторіях.
Стандарт розроблений у відповідності до Постанов Кабінету Міністрів
України № 1631 від 15 жовтня 2003 року та № 687 від 26 травня 2004 року.
Вимоги даного стандарту обов'язкові для виконання посадовими
особами і працівниками підприємств, організацій і установ, діяльність яких
пов'язана з експлуатацією і капітальним ремонтом свердловин на родовищах
ДК “Укргазвидобування”.
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
151

Стандарт розроблений на основі узагальнення досвіду по КТС

свердловин на підприємствах ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз
України” з 1

урахуванням вимог нормативних документів Державних наглядових органів із

безпеки робіт та охорони навколишнього середовища.
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:
ГОСТ 12.1.005-88 Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху
рабочей зоны.
ГОСТ 13846-89 Арматура фонтанная и нагнетательная.Типовые схемы и
основные параметры.
ГОСТ 7512-82 Контроль нерозрушающий. Соединения сварные.
Радиографический метод.
ГОСТ 17.1.3.12-86 Охрана природы. Гидросфера. Общие правила охраны вод
от загрязнения при бурении и добыче нефти и газа на
суше.
ГОСТ 17.5.304-83 Охрана природы. Земли. Общие требования к
рекультивации земель.
ГОСТ 28919-91 Фланцевые соединения устьевого оборудования. Типы,
основные параметры и размеры.
ГОСТ 9.506-87 Ингибиторы коррозии металлов в водно-нефтяных средах.
ОСТ 26.16-07-87 Установки насосные передвижные нефтепромысловые.
Типы и основные параметры.
НАОП 1.121-1.18-82 Єдині технічні правила ведення робіт при будівництві
свердловин на нафтових, газових і газоконденсатних ро-
довищах.
НПАОП 11.1-1.01-08 Правила безпеки у нафтогазовидобувній промисловості
України.
НПАОП 1.1.23-1.03-Правила безпечної експлуатації магістральних
04 газопроводів.
НПАОП 40.1-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок
споживачів.
НАПБ 01.035-97 Правила пожежної безпеки в газовій промисловості
України.
НАПБА 01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні.
ГСТУ 00032626-00- Охорона довкілля. Спорудження розвідувальних і
007-97 експлуатаційних свердловин на нафту та газ на суші.
Правила проведення робіт.
ГСТУ 41-00032626-00 Галузевий стандарт України. Охорона довкілля.
-007-97 Спорудження розвідувальних і експлуатаційних
свердловин на нафту і газ на суші. Правила проведення
робіт.
ГСТУ 41-00032626-00 Галузевий стандарт України. Дослідно-промислова роз-
-016-2000 робка нафтових, газових і газоконденсатних родовищ.
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
152

Порядок проведения.
ГСТУ 41-00032626-00 Галузевий стандарт України. Геофізичні дослідження та
-024-2000 роботи на нафтогазових свердловинах. Основні вимоги.
СТП 320.00158764- Вимоги по безпечному проведенню робіт при2
018-2001 поточному та капітальному ремонті свердловин.
СН-245-71 Санитарные нормы промышленных предприятий.
СниП ІІІ 42-80 Строительные нормы и правила. Магистральные
трубопроводы.
СанПин 4630-88 Санитарные правила и нормы охраны поверхностных
вод от загрязнений.
Постановка Кабінету Про затвердження порядку видачі Державним комітетом
Міністрів України з нагляду за охороною праці та його територіальними
№ 1631 від 15.10.2003 р.
органами
Постановка Кабінету Про затвердження порядку проведення огляду,
Міністрів України № 687 випробування та експертного обстеження (технічного
від 26.05.2004 р.
діагностування) машин, механізмів, устаткування
підвищеної небезпеки.

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Нижче подані терміни вжиті у цьому стандарті:

Свердловина – циліндрична гірнича виробка, утворена в товщі землі,
що характеризується значною довжиною та малим діаметром отвору і
призначена для видобутку з надр або пошуку рідких та газоподібних
пластових флюїдів та інших корисних копалин, а також вивчення
геологічного розрізу.
Свердловини експлуатаційні – свердловини, що бурять для розробки
покладів нафти і газу. До цієї категорії входять оцінювальні (для оцінки
продуктивності горизонтів з нафти і газу) видобувні, нагнітальні (для
помпування в продуктивні пласти води або газу з метою підтримання
пластового тиску і підвищення нафтовіддачі пластів), спостережні, за
допомогою яких контролюється стан тиску в різних частинах родовища, що
розробляється а також пошукові, розвідувальні, параметричні свердловини, які
після буріння передано на баланс видобувного підприємства з метою
здійснення видобутку вуглеводнів, закачування СПВ, підтримки пластового
тиску в покладі та спостереження за розробкою покладів.
Технічний стан – властивість об'єкту (свердловини), що
характеризується в певний момент часу за певних умов і режимах експлуатації
значеннями параметрів, які встановлені технічною документацією на об'єкт.
Граничний технічний стан устаткування – стан устаткування, при
якому подальша експлуатація або відновлення його працездатного стану немо-
жливі або недоцільні.
Граничний строк експлуатації устаткування – встановлені експлуата-
ційними документами строк експлуатації або величина ресурсу, після закінче-
ння (вичерпання) яких експлуатація устаткування припиняється.
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
153

Контроль технічного стану – перевірка відповідності значень

параметрів об'єкту вимогам технічної документації та визначення на цій основі
одного з даних видів технічного стану в заданий момент часу.
3
Експертне обстеження (технічне діагностування) – комплекс робіт із
визначення технічного стану, умов і строку подальшої безпечної експлуатації
устаткування з урахуванням режиму роботи, а також визначення потреби у
проведенні ремонту, модернізації, реконструкції або виведення з експлуатації.
Експертна організація – суб'єкт господарювання, який має дозвіл Де-
ржнаглядохоронпраці на проведення експертного обстеження (технічного
діагностування) устаткування.
Об'єкт – свердловини, що перебувають у будівництві, випробуванні,
капітальному ремонті, експлуатації, консервації, спостереженні, а також
ліквідовані, устя яких обладнане тумбою з репером або спеціальною
арматурою, промислові комунікації і споруди, технологічні установки збору,
підготовки, переробки газу і газового конденсату. Об'єкт працездатний, якщо
він виконує свої функції, а значення всіх його основних експлуатаційних
характеристик відповідають нормативно-технічній документації. При
недотриманні цих умов об'єкт непрацездатний.
Конструкція устя експлуатаційних свердловин включає колонні голов-
ки, фонтанну арматуру, котушки фланцеві, маніфольди, запірні і регулюючі
пристрої.
Устьове обладнання – комплекс обладнання, призначеного для
обв'язування обсадних колон, герметизації устя свердловин у разі виникнення
проявів під час буріння, капітального ремонту, герметизації устя і
регулювання режиму роботи свердловини в процесі її експлуатації.
Колонна головка – устьове обладнання, яке забезпечує:
- утримування у підвішеному стані обсадної колони;
- герметизування міжколонного простору;
- відведення промивної рідини із затрубного простору під час
промивання свердловини або цементування обсадної колони;
- контроль величини тиску в міжколонному просторі;
- монтування противикидного обладнання в процесі спорудження і
капітального ремонту свердловин та монтування ФА для освоєння,
дослідження, глушіння й експлуатації свердловин [29].
Арматура фонтанна – комплекс обладнання, яке встановлюється на усті
свердловини; складається з трубної головки і фонтанної ялинки. Призначена
для підвішування насосно-компресорних труб, герметизації устя, регулювання
роботи фонтанних і газліфтних свердловин.
Фонтанна ялинка – верхня частина фонтанної арматури, призначена
для спрямування потоку продукції через маніфольд і викидну лінію на замірну
установку і для регулювання режиму експлуатації свердловин. Ялинки
бувають трійникового та хрестовикового типів. Ялинка може пропускати через
себе глибинні прилади.
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
154

Трубна головка – нижня частина фонтанної арматури, яка складається з

хрестовика і перехідної котушки та призначена для підвішування насосно-ком-
пресорних труб і герметизації міжтрубних просторів.

4
Підземне свердловинне обладнання – обладнання, яке використовуєть-
ся для запобігання переходу свердловин на відкрите фонтанування при
руйнуванні або пошкодженні устьового обладнання. Воно призначається
також для забезпечення одночасної роздільної експлуатації двох або більше
продуктивних горизонтів, роз'єднання розкритого продуктивного горизонту
від вище або нижче залягаючих пластів, роз'єднання ліфтової колони від
трубного простору.
До складу підземного свердловинного обладнання відносяться насосно-
компресорні труби, пакери, циркуляційні і інгібіторні клапани, клапани-відсі-
качі та ін..
Надійність – одна із властивостей об'єкту (свердловини), що
характеризує його якість і визначається як властивість об'єкту, обумовлена,
головним чином, його безвідмовністю, довговічністю й ремонтопридатністю,
яка забезпечує нормальне виконання об'єктом заданих функцій.
Безвідмовність – властивість об'єкту беззупинно зберігати
працездатність при певних режимах і умовах експлуатації.
Довговічність – властивість об'єкту довгостроково (з можливими перер-
вами на ремонт) зберігати працездатність при певних режимах й умовах
експлуатації до руйнування або іншого граничного стану. Граничний стан
визначають залежно від умов забезпечення безпеки, екологічних або
економічних міркувань.
Ремонтопридатність – властивість об'єкту, яка полягає в
пристосованості його до виявлення й усунення відмов, а також їхньому
попередженні.
У кожен певний момент часу об'єкт може перебувати в працездатному,
непрацездатному й граничному стані.
Відмова – подія, що полягає в повній або частковій втраті
працездатності об'єкту (свердловини).
Критерії відмови – сукупність ознак, що характеризують
непрацездатний стан об'єкта, при якому використання об'єкта за призначенням
повинне бути припинене, і він повинен бути відправлений в ремонт або
списаний.
Корозія – руйнування металу внаслідок його хімічної або
електрохімічної взаємодії із зовнішнім середовищем. Швидкість корозії
визначають кількістю грамів металу, зруйнованого протягом години (року) на
площі 1 м2 або поширенням корозії вглиб металу в 1 мм/рік.
Інгібітори корозії – хімічні реагенти органічного або неорганічного
походження, введення яких в невеликих дозах в агресивне середовище
(електроліт) забезпечує гальмування або стримування процесу корозії металу.
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
155

4 СКОРОЧЕННЯ

АВПТ – аномально-високий пластовий тиск;

АНПТ – аномально-низький пластовий тиск;
ГДС – геофізичні дослідження свердловин;
ФА – фонтанна арматура;
НКТ – насосно-компресорні труби;
КРС – капітальний ремонт свердловин; 5
ТС – технічний стан;
КТС – контроль технічного стану;
ЕС – експлуатаційні свердловини;
МКТ – міжколонний тиск;
ФЄВ – фільтраційно-ємносні властивості;
КВ – клапан-відсікач;
КЦ – клапан циркуляційний;
КВТ – крива відновлення тиску;
ГВК – газоводяний контакт;
ВБР – відділення бурових робіт;
ПО – підземне обладнання;
КГ – колонна головка;
ГТН – геолого-технічний наряд;
ІННК – імпульсний нейтрон-нейтронний каротаж;
ПСГ – підземні сховища газу;
ОП – обладнання противикидне;
ОЗЦ – час очікування затвердіння цементу;
ОЯЦ – оцінка якості цементування;
АКЦ – акустичний контроль якості цементування;
МКП – міжколонний простір;
ЗТП – затрубний простір;
ППР – планово-попереджувальний ремонт;
ДП “ЛІКВО” – дочірнє підприємство “Воєнізована аварійно-рятувальна
(газорятувальна) служба нафтогазової промисловості”.
5 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИМОГИ
5.1 Технічний стан експлуатаційних свердловин характеризується:
- герметичністю обсадних колон, ліфтових труб, їх різьбових з'єднань,
наявністю зминань, розривів, деформації, корозії колон, що приводять до
їхньої розгерметизації, порушення технологічного режиму експлуатації
свердловини;
- якістю цементування обсадних колон, поточним станом цементного
каменя у заколонному просторі, герметичністю цементного кільця, наявністю
перетоків флюїдів (газу, нафти, підземних вод) за обсадними колонами;
- стійкістю колон вигинам, викривленням, напружено-деформованим
станом кріплення, станом порід у присвердловинній зоні;
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
156

- станом вибою свердловини, зони перфорації, фільтра, порушеннями в

присвердловинній зоні пласта у зв'язку з видобутком газу, в т.ч. на
горизонтальних ділянках свердловини, наявністю шламо-рідинних, піщаних
пробок, рівнем рідини в свердловині, випаданням, відкладенням солей;
- станом підземного обладнання, працездатністю циркуляційного
клапана, герметичністю пакера та іншого обладнання;
- станом устьового обладнання (колонної головки, фонтанної арматури).
5.2 Комплекс робіт, проведених на експлуатаційній свердловині з
контролю її технічного стану, повинен охарактеризувати стан свердловини
відпо- 6
відно до положень 5.1. Отримані результати робіт на свердловині повинні бути
відображені в базі даних із технічного стану фонду експлуатаційних
свердловин на родовищі.
5.3 Підготовка актів про технічний стан експлуатаційної свердловини,
елементів її конструкції, підземного й наземного обладнання здійснюється на
основі вивчення технічної та експлуатаційної документації зі свердловині,
даних обстеження, діагностики, а також матеріалів про проведені ремонтні
роботи за період її експлуатації.
5.4 У результаті проведених робіт згідно 5.1 із перевірки технічного
стану експлуатаційної свердловини на підприємстві, на балансі якого вона
перебуває, вирішується питання про придатність свердловини за її технічним
станом до подальшої експлуатації без ремонту або передачі в капітальний
ремонт, переводу в консервацію або ліквідації, що вказується у висновку про
технічний стан свердловини.
5.5 Передача свердловини для ремонту, в консервацію і приймання її
після ремонту, консервації проводиться по Акту.
5.6 Свердловина ліквідується згідно порядку, що поданий в 8.13 НПАОП
11.1-1.01-08, у тому числі з наступних причин, що відповідає [22]:
І категорія свердловин, які:
а) виконали своє призначення, але опинилися в несприятливих для їх
подальшого використання геологічних умовах і не можуть бути використані
для інших народногосподарських потреб;
б) не розкрили проектного горизонту і не доведені до проектної глибини
з геологічних причин;
в) доведені до проектної глибини і не розкрили проектного горизонту,
але поглиблення яких унеможливлене через технічні чи геологічні причини
або недоцільне;
г) пробурені на родовищах, запаси яких за всіма горизонтами віднесено
згідно з установленим порядком до забалансових;
д) дали під час випробувань нижніх горизонтів нафту або газ, а у тих, що
залягають вище – воду, якщо повернення на нижній продуктивний горизонт із
метою його експлуатації неможливо з технічних причин;
е) у яких отримано припливи нафти, газу або інших флюїдів, але
експлуатація цих свердловин у процесі промислової розробки родовища
обґрунтована надрокористувачем як нерентабельна;
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
157

ж) пробурені в українській частині акваторії Чорного і Азовського морів

із ПБУ (плавучих бурових установок), які виконали своє призначення і з яких
отримано промислові припливи нафти, газу чи інших флюїдів, але неможлива
чи недоцільна їх консервація з метою подальшого використання для розробки
виявлених покладів вуглеводнів.
ІІ категорія свердловин:
а) експлуатаційні і оцінювально-експлуатаційні свердловини, які
пробурені з метою видобування нафти або природного газу, розкрили пласт у
передбаченій проектом точці, але в місці їх розташування не відкрито
промислових покладів нафти і газу; 7
б) нагнітальні, водозабірні, спеціальні, оцінювальні свердловини, а
також поглинальні свердловини для скиду промислових вод та інших
промислових відходів, які виявились у несприятливих геологічних умовах
стосовно проектного горизонту, якщо вони не можуть бути використані для
розробки горизонтів, що залягають вище, або для інших цілей.
ІІІ категорія свердловин, які підлягають ліквідації з технічних причин:
а) внаслідок неякісного спорудження або аварій у період їх спорудження
(під час буріння і випробування);
б) внаслідок аварій під час експлуатації, під час поточного або
капітального ремонтів експлуатаційної свердловини, а також злому, зминання
чи інші причини технічного характеру;
в) пробурені для глушіння відкритих фонтанів, які виникли під час
споруджування або експлуатації свердловин, і після виконання свого
призначення не можуть бути використані для інших цілей.
ІV категорія свердловин:
а) видобувні; після їх обводнення пластовою водою або водою, яка
закачується в продуктивні горизонти з метою підтримання пластового тиску і
витіснення нафти і газу з продуктивного горизонту;
б) видобувні, у разі отримання з яких під час освоєння або експлуатації
внаслідок виснаження запасів чи обводнення дебіту або газу нижче
обґрунтованої надрокористувачем межі рентабельності;
в) нагнітальні свердловини; свердловини на підземних газосховищах і
поглинальні свердловини для скиду промислових вод, приймальність яких
унеможливлено або недоцільно відновити;
г) водні свердловини у разі зниження в них дебіту води нижче
рентабельної величини, обґрунтованої надрокористувачем;
д) спостережні, оцінювальні, нагнітальні і розвантажні свердловини у ра-
зі недоцільності їх подальшого використання;
е) свердловини, які виконали своє призначення, передбачене
технологічним проектом (схемою) розробки родовища;
ж) пробурені на морських родовищах у випадку порушення
гідротехнічних споруд і технічної неможливості або економічної
недоцільності їх відновлення.
До V категорії належать свердловини:
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
158

а) які розміщені в заборонених зонах (полігони, водосховища, населені

пункти тощо);
б) які ліквідуються після стихійного лиха (землетруси, зсуви, паводки
тощо), або внаслідок зминання обсадних колон з геологічних причин (дія
сольових або глинисто-сольових пливунів), що виключає можливість
подальшої їх експлуатації;
в) спеціального призначення, які виконали своє завдання;
г) пробурені для проведення дослідних і дослідно-промислових робіт із
випробуванням різних методів підвищення нафтовіддачі і
газоконденсатовіддачі пластів, які виконали своє призначення.
8
До шостої категорії належать свердловини:
а) використання яких як експлуатаційних, нагнітальних чи спостережних
унеможливлено через невідповідність умовам експлуатації конструкції
свердловини, діаметра і корозійного стану експлуатаційної колони;
б) які перебувають у консервації понад 10 років і протягом найближчих
п'яти років не планується їх використання під час розробки родовищ нафти і
газу або уведення їх в експлуатацію унеможливлено чи економічно недоцільно
че-рез виявлені технічні причини.
5.7 Для організації робіт із контролю ТС експлуатаційних свердловин на
конкретному родовищі повинен складатися й затверджуватися газовидобувним
управлінням технологічний регламент проведення робіт на свердловинах із
вибором технології виконання цих робіт, необхідних матеріалів і обладнання.
5.8 При передачі свердловини з буріння в експлуатацію і здійснення
подальшого контролю за її технічним станом ВБР зобов'язане передати
газовидобувному підприємству наступну документацію:
а) акт про закладання свердловини;
б) проект на будівництво свердловини (геолого-технічний наряд);
в) акт про початок і закінчення буріння свердловини;
г) матеріали всіх проведених на свердловині геофізичних досліджень і
висновки про них;
д) розрахунки обсадних колон, їхнє компонування, міра, діаметр,
товщина стінки, марка сталі та інші необхідні характеристики;
е) акти з цементування обсадних колон, розрахунки цементування,
лабораторні аналізи якості цементу, результати виміру густини й температури
цементного розчину в процесі цементування, дані про вихід цементу на усті,
висоті підйому цементу, якості цементування колон (діаграма цементоміра і
ін.), дані про густину бурового, промивного, продавочного розчинів;
ж) акти випробування всіх обсадних колон на герметичність;
з) акт на перфорацію експлуатаційної колони із вказівкою інтервалу
перфорації й кількості отворів;
к) акти виконаних робіт із випробування, освоєння кожного об'єкта з
додатком даних досліджень свердловин (дебіти, тиски, температури, аналізи
газу, конденсату, води, нафти);
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
159

л) акт на спуск НКТ в свердловину із вказівкою глибини спуску ,

кількості опущених НКТ, обладнання низу, глибини встановлення підземного
обладнання (пакера, циркуляційного клапана, клапана-відсікача і т.п.),
сертифікати, що підтверджують відповідність обладнання, яке
використовується, нормативним документам;
м) паспорт свердловини з описом усього процесу буріння і освоєння све-
рдловин;
н) акт про здачу геологічних документів по свердловині.
5.9 У паспорт свердловини, закінченої будівництвом, який передається
замовникові, включаються дані в узагальненій формі, що відображають якість
будівництва свердловини, технічний стан до моменту передачі замовникові та
9
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
160

інші дані по свердловині, згідно 5.8, які необхідні для здійснення подальшого
контролю за її технічним станом у процесі експлуатації.
5.10 Конструкції експлуатаційних свердловин, технологічні режими
їхньої експлуатації повинні забезпечувати можливість тривалої експлуатації
протягом не менше 30 років зі збереженням за цей період відповідного
технічного стану для їхньої безпечної експлуатації й відповідати вимогам
охорони навколишнього середовища [5]. Проведення ремонтів повинне
забезпечити визначений термін експлуатації свердловин, а також його
продовження. Більш рання ліквідація експлуатаційних свердловин
проводиться через причини і відповідно до порядку, представленого в
Інструкції [3], а також в СОУ 11.2-00013741-001 [22].
5.11 Випробування обсадних колон і міжколонного простору на
герметичність проводиться згідно [2,23] й Інструкції з випробування обсадних
колон на герметичність із оформленням Актів випробувань згідно [5].
5.12 Керівництво підприємства забезпечує контроль технічного стану,
герметичності експлуатаційної й інших колон протягом усього періоду
експлуатації свердловин у строки, ним установлені спільно зі службою
технічного нагляду підприємства.
5.13 Дослідження свердловин з МКТ проводяться відповідно до
Інструкції з проведення досліджень свердловин із міжколонними
флюїдопроявленнями на родовищах і ПСГ із оформленням Акту дослідження
свердловини з міжколонним флюїдопроявленням.[32].
5.14 Щомісячний контроль за станом діючого фонду свердловин повинен
проводитися промислами видобувних підприємств один-два рази на місяць із
записом у журнал реєстрації результатів огляду свердловин і містить у собі:
- візуальний огляд устя свердловини (стан устьового обладнання,
наявність провалів порід навколо устя й т.д.);
- виміри трубного (на буфері) тиску й температури газу на усті,
затрубного й міжколонного тисків;
- наявність витоків газу, загазованість приустьової зони.
За результатами щомісячного контролю плануються роботи із щорічного
поточного КТС ЕС, проведенню газогідродинамічних, геофізичних досліджень
на свердловинах.
5.15 Поточний щорічний контроль за технічним станом свердловин
експлуатаційного фонду, що перебувають на балансі газовидобувного
підприємства, здійснюється промислами видобувних підприємств з оглядом
гирла свердловини, проведенням досліджень, вимірів на свердловині не рідше
одного-двох разів на рік із записом у журнал реєстрації результатів огляду
свердловини, введенням результатів КТС у базу даних, узагальненням за рік
результатів КТС.
5.16 Поточний щорічний КТС ЕС містить у собі проведення аналізу й
узагальнення результатів щомісячного контролю за 5.14 і газогідродинамічних,
геофізичних (“ГДС-технічний контроль”) досліджень на свердловинах [1,4,5,6].
5.17 Контроль технічного стану експлуатаційних свердловин у процесі
будівництва проводиться відповідно до положень проекту на їх будівництво і
10
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
161

полягає в проведенні на свердловині комплексу робіт, випробувань,

досліджень, закладених у проект і регламентованих керівними документами.
Технічний стан свердловини, переданої з буріння в експлуатацію,
відображається в документації по свердловині, згідно 5.8.

6 ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ВИБОРУ КОНСТРУКЦІЙ СВЕРДЛОВИН

З УРАХУВАННЯМ СКЛАДНИХ ГІРНИЧО-ГЕОЛОГІЧНИХ УМОВ

6.1 Розробка конструкцій свердловин здійснюється за допомогою сумі-

щеного графіку тисків, використовуючи графіки зміни градієнтів пластового
тиску й гідророзриву порід на основі єдиного принципу визначення сумісності
інтервалів буріння за гірничо-геологічними особливостями розрізу [9,32].
6.2 Основними факторами, що впливають на вибір конструкції
свердловини з урахуванням 6.1, є градієнти пластових, порових тисків [8],
наявність зон з АВПТ, градієнти гідравлічного розриву порід, градієнти тиску
поглинання бурового розчину, наявність інтервалів нестійких порід.
6.3 До розкриття продуктивних, у т.ч. напірних водоносних горизонтів,
повинен передбачатися спуск як мінімум однієї проміжної колони або
кондуктора до глибини, що виключає можливість розриву порід після повного
заміщення бурового розчину в свердловині пластовим флюїдом при
загерметизованому усті. При виборі глибини спуску кондуктора, проміжної
колони враховуються рекомендації, подані в Методиках ВНИИБТ [6,7,8,9 і
ін.].
6.4 Вибір обсадних труб і розрахунок обсадних колон на міцність
проводиться згідно РД 39-7/1-0001-89 з урахуванням максимальних очікуваних
надлишкових зовнішніх і внутрішніх тисків при повному заміщенні розчину
пластовим флюїдом, а також осьових навантажень на труби на стадіях
будівництва й експлуатації свердловин.
6.5 Перед підготовкою стовбура свердловини до спуску колони й після її
цементування повинен бути зроблений комплекс геофізичних робіт та інших
досліджень, необхідних для детального планування процесу кріплення, оцінки
якості цементування колон і здійснення при подальшій експлуатації
свердловини контролю за зміною технічного стану свердловини, у т.ч. її
кріплення за 5.1.
6.6 Конструкція устя свердловини повинна забезпечувати:
- підвіску із розрахунковим натягом проміжних й експлуатаційних колон з
урахуванням компенсації температурних деформацій на всіх стадіях роботи
свердловини;
- контроль за можливими флюїдопроявами за обсадними колонами;
- можливість аварійного глушіння свердловини;
- випробування на герметичність обсадних колон;
- герметичність міжколонних просторів під час будівництва і експлуатації
свердловин;
- герметичність устя свердловини при спущеній колоні бурильних,
насосно-компресорних труб і без них, а також у процесі їхнього спуску, підйому.
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
162

6.7 Конструкція підземного й наземного експлуатаційного обладнання

повинна забезпечувати: 11
- проектний технологічний режим видобутку газу й задані технологічні
режими роботи кожного пласта;
- запобігання міжпластових перетоків газу при роботі й зупинці
свердловини, в якій розкрито декілька пластів з різними характеристиками;
- захист експлуатаційної колони від руйнуючого (механічне зношування,
корозія й ін.) впливу флюїдів, що видобувають, шляхом дозованої подачі
інгібіторів (корозії, гiдратоутворення чи ін.) насосами-дозаторами, або разової
(ударної) подачі інгібіторів спеціальною технікою (ЦА чи ін.);
- автоматичне закриття свердловини при збільшенні тиску газу (флюїду)
вище допустимого при умові, що її робочі параметри одночасно перевищують
дебіт – 100 тис. м3/добу і тиск у шлейфі – 10 МПа (Висновок експертизи № 632-
04-2722.06 ДП Східний експертно-технічний центр);
- дослідження свердловини з випуском газу в атмосферу або в шлейф;
- спуск геофізичних приладів на будь-яку задану глибину;
- можливість закачування інгібіторів і ПАР та розчинів для глушіння
свердловини.
6.8 Складні гірничо-геологічні умови, що істотно впливають на якість
будівництва свердловин, на їхній технічний стан при експлуатації,
характеризуються наступними ознаками:
- наявність пластів у розрізі з АВПТ, інтервалів із високими ФЄВ;
- наявність пластів у розрізі з високими ФЄВ, які інтенсивно поглинають
розчини (буровий, цементний) і між якими можуть відбуватися заколонні
перетоки флюїдів, у т.ч. у випадку наявності пластів з АНПТ;
- наявність інтервалів, в яких можливе розгазування цементного розчину
в процесі ОЗЦ із наступними газопроявленнями;
- наявність інтервалів у геологічному розрізі, що характеризуються
обвалами порід, звуженнями, пластичним плином гірських порід та інтервалів,
у яких стійкість порід залежить від часу їхнього контакту з буровим розчином;
- наявність інтервалів інтенсивного жолобоутворення, обумовленого
природним скривленням стовбура свердловини, труб, що вимагають значних
витрат часу на підготовку стовбура до спускк обсадної колони, її якісне
цементування;
- наявність інтервалів у розрізі, у яких можливий прихват обсадних
колон, бурильних труб.

7 ВИМОГИ ДО ЦЕМЕНТУВАННЯ КОЛОН І КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ

КРІПЛЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ СВЕРДЛОВИН

7.1 Конструкція свердловини повинна забезпечити умови охорони надр і

навколишнього середовища, у першу чергу, за рахунок міцності й довговічності
кріплення свердловини, герметичності обсадних колон і кільцевих просторів,
що ними перекриваються, а також ізоляції флюїдовмісних горизонтів один від
одного, від проникних порід і денної поверхні [2].
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
163

7.2 Висота підйому тампонажного розчину за обсадними колонами при

цементуванні повинна вибиратися з урахуванням наступних вимог:
- направлення, кондуктор, проміжна, експлуатаційна колони цементую-
12
ться на всю довжину до гирла свердловини;
- не допускається розрив суцільності цементного кільця по висоті за
обсадними колонами;
- при перекритті подовженим напрямком, кондуктором або проміжною
колоною зон поглинання, пройдених без виходу циркуляції, допускається
підйом тампонажних розчинів до підошви поглинаючого пласту з наступним
(після ОЗЦ) проведенням зустрічного цементування через міжколонний простір.
7.3 Вибір тампонажних матеріалів і розчинів на їхній основі повинен
здійснюватися з урахуванням наступних вимог [2]:
- тампонажний матеріал і сформований з нього камінь повинен
відповідати діапазону статичних температур у свердловині по всьому інтервалі
цементування;
- рецептура тампонажного розчину підбирається згідно динамічної
температури й тиску, очікуваним у процесі цементування у свердловині, в
інтервалі цементування;
- густина тампонажного розчину підбирається з урахуванням
недопущення розриву порід під дією гідродинамічного тиску у процесі
цементування.
7.4 Цементний камінь при наявності в інтервалі цементування агресивних
середовищ повинен бути корозійно-стійким до цих середовищ, непроникний для
газу, а також не піддаватися руйнуванню пластовими водами,.
7.5 Комплекс геофізичних досліджень контролю якості кріплення
свердловини повинен забезпечити:
- контроль і реєстрацію фактичних діаметрів труб і товщини стінок
обсадної колони;
- контроль і реєстрацію фактичного положення елементів технологічного
оснащення спущеної колони;
- одержання даних про якість цементування колон, розподілі цементу за
колоною;
- виявлення каналів і зазорів між цементом і колоною, цементом і
породою при наявності перетоків;
- виявлення наявності газу й рідини, їхньої циркуляції в заколонному
просторі.
7.6 Для проведення контролю ОЯЦ газових свердловин застосовуються
наступні геофізичні методи: АКЦ; метод розсіяного гамма-випромінювання
(МРГВ); термометрію (ТМ), у т.ч. високочутливу (ВЧТ), активацію цементного
розчину радіоактивними ізотопами і їхньою реєстрацією приладами РК [1,4,11,
12 і ін.].
7.7 У виробничих організаціях використовуються наступні модифікації
апаратур контролю цементування свердловин:
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
164

- для акустичного контролю – АКЦ-1, АКЦ-4, USВА, АК-1/841, АКЦ-В-

48, ЗАЗ-02 (03), СВL-VР, СЕТ, USI й ін., у т.ч. в комплексі із засобами
реєстрації хвильових картин (ХК) і фазокореляційних діаграм (ФКД), АКР-1,
ИФКД-1, БФК;
- для радіометричного контролю – ЦМТУ-1, ЦФ8-10, СГДТ-2,3;
13
- для термометричного контролю – серійні свердловинні термометри
широкого призначення ТЭГ, СТЛ-28 й ін.; високочутливі термометри ТЭГ-
36М с чутливістю приладу 0,1 °С; АМТ-07, ТР-7, “Глибина-2” із чутливістю
0,01 °С;
- для контролю методом ізотопів – радіометричні прилади, що мають
канал ГК;
- для комплексного геофізичного контролю АМ і МРГИ
використовується спеціальна апаратура (ЦМГА-2 й ін.).
7.8 Використання наведених вище геофізичних методів й апаратури доз-
воляє проводити оцінку якості цементування (ОЯЦ) обсадних колон наступних
діаметрів:
- акустичний метод контролю ОЯЦ – до 324-426 мм;
- радіометричний метод контролю ОЯЦ – до 168-219 мм;
- термометричний метод контролю ОЯЦ – до 508-762 мм і більше.
7.9 При застосуванні радіометричного методу найкращі технічні
характерристики мають прилади СГДТ-2,3 для колон Ø 146-168 мм у
порівнянні із приладами ЦМ-8-10, які призначаються для колон Ø 219 мм і
ЦМТУ-1– Ø 146-168 мм. Прилад СГДТ дає можливість кількісного
визначення щільності цементного каменю як по периметру, так і по стовбуру
свердловини, а також визначення повноти заповнення й неоднорідності
речовини у заколонному просторі (кругові дефектограми дозволяють виявляти
дефекти в цементному камені з кутом розкриття 10-15 °), ексцентриситет
колони у свердловині, наявність і місця установки центраторів на колоні.
7.10 Вищезгадані геофізичні методи дозволяють оцінити розподіл
цементного розчину за колонами, стан цементного каменю, ізоляцію пластів
лише за непрямими ознаками:
- зміні густини речовини, що перебуває в затрубному просторі;
- характеру механічного контакту цементу з колоною й гірської породою
(стінками свердловини);
- аномалії гамма-активності, пов'язаної з наявністю в затрубному
просторі активованого цементного розчину;
- температурних аномаліях, які виникають у процесі екзотермічних
реакцій при формуванні цементного каменю
7.11 Найбільш повні й достовірні уявлення про герметичність
свердловини можна отримати при використанні всього комплексу
геофізичних досліджень якості цементування з обліком газогідродинамічних
властивостей горизонтів, що ізолюються, технологічних особливостей,
процесів формування цементного каменю, гідродинамічних випробувань
колон, цементного кільця на герметичність.
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
165

7.12 Час ОЗЦ в залежності від термобаричних умов розрізу, що

розкривається, різний, тому контроль геофізичними методами повинен
виконуватися з урахуванням якості цементного розчину, часу його тужавіння
[4,12].
7.13 Для підвищення достовірності визначення якості цементування
обсадних колон експлуатаційних свердловин рекомендується [4] проводити
ста- 14

ндартну термометрію (ВКЦ) високочутливими термометрами ТЄГ-36м, АМТ-

07, ТР-7, МГА та ін. в детальному масштабі.
7.14 Для підвищення ефективності методу АКЦ його необхідно
комплексувати із записом ФКТ, а вимір проводити через максимально
можливий час після цементування. Для експлуатаційних колон найбільш
оптимальний час – відразу після перфорації, а для кондуктора – при каротажі у
відкритому стовбурі нижче кондуктора.
7.15 При ГДС-контролі за ГВК необхідно у приконтактній зоні пласта
через кожні 0,6-1,0 м знімати еталонним приладом СГДТ кругові дефектограми
для оцінки розподілу цементу по периметру колони й зміни його щільності [4].
7.16 У свердловинах, де виявлені інтервали скупчення газу, необхідно
систематично проводити вимір методом НГК для контролю за зміною
скупчень газу, а також проводити систематичний контроль затрубних
міжколонних тисків і можливих газових проявів навколо устя свердловин.
7.17 Необхідною умовою для визначення заколонних перетоків газу є
проведення термометрії у свердловинах, що довго простоювали (не менш
місяця) під тиском.
7.18 Для вивчення технічного стану фонду експлуатаційних свердловин
до й після пуску їх в експлуатацію рекомендується проводити запис ВЧТ і
НГК-60 по всьому стовбурі свердловини [4].
7.19 Для оцінки якості цементування й визначення як внутрішньої, так і
зовнішньої корозії обсадної колони використовується ультразвуковий прилад
зображення стовбура свердловини типу USI [13]. Обмірювані приладом USI
сила сигналу й резонанс передаються в систему МАХIS 500 для відтворення
детальної картини якості цементування, виявлення каналів шириною 10-30 мм,
зон перфорації. Кольоровий вивід інформації в реальному масштабі часу
використовується для рішення спеціальних завдань. Система МАХIS 500
дозволяє одержувати більш чітке зображення пласта, кольорове зображення
каротажу й великий обсяг даних по свердловині, переданих на поверхню для
обробки.
7.20 Для оцінки геометрії колон, товщини стінок, ступеню та характеру
корозії, наявності цементного каменю в заколонному просторі і якості його
зчеплення з колоною, найбільш ефективним є застосування досліджень
комплексним приладом контролю технічного стану “Sondex” і наступною
інтерпретацією та тримірною візуалізацією даних досліджень.
7.21 Рекомендується також застосовувати апаратурно-методичний комп-
лекс ГДС (“Переток-1”), розроблений ВНИИГИС, що включає основні
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
166

(базові) засоби: апарати АКЦ-НВ-48, АШИМ-36 (апарати шумоіндикаторні), а

також додаткові засоби: термометр СТЛ-36, гамма-густомір СГДТ-2,
витратомір РГД-1. Комплекс вирішує завдання контролю технічного стану
обсаджених свердловин: визначає місця негерметичності обсадних колон,
інтервали заколонних перетоків, положення інтервалів перфорації, оцінює їх
приємистість, стан цементного каменю у затруб'і.
7.22 За результатами комплексної інтерпретації діаграм АКЦ, СГДТ, тер-
мометрії повинен видаватися висновок, що характеризує [1,4,11] якість
цементування свердловини на період проведення вимірів. У виданому 15
висновку повинні міститися наступні обов'язкові відомості:
- дата проведення досліджень;
- мета проведення досліджень;
- дані про конструкцію стовбура із вказівкою інтервалів, що підлягають
цементуванню;
- тип цементу, що закачується, його об'єм, водоцементне відношення,
густина, температура при закачуванні, густина і температура розчинів
(бурового й ін.), що витісняють на устя із затруб'я при цементуванні, густина і
температура продавочної рідини;
- компонування обсадної колони по фактичній товщині стінок труб;
- фактичне місце розташування по глибині елементів технологічного
обладнання обсадної колони;
- положення обсадної колони у стовбурі свердловини – ексцентриситет
колони;
- загальна висота підйому цементу з виділенням інтервалів, що містять
різні тампонажні суміші, і перехідних зон між ними;
- поінтервальні дефекти цементування із вказівкою їхнього виду (канали,
зазори або їхня відсутність);
- поінтервальна оцінка якості цементування обсадної колони і якості
роз'єднання продуктивних пластів (затрубні перетоки або їхня відсутність);
- виявлення інтервалів поглинання бурового, цементного розчинів.
7.23 Крім вказаного в 7.22 може бути зазначена повнота заміщення
промивної рідини тампонажною сумішшю поінтервально й по всій висоті
підйому цементу, а також густина тампонажної суміші у свердловині при
використанні спеціальної апаратури і методів.
7.24 При виявленні дефектів цементування, зазначених у 7.22, необхідно
провести ізоляційно-ремонтні або ізоляційно-ліквідаційні роботи.
7.25 У випадку неможливості проведення ізоляційно-ремонтних робіт у
свердловині або в результаті невдалої операції з підвищення герметичності ко-
лони необхідно вирішувати питання введення в експлуатацію свердловини
шляхом встановлення пакера з узгодження із представниками ДП “ЛІКВО” та
територіальним органом Держгірпромнагляду.

8 КОНТРОЛЬ ГЕРМЕТИЧНОСТІ ГАЗОВИХ СВЕРДЛОВИН

З ВИЯВЛЕННЯМ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ МІЖКОЛОННИХ
ТИСКІВ, НЕГЕРМЕТИЧНОСТІ, ВІДМОВ ПІДЗЕМНОГО
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
167

ОБЛАДНАННЯ

8.1 Для контролю технічного стану кріплення свердловини, її

герметичності на свердловині проводиться високоточна термометрія (ВЧТ) з
використанням високочутливих глибинних термометрів ТЭГ-36М с
чутливістю 0,1 °С, “Глибина-2” із чутливістю 0,01 °С або одночасні виміри
тиску й температури з використанням автономного манометра – термометра
АМТ-07 з точністю вимірювання даних по тиску 0,002 МПа й по температурі
0,01 °С. Виміри тем 16

ператури й тиску в працюючій свердловині порівняються з фоновими

вимірами у свердловині, що простоює.
8.2 Для оцінки перетікання газу в заколонному просторі
використовується імпульсні нейтронні методи. Використовується
однозондовий НГК-60 і двозондовий НТК із зондами 70 й 35 см (НГК-70 і
НГК-35), а також двозондовий ИННК (ИННК-40 й ИННК-60) [1,4].
8.3 Стандартний комплекс методів ГДС для виявлення й встановлення
конкретних інтервалів газоперетоків внаслідок негерметичності обсадних
колон і цементного кільця включає термометрію, НТК, шумометрію й АКЦ
[2].
8.4 Виявлення місць негерметичності колон проводиться також за
даними електрометрії в обсаджених свердловинах. Для свердловин великого
діа-метра вдалим виявилося виявлення негерметичності за допомогою
проведення мікрозондування в колоні з одночасним проведенням НГК-60.
Місце розриву колони за даними мікрозондування в обсадженому стовбурі
характеризується окремими “сплесками” КС від 2 до 10 Ом·м, а в
негерметичних різьбових з'єднаннях – до 20 Ом·м на фоні нульових показників
[5].
8.5 По свердловинах, що простоюють (не менше місяця), затрубні
перетоки газу визначаються з використанням ВЧТ, що дозволяє надійно
виявляти зони штучного охолодження, порушення початкового температурного
градієнта при перетіканні газу [4].
8.6 При КТС ЕС на герметичність кріплення виявляється наявність
міжколонних газопроявів, вимірюється тиск РМК (МКТ). При цьому
виявляються причини РМК і джерела міграції газу за результатами досліджень
МКП.
8.7 При експлуатації свердловини щорічно повинна відслідковуватися
динаміка розвитку МКТ. Періодичний контроль за МКТ у свердловинах
ведеться при перевищенні тиску 0,5 МПа. Можливість продовження
експлуатації свердловин із МКТ визначається критеріями небезпеки
міжколонних газопроявів [2, 32]:
- гранично припустимими значеннями МКТ (тиск МКТ повинний бути
нижче тиску зминання експлуатаційної колони, нижче критичного
внутрішнього тиску проміжної колони, нижче тиску гідророзриву пластів у
районі башмака проміжної колони).
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
168

При неможливості підтримувати МКТ по МКП на рівні нижче гранично

припустимих значень свердловина зупиняється на капітальний ремонт.
8.8 Дослідження з виявлення причин Рмк проводяться в чотири етапи [6]:
- реєструється фон міжколонного тиску при відпрацьовуванні
свердловини на постійному технологічному режимі;
- виконується дослідження зв'язку міжколонного простору між
експлуатаційною й проміжною колонами із затрубним простором;
- визначається об'єм газу, що стравлюється, і вільного простору МКП,
проводиться дослідження “падіння” міжколонного тиску й оцінюється
постійний приплив газу. У процесі виконання досліджень на даному етапі
проводиться відбір проб флюїду із МКП;
- визначається темп нагромадження й характер кривої відновлення
міжколонного тиску (КВТмк). 17
8.9 Для виконання відзначених у 8.8 досліджень МКП рекомендується
наступна його обв'язка (при стравлюванні газу із МКП), у якій передбачається
наступне обладнання [6]:
- газові лічильники (РГ-100, РГ-40, З-6, З-2);
- сепаратор, сполучений з ДИКТ-2 (для розподілу газоподібного й рід-
кого флюїду, виміру дебіту газу й захисту газового лічильника);
- штуцер, що задає режим роботи сепаратора;
- зразкові манометри (МЗ), самописні манометри (МТС-712), пристрій
“Стріла-0,01 (002)” і манометр-термометр гирловий (МТГ) з реєстрацією
вимірювальної інформації в цифровому вигляді у власній пам'яті приладу й
можливістю передачі цієї інформації в комп'ютер або систему телемеханіки по
стандартному інтерфейсі (НПП “Грант”);
- секундомір.
8.10 У схемі обв'язки МКП для проведення вимірів може
використовуватися комплексний пристрій “Стріла-001 (002)”, що поєднує в
собі високоточні (до 0,01 МПа) аналогові манометри й термометри, прилад
виміру витрати газу в широкому діапазоні дебітів, пристрій безперервного
запису, зберігання інформації. Даний прилад дозволяє з інтервалом у секунди
й більше фіксувати тиск, температуру, витрату газу й сумарний обсяг газу, що
стравлюється [6].
8.11 Для проведення дослідження фону тиску на МКП і ЗТП через
трійники встановлюються зразкові (МЗ, МТУ) і самописні манометри. При
змінному фоні МКТ реєстрація його завершується через 1-2 доби
спостережень. При цьому допускаються коливання тиску в межах 5 %. При
змінному фоні Рмк час спостереження визначається в кожному конкретному
випадку.
8.12 У випадку, якщо на свердловині міжколонний тиск перевищує
затрубний, тобто РМК > РЗТ, то дослідження зв'язку по другому етапі 8.8 не
проводиться, а причина наявності міжколонного тиску не пов'язана з
перетіканням газу із затрубного простору. Міграція газу в даній свердловині
здійснюється по міжколонному кільцю, причиною флюїдопроявів є
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
169

негерметичність цементного кільця, не якісний контакт цементу з обсадними

колонами, а джерелом флюїду є продуктивний пласт або техногенні поклади.
8.13 У випадку Р3Т > РМК проводиться дослідження із другого етапу 8.8 з
виявленням наявності або відсутності зв'язку МКП із ЗТП. Для цієї мети після
зняття фону РМК на МКП варто здійснити різку зміну тиску в ЗТП із
одночасною реєстрацією тиску в МКП. На фоні РМК відзначається наявність
(або відсутність) “реакції” від зміни РЗТ. Різка зміна тиску Р3Т здійснюється,
наприклад, шляхом випуску газу зі ЗТП на факел. При негерметичності або при
відсутності пакера зміна тиску в ЗТП спричиняється зміною технологічного
режиму роботи свердловини або її зупинкою.
8.14 У випадку, якщо при зміні тиску в ЗТП зазначеної “реакції” на фоні
РМК немає, то констатується відсутність газоперетоку по нарізних з'єднаннях
експлуатаційної колони із ЗТП. Якщо зв'язок ЗТП і МКП існує, то зміна тиску
в ЗТП обов'язково відіб'ється на фоні МКП. При стравлюванні тиску із ЗТП
одночасно реєструються тиски в МКП. Потім, після закінчення стравлювання
18
контролюється відновлення тисків у ЗТП і МКП зі зняттям КВТМК і КВТзт.
8.15 На третьому етапі проводяться дослідження з визначення ряду
параметрів у процесі випуску газу із МКП: дебіту й об'єму газу, що
стравлюється, (Остр, Vвп), об'єму вільного простору (Vвп), постійного припливу
газу (qnn), відбору проб флюїду для аналізу. Проведення досліджень
здійснюється з використанням приладів й устаткування, передбачених у
системі обв'язки 8.9. Реєстрація тисків Р3Т и РМК ведеться самописними,
реєструючими, зразковими манометрами. Рідина, що накопичується в
сепараторі, періодично випускається через вентиль у мірну ємність.
8.16 Стравлювання газу проводиться доти, поки його вихід не
припиниться або поки не встановиться постійний дебіт. Час випуску може
скласти від 20-30 хвилин до 2-3 діб залежно від об'єму вільного простору МКП,
глибини надходження газу, характеру шляху його міграції, наявності
постійного припливу.
8.17 При випуску газу визначається об'єм МКП і дебіт постійного
припливу газу. Відбір проб флюїду для аналізу варто проводити під час
стравлювання газу із МКП на початку, середині й кінці випуску.
8.18 На заключному (четвертому) етапі газодинамічних досліджень
виконуються спостереження за ростом тиску у міжколонному просторі (після
закри-ття засувки) і самописним манометром знімається КВТмк. Характер
КВТмк і час росту тиску до граничного значення Рмкмах, тобто до величини тиску,
з якої почалося стравлювання флюїду із МКП, по різних свердловинах можуть
істотно відрізнятися залежно від причин міжколонного тиску, стану МКП,
глибини джерела флюїду й шляху його міграції.
Так, у випадку негерметичності у приустьовій частині свердловини,
зокрема, у колонній головці, міжколонний тиск відновлюється дуже швидко – у
межах 20-30 хвилин. У випадку негерметичності різьбових з'єднань
експлуатаційної колони міжколонний тиск відновлюється протягом 1-2 доби й
більше. При цьому характер КВТ мк, як і в першому випадку, має певну й
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
170

постійну закономірність [3]. Це пояснюється тим, що об'єм і пропускна

здатність простору, по якому рухається газ, практично не змінюються
(наприклад, канали різьбових з'єднань, мікрокільцевий простір між
цементним каменем й обсадною колоною) [6].
8.19 У випадку негерметичності цементного кільця рух газу відбувається
по каналах цементного каменю. При цьому крива відновлення тиску в МКП
наростає протягом часу з довільно мінливою закономірністю. На кривій
відновлення тиску відзначаються “спади”, стрибки росту й т.д. [16]. Характер
КВТмк, що має хвилеподібний або “стрибкоподібний” вид, свідчить про те, що
міграція газу відбувається по неоднорідних наскрізних каналах цементного
каменю. Причому неоднорідність каналів відзначається як по проникності, так і
по насиченості різними флюїдами. У цих умовах міжколонні тиски
відновлюються повільно. По свердловинах з таким характером КВТмк
міжколонний тиск, накопичений за 10-12 доби спостережень, далеко не досягає
граничного значення Рмк. Різночасні КВТмк, зняті на одній і тій же свердловині,
не повторюють свій вид (тобто “стрибки” й “спади” на кривих не збігаються). 19
8.20 При експлуатації свердловин з використанням пакера й
відповідного комплексу підземного (вибійного) і устьового обладнання, що
дозволяють здійнювати перевірку герметичності свердловини без її
глушіння, така перевірка проводиться послідовно по трьох групах
обладнання:
- трубна підвіска;
- ліфтова колона (НКТ), надпакерні елементи ПО;
- пакер.
8.21 Ліквідація міжколонних перетоків з використанням герметизуючих
сумішей проводиться у відповідності до СОУ 11.2-30019775-098 “Свердловини
на нафту та газ. Ліквідація міжколонних перетоків. Технологія”. Даний
стандарт не обмежує використання інших більш прогресивних і ефективних
технологій ліквідації міжколонних перетоків.

9 КОНТРОЛЬ ЗА ДЕФОРМАЦІЄЮ, ПОРУШЕННЯМИ.

ДЕФЕКТОСКОПІЯ КОЛОН

9.1 Навантаження в обсадних колонах розраховуються з урахуванням

власної ваги обсадної колони, її натягу й температурних навантажень, що
виникають в обсадних трубах у процесі цементування й експлуатації
свердловин [2, 14,33,34].
9.2 Наявність каверн, незацементованих ділянок обсадних колон, зміни
температури й тиску у свердловині викликають у незацементованій частині
обсадної колони зміни напруженого стану і їхній поздовжній вигин. Для
запобігання деформації колон у цих випадках виконується натяг обсадних
колон на розрахункову величину [14].
9.3 Запобігання деформації обсадних колон здійснюється за рахунок
стовщення стінок обсадних труб, збільшення їхньої міцності, вибору
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
171

відповідних коефіцієнтів запасу міцності, які приймаються при розрахунку

обсадних труб на розрив, зминання й внутрішній тиск [33].
9.4 Вибір обсадних труб і розрахунок обсадних колон на міцність
проводиться з урахуванням максимальних очікуваних надлишкових зовнішніх і
внутрішніх тисків при повному заміщенні розчину пластовим флюїдом, а також
ось-ових навантажень на труби з урахуванням корозії труб при впливі на них
агресивних флюїдів на стадії будівництва й експлуатації свердловини на
підставі ді-ючих КД.
9.5 Для оцінки технічного стану обсадженої свердловини рекомендується
проведення комплексного акустичного дослідження із двочастотною
акустичною цементометрією і низькочастотним АК [35]. При цьому
виділяються по стовбурі свердловини ділянки з нормальною якістю
цементування, ділянки з мікро-, макродефектами, ділянки з газом за колоною.
Низькочастотний акустичний каротаж використовується для оцінки динамічних
модулів пружності присвердловинної зони. Ці параметри дозволяють
встановити середні нормальні напруження, що діють у присвердловиній зоні,
бічний гірський тиск порід, що впливають на цементне кільце, колону, і зони
аномальних радіальних напруг, 20

що приводять до зминання колон.

9.6 Деформації обсадних колон, викликані осьовим навантаженням внас-
лідок осідання пластів, мають місце не тільки на вибої й у зонах кавернозності,
але й на всіх незацементованих ділянках стовбура свердловини.
9.7 Для виявлення місць деформації, скривлення, вигинів колон у
процесі експлуатації свердловини проводиться інклинометрія до вибою й
порівняння отриманих результатів по свердловині з раніше проведеною
“фоновою” інклинограмою. Визначають конфігурацію колони в зоні
скривлення із використанням гіроскопічного інструменту для виміру кута
нахилу свердловини й дефектоміра. У конструкцію гіроскопічного
інструменту включають універсальні з'єднання, що дозволяє йому
безперешкодно проходити через скривлені труби й працювати в
горизонтальних свердловинах.
9.8 Для контролю технічного стану колон у свердловині
використовуються дефектоміри-товщиноміри СГДТ-2,3, розроблені у
ВНИИГИСе, або нова апаратура МІД. При інтерпретації показань СГДТ
установлюються: ексцентриситет колони; середня товщина й середній діаметр
обсадних труб з точністю до 0,5 мм; місця розташування муфт і центраторів.
Точність вимірів не залежить від густини бурового розчину й забруднень
поверхні труб. Межа робочої температури даних свердловинних приладів до
100 °С.
9.9 Виявлення дефектів колон, їхньої корозії, проведення товщинометрії
експлуатаційної й проміжної колон при русі дефектоскопа усередині НКТ доз-
воляє здійснити імпульсний електромагнітний дефектоскоп (МІД). Вилучення
зразків зі стінки експлуатаційної колони після проведених вимірів її товщини
апаратурою МІД і порівняння з даними виміру СГДТ-3 показали, що
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
172

погрішність виміру товщини приладом СГДТ-3 виявилася рівної 1,31 мм, тоді
як магнітоімпульсного товщиноміра – менш 0,3 мм [40].
9.10 Для комплексного контролю ТС колон у свердловинах
використовуються геофізичні прилади СГДТ-2,3, ДСИ, ЭМДСТ-48, ЭМДС-
36М, ЭМДС-ТМ, АКВ-48М [12], апаратура МІД [40], КСП-Т-7, важільний
трубний профілемір-радіусомір й ін.
9.11 Для контролю напруженого стану обсадних труб використається
тензометрія із закріпленням датчиків на колонній головці, а також на глибині
15- 25 м на стінці кондуктора [41].
9.12 Виявити внутрішні й зовнішні невеликі дефекти обсадних колон
дозволяє проведення каротажу по техконтролі колон із закріпленням апаратур
РАL фірми “Шлюмберже” [13].
Апаратура РАL дозволяє встановлювати дефекти, порушення на внутріш-
ній поверхні обсадної колони й вимірювати її товщину, виявляти перфораційні
отвори. Всю інформацію про стан колони одержують за допомогою 24
датчиків.
9.13 Точні виміри внутрішнього діаметра НКТ, експлуатаційної колони
дозволяє робити 16-важельний каверномір ТGS [13]. Кожний з 16 датчиків
подає незалежний сигнал, що записується як функція від глибини. Прилад
працює в свердловинах, що мають нахил не більше 60 градусів.
21
9.14 Періодичність проведення ревізії НКТ експлуатаційних свердловин
в залежності від вмісту агресивних компонентів у флюїді, виносу породи та
інших факторів, що негативно впливають на технічний стан НКТ повинна
визначатимся на основі розрахунків відповідно до чинних інструкцій і методик
[2].
9.15 Контроль за просіданням порід навколо свердловини при
експлуатації здійснюється на основі використання гамма-каротажу з
контролем рухів радіоактивних маркерів, впроваджених у пласти свердловин,
що досліджуються.

10 КОНТРОЛЬ ЗА СТАНОМ ПРИВИБІЙНОЇ ЗОНИ,

УСКЛАДНЕННЯМИ ПРИ РОЗРОБЦІ РОДОВИЩ

10.1 Контроль за станом діючого фонду свердловин

10.1.1 За допомогою газогідродинамічних, фізико-хімічних і геофізичних
методів проводяться дослідження експлуатаційних свердловин і здійснюється
контроль за розробкою покладу:
- визначається положення газонафтового й газоводяного контактів і їхня
зміна в часі в газових, спостережних свердловинах;
- уточнюються глибини залягання продуктивних пластів, газонасичені
потужності, приймальність, пористість колекторів, а також оцінюється
газонасиченість продуктивних пластів та її зміна в процесі розробки;
- оцінюються видобувні можливості продуктивного розрізу, виділяються
межі працюючих інтервалів і визначаються дебіти цих інтервалів;
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
173

- контролюється ефективність робіт з інтенсифікації видобутку після

додаткової перфорації, гідророзриву, солянокислотної обробки й ін.;
- оцінюється стійкість газоносних пластів до руйнування;
- визначається наявність на вибої свердловини стовпа рідини, піщаної
пробки;
- визначається наявність пластової води в продукції свердловин;
- здійснюється контроль зміни температур, тисків, виявляються зони
газогідратоутворення;
- визначається наявність агресивних компонентів у газі, зміна їхньої
концентрації при різних тисках, температурах і швидкостях потоку,
інтенсивність корозії кріплення свердловин при цих умовах.
10.1.2 Комплекс геофізичних досліджень свердловин “ГДС-технічний
контроль” вирішує наступні завдання з контролю в привибійній зоні [4]:
- оцінюється напружено-деформаційний стан конструкції свердловини,
здійнюється контроль за станом зони перфорації, визначається глибина
підвіски ліфтових труб, проводиться шаблонування, відбиття вибою, контроль
за станом обсадних колон, ліфтових труб, виявляються їхні порушення,
уточнюються глибини установки пакерів, інтервал фільтра;
- оцінюється стан цементного кільця за колонами, виявляються перетоки
газу за ними, руху порід і колон, механічні зміни, руйнування колектора;
22
- здійснюється контроль за зміною термобаричних умов, за змінами у
складі флюїдів при відпрацьовуванні покладу й за технологічними режимами
роботи свердловин із виявленням шламо-рідинних і піщаних пробок на вибої,
з контролем просування (підйому) ГВК, виносу пластової води, частки
працюючих товщин колекторів.
10.1.3 Для оцінки газонасиченості продуктивного розрізу використовую-
ться імпульсні нейтронні методи, які основані на порівняно малому водовмісті
газоносних пластів через низьку щільність газу [1,4].
10.1.4 Для контролю за відпрацьовуванням продуктивної товщі на
родовищах використовують стандартні методи (барометрію, витратометрію) і
чутливу термометрію (ВЧТ) [4,36].
10.1.5 Для вивчення технічного стану фонду видобувних свердловин до й
після пуску їх в експлуатацію повинен проводитися запис ВЧТ і НГК-60 по
всьому стовбурі свердловини.
10.1.6 Витратометрія (“Метан-2”) проводиться насамперед у
свердловинах, на яких намічене проведення капремонту, де не перекриті
ліфтовою колоною зони фільтра представлені потужною товщею продуктивних
порід, що різко розрізняються за ФЄВ і літології й, враховуючи якість
цементування експлуатаційних колон, можливі заколонні перетоки газу. При
цьому отримані дані витратометрії контролюються результатами ВЧТ в
“глухій” спостережній свердловині.
10.1.7 Для визначення ступеня взаємодії експлуатаційних свердловин у
кущі, крім гідропрослуховування, проводиться термопрослуховування з
відключенням і підключенням окремих видобувних свердловин, проведенням
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
174

ВЧТ при точності вимірів температур ± 0,1 °С термометром ТЭГ-36М або

термометром “Глибина-2”, манометром-термометром АМТ-07 з точністю
± 0,01 °С. Обробка даних газогідродинамічних досліджень свердловин при
цьому проводиться відповідно до методик [1, ін.].
10.1.8 Контроль за ГВК проводиться з урахуванням фактичної глибини
вибою свердловини. Вибій, піщані пробки відбиваються
прихватовизнавачами (ПО-50, ПО-90) або по глибині упору геофізичних
приладів на вибій при геофізичних дослідженнях.
10.1.9 Перед розкриттям перфорацією та освоєнням свердловин
необхідно забезпечити якісне промивання вибою для виключення
накопичення у процесі подальшої експлуатації піщано-глинистих пробок, які
перекривають зону фільтра.
10.1.10 Диференційоване розкриття перфорацією масивної неоднорідної
продуктивної товщі з вибором технологічного режиму її відпрацювання
свердловини на основі групування порід у характерні групи з ідентичними
ФЄВ дозволяє забезпечити високі дебіти газу й рівномірне відпрацювання
покладів по розрізі із запобіганням ускладнень на свердловинах, пов'язаних з
передчасним їхнім обводненням, руйнуванням колектора й виносом піску.
10.1.11 В умовах руйнування газоносних колекторів і виносу піску
визначається допустима депресія й установлюється відповідний технологічний
23
режим роботи свердловини з депресією на пласт не вище допустимої, щоб
запобігти руйнуванню колектора й винос піску [1]. Допустима депресія
коливається в широких межах залежно від міцносних властивостей порід. Для
запобігання руйнування пласта застосовується також механічний і хімічний
способи, у т.ч. обладнання вибою фільтром.

10.2 Контроль за обводненням експлуатаційних свердловин

10.2.1 Ступінь обводнення експлуатаційних свердловин вивчається за

результатами комплексу промислово-геофізичних, гідрохімічних і геолого-
проми-слових матеріалів.
10.2.2 Експлуатаційний фонд свердловин аналізується за технічним
станом, характером обводнення підошовними й конденсаційними водами, а
також впливу обводнення на руйнування колектора, продуктивність
свердловин і вибір технології їхнього капремонту.
10.2.3 У результаті аналізу стану за 10.2.2 свердловини розподіляються
за сукупністю наступних характерних особливостей:
а) техніко-технологічні
- якість цементування експлуатаційних колон за даними АКЦ;
- положення башмака експлуатаційної колони щодо початкового й
поточного ГВК;
б) умови й характер обводнення
- положення нижніх отворів перфорації щодо поточного ГВК;
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
175

- склад рідини в продукції свердловини за даними гідрохімічних дослід-

жень.
10.2.4 При аналізі обводнення відзначається природна обводненість,
що пов'язана з підйомом поточного ГВК, і штучна, пов'язана з неякісним
цементуванням експлуатаційної колони та заколонними перетоками.
10.2.5 При неякісному цементуванні башмака експлуатаційної колони у
випадку розкриття бурінням площини початкового ГВК найбільш ймовірне
обводнення свердловини за рахунок заколонних перетоків.
10.2.6 Встановлено також, що при достатньому (40-90 м) віддаленні інтер-
валів перфорації від положення поточного ГВК у продукції газової
свердловини, незалежно від її дебіту і якості цементування, в основному
виноситься конденсаційна вода.
10.2.7 Враховуючи відстань від нижніх отворів перфорації до поточного
ГВК рекомендується виділяти 5 категорій свердловин: перша, де поточний
ГВК перекриває інтервал перфорації; друга – з відстанню від 0 до 10 м до
перфорації; третя – з відстанню від 10 до 20 м; четверта – з відстанню від 20 до
30 м; п'ята – відстань перевищує 30 м і більше.
10.2.8 За гідрохімічним показником води, що виноситься на устя, за
мінералізацією М свердловини розподіляються на три категорії:
- свердловини, в продукції яких міститься конденсаційна вода М ≤ 1 г/л;
24

- свердловини із сумішшю конденсаційної й пластової води 1 < М ≤ 18 г/л;

- свердловини із пластовою водою М > 18 г/л.
10.2.9 Особливі випадки водопроявлення (особливо після проведення
капремонтів свердловин), пов'язані з техногенними рідинами. Їхні характерні
ознаки – висока загальна мінералізація рідини, що виноситься (М ≥ 30-60 г/л),
підвищений вміст іонів кальцію (більше 1-2 г/л) і відсутність мікрокомпонентів
(йод, бром і т.п.) у техногенному розчині.
10.2.10 За характером обводнення рекомендується виділяти п'ять
категорій свердловин:
- свердловини, у яких джерелом надходження рідини є вище або нижче
залягаючі водоносні та обводнені інтервали, нерозкриті перфорацією, а
надходження рідини у стовбур свердловини відбувається по заколонному
простору;
- свердловини, у яких джерелом надходження рідини є підошовна
пластова вода у зв'язку з підйомом поточного ГВК до нижніх отворів
перфорації;
- свердловини, у яких наявна негерметичність цементного моста після
раніше проведених ізоляційних робіт;
- свердловини, у яких мінералізація рідини в продукції підвищена за
рахунок присутності в ній технічних розчинів. У цій категорії свердловин
пропонується регулярно (один раз на місяць) проводити відбір проб із
обов'язковим аналізом вмісту мікрокомпонентів (йод, бром та ін.);
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
176

- свердловини, у яких шляхом підбору режиму експлуатації домагаються

зменшення виносу води, у т.ч. з виносом тільки конденсаційної води.
Обмеження дебіту проводиться у свердловинах, де не якісний цементаж
експлуатаційних колон і у продукції встановлена присутність пластової води.
10.2.11 При водо- і піскопроявленнях рекомендується керуватися
наступними принципами:
Обмеження з безводного дебіту. За “безводний” приймається такий де-
біт, при якому в продукції свердловин виноситься тільки конденсаційна вода
(загальна мінералізація її менше 1 г/л);
Обмеження з виносу механічних домішок проводиться по фонду
високодебітних видобувних свердловин з поганою якістю цементування,
нижні отво-ри перфорації яких перебувають поблизу (менш 10-20 м) площини
поточного ГВК;
Обмеження з виносу мінералізованої води проводиться у свердловинах, в
яких нижні працюючі інтервали в зоні фільтра близькі до площини поточного
ГВК (5-10 м), або у свердловинах, де у зв'язку з негерметичністю цементного
кільця спостерігається затрубна циркуляція рідини, що складається із пластової
(М > 18-20 г/л) або суміші пластової й конденсаційної води (М = 4-18 г/л);
Обмеження зо максимальної депресії здійснюється у високодебітних
свердловинах, у зоні фільтра яких спостерігаються піщані пробки.
10.2.12 Наявність пробок на вибої і очищення від них контролюється
також за результатами газогідродинамічних досліджень при перекритті
піщано-глинистими й рідинними пробками зони фільтра. 25
10.2.13 При обводненні свердловин може відбуватися випадання
(відкладення) солей у свердловині з водних розчинів, коли концентрація солей
перевищує рівноважну (граничну) концентрацію. Солі відкладаються на
стінках НКТ, експлуатаційної колони, випадають у свердловині. При
солевідкладеннях у свердловині визначають їхню природу, роблять
шаблонування колон (НКТ). Наявність солей у привибійній зоні визначають
по зниженню продуктивності свердловини 17.
10.2.14 За результатами контролю обводнення свердловин проводиться
капремонт різної складності залежно від якості цементування
експлуатаційних колон і величини мінералізації рідини в продукції
свердловин.
10.2.15 Технічні вимоги на гази, у т.ч. на вміст у них води, що
виноситься, механічні домішки, які подаються у внутрішньопромислові
газопроводи (шлейфи) від свердловин, а також на установки комплексної
підготовки газу, звичайно не задаються якими-небудь спеціальними
нормативними документами, а фіксуються у відповідних проектах розробки,
облаштування родовищ і конкретизуються в технологічних регламентах на
установки промислової обробки газу 37.
10.2.16 Маса механічних домішок у природному газі обумовлюється в
окремих угодах на поставку газу із ПСГ, ГПЗ і промислів, відповідно до
технічних умов 38. У раніше діючому ОСТ 51.40-83 маса механічних домі-
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
177

шок у газі, що подається в магістральний газопровід, допускалася не більше 3

мг/м3 38.
10.2.17 Всебічний аналіз динаміки водопіскопроявлень у свердловинах
різних родовищ показав, що свердловини починають виносити пісок і воду
на 9-12-й рік після пуску родовищ в експлуатацію. Відбір газу із зони
дренування до цього часу становить близько 40 % початкових запасів газу.
Дослідження при цьому показали, що піщаноглинисті пробки не утворюються,
якщо працює нижній інтервал перфорації.

10.3 Контроль за станом нагнітальних свердловин при розробці

родовищ в режимі сайклінг-процесу

10.3.1 Нагнітальні свердловини, через які в продуктивні пласти закачую-

ться робочі агенти (вода, газ, розчини поверхнево-активних речовин та інші
реагенти) з метою підтримання пластового тиску і підвищення
нафтоконденсатовилучення, повинні обладнуватись наземним і внутрішньо-
свердловинним (підземним) обладнанням 2.
10.3.2 На усті нагнітальних свердловин повинна встановлюватися фонта-
нна арматура, робочий тиск якої повинен бути не нижчий за максимально
очікуваний тиск нагнітання.
10.3.3 Устьова арматура повинна бути обладнана зворотним клапаном
для запобігання перетікання закачуваних агентів із свердловини при аварії на
нагнітальному трубопроводі або тимчасовому припиненні їх нагнітання.
10.3.4 Закачування робочих агентів у нагнітальні свердловини повинно
здійснюватись тільки через НКТ. 26

Конструкція колони НКТ повинна визначатись на основі розрахунків, які

проводяться відповідно до чинних інструкцій і методик. Низ колони НКТ
обладнується воронкою для забезпечення безаварійного підняття глибинних
замірних приладів при проведенні дослідних робіт.
10.3.5 Закачування робочих агентів у нагнітальні свердловини при
тисках на усті більших від тиску, на який опресована експлуатаційна колона,
повинно здійснюватися через НКТ з пакером, який ізолює колону від впливу
високих тисків і встановлюється над пластом (об'єктом), у який закачується
робочий агент.
10.3.6 При закачуванні в пласти агресивних робочих агентів
(високомінералізовані пластові і стічні води, СО 2, Н2S, кислоти та інші
реагенти) для запобігання корозії повинно застосовуватись обладнання в
антикорозійному виконанні, а система трубопроводів і НКТ повинні мати
спеціальне покриття або інгібіторний захист.
10.3.7 Під час розробки родовища в режимі сайклінг-процесу повинні
контролюватись такі параметри:
а) склад газу, який надходить на установки комплексної підготовки газу
б) час прориву сухого газу до вибою видобувних свердловин;
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
178

в) фізико-хімічні властивості (густина, молекулярна маса, фракційний

склад) вилученого із газу конденсату;
г) кількість газу і конденсату, які видобуваються з кожної видобувної
свердловини (за добу) і в цілому по родовищу (за добу, місяць, рік);
д) кількість сухого газу або води, які закачуються в кожну нагнітальну
свердловину (за добу) і в цілому по родовищу (за добу, місяць, рік);
е) поточний пластовий тиск у пласті (поквартально);
є) тиск газу на усті нагнітальних свердловин (цілодобово);
ж) зміна положення газоводяного контакту в часі.
10.3.8 При розробці газоконденсатних покладів в режимі сайклінг-про-
цесу повинен проводитись комплекс промислово-геофізичних досліджень,
який включає як контроль за відпрацюванням і обводненням пластів, так і за
технічним станом свердловин.
Комплекс досліджень повинен виконуватись згідно з вимогами і
правилами, передбаченими діючими нормативними документами 46,47.
Аналогічними методами досліджуються поглинаючі інтервали пластів у
нагнітальних свердловинах 48.
10.3.9 Газодинамічні дослідження експлуатаційних та нагнітальних
свердловин на продуктивність та приймальність необхідно проводити не рідше
одного разу на рік і по мірі необхідності з виміром дебіту газу, конденсату та
води. Дослідження проводяться на 4-5 усталених режимах, які відрізняються
один від одного, починаючи з максимального, на 20 % 48.
10.3.10 Відбір глибинних та устьових проб рідини та їх аналіз необхідно
проводити не рідше одного разу на рік, а у випадку обводнення – кожен
квартал 48.
27
10.3.11 Визначення статичних тисків по всьому фонду свердловин
необхідно проводити двічі на рік, виміри поточних пластових тисків у пласті –
поквартально.
Виміри статичних тисків на усті свердловин необхідно проводити
тарированими зразковими манометрами, пластових тисків на вибої свердловин
– глибинними манометрами.
На свердловинах, зупинених для виміру статичного тиску, знімається
КВТ на усті свердловини.
Глибинний вимір проводиться після повної стабілізації пластового
тиску.
10.3.12 Газоконденсатні дослідження свердловин необхідно проводити
щорічно по групі контрольних свердловин, а також на свердловинах, де
спостерігається прорив та збільшення припливу сухого газу 48.
10.3.13 Для контролю міграції газів з газоконденсатних покладів через
товщу порід у процесі розробки родовищ у режимі сайклінг-процесу необхідно
проводити газову зйомку, періодичність якої встановлюється не рідше одного
разу на півріччя 49.
10.3.14 На родовищах, де застосовується сайклінг-процес (чи інші
технології нагнітання газу в продуктивні горизонти), необхідно передбачити
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
179

будівництво спостережних (контрольних) свердловин з метою виявлення

міграції газу.
11 ОСОБЛИВОСТІ КОНТРОЛЮ ТЕХНІЧНОГО
СТАНУ СВЕРДЛОВИН, ЯКІ ПРОСТОЮЮТЬ,
І ТИХ, ЯКІ ЗАКОНСЕРВОВАНІ
11.1 Закінчені будівництвом свердловини на строк до передачі їх
замовнику для організації видобутку газу, нафти, при простої, до початку їхньої
експлуатації, піддаються контролю технічного стану, а потім підлягають
консервації. Експлуатаційні свердловини підлягають консервації відповідно до
встановленого порядку [2,18,21].
11.2 При виявленні на усті міжколонних тисків, грифонів свердловина з
консервації переводиться у фонд, що простоює, а підприємство зобов'язане
з'ясувати причини їхньої появи й провести роботи з їхнього усунення за
планами, погодженим із “ДП ЛІКВО”. Подальша консервація свердловини
може бути проведена після усунення причин появи несправностей за
узгодженням з Держгірпромнаглядом [2].
11.3 По свердловинах, що простоюють, на їхню консервацію складають
план проведення робіт. Відповідальність за якість проведення робіт з
консервації свердловин, збереження, періодичну перевірку їхнього стану несе
підприємство, на балансі якого вони перебувають.
11.4 Періодичність поточних перевірок технічного стану
законсервованих свердловин, свердловин, що простоюють, й обсяг робіт по
КТС установлюється підприємством.
11.5 Поточний контроль за технічним станом законсервованих свердловин,
свердловин, що простоюють, проводиться згідно 1.15 даного СОУ із включенням:
- необхідного обсягу “ГДС-технічний контроль”, що визначається28
підприємством згідно 11.4;
- термометрії в свердловині для виявлення газогідратних пробок.
11.6 Проведені роботи на свердловині по перевірці її технічного стану,
отримані результати оформляються актами за підписом їхніх виконавців із
внесенням результатів контролю в спеціальний журнал, паспорт свердловини й
базу даних КТС ЕС.
11.7 При введенні свердловини в консервацію необхідно [2,5,18]:
- перевірити технічний стан свердловини, у т.ч. герметичність колони,
відсутність заколонної циркуляції;
- стовбур свердловини заповнюється нейтральною рідиною, що
виключає корозійний вплив на колону і забезпечує збереження колекторських
властивостей продуктивного горизонту і необхідний протитиск на пласт;
верхню частину свердловини заповнити незамерзаючою рідиною (дизпаливо й
ін.);
- у газових свердловинах із пластовими тисками, що не перевищують
гідростатичні при консервації на строк менше трьох місяців, глушіння
свердловини необов'язкове [18].
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
180

11.8 При консервації газових свердловин, що оснащені комплексом

підземного обладнання, незалежно від їхньої глибини й строків консервації
цементні мости над інтервалом перфорації не встановлюються [18].
11.9 Роботи з виводу свердловини із тривалого простою, виклику
припливу (газу, нафти) можуть бути початі тільки після обстеження ТС
свердловини шляхом спуску глибинних приладів, визначення прохідності по
всьому стов-бурі.
11.10 Перед виводом свердловини із тривалого простою, перед їх
розконсервацією технічний контроль стану свердловини включає:
- роботи на свердловині, згідно 11.5;
- обов'язковий комплекс ГДС: шаблонування, термометрію, локатор муфт;
- при виявлених ускладненнях проводиться додатковий комплекс ГДС
для визначення місць перетоків флюїдів у затруб'і, місць негерметичності
кріплення, оцінки стану цементного кільця та ін.

12 КОНТРОЛЬ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ УСТЬОВОГО

ОБЛАДНАННЯ

12.1 Вимоги до колонних головок й контроль їх технічного стану

12.1.1 Колонні головки [39,42] призначені для обв'язки нафтових, газових

і газоконденсатних свердловин. Вони забезпечують підвіску колон,
герметизацію міжколонних просторів, контроль тиску в них і проведення ряду
технологічних операцій.
12.1.2 Конструкція колонних головок (КГ) повинна передбачати
можливість [2,3,9]:
- відновлення герметичності верхніх ущільнень міжколонних просторів
шляхом подачі в міжпакерну порожнину консистентного мастильного матеріалу;
- обпресування фланцевих з'єднань; 29
- контролю й стравлювання тисків у міжколонних просторах;
- проведення цементування свердловини.
12.1.3 Конструкція КГ повинна дозволяти відновлювати порушену
герметичність міжколонного кільцевого простору у верхній його частині
шляхом нагнітання через зворотній клапан спеціальних паст, що самі твердіють,
герметиків або консистентних мастильних матеріалів.
12.1.4 Конструкція КГ й використовувані матеріали (сталі, герметики й ін.)
повинні відповідати вимогам їх тривалої, надійної експлуатації в умовах
помірного клімату.
12.1.5 Торцева площина фланця колонної головки (КГ) повинна
перебувати в горизонтальній площині. Вивіряють торцеву площину корпуса КГ
за ватерпасом.
12.1.6 При перевірці технічного стану колонної головки потрібно
звертати особливу увагу на:
- наявність ушкоджень деталей і вузлів, слідів руйнування матеріалів
(тріщини, дефекти й ін.), з яких вони виготовлені;
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
181

- наявність витоків газу, газового конденсату й нафти у фланцевих,

різьбових й інших з'єднаннях й ущільненнях (місця витоків можна виявити
візуально, по звуку, запаху, порушенню земляного або сніжного покриву або
інструментально з використанням газових аналізаторів);
- комплектність і затягування шпильок, гайок і болтів з'єднань, а також
правильність їхньої установки;
- періодичну (не менше одного разу на місяць) продувку триходових
вентилів і вимір тиску в міжколонному просторі;
- необхідність періодичного фарбування КГ для захисту її від корозії.
12.1.7 Термін служби колонної головки до списання обумовлюється
нормативно-технічною документацією заводу-виготовлювача й становить від
9 до 18 років залежно від призначення й умов експлуатації колонної головки. За
результатами ревізії, контролю технічного стану, експертного обстеження
зазначений термін служби КГ може бути продовжений.

12.2 Вимоги до фонтанної арматури і контроль її технічного стану

12.2.1 Фонтанна арматура повинна забезпечувати герметизацію газових,

фонтанних, газліфтних свердловин, можливість контролю й регулювання
режиму їхньої експлуатації. Фонтанна арматура встановлюється на колонну
головку свердловин до їхнього освоєння й випробування на весь період
експлуатації, фонтанування.
12.2.2 Схеми фонтанної арматури регламентовані ГОСТ 13846. Згідно
вказаного стандарту встановлено шість типових схем фонтанної арматури:
чотири трійникові, дві хрестові. По вимозі споживача фонтанна арматура може
виготовлятися з додатковою трубною головкою і запірними пристроями на
бокових відводах, які забезпечують експлуатацію свердловини дворядним
ліфтом. Допускається конструктивне об'єднання декількох елементів в один
блок, включення дублюючих запірних пристроїв, автоматичних запобіжних 30
пристроїв і запірних пристроїв з дистанційним управлінням.
12.2.3 Конструкція фонтанної арматури повинна забезпечувати
можливість виміру тиску на верхньому буфері фонтанної ялинки, а також тиску
й температури середовища (газу) на буфері бічного відводу ялинки й
трубній головці.
12.2.4 Конструкція ФА й конструкційні матеріали, що використані, повинні
відповідати вимогам їх тривалої, надійної експлуатації залежно від умов
експлуатації і складу продукції.
12.2.5 Трубна головка встановлюється на колонну головку й повинна
забезпечувати підвіску й герметизацію насосно-компресорних труб й
експлуатаційної колони, можливість контролю тиску в затрубному просторі та
проведення технологічних операцій у процесі освоєння, випробування,
експлуатації й ремонту свердловини.
12.2.6 Фонтанна ялинка повинна забезпечувати можливість регулювання
режиму експлуатації, контролю тиску й температури робочого середовища, а
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
182

також проведення технологічних операцій на свердловині. Через фонтанну

ялинку повинен безперешкодно здійснюватися спуск геофізичних приладів.
12.2.7 При контролі технічного стану фонтанної арматури, гирлового
обладнання перевіряється [17,27]:
- наявність ушкоджень деталей і вузлів, слідів руйнування (тріщини,
зміна механічних властивостей сталі, дефекти й ін.), матеріалів, з яких вони
виготовлені;
- герметичність ущільнень фланцевих з'єднань;
- ручна й автоматична керованість засувок;
- стійкість роботи свердловини на встановлених технологічних режимах;
- відсутність пропусків в ущільненнях засувок;
- герметичність елементів трубної обв'язки;
- наявність манометрів, інших необхідних контрольно-вимірювальних
приладів (витратомір й ін.) і їхня справність;
- відсутність механічних порушень, дефектів, деформації гирлового ус-
таткування, нахилу фонтанних арматур, осідань.
12.2.8 Контроль за нахилом фонтанної арматури здійснюється візуальним
способом, а також за допомогою виміру кута нахилу виском. Контроль за
осіданнями, деформацією гирлового устаткування здійснюється візуальним й
інст-рументальним способами. Інструментальний спосіб контролю за
переміщенням колонної головки, фонтанних арматур здійснюється
геодезичними методами.
12.2.9 При досягненні встановленого технічними умовами терміну (9-
10 років) експлуатації фонтанної арматури здійснюється її ревізія, контрольні
випробування, експертне обстеження, на основі яких визначається можливість
подальшої експлуатації ФА в умовах родовища (робочих тисків) і
встановлюється тривалість строку подальшої експлуатації ФА, понад
установлений технічними умовами терміну служби, до проведення її чергової
ревізії або заміни [27].
31
13 ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО КОНТРОЛЮ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ
ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ СВЕРДЛОВИН, З ЯКИХ ВИДОБУВАЮТЬ
ВУГЛЕВОДНІ, ЩО МІСТЯТЬ АГРЕСИВНІ КОМПОНЕНТИ
13.1 Методи контролю технічного стану експлуатаційних свердловин, з
яких видобуваються вуглеводні, що містять агресивні компоненти
(вуглекислий газ, сірководень) проводяться з урахуванням вимог Правил
безпеки у нафтогазовидобувній промисловості України [2], згідно Інструкції
по контролю за корозією газопромислового обладнання [43].
13.2 Свердловинне обладнання, що експлуатується в корозійно-небезпеч-
ному середовищі, повинно вибиратися з урахуванням параметрів технологічних
процесів і корозійно-агресивного середовища. Корозійно-агресивне середовище
виникає при наявності небезпечних компонентів у пластовому флюїді, а саме
вуглекислий газ, сірководень у газі, та низькомолекулярних карбонових кислот
(щавелева, оцтова, мурашина та ін.), хлориди, сульфати у водній частині флюїду.
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
183

13.3 Найбільш поширеним видом корозії внутрішньої поверхні

газопромислового обладнання є електрохімічна корозія в електролітах.
Електролітом стають природні або конденсаційні води з розчиненими в них
вуглекислим газом або сірководнем і рідше киснем і органічними кислотами
(щавелева, оцтова, мурашина).
13.4 На корозійний процес впливає вміст агресивних компонентів в
електроліті, тиск, температура, наявність напружень, швидкість
газоконденсатного потоку, абсолютна кількість води і вуглеводневого
конденсату та їх співвідношення, присутність інгібітору корозії, властивості
металу.
13.5 Корозію обладнання в залежності від виду корозійного руйнування
розділяють на:
- рівномірну (суцільна корозія, що протікає з однаковою швидкістю по всій
поверхні металу);
- нерівномірну (суцільна корозія, що протікає із неоднаковою швидкістю
по всій поверхні металу);
- місцеву або локальну (корозія локалізована на окремих місцях поверхні
металу);
- корозійне розтріскування (руйнування металу при практично незмінній
товщині у результаті виникнення і розвитку тріщин в стінках обладнання, яке
працює під напруженням розтягування);
- зміну механічних властивостей металу в результаті абсорбції металом
водню.
13.6 Контроль корозійних процесів ґрунтується на характері корозійних
проявів, виходячи із яких необхідно вибирати методи і засоби контролю для
якісної та кількісної їх оцінки.
Контроль параметрів корозійного середовища повинен включати виміри:
- загального тиску;
- температури;
- кількості води;
- кількості вуглеводневого конденсату;
- вологість газу; 32
- швидкість газорідинного потоку;
- вміст вуглекислого газу;
- вміст сірководню;
- вміст кисню;
- рН водневої складової;
- загальної мінералізації і її характеру;
- визначення вмісту іонів заліза Fe2+ в пластовій воді.
Ці перелічені параметри є складовою частиною технологічного контролю і
фіксуються відповідними методами і засобами.
13.7 Всі методи контролю корозійних процесів розділяються на прямі
методи, які дозволяють оцінювати корозійні прояви безпосередньо на
обладнанні, і непрямі (опосередковані) методи, які дозволяють з тим чи іншим
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
184

ступенем достовірності судити про процеси, що проходять на металевій поверхні

свердловинного обладнання.
13.8 Контроль корозійного стану металевого свердловинного
обладнання проводиться як візуально, так і за допомогою приладів:
а) шляхом встановлення контрольних зразків (свідків корозії);
б) за показниками швидкості корозії за допомогою корозіметрів;
в) із застосуванням ультразвукової і магнітної товщинометрії.
13.9 Методи, періодичність і місця контролю корозійного стану металу
кожного виду обладнання свердловини встановлюються технічним
керівником газопромислового управління.
13.10 Для захисту від корозії експлуатаційної і ліфтової колон, внутрішньо-
свердловинного та іншого обладнання, яке експлуатується в умовах корозійно-
не-безпечного середовища, повинні застосовуватись інгібітори корозії, спеціальні
покриття і технологічні методи зменшення швидкості корозійного руйнування
металу.
Основні вимоги, що висуваються до інгібіторів корозії для захисту
підземного обладнання, наступні [43]:
- розчинність у нафті або у нафтопродуктах;
- висока адсорбційна здатність до поверхні металу;
- відсутність у їх складі хімічних речовин, що погіршують якість нафти або
газового конденсату;
- великий період ефективної дії захисної плівки інгібітору;
- стійкість захисних плівок в умовах високих швидкостей руху рідини;
- високий захисний ефект (90-95 %) при мінімальному дозуванні (50-
100 мг/л).
Захисна здатність інгібіторів корозії, що використовуються для захисту
нафтогазопромислового обладнання у водно-нафтовому середовищі,
перевіряється згідно методики, наданої в ГОСТ 9.506.
13.11 Інгібітори корозії необхідно подавати в свердловину постійно або
періодично в залежності від стійкості захисних плівок, які вони створюють на
поверхні металу або періоду їх дії. Якщо період дії вираховується декількома
годинами, то інгібітор необхідно подавати постійно (систематично); якщо
період дії складає декілька діб, а інколи і декілька місяців, інгібітор можливо
подавати в свердловину періодично. Найбільш ефективна постійна подача 33
інгібіторів корозії, що здійснюється спеціальними поршневими дозаторними
на-сосами, які мають високий тиск нагнітання і малу витрату рідини.
13.12 Кількість інгібітору корозії, що необхідно подавати в
свердловину, визначається діючою концентрацією інгібітору шляхом
проведення лабораторних досліджень для кожного інгібітору, і кількістю
рідини у пластовому флюїді.
На підставі визначеної діючої концентрації інгібітору
газопромисловому управлінню необхідно розробити технологічний регламент
з проведення корозійного захисту обладнання. У цьому регламенті повинен
бути опис технології і технологічної схеми інгібування із вказівкою місця
подачі, кількості, періодичності, концентрації робочого розчину інгібітору.
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
185

13.13 Основним ефективним методом захисту від корозії є закачка

робочого розчину інгібітору корозії в свердловину дозаторними насосами
через інгібіторопроводи в затрубний простір без зупинки свердловини. Даний
метод дозволяє подавати в свердловину чітко визначену кількість інгібітору
корозії. Витрата інгібітору при цьому мінімальна.
13.14 У випадку відсутності можливості подачі інгібітора по
інгібіторопроводу допускається закачування інгібітора іншими методами за
допомогою пересувних агрегатів:
а) в трубний простір свердловини, в якій встановлено пакер із її
зупинкою і продавкою в пласт та технологічною витримкою;
б) одночасне закачування в затрубний і трубний простір із зупинкою
свердловини;
в) закачування в затрубний простір з визначеною періодичністю без
зупинки свердловини.
13.15 Для проведення контролю за корозією газопромислового
обладнання на промислах газопромислових управлінь необхідно створювати
спеціальні підрозділи по контролю і боротьбі з корозією.
13.16 Напрямки роботи підрозділів:
- визначення фактичної корозійної небезпеки на родовищах, складання
корозійних карт обладнання, виявлення найбільш небезпечних з корозійної
точки зору місць обладнання;
- систематичний контроль за корозійною агресивністю середовища та
швидкістю корозії металевого обладнання із фіксацією отриманих результатів
в процесі експлуатації родовища на всіх його стадіях, починаючи з періоду
дослідно-промислової експлуатації;
- своєчасне проведення ППР наземного і підземного обладнання
свердловини;
- зв'язок з науково-дослідними і проектними організаціями з метою
промислової апробації нових рішень і нових ефективних засобів і методів
протикорозійного захисту і контролю.
13.17 Підрозділи по контролю і боротьбі з корозією в організаційному
плані повинні підпорядковуватися безпосередньо головному інженеру
газопромислового управління. 34
14 БАЗА ДАНИХ ПО ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ СВЕРДЛОВИНАХ
ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ НА РОДОВИЩІ ОПЕРАТИВНОГО
КОНТРОЛЮ ЗА ЇХНІМ ТЕХНІЧНИМ СТАНОМ

14.1 Ведення бази даних по технічному стані фонду експлуатаційних

свердловин на родовищі дає можливість оперативно отримувати основну
інформацію з технічного стану свердловини для оцінки її експлуатаційної
надійності, безпеки і дозволяє:
- провести аналіз технічного стану фонду ЕС на родовищах, визначити
кількість, перелік конкретних свердловин, що перебувають у найбільш
несприятливому технічному стані внаслідок міжколонних пропусків газу,
наявності порушень кріплення, порушень гирлового й підземного обладнання,
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
186

наявності піщано-глинистої пробки, стовпа рідини на вибої та інших

виявлених ускладнень (таблиця Б.1); намітити заходи щодо запобігання
пошкоджень, зменшенню простоїв, ремонту свердловин;
- оцінити складність гірничо-геологічних умов і вжити відповідних
заходів по запобіганню ускладнень на свердловинах;
- здійснити контроль за своєчасним проведенням на родовищі робіт із
КТС свердловин, за їхніми результатами, визначити строки проведення ревізій
свердловинного обладнання;
- здійснити контроль за проведеними на свердловинах ремонтними
роботами і допомогти у виборі технології та техніки для виконання цих робіт;
- використати бази даних по ТС ЕС для вирішення питань про граничні
терміни експлуатації свердловин, необхідності їхньої зупинки (у т.ч. для
проведення робіт з КТС) на ремонт, а також термінах і методах їхньої
консервації (виводу з консервації) або ліквідації з обліком їхнього технічного
стану.
14.2 Перелік і найменування основних показників, що включають у базу
даних технічного стану експлуатаційних свердловин на родовищах, надається
в Додатках Б. Основні найбільш повні відомості по свердловині, закінченої
будівництвом, по її технічному стані на момент передачі її замовникові
представляються в Паспорті свердловини, закінченої будівництвом,
переданому замовнику газодобувному підприємству, на балансі якого вона
буде перебувати, його геологічній службі, службі технічного нагляду
підприємства.
14.3 У базу даних по технічному стані фонду експлуатаційних
свердловин на родовищі, крім відомостей по виявлених на свердловинах
технічним порушенням, дефектам, ускладненням (таблиця Б.1), а також
необхідних відомостей із Справи свердловин, Щомісячних експлуатаційних
рапортів, Паспорта свердловин повинні також включатися узагальнені
результати обстеження та експертної оцінки технічного стану свердловин
(таблиця Б.1), що перебувають у найбільш складному (граничному)
технічному стані, а також по яких вирішується питання їхньої придатності до
подальшої експлуатації або потрібна передача їх у капітальний ремонт,
переводу у консервацію (вивід з консервації) або їхня ліквідація.

35
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
187

ДОДАТОК А (обов'язковий)
ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОЗНАК, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ
ТЕХНІЧНИЙ СТАН ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ СВЕРДЛОВИН
1 Міжколонні тиски (МКТ). При прояві стабільних значень МКТ, що
перевищують 0,5 МПа, на свердловинах здійснюється періодичний
спеціальний контроль за МКТ [32]. Контролюється подальший розвиток
МКТ. Відзначається ефективність стравлень МКТ. Контролюється, щоб МКТ
не перевищували критичних: внутрішнього тиску й тиску зминання колон.
2 Корозійне, абразивне зношування, порушення кріплення по основних
критеріях граничного стану кріплення оцінюється [32]:
- відсутністю інтенсивного припливу пластового флюїду по МКТ до ус-
тя свердловин, порушень колон;
- тиском у МКТ, що не перевищують міцносні характеристики
експлуатаційних, технічної колон і тиском гідророзриву порід.
3 Якість цементування колон, поточний стан цементного кільця
забезпечує:
- закріплення колон у навколишніх породах з підйомом цементу за
обсадними колонами до устя;
- запобігання неконтрольованих потоків води, флюїдів у затрубний
простір, у т.ч. у привибійній зоні;
- запобігання неконтрольованого надходження пластової води через
цементне кільце у зону перфорації й газу, що видобувається, у заколонний
простір.
4 Поздовжня стійкість колон, у т.ч. на усті, у кавернах. Згинальні
моменти, напруження, що виникають у колонах в інтервалах каверн, а також у
результаті температурних напружень, що не перевищують допустимих.
5 Руйнування привибійної зони пласту, перекриття зони фільтра,
перфорації піщано-глинистими й рідинними пробками, що знижують
продуктивність свердловини. Відкладення солей на стінках колон (НКТ,
експлуатаційної ), випадання солей у пласті;
6 Винесення зі свердловини пластової води повністю відсутнє (режим
роботи свердловини по “безводному” дебіті) або незначне. Винесення піску,
механічних домішок незначне [37].
7 Зношення підземного устаткування, герметичність пакера,
працездатність клапана-відсікача, герметичність усього комплексу ПО, якщо
регламентується пакерна схема експлуатації свердловини з використанням
клапана-відсікача.
8 Герметичність гирлового устаткування, відсутність у його
з'єднаннях, ущільненнях неконтрольованих пропусків газу. Відсутність нахилу
фонтанної арматури, осідань, деформацій гирлового обладнання. Зношення
ГО.
9 Наявність газогідратних пробок у колонах і обладнанні свердловин,
що впливають на неконтрольовані відхилення технологічних режимів роботи
свердловин від проектних, безпечних режимів експлуатації.
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
188

Загазованість атмосферного повітря, забруднення ґрунту в приустьовій

зоні свердловини й прилягаючих водойм не повинні перевищувати гранично 36
допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих, хімічних речовин, матеріалів і
хімреагентів, установлених діючими інструкціями, нормативними
документами [2].

37
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
189

ДОДАТОК Б
(рекомендований)
Таблиця Б.1 – База даних із технічного стану фонду експлуатаційних
свердловин на родовищах

Узагальнені результати обстеження й експертної оцінки

технічного стану свердловини № ____________ родовища на ______ (дата),
перебуває в ____________ (експлуатації, простої “під газом”, консервації й
т.ін.) з ____________ (дата)

Одиниц Значен Опис, місце

№ Вид порушень, і ня порушення, причина
п/п дефектів, ускладнень виміру показ- виникнення й ін.
ника відомості
1 2 3 4 5
1 Міжколонні тиски (МКТ): +/–* Пластовий газ,
- максимальне значення МКТ; МПа техногенний
- максимальний затрубний тиск; МПа поклад,
- час стравлювання (повного) і рівень МКТ газогідрати
після стравлювання; с (хв), м
- величина тиску, що встановилася після МПа/хв
стравлювання через 30 хв (одна і більше доба
доби);
- розвиток МКТ по роках; рік
- зв'язок між МКТ і ЗТП, заколонних
просторів експлуатаційної й проміжної
колон й ін.; +/–
- величина дебіту постійного припливу газу +/–
по МКТ. м3/доб
2 Негерметичність (порушення, дефекти) +/– Тип устаткування,
гирлового обладнання: +/– вид порушень,
- наявність витоків газу, загазованість, % дефектів,
забруднення ґрунту в приустьовій зоні. об. забруднень
3 Негерметичність (порушення, дефекти) +/– - // -
підземного устаткування (пакер й ін.), ін- (м)
тервал (глибина):
- відмови в роботі (порушення, дефекти) +/–
клапана-відсікача
4 Негерметичність колони (по тілу труби, +/– Тип колони, місце
по різьбі), глибина (інтервал) м порушення,
причина
5 Негерметичність (порушення, дефекти) +/–
цементного кільця, у т.ч. на вибої, м
інтервал
6 Заколонна циркуляція флюїду, інтервал +/–
м
7 Порушення, дефекти колон, інтервал: +/– Вид порушень 38
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
190

- швидкість корозії експлуатаційної колони (м)

(НКТ), інтервал; мм/рі
- товщина стінки (розміри дефектів) колони, к
інтервал; мм
- порушення колон при плині (рухах) порід, (м)
інтервал. +/–
м
8 Стан привибійної зони: Вид порушення,
- інтервал перфорації; м причина.
- наявність порушень кріплення, руйнування +/–
пласту, інтервал; м - // -
- кількість механічних домішок, що виносять, мг/м3
(на устя); +/–
- наявність стовпа рідини на вибої, інтервал; м Причина
- кількість води, що виноситься, її г/м 3 обводнення
мінералізація, (м3/сут) Тип води, що
- наявність піщано-глинистої пробки, +/– виноситься
інтервал; м Причина
- випадання, відкладення солей; +/– утворення.
- кількість зупинок свердловини на дослідже- шт. Тривалість
ння, її продувку від води, очищення вибою від досліджень,
піщаної пробки, солей. продувки,
очищення вибою
9 Наявність і вид порушень, ускладнень на +/–
свердловині при її тривалих простоях,
консервації
10 Утворення в свердловині відкладень, у +/–
т.ч. солей, газогідратів, парафінових про- м
бок, інтервал
11 Наявність на свердловині обладнання, +/– Вид обладнання,
що досягло встановленого (граничного) що вимагає
терміну служби, що вимагає заміни на заміни, ревізії
нове: шт. (ФА, НКТ, й ін.)
- кількість обладнання, що потребує заміни. - // -
- кількість проведених (планованих) ревізій шт/міс. - // -
обладнання, строки ревізій. -рік
12 Інші порушення, дефекти, ускладнення, +/– Вид порушень,
виявлені на свердловині дефектів, місце
порушень,
інтервал
13 Проводилися ремонти на свердловині: +/– Види ремонтів,
- кількість виконаних (планованих) ремонтів шт/міс. результати
і строки їхнього проведення; - рік
- наявність невдалих ремонтних робіт, їхня +/–
кількість і строки проведення. шт/міс.
- рік
14 Узагальнена експертна оцінка Найбільш складні
39
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
191

технічного стану свердловини за (важкі,

результатами КТС і рекомендації: небезпечні)
- загальна кількість виявлених порушень шт. порушення, де-
(дефектів, ускладнень) на свердловині, у фекти,
т.ч. складних ліквідованих ускладнення.
(відремонтованих); Роботи, що
- наявність на свердловині складних +/– рекомендують, на
(важких, небезпечних) порушень, дефектів, свердловині, у т.ч.
уск-ладнень, які не ліквідовані (не по КТС.
відремонтовані), і їхня кількість: Види
- наявність на свердловині порушень, які шт. неліквідованих
можуть привести до ліквідації порушень,
свердловини; причини.
- свердловина придатна до подальшої Види порушень,
експлуатації без ремонту; +/– причини. Міри
- може бути продовжена експлуатація запобігання
свердловини, але потрібне проведення на ліквідації.
ній спеціальних (ремонтних) робіт, у т.ч. міс- Вид робіт, дослід-
додаткових досліджень по КТС й їхні рік жень, їхня
строки; +/– тривалість.
- потрібна зупинка свердловини для Вид досліджень,
досліджень по КТС, на ремонт, у т.ч. +/– ремонтних робіт.
капітальний; Причина, строк
- потрібний перевід свердловини в +/– консервації (виво-
консервацію (вивід з консервації); ду з консервації).
- потрібна ліквідація свердловини.
 Якщо ускладнення мало місце, то в стовпці 4 ставиться знак “+”, а
якщо не відзначається, то ставиться знак “–”.

40
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
192

ДОДАТОК В
(довідковий)
БІБЛІОГРАФІЯ
1 Инструкция по комплексному исследованию газовых и газоконденсатных
пластов и скважин / Под ред. Г.А. Зотова, З.С. Алиева – М., Недра, 1980 г.,
302 с.
2 Правила безпеки у нафтогазовидобувній промисловості України. НПАОП
11.1-1.01-08.
3 Инструкция по испытанию обсадных колон на герметичность / РД 39-93-91
МНТП, ГГК, “Газпром” ВНИИТНЕФТЬ Самара, 1991 г., 49 с.
4 В.В. Масленников, В.В. Ремизов / Системный геофизический контроль
разработки крупних газовых месторождений – М., Недра, 1993 г., 304 с.
5 В.В. Масленников, Л.Д. Косукин, П.А. Гереш / Геофизический контроль за
осложнениями в процессе бурения и технического состояния эксплуатацио-
нных скважин – Обз. Инф. Сер. Геология и разведка газовых газоконденсат-
ных месторождений. М., ВНИИЭГАЗПРОМ, 1981 г., вып. 9, 40 с.
6 К.М. Тагиров, В.И. Ильяев, Р.А.Тенн, В.В. Казанцев / Исследование
межколонных газопроявлений в газовых и газоконденсатних скважинах – В
сб. Техника и технология строительства газових и газоконденсатных
скважин. М., ВНИИГАЗ, 1990 г., с. 101-108.
7 Временная методика составления технических проектов на бурение,
крепление и испытание нефтяных и газовых скважин. М., Недра, 1976 г., 143
с.
8 Методические указания по выбору конструкций нефтяных и газовых
скважин, проектируемых для бурения на разведочных и эксплуатационных
площадях. М., Миннефтепром, 1973 г.
9 В.Ю. Близнюков / Методические основы проектирования рациональных ко-
нструкций скважин – Обз. Инф. Сер. Бурение газових и газоконденсатних
скважин. М., ВНИИЭГАЗПРОМ, 1991 г., 50 с.
10 Макет рабочего проекта на строительство скважин на нефть и газ. РД39-
0148052-537-87, МНП, НПО “Бурение”, ВНИИБТ. М.,1987 г., 129 с.
11 Руководство по применению акустических и радиометрических методов
контроля качества, цементирования нефтяных и газових скважин. Уфа,
НИИнефтепромгеофизика,1978 г.
12 Инструкция по креплению нефтяных и газовых скважин. М. ВИИКРнефть,
1975 г., 124 с.
13 Сервизный каталог по каротажным работам фирмы “Шлюмберже”.
Хьюстон. Техас, 1995 г.
14 Л.Б. Измайлов / Методы повышения долговечности обсадных колон. М.,
Недра, 1984 г.
15 В.А. Сидоров / Магнитоимпульсная дефектоскопия и толщинометрия
колон – Нефтяное хозяйство. 1996 г., № 10, с.12-14.
16 А.И. Булатов, А.Г. Автисов / Справ очник інженера по буре нию. Т1, М.,
Недра, 1985 г.
41
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
193

17 В.Г. Уметбаев / Геолого-технические мероприятия при эксплуатации сква-

жин – Справочник рабочего. М., Недра, 1989 г., 215 с.
18 Инструкция по оборудованию устьев и стволов опорных, параметрических,
поисковых, разведочных, експлуатационных, наблюдательных,
нагнетательных, структурных, структурно-геохимических и специальных
скважин при их ликвидации или консервации. РД 39-2-1182-84. МНП МГП,
М., Мингео СССР, Гостехнадзор СССР, ВНИИБТ, 1985 г., 19 с.
19 Г.Л. Вайсберг, Д.В. Римчук / Фонтанна безпека. Запитання. Відповіді –
Харків, 2002 р., 474 с.
20 В.Р. Радковский, Д.В. Рымчук / Оборудование и инструментдля
предупреждения и ликвидации фонтанов – Справочник. М., Недра, 1996 г.
21 Инструкция по оборудованию устьев и стволов скважин для месторождений
и ПХГ ПО “Укргазпром” при их ликвидации или консервации. 1991 г.
22 СОУ 11.2-00013741001:2007 Свердловини нафтогазової галузі. Порядок
ліквідації та списання витрат на їх споруджування.
23 СОУ 11.2-30019775-098:2006 Свердловини на нафту та газ. Ліквідація
міжколонних перетоків. Технологія.
24 СОУ 11.2-30019775-056:2005 Свердловини на газ та нафту. Монтаж і
експлуатація противикидного обладнання при проведенні капітального
ремонту свердловин. Технологічний регламент.
25 Технологічний регламент на випробування (освоєння) закінчених бурінням
свердловин. Харків, УкрНДІгаз, 2000 г.
26 СОУ 11.2-30019775-111:2007 Свердловини на газ і нафту. Відновлення
свердловин. Буріння бокового стволу.
27 СОУ 11.1-20077720-003:2004 Арматура фонтанна та головки колонні.
Контроль технічного стану. Методи неруйнівні.
28 Технологічні регламенти з монтажу та експлуатації колонних головок при
бурінні свердловин на підприємствах БУ “Укрбургаз”, Харків, 2002 г.
29 СОУ 11.2-30019775-118:2007 Свердловини на газ і нафту. Відновлення лік-
відованих свердловин, обладнання їх гирла та введення в експлуатацію.
30 СОУ11.2-30019775-096:2006 Свердловини на нафту і газ. Служба контролю
будівництва та ремонту. Загальні положення.
31 СОУ11.2-30019775-109:2007 Цементування свердловин на нафту і газ. Роз-
чини тампонажні з розширюючими добавками. Технологія приготування.
32 СТП 320.20077720.016-2000 Інструкція з дослідження і визначення умов
використання свердловин з міжколонним тиском на підземних сховищах
газу.
33 В.В. Савченко и др. / Устойчивость обсадных эксплуатационных колон –
Сер. Бурение газовых и газоконденсатних скважин. Вып. 2. М.,
ВНИИЭГазпром, 1988 г., 36 с.
34 В.Ф. Будников, П.П. Макаренко, В.А. Юрьев / Диагностика и капитальный
ремонт обсадных колон в нефтяных и газових скважинах. М., Недра, 1997 г.
35 Б.Н. Ивакин, Е.В. Карус, О.Л. Кузнєцов / Акустический метод иследований
скважин – М., Недра, 1978 г.
36 В.В. Масленников / Высокочувствительная термометрия неперфорированых 42
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
194

наблюдательных скважин – новый эффективный метод контроля за разрабо-

ткой газовых залежей – Обз. Инф. Сер. “Разработка и эксплуатация газових
и газоконденсатних месторождений”. Вып. 3. 1986 г., 56 с.
37 В.А. Истомин, А.Н. Кульков, Р.С. Сулейманов, Л.И. Шампурова /
Продукция газовой промышленности: основне требования к качеству и
методы контро-ля качества – М. ИРЦ, “Газпром”, 1994 г., 101 с.
38 ТУ У 320.00158764.007-95 Гази горючі природні, що подаються в
магістральні газопроводи.
39 Ю.Г. Абдулов, Т.К. Велиев, Ш.Т. Джафаров / Монтаж, эксплуатация и ре-
монт оборудования фонтанних и нагнетательных скважин – М. Недра, 1989
г., 248 с.
40 В.А. Сидоров / Магнитоимпульсная дефектоскопия и толщинометрия колон
– Нефтяное хозяйство. 1996 г., № 10, с.12-14.
41 Н.В. Кокорин / Контроль напряженного состояния нефтепромысловых труб
– М. Недра, 1980 г.
42 В.П. Гвоздев, А.И. Гриценко, А.Е. Корнилов / Эксплуатация газових и
газоконденсатных месторождений – Справочное пособие. М. Недра, 1988 г.
43 Инструкция по контролю за коррозией газопромыслового оборудования /
Министерство газовой промышленности. ВНИИГАЗ. М. 1979 г.
44 А.Е. Сароян, М.А. Субботин / Експлуатация колон насосно-компрессорных
труб – М., Недра, 1985 г.,216 с.
45 Инструкция по испытанию скважина герметичность. ВНИИГАЗ,
ВНИИТНефть, Куйбышев, 1977 г.
46 ГСТУ 41-00032626-00 -016-2000 Галузевий стандарт України. Дослідно-
промислова розробка нафтових, газових і газоконденсатних родовищ.
Порядок проведения.
47 ГСТУ 41-00032626-00 -024-2000 Галузевий стандарт України. Геофізичні
дослідження та роботи на нафтогазових свердловинах. Основні вимоги.
48 Звіт про НДР. Науковий супровід технологій сайклінг-процесу при розробці
покладів Т-1 Тимофіївського НГКР. Договір 100 ПГВ/2006-2006 (50.621/
2006-2006).
49 Проект разработки Тимофеевского нефтегазоконденсатного месторождения.
Часть 1. Этап 6. УкрНИИГаз, 1980 г.

43
 СОУ 11.2-30019775-140:2008
195

5.020
Ключові слова: свердловина, експлуатаційна колона, капітальний ремонт,
технічний стан, геофізичні дослідження, якість цементування,
водопроявлення, газопроявлення.

44