Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”
Кафедра виробництва приладів

Курсова робота
з дисципліни:
“Технологія виробництва оптично-електронних виробів”
Тема: «Технологічний процес виготовлення
напівпентапризми»

Керівник: Виконав:
Осадчий О.В. Скороход О. А.
Допущений до захисту студент V курсу
«___» _________2013р. групи ПБ-81
Захищено з оцінкою залікова книжка
___________________ № ПБ-8119
 Київ 2013

Зміст
Вступ 3
1.Вибір оптичного матеріалу для виготовлення заготовки 4
1.1.Типи і марки оптичного скла 4
1.2.Показники якості оптичних матеріалів 5
1.3.Обгрунтування вибору матеріалу деталі 6
2.Способи отримання заготовок оптичних деталей 7
2.1.Розпилювання і розколювання оптичного скла 7
2.2.Молірування і його види 9
2.3.Пресування оптичних заготовок 10
3.Вибір і обгрунтування типу виробництва 11
4.Операції грубого і тонкого шліфування, полірування 12
4.1.Шліфування закріпленими абразивними зернами 12
4.2.Шліфування суспензіями абразивних порошків 13
4.3.Полірування і вільна притирка 14
5.Покриття оптичних поверхонь 16
5.1.Види покриттів 16
5.2.Способи нанесення покриттів 18
6.Припуски та їх розрахунок 19
6.1.Види припусків і методи їх розрахунку 19
6.2.Розрахунок припусків на оптичну деталь 20
7.Розробка ескізу заготовки 21
8.Розробка схеми маршруту технологічного процесу 21
9. Розробка операційних карт технологічного процесу 22
10.Контроль якості оптичних деталей 23
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ

Змн. Арк. № докум.. Підпис Датаа Літ Маса Маштаб

Розроб. Скороход О. А. Пояснювальна
Перев .Осадчий О.В.
записка
Т.контр..
. Арк. 2 Аркуш 72

Н.контр. ПБФ, НТУУ «КПІ»

Затвер.
 10.1.Показники якості оптичних деталей 23
10.2.Контрольно-вимірювальний інструмент 23
Висновок 27
Список літератури 28
Додаток А 29
Додаток Б 31
Додаток В 36

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
3
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Вступ
На сучасному етапі оптична промисловість — одна із найбільш
передових, вона випускає різні оптичні прилади і системи, починаючи від
мікроскопів і різноманітних вимірювальних приладів до автоматичних
космічних фотосупутників.
Постійне розширення ассортименту оптичних матеріалів, котрі
використовуються в диапазоні їх оптичних, механічних і фізико-хімічних
показників визначає особливості технології виготовлення оптичних деталей.
Одночасно відбувається ускладнення форми і точності параметрів оптичних
деталей, розширюється їх номенклатура і діапазон технічних вимог. Це
привело до появи нових принципів виготовлення оптичних деталей, розробці
сучасного автоматизованого обладнання і способів контролю, використанню
широкого асортименту інструментів і допоміжних матеріалів.
Розвиток оптичного приладобудування разом з ускладненням конструкції
приладу, введенням методів модульного конструювання і мініатюризації
ставить мету збільшення технологічності конструкції і розробки оптимальних
процесів виготовлення деталей, складання і контролю оптичних приладів.
Мета ціеї курсової роботи – ознайомитись з технологією виготовлення
оптичних деталей.
В даній роботі необхідно розробити технологію виготовлення оптичної
деталі – «напівпентопризма». Для цього необхідно вирішити ряд задач,
необхідних для процесу розробки, задач:
1. Провести аналіз відомих методів виготовлення оптичних деталей.

2. На базі проведеного аналізу вибрати метод, який найбільше

задовольняє особливостям даної деталі (як технологічним так і
конструктивним) і типу виробництва.
3. У відповідності з вибраним методом розробити технологічний процес

виготовлення даної оптичної деталі.

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
4
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 1. Вибір оптичного матеріалу для виготовлення пентапризми
Основним оптичним матеріалом є скло. Оптичне скло повинно
задовольняти наступні вимоги:
1) твердість при звичайній температурі;
2) прозорість хоча б для деякої частини спектра видимого
випромінювання;
3) мала електро і теплопровідність;
4) стійкість до реагентів атмосфери і води;
5) однорідність по всьому об'єму.

1.1. Типи і марки оптичного скла

Оптичне скло характеризується показником заломлення, середньою і
окремою дисперсією (відносні окремі дисперсії і коефіцієнт дисперсії), що
визначають область застосування оптичного скла у відповідних приладах. У
якості номінального відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 3514-76 встановлено
показник заломлення ne для лінії ртуті хвилі, що має довжину, =546,7 мм.
Дисперсія визначається різницею показників заломлення для двох обраних
довжин хвиль. Номінально встановлена середня дисперсія nF’–nC’ для ліній
кадмію довжини хвиль яких відповідно, 480 нм і 643,8 нм. Оптичне безбарвне
неорганічне скло в залежності від розташування на діаграмі показників
заломлення, коефіцієнту дисперсії підрозділяють на наступні марки :
ЛК - легкий крон;
ФК - фосфатний крон;
ТФК - важкий фосфатний крон;
К - крон;
БК - баритовий крон;
ТК - важкий крон;
СТК - надважкий крон;
ОК - особливий крон;
КФ - крон флінт;
БФ - баритовий флінт;
Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
5
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 ТБФ - важкий баритовий флінт;
ЛФ - легкий флінт;
Ф - флінт;
ТФ - важкий флінт;
СТФ - надважкий флінт;
ОФ - особливий флінт.
Кожен тип скла в залежності від значення показника заломлення ne та
середньої дисперсії nF'-nC', які визначаються хімічним складом та режимами
термічної обробки скла включає декілька марок, позначених відповідними
номерами. Загалом ГОСТ-3514-76 містить 95 марок скла, які підрозділяються
на дві серії. Звичайне оптичне скло має нумерацію від 1 до 99. Скло серії 100 і
більше - це радіаційно-стійке скло, яке мало темніє під дією опромінення.

1.2. Показники якості оптичних матеріалів

Якість зображення, яке створюється оптичним приладом, знаходиться в
прямій залежності від якості матеріалу з якого виготовлені деталі оптичної
системи.
Відповідно до ГОСТ 3514-76 оптичне безбарвне неорганічне скло в
заготовках нормується по наступним параметрам:
1) показник заломлення ne;
2) середньої дисперсії nF'-nC';
3) однорідності партії заготівок по показнику заломлення;
4) однорідності партії заготівок по середній дисперсії;
5) оптичній однорідності;
6) подвійному променезаломленню;
7) радіаційно-оптичній стійкості;
8) показнику світлопоглинання;
9) безсвільності;
10) пузирності;
11) мошка;
12) димки;

КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
6
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 13) натяги;
14) камінці.
Мошка являє собою велике скупчення в масі скла наймілкіших пузирів,
які займають значну частину його об'єму. Мошка викликає розсіяння великої
кількості світла, що проходить через скло.
Димки мають вигляд павутини або легкого хвилястого димку в товщі скла.
Виникають зазвичай від спікання складок, які з'являються в процесі пресовки, а
також при спіканні раніше не помічених тріщин.
Натяги виникають від неодноріності скла, викликаної нерівномірним
охолодженням при його виготовленні чи надмірних тисків на скло при
закріпленні його в оправах. В звичайних умовах вони непомітні на око, тому
виявляються перевіркою скла за допомогою спеціального приладу -
полярископа.
Камінці являють собою дрібні непрозорі частинки, які відділилися від
глечика під час варки скла, або нерозплавлені частинки шихти. Невелика
кількість і малі розміри камінців, якщо вони не знаходяться в фокальній
площині чи поблизу неї, на якість зображення не впливають, так як затримують
лише незначну частину світла, що проходить через скло.

1.3. Обгрунтування вибору матеріалу деталі

Згідно ГОСТ 3514-76 для забезпечення всіх необхідних функціональних
параметрів оптичної деталі обираємо марку скла К8 згідно з поставленими
вимогами.
Дана оптична деталь буде використовуватись в колемаційних системах.
Система буде експлуатуватись в режимі нормальних умов. Допустимі
температурні відхилення не перевищують ±20°С. Система працюватиме при
нормальній вологості повітря та атмосферному тиску.
Оптичне безбарвне скло марки К8 за цими вимогами обираємо з
наступними параметрами:
- показник заломлення по 3 категорії класу Б (граничні відхилення для
ne=±5·10-4) по ГОСТ 23136-78;
Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
7
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 - середньої дисперсії по 3 категорії (граничні відхилення для nF'-nC'=±5·10-5)
по ГОСТ 23136-78;
- однорідність – категорія 2 (відношення φ/φ 0=1,0), клас Б (найбільша різниця
ne1-ne2 в партії заготівок 0,5·10-4);
- двопроменезаломлення - категорія 3 (не більше 10 нм/см при напругах (2,0-
2,8)·1012 1/Па)по ГОСТ 23136-78;
- світлопоглинання категорія 2 (5-9·10-4 см-1);
- безсвільність 2А по ГОСТ 23136-78;
- пузирність - категорія 3 (діаметр найбільшого пузиря 0.1мм), клас А (3
пузирів на 1кг маси ) по ГОСТ 23136-78.

2. Способи отримання заготівок оптичних деталей

2.1. Розпилювання і розколювання оптичного скла
Розколюванням одержують прямокутний пласт з розміром у плані більше в
п'ять разів товщини блоку. Для цього по лінії розмітки твердосплавним
зубилом і молотком роблять насічки, які містять лінії мікротріщин. Потім блок
кладуть на стіл (4) колочного преса (рис. 2.1). При цьому орієнтують лінію
розколювання (6) по ребру сталевої призми (5). На верхньому траверсі (1) преса
- два підводи кулачка (2) відстань між якими L регулюється розмірами
пластинки. Під призму і кулачки кладуть повстяні прокладки (3) товщиною 10-
15мм. При підйомі столу преса під дією сили блок розколюється. Припуск на
розмір пластин установлюють з урахуванням не прямолінійності і відведення
лінії розколювання, яка може досягати 30 мм на сторону.

Рис. 2.1. Розколювання скла на пресі

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
8
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Розпилювання заготівок, більш прогресивний технологічний метод
оброблення сировинного скла, виконують спеціальним алмазним
інструментом: відрізними колами і смуговими пилами. Алмазними відрізними
кругами розпилюють на прямокутні заготовки, пластини і призми (рис 2.2).
На стіл (7) через дерев'яні підкладки кладуть склоблок (6). Коли треба
відрізати невеликі заготовки на стіл (7) ставлять упорну пластинку (5) і
склоблок розклинюють дерев'яними прокладками. Стіл (7) може повертатися
навколо вертикальної осі, забезпечуючи розпилювання блоку під різними
кутами. Шпиндель дискового кола (2) на підвішеній каретці (1) рухається по
напрямних порталу (3) який по направляючим (4) теж переміщається для
установки на розмір заготівки, що розпилюється, по ширині. Смуговими
алмазними пилками розпилюють скло на пластини з габаритним розміром не
більш 250мм верстатом. Пильна рама (3) з набором смугових пилок (5) робить
зворотно-поступальний рух по напрямних - траверсу (1). Привод рами, що
рухається, від кривошипно-шатунного механізму (4), число подвійних ходів у
який 150-200 у хвилину. На пильній рамі кріпиться одночасно до 20 пилок при
мінімальній відстані між ними 12мм. Робоча подача різання задається
переміщенням траверсу (1) з пильною рамою вниз. Блок, що розпилюється, (7)
кріпиться на візку (6), а змазуючо-охолодна рідина подається через пристрій (2)
у вигляді душу.

Рис.2.2 Розпилювання скла алмазними дисками

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
9
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 2.2. Молірування і його види
Розрізняють два види молірування: вільне (рис. 2.3) і примусове (рис. 2.4).
Заготовки серійних оптичних деталей (лінз, призм, пластин) -
виготовляють гарячим формування скла нагрітого до температури пластичного
деформування. Безформні шматки скла, розігріті до стану текучості,
розтікаючись під дією сили ваги, приймають розміри форми, у яку вони
завантажені. При цьому об'єм шматка скла повинний відповідати об'єму
заготовки. Форма для молірування може бути металева, футерована
керамікою. Перед моліруванням шматки скла перевіряють на відсутність
внутрішніх дефектів (каменів, свілей і ін.). Вільне молірування роблять на
спеціальних теплових пеках неперервної дії. Установлено що економічно
доцільно молірувати заготовки масою більш 1кг і розмірами в плані 100мм.

Рис. 2.3 Вільне молірування

Примусове молірування виконують у металевих формах. На відміну від
вільного молірування, примусове молірування здійснюється під дією вакууму,
створюваного при відкачці насосом повітря з-під форми. Якщо процес
проходить при температурі, яка відповідає початку пластичної деформації скла,
то мікронерівності форми не позначаться на моліруванні поверхні заготовки.
Це дозволяє одержувати заготовки сферичних і асферичних поверхонь, що не
потребують подальшої механічної обробки. Молірування виконується на
напівавтоматичних заготівках, що складаються з кільцевої печі нагрівання і
тунельної печі відпалення, з'єднаних між собою гарячою камерою. Примусовим
моліруванням виготовляються заготовки діаметром до 600мм і товщиною до
8мм.
Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
10
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Рис. 2.4 Примусове молірування

2.3. Пресування оптичних заготівок

Пресування проводять у закритій металевій формі для деталей масою до
0,5кг із попередньо приготовлених нарізок оптичних деталей. Нарізки - це
прямокутні шматки скла, отримані шляхом розколювання плитки сировинного
скла, що має масу рівну масі для пресування. Для пресування нарізки
попередньо розігрівають в електричних або газових печах до температури
розм'якшення. Щоб уникнути прилипання скла на печі посипають мілко-
дисперсний порошок обпаленого каоліну. Розігріта порція скла переноситься з
печі в нагріту до температури 400-600°С прес-форму гідравлічного чи
пневматичного преса. Пристрій для пресування заготівок виготовляється з
жароміцної сталі і чавуна (рис 2.5). Відпресовану заготівку виймають із преса і
охолоджують, а потім переміщають у піч грубого відпалення. Кожну партію
заготівок супроводжують паспортом, у якому зазначена оптична конструкція
скла і показники якості заготівок.

Рис.2.5 Пресування заготівок

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
11
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 3. Вибір і об'рунтування вибору виробництва
В залежності від об'єму випуску, завантаження обладнання, виготовлення
однакових деталей, вироби можуть випускатися підприємствами,
організованими по трьом типам виробництв (одиничному, серійному й
масовому).
Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою
виробів, що виготовляються чи ремонтуються і малим випуску кожного виду
виробу. В такому виробництві застосовують універсальне обладнання і
пристосування, що обслуговується висококваліфікованими робітниками, що
викликано необхідністю виконувати різноманітні роботи по виготовленню
часто змінюваних деталей.
Серійне виробництво характеризується обмеженою номенклатурою
виробів, що виготовляються або ремонтуються та періодично повторюються
партіями і порівняно великим об'ємом випуску.
Серійне виробництво розділяють на три види:
- багатосерійне (близьке до масового)
- серійне
- мало серійне (близьке до одиничного)
В залежності від кількості виробів в партії (серії) і значення коефіцієнта
закріплення операції.
Коефіцієнтом закріплення операції КЗО називають відношення числа всіх
різних технологічних операцій Q, що виконуються на протязі місяця, до числа
робочих місць Р.
В відповідності з ГОСТ 3.1108-74 тип виробництва визначається такими
значеннями КЗО.:
- одиничне - більше 40;
- мало серійне - 20-40;
- середньо-серійне - 10-20;
- багатосерійне - 2-10 включно.
Оскільки кількість замовлених виробів складає 100 штук призм, то в
даному випадку тип виробництва буде малосерійним.
Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
12
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 4. Операції грубого і тонкого шліфування, полірування
4.1. Шліфування закріпленими абразивними зернами
Обробку скла інструментами із закріпленими абразивними зернами
застосовують для видалення найбільшої частини припуску і підготовки
поверхні для наступного тонкого шліфування суспензіями абразивних
порошків і остаточного полірування оптичних поверхонь.
Шліфування скла закріпленими абразивними зернами дуже схоже на
шліфування металів на металорізальних верстатах. Дія одиничного
закріпленого зерна призводить до сколювання часток крихкого скла під дією
тангенціальних сил, направлених під малим кутом до поверхні. Скло
руйнується як тендітний матеріал розтріскуючись і відколюючись дрібними
частками неправильної форми.
При шліфуванні головний рух інструмента - обертальний, а оброблюваної
заготовки - зворотньо-поступальний.
При взаємодії зерна зі склом утворюється порушений шар, що складається
з поверхневих нерівностей і, тріщинуватого шару, що лежить під ними.
Структура рельєфного шару складається з западин і виступів, які мають при
вершині кут 150°. З рельєфного шару вилучають приблизно половину об'єму
скла, а частина, що залишається, представляє собою виступи.
Між поверхнею скла і матеріалом зв'язки шліфувального кола, з якого
виступають абразивні зерна, обов'язково повинен бути зазор, що забезпечує
подачу змазуючо-охолоджувальної рідини і відсутність шкідливого тертя
зв'язки по склу, що призводить до виділення великої кількості тепла. Таким
чином, частина зерна, що взаємодіє зі склом, складає менш 1/3 його
найбільшого розміру.

Рис. 4.1 Шліфування закріпленими абразивними зернами

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
13
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 4.2. Шліфування суспензіями абразивних порошків
Обробка суспензіями абразивних порошків підготовляє виконавчу
поверхню оптичної деталі до наступного полірування до необхідних значень
параметрів N, ∆N, P. Суспезія, що шліфує, являє собою суміш порошку
абразивних зерен і рідини. Руйнування скла відбувається під дією абразивних
зерен передавальною вібраційно-ударною дією кінетичної енергію інструмента
на оброблювану поверхню скла. Скло руйнується абразивними зернами і
замість вихідної, утворюється нова поверхня з більш досконалими параметрами
якості.
В якості шліфувальників використовуються такі алмазні інструменти для
плоских та сферичних поверхонь у вигляді планшайби, чашки та гриба
(рис.4.2) на спеціалізованих станках типу 2ША або ШП. Для призм тонке
шліфування відбувається за допомогою планшайби. Шліфування плоских
заготовок (блоків заготовок) проводять в один-два переходи.

Чашка Планшайба Гриб

Рис. 4.2 Шліфувальні інструменти

Застосовуються порошки зерна яких у порівнянні зі склом мають велику

твердість, такими є:
1) карборундові;
2) корундові;
3) наждакові;
4) кварцові;
5) алмазні.
Порошки цих молекул мають абразивні властивості, тобто при
розколюванні вони утворюють більш дрібні частки, що також мають гострі
грані (рис. 4.3).

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
14
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Рис.4.3 Шліфування вільним абразивом

4.3. Полірування і вільне притирання

Ціль полірування полягає в тому, щоб додати робочій поверхні необхідну
прозорість і значення N, ∆N, P. Процес полірування скла водяними суспензіями
поліруючих порошків має більш складну, ніж шліфувальний, фізико-хімічну
природу. При поліруванні потрібно досягти шорсткості поверхні не більш 3-5
сотих часток мкм відповідно до ГОСТ 2789-73.
Зерна поліруючого порошку, що складаються головним чином з окислів
церію або заліза, мають розміри 0,2 - 2мкм, вони зважені у воді і перебувають
між поверхнею полірувальника, що притирає і скла.
Полірувальник має смоляний робочий шар. Площадки поверхневих
нерівностей шліфованої поверхні скла і смоляної поверхні полірувальника
значно більше розмірів зерен поліруючого порошку. Але на склі нерівності
шліфованої поверхні мають мікро-геометричну характеристику, а на смолі -
макро-геометричну. Робоча поверхня в'язкого смоляного полірувальника,
пластично деформуючись, вигладжується по мікронерівностям шліфованої
поверхні.
Вода, у якій зважені зерна, у перші моменти подачі суспензії чинить
гідростатичний протитиск назовні, а потім розтікається і зерна закріплюються,
абсорбуючись в зовнішньому шарі смоли. Частина зерен, що ще не закріпилися
в смолі, перекочується, або закріпившись на мить, продовжує рух далі.

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
15
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Залишкові нерівності полірованої поверхні менші 0,03мкм, тобто менше
довжини хвилі видимого випромінювання, тому що розмір частини зерна, що
проникає в скло, не перевищує 0,3мкм.
Таким чином, механічний вплив зерен має переважне значення і його
посилення збільшує ефективність полірування скла. При поліруванні за
допомогою механічних впливів можна керувати процесом утворення поверхні з
заданими значеннями N, ∆N і Р.
Полірування виконують на тих же верстатах, що і шліфування, але при
меншій частоті обертання робочих органів. Шліфування триває хвилини, а
полірування - годину, тобто час приблизно у 20 разів більше часу шліфування.
При шліфуванні заготівка притирається до обробного поверхні твердого
інструмента - шліфувальника, а при поліруванні м'які смоляні і повстяні
підкладки інструментів притираються до шліфованої поверхні заготовки скла.
Установочною базою для робочої поверхні інструмента є вихідна
поверхня заготовки. При знятті припуску установочна база змінює своє
положення щодо деталей верстата і радіус Rзах змінюється на радіус R
оброблюваної поверхні. Для оброблюваної поверхні вимірювальною базою
являються центр сфери О, від якого визначається єдиний розмір сфери - радіус
R. Така обробка називається способом вільного притирання.
Спосіб вільного притирання завжди використовують при обробці
сферичних і плоских поверхонь. Спосіб притирання це коли один елемент
кінематичної пари вільно встановлюється (самовстановлюється) на своїй
парній ланці. Технологічними ознаками обробки способом вільного
притирання є:
1) наявність суспензії абразивних порошків;
2) зміна геометрії профілю робочої поверхні інструмента через його
зношення за час обробки навіть однієї заготовки;
3) наявність притирань з матеріалів, що мають по відношенню до зерен
суспензії при шліфуванні фрикційні, а при поліруванні адсорбційні властивості.
Найбільш істотний недолік способу вільного притирання полягає в тім, що
на верстаті не можна заздалегідь установити заданий радіус обробленої
Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
16
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
поверхні, він досягається лише шляхом виправлення інструмента і
перенастроювання верстата в процесі виконання операцій шліфування і
полірування.
5. Покриття оптичних поверхонь
5.1. Види покриттів
На заломлюючі і відбиваючі поверхні деталей наносять тонкі прозорі
плівки різних речовин (металів, діелектриків, напівпровідників, органічних і
кремнійорганічних полімерів і ін.). З їх допомогою змінюють оптичні, хімічні й
електричні властивості деталей. По призначенню покриття розділені на кілька
типів.
Відбиваючі (дзеркальні) покриття відбивають від поверхні падаючий на неї
світловий потік; характеризуються коефіцієнтом відбивання R.
Світлоділильні (напівпрозорі) покриття ділять падаючий на поверхню
світловий потік на відбитий і заломлений; характеризуються відношенням
коефіцієнтів відбивання і пропускання R і T, а також коефіцієнтом поглинання
світла деталлю.
Просвітлюючі покриття збільшують потік світла, що пройшло за рахунок
зменшення відбиття на границі розділу середовищ з різними показниками
заломлення; характеризуються залишковим коефіцієнтом відбиття R.
Фільтруючі інтерференційні і нейтральні покриття змінної щільності
призначені для виділення з падаючого світлового потоку визначеної області
спектра чи його рівномірного ослаблення по всьому спектрі. Ці покриття
характеризуються коефіцієнтом пропущення T чи відбиття R при даній
довжині хвилі, шириною спектрального інтервалу на половині максимуму
пропущення 0,5d.
Захисні покриття підвищують хімічну стійкість поверхонь деталі чи
покрить інших типів, збільшують їхню поверхневу міцність.
Струмопровідні покриття захищають деталі від обмерзання, запотівання,
знімають накопичені електростатичні заряди.

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
17
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Поляризуючі покриття дозволяють одержати лінійно поляризоване світло
у вузькій області спектра; характеризуються ступенем поляризації світла, що
проходить і відбитого світлового потоку у визначеній ділянці спектра.
До числа властивостей, що характеризують покриття, крім оптичних
відносяться хімічна і корозійна стійкість, механічна і термічна міцність.
Кожен тип покриття має кілька різновидів, що відрізняються матеріалом
плівки, способом її нанесення, захисту і т.п. У залежності від цього плівки
мають різні властивості. Тип і різновид покриття вибирають у залежності від
матеріалу деталі, вимог до неї, умов експлуатації й ін.

5.2. Способи нанесення покриттів

Способи нанесення покрить розділяють на хімічні і фізичні. Хімічні
засновані на реакціях, що протікають у плівкоутворювальних речовинах на
поверхні деталі чи при їхній взаємодії з останньою. До них відносяться
травлення (Т), осадження з розчинів плівкоутворювальних речовин (Р), обробка
в парах і газах (Г), електроліз (Е), нанесення розплаву (Н), нанесення кистю чи
пульверизатором (П). Фізичні способи засновані на випарі і конденсації
речовин у вакуумі, у тому числі випар (И), катодне розпилення (ДО), випар за
допомогою електронного нагрівання (ИЭ).
Травлення - спосіб утворення плівки, заснований на хімічній взаємодії
скла з водою чи водними розчинами кислот. У результаті травлення з
поверхневого шару витягаються всі розчинні компоненти, і залишається тонка
плівка кремнезему, показник заломлення якої ne=1,44÷1,45. Основну роль у
процесі виконують рухливі іони водню. У воді їх концентрація, у якій
концентрація іонів водню більше, відповідно зростає і швидкість росту плівки.
Час досягнення нею визначеної товщини залежить від хімічної стійкості скла,
умов процесу і може складати від декількох хвилин до сотень годин. Показник
заломлення плівки nпл менше, ніж у всієї маси скла n ст, тому плівка являє собою
одношарове просвітлююче покриття.
Травлення виконують у водних розчинах кислот, концентрація яких
визначається хімічною стійкістю скла. Найчастіше використовують 0,1 н
Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
18
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
розчин оцтової кислоти, який хоч і утворить плівку повільніше, ніж сірчана чи
азотна кислоти, але не такий летючий і агресивний до апаратури, менш
шкідливий для виконавця. Після одержання плівки необхідної товщини деталь
промивають і сушать. Товщину плівки контролюють безпосередньо чи в
процесі травлення (по зміні інтерференційного фарбування), чи виміром
пропускання (відбиття) світла готовою деталлю. Товщина і показник
заломлення таких плівок при зберіганні не міняється. Після старіння вони
мають найвищу (нульову) групу міцності, стійкі у воді, кислотах, органічних
розчинниках.
Поверхнева плівка кремнезему, що утворилася в результаті травлення,
разом з ефектом просвітління виконує захисну роль, утруднюючи дифузію пари
води, всередину скла, і охороняє його тим самим від подальшого руйнування.
Ступінь захисту залежить від хімічної стійкості скла.
В даній партії призм наносимо просвітлюючі покриття 44р та 43р (плівки
розчинів етилових ефірів ортокремнієвої та ортотитанової кислот для скла з
n=1,5÷1,52) на поверхні А,Б і дзеркальне покриття 8И72П ( 8И випаровування
в вакуумі срібла, 72П нанесення пензликом лака бакелітового) на робочих
поверхнях Г відповідно.

6. Припуски та їх розрахунок
Вибір оптимальних допусків має велике техніко-економічне значення при
проектуванні технологічних процесів, так як завищення допусків призводить до
перевитрат матеріалів, інструментів, збільшення трудомісткості і собівартості
виготовлення деталей. Занижені допуски збільшують матеріальний брак,
потребують підвищеної точності установки заготовки на пристосуваннях тощо.
В оптичному виробництві використовують дослiдно-статистичний метод
встановлення допусків, основу якого складають систематизовані i узагальнені
дані підприємств. Дослiдно-статистичнi значення допусків завищені порівняно
з розрахунково-аналітичними, так як в них вкладають такі вимоги
виготовлення заготовки та їх механічної обробки, при яких можливий
мінімальний матеріальний і технологічний брак.
Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
19
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 6.1. Види припусків і методи їх розрахунку
Припуск zt на товщину по осі заготівки лінз та пластин установлюють від
верхньої межі припуску на розмір готової деталі. Величину z t, яка лежить в
межах від 1,8 до 8,0мм, призначають в залежності від діаметра D 0 округлих або
найбільшої сторони не округлих пластин:
zt =0,014 D0 +1,22мм
Припуск zd на діаметр встановлюють від номінального розміру готової
деталі - від 1,5 до 12мм. Призначають z d так само, як i припуск на товщину по
осі, в залежності від діаметра деталі. При товщині краю більше 0,3мм:
zd =0,022 D0 + 1,05мм.
При товщині менше 0,3мм обводова зона заготівки деформується у процесі
обробки i ускладнює формоутворення. Зменшуючи припуск на діаметр,
збільшують товщину краю заготівки, а також i її жорсткість.
Припуски на радіуси кривизни R3 сферичних поверхонь пресованих
заготовки встановлюють в залежності від призначеного раніше припуску zt на
товщину по осі i коефіцієнта k, передбачаючи потовщення або
потоншення заготовки по краю. Радіус збільшують (+) при обробці з краю та
зменшують (-) при обробці у центрі:
для випуклих поверхонь: +R3=+R3+zt/2k
для увігнутих поверхонь: -R3=-R3+zt/2k
де R0 - радіус кривизни поверхонь готової деталі. Коефіцієнт k знаходять
із формули:
де D0-діаметр деталі.
Припуски на довжину zL i ширину zш не округлих пластин встановлюють
від номінального розміру готової деталі. Їх значення (від 0,5 до 4,0мм)
призначають по розміру найбільшої сторони деталі.
Припуски на розміри заготовки призм встановлюють від верхньої межі
припуску на розмір готової деталі i призначають по найбільшій її стороні. На
чистих поверхнях пресованих заготовки призм припуск складає 1,2 - 2,0мм, а
на забруднених 1,5 - 2,7мм.

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
20
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 6.2. Розрахунок припусків на оптичну деталь
З огляду на габаритні розміри призми обираємо припуски.
zt = 0,014 D0 + 1,22 = 0,014·25.5 + 1,22 =1,54(мм),
де D0 – розмір найбільшої сторони призми.
Розмір найбільшої сторони заготівки становитиме:
Н = 25,5+1,54 = 27,04 мм
Розрахунок припуску на обробку:
Зерністість образиву для грубого шліфування становитиме М20, тобі
довщита порушеного шару рш = 0,015 мм.
Зерністість образиву для тонкого шліфування становитиме М7, тобі довщита
порушеного шару рш = 0,005 мм.
Припуск на полірування:
Zпол = 0,005 мм
Припуск на тонке шліфування:
Zг.ш = 0.015 – 0,005 = 0,01 мм
Припуск на грубе шліфування:
Zг.ш = 27,04 – 25,5 – 0.015 = 1,525 мм

7. Складання ескізу заготовки

За кресленням деталі розроблюють креслення заготовки для прийнятого
технологічного процесу. Розміри заготовки розраховують додаючи до
номінальних розмірів деталі величину припуску на механічну обробку.

На кресленні вказують допуски на обробку, чистові розміри деталі і

вимоги до матеріалу. Креслення заготовки необхідне для замовлення
напівфабрикату (частини або пресованої заготовки) з скло - заводу. При
розробці технологічного процесу складають поопераційні ескізи заготовки на
окремі операції. Значення оптичних характеристик, визначених при
габаритному розрахунку системи вказують у таблиці, а при підготовці
виробництва технологи.

Ескіз та креслення деталі приведені в додатку А.

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
21
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 8. Розробка схеми маршруту технологічного процесу

Складання та обгрунтування схеми маршрута технологічного процесу

обробки деталі.
Технічні умови виготовлення заготівок оптичного скла встановлені
ГОСТ13240-78.
Для деталі пентапризма обираемо заготовку заданного розміру.
Наступною операцією технологічного процесу є установка заготівки на
пристрій для виконання операції грубого шліфування послідовно першої та
другої і т.д. робочих поверхонь та допоміжних поверхонь. Обробка поверхні
заготівки складається з операцій:
- грубе шліфування;
- тонке шліфування;
- полірування;
- фасетування;
- захист оброблених поверхонь.
Грубе шліфування даної деталі виконується на верстаті типу 3ШП – 350
– 2., тому що ці верстати найбільш універсальні, відносно легкі в експлуатації,
широко застосовуються в оптичному виробництві, а головне є в наявності на
виробництві.
Основою шліфувального інструмента є абразиви, що шліфують – тверді
дрібнозернисті кристалічні речовини в порошкоподібному стані.
Для даного випадку для грубого шліфування застосовують зернистість
абразива М20 ГОСТ3647-80
Розбирають блок при виключеному електромагніті, заготівлю
відклеюють від пластини за допомогою електроплити, промивають.
Тонке шліфування виконується на верстаті типу 3ШП – 350 – 2, добре
шліфує скло марки К8. Микропорошок М7 ГОСТ3647 – 80. Полірування
виконують суспензіями поліруючого порошку, Электроплита ЭБ4ТШ-5 - 4 -
7220 ГОСТ14918 – 83, Суспензія поліровочна ТУ42 – 4 – 244

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
22
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 По закінченні механічної обробки заготівки її промивають для видалення
забруднень, залишків наклеєчних смол. У свою чергу рідина для промивання
заготівки не повинна, по можливості, бути токсичної, пожароопасной, дорогої,
не робити впливу, що руйнує, на поверхні. Для даної заготівлі як промивну
рідину виступає чиста кімнатної температури (180 – 230 С ) вода, що відповідає
всім перерахованим вище вимогам. Однак, вода не розчиняє наклеечные смоли,
тому перед промиванням водою заготівку очищають ацетоном , а потім
протирають поверхня фланелевою серветкою для остаточного очищення і
видалення зайвих шарів вологи на поверхні заготівлі.
Покриття в даному випадку наносять способом "нанесення з розчину".
Полягає у нанесенні на поверхню деталі розчину за допомогою піпетки. Розчин
,у свою чергу,повинен розтектись по всій поверхні рівномірно.Основна
перевага способу – відсутність фракційності і можливість одержання плівок,
склад яких відповідає термічно і хімічно стійким з'єднанням, що необхідно для
деталей приладів, які працюють в умовах підвищеної вологості і високої
температури.
Схема маршруту технологічного процесу приведена в додатку Б.

9. Розробка операційних карт технологічного процесу

Технологічний процес виготовлення складається із виконання по певному
маршруту операцій обробки робочих поверхонь, зняття фасок на ребрах.
Побудова процесу визначається типом виробництва.
В даній роботі розглядається виготовлення призм в малосерійному
виробництві. В цьому випадку застосовують переважно універсальне
устаткування а також універсальний інструмент.
При проектуванні технологічного процесу вихідними даними є:
1) робоче креслення, матеріал, конструктивні форми і розміри деталі;
2) технічні умови на виготовлення деталі, що характеризують точність і
якість поверхні, що оброблюється;
Операційні карти приведені в додаток В.

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
23
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 10. Контроль якості оптичних деталей
10.1. Показники якості оптичних деталей
Наявність або вісутність певного показника в таблиці вимог до деталей має
вигляд процесу виготовлення достатньо визначений технологічний зміст.
Числові значення показників якості обумовлюють трудомісткість і складність
виконання операції технологічного процесу обробки деталі.

10.2. Контрольно-вимірювальний інструмент

Лінійні та кутові вимірювання здійснюють приладами, наділеними
еталонними мірами. Тому, всі вимірювальні прилади діють по принципу
порівняння еталонної та контрольної мір. Але відмінність самих еталонних
мір дозволяє поділити прилади на дві невеликі групи.
Прилади першої групи (оптиметри, пружинно - оптичні головки, контактні
інтерферометри та ін.) призначені для визначення малих відхилень
вимірювального приладу від розміру кінцевого приладу або еталонної деталі.
Прилади другої групи (компаратори, вимірювальні машини, універсальні
мікроскопи, гоніометри та ін.) призначені для безпосередніх вимірювань
приладів шляхом порівняння їх з еталонними штриховими мірами.
Оптиметри найбільш поширені представники важільно-оптичних
приладів. В залежності від розташування ліній вимірювання, оптиметри
діляться на вертикальні та горизонтальні. В залежності від пристрою шкала і
показник могуть спостерігатися в окуляр або проектуватися на екран.
Головною частиною оптиметра є вимірювальний прилад або трубка.
Принцип дії трубки оптиметра базується на сполученні оптичного та
механічного важелів. Оптична система складається із колінчатої
автоколімаціонної оптичної трубки по схемі Аббе і важеля, який гойдається,
зв'язаного з вимірювальним стержнем.
ГОСТ 5405-75 встановлює слідуючий типа оптиметрів з ціною поділки
0,001мм;
ОВО - 1 - вертикальний оптиметр з окуляром;
ОВЕ - 1 - вертикальний оптиметр з проекційним екраном;
Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
24
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 ОГО - 1 - горизонтальний оптиметр з окуляром;
ОГЕ - 1 - горизонтальний оптиметр з проекційним екраном.
Оптиметри підвищенної точності з ціною поділки 0,0002мм називають
ультраоптимерами. Світло лампи через конденсор, світлофільтр и призму
проходить до сітки, відбивається дзеркалом на об'єктив і паралельним пучком
проміння падає на дзеркальний оптичний множитель. Дзеркало зв'язане
важільною передачею з вимірювальним стержнем і відхиляється при
переміщенні останнього. Світло після багаторазового відображення в
оптичному множителі повертається в об'єктив, проходить через сітку та
проекційний об'єктив. За допомогою дзеркал зображення проектується на
екран.
Промисловістю випускаються двох типів аналогічних по принципу дії
контактних інтерферометрів - вертикальний ІКПВ та горизонтальний ІКПГ
(ГОСТ 8290-57). В основу оптичної схеми цих приладів покладена схема
інтерферометра Майкельсона, рухливе дзеркало якого жорстко зв'язане із
вимірювальним наконечником. Світло від лампи після конденсора паралельним
пучком направляє через діафрагму на розділювальну пластину. В
горизонтальній вітці світло відбивається від поворотного дзеркала, а стержні.
Об'єктив проектує інтерференційну картину смужок рівної товщини в площину
сітки.
Компаратори призначені для вимірювання штрихових і кінцевих об'єктів
безпосередньо порівнюючи їх зі штриховими зразковими шкалами.
Сферометри призначені для вимірювання радіусів кривизни випуклих і
ввігнутих поверхонь.
ГОСТ 11194-65 передбачає випуск кільцевих контактних сферометрів
трьох типів:
ССО - настільний сферометр (деталь встановлюється на прилад,
вимірювальний прилад оптичний);
СНО - накладний сферометр (прилад встановлюється на деталь,
вимірювальний прилад оптичний);

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
25
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 СНМ - накладний сферометр (вимірювальний прилад механічний,
вимірювання R проводиться методом порівняння зі зразковою сферою чи з
кінцевою мірою);
Гоніометри призначені для вимірювання кутів між плоскими полірованими
гранями різних деталей, а також для вимірювання кутів відхилення променя,
що проходить через призму та клини.
Автоколіматори призначені для вимірювання малих кутових зміщень
плоских дзеркально відбиваючих поверхонь.
Сферичні і плоскі пробні стекла є основними контрольними інструментами
при виготовленні оптичних деталей з поверхнями визначеного радіусу
Пускають сферичні і плоскі пробні стекла трьох типів по ГОСТ 2786-62:
РПС - робочі пробні стекла для перевірки деталей;
КПС - контрольні пробні стекла для для перевірки робочих пробних
стекол;
ОПС - основні пробні стекла для перевірки контрольних пробних стекол;
Інтерферометри призначені для безконтактного контроля плоских,
сферичних і асферичних поверхонь.

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
26
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Висновок

В даній курсовій роботі було розроблено технологічний процес

виготовлення деталв «Напівпентопризма». Згідно з вимогами які представлені
в завданні на курсову роботу було проведено аналіз і обґрунтування вибору
матеріалу, а також виробництва.
В пояснювальній записці коротко викладені способи отримання заготівок
оптичних деталей, операції грубого і тонкого шліфування, полірування,
покриття оптичних поверхонь, припуски та їх розрахунок.
Виходячи з цих положень було розроблено ескіз заготовки та креслення
деталі, схема технологічного маршруту та операційних карт на технологічний
процес виготовлення полупентапризми.

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
27
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
 Список використаної літератури
1. Тимчик Г.С. Курс лекцій по технології оптичного приладобудування. К.,
НТУУ «КПІ», 2013
2. Кругер М.Я. Справочник конструктора оптико-механических приборов. Л.,
Машиностроение, 1968
3. Кузнецов С.М. Справочник технолога-оптика. Л., Машиностроение, 1983
4. Методичні вказівки з курсової роботи для студентів спеціальності «Оптичні
прилади і системи» стаціонарної форми навчання. К.: НТУУ«КПІ», 1996

Арк.
КР.ПБ8111.1702.000ПЗ
28
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата
Додаток А
Додаток Б
Додаток В