Глухівська співоча школа

Співочі традиції українського народу – це скарб, який цінується у всьому

світі. І чи не найкращим свідченням цього є Глухівська співоча школа –
спеціальна школа, що існувала у середині 18 ст. у Глухові, яка готувала
придворних співаків. Вона була заснована з метою спеціальної підготовки
малолітніх півчих.
Головним завданням школи була підготовка кадрів для Придворної
співочої капели в Петербурзі, співацьких колективів Москви, а також для
українських церков. У 40-х роках Глухівська школа забезпечувала співочим
штатом місцеві церковні хори, зокрема Миколаївську, Михайлівську, Троїцьку
та інші.
Оскільки придворна капела в Петербурзі на початку 18 ст. формувалася
майже виключно з українців, було вирішено відкрити перший в Російській
імперії спеціалізований музичний заклад – Глухівську співацьку школу.
У невеликому Глухові – резиденції гетьманського уряду, що відіграв
значну роль у суспільному і культурному житті України, ще до офіційного
відкриття музичної школи, у 10-х – 30-х роках 18 ст. проводився відбір дітей із
достатніми музичними здібностями (насамперед бралися до уваги вокальні дані
та координація між слухом і голосом) для подальшого навчання. Ця практика
здійснювалася під контролем гетьмана та генеральної старшини. Тому указ
«учредить школу и определить мастеров для отправления в дом Ея
императорского величества…» – тільки легалізував уже чинну систему.
Школа була заснована іменним указом імператриці Анни Іванівни та за
сприяння гетьмана України Д.Апостола у 1738 році. «Щоб набирати із усієї
Малої Росії із церковників, також із козацьких та міщанських дітей і з інших і
утримувати завжди в тій школі до 20 осіб, вибираючи, щоб щоб найліпші голоси
були, і веліти їхньому регенту підучити київського і партесного співу, а котрі
співу будуть навчені, тих щорічно ліпших присилати до двору її імператорської
величності осіб по 10, а на їх місця знову таких набирати» (із указу імператриці
Анни Іванівни).
У Глухівській співочі школі навчали також грі на гуслях, бандурі та
скрипці, а також танців (викладач О.Брежинський). Педагоги забезпечували
високий рівень вокально-інструментального навчання (Ф.Негай,
К.Каченовський, С.Андрієвський). Вимоги до вчителів і учнів були високими.
Регент повинен був добре знати партесний спів і вчити цього мистецтва своїх
вихованців. Учні ж проходили спеціальну вокальну та інструментальну
підготовку за досить напруженим графіком. Рівень освіти в школі був дуже
високим – за два роки навчання хлопчики повинні були оволодіти не лише
величезним репертуаром європейської і вітчизняної духовної музики, але й
вивчити різні види нотації. Хоча навчання співу провадилося без фахових
програм і обмежувалося передачею вокального досвіду вчителів, школа стала
осередком збереження українських співочих традицій.
Художньо-виконавська практика, у якій би синтезувалися спів, гра на
музичних інструментах і танець, не мала широкого впровадження. Очевидно,
такий курс протримався недовго. Все-таки справа звелася, головним чином, до
хорового співу та гри на музичних інструментах із домінуванням співочої
діяльності.
Із часом інструментальну підготовку учнів перебрала на себе
Петербурзька капела, а в кінці 1840-х років – і вокального виховання.
Проіснувала Глухівська школа кілька десятків років – до кінця 18 століття,
згодом її було приєднано до Придворної співацької капели у Петербурзі. Однак,
все ж Глухів залишався своєрідним підготовчим пересильним пунктом для
набраних голосів. Тут здібних учнів, обраних для навчання, перевіряли, недовго
готували (короткотривала діяльність школи пояснюється недостатністю
матеріальної бази), відтак найбільш «гідних» відряджали до Петербурга.
Приміщенням Глухівської школи опікувалися гетьмани І.Скоропадський,
П.Полуботок, К.Розумовський та інші. Вони ж забезпечували заклад учителями
та виділяли для нього кошти. Школа також мала велику підтримку від уряду.
«Для утримання школи було асигновано 100 карбованців на рік з
розрахунку: регентові – 50, басистові – одному 5 крб., всім учням (…) – на
взуття, шапки тощо – по 2 крб. за добре навчання видавати як заохочення по 10
копійок на місяць кожному. Платню педагогам, гум листові та бандуристу – по
20 крб. на рік…» - одне з загальних положень, що містилось у директивному
документі школи.
 Усіма організаційними справами в школі займалася Канцелярія
міністерського правління. Однак, головним її завданням було інспектувати
набори хлопців.
Учні Глухівської співочої школи обов’язково відвідували хорові та
симфонічні концерти, опери та балети при дворі гетьмана К.Розумовського.
Цікаво, що співаки капели носили такий самий одяг, як і студенти Києво-
Могилянської академії. Він став нібито спеціальною формою церковних півчих.
Упродовж тривалого часу Придворну капелу очолював прекрасний музикант
Марко Полторацький з Чернігівщини, після нього – Дмитро Бортнянський.
Справжньою гордістю співочої школи і самого Глухова є його уродженці –
знамениті композитори Максим Березовський та Дмитро Бортнянський, а також
Григорій Сковорода. Дослідники вважають, що Григорій Сковорода теж співав
не лише у Глухівській співацькій школі, а й у Придворній півчій капелі у
Петербурзі.
У культурному надбанні українців Глухівська музична школа – витвір
вокально-хорового напряму з яскравими національними рисами, а саме:
неповторним тембром, повноцінним звуковим діапазоном, достатньою силою
звука. Ці риси засвідчують талант народу, його високу самосвідомість і
прагнення до самореалізації. Випускники школи були виразниками
національного духу, української світоглядної ментальності не тільки в рідному,
а й у чужинному середовищі.
Цей навчальний заклад став справжнім культурним явищем, у якому
сформувалось нове мислення. Навчально-виховний процес у школі сприяв
формуванню нової особистості з чітко окресленим самоусвідомленням власної
самоцінності, самобутності, ширше – національної ідеї як невід’ємного атрибута
нації.
Вихованці Глухівської музичної школи як носії вокально-хорової
майстерності поширювали в Росії традиції українського хорового виконавства та
практики роботи з хором, а найважливіше – українську пісенну культуру з усіма
притаманними їй ментальними ознаками.