МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Методичні матеріали до практичних занять

з дисципліни “УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ

СПРЯМУВАННЯМ”

(для студентів факультету інформаційних технологій та електроніки

(5 семестр)

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні кафедри

української філології та журналістики

Протокол № 9 від 26.04.2019

Сєвєродонецьк 2019
УДК 811.161.2’271

Методичні матеріали до практичних занять з дисципліни “Українська мова за

професійним спрямуванням” (для студентів факультету інформаційних
технологій та електроніки (5 семестр)) / Укладачі О.А. Карловас,
О.О.Пустоварова. – Сєвєродонецьк, вид-во ім. В. Даля, 2019. – 106 с.

Представлено завдання до практичних занять з дисципліни “Українська мова

за професійним спрямуванням” для студентів 3 курсу, для самостійного
опрацювання запропоновано наукові статті, які дозволять засвоїти
термінологічний комплекс, необхідний у майбутній фаховій діяльності, та
створювати навчально-наукові тексти в жанрах, що відповідають
професійній підготовці.

Укладачі: О.А.Карловас, ст. викладач

О.О.Пустоварова, ст.викладач

Відповідальний за випуск: О.А.Карловас, ст.викладач

Рецензент: Г.П. Бондаренко, завкаф., доцент, к.пед.н.

Затверджено на засіданні методичної комісії факультету гуманітарних наук,

педагогіки та психології

Протокол № 9 від 23.05.2019

Голова комісії Г.П. Бондаренко

5 СЕМЕСТР

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 1

Тема: Поняття стилю літературної мови. Ознаки наукового стилю

План

1.Поняття стилю літературної мови.

2.Науковий стиль та його ознаки.
3.Наукова література як основне джерело фахових знань.
4.Терміни. Професіоналізми. Сфери вживання.
5.Проблеми сучасного термінознавства.

Завдання

1.Підготувати стислі відповіді на теоретичні питання (письмово).

2.Написати тезовий план статті П.О.Селігей “Сучасне термінотворення:

симптоми та синдромиˮ(див. додаток Б).

3.Виписати з фахової літератури 15 термінів,пов’язаних з Вашим

майбутнім фахом. Дати їм визначення, скориставшись словниками.

4.Записати 10 професіоналізмів, пов’язаних з Вашим майбутнім фахом.

Дібрати до них терміни-відповідники. З п’ятьма скласти речення.

Самостійна робота: опрацювати наукову статтю Павлової О. Терміни,

професіоналізми і номенклатурні знаки (до проблеми класифікації спецальної
лексики) // Вісник: Проблеми української термінології. – Львів: Національний
університет «Львівська політехніка». – 2008. – № 620. – С.49–54 ( Додаток
А).

Практичне заняття № 2

Тема: Система жанрів наукової літератури. Анотація

 План

1.Анотування наукового джерела.

2. Композиційна організація анотації.
3. Види анотацій.
4.Особливості змісту анотації.
5. Закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку
однини залежно від їх значень.

Завдання

1.Підготувати стислі відповіді на теоретичні питання (письмово, окрім

№ 5).

2.Дібрати дві анотації з фахової літератури (Ваш майбутній фах).

Визначити їх вид і структуру, скориставшись матеріалом з навчального
посібника Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови. – К.: Центр
навчальної літератури, 2006. – С.118, 137 –138.

3.Записати подану анотацію українською мовою. Іменники чоловічого роду

ІІ відміни поставити у форму родового відмінка однини.

Яровый А.А., Барабан С.В., Криночкин Р.В. Интеллектуальный модуль

браузерной системы управления ІТ-проектами TRELLO// Информационные
технологии и компъютерная инженерия. – 2018. – № 2. – С.49–54.
Аннотация. В данной статье предлагается программное решение в виде
интеллектуального модуля для расширения функционала браузерной
системы управления ИТ-проектами Trello на основе использования её АPL.
Программирование проведено на языке python с использованием
распространенных библиотек. Для отбора данных из досок, списков,
карточек Trello были разработаны функции посредством использования
методов процедурного программирования. При разработке
интеллектуального модуля проведена классовая декомпозиция программного
кода, разработана UML-диаграмма классов интеллектуального модуля в
соответствии с существующей библиотекой py-trello. Для агрегации данных,
которые были отобраны из досок, списков, карточек Trello использовано
современную python библиотеку Pandas. При этом применялись такие
функции Pandas как считывания, запись в файл в формате Microsoft Excel,
группировка данных, перезагрузка индекса таблицы, арифметические
сложения и умножения. Апробация результатов работы интеллектуального
модуля системы управления Trello подтвердила целесообразность разработки
при осуществлении ежемесячной отчетности и вычисления метрик
производительности работы сотрудников.
Ключевые слова. Trello, py-trello, python, pandas, APL, система управления,
функция, ООП, доска, список, карточка, агрегация данных.
4.Перекласти подані слова та словосполучення українською мовою.
Утворити форму родового відмінка однини від іменників чоловічого роду ІІ
відміни, обґрунтувавши вибір варіанта закінчення. Пояснити лексичне
значення слів-паронімів, скориставшись словником паронімів:
інформативний – інформаційний, об’єм – обсяг,степень – ступінь,
мережевий – мережний – мережаний.
Оперативная память, новейшие технологии, примечание, предметный
указатель, строка формул, выравнивание строки, база данных, по умолчанию,
проводник, ячейка памяти, система управления базой данных, дисплей,
показатель, потенциал, элемент, тип, объем программного кода, степень,
растровый рисунок, индексные файлы, командная строка, выбор названия
программы, информация про файлы каталога, режим редактирования,
математическое программирование, периферийные устройства, интерфейс
пользователя, сервер, сетевая информационная система, двоичный код.

Самостійна робота: опрацювати наукову статтю Пілецького В. Мовна

специфіка українського терміна / Володимир Пілецький // Вісник Нац. ун-ту
«Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2005.
– № 538. – С. 25–32. ( Додаток Ж).

Практичне заняття № 3

Тема: Система жанрів наукової літератури. Рецензія. Відгук

План

1. Рецензія. Функції рецензії.

2. Лексико-граматичні моделі для вираження оцінки змісту наукової праці.
3. Відгук. Відмінності між рецензією та відгуком.
4. Правила скорочування слів і словосполучень.
5. Правопис складних слів.

Завдання

1.Підготувати відповіді на теоретичні питання (письмово, окрім № 5).

2.Написати рецензію на статтю, уміщену в Додатку Б.

3.Продовжити речення за змістом.

1.До нестандартних (периферійних) пристроїв належать…
2. Пам'ять ПК вимірюється в таких одиницях…
3. Мінімальний розмір однієї чарунки дорівнює…
4. Принтери бувають…
5. Клавіатура призначена для…
6. Є такі види програм…
7. У яких одиницях вимірюється ємність даних в інформатиці…
8.Одиницями кодування є… .

4.Утворити від поданих слів і словосполучень складноскорочені.

Таблиця, та інше,телефон, специфікація обладнання, спеціаліст,
спеціальність, Харків, Мінськ, Львів, хвилина, цифрова обчислювальна
машина,ціна, цінні папери,тисяча, том, радіоелектроніка, серія, сесія,
сільське господарство, сільськогосподарський, масштаб, місяць,
автоматизований банк даних, будинок, квартира, автор, гривня, мільйон,
мільярд, роки, сторінка.

5. Записати складні слова, розкривши дужки. Пояснити правопис складних

слів чужомовного походження. Абревіатури розшифрувати.
(Електро)магнітні перешкоди, (міні)вежа, (відео)карта, (мікро)процесор,
(кіло)байт, (мега)байт, (гіга)байт, (тера)байт, (мікро)схема,
(транс)національний, (аудіо)плеєр, (мульти)медійні можливості, (мікро)ЕОМ,
(макро)віруси, (аудіо)підсистема, (ультра)портативний ноутбук,
(інфра)структура, (радіо)програма, (кеш)пам'ять, (майн)фрейм,
(конкуренто)спроможний, (Інтернет)черв’яки, (мета)морфний вірус,
(перфо)карта, (науково)дослідні завдання, (ультра)звуковий, (полі)морфний
вірус, (анти)вірусний, (гіпер)посилання, (структурно)логічна схема,
(електронно)променева трубка, режим (он)лайн, (Інтернет)технології,
(Інтернет)сервери, (веб)(сервер)програміст, (електро)підстанція, (TY)тюнер,
(FTP)сервери, (Web)сервери, (DNS)сервери, (SQL)сервери,
(об’єктно)орієнтоване програмування, (HTML) верстальник, (HTML)кодер.

6.З наукових джерел і словників виписати 10 складних слів-термінів,

пов’язаних з Вашим фахом, пояснити їх написання.

Самостійна робота: опрацювати наукову статтю Кочан І. Термінологія:

національна чи міжнародна? / Ірина Кочан // Вісник Нац. ун-ту «Львівська
політехніка». Серія «Проблеми української термінології» – 2009. – № 648. –
С. 3–8 (Додаток З).

Практичне заняття № 4

Тема: Тези, план, конспект як засоби організації розумової праці

 План

1.Теза (зразок тез див. у Додатку В).

2.План. Види планів.
3.Правила складання плану друкованого джерела наукової інформації.
4.Конспект. Особливості оформлення.
5.Ступені порівняння прикметників.

Завдання

1. Підготувати відповіді на теоретичні питання (письмово, окрім № 5).

2. Скласти номінативний і тезовий плани до наукового тексту (Додаток Г).

3. Зредагувати уривок наукового тексту. Написати основну тезу тексту.

Виписати прикметники, від яких можна утворити ступені порівняння.
Темп генерації знань став настільки високим, що випускник вищого
навчального закладу тільки тоді зможе творчо підійти до розробки сучасних
наукових концепцій, коли безпосередньо бере участь у їхній розробці.
Принцип сполучення наукової праці з навчанням стає діючим фактором
формування фахівця. Участь студентів у науковій праці, уведення
дослідницьких елементів у різні форми навчальних занять є ефективним
засобом подолання відомого протиріччя між масовим характером підготовки
у ВНЗ і потребами розвитку в кожного студента самостійності й ініціативи.
Прищеплення студентам цих багато в чому нетрадиційних і складних
умінь та навиків повного вимагає перегляду системи підготовки майбутніх
фахівців, що має торкнутися усіх сторін навчально-виховного процесу.
4.Зʼясувати за словниками значення слів великий, високий, значний,
вагомий, здоровий; тісний, щільний. Утворити словосполучення з даними
словами, які б набували значення терміносполук у наукових текстах.
5.Замінити синонімами виділені слова в поданих словосполученнях.
Актуальні проблеми, великі успіхи, видатний діяч, головне завдання,
дискусійне питання, конструктивний діалог, майбутні плани.

Самостійна робота: опрацювати наукову статтю Рицар Б., Мисак Р.

Мова та термінологія зукраїнізованих програмних продуктів фірми
Майкрософт / Б. Рицар, Р. Мисак // Вісник Нац. ун-ту «Львівська
політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2003. – № 490. –
С. 17–24 (Додаток Д).
 Практичне заняття № 5

Тема: Правила оформлення бібліографії

План

1.Основні правила бібліографічного опису наукових джерел.

2.Види бібліографій.
3.Способи розташування бібліографічних відомостей.
4.Особливості перекладу дієприкметників українською мовою.

Завдання

1.Підготувати відповіді на теретичні питання, опрацювавши матеріал за

підручником Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним
спрямуванням. – К.: Алерта, 2013. – С.548 –553.

2.Скласти бібліографічний список основних фахових підручників чи

навчальних посібників (не менше 5), правильно оформивши українською
мовою.

3. Оформити правильно подані наукові джерела, поставивши всі необхідні

знаки.
1.В. Поперешняк, «Проблеми підготовки IT-спеціалістів», Системи обробки
інформації. №7(88), с.127-131,2010.
2. Титенко С. В. Комплекс моделей для побудови Web-системи
безперервного навчання Наукові вісті НТУУ «КПІ» 2008 №5(61) Стор.57-66.
3. О. Д. Азаров, О.І. Черняк, та Л.А. Савицька, Прикладне програмування,
Вінниця ВНТУ 2016 131с.

4. Довести на прикладах, що дані слова можуть термінологізуватися,

увівши їх у речення (скористайтеся фаховою літературою).
Поле, корінь, місток, ланцюг, хвиля, тканина, гусениця, пояс.

5.Записати українською мовою сталі словосполучення. Які з них Ви

зустрічали у фаховій літературі (позначте підкресленням)?
Воздействующий фактор, печатающее устройство, измеримая величина,
неотъемлемая часть, несравнимые величины, определяемое понятие,
потребляемая мощность, определяющее уравнение, передающее устройство.
6. Зредагувати речення.
1. Компʼютерним вірусом називається програма, створююча свої копії (не
обов’язково цілком співпадаючі з оригіналом) і впроваджуючи їх у різні
об’єкти/ресурси комп’ютерних систем, мереж і т.д. без відома користувача.
2. Обчислювальні машини можуть бути самих різних типів, починая від
мікро-процесорів, встроєних, наприклад, у друкуючий пристрій, до супер-
ЕОМ.
3.Результат кодування зводиться в таблицю, утворюя так званий словник.
Якщо всі частини словнику повністю заповнені кодування перестає бути
адаптивним (кодування відбувається виходячи з вже існуючих в словнику
фраз).

Самостійна робота: опрацювати наукову статтю Стрельбіцької Л.

Інтернет як полігон розвитку природної мови / Люба Стрельбіцька // Вісник
Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української
термінології». – 2005. – № 538. – С. 33–38 (Додаток Е).

Практичне заняття № 6

Тема: Оформлення результатів наукової діяльності. Наукова стаття

План

1.Стаття як самостійний науковий твір.

2.Вимоги до статті. Реквізити статті.
3.Типові лексико-граматичні конструкції для розкриття змісту наукової
статті.
4.Правила вживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів.
5.Особливості вживання дієслівних форм на но-, то-.

Завдання

1.Підготувати відповіді на теоретичні питання, опрацювавши матеріал за

підручниками Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним
спрямуванням. – К.: Алерта, 2013. – С.560–561; 617 –620; Онуфрієнко Г.С.
Науковий стиль української мови. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.
– С.258 – 266 (в інтернеті є посібник 2009 року видання, сторінки не
збігаються з 2006, тому шукайте матеріал за темою заняття).

2.Знайти наукову статтю за Вашим фахом у збірниках чи вісниках наукових

праць, що видаються в Україні (копію статті додати).. Виписати зі
статті лексико-граматичні конструкції, які використовує автор для
оформлення власного бачення (позиції, поглядів, розуміння) питання,
проблеми. Знайти в тексті дієприкметникові та дієприслівникові звороти, а
також дієслова на но-, то-. Виписати їх, зробивши переклад російською
мовою.

3.Перекласти поданий текст українською мовою. Зверніть увагу на

переклад дієприкметникових зворотів українською мовою.
Носитель информации – это физическая среда, непосредственно
хранящая информацию. Память человека можно назвать оперативной
памятью. Заученные знания воспроизводятся человеком мгновенно.
Собственную память мы еще можем назвать внутренней памятью, поскольку
ее носитель – мозг – находится внутри нас.
Все прочие виды носителей информации можно назвать внешними (по
отношению к человеку): дерево, папирус, бумага и т.д. Хранилище
информации – это определенным образом организованная информация на
внешних носителях, предназначенная для длительного хранения и
постоянного использования (например, архивы документов, библиотеки,
картотеки). Основной информационной единицей хранилища является
определенный физический документ: анкета, книга и др. Под организацией
хранилища понимается наличие определенной структуры, т.е.
упорядоченность, классификация хранимых документов для удобства работы
с ними.
Основные свойства хранилища информации: объем хранимой
информации, надежность хранения, время доступа (т.е. время поиска нужных
сведений), наличие защиты информации.
Информацию, хранимую на устройствах компьютерной памяти, принято
называть данными. Организованные хранилища данных на устройствах
внешней памяти компьютера принято называть базами и банками данных.

4.Добрати до поданих слів українські відповідники. Утворити, де можна,

дієслова на но-, то-.
Наприклад, апеляція – звертання (звертатися – звернено).
Аргумент, баланс, дефект, компенсація, координація, превентивний,
прерогатива, пролонгація, репродукція, ідентичний, анархія,
екстраординарність.

5.Відредагувати речення, усунувши всі помилки.

1. Ознайомившись з документацією, комісією виявлено багато недоліків у
роботі фірми.
2. Узагальнюючи довідкові матеріали, нашу увагу привернув минулорічний
акт інвентаризації.
3. Враховуючи всі зауваження, ми прийшли до єдиного рішення.
4. Не дивлячись на складність проекту, ми вирішили почати роботу на
неділі.
Самостійна робота: опрацювати наукову статтю Булаховського К.
Русизми в україномовних інтерфейсах програм / Кирило Булахавський //
Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української
термінології». – 2011. – № 709. – С. 57– 60. (Додаток И).

Практичне заняття № 7

Тема: Переклад і редагування текстів фахового спрямування

План

1.Суть і види перекладу.

2.Типові помилки при перекладі наукових текстів українською мовою.
3.Порушення логічності в доведеннях і визначеннях.
4.Труднощі перекладу процесових понять.
5.Переклад прийменникових конструкцій українською мовою.

Завдання

1.Підготувати відповіді на теоретичні питання плану, опрацювавши

матеріал за підручниками Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за
професійним спрямуванням. – К.: Алерта, 2013. – С.601–610; Зубков
М.Сучасна українська ділова мова. 2-е вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2002. –
С.258–266, 271–281.

2.Проаналізувати речення з огляду на логічність викладу.

1. На філософському факультеті шість гуртків, які працюють при
кафедрах, вони функціонують вже понад п’ять років.
2. Хитрість є хитрість, а совість є совість. І в кожного вона повинна бути
там, де їй належить бути.
3. Терміново потрібна секретар-друкарка, яка уміє працювати
українським і російським язиком.
4. Він піклувався і допомагав своїм батькам і рідним.
5. У власноручно написаній автобіографії він скромно замовчував про
свої трудові подвиги.
6. Висновок сумний: не так ми огорнули дітей турботою, як цього
хотілося б…
7. Після першого варіння гриби мають бути білими і красивими.

3.Замінити неправильно вжиті дієслова у сталих словосполученнях.

Виявити опір, виражатися нецензурно, вияснити ситуацію, відклонити
пропозицію, включити в порядок дня, включити сирену, зустрічаються
недоліки, лишити прав власності, заходи, направлені на…, об’явити догану,
оказано допомогу.
4.Перекласти подані слова іменниками. Увести їх у речення (стиль –
науковий, офіційно-діловий).
Слагаемое, вычитаемое, делимое, искомое, множимо, уменьшаемое,
экзаменуемый, ожидаемое, испытуемый, равноделящая.

5.Замінити ненормативні словосполучення нормативними.

Зʼєднуючий кабель,типова установча система, змішане передаюче
середовище, друкуючий пристрій, поступаючі дані з ЕОМ, обчислюючі
мережі, нагріваючий елемент, фарбуючий порошок, падаюче світло,
працююча програма, шифруючий пристрій, виконавча програма.

6.Замінити неправильні словосполучення нормативними. З чотирма скласти

речення.
Задоволений від співпраці, на противагу від України, пропонуємо
послуги для виготовлення, українська мова для неї незрозуміла, в цьому році,
розміщений в 15 кілометрах від містечка, без п’ятнадцяти чотири, біля ста
відсотків, в 12-ій годині, стосуватися до справи, пів до п’ятої, з 12 жовтня до
10 листопада, послати за хлібом, за браком часу, взятися за роботу, потрібні
працівники за такими спеціальностями…, коло Києва, доглядає за дитиною,
звертатися на адресу, сталося буквально на днях, зустрінемося на фірмі, під
кінець дня, під ранок задощило,прийом по вівторках, звернення про
звільнення з роботи.
 Питання до екзамену

з дисципліни “Українська мова за професійним спрямуваннямˮ

1. Сутність та особливості наукового стилю української мови.

2. Особливості усного й писемного наукового мовлення.

3. Підстилі наукового стилю та їхні жанрові різновиди.

4. Лексика та фразеологія наукового мовлення.

5. Морфологія наукового мовлення.

6. Синтаксис наукового мовлення.

7. Відмінність між термінами "мова науки", "наукове мовлення", " науковий

стиль".

8. Українська термінологія як система.

9. Термін і його ознаки.

10. Основні групи термінологічної лексики.

11. Кодифікація термінів.

12. Стандартизація термінології.

13. Групи термінів за значенням.

14. Способи творення термінів.

15. Структурні моделі термінів.

16. Проблеми перекладу термінології.

17. Науковий текст. Його характеристики.

18. Ознаки наукового тексту.

19. Композиція писемного наукового тексту.

20. План наукового тексту.

21. Теза. Змістово-композиційна структура.

22. Конспект як засіб організації розумової праці. Види конспектів.

23. Основні правила оформлення бібліографії.

24. Загальноприйняті правила переносу.

25. Посилання та цитування як складова наукової праці.

26. Анотація. Основні функції анотацій.

27. Види анотацій.

28. Реферат. Основні функції реферату.

29. Об"єкт реферування. Структура реферату.

30. Наукова стаття як самостійний науковий твір.

31. Основні функції наукової статті.

32. Класифікація наукових статей.

33. Наукова рецензія. Мовні кліше рецензії.

34. Науковий відгук як різновид наукової рецензії, його особливості.

35. Порівняльна характеристика композиції курсової, дипломної,

магістерської робіт.

36. Наукова доповідь. Різновиди наукової доповіді.

37. Науковий виступ. Принципи побудови.

38. Електронна презентація наукового виступу.

39. Сутність наукової дискусії, диспуту, суперечки, полеміки.

40. Переклад наукових текстів. Види перекладу.

41. Особливості редагування наукового тексту.

 ДОДАТОК А

 УДК 81’ 373

Ольга Павлова
Рівненський державний гуманітарний університет
ТЕРМІНИ, ПРОФЕСІОНАЛІЗМИ І НОМЕНКЛАТУРНІ ЗНАКИ (ДО
ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ)
Дослідження стосується вивчення проблеми класифікації спеціальної лексики.
Виділено й охарактеризовано основні класи і підкласи, визначено систему подібностей і
відмінностей номінативних одиниць спеціальної лексики.

The research deals with the study of the special vocabulary classification problem. The main
classes and subclasses are singled out and characterized, the system of similarities and
differences of the nominative units of the special vocabulary is determined.

Проблема класифікації лексичного складу мови завжди посідала значне

місце в лінгвістичних дослідженнях. Це пояснюється й роллю слова в системі
мови загалом, різноманіттям і складністю зв’язків слова з іншими мовними
одиницями, і різноманітністю внутрішньо- і зовнішньомовних характеристик
слова. Поліфункційність лексичних одиниць, непомітність переходів від одного
лексичного класу до іншого, з одного боку, і глибокий зв’язок класифікації
слова з найважливішими завданнями теорії мови, з іншого, зумовлюють
існування «вічних питань» класифікації словникового складу мови: такі
проблеми частин мови, стилістичної диференціації слів і т. ін. [1, с. 76].
Значний інтерес лінгвістів становить і проблема класифікацїї спеціальної
лексики, теоретичний опис основних її класів і підкласів, вивчення їх
подібностей і відмінностей (Г. Й. Винокур, С. В. Гриньов, З. І. Комарова, В. М.
Лейчик, О. О. Реформатський, А. Д. Хаютін, С. Д. Шелов, М. М. Шанський, М.
Д. Степанова, І. І. Чернишова, В. М. Портянникова, В. М. Прохорова, В. М.
Жирмунський, О. В. Калінін, Н. І. Фоміна, В. М. Сергєєв, Н. М. Медведєва, О.
М. Трубачов та ін.).
Метою нашого дослідження є вивчення проблеми стратифікації спеціальної
лексики. Завданнями дослідження є: 1) виділення й теоретичний опис основних
класів і підкласів спеціальної лексики; 2) визначення системи подібностей і
відмінностей номінативних одиниць спеціальної лексики. Згідно зі словником-
довідником лінгвістичних термінів, «спеціальна лексика – це слова чи
словосполуки, які називають предмети й поняття, що належать до різних сфер
трудової діяльності людини і не є загальновживаними» [2, с. 522]. Іншими
словами, спеціальна лексика – це слова чи словосполуки, які позначають
наукові поняття і є стійкими, відтворюваними елементами в системі
спеціального знання, посідаючи в ній певні класифікаційні місця [3, с. 176].
Загалом спеціальна лексика мови науки характеризується такими
важливими особливостями: 1) вторинним використанням лексичних одиниць,
яке розвивається на основі їх первісного загального застосування; 2)
спеціальним утворенням штучних позначень; 3) обмеженістю сфери
використання; 4) неможливістю прямого перекладу на інші мови; 5)
неможливістю довільних замін окремих елементів без узгодження з традицією
галузі; 6) своєрідним ставленням до таких мовних явищ, як полісемія, антонімія;
7) підвищеним денотативним зв’язком [4, с. 42].
Співвіднесеність у сфері наукової мови зі спеціальним (науковим,
технічним, виробничим) поняттям чи об’єктом, на думку Т. С. Пристайко,
спостерігається в номінативних одиницях трьох 50 класів: термінах,
професіоналізмах і номенклатурних знаках [5, с. 38]. Слід зазначити, що обсяг і
межі класів спецальної лексики, які виділяються, хисткі й невиразні, оскільки
існують і проміжні класи мовних одиниць. Переходи ж мовних одиниць з
одного класу до іншого мало помітні, що значною мірою ускладнює однозначне
розв’язання проблеми класифікації спеціальної лексики. Розгляньмо її основні
класи.
1. Терміни – це цілком офіційні, прийняті й узаконені в певній галузі науки
чи техніки позначення, назви понять, наприклад: муз. дієз, діатоніка, валторна,
глісандо, нюансування, колоратура, рапсодія, мейстерзингер, нотоносець,
музикознавство, камерна музика, локрійський лад, мелодичний мажор,
паралельні тональності, струнні інструменти і т.ін. Специфіка термінів
зумовлена сферою функціювання термінологічних одиниць, а саме тим, що
терміни є номінативними одиницями мови науки й техніки, а не одиницями
природної мови загалом. Саме в науковій сфері мови терміни виконують свої
основні функції: номінативну – назви класу спеціальних об’єктів чи їх ознак;
сигніфікативну – позначення загального поняття, яке належить до системи
спеціальних понять цієї галузі знання; комунікативну – передавання в часі і
просторі спеціального знання та ін. [6, с. 38–39].
Основними ознаками, які можна використати у процесі виділення термінів у
складі спеціальної лексики, є такі: 1) специфічність використання (кожний
термін належить до спеціальної галузі знань); 2) функція називання поняття; 3)
дефінійованість (наявність наукової дефініції); 4) точність значення (яка
встановлюється дефініцією); 5) контекстуальна стійкість (значення терміна є
зрозумілим без контексту і мало залежить від контексту); 6) стилістична
нейтральність; 7) езотеричність (точне значення терміна відоме тільки
спеціалістам); 8) конвенційність (цілеспрямований характер появи); 9)
номінативний характер (термін – це зазвичай іменник або словосполучення на
основі іменника); 10) відтворюваність у мовленні (яка є важливою для
словосполучень) [7, с. 85, 86].
В останні десятиріччя в термінознавстві утвердились такі позначення
основних підкласів термінів: прототерміни, передтерміни, терміноїди,
псевдотерміни. Цю класифікацію термінів запропоновано у працях А. Д.
Хаютіна [8], В. М. Лейчика [6], С. В. Гриньова [9].
Прототерміни – спеціальні лексеми, які виникли й використовувалися
перед виникненням наук, і тому називають не поняття (які виникають з появою
наук), а спеціальні уявлення. Прототерміни збереглись у ремісничій і побутовій
лексиці, яка дійшла до нас, оскільки з того часу багато спеціальних уявлень
увійшло до загального вжитку. Із часом, з появою наукових дисциплін, у яких
спеціальні предметні уявлення ремесел і деяких інших видів діяльності
теоретично осмислюються й перетворюються на системи наукових понять,
частина прототермінів, яка стійко закріпилась у спеціальному мовленні,
залучається до наукової термінології, а решта існує або у вигляді лексичних
одиниць предметних галузей, у яких нема науково-теоретичної основи, або
функціює у вигляді так званих народних термінологій, яких використовують
паралельно з науковими термінами, але без зв’язку з поняттєвою системою.
Таким чином, багато базових термінів старих термінологій колись були
прототермінами і зберегли низку своїх рис – використання для мотивації
випадкових, поверхових ознак або відсутність (втрата) мотивування [7, с. 87].
Передтерміни – спеціальні лексеми, яких використовують для
найменування новосформованих понять, але поки що не відповідать основним
вимогам, що висуваються до термінів. Як передтерміни зазвичай виступають: а)
описові звороти – багатослівні номінативні словосполуки, які використовуються
для називання понять і дозволяють точно описати їх сутність, але не
відповідають вимозі стислості; б) сурядні словосполучення; в) сполучення, які
містять дієприкметникові звороти. Передтерміни застосовують як терміни для
найменування нових понять, для яких не вдається відразу підібрати відповідні
терміни. Від термінів передтерміни відрізняються тимчасовим 51 характером,
нестійкістю форми, невиконанням вимог стислості і загальноприйнятості, часто
й відсутністю нейтральності. Здебільшого з часом передтерміни витісняються
термінами. Інколи заміна передтерміна лексичною одиницєю, яка більше
відповідає термінологічним вимогам, затягується, і передтермін закріплюється у
спеціальній лексиці, набуваючи стійкого характеру і перетворюючись на
квазітермін [7, с. 86].
Терміноїди – спеціальні слова, що називають так звані натуральні поняття,
тобто ті, які ще недостатньо сформовані, їх неоднозначно розуміють, і вони не
мають чітких меж і дефініцій. Тому терміноїди не мають таких термінологічних
властивостей, як точніть значення, контекстуальна незалежність і усталений
характер, хоча й іменують поняття.
Псевдотерміни – спеціальні лексеми, які називають гіпотетичні, хибні
поняття, що не відповідають дійсності.
2. Професіоналізми – це напівофіційні слова чи словосполуки, які частіше
поширені в розмовному мовленні серед людей певної професії, спеціальності,
але, по суті, не є строгими науковими позначеннями понять. Наприклад, муз.
акустика (у значенні: 1) звуковідтворювальна апаратура; 2) музика, яка
виконується без використання електронних інструментів); муз. апарат (у
значенні: 1) комплекс звуковідтворювальної апаратури; 2) магнітофон або
плеєр); муз. пилесмок (у значенні: гармонь, баян, акордеон) та ін.
Проблему співвідношення термінів і професіоналізмів у складі спеціальної
лексики дискутують в мовознавстві упродовж тривалого часу, й однозначного
вирішення цього питання немає й досі. Слід зазначити, що на проблему
співвідношення термінології та професійної лексики існують, принаймні, три
погляди. Перший з них ототожнює ці два поняття (М. М. Шанський, О. С.
Ахманова). Другий – розмежовує професійну лексику й термінологію деякою
історико-тематичною рисою (М. Д. Степанова, І. І. Чернишова, В. М.
Портянникова, Ф. Клуге, В. М. Жирмунський, О. М. Трубачов). Третій погляд,
констатуючи наявність значної спільної частини цих лексичних шарів, може
пояснити й існування частин, які не збігаються (О. В. Калінін, В. М. Прохорова,
Н. І. Фоміна, В. М. Серг’єв, Н. М. Медведєва, С. Д. Шелов). Ми приєднуємося
до останньої з них і виділяємо такі особливості, які допомагають відрізнити
професіоналізми від термінів:
1) професіоналізми належать до ненормативної спеціальної лексики на
відміну від термінів, які є нормативною частиною спеціальної лексики наукової
мови;
2) професіоналізми рідко подають у загальних та спеціальних словниках й
існують переважно у сфері функціонування, на відміну від термінів, які
фіксуються словниками і функціонують одночасно у двох сферах (фіксації та
функціонування);
 3) домінантною сферою функціювання термінів є письмове мовлення, а
професіоналізми використовують переважно в усному, розмовному мовленні
[10, с. 20];
4) професіоналізми мають дещо ширшу сферу спеціальної діяльності;
терміни ж можуть бути відомі навіть людям, не пов’язаним із окресленою
професійною сферою;
5) професіоналізми виникають в умовах професійного спілкування як
вторинні форми вираження і функціюють найчастіше як професійно-розмовні
дублети офіційних термінів [10, с. 20, 21];
6) у професіоналізмах певної галузі системні зв’язки виражено меншою
мірою, ніж у термінах [11, с. 18];
7) професіоналізми характеризуються прагненням до виразності, образності,
експресії, на відміну від термінів, які позбавлені конотації [10, с. 21];
8) у професіоналізмах спостерігається менша, порівняно з термінами,
спеціалізація словотвірних засобів;
9) у сфері професіоналізмів помітна тенденція до скорочення спеціальних
виразів, які застосовують в професійному мовленні дуже часто; наприклад, у
мовленні музикантів зустрічаються такі скорочення: клавішник (музикант, який
грає на клавішному інструменті), ударник (музикант, який грає на ударному
інструменті) і т.ін.
10) професіоналізми належать до периферії відповідної термінологічної
системи, тимчасом як терміни належать до її центру. Додамо, що професійна
лексика досить численна й неоднорідна. Обсяг і різноманітність професійної
ненормативної лексики зумовлено особливостями формування та функціювання
відповідної терміносистеми.
3. Номенклатурні позначення – це символічні, умовні назви словесно-
буквеної чи цифрової структури, які спеціально створюються на базі термінів
денотативного типу, наприклад: муз. медіатор MD 2, медіатор MD 3, камертон
TF-288/a, камертон PP-100, блокфлейта DSR-351, гітара HW 220, гітара HW 300
NS, звукознімач single SP-001, звукознімач humbucker LP-001, модель струни
Silver 203, модель струни 6C301 і т.ін.
Треба підкреслити, що в термінознавчих працях упродовж багатьох
десятиліть неодноразово порушували й обговорювали питання про
номенклатуру. Однак і досі лінгвістична теорія терміна не виробила єдиного
погляду на сутність і місце цих номінативних одиниць у підсистемі спеціальної
лексики.
 Уперше поняття термінологія і номенклатура розмежував Г. Й. Винокур. Це
розмежування вкоренилось у науці про мову, і з його невеликими корективами
поділяє більшість сучасних термінознавців. Г. Й. Винокур зазначав: «Щодо
номенклатури, то, на відміну від термінології, під нею треба розуміти систему
абсолютно абстрактних й умовних символів, єдине призначення яких – дати
максимально зручні з практичного погляду засоби для позначення предметів,
речей без прямого стосунку до потреб теоретичної думки, яка оперує цими
речами» [12, с. 8]. При цьому, «чому предмет названий так, а не інакше, для
номенклатурних позначень більш чи менш байдуже, тимчасом як для терміна,
який прагне мати осмислену внутрішню форму, це дуже важливе питання» [12,
с. 8].
О.О. Реформатський, услід за Г. Й. Винокуром, розмежовує термінологію й
номенклатуру, базуючись на тому, що «номенклатурні слова – незліченні й
етикетують об’єкти науки, однак вони безпосередньо не співвіднесені з
поняттями науки, а терміни для кожної науки обчислювані й примусово
пов’язані з поняттями науки, оскільки словесно відображають систему понять
науки» [13, с. 49]. Значення номенклатурних слів конкретніше й точніше, ніж
значення термінів, номенклатурні слова можуть позначати предмети одиничні, а
тому бути й власними іменами.
О. С. Ахманова, своєю чергою, пропонує таке визначення номенклатури у
«Словнику лінгвістичних термінів»: «Номенклатура – сукупність спеціальних
термінів-назв, які вживаються у цій науковій сфері; назви типових об’єктів цієї
науки (на відміну від термінології, яка включає позначення абстрактних понять і
категорій)» [14, с. 270].
О. І. Мойсеєв вважає, що розмежування понять термін – номенклатурне
слово насправді зумовлене розмежуванням «поняттєвої» і «предметної»
термінології, тобто позначеннями, у яких чіткіше відображається власне
поняттєва орієнтація (тобто терміни), або предметна орієнтація (тобто
номенклатурні одиниці) [15, с. 133].
Цю думку поділяють і розвивають Б. М. Головін і Р. Ю. Кобрин. Вони
розмежовують уже три типи номінативних одиниць: номенклатурні слова,
виробничо-технічні терміни й наукові терміни, хоча й визнають деяку умовність
їх розмежування. Номенклатурні слова, на їхню думку, виражають одиничні
поняття, які містять відомості лише про один предмет дійсності й реалізують
предметні зв’язки [16, с. 17]. Виробничо-технічні терміни виражають, на відміну
від номенклатурних одиниць, загальні поняття, які відображають цілий клас
однорідних предметів і актуалізують, подібно до номенклатурних слів,
предметну віднесеність. Наукові терміни виражають загальні поняття й
реалізують поняттєві зв’язки. Отже, на думку Б. М. Головіна та Р. Ю. Кобрина,
номенклатурні одиниці можна розглядати у складі термінології як особливі
типи термінів, які співвідносяться з одиничними поняттями й актуалізують
предметні зв’язки [17, с. 19].
Згідно з концепцією, яку розробив у термінознавстві В. М. Лейчик,
номенклатура є проміжною ланкою між термінами і власними назвами. За його
твердженням, терміни у плані змісту полярно протилежні власним назвам. На
одному полюсі великого класу номінативних одиниць мови – класи предметів,
загальні поняття про них і відповідно терміни; на іншому – унікальні предмети,
одиничні поняття про них і відповідно власні назви. У плані вираження терміни
й власні назви також мають значні розбіжності. Терміни здебільшого – це
позначення класу предметів на основі виявлених загальних, причому суттєвих,
їх ознак. Власні назви – це позначення унікальних предметів на основі
виявлених несуттєвих, другорядних зовнішніх ознак. Третя відмінність термінів
і власних назв полягає в тому, що терміни об’єднують в складну й розгалужену
систему з ієрархічними відношеннями, а власні назви об’єднують в ряди,
можуть виростати в систему, але дуже просту. Отже, терміни й терміносистеми,
з одного боку, власні назви та їх набори, – з іншого, характеризуються
специфічними особливостями плану змісту і плану вираження, перебувають на
різних полюсах величезного класу номінативних мовних одиниць [17, с. 17–19].
На думку В. М. Лейчика, до номенклатури можна віднести списки назв,
виробів будь-якого підприємства, товарів будь-якого магазину, сортів і т.ін.
Номенклатурні знаки, на відміну від власних назв, не пов’язані з одиничними
поняттями, а, подібно до термінів, є позначеннями загальних понять, але не
будь-яких, а специфічних. Специфіка понять, які служать планом вираження
номенклатурних одиниць, полягає в тому, що вони (ці поняття) обов’язково є
членами ряду однорідних понять, які різняться несуттєвими, другорядними,
зовнішніми ознаками. Як підкреслює В. М. Лейчик, існування одиничного
номенклатурного знака неможливе, оскільки номенклатурна одиниця є членом
системи – номенклатури [17, с. 20].
Отже, згідно з концепцією В. М. Лейчика, номенклатурою можна назвати
систему позначень класів предметів, які належать до однорідного ряду, на
основі свідомо вибраних несуттєвих зовнішніх ознак цих предметів. Планом
змісту номенклатурних одиниць, як і термінів, є загальні поняття, а планом
вираження, як і власних назв, служать несуттєві часткові ознаки. У цьому сенсі
можна твердити, що номенклатура є проміжною зв’язковою ланкою в низці
номінативних одиниць – між термінами і власними назвами.
 Отже, основними ознаками номенклатурних знаків, або номенів, які
допомагають виділіти їх у складі спеціальної лексики, є такі: 1) номени
співвіднесені з поняттями через терміни і функціюють у спеціальній комунікації
внаслідок існування відповідних термінів, причому співвіднесені не з будь-яким
поняттям, а з таким, яке є показником класу [17, с. 20]; 2) вони є власними
назвами або посідають проміжну позицію між термінами і власними назвами
[11, с. 8]; 3) номени входять до такої системи, яка належить до найпростіших і є
переліком однорідних понять, які лежать на одному рівні абстракції і
відображають класи однорідних предметів [17, c. 21]; 4) вони є нижчою ланкою
спеціальної лексики в тому сенсі, що розуміння їх неможливе без
співвіднесенності з іншими термінологічними одиницями; 5) номени мають
підсилену денотативність і конвенційність внаслідок того, що вони є
результатом штучної номінації, призначеної для найменування спеціальної
діяльності людини [11, с. 9]; 6) номенклатурні найменування характеризуються
смисловою похідністю і вторинністю; 7) номенклатурні позначення
перебувають на периферії відповідної терміносистеми, на відміну від термінів,
які належать до її центру; 8) номени не фіксуються словниками та існують лише
у сфері функціонування; 9) номенклатурному найменуванню, яке характеризує
предмет, відповідає опис, який містить ознаки цього предмета, тимчасом як
терміну відповідає дефініція, яка відображає істотні ознаки поняття.
Слід додати, що номенклатура кожної галузі знання й діяльності
утворюється своїми особливими прийомами і визначається значною мірою
екстралінгвальними причинами.
Таким чином, проведене дослідження дає змогу зробити такі узагальнення.
Спеціальна лексика містить номінативні одиниці принаймні трьох класів:
терміни, професіоналізми й номенклатурні позначення, які мають і подібні, і
відмінні риси. Дослідження дало змогу визначити деякі критерії, які хоча і не
мають великої діагностувальної сили, але все ж дають можливість виділяти й
розрізняти ці класи. Перспективою подальшого дослідження є вивчення
семантичної структури спеціальних слів різних класів.
1. Шелов С. Д. Терминология, профессиональная лексика и профессионализмы //
Вопросы языкознания. – 1984. – №5. – С. 76–87. 2. Розенталь Д. Э., Теленкова М. А.
Словарь-справочник лингвистических терминов. – М.: ООО «Изд. Астрель», ООО «Изд.
АСТ», 2001. – 624 с. 3. Гречко В. А. Теория языкознания: Учеб. пособие. – М.: Высш.
школа, 2003. – 375 с. 4. Суперанская А. В., Подольская Н. В., Васильева Н. В. Общая
терминология: Терминологическая деятельность. – М.: Едиториал УРСС, 2005. – 288 с.
5. Пристайко Т. С. Лексико-номинативная организация специального текста:
Монография. – Днепропетровск: УкО ІМА – прес, 1996. – 200 с. 6. Лейчик В. М. Предмет,
методы и структура терминоведения: Автореф. дис. … докт. филол. наук. – М., 1989. –
46 с. 7. Гринев-Гриневич С. В., Сорокина Э. А., Скопюк Т. Г. Основы антрополингвистики
(к лексическим основаниям эволюции мышления человека): Учеб. пособие. – М.: Компания
Спутник, 2005. – 114 с. 8. Хаютин А. Д. Термин, терминология, номенклатура: Учеб.
пособие. – Самарканд: Самарканд. гос. ун-т им. А. Навои, 1972. – 129 с. 9. Гринев С. В.
Введение в терминоведение. – М.: Москов. лицей, 1993. – 309 с. 10. Сложеникина Ю. В.
Терминологическая лексика в общеязыковой системе. – Самара: Изд-во СамГУ, 2003. –
160 с. 11. Комарова З. И. Семантическая структура специального слова и ее
лексикографическое описание. – Свердловск: изд. Уральск. гос. ун-та, 1991. – 150 с. 12.
Винокур Г. О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической
терминологии // Труды МИФЛИ. – М., 1939. – Т.5. – С. 3–54. 13. Реформатский А. А. Что
такое термин и терминология // Вопросы терминологии (Матер. Всесоюз.
терминологического совещания ). – М.: изд-во АН СССР, 1961. – С.46–54. 14. Ахманова О.
С. Словарь лингвистических терминов. – М.: Сов. энциклопедия, 1966. – 607 с. 15.
Моисеев А. И. О языковой природе термина // Лингвистические проблемы
научнотехнической терминологии. – М.: Наука, 1970. – С. 127–137. 16. Головин Б. Н.,
Кобрин Р. Ю. Лингвистические основы учения о терминах. – М.: Высшая школа, 1987. –
104 c. 17. Лейчик В. М. Номенклатура – промежуточное звено между терминами и
именами собственными // Вопросы терминологии и лингвистической статистики. –
Воронеж: изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – С. 13–24.

ДОДАТОК Б

ВЕБ 2.0 ТА СЕМАНТИЧНИЙ ВЕБ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

ПЕРСПЕКТИВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ WWW

А.М. Пелещишин

О.Л. Березко

Вступ

Сьогодні Всесвітня павутина (World Wide Web) є безпрецендентним за

своїми розмірами, багатоплановістю, динамічністю, доступністю,
розподіленістю та темпами зростання обсягів контенту інформаційним
ресурсом. Кількість користувачів Інтернету є надзвичайно великою (близько
мільярда) і продовжує невпинно зростати.

Впродовж останніх років у розвитку Інтернету можна виділити ряд

тенденцій, які стали визначальними. Їх підгрунтям є нові технології та
підходи до розробки, підтримки, використання Веб-ресурсів, обміну
інформацією між ними тощо. Ці підходи і технології отримали спільну назву
“Веб 2.0” і позиціонуються багатьма дослідниками Вебу як новий якісний
крок у розвитку Інтернету.

Разом з тим, вже довгий час існує інша концепція розвитку Вебу –
Семантичний Веб, яка поки не отримала глобального успіху, але містить
багато потенційно корисних ідей і є достатньо обгрунтованою теоретично.
Основним завданням Семантичного Вебу є збагачення Веб-контенту мета-
даними, які дозволять програмним агентам виконувати різноманітні складні
пошукові завдання користувачів. Проте, певні цілі Семантичного Вебу вже
сьогодні можуть бути ефективно досягнуті засобами Вебу 2.0. З огляду на це
актуальним є порівняльний аналіз цих концепцій.

У статті пропонується комплексний аналіз концепції Вебу 2.0 та

співставлення її з Семантичним Вебом.

1. Веб 2.0 (Web 2.0)

Поняття “Веб 2.0” з’явилося у 2004 році і отримало велику популярність

(близько 874 мільйонів посилань у Google станом на липень 2006 року).
Проте, досі триває дискусія про те, що саме воно означає, і чи є насправді
важливим.

Як правило, при поясненні поняття “Веб 2.0”, експерти в галузі Вебу не

дають чіткого визначення, а окреслюють певну множину положень, часто
використовуючи діаграми та інші засоби візуалізації. Це свідчить як про
нечіткість цього поняття, так і про динамічність його розвитку (додавання
нових положень та трансформація існуючих). Аналізуючи найбільш цитовані
статті, присвячені цьому питанню (згідно з результатами Google та
рекомендаціями тематичних Веб-сайтів), а також Веб-ресурси, які
вважаються носіями відповідних тенденцій, можна виділити ряд основних
положень Вебу 2.0 (варто зауважити, що положення розміщені не в порядку
спадання важливості, а з метою дотримання логіки викладення матеріалу;
найважливішим пунктом цього списку є “демократія”):

1.1. Мобільність інформації

Веб 2.0 характеризується мобільністю інформації. Це означає можливість

публікування одного елементу контенту на різних Веб-ресурсах. Така
можливість є вигідною як для сайту, що надає інформацію (тиражування
свого контенту на необмеженій кількості Веб-ресурсів, яке призводить до
зростання трафіку цього сайту і є простою у застосуванні і ефективною
формою реклами), так і для сайту, що одержує та публікує її (одержання
останніх новин та іншого актуального контенту, можливість комбінування
різних джерел інформації, що підвищує популярність сайту).

Іншим проявом мобільності інформації є подкастинг (podcasting) –

поширення аудіо- та відеофайлів через Інтернет. Основною відмінністю
подкастингу від трансляції є те, що користувач сам обирає об’єкт
(конкретний файл), час та місце його прослуховування або перегляду
(передбачено застосування портативних пристроїв).

Мобільність інформації є однією з основ демократії (описана нижче).

Засобами мобільності інформації є:

• застосування технології синдикації Веб-контенту (канали новин)

Канали новин (feeds) набули широкого поширення у Вебі, виконуючи роль

“живих” зв’язків між Веб-ресурсами, які не прив’язуються до конкретної
Веб-сторінки або іншого елементу Веб-контенту, а дозволяють користувачу
отримувати лише новий контент певного сайту чи його частини. Велика
кількість Веб-ресурсів пропонує користувачам широкий вибір таких каналів
(наприклад, на форумах існують виділені канали новин для кожного розділу,
теми обговорення тощо). Часто за допомогою каналу новин передається не
вся стаття, а лише її резюме з посиланням на повну версію та необхідними
метаданими.

Користувачі можуть збирати довільну кількість каналів новин в одному місці

за допомогою спеціалізованих додатків (feed-агрегаторів). Прикладом on-line
feed-агрегаторів є “стартові сторінки” – Веб-ресурси, які виконують роль
стартової точки сеансу навігації користувача у Вебі. Окрім функції
відображення останніх новин з обраних користувачем Веб-ресурсів, багато з
них інтегрують інші функції: редагування тексту (інтеграція з on-line
редакторами writely.com, zohowriter.com тощо), робота з поштовою
скринькою (інтеграція з поштовим сервісом gmail.com) тощо. Сьогодні
найбільш популярними “стартовими сторінками” є: netvibes.com,
pageflakes.com, linkedfeed.com, protopage.com, start.com.

Засобами синдикації Веб-контенту є ряд спеціальних форматів даних,

основою яких є мова XML. Популярність на сьогодні здобули формати RSS
(Rich Site Summary, Really Simple Syndication або RDF Site Summary – в
залежності від версії) та Atom.

• гнучкий підхід до авторських прав (ліцензування Creative Commons)

Ліцензії, які пропонує проект Creative Commons (creativecommons.org)
дозволяють власникам авторських прав на Веб-контент надавати частину цих
прав Веб-спільноті з метою уникнення проблем з чинним законодавством, які
можуть виникнути при поширенні інформації у Вебі.

1.2. Гнучкість Веб-додатків

• гнучкість експлуатації: інтерактивність на рівні ПК-додатків (rich user

experiences)

Основою багатьох Веб 2.0 додатків (gmail.com, maps.google.com,

netvibes.com, flickr.com, тощо) став AJAX (Asynchronous JavaScript And XML)
– сукупність технологій, які були об’єднані за допомогою Java Script:

- використання стандартів XHTML та CSS для презентації даних;

- забезпечення динамічності та інтерактивності за допомогою DOM

(Document Object Model);

- маніпуляція даними у форматі XML та XSLT;

- асинхронні запити за допомогою XMLHttpRequest.

Можливість робити запити до сервера без перезавантаження сторінки та

працювати з XML-документами дозволили впритул наблизити
інтерактивність Веб-додатків до “звичайних“ ПК-додатків (швидка реакція
на дії користувача, використання принципу drug-and-drop тощо).

Підвищена інтерактивність робить взаємодію користувача з Веб-сайтом

більш інтенсивною, зручною і сприяє залученню нових користувачів.

• гнучкість поєднання: mashups

Сьогодні велика кількість Веб-ресурсів (www.google.com, www.yahoo.com,

flickr.com, www.amazon.com та багато інших) пропонують користувачам
власні API (Application Programming Interface), які дозволяють
використовувати можливості цих ресурсів у розробках користувачів.

Для Веб 2.0 характерним є створення нових Веб-ресурсів за допомогою

поєднання можливостей кількох вже існуючих (mashups). Одним з найбільш
вдалих таких поєднань є www.housingmaps.com (накладання інформації про
ціну купівлі та аренди нерухомості з www.craigslist.com на карти
maps.google.com).

1.3. Демократія (орієнтованість на користувача)

Веб 2.0 характеризується стрімким зростанням активності користувачів, що
викликано:

- доступністю Інтернету для широких верств населення;

- можливістю створювати Веб-контент та розміщувати посилання у Вебі

маючи мінімальні навики користування комп’ютером, робити це просто і
швидко.

Для Вебу 2.0 визначальною є висока активність користувачів, пов’язана з

досягненням креативних та комунікативних цілей у Вебі, прикладами якої є:

• участь у різноманітних віртуальних спільнотах

На сьогодні у Вебі однією з найпопулярніших форм віртуальних спільнот є

форум.

На форумах у повній мірі досягаються комунікативні цілі користувачів.

Обговорення певної теми відбувається засобами додавання повідомлень, які
можуть містити текст, зображення, посилання тощо. Контент (а часто і
тематика) форумів залежить виключно від користувачів.

Як правило, кожен форум має модератора (модераторів) – особу, яка

здійснює контроль за перебігом обговорення і, при потребі, корегує його,
додаючи необхідні коментарі та видаляючи повідомлення, які:

- є образливими для інших учасників форуму, провокують конфлікт (флейм);

- не стосуються теми обговорення (офтоп);

- не мають змістовного наповнення (флуд);

- містять відкриту рекламу в некоректній формі (спам).

Проте нав’язливе регулювання спільноти форуму (нав’язування тем

обговорень, власної точки зору модератора, адміністратора чи власника;
необгрунтоване вилучення учасників форуму та їх повідомлень тощо) є не
лише беззмістовним, але й шкідливим, оскільки такі дії руйнують аудиторію
форуму (фактично сам форум, який не може ефективно функціонувати без
аудиторії).

Натомість деяким чином контролювати чи скеровувати в певному напрямку

спільноту форуму, пропагувати певну точку зору тощо можуть авторитетні
користувачі. Мірою авторитетності є, як правило, кількість дописів, їхня
якість, адекватність тощо. Деякі форуми та інші віртуальні спільноти
пропонують користувачам механізм оцінювання якості конкретного допису
та корисності конкретного користувача для віртуальної спільноти. Оцінка
конкретного користувача спільнотою форуму (“карма”) може бути як
додатньою, так і від’ємною і впливає на права користувача у віртуальній
спільноті.

Іншим важливим видом віртуальних спільнот є комерційні Веб-спільноти,

зокрема інтернет-аукціони, найуспішнішим з яких на сьогодні є eBay
(www.ebay.com), та ті інтернет-магазини, які активно співпрацюють з
користувачами, створюючи власні спільноти, як, наприклад, Amazon
(www.amazon.com).

Інтернет-аукціон eBay, подібно до форумів, повністю залежить від

користувачів, які можуть виступати в ролі продавця і покупця. Користувач у
кожній з цих ролей може підвищувати свій авторитет (репутацію) шляхом
проведення успішних транзакцій (актів купівлі/продажу). Авторитетність
користувача є визначальною при виборі партнера для проведення наступної
транзакції і дозволяє вести більш жорстку цінову політику. За таких умов
роль самого сервісу зводиться до посередництва між продавцем і покупцем
та забезпечення зручних та безпечних умов для торгівлі.

eBay якісно відрізняється від своїх конкурентів лише одним – величезною

(критичною) кількістю користувачів. Аудиторія eBay є його найважливішою
складовою і автоматично робить будь-який ресурс, що пропонує аналогічні
послуги, значно менш привабливим.

Інтернет-магазин Amazon пропонує ті ж товари, що і конкуренти, але значно

випереджає їх за об’ємом продаж. Причина цього – у активному залученні
користувачів до коментування, обговорення товарів тощо. Запрошення
долучитись (висловити свою думку) присутні на переважній більшості Веб-
сторінок цього ресурсу. Більше того: Amazon використовує активність
користувачів для покращення результатів пошуку. Такий підхід дозволяє
пропонувати користувачам товари, не лише релевантні їх запитам, але й
найбільш популярні.

• ведення персональних або спільних Веб-журналів (блогів)

Стрімке зростання кількості блогів, кількості дописів у них та інформаційних

зв’язків між блогами – одна з визначальних рис Вебу 2.0.

Блог (Web log, blog) – це Веб-сайт журнального типу, який дозволяє

обмеженому колу користувачів (найчастіше це одна особа) розміщувати там
свої дописи і надає читачам можливість коментувати кожен допис. Блоги
ефективно задовільняють потребу людини до самовираження, публічного
висловлення власної точки зору, спілкування з людьми з подібними
інтересами.

Згідно з slashdot.org блоги є “…новою, персональною і дружньою за

визначенням еволюцією електронної спільноти. Вони є також найсвіжішим
прикладом використання Мережі людьми для створення своїх власних,
радикально інших нових засобів масової інформації”.

Блоги прийшли на зміну персональним Веб-сторінкам, від яких вони якісно

відрізняються:

- хронологічною організацією;

- простотою додавання та коментування нового контенту;

- можливістю “підписатись” на блог (автоматично одержувати нові

дописи блогу) за допомогою технології RSS, Atom тощо;

- наявністю пермалінків (“жорстких” посилань на кожний конкретний

допис).

Блог дозволяє користувачу зосередитись на створенні нового контенту, не

заглиблюючись в технічні проблеми його публікації.

Стрімке поширення блогів почалося у 1999 році, чому сприяло створення

таких інтегрованих середовищ як LiveJournal (www.livejournal.com), Blogger
(www.blogger.com) тощо, де користувач має можливість безкоштовно
створити свій блог, виконавши просту послідовність дій. На сьогодні у Вебі є
десятки міліонів блогів і їх кількість постійно зростає.

Технологія RSS та пермалінки створили передумови для виникнення явища,

яке отримало назву “блогосфера”. Блогосфера (Blogosphere, Blogspace) – це
глобальна сукупність блогів, яка характеризується величезною кількістю
зв’язків між своїми елементами і може розглядатися як соціальна мережа
(social network). Блогосфері притаманне регулярне додавання нового
унікального авторського контенту (написаного переважно у неформальній
манері) та ведення дискусій, які охоплюють різні за розміром та тематикою
частини блогосфери.

Розвитку блогосфери сприяє також механізм “трекбеків” (trackback),

“зворотніх” посилань, які демонструють читачу блогу, які Веб-ресурси
посилаються на даний допис.
Сьогодні блогосфера все частіше виграє конкуренцію з платними он-лайн
виданнями. Навіть при бажанні користувача заплатити за доступ до певної
Веб-сторінки, він не зможе посилатись на неї, тим самим унеможливлюючи
обговорення серед широких мас, що негативно впливає на популярність
платного ресурсу.

Серед дослідників Вебу набуло поширення поняття “довгий хвіст” (“the long
tail”), введене Крісом Андерсоном, яке означає принцип за яким велика
кількість невеликих ринків збуту є рівноцінною або навіть більш вартісною,
ніж вузьке коло великих ринків. У випадку Вебу це означає величезну
сукупність невеликих сайтів, які на сьогодні продукують значну (якщо не
переважну) частину контенту, і протиставляються “голові” чи “центру” Вебу
– відносно невеликій кількості потужних Веб-ресурсів.

Протягом останніх років широкої популярності набула програма Google

AdSence – безкоштовний сервіс, який дозволяє Веб-сайтам надавати частини
своїх Веб-сторінок для рекламних вставок у вигляді посилань на певні Веб-
ресурси з невеликими коментарями. Посилання обираються окремо для
кожного Веб-сайту в залежності від його контенту, що дозволяє більш
ефективно залучати цільову аудиторію. Власник сайту одержує гроші
кожного разу, коли відвідувач здійснює перехід по рекламному посиланню.
Аналогічні програми почали з’являтися і на інших Веб-ресурсах: наприклад,
Ads by Yahoo! – частина платформи Yahoo! Publisher Network. Такий підхід
до реклами є більш дружнім для користувача ніж баннери та “вспливаюча”
реклама і дозволяє заробляти гроші невеликим Веб-сайтам “довгого хвоста”.

Стрімке збільшення масштабів блогосфери, зокрема її Веб-контенту,

спричинило виникнення спеціалізованих пошукових систем (“фільтрів
блогів”), які дозволяють здійснювати більш ефективний пошук у блогосфері:
technorati.com, memeorandum.com, bloglines.com, findory.com, topix.net,
blogniscient.com, tailrank.com тощо.

Сьогодні поширення набуває новий тип блогів – влоги (відео блоги),

засновані на технології подкастинг, де роль дописів відіграють відеофайли.

• розміщення коментарів у Вебі

Сьогодні велика кількість Веб-ресурсів надає користувачам можливість

коментувати елементи свого контенту. Найбільшого поширення
коментування набуло у блогосфері та інтернет-магазинах.
Механізм швидкого додавання коментарів у блогах створює сприятливі
умови для ведення дискусій, тим самим наближаючи блог до форуму. Часто
коментарі на допис є значно цікавішими для читачів блогу, ніж сам допис.

В інтернет-магазинах коментарі забезпечують зв’язок з користувачами

(покупцями) для моніторингу популярності товарів тощо.

• розміщення посилань у Вебі

Сьогодні розміщення посилань у Вебі користувачами є однією з

найважливіших причин стрімкої розбудови структури Вебу.

Розміщення посилань є простим як і розміщення контенту. Користувачі

можуть розміщувати посилання на форумах, у блогах, коментарях тощо.
Посилання дає можливість користувачу цитувати чужий контент, що часто
використовується в дискусіях та анонсах цікавих користувачу Веб-ресурсів
(характерно для блогосфери).

Все більшої популярності набуває новий вид Веб-ресурсів: колекції

“закладок” – посилань на цікаві користувачу Веб-ресурси (social
bookmarking). Власне, ідея “закладок” не є новою: аналогічні колекції можна
створювати засобами сучасних браузерів.

Основними відмінностями он-лайн колекцій “закладок” є:

- можливість користувача отримати доступ до своїх закладок звідки завгодно

(“закладки” у браузері прив’язані до конкретного комп’ютера);

- можливість надавати доступ до своєї колекції іншим користувачам та

використовувати чужі колекції.

На сьогодні найбільш популярними Веб-ресурсами, які дозволяють

користувачу створювати колекції “закладок” є: del.icio.us, blinklist.com,
shadows.com, clipmarks.com, stumbleupon.com. Цей тип Веб-ресурсу є,
фактично, видом віртуальної спільноти, для успішного функціонування якого
визначальним є розмір активної аудиторії.

Колекції “закладок” виконують ще одну важливу функцію – створюють

середовище для голосування. Кожного разу, коли користувач додає до своєї
колекції нове посилання на певний Веб-ресурс та довільним чином коментує
його, він, фактично, голосує за нього. Це дає можливість аналізувати
популярність ресурсів, покращувати результати пошуку тощо. Така форма
он-лайн голосування дозволяє говорити про так званий HumanRank
(неформальну оцінку Веб-ресурсу активними користувачами сервісів
“закладок”) на противагу PageRank – алгоритму, за яким ранжує результати
пошуку найпопулярніша на сьогодні глобальна пошукова система Google.

Внаслідок цього он-лайн колекції “закладок” вперше створили реальну

альтернативу глобальним пошуковим системам (Google, Yahoo! тощо).
Користувачу досить здійснити пошук на такому сервісі, або просто знайти
користувача цього сервісу з інтересами, подібними до своїх, і проглянути
його колекцію, або підписатися на одержання його нових “закладок”
(наприклад, за допомогою технології RSS), щоб отримати посилання на Веб-
ресурси, які його цікавлять.

• опис Веб-контенту за допомогою тегів

Набуває все більшого поширення нова форма коментування (опису) Веб-

контенту – теги.

Тег (tag) – це слово, яке вільно обирається користувачем для опису Веб-
ресурсу, зображення тощо. Кожен такий об’єкт може бути описаний
довільною кількістю тегів, які виконують функцію метаданих.

Механізм присвоєння тегів дозволяє користувачам здійснювати спільну

категоризацію Веб-контенту. Утворені категорії є гнучкими, асоціативними,
перекриваються одне з одним і є природними для людини. Такий підхід до
категоризації отримав назву “фолксономія” (folksonomy)на противагу
ієрархічному підходу, який застосовується, наприклад, у файлових системах
– таксономії (taxonomy). Для ефективного застосування фолксономії
важливою є велика активна аудиторія Веб-ресурсу.

Вперше механізм присвоєння тегів був реалізований на Веб-сервісах

del.icio.us та www.flickr.com. У класичному прикладі його застосування
зображення песика, збережене на www.flickr.com, може бути описане тегами
“цуценя” і “милий”.

• публікування іншого контенту у Вебі

Протягом останніх років у Вебі з’явилася велика кількість сервісів, які

дозволяють користувачу публікувати дуже різний за своєю структурою та
тематикою контент.

Серед найбільш помітних категорій таких Веб-ресурсів можна виділити

наступні:

- сайти новин, що додаються користувачами на рівних правах (peer

production news)
Ідея таких сайтів полягає у додаванні новин користувачами та голосуванні за
них. Веб-ресурси такого типу є надзвичайно популярними, оскільки
неважливі або нецікаві новини відфільтровуються аудиторією ресурсу, і
користувач отримує найбільш важливу і цінну інформацію. Пол Грехем
порівнює такі Веб-сайти з “RSS-каналом до всього Вебу з фільтром якості”.

Найбільш популярними Веб-ресурсами у цій категорії є: digg.com,

newsvine.com, diggdot.us, gabbr.com, reddit.com. Варто зазначити, що великою
популярністю користуютсься також RSS-канали цих ресурсів. Зокрема, RSS-
канал digg.com вважається одним з найпопулярніших у Вебі.

- Веб-ресурси, які пропонують он-лайн зберігання та спільне

використання зображень

Сайти такого типу дозволяють користувачам публікувати зображення,

здійснювати їх спільну категоризацію за принципом фолксономії та
виконувати інші дії. Найбільш популярними Веб-ресурсами у цій категорії є:
flickr.com (піонер фолксономії), zoto.com, slide.com, glidedigital.com,
shutterbook.com.

• редагування Веб-контенту, створеного іншими користувачами.

Впродовж останніх років набув популярності новий тип Веб-ресурсу, який

отримав назву вікі (wiki).

Механізм вікі був винайдений у 1995 році Вардом Канінгемом (Ward

Cunningham) і дозволяє користувачам вільно створювати та редагувати
контент Веб-сторінки, використовуючи довільний браузер. Редагування
контенту користувачами може бути здійснене просто і швидко, часто навіть
без реєстрації на вікі-ресурсі. Для редагування елементу контенту,
користувачу достатньо перейти по відповідному посиланню (запрошення
редагувати усю статтю, окремий абзац тощо), відредагувати текст
запропонованими засобами та підтвердити зміни. Введений текст
перетворюється на HTML-код засобами вікі. Така легкість взаємодії
користувачів перетворює вікі на ефективний засіб спільного написання
тексту, автором якого можна вважати всю аудиторію користувачів ресурсу.

Іншою важливою рисою вікі є контроль за версіями статті в процесі її

спільного редагування користувачами. Оскільки кожен користувач може
вносити довільні зміни до довільної статті вікі, актуальною є проблема
“поганих” користувачів, які з різних причин здійснюють внесення невірної,
образливої та іншої некоректної інформації у статті, знищують коректні
дописи тощо.

Засобами протидії таким користувачам є зокрема:

- Веб-сторінки “останніх внесених змін” (Recent Changes) – історія змін,

внесених у статтю користувачами за певний часовий проміжок;

- збережені попередні версії статей (Revision History) та функція diff, яка

демонструє відмінності між версіями;

- автоматичне відфільтровування змін, які суттєво зменшують розмір статті;

змін, які автоматично здійснюються програмними агентами тощо.

Сьогодні найуспішнішим вікі-проектом є Вікіпедія (wikipedia.org) – “вільна

енциклопедія”. Цей багатомовний Веб-проект дозволяє користувачам
створювати статті на теми з будь-якої галузі знань, редагувати вже існуючі
статті, просити про створення статті на певну тему тощо. Про популярність
підходу вікі до створення Веб-контенту та Вікіпедії зокрема свідчить
статистика цього ресурсу: станом на липень 2006 року Вікіпедія містить
більше 4600000 статей на різних мовах (з них більше 1200000 – на
англійській) і ці цифри невпинно зростають.

1.4. Веб як платформа

Сучасний Веб еволюціонував у платформу, яка об’єднує всі сполучені

пристрої. Клієнтом Веб 2.0 - додатку може бути: звичайний браузер;
програма, що працює у фоновому режимі; feed-агрегатор; додатки,
встановлені на мобільні пристрої тощо.

Веб 2.0 може розглядатися як платформа для розробників програмного

забезпечення (використання API Веб-додатків для створення нових
програмних продуктів тощо).

Веб 2.0 – це також і платформа для користувача, яка дозволяє йому

здійснювати різноманітну діяльність on-line, використовуючи лише браузер:
працювати з текстом, електронними таблицями, e-mail, зображеннями,
звуком та відео; зберігати файли; працювати спільно з іншими
користувачами; отримувати новини тощо.

2. Семантичний Веб (Semantic Web)

Сьогодні через величезні розміри, невпорядкованість та

слабоструктурованість Веб-контенту результати пошуку необхідної
інформації у Вебі засобами глобальних пошукових системи не завжди можна
вважати задовільними і такий пошук часто вимагає значних витрат часу
користувача. Разом з цим, створення ефективних автоматичних пошукових
засобів ускладнюється тим, що Веб був створений для опрацювання людьми,
а не програмними агентами (структура Вебу, зокрема HTML-код Веб-
сторінок, має дуже обмежені засоби класифікації частин контенту, хоча
дозволяє здійснювати його багате візуальне представлення).

“Семантичний Веб” (“Semantic Web”) – термін, введений винахідником Вебу

Тімом Бернерсом-Лі (Tim Berners-Lee). Семантика – це вивчення значень.
Семантичний Веб – це підхід до розвитку Вебу, який полягає у збагаченні
Веб-контенту спеціалізованими мета-даними і створенні засобів для
автоматичної обробки цих мета-даних (інтелектуальних програмних агентів),
які могли б розпізнавати значення документів з метою виконання складних
пошукових завдань користувачів.

Сьогодні Семантичний Веб представлений наступними технологіями:

• глобальна схема імен – URI (Uniform Resource Identifier)

URI – це уніфікований ідентифікатор ресурсів у Вебі. Будь-який елемент

контенту, що має URI вважається “присутнім у Вебі”. Кожний об’єкт даних
та кожна схема/модель даних у Семантичному Вебі повинна мати власний
URI.

• стандартний синтаксис для опису даних – RDF (Resource Description

Framework)

RDF (діалект XML) – це специфікація, яка визначає модель для

представлення світу і синтаксис для зміни цієї моделі. RDF забезпечує
стандартизований підхід до опису різноманітних Веб-ресурсів (Веб-сторінок,
зображень, аудіо- та відеофайлів тощо) і є базовою мовою розмітки для
Семантичного Вебу, яка визначає напрямлений граф відношень. Такий граф
представлений трійкою “об’єкт-атрибут-значення” (об’єкт A має атрибут B зі
значенням C). Альтернативою RDF XML є Notation3.

• стандартний засіб опису властивостей даних – RDF Schema

RDF Schema – це семантичне розширення RDF, яке забезпечує механізм для

опису груп зв’язаних ресурсів та зв’язків всередині цих груп.

• стандартний засіб опису зв’язків між об’єктами даних – онтології,

описані за допомогою OWL Web Ontology Language
Синтаксична взаємодія полягає у коректному синтаксичному аналізі даних і
вимагає побудови відповідностей між термінами, яка в свою чергу вимагає
аналізу контенту.

Аналіз контенту вимагає формальних явно заданих специфікацій моделей

доменів, які визначають використані терміни та зв’язки між ними. Такі
моделі доменів називають онтологіями (ontologies). Онтології визначають
моделі даних у термінах класів, підкласів та властивостей.

Саме для вираження онтологій і була створена мова OWL (Ontology Working
Language). OWL має більше засобів для опису класів і властивостей, ніж RDF
та RDF Schema, зокрема можливість опису зв’язків між класами, кількості
елементів тощо.

OWL призначений для використання додатками, метою яких буде

опрацювання Веб-контенту, і сприяє наданню Веб-контенту ширших
можливостей бути інтерпретованим цими додатками.

• стандартна мова запитів до даних у форматі RDF – SPARQL

(рекурсивно: SPARQL Protocol and RDF Query Language)

Мова запитів SPARQL дозволяє видобувати інформацію з графів RDF. Вона

надає засоби для:

- видобування інформації у формі: URI, порожніх вершин графу, типізованих

або нетипізованих літералів;

- видобування підграфів RDF;

- створення нових графів RDF, заснованих на інформації з графів, до яких

здійснювалися запити.

Як мова запитів, SPARQL дозволяє працювати як з локальними, так і

віддаленими даними.

3. Підсумки: Веб 2.0 та Семантичний Веб

3.1. “Веб для людей”

Веб 2.0 – це “Веб для людей”. Причина успіху концепції Вебу 2.0 у простоті.
Саме простота та зручність використання Веб-ресурсів забезпечили
флагманам Вебу 2.0 великі активні аудиторії користувачів, які, в свою чергу,
вдосконалюють ці ресурси. Глобальна Веб-спільнота застосовує колективний
інтелект у Вікіпедії, блогосфері, колекціях “закладок” тощо.
Проте участь великих мас людей та абсолютна свобода слова породжує
слабке місце Вебу 2.0 – “культ аматора” (“анти-елітність”), яке проявляється
насамперед у Вікіпедії та блогосфері. Прикладами цього є:

- висловлення думки людьми, недостатньо компетентними в тому, про що

вони пишуть – джерело неточної, неповної та поверхової інформації;

- домінування точки зору конкретного дописувача над фактами;

- присутність ідеологічного екстремізму;

- недбалість дописувачів (результат відсутності необхідності

“відшліфовувати” текст).

У зв’язку з цим блогосферу та Вікіпедію не завжди можна розглядати як

достовірне повноцінне джерело даних, хоча корисність їх для початкового
ознайомлення з темою та пошуку інших матеріалів по темі безсумнівна.
Занепокоєння викликає також те, що через задовільну (достатню) якість та
безкоштовність такі дописи можуть з часом витіснити високоякісні платні
професійні статті, що негативно відобразиться на якості контенту усього
Вебу (прикладом такого витіснення є протистояння Вікіпедії та платної on-
line енциклопедії Britannica, яке розгортається не на користь останньої).

Неоднозначним місцем концепції Вебу 2.0 є також застосування

колективного інтелекту (наприклад, при спільному редагуванні тексту),
іншою стороною якого є нав’язування точки зору більшості конкретному
користувачу. Очевидно, що Веб все більше набуває ознак реальної
глобальної спільноти.

Отже, попри недоліки, Веб 2.0 є сукупністю тих тенденцій, які сьогодні
формують обличчя Вебу і будуть робити це надалі, все більше
вдосконалюючись. Запорукою цього є комерційний успіх проектів Веб 2.0 та
постійне зростання кількості користувачів Вебу.

3.2. “Веб для машин”

Семантичний Веб – це “Веб для машин”, повноцінна реалізація ідеї якого

дозволила б не лише здійснювати надефективний комплексний пошук за
допомогою інтелектуальних програмних агентів, а й знаходити приховані
закономірності у масштабних розподілених наборах даних, допомагати
відслідковувати активність організованої злочинності та терористів, сприяти
аналізу розподілених геологічних та метеорологічних даних, допомагати у
розподілі та повторному використанні важливих освітніх ресурсів тощо.
Проте, сьогодні ця концепція розвитку Вебу не має повноцінної
мейнстрімової реалізації. Серед причин цього можна виділити наступні:

- Відсутність мотивації розробників. Необхідною умовою впровадження

Семантичного Вебу є наявність критичної кількості Веб-ресурсів з
коректними метаданими у відповідних форматах. Створення таких метаданих
лежить на плечах розробників Веб-сайтів і є відносно складною задачею, яка
не буде виправдана (зокрема фінансово) доти, доки Семантичний Веб не
почне працювати на повну потужність. Виходить замкнуте коло.

- Неможливість гарантувати достовірність метаданих. Семантичний Веб

надає широкі можливості для опису даних та зв’язків між ними, а отже і
широкі можливості для здійснення цього некоректно, як зумисно, так і
помилково. Наприклад, створення завідомо неправильних метаданих може
стати ефективним засобом пошукового спаму.

- Засоби Семантичного Вебу є відносно складними. Із двох приблизно

однаково ефективних підходів перевагу завжди отримує більш простий.
Прикладом цього є те, що формат RSS 1.0, заснований на RDF, є значно
менш популярним, ніж простіший RSS 2.0.

Отже, впровадження принципів Семантичного Вебу є бажаним, проте з

багатьох причин на сьогодні у повній мірі не здійснене.

3.3. Семантичний Веб 2.0

Цілі Веб 2.0 і Семантичного Вебу багато в чому співпадають, але

досягаються різними засобами і з різною ефективністю. Наприклад, опис
даних з метою покращення їх пошуку здійснюється у Вебі 2.0 за допомогою
механізму фолксономії, працювати з яким може довільний користувач, у той
час як створювати метадані Семантичного Вебу можуть лише професіонали.

Прості успішні рішення Вебу 2.0 і величезна аудиторія активних

користувачів відповідних ресурсів витісняють Семантичний Веб на задній
план, проте привабливою видається перспектива хоча б часткового
об’єднання цих концепцій, наприклад для надання механізму фолксономії
додаткового семантичного навантаження.

Висновок.

Сьогодні у Вебі відбувається ряд якісних змін, які стосуються розробки,

підтримки, використання Веб-ресурсів, обміну інформацією між ними тощо.
Ці зміни репрезентовані двома визначальними концепціями розвитку Вебу:
Веб 2.0 (яка стала мейнстрімовою) та Семантичний Веб (реалізована в
меншій мірі). У статті запропоновано комплексний аналіз концепції Вебу 2.0
та порівняння її з Семантичним Вебом з погляду перспективності
подальшого розвитку.

ДОДАТОК В

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СУЧАСНОЇ ІНФОРМАТИКИ: збірник

наукових праць. Випуск ІІІ. – Житомир, 2016.

Тези доповідей I Всеукраїнської науково-практичної конференції з

міжнародною участю “Сучасні інформаційні технології в освіті та науці”

Пічугіна І.С.,

аспірант, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання, НАПН

України, м. Київ

Науковий керівник

Яцишин А.В.,

канд. пед. наук, с.н.с., п.н.с. Інституту інформаційних технологій і засобів

навчання, НАПН України, м. Київ

КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ МЕРЕЖНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ ВІДКРИТИХ СИСТЕМ ДЛЯ ДУХОВНОМОРАЛЬНОГО
РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В НЕФОРМАЛЬНІЙ ОСВІТІ ДОРОСЛИХ

Постановка проблеми. У сучасному освітньому просторі широкої

популярності набуває освіта протягом життя. В її межах актуальною стає
неформальна освіта, яка дозволяє підвищувати освітній рівень за інтересами,
у вільний час, що сприяє загальному самовдосконаленню тих, хто навчається.
Такий вид освіти обирає більшість дорослих, оскільки її умови сприяють
саморозвитку тих, хто вже отримав професію та намагається розвиватися
надалі. Поряд з цим, умови сучасного суспільства вимагають від дорослої
людини розвиватися не тільки професійно, творчо, але й проявити вищі,
духовні та моральні аспекти своєї особистості. У вирішенні цього питання
активним освітнім інструментом у сучасному інформаційному просторі є
мережні технології відкритих систем. Визначити якість та ефективність
використання мережних технологій відкритих систем для духовно-
морального розвитку особистості в умовах неформальної освіти дорослих
можна завдяки чітким показникам та критеріям. Тому необхідним постає
питання визначення критеріїв та показників використання мережних
технологій відкритих систем для духовно-морального розвитку особистості
дорослих.

Аналіз актуальних досліджень. Критерії та рівні розвитку моральної

самосвідомості особистості підлітка обґрунтовано у дисертаційному
дослідженні Ю.А.Алєксєєвої [1]; критерії та рівні особистісного зростання
підлітків визначено у науковій праці І.С.Булах [2]; формальні індикатори
критичного оцінювання ресурсів інтернету описано Н.П. Дементієвською [3];
критерії та показники сформованості 60 моральних цінностей студентів
педагогічних університетів визначено у дисертаційному дослідженні
О.О.Постильної [4]; питання щодо критеріїв та показників якості
інформаційно-комунікаційних технологій навчання, питання розробки
освітніх результатів досліджено О.М.Спіріним [5]. Проте, недостатньо
дослідженим є проблема визначення критеріїв та показників використання
мережних технологій відкритих систем для духовно-морального розвитку
особистості дорослих в умовах неформальній освіти.

Мета статті – визначити критерії та показники використання мережних

технологій відкритих систем для духовно-морального розвитку особистості в
неформальній освіті дорослих.

Виклад основного матеріалу.

Оскільки наше дослідження здійснюється в просторі перетину трьох

наукових напрямків: педагогіки, психології та інформаційнокомунікаційних
технологій, то й критерії та показники використання мережних технологій
відкритих систем для духовно-морального розвитку особистості дорослих
повинні лежати в цій площині.

Отже, в психології проводилося чимало досліджень щодо різних

аспектів духовності та моральності особистості різних вікових категоріях,
відповідно з якими було визначено певні критерії та показники. Так,
Алєксєєва Ю.А. [1] визначає такі критерії моральної самосвідомості
особистості підлітка, як осмислення моральних якостей, моральна рефлексія,
інтроспекція, почуття відповідальності, емпатія, самоконтроль, моральні дії і
вчинки. Підґрунтям дослідження Алєксєєвої Ю.А. стала психологічна
концепція становлення моральної самосвідомості підлітків, що розроблена
Булах І.С. [2], основними компонентами якої є когнітивний, емоційно-
ціннісний та поведінковий. У своєму дисертаційному дослідженні Булах І.С.
відмічає, що «загальним критерієм особистісного становлення є вільний,
відповідальний вчинок», а «рівні особистісного зростання систематизовані та
унормовані як згідно із зовнішніми проявами (моральні знання: поняття,
судження, переконання; моральна регуляція поведінки: дії, вчинки), так і з
акцентом на внутрішніх проявах (переживання моральних почуттів)». Також
узагальненими ознаками особистісного зростання підлітків виступили:
«ціннісне ставлення до інших і до себе та прояви моральної саморефлексії,
нормативно-ціннісного самоставлення, моральної саморегуляції як
специфічних конструктів моральної самосвідомості підлітка» [2].

Дослідниця в галузі педагогічних наук Постильна О.О. [4] визначає такі

критерії сформованості моральних цінностей студентів педагогічних
університетів: інтелектуальний, емоційно-мотиваційний, діяльнісно-
вчинковий, етико-комунікативний, які стосуються педагогічновиховної
сфери, та інструментально-інформаційний критерій, який охоплює знання,
вміння та навички використання засобів ІКТ, до якого належать такі
показники: готовність до використання засобів 61 морального виховання в
майбутній професійній діяльності (у т.ч. ІКТ); знання методів та правил
безпечної роботи з комп‘ютером та роботи в мережі Інтернет; здатність до
творчого використання ІКТ на практиці. Крім цього, Постильна О.О.
зазначає, що «інформаційно-комунікаційні технології є потужним виховним
засобом, якщо розроблені відповідні педагогічні умови та впроваджуються
ефективні форми і методи цієї діяльності у навчально-виховному процесі»
[4].

У галузі інформаційно-комунікаційних технологій в освіті вченим

Спіріним О.М. [5] визначено зовнішні та внутрішні критерії і показники
якості інформаційно-комунікаційних технологій навчання, серед яких ми
звертаємо увагу на внутрішні, які «дозволяють визначити якісні і кількісні
зміни ефективності процесу і рівня результативності навчальної діяльності
студентів (учнів, слухачів тощо)». Серед них - критерій «індивідуалізація
процесу навчання», який характеризується такими показниками:
використання індивідуалізованих навчальних завдань й індивідуальних
навчально-дослідних завдань для студентів (учнів, слухачів тощо); сприяння
розвитку індивідуальних особливостей студентів (учнів, слухачів тощо);
сприяння вихованості студентів (учнів, слухачів тощо); та критерій
«результативність навчальної діяльності» з відповідними показниками:
підвищення рівнів сформованості компетентностей, у т.ч. предметних та
інформаційно-комунікаційних [5]. Також дослідниця Дементієвська Н.П.
зазначає, що «для критичного оцінювання ресурсів інтернету важливо
навчитися використовувати при їх аналізі деякі формальні індикатори
достовірності, застосовувати критичне мислення» та виділяє такі індикатори:
авторство, датування, URL-адреса сайту, наявність генералізацій, оціночних
суджень [3].

Аналіз та узагальнення теоретичного наукового матеріалу та власного

практичного досвіду сприяли уточненню, доповненню та визначенню
критеріїв використання мережних технологій відкритих систем для духовно-
морального розвитку особистості дорослих в умовах неформальної освіти:
когнітивний; ціннісно-діяльнісний; комунікативнотехнологічний. Рівні
оцінювання визначено як початковий, середній, високий.

Показники використання мережних технологій відкритих систем:

1) за когнітивним критерієм – це знання про: особливості використання

мережних технологій для духовно-морального розвитку особистості;
духовно-моральний розвиток особистості в умовах мережного суспільства;
критичне оцінювання ресурсів мережних технологій;

2) за ціннісно-діяльнісним критерієм – це знання та вміння щодо:

використання електронного психодіагностичного інструментарію; ведення
електронного щоденника самоспостереження; пошуку та використання
інформації щодо духовно-морального розвитку особистості в
Інтернетсередовищі;

3) за комунікативно-технологічним критерієм – знання, вміння, навички

щодо: створення сторінки в соціальній мережі; спілкування в мережному
суспільстві на тему духовно-морального розвитку особистості. Перевагами
представлених критеріїв та показників вважаємо відповідність меті,
навчальним методам, формам, засобам і ресурсам, що представлені у моделі
використання мережних технологій відкритих систем для духовно-
морального розвитку особистості дорослих, у відповідності до якої було
необхідним визначити зазначені критерії та показники.

Висновки та перспективи подальших досліджень.

Отже, визначені критерії та показники обрані нами для

експериментальної перевірки методики використання мережних технологій
відкритих систем для духовно-морального розвитку особистості дорослих та
кількісно і якісно підтвердили її ефективність. Подальшого дослідження
потребує питання підвищення кваліфікації психологів, педагогів-андрагогів,
соціальних працівників щодо використання мережних технологій відкритих
систем у роботі з дорослими учнями, зокрема в умовах неформальної освіти.
Список використаних джерел та літератури

1. Алєксєєва Ю.А. Становлення моральної самосвідомості підлітків у процесі

психологічного консультування : автореф. дис. … канд. психол. наук / Ю.А.Алєксєєва. – К.,
2006. – 26 с.
2. Булах І.С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків : автореф. дис. … д-
ра психол. наук / І.С.Булах. – К., 2004. – 46 с.
3. Дементієвська Н.П. Критичне оцінювання ресурсів інтернету [Електронний ресурс] /
Н.П.Дементієвська // Філософія комунікації: інтелектуальні системи та інформаційні
технології в освіті : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., (Дніпропетровськ). – Режим
доступу http://lib.iitta.gov.ua/5182/.
4. Постильна О.О. Формування моральних цінностей студентів педагогічних
університетів засобами інформаційно-комунікаційних технологій: автореф. дис. … канд.
пед. наук / О.О.Постильна. – Умань, 2015. – 20 с.
5. Спірін О.М. Критерії і показники якості інформаційнокомунікаційних технологій
навчання [Електронний ресурс] / О.М.Спірін // Інформаційні технології і засоби навчання.
– 2013. – № 1 (33). – Режим доступу до журналу: http://journal.iitta.gov.ua.

ДОДАТОК Г
 ДОДАТОК Д          
УДК 801.4
Рицар Б.
Мисак Р. 
Технічний комітет стандартизації науково-технічної
термінології Держспоживстандарту та Міністерства освіти і науки України,
м. Львів
 

МОВА ТА ТЕРМІНОЛОГІЯ ЗУКРАЇНІЗОВАНИХ ПРОГРАМНИХ

ПРОДУКТІВ ФІРМИ МАЙКРОСОФТ
 
Розглянуто підходи Майкрософту до процесу локалізації та місце у ньому
української мови. Проаналізовано на мовно-термінологічних засадах тексти
довідок, системних повідомлень і діалогів зукраїнізованої операційної системи MS
Windows XP Professional та її додатків.
 Microsoft approaches of the localization process and Ukrainian language place there
are considered. The linguistic-terminology analysis of reference texts, system reports and
dialogs for the operating system MS Windows XP Professional and its additions Ukrainian
localization is carried out.
 
Наука чужою мовою не пускає в людині глибокого коріння
І. Огієнко

Use clear, concise, and grammatically correct language

Microsoft Сorp.
 З появою персональних комп’ютерів у 70-х роках минулого століття
суспільство, яке відтоді стали називати інформаційним, перейшло на якісно
новий щабель свого розвитку. Оскільки носієм інформації є мова, то дуже
швидко більшість держав світу (розуміючи суть римського прислів’я – „чия
влада, того й мова, чия мова, того й влада”) замінили англійську мову
спілкування з комп’ютером на мову титульної нації. Ще потужніший
інформаційний поступ глобального масштабу людство одержало після появи
всесвітньої комп’ютерної мережі – інтернету. Сьогодні це звичне явище у житті
людини, яке важко переоцінити, – зі “світової павутини” можна стягнути
доступну інформацію з усіх галузей людської діяльності у будь-якій точці
планети Земля.
 У січні 2003 року американська компанія Майкрософт оголосила про
випуск комп'ютерної програми, яка дає змогу отримати україномовну версію
операційної системи MS Windows XPProfessional. Представництво цієї
корпорації в Україні повідомило, що за допомогою безоплатного програмного
засобу Windows Ukrainian Interface Pack користувачі (власники) російської
версії (Sic!) MS Windows XP “...можуть перетворити її на повноцінну
україномовну версію...” [1]. Перші ж відгуки, які з’явилися у пресі та в інтернеті
на цей програмний засіб, були дуже неоднозначні: від привітань до критичних
зауваг [2–6]. Майкрософт розпочала роботу над україномовним програмним
забезпеченням лише після того як питання було порушено на державному рівні
у Києві і було підписано угоду з Міністерством освіти й науки України про
розроблення та придбання україномовної операційної системи для навчальних
закладів України.
Не ставлячи за мету досліджувати власне операційну системи MS Windows
XP та її офісні додатки, а лише підходи та засади локалізації цієї системи на
національні мови взагалі і на українську зокрема, з’ясуємо насамперед, що
розуміють під локалізацією фахівці фірми Майкрософт. На сторінці фірми в
інтернеті http://msdn.microsoft.com (для розробників програмного
забезпечення сторінка містить бібліотеки, довідкову інформацію, технічну
документацію тощо) у розділі Локалізація (Design Specifications and Guidelines –
Special Design Considerations. Localization) повідомляється, що локалізація – це
процес перетворення програмного продукту, який лінгвістично і культурно
відповідає мові певної країни чи регіону [7]. При цьому зазначено, що базовою
мовою є англійська, і саме на її ґрунті здійснюється переклад на іншу мову.
Локалізація вважається тим повнішою, чим більший відсоток
матеріялу перекладено. Дозволеноперекладати навіть запатентовані торгові
марки, якщо вони немилозвучні на мові локалізації, а також змінювати кольори,
звуковий супровід чи програмні позначки, якщо вони викликають небажані
асоціяції. Особливо жорсткі вимоги до локалізації висуваються до мови та
термінології. Так, у розділі “Директиви локалізації для мови і термінології”
(Microsoft Office XP Developer. Localization Guidelines for Language and
Terminology. Microsoft Office XP Developer)
[7] подано правила, яких треба дотримуватися під час перекладу: використовува
ти чисту, стислу і граматичноправильну мову; бути послідовними; використову
вати дескриптори; уникати розмовних слів і фраз; уникати складених іменників; 
використовувати скорочення й акроніми зрозумілі длябільшості споживачів; ура
ховувати специфіку пунктуації та символіки кожної окремої мови (наприклад, п
рийняте написання дати). За цими правилами
операційну систему Windows локалізувалина 24 мови (української серед них
нема). Локалізацію можна здійснити, використовуючи так званий Багатомовний
пакет інтерфейсу користувача (Multilingual User Interface Pack, MUI).
Операційна система Windows XP із пакетом MUI ближча до повністю
завершеної локалізації, ніж будь-яка попередня. Імена тек, скорочень,
документів, панелі керування і настільних елементів сьогодні повністю
локалізовують (MSDN News. International Support Evolves in Windows XP.
Houman Pournasseh [7]). Наприклад, Windows 2000
MUI локалізує 90 відсотків повідомлень системи,меню і діалогів, а Windows XP
MUI – на 97 відсотків (японську мову, наприклад, – на 100 відсотків).
Що ж тоді отримав український споживач від московського представництв
а фірми Майкрософт, з яким було укладено угоду про локалізацію операційної с
истеми та її додатків? Відповідь можна прочитати на цій же сторінці
Майкрософту [7]. Для споживачів (замовників), які б хотіли використовувати
операційну систему Windows на рідній мові й які не потрапили у перелік уже
локалізованих мов, фірма Майкрософт пропонує пакет (одно)мовного
інтерфейсу (Language Interface Pack, LIP). Цей пакет розроблено окремо для 11
мов: болгарської, каталонської, хорватської, естонської, литовської, латвійської,
румунської, словацької, словенської, тайської, української (Global Development
and Computing Portal / Windows XP Professional Language Interface Pack) [7].
Таким чином, розрекламована програма Windows Ukrainian Interface Pack є
пакетом LIP. Для кого ж призначено LIP? На цій же сторінці читаємо,
що LIP розробляється як неповна локалізація для малочисельних мов (minority
language). Для фірми Майкрософт українська мова – “малочисельна мова”.
Споживачам цих “малочисельних мов” фірма, за її словами, забезпечує близько
80% перекладу зменшеного набору елементів інтерфейсу користувача. Ця ж
сторінка подає інформацію про те, що LIP переважно (!) встановлюють на
англійську версію MS Windows XP. Які ж мови потрапили в окремий перелік ?
Як з’ясувалося, це каталонська і українська. Щодо каталонської ще можна
знайти обґрунтування, чому LIP встановлюється на іспанську версію Windows
XP(невеличка провінція Каталонія входить до складу Іспанії), однак для
української мови, де LIP встановлюється на російську версію Windows XP,
“розумне пояснення” може дати хіба що “український” представник
фірми Майкрософт, що у Москві. Очевидно, що саме він знає відповідь на
запитання: хто конкретно розробляв “українську” локалізацію, яких фахівців
(філологів, термінологів) було залучено до перекладу (про розміри виділених
коштів, краще не дратувати читача)? Проте ”маємо те, що маємо” – програмний
продукт уже на ринку України, його вже встановлюють у школах, середніх та
вищих навчальних закладах, привчаючи наших дітей до думки, що українська
мова є “малочисельною”, а вони – мало-роси.
Проаналізуймо тепер мову та термінологію зукраїнізованої операційної
системи MS Windows XP та її офісних додатків. Для цього було вибрано
довільних 540 довідкових html-файлів із системного каталогу HELP та
довільних 146 текстових повідомлень з Wwintl.dll.
Повідомлення Wwintl містять загалом 9900 настанов, інструкцій, пояснень,
рекомендацій, команд тощо, серед яких майже 2000 – англійські, а 455 – подано
сумішшю двох чи трьох мов. Подамо деякі приклади:
Ця операція недоступна для об'єктів ListTemplate в ListGallery.
Щоб встановити принтер, натисніть кнопку ”Пуск”, потім
“Настройка”, “Принтеры”, “Установка принтера”.
Для перегляду поточних параметрів двічі клацніть значок “Язык и
стандарты” на панелі управління Windows.
Яскраві приклади двомовної та тримовної суміші бачимо також у
довідкових файлах з теки HELP:
У полі “Введите имя сервера обсуждений, предоставленное
администратором” введіть ім'я сервера обговорень.
У полі “В качестве понятного имени сервера обсуждений можно ввести
любое имя” введіть ім'я, яким буде позначатися цей сервер, наприклад: “Мій
сервер”.
Виберіть параметр “Создание ярлыка для узла”, а потім натисніть
кнопку “Далее”.
Якщо адміністратор налаштував систему безпеки на використання
протоколу SSL (Secure Sockets Layer), встановіть прапорець “Требуется
безопасное подключение” (SSL).
Клацніть правою кнопкою миші папку “Мої документи” у провіднику
Windows, а потім виберіть команду “Переименовать” у контекстному меню.
Документ можна також обговорити, переглядаючи його в Microsoft
Internet Explorer. Для цього необхідно натиснути на панелі “Обычные кнопки”
кнопку “Обсудить”.
У меню Microsoft Windows “Пуск” послідовно виберіть команди
“Программы”, “Засоби Microsoft Office” і “Мовні параметри Microsoft Office
XP”.
То ж як позбутися отієї суміші трьох мов? Очевидно, що присутність
російської мови – це лише наслідок відсутності якісної української локалізації
та блудної засади українізації на базі російської локалізації. Український
правопис [8] не передбачає вкраплювати автентичні чужі слова в український
текст і в Розділі ІІІ “Правопис слів іншомовного походження” подає правила
транслітерації чужих слів, де також наведено чимало прикладів написання
чужих власних назв українською кирилицею (Розділ IV “Правопис власних
назв”). Безсумнівно, що всі англійські слова, які є загальними назвами, треба
перекладати українською мовою. Щодо англійських власних назв, то маємо
вибір – перекладати, транслітерувати або транскрибувати.
У наведених повідомленнях як власні назви виступають: програми,
протоколи, інтерфейси, бібліотеки, шаблони, шрифти, функції, поля (даних),
назви опцій меню, клавіші, файли тощо. Йдеться про те, до якого рівня
перекладати (транслітерувати, транскрибувати) і що залишити без усяких змін.
Мабуть, символи і побудовані на них формули та схеми треба залишити в
оригіналі, як це роблять у математичних текстах. Це також може стосуватись і
запатентованих назв торгових марок. Усе, що перекладено на російську мову
(опції меню, шрифти тощо), треба перекласти і на українську. Однак російська
локалізація з надмірною кількістю англійських слів для нас не зразок. Треба
домагатися 100-відсоткової української локалізації. А почати,
мабуть, доцільно з назв програмних продуктів, бо їх у розглянених текстах
найбільше. Маємо до
вибору: Вікна чи Віндовз, Доступ чи Аксес, Провідник чи Експлорер, Майстер ч
и Візард, Довідка чи Гелп, Слово чи Вордтощо. Про назву фірми і говорити нема
що – Майкрософт чи Мікрософт. Підкреслені назви вже вживаються, тобто
писати і вимовляти назви програмних продуктів і фірм українською мовою
фактично розпочали і цей процес продовжуватиметься. Треба лише до цього
активно долучитися.
До суміші зазначених трьох мов долучається ще одна “мова” –
“вічнозелений” суржик, тобто та псевдомова, якою сьогодні переважно
розмовляє Україна, а її носії, чомусь, називають російськомовними
(русскоязычным населением). Найперша суржикова риса, яка впадає в очі
термінолога, – це масове вживання віддієслівних іменників із закінченням
-ка типу оцінка на позначення дії та/чи події. Це суперечить вимогам
настановчого документу Держстандарту України ДСТУ 3966-2000
“Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни та
визначення понять”, у якому подано форми іменників на позначення дії
(оцінювання), події (оцінення) та наслідку дії (оцінка), а також рекомендовано
поряд з назвами на -ння вживати дієйменники (інфінітиви дієслів), наприклад
[видовжування {видовжувати}] [видовження {видовжити}] [9].
У повідомленнях Wwintl.dll іменники на -ка як назви дії вжито близько 500
разів. Це такі слова (у порядку зменшення частоти вживання): вставка,
перевірка, настройка, правка, розмітка, розбивка, примітка, установка, вкладка,
виноска, довідка, підготовка, заливка, позначка, підстановка, розсилка,
підтримка, закладка, відправка, обробка, наклейка, помітка, зупинка, прив’язка,
розкладка, вказівка. У довідкових файлах виявлено ще підписка.
 Багато виразів пересичено віддієслівними іменниками на -ння, через що
вони часто перетворюються у посміховисько. Загалом іменники на
-ння присутні у 2045 повідомленнях із Wwintel, що становить 29% від кількості
всіх повідомлень. У 450-ти повідомленнях знаходимо по декілька іменників на
-ння. Ми пропонуємо вживати дієслівні форми на -ти (тобто з інфінітивами-
дієйменниками), бо ними зручно і природно заступати наявні віддієслівні
іменники на -ння, які застосовані майже всюди як назви команд, режимів,
процесів (дій і подій). Доцільно також використовувати дієприслівникові
звороти. Можна віддієслівний іменник також замінити і прикметником чи
дієприкметником (панель малювання → малювальна панель). Ось деякі наявні
вирази (зліва) вжиті у повідомленнях з бібліотеки Wwintel та пропоновані їхні
замінні форми (справа від →) (іменники на -ння підкреслено):
Зняття блокування оновлення виділених полів → Зняти
заблокованість оновляння виділених полів.
Переключення режиму підтвердження перетворення при відкритті
файлів → Відкриваючи файли, перемкнути режим
підтвердити перетворювання.
Припинення порівнювання форматування і повернення інспектора
формату до звичайного режиму → Припинити порівнювати формати і
повернути інспектора формату у звичайний режим.
Повторення перетворення з використанням IME → Повторити дію
перетворювати, використовуючи IME.
Скорочення множинного виділення до найостаннішого елемента →
Скоротити дію множинно виділяти до останнього елемента.
Приблизно такі самі зауваги стосуються довідкових гіпертекстів з
теки HELP:
З наближенням терміну закінчення дії підписки
виводяться повідомлення, які нагадують про необхідність поновити її →
Наприкінці терміну чинності передплати повідомляється про потребу її
поновити.
Про керування веб-файлами та посиланнями → Як керувати веб-
файлами та посилками.
У процесі створення веб-сторінок додаток Microsoft Office керує
зв'язаними файлами і вставляє посилання та гіперпосилання так, щоб
забезпечити відображення малюнків і
роботу посилань після розташування сторінок на веб-сервері. → Створюючи
веб-сторінки, додаток Майкрософт офіс керує зв'язаними файлами і вставляє
посилки та гіперпосилки так, щоб вони правильно працювали і відображали
малюнки після розташування сторінок на веб-сервері.
Члени групи веб-вузла спільної роботи можуть підписатися на
бібліотеку документів і отримувати повідомлення електронною поштою
про додавання або змінення файлів іншими членами групи. → Члени групи веб-
вузла спільної праці можуть передплатити бібліотеку документів і
отримувати повідомлення електронною поштою про додані або змінені файли
іншими членами групи.
Неправильно застосовано видаляння, видаляти, видалення, видалити (194
рази у досліджених матеріялах) замість вилучити, вилучення. Цікаво, що хтось із
перекладачів знав про цю особливість української мови і тричі поспіль написав
правильно, а четвертого разу таки спіткнувся:
Вилучення учасника з мережних зборів.
Вилучати учасників з мережних зборів може лише організатор цих
зборів.
На панелі інструментів “Мережні збори” виберіть ім'я користувача,
якого необхідно вилучити.
Натисніть кнопку “Видалити учасників”.
Українській мові не властиві віддієслівні терміни з коренем ключ. У
словниках початку 30-х років минулого віку їх нема, за винятком виключати. Це
слово не подає навіть репресивний “Фізичний бюлетень” 1935 року, де
рекомендовано “Выключение – вимика`ння, ви`мкнення” [10]. Тому пропонуємо
(у круглих дужках вказана кількість зустрічань у досліджуваних текстах того чи
іншого терміна):
виключати, виключання; виключити, виключення (7) → вимикати,
вимикання; вимкнути, вимкнення;
відключання, відключати; відключення, відключити (19) → відмикати,
відмикання; відімкнути, відімкнення; відлучати, відлучання; відлучити,
відлучення; від'єднувати, від'єднування; від'єднати, від'єднання;
включати, включити → (пристрій) вмикати, увімкнути; (до гурту,
мережі, пристрою тощо) долучати, долучити; у[в]водити, у[в]вести; (до
збірника, журналу) поміщати, помістити;
заключати, заключання → (у дужки) взяти, брати; (угоду, договір)
укладати;
переключення, переключати (режими, відображення, між документами
тощо) (15) → перемикати, перемикання; перемкнути, перемкнення;
 підключання, підключати; підключення, підключити (16) → (до мережі,
пристрою) підлучати, підлучання; підлучити, підлучення; під'єднувати,
під’єднування; під'єднати, під’єднання.
З нашого погляду, занадто поширені терміни зберігання, збереження як
і save, saving невмотивовані чи неправильно вмотивовані, бо всюди, де вжито ці
терміни, йдеться про короткочасні процеси запам’ятовування (файла, веб-
сторінки, даних тощо), а не про тривалі неперервні процеси зберігання. У
цьому легко переконатися з такого тексту (коли замінити збереження,
зберегтина запам’ятання, запам’ятати, текст стає прозорішим, зрозумілішим):
Під час швидкого збереження програма Microsoft Office зберігає лише
зміни, які було внесено до файлу. На це витрачається менше часу, ніж на повне
збереження, коли змінений файл зберігається повністю. Але повне збереження
потребує менше простору на жорсткому диску, ніж швидке збереження. Після
закінчення роботи з файлом, щоб остаточно зберегти його, необхідно
виконати повне збереження.
Щоб з’ясувати відповідність перекладу і термінології вимогам
Майкрософту зайдімо на його сторінку в інтернеті [8] (розділ International
Glossaries Available on MSDN), де розміщено термінологічні глосарії для
розробників програмного забезпечення. Але серед 21-го словника на
національних мовах нема словника українських термінів. Розглянемо тоді
англійсько-український словник з комп’ютерної справи [12], виданого під
егідою Microsoft Press. Проаналізувавши його можна зауважити чимало хиб
(внаслідок використання росіянізмів чи кальок з російської) як граматичного,
так і мовно-стилістичного характеру. Наприклад: hard disk – жорсткий
диск (замість точнішого терміна – твердий диск, наступна стаття в
словнику hard copy – тверда копія);boldface – жирний шрифт (точніше – грубий
шрифт); wizard – маг (точніше – майстер); default drive – дисковод при умові
замовчування (замість – усталений дисковід) тощо.
У таблицях 1 і 2 зведено, відповідно, рекомендації щодо вживання деяких
термінів у проаналізованих текстах та мовно-стилістичні поради.
 
Таблиця 1
Деякі рекомендації щодо термінів

Виявлено Пропонується

жорсткий диск  твердий диск

браузер   перегляда`ч, прогляда`ч

виноска (151)   виносити; винести; ви`неска

видаляння, видаляти, видалення, видалити  вилучати; вилучити (3); стирати, усувати

(194) [12]

відмінити   скасува`ти, відкли`кати, відмо`вити

вставка (218)   вставляти; вставити; вставка

елемент управління   (який керує) керівни`й елемент; (яким

керують)  скеро`вний елемент

за замовчуванням  (як) усталено, усталити

заливка (ключа) (35)   за`ливок,-вка 

маркер (зміни розміру)   по`зна(ч)ка, маркер [11]

маркірований (список, стиль) (20)   позначений

накреслення (шрифту)   вид шрифту (грубий, курсив тощо)

напівжирний (шрифт)   грубий

настройка (37)   настро`ювати, настро`ювання;

настро`їти,     настро`єння; настрі`й,-рою
[11] / ладна`ти, ладна`ння; наладна`ти,
наладна`ння, на`лад,-ду

настройщик   настро`ювач / ладна`ч, нала`дник

зберігання, збереження (даних) (>200)   запам’ято`вування, запам’ята`ння

майстер спеціальних можливостей  майстер доступності 

Accessibility Wizard 

область   діля`нка, поле, зо`на, сфера

панель   до`шка, пане`ль

папка  те`ка, картоте`ка, катало`г

directory 

підпи`ска   передпла`та

підстановка (6)   підстано`ва

плаваючий (об’єкт)   плавки`й, пла`вальний, плаву`чий

плаваючі малюнки   плавкі малюнки

помітка   (дія, режим) познача`ти,
познача`ння; (подія,  команда) позна`чити,
позна`чення; (вислід)  по`значка

помічник із пошуку   помічник-шукач

правка   ви`правляти, виправляння; виправити,

виправлення; виправа(-ви)

пробіл  прогалина, пропуск

пустий   порожній

перевірка (89)   (дія, режим) перевіряти,

перевіряння; (подія,  команда, опція
меню) перевірити,
перевірення;  (вислід) перевір (-ру) 

підтримка (5)   підтримувати, підтримування;

підтримати,  підтримання; підтримка

представлення   пода`ти, подання`

режим запису макросів   режим записувати макроси, режим

записування макросів

розсилка (8)   розсилати, розсилання; розіслати,

розіслання; ро`зсил,-лу 

скид   (дія, режим) скидати, скидання; (подія,

опція   меню, команда) скинути,
скинення; (вислід) скид

спеціальні можливості  доступність, зручність 

accessibility 

співпадати   збігатися

устаткування   устатковання, обладнання

функціонувати   функціювати

 
Таблиця 2
Деякі мовно-стилістичні поради

Виявлено Пропонується
OK   гара`зд

більш широкі можливості   ширший набір функцій (інстументів,

програм тощо)

виконати установку  установи`ти, уста`вити

Встановлення прив'язки до сітки для  Прив'язати до сітки, щоб вирівнювати

вирівнювання графічних об'єктів  графічні об'єкти 

Для помітки виправлень   Щоб позначити виправлення

добавити   додати, докласти, долучити 

дозволяють (виконати)   дають змогу

документ було надіслано Вами   Ви надіслали документ

документ не може бути змінений   документ не можна змінити;

документ заборонено змінювати

знайдена проблема   виявлено проблему, виявлена проблема

існуючий   наявний

користувач із порушенням рухливості   користувач з порушеною рухливістю

немає   нема`

необхідно   треба, потрібно, необхідно

одкриті (документи)   відкриті

оточуючий (текст)   довкільний, навколишній, оточувальний

перебіг виконання установки   уставля`ння, устано`влювання

при можливості (слід зробити)   за змоги

при установці   у[в]ставляючи, у[в]становлюючи

прив’язка   (дія, режим)  прив’я`зувати,

прив’я`зування; (подія,
команда) прив’яза`ти,
прив’яза`ння;  (вислід) при`в’язь

у відповідності з   відповідно до

управління   керувати, керування

установка й видалення (програм)  долучити або вилучити (програми)

Add or Remove (programs) 

 
Дослідивши зукраїнізовану версію операційної системи MS Windows XP та
її додатків, зважаючи на численні вади в перекладах, наявність тримовних
системних повідомлень та елементів інтерфейсу, недотримання
вимог настановчого термінологічного документа ДСТУ 3966-2000 та правил
українського правопису, порушень директивних вимог самого
Майкрософту щодо локалізації, вважаємо за доцільне відрадити користувачів
від запропонованого московським представництвом Майкрософту цієї
версії операційної системи із застосуванням
пакету WindowsUkrainian Interface Pack, а Міністерству освіти і науки України
пропонуємо переглянути свої рекомендації щодо впровадження
недоопрацьованого “продукту” у державних освітних закладах, який не сприяє
втіленню 10-ї статті Конституції України. Справжню українську локалізацію
належить проводити тільки на ґрунті англійських версій операційних систем,
дотримуючись директивних вимог фахівців Майкрософту із залученням
українських філологів та фахівців-термінологів.
  1. Microsoft оголосила про випуск україномовної версії Windows. – Українська
мережа новин “Кореспондент”,  www.korespondent.net/data/events.html, 04.01.2003.
2. А. Шевчук Український Windows? Треба ще чекати, хоча інтерфейс вже можна
завантажити // www.programy/com/ua/reviews/ukrwindows/php, 6 січня 2003 р.
3. Л.Шовкун Побити б такі вікна. Чим обернулася „українізація” найпоширенішої у світі
комп’ютерної програми. – „Україна молода”, 16 січня 2003. 4. Ю.Банзай Windows для
Українця. Чому Microsoft настільки зневажливо ставиться до наших... – “Поступ” № 13
(1068), 30 січня – 5 лютого 2003. 5. Microsoft выпустила пакет с украинским
интерфейсом для Windows XP Professional. – “Компьютерная газета”,
http://www/nestor.minsk.by/kg/0-ukrain, 02.2003. 6. 18 лютого на виставці EnterEX
відбулася презентація Windows Ukrainian Interface Language Pack. – пресс-релиз Microsoft,
20.02.2003. 7. http://msdn.microsoft.com. 8. Український правопис. – К.: Наук. Думка, 1993.
– 240 с. 9. ДСТУ 3966-2000 Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на
терміни та визначення понять. – К.: Держстандарт України, 2000. – 32 с. 10. Фізичний
термінологічний бюлетень УАН, Інститут мовознавства, № 4, К.: Вид. УАН, 1935.
11. Б.Рицар, К.Семенистий, І.Кочан Російсько-український та українсько-російський
словник з електроніки.– Львів: Логос, 1995. – 608 с. 12. Комп’ютерний словник: Computer
Dictionary. Microsoft Press / Пер. з англ. В.О.Соловйова. – К.: Україна, 1997.– 470 с.

ДОДАТОК Е
УДК 800 
   
Люба Стрельбіцька 
Національний університет «Києво-Могилянська академія» 
  

ІНТЕРНЕТ ЯК ПОЛІГОН РОЗВИТКУ ПРИРОДНОЇ МОВИ

  
Спілкування в Інтернеті будується на письмовій розмовній мові. Матеріал нашого
дослідження – українська компуторна лексика (997 одиниць). Завдання – виявити
джерела й способи формування компуторної лексики. Морфологічний аналіз: процес
творення лексики не завершено, оскільки домінують іменники (68%). Словотворчий
аналіз: способи словотворення морфологічні, лексико-семантичні. Компуторна
лексика – багатий матеріал для дослідження словотворчих процесів, оскільки поєднує
загальні мовні тенденції з яскравою індивідуальною творчістю. 
 Communication in Internet is based upon written colloquial language. Research was
carried out on Ukrainian language (997 units). Task – establishing the sources and methods
of forming of the computer vocabulary. Morphological analysis: the process of vocabulary
formation isn’t completed, as nouns predominate (68%). Analysis of word building:
methods of word building are morphological, lexical and semantic. Computer vocabulary
presents a valuable material for the research of word building process, as it units general
language tendencies with brilliant individual creative work. 
  
Українська компуторна лексика – динамічна система, що активно
розвивається завдяки надзвичайно швидкому прогресові компуторних
технологій. Багато слів з компуторного жаргону переходить до термінології.
Жаргонізми існують не лише в усному мовленні, численних електронних
документах, листах і віртуальних конференціях, а й у друці, нерідко в серйозних
компуторних виданнях. Це один зі шляхів проникнення до української мови
англіцизмів (часом невиправданих). У мові знана тенденція пристосування
запозичень, які незручно вимовляти, до своїх співзвучних слів, уводити їх тим
самим у коло родинних слів і на такому ґрунті осмислювати. Звичайно,
початкове значення найчастіше спотворюється, терміни стають жаргонізмами,
набувають емоційно-експресивного забарвлення, найчастіше іронічного чи
зневажливого відтінку. Це запозичення слів на позначення предметів, явищ і
процесів наближається до явища так званої народної етимології. Але на відміну
від народно-етимологічного словотвору, що характеризується нестійкістю в часі,
лексеми мережевого жаргону дедалі активніше проникають у розмовну мову
користувачів Інтернету. Сміхова культура, що її так докладно дослідив відомий
літературознавець М. М. Бахтін, виявила себе тепер і на мовному рівні, коли
знадобилося в найкоротший термін пройти інтернет-лікнеп заради добровільного
занурення в мережу. Вік користувачів і «мешканців» Інтернету, більшості з яких
не виповнилося ще й сорока років, уплинув на сміховий характер освоєння
запозичень. Сміючись, іронізуючи, вони ставали сміливішими у своїх
віртуальних мандрівках [9]. 
Інтернет ще й тому з такою помітною легкістю увірвався в ритуали
людського спілкування, пізнання та гри, що з ним повернулася майже загублена
«жива» стихія нередагованої спонтанної мови. Фундатори Інтернету ввели й
зміцнили принципи мережевого етикету (netiquette), тематику електронного
листування (зокрема тисячі тематичних ньюсгруп Usenet і листів розсилання
ListServe, форумів у гостьових книгах тощо) та його стиль (поблажливий до
невиправлених помилок, з ad hoc абревіатурами, що буяє компуторним
жаргоном і лабораторним сленгом, із «смайликами», жартівливими, подібними
до credo, підписами, з експліцитним цитуванням фрагментів попередніх
повідомлень тощо) [3]. 
Коли постала потреба складати й перекладати навчальну літературу,
науково-популярні та технічні журнали, рекламні тексти – виникла не дуже
помітна раніше спеціалізація «технічний письменник». У перекладі сценаріїв
компуторних ігор навички технічного перекладу сусідять з навичками
перекладу літературного. Переклади нових понять негайно стають відомі
фахівцям, які адаптують їх до норм української мови, часто коригують – так
виникають жаргонні версії професійних діалектів. Подібно до молодіжного
сленгу, ці термінологічні версії часто носять знижений характер, аж до
обсценного [1]. 
Проте незабаром неминуче постане питання про створення кодексу мовної
поведінки в Інтернеті, певного лінгво-етичного кодексу користувачів. Будь-який
чат чи сайт яскраво висвітлює прогалини в орфографічній, пунктуаційній,
стилістичній грамотності його творців, учасників і користувачів. До того ж
анонімність користувачів Інтернету – річ цілком позірна. Хоч як називає себе
інкогніто, за ступенем мовної грамотності ми великою мірою оцінюємо саме його
культурний рівень. 
Спілкування в Інтернеті базовано на письмовій розмовній мові, своєрідній
суміші письмової літературної й усної розмовної мови. Результати такого
змішування поки що вивчені недостатньо. 
В Інтернеті «мешкає» молода досить добре освічена частина населення.
Неважко помітити, що Інтернет перетворився на своєрідну лабораторію дослідів
над природною мовою. 
На жаль, мовна практика Інтернету вже тепер свідчить про небезпеку
розмивання орфографічних, граматичних і лексико-стилістичних норм,
руйнування меж жанру. Водночас вона дає багатий матеріал до аналізу
актуальних процесів мовного розвитку та їхніх причин і провокує дослідника
спробувати спрогнозувати їхні тенденції. 
У мережі вже існують різні варіанти розмовників, списки слів мережевого
жаргону із тлумаченнями й перекладами літературною мовою. З одного боку, ці
слова можна долучити до лексичної групи молодіжних жаргонізмів. З іншого, є
деякі цікаві риси, що виокремлюють такі «компуторизми», точніше,
«інтернетизми» із загальної сленгової лексики. 
Інтенсивність роботи з компутором спричинила виникнення безлічі
абревіатур, покликаних скоротити число натисків на клавіші. Поряд з
короткими DNS, asap, LOL чи ftp широкого розповсюдження набули рекордно
довгі типу WYSIWYG. Репертуар гумору ширшав відповідно до репертуару
нових вербальних формул (Plug and Pray замість Plug and Play). Виникли
послуги з добору адекватного найменування товару, що його «викидають на
ринок». Вдалий приклад такого найменування – PENTIUM: у ньому чуються і
міць, і антична класичність (-um), і, врешті, множинність (грецьке penta – п’ять)
[1]. 
На даному етапі українська компуторна лексика ще не досліджена детально.
Насамперед слід назвати дисертаційне дослідження А. О. Ніколаєвої [8], де
визначено тематичні групи номінацій компутерної лексики, описано словотвірні
процеси терміносистеми, а також виявлено специфіку лексико-семантичних
ознак досліджуваної термінології. У роботі І. Щур [11] розглядаються причини
виникнення та специфіка мови компуторників. Н. С. Купцова [6] детально
розглядає особливий вокабуляр так званих хакерів та його характерні
особливості. Варто також зазначити цікаве дослідження М. Л. Федорів [10], яке
присвячено розглядові компуторного дискурсу, що трактується як
комунікативна подія пов’язана з роботою компутера; показано специфіку
функціювання компутерного жаргону. 
Завдання нашої роботи – виявити способи формування, лексичний та
морфологічний склад компуторної лексики на основі словника української
компуторної лексики (997 одиниць), що його зібрано та впорядковано нами на
основі різномовних словників, наявних в Інтернеті, текстів компутерних
конференцій, а також записів усного мовлення компуторників. Цей словник став
матеріалом і об’єктом нашого дослідження. В основі схеми аналізу лежить
запропонована К. Дубровіною модель аналізу студентського жаргону [4],
згодом використана Л. Ліхолітовим [7]. 
Морфологічний аналіз словника свідчить, що процес творення лексики
компуторників далекий від завершення, оскільки домінують іменники (681 слів
– близько 68%). Кількість дієслів становить 201 слово (близько 20%),
прикметників – 54 (5,4%) і лише 1 прислівник (фрекабельно). 
Отже, основне завдання цієї лексики номінативне – адаптація іншомовної
термінології, пов’язаної з компуторною сферою діяльності. 
Зростання кількості дієслів підтверджує використання цієї лексики в
розмовному стилі (що загалом є характерною особливістю української мови). 
Важливою ознакою розмовного стилю є використання фразеологізмів та
усталених сполук – у словнику їх 61 одиниць (близько 6%). Наприклад, забійна
клавіша, горілі дрова, карельські дрова, глюки (глюкало) полірувати, покласти
на дошку, натирач підлоги, смикати ґвинтом, немає мила, набивати текст,
жувати дискету тощо. Порівняймо: послати на три клавіші – послати на три
букви – послати автобус. Ці фразеологізми зовсім різні за значенням:
перезавантажити компутор – повернутися до www чи згорнути www-вікно –
вбити процес командою kill-BUS. Яскравий приклад метафоризації: фаза
місяця – про машину, яка раптом «ожила» і почала працювати;
метонімії: ногами забрати – переписати на дискету замість того, щоб переслати
мережею. 
На основі досліджуваного матеріалу (словника) можемо виокремити такі
способи творення: запозичування, калькування, за словотворчими моделями,
скорочення, універбізація, фонетичне наслідування (мімікрія), метафоризація,
метонімізація. 
Запозичування – це основа поповнення компуторної лексики. Серед
прикладів компуторної лексики є запозичення, граматично не освоєні
українською мовою. У такому випадку слово запозичують цілком з їхньою
вимовою, написанням і значенням. Такі запозичення піддаються асиміляції.
Кожен звук у запозичуваному слові заміщують відповідним звуком рідної мови
відповідно до фонетичних законів. Ці слова видаються іншомовними: у вимові
та написанні, вони відповідають усім нормам англійської мови. Наприклад,
запозичення з англійської мови: device> девайс; hard drive > хард, гард;
enter > ентер; reset > ресет; tab > таб; share violation > віолейшн; reply > реплай;
rulez > рулез; Subj > сабж; alt > альт. 
Частина таких слів в українській мові з’явилася внаслідок того, що
більшість програмових продуктів досі працює англійською мовою. Внаслідок
цього відбувається своєрідне звикання до деяких розповсюджених команд чи
повідомлень. Наприклад, інвалід юзер (популярна відповідь на запитання, чому
що-небудь не працює) є перефразуванням повідомлення операційної
системи MS DOS «Invalid drive». 
Цікаво, що стилістично нейтральні в англійській мові слова, після переходу
до сленгу програмістів, набувають іронічно-зневажливого чи розмовного
забарвлення. Крім того в жаргоні багато запозичень з англійського
компуторного жаргону: геймер – від англійського
жаргонізму gamer (професійний гравець у компуторні
ігри); думер – doomer (шанувальник гри Doom). 
Крім «звикання», тут, звичайно ж, відіграла роль загальна тенденція молоді
залучувати до повсякденної мови англіцизми. Захоплення англіцизмами стало
своєрідною модою, що зумовлено певними молодіжними стереотипами,
ідеалами. Саме в цій групі має місце неправильне прочитання англійського
слова. Часом помилка стає привабливою такою мірою, що опановує
маси: message > месаг; game over > гамовер; Quake > квака; reply > реплюй;
display > дисплюй; paste > паста; autocad > автогад. Деякі сленгові
запозичення нестійкі в написанні. Наприклад, існує декілька різних запозичень
слова keyboard > кéйборд – кéборд – кіборд; delete > делет, деліт;
zyxel > зухель, зихель, зуксель. 
«Батьками» жаргонізмів можуть виступати й професійні терміни
англійського походження, що вже мають еквівалент в українській мові: hard
drive (вінчестер) – хард драйв, хард диск, важкий драйв, твердий диск;
programmer – програмер (програмувальник); user – юзер (користувач); to
connect – конектитися (приєднуватися); to upgreid – апгрейдити
(удосконалювати); to click – клікати (клацати, кілька разів натиснути на
клавішу). 
Граматичне освоєння українською мовою деяких запозичень
супроводжується словотворчою українізацією цих запозичень: ZIP (програма
архівації) – зіпувати, зазіпований, зіпівський; RAR – рарити, зарарений,
рарений; use (використовувати) – юзати, заюзений, заюзаний,
поюзаний; user (користувач) – юзер, юзерський.  
Слово «глюк» і словотвірний ряд від нього: глюкавий, глюкало, глюки,
глюкальник, глюкальщик, глюкоза, глючити – широко вживається в
молодіжному жаргоні, зі значенням «непередбачених помилок у програмі чи
некоректній роботі устаткування». Наприклад: «У мене принтер глючить»,
«Windows – глючний продукт». 
Переходячи з англійської мови до української, зазнаваючи граматичного
освоєння, термін підпадає під норми не лише фонетики, як у попередній групі, а
й написання та граматики, підлягаючи їхнім правилам. Творення цієї групи слів
відбувається в такий спосіб. Іменники, наприклад, набувають
відмінкових закінчень: attach > причепа (файл, що відсилається разом із
листом) > причепи (Р.в.), причепу (З.в.). На англійську основу діють словотворчі моделі української
мови: Aidstest > айдішник; disk drive > дискетник; User’s Manual > мануалка; fineraeder> читалка,
ROM > Ромка; CD-ROM > сідіромка; також наявний суфікс -юк: CD (compact disk) > сидюк; PC (personal
computer) > писюк.  

Має місце додавання флексій до дієслів: to connect  > конектитися (з’єднуватися за

допомогою компуторів); to programm > програмити (займатися програмуванням); to
click > клікати (натискати на клавіші миші); quote >квотити; route > роутити; patch > патчити;
blink > блинкувати. 

Цікаво порівняти групу компуторних професіоналізмів із групою

компуторних термінів за співвідношенням частин мови: якщо серед слів-
термінів більшість складають іменники (здебільшого запозичені з англійської),
то серед професіоналізмів на першому місці дієслова, на другому прикметники,
а іменники – лише на третьому [5]. 
Указане співвідношення частин мови серед термінів і професіоналізмів
можна пояснити так: якщо запозичення-іменники, утворені від англійських
базових основ без додавання афіксів, звичайно стають термінами (якщо вони не
мають синонімів), то дієслова й прикметники, отримані гібридним приєднанням
афіксів до англійського терміна, за рідкісним винятком, не можуть сприйматися
як абсолютно нейтральні й потрапляють до групи професіоналізмів. Як видно з
наведених прикладів, між термінами й професіоналізмами немає чіткої межі й
поступово намічається перехід найуживаніших професіоналізмів у розряд
термінів [5]. 
Розгляд лексики компуторного жаргону в діахронному плані свідчить про
те, що швидкість зміни її складу набагато випереджає не лише швидкість зміни
складу лексики загальної української мови, а й багатьох професійних і групових
жаргонів.  
Ми виокремили два види кальок. Перший – переклад слова з
використанням нейтральних слів, що набувають нового значення зі зниженим
стилістичним забарвленням: virus > живність; user’s manual > буквар. 
Під час перекладання спрацьовує механізм асоціативного мислення.
Асоціації чи метафори, що виникають, можуть бути різними: за формою
предмета чи пристрою: disk > млинець; adapter card > плитка; за принципом
роботи: matrix printer > вжикалка; patch file > латка; за функцією: антивірусна програма
aidstest > айболіт. Численні також дієслівні метафори: to delete > зносити; to read from disk > пиляти диск;
to seek smth on disk > шарудіти.  

До цієї групи належать лише ті слова, що раніше не мали жодного

сленгового значення.  
Набагато численніша друга група – це терміни, що набули сленгового
перекладу шляхом використання лексики інших професійних груп. У результаті
значення слова трохи змінюється, набуває специфічного компуторного змісту.
Найчастіше зустрічаються слова й вислови з молодіжного сленгу: incorrect
program > глюкало; streamer > мофон; а також гальмо,
гальмувати. Слово «шофер» перейшло з молодіжного сленгу, де воно означає
магнітофон, у компуторний сленг. Цим словом називають пристрій зберігання
інформації на магнітній стрічці – стример. Численні також переходи слів з
водійського, карного сленгу: microassembler programmer > макрушник; to
connect two computers > шлангувати. 
За такого способу творення сленгових слів, простежується деяка розмитість
значення, як правило, не характерна для професійних англійських термінів. У
більшості випадків позначається тільки характер дії чи явище, і не визначається
його специфіка. Порівняймо два еквіваленти англійського терміна, перше з яких
належить до професійної лексики, а друге – до
сленгу: LED >світлодіод > ліхтар. Коли людина вперше чує
сленгове «ліхтар», їй навряд чи стане зрозуміло, про що йдеться, тому що це
слово вказує лише на те, що предмет розмови випромінює світло. Слово,
ймовірно, з’явилося в сленгу завдяки тенденції до гіперболізації, що створює
невідповідність: із невеликого «світлодіода» з’явився «ліхтар». 
Не позбавлена цікавості конкуренція транскрибованого й калькованого
варіантів термінів: інший раз вона завершується «перемогою» (може статися, не
остаточною) вітчизняного варіанта – так, ЧаВо можна зустріти, здається,
частіше, ніж FAQs, а «наїзд» – не рідше, ніж «флейм». З іншого боку,
«смайлики», очевидно, отримали верх над «мордочками». Без особливої
конкуренції знак @ перетворився на «собаку» чи «собачку», що загалом
відповідає світовій тенденції. 
Граматичне освоєння українською мовою деяких запозичень
супроводжується їхньою словотворчою українізацією, тому багато слів
компуторного жаргону твориться за стандартними словотворчими моделями.  
Наприклад, суфіксальним способом утворений жаргонізм літалка—
компуторна гра, що імітує політ на бойовому літаку чи космічному кораблі. Так
утворилися стрілялка, бродилка, читалка. 
Згодом ці слова заступили терміни: симулятор, квест, 3D action. У
словах сидюк (компакт-диск чи пристрій читати компакт-диски) чи писюк (від
PC – персональний компутор) зустрічається суфікс -юк-, також характерний для
розмовного стилю. 
«Ігровий» словотвір на основі каламбурних зближень з наявними словами
української мови, що приводять до паронімічної атракції: піввісь («операційна
система OS/2»), пахва («килимок до миші»), ґвинт («твердий диск»,
«вінчестер»); суфіксація: софт-ина (від англ. software «програмне
забезпечення»), слим-ак («корпус компутора slim»). 
 Цікаво простежити використання словотворчих моделей з метафоризацією
для утворення компуторного жаргону: метастази – бетастази (численні
помилки в бета-версіях). 
У розглянутому матеріалі прикладів скорочень небагато: компутор –
путер, комп; макінтош – мак; вінчестер – вінт (з подальшою зміною – ґвинт);
анекдот – анек; процесор – проц; програма – прога; деза – дезінформація;
комми – комунікаційні (послідовні) порти компутера. 
Універбізація як спосіб словотворення набула поширення в компуторному
жаргоні через потребу скорочувати довгі професіоналізми.
Наприклад, материнська плата – мати; strategic game (стратегічна
гра) >  стратегія; рольова гра > рольовик; струминний принтер > струминник; демонстраційна
програма > демонстрюшка. 

Операційна система MS-DOS, що працювала багато років на більшості

персональних компуторів, давала змогу називати файли й каталоги іменами, що
складаються не більше ніж з восьми знаків і розширення, що складаються
всього із трьох знаків. Це привело до того, що назви багатьох програм та ігор
також доводилося скорочувати чи використовувати абревіатури, якщо повні
назви складалися з декількох слів. Похідні від різних прочитань цих скорочень
потрапляли до сленгу. Таким чином з’явилося багато слів, як от: Norton
Utilities > NU > нушка; Kai’s Power Tools >KPT > кепетешка; Execution
file > EXE > екзешник; Three-dimensional Studio > 3DS > тридешка;  Bulletin board
system > BBS > бебеска, бібіеска, біба, бібізба, бібса, бібісіна, бібіесіна; IBM > Айбіемка. До того ж є група
слів, де універбізація пройшла із частковою омонімією: операційна система VAX > вакса; мікропроцесор
Pentium > пентюх; гра Quake > квак; ICQ > аська; SRC > сирці. На підставі нашого словника можна
стверджувати, що цей спосіб досить поширений. Це зумовлено великою кількістю абревіатур і простотою
творення нових слів. 

Найцікавішим з погляду лексикології, на наш погляд, є метод фонетичного

наслідування (мімікрія): збіг семантично несхожих загальновживаних слів і
англійських компуторних термінів: error > Єгор; jamper > джемпер;
button > батон; shareware > шаровари; Linux  > лінух. 
Слово, що переходить до сленгу, набуває зовсім нового значення, жодним
чином не пов’язаного із загальновживаним: laser printer > лазар. Так слово, що
має в загальнонародній мові значення чоловічого імені Лазар, у компуторному
сленгу набуло зовсім нового змісту. 
Можливими є також варіанти, засновані на повному фонетичному збігові
англійського й сленгового слів, та варіанти, засновані на збігові частин слів. У
такому разі сленгове слово доповнюють частиною слова, що залишилася,
запозиченим методом калькування з англійського оригіналу: break
point > брякпоінт; ARJ archived > аржований; Windows > віндовоз;  Dos
navigator >дос нафігатор. 

Є слова, в яких одна частина – фонетичне наслідування, інша

переклад: cache memory > киш-пам’ять. У цій групі слів особливо багато назв програм, можливо,
через те, що саме ці назви найчастіше незрозумілі у вживанні і сприйнятті для українських користувачів
обчислювальної техніки: Corel Draw > Король дров; Aldus PageMaker > Альдус Піжамкер; Auto
CAD > Автогад; Power Chut > парашут. 

До цього явища також належать випадки звуконаслідування, без жодних

аналогій зі словами стандартної лексики. Такі слова є своєрідною грою звуками.
Їх утворюють, віднімаючи, додаваючи, пересуваючи деякі звуків оригінального
англійського терміна: MS-DOS > мздос; interpretator > інтертрепатор;
Pentium > пентюх; hacker  > хацкер; unerase > енурез; DURON > дурень; Volkov
Commander > командир вовків; Outlook Express> аутглюк; компанія Borland International> багленд,
багланд; bluewave > блювава; MS winword > виньворд. 

Дуже продуктивним є спосіб метафоризації, широко використовуваний в

усіх жаргонних системах: пацюк – миша; млинець – компакт-диск (уже
застаріле); мізки – оперативна пам’ять;холодний ресет – перезапуск компутора
з вимиканням живлення; витягнення з коми – набір спеціальних програм для
компутора, програмне забезпечення якого серйозно пошкоджено, і він не в змозі
нормально функціювати; реаніматор – фахівець з таких програм; астма – мова
програмування низького рівня assembler; блохолов – ладувальник,
налагодник; бомба – дуже великий пакет повідомлень чи одне велике
повідомлення; бомбування – висилання великої кількості однакових
повідомлень на одну чи кілька адрес; глист, хробак – мережевий вірус, різновид
мережевого віруса; градусник – індикатор виконання процесу, де ступінь
виконання відбиває забарвлювання порожньої смуги в темний чи контрастовий
колір; карлсон – вентилятор для охолодження процесора (кулер); забійна
клавіша – клавіша Backsрace; численні дієслівні метафори: гальмувати – вкрай
повільна робота програми чи компутора; розрізати диск – розділити фізичний
твердий диск на кілька логічних; зносити чи вбивати – видаляти інформацію з
диска. 
Цікавий ряд синонімів, пов’язаних із процесом порушення нормальної
роботи компутора, коли він не реагує на жодні команди, крім кнопки reset. Про
такий компутор говорять, що він завис, повис, уморився, впав, звалився, вилетів,
вирубився. Хоча слово зависання (відбулося зависання, у випадку зависання)
тепер уже можна вилучити з жаргонізмів – його офіційно вживають як термін. 
Напевне, найбільше варіантів до символу @, який у різних мовах отримав
чи гастрономічні, чи зооморфні найменування, серед останніх: равлик, черв’як,
мишеня, мавпячий (свинячий) хвіст, хобот, булочка, капуста, ключка, комашка,
короткозябла, краказябла, мавпа, масямба, плюшка, сяючий карбованець,
собака, собачка, вухо, чебурашка; «але моя улюблена назва – це фінське слово
miuku-mauku, можливо, це нагадує сплячу кішку, яка скрутилася калачиком»
[2]. А також до слова «компутор»: апарат, бандура, банка, комп, машина,
цампутер, двійка, четвірка, шухляда тощо.  
Можна зустріти приклади фразеологізмів, мотивація змісту яких зрозуміла
лише втаємниченим: «синій екран смерті» (текст повідомлення про помилку
Windows на синьому тлі перед зависанням), «комбінація з трьох
клавіш, чи послати на три клавіші» (Ctrl-Alt-Delete – екстрене зняття будь-якої
запущеної програми), «топтати батони (працювати на клавіатурі, button –
кнопки), батони давити, батони жати, батони кришити (бити по клавішах з
надмірною силою)». 
Ступінь емоційної забарвленості слів може бути пов’язаний з низкою інших
причин. Як стилістично марковані, звичайно, сприймаються слова, що мають
стилістично нейтральні синоніми (юзер – користувач, флоп – дискета, болдовий
– погрублений). Такі слова вживають не просто, щоб висловити деякі поняття, а
з метою підкреслити належність мовця до певної соціальної групи [5]. Широко
використовують експресивну розмовну лексику: приблуда («програма, що
працює разом з якою-небудь іншою програмою»), рюхнути («видалити щось з
компутора»). Цікаво, що з’являється синонімічний термінові жаргонізм,
утворений від слова, що вже давно закріпилося в мові: «кватирки» – презирлива
назва операційної системи Windows (вікна).
Наявний також спосіб метонімії в утворенні жаргонізмів, але в невеликій
кількості, наприклад: залізо – у значенні «компутор, фізичний складник
компутора», а також периферія; кнопки – у значенні «клавіатура»; ноги – спосіб
передавання файлу дискетами; плюс – дисциплінарне стягнення, що
накладається на учасника ехи.
Отже, компуторна лексика – цікавий матеріал для дослідження
словотворчих процесів, бо вона поєднує загальні мовні тенденції з яскравою
індивідуальною творчістю у сфері розмовно-письмового жанру, що
сформувався й динамічно розвивається в Інтернеті.
Завдяки новизні цього явища й швидкості процесів, що відбуваються в
ньому, компуторний жаргон дає змогу розглянути життя окремих слів від їхньої
появи до зникнення, зрозуміти закони розвитку і функціювання нової
підсистеми української мови.
 
1. Войскунский А. Е. Образованные люди в сети
<http://psynet.carfax.ru/texts/voysk6.htm#_1>. 2. Гуиссани Б. Неизвестная жизнь
«собачки» // СomputerWorld Россия. – 2001. – 30 янв. – С. 20–21.3. Гусейнов Г. Другие
языки. Заметки к антропологии русского интернета: особенности языка и литературы
сетевых людей <http://flogiston.ru/articles/netpsy/smirnov_evalution>.
4. Дубровина К. Н. Студенческий жаргон // Филологические науки. – 1980. – № 1. – C. 78–81.
5. Ермакова О. И. Особенности компьютерного жаргона...  <http://www.dialog-
21.ru/archive_article.asp?param=6683&y=2001&vol=6077>.  6. Купцова Н. С. Особенности
языка хакеров // Язык как структура и социальная практика. – Хабаровск, 2000. – Вып.
1. – С.  37–40. 7.  Лихолитов П.  В. Компьютерный жаргон // Русская речь. – 1997.
– №  3 <http://www.gramota.ru/rusrech.html?id=357>. 8. Ніколаєва А. О. Структурно-
семантична характеристика термінології програмування, комп’ютерних мереж та
захисту інформації: Автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.01; Харк. нац. ун-т ім.
В.  Н.  Каразіна. – Х., 2002. – 16 с. 9. Трифонова Г. Н. От писюка слышу...
<http://go.mail.ru/search?lfilter=y&q=gramota>. 10. Федорів М. Л. Про особливості
комп’ютерного дискурсу // Наукові записки НУКМА. – 2003, Том 22. Ч.  І. – С. 32–43. 11.
Щур І.  Особливості українського комп’ютерного жаргону // Рідна школа. – 2001. – № 3.

ДОДАТОК Ж          
УДК 811.161.3’373.46
 
Володимир Пілецький
Львівський національний університет імені Івана Франка
 

МОВНА СПЕЦИФІКА УКРАЇНСЬКОГО ТЕРМІНА

 
 У статті з’ясовано роль і місце трьох типів термінів-росіянізмів, англіцизмів та
інтернаціоналізмів – у різних терміносистемах сучасної української мови, здійснено
спроби виявити способи й засоби їх можливої заміни українськими відповідниками з
урахуванням специфіки української мови.

The article clarifies the role and place of the following three types of terms – Russianisms,
Anglicisms, and Internationalisms – in various terminological systems of the present-day
Ukrainian Language. An attempt is made to reveal ways and means of their possible substitution
by Ukrainian equivalents with due regard to the specificity of the Ukrainian Language.
 
Мовна специфіка сучасного українського терміна ще не стала предметом
спеціального наукового дослідження лінгвістів. Вони здебільшого розглядають
український термін як особливий знак серед лексем національної мови або
використовують його як об’єкт для ілюстрації теоретичних засад загального
термінознавства. Тому українські мовознавці особливу увагу звертають на
семантику терміна й особливості вияву парадигматичних відношень
(синонімних, омонімних, паронімних і родо-видових) в термінній лексиці, а
також на пошуки доказової бази, що ілюструє таку фундаментальну властивість
терміна, як тенденція до однозначності. Чимало місця в різноманітних
дослідженнях займає етимологія і словотвірна будова термінів, що належать до
різноманітних терміносистем, а також історії формування найменувань
спеціальних понять [8; 9; 10; 11; 18; 19]. Тематичні обрії українського
термінознавства розширюють недавні монографічні дослідження, де
внутрішньомовні чинники розвитку терміносистем пов’язано з теорією мовного
планування [3], детально проаналізовано роль і місце греко-латинських коренів
у різноманітних терміносистемах [5] чи розвиток термінології пов’язано з
лінгвоцидом української мови в ХХ ст. [7; 17].
Півторасталітня історія наукового терміна в новій українській літературній
мові однак засвідчує, що серед основних питань термінознавства, як і
літературної мови загалом, чи не на перше місце завжди висувалась проблема
відбору з найрізноманітніших варіантів і органічного входження терміна в
лексичну підсистему національної мови. І якщо нове загальновживане слово
часто виникало в мові спонтанно, то відбір спеціального слова вимагав
опрацювання критеріїв входження в загальнолітературну мову і окрему
терміносистему. Це завдання легше вирішувати тоді, коли існує певна традиція
терміновжитку. І скільки б не наголошували на семантичних чи естетичних
критеріях добору терміна, історія розвитку різних галузей знань засвідчує, що
найчастіше перевагу надають терміну, що має найдовшу традицію ужитку,
часто усупереч згаданим вище принципам.
Дискусії на численних термінологічних конференціях останніх років
засвідчують, що чи не найважливішою проблемою сучасного українського
термінознавства залишається питання про те, як зберегти національний дух
української термінології за умов широких глобалізаційних процесів сучасності.
Цікаво, що саме вибір серед можливих термінів найбільш цікавить
термінологів-практиків, особливо українську науково-технічну інтелігенцію.
Найгарячіші дискусії відбуваються саме із приводу найбільш прийнятних назв
спеціальних понять з ряду дублетних найменувань, а також щодо способів і
засобів лексикографічного опрацювання й стандартування номінацій
процесових понять, словотвірна структура яких, як відомо, найбільш
відрізняється від аналогічних термінів інших слов’янських мов, насамперед
російської.
У зв’язку з цим виникає комплекс питань про те, в якому сенсі ми можемо
вести мову про національну специфіку українського терміна, у яких тематичних
чи інших групах назв спеціальних понять вона виявляється, на які рівні мовної
структури необхідно звернути особливу увагу, щоб узгодити семантичні й
прагматичні вимоги до терміна й не втратити його національномовної
специфіки. Коло пов’язаних між собою проблем при цьому виходить поза межі
суто лінгвістичних, через що термінознавство мусить стати міждисциплінарною
науковою галуззю. 
Серед власне лінгвістичних проблем, пов’язаних з розбудовою українських
термінів, що містять специфічні національномовні риси, на сьогодні можемо
виділити принаймні шість:
1) опрацювання критеріїв знеросійщення сучасних терміносистем, у зв’язку
з чим вимагає опрацювання проблема росіянізму в українській термінології;
2) виявлення англіцизмів (американізмів) у різних терміносистемах і
наукове обґрунтування доцільності їх ужитку;
3) з’ясування ролі й місця інтернаціоналізмів та їх національних
відповідників у різних терміносистемах;
4) способи відбору назв опредметнених дій;
5) способи відбору найменувань опредметнених ознак;
6) орфоепічні й орфографічні проблеми.
Названі питання означають тільки перше наближення до комплексу
проблем, пов’язаних з національною своєрідністю сучасного українського
терміна. Вони тягнуть за собою й інші, наприклад, проблеми практичного
термінознавства, насамперед термінографії, а також викладання основ наук у
середній школі та різноманітних наукових дисциплін у школі вищій.
У цій статті основну увагу звернуто на роль і місце трьох типів термінів,
росіянізмів, англіцизмів та інтернаціоналізмів, у різних терміносистемах
сучасної української мови, здійснено спробу виявити способи й засоби їх
можливої заміни українськими відповідниками.
Росіянізми та англіцизми активно проникають до нової української
літературної мови у ХХ столітті – росіянізми починаючи із тридцятих років,
англіцизми – після другої світової війни. Їх роль і місце в різноманітних
терміносистемах активно почали обговорювати щойно зі здобуттям
незалежності.
На позначення слів або словосполук, позичених з російської мови або
побудованих за її взірцями, традиційно використовують термін «русизм», хоч
він неточний, бо утворений не від назвидержави Росії, а від етноніма Русь, який
значна частина сучасних українців услід за М. Грушевським пов’язує з історією
України, а не Росії. Тому доречніше використовувати найменування, похідне від
сучасної державної назви росіян, – росіянізм. Аналізоване поняття значна частина
українців розуміє надто вузько – тільки як мовну одиницю, не зафіксовану в
словниках і використовувану в українських текстах зі спеціальною стилістичною
метою (Г. Їжакевич) [16, c. 526]. Однак такий підхід не враховує сучасних реалій,
особливо пошуків національно-мовної ідентичності серед частини сучасних
українських інтелектуалів, і вчених у їх числі.
Дискусії на термінологічних конференціях кінця ХХ–початку ХХІ століття
дають змогу зробити висновок, що принаймні певна частина українських
дослідників у своїй науковій галузі під росіянізмами розуміє слова, що містять
не притаманні сучасній українській літературній мові корені або афікси
(суфікси чи префікси), хоч такі лексеми можуть бути широко розповсюджені в
будь-якій терміносистемі. Якщо українські терміни навіть поморфемно
перекладені з російської, тобто скальковані за російськими взірцями, але їх
морфемний склад не суперечить будові українського слова, такі похідники
сучасні носії української наукової мови цілковито сприймають і здебільш не
обговорюють [13; 21].
Українська технічна інтелігенція активно відкидає утворені від дієслів назви
опредметнених дій з суфіксом -к(а): ковка, рубка, поліровка, штамповка. Такі
росіянізми переважно замінюють іменниками на -ння (кування, рубання,
полірування, штампування), хоч інколи використовують і похідники іншого
структурного типу, зокрема безсуфіксні іменники: возгонка – узгін, гонки –
перегони. Часто-густо цю тенденцію доводять до абсолюту і намагаються
замінити будь-які українські слова, утворені з допомогою суфікса -ка, що
суперечить давній українській традиції використовувати цю морфему для
називання дій, а не тільки їх наслідків. Таке відштовхування від російської мови
призводить до появи ряду немилозвучних слів, як, наприклад, з
коренем роб: обробляння, розробляння, перероблення тощо. Наперекір
рекомендаціям назва обробка побутує в науково-технічних текстах і вказує
передусім на дії над металами. Чомусь у поле зору українських інженерів не
потрапляє сільськогосподарський термін обробіток, що його можна було б у
цьому разі використати. Замість розробляння стандартів можна
сказати опрацювання стандартів. Проте цілком природними в сучасних
українських текстах є деякі давноутворені назви дій з суфіксом -ка: оцінка,
перевірка, поведінка.
Існує тенденція заміняти деякі назви найпростіших технічних засобів з
суфіксом -ушк(а) на українські похідники іншої будови: ловушка –
уловлювач. Але спроби вживати замість російської котушки позиченого з
німецької мови слова шпуля не підтримано, хоча в тлумачному словнику
української мови [14, c. 527] і шпуля, і шпулька подано без будь-яких
стилістичних чи інших обмежників. Не вдається витіснити з технічної
термінології поширеного терміна установка, хоч у сучасній літературній мові
його можуть заступити агрегат, устатковання, пристрій, механізм і
напівзабуте слово устава.
Фахівці окремих галузей замінюють корені низки російськомовних позичок.
Цікава доля трьох коренів – плав, скор і ключ, які хоча притаманні як
українській, так і російській мовам, але їх словотворчі потенції в обох мовах
відрізняються. У науково-технічних текстах продовжують широко вживати
похідники від дієслів із коренем плав, що можуть означати перехід з одного
агрегатного стану в інший (плавитися) або технологічну операцію, спрямовану
на таку зміну (плавити). Окремі дослідники вказують на неукраїнськість такого
терміновжитку, бо в нашій мові віск, сало чи інша тверда речовина
не плавиться, а топиться. Плавити (тобто сплавляти) можна дерево по річці.
Тому природними українськими відповідниками росіянізмів з названим коренем
є похідники з коренем топ: топити, стоп, розтоп (а не плавити, сплав,
розплав) [4, c. 394, 598]. Натомість корінь скор широко побутує в сучасній
літературній мові, зокрема подибуємо його в складі прислівника скоро. Мовна ж
свідомість деяких українських інтелектуалів, насамперед фізиків і математиків,
пов’язує його із широко розповсюдженим російським ускорением, наслідком
чого стала заміна прискорення пришвидшенням і зміна кореня в споріднених
термінах. Правда, свою роль зіграли й системні зв’язки з базовим
терміном швидкість. Корінь ключ уже давно усунуто з електротехнічних
термінів і замінено на мк(мик): не включати, а вмикати, відповідно
не включити, а увімкнути. Але омонімний корінь широко використовують для
називання сторонніх тіл у якомусь середовищі (включення), хоч для такого
росіянізму легко підібрати український відповідник, наприклад вкраплення.
Автори новочасних російсько-українських термінних словників досягли
успіхів у виявленні та перекладі термінів, семантичний обсяг яких в обох мовах
не збігається. Наприклад, детально описано українські відповідники
російського заключение: це і укладання (договору), і підписання (пакту),
і ув’язнення, і взяття (в дужки) [2, с. 55–56], тобто спостерігаємо розходження в
перекладі залежно від терміносистеми. Детально описано російські терміни на
-ение, яким в українській мові відповідають похідники від дієслів доконаного і
недоконаного виду (облучение – опромінювання і опромінення). Однак ще й досі
нема згоди щодо перекладу окремих багатозначних російських лексем.
Математики вирізняють у російському терміні определение два значення (1.
Означування 2. Числове значення) і перекладають його двома українськими
відповідниками – означення і визначення. Мовознавці ж, які частіше
використовують перше значення, поруч із назвою дефініція вживають
синонім визначення, що є семантичною калькою з російського определение, хоч
традиційно використовують означення як назву одного з видів синтаксичних
зв’язків. Незважаючи на те, що російський термін колебание має близькозвучний
український відповідник коливання, для позначення різновидів цього явища в
українській мові можна використати хитання й гойдання, хоча частіше
обмежуються загальною назвою. Зерно звичайно перекладають як зерно, хоча цей
російський іменник може називати ще й зернину, а жидкий – як рідкий, хоч такий
російський прикметник може вказувати і на зв’язок з рідиною і в українській мові
мати відповідник рідинний (стан речовини).
Досить велика частина термінокористувачів не відчуває неприродності ряду
коренів або афіксів в українських відповідниках російських лексем. Зокрема
живцем узято або дещо видозміненоросійські терміни в українських
назвах вітка (рос. ветвь), ґрунтівка (рос. грунтовка), витяжка (рос. вытяжка), 
повірка (рос. поверка) і ряді інших. Мало хто з фізиків замість пучок (променів)
уживає назву жмуток, а значна частина математиків не вичленовує не
властивого українській мові кореня в прикметнику рівнобедрений. Мовознавці чи
літературознавці в порівняльних студіях досить часто
використовують співставлення, а не зіставлення, і, здається, ніхто із сучасних
українських мовознавців не піддає сумніву термін запозичення із семантично
порожнім префіксом за-.Так само як і для економістів не є дивоглядом
префікс по- в лексемі покупець.
Чималу кількість російських лексем, що вийшли поза межі терміносистем і
стали загальновживаними словами, українські вчені в межах спеціальної
лексики вже не сприймають як росіянізми, хоч для деяких із цих слів в
українській мові ще із тридцятих років ХХ століття існують рівноцінні
національні або позичені з інших мов відповідники. Словотворчо
безплідний насос із відсутнім в сучасній українській мові коренем сос не
вдається замінити романізмом помпа, від якого легко творити систему назв
споріднених понять: помпувати, напомпувати, помпування та ін. Подібно і
термін прокат, українським відповідником кореня якого є кот (котити,
прокотити), не творить похідних назв дій, а давно відомі синонімні українські
утвори на базі німецького вал природно входять у систему процесових
понять: вальцювати, вальцювання, вальцівник тощо. Тільки окремі вчені
погоджуються з потребою замінити шатун на гонок, підшипник –
на валниця, башмак на черевик, а гайку на мутру, не кажу вже про відновлення
лексеми рушій замість двигун.
Протягом останнього десятиліття активізують корінь гін як засіб заміни
позиченого з російської провід: водогін замість водопровід, газогін – газопровід.
Однак і надалі поза засягом наукової дискусії перебувають прикметники з
позиченим з російської мови терміноелементом – подібний, що ними
перекладено російські лексеми на -образный, -видный, -подобный. Українська
термінотворча традиція тут інша – замінювати кореневий елемент суфіксом –
уват-: газуватий, зіркуватий, пилкуватий (а не газоподібний, зіркоподібний,
пилкоподібний) [7]. Інколи російський взірець орієнтує
неправильно: газообразный – це не газоподібний, а просто газовий (як у назві
агрегатного стану речовини) [15, с. 14].
Отже, системне вивчення росіянізмів у різних терміносистемах необхідне не
тільки щоб з’ясувати роль і місце таких слів, а й щоб упорядкувати окремі
фрагменти лексичної системи сучасної української літературної мови.
Поширеність терміна через значну зросійщеність ряду терміносистем не може
бути єдиним критерієм нормотворчих процесів у термінології. На перше місце
висувається системотворчий чинник: найбільш придатним для називання
спеціального поняття може виявитися не росіянізм чи скалькований термін, а
позичена із загальнолітературної мови або спеціально утворена з українських
морфем лексема, що здатна творити похідники, забезпечуючи мовне вираження
системних понятійних зв’язків.
Англіцизми, себто слова і словосполуки, позичені з англійської мови або
утворені за її взірцями, широким потоком ринули в українську мову наприкінці
ХХ століття у зв’язку з розпадом Радянського Союзу і перетворенням світу із
двополюсного на однополюсний. У науковій сфері вони найбільше вплинули на
термінологію гуманітарних наук, менше – природничих. За рахунок англіцизмів
значно поповнився склад науково-технічних і спортивних термінів. Такі
лексеми все більше стають конкурентами росіянізмів як основного джерела
поповнення української лексики, в тому числі й наукової, чужомовними
словами.
Англіцизм, як і будь-яке інше позичене слово, доречний, якщо він позначає
поняття, що з різних причин ще не назване засобами української мови або в ній
відсутній рівновартісний відповідник. Масово проникаючи в нашу мову, коли в
ній для позначення багатьох наукових понять існують питомі або позичені
терміни, англіцизми витісняють їх без належного опору з боку українських
учених. Крім зросійщення, в українського наукового мовного довкілля виникає
нова загроза, яку В. Радчук з гіркотою назвав укрлиш, тобто українська інглиш,
український варіант англійської мови.
У літературознавстві запанувала нарація і похідні
слова (наратор, наративний), хоча до цього цілковито обходилися
термінами оповідь, оповідний, оповідач. Мовознавці широко
застосовують концепт, бо термін поняття їх уже не влаштовує. Економісти не
можуть обійтися без назв учасників ринкових відносин (брокерів, менеджерів,
дистриб’юторів), які в наукових текстах можна замінити відповідно
українськими синонімами (посередник, управлінець,
розподілювач відповідно). У політології розповсюджені англомовні
назви виборців і похідних від англомовного відповідника українського
слова вибори (електорат, електоральні настрої і навіть електор). Жоден
футбольний репортаж не може обійтися без голкіпера, лайнсмена,
хавбека чи рефері, хоч українська мова має рівноварті відповідники воротар,
суддя на лінії, півзахисник, суддя. У журналістиці замість терміна засоби
масової інформації понад міру поширений англіцизм мас-медія, а інтерв’ю не
може бути виняткове, тільки ексклюзивне. Замість давніших назв освітніх
установ училище, технікум запровадили англіцизм коледж.
Представників наймолодшого й середнього покоління українських учених
залюбки вводять у наукові тексти модні англомовні замінники
загальновживаних слів: креативний замістьтворчий; латентний – прихований,
неявний; варіабельний – змінний; інтеракція – взаємодія тощо. Почасти це
данина моді й сподівання на приховування думки без достатньої глибини
проникання в суть аналізованої проблеми, почасти своєрідний науковий жаргон,
засіб упізнавання своїх, а нерідко ще й невміння перекласти українською
англомовні слова чи словосполуки. В. Радчук уклав список слів-позичок, серед
яких переважають англіцизми, що піддаються перекладу питомою або давніше
позиченою лексикою (подано за
абеткою): андеґраунд – підпілля; аплікант і аплікація – заявник і заява; бігборд – 
панно, стенд; бізнес-ланч – діловий обід; бренд – ґатунок; генерація –
покоління; дайджест – оглядовий збірник; джек-пот – найвища сума
виграшу; екзит-пол – опитування на виході; інтенція – намір,
задум; маркетинг – збут, вивчення ринку; кастинг – конкурсний відбір; котон –
бавовна; памперс – підгузник; плейєр – програвач;скейт-борд – дошка-
самокат; прайс-лист – цінник; пресинг – тиск, натиск; провайдер –
постачальник; промоція і промоушн – заохочення, сприяння, підтримка,
допомога; респектувати – шанувати; рецепція – сприйняття; спічрайтер –
складач промов; суїцид – самогубство та ін. А до варваризму імплементація, на
думку вченого, можна підібрати понад 30 українських відповідників, серед
них: впровадження, запровадження, втілення, втілення в життя, введення,
введення в діло, виконання, здійснення, проведення в життя, перетворення в
дійсність, перетворення в життя, реалізція, матеріалізація, справдження,
звершення, вживляння, законодавче запровадження, законодавче утвердження,
введення в (законодавчу) практику, надання чинності, набуття чинності,
узаконення, внесення змін (до закону), внесення поправок, перегляд (закону) [12,
с. 26–30].
Англійська мова, очевидно, активізувала в українській термін дискурс, який
проник термінологію різних гуманітарних наук, маючи загальне значення
«сукупність висловлювань на певну тему» (дискурс модернізму, філософський
дискурс, політичний дискурс тощо). Якщо назви не вжито в спеціальному
термінному значенні, то чи є потреба надуживати чужомовним словом? До того
ж у наукових текстах термінне значення аналізованої лексеми необхідно чітко
обумовлювати, бо інакше вона сприймається неоднозначно. Зрештою,
найновіший двотомовий англо-український словник М. І. Балли фіксує аж 4
значення іменника «дискурс» в англійській мові й відповідно чотири способи
його перекладу: 1) лекція; промова, слово, доповідь...; 2) трактат; міркування;
3) розмова, бесіда; 4) здатність доводити; обґрунтування [1, с. 300].
Упорядники української науково-технічної термінології ще не виробили
концепції, як позичати найменування найновіших технічних засобів, пов’язаних
з комп’ютерними технологіями. Тим часом англомовні терміни макрос, опція,
принтер, сайт, сервер, сервіс, файл, утиліта та багато інших, значну частину
яких можна без втрат перекласти українською, щодня проникають у свідомість
усе масовішого користувача комп’ютерної техніки.
Берегти українське мовне довкілля сьогодні означає не тільки шукати
способів і засобів уникати російськомовних термінів. Великомасштабні
глобалізаційні процеси висунули на перше місце у світовій комунікації мову
англійську, яка не тільки збагачує словник українського науковця, але й
витісняє з нього питомі слова й вирази. Так формується почуття меншовартості
рідної мови, її неспроможності обслуговувати найвищі прояви людського духу,
до яких, безсумнівно, належить і наукова сфера. Страх українського вченого
перед українською мовою породжується не тільки острахом не дотримувати
норм, а й невмінням або й небажанням засвоювати її засоби, щоб
перекодовувати новітні наукові інформаційні потоки, що пливуть до нас не в
рідномовній одежі. Мислення мовними кліше, відсутність опірності
чужомовним словам і брак зусиль у пошуку відповідних українських мовних
засобів вираження наукової думки знижує науковий потенціал українського
вченого, робить його піддатливим до наукових схем та ідей, нав’язаних іззовні.
Інтернаціоналізмами зазвичай називають спільні слова або словосполуки в
близьких за походженням або географічним розташуванням мовах. Українська
мова належить до європейської мовної зони, основу інтернаціоналізмів якої
становлять грецькі або латинські корені, хоч інтернаціоналізмом у цьому ареалі
може стати й назва, утворена на ґрунті будь-якої іншої європейської мови, що
проникла в неблизькоспоріднені мови.
Протягом ХХ століття в різні терміносистеми нової української мови
увійшла величезна кількість поширених у західноєвропейських мовах термінів.
На українському мовному ґрунті вони нерідко ставали єдиними назвами
спеціальних наукових понять, що забезпечувало одну з найважливіших
властивостей терміна – однозначну відповідність наукового поняття і його
найменування.
 Проте прагматичний підхід до терміна як такого, що вказує тільки на
поняття, вступає в суперечність із фундаментальними засадами набування
знань, основу яких становить думка про те, що найлегше й найприродніше
людина формує знання й пізнає світ засобами рідної мови. Тому перед
упорядниками різноманітних терміносистем української мови після
національно-визвольних змагань 1918–20-их років постало нелегке завдання
органічно вписати міжнародну термінолексику в систему тогочасної української
літературної мови, щоб українська наукова мова ставала не тільки засобом
спілкування між ученими певної галузі, а й виконувала роль найприроднішого
розповсюджувача й популяризатора наукових знань серед широких кіл
українців, що неможливо було здійснити без добору національних відповідників
до низки міжнародних термінів. У зв’язку з цим протягом 20-их років XX ст.
терміни-інтернаціоналізми засвоювали п’ятьма способами:
1)  позичання без перекладу (найбільш поширений спосіб): автоколіматор,
аґреґат, адіябата, адсорбція, блок, болометр, поляризація;
2)  заміна міжнародного терміна національним відповідником
(рідко): двочлен (замість біном), куля (сфера), сустав (шарнір), стояк (штатив
);
3)  розташування національного відповідника перед інтернаціоналізмом, що,
очевидно, свідчило про надавання переваги першому: чинник, аґент; кружало,
диск; мірило, масштаб; чоло хвилі, фронт хвилі;
4)  розташування новоствореного національного відповідника після
міжнародного терміна: абсорбція, вбирання; абсорбціометр, вбиромір; адгезія,
прилипність; біфіляр, двонитник; вібратор, коливальник; дисперсія,
світлорозсів; монохорд, однострун; телеметрія, далекоміряння;
5)  узгодження правопису ряду термінів (маґнет, хемія) і їх роду (атмоліза,
аналіза, анода еліпса, катода, фотоліза) із західноєвропейськими мовними
взірцями, а не поширеними на той час формами російської мови (рос. магнит,
химия; атмолиз, анализ, анод, элипсис, катод, фотолиз) [12, с. 26–30].
У 30-их роках XX ст. випущено 4 термінологічні бюлетені, одним із
центральних завдань яких було усунути самостійно засвоєні українські терміни-
європеїзми. Російській мові, якій нічого не загрожувало і яка, за офіційною
ідеологією того часу, претендувала на мову всесвітнього пролетаріату, не був
притаманний мовний пуризм, і вона здебільшого позичала названі терміни без
перекладу. Необхідно було повернути русло самостійного українського
термінотвору в річище загальносоюзне, що в тридцяті роки автоматично
означало його зросійщення. Завдання формулювали в дусі офіційної партійної
фразеології. Програмова стаття А. Хвилі мала назву «Знищити коріння
українського націоналізму на мовному фронті», а, наприклад, заголовок статті
М. Калиновича та Д. Дрінова до «Фізичного термінологічного бюлетеня»
сформульовано майже так само: «Ліквідувати націоналістичне шкідництво в
радянській фізичній термінології». Одним із об’єктів основного удару стали
національні відповідники міжнародних термінів та лексеми, що відрізнялися від
російських формально (правописом або словотвірно). З того часу українська
наукова мова зберігає статус, притаманний мовам колоніальним: засвоювати
нові інтернаціоналізми тільки через посередництво російської мови.
Деякі українські учені погоджуються змінити зовнішню форму окремих
інтернаціоналізмів (замість хімія писати хемія, замість магніт – маґнет або
уживати літеру ґ на місці етимологічного g чи дифтонги au, ia, іо передавати в
українських термінах як ав, ія, й, а не ау, іа, іо (аґент, авдитор, діяграма, йон, а
не агент, аудитор, діаграма, іон). Однак велике число дослідників
дотримується засвоєних ще в радянські часи правописних звичок і вперто не
бажає жодних змін у міжнародній термінології, що її засвоїла українська мова
згідно зі сталінськими вказівками.
Дискусій про національні відповідники міжнародних термінів наразі не
ведуть. Хіба що укладачі деяких словників, що знають термінологічні традиції
української мови, у своїх переважно двомовних (здебільшого російсько-
українських) або багатомовних термінних словниках ставлять українські
відповідники міжнародних термінів на друге місце.
Тим часом питомі синоніми вкрай необхідні насамперед у трьох сферах:
навчальному процесі на всіх його рівнях (школа – вищий навчальний заклад –
підвищення кваліфікації чи перекваліфікація), популяризації досягнень науки і
техніки, а також у суто наукових текстах, щоб витлумачити значення терміна
чи, уникаючи повторів, урізноманітити виклад. Хоча семантичний обсяг
багатьох назв спеціальних понять, виражених інтернаціоналізмами, та їх
національних відповідників часто не збігається (пор.: абсорбція – вбирання всім
тілом, а не просто вбирання), однак у тих контекстах, де немає потреби точно
вказувати на предмет, процес чи явище і де термін може детермінологізуватись,
перекладені найменування стають у великій пригоді.
Досить часто сперечаються про способи засвоєння прикметників-
інтернаціоналізмів [6, с. 224–227]. У низці похідників позичені суфікси
семантично порожні, тому без них можна обійтися і додавати український
суфікс -н- не до прикметникового суфікса, а до кореня: функція –
функційний, але функціонал – функціональний; диференціювати –
диференційний, але диференціал – диференціальний, гармонійий і гармонічний (з
різними значеннями). Неоднакова сполучуваність різносуфіксальних пар
служить засобом чіткішого значеннєвого розрізнювання названих паронімів.
Наприклад, гармонійний означає «злагоджений, милозвучний, стрункий»
(гармонійний спів, гармонійні відносини), а гармонічний – «той, що стосується
гармоніки» (гармонічний ряд).
Відновлено деякі прикметники, утворені від термінів-інтернаціоналізмів за
допомогою українського суфікса -ов-: процесовий, тритомовий. Однак такий
засуджений у 30-ті роки XX ст. національний замінник іншомовних суфіксів
реабілітовано не до кінця: давно відомі утвори від інтернаціоналізмів атомовий,
спортовий, призмовий та інші прикметники такого типу й до сьогодні старанно
замінюють ближчими до російської атомний, спортивний, призматичний тощо.
Іноді можна усунути цілий корінь, наприклад, у все більше поширюваному
замість термінологічний прикметнику термінний (термінна лексика,
термінний словник); обидва слова є пароніми (перший указує на відношення до
терміна, а другий – до термінології). Однак такий терміновжиток сприймають
не всі термінокористувачі.
Ще один цікавий приклад усування міжнародного суфікса – це додавання
українського дієслівного суфікса -ува- безпосередньо до кореня, усуваючи
міжнародний терміноелемент – суфікс -из-/-із-: каналувати (а
не каналізувати), стандартувати (а не стандартизувати) або інший
суфікс кондиціювати (а не кондиціонувати).
У підсумку виходить, що зроблено тільки деякі кроки на шляху до
повернення зовнішній форми інтернаціоналізмів питомих українських рис. Але
майже непорушним залишається основне русифікаційне правило: в українській
мові загалом, і в термінології зокрема, не повинні існувати інтернаціоналізми,
яких немає в мові російській.
 
1. Англо-український словник / Склав М. Балла. – Т. І. А–М. – К.: Освіта, 1996. 2.
Войналович  О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови.
Термінологія процесових понять. – К.: Вирій, 1997. 3. Д’яков А., Кияк Т., Куделько З.
Основи термінотворення. Семантичні та соціолінґвістичні аспекти. – К.: Видавничий
дім «КМ Academia», 2000. 4. Караванський С. Російсько-український словник складної
лексики. – К.: Видавничий центр «Академія», 1998. 5. Кочан І. Динаміка і кодифікація
термінів з міжнародними компонентами у сучасній українській мові. – Львів: Видавничий
центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. 6. Кочерга О. Проблема прикметника в науковій
термінології // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – 2002. – № 453: Проблеми
української термінології. – С. 224–227. 7. Кубайчук В. Хронологія мовних подій в Україні
(Зовнішня історія української мови). – К.: «К.І.С», 2004. 8. Наконечна  Г. Українська
науково-технічна термінологія. – Львів: Кальварія, 1999.  9. Панько  Т., Кочан І.,
Мацюк Г. Українське термінознавство. – Львів: Світ, 1994. 10. Вісник Національного
унверситету «Львівська політехніка». – 2003. – № 490: Проблеми української
термінології. – Львів, 2003. – 157 с. 11. Процик І. Українська фізична термінологія на
зламі ХІХ–ХХ століть. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. – 250 с. 12.
Радчук В. Плекаємо укрлиш... Для кого? // Урок української. – 2003. – № 8–9. – С. 26–30;
13. Рожанківський Р. Зведення правил унормування української фахової мови // Вісн. Нац.
ун-ту «Львівська політехніка». – 2002. – № 453: Проблеми української термінології. –
С. 203–209. 14. Словник української мови. В 11-ти т.т. – Т.11. – К.: Наук. думка, 1980. 15.
Словник фізичної термінології (Проект) / Зредагував В. Фаворський. – Х., 1932.
16. Українська мова. Енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 2000. – 750 с.
17. Українська мова у ХХ столітті: історія лінгвоциду / За ред. Л. Масенко. – К.:
Видавничий дім «Києво- Могилянська академія», 2005. – 399 с. 18. Український правопис і
наукова термінологія. – Львів, 1997. 19.Українська термінологія і сучасність (Матеріали
ІІ Всеукраїнської наукової конференції). – К., 1997. 20. Ярема С. На теми української
наукової мови. – Львів, 2002.

ДОДАТОК З

ТЕРМІНОЛОГІЯ: НАЦІОНАЛЬНА ЧИ МІЖНАРОДНА?

У статті порушено проблему національного та інтернаціонального в термінології.
Наведено різні погляди науковців, висловлено власні міркування щодо цього питання, а
також щодо оновлення українського професійного лексикону шляхом поєднання
тенденцій до інтернаціоналізації з тенденцією до збереження національної своєрідності
термінів.

The article touches the problem of national and international in terminology. There are
expressed different thoughts of scientists, is expressed own opinion of this question, and also of
renovation of Ukrainian professional vocabulary by integration of the internationalization
tendencies with the tendency towards conservation of national originality of terms.

Після проголошення незалежності України розпочався процес створення й

удосконалення національних терміносистем. Адже українська мова посіла
чільне місце у всіх сферах діяльності людини, зокрема й у науковій, яка
донедавна послуговувалася переважно російською мовою, і там усталилася
російськомовна термінологія. Починаючи від 1990 року, процес відсторонення
чужомовної термінології й заміна її на власне українську вже розпочався.
Чимало класичних наук (математика, фізика, хімія, медицина, географія,
біології тощо) вже мали національну основу фахової мови, тому в цих галузях
вона поступово відроджується й удосконалюється. Але оскільки наука не стоїть
на місці, постійно рухається вперед, то з’являються й нові поняття, які
потребують своєї номінації, а отже, відповідно й нових термінів, які створюють
на національному мовному ґрунті або запозичують з інших мов разом із
поняттям, яке позначають. Крім того, з’явилося чимало нових наукових галузей,
напр.: комп’ютерна техніка, оптоелектроніка, космічна біологія, екологія
довкілля, утворених на перетині різних наук або й покликаних до життя
науково-технічним прогресом. Ці галузі також потребують своєї мовної бази,
яка не завжди є власне національною.
У статті порушено гостродискусійні проблеми оновлення українського
професійного лексикону, пов’язані передусім із гармонійним поєднанням
тенденції до інтернаціоналізації з тенденцією до збереження його національної
своєрідності.
Термінологія відрізняється від інших шарів лексики значною кількістю
запозичень з інших мов, що, з одного боку, є ознакою міжнародного статусу
науки та її галузей, а з іншого – стає наріжним каменем для осіб, непричетних
до неї. Запозичення в науковій термінології чимало учених розглядає як межу
між штучними і природними мовами. У наукових працях останніх років
іншомовні слова трактують як нормальну функцію лінгвістичного життя (В.
Лейчик, Г. Онуфрієнко), яка набуває особливої перспективності й унаслідок
цього заслуговує на серйозну увагу дослідників. Такі терміни не займають у
мові ізольованого місця. Вони відмінюються, входять до словосполук і фраз,
утворюють похідні.
Вважаємо, що лексиці (термінології) властиві ті самі тенденції, що й мові
загалом. Її розвиток зумовлено зовнішніми (екстралінгвальними) та
внутрішніми (інтралінгвальними) чинниками. Нерідко екстралінгвальні
чинники відіграють важливу роль у творенні тієї чи іншої номінації. Однак
зовнішні чинники розвитку мови не діють незалежно від внутрішніх,
зумовлених певними системними відношеннями. Позамовні фактори можуть
сприяти чи, навпаки, заважати, прискорюючи чи сповільнюючи відповідні
процеси.
Проблема національного та запозиченого в українському термінознавстві
завжди була важливою. Тож сьогодення не є винятком. Дедалі актуальніше
постає питання, якою має бути українська термінологія: замкнутися у своєму
вузькому національному колі чи, навпаки, дати простір чужомовним словам?
З давніх-давен торговельні, економічні та культурні зв’язки між народами
сприяли проникненню в різні мови іншомовних слів. Так само й українська
мова збагачувалася іноземними елементами і словами. Однією з причин
запозичень є потреба в поповненні або створенні якоїсь лексико-семантичної
групи, яка була відсутньою чи недостатньо заповненою в певний час. Ще одна
причина запозичень – семантичне обмеження питомого слова, усунення його
багатозначності.
 Розвиток української термінології має специфічний характер порівняно з
термінологією інших європейських мов. Формування її відбувалося під впливом
російської та польської мов. Мала вплив також німецька, оскільки культура
цього народу в певні етапи розвитку людства була добре розвиненою.
Складність творення й уживання термінолексики І. Франко вбачав у тому,
що, з одного боку, «учений, викладаючи нам здобутки науки, мусить
послуговуватися мовою, і то не якоюсь абстрактною, а тою, звичайною,
витвореною історично, привичною для нас» [12, с. 46], а з іншого – повинен
дбати про максимальну точність й однозначність терміна: «чим докладніша,
доказовіша має бути наука, тим сильніше учений має боротися з сею поетичною
сенестією, отже, поперед усього з мовою, – відси йде, напр., конечність
витворювати наукову термінологію, звичайно, дику, варварську в очах філолога,
або звичай уживати для такої термінології чужих слів, відібраних від живого
зв’язку тої мови, в яку їх вплетено, – на те, щоби не збуджувати ніяких побічних
образів в уяві» [12, с. 47].
Запозичували поняття на позначення реалій «чужого» життя (лорд, герцог,
хот-дог) або чужомовних реалій, які згодом увійшли в нашу дійсність
(комп’ютер, скутер, автомобіль); давно відомі реалії нерідко перейменовували
вдалим запозиченим словом (рефері – суддя спортивних змагань; спринтер –
бігун, плавець на короткій дистанції). Крім того, на думку деяких учених,
причини запозичень можуть бути ще й соціально-психологічні: престижність
іншомовного слова (ексклюзивний, замість винятковий, супермаркет, замість
магазин), його вживаність у багатьох мовах [7, с. 142–162].
Причини таких запозичень різні, насамперед, це позначення реалій чужого
життя (спагеті, піца – італійське; хот-дог – американське, гамбургер, бутерброд
– німецьке), відтак створення однослівного терміна замість кількаслівного
національного (спринтер – бігун на коротку дистанцію, рефері – суддя
спортивних змагань), «престижність» іншомовного слова (вердикт замість
присуд, супермаркет замість магазин самообслуговування), усталеність його у
мові (телефон, автомобіль, телевізор).
«Задовільняючи необхідність удосконалення лексичної системи мови,
запозичення переймали на себе такі функції: а) створення однозначного терміна:
канцлер - друкар, секретар - писець; б) заміна складеного терміна однослівним:
ратні люди, служиві люди - солдати; річний торг - ярмарок» [9, с. 60].
Проникаючи в нове мовне середовище, запозичене слово пристосовується
до чужої лексичної системи, входить у чужі для нього лексичні зв’язки. Процес
адаптації - це формування лексичних зв’язків слова у новій системі, створення
серій і рядів типових уживань його в мові, які узагальнюються і є достатніми
для актуалізації значення.
«Певна річ, – писав І. Франко, – що викидування, а часто й дуже недотепне
«перекладання» міжнародних слів, особливо в міжнародній термінології, ще
більше відділило слов’ян одних від других, а й принимання слів з одної
слов’янської мови до другої робилося не раз в надто великій мірі і без
приноровлення до духу і звукових правил рідної мови» [13, с. 72].
Входячи в систему мови-рецептора, іншомовне слово втрачає широке коло
різноманітних значень, властивих йому в рідній мові, і відокремлюється в
одному специфічному значенні, найчастіше предметно-речовому. Звідси
одноплановість, однозначність нового запозичення в початковий період
існування його в нових умовах. «Чим ширші і різноманітнмші контексти
вживання іншомовного слова, – а ці контексти зумовлюють зміни в семантичній
структурі слова, тим скоріше і міцніше закріплюється слово у мові» [2, с. 48].
Серед запозичень слід виділити міжнародні слова, або слова-
інтернаціоналізми. На думку Ю. Бєльчикова, такі терміни за своїм походженням
старогрецькі чи латинські або складаються із греко-латинських коренів, які в
певних системах наукових понять передають специфічні ознаки. Тому корені,
побудовані саме з таких спеціалізованих терміноелементів, вирізняються
високою точністю позначення q називання.
Автор зазначає, що слова з такими елементами слід вважати
інтернаціональними, бо вони, «по-перше, позначають поняття, явища із сфери
політики, культури, науки, техніки, мистецтва, і, по-друге, поширені в
декількох, хоча б трьох неспоріднених мовах» [2, с. 3]. Такі слова запозичували
на різних етапах розвитку мови і в різних терміносистемах.
Поняття і термін «інтернаціональний» з’явилися у ХVІІІ ст. Вважають, що
автором цього слова був англієць Дж. Бентам. Інтернаціоналізми на початку ХХ
ст. трактувалися як суто європейське явище і як окремий випадок лексичних
запозичень [16, с. 95]. Як стверджує Т. Секунда, «за інтернаціональні терміни
можна вважати ті терміни, що їх уживають з тим самим значенням у більшості
европейських, особливо висококультурних, мов» [11, с. 15].
В. Акуленко вважає, що інтернаціоналізми – це слова й вислови, що
належать до спільного етимологічного фонду ряду мов, близьких за
походженням або історичною належністю до певної зони. Це важливе джерело
спільної лексики та фразеології, термінології. Виникли вони у великих
об’єднаннях мов світу, що утворюють п’ять основних зон: європейську (латино-
грецьку за мовною основою); ізраїльську (гебрайську), близько- і
середньосхідну (арабо-перську), індійську (санскритську, індо-арійську);
позаросійську далекосхідну (китайську). Українська мова належить до
європейської зони.
З мовознавців початку ХХ ст. явище інтернаціональної лексики розглядав А.
Мейє [15, с. 59], хоч він і не послуговувався цим терміном, а вів мову про
історичні шари міжнародної лексики. Саме цей учений висловив думку про
існування аналогічних явищ у різних регіонах земної кулі.
Ідею різних типів інтернаціоналізмів обґрунтовували в 30-х роках ХХ ст. у
працях Е. Вюстера [17] та В. Жирмунського [4]. Інтернаціоналізми завжди
мають подібне звучання, тотожні або близькі значення, подібну форму.
Отже, під інтернаціональною лексикою розуміють слова або терміни, які в
близькій формі та з тими самими значеннями уживаються в багатьох мовах
народів Європи, Азії та інших континентів [6, с. 27]. У середині ХХ ст. її
досліджували такі українські учені: В. Акуленко, І. Білодід, Т. Кияк, О. Медвідь,
Т. Панько, О. Пономарів, Л. Симоненко, Ю. Цимбалюк тощо.
Оскільки слово інтернаціональний останнім часом набуло на ідеологемному
рівні негативного відтінку, послуговуватимемося його відповідниками –
міжнаціональний, міжнародний.
Штучними, на думку В. Акуленка, виглядають деякі спроби розмежувати
явища інтернаціонального і міжнародного. Іноді довільно пропонують
відносити інтернаціональний до широкого кола чи навіть до всіх, а
міжнародний – до вужчого кола народів або, виходячи не із значення чи
мотивування відповідних слів, роблять спроби трактувати інтернаціональне як
таке, що стосується різних націй, а міжнародне – будь-яких народів.
«Категорія інтернаціонального має об’єктивний характер, а не випливає з
дослідницької методики. Інтернаціональне втілюється у різних національних
реалізаціях, причому суть його виявляється саме у зіставленні і порівнянні
таких реалізацій. Воно не існує поза межами національного і не може
протиставлятися національному як щось зовнішнє, позанаціональне...» [1, с. 4].
Процес інтернаціоналізації слів вивчено ще недостатньо. Не визначена
загальна номенклатура та інвентар міжнародних лексичних одиниць, нема
точних даних кожної мови щодо поширення міжнародних термінів, їх
етимології, розподілу за лексико-семантичними розрядами, тематичними
групами. Усе це зумовлює актуальність дослідження.
Міжнародні лексеми є в кожній мові. Їхня кількість залежить від того, чи
мова повністю абсорбує ці слова у свою систему, чи, навпаки, відштовхує їх,
намагається знайти для них відповідні аналоги на національному ґрунті.
Більшість таких слів називають поняття різних галузей знань, тобто є
термінами.
Українській мові також притаманні такі спеціальні назви. Вони з’явилися
порівняно недавно, але вже здобули права громадянства. Одні з них
пристосувалися до нашої мови, отримали національну афіксацію, стали
продукувати словотвірні ланцюжки та гнізда, інші ж так і залишилися у своєму
первісному вигляді, лише в нашій транслітерації. «Інтернаціоналізація лексем
належить до універсальних мовних явищ, оскільки уводить до свого
словникового фонду певну кількість міжнародних слів і термінів. Процес
інтернаціоналізації лексем досить складний і пов’язаний як із
внутрішньомовними, так і зовнішньомовними факторами. У цьому зв’язку
інтернаціональне, міжнародне слово може або генетично належати до
загальноетимологічного фонду і проходити шлях розвитку усередині конкретної
мови, або запозичуватися з мови, в якій воно було введено в ужиток, при цьому
неабияка роль відводиться мові-посереднику» [6, с. 27].
В українську мову латинські й грецькі слова проникали різними шляхами: 1)
безпосередньо з класичних мов; 2) за посередництвом романо-германських мов
(французької чи німецької); 3) за посередництвом слов’янських (польської чи
російської).
Процес запозичення термінів суттєво не відрізняється від запозичення слів
загальновживаної мови, проте «корінні» відмінності існують. Полягають вони
саме у використанні переважно писемного шляху проникнення нових слів, а
також можливості свідомого впливу на формування термінологічних систем» [8,
с.130].
Терміни з міжнародними компонентами легко впізнати, вони мігрують з
однієї мови до іншої, не потребують перекладу і позначають поняття
найрізноманітніших галузей знань. А оскільки, як відомо, терміни не творяться
стихійно, а їх придумують, складають за певним зразком, певною моделлю, то
нерідко відомі автори деяких з них. Зокрема, автором математичного терміна
логарифм є шотландський математик Дж. Непер (1550-1617). Він утворив його з
грецьких основ. Слово мікроб (термін біології та медицини) утворив 1876 року
хірург Седійо також на основі грецьких слів. Термін екологія виник у середині
ХIХ ст. (1858), проте в науковий обіг його ввів німецький біолог Ернст Геккель
у 1886 році, а слово телефон придумав у 30-х роках ХІХ ст. англійський фізик
У. Уітстон. Останнім часом греко-латинські морфеми є тим будівельним
матеріалом, з якого нерідко творять терміни у західноєвропейських мовах.
Історія термінологій – це не лише національна проблема, а й, безумовно,
міжнаціональна, бо пов’язана з історією світової науки, з історією міжнародних
взаємозв’язків. Кожне наукове відкриття супроводжується новою назвою, яка
належить до терміносистеми певної наукової галузі, а вже звідти наукове
поняття переходить в інші мови світу, зберігаючи назву, придуману автором,
або ж, навпаки, отримує свою, національну номінацію. Так частина слів
переходить з однієї мови в іншу.
Т. Секунда доводить «псевдоінтернаціоналізм» деяких так званих
інтернаціональних термінів. Він стверджує, що такі слова, як шарнір, ватерпас,
рулетка, паралель, вінкель тощо в жодній європейській мові, крім російської, не
уживаються, напр.: «ватерпас – слово англійського походження, у німецькій
маємо Wasserwage, Libelle, у французькій niveau d`eau, у польській libella, у
чеській vodováha, vodorovnosti. На його переконання, українська термінологія
повинна спиратися найперше на народні термінологічні матеріали.
«...Матеріяли ці дуже багаті, а що вони фактично існують, то ми й не маємо
права творити термінологію, не використавши їх... Збирати матеріали потрібно
по всій території, що її залюднює український нарід... Складати українську
термінологію треба дуже обережно, щоб не засмітити мови невдалими
термінами, а що це складання відбуватиметься під впливом чужих мов, то треба
буде заздалегідь визначити хоча б певні загальні принципи щодо участи в ній
чужих мов» [11, с. 17]. Т. Секунда висловив думку, що такі слова, як барометр,
температура тощо слід віднести до української технічної термінології,
зазначаючи, що й до них слід підібрати українські національні відповідники.
Існування національних відповідників поряд з інтернаціональними може стати у
пригоді авторам популярних технічних розвідок та книжок, адресованих
широкому колу читачів і користувачів. Його сучасник Є. Риндик, автор праці
«Міцність матеріалів», вважав, що «повна українізація наукової термінології
була б ідеальним розв’язком справи». На його думку, чужі терміни засмічують
мову, шкодять її красі, отже, їх треба уникати. «...Знання інтернаціональної
термінології не дає ні найменшої можливості читати чужу книжку, якщо з цим
не сполучене знання цілої мови цієї книжки… Треба звести кількість чужих слів
до мінімуму. Кожний влучний справді український термін треба вводити в
життя, незалежно від того, чи він усуває слово інтернаціональне, чи просто
чуже». [10, с. 4].
Автор «Систематичного словника української математичної термінології»
М. Чайковський, навпаки, пише, що «повна націоналізація всієї термінології так
само була б недоцільною, бо багато чужих слів вже закоренилося в нашій мові
так, що не слід би їх викидати, й не кожне чуже слово піддається перекладові»
[14, с. 6].
Проблема вибору національної чи чужомовної назви на позначення
наукового поняття є актуальною ономасіологічною проблемою термінології.
Десять років тому питома вага термінів іншомовного походження становила в
середньому близько 40 відсотків. Дуже важливо знайти ту «золоту середину»
між невмотивованими запозиченими номінаціями наукових понять і
вузьконаціональною замкненістю в розбудові термінології.
Свого часу М. Юшманов виділяв три види мовної політики щодо
запозиченої лексики: ксеноманія (заохочення запозичень), утилітаризм
(вибирати лише те, що не піддається заміні) і пуризм (заміна іншомовних слів
своїми, автохтонними). Різні мови по-різному вбирають у себе й адаптують
іншомовні слова. Одні намагаються не завдавати собі клопоту й запозичають
чужі лексеми в готовому вигляді, але в національній транслітерації
(ксеноманія). На думку А. В. Ісаченкa, англійська та французька мови охоче
приймали латинські та грецькі елементи, вони не боролися за національну
самобутність, не переживали періоду пуризму.
Інші ж, навпаки, намагаються очистити свою лексику від чужих слів,
заміняючи їх своїми (пуризм). Це більшість слов’янських (зокрема чеська,
польська) мов вели боротьбу за автохтонну термінологію, тому терміни
класичних мов вони намагалися калькувати за допомогою національних морфем
або підбирати до них національні описові звороти [5, с. 22].
Ще інші дотримуються принципу золотої середини: іншомовні слова, які не
мають національних відповідників, адаптуються в ній і розчиняються в
потужному арсеналі національних наукових слів (утилітаризація). На таких
позиціях стоїть українська.
Як засвідчує лексикографічний матеріал, усі запозичені з інших мов слова
можна поділити на дві групи: ті, які увійшли в нашу мову без особливих змін
(лише в українській транслітерації) (анод, катод, адаптація, конфігурація,
монтаж, стаж, репортаж тощо), і такі, що пристосувалися в нашій мові,
отримали національну афіксацію або вже не сприймаються як запозичені
(вібрування, школа, селективність).
Адаптування іншомовних слів може відбуватися таким чином:
▪ приєднанням до запозичених афіксальних слів українських суфіксів
(професійний, індустрійний, перспективний, математичний, ганґреновий);
▪ приєднанням до запозичених афіксальних слів українських префіксів
(надгенератор, підпрограма);
▪ приєднанням до національних коренів запозичених чи інтернаціональних
афіксів (суфіксів чи префіксів) (читабельний; суперзірка);
 ▪ поєднанням національного та запозиченого (інтернаціонального) коренів
(кінозйомка, аеросани, фотоспалах, Галагро тощо). Тобто запозичуватись
можуть не лише окремі слова, а й їх компоненти.
А терміни, що містять комбінацію національних і запозичених елементів,
називаються гібридними.
У наш час запозичання в термінології набуло особливого значення,
зважаючи на посилення міжнародного характеру наукових досліджень й
активізацію термінів-інтернаціоналізмів. Інтернаціоналізація терміносистем
особливо чітко простежується у молодих наукових галузях (маркетинг,
обчислювальна техніка, екологія тощо).
Ежен Вюстер, австрійський учений, мріяв про абсолютну
інтернаціоналізацію мови науки. Однак цей проект не мав успіху, як і спроба
створити єдину міжнародну термінологію на основі латини чи штучної
міжнародної наукової мови.
Сьогодні як ніколи важливо прискіпливо ставитися до чистоти рідної мови
загалом і наукової зокрема. На порядку денному постали справи кодифікування,
тобто систематизування, унормування терміносистем. Проблема
співвідношення національного й запозиченого у мові була і є актуальною. Це
зумовлено тим, що на зламі століть у нашу мову влилося чимало англіцизмів та
американізмів, які почали витісняти питомі українські слова. Вливаються вони
бурхливим потоком і в терміносистеми. Однак не можна цілком замінити усю
національну термінологію запозиченою, хоч би якою найдосконалішою вона не
була.
Назріває необхідність вивчення кількісного аспекту процесу
інтернаціоналізації. Адже, незважаючи на те, що такий процес вважається
об’єктивним і прогресивним, бо поповнює та видозмінює термінології, він має і
негативні властивості, які ведуть до денаціоналізації терміносистем, витіснення
національних термінів і терміноелементів.
1. Акуленко В. В. Співвідношення національного та інтернаціонального у мові / В. В.
Акуленко // Мовознавство. – 1976. – № 1. – С. 3–12. 2. Бельчиков Ю. А.
Интернациональная терминология в русском языке / Ю. А. Бельчиков - М., 1959. - 78 с. 3.
Бондар О. Семантико-граматичні типи терміносполук у галузі екології / О. Бондар //
Українська термінологія і сучасність.: зб. наук. пр. – К., 2003. - С. 135. 4. Жирмунский В.
Национальный язык и социальные диалекты / В. Жирмунский - Л., 1936. – 48 c. 5.
Исаченко А. В. Термин-описание или термин-название? / А. В. Исаченко // Славянская
лингвистическая термиология. – София, 1962. – Т. 1. – С. 12–37. 6. Кокойло О. В.
Інтернаціональна лексика в російській та іспанській мовах / О. В. Кокойло , Н. М.
Корбозерова // Мовознавство. - 1987. - № 2. - С.27–32. 7. Крысин Л. П. Иноязычное слово в
контексте современной общественной жизни / Л. П. Крысин // Русский язык конца ХХ
столетия (1985–1995). – М., 2000. – С. 142–162. 8. Лотте Д. С. Вопросы заимствования и
упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов / Д. С. Лотте – М.: Наука,
1982. – 149 с. 9. Олексієнко С. І. Про лексико-семантичний розвиток запозичень: на
матеріалі східнослов’янських пам’яток Х1V–ХV1 ст. / С. І. Олексієнко // Мовознавство. –
1976. – № 3. – С. 59–65. 10. Риндик С. Міцність матеріялів / С. Риндик - Прага: 1924. -
336 + ХХII с. 11. Секунда Т. Принципи складання української технічної термінології / Т.
Секунда // Вісник Ін-ту Укр. Наук. Мови. - 1930. - Вип. 2. – С. 17. 12. Франко І. Із секретів
поетичної творчості : твори в 50-ти т. / І. Франко; [голова редкол.: Є. П. Кирилюк]. –
К.: Наук. думка, 1976−1986. – Т. 31. – С. 5–119. 13. Франко І. Словянська взаємність у
розумінні Яна Коллароа і тепер : твори в 50-ти т. / І. Франко; [голова редкол.: Є. П.
Кирилюк]. – К.: Наук. думка, 1976−1986. – Т. 29.– С. 51–76. 14. Чайковський М.
Систематичний словник української математичної термінології / М. Чайковський. -
Берлін: Вид-во української молоді, 1924. - 116 с. 15. Meillet A. Introduction à la classification
des Langues / A. Meillet // Linguistique historique et linguistique gėnėrale. - Paris, 1936 - Т.2. -
S. 59. 16. Richter E. Fremmdwortkunde. - Leipzig; Berlin, 1919. – S. 94–97. 17. Wüster E. Die
internationale Normung in der Technik, besonders in der Elektrotechnik. - Berlin, 1931.

ДОДАТОК И

УДК 811.161.2’38
Кирило Булаховський
Одеський національний університет імені І. Мечникова
РУСИЗМИ В УКРАЇНОМОВНИХ ІНТЕРФЕЙСАХ ПРОГРАМ
У статті на рівні синхронії проаналізовано русизми, виявлені в україномовних
інтерфейсах низки програм. З’ясовано причини їхньої появи й подано правильні (норма-
тивні) відповідники в українській мові. Для програмістів-перекладачів викладено реко-
мендації, які, на думку автора, допоможуть уникати русизмів у процесі локалізації
програм.

Ключові слова: українська мова, русизм, україномовний інтерфейс, програма,

правильний відповідник.

In the article at level of synchronism Russianisms educed in Ukrainian-language interfaces

of the certain programs were analyzed. The reasons of their appearance were exposed up to a
point and it was also offered them correct (normative) equivalents in Ukrainian language. For
programmers-translators the recommendations, which, in author’s judgment, will help to avoid
Russianisms during localization of the programs, were expounded.
 Keywords: Ukrainian language, Russianism, Ukrainian-language interface, program, correct
equivalents.

Утвердження української мови в незалежній Україні відбувається також

шляхом проникнення в різні сфери, у яких вона раніше практично не була
представлена. Однією з таких сфер є програмне забезпечення, а саме:
інтерфейси комп’ютерних програм. Слід наголосити на тому, що первісною
мовою інтерфейсів у більшості випадків не є українська мова. Базовими мовами
програмних виробів є переважно англійська, російська, німецька та деякі інші.
Інтерфейси натомість є вже локалізованими українською мовою. Аналіз мови й
термінології зукраїнізованих інтерфейсів дає змогу виявити значний відсоток
русизмів. Такий результат свідчить про специфіку мовної ситуації в Україні –
білінгвізм, або двомовність. В Україні переважає українсько-російська
двомовність. Практика використання двох мов не може бути ідеальною, тому
вона, безперечно, спричинює взаємовплив: українізми потрапляють до
російського мовлення білінгвів, русизми – українського. У науковій літературі
такий взаємовплив отримав назву інтерференція.
Русизми в україномовних інтерфейсах комп’ютерних програм ще не були
окремим предметом аналізу в науковій літературі. Наявні на сьогодні публікації
здебільшого стосуються питань термінології та стилістики україномовних
версій програм корпорації Microsoft [4], зрідка – програм інших розробників.
Розглянуті нижче випадки слововживання стосуються переважно культури
української мови в інтерфейсах. Питання культури українського мовлення
порушують багато вчених і письменників: К. О. Гордієнко, А. П. Коваль, М. Т.
Рильський, Є. Д. Чак, Б. Д. Антоненко-Давидович, О. Д. Пономарів тощо. Праці
цих та інших вчених написано в різні часи. Оскільки помилки у сфері усного та
писемного мовлення виникають постійно, то принципово враховувати останні
дослідження в цій царині. З-поміж них нашу увагу привернули посібники
Олександра Пономарева та Наталії Косенко. У своїй праці О. Пономарів [3]
насамперед аналізує відхилення від норм у мові преси. Автор подає
мовностилістичні поради, рекомендації щодо вибору слів, пропонує правильні
варіанти (фонетичні, лексичні, морфологічні та синтаксичні). Посібник чітко
структурований, матеріал переважно розташований за абеткою. Хоча книга
адресована студентам, викладачам, науковцям, редакторам, лекторам та
журналістам, вона може прислужитися спеціалістам, що здійснюють
українізацію програм. Практичний посібник Н. Косенко [5] покликаний
допомогти мовцю уникати типових мовних помилок. У посібнику розглянуто
труднощі слововживання, переклад прийменникових структур з російської
мови, вживання сталих виразів в українській мові, правильне поєднання слів
(керування).
 Мета дослідження – проаналізувати на рівні синхронії виявлені в певних
програмах русизми, з’ясувати причини, що викликають їх появу, запропонувати
правильні варіанти, а також подати практичні (зокрема мовностилістичні)
рекомендації щодо їх уникнення.
У необхідності розв’язання проблеми проникнення русизмів до української
мови інтерфейсів полягає актуальність роботи.
Пошук русизмів виконано в інтерфейсах низки найпопулярніших поміж
українських корпоративних і приватних користувачів програм, як-от: Dr. Web
Security Space 6.0, Zillya!, µTorrent, Firefox, Opera, Google Chrome, QIP,
Download Master, Google Earth, Daemon Tools, WinRAR, ABBYY Lingvo x3,
Pragma тощо. Наведені програми є джерелами дослідження.
Поняття русизм не має однозначного трактування в літературі. Під
русизмом (росіянізмом), як правило, розуміють «слово, його окреме значення,
вислів, граматична форма тощо, запозичені з російської мови або утворені за її
зразком» [1, с. 565]. В українській мові є русизми, що вже стали нормативними
й увійшли до її словника: завод, рудник, паровоз, указ, декабрист; вантажообіг,
відмінник, недолік1 [2, с. 178–179]. У статті йдеться про русизми, які
потрапляють спонтанно під час українізації до текстових інтерфейсів, а тому є
ненормативними, тобто перебувають за межами української літературної мови й
порушують норму. Прийнято виділяти певні різновиди русизмів: лексичні,
фонетичні, акцентологічні, словотвірні та граматичні. Оскільки інтерфейс
переважно є візуальним2, то в ньому домінують лексичні й граматичні русизми.
Найбільшу групу серед виявлених русизмів становлять саме лексичні.
Лексичні русизми з’являються частіше під впливом «фальшивих друзів»
перекладача. Омонімічні й паронімічні російськомовні слова викликають
неправильні асоціації з відповідними українськими словами, що призводить до
неправильного їх вжитку. У наведених програмах виявлено такі випадки
використання українських слів з непритаманною їм семантикою: вид,
виключення, відміна, відмінити, відображати, розповсюдження, увімкнути.

Вид (вид карток, вид головного вікна [ABBYY Lingvo x3]). Слово вид в
українській мові виступає синонімом до слова обличчя, а також має значення
«частина місцевості, яку видно; краєвид»3. Російське вид позначає «зовнішній
вигляд; зовнішність». Правильно: вигляд карток, вигляд головного вікна.
Виключення (додати в виключення Windows [µTorrent]). Виключення тут вжито
під впливом російського полісемічного слова исключение, якому в українській
мові відповідають слова виключення і виняток, що мають семантичну
відмінність. Віддієслівний іменник виключення означає «усунення зі складу
чого-небудь, унеможливлення дії»; виняток – «відхилення від звичайного, від
загального правила». Сплутування значень слів виключення і виняток, як
зазначає Олександр Пономарів [3, с. 44], досить поширене в усній і писемній
мовленнєвій практиці. Правильно: додати у винятки Windows. Дуже часто в
меню багатьох програм англомовну команду cancel (decline) та >аналогічну
російськомовну отмена (отменить) передають помилково українськими відміна,
відмінити замість доречних у такому контексті скасувати, відхилити. Відміна
найчастіше вживається як граматичний термін на позначення групи іменників зі
спільною системою відмінкових закінчень, а також у конструкції на відміну від.
Дієслово відмінити означає «робити кого-, що-небудь інакшим; змінювати».
Відображати (відображати значок ABBYY Lingvo). Під упливом російського
багатозначного дієслова отображать в інтерфейсах часто хибно вживають
відображати, що насправді має значення: «показувати кого-, що-небудь
засобами слова, живопису, гри...». Правильно: показувати значок ABBYY
Lingvo. Розповсюдження (блокувати відомі джерела розповсюдження інфекції
[Dr. Web Security Space 6.0]). Правильно: блокувати відомі джерела (осередки)
поширення інфекції. Віддієслівні іменники розповсюдження та поширення
виступають ідеографічними синонімами. Розповсюдження стосується
конкретних одиничних предметів з активним суб’єктом: розповсюдження
книжок, журналів. Поширення вживають відносно абстрактних понять, суб’єкт
при цьому може бути активним і пасивним: поширення знань, досвіду, синьо-
зелених водоростей. Увімкнути (увімкнути потайливий режим [Firefox]).
Правильно: запустити (включити) потайливий режим. Увімкнути в цьому
контексті вжито під впливом російського дієслова включить, якому в
українській мові відповідають синоніми включити та увімкнути. Включити
означає «уводити в дію; уводити до складу чогось», увімкнути – «з’єднуючи із
джерелом енергії, уводити в дію» (увімкнути радіо).
У багатьох локалізованих українською мовою інтерфейсах помилково
вживають прикметник наступний: в цьому режимі будуть проскановані наступні
об’єкти [Dr.Web CureIt!], рядку пошуку відповідають наступні куки [Firefox].
Іноді вживають суржиковий варіант слідуючий: не використовувати проксі-
сервер для слідуючих адрес [Download Master]. Прикметник наступний має таке
значення: «який наступає; розташовується або з’являється слідом за ким-, чим-
небудь; найближчий після когось, чогось». Приміром, наступний рік, наступна
зупинка, наступний поїзд. У наведених вище прикладах слід вжити слово такий:
у цьому режимі будуть проскановані такі об’єкти, рядку пошуку відповідають
такі куки, не використовувати проксі-сервер для таких адрес.
Російська мова впливає не лише на загальну лексику, а й на ІТ-терміни:
додаток4, застосування [Pragma], жорсткий диск [Dr. Web Security Space 6.0].
Слово додаток під впливом російського слова приложение набуло невластивого
йому значення «прикладна програма». Так само не має такого значення
віддієслівний іменник застосування (пор. англійське application). В українській
мові для позначення «докладного плану дії обчислювальної машини» та «засобу
розв’язання прикладних та системних завдань» вживають термін програма:
системна програма, службова програма, сервісна програма (утиліта). Термін
жорсткий диск на позначення «пристрою, що використовує магнітний запис і
служить для зберігання інформації» утворено на зразок рос. жёсткий диск. Хоча
обидва слова (жорсткий та жёсткий) є спільнокореневими в обох мовах, однак
різняться відтінками значень: укр. жорсткий – той, що має «тверду, нерівну
поверхню; шершавий; цупкий», рос. жёсткий – «твердий; негнучкий». Для
російської мови використовувати таке означення правильно, для української
мови – неприпустимо: цей пристрій дійсно твердий, але його поверхня гладка, а
не шершава. Тому це поняття слід передавати як твердий диск (пор. англ. hard
disk). Наприклад, терміносполуку жёсткая вода українською перекладають як
тверда вода.
В інтерфейсах часом трапляються граматичні помилки. Одні з
найпоширеніших – неправильне вживання конструкцій із прийменником по.
Програму можна придбати по кредитній картці в режимі онлайн5, запит по
протоколу http [FontExpert]. Прийменник по, безперечно, властивий українській
мові, проте в наведених конструкціях він недоречний: тут треба вжити
прийменник за (програму можна придбати за кредитною карткою в режимі
онлайн, запит за протоколом http).
Через генетичну спорідненість у лексичному фонді української та російської
мов наявні спільнокореневі слова, які, звичайно, трапляються також в
інтерфейсах, як-от: видалити, відіслати, настроїти6; відізвати документ [Adobe
Reader 9]; приєднувати вікно програми до границь екрану7 [ABBYY Lingvo x3];
зайняти (це може зайняти кілька хвилин [Dr. Web Security Space 6.0]).
Рекомендуємо до таких слів при локалізації програмних виробів добирати з
української питомої лексики абсолютні синоніми: вилучити, стерти, надіслати,
відправити, налаштувати; відкликати документ; приєднувати вікно програми до
меж екрану; це може забрати (тривати) кілька хвилин. Така практика надасть
оригінальності та колориту українській локалізації.
Висновки. Аналіз русизмів в україномовних інтерфейсах виявив також
проблеми із вживанням ІТ-термінів. Попри те що українська комп’ютерна
термінологія є недостатньо розвинутою, в Україні за роки незалежності вийшло
багато спеціалізованих словників, матеріали та досвід яких не можна не
враховувати при локалізації програм. Це переважно тлумачні та перекладні з
російської та англійської мов словники термінів з інформатики, комунікацій,
програмування, обчислювальної техніки (див.[6; 7]).
Потрапляння русизмів під час українізації текстових інтерфейсів
відбувається під дією різних чинників. Основних з них два: перший – масова
поширеність в Україні російської мови в багатьох галузях, зокрема програмних
продуктах; другий – недбалість та некомпетентність програмістів-перекладачів.
Для уникнення русизмів пропонуємо дотримуватися таких рекомендацій:
1) перекладати текстові інтерфейси з мови-оригіналу, відмовившись від
мови-посередника8;
2) користуватися словниками різного типу: термінологічними,
синонімічними та переклад-ними. Використання словників дає змогу
перекладачеві правильно обрати лексичну одиницю;
3) важливо в процесі українізації тих чи інших програм залучати до неї
громадськість за допомогою інтернет-ресурсів. Оскільки українська ІТ-
термінологія ще несформована, то обговорення за участю багатьох людей
певних спірних питань перекладу та термінології дає змогу почасти їх вирішити.
Як вдалий приклад такого обговорення можна навести портал Українського
форуму Mozilla [8]. На цьому форумі група зареєстрованих користувачів різних
професій обговорюють україномовні локалізації програм корпорації Mozilla.
Вдалі зауваження потім враховуються.
Попри наявність сьогодні українських версій програм, вони здебільшого
недосконалі з точки зору культури мови, термінології, однак проникнення
української мови в середовище програмного забезпечення, безумовно, є
позитивним процесом та свідчить про розширення сфери її функціювання,
зростання престижу серед користувачів.
1. Українська мова : Енциклопедія / Редкол. : Русанівський В. М. (співголова),
Тараненко О. О. (співголова), Зяблюк М. П. та ін. – [2-ге вид.]. – К. : Вид-во «Укр. енцикл.»
ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.: іл. 2. Сучасна українська літературна мова : підручник /
[Мацько Л. І., Плющ М. Я., Тоцька Н. І., Уздиган І. М.]; за ред. А. П. Грищенка. – [3-тє
вид.]. – К. : Вища шк., 2002. – 439 с. 3. Пономарів О. Д. Культура слова:
Мовностилістичні поради: навчальний посібник / Олександр Данилович Пономарів. – К. :
Либідь, 2001. – 240 с. 4. Рицар Б. Мова та термінологія зукраїнізованих програмних
продуктів фірми Майкрософт / Богдан Рицар, Роман Мисак // Вісник Нац. ун-ту
«Львівська політехніка». – Серія «Проблеми української термінології». – 2003. – № 490. –
С. 17–24. 5. Косенко Н. Я. Як правильно говорити українською: практичний посібник / Н.
Я. Косенко, Т. М. Вакуленко. – Х. : Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007. –
240 с. 6. Англійсько-український глосарій виробів Microsoft: громадська редакція / [гол.
ред. Б. Рицар]. – Л. : ЕКОінформ, 2008. – 208 с. – (Термінографічна серія СловоСвіт). 7.
Російсько-український словник з інформатики та обчислювальної техніки / [ред. І. А.
Черненко]. – К. : Рось, 1994. – 362 с. 8. Український форум Mozilla [Електронний
ресурс] // Режим доступу: http://mozilla-forum.org.ua/.
Примітка:
1 Останні три слова утворені шляхом калькування.
2 Графічне зображення.
3 Тут і далі значення українських і російських слів наводяться за електронним словником ABBYY
Lingvo x3.
4 У багатьох випадках.
5 Правильно: он-лайн – ред.
6 В інтерфейсах багатьох програм.
7 Правильно: екрана – ред.
8 У більшості випадків мовою-посередником є російська.