Сім чудес світу

Ева Кушина

Підгайці, 2021
Піраміда Хеопса (Хуфу)

 — найбільша з-поміж єгипетських пірамід, єдине з «Семи чудес

світу», яке збереглося до наших днів. Входить до трійки
найвідоміших пірамід на плато Гіза — Хеопса, Хефрена і Мікерина.

Піраміда розташована на західному березі Нілу, в некрополі міста

Гіза і є комплексом стародавніх пам'ятників, які в часи єгипетських
фараонів були частиною стародавнього міста Мемфіс (сьогодні
частина Великого Каїру). За монументальністю і обробкою вона
перевершує всі інші піраміди на території Єгипту.

Більшість єгиптологів вважають, що піраміда була побудована

близько 2560 року до н. е. і є гробницею єгипетського фараона IV
династії Хуфу (Хеопса). Проте не вдалося знайти жодного напису
відносно дати створення цієї грандіозної споруди, тому існують й
інші теорії щодо датування і призначення Великої піраміди.
Радіовуглецевий метод вказує на період спорудження від 2840 до
2680 рр. до н. е.

2
Висячі Сади Семіраміди — одне з семи чудес світу, що було
розташоване у легендарному Вавилоні. Вони були побудовані для
дружини вавилонського царя Навуходоносора II Семіраміди, яка
сумувала за горами та лісами своєї батьківщини.

Історія створення садів сягає давніх

часів. Вавилонський цар Навуходоносор II (605—562 р. до н. е.) для
боротьби проти головного ворога — Ассирії, війська якої двічі
руйнували столицю держави Вавилон, уклав військовий союз
із Кнаксаром, царем Мідії. Перемігши, вони розділили територію
Ассирії між собою. Військовий союз був зміцнений одруженням
Навуходоносора II із дочкою мідійського царя Амітіс.

Запорошений і шумний Вавилон, розташований на пустельній

піщаній рівнині, не радував царицю, яка зросла в гористій і зеленій
Мідії. Щоб утішити її, Навуходоносор наказав звести «висячі сади».

Найточніші сучасні відомості про Сади походять від грецьких

істориків, зокрема, Вероссуса й Діодоруса, але опис садів досить
мізерний. Ось як описані сади в їх свідченнях[джерело?]:

Сад — чотирикутний, і кожна сторона його —

чотири плефри завдовжки. Він складається з дугоподібних сховищ,
які розташовано в шаховому порядку на зразок кубічним
підставам. Сходження до верхньої тераси можливе сходами…

Манускрипти часів Навуходоносора не містять ніяких посилань на

висячі сади, хоча в них дослідники виявили описи палацу міста
Вавилона. Навіть ті історики, які дають докладні описи Висячих
Садів, ніколи не бачили їх на власні очі[джерело?]. Сучасні
історики[хто?] доводять, що коли солдати Александра

3
Македонського дісталися до родючих земель Месопотамії і
побачили Вавилон, вони були вражені. Після повернення на
батьківщину, вони розповіли про дивні сади й дерева в
Месопотамії, про палац Навуходоносора, про Вавилонську вежу
й зикурати. Ці оповіді розбурхали уяву поетів і давніх істориків, які
змішали всі ці розповіді, щоб зробити одне з семи Чудес Світу.

Ста́туя Зе́вса Олімпі́йського — за переказами, одне з Семи чудес

світу — давньогрецька статуя Зевса роботи Фідія, була встановлена
в центрі Храму Зевса в Олімпії на півострові Пелопоннес (Західна
Греція).

В 456 до н. е. в Олімпії елідський архітектор Лібон почав будувати

храм Зевса, який став головною святинею міста. 440 до н. е. над
створенням центральної статуї Зевса почав працювати Фідій. Роком
раніше він розробив і підготував техніку, щоб дістати достатню
кількість золота і слонової кістки. Він вирізав і ліпив частини
статуї, перш ніж вони могли бути зібрані в єдине ціле в самому
храмі.

4
Велич і краса скульптури настільки вражали сучасників, що вона
була визнана чудом світу. Як свідчить Павсаній[2], з першого
погляду здавалося неймовірним, що храм міг вмістити цю статую.

Храм Артемі́ди або Артемісіон (дав.-гр. Ἀρτεμίσιον; тур. Artemis
Tapınağı) — перший мармуровий давньогрецький храм, що
знаходився на іонічному узбережжі Малої Азії поруч з античним
містом Ефес (поблизу сучасного містечка Сельчук у Туреччині) та
був присвячений давній місцевій формі богині Артеміди. Протягом
своєї історії храм двічі повністю перебудовувався — в VII ст. до
н. е. (після руйнівного потопу) і в IV ст. до н. е. (після

5
підпалу Геростратом). В остаточному вигляді набув слави одного
з Семи чудес світу.

Храм сильно постраждав під час навали готів у 262 році й

остаточно знищений як місце поганського культу у 401 році
константинопольським архієпископом Іоанном Золотоустим, під
час його візиту до Ефесу. Місце розташування храму було
віднайдене у 1869 році експедицією, організованою Британським
музеєм. Станом на сьогодні на місці храму знаходяться лише
залишки фундаменту та одна колона, символічно складена з різних
фрагментів, знайдених під час розкопок.

Мавзолей[3] — храм-гробниця[3] і надгробний

пам'ятник царя Мавсола (грец. Μαύσωλος), споруджений у середині
IV століття до н. е. за наказом його дружини Артемісії
III в Галікарнасі (сучасний Бодрум, Туреччина), одне
з античних чудес світу. За давніми переказами, Мавсол був
правителем Карії — країни що входила до складу Перської імперії,
з 377 по 353 рік до н. е. Столицею області було місто Галікарнас.

6
Мавсол змінив свого батька на посаді
повелителя міста і сатрапа провінції.

Мавсол мріяв про величний пам'ятник, який би нагадував світу про

його багатство і могутність ще довго після його смерті.

Помер Мавсол до закінчення робіт над гробницею, але його вдова

продовжувала керувати будівництвом до повного завершення,
приблизно в 350 році до н. е. Гробниця була названа мавзолеєм, на
ім'я царя, і це слово стало означати всяку значну і величну
гробницю.

Колос Родоський (грец. Κολοσσός της Ρόδου, лат. Colossus

Rhodi) — величезна статуя грецького бога Сонця Геліоса,
споруджена між 292 та 280 роками до н. е. на вході до гавані
острова Родос, Греція, учнем Лісіппа Харесом[en] із Ліндоса. Статуя
вважалася одним із Семи Чудес Античного Світу: за час свого
існування вона була найвищою статуєю світу, висотою
70 ліктів (31,5 м).

7
Александрійський маяк або Фароський маяк — одне з Семи
чудес стародавнього світу, що знаходилося на
острові Фарос (сьогодні мис у межах міста Александрія в Єгипті).
Завдяки своїй висоті й системі вогнів, маяк гарантував морякам
безпечне плавання у Велику гавань Александрії. Упродовж всього
існування маяк був третьою найвищою спорудою на Землі (після
пірамід Хеопса та Хафри).