Херсонес Таврійський

Крим – дивовижне місце, де сходиться історія і сучасність, стародавні

пам’ятники і природні багатства, пляжі, море, гори, палаци та печери.
Кожне місто пропонує своїм гостям цікаві місця для відвідин. Руїни
Херсонеса – одна з головних визначних пам’яток Севастополя. Місто
було засноване в V ст. до нашої ери і протягом двох тисяч років свого
існування було осередком візантійської та давньоримської культури,
зазнавало численних зміни влади, завоювання, руйнування. З ним
пов’язані гучні імена таких великих правителів, як царя Мітрідата,
імператора Гая Юлія Цезаря, князя Володимира.
Cлово "херсонес" зазвичай перекладають з грецької як "півострів".
Місто дійсно було розташоване на невеличкому півострові проміж
двох бухт. Таври - войовниче плем'я, що заселяло сусідні гористі
місцевості, - спричинили народження епітету "Таврійський", тобто,
"розташований на території таврів". Це місто-держава мало довге
життя - майже дві тисячі років - і його історія є частиною історії
Древньої Греції, Древнього Риму та Візантії.
Херсонес був справжнім полісом – містом-державою. Свій розквіт він
пережив у період з IV по II століття до нашої ери, в ту пору панував
рабовласницький лад, а форма управління була демократичною –
головним органом виконавчої влади було народне зібрання. У II
столітті до нашої ери войовничі скіфи пішли на херсонітів війною і ті
були змушені звернутися до могутнього царя Міртдату IV Євпатора.
Кочівники відступили, але місто втратило свою самостійність. У
I столітті до нашої ери поліс увійшов до складу могутньої Римської
імперії і позбувся демократії. У IV столітті в Херсонес проникло
християнство і він став основним його форпостом, з безліччю храмів і
святинь. Протягом двох тисячоліть свого існування місто вів
виснажливі війни і в середині XV століття остаточно впав,
виснажений набігами кочівників.
Заповіднику Херсонес Таврійський в 1994 р. указом Президента було
присвоєно статус національного. Сьогодні це великий науково-
дослідний центр, до складу якого входить безліч відділів та
експозицій. Головним історичним пам’ятником є безпосередньо
городище Херсонеса Таврійського, яке являє собою експозицію
відкритих розкопками руїн житлових і громадських будівель різних
періодів історії міста. На його території розташовані такі цікаві
об’єкти:
 центральна площа Херсонеса – була закладена при будівництві
міста і протягом усього часу не міняла своїх функцій. На ній
традиційно будували храми – спочатку античні, потім –
християнські. Зараз на центральній площі Херсонеса
Таврійського підноситься Володимирський собор, відновлений
на місці свого зруйнованого попередника, побудованого ще в
XIX столітті;
 античний театр у Херсонесі побудований на рубежі III і IV
століть, служив ареною для громадських зборів, свят і
гладіаторських боїв. Але з впровадженням християнства в
Римську імперію був доведений до запустіння, а пізніше і зовсім
забудований храмами;
 базиліка в Базиліці – середньовічний храм, який отримав свою
назву від того, що одне святилище було побудовано на руїнах
іншого;
 вежа Зенона, названа так на честь візантійського імператора;
 залишки оборонних стін міста.
В 1827 році, майже через півстоліття після заснування міста
Севастополя, на цьому місці розпочалися розкопки, які майже відразу
принесли Херсонесу ще одну назву - "Руські Помпеї". З року в рік із-
під вікових нашарувань з'являлися будинки та вулиці, площі та храми
стародавнього міста.
Знахідок було так багато, що досить швидко з них склалася вельми
цікава експозиція - так виник археологічний музей. В 2012 році, йому
виповнилось 120 років.
Деяких відвідувачів музею дивує велика кількість людей в купальних
костюмах на пляжах Херсонеса. І дійсно, пляжі, що знаходяться на
території міста-музею, виглядають, щонайменше, дивно, але їм
притаманне особливе зачарування, тому вони досить популярні,
незважаючи на дуже відносний рівень комфортності.
Потужний резонанс і приплив паломників викликало виявлення стопи
Андрія Первозванного в Херсонесі. Відбиток сліду був відомий
місцевим жителям і раніше, але вони не пов’язували його зі святим до
тих пір, поки не зіставили його місцезнаходження із записом в
літописі XVI століття.