Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Реферат на тему:
«Українці в Грузії»

Підготувала студентка 1 курсу

Спеціальності «Турецька мова і література та переклад,
англійська мова»
2 група
Ганненко Поліна
Перевірив:
Купчик Олег Романович

Київ-2020
 2

ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................................

УКРАЇНЦІ В ГРУЗІЇ У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХХ СТ................................................

ВИСНОВОК.................................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................

 3

ВСТУП
Стародавній літопис свідчить, що знайомство українського й грузинського
народів відбулося ще в Х–XI століттях. У взаємному зацікавленні та зближенні
двох народів велику роль відіграли політичні, воєнні, релігійні та інші фактори.
Поява перших українців, які поселилися в Грузії, відноситься до другої
половини XVIII століття, коли російська цариця Катерина II ліквідувала
непокірну Запорозьку Січ. Тоді чимало козаків були змушені тікати на Південь,
а частина з них опинилася в Грузії. У другій половині XIX століття в Грузії
відбулися події, які привели до появи вільних земель, зокрема, в Абхазії.
Внаслідок їх заселення там з’явилися українські, російські, вірменські, грецькі
та інші села.
За даними першого загального перепису населення Російської імперії 1897
року, на території Грузії мешкало близько 8,5 тисяч українців, з яких близько
64% у містах, а 36% — у сільській місцевості.
Тож, зародження української діаспори у Грузії почалося достатньо має довгу
і цікаву історію, яка продовжується із року в рік, і тому є досить актуальною
темою для вивчення.
 4

УКРАЇНЦІ В ГРУЗІІ У ХХ СТОЛІТТІ

На початку ХХ ст.
еміграція українців до
Грузії мала
заробітчанський
характер. Українці
емігрували до країни з
метою отримання
земельного наділу
чи пошуку роботи на
промислових об’єктах у
містах. Українська
еміграція того
 періоду зосереджувалася
у містах, проте, третина
українців, осідали у
сільській
місцевості, здебільшого
в приморській смузі та
тогочасному
Тіфліському
повіті
На початку ХХ ст. еміграція українців до Грузії мала заробітчанський
характер. Українці емігрували до країни з метою отримання земельного наділу
чи пошуку роботи на промислових об’єктах у містах. Українська еміграція того
періоду зосереджувалася у містах, проте, третина українців, осідали у сільській
місцевості, здебільшого в приморській смузі та тогочасному Тіфліському
повіті.
У 1917 році в Тіфлісі відбувся Український військовий з’їзд Закавказзя, на
якому було проголошено утворення Закавказької крайової української ради
(видавала свої «Вістi», згодом «Українські вістi Закавказзя»), Українську
Військову Раду Закавказзя та Українську раду в місті Тбілісі.
Незважаючи на відсутність офіційних зв’язків, Українська держава
підтримувала активні стосунки з Грузинською демократичною республікою.
Четвертого липня 1918 року прем’єр-міністр Грузії Ное Жорданія звернувся до
міністра закордонних справ Української держави Дмитра Дорошенка з листом,
в якому призначив повноважних представників Грузинської демократичної
республіки в Україні. Дипломатичне представництво Грузії почало працювати у
Києві на початку вересня 1918 року. У результаті українські урядовці, разом з
грузинськими, протягом вересня-грудня 1918 року спільно розробляли
українсько-грузинську міждержавну угоду у торгово-економічній і політичній
областях.
Консульське представництво України в Грузії було створене відповідно до
закону «Про заклад генеральних консульств і консульських агентств за
кордоном» від 4 липня 1918 року. Подальшому розвиткові дипломатичних
відносин між Україною та Грузією завадила більшовицька агресія проти обох
країн.
Влітку 1917 року у м.Горі засновано Українську Громаду на чолі із
Швиндиним, Солукою та Борщем чисельністю близько 100 осіб. 31 липня 1917
року вони

5
організували театральну виставу, виручку від якої передали на Український
Національний Фонд.
З 1926 року починається новий, більш насичений етап переселення українців
до Грузії. Він охоплює роки довоєнних п’ятирічок. Цьому сприяли високі
темпи розвитку господарства, промисловості, розширення мереж курортних
установ і залучення до цього значної кількості кваліфікованих спеціалістів з
України.
Від 1903 до 1924 у Тифлісі діяв український театр Бєляєвої М. П.. Протягом
1910–13 у Грузії проживали Леся Українка та її чоловік етнограф К. Квітка.
З посиленням боротьби за національні права грузини не раз спільно
виступали з українцями, брали участь у скликаному в Києві з ініціативи УЦР
з’їзді представників поневолених національностей Росії (23–28 вересня 1917).
Перше дипломатичне представництво Грузії в Україні в квітні 1918 очолював
Н. Брегвадзе. У липні 1918 з’явилися українські консульства в Тифлісі та
Батумі, згодом – у Ґаґрах. Ген. Консульство Української держави в Тифлісі
очолював І. Красковський. 5 грудня між українським урядом і Грузинською
Республікою був укладений договір «Про консулярні й торгівельні відносини,
про мореплавство і транзит». На еміграції грузини та українці співпрацювали в
Антибільшовицькому блоці народів, Лізі визволення народів СРСР, Прометеїв.
Русі.
За радянської доби грузинсько-українські відносини розвивалися
здебільшого в культурній площині, найплідніше вони виявилися у перекладах
літературних творів. Окремими виданнями грузинською мовою вийшли твори
Шевченка, Франка, Лесі Українки, які перекладали С. Чиковані, К.
Лордкіпанідзе, І. Мосашвілі, А. Мірцхулава, І. Абашидзе, Р. Ґветадзе, В.
Ґаприндашвілі, С. Шаншіашвілі, О. Кутателі й ряд інших. Були перекладені
також твори М. Бажана, П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, П. Панча. П’єси
І. Кочерги та О. Корнійчука грузинською мовою і були поставлені в театрах
Грузії. Найкращі переклади з грузинської належать М. Бажану, М. Рильському,
А. Малишку, П. Вороньку, М. Нагнибіді, С. Крижанівському. Традиційними
стали поїздки
6
українських письменників, театральних та хорових колективів до Грузії й
грузинських в Україну. У 1926 році в Грузії проживало 14,4 тис. українців.
 7
ВИСНОВОК
Підсумовуючи все сказане, українська діаспора в Грузії почала своє активне
життя ще у XVIII столітті. Вона має цікаву історію, яка є важливою для
вивчення. За неофіційними даними (оцінками Асоціації українців – жителів
Грузії) на сьогодні в Грузії проживає приблизно 35 тисяч українців. Найбільше
українців зосереджено в Тбілісі – 16,1 тис. або майже третина українського
населення Грузії, в Абхазії (11 тис.), Аджарії (7,9тис.). У міських поселеннях,
крім Тбілісі, найбільше українців проживає в Сухумі – 4 тис., Батумі –
приблизно 4 тис., Кутаїсі – 2,0 тис., Поті – 1,7 тис.
Більше половини українців Грузії (53,4%) вважає українську мову своєю
рідною, в тому числі в Абхазії – 57,6%, в Аджарії – 55,3%, в Тбілісі – 42,6%.
Сьогодні для української громади Грузії характерне дисперсне проживання.
Українці не мешкають компактно, але в багатьох містах Грузії створені та
працюють осередки українських громад. Серед них Кутаїсі — друге за
розмірами місто в Грузії та столиця Імеретії, яке розташоване за 200 км від
Тбілісі. Сьогодні там живе біля 200 000 осіб. В Україні Кутаїсі має 6 міст-
побратимів. Напрямки до них показує вказівник, встановлений біля входу в
мерію. У місті шанують і українську громаду.
«Ми всі живемо дружно, однією сім’єю. Українська діаспора у нас грає
велику роль і ми любимо цю країну Україну. У нас особливі відносини, як на
рівні країни, регіону, так і міст», — каже віце-мер Кутаїсі Ніколоз
Качкачішвілі.
Українська діаспора в Грузії любить та шанує українську пісню. «Ми повинні
передати любов до нашої Батьківщини, наших традицій своїм дітям, а діти —
нашим онукам. Хто як не ми або молодь, яка має українське коріння? Ми
повинні ширити добре ім’я України», — резюмує Ліна Куртанідзе.
Діяльність української громади в Грузії переконує в тому, що незважаючи на
невідворотні процеси асиміляції, в Грузії все одно лунатиме українська пісня і
не лише у виконанні українців.

8
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Роман Кухаренко. Газета «Міграція». Розділ «Українці в Грузії». 2015р.
2. Андрій Зубик. Українська діаспора у країнах Закавказзя. — 2019р. — С.7.
3. М. Залдастанішвілі, А. І. Шушківський. Грузія, Республіка Грузія. —
2006р.
Електронні джерела:
1. http://migraciya.com.ua/news/ukrainian-abroad/ua-ukrainians-in-georgia/
2. http://www.litopys.com.ua/diaspora/gruziya/ukrayintsi-v-gruziyi/
3. https://www.researchgate.net/publication/
337335502_Ukrainska_diaspora_u_krainah_Zakavkazza
4. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=32079
5. https://uk.wikipedia.org/wiki/Українці_в_Грузії