МАТУШЕВСЬКИЙ РУСЛАН АНАТОЛІЙОВИЧ

Студент 2 курсу бакалаврату,

Спеціальність 035.02
«Кримськотатарська філологія, англійська мова та переклад»
Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
Номер телефону +380952043417
УКРАЇНСЬКО-КАЗАХСЬКИЙ ДІАЛОГ
Україна та Республіка Казахстан майже одночасно відновили свою
незалежність. Україна це зробила 24 серпня, а Казахстан 16 грудня. Казахи, як і
українці мають хронічну нетерпимість щодо несправедливості, а тому в історії
можна знайти численні факти повстань проти сваволі. Сваволі, яка прийшла з
владою Російської імперії, а надалі СРСР.
Обидва народи також мають спільну національну травму — Голодомор.
Цей злочин, що був вчинений більшовиками, відгукується у свідомості казахів
та українців й сьогодні. Всіх нас в дитинстві заставляли доїдати все з тарілки, а
у разі падіння хліба на землю, обов’язково треба його поцілувати. Коли ще був
дитиною, то не задумувався чому так повелося та звідки ростуть ноги. Та,
подорослішавши, дійшов висновку, що надмірне запасання харчовими
продуктами та можна сказати культ хліба — все це наслідок Голодомору.
Республіка Казахстан величезна країна, що має надзвичайно цікаву
історію та ще більш цікаву й багату культуру. Українці щиро дивуються, коли
дізнаються, що для казахів поїдання конини цілком нормальне явище, адже кінь
в культурі цього народу відіграє велике значення, як і для інших тюркських
народів. Сліди цього можна перш за все побачити в фольклорі. Вражає й
інститут родинних зв’язків, який запобігав кровозмішуванню. Тобто при взятті
шлюбу молода пара має визначити чи немає у них спільних предків аж до 7
коліна. Таких незвичних для українців традицій є ще багато, але для більшості
українців ця країна асоціюється перш за все з постаттю Тараса Шевченка. У
творчості Кобзаря знаходимо багато східних ремінісценцій. Саме заслання до
Казахстану стало його першим знайомством з тюркськомовним населенням та
Ісламом. Здавалося б покарання стало для творчості митця справжньою
скринькою Пандори, але яка несла не біди, а навпаки творче натхнення та купу
роздумів. Це все проявилося в Шевченковому живописі та творах. Саме
творчість нашого Кобзаря стала першим загальним джерелом знайомства
українського народу з культурою Казахстану.
Українські та казахські землі тривалий час перебували в складі одної
держави, а саме Російської імперії, а потім вже були окуповані більшовиками.
Попри те, що саме СРСР була тюрмою для казахського та українського народу,
наші народи змогли поглибити свої історичні зв’язки. Багато українців було
заслано до степів Казахстану, а деякі поїхали туди в пошуках кращої долі.
Також варто згадати часи Другої світової війни, коли багато підприємств,
установ та людей були евакуйовані до Казахстану, де українців казахи зустріли
ніби рідних. Таким чином на теренах цієї країни почала утворюватися
українська діаспора, яка хоч і несвідомо, але знайомила казахів з культурою
українців. Саме діаспора стала першим каменем у фундаменті майбутніх
1
українсько-казахських відносин. Вже після розпаду СРСР відбувається
встановлення дипломатичних зв’язків. Україна була одною з перших, хто
визнав незалежність Республіки Казахстан. наша держава зробила це ще в день
проголошення незалежності 16 грудня 1991 року. 4 січня 1992 року було
підписано Угоду про встановлення дипломатичних відносин, а в 1994 році
Україна в місті Алмати відкриває Посольство України в Республіці Казахстан.
Першим Послом України став Віктор Васильович Богатир, а Послом
Республіки Казахстан в Україні став Клочков Юрій Олексійович. З 2020 року й
по сьогодні Почесним й Повноважним Послом Казахстану в Україні є Калетаєв
Дархан Аманович. Натомість Павленко Сергій є тимчасовим повіреним у
справах України в Республіці Казахстан.
В січні 2022 року в Казахстані пройшли масові протести після різкого
підвищення цін на газ. Але підвищення цін стало лише детонатором, бо
громадяни Казахстану були невдоволені владою. Саме тому народ швидко
постав та підхопив хвилю протесту проти уряду. У відповідь на це Президент
Республіки Казахстан запровадив надзвичайний стан в Мангистауському районі
та Алмати з 5 по 19 січня, та звільнив уряд. Під час протестів загинули понад
225 осіб, та понад 5 тис. було затримано. Багато хто з тих, яких мали затримати
знайшли прихисток в Україні чим врятували собі життя. Але вже через місяць в
Україні почалося повномасштабне вторгнення, і ті, хто тоді рятувався від
росіян на Батьківщині були вимушені рятуватися від них в Україні.
Костянтин Гудаускас — мабуть, один із найвідоміших волонтерів в
Україні. Він народився, виріс та майже все життя прожив в Казахстані, де
займався захистом прав, але через тоталітарний характер казахстанської влади,
він був змушений покинути свою батьківщину. Одразу після виборів
президента в Республіці Казахстан, на яких Костянтин разом з командою
зафіксував масові порушення та фальсифікацію голосів, проти нього було
заведено справу, яку він зміг виграти лише завдяки міжнародним
правозахисним організаціям. Для переїзду обрав Україну не даремно, а тому,
що у 2019 році разом з друзями відвідав Україну і йому пощастило побувати на
інавгурації Президента України Володимира Зеленського. Костянтин був
вражений тим, як Президент підходив до простих українців та тиснув їм руки. З
2019 року наша країна стала для нього другою батьківщиною, а з 2022 року
стала країною, де він переродився. Коли у січні 2022 року він рятував своїх
співгромадян від росіян, то не міг собі й припустити, що скоро буде рятувати
українців від них же. З перших днів окупації Київщини Костянтин Гудаускас, у
якого батько литовець, мати єврейка, а свої називають “казах”, вирішує, що не
може знову тікати, як колись зі своєї батьківщини. Саме тому протягом
окупації Київської області він зумів вивести понад 200 українців, які стали
заручниками та жертвами російської агресії. Він також врятував родину
відомого українського композитора Ігоря Поклада, який є автором пісні “Сіла
птаха”, “Кохана” тощо. Прямуючи буквально в пекло він брав із собою те, що
могло врятувати іншим життя в окупації — їжа (як для людей, так і для тварин).
Сьогодні з ім’ям Констянтина також пов’язаний фільм “Буча”, який було знято
на реальних подіях, а історія волонтера стала його основою. Після деокупації
2
Констянтин разом з казахською діаспорою влаштовували виїзди до
постраждалих міст та сіл, де вони варили традиційну казахську страву — плов,
а також пекли баурсаки, якими пригощали людей, що пережили окупацію.
Таким чином Костянтин з діаспорою долучали людей до казахської культури та
дарували відчуття потрібності, бо кожен такий виїзд супроводжувався ще й
концертом.
На сьогодні з усієї тієї команди, яка робила ті виїзди утворилося аж три
благодійні організації: БО “МГФ “BUCHA HELP”, директором якого є
Костянтин Гудаускас, БФ “Юрта Незламності” — директорка Фролова
Жанетта, БФ “Ми всі з України” — директорка Аннет Ковальчук. Головним
ідейником встановлення юрти, як пункту незламності, став саме Костянтин,
який виріс в казахстанському степу поміж казахських традицій та має особливе
ставлення до рідної для нього культури.
За ці два роки війни всі українці відчули підтримку з боку казахстанців.
Це як і моральна підтримка, так і гуманітарна. Багато звичайних громадян
Казахстану збирали одяг, їжу, засоби гігієни та в перші ж дні
повномасштабного вторгнення понесли торбами все це до Посольства України
в Республіці Казахстані. А соціальний проєкт “Юрта Незламності”, який
спочатку мав на меті допомогу українцям в блекаути, став справжнім об’єктом,
який дав змогу українцям відчути атмосферу казахського степу, відчути
справжню казахську привітність та гостинність.
Отже, попри деякі політичні розбіжності ми бачимо, що українсько-
казахський діалог впродовж століть тільки міцнішає. Кожна країна співчуває
іншій, кожна країна підтримує іншу. Все це можливо не лише через спільність
нашої історії, а й через те, що ми маємо спільні цінності: свобода, родина та
традиції. Звісно як в українців, так і в казахів попереду ще довгий шлях, який
має привести до процвітання наших культур, а в цьому наші народи можуть
допомогти один одному. Для України та Казахстану завжди буде існувати
небезпека допоки буде існувати країна-терорист Росія. Та варто зазначити, що у
наших народів та країн є багато спільного й окрім ворога.