Ціннісний зміст авторських казок Василя Сухомлинського

Василь Олександрович Сухомлинський – видатний український педагог,

публіцист, письменник, засновник гуманістичної, новаторської педагогіки.
Його педагогічна творчість багатогранна і невичерпно багата. Благородній
справі виховання молодих поколінь він віддав усе своє невтомне життя та
вогонь серця.
Теоретична, літературно-педагогічна творчість і практична діяльність
видатного українського педагога Василя Сухомлинського увійшла до історії
вітчизняної педагогічної думки. Його учительський досвід вплинув на
практичну діяльність школи, збагатив педагогіку України новими положеннями
і думками.
На думку Василя Олександровича, надзвичайно велику роль у розвитку
дитини відграють казки. Вони розвивають фантазію, правильне мовлення,
внутрішній світ дитини, творчий потенціал, мають багатогранне виховне
значення. Саме тому автор створив свій світ казок – живий, яскравий, здатний
заволодіти свідомістю і почуттями дітей та оживити навколишній світ.
В. О. Сухомлинський виступав за виховання високих духовних ідеалів за
допомогою слова.
У його творах спостерігається справжній культ людини, щастя, свободи,
совісті, справедливості та розуму, оскільки казка, на думку Василя
Олександровича, – активна творчість, яка охоплює всі сфери духовного життя
дитини, її розуму, почуття, уяви та волі. Казковий світ, ситуації та героїв, із
якими вони трапляються, дитина сприймає не лише розумом, а й почуттями.
Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах. Казка –
благородне і нічим не замінене джерело виховання любові до Вітчизни.
Патріотична ідея казки – в глибині її змісту, створені народом казкові образи,
що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий
дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує
любов до рідної землі вже в тому, що вона – творіння народу.
Свої ідеї автор черпав із народної творчості, історії українського народу,
повсякденного життя та навіть Біблії. Також він не покидав власних
філософських поглядів, основою яких було людинолюбство, що означало
любити людину, природу та Батьківщину. Яскравим прикладом може стати твір
В. Сухомлинського «Дуб під вікном», який вчить читача берегти природу:
«Молодий лісник побудував у лісі велику кам'яну хату й посадив дуба під
вікном. Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів
лісник. І ось через багато літ, коли лісник став дідусем, дуб розрісся так, що
закрив вікно. Стало темно в кімнаті, а в ній жила красуня – лісникова внучка.
– Зрубайте дуба, дідусю, – просить внучка, – темно в кімнаті.
– Завтра вранці почнемо, – відповів дідусь.
Настав ранок. Покликав дідусь трьох синів і дев'ятьох внуків, покликав
внучку-красуню і сказав: – Будемо хату переносити в інше місце. Пішов із
лопатою копати рівчак під фундамент. За ним пішли три сини, дев'ять внуків і
красуня-внучка».
Оповідання наводить на роздуми про те, що для того, аби щось зробити,
треба все зважити, а тим більше, коли йдеться про такі речі, як природа. Щоб
виріс дуб, треба понад 100 років, а хату можна збудувати і за десяток днів. Ось
у цьому велика мудрість.
У казці «Тихо, бабуся відпочиває» автор розповідає про маленьку
дівчинку Галинку. Дівчинка прийшла зі школи і хотіла щось радісно розповісти
мамі, але мама наказала, щоб Галинка голосно не розмовляла, бо бабуся
відпочиває – у неї всю ніч боліло серце. Галинка тихенько робила уроки і не
хотіла розбудити бабусю. До дівчинки прийшла подружка Оля, і потім вже сама
Галинка наказала подрузі не говорити голосно, бо бабуся спала. А з бабусиних
очей впали дві сльозинки. Коли бабуся прокинулася, Галинка спитала бабусю,
чого вона плакала уві сні. Натомість бабуся усміхнулась, приголубила Галинку.
В її очах світилася радість. Оповідання наводить на роздуми про те, що
потрібно слухати, поважати і любити батьків, бабусь і дідусів, старших від
себе. Натомість в очах близьких буде сяяти радість від того, що вони виховали
таких люблячих дітей та онуків. Це і є основою філософських поглядів В. О.
Сухомлинського, який своїм завданням вважає виховання гуманної людини –
людини з високими моральними цінностями, з душевним добрим і серцем,
відкритим для інших людей.
Цілу низку оповідань і казок В. О. Сухомлинський присвячує
філософським питанням – місцю людини в цьому житті на землі. Цікаво, що
письменник-педагог дитячими вустами ставить запитання, на які школярам
треба шукати відповідь разом із учителем, батьками, своїми ровесниками.
Наприклад, в оповіданні «Як же все це було без мене?» дівчинці важко
збагнути, як це могло бути, що її колись не було – актуальне і вічне питання в
дитячому світі. Його не можна обійти в спілкуванні з дітьми молодшого
шкільного віку. Прикладами таких казок є також «Який слід повинна залишати
людина на землі?», «Важко бути людиною», «Бо я – людина».
У деяких казках В. О. Сухомлинський ставить філософські запитання,
відповіді на які дитина намагається відшукати разом із батьками та педагогами.
В. Сухомлинський висвітлює проблеми, які мають місце і в дорослому світі,
намагається донести дітям за допомогою казки, у доступній для їх розуміння
ігровій формі. На прикладі казки «Жук та Соловей» автор намагається донести
дітям, що кожен має місце у цьому світі.
Серед казок є і такі, які долучають дитину своєю героїко-патріотичною
символікою до культури народу, і хоч казки про події Великої Вітчизняної
війни («Три дуби», «Соловейкове гніздо», «Пісня жайворонка»), але знаковість
залишається незмінною – це український культурний контекст. Заслуговує на
увагу культурологічна складова художньої творчості В. О. Сухомлинського –
шкільна культура («Які ж ви щасливі», «Красиві слова і красиві діла»,
«Найкраща лінійка»).
Казки В. Сухомлинського – дивосвіт малят, розкритий очима мудрого
наставника, який не повчає дітей, не спонукає чи заохочує їх, а просто йде
поруч із дітлахами, інколи ніби ще й десь за молодшими школярами, радіючи
разом із ними кожному новому відкриттю.
Казка, на думку В. Сухомлинського, навчає, заклинає, зобов’язує, формує
перші художні навички, розвиває їх. Звертаючись до молодого вихователя у
своїй праці «Методика виховання колективу», видатний педагог пише: «...Якщо
ви хочете, щоб вихованець ваш став розумним, допитливим, кмітливим, якщо у
вас є мета утвердити в його душі чутливість до найтонших відтінків «думки й
почуттів інших людей, – ...надихайте його розум красою слова. ...Його чарівна
сила розкривається передусім у казці».
Отже, роль казки у розвитку творчості дітей багатофункціональна.
В. Сухомлинський не лише розкрив високу мудрість і життєстверджуючий
оптимізм казки, а й показав найраціональніші способи її використання у
навчально-виховному процесі.