Тема 1. Предмет і завдання фонетики.

Матеріальну оболонку слів будь-якої мови складають звуки, які мовець сприймає (чує)
і вимовляє. За допомогою звуків у мові реалізуються найрізноманітніші лексичні і граматичні
значення слів. Звукові одиниці мови вивчає наука фонетика. Основною фонетичною одиницею
є звук- найменша, неподільна частина мовного потоку.

Тема 2. Звукова система сучасної української мови.

1). Артикуляційні ознаки голосних і приголосних: Голосними є звуки, при утворенні яких
видихуваний струмінь повітря не натрапляє на своєму шляху на перешкоди і складається
тільки з голосу. Приголосними є звуки, при утворенні яких видихуваний струмінь повітря
натрапляє на своєму шляху на певні перешкоди і складається з голосу і шуму або тільки з
шуму.

2). Акустичні ознаки: голосні є чисто тональними – складаються тільки з голосу, а в

звучанні приголосних обов'язково наявний шум. При творенні голосних бере участь тільки
голос, при творенні приголосних сонорних – голос переважає над шумом ( голос голос > шум);
при творенні приголосних дзвінких – шум переважає над голосом ( голос < шум шум);
при творенні приголосних глухих наявний тільки шум. Голосні звуки називають вокальними
(лат. vokalis — голосний), а приголосні – консонантними (лат. consonantis – приголосний), або
консонантами. За рухом язика у горизонтальному напрямку (за місцем творення звука)
розрізняють голосні переднього і заднього ряду.

3). Класифікація голосних звуків (фонем):

1. Ряд.- Передній [і, и, е]. ; - середній – задній [а, о, у].

2. Ступінь підняття язика:
- високий (і′ и′ (у′)); середній (е′ (о′)); низький (а′) .
3. Лабіалізовані (огублені): (о, у).
Нелабіалізовані (неогублені):(а, е, и, і).
4. Наголошені/ненаголошені.

4). Критерії при класифікації приголосних звуків:

а). звучність (співвідношення голосу і шуму):
- сонорні [р, л, м, н, в, й] ;
- шумні: дзвінкі (б д д’ з, з’ ж дз, дз’ дж ґ г).
- глухі (п т, т’ с, с’ ш ц, ц’ ч к х ф).

б). місце творення звука:

- губні (б, п, в, м, ф);
- передньоязикові ([д], [д'], [т], [т'], [з], [з'], [c], [c'], [ц], [ц'], [дз], [дз'], [ж], [ч], [ш], [дж],
[л], [л'], [н], [н'], [р], [р']).
- середньоязиковий ([й]).
- задньоязикові ([ґ], [к], [х]).
- зубні (д, т, н).
- піднебінні (ж, ш, ч, дж).

г). спосіб творення звука:

- щілинні (фрикати) ([ф], [з], [з'], [с], [с'], [ж], [ш], [й], [г], [х], [л], [л'])
- зімкнені (в, ф, з, с, г, х, ж, ш, й);
 - проривні ([б], [п], [д], [д'], [т], [т'], [ґ], [к]).
- африкати (зімкненощілинні) ([дж], [дз], [дз'], [ч], [ц], [ц'])
- зімкненопрохідні ([р], [л], [м], [н])
- дрижачий (вібрант)( [р], [р'])
- носові ([м], [н'], [н])

д). твердість/м’якість звука;

е). звукове вираження (свистячі ([с], [з], [ц], дз]) й шиплячі ([ш], [ж], [ч], дж]. ).
Фонетична транскрипція. Графічні знаки абетки служать лише для приблизної передачі
звукової мови на письмі. Для точної передачі вимови, з усіма її особливостями, для
відтворення звукового складу слів і текстів існує спеціальна система письма – фонетична
транскрипція.

Основні правила фонетичної транскрипці:

1). Відрізок мовлення для запису фонетичною транскрипцією береться у квадратні

дужки: [].
2). Не використовуються знаки Я, Ю, Є, Щ, Ї, Ь, апостроф, велика літера, кома, крапка,
тире, дефіс.
3). Апостроф (ʼ) вказує на твердість попереднього приголосного.
4). Вказується наголос (') у всіх повнозначних словах, ставиться над наголошеним
голосним (у посібнику знак наголосу розташовано перед наголошеним голосним).
5). Знаки ’і’ позначають, відповідно, мʼякість і напівмʼякість (пом’якшеність)
приголосних. Напівмʼякими в УМ є звуки [ б’ , п ’, в’ , м ’, ф’ , ж ’ , ш ’, дж’ , ч ’, ґ’ , к ’ , х ’ , г
’].

6). Дзвінкий перед глухим не оглушується, окрім таких випадків:

а) прийменник або префікс з- перед глухим: [с:'ипати, спʼіск'у];

б) двояка вимова префіксів роз-, без- [росказ'ати, розбʼ'ігтис’а];
в) дзвінкий [г] перед глухим у словах: легкий, вогкий, кігті, нігті, дьогтю:
[леихк'иǐ, кʼ'іхт´і].

7). Глухий приголосний перед дзвінким одзвінчується [пр'оз´ба, бород´б'а].

8). щ = [шч].

9). ї = [ j і] = [ й і].

10). Літери Я, Ю, Є позначають два звуки [ j а], [ j у], [ j е] у таких позиціях:

- в абсолютному початку слова;
- після голосного;
- після м’якого приголосного, м’якість якого позначає літера Ь;
- після апострофа.

11). Літери Я, Ю, Є після приголосних позначають, відповідно, [а], [у], [е],

пом’якшуючи попередній приголосний: [л´'ал´ка, л´'у л´ка, л´:'е ц´:а].

12). [оу] позначає наближення [О] до [У], перед складом з наголошеним У, І: [тоу бʼ'і],
[коу ж'ух].

13). [е и], [ие] позначають Е, И ненаголошені, окрім абсолютного кінця слова.

 14). [ ] (У нескладовий) та [ǐ] (І нескладовий) використовуються для позначення
літер У, В та І, Й у таких позиціях:

- на початку слова перед приголосним [ д'ома, ǐш'о ];

- після голосного перед приголосним [в'о к, л´'іǐка];
- після голосного в кінці слова [зна , вʼіǐ, змʼіǐ].

15). [j] позначає Й, що вжита між голосними і перед голосним [j'аблуко, гаj'ок].

16). [дз, дж] позначають один неподільний звук [дзвʼ'ін, джмʼ'іл´]. Слід відрізняти звуки
[дз, дж] від збігу звуків [д] і [з]; [д] і [ж] на межі префікса й кореня: підзамче, піджмурки
[пʼідз'амче, пʼ'іджмурки]. – камора, вказує на злитість двох звуків.

17). [:] – подовження звука.

18). / – коротка пауза (на місці коми, не позначеної знаком паузи).

19). // – довга пауза (замість крапки, тире).

20). відображається явище асиміляції:

-ться = [ц’: а] – сміється;
-дься = [ дз’ц’] – радься;
-шся = [с’:] – грієшся;
-чся = [ц’с’] – мучся;
-тш- = [чш] – коротший;
-тц- = [ц:] – коритце;
-тч- = [ч:] – отче;
-зж- = [ж:] – безжурний;
-жці = [з’ц’] – книжці;
-чці = [ц’:] – дочці.
-шці = [с’ц’] – комашці.

Тема 3 .Зміни приголосних у потоці мовлення.

1. Асиміляція приголосних, різновиди:

-за дзвінкістю – уподібнення глухого приголосного до парного йому дзвінкого
(боротьба → боро[д‘б]а).
-глухістю – уподібнення дзвінкого приголосного до парного йому глухого: нігті –
ні[х]ті;
Зазвичай в українській мові дзвінкі перед глухими зберігають дзвінкість, тобто не
оглушуються: ка[з]ка, кни[ж]ка, ри[б]ка, са[д]ки, бі[г]ти. Однак в окремих випадках асиміляція
за глухістю все ж відбувається:

-оглушення прийменника і префікса з- перед глухими кореня: з ким → [с]ким; з

хати → [с]хати; зцідити → [с]цідити.

Асиміляція:
- префікса з- перед к,п,т,х,ф («кафе птах») відбита і на письмі: спитати, стерти, схотіти,
сфотографувати сказати.

- у прийменниках і префіксах роз-, без-, через, крізь кінцевий з- оглушується при

швидкому темпі мовлення: безкінечний → бе[с]кінечний; розкажу → ро[с]кажу; безтурботний
→ бе[с]турботний,
 Але ро[зс]адити, ро[зс]ада, бе[зс]лавний.
- за місцем і способом творення (привізши [жш], Парасчин, [шч], безшумний [жш]) і (братство
[брацтво], коритце [ц:], сміється [ц’:], нудься [дз’ц’], у краватці [ц’:]);
- за м’якіст дня [д’ н’], тління [т’л‘], український [н’с’], навесні [с’н’], могутні
→[моуг'ут’н’і]ю).

2. Дисиміляція - розподібнення двох однакових або подібних щодо способу творення

звуків (висший → вишший (асиміляція) → вишчий (дисиміляція); низший → нижший
(асиміляція) → нижчий (дисиміляція);

3. Спрощення у групах приголосних([стн] → [сн] – чесний, якісний, [cтл] → [сл] –

щасливий, [здн] → [зн] – пізній, виїзний [ждн] → [жн] – тижня, тижневий, кожний; [слн] →
[сн] – масний, ремісник, умисний, навмисне; [рдц]→ [рц] – серце; [лнц] улесливий).

4. Подовження і подвоєння приголосних у таких граматичних формах:

а) усі відмінки деяких іменників жін. і чол. роду І відміни (крім Р.в. множини із закінченням -
ей): стаття (але: статей), Ілля, рілля, суддя. Але: свиня, кутя, попадя;

б) усі відмінки (крім Р.в. множини) іменників сер. роду ІІ відміни із закінченням -я: знаряддя,
життя, життю, у житті, галуззя, збіжжя, затишшя.

в) Ор. в. однини іменників жін.роду ІІІ відміни, якщо їх основа у Н.в. закінчується на один
приголосний: тінь / тінню, молодь / молоддю, міць / міццю, миттю, тиша / тушшю.

ТЕМА 4 Склад слова. Наголос.

Склад – найменша одиниця членування мовлення, що вимовляється одним поштовхом
видихуваного повітря. Голосний звук – вершина складу, складотворний елемент, він є
найбільш звучним звуком складу. Необов’язковим компонентом складу є приголосні, вони
долучаються до голосного групою або поодинці, попереду або позаду. У сучасній українській
мові склад може складатися: - тільки з одного голосного:у, а; о-се-ля; - з голосного і
приголосного: із-за, ми-ти,; - з голосного і двох і більше приголосних: по-бра-тим, е-лектрич-
ний, ше-фство, … Найбільший склад УМ охоплює 7 звуків: мі-ні-стерств.

Типи складів:
І. За кінцевим звуком розрізняють
1) відкритий склад — закінчується голосним звуком;

2) закритий склад — закінчується приголосним звуком.

ІІІ. За силою звучання - 1) наголошений – має найбільшу силу звучання; 2) ненаголошений.
Вивчає наголос – акцентологія.

Типи наголосу:
1) складовий
2) фразовий
3) логічний – виділення у реченні одного зі слів для посилення його змістового
навантаження.
4) емфатичний - емоційне виділення тих чи інших слів у висловлюванні напруженою
вимовою певних звуків: Він чу-до-о-ова людина! Негід-д-дник ти! Зазвичай за позитивних
емоцій розтягуються голосні, за негативних — приголосні.
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Тема 1. Завдання 1: підберіть низку слів, які би демонстрували смислорозрізнювальну
функцію фонем у мові. Зразок дивіться вище.

1). Літо - лити;

2). діти - дати;
3). тин – тінь;
4). лин - лінь;
5). раса – ряса;
6). рада – ряд.

Тема 2. Завдання 2: Запишіть фонетичною транскрипцією.

1) А вітри тумани котять в яр спочити під кущем (В. Мордань).

[а в'ітр'и тум'ани к'от'ат' в й'ар споч'ити п'ід кушч'ем]
2) Зоря зорила з високості і падала у водограй (М. Сингаївський).
[зор'а зор'ила з весок'ос'т'і і п'адала у водогр'ай']
3) Бринить бджола, готуючись в політ, проміниться росою білий світ (М. Негода)
[брин'ит' бджол'а / гот'уй'учис' в пол''іт / пром''іниц':а рос'ой'у б''ілий' с'в''іт]

Тема 3. Завдання 4: Поставте замість крапок пропущені літери ч або ш. Поясніть

правопис слів:

Піврічний, торішній, північний, соняшник, сонячний, мірошник, яєчня, пшеничний, рушник,

стічний, дачник, сердешний сирота і сердечний кашель, околишній, рушниця, наручники,
ячний, смачний, безпечний, місячний.

Завдання 6: перепишіть, вставляючи, де треба, пропущені літери; Обгрунтуйте написання і

вимову слів. Затранскрибуйте 10 слів.

Пристрасний -[пр'истрасний], проїзний -[прой'ізн'ий], випускний -[вепускн'ий'], вереснути-

[вир'еснути], обласний -[обласн'ий'], свиснути -[св'иснути], перехресний -[пирихр'есний,
пісний-[п'існ'ий'], писнути -[п'иснути], шелеснути -[шил'еснути], шістнадцятий, радісний,
бризнути, гіганський, студентський, персні, корисливий, передвісник, учасник, безвиїзно,
швидкісний, буревісник, улесливий, власний, кожний, совісні, жалісливий, злісний, прихвосні,
нависне, надкісниця, захисний.

Завдання 7: від поданих іменників утворіть форму орудного відмінка. Поясніть наявність або
відсутність подвоєнння звуків.

Клітка-кліткою, кисть-кистю, кір-кором, біль-біллю, Керч-Керчю, зустріч-зустріччю, купіль-

купіллю, картеч-картеччю, крапля-краплею, каламуть-каламуттю, Казань-Казанню,
ймовірність-ймовірністю, знать-знаттю, злість-злістю, зелень-зеленню, здобич-здобиччю,
здібність-здібністю, заполоч-заполоччю, заповідь-заповіддю, заповіт-заповітом, заздрість-
заздрістю, загибель-загибеллю, заводь-заводдю, завзятість-завзятістю, скатерть-скатертю,
жовч-жовчю, жирність-жирністю, жерсть-жерстю, єресь-єрессю, єдність-єдністю, дуель-
дуеллю, домовленість-домовленістю, даль-даллю, дань-данню, дальність-дальністю, далеч-
далеччю, далечінь-далечінню, гусінь-гусінню, грудь-груддю, груди-грудьми, ґречність-
гречністю, гордість-гордістю, глибінь-глибінню, глибочінь-глибочінню, гладь-гладдю, глазур-
глазур'ю, гать-гаттю, гастроль-гастроллю, галузь-галуззю, газель-газеллю, зав'язь-зав'яззю,
в'язкість-в'язкістю, вуаль-вуаллю, волость-волостю, Волинь-Волинню, вогкість-вогкістю, вісь-
віссю, вічність-вічністю, відсіч-відсіччю, відстань-відстанню, відповідь-відповіддю, Білорусь-
Білоруссю, благодать-благодаттю, бистрінь-бистрінню.

Тема 4. Завдання 1: Затранскрибуйте текст, поділіть слова вірша Євгена Гуцала на склади:

О-сінь — у бар-ви-сто-му на-ми-сті. ['ос'ін' //у барв'истому нам'исц'і]

Як ци-ган-ка — з бу-бо-ном в ру-ці. [ й''ак циг'анка// з б'убоном в руц''і]
По-ці-лу-нок — чис-тий і вог-ни-стий [поц'іл'унок // ч'истий' і вохн'истий']
на мо-їй зо-ста-ви-ла що-ці [н'а мой''ій' зост'авела шчоц''і]
Не за-бу-ду: вчо-ра в бу-бон би-ла, [н'е заб'уду// вч'ора в б'убон б'ила]
тан-цю-ва-ла, ди-ка і пал-ка, [тан'ц'ув'ала/ д'ика і палк'а/]
і, не-мов на кар-тах, во-ро-жи-ла [і / ним'ов н'а к'артах/ ворож'ила]
на кле-но-вих зо-ря-них лист-ках. [н'а клин'ових з'ор'аних лестк'ах]

Завдання 2: поясніть значення слів і висловлень, що різняться наголосом, а також підберіть

інші приклади для ілюстрації смисло- і форморозрізнювальної функції наголосу

п'оділ (дія) і под'іл (місцева низина)

я пл'ачу (ридаю) і я плач'у (оплачую покупку)
я нош'у (дієслово) і взяв н'ошу (іменник)
я круч'у (дієслово) і побачила кр'учу (іменник)

Завдання 3: поставте наголос у словах:

П'означка, п'охибка, п'осмішка, п'омилка, п'оділка, п'одруга, показн'ик, пок'упка, чит'ання,

завд'ання, навч'ання, кор'исний, пит'ання, надб'ання, різн'овид, спанн'я, званн'я, вм'іння,
вч'ення. Р'укопис, гурт'ожиток, житт'єпис, к'азка, к'азки (Р.в.) казк'и (мн.).
Завдання 4: виконайте фонетичний аналіз слів:

1). Завдання - 8 букв; 7 звуків [– ○ – – ○ =: ○]; [з а в д а н': а]; 3 склади, зав-да-ння, перший –
закритий, другий і третій-відкриті; другий(наголошений)
2). Моїй - 4 букви; 5 звуків [– ○ = ○ =]; [мой’ій’]; 2 склади, мо-їй: перший – відкритий,
другий- закритий і наголошений.
3). Щільно - 6 букв; 6 звуків [– – ○ = – ○]; [шч’іл’но]; 2 склади, щіль-но: перший – закритий і
наголошений, другий - відкритий.
4). Шістнадцять - 11 букв; 10 звуків [= ○ – – – ○ – = ○ =]; [ш’істнадц’ат’]; 3 склади, шіст-над-
цять, всі закриті, другий склад наголошений.

Підсумок. Знання з фонетики мені дають вміння розрізняти букви від звуків; правильно
ставити наголос в словах, ділити на склади під час переносу слів. Я знаю, коли писати в словах
префікс з чи с (к,п,т,х,ф). Вмію перевірити ненаголошені звуки е, и. Розрізняю по різних
наголосах в однакових словах значення слова та до якої частини мови вони належать.