Точність і якість

обробки
Точністю обробки називається
ступінь відповідності геометричної
форми і розмірів готової деталі
геометричній формі і розмірам,
заданим за кресленням.
За призначенням поверхні деталей
розділяють на:

- виконавчі поверхні (вони можуть між собою сполучатись, або не

сполучатись) - це поверхні або їх сполучення за допомогою яких
деталь виконує своє службове призначення (шийка валу,
поверхні зубів, кромки ножів, бігові доріжки підшипників тощо);

- вільні поверхні – вони не контактують з поверхнями других

деталей під час роботи, але вони пов’язують виконавчі поверхні
деталі для придання їй форми, яка відповідає службовому
призначенню деталі.
Параметри поверхонь:
1) форма: циліндрична, конічна, сферична, зубчаста,
плоска, фасонна, різьбова;
2) розмір: діаметр, довжина, ширина, товщина, глибина;…
3) точність: квалітети розмірів (19 квалітетів по ISO),
допуски форми і розташування;
4) параметри шорсткості: Rz, Ra, S, t;…
5) фізико-механічні властивості: твердість, зносостійкість,
залишкові напруження
6) вид термічної чи хіміко-термічної обробки, вид покриття
(Cr, Zn, Cd, N, Si і т.д.), вид наплавленого матеріалу тощо.
У загальному виді ТП виготовлення деталі
повинен забезпечити вирішення трьох груп
задач:
1) забезпечити необхідну якість обробки поверхонь;
2) забезпечити необхідну точність їх розмірів;
3) забезпечити необхідну точність їх взаємного
розташування і форми, а також їх точність відносно тих
поверхонь, що залишаються необробленими.
Для оцінки відхилення розмірів, форми і розташування поверхонь
використовують наступні поняття:
Реальна поверхня – поверхня, яка обмежує деталь і відділяє її від
навколишнього середовища;
Номінальна поверхня – ідеальна поверхня, номінальна форма і розміри
якої задані кресленням або іншою технічною документацією. Її розміри
визначаються конструктивними розрахунками, розрахунками на міцність,
жорсткість. Від цих розмірів визначаються дійсні відхилення розмірів.
Розмір – числове значення лінійної чи кутової величини у вибраних
одиницях вимірювання.
Дійсний розмір – розмір, який установлено вимірюванням з допустимою
погрішністю.
Номінальний - розмір, заданий кресленням. Відносно нього визначаються
відхилення розміру. Зі збільшенням точності вимірювання дійсний розмір
наближається до істинного розміру.
Відхилення розміру – алгебраїчна різність між розміром і його номінальним
значенням.
Верхнє і нижнє граничні відхилення - алгебраїчна різність між відповідно
найбільшим або найменшим граничним розміром і номінальним.
 Співвідношення між квалітетом і допуском
Квалітет 01 0 1 5 6 7 8 9 10 11 12 16 18

Число
0,4 0,7 1 7 10 16 25 40 64 100 160 1000 2500
одиниць

Самі точні квалітети використовують для виготовлення

зразкових мір, калібрів, деталей типу ділильних коліс і
дисків, еталонів, вимірювальних гвинтів, робочих шийок
валів прецизійних механізмів, шкал з оптичним відліком,
дзеркальних валиків координатних верстатів тощо.
 Допуск для наступних квалітетів складе

Означення допуску ІТ1 ІТ6 ІТ8 ІТ11 ІТ16

Число одиниць допуску а 1 10 25 100 1000

Допуск Тд, мкм 2 20 50 200 2000

Значення розміру, мм при Ø 64 0,001 Ø 64 0,01 Ø 64 0,025 Ø 64 0,1 Ø 64 1

симетричнім допуску
Дані про граничні відхилення форми і
розташування поверхонь вказують в рамці
де поміщають:
а) знак відхилення,
б) величину відхилення в мм,
в) базу, до якої відноситься відхилення.
Реальна поверхня утворюється в процесі обробки
деталі і на відміну від номінальної поверхні, зображеної
на кресленні, має нерівності різної форми і висоти. В
процесі механічної обробки від дії ріжучого інструменту
на поверхні деталі залишаються гребінці і впадини,
структура поверхні змінюється - в результаті пластичних
деформацій виникають внутрішні напруги, утворюється
наклеп, твердість поверхні підвищується.
По геометричним признакам відрізняють наступні відхилення форми
оброблених поверхонь:
Макрогеометрія – розглядається на великих дільницях реальної поверхні
і характеризує точність виготовлення деталі, а точніше – відхиленнями
реальної поверхні від правильної геометричної форми (овальність,
конусність, бочкоподібність) в межах габаритних розмірів цієї поверхні.
Основна причина їх виникнення - неточності обробки.
Хвилястість – наявність на поверхні періодично повторюваних і
приблизно однакових хвилеподібних відхилень. Вона виникає при обробці
внаслідок вібрації технологічної системи верстат – пристрій – інструмент –
деталь, нерівномірності процесу різання, биття інструменту, нерівномірного
його зношування або неправильної заточки чи правки. Характерна для
поверхонь значних розмірів при обробці струганням, фрезеруванням,
точінням, шліфуванням.
Мікрогеометрія (мікронерівності) поверхні або її шорсткість обумовлена
наявністю невеличких гребінців і впадин. Величина мікронерівностей
характеризує чистоту обробленої поверхні, яка може бути хвилястою і в той
же час грубою, чи гладенькою, так же як і рівна поверхня може бути
шорсткою або чистою. Мікрогеометрія оцінюється на невеличких ділянках
реальної поверхні з довжиною сторони квадрату від 10 мкм до 1 мм.
Основні фактори, від яких залежить якість обробки
поверхонь - це:
а) рід і властивості матеріалу, що обробляється;
б) спосіб обробки (точіння, фрезерування, шліфування );
в) режим різання (швидкість, подача, глибина );
г) жорсткість системи верстат – пристрій – інструмент –
деталь;
д) геометричні параметри інструменту і його матеріал.
Параметри і умови роботи сучасних машин висувають
високі вимоги до якості поверхонь, що сполучаються.
Сюди відносяться:
а) швидкохідність машин;
б) високі питомі навантаження при постійній тенденції
зменшення ваги;
в) високий тиск і температура;
г) вимоги до довговічності і надійності роботи машини;
д) висока точність роботи окремих механізмів і всієї
машини.
Шорсткість поверхні після механічної
обробки - це понад усе геометричний слід
ріжучого інструменту, який змінюється
внаслідок пластичної і пружної деформації та
супутньої процесу різання деформації
технологічної системи.
Шорсткість поверхні визначають по її профілю, який
утворюється в перетині цієї поверхні площиною,
перпендикулярною до номінальної поверхні. При
цьому профіль розглядається на довжині базової лінії,
відносно якої визначаються і оцінюються параметри
шорсткості поверхні. При стандартизації шорсткості
поверхонь в основу прийнята система "М", в якій в
якості базової лінії служить середня лінія профілю,
тобто лінія, що має форму номінального профілю і
проведена так, що в межах базової довжини середнє
квадратичне відхилення профілю від цієї лінії
мінімальне.
Мікропрофіль поверхні
Переважні числові значення параметрів
шорсткості
Клас шорсткості Номінальні Діапазон значень, мкм Базова
значення Ra, мкм
Ra Rz довжина L, мм

1 50 80 – 40 320 – 160 8
2 25 40 –20 160 - 80
3 12,5 20-10 80-40

4 6,3 10-5 40-20 2,5

5 3,2 5-2,5 20-10

6 1,6 2,5-1,25 10-6,3 0,8

7 0,8 1,25-0,63 6,3-3,2
8 0,4 3,2-0,63 3,2-1,6

9 0,2 0,32-0,16 1,6-0,8 0,25

10 0,1 0,16-0,08 0,8-0,4
11 0,05 0,08-0,04 0,4-0,2
12 0,025 0,04-0,02 0,2-0,1

13 0,012 0,02-0,016 0,1-0,05 0,08

14 0,06 0,05-0,025
Структура умовного означення шорсткості поверхні
 Характерні значення шорсткості для типових
поверхонь
Характеристика поверхні Значення Ra, мкм

Неробочі контури деталей, підошви станин, кромки під зварні шви Rz 320-80

Отвори на прохід кріпильних деталей, проточки Rz 80-40

Торці валів, муфт, втулок, радіуси скруглень Rz40-10
Посадочні шийки валів під зубчаті колеса, отворів корпусних деталей 2-1

Поверхні деталей в посадках з натягом 1,6-0,8

Юбки поршнів насосів, компресорів і ДВЗ, поверхні витків черв'яків 0,8-0,63

Опор під підшипники кочення і ковзання 0,4-0,8

Корінних і шатунних шийок колінчатих валів, пальців поршнів 0,32-0,25

Поверхні валів під ущільнення 0,4–0,2

Плунжерних пар 0,04 - 0,08
Шорсткість поверхонь оцінюють шляхом вимірювання
мікронерівностей. Ці вимірювання здійснюються за допомогою
вимірювальних приладів і повинні проводитись в напрямку, який
дає найбільше значення Ra чи Rz, якщо тільки в технічних умовах
на даний виріб не визначений напрямок вимірювання шорсткості.
При вимірюванні шорсткості різні дефекти поверхонь (подряпини,
раковини тощо) не враховуються.
Для вимірювань використовують в основному профілометри,
профілографи і оптичні прилади, а також оцінка шорсткості
шляхом порівняння з еталонами чистоти.