Лабораторна робота №3

Вивчення конструкції і визначення параметрів

двоступінчастого циліндричного редуктора
I.МЕТА РОБОТИ
I.I. Вивчення конструкції редуктора.
I.2. Визначення основних параметрів зубчастих коліс, підшипників і
редуктора загалом.
2. КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
1.1Редуктори – це механізми, призначені для зниження кутових
швидкостей і підвищення крутних моментів, виконані в вигляді окремих
агрегатів. В залежності від числа пар зубчастих коліс вони бувають одно-, дво-,
триступінчасті. В даній роботі розглядається не співвісний 2-о ступінчастий
циліндричний редуктор.
Приклад будови 2-о ступінчастого циліндричного редуктора наведено на
рис.1.
Складається редуктор(Рис.1) з литого корпуса 1 , в якому розміщують
деталі передач та мастило. Для забезпечення достатньої жорсткості, необхідної
для досягнення контакту по всій довжині зуба, корпус редуктора підсилюють
ребрами жорсткості 2, які розміщують під приливами для підшипників. Корпус
виконано з основи 3 та кришки 4. Таке виконання забезпечує зручність при
монтуванні деталей передач в корпусі. Для забезпечення щільності площину
роз’єму 5 при збиранні кришки 4 і основи 3 змащують лаком-герметиком.
Ущільнюючу прокладку в площину роз’єму не можна ставити тому, що
при цьому буде порушено посадку підшипників у корпус. В нижній частині
основи корпуса розміщено лапи 6, за допомогою яких редуктор кріплять до
рами або фундаменту. Основа корпуса і кришки скріплюються за допомогою
групового болтового з’єднання. Для фіксування гнізд підшипників на флаці
основи і кришки ставлять штифти 7. При виготовлені корпуса редуктора
штифти 7 ставлять до розточування гнізд підшипників. Щоб полегшити
відділення кришки 4 від основи 3 на фланці кришки нарізають два різьбових
отвори для відхиляючих гвинтів 8. На кришці редуктора воготовлено
захоплювачі 9, за допомогою яких можна підіймати кришку або увесь редуктор
( інколи на кришці загвинчують рим-болт) . Крім того , на кришці розміщують
оглядовий отвір, через який проводять огляд механізмів редуктора та
заливають мастило. Цей отвір закривають кришкою 10, під яку ставлять
ущільнюючу прокладку .Так як при роботі редуктора внаслідок втрат енергії на
тертя температура підвищується , а в редукторі крім зубчастих коліс , мастила ,
валів є великий об’єм повітря, яке має найбільший коєфіцієнт об’ємного
роширення, то тиск в середині може збільшитись. Щоб запобігти підвищенню
тиску, а одночасно і видавленню мастила через ущільнення валів та кришок , на
кришці 4 ставлять душник 11. Для зливання мастила з основи в нижній його
частині є різьбовий отвір з пробкою 12. Під пробку ставлять ущільнюючу
прокладку з міді , алюмінію, маслостійкої гуми або іншого ущільнюючого
матеріалу. Рівень мастила в редукторі контролюють за допомогою жезлового
маслопоказчика 13 або іншим пристроєм.
Дві пари косозубих коліс 14,15,16 та 17 забезпечують передачу руху з
ведучого 18 (швидкісного) через проміжний 19 до тихохідного вала 20.
Шестерні 14 і 16 виготовлені разом з валами , а колеса 15 та 17 закріплюють на
валах за допомогою призматичних шпонок 21 та 22. На проміжному валу 19
виготовлена шестірня тихохідного ступеню редуктора і закріплено колесо 15
швидкохідного ступеню. З метою зрівноваження осьових сил, що діють на вал
19, слід виготовляти колесо 15 та шестерню 16 з однаковим нахилом зубів , що
не завжди ми бачимо на практиці. Вал редуктора встановлюють на радіально-
упорні роликопідшипники (в редукторі типу Ц2У) або на радіальні
шарикопідшипники 23 ( в редукторі типу РМ). Щоб не було заклинювання тіл
кочення внаслідок теплового видовження валів одну опору (більш
навантажену) фіксують від осьових зміщень, а другу роблять „плаваючою”,
тобто залишають зазор між кришкою і зовнішнім кільцем радіального, підшипника
0,2...1 мм. В роликових підшипниках передбачається можливість регулювання осьової
гри в межах 0,15... 0,25 мм.
 Мастило у редукторі виконує п’ять таких функцій;
1.Зменшуючи величину коефіцієнта тертя, зменшує втрати потужності на тертя в
зачепленні та підшипниках.
2.Зменшує нагрівання передач, відводячи тепло від зони контакту коліс.
3.Вимиває продукти зношування, які з'являються в місцях тертя.
4.Зменшує шум в передачі.
5.Захишає деталі передач і корпус від корозії.
Якщо колова швидкість зубчастих коліс не перевищує 12 м/с, то змащують
зубчасті колеса шляхом занурювання їх у мастило, яке заливають до основи-корпуса, а
при більшій швидкості використовують спеціальні пристрої, наприклад насос з
розпилювачем.
Підшипники змащують або рідкими мастилами, якими змащують зачеплення,
або пластичним мастилом.
Щоб зменшити тиск масла на ущільнення валів і втрати на тертя внаслідок
надлишку мастила в підшипнику, то інколи підшипники закривають маслозахисними
шайбами 24. Найчастіше це роблять при використанні в редукторі косозубих або
шевронних коліс.
Підшипники ззовні закривають, кришками 25, які можуть бути накладні або
врізні. Врізні кришки не потребують спеціального кріплення в корпусі але при
використанні, конічних роликопідшипників коли треба регулювати зазор між тілами
кочення і кільцями, значно ускладнюється будова редуктора.
Щоб забезпечити щільність в місцях виходу валів встановлюють ущільнення
різного типу.

а
а)
 б)
Рис.1 Редуктор двоступінчастий циліндричний зубчастий:
а – фронтальна проекція редуктора; б – проекція редуктора у плані
1.2.Нижче наведені співвідношення між основними параметрами
зубчастої передачі, що не регулюється.
Коловий модуль

Де міжосьова відстань визначають заміром; числа – зубів шестерні ,і

колеса рахують.
Значення модуля визначають як ближче найменше по таблиці 1.
Кут нахилу зуба косозубого колеса β

Діаметр ділильного кола

 Діаметр кола вершин зубів

Діаметр кола западин

Коефіцієнти ширини колеса і

Де ширина обода колеса.

Таблиця 1.Колеса зубчасті. Модулі.*
1ряд 1,5 2,0 2,5 3 4 5 6 8
2ряд 1,75 2,25 2,75 3,5 4,5 5,6 7
*Виписка із стандарту СТ СЭВ 310-76.
Коловий і нормальний кроки
і
Передаточне число

Передаточне число редуктора

Довговічність підшипника в годинах

Де
– динамічна вантажопідйомність, ;
ω – кутова швидкість, рад/с;
m – 3,0 для шарикопідшипників, 3,3–для роликопідшипників;
Q – еквівалентне навантаження, H.
Значення Q і ω приймають по завданню викладача;
C – із таблиці довідників.
 Мащення поверхонь деталей які труться відбувається за рахунок їх
занурення або розбризкування мастильного матеріалу. Об’єм оливи
визначається із розрахунку 0,4…0,6 л на 1 кВт потужності при умові що
занурення в оливу тихохідного колеса відбувається на глибину від 1до 6
модулів, але не менше 10 мм. Відстань між діаметром вершин тихохідного
колеса і дном редуктора не повинна бути меншою за 20 мм щоб з дна не
піднімалися осівши рештки і не попадали на робочі поверхні редуктора.
Матеріалоємність являє собою відношення ваги редуктора в кг до
величини крутного моменту на вихідному кінці тихохідного вала .

3. ОБЛАДНАННЯ, ВИМІРЮВАЛЬНИЙ ІНСТРУМЕНТ

Об’єктом вивчення являється 2-о ступінчастий редуктор типу Р2У – 155-
31,5 – 11У2 (ГОСТ 20758 – 75), де - редуктор, 2- двоступінчастий, У –
універсальний, 155 – міжосьова відстань, 11 – виконання, У – помірний клімат,
2 – розміщення. Колеса обох ступенів косо зубі.
Для зняття розмірів користуються штангенциркулем 0…150 мм з ціною поділки
0,1 мм і 0…300 мм з ціною поділки 0,05 мм; для розбирання редуктора
використовують ріжкові гайкові ключі і підставку для розібраних вузлів
редуктора.
4. ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
4.1. Проводимо зовнішній огляд редуктора для вияснення наступних
питань: як закріплюється редуктор на основі (до рами, фундаменту); скільки
вихідних кінці валів та їх тип; скільки ступенів передач в редукторі; як
здійснюють заправку і контроль рівня мастила; за що кріпить редуктор при
транспортуванні; в яких місцях і для чого зроблені ребра жорсткості; тип
штифтів та їх призначення.
4.2. Визначаємо масу редуктора (без оливи).
4.3. Встановлюємо редуктор на стіл і розбираємо його, для чого
відкручуємо гайки болтів і знімаємо кришку.
4.4. Вимірюємо міжосьову відстань 1-ї та 2-ї ступені передач.
 4.5. Визначаємо тип коліс: прямо- чи косо зубі.
4.6. Виймаємо вали разом з колесами та підшипниками і встановлюємо їх
на підставку.
4.7. Рахуємо кількість зубів на колесах, заміряємо ширину кожного з них,
визначаємо нахил зубів: лівий чи правий.
4.8. Визначаємо тип підшипників, заміряємо їх розміри: внутрішній та
зовнішній діаметри, ширину.
4.9. Розраховуємо площу дна редуктора, необхідну для визначення об’єму
мастила; заміряємо діаметр фундаментного болта.
4.10. Встановлюємо вали в редуктор.
4.11.Складаємо кінематичну схему редуктора з позначенням арабськими
цифрами номери зубчастих коліс і римськими цифрами номери валів,
починаючи з вхідного вала.
Результати всіх вимірювань записуємо до таблиці протоколу
лабораторної роботи. Проводимо розрахунки параметрів зубчастих коліс,
підшипників і редуктора в загалом.
Після закінчення розрахунків виконуємо ескіз підшипникового вузла за
вказівкою викладача; проводимо опис конструкції редуктора; даємо
рекомендації по вдосконаленню редуктора та його вузлів.
Закінчивши вказані роботи, здаємо лабораторну роботу викладачу.
Здавши роботу збираємо редуктор і передаємо його та інструмент учбовому
майстру.
5. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
5.1. Як визначить передаточне відношення одної ступені та редуктора
загалом?
5.2. Чому рівна радіальна відстань в зачепленні між западиною зуба
колеса та вершиною зуба шестерні?
5.3. Яка залежність між висотою ніжки зуба і коловим модулем
косозубого колеса?
5.4. Коли використовується косозуба передача?
 5.5. На яку глибину рекомендують занурювати в мастило тихохідне
колесо і чому?
5.6. Вкажіть конструктивні недоліки на Вашу думку даного редуктора.
5.7. Який підшипник тихохідного вала сприймає осьове навантаження
повної сили при обертанні швидкохідного вала за часовою стрілкою?
5.8. Дайте оцінку якості змащування підшипників при різних швидкостях
роботи редуктора?