Вступ…………………………………………………………………………….

2
1. Будова зчеплення …………………………………………………………2
1.1. Механізм зчеплення ………………………………………………………3
1.2. Привід управління механізмом зчеплення……………………………… 7
2. Робота і технічне обслуговування зчеплення…………………………….12
3. Можливі несправності в зчеплення і методи їх усунення ………………17
4. Охорона праці ……………………………………………………………...23
Список літератури…………………………………………………………….28
 2

Вступ
Автомобілі КамАЗ випускає Камський автомобільний завод, одне з
найбільших підприємств країни.
Конструкторську документацію на ці автомобілі розробив Московський
автомобільний завод ім. І.А. Лихачова спільно з КамАЗ.
Високий рівень конструктивних і технічних рішень забезпечив створення
сучасного високоефективного, економічного сімейства автомобілів, які відкрили
нову сторінку в історії вітчизняного автомобілебудування.
Проте досягнення високих експлуатаційно-технічних властивостей
автомобілів пов'язано з деяким загальним ускладненням їх конструкції, що
пред'являє більш високі вимоги до організації та рівню експлуатації. Саме цим
обумовлена перебудова системи технічного обслуговування автомобілів КамАЗ,
розвиток мережі фірмового обслуговування і централізованого ремонту найбільш
складних агрегатів на заводах Минавтосельхозмаша Російської Федерації.
Вантажні автомобілі КамАЗ в міру розвитку їх випуску відіграють все більш
важливу роль в народному господарстві нашої країни. Знання їх характеристик,
пристрої і роботи основних агрегатів і систем, змісту технічного обслуговування
дозволить водіям, працівникам автомобільного транспорту більш повно
використовувати технічні можливості машин в процесі їх експлуатації.
 3

1. Будова зчеплення
Трансмісія
Трансмісія автомобіля - це сукупність агрегатів і ме-ханизмов, призначених для
передачі крутного моменту від двигуна до ведучих коліс та його за величиною і
напрямком.
Трансмісія (мал. 1) автомобіля КамАЗ механічна і складається з зчеплення, коробки
передач, роздавальної коробки, карданної передачі, головних передач,
диференціалів, піввісі.

Мал. 1 - Компоновочная схема трансмісії:

1-зчеплення; 2-коробка передач; 3-роздавальна коробка; 4-карданна передача; 5
головна передача і диференціал; 6-піввісі
Зчеплення
Зчеплення призначене для:
- Від'єднання двигуна від трансмісії при перемиканні передач, різкому гальмуванні;
- Плавного з'єднання двигуна з трансмісією при рушанні з місця;
- Запобігання двигуна і трансмісії від перевантажень;
- Передачі крутного моменту від двигуна на коробку передач.
За типом зчеплення сухе, двохдискове, постійно ввімкнуте, з периферійним
розташуванням натискних пружин.
Розташоване воно в картері, закріпленому на двигуні, і складається з механізму
зчеплення і приводу управління
 4

1.1. Механізм зчеплення

Він складається (мал. 2) з ведучихих деталей, ведених деталей, натискного
пристрою, механізму вимикання.
Принцип дії зчеплення заснований на використанні сил тертя, виникаючих між
дисками. Ведучі диски зчеплення сприймають від маховика крутний момент двигуна,
а ведені диски передають цей момент двигуна первинному валу коробки передач. Нажимное пристрій (12
натискних пружин) забезпечує щільне притиснення провідних і ведених деталей зчеплення для створення
необхідного моменту тертя. Крутний момент від ведучих деталей передається на ведені за рахунок сил
тертя.

Мал. 2 - Механізм зчеплення:

1- ведений диск; 2- вудучий диск; 3- настановна втулка; 4- натискний диск; 5-вилка
оттяжного важеля; 6 відтяжної важіль: 7-пружина завзятої кільця; 8-шланг
змащування муфти; 9-петля пружини; 10-вижимний підшипник; 11-відттяжна
пружина; 12-муфта вимикання зчеплення; 13- вилка вимикання зчеплення; 14-
завзяте кільце; 15- вал вилки; 16- нажимна пружина; 17- кожух; 18-теплоізолююча
шайба; 19- болт кріплення кожуха; 20- картер зчеплення; 21-маховік; 22-фрикційна
закладка; 23- первинний вал; 24- диск гасітеля крутильних коливань; 25- пружина
гасителя крутильних коливань; 26-кільце веденого диска; 27- механізм автоматичної
регуліровкі становища середнього ведучого диска.
 5

До ведучих деталей відносяться середній ведучий диск, натискний диск,

кожух зчеплення.
Середній ведучий диск (мал. 3, а) вилито з чавуну і установлений в пазах
маховика на чотирьох шипах, рівномірно розташованих по колу диска. Для
забезпечення вентиляції зчеплення, кращого відведення тепла і зниження ваги в тілі
диска виконані вікна, розділені між собою внутрішніми ребрами. У шипах
розміщений важільний механізм, який механічно регулює становище середнього
диска при виключенні зчеплення з метою забезпечення чистоти вимикання.
Натискний диск (мал. 3, б) вилито з сірого чавуну, як і середній ведучий диск,
встановлено у пазах маховика на четирьох шипах. З одного боку диск має
шліфовану поверхню, з іншого - 12 бобишек для установки натискних пружин.

Мал. 3. Диски зчеплення:

а - середній ведучий диск; б - натискний диск; в - ведений диск з демпфером в зборі:
1-маточина; 2-заклепка; 3-обойма демпфера; 4-ведений диск; 5-фрикційна накладка;
6 пружина демпфера.
Кожен шип з боку кожуха має приплив, у якому профрезерований паз і
розточені два отвори для установки осі важеля вимикання зчеплення.
Кожух зчеплення сталевий, штампований, встановлюється на картері маховика на
двох настановних втулках і кріпиться 12 болтами.
У кожусі є 12 поглиблень для установки пружин і отвори для установки вилок
важелів.
До веденим деталям відносяться два ведених диска з демпфером, ведений вал
зчеплення (він же первинний вал коробки передач).
Ведений диск (мал. 3, в) складається з диска з фрикційними накладками, маточини
диска, демпфера (гасителя крутильних коливань).
Ведений диск виготовлений із сталі. У центрі диска є отвір для установки
маточини. У диску виконані восьмій вікон для пружин демпфера. По периферії
диска з обох сто¬рон приклепані заклепками фрикційні накладки, виготовлені з
азбестового композиції.
Маточина має внутрішні шліци, якими встановлюється на шліцах первинного валу
коробки передач. У маточині так ¬ виконані восьмій вікон для пружин демпфера.
 6

Демпфер служить для гасіння крутильних коливань, которі виникають в

двигуні і трансмісії.
Через нерівномірність роботи двигуна і пружності ко-ленчатого вала
відбувається постійне закручування і розкручування вала, тобто виникають власні
крутильні коливання.
У трансмісії є вали коробки передач, роздавальної коробки, карданної
передачі, піввісь. При різкому включенні зчеплення, гальмуванні автомобіля без
вимикання зчеплення, при наїзді коліс на перешкоду в валах трансмісії виникають
вимушені коливання.
При нерівномірної роботі двигуна крутильні коливання від двигуна можуть
передаватися в трансмісію. Це особливо небезпечно, коли частота власних кутових
коливань трансмісіі збігається з частотою крутильних коливань. У цьому випадку
настає резонанс і навантаження на деталі трансмісії різко збільшується, що може
привести до поломки їх. Вимушені крутильні коливання в трансмісії, у свою чергу,
можуть передаватися в двигун, що різко збільшує нагруз¬ку на його деталі. Тому
для запобігання від резонансних крутильних коливань валів в ведених дисках
зчеплення уста¬навліваются демпфери (гасителі крутильних коливань).
Демпфер має пружний і фрикційний елементи.
Пружний елемент служить зміни частоти коливань валів і запобігання явища
резонансу, тобто збіги частот власних кутових коливань і крутильних коливань, і
складається з восьми циліндричних пружин.
Фрикційний елемент зменшує амплітуди вимушених коливань, перетворюючи
енергію коливань в тепло, і складається з двох обойм, двох дисків, двох фрикційних
кілець.
До фланця маточини з обох сторін приклепані диски демпфера і обойми.
До відомому диску з обох сторін приклепані фрикційні кільця. Фрикційні
кільця і диски демпфера також мають по вісім вікон, вікна для пружин збігаються з
вікнами в ведучого диску і фланці маточини. У вікнах встановлюються восьмій
циліндричних пружин.
Таким чином, між відомим диском і його маточиною немає жорсткої зв'язку - вони
пов'язані лише через вісім пружин. Диски демпфера виконані у вигляді тарілчастих
пружин і постійно притискаються до фрикційним кільцям.
При виникненні крутильних коливань маточина ведомого диска провертається
щодо самого диска; пружини демпфера, стискаючись, змінюють частоту коливань,
забезпечуючи розбіжність частот власних коливань трансмісії і вимушених
крутильних коливань, т. е. запобігають явище резонансу.
При повороті маточини диски демпфера ковзають по фрікційним кільцям, і за
рахунок тертя енергія коливань перетворюється в тепло.
 7

Нажимное пристрій (див. мал. 2) складається з дванадцяти пружин. Пружини

спираються на бобишки натискного диска через шайби з термоізоляційного
матеріалу. Сумарне зусилля пружин одно 10500 ... 12200Н (1050 ... 1 220 кгс).
Механізм виключення складається з чотирьох відтяжних ричагів, упорного
кільця, муфти вимикання зчеплення з вижимним підшипником, вилки вимикання
зчеплення з валом, двох відтяжних пружин.
Чотири відтяжних важеля встановлюються на натискному диску і з'єднуються
з кожухом за допомогою вилок. Відтяжні важелі поєднано з натискним диском і
вилками-пальцями. Пальці встановлені в диску і вилках на голчастих підшипниках.
На осі важеля в вилці встановлюється пружина завзятої кільця, яка одним
вусиком впирається в кожух, а іншим через петлю постійно притискає завзяте кільце
до оттяжного важелям. Вперте кільце оберігає відтяжні важелі від зносу.
Для виключення зчеплення на кришку первинного валу коробки передач
встановлена муфта вимикання зчеплення з підшипником в зборі. Муфта під дією
пружин постійно притискається запресованими в неї сухарями до лапок виделки
вимикання зчеплення.
Для змащення муфти і підшипника встановлені шланг подачі мастила і маслянка на
картері зчеплення.
Вилка вимикання зчеплення встановлена на валу привода, який, у свою чергу,
встановлений на втулках в расточках картера зчеплення. На зовнішній кінець валу
встановлено важіль валу вилки.

1.2. Привід управління механізмом зчеплення

Привід дистанційний, гідравлічний, з пневмоусилителя, призначений для

виключення зчеплення. Ємність його гідросистеми 0,38 л. Застосовувана рідина
ГТЖ-22М або «Нева», «Томь».
Він складається (мал. 4) з педалі зчеплення з відтяжної пру¬жіной, головного
циліндра, пневмогідравлічного підсилювача, важеля валу вилки виключення
зчеплення з відтяжної пружиної, штовхача, трубопроводів.

Мал. 4 - Привід механізму зчеплення:

1-педаль; 2- упор нижній; 3-кронштейн; 4- упор верхній; 5 важіль; 6-палець
ексцентриковий; 7- штовхач поршня; 8- пружина відтяжня; 9- циліндр головний; 10-
 8

трубопровід гідравлічний; 11-підсилювач пневмогідравлічний; 2-пробка; 13-клапан

перепускний; 14-трубопровід пневматичний; 15-чехол захисний; 16-штовхач
поршня; 17-гайка сферична регулювальна; 18-бачок компенсаційний; а- стиснене
повітря

При натисканні на педаль при виключенні зчеплення зусилля від ноги водія
через важіль і шток передається до головного циліндру, звідки рідина під тиском по
трубопроводу поступає в корпус стежить устрою, яке при цьому забеспечує пропуск
стисненого повітря, що надходить по воздухопроводу через редукційний клапан від
повітряного балона.
Одночасно від головного циліндра рідина під тиском надходить у
гідравлічний циліндр підсилювача. Суммарне зусилля тиску повітря в циліндрі
пневмопідсилювача і тиск рідини в гідравлічному циліндрі передається на шток
пневмопідсилювача. Шток переміщає важіль валу вилки виключення зчеплення, яка,
повертаючись, вимикає зчеплення.
Педаль зчеплення встановлено на осі кронштейна. Вона пе-передае зусилля на
штовхач поршня головного циліндра з допомогою важеля і ексцентрикового пальця.
Головний циліндр (мал. 5) встановлений на кронштейні педалі зчеплення.

Мал. 5 - Головний циліндр:

1-штовхач (шток) поршня; 2-корпус; 3-поршень; 4-корпус бачка; 5-зазор вільного
ходу головного циліндра;
А- зазор вільного ходу головного циліндра
Складається з корпусу циліндра, захисного чохла, штока, поршня, торцевій
ущільнювальної манжети, пружини, пробки циліндра, корпусу бачка.
У корпусі головного циліндра утворені дві порожнини, разділені перегородкою.
Верхня порожнину спільно з бачком призначена для заправки гідроприводу
робочою рідиною і зберігання необхідного запасу робочої рідини.
Нижня порожнину виконує функції робочої порожнини глав¬ного циліндра, в якій
встановлюється поршень із манжетою і пружиною.
 9

Пневмогідравлічний підсилювач приводу зчеплення слу¬жіт для створення

додаткового зусилля з метою полегшення управління зчепленням. Він кріпиться
двома болтами до фланця картера зчеплення з правого боку.
Підсилювач (рис. 1.6) складається з переднього 35 і заднього 44 корпусів, поршня
вимикання зчеплення 43 з штовхачем 3, пневматичного поршня 31, стежить устрою.

Мал. 6. Пневмогідравлічний підсилювач приводу зчеплення:

а- підвід гальмівної рідини; б-підведення повітря; 1-сферична гайка; 2-контргайка;
3-штовхач поршня вимикання зчеплення; 4-захисний чохол; 5-стопорне кільце; 6-
корпус ущільнення поршня; 7- кільце ущільнювача; 8-манжет стежить поршня; 9-
стежить поршень; 10-корпус стежить поршня; 11-перепускний клапан; 12-ковпачок;
13-ущільнювач ви-випускним отвору; 14-кришка випускного отвори; 15-гвинт
кріплення кришки; 16-діафрагма стежить устрою; 17-сідло діафрагми; 18-кільце
ущільнювача; 19-пружина діафрагми; 20-пробка; 21-пружина поворотна; 22-сідло
впускного клапана; 23-впускний клапан; 24-стрижень клапанів; 25-кришка підводу
повітря; 26-випускний клапан; 27-регулювальні прокладки; 28-гайка; 29-шайба
діафрагми; 30-кільце завзяте; 31-пневматичний поршень; 32-прокладка; 33-пробка;
34-манжета поршня; 35-передній корпус; 36-пружина поршня; 37-шайба; 38-
манжета ущільнювача; 39-розпірна втулка; 40-розпірна пружина; 41-наполеглива
втулка; 42-манжета поршня; 43поршень вимикання зчеплення; 44-задній корпус.
Передній корпус вилито з алюмінієвого сплаву. У ньому расточений отвір
(вгорі) і свердління (внизу). Свердління призначене для установки пневматичного
поршня.
Верхнє ступеневу отвір призначений для установки впускного клапана з
сідлом стежить устрою.
Порожнини клапана у верхньому отворі і над поршневому просторі нижнього
свердління з'єднані між собою каналом. У стінці корпусу є пробка 33 для видалення
конденсата.
 10

У циліндрі переднього корпусу розташований пневматичний поршень 31 з

манжетою і поворотній пружиною. Поршень напресований на штовхач, виконаний
як одне ціле з гідравлічним поршнем. Штовхач гідравлічного поршня має сферичну
гайку 1 і контргайку 2. Зусилля від пневматичногого і гідравлічного робочих
поршнів сумуються і передаються через штовхач і його сферичну гайку на важіль
валу вилки виключення зчеплення.
У задньому чавунному корпусі 44 розточені отвір (внизу) і свердління (вгорі).
Отвір виконує роль циліндра гід-равліческого поршня вимикання зчеплення.
З боку переднього корпусу в отвір встановлено і зафіксовано ущільнення
поршня.
Верхнє свердління призначено для установки корпусу поршня стежить
устрою.
Робоча рідина з головного циліндра надходить у порожнину гідравлічного
поршня через отвір а в корпусі.
Стисле повітря у верхню порожнину переднього корпусу підводиться через
отвір у кришці корпусу.
Пристрій призначений для автоматичної зміни тиску повітря в силовому
пневмоцилиндре за поршнем пропорційно зусиллю на педалі зчеплення. Воно
складається з поршня з манжетою 8, корпусу поршня 10, діафрагми з сідлом
випускного клапана і пружиною, випускного і впускного клапанів з поворотній
пружиною.
У корпусі встановлений стежить поршень з манжетою. Хід поршня
обмежується затятим кільцем.
Діафрагма затиснута між корпусами; в ній за допомогою гайки закріплюються
сідло випускного клапана і дві тарілки пружини діафрагми.
Конічні випускний і впускний клапани зібрані на об¬щем стрижні. Пружина
клапанів притискає впускний клапан до сідла, закріпленому в корпусі з допомогою
кришки підведення повітря.
Канал б для підведення стисненого повітря в циліндр пневматичного поршня
з'єднується з порожниною перед діафрагмою каліброванним отвором.
Повітря з циліндра пневматичного поршня випускається через випускний
клапан, внутрішню порожнину сідла випускного клапана і отвір, закрите
ущільнювачем з кришкою.

2. Робота і технічне обслуговування

Зчеплення
 11

Робота зчеплення

Вихідне положення. Педаль приводу зчеплення перебуває у вихідному

положенні, шток головного циліндра - у верхньому положенні. Поршень під дією
пружини притиснутий до перегородки корпусу. Між штоком і поршнем є зазор,
порожнини головного циліндра повідомляються між собою. У трубопроводі, що
з'єднує головний циліндр з гідропідсилювачем, тиск відсутній.
Штовхач гідравлічного поршня гідропідсилювача під дей-наслідком
поворотної пружини важеля валу вилки притискається до гідравлічного поршню,
який через інший штовхач утримує пневматичний поршень у вихідному положенні.
Натискний диск 4 зчеплення під впливом натискних пружин 16 притискає
відомі диски до середнього ве-дущему диску 2 і маховику 21. Муфта вимикання
зчеплення під дією пружин відведена від наполегливої кільця 14 на 3,2 ... 4мм,
забезпечуючи тим самим повноту включення зчеплення.
Крутний момент, створюваний двигуном, від колінчастого вала передається на
маховик, середній провідний і нажимной диски і далі за рахунок тертя на ведені
диски. Від ведених діс¬ков крутний момент через демпфер передається на маточини
ведених дисків і далі на первинний вал 23 коробки передач.
Вимкнення зчеплення. При натиснутій педалі привода зчеплення штовхач 1
головного циліндра закриває отвір у поршні 3, запобігаючи перетікання рідини з
нижньої порожнини в верхню, і переміщає поршень, стискаючи пружину. При
переміщенні поршня в циліндрі підвищується тиск, який передається по шлангах і
трубопроводах до вхідного отвору пневмогидроусилителя.
Робоча рідина під тиском надходить у порожнину циліндра гідравлічного
поршня підсилювача (мал. 6) і далі по каналу в задньому корпусі підводиться до
стежить поршня 9.
Стежить поршень починає переміщатися, стискаючи при цьому пружину
діафрагми і переміщуючи сідло випускного клапана. Сідло, переміщаючись,
закриває випускний клапан, стискаючи при цьому пружину клапанів, і відкриває
впускний клапан. Стисле повітря надходить у надпоршневомупростір
пневматичного поршня 31. Поршень починає переміщатися, зтискаючи пружину, і
переміщує через штовхач гідравлічний поршень, а він через свій штовхач 3 повертає
важіль валу 15 вилки 13 (див. мал. 2), який, у свою чергу, повертає вал і пов'язану з
ним вилку вимикання зчеплення. Вилка своїми лапками натискає на сухарі муфти
вимикання зчеплення, переміщує її, вибираючи зазор, до упора в завзяте кільце 14
важелів. При подальшому переміщенні муфти упорне кільце натискає на відтяжні
важелі 6, повертає їх на осях вилок і віджимає натискний диск 4 від веденого диска,
стискаючи при цьому натискні пружини 16. Важелі середнього ведучого диска 27
Під впливом своїх пружин повертаються і переміщають диск в середнє положення.
 12

Крутний момент, створюваний двигуном, на ведені диски і далі на трансмісію

не передається.
Частина стиснутого повітря через калібровані отвори в пе-редную корпусі
підводиться в порожнину діафрагми. Стежить поршень виявляється під дією двох
спрямованих назустріч один одному зусиль. При повністю вичавленою педалі
зчеплення тиск рідини на стежить поршень максимально, тому впускний клапан
повністю відкритий і пневматичний поршень під тиском стиснутого повітря займає
ліве положення, забезпечуючи повне вимикання зчеплення.
Включення зчеплення. При відпуску педаль зчеплення під впливом відтяжної
пружини повертається у вихідне положення, поршень головного циліндра під дією
тиску рідини також повертається у вихідне положення.
Тиск рідини на стежить поршень пневмоусилителя зменшується, стежить
поршень переміщається в ліву позицію-ня, діафрагма під дією пружини і тиску
стиснутого повітря прогинається, переміщаючи сідло випускного клапана.
Впускний клапан під дією пружини сідає на сідло, припиняючи подачу стисненого
повітря. Випускний клапан при подальшому переміщенні сідла відривається від
нього і повідомляє надпоршневомупростір циліндра пневматичного поршня з
атмосферою. Поршень під дією пружини переміщається в праве положення.
Гідравлічний поршень спочатку під дей-наслідком натискних пружин зчеплення, а
потім під впливом поворотній пружини важеля валу вилки виключення зчеплення
займає вихідне положення. Муфта вимикання зчеплення з підшипником перестає
впливати на завзяте кільце відтяжних важелів. При цьому натискний диск під дією
натискних пружин притискає відомі диски до маховика й середньому провідному
диску, зусилля притиснення збільшується поступово, завдяки стежить дії
пневмопідсилювача. Обертальний момент, переданий на первинний вал коробки
передач від двигуна, поступово збільшується і досягає максимальной величини.
Для повного вимикання зчеплення водій повинен надати зусилля до педалі
150Н (15кгс).
При відсутності стисненого повітря в пневматичній системі автомобіля
зчеплення можна вимкнути за рахунок тиску тільки в гідравлічній частині
підсилювача. При цьому для створення необхідного тиску водій повинен збільшити
зусилля на педаль зчеплення до 600Н (60кгс).
На стежить поршень підсилювача діють два зусилля. Одне зусилля від тиску
рідини на поршень, яке хоче перемістити поршень і відкрити впускний клапан.
Друге - від дії пружини діафрагми і тиску стиснутого повітря на діафрагму; воно
прагне закрити впускний клапан.
Якщо водій натисне на педаль зчеплення не до упору і зупинить їх у
проміжному положенні, то при підвищенні тиску в диафрагменной порожнини
настає момент, коли зусилля стиснутого повітря і пружини на діафрагму стане
 13

більше, ніж зусилля тиску рідини на стежить поршень. При цьому діафрагма
переміститься вліво настільки, що поворотна пружина закриє впускний клапан. При
переміщенні следящего поршня тиск рідини збільшується і зусилля з обох сторін
стежить поршня врівноважуються. У цьому випадку обидва клапана (впускний і
випускний) закриті і стежить поршень займає проміжне становище.
При збільшенні тиску робочої рідини (тобто при-дальшої переміщенні педалі
зчеплення) впускний клапан від-криється і нова порція повітря надійде в циліндр
пневмопоршня, що забезпечить переміщення поршня і подальше вимикання
зчеплення. Следящее дію пневмоусилителя забезпечує плавне включення зчеплення.
Технічне обслуговування зчеплення
У процесі роботи зчеплення відбувається знос фрікційних поверхонь,
сполученні приводу управління, втрата герметичності підсилювача, що веде до
порушення регулювальних параметрів. Витрачається також мастильний матеріал.
Інтенсивність перерахованих процесів залежить, головним чином, від
дорожніх умов, величини навантаження в кузові на гаку, кількості транспортних
засобів на дорогах, а так від практичних навичок водіїв. Тому при експлуатаціі
автомобілів передбачається обслуговування зчеплення.
При технічному обслуговуванні ТО-2:
- Перевірити герметичність приводу, цілісність відтяжних пружін педалі зчеплення і
важеля валу вилки виключення сцепленія;
- Відрегулювати вільний хід штовхача поршня головного циліндра приводу і
вільний хід важеля валу вилки виключення зчеплення;
- Змастити підшипники муфти вимикання зчеплення і валу вилки виключення
зчеплення;
- Перевірити рівень рідини в бачку головного циліндра привода зчеплення, за
необхідності долити рідина;
- Затягнути болти кріплення пневмоусилителя;
- Змінити рідину в системі гідроприводу зчеплення (один раз на рік восени).
При експлуатації, у міру зносу накладок відомих дисків, необхідно
регулювати привід зчеплення для забезпечення вільного ходу муфти вимикання
зчеплення.
Регулювання приводу зчеплення полягає у перевірці та регулюванню вільного
ходу педалі зчеплення, вільного ходу муфти вимикання зчеплення і сповненого ходу
штовхача пневмопідсилювача.
Вільний хід муфти вимикання зчеплення перевіряти переміщенням вручну
важеля валу вилки. При цьому відсоєдіняють пружину від важеля. Якщо вільний хід
важеля, ізмеренний на радіусі 90 мм, виявиться менш 3мм, відрегулювати його
сферичної гайкою штовхача до величини 3,7 ... 4,6мм, що відповідає вільному ходу
муфти вимикання зчеплення 3,2 ... 4мм.Повний хід штовхача пневмоусилителя
 14

повинен бути не менш 25мм. Перевірити повний хід штовхача пневмоусилителя

натисканням педалі зчеплення до упору. При меншій величині ходу не
забезпечується повне вимикання зчеплення. У разі недостатнього ходу штовхача
пневмоусилителя перевірити вільний хід педалі зчеплення, кількість рідини в бачку
головного циліндра приводу зчеплення, а при необхідності прокачати гідросистему
приводу зчеплення.
Вільний хід педалі, відповідний початку роботи головного циліндра, має
становити 6 ... 15мм. Вимірювати його треба в середній частині майданчика педалі
зчеплення. Якщо вільний хід виходить за межі, зазначені вище, відрегулювати зазор
А між поршнем і штовхальник поршня головного циліндра ексцентриковим пальцем
6 , який з'єднує верхню проушину штовхача 7 з важелем 5 педалі. Регулювати зазор
при становищі, коли оттяжная пружина 8 притискає педаль зчеплення до верхнього
упору 4. Повернути ексцентриковий палець так, щоб переміщення педалі від
верхнього упора досі торкання штовхальник поршня склало 6 ... 15мм, потім
затягнути і зашплінтувати корончатую гайку. Повний хід педалі зчеплення повинен
становити 185 ... 195мм.
Прокачування гідросистеми виконувати для видалення воздушних пробок, що
виникають через порушення герметичності гідропривода, в наступному порядку:
- Зняти з бачка 4 головного циліндра пробку 5 і заповнити бачок робочої рідиною до
рівня не менше 15 ... 20мм від верхньої крайки заливний горловини бачка.
Заповнити систему робочої рідиною, застосовуючи сітчастий фільтр для запобігання
попадання в систему сторонніх домішок;
- Зняти з перепускного клапана на пневмоусилителя ковпачок 12 і надіти на головку
клапана шланг для прокачки гідроприводу. Вільний кінець шланга опустити в
скляний посудину місткістю 0,5л, наповнений робочої жидкісткою на 1/4 ... 1/3
висоти судини;
- Відвернути на 1/2 ... 1 оборот перепускний клапан і послідовно-тельно різко
натиснути на педаль зчеплення до упору в огранічі¬тель ходу з інтервалами між
натисканнями 0,5 ... 1с до прекращенія виділення бульбашок повітря з робочої
рідини , по¬ступающей по шлангу в скляну посудину;
- При прокачуванні додавати робочу рідину в систему, не допускаючи зниження її
рівня в бачку нижче 40мм від верхньої кромки заливної горловини бачка щоб
уникнути попадання в систему повітря;
- По закінчення прокачування при натиснутій до упору педалі сцеп¬ленія завернути
вщерть перепускний клапан, зняти з голівки клапана шланг, надіти ковпачок;
- Після прокачування системи долити свіжу робочу рідину в бачок до нормального
рівня (15 ... 20мм від верхньої крайки заливний горловини бачка).
Якість прокачування визначається величиною повного ходу штовхача
пневмоусилителя.
 15

Для перевірки рівня рідини в процесі експлуатації відкрити пробку заливної

горловини бачка. При цьому рівень рідини повинен бути не нижче 15 ... 20мм від
верхньої крайки заливний горловини.
3. Можливі несправності у зчепленні та методи їх усунення

У зчепленні можуть бути наступні основні несправності: порушення регулювання

приводу, що викликає неповне вимикання і неплавное включення зчеплення,
пробуксовку дисків; знос фрикційних накладок веденого диска, підшипника муфти
вимикання зчеплення, манжети робочого циліндра приводу зчеплення.
Пробуксовка дисків зчеплення виникає при ослабленні або поломки
натискних пружин, знос або жолобленні поверхонь тертя маховика і натискного
диска, замасливании фрикційних накладок веденого диска. Несправні натискні
пружини і замаслені фрикційні накладки замінюють на нові. Поверхні тертя
маховика і натискного диска обробляють шліфуванням.
Неповне вимикання зчеплення з'являється в результаті збільшеного вільного
ходу педалі (при механічному приводі) або зменшенні ходу поршня робочого
циліндра (при гідравлічному приводі), а також внаслідок деформації веденого диска.
Вільний хід педалі встановлюють при регулюванні, а дефектний ведений диск
заміняють на новий.
Неплавное включення зчеплення обумовлюється зносом накладок веденого
диска, утрудненим переміщенням маточини відомого диска, неодночасним
натисканням підшипника виключення, заїданням педалі зчеплення на осі.
Утруднене переміщення маточини відомого диска на шліцах первинного валу
коробки передач виникає через наявність забоїн або задирок на шліцах. Останні
зачищають і змазують тонким шаром графітової мастила. Неодночасність
натискання підшипника вимикання зчеплення на важелі вимикання усувають
регулюванням. При заїданні педалі зчеплення зачищають торці втулок від забоїн і
задирок і змащують їх.
При ремонті зношені підшипники вимикання зчеплення заміняють на нові.
Ведений і натискного диска, а також натискні пружини залежно від стану піддають
відновленню або заміні. Для виконання ремонтних робіт зчеплення розбирають,
застосовуючи пристосування, одне з яких представлено на мал. 7.
 16

Мал. 7 - Пристосування для розбирання та збирання зчеплення:

1 - опорна плита, 2 - притискна корпус, 3 - контрольне кільце, 4 - настановні
шпильки, 5 - підстава
Картер зчеплення і блок циліндрів при ремонті не знеособлюють. Їх маркують,
щоб запобігти розукомплектування та забезпечити співвісність колінчастого валу
двигуна і ведучого валу коробки передач. Якщо ці деталі знеособлені, то після
монтажу центрирующее отвір картера зчеплення розточують в пристосуванні.
Основними дефектами картерів зчеплення є тріщини, відколи, зрив або знос
різьби, знос отворів і опорних площин лап кріплення до рами. Картери бракують,
якщо тріщини захоплюють більше половини периметра або проходять
болеечемчерез один отвір під болти кріплення. Тріщини на картері зчеплення
заварюють. Відколи, захоплюючі отвір, наплавляют або приварюють відколоту
частина деталі. При зриві різьблення до двох ниток її відновлюють прогонкою
мітчиком. Якщо різьблення має зрив більше двох ниток або зношена, то її
відновлюють шляхом нарізування різьблення збільшеного ремонтного розміру,
постановкою ввертиши або заваркою з наступним нарізуванням різьблення
номінального розміру.
Зношені більш граничного розміру отвори під направляючий штифт кріплення
стартера, кріплення двигуна до рами відновлюють постановкою додаткової деталі -
втулки. Після запресовування отвір втулок обробляють під номінальний розмір.
Зношені опорні площини лап кріплення картера зчеплення до рами обробляють на
фрезерному верстаті до усунення слідів зносу. При значному зносі здійснюють
приварення шайб. Перед приварюванням поверхню лапи фрезерують, а отвори
баньки для установки шайб. Потім шайби приварюють до картера зчеплення
суцільним швом електродуговим зварюванням. Завершують обробку зенковкой
торців лап заподлицо з основним металом.
Основними дефектами натискного і веденого дисків зчеплення є тріщини на
поверхні натискного диска або фрикційних накладок веденого диска, знос
фрикційних накладок, жолоблення чи погнутость диска, ослаблення заклепок
кріплення накладок або маточини, знос і задираки робочих поверхонь натискного й
середнього дисків. Диски і фрикційні накладки з тріщинами бракують. Зношені
фрикційні накладки замінюють новими. Для цього видаляють старі заклепки.
Правлять ведений диск, попередньо зачистивши забоїни і задирки на ступиці.
Викривлення встановлюють на повірочної плиті за допомогою щупа. Щуп
товщиною 0,3 мм не повинен проходити між торцевій поверхнею диска і плитою.
Прикльопування фрикційних накладок виробляють під пресом, застосовуючи
штамп. Замість заклепок для з'єднання фрикційних накладок з диском застосовують
також клей.
 17

Викривлення площині торкання натискного диска з відомим диском не більше

0,15мм чи погнутость веденого диска більше зазначеної в технічних умовах
величини усувають правкою. Натискний диск правлять на пресі, встановлюючи на
кільце, розташоване на столі преса, площиною торкання до відомому диску вниз.
Правку веденого диска здійснюють на плиті або в пристосуванні з допомогою
спеціальної оправлення. Накладки бракують, якщо ослаблені заклепки кріплення їх
до веденим дискам. При ослабленні більше чотирьох заклепок кріплення маточини
веденого диска проводять заміну заклепок. Для цього зношені отвори в маточині і
диску рассверливают під збільшений ремонтний розмір або свердлять нові отвори
між наявними. Відремонтований ведений диск в складанні з накладками повинен
бути отбалансирован. Допустимий дисбаланс встановлюється технічними умовами.
Знос і задираки робочої поверхні натискного й середнього дисків усувають
обробкою на шліфувальному або токарному верстаті. При цьому мінімальна
товщина диска повинна бути не менше зазначеної в технічних умовах величини.
Після складання зчеплення встановлюють на двигун і перевіряють його
роботу у вимкненому і включеному положеннях.
Для забезпечення вільного ходу муфти вимикання зчеплення у міру
зношування накладок відомих дисків виникає необхідність у регулюванні приводу
зчеплення. Привід включення зчеплення у автомобілів КамАЗ - гідравлічний.
Регулювання приводу механізму вимикання зчеплення КамАЗа полягає у перевірці
та регулюванню вільного ходу педалі зчеплення, вільного ходу муфти вимикання
зчеплення і сповненого ходу штовхача пневмоусилителя.
Для визначення вільного ходу муфти зчеплення переміщають важіль валу
вилки виключення зчеплення від сферичної поверхні гайки 18 штовхача 17
пневмоусилителя при отсоединенном положенні відтяжної пружі¬ни зчеплення від
важеля. Якщо вільний хід оттяжного важеля зчеплення, ізме¬ренний на радіусі
90мм, виявиться менше 3 мм, то його регулюють гайкою 18 до значення 3,7 ...
4,6мм. Це відповідає вільному ходу муфти вимикання зчеплення 3,2 ... 4м.
Вільний хід педалі зчеплення автомобілів КамАЗ вимірюють у середній
частині майданчика педалі зчеплення 1 (рис. 3.2, а). Він повинен становити 6 ...
12мм. Вільний хід регулюють зміною зазору між поршнем і штовхальник порш¬ня
головного циліндра 9 ексцентриковим пальцем 6, що з'єднує верхню проушину
штовхача 7 з важелем 5 педалі. Операцію виконують при притиснутою педалі
зчеплення до верхнього упору4 відтяжної пружиною 8. Обертанням
ексцентрикового пальця добиваються необхідного переміщення педалі від
верхнього упора досі торкання штовхальник поршня. Потім затягують і
зашплінтовивают гайку.
 18

Мал. 8 Привід механізму виключення зчеплення:

а - гідравлічний автомобілів КамАЗ; б - механічний автомобілів ЗІЛ:
1-педаль зчеплення; 2-нижній упор: 3-кронштейн; 4-верхній упор; 5-важіль; 6-
ексцентріковий палець; 7-штовхач поршня; 8 і 23-відтяжні пружини; 9-головний
циліндр; 10- гидролінія (шланг); 11-передній корпус пневмоусилителя; 12-задній
корпус пневмоусилителя; 13-пробка; 14-перепускний клапан; 15-пневмоліній; 16-
захисний чохол; 17- штовхач поршня пневмоусилителя; 18-сферична регулювальна
гайка; 19-редукційний клапан; 20-тяга вилки з пружиною; 21-регулювальна гайка;
22-важіль вилки; 24-вилка виключення зчеплення; 25-муфта вимикання зчеплення з
вижимним підшипником; 26-поворотна пружина
При регулюванню вільного ходу педалі зчеплення з механічним приводом
відвертають на кілька оборотів контргайку гайки 21, вращають гайку 21, змінюючи
довжину тяги 20. Для збільшення вільного ходу гайки 21 отвертивают, а для
зменшення - загортають . Після регулювання, утримуючи гайку 21неподвіжной,
затягують вщерть контргайку.
Повний хід штовхача пневмоусилителя перевіряють після натискання на
педаль зчеплення до упору. Для автомобілів КамАЗ він повинен бути не менше
25мм. При меншому ході не забезпечується повне вимикання зчеплення. При
недо¬статочном переміщенні штовхача пневмоусилителя перевіряють вільний хід
педалі зчеплення, обсяг рідини в головному циліндрі приводу зчеплення і при
необхідності прокачують гідросистему приводу зчеплення.
Рівень рідини «Нева» в бачку головного циліндра приводу механізму
виключенія сцеплення автомобілей КамАЗ перевіряють за допомогою щупа з
комплекту інструменту водія. Нормальний рівень рідини в гидроцилиндре
відповідає 40мм довжини змоченою поверхні щупа, припустимий - 10мм. Повний
обсяг рідини в гідроприводі зчеплення становить 280см3. Один раз на три роки
восени заміняють рідина в системі гідроприводу зчеплення.
Прокачування гідросистеми приводу зчеплення автомобілів КамАЗ виконують
після усунення негерметичності гідроприводу в такій послідовності:
 19

1) очищають від пилу і бруду гумовий захисний ковпачок перепускного клапана 14

(див. Рис. 3.2, а) і знімають його. Надягають на головку клапана резиновий шланг,
прикладений до автомобіля. Вільний кінець шланга поміщають в скляну посудину з
гальмівною рідиною;
2) різко натискають на педаль зчеплення 3-4 рази. При натиснутій педалі отвертають
на 0,5-1 оберт клапан випуску повітря. Через шланг вийде частина рідини і що
міститься в ній у вигляді бульбашок повітря;
3) після припинення виходу рідини при натиснутій педалі зчеплення заворачівают
перепускний клапан;
4) операції 2 і 3 повторюють доти, поки повністю не припиниться виделення повітря
з гідросистеми через шланг. Щоб уникнути потрапляння в систему повітря в процесі
її прокачування в систему періодично додають рідина. Її рівень у компенсаційній
порожнини головного циліндра не повинен знизитися бо¬лее ніж на 2/3 висоти від
позначки нормального рівня;
5) по закінчення прокачування при натиснутій педалі повністю загортають
перепускний клапан, знімають з його головки шланг і встановлюють захисний
ковпачок на головку клапана;
6) доливають рідину в головний циліндр до нормального рівня.
Якість прокачування визначають по повному ходу штовхача пневмоусилителя
приводу зчеплення.
Контроль і слив конденсату в гидроцилиндре пневмоусилителя автомобілів
КамАЗ здійснюють після отвертиванія пробки 13 в передньому корпусі
пневмоусилителя. Для повного видалення конденсату циліндр продувають легким
натисканням на педаль зчеплення.
Змазування зчеплення і промивання гідросистеми приводу розглянемо на
зразку зчеплення автомобілів КамАЗ. Втулки валу вимикання зчеплення змазують
через дві прес-маслянки 3 (мал. 9), а підшипник муфти вимикання зчеплення - через
прес-маслянку 2 шприцом. Щоб уникнути потрапляння мастильного матеріалу в
картер зчеплення число качків шприцом не повинно перевищувати трьох.

Мал. 9 - Точки змащування зчеплення і коробки передач з дільником

автомобілів КамАЗ:
 20

1-сапун; 2-прес-маслянка вичавного підшипника; 3-прес-маслянка опори; 4 і 5-

зливні пробки з магнітом; 6-пробка холодцю отвори з покажчиком рівня; 7-пробка
зливного отвору.
Промивають гідросистему приводу зчеплення технічним спиртом або чистою
гальмівною рідиною з періодичністю не рідше одного разу на три роки. При цьому
повністю розбирають головний циліндр і пневмоусилитель. Трубопроводи після
промивання продувають стисненим повітрям, попередньо від'єднавши їх з обох
кінців. Затверділі, зношені або з пошкодженнями робочих крайок манжети
замінюють новими. Перед складанням поршні і манжети змащують гальмівною
рідиною. Після заповнення гідросистеми приводу зчеплення свіжої тормоз¬ной
рідиною її прокачують для видалення з'явився повітря.
Для заміни пневмоусилителя гідроприводу зчеплення автомобілів КамАЗ
необхідно виконати наступне: випустити повітря з пневмопривода гальмівної
системи через клапан на повітряному балоні; зняти оттяжную пружину 8 важеля 5
вала вилки виключення зчеплення; від'єднати пневмолинию 15пневмоусілітеля і
гидролинию 10; злити рідину з системи гідроприводу; від-повернути два болти
кріплення пневмоусилителя і зняти його разом з штовхачем 17.
Встановлюють пневмоусилитель в такій послідовності: закріплюють
підсилювач на картері зчеплення (дільника) двома болтами з пружинними шайбами;
приєднують гидролинию 10 пневмоусилителя і пневмолинию 15; встановлюють
оттяжную пружину 8 валу вилки виключення зчеплення; наливають гальмівну
рідину в компенсаційну порожнину головного циліндра через верхній отвір при
знятому захисному чохлі; прокачують систему гідроприводу; перевіряють
герметичність поєднанні трубопроводів; усувають підтікання тор¬мозной рідини
підтяжкою або заміною окремих деталей; перевіряють і при необхідності регулюють
зазор між торцем кришки і обмежувачем ходу штока включення дільника передач.
4. Охорона праці

1.1. «Правил з охорони праці на автомобільному транспорті», затверджених

Президією Центрального комітету профспілки робітників автомобільного
транспорту і шосейних доріг 24 квітня 1979 і заступником міністра автомобільного
транспорту УРСР 7 травня 1979, узгоджених з Центральним комітетом профспілки
робітників медицини в сільського господарства.
1.2. Справжню інструкцію повинні знати:
1.2.1. Майстри та ІТП, зайняті на ремонті і технічного обслуговування автомобілів і
машин і другої техніки.
1.2.2. Персонал, виконуючий роботи з технічного обслуговування та ремонту
автомобілів і другої техніки.
2. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
 21

2.1. Порядок допуску персоналу до самостійної роботи.

2.1.1. До самостійної роботи в якості слюсаря по обслуговуванню і ремонту
автомобілів і машин, іншої техніки допускаються особи не молодше 18 років, що
пройшли медичний огляд і не мають протипоказань для виконання даної роботи, які
пройшли спеціальне виробниче навчання (включаючи стажирование на робочому
місці в кол -ве днів, указаних у переліку), інструктаж з безпеки праці та
протипожежної безпеки, пройшли перевірку знань у кваліфікаційній комісіі з
оформленням протоколу. Допуск персоналу до самостійної роботи оформляється
наказом по цеху.
2.2. Порядок навчання персоналу з безпечних методів праці
2.2.1. Усі знову прийняті роботу робочі у ролі слюсаря з ремонту та обслуговування
автомашин і ДСТ перед допус¬ком до самостійної роботи повинні пройти перевірку
знань справжньої інструкції і не пізніше 3 місяців з дня надходження на роботу
повинні пройти навчання безпечним методам і прийомам работ за затвердженою
програмою.
Після навчання і в подальший щорічно проводиться перевірка знань робітниками
безпечних методів і прийомів робіт, яка оформляється протоколом.
Особи, знання яких визнані незадовільними, до роботи не допускаються і повинні
пройти повторне навчання.
2.2.2. Допуск на навчання, стажування і до самостійної роботи оформляється
наказом по цеху.
3. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
3.1. Приступивши до самостійної роботи, виконуйте тільки ту роботу, яка доручена
адміністрацією, за умови, що безпечні методи її виконання Вам добре відомо і
вивчені.
У всіх інших сумнівних випадках зверніться до майстра за роз'ясненням.
3.2. Поєднуючи іншу роботу (професію) мало відому Вам, вивчіть інструкцію з
техніки безпеки для совмещаемой роботи (професії), отримаєте від майстра
інструктаж.
3.3. Утримуйте в чистоті і порядку своє робоче місце. Пролите масло та інші рідини
негайно приберіть. Обтиральний матеріал складайте в ящики, призначені для цієї
мети.
3.4. Не мийте руки в маслі, емульсії, гасі, що не витірай¬те їх піском, тирсою,
кінцями дрантя, забрудненими стружкою і т.п.
3.5. Чи не обдуває себе та інших працюючих стиснутим повітрям з повітряної
магістралі.
3.6. Бережіть і тримайте в чистоті та справності індивідуальні засоби захисту
(окуляри, щитки, протигази і т.д.).
3.7. Виконуйте встановлені правила виробничої та особистої гігієни.
 22

3.8. Своєчасно проходьте медичні огляди і є на профілактичні щеплення.

3.9. Обов'язково мийте руки перед прийомом їжі, а також перед курінням, після
роботи з етилованим бензином та іншими небезпечними речовинами.
3.10. Утримуйте в справності видану спецодяг, своево-ременно віддавайте її в
лагодження і прання.
3.11. Індивідуальний шафа для спецодягу завжди тримайте в чистоті і порядку,
виключіть вміст у ньому непотрібних речей і предметів, не призначених для
особистої гігієни.
3.12. Чи не працюйте без передбачених нормами спецодягу та засобів
індивідуального захисту або в несправних засобах захисту.
3.13. Не торкайтеся до відкритих рухомих частин верстата, навіть якщо верстат не
працює, не чіпайте його рукояток, ременів, шківів, шестерні і кнопок пускових
електропристроїв.
3.14. Чи не приводите в роботу верстати та інші механізми, а також транспортні
засоби, обслуговування яких Ви не поручалось.
Невміле поводження з верстатами, механізмами, а також транс-кравцями засобами
може викликати псування механізмів і викликати нещасний випадок з людьми.
3.15. Не перебувайте в зоні роботи підйомно-транспортних засобів (мостових,
автомобільних кранів, тельферів та інших підйомників). Проходити чи стояти під
вантажем, що підіймається, що не-залежно від того, важкий він чи легкий,
заборонено.
3.16. Не беріться не за свою справу, не передавайте самовільно доручену роботу
кому б то не було без відповідного на те дозволу адміністрації.
3.17. При виконанні будь-якої роботи виконуйте всі вказівки і розпорядження
адміністрації.
Без дозволу майстра або іншого керівника виробництв-венного ділянки не
починайте роботи і не починайте її, якщо не отримали від майстра чи начальника
майстерень інструктаж з безпеки праці.
3.18. Помітивши порушення правил безпеки праці іншими робітниками або
небезпеку для оточуючих, не залишайтеся байдужими, попередьте робітника або
майстра про необхідність дотримання вимог, що забезпечують безпеку роботи.
3.19. При нещасному випадку, що відбувся на виробництві, навіть при самому
незначному, негайно повідомте майстру, одно¬временно адміністрації цеху і
прямуйте в найближчий здоровпункт, збережіть до розслідування обстановку на
робочому місці і стан устаткування такими, яким вони були в момент (якщо це не
загрожує життю і здоров'ю оточуючих робітников).
3.20. Будьте уважні до сигналами, що подаються водіями рухомого транспорту і
виконуйте їх.
3.21. Не заходьте без дозволу за огорожі.
 23

3.22. Щоб не стати на переносні електропроводи на підлозі.

3.23. Не ходіть по складеному матеріалу, деталей, заготівлях.
3.24. Слідкуйте за справністю і регулярно користуйтеся венти-ляцією, встановленої
на робочому місці.
3.25. Куріть тільки у спеціально відведених місцях, перед курінням чисто вимийте
руки.
3.26. Після закінчення робочого дня чисто вимийте руки, прийміть душ,
переодягніться в домашній одяг.
4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО АВТОСЛЮСАРЯ
ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ
4.1. Надіньте і приведіть в порядок робочий одяг:
• застебніть вилоги рукавів сорочки і штанінибрюк;
• надійно зашнуруйте взуття;
• приберіть волосся під щільно облягаючий головний убір, носіння якого
обов'язково при роботі на металорізальному, електро-пневмо і другом
механізованому інструменті.
4.2. Уважно огляньте робоче місце, перевірте достатність освітлення, приберіть всі
заважають роботі сторонні предмети і деталі.
При необхідності закрийте відкриті канави, траншеї, перевірте, чи надійно укладені
перехідні трапики через канави.
Підготуйте необхідну кількість перехідних трапиков, сходів-драбин і т.д.
4.3. Перевірте справність і комплектність для роботи інстру-мента, пристосувань і
засобів індивідуального захисту.
Несправні інструменти, пристосування та засоби захисту - замініть.
4.4. Інструмент, пристосування, засоби захисту розташуєте так, щоб уникнути
зайвих рухів і забезпечити безпеку роботи.
4.5. Перед початком технічного обслуговування або ремонту автомашини чи
механізму вивісите на рульове колесо табличку з написом: «Двигун не пускати -
працюють люди».
4.6. При обслуговуванні автомобіля на гідропідйомників вивісите табличку на
механізм керування підйомником з написом: «Не чіпати - під автомобілем
працюють люди».
4.7. Перевірте, чи достатньо чисто вимиті, очищені від бруду, сміття і снігу
автомобілі та дорожньо-будівельна техніка, поставлення на ремонт. Забороняється
приймати на ремонт і технічне обслуговування НЕ очищені від бруду, сміття і снігу
транспортні засоби.
4.8. Встановлений на ремонт автомобіль або дорожньо-будівельну машину
загальмуєте ручним гальмом (якщо він передбачений заводом-виробником),
 24

включіть нижчу передачу, вимкнете запалення, закрийте подачу палива, підкладіть

під колеса упори (черевики).
При роботах, пов'язаних з прокручування колінчастого і кардан-ного валів,
додатково перевірте виключене чи запалювання, перекрита чи подача палива (для
дизельних двигунів), поставте важіль зміни передач в нейтральне положення,
звільніть важіль ручного гальма. Після виконання необхідних робіт затягніть ручне
гальмо і знову включіть нижчу передачу.
5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО АВТОСЛЮСАРЯ
ПІД ЧАС РОБОТИ
5.1. При користуванні ручним слюсарним інструментом:
5.1.1. Користуйтеся тільки справним інструментом і пристосуваннями. Застосовуйте
їх тільки за призначенням.
5.1.2. При обробці деталей в лещатах надійно затискайте оброблювану деталь.
5.1.3. Чи не працюйте напилком без ручок або тріснути, расколиними ручками.
5.1.4. Інструмент в інструментальний ящик укладайте так, щоб кінці його були
направлені у бік внутрішньої стінки ящика, а в сумку - ручкою назовні.
5.1.5. При роботі ключами з тарованим зусиллям стежте, щоб зусилля при
затягуванні гайок, болтів (гвинтів) на перевищувало величин, вказанних у вимогах
креслень, технічних умов, техпроцесів.
5.1.6. Дотримуйтеся обережності, не допускайте зриву ключа з гайки, головки болта.
5.1.7. При роботі знімача дотримуйтеся обережності, піддержувався знімається
деталь, щоб не допустити її падіння.
5.1.8. При правці, (рихтовці) деталей охороняєте руки від ударів молотка, кувалди і
задирок. Працюєте в рукавицях.
5.1.9. Відкручувати або закручувати болти, гайки шляхом поздовження гайкових
ключів другими ключами або трубами - забороняється.
5.1.10. Класти інструмент на обладнання (агрегати транспор-тних засобів),
комунікації, поручні огороджень або не огорожа край майданчики, траншеї, лісів і
риштовання, розпірки і укоси траншей, країв люків, камер і колодязів –
забороняється.

Список літератури

1. Машков Е.А. Технічне обслуговування та ремонт автомобілів КамАЗ-5320, 53211,

53212, 53213, 5410, 54112, 55111, 55102 / Ілюстроване видання-Видавництво «Третій
Рим», 1997-88с.
2. Осика В.В. та ін. Пристрій і експлуатація автомобіля КАМАЗ-4310: Навчальний
посібник / Осика В.В., Петриченко І.Я., Алленов Ю.А., Цвєтков В.М., Лисов М.А.-М
.: Патріот, 1991 .-351 с .: ил.
 25

3. Роговцев В.Л. та ін. Пристрій і експлуатація автотранспортних засобів: Підручник

водія / Роговцев В.Л., Пузанков А.Г., Олдфільд В.Д.-М .: Транспорт, 1989.-432 с .:
ил.
4. Румянцев С.І. та ін. Технічне обслуговування та ремонт автомобілів: Підручник
для ПТУ / С.І. Румянцев, А.Ф. Синельников, Ю.Л. Штоль.-М .: Машинобудування,
1989.-272 с .: ил.
5. Пристрій, технічне обслуговування та ремонт автомобілів: Учеб. / Ю.І.
Боровських, Ю.В. Буралев, К.А. Морозов, В.М. Никифоров, А.І. Фешенко - М. ::
Вища школа; Видавничий центр «Академія», 1997.-528с .: ил.
6. Інструкція з безпеки праці для персоналу, зайнятого на ремонті й технічне
обслуговування автомашин і дорожньо-стоительной техніки ІБТ-К-97-85.
7. КамАЗ: що чекає автогігант в майбутньому? // Бизнес.-1999.-с. 29