МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ДНЗ «КИЇВСЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ

БУДІВНИЦТВА»

АТЕСТАЦІЙНА РОБОТА

Тема «Ремонт облицювання радіатора з ум’ятиною і

пошкодженням фарби»

Керівник роботи
___________ О.П. Лещенко
Учень групи 207
___________ А.В. Черевко

Київ – 2014

1
2
 ЗМІСТ

Вступ………………………………………………….……………………..4
1. Технологічне обладнання та оргтехоснащення для кузовних робіт….6
2. Виправляння елементу панелі кузова…………………………………..8
3. Фарбування виправленої панелі кузова..……………………………...14
4. Сушіння виправленої панелі кузова…..……………………..…….…..21
5. Організація робочого місця рихтувальника кузовів……………….…25
6. Охорона праці при виконанні рихтувальних робіт…………….……..29
7. Перелік використаної літератури……………………..……………..…33

3
 ВСТУП
В процесі експлуатації автомобілів в результаті роботи механізмів та
агрегатів відбуваються зміни форми, розмірів деталей, зниження міцності їх
матеріалів.
Ремонт - це сукупність організаційних і технічних заходів, що
здійснюються для відновлення справності або працездатності автомобіля й
полягають в усуванні відмов і несправностей, які виникають під час
експлуатації або виявляються в ході технічного огляду. Під час виконання
ремонту несправні вузли, агрегати й деталі автомобілів замінюють
справними, взятими з оборотного фонду, а також виконують розбиральні,
регулювальні, складальні, слюсарні, механічні, зварювальні, електромехічні
та інші роботи.
Потребу в ремонті автомобіля чи окремих агрегатів визначає його
технічний стан під час контрольних оглядів, що проводяться після
встановленого для кожного виду ремонтів мінімального міжремонтного
пробігу. Положенням про технічне обслуговування і ремонт автомобільного
транспорту встановлено два види ремонту автомобілів: поточний і
капітальний. Обидва види ремонту можуть виконуватись як для окремих
агрегатів, так і для автомобіля в цілому.

4
 Поточний ремонт автомобіля має на меті заміну або ремонт несправних
деталей, вузлів і агрегатів. Капітальний ремонт автомобіля (агрегата) полягає
в повному розбиранні його на агрегати і вузли, а останніх — на деталі;
сортуванні і ремонті або заміні деталей; комплектуванні, складанні і
випробуванні агрегатів; складанні та випробуванні автомобілів. Капітальний
ремонт повинен забезпечити повне відновлення технічного стану автомобіля.
Облицювання радіатора є силовим елементом оперення, що сполучає в
єдине ціле крило і бризковики. Крім того, вона захищає радіатор і жалюзі від
пошкоджень як при ударах, так і при прямому попаданні твердих предметів
(наприклад, каменів) під час руху автомобіля. Облицювання є також і
декоративною деталлю, що визначає зовнішній вигляд автомобіля. Окрім
вищезазначеного облицювання забезпечує достатню площу і розташування
вікон для руху повітря, необхідного для охолоджування радіатора. У верхній
частині облицювання приварений підсилювач, що сприймає навантаження
підвіски оперення, фіксаторів капота і що сполучає оперення з рамкою
радіатора. На нім же встановлений замок капота. Облицювання є провідною
деталлю для приладів електроустаткування — фар і підфарників, для чого в
ній передбачені відповідні отвори. Крило є загальною деталлю для колісної
ніші і захисту автомобіля від каменів, що летять з-під коліс, що обертаються,
пилу, грязі. Передня частина крила формою продовжує облицювання
радіатора без рівнів і переходів, а задня є кромкою зовнішньої навісної
частини отвору дверей.

5
 1. ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ ТА ОРГОСНАЩЕННЯ ДЛЯ
КУЗОВНИХ РОБІТ

Стапель рамний B43g з підйомником

Рамний стапель B4g призначений для правки пошкоджень автомобіля

середньої і малої міри. Оснащений підіймальним пристроєм, гідравлічним
агрегатом, силовою баштою і аксесуарами для ремонту пошкоджень. Стапель
має невеликі розміри, але при цьому від нього можна добитися досить
великого тягового зусилля. Ергономічний в управлінні, не вимагає нічого для
заїзду і виїзду автомобіля.

6
Набір гідравлічнрого інструменту, 10т

Max L поршня
Артикул Допустиме навантаження (т) Min L поршня (мм) (мм)

O71001L 10 460 610

7
 Робота з молотком і напилком, відрізняються трохи в роботі. Для
обширніх площин краще рихтовочний напилок, як не крути працювати і
зручніше і простіше ніж молотком. Молоток підмога-додаток до напилку.

2. ВИПРАВЛЯННЯ ЕЛЕМЕНТУ ПАНЕЛІ КУЗОВА

Кузов будь-якого легкового автомобіля є однією з важливих його

складових. При огляді автомобіля по зовнішньому вигляду кузова можна
судити про стан автомобіля в цілому. Саме тому кузовний ремонт машини є
дуже важливою процедурою. Несвоєчасний ремонт кузова машини може
призвести до подальшого сколювання зовнішнього покриття кузова,
утворення іржі, руйнування не тільки деталі кузова автомобіля, але навіть
кріпильних деталей кузова.
Кузов складається із сталевого суцільнозварного корпусу, до якого
прикріплено капот двигуна, передні й задні крила, двері, кришка багажника,

8
облицювання фар і радіатора, передній і задній буфери, накладку та ін.
Усередині кузова розміщено сидіння для водія та пасажирів.
Радіатор є теплообмінником, тобто він віддає тепло від циркулюючої
по його трубках охолодної рідини повітрю, що проходить через
нього. Радіатор складається з трьох
основних частин: серцевини,
верхнього і нижнього бачків і деталей
кріплення.
Cерцевина радіатора (рис. 1)
виготовляється з окремих
вертикальних трубок, між якими
розташовані поперечні горизонтальні
Рис.1
пластини, або з гофрованих плоских (на всю товщину радіатора) трубок.
Поперечні горизонтальні пластини радіатора надають йому жорсткості і
збільшують поверхню тепловіддачі. Трубки серцевини радіатора впаюють у
верхній і нижній бачки. Верхній бачок має горловину, що закривається
пробкою, і паровідвідну трубку. На деяких автомобілях у верхній бачок
установлюється датчик покажчика перегрівання двигуна. Верхній бачок за
допомогою прогумованого шланга сполучений з сорочкою охолодження
головки циліндрів. Нижній бачок має кран для випуску охолодної рідини і
патрубок для сполучення з сорочкою охолодження двигуна.
Для запобігання випаровуванню охолодної рідини і підтримання
найвигіднішого температурного режиму на
двигунах сучасних автомобілів встановлені
закриті щільною пробкою з паровим і
повітряним клапанами. Паровий клапан (рис. 2,
а) призначений для підвищення температури
кипіння охолодної рідини в системі до 108° С.
Досягають цього за рахунок підвищення тиску
9
 Рис. 2 до 0,28—0,38 кГ/см2 вище атмосферного.
При підвищенні тиску у системі охолодження понад розрахунковий клапан
відкривається і сполучає радіатор з паровідвідною трубкою.
При охолодженні рідини і конденсації пари виникає розрідження, за
рахунок чого може статись сплющування трубок радіатора. Цьому запобігає
повітряний клапан пробки радіатора, який при розрідженні відкривається і
пропускає повітря в радіатор (рис. 2,6). Щоб пом'якшити поштовхи і удари,
які передаються на радіатор під час руху автомобіля, під болти кріплення
радіатора підкладають пружини і гумові подушки.
Для забезпечення необхідного температурного стану, двигун має ряд
пристроїв і приладів, об'єднаних у систему охолодження.
Для зняття, установки і заміни облицювання решітки радіатора (на
прикладі автомобілія Лади Грант ВАЗ 2190) необхідно: викрутка з
хрестоподібним лезом, ключі «на 8», TORX Т20, торцева голівка «на 10».

1. Відкрийте капот і встановіть його на упор.

10
 2. Зніміть передній бампер.

3. З внутрішньої сторони бампера відверніть дев'ять гайок А (мал. 3)

кріплення облицювання грат радіатора.

11
4. Відіжміть два фіксатори Б (поодинці з кожного боку) бічних кріплень
бампера...

5. ...і від'єднаєте облицювання грат радіатора від бампера.

12
6. При необхідності відверніть три гайки кріплення декоративної накладки
облицювання грат радіатора...

7. ... відіжміть фіксатори...

13
8. ...і зніміть декоративну накладку облицювання.
9. Здійсніть заміну решітки радіатора. Встановити на автомобіль Ладу
Гранту ВАЗ 2190 облицювання грат радіатора в порядку, зворотному зняттю.

3. ФАРБУВАННЯ ВИПРАВЛЕНОЇ ПАНЕЛІ КУЗОВА

14
 Характерними дефектами деталей кузовів, кабін і оперення є корозійні
ушкодження, механічні ушкодження (вм'ятини, обломи, розриви, випуклості,
порушення геометричних розмірів, тріщини, руйнації зварних сполук та
інших.
Важливим етапом відновлення місцевих пошкоджень є підбір кольору.
Це визначає весь кінцевий результат. Підібрати повністю відповідний колір
для фарб дуже складно.
Кожному кольору відповідає свій цифровий код, що пояснює те, з яких
кольорів і в яких стосунках він був створений. Багато заводів надають не
тільки код але і вже готові пофарбовані шаблони з реальним покриттям, в яке
фарбують машини. На перший погляд, підібрати потрібний тон не складає
труднощів, так як можна поєднати кольору за кодом, підігнати під колір
машини і отримати потрібний колір. Але все-таки збігатися він частіше не
буде.
Величезна кількість факторів впливає на колір окремого автомобіля.
Маючи один і той же код при поставках, фарба у заводу-виробника може
відрізнятися відтінками. Невелике дозволене коливання в фарбувальної
системі при нанесенні може вплинути на відтінок. Наприклад, зерно
«металіка» може лягти не так, як потрібно і зміниться відтінок і гра світла.
Близько 20-ти різних відтінків може відповідати одному коду.
Існує дуже багато нюансів. Необхідно визначати колірне схожість на
самій машині, а не тільки на тестах. Колір підбирають при різному освітленні
для підбору кращої гри кольору металіка. Наприклад, в напівтемряві або під
лампою, при денному світлі. Растушевка робиться в тих випадках, коли не
вдається підібрати колір так, щоб він збігався з кольором кузова під усіма
кутами і при будь-якому освітленні. Кілька перехідних відтінків нівелюють
різницю місцем ушкодження та іншими частинами кузова
Зовнішній вигляд автомобіля багато в чому визначається станом його
лакофарбового покриття. До якості фарбування пред'являються високі
15
вимоги, незалежно від того, чи був забарвлений весь автомобіль або тільки
його частина. В даний час техніка фарбування досягла високих результатів,
сучасні фарби довговічніші і дешевші.
Склад фарби
Фарби застосовувалися з дуже давніх часів. Сучасні фарби є складними
хімічними речовинами. Автомобільні фарби складаються з трьох речовин:
пігменту, що пов'язує речовини і розчинника.
Пігмент
Пігмент - це речовина, яка додає колір фарбі, а також виконує деякі інші
функції, наприклад, уповільнює корозію. У фарбах типу "металік" пігмент
грає особливо важливу роль, про що буде розказано далі.
Речовина , що пов'язує речовини
Ця речовина є носієм пігменту і сприяє його закріпленню на
пофарбованій поверхні. Він також формує захисну глянсову плівку поверх
пігменту після висихання фарби.
Розчинник
Розчинник додає фарбі текучість, відповідну цілям її застосування. Він
зроблений на основі летючих з'єднань. Розчинник постійно випаровується (як
під час фарбування, так і після неї), залишаючи на поверхні пігмент і
речовину, що пов'язує, які і формують лакофарбове покриття. До різних видів
фарби підходять різні розчинники. Фарбу потрібно розбавляти тільки
відповідним розчинником і до потрібної текучості.
Хороші лакофарбові покриття кузова не тільки надають автомобілю
гарний зовнішній вигляд, а й охороняє його від корозії і передчасної руйнації.
Практика експлуатації автомобілів за кордоном показала, що ефективними
способами боротьби з корозією кузова являється якісне фарбування і
додаткова протикорозійна обробка. Виконання рекомендацій по догляду за
лакофарбовими покриттями дозволить постійно підтримувати хороший
зовнішній вигляд автомобіля.

16
 Класифікація лакофарбових матеріалів
1) Емалі
Відмітними властивостями емалей для забарвлення легкових авто є
розмаїтість гарних кольорів, підвищений блиск і збереження декоративного
виду при тривалій експлуатації покриттів у різних кліматичні умови. При
фарбування кузовів легкових авто для зовнішніх шарів покриття на
підприємствах-виробниках застосовують, переважно, синтетичні емалі. Емалі
наносять пневморозпиленням в фарбувальній камері, і навіть розпиленням в
електростатичному полі, пензлем.
2) Грунтовки і перетворювачі іржі.
На підготовлену до фарбування поверхню спочатку наносять
грунтовки. Вони є сполучним покриттям між металом із наступними шарами
емалі. Вони мають підвищену властивість зчеплення. Грунтовки можна
наносити розпиленням, пензлем, зануренням, електророзпиленням і
електроосажденням. Товщина його становить 1,5-2 мм. Грунтовки бувають з
інертними пігментами, пассивні, фосфатні і протектні. Грунтовки з інертними
пігментами не взаємодіють із плівкоутворювачем і захищають поверхню від
корозії і механічно перешкоджають проникненню вологи. Пассивуючі
17
грунтовки містять хроміти металів й інші пігменти. Фосфатуючі грунтовки
різняться тим, що до їх склад запроваджується ще фосфорна кислота.
Найкраща товщина шару фосфатних грунтовок 1-1,2 мм. Основні компоненти
таких грунтовок – плівкоутворююча основа і кислотний розріджувач.
Протекторні грунтовки захищають поверхню металу завдяки запровадженню
до складу пилу металу, потенціал якого нижче, ніж в заліза (цинк,
наприклад). Грунтовки – перетворювачі іржі використовують із підготовки
кородованої поверхні кузова під фарбування без видалення продуктів корозії.
До них належать Э-ВА-01, Э-ВА-0112 та інших. Їх використовують за
нормальної температури не нижче 15 ˚ розпиленням чи кистю в 1-2 шари.
3) Шпатлівки.
Шпатлівки служать для усунення і вирівнювання вад на пофарбованій
поверхні кузова. Вони являють собою пастоподібний склад з лаку (оліфи),
пігментів і наповнювача (крейди). Шпатлівки наносять шпателем (лопаткою)
при заробленні великих дефектів або у вигляді рідини краскорозпилювачем з
великим соплом. Для розпорошення її розводять разбавником. Шпатлівки
НЦ-007, НЦ-008, НЦ-009 призначені для вирівнювання загрунтованных
металевих поверхонь, і навіть для виправлення кузовів по виявляючому
прошарку емалі. Шпатлівку ПФ-002 використовують із загального
користування та місцевого шпаклюванння за відсутності гарячого сушіння
наступних шарів покриття. Наповнення МС-006 служить для виправлення
дрібних дефектів на загрунтованній поверхні. Шпаклівочну пасту готують
порціями перед безпосереднім використанням. Масове співвідношення
напівфабрикату шпатлівки і затверджувача має бути 100:3,2. Термін
придатності шпатлівки становить 1 рік.
4) Розчинники, розріджувачі і змивачі.
Їх застосовують для того, щоб лакофарбові матеріали мали необхідну
робочу в'язкість. Вони являють собою однокомпонентні органічні леткі і
безколірні рідини чи його суміші у різному поєднанні компонентів. Змивачі
використовують для зняття лакофарбового покриттів. Вони являють собою
18
суміші різних розчинників, при впливі яких покриття розбухає, спучується і
відстає від металу. Найбільшого поширення набули змивачі з компонентами
органічних розчинників. Промисловістю випускаються змивачі марок СД,
АФТ-1, СП-6, СП-7, СПС-1, СПС-2, СНБ-9 та інших.
5) Матеріали для шліфування і полірування.
Шліфувальні шкурки зазвичай застосовують при згладжуванні
нерівностей на поверхні кузова. Щоб дізнатися, навіщо призначена
шліфувальна шкурка, яку зернистість має шліфувальний матеріал і чи можна
користуватися нею для мокрого чи сухого шліфування, треба зауважити
позначення шліфувальних шкурок, яке наноситься на неробочому боці.
Абразив потрібен для полірування, віск – заповнення і згладжування
мікротріщин і пор покриття. Розчинники допомагають видалити жирові
плями та інші забруднення. Полірувальна вода слугує для остаточної обробки
нітроемалевих покриттів кузова й підтримки їх блиску при експлуатації
автомобілів.
Термін служби відновленого лакофарбового покриття залежить від
якості всіх робіт процесу фарбування. Під час підготовки поверхні автомобіля
до фарбування дуже важливо старанно виконати рихтовочні роботи з металу,
зварювання, пайку і зачистку, тобто надати поверхні кузова правильну
геометричну форму. Якісне виконання рихтовочних робіт спрощує
забарвлення і підвищує довговічність відновленого лакофарбового покриття.
Для проведення повного обсягу робіт з фарбування кузова виконують
такі операції: готують автомобіль до фарбування; готують поверхню кузова
до фарбування; готують лакофарбові матеріали; грунтують, шпаклюють,
шліфують зовнішні поверхні кузова, наносять перший шар емалі, локально
шпаклюют і шліфують; наносять кілька шарів емалі; сушать покриття;
шліфують і полірують; контролюють якість забарвлення; наносять
противокорозійні мастики.
1) Підготовка автомобіля до фарбування і придбання необхідних
матеріалів.
19
 Перш ніж розпочати фарбування слід придбати матеріали й
устаткування. Близько 90 % трудових витрат становить на підготовку праці та
лише 10 % на забарвлення і сушіння. Перш ніж розпочати відновлення
покриття, автомобіль старанно миють. Потім, у разі потреби, проводять
часткову розборку: знімають декоративні деталі з гальванічним покриттям,
гумові прокладки тощо. Якщо кузов перефарбовують повністю, а сушіння
виконують за підвищеної температурі в печі, то знімають колеса, скло,
оббивку тощо.
2) Підготовка поверхні кузова до фарбування.
Підготовка поверхні кузова передбачає виконання таких робіт:
видалення старого покриття і продуктів корозії, знежирення, фосфатування,
захист поверхонь, що підлягають фарбуванню та інші роботи. Видалення
старого покриття треба здійснювати у випадках, коли кузов або його частини
раніше неодноразово перекрашувались чи були пофарбовані нітроемаллю, і
навіть за наявності чималих корозійних ушкоджень, вздування покриття,
відколів і подряпин тощо. Для зняття старої фарби використовують
механічний і хімічний способи. При механічному очищенні застосовують
ручний чи механізований інструмент: металеві щітки, шкребки, абразивеі чи
карборудні каміння, шкурки тощо. Механічний спосіб найпростіший, але він
трудомісткий і незручний при очищенні важкодоступних місць. І тут перед
механічним видаленням використовують хімічний – різні змиваючі речовини.
Після повного видалення старого покриття металеву поверхню кузова
протирають ганчіркою, змоченою уайт-спиртом, зі зняттям залишків
змиваючої речовини і розм'якшеної старої фарби. Потім поверхню
промивають водою, обдувають стиснутим повітрям і сушать у природних
умовах. Невеликі кородовані ділянки поверхні кузова зачищають до металу
шліфувальною машинкою (можна вручну). Видалення продуктів корозії із
поверхні здійснюють механічним і хімічним способами. При механічному
способі використовують різні механізований інструмент і метал очищається
вручну сталевими щітками чи наждачним шкуркою. Для полегшення роботи
20
проводять «мокре» очищення. Для видалення оксидів металів із поверхні
кузова хімічним способом зазвичай використовують розчини кислот і кислих
солей. Перед початком поверхню кузова знежирюють. Знежирення
застосовують для видалення слідів мастильних матеріалів і жирових
забруднень. І тому використовують водні лужні розчини і органічні
розчинники. Для знежирення використовують уайт-спирт чи очищений
бензин. Фосфатування здійснює підвищення протикорозійних властивостей
кузова шляхом видалення з його поверхні шару нерозчинних у питній воді
фосфорно-кислих сполук. Захист поверхонь, що підлягали фарбування,
виконують при частковому фарбуванні кузова. Деталі, які можна зняти,
краще фарбувати окремо. Якщо ж форбування здійснюють не знімаючи
частин, то поруч розташовані поверхні закривають з допомогою картону,
паперу чи покривають шаром вазеліну чи захисної пасти.
3) Приготування лакофарбових матеріалів.
Підбір кольорів залежить від отримання необхідного колірного відтінку
емалі шляхом змішання основних кольорів однопігментних емалей у певній
масової пропорції. При фарбування окремих частин кузова виникає потреба
добору кольорів емалі максимально наближеного за яскравістю, насиченості
до основного кольору. При доборі кольорів необхідно брати до уваги такі
чинники: після нього можливо зміна відтінку емалі убік потемніння;
лакофарбові покриття піддаються старінню, тобто їхній колір змінюється під
впливом довкілля; після змішування основних компонентів суміш вимагає
ретельного перемішування; колір емалі підбирається за природного денного
освітленні (без яскравого сонячного світла); ємності з емалями треба берегти
щільно закритими, оскільки випаровування розчинника впливає на відтінки.
Розведення емалі до робочої в'язкості здійснюють безпосередньо перед
нанесенням на фарбувальні поверхні, бо при зберіганні емалей частина
пігменту випадає в осад, а на поверхні утворюється плівка. Загустівші емалі
розбавляють розчинником до потрібної консистенції.
4) Способи нанесення лакофарбових матеріалів.
21
 Для нанесення грунтів і емалей на автомобіль застосовують повітряний
(пневматичний) і безповітряний (розпорошення в електричному полі)
способи фарбування і фарбування пензлями. Повітряний, розпорошення
відбувається внаслідок перетворення лакофарбового матеріалу з допомогою
стиснутого повітря на тонку дисперсную масу, яку наносять на фарбувальну
поверхню як дрібних крапель, які зливаючись одна з одною, утворюють
покриття. Найбільше застосування мають ручні фарборозпилювачі. Для
отримання високоякісних покриттів необхідно правильно вибрати потрібну
модель розпилювача і режим його роботи. Для фарбування кузова вибирають,
зазвичай, круглу форму розпилювача. Після закінчення роботи
фарборозпилювач рекомендується старанно очистити від фарби. Працюючи з
ручним фарборозпилювачем необхідно дотримуватися таких правила: при
фарбування не можна робити хвилеподібних і петлеподібних рухів;
розпилювач тримають перпендикулярно поверхні; швидкість пересування
мусить бути рівномірною та складати 14…18 м/хв; відстань від розпилювача
до поверхні має бути 250…350 мм. Безповітряний розпорошення –
лакофарбовий матеріал подається насосом до сопла фарборозпилювача під
високим тиском зі швидкістю, коли потік рідини дробиться на дрібні частки.
У порівняні з пневматичним розпиленням спосіб безповітряного
розпорошення має низку переваг: втрати фарби знижуються на 10-15 %; час
забарвлення скорочується внаслідок нанесення меншої кількості шарів. До
вад відносяться: необхідність застосування матеріалу більш дрібного
порошку; нижча якість покриття. Електрофарбування розпиленням полягає в
фізичному явищі перенесення заряджених частинок лакофарбового матеріалу
до фарбувальної поверхні в електричному полі високої напруги. Електричне
поле створюють між кузовом і фарборозпилювачем, у якому створено
високий електричний потенціал. Частинки фарби, одержуючи негативний
заряд, притягуються до позитивно зарядженому кузову і глушаться
рівномірним шаром. Забарвлення пензлем застосовується при локальному
відновленні покриття кузова та не устаткування пневматичного
22
розпорошення матеріалів. З іншого боку, пензлями фарбують окремі
внутрішні поверхні, двигун, шасі, грунтуют внутрішню поверхню крил,
днище знизу, деталі вузли. Перевагами забарвлення пензлем є: простота і
універсальність; невеличкий витрата матеріалів; відсутність необхідності
складного й спеціального устаткування. До вад ставляться: низька
продуктивність і велика трудомісткість тощо.

4. СУШІННЯ ВИПРАВЛЕНОЇ ПАНЕЛІ КУЗОВА

23
 Розрізняють три стадії засихання лакофарбового покриття: висихання,
коли на поверхні утворюється поверхнева плівка; практичне висихання, коли
плівка втрачає липкість; повне висихання. Режим сушіння (температура,
тривалість) надає великий вплив на якість покриттів. З підвищенням
температури, процеси полімеризації і окислення протікають значно швидше,
що сприяє збільшенню адгезії, твердості, міці й зменшенню
водовсмоктуванні. Нанесені на поверхню матеріали сушать при кімнатній
температурі 18…23 ˚З (природна сушіння) або за підвищеної температури
60…175 ˚З (штучна сушіння). Перша (тривалість від 2 до 48 годин) має
здійснюватися на добре опалюваних і вентильованих приміщеннях за
відсутності пилу, кіптяви і вологи. Вона застосовується для кузовів,
забарвлених швидкозасихаючим нітроцелюлозними і перхлорвіниловими
емалями. Штучне сушіння отримало найбільшого поширення. Час сушіння
залежить від товщини металевого аркуша, кольору покриття і відстані
джерела випромінювання. Якщо застосовують гаряче сушіння, то тривалість
процесу сильно скорочується. Сушіння емалей каталізаторами отвердіння
застосовується у разі її відсутності сушильних камер. Наприклад, для
меламиноалкідних емалей такими каталізаторами є: малеіновий ангідрид,
контакт Петрова, паратолуолсульфокислота, дибутилфосфорна,
сульфосиліцилова кислоти тощо. Усі покриття холодного сушіння після їх
засихання на початок експлуатації треба витримати щонайменше 7 діб,
наскільки можна сонцем. Це підвищить їхню якість.
Облицювання поверхні кузова. Шліфування призначено для
згладжування шорсткостей, що залишилися після нанесення шпатлівки. Воно
застосовується також для створення кращого зчеплення між щарами
покриття. Шліфуванню піддають лише цілком висохлі шари покриття. Роботи
можуть відбуватися вручну чи з допомогою шліфувальної машинки.
Правильно відшліфована поверхня мусить бути цілком гладкою без великих
рисок. При мокрому шліфуванні поверхню змочують водою чи якимось
інертним розчинником. Полірування здійснюють полірувальними пастами.
24
Полірування виконують вручну чи механізованим способом. Вручну
полірують фланелевим тампоном рівномірними зворотньопоступальними
рухами. Для механізації полірування застосовують електричне свердло.
Потрібно стежити, щоб поверхня при поліруванні не нагрівалася вище 40 ˚.
Поліровочну воду застосовують для догляду за лакофрабовими покриттями.
Контроль якості забарвлення здійснюють зовнішнім оглядом, вимірами
товщини заданого шару плівки і адгезії підготовленої поверхні. З іншого
боку, якість процесу сушіння покриття визначають ступенем засихання
лакофарбових матеріалів. Зовнішнім оглядом виявляють наявність блиску,
пористості, рисок та інших. Ступінь засихання перевіряють відбитком
пальця.

25
 5. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ РИХТУВАЛЬНИКА КУЗОВІВ

Від організації дільниці кузовного ремонту та фарбування автомобілів

залежить якість, швидкість та прибутковість фірми при наданні послуг. Але
дуже часто при плануванні виникають багато запитань: яких розмірів
підібрати приміщення, як правильно обладнати приміщення згідно вимог
контролюючих органів, яке обладнання необхідне для ремонту автомобілів,
яка кількість персоналу повинна бути, і так дальше. Запитань виникає багато,
але вони всі вирішуються при вірному дотриманні вимог до даного виду
ремонту та вимог контролюючих органів.
Далі приведено загальні вимоги до кузовної дільниці та необхідний
перелік обладнання для всіх постів. Для зручності описано кожний пост з
вимогами і переліком обладнання для автосервісу блоками. Опис дільниці і
кожного поста відповідає схемі, яка приведена вище. Наведений опис постів
та їх кількість, перелік обладнання та інструменту не є догмою, кожний
керівник сам повинен визначатися з вкладенням ресурсів на організацію та
облаштування автосервісу.
Пост розбирання-збирання автомобіля.
Необхідні розміри поста - 5000х7000 мм. Необхідні стелажі для
складування розібраних частин автомобілів. Наявність інструментального
возика з наборами інструментів. Розетки 220V/50Гц, які повинні бути із
захисною кришкою. Пневматичний вихід (за необхідністю) для використання
пневматичних інструментів, із системою фільтрів та маслорозпилення.
Світильники повинні відповідати вимогам захисту по вибухонебезпечності.
Повинен бути водяний стік. Над робочим постом необхідно обладнати
витяжку. Пост повинен бути відгороджений від решта постів.
Пост відновлення геометрії кузова.
Необхідні розміри поста - 5000х7000 мм. Необхідне обладнання для
поста відновлення геометрії кузову автомобіля: рихтувальний стенд з
вимірювальною системою або електронною лінійкою; зварювальний
26
напівавтомат; спотер та апарат для контактного зварювання; апарат плазмової
різки металу; інструментальний возик з наборами інструментів; набір
рихтувальника; спеціальні набори та устаткування для рихтувальних робіт;
комплект пневмоінструменту; мобільний стелаж для складування розібраних
частин. Також необхідно передбачити пневматичні виходи для підключення
пневмоінструменту та рихтувального стенду, із системою фільтрів та
маслорозпилення. Розетки 220V/50Гц, які повинні бути із захисною
кришкою. Розетки 400V/50Гц, які повинні бути із захисною кришкою. Над
робочим постом необхідно обладнати витяжку. Пост повинен бути
відгороджений від решта постів. Світильники повинні відповідати вимогам
захисту по вибухонебезпечності. Вогнегасники та засоби пожежогасіння.
Пост мілкого ремонту з підіймачем.
Необхідні розміри поста - 5000х7000 мм.
Підіймач двохстійковий електрогідравлічний або електромеханічний
вантажопідйомність до 4000 кг. Інструментальний возик з наборами
інструментів. Пневматичні виходи, для підключення пневмоінструменту, із
системою фільтрів та маслорозпилення. Малярний возик для витратних
матеріалів та інструменту. Зачисна машинка для обробки зварювальних швів
– 1 шт. Шліфувальна машина з круглою підошвою з пилевідведенням - 1 шт.
Розетки 220V/50Гц, які повинні бути із захисною кришкою. Розетки
400V/50Гц, які повинні бути із захисною кришкою. Над робочим постом
необхідно обладнати витяжку. Пост повинен бути відгороджений від решта
постів. Пост безпосередньо знаходиться біля поста відновлення геометрії
кузова і всі агрегати можна використовувати сумісно. Світильники повинні
відповідати вимогам захисту по вибухонебезпечності. Вогнегасники та
засоби пожежогасіння.
Пости підготовки автомобіля під фарбування - 4 пости.
Необхідні розміри одного поста – 5000х7000 мм. Малярний возик на
кожний пост окремо. Шліфувальні машини з круглою підошвою діаметром
150 мм з пилевідведенням 4 шт. на 4 поста. Шліфувальна машинка з
27
прямокутною короткою підошвою 115х230 мм з пилевідведенням 1 шт. на 4
поста. Шліфувальна машини з прямокутною довгою підошвою 70х420 мм з
пилевідведенням 1 шт. на 4 поста. Порохотяги з витяжною потужністю на дві
машинки 2 шт. на 4 поста, або порохотяг з витяжною потужністю на одну
машинку 4 шт. на 4 поста. Інший варіант: обладнання рухомим відкидним
плечем довжиною 6 метрів на два поста з порохотягом потужністю на дві
машинки. Обдувальний пістолет 2 шт. на 4 поста. Пістолет для накладання
герметиків 2 шт. на 4 поста. Набори додаткових інструментів для
підготовника: шпателі, шліфувальні колодки, підставки, козлики для
елементів. Розетки 220V/50Гц, які повинні бути із захисною кришкою. Над
робочим постом необхідно обладнати витяжку. Пневматичні виходи, на
випадок використання пневматичних шліфувальних машин, із системою
фільтрів та маслорозпилення. Пневматичні виходи із системою фільтрів для
обдування автомобіля. Над постами необхідно обладнати витяжку. Водяний
стік 2 шт. на 4 поста. Вузол водопостачання 2 шт. на 4 поста. Світильники
повинні відповідати вимогам захисту по вибухонебезпечності.
Пост мілкого пофарбування та ґрунтовки автомобілів.
Розміри визначаються з готового обладнання для таких видів робіт, як
варіант 4000х7000х2800 мм. Інфрачервона короткохвилева сушка.
Пульверизатор для нанесення ґрунту 1 шт. Пульверизатори для нанесення
фарби та лаку 2 шт. Додаткові підставки та приналежності. Вентиляційні
агрегати поста повинні бути винесені за стінку, згідно вимог
вибухонебезпечності. Світильники повинні відповідати вимогам захисту по
вибухонебезпечності та бути потужністю не менше 900 люкс. Потік повітря
повинен бути не менше 19000 - 20000 м.куб/год.
Пост пофарбування - фарбувально-сушильна камера.
Розміри визначаються з готового обладнання але не менше
4000х7000х2800 мм. Повинна бути передбачена рециркуляція для
підвищення ККД фарбувально-сушильної камери. Обігрів визначається з
економічної сторони. Вентиляційні агрегати повинні бути винесені за стінку,
28
згідно вимог вибухонебезпечності. Світильники повинні відповідати вимогам
захисту по вибухонебезпечності та бути потужністю не менше 900 люкс.
Потік повітря повинен бути не менше 24000 м.куб/год. Пульверизатори для
накладання фарби та лаку 2 шт.. Додаткові підставки та приналежності.
Згідно вимог охорони навколишнього середовища, камера повинна бути
обладнана блоком очистки повітря з вугільними фільтрами.
Пост поліровки.
Необхідні розміри поста - 5000х7000 мм. Малярний возик.
Полірувальна машинка 1-2 шт. Набори додаткових інструментів. Розетки
220V/50Гц, які повинні бути із захисною кришкою. Водяний стік. Вузол
водопостачання. Світильники повинні відповідати вимогам захисту по
вибухонебезпечності. Пост повинен бути відгороджений від решта постів.
Пост підготовки та складування лакофарбових та розхідних
матеріалів. Змішувальна машина для фарби. Стіл для підготовки
лакофарбових матеріалів. Комп'ютер з програмним забезпеченням. Стелажі
для складування матеріалів. Вузол водопостачання. Світильники повинні
відповідати вимогам захисту по вибухонебезпечності. Над робочим постом
необхідно обладнати витяжку. Окремо необхідно обладнати місце для
проведення пробних напилень кольору з витяжкою.
Проїзд між постами повинен бути не менше 6 метрів. Повинно бути два
виїзди. Ізоляція всіх електрокабелів та їх прокладення повинно відповідати
вимогам по вибухонебезпечності. Всі розетки та обладнання повинно бути
заземлено. Світильники повинні бути збоку і з верху, потужністю освітлення
не менше 650 люкс, крім камери та поста мілкого пофарбування. Дільниця
повинна бути обладнана постами пожежогасіння. Якщо передбачається
дільниця, як окрема будова, необхідно передбачити компресорну, щитову,
місце для начальника дільниці (майстра-приймальника), роздягальню,
душову та санвузол.

29
 6. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ ВИКОНАННІ РИХТУВАЛЬНИХ РОБІТ

До самостійного виконання рихтувальних робіт допускаються особи не

молодше 18 років, які пройшли медичне обстеження та спеціальне навчання
для роботи на верстатах, вступний інструктаж з охорони праці, інструктаж на
робочому місці та інструктаж з пожежної безпеки.
При роботі на верстатах рихтувальник повинен бути проінструктований
по безпечних прийомах роботи на кожному верстаті. В цьому разі інструктаж
на робочому місці проводиться через кожні 3 місяці.
Інструкція по безпечній експлуатації верстатів повинна бути вивішена
на робочому місці.
Рихтувальник повинен:
1. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.
2. Користуватися спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального
захисту.
3. Пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони
праці та безпеку товаришів по роботі.
4. Виконувати тільки ту роботу, по якій він проінструктований та яка
доручена йому керівником робіт.
5. Не допускати сторонніх осіб на своє робоче місце.
6. Вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних
випадках.
7. Вміти користуватись первинними засобами пожежегасіння.
8. Утримувати в чистоті своє робоче місце.
9. Не виконувати вказівки, які суперечать правилам охорони праці.
Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які діють на
рихтувальника.
1. Захаращення робочого місця.
2. Відсутність спеціальних пристроїв, інструменту, пристосувань.
3. Частини абразивних кругів, що розлітаються.
30
4. Гострі кромки, краї, задирки заготовок, деталей та виробів.
5. Термічні фактори (опіки рук при вирізанні газовим зварюванням
пошкоджених місць).
6. Підвищені рівні шуму при рихтуванні кузовів, кабін та їх деталей.
Місця виконання кузовних робіт повинні бути оснащені устаткуванням,
пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною
документацією.
Рихтувальник забезпечується спецодягом, спецвзуттям та засобами
індивідуального захисту: костюм бавовняний, черевики шкіряні, рукавиці
комбіновані, окуляри захисні; на зовнішніх роботах взимку додатково:
костюм бавовняний на утеплювальній прокладці.
Верстати, ножиці та інше повинні бути забезпечені спеціальними
пристроями, надійно захищаючими робітника та людей, які знаходяться
навколо, від стружки та інше.
Ручний інструмент повинен відповідати наступним вимогам:
1. Ударні інструменти (молоток, кувалда та інше) повинні мати дещо випуклу,
нескісну і незбиту, без тріщин поверхню, бути надійно укріплені на держаках
шляхом розклинування клинами, не мати наклепу.
2. Держаки молотків і кувалд повинні мати гладку поверхню овального
перетину з потовщенням вільного кінця, довжиною не менше 250 мм та бути
зроблені з деревини твердих та в'язких порід (кизилу, бука та інше).
3. На ріжучих кромках покрівельних ножиців не повинно бути викришених
місць, вм'ятин та помітних слідів затуплення.
4. Болт-вісь, який скріплює половинки ручних ножиців, повинен дозволяти
регулювання нормального зазору між ними для розрізання металу без
задирок.
Під час роботи електрогазорізальними інструментами,
електрифікованим інструментом та пневмоінструментом рихтувальник
повинен мати відповідне посвідчення, яке дає право на роботу ними та
проінструктований по безпечній роботі з ними.
31
 Вимоги безпеки перед початком роботи
1. Одягти спецодяг, спецвзуття, отримати завдання від керівника робіт.
2. Стан спецодягу повинен виключати можливість захоплювання його
рухомими частинами машин та верстатів (щоб не було звисаючих кінців).
3. Перевірити наявність та справність інструмента, пристосувань; перевірити
стан верстатного обладнання; наявність на ньому захисного заземлення та
огородження.
4. Розташувати інструмент, пристосування, матеріали в зручному та
безпечному для використання положенні.
5. Перевірити достатність освітлення робочої зони.
6. Прибрати з робочої зони непотрібні предмети, матеріали.
7. Перевірити міцність кріплення лещат.
Вимоги безпеки під час виконання роботи
1. Кузови та кабіни, що ремонтуються, повинні установлюватися і надійно
закріплятися на спеціальних підставках (стендах).
2. Деталі, що підлягають правці, повинні установлюватися на спеціальні
оправки. Забороняється правити деталі на вису.
3. Перед правкою крил та інших деталей з листової сталі їх слід очистити від
іржі металевою щіткою біля місцевого відсмоктувача.
4. При різанні на механічних ножицях та згинанні на вигинальних верстатах
працювати дозволяється тільки з металом, товщина якого не перевищує
величину, допустиму для даного устаткування.
5. При необхідності скісного зрізу листового металу слід починати різати з
того боку, де кут між лінією відрізу та краєм металу ближчий до прямого
кута.
6. Різати метал ножицями слід так, щоб на краях заготовки не залишалось
незрізаних задирок.
7. При виготовленні деталей та латок з листової сталі гострі кути, краї та
задирки повинні бути зачищені.
8. Забороняється:
32
8.1. При вирізанні газовим зварюванням пошкоджених місць притримувати
частини, що вирізаються, руками.
8.2. Працювати зачистною машиною без захисного кожуха.
8.3. При різанні листового металу на механічних ножицях подавати метал,
утримуючи руки напроти різальних роликів.
9. При обслуговуванні та ремонті кузовів автобусів, фургонів, кабін на висоті
більше 1 м необхідно застосовувати помости, переносні драбини-стрем'янки.
Працювати на випадкових підставках або з приставних драбин забороняється.
10. При підійманні по драбині робітнику забороняється тримати в руках
інструмент, матеріал та інші предмети. Для цього повинна застосовуватись
сумка або спеціальний ящик. Забороняється проводити одночасно роботу на
драбині, помостах та внизу під ними.
11. При вирізанні опорних частин кузова під ними повинні бути установлені
надійні упори.
12. Переносити, правити та різати деталі з листового металу дозволяється
тільки в рукавицях.
13. У процесі роботи обрізки металу необхідно складати у спеціально
відведене місце (ящик).

33
 7. ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабушко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. – К.: Висшая школа.

1982. – 344с.
2. Гуменюк І.В. Технологія електродугового зварювання:
Підруч-ник/І.В. Гуменюк, О.В. Іваськів, О.В. Гуменюк. – К.: Грамота 2006.
3. Кисликов Б.Ф., Лущик В.В. Будова й експлуатація автомобілів:
Підручник. – К.: Либідь, 1999.
4. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова і експлуатація автомобілів:
Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 400с.
5. Лауш П.В. Техническое обслуживание и ремонт машин. – К.:
Висшая школа, 1989. – 350с.
6. Кузнецов Ю.М. Охрана труда на автотранспортніх предприятиях:
Учеб. для учащихся автотрансп. техникумов. – М.: Транспорт, 1990.
7. Полянський С.К. Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні
машини. – К.: Техніка, 2001. – 624с.
8. http://mykhailo-heletiy.blogspot.com/2013/12/blog-post_2835.html
9. http://nachitan.ru/texnicheskoe-obsluzhivanie-akkumulyatornoj-batarei/
10. http://www.autoprospect.ru/chevrolet/chevrolet-niva/9-3-generator.html
11. http://leg.co.ua/knigi/oborudovanie/akkumulyatornye-batarei-20.html
12.http://electricalschool.info/main/electroremont/983-neispravnosti-
svincovykh.html

34