1

Практична робота 4
Технічне обслуговування системи мащення та системи охолодження двигуна

4а. Технічне обслуговування системи мащення двигуна

Мета: Відпрацювати вміння та навики при знаходженні та усуненні несправностей та
відмов приладів системи мащення, виконання контрольно-діагностувальних робіт.
Завдання: Освоїти на практиці ТО системи мащення.
Обладнання та матеріали:
1. Двигун автомобільний.
2. Віскозиметр.
3. Секундомір.
Короткі теоретичні відомості:
Відмови і несправності системи мащення двигуна. В процесі роботи якість масла картера
погіршується, а кількість його зменшується, що приводить до несправностей і відмов системи
мащення.
Погіршення якості масла під час роботи двигуна походить від забруднення масла
механічними домішками, окислення і розрідження паливом, а також спрацьовування присадок,
що додають маслу кращі властивості.
Механічні домішки складаються з частинок металу, стертих з тертьових поверхонь,
деталей двигуна, і мінеральних речовин (піску, пилу), які потрапляють в двигун з повітрям.
Вміст в маслі механічних домішок більше 0,2% недопустимо.
Окислення масла відбувається під дією кисню повітря, яке всмоктується в картер і
контактує з нагрітим і розпиленим маслом.
Продуктами окислення є:
 кислоти, що викликають корозію на поверхні циліндрів, поршневих кілець;
 смоли, створюючі лакові відкладення на поршні і поршневих кільцях і різко
знижують їх рухливість;
 тверді продукти — карбони, карбоїди і кокс, що залишаються в маслі в розчиненому
і колоїдному станах або випадні у вигляді осаду в картері, масляних каналах і
маслопроводах, порушуючи циркуляцію масла і діючи на поверхні тертя як абразив.
Пониження тиску масла в системі може бути результатом:
 розрідження його паливом, проникаючим в картер карбюраторного двигуна в разі
його пуску в холодному стані;
 засмічення або заїдання плунжера редукційного клапана у відкритому положенні.
Підвищення тиску масла в системі може бути причиною засмічення або заїдання
плунжера редукційного клапана масляного насоса в закритому положенні. При вмісті в маслі
палива більше 4—6% воно підлягає заміні.
Зменшення кількості масла в картері двигуна є результатом чаду і втрат масла через
нещільність в системі мащення (у прокладках, сальникових ущільненнях і інших з'єднаннях).
Вигорання масла відбувається унаслідок попадання його в камеру згорання в результаті
насосної дії поршневих кілець. Крім того, наявні в системі мащення масляні фільтри тонкої і
грубої очистки в процесі роботи двигуна засмічуються і втрачають свою фільтруючу здатність,
що різко підвищує знос підшипників і шийок колінчатого валу.
 2
Зовнішніми ознаками несправностей системи мащення є:
 зниження рівня масла в картері нижче за мітки «min», на масло-вимірювальному
стержні;
 зниження тиску масла в системі нижче 0,1—0,15 МПа при середній частоті
обертання колінчастого валу двигуна або 0,05 МПа при роботі на холостому ході
(500 об/хв..);
 зниження в'язкості масла унаслідок сильного розрідження паливом (показником
може служити зниження тиску масла по манометру на щитку);
 потемніння кольору масла (визначається по краплинній пробі); наявність підтікання
масла через нещільність; забруднення фільтрів грубого і тонкого очищення.

Обслуговування системи мащення. При обслуговуванні перевіряють якість і рівень

масла в картері (при необхідності поповнюють його до встановленої норми), очищають
фільтри, міняють фільтруючі елементи, перевіряють провертання рукоятки масляного фільтру
грубого очищення.
Окрім того, необхідно періодично змащувати механізми, які мають самостійні змащуючі
пристрої: підшипники валу вентилятора і водяного насоса (пластичними консистентними
змазками), генератора і приладів системи запалення.
Міняється також масло в масляній ванні повітряного фільтру.
Рівень масла в картері двигуна перевіряють, коли автомобіль знаходиться на рівному
майданчику, через 3-5 хв. після зупинки двигуна. Якість масла в двигуні оцінюють по
допустимому вмісту механічних домішок і паливних фракцій. Приблизно забрудненість масла
може бути визначена візуально за кольором і прозорості масла на масло-вимірювальному щупі.
Масло, що має дуже темний або чорний колір, крізь яке погано помітні ризики на щупі, слід
замінити.
Періодичність зміни масла в двигуні залежить від часу його роботи, міри зношеності
двигуна, якості масла, дорожніх і кліматичних умов і вагається в межах від 1,5 до 10 тис. км. і
більш. Масло рекомендується міняти лише в нагрітому двигуні.
Після спуску відпрацьованого масла систему промивають малов’язким веретенним
маслом, дизельним паливом, сумішшю масла з дизельним паливом або промивочною рідиною,
що складається з 90% уайт-спирита і 10% ацетону.
У картер двигуна заливають 2,5—3,5 л (залежно від ємкості системи мастила)
промивальної рідини, двигун пускають і дають йому пропрацювати 4—5 хв. на мінімальній
частоті обертання холостого ходу (600—800 об/хв.), потім промивальну рідину зливають і
заливають свіже масло. Значно кращі результати дає промивання системи мастила двигуна за
допомогою спеціальної установки і промивального масла (індустріальне - 20).
Періодично (через 5—6 тис. км.) перевіряють систему вентиляції картера, кріплення
деталей і відсутність відкладень в трубках і на клапанах; відкладення зчищають через 10—12
тис. км. пробігу. При засміченні системи вентиляції в картері двигуна створюється збитковий
тиск, чому відбувається течії масла з картера через сальникові ущільнення.
При зміні масла промивають в гасі корпус повітряного фільтру вентиляції картера і
повітряний фільтр системи живлення двигуна. Фільтр змочують перед постановкою в корпус
маслом для двигуна, а у ванну фільтру заливають масло до мітки.

Зміст роботи Вивчити:

 3
• призначення, загальні схеми, будову і принцип дії системи мащення;  конструкції
системи мащення двигуна різних типів.
Розглянути:
• конструктивні особливості системи мащення;
• вимоги, що висуваються до системи мащення;
• класифікацію системи мащення двигунів;
• мастила, що застосовуються для мащення двигуна і головні вимоги, що до них
висуваються. Хід роботи:
1. Перевірка герметичності системи мащення.
2. Перевірка рівня мастила в картері. 3. Перевірка якості
мастила.

Контрольні питання:
1. Описати порядок зовнішнього огляду системи мащення.
2. Вказати мету перевірки рівня моторної оливи в картері двигуна.
3. Описати способи перевірка наявності моторної оливи в картері двигуна.
4. Описати способи перевірки якість моторної оливи.
5. Описати способи перевірки подачі моторної оливи до тертьових деталей двигуна.
6. Автоматичні клапани в системі змащення, їх призначення, розташування і робота.
7. Описати необхідність вентиляції картера двигуна і способи її здійснення.

4б Технічне обслуговування системи охолодження двигуна

Мета: Відпрацювати вміння та навички при знаходженні та усуненні відмов та
несправностей приладів системи охолодження при використанні контрольно-діагностичних
робіт.
Завдання: Освоїти на практиці ТО системи охолодження двигунів.
Обладнання та матеріали:
1. Двигун автомобільний.
2. Прилад для перевірки термостата.
3. Прилад для перевірки натягу пасів приводу вентилятора.
4. Інструмент.
Короткі теоретичні відомості:
До відмов і несправностей системи охолоджування відносяться:
• витік рідини, що охолоджує, в місцях ущільнень сполучних шлангів, через сальник
водяного насоса або в місцях з'єднання трубок з бачками радіатора;
• ослаблення натягнення або обрив ременя вентилятора;
• заклинювання заслінки термостата в закритому положенні;
• поломка крильчатки насоса; негерметична пробки радіатора; утворення накипу.
Ознаками несправності системи охолоджування служать перегрів двигуна і закипання
води в радіаторі, якщо вони не є результатом тривалого і великого навантаження двигуна або
неправильного регулювання системи запалення і живлення.
Несправність термостата може виявитися в повільному прогріві двигуна після пуску
унаслідок дуже раннього або постійного відкриття клапана термостата або в швидкому
перегріві в результаті пізнього відкриття клапана.
 4
Діагностування системи охолоджування двигуна полягає у визначенні теплового стану
системи і її герметичності, перевірці натягнення ременя вентилятора і роботи термостата.
Нормальна температура рідини, що охолоджує, при нормальному навантаженні двигуна має
бути в межах 80—95°С, а різниця температури між верхньою і нижньою частинами радіатора
— в межах 8—12°С. Течії охолоджуючої рідини може виявлятися слідами підтікання через
сальники водяного насоса і в інших місцях з'єднання системи охолоджування. Контроль
здійснюється на холодному двигуні. Герметичність системи перевіряють тиском, для чого у
верхню незаповнену частину радіатора нагнітається повітря під тиском 0,06 МПа.
Натяг ременя приводу вентилятора або водяного насоса перевіряють виміром прогину
ременя при натисненні посередині між шківами вентилятора або генератора і шківом
колінчастого валу із зусиллям (для більшості марок) приблизно 30—40 Н. При нормальному
натягу величина прогину (для різних марок двигунів) має бути в межах 10—20 мм.
Знятий термостат перевіряють, занурюючи його у ванну з водою, що підігрівається,.
Моменти початку і повного відкриття клапана термостата повинні відбуватися відповідно при
65—70°С і 80—85°С. Несправний термостат замінюють. Обслуговування системи
охолодження.
В першу чергу перевіряється рівень охолоджуваної рідини. При виявленні течі в
радіаторі (у трубках і бачках) він має бути знятий і направлений в ремонт. Течії охолоджуваної
рідини, в місцях кріплення шлангів усувають підтягуванням кріпильних хомутиків. Течії через
сальники водяного насоса, наявна по підтіканню води через контрольний отвір в корпусі
насоса, усувають заміною несправних деталей сальника, гумової манжети і текстолітової
шайби. Необхідно стежити також за кріпленням маточини шківа вентилятора і самого
вентилятора. При зміні сальника перевіряють стан підшипників валика водяного насоса і при
необхідності їх замінюють.
Натягнення ременя вентилятора регулюють зсувом корпусу генератора, заздалегідь
ослабивши кріплення натяжного кронштейна, відтягнувши шків убік від двигуна і затягнувши
кріплення кронштейна. У двигуні ЗиЛ-130 регулювання натягнення ременя компресора
виконується намотуванням різьбової половини ободу після вивертання стопорного гвинта. Для
регулювання натягнення ременя насоса двигуна ЯМЗ видаляють прокладки після зняття з’ємної
боковини шківа.
Для визначення місць пошкодження радіатора його занурюють у ванну з водою,
заздалегідь заглушивши верхні і нижні патрубки і заливну горловину пробками. До
паровідвідної трубки приєднують шланг і за допомогою ручного насоса або повітряної
магістралі нагнітають повітря до тиску в радіаторі 0,08 МПа. По бульбашках повітря, що
з'являються, визначають місця пошкодження. Вийнятий і просушений радіатор запаюють
м'яким припоєм третником. Після видалення течії радіатор випробовують вказаним вище
способом.
Видалення відкладень накипу.
Накип що утворюється на гарячих стінках системи охолоджування погіршує теплообмін,
що веде до перегріву двигуна, втрати потужності, збільшенню витрати палива (у середньому на
5—6%), виникненню детонації, вигоранню масла і інтенсивному зношуванню
циліндропоршневої групи.
Окрім накипу, в системі охолоджування утворюється випадний з води шлам — осад, що
містить домішки механічного і органічного походження.
Для зменшення утворення накипу в системі охолоджування необхідно використовувати
воду малої жорсткості. Хід роботи:
1. Перевірка герметичності системи охолодження.
 5
2. Перевірка стану радіатора, вентилятора та інших деталей. 3. Перевірка
термостата на роботоздатність.

Контрольні питання:
1. Вказати основні параметри, які визначають працездатність системи охолодження.
2. Описати відмінності систем охолодження з установкою термостата з верхнім та
нижнім його розташуванням в двигуні.
3. Описати методи контролю герметичності системи охолодження двигунів.
4. Вказати обсяг робіт для ТО системи охолодження у випадку її сезонного
обслуговування.
5. Вказати порядок перевірки роботоздатності термостату.
6. Вказати найвигідніший тепловий режим двигуна і способи його регулювання.
7. Описати як проводиться контроль температури охолоджуючої рідини.
Відповіді на контрольні питання пр. р. 4а.

1.

2.
 6
3.

4.

5.
 7
6.

7.

Завдання виконав ______________ ___Манчук І.О.________________

Підпис Прізвище, ініціали студента