Теорія теплових двигунів внутрішнього згоряння

Виконав Курсант групи 309 – ПММ Міщенко Дмитро Олександрович

3. Ступінь стиску двигуна внутрішнього згоряння (ДВЗ) (англ. compression ratio) — відношення об'єму
робочого тіла на початку стиску, коли поршень перебуває у нижній мертвій точці (НМТ) в циліндрі
двигуна до об'єму його в кінці стиску, коли поршень перебуває у верхній мертвій точці (ВМТ).об'єм
камери згоряння, тобто, об'єм, що займає паливо-повітряна суміш у кінці такту стиснення,
безпосередньо перед запалюванням.У дизельних двигунах ступінь стиску становить 12…22, у двигунах
з примусовим запалюванням — 6…10. Підвищення ступеня стиску супроводжується збільшенням
потужності та ККД двигуна як теплової машини, але до певної межі, що пов'язане з погіршенням
робочого процесу двигуна, надмірним зростанням навантаження на деталі циліндро-поршневої групи
і кривошипно-шатунного механізму або з виникненням детонації.Ступінь стиску є величиною
безрозмірнісною. А пов'язана з ним інша величина, що носить назву «компресія» характеризує рівень
зростання тиску робочого тіла, визначену в умовах роботи двигуна на такті стиску. Компресія, крім
ступеня стиску, залежить від природи газу, що стискається та умов перебігу стискання. За
адіабатичного стискання повітря залежність тиску в кінці стискання визначається за формулою:де γ —
1,4 — показник адіабати для двоатомних газів (у тому числі повітря);p0 — початковий тиск, зазвичай
приймається рівним 1 атм.Через відхилення від адіабатичності при стисканні у ДВЗ від теплообміну зі
стінками, втрат через негерметичність, наявності пального стиснення робочого тіла вважають
політропним з показником політропи n = 1,2.При компресія у найкращому випадку буде становити
101,2 = 15,85 атм.Детонація у двигуні з примусовим запалюванням — ізохорний самоприскорюваний
процес переходу горіння паливо-повітряної суміші у детонаційний вибух без виконання роботи з
переходом енергії згоряння у зростання температури і тиску газів. Фронт полум'я поширюється зі
швидкістю вибуху, тобто перевищує швидкість поширення звуку у даному середовищі і приводить до
сильних ударних навантажень на деталі циліндро-поршневої та кривошипно-шатунної груп, що
викликає посилене зношування цих деталей. Висока температура приводить до прогорання днищ
поршнів та підгорання клапанів.Поняття «ступінь стиску» не слід плутати з поняттям «компресія», яке
означає максимальний тиск, що створюється в циліндрі при русі поршня від НМТ до ВМТ (приклад
вказання параметрів: ступінь стиску — 10:1, компресія — 14 атм).

12. Механічна система двигуна внутрішнього згоряння сконструйована так, що його робота
розбивається на послідовність періодичних циклів, кожен із яких складається з кількох тактів. Один із
тактів — робочий, під час цього такту розширення гарячих стиснених газів призводить до руху поршня,
інші виконують допоміжні функції, серед яких всмоктування суміші палива із повітрям або тільки
повітря, звільнення робочої камери від відпрацьованих газів та продуктів згоряння тощо.
Найпоширеніші конструкції двигунів внутрішнього згоряння — двотактні та
чотиритактні.Винахідником одного із двотактних двигунів був українець родом з Галичини Михайло
Кос, двигун запатентований під назвою «Кос-мотор».Серед різноманітних конструкцій двигунів
внутрішнього згоряння найчастіше зустрічаються дизельні, інжекторні (з моно- чи розподіленим
впорскуванням) та карбюраторні. В дизельних двигунах паливо впорскується безпосередньо в
циліндр і загоряється у процесі впорскування за рахунок високого тиску стисненого повітря. В
інжекторних — паливо впорскується у впускний колектор двигуна, через який разом з повітрям
потрапляє у циліндри. З'явились бензинові інжекторні двигуни, у яких паливо впорскується
безпосередньо в циліндр (безпосереднє впорскування). В карбюраторних двигунах використовується
спеціальний пристрій, карбюратор, у якому створюється суміш палива та повітря. Стиснена робоча
суміш в карбюраторних та інжекторних двигунах потребує примусового запалювання від електричної
іскри.Принцип дії двигуна внутрішнього згоряння можна розглянути на прикладі чотиритактного
карбюраторного двигуна. Основним елементом такого двигуна є циліндр, усередині якого
відбувається згоряння палива. Як правило, їх кілька. Тому кажуть про одно-, дво-, чотири-, п'яти-,
шести-, восьми-, дванадцяти-, шістнадцяти та навіть вісімнадцятициліндрові двигуни. У кожному
циліндрі встановлено рухомий поршень.Чотиритактним двигун називається через те, що його роботу
можна розділити на чотири, рівні за часом, частини. Поршень чотири рази пройде по циліндру — двічі
вгору і двічі вниз. Такт починається при перебуванні поршня в крайній нижній або верхній точці. У
автомобілістів-механіків це називається верхня мертва точка (ВМТ) і нижня мертва точка
(НМТ).Циліндр має два чи більше отворів з клапанами — впускними і випускними. Робота двигуна
внутрішнього згоряння ґрунтується на чотирьох послідовних процесах — тактах, які весь час
повторюються. Перший такт — це впуск пальної суміші (або повітря), що здійснюється через впускний
клапан, коли поршень рухається вниз. Після того, як поршень досягне нижньої мертвої точки, чи після
її проходження, всмоктування палива припиняється і впускний клапан закривається. Під час другого
такту, коли поршень рухається вгору, відбувається стискання суміші (повітря), внаслідок чого її тиск і
температура підвищуються. У верхній мертвій точці положення поршня (чи близько неї) суміш
запалюється електричною іскрою від свічки запалювання. Суміш миттєво спалахує, через значне
нагрівання повітря і продукти згоряння розширюються й тиснуть на поршень. Сила тиску штовхає
поршень донизу, відбувається третій такт — робочий хід, під час якого виконується робота. За
допомогою хитневого механізму рух поршня передається корбовому валу, який з'єднано з колесами
автомобіля за допомогою трансмісії. Виконуючи роботу, суміш розширюється й одночасно
охолоджується. Після проходження поршнем нижньої мертвої точки або близько неї відкривається
випускний клапан і під час руху поршня вгору продукти згоряння палива витісняються із циліндра
через випускний клапан, який закривається після проходження поршнем верхньої мертвої точки.
Протягом короткого проміжку часу і випускний і впускний клапани перебувають у відкритому стані.
Цей стан називають «перекриттям клапанів».Пропан завжди дешевше бензину та дизелю, що
дозволяє економити на паливі (ціни - Росія, літо 2022)Від чіткої роботи клапанів залежить ступінь
стиснення в циліндрах, повне видалення відпрацьованих газів і необхідна кількість паливно-
повітряної суміші, що всмоктується. Після четвертого такту настає черга першого. Процес
повторюється циклічно. Вся ця система потрібна для того, щоб маховик та колінчастий вал почали
обертатись і тоді машина зможе розпочати рух.
 Принцип роботи чотиритактного двигуна внутрішнього згоряння. Такти:

1. Впуск.

2. Стиснення.

3. Робочий хід.

4. Випуск

21. Поступальний рух поршня поршневого двигуна зазвичай перетворюється в обертання колінчастого
вала кривошипно-шатунним механізмом.Поршневий двигун внутрішнього згоряння сьогодні є
найпоширенішим тепловим двигуном. Він використовується для приводу засобів наземного,
повітряного і водного транспорту, військової, сільськогосподарської та будівельної техніки,
електрогенераторів, компресорів, водяних насосів, помп, моторизованого інструменту (бензорізок,
газонокосарок, бензопил) та інших машин, як мобільних, так і стаціонарних, і виробляється у світі
щорічно в кількості декількох десятків мільйонів одиниць.Потужність поршневих двигунів
внутрішнього згоряння може бути від декількох ват (двигуни авіа-, мото- та судномоделей) до 75 000
кВт у дизельних суднових двигунів.За видом пальногоЯк пальне у поршневих двигунах внутрішнього
згоряння використовуються:рідини — бензин, дизельне паливо, спирти, біодизель;гази — зріджений
нафтовий газ, природний газ, водень, газоподібні продукти крекінгу нафти, біогаз;тверде паливо
(вугілля, торф, деревина), з якого виробляється монооксид вуглецю у газогенераторі, що входить до
складу паливної системи двигуна.За кількістю тактів робочого циклуПовний цикл роботи двигуна
складається з послідовності тактів — односпрямованих поступальних ходів поршня. Розрізняють
двотактні та чотиритактні двигуни.За кількістю та розташуванням циліндрівДокладніше: Конфігурація
двигуна внутрішнього згорянняКількість циліндрів у різних поршневих двигунах може становити від 1-
го до 24-х. За розташуванням циліндрів поршневі двигуни буваютьрядні;V-подібні;опозитні;радіальні
(зіркоподібні);X-подібні;W-подібні тощоЗа особливостями утворення паливо-повітряної суміші і
методами її запалюванняЗа способом утворення паливо-повітряної суміші поділяються на:Двигуни із
зовнішнім сумішоутворенням.За конструктивним виконанням засобів для утворення паливо-
повітряної суміші такі двигуни бувають:карбюраторними — паливо-повітряна суміш готується у
карбюраторі та надходить впускними колекторами (патрубками) у циліндри двигуна;інжекторними з
моновпорскуванням (центральне впорскування або одноточкове впорскування) (англ. Single Point
injection, Spi; нім. Ein Spritz) — одна форсунка на всі циліндри, розташована, зазвичай, на місці
карбюратора (на впускному колекторі). Втратила актуальність через зростання екологічних вимог:
починаючи з Євро-3 екологічний стандарт вимагає індивідуального дозування палива для кожного з
циліндрів. Система моно вприскування відрізнялась простотою і високою надійністю, перш за все
через те, що форсунка розташовується у порівняно комфортному місці у потоці холодного
повітря;інжекторними з розподіленим впорскуванням (багатоточкове впорскування) (англ. multi point
injection, MPi) — кожний циліндр обслуговується окремою ізольованою форсункою у впускному
колекторі поблизу впускного клапана.За способом запалювання паливо-повітряної суміші такі двигуни
поділяються на:двигуни із запалюванням від електроіскрового розряду, який виробляється системою
запалювання (наприклад, бензиновий двигун чи двигун Гессельмана).Компресійні карбюраторні
двигуни. В них пальне подається разом з повітрям. Зазвичай в основі пального лежить діетиловий
етер, рицинова олія та гас). Займання відбувається від стиснення. Ступінь стиску регулюється
контрпоршнем, від якого залежить момент спалахування суміші. Компресійні двигуни
використовуються головним чином в авіа- та автомоделях. Компресійні карбюраторні двигуни не є
дизельними двигунами.Жарові карбюраторні двигуни. Схожі за принципом роботи до компресійних,
але містять свічку розжарення, ступінь нагрівання якої підтримується за рахунок теплоти згоряння
пального у попередньому такті. Такі двигуни також потребують особливого складу пального (зазвичай
в його основі — метанол, рицинова олія та нітрометан). Використовуються переважно в авіа- та
автомоделях;Двигуни із внутрішнім сумішоутворенням.Двигуни із внутрішнім сумішоутворенням
мають (як у теорії, так і на практиці) вищі ККД та крутний момент за рахунок вищого ступеня стиску.
Такі двигуни, у свою чергу, поділяються на:Дизельні двигуни, що працюють на дизельному пальному.
У цих двигунах стисненню в циліндрах піддається лише повітря, при перебуванні поршня поблизу
верхньої мертвої точки при такті стиску в камеру згоряння форсункою впорскується дизельне пальне,
яке спалахує при контакті з повітрям, що нагрілося від стиснення до декількох сотень градусів
Цельсія.Калоризаторні двигуни, у яких займання паливо-повітряної суміші відбувається від гарячих
частин двигуна, зазвичай — днища поршня або головки розжарення. Такі двигуни у минулому (перша
половина XX ст.) використовувались у металургії для урухомлення вальцювальних станів та у
сільськогосподарській техніці.Бензинові двигуни з безпосереднім (прямим) впорскуванням, у яких
пальне впорскується безпосередньо в циліндр, займання паливо-повітряної суміші відбувається від
свічки запалювання.Існують також двигуни із змішаним сумішоутворенням (газодизельні двигуни), що
працюють на суміші природного газу з повітрям. Так як температура запалювання від стиску газо-
повітряної суміші становить близько 700 °C (дизельне пальне займається при 320–380 °C),
запалювання проводиться впорскуванням через форсунки невеликої кількості дизельного палива.

30. ПристрійПоршневі двигуни — камерою згоряння служить циліндр, зворотно-поступальний рух

поршня за допомогою кривошипно-шатунного механізму перетворюється на обертання валу. Деякі
типи поршневих ДВЗ не мають кривошипно-шатунного механізму (дизель-молот, вогнепальна
зброя).Газотурбінні двигуни — для перетворення енергії газів у момент, що крутить, служить ротор з
лопатками спеціального профілю. Перед згорянням у камері двигуна повітря стискається
компресорною частиною, паливо впорскується в камеру згоряння.Роторно-поршневі двигуни —
камеру згоряння обмежує трикутний ротор, що виконує функцію поршня.Реактивні двигуни -
потужність, що розвивається, відразу використовується для поступального руху ракети або літака,
додаткове перетворення в крутний момент і трансмісія відсутня (двигун є також рушієм). Тому мають
найвищі питомі потужнісні показники; є єдиними двигунами, здатними виводити апарати на орбіту.
Одночасно для військового застосування російські військові обговорювали питання створення
реактивного атомного двигуна[9].Турбореактивні двигуни — різновид реактивних, як окислювач
використовує атмосферне повітря, що попередньо стискається компресорною частиною. З огляду на
це може бути використаний тільки в межах земної атмосфери. Зазвичай їх неточно називають просто
реактивними, наприклад, «літак з реактивним двигуном». Можна розглядати турбореактивний двигун
і як різновид газотурбінного, тому що він має всі основні його частини, крім вихідного
валу.Турбогвинтові двигуни - газотурбінний, що приводить в рух повітряний гвинт . Застосовуються в
авіації, на помірних швидкостях мають вищий ККД, ніж турбореактивні.За іншими критеріямиза
призначенням — на транспортні (автомобільні, суднові, літакові), стаціонарні та спеціальні.за родом
застосовуваного палива — бензинові та газові двигуни, що працюють на важкому паливі дизелі.за
способом утворення горючої суміші — зовнішнє (карбюраторні та інжекторні двигуни) і внутрішній (в
циліндрі ДВС у дизелів та іскрових з безпосереднім упорскуванням).за обсягом робочих порожнин і
вагогабаритних характеристик — легкі, середні, важкі, спеціальні.влаштування систем охолодження
(повітряне, рідинне), та іншим.Крім наведених вище загальних всім ДВС критеріїв класифікації існують
критерії, якими класифікуються окремі типи двигунів. Так, поршневі двигуни можна класифікувати за
тактністю і робочим процесом, за кількістю і розташуванням циліндрів, колінчастих і розподільних
валів, за типом охолодження, за наявності або відсутності крейцкопфа, наддуву того чи іншого типу
(атмосферний — без наддуву), за способом запалення, за кількістю карбюраторів, за типом
газорозподільного механізму, за напрямом і частотою обертання колінчастого валу, по відношенню
діаметра циліндра до ходу поршня, за рівнем швидкохідності (середньої швидкості поршня).
Переваги та недоліки ДВЗ

Порівняно з двигунами зовнішнього згоряння ДВЗ:немає додаткових елементів теплопередачі —

паливо саме утворює робоче тіло;компактніше, тому що не має цілого ряду додаткових агрегатів,
часто важких та громіздких (паровий котел, конденсатор пари);з цих причин легше і дешевше (питома
потужність набагато вища);економічніше через швидкий робочий процес з високою температурою
згоряння без додаткової теплопередачі;споживає паливо, що має дуже жорстко задані параметри
(випаровуваністю, температурою спалаху пари, щільністю, теплотою згоряння, октановим або
цетановим числом), так як від цих властивостей залежить сама працездатність ДВЗ;не має можливості
працювати по замкнутому циклу (як двигун Стірлінга), використання зовнішніх джерел теплоти
неможливо.не має здатності розвивати крутний момент і потужність поза обертанням в робочих
режимах, в переважній більшості випадків потребує передачі, що узгоджує вихідні параметри ДВС з
навантаженням, і пристрої, що забезпечує запуск (на відміну від парової машини, що має максимум
моменту при торканні від нульових оборотів).Майже всі види палива для ДВЗ — невідновлювані
ресурси (природний газ і нафтопродукти). Винятки (етиловий спирт, біогаз, генераторний газ)
використовуються рідше, зважаючи на зниження вихідних характеристик двигуна (крутного моменту,
потужності, швидкості обертання). Водень застосовується через дорожнечу та труднощі зберігання в
рідкому вигляді здебільшого для двигунів космічних кораблів, застосування в наземному транспорті
поширення не отримало

38. Сумішоутворення в дизелях протікає всередині циліндрів двигуна за дуже короткі проміжки часу,
що обчислюються тисячними частками секунди. Для отримання однорідної суміші тонкорозпиленою
палива (частинки діаметром 0002 0003 мм) з достатньою кількістю повітря в дизелях застосовують ряд
спеціальних конструктивних і експлуатаційних заходів. Поліпшення поділу палива на найдрібніші
частинки досягається збільшенням швидкості його витікання з сопла форсунки за рахунок підвищення
тиску впорскування, правильним вибором факела (кута конуса) розпилювання, поєднанням
механічного розпилювання палива з випаровуванням зі стінок камери згоряння.У зв'язку з
короткочасністю процесу сумішоутворення в дизелі і необхідністю отримання досить однорідної
суміші в циліндри дизеля надходить значно більше повітря, ніж це теоретично необхідно (а = 12 17).
Тільки за таких умов кожна частинка палива має навколо себе необхідне для повного згорання
кількість кисню.Найкраще наповнення циліндрів очищеним повітрям досягається зниженням опору
фільтра повітря і впускних каналів, застосуванням спеціальних турбокомпресорів (турбонаддув),
оптимальним вибором тривалості фази впуску.Достатня кількість повітря в циліндрі і тонке
розпилювання палива є необхідними, але недостатніми умовами для отримання однорідної суміші,
повністю згоряє в циліндрі. Важливий фактор, що сприяє приготуванню однорідної суміші, - освіту
інтенсивних повітряних потоків в камері згоряння.Показники роботи дизеля залежать не тільки від
якості сумішоутворення, але і від повноти і своєчасності згоряння палива, що впорскується. Подача
палива в циліндри дизеля повинна відбуватися з деяким випередженням (до приходу поршня в ст. М.
Т.). У цьому випадку паливо встигає до займання частково випаруватися і ретельно перемішатися з
повітрям, а що утворилася при цьому суміш згорає досить повно і дає максимальний тиск газів відразу
ж після переходу поршнем в. м. т. Нерозділене камера згоряння дизельного двигуна (рис. 1 а, б, в)
являє собою компактну порожнину, обмежену фасонним днищем поршня, а також поверхнями
головки і стінок циліндра. Форму нерозділеного камери згоряння вибирають в залежності від
розташування форсунки, кількості, напрямки і форми струменів палива, що вводиться через форсунку.
Камера повинна забезпечувати інтенсивне завихрення в процесі сумішоутворення.Компактна
нерозділене камера згоряння має на одиницю об'єму найменшу поверхню, що обмежує втрати
теплоти через її стінки. Ця обставина пояснює основні переваги дизелів з нерозділеним камерами
згоряння: порівняно легкий пуск (теплота повітря, що стискається менше втрачається через стінки
камери згоряння) і висока паливна економічність.Дизельні двигуни з нерозділеним камерами
згоряння можуть мати об'ємне або плівкове сумішоутворення. Об'ємне сумішоутворення
характеризується рівномірним розподілом тонкорозпилену палива по об'єму камери згоряння.Дизелі
з нерозділеним камерами згоряння і об'ємним сумішоутворенням вимагають більш високого тиску
уприскування (від 15 30 і до 150 МПа) для кращого розпилення палива в умовах обмеженого
завихрення повітря в камері згоряння і застосування палива підвищеної якості. Крім того, ці дизелі
відрізняються жорсткою роботою: наростання тиску в процесі згоряння у них становить 06 1 МПа на 1
° повороту колінчастого вала.При плівковому сумішоутворення основна частина палива подається
форсункою на гарячі стінки камери згоряння, де і розподіляється у вигляді тонкої (0015 мм) плівки. І
тільки близько 5% разової подачі палива, распиліваясь в стислому повітрі, визначає початок займання
робочої суміші. Внаслідок великої поверхні плівки і високої температури стінок камери згоряння
паливо швидко випаровується і вихровим рухом повітряного заряду поступово подається в зону
горіння. Такі дизелі мають підвищену повноту згоряння палива, працюють економічно, відрізняються
м'якою роботою, невибагливі до якості палива (можуть працювати на різному паливі - дизельному,
гасі, бензині). Разом з цим дизелі з плівковим сумішоутворенням мають кілька ускладнену паливну
апаратуру, що пов'язано з двофазним уприскуванням палива.Застосовують два основних типи
розділених камер згоряння: з вихровими камерами і з перед камери.Камера згоряння з вихровий
камерою (рис. 1 г) складається з сферичної порожнини (вихрова камера) і порожнини, що
обмежується поверхнями днища поршня з виїмкою і головки циліндрів. У порожнину вихровий
камери входить розпилювач форсунки. З'єднувальним каналом порожнини пов'язані між собою.
Обсяг вихровий камери становить приблизно 60 70% від усього обсягу камери згоряння.При такті
стиснення повітря з циліндра через сполучний канал надходить в порожнину. Завдяки сферичній
формі камери і розташуванню каналу по дотичній до сфери утворюються інтенсивні вихрові потоки.
Впорскується в вихрову камеру паливо підхоплюється повітряними потоками, ретельно
перемішується з повітрям і саме запалюється. У процесі горіння тиск в вихровий камері підвищується.
Чи не встигла згоріти робоча суміш і продукти почався горіння перетікають через сполучний канал в
циліндр і там догоряють.У дизелях з передкамери (рис. 1 5) смесеобразование протікає так. При
стисненні повітря з циліндра через сполучний капав сильним струменем надходить в передкамеру,
обсяг якої становить 025 040 обсягу камери згоряння. У зустрічний повітряний потік через форсунки
впорскується паливо. Новоутворена суміш запалюється і внаслідок підвищеного в передкамері тиску
починає надходити в циліндр зі швидкістю 200 300 м /с, інтенсивно перемішуючись і збільшуючи тиск
газів на поршень.Основні переваги дизелів з розділеними камерами згоряння:якісне
сумішоутворення при помірному тиску уприскування палива (11 13 МПа) за рахунок інтенсивного
завихрення повітря і суміші; порівняно плавне наростання тиску на поршень (02 03 МПа на 1 °
повороту колінчастого вала) внаслідок дроселювання газів через сполучний канал.Однак ці дизелі
мають ряд суттєвих недоліків, що обмежують їх застосування. До них відносяться в першу чергу
знижена паливна економічність і утруднений пуск. Ці недоліки пов'язані з підвищеними тепловими
Втратами через стінки камери згоряння внаслідок її некомпактності і зі значними енергетичними
втратами на дроселювання газів через сполучний канал 3 з циліндра в вихрову камеру або
передкамеру і назад.Як уже зазначалося, для поліпшення наповнення циліндрів дизеля свіжим
зарядом повітря застосовують турбонаддув. Турбокомпресор, схема якого показана на малюнку 1
пов'язаний з випускним і впускним каналами двигуна.Відпрацьовані гази (ОГ), виходячи з циліндра в
атмосферу, мають значну енергію, яка зазвичай залишається невикористаною. Тут же виходять гази
спочатку потрапляють на лопатки турбінного колеса і обертають його з частотою 30-103 50103 хв-1.
Обертання від турбінного колеса через вал передається на колесо компресора. Засмоктуваний
компресором повітря (В) нагнітається потім під тиском 013 015 МПа в циліндри дизеля.Підвищення
наповнення циліндрів повітрям дозволяє подавати і спалювати в них більшу кількість палива. За
рахунок цього потужність двигуна підвищується на 25 30%. Разом з цим застосування турбонаддува
збільшує теплову і механічну напруженість деталей кривошипно-шатунного механізму.