Лекція тема 5.

Механізми та системи поршневих автомобільних двигунів

Кривошипно-шатунний механізм
Газорозподільний механізм
Система змащування
Система охолодження
Система живлення карбюраторних двигунів. Уприск палива*
Система живлення дизеля
Система живлення газобалонних автомобілів*

Кривошипно-шатунний механізм служить для сприйняття тиску газів, що

виникає в циліндрі, і перетворення зворотно-поступального руху поршня в
обертальний рух колінчастого вала. Всі деталі кривошипно-шатунного
механізму діляться на рухомі і нерухомі. До нерухомих деталей відносяться
циліндр 5 (див. Рис. 4.1), його головка 7 і картер 4, які утворюють остов
двигуна. Рухомі деталі - поршень 6 з пальцем 12, шатун 13, колінчастий вал 3 і
маховик 16.
Найбільш поширені схеми компоновок кривошипно-шатунних механізмів
автомобільних двигунів представлені на рис. 5.1. При однорядних схемах
розташування циліндрів їх осі можуть займати вертикальне положення (рис.
5.1, а), можуть бути розташовані під. кутом до вертикалі α= 20 ÷ 15 ° (рис. 5.1,
б) або горизонтально (рис. 5.1, в). За першою схемою виконані двигуни
автомобілів ВАЗ-2107 «Жигулі», ГАЗ-52, ГАЗ-24 «Волга», за другий - двигун
автомобіля «Москвич-2140», що дозволило зменшити його висоту,
раціональніше розташувати впускний трубопровід і обладнання двигуна. При
горизонтальному розташуванні циліндрів зменшується висота двигунів, і їх
можна розміщувати під підлогою кузова (в автобусах). На схемі (рис. 5.1, г)
представлений двигун з дворядним розташуванням циліндрів, у більшості
таких двигунів осі циліндрів розташовані під кутом 90º (двигуни ЗИЛ-130,
ЯМЗ-740); у двигунів з протилежно рухомими поршнями (рис. 5.1, д) осі
циліндрів розташовані під кутом 180°.
Форма колінчатого вала і розміщення його кривошипів залежить від
числа і розміщення циліндрів, числа корінних опор, а також прийнятого
порядку чергування робочих ходів – порядку роботи циліндрів двигуна.
 Рисунок. 5.1 Схеми кривошипно-шатунних механізмів.

Газорозподільний механізм призначений для впуску в циліндри горючої

суміші (карбюраторні та інжекторні двигуни) або повітря (дизелі) і випуску
відпрацьованих газів у відповідності з протіканням робочого процесу в
кожному циліндрі двигуна.
У чотирьохтактних двигунах застосовуються головним чином клапані
механізми газорозподілу.
Клапанні механізми газорозподілу в залежності від місця установки
клапанів відносно циліндрів поділяються на механізми з нижнім і верхнім
розташуванням клапанів. Клапани, що перекривають впускні отвори,
називаються впускними; клапани, що перекривають випускні отвори,
називаються випускними. На більшості автомобільних двигунів в кожному
циліндрі є по одному впускному і одному випускного клапану. У де - яких
двигунів циліндри забезпечені трьома або чотирма клапанами: двома
впускними і одним випускним або двома впускними і двома випускними.
При верхньому розташуванні клапанів може бути збільшена ступінь
стиснення і покращено наповнення циліндрів двигуна горючою сумішшю.
Тому сучасні карбюраторні двигуни виконуються переважно з верхнім
розташуванням клапанів, незважаючи на деяке ускладнення конструкції, дизелі
завжди мають верхнє розташування клапанів.
 Фази газорозподілу. Тривалість відкриття впускних і випускних
клапанів, виражена в градусах кута повороту колінчастого вала відносно
мертвих точок, називається фазами газорозподілу.
Час, протягом якого циліндри заповнюються горючою сумішшю (або
повітрям) і очищаються від відпрацьованих газів, у сучасних автомобільних
двигунів дуже мало. Наприклад, такт впуску у двигуна, колінчастий вал якого
обертається з частотою 6000 об/хв, дорівнює 0,0025 с. Щоб поліпшити
наповнення циліндрів і їх очищення, час впуску та випуску прагнуть збільшити.
Тому тривалість фаз впускання і випуску роблять більше 180 ° за рахунок того,
що моменти відкриття і закриття клапанів не збігаються з положеннями поршня
в ВМТ і НМТ.
Впускний клапан (рис. 5.2, синя лінія) відкривається за 10 ÷ 30° до
моменту досягнення поршнем ВМТ. В цьому випадку для заповнення свіжим
зарядом циліндра, тиск в якому перевищує атмосферний, використовується
інерційний напір горючої суміші або повітря у впускному трубопроводі.
Закривається впускний клапан після 40 ÷ 70 ° з моменту досягнення поршнем
НМТ. Заповнення циліндра в цьому випадку сприяє деяке розрідження в кінці
такту впуску, а також інерційний напір горючої суміші або повітря у впускному
трубопроводі. За час запізнювання закриття впускного клапана в циліндр
надходить 10 ÷ 15% заряду. Таким чином, фаза впуску у сучасного
автомобільного двигуна в середньому становить 230 ÷ 280°.
Приблизно така ж тривалість фази випуску. Випускний клапан (червона
лінія) відкривається за 40 ÷ 60° до досягнення поршнем НМТ, коли тиск
відпрацьованих газів в циліндрі становить 0,3 ÷ 0,5 МПа. Під дією такого тиску
основна маса (60 ÷ 70%) відпрацьованих газів встигає вийти з циліндра до того,
як поршень дійде до НМТ. Тому при русі поршня від НМТ до ВМТ їм
витрачається менша робота на виштовхування відпрацьованих газів.
Закривається випускний клапан через 15 ÷ 20 після проходження ВМТ, що
дозволяє використовувати підвищений тиск в циліндрі в кінці випуску для
поліпшення очищення його від відпрацьованих газів. Фази газорозподілу
зображуються круговою діаграмою, яка називається діаграмою фаз
газорозподілу. На рис. 5.2 приведена діаграма фаз газорозподілу двигуна
автомобіля ГАЗ-53А, з якої видно, що при положенні поршня, близькому до
ВМТ, обидва клапана відкриті. Це явище називається перекриттям клапанів.
Воно триває протягом дуже невеликого проміжку часу. Тому за цей час не
відбувається ні перемішування потоків відпрацьованих газів і свіжого заряду, ні
витоку горючої суміші з відпрацьованими газами.

Рисунок 5.2 - Діаграма фаз газорозподілу двигуна автомобіля ГАЗ-53А