Громадянин К.

видобував на присадибній ділянці глину й пісок і використовував їх для

будівництва власного житлового будинку. Частину добутого піску він продав сусідові
для теплиці. Органи державного гірничого нагляду заборонили гр-ну К. видобування
корисних копалин і притягли його до відповідальності. Громадянин К. звернувся зі
скаргою до суду, бо вважає, що він як власник земельної ділянки відповідно до ст. 23
Кодексу України про надра має право видобувати корисні копалини для всіх потреб.
Вирішіть справу.
Громадянин К.
Відповідно до ч.1, 2 ст.78 ЗК України «1. Право власності на землю - це право
володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
2. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції
України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них..»
Щодо визначення земельної ділянки як об’єкту права власності:
Відповідно до ст.78 ЗК України «1. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з
установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
2. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий
(ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній
знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
3. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що
знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення
житлових, виробничих та інших будівель і споруд.»
Щодо права власника земельної ділянки:
Відповідно до ч.1 ст.90 ЗК України «1. Власники земельних ділянок мають право:
а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду,
заставу, спадщину, довірчу власність;
б) самостійно господарювати на землі;
в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на
вироблену продукцію;
г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній
ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а
також інші корисні властивості землі;
ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.»
Отже, даним нормативним положенням визначені права власника земельної
ділянки – в тому числі і використання загальнопоширених корисних копалин.
В даному випадку слід зазначити положення Кодексу України про надра щодо
використання корисних копалин без отримання спеціальних дозволів на це.
 Так, відповідно до ч.1 ст.23 Кодексу «Землевласники і землекористувачі в межах
наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу
видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до
двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва
фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з
водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу..»

Органи державного гірничого нагляду

Відповідно до постанови КМУ 12 грудня 1994 р. N 827 «Про затвердження
переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» глина
відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення. До корисних копалин
місцевого значення відносяться суглинок та пісок.
Отже, власник ділянки не мав права видобувати глину і крім того – продавати
видобуту глину та пісок ( пісок міг бути використаний для власних потреб).
Щодо відповідальності:
Відповідно до ч.2 ст.240 КК України «2. Порушення встановлених правил
використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а
також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення -
караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той
самий строк.»
Отже, в даному випадку вказану особу можна притягнути до кримінальної
відповідальності за незаконний видобуток корисних копалин загальнодержавного
значення.
В даному випадку мають місце екологічні правовідносини що врегульовані
нормами як земельного так і гірничого законодавства. В рамках даних відносин мають
місце контролюючі, розпорядчі, антропогенні, охоронні.
Оскільки К видобував на своїй ділянці корисну копалину загальнодержавного
значення ( глину) без відповідних дозволів порядок отримання яких визначений ст.ст.13,
16, 17, 19 Кодексу України про надра – даний видобуток глини та подальша її реалізація є
неправомірна ( в даному випадку К. має бути притягнутий до кримінальної
відповідальності за ч. 2 ст.240 КК України)
Також, якби К видобував корисні копалини тільки місцевого значення ( пісок та
суглинок а не глину) – він все одно не мав би право їх реалізовувати ( оскільки такий
видобуток здійснюється суто для власних потреб).
емлевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками,
частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий
(звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною
першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних
дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для
сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.
Перелік корисних копалин місцевого значення
– вапняк, гіпс, гажа, сапропель – як сировина для хімічних меліорантів ґрунтів;
– гіпс, вапняк, крейда – як сировина для будівельного вапна та гіпсу;
– пісок – як сировина піщано-гравійна;
– суглинок і супісок – як сировина цегельно-черепична.
Інші корисні копалини, що не включені до Переліку корисних копалин
загальнодержавного значення