ЗАДАЧА №13.

Міська рада прийняла рішення щодо викупу земельної ділянки, що належить на

праві приватної власності громадянину К., для розташування природного
заповідника. За шість місяців до майбутнього викупу громадянину К. було
направлене поштою відповідне рішення для ознайомлення. Не маючи
заперечень проти викупу його земельної ділянки, громадянин К. надав свою
згоду. Проте через певний час він помер. Син громадянина К. як спадкоємець
своєї згоди на викуп земельної ділянки не надав. Мотивуючи своє рішення тим,
що відповідно до законодавства створення територій та об’єктів природно-
заповідного фонду здійснюється без вилучення земельних ділянок у їх
власників та користувачів. Міська рада звернулася з позовом до
адміністративного суду. Вирішіть справу. Який порядок відчуження земельних
ділянок?
РОЗВ’ЯЗАННЯ
Стаття 9. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо викупу
земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені,
для суспільних потреб

1. Сільські, селищні, міські ради, Київська і Севастопольська міські ради в

межах території здійснення їх повноважень приймають рішення про викуп
земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, у
порядку, визначеному цим Законом, для таких суспільних потреб:

будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування

лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури,
пов'язаних з обслуговуванням відповідно територіальної громади села, селища,
міста (доріг, мостів, естакад, газо- та водопроводів, ліній електропередачі,
зв'язку, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій), та
об'єктів, необхідних для їх експлуатації;

розташування об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;

створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів,

майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ.

Стаття 10. Порядок та умови прийняття рішення про викуп земельної

ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних
потреб
 1. Ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого
майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати лише
органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування, спеціальним
адміністраціям щодо управління територіями та об'єктами природно-
заповідного фонду, особам, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на
користування надрами, і підприємствам, які здійснюють будівництво,
капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об'єктів транспортної та
енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили
місце розташування таких об'єктів у випадках та в порядку, визначених статтею
151 Земельного кодексу України.

За наслідками розгляду пропозицій суб'єктів, зазначених в абзаці першому

частини першої цієї статті, відповідний орган виконавчої влади чи орган
місцевого самоврядування у місячний строк з дня надходження такої
пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів
нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

2. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який

прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого
майна, що на ній розміщені, зобов'язаний письмово повідомити про це їх
власника (власників) протягом п'яти днів з дня прийняття такого
рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Цей строк поширюється
також на тих осіб, які стануть власниками таких об'єктів протягом трьох місяців
з дня надходження зазначеного повідомлення.

3. Інформація (письмове повідомлення) надсилається власнику (власникам)

земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені,
рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому
(їм) особисто під розписку.

У разі якщо місце проживання (перебування чи роботи) або

місцезнаходження осіб, зазначених у частині другій цієї статті, залишається
невідомим, навіть після звернення до органів і підрозділів Державної
міграційної служби України, про прийняте рішення щодо викупу земельної
ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, ці особи
повідомляються шляхом розміщення відповідного оголошення:

в офіційному друкованому виданні, засновником якого є Кабінет Міністрів

України, у разі якщо таке рішення приймає Кабінет Міністрів України;

у друкованих засобах масової інформації, засновниками яких є Рада

міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська
міські державні адміністрації, на території здійснення повноважень яких
знаходиться земельна ділянка, що викуповується органом місцевого
самоврядування чи відповідним органом виконавчої влади.

Власник (власники) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна,

що на ній розміщені, вважається повідомленим про такий викуп з дня
опублікування зазначеного оголошення.

4. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний

забезпечити отримання власником (власниками) земельної ділянки, інших
об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо яких прийнято рішення
про їх викуп, письмового повідомлення в обсязі, передбаченому цією статтею.

5. У письмовому повідомленні, що надсилається власнику (власникам)

земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, які
підлягають викупу для суспільних потреб, зазначається інформація щодо:

об'єктів викупу, їх місцезнаходження, а для земельних ділянок додатково -

площі, кадастрового номера (за наявності), категорії земель;

мети викупу;

умов викупу (орієнтовна викупна ціна, строк викупу, джерело фінансування

витрат, пов'язаних з викупом), а також відомостей про земельну ділянку, інші
об'єкти нерухомого майна, що можуть бути надані замість викуплених;

прав і обов'язків власника (власників) земельної ділянки, іншого

нерухомого майна, що на ній розміщено, які виникли у зв'язку з їх викупом
відповідно до закону;
 відомостей про житловий будинок, жиле приміщення (місцезнаходження,
площа), що надається замість викуплених.

До інформації (письмового повідомлення) додається план земельної ділянки

(її частини), що підлягає викупу, і посвідчена в установленому законом порядку
копія рішення про її викуп.

Стаття 11. Проведення переговорів щодо умов викупу земельної ділянки,

інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб

1. Власник (власники) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна,

що на ній розміщені, протягом одного місяця з дня отримання інформації
(письмового повідомлення) згідно із статтею 10 цього Закону письмово
повідомляє відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого
самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов
викупу або відмову від такого викупу.

2. У разі якщо на час прийняття рішення про викуп земельна ділянка, інші
об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, передані в оренду та/або
заставу чи власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником
інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, до участі в переговорах
залучаються власники цих об'єктів, орендарі та/або заставодержателі.

Стаття 81. Право власності на землю громадян

1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на

підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни,

іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у

користування;

г) прийняття спадщини;
Стаття 151 Земельного кодексу України передбачає порядок викупу майна для
суспільних потреб, а саме: юридичні особи, зацікавлені у викупі земельних
ділянок, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, для
суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності, зобов'язані до початку
проведення проектних робіт погодити з власниками землі, крім викупу
земельних ділянок з підстав, що допускають можливість їх примусового
відчуження з мотивів суспільної необхідності, і органами державної влади,
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної
Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, згідно з їх
повноваженнями, місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та
умови її викупу з урахуванням комплексного розвитку території, який би
забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях
усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.

Погодження матеріалів місць розташування об'єктів на особливо цінних землях,

а також земельних ділянок для розміщення та обслуговування будівель і споруд
дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав,
представництв міжнародних організацій провадиться Верховною Радою
України.

Погодження питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок, крім зазначених

вище, провадиться відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями,
міськими, селищними, сільськими радами згідно з їх повноваженнями щодо
викупу цих ділянок.

У разі викупу земельних ділянок під об'єкти містобудування, розміщення яких

визначено містобудівною або землевпорядною документацією (генеральні
плани населених пунктів, проекти детального планування, інша містобудівна
документація, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони
земель адміністративно-територіальних утворень, проекти землеустрою щодо
впорядкування територій населених пунктів тощо), погодження місця
розташування об'єкта не проводиться.

Юридичні особи, зацікавлені у викупі земельних ділянок, звертаються

з клопотанням про погодження місця розташування об'єкта до відповідної
сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Клопотання
щодо погодження місця розташування об'єкта за рахунок земель, викуп яких
провадиться Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної
Республіки Крим, подається відповідно до Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій.

До клопотання додаються:

 обґрунтування необхідності викупу та/або відведення земельної ділянки;

 зазначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце

розташування об'єкта з орієнтовними розмірами земельної ділянки;

 нотаріально засвідчена письмова згода землевласника (землекористувача)

на викуп земельної ділянки (її частини) (крім викупу земельної ділянки (її
частини) з підстав, що допускають можливість її примусового відчуження
з мотивів суспільної необхідності) із зазначенням розмірів передбаченої
для викупу земельної ділянки та умов її викупу;

 копія установчих документів.

Відповідний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки

Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого
самоврядування згідно із своїми повноваженнями у тижневий строк з дня
реєстрації клопотання направляє:

 оригінал клопотання з додатками до центрального органу виконавчої

влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин
(Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру), за
місцем розташування земельної ділянки;
  копію клопотання та додатків до нього до структурного підрозділу
районної державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури,
а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого
органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо
такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної
Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного
підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та
архітектури.

Якщо викуп земельних ділянок провадиться за погодженням з Верховною

Радою України, відповідні органи державної влади, Верховна Рада Автономної
Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи
місцевого самоврядування готують свої висновки і подають матеріали
погодження місця розташування об'єкта до Кабінету Міністрів України, який
розглядає ці матеріали і подає їх до Верховної Ради України для прийняття
відповідного рішення.

Після отримання висновків про погодження місця розташування об'єкта та

рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган
державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування згідно із
своїми повноваженнями у двотижневий строк розглядає матеріали погодження
місця розташування об'єкта та надає дозвіл на розроблення проекту
землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про
відмову.

Викупу може підлягати вся земельна ділянка або її частина, що належать на

праві приватної власності громадянину чи юридичній особі. Якщо в суспільних
інтересах чи з мотивів суспільної необхідності має бути викуплена лише
частина земельної ділянки, а решта площі цієї ділянки не відповідає потребам
раціонального використання землі згідно з її цільовим призначенням, власник
земельної ділянки може вимагати викупу всієї земельної ділянки.
Викуп земельних ділянок права приватної власності має здійснюватися за
згодою власника, якщо останній не заперечує проти запропонованої йому
викупної вартості земельної ділянки. У разі незгоди власника земельної ділянки
це питання вирішується в судовому порядку.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна,

що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних
осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності
за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в
порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності

здійснюється за умови надання її власнику відповідно іншої рівноцінної
земельної ділянки, якщо інше не погоджено з власником відчужуваної
земельної ділянки.

Примусове відчуження житлового будинку (частини будинку, жилого

приміщення) у зв'язку з викупом або примусовим відчуженням земельної
ділянки здійснюється за умови надання його власнику (власникам) у
власність іншого благоустроєного житлового будинку (частини будинку, жилого
приміщення) з дотриманням вимог, передбачених житловим законодавством,
якщо інше не погоджено з власником (власниками) відчужуваного житлового
будинку (частини будинку, жилого приміщення) (частина сьома статті 4 Закону).

У разі надання власнику іншої земельної ділянки замість відчуженої у викупну

ціну включається вартість виготовлення документації із землеустрою,
розроблення якої необхідне для отримання у власність такої земельної ділянки,
а також витрати, пов'язані з державною реєстрацією прав на неї.

Вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність

замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки,
проведеної відповідно до закону. За згодою власника (власників) йому може
бути передано у власність іншу земельну ділянку, інші об'єкти нерухомого
майна більшої вартості (але не більше ніж на 10 відсотків від їх експертної
оцінки), що передбачає виплату власником різниці у вартості такого майна, або
меншої вартості, що передбачає виплату власнику різниці у вартості такого
майна.

ЗАДАЧА №14.
Громадянка Німеччини С. є власником земельної ділянки, яку вона отримала у
власність, будучи громадянкою України, в порядку, визначеному Законом
України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок
власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 р. Селищна рада,
вважаючи С. неналежним власником земельної ділянки, прийняла рішення про
відчуження земельної ділянки. Дайте правовий висновок по справі.
РОЗВ’ЯЗАННЯ
Стаття 2. Земельні відносини

1. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння,

користування і розпорядження землею.

2. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи

місцевого самоврядування та органи державної влади.

Стаття 80. Суб'єкти права власності на землю

Суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через

органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, -

на землі державної власності.

Стаття 81. Право власності на землю громадян

1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на

підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни,

іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

 в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у
користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

2. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на

земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених
пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за
межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що
належать їм на праві приватної власності.

3. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на

земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни,

іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого

майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину

іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають
відчуженню.

Висновок: Отже, громадянка С. є неналежним власником землі.

ЗАДАЧА №15.
Громадянин Б. звернувся із заявою про безоплатну передачу земельної ділянки
для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності
до районної державної адміністрації. У заяві він зазначив цільове призначення
та орієнтовні розміри земельної ділянки. Райдержадміністрація відмовила йому
у передачі земельної ділянки у власність, пояснивши свою відмову тим, що
розпорядником земель у межах населених пунктів є органи місцевого
самоврядування, а саме сільська рада. Розглянувши заяву громадянина Б.,
сільська рада прийняла рішення про надання дозволу на розроблення технічної
документації із землеустрою. Інженер-землевпорядник відмовився розробляти
технічну документацію із землеустрою, оскільки у даному випадку сільська
рада повинна була надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки. Громадянин Б. подав позов до суду щодо відмови
інженера-землевпорядника розробити технічну документацію із землеустрою. У
суді з’ясувалося, що сільська рада не мала повноважень щодо розпорядження
землями відповідного цільового призначення. Вирішіть справу. Який порядок та
особливості безоплатної передачі земельних ділянок у власність?
РОЗВ’ЯЗАННЯ
Стаття 116. Підстави набуття права на землю із земель державної та
комунальної власності

1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права

користування земельними ділянками із земель державної або комунальної
власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за
результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні

ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається
в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
 2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами
здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у
користування.

3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян

провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні

громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і

комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної

власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах

норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду
використання.

5. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян

або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням
органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після
припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному
законом.

Ст.121 б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0

гектара;

Громадянам, зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної

ділянки із земель державної або комунальної власності необхідно звернутися із
клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до
відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування,
який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність
відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу
України, а саме:

 сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель

комунальної власності, які розташовані в населених пунктах);

 районної державної адміністрації (якщо питання стосується земель

державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення та поза
межами населених пунктів для: ведення водного господарства;
індивідуального дачного будівництва; будівництва об'єктів, пов'язаних з
обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів
культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо з урахуванням вимог
частини сьомої цієї статті);

 обласні державні адміністрації (якщо питання стосується земель

державної власності у межах міст обласного значення та за межами
населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу
певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не
утворена

 Головного управління Державної служби України з питань геодезії,

картографії та кадастру в області (якщо питання стосується земельних
ділянок для сільськогосподарських потреб).

Висновок: Отже, уповноваженим органом на надання дозволу, щодо

безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого
селянського господарства із земель державної власності є районна
державна адміністрація.
 Задача 16. Громадянка Д. має у користуванні три земельні ділянки
невеликої площі для ведення особистого селянського господарства, а також є
власником гаража у гаражному кооперативі. Керуючись положеннями ст. 121
Земельного кодексу України, вона звернулася до селищної ради із заявою про
надання дозволу на розроблення технічної документації зі встановлення
(відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої
приватизації земельної ділянки безоплатно у власність загальною площею 1,8 га
(площа складається із трьох земельних ділянок). Також громадянкою Д. було
подано заяву про надання дозволу на розроблення технічної документації зі
встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для
подальшої приватизації земельної ділянки під гаражем у гаражному
кооперативі. Селищна рада відмовила у передачі трьох земельних ділянок,
зазначивши, що відповідно до закону, можна приватизувати лише одну із
зазначених ділянок. Що стосується приватизації земельної ділянки під гаражем
у гаражному кооперативі, то громадянці Д. було повідомлено про можливість
зареєструвати право власності на гараж без права приватизації земельної
ділянки під ним.

Вважаючи свої права порушеними, громадянка Д. звернулася до

господарського суду.

(1) Дайте правовий висновок по справі.

Згідно Земельного кодексу України кожен громадянин України може

отримати безкоштовно землю для різних потреб.
Законодавством не передбачено обмежень у виборі місця розташування такої
земельної ділянки.

Кожен громадянин може одночасно отримати та приватизувати 6

земельних ділянок різного призначення, тобто передача земельних ділянок
безоплатно у власність громадян у межах зазначених норм, провадиться один
раз по кожному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного
кодексу України).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних

ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

 для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю),

визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на
території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське
господарство;
 для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
 для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і
споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не
більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
 для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
 для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Для обрання вільної земельної ділянки за бажаним місцем розташування

та з відповідним цільовим призначенням може допомогти Публічна
кадастрова карта.

Громадянам, зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної

ділянки із земель державної або комунальної власності необхідно звернутися із
клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до
відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування,
який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність
відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу
України, а саме:

 сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель

комунальної власності, які розташовані в населених пунктах);
 районної державної адміністрації (якщо питання стосується земель
державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення та поза
межами населених пунктів для: ведення водного господарства;
індивідуального дачного будівництва; будівництва об'єктів, пов'язаних з
обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів
культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо з урахуванням вимог частини
сьомої цієї статті);
 обласні державні адміністрації (якщо питання стосується земель державної
власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів,
а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у
випадках, коли районна державна адміністрація не утворена
 Головного управління Державної служби України з питань геодезії,
картографії та кадастру в області (якщо питання стосується земельних
ділянок для сільськогосподарських потреб).

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її

орієнтовні розміри (в межах норм безоплатної приватизації) (зразки клопотання
(заяви).

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо

відведення земельної ділянки відповідним органом влади, або про відмову у
наданні такого дозволу (мотивовано) має бути прийнято в місячний строк.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише

невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих
відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених
пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-
економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-
територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій
населених пунктів, затверджених у визначеному порядку.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання дозволу

на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно
замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки.

Розробником проекту землеустрою можуть бути лише:

1. юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним

забезпеченням (землевпорядні організації) та у складі яких працює за
основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-
землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
2. фізична особа - підприємець, яка володіють необхідним технічним і
технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-
землевпорядником (частина друга статті 26 Закону України "Про
землеустрій").

Складання документації із землеустрою передбачає, що інженер-

землевпорядник повинен визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні
координати і скласти кадастровий план земельної ділянки для внесення в
майбутньому відомостей про виділену земельну ділянку до Державного
земельного кадастру, а також може стати в нагоді для відновлення меж ділянки і
захисті права на землю.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки

розроблятиметься виконавцем (землевпорядною організацією) на підставі
укладеного із замовником договору.

Термін виконання робіт згідно із законодавством не може перевищувати 6

місяців.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється за

заявою (у паперовій або електронній формі) розробника документації із
землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено
договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник) (пункт 69 Порядку
№ 1051).

Заява у паперовій формі разом з документацією із землеустрою або

оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними
у пунктах 91-129, 135-137 Порядку № 1051, подається заявником Державному
кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом
з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Заява в електронній формі за допомогою кваліфікованого електронного

підпису( печатки) надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку
через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через
інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру, представлену у
формі Інтернет-сторінки, що забезпечує формування та подання заяви.

Державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14

робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до
Державного земельного кадастру розглядає подані документи.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор вносить

відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає
рішення про відмову у внесенні таких відомостей із зазначенням підстав
відмови.

Підстави для відмови:

 документи подані не в повному обсязі;

 невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства;
 розташування земельної ділянки та території дії повноважень іншого
кадастрового реєстратора;
 розташування в межах земельної ділянки, яка реєструється, іншої земельної
ділянки або її частини.

Строк розгляду: 2 тижні з дня отримання погодженого проекту

землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності
здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації
згідно із Законом України "Про державну експертизу землевпорядної
документації" після отримання позитивного висновку такої експертизи).

Рішення про затвердження проекту землеустрою є одночасно рішенням

про передачу земельної ділянку у власність чи у користування.

Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють виконавчі

органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські,
районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, в тому
числі через центри надання адміністративних послуг; нотаріус.

Перелік необхідних документів:

1. заява встановленої форми;

2. документ, що посвідчує особу;
3. засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки;
4. витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
5. документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права
власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для
працездатних осіб (частина перша статті 34 Закону України "Про
державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Строк розгляду: до 5 робочих днів.

Відповідно до ст.121 Земельного кодексу України кожний громадянин

України має право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель
державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів -
не більше 0,01 га.

Відповідно до ст.121 Земельного кодексу України кожний громадянин

України має право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель
державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів -
не більше 0,01 га.

Будь-який громадянин України має право придбати і приватизувати

гараж, щоб розпоряджатися ним на свій власний розсуд. Втім, приватизація є
необов'язковою, але без цієї процедури ви не зможете розпоряджатися вашою
власністю в повному обсязі. Без приватизації ви можете спокійно користуватися
своєю власністю, але продати свій гараж ви не маєте право.
Без приватизації ви не зможете проводити зі своїм гаражем будь-які
нотаріальні дії, а саме продати його, подарувати, використати його в якості
застави для отримання банківського кредиту, вписати його в свій заповіт або
зробити дії по його відчуженню. Для будь-якого з перерахованих вище
юридичних актів, вам необхідно провести приватизацію.
В цілому порядок приватизації в такому випадку складається з двох
пунктів:

 Оформлення права власності. Дає право розпоряджатися будівництвом на

земельній ділянці, за який доведеться платити оренду.
 Приватизація землі під гаражем в гаражному кооперативі.
Гаражний кооператив

Вступаючи в гаражний кооператив, ви можете отримати дозвіл на

будівництво гаража, сплачуючи щомісячний членський внесок.

Приватизація гаражного боксу при правильному оформленні гаражного

кооперативу - процедура не складна. Однак в деяких випадках право власності
на сам гараж і землю під ним закріплюється за кооперативом. Це означає, що
при ухваленні рішення про закриття кооперативу або знесення гаражів ваші
фінансові втрати ніхто не відшкодує.

Уточнювати можливості приватизації гаража слід в органі правління

кооперативом в індивідуальному порядку.

Для того, щоб повністю розпоряджатися гаражем і мати право його

дарувати, продавати та іншим чином відчужувати, необхідно зареєструвати
його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Перш ніж власник - член гаражно-будівельного кооперативу зможе

оформити документи на свій особистий гараж, кооперативом повинні бути
оформлені відповідні документи, що свідчать про їх законне будівництво.
Оформленням документів у гаражному кооперативі займається голова
кооперативу, в нього повинна бути оформлена оренда на землю або право
постійного користування нею і дозвіл на будівництво гаражів. Якщо документи
в порядку, можна приступити до оформлення права власності на гараж.

Умовами отримання права власності на гараж, розташований у гаражному

кооперативі є:

 гаражний кооператив зареєстровано як юридичну особу;

 відомості про наявний гаражний кооператив внесені до Реєстру прав
власності на нерухоме майно;
 зареєстроване речове право на земельну ділянку, на якій розташований
кооператив;
 документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси;
 перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для
будівництва, або затверджений загальними зборами кооперативу список
членів кооперативу;
 документ, що підтверджує прийняття об’єкта в експлуатацію.

Узаконити самовільно збудований або встановлений гараж можна лише

в випадку, якщо це не порушує права інших громадян України і не несе
небезпеки для людських життів.

Отже, громадянка Д мала права приватувазити земельну ділянку.