Сенсорні системи

тварин. Будова, функції,

еволюція.
Проект учениці 11-Б класу
Автенюк Марії
● Сенсорна система – це система організму,
що забезпечує сприйняття й перероблення
інформації про зміни довкілля та стан
внутрішнього середовища організму.
Органи, які сприймають інформацію й
передають у вищі відділи, називаються
аналізаторами.
 Різноманіття сенсорних систем
У тварин для сприйняття різних подразників існує
багато сенсорних систем. Більшість із них містить
рецептори, які сприймають один тип подразнень
(наприклад, фоторецептори зорової системи), але є
системи, які сприймають різноманітні подразнення
(наприклад, больова сенсорна система).
● У різних тварин кількість та ступінь
розвитку сенсорних систем можуть не
співпадати. Це значною мірою залежить від
способу життя будь-якого виду та його
середовища існування. Так, у видів, які
живуть під землею або в печерах, зорова
сенсорна система розвинена слабко або
взагалі відсутня, а системи дотику,
навпаки, розвинені дуже добре.
● Найбільш поширеними
сенсорними
системами є системи
зору, слуху, нюху,
смаку, дотику. Вони є
в переважної
більшості тварин.
Одні й ті самі сенсорні системи
в різних груп тварин можуть
суттєво різнитися. Для
розв'язання однакових завдань
вони використовують різні
механізми. Наприклад, зорова
сенсорна система може мати
органи зору у вигляді двох або
більшого числа простих очей, а
може бути представлена
складними очима (як у комах),
які містять велику кількість
простих оптичних елементів.
Суттєвим є і різноманіття
допоміжних апаратів органів
чуття.
У багатьох груп тварин є
спеціалізовані сенсорні
системи, характерні тільки
для них. Так, у акул, скатів та
деяких кісткових риб
електрична сенсорна система,
у перелітних птахів —
магнітна сенсорна система,
яка допомагає їм
орієнтуватися під час
перельотів за магнітним полем
Землі. Деякі види змій виробили
інфрачервону сенсорну
систему, яка сприймає
невидиму частину спектра. У
дельфінів та кажанів на основі
слухової системи виникла
система ехолокації.
 Еволюція сенсорних систем
Протягом усього часу існування
тварин їхні сенсорні системи
змінювалися, і схеми їхньої еволюції
були схожими. Спочатку виникали
окремі рецепторні клітини, що були
здатні сприймати якийсь подразник.
Зазвичай вони були рівномірно
розподілені по тілу тварин. Потім ці
рецептори концентрувалися в певній
частині тіла, де їх розташування
дозволяло найбільш ефективно
виконувати свою функцію.
Наступним кроком в еволюції було
утворення спеціалізованого органа
чуття з цими рецепторами.
Далі відбувалася еволюція цього
органа з розвитком допоміжного
апарата, який покращував
сприйняття подразнень. Могла
збільшуватися кількість типів
рецепторів (як відбулося з
фоторецепторами, тож виник
кольоровий зір). Наступним
етапом еволюції ставала
адаптація сенсорних систем під
конкретні умови існування певного
виду тварин.
Еволюція сенсорних систем не була
рівномірною і прямою. Це можна добре
побачити на прикладі еволюції зорової
сенсорної системи в кількох групах тварин.
Так, орган зору головоногих молюсків і ссавців
еволюціонували незалежно один від одного,
але виявилися дуже схожими за будовою.
Тільки механізми акомодації
використовуються різні. У молюсків форма
кришталика залишається постійною, а для
акомодації змінюється відстань між
кришталиком і сітківкою.