1.

Коли читання стає популярним й поширеним способом проведення часу, елітарний

характер преси США, – пише В. Смеюха, – відображався на системі періодики, що
представляла обмежену кількість типів видань; на тематиці і стилістичних
характеристиках публікацій, розрахованих на високоосвічених читачів. Попри
суспільні трансформації елітарний сегмент соціальної структури продовжує висувати
запит на відповідну пресу. Подаючи коротку характеристику сучасних провідних
видань США журнал «Атлантік Манслі» Й. Лось визначає у якості «елітарного
інтелектуального місячника». Читачі журналу «Портфоліо» – високоосвічені, успішні
й часто подорожують. Вони віддають перевагу гольфу, тенісу і яхтингу. «Портфоліо»
залучає найкращих журналістів та пропонує достойні світлини. Публікації стосуються
персоналій, моди, бізнесу, дизайну інтер’єру, відпочинку, мистецької сцени тощо. З
часу їх заснування ознаками жіночих журналів «Харперс Базар» та «Вог» були
заможний вигляд, утаємниченість в моді, її вишуканість, новизна та дороговизна,
кристалізуючи їх тип видань для жінок, котрі живуть в добробуті, мають прогресивний
світогляд та прагнуть наповнити власні будні вишуканістю. Лідерство перших
журналів розкоші серед періодики свідчить про значний запит на них з боку читацької
аудиторії, причому інтерес до елітарної преси виявляють не лише ті, хто посідає
високі соціальні сходинки. З часу заснування перших журналів цього виду атрибути
життя заможних громадян, яке вона віддзеркалює, прагнуть привнести у своє і менш
забезпечені з них. Пошук й перцепція окремими представниками незаможних
суспільних верств атрибутів добре організованого, наповненого благами буття Х.
Ортега-і-Гасет обґрунтовує особливістю розуміння однією з груп людей «нового»
мистецтва, яка полягає в наділеності органом розуміння, наявність якого
заперечується в іншої. Саме так, на думку вченого, можна описати механізм
засвоєння елітарних цінностей, «звернених до обдарованої меншості», котрий
відбувається поза належністю до певного соціально-економічного класу. Можемо
висновувати, що елітарні видання – орієнтир для двох категорій читачів: тих, котрі
перебувають на вершині вертикально організованих суспільних структур та тих, що
прагнуть до перцепції елітарних цінностей попри неналежність до цієї категорії
суспільства. До ознак елітарної преси США, таким чином, належать: становлення під
впливом англійської еліти, мистецький ухил, великий запит на неї з боку елітарного
сегмента соціальної структури, значна увага до стилю життя та вишуканих його
атрибутів, велика питома вага жіночої елітарної преси. В той час коли «елітарний»
указує на суб’єкт, слово «якісний» походить від іменника «якість» і означає
характеристику об’єкта (преси). Якість (цінність) інформації – одна з основних вимог
до діяльності журналістики у справі забезпечення нею реальної обізнаності
суспільства про основні події сучасності, зменшення стану невпевненості й
невизначеності читацької аудиторії. Чинниками, які визначають якісність засобу
масової інформації є добре продумана концепція видання, відповідність мови ЗМІ і
стилю, манери викладу інформації літературним нормам, застосування
публіцистичного стилю, вдале оформлення, охоплюваність широкого географічного
загалу, розкуповуваність, рейтингові позиції, високопрофесійний авторський склад,
відносна фінансова і політична незалежність. Якісній пресі притаманні аналітичність
в підході до подій, зваженість оцінок, спокійний тон публікацій, а головне – надійність
фактів та думок, – висновує С. Корконосенко. В сучасному світі людина постає
об’єктом неминучого політичного, економічного й психологічного впливу й щораз то
більшої ваги набуває її уміння з’ясувати для себе, де істинне знання, а де – хиби,
відсіяти друге та, зменшивши/ усунувши невизначеність, прояснити світ, в якому
живе. Остання, у свою чергу, елімінується накопиченням, аналізом та синтезом
інформації. Соціальним інститутом, покликаним реалізувати цю функцію, є якісна
преса. На думку О. Бикова, ознаками якісної преси у США володіють «Нью-Йорк
Таймс», «Уол-Стріт Джорнал», а також «Вашингтон Пост», «Лос-Анжелес Таймс»,
«Чікаго Трібюн» та інші. Ці ЗМІ, – продовжує вчений, – призначені для певної
аудиторії – політиків, представників ділових кіл, тих, хто володіє політичною та
економічною владою, слідкує за розвитком економічних та політичних подій. Логічно
випливає розгалуження аудиторії якісної преси на ділові кола і тих, хто слідкує за
розвитком політично, економічно, соціально значущих подій, хоча й не приймає
управлінських рішень. Примітно також, що як приклади якісної преси дослідники
наводять щоденні видання (газети), а також тижневики. Так, щоденну газету «Нью-
Йорк Таймс» Й. Лось характеризує як «одну з найповажніших і найвпливовіших газет
у світі»; «Тайм» – тижневик, «одне з найголовніших опінієтворчих видань у світі»;
«Нешинел Рів’ю» – «консервативний, аналітичний, опінієтворчий тижневик».
Емпіричний аналіз перелічених видань засвідчує: увагу в них акцентовано передусім
на соціальних і політичних проблемах й можливих шляхах їх подолання.
Основними параметрами розмежування якісної та елітарної преси слугують
періодичність виходу, коло питань, які висвітлюються на їх сторінках, аудиторія і
мета. Подальші розвідки у цьому напрямі дозволять збагатити теорію зарубіжної
преси новими знаннями та конкретизувати понятійний апарат журналістикознавства.

2.
Нові умови та принципи циркулювання інформації у суспільстві ефективно
використовує Російська Федерація (РФ), яка із середини 2000-х років активно
розбудовує свою інформаційно-пропагандистську імперію. Створення та
продукування дезінформації стає одним з основних інструментів цієї імперії, що
використовує як канали їх донесення «класичні» медіа і соціальні мережі, агентів
впливу тощо. Дезінформація, яка ще з радянських часів є поширеним методом
«активних заходів», використовується для масштабних кампаній у багатьох
державах, підтримуючи меседжи Москви на всіх рівнях та забезпечуючи
інформаційний супровід російських воєнних кампаній – спочатку проти Грузії, а зараз
і проти України. Мета цих кампаній – сформувати потрібну для Росії громадську
думку, вплинути на політичний порядок денний, створити нові (а частіше – загострити
наявні) протиріччя у суспільствах, сприяти приходу до влади проросійських
політичних сил. Такі «дезінформаційні зусилля» докладаються постійно, водночас
вибори та весь виборчий процес стають особливим моментом для проведення
дезінформаційних кампаній. Адже вибори є одним з ключових механізмів
демократичної держави, що забезпечує змагальність та оновлюваність політичних
еліт, можливість мирно й легітимно змінити владну команду, право громадянина
обирати та бути обраним. Поширення дезінформації (зокрема, фейків) у цей період
може значно вплинути на політичну долю країни, загострити протиріччя та
поляризацію у суспільстві, дезорганізувати політичний клас, створити передумови до
соціальних заворушень тощо. Інформаційне право України сформувалося
здебільшого на початку незалежності держави, абсолютно в іншій інформаційній та
політичній реальності, причому не тільки українській, а й світовій. За понад двадцять
останніх років воно зазнавало переважно «косметичних» удосконалень, спрямованих
на вирішення тактичних, але не стратегічних проблем. Фейки, дезінформація,
«неякісна журналістика» – ці питання залишаються складними для управління та
осмислення як для держави, так і для медіасередовища, яке обережно і з
настороженістю ставиться до будь-яких спроб держави змінити правила гри. Ця
аналітична доповідь – спроба окреслити ключові напрями вдосконалення
нормативно-правової та організаційної моделі захисту виборчого процесу від
деструктивного впливу дезінформації, а також створити основу для широкого діалогу
між державою та професійною спільнотою в пошуках рішень для ефективного
інформаційного захисту демократичного процесу в Україні. основними внутрішніми
джерелами поширення фейкових новин про Україну були українські новинні канали,
сайти (топ-3: «Новостное агентство Харьков», «Обозреватель», РИА Новости
Украина). Підтверджуючи це, ВВС зібрала [останні] фейкові новини про українські
вибори, поширювачами яких стали російський державний «Первый канал», офіційне
видання уряду РФ «Российская газета», телеканал «Россия 1». Видання Deutsche
Welle стверджує, що мішенню численних фейкових новин, присвячених українським
виборам, є кандидати в президенти, а Facebook став соціальною платформою, через
які поширювалися найпопулярніші фейки.
На території України існує принаймні три «інформаційні простори», в яких Україні
доводиться боротися з дезінформацією, зокрема фейковими новинами: суверенна
територія, тимчасово окупована/непідконтрольна територія та закордон. Ці території
відрізняються, зокрема, можливостями впливу та контролем заходів боротьби.
Фейкові прямі трансляції:
З перших днів війни фейкові стріми збирали величезну кількість переглядів у TikTok.

Рецепт простий: користувач знаходить драматичне відео старого конфлікту чи

якихось військових навчань, додає фейковий звук потужного вибуху чи інтенсивної
перестрілки, запускає пряму трансляцію і, щойно збереться значна аудиторія,
просить пожертвування на свій канал.
До середини березня один з таких акаунтів набрав майже 30 мільйонів переглядів.
Усі, крім трьох прямих трансляцій, були короткими кліпами, взятими з відео на
YouTube про старі українські військові навчання, датовані 2017 роком.
Фейкова звукова доріжка пострілів стала настільки популярною, що з'явилася у більш
ніж 13 тис. відеороликів.

Користувачі можуть реагувати на стріми, надсилаючи подарунки, які можна

конвертувати у готівку.
"Схоже, багато вірусних моторошних стрімів створили, щоб заробити грошей за
допомогою системи подарунків TikTok", - каже Еббі Річардс, незалежна дослідниця,
що створює відео про небезпеку дезінформації.
Більшість фейкових прямих трансляцій можна легко знайти за такими популярними
гештегами, як #Ukraine або #UkraineWar.
Центр протидії дезінформації при РНБО назвав основні теми, які просували російські
пропагандистські ЗМІ впродовж тижня. Зокрема, за інформацією Центру, у
пропагандистських ЗМІ спостерігався сплеск кількості повідомлень із меседжем
«Україна програє війну», пов'язаний з виходом поранених військових з Азовсталі,
який висвітлюється російськими ЗМІ як "перемога" зс рф.
Водночас у російському інформпросторі активно обговорювали тему, що нібито Захід
майже вичерпав арсенал санкцій проти рф. Зокрема, стверджувалося, що санкції
нібито не дають того ефекту, на який розраховував Захід, а повне ембарго на
російські енергоносії не вдається запровадити, "оскільки деякі країни Заходу
критично залежать від російських енергоносіїв".
Ще одна тема, яку просували російські пропагандисти, - рф нібито протистоїть
колективному Заходу, а ЗСУ - лише "проксі-армія, що використовується для війни".
При цьому Захід, за твердженнями у росЗМІ, постачає зброю Україні "з метою
затягування конфлікту".

Як повідомлялося, 24 лютого президент рф володимир путін оголосив про початок

повномасштабного вторгнення в Україну. Війська рф обстрілюють і руйнують ключові
об'єкти інфраструктури, проводять масовані обстріли житлових районів українських
міст і сіл з використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню, балістичних
ракет.