Сенсорні системи і їх роль у житті людини

Підготували ученці 8-А класу Шульган Тетяна і Богдан Дарія

Сенсорні системи — спеціалізовані органи чуття, через які нервова система отримує
подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовищ і сприймає ці подразнення у вигляді
відчуттів: зору, слуху, смаку, нюху та дотику.

Подразники органів чуття є джерелом наших уявлень про оточуючий світ.

Орган зору розміщений в очній ямці черепа. Має кулясту
форму і складається з трьох оболонок:
зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко
від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні, до
неї прикріплюються м’язи, які рухають око;
середньої — судинної, яка пронизана густою сіткою
кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку;
внутрішньої — сітчастої, в якій розміщені рецептори ока
— палички і колбочки, де під дією світла виникають
нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в
зорову зону кори головного мозку.
Вухо — орган слуху, що забезпечує сприйняття
звукових коливань. Людина спроможна визначити
напрямок звуку, його висоту, тембр та силу. Зі
слухом пов’язані мовні спілкування;
Орган слуху розташований в отворі слухового
проходу скроневої кістки черепа і складається з
трьох основних відділів: зовнішнього, середнього та
внутрішнього вуха;
Перші два відділи беруть участь тільки в проведенні
звукових коливань, а третій містить
звукосприймальний і вестибулярний апарат.
Нюх — це сприйняття запахів різних речовин. Велика
кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій
оболонці порожнини носа;
Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються
у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, що
вдихаються. За запахом людина відрізняє
недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих
для її здоров’я домішок.
Смак — це сприйняття смакових особливостей
речовин, що потрапляють у ротову порожнину
Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах
виростів слизової оболонки язика — сосочків на
стінках глотки і м’якого піднебіння. Збудження від
рецепторів передається по волокнах язикового нерва у
довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де
формується сприйняття у вигляді різних смакових
відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість
їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження
процесу травлення в цілому.
Дотик — це сприйняття форми, розміру,
щільності, температури різних предметів. У
слизових оболонках шкіри містяться дотикові
рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика,
пальцях, а також на долонях;
Користуючись дотиком, людина може визначити
фізичні властивості предметів такі, як форма,
твердість, м’якість, характер поверхні, тепло або
холод, орієнтуватися в темряві, блискавично
реагувати на загрозливу небезпеку.
Втрата зору відбувається непомітно, поступово, і дуже часто безболісно.

У вирі буденної заклопотаності ми не звертаємо увагу на мінімальні сигнали, коли варто піти
до спеціаліста на огляд.

Погана різкість, втома, сухість очей чи важка адаптація від переходу з темного у світле
приміщення - це одні з симптомів погіршення зору.

Причиною погіршення зору є не тільки вік. Не варто забувати і про зовнішні фактори, що
негативно впливають на зір. У групі підвищеного ризику, в першу чергу, знаходяться люди,
тісно пов'язані з роботою за комп'ютером: програмісти, офіс-менеджери. Також тривожність і
підвищений стрес на робочому місці погіршують ситуацію в рази.

Неважливо від віку, кожен повинен чути свій організм і перевіряти зір регулярно. Від
школярика до літніх людей - втрата зору може статись із кожним.
Повна втрата нюху називається аносмією, часткова — гіпосмією. Десь 2–5 відсотків людей у
світі страждають від першого чи другого, а це — досить великий відсоток. Надто не
пощастило бідолахам, хворим на какосмію: їм усе пахне ніби якимись фекаліями, і це, як ви
можете собі уявити, суцільний жах. У Монелі втрату нюху називають «незримою
інвалідністю».

Головною причиною втрати нюху є інфекційні захворювання, як-от грип чи

синусит, але призвести до цього може й удар по голові чи нейродегенеративне
захворювання. Наприклад, втрата нюху є одним з перших симптомів хвороби
Альцгеймера. У 90 відсотків людей, які втратили нюх після травми голови, він
ніколи не відновлюється. Серед тих, хто втратив його через інфекцію, цей
відсоток менший — близько 70226

«Люди, що втратили нюх, часто дивуються, скільки фарб зникає з життя, —

розповідає Бошам. — Від нюху залежить як інтерпретація світу, так і задоволення,
яке ми отримуємо від нього».
 Оскільки втрата слуху може розвиватися протягом кількох років, більшість людей не знає про
масштаб цієї втрати, поки їм не говорять про це члени сім'ї або друзі. Навіть тоді люди часто
ігнорують проблему.
Наслідки туговухості завжди однакові - людині стає важче розрізняти мову в
шумі, деякі високі звуки, такі як спів птахів, повністю пропадають, людська
мова здається невиразною і доводиться часто перепитувати.

Проблема полягає в тому, що мозок не отримує сигнали, відповідні звукам на

різних частотах, необхідні для того, щоб, наприклад, зробити мова зрозумілою.
Це трохи нагадує ситуацію, коли на фортепіано видалили всі клавіші високого
тону і попросили кого-небудь зіграти відому мелодію. Навіть якщо не дістає 6
або 7 клавіш, мелодія стане важко впізнаваною і буде звучати абсолютно
неправильно.

Якщо пошкоджені волоскові клітини у внутрішньому вусі, їх вже неможливо

відновити, однак слуховий апарат може значно підвищити Вашу здатність чути.
Ви також можете запобігти подальшому погіршенню слуху, уникаючи занадто
тривалого впливу гучних звуків і шуму.