Семестр 2

Тема 1. Imperfectum indicativi activi et passive

Imperfectum indicatīvi actīvi et passīvi
Минулий час недоконаного виду (імперфект) дійсного способу активного і пасивного станів.
Imperfectum позначає тривалу дію у минулому і перекладається українською мовою за допомогою
минулого часу недоконаного виду: "робив", "читала", "співали" тощо. Також може мати починальне
(інхоативне) значення, відповідати на питання «що почав робити?»  і перекладатися з додаванням слів
«став», «почав», «спробував».
Imperfectum indicatīvi actīvi et passīvi утворюється додаванням до основи інфекта суфікса -ba- (для
дієслів І і ІІ дієвідмін), або суфікса -еba- (для дієслів ІІІ і ІV дієвідмін) –і особових закінчень:

особ activum passivu

а m
  sing plur sg. plur.
. .
1 m mus r mur
2 s tis ris mini
3 t nt tur ntur
Зразок відмінювання Imperfectum indicatīvi actīvi:

    amo 1 video 2 scribo 3 audio 4 sum

любити бачити писати слухати бути
amā-ba-m vidē-ba-m scrib-ēba-m audi-ēba-m ĕram я
був,
1
sg я любив, -ла, - я бачив, -ла, - я писав, - я слухав, -ла, - була,
. ло  ло  ла, -ло  ло  було
2amā-ba-s vidē-ba-s scrib-ēba-s audi-ēba-s ĕras
3amā-ba-t vidē-ba-t scrib-ēba-t audi-ēba-t ĕrat
scrib-ebā- audi-ebā-mus
1ama-bā-mus vide-bā-mus erāmus
mus
pl
scrib-ebā- audi-ebā-tis
. 2ama-bā-tis vide-bā-tis erātis
tis
3amā-ba-nt vidē-ba-nt scrib-ēba-nt audi-ēba-nt ĕrant
 Зразок відмінювання Imperfectum indicatīvi passīvi

    amo 1 video 2 scribo 3 audio 4

любити бачити писати слухати
vidē-ba-r scrib-ēba-r audi-ēba-r
amā-ba-r мене
мене мене
1
sg мене бачили, записували, слухали
. любили
я здавався я записувався
2ama-bā-ris vide-bā-ris scrib-ebā-ris audi-ebā-ris
3ama-bā-tur vide-bā-tur scrib-ebā-tur audi-ebā-tur
1ama-bā-mur vide-bā-mur scrib-ebā-mur audi-ebā-mur
pl scrib-eba-mĭni audi-eba-
2ama-ba-mĭni vide-ba-mĭni
. mĭni
3ama-ba-ntur vide-ba-ntur scrib-eba-ntur audi-eba-ntur
 Приклади речень
Antīqui caput sedem omnium fere sensuum nostrōrum putābant. Древні вважали голову місцем
знаходження майже усіх наших почуттів.
Et parvae domūs et ingentia aedificia Romae erant. У Римі були і маленькі будинки, і величезні споруди.
Describebātur in tribus popŭlus Romānus, in centurias exercĭtus. Римський народ поділявся на триби,
військо - на центурії.

Тема 2. Futurum I
Futūrum I (primum) indicatīvi actīvi et passivi
(Майбутній час дійсного способу активного і пасивного станів)
Futūrum I  позначає дію у майбутньому незалежно від її тривалості і завершеності. Перекладається
майбутнім часом доконаного або недоконаного видів.
Утворюється:
- у І, ІІ дієвідмінах: шляхом додавання до основи інфекта суфікса -b-, сполучного голосного і
особових закінчень, як у теперішньому часі (в 1 sg. аct. -о, pass. -оr);
- у ІІІ, ІV дієвідмінах: шляхом додавання до основи інфекта суфікса -a- (1 sg.) Або -ē- (в інших
формах) і особових закінчень, як в імперфекті (в 1 sg. Act. -m, pass. -r ).
Futūrum I (primum) indicatīvi actīvi

    amo 1 video 2 scribo 3 4  

любити бачити писати audio
слухати
amā-b-o vidē-b-o scrib-a-m audi-a-m
1
я буду любити, я я буду бачити, я я буду писати, я буду слухать,
sg. полюблю побачу я напишу я почую
  sg.
2 amā-b-i-s vidē-b-i-s pl. scrib-e-s audi-e-s
1 ĕro 3я буду amā-b-i-t erĭmus ми будемо
vidē-b-i-t scrib-e-t audi-e-t
2 ĕris1ти будеш
ama-b-ĭ-mus erĭtis ви будете
vide-b-ĭ-mus scrib-ē-mus audi-ē-mus
3pl.ĕrit 2він/вона/воно
ama-b-ĭ-tis буде ĕrunt вони будуть
vide-b-ĭ-tis scrib-ē-tis audi-ē-tis
3 amā-b-u-nt vidē-b-u-nt scrib-e-nt audi-e-nt
Futūrum I indicatīvi
неправильного дієслова «sum, fui, –, esse» бути

Futūrum I (primum) indicatīvi passīvi

    1 2 3 4
vidē-b-or scrib-a-r audi-a-r
amā-b-or
мене мене мене
sg. 1 мене побачать, запишуть, почують,
будуть мене мене будуть мене
любити будуть записувати будуть
бачити слухати
 scrib-ē-ris audi-ē-ris
ama-b-ĕ-
2 vide-b-ĕ-ris
ris

scrib-ē-tur audi-ē-tur
ama-b-ĭ-
3 vide-b-ĭ-tur
tur

ama-b-ĭ- vide-b-ĭ- scrib-ē-mur audi-ē-mur

1
mur mur
ama-b-i- vide-b-i- scrib-e-mĭni audi-e-mĭni
pl. 2
mĭni mĭni
ama-b-u- vide-b-u- scrib-e-ntur audi-e-ntur
3
ntur ntur
 
Приклади:
Destruam et aedificābo. (Мк. 14:58)
Qui semĭnat mala, metet mala.
In hoc signo vinces.
Dónec erís felíx, multós numerábis amícos. (Овідій)
Par erit fortūna labōri.

Imperativus futuri activi (наказовий спосіб майбутнього часу активного стану)

Наказовий спосіб майбутнього часу вживається здебільшого у приписах і моральних настановах на
майбутнє, звернених до невказаної особи. Особливо поширений у юридичній мові. Перекладається
наказовим способом, або описово зі словами «треба», «слід», «повинен».
Утворюється шляхом додавання до основи інфектa особливих особових закінчень наказового способу
майбутнього часу дійсного стану:
Sing. 2, 3 –to
Plur. 2 -tōte; 3 –nto
У дієслів ІІІ, ІV дієвідмін між основою інфектa  і закінченням з'являється сполучний голосний за
загальним правилом.

amo 1 любит video 2  scribo 3 писат audio 4 слухат

   
и дивитися и и
sg
2  ama-to  vide-to  scrib-i-to  audi-to
.
3  ama-to  vide-to  scrib-i-to audi-to
pl
2  ama-tote  vide-tote  scrib-i-tote  audi-tote
.
3  ama-nto  vide-nto  scrib-u-nto audi-u-nto
 Imperativus futuri неправильного дієслова «sum, fui, –, esse» бути

  sg. pl.
estote будьте, ви повинні
2 esto будь, ти повинен бути
бути
esto нехай він/вона/воно буде, sunto нехай вони будуть,
3
він повинен бути вони повинні бути
 
Примітка: Для дієслова «sum, fui, –, esse» бути та ще для деяких дієслів Imperativus futuri вживається
замість Imperativus praesentis:
scio 4 знати: sg. 2,3 scito знай, нехай знає; pl. 2 scitōte знайте, pl. 3 sciunto нехай знають
memini, meminisse пам’ятати: sg. 2,3 memento пам’ятай, нехай пам’ятає pl. 2 mementōte пам’ятайте

 Приклади:
Testis esto! Testes estote!
Quidquid praecipies, esto brevis.
Memento mori.
Te homĭnem esse memento.
Dato Deo, quae Dei sunt, et Caesări, quae sunt Caesăris.

Тема 3. Основа перфекта. Perfectum indicativi active.

Система перфекта
До системи перфекта входять 3 часи доконаного виду:
Perfectum (минулий), Plusquamperfectum (давноминулий), Futūrum ІІ (майбутній).
Активний стан у системі перфекта утворюється синтетично,  шляхом додавання до основи перфекта
флексій. Основу перфекта одержуємо, відкидаючи від другої дієслівної форми закінчення “i”:
audio, audīv-i, audītum, audīre слухати
Пасивний стан у системі перфекта утворюється аналітично і складається з дієприкметника і
допоміжного дієслова "бути". 

Способи утворення основи перфекта:

1. Перфект на -vi (суфікс -v- + закінчення -i). Це стандартний перфект для І і ІV дієвідмін.
amo, amāvi, amātum, amāre любити
appello, āvi, ātum, āre  називати
libĕro, āvi, ātum, āre  звільнювати
punio, īvi, ītum, īre карати
scio, īvi, ītum, īre знати                 
servio, īvi, ītum, īre служити                        
deleo, ēvi, etum, ēre руйнувати.
2. Перфект на -ui (суфікс -u- + закінчення -i). Це стандартний перфект для ІІ дієвідміни.
habeo, habui, habĭtum, habēre мати
doceo, docui, doctum, docēre навчати
teneo, ui, tum, ēre тримати
3. Перфект на -si, -xi (суфікс -s-  + закінчення -i). Це стандартний перфект для ІІІ дієвідміни.
scribo, scripsi, scriptum, scribĕre писати
dico, dixi, dictum, ĕre говорити
duco, duxi, ductum, ĕre  вести
rego, rexi, rectum, ĕre правити
divĭdo, vīsi, vīsum, ĕre розділяти
mitto, misi, missum, ĕre відправляти
4. Шляхом подвоєння початкового приголосного (редуплікація).
mordeo, momordi, morsum, mordēre  кусати
tango, tetĭgi, tactum, ĕre  торкатись
fallo, fefelli, falsum, ĕre  обманювати
do, dedi, datum, dare давати
5. Шляхом подовження кореневого голосного.
venio, vēni, ventum, venīre  приходити
vĭdeo, vīdi, visum, vidēre бачити
mŏveo, mōvi, motum, mŏvēre  рухати
При подовженні кореневого голосного ă переходить в ē.
Наприклад: ago, ēgi, actum, agĕre  гнати, діяти
capio, cepi, captum, capĕre  брати
facio, feci, factum, facĕre робити
6.Суплетивний перфект (основи утворюються від різних коренів).
sum, fui, –, esse  бути
fero, tuli, latum, ferre нести
7. Основа перфекта не відрізняється від основи інфінітива (у деяких дієслів ІІІ дієвідміни).
defendo, defendi, defensum, ĕre захищати
statuo, statui, statūtum, statuĕre вирішувати
Perfectum indicatīvi actīvi
Минулий час доконаного виду дійсного способу активного стану (Perfectum indicatīvi actīvi) означає
завершену дію у минулому і перекладається українською мовою здебільшого  за допомогою минулого
часу доконаного виду (відповідає на питання “що зробив?”, “що зробила?”, “що зробило?”)

Утворюється шляхом додавання до основи перфекта особливих особових закінчень.

Особливі закінчення для Perfectum indicatīvi actīvi

sg. pl.

1 i ĭmus
2 ist istis
i
3 it ērun
t
Зразок відмінювання

    1 2 3 4
amo, video, scribo, audio, sum,
amāvi, vidi, scripsi, audīvi, fui,
amātum, visum, scriptum, audītum, esse
amāre vidēre scribĕre audīre бути
любити бачити писати слухати
1 amāv-i vid-i scrips-i audīv-i fu-i
sg
2 amav-isti vid-isti scrips-isti audiv-isti fu-isti
.
3 amāv-it vid-it scrips-it audīv-it fu-it
1 amav-ĭmus vid-ĭmus scrips-ĭmus audiv-ĭmus fu-ĭmus
2 amav-istis vid-istis scrips-istis audiv-istis fu-istis
pl.
amav- vid- scrips- audiv- fu-
3
ērunt ērunt ērunt ērunt ērunt
 
Приклади речень:
Dixi et anĭmam meam levāvi. Я сказав и полегшив свою душу.
Veni, vidi, vici. (Я) Прийшов, побачив, переміг. (Цезар).
Fuĭmus Troёs, fuit Ilium.  Були ми троянці, був Іліон. (Вергілій)
Gallīna scripsit. Курка написала.
Darēus, rex Persārum, a Graecis aquam et terram postulāvit.  Перський цар Дарій вимагав у греків воду і
землю (тобто здатися).
Тема 4. Основа супіна і похідні від неї форми.
Perfectum indicativi passive.
Основу супіна визначаємо за третім компонентом словникового запису дієслова, відкидаючи -um:
scribo, scripsi, script-um, scribĕre писати
У більшості дієслів основа супіна утворюється за допомогою суфікса -t-, у деяких – за допомогою
суфікса -s-:
libĕro 1 звільняти (liberāt-)
diruo, rui, rŭtum 3 руйнувати (dirŭt-)
vinco, vici, victum 3 перемагати (vict-)
mitto, misi, missum 3 відправляти, посилати (miss-)
claudo, clausi, clausum 3 закривати (claus-)
sentio, sensi, sensum 4 відчувати (sens-)

Похідні від основи супіна форми

1) Супіни - неособові форми, що перекладаються неозначеною формою українського дієслова:

 Supīnum I (activum) супін перший, або активний - утворюється від основи супіна за допомогою
закінчення -um, позначає мету при дієсловах руху: veniunt consulatum - вони приходять
порадитись
 Supīnum II (passivum) супін другий, або пасивний - утворюється від основи супіна за
допомогою закінчення -u, вживається при прикметниках і позначає обмеження ознаки
(відповідає на питання "у якому відношенні?"): facĭle dictu, difficĭle factu - легко сказати, важко
зробити

2) Participia (Дієприкметники): 

 Participium futūri actīvi - Дієприкметник майбутнього часу активного стану - утворюється від
основи супіна за допомогою суфікса -ūr- та відмінкових закінчень І, ІІ відмін: m -us (ІІ в.), f -a
(І в.), n -um (ІІ в.):
orno 1 – ornаtūrus, ornatūra, ornatūrum – який (яка, яке) збирається прикрашати;
dico 3 – dictūrus, dictūra, dictūrum – який (яка, яке) збирається говорити.
 Participium perfecti passīvi  - Дієприкметник минулого часу пасивного стану.

PARTICIPIUM PERFECTI PASSĪVI

Participium perfecti passīvi – це дієприкметник минулого часу пасивного стану, аналогічний за
значенням  українському пасивному дієприкметнику минулого часу, наприклад,  "зроблений",
"сказаний" тощо.
Participium perfecti passīvi утворюється від основи супінa додаванням відмінкових закінчень І, ІІ
відмін: m -us (ІІ в.), f -a (І в.), n -um (ІІ в.)
Одже, цей дієприкметник відмінюється, як прикметники  І, ІІ відмін.
Приклади утворення Participium perfecti passīvi:
scribo, scripsi, scriptum, scribĕre – script-us (m), script-a (f), script-um (n) написаний, -а, -еdoceo, docui,
doctum, docēre – doctus, docta, doctum учений, -а, -е
audio, audīvi, audītum, audīre – audītus, audīta, audītum почутий, -а, -е
amo, amāvi, amātum, amāre – amātus, amāta, amātum коханий, -а, -е

 Зразок відмінювання
   sg. pl.
  m f n m f n
nom amātu
amātus amāta amāti amātae amāta
. m
amatōru amatāru amatōru
gen. amāti amātae amāti
m m m
dat. amāto amātae amāto amātis amātis amātis
amātu amāta amātu
acc. amātos amātas amāta
m m m
abl. amāto amātā amāto amātis amātis amātis
 Participium perfecti passīvi може вживатися у реченні як означення.
Наприклад:
Littĕra scripta manet. Написана буква залишається.
Luna lucet non suā propriā, sed a sole acceptā luce. Місяць сяє не власним, а отриманим від сонця
світлом.
Крім того, participium perfecti passīvi входить до складу аналітичних форм пасивного стану часів
системи перфекта.
PERFECTUM INDICATĪVI PASSĪVI
Форми пасивного стану часів системи перфекта утворюються аналітичним шляхом. Вони складаються
з дієприкметника минулого часу пасивного стану (participium perfecti passīvi) відмінюваного
дієслова і допоміжного дієслова esse у потрібній особі, числі, часі і способі активного стану. Так, для
утворення Perfectum indicativi passivi потрібно поставити допоміжне дієслово esse у praesens indicatīvi
actīvi.
Зразок утворення Perfectum indicativi passivi

  orno, ornāvi, ornātum, ornāre прикрашати

ornātus, a, um sum я прикрашений, -а, -е; мене

1
sg прикрасили
. 2ornātus, a, um es ти прикрашений, -а, -е; тебе прикрасили
3ornātus, a, um est він, вона, воно прикрашений, -а, -е…
1ornāti, ae, a sumus ми прикрашені; нас прикрасили
pl
2ornāti, ae, a estis ви прикрашені; вас прикрасили
.
3ornāti, ae, a sunt вони прикрашені; їх прикрасили
 
Приклади речень:
Alea iacta est. Жереб кинуто. (Цезар) iacio, ieci, iactum 3 – кидати
Multōrum aures clausae veritāti sunt. Вуха багатьох закриті для правди.
Alexander Magnus ab Aristotĕle erudītus est. Олександру Великому освіту дав Аристотель.
Troіa a Graecis delēta est, sed memoria Troіae ab Homēro servāta est. Троя зруйнована греками, але
пам'ять про Трою збережена Гомером.

 
Тема 5. Plusquamperfectum, Futurum II indicative
Plusquamperfectum indicatīvi (Давноминулий час доконаного виду дійсного способу)
Плюсквамперфект позначає дію, яка завершилась до іншої дії уминулому.
При перекладі цієї часової форми українською мовою вживають минулий час доконаного виду з
прислівниками  “вже”, “давно”, “раніше”.
Plusquamperfectum indicatīvi actīvi
Давноминулий час доконаного виду дійсного способу активного стану (Plusquamperfectum indicatīvi
actīvi) утворюється від перфектної основи за допомогою суфікса –ĕrā- і особових закінчень дійсного
способу активного стану.
Зразок відмінювання

    video, vidi, sum, fui, –,
visum, vidēre esse
бачити бути
vid-ĕra-m я вже fuĕram я вже
1
sg побачив, -ла, - був, була,
. ло було
2vid-ĕra-s fuĕras
3vid-ĕra-t fuĕrat
1vid-erā-mus fuerāmus
pl
2vid-erā-tis fuerātis
.
3vid-ĕra-nt fuĕrant
 
Plusquamperfectum indicatīvi  passīvi
Форми пасивного стану часів системи перфекта утворюються аналітичним шляхом. Для
Plusquamperfectum indicatīvi  passīvi вони складаються з дієприкметника минулого часу пасивного
стану (participium perfecti passīvi) відмінюваного дієслова і допоміжного дієслова esse в іmperfectum
indicatīvi actīvi.
Зразок відмінювання

    video, vidi, visum,
vidēre бачити
visus, a, um eram
1
sg мене вже
. побачили
2visus, a, um eras
3visus, a, um erat
1visi, ae, a erāmus
pl
2visi, ae, a erātis
.
3visi, ae, a erant
 
Futurum II (secundum), vel exactum indicatīvi - Майбутній час другий (або завершений) дійсного
способу. Позначає дію у майбутньому, яка відбудеться до іншої дії у майбутньому, тому цей час ще
називають "Майбутній завершений" -  Futurum exactum. Українською мовою перекладається будь-
якими формами майбутнього часу (частіше доконаного виду, іноді - недоконаного).

Futurum II indicatīvi actīvi  - синтетичні форми, утворюються від основи перфекта за допомогою
суфікса -ĕrĭ- та особових закінчень активного стану. Лише у 1 sg. суфікс -ĕr- та закінчення -o).
Зразок відмінювання:

    video, vidi, sum, fui, –,
visum, vidēre esse
бачити бути
vid-ĕr-o я
fuĕro я вже
вже
1
sg буду
. побачу
2vid-ĕrĭ-s fuĕrĭs
3vid-ĕrĭ-t fuĕrĭt
1vid-erĭ-mus fuerĭmus
pl
2vid-erĭ-tis fuerĭtis
.
3vid-ĕrĭ-nt fuĕrĭnt
 Futurum II indicatīvi passīvi - утворюється аналітичним шляхом,  складається з дієприкметника
минулого часу пасивного стану (participium perfecti passīvi) відмінюваного дієслова і допоміжного
дієслова esse в Futurum I indicatīvi actīvi.
Зразок відмінювання:

    video, vidi, visum,
vidēre бачити
visus, a, um erо
1
sg мене вже
. побачать
2visus, a, um eris
3visus, a, um erit
1visi, ae, a erĭmus
pl
2visi, ae, a erĭtis
.
3visi, ae, a erunt
Приклади речень:
Si te rogavĕro (1 sg. fut. II ind.act.) alĭquid, nonne respondēbis (2 sg. fut. I ind.act.)? Якщо я у тебе дещо
спитаю, невже ти не відповіси?
Postquam Tarquinius Superbus Romā expulsus erat, ibi duo consŭles creāti sunt. Після того, як Тарквіній
Гордий був вигнаний з Риму, там були обрані два консули.
Тема 6. Числівники. Римський календар
Числівники
Латинські числівники (numeralia) за значенням поділяються на кількісні, порядкові, розділові,
числівники-прислівники.
Римські цифри
Основні знаки: I - 1, V - 5, X - 10, L - 50, C - 100, D - 500, M - 1000. Риска над цифрою позначає її
збільшення в 1000 разів.

Кількісні числівники (numeralia cardinalia)

Відповідають на питання "скільки?".
Основними кількісні числівниками є:
- числівники від 1 до 10 (I unus, a, um; II duo, ae, o; III tres, tria; IV quattuor; V quinque; VI sex; VII
septem; VIII octo; IX novem; X decem);
- XX –  20 (viginti);
- C – 100 (centum);
- M – 1000 (mille).
Решта числівників є похідними від основних. Вони утворюються:
- від 11 до 17 - за допомогою форманта -dĕcim: XXI– 11 – undĕcim;
- від 30 до 90 - за допомогою форманта -ginta: XXX – 30 –  triginta;
- від 200 до 900 - за допомогою формантів -centi, ae, a і -genti, ae, a (після n): CC –  200 –  ducenti, ae, a;
CD –  400 –  quadringenti, ae, a:
- від 2000 і вище – поєднанням звичайних числівників зі словом milia: MM –  2000 –  duo milia;
- числівники, що закінчуються на 8 або 9 (18, 19, 28, 29 і т.д.), утворюються шляхом віднімання
відповідно 2 (префікс duode-) або 1 (префікс unde-) з наступного десятка: XVIII –  18 –   duodeviginti (=
два з двадцяти); XIX –  19 –  undeviginti (один з двадцяти); XXVIII –  28 –  duodetriginta; XXIX –  29 –
undetriginta.
Складені числівники можуть утворюватися двома способами:
- поєднанням більшого числа з меншим: CXXIII –  123 –  centum viginti tres;
- поєднанням меншого числа з більшим за допомогою союзу et: CXXIII –  123 – tres et viginti et
centum.
З кількісних числівників відмінюються:
- unus, a, um –  як займенниковий прикметник;
- duo, ae, o – як прикметник 1-2 відміни у множині (але форми dat./abl.pl .: duōbus (m, n), duābus (f));
- tres, tria –  як прикметник 3 відміни у множині;
- сотні від 200 до 900 – як прикметник 1-2 відміни у множині;
- числівник mille вживається тільки в однині у значенні "одна тисяча" і не відмінюється. У множині
йому відповідає іменник середнього роду milia (тисячі), яке відмінюється у множині за 3 відміною
голосного типу.

Порядкові числівники (numeralia ordinalia)

Відповідають на питання "котрий?".
Крім primus, a, um перший; secundus, a, um; alter, ĕra, ĕrum другий, порядкові числівники є похідними
від відповідних  кількісних (наприклад, третій tertius, a, um; одинадцятий - undecĭmus, a, um).
Починаючи з 18, вони утворюються за допомогою суфікса -esĭm- і родових закінчень 1,2-ої відміни -
us, -a, -um (duodevicesĭmus, a, um вісімнадцятий).
У складених порядкових числівників кожний числівник є порядковим (33-ій – tricesĭmus tertius).

Порядкові числівники відмінюються як прикметники 1-2 відміни, крім alter, ĕra, ĕrum, яке
відмінюється як займенниковий прикметник.

Розділові числівники (numeralia distributīva)

Відповідають на питання "по скільки?"
Здебільшого (починаючи з 2) утворюються за допомогою суфікса -n- і родових закінчень
прикметників 1-2 відміни множини -i, -ae, -a: terni, ae, a – по три.
Узгоджуються з іменником в роді, числі і відмінку.
Discipŭlae binas fabŭlas legērunt. Учениці прочитали по дві казки.
Числівники-прислівники (numeralia adverbia)
Відповідають на питання "скільки разів?"
В основному (починаючи з 5) утворюються за допомогою суфікса -ies: quinquies п'ять разів.
Discipŭla quinquies fabŭlam legit. Учениця прочитала казку п'ять разів.
Вживання числівників
1. Кількісні числівники виконують функцію означення іменника. Ті з них, які відмінюються,
узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку: unus amīcus (nom.sg.m) – один друг, duae amīcae
(nom.pl.f) – дві подруги, tria templa (nom. pl.n) – три храми. Невідмінювані кількісні числівники на
відмінок іменника не впливають: centum libri (nom.pl.) – сто книг; mille libri (nom.pl.) – тисяча книг.
2. Іменник milia керує родовим відмінком: duo milia librōrum (gen.pl.) – дві тисячі книг.
3. Порядкові і розділові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку.
Кількісні і порядкові числівники

Цифрове
позначеня Cardinalia Ordinalia
арабське римське
1 I unus, a, um primus, a, um
secundus, a, um (alter, a,
2 II duo, duae, duo
um)
3 III tres, tria tertius, a, um
4 IV quattuor quartus
5 V quinque quintus
6 VI sex sextus
7 VII septem septĭmus
8 VIII octo octāvus
9 IХ novem nonus
10 Х decem decĭmus
11 ХI undĕcim undecĭmus
12 ХII duodĕcim duodecĭmus
13 ХIII tredĕcim tertius decĭmus
14 ХIV quattuordĕcim quartus decĭmus
15 ХV quindĕcim quintus decĭmus
16 ХVI sedĕcim sextus decĭmus
17 ХVII septendĕcim septimus decĭmus
18 ХVIII duodeviginti duodevicesĭmus
 19 ХIХ undeviginti undevicesĭmus
20 ХХ viginti vicesĭmus
unus et viginti
unus et vicesĭmus
21 ХХI (viginti unus) и
(vicesĭmus primus) и т.д.
т.д.
28 ХХVIII duodetriginta duodetricesĭmus
29 ХХIХ undetriginta undetricesĭmus
30 ХХХ triginta tricesĭmus
40 ХL quadraginta quadragesĭmus
50 L quinquaginta quinquagesĭmus
60 LХ sexaginta sexagesĭmus
70 LХХ septuaginta septuagesĭmus
80 LХХХ octoginta octogesĭmus
90 ХС nonaginta nonagesĭmus
100 С centum centesĭmus
200 СС ducenti, ae, a ducentesĭmus
300 ССС trecenti, ae, a trecentesĭmus
400 CD quadringenti, ae, a quadringentesĭmus
500 D quingenti, ae, a quingentesĭmus
600 DC sescenti, ae, a sescentesĭmus
700 DCC septingenti, ae,a septingentesĭmus
800 DCCC octingenti, ae, a octingentesĭmus
900 CM nongenti, ae, a nongentesĭmus
1000 M mille millesĭmus
2000 MM duo milia bis millesĭmus
 

Розділові числівники та  числівники-прислівники

Distributīva Adverbia
singŭli, ae, a по semel один
одному раз
bini, ae, a  по два bis двічи
terni (trini), ae, a ter
quaterni, ae, a quater
quini, ae, a quinquies
Тема 7. Інфітітиви. Nominativus cum infinitive
І. Система латинських інфінітивів
Інфінітиви мають 3 часи (praesens, perfectum, futūrum) і 2 стани (actīvum, passivum).
Утворення:
Infinitīvus perfecti actīvi: основа перфекта + суфікс –isse:
orno 1 – ornavisse
video, vidi, visum, vidēre – vidisse
sum, fui, –, esse – fuisse
Infinitīvus perfecti passīvi – аналітична форма, складається з participium perfecti passīvi і допоміжного
дієслова «esse»:
orno 1 – ornātus, a, um esse
video, vidi, visum, vidēre – visus, a, um esse
Infinitīvus futūri actīvi –  аналітична форма, складається з participium futūri actīvi і допоміжного
дієслова «esse»:
orno 1 – ornātūrus, a, um esse
video, vidi, visum, vidēre – visūrus, a, um esse
sum, fui, –, esse – fore (futūrus, a, um esse)
Infinitīvus futūri passīvi – аналітична форма, складається з supinum I і допоміжного дієслова «iri»
(infinitīvus praesentis passivi від eo, ii, itum, ire – йти):
orno 1 – ornātum iri
video, vidi, visum, vidēre – visum iri
Значення і вживання інфінітивів
Інфінітиви минулого і майбутнього часів уживаються в інфінітивних зворотах і мають відносно-
часове значення: позначають попередню (perfectі) або наступну (futūrі) дію по відношенню до
керуючого дієслова:
Video te librum legĕre. – Я бачу, що ти читаєш книгу.
Frater dicit se multos libros legisse. – Брат каже, що він прочитав багато книг.
Spero vos hunc librum lectūros esse. – Сподіваюсь, що ви прочитаєте цю книгу.

ІІ. Зворот nominatīvus cum infinitīvo

Цей зворот вживається, коли дієслова, від яких залежить зворот accusatīvus cum infinitīvo, стоять в
пасивному стані в безособовому значенні. Зворот nominatīvus cum infinitīvo  складається з логічного
підмета в називному відмінку і логічного присудка в інфінітиві. Він є складним підметом  керуючого
дієслова в пасивному стані. Керуюче дієслово  завжди узгоджується в числі з логічним підметом 
звороту.
Українською мовою зворот перекладається підрядним додатковим реченням зі сполучниками що,
щоб.

Керуюче дієслово перекладається:

1) дієсловом в активному стані 3 особи множини ("кажуть", "повідомляють", "вважають");
2) безособовим дієсловом ("здається", "вважається", "заборонено")
Marcus bene legĕre dicĭtur/ vidētur. Кажуть / здається, що Марк добре читає.
Amici bene legĕre dicuntur / videntur. Кажуть / здається, що друзі добре читають.

Логічний підмет може бути пропущений, тоді при перекладі добирають особовий займенник за
особою і числом керуючого дієслова.
Bene legĕre dicĕris / vidēris. Кажуть / здається, що ти добре читаєш.
Qui tacent, consentīre vidētur. Здається, що той, хто мовчить, погоджується.
Vetāmur venīre. Нам забороняється приходити. (Забороняється, щоб ми приходили)

Тема 8. Participia. Gerundivum

Participium futuri passivi Дієприкметник майбутнього часу пасивного стану
(або частіше Gerundivum - герундив)
Gerundīvum - це віддієслівний прикметник із значенням необхідності у пасивному стані,
перекладається описово за допомогою слів "слід", "треба", "необхідно":
homo vocandus - людина, яку слід покликати

Утворюється додаванням до основи інфекта суфікса -nd- (1-2 дієвідміна) або -end- (3-4-е дієвідміна) та
відмінкових закінчень 1-2 відміни: Nom. sing.:  m -us, f  -a, n -um, далі - повна парадигма, як у
прикметників 1-2 в.

1 2 3 4
ama-nd-us, a, vide-nd-us, a, scrib-end-us, a, um audi-end-us, a,
um um той, якого слід um
той, якого слід той, якого записати той, якого слід
любити слід побачити почути
 

Особливості вживання герундива
1. Герундив вживається як узгоджене означення до іменника:
liber legendus - книга, яку слід прочитати
factum laudandum - вчинок, який слід похвалити; похвальний вчинок

2. Герундив вживається як именна частина присудка, найчастіше - при дієслові sum, fui, - esse:
Hic liber legendus est. - Цю книгу слід прочитати.
Quod erat demonstrandum. - (Те,) що треба було довести.

3. При дієслові sum, fui, - esse у 3 sg. герундив може вживатися безособово,  Тоді він перекладається
інфінітивом зі словами "слід", "треба", "необхідно":
Laborandum est. - Слід працювати.
Legendum erat. -  Треба було читати.
На позначення логічного суб'єкту дії вживається давальний відмінок - datīvus auctoris: Mihi
pugnandum est. - Мені треба битися.

4. Поєднання герундива з будь-якими формами дієслова sum, fui, - esse називається описова

дієвідміна  пасивного стану - CONIUGATIO PERlPHRASTĬCA PASSĪVA. При її перекладі слід
зважати на граматичне значення дієслова sum, fui, - esse:
Audiendus (Nom.sg. m) sum (1 sg. praes. ind. act.) Мене слід слухати.
Audiendus (Nom.sg. m) eras (2 sg. impf. ind. act.) Тебе  треба було слухати.
Audienda (Nom.sg. f)  erit (3 sg. fut.I ind. act.) Її треба буде слухати.
Audienda (Nom.pl. n)  fuērunt (3 pl. pf. ind. act.) Це треба було послухати. тощо

 CONIUGATIO PERlPHRASTĬCA ACTĪVA

Описова дієвідміна  активного стану - це поєднання Participium futuri activi з будь-якими формами
дієслова sum, fui, - esse. При перекладі вживаються слова "збиратися", "мати намір", "хотіти", "бути
готовим" з інфінітивом основного дієслова:
Lectūra sum. -  Я збираюсь читати.
Lectūri eramus. - Ми збирались читати.
Spero te cras lecturum esse. Сподіваюсь, ти готовий/маєш намір завтра читати.

Тема 9. Ablativus absolutus

Зворот ablatīvus absolūtus (незалежний аблятив)
Ablatīvus absolūtus - синтаксичний зворот, що складається з іменника або займенника в аблятиві
(логічний підмет) і узгодженого з ним дієприкметника (логічний присудок).

Цей зворот називається незалежним (absolūtus), бо він не залежить від жодного члена речення (до
нього неможливо поставити питання від якогось слова), а примикає до речення в цілому як обставина
часу, причини, умови, способу дії  або допусту.
Participium praesentis actīvi вживається, якщо дія у звороті відбувається одночасно з дією присудка
речення.
Participium perfecti passīvi вживається, якщо дія у звороті передує дії присудка.
Зворот перекладається підрядними обставинними реченнями часу, причини, умови, способу дії  або
допусту, які вводяться відповідними сполучниками (коли, після того як; тому що, бо; хоча,
незважаючи на те що; якщо).

Порядок перекладу
1. Логічний підмет зворота (в аблятиві) стає підметом підрядного речення (в називному).
2. Логічний присудок перекладається особовою формою дієслова у відповідному стані. Час залежить
від часу граматичного присудка речення і часу дієприкметника (див. вище).
3. Добирається сполучник, що підходить за змістом.
Vere appropinquante, aves advŏlant.
Коли приходить весна, прилітають птахи.
Trojā deletā, Graeci in patriam revertērunt.
Коли Троя була зруйнована, греки повернулися на батьківщину.

Способи перекладу зворота ablatīvus absolūtus

Hostĭbus victis imperātor triumphavit.
1. Обставинне підрядне речення: Коли вороги були переможені, імператор відсвяткував тріумф.
2. Віддієслівний іменник з прийменником і залежним словом. Після перемоги над ворогами імператор
відсвяткував тріумф.
3. Дієприслівниковий зворот (лише якщо ужито participium perfecti passīvi,  суб'єкт дії якого
збігається з граматичним підметом речення). Перемігши ворогів, імператор відсвяткував тріумф.
Але: Troiā delētā Aeneas Italiam pervēnit. -  Коли Троя була зруйнована / Після зруйнування Трої, Еней
прибув до Італії. Неможна сказати: "Зруйнувавши Трою…" - бо не Еней її зруйнував.

 Неповний ablatīvus absolūtus

Ablatīvus absolūtus може бути неповним, коли він складається з логічного підмета в ablatīvus і
узгодженої з ним іменної частини присудка. Як іменна частина присудка часто вживаються
іменники: dux проводир, полководець, consul консул, judex суддя тощо;
прикметники: vivus живий, mortuus мертвий, invītus не бажаючий тощо. 

Неповний ablatīvus absolūtus здебільшого перекладається віддієслівним іменником з прийменником і

залежним словом
Cicerōne consŭle - у консульство Ціцерона
Hannibăle duce -  під проводвом Ганнібала
Socrăte mortuo - після смерті Сократа
me invīto - попри моє бажання

Тема 10.Дієслова складні з "esse"

Дієслова, складні з sum, fui, -, esse бути
У латинській мові від дієслова sum, fui, -, esse префіксальними способом утворюються складні
дієслова (пор .: бути – на-бути – від-бути – при-бути). Найбільш уживані такі дієслова, складні з esse:

ab-sum, a-fui, -, ab-esse бути відсутнім;

de-sum, de-fui, -, de-esse не вистачати;
inter-sum, inter-fui, -, inter-esse бути посеред, брати участь;
prae-sum, prae-fui, -, prae-esse бути попереду, очолювати;
pro-sum, pro-fui, -, prod-esse бути корисним.

При відмінюванні дієслів, складних з sum, fui, -, esse, змінюється тільки основа (тобто власне дієслово
esse), префікс залишається незмінним в усіх дієсловах, крім дієслова pro-sum, pro-fui, -, prod-esse бути
корисним, у якого префікс pro- вживається перед наступним приголосним, prod- – перед наступним
голосним.

Дієслово pos-sum, potui, -, posse могти утворюється шляхом додавання основи pot- до особових форм
дієслова sum, fui, -, esse. Pot- зберігається, якщо далі йде голосний, а перед приголосним переходить у
pos-:

Praesens Imperfectum Futūrum I

indicatīvi actīvi conjunctīvi actīvi indicatīvi actīvi conjunctīvi actīvi indicatīvi actīvi
S. 1. possum possim potĕram possem potĕro
2. potes possis potĕras posses potĕris
3. potest possit potĕrat posset potĕrit
Pl. 1. possŭmus possīmus poterāmus possēmus poterĭmus
2. potestis possītis poterātis possētis poterĭtis
3. possunt possint potĕrant possent potĕrunt
Perfectum Plusquamperfectum Futūrum II
indicatīvi conjunctīvi actīvi indicatīvi actīvi conjunctīvi actīvi indicatīvi actīvi
 actīvi
S. 1. potui potuĕrim potuĕram potuissem potuĕro
2. potuisti potuĕris potuĕras potuisses potuĕris
3. potuit potuĕrit potuĕrat potuisset potuĕrit
Pl. 1. potuĭmus potuerĭmus potuerāmus potuissēmus potuerĭmus
2. potuistis potuerĭtis potuerātis potuissētis potuerĭtis
3. potuērunt potuĕrint potuĕrant potuissent potuĕrint
Infinitīvus Participium praesentis actīvi

– praesentis actīvi: posse, potens, potentis (adj. сильний, могутній)

– perfecti actīvi: potuisse

Тема 12. Неправильні дієслова

Verba anomalia (Неправильні дієслова)
1 eo, ĭі, ĭtum, īre іти
1. В основі інфекта чергування ĕ||ī: ĕ перед голосним, ī перед приголосним.
Виняток - Participium praesentis actīvi: iens, euntis
2.Основа перфекта - ĭ-. Якщо при додаванні до цієї основи закінчення наголос падає на перший з двох
і, утворюється сполука іі: ii - я йшов. Якщо наголос падає на другий звук і, сполука іі стягується в і:
isti (з iіsti) - ти йшов.
3. Це дієслово неперехідне, одже не має пасивних форм, крім:
- Infinitīvus praesentis passīvi iri (уживається як допоміжне дієслово у складі аналітичної
форми Infinitīvus futūri passīvi);
- 3 sg. praes. ind. pass. itur (уживається у неозначено-особовому реченні, напр.: Sic itur ad astra (Verg.)
- Так йдуть до зірок; або: Такий шлях до зірок).

Praesens Imperfectum Futūrum I

indicatīvi actīvi conjunctīvi actīvi indicatīvi conjunctīvi actīvi indicatīvi actīvi
actīvi
S. 1. eo Eam Ibam Irem Ibo
2. is eas ibas ires ibis
3. it eat ibat iret ibit

Pl. 1. imus eāmus ibāmus irēmus ibĭmus

2. itis eātis ibātis irētis ibĭtis

3. eunt eant ibant irent ibunt

Perfectum Plusquamperfectum Futūrum II
indicatīvi actīvi conjunctīvi actīvi indicatīvi conjunctīvi actīvi indicatīvi actīvi
actīvi
S. 1. ii iĕrim iĕram issem iĕro
 2. isti iĕris iĕras isses iĕris

3. iit iĕrit iĕrat isset iĕrit

Pl. 1. iĭmus ierĭmus ierāmus issēmus ierĭmus

2. istis ierĭtis ierātis issētis ierĭtis

3. iērunt iĕrint iĕrant issent iĕrint

Imperatīvus praesentis actīvi: 2 s. – i! иди!, 2 pl. – ite! идите!
Infinitīvus
praesentis actīvi praesentis passīvi perfecti actīvi futūri actīvi
ire iri isse itūrus, a, um esse
Participium praesentis actīvi: Gerundium:

iens, euntis eundi

 

Аналогічно змінюються дієслова, похідні від eo (утворені за допомогою префіксів):

ab-eo, abii, abĭtum, abīre іти (геть)
ad-eo, adii, adĭtum, adīre приходити
ex-eo, exii, exĭtum, exīre виходити
red-eo, redii, redĭtum, redīre повертатися
trans-eo, transii, transĭtum, transīre переходити

Особливо слід запам'ятати дієслова, чиє значення значно відрізняється від "іти":
in-eo, inii, inĭtum, inīre входити, починати
inter-eo, interii, interĭtum, interīre гинути
per-eo, perii, perĭtum, perīre гинути
ven-eo, venii, ven-ĭtum, ven-īre продаватися
2. volo, volui, --, velle хотіти, бажати
nolo, nolui, --, nolle (з "non volo" не хочу ) не хотіти;
malo, malui, --, malle (з "magis volo" більше хочу) більше хотіти, воліти, надавати перевагу

Ці дієслова мають особливості при утворенні  praesens indicatīvi, praesens

conjunctīvi, іnfinitīvus praesentis actīvi. Решта форм утворюються за зразком ІІІ дієвідміни.

Praesens indicatīvi

1volo nolo malo

sg
2vis non vis mavis
.
3vult non vult mavult
volŭmu nolŭmus malŭmu
1
s s
pl
vultis non
. 2 mavultis
vultis
3volunt nolunt malunt
3. fio, factus sum, fiĕri ставати, відбуватися, робитися, бути

Це напіввідкладне дієслово, у системі інфекта має активні форми від основи fī- за зразком IV
дієвідміни (виняток: Infinitīvus praesentis: fiĕri), у системі перфекта має пасивні форми, як від
дієслова facio, feci, factum 3 робити.
 Praesens indicatīvi Imperfectum Futūrum I
indicatīvi indicatīvi
S. 1. fio fiēbam 1. fiam

2. fis fiēbas 2. fies

3. fit fiēbat 3. fiet

Pl 1. -- fiebāmus 1. fiēmus
.
2. -- fiebātis 2. fiētis

3. fiunt fiēbant 3. fient

Imperatīvus praesentis: 2 sg.  fi! 2 pl.  fite!
Infinitīvus praesentis: fiĕri
Participium perfecti: factus, a, um
Infinitīvus perfecti: factus, a, um esse
Participium futūri: futūrus, a, um
Infinitīvus futūri: fore/futūrus, a, um esse

 4. fero, tuli, latum, ferre нести

Особливості:
- суплетивні основи;
- у системі інфекта більшість форм за зразком ІІІ дієвідміни, але є декілька атематичних (без
сполучного голосного голосного перед s, t, r):

Praesens indicatīvi

actīvi passīvi

S. 1. fero 1. feror

2. fers 2. ferris

3. fert 3. fert
Pl. 1. ferĭmus 1. ferĭmur

2. fertis 2. ferimĭni

3. ferunt 3. feruntur
Praesens imperatīvi actīvi: 2 sg. fer! 2 pl. ferte!

Infinitīvus praesentis actīvi: ferre

Infinitīvus praesentis passīvi: ferri

 5. edo, edi, ēsum, edĕre (ēsse) їсти

Це дієслово змінюється за ІІІ дієвідміною, але паралельно має декілька атематичних форм, що за
написанням збігаються з формами дієслова sum, fui, - esse  "бути"

Praesens indicatīvi
actīvi
S. 1 edō
2 edis / ēs
3 edit / ēst
Pl. 1 edimus
2 editis / ēstis
3 edunt
Infinitīvus praesentis actīvi: edĕre (ēsse)

Тема 13. Verba deponentia

VERBA DEPONENTIA
Відкладні дієслова (verba deponentia)
Це дієслова, які мають лише форми пасивного стану із значенням активного. В українській
мові аналогічне явище – дієслова на зразок “сподіватися”, “сміятися” тощо, які не мають
співвідносних форм без частки -ся.
Відкладні дієслова записуються у словник у трьох основних формах:
1) praesens indicatīvi passīvi, 1 sing.;
2) perfectum indicatīvi passīvi, 1 sing.;
3) infinitīvus praesentis passīvi.
Наприклад:
1 arbĭtror, arbitrātus sum, arbitrāri  думати, вважати
mīror, ātus sum, ārī  дивуватися
ad-mīror, ātus sum, ārī  дивуватися, бути враженим, захоплюватися
hortor, ātus sum, ārī спонукати, заохочувати, закликати, підбадьорювати 
specŭlor, ātus sum, ārī споглядати, дивитись
2 polliceor, pollicĭtus sum, pollicēri  обіцяти
vereor, itus sum, ērī  боятися, шанувати (богів)
3 loquor, locūtus sum, loquī  говорити, розмовляти
sequor, secūtus sum, sequī  іти  за, слідувати
nāscor, nātus sum, nāscī народжуватися, виникати, походити
utor, usus sum, uti 3 користуватися, вживати
abūtor, ūsus sum, ūti 3 зловживати
fruor, fruitus (frūctus) sum, fruī насолоджуватися, користуватися
oblīvīscor, lītus sum, līvīscī  забувати
patior, passus sum, patī терпіти, страждати
morior, mortuus sum, morī  помирати
ē-gredior, gressus sum, gredī виходити
4 orior, ortus sum, orīri 4 сходити, починатися
ex-perior, pertus sum, īrī пробувати, зазнавати
Особливості вживання
1. Відкладні дієслова змінюються так само, як звичайні дієслова у пасивному стані, крім
наказового способу (praesens imperatīvi),  який має закінчення:
2 sing. -re, 2 plur. -mĭni:
loquor 3 говорити:  2 sing. loquĕre  говори,  2 plur. loquimĭni  говоріть
2. Відкладні дієслова не мають основи перфекта. Основа супіна визначається за другим
компонентом словникового запису: loquor, locūtus sum, loquī  говорити.
4. Відкладні дієслова мають декілька неособових форм за активним станом: Participium
praesentis actīvi,  participium futūri actīvi,  infinitīvus futūri actīvi:
loquens який говорить;
locutūrus, a, um тот, який збирається говорити;
locutūrus, a, um esse говорити.
5. Participium perfecti passīvi має активне значение (locūtus, a, um який сказав; usus, a, um який
скористався). Але у декількох дієслів participium perfecti passīvi може мати і активне, і пасивне
значення: popŭlor, 1 спустошувати – populātus, a, um який спустошив / спустошений).
VERBA SEMIDEPONENTIA
Напіввідкладні дієслова мають частину форм лише в активі, решту – у пасиві з активним
значенням. Є 2 різновиди:
1) У системі інфекта – активні форми, у системі перфекта – пасивні з активним значенням:
audeo, ausus sum, ēre наважуватися, насмілюватися
gaudeo, gāvīsus sum, ēre радіти
soleo, solĭtus sum, ēre мати звичку, звичайно робити
2) У системі інфекта – пасивні форми з активним значенням, у системі перфекта – активні:
revertor, reverti, reverti повертатися.
Приклади (крилаті вислови)
Maria montesque pollicēri. – Обіцяти моря і гори (золоті гори).
Multa audī, loquĕre pauca. – Слухай багато, говори мало.
Oblīti privatōrum publĭca curāte. – Забувши проприватне, дбайте про суспільне.
Poētae nascuntur, oratōres fiunt. – Поетами народжуються, ораторами стають.
Poēma loquens pictūra est. – Поезія - це живопис, який розмовляє.
Roma locūta, causa finīta. – Рим висловився, справу закінчено.
Еx abundantia cordis os loquĭtur. – Чим переповнене серце, те говорять вуста. (Мт. 12:34)
Rem tene, verba sequentur. –  Оволодій справою, а слова послідують (Катон Ст.)
Dum aliēna sequĭtur perdit sua. – Поки женеться за чужим, втрачає своє.
Párturiúnt montés, nascétur rídicŭlús mus. Народжують гори, а народиться смішна миша
(Горацій).
Тема 14. Дієслова ІІІ дієвідміни на -іо
Дієслова ІІІ дієвідміни з основою на ĭ
До ІІІ дієвідміни належить близько 10 дієслів з основою на ĭ, які мають особливості при
утворенні форм від основи інфекта.
capio, cēpi, captum, ĕre ловити, хапати, брати
cupio, cupīvi, cupītum, ĕre бажати, жадати
facio, fēci, factum, ĕre робити
fugio, fugi, -, ĕre тікати, уникати
іacio, іēci, іactum, ĕre кидати
pario, pepĕri, partum, ĕre народжувати, створювати
rapio, rapui, raptum, ĕre хапати, викрадати
sapio, sapui, -, ĕre мати смак, бути розумним
patior, passus sum, patī терпіти, страждати
morior, mortuus sum, morī  помирати
ē-gredior, gressus sum, gredī виходити

 Змінюються подібно до дієслів IV дієвідміни, але:

1) в основі інфекта ĭ замість ī: capĭmus ми ловимо
2) ĭ переходить в ĕ перед r: capĕre ловити
3) praesens imperatīvi  2 sing.  має закінчення -e: cape лови
4)  infinitīvus praesentis passīvi  має закінчення -і: capi ловитися

 Приклади (крилаті вислови)

Vincĕre aut mori. – Перемогти або померти.

Non progrĕdi est regrĕdi. – Не іти вперед значить іти назад.

Sapĕre aude! Наважся бути мудрим. (Горацій)

Dulc(e) ét decórum (e)st pró patriá mori. – Приємно і почесно померти за батьківщину.
(Горацій)

Тема 15. Modus coniunctivus: утворення

Утворення часів кон’юнктива
NB! В усіх часах кон’юнктива 1 sg. act. -m., 1 sg. pass. -r

Praesens coniunctīvi (теперішній час умовного способу)

- у ІІ, ІІІ, ІV дієвідмінах: до основи інфекта додається суфікс -ā- та особові закінчення.

- у І дієвідміні: кінцевий голосний основи інфекта -ā- поглинається суфіксом -ē- та додаються особові
закінчення.

Praesens coniunctīvi actīvi

    1 2 3 4
amo,amāvi, video, vidi, scribo, scripsi, audio,audīvi,
amātum,amār visum, vidēr scriptum, scribĕr audītum,audīr
e e e e
любить видеть писать слушать
1ame-m vide-a-m scrib-a-m audi-a-m
sg
2ame-s vide-a-s scrib-a-s audi-a-s
.
3ame-t vide-a-t scrib-a-t audi-a-t
pl 1amē-mus vide-ā-mus scrib-ā-mus audi-ā-mus
. 2amē-tis vide-ā-tis scrib-ā-tis audi-ā-tis
 3ame-nt vide-a-nt scrib-a-nt audi-a-nt
Praesens coniunctīvi passīvi
    1 2 3 4
1ame-r vide-a-r scrib-a-r audi-a-r
sg
2amē-ris vide-ā-ris scrib-ā-ris audi-ā-ris
.
3amē-tur vide-ā-tur scrib-ā-tur audi-ā-tur
1amē-mur vide-ā-mur scrib-ā-mur audi-ā-mur
pl ame- vide-ā- scrib-a- audi-a-
2
. mĭni mini mĭni mĭni
3ame-ntur vide-ā-ntur scrib-ā-ntur audi-a-ntur
 Утворення praesens coniunctīvi неправильних дієслів
Неправильні дієслова sum, vоlo та похідні від них мають у praesens coniunctīvi архаїчний суфікс
оптатива -ī- і утворюють такі форми:

sum vоlo nolo malo

possum
    бут хотіт не хотіт більше
могти
и и и хотіти
1sim possim velim nolim malim
sg. 2sis possis velis nolis malis
3sit possit velit nolit malit
sīmu possīmu velīmu nolīmus
1 malīmus
s s s
pl.
2sītis possītis velītis nolītis malītis
3sint possint velint nolint malint
Решта неправильних дієслів мають у praesens coniunctīvi стандартні форми за правилом для
дієслів ІІ, ІІІ, ІV дієвідмін:
edo – edam…
eo – eam…
fero – feram…
fio – fiam…
Imperfectum coniunctīvi (минулий час недоконаного виду умовного способу)
До основи інфекта додається суфікс -rē- та особові закінчення.
Для простоти можна запам’ятати шкільне правило: «інфінітив на -rē та особові закінчення» (у
неправильних дієслів - аналогично).

Imperfectum coniunctīvi actīvi

    1 2 3а 3б 4
1amā-re-m vidē-re-m scrib-ĕre-m capĕ-re-m audī-re-m
sg
2amā-re-s vidē-re-s scrib-ĕre-s capĕ-re-s audī-re-s
.
3amā-re-t vidē-re-t scrib-ĕre-t capĕ-re-t audī-re-t
ama-rē- vide-rē- scrib-erē- cape-rē- audi-rē-
1
pl mus mus mus mus mus
. 2ama-rē-tis vide-rē-tis scrib-erē-tis cape-rē-tis audi-rē-tis
3amē-re-nt vidē-re-nt scrib-ĕre-nt capĕ-re-nt audī-re-nt
Imperfectum coniunctīvi passīvi
     1 2 3а 3б 4
1amā-re-r vidē-re-r scrib-ĕre-r facĕ-re-r audī-re-r
sg
2ama-rē-ris vide-rē-ris scrib-erē-ris face-rē-ris audi-rē-ris
.
3ama-rē-tur vide-rē-tur scrib-erē-tur face-rē-tur audi-rē-tur
1ama-rē-mur vide-rē-mur scrib-erē-mur face-rē-mur audi-rē-mur
pl ama-re- vide-re- scrib-ere- face-re- audi-re-
2
. mĭni mĭni mĭni mĭni mĭni
3ama-re-ntur vide-re-ntur scrib-ere-ntur face-re-ntur audi-re-ntur
Imperfectum coniunctīvi дієслова sum має 2 варіанти:

    sum бути
1 essem/forem
sg. 2 esses/fores
3 esset/foret
essēmus/
1
forēmus
pl.
2 essētis/forētis
3 essent/forent
Решта неправильних дієслів мають в  іmperfectum coniunctīvi стандартні форми за шкільним
правилом:
edo – edĕrem / essem…
eo – irem…
fero – ferrem…
fio – fiĕrem…
volo – vellem…
nolo – nollem…
malo – mallem…

Perfectum coniunctīvi actīvi (минулий час доконаного виду умовного способу активного стану)
До основи перфекта додається суфікс –ĕrĭ- a та особові закінчення активного стану.

    1 2 3 4
1amav-ĕri-m vid-ĕri-m scrips-ĕri-m audiv-ĕri-m
sg
2amav-ĕri-s vid-ĕri-s scrips-ĕri-s audiv-ĕri-s
.
3amav-ĕri-t vid-ĕri-t scrips-ĕri-t audiv-ĕri-t
amav-erĭ- vid-erĭ- scrips-erĭ- audiv-erĭ-
1
pl mus mus mus mus
. 2amav-erĭ-tis vid-erĭ-tis scrips-erĭ-tis audiv-erĭ-tis
3amav-ĕri-nt vid-ĕri-nt scrips-ĕri-nt audiv-ĕri-nt

Perfectum coniunctivi passivi (минулий час доконаного виду умовного способу пасивного стану)
Утворюється аналітично: participium perfecti passīvi будь-якого дієслова та  praesens
coniunctīvi допоміжного дієслова sum, fui, -, esse.

    1 2 3 4
amātus, a, um visus, a, um scriptus, a, um audītus, a, um
1
sg sim sim sim sim
. 2amātus, a, um sis visus, a, um sis scriptus, a, um sis audītus, a, um sis
3amātus, a, um sit visus, a, um sit scriptus, a, um sit audītus, a, um sit
 amāti, ae, a visi, ae, a scripti, ae, a audīti, ae, a
1
pl simus simus simus simus
. 2amāti, ae, a sitis visi, ae, a sitis scripti, ae, a sitis audīti, ae, a sitis
3amāti, ae, a sint visi, ae, a sint scripti, ae, a sint audīti, ae, a sint
Plusquamperfectum coniunctivi activi (давноминулий час умовного способу активного стану)
До основи перфекта додається суфікс -issē-  та особові закінчення активного стану.

    1 2 3 4
1amav-isse-m vid-isse-m scrips-isse-m audiv-isse-m
sg
2amav-isse-s vid-isse-s scrips-isse-s audiv-isse-s
.
3amav-isse-t vid-isse-t scrips-isse-t audiv-isse-t
amav-issē- vid-issē- scrips-issē- audiv-issē-
1
pl mus mus mus mus
. 2amav-issē-tis vid-issē-tis scrips-issē-tis audiv-issē-tis
3amav-isse-nt vid-isse-nt scrips-isse-nt audiv-isse-nt
Plusquamperfectum coniunctīvi passīvi (давноминулий час умовного способу пасивного стану)
Утворюється аналітично: participium perfecti passīvi будь-якого дієслова та  imperfectum
coniunctīvi допоміжного дієслова sum, fui, -, esse.

    1 2 3 4
amātus, a, um visus, a, um scriptus, a, um audītus, a, um
1
sg essem essem essem essem
. 2amātus, a, um esses visus, a, um esses scriptus, a, um esses audītus, a, um esses
3amātus, a, um esset visus, a, um esset scriptus, a, um esset audītus, a, um esset
amāti, ae, a visi, ae, a scripti, ae, a audīti, ae, a
1
pl essēmus essēmus essēmus essēmus
. 2amāti, ae, a essētis visi, ae, a essētis scripti, ae, a essētis audīti, ae, a essētis
3amāti, ae, a essent visi, ae, a essent scripti, ae, a essent audīti, ae, a essent

Тема 16. Modus coniunctivus: значення у незалежному реченні

Modus coniunctivus:  значення у незалежному реченні
У незалежних реченнях кон’юнктив вживається у двох основних значеннях:
1) для вираження волі і бажання – бажальний (coniunctīvus optatīvus);
2) для вираження припущення і можливості – умовний можливий (coniunctīvus potentiālis).

Для кожного з цих значен виділяють окремі випадки вживання, або функції:
1. Волевиявлення і бажання (заперечення – ne)

1.1.Conjct.adhortatīvus Gaudeāmus! Радіймо!

(спонукальний) виражає
заохочення, заклик, спонукання
до дії, які звернені до першої
особи множини. Вживається
тільки  1 pl. praesens
coniunctīvi.
1. 2. Conjct.imperatīvus або
iussivus
(наказовий) виражає наказ,
вимогу або категоричне
прохання. Вказує на дію, яка
має бути виконана у
майбутньому. Він вживається
тільки у praesens coniunctīvi.
praes. 2,3 sg,pl
1.3.Conjct.prohibitīvus
(заборони) виражає заборону,
вживається praesens або
у perfectum coniunctīvi з
запереченням ne або з
заперечними словами nemo –
ніхто, nihil – ніщо, nullus –
ніякий)
Amēmus patriam! Любімо
батьківщину!
Amētis patriam! Любіть
батьківщину!
Audias me! Слухай мене!
Taceat! Нехай він мовчить!
Testes appareant! Нехай
з’являться свідки!
Audiātur et altĕra pars! Нехай
буде почута й інша сторона.
Ne dicas! Не кажи!
Ne taceant! Нехай вони не
мовчать!
Ne venĕris! Не приходь!
Nil mirēris! Нічому не дивуйся!

  Ante victoriam ne canas

1.4. Conjct.optatīvus
(бажальний) – побажання, яке
відноситься до теперішнього,
минулого або майбутнього
часу. Рraesens виражає
здійсненне бажання, яке
стосується майбутнього
часу; imperfectum –
нездійсненне бажання щодо
теперішнього
часу, plusquamperfectum –
нездійсненне бажання щодо
минулого часу.
triumphum! До перемоги не
святкуй тріумф.
Utĭnam ames patriam. О якби ти
любив батьківщину! (Можливо,
полюбиш)
Utĭnam amāres patriam. О якби ти
любив батьківщину! (Але ти не
любиш)
Utĭnam amavisses patriam. О якби
ти тоді любив батьківщину! (Але
ти не любив)
Vivat nostra civĭtas! Хай живе
наша держава!
 Utĭnam avus vivĕret! О якби
дідусь був живий!
 2. Припущення і можливість

2.1.Conjct.concessīvum Sit hoc verum. Нехай (припустимо) це

правда
припущення/допустовий Fuĕrit hoc verum. Нехай (припустимо)
це було правдою
що передає припущення,
поступку. (заперечення ne) Ne sit iter difficile, tamen timeo
latrones. Нехай шлях і не складний,
але я боюсь розбійників.

Fuĕrit stulta, fuit pulchra. Хоча вона

була дурною, вона була гарною.
2.2 Conjct. potentiālis Dicat / dixĕrit. Він сказав би.
(можливості):  – praes., pf. Dicĕret / dixisset. Він сказав би (тоді).
позначає можливу дію у
теперішньому або Hoc non fecĕrim. Я б цього не зробив.
майбутньому або
некатегоричне твердження Hoc non fecissent. Я б цього не зробив
– це власне potentiālis; (тоді).

impf., ppf. – дія, що була

можлива у минулому, але
ця можливість не
реалізована – це irrealis
(нереальний).

(заперечення non)
2.3. Conjct.dubitatīvus Quid faciam? Що мені робити?
(сумніву)  – виражає
сумнів, вагання, непевність Quid facĕrem? Що мені було робити?»
у формі риторичного
питання типу «Що мені Quid timeātis? Чого вам боятися?
робити?»
Ego non gaudeam? Чи мені не радіти?
(заперечення non)

Тема 17. Підрядні речення з кон'юнктивом. Consecutio temporum

Вживання часів кон’юнктива у підрядних реченнях
Послідовність часів (Сonsecutio tempŏrum)
Вживання часів кон’юнктива у підрядних реченнях (крім умовних) підпорядковане правилу
послідовності часів – consecutio tempŏrum. Відповідно до цього правила час кон’юнктива у
підрядному реченні визначається:
1) часом дієслова у головному реченні;
2) співвідношенням дій головного та підрядного речень.

Часи поділяються на історичні (минулі) та головні (не мунулі).

Головні: praesens, futūrum I, futūrum II, imperatīvus, coniunctīvus
prohibitīvus (у perfectum), coniunctīvus potentiālis (у praesens та perfectum).
Історичні: imperfectum, perfectum, plusquamperfectum, infinitīvus perfecti, infinitīvus
historĭcus, praesens historĭcum, participium perfecti passīvi.
Правила послідовності часів у підрядних реченнях такі:
1. Якщо у головному реченні стоїть головний час, то у підрядному реченні – praesens coniunctīvі для
одночасної дії, perfectum coniunctīvі – для попередньої дії, coniugatio periphrastĭca actīva з
дієсловом sum, fui, esse y praesens coniunctīvі – для майбутньої дії по відношенню до дії головного
речення.
2. Якщо у головному реченні стоїть історичний час, то у підрядному – imperfectum coniunctīvі для
одночасної дії, plusquamperfectum coniunctīvі – для попередньої дії, coniugatio periphrastĭca actīva з
дієсловом sum, fui, esse в imperfectum coniunctīvі – для майбутньої дії по відношенню до дії
головного речення.
Сonsecutio tempŏrum можна представити у таблиці:

  головний час історичний час

у головному у головному
реченні реченні
Одночасна дія praesens imperfectum
у підрядному
Попередня дія perfectum plusquamperfectu
у підрядному m
Майбутня дія у -urus sim -urus essem
підрядному
 

Огляд підрядних з Coniunctivus

1.Умовний період: в головному і підрядному реченнях вживаються усі часи або дійсного способу,
або кон’юнктива за правилами вживання цих способів у незалежному реченні.

2.Підрядні, у яких обов’язкововживається Coniunctivus за правилами сonsecutio

tempŏrum. Такий кон’юнктив називається Coniunctivus  designans – кон’юнктив, що маркує, бо він
виступає формальною ознакою певного виду підрядного зв’язку. 

 Підрядні зі сполучником ut (що, щоб, так що), ne (що не, щоб не) – перший рядок таблиці
(praesens, imperfectum);
 Підрядні зі сполучником cum (тому що, хоча) – перший і другий рядки таблиці
(praesens, imperfectum, perfectum, plusquamperfectum);
 Підрядні зі сполучником cum (коли – при історичних часах)
– imperfectum, plusquamperfectum;
 Непряме питання – усі рядки таблиці.
  Підрядне зі сполучником quin (що) –  усі рядки таблиці.

3. Підрядні відносні, у яких кон’юнктив за правилами сonsecutio tempŏrum вживається лише тоді,
коли є додаткове обставинне значення – такий кон’юнктив називається Coniunctivus  signifĭcans –
повнозначний кон’юнктив, бо його вживання зумовлене обставинним значенням.

4. У будь-якому підрядному може вживатися кон’юнктив за за правилами сonsecutio tempŏrum, якщо
це підрядне залежить від інфінітивного зворота або іншого підрядного з кон’юнктивом – правило
attractio modi («притягнення» або «уподібнення» способу).

Тема 18. Умовний період

Умовний період
Складнопідрядне речення, що складається з умовного підрядного і головного, називається умовним
періодом.

Сполучники:
si – якщо, якби
si non (при запереченні одного слова) – якщо не, якби не
nisi (ni) (при запереченні дії підрядного в цілому) – якщо не, якби не
Умовне речення називається протасис (попередник, передумова) від грецького слова η πρότασις, εως
(передумова, положення). Головне речення називається аподоcис (наступник) від грецького η
απόδοσις, εως (віддавання, повернення, виклад).
За значенням і за формою (вживання часів і способів у головному і підрядному) умовні періоди
діляться на три види:
1) casus realis (реальний) – вживаються будь-які часи дійсного способу.
Реальний вид вказує на те, що дія головного речення залежить від здійснимої, реальної умови (дії
підрядного) у теперішньому, минулому чи майбутньому часах.
Схема:
Si id credis, erras. – Якщо ти в це віриш, ти помиляєшся.
Si id credēbas, errābas. – Якщо ти в це вірив, ти помилявся.
Si id credidĕris, errābis.– Якщо ти в це повіриш, ти помилишся.
2) casus potentialis (можливий) – praesens, perfectum coniunctīvi.
Головне і підрядне речення вказують на дію, що при певних умовах могла б здійснитись y
майбутньому. Здійснення умови можливе, але не очікується мовцем.
Схема:
Si id credаs, errеs. – Якби ти в це вірив, ти б помилявся.
Si id credidĕris, erravĕris. – Якби ти в це повірив, ти б помилився.
3) casus irrealis (нереальний) – imperfectum, plusquamperfectum coniunctīvi.
При нереальному виді головне і підрядне речення вказують на ситуацію, протилежну дійсності: дію
неможливу, нереальну для здійснення тепер (imperfectum) або у минулому (plusquamperfectum).
Схема:
Si id credĕres, errārеs. – Якби ти повірив у це (тепер), ти б помилився.
Si id credidisses, erravisses. – Якби ти був повірив у це (раніше), то ти б помилився.

Тема 19. Підрядні речення зі сполучником ut

Підрядні речення зі сполучником ut
Уживається praes. coni. (після головних часів), imperf. coni. (після історичних часів).
1. ut (ne) fināle Обставинне підрядне мети
ut щоб, ne (=ut non) щоб не.
Do ut des. Я даю, щоб ти дав.
Edĭmus, ut vivāmus. Ми їмо, щоб жити («щоб ми жили»). Edebamus, ut viveremus.
2. ut (ne) obiectĭvum Підрядні додаткові при певних дієсловах:
2.1. verba studii et voluntatis (прагнення і бажання): ut щоб, ne щоб не
curo 1 піклуватися
studeo 2 прагнути
rogo 1, peto 2, oro 1 просити
moneo 2, persuadeo 2 переконувати
impero 1 наказувати
postulo 1 вимагати
Rogo, ut veniat. Я прошу, щоб він прийшов. Rogavi, ne veniret.
Videant consules, ne quid res publica detrimenti capiat. Нехай консули дивляться (= дбають), щоб держава не
зазнала ніякої шкоди.
2.2. verba timendi (боязні)
ne що (дія небажана)
ne non, ut что не (дія бажана)
timeo 2, metuo 3 боятися
vereor 2 побоюватися
caveo 2 бути обережним, стерегтись
Cave ne cadas. Обережно, не впади. («Стережись, щоб ти не впав»)
Timebam, ut Caesar vinceret. Я боявся, що Цезар не переможе.
2.3. verba impediendi (перешкоди)
ne (щоб не), часто підрядне перекладається інфінітивом без сполучника і заперечення
impedio 4 заважати, перешкоджати
prohibeo 2, interdico 3 забороняти
resisto 3 чинити опір, перешкоджати
Plura ne scribam, dolore impedior. Писати більше заважає мені горе.
3. ut consecutīvum підрядне речення наслідку
ut так що,  ut non так що не
В головному реченні можуть бути слова, після яких ut перекладається “що”, ut non – “що не”:
talis, e такий (якісна ознака)
tantus, a, um такий (розмір, кількісна ознака)
is, ea, id; hic, haec, hoc той, такий
sic, ita, adeo, tam так
Vir dignus erat, ut omnes eum diligerent. Він був гідним чоловіком, так що усі його поважали.
Dicit ita, ut omnes admirentur. Він говорить так, що усі захоплюються.

Іноді після історичного часу у головному реченні у підрядному з ut consecutīvum може ставитися
praesens або perfectum conjunctīvi ( порушується правило consecutio temporum).
4. ut explicatīvum підрядне речення підметове
ut що, щоб, ut non що не, щоб не
Виступає підметом при дієсловах і висловах:
fit буває, відбувається, fieri potest може бути, можливо
evĕnit виходить
accĭdit трапляється
mos est є звичай
lex est є закон
Fieri potest, ut errem. Можливо, я помиляюсь.
5. ut concessīvum підрядне речення допустове
ut нехай, хоча, незважаючи на те, що
Ut sit magna, tamen certe lenta ira deorum est. Хоч і великий гнів богів, однак дійсно неквапливий.

Тема 20. Відносні підрядні речення

Відносні підрядні речення
Відносні підрядні речення називаються так, тому що вводяться відносним  займенником qui, quae,
quod  який, яка, яке і близькими до нього за значенням прикметниками qualis,e та quantus, a, um.
Також відносними вважаються обставинні підрядні місця і способу дії, що вводяться
прислівниками ubi де, unde звідки, quo куди, quomodo як тощо.

У відносних реченнях може вживатися indicativus  або coniunctivus:

1.Indicativus ставиться у власне означальному реченні (підрідне заміняє означення):

Semper potentior lex est, quae vetat, quam quae permittit.

Завжди сильнішим є закон, який забороняє, ніж той, який дозволяє.

2. Сoniunctivus (часи за правилом consecutio temporum) ставиться, якщо підрядне має відтінок
обставини, найчастіше – мети  (qui finale) або наслідку (qui consecutivum), іноді причини або допусту:

Erat iter tale, per quod exercĭtus vix expedīri possit.

Шлях був таким, що ним ледь могло просуватися військо.

Тема 21. Підрядні речення з cum

Підрядні речення з cum (quum)

Сполучник cum має значення:
1) коли
2) тому що
3) хоч, незважаючи на те, що.
Таким чином, сполучник cum вводить підрядні речення часу (розрізняють декілька видів), причини,
допусту.
У підрядних реченнях часу зі сполучником cum вживається як індикатив, так і кон’юнктив. У
підрядних причини та допусту – лише кон’юнктив.

І Типи підрядних з cum з індикативом:

1. cum temporāle (часове) – «коли»

Це тип підрядних часових речень, який вказує на час, коли відбувається дія головного речення,
здебільшого у теперішньому або майбутньому часі. Минулі часи індикатива вживаються рідко, лише
якщо між діями головного і підрядного речень немає причинно-наслідкового зв’язку, лише
послідовність або збіг у часі.
Romam cum venĕro, scribam ad te. Коли я прибуду у Рим, напишу тобі.
Cum Romŭlus Augustŭlus imperātor fuit, barbări Romam invasērunt. Коли Ромул Августул був
імператором, варвари завоювали Рим.

 2. cum iteratīvum (повторювальне) - «коли», «щоразу, коли»

Це тип підрядних часових речень, який вказує не на окремий факт, а на повторювану дію, загальний
випадок у минулому, теперішньому або майбутньому.
Якщо дія підрядного і головного речення відбувається одночасно, то у підрядному реченні виступає
той же час, що й у головному:
Cum est (erat, erit) otium, poētārum libros lego (legēbam, legam). – Коли є (був, буде) вільний час, я
читаю (читав, буду читати) книги поетів.
Якщо дія підрядного речення передує дії головного, то у підрядному реченні виступають часи
індикатива за правилом: у головному реченні – часи системи інфекта, у підрядному – відповідні часи
системи перфекта:

Головне
Підрядне речення
речення
praesens perfectum
plusquamperfectu
imperfectum
m
futūrum I futūrum II
Cum Romam veni, scribo ad te. – (Щоразу) Коли я приїжджаю у Рим, пишу тобі.
Cum Romam venĕram, scribēbam ad te. – (Щоразу) Коли я приїжджав у Рим, писав тобі.
Cum Romam venĕro, scribam ad te. – (Щоразу) Коли я приїжджатиму у Рим, писатиму тобі.

3. cum explicatīvum (пояснювальне) або coincĭdens (яке збігається) – «коли», «тим що» або

підрядне перекладається дієприслівниковим зворотом
Підрядне цього типу пояснює, розкриває або уточнює зміст головного речення. Тобто дії головного і
підрядного речень тотожні, збігаються за змістом. У реченні з cum explicatīvum вживаються ті ж часи
дійсного способу, що й у головному реченні. Перекладається сполучником:
De te, Catilīna, cum tacent, clamant. – Про тебе, Катіліно, вони, коли (= тим що) мовчать, кричать.
Cum illi respondeo, respondeo tibi. – Коли я йому відповідаю (= відповідаючи йому), я відповідаю тобі.
Praeclāre facis, cum et eōrum memoriam tenes. – Прекрасно робиш, коли (= що) пам’ятаєш і про них.
ІІ Типи підрядних з cum з кон’юнктивом:

1. cum historĭcum (історичне) або narratīvum (розповідне) – «коли»

Цей тип підрядних часових речень вживається у розповідях про минулі події і вказує на глибокий
внутрішній зв’язок між діями головного і підрядного речень. Дія підрядного речення є необхідною
умовою для здійснення дії головного речення. Між головним і підрядним реченням існує певна
логічна залежність із причиновим відтінком. За правилами consecutio tempŏrum y підрядних реченнях
з cum historĭcum присудок стоїть в imperfectum coniunctīvi (означає одночасну дію)
або plusquamperfectum coniunctīvi  (попередню дію відносно дії головного речення).
Cum Syracūsae captae essent, Archimēdes interfectus est. – Коли Сіракузи були захоплені, Архимед був
вбитий.

2. cum causāle (причинове) – «тому що», «бо», «оскільки»

Це тип підрядних причинових речень, який вказує на причину, без якої неможлива дія головного
речення. У головному реченні на причину можуть вказувати такі слова: eo, ideo, idcirco, propterea –
тому, для того, через те, ob eam causam – з тієї причини. У підрядних реченнях зі сполучником cum
causāle вживається кон’юнктив згідно consecutio tempŏrum.
Cum ad te venīre non potuĕrim, epistŭlam ad te scribo. – Оскільки я не зміг прийти до тебе, пишу тобі
листа.

3. cum concessīvum (допустове) – «хоч», «незважаючи на те, що»

Це тип підрядних допустових речень, який містить припущення або твердження, всупереч якому
відбувається дія головного речення. У головному реченні на припущення часто вказують
слова: tamen, attămen, at, certe – однак, але, проте, все таки.
В підрядних допустових реченнях з cum concessīvum вживається кон’юнктив згідно consecutio
tempŏrum.

Littĕrae, cum sint paucae, varie tamen collocātae, innumerabilia verba efficiunt. – Літери, хоч вони є
нечисленні, однак, розміщені по-різному, утворюють незліченні слова.
Тема 22. Непряме питання
Непряме питання (Quaestio oblīqua)

Непряме питання (quaestio oblīqua) – це тип підрядних додаткових речень, що вводиться питальними
словами:

1) питальними займенниками (quis? quid? – хто?, що?; qui?, quae?, quod? – який, а, е?);

2) питальними прислівниками (ubi? – де?, quo? – куди?, quando? – коли?, cur? – чому?);

3) питальними частками (ne? – чи?, num? – чи не?, nonne? – невже не?, utrum…an? – чи...чи?).

Hепряме питання залежить від дієслів із значенням „питати” (rogāre, interrogāre, quaerĕre), „знати”,
„розуміти” (scire, intellegĕ-re), „говорити” (dicĕre), „бачити” (vidēre) і безособових дієслів і
зворотів notum (ignōtum) est (відомо, невідомо) тощо.

У непрямому питанні вживається кон’юнктив відповідно до consecutio tempŏrum.

1. Scio, quem pingas, pinxĕris, pictūrus sis. – Я знаю, кого ти малюєш, намалював, намалюєш.

2. Scīvi, quem pingĕres, pinxisses, pictūrus esses. – Я знав, кого ти малював, намалював, намалюєш.
Тема 23. Gerundium
Gerundium (Ґерундій)
Ґерундій – віддієслівний іменник, що означає процес дії (як українські іменники на -ння, -ття:
читання, життя). Він утворюється додаванням до основи інфекта суфіксів –nd – для дієслів І-ІІ
дієвідмін та –end – ІІІ –IV дієвідмін і відмінкових закінчень: Gen. –i, Acc. –um, Dat. Abl –o.

amo 1 – amandi, amandum, amando

video 2 – videndi, -um, -o
scribo 3 – scribendi, -um, -o
audio 4 – audiendi, um, -o

 Gerundium перекладається:
1. неозначеною формою дієслова; ars scribendi – мистецтво писати;
2. віддієслівним іменником: occasio legendi – нагода читання;
3. дієприслівником: docendo discĭmus – навчаючи вчимось.

 Ґерундій має такі ознаки дієслова:

– значення активного стану;
– вимагає того ж відмінка, що й дієслово, від якого він утворений: ad studendum linguae Latinae (Dat.) –
для вивчення латинської мови;
– визначається прислівником: Saepe dubitando ad veritātem pervenīmus. – Часто сумніваючись,
приходимо до істини.

Ґерундій має такі ознаки іменника:

– неповна парадигма за другою відміною однини: немає називного і кличного відмінків, а аккузатив
вживається лише з прийменниками ad, ob. Інфінітив доповнює ґерундій, виконуючи функції
називного (підмет) і знахідного (прямий додаток) відмінків.  
– відмінки ґерундія мають обмежене коло значень:

 Genetīvus ґерундія вживається:
a) після іменників:
modus vivendi – спосіб життя
ars cantandi – мистецтво співу
b) після прикметників, що керують родовим відмінком:
cupĭdus bellandi – який жадає війни
studiōsus discendi – старанний до навчання
perītus navigandi – досвідчений у мореплаванні
с) з постпозитивними прийменниками causa, gratia – «для, заради»
ridendi causa – для сміху
monendi gratia – заради повчання

Accusatīvus ґерундія вживається з прийменником ad, ob i виражає мету, призначення:

Nulla aetas ad perdiscendum sera est. – Жоден вік не є пізнім для навчання.
Ablatīvus ґерундія вживається:
a) як ablativus instrumenti або modi (орудний знаряддя або способу):
Gútta cavát lapidém non ví, sed saépе cadéndo. – Крапля довбе камінь не силою, а частим падінням.
Homĭnis mens discendo et cogitando alĭtur. – Людський розум живиться вченням і мисленням.
b) з прийменниками: a (ab), de, e (ex), in:
Ex discendo voluptātem capimus. – Ми отримуєм задоволення від навчання.
Datīvus вживається дуже рідко на позначення мети:
solvendo non esse – бути неплатоспроможним