THEMA V: DECLINATIO II (SECUNDA)

ДРУГА ВІДМІНА ІМЕННИКІВ

Contra factum non est argumentum

DECLINATIO II

Nom. Sing Gen. Sing. -i

-us,-er (m), -um (n)

До другої відміни належать іменники чоловічого та середнього роду, які

в родовому відмінку однини (Gen.Sing.) мають закінчення -і, у називному
відмінку однини (Nom.Sing.) іменники чоловічого роду мають закінчення -
us,-er, а іменники середнього роду – -um. Наприклад,
popŭlus, i m народ
testamentum, i n заповіт
magister, tri m вчитель
oppĭdum, i n місто
amīcus, i m друг
argumentum, i n доказ, аргумент
minister, tri m слуга
suffragium, ii n голосування
puĕr, puĕri m хлопець
verbum, i n слово
До другої відміни належить іменник vir, viri m – чоловік, муж.
Крім того, до другої відміни належать:
1) деякі іменники жіночого роду на - us у називному відмінку однини:
a) назви країн, островів, міст:
Aegyptus, i f Єгипет, Cyprus, i f Кіпр, Corinthus, i f Корінф
б) дерев, кущів: pinus, i f сосна, malus, i f яблуня
в) іменники грецького походження: methŏdus, i f метод, periŏdus, i f
період, crystallus, i f кристал, diamĕter, tri f діаметр;
г) іменник humus, i f земля;
2) деякі іменники середнього роду із закінченням -us у називному відмінку
однини: virus, i n отрута, vulgus, i n натовп, юрба, pelăgus, i n море
 Відмінкові закінчення іменників другої відміни:

Casus Singulāris Plurālis

m n m n
Nom. -us, -er -um -i -a
Gen. -i -ōrum
Dat. -o -is
Acc. -um -os -a
Abl. -o -is
Voc. -e, -er -um -i -a

Зразки відмінювання іменників другої відміни чоловічого роду

amīcus, i m друг magister, tri m вчитель
Casus Singulāris Plurālis Casus Singulāris Plurālis
Nom. amīc-us amīc-i Nom. magist-er magistr-i
Gen. amīc-i amic-ōrum Gen. magistr-i magistrōrum
Dat. amīc-o amīc-is Dat. magistr-o magistr-is
Acc. amīc-um amīc-os Acc. magistr-um magistr-os
Abl. amīc-ō amīc-is Abl. magistr-ō magistr-is
Voc. amīc-e amīc-i Voc. magist-er magistr-i
puěr, puěri m хлопецьvir, viri, m чоловік
Casus Singulāris Plurālis Casus Singulāris Plurālis
Nom. puĕr puĕr-i Nom. vir vir-i
Gen. puĕr-i puer-ōrum Gen. vir-i vir-ōrum
Dat. puĕr-o puĕr-is Dat. vir-o vir-is
Acc. puĕr-um puĕr-os Acc. vir-um vir-os
Abl. puĕr-ō puĕr-is Abl. vir-ō vir-is
Voc. puĕr puĕr-i Voc. vir vir-i
Правило середнього роду
Іменники середнього роду, незалежно від того, до якої відміни
належать, мають одинакові закінчення у відмінках Nom., Acc. i Voc. обох
чисел.
Іменники другої відміни у відмінках Nom., Acc., Voc. Sing. мають
закінчення -um, у Plur. у цих відмінках завжди набувають закінчення -a.
 Зразок відмінювання іменника другої відміни середнього роду
verbum, i n - слово

Casus Singulāris Plurālis

Nom. verb-um verb-a
Gen. verb-i verb-orum
Dat. verb-o verb-is
Acc. verb-um verb-a
Abl. verb-o verb-is
Voc. verb-um verb-a

Особливості відмінювання іменників другої відміни

1. Іменники чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини мають

закінчення -e.
2. Іменники, які в називному відмінку однини закінчуються на -er,
зберігають -e або в усіх відмінках, як іменник puer, або тільки в називному і
кличному відмінках, як magister. У разі записування таких іменників у
Gen.sing. зазначають два приголосні основи, між якими -е випадає (magister,
tri m)
3. Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку мають закінчення -i.
Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei. Загальний іменник filius, ii m син має у
кличному відмінку форму fili.
4. Іменники другої відміни pluralia tantum: bona, bonōrum n майно, libĕri,
ōrum m діти, arma, ōrum n зброя, acta, actōrum n акти, документи,
постанови, comitia, ōrum n –народні збори.

Найважливіші суфікси іменників другої відміни, які використовують у

термінології
Суфікси з закінченням Значення Приклади
у Nom.sing суфікса
-ium дія або стан imperium, ii n влада
stipendium, ii n платня
-mentum знаряддя або argumentum, i n доказ
результат дії testamentum, i n заповіт
-arius заняття чи secretarius, ii m секретар
професія antiquarius, ii m антиквар
-(c)ŭlum знаряддя, засіб, vincŭlum, i n окови
-(c)rum місце дії simulacrum, i n зображення
-arium вмістилище tabularium, ii n архів
aerarium, ii n скарбниця
-(t)orium місце дії laboratorium, ii n лабораторія
-(s)orium auditorium, ii n аудиторія
Іменники другої відміни середнього роду на -um, які є численними в
термінології, утворюють від супіна дієслова: debĭtum, i n борг, від debeo, ēre,
debui, debĭtum (бути винним); deposĭtum, i n відкладання, річ, передана на
зберігання, від depono, ĕre, deposui, deposĭtum (відкладати); responsum, i n
відповідь, судження суддів, від respondeo, ēre, respondi, responsum (відповідати);
rescriptum, i n письмова відповідь, указ імператора, від rescribo, ĕre, rescripsi,
rescriptum (писати у відповідь, письмово заперечувати)
actum, i n акт, угода, від ago, ĕre, egi, actum (робити, діяти).
СИНТАКСИС ПРОСТИХ РЕЧЕНЬ
У латинській мові порядок слів у реченні вільний, проте є певні правила
щодо побудови речення. Підмет зазвичай ставлять на першому місці, за ним –
означення, непрямий або прямий додаток і означення до нього, у кінці речення
– присудок.
Узгоджуване означення стоїть переважно після означуваного слова. Якщо
до іменника є два означення, то одне з них стоїть перед, а друге – після нього.
Якщо логічний наголос падає на будь-який з членів речення, то він може бути
на першому місці.
Дієслово esse (бути) у значенні дієслова-зв’язки не пропускають, за
винятком прислів’їв, крилатих висловів, сентенцій.
Іменна частина складеного присудка виражена іменником, що стоїть у
називному відмінку і узгоджений з підметом.

ГРАМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ РЕЧЕНЬ

Для ліпшого засвоєння курсу латинської мови необхідно виконувати
граматичний аналіз речень. Його треба починати з визначення головних і
другорядних членів речення. На першому місці – аналіз дієслова в особовій
формі. Якщо дієслово вжито у першій або другій особі однини чи множини, то
не потрібно шукати підмет, а достатньо застосувати відповідний особовий
займенник. Якщо присудок у третій особі однини чи множини, то підмет може
бути виражений іменником у відповідному числі, або лексично вираженого
підмета може не бути. Отже, треба вжити займенник відповідної особи.
Якщо присудок – дієслово esse, то в реченні може бути іменна частина
присудка, тобто іменник, прикметник або займенник у називному відмінку.
Важливе значення для правильного перекладу і граматичного аналізу речень
має розуміння керування як граматичного зв’язку. Йдеться про те, що особова
форма дієслова вимагає певного відмінка, яким після перехідного дієслова є
Acc. без прийменника. При похідних дієсловах від esse треба шукати непрямий
додаток у Dat.
Морфологічний аналіз іменників виконуюють за такою схемою: 1)
substantīvum; 2) словникова форма: Nom. Sing. іменника, Gen.Sing. з
позначенням роду; 3) declinatio; 4) casus і numěrus у реченні.
Морфологічний аналіз дієслів: 1) verbum; 2) основні форми дієслова; 3)
coniugatio; 4) tempus (час, спосіб, стан); 5) persona i numěrus у реченні.
 Аналіз прикметників: 1) adiectivum; 2) словникова форма: Nom. Sing. на три
роди; 3) declinatio; 4) casus i numěrus у реченні.

Приклад морфологічного аналізу:

Discipŭli epistŭlas scribunt.
Discipŭli – substantīvum, discipŭlus, i m, declinatio II, Nom. Plur.
epistŭlas – substantīvum, epistŭla, ae f , declinatio I, Acc. Plur.
scribunt – verbum, scribo, ěre, coniugatio III, praesens indicatīvi actīvi, persōna III,
Plur.
ВПРАВИ

1. Провідміняйте іменники:
popŭlus, i m народ oppidum, i n місто
liber, libri m книга argumentum, i n аргумент
2. Вкажіть відмінок, число та рід іменників. Перекладіть:
1. exempla _________________________________________________
2. locis _________________________________________________________
3. argumento____________________________________________________
4. amīcos_______________________________________________________
5. populōrum____________________________________________________
6. magistri______________________________________________________
7. testamenta_____________________________________________________
8. officio_________________________________________________________
9. forum________________________________________________________

3. Утворіть форму називного, знахідного і кличного відмінків множини

від таких іменників:
1. stadium______________________________________________________
2. pericŭlum____________________________________________________
3. fundamentum__________________________________________________
4. argumentum________________________________________________

4. Перекладіть латинською мовою:

1.Ми захищаємо добро і справедливість
______________________________________________________________
2. Раби не вчаться у школах.
______________________________________________________________
3.Луцій охоче пише листи друзям.
______________________________________________________________
5. Народи виготовляють зброю з заліза.
_____________________________________________________________

5.Утворіть форми:
 hortus, i m ager, agri m bellum, i n
Acc.Sg.
Gen.Pl.
Abl.Sg.
Voc.Sg.
Dat.Sg.
Nom.Pl.

6. Перекладіть українською мовою речення:

1. Medĭci causas morbōrum invenīre student. 2. Patriam in pericŭlis viri
defenděre debent. 3. Puěri libros poetārum legunt. 4. Discipŭli ad scholam
adveniunt. 5. Inter bella et pericŭla non est locus otii. 6. Magistri discipŭlos
docent. 7. Discipŭli magistro epistŭlam scribunt. 8. Romāni et Graeci deos
deasque colunt. 9. Romāni in ripa fluviōrum castra ponunt. 10. Divitiae bonum
non sunt. 11. Marcus ad scholam propěrat. 12. Ante portas est bellum. 13.
Discipŭli verba magistri libenter audiunt. 14. Germāni trans Rhenum incolunt.
15. Officium vocat. 16. In schola magistros et discipŭlos vidēmus.17. Stultitia
morbus anĭmi est. 18. Domĭnus servos habet. 19. Agricŏla villam possidet. 20.
Marcus et Tullia in hortis labōrant. 21. Cur iniuriam facis? Fac bonum et
iustitiam! 22. Fluvius campos irrigat. 23. Studiosi stipendium accipiunt.

7. Перекладіть тексти:
De Sparta
Sparta est oppĭdum Graeciae. Lacedaemonii sive Spartāni sunt incŏlae
Spartae. Sparta muros non habet, nam in viris est praesidium oppĭdi. Arma
Lacedaemoniōrum scuta et hastae et gladii sunt. In gymnasiis Spartae puěri ludunt
et discunt: gymnasium est schola disciplīnae et patientiae. Corōna lauri est
praemium puěris. Simulacra Mercurii dei gymnasia ornant, nam in tut ēla Mercurii
sunt.
In schola
Discipŭli in scholam veniunt. Magister salutat puěros. Magister puěros legěre,
scriběre et recitāre docet. Puellae domi manent. Magister multos libros habet, pu ěri
tabŭlas et stylos tenent. Puěri in tabŭlis sententias scribunt, deinde recĭtant. Magister
pulchre recĭtat, puěri libenter audiunt. Poētae fabŭlas de Roma scribunt et Romam
describunt. Discipŭli verba magistri memoriā tenent: “Discĭte puěri! Non scholae,
sed vitae discĭmus”

10 ФАКТІВ ПРО СПАРТАНСЬКЕ ВИХОВАННЯ

Спарта — це місто-країна на півдні Стародавньої Греції. Гордістю
Спарти були її військо, закони й порядок. Життя війська стало своєрідним
моральним кодексом для всієї громади. Розпад Спарти припадає на ІІІ—ІV
століття до нашої ери. Спартанська держава була однією з найбільш ранніх у
Стародавній Греції. Вона виникло на початку IX ст. до н. е. в результаті
вторгнення на територію Лаконії племінних угруповань дорян, які заволоділи
землею і підпорядкували собі корінних жителів. Населення Спарти поділялося
на спартанців - панівний клас (завойовники), періеків - громадян імущих,
особисто вільних, але позбавлених політичних прав, і ілотів - поневолених
людей, позбавлених будь-яких прав, але залишених завойовниками на їх
колишній землі, яка стала власністю всієї держави. Наслідком жорстокої
експлуатації ілотів були їх часті повстання. Це змушувало спартанців силою
зброї підтримувати своє панування.
У цих умовах склалася особлива спартанська державна система
виховання, метою якої було готувати стійких та загартованих, воїнів, майбутніх
рабовласників.

1. У Спарті всіх новонароджених батьки показували державній комісії —

геронтам, які вирішували долю дитини. Плутарх в «Порівняльних
життєписах» повідомляв, що спартанець приносив новонародженого в
герусію (рада старійшин), де його оглядали і, якщо дитину визнавали кволою
або хворою, її кидали в Апофети (місце відмови), розколину біля підніжжя
Тайгета неподалік від столиці, при цьому инфантицид (вбивство небажаних
дітей) практикувався і в інших областях Греції.
2. Агоге - особливе спартанське виховання, спрямоване на підтримку і
відтворення системи військової влади у Спарті. Коли хлопчикам
виповнювалося сім років, батьки віддавали їх в агели (загони) під наглядом
педономів (вихователів). Спартанські діти проживали в казармах,
харчуючись тим, що самі могли добути. Юних спартанців учили красти їжу.
Спійманого били різками, а неспійманого хвалили. Хто приходив в казарму
ні з чим - того карали, як і тих, кого спіймали на гарячому. Хлопчиків
виховували за допомогою неймовірно суворої дисципліни і системи
покарань. Дітей привчали до всіляких випробувань: холодом, голодом,
спрагою і болем, ходили босими Їх нещадно сікли, при цьому кричати від
болю вважалося великою ганьбою. Цілий рік учні спали під відкритим
небом, на підстилці з очерету, який рвали голими руками Милися рідко,
вважалося, що це розслабляє юнака. Молодим спартанцям не дозволяли
пити вино, але в їх присутності споювали рабів, щоб показати, якою
нікчемною і слабкою буває п’яна людина.
3. У школі навчали тільки необхідному для майбутнього воїна: атлетики, бігу,
стрибків, метання списа і диска, плавання та полювання. Літературу і
 мистецтво вважали марними заняттями і тому вони не були включені у
виховання, хоча спартанців навчали короткій промові, читанню та письму,
грі на музичних інструментах, хоровому співу, що було важливо для
військових походів і парадів.
4. Спартанці говорити повинні були точно і стисло (лаконічно - за назвою
області Лаконії). Плутарх в «Висловах спартанських жінок» повідомляє, що
перед військовим походом спартанка подала синові щит зі словами: «З ним
або на ньому», тобто або він повернеться, або його тіло принесуть на щиті
5. . Спартанцям не дозволяли торкатися до грошей, воїни проводили більшу
частину свого життя в казармі зі своїми однополчанами, разом їли, спали і
тренувалися. Одружені не проживали разом з сім'ями, тільки у віці 60 років
воїн міг вийти на пенсію і жити в своєму будинку з сім'єю.
6. Спартанці пишалися своєю чорною кров'яної юшкою з сочевиці і свинини з
оцтом і сіллю, спробувавши її цар персів сказав: «Тепер я розумію, чому
спартанці так легко йдуть на смерть: їм більше подобається загибель, ніж
така їжа!» 
7. Для виховання терпіння і витривалості спартанців проводилися особливі
щорічні обряди - публічні тілесні покарання біля вівтаря Артеміди.
Грецький письменник II ст. н.е. Лукіан повідомляв: «... якщо побачиш, як
спартанських юнаків бичують перед вівтарями, і вони обливаються кров'ю, а
матері й батьки стоять тут же і не шкодують їх, а погрожують їм, якщо вони
не витримають ударів, і благають їх довше терпіти біль і тримати себе в
руках. Багато померли в цьому змаганні, не бажаючи при житті здатися на
очах у своїх домашніх або показати, що вони ослабли, - ти побачиш статуї,
поставлені в їх честь на кошти держави.
8. У Спарті дівчатка з 7-річного віку ходили до школи, жили і спали в
казармах, їх навчали боротьбі, гімнастиці і бойовим навичкам. Історики
вважають, що дівчаток тренували так само ретельно, як і хлопчиків, оскільки
спартанці вважали, що сильні жінки народжують здорове потомство. Якщо
спартанська дівчина успішно проходила фізичні випробування, у 18 років їй
призначали чоловіка і дозволяли повернутися додому. У більшості інших
грецьких міст-держав жінки залишалися вдома протягом усього свого життя.
Спартанські жінки мали право пересування і користувалися певною
незалежністю, поки їхні чоловіки перебували в казармах. .
9. Шлюб у спартанців мав на меті давати державі міцних тілом майбутніх
громадян і громадянок. Звичай бачитися з дружиною в перший час шлюбу
лише крадькома, звичайно, був корисний тому, щоб діти народилися
міцними; тому що утримував молодого подружжя від надмірності в
чуттєвому насолоді, охороняв їх сили від виснаження. Нерідко траплялося,
що дружина, вже народила дітей, все ще бачилася з чоловіком лише
крадькома.
10. Становище жінки було в Спарті вільнішим і почеснішим, ніж в решті Греції.
З дитинства звикнувши завдяки відповідному вихованню відчувати себе
громадянками і брати активну участь в громадських справах, вони розділяли
політичні інтереси чоловіків, їх патріотизм; симпатизували їх войовничості,
їх способу життя, і тому користувалися їхньою повагою. Інші греки говорили
навіть, що в Спарті панують жінки.Але при усій свободі свого становища,
спартанки в старі часи славилися своїми хорошими господарськими
якостями і своєї подружньої вірності.

Виховання спартанських юнаків та дівчат.

Художник Е. Дега, 1860

Латинізми у науковій термінології та діловій мові

Адвокат (лат. advocātus, i m захисник, адвокат), або правник — особа, що

надає юридичну допомогу, здійснює правовий захист, провадить справу в суді.
Акт (лат. actum, i n акт, угода) — офіційний документ, протокол, запис про
який-небудь факт. Є історичні акти, акти цивільного стану, нормативно-правові
акти.
Арбітр (лат. arbĭter, tri m спостерігач ,посередник, третейський суддя,
арбітр) − у загальному значенні суддя, посередник, якого обирають сторони за
взаємною згодою або якого призначають у передбаченому законом порядку для
вирішення спору, конкретно суддя в третейському суді, суддя в арбітражному
суді, спортивний суддя в деяких видах спорту, наприклад, у футболі.
Арбітраж (лат. arbitrium, ii n рішення арбітра, франц. arbitrage третейський
суд): – спосіб вирішення спорів, що їх розглядають відповідні, спеціально
уповноважені на це органи — арбітражні суди тощо; – суд, у якому спір
вирішує суддя-посередник (арбітр).
Аргумент (лат. argumentum, i n доказ, висновок, аргумент) — істинне
судження, за допомогою якого в процесі логічного доведення визначають
істинність тези.
Гонорар (лат. honorarium, ii n почесний дар, винагорода) — грошова
винагорода, яку виплачують за працю особам вільних професій (письменникам,
художникам, адвокатам)
Імперія (лат. imperium, ii n – влада,правління) — історична форма державно-
політичного утворення. Імперія — велика монархічна держава, на чолі якої є
імператор. Історична форма державного утворення, що охоплює силоміць
приєднані інші народи та території.
Кандидат (лат. candidātus, i m той, що домагається посади, претендент на
пост, кандидат; у такому випадку одягали білу тогу - toga candĭda, звідси
candidātus той, що одягнений у білу тогу) — особа, яка є претендентом на
певну посаду.
Комерція (лат. commercium, ii n торгівля) — торгівля, тогові справи.
Міністр (лат. minister, tri m слуга, прислужник, помічник) — у Стародавньому
Римі це довірена і перевірена особа (раб чи вільний), яка прислуговувала царю,
наприклад наливала вино (minister vini); уживали цей термін для позначення
помічника (соратника) консула (minister consiliōrum), того, хто мав справу з
юриспруденцією називали слуга законів або виконавець законів (minister
legum).; суч. посадова, особа, яка входить до складу уряду і, зазвичай, очолює
міністерство. 
Монумент (лат. monumentum, i n пам’ятник) — значний за розмірами
пам’ятник штучного походження.
Мораторій (лат. moratorium, ii n затримка) — відтермінування виконання
зобов’язань, що визначені урядом на певний термін або до закінчення яких-
небудь надзвичайних подій.
Педагог (лат. paedagogus, i m (із грецьк.) наставник, вихователь, учитель) –
особа, яка займається викладацькою чи виховною роботами і має необхідну
підготовку в цій галузі.
Президія (лат. praesidium, ii n захист, підтримка; praesideo, ēre, sēdi, sessum
– сидіти попереду, стояти на чолі, головувати): – виборний орган для
ведення з’їзду, зборів, а також особи, що входять до його складу та місце за
столом, де сидять його члени; постійний керівний колегіальний орган деяких
організацій чи установ (Президія Верховної Ради України, Президія
Національної Академії наук України)
Привілеї (лат. privilegium, ii n перевага від privus, a, um окремий; lex, legis f –
закон) виняткове право, перевага. Привілеї юридично, традиційно або фактично
мають окремі меншини суспільства — особи, групи, організації. Привілеї
недоступні для більшості населення.
Стипендія (лат. stipendium, ii n платня, де stips, stipis f – грошовий внесок,
заробіток, а також дар, пожертвування і pendo, ĕre, pependi, pensum
виплачувати, вносити): – у Стародавньому Римі платня за військову службу, а
також вид податку, з якого платили воїнам (stipendium militĭbus); суч. постійна
або тимчасова матеріальна підтримка (утримання) у вигляді грошових виплат,
яку надають учням, студентам, аспірантам, особам, які проходять спеціальний
курс навчання чи стажування. Є також однією з форм державної допомоги
окремим групам осіб, матеріального заохочення науковців, дослідників, освітян
і творчої діяльності та відзначення заслуг перед державою. 
Субсидія (лат. subsidium, ii n резерв, допомога, підтримка) — грошова
допомога, що її надає держава за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних
фондів юридичним особам, місцевим державним органам.
Титул (лат. titŭlus, i m напис, підпис) — почесне звання спадкове або таке, що
надане окремим особам (зазвичай дворянам) для підтвердження їхнього
особливого привілейованого становища.
Тріумф (лат. triumphus, i m (із грецьк.) тріумф) – у Стародавньому Римі
урочистий вступ у столицю полководця та його армії після переможного
закінчення війни; суч. – блискучий успіх, видатна перемога, торжество з нагоди
видатної перемоги.
Фрагмент (лат. fragmentum, i n уламки, залишки від frango, ĕre, fregi, fractum
розламую, розбиваю) — якась частина цілого. У латинській мові спочатку це
слово вживали для назви частин розбитого глиняного посуду, однак пізніше
фрагментами стали називати збережені залишки літературних пам’яток, творів
мистецтва (рукописів, скульптур, архітектурних пам’яток)

Tenēte memoriā sententias Latīnas

Contra factum non est argumentum. Проти факту

немає аргументів.
Curricŭlum vitae. Життєпис, автобіографія.
Ex libris. Із книг. (Екслібрис).
Exemplum docet. Приклад навчає.
Elephantum e musca facis. Робиш із мухи слона.
Iustitia fudamentum regnōrum est. Справедливість
– основа держав.
Pericŭlum in mora. Небезпека в зволіканні.
Ignorantia non est argumentum. Незнання (законів) – не
доказ.
Lupus non mordet lupum. Вовк не кусає вовка.
Mala gallīna, malum ovum. Погана курка – погане
яйце.
Nemo sine vitiō est. Немає нікого без недоліків.
Aut cum scutō aut in scutō. Або зі щитом або на щиті.
Sine irā et studiō. Без гніву і пристрасті.