Мельник Ангеліна ІНА-12

№ 214,
Що вивчає граматика?
- структуру фонологічного та морфологічного рівнів мови та їхні категорії;
- систему морфологічних категорій та форм, синтаксичних категорій та конструкцій;
- будову синтаксичного рівня мови, тобто його одиниць і категорій.

№ 215,
З яких розділів складається граматика як наука?
- морфології та синтаксису;
- фонології та морфології;
- лексикології та синтаксису.

№ 216,
Що вивчає морфологія?
- граматичні властивості слова, зміну форм слів і пов’язаних з ними граматичних значень, а
також частини мови;
- порядок слів у реченні та найголовніші функції, які виконують слова в межах
комунікативних одиниць;
- способи утворення нових слів та їхні номінативні та комунікативні властивості.

№ 217,
Що вивчає синтаксис як розділ граматики?
- закономірності стилістичного використання усіх засобів мовної системи у зв’язному
мовленні;
- словосполучення, їхні типи, а також засоби і правила побудови комунікативних одиниць
(речень, висловлень);
- структуру слова, правила утворення нових слів.

№ 218,
Між якими рівнями мовної системи знаходиться словотвірний підрівень?
- фонологічним і морфологічним;
- морфологічним і синтаксичним;
- лексико-семантичним і морфологічним.

№ 219,
Граматичне чи лексичне значення є абстракцією вищого рівня?
- лексичне;
- граматичне;
- залежно від контексту.

№ 220,
Чи граматичне значення повинне мати обов’язкові регулярні граматичні форми свого
вираження?
- так;
- ні;
- залежно від контексту.

№ 221,
У котрому рядку наведене повне визначення граматичного значення?
- значення, яке виявляє слово в конкретному контексті та ситуації спілкування?
- сукупність усіх значень лексико-синтаксичних варіантів однієї лексеми;
- узагальнене значення, яке властиве рядам слів, словоформ, синтаксичних конструкцій і яке
має регулярне вираження.
№ 222,
У котрому рядку правильно визначені типи граматичних значень?
- синтаксичні, парадигматичні, співвідносні;
- дериваційні, реляційні, модальні;
- синтагматичні, парадигматичні, структурні.

№ 224,
Чи розрізняються мови світу за кількістю і складом граматичних категорій?
- так;
- ні;
- залежно від наукового підходу до цього питання.

№ 225,
У котрому рядку правильно визначені типи граматичних категорій?
- морфологічні й синтаксичні;
- морфологічні й лексичні;
- лексичні й синтаксичні.

№ 1, 0, 1, 1, 1, 30
Наука про мову називається:
- філологія;
- лінгвістика;
- стилістика.

№ 2, 0, 1, 1, 1, 30
Залежно від аспекту досліджень мовознавство поділяється на:
- загальне та конкретне;
- соціальне та індивідуальне;
- діахронічне та історичне

№ 3, 0, 1, 1, 1, 30
Вплив суспільства на мову та мови на суспільство вивчає:
- психолінгвістика;
- етнолінгвістика;
- лінгвофілософія;
- соціолінгвістика;
- етнопсихолінгвістика.

№ 4, 0, 1, 1, 1, 30
Загальне мовознавство досліджує:
- специфічні риси конкретних мов;
- мовні універсалії та специфічні риси окремих мов;
- закономірності розвитку окремих мов.

№ 5, 0, 1, 1, 1, 30
Мовні універсалії – це:
- особливості різних мов;
- спільні ознаки, властиві всім мовам світу;
- особливості розвитку різних мов.

№ 6, 0, 1, 1, 1, 30
Прикладне мовознавство досліджує:
- походження та розвиток мови;
- проблеми мовних категорій;
- застосування мовознавчої теорії на практиці.

№ 7, 0, 1, 1, 1, 30
Теоретичне мовознавство досліджує:
- суть, природу, функції, закони розвитку людської мови;
- правила, як правильно читати та писати;
- анотування та реферування інформації.

№ 8, 0, 1, 1, 1, 30
Чи входить проблема виникнення та розвитку письма до курсу «Вступ до мовознавства»:
-так;
- ні;
- тільки ідеографічного письма.

№ 9, 0, 1, 1, 1, 30
Чи входить проблема шляхів та методів вивчення мовного матеріалу до курсу «Вступ до
мовознавства»:
- так;
- ні;
- тільки у синхронічному аспекті.

№ 10, 0, 1, 1, 1, 30
Мовознавство належить до наук:
- точних;
- природничих;
- гуманітарних;
- теологічних.

№ 11, 0, 1, 1, 1, 30
Соціолінгвістика вивчає:
- вплив суспільства на мову і мови на суспільство;
- тільки вплив суспільства на мову;
- тільки вплив мови на суспільство;
- взаємозв’язок між мовами.

№ 12, 0, 1, 1, 1, 30
Яка наука вивчає мовленнєву діяльність, закономірності породження та сприйняття
мовлення, механізми, що керують цими процесами і забезпечують оволодіння мовою, а
також мовну здатність людини?
- етнолінгвістика;
- соціолінгвістика;
- металінгвістика;
- психолінгвістика.

№ 13, 0, 2, 1, 1, 30
За своєю сутністю мова є явищем:
- індивідуальним;
- соціальним;
- суб’єктивним;
- моральним.
№ 14, 0, 2, 1, 1, 45
Різницю між мовою і мовленням обґрунтував у «Курсі загальної лінгвістики»:
- О.Потебня.
- І.Бодуен де Куртене.
- Ф. де Сосюр.
- Ч.Пірс.
- Г.Фреге.

№ 15, 0, 2, 1, 1, 45
Думка про те, що мова – це природний організм, належить представникам:
- соціологічного напрямку;
- психологічного напрямку;
- натуралістичного напрямку.

№ 16, 0, 2, 1, 1, 30
Чи є мова біологічним явищем?
- так;
- ні;
- залежно від ситуації.

№ 17, 0, 2, 1, 1, 30
Чи є мова явищем суспільним?
- так;
- ні;
- частково.

№ 18, 0, 2, 1, 1, 30
Чи пов’язана мова з психічними явищами?
- так;
- ні;

№ 19, 0, 2, 1, 1, 30
Чи має мова соціальну диференціацію?
- так;
- ні;
- частково.

№ 20, 0, 2, 1, 1, 30
Різновидами соціальної диференціації є:
- жаргони, професійні діалекти, арго;
- різні літературні мови на окремих територіях;
- діалектизми у складі літературної мови.

№ 21, 0, 2, 1, 1, 30
Чи є правильним твердження, що мова – це інвентар мовних одиниць:
- так;
- ні;
- частково.

№ 22, 0, 2, 1, 1, 30
Комунікативну функцію мови виконують:
- слова;
- поняття;
- речення (висловлення);
- словосполучення;
- фонеми.

№ 23, 0, 2, 1, 1, 30
Номінативну функцію виконують такі мовні одиниці:
- фонеми;
- лексеми;
- морфеми;
- речення.

№ 24, 0, 2, 1, 1, 30
«Акумулятивна функція мови» означає, що:
- мова є засобом спілкування;
- мова виражає ставлення мовця до змісту повідомлення;
- мова допомагає зберігати досвід і знання людей.

№ 25, 0, 2, 1, 1, 30
«Волюнтативна, або апелятивна функція мови» означає, що:
- мова може виражати ставлення мовця до змісту повідомлення;
- мова встановлює контакт між людьми;
- мова може впливати на слухача – спонукати до певних дій.

№ 26, 0, 2, 1, 1, 30
Головна функція мови, що визначає її як засіб спілкування, це:
- експресивна;
- емотивна;
- комунікативна;
- репрезентативна;
- магічна.

№ 27, 0, 2, 1, 1, 30
Функція спілкування, яку виконує мова, називається функцією:
- репрезентативною;
- волюнтативною;
- прагматичною;
- комунікативною.

№ 28, 0, 2, 1, 1, 30
Емотивна функція мови – це функція:
- спілкування;
- контактоустановлювальна;
- вираження почуттів, емоцій;
- накопичення знань.

№ 29, 0, 2, 1, 1, 30
Головні функції мови – це:
- метамовна та естетична;
- експресивна та акумулятивна;
- комунікативна та мислетворча.

№ 30, 0, 2, 1, 1, 30
У якому рядку виражена естетична функція мови:
- «За кілька хвилин розпочнеться шоу-програма».
- «Будьте обережні!».
- «Червоне – то любов, а чорне – то журба».
- «Як пройти до вокзалу?».

№ 31, 0, 2, 1, 1, 30
У якому рядку представлена волюнтативна функція мови:
- «Ой, на горі, там женці жнуть...».
- «Шикуйсь!».
- «Вам допомогти?».
- «Два додати два – буде чотири».

№ 32 0, 2, 1, 1, 30
Чи відображена акумулятивна функція мови у багатозначних словах? Наприклад, слово
машина може позначати і механізм, і автомобіль:
- так;
- ні;
- тільки у деяких мовах.

№ 33, 0, 2, 2, 1, 30
Яке з цих тверджень, за Ф. де Сосюром, є правильним?
- мовлення – нелінійне, мова – лінійна;
- мовлення – лінійне, мова – нелінійна;
- мовлення – реальне, мова – віртуальна;
- мовлення – паралельне, мова – перпендикулярна.

№ 34, 0, 2, 2, 1, 30
Яке з цих суджень, за Ф. де Сосюром, є правильним?
- Мова – явище психофізичне, мовлення – психічне.
- Мова – явище психічне, мовлення – психофізичне.
- Мова – явище психічне, мовлення – фізичне.

№ 35, 0, 2, 2, 1, 30
Яке з цих тверджень, за Ф. де Сосюром, є правильним?
- Мова – явище загальне, абстрактне; мовлення – конкретне.
- Мова – явище конкретно-образне; мовлення – загальне.
- Мова – явище загальне; мовлення – абстрактне.

№ 36, 0, 2, 2, 1, 30
Яке з цих тверджень, за Ф. де Сосюром, є правильним:
- Мова – явище динамічне; мовлення – стабільне.
- Мова – явище діалектологічне; мовлення – статичне.
- Мова – явище стабільне; мовлення – динамічне (рухливе).

№ 37, 0, 2, 2, 1, 30
Яке з цих тверджень, за Ф. де Сосюром, є правильним?
- Мова – явище оказіональне; мовлення – унікальне.
- Мова – явище індивідуальне; мовлення – соціальне.
- Мова – явище загальноприйняте, соціальне; мовлення – індивідуальне, унікальне.

№ 38, 0, 2, 2, 1, 30
До чого належать говоріння (мовленнєвий акт) і результати говоріння (текст):
- і одне і друге до мови;
- і одне і друге до мовлення;
- перше – до мови, друге – до мовлення;
- перше – до мовлення, друге – до мови.
№ 39, 0, 3, 2, 1, 45
Слову як мовній категорії відповідає мисленнєва категорія:
- судження;
- умовивід;
- поняття;
- образ.

№ 40, 0, 3, 2, 1, 45
Судженню як мисленнєвій категорії відповідає мовна категорія:
- слово;
- речення;
- словосполучення;
- дискурс;
- текст.

№ 41, 0, 3, 2, 1, 45
Чи можна вважати мову та мислення тотожними:
- так;
- ні.

№ 42, 0, 3, 2, 1, 45
Чи існують форми мислення, які здійснюються невербально?
- так;
- ні;
- тільки у «примітивних» цивілізаціях.

№ 43, 0, 3, 2, 1, 45
Мова відрізняється від мислення тим, що оперує такими одиницями:
- поняття, судження, умовивід;
- фонема, морфема, слово, речення;
- звук, склад, такт, фраза.

№ 44, 0, 3, 2, 1, 45
У першу чергу мова пов’язана з мисленням:
- поняттєвим;
- чуттєво-образним;
- технічним.

№ 45, 0, 4, 2, 1, 45
Вчення про мову як знакову систему обґрунтував у своєму «Курсі загальної лінгвістики»:
- Ф. де Сосюр;
- Ч. Пірс;
- О.Потебня;
- М.Кочерган.

№ 46, 0, 4, 2, 1, 45
Мову як знакову систему вивчає:
- семантика;
- семіотика;
- семасіологія;
- стилістика;
- статистика.
№ 47, 0, 4, 2, 1, 45
Двосторонність знака означає єдність:
- форми і функції;
- форми і експоненту;
- значення і поняття;
- плану змісту і плану вираження.

№ 48, 0, 4, 2, 1, 3
Семіотика – це наука про:
- значення мовних одиниць;
- знаки та знакові системи;
- системність значень;
- тільки мовні знаки.

№ 49, 0, 4, 2, 1, 45
Більшість вчених власне знаками вважають:
- склади;
- морфеми;
- просодеми;
- слова;
- словосполучення.

№ 50, 0, 4, 2, 1, 45
Чи є фонема (звук) двосторонньою одиницею мови?
- так;
- ні;
- частково.

№ 51, 0, 4, 2, 1, 45
Чи є морфема двосторонньою одиницею мови?
- так;
- ні;
- частково.

№ 52, 0, 4, 2, 1, 45
У якому рядку представлені повноцінні мовні знаки?
- а; е; щ; дз; ма; му;
- пре-; за-; -ник; -тель;
- -вод-; -рук-; -книг-;
- поруч; мова; зробити; ні.

№ 53, 0, 4, 2, 1, 45
У якому рядку представлені повноцінні мовні знаки?
- поза-; вода; гой; -а;
- соціо-; порада; ви-; так;
- гаразд; віч-на-віч; половина; без тями.

№ 54, 0, 4, 2, 1, 45
У якому рядку слова доводять довільність мовного знака?
- укр.: цвях; англ.: naul; рос.: гвоздь; чеськ.: hřebik; фран.: clou;
- ку-ку; а-а-а!; ля-ля; хр-р-р.

№ 55, 0, 4, 2, 1, 45
Двосторонність знака означає, що він:
- має план змісту і план вираження;
- співвідноситься з іншими знаками;
- протиставляється іншому знаку;
- має два і більше значень.

№ 56, 0, 4, 2, 1, 45
Слова звукової мови – це знаки:
- природні;
- штучні;
- напівштучні.

№ 57, 0, 4, 2, 1, 45
Подібність звукових комплексів різних мов при наявності у них різних значень: укр. луна –
«відгомін», рос. луна – «місяць»; рос. конец – «кінець», болг. конец – «нитка»; укр. магазин –
«крамниця», анг. magazine – «журнал»; укр. диван – «вид меблів» – польс. dywan – «килим»
свідчить про ?
- умовність мовних знаків;
- природність мовних знаків;
- штучність мовних знаків;
- багатозначність мовних знаків.

№ 58, 0, 4, 2, 1, 45
Чи є, крім мови, інші універсальні знакові системи?
- так;
- ні;
- за певних умов;
- були до створення письма.

№ 59, 0, 5, 2, 1, 45
За традиціями структурної лінгвістики систему та структуру розуміють так:
- система – це сукупність різнорідних елементів мови, а структура – єдність тотожних
елементів;
- система – це сукупність однорідних мовних елементів, що перебувають між собою у різних
відносинах, а структура – це інвентар мовних одиниць і їхня внутрішня організація;
- система – це сукупність чистих відношень між елементами, а структура – це сукупність
елементів мови.

№ 60, 0, 5, 2, 1, 45
Парадигматичними відношеннями називають:
- системні відношення між одиницями мови як сукупність протиставлень;
- послідовні відношення між одиницями мовлення;
- лінійні відношення між одиницями мови як сукупність синтагм.

№ 61, 0, 5, 2, 1, 45
Синтагматичними відношеннями називають:
- сукупність протиставлень мовних одиниць;
- послідовні відношення залежності та оточення між одиницями мовлення;
- системні відношення між одиницями мови.

№ 62, 0, 5, 2, 1, 45
Словосполучення, що складається із головного та залежного від нього слова або слів, це:
- фраза;
- парадигма;
- синтагма;
- опозиція.

№ 63, 0, 5, 2, 1, 45
Чи правильним є висновок, що мовні рівні, які становлять мовну систему, є автономними,
незалежними?
- так;
- ні;
- за певних умов.

№ 64, 0, 5, 2, 1, 45
Які одиниці утворюють основні рівні мови:
- фонеми; морфеми; лексеми; речення;
- звуки; склади; фразеологізми;
- склади; словосполучення; фрази.

№ 65, 0, 5, 2, 1, 45
Які рівні вважаються основними?
- фонетичний; фразеологічний; фатичний;
- фонетичний; морфологічний; лексичний; синтаксичний;
- складовий; семантичний; лексико-фразеологічний.

№ 66, 0, 6, 2, 1, 30
Виділення синхронії і діахронії як аспектів дослідження мови обґрунтував у «Курсі загальної
лінгвістики»:
- І.Бодуен де Куртене.
- І.Ковалик.
- Л.Щерба.
- Ф. де Сосюр.
- Ш.Баллі.

№ 67, 0, 6, 2, 1, 60
Яке з тверджень є правильним?
- синхронія – це горизонтальний зріз (вісь одночасності); а діахронія –вертикальний зріз (вісь
послідовності);
- синхронія – це вертикальний зріз (вісь послідовності); а діахронія – горизонтальний зріз
(вісь одночасності);
- синхронія – це горизонтальний зріз (вісь послідовності); а діахронія – вертикальний зріз
(вісь одночасності).

№ 68, 0, 6, 2, 1, 60
Діахронічний підхід до мови означає дослідження мови:
- в її сучасному стані;
- в її історичному розвитку;
- в її доістороичний період.

№ 69, 0, 6, 2, 1, 60
Синхронічний підхід до мови означає дослідження мови:
- в її історичному процесі;
- на певному етапі її розвитку;
- протягом всього її існування.

№ 70, 0, 6, 2, 1, 60
Суть описового методу полягає в:
- інвентаризації та систематизації мовних одиниць;
- зіставному вивченні споріднених та неспоріднених мов;
- дистрибутивному аналізі мовних одиниць.

№ 71, 0, 6, 2, 1, 60
Суть порівняльно-історичного методу полягає у вивченні:
- законів, за якими розвивалися споріднені мови в минулому;
- законів, за якими розвивалися неспоріднені мови у минулому;
- законів, за якими розвиваються споріднені та неспоріднені мови.

№ 72, 0, 6, 2, 1, 60
Суть зіставного методу полягає у:
- виявленні єдиної прамови для різних мов;
- виявленні спільних та відмінних рис зіставлюваних мов (споріднених і неспоріднених);
- виявленні законів розвитку тільки споріднених мов.

№ 73, 0, 6, 2, 1, 60
Метою структурного методу є:
- пізнання мови як цілісної функціональної структури;
- вивчення окремих структурних елементів мови;
- пізнанні системних зв’язків мови з мисленням.

№ 74, 0, 6, 2, 1, 60
У межах якого методу були розроблені такі типи аналізу, як дистрибутивний, безпосередніх
складників, трансформаційний та компонентний:
- зіставного;
- описового;
- структурного;
- порівняльно-історичного.

№ 75, 0, 6, 2, 1, 60
Дистрибутивний аналіз виходить із поняття дистрибуції, яка означає:
- оточення мовних одиниць та їх розподіл у тексті;
- протиставлення мовних одиниць у системі;
- компонентний склад слова.

№ 76, 0, 6, 2, 1, 60
В основу аналізу за безпосередніми складниками покладено:
- членування тексту на мовні одиниці;
- поступове членування мовної одиниці (слова, словосполучення, речення) на складники;
- виділення компонентів значення слова.

№ 77, 0, 6, 2, 1, 60
Суть компонентного аналізу полягає у виявленні:
- головних членів речення;
- складових елементів семантичної структури слова;
- головних та другорядних членів речення.

№ 118, 0, 9, 1, 1, 45
Матеріальна звукова форма мови є об’єктом вивчення:
- фонології;
- фонетики;
- морфонології;
- графіки.
№ 119, 0, 9, 1, 1, 45
Фонетика як наука вивчає:
- тільки окремо взяті звуки;
- тільки фонетичні процеси;
- тільки сполучуваність звуків;
- окремо взяті звуки, фонетичні процеси та сполучуваність звуків у мовленні.

№ 120, 0, 9, 1, 1, 45
Звуки мови у синхронічному аспекті вивчає фонетика:
- описова;
- історична;
- порівняльно-історична.

№ 121, 0, 9, 1, 1, 45
Звуки мови у діахронічному аспекті вивчає фонетика:
- описова;
- історична;
- зіставна.

№ 122, 0, 9, 1, 1, 45
Три аспекти вивчення звуків мови – це:
- звучання, акустика та творення звука мовленнєвим апаратом;
- акустика, артикуляція та інтонація;
- творення звуків мовленнєвим апаратом, артикуляція та звучання;
- акустика, артикуляція та функція .

№ 123, 0, 9, 1, 1, 45
Фізіологічний аспект звуків містить такі чинники:
- звучання, або акустика;
- артикуляція або творення звуків мовленнєвим апаратом;
- звучання та артикуляція разом.

№ 124, 0, 9, 1, 1, 45
Функціональний аспект звуків мови є предметом дослідження такої дисципліни, як:
- загальна фонетика;
- конкретна фонетика;
- фонологія;
- експериментальна фонетика.

№ 125, 0, 9, 1, 1, 45
Суто лінгвістичним аспектом вивчення звуків мови вважають:
- акустичний;
- артикуляційний;
- функціональний;
- психологічний.

№ 126, 0, 9, 2, 1, 60
Такі явища, як сила, висота, довгота, тони та обертони, резонанс звуків входять до
наступного аспекту:
- фізіологічного;
- фізичного;
- психологічного;
- суто лінгвістичного.
№ 127, 0, 9, 2, 1, 60
Такі явища, як місце творення, спосіб творення, ступінь піднесення язика входять до
наступного аспекту:
- фізіологічного;
- фізичного;
- психологічного;
- суто лінгвістичного.

№ 128, 0, 9, 2, 1, 60
Голосні звуки характеризуються за такими параметрами:
- тільки основний тон;
- сукупність тону та шуму;
- тон + обертон + резонаторний тон.

№ 129, 0, 9, 2, 1, 60
У якому рядку всі звуки – сонорні (сонанти):
- [л], [р], [н], [м], [й];
- [л], [л’], [м], [м’], [с], [с’];
- [л], [й], [н], [с], [з].

№ 130, 0, 9, 2, 1, 60
У якому рядку всі звуки чисто шумові (глухі):
- [д], [т], [з], [с], [ч];
- [т], [с], [ц], [п], [х];
- [ц], [дз], [дж], [г], [м];
- [д], [т], [з], [с], [й].

№ 131, 0, 9, 2, 1, 60
Що називається артикуляцією?
- мовленнєві звукові форманти;
- робота органів мовлення;
- особливий тембр звуків;
- наголос звуку у слові.

№ 132, 0, 9, 2, 1, 60
В якому рядку правильно названі фази артикуляції?
- екскурсія, або приступ; кульмінація, або витримка; рекурсія, або відступ;
- екстрадиція, або приступ; кумуляція, або витримка; репетиція, або відступ;
- екскурсія, або відступ; кульмінація, або пауза; рекурсія, або приступ.

№ 133, 0, 9, 2, 1, 60
Що таке лабіалізація звуків:
- пом’якшення;
- огублення;
- ствердіння;
- оглушення.

№ 134, 0, 9, 2, 1, 60
Що таке палаталізація звуків:
- пом’якшення;
- огублення;
- ствердіння;
- оглушення.
№ 135, 0, 9, 2, 1, 60
Які з наведених приголосних належать до африкат:
- [т], [д], [с], [з];
- [л], [м], [н], [р];
-[ц], [ч], [дж], [дз].

№ 136, 0, 9, 2, 1, 60
Що є спільного між звуками [л’], [р’], [т’], [д’], [м’]:
-палаталізація;
- назалізація;
- лабіалізація;
- веляризація.

№ 137, 0, 9, 2, 1, 60
Що є спільного між звуками [м], [м’], [н], [н’]:
- палаталізація;
- назалізація;
- лабіалізація;
- веляризація.

№ 138, 0, 9, 2, 1, 60
Що є спільного між звуками [м], [п], [б]:
- палаталізація;
- назалізація;
-лабіалізація;
- веляризація.

№ 139, 0, 9, 2, 1, 60
Що є спільного між звуками [о], [у]:
-лабіальність;
- назальність;
- дифтонгічність.

№ 140, 0, 9, 2, 1, 60
Що є спільного між звуками [т], [д], [с], [з]:
-передньоязиковість;
- середньоязиковість;
- задньоязиковість.

№ 141, 0, 9, 2, 1, 60
Що є спільного між звуками [г], [ґ], [х], англ., нім. [g], [h]:
- передньоязиковість;
- середньоязиковість;
- задньоязиковість.

№ 142, 0, 10, 2, 1, 75
У якому рядку наведені тільки комбінаторні зміни:
-асиміляція, дисиміляція, акомодація;
- акмодація, редукція, оглушення у кінці слова;
- асиміляція, редукція, спрощення груп приголосних.

№ 143, 0, 10, 2, 1, 75
У якому рядку наведені тільки позиційні зміни:
- дисиміляція, акомодація, редукція;
-редукція, оглушення приголосних у кінці слова;
- асиміляція, акомодація, гаплологія.

№ 144, 0, 10, 2, 1, 75
Що лежить в основі асиміляції?
-уподібнення однорідних звуків (тільки голосних або тільки приголосних);
- уподібнення різнорідних звуків (голосних до приголосних);
- уподібнення різнорідних звуків (приголосних до голосних);
- розподібнення однорідних звуків.

№ 145, 0, 10, 2, 1, 75
Що лежить в основі акомодації?
- уподібнення однорідних звуків (тільки голосних);
- уподібнення однорідних звуків (тільки приголосних);
- уподібнення різнорідних звуків (голосних до приголосних або приголосних до голосних);
- розподібнення звуків.

№ 146, 0, 10, 2, 1, 75
Що лежить в основі дисиміляції?
- уподібнення різнорідних звуків;
- уподібнення однорідних звуків;
-розподібнення звуків;
- роз’єднання складів на окремі звуки.

№ 147, 0, 10, 2, 1, 75
Що таке редукція звуку?
- якісна або кількісна зміна голосного звука;
- тільки якісна зміна;
- тільки кількісна зміна;
- якісно-кількісна зміна.

№ 148, 0, 10, 2, 1, 180

Чим пояснити однакове сприйняття на слух поза контекстом слів: ЧАСТОТА – ЧИСТОТА
(укр.), ЛЕСА – ЛИСА (рос.)?
- кількісною редукцією;
- якісною редукцією;
- асиміляцією;
- акомодацією.

№ 149, 0, 10, 2, 1, 180

Як називається фонетичне явище, наслідком якого стали видозміни у словах: нім.
FUTTERAL > укр.ФУТЛЯР, укр. ДОЛОНЯ > рос. ЛАДОНЬ, нім. TELLER >укр. ТАРІЛКА,
укр. СИРОВАТКА > рос. СЫВОРОТКА?
- гаплологія;
-метатеза;
- діереза;
- протеза.

№ 150, 0, 11, 1, 1, 30
У чому полягає різниця між фонемою та звуком?
- фонема – соціальне явище, звук – індивідуальне;
- фонема – індивідуальне явище, звук – соціальне ;
- фонема – соціальне явище, звук – національне.
№ 151, 0, 11, 1, 1, 30
Чим відрізняється поняття фонеми від звука?
- фонема – мовленнєва одиниця, звук – мовна;
- фонема – мовна одиниця, звук – мовленнєва;
- фонема – конкретна одиниця, звук – абстрактна.

№ 152, 0, 11, 1, 1, 60
Що таке інтегральні ознаки фонеми?
- ознаки фонем, що розрізняють значення слів;
- ознаки фонем, що розрізняють значення морфем;
- ознаки фонем, що не розрізняють значень слів чи морфем.

№ 153, 0, 11, 2, 1, 60
Що таке опозиція фонем?
- розрізнення;
- протиставлення;
- розходження;
- сходження.

№ 154, 0, 11, 2, 1, 90
Скільки диференційних ознак між фонемами [т]-[д], [п]-[б], [с]-[з]?
- 1;
- 2;
- 3;
- всі.

№ 155, 0, 11, 2, 1, 90
За допомогою скількох ознак протиставлені один одному перші звуки таких пар слів
української мови: ПАР–БАР, ГРАТИ–ҐРАТИ, ТІКАТИ–ТИКАТИ:
- однієї;
- двох;
- трьох;
- жодної.

№ 156, 0, 11, 2, 1, 90
Якою ознакою є палатальність для [р’] українського в опозиції до [р] твердого:
- диференційною;
- інтегральною;
- нейтральною.

№ 157, 0, 11, 2, 1, 90
Яка диференційна ознака реалізована у кінцевих звуках слів: укр. СИН-СИНЬ, рос. МЕЛ-
МЕЛЬ, укр. СТАН-СТАНЬ, рос. ВОН-ВОНЬ, СОТ-СОТЬ:
- участь голосу та шуму;
- місце творення;
- спосіб творення;
-палатальність / непалатальність;
- відкритість / закритість.

№ 158, 0, 11, 2, 1, 90
Що таке слабка позиція фонем:
- нерозрізнення їх диференційних ознак;
- нерозрізнення їх позицій у слові;
- нерозрізнення їх написання.<br>.
№ 159, 0, 11, 2, 1, 90
Чи є універсальними у мовах світу слабкі позиції фонем?
- так;
- ні;
- переважно так.

№ 160, 0, 11, 2, 1, 90
Що визначає своєрідність фонологічної системи кожної мови:
- загальна кількість фонем;
- співвідношення голосних та приголосних;
- характер опозицій;
- розподіл фонем за позиціями;
- характер варіантів та варіацій фонем;
-усі названі чинники разом.

№ 161, 0, 11, 2, 1, 180

Як називається опозиція, в якій один член має якусь ознаку, а інший її не має, наприклад, [б]-
[п] (фонема [б] має ознаку дзвінкості, а [п] її не має), [е]-[о] (фонема [о] має ознаку
лабільності, а [е] її не має):
-привативна;
- градуальна;
- еквіполентна;
- релевантна.

№ 162, 0, 11, 2, 1, 180

Як називається опозиція, у якій члени характеризуються різним ступенем однієї й тієї
ознаки, наприклад, англ. [a] – [а:], [і] – [і:] (фонеми характери-зуються різним ступенем
довготи звучання), норв. [u] – [ü] (фонеми характе-ризуються різним ступенем
лабіалізованості та відкритості):
- привативна;
- градуальна;
- еквіполентна;
- корелятивна.

№ 163, 0, 11, 2, 1, 180

Як називається опозиція, в якій члени характеризуються рівноправністю, тобто однаковою
кількістю диференційних ознак, наприклад, [б]-[д] (обидві фонеми мають такі ознаки, як
дзвінкість, проривність, твердість, але кожна ще має по одній ознаці, якої не має інша, а
саме: фонема [б] має ознаку губність, а фонема [д] – передньоязиковість):
- привативна;
- градуальна;
-еквіполентна;
- релятивна.

№ 164, 0, 11, 2, 1, 90
Як називається опозиція, члени якої різняться тільки однією ознакою, а за іншими ознаками
збігаються, наприклад, [т]-[д], [с]-[з], [с]-[с’], [г]-[ґ]:
- привативна;
- градуальна;
- еквіполентна;
- корелятивна.