Універсали Української Центральної Ради

Перший універсал Центральної ради ухвалено 23 червня (10 червня — за

юліанським стилем) 1917 року. Документ став відповіддю Тимчасовому уряду
за небажання надати автономію, про яку було прийнято рішення на Першому
всеукраїнському військовому з’їзді (18-21 травня — за ю. ст.). Універсал став
актом нової якості, з яким мали рахуватися в Петрограді.
Умови

1. Проголошення автономії України в складі росії;

2. Джерелом влади в Україні є український народ;
3. Управління України мають здійснювати всенародні українські збори
(сейми або парламент);
4. Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території
України;
5. Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, які проживають на
території України, разом з українцями будуть будувати автономний
устрій.

Ключові результати: проголошено автономію України, створено

виконавчий орган УЦР — Генеральний секретаріат.

Наслідки
Для виконання проголошених намірів 28 червня (15 — ю. ст.) було створено
Генеральний уряд, що набував значення уряду та виконував всі постанови УЦР.

Тимчасовий уряд Росії прислав делегатів для переговорів, результатом яких

стало визнання УЦР крайовим органом російського уряду та поява наступного
Універсала.

Другий універсал Центральної ради з’явився 16 липня (3 липня — за

юліанським стилем) 1917 року. Вважається відступом від попереднього
документа, оскільки став компромісом між ЦР та петроградським Тимчасовим
урядом. З одного, оформлення кінцевого варіанту автономії України
відкладалося до майбутніх Установчих зборів Росії; також не було уточнено
повноваження Генерального секретаріату та окреслено територію, на якій
розповсюджувався вплив українського парламенту (крок назад). З іншого боку,
Тимчасовий уряд визнавав Центральну раду як регіональний представницький
орган (чергове закріплення державотворчого процесу України).

Умови

1. Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які

живуть в Україні;
2. Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад
якого затверджує Тимчасовий Уряд;
3. Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій
України, який має бути затверджений установчим збором. До
затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії
України;
4. Формування українського війська здійснюється під контролем
Тимчасового Уряду.
Ключові результати: крок назад у розбудові автономії України, Тимчасовий
уряд і його місцеві органи виконавчої влади змушені були зважати на існування
Центральної ради.

Наслідки

Частина петроградських урядовців не сприйняла 2 універсал. Троє міністрів-

кадетів залишило кабінет, що призвело до урядової кризи та утворення нового
коаліційного Тимчасового уряду. Одночасно з цим у Петрограді відбулося
антиурядове більшовицьке повстання. А вже в серпні новий Тимчасовий уряд
поставився до Центральної ради жорстко. 17 серпня (4 серпня — за юліанським
стилем) 1917 року петроградський уряд затвердив «Тимчасову інструкцію
Генеральному секретаріату». Як і домовлялися раніше, Секретаріат
перетворювався на краєвий орган в Україні. Але юрисдикцію було обмежено 5
губерніями (замість 9). Генеральному секретаріату не було дозволено вести
військові, продовольчі, судові справи, розвивати закордонні відносини,
керувати транспортним сполученням і зв’язком (телеграф, пошта). Кількість
секретарів зменшено до 7, при цьому 4 з них мали бути неукраїнцями
(запроваджено квоту), тощо. В інструкції не згадувався 2 універсал. 22 серпня
(9 серпня — за юліанським стилем) 1917 року в резолюції Центральна рада не
визнала дії Тимчасового уряду, підтвердила свою юрисдикцію у всіх дев’яти
українських губерніях. Вважати II універсал суцільним кроком назад
некоректно. Оскільки події, які вказували на це відбулися у серпні. Але не були
реалізовані через протидію Центральної ради та слабкість Тимчасового уряду в
Україні.

Третій універсал Центральної ради декларував появу Української

народної республіки (УНР). 20 листопада (7 листопада — за юліанським
стилем) 1917 року. Нове державне утворення лишалося в складі революційної
Росії (небільшовицької). Утім, уся влада в Україні закріплювалася за
Центральною радою та Генеральним секретаріатом. Цей акт — результат
невідворотного краху демократичної Росії, який став очевидним після
більшовицького жовтневого перевороту (7 листопада 1917 року). Центральна
рада зголосилася перебрати на себе всю повноту влади в Україні, зберігаючи
федеративний зв’язок з Росією. Майбутня доля держави мала визначитися на
Установчих зборах. У 3 універсалі Центральної ради було закладено базові
права громадян, адміністративну реформу основи сучасного трудового
законодавства (восьмигодинний робочий день) тощо.
Межі Української народної республіки визначалися територією 9 губерній
(Волинь, Катеринославщина, Київщина, Поділля, Полтавщина, Харківщина,
Херсонщина та північна частина Таврії) і тих повітів Воронезької, Курської та
Холмської губерній, де більшість населення становили українці. Але ті повіти
мали проголосувати за входження до УНР.

Умови

1. Україна проголошується Українською Народною Республікою, не

відділяючись від Росії;
2. До установчих зборів в Україні вся влада належить УЦР та Генеральному
Секретаріату;
3. Скасовується право приватної власності на землю;
4. УЦР починає мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;
5. Впроваджуються демократичні свободи: свобода мови, свобода друку та
ін.;
6. Запроваджується 8 годинний робочий день;
7. Встановлюється державний контроль над виробництвом;
8. На грудень призначаються вибори до всеукраїнських установчих зборів.
9. Судова реформа.
10.Амністія політичних в'язнів.

Ключовий результат: проголошення автономії України

Наслідки
 Проголошення УНР III універсалом відбулося за складнішої політичної
ситуації, ніж прийняття попередніх актів. Попри значно «автономічний»
характер документа, Центральній раді не вдалося його втілити в життя. Через:

 глибоку політичну та соціально-економічну кризу на теренах колишньої

Російської імперії;
 війну з Центральними державами (учасники Четверного союзу);
 непослідовність і надзвичайну поміркованість самої Центральної ради в
питаннях національного державного будівництва та ставлення до більшовиків.

Останнє проявилося в нейтральній УЦР позиції під час боротьби в Україні між
прихильниками Тимчасового уряду та більшовизму. Також соціалістична
Центральна рада гальмувала створення української армії та не сприймала
окремі дії колишніх імперських посадовців, які в тій чи іншій мірі
підтримували український рух. Зокрема, царського генерала Павла
Скоропадського, майбутнього гетьмана Української держави.

Четвертий універсал Центральної ради проголосив незалежність УНР

від 22 січня (9 січня — за юліанським стилем) 1918 року. Українська народна
республіка відмовилася від автономії та федералізації з колишніми російськими
регіонами. Акт з’явився в дні, коли до Києва підступали більшовицькі війська:
19 січня вони взяли Глухів, 20 січня — Полтаву. Установчі збори України, що
мали розпочати роботу 22 січня, не відкрилися.

Умови

1. УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою

українського народу;
2. З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;
3. Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не
зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР;
4. Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до
громадянської війни;
5. УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в
Україні;
6. УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;
7. УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;
8. Держава має встановити контроль над торгівлею та банками.

Ключовий результат: Центральна рада проголосила незалежність

України.

Наслідки
Проголошення незалежної УНР дозволило українській делегації виступити
повноцінним учасником мирних переговорів в Берестечку (Бресті). У підсумку,
укладено мир з Центральними державами, більшовицькі війська змушені були
відступити. Це сприяло відновленню української влади на більшості території,
яку УНР вважала своєю.

4 універсал, як і попередні, мав надмірні соціальні зобов’язання. Тому

економічно-соціальна частина цих актів не була виконана. Зокрема, через
глибоку кризу в умовах затяжної війни та конфлікт інтересів між широкими
соціальними групами (особливо в питаннях володіння землі).

ВИСНОВОК: По-перше, Універсали Української Центральної Ради були

своєрідними конституційними актами Української Народної Республіки, на
дзвичайно важливими засобами розвитку національної державності, оскільки
юридично з акріплювали політичні, економічні, соціальні та інші основи
суспільного життя українців; по-друге, хоча вони були за змістом, у великій
мірі, декларативними, однак відіграли вагому роль у юридичній визначеності
Української держави; по-третє, в універсалах знайшла відображення динаміка
розвитку і ствердження основ національної державності, що є позитивною
особливістю українського державо творення.