Українська революція (1917-1918 рр.

):

Причини: пригноблене становище України великодержавницькою політикою Росії та Австро-

Угорщини, соціальні проблеми, аграрне та соціальне питання.

Початок революції: революція в Росії (1917) зі зреченням Миколою II і поваленням монархії.

Мета революції: здобуття автономії для України.

Основні події: створення УЦР, національний конгрес, утворення українських політичних партій.

Структура влади: Тимчасовий уряд Росії, ради робітничих, селянських і солдатських депутатів,
РОГО.

Трансформація УЦР в всеукраїнський національний центр з метою домагання національно-

територіальної автономії для України та перебудови Росії на федеративну демократичну
республіку.

Національно-територіальна автономія за М. Грушевським:

Автономія передбачала територіальне об'єднання всіх українських земель.

Основою було широке демократичне громадське самоврядування, де Україна мала вирішувати

свої економічні, культурні, політичні справи.

Автономна Україна мала володіти атрибутами державності, включаючи власне законодавство,

адміністрацію і суд.

Федеративна держава для різних національностей була однією з функцій цієї автономії.

Під час революції було намагання українізувати частини російської армії.

Розгляднуті ключові дати та події, пов'язані з утворенням військових формувань і встановленням

автономії, включаючи створення Українського генерального військового комітету та Генерального
Секретаріату військових справ.

Політичні кризи в Росії (1917 р.):

Описані події та кризи в Росії протягом 1917 року, включаючи заяви міністра закордонних справ П.
Мілюкова, більшовицький переворот, спроби українських представників взаємодіяти з
Тимчасовим урядом.

Показано спроби сторін знайти компроміс та сутність переговорів, а також результати криз та
подій, такі як утворення Директорії і Передпарламенту, поразка російської армії, та зміна влади у
Росії.

Зазначено роль різних українських делегацій, Генерального Секретаріату та Тимчасового уряду у

цих подіях.

Цей конспект містить важливі аспекти національно-територіальної автономії для України та

ключові події політичних криз у Росії у 1917 році.

І Універсал УЦР:

Україна не повинна відділятися від Росії.

УЦР – найвищий державний орган.

Вимога змінити місцеву адміністрацію на прихильників української справи.

Запрошення національних меншин до участі у новому житті.

Спільно скликані Всеукраїнські Установчі збори для прийняття законів.

Особливий податок на власну справу.

Закон про землю після конфіскації різних видів земель.

Історичне значення І Універсалу УЦР:

Прагнення створити власну державу.

Підтримка Української революції.

Визначення політичних позицій стосовно української державності.

Генеральний Секретаріат:

Утворено 15 червня 1917 р.

Різні секретарі з різними обов'язками.

Проведено 63 засідання до 3 (16) січня 1918 р.

ІІ Універсал УЦР:

Прийнято для погодження із Тимчасовою Урядовою Радою.

Розширення складу УЦР представниками інших народів.

ГС включає представників ТУ та отримує владу в Україні.

Розробка закону про автономію України.

Українізація військових частин.

Історичне значення ІІ Універсалу:

Погіршення ставлення російських демократів до українського питання.

Крок до автономії України.

Виступ самостійників 4-9 липня 1917 р.:

Негайне проголошення незалежності України.

Вплив на українізовані частини російської армії.

Поразка і визнання УЦР.

Статут ГС

Територія, на яку поширювалася влада ГС: 9 українських губерній.

Підпорядкованість, механізм реалізації повноважень: ГС формувався УЦР, був їй підзвітний, але

затверджувався Тимчасовим Урядом. Також було передбачено статс-секретара у справах України,
який призначався за погодженням з УЦР.

Компетенції: ГС повинен був передавати на розгляд Тимчасового Уряду законопроекти та фінансові

обрахунки видатків на потреби України, розглянуті й затверджені УЦР. Усі урядові установи в
Україні підлягали дії ГС, який встановлював, які органи і в яких межах та випадках могли вступати в
зносини безпосередньо з Тимчасовим Урядом. Усі невиборні посади урядовців в Україні
заміщувалися ГС.

Тимчасові інструкції

Територія, на яку поширювалася влада ГС: Київська, Волинська, Подільська, Полтавська, частина
Чернігівської губернії.

Підпорядкованість, механізм реалізації повноважень: ГС був органом Тимчасового Уряду, а не УЦР.

Тимчасові інструкції виключали з компетенції ГС військові та продовольчі справи, пошту, телеграф,
суд, право призначати на державні посади. Тимчасовий Уряд міг здійснювати зв'язки з місцевими
органами влади в Україні, обходячи ГС.

Компетенції: З ініціативами ГС варто було звертатися до Петрограду для затвердження.

Загальнонаціональна криза середини 1917 року націлила сильні соціальні зміни і безсилля
державної влади, що вплинуло на роль і функції обох органів.

ІІІ Універсал УЦР, який був оголошений 22 (9) січня 1918 року, містив ряд важливих положень та
визначав подальший розвиток Української Народної Республіки. Основні положення цього
Універсалу були наступними:

Проголошення України Українською народною республікою: Україна визнавалася окремою

національною державою, але водночас вона не віддалялася від Російської республіки і прагнула
зберігати єдність з нею, допомагаючи всій Росії стати федерацією рівних і вільних народів.

Передача всієї влади в Україні до УЦР і ГС: Влада на території України передавалася Українській
Центральній Раді та її Генеральному Секретарю.

Визначення території УНР: Територія Української Народної Республіки включала в себе дев'ять
українських губерній без Криму. Остаточні кордони УНР і питання про включення частини
Холмщини, Курської, Воронезької та суміжних областей мали вирішуватися народною волею.

Скасування права власності на землю поміщиків та інших нетрудових господарств: Універсал

передбачав анулювання права власності на землю усіх, хто не працює на ній. Земля визнавалася
власністю народу і передавалася йому без викупу.

8-годинний робочий день для робітників: Універсал встановлював обмеження робочого дня для
робітників на 8 годин.

Державний контроль над продукцією в Україні: Універсал встановлював державний контроль за

виробництвом та розподілом продукції в Україні.

Скасування смертної кари і амністія для політичних в’язнів: Відмінювалася смертна кара, і
надавалася повна амністія політичним в'язням і засудженим.

Реформа судочинства: Планувалася реформа судової системи з метою приведення її до згоди з

правними поняттями народу.

Підтримка місцевого самоврядування: Універсал визнавав важливість підтримки та поширення

прав місцевого самоврядування.

Свободи і права: Універсал гарантував свободу слова, друку, віросповідань, зібрань, страйків,
недоторканість помешкання, та можливість вживання різних місцевих умов у зносинах з усіма
установами.

Національно-персональна автономія: Забезпечувалася національно-персональна автономія для

росіян, поляків, євреїв та інших національностей.

Питання продовольства: Універсал акцентував увагу на вирішенні проблеми продовольства.

Установлення важливих дат: 9 січня було призначено днем до Українських Установчих зборів, а 22
(9) січня - днем їх скликання.

Варто відзначити, що ІІІ Універсал був менш популярним серед суспільства, порівняно з І
Універсалом, оскільки він сконцентрувався на соціально-економічних заходах, а не на
національній ідентичності, що об'єднувала всіх українців.