Professional Documents
Culture Documents
Державний уряд ЗУНР
Державний уряд ЗУНР
ЗУНР
1) Західноукраїнська Народна Республіка;
2) Вищі органи влади;
3) Українська Національна Рада;
4) Уряд ЗУНР;
5) Місцева рада;
План
6) Обов'язки повітового комісара.
19 жовтня 1918 року оголошена «Проклямація Української
Національної Ради» про створення Української держави в українських
етнічних землях Австро-Угорщини. 13 листопада 1918
року УНРада затвердила Конституційні основи новоствореної
держави — «Тимчасовий основний закон про державну самостійність
українських земель бувшої австро-угорської монархії», нова держава
отримала назву «Західноукраїнська Народна Республіка».
Уряд ЗУНР На початку січня 1919 року К. Левицький іде у відставку. Прем'єром
призначається С. Голубович. У складі уряду було утворено ще три
секретарства — польське, єврейське і німецьке. Цим кроком уряд
намагався прилучити до процесу державотворення представників
національних меншин.
Згодом за рахунок об'єднання секретарств їх кількість була скорочена
до десяти. Було ліквідовано секретарства праці та суспільної опіки,
суспільного здоров'я. Ці секретарства стали відділами секретаріату
внутрішніх справ.
1 листопада 1918 року Українська національна рада проголосила про
ліквідацію на всій території держави старих органів місцевої влади та
управління і закликала народ до створення нових, українських.
Протягом місяця вибори до місцевих органів влади і управління
пройшли на всій території ЗУНР. Такими органами стали: у селах та
містах — громадські та міські комісари; у повітах — повітові комісари. У
всіх адміністративно-територіальних одиницях були створені "прибічні
ради", які виконували функції дорадчого органу. Повітового комісара
призначав державний секретар внутрішніх справ, а сільських, міських
Місцева рада комісарів і "прибічні" ради обирало населення. За законом "Про
адміністрацію Західноукраїнської Народної Республіки" від 16
листопада 1918 року повітовий комісар був вищим представником
влади у повіті. Він затверджував обрані кандидатури сільських і міських
комісарів. Йому належало право розпуску "прибічних" рад і
призначення нових виборів до них.
1) оберігати інтереси української державності та протидіяти будь-яким
спробам завдати їй шкоду;
2) приймати присягу від службовців повітових служб;
3) приймати рішення у випадку відмови австрійських службовців від
виконання своїх обов'язків;
4) затверджувати розпорядження повітових властей;
5) давати дозвіл на носіння зброї цивільному населенню;
Обов'язки повітового 6) здійснювати нагляд за діловодством усіх державних органів і
комісара службових осіб у повіті. Закон регламентував також порядок виборів,
структуру та функції "прибійних" національних рад.
Таким чином, у короткий термін було сформовано досить чітку систему
центральних та місцевих органів влади і управління. Слід погодитись з
О. Субтельним у тому, що "надзвичайно швидке й ефективне створення
адміністративного апарату являло собою досягнення, що його могли
повторити рідко які з нових східноєвропейських держав, не кажучи вже
про уряди Східної України".
Дякую за увагу