Органи місцевого

самоврядування у
ЗУНР
Підготувала Рідель Олена
 Перш ніж говорити про органи місцевого Утворення ЗУНР
самоврядування, потрібно розібратись, як власне
утворилась Західно-Українська Народна Республіка. У другій половині XVIII ст. Польща як самостійна
держава перестала існувати, розділена між
Австрією, Пруссією і Росією. Більша частина земель
колишнього Галицько-Волинського
князівства відійшла до Австрії, Волинь — до Росії.
Австрія штучно об'єднала ці землі з
польськими у так званий коронний край Галіції та
Лодомерії. Східна частина краю здебільшого
була заселена українцями, західна — поляками.

В жовтні 1918 року в умовах воєнної поразки

австро-німецького блоку та національно-
визвольної боротьби народів Австро-Угорська
імперія розпалася на декілька незалежних держав, і
українці почали робити рішучі заходи зі створення
власної держави на західноукраїнських землях.
 Утворення ЗУНР Т13 листопада 1918 року було проголошено
Західно-Українську Народну Республіку.
Текст абзац
Президентом був Є. Петрушевич. А
Почалось усе це з створення Української столиця була у місті Львів.
Національної Ради - 18 жовтня 1918р. у м.
Львів. Очолив її Є. Петрушевич.
У Львові переважили поляки, які не
підтримували незалежність України, тому
01.11.1918 відбувся листопадовий зрив. На чолі з
Д. Вітовським, за одну ніч було захоплено усі
урядові будівлі міста. До того ж, без жодних
людських втрат.

Також у цей день було розповсюджено відозву

Укр. Нац. Ради до населення Львову, у якій шлось
про проголошення Української Держави.
Через декілька днів було створено уряд -
Державний Секретаріат, який очолював К.
Левицький.
 Люди, причетні до проголошення ЗУНР

Євген Петрушевич. Голова Кость Левицький. Дмитро Вітовський.

Укр. Нац. Ради, президент Голова Державного Очільник Листопадового
ЗУНР Секретаріату Зриву
 Місцеве самоврядування ЗУНР
11листопада 1918 року Українська національна рада
проголосила про ліквідацію на всій території держави старих
органів місцевої влади та управління і закликала народ до
створення нових, українських.

Протягом місяця вибори до місцевих органів влади і

управління пройшли на всій території ЗУНР. Такими органами
стали: у селах та містах — громадські та міські комісари; у
повітах — повітові комісари. У всіх адміністративно-
територіальних одиницях були створені "прибічні ради".

При цьому, був відновлений попередній адміністративно-

територіальний поділ - повіт, місто, містечкові та сільські
громади.
 Місцеве самоврядування ЗУНР
У листопаді на всій території
ЗУНР організовано
пройшли вибори до місцевих
органів влади й управління. У
багатьох населених пунктах
відбулися святкові збори і віча,
молебні, вуличні походи.
Після виборів органів місцевої влади у
багатьох повітах відбувалися збори, наради
громадських і міських комісарів для
інформування населення про найближчі
завдання,
прийняті урядом і Українською
національною радою нормативні акти,
обміну досвідом.
 Місцеве самоврядування ЗУНР

16 листопада 1918р. було видано закон «Про

адміністрацію Західноукраїнської Народної
Республіки».
У ньому регламентувався порядок
утворення, структура та функції місцевих
органів влади й управління.
Зазначалося, що надалі повітових
комісарів призначатиме і звільнятиме
державний секретар внутрішніх справ. їм
підлягали повітові військові коменданти,
коменданти жандармерії.
 Місцеве самоврядувння ЗУНР

Також, за цим законом, повітові комісари,

в свою чергу, призначали громадських і
міських комісарів. Там, де населення вже
обрало комісарів, ці особи підлягали
затвердженню вищестоячими
державними органами. В усіх повітах
належало загальними виборами обрати
повітові національні ради. а у громадах й
містах — громадські та міські ради.
 Повітовий комісар Громадськими і повітовими
комісарами обирали людей
шанованих, заслужених,
патріотів рідного краю. Так, у
Самборі
повітовим комісаром став
відомий адвокат, письменник
А. Чайковський, у Дрогобичі –
Семен Вітик популярний громадський діяч
– С. Вітик, у Стрийському
повіті – О. Нижанківський –
Андрій
Чайковський відомий
Остап Нижанківський
композитор і диригент, у
Стоянові – селянин, борець за
народні права І. Заремба та ін.
 Повітовий комісар
Повітові комісари повинні:
1. оберігати інтереси української державності та
протидіяти будь-яким спробам завдати їй шкоду;
2. приймати присягу від службовців повітових служб;
3. приймати рішення у випадку відмови австрійських
службовців від виконання своїх обов'язків;
4. затверджувати розпорядження повітових властей;
5. давати дозвіл на носіння зброї цивільному
населенню;
6. здійснювати нагляд за діловодством усіх державних
органів і службових осіб у повіті. Закон
регламентував також порядок виборів, структуру та
функції "прибійних" національних рад.
Повітовий комісар
Державний повітовий комісар також
повинен був дбати, аби всі повітові
державні уряди функціонували належним доповісти про цей факт у Державний
чином й у відповідності до державних
інтересів. Тих урядників (державних
службовців), що відмовлялися від
складання обітниці (заприсяження) на
вірність ЗУНР та збереження її інтересів,
державний повітовий комісар мав
звільнити зі служби та “замкнути їм
службові побори”.
Тих же функціонерів, які своєю
діяльністю завдавали шкоду державі,
державні повітові комісари мали
відстороняти від урядування і
секретаріат (з доданням відповідних
звітів про причини такого рішення).
Обітницю у повітових суддів мали
приймати не державні комісари, а
президенти окружних судів, але при
цьому саме на повітових державних
комісарів покладалося завдання
налагодити правильну діяльність
карних судів, щоби в краю не
ширилися злочини і анархія.
 Повітовий комісар
З метою рівномірного забезпечення
кожного повіту нафтою та сіллю,
кожний повітовий державний
комісар мав подавати до
Державного секретаріату обсяг
місячних потреб нафти та солі, а
уряд, відповідно до цього подання,
задовольняти потреби дотичного
повіту.
Повітові УНРади
Крім створення
За своїми функціями вони повинні
виконавчих структур були замінити повітові ради, що
влади, в повітових центрах діяли при австрійському режимі
ЗУНР у листопаді–грудні
1918 р. розпочався процес
Центральні органи ЗУНР на початках
формування і правління не ставили питання про
представницьких органів творення Повітових УНРад як органів
– Повітових УНРад.
самоврядування. Львівська делегація
УНРади визначила компетенцію
прибічних Рад лише як дорадчих і
виконавчих органів для повітових
комісарів.
 Повітові УНРади
У різних місцевостях утворювались відмінні за
організаційною формою Повітові УНРади. Спочатку їх основу
творили місцеві Народні Комітети УНДП, гуртки лідерів
національно-просвітніх товариств з числа місцевої інтелігенції,
службовців та духовенства.
Протягом листопада-грудня 1918 p. y процесі реорганізації
Рад у постійно діючі органи місцевого самоврядування вони
доповнювались і розширювались на міжпартійній основі із
залученням широких верств місцевого населення.
Врешті-решт Повітові УНРади поступово набували статусу
органу місцевого самоврядування, з часто вирішальним
голосом у політико-адміністративних питаннях, проте діяли
Повітові УНРади не в усіх місцевостях.
Повітові УНРади
В травні 1919 р. урядом було підготовлено
Закон “Про повітові народні ради”. До
компетенції цих повітових народних рад
мали належати такі справи: господарські
(технічні, відбудова краю, доріг,
регуляції), громадські, санітарні, шкільні (і
позашкільна освіта), опіка над жертвами
війни і харчові справи.