Виборчі системи

Значення – спосіб визначення результатів виборів.

Принципи:
1 система - Мажоритарна
2 система - пропорційна
3 система - змішана

1 Мажоритарна (більше 70 країн)

Чистий принцип (США, Франція, Великобританія і Канада)
Переможець – той, хто отримав більше голосів. Всі інші – не обрані.
Виборчі округи – одномандатні.

 Cистема відносної більшості (система перш обраного). Обраний –

тий кандитат, який отримав найбільшу к-сть голосів.

 Система абсолютної більшості. Передбачає те, що треба набрати

більше за інших, не менше 50% + 1 голос. Коли рахується від
загального числа виборців, які взяли участь у виборах. Від числа
виборців, які взяли участь у голосуванні.

 Система кваліфікованої більшості (2/3 голосів)

 Американська виборча система

В Україні (президентські та вибори мера міста)

Переваги
1. дозволяє легко сформувати уряд
та забезпечити його стабільність
2. вона сприяє утворення тісніших
контактів між депутатом і
виборцями
Недоліки
1. не враховується значна к-сть
голосів виборців, відданих за
кандидатів, які не перемогли
2. структура парламенту не
відображає реальної популярності
партії у суспільстві
3. виборці іноді змушені
голосувати негативно

2 Пропорційна виборча система (більше 60 країн світу)

  Чистий пропорційний принцип – Ірландія.
Суть: депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно.
Пропорційна к-сть голосів виборців, зібраних кожною із партій в межах
виборчого кола.

Голосування – за політичні партії.

Різновиди пропорційної системи

1. Система із жорсткими списками

2. Система з преференціями (З відкритими списками)
3. Система з напівжорсткими списками.

1) Виборець голосує за список партій в цілому.

2) Виборець не просто голосує за партію, він виставляє свою преференцію
в партійному списку.
3) Робить як хоче.

Виборчий бар’єр.
Партії потрібно набрати голоси для того, щоб отримати манда ти

Переваги Недоліки
1. Менше втрачається голосів 1. Формування менш стабільного
виборців уряду.
2. Забезпечення відповідності між 2. Відповідальність партій перед
структурою парламенту. своїми виборцями.
3. Більш стійка до різних виборчих 3. Відсутність незалежних
маніпуляцій. кандидатів.

3 Змішана система
(Український парламент)

 Коли в країні однопалатний парламент (частина – мажоритарна,

частина – пропорційна)
 Коли в країні двопалатний парламен (верхня палата – за
мажоритарною, а нижня – тільки за професійною)
 ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ

Етапи формування політичних партій

1. Аристократичний (перші зародки в античному світі). Прототипи

сучасних політичних партій.
2. Епоха політичних клубів (не були прихильниками аристократії).
Організаційні об’єднання людей. Об’єднання навколо певної
ідеології.
3. Масові політичні партії (ліберальна, консервативна партія
Великобританії. Соціал-демократичні партії. Перша –
загальнонімецький союз.
Україна – РУРП. Східно-україніські 1900 – Революційна
українська партія.

Причини виникнення політичних партій:

 Здійснення буржуазних революцій
 Зміна форм правління
 Поява і розвиток парламентаризму
 Розширення виборчих прав громадян
 Розвиток робітничого руху

Швидке утворення політичних партій

1. Обєднання з політичних клубів
2. З масових рухів
3. Внаслідок обєднання деклькох партій в одну чи розколу
4. Внаслідок організації партії лідером під себе
5. Шляхом відродження рпніше існуючої партії
6. З ініціативи профспілок

Ознаки політичних партій

 Партія є носієм певної ідеології або політичних цінностей
 Партія – стала організація
 Мета партії – це здобуття і здійснення влади
 Кожна партія прагне забезпечити підтримку населення

Структура поітичної партії

 1. Лідери
2. Центральні орагни й регіональні осередки
3. Аналітичні підрозділи

2 основні моделі орагізаційної структури партій

1. Закрита модель
2. Відкрита модель