Самостійна робота Історія України

Міністерство освіти та науки України
Рівненський державний гуманітарний університет

Історико–соціологічний факультет
Кафедра Історії України
Самостійна робота
з навчальної дисципліни
Історія України
Підготував:
студент 1 курсу
історико-соціологічного
факультету
групи ІЮ-11
Перевірила:
1
Рівне-2019
Самостійна робота з дисципліни «Історія України»
1. «Устави на волоки» (1557) і обмеження права переходу селян.
План-конспект
1) «Устави на волоки» (1557).
2) Обмеження права переходу селян.
1)«Устава на волоки» — правовий документ, затверджений 1 квітня

1557 р. польським королем, великим князем литовським Сигізмундом II
Августом про проведення аграрної та фінансово-податкової реформи на
території Великого князівства Литовського. Містив 49 артикулів. Реформу
провели у великокнязівських володіннях у Литві, Білорусі та частково в Україні
— у Кременецькому повіті, Ратненському і Ковельському староствах на
Волині.
За «Уставою на волоки» всі земельні володіння великого князя
вимірювалися і ділилися на однакові ділянки — волоки (приб. від 17 до 22
гектарів), що стали єдиною одиницею оподаткування. Найкращі орні землі
відводилися під великокнязівські фільварки, решта розподілялася між
селянами. Кожне тяглове селянське господарство отримувало у користування
одну волоку.
«Устава на волоки» збільшувала податки та повинності селян. Розмір
податку встановлювався у залежності від родючості ґрунту. Всі землі
поділялись на добрий ґрунт, середній ґрунт, поганий ґрунт і дуже поганий —
пісковий, болотистий тощо. Селяни, які отримували наділи в лісовій зоні,
звільнялися від сплати податків терміном до 10 років.
За «Уставою на волоки» безпосереднє управління фільварком здійснював
«двірник», котрий слідкував за дотриманням визначених для фільваркового
господарства вимог щодо його розмірів та способу ведення. Вищою посадовою
особою на селі визнавався війт, якого обирала громада села і затверджував
великокнязівський ревізор. В обов'язки війта входило: здійснювати контроль за
виконанням панщини, бути присутнім під час збору податків, супроводжувати
вози з вівсом і сіном до місця головного збору чиншу, здійснювати контроль за
користуванням землею, вирішувати господарські спори.
Контроль за проведенням «волочної поміри» здійснювали ревізори, до
компетенції яких належав нагляд за дотриманням норм «Устави на волоки».
«Волочна поміра» зруйнувала, хоча і не повністю, сільську громаду і
пов'язану з нею громадську форму селянського землекористування, замінивши
його подвірним; збільшила селянські повинності і посилила закріпачення селян,
значно обмеживши їхні права переходу; зменшила площу земель суспільного
користування (пасовища, луки) і фактично позбавила селян права
користуватися лісами.
2
2)«Устава на волоки» значно обмежила права переходу селян. Щоб
забезпечити шляхту збіжжям на експорт до Європи, «Устава» встановлювала
для селян низку натуральних повинностей. «Путні» бояри та «панцерні слуги»
діставали по дві волоки, селяни — незалежно від того, скільки в них було
раніше землі — одну волоку на дворище. Спочатку волоки встановлювалося на
державних землях, а потім і на панських Залежно від характеру повинностей,
селяни поділялися на три категорії:
1) Тяглі селяни, які працювали у пана на ріллі з своєю худобою; таких було
найбільше. Спочатку працювали вони 8-10 днів на рік, а далі по 2-4 дні на
тиждень.
2) Ремісники й службові селяни. Були цілі села колісників, ковалів, пекарів.
Вони творили сотні, якими керував сотник. До них належали службові
селяни: рибалки, бортники, конюхи, які жили здебільшого біля замків.
3) Чиншові селяни, або данники платили чинш із своєї власної землі медом,
збіжжям, шкірою тощо.
Словник термінів
Артикул – стаття, розділ або параграф якого-небудь закону, договору,

розпорядження та ін..
Війт — керівник місцевого (міського чи сільського) управління або
самоврядування в Литовському князівстві, Польщі та Україні.
Волока — земельна міра в Польщі, Литві, Білорусі та в Україні в другій
половині XV—XVII ст.
Кріпацтво – правова система, або система правових норм при феодалізмі, яка
встановлювала залежність селянина від феодала й неповну власність другого на
селянина.
Панщина — відробіткова рента, одна з форм земельної ренти при феодальному
способі виробництва.
Повинності селян — примусові обов'язки, які залежні селяни мали
виконувати за користування землею.
Повіт — адміністративно-територіальна одиниця в Великому Князівстві
Литовському, Польському королівстві, Речі Посполитій
Ревізор — особа, що здійснює перевірку (ревізію) діяльності закладу або
посадової особи.
Селянське господарство — форма організації аграрного виробництва,
здійснюваного працею членів сім'ї на основі їх приватної власності.
Фільварок — у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у XIV-XIX століттях
панський сільськогосподарський хутір, багатогалузеве господарство,
орієнтоване на виробництво збіжжя на продаж.
Чинш — у середньовічній Європі регулярний податок натурою чи грошима,
який платила державі або сеньйору (власнику землі).
Шляхта — вищий суспільно-політичний, привілейований, провідний
соціальний стан, аристократія в Давній Русі-Україні, Королівстві Русі,
Великому Князівстві Литовському.
3
Бібліографія
1. Бойко О. Д. Історія України : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. Д.
Бойко. – 3-тє вид., допов. – К. : Академвидав, 2008. – 688 с. – (Альма-
матер).
2. Борисенко В. Й. Курс української історії : з найдавніших часів до ХХ ст. :
навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. Й. Борисенко. – К. : Либідь,
1996. – 615 с.
3. В. Д. Собчук. Устава на волоки // Енциклопедія історії України : у 10 т. /
редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН
України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 253.
4. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. —
Луцьк: Вежа, 2000.
5. Гончарук П. С. Історія України : з давніх часів до початку ХХ століття :
курс лекцій : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П. С. Гончарук ;
Київ. славіст. ун-т. – К. : Київ. славіст. ун-т, 2004. – 524 с.
6. Губарев В. К. Історія України : конспект лекцій для студ. і викл. / В. К.
Губарев. – Донецьк : БАО, 2004. – 352 с.
7. Каденюк О. С. Історія України : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О.
С. Каденюк. – К. : Кондор, 2008. – 407 c.
8. Крип'якевич І. П. Історія України / І. П. Крип'якевич. – 2-е вид., перероб. і
допов. – Л. : Світ, 1992. – 560 с. : іл. – ("Пам'ятки історичної думки
України").
9. Лановик Б. Д. Історія України : навч. посіб. / Б. Д. Лановик, М. В.
Лазарович. – 2-е вид., перероб. і допов. – К. : Знання-Прес, 2003. – 698 с.
10.Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь,
1997. — 464 с.
11.Михальчук П. А. Історія України : курс лекцій : навч. посіб. для студ.
неіст. спец. вищ. закл. освіти ІІІ - ІV рівня акредитації / П. А. Михальчук.
– 2-е вид., допов. і переробл. – Т. : Астон, 2003. – 272 с.
12.Полонська-Василенко Н. Д. Історія України. Т.1. До середини ХVІІ
століття / Н. Д. Полонська-Василенко. – 4-е вид., стер. – К. : Либідь, 2002.
– 588 с.
13.Рибак І. В. Історія України у проблемному викладі, в особах, термінах,
назвах і поняттях : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. В. Рибак, А.
Ю. Матвєєв ; Мво освіти і науки України, Хмельниц. ін-т бізнесу. - 2-ге
вид., допов. - К. : Центр навч. літ., 2005. - 199 с
14.Терещенко Ю. І. Історія України від найдавніших часів до утвердження
незалежної держави : [навч. посіб.] / Ю. І. Терещенко, І. В. Срібняк ; М-во
освіти і науки України, Київ. нац. лінгв. ун-т. – К. : Генеза, 2003. – 158 с.
15.Яковенко Н. М. Нарис історії України : з найдавніших часів до кінця
ХVІІІ ст. : навч. посіб. для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студ. іст. ф-тів
вищ. учбових закл., вчителів / Н. М. Яковенко. – К. : Генеза, 1997. – 311 с.
4
Тестові завдання
1) У якому році було затверджено «Устави на волоки»?( 1 квітня 1557 р).
2) Яким королем було прийнято «Устави на волоки»?(Сигізмундом II
Августом).
3) Скільки артикулів містив цей документ? (49 артикулів).
4) На які однакові ділянки вимірювалися і ділилися земельні володіння?
(волоки).
5) Скільки волок отримувало тяглове селянське господарство? (одну
волоку)
6) Кому відводилися найкращі орні землі? (фільваркам).
7) В залежності від чого встановлювався податок для селян? (у залежності
від родючості ґрунту).
8) Хто здійснював безпосереднє управління фільварком? («двірник»).
9) Хто визнавався найвищою посадовою особою на селі? (війт).
10) Контроль за проведенням «волочної поміри» здійснювали
(ревізори).
11)Яке право обмежувало «Устава на волоки»? (право переходу селян).
12)На які категорії, в залежності від характеру повинностей, поділялися
селяни? (тяглові, ремісничі, чиншові).
13) Яких селян було найбільше? (чиншових).
14)До ремісничих селян належали? (службові селяни)
15)Чим платили чиншнові селяни? (медом, збіжжям, шкірою тощо).
5
2. Зростання ролі і значення шляхти. Поступове перетворення
українських земель у рядові провінції Литовської держави.
1) Зростання ролі і значення шляхти.
2) Поступове перетворення українських земель у рядові провінції
Литовської держави.
1)Проміжною феодальною верствою між аристократією і нижчими станами

суспільства була шляхта, яка в основному займалася військовою справою. Уряд
залучав до військової служби заможних людей, що мали земельну власність.
Спершу шляхта була неоднорідною. До неї належали: 1) земські бояри
(нащадки бідніших феодалів, що не увійшли до аристократичної верстви); 2)
військові слуги панів; 3) міщани й заможні селяни (звільнені від повинностей).
Однак шляхта внаслідок привілею Казимира Ягайловича (1447 р.), який зрівняв
у правах усі її прошарки, протягом XIV—XV ст. консолідувалася. Останні
звільнялися від грошових податків, мостового й шляхового обов'язку, замкової
служби тощо. Привілей 1447 р. визначив соціально-політичне становище
шляхти як панівного стану.
Становище шляхти час від часу змінювалося. Після приєднання Галичини до
Королівства Польського наприкінці XIV ст. державні пожалування отримувала
лише католицька польська шляхта, що мала й більші привілеї, ніж українські
феодали. Королівським привілеєм 1434 р. галицьку шляхту було зрівняно в
правах з польською. В українських землях, що входили до Великого князівства
Литовського, українська шляхта сформувалася пізніше — на початку XVI ст.
У 50 — 60-х рр. XIV ст. Сейм під тиском шляхти видав низку постанов, які
зрівнювали шляхту в правах з магнатами. 1563 р. було остаточно скасовано
статті Городельського привілею про обмеження прав православних феодалів, а
1564 р. шляхта домоглася постанови Сейму про створення спільних для неї і
магнатів виборних земських судів, уповноважених розглядати всі цивільні
справи панів. Віденським привілеєм 1565 р. засновувалися шляхетські повітові
сеймики, що стали представницькими становими органами шляхти.
Отже, реформи 60-х рр. XIV ст. зумовили зростання політичної ролі шляхти.
2)Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів

Міндовга (1230—1263). Головним об'єктом тоді стали західноруські
(білоруські) землі. У часи наступника Міндовга — Гедиміна (1316—1341) —
почалося включення до складу Литовського князівства південно-західних
руських (українських) земель. Яскравим виявом зміцнення литовських позицій
у цьому регіоні стало те, що після раптової смерті Юрія II Болеслава на Волині
закріпився син Гедиміна Любарт, який номінально вважався і галицько-
волинським князем. Реальним правителем у Галицькій землі був боярин
Дмитро Детько (1340-1344). Справжня війна за землі Галичини розгорілася
6
1349 р. тривала вона із змінним успіхом. Зрештою в 1387 р. ці землі були
остаточно приєднані до Польського королівства. Внаслідок польсько-угорсько-
литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща
отримує Галичину, Литва — Волинь.
Скориставшись у 50-х роках XIV ст. слабкістю Золотої Орди, литовці
активно починають новий етап проникнення в землі колишньої Київської Русі.
Наступник Гедиміна Ольгерд (1345—1377) чітко формулює основне завдання:
«Вся Русь просто мусить належати литовцям». Витіснення татарських ханів
сприяло поступовій інкорпорації (включенню) Чернігово-Сіверщини,
Київщини, Переяславщини до складу Литовської держави. Після перемоги 1362
р. над татарами на березі р. Сині Води (притока Південного Бугу) до сфери
литовського впливу потрапило і Поділля.
Майже до кінця XIV ст. Велике князівство Литовське було своєрідною
федерацією земель-князівств, повноцінними, рівноправними суб'єктами якої
виступали землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля.
Аристократія — форма державного ладу, за якої правління здійснюється
представниками родової знаті.
Земські бояри – нащадки бідніших феодалів, що не увійшли до
аристократичної верстви.
Магнат — вельможа, можновладець, князь. Людина високого соціального
стану, шляхетського походження чи багата.
Міщани — у XIV-XVII ст. стан людей, які проживали в містах Литви та
Польщі. Вони засновували цехи, які об'єднували ремісників за їхнім фахом.
Ординське іго — система політичної та економічної залежності руських
князівств від Монгольської імперії.
Пани – знатна верства шляхти у Великому князівстві Литовському
і Королівстві Польському, а також на українських землях, які входили до їх
складу.
Сейм — станово-представницький орган в Речі Посполитій в другій половині
XVI — XVIII століттях.
Сеймики — орган територіального станового самоврядування в Польщі (з
кінця XIV ст.), у Великому Князівстві Литовському (з 1564) і Речі Посполитій
XVI-XVIII ст. — з'їзди місцевої шляхти повітів, воєводств і земель.
Синьоводська битва — битва між литовсько-руським військом Великого
князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та військами монголо-татарських
правителів Поділля, що відбулася на річці Сині Води . Найбільш імовірним
місцем битви є район сучасного с. Торговиця Новоархангельського району
Кіровоградської області.
Федерація — форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці
держави мають певну юридично визначену політичну самостійність, чим
відрізняються від адміністративно-територіальних одиниць унітарної держави.
7
Феодал — монопольний власник феоду — тобто земельного наділу,
отриманого у вигляді пожалування за службу.
Хан — титул феодальних правителів у багатьох країнах Сходу.
матер).
1996. – 615 с.
Луцьк: Вежа, 2000.
України").
9. Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь,
1997. — 464 с.
– 588 с.
8
15.Яковенко Н. Нариси історії середньовічної та ранньомодерної України. —
Київ: Критика, 2005.
1) Проміжною феодальною верствою між аристократією і нижчими станами
суспільства була? (шляхта).
2) Чим в основному займалася шляхта? (військовою справою).
3) У яких століттях відбулося консолідування шляхти? (XIV-XV).
4) У якому році галицьку шляхту було зрівняно в правах з польською?
(1434)
5) Коли сформувалася українська шляхта? (на початку XVI ст.)
6) Коли було остаточно скасовано статті Городельського привілею про
обмеження прав православних феодалів? (1563 р)
7) Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів?
(Міндовга).
8) Хто був реальним правителем у Галицькій землі після Юрія ІІ Болеслава?
(Дмитро Детько).
9) Після раптової смерті Юрія II Болеслава на княжому столі Волині
закріпився? (Любарт).
10)Наступником Гедеміна був? (Ольгерд).
11)Коли відбулась битва на річці Сині Води? (1362).
12)Політичний устрій Литовського князівства на кінець XIV ст.? (федерація
земель-князівств).
13)Політичне становище Великого князівства Литовського наприкінці
XVст.? ( вся влада належала князеві, централізована станова держава).
9
3. Дискусія навколо поняття «козак». Перша згадка про українських
козаків (1489).
1) Дискусія навколо поняття «козак».
2) Перша згадка про українських козаків (1489).
1)Вперше термін «козак» згадано у Початковій монгольській хроніці

(1240). У перекладі з тюркських мов він означає «одинокий», «схильний до
завоювання». У XVI ст. цей термін вміщено в словнику половецької мови
«Кодекс Куманікус» (1303) та в додатку до грецького збірника житій святих
«Синаксаря».
Проблема появи та формування козацької верстви досі є дискусійною.
Перші спроби її розв´язання було зроблено ще на початку XVII ст., коли
польські історики намагалися вивести козацький родовід із самоназви, тобто зі
слова «козак». З часом викристалізувалися інші версії, що пояснюють
походження козацтва:
1) «хозарська» — ототожнює козаків з давніми народами степу «козарами»,
або хозарами;
2) «чорноклобуцька» — вбачає в них нащадків «чорних клобуків» —
тюркського племені, яке у давньоруські часи жило в пограничному зі Степом
Пороссі;
3) «черкаська» — вважає виникнення козацтва одним з наслідків процесу
міграції в Подніпров´я черкесів (черкасів), які до того проживали в
Тмутаракані;
4) «татарська» — виводить козацький родовід з татарських поселень, що
виникли на Київщині за часів Володимира Ольгердовича та Вітовта, де шляхом
злиття татарського елементу з місцевим населенням утворилася якісно нова
верства — козацтво;
5) «автохтонна» — доводить, що козацтво як спільнота є прямим
спадкоємцем, логічним продовженням вічових громад Київської Русі, які за
литовської доби не зникли, а лише трансформувалися, зберігши свій вічовий
устрій, у військово-службові формування, підпорядковані великому
литовському князю;
6) «болохівська» — пов´язує козаччину з існуванням у давньоруських
автономних громадах так званих болохівців, які після встановлення
монгольського іга добровільно прийняли протекторат Орди і вийшли з-під
влади місцевих князів;
7) «бродницька» — висвітлює генетичний зв´язок козацтва зі слов´янським
степовим населенням періоду Київської Русі — «бродниками», які жили у
пониззі Дунаю;
8) «уходницька» — пов´язує виникнення козацтва з утворенням на території
Наддніпрянщини громад вільних озброєних людей, котрі прибували сюди на
промисли за рибою, бобрами, сіллю, дикими кіньми та іншою здобиччю;
10
9) «захисна» — пояснює появу козацтва на південних рубежах необхідністю
дати організовану відсіч наростаючій татарській загрозі;
Жодна з цих теорій не може пояснити всю складність виникнення та
формування козацтва, оскільки кожна з них базується на якомусь одному
чиннику із економічної, етнічної, воєнної чи соціальної сфер. Водночас
більшість із них містить раціональні зерна, синтез яких дає можливість
наблизитися до правильної відповіді.
2)Перші відомості про походи українських козаків з'явились у 80-ті роки

XV ст. У польських хроніках 1489 р. є записи про козаків, які допомагали
полякам боротися проти татар. Першим письмовим джерелом, що підтверджує
використання слова "козак" стосовно українців, є "Польська хроніка" Мартина
та Йоахима Бельських. Розповідь про козаків датована 1489 р. Ведучи мову про
похід королевича Яна Альбрехта на Східне Поділля, польські хроністи Бельські
наголошували, що польські війська могли успішно просуватися в степах лише
завдяки тому, що шлях їм показували тамтешні козаки, які добре знали
місцевість. У російських джерелах під тією ж датою згадують козаків, котрі на
чолі з отаманами Богданом, Голубцем і Жилою билися проти татар біля
Таванської переправи на Дніпрі.
Влітку загони козаків вирушали на Сіверський Донець, Оскіл, де
займалися промислами і спільно з донськими козаками воювали проти
Ногайської орди. 1492 р. вони напали на татарські кораблі під Тягинкою на
Дніпрі. У 1494, 1496 і 1498 рр. разом з донцями вони здійснили кілька походів
проти татар. Нападали козаки і на турецькі фортеці. 1521 р. вони вирушили в
похід на Молдову; 1528 р. - зруйнували в Криму Очаків; у 1523- 1524 рр. -
ходили на Тавань, 1528 р. - знову під Очаків. А 1645 р. козацьке військо ще раз
напало на Очаків і здобуло його.
Українське козацтво виникло в ті часи, коли Україна втратила
державність, а її багаті землі перебували під владою кількох держав, як
правило, ворогуючих, оскільки українські землі були розташовані у зоні так
званого Великого кордону - умовної межі або лінії, що розділяла два світи:
європейський (християнський) і азійський (кочовий, мусульманський).
Давалося взнаки і те, що після розпаду Золотої Орди у причорноморських
степах хазяйнували татари, які постійно нападали як на українські землі, так і
на землі інших держав-сусідів України. Криваві і спустошливі набіги татар на
українські території особливо посилилися після того, як Туреччина встановила
свою владу над Кримським ханством у 1478 р. Польсько-Литовська держава
виявилася нездатною захистити від нападів татарських орд як свої етнічні
землі, так і захоплені українські. Починаючи з 1482 р., коли кримчаки
спустошили Поділля й Київщину, напади не припинялися. Майже щороку
татарські орди спустошували слов'янські землі, винищуючи десятки тисяч
людей, забираючи молодь у рабство. Це тривало аж до Другої російсько-
турецької війни 1787- 1791 рр., розгрому Туреччини й Кримського ханства.
Важливу роль у боротьбі з цими навалами відігравали українські козаки.
11
Дике поле — історична назва незаселеної території південноукраїнського
степу. Виникла в XVI ст., коли відбувалася військово-трудова колонізація цього
регіону козацтвом після монголо-татарської навали.
Козак – представник суспільного стану вільних від кріпосного права людей, які
обороняли Україну від іноземних загарбників і вели господарську діяльність.
Кримське ханство – кримсько-татарська держава, що існувала у 1449-1783 на
землях Кримського п-ова, пониззя Дніпра, Приазов'я та Прикубання.
Куманський кодекс — рукописна збірка середньовічних робіт і текстів,
присвячених половецькій (куманській) мові.
Реєстрові козаки — частина українського козацтва, прийнята на військову
службу владою Речі Посполитої і записана в окремий список — реєстр, звідки й
назва — реєстрові козаки.
Татари — тюркомовні народи, що проживають у Росії, Україні, Білорусі та
інших країнах Східної Європи і Азії. Переважна більшість дотримується
мусульманського віровчення.
Уходники — селяни, міщани, бояри і навіть магнати, які любили пригоди і
ризик та ходили у XIV—XVI століттях на «уходи» в степ
на полювання, рибальство, збирання меду.
Хан — титул феодальних правителів у багатьох країнах Сходу.
Хозари — плем’я, що з'явилося в південно-східній Європі після відходу гунів
(IV століття) і проіснувало до XI ст., східні сусіди східнослов'янських племен,
пізніше Київської Русі.
Ясир – бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час
розбійницьких нападів на українські, російські та польські землі з XV до 60-х
років XVIII ст.
матер).
1996. – 615 с.
3. В. О. Щербак. Козацтво українське // Енциклопедія історії України : у
10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН
України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 408.
12
України").
9. Михальчук П. А. Історія України : курс лекцій : навч. посіб. для студ.
10.Олександр Рігельман. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і
козаків узагалі. — Київ: Либідь, 1994.
– 588 с.
13.Смолій, В. А.; Горобець, В. М.; Степанков, В. С.; Чухліб, Т. В. (2016).
Витоки зовнішньої політики Війська Запорозького. Дипломатія на «межі
світу»: міжнародні відносини та зовнішня політика Української держави
(XVII ст. – 1750-ті рр.) – К.: «Amenhotep» 2016 – 320 с: 32–33.
1) Коли вперше було згадано термін «козак»? (1240 р.).
2) Коли було зроблено перші спроби розв’язання проблеми появи і
формування козацтва? (на початку XVII ст.).
3) Громади вільних озброєних людей, котрі прибували сюди на промисли за
рибою, бобрами, сіллю, дикими кіньми та іншою здобиччю це?
(уходники).
4) Перша згадка про українських козаків у писемних джерелах відноситься
до? (1489 р.).
5) Українські землі були розташовані у зоні так званого…? (Великого
кордону).
13
6) У якому році Кримське ханство визнало васальну залежність від
Османської імперії ?(1478 р).
7) Слово «козак» означає? (вільна, озброєна людина).
8) Причини знелюднення в XV-XVI ст. значних території України та
утворення Дикого поля? (турецько-татарські напади).
9) Вперше на державну службу козаки були прийняті? (1572 р).
10) Перша Запорозька Січ на острові Мала Хортиця була збудована Д.
Вишневецьким у ? (1556 р.)
4. Перебіг повстання під проводом Мухи в Галичині (1490-1492 рр.)

Повстання під проводом Мухи в Галичині (1490-1492 рр.) – масштабний
збройний виступ селян кінця XV ст. Очолюване селянином Мухою (за одними
джерелами – українцем, за іншими – "волохом") повстання, почавшись у
Молдові, швидко охопило Буковину і Галичину. Причиною повстання Мухи
було посилення феодального визиску та покріпачення селянства. Феодальний
гніт доповнювався спустошливими нападами татарських орд і війною
молдавського воєводи з польським королем. Чисельність загонів Мухи сягала
9–10 тис., вони, за свідченнями сучасників, були добре організованим військом.
До повстанців приєдналися місцеві міщани й дрібна шляхта. 1490 були
захоплені Снятин, Коломия, Галич, багато ін. міст і сіл, повстанці вирушили
на Львів. Король польський і великий кн. литов. Казимир IV Ягеллончик
оголосив посполите рушення і звернувся по допомогу до Тевтонського ордену.
Під Рогатином повстанські загони були оточені й розбиті в бою з польськими
військами. За деякими даними, Мусі вдалося втекти. 1491 повстанський рух на
Буковині та в Галичині поновився під керівництвом Андрія Борулі (існує
думка, що під цим іменем переховувався Муха). Біля Галича повстанці зазнали
поразки, а А.Борулю схопили пани й незабаром стратили – скинули зі стіни
Хотинського замку. 1492 знову під ім'ям Мухи діяв ватажок повстанців,
загонам якого вдалося захопити значну територію Галичини. Згодом ватажка
схопили й відвезли до Кракова, де той і помер у в'язниці.
Поодинокі збережені джерельні свідчення не дають можливості провести

достовірну реконструкцію перебігу та причин повстання , утім є підстави
припускати, що, крім соціальної складової, повстання стало помітним фактором
міжнародної політики та політ. інтриг європейських володарів. Тогочасні
хроністи пов'язували початок повстання з політикою молдовського господаря
Стефана III Великого – васала польського короля Казимира IV Ягеллончика,
який підбурював Муху до виступу проти польського короля, оскільки той не
захистив Молдавське князівство від зазіхань Османської імперії та Угорщини.
14
Васал - підлегла, залежна держава або особа.
Волохи – назва молдован і всіх мешканців Молдови, рідше – назва румунів
Волощини і Трансільванії (нині тер. Румунії).
селянина.
Міщани — у XIV-XVII ст. стан людей, які проживали в містах Литви та
Польщі. Вони засновували цехи, які об'єднували ремісників за їхнім фахом.
Мухи повстання – народне повстання в Галичині та Буковині проти польської
влади 1490-1492. Почалося у Коломийському повіті на Покутті, керівником
став селянин Муха.
Повстання — масовий збройний виступ проти встановленого стану речей.
Посполите рушення — загальне шляхетське ополчення, тобто земська
оборона, яке формувалося за територіальним принципом, що існувало спершу у
Польському королівстві і Великому князівстві Литовському, потім — у Речі
Посполитій. Традиційно походило із середньовічного лицарства.
Тевтонський орден — чернечий лицарський орден Римо-католицької Церкви,
заснований у ХІІ столітті, що складався переважно з вихідців із «тевтонських»
(східно-німецьких) земель.
Феодал — монопольний власник феоду — тобто земельного наділу,
отриманого у вигляді пожалування за службу.
Феодальні повинності — повинності селян на користь панів з часу
становлення феодальних відносин до скасування кріпосного права.
Шляхта – використовується для позначення привілейованого панівного стану у
Великому князівстві Литовському, Руському, Жематійському, Королівстві
Польському — обидва після Люблінської унії утворили Річ Посполиту.
матер).
1996. – 615 с.
15
4. Грабовецький В.В. Селянське повстання на Прикарпатті під проводом
Мухи 1490–1492 років (з історії спільної антифеодальної боротьби
України і Молдавії). Львів, 1979
6. Історія селянства Української РСР, т. 1. К., 1967
8. Котляр М.Ф., Смолій В.А. Історія в життєписах. К., 1994.
України").
10.Лановик Б. Д. Історія України : навч. посіб. / Б. Д. Лановик, М. В.
12.О. І. Гуржій. Мухи повстання 1490—1492 // Енциклопедія історії
України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії
України НАН України. — К.: Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. —
С. 139.
– 588 с.
Тестові питання
1) Повстання під проводом Мухи відбулося у ? (1490-1492 рр.)
2) Повстання почалося у ? (Молдові).
3) Повстання швидко охопило ? (Буковину і Галичину).
4) На українських землях повстання почалось у ? (Коломийському повіті на
Покутті).
5) Причиною повстання Мухи було ? (посилення феодального визиску та
покріпачення селянства).
6) У 1490 були захоплені ? (Снятин, Коломия, Галич).
16
7) Польський і великий князь литов. Казимир IV Ягеллончик звернувся по
допомогу до? (Тевтонського ордену).
8) Біля якого міста повстанці були розбиті? (Рогатином).
9) В 1491 повстанський рух на Буковині та в Галичині поновився під
керівництвом? (Андрія Борулі)
10)Піл іменем Андрій Боруля переховувався? (Муха).
11)Повстання остаточно було придушене у ? (1492).
12)Початок повстання пов’язують з молдавським господарем? (Стефаном III
Великим).
13) Стефан III Великий був васалом? (польського короля Казимира IV
Ягеллончика).
5. Козацькі літописи: Самійла Величка, Григорія Граб’янки і

Самовидця ( основні положення).
1) Літопис Самійла Величка.
2) Літопис Григорія Граб’янки.
3) Літопис Самовидця.
1) Літопис Самійла Величка. Літопис козацького канцеляриста Самійла

Васильовича Величка - найбільший за обсягом історичний твір свого часу,
надрукований у Києві 1848-1864 рр. Літопис був написаний протягом XVII-
XVIII. Сам літопис Самійла Величка не дійшов до нас у належному вигляді —
дуже пошкоджений перший том, значно менше другий. Цілком ймовірно, що
книга не закінчувалася 1700 роком, бо і в заголовку, і в багатьох місцях
третього тому згадуються події принаймні до 1720 року. Тому, є думка, що
втрачені й прикінцеві сторінки літопису.
Самійло Величко для створення свого Літопису не обмежився вузькими
локальними матеріалами та власними спогадами. Навпаки, він використав
різноманітні іноземні джерела. Але за найправдивіше джерело для Величка
правили діаріуш (Щоденник) козацького літописця Самійла Зорки, особистого
писаря гетьмана Богдана Хмельницького та дрібні козацькі «кронички».
Літопис Величка написаний українською літературною мовою XVIII століття з
елементами народної мови. Літопис є одним з найголовніших і найвірогідніших
творів української історіографії 2-ї половини XVII — початку XVIII століття.
Літопис складається з 4 частин:
 перша — «Сказание о войне казацкой з поляками через Зеновія Богдана
Хмельницького…» — змальовує події 1648–1659 років, окремими
епізодами сягаючи у 1620 рік, Описуючи війну Якова Остряниці 1638
17
року, Величко додає до автентичного джерела, яким користувався, —
щоденника польського хроніста Шимона Окольського.
 друга і третя частини, які охоплюють 1660–1686 та 1687–1700 роки,
названі «Повествования летописная с малороссийских и иных отчасти
поведениях собранная и зде описанная», містять значну кількість власних
спостережень Величка і ґрунтуються на документах гетьманської
канцелярії.
 у 4-й частині зібрано додатки з різних документів XVII століття.
Вперше опублікований Київською Археографічною комісією у 1848–1864
роках під назвою «Летопись событий в юго-западной России в XVII в.»,
2)Літопис Григорія Граб’янки –козацький літопис 2-ї половини XVII —

початку XVIII століття, складений гадяцьким полковником Григорієм
Граб’янкою.
«Літопис Григорія Грабянки» описує історію з часів виникненя козацтва і
до 1709 року. У тексті літопису подається багато державних документів,
гетьманських універсалів, актів, грамот.
Загалом літопис обіймає час від стародавності до 1709 р, падіння І. Мазепи і
вибору на гетьманство І. Скоропадського. Але головна і найбільша частина
твору присвячена війні під проводом Б Хмельницького, текст про цю війну
займає 123 сторінки (з усіх 157). Наприкінці подається лише реєстр подій без
подробиць На початку йде роз'яснення, що козацький народ походить від
скіфів-хозарів. Далі коротко передано Історію Русі, й завоювання поляками,
перетворення з царства в князівство, а останнього - у воєводство Розповідається
про Петра Конашевича-Сагайдачного, а з періоду після Б Хмельницького - про
Івана Брюховецького, І Самойловича. Гетьман Б Хмельницький зображений як
національний герой.
Розповідь починається з переказів про гетьмана Хмельницького, про те, ким він
був і звідки, а також про викрадення Хмельницьким, конюхом Потоцького,
листів у Барабаша. Автор описує не стільки найважливіші битви, скільки
підготовку військ до них (битва при Жовтих Водах, перемога під Батогом).
Величко славить міць і військову майстерність козаків під командуванням
Хмельницького, саме тут згадуючи про безіменних героїв. У другому томі
міститься розповідь про напад кримського хана на Запорозьку Січ у 1675 р.
Уночі вдерлися ханські війська на Хортицю, але були розбиті. З великою
повагою й гордістю описано дії кошового І. Сірка. Третій том містить
універсали та епістолярії, опис подій повоєнного періоду ХVІІ — початку
ХVІІІ ст., докладно розповідає автор про видатних політичних діячів того часу
— І. Кочубея, І. Мазепу, С. Палія. Будучи лояльним громадянином держави, С.
Величко негативно ставиться до І. Мазепи, проте вихваляє І. Кочубея та С.
Палія. Остання частина твору містить листи і переписки Мазепи і Палія,
Мазепи і російського царя.
3)Літопис Самовидця – одне з джерел з історії Українського козацтва 2-ї

пол. XVII ст., пам'ятка нац. писемності. Створений на Стародубщині в останній
18
чв. XVII ст. сучасником (самовидцем) описаних у ньому подій. Зберігся
на Лівобережній Україні в кількох списках XVIII ст. Текст літопису дослідники
поділяють на 2 частини. Перша охоплює події 1648–1672 і має характер
історичних мемуарів. У основі другої (1673–1702) лежать щоденникові записи.
Заходами П.Куліша, уперше твір був опублікований О.
Бодянським у Москві 1846.
На думку дослідників, характерною особливістю літопису є відносно правдиве
відображення загальна панорами історичних подій, що відбувалися в Україні в
2-й пол. XVII ст. Саме таким чином у ньому описано, зокрема, хід національно-
визвольної війни укр. народу серед. XVII ст. та утворення Укр. козацької д-ви.
Його ставлення до козацьких верхів, різних суспільних станів найяскравіше
засвідчує оповідання про сплановану Москвою Чорну раду 1663. Дав стриману
характеристику Б.Хмельницькому. Досить часто практикував безпристрасну
форму викладу, це давало йому можливість не виявляти власного ставлення до
багатьох діячів свого часу. Ключові події свого часу – Гадяцький договір
1658,Андрусівський договір (перемир'я) 1667, підлеглість укр.
церкви Московському патріархатові тощо – описав у спокійному тоні, а деякі
такого ж масштабу події не згадав узагалі. У літописі описано стосунки
гетьманських урядів із сусідніми державами: Річчю Посполитою,
Росією, Кримським ханством, Османською імперією, Молдавським
князівством.
Гетьман — назва вищих воєначальників у таких державних і військово-
державних утвореннях, як Велике князівство Литовське, Королівство Польське,
Річ Посполита Обох Народів та Військо Запорозьке Низове.
Гетьманщина або Військо Запорозьке — українська козацька держава на
території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля.
Літопис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині
та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія).
Мемуари – 1) систематичні чи фрагментарні записи особистості про події
минулого, в яких вона брала участь чи була очевидцем, що зазвичай
супроводжуються їхньою хронологічною фіксацією; 2) літ. твір у формі
спогадів про минувшину; 3) архаїчна назва наук. праць чи записок ученого т-ва;
4) вид письмових джерел історичних особового походження.
Переяславська рада — загальна військова рада, яку гетьман Богдан
Хмельницький скликав у Переяславі 8 січня 1654 року. Точні результати Ради
були згодом втрачені і переписані істориками, тому рішення, ухвалене Радою,
трактується по-різному.
Полковник — військове звання під час національно-визвольної війни
українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648-57 років та
19
після відновлення української національної держави — Гетьманщини, особи,
що очолювала військову і адміністративно-територіальну одиницю — полк
Руїна — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився
розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними
війнами на території України.
Хмельниччина — назва історичного періоду 1648-1657 років та повстання під
проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила
контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких
постала козацька держава на чолі з гетьманом.
Чорна рада — загальна козацька рада, — збиралася для вирішення
стратегічних питань, коли між старшинами не було одностайності.
Найвідоміша з них відбулася 17-18 (27-28 червня) 1663 року на околицях
Ніжина. Рада була скликана для обрання гетьмана Лівобережної України.
1. Багалій Д.І. Нарис української історіографії: Джерелознавство, вип. 2. К.,

1925
2. Грушевський М.С. Самовидець Руїни та його пізніші відображення.
"Український історик" (Нью-Йорк–Торонто), 1991–92
3. Дзира Я. І. Українські літописи XVI — XVIII ст. в радянській
історіографії. — Історичні джерела та їх використання. — Вип. III. — К.,
1968
4. Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. К., 1996.
5. Иконников В.С. Опыт русской историографии, т. 2, кн. 2. К., 1908
7. Котляр М.Ф., Смолій В.А. Історія в життєписах. К., 1994.
8. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Переклад із
староукраїнської Р. Г. Іванченка — Київ: Товариство «Знання» України,
1992, — 192 с
9. Літопис Самовидця. — Київ: Наукова думка, 1971. — 208 с.
10.Марченко М.І. Українська історіографія: (з давніх часів до середини 19
ст.). К., 1959
11.Петровський М.Н. Нариси з історії України 17 – початку 18 століть
(досліди над Літописом Самовидця). Х., 1930
– 588 с.
20
14.Сас П. М. Грабянка Григорій Іванович і його літопис української історії
та історії козацтва // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.:
В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН
України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 183Літопис
Граб'янки (про нього) — на сайті «Культура України»
15.Ю. А. Мицик. Козацькі літописи // Енциклопедія історії України : у 10 т. /
редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН
України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 425.
1) У яких століттях було написано Літопис Самійла Величка? (XVII-XVIII ст.)

2) Коли було надруковано Літопис Самійла Величка? (1848-1864).
3) Ким був Самійло Величко? (Козацьким канцеляристом).
4)Якою мовою написаний літопис Самійла Величка? (українською
літературною мовою).
5) З кількох частин складається літопис Самійла Величка? (чотирьох).
6) Ким був Григорій Граб’янка? (Гадяцьким полковником).
7) В який час було написано літопис Граб’янки? ( у 2-ї половині XVII — на
початку XVIII ст.)
8)Якій історичній подій присвячена найбільша частина літопису Граб’янки?
(війні під проводом Б Хмельницького).
9) У літописі Б. Хмельницький зображений як? (національний герой).
10) Остання частина літопису Граб’янки містить? (листи і переписки Мазепи і
Палія, Мазепи і російського царя).
11)Де був написаний літопис Самовидця? (на Стародубщені).
12)Коли було написано літопис Самовидця? ( у XVII ст.)
13)На кілька частин поділяється літопис Самовидця? (дві).
14)Коли було опубліковано літопис Самовидця? (1846).
21
6. Куруківська угода 1625 р. та її умови.
1)Передумови.
2)Умови договору.
3)Наслідки.
Куруківська угода – укладена 5 листопада (26 жовтня) між

польським гетьманом великим коронним С. Конецпольським і гетьманом М.
Дорошенком в урочищі Ведмежі Лози біля Курукового озера (поблизу
сучасного м. Кременчук) під час козацького повстання,
очолюваного М.Жмайлом.
1) Після походів на Московське царство в перші два десятиліття XVII
століття і участі в битві під Хотином (1621) козаки вважали себе недостатньо
винагородженими з боку короля Польщі. Вільна козацьке життя привертала все
більше бажаючих, позбавляючи великих землевласників найманців. Що стала
значною військова сила козацьких загонів також привертала до себе тих чи
інших представників як впливових кіл, так і відвертих самозванців.
Ця активність «не подобалася» як Польщі, так і ще в більшій мірі
Османської імперії, чиї інтереси в Молдавському і Кримському питанні козаки,
які виступили на боці ханів Магомеда і Шагіна Гері, очевидним чином
зачіпали. З обранням гетьманом Жмайло, підтриманого найбільш радикально
налаштованою частиною козацтва, ситуація ще більше ускладнилася. З метою
наведення порядку серед підданих польського короля Сигізмунд ІІІ Ваза з
Поділля на Дніпро рушив коронний гетьман Станіслав Конецпольський на чолі
30 тисяч війська і 3-х тисяч найманої німецької піхоти і загонів зібраних
великими землевласниками.
15 жовтня 1625 польське військо підійшло до міста Черкаси. Що
знаходилися там козаки, як і раніше канівські, просили Конецпольського не
турбувати їх до тих пір, поки не повернутися з Запоріжжя гетьман Жмайло, і
самі вирушили до Запоріжжя. Козаки тягнули час і Конецпольський, розуміючи
це, наказав війську продовжувати просуватися слідом за ними за течією Дніпра.
Козаки знову просили коронного гетьмана почекати Жмайла, який прибув до
Крилова з артилерією 25 жовтня. Конецпольський відправив до нього
переговірників з умовами польської сторони, які необхідно було прийняти.
Козаки на раді визнали умови важкими і відмовилися їх прийняти. Козаки
вважали законною нагородою за свої послуги Речі Посполитої: вільне
користування землями (навіть належить землевласникам); право приймати на
Запоріжжі всіх тих, хто туди прийшов; право вільного вибору своєї влади і
православної віри.
Козаки тим часом зміцнилися за річкою Цибульник у Дніпра, де,
незважаючи на чисельну перевагу, вони були розбиті поляками. Бій відбувався
29 жовтня біля існуючого ще в XIX столітті села Табурища, яке звідси і
22
отримало свою назву. Розбиті козаки з Жмайло в ніч з 30 на 31 рушили далі
вниз по Дніпру і зміцнилися знову в урочищі Ведмежі Лози біля старого
городища, Тут вони знову зазнали поразки і змушені були погодитися на кілька
пом'якшені умови.
5 листопада 1625 козаки переобрали гетьмана, і замість Жмайло ним став

Михайло Дорошенко, а на наступний день підписали договір і присягнули на
вірність польській короні.
2)Зазнавши значних втрат, поляки змушені були піти на підписання угоди:

 зростання козацького реєстру до 6 тис. осіб, козаки поза реєстром мали
вернутися під владу панів;
 козаки зобов’язувалися не втручатися в релігійні справи на території
України;
 реєстровцям дозволялося жити і володіти землею лише на державних
землях;
 реєстровці зберігали право обирати гетьмана, але затверджувати його мав
король;
 створення шести територіальних полків – Білоцерківського, Канівського,
Корсунського, Переяславського, Черкаського, Чигиринського, які мали
виконувати функції поліції й боротися з визвольним рухом;
 установлення річної платні за службу в сумі 60 тис. злотих і додаткові
виплати старшині.
3) Одним з найважливіших наслідків Куруківської угоди був остаточний поділ

козацтва на дві групи:
 реєстрових, заможних (дуків), за якими визнавалися урядом козацькі

права й вольності і які здебільшого дотримувалися угодовської позиції
щодо польського уряду;
 нереєстрових, «випищиків», що за Куруківською угодою, мусили
повернутися в кріпацтво. Їхнім центром стало Запоріжжя. Вони займали
непримиренну позицію щодо магнатів, шляхти і всіх польських властей.
Словник термів
Військо Запорозьке Низове — нереєстрове козацтво другої половини XVI —
кінця XVIII століття з дислокацією за порогами Дніпра. Очолював
військо кошовий отаман, за осередок слугувала Запорозька Січ.
Гетьман — назва вищих воєначальників у таких державних і військово-
державних утвореннях, як Велике князівство Литовське, Королівство Польське,
Річ Посполита Обох Народів та Військо Запорозьке Низове.
23
Городові козаки або Військо запорозьке Городове — найчисленніша група
служилого стану Гетьманщини з середини XIV до 80-х рр. XVIII ст.,
неоднорідна в соціально-економічному та правовому відношеннях.
селянина.
Куруківська угода – мирна угода, підписана 26 жовтня 1625 р. в урочищі
Ведмежа Лоза біля Курукового озера коронним польським гетьманом С.
Конецпольським і козацькою старшиною, очолюваною гетьманом М.
Дорошенко, якою завершився польсько-козацький конфлікт 1625 р.
Нереєстрові козаки — частина українського козацтва, яке не потрапили
до реєстру і тому втрачали привілеї, визнані за козацтвом урядом Речі
Посполитої.
Пани – знатна верства шляхти у Великому князівстві Литовському
і Королівстві Польському, а також на українських землях, які входили до їх
складу.
Польний гетьман коронний — в Речі Посполитій — заступник командувача
армією Польського королівства («Корони») — великого гетьмана коронного.
Реєстрові козаки — частина українського козацтва, прийнята на військову
службу владою Речі Посполитої і записана в окремий список — реєстр, звідки й
назва — реєстрові козаки.
матер).
1996. – 615 с.
3. В. І. Головченко. Куруківська угода 1625 // Українська дипломатична
енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К:
Знання України, 2004 — Т.1 — 760с
Луцьк : Вежа, 2000.
24
6. Грабовецький В.В. Селянське повстання на Прикарпатті під проводом
Мухи 1490–1492 років (з історії спільної антифеодальної боротьби
України і Молдавії). Львів, 1979
8. Історія Української РСР. — Т. 1. — К. 2. — К., 1979. — С. 253—256.
10.Котляр М.Ф., Смолій В.А. Історія в життєписах. К., 1994.
11.Рад. енциклопедія історії України. — К., 1969. — Т. 2.
12.Рибалка І. Історія Української РСР. Дорадянський період. — К.: Вища
школа, 1978. — С. 107.
13.Щербак В. Куруківська угода 1625 // Енциклопедія історії України : у
10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН
України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. —
С. 529. — ISBN 978-966-00-0855-4.
14.Щербак В.О. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної
війни 1648–1654 рр. К., 1989.
15.Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник,
автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. —
432 с. — С. 392—403.
1)Кого було обрано гетьманом восени 1625? (Марка Жмайла).
2)Хто був Польським королем на час повстання? (Сигізмунд ІІІ Ваза).
3)Хто був коронним гетьманом і керував польськими військами? (Станіслав
Конецпольський).
4)Скільки військ було на стороні поляків? (30 тис.)
5)Коли відбувся бій між козаками та коронними військами? (29 жовтня 1625 р).
6)У якому урочищі укріпилися козаки? (Ведмежі Лози).
7)Кого було обрано новим гетьманом? (Михайла Дорошенка).
8)Коли було підписано Куруківську угоду? (6 листопада 1625 р).
9)До скількох тисяч збільшувався козацький реєстр? (до 6 тис.).
10)Наслідком Куруківської угоди між поляками і козаками було? (зростання
козацького реєстру, затвердження платні та права на самоуправління
реєстровців).
11)Скільки територіальних полків було створено за угодою? (шість).
12)Яка сума платні встановлювалась для реєстровців за службу? (60 тис.
золотих на рік).
13) Хто мав затверджувати гетьмана реєстровців? (кололь).
14)За Куруківською угодою козацтво поділялось на? (реєстрових і
нереєстрових).
15)Куди мали повертатися нереєстрові козаки за угодою? (в кріпацтво).
25

Самостійна робота Історія України

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Самостійна робота Історія України

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Міністерство освіти та науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

1)«Устава на волоки» — правовий документ, затверджений 1 квітня

Артикул – стаття, розділ або параграф якого-небудь закону, договору,

1)Проміжною феодальною верствою між аристократією і нижчими станами

2)Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів

1)Вперше термін «козак» згадано у Початковій монгольській хроніці

2)Перші відомості про походи українських козаків з'явились у 80-ті роки

4. Перебіг повстання під проводом Мухи в Галичині (1490-1492 рр.)

Поодинокі збережені джерельні свідчення не дають можливості провести

5. Козацькі літописи: Самійла Величка, Григорія Граб’янки і

1) Літопис Самійла Величка. Літопис козацького канцеляриста Самійла

2)Літопис Григорія Граб’янки –козацький літопис 2-ї половини XVII —

3)Літопис Самовидця – одне з джерел з історії Українського козацтва 2-ї

1. Багалій Д.І. Нарис української історіографії: Джерелознавство, вип. 2. К.,

1) У яких століттях було написано Літопис Самійла Величка? (XVII-XVIII ст.)

Куруківська угода – укладена 5 листопада (26 жовтня) між

5 листопада 1625 козаки переобрали гетьмана, і замість Жмайло ним став

2)Зазнавши значних втрат, поляки змушені були піти на підписання угоди:

3) Одним з найважливіших наслідків Куруківської угоди був остаточний поділ

 реєстрових, заможних (дуків), за якими визнавалися урядом козацькі

You might also like