Тема 2. Право на доступ до Інтернету.

Здійснення прав людини в

мережі Інтернет
1. Розвиток права на доступ до Інтернету.
Право на доступ до Інтернету – це можливість громадян доступу до мережі
Інтернет з метою здійснення і користування своїми правами на свободу
висловлення думки, переконань та інших основних прав людини.( Право на
доступ до Інтернету – це право в першу чергу для здійснення пошуку
інформації, одержання і поширення необхідної інформації.)
У 2007 році Комітет міністрів Ради Європи у своїй «Рекомендації щодо
підвищення цінності Інтернету як суспільної служби» наголосив, що
«доступ до Інтернету, здатність та можливість користуватися ним мають
розглядатися як невід’ємні компоненти повноцінного здійснення прав
людини та основоположних свобод в інформаційному суспільстві»
Право доступу до Інтернету тісно пов'язане з правом на свободу слова, яке
також може розглядатися як таке, що вміщує свободу самовираження.
Щодо Інтернету потрібно виділити два ключових аспекти, на думку
Стефані Борг Псайла, – це контент Інтернету та інфраструктура
Інтернету[19].
→ Інфраструктура необхідна для того, щоб доставити послугу в маси, але
вона вимагає значних позитивних дій.
→ Контент, завантажений до Інтернету, розглядається як щось, що має бути
доступне для всіх, з невеликими обмеженнями або зовсім без них;
!обмеження на вміст можуть розглядатися як ключове порушення прав
людини, а саме права на свободу слова.
Сила Інтернету, як зазначається, полягає у можливості усунення урядового
контролю за інформацією[20]. У Інтернеті кожен може публікувати що
завгодно, це дозволяє громадянам обходити офіційні джерела уряду. Це
лякає урядові режими і призводить до цензури та вимкнення інтернет-
послуг під час криз.
Право на розвиток – право третього покоління, визнане Генеральною
Асамблеєю ООН. Роль Інтернету в забезпеченні цього права була
відзначена правозахисниками, вченими та активістами, в декількох
напрямках[24].
→Як доведено, розширення доступу до технологій, таких, як мобільні
телефони, забезпечує розвиток нації та подальші економічні можливості.
Розширення доступу до Інтернету, може, наприклад, поліпшити доступ осіб
з низькими доходами до фінансових послуг, таких як депозити, та
уможливити онлайн-торгівлю[25].

2. Умови здійснення права на доступ до Інтернету.

Право на доступ до Інтернету включає в себе правову, технічну та
економічну складову (умови здійснення):
Правова складова:
1. держава повинна визнавати, що кожен має право на доступ до Інтернету,
повинна гарантувати це право, сприяти у його здійненні.
2. держава повинна забезпечити можливість провайдерам працювати на
ринку цих послуг (доступ провайдерів на ринок).
3. Держава не повинна втручатися у відносини користувач Інтернету-
провайдер (оператор).

Технічна складова:
Щодо провайдерів:
1. обов’язкова наявність у провайдерів необхідного обладнання для
забезпечення можливості доступу користувачів до мережі Інтернет.
2. забезпечення максимального покриття Інтернетом території Держави.
3. забезпечення якості надання послуг (в тому числі підвищення якості
надання послуг).
Щодо громадян:
1. наявність відповідних пристроїв та обладнання у громадян, завдяки яким
вони матимуть змогу під’єднатися до Інтернету (наявність комп’ютера,
смартфону, планшету тощо, наявність модему, роутера тощо).
2. наявність технічних та комп’ютерних знань, необхідних для
користування Інтернетом (вміння працювати в Інтернеті). Станом на
сьогодні в Україні рівень цих знань є різним для різних верств населення.
Йдеться про таке поняття як «цифрова грамотність».
Економічна складова:
1. Наявність фінансової можливості у громадян:
1.1. придбати комп’ютерну техніку для користування нею з метою доступу
до мережі Інтернет.
1.2. оплатити послуги доступу до Інтернету. В Україні плата за послуги
провайдерів є однією з найнижчих в Європі (100-200 грн. в місяць).
1.3. оплатити навчання щодо здобуття технічних, комп’ютерних знань для
користування Інтернетом та його сервісами.
2. Наявності фінансової можливості провайдерів розширяти свою
діяльність (збільшувати покриття) та покращувати якість надання послуг.
2.1 Держава здійснює фінансування прокладення Інтернету у віддалені
куточки України.
2.2 Різні економічні і технічні можливості для громадян породжують
цифрову нерівність.

3. Поняття і ознаки права на доступ до Інтернету.

Право на доступ до Інтернету – це забезпечене державою право людини на
доступ до всесвітньої глобальної мережі Інтернет з метою реалізації
основоположних прав людини
Ознаки права на доступ до Інтернету:
1) фундаментальне право кожного;
2) належить людині незалежно від належності до громадянства певної
держави (оскільки Інтернет не має кордонів);
3) обов’язково забезпечується і державою, і міжнародною спільнотою
(міжнародні міжурядові організації та міжнародні приватні організації),
4) зміст права перебуває в залежності від рівня розвитку суспільства в
конкретних історичних умовах,
5) залежність від економічних та технічних можливостей користувача
Інтернету, приватних компаній (провайдери) та держави,
6) мета – реалізація різноманітних прав та свобод.
4. Принципи доступу до Інтернету.
- Рівність доступу до Інтернету (інклюзивність і недискримінація). Доступ
має надаватися за розумну ціну і бути недискримінаційним. Взаємодія в
інтернеті має бути вільною від дискримінації
- Мережева нейтральність. Користувачі повинні мати можливість вільно
обирати систему, застосунки, програмне забезпечення. Тобто мережевий
нейтралітет – це рівномірний доступ до всіх ресурсів в мережі. Сплативши
за послуги свого провайдера, особа отримує доступ до всієї світової мережі
і в праві розпоряджатися своїм підключенням як завгодно
- Безпека. Держава повинна гарантувати безпечність Інтернету. Відповідно
до ст.1 Закону України «Про телекомунікації» інформаційна безпека
телекомунікаційних мереж - здатність телекомунікаційних мереж
забезпечувати захист від знищення, перекручення, блокування інформації,
її несанкціонованого витоку або від порушення встановленого порядку її
маршрутизації
- Якість сервісу. Гарантований доступ до інтернету має відповідати рівню
розвитку та поширенню новітніх технологій. Тому якість повинна постійно
покращуватися з урахуванням розвитку інформаційних технологій.

5. Обмеження права на доступ до Інтернету. Критерії правомірного

втручання держави.
Обмеження доступу до Інтернету:
- обмеження доступу до Інтернету загалом.
- обмеження доступу до конкретних веб-сайтів.
- обмеження доступу до конкретного контенту. Існує проблема обмеження
доступу до Інтернету для дітей.
Відповідне спеціальне правове регулювання відсутнє. Слід керуватися
нормами СК України і ЦК України щодо взаємовідносин батьків і дітей,
обсягу дієздатності.
Встановлення обмежень доступу до Інтернету здійснюється:
 в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності,
 в інтересах громадської безпеки,
 для запобігання заворушенням чи злочинам,
 для охорони здоров'я чи моралі,
 для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню
конфіденційної інформації,
 для підтримання авторитету і безсторонності суду.
! Мета обмежень взята з ст. 10 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод.

Умовами застосування обмежень в Інтернеті є:

− законність – обмеження повинно бути встановлено законом певної
держави,
− правомірність – обмеження повинно переслідувати одну чи декілька
правомірних цілей,
− необхідність – обмеження повинно бути необхідним у демократичному
суспільстві (при цьому під «необхідністю» мається на увазі пропорційність
переслідуваній правомірній меті).

6. Загальна характеристика здійснення прав людини в мережі Інтернет

(здійснення прав «онлайн»).

Право на доступ до Інтернету та заборона дискримінації

Доступ до Інтернету – це важливий засіб для реалізації вами своїх прав та
свобод, а також для участі у демократичних процесах. Саме тому позбавити
вас доступу до Інтернету проти вашої волі можуть лише за рішенням суду.
В окремих випадках надання послуг може припинятися за умовами
договору, але це має відбуватися лише після того, як були вичерпані всі
інші засоби. Наприклад, споживачів Інтернету дозволяється відключати від
Інтернету у разі несплати за послуги, що їм надаються, але це повинно бути
крайньою мірою. Крім того, діти можуть підпадати під обмеження доступу
до Інтернету в межах здійснення батьківського контролю за використанням
Інтернету залежно від віку та зрілості дитини.
Право на свободу вираження поглядів та інформації
Особа має право шукати, отримувати та поширювати інформацію та ідеї на
ваш вибір без будь-якого втручання і незалежно від державних кордонів.
Право на мирні зібрання, об’єднання та участь
Особа має право на мирні зібрання та об’єднання з іншими особами в
Інтернеті.

Право на приватне життя і захист даних

Особа має право на приватне та сімейне життя в інтернеті, куди входить
захист персональних даних і повага до конфіденційності кореспонденції і
спілкування.

Право на освіту та право на доступ до знань

Особа має право на освіту, зокрема й право на доступ до знань.

Ефективні засоби правового захисту

Особа має право на ефективний засіб правового захисту у разі обмеження
або порушення ваших прав і основоположних свобод.

7. Особливості здійснення окремих прав в мережі Інтернет: право на

інформацію, право на свободу вираження поглядів, право власності, право
інтелектуальної власності, право на охорону здоров'я, тощо.
право на інформацію,
Право на інформацію сьогодні можна здійснювати у більш різноманітні
способи, ніж це було у 1950-тих роках.
Право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке
передбачене і гарантоване статтею 34 Конституції України, а саме, право
кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і
переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і
поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Інтерактивний характер Інтернету надає багато можливостей для розвитку
медійної грамотності, яка формує аналітичні навички та мислення й дає
поштовх до інновацій і творчості Право на доступ до Інтернету та, як
наслідок, розвиток інформаційної грамотності важливі для особи, щоб
надати їй можливість безпечно адаптуватися до нових технологій.
право на свободу вираження поглядів,
Право на свободу вираження поглядів тісно пов'язане з правом на свободу
слова, яке також може розглядатися як таке, що вміщує свободу
самовираження.
Щодо Інтернету потрібно виділити два ключових аспекти, на думку
Стефані Борг Псайла, – це контент Інтернету та інфраструктура
Інтернету[19].
→ Інфраструктура необхідна для того, щоб доставити послугу в маси, але
вона вимагає значних позитивних дій.
→ Контент, завантажений до Інтернету, розглядається як щось, що має бути
доступне для всіх, з невеликими обмеженнями або зовсім без них;
!обмеження на вміст можуть розглядатися як ключове порушення прав
людини, а саме права на свободу слова.
Сила Інтернету, як зазначається, полягає у можливості усунення урядового
контролю за інформацією[20]. У Інтернеті кожен може публікувати що
завгодно, це дозволяє громадянам обходити офіційні джерела уряду. Це
лякає урядові режими і призводить до цензури та вимкнення інтернет-
послуг під час криз.

право власності,
право власності (наприклад, відчуження майна через механізми електронної
комерції)
право інтелектуальної власності,
На нормативному рівні визначені різноманітні форми, засоби та способи
захисту особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності.
Порушення прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет класифікують
за об'єктами, право власності на які найчастіше порушується. Зокрема,
виокремлюють порушення авторських та суміжних прав, порушення прав
на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) та комерційні фірмові
найменування, порушення прав на промисловий зразок.
Правовий захист інтелектуальної власності в мережі Інтернет обумовлений
особливостями сфери, в якій відбуваються такі порушення. Розміщення
об'єктів права інтелектуальної власності у вигляді, доступному для
публічного використання, є правомірним лише з дозволу автора чи іншої
особи, яка має авторське право та (або) суміжні права. В іншому випадку
виникають підстави для їх захисту у спосіб, встановлений національним
законодавством.
право на охорону здоров'я
охорону здоров’я (електронні рецепти, консультування он-лайн тощо)
Завдання
Завдання 1.
Проаналізуйте зміст права на забуття в Інтернеті. Визначте, яка мета
здійснення цього права? Які труднощі можуть виникати при здійсненні
цього права.
Право на забуття — право людини, що дозволяє їй вимагати за певних
умов видалення своїх особових даних із загального доступу через пошукові
системи, тобто посилань на ті дані, які, на її думку, можуть завдати їй
шкоди.
Мета:
Вилучення з пошуку в Інтернеті застарілих, недоречних, неповних,
неточних або надлишкових даних чи інформації, або ж якщо законні
підстави для зберігання якої зникли з плином часу.
Труднощі:
З технічної точки зору і з урахуванням безконтрольного поширення
інформації в Інтернеті здійснити право на забуття в Інтернеті є доволі
складно.
Окрім того, користувач, який бажає видалити певну інформацію з
Інтернету, не може володіти відомостями, де цю інформацію було пере
поширено.

Суди ЄС визнали існування “права бути забутим”, яке зобов’язує видаляти

з результатів пошуку посилання на окремі публікації. Водночас ці заходи
поки ніяк не зачіпають інших загроз правам людини з боку великих
корпорацій, зокрема видалення контенту та блокування користувачів на
основі правил платформ, що часто суперечать міжнародним стандартам
свободи слова. Про це свідчить аналіз міжнародної організації “Артикль
19”, яка оцінювала стандарти спільноти Facebook, Youtube і правила
Twitter.

Завдання 2.
Охарактеризуйте принцип мережевого нейтралітету як принцип доступу до
мережі Інтернет. Які тенденції зміни цього принципу пропонуються
окремими державами?
Див. Ценцура К. Інтернет скінчився. Все, що потрібно знати про скасування
мережевого нейтралітету в США https://nv.ua/ukr/techno/it-industry/internet-
skinchivsja-vse-shcho-potribnoznati-pro-skasuvannja-merezhevoho-nejtralitetu-
v-ssha-2475761.html

Мережевий нейтралітет – це рівномірний доступ до всіх ресурсів в мережі.

Сплативши за послуги свого провайдера, особа отримує доступ до всієї
світової мережі і в праві розпоряджатися своїм підключенням як завгодно
→Проти мережевого нейтралітету виступають світові інтернет провайдери.
Вони не зацікавлені в тому, щоб надавати доступ до всіх ресурсів однаково
безкоштовно. Їхня мета – отримати якомога більше грошей не тільки від
користувачів, але і від різних інтернет компаній.

Закон був прийнятий в кінці 2017-го, але тоді ще мало хто усвідомлював
всю серйозність рішення влади США. Тепер, коли документ набрав
чинності , в мережі прогнозують жахливі обмеження свободи слова.
- Орган, який контролює питання функціонування інтернету в США –
Федеральна комісія комунікацій (FCC).
- У 2015-му, за правління Барака Обами, FCC законодавчо закріпили
принцип мережевого нейтралітету.
- З приходом Дональда Трампа і нових посадових осіб, почалася політика
скасування президентом-мільярдером всіх ініціатив, які підтримувала
попередня влада.
- Так, новий голова FCC Аджіт Паї з самого початку своєї роботи виступав
проти нейтральності і, нарешті, домігся свого наприкінці 2017 року.
- З 11 червня 2018-го скасування мережевої нейтральності набула чинності.
Влада вважає, що таке рішення покращує прозорість в інтернеті, захищає
споживачів, стимулює інвестиції, інновації та конкуренцію.

Завдання 3
Проаналізувати, як право на освіту може бути здійснено з використанням
мережі Інтернет. З’ясуйте зміст дистанційної форми навчання. Розмежуйте
дистанційну форму навчання і проведення пар в дистанційному режимі з
використанням мережі Інтернет.
Правове регулювання онлайн права на освіту та доступ до знань надало
можливість запровадити дистанційне навчання - “індивідуалізований
процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності
людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії
віддалених один від одного учасників навчального процесу у
спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-
педагогічних та інформаційнокомунікаційних технологій”;
забезпечило можливості громадян реалізувати конституційне право на
здобуття освіти та професійної кваліфікації, підвищення кваліфікації
незалежно від стану здоров'я, місця проживання та інших чинників
[Положення від 25.04.2013 № 466].
Крім того, при асинхронному режимі дистанційного навчання активно
застосовують такі засоби, як електронна пошта, форум, соціальні мережі
тощо.
Дистанційна форма навчання передбачає доступ до інтернету, технічне
забезпечення (комп’ютер, планшет, смартфон тощо) в усіх учасників
освітнього процесу, а також те, що вчителі володіють технологіями
дистанційного навчання.

Отже, останні події, що відбуваються в Україні, від пандемії до

запровадження воєнного стану, спричинили розширення використання
мережі Інтернет, в якій працюють, спілкуються, навчаються мільйони
користувачів, тож правове регулювання функціонування мережі Інтернет