Тема 11

Електронне урядування як інструмент діяльності публічної

адміністрації
1. Поняття електронного урядування
2. Основні складові інституту електронного урядування
3. Право на інформацію як основа інституту електронного урядування
4. Етапи становлення електронного урядування в Україні
5. Нормативно-правове забезпечення електронного урядування
6. Моделі електронного урядування

1. Поняття електронного урядування

Електронне врядування - це форма організації державного управління, яка сприяє підвищенню
ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади й органів місцевого
самоврядування з використанням інформаційно- телекомунікаційних технологій для формування
нового типу держави, орієнтованої на задоволення потреб громадян.
Електронна держава - втілена в особі уповноважених органів форма організації суверенної
влади, яка функціонує з метою надання електронних послуг представникам громадянського
суспільства. Аналогічно електронне врядування є невід´ємною складовою електронної держави.
Електронний парламент - орган законодавчої влади, що як один із центрів концентрації
політичної влади спрямований на забезпечення ефективної взаємодії між парламентарями і
представниками громадянського суспільства з використанням інформаційно-комунікаційних
технологій на засадах верховенства права, прозорості, доступності та підзвітності діяльності.
Електронний суд - форма електронної демократії, що стосується суцільної інформатизації всіх
ланок та інстанцій судового процесу, судових процедур та ін. з метою забезпечення ефективності
здійснення правосуддя та задоволення публічного інтересу.
Електронний уряд - єдина інфраструктура ефективної та/або продуктивної взаємодії публічної
адміністрації з усіма представниками громадянського суспільства на основі повсюдного
викривання інформаційно-комунікативних технологій в аспекті підвищення політичної участі та
впровадження більшої кількості та/або кращої якості інформації та інших послуг назовні для
фізичних і юридичних осіб, а також внутрішньо для публічної адміністрації.

Стратегічні завдання:
 забезпечення прав громадян на доступ до всіх видів відкритої державної інформації, що має
індивідуальну та суспільну значимість;
 залучення громадян до участі у державних справах;
 вдосконалення технології державного управління;
 подолання інформаційної нерівності;
 організація надання послуг юридичним та фізичним особам в інтегрованому вигляді
дистанційно — через Інтернет та інші засоби;
 перебудова відносин з громадянами;
 надання громадянам можливості навчатися протягом всього життя;
 сприяння розвитку економіки;
 системоутворювальне законодавче забезпечення.

Враховуючи основну складову електронного урядування - електронний уряд, виділяють такі рівні
реалізації:
1. G2C (government to citizens) або «Уряд – громадянам» (організація зворотного зв’язку з
громадянами). З введенням систем G2C громадяни зможуть набагато менше стояти в чергах за
типовою інформацією, довідками і формами, економлячи при цьому власні фінансові ресурси,
 а бюджетні витрати на адміністрування типових процедур при цьому пропорційно
зменшуються.
2. G2E (government to employees) або «Уряд – службовцям» (відносини уряду з чиновниками
або службовцями). Автоматизація процесів співпраці урядової системи з службовцями,
чиновниками, консультантами на місцях. Вказаний рівень реалізації можливий до виключення
у разі розробки необхідного функціоналу на рівнях G2B, G2C.
3. G2B (government to business) або «Уряд – бізнесу» ( відносини державних органів і бізнесу).
Це автоматизація податкових виплат, проведення електронних тендерів на постачання
продукції тощо. При переході на електронну систему закупівель Швеції економія коштів в цій
країні склали близько 50 відс., внаслідок чого 95 відс. закупівель Швеції проводиться через
електронні канали.
4. G2G (government to government) або «Уряд – уряду» (автоматизація відносин і
документообігу між відомствами). G2G – частина об’єднаної інформаційної системи, що
забезпечує виконання таких задач:
 керування роботою державного апарату;
 координація діяльності регіональних управлінь і територіальних підрозділів;
 ведення внутрішнього діловодства.

2. Основні складові інституту електронного урядування

Складові
 е-уряд;
 е-медицина;
 е-телефонія;
 е-законодавство;
 е-зайнятість;
 е-освіта;
 е-бібліотека;
 е-банк;
 е-демократія;
 е-кадастр;
 е-телебачення;
 е-транспорт;
 е-страхування

3. Право на інформацію як основа інституту електронного

урядування
Право на доступ до інформації є складовою закріпленого Конституцією України права на
свободу інформації. Дана форма Конституції ґрунтується на положеннях Конвенції про захист
прав людини та основних свобод (стаття 10), Міжнародного пакту про громадянські і політичні
права (стаття 18, 19) тощо.
Основні принципи електронного урядування:
 Єдиноразова реєстрація документа;
 Можливість паралельного виконання різних операцій з метою скорочення часу руху
документів і підвищення оперативності їх виконання;
 Безперервність руху документа;
 Розвинена система звітності по різних статусах і атрибутах документів.
 4. Етапи становлення електронного урядування в Україні
1. На першому етапі створюються веб-ресурси різних міністерств і відомств, що містять
інформацію про їхню місію і напрямки діяльності. Сайти державних органів, як правило, не
підтримуються централізовано і не об'єднуються в єдиний портал.
2. На другому етапі з'являються перші елементи інтерактивності (наприклад, відправлення
питань і одержання відповідей громадян за допомогою електронної пошти). Постійно
публікуються новини про діяльність державних органів влади.
3. Третій етап характеризує поява повноцінної інтерактивності — можливості здійснювати
операції (сервіси) в режимі онлайн (наприклад, сплатити штраф, замовити паспорт,
продовжити дію деяких ліцензій і патентів тощо). Така конкретизація роботи електронного
управління, що полягає вже не стільки в інформуванні, скільки в обслуговуванні, припускає
створення спеціальних сайтів для підтримки цих сервісів не тільки для центральних, але і для
міських і навіть районних органів влади.
4. Четвертий етап — створення об'єднаних порталів різних відомств і служб, через які можна
здійснювати будь-які види трансакцій, для яких раніше було потрібно звертатися
безпосередньо в державний орган. Через регіональні портали стає можливою реєстрація
підприємств, оформлення фінансових документів, легалізація іноземних документів тощо.
З'являються регіональні портали, що поєднують у собі як увесь спектр державних послуг, так і
послуги недержавного сектора — підключаються системи електронної комерції, інтернет-
банкінгу.
5. На п'ятому етапі відбувається створення електронної системи державного управління на
основі єдиних стандартів, а також урядового порталу як єдиної точки доступу до всіх послуг —
і для громадян, і для бізнесу. Більшість фахівців вважає, що найвищим ступенем розвитку
електронної демократії є запровадження електронної системи волевиявлення (електронного
голосування).

5. Нормативно-правове забезпечення електронного урядування

Розвиток інформаційного суспільства в Україні передбачає цілеспрямовану узгоджену діяльність
всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Державна політика у сфері
розвитку інформаційного суспільства та електронного урядування базується на наступних
нормативно — правових джерелах (із змінами та доповненнями):
 Конституція України;
 Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»
 Закон України «Про електронний цифровий підпис»
 Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007—
2015 роки»
 Закон України «Про доступ до публічної інформації»
 Закон України «Про адміністративні послуги»
 Закон України «Про захист персональних даних»
 Стратегія сталого розвитку «Україна — 2020», схвалена Указом Президента України
 Концепція розвитку електронного урядування в Україні, затверджена розпорядження
Кабінету Міністрів України
 Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення плану дій з впровадження в
Україні Ініціативи "Партнерство «Відкритий Уряд»;
 Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання електронної взаємодії органів
виконавчої влади»;
 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії розвитку
інформаційного суспільства в Україні»;
 Розпорядження «Про затвердження плану заходів щодо створення Єдиного державного
порталу адміністративних послуг»;
 6. Моделі електронного урядування
На сьогодні в світі поширені дві основні моделі електронного урядування — e-Government 1.0 та
e-Government 2.0.
Модель електронного урядування e-Government 1.0 як базова модель розвитку електронного
урядування в світі основана на наданні доступу до одержання електронних послуг громадянам
через веб-ресурси органів державної влади та місцевого самоврядування шляхом розробки з боку
останніх методів та шляхів надання таких послуг на власних або об'єднаних веб-ресурсах
державних/муніципальних органів.
Модель електронного урядування — e-Government 2.0 відноситься до державної політики, що
спрямована на використання спільних технології для створення електронної платформи з
відкритим вихідним кодом, в якій уряд, громадяни та інноваційні компанії можуть поліпшити
прозорість та ефективність за принципом «віддати уряд в руках громадян».