диплом Михайловська

2
ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНнІ ЗАСАДИ ЕЛЕКТРОННнОГО УРЯДУВАННнЯ, ЯК

КОНЦЕПЦІЇ ДЕРЖАВНОГнО УПРАВЛІННнЯ В ІНФОРМАЦІнЙНОМУ СУСПІЛЬСТнВІ..........4
1.1 Історія становленння електроннного урядуванння у світі та в Україні............................4
1.2 Поняття електроннного урядуванння як форми державногно управлінння.......................8
РОЗДІЛ 2 РЕАЛІЗАЦІНЯ ЕЛЕКТРОНННОГО УРЯДУВАНННЯ В УКРАЇНІ (НА

ПРИКЛАДІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРАЦІ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ) ..........12
2.1 Реалізаціня електроннного урядуванння в Україні та світі........................................12
2.2 Оцінка рівня розвитку електронного урядування в Головному управлінні
Держпраці у Львівській області......................................................................................................14
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННнЯ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННнОГО УРЯДУВАННнЯ

В УКРАЇНІ .......................................................................................................................................23
3.1 Електронне урядування як напрям реформувнння державного управління в
Україні...............................................................................................................................................23
3.2 Пропозиції щодо удосконалення електронного урядування (на прикладі
Головного управлінні Держпраці у Львівській області)..............................................................26
ВИСНОВКИ..........................................................................................................................30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................................31

3
ВСТУП
Актуальність теми. У століття високих технологій, в умовах глобалізації та

розбудови інформаційного суспільства постає питання оперативного та вільного доступу
населення до інформації та відкритого діалогу між громадськістю та державою. Активна
участь громадян у процесі прийняття рішень є центральним і невід’ємним елементом
ефективного державного управління. Органи державної влади і громадяни потребують
налагодженого двостороннього зв’язку, отриманні необхідної інформації, проведення
консультацій та спільного прийняття рішень. Електронне урядування є невід’ємним
елементом сучасного демократичного суспільства та ефективної урядової діяльності за
допомогою застосування інформаційних технологій.
Електронне урядування забезпечує прозорість роботи державного апарату, запобігає
корупції. Однією з найважливіших складових електронного урядування є електронна
демократія, яка виступає інструментом розвитку демократії, розглядається як реальний шлях
до просування та сприяння демократичним процесам у сучасному суспільстві.
Дослідженнями проблем впровадження електронного урядування в Україна
займались вчені Соломко Ю. І., Демкова М., Дубае О. П., Лопушинський І. П., Колесніченко
І. М. та інші.
Мета роботи полягає в проведенні аналізу впровадження електронного урядування в
Україні, в т.ч. на прикладі органу публічної влади – Головного управління Держпраці у
Львівській області для надання рекомендацій щодо шляхів удосконалення цього процесу.
Досягнення поставленої мети реалізовується шляхом вирішення таких завдань:
- дослідити історію становленння електроннного урядуванння в Україні;
- розкрити поняття електроннного урядуванння як форми державногно управлінння;
- узагальнити особливоснті організацнійно-методологічного та нормативно-
правового забезпеченння електроннного урядуванння в Україні;
- виділити шляхи покращенння розвитку електроннного урядування в Україні.
Об’єкт дослідження – електроннне урядуванння.
Предмет дослідження – суспільні відносини, що виникають при впровадженнні
електроннного урядуванння у сфері публічногно управлінння в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою стали загальнонаукові та спеціальні
методи наукового пізнання. Використано універсальні методи дослідження - аналіз та синтез
(при дослідженні понять «електронне урядування», «публічна інформація», «адміністративна
послуга»), моделювання (теоретичні методи – системний підхід (аналіз комплексу заходів із
формування та реалізації державної політики у сфері електронного урядування); історичний
метод (проаналізовано етапи становлення електронного урядування в Україні); емпіричні
методи – порівняння (проаналізований світовий досвід у сфері впровадження електронного
урядування), спостереження (оцінювання ступеня пристосування громадян до отримання
державних послуг в електронній формі), вимірювання (оцінювання ступеня впровадження
електронного урядування в Головному управлінні Держпраці у Львівській області).
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості застосування
наукових положень, обґрунтувань та висновків у практичній діяльності органів державної
влади та органів місцевого самоврядування при впровадженні електронного урядування.
Структура роботи. Магістерська робота складається із вступу, трьох розділів,
висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 34 сторінки, з
яких 29 сторінок – основний текст. Список використаних джерел містить 52 найменування.
4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕЛЕКТРОННнОГО УРЯДУВАННнЯ, ЯК КОНЦЕПЦІЇ
ДЕРЖАВНОГнО УПРАВЛІННнЯ В ІНФОРМАЦІнЙНОМУ СУСПІЛЬСТнВІ
1.1. Історія становленння електроннного урядуванння у світі та в Україні
Бажання України вступити до європейсьнкого простору неможливо, якщо не втілити у

життя реформи багатьох аспектів вітчизнянної системи. Одим з них є необхіднінсть
відповіднного регулюванння інформацінйної сфери, тому що інформаціня – ресурс для розробки
державної політики та реалізацінї державногно управлінння у кожній сфері життєдіялньності
держави та суспільстнва. Своєчасне забезпеченння достовірнною інформацінєю державної влади
– важлива передумовна для ефективнонго функціонунвання державногно механізму, реалізацінї
усіх етапів процесу державногно управлінння, адекватнонго завданням та цілям розвитку та
задоволенння усіх потреб суспільстнва [1], бо за оцінками вітчизнянних та багатьох зарубіжнинх
дослідникнів, наприкінцні ХХст. відбулося якісне відновленння інформацінйно-комунікативних
технологінй, які значно змінили політичну сферу, змінюючи її інститути та норми, створюючи
нові моделі взаємодії суспільстна та влади, нові форми організацнії дискурсу, що висувають
особливі вимоги до державної інформацінйної політики[2].
Весь процес взаємодії органів влади із суспільнинми інститутанми та громадянанми у
процесі прийняття рішень визначаютнь як урядуванння, це управлінснький аспект діяльностні
всієї системи влади в країні: «урядування можна розглядатни як практику економічнної
політичнонї та адміністрнативної влади з управлінння справами держави на всіх рівнях. Це
поняття об’єднує механізми, процеси та інститути, через які громадяни і групи висловлююнть
свої інтереси, реалізуютнь законні права, виконують обов’язки і балансуютнь між
розбіжноснтями» - так зазначаєтнься в робочих документанх ЄС та ООН.
Окремі вчені вважають урядуванння способом організацніі державної влади за
допомогою систем локальних інформацінйних мереж та сегментів глобальнонї інформацінйної
мережі, яка буде забезпечунвати функціонунвання відповіднних органів у режимі реального
часу, та зробить максимальнно доступним і простим щоденне спілкуванння громадянинна з
органами влади [3]. Пов'язуючи його з доступом до публічної інформацінї, слід зазначити, що
урядуванння є ефективнинм засобом забезпеченння такого доступу, а саме тому сприяє
ефективнонсті та прозоростні діяльностні органів публічної влади [4].
Таким чином, електроннне урядуванння – це форма організацнії державногно управлінння,
яка за допомогою застосуванння інформацінйно-комунікативних технологінй сприяє
підвищеннню ефективнонсті, прозоростні та відкритоснті діяльностні органів державної влади та
органів місцевого самоврядунвання, наданню державних послуг для кожного громадянинна,
суспільстнва, держави та бізнесу у дистанційнному режимі [5].
Мета впровадженння електроннного урядуванння в Україні – розвиток електроннної
демократінї заради досягненння європейсьнких стандартінв якості електроннних державних
послуг, прозоростні та відкритоснті влади для громадян та людей, бізнесу та громадськних
організацній.
Перша модель електроннного уряду з'явилась у Сингапурі в 1980 році із прийняттянм
«Програм комп’ютеризації цивільних служб» (The Civil Service Computeriнsation Programmeн)
[6]. Але більшість країн масово почали створюватни власні системи електроннного уряду лише
на рубежі 1990-х – 2000-х років. Якраз в цей період з'явились перші документи
міжнароднного значення, які були спрямованнні на оптимізацнію систем урядуванння, переважна
кількість з яких була обов’язковим для виконання країнами – учасницямни цих організацній,
серед яких:
 Декларація про європейсьнку політику у галузі нових інформацінйних
технологінй, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 06.05.1999.;
5
 Директива Європейсьнкого парламентну «Про систему електроннних підписів, що

застосовунються в межах Співтоварниства», прийнята 13.12.1999;
 Окінавська хартія глобальнонго інформацінйного суспільстнва, прийнята лідерами
країн G8, 22.07.2000;
 Типовий закон ЮНІСІТРАЛ «Про електроннні підписи», прийнятий Комісією
ООН 05.07.2001;
 Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи (2004) з питань е-урядування,
прийнята 15.12.2004 р.
В Україні першими джерелами електроннної взаємодії стали прийняття законів «Про
інформаціню» [7], «Про Національнну програму інформатинзації» [8], «Про електроннні
документи та електроннний документонобіг» [9] та «Про електроннний цифровий підпис» [10], а
також Закон України «Про Основні засади розвитку інформацінйного суспільстнва в Україні на
2007-2015 роки» [11], розпоряджнення Кабінету Міністрів України «Питання реалізацінї
пілотного проекту впровадженння технологінй електроннного урядуванння» [12], Закон «Про
доступ до публічної інформацінї» [13], який встановив важливий обов'язок для розпоряднника
інформацінї оприлюднюнвати інформаціню про нормативнно-правові засади його діяльностні,
нормативнно-правові акти, прийняті таким розпоряднником, проекти своїх рішень, перелік та
умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документінв, правила
їх оформленння.
Концепцію розвитку електроннного урядуванння в Україні було схвалено
Розпоряджненням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 року, мета якої це розвиток
інформацінйного суспільстнва, яке буде відкритим для всіх та орієнтованно на інтереси людей,
спрямованно на формуванння інноваційнної моделі розвитку високотехннологічного суспільстнва,
де кожен громадянинн має право створюватни та накопичувнати знання та інформаціню, мати
вільний доступ до них, обмінюватнися та користувантись ними, щоб кожна людина змогла
повністю реалізуванти свій потенціал задля забезпеченння свого та суспільнонго розвитку та
підвищенння якості життя. Головним придбаннянм впровадженння цієї концепції має стати
розвиток системи електроннного уряду. Електроннний уряд (е-Government) – це модель
державногно управлінння, яка заснована на використаннні сучасних інформацінйних та
комунікацнійних технологінй з метою підвищенння ефективнонсті та прозоростні влади, а також
встановленння суспільнонго контролю над нею [14].
Концепцією електроннний уряд визначенинй як єдина інфраструнктура міжвідомчної
автоматизнованої інформацінйної взаємодії органів державної влади та органів місцевого
самоврядунвання між собою, з громадянанми і суб’єктами господарюнвання. У 2002 році на
засіданні Міжвідомчної комісії з питань інформацінйної політики й інформацінйної безпеки при
Раді національнної безпеки й оборони України було запропононвано започаткунвати
довгостронкову програму під умовною назвою «Електронна Україна». «Електронна Україна»
з’явилась як впровадженння програми «еEurope», («Електронна Європа»), затвердженною
Єврокоміснією, а вже у 2003 році Державний комітет інформатинзації і зв'язку України своїм
Наказом затвердив Порядок надання інформацінйних та інших послуг з використаннням
електроннної інформацінйної системи «Електронний Уряд». Хоча даний нормативнний акт не
містить визначенння поняття, що розглядаєнться, проте в ньому чітко визначена головна
функція електроннного уряду – надання адміністрнативних послуг та містить чіткий перелік
видів електроннного подання інформацінйних послу, а саме:
- інформування (надання безпосередньо інформації про державні
(адміністративні послуги);
- одностороння взаємодія (забезпечена можливість користувачу отримати
елктронну форму документа);
- двостороння взаємодія (забезпечена можливість обробки електронної форми
документа, включаючи ідентифікацію);
6
- проведення трансакцій (електронна реалізація можливостей прийняття рішення

та їх доставка).
26 вересня 2011 року розпоряджненням Кабінету Міністрів України було затвердженно
План заходів щодо реалізацінї Концепції розвитку електроннного урядуванння в Україні [4].
У 2004 році було затвердженно «Положення про Національнний реєстр електроннних
інформацінйних ресурсів», «Положення про Центральнний засвідчувнальний орган», «Порядок
застосуванння електроннного цифрового підпису органами державної влади, органами
місцевого самоврядунвання, підприємснтвами, установамни та організацніями державної форми
власностін», «Типовий порядок здійсненння електроннного документонобігу в органах
виконавчонї влади» та Закон «Про Основні засади розвитку інформацінйного суспільстнва в
Україні на 2007-2015 роки» та розпоряджнення Кабінету Міністрів України «Питання
реалізацінї пілотного проекту впровадженння технологінй електроннного урядуванння», на
виконання якого в 2010 році було відкрито Національнний центр підтримки електроннного
урядуванння, метою створення якого є забезпеченння координацнійно-організаційної,
дослідницнько-експертної, технологінчної, навчальнон-методичної, консультантивної,
просвітнинцької підтримки органів виконавчонї влади та місцевого самоврядунвання, бізнесу,
громадськних організацній і громадянанм із впровадженння та застосуванння технологінй
електроннного урядуванння.
Організаційно-правовими механізманми розвитку електроннного формату діяльностні
державних органів є механізми, розробленні в рамках таких державних програм:
 Програми економічнних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільстнво,
конкурентноспроможна економіка, ефективна влада» (з 2010 року);
 Стратегії співробітнництва держав-учасниць СНД в розбудові та розвитку
інформацінйного суспільстнва (з 2012 року);
 Стратегії розвитку інформацінйного суспільстнва (з 2013 року);
 Державної стратегії регіональнного розвитку на період до 2020 року (з 2014 року);
Програми діяльностні Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку
«Україна – 2020» (з 2015 року.);
 Програми діяльностні Кабінету Міністрів України та Коаліційнної угоди у 2015 році (з
2015 року).
01 жовтня 2014 року було створено Державне агентство з питань електронного
урядування України (далі – агентство) - колишній центральний орган виконавчої влади, що
відповідав за впровадження політики Уряду щодо електронного урядування, інформатизації,
розвитку інформаційного суспільства, формування і використання національних
електронних інформаційних ресурсів, цифровізації органів державної влади. До 4 червня
2014 орган мав назву «Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України».
На сьогодні розвиток технологінї електроннного урядуванння в Україні відбуваєтнься
відповіднно до Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» [15].
У рамках Програми діяльностні Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого
розвитку «Україна – 2020» урядом затвердженно план заходів з виконання Програми на 2015
рік.
В ході розвитку впровадження електронного урядування було прийнято низку
нормативно-правових актів, які чинні і сьогодні:
- Закон України “Про електронні довірчі послуги” від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII
[16];
- Указ Президента України від 29 липня 2019 року №558/2019 “Про деякі заходи щодо
поліпшення доступу фізичних та юридичних осіб до електронних послуг”[17];
- постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 4 “Про утворення
Міжгалузевої ради з питань розвитку електронного урядування” (в редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 356) [18];
7
- постанова Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 608 “Деякі питання
підготовки проектів актів законодавства в електронній формі”[19];
- постанова Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 “Деякі питання
документування управлінської діяльності”[20];
- постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 року № 493 “Про внесення
змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо функціонування офіційних веб-
сайтів органів виконавчої влади”[21];
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 474-р “Деякі
питання реформування державного управління України” (в редакції розпорядження Кабінету
Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1102-р) [22];
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 918-р “Про
схвалення Концепції розвитку системи електронних послуг в Україні”[23];
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 червня 2017 року № 394-р “Про
затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку системи електронних послуг
в Україні на 2017-2018 роки”[24];
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2017 року № 649-р “Про
схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні”[25];
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 року № 797-р “Про
схвалення Концепції розвитку електронної демократії в Україні та плану заходів щодо її
реалізації”[26];
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2017 року № 844-р “Про
схвалення Концепції впровадження інформаційної системи управління людськими
ресурсами в державних органах та затвердження плану заходів щодо її реалізації”[27];
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 617-р “Про
затвердження плану заходів з реалізації Концепції розвитку електронного урядування в
Україні”[28];
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 37-р “Про
затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку системи електронних послуг
в Україні на 2019-2020 роки”[29];.
2 вересня 2019 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів про перетворення агенства
на Міністерство цифрової трансформації України (далі -Мінцифра) - центральний орган
виконавчої влади, який відповідає за формування та реалізацію державної політики у сфері
цифровізації, відкритих даних, національних електронних інформаційних ресурсів,
інтероперабельності — взаємодії мережевих систем базі уніфікованих інтерфейсів або
протоколів, впровадження електронних послуг та розвиток цифрової грамотності громадян.
Положенням про Міністерство цифрової трансформації України [30] визначено, що
Мінцифри забезпечує:
- формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, цифрової
економіки, цифрових інновацій, електронного урядування та електронної демократії,
розвитку інформаційного суспільства;
- формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку цифрових навичок та
цифрових прав громадян;
- формування та реалізацію державної політики у сфері відкритих даних, розвитку
національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, розвитку
інфраструктури широкосмугового доступу до Інтернету та телекомунікацій, електронної
комерції та бізнесу;
- формування та реалізацію державної політики у сфері надання електронних та
адміністративних послуг;
- формування та реалізацію державної політики у сфері електронних довірчих послуг;
- формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку ІТ-індустрії;
- виконання функцій центрального засвідчувального органу шляхом створення умов
для функціонування суб'єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг.
8
Функції та повноваження Мінцифри як центрального засвідчувального органу

визначено у Статті 7 Закону України «Про електронні довірчі послуги» [16] серед яких
Мінцифри:
- здійснює визначені законом повноваження у сферах електронних довірчих послуг та
електронної ідентифікації;
- надає адміністративну послугу шляхом внесення юридичних осіб та фізичних осіб —
підприємців, які мають намір надавати електронні довірчі послуги, до Довірчого списку;
- погоджує розроблені надавачами електронних довірчих послуг порядки синхронізації
часу зі Всесвітнім координованим часом (UTC);
- погоджує плани припинення діяльності кваліфікованих надавачів електронних
довірчих послуг;
- приймає та зберігає документовану інформацію, сформовані сертифікати (зокрема
посилені, кваліфіковані) відкритих ключів, реєстри чинних, блокованих та скасованих
сертифікатів відкритих ключів у разі припинення діяльності кваліфікованого надавача
електронних довірчих послуг;
- розглядає пропозиції (зауваження) суб'єктів відносин у сфері електронних довірчих
послуг щодо удосконалення державного регулювання сфери електронних довірчих послуг;
- надає суб'єктам відносин у сфері електронних довірчих послуг консультації з питань,
пов'язаних з наданням електронних довірчих послуг;
- інформує відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» про
обставини, які перешкоджають діяльності центрального засвідчувального органу;
- проводить оцінку стану розвитку сфери електронних довірчих послуг за результатами
проведення аналізу інформації про діяльність постачальників електронних довірчих послуг
та засвідчувального центру;
- забезпечує взаємне визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів
та електронних підписів, що використовуються під час надання юридично значущих
електронних послуг;
- здійснює інші повноваження у сферах електронних довірчих послуг та електронної
ідентифікації, визначені законом.
Як підсумок, 13 листопада 2020 на 6-му засіданні Комітету Асоціації Україна — ЄС
останніми ключові досягненнями цифровізації України є прогрес із розбудови системи
інтероперабельності «Трембіта», розгортання значної кількості електронних послуг для
громадян та бізнесу, розвиток електронних довірчих послуг.
1.2. Поняття електроннного урядуванння як форми державногно управлінння
Процес комп’ютеризації у роботі органів державної влади, введення у державне

управлінння нового підходу, такого як «електронне урядуванння» має місце у більшості країн
світу. Довкола термінів «електронне урядуванння»та «електронний уряд» постійно виникають
дискусії. Різноманінтність визначень обумовленна тим, що більшість науковців особливо
відзначаюнть різні аспекти та принципи упровадженння і функціонунвання цієї системи.
Визначення терміну «електронний уряд» (e-Government) не завжди має однаковий сенс,
особливо у західних країнах. Спешу воно значило футуристинчний уряд «електронних
громадян», який мав можливістнь регулюватни діяльністнь та безпеку мережі електроннної
інформацінї. На сьогодні термін «e-Government» має значно ширше поняття, ніж просто
«електронне управлінння державою», іншими словами це використання сучасних
інформаційно-комунікативних технологінй в органах державногно управлінння, у тому числі й
інтернет-технологій[31].
Найактуальнішніми визначенннями терміну електроннного урядуванння на сьогодні є такі.
9
Електронний уряд як «використання інформацінйних технологінй і телекомуннікаційних

технологінй у державних адміністрнаціях у сукупностні з проведеннням організацнійних змін і
набуттям нових навичок, спрямованних на поліпшенння суспільнинх служб і демократинчних
процесів, а також посилення підтримки державної політики. Електроннний уряд є засобом для
підвищенння ефективнонсті державногно обслуговунвання. Він спрощує впровадженння
державної політики й допомогає державномну сектору, з одного боку – розширюванти осяг
послуг і підвищуванти їхню якість, а з іншого – збільшуванти економію ресурсів» так його
визначила Європейсьнка Комісія [32].
На думку В. Дрожжиновна «електронний уряд – це використанння віртуальнного простору
для вдосконалнення моделей надання послуг та підвищенння ефективнонсті функціонунвання
органів влади та державних установ» [33].
О. Баранов вважає, що електроннний уряд – це уряд, у якому вся сукупністнь внутрішнінх і
зовнішніх зв’язків та процесів забезпечунється та підтримуєнться відповіднними ІКТ. Але
необхідноню умовою, щоб перейти до електроннного уряду є комп’ютеризація усіх процесів у
звичайній діяльностні міністерснтв, відомств, місцевих органів виконавчонї влади, як во
внутрішнінх, так і зовнішніх [37].
М. Вершинін визначив, що електроннний уряд – система інтерактинвної взаємодії
держави і громадян за допомогою інтернету, нова модель державногно управлінння, яка
перебудовнує традиційнні відносини громадян і владних структур [35].
А. Кошкин зазначив, що електроннний уряд – мережна інформацінйно- комунікацнійна
інфраструнктура, яка підтримує процес виконання державнимни органами виконавчонї влади
своїх функцій у суспільстнві [36].
І. Колесніченнком було визначено і узагальненно основні підходи до розуміння поняття
«електронний уряд». Перший підхід розглядає електронний уряд як електронний сервіс
надання державних послуг. Він спирається на поширену практику перенесення ефективних
ІКТ регулювання зі сфери бізнесу у громадський сектор, що забезпечує вихід на новий
рівень якості надання послуг, зручності для користувачів при одночасному скороченні
трансакційних витрат. Представники другого підходу розглядають електронний уряд як
високотехнологічну організацію, функціонування якої забезпечується сучасними засобами
ІКТ. Даний підхід виходить з перспектив інформаційної епохи, коли тільки організація всієї
діяльності уряду на основі ІКТ може забезпечити трансформацію суспільного сектора
відповідно до нових вимог часу. Третій підхід розглядає електронний уряд як нову модель
регулювання, адекватну емерджентній економіці та інформаційному суспільству. Це не
просто більш широке тлумачення, яке поглинає перші два підходи, але принципово новий
погляд на зміст інститутів влади, держави та організацію державного регулювання [37].
На думку В. В. Солодова один з основних факторів успішного впровадженння
електроннного уряду та реалізуванння реформ державногно управлінння – їх рівночаснне
поєднання, але це не завжди приводить до перебудовни системи влади, а тільки підсилює її
риси [38]. Він вважає, що електроннний уряд має виступати в якості інструменнта перебудовни
адміністрнативних процесів та державногно управлінння вцілому, котрі завдяки широкому
використаннню інформацінйно-комунікаційних технологінй (ІКТ) стають можливим.
Відповідно до Концепції розвитку електроннного урядуванння в Україні електроннне
урядуванння – це форма організацнії державногно управлінння, котра сприяє підвищеннню
ефективнонсті, прозоростні та відкритоснті діяльностні органів місцевого самоврядунвання та
органів державної влади, які використонвують інформацінйно-телекомунікаційні технологінї
задля формуванння нового типу держави, яка орієнтуєтнься на задоволенння потреб
громадян[5].
Визначення терміну електроннного урядуванння більшість фахівців формулюютнь на
підставі різних принципів. Одні з них [39] схиляютьсня до визначенння описового харатеру –
які зміни в суспільстнві та певних його структуранх відбуваютнься після введення електроннного
урядуванння. Інші фахівці зупили свій вибір на прикладнонму аспекті реалізацінї технологінї
електроннного урядуванння та просто перераховнують різні аспекти застосуванння складових
10
[40]. Має місце і коротко технічним визначеннням, які загострююнть увагу тільки на
застосуванння специфічнних програмнинх продуктах та технологінчних рішеннях; економічнні, які
орієнтованні на максимальнну ефективнінсть управлінння державою. Мова йде не тільки про
мережеву інфраструнктуру виконавчонї влади, а й інфраструнктуру всіх гілок влади вцілому.
Електронне урядуванння – це не часткове технологінчне рішення, а цілісна новітнішння
концепція здійсненння управлінння державою, яка є необхіднинм елементом масштабнонго
інформацінйного перетворенння суспільстнва. Нова технологіня та ідеологія (філософія)
формуванння та виконання регуляторнної політики, реалізацінї та розробки регуляторнних актів,
перерозпонділ компетенцнії суспільнинх та державних структур, додержанння ціннісних
парадигм суспільстнва – усе це разом з багатьма іншими складовимни життєдіялньності
суспільстнва є основою для інжирінгу державногно управлінння, для створення і
функціонунвання інформацінйного суспільстнва [41].
Електронне урядуванння складаєтьнся з найважливніших трьох елементів взаємодії:
взаємодії органів влади, взаємодії держави та громадянинна, та взаємодії держави та бізнесу.
При цьому органи влади отримують можливістнь повністю координувнати свої дії, оперативнно
та більш ефективно вирішуватни різні завдання, мають змогу значно підвищити якість
надання адміністрнативних послуг, бути прозорим та відкритим, гнучким та чутким до вимог
громадян та бізнесу. Бізнес має більш відкритий та спрощений доступ до огранів державної
влади, що в свою чергу має допомогти результатнивно та найефектинвніше співпрацінвати владі
та бізнесу. Громадяни отримують відкритий доступ до публічної інформацінї, оперативнні та
більш якісні адміністрнативні послуги, та мають можливістнь впливати на прийняття та
реалізаціню важливих державних рішень. Трансформнація усіх форм діяльностні влади, зміна
їхньої структури, функцій та завдань – це й означає перехід до електроннного урядуванння.
Успіх впровадженння цього переходу залежить від деяких факторів. Наприклад від
правильнонї тактики та стратегії, координацнії та ефективнонї взаємодії усіх суб’єктів цього
процесу, а саме: виконавчонї, законодавнчої та судової гілок влади, громадськності та бізнесу.
В першу чергу електроннне урядуванння забезпечунє прозорістнь роботи державногно
апарату, зменшує, якщо не ліквідує, залежністнь людини від сваволі чиновника, а отже,
запобігає зросту корупції. Електроннне врядуванння – це інструменнт демократинзації
суспільстнва, умова, невідємна складова функціонунвання інформацінйного суспільстнва. Одна з
основних ідей реалізацінї електроннного урядуванння є те, цей процес виступає в ролі
інструменнта розвитку демократінї, та розглядаєнться як реальний шлях до розвитку
демократинчних процесів у суспільстнві.
Британський дослідник Стівен Кліфт вважає, що е-демократія визначаєтнься
використаннням комунікацнійних, інформацінйних технологінй та стратегій демократинчними
акторами (політичними організацніями, обраними посадовцянми, урядами,медіа,
громадянанми(виборцями) всередині управлінсньких і політичнинх процесів місцевих спільнот,
націй та на міжнароднному рівні. Для більшості е-демократія передбачанє більш активну
участь, яка посилена мобільнимни комунікацніями, Інтернетонм та іншими різними
технологінями у сучасній представнницькій демократінї, також як і через більшу учасницькну або
ж пряму форму залучення громадян для вирішення важливих суспільнинх питань [43].
Е-демократія складаєтьнся з усіх можливих електроннних засобів комунікацній, які дають
можливістнь для громадян докласти зусиль задля того, щоб чиновники та керівники були
більш відповіданльними за усі свої дії у сфері публічногно життя. Електроннна демократіня має
змогу використонвувати різні технологінї для: посилення прямого залучення і участі громадян;
підвищенння рівня прозоростні політичнонго процесу; покращенння якості формуванння думки-
позиції через відкриття нового простору для обговоренння та інформацінї [44].
Деякі фахівці (В.Дрожжинов й А. Штрик) вважають, що під електроннною демократінєю
розумієтьнся використанння ІКТ (інформаційно-комунікативні технологінї) та інформацінйної
інфраструнктури для кращого розвитку та посилення демократинчних інститутінв і збільшенння
активної участі громадян у політичнінй та суспільнінй діяльностні.
11
Інформаційно-комунікаційні технологінї мають великий спектр застосуванння. Від

інформуванння про різних претенденнтів на виборчі посади та діяльністнь партій, до можливостні
приймати участь у електроннних виборах (е-виборах) та електроннному голосуваннні (е-
голосуванні). Також слід розрізнятни розуміння е-демократії у вузькому та широкому
розумінні. У першому випадку сенс електроннної демократінї полягає у більшому використаннні
електроннної підтримки задля забезпеченння належних конституцнійних прав, які вимагають
будь-яких рішень. У другому ж випадку поняття електроннної демократінї визначаєтнься як
систематинзація думок та залучення організацній та громадян у політичні процеси та
рішення[18].
Згідно з Концепцієню розвитку електроннного урядуванння в Україні електроннна
демократіня – форма організацнії суспільстнва, де представнники бізнесу та кожен громадянинн
залучаютьнся до процесу державотвнорення та державногно управлінння вцілому, а також
активно приймають участь у місцевому самоуправнлінні за допомогою інформацінйно-
комунікативних технологінй [5]. Чітку залежністнь між розвитком демократінї та електроннним
урядуваннням можна відстежитни у визначенннях, які дають відомі дослідникни інформацінйного
суспільстнва [44]. Мета впровадженння електроннного урядуванння в Україні є розвиток
електроннної демократінї, аби досягти відкритоснті та прозоростні влади для кожного
громадянинна, громадськних організацній та представнників бізнесу, аби підвищити рівень до
європейсьнких стандартінв якості електроннних адміністрнативних послуг.
Електронне урядуванння – це один з інструменнтів розвитку інформацінйного суспільстнва,
завдяки якому створюютьнся умови для прозорого та відкритогно державногно управлінння.
Таким чином, електроннне урядуванння є новітньою інтерактинвною системою
державногно управлінння, де в основі закладено принципи прозоростні, відкритоснті та
підзвітнонсті і яка має змогу забезпечинти більш ефективну взаємодію неурядовинх організацній,
громадян з органами державної влади за допомогою інформацінйно-комунікативних
технологінй.
Електронна демократіня – форма організацнії суспільстнва, в якій за рахунок широкого
застосуванння ІКТ представнники бізнесу, громадяни та громадськні організацнії мають
можливістнь залучатиснь до процесу прийняття державних рішень та участі у державномну
управліннні.
12
РОЗДІЛ 2
РЕАЛІЗАЦІНЯ ЕЛЕКТРОНННОГО УРЯДУВАНННЯ В УКРАЇНІ (НА ПРИКЛАДІ
ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРАЦІ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ)
2.1 Реалізаціня електроннного урядуванння в Україні та світі
Головною складовою електронного урядування є електронний уряд — єдина

інфраструктура міжвідомчої автоматизованої інформаційної взаємодії органів державної
влади та органів місцевого самоврядування з громадянами та суб'єктами господарювання.
Він не є доповненням або аналогом традиційного уряду, а лише визначає новий спосіб
взаємодії на основі активного використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ)
з метою підвищення ефективності надання державних послуг. На сьогодні в світі поширені
дві основні моделі електронного урядування — e-Government 1.0 та e-Government 2.0.
Модель електронного урядування e-Government 1.0 як базова модель розвитку
електронного урядування в світі основана на наданні доступу до одержання електронних
послуг громадянам через веб-ресурси органів державної влади та місцевого самоврядування
шляхом розробки з боку останніх методів та шляхів надання таких послуг на власних або
об'єднаних веб-ресурсах державних/муніципальних органів.
E-Government 2.0 (E-Gov 2.0) відноситься до державної політики, що спрямована на
використання спільних технології для створення електронної платформи з відкритим
вихідним кодом, в якій уряд, громадяни та інноваційні компанії можуть поліпшити
прозорість та ефективність за принципом «віддати уряд в руках громадян» — на основі
принципів Web 2.0. Характерною відмінністю Web 2.0 від попередніх форм мережі Інтернет
є:
- активна участь користувачів у наповненні того чи іншого ресурсу;
- спрямованість на створення нового контенту;
- активніше громадське обговорення інформаційних повідомлень;
- перетворення кожного учасника «громадських медіа» на автономну одиницю
генерування новин [45].
В Європейському Союзі щорічно здійснюється моніторинг та оцінювання цифрових
державних послуг, який складається з чотирьох показників: 1) відсоток користувачів
Інтернету, які надіслали заповнені заявки до органів державної влади через Інтернет
(показник е-користувачів); 2) рівень складності в країні е-послуг (показник попередньо
заповнених форм, який вимірює ступінь зворотного зв’язку з органами влади); 3) рівень
сформованості е-послуг (їх складності) (показник онлайн завершення послуги, яка може
здійснюватися повністю онлайн, що вимірює ступінь взаємодії з сектором державного
управління); 4) відкриті дані органів державної влади і місцевого самоврядування (показник
відкритості даних).
Однак ще досі не вирішена проблема цифрового виключення громадян. Так, згідно з
дослідженням Європейського Союзу, 80 мільйонів європейців ніколи не користуються
Інтернетом, тому що у них немає комп’ютера або це занадто дорого. Ще однією причиною
може бути те, що для них це занадто складно або не актуально. За даними 2018 року, 79%
громадян ЄС користуються Інтернетом щотижня, тоді як 71% роблять це щоденно. Серед
людей з обмеженими можливостями 63% використовують Інтернет щотижня.
Пріоритетним напрямом впровадження е-урядування в Європейському Союзі є
отримання переваг від використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ)
найбільш вразливими громадянами. Саме тому розв’язання проблеми цифрового
виключення вирішується за допомогою: розробки доступних для всіх верств населення ІКТ;
застосування допоміжних технологій, які мають допомагати людям з інвалідністю вчиняти
дії, які вони раніше не могли зробити, та краще взаємодіяти з сучасними технологіями;
13
формувати навички та вміння у сфері цифрових технологій, які мають розширювати

можливості громадян у боротьбі з маргіналізацією та соціальною ізоляцією, включаючи
кар’єру через ІКТ в освіті; сприяння соціальній інтеграції, яка передбачає підвищення рівня
участі знедолених людей у громадській, соціальній та економічній діяльності через проекти
соціальної інтеграції.
Близько 4,1 мільярда людей у світі користуються інтернетом у 2019 році. Це на 5,3%
більше, ніж у 2018 році, йдеться у звіті Міжнародного союзу електрозв’язку при ООН.
Станом на листопад 2020 року Україна зайняла 46-е місце у рейтингу країн із найбільш
розвиненим електронним урядуванням, що на 13 позицій вище, ніж у 2018 та на 23 позиції
вище ніж у 2016. Рейтинг був створений на основі дослідження Організації Об'єднаних
Націй "E-Government Survey 2020". Дослідження узагальнює показники держав щодо
розвитку електронного урядування за період з 2018 до 2020 року [46].
Дослідження "E-Government Survey 2020" показує стійку глобальну тенденцію до
підвищення рівня розвитку електронного урядування. Дослідження поділяє держави на 4
групи: із низьким, середнім, високим та дуже високим рівнями розвитку електронного уряду.
Україна належить до групи країн із високим рівнем розвитку, її результати найбільш
наближені до показників Вірменії та Азербайджану.
Традиційно, у рейтингу лідирують Естонія, Південна Корея, США, Японія та Нова
Зеландія. Найгірші результати на 2020 рік показали Судан, Ерітрея та
Центральноафриканська Республіка.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування надають понад 2 тисячі
послуг, але 91.5% населення України не користуються публічними послугами онлайн.
Водночас, надання публічних послуг супроводжується значними незручностями, часовими
та фінансовими затратами.
Наразі в Україні електронні послуги запроваджено на різних порталах органів влади, з
різними інтерфейсами, стандартами та засобами е-ідентифікації, що є вкрай незручним для
громадян. Крім того, не було проведено належного реінжинірингу послуг при їх
автоматизації та не забезпечено достатньої зручності. Відсутній єдиний підхід до
реінжинірингу й запровадження е-послуг, а також послуги є недоступними через смартфон.
У вересні 2016 року Міністерство економічного розвитку та торгівлі запустило в
тестовому режимі Єдиний державний портал адміністративних послуг (далі – Портал)
(https://my.gov.ua). Цілі Порталу:
- впорядкування та надання вичерпної інформації про адміністративні послуги;
- надання адміністративних та інших публічних послуг в електронному вигляді.
Етапи розвитку Порталу:
Робота Порталу в інформаційному режимі та забезпечення вичерпної інформації про:
- адміністративну послугу;
- список, шаблони та зразки документів необхідних для отримання послуги;
- контактну інформацію та місце отримання послуги.
Надання послуг в електронному вигляді:
- послідовне впровадження послуг в електронному вигляді (по мірі готовності
суб’єктів надання);
- розширення способів ідентифікації одержувачів послуг;
- впровадження механізмів сплати за послуги.
Україна активно впроваджує у життя ідею "держава у смартфоні". Впроваджує у життя
цю ідею Мінцифра. Одним із основних здобутків Кабінету Міністрів України та Мінцифри є
створення застосунку "Дія" (Держава і Я), що надає низку адміністративних послуг онлайн
[48]. Станом на листопад 2020 року кількість таких послуг становить 38. Серед них
найпопулярнішими є:
- відкриття ФОП;
- єМалятко;
- реєстрація місця проживання дитини;
14
- отримання допомоги по безробіттю;

- підписання документів.
Окрім послуг у додатку доступні цифрові документи, а саме:
- ID-картка;
- закордонний біометричний паспорт;
- водійське посвідчення;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
- автоцивілка;
- студентський квиток.
З 5 вересня 2020 стали доступні:
- свідоцтво про народження дитини;
- актуальне місце реєстрації в цифровому паспорті;
- довідка внутрішньо переміщеної особи;
- індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Мінцифра провела аналіз статистичних даних про діяльність кваліфікованих надавачів
електронних довірчих послуг і оцінила стан розвитку сфери електронних довірчих послуг за
2019 рік.
Загалом в Україні було здійснено більше 1, 5 млрд операцій з використанням
електронного підпису. Загальною кількістю сформованих кваліфікованих сертифікатів
підписів та печаток менше 6 млн. Цікаво, що лише 8% усіх підписів зберігаються на
захищених носіях, коли решта – ні.
Покращення якості надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, підвищення
рівня довіри до них та популяризації центральним засвідчувальним органом є однією із
пріоритетних завдань Мінцифри.
Важливо, що лише 4 з 22 кваліфікованих надавачів довірчих послуг використовують
міжнародні алгоритми електронного підпису, усі інші працюють на національними
алгоритмами.
Міністерство цифрової трансформації, сприяє поступовому переведенню усіх
засвідчувальних центрів на міжнародні алгоритми.
Застосування міжнародних алгоритмів електронних ключів розширять можливості
українського електронного підпису, наприклад, в майбутньому створить можливість в
Україні визнавати документи інших держав, а іншим державам визнавати документи
України, що скріплені електронною підписом або печаткою.
Цілі Мінцифри до 2024:
- забезпечити надання 100% публічних послуг громадянам та бізнесу в онлайн режимі;
- забезпечити на 95% транспортну інфраструктуру, населені пункти та їхні соціальні
об’єкти доступом до високошвидкісного інтернету;
- залучити 6 млн українців до програми розвитку цифрових навичок;
- забезпечити долю ІТ у ВВП країни на рівні 10% [48].
2.2 Оцінка рівня розвитку електронного урядування в Головному управлінні Держпраці

у Львівській області
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про

оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» [49] утворено Державну
службу України з питань праці шляхом злиття Державної інспекції з питань праці Державної
служби гірничого нагляду та промислової безпеки.
Кабінет Міністрів України 11 лютого 2015 року постановою № 96 затвердив
Положення про Державну службу України з питань праці [50], яким визначив основні
завдання, повноваження та права нового центрального органу виконавчої влади, що
контролюватиме дотримання законодавства про працю. За наполяганням ФПУ до
Положення про об’єднану Державну службу України з питань праці включено норми, що
15
відповідають вимогам Конвенцій МОП № 81 і № 129 щодо безперешкодного доступу

державних інспекторів праці до об’єктів перевірки, та які знайшли своє відображення у
прийнятому нормативно-правовому акті.
Відповідно до Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є
центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується
Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського
господарства України. Держпраці реалізовує державну політику у сферах:
- промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці,
- здійснення державного гірничого нагляду,
- з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість
населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку
з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття — в частині призначення,
нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів
матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 утворено як
юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці
шляхом реорганізації (злиття) територіальних органів Державної служби гірничого нагляду
та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці. Установлено, що територіальні
органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками
територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і
Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються; територіальні органи Державної
служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що
реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких
повноважень територіальним органам Державної служби з питань праці.
По Львівській області утворено Головне управління Держпраці у Львівській області
(далі – Управління Держпраці).
Управління Держпраці діє на підставі Положення про Головне управління Держпраці у
Львівській області затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від
03.08.2020 №84 (далі – Положення).
Відповідно до Положення основними завданнями Управління Держпраці є:
- реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни
праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого, нагляду, а
також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість
населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення,
нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів
матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;
- здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на
обласному рівні;
- здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов’язаної з
об’єктами підвищеної небезпеки;
- організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування
ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і
приладів обліку природного газу на об’єктах його видобутку, та забезпечення безпечної і
надійної експлуатації об’єктів Єдиної газотранспортної системи.
Керівництво Управлінням Держпраці здійснює начальник, який призначається та
звільняється з посади Головою Державної служби України з питань праці за погодженням з
Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Начальник Управління Держпраці має двох заступників, в тому числі першого, які
призначаються та звільняються з посади Головою Державної служби України з питань праці
за погодженням з Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства
України.
16
Згідно структури Управління Держпраці до його складу входить 12 самостійних

структурних підрозділів та головний спеціаліст з питань виявлення та запобігання корупції.
Штатна чисельність працівників складає 218 осіб.
В Україні моніторинг розвитку електронного урядування проводиться групою
неурядових організацій на чолі Асоціацією міст України, включаючи Асоціацію органів
місцевого самоврядування «Міста електронного урядування України», ГО «Європейський
діалог», ВГО «Громадянська мережа «ОПОРА». Метою дослідження є визначення рівня
використання засобів електронного урядування в діяльності органів публічної влади для
забезпечення інформування населення, сприяння прозорості місцевої політики та протидії
корупції, якості надання адміністративних послуг, залучення громадськості до суспільно-
політичних процесів [51].
Методологія моніторингу ґрунтується на законодавстві України щодо діяльності
органів місцевого самоврядування та враховує попередній досвід досліджень. Для оцінки
рівня розвитку електронного урядування виділено сім категорій електронного урядування:
1) доступ до інформації;
2) зворотний зв’язок із громадськістю;
3) адміністративні послуги;
4) доступ до публічної інформації;
5) зручність користування веб-сайтом;
6) оцінка системи електронного документообігу органів публічної влади;
7) оцінка організації діяльності центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП) [52]
На основі проаналізованої теоретико-методологічної бази дослідження, вважаю, що
найбільш вагомими чинниками розвитку електронного урядування в органі публічної влади є
індикатори якості надання послуг та доступу до публічної інформації, зручності
користування веб-сайтом та оцінку системи електронного документообігу органу публічної
влади.
Кожна група критеріїв містить низку окремих показників і має «власну» систему
оцінювання.
В категорію якості надання послуг та доступу до публічної інформації включено
чотири групи показників для оцінки доступу до інформації, адміністративних послуг,
зворотного зв’язку з громадськістю, доступу до публічної інформації. Загалом у цій категорії
27 показників (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Критерії оцінки розвитку електронного урядування за категорією
«Якість надання послуг та доступ до публічної інформації»
Критерії Оцінка
№ Показник
оцінки
1. Доступ до інформації
3 = повна 3
Інформація про діяльність органу (контактна, режим роботи,
1 1= неповна
основні завдання)
0 = відсутня
3 = повна 3
Інформація щодо керівника (біографічні дані, декларації, графік
2 1= неповна
прийому, повноваження)
3 = повна 3
Інформація про заступників (біографічні дані, декларації, графік
3 1= неповна
прийому, повноваження)
Інформація про структуру органу, місце розташування 3 = повна 3
4 структурних підрозділів, режим роботи, керівників структурних 1= неповна
підрозділів, їх контактна інформація 0 = відсутня
17
Продовження таблиці 2.1

3 = повна 1
Інформація щодо поточної діяльності органу (плани закупівель,
5 1= неповна
бюджет, проекти, аукціони, конкурси, наявні вакансії)
3 = повна 3
6 Новини та анонси щодо організованих заходів 1= неповна
3 = повна 3
7 Посилання на сайти інших органів влади 1= неповна
2. Адміністративні послуги
1
1 = наявна
8 Перелік та класифікація адміністративних послуг, які надаються
органом, наявність інформаційних карток адмінпослуг
3
9 Можливість надіслати лист до органу на електронну пошту для 3 = наявна
отримання консультації 0 = відсутня
3
10 Можливість завантажити бланки заяв на отримання 3 = наявна
адмінпослуги 0 = відсутня
3
11 Можливість завантажити форми заяв та інших документів для 3 = наявна
видачі документів дозвільного характеру 0 = відсутня
З.Зворотний зв’язок з громадськістю
1 = наявна 0
12 Наявність онлайн-приймальні керівника
1 = наявна 1
13 Наявність форми подання електронних звернень
1 = наявна 0
14 Можливість прослідкувати опрацювання е-звернення
1 = наявна 1
15 Оприлюднення на сайті статистики щодо звернень громадян
1 = наявна 0
16
Проведення онлайн-опитування громадськості 0 = відсутня
1 = наявна 1
17 Зв’язок сайту з соціальними мережами
1= наявна 1
18 Можливість залишити коментар через соціальну мережу
19 Можливість коментувати новини та інформаційні 1 = наявна 0

повідомлення 0 = відсутня
Можливість обговорення проектів нормативно-правових 1 = наявна 1
20
документів 0 = відсутня
1 = наявна 0
21 Можливість оцінити веб-сайт 0 = відсутня
18
4. Доступ до публічної інформації

Інформація про спеціальний структурний підрозділ або 3
3 = наявна
відповідальну особу для забезпечення доступу до публічної
22 інформації
3 = наявна 3
23 Наявність форм запитів на публічну інформацію
Можливість подати запит на публічну інформацію через 3 = наявна 3
24 електронну пошту 0 = відсутня
Інформація про систему обліку (реєстр публічної інформації), 3 = наявна 0
25 види інформації, яку зберігає розпорядник 0 = відсутня
Інформація про порядок складання, подання запиту на 0
3 = наявна
26 інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій
чи бездіяльності
3 = наявна 0
27 Звіти щодо задоволення запитів на інформацію
Зручність користування веб-сайтом оцінюється за допомогою 8 показників, які з різних

аспектів характеризують користувацький інтерфейс (див. табл. 2.2).
Таблиця 2.2
«Зручність користування веб-сайтом»
Критерії Оцінка
№ Показник
оцінки
1= наявна 1
1 Наявність пошуку по сайту
1= наявна 0
2 Наявність мапи сайту
1= наявна 0
3 Можливість пошуку інформації за тегами
1= наявна 1
4 Наявність мобільної версії веб-сайту
1= наявна 1
5 Наявність версії веб-сайту для людей із вадами зору
Можливість повернення на головну сторінку з будь-якої сторінки 1= наявна 1
6
сайту 0 = відсутня
1= наявна 1
7 Наявність меню навігації на кожній сторінці сайту
1= наявна 0
8 Наявність багатомовної версії сайту
Для оцінки системи електронного документообігу органу публічної влади

запропоновано 16 показників, що характеризують наявність системи внутрішнього
19
документообігу, її інтеграція з іншими системами, мобільними пристроями, безпеку роботи

в системі працівників, наявність електронного архіву документів (див. табл.2.3).
Таблиця 2.3
«Оцінка системи електронного документообігу»
№ Показник Критерії оцінки Оцінка
Наявність системи внутрішнього електронного 1 = наявна 0
1
документообігу в органі 0 = відсутня
3 = 76%-100% 1
Кількість працівників (у відсотковому відношенні до 2 = 51%-75%
2 загальної чисельності), що працюють із системою 1 = 1%-50%
електронного документообігу 0 = 0%
2=100% = повна 0
наявність
1=50% =
3 часткова
Наявність у кожного працівника, який працює в системі наявність
електронного документообігу особистого пароля доступу 0% = не
до даних системи електронного документообігу запроваджено
2 = у кожного 2
Наявність у кожного працівника органу місцевого працівника
4 1 = у окремих
самоврядування електронного цифрового підпису
працівників
0 = відсутні
Наявність розподіленого доступу користувачів до системи 1 = наявний 0
5
електронного документообігу 0 = відсутній
Наявність електронної системи реєстрації звернень 1 = наявна 0
6
громадян у системі електронного документообігу 0 = відсутня
Наявність електронної реєстрації вхідних та вихідних 1 = наявна 1
7
документів 0 = відсутня
2 = 100% = всіх 2
документів
8 Сканування вхідної документації 1= 50% =
частково
0 = 0% = не
здійснюється
Наявність електронного архіву документів органу місцевого 0
9
самоврядування 1 = так 0 = ні
1 = обмін 1
10 Здійснення обміну електронними документами з
державними органами влади різних рівнів за допомогою 0 = обміну не
систем електронного документообігу відбувається
1 = обмін 1
11
Здійснення обміну електронними документами з іншими 0 = обміну не
органами влади з використанням цифрового підпису відбувається
20

2 = інтегрована з 0
2йма і >
Інтеграція системи електронного документообігу із іншими системами
12 1 = інтегрована з
системами
1 системою
0 = не
інтегрована
1 = навчання 0
відбуваються
13
Проведення навчання для персоналу щодо 0 = навчання
використання системи електронного документообігу відсутні
1 = проводиться 0
14 Перевірка знань персоналу на вміння користуватись 0 = не
системою електронного документообігу проводиться
1 = проводиться 0
15 Здійснення електронного візування документів в системі 0 = не
електронного документообігу проводиться
1 = інтегрована 0
16 Інтеграція системи електронного документообігу з 0 = не
мобільними пристроями інтегрована
За допомогою такого методу оцінки рівня розвитку електронного урядування в

Управлінні Держпраці встановлено, що електронне урядування впроваджене на рівні 62%:
набрано 56 балів з 89 максимально можливих (показник відносний – розрахований за
шкалою розробленою студентом).
Оцінимо критерії, за якими Управління Держпраці отримало не найвищі бали.
Однією зі «слабких сторін» є відсутність можливості громадськості в коментуванні
діяльності Управління Держпраці, але така можливість є на офіційній сторінці в соціальній
мережі «Фейсбук».
Також, одним з мінусів є відсутність можливості контролю громадян за станом
розгляду їх звернень, але це є похідна проблема від відсутності системи електронного
документообігу, в .т.ч. звернень громадян.
Відсутність системи електронного документообігу спричинена наступними чинниками:
- відсутність матеріально-технічної бази, а саме: тільки половина працівників
Управління забезпечена комп’ютерами, а ще половина з цих комп’ютерів немає
властивостей, які би забезпечити доступ до системи електронного документообігу та
відповідного приміщення для встановлення серверної кімнати;
- відсутність фінансування на впровадження та обслуговування такої системи, оскільки
такий процес є дуже дорогим (при проведенні аналізу ринку надавачів послуг зі встновлення
систем елктронного документообігу вартість одного робочого місця сягає приблизно 3 тис.
грн на рік, а фактична чисельність працівників, тому загальна вартість становитоме
приблизно 450 тис. грн. не враховуючи оплати за впровадження такої системи залежить від
функцій, які необхідно виконувати);
- працівники Управління, в більшості, не мають достатніх навиків роботи з
персональними комп’ютерами, що не дасть можливості швидкого впровадження такої
системи.
Впровадження такої системи має велику кількість переваг, які б допомогли вирішити
низку провлемних питань:
21
-економія коштів, призначених для купівлі копіювально-розмножувальної техніки й

витратних матеріалів на неї, її ремонту, оплати служб поштової доставки;
- економія робочого часу працівників, адже за паперового документообігу вони б
витратили більше часу на ручну обробку і виконання обслуговуючих функцій. У відділі
ддокументального забезпечення Управління Держпраці троє працівників зайняті за
реєстрацією вхідної, вихідної та внутрішньої кореспонденції та її скерування адресатам, на
що витрачається увесь робочий час.
- створення єдиного інформаційного простору в масштабах Управління Держпраці й
реалізація всіх процесів саме в системі (забезпечує ефективний документообіг у разі
віддаленого доступу структурних підрозділів, філій тощо). В Управлінні Держпраці
територіально структрні підрозділи розташовані за 4-ма адресами у місті Львові, один в місті
Дрогобиці та ще один в місті Червонограді. Керівники відділених структурних підрозділів
витрачають значну частину робочого часу на дорогу для вирішення виробничих питань за
основною адресою у місті Львів.
- прискорення та прозорість проходження документів і надання послуг (забезпечує
доступність інформації, своєчасне й оперативне прийняття рішень, відстеження документа
на всіх етапах його життєвого циклу). Значну кількість часу займає візування документів, що
на практиці виглядає як «ходіння по кабінетах». Зекономлений праціниками час був би
використаний на краще виконання посадових обов’язків службовими особами.
- оптимізація процесів, пов`язаних з документообігом, поліпшення контролю над усіма
інформаційними потоками й процесами в Управлінні Держпраці (підвищується загальний
рівень якості виконання документів, за допомогою здійснення контролю виконавської
дисципліни забезпечується систематизація й аналіз результатів контролю, завдяки чому
виявляються проблеми та вживаються заходи щодо вдосконалення системи керування). Хоча
в Управлінні Держпраці і ведеться електронний реєстр вхідної та вихідної документації, але
цей процес не є повністю автоматизованим, тому здійснення контролю за ходом виконання
документів здійнюється в «ручному» режимі;
- можливість спільної роботи в межах єдиної інфраструктури (опрацювання документів
одночасно кількома працівниками);
- підвищення швидкості пошуку документів в Управлінні Держпраці (здійснення
пошуку в базі документів за різними атрибутами);
- запобігання втраті важливої інформації через недбалість персоналу (збереження
документа забезпечується завдяки реєстрації в системі та створенню його електронної копії);
- підвищення рівня інформаційної безпеки за рахунок механізмів ЕЦП (шифрування
даних дозволяє запобігти спробам несанкціонованого доступу до інформації);
- упорядкування документообігу в Управлінні Держпраці (забезпечується єдиний
підхід до процедур оформлення й обробки документів, використання уніфікованих форм
документів, їх формування за шаблонами). Можливо було б уникнути повернення
документів на доопрацювання через невідповідність їх оформлення вимогам Інструкції з
діловодства в Управлінні Держпраці;
- централізоване, структуроване й систематизоване зберігання документів в
електронному архіві. Оскільки кількість документів з кожним роком збільшується
примішеннь для їх зберігання не вистачає і часу для впорядкування такої великої кількості
документів витрачається досить багато.
Для розуміння масштабів документообігу за 10 місяців 2020 року в Управлінні
Держпраці загальний документообіг становить 46 299 документів, з них:
- 17933 документи – вхідна кореспонденція;
- 14405 документів – вихідна кореспонденція;
- 6192 доповідних записок;
- 7769 службових записок.
Але перевагою в Управлінні Держпраці є підключення до Системи електронної
взаємодії органів виконавчої влади (СЕВ ОВВ), яка призначена для автоматизації процесів
22
створення, відправлення, передавання, одержання, оброблення, використання, зберігання,

знищення електронних документів та копій паперових документів в електронному вигляді з
використанням електронного цифрового підпису, які не містять інформацію з обмеженим
доступом, та контролю за виконанням актів, протокольних рішень Кабінету Міністрів
України та інших документів.
Управління Держпраці підключене до системи на основі ВЕБ-доступу, тому є
можливість отримання та скерування листів установам, які підключені до системи із
застосуванням Електронного цифрового підпису. За 10 місяців 2020 року через систему було
отримано 655 документів та відправлено 393 документи, що складає 2,2 % загальноого
документообігу.
Слід зауважити, що Управління Держпраці в рамках пілотного проекту через Єдиний
портал надання адміністративних послуг (далі – Єдиний портал) надає адміністративну
послугу «Реєстрація декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам
законодавства з охорони праці». Так у 2019 році було загалом подано 758 декларацій, з них
15 через Єдиний портал, а за 10 місяців 2020 року загалом подано 1099 декларацій, з них 130
через Єдиний портал. Дані цифри свідчать про пристосованість підприємців до електронних
послуг, але не в повній мірі.
Окрім послуги «Реєстрація декларацій відповідності матеріально-технічної бази
вимогам законодавства з охорони праці» Головним управлінням Держпраці у Львівській
області надаються ще 5 послуги:
- видача дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію
(застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;
- анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію
(застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;
- відомча реєстрація великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів,
що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування;
- видача гірничого відводу для розробки родовищ корисних копалин місцевого
значення;
- переоформлення гірничого відводу для розробки родовищ корисних копалин
місцевого значення.
Наразі питання можливості надання цих послуг через Єдиний портал розглядається.
23
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННнЯ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННнОГО УРЯДУВАННнЯ В УКРАЇНІ
3.1. Електроннне урядуванння як напрям реформуванння державногно управлінння в Україні
З огляду на міжнародний досвід розвиток електронного урядування є одним з основних

факторів забезпечення успішності реформування та підвищення конкурентоспроможності
країни. Реформа будь-якої галузі в сучасних умовах спрямована на широке використання
сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для досягнення необхідного рівня
ефективності та результативності. Адже саме інструменти е-урядування здатні забезпечити
значне покращення якості обслуговування фізичних і юридичних осіб та підвищення
відкритості, прозорості та ефективності діяльності органів публічної влади..
У рамках реалізації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та
Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-
членами, з іншої сторони, Україна має забезпечити комплексний розвиток електронного
урядування відповідно до європейських вимог.
Також запровадження електронного урядування є базовою передумовою для розбудови
в Україні ефективних цифрової економіки і цифрового ринку та його подальшої інтеграції до
єдиного цифрового ринку ЄС (Digital Single Market Strategy for Europe).
Крім того, розвиток електронного урядування та демократичних процесів, застосування
загальновизнаної системи демократичних цінностей, зокрема щодо участі громадян та
інститутів громадянського суспільства в процесах формування та реалізації державної
політики, відіграє ключову роль у забезпеченні економічного та соціального прогресу в
державі.
З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій з метою розширення
можливостей участі громадян у процесі державотворення та державного управління все
більше застосовуються інструменти електронної демократії.
Електронна демократія – форма суспільних відносин, за якої громадяни та організації
залучаються до державотворення та державного управління, а також до місцевого
самоврядування шляхом широкого застосування інформаційно-комунікаційних технологій в
демократичних процесах, що дає змогу: посилити участь, ініціативність та залучення
громадян на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівні до публічного життя;
поліпшити прозорість процесу прийняття рішень, а також підзвітність демократичних
інститутів; поліпшити зворотну реакцію суб’єктів владних повноважень на звернення
громадян; сприяти публічним дискусіям та привертати увагу громадян до процесу прийняття
рішень.
Найбільш поширеними інструментами електронної демократії, що застосовуються
сьогодні в Україні як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні, є електронні
консультації, електронні петиції, електронні звернення, бюджети участі (громадські
бюджети). Також створені ресурси для оприлюднення наборів даних у формі відкритих
даних, у тому числі з використанням електронних платформ, наприклад “Громадянське
суспільство і влада”, “Розумне місто” чи “Єдина система місцевих петицій”, які поєднують у
собі кілька електронних інструментів участі.
Застосування сучасних інноваційних підходів, методологій та технологій (у тому числі
Інтернету речей, хмарної інфраструктури, Blockchain, Mobile ID, shareding economy,
просування методики опрацювання даних великих обсягів (Big Data), нормативно-правового
врегулювання принципів “цифровий за замовчуванням”, “одноразове введення інформації”
та “сумісність за замовчуванням”, а також застосування перспективних форм організації
виконання завдань і проектів розвитку електронного урядування, зокрема публічно-
приватного партнерства, сприятимуть формуванню ефективної системи електронного
24
урядування в Україні для задоволення інтересів та потреб фізичних та юридичних осіб,

вдосконалення системи державного управління, підвищення конкурентоспроможності та
стимулювання соціально-економічного розвитку країни.
Для досягнення мети слід забезпечити виконання комплексних заходів за такими
напрямами:
1) модернізація публічних послуг та розвиток взаємодії влади, громадян і бізнесу
за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій:
- запровадження електронних послуг, у тому числі адміністративних, в усіх сферах
суспільного життя, а також надання інтегрованих електронних послуг за життєвими та
бізнес-ситуаціями;
- реалізація принципу єдиного вікна (“one-stop-shop“) шляхом забезпечення розвитку та
функціонування Єдиного державного порталу адміністративних послуг як єдиної точки
доступу фізичних та юридичних осіб до електронних послуг;
- розвиток електронних публічних закупівель, електронних договорів і рахунків,
електронних аукціонів;
- стимулювання використання електронних послуг фізичними та юридичними особами;
- формування та розвиток інфраструктури відкритих даних на базі єдиного державного
веб-порталу відкритих даних, інтегрованих з ним інших веб-порталів відкритих даних,
публічних інтерфейсів прикладного програмування (API), відкритих стандартів та форматів;
- оприлюднення та регулярне оновлення наборів даних у формі відкритих даних
відповідно до суспільного інтересу, кращих світових практик, встановлених вимог щодо
якості даних і відкритості та прозорості діяльності;
- стимулювання розвитку на базі відкритих даних загальнодоступних проектів і сервісів
(соціальних, громадських, медійних та комерційних), у тому числі у співпраці з органами
влади, для підвищення відкритості та ефективності їх діяльності, надання якісних послуг та
розвитку інноваційного бізнесу;
- розвиток інституту електронних звернень та електронних петицій;
- розвиток інструментів “відкритий бюджет”, “громадський бюджет”, он-лайн
обговорення проектів нормативно-правових актів та інших інструментів участі громадян у
прийнятті управлінських рішень;
- запровадження електронних форм зворотного зв’язку на офіційних веб-сайтах органів
влади, у тому числі тематичних, для отримання якісного зворотного зв’язку з різних питань;
- широке залучення громадських об’єднань та профільних асоціацій до планування
розвитку та моніторингу стану розвитку електронного урядування;
- стимулювання використання електронних інструментів залучення громадян та
підтримка громадських ініціатив у сфері електронного урядування;
- розвиток електронних довірчих послуг відповідно до вимог Регламенту (ЄС)
№ 910/2014 Європейського Парламенту та Ради від 23 липня 2014 року про електронну
ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій в межах внутрішнього ринку
та про скасування Директиви 1999/93/ЄС;
- сприяння наповненню єдиного демографічного реєстру та поширенню паспортів
громадянина України у формі ID-карти;
- розвиток існуючих та запровадження нових схем і засобів електронної ідентифікації
та встановлення рівнів довіри до них (у тому числі Mobile ID, Bank ID);
- реалізація принципу “single-sign-on” шляхом впровадження інтегрованої системи
електронної ідентифікації та автентифікації і повторного використання в інформаційно-
телекомунікаційних системах органів влади;
2) модернізація державного управління за допомогою інформаційно-
комунікаційних технологій:
- запровадження системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних
ресурсів;
- розвиток електронної взаємодії суб’єктів владних повноважень на базі системи
25
електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, у тому числі

підключення базових державних реєстрів і баз даних, центрів надання адміністративних
послуг, а також розвиток транскордонної електронної взаємодії;
- розвиток організаційної, технічної та семантичної інтероперабельності інформаційно-
телекомунікаційних систем органів влади, у тому числі поширення унікального номера
запису в реєстрі єдиного демографічного реєстру для зв’язування даних в різних державних
реєстрах та базах даних;
- розвиток систем внутрішнього електронного документообігу в органах влади та
системи електронної взаємодії органів виконавчої влади;
- запровадження державного електронного архіву та електронних архівів органів влади
і визначення порядку передачі електронних документів в державний електронний архів та
порядку їх архівного зберігання;
- визначення порядку приймання-передачі електронних документів до державних
архівних установ, архівних установ районних держадміністрацій та міських рад;
- визначення вимог до формату уніфікованого інформаційного об’єкта, що призначений
для обміну електронними документами;
- забезпечення розвитку електронного урядування у базових галузях України є
запровадження інформаційно-телекомунікаційних систем підтримки прийняття
управлінських рішень та автоматизації адміністративних процесів (зокрема з використанням
перспективних геоінформаційних технологій, Інтернету речей, технологій опрацювання
даних великих обсягів (Big Data) і Blockchain) тощо;
3) управління розвитком електронного урядування:
- формування базової інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури електронного
урядування шляхом запровадження, розвитку та взаємодії таких державних інформаційних
та інформаційно-телекомунікаційних систем:
- система електронної взаємодії органів виконавчої влади;
- система електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів;
- інтегрована система електронної ідентифікації та аутентифікації;
- електронний кабінет громадянина;
- веб-портал електронного урядування gov.ua, у тому числі єдиний державний
веб-портал відкритих даних та єдиний державний портал адміністративних
послуг;
- спеціальні захищені мережі передачі даних, у тому числі національної системи
конфіденційного зв’язку;
- захищена електронна пошта;
- захищені центри обробки даних, у тому числі з використанням хмарних
технологій;
- формування базових державних реєстрів, у тому числі оцифрування паперових
носіїв, та покращення якості даних в державних реєстрах;
4) підвищення ефективності управління розвитком електронного урядування шляхом
виконання таких завдань:
- забезпечення ефективної роботи Міжгалузевої ради з питань розвитку
електронного урядування;
- аналіз та систематизація нормативно-правової бази з питань електронного
урядування, інформаційно-комунікаційних технологій на предмет їх дієвості та
досягнення задекларованої мети та стратегічних цілей;
- актуалізація та розроблення нових нормативно-правових актів з питань
електронного урядування, інформаційно-комунікаційних технологій,
інформаційного суспільства та електронних адміністративних послуг тощо;
- надійний захист персональних даних та прав на приватність особи з метою
зміцнення довіри до он-лайн середовища;
- модернізація і забезпечення виконання Національної програми
26
інформатизації та регіональних програм інформатизації;

- запровадження проектного підходу до реалізації проектів у сфері електронного
урядування та стандартів управління інформаційними системами;
- гармонізація та запровадження міжнародних стандартів у сфері інформаційних
технологій;
- формування ефективної системи управління проектами з інформатизації та
електронного урядування в органах влади, у тому числі вимог до розроблення,
оцінки інвестицій та результативності таких проектів;
- забезпечення багаторазового використання інформаційно-телекомунікаційних
систем з метою мінімізації бюджетних витрат та створення дублюючих систем
та рішень;
- централізація підтримки функціонування державних електронних
інформаційних ресурсів та здійснення типових заходів з інформатизації;
- визначення єдиних правил та вимог до створення, ведення і функціонування
державних електронних інформаційних ресурсів та запровадження
національного реєстру електронних інформаційних ресурсів;
- розвиток міжнародного співробітництва та інтеграція до загальноєвропейських
проектів з розвитку електронного урядування;
- забезпечення захисту інформації в державних електронних інформаційних
ресурсах;
- сприяння підвищенню готовності фізичних та юридичних осіб до використання
інструментів електронного урядування;
- сприяння популяризації електронного урядування в Україні.
Сьогодні ні один з існуючих центральнних органів виконавчонї влади не в змозі
самостійнно розв’язати проблеми розбудови інформацінйного суспільстнва та
впровадженння електроннного урядуванння.
Пріоритетним напрямом інституцінйної політики в цій сфері є також створення в
органах влади на центральнному та регіональнному рівнях підрозділнів, що відповіданють за
реалізаціню інформацінйної політики, політики розбудови інформацінйного суспільстнва та
інформатинзації і впровадженння електроннного урядуванння. Такі підрозділни можуть
створюватнись в органах влади як нові або на базі існуючих підрозділнів інформатинзації,
захисту інформацінї та інших, що можуть бути визначенинми відповіданльними за
реалізаціню інформацінйної політики в цілому та зокрема за впровадженння електроннного
урядуванння в рамках компетенцнії відповіднного органу влади.
Результатом впровадженння реформи державного управлінння має стати створення
ефективної, прозорої, відкритої та гнучкої структури публічної адміністрнації із
застосуваннням новітніх ІКТ (е-урядування), яка здатна виробляти і реалізовунвати цілісну
державну політику, спрямованну на суспільнинй сталий розвиток і адекватне реагуванння на
внутрішні та зовнішні виклики.
3.2. Пропозиції щодо удосконалення електронного урядування на місцевому рівні (на

прикладі Головного управлінні Держпраці у Львівській області)
Впровадження е-врядування на місцевому рівні, сприятиме досягненню наступних

цілей:
Більша “інтегрованість” — шляхом поєднання послуг різних організацій в регіоні,
шляхом вдосконалення комунікацій, загальних інформаційних систем, точок доступу і
способів доставки.
Більша доступність — з будинку, бібліотеки, офісу, громадських центрів – іншими
словами з-від усюди, де буде зручно громаді. Надання повного спектру адміністративних
послуг державними органами фізичним та юридичним особам електронними засобами в
27
доступній та зручній формі без часових та просторових обмежень.

Електронне забезпечення та підтримка — створення більш чутливих, якісних і
швидких послуг та доступу до інформації, наприклад, шляхом створення спільних
контактних центрів та веб-сайтів, а також спрощення доступу до послуг «за життєвими
обставинам», таких як народження, зміна школи, створення бізнесу, або переїзд.
Усунення зайвої бюрократії та відкритість і підзвітність — надання більш докладної
інформації про плани, пріоритети та продуктивність, заохочення консультацій з
громадськістю та стимуляція співробітників місцевих органів влади залишатися на зв’язку з
людьми, яких вони представляють.
На основі проведеного аналізу у другому розділі щодо оцінювання стану
впровадження електронного урядування в Управлінні Держпраці основними напрями
удосконалення електронного урядування в Управлінні Держпраці є:
- впровадження електронного документообігу;
- навчання працівників;
- оновлення матеріально-технічної бази;
- створення можливості подання електронних звернень (скарг).
В ході проходження стажування в Управлінні Держпраці було проаналізовано ринок
надавачів послуг з систем електронного документообігу.
Серед них особливу увагу приділено системам IS Pro, Megapolis.DocNet та FossDoc.
Підсистема IS Pro Документообіг та управління процесами призначена для створення і
налаштування шаблонів документів (шаблонів карток документів), а також для створення
шаблонів маршрутів документів, побудови бізнес процесів.
Підсистема Документообіг та управління процесами включає модулі:
- налаштування;
- керування доступом;
- шаблони документів;
- документи;
- процеси.
Робота в підсистемі дає можливість:
1. Організації робочих процесів реєстрації документів, узгодження, затвердження:
- Постановка завдань співробітникам;
- Контроль термінів виконання завдань;
- Збір даних від співробітників;
- Паралельна і послідовна робота з документами;
- Передача документів від співробітника до співробітника;
- Зберігання історії передачі документа від співробітника до співробітника;
- Звіти.
2. Пошуку необхідних документів.
Підсистема Документообіг дозволяє шукати документи по множині різних атрибутів,
таких як номер документа, код виробу, дата документа, автор, за змістом документа, за
назвою документа, хто погоджував, по підписанту, по реєстратору, ініціатору, тощо;
3. Обмеження доступу співробітників.
Кожен співробітник має певний доступ до різних видів, підвидів документів. Так само
налаштовуються доступи на створення, перегляд, узгодження, затвердження, реєстрацію,
архів;
4. Зберігання документів в електронному вигляді.
В електронному архіві вся інформація зберігається автоматично, індексується,
групується для подальшого пошуку необхідної інформації;
5. Контролю виконання завдань співробітниками:
Для контролю своєчасного виконання документів співробітникам відправляються
повідомлення по електронній пошті. Кожне завдання має встановлений термін виконання, по
закінченню якого співробітник отримує нагадування про прострочені задачі; Керівники
28
отримують нагадування про прострочені завдання, не виконання, узгодження, затвердження

документів;
6. Створення Бізнес-процесу дозволяє централізовано керувати маршрутами
проходження документів.
Рядові співробітники не можуть самостійно вирішувати, куди передати документ.
Система сама, відповідно до стандартних правил, передає документ від співробітника до
співробітника. Є можливість права вибору декількох маршрутів проходження документів.
Megapolis.DocNet — це універсальне рішення, яке дозволяє організувати систему
електронного документообігу в компаніях будь-якого рівня і галузей діяльності, а також в
державних установах, підприємствах та органах влади.
Програмний продукт Megapolis.DocNet відповідає концепції ECM (Enterprise Content
Management) і підтримує повний життєвий цикл управління документами та автоматизації
бізнес-процесів.
Megapolis.DocNet створено для автоматизації документо-орієнтованих бізнес-
процесів, пов'язаних із загальною та операційною діяльністю організації. Основною метою
впровадження систем Megapolis.DocNet є підвищення прозорості, керованості та
ефективності роботи. Ця система охоплює всі етапи життєвого циклу документів: від
підготовки проектів документів до організації архівного зберігання (із забезпеченням
функцій електронного архіву та електронного цифрового підпису).
Користувачами даної системи є Львівська ОДА, Державна служба України з питань
праці тощо.
FossDoc — рішення на платформі FossLook, призначене для створення електронного
архіву документів, організації корпоративного документообігу (workflow) і автоматизації
бізнес-процесів на підприємствах, в установах і організаціях будь-якого роду діяльності.
Програма дозволяє вирішити велику кількість завдань, реалізація яких покладена на
відповідні модулі. Система може бути легко перелаштована з урахуванням специфіки роботи
кожного конкретного підприємства.
Система автоматизує всі аспекти сучасного діловодства: створення реєстраційно-
контрольних карток, РКК (карток документа); відправку доручень (аналог "бігунка" в
звичайному документообігу); облік паперових оригіналів за допомогою спеціальних
журналів; здійснення контролю над виконанням документів; підготовку резолюцій; роботу з
електронно-цифровим підписом, генерацію звітів.
Станом на сьогодні єдиним доступним з цих варіанів є підключеня до системи IS Pro
Документообіг, яка забзпечить контрольно-реєстраційну функцію у структурному підрозділі,
яка забезпечує документообіг. Вподальшому можливе підключення до системи керівників
структурних підрозділів, а можливо і усіх працівників Управління Держпраці.
Основним завданням Управління Держпраці є котрольно-наглядова діяльність –
здійснення безпосередніх перевірок суб’єктів господарювання, в ході яких створюються
відповідні документи:
- наказ на проведення заходу контролю;
- направлення на проведення заходу контролю;
- копії документів, на основі яких проводиться захід контролю;
- акт за результатами заходу конторлю;
- припис на усунення виявлених порушень;
- протокол про адміністративне правопорушення;
- постанова про накладення фінансової санкції тощо.
Подекуди матеріали за результатами заходів конторлю сягають 4 томи (1 том – не
більше 250 сторінок). Термін зберігання таких матеріалів становить 5 років, тому
витрачається багато часу на їх впорядкування, зберігання та фактичний пошук в подальшому
за потреби.
У 2019 році представники Управління Держпраці відвідували Державну інспекцію
праці Литовської Республіки в рамках обміну досвідом. Інспекторський склад Литовської
29
Інспекції забезпечений планшетами, за допомогою яких відовідна інформація вноситься до

встановлених форм документів та формується в єдину базу.
В Україні станом на сьогодні створено Інспекційний портал - пілотний модуль
планування заходів державного нагляду (контролю) та збору інформації для запуску
інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) (ІАС ДНК). Пілотний
модуль наразі повністю виконує функції ІАС ДНК з питань планування та накопичення
інформації про здійснені заходи державного нагляду (контролю), а у грудні 2018 року
пілотний модуль було доповнено засобами аналітики.
Переведення іспекційної діяльності з «паперу» в «онлайн» вирішило б низку наступних
проблем:
- економія часу інспекторського складу (не тільки Управління Держпраці, а і усіх
контролюючих органів) на складання документів в ході та за резульатами перевірки, та їх
подальше сканування та внесення до відповідної системи ІАС ДНК;
- можливість ознайомлення з документами на відповдному порталі суб’єктм
господарювання зекономить час на підготувку відповідей та копіювання документів за
запитами суб’єктів;
- мінімізує корупційну складову тощо.
Найважливішим ресурсом органу публічної влади є персонал.
Персонал потрібно готувати. Варто запровадити програму ІТ-навчання праціників, що
включатиме:
- участь у спеціалізованих заходах, що проводяться обласним центром перепідготовки
та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого
самоврядування;
- періодичні тренінги і навчання на робочих місцях («коучінг»), які проводитимуть
практики - найбільш кваліфіковані та обізнані в ІТ працівники органу. Фахові зустрічі мають
бути частиною функціонування органу;
- ознайомчі практичні візити у органи, які успішно впровадили ІТ-рішення;
- участь у різноманітних семінарах, тренінгах, конференціях, вебінарах, он-
лайннавчаннях, інших навчальних заходах, що проводитимуться.
Для реалізації усього вищенаведеного в органі необхідно створення в органах влади на
центральнному та регіональнному рівнях підрозділів, що відповідають за реалізацію
інформацінйної політики, політики розбудови інформацінйного суспільстнва та
інформатинзації і впровадженння електроннного урядуванння. Такі підрозділни можуть
створюватнись в органах влади як нові або на базі існуючих підрозділнів інформатинзації,
захисту інформацінї та інших, що можуть бути визначенинми відповіданльними за
реалізаціню інформацінйної політики в цілому та зокрема за впровадженння електроннного
урядуванння в рамках компетенцнії відповіднного органу влади. Для прикладу, в Управлінні
Держпраці згідно штатного розпису такі посаові обов’язки покладено на провідного
інженера – програміста, посаду якого навіть не віднесено до посад державної служби і
посадовий оклад якого становить менше 5 тис грн, коли працівники у сфері ІТ вважаються
високооплачуваними. Станом на сьогодні дана посада є вакантною, тому проблеми в ході
користування комп’ютерною технікою та спеціальним програмним забезпеченням зусиллями
працівників, які не мають спеціальних навичок у даній сфері.
30
ВИСНОВКИ
Одержані результати дослідження дали змогу вирішити завдання щодо обґрунтування

теоретико-правових основ та визначення напрямів удосконалення впровадження
електронного урядування в Україні. Узагальнивши результати дослідження, можна
сформулювати низку висновків і рекомендацій, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Досліджено історію становленння електроннного урядуванння в Україні: основні
етапи, події які на них відбувалися.
2. Досліджено сутність поняття електроннного урядуванння як форми державногно
управлінння. Визначено, що електроннне урядування – це форма організацнії державногно
управління, яка за допомогою застосування інформацінйно-комунікативних технологінй сприяє
підвищенню ефективності, прозорості та відкритості діяльностні органів державної влади та
органів місцевого самоврядунвання, наданню державних послуг для кожного громадянина,
суспільстнва, держави та бізнесу у дистанційному режимі.
3. Узагальнено особливості організацнійно-методологічного та нормативно-правового
забезпеченння електроннного урядуванння в Україні. Проаналізовано основні номативно-
правові акти, які регулюють аспекти електронного урядування, серед яких основним, який
слугував решійною силою є Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020» затверджена
Указом Президента України.
4. Визначено шляхи покращенння розвитку електроннного урядуванння в Україні,
основні з них: вдосконалення нормативно-правової бази; налагодження системи підготовки
та перепідготовки державних службовців та громадян, щодо використання електронних
послуг; вирішення питання інформаційної безпеки.
Отже, важливою умовою ефективної реалізації державної політики щодо розвитку
електронного урядування є узгоджена взаємодія всіх органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, громадян та бізнесу.
Як підсумок, 13 листопада 2020 на 6-му засіданні Комітету Асоціації Україна — ЄС
останніми ключові досягненнями цифровізації України є прогрес із розбудови системи
інтероперабельності «Трембіта», розгортання значної кількості електронних послуг для
громадян та бізнесу, розвиток електронних довірчих послуг, що говорить про достатню
діяльність Уряду в цьому напрямку.
31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Степанов В. Ю. Державна інформацінйна політика: мета та теоретичнні засади

реалізацінї / В. Ю. Степанов// Держава та регіони, серія «Державне управлінння». - 2011. - № 2.
- С. 60-63.
2. Корнійчук О. Лабіринти офіційних веб-сайтів / О. Корнійчукн// Віче. - 2008. -
№22. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://veche.kiev.ua/journal/1215/
3. Демкова М. Електроннне урядуванння - запорука прозоростні та ефективнонсті
влади / М. Демкова// Юридичний журнал. – 2007. - №3(57) // [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.pravo.org.ua/files/informac/demkova_e_gover_stat.pdf
4. Права громадян у сфері виконавчонї влади: адміністрнативно-правове
забезпеченння реалізацінї та захисту: [Монограф]./ [Кол.авт.] / [За заг. ред. В. Б. Авер'янова]. -
Д.: Ін-т держ. i права ім. В. М. Корецькогно НАН України; Дніпроп. Держ. Ун-т внутр. справ;
Ліра ЛТД, 2008. - 588 с.
5. Про схвалення Концепції розвитку електроннного урядуванння в Україні :
Розпоряджнення Кабінету Міністрів України від 13 груд. 2010 року [Електронний ресурс] //
Верховна Рада україни. - Режим доступу : № 2250-р.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2250-2010-р
6. Досвід впровадженння е-демократії та е-урядування в Україні //[Електронний
ресурс]. - Режим доступу: http://ktpu.kpi.ua/wp-content/uploads/2016/02/Magist-
programa_dosv_vprovad.pdf
7. Про інформаціню: Закон України від 2 жовтня 1992 року [Електронний
ресурс]. // Верховна Рада України. – Режим доступу : - Режим доступу : № 2657-XII
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12
8. Про Національнну програму інформатинзації: Закон України від 1998 року
[Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: № 27-28. - Ст.181.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74/98-вр
9. Про електроннні документи та електроннний документонобіг: Закон України від
2003 року [Електронний ресурс] // Верховна Рада України.- Режим доступу: №36.- Ст.275
10. Про електроннний цифровий підпис: Закон України від 22 травня 2003 року
[Електронний ресурс] // Верховна рада України.- Режим доступу : №852-IV
11. Про Основні засади розвитку інформацінйного суспільстнва в Україні на 2007--
2015 роки:Закон України від 9 січня 2007 року [Електронний ресурс] // Верховна Рада
України.- Режим доступу: № 537-V https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/537-16
12. Питання реалізацінї пілотного проекту впровадженння технологінй електроннного
урядуванння: Кабінет Міністрів України; Розпоряджнення від 01 березня 2010 № 360-р
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/360-2010-р
13. Про доступ до публічної інформацінї: Закон України від 13 січня 2011 року
[Електронний ресурс] // Верховна Рада України. - Режим доступу : №2939-VI
https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2939-17
14. E-government: analys framework and methodoloнgy. Public Managemenнt Service.
Public Managemenнt Committee. PUMA (2001)16/ ANN/REV1.
15. Про Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020»: Указ Президентна України
від 12 січня 2015 року // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: № 5/2015
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5/2015
16. Про електронні довірчі послуги: Закон України 2017 року [Електронний
ресурс] // Верховна Рада України. - Режим доступу: № 45-ВР
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text
32
17. Про деякі заходи щодо поліпшення доступу фізичних та юридичних осіб до
електронних послуг: Указ Президента України від 29 липня 2019 року №558/2019
[Електронний ресурс] . - Режим доступу: //https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558/2019#Text
18. Про утворення Міжгалузевої ради з питань розвитку електронного урядування
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 356) постанова
Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 4 [Електронний ресурс] . - Режим
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4-2009-%D0%BF#Text
19. Деякі питання підготовки проектів актів законодавства в електронній
формі”постанова Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 608 [ Електронний
ресурс] . - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/608-2017-%D0%BF#Text
20. Деякі питання документування управлінської діяльності” постанова Кабінету
Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 [Електронний ресурс] . - Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-2018-%D0%BF
21. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо
функціонування офіційних веб-сайтів органів виконавчої влади” постанова Кабінету
Міністрів України від 12 червня 2019 року № 493 [Електронний ресурс] . - Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/493-2019-%D0%BF#Text
22. Деякі питання реформування державного управління України” (в редакції
розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1102-р)
розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 474-р [Електронний
ресурс] . - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2016-%D1%80#Text
23. Про схвалення Концепції розвитку системи електронних послуг в Україні
розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 918-р
[Електронний ресурс] . - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/918-2016-
%D1%80#Text
24. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку системи
електронних послуг в Україні на 2017-2018 роки розпорядження Кабінету Міністрів України
від 14 червня 2017 року № 394-р [Електронний ресурс] . - Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-2019-%D1%80#Text
25. Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в
Україні”розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2017 року № 649-р
[ Електронний ресурс] . - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/649-2017-
%D1%80#Text
26. Про схвалення Концепції розвитку електронної демократії в Україні та плану
заходів щодо її реалізації розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017
року № 797-р [ Електронний ресурс] . - Режим доступу:
27. Про схвалення Концепції впровадження інформаційної системи управління
людськими ресурсами в державних органах та затвердження плану заходів щодо її реалізації
розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2017 року № 844-р [Електронний
ресурс] . - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/844-2017-%D1%80#Text
28. Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції розвитку електронного
урядування в Україні розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №
617-р [Електронний ресурс] . - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/617-2018-
%D1%80#Text
29. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку системи
електронних послуг в Україні на 2019-2020 роки розпорядження Кабінету Міністрів України
від 30 січня 2019 року № 37-р [Електронний ресурс] . - Режим доступу:
30. Положення про Міністерство цифрової трансформації України: Постанова
Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 року [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: № 856 http: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/856-2019-%D0%BF#Text
33
31. Дубае О. П. Електроннна демократіня: сутність і перспектинви розвитку в Україні

[Електронний ресурс] / О. П. Дубас. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua
32. Дрожжинов В. И. Электроннные правительнства и повышение
конкурентноспособности стран - членов ЕС / В. И. Дрожжинов, А. А. Штрик // Технологини
информацинонного общества. Интернет и современнное общество : труды VIII Всеросс.
объединен. конф. (Санкт-Петербург, 8 - 11 ноября 2005 г.). - СПб., 2005. - С. 143
33. Совершенствование государстнвенного управлениня на основе его реорганизнации
и информатинзации. Мировой опыт / под ред. В. И. Дрожжиновна. М. : Эко-Трендз, 2002
34. Баранов О. Електроннний уряд в Україні? Буде! Коли? [Електронний ресурс] /
О. Баранов // Дзеркало тижня. - 2002. - № 1 (376). - 5 - 18 січня. - Режим доступу :
https://dt.ua/SOCIETY/elektronniy_uryad_v_ukrayini_bude_koli.html
35. Вершинин М. "Электронное правительнство" в XXI веке / М. Вершинин
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://pr-news.su/publicat/n6_7/6-7_8.htm
36. Кошкин А. Проект "электронного правительнства": мировой опыт и российскине
перспектинвы. Государстнво и "информационная революциян" [Електронний ресурс] / А.
Кошкин // Проблеми подолання "цифрової нерівностні" у Росії і країнах СНД : матеріали
міжнар. семінару. - М., 2000. - 156 с. - Режим доступу : http://pidruchniki.ws.
37. Колесніченко І. М. Розвиток електроннного урядуванння в Україні:
інституцінональний аспект [Електронний ресурс] / І. Колесніченнко // Бізнес-Інформ. - 2014. - .
№ 3. - Режим доступу : http: //business-inform.net.
38. Солодов В. В. Электроннное правительнство как инструменнт трансформнации
государстнвенного управлениня : автореф. дисс. ... к.полит.н. : спец. 23.00.02 "Политические
институты, этнополитническая конфликтонлогия, национальнные политичеснкие процессы и
технологин" / В. В. Солодов. - М., 2007. - 20 с.
39. Лопушинський І. П. Електроннна демократіня та електроннне урядуванння: досвід
США для України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua
40. Клімушин П. С. Кваліфіканційні вимоги до інформацінйної компетентнності
державних службовцінв / П. С. Клімушин // Теорія та практика державногно управлінння : зб.
наук. пр. - X. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2011. - Вип. 2 (33). - С. 360-369
41. Електронне урядуванння в Україні - ефективна влада для мешканців. - К. :
ПРООН/ МПВСР, 2011. - ХХ с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://msdp.undp.org.ua
42. Дрожжинов В. И. Электроннная демократиня и поддерживнающие ее технологини /
В. И. Дрожжинов, А. А. Штрик // Технологини информацинонного общества. Интернет и
современнное общество : тр. VI Всеросс. объединеннной конференцнии. Санкт-Петербург, 3 - 6
ноября 2003 г. - СПб. : Изд-во филологичнеского ф-та СПбГУ, 2003. - С. 101-110.
43. Gurevitch M. The Crisis of Public Communicaнtion / M. Gurevitch, J. Blumler. -
Taylor & Francis Group, 2001. - 230 p.
44. Сіленко А. Інформацінйні технологінї - новий імпульс для пошуку парадигми
майбутньонго суспільстнва / А. Сіленко // Політ. менеджменнт. - 2007. - .№ 3. - С. 97-98
45. Лопушинський І. П. Упровадженння електроннного урядуванння в роботу органів
виконавчонї влади України як вагома складова реформуванння державної служби / І. П.
Лопушинсьнкий // Публічне управлінння: теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів
наук з державногно управлінння. - Х. : ДокНаукДенржУпр, 2010. - .№2. - С. 194-198
46. Электронное управленине: Хроника. В Южной Корее все документы в
бумажном формате доступны только министрам [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://ehшmka.wordpress.com/2010/12/06/в-южной-корее- все-документы-в-бумажном/нmore-
440
47. UN E-Government Survey 2020// [Електронний ресурс]. - Access mode:
https://publicadministration.un.org
34
48. Міністерство та Комітет цифрової трансформації // [Електронний ресурс]. -

Режим доступу: https://thedigital.gov.ua
49. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Постанова
Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua
50. Положення про Державну службу України з питань праці: Постанова Кабінету
Міністрів України від 11 лютого 2015 року№ 96 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua
51. Нікітюк А.Р. Оцінювання розвитку електронного урядування в Україні.
Управління. 2018. №4. С. 28–38
52. Електронне урядування та електронна демократія: навч. посіб. у 15 ч., частина
6: Моніторинг,оцінювання та прогнозування розвитку системи електронного урядування /
[С.К. Полумієнко]. Київ: ФОП Москаленко О.М. 2017. 64 с

диплом Михайловська

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

диплом Михайловська

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

2

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНнІ ЗАСАДИ ЕЛЕКТРОННнОГО УРЯДУВАННнЯ, ЯК

РОЗДІЛ 2 РЕАЛІЗАЦІНЯ ЕЛЕКТРОНННОГО УРЯДУВАНННЯ В УКРАЇНІ (НА

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННнЯ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННнОГО УРЯДУВАННнЯ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................................31

Актуальність теми. У століття високих технологій, в умовах глобалізації та

1.1. Історія становленння електроннного урядуванння у світі та в Україні

Бажання України вступити до європейсьнкого простору неможливо, якщо не втілити у

 Директива Європейсьнкого парламентну «Про систему електроннних підписів, що

- проведення трансакцій (електронна реалізація можливостей прийняття рішення

Функції та повноваження Мінцифри як центрального засвідчувального органу

1.2. Поняття електроннного урядуванння як форми державногно управлінння

Процес комп’ютеризації у роботі органів державної влади, введення у державне

Електронний уряд як «використання інформацінйних технологінй і телекомуннікаційних

Інформаційно-комунікаційні технологінї мають великий спектр застосуванння. Від

2.1 Реалізаціня електроннного урядуванння в Україні та світі

Головною складовою електронного урядування є електронний уряд — єдина

формувати навички та вміння у сфері цифрових технологій, які мають розширювати

- отримання допомоги по безробіттю;

2.2 Оцінка рівня розвитку електронного урядування в Головному управлінні Держпраці

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про

відповідають вимогам Конвенцій МОП № 81 і № 129 щодо безперешкодного доступу

Згідно структури Управління Держпраці до його складу входить 12 самостійних

Продовження таблиці 2.1

19 Можливість коментувати новини та інформаційні 1 = наявна 0

Продовження таблиці 2.1

4. Доступ до публічної інформації

Зручність користування веб-сайтом оцінюється за допомогою 8 показників, які з різних

Для оцінки системи електронного документообігу органу публічної влади

документообігу, її інтеграція з іншими системами, мобільними пристроями, безпеку роботи

Продовження таблиці 2.3

За допомогою такого методу оцінки рівня розвитку електронного урядування в

-економія коштів, призначених для купівлі копіювально-розмножувальної техніки й

створення, відправлення, передавання, одержання, оброблення, використання, зберігання,

3.1. Електроннне урядуванння як напрям реформуванння державногно управлінння в Україні

З огляду на міжнародний досвід розвиток електронного урядування є одним з основних

урядування в Україні для задоволення інтересів та потреб фізичних та юридичних осіб,

електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, у тому числі

інформатизації та регіональних програм інформатизації;

3.2. Пропозиції щодо удосконалення електронного урядування на місцевому рівні (на

Впровадження е-врядування на місцевому рівні, сприятиме досягненню наступних

доступній та зручній формі без часових та просторових обмежень.

отримують нагадування про прострочені завдання, не виконання, узгодження, затвердження

Інспекції забезпечений планшетами, за допомогою яких відовідна інформація вноситься до

Одержані результати дослідження дали змогу вирішити завдання щодо обґрунтування

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Степанов В. Ю. Державна інформацінйна політика: мета та теоретичнні засади

31. Дубае О. П. Електроннна демократіня: сутність і перспектинви розвитку в Україні

48. Міністерство та Комітет цифрової трансформації // [Електронний ресурс]. -

You might also like