Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра економічної кібернетики

КУРСОВА РОБОТА
на тему:
ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО
БАНКУ

Студентки групи ЕккМ-61

спеціальності 051 «Економіка»
спеціалізації «Економічна кібернетика»
Михайловської Анжели Германівни

Керівник
доцент, кандидат економічних наук
Лагоцький Тарас Ярославович

Національна шкала _________________

Кількість балів: ____________________
Оцінка: ECTS ____________________

Члени комісії ________________ ___________________________

________________ ___________________________

________________ ___________________________

м. Львів – 2017 рік

 ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ» ТА
АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ.............................................................................4
РОЗДІЛ 2 МЕТОДИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ
БАНКІВ..................................................................................................................15
РОЗДІЛ 3 ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»...................................................................................24
ВИСНОВКИ...........................................................................................................27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................33
 ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому, що успішне функціонування

банківської системи залежить від фінансової стійкості окремого банку, його
здатності протидіяти негативному впливу факторів та динамічно
розвиватися. Фінансова стійкість окремих банків виступає не тільки гарантом
своєчасності розра- хунків між господарюючими суб'єктами, але і чинником,
що забезпечує довіру до банківської системи приватних вкладників.
Предметом дослідження є методологія та практичний інструментарій
аналізу та моделювання фінансової стійкості.
Об’єктом дослідження є фінансова стійкісь комерційних банків в
Україні.
Метою курсової є оцінка фінансової стійкості комерційних банків на
основі коефіцієнтного та рейтингового аналізу.
Методологічною основою для проведення дослідження виступали з
одного боку підходи, що базуються на застосуванні економічної теорії, а з
іншого – економіко-математичні методи.
У Розділі 1 зясовано визначення поняття «фінансова стійкість» та
проаналізовано можливі чинники вливу.
У Розділі 2 узагальнено класичні та сучасні теоретичні концепції, що
досліджують механізм аналізу фінансової стійкості.
У Розділі 3 на прикладі банку ПАТ КБ «ПриватБанк» здійсненно
коефіцієнтний аналіз фінансової стійкості, розраховано ймовірність його
банкрутства та проаналізовано можливі шляхи його фінансового посилення.
 РОЗДІЛ 1

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ» ТА АНАЛІЗ

ФАКТОРІВ ВПЛИВУ

Забезпечення фінансової стійкості діяльності комерційних банків є

основою стабільної банківської системи, запорукою успіху економічних
перетворень і макроекономічного розвитку. За умов фінансової
нестабільності та збиткової діяльності багатьох банків України важливого
значення набуває підвищення ефективності їх діяльності, яка значною мірою
залежить від якісного управління активами і пасивами банків. Одним із
важливих елементів забезпечення фінансової стійкості банківського сектору
є фінансова стійкість комерційного банку. Вагомого значення це питання
набуває не тільки для банків, а також для акціонерів та майбутніх клієнтів,
адже вони повинні бути впевнені в надійності установи, діяльність якої може
принести для них позитивний результат. Успішне функціонування
банківської системи залежить від фінансової стійкості кожного банку,
динамічного розвитку та його можливості в процесі протидіяти негативному
впливу факторів. Фінансова стійкість окремих банків виступає чинником, що
забезпечує довіру до банківської системи приватних вкладників.
Фінансова стійкість – одна з найважливіших характеристик діяльності
комерційного банку. Забезпечення фінансової стійкості банківських установ,
всебічний науково обґрунтований підхід до її оцінки та аналізу, здійснення
ефективного управління нею в сучасних умовах розглядається як основне
завдання та запорука стабільного розвитку кожного банку. Під час
фінансово-економічної кризи спостерігаються відтоки коштів з рахунків
банків, погіршення їх стану ліквідності та платоспроможності, зменшення
довіри населення, зростання частки проблемних кредитів у кредитних
портфелях, що приводить до погіршення фінансового стану банків.
Досліджуючи сутність фінансової стійкості банку, необхідно зупинитися на
 5

деяких його трактуваннях, що відображені в окремих наукових працях

вчених (табл. 1) [1].
Таблиця 1
Інтерпретація поняття «фінансова стійкість банку»

Автор Визначення
О.І. Фінансова стійкість – це здатність протистояти зовнішнім
Барановський та внутрішнім впливам, зберігаючи стійку рівновагу і
надійність протягом часу
В.М. Кочетков Фінансова стійкість – це спроможність банку як системи
трансформування ресурсів банку (персоналу, фінансових
ресурсів, активів, обладнання та інформаційних
технологій) з максимальною ефективністю і мінімальним
ризиком виконувати свої функції у ринковому
середовищі попри вплив ендогенних та екзогенних
факторів
Ю.С. Фінансова стійкість – відповідність (невідповідність)
Масленченков діяльності банку основним плановим (нормативним)
узагальнюючим показникам, що синтезують характер-
ристики економічних складових стійкості: обсяг і
структуру власних коштів, рівень доходів і прибутку,
достатність капіталу, норму прибутку на власний капітал
та ін.
І.М.Парасій- Фінансова стійкість – це головна умова існування та
Вергуненко активної діяльності банку, вона формується під впливом
об’єктивних та суб’єктивних факторів і оцінюється за
допомогою як окремих показників, так і зведених
комплексних показників, які лежать в основі рейтингових
оцінок діяльності банків
В.П. Пантелєєв, Фінансова стійкість – своєрідне перевищення доходів над
 6

С.П. Халява витратами.

С. А. Святко, Фінансова стійкість – складова характеристика
Р. І. Міллер фінансової стабільності, його надійності, показниками
якої є капітальна стійкість, ліквідність, прибутковість та
ризик банку
Г.Г. Фетисов Фінансова стійкість – це якісна характеристика, такий
розвиток, при якому реалізується сутність банку та його
призначення в економіці; це не разові позитивні зміни, не
тимчасові успіхи у функціонуванні або тимчасова
стабілізація, не успіхи окремих банків, а динамічний
розвиток усіх елементів банківської системи ефективно
виконувати свої функції та забезпечувати
цілеспрямований розвиток шляхом трансформації
ресурсів та мінімізації ризиків, витримуючи вплив
факторів зовнішнього та внутрішнього середовища

НБУ розрізняє види фінансової стійкості банку за стабільністю його

роботи: нормальну стійкість, яка характеризується стабільною діяльністю,
відсутністю неплатежів чи затримки виконання своїх зобов’язань,
достатньою рентабельністю; нестійкий фінансовий стан, коли затримуються
платежі і має місце низький рівень рентабельності тощо та кризовий
фінансовий стан, якому властиві регулярні неплатежі, наявність про-
строченої заборгованості та ін., в кінцевому результаті може привести до
банкрутства [2].
Питання довіри до банку, його надійності та платоспроможності є
актуальним для України в даний час, тому що в останні роки банкрутства
зазнають не лише малі невідомі комерційні банки, але й такі гіганти як
«Надра Банк», «Дельта», «Фінанси та Кредит».
 7

Щоб зрозуміти наскільки масштабною є проблема банкрутства банків

для України розглянемо рис. 1, який відображає поквартальну зміну в
кількості банків з І кварталу 2013 по ІІ квартал 2017 року[2].

200

150

100

50

0
3 3
01 1 1 3 3 4
.в 2 .20 .20 201 01 014 14 14 5 5
к в . 2 0 1 5
1 2 к 3 кв кв кв. кв.2 в.2 в.20 .20 201 01 015 16 16 6 6
4 1 2 к к кв в. в.2 .2 .20 0 01 1 17 17
3 4 1 к 2 0
2 3 к 4 кв кв кв. кв.2 в.2 в.20 .20
Кількість банків з 100% іноземним капіталом 1 2 3 к к кв
4 1 2
Кількість банків з іноземним капіталом
Кількість банків, що мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій

Рис. 1. Динаміка зміни кількості банків України.

Для того щоб проаналізувати динаміку зміни кількості банків

необхідно з’ясувати основні фактори, які впливають на фінансову стійкість
банку.
Фінансова стійкість банку формується на основі багатьох факторів, які
в залежності від якісних характеристик впливу можуть мати як позитивне так
і негативне значення. Відповідно до праць В.В. Рисіна [3, 4, 5, 6], на втрату
банком фінансової стійкості можуть впливати наступні фактори:
- зниження якості активів;
- втрата довіри з боку вкладників (відтік коштів);
- зниження ліквідності;
- зниження рівня капіталізації;
- скорочення ресурсної бази;
- зростання процентних ставок;
- збільшення обсягів неповернених кредитів;
- складність із залученням зовнішніх інвестицій;
- зниження кредитних рейтингів банків.
 8

Зв'язок між всіма переліченими факторами можливо виділити на основі

ризиків, що притаманні банківській діяльності. Наприклад, зниження
ліквідності не може відбуватися без впливу на ресурсну базу, також як і без
втрати довіри з боку вкладників, адже кошти фізичних та юридичних осіб
складають більшість пасивів по системі банків. Дефіцит ресурсної бази та
низька довіра до установи з боку клієнтів є одними із основних складових
факторів визначення рейтингу установи та банківської системи в цілому. В
свою чергу, зовнішні інвестори оцінюючи ризик інвестиції приймають
рейтинг фінансової системи та окремого банку як одним із вирішальних
чинників при проведенні оцінки доцільності інвестування. Такий самий
зв'язок можливо прослідити також по активам банку. Так, основою якості
активів є висока платіжна дисципліна позичальників, та економічна здатність
виконання ними прийнятих на себе зобов’язань. Низька платіжна дисципліна
веде до накопичення обсягу негативно- класифікованих активів, як наслідок -
неповернення в строк наданих фінансових ресурсів, що у свою чергу створює
дефіцит ресурсної бази та в процесі пошуку ресурсу банк вимушений
підіймати відсоткові ставки для покриття дефіциту ліквідності. Отже,
фактори що наведені В.В. Рисіним породжують два основних типи ризику:
ризик знецінення активів банку та ризик втрати пасивів банку, що мають між
собою взаємозв’язок.
Дані ризики за своєю суттю є внутрішніми для банку, але присутній і
зовнішній вплив на фінансову стійкість установи. Прикладом можуть бути
фактори, виділені В.В.Коваленко, а саме:
- високі ризики кредитування через неефективну структуру економіки;
- залежність банківської системи від фінансового стану підприємств -
позичальників;
- зростання ризиків, пов’язаних із фондовим ринком і динамікою цін
на окремих сегментах фінансового ринку;
- проблеми з поверненням зовнішніх запозичень;
- рівень капіталізації банківської системи;
 9

- низька якість ресурсів;

- проблеми рефінансування банків;
- високий рівень політизованості процесів у банківській системі [7].
Наведені В.В. Коваленко фактори генерує та регулює держава. Саме
держава визначає основні засади діяльності та проводить поточне
регулювання стану фінансового ринку. Так, у випадку, якщо банківська
установа як суб’єкт ринку має можливість впливати на фактори, наведені
В.В. Рисіним, тобто формувати характер багатофакторного впливу, то
фактори, наведені В.В.Коваленко, мають однофакторний характер впливу –
впливають тільки на суб’єктів, але побудовані, ґрунтуючись на засадах
політики управління фінансовим ринком державою.
При цьому найважливішою є класифікація за способом виникнення
факторів, як це відображено за допомогою рис. 2.

Фактори, які впливають на стійкість комерційного банку (за способом виникнення)

Зовнішні Внутрішні

Загальноекономічні Фінансово-економічні

Фінансові Технологічні

Правові Організаційні

Політичні

Соціально-психологічні

Форс-мажорні

Рис. 2. Фактори, які впливають на стійкість комерційного банку

Необхідність конкретизації певних факторів, які визначатимуть

стійкість функціонування комерційних банків в економічному середовищі,
 10

визначається потребою вироблення тактики і стратегії їх діяльності.

Стійкість комерційних банків буде визначатися зовнішніми і внутрішніми
чинниками. Зазвичай, зовнішні фактори не залежать від роботи комерційних
банків, а внутрішні чинники будуть віддзеркаленням ефективної роботи
банківської установи.
Вирішальна роль належить насамперед зовнішнім факторам, які
можна розподілити на шість груп, як це наведено на рис. 1: 1)
загальноекономічні; 2) фінансові; 3) правові; 4) політичні; 5) соціально-
психологічні; 6) форс-мажорні.
До загальноекономічних факторів треба віднести потенціал
існуючого сектору економіки; оновлення та вибуття виробничих
потужностей, можливості міжгалузевого переливу ресурсів;
конкурентоспроможність товаровиробників; інвестиції; сальдо платіжного
балансу країни; величина валового внутрішнього продукту (ВВП).
Економічна стабільність країни загалом буде основою стійкості
банківських установ та їх фундаментом. З іншого боку, труднощі в економіці
будуть серйозно впливати на дієздатність і стійкість комерційних банків. Так,
наприклад, економічні кризи будуть знижувати фінансову стійкість клієнтів
банку, що обов'язково призведе до відтоку коштів з банків і зниження зворот-
ності виданих кредитів, а це в кінцевому підсумку негативно позначиться на
стійкості комерційних банків. Економічні підйоми, своєю чергою, будуть
впливати на стійкість роботи банків.
Варто зазначити, що значний вплив на стійкість комерційних банків
здійснюють фінансові чинники, тобто стан і розвиток фінансового ринку. На-
самперед стан фінансового ринку буде визначатися такими показниками:
темпами інфляції, грошовою емісією, відсотками по короткотермінових
кредитах, золотовалютним резервом країни, зміною державного регулювання
у зовнішньоекономічній і валютної областях, розміром зовнішньої
заборгованості країни, станом і перспективами розвитку фондового ринку.
 11

Істотно впливають на стійкість комерційних банків і правові

чинники, тобто методи і форми правового регулювання банківської
діяльності. Стійкість чинного законодавства і його відносна консервативність
створюватимуть передумови нормального правового регулювання
виникаючих проблемних ситуацій. При цьому законодавство зможе зробити
істотний вплив на розвиток банківської системи правилами регулювання
існуючих банківських операцій. Підготовка законопроектів, які будуть
вдосконалювати чинне законодавство, усунення в ньому прогалин, можна
віднести до невідкладних завдань, від вирішення яких залежатиме стійкість
банківської системи держави.
Значний вплив на стійкість банківської системи загалом й окремих
комерційних банків здійснюють політичні чинники. Політична ситуація в
державі визначається стійкістю чинного уряду, його політикою, стабільністю
або соціальною напруженістю в адміністративно-територіальних утвореннях,
а також впливом опозиційних сил. Політична стабільність є однією з
головних умов успішного розвитку ринку банківських послуг, оскільки вона
визначає можливості соціально-економічного розвитку держави та зміцнення
його позицій на міжнародному ринку.
Загальноекономічні, правові, фінансові та політичні чинники
значною мірою визначають весь комплекс соціально-політичних чинників.
До соціально-психологічних факторів можна віднести: впевненість населення
країни у правильності проведених економічних перетворень, у стабільності
валютного, митного та податкового законодавства, у перспективах для
розвитку економіки країни загалом, так і її окремих галузей. Усі перераховані
вище фактори в сукупності формуватимуть рівень довіри клієнтів до
комерційних банків, їх готовності здійснювати банківські операції і
користуванням банківськими послугами.
На стійкість комерційних банків можуть також вплинути і будь-які
форс-мажорні чинники. Такі фактори є наслідком стихійних лих і
непередбачуваних подій, які внаслідок приведуть до збоїв діяльності
 12

комерційних банків. Такі фактори можна класифікувати на природні,

економічні та політичні. До природних факторів будуть відноситися ті, які
технічно ускладнюють діяльність комерційних банків. Це можуть бути
землетруси, повені, урагани та подібні їм природні явища, а також масові
заворушення, революції, війни.
Під внутрішніми факторами треба розуміти сукупність ряду
чинників, які формуватимуться самими комерційними банками і
безпосередньо залежать від їх основної діяльності. Внутрішні чинники
стійкості комерційного банку можна поділити на три групи: 1) фінансово-
економічні; 2) технологічні; 3) організаційні.
Серед згаданих чинників вирішальна роль належать групі
фінансово-економічних факторів. Такими фінансово-економічними
факторами, які впливають на стійкість банківських установ, є: структура і
обсяг власних коштів; рівень доходів, витрат і прибутку; джерела
надходження коштів та їх подальше ефективне розміщення. Ці фактори
будуть мати силу тільки у взаємодії один з одним, тобто їх завжди потрібно
враховувати комерційним банкам в комплексі. Здатність банку протистояти
негативному впливу фінансово-економічних чинників визначає його
фінансову стійкість.
До наступної групи внутрішніх факторів, які будуть впливати на
стійкість роботи комерційного банку, належать технологічні чинники. Ці
чинники охоплюють орієнтацію банківської установи на розвиток передових
банківських технологій, на потребу ринку в нових банківських продуктах і
послугах. Сучасна банківська діяльність висуває перед комерційними
банками низку проблем, які практично неможливо вирішити без широкого і
комплексного використання передових інформаційних технологій. На
сьогодні автоматизація процесів торкнулася більшості видів банківського
обслуговування. Сьогодні не-можливо уявити успішну роботу банківської
установи без використання комп'ютерних мереж. Звідси видно, що
телекомунікаційна та комп'ютерна технологія стає значним фактором
 13

прискорення адаптації банківського сектору до більшості вимог

міжнародного банківського співтовариства, а це своєю чергою сприяє більш
стійкій роботі комерційних банків.
До організаційних факторів, які будуть впливати на стійкість
кредитних організацій, можна віднести: рівень управління (менеджменту);
внутрішня політика комерційного банку; взаємини з засновниками банку;
кваліфікація кадрів. При цьому найбільше значення матиме стратегія банку,
тобто концептуальна основа діяльності комерційного банку. Під розробкою
стратегії банку потрібно розуміти пошук балансу між навколишнім його
оточенням та можливостями [8].
Досить важливим організаційним чинником, який вказує вплив на
стійкість українських комерційних банків, є якість системи управління бан-
ківських установ. Цьому фактору комерційні банки повинні приділяти
особливу увагу. Більшість тактичних і стратегічних прорахунків кредитних
організацій, як правило, пов'язані з недостатньо кваліфікованим банківським
менеджментом. Про неефективність управління в комерційних банках можна
судити за такими показниках їхньої роботи:
- допущення великого числа порушень чинного законодавства
країни та вимог нормативних актів, які встановлені органами банківського
нагляду;
- масова відозва ліцензій НБУ, загострення проблем збитковості чи
рентабельності, наростання банкрутств комерційних банків.
Особливе значення для стійкості комерційних банків має їх
внутрішня політика, яка проводиться в процесі їх діяльності. Така політика
насамперед повинна бути спрямована на запобігання основним причин
банкрутств комерційних банків: неліквідності, втрати активів внаслідок
падіння вартості цінних паперів або прострочених позик, зростання витрат,
збитків від основної діяльності, попередження злочинів з боку фахівців,
корупція. Окрім цього, внутрішня політика комерційного банку повинна бути
спрямована на прийом на роботу висококваліфікованих фахівців, оскільки
 14

якісне управління є головною умовою надійної та прибуткової роботи

комерційного банку, особливо в період економічної кризи [9].
 РОЗДІЛ 2

МЕТОДИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Забезпечення фінансової стійкості здійснюється через раціональне

управління нею. Механізм управління фінансової стійкістю комер- ційних
банків можна визначити як сукупність методів та інструментів управління,
що застосо- вуються суб’єктами управління і спрямовані на забезпечення
фінансової стійкості банків.
Виділяють такі методи управління фінансової стійкістю комерційних
банків [10], як:
1. Планування – постановка цілей, визначення тактики та стратегії
досягнення основної мети (забезпечення фінансової стійкості банку). Тут
варто спрямовувати фінансове планування на перетворення стратегічної мети
у конкретні (абсолютні та відносні) значення фінансових показників через
використання відповідних інструментів.
2. Аналіз головних елементів, які визначають стійкий фінансовий стан.
Дає змогу виявити причинно-наслідкові зв’язки різних аспектів діяльності
банку.
3. Оцінка та регулювання фінансової стійкості комерційних банків, що
здійснюють за допомогою комплексу прийомів та методик.
4. Контроль полягає у перевірці відповідності отриманих результатів
запланованим показникам, оптимальні значення яких сприяють підвищенню
рівня фінансової стійкості комерційного банку.
Фінансова стійкість банківських установ на грошовому ринку може
бути оцінена на основі таких методів оцінки, як:
1. Рейтинговий спосіб.
2. Індексний (коефіцієнтний) спосіб.
3. Математично-статистичні методи.
 16

4. Регресійна методика.
5. Номерна система.
6. Метод синтетичного коефіцієнта.
7. Стрес-тестування.
8. Макро- та мікропруденційний аналіз.
Рейтинги – певні комплексні характеристики банків як однорідних
елементів банківської системи, які розраховуються на основі вибраних
показників і відповідно до прийнятої методики, відображаючи місце кожного
з банків щодо інших елементів цієї системи. Вони комплексно
характеризують діяльність банків та проводяться по активних і пасивних
операціях [11].
Однією з найвідоміших наглядових рейтингових систем визнають
американську систему CAMELS, яка заснована 1979 року. Вона складається з
таких компонентів, як достатність капіталу (C), якість активів (A),
менеджмент (M), надходження (E), ліквідність (L), чутливість до ринкового
ризику (S) [12]. Головною перевагою цього методу є те, що він є
стандартизованим методом оцінки банківських установ, у якому рейтинги з
кожного показника вказують керівництву вектор необхідних дій щодо поліп-
шення діяльності.
Зовсім інший механізм застосовується у французькій державній
рейтинговій системі ORAP (Organization and Reinforcement of Preventive
Action). Вона складається з 14 показників, які поділяються на 5 груп, таких як
пруденційні коефіцієнти (капітал, ліквідність, рентабельність тощо); якість
активів; ринковий ризик; доходи; якісні критерії (власники акцій, управління
та внутрішній контроль).
Коефіцієнтний аналіз побудований на розрахунку фінансових
показників, які впливають на фінансову стійкість банку. За допомогою цього
методу можна всебічно та детально охарактеризувати діяльність банку, а
також визначити специфічні особливості його діяльності [11]. Прикладом
таких систем є BaKred System (BAKIS), яка вперше застосувалась в 1997 році
 17

Центральним банком Німеччини. Її мета – оперативна оцінка фінансового

стану кредитної організації, виявлення змін у динаміці ринкового,
кредитного та ризику ліквідності. Досліджується 47 коефіцієнтів, з яких 19
характеризують кредитний ризик, 16 – ринковий ризик, 2 – ризики
ліквідності і 10 – визначають прибутковість банківських операцій.
Оцінювати фінансову стійкість також можна за допомогою
математично-статистичних методів, використовуючи дискримінантний
аналіз, факторний аналіз та нелінійне оцінювання. Одним із ефективних
підходів є використання методів багатовимірного статистичного аналізу,
зокрема методів розпізнавання образів та кластерного аналізу. Це дає змогу
значно розширити та вдосконалити методологічні можливості і принципи
рейтингової оцінки стану фінансової стійкості банків, оскільки слугує
додатковим інструментом нагляду за банківською системою, а також
використовується як «експрес- оцінка» роботи власного банку.
Статистична модель SAABA розроблена Французькою банківською
комісією і складається з трьох частин (модулів). У першому модулі
проводиться кількісний аналіз кредитного портфеля банку й обчислюється
ймовірність непогашення різних типів кредитів. Другий модуль
спеціалізується на дослідженні фінансового стану власників акцій банку –
їхній спроможності підтримувати банк у разі виникнення фінансових
проблем. У третьому модулі складають рейтинги результатів перевірок
фінансового стану банку «на місцях» і даних з ринків, на основі чого
діагностують якість управління банком, стан внутрішнього аудиту і
ліквідність. Підбивши всі підсумки, банк оцінюють по п’ятибальній шкалі.
Регресійна методика визначає певну сукупність банків, розраховує
значення факторних показників у кожному банку та середніх за сукупністю.
Перевагою цього методу є отримання об’єктивної оцінки, що ґрунтується на
аналізі взаємозв’язків з ефектом, і можливість оновлення оцінки відповідно
до змін впливу факторів на результати діяльності [11].
 18

Номерна система (ренкінг) передбачає обчислення сукупності значень

обсягових та інших показників фінансового стану банків і присвоєння всім
банкам певного місця в рейтингу за кожним з оцінюваних показників.
Серед країн СНД поширеним є метод синтетичного коефіцієнта, який
заснований на методиці В. Кромонова та О. Ширинської. У результаті
застосування одержують розрахункове значення синтетичного коефіцієнта,
який і є відображенням позиції банку.
Досить ефективним методом оцінки фінансової стійкості банку є стрес-
тестування, головною метою якого є прогнозування ризиків, виникнення
яких можливе у процесі функціонування банку. Під час проведення стрес-
тестування оцінюються як кількісні, так і якісні компоненти. Використання
цього методу дає можливість оцінити вплив ризиків на діяльність банку та,
виходячи з цього, обрати стратегію розвитку банку з метою забезпечення
фінансової стійкості та підтримки фінансово-економічної стабільності.
У зарубіжній практиці використовується широкий спектр методів
проведення стрес-тестування, які ґрунтуються на різних індикаторах та
передбачають використання різних способів отримання кінцевого результату.
Найбільш поширеним методом є сценарний аналіз, головною метою якого є
оцінка стратегічних перспектив установи. Крім того, він дає змогу визначити
одночасний вплив усіх чинників ризику в разі настання екстремальної,
ймовірної події. На відміну від сценарного аналізу результати аналізу
чутливості переважно носять короткостроковий аналіз.
Що стосується мікропруденційного аналізу, то місією являється захист
інтересів вкладників і кредиторів банків. Основна ціль – це запобігання
виникнення проблем в окремих фінансових установах. Проводиться аналіз
внутрішніх ризиків окремих банків.
Місією макропруденційного аналізу є мінімізація витрат, які пов’язані з
фінансовою нестабільністю, з чого випливає мета – підтримання фінансової
стабільності в глобальних масштабах. Оцінюються зовнішні ризики та прово-
диться моніторинг системних ризиків фінансового сектору.
 19

У сучасній практиці вирізняють дві моделі макропруденційного

аналізу, такі як вбудована та відокремлена. У країнах, де центральні банки
здійснюють мікропруденційний нагляд за фінансовими установами,
підрозділ, який здійснює макрпопруденційне регулювання та нагляд, може
бути вбудованим до інших департаментів регулятора: монетарної політики
(Румунія, Чехія, Польща); регулювання та нагляду за фінансовими
установами (Австрія, Корея, Таїланд); або бути окремим департаментом
центрального банку, підпорядкованим відповідному виконавчому директору
(Нідерланди, Угорщина, Словенія) чи безпосередньо голові центрального
банку (Словаччина).
При оцінці фінансової стійкості постає задача не лише визначення
поточного рівня фінансової стійкості, а й відстеження та прогнозування змін
фінансової стійкості як банків-контрагентів, конкурентів, так і власного
банку для визначення тенденцій та завчасного прийняття відповідних
заходів, щодо попередження виникнення кризових явищ. Одним з варіантів
розвитку інструментарію оцінки є моделювання фінансової стійкості
банківської установи. На підставі отриманих результатів з використання
запропонованої параметричної моделі можна оцінити фінансову стійкість
банку з визначенням поточного стану банку та віддаленості його від
критичного.
Діяльність комерційного банку слід розглядати в контексті простору
діяльності, який через такі свої прояви, як рівень інфляції, зміни
законодавства, рівень розвитку економіки тощо сприяє успішному
функціонуванню банку, або просуванню його до банкрутства [13]. Отже,
схематично можна визначити проміжок функціонування банку на всі етапах
розвитку між двома протилежними позиціями – граничною небезпекою та
граничною досконалістю – ідеалом.
Для комерційних банків не встановлено строго детермінованого строку
функціонування, але існують інші обмежувальні характеристики, такі як
величина капіталу [14], рівень ризиковості активів, рівень прибутків та
 20

збитків тощо, які в сукупності формують границі небезпеки та досконалості.

Визначення граничних станів для комерційних банків є важливим, оскільки
дає змогу ви- явити орієнтири проблемності.
Для з’ясування суті та значення граничних станів діяльності банків
доцільно зосередити увагу на природі банку як об’єкту експерименту.
Комерційний банк як складана система характеризується комплексним
поєднанням соціальної, технічної, фінансової, правової та інших складових.
Отже, його діяльність не може бути чітко віднесена до однієї предметної
галузі, хоча соціальна складова роботи банку відіграє більш суттєву роль,
оскільки банківська система обслуговує економічні потреби суспільства.
Для об’єктів суспільних наук функції фундаментальних граничних об-
межень виконують домовленості, зафіксовані в законах, угодах, нормах та
нормативах. Причому вони не є незмінюваними в часі і постійно корегуються
згідно із змінами зовнішнього середовища функціонування банків.
Визначення граничних станів функціонування комерційних банків має
спиратися не на пошук абсолютних границь, а на прийняття домовленостей.
Так, кількісний вираз для стану катастрофи може бути визначений через
нормативно-правові вимоги до комерційних банків, як, наприклад,
нормативи НБУ. Банк, що систематично порушує їх, кваліфікується як
проблемний. Проте тривалий час він може існувати внаслідок суперечливості
оцінки його діяльності та можливості виходу за межі граничних параметрів
як соціальної системи [13].
Слід зазначити, що пошук кількісних значень для банків вимагає
звернення до результатів дослідження Р Акоффа та Ф. Емері [14] з приводу
природи ідеалів та цілеспрямованих до ідеалу систем, згідно з яким
цілеспрямовані системи, що прямують до ідеалу, повинні мати мету.
Досягнення кожної наступної цілі наближує систему до ідеалу, хоча сам
ідеал вважається недосяжним.
Значна кількість показників, якими характеризуються діяльність
комерційних банків, маючи обмеження лише на мінімум та не маючи
 21

обмеження на максимум, добре ілюструє це твердження. Це насамперед

показники прибутковості, загальної ліквідності, покриття капіталом
депозитів тощо. За сутності цих показників їх максимальне числове значення
наближується до нескінченості.
У той же час частина показників, як, наприклад, показники структури
активів, пасивів, капіталу мають математичне обмеження верхньої границі на
рівні одиниці – частина не може бути більше за ціле. Однак наближення до
можливого максимуму (мінімуму) часто не відповідає покращенню
фінансової стійкості банку. Так, банк, що тримає всі кошти у вигляді
високоліквідної готівки, не зможе забезпечити високої прибутковості, яка
традиційно вимагає проведення кредитно-інвестиційних операцій. У
результаті стан граничної до- сконалості (ідеал) в кількісному вигляді може
бути визначений системою критеріїв:

 частка високоліквідних активів в загальних активах;

 частка робочих активів в загальних активах;
 частка дебіторської заборгованості в загальних активах;
 частка основних фондів в загальних активах;
 частка інших активів в загальних активах;
 частка кредитів в загальних активах;
 співвідношення прибутку і резервів до кредитів;
 співвідношення кредитів і загальних зобов’язань;
 співвідношення капіталу до активів, зменшених на резерви;
 адекватність капіталу;
 частка статутного фонду в капіталу банку;
 співвідношення капіталу до зобов’язань банку;
 частка зобов’язань до запитання до загальних зобов’язань ;
 частка строкових зобов’язань в загальних зобов’язаннях;
 частка міжбанківських кредитів в загальних зобов’язаннях;
 22

 частка бюджетних коштів в загальних зобов’язаннях;

 частка субординованого боргу в загальних зобов’язаннях;
 частка цінних паперів власного боргу в загальних зобов’язаннях;
 частка інших зобов’язань в загальних зобов’язаннях;
 поточна ліквідність;
 загальна ліквідність;
 прибутковість активів [13].

Коефіцієнтний аналіз є доволі простим, доступним і легко реалізується

на практиці. І хоча він не є оптимальним методичним підходом до вирішення
проблеми комплексного аналізу фінансової стійкості банку, та незважаючи
на використання обмеженої кількості аналітичних показників, за допомогою
яких можна проаналізувати публічну та конфіденційну фінансову звітність
банку, такий аналіз виступає дієвим інструментом оцінки фінансової
стійкості і дає змогу завчасно розпізнати характер і суттєвість змін та
спрогнозувати їх вірогідний розвиток.
Із наведеного переліку критеріїв оберемо ті, що мають нормативні та
економічно обґрунтовані обмеження. Це, насамперед, показники, що характе-
ризують достатність капіталу, ліквідність банку. Виключимо показники які
не мають суттєвого значення для оцінки фінансової стійкості (наприклад,
частка інших зобов’язань в загальних зобов’язаннях), а також ті показники,
що дублюють значення інших (табл. 2.1.).
Таблиця 2.1
Кількісні критерії фінансової стійкості банків та їх нормативні значення

Критерій Позначення Розрахункова Нормативне

формула значення
Частка високоліквідних К1 ВА/А Не менше 0,2
активів в загальних активах
Частка робочих активів в К2 РА/А Не менше 0,7
загальних активах
Частка кредитів в загальних К3 Кр/А Не менше 0,6
 23

активах
Співвідношення кредитів і К4 Кр/З Не менше 0,9
загальних зобов’язань
Адекватність капіталу К5 Кап/А Не менше 0,08
Співвідношення капіталу до К6 Кап/З Не менше 0,5
зобов’язань банку
Частка строкових зобов’язань К7 Строк/З Не менше 0,5
в загальних зобов’язаннях
Частка міжбанківських К8 МБК/З Не менше 0,2
кредитів в загальних
зобов’язаннях
Поточна ліквідність К9 ВА/Ззап Не менше 0,4
Прибутковість активів К10 ROA
 РОЗДІЛ 3

ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ

«ПРИВАТБАНК»

Для оцінки фінансової стійкість ПАТ КБ «ПриватБанк» використаємо

коефіцієнтний аналіз, який базується на розрахунку коефіцієнтів: надійності,
фінансового важеля, участі власного капіталу у формуванні активів,
захищеності власного капіталу, мультиплікатора статутного капіталу.
Вихідні дані представлено у табл. 3.1[15], а розрахунки показників у табл.
3.2.
Таблиця 3.1.
Вихідні дані для розрахунку основних коефіцієнтів фінансової
стійкості банку (млн.грн)

Назва показнику Станом на Станом на Темп змін, %

31.12.2015 31.12.2016
Власний капітал 29045 -714 -2,6
Акціонерний капітал 21257 50695 238,5
Залучені кошти 245889 206072 83,8
Активи загальні 274934 205359 74,7
Активи дохідні 233288 139760 59,9
Активи недохідні 41696 65599 157,3
Активи капіталізовані 4651 4019 86,4

Таблиця 3.2.
Коефіцієнтний аналіз фінансової стійкості ПАТ КБ «ПриватБанк» за
2015-2016 рр.

Найменування показника 2015 2016

 25

Коефіцієнт надійності 0,11 0,003

Коефіцієнт фінансового важеля 8,9 -288,6
Коефіцієнт участі власного капіталу у 0,1 -0,003
формуванні активів
Коефіцієнт захищеності власного капіталу 0,16 -5,62
Коефіцієнт захищеності дохідних активів -0,06 -0,47
власним капіталом
Коефіцієнт мультиплікатора капіталу 12,93 4,05

З даних табл. 3.2 ми бачимо, що коефіцієнт надійності у 2016 році

зменшився на 0,107 або на 10.7% порівняно з 2015 роком, що негативно
впливає на зниження фінансової стійкості банка. Коефіцієнт участі власного
капіталу у формуванні активів протягом року зменшився на 0,103 або 10,3%,
що свідчить про зменшення використання власного капіталу.
Розглянувши раніше отримані результати, доцільно оцінити
ймовірність банкрутства ПАТ КБ «Приватбанк». Для цього використаємо
моделі оцінки банківських ризиків, а саме:
- двох факторна модель Альтмана, яка дозволяє оцінити вірогідність
банкрутства підприємства на підставі коефіцієнту поточної ліквідності та
питомої ваги позикових коштів в пасивах;
- чотирьох факторна модель Таффлера, яка пов’язана з
прогнозуванням фінансової неспроможності економічної організації;
- чотирьох факторна модель Ліса, в якій фактори-ознаки враховують
такі результати діяльності як ліквідність, рентабельність і фінансову
незалежність економічної організації.
Розрахунки представлені у таблиці 3.3.
 26

Таблиця 3.3
Розрахунок коефіцієнтів банкрутства

Модель Функція Змінні Z База Ймов.

банкрут
ства
Модель Z = -0,3877- Х1 - коефіцієнт -1,737 Z < 0 P
Альтмана 1,0736*X1+ поточної P(б) <50% (банк.)<
0,579*X2 ліквідності Z=0 50%
(1,392); P(б) =50%
Х2 - коефіцієнт Z>0
капіталізації P(б) >50%
банку (2,5)
Модель Z = 0,53* Х1-коефіцієнт 0,05 Z > 0,3– P(банк)
Таффлера Х1+ покриття P(б) дуже
0,13*Х2+ прибутку(0,2); низька велика
0,18*Х3+ Х2-коефіціент Z < 0,2 -
0,16*Х4 покриття P(б)
зобов’язань(1,3); висока
Х3-питома вага
зобов’язань(0,7);
Х4рентабельність
активів(0,07)
Модель Z = Х1- коефіцієнт 0,095 Z > 0,037- P(банк)
Ліса 0,063*X1+ покриття P(б) дуже
0,092*X2+ зобов’язань(1,3); висока велика
0,057*X3+ Х2рентабельність Z < 0,037-
0,001*X4 активів по P(б)
нерозподіленому низька
прибутку(0,1);
Х3рентабельність
активів по
чистому
прибутку(0,07);
Х4-коефіцієнт
покриття по
 27

власному
капіталу(0,4)
З метою якісного забезпечення фінансової стабільності банку його
система управління ліквідністю повинна містити чіткий план дій на випадок
виникнення її дефіциту або надлишку, який повинен передбачати:
- аналіз періодів з найбільшим дефіцитом ліквідності з погляду
можливості його погашення і визначення величини чистого дефіциту
ліквідності;
- вибір джерел погашення чистого дефіциту ліквідності, в тому числі
шляхом використання надлишків, утворених у попередніх часових
інтервалах;
- визначення альтернативних напрямів вкладення коштів на випадок
утворення надлишку ліквідності;
- складання плану залучення та розміщення коштів за строками і
сумами за базовим та альтернативними варіантами;
- визначення потреби банку в накопиченій ліквідності у розбивці за
строками та чіткий план роботи з розширення покупної ліквідності;
- оптимізацію рівня накопиченої і покупної ліквідності за її вартістю,
строками і сумами.
У часових інтервалах з найбільшим дефіцитом ліквідності дуже
важливо ситуацію оцінити комплексно. У випадку, якщо проведений аналіз
виявить нездатність банку погасити дефіцит ліквідних коштів за допомогою
інструментів, що використовуються ним для екстрених випадків, доцільно
розробити план антикризового управління ліквідністю, який передбачає
процедури, що дають змогу подолати сформовану ситуацію. Вибір
конкретних рішень щодо управління ліквідністю залежить від двох основних
факторів: варіанта розвитку подій та значення ліквідної позиції банку.
План фінансування за непередбачуваних обставин повинен
забезпечувати належні дії для наступних основних видів кризи, які повинні
різнитися залежно від того, в м'якій чи в жорсткій формі проявляється криза.
 28

Для ефективного функціонування системи антикризового управління

ліквідністю необхідно сформувати набір індикаторів, що дозволять виявити
проблеми на ранній стадії та оперативно на них реагувати. Під індикатором
в даній роботі розумітиметься система ознак, що дозволяють виявити ознаки
кризи та ступінь її прояву. На основі узагальнення теоретичних праць
визначено, що до індикаторів раннього реагування слід включати:
- рейтинг банку - зниження загального рейтингу банку призводить до
кризи імені;
- рейтинг депозитів банку визначається такими факторами як
можливість вчасного повернення депозиту, рівень процентних ставок, участь
у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб тощо, пониження рейтингу
призводить до кризи імені;
- відтік депозитів - призводить до зниження рівня ліквідності банку і
спричиняє кризу імені;
- закриття лімітів контрагентів припинення проведення міжбанківських
операцій з нестабільними банками призводить до кризи імені;
- ризик - зростання всіх ризиків на 5-10% спричиняє кризу імені банку;
- нормативи НБУ - порушення одного і більше нормативів призводить
до кризи імені;
- мінімальні резерви - недостатній розмір мінімальних резервних
вимог протягом одного і більше місяця спричиняє кризу імені;
- процентна ставка - істотне збільшення процентних ставок на
грошовому ринку призводить до кризи ринку;
- зосередженість на грошовому ринку - здійснення великої кількості
операцій з підтримання ліквідності на міжбанківському ринку призводить до
кризи ринку;
- відтік депозитів з банківської системи - зниження рівня довіри
населення до банківської системи супроводжується відтоком депозитів і
призводить до кризи ринку;
 29

- підсумковий баланс банківської системи на кореспондентських

рахунках НБУ - перевищення суми коштів на кореспондентських рахунках
розміру мінімальних резервів банківської системи призводить до кризи
ринку;
- негативні ділові зв'язки - негативна репутація банку та проведення
операцій з нестабільними компаніями спричиняє кризу імені;
- додаткове забезпечення - необхідність надання додаткового
забезпечення при проведенні міжбанківських операцій спричиняє кризу
імені;
- якість кредитного портфелю - зниження кількості нестандартних
кредитів, зниження якості забезпечення за такими кредитами призводить до
кризи імені.
Якщо розвиток індикаторів вимагатиме рішення про покращення стану
ліквідності, потрібно враховувати наступні додаткові обмеження:
- перехід з глибокої кризи до м'якої кризи можливий за умови наявності
стабільного середовища протягом шести місяців поспіль (подальше
поглиблення ринкової кризи або кризи імені не відбувається), та виконання
всіх лімітів та показників ліквідності;
- повернення від «м'якої кризи» до визначення «звичайного ходу
діяльності» можливе за умови виконання всіх визначених лімітів і скасування
будь-яких зовнішніх обмежень щодо зростання бізнесу.
На основі зазначеного вище, визначимо наступні види криз та
індикатори їх появи:
а) м'яка криза імені: - зменшення власного капіталу на 10% і більше; -
зменшення прибутку на 15% і більше; - коментарі в засобах масової
інформації про неякісне управління, недостатній внутрішній контроль,
неправильну стратегію; - погіршення нормативу адекватності регулятивного
капіталу на 5% і більше, недотримання обов'язкових економічних
нормативів, встановлених НБУ; - зниження не менше, ніж на 2 пункти,
 30

рейтингу, наданому рейтинговими агентствами (або повторне зниження

рейтингу);
б)глибока криза імені: можливість фондування з міжбанківських ринків
за ставками для першокласних позичальників практично неможлива, деякі
відомі на ринку найбільш корпоративні клієнти переказали кошти в інші
банки. При цьому основна частина залишків на клієнтських рахунках
залишається в банку.
в) м'яка криза ринку: практично неможливо залучити ресурси з
міжбанківського ринку за середньоринковими ставками; не менше половини
банків-контрагентів закрили ліміти, а інші - скоротили їх не менше, ніж на
50%; не менше, ніж на 15-20% скоротилися середні залишки коштів на
строкових рахунках клієнтів.
г) глибока криза ринку: відбувається відтік клієнтських депозитів;
активи, які можна було продати, - продані; неможливо залучити ресурси з
міжбанківського ринку або від великих корпоративних клієнтів.
Вибір певних альтернатив різнитиметься залежно від виду і
серйозності кризи, оскільки різні рівні і види криз ліквідності передбачають
різні цілі:
- м'яка криза імені: мета - отримувати достатньо фінансування та
підтримувати бізнес-стратегію, тобто основна бізнес-діяльність залишається
без змін;
- глибока криза імені: мета - отримувати достатньо фінансування, не
приймаючи до уваги витрати на уникнення неплатоспроможності. За
необхідності основна діяльність банку може бути скорочена;
- м'яка криза ринку: мета - отримувати достатньо фінансування за
розумні кошти, підтримувати бізнес-стратегію (тобто основна ділова
активність залишається без змін);
- м'яка криза ринку: мета - отримувати достатньо фінансування
незважаючи на вартість, для попередження неплатоспроможності. За
необхідності, основна діяльність може бути скорочена. При прийнятті
 31

управлінських рішень менеджмент банку повинен приймати за основу будь-

які виняткові заходи, які можуть бути вжиті НБУ або урядом;
- поєднання глибокої ринкової кризи та кризи імені: мета - отримувати
достатньо фінансування, незважаючи на вартість, не допускати
неплатоспроможність. За необхідності, основна діяльність скорочується.
Потрібно враховувати репутаційні впливи та зміну бізнес-стратегії. При
прийнятті управлінських рішень менеджмент банку повинен приймати за
основу будь-які виняткові заходи, які можуть бути вжиті НБУ або урядом.
Крім зазначеного вище, при розробці комплексу антикризових заходів
менеджментом банку повинно бути ураховані припущення щодо зміни
вартості та ліквідності цінних паперів, що входять до резерву ліквідності,
репутаційні ефекти, правові, регуляторні та операційні обмеження. В даному
аналізі враховуються програми рефінансування НБУ, вимоги щодо застави та
можливі дії для забезпечення внутрішньоденної ліквідності.
 ВИСНОВКИ

Отже, фінансова стійкість є головною умовою банку для здійснення

своєї діяльності. Саме вона є рушійним елементом побудови банківської
системи України в цілому. Можна зробити висновок, що фінансова стійкість
є фундаментальною складовою фінансової стабільності банку, показником,
що характеризує ефективність реалізації банківських продуктів та наданих
послуг, а також визначає фінансово-економічний стан банківської установи
та її надійність на фінансовому ринку. Для забезпечення фінансової стійкості
комерційного банку досить важливим є узгодження управлінських рішень та
досягнення певних пропорцій між усіма складовими компонентами
механізму управління фінансовою стійкістю. Все це позитивно вплине на
досягнення цілей банку та підвищення його конкурентної позиції на
банківському ринку. У процесі оцінки фінансової стійкості постає задача не
лише визначення поточного рівня фінансової стійкості, а й відстеження та
прогнозування змін фінансової стійкості як банків-конкурентів, так і
власного банку для попередження виникнення кризових явищ.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Чижик Є.І. Узагальнення основних теоретичних підходів до

визначення поняття «фінансова стійкість банку» / Є.І. Чижик // Управління
розвитком. – 2012. – № 14(135). – С. 104–106.
2. Глосарій банківської термінології / Офіційне Інтернет-пред-
ставництво Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: www.bank.gov.ua.
3. Барановський О. Проблемні банки: виявлення й лікування /О.
Барановський // Вісник НБУ. – 2009. – № 11. – С. 18–31.
4. Карчева Г. Особливості функціонування банківської системи
України в умовах фінансово–економічної кризи / Г. Карчева // Вісник НБУ. –
2009. – №11. – С. 10–16.
5. Кравченко І. Криза та регулювання фінансової системи: уроки і
перспективи / І. Кравченко, Г.Багратян // Ві- сник НБУ. – 2009. – № 1. – С.
19–23.
6. Міжнародні вимоги щодо діяльності банків [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.eba.europa.
eu/regulation-and-policy/implementing-basel-iii-europe
7. Івасів І.Б. Макроекономічне стрес-тестування банків: монографія.
/ І.Б.Івасів, А.В.Максимова, Р.В. Корни- люк.– К.: КНЕУ, 2014. – C. 20–117.
8. Сорокина И. Методические подходы к оценке надежности и
устойчивости банка / И. Сорокина. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.bankir.ru/tehnologii/s/ metodicheskie-podhodi-k-ocenke-nadejnosti-i-
ystoichivosti-banka-4863803
9. Миронова М.І. Фактори впливу на стійке функціонування
комерційних банків. //Науковий вісник НЛТУ України. – 2014. – Вип. 24.1 –
С.249-255
 34

10. Дзюблюк О.В. Фінансова стійкість банків як основа ефектив-

ного функціонування кредитної системи [Текст] : моногра- фія /
О.В.Дзюблюк, Р.В. Михайлик. – Тернопіль, 2009. – 316 с
11. Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасно- го
комерційного банку: теоретико-методологічні аспекти: Монографія // В.М.
Кочетков. – К. : КНЕУ, 2002. – 238 с
12. Стефанишина А. Характеристика та аналіз методик оціню- вання
стійкості банків України та зарубіжжя / А. Стефани- шина // Вісник НБУ. –
2010. – № 11. – С. 62–66.
13. Петриченко Л. Надійність комерційного банку: методологічні
під- ходи до її визначення // Банківська справа. – 2000. - №1. – С.46-48.
14. Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремлённых системах / Пер. с англ.
под ред. И. А. Ушакова. — М.: Советское Радио, 1974. — 272 с.
15. Консолідована фінансова звітність та звіт незалежного аудитора
ПАТ КБ «ПриватБанк». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://static.privatbank.ua/files/acpbua/CONSO%20UKR_PB%202016.pdf