Фінансові послуги

1) Стадії життєвого циклу

1- фаза створення банку - характеризується значними витратами всіх ресурсів
банку, а результати його діяльності поки що не приносять прибутку. Банк, аналізуючи
попит на ринку банківських послуг, починає пропонувати клієнтам банківські
продукти та послуги. При цьому значні кошти спрямовані на створення і реєстрацію
банківської установи, придбання будівель, де будуть розташовані адміністративний
офіс, філії та/або відділення установи, закупівлю обладнання, наймання | персоналу.
Характерною ознакою цього етапу є безприбуткова | діяльність банку.
2 - фаза становлення - характеризується переходом до беззбиткової діяльності,
поступово розмір прибутку банку починає збільшуватися. Установа починає
формувати стратегічний потенціал, що збігається із зародженням пакету конкурентних
переваг. Даний етап характеризується передусім значним розширенням спектру
банківських послуг. Так, депозитні і кредитні операції розвиваються головним чином
за рахунок нових продуктів. Розширюється мережа філій та відділень банку, що
дозволяє захопити визначені сегменти ринку. Такі перетворення потребують якісної
перебудови організаційної структури банку, тому значна увага повинна приділятися
ролі маркетингу та розробці конкурентної стратегії, оскільки банк пропонує власні
продукти та послуги, що дозволяє йому залучити нових клієнтів.
3,4 - етапи прискореного та уповільненого зростання. Як правило, на цих
етапах банківська установа нарощує конкурентний потенціал, збільшує обсяг продажу
банківських продуктів, охоплює нові сегменти ринку. На цьому етапі у банку
з'являються постійні клієнти, яким установа має змогу пропонувати унікальні послуги.
Водночас зростає чисельність персоналу, а операції банку характеризуються доволі
високим, але допустимим рівнем ризику. На Ш етапі банк має значний резерв та
потенціал до зростання; тому установа розвивається достатньо швидкими темпами, і як
наслідок зростає прибуток. Найважливіші проблеми на цьому етапі - підтримання
досягнутих темпів зростання та підвищення рівня капіталізації. На ІМ етапі прибуток
зростає, але уповільнюється темп його росту, що зумовлюється обмеженням кредитних
ресурсів, оскільки значне зростання обсягів кредитування призводить до постійного
зростання потреби в залучених та запозичених коштах. Основними чинниками, що
можуть викликати появу кризи, є вичерпання ресурсів та недостатня ліквідність. Тому
пріоритетними завданням менеджменту є отримання планового прибутку, а
стратегічною метою динамічне зростання та диверсифікація депозитного та кредитного
портфелів Можливості банку підходять до своєї межі, темпи розвитку та збільшення
обсягів продажу банківських продуктів та послуг уповільнюються, темпи зростання з
прибутку знижуються й банк підходить до піку своєї життєдіяльності, до етапу зрілості
(стійкості).
5 фаза зрілості банк стає потужною установою зі стійким положенням на ринку,
досягає збалансованого зростання, вершини успіху, піку доходів, а також
характеризується високим рівнем освоєння банківських технологій та значним обсягом
продажу банківських продуктів. Банк формує власний унікальний імідж, що дає йому
змогу здійснювати найширший перелік операцій: розрахункові, кредитні, депозитні,
документарні, операції з цінними паперами тощо. Значний прибуток банківська
установа отримує за рахунок ефекту масштабу. Однак, на цій фазі розвитку банки
можуть втрачати характерну у минулому мобільність, отримуючи стабільний дохід.
Такий стан надає банку багато переваг, які забезпечуються диверсифікацією
банківського бізнесу, розгалуженою мережею філій та відділень, широким
асортиментним рядом банківських продуктів, значним охопленням ринку. В
подальшому у банку існує небезпека того, що зберігаючи значні обороти коштів, банк
поступово втрачає здатність отримувати сорозмірний прибуток. Вихід із даного
кризового стану можливий, якщо банк позбавиться збиткових послуг (або продуктів),
філій, відділень та скоротить витрати | у діючих структурних підрозділах. При цьому
банківська установа отримує певну ступінь мобільності та можливість фінансового
оздоровлення. Стабілізується співвідношення прибутковості та ліквідності,
прибутковості та ризику. Однак, небезпека кризи на цій стадії також може бути
викликана загостренням конкурентної боротьби, організаційною складністю установи
та інноваційною | заспокоєністю менеджерів.
6 - фаза спаду - характеризується різким скорочення прибутку, практично всі
фінансові показники діяльності банку погіршуються, що в подальшому може
призвести до значних проблем (із ліквідністю та платоспроможністю установи, і навіть
призвести до її банкрутства. Головним чином, спад настає через агресивну політику
конкурентів, а також старіння матеріальних, кадрових, інформаційних та
організаційних ресурсів. На цій фазі головна проблема полягає у своєчасному
виявленні симптомів кризи
- зниження прибутковості, внаслідок погіршення фінансового стану банку,
скорочення джерел та резервів розвитку; -- вичерпання і брак ресурсів;
незбалансованість строків залучення та розміщення коштів тощо.[1]
2) Стійкість послуги до макроекономічних впливів
Банківський сектор нині є достатньо стійким та готовий до запланованого
підвищення вимог до капіталу, незважаючи на вплив торішньої кризи. Проте низка
банків мають вжити заходів, щоб посилити свою стійкість до можливих кризових явищ
надалі. Про це свідчать результати оцінки стійкості банків та банківської системи у
2021 році.
Цьогоріч оцінку якості активів традиційно проходили всі банки, а 30
найбільших банків додатково пройшли стрес-тестування. За підсумками оцінки
стійкості Національний банк установив вищий за мінімальний необхідний рівень
достатності капіталу для низки банків. Цей цільовий рівень розраховано в такий
спосіб, щоб навіть за реалізації стресових подій капіталу банку було достатньо для
покриття можливих збитків.
Оцінка якості активів проводилася незалежними аудиторами. Вона підтвердила,
що загалом банки коректно відображають якість кредитного портфеля та решту
основних показників діяльності. Здійснені аудиторами коригування здебільшого
несуттєво позначилися на достатності капіталу банків. Їх основні причини – технічні
неточності в оцінці кредитного ризику та подекуди некоректне трактування
регуляторних вимог.
 За базовим макроекономічним сценарієм підвищений рівень нормативів
достатності капіталу було встановлено лише для дев’яти* банків. Проте поточні
значення п’яти з них перевищують установлені цільові значення, тож лише чотири
банки потребують застосування додаткових заходів для виконання вимог
Національного банку. Водночас для 20 банків було встановлено підвищений
необхідний рівень нормативів достатності капіталу за несприятливим сценарієм. Серед
них чотири мають нормативи достатності капіталу вищі за встановлені цільові
значення, а решта 16 –повинні вжити додаткових заходів для підвищення достатності
капіталу або ж зниження ризиків діяльності.
Хоча кількість банків, для яких за результатами стрес-тестування виявлено
ризики для капіталу, суттєво не змінилася порівняно з 2019 роком, оцінена потреба в
капіталі значно знизилася. Так, за несприятливим сценарієм еквівалент цієї потреби на
1 січня 2021 року становив 41,7 млрд грн порівняно з 73,8 млрд грн два роки тому. За
базовим сценарієм потреба знизилася майже увосьмеро – до близько 5 млрд грн
порівняно з 35,3 млрд грн у 2019 році.
Кращі цьогорічні результати більшості банків зумовлені їх вищою
капіталізацією, збереженням прийнятної якості кредитного портфеля та достатнім
рівнем операційної ефективності, що майже не погіршилися внаслідок кризи. Водночас
сценарії для стрес-тестування були загалом м’якшими, ніж у попередні роки.
Потреба в капіталі банків, для яких виявлено ризики для капіталу, здебільшого
зумовлена такими чинниками:
 високою вартістю та короткою строковістю фондування, що формує
значний процентний ризик банків у несприятливих умовах;
 значними адміністративними витратами;
 утриманням на балансі надмірного обсягу непрофільних активів. За
встановленими правилами основний капітал банків поетапно зменшується на вартість
непрофільних активів;
 незадовільним фінансовим станом окремих великих позичальників.

Цьогоріч стрес-тестування вперше включало оцінку ризику втрати вартості

державними цінними паперами, що оцінюються за справедливою вартістю. Це елемент
ринкового ризику, який може реалізуватися в разі різкого зростання очікуваної
дохідності боргових цінних паперів в умовах глибокої кризи. Загальний вплив цього
ризику на банківську систему є помірним і значною мірою концентрується в
державних банках.
Для забезпечення стійкості банки надалі мають дотримуватися визначених
Національним банком вимог із достатності капіталу або ж здійснити заходи для
зниження профілю ризиків через провадження заходів з реструктуризації. Ці заходи
можуть включати покращення якості кредитного портфеля, оптимізацію структури
активів та пасивів, коригування бізнес-моделі.
Детальну інформацію про результати проходження оцінки стійкості в розрізі
банків буде оприлюднено на сторінках офіційного Інтернет-представництва
Національного банку наприкінці грудня 2021 року.
 Довідково
Оцінка стійкості проводиться Національним банком із 2018 року і складається з
оцінки якості активів та стрес-тестування. Оцінку якості активів проходили усі банки,
крім ПАТ "Розрахунковий центр", який здійснює виключно розрахункові операції. Цей
етап проводиться із залученням незалежного аудитора.
Стрес-тестування проходили 30 банків, на які станом на початок цього року
сукупно припадало 93% активів банківської системи. Стрес-тестування проводилося за
двома макроекономічними сценаріями – базовим та несприятливим.
За результатами оцінки стійкості для банків визначено необхідний рівень
нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) та нормативу
достатності основного капіталу (Н3). Необхідний рівень нормативів достатності
капіталу розраховано в такий спосіб, щоб забезпечити виконання банками мінімальних
вимог Н2 та Н3 за базовим сценарієм (10% та 7% відповідно) та знижених вимог за
вказаними нормативами за несприятливим сценарієм (5% та 3,5% відповідно) на
всьому прогнозному горизонті тривалістю три роки (до 2023 року включно).[2]
 Послуги освіти
2)Стадії життєвого циклу
Виходячи з перерахованих характеристик, можна зробити висновок, що освітня
послуга - це процес формування компетенцій (знань, умінь, навичок, здібностей)
споживача як суб'єкта суспільно-економічних відносин з метою задоволення його
потреб. У руслі даного визначення стає доцільним розгляд питання, що стосується
динаміки процесу перебування на ринку конкретної освітніх послуг.
Процес починається з моменту за народження потреб споживачів в певного
роду компетенціях, трансформацією їх в основні цілі майбутніх освітніх послуг,
продовжується тимчасовим періодом результативного конкурентоспроможного
перебування освітніх послуг на ринку і закінчується відходом з нього або істотної
модернізацією
Таким чином, процес виробництва та надання освітньої послуги провайдером
являє собою систему, де на вході існують конкретні потреби, які аналізуються на
відповідність можливостей постачальника до їх задоволення, стимулюючи початок
нового життєвого циклу.
Проведення маркетингових досліджень щодо виявлення потреб у певного роду
компетенціях, реалізації фундаментальних і прикладних досліджень, спрямованих на
аналіз шляхів їх задоволення - початковий етап життєвого циклу. Тут відбувається
також проектування та освоєння процесу виробництва освітньої послуги, в тому числі
ліцензійні та акредитаційні заходи, навчально-методичне та матеріально-технічне
оснащення діяльності, пошук основних і додаткових джерел фінансування,
прогнозування власних вигод та тощо.
Етап пробного маркетингу освітніх послуг пов'язаний з уточненням стратегії
просування нової послуги на ринок. Частіше за все, тут відбувається комерційна
реалізація результатів процесу надання інноваційної освітньої послуги. Пробний
маркетинг дозволяє виявляти фактичну і потенційну ефективність діяльності з надання
освітніх послуг.
Етап активного надання освітніх послуг складається з трьох під етапів[8, C.140]:
• освоєння пов'язано, насамперед, з пропагандистськими рекламними заходами
по стимулюванню максимальної про інформованості про нову освітньої послузі.
Поступово обсяги продажів починають рости;
• дифузія освітніх послуг пов'язана з їх поширенням, тиражуванням і
багаторазовим повторенням, завдяки великій кількості споживачів. Обсяги продажів
зростають, досягаючи максимальних величин. Рівень конкуренції, як правило, також
збільшується;
• рутинізація пов'язана з придбанням освітньої послугою таких властивостей, як
стійкість, стабільність функціонуючих елементів, сталість, і, в кінцевому підсумку, -
моральна відсталість освітніх послуг. Ринок перенасичений, спостерігається гостра
конкуренція. Для підтримки падаючого попиту потрібні великі витрати на маркетинг і
активні рекламні заходи або посилення конкурентних переваг, шляхом, наприклад,
вдосконалення послуги.
Етап контролю якості освітніх послуг, можна сказати, здійснюється паралельно
з етапом активного надання освітніх послуг, де аналізується якість і актуальність
надаваних послуг з позицій: самого провайдера, споживачів та інших зацікавлених
суб'єктів ринку освітніх послуг. Результати освітніх послуг, отримані на виході,
можуть зажадати модифікації і вдосконалення послуги чи способу її надання,
припинення її виробництва, або, навпаки, збільшення збуту.
Роблячи висновок про життєвому циклі освітньої послуги, можна сказати, що:
1. життєвий цикл послуги на відміну від життєвого циклу товару більш
тривалий, гнучкий, менш ризикований, внаслідок наявності на кожному етапі тісному
зворотного зв'язку між провайдерами та споживачами, а також великих можливостей
для удосконалення;
2. тривалість життєздатності освітніх програм, що реалізуються за допомогою
послуг, скорочується, в той час як життєвий цикл освіти індивіда збільшується, попит
на різні освітні послуги має тенденцію до зростання;
3. в останні десятиліття посилюється взаємовплив і збільшується склад
суб'єктів, які беруть участь у наданні освітніх послуг, що диктує необхідність побудови
нової системи організації та управління в сфері освітніх послуг, яка була б здатна
адаптивно реагувати на зміни ситуації на ринку праці. Крім того, з'являється
можливість різним економічним суб'єктам, концентруючись на певній стадії життєвого
циклу освітніх послуг, бути активними учасниками і «повноцінно користуватися
експортним потенціалом глобального ринку освітніх послуг»
Виділені особливості життєвого циклу освітньої послуги актуалізуються у
зв'язку з поновилося процесом глобалізації.[3]
2) стійкість послуги до макроекономічних впливів
Оцінювання обґрунтованості (релевантності) правил за визначеними розривами
(gaps) між фактичними макрофінансовими показниками та, відповідно, тими, що
зафіксовані у правилах фінансування, у динаміці спирається на таку ідею: якщо
правило фінансування освіти є релевантним, то відхилення фактичних
макрофінансових показників від макрофінансових показників передбачених правилом
(наприклад, часток витрат на освіту у ВВП у видатках бюджету, обсягів фінансування
одного студента (учня) тощо) буде мінімальним або таким, що зменшується з часом.
Оцінювання якості освітніх послуг шляхом порівняння показників якості освіти
в різних країнах світу з інституціоналізованими правилами фінансування освіти, з
однієї сторони, та відповідними показниками в групі країн, де правила не
інституціоналізовано, – з іншої, потребує уточнення власне показників. Часто
показниками якості освітньої сфери є кількість викладачів із певним науковим
ступенем/вченим званням чи вчителів із певною категорією, кількість відвіданих
викладачами/вчителями різних курсів підвищення кваліфікації, тренінгів, семінарів або
ж кількість надрукованих наукових статей викладачами/вчителями, кількість тих, хто
навчається або кількість випускників закладу освіти. Ми не можемо цілком
погодитися, що всі ці показники можна вважати індикаторами ефективності чи якості,
але переконані, що чіткі і обґрунтовані індикатори будуть сприяти більш науковому та
ефективному розподілу та використанню освітніх ресурсів. Ці індикатори повинні бути
розроблені на основі встановлення певних фінансових правил, які будуть сприяти
довгостроковій фінансовій стабільності освітньої сфери та підвищуватимуть якість
освітніх послуг. [4]
 Страхові послуги
1) Стадії життєвого циклу
Життєвий цикл будь-якого суб’єкту господарювання в цілому і страхової
компанії зокрема, як зазначено авторами робіт , передбачає проходження таких етапів,
як:
– формування і вихід
– підготовчий етап до виходу та початку діяльності страхової компанії на
страховому ринку: проведення маркетингового дослідження, визначення обсягів
попиту і необхідної пропозиції, планування тарифної політики;
– зростання – поступове завоювання частки платоспроможного попиту і, як
наслідок, встановлення позицій на страховому ринку, постійне збільшення обсягів та
підвищення якості надання страхових послуг, активна реалізація інноваційної
політики, інтенсифікація цінової політики (визначення оптимальних тарифних ставок),
адаптація до умов функціонування на страховому ринку; Кравчук Г.В. Моделювання
залежності життєвого циклу страхової компанії від стадій життєвих циклів страхових
послуг
– рівноважне функціонування – підтримка стабільної позиції на страховому
ринку шляхом завоювання та обслуговування постійної клієнтської аудиторії,
досягнення і реалізація визначених конкурентних стратегій на основі постійної
кількості конкурентних переваг або їх незначній варіації, отримання найбільшого
доходу від надання страхових послуг, які користуються платоспроможним попитом; –
спадання
– втрата страховою компанією позицій на страховому ринку, зниження
пропозиції страхових послуг, пов’язаної зі скороченням платоспроможного попиту,
погіршення фінансових результатів страхової компанії у зв’язку зі значним
збільшенням затрат на підтримку позицій на страховому ринку;
– упадок або перехід на новий цикл функціонування – на цьому етапі
відбувається припинення діяльності страхової компанії або адаптація до умов
конкурентного середовища і вихід на новий рівень шляхом структурних перетворень
чи значної активізації інноваційної політики.
На формування кожного з етапів та суму отриманого доходу у відповідний
період життєвого циклу значною мірою впливає те, на якій стадії життєвого циклу
знаходиться кожна страхова послуга та яку частку доходу забезпечує її надання
страхувальникам. Максимізація доходу страхової компанії визначається оптимальною
структурою страхового портфеля, тобто оптимальними частками страхових послуг,
основою визначення яких виступають конкурентні переваги. Саме від конкурентних
переваг страхових послуг як підмножини множини конкурентних переваг страхової
компанії залежить рівень її конкурентоспроможності. Отже, на базі конкурентних
переваг можна визначити етапи життєвого циклу кожної страхової послуги, які
виступають основою формування відповідного етапу життєвого циклу страхової
компанії в будь-який момент часу. [5]
 2) стійкість послуги до макроекономічних впливів
На макроекономічному рівні розвиток страхового ринку, насамперед,
характеризується таким показником як рівень проникнення
страхування (співвідношення страхових премій до ВВП), динаміка якого відображена
на рисунку 3.

Рис. 3. Рівень проникнення страхування в Україні з 01.01.2012 року по

01.09.2016 року,%

Рівень проникнення страхування допомагає оцінити вплив страхування на

соціально-економічний розвиток суспільства в цілому. Аналізуючи дані рисунку 3,
можна зробити висновок, що з 2011 року до початку 2016 року цей індикатор постійно
коливався та знаходився у межах 1,5-2%, а вже у 2016 році збільшився на 0,73%, що
пов’язано із незначним підвищенням обсягу ВВП. Для порівняння: у Німеччині даний
показник за підсумками 2015 року склав 6,84%, у США - 8,1%, у Великобританії -
11,5%, у Польщі - 4,6%, у Болгарії - 3,1% .
Тому можна зробити висновок, що в цілому рівень проникнення страхування в
Україні знаходиться на недостатньому рівні. Проте, відповідно до Комплексної
програми розвитку фінансового сектору України планується поступове підвищення
даного показника і на кінець 2020 року даний індикатор повинен становити 7%. Також
можна спостерігати розбіжності у законодавстві, оскільки згідно з методикою
розрахунку рівня економічної безпеки України від 29.10.2013 року цей показник має
складати 8-12% . Така ситуація є наслідком того, що у країні зберігається низька
купівельна спроможність потенційних страхувальників та відсутній платоспроможний
попит на страхові послуги. Таким чином, навіть за найсприятливіших економічних
умов рівень проникнення страхування знаходитиметься на низькому рівні порівняно із
розвинутими країнами світу.
На основі аналізу макроекономічних показників розвитку страхової галузі
можна зробити висновок, що для України характерними є низький рівень проникнення
страхування та недостатні обсяги страхових премій на душу населення у порівнянні із
провідними країнами світу.[6]
Джерела:
1. Манжос С. Б., Манжос В. М. Проблемні аспекти управління ліквідністю
комерційних банків України в умовах фінансової кризи : thesis. 2010.
URL: http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/62529 (дата звернення:
26.10.2023).
2. Національний банк України. Банки переважно стійкі та добре капіталізовані,
попри минулорічну кризу – результати оцінки стійкості банків. Національний
банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/news/all/banki-perevajno-stiyki-ta-
dobre-kapitalizovani-popri-minulorichnu-krizu--rezultati-otsinki-stiykosti-bankiv (
дата звернення: 26.10.2023).
3. Скок П. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ | П О Скок |
Державне управління: удосконалення та розвиток №8 2013. Журнал
Державне управління: удосконалення та розвиток - наукове фахове видання з
питань державного управління. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?
op=1&z=777 (дата звернення: 26.10.2023).
4. Усик В. ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВИЛ ФІНАНСУВАННЯ
ОСВІТИ. Ефективна економіка. 2021. № 12.
5. Кравчук Г. Моделювання залежності життєвого циклу страхової компанії від
стадій життєвих циклів страхових послуг. Міжнародний збірник наукових
праць. № 3.
6. Журавка О. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ | О С
Журавка | Ефективна економіка №3 2017. Журнал «Ефективна економіка» -
наукове фахове видання з питань економіки.
URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5493 (дата звернення:
26.10.2023).