Тема 5. Фінансове оздоровлення банків.

Розроблення планів відновлення діяльності банків.

План лекційного заняття

1. Поняття фінансового оздоровлення банку
2. Зміст і критерії санації кредитної організації
3. Розроблення планів фінансового оздоровлення банку
4. Практика фінансового оздоровлення банків в Україні (с/р)

1. Поняття фінансового оздоровлення банку

Фінансове оздоровлення банку – це система заходів банку, спрямованих на
покращення його фінансового стану, відновлення ліквідності,
платоспроможності, прибутковості, втрачених активів або доходів, виконання
обов’язкових економічних нормативів, нормативів обов’язкового резервування
тощо.
Якщо в банку вчасно не провести фінансове оздоровлення, банк може
збанкрутіти. Банки як фінансові посередники залучають чужі грошові кошти і
розміщують їх з ціллю отримання прибутку в інших осіб. За великої кількості
кредиторів і боржників банку вкрай важко терміново консолідувати ліквідні
активи для погашення заборгованості, яка виникла перед кредиторами.
Внаслідок цього процес погіршенні фінансового стану кредитної установи, якщо
він розпочався, протікає значно швидше, ніж у промислових або торгових
підприємств, і практично невідворотний.
На власників банку лягає тягар усунення неплатоспроможності всієї
банківської установи – це головний принцип, який закладений в основу
прийняття заходів по запобіганню банкрутства. Під запобіганням банкрутства
розуміється можливість проведення досудової або судової санації банку. Це
система комплексних заходів, які проводяться власником, уповноваженим
органом або особою і які спрямовані на фінансове оздоровлення кредитної
організації, шляхом її реорганізації, реструктуризації та проведення всіх інших
заходів, які не суперечать законодавству, задля запобігання банкрутству та
ліквідації банку.
Головні причини, які призводять до банкрутства банків можна поділити на
зовнішні, які не залежать від керівництва установи та її акціонерів, та внутрішні,
які спричинені чинниками, що існують в середині установи.
До зовнішніх причин на сьогоднішній день відносять:
– призупинення темпів росту та нестабільність загальносвітової та
внутрішньої економік;
– масове вилучення вкладів;
– утрата довіри до банку, наприклад від не правильного керівництва;
– загальноекономічна ситуація, коли відбуваються масові паніки серед
вкладників банківських установ;
– рейдерські атаки, які цілеспрямовано направлені на знецінення активів
банку, та в подальшому призводять до їх можливого продажу, або ліквідації.
До внутрішніх причин відносять:
– порушення законодавства, особливо в частині про підтримання
необхідного рівня всіх показників;
– приховування інформації від контролюючих органів про справжній стан
з платоспроможністю фінансової установи;
– некомпетентне керівництво, що залежить від рівня корпоративної
культури установи;
– спекуляція;
– недоліки внутрішньо-банківської системи, яка безпосередньо залежить
від проведеної політики всередині установи.
Задля переведення банку в режим фінансового оздоровлення необхідне
виникнення деяких підстав. До цих підстав відносять:
1) порушення банківського законодавства;
2) недостатній рівень капіталу, необхідного для забезпечення нормальної
діяльності; 3) віднесення банку до категорії проблемних.
У разі, якщо банк перебуває у кризі, яка загрожує подальшому його
існування, то він може бути переведений на режим фінансового оздоровлення з
ініціативи ЦБ.
Режим фінансового оздоровлення – це система не примусових та
примусових заходів впливу на банк, спрямованих на збільшення капіталу банку
до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення
ліквідності та платоспроможності і усунення порушень, які призвели банк до
збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих
порушень.
Це складний процес і не кожний захід щодо фінансового оздоровлення
призводить до позитивних результатів, тому ЦБ у разі недостатності
застосованих заходів може наполягати на обов’язковій реорганізації та
призначити тимчасову адміністрацію.
Розрізняють три основні види фінансового оздоровлення банків:
– профілактичне фінансове оздоровлення (проводиться з метою
запобігання фінансовій нестабільності банку в період кризових явищ в економіці,
що передбачає систему профілактичних заходів на підставі проведених
діагностичних заходів щодо фінансової стійкості банку чи стрес-тестувань);
– фінансове оздоровлення в умовах кризи, що передбачає стабілізацію
нестійких станів банківської установи, виявлення та оцінку факторів впливу
кризових явищ на діяльність банку, визначення його слабких і сильних сторін у
таких умовах, пошук резервів і потенційних можливостей розвитку банку в
подальшій перспективі;
 – посткризове фінансове оздоровлення, так звана фінансова реабілітація
банківської установи, що передбачає управління процесами виходу з кризи че-
рез мінімізацію втрат і втрачених можливостей під час виведення установи з
кризи, розроблення стратегічної програми розвитку банку в посткризовий період
на основі виявлених його резервів і потенційних можливостей розвитку, а також
оперативне виявлення відхилень фактичних результатів реалізації програм
оздоровлення від передбачених стратегічною програмою виходу з кризи та
розроблення системи заходів щодо їх ліквідації.
Головною метою оздоровлення є відновлення рівноваги, досягнення
довготривалої фінансової стабільності, адекватності капіталу і прибутковості, а
також забезпечення сприятливих умов для подальшого його успішного розвитку.
Робота в рамках програми фінансового оздоровлення банку повинна
включати такі три етапи:
1) виявлення фінансових труднощів;
2) визначення характеру і причин виникнення проблем і розроблення
тактики з їх урегулювання;
3) застосування заходів фінансового оздоровлення.
До методів, за допомогою яких може здійснюватися фінансове
оздоровлення банків для запобігання банкрутству або втрати
платоспроможності, відносять:
1. Передача активів неплатоспроможного банка в платоспроможний. До
фінансово стабільної установи передають обов’язки перед вкладниками. Цей
спосіб є досить вигідним для всіх. Передача активів і обов’язків – достатньо
поширена практика рішення проблем банків. Вона передбачена законодавством
США, яке є засновником в даній області. Подібні процедури застосовуються в
Канаді, Іспанії, більшості країн Латинської Америки, Турції, Румунії, в тому
числі в країнах близького зарубіжжя, в Киргистані та Казахстані, тощо.
2. Шляхом продажу інвесторам за вже визначеною програмою санації.
Залежно від причин, що призвели до погіршення фінансового стану банку, з
метою підвищення платоспроможності та приведення діяльності банку у
відповідність до вимог банківського законодавства, до програми санації можуть
застосовуватися такі заходи: виплата боргу кредиторам; внесення на розгляд
загальних зборів питання про зміну органів управління банком залучення осіб,
уповноважених інвесторами виконувати відповідні заходи.
Рішення про санацію банку може прийматися в трьох випадках: за
ініціативою власників, за ініціативою ЦБ та у ході провадження справи про
банкрутство. Якщо кредитна організація не зможе подолати проблеми, які в неї
виникають вона підпадає під процедуру ліквідації. Після відкликання банківської
ліцензії санація банку не дозволяється. В цьому випадку держава залишається
лише спостерігачем та контролером виконання всіх наслідків.
3. Шляхом введення тимчасової адміністрації в банк, який зазнає кризи.
Досить поширений метод фінансового оздоровлення протягом. За допомогою
введення тимчасової адміністрації вдалося втримати велику кількість банків на
поверхні та не допустити їх ліквідації.
Не всі методи застосовані до покращення діяльності банку призводять до
позитивних результатів. Акціонери банків самі можуть вирішувати свої
проблеми і використовувати злиття або приєднання як один із методів
фінансового оздоровлення. Коли менш стійка кредитна установа приєднується до
більш стійкої установи, в результаті чого уникається банкрутство банку.
Фінансове оздоровлення великих банків безпосередньо впливає на
рівновагу банківського ринку і, відповідно, на фінансову стійкість усієї грошово-
кредитної сфери.
Аналіз досвіду ЄС та ЄЦБ показує, що вони залишилися незадоволені
результатами заходів щодо фінансового оздоровлення, які були проведені
внаслідок світової фінансово-економічної кризи 2007-2009 рр. У зв'язку з цим у
2012 р. було прийнято рішення про розробку механізму, що дозволяє
підтримувати фінансову стійкість банків без використання державних коштів.
Директива про фінансове оздоровлення банків (Banking
Recovery and Resolution Directive / BRRD) 2014 р. стала одним з найважливіших
документів для Європейського банківського союзу. Цією Директивою
2014/59/ЄС був встановлений Єдиний механізм фінансового оздоровлення,
ЕМФЗ (Single Resolution Mechanism/SRM).
У рамках цього механізму передбачено чотири основні інструменти
фінансового оздоровлення:
– продаж бізнесу;
– тимчасова передача бізнесу;
– поділ активів за якісними характеристиками;
– конвертація власних коштів кредиторів банку в капітал банку (так звана
процедура bail-in).
У рамках першого інструменту – продажу бізнесу – уповноважені органи
мають право продати весь бізнес банківської організації або його частина без
отримання згоди акціонерів та без дотримання процедур, передбачених для таких
випадків.
Тимчасова передача бізнесу дозволяє уповноваженим органам передати
весь бізнес або його частину організації, підконтрольній державі, та після
покращення ринкової кон'юнктури повернути її власникам.
Поділ активів за якісними характеристиками дозволяє уповноваженим
органам забезпечити ефективніше управління «поганими» активами.
Конвертація власних коштів кредиторів банку капітал банку (bail-in) наділяє
уповноважені органи широкими повноваженнями щодо зменшення (за потреби
до нуля) або погашення вимог кредиторів по незабезпеченим борговим
зобов'язанням, по конвертації боргових зобов'язань у капітал банку та щодо зміни
умов погашення боргових інструментів. Головний принцип фінансового
оздоровлення полягає в тому, що тягар збитків насамперед несуть акціонери
банку.
Щоб уникнути використання державних коштів у разі, якщо власні кошти
банку та його акціонерів недостатньо для фінансового оздоровлення,
встановлено додаткове джерело фінансування – Єдиний фонд фінансового
оздоровлення (ЕФФЗ). Цільовий рівень коштів Єдиного фонду фінансового
оздоровлення банків – 55 млрд євро (за оцінкою авторів проекту він становитиме
приблизно 1% від усіх застрахованих вкладів у зоні євро на 31 грудня 2023).
Внески до ЄФФО здійснюються із банківського сектору держав Євросоюзу
протягом перехідного періоду – восьми років з 2016 по 2023 рр.. Станом на 19
липня 2017 р. держави-учасниці перевели до ЄФФО 17 млрд євро.

2. Зміст і критерії санації кредитної організації

Санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних,
організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи
відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і
конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді,
тобто це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до
фінансового оздоровлення.
Для фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання використовують
такі типи санаційних заходів:
– фінансово-економічні;
– організаційно-правові;
– виробничо-технічні;
– соціальні.
Заходи фінансово-економічного характеру являють собою фінансові
відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і
зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами
фінансування санації підприємств можуть бути кошти, залучені на умовах позики
або на умовах власності на поворотній або безповоротній основі.
Метою фінансової санації підприємств є покриття поточних збитків та
усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та
платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованостей,
покращання структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових
ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного
характеру.
Заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення
організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу,
підвищення якості менеджменту, поліпшення виробничих стосунків між членами
трудового колективу та ін. При цьому розрізняють два види санації:
 1. Санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства
боржника;
2. Санація зі зміною організаційно-правової форми підприємства
боржника.
Виробничо-технічні заходи пов’язані, насамперед, з модернізацією та
оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням
ритмічності виробництва, покращанням якості продукції та зниженням її
собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком
та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.
Санаційні заходи соціального характеру пов’язані зі скороченням
персоналу на підприємстві. Це стосується фінансового оздоровлення
підприємств гігантів.
Банк за необхідності розробляє санаційну концепцію та програму
фінансового оздоровлення. Санаційна концепція включає заходи, спрямовані на
локалізацію та ліквідацію причин кризи, які здійснюють у двох напрямках:
нейтралізація можливих причин кризи та зумовлених ними слабких місць;
виявлення та розвиток сильних сторін об'єкта санації. Програма фінансової
санації розробляється банком самостійно, а затверджується Радою та Правлінням
банку і містить:
1) аналіз чинників, що призвели до погіршення фінансового стану та
збиткової діяльності банку;
2) каталог санаційних заходів з розрахунком економічного ефекту від їх
здійснення і календарним графіком реалізації заходів;
3) прогнозні показники діяльності банку за період завершення проведення
заходів фінансової стабілізації;
4) бюджет витрат щоквартально в цілому по банку та з розподілом за
філіями.
Однією з важливих складових програми фінансового оздоровлення банку
є каталог санаційних заходів, які можуть включати:
– диверсифікацію кредитного портфеля;
– перманентну роботу з підвищення кваліфікації фахівців кредитних
відділів;
– виконання вимог ЦБ щодо формування резервних фондів;
– контроль за цільовим та ефективним використанням коштів
позичальника;
– створення банку даних недобросовісних позичальників;
– поширення практики консорціумного кредитування;
– підвищення рівня ліквідності;
– прогнозування ймовірних змін у структурі активів і пасивів, вимог і
зобов'язань банківських установ (за звичайного стану фінансів, за умов кризової
ситуації в окремому банку, за загальної кризи на грошово-кредитному ринку).
 3. Формування та реалізація програми фінансового оздоровлення
банку
Для фінансового оздоровлення потрібне грамотне управління діяльністю
банківської установи. Саме своєчасна оцінка, ефективне запобігання, а також
ухвалення виважених та ефективних управлінських рішень виступає
найважливішим засобом забезпечення умов виходу з кризи. Зазвичай об’єктом
фінансового оздоровлення виступає неспроможний суб’єкт господарювання —
проблемний банк. Однак заходи з фінансового оздоровлення слід застосовувати і
до фінансово стійких банків.
Отож, особлива роль у процесі здійснення банківської діяльності повинна
відводитися періодичній діагностиці фінансового стану банку з метою раннього
виявлення проблем та оцінці його потенціалу до подолання можливих стресових
ситуацій і кризових явищ у майбутньому. Це дозволяє своєчасно вжити заходів з
їх оздоровлення.
Відповідно до світової практики в Україні державна допомога проблемним
банкам задля запобігання банкрутству або втрати платоспроможності може
здійснюватися за такими напрямами:
– заходи з фінансового оздоровлення;
– реорганізація банку;
– введення в банк тимчасової адміністрації.
Однак державна допомога повинна надаватися тільки у виключних
ситуаціях, адже банки є при-ватними комерційними установами, тому державне
втручання в їхню діяльність повинно обмежуватися захистом вкладників і
ситуаціями, коли існує небезпека значного збитку для всієї фінансової системи,
що провокує потенційний ризик системної кризи. З огляду на викладене органи
банківського нагляду можуть вживати пруденційні заходи впливу на акціонерів,
на керівництво, а також на політику і діяльність проблемних банків, спрямовані
на їхнє фінансове оздоровлення.
Програма фінансового оздоровлення банку має обов’язково включати:
1. аналіз причин, внаслідок яких погіршився фінансовий стан та
платоспроможність банку;
2. прогнозні показники діяльності банку зі щомісячною розбивкою,
яких передбачається досягти після виконання заходів щодо капіталу банку,
резервів, економічних нормативів, доходів, прибутку;
3. розроблення програми капіталізації щодо збільшення капіталу до
необхідного розміру протягом шести місяців з дня прийняття Комісією
Національного банку України з питань регулювання діяльності банків рішення
щодо погодження програми фінансового оздоровлення.
У разі, якщо фінансове оздоровлення банку вимагає залучення додаткових коштів
акціонерів для реструктуризації капіталу чи зобов’язань, або у разі потреби
розробки плану реорганізації банку шляхом злиття чи приєднання, Комісія
Національного банку має право ухвалити рішення про скликання загальних
зборів учасників банку.
Виконання заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення
банку, має забезпечити усунення причин, що зумовили введення тимчасової
адміністрації, накопичення протягом терміну дії мораторію коштів у сумі,
достатньої задоволення вимог кредиторів, а також стабілізації діяльності банку.