ВИДАВНИЦТВО

ПОСІБНИК ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

В. Ф. Жовтобрюх

Українська
мова
Для ЗЗСО з навчанням російською мовою
Рівень стандарту

Оцінювання поточне та підсумкове

Компетентнісно орієнтовані завдання
Онлайн-підготовка до підсумкового оцінювання

Безкоштовний додаток
до зошита для оцінювання
результатів навчання
10 клас
1
 Шановні колеги!

Посібник для вчителя є додатком до «Зошита для оцінювання

результатів навчання».
Зошит для учнів містить матеріали для всіх видів контролю:
тестові завдання для оцінювання мовних знань і вмінь, запитання
до текстів для контрольного аудіювання, тексти для читання мовч-
ки й запитання до них, матеріали для складання діалогу, а також
самостійних робіт. Увесь необхідний учням матеріал розподілено за
вимогами до проведення фронтальних контрольних робіт.
Завдання розроблено відповідно до чинної програми «Україн-
ська мова. 10–11 класи. Рівень стандарту» для закладів загальної
середньої освіти з навчанням російською мовою (автори: Бонда-
ренко Н. В., Косянчук С. В., Кононенко В. Л.) з урахуванням
«Орієнтовних вимог до оцінювання навчальних досягнень учнів
з української мови». Обсяг усіх текстів відповідає вимогам чинної
програми (див. таблицю нижче).
Тестові завдання для перевірки мовної теми, уміщені в зошиті,
розроблено у двох варіантах. Перший варіант складається з тестових
завдань із вибором однієї правильної відповіді (№ 1–8), завдання на
встановлення відповідності (№ 9) і завдань із вибором однієї пра-
вильної відповіді до невеликого тексту (№ 10–11). Другий варіант
має іншу структуру. Це шість однакових за форматом завдань, що
складаються з двох частин. У першій частині завдання учням про-
понується розпізнати певну мовну одиницю, або знайти помилку
зазначеного виду, або обрати правильний варіант слова чи літери
з поданих у дужках тощо. У другій частині учням треба навести
власні приклади відповідно до завдання.
Інтернет-підтримка. Учні можуть потренуватися у виконанні
тестових завдань online.
Посібник для вчителя містить матеріали для навчання писати
есе, тексти для аудіювання та читання мовчки й запитання до
них, тексти для проведення диктантів і переказів, матеріали для
складання діалогу, відповіді до тестових контрольних робіт із пере-
вірки знання мовних тем.
Матеріали для навчання писати есе допоможуть учителеві
спланувати уроки з підготовки учнів до створення цього виду ви-
словлення. Для написання есе вчитель може запропонувати учням
теми на вибір.
Контрольне аудіювання передбачає прослуховування учнями
тексту, який читає вчитель (зі свого посібника), і позначення
правильних варіантів відповідей на запитання до нього в зошиті
для учнів.
2
 Тексти для контрольного читання мовчки подано в посібнику
для вчителя й у зошиті для учнів. Текст і запитання до нього роз-
міщено для учнів на окремих аркушах. Текст після прочитання
відкладається, а на аркуші із запитаннями учні працюють так
само, як і під час аудіювання.
Для проведення контрольного аудіювання та читання мовчки
подано кілька текстів на вибір учителя. Правильні відповіді на
запитання до текстів з аудіювання й читання мовчки позначені.
Складання діалогу виявляє рівень обізнаності учнів із запро-
понованої теми, дозволяє продемонструвати вміння самостійно
складати діалог, дотримуючи теми спілкування, норм літературної
мови, правил мовленнєвого етикету, виразності, стислості, логіч-
ності, доречності висловлювань. Матеріал для складання діалогу
розроблено за рівнями: для початкового рівня подано діалог із про-
пущеними репліками, які учень має сформулювати; для середнього
рівня подано опис ситуації спілкування на запропоновану тему, за
яким учні складають діалог; для достатнього й високого рівнів за-
пропоновано тему й мовленнєву ситуацію для цілком самостійного
складання діалогу.
Для написання твору вчитель пропонує теми на власний розсуд.
Контрольні диктанти, перекази та твори виконуються в окремо-
му зошиті, тому в «Зошиті для оцінювання результатів навчання»
сторінок для цього не відведено.
Автор і видавці сподіваються, що пропонований комплект стане
справжнім помічником учителя в проведенні всіх видів фронтальних
контрольних і поточних перевірочних робіт, передбачених чинною
програмою.
Вид контролю Обсяг тексту
Аудіювання:
художній стиль 900–1000 слів
інші стилі 800–900 слів
Читання мовчки:
художній стиль 810–900 слів
інші стилі 600–660 слів
Переказ:
докладний 350–400 слів
вибірковий, стислий 525–800 слів
Слуховий диктант 170–180 слів
Письмо:
есе від 100 слів
Діалог 14–16 реплік
Твір 3–3,5 сторінки

3
 Матеріали для навчання писати есе

Теорія
Есе (від франц. essai — спроба, проба, нарис) — прозаїчне ви-
словлення невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає
індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або
питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.
Стиль есе вирізняється:
— афористичністю;
— образністю;
— парадоксальністю.
Для есе характерне використання численних засобів художньої
виразності:
— символів;
— метафор;
— порівнянь;
— алегоричних і притчових образів.
Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно:
— використовувати всілякі асоціації;
— проводити паралелі;
— добирати аналогії.
Есе буде цікавим, якщо в ньому будуть присутні:
— непередбачувані (парадоксальні) висновки;
— несподівані повороти;
— цікаві зчеплення.
Мовна будова есе — це динамічне чергування полемічних
висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації та
лексики.
Структура есе
(поради)
Початок есе
— Стандартний (необхідно відповісти на шість запитань: хто,
що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу
читачеві зрозуміти, чого йому очікувати).
—  Несподіваний (читач повинен бути здивований або ш
­ окований).
— Дієвий (є зображення процесу, а причини й наслідки ви-
пливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе).
—  Авторитарний (пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб
створити враження упевненості автора в собі).
— Інформативний (читач отримує інформацію про те, що буде
далі у творі).
— Цитатний (вдала цитата одразу привертає увагу читача).
4
 —  Діалоговий (стимулює читача як учасника діалогу; це може
бути просто потік думок з риторичними запитаннями).
Основна частина
—  Не слід у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний
період.
—  Дія або історія, що триває до самого кінця есе, повинна бути
пов’язана з темою вашого есе.
—  Опис: добивайтеся яскравої образності твору, що підтверджу-
ється багатою мовою, цікавими деталями.
Закінчення
Фінальні компоненти — останні абзаци (абзац) — мають завер-
шувати вашу думку і залишити в пам’яті читача яскравий слід.

Правила написання креативного есе

Слід використовівувати:
— тільки позитивну мову (описувати краще те, що є, а не те,
чого немає);
— слова-зв’язки (допомагають плавно переходити з однієї час-
тини до іншої);
— різну структура речень;
— тільки зрозумілі слова;
— синоніми;
— лаконічні фрази;
— важливі слова (уникайте повторів; кожне речення повинне
нести оригінальний зміст).
Важливо:
— майте активну життєву позицію;
— читайте есе відомих письменників: це дуже корисно.

Зразок есе в публіцистичному стилі

Я — українець
Слова українського гімну давно запали в душу і були вивчені за
власним вибором у підлітковому віці. Мені подобаються вишиванки,
я люблю їх вдягати — це гарний і рідний мені одяг. Українські
майстрині вміють робити з вишиванок справжні витвори мистецтва.
До мого раціону входить багато різних страв, серед яких має місце
і сало, хоча найбільша перевага віддається його копченому різно-
виду. Із великим задоволенням танцюю гопак — чудовий, жвавий,
енергійний і запальний танець, який приносить багато приємних
емоцій. З Дніпром пов’язує багато спогадів, але перепливати його
спадало на думку лише у найекстремальніших фантазіях. Мій
5
«Кобзар» лежить на тумбочці під рукою. Коли я шукаю розради
для душі чи відповідей на складні питання, то перечитую емоцій-
ні і мудрі слова Шевченка. Рушники, що залишились від бабусі,
приємно милують око. Я — українець?
Прапор моєї держави має блакитно-жовте (або синьо-жовте за
Конституцією) забарвлення, як і його маленькі копії, що супро-
воджують мене на життєвих шляхах. Я його шаную. Важливі
в моєму житті слова говорились різними мовами, але переважно
українською. Я — українець?
У дитинстві мені подобалось спостерігати за грою київського
«Динамо», і хоч зараз інтерес не той, але це теж певний репре-
зентант України. Коли дивлюся бої Усика, мені приємно, що на
престижних світових боксерських аренах здіймається наш прапор.
Завдяки спортсменам Україну знають у світі.
Мені не доводилось подорожувати літаками західного виробни-
цтва, проте з Ту-154 наша земля виглядає не гірше. Переді мною
не стояло питання вибору різних громадянств, але я практично не
уявляю іншого місця свого постійного проживання, крім України.
Я буду жити там, де мені зручно, і там, де дозволять обставини,
але це місце немислиме без українських просторів. Я — українець.
Моя етнічна приналежність завжди зі мною і не зникає лише
від того, що її не зафіксували в паспорті. Вона — в моїх генах,
у моїй свідомості, у світовідчутті. Я — українець!
Я вірю в Україну! Приємно дивитись на наше небо за будь-якої
погоди, особливо ясної ночі, коли видно такі маленькі і водночас
велетенські, відділені мільйонами кілометрів зірки. Українські
пісні й колискові завжди зі мною, як і горбата, натоптана бруком
спина Андріївського узвозу.
Якщо у мене колись будуть діти, то швидше за все вони на-
родяться в Україні. Бо я — українець.

Орієнтовні теми для написання есе

1. Яким повинен бути інтелігент?
2. Етнічна толерантність в Україні.
3. Україна майбутнього.
4. Освіта: якою вона має бути?
5. Батьки і діти: проблеми порозуміння.
6. Український вибір сьогодні.
7. Вплив інтернет-культури на традиційний життєвий устрій.
8. Віртуальна культура: благо чи зло?
9. Криза самоідентифікації сучасної української людини.
10. Реклама в сучасному суспільстві.
11. Люди для закону чи закони для людей?

6
12. Чи може нація повноцінно розвиватися без власної держави і сис-
теми права?
13. Мета виправдовує засоби?
14. Чи буває бізнес моральним?
15. Мої обов’язки перед батьками та державою.
16. Що переможе в сучасному світ: добро чи зло?
17. У якому суспільстві я хотів би жити.
18. Що важливіше для людини: духовне чи матеріальне?
19. Етика і бізнес — поняття несумісні?
20. Місце етики в моєму житті.
21. Імідж моєї майбутньої професії.
22. Важкий співрозмовник. Який він?
23. Моє місце в сучасному світі.
24. Мовні проблеми сучасної молоді.
25. Якби звірі та птахи вміли говорити…
26. Слово — носій добра, істини та краси.
27. Що таке відповідальність?
28. Пам’ятай, що слово бумеранг.
29. Чим багатий мій народ.
30. Чи легко бути молодим?

7
 Контрольне аудіювання

Юність Гоголя
Невський проспект поривався стрілою вдалечінь, де висів
шпиль Петропавлівської фортеці. Микола плентався з департамен-
ту додому, циліндр ніс у руці. Сюртучок і жилет із претензією
на моду, але можна було помітити: шик той бідацький, сюртучок
потертий. Небо було сіре, майже зелене, він подумав, що почав
забувати це вічне диво — постійні зміни кольорів у природі.
Там, на батьківщині, він жив з нею одним життям, а тут його
душа немов розтікається по сірих стінах. Пригадався перший
день у Петербурзі. Все тут вражало уяву: велетенські магазини,
високі будинки, голубі мундири, панянки з високими зачісками,
а надто вразила Нева, вітрильники на ній, які припливали з да-
леких країн. Була весна, весна його надій, мрій, які, здавалося,
починають збуватися.
У голові засіли слова: «за квартиру — двадцять карбованців,
за стіл — п’ять, чай, цукор, хліб — двадцять, дрова, вода, свіч-
ки — п’ять…»
Пройшов Поліцейський міст, повернув на Міщанську. Тут уже
немає палаців, туляться будиночки, чорні й закіптюжені.
Темна кімнатина обійняла його, як рідна ненька. Канапа, стіл,
недописані листи до матері. Миколі стало геть самотньо. Обезнаді-
явся він, тягне лямку в чині титулярного радника із зарплатнею
в сто карбованців. Нікому не потрібні його поривання, його ретель-
ність. У Ніжині, йому здавалося, що тільки він несе в серці такий
пал, тільки він одразу ж зверне на себе увагу високих начальників.
Тисячі їх отаких, мов тюлька в бочці. Топчуть одне одного ногами,
як лошаки на вузькому мосту.
У комірчині за стіною торохнуло, зайшов Яким — служник із
рідної Василівки, присланий матір’ю в супровід панові. Миколі
здається, що Яким бачить свого пана наскрізь.
— Ой паничу, які в нас у Василівці борщі варять… Які там
зорі! І місяць у воді. І хрущі гудуть.
Крає Яким собі серце, крає і йому. Рветься додому, на Украї-
ну. З комірчини чується протяжне, сумне «Ой не шуми, луже...»
Микола заплющив очі й побачив ґанок рідного дому, матір,
сестер. Мила Василівко! Твоя стара, похилена церква, білі хатки,
вусаті дядьки з добрими очима, в яких ще не згасли останні іскри
вільного козацького духу. Жевріють он навіть у Якимових очах..
Милий... Ніжине! І Остер, і базар, і баба Мартоха... Милий рідний
край! Там наше серце, і де б нас не поховали, воно повернеться
туди.
8
 Бризкаючи чорнилом, перо швидко бігло по аркушу, «...карто-
плю тут продають десятками, десяток коштує тридцять копійок. Усе
це примушує мене жити, як у пустелі. Я змушений відмовитися
від найбільшого свого задоволення бачити театр. Фрак мій геть
звештав, а я не в змозі зробити новий».
Перо завмерло. Міг би прожити на чаєві та сухарях і тремтіти
на морозі в жалюгідному сюртуці, коли б тільки було тепло на
душі, коли б вона могла літати у високих сферах.
Згадалося, як він поспішав на гуляння по Невському та в Єка-
терингофі, яке враження справив дивовижний караван екіпажів,
пани й панії, скрадливі погляди з-за віял, генеральські еполети,
кінна поліція і чинність у всьому, і урочистість. А насправді по-
рожнє марнування часу.
І як же швидко він розчарувався в усьому тому. Чому ж так?
Причиною оце безгрошів’я? Чи те, що марно пропадають зусилля,
нікуди прикласти свої знання, свою силу?
Ніби все так, але й не так. Повіває з Неви свіжий вітрець,
і з’являються в небі чисті плеса, а крізь них визирає сонце. Вперше
воно засяяло три місяці тому. Микола аж не вірить, що на нього
впала така благостиня, і за віщо йому таке щастя. Він живе під
одним небом із Пушкіним, ходить тими самими вулицями. Пушкін
не здогадується, що Гоголь пише вірші, одначе їхня розмова тчеться
легко й невимушено. Звичайно, Микола розуміє, що Пушкін — геній,
а він — ніхто, титулярний радник, але це поки що, Микола вже
спорядив у тріумфальну дорогу свій перший літературний твір —
поему «Ганц Кюхельгартен», випросив у матері грошей, домовився
з видавцем. Усе це він тримає у глибокій таємниці, поема вийде
під прізвищем Алов, і, зрозуміло, про неї одразу ж заговорить кри-
тика, її помітить Пушкін і скаже в подиві: «От би познайомитись
з автором цих чудових віршів». І тоді Микола скромно опустить
очі й скаже: «Ми вже знайомі». Й подасть руку. Рівного — рівні.
Миколі зашумувало в голові, неначе випив келих шампанського.
Він скочив на ноги, ухопив за гнуту спинку стілець й покружляв
з ним по кімнаті: «Трам-та-ра-ра-рам!» Заглянув Яким:
—  «Ой що ж то за шум учинився...» Я вже подумав, що якийсь
генерал салютує вам шаблею.
Пронозливий, капосний служка. Він здогадується про все
й кпить зі свого пана так, що й причепитися ніяк.
Яким за вдачею добрий, меланхолійний, трохи іронічний.
Увечері вони часто сідають удвох пити чай, і тоді Яким — міх,
напханий усілякими історіями, вигаданими та невигаданими при-
годами. Микола любить слухати ті пригоди, надто ж таємничі,
сказати б, містичні.
9
 Гарні то вечори в них з Якимом, але все рідше випадає їм по-
сидіти удвох. Незабаром все має перемінитися, і навіть той-таки
Яким зрозуміє, що його пан не марнував часу в оцій кімнатині.
Іноді неясно відчуває, що творення краси приносять безмір
радості, насолоди, але вона може завдати катівницьких мук, над-
то ж тоді, коли не вдається чогось осягнути. Одначе він належав
до тих творців, яким судилося в муках осягати красу, творити її
не так на радість собі, як на радість іншим. Про все це він здога-
дувався, але до кінця цього ще не осмислював. Він, звичайно, не
знав, що в майбутньому виявиться повним банкротом, не здобуде
собі й крихти насолод, а тільки муки…
А поки що Микола думав, що Ганц Кюхельгартен — це він
сам. Ганц вельми благородний, він жертвує собою в ім’я високих
ідеалів. Читачі повинні зрозуміти це, поцінувати.
А якщо не поцінують, тоді що? Що робитимеш ти далі, чинов-
нику чотирнадцятого класу?
Цупким перевеслом скрутила серце туга. Проте це було страж-
дання юної душі, яке випаровується від першого ж успіху або й від
дзвінкого, веселого голосу.
(910 сл.) (За Ю. Мушкетиком)
Запитання до тексту
1. Від чого найбільше страждав у Петербурзі молодий Микола Го-
голь?
А бідності, постійного безгрошів’я
Б розставання з рідними, батьківщиною
В нереалізованості своїх можливостей
Г байдужості з боку начальників
2. Що було найзаповітнішою мрією Миколи Гоголя?
А потрапити до аристократичного світу
Б повернутися в рідну Василівку
В здобути літературне визнання в Пушкіна
Г стати багатим і незалежним
3. Що принесла служба в Петербурзі майбутньому письменникові?
А моральне задоволення
Б розчарування й безнадію
В усвідомлення корисності своєї праці
Г впевненість у своїх силах, віру в майбутнє
4. Від якого задоволення через бідність і безгрошів’я змушений був
відмовитися Микола Гоголь?
А зустрічатися з друзями
Б купувати книги
В ходити до театру
Г відвідувати художні виставки
10
5. Що зрештою зрозумів молодий Гоголь про світські гуляння?
А це найкраща можливість потрапити до вищого світу
Б шлях до кар’єри, успіху
В порожнє марнування часу
Г нові знайомства, розширення кола друзів
6. Що Микола Гоголь вважав подарунком долі?
А його слуга Яким знає багато історій та бувальщин
Б він потрапив до Петербурга
В він живе під одним небом із Пушкіним
Г на службі начальники ставляться до нього поблажливо
7. Про яке майбутнє, живучи в Петербурзі, молодий Гоголь, на дум-
ку автора, не здогадувався?
А його чекає слава великого письменника
Б літературна творчість не принесе йому насолод
В він повернеться в Україну, у рідне село
Г він здобуде чини й нагороди на службі
8. Якою людиною постає в тексті юний Микола Гоголь передусім?
А втратив ілюзії, зневірився
Б шукає свій шлях у житті
В прагне реалізуватись у творчості
Г мріє прославитися у вищому світі
9. Яким за вдачею був служка Яким?
А жвавий, балакучий
Б добрий, трохи іронічний
В мовчазний, байдужий
Г веселий, гострий на язик
10. Які художні засоби були використані в уривку «Мила Василівко!
Твоя стара, похилена церква, білі хатки, вусаті дядьки з добри-
ми очима, в яких ще не згасли останні іскри вільного козацького
духу. Жевріють он навіть у Якимових очах. Милий… Ніжине!
І Остер, і базар, і баба Мартоха… Милий рідний край! Там наше
серце, і де б нас не поховали, воно повернеться туди»?
А епітети, алегорію, порівняння
Б метафори, риторичне звертання, епітети
В метафори, гіперболу, порівняння
Г порівняння, антитезу, оксиморон
11. У якому реченні ужито одночасно гіперболу й порівняння?
А Темна тісна кімнатина обійняла його, як рідна ненька.
Б Тисячі їх отаких, мов тюлька в бочці.
В Невський поривався стрілою удалечінь.
Г Цупким перевеслом скрутила серце туга.

11
12. Яке твердження є неправильним?
А в основі першого літературного твору М. Гоголя лежали опо-
віді Якима
Б Яким брав на кпини свого пана з приводу його мрій про славу
В на початку своєї служби Гоголь прагнув звернути на себе ува-
гу високих начальників
Г Сувора реальність життя в Петербурзі розбила мрії та надії
молодого Гоголя

БЛАНК відповідей
А Б В Г А Б В Г А Б В Г А Б В Г
1 × 4 × 7 × 10 ×
2 × 5 × 8 × 11 ×
3 × 6 × 9 × 12 ×

Ренесанс у Європі
У XIV–XVI ст. у суспільному та культурному житті Європи від-
булися істотні зміни, що дістали назву Ренесанс, або Відродження.
Загальний інтерес до релігії в цей час зменшується, розвивається
світське мистецтво і раціоналістичне наукове мислення. Це су-
проводжується підвищеним інтересом до історії античності та її
культурної спадщини. Спочатку процес торкається лише літератури
і філософії, згодом ідеї Ренесансу приходять і в архітектуру.
Ренесанс відбувся майже в усіх країнах Європи, але в одних він
почався раніше, в інших — пізніше, і виявив він себе по-різному.
Першою на шляху Відродження була Італія, де античні тра-
диції ніколи не вмирали остаточно. Іноді батьківщину Ренесансу
визначають ще точніше. Так часто називають Флоренцію, місто
в Середній Італії.
З XI ст. Флоренція була визначним фінансовим центром Європи
і центром всіляких ремесел. Наприкінці Середньовіччя найпоши-
ренішою в Європі валютою був золотий флорин, який карбували
в цьому місті. Багаті й поважні флорентійці дуже дбали про кра-
су і славу свого міста і любили прикрашати його вулиці новими
будовами. З цією метою до Флоренції запрошувалися найвідоміші
митці, робота яких добре оплачувалася. Звичайною практикою були
конкурси на кращий проект тієї чи іншої міської споруди. Не всі
майстри, що працювали у Флоренції, приїхали сюди з інших міст,
приваблені щедрими винагородами. Флорентійці були талановитим
народом, і значна частина славетних художників і архітекторів
епохи народилася саме тут. Після того як республіканську форму
правління у Флоренції замінила тиранія роду Медичі, умови для

12
розвитку мистецтв тут не стали гіршими. Двір Медичі став живиль-
ним середовищем для багатьох талановитих митців, літераторів,
музикантів, художників і, звісно, архітекторів.
Все це, безумовно, не означає, що якби не було Флоренції та
двору Медичі, у Європі не було б Ренесансу. Для розвитку цього
культурного явища було багато причин. Це і зміна соціальних умов,
поступове руйнування станових бар’єрів, висування на перший план
буржуазії з її специфічним світосприйманням. І розширення уяв-
лення про світ, викликане численними географічними відкриттями.
Адже Ренесанс у Європі майже збігається за часом із так званою
епохою Великих географічних відкриттів, коли з карти світу одна
за одною зникали білі плями і коли європейці нарешті змогли озна-
йомитись із культурами Америки і Південно-Східної Азії.
Щоправда чужі культури не дуже цікавили європейців. Вони
були більше звернені до власного далекого минулого, їх чарувала
краса античності. Навіть деякі власні культурні надбання починають
сприйматися з презирством. Разом із містичною середньовічною
філософією в немилість потрапляє і готична архітектура. До речі,
саме в цей час і виникає термін «готика». Первісно ця назва мала
зневажливий характер. Готичний — значить, варварський, від на-
зви племені готів, що колись захопили античний Рим.
В епоху Відродження вся антична (грецька та римська) архі-
тектурна спадщина ретельно вивчається. Архітектори Ренесансу
намагаються піти ще далі, ніж античні майстри. Вони виміряють
окремі деталі найвизначніших античних пам’яток, намагаючись
визначити їхні середні розміри та пропорції й у такий спосіб ство-
рити модель ідеальної архітектурної споруди.
Але повернення майстрів Відродження до античної спадщини
було певною мірою умовним. Епоха ставила нові вимоги, і практичне
призначення нових споруд відрізнялося від античних. Тому інши-
ми були і конструктивні принципи, вплив грецького і римського
мистецтва відчувався передусім у декоративних деталях.
Характерною ознакою епохи Відродження є надання великого
значення авторству будь-якого твору, зокрема й архітектурного.
Імена давніх і середньовічних будівельних майстрів відомі нам часто
випадково, завдяки збігу обставин. Архітектурні твори Ренесансу
пам’ятають за іменами їхніх творців.
Зразком ренесансного мистецтва Північної Італії є собор в Па-
вії, але він нічим не нагадує строгі й урочисті палаци Флоренції.
Його фасад так багато оздоблений скульптурою, що створюється
враження, ніби це кам’яне мереживо.
Перше тридцятиріччя XVI ст. увійшло в історію культури під
назвою Високий Ренесанс. У цей період архітектурною столицею
13
Європи стає не Флоренція, а Рим. Це пов’язано з підвищенням
політичної активності пап, які намагались будь-що піднести свій
авторитет, зокрема й засобами мистецтва. Отже, у столиці хрис-
тиянського світу, Римі, розгортається широке будівництво. Пере-
будовується Ватикан. Замість старої базиліки на могилі Святого
Петра зводиться новий грандіозний собор.
Першим архітектором собору Святого Петра був Донато Анджело
Браманте, якого вважають батьком архітектури Високого Відро-
дження. За створеним ним проектом храм являє собою квадрат із
накладеним на нього грецьким хрестом із рівними кінцями. Собор
увінчує центральна баня великих розмірів, а навколо неї — бічні
вежі та напівбані. Але великий архітектор помер, устигнувши лише
розпочати будівництво собору. Будівництво продовжив Мікелан-
джело. Під його керівництвом собор став більш монументальним,
дрібні декоративні деталі зникли. Але й Мікеланджело не пощас-
тило остаточно завершити будівництво.
Багато мистецтвознавців зауважують, що архітектурні витвори
Мікеланджело не можна вважати зразком чистого ренесансного
стилю. Вирішуючи архітектурні завдання, Мікеланджело залишав-
ся передусім скульптором і використовував засоби, що були більш
притаманні скульптурі, ніж архітектурі. Блискуче обізнаний із
теорією архітектури, він не боявся порушувати всі канони, щоб
досягти більшої виразності. Саме тому творіння італійського митця
унікальні й незабутні.
В архітектурі пізнього Відродження можна визначити дві
протилежні тенденції. Перша йшла в бік подальшого розвитку
монументалізму, академічної строгості, друга — у бік росту де-
коративності.
Епоха Відродження спалахнула як один із найяскравіших ета-
пів у розвитку цивілізації, подарувавши світові справжні шедеври
людського генія.
(783 сл.) (З енциклопедії)
Запитання до тексту
1. У якому реченні найточніше сформульована тема тексту?
А Характерні ознаки епохи Відродження.
Б Розвиток Ренесансу в Європі.
В Видатні митці епохи Ренесансу.
Г Історичні передумови епохи Відродження.
2. Який із чинників, що сприяли розквітові Ренесансу, відсутній
у тексті?
А розширення уявлень про світ, зумовлене численними геогра-
фічними відкриттями
Б існування містичної середньовічної філософії
14
 В зміна соціальних умов, руйнування станових бар’єрів
Г діяльність представників роду Медичі
3. Що означало в означену епоху слово готичний?
А середньовічний
Б пропорційний
В архітектурний
Г варварський
4. У чому передусім виявився вплив античної спадщини в архітек-
турі епохи Відродження?
А у практичному призначення споруд
Б у декоративних деталях
В у наданні авторства будь-якому творові
Г у конструктивних принципах будівництва
5. На який період припадає епоха Високого Ренесансу?
А першу половину ХV століття
Б першу половину XVI століття
В другу половину ХV століття
Г першу половину XVII століття
6. Чому підвищилася політична активність пап?
А Рим став архітектурною столицею Європи
Б люди стали більш релігійними
В було відповідне розпорядження
Г папи стали більше цікавитися мистецтвом
7. Що є архітектурною особливістю собору Святого Петра?
А ззовні собор прикрашений безліччю скульптур
Б у його оздобленні використовували багато дрібних декоратив-
них деталей
В він не перебудовувався і зберіг архітектурний вигляд початку
XVI століття
Г у плані собор являв собою квадрат з накладеним на нього
грецьким хрестом
8. Яку роль виконує речення Багато мистецтвознавців зауважу-
ють, що архітектурні витвори Мікеланджело не можна вважа-
ти зразком чистого ренесансного стилю?
А тези до подальшого міркування
Б аргументу
В висновку з мікротеми
Г викладу власної думки автора
9. У якому реченні ужито епітет?
А Вони виміряють окремі деталі найвизначніших античних
пам’яток, намагаючись встановити їх середні розміри та про-
порції.
15
 Б Зразком ренесансного мистецтва Північної Італії є собор у Па-
вії, але він нічим не нагадує строгі й урочисті палаци Флоренції.
В Його фасад так багато оздоблений скульптурою, що створю-
ється враження, ніби це кам’яне мереживо.
Г Під його керівництвом собор став більш монументальним,
дрібні декоративні деталі зникли.
10. Який фрагмент є описом?
А Багаті й поважні флорентійці дуже дбали про красу і славу
свого міста і любили прикрашати його вулиці новими будо-
вами. З цією метою до Флоренції запрошувалися найвідоміші
митці, робота яких добре оплачувалася.
Б Щоправда чужі культури не дуже цікавили європейців. Вони
були більше звернені до власного далекого минулого, їх чару-
вала краса античності.
В Імена давніх і середньовічних будівельних майстрів відомі
нам часто випадково, завдяки збігу обставин. Архітектурні
твори Ренесансу пам’ятають за іменами їх творців.
Г Собор увінчує центральна баня великих розмірів, а навколо
неї — бічні вежі та напівбані.
11. Яке твердження є неправильним?
А Рим вважають батьківщиною Ренесансу.
Б Мікеланджело не пощастило остаточно завершити будівни-
цтво собору Святого Петра в Римі.
В Ренесанс почався неодночасно в різних країнах Європи.
Г Собор Святого Петра побудували на місці старої базиліки.
12. Який стиль тексту?
А науковий
Б художній
В публіцистичний
Г офіційний

БЛАНК відповідей
А Б В Г А Б В Г А Б В Г А Б В Г
1 × 4 × 7 × 10 ×
2 × 5 × 8 × 11 ×
3 × 6 × 9 × 12 ×

16
 Контрольне Читання мовчки

Архітектурний шедевр Києва

Добре відомий тепер в усьому світі Маріїнський палац на Липках
має власну цікаву історію. Колись цей цілісний палацово-парковий
ансамбль створювався для цариці Єлизавети Петрівни. Фаворитом
Єлизавети був граф Олексій Розумовський — син реєстрового козака
Козелецької сотні Київського полку. Тому й ставлення цариці до
України було особливим. За підтримки Олексія в Україні віднови-
лося гетьманство, а гетьманом став його молодший брат Кирило
Розумовський, який одружився з родичкою цариці — Катериною
Наришкіною.
Місце для палацу в Києві було обране на мальовничому пагорбі
над Дніпром, між Старим Києвом, де цариця звеліла збудувати
Андріївську церкву, за Печерською лаврою.
Палац, як і церкву, споруджено за проектом архітектора Фран-
ческо Бартоломео Растреллі в 1745–1752 рр. «командою» архітек-
торів, очолюваною Іваном Мічуріним. «Садові майстри» Д. Фок,
В. Скобєєв та інші розпланували просторий Царський сад. За
бажанням цариці палац у Києві споруджувався на взірець палацу
в підмосковному селі Перово, зведеного тим же Ф. Б. Растреллі.
У Києві палацу було додано видовжені крила з боку парку. Головний
фасад має довжину 65,3 м, а парковий — 119,1 м. Загальна висота
палацу — близько 16 м. В основі композиції — традиційна схема
палацово-паркових ансамблів другої половини XVIII ст. у стилі
бароко. Палацові споруди утворюють каре, обмежене центральним
двоповерховим будинком та одноповерховими флігелями.
За документами, фасади палацу пофарбували вохрою, а ліпні
прикраси побілили. У 28 кімнатах верхнього поверху стіни було
обклеєно кольоровими шпалерами в позолочених різьблених рамах,
паркетну підлогу набрано з дорогих порід дерева, груби обличковано
«ландшафтними» синіми кахлями. У правому флігелі розміщалися
служби, у лівому — кухня, хлібня та «конфітурня» (київське сухе
й рідке варення з різноманітних фруктів було відоме в усій імперії).
З нагоди приїзду до Києва Катерини II інтер’єр палацу під-
новили. У деяких кімнатах з’явилися шовкові шпалери, розкішні
люстри, дорогі меблі й витвори мистецтва.
Палац оточували невеликі будинки, так звані флігелі, в одному
з яких давалися театральні вистави. Згодом у палаці розмістилося
«присутствіє», а на початку XIX століття мешкали генерал-губер-
натори.
Під час війни 1812 року палац віддали під шпиталь для по-
лонених французів. Того ж року згорів правий флігель, а ­пізніше
17
в полум’ї загинув верхній дерев’яний поверх палацу. Лишилися
тільки флігелі й цоколь, відведений під помешкання військових.
У середині XIX століття увійшло в моду лікування водами,
але поїхати «на води» за кордон чи на охоплений війною Кавказ
міг не кожен киянин. Тому було вирішено влаштувати на терито-
рії палацу своєрідну курортну зону. Товариство мінеральних вод
відбудувало 1834 року палац. У головному будинку влаштували
зали для відпочинку та приміщення для виготовлення й продажу
штучних мінеральних вод. Флігелі здавали в оренду приїжджим.
У зв’язку з очікуваним прибуттям до Києва імператора Олексан-
дра II 1870 р. палац відновлюється як царська резиденція. Проект
відбудови розробив архітектор Карл Маєвський. Зберігши основний
бароковий образ будинку і стилістичний почерк Растреллі, К. Ма-
євський значно змінив об’ємно-просторову структуру палацу, додав
поверх над центральним ризалітом та терасу з боку парку, суттєво
збагатив декор. Йдучи за мистецькими уподобаннями нової архітек-
турної течії, К. Маєвський вирішив інтер’єри в дусі неоренесансу.
Цокольні приміщення призначалися для царського почту; у центрі
другого поверху — велика танцювальна зала, обабіч — салони та
царські покої. Одноповерхові флігелі з коридорною системою пла-
нування залишалися в первісному вигляді.
Палац дуже подобався цариці Марії Олександрівні, дружині
Олександра II. Саме від її імені пішла друга назва палацу — Ма-
ріїнський. На її честь називався краєвидний, або англійський, сад
(тепер — парк), закладений на місці колишнього Двірцевого плацу,
де відбувалися військові паради. Востаннє царська родина зупини-
лася в Царському палаці в роки Першої світової війни.
Із встановленням радянської влади в палаці перебував штаб
військового округу, пізніше — землевпорядкувальний технікум,
потім — сільськогосподарський музей, а 19 квітня 1941 року від-
крито музей Т. Шевченка.
Під час німецької окупації років будівля палацу зазнала зна-
чних пошкоджень. Після війни цінну пам’ятку архітектури було
реставровано за проектом академіка архітектури Павла Альошина,
проведено нові великі реставраційні роботи. Фасадам було надано
більш властивих архітектурному стилю будівлі кольорів, віднов-
лено інтер’єри, скульптурні прикраси на фасадах, партери з садо-
во-парковою скульптурою перед головним і парковим фасадами,
упорядковано внутрішній двір і прилеглу територію з розбивкою
газонів, влаштуванням водних дзеркал тощо.
Із здобуттям Україною незалежності Маріїнський палац став
місцем офіційних прийомів Президента України.
(645 сл.) (З книги «Нариси з історії Києва»)
18
 Запитання до тексту
1. Для кого був створений Маріїнський палацово-парковий ан-
самбль?
А графа Олексія Розумовського
Б цариці Єлизавети Петрівни
В імператриці Марії Олександрівни, дружини Олександра ІІ
Г дружини Кирила Розумовського Катерини Наришкіної
2. Яким є архітектурний стиль палацу?
А класичний
Б бароко
В готика
Г неоренесанс
3. За проектом якого архітектора було споруджено Маріїнський па-
лац?
А Карла Россі
Б Карла Маєвського
В Бартоломео Растреллі
Г Павла Альошина
4. Що ще було побудовано за проектом цього ж архітектора в Києві?
А собор Києво-Печерської лаври
Б Андріївську церкву
В Володимирський собор
Г Кирилівську церкву
5. Що утворюють головні палацові споруди?
А каре
Б квадрат
В трикутник
Г ромб
6. З чиїм ім’ям пов’язана друга назва палацу Маріїнський?
А Богоматері
Б дружини Олександра ІІ
В цариці, за часів правління якої будували палац
Г дружини архітектора, який проектував палац
7. До якої групи належать слова палац і плац?
А омоніми
Б синоніми
В антоніми
Г пароніми
8. Які слова в лапках, що їх автор не вважає за свої, є елементом
офіційно-ділового стилю мовлення у фрагменті?
А ...груби обличковано «ландшафтними» синіми кахлями
Б У правому флігелі розміщалися служби, в лівому — кухня,
хлібня та «конфітурня»
19
 В ...лікування водами увійшло в моду, а поїхати «на води» за
кордон чи на охоплений війною Кавказ міг не кожен киянин
Г згодом у палаці розмістилося «присутствіє».
9. Який фрагмент являє собою опис?
А Місце для палацу в Києві було обране на мальовничому па-
горбі над Дніпром, між Старим Києвом, де цариця звеліла
збудувати Андріївську церкву, та Печерською лаврою.
Б У головному будинку влаштували зали для відпочинку та
приміщення для виготовлення й продажу штучних мінераль-
них вод.
В Головний фасад має довжину 65,3 м, а парковий — 119,1 м.
Загальна висота палацу — близько 16 м.
Г Дерев’яний на цегляному цокольному поверсі палац було
в основному завершено до 1752 р. Залишались оздоблювальні
роботи в інтер’єрах.
10. У якому реченні вжито перифраз?
А Фаворитом Єлизавети був граф Олексій Розумовський — син
реєстрового козака Козелецької сотні Київського полку.
Б За підтримки Олексія в Україні відновилося гетьманство,
а гетьманом став його молодший брат Кирило Розумовський,
який одружився з родичкою цариці — Катериною Нариш­
кіною.
В У зв’язку з очікуваним прибуттям до Києва імператора
Олександра II 1870 р. палац відновлюється як царська рези­
денція.
Г Після Другої світової війни цінну пам’ятку архітектури було
реставровано за проектом академіка архітектури Павла Альо-
шина.
11. Яке твердження є неправильним?
А Архітектура Царського палацу не мала аналогів на території
Російської імперії.
Б У XVIII столітті в одному з флігелів Царського палацу давали
вистави.
В Під час війни з Наполеоном у Царському палаці було влашто-
вано шпиталь.
Г Нині в Маріїнському палаці відбуваються офіційні прийоми
Президента України.
12. Яким є стиль тексту?
А науково-популярний
Б публіцистичний
В художній
Г розмовний

20
 БЛАНК відповідей
А Б В Г А Б В Г А Б В Г А Б В Г
1 × 4 × 7 × 10 ×
2 × 5 × 8 × 11 ×
3 × 6 × 9 × 12 ×

Єдність у розмаїтті
«Все йде, все минає…», як писав поет. Відживають, відходять
у небуття покоління за поколіннями. З різних причин не стало серед
різноликого людства й багатьох народів, давно замовкли їхні мови.
Скупа згадка про них лишилася хіба що у вигляді загадкових зна-
ків на глиняних табличках чи то мотузяного плетива — своєрідного
письма, що належало аборигенам Південної Америки.
Але не поспішаймо усі ці явища узагальнювати одним законом:
все має свій початок і свій кінець. Якщо життя істоти чи рослини
невблаганно минуще, то життя народів і мов підлягає іншим зако-
нам. Адже багато найдавніших народів живе й донині, переживши
своїх сучасників, наприклад китайці, араби, єгиптяни, ассирійці.
Лишилися ті, які вистояли в боротьбі з численними завойовниками
або, може, в яких історичні обставини не були такими жорстоки-
ми. Зникали слабші — найчастіше розчинялися в інших народах,
втративши свою мову.
Багато мов ставало жертвою загарбницької політики народів-за-
войовників. Скорений народ залишався жити, навіть зберігав свої
звичаї, однак поневолювачі силою чи хитрощами змушували його
змінювати свою мову, а отже, й змінювати свою душу, зрікатися
самобутності. Так робили колись римляни. Завойовуючи сусідні
народи, вони запроваджували серед них латину в адміністративних
установах, судах, у війську. Давні перуанські вожді не вчилися
в римлян такої політики. Проте вони ясно розуміли, що для під-
корення чужих племен треба змінити їхню мову. Вони силоміць
виривали у племені його видатних людей і змушували служити
у своєму війську. Потім їх посилали в провінції насаджувати віру
й мову завойовників. Коли до Південної Америки прибули перші
іспанці, вони вже не застали там колишньої різноманітності племен,
які змішалися, згладилися в єдиній державі інків. На великому
обширі цього материка потім запанували мови португальських та
іспанських колонізаторів.
У сім’ї слов’янських народів уже немає полабів, хоч за Серед-
ньовіччя полабська мова звучала на широкому просторі від Ельби
до Одеру. Полаби втратили свою мову, перебуваючи довго під ні-
мецьким владарюванням, і, прийнявши замість неї німецьку, стали
21
частиною німецького народу. У XVIII ст. цією мовою ще говорила
жменька старожилів, та було це вже на німецькій території.
Зникнення мови не є історичною закономірністю. Мови знищува-
лись або насильно — відвертою забороною, або хитрістю — тривалим
схилянням перейти на іншу мову і всілякими штучно створюваними
для цього умовами. Свого часу в Радянському Союзі з’явилося по-
няття так званих «неперспективних» мов, тобто непотрібних для
формування однорідного, єдиномовного комуністичного суспільства.
Політика центру була неухильно спрямована на зближення і злиття
всіх націй і народів країни в єдиний безнаціональний радянський народ
з єдиною — російською — мовою спілкування. А що з тими мовами
були пов’язані великі й давні національні культури — не бралося до
уваги, це було непотрібно для здійснення безглуздої політичної ідеї.
Така політика дала разючі, небачені в історії цивілізації резуль-
тати. За кілька десятків років зник не один десяток мов, а ті, що
лишилися, до неможливості звузили свій ареал поширення. Ягнобська
мова, якою ще порівняно недавно, до 50-х років минулого століття,
розмовляла частина жителів Таджикистану, практично зовсім при-
пинила існування. I дуже жаль. Адже ягнобська мова — нащадок
стародавньої согдійської, з якою пов’язана велика і самобутня куль-
тура, зокрема й письмова. Зникла мова — втрачено ключ до розгадки
таємниць письмових пам’яток стародавньої держави Согдіани.
На таке духовне знищення були приречені сотні народів, від чого
загальнолюдська культура зазнала величезної, непоправної втрати.
Було в історії мов і таке. Здавалося б, навіки забута мова, бо
не звучала протягом багатьох століть, і раптом відроджується. Так
сталося з єврейською мовою — івритом. Вигнані в II столітті зі
своєї історичної батьківщини римською владою, євреї розсіялися
по всьому світу, забувши мову предків. Вона лишилася тільки
в німих текстах пам’яток, у яких розповідалося про стражденний
шлях єврейського народу. В кінці XIX століття івритом взялася
розмовляти спершу одна родина, а потім на неї стали переходити
й інші євреї, що переселялися до Палестини. Нині іврит — офіційна
мова держави Ізраїль. Історична пам’ять навернула євреїв до своєї
національної мови.
Нині політику нищення націй і мов припинено. Щоправда, дуже
важко тепер долати її наслідки, коли мільйони людей зреклися
рідної мови й духовної спадщини. У них витравлено почуття на-
ціональної гідності. На них припинився духовний зв’язок нащадків
з віджилими поколіннями, який є у всіх народів, що себе пова-
жають. Та, треба сподіватись, вистачить народам завзяття й сили
духу, щоб відродитись духовно.
(656 сл.) (З енциклопедії)
22
 Запитання до тексту
1. У якому реченні висловлено головну думку тексту?
А Численні завойовники, щоб остаточно підкорити народ, зни-
щували його мову.
Б Мова народу, втрачена внаслідок історичних подій, може від-
родитися.
В Мова народу — це неоціненне надбання цивілізації, яке необ-
хідно захищати й оберігати.
Г Політика держави може призвести до нівелювання націо-
нальних особливостей та втрати мови.
2. Чим є висловлення Якщо життя істоти чи рослини невблаган-
но минуще, то життя народів і мов підлягяє іншим законам?
А висновком з попереднього судження автора
Б судженням, яке автор може підтвердити або спростувати
В доказом, що підтверджує раніше висловлену думку
Г спростуванням висловленого судження
3. Чого добивалися давні римляни, завойовуючи сусідні народи?
А сприяли розвиткові національної мови
Б запроваджували латину
В залишались байдужими до мовних питань
Г запроваджували італійську мову
4. Про що йдеться у реченні Коли до Південної Америки прибули
перші іспанці, вони вже не застали там колишньої різноманіт-
ності племен, які змішалися, згладилися в єдиній державі інків?
А про явище природної асиміляції сусідніх нородів
Б наслідки завойовницької політики племінних вождів
В причини зникнення племінних мов
Г умови об’єднання племен в одній державі
5. Унаслідок чого полаби втратили свою мову?
А зреклися її
Б перейшли жити на інші території
В довго перебували під німецьким владарюванням
Г розцінювали її як неперспективну
6. До якої сім’ї належить полабська мова?
А слов’янських мов
Б романських мов
В германських мов
Г угро-фінських мов
7. Яка мова запанувала в Південній Америці після її колонізації?
А англійська
Б французька
В німецька
Г іспанська
23
8. Керівництво якої держави використовувало поняття «неперспек-
тивних мов»?
А Німеччини
Б Радянського Союзу
В Таджикистану
Г Ізраїлю
9. У якій державі офіційною мовою є іврит?
А Палестина
Б Ізраїль
В Таджикистан
Г Согдіана
10. Яке твердження є неправильним?
А Ягнобська мова — нащадок стародавньої согдійської, з якою
пов’язана велика і самобутня культура.
Б Полаби жили між Ельбою та Одером.
В З різних причин не стало серед різноликого людства багатьох
народів, давно замовкли їхні мови.
Г В історії немає прикладів, коли б відродилася забута мова.
11. У якому реченні вжито метафору?
А Відживають, відходять у небуття покоління за поколіннями.
Б У ХVIII ст. цією мовою ще говорила жменька старожилів.
В Адже багато найдавніших народів живе й донині, переживши
своїх сучасників.
Г На духовне знищення були приречені сотні народів.
12. Розвитком якої тези є твердження Мови знищувались або насиль-
но — відвертою забороною, або хитрістю — тривалим схилян-
ням перейти на іншу мову і всілякими штучно створюваними
для цього умовами?
А Зникнення мови не є історичною закономірністю.
Б Багато мов ставало жертвою загарбницької політики народів-
завойовників.
В Поневолювачі силою чи хитрощами змушували народ зміню-
вати свою мову.
Г Все має свій початок і свій кінець.

БЛАНК відповідей
А Б В Г А Б В Г А Б В Г А Б В Г
1 × 4 × 7 × 10 ×
2 × 5 × 8 × 11 ×
3 × 6 × 9 × 12 ×

24
 Переказування текстів різних стилів із творчим завданням

1)  Переказування художнього тексту з творчим завданням

Творче завдання: напишіть детальний переказ, викладаючи зміст
від третьої особи (ліричного героя); опишіть власне враження від
поетичних слів та виразів української мови.

Подарунок
Іду узвозом від глухенької пристані до крайнеба.
Смеркає.
Йти мені далеко. Одначе не біда. Зате набачуся й начуюся.
Бачитиму стежки і протопти весняні, що простягатимуться від
дороги у всі боки,— до сіл, хуторів, до Дніпра та видолинків при
ньому. Чутиму пісні, бо сьогодні неділя, то вже хтось заспіває.
Потім будуть озерця й озерчата, порослі лепехою. Я натраплятиму
на них в молочно-голубій імлі і обходитиму кружка.
Далі я зіб’юся з дороги. І не печалитимуся за турботою: куди ж
оце тепер іти?
Натраплю на дядькову Їгорову сторожку, витоптану з глини. Од
загороди пашить теплом, а дядько Їгор сидить у своїй хижі й плете
кошик. Кошики — дядькова приязнь і підробіток.
Дядька Їгора я люблю, хоч і не знаю. Навіть ім’я його не знаю.
Це вже я сам вигадав: Їгор. Бо всі Їгори видаються мені людьми
розумними і лагідними. Можна б, звісно, розпитати в нього, яке
життя прожив, та не хочеться в’язнути до людини, мовчазної і ро-
ботящої,— соромно, так само, як пити воду з чужого колодязя,
не спитавши дозволу в господаря, як стати і послухати, про що
шепочуться молодята в саду.
Знаю я лише слово, що дядько Їгор подарував мені ненароком,
і гадки не маючи про те, що дарує. У слові, а ще в тому, як він
його вимовив, чується мені людина добра. А хіба цього не досить,
щоб її шанувати?
Туман тоді стояв такий густий, що крийма вкрив і землю,
і Дніпро. Я йшов незнайомою дорогою, не бачачи її. Назустріч мені
виринув із туману дядько з в’язкою нових кошиків за плечима,
сивими бровами з-під старенького сукняного картуза, великими
руками, схожими на ковальські молоти, і хлоп’ячими ніжно-бла-
китними очима.
— Тут є якась стежка до шляху навпростець? — спитав я,
привітавшись.
Дядько скинув в’язку розмальованих у червоне й зелене коши-
ків, зняв картуза і, витерши долонею чоло та сиву чуприну, знову
надів його. Аж тоді сказав:
25
 — Швидко треба?
— Швидко,— сказав я.
— Стежки нема, а прослідок, як придивишся, знайдеш.
— Кошики — на базарі купили?
—  Нащо мені стільки кошиків? Наплів, обмалював і «купи, то
продам!» Додому несу, бо в топтанці моїй уже ніде складати. Там,
біля загороди, топтанка моя.
— Ну, спасибі ж вам,— сказав я.
— Та не спасибі, а піддай в’язку,— одмовив дядько і, коли
в’язка була вже в нього на плечах, усміхнувся. — Колись казано:
Боже поможи. Отак і кажи, тільки й сам поможи. Ну, бувай.
І, відійшовши кроків з десяток, оглянувся. І очі в нього були
нелукаво розумні.
— Прослідком іди, не забув?
Ні, дядьку. І досі не забув.
(400 сл.) (За Гр. Тютюнником)

2)  Переказування художнього тексту з творчим завданням

Творче завдання: напишіть детальний переказ, викладаючи
зміст від третьої особи (ліричного героя); доповніть текст своїми
міркуваннями про почуття до своєї маленької батьківщини.
Рідний край
Увечері сидів я на дубовій колоді, на сволок зрізаній, у садочку,
і дивився на небо. Воно ясне, чисте й здається близенько-близень-
ко. Зорі неначе бджоли на золотій вощині неба, навіть ворушать
лапками. Бабуся казала, що ці зорі — душі людські. І хоч я знаю,
що це не так, але хочеться думати, що так. Хочеться, щоб було
по-бабусиному. Вона бачила небо таким увесь вік і так думала
й думає про нього й зараз. А я, либонь уперше отако побачив небо.
Там, в стороні опівнічній, небо оксамитове. Під тим оксамитом
я народився. Отже, це моє небо. Либонь, чи не воно розм’якшує
наші душі.
Слухав, як далеко, на леваді, співають дівчата. Пісня ледве
мріє в мороці ночі, вона наче чар. Летить на незримих крилах,
пролітає крізь тебе, залишається в тобі. Думав, що й пісня наша
така ж м’яка і сумовита. Мабуть, ніде в світі немає більше таких
пісень, і вже тільки заради них варто народитися в цьому краї.
Нез’ясненна туга сповиває мене, якесь провіщення торкнулося мого
серця, і я розхвилювався.
Я слухав рідну пісню, рідну мову, й вона лилася, наче річний
струмок, у якому переплелись запахи калини, чебрецю, лепехи.
Я пив рідну мову, як п’є спраглий подорожній воду із струмка.

26
Мова моїх земляків наповнювала мене невідомою раніше радістю
й силою, в ній лунав дзвін молота по сталі, й плакала скрипка,
й шелестів вітер у яблуневому вітті, й чувся трепет зірок у небі —
все ввібрала в себе мова, все в ній є, вона живе й переливається,
сміється й печалиться
Звичайно я, книжник, намагаюся її передати словами книжни-
ми, насправді ж у ній і піт, і кров, і прокльони плугатаря, й си-
рітський плач — все в ній, як має бути. Мені подумалося: тепер,
коли я піду, вона буде зі мною. І буде зі мною сестра й брати,
і батькова та материна могили зі мною, мені є перед ким держати
одвіт і ким дорожити.
Людині визначено Богом місце народження, країна, небо, вона
не може нічого того поміняти, як не може поміняти себе саму,
а якщо щось із того, призначного їй поміняє, то не на краще, бо
чуже ніколи не буде кращим за своє; і куди б ти не пішов, твоя
батьківщина, твоя вітцівщина буде завжди з тобою.
(367 сл.) (За Ю. Мушкетиком)

3)  Переказування тексту публіцистичного стилю

з творчим завданням
Творче завдання: напишіть свої міркування щодо доцільності
спалювання листя й сухої трави та запобігання порушень еколо-
гічної безпеки.
Осінні та весняні вогнища
Восени у нас спалюють опале листя, навесні — торішню тра-
ву. У пік весняного й осіннього спалювань повітря в містах стає
важким і гірким, збільшуються випадки захворювань дихальних
шляхів. Чи є така звичка тисяч українців нормою?
Шкода від спалювання листя й сухої трави багатолика та несе
в собі низку небезпек, якими українці нерідко нехтують.
Під час згоряння тонни рослинних залишків у повітря вивіль-
няється біля 9 кг мікрочастинок диму. До їхнього складу входять
пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали й низка канцерогенних
сполук. Із тліючого листя виділяється бензопрен, що здатен викли-
кати в людини важкі захворювання. Окрім того, із димом вивіль-
няються діоксини — одні з найотруйніших для людини речовин.
На присадибних ділянках рослини окропляють пестицидами, які
також вивільняються в повітря під час згоряння листя чи трави.
Найбільше пестицидів містить бадилля картоплі, яке ми так рясно
окропляємо від колорадського жука.
Додаткова проблема полягає в тому, що з листям горить і багато
різноманітного сміття, зокрема поліетиленова упаковка. Постійно

27
подразнюваний отруйним димом епітелій слизової оболонки дихаль-
них шляхів не здатен протистояти мікробам. Особливо погано тим,
хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзиліти.
До вогнища потрапляють будівельні матеріали, що містять над-
звичайно шкідливі смоли. Особливо загрозливо те, що біля вогнищ
граються діти дошкільного й молодшого шкільного віку, для яких
вплив диму на організм особливо небезпечний.
Окрім безпосередньої шкоди людському здоров’ю, спалювання
листя та сухої трави призводить до інших загроз: травмується ко-
ріння багаторічних трав, паростків дерев; гинуть комахи та інші
тварини, що зимують у верхніх шарах ґрунту. Знищення природної
листяної підстилки призводить до глибшого промерзання ґрунту.
Саме зі спалювання стерні на полях починається більшість степових
пожеж. Прикро визнавати, але нерідко підлітки спалюють суху
траву для забавки, не усвідомлюючи всю небезпеку та шкідливість
своїх дій.
Важко знайти людину, якій би подобалось дихати димом від
тліючого листя чи палаючого степу. Багато хто хотів би, щоб ці по-
рушення припинились, але як досягти цього, не знають. Насамперед
потрібно виховувати в собі екологічну свідомість і використовувати
альтернативні способи прибирання земельних ділянок. Найбільш
дружнім по відношенню до довкілля шляхом утилізації опалого
листя є компостування. Для цього шари листя присипають зем-
лею. Використовувати компост як цінне добриво можна вже через
рік після закладки. Його корисні властивості зберігатимуться ще
4 роки. Кожен громадянин мусить не стояти осторонь цієї пробле-
ми. Якщо горить суха трава, потрібно спробувати загасити полум’я
підручними засобами, а якщо це неможливо, викликати пожежних.
Кожна людина має право на безпечне навколишнє природне
середовище. Тож варто нам усім дбати про наше довкілля та шу-
кати шляхи раціонального використання природних багатств та
їх збереження.
(404 сл.) (З інтернет-ресурсів)

28
 Докладне переказування текстів різних стилів

1)  Переказування тексту публіцистичного стилю

День Європи в Україні

9 травня 1950 року вважається Днем народження Європейського
Союзу. Саме в цей день міністр закордонних справ Франції Роберт
Шуман представив усьому світові своє бачення майбутнього єдиної
Європи — досягнення миру та добробуту на континенті.
Шуман закликав Францію, Німеччину та інші європейські країни
об’єднати їхні вугільну та сталеливарну галузі промисловості (основи
нарощування військової техніки) та віддати їх в управління новій
наднаціональній структурі. Це рішення стало «наріжним каменем
Європейської федерації». Завдяки об’єднанню економічних зусиль
і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули
накопичення військової могутності одна проти одної, що й забез-
печило мир на нашому континенті.
Через 35 років на Міланському саміті лідери ЄС вирішили
увічнити день проголошення Декларації Шумана та постановили
щорічно відзначати 9 травня як День Європи.
Ця дата не дає нам забути про те, що нинішньому миру пере-
дували кровопролитні війни та величезні втрати.
Разом з європейцями ми шануємо наші спільні цінності, спільну
історію та, що найголовніше, наше спільне майбутнє. До того ж,
День Європи разом з єдиною валютою, прапором і гімном є сим-
волом ЄС як політичної сили.
Щороку в День Європи в Києві з’являється Європейське містечко,
у якому представлено різні країни нашого континенту: 24 країни
ЄС, країни-кандидати Хорватія, колишня Югославська Республіка
Македонія та Туреччина, а також Україна. Кожне посольство запро-
шує всіх гостей містечка більше дізнатися про географію, історію,
культуру, музику, народ і міста їхніх країн, а також узяти участь
в іграх і вікторинах. На Хрещатику ви також знайдете павільйони
Європейської Комісії в Україні, Європейського молодіжного парла-
менту та інших організацій.
День Європи — це також хороша нагода добре розважитися
у Європейському містечку й під час концерту та більше дізнатися
про унікальні культури Європи!
Школа європейських мов завжди була одним із найулюбленіших
куточків Європейського містечка в Києві. Людям подобається вчити
іншомовні слова та вирази як корисні, так і кумедні.
Приходьте на свято мовного різноманіття нашого невеликого
континенту! Порівняйте та зіставте вашу рідну українську або

29
російську зі спорідненими слов’янськими мовами: болгарською,
хорватською, чеською, латвійською, польською чи словацькою.
Оживіть вашу німецьку чи французьку, яку ви вивчали колись
у школі чи інституті, та відкрийте для себе особливості австрій-
ського чи бельгійського діалектів цих мов.
У вас також буде унікальна можливість ознайомитись із більш
екзотичними мовами, такими як голландська, фінська, грецька,
італійська, португальська та шведська. Хто знає, можливо ваші
щойно засвоєні знання стануть вам у нагоді під час зустрічі з ва-
шими сусідами з ЄС у День Європи!
(377 сл.) (З інтернет-ресурсів)

2)  Переказування тексту науково-популярного стилю

Фортифікаційні споруди Київської Русі
Люди будували оборонні споруди з давніх-давен, прагнучи
уберегти своє житло від небажаних вторгнень. Розвиток фортифі-
каційного мистецтва залежав від суспільного устрою, політичної
ситуації, стану економіки, будівельних технологій, наявності буді-
вельних матеріалів. У лісистій місцевості фортеці будували з дерева,
у гірській — з каменю.
Найдавніші витвори фортифікаційного мистецтва на теренах
України належали до баштової оборонної системи, як і укріплен-
ня всієї Європи за часів, коли ще не існувало вогнепальної зброї.
Вітчизняні фортифікації були надзвичайно потужними. Лише під
захистом високих валів могла розквітнути висока культура Київської
Русі. За доби раннього середньовіччя на цих теренах зіткнулися два
світи — осілих землеробів і кочівників, Європа й Азія. Захистом для
наших предків слугували земляні або дерево-земляні укріплення.
Залишки оборонних укріплень тягнуться зі сходу на захід, від
Київщини до Поділля. Їх називають Змієві вали, можливо, за ле-
гендою про ковалів, які запрягли в плуг Змія. Земляні укріплення
являли собою насипний вал, що оточував поселення. На місці ґрунту,
який вибирали, утворювався рів, куди пускали воду.
Важко сказати, кому і коли спало на думку радикально відгоро-
дитися від степу. Дослідники датують найдавніші оборонні споруди
і часами до Різдва Христового, і ранньокнязівською добою, і часами
Володимира Великого. Стародавні римляни в Британії також звели
стіну впоперек острова, захищаючи «володарів світу» від варварів.
Китайці відгородили свою імперію від кочівницької півночі Ве-
ликою китайською стіною. Римляни будували свої фортифікації
з винайденого ними бетону, китайці — з каменю. На відміну від
наших предків, і римляни, і китайці на час побудови своїх споруд

30
мали розвинуті державні структури, які займалися організацією
будівництва, та величезну кількість робочих рук — передусім рабів
з усіх кінців світу. Нашим предкам не було на кого покладатися,
окрім як на самих себе. Внаслідок багаторічної праці постала обо-
ронна споруда, що за масштабами не мала собі рівних у тогочасній
Європі. Змієві вали простяглися на 950 км і складалися з двох
паралельних ліній оборони: власне валів, увінчаних фортецями, та
розташованих з напільного боку ровів завширшки 5–7 м.
Та чи могли вали захистити не окреме поселення, а цілу країну
від незліченних степових ворогів? Так, могли! Кіннота прекрасно
почувала себе на рівнині, миттєво налітала, грабувала та нищила
поселення і так само миттєво зникала в безмежних степах. Але пер-
спектива спішуватися і переводити коней (а їх у кожного степового
воїна було декілька) через глибокі рови й круті вали не просто не
влаштовувала — це завдання багатотисячний натовп кіннотників
просто не був спроможний виконати. Звичайно, найзапекліші таки
перелазили через вали та йшли на поселення землеробів. Але від
порівняно незначних сил супротивника відбиватися було значно
легше.
Важко сказати, коли Змієві вали отримали свою назву. Важли-
вим є одне: ніхто не піддає сумніву факт будівництва валів саме
слов’янськими племенами.
(417 сл.) (За К. Липою)

31
 Складання діалогу
Ставлення до віртуального спілкування
Перший рівень
Складіть діалог, користуючись поданими репліками.
Учні вітаються.
— Як ти провів минулі вихідні? Чим займався?
— …
— А я цілий день просидів у «Фейсбуці».
— …
—  Я заходжу у «Фейсбук», щоб перевірити, що мені написали,
як прокоментували мої фото або відео.
— …
—  Повідомляємо один одному новини, обговорюємо різні теми,
ділимось враженнями.
— …
—  Часу дійсно багато витрачається. Але це потрібно для підтри-
мування дружніх стосунків. Із такою кількістю друзів я б фізично
не зміг зустрітися. А так я активно спілкуюся.
— …
—  Я про це якось не думав. Дійсно, щось із того, про що мені
розповідають друзі, насправді не так вже й важливо для мене.
— …
— Не знаю. А яким, по-твоєму, є повноцінне спілкування?
— …
—  Згоден із тобою, близьких друзів небагато. Ті, кого я ніколи
не бачив, хто нічого не знає про моє життя, мабуть, не можуть до
кінця зрозуміти мене. Тому спілкування з ними, швидше, поверхове.
— ...
— Ні, я не можу з тобою цілком погодитись. Віртуальне спіл-
кування у «Фейсбуці» дає змогу розширити коло знайомих, ви-
словити свої судження.
— …
Учні прощаються.
Другий рівень
Складіть діалог, користуючись описом ситуації за інструкцією.
1. Учні вітаються.
2. Обмін репліками про можливості спілкування у «Фейсбуці».
3. Висловлення протилежних думок: спілкування у «Фейсбуці» до-
помагає підтримувати постійний зв’язок із друзями та знайомими,
створює широкі можливості для отримання інформації, організо-
вує й урізноманітнює дозвілля. Однак вияв внутрішнього світу лю-

32
 дини можливий лише в безпосередньому спілкуванні. Розповісти
про те, що тебе хвилює, попросити дружньої поради можна лише
перебуваючи поряд із співрозмовником, дивлячись йому в очі.
4. Наведення додаткових аргументів на користь думок опонентів:
віртуальне спілкування дає змогу розширити коло знайомих,
подолати територіальну віддаленість співрозмовників, але таке
спілкування не можна вважати повноцінним.
5. Порозуміння співрозмовників: спілкуватися з друзями потрібно
як в Інтернеті, так і безпосередньо контактуючи з ними. Справж­нє
спілкування має бути не тільки насиченим інформацією, а й від-
повідати духовним запитам людей.
6. Розмова про те, якому спілкуванню віддає перевагу кожний з учас-
ників діалогу.
7. Учні прощаються й висловлюють побажання обміркувати проб­
леми, порушені в діалозі.
Третій рівень
Складіть діалог на запропоновану тему:
а) між однокласниками;
б) між учнем і вчителем;
в) між батьком (матір’ю) та сином (донькою).

33
 Контрольні диктанти

Робота гуцульських майстрів

Різьблення — одна з найдавніших технік художнього деко-
рування дерев’яних виробів. На Прикарпатті й Буковині техніку
плоскої різьби часто поєднують з інкрустацією — орнаментальним
оздобленням поверхні вставками з інших матеріалів: скла, металу,
перламутру, шматочків іншого дерева, слонової кістки, бісеру тощо.
Інкрустовані кольоровими породами дерева вироби використовують
як настінний декор у вигляді портретів і пейзажів. Вставки з каме-
ня були популярними ще в епоху дохристиянської Київської Русі
для оздоблення ідолів. Так, наприклад, нерідко очі виконували
з напівдорогоцінного каміння. Нині оздоблення вставками як само-
стійний вид декоративно-ужиткового мистецтва не дуже поширений
в оздобленні предметів побуту через трудомісткість роботи. Часто
інкрустація поєднується з геометричним різьбленням по деревині.
Таке вдале поєднання надає предметам особливої неповторності,
витонченості.
Для художнього декорування дерева використовують також роз-
писи олійною фарбою, які потім покривають лаком. Нині побутує
ще один спосіб — випалювання по дереву спеціальним електро-
приладом.
З розвитком торгівлі між Україною та Європою збільшується
попит на оригінальні витвори декоративно-ужиткового мистецтва
самобутніх майстрів Гуцульщини.
Сьогодні фахівців із художньої обробки дерева готують техні-
куми й училища Косова, Львова, Вижниці, Ужгорода та Яворо-
ва. Майже в кожній області України існують підприємства, які
випускають декоративні вироби з дерева, загалом їх близько ста
п’ятдесяти.
(181 сл.) (За Г. Лозко)
Подорож
Ми забили веслами об воду, наче обважніла домашня гуска
крилами. Іскристі водограї вихопилися з-під весел, але баркас
незворушно сунув за течією, і мереживо залізничного мосту все
чіткіше пеленало небо над нашими головами. Тоді Славко скоман-
дував веслувати до берега, але й тут вода вперто зносила баркас на
мілину. Ми дружно вхопилися руками за червонясте лозиння, що
його розчісувала повідь, і, так об’якорившись, довго розмірковували
над діалектичною складністю світу. Після глибоких роздумів хлоп-
ці зістрибнули у воду і, разом впрягшись у баркаса, потарганили
супроти течії, стрибаючи з коси на косу, дріботячи по холодному
34
мілководдю. А човен самозакохано, з мудрим посміхом на дощатім
лиці шерхотів об латаття й верболози.
Це була навдивовижу довга подорож із частими перепочинками
на викинутих повіддю й підсушених сонцем пнях. Берег не близив-
ся, а, навпаки, віддалявся, дразливо промінячись банями древніх
соборів і білими крейдяними горами біля причалу.
Але й ми з кожним подоланим метром впертішали та суворіша-
ли, позбуваючись солодкої, зворушливої, але обтяжливої в бурла-
куванні супроти течії дитинності. І хоч ріка повніла нашим потом,
що струменів з розпашілих тіл, ми все ж не були лихі на неї за
несподівано трудну науку.
(180 сл.) (За В. Дроздом)

Відповіді до тестових контрольних робіт

Із перевірки мовних знань, умінь і навичок

Варі- Запитання
Теми
ант 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Фонетичні
й орфоепічні І А В Г Г Г Б Б А 1Б, 2В, 3А, 4Д Г А
норми
Лексичні норми І В Б В В А В Г В 1В, 2Г, 3Б, 4А Б Г
Морфологічні
І Б В Б Г А В Б Б 1Д, 2Г, 3Б, 4А В Г
норми
Синтаксичні
І В В В В В В Г Б 1В, 2Б, 3А, 4Д Г В
норми
Правописні
І А А Б Г Б Б Б Б 1Б, 2Д, 3В, 4Г В А
норми. Частина 1
Правописні
І В Б В В Г В Г В 1Д, 2В, 3Б, 4А В Г
норми. Частина 2

35
 Зміст

Шановні колеги!. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2
Матеріали для навчання писати есе . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Контрольне аудіювання
Юність Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
Ренесанс у Європі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
Контрольне читання мовчки
Архітектурний шедевр Києва. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
Єдність у розмаїтті. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Переказування текстів різних стилів із творчим завданням
1)  Переказування художнього тексту з творчим завданням
Подарунок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
2)  Переказування художнього тексту з творчим завданням
Рідний край. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26
3) Переказування тексту публіцистичного стилю з творчим
завданням
Осінні та весняні вогнища . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
Докладне переказування текстів різних стилів
1)  Переказування тексту публіцистичного стилю
День Європи в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
2)  Переказування тексту науково-популярного стилю
Фортифікаційні споруди Київської Русі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
Складання діалогу
Ставлення до віртуального спілкування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
Контрольні диктанти
Робота гуцульських майстрів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
Подорож. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
Відповіді до тестових контрольних робіт
із перевірки мовних знань, умінь і навичок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

36