Коефіцієнт підсилення (gain) є важливим параметром лазерів і зазвичай він

визначається за формулою:

G = exp(αL)

де α - коефіцієнт поглинання середовища, L - довжина шляху, пройденого

світлом в активному середовищі. Цей коефіцієнт залежить від спектроскопічних
параметрів активного середовища, таких як спектр, ширина та частота
максимуму люмінесценції.

Спектральна залежність коефіцієнта поглинання α визначається відповідно до

формули Бугера-Ламберта-Бера:

I = I0 * exp(-αL)

де I0 - початкова інтенсивність світла, I - інтенсивність світла після пройдення

через середовище.

Ширина спектру люмінесценції (FWHM) і частота максимуму (νmax) також

відіграють важливу роль у коефіцієнті підсилення. Зокрема, ширина спектру
люмінесценції є показником того, як швидко енергія може втрачатися в
активному середовищі. Чим більша ширина спектру, тим менше часу є для
підсилення світла відразу після випромінювання. Це може призвести до
зменшення коефіцієнта підсилення.

Частота максимуму люмінесценції визначається відповідно до закону Планка:

E = hν

де E - енергія кванта світла, h - стала Планка, ν - частота світла.

Отже, залежність коефіцієнта підсилення від спектроскопічних параметрів

активного середовища можна виразити за допомогою наступних формул:

G = exp(αL)

α = log(I0/I) / L

FWHM = Δν

E = hν

Загалом, знання спектроскопічних параметр

Коефіцієнт підсилення є одним з основних параметрів, що характеризують
активне середовище лазера. Він визначає, наскільки ефективно здійснюється
підсилення світла в активному середовищі і залежить від спектроскопічних
параметрів цього середовища.

Спектроскопічні параметри активного середовища включають в себе

спектральний профіль, ширину і частоту максимуму люмінесценції.
Спектральний профіль описує розподіл інтенсивності люмінесценції в
залежності від довжини хвилі світла, яке збуджує активне середовище. Ширина
спектрального профілю характеризує ступінь розширення спектральної лінії, а
частота максимуму люмінесценції визначається довжиною хвилі, при якій
досягається максимальна інтенсивність люмінесценції.

Зв'язок коефіцієнта підсилення зі спектроскопічними параметрами активного

середовища можна виразити через формулу:

g = (λ^2 / (2 * n * π * υ_0)) * (σ_em - σ_ab)

де g - коефіцієнт підсилення, λ - довжина хвилі світла, n - показник заломлення

активного середовища, υ_0 - частота максимуму люмінесценції, σ_em -
коефіцієнт спонтанного випромінювання, σ_ab - коефіцієнт поглинання.

Коефіцієнт спонтанного випромінювання і коефіцієнт поглинання залежать від

спектроскопічних параметрів активного середовища. Коефіцієнт спонтанного
випромінювання є мірою ефективності випромінювання фотонів в результаті
переходу е

Електромагнітне поле в закритих прямокутних резонаторах є важливою темою у

фізиці та техніці. Резонатори використовуються в різних пристроях, таких як
лазери, мікрохвильові печі та різноманітні радіоелектронні пристрої.

Закритий прямокутний резонатор складається з двох пластин, які знаходяться

відносно одна до одної на відстані d і формують прямокутну камеру. Ця камера
заповнена діелектриком, який має діелектричну проникність ε та магнітну
проникність μ. В результаті цього в резонаторі утворюється електромагнітне
поле.

Моди закритих прямокутних резонаторів визначаються шляхом вирішення

хвильового рівняння Максвелла в електромагнітному полі резонатора. У
 залежності від розмірів камери і частоти, на якій працює резонатор, можуть
виникати різні моди. У прямокутному резонаторі моди можуть бути залежні від
трьох параметрів: довжини L, ширини W та висоти H.

Найпростіша мода в прямокутному резонаторі - це TEM-мода (Transverse

Electromagnetic Mode), у якій поле перпендикулярне до осі резонатора. Для
TEM-моди існує залежність між довжиною хвилі λ та розмірами резонатора:

λmn = 2L/ (m * sqrt(ε) + 2n * sqrt(μ))

де m та n - цілі числа, що відповідають кількості взаємодіючих з боків, ε та μ -

діелектрична і магнітна проникності, відповідно.

Інші моди, такі як TE (Transverse Electric) та TM (Transverse Magnetic) моди, що

мають електричні та магнітні поля, які не перпенд

Електромагнітні поля та моди закритих прямокутних резонаторів є ключовими

концепціями у фізиці лазерів та інших електромагнітних пристроїв. Прямокутний
резонатор може бути зображений як паралелепіпед, у якому електромагнітні
хвилі можуть відбиватися вздовж стін та формувати стоячі хвилі. Моди
резонатора визначають форму та розподіл електромагнітного поля всередині
простору резонатора. У цьому рефераті ми розглянемо основні принципи
електромагнітного поля та модів закритих прямокутних резонаторів.

Електромагнітне поле в закритих прямокутних резонаторах може бути описане

за допомогою рівнянь Максвелла. Для цього розглянемо просторову область
внутрішньої частини резонатора, яка є повітрям або іншою діелектричною
середовищем. Електричне поле в цій області може бути описане за допомогою
рівняння Гельмгольца:

∇²E + k²E = 0

де k - хвильове число, яке залежить від частоти та електричних властивостей

середовища.

Розв'язуючи це рівняння, можна отримати різні моди електричного поля, які

можуть бути присутні в резонаторі. У закритих прямокутних резонаторах можуть
бути присутні такі типи мод:

 ТЕмн (Transverse Electric Magnetic): це моди, в яких електричне поле

перпендикулярне до площини прямокутника, а магнітне поле паралельне до
площини прямокутника. Ці моди характеризуються двома цифрами (m, n), які
визначають кількість вузлів поля вздовж осі x та y відповідно.
 ТМн (Transverse Magnetic): це моди, в яких магні

Резонатори є важливими елементами багатьох електронних пристроїв, таких як

лазери, мікрохвильові підсилювачі та інші. Для аналізу електромагнітного поля
та мод в закритих прямокутних резонаторах використовуються різні методи та
теорії, зокрема теорія Максвелла та різні методи числового моделювання.

Електромагнітне поле в закритих прямокутних резонаторах може бути описане

за допомогою рівнянь Максвелла:

∇×E = - ∂B/∂t

∇×H = J + ∂D/∂t

∇·D = ρ

∇·B = 0

де E та H - електричне та магнітне поля, D та B - електрична та магнітна індукції, J

- електрична струмова щільність, ρ - електрична зарядова щільність.

Моди закритих прямокутних резонаторів є різними режимами коливань

електромагнітного поля в просторі резонатора. Ці моди можуть бути описані за
допомогою різних математичних функцій, зокрема функцій Герміта.

Моди закритих прямокутних резонаторів можуть бути описані за допомогою

формули для визначення частоти резонансу:

f = c/2(l+L)(w+W)
де c - швидкість світла, l, L, w та W - довжини стін прямокутника.

Крім того, можна визначити добовий час затримки, який описує час, який
затримується електромагнітне поле в резонаторі:

τ = nL/c

де n - індекс заломлення середовища.

Окрім того, можна визначити електромагнітний заряд (Q) та електромагнітну

енергію (U) закритого прямокутного резонатора:

Q = ∫S ρ dS

U = 1/2∫(D·E+B·H