ТЕМА №1. ПРЕДМЕТ І ЗАДАЧІ РАДІАЦІЙНОЇ БІОЛОГІЇ.

1. Радіобіологія як наука.
2. Рівні радіобіологічних процесів.
3. Розділи радіобіології та її зв'язок з іншими науками.
4. Історія радіобіології (етапи розвитку радіобіології).
1. Радіобіологія як наука.
Кожна наука має чітко визначений об'єкт дослідження. У ботаніці – це рослини, в зоології –
тварини і т.д. Об'єктом дослідження також можуть бути певні процеси. Наприклад, в екології – це
взаємодія організмів і їх угруповань з навколишнім середовищем. Об'єктом дослідження радіобіології
є реакції біологічних систем всіх рівнів організації (макромолекул, фагів, вірусів, найпростіших,
клітин, тканин і органів, багатоклітинних і тваринних організмів, людини, популяцій, біоценозів,
біосфери в цілому) на дію іонізуючого випромінювання (ІВ).
Радіобіологія – це наука, що вивчає дію ІВ на біологічні системи різних рівнів організації,
в тому числі на живі організми і їх угруповання.
Під рівнем організації живої матерії розуміють те функціональне місце, яке дана біологічна
структура займає в загальній системі організації світу.
№ Назва Біологічна Елементарні процеси Характеристика
рівня система
1 Біологічні Розпад і синтез На цьому рівні елементарною
макромолекули макромолекул в клітині, структурною одиницею є ген (ділянка
Молекулярний
(молекулярно-
генетичний)

(нуклеїнові самозбірка і матричне ДНК), а ДНК - носій спадкової

кислоти, білки, копіювання інформації у всіх живих організмів. З
вуглеводи) та макромолекул, генні цього рівня починаються найважливіші
інші речовини мутації і т. д. процеси життєдіяльності організму:
(ліпіди, АТФ обмін речовин перетворення енергії,
тощо) передача спадкової інформації.
2 Органоїди Розподіл напівавтономних На рівні субклітинних
Субклітин-

органоїдів (мітохондрії, (надмолекулярних) структур вивчають

ний

пластиди), збірка будову і функції органоїдів (хромосом,

органоїдів і т. д. мітохондрій, рибосом і ін.), а також
включень клітини.
3 Клітина Життєвий цикл клітини. Клітина – основна структурно-
Мітоз. Мейоз. Амітоз. функціональна одиниця всіх живих
Клітинний

Метаболізм і т. д. організмів, елементарна жива система,

одиниця розмноження і розвитку всіх
живих організмів, що мешкають на
Землі. Мінімальна одиниця, якій
притаманні всі властивості живого.
4 Тканина Регенерація тканини, Тканина – сукупність подібних за
Тканинний

диференціація, будовою клітин і міжклітинної

спеціалізація. і т. д. речовини, об'єднаних виконанням
загальної функції. Цей рівень присутній
тільки у багатоклітинних організмів.
5 Орган Процеси, пов'язані з Орган – структурно-функціональне
Орган-

функціями органів: об'єднання декількох типів тканин.

ний

травлення, газообмін і т. д.

6 Особина Процеси онтогенезу Організм – цілісна одноклітинна або

Організмовий
(онтогенетич-

(індивідуальний багатоклітинна жива система, здатна до

розвиток), що включають самостійного існування.
ний)

процеси ембріонального і Багатоклітинний організм утворений

постембріонального сукупністю тканин і органів,
розвитку, обмін речовин, спеціалізованих на виконанні різних
розмноження і т. д. функцій.
7 Популяція і Процеси, що призводять Популяція – це сукупність організмів
вид до видоутворення: дрейф одного і того ж виду, досить довго
Популяційно- генів, популяційні хвилі, проживають на певній території і
видовий дивергенція і т. д. повністю або частково ізольовані від
інших популяцій. Вид-сукупність
схожих особин, що мають спільне
походження, вільно схрещуються між
собою і дають плідне потомство.
8 Біоценоз Кругообіг речовин і Екосистема – біологічна система
біогеоценотичн
(екосистемний,
Біоценотичний

енергії, міжвидові (біогеоценоз), що складається зі

взаємодії, передача енергії спільноти живих організмів (біоценоз),
ий)

по ланцюгах харчування, середовища їх проживання (біотоп),

сукцесії і т. д. системи зв'язків, що здійснює обмін
речовиною і енергією між ними.

9 Біосфера Глобальний кругообіг Біосфера – оболонка Землі, заселена

речовин і перетворення живими організмами, що знаходиться
енергії і т. д. під їх впливом і зайнята продуктами їх
Біосферний

життєдіяльності сукупність всіх

біогеоценозів, включає всі явища життя
на Землі. На цьому рівні відбувається
кругообіг речовин і перетворення
енергії, пов'язані з життєдіяльністю всіх
живих організмів.

ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ
Поглинання енергії випромінювання в біологічній тканині може призвести до збудження або
іонізації. Збудження – підйом електрона в атомі або молекулі на більш високий енергетичний рівень
(електрон залишається в атомі). Якщо енергії випромінювання достатньо, щоб один або кілька
орбітальних електронів залишили атом або молекулу, то цей процес називається іонізація, а
випромінювання, яке викликало цю реакцію, іонізуючим випромінюванням.
Умовно випромінювання вважають іонізуючим, якщо енергія кванта перевищує 13,6 еВ
(енергія іонізації атома водню), що відповідає довжинам хвиль менше 107 м.
 Електромагнітні ІВ (рентгенівське випромінювання - produced extranuclearly, γ-кванти produced
intranuclearly, ультрафіолетове випромінювання)
 Корпускулярні ІВ (α-частинки, електрони, позитрони, протони, дейтрони, важкі іони, нейтрони
та ін.)
Джерела ІВ служать ядерні реактори, радіонукліди, прискорювачі заряджених частинок,
рентгенівські установки; в природі ІВ є космічні промені і випромінювання радіоактивних речовин.
Ядерне випромінювання – потоки частинок, що виникають при природних процесах і
одержуваних штучно (1) радіоактивне випромінювання (α-частинки, електрони, нейтрино, γ-кванти)
(2) космічне випромінювання – протони, α-частинки, ядра більш важких елементів, електрони,
фотони і т. д. (3) частинки, утворені в ядерних реакторах (4) метастабільні частинки, утворені при
взаємодії ультрарелятивістських частинок з речовиною, - мезони, гіперони і ін.
Таким чином, до ІВ = ядерне випромінювання + ультрафіолетове випромінювання +
рентгенівське випромінювання.
Класифікація частотних інтервалів, офіційно прийнята в медицині, наведена у таблиці. Згідно з
цією таблицею, енергія квантів частини спектра ультрафіолетового випромінювання перевищує
енергію іонізації атома водню, що дає змогу частково віднести ультрафіолетове випромінювання до
ІВ.
 Випромінювання Довжина хвилі Енергія кванта
Смуга частот, Гц
Вид ,м  , еВ
Тип
НЧ і СЧ 108 – 102 3 – 3·106 1,24·10-14 – 1,24·10-8
Радіохвильове або

ВЧ 102 – 1 3 106– 3·108 1,24·10-8 – 1.24·10-6

неіонізуюче

УВЧ (дециметрове) 1– 10-1 3 108– 3·109 1,24·10-6 – 1,24·10-5

НВЧ (сантиметрове) 10-1 – 10-2 3 109– 3·1010 1,24·10-5 – 1,24·10-4

КВЧ (міліметрове) 10-2 – 10-3 3 1010– 3·1011 1,24·10-4 – 1,24·10-3

ІЧ далеке 10-3 – 5 10-5 3 1011– 6·1012 1,24·10-3 – 2,48·10-2

Світлове або оптичне

ІЧ середнє 5 10-5 – 2,5 10-6 6 1012– 1,2·1014 2,48·10-2 – 4,96·10-1

ІЧ ближнє 2,5 10-6 – 7,6 10-7 1,2 1014– 3,95·1014 4,96·10-1 – 1,63

Видиме 7,6 10-7 – 4 10-7 3,95 1014– 7,5·1014 1,63 – 3,1

Ультрафіолетове (УФ) 4 10-7 – 10-8 7,5 1014– 3·1016 3,1 – 1,24 102

Рентгенівське низькоенергетичне 10-7 – 2·10-10 3 1015– 1,5·1018 12,4 – 6,2 103

Іонізуюче

Рентгенівське високоенергетичне 2·10-10 – 10-11 1,5 1018– 3·1019 6,2 103– 1,24 105

 -випромінювання 10-10 – 10-13 і менше 3 1018– 3·1021 і більше 1,24 104 – 1,24 107 і вище

Фундаментальним завданням, що становить предмет РБ, є розтин загальних закономірностей

біологічної відповіді на ІВ, на основі яких можна оволодіти мистецтвом управління променевими
реакціями організму прикладом управління РБ ефектами служить радіомодифікація – штучне
посилення або ослаблення реакцій біологічних об'єктів на дію ІВ; спосіб управління радіочутливістю
за допомогою зміни умов, в яких відбувається опромінення того чи іншого організму.

ОСНОВНИЙ РАДІОБІОЛОГІЧНИЙ ПАРАДОКС

Основне завдання РБ вельми не проста, і на шляху її вирішення нам потрібно зрозуміти і
подолати (за висловом Н.В. Тимофієва-Ресовського) основний радіобіологічний парадокс
(Radiobiological Paradox), що складається у великій невідповідності між нікчемною величиною
поглиненої енергії і крайнім ступенем вираженості реакцій біологічного об'єкта аж до летального
ефекту. Тобто поглинання незначної кількості енергії ІВ призводить до серйозних порушень в
живому організмі або навіть до його загибелі.
Приклади, що ілюструють радіобіологічний парадокс. Незважаючи на існуючі в природі
колосальні відмінності в чутливості до ІВ окремих об'єктів, опромінення в дозі 10 Гр (тобто
10 Дж/кг), отримане за досить короткий проміжок часу (години, дні), здатне привести до загибелі
будь-якого ссавця. У той же час легко порахувати, що близько 10 Дж енергії світла падає на тіло
людини опівдні за 1 хвилину в сонячний день. (Однак сонячне світло поглинається лише поверхнею
шкіри, а ІВ поглинається в об'ємі тіла.) У літературі є також й інші приклади (порівняння).
Доза 10 Гр (тобто 10 Дж/кг), отримана людиною масою 70 кг еквівалентна тепловій енергії
лише 170 калорій. Якщо умовно перевести цю енергію без втрат в теплову енергію, то виявиться, що
організм людини нагріється лише на 0.001 C , тобто менше, ніж від склянки випитого гарячого чаю.
Цікаво, що в 1 мкм3 тканини доза 10 Гр, виходячи з розрахунків Д.Лі, створює близько 200
іонізацій, тобто приблизно така ж кількість, як і число реагують молекул, а так як в 1 мкм3 тканини
міститься близько 1011 атомів, то смертельна доза 10 Гр призведе до зміни мізерно малої частки
молекул в даному обсязі.
 Якщо піддавати впливу безперервного випромінювання будь-яку речовину, за щільністю, що
відповідне живим тканинам, з інтенсивністю, що створює смертельну дозу протягом 1 год, то
половина його атомів перетворилися б в іони лише через 1000 років.
Спроби вирішити радіобіологічний парадокс призвели до виникнення теорії мішені.

ЯКІ ПРИЧИНИ РІЗНОЇ РАДІОЧУТЛИВОСТІ ОРГАНІЗМІВ?

Одним з напрямків РБ є вивчення причин різної радіочутливості організмів. Так, будь-який
живий об'єкт може бути вбитий ІВ. Однак дози, що призводять до загибелі (летальні дози)
розрізняються в досить широких межах залежно від біологічного виду. Наприклад, D50-доза
фотонного випромінювання, що викликає 50% загибелі організмів в опроміненої популяції, дорівнює
2,5-3,5 Гр для людини, 9-10 Гр для кролика, 80-200 Гр для змії, 10-100 Гр для комах, 300-500 Гр для
дріжджів, 10-1500 Гр для рослин, 1000-3000 Гр для найпростіших. Приклад вкрай низької
радіочутливості – бактерії Micrococcus radiodurens, виявлені в каналі ядерного реактора, де поглинена
доза за добу становила близько 106 Гр.

LSS (Life Span Study)

Незважаючи на велику кількість даних про раків у людей від медичних джерел, BEIR
(Biological Effects of Ionizing Radiation) UNSCEAR (The United Nations Scientific Committee on the
Effects of Atomic Radiation, Науковий комітет Організації Об'єднаних Націй з дії атомної радіації був
заснований резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй у 1955 році) у звітах
вибирає засновувати свої оцінки майже повністю на даних про вижили після атомного бомбардування
в Хіросімі і Нагасакі. На малюнку представлені групи вивчення, доступні з Radiation Effect Research
Foundation (RERF).
1. The Life Span Study (LSS), що налічує близько 120000 осіб, дозволяє робити оцінки на
підставі радіаційно-індукованих раків і смертності від раку.
2. The in utero cohort (когорта in utero), що налічує близько 3300 осіб, які зазнали опромінення
під час атомного бомбардування in utero; дає змогу оцінити поширеність виникнення вад розвитку,
уповільнення темпів зростання, мікроцефалії і затримки розумового розвитку.
3. Діти людей, що зазнали опромінення, так звана F1 покоління, дає змогу робити оцінки
спадкових ефектів.

РАДІОЕЙФОРІЯ І РАДІОФОБІЯ.
Говорячи про дію ІВ на живі об'єкти, слід згадати існуючі точки зору про шкоду опромінення
для людини. Точніше, тут мова йде про емоційне ставлення людини до цього питання (Вікі).
Радіофобія (радіотривожність) – комплекс нервово-соматичних психічних і фізіологічних
розладів, що іноді важко піддаються лікуванню, які виражаються в необґрунтованій боязні різних
джерел опромінення. Термін використовується як у звичайному житті (особливо після аварії на
Чорнобильській АЕС), так і фахівцями (зазвичай в полеміці з противниками використання ядерної
енергії). Існує і протилежне поняття радіоейфорія – повне заперечення будь-якої шкоди від радіації.
Виникнення радіофобії розглядається як психогенний ефект, який не має прямого зв'язку зі
ступенем реального впливу ІВ або неіонізуючих ЕМП. Радіофобія полягає в боязні доз, значно
менших тієї, яка призводить до реальних наслідків, часто – в незнанні даних чисел або невірі в них.
Радіофобію не слід плутати з ознаками реального ураження ІВ. Іноді диференціальну
діагностику провести непросто, так як багато ознак радіофобії, зокрема пригнічення імунітету,
близькі до симптомів радіаційного ураження.
Радіофобія в сучасному світі проявляється також боязню будь-яких справжніх або
передбачуваних джерел випромінювання: базових станцій стільникового зв'язку, антен,
мікрохвильових печей і т.п., придбанні непотрібних пристосувань, нібито захищають від впливу ІВ.
Слід зазначити, що питання РБ, пов'язані з дією ІВ на організм людини, настільки хвилюють
людство, що деякими з них цікавляться настільки журналісти і автори телевізійних передач, але
навіть політичні діячі. Втручання абсолютно некомпетентних (хоча і щирих) людей у вивчення
проблеми впливу ІВ на людину призвело до повного спотворення фактів, навіть найпростіших, і ми
вважаємо, що обов'язок кожного вченого полягає в тому, щоб він підходив до обговорення цих
питань реалістично і висловлював свою думку з будь-якого аспекту дії ІВ на живі істоти без якого б
то не було обмеження.
 Основними документами, що нормують радіаційні впливи і забезпечують радіаційну безпеку є
рекомендації МКРЗ (МКРЗ – Міжнародна комісія з радіаційного захисту; Публікація 60, 1991 р.,
Публікація 103, 2007 р.) і стандарти МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії – скор.
МАГАТЕ, англ. International Atomic Energy Agency, скор. IAEA).

2. Рівні радіобіологічних процесів.

З визначення РБ видно, що коло конкретних об'єктів, на яких досліджуються механізми впливу
ІВ, неймовірно широке. При цьому РБ, з одного боку, займається дослідженням реакції на
опромінення будь-яких біологічних об'єктів – вірусів, мікроорганізмів, окремих еукаріотичних клітин,
тканин, багатоклітинних організмів рослинного і тваринного світу, людини, видових популяцій,
угруповань (біоценозів) і навіть біосфери в цілому, а з іншого боку-вивчає механізми процесів, які
лежать в основі формування РБ відповіді клітини. І ці процеси відбуваються на різних рівнях:
взаємодія фотонів або частинок ІВ з атомами і молекулами, формування активних форм молекул,
пошкодження біологічно важливих молекул, індуковані останнім процеси в ядрі клітини, в
мембранних системах, інших ультраструктурах клітини, в клітинних популяціях, в складних
організмах, в видових популяціях, в екосистемах.
Радіобіологія – вельми складна
наука, так як її завдання полягає в тому,
щоб зрозуміти кожну стадію в розвитку
променевого ушкодження, починаючи від
поглинання енергії до кінцевого ефекту
або смерті. При описі рівнів РБ процесів
необхідно відразу відзначити, що на
відміну від неживої природи,
опромінення біологічних об'єктів може
призводити не тільки до зміни структури
і хімічного складу, а й зміни пов'язаних з
ними надзвичайно важливих
функціональних властивостей. Тому при
створенні теоретичних моделей, здатних
пояснити і передбачити досить широке
коло спостережуваних РБ явищ,
необхідно використовувати системний
багаторівневий підхід.
На схемі показані явища, які
відбуваються під впливом опромінення, і
їх послідовність в тому вигляді, як вони
нам відомі в даний час. Зрозуміло, що
будь-які зміни в біологічних об'єктах під
дією випромінювань пов'язані з
передачею енергії, хоча сама по собі
передача енергії не завжди призводить до
змін в біологічних об'єктах.

Схема розвитку променевого ушкодження (З.Бак, П. Александер, 1963)

Відповідно до структури і організації біологічних об'єктів можна використовувати систему
рівнів радіаційних і РБ ефектів, яка представлена в таблиці. З таблиці видно, що час протікання
процесів на різних рівнях значно відрізняється за тривалістю. Тому цілком виправдано вважати, що
процеси на більш низькому рівні незалежні від процесів на більш високому рівні і починаються на
більш високому тоді, коли на більш низькому вони вже в основному закінчилися.
Рівні радіобіологічних процесів
1) коректне фізичне розгляд механізмів передачі енергії речовині проводиться в курсі
«Взаємодія випромінювання з речовиною». Головне завдання на фізичному рівні полягає в тому, щоб
за допомогою розрахункових і експериментальних даних отримати кількісну інформацію про
середній результуючому виході структурних дефектів і вільних радикалів при проходженні
випромінювання через біологічне середовище. Термалізація – уповільнення частинок при поширенні в
середовищі до теплових енергій.
Час протікання, Процеси, що протікають на даному рівні; можливість
Рівень с модифікації
Фізичний Пружні і непружні зіткнення  іонізація, збудження, релаксація
і термалізація, утворення структурних дефектів,
10-18-10-13 високореакційних радикалів макромолекул і короткоживучих
вільних радикалів води; модифікація відсутня
Хімічний Реакція вільних радикалів один з одним, з ДНК, білками і
клітинними органелами  утворення первинних ушкоджень під
10-14-10-4 дією радикалів (пошкодження основ, димеризація і т.д.);
модифікація радіопротекторами, киснем, температурою

Біохімічний Репарація, взаємодія ушкоджень  утворення кінцевих

(субклітинний) нерепарованих ушкоджень (мутацій, аберацій та ін.);
10-4-105 модифікація температурою та іншими агентами

Біологічний 103-107 Поділ і загибель клітин, зміна їх властивостей в результаті

(клітинний) мутацій

2) поглинена енергія викликає зміни на молекулярному рівні. Під дією випромінювання

змінюється більшість компонентів клітини, в тому числі макромолекули (наприклад ДНК або
ферменти) і малі молекули (наприклад АТФ або коферменти). Хімічний рівень. На молекулярному
етапі радіобіологічні процеси схильні до впливу кисню і захисних речовин (радіопротекторів; деякі
спирти). Ці речовини повинні знаходиться в системі під час опромінення, оскільки основні хімічні
зміни під дією випромінювання відбуваються протягом тисячних часток секунди.
Димеризація-процес утворення нової речовини шляхом з'єднання двох структурних елементів
(молекул, в тому числі білків, або частинок) в комплекс (димер), стабілізується слабкими і/або
ковалентними зв'язками.
3) Далі, існують численні приклади виникаючих під впливом опромінення змін (зміна
інтенсивності росту, електричної активності, проникності біологічних структур), які часто легко
оборотні. На біохімічному рівні слід враховувати процеси репарації. Однак при певних дозах і умовах
вони можуть призводити функціональних порушень. Смерть багатоклітинного організму, як правило,
пов'язана з гострим порушенням однієї або декількох життєво важливих функцій, обумовлених
припиненням росту клітин, розладом обміну речовин, мікробної інфекцією та ін.
4) наприклад, генетичні пошкодження, що сформувалися на біохімічному рівні, проявляються
на більш високому клітинному (або організмовому) рівні. Мутації слід розглядати як особливий вид
біохімічних пошкоджень, які за своєю природою можуть проявлятися тільки в потомстві організму
або в дочірніх клітинах, що утворюються після поділу.

3. Розділи радіобіології та її зв'язок з іншими науками.

Внаслідок різноманітності досліджуваних біологічних об'єктів і рівнів протікання
радіобіологічних процесів РБ використовує безліч різноманітних методів дослідження, запозичуючи
їх у суміжних наук – фізики, фізичнї хімії, біохімії, молекулярної біології, генетики та ін.
Також відповідно до рівнів досліджуваних систем в РБ виділяють розділи, які в тій чи іншій
мірі набули рис самостійних наук з властивим їм методологією досліджень, системою понять і
логікою теоретичного аналізу досліджуваних явищ. У той же час, загальна РБ прагне об'єднати всю
різноманітність фактів, які виявляються під час дослідження різних біологічних систем, в
узагальнюючу теорію.
Умовно виділяють дві групи розділів радіобіології:
1. Напрямки, які вивчають процеси, індуковані впливом ІВ на різних рівнях організації
біологічних систем. Це
 радіаційна біофізика (фіз. рівень→фіз. методи)
 радіаційна хімія (хим. рівень→ методи хімії та хім. фізика)
 радіаційна біохімія (біохім. рівень → біохім. метод)
 радіаційна молекулярна біологія (досліджує вплив ІВ на процеси, в яких беруть участь
біологічні макромолекули, насамперед ДНК, а саме – на реплікацію ДНК, транскрипцію,
трансляцію, біосинтез білкових молекул)
 радіаційна мембранологія (досліджує механізми впливу ІВ на стан хімічних компонентів
мембран, їх структурну організацію та виконувані ними функції: транспорт речовин і води,
сприйняття сигналів, підтримання мембранного біоелектричного потенціалу, біоенергетичні та
регуляторні процеси)
 клітинна радіобіологія (вивчає вплив ІВ на клітинні процеси, клітинний рівень)
 радіаційна цитогенетика (вивчає наслідки пошкодження структури генетичного матеріалу-
ДНК, хроматину, хромосом, ядра)
 радіобіологія клітинних популяцій (вивчає реакції популяції клітин на пошкодження однієї
клітини),
 радіаційна генетика (досліджує механізми появи генетичних, спадкових змін, мутацій
внаслідок опромінення клітин, механізми їх збереження та елімінації, припинення, поширення
в геномі популяції)
 радіаційна популяційна генетика (вивчає механізми реалізації спадкових змін, індукованих
опроміненням, у популяціях).
2. До другої групи належать розділи, які вивчають РБ реакції різних видів організмів.
Незважаючи на схожість радіаційно-фізичних і радіаційно-хімічних процесів, які мають місце
в будь-яких живих тканинах, кінцевий прояв дії ІВ на окремий вид істотно залежить від біологічних
особливостей структурно-функціональних систем даного виду. Тому і отримали розвиток розділи
радіобіології, які вивчають радіобіологічні реакції представників різних царств живої природи. Так, є
 радіаційна вірусологія
 радіобіологія мікроорганізмів (на практиці, наприклад, радіаційна інактивація клітин є
зручним способом стерилізації),
 радіобіологія рослин (знання певних реакцій рослинного організму на опромінення роблять
можливим вирішення ряду проблем селекції, рослинництва),
 радіобіологія тварин (дослідження на мишах і щурах, екстраполяція на людину),
 радіобіологія людини (у людини незрівнянно більш складна функція ЦНС, набагато більший
обсяг психічної діяльності головного мозку, значно більш розвинена імунна система;
експерименти з людьми не роблять, але є Хіросіма і Нагасакаї, 1945, Чорнобиль, 1986,
Фукусіма 2011).
З розвитком РБ людини стало можливим теоретичне обґрунтування використання ІВ в
діагностиці та терапії деяких захворювань, нормувати дозові навантаження, які супроводжують
діяльність людини через спорудження і використання джерел ІВ, а також зараження навколишнього
середовища радіоактивними речовинами. Відзначимо, що до цього розділу РБ дуже близькі такі науки
як радіаційна медицина, радіаційна гігієна, радіаційна безпека, медична радіологія (теоретичною
основою є РБ людини; вирішує практичні завдання, пов'язані з мінімізацією наслідків опромінення
людини в разі застосування рентгенодіагностики, радіо- і рентгенотерапії: визначає принципи
нормування умовно безпечних доз опромінення, розробляє засоби безпечної рентгенодіагностики,
оцінює дозові навантаження на людину при різних умовах опромінення).
Методи дослідження РБ в найзагальнішому вигляді можуть бути зведені до наступних
операцій: опромінення досліджуваних об'єктів і облік їх реакцій. РБ є експериментальною
дисципліною, де будь-яке твердження обов'язково перевіряється експериментально. Особливістю РБ є
також необхідність проведення досліджень на всіх рівнях організації живого – від молекулярного до
біосферного. При цьому результати експериментів екстраполюють на вищі рівні організації. Нарешті,
існує можливість управління променевими реакціями біологічних об'єктів за допомогою
радіомодифікуючих засобів. Методологічною основою РБ досліджень є кількісне зіставлення
розглянутого ефекту з дозою опромінення, її розподіл в часі і обсязі досліджуваного об'єкта.
Основним завданням тут є вибір з безлічі проявів променевого впливу основних, ключових реакцій,
відповідальних за прояв даного ефекту опромінення. Слід зазначити, що, крім спеціальних, в арсеналі
РБ присутні практично всі приватні методології більшості загальнобіологічних дисциплін.

4. Історія виникнення радіобіології та етапи її розвитку.

Виникнення радіобіології як науки обумовлено трьома великими науковими відкриттями в
галузі фізики, зробленими в останні роки 19-го століття: 1895 рік - відкриття Конрадом Рентгеном Х-
променів (рентгенівського випромінювання); 1896 рік - відкриття Анрі Беккерелем явища природної
радіоактивності; 1898 рік - отримання Марією Склодовською-Кюрі і П'єром Кюрі перших
радіоактивних елементів - полонію і радію. Наскільки великими були ці відкриття, можна судити вже
по тому, що Рентгенові в 1901 р. була присуджена перша Нобелівська премія з фізиці (В.К. Рентген –
father of biomedical imaging), а в 1903 р. цієї ж премії були визнані гідними Анрі Беккерель і
подружжя Кюрі. У 1911 р. Марія Кюрі нагороджується другою Нобелівською премією за роботи в
галузі радіаційної хімії.
Рентгенівські промені негайно стали не тільки предметом глибокого вивчення в усьому світі, а
й швидко знайшли практичне застосування. Крім того, вони послужили безпосереднім імпульсом до
виявлення нового явища - природної радіоактивності (солі урану; вивчення люмінесценції), що
вразило світ менш ніж через півроку після відкриття рентгенівських променів.
Майже всі перші дослідники, які не знали природи і властивостей відкритих явищ і працювали
з ними без будь-яких пересторог, загинули. У "Книзі пошани", опублікованій 1959 р., наведено
прізвища 360 осіб, які померли від радіаційного ураження під час роботи з джерелами ІВ.

Три етапи роззвитку радіобіології:

1) Перший етап – етап початкових спостережень – характеризується накопиченням великого
експериментального досвіду, який лише якісно описував дію рентгенівського випромінювання.
У грудні 1896 р. Леопольд Фройнд (L. Freund) одним з перших використовував рентгенівські
промені в якості терапевтичного інструменту. Л.Фройнд був професором радіології у віденському
медичному університеті і вважається основоположником медичної радіології та променевої терапії.
Вся спина 4-х річної дівчинки, яка представляла собою велику волохату родимку (меланоцитарний
невус), піддалася 10-и опроміненням тривалістю 2 години кожне. Родимка була видалена, але
пацієнтка страждала численними і серйозними виразками протягом багатьох років. Проте, в 1956 р.
при обстеженні, хоча і відзначалися деякі пошкодження нижньої частини спини, загальний стан її
було нормальним. Пацієнтка пройшла ще одне обстеження через 11 років, коли їй було 75.
Серед найбільш ранніх робіт слід назвати дослідження І.Ф. Тарханова, вже в 1896 р. встановив
в дослідах на жабах і комахах дію рентгенівських променів на ряд систем організму, на підставі чого
їм було висловлено припущення про можливість лікувального застосування рентгенівського
випромінювання.
У пресі з'явилися повідомлення про ураження шкіри (еритеми, дерматити, випаданні волосся)
у осіб, що піддавалися частим і тривалим впливам Х-променів при проведенні експериментів, а
1902 р. Фрібен описав перший випадок променевого раку шкіри.
П'єр Кюрі, бажаючи з'ясувати дії радію на шкіру, піддав опроміненню власну руку: до його
великої радості, ділянка шкіри, що стикалася з радієм, виявилася уражена. У 1901 р Анрі Беккерель
протягом 6 год носив в кишені жилета ампулу з радієм і теж отримав опік. Через 10 днів у нього
з'явилася еритема, а потім і довго не загоюються виразка. Ці спостереження, а також експерименти на
тваринах дали підставу П'єру Кюрі разом з відомими вченими-медиками Бушаром і Бальтазаром
прийти до висновку про лікувальну дію радію на вовчак і деякі форми раку, що і послужило початком
кюрітерапії.
Вже в 1896-1901 рр. радій і Х-промені застосовували для лікування злоякісних новоутворень.
Незважаючи на ряд хороших клінічних результатів лікування, в ті роки використання ІВ з
лікувальною метою носило емпіричний характер, так як фізичні властивості і механізми біологічної
дії цих випромінювань не були вивчені. Не знаючи дозування випромінювань, лікарі застосовували
рентгенівські промені і препарати радію довільно, в силу чого лікування бувало або малоефективним,
або супроводжувалося ускладненнями – променевими ураженнями.
Початок теоретичних і експериментальних досліджень в РБ пов'язано з роботами російських
вчених С.В. Гольдберга і Е.С. Лондона, які вивчали променеві реакції шкіри. У 1904 р. була
опублікована монографія С.В. Гольдберга «До вчення про фізіологічну дію беккерельових променів»,
а в 1911 р. результати досліджень Юхим Семенович Лондон узагальнив у роботі «Радій в біології та
медицині». Ця книга є першою в світі монографією з радіобіології. Публікація цієї роботи
ознаменувала кінець першого етапу розвитку РБ, що характеризується роботами описового
характеру. Але вже на цьому періоді встановлено два найважливіших факти:
 гальмування клітинного поділу, викликане ІВ (Корніке, 1905 р.);
 у 1906 р. положення, що увійшло в історію під назвою закону, або правила, Бергоньє і
Трибондо: клітини тим більше радіочутливі, чим більша їх здатність до розмноження і чим
менш виразно виражені їх морфологія і функція, тобто чим вони менш диференційовані.
Незважаючи на ряд винятків, феноменологічно це правило не втратило свого значення і до
цього дня.
У перше десятиліття ХХ ст. почалося вивчення дії ІВ на ембріогенез, що дозволило виявити
виникнення різних аномалій при опроміненні на певних стадіях розвитку ембріона.
Таким чином, вже на зорі розвитку РБ була помічена найбільш важлива особливість ІВ –
вибірковість їх дії, яка визначається не стільки характеристиками самих променів, скільки
властивостями тих чи інших опромінених клітин, тобто їх чутливістю до випромінювання. Завдяки
цьому, незважаючи на абсолютно однакові умови опромінення однієї і тієї ж тканини або органу, одні
клітини сильно пошкоджуються і гинуть, а інші не виявляють пошкоджень.

2) з 20-х рр. ХХ ст. почався новий етап розвитку РБ, який був більш «офізичений». Другий
етап розвитку РБ пов'язаний зі становленням її кількісних принципів, що мали на меті пов'язати
біологічний ефект з дозою випромінювання. Цей етап характеризується застосуванням нових методів
і підходів, масовими експериментами на різних популяціях клітин і тварин з кількісним
відображенням результатів на спеціальних кривих доза-ефект.
Звідси випливає завдання радіаційної біології: дослідження впливу ІВ на біологічні системи
різних рівнів організації.
Одна із знаменних дат етапу - 1922 р., коли Ф. Дессауером була запропонована перша теорія,
що пояснювала радіобіологічний ефект дискретністю подій – актів іонізації в чутливому обсязі. Ці
погляди в подальшому отримали розвиток у вигляді принципу влучень і теорії мішеней в працях
Н.В. Тимофієва-Ресовського, К. Циммера, Д. Лі та інших дослідників.
Одне з епохальних подій радіобіології – виявлення дії ІВ на генетичний апарат клітини, що
супроводжується спадковою передачею знову придбаних ознак. Вперше ці спостереження були
зроблені Г.А. Надсоном і Г.С. Філіпповим в 1925 р. в дослідах на дріжджах. Американець Г. Меллер
встановив мутагенний ефект ІВ в експериментах на дрозофіллі (Нобелівська премія з фізіології і
медицини 1946 р. «За відкриття появи мутацій під впливом рентгенівського випромінювання»).
Класичні дослідження Н.В. Тимофієва-Ресовського по мутагенному дії ІВ, проведені в 30-40-х
роках 20 століття, привели до двох великих узагальнень: біофізичної концепції мутаційного процесу
і застосування принципів попадання і теорії мішені в радіобіології. Ці уявлення сформульовані в
класичних роботах: Н.В. Тимофієв-Ресовський, К.Г. Циммер, М. Дельбрюк «Про природу генних
мутацій і структури гена» (1935); Н.В. Тимофієв-Ресовсікй, К.Г. Циммер «Біофізика. Частина I.
Принцип потрапляння в біології " (1947).
У 40-50-ті роки в Європі і на інших континентах почали створюватися великі дослідницькі
центри. Найчастіше вони перебували при інститутах і лікарнях (як правило, онкологічних). так як
стало очевидним, що науковою основою променевих методів лікування злоякісних пухлин має бути
вивчення тканинної радіочутливості і оволодіння методами її спрямованої зміни. В Англії був
створений Інститут Честф Бітті при королівському Раковому госпіталі, лабораторії при госпіталях
Моунт Верної і Крісті, а також при атомному центрі в Харуеллі. Тут працювали такі великі
дослідники, як Л. Грей, А. Хеддоу, П. Александер, Ш. Ауербах, Ж. Лаутіт та ін.
У Франції була організована лабораторія в Інституті Пастера (А.Лакассань, Р. Латарже,
Ж. Мате та ін.) У Західній Німеччині дослідження проводилися під керівництвом Б. Раєвського,
К. Циммера, Х. Лангендорфа, У. Хагена та ін. великий внесок в радіобіологію, особливо в розробку
питань протипроменевого захисту, внесли бельгійські дослідники З Бак, М. Еррера і Ж. Мезен. У
Голландії широко відомі роботи школи М. Барендсена, Ван ден Бренка і Ван Беккума.
Друга світова війна дала могутній поштовх розвиткові ядерної фізики й атомної енергетики. У
1940–1945-і рр. були створені і використані у якості зброї американською армією атомні бомби в
Японії, пізніше у деяких країнах проведені численні випробування ядерної зброї в атмосфері і, як
наслідок, виникла реальна небезпека масового радіаційного ураження людей і біосфери в цілому. Цей
період, початком якого можна вважати 1945 р., коли різко зросла зацікавленість до наслідків
біологічної дії ІВ, знаменує вступ радіобіології у третій етап.
Після атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі почалася активна розробка засобів
протипроменевого захисту і лікування радіаційних уражень. LSS (Life Span Study) – довічне
епідеміологічне дослідження-довгострокове дослідження біологічних ефектів опромінення в когорті
жителів Японії, які пережили атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі.

3) Третій етап розвитку РБ (з 1945 р. і до теперішнього часу) характеризується великою

кількістю цілеспрямованих експериментальних робіт по дії іонізуючих випромінювань на живі
системи різних рівнів організації. На цьому етапі розгортаються дослідження з використання
іонізуючих випромінювань в різних областях біології, медицини, сільського господарства, пошуку
способів захисту від вражаючої дії радіації.
Інтенсивний розвиток радіоекології почалося з 50-х років, коли відбулося надходження великої
кількості штучних радіонуклідів в біосферу після випробувань ядерної зброї. У 50-60-х роках були
розгорнуті в різних країнах великомасштабні дослідження перенесення радіонуклідів по харчових
ланцюжках і накопичення їх в живих організмах.
Широке міжнародне обговорення питань РБ вперше проведено в 1955 році на Женевській
конференції з мирного використання атомної енергії. На той час загальнопланетарною проблемою
стало різке збільшення радіаційного фону в атмосфері Землі внаслідок масових випробувань ядерної
зброї (нова проблема біологічної дії малих доз ІВ). Незабаром перед радіобіологами поставили
завдання і космічні дослідження.
Радіобіологія сьогодні – самостійна наука з чітко виділеними окремими напрямками.
Променева терапія на основі лінійного прискорювача для лікування раку почалася з першого
пацієнт проходив лікування в 1953 році в Лондоні, Великобританія, в лікарні Хаммерсміт, за
допомогою апарату 8 МВ, побудованого Метрополітен-Віккерс і встановленого в 1952 році в якості
першого спеціалізованого медичного лінійного прискорювача. Через деякий час в 1954 році в
Стенфорді, США, був встановлений лінійний прискорювач потужністю 6 МВ, лікування якого
почалося в 1956 році.
1944-1986 рр. – розвиток молекулярної радіобіології, терапії променевих уражень, космічної
радіобіології, радіаційної фармакології. Застосування прискорювачів частинок в радіобіології.
Радіобіологічні принципи променевої терапії пухлин.
З 1986 р. – вивчення ефектів малих доз радіації, віддалених наслідків опромінення, розвиток
радіоекології, космічної радіобіології.