В книзі ідеться про те що автор пише про заздрість та відсутність самоконтролю.

Автор говорить про одну жінку яка має дитину і їй важко бо у неї мало часу вона і їй важко все
встигати у неї син вживає наркотики та вона завжди заздрить своїм друзям що у них є успіх а у неї ні.
Тому вона часто їх вітає але всеодно має всередині заздрість. Вони довго думали що робити з сином
та з самим собою тому вони зібралися та почали рухатися та робити щось з сином бо син не міг нічого
писати та навіть те що писати та він навіть не міг говорити. В них була ціль стати успішними та навчити
сина любові до праці. І настав цей дань що вони зараз найуспішніші люди у світі зараз а син у них
найрозумніша людина в світі. Тут говориться про те що ніколи не можна здаватись якщо хочеш цього
все буде але за деякий час.

Завдяки зміні парадигми, якої зазнав капітан (а разом із ним і ми, читаючи цю історію), ситуація
постає в цілковито інакшому світлі. Ми бачимо реальність, яку формує капітанове обмежене
сприйняття, ту реальність, яку нам так само, як і капітану в тумані, важливо розуміти в нашому
повсякденному житті. Принципи – як маяки. Це природні закони, яких не можна порушувати. Як
зазначив Сесіл Деміль щодо принципів, викладених у його монументальному фільмі «Десять
заповідей»: «Переступити закон неможливо. Ми можемо зламати собі життя, переступаючи закон,
але сам закон залишиться непорушним»

Індивіди можуть переглянути все своє життя й з огляду на парадигми, карти, які постають з їхнього
досвіду та впливу середовища, проте ці карти не тотожні самій території. Вони – «суб’єктивна
реальність», лише спроба описати територію «Об’єктивна реальність», тобто сама територія,
складається з принципів-«маяків», від яких залежить зростання й щастя людини, природних законів,
що були вплетені в тканину кожного цивілізованого суспільства впродовж віків історії та становлять
підґрунтя кожної родини й організації, які існували довго й процвітали. Те, наскільки точно наші
розумові карти описують територію, не впливає на її існування. Ще один принцип – людська гідність.
Базове поняття про цю цінність (принцип) викладено в Декларації незалежності Сполучених Штатів:
«Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх
певними невідбірними правами, до яких належать життя, свобода й прагнення щастя»

Принципи – не цінності. Банда злодіїв може поділяти спільні цінності, проте вони суперечитимуть
фундаментальним принципам, про які ми говоримо. Принципи – це територія. Цінності – це карти.
Цінуючи правильні принципи, ми оволодіваємо істиною – знанням про реальний стан речей.
Принципи – це керівні настанови для людської поведінки, перевірені часом і визнані такими, що
мають неминущу, перманентну цінність. Вони фундаментальні. Вони по суті безумовні, бо є
самоочевидними.