НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Метрологія

НАСТАНОВИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ

МІЖКАЛІБРУВАЛЬНИХ ІНТЕРВАЛІВ
ЗАСОБІВ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ
(ILAC-G 24/OIML D 10:2007, IDT)

ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013

Відповідає офіційному тексту

З питань придбання офіційного видання

звертайтесь до національного органу стандартизації
(ДП "УкрНДНЦ" http://uas.org.ua)
ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013

ПЕРЕДМОВА
1 ВНЕСЕНО: Національний науковий центр «Інститут метрології» (ННЦ «Інститут метрології»)
Мінекономрозвитку України та Український державний центр стандартизації та сертифікації
«Украгростандартсертифікація» Мінагрополітики України

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: В. Гаврилюк, О. Малецька, канд. техн, наук;

Б. Марков, канд. техн, наук (науковий керівник); М. Москаленко, А. Ніколенко; Г. Примакова

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Мінекономрозвитку України від 11 грудня 2013 р.

№ 1469 3 2014-07-01

З Національний стандарт відповідає ILAC-G 24/OIML D 10:2007 Guidelines for the determination of
calibration intervals of measuring instruments (Настанови щодо визначення міжкалібрувальних
інтервалів засобів вимірювальної техніки)

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еп)

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Право власності на цей документ належить державі.

Відтворювати, тиражувати та розповсюджувати його повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.
Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Мінекономрозвитку України
Мінекономрозвитку України, 2014

II
 ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013

ЗМІСТ
с.
Національний вступ...........................................................................................................................................IV

Передмова до ILAC-G 24/OIML D 10:2007................................................................................................... 1

1 Вступ до ILAC-G 24/OIML D 10:2007.......................................................................................................... 1

2 Початковий вибір міжкалібрувальних інтервалів.....................................................................................З

З Методи коригування міжкалібрувальних інтервалів............................................................................... З

Бібліографія..........................................................................................................................................................5

Додаток НА Перелік національних стандартів, згармонізованих з міжнародними

нормативними документами, на які є посилання в цьому стандарті........ 6

III
ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП
Цей стандарт є письмовий переклад ILAC-G 24/OIML D 10:2007 Guidelines for the determination
of calibration intervals of measuring instruments (Настанови щодо визначення міжкалібрувальних
інтервалів засобів вимірювальної техніки), розробленого як спільний проект Міжнародною коопе­
рацією з акредитації лабораторій (далі — ILAC) та Міжнародною Організацією Законодавчої мет­
рології (далі — OIML).
Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, •— ТК 63 «Загальні норми і правила дер­
жавної системи забезпечення єдності вимірювань».
До стандарту внесено такі редакційні зміни:
— структурні елементи стандарту: «Титульний аркуш», «Передмова», «Національний вступ»,
першу сторінку та «Бібліографічні дані» — оформлено згідно з вимогами національної стандарти­
зації України;
— попередній довідковий матеріал «Авторство» вилучено;
— з «Передмови» до ILAC-G 24/OIML D 10:2007 залишено тільки ту інформацію, що безпо­
середньо стосується теми стандарту;
— словосполуку «цей документ» замінено на «цей стандарт».
У цьому стандарті є посилання на ISO/IEC 17025 та ISO 9001, які прийнято в Україні як на­
ціональні стандарти ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 та ДСТУ ISO 9001:2009.
У цьому стандарті є посилання на ISO 10012-1:1992, нову версію якого (ISO 10012:2003) прий­
нято в Україні як національний стандарт. Перелік стандартів наведено в додатку НА. Інші докумен­
ти, на які є посилання в цьому стандарті, в Україні не прийнято і чинних замість них немає. їхні
копії можна замовити в Головному фонді нормативних документів.

IV
 ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

МЕТРОЛОГІЯ
НАСТАНОВИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ
МІЖКАЛІБРУВАЛЬНИХ ІНТЕРВАЛІВ
ЗАСОБІВ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ
МЕТРОЛОГИЯ
РУКОВОДСТВО ПО ОПРЕДЕЛЕНИЮ
МЕЖКАЛИБРОВОЧНЫХ ИНТЕРВАЛОВ
СРЕДСТВ ИЗМЕРИТЕЛЬНОЙ ТЕХНИКИ
METROLOGY
GUIDELINES FOR THE DETERMINATION
OF CALIBRATION INTERVALS
OF MEASURING INSTRUMENTS

Чинний від 2014-07-01

ПЕРЕДМОВА до ILAC-G 24/OIML D 10:2007

Важливо відмітити таке:
— органи з акредитування не повинні вчити лабораторії, як їм вести свої справи;
— кожна конкретна лабораторія повинна прийняти рішення щодо вибору та застосування будь-
якого методу, описаного в цьому стандарті, враховуючи її конкретні потреби та оцінки ризиків, або
не використовувати жодного;
— лабораторія має сама оцінити ефективність методу, вибраного нею, та відповідати за на­
слідки рішень, прийнятих у результаті його використання.
МЕТА
Мета цього стандарту — надати лабораторіям, а також під час впровадження їх системи ка­
лібрування, настанови щодо визначення міжкалібрувальних інтервалів. Цей стандарт визначає та
описує доступні та відомі методи, використовувані для оцінення міжкалібрувальних інтервалів.

1 ВСТУП до ILAC-G 24/OIML D 10:2007

Важливим аспектом підтримання спроможності лабораторії отримувати простежувані та
надійні результати вимірювань є визначення максимального періоду, який має пройти між двома
періодичними калібруваннями робочих еталонів і робочих засобів вимірювальної техніки (далі —
ЗВТ). Різні міжнародні стандарти враховують цей аспект, наприклад ISO/IEC 17025 містить такі
вимоги:
— у 5.5.2: «Програми калібрування має бути оцінено для ключових величин і значень для ЗВТ,
якщо ці характеристики значно впливають на результати»;

1
ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013

— 5.5.8: «Майже будь-коли, все обладнання, що перебуває під контролем лабораторії та по­
требує калібрування, має бути помарковано, мати відповідний код або в інший спосіб ідентифіко­
вано для зазначення статусу калібрування, охоплюючи дату останнього калібрування та дату чи
критерій, коли має бути проведено наступне калібрування»;
— у 5.6.1: «Усе обладнання, що застосовують під час випробовування та/або калібрування,
охоплюючи обладнання для додаткових вимірювань (наприклад умов навколишнього середовища),
та має суттєвий вплив на точність або достовірність результатів випробувань, калібрування чи
відбирання зразків, має бути відкалібровано до його введення в експлуатування. Лабораторії по­
винні мати встановлені програми та процедури для калібрування цього обладнання».
Примітка 1. Такі програми мають містити систему для вибирання, використання, калібрування, перевіряння, контролю­
вання та підтримання еталонів і стандартних зразків, що використовують як еталони, та вимірювальне й випробувальне об­
ладнання, яке застосовують під час випробовування та калібрування.
ISO 9001:2000 містить вимогу:
— у 7.6: «За потреби забезпечити достовірність результатів, ЗВТ мають:
а) бути відкаліброваними чи повіреними через конкретні інтервали або перед використанням
із застосуванням еталона, простеженого до міжнародного або національних еталонів; у разі відсут­
ності таких еталонів основу, використовувану для калібрування та повірки, має бути зареєстровано».
Примітка 2. Цей стандарт застосовний для визначення міжкалібрувальних інтервалів ЗВТ. Описані методи може також
бути використано відповідно для вихідних еталонів, робочих еталонів, наприклад, які контролює лабораторія.
Відповідно до термінології VIM [11] термін «ЗВТ» у цьому стандарті використовують замість
терміносполуки «вимірювальне обладнання».
Загальна мета періодичного калібрування:
— удосконалити визначення оцінки відхилу між еталонним значенням і значенням, отриманим
із використанням ЗВТ, та невизначеності в межах цього відхилу під час використання ЗВТ;
— оцінити невизначеність, яку може бути досягнуто під час застосування конкретного ЗВТ;
— виявити, чи були якісь зміни у ЗВТ, які б поставили під сумнів результати, отримані за пев­
ний період.
Найважливішими питаннями відповідно до калібрування є «коли проводити» та «як часто про­
водити». Багато чинників впливає на проміжок часу, що має пройти між калібруваннями, та їх має
бути враховано лабораторією. Найважливішими чинниками є:
— невизначеність вимірювань, що необхідна чи заявлена лабораторією;
— ризик перевищення границі максимально допустимої похибки ЗВТ під час застосовування;
— вартість потрібного виправлення результатів вимірювань, якщо виявлено, що ЗВТ не відпо­
відав вимогам деякий час;
— тип ЗВТ;
— тенденція до зносу та дрейфу;
— рекомендації виробника;
— умови експлуатування;
— умови навколишнього середовища (кліматичні умови, вібрація, іонізувальне випромінення тощо);
— дані щодо тенденції, отримані з попередніх звітів про калібрування;
— - зареєстрована історія щодо зберігання й обслуговування;
— частота порівняння з іншими еталонами чи вимірювальними пристроями;
— частота та якість проміжних перевірок між калібруваннями;
— умови транспортування та ризик;
— кваліфікація обслуговувального персоналу.
Навіть за великої вартості калібрування під час визначання міжкалібрувальних інтервалів не
можна ігнорувати збільшенням невизначеності вимірювань або ризиком погіршення якості вимірю­
вань та обслуговування, обумовлених довшими міжкалібрувальними інтервалами.
Визначення міжкалібрувальних інтервалів є комплекс математичних і статистичних процесів,
який потребує точних і повних даних, отриманих під час калібрування. Відсутність єдиних універ­
сальних практичних рекомендацій щодо встановлення та коригування міжкалібрувальних інтер­
валів призвело до необхідності розроблення настанов щодо визначення міжкалібрувального інтер­
валу. Тому в цьому стандарті, у зв'язку з відсутністю єдиного методу, який ідеально підходить для
цілого ряду ЗВТ, наведено кілька простих методів для оцінювання та коригування міжкалібруваль-

2
 ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013

них інтервалів і їхньої придатності для різних типів ЗВТ. Ці методи було описано докладніше в де­
яких стандартах (наприклад [2]) або провідними технічними інститутами (наприклад [5], [6], [7]), або
у відповідних наукових журналах.
Ці методи можна застосовувати під час початкового вибирання міжкалібрувальних інтервалів
і під час коригування цих інтервалів на основі досвіду. Методи, вдосконалені лабораторією, та ме­
тоди, адаптовані лабораторією, можна також використовувати, якщо їх перевірено й узаконено.
Лабораторія має вибирати перевірені методи та задокументувати їх використання. Результа­
ти калібрування потрібно зберігати як накопичені дані, щоб мати у майбутньому підставу для прий­
няття рішень щодо міжкалібрувальних інтервалів ЗВТ.
Незалежно від визначених міжкалібрувальних інтервалів лабораторія повинна мати відповід­
ну систему, щоб забезпечити правильне функціювання та калібрування еталонів та ЗВТ, що за­
стосовують між калібруваннями (див. 5.5.10 та 5.6.3.3 ISO/IEC 17025).

2 ПОЧАТКОВИЙ ВИБІР МІЖКАЛІБРУВАЛЬНИХ ІНТЕРВАЛІВ

Початкове рішення щодо визначення міжкалібрувального інтервалу базовано на таких чинниках:
— рекомендації виробника ЗВТ;
— очікувана тривалість і жорсткість умов експлуатування;
— вплив навколишнього середовища;
— вимоги до невизначеності вимірювань;
— границя допустимої похибки (наприклад установлена органами законодавчої метрології);
— регулювання (або зміни) в конкретному ЗВТ;
— вплив вимірюваної величини (наприклад вплив високої температури на термопари);
— загальні чи опубліковані дані про такі самі або аналогічні ЗВТ.
Рішення має бути прийнято особою чи особами із загальним досвідом вимірювань або знан­
ням ЗВТ, що мають проходити калібрування, та бажано також зі знанням інтервалів, застосовува­
них іншими лабораторіями. Для кожного ЗВТ або групи ЗВТ має бути зроблено оцінювання часу,
упродовж якого після калібрування похибка ЗВТ залишиться у границях допустимої похибки.

З МЕТОДИ КОРИГУВАННЯ МІЖКАЛІБРУВАЛЬНИХ ІНТЕРВАЛІВ

Як було зазначено у вступі, після встановлення первинних інтервалів калібрування має бути
можливим коригування міжкалібрувальних інтервалів для оптимізації балансу ризиків і вартості.
Імовірно, буде знайдено, що встановлені міжкалібрувальні інтервали не забезпечують бажані
оптимальні результати через деякі причини, наприклад:
— ЗВТ може бути менш надійним, ніж очікувалося;
— умови експлуатування можуть відрізнятися від очікуваних;
— можливо буде достатнім виконати часткове калібрування деяких приладів замість повно­
го калібрування;
— дрейф, визначений за наступного калібрування, може показувати, що припустимий трива­
ліший міжкалібрувальний інтервал без збільшення ризиків тощо.
Є цілий ряд методів для коригування міжкалібрувальних інтервалів. Метод вибирають залежно від:
— ЗВТ розглядають індивідуально чи як групу (наприклад модель виробника чи тип ЗВТ);
— застосування ЗВТ довгий час без калібрування призводить до перевищення дрейфу;
— ЗВТ має різні типи нестабільності;
— ЗВТ підлягають регулюванню;
— дані доступні та, що важливо, приєднані до інформації щодо калібрування ЗВТ.
Не рекомендовано та не розглядають як достатньо надійну так звану «інженерну інтуїцію», за
допомогою якої визначають первинний міжкалібрувальний інтервал, та систему, що підтримує
фіксовані інтервали без коригування.
Метод 1: Автоматичне регулювання або «сходи» (за календарем)
Кожен раз, коли ЗВТ пройшло калібрування через установлений інтервал, наступний інтервал
розширюється, якщо визначено, що похибка перебуває у границях, наприклад 80 % від границі
допустимої похибки, або зменшується, якщо визначено, що похибка перевищує границю допусти­

3
ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013

мої похибки. Цей метод «сходинками» сприяє швидкому регулюванню інтервалів і застосовуєть­
ся без додаткових зусиль. Після підготування та оброблення звітів будуть відомі усі можливі про­
блеми з групою ЗВТ, що вкаже на необхідність технічної модифікації чи профілактичного обслуго­
вування.
Незручністю системи, яка розглядає кожен ЗВТ індивідуально, може бути те, що в цьому разі
важко рівномірно розподілити навантаження під час проведення калібрування, що потребує деталь­
ного планування.
Було б недоречно вибирати максимальний інтервал під час використовування цього методу.
Неможна припустити ризик, пов'язаний із неоформлениям значної кількості свідоцтв або виконан­
ням завищеної кількості робіт.
Метод 2: Контрольна діаграма (за календарем)
Контрольна діаграма є одним із найважливіших засобів статистичного контролю якості (надалі —
СКЯ) та добре описана в літературі (наприклад [3], [4]). Принцип цього методу такий: вибрати важ­
ливі точки калібрування та попередні результати, отримані протягом певного часу. За цими дани­
ми розрахувати дисперсію результатів і дрейф. Дрейф розраховують як середній дрейф за один
міжкалібрувальний інтервал або, в разі дуже стабільних ЗВТ, як дрейф за декілька інтервалів.
Оптимальний інтервал розраховують за цими діаграмами.
Цей метод важкий для використання (фактично це дуже важко в разі складних ЗВТ) та може
бути застосовано фактично тільки за умов автоматичного опрацювання даних. Для проведення
розрахунків потрібні знання щодо закону нестабільності ЗВТ або аналогічних ЗВТ. Також важко
забезпечити збалансоване робоче навантаження. Однак припустимо значні відмінності міжкаліб-
рувальних інтервалів від зазначених попередньо, не заперечують розрахунки; може бути розрахо­
вано надійність і хоча б теоретично визначено ефективний міжкалібрувальний інтервал. Крім того,
розрахунок дисперсії результатів свідчитиме, що зазначені виробником границі обґрунтовані, та
аналіз знайденого дрейфу може допомогти визначити джерело дрейфу.
Метод 3: Час експлуатування
Це варіація попередніх методів. Основний метод залишається незмінним, але міжкалібруваль­
ний інтервал визначають у годинах використання, а не в календарних місяцях. ЗВТ оснащують інди­
катором витраченого часу та повертають на калібрування, коли витрачений час досягне конкрет­
ного значення.
Приклади ЗВТ — термопари, які застосовують за екстремальних значень температури, тес­
тер «критичне значення» для тиску газу, міри довжини (тобто ЗВТ, які можуть піддаватися механіч­
ному впливу). Важлива теоретична перевага цього методу в тому, що кількість калібрувань змі­
нюється, отже вартість калібрування змінюється протягом часу експлуатування ЗВТ.
Крім того, є автоматичне перевіряння застосування ЗВТ. Однак є багато практичних незруч-
ностей у застосуванні автоматичного перевіряння, зокрема:
— його не можна застосовувати з пасивними ЗВТ (наприклад атенюатори) або еталонами (на­
приклад опору, ємності);
— його не можна застосовувати, якщо відомо, що ЗВТ має дрейф або його характеристики
погіршуються, коли ЗВТ законсервовано чи коли працює, чи коли піддається багато разів умикан-
ню/вимиканню;
— якщо початкова вартість підготування та встановлення відповідних таймерів висока, а з ура­
хуванням того, що користувач може вплинути на них, потрібен необхідний нагляд, що ще більш
підвищить витрати;
— ще важче, ніж у перелічених раніше методах, досягти рівномірного розподілу робіт між фахів­
цями лабораторії, тому що немає ніякої інформації, коли закінчиться міжкалібрувальний інтервал.
Метод 4: Перевіряння під час експлуатування чи тестування «чорним ящиком»
Цей метод — варіація методів 1 та 2, та він придатніший до комплексних ЗВТ або випробу­
вальних стендів. Критичні параметри перевіряють часто (один раз за добу або ще частіше) пор­
тативним засобом калібрування або, бажано, «чорним ящиком», зробленим відповідно для пере­
віряння конкретних параметрів. Якщо «чорним ящиком» визначено, що похибка ЗВТ знаходиться
за границями допустимої похибки, то ЗВТ повертається для проведення повного калібрування.
4
 ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013

Головна перевага цього методу в тому, що він забезпечує максимальну придатність для ко­
ристувача ЗВТ. Це найбільш прийнятно для ЗВТ, географічно віддалених від калібрувальної лабо­
раторії, тому що повне калібрування виконують тільки коли відомо, що це дійсно потрібно. Труд­
нощі цього методу — у визначенні критичних параметрів і проектування «чорного ящика».
Хоча теоретично метод дуже надійний, він є неоднозначним, тому що ЗВТ може працювати
неправильно або з великою похибкою щодо іншого параметра, що не вимірюється «чорним ящи­
ком». Крім того, характеристики самого «чорного ящика» можуть змінюватися.
Прикладами ЗВТ, для яких прийнятний такий метод, є міри твердості щільності (резонансний
тип); Pt — платинові термопари (у комбінації з методом «за календарем»); дозиметри (охоплюю­
чи джерело); звукові рівнеміри (охоплюючи джерело).
Метод 5: Інші статистичні підходи
Методи, засновані на статистичному аналізі конкретного ЗВТ або типу ЗВТ, також можуть бути
можливим підходом. Ці методи користуються все більшим попитом, особливо у разі використан­
ня в комбінації з відповідним програмним забезпеченням. Таке програмне забезпечення та його
математичний апарат описано [9].
Міжкалібрувальні інтервали може бути переглянуто з використанням статистичних методів,
якщо будуть калібрувати велику кількість ідентичних ЗВТ (тобто групи ЗВТ). Конкретні приклади
можна знайти в роботі [7].
Порівняння методів
Ніякий метод не є ідеальним для всіх можливих ЗВТ, що застосовують (див. таблицю 1).
Крім того, потрібно відмітити, що вибраний метод буде визначатися тим, чи буде лаборато­
рія проводити заплановане обслуговування. Можуть бути інші чинники, які будуть впливати на вибір
методу. Вибраний метод буде визначати форму звітів за результатами калібрування, що збері­
гаються.
Таблиця 1 — Порівняння методів коригування міжлабораторних інтервалів
Метод 2 Метод 3 Метод 51)
Метод 1 Контрольна Час Метод 4 Інші статистичні
«Сходи» діаграма експлуатування «Чорний ящик» підходи

Надійність середня висока середня висока середня

Жорсткість застосу­ низька висока середня низька висока

вання

Збалансоване робоче середнє середнє погане середнє погане

навантаження

Можливість застосу­ середня низька висока висока низька

вання із виконнання
певних дій з окремими
пристроями

Готовність ЗВТ середня середня середня висока середня

1) Краще у комбінації з відповідним програмним забезпеченням.

БІБЛІОГРАФІЯ
1 ISO/IEC 17025:2005 General requirements for the competence of testing and calibration labo­
ratories. ISO, Geneva (ISO/IEC 17025:2005 Загальні вимоги до компетентності випробувальних та
калібрувальних лабораторій).
2 ISO 10012-1, Edition: 1992-01 Quality Assurance Requirements for Measuring Equipment;
Management of Measuring Equipment (ISO 10012-1 Вимоги до перевіряння якості для вимірюваль­
ного обладнання. Управління вимірювальним обладнанням).

5
ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013

3 Montgomery, D. C.: Introduction to Statistical Quality Control. John Wiley & Sons, 4th ed., 2000.
4 ANSI/ASQC B1-B3-1996: Quality Control Chart Methodologies.
5 Methods of reviewing calibration intervals. Electrical Quality Assurance Directorate.
Procurement Executive, Ministry of Defense. United Kingdom (1973).
6 Establishing and Adjustment of Calibration Intervals. NCSL Recommended Practice RP-1, 1996.
7 Pau, L.F.: Periodicite des Calibrations. Ecole Nationale Superieure des Telecommunications,
Paris, 1978.
8 Garfield, F.M.: Quality Assurance Principles for Analytical Laboratories. AOAC Int., 3rd Edition, 2000.
9 Lepek, A.: Software for the prediction of measurement standards. NCSL International Conference, 2001.
10 ISO 9001:2000 Quality management systems — Requirements (ISO 9001:2000 Система
управління якістю. Вимоги).
11 International Vocabulary of Basic and General Terms in Metrology (VIM). BIPM, IEC, IFCC, ISO,
IUPAC, IUPAP, OIML. Second Edition, ISO, Geneva, 1993.

ДОДАТОК HA
(довідковий)
ПЕРЕЛІК НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ,
ЗГАРМОНІЗОВАНИХ З МІЖНАРОДНИМИ НОРМАТИВНИМИ ДОКУМЕНТАМИ,
НА ЯКІ Є ПОСИЛАННЯ В ЦЬОМУ СТАНДАРТІ
1 ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібру­
вальних лабораторій (ISO/IEC 17025:2005, IDT).
2 ДСТУ ISO 9001:2009 Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001:2008, IDT).
З ДСТУ ISO 10012:2005 Системи управління вимірюваннями. Вимоги до процесів вимірювання
та вимірювального оснащення (ISO 10012:2003, IDT).

Код УКНД 17.020

Ключові слова: еталон, засіб вимірювальної техніки, калібрування, метрологічні характери­

стики, міжкалібрувальний інтервал, свідоцтво про калібрування.