1.

Майбутнє сільського господарства формується низкою нових тенденцій і технологій, які

змінюють спосіб виробництва, розподілу та споживання їжі. Ці тенденції включають:

 Інженерія біологічних систем об’єднує інженерні принципи, біологію та технології для

оптимізації сільськогосподарських процесів, підвищення продуктивності та сприяння
стійкості. Основні сфери застосування включають точне землеробство, вертикальне
землеробство, управління худобою, управління відходами та біообробку з використанням
таких технологій, як біоінформатика, зелені нанотехнології, синтетична
біологія, робототехніка та машинне навчання.
o Точне землеробство: використання передових технологій, таких
як датчики, дрони та аналітика даних, для оптимізації врожайності та зменшення витрат,
таких як вода та добрива.
o Вертикальне землеробство: вирощування сільськогосподарських культур у закритих
приміщеннях з використанням штучного освітлення, контрольованої температури та
вологості, а також гідропонних або аеропонних систем.
o Циркулярне (циклічне) сільське господарство — це підхід, спрямований на мінімізацію і
переробку відходів, і максимізацію ефективності використання ресурсів шляхом
замикання циклів у сільськогосподарській системі. Це може передбачати використання
відходів як сировину, переробку поживних речовин і мінімізацію використання
синтетичних матеріалів
 Стале сільське господарство та відновлювальне сільське господарство: застосування практик,
які мінімізують вплив сільського господарства на навколишнє середовище, наприклад
консерваційний чи нульовий обробіток ґрунту, покривні культури (сидерати) та органічне
землеробство.[23][24][25][26]
 Цифрове сільське господарство: використання цифрових технологій, таких
як блокчейн, інтернет речей (IoT) та штучний інтелект, для підвищення ефективності ланцюга
поставок, відстеження та прозорості.
 Агроекологія — це науково обґрунтований підхід до сільського господарства, який наголошує
на інтеграції екологічних принципів і місцевих знань для сприяння стійким і справедливим
продовольчим системам. Він наголошує на біорізноманітті, здоров'ї ґрунту та розширенні
можливостей громади.
 Генна інженерія та редагування генома для вирощування сільськогосподарських культур і
худоби з такими бажаними характеристиками, як стійкість до хвороб, посухостійкість і
покращений вміст поживних речовин.
 М'ясні та молочні альтернативи, виготовлені з рослинних, грибних чи мікробних білків, або з
використанням 3D-друку зі стовбурових клітин.). Очікується, що ця тенденція
продовжуватиме зростати, оскільки споживачі стануть більш свідомими щодо здоров'я та
навколишнього середовища. На 2023 рік є десятки компаній, які пропонують аналоги м'яса,
риби, молока, яєць, колагену та меду, як з рослинних інгредієнтів, так і виготовленних
методами тканинної інженерії, натурального походження.
 Сільськогосподарський робот: удосконалення робототехніки та автоматизації трансформують
сільське господарство, підвищуючи ефективність, зменшуючи витрати на робочу силу та
покращуючи точність. Сільськогосподарські роботи, також відомі як agbots, можуть
виконувати широкий спектр завдань, включаючи посадку, збір урожаю та моніторинг урожаю.
Ці роботи можуть бути автономними або дистанційно керованими, а також можуть бути
оснащені датчиками та штучним інтелектом для оптимізації врожайності та зменшення
витрат, таких як вода та органічні добрива.
Окрім цих технологічних тенденцій, зростає визнання важливості соціальних та економічних
факторів у формуванні майбутнього сільського господарства.

2. Співвідношення двох головних галузей сільського господарства - рослинництва і

тваринництва - залежить від цілого ряду чинників. Перш за все напрямок господарства
визначають природні умови, які можуть накладати суттєві обмеження на певні види
сільськогосподарських виробництв, сприяючи водночас розвитку інших. Велика роль
 також належить рівню індустріалізації країни, що може забезпечити високомеханізоване
господарство. Подекуди розвиток тих чи інших галузей сільського господарства
визначається етнічними й релігійними особливостями країни. Так, наприклад, іслам
забороняє вживання свинини, а індуїзм - убивати корів. Так само вкрай рідко вбивають
велику рогату худобу деякі африканські народи.
Загалом, рослинництво переважає у більшості країн, що розвиваються. Виняток становлять
країни тропічних пустель, де надзвичайно мала площа орних земель, а також
південноамериканської пампи (Аргентина, Уругвай), де розвивається високотоварне
тваринництво. Натомість в економічно розвинутих країнах перевага надається
тваринництву.
У сільському господарстві економічно розвинених країн переважає високотоварне
агропромислове виробництво. Це означає, що фермери виробляють таку кількість
сільськогосподарської продукції, яка значно перевищує їхні потреби.
У країнах, що розвиваються, переважає дрібнотоварне сільське господарство. Фермери мають
змогу продавати лише незначну частку своєї продукції. Виробництво здебільшого орієнтується на
задоволення власних потреб фермерських господарств у продуктах харчування.
У сільському господарстві деяких країн, що розвиваються, поширена плантаційна система. її
запровадили португальці ще в XIV ст. на тропічних островах західноафриканського узбережжя.
Плантації — це великі сільськогосподарські підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні
одного тропічного продукту, наприклад кави або какао, для постачання його на ринок.

3. Серед основних зернових та овочевих культур США, Китай, Індія та Росія часто
виступають у ролі провідних виробників.Китай є провідним світовим виробником рису,
але він також є провідним виробником пшениці та кукурудзою номер два, а також
найбільшим виробником багатьох овочів, включаючи цибулю та капусту.За загальним
обсягом виробництва США посідають третє місце по пшениці та перше по кукурудзі та
сої.
Однак є й інші важливі культури. Просо є основною культурою у більшій частині Африки та Азії,
а Індія та Нігерія є провідними виробниками. Так само ячмінь, жито та квасоля / бобові культури
не так важливі для Сполучених Штатів, але є важливими культурами в таких країнах, як Росія,
Німеччина та Індія.