МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВСП “КІЛІЙСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ТЕХНОЛОГІЙ”

Реферат
на тему: “Чиказька школа соціології”
З дисципліни: «Соціологія»
Галузь знань: 27 Транспорт
Спеціальність: 271 «Річковий та морський транспорт»

Виконав студент 3 курсу

заочної форми навчання
Пушкаренко В.С.
Група К-101

Кілія 2022-2023 н.р.

 Зміст

Вступ
1.Засновник школи А. Смолл
2. Періоди діяльності Чиказької школи.
Висновок
Література та інтернет ресурси

2
 Вступ
Американські вчені зробили значний внесок у розвиток соціології.
Наприкінці XIX - початку XX століття у США сформувалися великі наукові
школи навколо провідних університетів - Колумбійського, Чиказького,
Гарвардського, Мічиганського. Десятки тисяч емпіричних досліджень,
проведених у першій половині XX століття, заклали міцний фундамент наукової
соціології. Якщо європейці під науковою соціологією розуміли передусім
теоретичну науку, спираючись на потужні традиції класичної філософії, то
американці віднесли наукову соціологію передусім до емпіричної, створеної за
зразком класичного природознавства. Завдяки новому погляду на соціологію
Америка невдовзі випередила Європу у створенні наукової соціології.
Емпірична соціологія розуміється як напрям розвитку соціологічної науки,
пов'язаний з отриманням фактографічного знання в результаті проведення
спеціальних емпіричних досліджень. Водночас емпіричні дослідження
означають вивчення конкретних соціальних проблем, спрямованих на
розв'язання теоретичних завдань, регулювання міжгрупових і
внутрішньогрупових відносин та соціальних процесів. Емпірична соціологія є
своєрідною альтернативою теоретичному узагальненню соціального життя, що
на відміну, від робіт абстрактних соціологічних схем, висновки яких, як показав
історичний розвиток, нерідко розходяться із соціальною дійсністю.
Центром формування емпіричної соціології став Чиказький університет, що
розташований у США і з яким пов'язана назва "Чиказька школа соціології".
З діяльністю Чиказької школи пов'язана поява першого у США
спеціалізованого соціологічного журналу 1898 року "Американський
соціологічний журнал". У ньому були широко представлені напрями
досліджень, характерні для цієї школи:
● життя етнічних груп емігрантів у США (японців, чехів, італійців, шведів,
німців, євреїв, китайців, естонців);
● становище чорношкірих американців і ставлення до них, включно з
рабством, пресою, сім'єю, теологічними семінаріями, забобонами,
расовою свідомістю та бі-расовими організаціями;
● аспекти соціології сім'ї, молоді та статі, як становлення особистості,
соціальна самоізоляція, ігрові рухи, дезорганізація сім'ї, жіноча
мобільність, контроль над народжуваністю, міжнаціональні шлюби,
розлучення, демографічна поведінка.
Основним практичним завданням школи з моменту створення постало наукове
забезпечення рішень, прийнятих місцевими органами влади, зокрема
муніципальною владою Чикаго. Чиказький уныверситет існує і донині та
користується високою професійною репутацією.

3
 Головна тематика Чиказької соціологічної школи сьогодні - урбаністична
соціологія, проблеми соціального довкілля

4
1.Засновник школи А. Смолл
Албіон Вудбері Смолл (Small) (11.05.1854-24.03.1926) - був першим у США
професором соціології. Разом із Лестером Вордом і Франкліном Гіддінгсом він
вважається вченим, який зробив вирішальний внесок у справу інституційного
визнання соціології в американських академічних колах.
Освіту він здобув у галузі технології, але, навчаючись у коледжі Колбі та в
Баптистській Ньютонівській теологічній семінарії, він значно розширив коло
своїх інтересів, вийшовши далеко за рамки релігійних предметів. Після
закінчення семінарії в 1889 р. він два роки провів в університетах Берліна і
Лейпцига, вивчаючи праці Г. Шмоллера, А. Шеффле, К. Маркса.
Повернувшись до США, він викладає історію та політичну економію в коледжі
Колбі, потім 1889 року захищає докторську дисертацію в університеті Джона
Гопкінса. Захоплення економікою добробуту і схиляння перед Л. Вордом
остаточно приводять його до соціології, чиє найважливіше завдання він вбачав у
стимулюванні та розробці ґрунтовного соціального планування, у формуванні
надійного змісту секуляризованої соціальної етики.
У 1889 році він стає президентом коледжу Колбі, а з 1892 року обіймає посаду
першого в США декана соціологічного департаменту новоствореного
Чиказького університету. Професорами соціології він призначає Джорджа
Вінсента, Вільяма Томаса, Чарльза Гендерсона, а трохи згодом Роберта Парка й
Ернеста Берджесса. Спільно з Вінсентом Смолл пише перший американський
підручник із соціології, опублікований 1894 року. Продовжував главенство
соціологічного департаменту до виходу на пенсію 1925 року. Він одночасно був
деканом аспірантської школи з 1905 року. Протягом усієї академічної кар'єри
його поважали не тільки як здібного адміністратора, а й як інформативного
педагога.

5
2. Періоди діяльності Чиказької школи.
Американський дослідник Лестер Куртц відокремлює три покоління в
розвитку Чиказької соціологічної школи.
Перше покоління охоплює період розвитку від заснування школи до першої
світової війни. Його безперечним лідером був А. Смолл, будучи деканом
департаменту і головним редактором "Американського журналу соціології". З
ним тісно співпрацювали провідні професори інших департаментів Чиказького
університету Джон Дьюї, Джордж Герберт Мід, Торстайн Веблен. Ці теоретики
мали величезний вплив на своїх сучасників. Саме завдяки їм у теорії та практиці
соціального життя США початку століття сформувалася потужна
реформаторська традиція, а необхідність перетворень різноманітних аспектів
життя почала розглядатися як один із головних пріоритетів у громадській думці
США.
Найбільшою заслугою першого покоління є встановлення тісних зв'язків із
міським управлінням Чикаго і з усіма його адміністративними службами. Саме
ці соціологи переконали людей, які ухвалюють рішення на різних рівнях
міського самоврядування, що компетентне й ефективне розв'язання
найгостріших міських проблем можливе тільки на основі глибокого
професійного соціологічного опрацювання цих проблем з урахуванням як
можливих альтернатив наявних рішень, так і з аналізом ймовірних
довгострокових і середньострокових наслідків кожного з варіантів рішень.
Саме перше покоління Чиказької школи - Смолл, Вінсент, Томас, Хендерсон
затвердили лібералізм як основну соціально-філософську доктрину
соціологічної школи. Лібералізм розуміють у США як ідеологічну орієнтацію,
що грунтується на вірі в знання свободи і добробуту індивіда, а також на вірі в
можливість соціального прогресу і поліпшення якості життя за допомогою змін
та інновацій у соціальній організації суспільства.
Чиказька школа розвивала корпоративний різновид лібералізму, суть якого
полягає в переконанні, що без політичного регулювання економічного життя
капіталізм буде зруйнований класовими конфліктами. Чиказька школа
виступила проти необмеженої експансії капіталістичного панування, на
цивілізованість та раціональність форм такого панування.
До світової соціологічної класики увійшла п'ятитомна праця цього періоду
Чиказької школи "Польський селянин у Європі та в Америці" (1918-1920),
опублікована Вільямом Айзеком Томасом (1863-1947) та Флоріаном
Вітольдом Знамєцьким (1889-1958). Вивчені в ній процеси міграції та
соціальної адаптації вперше будувалися на основі суворого якісного та
кількісного аналізу особистих документів (листів, щоденників, автобіографій
поляків, як тих, хто переїхав до США, так і тих, хто залишається в Польщі).

6
В.Томас сформував концепцію соціальної ситуації, яку він ділив на три
найважливіші складові частини:
1. об'єктивні умови, закладені в наявних соціальних теоріях і цінностях;
2. установки індивіда і соціальної групи;
3. формулювання суті ситуації індивідом, що діє.
У спільній праці зі Ф.Знамецьким В.Томас детально досліджував саме
систему соціальних настанов і показав, що конфлікти та соціальна дезінтеграція
з необхідністю виникають у випадках, коли індивідуальні визначення ситуації
особою не збігаються з груповими цінностями.
Будучи представником психологічного напряму в соціології, Томас виокремив
чотири групи спонукальних бажань людини, що відіграють провідну роль у
визначенні її поведінки: потреба в новому досвіді, гарантування безпеки,
стабільності свого способу життя, потреба у визнанні себе з боку оточення та
прагнення панування над своїм оточенням. Індивідуальну конфігурацію цих
бажань він пов'язував із вродженими особливостями людини, насамперед із її
темпераментом.
Однією найбільш значущою інновацією в "Польському селянині" є типологія
особистостей з погляду механізмів соціальної адаптації, що переважають у них.
Міщанський тип характерний традиційністю своїх настанов; богемний
вирізняється нестійкими і мало пов'язаними настановами за загального високого
ступеню адаптації; творчий тип - найзначущіший, хоча й легковажний, для доль
соціального прогресу, бо лише цей тип особистості здатний до генерування
винаходів і новацій.
Флоріан Знанецький був представником гуманістичного напряму в
соціології, він вважав основним предметом соціології соціальні системи і
виокремлював такі їхні різновиди: соціальні дії, соціальні відносини, соціальні
особистості та соціальні групи. Знанецький ввів у соціологію поняття людського
коефіцієнта, що означає особистісно значущий аспект людського досвіду даного
індивіда. Його врахування, обов'язкове під час аналізу діяльності особистості та
означає її розуміння соціальної ситуації. Він займався поряд із теорією
соціології і дослідженнями в галузі соціології знання, урбаністики, соціології
освіти. Знанецький зробив також важливий внесок у розвиток польської
соціології першої половини XX століття.
Друге покоління Чиказької школи охоплює соціологів, які повною мірою
проявили себе між першою світовою війною і серединою 30-х років XX
століття. Лідерами цієї генерації були Роберт Парк і Ернест Берджесс, а
основною проблематикою - різноманітні аспекти урбанізації, соціологія сім'ї,
соціальна дезорганізація. Велику популярність здобула написана Парком і
Берджессом книжка "Вступ до науки соціології" (1921), яка тривалий час була

7
основним підручником студентів-соціологів в університетах США. Вона
вважається основоположною для формування сучасної емпіричної соціології.
Роберт Езра Парк (Parc) (1864-1944) вважається, на відміну від організатора
Смолла, ідейним творцем Чиказької школи. Освіту він здобув в університетах
Мічигану, Гарварду, Берліну, Страсбургу та Гейдельбергу. Тривалий час він був
журналістом-газетярем, потім фахівцем із реклами, аналітиком у різних великих
промислових корпораціях. У Чиказький університет він прийшов 1913 року,
коли йому вже було сорок дев'ять років. Крім підручника широко відома його
робота "Іммігрантська преса та її контроль" (1922). Великою популярністю
користувалася його праця "Місто" (1925), в якій проаналізовано різні аспекти
впливу соціального оточення на людське життя, розглянуті також біологічні та
економічні чинники людської життєдіяльності. Серед важливих соціологічних
понять, уперше запроваджених Парком, слід особливо відзначити поняття
соціальної дистанції, як показник ступеня близькості або відчуженості
індивідів чи соціальних груп, а також концепцію марґінальної особистості, що
характеризує індивіда, який перебуває в соціальній структурі на стику
соціальних груп або ж на їхній периферії.
Твори Парка стали стимулом для проведення багатьох емпіричних
досліджень, для поглиблення і диференціації методів збирання та аналізу
конкретних соціальних даних. Його вважають одним із засновників теорії
соціальної екології великого міста.
Ернест Берджесс (Burgess) (1886-1966) - найближчий науковий співробітник
Парка, який розвивав разом із ним екологічну концепцію соціального розвитку.
У 1934 році його обрали президентом Американської соціологічної асоціації.
Головними царинами його наукових інтересів були проблеми урбанізації,
соціальних патологій у міському середовищі, соціалізації особистості, сім'ї та
громади. Він багато займався розробкою дослідницької процедури - широко
відома, зокрема, його методика "концентричних зон", за допомогою якої він
виявив соціальну неоднорідність простору великого міста.
У середині 30-х років Парк залишив Чиказький університет, а його школа
втратила монополію на визначення шляхів розвитку соціології США. На
конгресі Американської соціологічної асоціації в грудні 1935 р..
"Американський журнал соціології", що видається в Чикаго, перестав бути
органом асоціації. Національне об'єднання соціологів створило нове видання -
"Американський соціологічний огляд". Серйозними опонентами Чикаго в галузі
соціології стали бостонський Гарвард і нью-йоркська Колумбія.
У цей час активну наукову та ідеологічну роботу в США вели також
департаменти соціології університетів Дьюка, Вандербільта, Мічигану,
Піттсбурга. Так, 1933 року курси соціології читали в 32 вишах США сто
тридцять викладачів. В аспірантурі готували 258 докторських дисертацій із

8
соціології, зокрема в Чикаго - 51, у Колумбійському університеті - 49, у Нью-
Йоркській школі освіти - 22, у Вашингтонському університеті - 18. До цього
часу тільки в Чикаго було випущено 106 докторів соціології, і 60 відсотків із них
були зайняті в адміністрації, бізнесі, на дослідницьких посадах і у ВНЗах.
Третє покоління, крім Огборна, представлено також іменами Еверетта
Г'юза, Самуела Стауффера, Луїса Вірта. Вже після другої світової війни
серйозно заявили про себе Франклін Фразьє, Пол Крессі, Едвард Шилз, Говард
Бейкер.
Так, Луїс Вірт (1897-1952) народився в єврейській сім'ї в Німеччині й у
чотирнадцятирічному віці разом із батьками прибув до США. Освіту він здобув
у Чикаго, де 1926 року захистив докторську дисертацію. Широку популярність
принесла йому робота "Гетто" (1928), присвячена долям єврейських
іммігрантів, які прибули до Чикаго з Європи. У 1947-1948 рр. він був
президентом Американської соціологічної асоціації, а 1949 року обирається
першим президентом Міжнародної соціологічної асоціації на її установчому
конгресі.
У своїй урбаністичній концепції Вірт доводить, що міський спосіб життя
характерний ослабленням первинних міжособистісних зв'язків, які стають
фрагментарними та поверхневими, у ньому зменшується соціальна роль сім'ї та
сусідської громади, переважають вторинні формально-рольові стосунки, зростає
його соціальна та культурна розмаїтість, зменшується роль традицій та
послаблюється соціальна солідарність, посилюється анонімність спілкування.
Четверте покоління Чиказької школи виокремлює Денніс Сміт і датує його
від початку 50-х років до нашого часу. Лідерами цього покоління він називає
Герберта Блумера і Морріса Яновіца. Г.Дж. Блумер - представник
психологічного напряму в соціології, сформульованого, зокрема, Дж. Г. Мідом.
Блумер продовжує традицію В. Томаса, Р. Парка, Е.Г'юза. Він сконцентрований
на вивченні "Я", его. Саме йому належить термін "символічний інтеракціонізм".
Морріс Яновіц (Janowitz) (1919) очолював чиказький департамент соціології в
1967-1972 роках, і головною його справою стало енергійне відродження
теоретичної та емпіричної дослідницької традиції у сфері міської соціології.Він
закінчив Нью-Йоркський університет, під час другої світової війни спочатку був
аналітиком пропаганди в Міністерстві юстиції, а потім офіцером розвідки у
відділі психологічної війни армії США. Після війни Яновіц захистив докторську
дисертацію 1948 року в Чикаго, з 1951 року викладав у Мічиганському
університеті. Повернувся до Чиказького університету 1961 року.
У 1950 році він разом із Бруно Беттелхеймом опублікував роботу "Динаміка
забобону", засновану на дослідженні міжрасових і міжетнічних відносин.
Широкого резонансу у США набула його праця "Останні півстоліття:
соціальні зміни та політика в Америці" (1978). У ній він аналізує характерні

9
тенденції соціального розвитку США у другій половині XX століття, розглядає
роль соціологів у політичних змінах, що відбуваються в суспільстві.
Підбиваючи підсумки, Яновіц пише: "Внесок суспільствознавців у соцієтальні
(тобто такі, що охоплюють усе суспільство - В.К.) зміни має бути
опосередкованим і більше наголошувати на роз'ясненнях, аніж на
безпосередньому політичному керівництві та дії".
Іншими великими сучасними представниками Чиказької школи є Джералд
Саттлз, Вільям Корнблум, Альберт Гантер. Центральними проблемами для
вивчення Чиказької школи на зламі XXI століття є екологічні процеси у
великому місті; соціальна організація та дезорганізація; форми соціального й
особистісного контролю; символічна інтеракція; управління особистістю собою;
расові та етнічні відносини; громадська думка; засоби масової інформації;
відхильна поведінка та злочинність; демографічні зсуви; методика і техніка
соціологічних досліджень.
Підбиваючи деякі підсумки внеску Чиказької школи в суспільне використання
соціологічного знання, можна виокремити такі положення:
1.Смолл сформулював, що обов'язок соціолога - відкривати нове знання і
передати його так, щоб справедливе і гармонійне суспільство управлялося в
загальних інтересах.
2.Томас прагнув поліпшити засоби, наявні в розпорядженні соціальних
інженерів, чиїм основним завданням є допомога людям у розвитку
особистісного контролю, завдяки якому можна буде подолати індивідуальну
убогість, матеріальну і духовну.
3.Парк вивчав баланс втрат і здобутків цивілізації з погляду соціального
порядку та найповнішої реалізації сутності людської природи.
4.Вірт розробляв для соціологів стратегії досягнення суспільного консенсусу,
які не просто роблять доступними відповідні знання, а й зобов'язують соціологів
брати на себе професійну відповідальність за формування громадської думки.
5.Огборн зосереджувався на розгляді наслідків соціального знання, насамперед
для досягнення індивідуальної свободи та особистого задоволення і, вже потім,
для досягнення колективної гармонії.
6.Яновіц детально ідентифікував ефективні засоби особистості та соціального
контролю.

10
 Висновок
Значення Чиказької школи і в американській, і у світовій соціології полягає в
тому, що вона орієнтувала науку, а через неї - і суспільство загалом на
соціально-політичні реформи, здійснення яких може бути найефективнішим на
основі розроблених науковцями соціальних технологій. Завдяки дослідженням
представників Чиказької школи авторитет соціологічної науки помітно зріс.
Розгляд і зіставлення різних шкіл і напрямів соціологічної думки переконливо
показує, що серед них немає "правильних" і "неправильних", " вірних" і
"невірних". Кожен великий соціолог-теоретик цікавий не тільки з історичного
погляду. Його відкриття в галузі суспільствознавства зберігають свою цінність
і в наші дні.
Що ж стосується суперечки між різними напрямами соціології, то вона з
незмінністю переконує нас у тому, що навіть у принципі неможливо створити
одну універсальну теоретико-соціологічну концепцію, яка мала б монополію на
істинність. Соціологічна реальність множинна, багатогранна, мінлива. І тому
кожна теорія має свої сильні сторони і свої відкриття, які аж ніяк не
перекриваються досягненнями конкуруючих шкіл.

11
 Література та інтернет ресурси
1. История социологии в Западной Европе и США. Учебник для вузов.
Ответственный редактор — академик. И 90 ран Г. В. Осипов. — М.:
Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА—ИНФРА • М),
2001. — 576 с.
2. Кравченко А. Социология: Общий курс: Учебное пособие для вузов. –
М.:ПЕРСЭ; Логос, 2002.-640с.:
3. История социологии в Западной Европе и США / Ответственный
редактор - академик РАН Г. В. Осипов. - М.: Норма, 2001. 576 с.
4. https://studfile.net/preview/5200236/page:15/
5. http://politics.ellib.org.ua/pages-12410.html

12